Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
21 липня 2019 г. 10:00
Раздел: Стиль
Київ у американському серіалі “Чернобыль”
В Києві представили екскурсійний тур по місцями зйомок скандального серіалу.
“Увага, Увага! У зв'язку з аварією на Чорнобильській атомній електростанції в місті Прип'яті складається несприятлива радіаційна обстановка… Виникає необхідність провести тимчасову евакуацію мешканців міста…”
Таке повідомлення почули мешканці міста Прип’ять за півтори доби після вибуху на ЧАЕС.
А в п’ятницю, 12 липня, кияни і гості столиці були вражені, почувши таку інформацію з радіоприймача на Хрещатику. До того ж, побачивши, як старий автобус ЛАЗ “Турист” ретельно обробляє чоловік у костюмі хімзахисту.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Саме так починається інтерактивна екскурсія “Локації зйомок міні-серіалу “Chernobyl”, організована Управлінням туризму та промоцій КМДА, Асоціацією чорнобильських туроператорів “Чорнобиль-тур” і Гільдією гідів України, спільнотами “Цікавий Київ” і “Київський КОД”.
Після шаленого успіху серіалу про Чорнобиль від компанії HBO до зони відчуження стрімко збільшився потік туристів. І не завжди – “цивілізовних”, чимало серед з них таку званих “сталкерів”. Саме тому столична влада вирішила не зволікати і менш ніж за 2 місяці розробила цей екскурсійний маршрут.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
– Ця екскурсія буде не лише місцями зйомок серіалу, це буде екскурсія про Київ, яким він був 33 роки тому. Про людей, про катастрофу, про події тих часів, – наголосив начальник Управління туризму та промоцій КМДА Антон Тараненко. – Ми хочемо направити цей ажіотаж у правильне русло. Для нас важливо нагадати, що це – не розважальна історія, це була справжня катастрофа, і як люди це переживали. Хочемо зберегти пам’ять про людей, які врятували і Україну, й світ від ядерної загрози. До речі, ліквідатори аварії на ЧАЕС консультували гідів при створенні цієї екскурсії”.
- Для мене це – не просто екскурсія. Це – нагадування про людей, які втратили своє здоров’я, рятуючи нас з вами від атомного лиха, – зазначає заступниця голови КМДА Марина Хонда, - У Києві налічується близько 30 тисяч чорнобильців, з яких 13 тисяч – ліквідатори. Але з початком подій на Сході тема Чорнобиля, на жаль, відійшла на другий план. Тому я дуже вдячна творцям серіалу, тому що він надав можливість ще раз підняти це питання.
На ретро-автобусі радянських часів з Хрещатика група вирушатиме до першої точки – Національного музею “Чорнобиль”. Під час поїздки екскурсоводи розповідають про перші дні після аварії й показують, яким маршрутом їхали тоді автобуси до Прип’яті та з неї.
Екскурсовод з дозиметром через плече запрошує туристів, видає їм респіратори для захисту органів дихання від радіоактивного пилу. А журналісти ще й отримали повістки, майже точні копії повісток, які в 1986 році отримували ліквідатори аварії на ЧАЕС.
Дорога в музей “Чорнобиль”. 76 дорожніх показників населених пунктів, яких “мирний атом” стер з лиця землі.
- Ще на етапі створення серіалу найбільший інтерес у сценаристів викликала історія, так званих, “водолазів”. Тому нам доводилося розвінчувати міфи і про захисні костюми, і про їхню “смерть”. Також у фінальній серії вони використали макет реактора, який знаходиться в експозиції нашого музею, – розповіла заступник директора музею “Чорнобиль” Анна Королевська, - До речі, працівники столичного музею особисто консультували автора серіалу Крейга Мезіна та знімальну групу.
Ліквідатор аварії на ЧАЕС, старший науковий співробітник Національного музею “Чорнобиль”, полковник запасу Сергій Михайлович Бабаков, на той час – командир батальйону хімічного захисту, проводить екскурсію музеєм. Він стверджує, що знайшов 122 невідповідності дійсності в новому серіалі. “Є три найбільші правди у фільмі: катастрофа була; вона сталася в Прип’яті; аварію ліквідовано ціною неймовірних зусиль неймовірної кількості людей! Все! Головне, що фільм привертає увагу до події! Але з чим я не можу змиритися, так це з тим, що в серіалі перекручені прізвища реальних людей!” Сергій Михайлович розповідає унікальні факти про життя й подвиг ліквідаторів аварії, про злочин тодішньої влади перед народом, найбільшим з яких він вважає відсутність інформації. Дізнаємося й про те, як в Україні проходить ліквідація наслідків катастрофи на ЧАЭС від моменту вибуху реактора до наших днів.
- Як тільки в якійсь країні (або в сусідній) починають чи планують будувати АЕС, до музею “Чорнобиль” збільшується наплив туристів. На жаль, з часом люди забувають про атомну небезпеку. І навіть не всі кияни знають, що в Києві на проспекті Науки є діючий атомний реактор, а в Пирогово – звалище радіоактивних відходів, – каже ліквідатор аварії, який не за чутками знає про можливу небезпеку “мирного атому”.
Після музею група вирушає до центру міста на Першотравневу демонстрацію. Таку, якою вона була 33 роки тому. Саме того дня в місті різко підскочив рівень радіації — напередодні змінився напрямок вітру, і радіонукліди понесло в бік Києва.
Колона рушає вулицею Богдана Хмельницького на Хрещатик. У серіалі ряд епізодів знімався на вулиці Богдана Хмельницкого, а також від Пушкінської до Володимирської. До речі, для того, щоб відтворити 1986 рік в Україні, під час зйомок змінили вивіски на деяких закладах і магазинах. Наприклад, табличку на будівлі. Де "Укрінформ" поміняли на "Музична школа № 32", а поруч поставили кіоск з вивіскою "Табак". Також можна помітити узбережжя Київського моря й Інститут гідробіології на проспекті Героїв Сталінграду і локація на Троєщині. Але, у зв’язку з обмеженим часом і київськими заторами, їх у маршруті не передбачено. Зате на екрані гіди показують фрагменти серіалу, які були зняті у столиці. Автобусні розповіді гідів переважно засновані на розповідях очевидців та ліквідаторів.
— Ми вже місяць возимо екскурсії в зону відчуження, місцями, де знімали серіал “Чорнобиль”, — розповідає керівник Асоціації чорнобильських туроператорів Ярослав Ємельяненко. — Тепер таку екскурсію будемо проводити і в Києві.
Замовити екскурсію можна буде вже з наступного тижня. Вона буде доступна українською, російською, англійською та німецькою мовами. Загалом екскурсія триватиме до 4 годин, перша половина якої автобусна, друга – пішохідна.– Разом з усім реквізитом вартість туру по Києву стартуватиме від 30 євро з людини. Ціни розраховували, порівнюючи з цінами у Європі. Недешево. Не для українських туристів. Але, можливо, щось придумають і для звичайних людей.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”КиевVласть
12 липня 2019 г. 10:20
Раздел: Територія розуму
Благодійність - це справа моєї душі
Я не люблю слово “благодійність”. Часто люди називають ним свої прямі обов’язки. Чиновники й депутати позують на камери і перерізають червоні стрічки там, де вони лишень виконують доручення громади. Везуть підмогу хлопцям на Донбас і вважають, що це неабиякий подвиг. Відвідують дитячі будинки, наче “з барського плеча”.
Для когось це благодійність. Для мене це – інвестиція, щодо якої у мене егоїстичні інтереси. Думаю, кожен з нас, хто їздить на Схід з тою чи іншою допомогою, робить це для себе.
Особисто я хочу жити під мирним небом. Я вперше потрапив на передову у 2015 році з людиною, якої вже немає серед нас. Це – відомий волонтер Віталій Макогон. Я вирішив продовжувати його справу. Хочу, щоб мене оточували щасливі, здорові люди, у яких вдома злагода й достаток. Хочу мати ще більше друзів по всій Україні, в тому числі в українському Донецьку та Луганську. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ми з моєю ветеранською футбольною командою “Нива” з Петропавлівської Борщагівки їздили позмагатися у Велику Новоселицю (Донецька область). Зіграли з тамтешніми хлопцями, поспілкувалися про спільне та особисте. Я егоїстично отримав колосальне задоволення від цієї поїздки і вирішив ще більше вкладати зусиль у розвиток українського спорту.
З побратимами із “Національного корпусу” ми нещодавно притягли 52 метри паркану в дитячий будинок у тій же Великій Новоселиці. А ще кондиціонери, електростанції, фрукти на десерт. Також вважаю це інвестицією. Причому, дуже вигідною! Немає нічого кращого, ніж усміхнена, задоволена дітлашня, яка колись буде розбудовувати Україну після нас.
А нещодавно ми з хлопцями затіяли для вихованців дитячого будинку “Барвінок” у Вишневому тренування на базі “Азов” у Києві. Готувати майбутніх захисників ми також беремося самі. Для мене захист і розбудова України – це також особисте питання. І я егоїстично хочу, щоб моя Україна була заможною та мала надійний тил.
Не стану приховувати, що в Раду я також йду захищати свої інтереси. Я зацікавлений у тому, щоб у моєму суспільстві працював Закон. Щоб люди тут мали можливості для розвитку і підприємництва. Щоб вони почували себе захищеними у кожному місті, містечку та селі своєї держави.
Я егоїстично люблю цю державу просто так. І хочу власними руками робити її такою, щоб її було за що любити всім її громадянам!
Читайте: Чому 95-й округ має голосувати за націоналістів, – кандидат Олександр Кириченко
Олександр Кириченко, кандидат у народні депутати по 95-ому округу від ВО “Свобода”, депутат Києво-Святошинської районної радиКиевVласть
9 липня 2019 г. 19:58
Раздел: Вибори
Нардеп Москаленко закликав Зеленського і Гройсмана призначити конкурс на керівника ЧАЕС
Народний депутат Ярослав Москаленко звернувся до Президента Володимира Зеленського та Прем'єр-міністра Володимира Гройсмана з проханням звернути увагу на критичну ситуацію на Чорнобильській АЕС і призначити конкурс на заміщення посади гендиректора ЧАЕС.
Про це KV дізналася із повідомлення народного депутата Ярослава Москаленко (голова депутатської групи "Воля народу") в Facebook.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
"Звернувся до Президента Зеленського, очільника уряду Гройсмана та Міністра екології Семерака щодо необхідності призначення керівника Чорнобильської атомної електростанції", – написав Ярослав Москаленко.
За його словами, дане питання є актуальним не лише для Славутича, а й для країни в цілому. Адже, впевнений депутат, мова зараз йде про стратегічно важливе для держави підприємство з підвищеною небезпекою.
“Так, впродовж року, після звільнення в липні 2018 року колишнього гендиректора, так і не було оголошено конкурсу на зайняття вакантної посади нового керівника. І це – незважаючи на вимоги і терміни законодавства України. Наразі спливає тримісячний термін для вже другого виконуючого обов'язки директора, а питання оголошення конкурсу так і залишається відкритим. До мене, як до народного депутата, надходять численні звернення від представників громадськості Київської області та працівників ЧАЕС з проханням звернути увагу керівництва держави на цю проблему”, – відмітив Москаленко.
Народний депутат також зазначив, що ситуація викликає значне занепокоєння і в середовищі іноземних донорів, які реалізують ряд проектів на ЧАЕС.
“Саме тому я направив звернення до Президента України Володимира Зеленського, прем'єр-міністра Володимира Гройсмана і міністра екології та природних ресурсів Остапа Семерака з проханням взяти під особистий контроль питання оголошення конкурсу на призначення генерального директора Чорнобильської АЕС”, – резюмував він.
Нагадаємо, раніше KV вже писала, народний депутат Ярослав Москаленко 8 липня побував з робочим візитом у селі Блиставиця Бучанської ОТГ. У ході зустрічі було розглянуто проблеми села, найгостріша з них – ремонт навчальних закладів.
Читайте: На наступну депутатську каденцію громада доручила віднайти кошти на заклади освіти Бучанської ОТГ, – нардеп Москаленко
Фото: strana.ua
КиевVласть
2 липня 2019 г. 18:40
Раздел: Вибори
Проблеми медреформи, яку розпочала держава, лягли на плечі місцевого самоврядування, - нардеп Москаленко
У процесі реформування первинної і вторинної ланок медицини – не без проблем. Заробітна плата лікарів вторинної ланки і досі на рівні прожиткового мінімуму, медзаклади недоотримують кошти на лікування пацієнтів. В результаті утримання лікарень взагалі лягло на плечі місцевого самоврядування.
Про це KV дізналася із повідомлення народного депутата Ярослава Москаленко (голова депутатської групи "Воля народу") в facebook.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Повідомляється, що днями народний депутат Ярослав Москаленко провів робочий візит у Славутичі з метою обговорити процес медичної реформи з лікарями, які безпосередньо зіштовхнулися із проблемами на місцях.
“Перший етап медреформи спричинив суттєву диспропорцію в заробітних платах лікарів первинної та вторинної ланки. Якщо у первинній ланці зарплата може бути і 20, і 25 тисяч, а в декого і до 40 тисяч гривень, то лікарі вторинної ланки досі отримують по три-п’ять тисяч”, – розповів Ярослав Москаленко.
Також він зазначив, що існує і проблема з фінансуванням вторинної ланки, особливо в тих випадках, коли до лікарів приходять пацієнти, які не підписали договору з “первинкою”.
“Сьогодні найчастіше говорять про госпрозрахунок, але ж ми не можемо змусити наших людей оплачувати медичні послуги, коли в країні такий критичний рівень доходів населення! Інші, як вихід, називають впровадження страхової медицини. Але скільки її ще чекати? П’ять років, десять? На жаль, всі проблеми медреформи, яку розпочала держава, лягли на плечі місцевого самоврядування”, – підкреслив він.
Народний депутат додав також, що керівництву міста Славутич також доведеться вирішувати всі нагальні питання: починаючи від ремонту відділень медзакладів і закінчуючи закупівлею необхідної техніки. Тож на зустрічі з місцевим керівництвом обговорили і найближчі перспективи та можливості обласного і місцевого фінансування.
А Ярослав Москаленко, у свою чергу, наголосив на необхідності пошуку варіантів державної допомоги місту.
Також під час робочого візиту відбулося засідання Громадської ради з розвитку міста під керівництвом Володимира Удовиченка. На засіданні піднімалося питання і щодо розподілу коштів від будівництва ЦСВЯП.
“Підтримую місцеву владу в тому, що ці кошти повинні йти безпосередньо на громади, а не через обласну адміністрацію. І далі використовуватися на будівництво соціальних об’єктів та розвиток територій. Вже майже три місяці станцією ЧАЕС керує виконуючий обов’язки, чого не повинно бути на об’єкті, який є стратегічним не лише для міста, а й для держави. Підтримую колектив електростанції у тому, що постійним керівником має бути призначено вихідця із працівників АЕС, який пройшов всі щаблі управління. Буду вимагати в міністерстві призначити конкурс на заміщення посади гендиректора ЧАЕС якнайшвидше”, – резюмував Ярослав Москаленко.
Нагадуємо, визначати першочерговість будівництва об’єктів та освоювати 10% коштів, які від будівництва ЦСВЯП підуть на розвиток місцевої інфраструктури, мають виключно громади та місцева влада міста Славутич, Іванківського та Поліського районів.
Читайте: Передача 10% коштів будівництва ЦСВЯП громадам має стати тестом для нового очільника Київщини, – Ярослав Москаленко
Фото: Facebook
КиевVласть
23 травня 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, - Руслан Майструк
Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Тетіївської об'єднаної громади Русланом Майструком.
KV: Розкажіть про історію створення об’єднаної громади. Які труднощі виникали?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Руслан Майструк: Ще 14 травня 2015 року я ініціював об'єднання 28 територіальних громад Тетіївського району з центром в місті Тетієві. Але 6 населених пунктів не підтримали процес об’єднання, і саме це стало причиною зупинки створення ОТГ в Тетіївському районі на два роки.
Згідно із затвердженим Київською обласною радою та погодженим Кабінетом міністрів України Перспективним планом розвитку громад, ОТГ на той час можна було створити лише об’єднавши всі населені пункти району. Тобто, об’єднуватися можна було, але тільки згідно цього плану. На сьогодні ситуація інша, тому що відбулись законодавчі зміни: нині можна об’єднуватися з тими, хто цього хоче.
Відносно тих населених пунктів, які відмовились входити в ОТГ, ми вирішили зробити паузу. Вони можуть приєднатися в будь-який момент за рішенням сесії сільської ради та сесії об’єднаної громади.
KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для міста та сіл?
Руслан Майструк: Перш за все була сформована команда, створені структури, яких в нас не було, адже до об’єднання це були функції державної адміністрації. Наша мета – це забезпечити надання якісних послуг населенню та розвиток громади. Саме для цього і був створений ЦНАП, який незабаром відкриється. Ми виграли грант від “Юлід з Європою” і зараз чекаємо техніку та меблі від них. В старостинських округах будуть віддалені відділення ЦНАПу, в яких буде надаватись близько 200 послуг.
Гострою проблемою не лише для нашої громади, а й для інших громад по Україні є розбиті дороги. Саме тому ми купили установку Турбо-5000 на базі автомобіля Ман і тепер ми власними силами почали робити ямковий ремонт в громаді, і це значно здешевлює та покращує якість виконаних робіт. Ще купили вуличний підмітальний автомобіль, який з початку літа розпочне прибирання доріг громади.
Майже відразу після створення ОТГ була написана Стратегія розвитку громади до 2023 року, яка вже затверджена і діє. Написано 132 проекти і частина з них вже реалізована. Ми увійшли до Асоціації ОТГ, ініціатив “Мери за економічне зростання” та “Угода мерів”, стали членом Асоціації “Енергоефективні міста України” та стали співзасновником “Асоціації громад місцевої демократії”. На сьогодні Світовий банк затвердив і високо оцінив наш “План економічного розвитку громади”, ми написали та подали на затвердження "План дій сталого енергетичного розвитку та клімату міста Тетіївської ОТГ до 2030 року", підготували інвестиційний паспорт громади, завершили написання “Сталого економічного розвитку Тетіївської ОТГ”. І це не просто плани, які будуть покладені на полицю. Це конкретний комплексний план подальших кроків нашої громади. Навіщо це? Це і доступ до міжнародних грантів, це і сприяння формуванню іміджу інвестиційно привабливої громади, відкриття нових можливостей для розвитку. Загалом – це фундамент громади для подальшого розвитку.
Щодо грантів, то крім перемоги в першому раунді фази впровадження програми "U-LEAD" 2018 рік, ми ще стали переможцями в проектах: "Цифрова громада", "Є-рішення для громад" 2018 року, “Смарт Громада - Створюємо разом”.
KV: Села не скаржаться, що місто їх поглинає? Які стосунки із старостами?
Руслан Майструк: Сьогодні в нас є виконуючі обов’язків старост і кожен із них переймається долею свого села. Однак 95% сіл – це дотаційні села, які використовують бюджет міста. Ми, в свою чергу, намагаємось не обділяти ні своєю увагою, ні коштами кожне село.
KV: Як миритеся із депутатами? Яка ситуація у міській раді?
Руслан Майструк: В нас підібралась злагоджена команда і кожен з нас працює на благо громади. Всі ситуації вирішуємо шляхом обговорень та конструктивних діалогів.
KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію?
Руслан Майструк: Так, за рахунок цієї субвенції ми зробили капітальний ремонт в ЦНАПі, купили техніку для ямкового ремонту доріг та дорожний пилосос.
KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Тетіївської ОТГ?
Руслан Майструк: Були звернення не від сільрад, а від самих жителів. Зараз потрібно провести зібрання мешканців, тож ця ситуація на переговорному етапі.
KV: Як покращуєте інвестиційний клімат?
Руслан Майструк: Ми вже зробили інвестиційний паспорт, який розміщений на сайті Тетіївської міської ради. Завдяки тому, що нам держава, до речі, першим в Київській області, передала більше 3 тис. га землі сільськогосподарського призначення і на тих землях, які не використовувались, а це близько 70 га, ми сьогодні ставимо сонячні електростанції. Вже оформлена вся документація і невдовзі розпочнемо будівництво.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії?
Руслан Майструк: Тарифи на комунальні послуги високі по всій державі. Там, де ми можемо їх контролювати і тримати на рівні допустимих – ми це робимо. Наприклад, тариф на водопостачання та водовідведення в нас один з найнижчих, порівняно з сусідніми громадами та районами. В Тетіївській ОТГ близько 3 тис. чоловік отримує субсидії.
KV: Чи є співпраця з областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Руслан Майструк: Співпраця і розуміння з областю є завжди, адже ми відкриті і готові працювати з будь-якою владою, яка призначається чи обирається людьми. Ми намагаємось знайти компроміси та оптимальні для всіх рішення актуальних питань. Від нового губернатора очікую плідної співпраці та діалогу.
KV: Які стосунки з районом?
Руслан Майструк: З РДА ми завжди працювали результативно та знаходили спільну мову, з райрадою були певні труднощі під час передачі об’єктів з району в громаду. Зараз намагаємось вести конструктивний діалог і знаходити компроміси, адже від нашої співпраці залежить комфорт життя мешканців Тетіївщини.
KV: Ви заявляли про знищення первинної медицини у всьому районі через рішення районної ради. У чому була причина? Яка ситуація із медициною зараз?
Руслан Майструк: Сьогодні вся первинна ланка медицини району передана в ОТГ, навіть тих сіл, які не входять до громади. На сьогодні райрада жодної копійки на утримання приміщень первинної ланки медицини не відшкодовує, відповідно весь матеріальний тягар лежить на громаді.
KV: Місто планувало розширити межі за рахунок сусідніх сіл. Чи отримали дозвіл від облради та Верховної ради? Що вже було зроблено? Які території плануєте включити до складу міста?
Руслан Майструк: На сьогодні в місті діє новий генеральний план, який розроблений НДПІ “Містобудування” і на основі його був розроблений проект землеустрою щодо нових меж міста. Проект пройшов обговорення і погодження міської ради, районної ради, погоджений з усіма сусідніми землекористувачами і переданий до обласної ради, але, на жаль, вже більше року обласна рада не погоджує даний проект, хоча він і пройшов погодження на двох комісіях обласної ради з одноголосним винесенням його на сесію. Обласна рада аргументує затримку в розгляді тим, що вони будуть розглядати це питання на черговій сесії, але зараз в них крім позачергових сесій, чергові не відбуваються. Прикро, що в нас четверта частина міста знаходиться за межами міста і це створює певні труднощі для людей, для підприємців. Дуже сподіваюсь, що найближчим часом всі ці питання будуть вирішені.
KV: Очисні споруди – чи є проблема в місті? А у громаді загалом?
Руслан Майструк: Очисні споруди у нас працюють, хоча вони і застарілі. Зараз виготовляється проект по заміні і переходу на сучасні очисні споруди, вивчався досвід Білорусії і маємо надію, що цей проект буде профінансований і втілений в життя.
KV: У минулому році в Тетієві був спалах африканської чуми свиней. Як вирішили проблему? Яка ситуація зараз?
Руслан Майструк: Так, в минулому році постраждали тварини і в приватному секторі, і в сільськогосподарських підприємствах. Було утилізовано велику кількість свиней. Міська рада зі свого боку вжила всіх необхідних заходів, але проблема у відшкодуванні коштів за поголів’я свиней, яке вони втратили, залишається, і в цьому питанні ми розраховуємо на підтримку держави.
KV: Чи є сміттєва проблема?
Руслан Майструк: Зараз у нас проходить пілотний проект, спрямований на ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ в старостинських округах ОТГ і встановлення сміттєвих контейнерів. За кошти інфраструктурної субвенції плануємо закупити ще один автомобіль для видалення твердих побутових відходів, а також контейнери і запустити програму вивезення ТПВ по всій території громади. В місті вже почали ставити контейнери для сортування сміття – так як це робиться в Європі.
KV: Які результати розслідування щодо обстрілу вашого будинку, а потім нападу невідомих, у 2017 році? На вашу думку, хто і навіщо це зробив?
Руслан Майструк: Я пов’язую цей випадок тільки з моєю роботою і, на мою думку, це була спроба вплинути на мою діяльність.
KV: У 2017 році ви звинувачували прокуратуру Київської області у дискредитації вас, як міського голови. У чому причина? Чим закінчилась ця ситуація?
Руслан Майструк: Ті звинувачення, які йшли на адресу міської ради були абсолютно безпідставними, адже виділені кошти з державного бюджету були використані за призначенням. Було зроблено заміну вікон і дверей у райвійськкоматі та будинку культури. Роботи зроблені, а відповідно всі звинувачення щодо міської ради зняті.
KV: Які амбіції маєте щодо кар’єрного зростання?
Руслан Майструк: Мрію завершити реформу децентралізації на території Тетіївського району, щоб в нас була єдина громада – так як це склалося історично до нас. Я готовий і надалі працювати на благо рідного Тетіївського краю, адже щиро хочу, щоб це була розвинена і квітуча громада з комфортним і затишним життям для її мешканців.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй
Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко
18 квітня 2019 г. 14:00
Раздел: Тексти
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із мером Славутича Юрієм Фомічевим.
KV: Децентралізація - які плани? Чи плануєте ви об'єднуватися із селами Чернігівської області? Яка проводиться робота?
Юрій Фомічев: Ми б із задоволенням об'єдналися із селами Чернігівської області та тими населеними пунктами, що розташовані навколо Славутича. Однак, законодавство не дозволяє створити громаду із двох областей. Тому, ми із процесу децентралізації випадаємо взагалі. Коли процес тільки починався, прийняли рішення щодо визнання Славутича громадою, оскільки ми абсолютно спроможні.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Як залучуєте на територію інвесторів?
Юрій Фомічев: Ми не є супутником мегаполісу, тому маємо нерівні конкурентні умови. Із інвесторами у нас проблема, як і у багатьох невеликих міст. Свого часу, при закритті ЧАЕС, у нас була створена Спеціальна економічна зона, яка давала можливість залучати інвесторів. Це преференції, які вирівнювали наші можливості у порівнянні із іншими. Наразі законом України про державний бюджет ці умови скасовано, ми постійно працюємо над тим, аби їх повернути. Позиція Міністерства фінансів у цій ситуації досить стримана, оскільки вони вважають наші преференції втратами у держбюджет. Але ми намагаємось довести, что нуль від нуля все одно дорівнює нуль, а 50% від наших інвестицій - це набагато більше.
Взагалі для інвесторів маємо ряд переваг. Це, наприклад, кваліфікована робоча сила. Але існує також проблема через нестабільну ситуацію в країні, що стримує інвесторів.
Ми створили проект “Сонячне місто”, на його базі - “Муніципальний енергетичний кооператив”. Плануємо встановити сонячну електростанцію на даху комунальних будівель. Але інвесторами в цьому будівництві будуть виступати пересічні громадяни. Кооператив дає можливість стати інвестором із низьким порогом входу, один пай буде коштувати 400-500 доларів, їх можна придбати необмежену кількість. Тоді людина стає співвласником електростанції і буде отримувати прибуток із “зеленого” тарифу. Зараз триває пільговий період, коли вкластись можуть лише жителі Славутича, але інші громадяни вже також активно реєструються на відповідному сайті.
Наші жителі - люди із активною громадянською позицією. Місто взагалі унікальне - із 25 тисяч населення тут проживає 50 національностей. Фактично ми створили його самостійно. І вважаю, що нетрадиційний підхід навіть до питання інвестицій - це наш великий плюс.
KV: Чи багато місцевих жителів працюють на Чорнобильській АЕС? Чому були проблеми із заробітною платою?
Юрій Фомічев: Там налічується 2 500 робочих місць, ще близько 800 працівників обслуговують ЧАЕС, інші працюють у міжнародних проектах. Всього приблизно 4 тис. славутичан працюють у Зоні відчуження, середня зарплата по місту - 14 тис. гривень.
Затримка виплат зарплати була більше через бюрократичну причину, ніж політичну. Від управлінців початок року завжди вимагає напруженої роботи. На якомусь етапі адміністрація того чи іншого відомства не спрацювала, кошти не були підготовлені вчасно. Через це ми звернулись до голови КОДА і нашого народного депутата і тоді персонал Чорнобильської АЕС отримав виплату. Інколи така ситуація повторюється саме на початку року. На жаль, держава поки не налагодила систему, яка б не давала збоїв.
KV: Наскільки місто залежить від цього підприємства?
Юрій Фомічев: Воно формує 30% міського бюджету. У 2000 році це було 98%. Ми провели диференціацію економіки, залучили інвесторів. Сьогодні до нас прийшов інвестор, який буде впроваджувати сучасні технології, а саме виготовлення базальтової нитки, що використовується в тому числі у авіабудуванні. За 2-3 роки обіцяють створити 300 високооплачуваних робочих місць.
KV: Який відсоток місцевих жителів отримують субсидії?
Юрій Фомічев: У минулому році отримували близько 2,5 тис. жителів. У цьому році менше 1,5 тис. жителів. Так вийшло, що у нас живуть найбагатші пенсіонери в Україні. Близько 1000 чоловік мають пенсію більше 10 тис. гривень. Ми іноді дискутуємо із керівником Пенсійного фонду області, він каже - у Славутичі зависокі пенсії. А ми відповідаємо - ні, це в Україні вони занизькі.
KV: У Іванківському і Поліському районах кажуть про зростання рівня онкологічних захворювань. Яка ситуація у Славутичі?
Юрій Фомічев: У нас є такі проблеми, але вони пов'язані із різними факторами, не можна сказати, що причина тут тільки в аварії на ЧАЕС і ліквідації наслідків. Середній вік людей змінюється. Колись він у нас становив до 30 років. Тепер - 38 років.
KV: Чи є "сміттєва" проблема?
Юрій Фомічев: Існує проблема у системі збору та переробки сміття, із вивезенням проблему вирішуємо. Є у нас полігон твердих побутових відходів, він підтримується у якісному стані, хоча я вважаю, що можна було б і краще. Але експерти, які до нас приїздять, стверджують, що наш полігон - один з кращих у країні.
Інколи жителі вивозять сміття у ліс. Поки не зміниться свідомість людей, нічого не зміниться. Я вважаю, що в Україні дуже не вистачає такої структури як муніципальна поліція для контролю таких дій. А кардинально змінити ситуацію може тільки досвід Німеччини у 30-ті роки - якщо побачив, що сусід скинув сміття і не сказав, то відповідаєте за це обоє.
Хоча у Славутичі громада дуже свідома. Ми поставили декілька баків для роздільного сміття і люди з одного мікрорайону несуть сміття в інший, щоб розкласти по класифікації. Потім ми це веземо на полігон, на сортувальну лінію.
KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи?
Юрій Фомічев: Як член громади можу сказати, що тарифи високі. Працювати із тарифами потрібно в двох напрямках - ефективність виробництва послуги та споживання. В нас запущений процес переходу з газу на тріску. Плануємо на опалювальний сезон 2020-2021 років повністю перейти на альтернативне джерело. Тариф на опалення у нас становить 1620 гривень за гігакалорію, це близько 40 гривень за квадратний метр без лічильника. Два роки тому ми встановили лічильники абсолютно у всі багатоквартирні будинки. По-перше, на 15% знизилось споживання тепла. Вплинуло те, що жителі встановили енергозберігаючі вікна та двері, утеплились ззовні. Ну і звісно почали економити. У будинках, де мешканці добросовісно ставляться до споживання, середній тариф становив 20-25 гривень за кв. м.
Тому питання не в тарифах, а в споживанні. Кожен хоче гарно заробляти. І кочегари, і сантехники, і працівники ЖКГ теж хочуть.
KV: Як з приводу боржників? Вже почали відключати воду?
Юрій Фомічев: Це політика справедливості. Законодавство України занадто ліберальне до тих, хто може і не сплачує за комунальні послуги. Це несправедливо у відношенні до тих, кому набагато важче, але вони платять. Ні для кого не секрет, що найкращі платники - пенсіонери. У них залишається 300 гривень, щоб дожити до пенсії, але вони не мають боргів. А є ті, хто не платить і каже - а що ви мені зробите? Для таких людей застосовуємо такі важелі впливу як припинення подачі послуг. Ми маємо партнерські стосунки із найближчим обласним містом Черніговом, їх водоканал має необхідне обладнання. Вони приїжджають і без доступу в квартиру перекривають воду боржникам. Ми таку практику застосовуємо не вперше і повірте - кошти знаходяться у всіх.
KV: У 2017 році місто “відрізали” від постачання газу. Чому виникла така заборгованість та як вирішили ситуацію?
Юрій Фомічев: Нас вчать жити у сучасному капіталістичному світі. За послуги потрібно платити. Ситуація в наступному - при зупинці ЧАЕС ми втратили 8,5 тисяч робочих місць. Це дуже суттєвий ресурс. Коли місто будувалось, воно розраховувалось на більше 50 тис. населення і вся інфраструктура відповідно. Чого в нас тільки немає - басейни, спортивні комплекси, Палац дітей та молоді, Школа мистецтв, Кіноконцертний комплекс, Будинок культури і ще багато чого, навіть кінно-спортивна база і яхт-клуб. Майже все у пішій доступності. В Україні, та і навіть у Європі, важко знайти таке місто.
Коли зупиняли ЧАЕС у Законі про зняття з експлуатації було прописано, що Славутич має отримувати із держбюджету дотацію на утримання інфраструктури. З 2009 до 2019 роки ця сума залишалась незмінною. У цьому році виникла проблема. Дотація 10 млн гривень сьогодні і тоді (в 2009 році) - це різні суми. Я розумію, що боргів не має бути. Але ж має бути справедливість. Перед “Нафтогазом” у нас виникла велика заборгованість. А там політика проста - є гроші, є газ. Тому, нам його і відключили.
Звісно ми шукали різні важелі впливу, залучали міжнародних партнерів, але система вже так не працює. Незважаючи на те, що мені довелось тоді пережити, я радий, що такі зміни відбулися. Повернення назад вже не буде.
Завдяки одному із інвесторів, у якого приватна котельня, нам вдалось забезпечити 25% міста. Довелось зняти із усіх запланованих місцевих програм кошти і віддати їх за газ. Ми ледь витягнули, щоб виплатити зарплати бюджетникам. Наразі укладено договір реструктуризації боргу, ми його виконуємо. Також добудовується друга черга котельної з ТЕЦ і майже збудована ще одна приватна котельна. Ми будемо мати більше половини заміщення газу, а коли добудується ТЕЦ, то зможемо працювати взагалі без газоспоживання. Звісно, газ потрібен, адже це енергобезпека. Тому більше таких проблем не має виникати, до того ж цього року нам збільшили дотацію до 30 млн гривень, її теж не вистачає, але вже краще.
KV: Тоді Геннадій Зубко закликав вас піти з посади, ви відмовились. Як можете прокоментувати?
Юрій Фомічев: На наступний день після його заяви я провів громадські обговорення із жителями міста, повідомив про таку пропозицію. Я був готовий скласти повноваження і піти. Але люди сказали “ні”. Їм потрібна була не відставка, а тепло.
KV: Як громада була налаштована щодо будівництва сховища ядерного палива?
Юрій Фомічев: Мабуть ми єдине місто в Україні, де громада нормально сприйняла таку перспективу. У цьому дійсно унікальність Славутича. Просто ми розуміємо, про що йдеться. Відпрацьоване ядерне паливо - це не ядерні відходи, а стратегічний продукт. Дуже багато спекуляцій було - гадючник, могильник… Україна не може відмовитись від ядерної енергетики. Ми можемо декларативно заявляти будь-що, але 65% споживання електроенергії в країні забезпечує атомна енергетика. Сьогодні Україна зберігає відпрацьоване ядерне паливо у Російській Федерації. Коли таке рішення приймалось у 2008 році, ніхто не міг передбачити ситуацію, яка є зараз. Але рахували економічну складову - 200 млн доларів в рік за зберігання з обов'язковим поверненням. У нас є об'єктивна територія - Чорнобильська зона. Вона буде непридатна для проживання людей ще багато тисяч років. У розумінні людини це назавжди. Неможливо спрогнозувати, яким буде світ. А вже сьогодні такі шкідливі технології застосовуються. І Славутич був готовий до будівництва сховища. Якщо хтось скаже, що Іванків ближче до нього буде знаходитись, то нагадаю - 4,5 тисячі наших жителів працюють у тій зоні щодня.
Ми розуміли, що це відповідальність за майбутнє. Наприклад, два роки тому проводили громадські слухання щодо будівництва заводу простроченого добрива для сільського господарства. Так, це шкідливо, але сучасні технології дозволяють зробити його більш нейтральним. І Славутич погодився на такий завод. Питання, які задавали інвестору - які механізми, як проходитиме очищення, яким чином будете проводитися транспортування? На жаль, юридично нам не вдалося такого інвестора залучити. Але слухання пройшли позитивно. У нас фахові люди, які розуміють, що таке безпека і як її гарантувати.
KV: Найбільше коштів, розподілених КОДА на інфраструктурні об'єкти за рахунок ЦСВЯП, має отримати Славутич. На що плануєте витратити кошти?
Юрій Фомічев: Майже рік визначалась процедура розподілення цих коштів, адже така практика у нашій країні застосовується вперше. Потім з'явилася трьохстороння угода між НАК “Енергоатом”, Адміністрацією зони відчуження та Київською ОДА щодо механізмів реалізації коштів. Ці механізми вимагають розробки проектно-кошторисної документації та проведення експертизи органом місцевого самоврядування. Так вийшло, що Славутич першим виготовив документацію. Це далеко не всі кошти, навіть не третина їх. І інколи у політичній площині використовують той факт, що Славутичу дали більше. Якби Іванківський та Поліський райони подали більше проектів - їм би дали більше.
Ми зібрали депутатів та громадськість і сказали - у нас є гроші, пропонуйте, на що їх витрачати. Але не потрібно думати, що вони впали з неба. Це лише маленька компенсація за ті умови, в які ми потрапляємо. Зрозуміло, що треба розпочати з “латання дірок ” - дороги, заміна вуличного освітлення та інші дрібниці. Але це до 30% наших потреб. Далі - масштабні проекти. Наприклад, минулого року ми отримали величезний медичний комплекс, який потрібно перетворювати у сучасну лікарню. Також хочемо збудувати власну котельню на відновлювальному паливі, щоб впливати на тарифи. Плануємо побудувати сучасну початкову школу, щоб перевести туди всіх дітей 1-4 класів, аби зменшити їх спілкування із старшокласниками і вберегти від дорослого життя.
Тому ті проекти, які мали фінансувати за рахунок міста, ми відразу подали до КОДА. Навіщо коштам пропадати? Все ж таки не забуваємо про борг перед “Нафтогазом”.
KV: Що за ситуація була із захопленням підприємства “Атомремонтсервіс”?
Юрій Фомічев: Це підрозділ державної компанії НАК “Енергоатом”, але на тій території ще є приватна компанія, якій вони здають приміщення в оренду. І була спроба рейдерського захоплення саме тієї компанії. Там декілька разів відбувалась зміна власника. І на хлопців, які приїхали забрати владу, вплинув той факт, що АРС - це ядерний об'єкт. Їх попередили, що якщо через 10 хвилин вони не підуть, то будуть серйозні наслідки. Після цього відбувались слідчі дії. Це внутрішня проблема, вони самостійно розбираються. Для нас важливо, щоб податки сплачувались і люди могли там спокійно працювати.
KV: Ситуація в міській раді - як миритесь із депутатами?
Юрій Фомічев: У нас представлено 9 політичних сил серед 26 депутатів. Але за час роботи міськради жодної фракції не було створено. У кінці минулого року була створена депутатська група, але я не можу назвати їх опозицією. Там є частина депутатів із різних політсил, вони зайняли позицію критики і це добре. Є дискомфортна ситуація, яка змушує більш ретельно пильнувати за тим, які рішення приймаються.
Взагалі, у нас повна співпраця, у сесійні дні сидимо до вечора, дискутуємо більшу частину часу. Але не про політику, а про дійсно важливі для міста питання. Кожен хоче зробити місто кращим, але має власне бачення щодо цього. Та завжди ми приходимо до одного - місто має розвиватись.
KV: Чи є співпраця із областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Юрій Фомічев: Ми розуміємо, що Славутич - такий собі острівець на іншій землі. Але із обласною радою та адміністрацією співпрацюємо, навіть ситуація із зарплатами працівникам ЧАЕС - гарний тому приклад. Голова до нас ще не приїздив, але ми спілкуємось. Сподіваюсь, що й надалі у нас будуть гарні стосунки.
KV: Раніше ви керували рядом підприємств, які переважно пов'язані із нерухомістю та зареєстровані у Славутичі. Чи надавали ви, як міський голова, якісь привілеї хоч одному із них?
Юрій Фомічев: Мої компанії працювали у напрямку будівництва і я принципово цю діяльність припинив. Залишилась тільки діяльність у напрямку обслуговування нерухомості, але там співпраця із міжнародними проектами, тому до міста вони не мають жодного відношення.
KV: Як можете прокоментувати інформацію, що компанії, зареєстровані на вашу дружину, у 2016-2017 роках отримували підряди від управлінь міськради?
Юрій Фомічев: Так, це було, але, повторюсь, сьогодні це припинено. Ті управління, які працювали із компаніями, розуміли якість та гарантії. Жодних проблем не виникало. Попит на ці компанії був, але політична складова вирішила інакше. Зараз підрядами займаються інші компанії, там працюють ті самі люди, робота не зупинилась.
KV: Які стосунки із Ярославом Москаленко? Дає поради з управління містом?
Юрій Фомічев: Чудові робочі стосунки. Можу сказати, що такого народного депутата у Славутичі не було ніколи. Інколи я прошу у нього підтримки у вирішенні питань, які вище місцевих. Але якщо не питати, то порад не дає. З місцевих питань радимось із командою. Звісно, ми хочемо, щоб він приїздив до нас щодня. Але такої можливості немає. Особливо молодь любить з ним спілкуватись.
KV: Наскільки глибоко введено у курс справ міста Володимира Удовиченка?
Юрій Фомічев: Він обласний депутат від Славутича і має розуміти, чим живе місто. Його син є активним депутатом міської ради. Тому він у курсі справ настільки, наскільки йому дозволяє час. Від того, що він перестав бути міським головою, справ у нього не поменшало. Безперечно ми спілкуємось, я іноді запитую у нього поради відносно минулих подій. Але останнім часом у місті він буває рідко.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Юрій Фомічев: У мене немає в планах залишати місто. Сьогодні я тут, бо обожнюю Славутич. Закохався у нього ще у 1993 році, коли вперше приїхав у гості до товариша. У 1996 році переїхав сюди жити, бо тут зустрів майбутню дружину.
Я був у Європейських країнах і за межами Європи. Кращого міста ніде не бачив. І я готовий віддати йому усе життя. Можливо,не на посаді мера, морально дуже тяжко, коли вночі сняться дороги і труби. Та я точно тут буду корисним, знайду собі заняття. Але на ще одну каденцію обов'язково піду.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
КиевVласть
14 лютого 2019 г. 11:30
Раздел: Тексти
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова з мером Переяслав-Хмельницького Тарасом Костіним.
KV: Децентралізація - які плани? Яка проводиться робота? Проблеми?
Тарас Костін: Робота з децентралізації проводиться з 2015 року. Ми проводимо багато зустрічей із навколишніми селами, навіть їздили у віддалені села. Спершу планували об'єднати місто і весь район, але така ідея не спрацювала - віддалені населені пункти відмовились об'єднуватися з містом, тому ми пішли по іншому формату - об'єднатися із прилеглими населеними пунктами. Але і вони відмовились. Причина в першу чергу в небажанні сільських голів, вони бояться, що місто забере землю та всі кошти. До того ж не хочуть втрачати посаду, через що проводять роботу з депутатами, аби ті не приймали позитивних рішень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Тому наразі реформа децентралізації в нас не просувається. Я намагався вплинути методом переговорів та круглих столів, навіть працювали “індивідуально” - і чарку пили, але навіть це не спрацювало. Я думаю, що об'єднання в нас буде примусовим у 2020 році. Чекаємо цього моменту.
KV: Інвестиційний клімат - як покращувати?
Тарас Костін: Ми беремо участь у різноманітних форумах та програмах, где популяризуємо наше місто. Робимо акцент на екологічно чистих виробництвах. Зокрема, зараз почався процес оформлення ділянки для облаштування сонячної електростанції. Також співпрацюємо з потужною компанією Aptiv у питанні будівництва великого заводу зі збирання деталей автомобілів. Вони можуть створити в місті 2000 робочих місць. Наразі вони ведуть переговори із нами та із Білоцерківською міською радою. Дуже сподіваємось на рішення на нашу користь.
Також рік тому ми розпочали роботу із земельними аукціонами, нам це вдалося не без проблем. Частина депутатів не підтримувала таку пропозицію в сесійній залі. Вже минулого року ми провели перший аукціон і зараз майже готові документи на ще декілька ділянок для проведення відкритих торгів.
KV: Яка наразі ситуація зі скандальним будівництвом ТЕЦ?
Тарас Костін: Справді була дуже складна ситуація з інвестором. Я вважаю: він погано попрацював із громадою. Наразі з цього питання продовжуються судові тяганини, але ТЕЦ вже працює. Компанія подала всі необхідні документи і отримала дозволи на викиди. Певна шкода для екології є, але за документами все в нормі. Звісно, частина містян цим незадоволена.
Ми намагалися примирити громадськість та інвестора, але не вдалося. На жаль, ми не видаємо жодних дозволів, крім права оренди. Більше користі від підприємства чи шкоди - покаже час. У будь-якому випадку ми не маємо повноважень припинити його діяльність.
KV: Чи були ситуації, коли громада все ж таки “виганяла” інвесторів з території?
Тарас Костін: В нас була така ситуація декілька років тому. Компанія METALEX, яка працювала на базі заводу “Точмаш”, займалася виплавкою алюмінію. Через це екологічний стан в мікрорайоні заводу дуже погіршився, громада звернулася до міської ради і ми вирішили ситуацію, підприємство пішло з міста.
KV: Туризм - як розвиваєте? Чи багато туристів приїздить? Місто на цьому заробляє?
Тарас Костін: В місті працює 24 музеї, для розвитку туризму створено окрему програму. Намагаємося розвивати зелений туризм, водний та екологічний. Можливо, попрацюємо навіть над спортивним туризмом, адже в місті є веломаршрути. Відновлюємо інфраструктуру міста - тротуари, парки, сквери. Це все робиться поступово, але, звісно, хотілось б скоріше. Також запрошуємо інвесторів, які могли б побудувати готельні комплекси. До речі, одна із ділянок, яка буде подаватися на аукціон, призначена саме під готель.
За нашими даними місто приймає близько 300 тисяч туристів щорічно. На мою думку це недостатньо, в інших містах ця цифра сягає півтора мільйона. Звісно, місто отримує від цього прибуток, туристичний збір, але він досить невеликий.
KV: Туалет в заповіднику за 780 тис. гривень - не завелика сума?
Тарас Костін: Ні, це досить нормальна сума. Туалет встановлювала міська рада за кошти місцевого бюджету і це дійсно його ринкова ціна. Там не просто “будка”, там, можна сказати, невелика хатинка. Є там людина, яка все контролює. Також створені умови для людей з особливими потребами.
KV: Парламент схвалив рішення повернення історичної назви міста. Чи були проблеми із цим?
Тарас Костін: Питання знаходиться на розгляді парламенту, воно декілька разів виносилося на розгляд, але у кінці порядку денного, тому проголосувати його постійно не встигають.
На громадських слуханнях це питання було обговорено, 70% жителів підтримали повернення історичної назви, також обласна рада затвердила це питання. Комітет Верховної Ради також підтримав. І ось вже рік чекаємо рішення народних депутатів. але є питання, важливіші, ніж наше.
KV: Чи є "сміттєва" проблема?
Тарас Костін: Є санкціонований полігон, який знаходиться на землі Великокаратульської сільської ради. На даний момент він обслуговує місто та власне село. Протягом трьох років була проблема - селяни не пускали нашу техніку, щоб ми возили до них своє сміття. Причина в тому, що близько п'яти років назад сталося загоряння і місцеві жителі вважали, що це через нас. До того ж казали, що через це звалище вони часто хворіють. Але зараз є певна домовленістю і поки проблем не виникає. Місця на полігоні достатньо.
Також ми запровадили в місті систему сортування. Є сортувальна лінія, на полігон ми вивозимо тільки органічні рештки. Була ідея щодо будівництва сміттєпереробного заводу, але у районі її сприйняли без великого ентузіазму. Спілкувалися із міським головою Борисполя Анатолієм Федорчуком. Він повідомив, що вони вже виділили ділянку під будівництво сміттєпереробного заводу. Якщо його збудують, ми будемо возити сміття туди.
KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи?
Тарас Костін: Є певна напруженість громади щодо тарифів - газ дуже дорогий, вода та водовідведення. Декілька місяців тому ми були вимушені підняти ряд тарифів, але масового обурення немає.
Тариф на проїзд стабільний - складає 5 гривень. Якщо економічні розрахунки будуть підказувати, що його слід піднімати, то нам доведеться приймати такі непопулярні рішення.
KV: Чи є проблеми всередині міськради? Як миритись із депутатами?
Тарас Костін: Проблем достатньо, намагаємось вирішувати за круглим столом. Проекти, програми на сесіях приймаються. Бюджет також затвердили. Цей рік оголошено роком спорту та фізкультури. Також рішенням депутатів була виділена земельна ділянка під будівництво притулку для тварин, адже в нас є велика проблема із безпритульними тваринами. Тепер громадська організація буде шукати спонсорів, які можуть надати кошти для будівництва цього притулку.
KV: Як можете прокоментувати ситуацію, коли вашого заступника спіймали на хабарі?
Тарас Костін: Дуже неприємна ситуація, зганьбилися на всю країну. Ситуація полягає в тому, що коли ми почали проводити аукціони, велись переговори з одним із інвесторів. Цей інвестор захотів “порішати”, прийшов до мене, але я його відразу “відправив”.
Першому заступнику я повноважень для спілкування із ним не надавав. Але так сталося, що його спіймали на хабарі і зараз він перебуває під слідством, відсторонений від роботи. Остаточного рішення по справі не прийнято, але я вже запропонував йому після суду написати заяву про звільнення.
KV: Перед 1111 днем народження міста ви посварились із депутатами через виділення коштів: вони хотіли на дороги, а ви - на парки та тротуари. Чому так сталось? На що в результаті виділили?
Тарас Костін: Кричали тоді не всі депутати, а декілька, які хотіли на своїх округах зробити ремонт доріг. Я наполягав, що потрібно відновлювати центральну інфраструктуру міста, вкладати кошти в енергозберігаючі технології шкіл та садочків, а потім вже рухатись на окраїни міста. Була жвава дискусія.
Кошти ми тоді виділили на утеплення шкіл, тротуари у центральній частині, готуємо проект на ремонтні роботи Борисоглібської площі. Все ж-таки відновлюємо туристичний потенціал. Працюємо на окраїнах - в минулому році залучили близько 10 млн гривень обласного бюджету на облаштування об'їзної дороги по вул. Грушевського і вул. Борисівське Поле.
KV: Чому дороги в такому жахливому стані?
Тарас Костін: Як сніг почав танути, то дійсно їх стан погіршився. Але останніми роками ми маємо суттєве перевиконання бюджету, тому багато коштів залучаємо на ремонт тротуарів та доріг. Раніше ситуація була ще гірша.
KV Які стосунки з районом?
Тарас Костін: В нас є об'єкти, які фінансуємо спільно, про це говоримо за круглим столом. На цей рік ми забронювали 1 мільйон гривень у міському бюджеті для Центральної районної лікарні, щоб купити важливе обладнання. А так нам з районом немає чого ділити, в нас різні повноваження та території.
KV: Вже познайомилися з новим губернатором? Про що попросили, які надії на нього покладаєте?
Тарас Костін: Один із перших візитів губернатора був саме до Переяслав-Хмельницького. Просили врегулювати питання перевезень до Києва. Є в нас багато нелегальних перевізників, які незаконно перевозять жителів без будь-яких документів. Просили також дофінансувати проекти, які були початі у минулому році - це дві дороги та свердловина для видобутку води.
На Олександра Терещука покладаємо великі надії, я особисто сподіваюсь на співпрацю. Також сподіваюсь, що після виборів президента Терещук продовжить працювати і ми зможемо втілити все заплановане.
Співпраця була і з попереднім губернатором. За мою каденцію більше ніж Горган (екс-губернатор Київської області Олександр Горган, - KV) жоден губернатор для міста не зробив. Будемо сподіватися, що Терещук також не байдужий до Переяславщини.
KV: Які стосунки із Віталієм Кличко? Він як міський голова дає поради з управління містом? Прислуховуєтесь?
Тарас Костін: Я був членом партії “Удар”, балотувався від неї у мери у 2014 році. Із Віталієм Кличко нас пов'язує спорт, якийсь час займались в одній залі. Ми з ним добре знайомі, у цьому році він запрошував мене на Водохреща із іншими міськими головами. Як голова “Асоціації міст України”, залучає мене до співпраці, до участі в різноманітних форумах, де я отримую багато інформації, корисної для міста.
Також радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом. Він приїздив до нас на день міста, виступав на центральній сцені. Я йому показував наші парки, він дав багато порад, пообіцяв допомогти. Ми також відвідували столичні парки, спілкувались із їх директорами. Будемо впроваджувати думки Віталія Володимировича у нашому місті. Історично так сказалось, что Переяслав-Київ-Чернігів як своєрідний трикутник, де завжди були дружні стосунки.
KV: До призначення міським головою ви досить активно займались бізнесом. Чому вирішили змінити діяльність? Кому передали справи?
Тарас Костін: Основна моя діяльність була - продовження бізнесу, який залишив після смерті мій батько. Він пішов із життя у 2002 році, тоді я повернувся із Києва у Переяслав-Хмельницький і продовжив його справу. Це виготовлення меблів, будівництво спортивних майданчиків, різні ремонтні роботи. Потім Віталій Кличкоf і Артур Палатний (народний депутат від БПП, - KV) мене запросили в партію “Удар”, з того часу я почав займатись політичною діяльністю. Очолював міські штаби Кличка, потім місцевий осередок партії. Хоча я зараз не є членом партії, ми залишаємось однією командою. На виборах у 2014 році ми підтримали Петра Порошенка, в 2015 я пішов на вибори від БПП. Підтримуємо його і зараз.
Справи бізнесу я передав людям, які дуже багато допомагали мені в житті і погодились стати засновниками бізнесу, я зі складу компанії вийшов.
KV: Чи віддавали ви як міський голова якісь преференції компанії “Кобзар”, де раніше були керівником?
Тарас Костін: Над жодним об'єктом ТОВ “Кобзар” за мою каденцію у місті не працював.
KV: Ви були помічником Артура Палатного. Які стосунки зараз? Він авторитет для вас?
Тарас Костін: Дружні стосунки. Він дуже допомагає місту, опікується Переяславщиною. У минулому році він допоміг отримати нам 5 млн гривен із державного бюджету, подарував 6 комп'ютерних класів, допомагає у вирішенні питань із областю, також допомагає у розвитку спорту. Він дуже зайнята людина, тому бачимось нечасто, декілька разів на місяць. Найближчим часом він має приїхати до міста, щоб подарувати черговий комп'ютерний клас в школу №1.
Обов'язково дослуховуюсь до його порад, обговорюємо проблеми не тільки міста, але й загальнодержавні.
KV: Чи часто отримуєте дзвінки із проханням “вирішити” ті чи інші питання? Що робите в таких ситуаціях?
Тарас Костін: Були такі нестандартні ситуації, коли дзвонили і “просили”. Хабарі не тільки пропонували, але й підкладали. З такими людьми я відразу рвав усі зв'язки. Це частіше за все нечисті на руку бізнесмени і іноді місцеві жителі.
KV: Чи може чиясь думка чи порада вплинути на ваше рішення як міського голови?
Тарас Костін: Може, якщо думка конструктива і допоможе вирішити ту чи іншу проблему. Я прислухаюсь також до критики. Є в нас і так звані “дикі” активісти, які намагаються зірвати засідання. Не всі сприймають демократію як закон, для декого це вседозволеність і безкарність.
KV: Відомий український скульптор Микола Шматько у свої 74 роки разом зі своєю дружиною та сином вже 5 років змушені жити в підвалі однієї зі шкіл Переяслав-Хмельницького. Чому так сталось? Чому не вирішуєте?
Тарас Костін: Микола Шматько приїхав у місто десь у 2013 році разом із двома фурами своїх робіт, його тимчасово поселив у підвал минулий голова міста, але я впевнений, що він хотів як краще.
Я пропонував Шматько декілька варіантів вирішення проблеми - будинок культури, який наразі не діючий, щоб він там розмістив свої роботи та жив із сім'єю, та земельну ділянку, щоб він побудувався. Він відмовився, адже хоче готове житло. А я не можу витрачати кошти громади неефективно чи індивідуально під когось, хоч він і відомий скульптор. Тому зараз він досі живе у підвалі.
KV: Чи готові на ще одну каденцію? Виховуєте наступника?
Тарас Костін: Зараз зарано про це говорити. Побачимо, чи буде здоров'я, чи будуть мої проекти у місті працювати. Наступника не готую. Амбіцій щодо кар’єрного зросту не маю, потрібно ще розвивати місто.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”Фото: KVKиевVласть
31 січня 2019 г. 14:00
Раздел: Тексти
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їх кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Розпочинає цикл матеріалів інтерв'ю розмова з мером Яготина Наталією Дзюбою.
KV: Розкажіть про бюджетні показники минулого року. Що заплановано на цей рік?
Наталія Дзюба: За 2018 рік до міського бюджету надійшло 34 млн 733 тисячі гривень, в тому числі доходи загального фонду склали 34 млн 542 тисячі гривень, доходи спеціального фонду - 191 тисяча гривень. План доходів міського бюджету виконано на 101 відсоток. У порівнянні з 2017 роком власні доходи загального фонду збільшились на 3 млн 110 тис. гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Бюджет наповнюється за рахунок єдиного податку (45% бюджету), плати за землю (24%) та акцизу (24%).
З часу внесення змін в законодавство щодо порядку зарахування акцизного податку до бюджетів місцевого самоврядування спостерігається тенденція постійного зменшення обсягу надходжень акцизного податку до міського бюджету.
Планові показники дохідної частини на 2019 рік складають 34 млн 970 тис. гривень. Основними бюджетоформуючими надходженнями 2019 року і надалі залишаються єдиний податок, плата за землю та акциз.
KV: Які проекти були втілені, які на стадії реалізації?
Наталія Дзюба: Ми маємо створити в місті зону комфортного проживання. Саме через комунальні підприємства міста Яготинська ЖЕК, КП “Комунальник”, Яготинське ВУ ВКГ, ПВО “Міськсвітло” реалізуються проекти, спрямовані на поліпшення якості питної води, розширення мережі вуличного освітлення, влаштування зручних пішохідних зон та прибудинкових територій, утримання в належному стані об’єктів благоустрою та інженерної інфраструктури міста.
Так, було побудовано водопровід по вул. Пирятинській, що дало змогу підключити до водопостачання 9 вулиць. Прокладено водопроводи по вул. Нечуя-Левицького та вул. Говорова. Підведено водопостачання до мікрорайону “Комбікормовий завод” на 9 вулиць мікрорайону, протяжність водопровідних мереж міста збільшилася на 4,6 км. Завдяки цьому до водопостачання підключено близько 130 будинків. Капітально відремонтовано водопроводи до чотирнадцяти житлових будинків.
Також проведено реконструкцію водонапірної вежі на мікрорайоні “Козловщина”, збудовано камеру переключення, замінено насосний агрегат на свердловині. На сьогодні 95% жителів міста забезпечені водопостачанням.
Нашим КП ЖЕК з 2011 року було капітально відремонтовано покрівлі 23 багатоквартирних житлових будинків та капітально відремонтовано дорожнє покриття на прибудинкових територіях 11 будинків та вимощення 8 будинків. В цьому році капітально відремонтовані дві покрівлі за адресою Каштанова, 2 та Ветеранів, 4.
“Міськсвітло” облаштувало вуличне освітлення на 95 вулицях міста, наразі освітленість вулиць становить 96% від їх загальної кількості. Також 1951 ліхтарів із 3760 було замінено на енергозберігаючі, що дозволяє економити близько 500 тис. гривень на рік.
На цей рік заплановано проведення капітального ремонту пішохідного мосту через залізницю, роботи вже розпочаті.
KV: Яка сфера в місті найменш розвинена? Чому?
Наталія Дзюба: Звісно, мені б хотілось, щоб у Яготині була більш розвинена промисловість. Це і зайнятість населення, і наповнення бюджету, і захищеність населення, і, звичайно, забезпечення життєдіяльності міста.
Моя мрія - щоб не тільки продукція нашого маслозаводу під гаслом “Найкраще для дітей”, а продукція більшості підприємств нашого міста під гаслом “Найкраще для людей” сприяла економічному розвитку нашого міста і звичайно держави.
KV: Чи є проблеми з місцями в школах, садочках? Як вирішуєте?
Наталія Дзюба: Школи та садочки знаходяться на балансі району. Але можу сказати, що проблем із місцями немає. Згідно генеральному плану міста, під будівництво школи передбачена земельна ділянка. Тому, якщо буде необхідність будівництва, проблем не виникне.
KV: Як залучаєте на територію інвесторів?
Наталія Дзюба: Чи не найважливішим фактором, що стимулює залучення інвестицій, є відкритість та прозорість влади в проведенні дозвільних процедур у земельній сфері та управлінні комунальним майном, що на сьогодні є найбільшими ресурсом громад на зразок Яготинської.
Так, Яготинська міська рада однією з перших в Київській області запровадила практику продажу земельних ділянок та прав на них на відкритих земельних торгах. Наприклад, саме на земельних торгах було здійснено продаж земельної ділянки по вул. Поштова, на якій переможець торгів - ТОВ “Агроімпорт ЛТД” планує збудувати виробничий об’єкт з виготовлення полімерної упаковки. Проектна потужність об’єкту передбачає створення близько 300 робочих місць. Наразі компанія здійснює виготовлення проектної документації на будівництво об’єкту.
Наприкінці минулого року сесією прийнято рішення щодо розробки ще двох проектів відведення земельних ділянок під розміщення промислових об’єктів та оголошено проведення земельних торгів на оренду. Ми зацікавлені у розміщенні логістичного об’єкту.
Також на стадії розробки 8 земельних ділянок під розміщення об’єктів торгівлі. Одним з прикладів успішної реалізації таких невеликих інвестиційних проектів малого бізнесу є побудований поруч з міською радою магазин одягу “Сезон”.
KV: Які інвестиційні проекти плануєте реалізувати у цьому році?
Наталія Дзюба: Зараз триває робота над виготовленням та погодженням містобудівної та землевпорядної документації в сфері “зеленої енергетики”. На землях колишнього цукрового заводу, а саме на полях фільтрації загальною площею близько 30 га, планується розміщення сонячної електростанції. Цю роботу розпочато в липні 2018 року і скоріш за все ми закінчимо процедури з оформлення земельної ділянки в березні-квітні цього року.
Вселяє оптимізм і співпраця з ТОВ “Фірма “ТМА”, яке наприкінці 2018 року придбало виробничі потужності Яготинського експериментального цукрового заводу, та планує проведення його реконструкції під власні виробничі потреби.
Також сподіваюсь на залучення в місто іноземних інвестицій. Так, за сприяння та ініціативи голови Яготинської РДА Шмигановського В.С., підтримки голови КОДА Терещука О. Д. питанням будівництва в м. Яготині рибного заводу зацікавилися німецькі інвестори. Наразі проект перебуває на початковій стадії – пошук земельної ділянки, яка за своїми характеристиками відповідатиме заявленим вимогами. З цього приводу тривають постійні консультації між гілками влади та інвестором і найближчим часом ми будемо готові говорити про відведення земельної ділянки.
KV: Чи плануєте розвивати туризм?
Наталія Дзюба: Так, ми маємо серйозні плани щодо залучення інвестицій в розвиток туризму та рекреації. Першим кроком на цьому шляху є створення об’єкту природно-заповідного фонду Регіонального ландшафтного парку “Яготинський імені Гетьмана Кирила Розумовського” загальною площею 131,5673 га. З цього питання у липні 2018 року вже прийнято відповідне рішення Київської обласної ради.
За висновками спеціалістів Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, які здійснювали безпосередні дослідження місцевості, на території об’єкту знаходяться унікальні ландшафти з цінними видами флори і фауни. Окрім того, історичні та природні багатства Яготина, а це в першу чергу найбільше на Київщині штучне озеро Супій площею 1116 га та власне парк, закладений сином останнього Гетьмана України Кирилом Розумовським, мають серйозну перспективу розвитку туризму та як наслідок -залучення інвестицій.
KV: Чи є проблема зі сміттям?
Наталія Дзюба: Так, проблема є. У місті існує несанкціоноване сміттєзвалище. Програмою поводження з твердими побутовими відходами у Київській області на 2017-2020 роки заплановано ряд заходів, спрямованих на зменшення забруднення навколишнього природного середовища по місту Яготин. Але для того, щоб ця програма почала в нас працювати, необхідно оформити право користування земельною ділянкою під полігон твердих побутових відходів за межами населеного пункту.
Ще у 2017 році голова РДА затвердив дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,6 га за межами населеного пункту в адміністративних межах Райківщинської сільської ради для передачі її в постійне користування нашому коммунальному підприємству під розміщення полігону твердих побутових відходів.
Але попередньо було необхідно виготовити детальний план території під цю ділянку, над цим питанням ми працюємо разом з Яготинською РДА.
KV: Розкажіть про проведення децентралізації. Які проблеми виникли?
Наталія Дзюба: Процес створення Яготинської міської об’єднаної територіальної громади в складі всього Яготинського району був ініційований нами ще у березні 2015 року. Було проведено зустрічі та громадські обговорення в сільських громадах. Однак, через відмову двох сільських рад процесс не був завершений.
Після чергових місцевих виборів 2015 року та відповідно переобрання міської та сільських рад Яготинського району, рішення щодо ініціювання добровільного об’єднання Яготинської територіальної громади міською радою не приймалося. Поки ми вивчали досвід об’єднаних громад України.
Станом на даний час, Яготинська міська рада готова співпрацювати з органами державної влади та суміжними сільськими радами в питанні процесу об’єднання громад. Наприкінці минулого року голова Яготинської РДА зобов'язав голів сільрад провести по селам громадські слухання з питання об'єднання. Думаю, вже цього року Яготинська ОТГ буде створена.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи?
Наталія Дзюба: Не можу сказати, що кожне підвищення проходить спокійно, адже це кошти. Але ми стараємось усе обгрунтовувати. Тарифи у нас затверджені на середньому рівні по Київській області.
KV: Яка наразі ситуація із пунктом тимчасового розміщення біженців?
Наталія Дзюба: В місті проводились акції проти функціонування пункту біженців, це було протягом 2013-2015 років. Коли почалась анексія Криму, ми звертались до уряду з проханням перепрофілювати пункт для проживання тимчасово переміщених осіб, які не мають житла. Йшлося про жителів Криму та жителів східних територій. Зверталися з даного питання і до вищих органів державної влади, але відповідь була одна - є підписана міжнародна угода між Україною та Європейським союзом щодо лібералізації візового режиму, в результаті виконання, в тому числі якої, ми маємо сьогодні безвізовий режим. Угодою визначалися обов'язки України як держави забезпечити функціонування ПТРБ, в тому числі в Яготині.
Хоча я також була не в захваті від перспективи створення такого пункту, зараз пояснюю активістам - інколи ми маємо подати руку допомоги тим, хто опинився у скрутній ситуації.
Тим паче, жодних конфліктних ситуацій з початку функціонування пункту між жителями Яготина та біженцями не виникало. На сьогоднішній день у пункті проживає 50 біженців, з Узбекистану, Киргизстану, Таджикистану та РФ, з яких 19 дорослих та 31 дитина.
Діти навчаються в школах - 3 дитини в Яготині, решта - в школах міста Київ. У 2018 році ПТРБ для міста було придбано дитячий майданчик на 16 елементів, майданчиком користуватимуться як діти-біженці, так і діти яготинців. Завдяки співпраці з ПТРБ для однієї з міських шкіл, яку відвідують діти-біженці, придбано 3 три інтерактивні дошки, 2 меблеві стінки та мебльований комп'ютерний клас.
KV: Чи були ситуації, коли громада “виганяла” із території інвесторів?
Наталія Дзюба: Так, такий випадок був. До нас мало зайти підприємство “Роквул”, яке планувало займатись виробництвом кам’яної вати. Це був рік парламентський виборів, в місті було організовано низку акцій проти будівництва заводу. На цих акціях, до речі, були також помітні прапори політичних партій. Загалом нам не вдалось пояснити громаді, що це виробництво безпечне, адже аналогічне підприємство працює в центрі Данії. Але зараз частина жителів змінили свою думку і вважають, що тоді рішення не допустити в місто інвестора було прийнято неправильно.
KV: Чи є проблеми із перевізниками?
Наталія Дзюба: Сьогодні питання автобусних перевезень на міських маршрутах знаходиться на особливому контролі в міській раді. Особливих нарікань на роботу по перевезенню пасажирів по місту не виникає. Зараз маємо 9 автобусних маршрутів, які здійснюють рух таким чином, щоб максимально охопити всі мікрорайони міста та з мінімальним інтервалом руху.
Але така ситуація з автобусними перевезеннями в місті була не завжди. В 2011 році перевезення пасажирів по місту здійснювались мікроавтобусами з невеликою кількістю місць для пасажирів та й технічний стан транспортних засобів бажав бути кращим. Для кардинального вирішення питання пасажирських перевезень в 2011 році ми провели новий конкурс. Тоді участь взяли не тільки місцеві суб’єкти підприємницької діяльності, а й перевізник з міста Києва - ТОВ “Регіонавто”, якого за результатами конкурсу визначено переможцем по п’яти маршрутах із восьми заявлених. Ситуація з перевезенням пасажирів значно покращилась. З часом перевізник відмовився від перевезень, мотивуючи відмову низькими тарифами.
В 2016 році перед проведенням конкурсів міська рада з громадою міста обговорила та запропонувала більш зручні графіки руху автобусів по місту. Після чого було затверджено вісім маршрутів, а на численні звернення мешканців міста в 2017 році було відкрито новий автобусний маршрут № 5 “Станція “Яготин” – мікрорайон “Рай ДУ”.
KV: Чи є проблеми із перевезенням пільговиків?
Наталія Дзюба: Відповідно до укладених договорів перевізники намагаються максимально забезпечувати безкоштовний проїзд пільгових категорій громадян згідно з вимогами чинного законодавства.
Міська рада забезпечує безкоштовний проїзд 35 дітей із малозабезпечених сімей, здійснюючи фінансування проїзних квитків на суму близько 36 тис. гривень.
Для всіх учнів 1-4 класів міських загальноосвітніх шкіл виготовлено учнівські квитки, які дають право на пільговий проїзд школярів в розмірі 50% від вартості проїзду, який на даний час складає 6 гривень.
В міському бюджеті на 2019 рік передбачено кошти в сумі 639 тис. гривень на перевезення пільгових категорій населення.
KV: Чи є проблеми всередині міськради? Як миритись із депутатами?
Наталія Дзюба: Я завжди зверталась до депутатів з проханням - давайте забудемо, що ми прийшли від різних політичних сил, тут є єдина партія – яготинці і наше основне завдання працювати на громаду, яка нам довіряє. Наразі у міськраді представлено 8 політичних сил - БПП, “Свобода”, “Батьківщина”, “Воля”, УКРОП, “Опозиційний блок”, Радикальна партія Олега Ляшка, “Наш край”. І мені приємно, що депутати і минулого скликання, і цього, вболівають за свою громаду. Є спільна мета - зробити місто красивішим, інвестиційно привабливим ,а жителів міста щасливими і заможними.
Але спірні питання бувають. Наприклад, бюджет цього року ми обговорювали декілька разів на різних зібраннях. Головне - чути один одного і розуміти, що ми працюємо на громаду.
KV: Які відносини з районом? Чи вважаєте справедливим зняття голови райради?
Наталія Дзюба: Стараюсь знаходити компроміс і не з'ясовувати стосунки. Головне - є громада, яка делегувала мені мої повноваження, тому я маю в першу чергу думати про вирішення їх проблем.
Я не була присутня на сесії, де прийняли рішення про зняття голови райради, тому не можу коментувати. Це внутрішня проблема, яка існує між головою та депутатами.
KV: Чи почав діяти на території Віталій Ярема як кандидат?
Наталія Дзюба: Виборчий процес ще не почався, за законом діяти як кандидат він не має права. Разом з тим, як мені відомо, Віталій Ярема займає посаду заступника голови Київського обласного осередку політичної партії Блок Петра Порошенка “Солідарність”, відтак він, як політичний діяч, може зустрітися з громадою, щоб обговорити питання життєдіяльності області. До речі, саме Віталій Григорович активно допомогав у питанні проведення ремонту вулиці Незалежності в м. Яготині, за що я йому щиро дякую від громади міста.
KV: Народний депутат по вашому округу Сергій Міщенко допомагає Яготину?
Наталія Дзюба: Сергій Григорович, як народний депутат, допомогав громаді у вирішенні питання перерахування до місцевого бюджету коштів акцизного податку із своєчасним перерахуванням якого були затримки.
KV: Чи є діалог з областю? Що змінилося з приходом нового губернатора?
Наталія Дзюба: Мені приємно, що коли відбулася зміна губернатора, Олександр Терещук відразу приїхав в Яготин, зустрівся з активом міста. І приїхав він разом із керівниками департаментів. Є у місті ще одна проблемна дорога - по вул. Толбухіна. На тій зустрічі я підняла питання ремонту цієї дороги, оскільки вона - обласного значення. І процес пішов, її почали робити. В повній мірі не вдалось завершити роботи через погодні умови.
Я просила за цю дорогу не в одного губернатора. Із приходом Терещука відбулися конкретні зрушення.
KV: Які цілі на посаді? План максимум.
Наталія Дзюба: Мій план максимум - асфальтовані дороги, затишок у місті. Я завжди бачила Яготин красивим, охайним і привабливим для інвесторів. Освітлення на вулицях, будинки, комфортні для проживання, чистота та затишок вулиць – якщо це все допоможе залучити інвесторів, а бюджет міста становитиме хоча б 500 млн - я буду щаслива, бо молодь буде працювати в місті і не буде їхати до столиці та за кордон, батьки будуть бачити своїх дітей, а дідусі і бабусі - своїх онуків.
KV: Чи готові на ще одну каденцію? Або плануєте рухатися кар'єрними сходами? Ви вже балотувались у народні депутати.
Наталія Дзюба: Багато факторів буде впливати на те, чи піду на третю каденцію. Поки що планую. Бажання та обставини - різні речі. Адже все може скластись в житті інакше, не виключаю також, що піду на іншу посаду.
Я балотувалась у Верховну Раду у 2000 році кандидатом в депутати Верховної Ради України по 98 виборчому округу, в 2006 році по партійних списках. Поки що я не народний депутат, але, на мою думку, у Верховній Раді занадто мало жінок. Тож час покаже.
Читайте: Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”KиевVласть
27 травня 2018 г. 14:00
Раздел: Тексти
Спогади мирного і немирного атому
200 тисяч квадратних кілометрів землі забрудненої радіоактивними речовинами, більше 1,6 мільйону постраждалих - ось далеко не повні наслідки Чорнобильської катастрофи. З дня аварії на Чорнобильській АЕС минуло тридцять два роки, але її відголоски і досі лунають, нагадуючи про трагедію.
Сотні монументів, музеї, книги й фільми – все це створено, щоб не дати людям забути про наслідки жахливої катастрофи. Серед них і фільм Андрія Михайлика “Інший Чорнобиль”, показ якого відбувся в Національному музеї “Чорнобиль”.
“Цим фільмом ми хотіли показати зовсім інше - він так і називається “Інший Чорнобиль”. Ми хотіли показати той контраст, який я відчув, коли вперше приїхав у зону відчуження: ця нерукотворна краса і те рукотворне лихо, яке вчинила людина. Але люди живуть надією. Вони пам’ятають свій отчий дім, своє гніздо, навіть тоді, коли не в силах переступити поріг отчого дому. Ми хотіли показати своїм фільмом, що існує інший Чорнобиль”, - розповідає режисер картини.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Цей фільм побудований на історіях чорнобильців, деталях, спогадах. Автор ідеї Анатолій Артеменко, сам чорнобилець, почав шукати героїв серед людей, яких знав з дитинства. Серед них - Сан Санич Храмаренко та Аврам Львович Керенський.
Від людей, які пережили чорнобильське лихо режисери дізналися багато деталей, зокрема про так званий чорнобильський Бабин Яр.
Під час пошуку фахівців, які змогли б проконсультувати і допомогти з підготовкою матеріалу, автори познайомилися з Ростиславом Омеляшком. Пан Ростислав, український фольклорист, почав складати карту народних пісень. На своїй карті він виявив білу пляму, а коли наклав її на карту зони відчуження, то вони співпали.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Так Ростилав Омеляшко зацікавився пошуком етнічних чорнобилян, які вже давно асимілювалися в новому середовищі існування.
“Фільм почали знімати в 2009 році. Під час зйомок нам щастило і з погодою, і з кадрами, які вдалось зафіксувати. Коли ми знімали кадри з мосту на Прип’яті (це було у березні), то була така днина - біле і чорне. Контраст нам вдалось зафіксувати. А ще - покинуте гніздо лелеки, як образ, а коли ми приїхали туди наступного разу, то побачили, що лелеки повернулися в своє гніздо. Я сфотографував це і розмістив на своїй сторінці у Facebook з підписом “На Чорнобильське Полісся знову приходить весна” - і ця впевнена життєствердна фраза акцентує увагу на нашій надії, що все-таки місто воскресне” - говорить Андрій Михайлик.
Режисер і композитор, учасниця гурту “Буття”, виконавиця мелодій, які прозвучали у фільмі, Оксана Гудзь, каже, що для фільму підібрала пісні з вінницького та житомирського Полісся. Також тут звучать мелодії з волинського Полісся, і навіть Поділля. Половина фільму - це кадри без звуку, тому пані Оксана намагалася дотриматися вимог і заповнити цей простір мелодіями.
На прем’єрі фільму був присутній Олексій Бреус, який 26 квітня 1986 року працював старшим інженером управління блоком, був одним з операторів пульта управління четвертого енергоблоку. Він розповів, що про трагедію дізнався лише зранку, коли прийшов на роботу: “Треба було випробувати нову систему безпеки, яка була свого часу проектантами зроблена, спроектована, розрахована, її змонтували під час будівництва блоку, але жодного разу вона не випробувалась. Сенс цієї штатної системи полягав у тому, що у електростанції є вода, яка кипить; з неї утворюється пара, яка йде по трубах і подається на лопатки турбіни; турбіна від цього крутиться - схоже на принцип дитячого вітрячка. Турбіна крутить генератор, а він дає струм. Та частина турбіни вагою 120 тонн, яка крутиться, називається реактор. Бувають випадки, коли атомна станція втрачає електроживлення, а електрика завжди потрібна, щоб працювали насоси і пульт. Нова система безпеки мала використати інерцію цієї машини, коли зупиняється реактор. Зупиняється подача пару, а вона по інерції ще буде крутитися кілька хвилин. Поки вона крутиться, генератор дає струм”.
“Те, що трапиться вибух, було неможливо передбачити. Ці випробування до вибуху ніякого відношення не мають, просто саме під час випробування це сталося. Безпосередньо одне з іншим не пов’язане. Вибух стався через те, що оператор натиснув червону кнопку аварійної зупинки реактора, яка мала зупинити реактор, але виявилося, що у деяких ситуаціях ця кнопка спочатку розганяє реактор, а потім вже потужність спадає. Це була не помилка оператора, а недолік конструкції. Цю кнопку натискали багато разів, а саме тієї ночі реактор був у такому режимі, що кнопка спрацювала навпаки. Реактор опинився у такому стані через те, що були порушені певні параметри, характеристики реактора. У оператора було записано, що, якщо ці параметри будуть менше 15, то далі працювати не можна. На жаль, у операторів не було достатньо контролю за цими параметрами. Прилад, який показує ці параметри, з’явився вже після вибуху і навіть не в Чорнобилі, а на інших таких блоках. До аварії потрібно було запустити розрахунок на комп’ютері, це тривало хвилин двадцять і знаходилося в іншому приміщенні, далеко від пункту, черговий інженер роздруковував цей розрахунок, а потім приносив це на пункт”, - продовжує Олексій Бреус.
“Тієї ночі загинуло двадцять моїх колег. Ми приїхали вранці. Ну, з пожежниками, зрозуміло - є вогонь, треба його прибрати. Що робили ми? Я завжди говорю про п’ять завдань. Перше - це разом з пожежниками чи без них загасити вогонь у різних місцях блока, тому що оператори вміли це робити, вони були цьому навчені. До речі, пожежників водою забезпечували теж оператори. Друге завдання: треба було врятувати та винести постраждалих - хтось опіки отримав, хтось травми, хтось внаслідок опромінення не міг пересуватися. Ми знаходили, виносили. Винесли всіх, лише одна людина залишилась - і досі вона залишається у саркофазі, ми її так і не знайшли. Це – Валерій Ходемчук. Третє: потрібно було провести розвідку у приміщенні, виміряти рівень радіації, перевірити, у якому стані був сам реактор, щоб зрозуміти, що ми могли робити. Четверте: потрібно було попередити нові вибухи, пожежі, обвали, ураження людей струмом, обмежити доступ до місця з високим рівнем радіації. Потрібно було вилити сто тон олії, тому, що якби це зайнялося, було б набагато гірше. У іншому випадку треба було виділити водень з генератора. Якщо водень виходить і змішується з повітрям, то відбувається вибух. І п’яте - це було для мене основне завдання - треба було подавати воду для охолодження реактора”, - розповів Олесій Бреус.
Опромінення вплинуло на здоров’я ліквідатора. Дозволена доза опромінення для оператора атомної станції в Радянському Союзі була 5 берів на рік. Зараз в Україні жорсткіші норми - 2 бери на рік. У нього за день була доза 120 берів. Абсолютно смертельною вважається 600. Зараз чоловік має купу хвороб, пов’язаних з радіацією: серце, щитовидна залоза, із зором є проблеми, з кровообігом. Але тримається.
Окрім показу фільму у музеї відбулися й інші масові заходи, приурочені до Чорнобильській трагеді.
“Дирекція ООН оголосила 26 квітня днем пам’яті жертв усіх ядерних трагедій, тому ми відкриваємо виставку пам’яті постраждалих від атомного бомбардування японських міст Хіросими та Нагасакі, - зазначила заступник гендиректора з наукової роботи Національного музею “Чорнобиль” Анна Королевська. - Останніх два роки в світі є велика небезпека ядерної війни, а людство забуло, які можуть бути наслідки - тому цього року ми презентуємо виставку за участі директора музею міста Нагасакі. Атомне бомбардування японських міст у 1945 році змінило ідентичність японців – подія лягла глибоко, як і Чорнобиль в ідентичність наших пращурів. Наразі епіцентр ядерного вибуху в місті Нагасакі є квітучим передмістям Наґасакі. Про катастрофу нагадує лише так званий Парк Епіцентру. У центрі цього парку стоїть чорна кам`яна колона — саме на тому місці, де вибухнула бомба. Поруч розташовано Парк Миру, у центрі якого на високому постаменті встановлено колосальну фігуру сидячого напівоголеного чоловіка. Права рука його піднята вгору, ніби вказуючи на падаючу бомбу, а ліва витягнена горизонтально і символізує мир і прощення. На півдні Парку Миру розташовано новий Музей атомної бомби, який відкрито 1996 року. Страшні експонати цього музею справляють на відвідувачів незабутнє враження. Годинники зі стрілками, застиглими на 11.02 — точний час вибуху атомної бомби 9 серпня 1945 року - стали емблемою Наґасакі”.
Директор цього музею є “хібахуся”, так в Японії називають постраждалих внаслідок вибуху, дослівно “ті, що вижили”. 27 квітня цього року він відвідав Київ і був почесним гостем музею “Чорнобиль”.
Серед експонатів виставки – унікальна скрипка з Наґасакі, яка дивом уціліла - єдина скрипка, що вижила після бомбардувань Хіросіми і тепер зберігається в музеї міста. Її в 1920 році виготовив один з кращих майстрів свого часу Юрій Пальчиков у Владивостоці.
Звідти лютьє, скрипаль і педагог переїхав до Японії, де викладав у музичних школах Токіо і Хіросіми. Під час бомбардування Юрій був на відстані 2,5 км від епіцентру. Через декілька років він переїхав до США, де продовжив навчати музиці.
Скрипку відновили італійські майстри, а український скрипаль Ілля Бондаренко виконав на ній українську прем’єру японських композиторів Yasuji Kiyose та Yasushi Akutagawa.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
KиевVласть
14 березня 2017 г. 11:30
Раздел: Тексти
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
“Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Богуславської районної ради Володимиром Замирайлом.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Богусласького району за 2016-2017 роки. За рахунок чого відбулося зростання?
Володимир Замирайло: У 2016 році бюджет Богуславського району виконаний на 116%. Отримали надходжень 37,36 млн гривень. В цьому році у планах заклали майже на мільйон більше і вже бачимо тенденцію до приросту. Це відбувається за рахунок ПДФО, ставок на паї, і загалом – за рахунок зайнятого населення. Нам не вистачає 7 млн гривень на заробітні плати медикам, хоча у всій області зараз та ж ситуація. В бюджеті області, наскільки мені відомо, є до 1 млрд гривень залишку, а от розподілом даних коштів поки що не займаються. Хоча ми в районі цього року розраховуємо отримати додаткове фінансування на наші об’єкти інфраструктури.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Взагалі, у нашому районі децентралізацію відчули насамперед сільські бюджети, адже села відповідно до діючого законодавства не зобов’язані утримувати жодного об’єкта соцсфери, бо ці витрати покладені на районний бюджет. У деяких сільрадах вже готують проекти на ремонти доріг та закладів освіти, культури. Наприклад, Іванівка, Ісайки, Тептіївка, Медвин.
KV: Ви подавали заявку на співфінансування об’єктів у обласну раду?
Володимир Замирайло: Звичайно, подали аж 42 об’єкти, хоча очевидно, вони всі не будуть профінансовані - є 16 першочергових. Здебільшого, це проекти термосанації будівель, транспортної інфраструктури, капремонти закладів освіти, культури, медицини (опорні школи, стадіон, декілька водних об’єктів). У нас є фізкультурно-оздоровчий комплекс, який стоїть недобудований уже 15 років. Свого часу його хотіли навіть продати нечесним шляхом, але ми його вже повернули у власність району. За різними показниками це обійдеться нам в 6 -13 млн гривень. З фінансуванням допоможуть наші обласні депутати. У районної ради добре налагоджена співпраця з Київською обласною радою.
KV: Народний обранець , який представляє район у ВР - скандальний нардеп Олександр Онищенко. Зрозуміло, що зараз він законотворчу діяльність не проводить і на окрузі не працює. Богуславщину хтось іще представляє у Верховній Раді?
Володимир Замирайло: Депутат Онищенко багато зробив для благоустрою нашого району, також надавав матеріальну допомогу жителям нашого району. Є ще один депутат – Геннадій Кривошея. Він родом з Богуславщини. Особисто я нічого не можу сказати про його депутатську діяльність в районі. За період моєї роботи на посаді голови районної ради я декілька разів бачив його на масових заходах, де він піарився, а про конкретну допомогу нічого мені не відомо. Він неодноразово виступав на брифінгу у Верховній Раді, де публічно поливав брудом не лише мене, а й голову РДА та депутатський корпус районної ради. Тому про жодну співпрацю тут не йдеться.
22.12.2016 року дванадцятою сесією районної ради було прийняте Звернення до профільного комітету ВР щодо некоректної поведінки депутата ВР, та, на жаль, відповіді не отримали.
KV: Чи готовий Богуславський район до адміністративно-територіальної реформи? Які громади можуть бути створені в його межах?
Володимир Замирайло: Відповідно до законодавства, районна рада не може бути ініціатором цього процесу та впливати на його хід. За перспективним планом, який затвердив КМУ, планується створити Медвинську та Богуславську об’єднані територіальні громади.
Ми сьогодні жартуємо, що громади у Богуславському районі були спроектовані “методом склянки”, ніби хтось окреслив коло на мапі по її краю. Я - прихильник ідеї створення однієї спроможної Богуславської громади.
KV: А є якийсь спротив конкретно на місцях?
Володимир Замирайло: Так, сільські голови бояться втратити вплив. Аргументують, що в раді громади від Богуслава буде більше 10 депутатів, а від того чи іншого села – всього по одному. Мовляв, хіба буде мати вагу голос села проти десятка голосів міста?
До речі, Медвинській громаді дала погодження тільки одна громада - Побережківська. І навіть там голосували за це досить спірно - два села із тих, які входять у сільську раду, погодилися, а ще два - ні. Решта сільрад категорично відмовляються. Щоб існувала громада, потрібно населення, що працює. У Медвинській громаді разом із вчителями набереться хіба 400 працюючих людей, інфраструктура потребує розвитку, а це - відповідні капіталовкладення.
На приєднання до Богуславської громади на початковому етапі дали погодження 4 села – Біївці, Киданівка, Хохітва і Розкопанці. Планую найближчим часом об’їхати сільські громади району з роз’яснювальною роботою щодо переваг децентралізації.
KV: Чи має Богуславщина проблеми з підприємствами, які зареєстровані в Києві, а господарську діяльність проводять у районі?
Володимир Замирайло: Такі підприємства є, але ми з ними активно працюємо і схиляємо на нашу сторону. Зараз нам вдалося врегулювати питання з ДП ЛСГП “Київоблагроліс”. Це підприємство вирізає ледь не 40% нашого лісу, а от податки спрямовує у Київ. Людям це все набридло. У Шупиках і Медвині селяни на чолі з сільськими головами навіть блокували вирубку лісу. На сесії районної ради був заслуханий звіт про діяльність цієї організації на території нашого району. Дійшли згоди щодо переєрестрації Богуславського підрозділу ДП “Київоблагроліс”. Всі вирубки в нашому районі проводяться за погодженням сільських голів відповідних територій.
Також є підприємство “Хеппі Мілк” - колишній Богуславський молокозавод. Ведемо перемовини щодо переєрестрації компанії в Богуславському районі. Хотілося б також найближчим часом знайти компроміс із компанією “Темп-3000”. Підприємство зараз має намір будувати нові ангари й розширюватися. Ми тільки за, особливо якщо компанія візьме на себе соціальні зобов’язання.
KV: Банк “Богуслав”, який експлуатує назву вашого районного центру, зареєстрований також у Києві?
Володимир Замирайло: Банк “Богуслав” - це дітище нашого земляка. Власник – виходець з Богуслава, але банк у районі не зареєстрований та не має філій. Але власник віддячив по-своєму - інвестував у ТОВ “Богуславський завод залізобетонних конструкцій”, який досить непогано розвивається. Крім того, буде інвестувати у два п’ятиповерхові будинки у місті Богуславі. До речі, будівництво житла у нас доволі актуальна тема, хоча ціни - низькі. Крім запланованих будинків, уже добудовується ще один новий на 70 квартир - ЖК “Барвінок”.
Однокімнатну квартиру в Богуславі можна купити за 10-12 тис. доларів. Саме тому серед столичних пенсіонерів дуже популярна практика - купити собі затишний куточок на лоні природи біля Росі, а нерухомість у Києві здавати в оренду.
KV: Яких інвестицій, крім будівництва житла, чекають на Богуславщині найближчим часом?
Володимир Замирайло: Один з головних у цьому році проектів - це будівництво сонячної електростанції компанією Sun Green Energy. Вартість проекту - 23,1 млн євро. Для цього вже виділена земля і, можливо, сам об’єкт буде зведено вже в цьому році. Чи буде постачати станція енергію в Богуслав, зараз невідомо, але вона дасть нових 25 робочих місць.
Також буде запущено новий свинокомплекс на 460 голів маточного поголів’я з французькими технологіями виробництва, коли поголів’я саме себе обігріває (ТОВ “Агротехцентр”). Приміщення нічим не будуть обігріватися, це нова для наших країв технологія. Відкриватиме його наш земляк із села Дешки, який вже працює по всій Україні і вирішив вкласти інвестицію у своє село. Приємно, що люди повертаються сюди з грошима.
Буде відкрито козівничий комплекс у селі Івки на 350 голів (ТОВ “Олімпік Агро”). Вони вже виготовляють і продають сири, працюють у Шупиках і возять у модні столичні магазини органіки.
Взагалі, специфіка наших виробників така: переважна частина продукції вивозиться у Київ. Зефір або печиво від Богуславського заводу продтоварів у наших магазинах важко знайти.
KV: Проблема трудової міграції для району актуальна?
Володимир Замирайло: Так, люди їздять до Києва здебільшого при графіку роботи кілька діб. Автобус до Києва курсує 12 разів на добу. Я сам свого часу до Києва їздив на роботу. З хорошим водієм їхати приблизно 2 години, але не при нинішніх “розталих” дорогах. Квиток зараз подорожчав на 10 гривень (було 50, стало 60), але люди сприйняли досить спокійно.
KV: Інвестиція в комплекс “Льодограй” себе виправдала?
Володимир Замирайло: Богуславський льодовий комплекс конкурує з комплексами у Броварах та Білій Церкві. Там дуже хороші умови для тренування. У нас постійно проходять змагання різного рівня. Приїжджали французи, канадці. Їздять тренуватися не лише з Київщини, а й команди з усієї України.
Завжди намагаємося здобути на нього якусь копійку з бюджетів різних рівнів. Дуже пощастило з керівником “Льодограю”, який крутиться заради своєї справи, як білка в колесі.
KV: Чи працює в районі система Prozorro?
Володимир Замирайло: Система працює і навіть дозволяє економити. У 2016 році підприємства та організації району закупили товарів та послуг на 8,5 млн гривень, зекономили за вересень-грудень 220 тис. гривень. Але система має ряд недоліків. У конкурсах, які оголошуються в Богуславі, реєструються невідомі молоді компанії з інших міст, а потім відмовляються або не виходять на зв’язок. Хотілося б, щоб працювали наші підприємства, адже вони ж у нас сплачують податки. Менша ймовірність, що тендер буде зірвано.
KV: Для чого вам влада? Чи маєте якісь політичні амбіції на майбутнє? І для чого, на вашу думку, люди намагаються отримати мандат у районні раді?
Володимир Замирайло: У кожного своя мета. Хтось, можливо, задовольняє свої амбіції. Я людина не амбітна. Для мене відстоювати інтереси людей - це стиль мого життя, як і виборчий процес, як і вибори, якими я займаюся уже близько 20 років. Був головою профспілкової організації на всіх попередніх місцях роботи.
У нас в раді бізнесменів практично нема. Що можливо заробити за допомогою мандата? Не бачу зараз ніяких для цього перспектив. Відхопити шматок землі? Також немає можливості, адже депутати лише затверджують нормативно-грошову оцінку землі, яка навіть не є обов’язковою.
KV: Чи спускають вам якісь партійні рішення з центру?
Володимир Замирайло: Ні. У нас взагалі у раді так не прийнято. Політики в роботі практично немає.
KV: А взагалі ви приймаєте політичні рішення? Наприклад, коли по всій області голосували за підтримку кандидатури Костянтина Бондарєва на пост губернатора?
Володимир Замирайло: Така практика має раціо. Кандидатуру першої особи області повинні погоджувати і в районах. Якщо на місцях не бачать в ньому свого керівника, то про яку спільну роботу може бути мова?
KV: Як Ви бачите свою подальшу кар’єру?
Володимир Замирайло: Не думав навіть над цим питанням. Мандат в області або Верховній раді мене не дуже цікавить. У мене багато планів в районі. Якщо мене будуть бачити як керівника об’єднаної громади, я буду балотуватися, хоча депутатська діяльність мене влаштовує більше.
Читайте: Досье: Замирайло Владимир Николаевич
KV: Чи є у вас якийсь план-мінімум самореалізації на керівній посаді?
Володимир Замирайло: У мене є багато планів, але одне з головних завдань - це зберегти все, що у нас є. Як медик, я буду відстоювати нашу лікарню під час формування госпітальних округів. У нас вона дуже потужна - для її роботи є інфраструктура, є профільні відділення та кваліфікований персонал.
Ще хочеться зробити Богуславщину справжньою українською Швейцарією. У нас дуже багата природа, прекрасні пейзажі. Розроблено 4 туристичні маршрути, багато садиб зеленого туризму. Стара частина міста Богуслава - це об’єкт нашої гордості. Тут ще з часів монголо-татарської навали збереглося близько 30 км підземних ходів. Деякі з них дуже масштабні - можна проїхати конем. Люди коли будували будинки над цими ходами, поробили собі там погреби. Звичайно, цю історичну спадщину потрібно використовувати як приманку для туристів. В Мерії Богуслава якраз працюють в цьому напрямі.
KV: Ви хочете, щоб Вам у Богуславі звели пам’ятник?
Володимир Замирайло: Подивіться, що з нашою історією робиться... Трактування історії час від часу змінюється, одні пам’ятники будують, інші демонтують. Тож пам’ятника я собі не хочу, але хочеться, щоб пам’ятали мої справи.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій