Завтра, 10 червня, делегати від громад Київщини влаштують пікет під стінами Кабінету Міністрів. Мітингарі зберуться через пропозицію Мінрегіону визнати Бучу центром новоствореного району столичної області. На їх думку, право бути центром належить Ірпеню, оскільки місто має більше переваг, насамперед – розвинену соціальну та транспортну інфраструктуру. Крім цього, саме Ірпінь був визначений центром району Офісом реформ Київщини, який і готував для уряду пропозиції адмінтерподілу області після завершення реформи децентралізації. Ідею створення Ірпінського району підтримують і в Київоблраді, проте, наголошують: останнє слово за парламентом та урядом, а пропозиції місцевої влади – носять лише дорадчий характер. Як стало відомо KV, 10 червня о 08:00 представники одразу кількох громад Київщини (Ірпеня, Гостомеля, Ворзеля, Коцюбинського, Козинців, Михайлівки-Рубежівки, Забуччя, Бородянки, Вишгороду, Бучі) збираються на пікет Кабінету Міністрів України з вимогою надати місту Ірпінь статус адміністративного центру субрегіонального рівня.  Як писала KV, навколо майбутнього адміністративно-територіального поділу Київщини вже не перший місяць точиться скандал.  Ще в серпні 2019 був презентований перший проект районування Київщини, який передбачав створення в області 4 об'єднаних районів: Білоцерківського (з населенням 487,2 тис. осіб), Броварського (435,9 тис. осіб), Васильківського (435,8 тис. осіб) та Ірпінського (358,8 тис. осіб). Ірпінь вважався пріоритетним центром великого району Київщини, до якого мали б увійти Поліський, Іванківський, Вишгородський, Бородянський, Макарівський, Києво-Святошинський райони та міста обласного значення Ірпінь і Буча.  Проте Міністерство розвитку громад згодом передумало і в проєкті майбутніх районів області визначило адмінцентром місто Бучу.  На фото: карта районування Київщини з Ірпінським районом На фото: карта районування Київщини з Бучанським районом Як пише на своїй сторінці у Facebook екс-мер, голова Інвестиційної ради Ірпеня Володимир Карплюк, КОДА не подала до Уряду звернення багатьох громад, які вимагали створення саме Ірпінського району, тож сотні жителів Київщини хочуть донести цю позицію до уряду самостійно. Звернення 4 червня, керівники низки місцевих рад Приірпіння й нинішнього Києво-Святошинського району у відкритому листі закликали Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля та народного депутата від 95-го округу Олександра Горобця (“Слуга народу”) не допустити створення району з центром у місті Буча.  Лист підписали в.о. мера Ірпеня Андрій Літвінов, в.о. Коцюбинського селищного голови Сергій Даніш, Михайлівсько-Рубежівський сільський голова Андрій Помазан, Козинцівський сільський голова Володимир Вигінний, а також очільники сіл Горенка і Бузова Анатолій Драпей і Сергій Кижлай. “На засіданні міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозиції щодо адміністративно-територіального устрою Київської області було розглянуто напрацювання Київської обласної державної адміністрації щодо наступного етапу реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади 06.05.2020 року Київська облдержадміністрація повідомила, що передбачається створення Ірпінського району з центром у місті Ірпінь”, – йдеться у листі. Також там зауважили, що до 2006 року Буча була селищем, підпорядкованим Ірпінській міській раді, й низка комунальних підприємств Ірпеня та державних установ, розташованих на його території, досі забезпечують життєдіяльність Бучанської громади. Створення району з центром в Ірпені не потребуватиме додаткових витрат на організацію мережі необхідних державних і комунальних структур, які вже працюють у місті. Також Ірпінь відповідає вимогам, що пред’являються до центрів нових районів урядовою методикою формування адміністративно-територіальних одиниць субрегіонального (районного) рівня. Підписанти листа закликали Прем’єр-міністра й народного депутата провести з ними зустріч, “що дасть можливість відстояти інтереси громад щодо створення Ірпінського району з центром у місті Ірпінь”. Станом на 9 червня відповіді вони не отримали.  Переваги Ірпеня У коментарі KV Андрій Літвінов наголосив, що Ірпінь є  історичним центром регіону, в який входили селища Ворзель, Гостомель, Коцюбинське та до 2006 року селище, а згодом місто Буча. Для обслуговування всіх населених пунктів в Ірпені була створена спільна інфраструктура, якою користуються всі селища. Буча, ставши містом в 2007 році, до сьогодні користується цією інфраструктурою. За його словами, Бучу та Ірпінь обслугвує ціла низка установ та відомств, які мають регіональні офіси саме у Ірпені. Так мова йде про: Управління Пенсійного Фонду України Київської області, Управління Держказначейства у Ірпені, Управління ГУ Державної податкової служби у Київській області, міський відділ  Державної міграційної служби України у Київській області, Ірпінсько-Бучанський об’єднаний міський військовий комісаріат, Ірпінський міський відділ ГУ ДСНС України у Київській області, Ірпінський міський центр зайнятості населення, Ірпінський міський суд Київської області, Ірпінську філію “Київоблгазу”, Ірпінський РП ПАТ “Київобленерго”, Київську обласну філія ВАТ “Укртелеком”, Ірпінське відділення поліції ГУ НП в Київській області.  Крім того, Ірпінською міською радою створено низку комунальних підприємств, які успішно виконують свої функціональні обов’язки. Це, зокрема, Управління праці та соціального захисту населення м. Ірпінь, Управління освіти і науки Ірпінської міської ради, Відділ культури (музична школа, бібліотеки, будинки культури), Служба у справах дітей та сім’ї,  КП “Теплоенергопостач”, КП “Ірпіньводоканал”, Архівний відділ Ірпінської міської ради, Трудовий архів, Медичні заклади. (Ірпінська центральна міська лікарня, Ірпінський пологовий будинок, Ірпінська дитяча міська лікарня, Ірпінська міська поліклініка, Ірпінська стоматологія). “В порівнянні з Бородянкою, Вишгородом чи Бучею Ірпінь має найрозвинутішу інфраструктуру та найвищі показники розвитку у Київській області. З 2015 року місто продемонструвало найбільш динамічний розвиток з усіх міст Київщини. Зведений бюджет міста на 2019 рік складає 1185,1 млн гривень, у т.ч. бюджет розвитку 409,6 млн гривень (питома вага в зведеному бюджеті – 35%). Ми налаштовані рішуче і зробимо усе можливе, щоб відстояти справедливість, адже колуарне нав’язування Бучанського району суперечить навіть методиці, затвердженій Кабміном, "Щодо критеріїв формування адміністративно-територіальних одиниць субрегіонального (районного) рівня", бо відповідно пункту 5, підпункту 2 адмінцентром ОСР може бути населений пункт з постійним населенням не менше 50 тис. осіб, а в Бучі, за даними Головного управління статистики в київській області – 36 163 станом на 1 березня 2020 року”, – говорить Літвінов.  За словами Володимира Карплюка, центр майбутнього району буде наділений не лише певними повноваженнями, а й значними обов’язками.  “Зокрема, центр повинен мати необхідну інфраструктуру та зручний доїзд. До Ірпеня – 4 дороги, якими можна дістатися міста, наприклад, зі столиці: нова траса на Академмістечко, через Стоянку, через Дмитрівку і Варшавське шосе. У Бучу можна заїхати або через Ірпінь або через Варшавську трасу. Ірпінь має не лише кращу логістику, а й всю необхідну інфраструктуру. А от в Бучі її потрібно будувати з нуля. Це буде невідомо коли, а центр району потрібен вже сьогодні. Намагання влади Бучі вирішити ці питання підкилимно призведуть виключно до того, що всі зрозуміють їхню недержавницьку позицію. Адже з центром Ірпінського району в Ірпені не потрібно розтринькувати кошти на спорудження нових адміністративних будівель, як у випадку центру в Бучі. Сама Буча не має власних об’єктів інфраструктури, а користується ірпінськими об’єктами. Суд в Ірпені, податкова в Ірпені, казначейство в Ірпені. Комунальні підприємства, які обслуговують обидва міста – належать громаді Ірпеня, міська лікарня належить громаді Ірпеня. Буча прекрасне місто, у якому живуть добрі люди. І потреби Бучанської громади обов’язково враховуватимуться у складі Ірпінського району з центром в Ірпені”, – каже він.  Офіс реформ хотів Ірпінський та Броварський райони Як розповів KV керівник Офісу реформ в Київській області, депутат Київської облради Володимир Удовиченко, органи влади Київщини пропонували Мінрегіону проєкт адміністративно-територіального поділу області із урахуванням Ірпінського району, проте, урядовці вирішили по-своєму.  “Затверджувати адміністративно-територіальний устрій має Верховна Рада із подання Кабінету Міністрів. В даному випадку КОДА, облрада та органи місцевого самоврядування мають лише дорадчий голос. Ми проводили багато нарад, обговорень. Наш варіант поділу був змінений – замість Броварського району – урядовці наполягають на Бориспільському, Ірпінський замінили на Бучанський, ми запропонували великий Білоцерківський – Мінрозвитку громад пропонує Обухівський, замість Васильківського – Фастівський. Чесно кажучи, наразі в області немає аргументів, аби довести, що наш варіант буде кращим. Ми відстоювали саме Ірпінський район із урахуванням іміджу, майбутнього залучення інвестицій, розвитку, для нас це було принципово. Але потрібно розуміти, що 80% послуг громади будуть отримувати не у центрі, а безпосередньо у своїй громаді, у цьому і є суть децентралізації”, – зазначив він. Окрім Ірпеню, незадоволені районуванням і Василькові. Співрозмовник KV в Офісі Президента підтвердив, що наразі розглядається можливість відмови від Фастівської району, "створення якого лобіює" Тетяна Засуха – великий землевласник, екс-нардеп, дружина колишнього голови Київської обласної державної адміністрації Анатолія Засухи. За його словами, урядовці, скоріш за все, переглянуть карту районування столичного регіону. "Кабміну буде доручено переглянути формування районів на Київщині – з урахуванням вимог громад", – сказав чиновник з Банкової Читайте: Васильков и Ирпень выйдут под Кабмин на протест против новой модели территориально-административного устройства Киевской области Нагадаємо, Києво-Святошинський район, який два тижні очікував від Кабміну на фінальне коригування конфігурацій аж п’яти громад отримав погодження. Остаточним варіантом задоволені не всі. Критики впевнені – рішення уряду заморозить розвиток територій майбутніх громад. Читайте: Проєкт “Децентралізація”: Кабмін змінив конфігурації п’яти громад Києво-Святошинського району КиевVласть

Велика кількість українських і зарубіжних сайтів надають доступ до класичних і сучасних літературних творів. Видання КиевVласть пропонує читачам добірку електронних бібліотек, де можна безкоштовно прочитати книжки у режимі онлайн.  Електронна бібліотека “Українка” Національна бібліотека України імені Вернадського презентує електронну базу даних наукової і художньої літератури. На сайті представлені класичні твори відомих українських письменників, а також класиків художнього слова. До кожної книги можна прочитати короткий опис і познайомитись ближче з автором. Зручний формат електронної книги дає можливість змінювати масштаб, залишати віртуальну примітку на сторінці, де зупинились і переглянути окремі сторінки твору. Сайт: irbis-nbuv.gov.uaПодписывайтесь на новости “КиевVласть”  Project Gutenberg Віртуальна бібліотека для тих, то бажає читати твори світових класиків мовою оригіналу. Онлайн-ресурс містить понад 50 тисяч безкоштовних електронних книг. Знайти потрібний твір можна, використовуючи пошук за мовою або тематикою книги. На сайті можна знайти класичні художні твори і дитячі казки з малюнками. Серед останніх надходжень – відредагована збірка творів Вольтера та Шекспіра, “Улісс” Джойса, “Пігмаліон”, міфи Древньої Греції і Риму, а також велика кількість аудіокниг. Сайт: archive.org УкрЛіб Мета сайту – зробити українську літературу доступною для всіх, хто бажає її читати. Унікальність проєкту також у тому, що він пропонує як твори українських класиків, так і сучасних вітчизняних письменників і поетів. Зручний формат сторінки дозволяє зменшувати і збільшувати шрифт тексту задля зручності читання. Крім українських авторів, на сайті присутні також переклади світових бестселерів у скороченому варіанті. Сайт: ukrlib.com Open Library  Бібліотека творів класичної літератури налічує понад мільйон матеріалів різними мовами. Портал працює за принципом віртуальної бібліотеки. Деякі книжки можна прочитати одразу на сайті, а для інших необхідно зареєструватись. В електронній бібліотеці як і в реальній можна позичити книжки, які будуть зберігатись на віртуальній поличці.  Сайт: openlibrary.org Флібуста Одна з найбільших онлайн-бібліотек в Інтернеті. Цей ресурс спеціалізується на російськомовних книжках, але на його сторінках можна знайти книги будь-якого жанру на всіх європейських мовах, включаючи українську. Всього на Флібусті 350 тисяч книжок більш ніж 130 тисяч авторів, при цьому майже 5 тисяч з них українською мовою. Щоб відшукати книжки українською мовою потрібно скористатися відповідним розділом, або вказати при пошуку код “uk” в параметрі “мова”. Сайт: flibusta.is Фото: news.lib.berkeley.eduКиевVласть

Вихованці ІТА “ЮН—ПРЕС”, разом із юними акторами театральної студії “Неформат” стали співорганізаторами  Фестивалю творчості й дружньої комунікації в спеціалізованій бібліотеці для сліпих ім. М. Островського. “Люди! Я зрозумів, щоб зробити світ кращим, треба любити один одного, прислухатися один до одного, дружити!…. А ще… можна думати… Так, це важко, незвично, але можна… І при цьому залишатися особливим! Ми всі  цікаві саме тим, що різні,  і  кожен із нас — особливий.  Головне —вірити!”, —  ці слова одного з героїв казкової вистави “Ти— особливий”, яку вихованці ІТА “ЮН-ПРЕС”, разом із юними акторами театральної студії “Неформат”, показали в спеціалізованій бібліотеці для сліпих ім. М. Островського, мають величезне значення. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Моя знайома Ірина, яка не бачить з самого дитинства, часто каже: “Поїхали зі мною до бібліотеки”, мені вже нема чого читати. Я не дивуюся, бо знаю, що вона читає руками і вухами, тобто, мацаючи пальцями сторінки товстезних фоліантів, де літери вибиті крапковим  шрифтом Брайля, а частіше слухає озвучені книги на допотопному касетному магнітофоні. Спеціалізована бібліотека для сліпих ім. М. Островського у Києві, в принципі, мало чим відрізняється від тисяч інших бібліотек. Але книги тут слухають через навушники. Або ж читають пальцями. Центральна спеціалізована бібліотека для незрячих людей імені Миколи Островського була відкрита у Києві наприкінці 1936 року. Вона пережила багато лихоліть і припиняла свою роботу лише під час окупації Києва в 1941-43 роках. А  зараз, на жаль, переживає не найкращий період свого існування. Заклад може залишитися на зиму без опалення, що дуже небезпечно для унікального  бібліотечного фонду, який налічує  понад 208 300 книг: звичайних, шрифтом Брайля та озвучених. Аби зберегти унікальний фонд, її директор Юрій Миколайович Вишняков власноруч оцифровує плівки з аудіокнигами. У бібліотеці для незрячих налічується 79 тисяч озвучених видань. Найстарішим записам – майже півстоліття. Грошей на оновлення фонду – каже директор, не було й раніше. Однак тепер немає навіть на комуналку. “Бібліотека є методичним центром для інших  64-х спеціалізованих бібліотек для незрячих в Україні. Будинок звукозапису і друку розсилає надруковані і озвучені книжки як нам, так і їм. А ще – чотирьом невеличким бібліотекам, які працюють на підприємствах УТОСу”, – каже Юрій Миколайович, – “ Загалом  столична спеціалізована бібліотека обслуговує близько 3 000 читачів у Києві”. Найбільша проблема для установи – відсутність власного транспорту для доставки книг до читача додому або у відділення “Укрпошти”. Справа у тому, що одна невеличка книга після друку шрифтом Брайля перетворюється у декілька масивних томів.  “Потреби у незрячих такі самі, як і у інших людей”, – каже директор. Він, колишній офіцер, випускник КВІДКУСу, повністю втратив зір у дорослому віці. Але не зламався. Працював керівником підприємства. А зараз уже 30 років керує бібліотекою. “До 2009 року бібліотека стабільно поповнювалася і періодичними виданнями шрифтом Брайля: щомісячно друкувалися один журнал для дітей, один – для дорослих, була також газета, яка виходила чотири рази на місяць, – розповідає  Юрій Вишняков. Ситуація докорінно змінилася після внесення змін у законодавство, коли влада в Україні вирішила, що фінансування літератури, яка має видаватися для незрячих людей, повинно відбуватися за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів. Тобто, Фонд виділяє Будинку звукозапису і друку Українського товариства сліпих кошти, зібрані за рахунок штрафних санкцій за нестворення певної кількості робочих місць для людей з інвалідністю. “Різні бюрократичні перепони і те, що Фонд на початку року ще не знає, чи назбирає необхідну суму, призводять до того, що гроші ми отримуємо наприкінці року, і просто фізично не встигаємо надрукувати книги, які запланували. Тому повертаємо ми кошти назад, у бюджет”, – розповідає директор бібліотеки. Та працівники бібліотеки намагаються якимось дивом, за підтримки небайдужих людей видавати підручники для незрячих студентів, які читають їх за допомогою синтезу мови. - Завдяки гранту посольства США ми придбали спеціальні компютери, на яких навчаємо незрячих людей, цифруємо старі книги, випущені на магнітофонних бобінах –переводимо їх на диски. Але люди хочуть читати сучасну літературу. Та з цим – значно складніше. Волонтерський фонд “Вір в Україну”  допоміг нам записати 50 книг за шкільною програмою.  Працюють в бібліотеці різноманітні гуртки, студії, відбуваються зустрічі з цікавими людьми. Життя продовжується. Аби лишень не заважали нам жити. І не позбавляли права на слово. “Можете уявити, що вас не вчили ні писати, ні читати? Сьогодні політика держави така, щоб незрячі були безграмотними. Кілька років тому  я був на Форумі видавців у Львові, й  мене вразила тема одного круглого столу — про те, чи потрібен Брайль при сучасних технологіях. Це  те ж, що запитувати, для чого нам театр, кіно, освіта”, — обурюється незрячий адвокат Степан Філіп, який зараз керує одним із найбільших столичних підприємств, де працюють незрячі.  Для людей, які позбавлені можливості бачити, найголовнішим є живе спілкування. І можливість показати свої творчі здібності. Саме  з цією метою й організували юні журналісти  ІТА “ЮН-ПРЕС” й актори театру “Маскам Рад ” творчий фестиваль у бібліотеці. У програмі Фестивалю:  творчі майстер-класи,  вистава “Ти — особливий”, підготовлена юними журналістами й акторами, квест-гра “Дракон”, ігри та конкурси,  веселі літературні вікторини, фотозони ( найкраще фото в бібліотеці), виготовлення святкових листівок шрифтом Брайля, змагання з шахів і шашок, мейкап від відомого стиліста-візажиста, пісні, танці, спілкування. Гості й учасники свята мали можливість ознайомитися з експозицією невеличкого музею пристроїв і книг  для незрячих: годинники, магнітофони різних років, аудіо-плеєри, спеціальні друкарські машинки й принтер для друку шрифтом Брайля. Як найбільшу цінність дітям і дорослим показали дві книги крапковим шрифтом, випущені в Лондоні (російським алфавітом!) майже 200 років тому. Бажаючі могли потренуватися писати крапками через спеціальний трафарет. Але найголовніше було — спілкування й передача живих емоцій! Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"КиевVласть

Сьогодні модно говорити про небажання людини стати рабом машини. Мовляв, дуже скоро у кібер-панковому майбутті ми всі житимемо в цілковитій залежності від штучного інтелекту, а ті, чиї кволі тіла не будуть доточені різним роботичним приладдям, лишаться в меншості. Ця ера вже почалася, кажемо ми, і влаштовуємо собі вихідні без соцмереж, обіди без втикозу в гаджети та намагаємося читати паперові книжки. Сучасне мистецтво, до речі, цей тренд також підтримує. Київські галеристи активно везуть нам різні арт-проекти про одвічну залежність людини від гаджетів, інтелектуали проводять диспути про позамережеву ідентичність людини в глобалізований час, а просунуті татусі-матусі переймають передовий досвід бездіджитального виховання малечі. Але історія – циклічна штука. Вперше людство більш-менш масово перелякалося машин ще наприкінці ХVІII початку ХІХ століття. З часів, коли Нед Лудд зруйнував свій панчішний верстат, цей страх перед технологічним прогресом нікуди не дівся. Інколи інтелектуали самі його провокували. Візьмемо, бодай панфутуристів, що воліли спалити всі бібліотеки, машинізувати знання, а згодом і знання про знання. Не таїна, що цими юнаками та юнками надихалися тогочасні революціонери і багатьох це страшенно лякало. Лякало настільки, що навіть самі колишні революціонери активно провокували в масах дискусії на тему “людина-майбуття-технічний прогрес”. Наприклад, в “Санаторійній зоні” (1924 рік) Хвильового анархіст, розмірковуючи про сенс боротьби, доводить медсестрі, що врешті боротьба призведе до того, що людина стане “додатком до машини”. І в українській літературі купа подібних прикладів. Десятки, сотні, а може й тисячі! Тож, до чого я? (Па-Бам!!!) Читайте українську літературу, а особливо слабо знаний багатьма період “Розстріляного Відродження”. Вплітайте в контекст своїх інтелектуальних дискусій не тільки вагомі відсилки на світових мислителів, а й посилайтесь на вітчизняні приклади. Шукайте ці приклади, надихайтеся ними і кайфуйте від того, що тогочасні люди були з вами на одній хвилі! Читайте: День ненужных знанийШеф-редактор видання КиевВлать Ігор Дармостук

Наразі доволі резонансним є питання, що стосується діяльності організованої злочинної групи осіб, спрямованих на заволодіння об’єктом нерухомості, належним на праві власності територіальній громаді міста Києва – нежитловим будинком по вул. Б. Хмельницького, 34, літ. Б, Б'. Даний об’єкт нерухомості розташований у дворі позад відомого готелю “11 mirrors”, що належить брату мера Києва Володимиру Кличко (мова про ТОВ “ВІТ-ПЛЮС”). Зокрема, таким сусідством і викликані маніпуляції з об’єктом, про що йдеться нижче. Читайте: Фирма Кличко-младшего победила в торгах на дом в центре Киева, расположенный во дворе гостиницы братьев Кличко 23.07.2019 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Києві, порушене кримінальне провадження (№ 62019100000000944) за ч. 5 ст. 191 КК України щодо вчинення кримінального правопорушення службовими особами Київської міської державної адміністрації (КМДА) за попередньою змовою з народним депутатом України та службовими особами приватного сектору господарювання, які вчинили дії, спрямовані на заволодіння майном територіальної громади, наведеного вище.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Заявником та потерпілим за даним кримінальним провадженням є ТОВ “Капітал”, яке в 2005 році набуло статус інвестора реконструкції даного нежитлового будинку. В подальшому наш інвестиційний договір було розірвано в судовому порядку, шляхом винесення завідомо неправосудного, на мою думку, рішення, а об’єкт на поза конкурентних і збиткових для територіальної громади міста умовах передано у володіння ТОВ “Альтернатива”, яке мало створити у приміщенні музей та бібліотеку. Як мені стало відомо, на хід розгляду справи в апеляційному суді опосередковано через Сергія Алєксєєва впливав Віталій Кличко. Зокрема, до складу колегії Київського апеляційного господарського суду, яка здійснювала перегляд зазначеної справи, входила суддя Дідиченко Марина Анатоліївна, яка перебуває чи перебувала у громадському шлюбі з Алєксєєвим Сергієм Олеговичем.  У 2013 році ТОВ “Альтернатива” належала Валерію Аракчеєву, який також був директором ще двох товариств – ТОВ “Тельбін” (ідентифікаційний код 19258706) та ТОВ “Е-Груп” (ідентифікаційний код 37568110). Власниками зазначених товариств були близькі родичі народного депутата від партії Віталія Кличка “Удар” – Валерія Іщенко. В подальшому ТОВ “Альтернатива” придбав Сергій Боярчуков – співвласник юридичної компанії “Алексєєв, Боярчуков і партнери”.  Бізнес-партнер Сергія Боярчукова – Сергій Алексєєв з 2011 року був президентом офіційного фан-клубу братів Кличко, а згодом – депутатом БПП у складі депутатської групи “Удар” Віталія Кличка. Вищенаведене свідчить про те, що дана злочинна організація має чітку структуру, необхідні сфери впливу та наявність прямого умислу в діях її учасників, а саме: - Київського міського голови Віталія Володимировича Кличко, який  всупереч інтересам служби, зловживаючи владою та службовим становищем, а також маючи значний політичний вплив, організовував прийняття необхідних рішень; - народного депутата Верховної ради України Алєксєєва Сергія та його цивільної дружини Марини Дідиченко, які організували розірвання інвестиційного договору в судовому порядку; - Боярчукова Сергія, який забезпечив оформлення договору оренди та фактичне володіння та користування об’єктом реконструкції ТОВ “Альтернатива” та є його одноособовим власником. Згодом корумпована схема щодо незаконного розірвання інвестиційного договору та незаконного заволодіння об’єктом реконструкції була розкрита в ході журналістського розслідування та висвітлена, в тому числі, в сюжеті ТСН “Бібліотека для брата”. Як повідомив Сергій Боярчуков кореспонденту ТСН – “Одним из моих стратегических партнеров по развитию этого помещения, как я это видел, был отель “11 mirrors”  в лице Владимира Кличко. Безусловно, я был заинтересован в сотрудничестве с ними. Но их условие было – чтобы я погасил этот скандал”, у зв’язку із чим під час моєї зустрічі із Сергієм Боярчуковим останній від імені Володимира Кличко пропонував мені 100 000 у.о. для припинення мого спротиву у всіх його формах проти незаконного розірвання інвестиційного договору. Звичайно ж ТОВ “Альтернатива” у приміщенні ні музею, ні бібліотеки створено не було, а  в дійсності дане нежитлове приміщення використовується для цілей обслуговування готелю “11 mirrors”, що знаходиться за адресою: вул. Б. Хмельницького, буд. 34 А, що в м. Києві, та належить Володимиру Кличко. Зокрема, будинок використовується як складське приміщення. В подальшому, з метою отримання контролю над об’єктом комунальної власності – нежитловим будинком по вул. Б. Хмельницького, буд. 34 (літ Б, Б'), Київським міським головою Віталієм Кличко з голосу на пленарному засіданні Київської міської ради з мотивів невідкладності було включене питання розгляду проекту рішення “Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади, що підлягають приватизації” та безпосередньо розпочато процес приватизації. Читайте: Киевсовет отдал под сомнительную приватизацию три десятка коммунальных помещений В рамках зазначеного кримінального провадження Печерським районним судом міста Києва 26 липня 2019 року накладено арешт на даний об’єкт нерухомості та заборонено будь-яким чином відчужувати майно, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (справа №757/39413/19-к). Своїми зверненнями до ДП “ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ” та Департаменту комунальної власності міста Києва ТОВ “Капітал” інформувало останніх про вищенаведені обставини та просило негайно зупинити проведення аукціону, незважаючи на що електронні торги все ж відбулись. Переможцем торгів визнано ТОВ “Віт-Плюс”, кінцевим бенефіціарним власником якого являється компанія у офшорі Кіпру, що належить Володимиру Кличко. Лариса Гетьман-Гнідунець, директор ТОВ “Капітал”КиевVласть

Навіть, не дивлячись на небажання багатьох консерваторів, ми рухаємося вперед до нової цифрової ери. У всьому світі вже настала епоха розумних міст, в яких цінується та поважається участь кожного  громадянина. Через сучасні цифрові інструменти громадян активно залучають до спільного вирішенням проблем, прийняття рішень, впровадження інновацій. Але так це робиться у цивілізованому світі. В Україні, на превеликий жаль, використання терміну “Розумне місто” найчастіше пов'язане з впровадженням цифрових технологій, встановленням різного роду інноваційних приладів, розбудовою цифрової інфраструктури. І в цьому є дуже велика помилка. Розумні міста - це міста Розумних людей! Міста, які знають все про щоденні потреби своїх мешканців. Міста, які здатні змінюватися заради створення більш комфортних умов для кожного окремого громадянина. І цифрові технології просто допомагають почути кожного Розумного мешканця Розумного міста. Застаріла імперативна пострадянська модель управління завжди зневажала думку суспільства. Не шукала можливості почути громадян. Тому рішення, які нав'язувала така влада були такими, що не відповідають нагальним потребам, вигаданими, а тому нежиттєздатними. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Сучасні методології прийняття суспільно важливих рішень, побудовані на вивченні громадської думки, дійсно дієві та вирішують реальні проблеми, а не примарні, вигадані. У громадян є багато ідей про те, як покращити своє місто, перетворити на більш естетичне та комфортне середовище. Але не дивлячись на величезні потенціальні можливості, зокрема колегіально вирішувати проблеми міста та сприяти впровадженню інновації, колективний інтелект у наших містах, у більшості випадків, залишається значною мірою невикористаним. Залучення громадян до участі в житті громади, до співтворчості, до спільнодії сьогодні вкрай необхідне. І навіть наявність цифрових інструментів по вивченню громадської думки, не сприятиме масовому залученню громади. На жаль радянське минуле наклало певний відбиток не тільки на представників органів місцевого самоврядування, а й на самих мешканців таких громад. Формування нової для нас культури, шлях до Розумної громади, пролягає через практику заохочення громадян до співпраці. І тут треба зрозуміти, що не існує ніякої магічної формули, яка би перетворила наших з вами співвітчизників в активних, дієвих і рішучих громадян. Для цього потрібен час і дуже багато зусиль, кожної із сторін діалогу. Задля того щоб зусилля не були марними необхідно пам'ятати про те, що: Неможливо досягти успіху без тісної співпраці з Органами місцевого самоврядування! Зрозуміло, що неможливо побудувати Розумне місто без розумних громадян. Але всі зусилля по перетворенню громадян на розумних будуть марними, якщо вони не будуть підтримані місцевою владою. Якщо органи місцевого самоврядування на візьмуть на себе зобов'язання почути громадськість, прислухатись до її пропозиції, долучати до співтворчості в сфері спільної розробки політик міста. Чому так? По-перше тому, що будь-який процес впровадження проектів громадськості потребує погодження з ОМС. По-друге, будь-який, навіть проект спільно створений із владою, потребує фінансових, людських та часових ресурсів. До тих пір, поки у влади не виникне зобов'язання впроваджувати результати спільних досягнень, не буде ніякого успіху. Треба зрозуміти, що громадяни бажають займатися не стільки розробкою проектів, скільки бажають побачити результати своїх зусиль! Або, принаймні, що їх вклад враховується в процесі прийняття рішень. Тому зобов'язання ОМС повинні стати фундаментом для успішної співпраці. І як  наслідок більш широкого залучення громади. Якщо, а такий варіант розвитку сюжету теж можливий, міська влада, навіть задекларувавши своє бажання дослухатися до голосу громадськості, ніяк не сприятиме залученню громадськості до співпраці, та не впроваджуватиме актуальні проекти, необхідно передбачити альтернативний механізм адвокацій рішень, який запобігатиме втраті довіри та не буде негативно впливати на залучення громадян до спільнодії. Онлайн рішення - запорука сталого розвитку Розумної громади Не існує жодного комунікативного рішення, яке було би прийнятним для кожного представника громадянського суспільства. Комунікативна стратегія повинна передбачати інклюзивність інструментів та методів залучення громадян. Але і самі громадяни повинні зрозуміти, що для створення Розумного міста необхідно максимально використовувати цифрові технології. Можливість направляти ініціативи в режимі онлайн значно прискорить їх розгляд, та полегшить залучення громадськості та органів місцевої влади до їх впровадження. Інтернет технології надають можливість значно збільшити інтерактивність, та забезпечити більш швидкий,  легкий та широкий доступ до різних груп громадян. Гнучкість інтернет рішень дозволять органам місцевого самоврядування краще та більш якісно обслуговувати своїх громадян. А прозорість таких рішень сприятиме росту довіри активних громадян до уряду. І все одно така практика не передбачає факт того, що ми повинні зовсім відмовитись від офлайнового, живого спілкування. Онлайн і офлайн центри комунікації не є взаємовиключними; вони підсилюють та доповнюють один одного. Принаймні декілька наступних десятиліть громадяни повинні отримати можливість долучитися до спільної розробки політик міста через Центри комунікації, які дозволять їм висловити свою думку, побажання та пропозиції, або проголосувати за волевиявлення інших представників громади у звичній для них формі. Саме центри комунікації повинні розробити стратегії залучення для кожної окремої групи громадян, які мають свій привід та потенціал, який необхідно максимально використовувати. Так люди похилого віку бажають поділитися своїм досвідом, молоді люди шукають можливості проявити себе, а експерти можливості підтвердити свої компетенції. До кожного необхідно знайти підхід і створити йому найбільш комфортні умови до співпраці. Досвід = Довіра Якщо розібрати механізм формування довіри, то ми побачимо, що він найчастіше полягає на спільному досвіді. Тільки досвід успішної співпраці, історія успіху (а іноді і поразки) стає надійною запорукою довіри. Довіра між різними верствами населення, громадськістю, органами місцевої влади та іншими зацікавленими сторонами, залученими до цього процесу спільного створення стає запорукою успіху такої ініціативи, такого проекту. Зрозуміло, що на початку створення спільного проекту існує дуже велика невизначеність результатів, і це передбачає більше питань, ніж відповідей, Але саме довіра, видана авансом на цьому етапі і дозволяє реалізувати самі сміливі ідеї. А досвід учасників процесу (довіра до їх експертних компетенцій) допомагає запобігти розчарувань та інших негараздів. Так, нам всім важливо розуміти, що кожен новий проект, кожна інновація - це завжди авантюра. Але чим вище ризик, тим вище зиск. Тому дуже важливо розуміти, що спільний проектний менеджмент не передбачає співпрацю в рамках одного проекту. Кожен учасник, кожен ініціатор або експерт, повинен розуміти, що той кредит довір,и який йому може надати спільнота стане запорукою більш лояльного розгляду кожного його наступного проекту, кожної ініціативи, кожної пропозиції. І навпаки: кожен промах, кожна помилка - стане на заваді його нових задумів. Окрім того, важливо розуміти, що створюючи новий проект, необхідно ознайомитися не тільки з успішними кейсами, але й з такими, що зазнали невдачі. Чому? Тому, що досвід невдач допомагає нам запобігти їх повторенню при створенні своїх нових проектів. Знешкодить можливість даремно витратити час, зусилля та гроші. Робити помилки - притаманно всім інноваторам, але це зовсім не заважає рухатися вперед. Повторювати, дублювати та тиражувати помилки - це шлях, який аж ніяк не назвеш інноваційним. І тому дуже важливо фіксувати не тільки самі ініціативи, але й максимально розписувати всю дорожню карту їх впровадження. Не забуваючи робити досвід впровадження загальнодоступним, а авторів таких проектів та всіх дотичних до його успішного впровадження - експертами у цій сфері. Доступність такої Бібліотеки успішних і не дуже практик, дозволить більшості громад не винаходити заново колесо, а економлячи час та гроші, впроваджувати у себе досвід інших громад. Висновок Для створення Розумної громади необхідно знайти можливість об'єднати якщо на всіх, то максимум зацікавлених громадян. І найкраще це зробити на базі Онлайн Платформи, де, завдяки набору цифрових інструментів демократії, громадяни отримають можливість запропонувати до розгляду своєї ідеї, ініціативи, пропозиції, проекти для спільного створення найкращого міста. Або отримати доступ до успішних, перевірених часом практик інших громад. Читайте: Онлайн-інструменти залучення громадськості до участі Олег Чеславський, голова ГО “Укрмедіа” КиевVласть

Однією з найбільших проблем міського середовища Києва є величезні автомобільні пробки у години “пік” – і не лише в центрі та на головних магістралях, а і на менш важливих транспортних напрямках столиці. Втім, успішно боротися із карколомними заторами київська влада не поспішає – передусім, із-за браку комплексних підходів у подоланні транспортних збоїв, а вже потім – через “традиційну” щорічну відсутність коштів у місцевому бюджеті. Водночас, побудована за радянських часів і хаотично забудована за часи Незалежності столиця – за недолугої політики столичних керманичів - все більше наближається до транспортного “армагеддону”. Автомобільний бум і радянська транспортна модель Загальна картина така: у Києві – найбільший рівень автомобілізації по всій Україні. Так, сьогодні на тисячу киян припадає 362 машини. Цей показник щороку стрімко наближається до вкрай перевантажених автомобільним транспортом європейських столиць (Мадрид – 485, Прага – 517, Брюссель – 486).  Така ситуація спричинилася значним демографічним приростом населення столиці за останні роки, а також – загальним підвищенням рівня добробуту в країні. До того ж, на інтенсифікацію транспортних потоків у Києві суттєво вплинули забудова передмість столиці і засилля авто т. зв. євробляхерів. Як результат: щоденний потік автомобілів у столиці сягає близько 1,6 мільйонів одиниць (з них – 1 млн. є транзитними). Не можна обійти увагою і своєрідну “культуру” наших водіїв. Наприклад, попри попередження місцевої влади про складні природні умови, багато з них все одно виїжджає у місто на автомобілі. До речі, за соціологією, саме так готові чинити близько 80% автолюбителів. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Сама ж дорожньо-транспортна  галузь столиці дісталася нам в спадок ще з радянських часів. Усі дороги будувалися в розрахунку на певну пропускну здатність і кількість автомобілів, тож нині ці нормативи перевищені у кілька разів. До сьогодні Київ не має повноцінної Великої Кільцевої дороги. Адміністративний та діловий правобережний центр столиці (де зосереджено близько 80 % робочих місць) вже протягом багатьох років “співіснує” з незадовільним станом основних дорожніх магістралей, дуже збідненою мостовою та транспортною інфраструктурою. Хоча проблему можна принаймні частково можна вирішити за рахунок створення нових адміністративних та ділових осередків на лівому березі Києва. Маємо недостатню кількість ліній та станцій метрополітену – у порівнянні з європейськими столицями, а з іншого боку - засилля немислимих у ЄС “маршруток” замість якісного муніципального транспорту. Все це створює передумови для виникнення масштабних автомобільних заторів на дорогах столиці, а надто – дуже високі ризики щодо настання транспортного колапсу. Саме тому, вже давно назріла комплексна реформа транспортної галузі Києва, для якої потрібна якісна “дорожня карта”. І тут не обійтися лише поодинокими напівзаходами міської влади, які вкрай повільно й несистемно реалізуються нині. Натомість, необхідне комплексне і одночасне впровадження наріжних компонентів транспортних змін, які вже були успішно застосовані в низці європейських і світових столиць. Донедавна були списані тони паперу - різноманітними стратегіями і програмами з розвитку транспорту в Україні і в Києві. Але, схоже, ключові “реперні” точки можновладцями до цих пір не враховано. Тож, пропоную конспективно розглянути основні складові реформування галузі, реалізація яких може забезпечити для киян комфортне і високоякісне міське середовище. Які головні алгоритми боротьби із заторами? Столична влада надає перевагу в подоланні дорожніх пробок – здебільшого, створенню транспортних розв’язок. Проте, така “стратегія” навряд чи виправдовує себе. Наприклад, в одному з проектів Генплану Києва було передбачено будівництво аж 130 багаторівневих розв’язок. Проте, від такої гігантоманії довелося невдовзі відмовитися – із-за просто-таки колосальних коштів, які неможливо було б знайти в жодному бюджеті. Це зовсім не означає, що транспортні розв’язки - непотрібні. Втім, лише ними проблему не вирішити. Адже, такі проекти є надзвичайно затратними (навряд чи нам найближчим часом вдасться втілити японську транспортну модель, за якою існує багаторівнева дорожня мережа). Та й будівництво розв’язок саме собою є величезним стресом для всієї транспортної інфраструктури, автомобілістів і пішоходів. Наприклад, вже зараз багато хто передбачає параліч автомобільного руху в кількох районах Києва - із-за початку робіт по будівництву Шулявської транспортної розв’язки (при цьому є значні сумніви, що було схвалено найбільш якісний і ефективний проект). Тому, є вкрай необхідною реалізація інших надважливих напрямків. Автоматизована система управління світлофорами. Левова частка дорожніх проблем пов’язана з нераціональним перерозподілом транспортних потоків столиці – із-за неефективної системи світлофорного регулювання руху. У Києві працює всього 270 регульованих світлофорів, проте навіть вони не мають циклограм, які могли б підраховувати, де і скільки стоїть машин на дорогах. Інтелектуальні транспортно-регулювальні системи вже давно працюють в Нью-Йорку чи Лондоні, керуючи роботою світлофорів на основі аналізу штучним інтелектом даних від величезної кількості камер спостереження. Впровадження такого алгоритму у нас дозволило б суттєво раціоналізувати автомобільний рух і збільшити пропускну можливість столичних доріг на 20-25 %. Відтак, київським чиновникам потрібно лишень вивчити досвід світових мегаполісів, зокрема - і сусідньої Варшави. Там вже успішно працює автоматизована система керування рухом. Штучний інтелект вибирає з  бібліотеки програм оптимальний сценарій роботи світлофорів, що відповідає поточній ситуації на кожній ділянці дороги. Власне, у нашій столиці вже давно працює муніципальна програма “Kyiv Smart City”, і створення “розумної” системи управління світлофорами нібито має входити в її компетенцію. Проте, позитивних зрушень тут поки що немає. Розгалужена паркувальна інфраструктура. Хаотичне паркування є вельми негативним чинником, який впливає на кількість пробок, – активну частину вулиць перегороджують масово припарковані автівки. Дефіцит стоянок і паркувальних майданчиків – це багаторічна біда столиці, яку не в змозі вирішити і нинішня столична влада. У Києві замість необхідного півмільйона місць для паркування - наявних вдвічі менше. І жодними “каральними” методами цю проблему не вирішити. Окрім створення достатньої кількості муніципальних парко-місць в переповненому автомобілями центрі, існують й інші засоби. Досвід світових мегаполісів підказує: потрібне масове будівництво т. зв. перехоплюючих паркінгів, які ефективно розвантажуватимуть дороги. Їх будують у віддалених районах міста, біля станцій метро або зупинок автобуса. Водії лишають авто на такому паркінгу і дістаються до центральної частини столиці на громадському транспорті. Наприклад, в Амстердамі ціна такого паркування (включаючи безкоштовний або пільговий квиток на проїзд в муніципальному трамваї або на метро) обійдеться у 6 разів дешевше, ніж паркування в центрі міста. Втім, для схожих паркінгів потрібне місце, яке “на вагу золота”. Чиновники ж – з відомих причин – часто надають перевагу виділенню таких ділянок під будівництво житлових комплексів або торгових центрів, тим самим створюючи ще більше навантаження на дорожній рух. Сучасний і високоякісний громадський транспорт. Чи не найбільш ефективне рішення, яке зможе збільшити пропускну можливість доріг – це переорієнтація на муніципальний транспорт при збереженні мультимодальності транспортної системи. Місцева влада має послідовно втілювати політику відмови від некомфортабельних і технічно-несправних маршруток і заміни їх на громадський транспорт європейського зразка. Це означає високу технологічність (клімат-контроль, електронний квиток, який у нас роками ніяк не можуть впровадити), чистоту, безпечність і доступність для людей з обмеженими можливостями. Такі транспортні засоби мають курсувати за чітким розкладом, який можна відстежувати на інформаційних табло, що містяться на зупинках. До того ж – пересуватися доволі швидко спеціально виділеною смугою. Зайве казати, що такий муніципальний транспорт стане стимулом для власників авто все частіше ним користуватися. Натомість, навряд чи водії пересідатимуть зі своїх комфортних автомобілів у брудні й небезпечні маршрутки. До речі, столичним чиновникам не зайве буде показати власний приклад користування громадським транспортом, як це масово роблять держслужбовці Німеччини чи Швеції. У цих країнах муніципальний транспорт – це перемога концепцій “місто без пробок” і “зелене місто”. Звільнення центру від автомобілів, побудова автомобільних тунелів. Для цього існує прийнятий, як на мене, досвід інших столиць. Наприклад, в Лондоні, Римі або Стокгольмі муніципальна влада стягує фіксовану плату з автомобілістів за в’їзд до центральної частини міста. Такі заходи дозволили скоротити кількість машин у центрах мегаполісів на 15-25 %. В Мадриді ж місцева влада досягла успіху в будівництві підземних доріг: майже половину однієї з основних артерій міста – 30 –кілометрового шосе N 30 – завели під землю. Це дозволило побудувати сквери й парки там, де раніше був асфальт. Думаю, це – все ж таки більш віддалена у часі перспектива для Києва. Побудова Великої Кільцевої дороги і контроль великогабаритного транспорту. Як відомо, перевантажені фури на дорогах міста – це ще одна біда міста (у сенсі збільшення заторів і нищення дорожнього покриття). На жаль, і нинішня столична влада, скоріше за все, так і не зможе побудувати повноцінну Кільцеву дорогу навколо Києва, яка б значно розвантажила магістралі столиці. Як і завжди, на це в місцевому бюджеті не вистачає коштів. Хоч раніше мер Києва Віталій Кличко і наголошував, що цю проблема необхідно терміново вирішувати: “Весь транзитний транспорт йде через центр міста. Такого немає в сучасних країнах”. Тож, на даному етапі необхідно, принаймні, впровадити дієвий ваговий контроль при в’їзді до Києва великогабаритних вантажівок. Втім, на основних трасах навколо столиці до сих пір не встановлено обіцяних міністром інфраструктури України Володимиром Омеляном 10 автоматичних комплексів для зважування фур прямо під час їхнього руху – за допомогою датчиків, вмонтованих в полотно доріг. Створення велосипедної інфраструктури. Хто був хоч раз в Амстердамі, той не міг не помітити розгалужену мережу велодоріжок – практично вздовж усіх вулиць міста – і величезну кількість людей, котрі пересуваються велосипедами. Проте, це – не про Київ. Хоч у нас нібито і діє Концепція розвитку велосипедної інфраструктури, та й фінансування у 50 млн грн. у минулому році – начебто й немале, проте значних зрушень у цьому напрямку поки що не відбулося. Велосипедні доріжки до сих пір у нас залишаються екзотикою. У європейських містах скрізь можна побачити якісно облаштовані пункти муніципального велопрокату. У Києві ж їх можна порахувати на пальцях – за аналогією зі стаціонарними станціями заряджання для електромобілів. І навіть там, де вони існують, вже є випадки їх розгромлення і пограбування вандалами та кримінальними елементами. Тож, розруха – не лише в головах деяких владоможців, а й частини столичних мешканців? Назагал, вищезгадані напрямки транспортної реформи в столиці не є вичерпними. Проте, комплексне і паралельне втілення хоча б цих алгоритмів, принаймні стане запорукою від автомобільного колапсу у столиці. А також – створить основу для більш комфортної і безпечної транспортної екосистеми Києва. Тому наша Асоціація готова передати свої напрацювання і пропозиції до київської мерії – з метою якнайшвидшого подолання транспортних проблем столиці. Читайте: Чи можливий індивідуальний облік тепла в масштабах всієї країни Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг” KиевVласть

Щоб дізнатися реальну ситуацію у районах столиці та з'ясувати, що зроблено за 2018 рік для підвищення комфорту мешканців, КиевVласть вирішила провести серію інтерв'ю з головами райдержадміністрацій Києва. Кожний очільник району читачам КиевVласть детально розкаже скільки коштів витрачається на розвиток району, що робиться для покращення умов життя, на що люди скаржаться частіше за все, які проблеми існують, скільки будується нових об'єктів, чи є проблеми із забудовниками, як вони вирішуються та які наявні плани щодо розвитку району. Друге інтерв'ю цієї серії з головою Подільської РДА Віктором Смирновим. Довідка KV: Подільський район Києва засновано у 1921 році. Сьогодні до його складу входять селище Шевченка, житлові масиви Вітряні гори, Виноградар, Мостицький, Куренівка, Біличе Поле, частина Нивок, Рибальський півострів і Поділ, який є центральною частиною району. Район межує на сході з Оболонським та Дніпровським районами, на заході – зі Святошинським та Шевченківським, на півночі – з Оболонським та на півдні – з Печерським. Простягається він вздовж правого берега Дніпра і Київської гавані, попід горами Старокиївською, Замковою, Щекавицею і Юрковицею між Пішохідним мостом через Дніпро і Заводською вулицею. Фінансування KV: Скільки коштів вкладено у розвиток району у 2018 році? Віктор Смирнов: На видатки розвитку Подільського району у 2018 році було передбачено 172 млн гривень у бюджеті Києва. За рахунок цих коштів проведено роботи з реконструкції шкільного стадіону на території середньої школи №243 на вул. Новомостицькій, 10. На нього всього спрямовано майже 29 млн гривень, зокрема у 2018 році - понад 9 млн гривень. Це найважливіша і наймаштабніша реконструкція. Тепер там сучасний стадіон, зроблений за всіма канонами - з сучасним штучним покриттям, таблом, трибунами, пандусом для людей з обмеженими можливостями. На стадіоні споруджено баскетбольні і волейбольні майданчики, новий тренажерний комплекс. Сьогодні роботи завершені на 100% та готуються документація для здачі об'єкта в експлуатацію. Завершено реконструкцію одного з корпусів 486 садочку на вул. Гречка, 20д. Недобудова стояла від початку Незалежності України. Ми зробили нову проектну документацію. Добудували корпус, облаштували групи, спортзал, медпункт. Це дозволило створити додаткові 3 групи на 45 місць. Діти зайшли туди у вересні 2018 року. Загальна реконструкція коштувала 10,841 млн гривень. Практично закінчені роботи з облаштування громадської вбиральні на Андріївському узвозі біля музею-майстерні Івана Кавалерідзе. На неї витрачено 4,729 млн гривень бюджетних коштів Києва. Ці кошти пішли на побудову самої вбиральні і благоустрій території. Вбиральня вмурована у землю і зверху над нею з'явиться сквер. Введення об'єкта в експлуатацію планується до кінця 2018 року.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Окрім цього майже 15 млн гривень в цьому році спрямовано на роботи з будівництва зовнішніх мереж водопроводу та каналізації у приватному секторі Виноградарю, Сирецького масиву та Замковецько-Білицького масиву. 106 млн гривень пішло на капітальний ремонт закладів соціально-культурної сфери та житлового господарства. Зокрема, капітально відремонтовано та переоснащено у сучасний інтелектуальний простір три бібліотеки. Біля 69,7 млн гривень направлено на ремонти житлово-комунального господарства. Це різні види робіт - ремонти вікон, фасадів, облаштування спортивних майданчиків, ліфтів, під`їздів, вхідних груп, сходових клітин тощо. Також, з цієї суми 22 млн гривень - найбільша сума у місті - була виділена на ремонт асфальтового покриття міжквартальних проїздів та дворів. Більше ніж 30 мільйонів вкладено в обладнання для шкіл, дитячих садків, інтернатів Подільського району столиці. KV: Скільки коштів надано з державного бюджету? В.С.: Ми отримали субвенцію з державного бюджету по галузі освіти у розмірі 800 тис. гривень на нову українську школу. На ці кошти придбано комп'ютерне обладнання, дидактичний матеріал, меблі для початкових класів. KV: З народних депутатів Подільському району хтось допомагав? В.С.: З народним депутатом, якого обрано по нашому району (округ №220 - Вячеслав Костантіновський - KV), в нас налагоджена співпраця. Однак цього року масштабних спільних проектів у нас не було. У нас 8 депутатів Київради від Подільського району (Людмила Березницька, Юрій Дідовець, Антон Дрепін, Юрій Крикунов, Наталія Маслова, Валентин Мондриївський, Олексій Окопний, Вадим Сторожук). З ними працюємо майже щодня. Є порозуміння. Вони нам надають інформацію від мешканців про їхні проблемні питання, актуальні потреби. Дякуючи депутатам, маємо додатковий дієвий зворотній зв'язок з подолянами. KV: Скільки громадських проектів у районі було реалізовано у 2018 році? В.С.: 12 проектів на сумму 15 млн гривень. З них 9 громадських проектів повністю реалізовано, 3 проекти – на завершальній стадії. Жоден проект не реалізувався без тісної співпраці з авторами. З деяким були невеличкі затримки, але вони були пов'язані з проведенням процедури закупівлі. Більшість проектів стосувалися сфери освіти. Наприклад, у гімназії № 107 “Введенська” створено мережу хабів - сучасний освітній простір гімназії. У гімназії №34 “Либідь”, що на вулиці Межовій, зробили за рахунок громадського проекту вхідну групу: повністю поміняли фасад, вікна, кахель. Також у межах коштів громадського бюджету оновили 2 дитячих клуби за місцем проживання та створено функціональний простір для активного розвитку дітей на основі інноваційних методик освіти. На наступний рік планується реалізація біля 30 громадських проектів, серед яких також дуже велика кількість освітянських проектів. Дорожньо-транспортна інфраструктура KV: На Подолі є знакові об'єкти, навколо яких не один рік точаться суперечки. Наприклад, Гостинний двір або археологічні знахідки на Поштовій площі. Чи робить щось адміністрація району для збереження цих об'єктів? В.С.: Доля Гостинного двору вирішується на державному рівні. Питання музею на Поштовій площі вирішується на міському рівні. Доля цих двох об’єктів знаходиться на особистому контролі міського голови Віталія Кличка. Також опікується ними і його заступник, куратор Подільського району Валентин Мондриївський. Маємо амбітні плани на 2019 рік, серед пріоритетів – реконструкція Контрактової площі та вулиці Сагайдачного. Відповідні проекти зараз проходять експертизу, після якої буде відома остаточна вартість робіт. Реконструкція Контрактової площі На вулиці Сагайдачного у 2018 році були великі пориви по лінії “Київводоканалу”. Тому в першу чергу в рамках реконструкції буде проводитися перекладання всіх мереж. Роботи плануємо завершити до 2020 року. KV: Великі автобуси для проїзду по вузьким вулицям Подолу не дуже зручні. Як це питання збираються вирішити? В.С.: Це є в майбутніх планах, але не на 2019 рік. З цього питання ми працюємо з КП “Київпастранс” і КП “Центр організації дорожнього руху”. Проектанти реконструкції також враховували це. Більш того, це питання вивчалося, коли частину Контрактової площі та вулиці Сагайдачного зробили пішохідними. І поки я жодного разу не бачив, щоб автобуси десь застрягли. KV: Що ще планується зробити на Подолі? В.С.: Очікується велика робота при будівництві Подільсько-Воскресенського мостового переходу. Він буде виходити якраз на вулицях Верхній та Нижній Вал. Проект реконструкції цих вулиць існує вже давно. Але так як він зав'язаний на цей мостовий перехід, роботи не розпочаті. Коли буде добудовуватися цей міст, будемо розпочинати реконструкцію Верхнього і Нижнього Валів до Глибочицької. Їх треба давно реконструювати у комплексі, але обов’язково з інженерними мережами, в т.ч. і колектор р. Глибочиця. Читайте: В КГГА отчитались о ходе строительства Подольского моста (видео) KV: Одним з актуальних питань для Подільського району є організація гарного транспортного сполучення з Виноградарем. Які плани щодо цього? В.С.: Всі чекають метро на Виноградар. І це вже недалека перспектива. Думаю, будівництво буде активно вестися вже у 2019 році. І протягом 5 років метро на Виноградар буде. Читайте: Строительство метро на Виноградарь доверили российскому бизнесмену Для поліпшення транспортного сполучення, у тому числі з Виноградарем, у планах реконструкція вулиці Кирилівської (раніше вул. Фрунзе - KV). Замовником цієї роботи є місто, а не район. Думаю, вже у 2019-му Кирилівська буде розширена. На самому Виноградарі є плани реконструкції проспекту Свободи і Правди до вулиці Гонгадзе відповідно до якого кіоски понад дорогою планується прибирати. На їхньому місці буде сквер, повноцінні тротуари та велодоріжки. У планах також ремонт вулиці Світлицького в сторону “пожежної дороги” з заміною покриття та тротуарів. Також хочемо там ліквідувати стихійну торгівлю. KV: Чи будуть нові маршрути громадського транспорту на Виноградар? В.С.: Маршрутами громадського транспорту ми не займаємося. Є “Київпастранс” та Департамент транспортної інфраструктури Київської міськдержадміністрації (КМДА). Це їх компетенція. У нас є пропозиції від мешканців щодо цього питання, які ми передаємо Департаменту. Ми тісно співпрацюємо щодо будь-яких питань, які стосуються покращення інфраструктури району та зручності подолян. KV: Які дороги було відремонтовано у 2018 році? В.С.: Зробили ремонт вулиці Мостицької та Гречка. На завершальній стадії ремонт частини проспекту Правди. KV: Ви згадували, що на міжквартальні проїзди у 2018 році пішло 22 млн гривень. Скільки міжквартальних проїздів вдалося відремонтувати за ці кошти? В.С.: 76 об'єктів. Роботи з капітального ремонту асфальтового покриття міжквартальних проїздів та прибудинкових територій проведено на 67 об’єктах житлової забудови. КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району Києва” виконано  поточний ремонт асфальтового покриття та ремонт зовнішніх сходів на прибудинкових територіях 9 будинків. У нас є чітке розуміння, в яких місцях найгірший стан міжквартальних проїздів. Але ремонт проводили виключно там, де інженерні мережі знаходяться в задовільному стані. Наприклад, на проспекті Свободи, 1, 3 і 5 було заплановано проведення ремонту міжквартального проїзду. Однак, так як в будинках за цими адресами, є проблемні питання щодо стану тепломереж, ми вирішили його перенесли. Спочатку будемо ремонтувати тепломережу. Так само буде і на наступний рік. Сподіваюся, буде можливість у найпроблемніших місцях перекласти мережі, а потім вже провести асфальтування. Житлово-комунальне господарство KV: У поточному опалювальному сезоні у Подільському районі постійні аварії. Через відсутність тепла мешканці навіть виходили на протести. Ці проблеми виникли через те, що не встигли підготувати мережі до зимового сезону? В.С.: Дійсно зараз основний обсяг скарг - тепло і гаряча вода. Всім відомо, що у 2018 році було змінено постачальника цієї послуги. Все літо йшов дуже складний процес. Протягом цього часу дві системи - гаряче водопостачання і опалення - стояли без носія. Хоча вони мають бути заповнені, щоб не було корозії. Вони простояли сухими. А коли почалася подача теплоносія, з'явилися кущові пориви. Поривів було багато - до 40 одночасно. Найбільш складна ситуація була на Виноградарі. У цьому відношенні у районі було одне з найгірших становищ. У “Київтеплоенерго” про цю проблему знають. Цим питанням опікується і профільний заступник голови КМДА Петро Пантелєєв. Всі сили були кинуті на усунення проблеми. Наразі без тепла майже немає будинків. Читайте: Жители Куреневки в Киеве перекрывали дорогу из-за отсутствия отопления (фото) KV: Що ще не задовольняє мешканців Подільського району? В.С.: Завжди є скарги на ліфтове господарство. Хоча за останні декілька місяців ліфтове господарство нашого району має найменшу кількість зупинок. Намагаємося усувати проблему протягом декількох годин. Є питання аварійних розриттів. Три роки тому, коли було 40 розриттів - це була катастрофа. Ми виходили на не більше 3-4 розриттів на території району. Зараз у нас більше 300 розриттів після аварійних робіт, які нам у спадок лишило “Київенерго”. “Київводоканал” закриває ці питання вчасно. KV: У 2018 році змінився підрядник з вивозу побутових відходів. Є скарги на нього? В.С.: Є, у жовтні була дуже напружена ситуація. Зараз стан покращився. Але є проблеми з вивозом великогабаритного сміття. Не дуже хочу аналізувати цю ситуацію, але на мій погляд, коли прибирання сміття було у тарифі Керуючої компанії, було краще. KV: Скаржаться мешканці району на щурів? В.С.: Щурі є у кожному районі. Нещодавно це питання піднімалося на рівні міста. Але сказати, що скарг дуже велика кількість, не можу. В нас постійно проводиться дератизація - мінімум два рази на рік. А якщо є скарги, то робимо повторно. Керуюча компанія з цим справляється. KV: Мешканці району віддають перевагу Керуючій компанії від міста чи активно створюють ОСББ? В.С.: Зараз у Подільському районі 747 будинків комунальної власності. Є будинки інвестиційні, ЖБК, ОСББ, будинки відомчі. Загалом 1 027 будинків. ОСББ створюються, можливо, не так швидко, як хотілось би. В рейтингу по створенню ОСББ Подільський район не на останньому місці. Проте активність велика не спостерігається через сприйняття цього процесу людьми не тільки на Подолі чи у Києві, а й взагалі в Україні. Мало хто хоче брати відповідальність на себе. KV: Багато у районі аварійних будинків? В.С.: Старого фонду багато. Деякі будинки обстежувалися і визнані складними. Але відселення у 2018 році не було і у 2019 році не планується. KV: Які ремонти було проведено у будинках району за кошти міського бюджету? В.С.: Виконано заміну вікон на сходових клітинах (39 будинків), утеплено фасади (43 об’єкта); проведено капітальний ремонт покрівель (15 будинків) та ремонт сходових клітин (1 об’єкт). Також за кошти міського бюджету виконано ремонт електричних мереж/електрощитових у 12 будинках та капітальний ремонт ліфтового обладнання пасажирських та вантажопасажирських ліфтів у  36 будинках. KV: Чи є борги за комунальні послуги? Можуть через них припиняти обслуговувати будинки? В.С.: Є відсоток несплати. Аде немає будинків, де всі винні за послуги. Що стосується окремих боржників, то рішення щодо їх відключення буде прийматися підприємствами, які надають послуги. Наша проблема прибудинкові та внутрішньобудинкові території. Є тариф, по якому сплачують мешканці. Наскільки вони сплатили, на стільки і отримали послуг. І в цьому проблема Подолу, бо тут багато маленьких будинків з невеликою кількістю квартир. Якщо навіть всі квартири сумлінно платять, то коштів недостатньо для проведення поточних ремонтів. Цю проблему складно вирішити. Проте у місті нас чують і допомагають вирішувати ці питання. Нове будівництво та конфлікти з забудовниками KV: Скільки зараз в Подільському районі будується нових об'єктів? В.С.: У нас 9 будівельних майданчиків, де будуються нові будинки. № Об`єкт Забудовник (генпідрядник) Замовник 1 “Житлове будівництво між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі Києва” ТОВ “МОНОЛІТ БУДСЕРВІС” Обслуговуючий кооператив “Індивідуальних забудовників “НОВОСЕЛ” 2 “Будівництво житлового комплексу з об’єктами соціально-громадського призначення, паркінгами та благоустроєм пам’ятки природи “Крістерова гірка””, вул. Вишгородська, 45 ТОВ “К. А. Н.  СТРОЙ” ВАТ “Агрофірма “Троянда” 3  “Будівництво мікрорайонів I, II, Iп.к, III, Iп.к., IV у багатофункціональному житловому районі (ЖК “Варшавський мікрорайон”) на вул. Маршала Гречка та просп. Правди” ТОВ “Моноліт будсервіс” ДП “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця” 4 “Будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом”, вул. Новомостицька, 15 ТОВ “СПЕЦБУД-ПЛЮС” ТОВ “Будівельна компанія “КИЙ” 5 “Молодіжний житловий комплекс по вул. Тираспольська, 43 у Подільському районі Києва”, вул. Тираспольська, 43 ТОВ “ГАРАНТБУДІНВЕСТ” ДП “ПОРТАЛ” ТОВ “БК “ЗЗБК №1” ТОВ “Молодіжний житловий комплекс “Оболонь” ТОВ “ІБК ОБРІЙ” 6 “Комплексна забудова території (житлова та громадська, ІІ черга будівництва)” (4-й пусковий комплекс – житловий будинок з центром розвитку дитини) на вул. Електриків, 21-23, 23-Б у Подільському районі  Києва” - Житловий район “Рибальський” ТОВ “КДД Інжиніринг” ТОВ “Рибальський острів” 7 “Реконструкція майнового комплексу під багатоквартирну забудову з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Електриків, 23-Б у Подільському районі Києва” ІІ черга будівництва ТОВ “КДД Інжиніринг” Публічне акціонерне товариство “Київський річковий порт” 8 “Будівництво громадсько-житлового комплексу на вул. Фрунзе, 37, 37 (літера "А") у Подільському районі Києва”, вул. Фрунзе (літера "А"), 37, 37” ТОВ “Фірма Швидко” ТОВ “Нові зодчі” 9 “Будівництво житлового комплексу з об’єктами соціального призначення на вул. Маршала Гречка,10-Б у Подільському районі Києва”, вул. Маршала Гречка,10-Б ТОВ “Будівельна компанія “Інтеграл-Буд” ТОВ “ВК-Інвестбуд” Крім цього ведеться робота над таким важливим об'єктом як реконструкція з добудовою двох поверхів нежитлової будівлі на вул. Мостицькій, 20. За цією адресою планується розмістити центр надання соціальних послуг, де будуть розміщуватися всі соціальні служби району. У Києві поки існує тільки один такий центр у Святошинському районі. У 2018 році для реконструкції цього об'єкта було проведено проектування та експертизу, також почалися будівельні роботи. На це було виділено 2,7 млн гривень. Загальна сума проекту 96 млн гривень, з них 43% на обладнання, інше на будівництво. На 2019 рік бюджетний запит становить 48 млн гривень. Якщо воно буде з міського бюджету, то є великі шанси отримати ще субвенцію від Мінсоцрозвитку на цей об'єкт. У такому разі завершити роботи можна у 2020 році. KV: Чи є на території Подільського району проблемні забудови або спірні ділянки? В.С.: Так, нещодавно всі були свідками протистоянь на Андріївському узвозі. Забудовник мав протягом місяця обмежити висотні параметри готелю. Але не зробив цього. Дякуючи чіткій позиції міського голови Віталія Кличка, депутатського корпусу та активній громадськості, Київрада розірвала договір оренди зі скандальним забудовником на Андріївському узвозі, 14-16. Читайте: Киевсовет обязал ЧП “Маркон” убраться с Андреевского спуска за 30 дней KV: Забудовники допомагають району у побудові інфраструктури? В.С.: Забудовники платять до міського бюджету пайову участь. Вирішення питань щодо пайової участі та розрахунки розмірів пайового внеску здійснюються  міськими департаментами. Ми (район) практично впливу на це не маємо. До нас ці кошти повертаються з бюджету міста. Школи, садочки та спортивна інфраструктура Подільського району KV: Скільки у районі працює шкіл та садочків? Їх вистачає? В.С.: Працюють 80 закладів освіти. Черги в садочки є, але зменшилися в порівнянні з минулими роками. Також є садочки, наприклад, на вул. Гречка, де є навіть вільні місця. Школи всі працюють. Є перевантажені, є завантажені на 100%, є декілька шкіл, які недозавантажені. Це залежить від місця розташування і відношення людей, які живуть у мікрорайоні. Наприклад, на вул. Маршала Гречка є школа 63, яка заповнена на 100%, і школа 45, яка заповнена на 70%, а раніше була заповнена тільки на 30%. У мешканців цього мікрорайону були зауваження до роботи цієї школи. Пізніше, коли змінили директора, у 45 школу пішли діти. У цьому році набрали два повних перших класи. Батьки бачать зміни, новий директор навів лад з педколективом, господарством, проводить ремонтні роботи. На мою думку, більшість позитивних змін у школі залежить від директора, який визначає пріоритети розвитку закладу, і, якщо вони співпадають з баченнями педагогічного та батьківського колективів, імпонують учням, то проблем в такому закладі немає. Якщо брати загальну завантаженість шкіл, то у цьому навчальному році вперше стояло питання про відкриття другої зміни. Але поки що це питання вирішено. KV: Чи робляться ремонти чи реконструкції закладів шкільної та дошкільної освіти району? В.С.: Ремонтів зроблено багато. На 2019 рік запланована реконструкція з добудовою дитячого садочка № 151. Планується реконструкція наявних поверхів та добудова третього поверху. На це виділено 26,5 млн гривень, тому всі роботи плануємо встигнути зробити протягом 2019 року. У районі є одна проблемна школа № 114. Вона відселена вже більше 10 років, але як одиниця існує. Її учні зараз навчаються у трьох інших школах. Будівля в аварійному стані. Цей об’єкт передано на реалізацію до міста. У садочку № 777 в одній з груп на підставі договору оренди розміщено реабілітаційний центр. Там займаються 8 діток з ДЦП. Якщо нам вдастся побудувати реабілітаційний центр для дітей і молоді на проспекті Правди, 4, то цю групу переведемо туди. KV: Крім великого проекту щодо реконструкції стадіону на Новомостицькій, що в районі зроблено для розвитку спортивної інфраструктури? В.С.: За 2018 рік побудовано за міською програмою 6 мініфутбольних полів на територіях шкіл. Діє одна спортивна школа № 4. Вона базується у школі № 242 на проспекті Правди. Проте заняття проводяться у різних місцях. Зараз готовий проект добудови до школи № 242 спортивного залу, який буде розраховано як для проведення уроків фізкультури, так і для потреб спортивної школи. Питання в отриманні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для опрацювання проектної документації в повному обсягу. Плануємо, що у наступному році ми вирішимо це питання. У 2019 році має бути виділено 1 млн гривень. Зелені зони та безпека мешканців Подільського району KV: Багато уваги приділяється у районі збереженню та відновленню зелених зон? В.С.: На поточний благоустрій Подільського району за січень-листопад 2018 року використано 32,4 млн гривень, із них 29,93 млн гривень бюджетних коштів. У нас розміщено 10 парків, 31 сквер, 1 бульвар, 3 проспекти. Висаджені зелені насадження вздовж 75 вулиць, на схилах гір та у зонах відпочинку на масиві “Виноградар”. У 2018 році облаштовано 3 сквери - біля кінотеатру Жовтень (неподалік площі Щекавицька (раніше – Червона Пресня), біля станції метро “Тараса Шевченка” та сквер Старокиївська гора (Пейзажна алея). На даний час ведуться роботи з облаштування парку Куренівський та скверу на вул. Світлицького (перетин з проспектом Свободи). Проводяться роботи з лікування пам’яток природи місцевого значення “Вікові дуби” (22 вікові дерева на вул. Вишгородській, 51), “Дуб Гуналі” на перетині вул. Бестужева та пров. Бестужева та “Дуби та липи 6-го листопада” по вул. Кобзарській, 25 на загальну суму 440,80 тис. гривень. KV: Але сади на Виноградарі, де планують будувати метро, вирубили... В.С.: Я не вважаю, що ті сади треба відносити до зелених насаджень, як таких. Всі фруктові дерева мають досить короткий вік. Там виділялася земля під будівництво. KV: Що сталося з підприємцями, які працювали біля метро “Тараса Шевченка”? В.С.: Якщо пам'ятаєте там був такий собі “шанхай” - багато різноманітних кіосків. Всі ці кіоски були демонтовані повністю, але з підприємцями досягнуто домовленості про перенесення цих кіосків. Їм створено робочі місця поруч. З 25 підприємців 18 виявили бажання залишитися. Зараз там сучасне торговельне обладнання в одному стилі. Читайте: Возле метро “Тараса Шевченко” в Киеве снесли МАФы Сквер, що біля кінотеатру “Жовтень” також створено на ділянці, яка раніше була спірною. Років 15 тому там хотіли звести інший об’єкт. Мешканці Подолу втрутилися в це питання. І тепер там облаштували сквер з фонтаном, сучасною системою поливу, висаджено багато нових дерев, газон, сучасне освітлення. KV: Чи є місця у районі, де можна зробити сквер, але вони зараз захаращені? В.С.: Не можу сказати, що захаращені, але є такі, що пустують. Наприклад, у центрі Подолу, на перетині вулиць Спаської та Волоської, кияни власними силами замість пустиря облаштували парк, який називається “Самосад”. Зважаючи, що ця ділянка знаходиться в оренді, але ніяких робіт нам не проводилося, активна громада вирішила облаштувати там громадський простір. KV: Наскільки забезпечена безпека мешканців району? В.С.: Криміногенна ситуація фактично однакова по всьому місту. У нас налагоджений контакт з усіма службами оперативного реагування, зокрема з райуправлінням поліції та ДСНС. Фото: KV Фото галереї: надано Подільською РДАKиевVласть

Торік на “Прес-весну” я писала конкурсний матеріал, для якого проводила журналістський експеримент, щоб зрозуміти: чи розмовляє Бердянськ українською? Як виявилося, ні. Бердянці не лише не розмовляють, але й у більшості випадків не знають досконало державної мови. Проте, з цього року ситуація починає докорінно змінюватися. Ще в жовтні 2017 року в нашому місті відкрили безкоштовні курси української мови. Чи буде через декілька років Бердяньск україномовним? Я вирішила особисто познайомитися з тими людьми, які починають змінювати Бердянськ уже сьогодні. Ледь не заблукавши поміж багатоповерхівок, я довго шукаю місце для проведення занять — міську бібліотеку. Всередині бачу плакат: “Безкоштовні курси української мови”, отже Google map не помилився з маршрутом. Заходжу в порожній читальний зал бібліотеки, а через  кілька хвилин  викладач - симпатична жінка з ідеально прямою осанкою. Вона розповіла, що на курсах в двох групах навчаються люди різного віку, соціального стану й роду діяльності, яких об’єднує  прагнення вивчити українську мову. Матеріал створено в рамках Проекту"Юн-Пресс-KV” “Ми намагаємося дати людям можливість не тільки вивчати, але й практикувати українську, розмовляти нею, тому що в Бердянську, на жаль, рідна мова не дуже поширена”, - ділиться зі мною вчитель української мови Владілена Молчан, — Звісно є різниця в процесі викладання для дітей та дорослих. Я відпрацювала у школі 24 роки, починала з початкових класів, потім викладала старшокласникам та студентам. Навчати дорослих взагалі по-іншому. Студенти приходять для того, щоб отримати оцінку в залікову книжку, а тут люди приходять, тому що їм це подобається, вони самі прагнуть цього. Це дуже приємно, віддача така, якої немає ні в школі, ні в вищих навчальних закладах”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Через те, що саме ці безкоштовні курси працюють по всій країні, вони мають єдину програму, яку з самого початку розробили організатори. Але наша Владілена Володимирівна працює за своєю авторською методикою. “Програма, яку мені дали, на мій погляд, дуже вузька. Дорослій людині потрібно значно більше. Мені дозволили викладати так, як я вважаю за потрібне. Тож я навчаю елементам риторики, адже тут навчаються і юристи, і робітники, і керівники закладів, і вчителі. Я даю знання з народознавства, бо їм дуже цікаві українські народні звичаї та обряди. Під час наших зустрічей ми знайомимося з усною народною творчістю, слухаємо пісні”, - розповідає педагог. Поки ми розмовляли з учителькою, в аудиторію потихеньку заходили перші учні. Тема сьогоднішнього заняття - “Речення”. Відкривши буклет, бачу багато правил, а на зворотному боці - практичні завдання. Ознайомившись з теоріею, слухняні учні починають розбирати речення. Не можу стримати посмішку, бо виглядає це дуже незвично. Уявіть собі юристів, бухгалтерів, продавців керівників установ, які шукають підмет і присудок. Мені здається багато учнів зі звичайних шкіл їм би позаздрили, бо навряд чи вони мають таку ж саму жагу до нових знань. Серед присутніх яскраво виділяється одна жіночка. Вона підіймає руку майже на кожне запитання вчителя та вільно розмовляє українською. Після уроку прямую до неї, знайомлюся. Виявляється, Інна прийшла на курси аби підтримати своїх сором'язливих подруг. “У повсякденному житті я, зазвичай намагаюся спілкуватися українською, але в Бердянську це важко робити. Справа в тому, що мені часто доводиться їздити до Києва, де я маю змогу вільно спілкуватися українською, адже більшість киян - україномовні”, - говорить Інна Власова,  - “Ми живемо в Україні і повинні не лише поважати рідну мову, але й розмовляти нею, робити всі кроки, аби наша українська розквітала!”. Не можна не помітити єдиного чоловіка в групі. Олександр -  керівник Бердянської Української громади. Він пішов на курси, бо для його роботи потрібно досконало знати українську. Чоловік каже, що ці курси дали йому багато нового. “Я вдосконалив мову, познайомився з багатьма цікавими людьми та почав більше розвивати себе. На мою думку, розмовляти українською дуже важливо, адже у нинішній час, коли в нас іде війна, мова - це дуже сильна зброя!” Уже за місяць допитливі дорослі учні будуть складати іспит на знання української, і я щиро впевнена, що вони отримають найкращі результати! Але вже зараз особисто я ставлю їм найвищий бал, адже це люди, які вже зараз змінюють наше місто на краще. Україна починається з мови, а зміни починаються з кожного з нас, то дійте! Матеріал створено в рамках Проекту  "Юн-Пресс-KV” KиевVласть

Якщо порівнювати моє дитинство з дитинством моїх прабабусі та прадідуся, то можна впевнено сказати, що легко, бо я і мої однолітки не переживали роки Великої Вітчизняної війни, коли маленькому Дмитрику треба було тікати городом до лісу й декілька днів перебувати там разом з сестричками без їжі, без дорослих, бо до села зайшов фашистський загін.  Ми не відчуваємо на собі страшного голодомору. А от з великою родини моєї прабабусі, де було восьмеро дітей, залишилося лише четверо, а решта, найменші, померли з голоду. Матеріал створено в рамках Проекту  "Юн-Пресс-KV” Я не маю потреби йти працювати з тринадцяти років, як це повинен був робити мій прадідусь Дмитро, бо загинув його батько, мати тяжко хворіла, а на його маленькі чоловічі плечі лягла турбота про сестричок. Тому і був він спочатку помічником коваля у кузні, а з чотирнадцяти років – помічником на косарці. Зараз ми одягнені, взуті, а моя прабабуся Віра зі своїми сестрами і братами ходили до школи по черзі, бо була одна пара валянок на трьох. А про книжки, і взагалі, нічого говорити…Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Ми, діти двадцять першого століття, добре одягнені, не голодні, маємо змогу вчитися, відвідувати заняття за інтересами, але щось не так… Не відчувається те, по-справжньому добре, співчутливе, щире спілкування між однолітками і однокласниками, яке було присутнє в дитинстві моїх прабабусі та прадідуся. Ми навіть і товаришувати по-справжньому не вміємо. Якщо треба поговорити, то відразу за мобільний, але ж в цей час ми не бачимо очі співрозмовника, які можуть сказати більше ніж слова. Граємося, теж сидячи за комп’ютером. А якщо треба знайти якусь цікаву інформацію для реферату, твору чи повідомлення, то не треба їхати до бібліотеки, сидіти там годинами, гортаючи сторінки книжок, а досить лише “загуглити” в інтернеті. Дійсно, це легко і швидко. Але важко пройти повз ті спокуси, які надає нам сучасне життя. Розказують і вдома, і в школі, що чіпси, сухарики, шкідливі для здоров’я, але їх всюди продають, навіть біля школи. Знаючи про безпеку засобів піротехніки, ми все одно їх купуємо, бо це дуже просто зробити. Якби можна було взяти щирість, добро, відвертість спілкування з дитинства моїх прадідуся та прабабусі й перенести у наше дитинство і трішки звільнити його від деяких сучасних спокус, то наше дитинство можна б було б назвати легким. Але як говорить прислів’я, що життя прожити – не поле перейти, тому дуже важливо, щоб поруч була рідна, надійна, доросла людина, з якою ти міг би усім ділитися, говорити по душах, довіряти, а вже вона підкаже, пояснить, і цим відведе тебе від біди та легковажних вчинків. Матеріал створено в рамках Проекту  "Юн-Пресс-KV” Фото: dityinfo.com KиевVласть