Діти - наш найдорожчий скарб, наша радість і наше майбутнє, святий обов’язок кожного - дбати про всебічний розвиток їх інтересів та здібностей, забезпечуючи належний рівень виховання і дотримання прав. Проте не всім поталанило мати щасливе і безтурботне дитинство, йдеться про дітей-сиріт, дітей, що перебувають в складних життєвих ситуаціях, дітей-переселенців та дітей з особливими потребами. За минулий рік разом з однодумцями мені вдалося провести низку розважально-пізнавальних заходів зокрема для дітей вищевказаних категорій: фестиваль для дітей з особливими потребами - “Повір у себе!”, святкові заходи для вихованців “Отчого Дому”, Всеукраїнська акція “День молитви за сиріт”, свято спорту та дозвілля - “Здорові, щасливі діти - майбутнє України!”, поїздки для дітей в розважальні центри, будинки творчості, розвиваючі студії, тощо.
Окрім політичної діяльності, я маю активну життєву позицію, - є засновником Всеукраїнського проекту - “Ми- Українці” та патріотичної мережі 38.ua, є головою правління ГО “Бізнес Центр “Новий Початок”, виступив ініціатором низки благодійних та соціальних заходів. Беру участь у будівництві дитячих будинків, відкритті пам’ятників, допомагаю дітям-сиротам, дітям з особливими потребами.
Певен, що це - проблема, про яку треба говорити вголос.
Всі ми родом з дитинства, у кожного існують перші спогади про тепло маминих рук, про бабусині казки на ніч, про татові жарти та сімейні свята. Ці спогади супроводжують нас протягом усього життя і залишаються своєрідною реліквією. Цілком благополучним людям важко уявити, що відчуває маленька дитина, від якої відмовляються батьки, і тоді майже безпорадна істота залишається наодинці з жорстоким навколишнім світом, у якому дуже мало любові, турботи та безпеки, адже все це мала уособлювати родина, якої у дитини, на жаль, немає…
У всьому світі є діти-сироти і Україна, звичайно ж, не виняток. Складна соціально-економічна ситуація, на жаль, впливає і на українську сім’ю. Мова йде про соціальне сирітство, тобто, про неблагополучні родини, яких позбавляють батьківських прав (батьки – алкоголіки, наркомани, злочинці, батьки, які жорстоко ставляться до своїх дітей, не займаються їх вихованням, примушують працювати та жебракувати).
За офіційними даними сьогодні в Україні більше 100 тисяч дітей, позбавлених батьківського піклування, тих, що виховуються в державних закладах: школах-інтернатах, дитячих будинках, спеціалізованих центрах. 40% з цих дітей не мають рідних взагалі. А за неофіційними даними безпритульних дітей, дітей, що відносяться до груп ризику, сиріт, дітей із соціально неблагополучних сімей, в декілька разів більше - понад 1 мільйон. Щороку близько шести тисяч осіб в Україні позбавляють батьківських прав. Ці цифри просто шокують.
Близько 120 000 дітей України живуть в інтернатах, і лише 13 000 з них мають статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування. У своїй більшості - це діти старшого віку і діти з особливими потребами.
Кожна дитина по своєму унікальна та неповторна, наші діти – дуже різні: слухняні-неслухняні, обдаровані і не дуже, головне, аби були щасливими. Навіть ті, кому природа не додала здоров’я, а це - особливі діти. У кожного свої відхилення: порушення слуху, зору, мовлення, порушення опорно-рухового апарату, діти з розумовою відсталістю, із затримкою психічного розвитку, з порушенням поведінки, спілкування, з комбінованими вадами психофізичного розвитку, аутисти - сонячні діти, діти із синдромом Дауна, з так званими складними дефектами. Таких дітей в Україні більше 168 000 (1 на 50 дітей) і їхня кількість щороку збільшується.
Інвалідність – це обмеження у можливостях, зумовлені фізичними, психологічними чи сенсорними відхиленнями. Внаслідок цього виникають соціальні, законодавчі та інші бар'єри, які заважають людині, яка має інвалідність, бути інтегрованою в суспільстві.
Сьогодні кожного українця повинні хвилювати питання, коли наше суспільство змінить своє ставлення до особливих дітей? Коли ми зможемо пишатися тим, що садочки, школи та інші освітні заклади, приймають їх, як звичайних дітей? Коли ми зможемо вчасно надавати таким діткам необхідну допомогу? Як має функціонувати державна система щоб забезпечити дотриманням прав таких дітей?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Відповіді на ці питання повинні шукати не лише громадські організації, фонди, спілки, батьки, що мають таких дітей, фахівці з досвідом роботи у цій галузі, а й кожен з нас. Завдання кожного, кому дійсно не байдужа доля таких дітей, – адаптувати їх до повноцінного, соціально активного життя, а людям – не цуратися та не зневажати їх, всі повинні зрозуміти, що вони – звичайні люди! Дуже хочеться, щоб наше суспільство навчилося дивитися на цих дітей як на повноправних членів суспільства.
Наше ставлення або відсутність цього ставлення до дітей з особливими потребами є індикатором наших людських моральних проблем. Необхідно всім пояснювати не тільки те, що ми можемо дати їм, але й вони - нам. Можливо через таких дітей Господь прагне нам дати таке, що іншим чином ми просто не здатні були б отримати?
Так, ці діти – особливі, але Господь наділив їх основною унікальністю (можливо не кожному з нас вона притаманна) – це надзвичайна ДОБРОТА. До того ж вони - дуже талановиті, хтось вишиває, малює, плете, дивує глибиною написаних пісень та віршів, танцює, співає, займається спортом, а головне – вони щирі та відкриті!
Я хочу познайомити вас зі своїм хорошим другом - Антоном Колем. Антон - сирота, з народження прикутий до інвалідного візка, проте це не заважає йому професійно займатися плаванням та представляти Україну на міжнародній спортивній арені.
Мушу сказати, що мої авторитети - Ед Діксон - канадець з великим серцем сповненим любові до дітей, який на протязі 20 років разом з канадською місією Loаds of Love допомагає українським дітям з особливими потребами та Антон Коль, який, не зважаючи ні на що, професійно займається плаванням, призер літніх Паралімпійських ігор, майстер спорту України міжнародного класу.
Хоча Антон має вроджені фізичні вади, враховуючи його стан та випробування долі, міг би жалітися, але спритність, природна допитливість та працьовитість допомогли хлопцеві жити іншим, абсолютно нормальним насиченим життям.
Антон народився 31 травня 1990 року в Дніпрі, з народження його покинула мама, написавши відмову. Спочатку виховувався дитячому будинку “Малютка”, потім в дитячому будинку для дітей з особливими потребами, де пробув з 5 до 18 років, всю “кухню” життя в інтернаті пізнав на особистому досвіді. Тоді його влаштували в геріатричний пансіонат у Придніпровську, контингент якого був абсолютно різний, зрозуміло, що люди літнього віку могли бути і колишніми в’язнями, могли бути і науковцями. Психологічно там було дуже важко, проте людей, які там живуть, можна зрозуміти, адже там більше нічого робити, окрім того, щоб пити і чекати власної смерті.
Потім Антон вступив до Будівельного технікуму, отримав диплом техніка-будівельника, коли вчився, то частково підробляв, виконуючи креслення.
У 2012 році був певний момент депресії і Антон розповідає, що йому все набридло і тоді захотілося в басейн. Хоча в плавання він прийшов зовсім випадково, плавати почав ще в інтернаті з 12 років. Тоді дітей привозили групами на “Метеор” і намагалися навчити плавати, хоча на Антона там спочатку подивились і сказали, що толку з нього не буде. Але він мав палке бажання і хотів плавати, і тоді почав плавати в звичайних річках.
“Мені було прикро, що всі хлюпаються у воді, стрибають, а я сиджу на березі. Потім я потихеньку почав заходити у воду, коли захлинався то вилазив, було й таке, що декілька разів мало не потонув. Була така ситуація, одного разу мої друзі мене скинули з катамарану, я зорієнтувався та якось виплив і так потихеньку почав плавати. Ось так, були різні ситуації, але все-таки плавати я навчився”, - розповідає він.
Потім Антон почав займатися з тренером Геннадієм Анатолійовичем Удовиченком.
“Спочатку я просто плавав, мені сподобалось, я відчув різницю, через півроку я почав ходити в басейн значно частіше, а потім мені запропонували поїхати в Євпаторію на збори. Було дуже важко тренуватися та готуватись на рівні збірної. Але все ж таки, наполегливість, тренування, робота і ще раз робота і в результаті я поїхав на чемпіонат світу 2013 року в Канадський Монреаль, привізши срібну та бронзову медалі. Потім нам сказали, що будемо готуватися на Паралімпійські ігри. І тут вже реально починаєш хвилюватися та переживати, але разом з тим починається посилена робота. Тоді в жодному разі не можна було говорити, що я не можу”, - згадував Антон.
Сьогодні Антон професійно займається плаванням у Дніпропетровському регіональному центрі з фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт”, він срібний та бронзовий призер чемпіонату світу 2013 року, виборов срібло та бронзу на чемпіонаті Європи 2014 року, дворазовий срібний призер чемпіонату світу 2015 року, триразовий бронзовий призер на чемпіонаті Європи 2016 року (200 метрів вільним стилем, 100 метрів на спині, 50 метрів на спині), дебютував на XV-х літніх Параолімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро, виборовши бронзу (50 метрів на спині, категорія S1 і 100 метрів на спині, категорія S1), майстер спорту України міжнародного класу. Антон – активний, цілеспрямований, виступає за створення в Україні нормальних (людських умов) для людей з обмеженими можливостями.
На питання, як українських паралімпійцв зустріли на XV-х літніх Параолімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро, відповідає з усмішкою, згадує, що в Ріо наших зустріли тепло, все було пристосовано для комфорту та створено належні умови: пандуси, заїзди, ліфти, в басейні були волонтери на випадок, коли когось потрібно було підняти.
Зараз збори відбуваються у Миколаєві і в Кам'янському (колишній Дніпродзержинськ). У Миколаєві басейн великий і чистий, але для людини на візку він важкодоступний. Там треба вмонтувати якийсь підйомник на другий поверх, бо сходинки круті і пандус там нікуди прикріпити.
“Зараз тренуюсь у вищому училищі фізичної культури, там є доступ для людей на візку та з іншого боку є невеличкий пандус, заїхати можливо, загалом можна сказати, що тут доступно. Я не можу сказати, що мені легко плавати, бувають такі тренування, що я просто виповзаю з басейну, що наступного дня вже і повертатися не хочеться, але це такі моменти, які потрібно перебороти”, - розповідає Антон.
На Параолімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро він дебютував і робив усе, що було в його силах. Ті результати, які показав спортсмен, в багато разів перевищують попередні його досягнення.
“Дистанція на 50 метрів у мене трохи не вийшла, затримали старт більше ніж на 40 хвилин і це збило мене з пантелику, а на стометрівці я виступив краще, був більш зібраний та налаштований. Я програв Франческо Бетеллі, це звичайно прикро, але також був покращений мій особистий результат, це моє особисте досягнення, а також досягнення моїх тренерів. На олімпіаді в Ріо я виборов бронзу, а моє прагнення на наступних Параолімпійських іграх – золото! Плавання для мене - це все. Раніше я, напевно, не розумів, що вода знімає з мене стрес, а коли нахлине щось, якісь тяжкі моменти чи переживання. Я отримую неабияке задоволення від того чим займаюсь, можна сказати “кайфую”, коли я в басейні, то забуваю про всі проблеми”, - згадує паралімпієць.
Людям з обмеженими можливостями Антон бажає передовсім усвідомлення своєї рівності в суспільстві і в першу чергу особисто для себе. Не зважаючи ні на що, рухатися і впевнено йти до своєї мети, ні в якому разі не залишатися на самоті зі своїми проблемами та страхами, і мати сміливість змінити ситуацію, знайшовши якесь захоплення чи хобі, яке згодом може перерости в професійну зайнятість.
А на питання, що спільного у нього з Ніком Вуйчічем, паралімпієць відповідає, що вони обидва мають вроджені фізичні вади, обидва пішли іншою дорогою, обравши цілком нормальне життя.
“Він не хотів, щоб його доглядали і всього навчитися сам. Нік – люблячий чоловік та батько двох дітей, його життя – цікаве, насичене, він багато подорожує, об'їздив близько 60 країн, виступаючи у школах, університетах та інших організаціях, бере участь у телешоу й пише книги, а його книга “Життя без обмежень”, стала своєрідним мотиваційним bestseller для людей з обмеженими можливостями і для мене. Вважаю, що Нік виконує важливу місію, адже він ділиться своїм досвідом з усім світом, як не замкнутися в собі, як не поставити крапку на своєму житті, а це допомагає не здаватися, освоїти віру в себе, віру в свої можливості! Так і я, намагаюся не падати духом, знаходжу в собі сили і йду далі, на даний час плавання це моє хобі, яке приносить мені задоволення і переросло в професійну діяльність. І мрію, щоб в Україні, як і в більшості розвинених держав, були створені сприятливі умови, а точніше (людські) для людей з обмеженими можливостями. Це - пандуси, спеціально облаштовані заїзди, підйомники, ліфти, зони відпочинку, тобто мають бути створені всі умови для нормального, достойного життя та розвитку. Щоб кожна людина, яка має певні фізичні обмеження, відчувала себе повноправним членом суспільства”, - говорить Антон.
Антон також планує створити благодійну організацію “Творець добра”, діяльність якої буде спрямована на допомогу людям з особливими потребами. Ото ж, кого цікавить така тема, має своє бачення чи ідеї, просимо, звертайтеся, все обговоримо, пишіть в особисті повідомлення на сторінці Антона у фейсбуці.
А ми в свою чергу можемо покращити життя дітей з особливими потребами, не забуваючи, що кожна дитина є дорогоцінною і має право на захист, повноцінний розвиток та виховання у люблячій сім'ї.
Сьогодні треба об'єднати зусилля для допомоги кожній дитині-сироті, працювати в єдності, маючи спільну мету: охопити всіх дітей-сиріт справжньою турботою, дати можливість кожній дитині зростати в люблячій сім’ї і запобігти сирітству в Україні.
Допомагати дітям з вище вказаних категорій (дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківської опіки, дітям з особливими потребами), варто завжди. Потрібно забезпечити матеріальні потреби установ, де вони мешкають, знаходити шляхи виховання у дітей-сиріт довіри до суспільства, відчуття себе повноправними громадянами своєї країни, що мають ті права та обов’язки, що й всі громадяни, як під час перебування цих дітей у дитячих сирітських закладах, так і після виходу з них. Варто привертати увагу суспільства та державних установ до потреб і недоліків, які існують в системі дитячих установ, щоб покращити стан установ та рівень життя дітей, які в них виховуються. Допомагати можна різними способами та методами, головне, щоб допомога була направлена саме на дітей і приносила саме їм користь.
Читайте: Глава Киево-Святошинского райсовета должен быть избран по закону, а не по решению, - Тигов
Олександр Тигов, голова громадського руху “Рух територіальних громад”, екс-голова Києво-Святошинської районної ради
КиевVласть
Про необхідність децентралізації влади в Україні йдеться вже давно, протягом багатьох років процес потроху рухався, проте в зворотньому напрямку - росла централізація повноважень та ресурсів по вертикалі органів виконавчої влади, але така централізація не вирішувала проблем людини в конкретному селі, селищі або місті.
Виконавча влада стверджувала, що це відбувалося через те, що місцеве самоврядування може виконати покладені на нього функції і частина повноважень повинна передаватися на органи виконавчої влади.
Тому виникає питання: на які рівні управління повинні бути передані ці повноваження і ресурси, щоб вони використовувалися максимально ефективно? Саме тут постає і питання ідеології та змісту реформи децентралізації влади.
В Україні закладено конституційні засади місцевого самоврядування, ратифікована Європейська хартія, прийнятий ряд базових нормативно-правових актів, які створюють правові та фінансові основи.
Існуюча в Україні система місцевого самоврядування не відповідає потребам суспільства. Функціонування місцевого самоврядування не спрямоване на реалізацію її головного призначення - створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку в першу чергу людини, надання жителям територіальних громад якісних та доступних послуг на основі сталого розвитку дієздатної громади.
Таким чином, Україна почала реформу з періоду “добровільного” об'єднання громад, в даний час існує 11338 місцевих рад, а саме - сільських, селищних і міських. В результаті очікується, що має утворитися близько 1500 дієздатних громад. Дієздатних - в широкому, комплексному розумінні цього поняття, яке включає ресурсний потенціал, високі рівень і якість життя громадян, надання їм більшості послуг як місцевого самоврядування, так і від державної влади.
Згідно впровадження реформи децентралізації та дотримання норм чинного законодавства України, а саме Закону України “Про добровільне об'єднання територіальних громад” від 5 лютого 2015 № 157-VIII Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Методики формування здатних територіальних громад” від 8 квітня 2015 № 214, розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні” від 1 квітня 2014 № 333-р, за моєї ініціативи був запланований важливий для району захід, а саме - форум-зібрання “Стратегічна сесія по об'єднанню територіальних громад Києво-Святошинського району”, аби керівники органів місцевого самоврядування, сільські, селищні та міські голови, представники бізнесу і громадськості всі разом, в одному приміщенні, обговорили питання подальшої децентралізації.
Дана стратегічна сесія була анонсована за місяць, проводилася щоденна організаційна робота, було запрошено чимало міжнародних експертів, також на сесії планувалося розробити паспорт територіального об'єднання Києво-Святошинського району, який повинен був стати основою майбутнього статуту ОТГ.
Проведення форуму планувалося в спортивній залі Петропавлівсько-Борщагівської загальноосвітньої школи I-III ступенів. До керівництва Києво-Святошинської районної державної адміністрації та структурного підрозділу - відділу освіти, від організаторів, були подані офіційні листи з проханням отримати дозвіл на проведення форуму в навчальному закладі, проте в останній день перед форумом, а саме 30 вересня, по факсу було отримано лист від вищевказаних інстанцій з відмовою провести даний захід в спортивній залі, пояснюючи це тим, що школа не може вмістити 300 чоловік, і до того ж в цей день проводяться гуртки та інші заняття (1 жовтня була субота, двері школи були зачинені і ніяких занять не було)!
На щастя, погода 1 жовтня, виявилася сонячною, тому провести це зібрання на вулиці було не складно. З 9:00 ранку активісти, громадські діячі та небайдужі мешканці району зібралися на подвір’ї тієї ж самої Петропавлівсько-Борщагівської школи. Зустріч відбулася в форматі “запитання-відповідь” зі спікерами по децентрализації: мною, ініціатором проведення форуму, на той час головою Києво-Святошинської районної ради, а також координатором групи професійних фасилітаторів Світланою Саламатовою, експертом з економічних питань, стратегічного розвитку територій і децентралізації Андріаном Фітьо. Таким чином, представники громади змогли для себе дізнатися необхідну інформацію з питань децентралізації. А оскільки об'єднання територіальних громад є невідворотним, то громадськість зацікавлена в тому, щоб їм пояснили, яким буде їхнє майбутнє. Всі рішення зафіксовано протоколом зборів.
В зв'язку з вищезазначеною інформацією щодо впровадження реформи децентралізації ми разом з активістами, свідомими громадянами України, прийняли рішення і створили громадську організацію “РУХ територіальних громад”.
Діяльність громадського об’єднання спрямована на здійснення загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, щодо організації і добровільного об’єднання територіальних громад за принципом конституційності, законності, добровільності, економічної ефективності, державної підтримки, повсюдності місцевого самоврядування, прозорості та відкритості, задля поліпшення соціально-економічного становища кожного громадянина. Діяльність спрямована перш за все, на подолання корупції як на місцях, так вцілому і в Україні. Створюючи сприятливе середовище з розвитку громад, адже об'єднання відкриває нові можливості, щоб територіальні громади більше отримували доходів і самостійно направляли їх на свій розвиток, адже сила нації в децентралізації і наша доля - в наших руках!
Так само активісти громадської організації “РУХ територіальних громад” беруть участь в різних заходах, щодо децентралізації. Це семінар, в рамках проекту - “Децентралізація на практиці (I і II частини), польський досвід децентралізації для лідерів громад з 7-ми областей Центральної України, де в “живому” спілкуванні обговорювалися труднощі, що виникали і практичний досвід децентралізації на прикладі Польщі. 25 жовтня були учасниками важливого заходу, який проходив в Українському Домі, де агентством США з міжнародного розвитку (USAID) було оголошено ролі перших 25 об'єднаних громад, які взяли участь у новій програмі USAID DOBRE, ця програма допоможе громадам поліпшити якість послуг, оживити місцеву економіку, боротися з корупцією, а також поліпшити можливості для участі людей в розвитку громад. Одна з учасниць громадської організації “РУХ територіальних громад”, мала можливість пройти навчальний курс “Школа децентралізації для молоді”, який проходив в листопаді в Києві, організований “Асоціацією міст України” в рамках проекту USAID ПУЛЬС.
За моєї ініціативи, як голови громадської організації “РУХ територіальних громад”, було проведено дві ознайомчо-інформаційні зустрічі з реформи децентралізації для жителів Києво-Святошинського району. Перша така зустріч відбулася 24 листопада в ресторанно-готельному комплексі “Екватор” для жителів таких населених пунктів, як: Боярка, Віта-Поштова, Білогородка, Малютянка, Бобриця, Тарасівка, Забір'я, друга - 3 грудня для жителів міста Вишневе і прилеглих населених пунктів Гатне, Крюківщина, Святопетровское. Обидві зустрічі відбулися за підтримки експертів та провідних фахівців з децентралізації: координатора офісу розвитку місцевого самоврядування в Київській області Романа Плугатора, експерта з економічних питань стратегічного розвитку територій Андріана Фітьо, доктора політичних наук, голови правління Експертної групи СОВА Михайла Саави, магістра державного управління, заступника голови правління Української асоціації оцінювання Лариси Пильгун, представника громадської спілки “Народовладне антінорупційне бюро України” Валерія Дрюченко.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Зазначу, що командою громадської організації “РУХ територіальних громад” і надалі будуть проводитися такі відкриті зустрічі, до яких запрошуватимуться громадськість, представники влади, експерти та провідні фахівці, де кожен зможе висловитися, обговорити і посперечатися, а також внести свої пропозиції. Адже об'єднання має відбуватися з урахуванням інтересів суспільства, це і є основний принцип територіальної реформи.
Метою таких зустрічей є проінформувати людей, пояснюючи переваги об'єднання і спільного розвитку, оскільки без ефективного втілення реформи, дороги і надалі залишатимуться розбитими, комунікації - застарілими, вулиці - неосвітленими. В результаті об'єднання громади отримають шанс стати справжніми господарями на своїй землі, самостійно вирішувати, куди спрямовувати кошти і як розвивати власні території. Реформа дозволить поламати стару систему управління з її політичною, фінансовою та адміністративною монополією, а громади міст, селищ і сіл нарешті отримають реальну владу і фінансову незалежність від центру. Процес децентралізації не має зворотного напрямку, також держава надає фінансову підтримку об'єднаним громадам.
Читайте: Глава Киево-Святошинского райсовета Тигов уходит с должности в общественный сектор
Об'єднання, по суті, відкриває нові можливості для того, щоб територіальні громади могли більше отримувати доходів і самостійно направляти їх на розвиток інфраструктури. Головне - порозумітися і почати процес об'єднання. Найцінніше, що є в нашій країні, - це люди. Їх треба берегти і допомагати нормально жити, а не заганяти в постійну депресію та бідність. Люди мають право і всі підстави для цього, а Україна має можливості, щоб люди жили краще, і наше спільне завдання - це зробити!
Всі регіони України об'єднує те, що вони “за” децентралізацію, хоча противників реформи вистачає. Чиновників в райдержадміністраціях і “місцевих князьків” цікавлять грошові потоки, тож вони блокують об'єднання громад. Така ситуація спостерігається в одному з найбагатших районів країни - Києво-Святошинському, де населення становить більше ніж 200 000 жителів, бюджет на сьогодні - більше 1 мільярда гривень, а після формування ОТГ складе не менше 5 мільярдів і це вже в перші кілька років після об'єднання. Ситуація вкрай небезпечна, тому що даний район дуже привабливий для тих, хто не бажає віддавати владу українцям. Найбагатший район країни поки не має подальшого плану децентралізації.
Олександр Тигов, голова громадського руху “Рух територіальних громад”
Читайте: Неизвестный пытался поджечь дом главы БПП в Киево-Святошинском районе Тигова
КиевVласть
Ну що, шановна Васильківська громада, ви ще досі не зрозуміли, чому у місті найбільші комунальні тарифи або найдорожчий проїзд до Києва ? Чому у місті не захищені наші діти і батьки? Чому руйнуються та зачиняються школи ? Чому у місті найдорожчий ремонт шкіл, садочків та дитячих майданчиків? Чому нам пропонують фінансувати бездарні найдорожчі проекти? І чому більшість наших "громадських діячів" або активістів практично мовчки тільки за цім спостерігають?
Все дуже просто. Містом знову керують БАРИГИ! Місцеві та Київські. Домовленості існують тільки у площині "ти мені - я тобі". Саме так працює нова-стара влада. Нажаль більшість новообраних депутатів прийшли до влади вирішувати свої питання. Кому бізнес захистити треба, кому розпочати. Кому вулицю родичам заасфальтувати або земельку надати. На громадські проблеми дивляться з точки зору "а що ми будемо з цього мати?"…
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Більшісті активістам та "громадським діячам" від влади теж перепало. Кому посаду, кому відзнаку... І всі раді та задоволені. Мовчать. Іноді вистачає їх на коментар - "громовідвід" у фейсбуці. Громада теж у більшості мовчить або спить, сподіваючись що дратівливий коментар у соціальної мережі або публікація сайту завадить баригам добивати місто… Рожевих слоників!
Сергій Сабов, екс-мер м.Васильків
КиевVласть
Про чергову перемогу голосно заявив департамент фінансів - у наступному році у столиці додатково з'явиться 11 дитячих садочків і кудись дінеться 3 школи!
Ще більшою перемогою назвали те, що на 1 дитину в ДНЗ у 2017 році буде виділено 27 824 грн; а в школі - 21 313 грн!
Головне - впевнено називати вражаючі цифри! Але що ж насправді? Проаналізувавши видатки, виходить наступне: у суму на 1 дитину входять і зарплати, і енергоносії, і харчування та інші видатки. Коли я виокремила видатки на енергоносії та зарплату, то отримала справжні видатки на 1 дитину: у дитячому садочку - 3060 грн на рік; у школі - 2344 грн на рік!
Читайте: “Бюджетная спешка не добавляет достоинства властям Киева”, - депутат Киевсовета Шлапак
Може й правда, що сьогоднішні пріоритети у керманичів освіти - це зарплата і енергоносії, але хочеться просто правди, а не ілюзій, якими можна тішитися лише в кабінетах КМДА і на телеекранах.
Та й по зарплаті є про що поговорити - держава вирішила надавати освітню субвенцію лише на зарплату, але чомусь її розмір, незважаючи на голосні заяви Кабміну, для Києва не змінився.
Читайте: Алла Шлапак: “План реализации Стратегии развития Киева похож на журнал “Мурзилка”
Отже, для того, щоб підняти зарплату вчителям, а ще й сплачувати столичні надбавки, місцевий бюджет має знайти ресурси. Але поки вони не передбачені у повному обсязі.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Щодо ремонтів - знову за принципом "хто добіг перший, або хто перший встав, тому і капці". Повтор трагедії Київської області зі школою мною обгрунтовувся не один раз, але 80-та школа так і не увійшла поки в планові ремонти. Ще одна школа у Голосіївському районі в такому ж аварійному стані - і знову тиша. Чому? Обидві школи на округах, де або немає депутата, або є той, який не знає, що в нього є школи на окрузі.
Так і не вирішено питання медичного персоналу в школах. Ніхто від них не відмовляється, але й передати під контроль медичних установ також не поспішає. По всій країні розказують про закриття інтернатних закладів, а в Києві ніби й не чули.
Читайте: Депутат Киевсовета Шлапак просит не допустить разрушения школы в Печерском районе
Ну це, якщо коротко, про бюджет освіти на 2017 рік! Цікаво ще й те, що в бюджеті знайшли гроші для світлофорів і каруселей у парках відпочинку. Сумно, що такі видатки виявились важливішими. Але мабуть могло бути і гірше.
Алла Шлапак, кандидат экономических наук, депутат Киевсовета
КиевVласть
Процес виділення землі учасникам АТО у столичному регіоні пов’язаний із численними скандалами, історіями про оборудки та несправедливий розподіл. На противагу підприємливим ділкам та забудовникам, на Київщині діють й ті, хто опікується питаннями правильного виділення землі бійцям. Серед них - депутат Київської обласної ради, “свободівець” Ігор Сабій. Про те, чому пільги в Україні потрібно монетизувати, чого бояться держслужбовці, та як має обиратися голова Київобладміністрації, Ігор Сабій розповів у інтерв’ю KV.
KV: Ігоре Михайловичу, вчора Ви з Вашим колегою по фракції Євгеном Чубуком звернулись до в.о. керівника Держгеокадастру з проханням скасувати накази ГУ Держземагенства у Київській області щодо передачі в оренду жителю Черкащини земельних ділянок у Згурівському районі, першочергово призначених для ветеранів АТО. Що Ви ставили для себе за головну мету, коли прийшли до керівника Держгеокадастру з візитом? Чому вирішили навідатись саме особисто?
Ігор Сабій: Наразі позов щодо незаконності виділення цих двох ділянок, які були зарезервовані для ветеранів російсько-української війни, вже розглядається у суді. Але всім відомо, що суди у нашій країні, на жаль, можуть тягтись роками і, відверто кажучи, стовідсоткової віри у справедливість нашої судової системи сьогодні також немає. Тому ми дізнались, що згідно чинного законодавства голова всеукраїнського Держгеокадастру може відмінити своїм наказом накази підлеглих йому головних управлінь. Такий шлях, вочевидь, спростив би та набагато пришвидшив усю процедуру повернення землі бійцям АТО. Через це наша фракція ініціювала звернення Київоблради до голови Держгеокадастру з проханням відмінити відповідні накази.
Однак ми розуміємо, що Держгеокадастр - дуже бюрократична установа. На жаль, навіть на звернення депутатів обласної ради чиновники можуть відповісти лише відпискою. Для того, аби максимально акцентувати увагу на нашому зверненні і надати йому ще більшого громадського розголосу, ми прийшли до керівника Держгеокадастру особисто. Річ у тім, що, як правило, держслужбовці не бояться ані прокуратури, ані судів, ані слідчих органів. А громадський розголос їх лякає. Після нього вони вимушені діяти по справедливості. Власне, через це ми й вирішили вручити звернення депутатів облради саме таким шляхом.
KV: “Свободівці” дуже активно відстоюють права ветеранів АТО і відстежують проблеми із землею в пристоличній зоні. Наскільки такі випадки, як у смт Згурівка, є прецедентними для Київщини?
Ігор Сабій: Подібні проблеми зараз є фактично в кожному районі. Якщо брати, наприклад, саме столичний регіон, міста обласного значення, то там, на мою думку, ветеранам АТО логічніше було б надавати квартири, а не земельні ділянки. Адже одна річ, коли це - сільськогосподарські землі та сільськогосподарський район, але інша, коли це - Ірпінь чи Буча. Потрібно розуміти, що дати кожному по 2 га землі в цих містах досить проблематично. Цінніше на тих земельних ділянках побудувати житло і дати людям квартири, адже зрозуміло, що ні в Ірпіні, ні в Бучі ніхто сільськогосподарською діяльністю займатись не буде.
Детальніше: Депутаты Киевоблсовета пришли в Госгеокадастр отстаивать земли ветеранов АТО в Згуровском районе
Навколо Києва всім землі не вистачить
KV: Сьогодні в Ірпіні, Бучі та Борисполі саме такі проекти й реалізуються, коли бійці АТО отримують землю та згодом віддають її забудовникам. Чи відстежуєте Ви всі ці землевідводи, аби потім убезпечити хлопців від можливого шахрайства?
Ігор Сабій: Ми, безперечно, намагаємось відстежувати. У даному випадку, проблема в тому, що будь-який ветеран війни може претендувати на землю в будь-якій частині України. Однак, тут важливо саме те, щоб в першу чергу надати земельні ділянки вихідцям саме з тої місцевості, бо, зрозуміло, що є різниця, чи дати землю в Володарському районі, чи землю в Ірпіні.
KV: Але ж хлопець із Володарського району може сказати, що він хоче квартиру в Ірпіні. Що тоді?
Ігор Сабій: Тому, власне, й існує проблема. Держава мала би чіткіше регламентувати ці аспекти. Ми ж розуміємо, що навколо Києва всім землі об’єктивно не вистачить. Законодавець мав би підходити до цього більш виважено. Якби у нас не приділяли стільки увагу популізму, а чітко прописали б, хто й на що може претендувати, то було б більше порядку.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Чи є на Ваш погляд взагалі правильним рішення видавати саме земельні ділянки? Якщо хлопець з села і родина з села, батьки мають пай і він має пай, то виникає питання: навіщо йому ця земля? Чи, можливо, варто розглядати питання монетизації пільг та видавати еквівалент грошима?
Ігор Сабій: Як на мене, то взагалі всі пільги, в тому числі і на землю для учасників АТО, мають бути монетизовані. Річ у тім, що в нас досі діє стара радянська система, яку 25 років ніхто не хоче змінювати. Якщо перенести, наприклад, питання у сферу електротранспорту, то всі пенсіонери мають пільги на проїзд у ньому, але ж трамваї чи тролейбуси в тому ж Ірпіні чи Бучі не їздять. Тобто фактично на пенсіонерів Бучі чи Ірпіня пільга поширюється, гроші на них закладаються, але люди ними не користуються. За логікою, ми повинні зробити таким пенсіонерам доплату до пенсії, щоб людина, яка не їздить електротранспортом, а отже й не користується пільгою, купила краще на ці гроші собі зайву цукерку.
Читайте: Киевоблсовет просит Госгеокадастр отдать участникам АТО земли в Згуровском районе
Аналогічна ситуація з ветеранами війни. Переконаний, що людина, яка пройшла війну, повинна мати гідне фінансове забезпечення і тоді вона зможе сама визначати, що для неї є першочерговим: купівля житла, навчання дітей, тощо.
Безперечно, грошовий еквівалент зняв би більшість соціальної напруги, та був би більш справедливим.
KV: Чому влада, яка мусить розуміти, що монетизація - це реальний вихід, не наважується на монетизування хоча б певної частини пільг? Адже, коли мова йде, наприклад, про завищені тарифи та субсидії, окрім збільшення кількості в державі грошової маси жодного контраргументу проти монетизаціі немає.
Ігор Сабій: По-перше, в мутній воді легше й рибу ловити. По-друге, ми на сьогодні маємо владу, яка не працює на добро українського народу, а займається обслуговуванням олігархів.
Якщо ж говорити саме про тарифи, то давайте подивимось, хто у нас володіє, наприклад, обленерго? Це - дуже короткий список певних осіб. Хто володіє майже всіма облгазами? Взагалі одна особа. Фактично, власникам обленерго, облгазів вкрай не вигідно судитися з неплатниками або встановлювати додаткові засоби обліку за свої кошти, коли простіше через підняття тарифів перевести усіх на субсидію та з держбюджету щомісяця отримувати на рахунок гарантовану суму коштів.
Тобто підхід до цього питання в нас взагалі хибний від початку. На нашу думку, стратегічні галузі промисловості й комунальне господарство, як природна монополія зокрема, не мають бути у приватних руках. Вони б мали бути все ж таки або в державній, або в комунальній власності. Генеруюючі компанії можуть бути різні, а от транспортуюча компанія, я маю на увазі електроенерго, у нас одна, й нікуди від цього не втекти. Саме тому природний монополіст піднімає тарифи винятково на свій розсуд. На превеликий жаль, навіть НКРЕ зараз працює на покращення життя не українців, а на покращення життя олігархів.
KV: Тобто НКРЕ працює в тій самій схемі, аби більше повернути?
Ігор Сабій: Безперечно, бо власне НКРЕ й благословляє підняття тарифів. Вони дозволяють це підняття, хоча ми всі добре розуміємо, що ПАТ “Укргазвидобування” поставляє газ НАК “Нафтогаз” за ціною 1,6 тис. гривень за тисячу кубів. Взагалі виникає питання: чому така ціна? Чому такий великий розрив між закупівлею та продажем: 1,6 тис. гривень та 6,9 тис. гривень? Фактично, це надприбутки. І те, що нам постійно розповідають, нібито МВФ вимагало підняття тарифів - насправді також не відповідає дійсності. У МВФ хотіли, аби ми навели лад у “Нафтогазі”. Але що таке “Нафтогаз”? Це свого роду велика прокладка, посередник між виробником та кінцевим споживачем. Я певен, що проблема економіки всієї нашої держави саме в тому, що забагато таких прокладок між тими, хто реально виробляє, й тими, хто реально споживає.
Читайте: С сегодняшнего дня тарифы на электроэнергию подорожали на 25%
Так само й на енергоринку: якщо б підприємства могли купувати електроенергію безпосередньо у виробника, то всі би, без сумніву, перейшли на атомну енергію, яка дійсно є значно дешевшою. Знову ж таки, хто в нас є найбільшим власником генеруючих компаній? Також відомо - Ладижинська ТЕС, Бурштинська ТЕС, Добротвірська ТЕС. Тобто фактично це гіпермонополія, де виробник плюс обленерго, як той, хто транспортує електроенергію, виступають в тандемі, й в обох все прекрасно, не потрібно навіть нічого більше вигадувати. І це - не бізнес. Це - викачування оборотних коштів.
Держава, як ефективний власник
KV: Зараз ми бачимо, що дуже активно починаються приватизаційні процеси. Ми чуємо, що потрібно негайно скидувати державні активи. За вашою логікою, наприклад, ті ж генеруючі компанії, обленерго, транспортуючі компанії мають бути у державній або в комунальній власності, але загально відомо, що держава - неефективний власник.
Ігор Сабій: Те, що держава є неефективним власником - це великий міф. Проблема не в тому, хто власник, а проблема в тому, хто управляє. Погодьтесь, у всіх приватних компаніях, починаючи від маленького ларьочка та закінчуючи великими транснаціональними корпораціям, крадуть. Однак, все залежить від того, який є пряник і який нагай.
Якщо топ-менеджер, який працює на державному підприємстві, отримує гідну зарплатню і розуміє, що за той чи інший проступок він буде насправді покараний, то, звичайно, крадіжок не буде. Більше того, в усьому світі державні підприємства, де вдало налогоджена робота, ефективно працюють і приносять чималі прибутки. Я навіть скажу, що в проекті бюджету на наступний рік різко збільшені плановані надходження саме від держпідприємств. Тобто нам з одного боку говорять, що їх функціонування збиткове, а з іншого - в проекті бюджету збільшують план надходжень від них. Це і є справжній обман.
Тим паче, якщо розглянути таке підприємство, як Одеській припортовий завод, то це фактично термінал, через який можна приймати танкери зі зрідженим газом. Ефективне використання припортового заводу дозволить нам відмовитись від будь-яких проблем з Росією в частині постачання газу. Тому власне спроба приватизації найприбутковіших підприємств, до того ж під час війни, є ніщо інше, як спроба їх вкрасти.
До речі, зараз сума надходжень від приватизації по згаданому плану дорівнює вартості Одеського припортового заводу. Якщо пригадати 2008 рік, то кошти, які тоді мали надійти від продажу заводу в Одесі, дорівнюють сумі теперішній приватизації всього.
KV: Якщо держава справді може бути ефективним власником і вона зацікавлена в тому, щоб заощаджувати і державні кошти, і кошти людей, які платять податки, то чому нічого не робиться? Чому всі ініціативи, у тому числі на Київщині, які ми можемо бачити по переходу на альтернативні види палива, ініціюються приватним бізнесом, а не державою?
Ігор Сабій: Риба завжди гниє з голови. І тут найбільша відповідальність все ж таки лежить на українцях, бо саме вони ту голову й обрали. На жаль, після Революції Гідності українці пішли на вибори і знову голосували не за реальні справи, а за слова.
KV: Українці проголосували за “я закінчу війну за два тижні”.
Ігор Сабій: Так, але українці собі не робили звіт в тому, що по-перше, війну дійсно можна було припинити за два тижні. А по-друге, треба було брати до уваги й інші чинники. Потрібно було зважати не лише на гарний слоган. Громадяни сподівались, що хтось поділиться з кимось своїми грошима, та всі будуть у шоколаді. Так воно тепер й є, лише смак і запах в результаті не зовсім шоколадний.
Чому добре живе Європа? Там виборець перед тим, як голосувати, аналізує, за кого віддати голос. Він дивиться на історію діяльності депутата чи чиновника. Проблема в тому, що у нас фактично перед виборами завжди з’являються нові політичні проекти. Зрозуміло, що ми - не Англія, де є дві партії, яким по 200 років. Ми - не Америка, де партій багато, але є дві основні - демократична та республіканська - і вони між собою конкурують. Систему може змінити лише інша система, а в нас замість нової системи - новий політичний проект. Нові списки - старі писки. Люди, на жаль, дивляться винятково на загальну картинку і через те маємо таку ситуацію.
Час змін
KV: Звісно, думка про те, що потрібно змінювати самих українців містить раціональне зерно, але, наскільки я розумію жодної серйозної освітньої програми по роботі з виборцями в України немає, і цим фактично ніхто не займається. Фракція “Свобода” докладає зусиль, аби змінити виборчу свідомість українця, але чи бачите Ви результати?
Ігор Сабій: Я вважаю, що українця все ж таки вдалося змінити. Я - член “Свободи” вже 20 років, і можу порівняти стан політичної свідомості українців, який був у 1996 році, коли я прийшов у партію, та який є зараз. Українців змінила революція 2004 року, змінила Революції Гідності. Проблема в тому, що дуже часто ми чекаємо на чудо, але всяке чудо завжди добре сплановане. Тобто, всі процеси мають свою тривалість і свідомість людей не можна змінити швидко. Важливо й щоб у державних мужів були на це воля і бажання.
Людина в інформаційному суспільстві живе під впливом блакитного екрану, Всесвітньої мережі, й ці чинники формують її свідомість. Сьогодні в Україні майже всі телеканали є чиюсь власністю й, до того ж, власністю олігархів. У нас багато говорили про суспільне телебачення, але воно так і не відбулося. Багато говорили про незалежну журналістику, але її також немає. Через телевізійну пропаганду людей дуже часто просто зомбують. Але потрібно усвідомлювати, що це також не є виправданням, бо з іншого боку, ми живемо не в радянські часи, і людина, яка хоче отримати, знайти інформацію - вона її отримає та знайде.
KV: Зрозуміло, що українці будуть змінюватись поступово і, врешті решт, зміняться остаточно. Питання в іншому: чому в свідомості державних мужів, людей, які перебувають при владі, превалюють швидкі гроші, а не прогнозовані довгі?
Ігор Сабій: Тому, що насправді вони не є державними мужами. Ті, хто сьогодні при владі - здебільшого прийшли на короткий час, за який вони планують побільше вкрасти й подалі сховати. Головна проблема залишається в тому, що люди, обпікшись раз, обпікшись два, мали би аналізувати. Натомість, ми й досі переживаємо наслідки радянської системи, коли превалював той дух патерналізму, що є рідна партія та є “тато”, який має дати перше, друге, третє. Насправді ніхто нічого нікому не повинен давати. Все можна або заробити, або вкрасти. Третього немає.
KV: Якими досягненнями за рік перебування в обласній раді може пишатися обласна “Свобода”?
Ігор Сабій: Ми не маємо більшості в обласній раді, але нам вдалося створити досить непогану коаліцію з іншими політичними партіями. На сьогодні безперечним є факт, що обласна рада стала відкритішою. Обласна рада стала навіть рушієм багатьох процесів, як у області, так і зрештою по Україні.
Наприклад, згадати проблему профтехосвіти, коли її просто скинули на місцеві бюджети, незважаючи на те, чи є на те фінансові ресурси на місцях, чи немає. Це було зроблено фактично в новорічну ніч і на ранок люди прокинулись та побачили, що в них є недоїмка в місцевих бюджетах, до того ж величезна. Фактично гроші, які б мали піти на розвиток інфраструктури, ремонт доріг, потрібно було пустити на профтехосвіту. У всьому світі коледжами, училищами та підготовкою саме робітничих професій опікується держава. Це - клопіт центрального керівництва. Обласна рада за нашою ініціативою 12 січня, коли всі досвятковували, фактично почала бити на сполох. Потрібно було терміново вчиняти якісь дії, бо ми мали повністю розбалансований бюджет, як області, так і відповідних районів, міст обласного значення. Якщо брати, наприклад, Ржищів, то коли на них “падала” профтехосвіта, їм навіть всього бюджету міста не вистачало б на ті їх чотири профтехучилища.
Подробнее: Киевоблсовет просит Верховную Раду пересмотреть бюджет на 2016 год
Ми, піднявши такий крик, звернули увагу інших облрад на цю ситуацію. Вони підхопили наш спротив - і, фактично, усім миром нам вдалось змусити тодішнє керівництво уряду виділити додаткові 500 млн гривень для профтехосвіти.
Так само вирішувались й земельні питання. Зрештою, навіть наш вчорашній похід до Держгеокадастру - це так само спроба на місцевому рівні розворушити проблему й надати їй суспільної ваги.
Річ у тім, що якщо 24 обласні ради гуртом щось ініціюють, то центральні органи хочуть - не хочуть, а вже мусять якось реагувати. Інакше рано чи пізно прийдуть вибори. Як показує досвід та приклад Верховної Ради, вкрасти можна не більше, ніж 2,5% голосів виборців, а решту люди все одно проголосують. Навіть на прикладі “Свободи”, коли в 2012 році нас не хотіли там бачити, що тільки не робили, а об’єктивно вкрали лише 2,5%. Тобто ми мали 13% голосів - зберегли 10,5%.
Виконавча влада має призначатися на місцях
KV: Стосовно голосування Київоблради за посаду губернатора. Ця практика досить цікава та революційна. Вона зародилась на Київщині, коли у Фастівській районній раді звернулись до президента з проханням призначити на пост голови певну кандидатуру. Зараз Київоблрада рекомендувала свою людину. У такому випадку, чому кожна фракція не висунула власну кандидатуру?
Ігор Сабій: Якщо говорити відверто, то про конкуренцію між фракціями за кандидатуру не йшлося. Насправді людина, яка була запропонована, влаштовувала всіх. Такий крок з боку Київоблради було зроблено для того, аби довести усім громадянам України та центральним органам влади, що ті половинчасті рішення, які приймаються, насправді доводять до абсурду.
Читайте: Киевоблсовет выдвинул Константина Бондарева кандидатом на конкурс главы Киевской ОГА
У нашому розумінні суспільство нарешті дозріло до того, що стара система обкомів та райкомів партії не працює. Ми звикли, що були обкоми та райкоми, які фактично керували, та були ради, які виступали лише їх ширмою. Для Кучми така система була найкращою, бо він її розумів, вона була йому комфортна та керована. Але сьогодні такий принцип вже не діє.
У нашому розумінні це, до речі, записано в Конституції України і громадяни нарешті також усвідомили це, виконавча гілка влади має обиратися і призначатися на місцях. Бо об’єктивно в Київській області краще видно, хто є хто. Ми самі краще бачимо, хто на що здатен серед тих керівників, які є в районі, які управляють певними підприємствами, закладами. Але найголовніше тут те, що голова виконкому, обласної чи районної ради мав би і контролюватися обласною або районною радою аж до відкликання. Тобто добре працює виконком - чудово, почались проблеми - переобрали.
На сьогодні найгірша ситуація в тому, що, по-перше, присилають голову адміністрації - й громада на це не впливає. Нікому не зрозуміло, кого присилають і за які такі заслуги, але найсумніше те, що громада не має жодного контролю над ним. Голова адміністрації, по суті, може робити що хоче, а громада не може ніяк на це вплинути.
Читайте: Порошенко уволил губернатора Киевской области Мельничука
KV: Але може так трапитись, що на конкурсі переможе не та кандидатура, яку підтримала Київоблрада. Людина прийде - і від почату буде розуміти, що вона мусить увійти у клінч із депутатами, бо обласна рада хотіла когось іншого на цю посаду. Як вирішувати це питання? Як налагоджувати стосунки, аби було взаєморозуміння?
Ігор Сабій: Насправді, я б не говорив про клінч. Але, очевидно, що людина, яка не рекомендована Київоблрадою, та все ж стає на цю посаду, має розуміти, що вона повинна показати таку програму й має робити такі дії, щоб обласна рада їх сприймала. Бо в нас проблема завжди була в тому, що дуже багато речей пропонувалося, просилося, а обласна адміністрація просто не реагувала.
Далеко не треба ходити. Останнє - це програма “Шкільний автобус”, яка реалізується на умовах співфінансування: частину грошей дає держава, частину - обласний бюджет, частину - місцеві бюджети. Річ у тім, що Департамент фінансів до тепер не підняв дохідну частину бюджету. Зараз є проблема з тим, що ми, як депутати облради, свою частину по виділенню грошей із облбюджету виконали, відповідно частина програми “держава-область” закрита. Але ці автобуси йдуть лише на опорні школи, в той час, як залишаються й інші. І ось частина область-район не закрита, й зараз намагаються на депутатів обласної ради через недооправцювання Департаменту фінансів перекласти відповідальність. Мовляв, чому, виділивши кошти, не можуть фактично ті гроші реалізувати та купити автобуси? У такому випадку голова адміністрації мав би розуміти, як він має діяти, які кадрові зміни зробити, яку проводити роботу з працівниками, аби таких речей не допускати. Взагалі ж, ніхто не збирається когось навмисно сприймати в штики чи працювати за принципом “чим гірше, тим краще”.
Питати про скоєні помилки громадяни будуть не голову адміністрації, а нас, депутатів, тому ми зацікавлені в тому, щоб люди прагнули ще раз голосувати та розуміли, що тут є політична відповідальність. Найбільша проблема системи обласних і районних адміністрацій - це безвідповідальність і безкарність, бо нема отого нагая.
Читайте: В КОГА планируют внести изменения в ряд областных программ
KV: Чи правильно я розумію, що головний меседж Вашої концепції - це самостійне обрання голови адміністрації депутатами районного, обласного рівня з-поміж себе або з-поміж лідерів громадської думки на місцевій території?
Ігор Сабій: Ні, не з-поміж себе, не з-поміж лідерів громадської думки. Потрібно обирати, в першу чергу, фахову людину. Ми, депутати, - політики, і ми маємо давати певну концепцію, а виконком має її виконувати. Для цього необхідні професіонали і фахівці в промисловості, економіці, тощо. І з точки зору контролю, це мала б бути людина, обрана в чи то в районній, чи то в обласній сесійній залі. За таких обставин є можливість контролю.
KV: Як часто керівники профільних департаментів основних напрямів мають звітувати перед Київоблрадою? І що за висновки вони мають робити після таких зустрічей із депутатами, адже, зазвичай, подібне звітування носить лише формальний характер?
Ігор Сабій: Воно так і є. Потрібно зізнатись, що ці звіти досить формальні. Так, звичайно, ми можемо не взяти до відома надану нам інформацію, але що це дасть? Абсолютно нічого. Тому я і говорю, що має бути відповідальність. Звичайно, є планова звітність, але ми все одно незадоволені тими звітами. Як ми можемо бути задоволені, коли бачимо, що рівень освоєння коштів обласного бюджету - 18%? Коли на рахунках лежить більше 0,5 млрд гривень, які не можуть бути використані? І до того ж, що таке бюджет? Це - людські гроші, податки, які з них зібрали і мали б направити на школи, медицину тощо. І коли ті гроші просто “висять” і, більше того, їх з’їдає інфляція, то постає питання недієздатності управління. У той же час, до нас, як до обранців громади, звертаються люди, а ми не маємо жодного впливу. І ось це є найгірше.
Читайте: Ольга Бабий: "Мы наконец-то начнем давать деньги на энергоаудит областных учреждений"
KV: У Київоблраді досі не прийняли новий регламент. В чому полягає проблема затвердження регламенту? І які правки до нового проекту надала Ваша фракція?
Ігор Сабій: Згідно законодавства, доки не прийнято новий регламент, то чинним залишається попередній. Особисто я зараз не бачу якоїсь гострої необхідності терміново вносити зміни в регламент.
KV: Для підготовки матеріалів на кожну сесію Киїоблради витрачається приблизно 20 пачок паперу. В свою чергу, у новому регламенті мала б зявитись норма про відмову від паперового документообігу. Як бути з цим?
Ігор Сабій: Від паперового документообігу можна відмовитись і без внесення змін до регламенту. Я, як член бюджетної комісії, неодноразово ініціював це питання і думаю, що ми до нього все ж таки дійдемо. Гадаю, в наступному бюджетному році це питання вже вирішиться.
KV: У Вас скоро відбудеться велика партійна подія. З яким завданням та з яким настроєм київська обласна “Свобода” їде на всеукраїнський з’їзд?
Ігор Сабій: Звичайно, з піднесеним настроєм. Нам приємно, що ми зараз є практично найстаршою діючою партією України. Нам 13 жовтня виповниться 25 років. Зрештою те, що ми не просто існуємо, а й активно працюємо, доводить, що та ідеологія, яку ми несемо, ідеологія українського націоналізму, - жива.
KV: До виборів готуєтесь чи завжди готові?
Ігор Сабій: Як відомо, наступні вибори починаються на наступний день після закінчення виборів. Отже, ми завжди готуємось. Крім того, ми є партія, яка працює постійно, ми - не політичний проект. Ми не починаємо за два місяці до виборів масштабну кампанію та інформаційну навалу на виборців. Ми працюємо систематично, а тому наш виборець не зомбований чи зачарований саме на цю хвилину, він стабільний, переконаний. Тим більше, у нас є тенденція до зростання. Не зважаючи на інформаційні удари по нас після Революції Гідності, час розставив усе по місцях і люди зрозуміли, хто насправді дбає про українців.
Читайте: Депутаты Киевоблсовета от ВО “Свобода” отчитались за первые 100 дней работы (+документ)
КиевVласть
Намагаюся переосмислити, що трапилося з моїм світоглядом 05.09.2016 р.. Саме в ніч з п’ятого на шосте вересня я повертався до-дому від воріт Святошинського лісопаркового господарства, де намагався підтримати (хоча б присутністю) своїх сусідів, в яких “будівельники Київміськбуду” заблокували автомобілі, й хотіли, щоб власники автомобілів просили у них дозволу забрати своє майно….
Я вже писав, що спостерігав, як мій сусід протягом години, з періодичністю 10-15 хвилин телефонував на 102, але нові патрульні не приїжджали, точніше – не доїжджали, тобто ми кілька разів бачили, як з вулиці Святошинської до нас повертає “пріус з маячками”, потім пригальмовує, розвертається і їде геть…. Спочатку ми подумали, що екіпаж не зрозумів, куди їхати, потім ми вдруге побачили як розвертається пріус… Особисто у мене було дві версії, чому нас ігнорує “довгоочікуваний пріус”: або патрульні бачили, що ми без селфі-палки, а отже, нічого на нас витрачати час, або співробітники “переатестованої поліції”, які як раз стояли на тому повороті (тільки приховані від нас деревами, да і ніч була) давали копам “відбій” (лише версія, не бачив)… Самі ж “переатестовані поліцейські” на прохання допомогти забрати свою власність відповідали, “це не входить до моїх обов’язків”, “ви можете зателефонувати в 102”, “я не маю часу”, “розбирайтесь самі” і т.д.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Коли ж екіпаж нової поліції таки приїхав, я був шокований, оскільки вони просили дозволу у людей, які захопили і утримують чуже майно, супроводжувати власника авто і дозволити йому забрати свою машину. Так от, в ту ніч, повертаючись додому я усвідомив, що в нашій країні правоохоронних органів немає, точніше – органи є, а от охорони наших прав немає…. “Енергійних хлопів і дівчат на пріусах” вистачило на півроку, саме за стільки часу “стара система” їх асимілювала. Ще шість місяців тому, ті самі копи приїжджали на наші виклики до спірної ділянки, і в лічені хвилини наводили там лад.
Допитливий читач запитає: “що він пише?”, “якісь нісенітниці”, “Причому Київміськбуд до Святошинського лісопаркового господарства?”, “що за маячня з поліцією за деревами?”, “що приватні авто робили в Лісгоспі?”. Я і сам не розумію, як це все могло відбутися в столиці країни, яка позиціонує себе “правовою Державою”, претендує на “безвізовий режим з ЄС”, розповідає усім, що “успішно проводить реформу МВС”.
Спробую роз’яснити, як я побачив той день.
Спірна ділянка землі біля Святошинського провулку не має шляхів під’їзду - окрім, як через вузький двір цього будинку, і мешканці будинку вже півроку несуть цілодобове чергування на воротах двору, аби не допустити будівельну техніку через двір. Інші три сторони ділянки огороджені заборами різних підприємств (Київської міжнародної школи, Святошинського лісопаркового господарства і якогось “Кївоблагротехпостачу” - в правильності назви останнього не впевнений). Жодна з цих організацій також не надала дозволу Київміськбуду ганяти будівельну техніку своєю територією.
І ось, 05.09.2016 р. невідомі люди кремезної статури (депутат Київради і ветеран Зубко стверджував, що то будівельники Київміськбуду чи їхньої “підрядної організації”) вирішили не “заморочуватись дозволами”, а просто взяли під контроль територію Святошинського лісопаркового господарства, поставили там свою охорону, і через дірку в заборі потрапили на спірну ділянку (в першому і другому фото заява директора Святошинського лісгоспу до поліції, щодо блокування роботи ввіреного йому підприємства), за допомогою святошинської поліції (захищали власними тілами підступи до тітушок майже усім особовим складом Святошинського УП) заварили доступи до спірної ділянки зі сторони Святошинського провулку і укріпили колючим дротом. Питання того, що на спірній території знаходиться власний автотранспорт і інше майно мешканців будинку, ані тітушок, ані поліцію не бентежило.
Читайте: Боевики “Киевгорстроя” снова избили киевлян на Святошино
Більше того, “переатестована поліція” добре знала, що лісгосп захоплений, і полісмени пропонували власникам йти забирати авто через дірку в заборі Святошинського лісопаркового господарства (мабуть під час атестації святошинських полісменів оминули запитання щодо кваліфікації дій при заволодінні чужим майном і обмеженням, без рішення суду, доступу власника до його майна, підтвердженого відповідними документами; та “Захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій”).
Події, що відбувалися протягом дня: розбиті голови мешканців, травлення мешканців газом з вогнегасників, побиття вікон в автомобілях, кількість поліції в одному окремо взятому дворі і багато іншого я якось опишу окремим постом. А повертаючись до нічних подій біля воріт лісгоспу, вирішив допомогти нашій самій “реформованій і атестованій” поліції – зміст заяви директора Святошинського лісопаркового господарства дуже нагадує ситуацію, передбачену в статті 341 Кримінального кодексу, адже лісгосп по суті є, крім іншого, пожежною частиною, яка гасить лісові пожежі, та взаємодіє з основними частинами ДСНС, отже “будівельники Київміськбуду” заблокували і пожежну техніку (я не юрист, можу помилятися, це лише погляд з боку, а сумніватися в компетенції святошинської поліції не можна, вона ж реформована).
Гугл каже: “Стаття 341. Захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк”.
Так от, “реформована поліція”, я зробив трохи вашої роботи (якщо ви працюєте за вказаною заявою), на фото три і чотири зображені люди, які в ніч з 05.09.2016 на 06.09.2016 контролювали вхід до Святошинського лісопаркового господарства та вирішували, кого пропускати чи не пускати через територію лісгоспу до автомобілів на спірній території біля Святошинського провулку. На фото один з панів веде відеозйомку, так от на тому записі ці пани самі кажуть, що вони “охоронники лісгоспу” (нагадаю – в заяві директора зазначено, що це не так!). А на відео внизу посту “реформована поліція” знайде чудового свідка, адже пані старший лейтенант добре обізнана щодо “воріт в заборі лісхозу”, свою колегу ви легко ідентифікуєте (відео не дуже якісне, але на ньому усе чутно і зрозуміло).
Мер-Віталік, коли наступного разу будеш бубоніти мантру “будівництво законне”, подумай (хоча б спробуй), навіщо захоплювати державне підприємство, знімати з роботи ціле районне управління поліції для силової підтримки, ламати забор державного підприємства, захоплювати майно громадян, якщо “будівництво законне”?
Дуже хочу подякувати меру-Віталіку за нові стандарти містобудування! Також хочу подякувати поліції за “охорону громадського порядку” - пані старший лейтенант вважає, що саме цим вона займалася цілий день у дворі Святошинського провулку, 2.
Що ж, Василю, ти можеш думати в голос чи мовчки, ти можеш змінювати свій світогляд чи ні… Головне пам’ятай, що завтра 20 вересня, отже сьогодні, до кінця дня, ти мусиш сплатити податок!
Василь Кабанчик, представник громади Святошинського провулку
Джерело: Фейсбук автора
Читайте: “Киевгорстрой” прячет от киевлян результаты своего аудита
КиевVласть
Київська область стала чи не першим регіоном, який довів, що місцеві спеціалісти можуть та вміють працювати на користь країни, навіть не одержуючи мегазарплатню, як іноземні варяги. Ті, хто готовий працювати заради успіху рідного регіону, на жаль, відносяться до категорії людей, які не часто йдуть на контакт, бо у них немає часу на піар. Але нашій редакції такі вдалося поспілкуватись з Андрієм Діхтяруком, який є радником з фінансово-економічних питань голови Київської обласної державної адміністрації. Він людина не публічна, не стоїть у перших ешелонах влади, зате має багаторічний досвід роботи в податковій службі та в банківській сфері.
KV: На сьогоднішній день, в рамках децентралізації, регіонам надано більше повноважень, особливо у фінансовому плані. Як нові можливості використовує Київщина?
Андрій Діхтярук: Як зазначив голова Київської ОДА, Максим Мельничук, на сьогоднішній день, виконання бюджету області складає 157%. Якщо брати в реальних грошах, то це на 2 мільярди гривень більше, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Чия це заслуга? В першу чергу, мешканців Київщини, сумлінних платників податків. Ми нарешті стаємо справжніми європейцями, які розуміють, що для розвитку свого регіону треба бути відповідальними і, в першу чергу, думати про завтрашній день тієї місцевості, де ти мешкаєш.
Держава в особі керівництва області створює всі можливості для ведення чесного сумлінного бізнесу, захищаючи бізнес від тиску контролюючих органів, а ми вже самі маємо починати жити по-європейські, формуючи конкурентний бюджет регіону максимально чесно.
KV: Тобто можно сміливо казати, що реформи в регіоні йдуть повним ходом?
Андрій Діхтярук: Реформи – це не просто красиві слова, а важка системна праця, яка має завдання поліпшити рівень та умови життя абсолютно всіх мешканців регіону. Кожна реформа - це випробування, яке відкриває нові можливості. Але ці можливості треба використовувати з розумом. Ми зробили ставку на цілісний, системний підхід у роботі. В першу чергу, було проведено велику аналітичну роботу, виявлено слабкі місця по різним напрямкам, і основні сили було спрямовано саме туди.
Першочерговим завданням було захистити чесний бізнес від незаконного втручання державних органів, які раніше виконували, в першу чергу, каральні функції. В адміністрації розуміють, що функції державних інститутів – це сервіс, якісний і без корупційної складової, що і стало основою програми, запровадженої керівництвом області в регіоні. Як наслідок – збільшився бюджет області.
KV: Чи використала область весь потенціал, щодо надходжень до бюджету?
Андрій Діхтярук: В першу чергу, держава надала можливість регіонам використовувати задля власних потреб доходи фізичних осіб, які надходять до бюджету. Однак специфіка нашого регіону в тому, що велика кількість мешканців області працює в Києві і, відповідно, сплачує даний податок по місцю роботи.
Тобто гроші, які зароблено мешканцями Київщини, не йдуть на розвиток області. Школи, лікарні, спортивні заклади, недоотримують такі необхідні кошти. Маючи такі додаткові надходження ми мали б змогу, як мінімум, втричі збільшити кількість закладів, які можна було б профінансувати та привести в сучасний стан. І це наша перспектива, але потрібно вирішити дане питання на законодавчому рівні.
В той же час, ми отримали змогу залучити додаткові кошти, почавши боротьбу із зарплатами в конвертах. Підприємці усвідомлюють та бачать (в першу чергу, по відкритому та прозорому використанню коштів адміністрацією), що переходячи на офіційні виплати, вони допомагають своїй рідній області.
Чи не вперше бізнес намагається не виводити кошти із регіону, а реінвестувати прибутки в підприємства, в конкурентні зарплати, в людей.
KV: Тобто можна сказати, що дії місцевої адміністрації повернули довіру до влади і створили сприятливі умови для інвестицій, в тому числі іноземних?
Андрій Діхтярук: На сьогоднішній день, Київська область – це 5% всіх зареєстрованих в державі підприємств (при тому, що поруч Київ, де історично реєструється більше юридичних осіб, в тому числі і мешканцями області). Крім того, це майже 2 мільярди доларів прямих західних інвестицій, які ефективно працюють на потреби та імідж регіону. І саме останнім часом по цим напрямкам ми спостерігаємо зростання активності.
Ну а вже наповнення бюджету прямо пропорційно діловій активності. Завдяки відкритості у роботі голови КОДА Максима Мельничука, і в цілому адміністрації, підприємці почали ставитись до влади з довірою. Все частіше проводяться ділові зустрічі з представниками бізнесу, запрошуються компанії і не тільки з Київської області для розробки і реалізації інвестиційних проектів. Тільки за останній час проведено робочі зустрічі місії польського бізнесу "Poland-Kyiv oblast' Regional Business Day" та організовано зустріч представників українського і американського бізнесу, під час яких було презентовано інвестиційний потенціал Киівщини.
Тобто, проводиться системна робота по висвітленню інвестиційних переваг для залучення крупних міжнародних інвесторів. Також розробляються перспективні інвестпроекти в галузі виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, дуже важливим є напрямок переробки сміття та побутових відходів, зростає виробництво та переробка льону, почала працювати програма підтримка малого сільгоспвиробника.
KV: Звісно, Київщина пишається не тільки досягненнями у сфері сільського господарства. Які перспективні напрямки для розвитку бізнесу бачите Ви?
Андрій Діхтярук: Навіть маючи плодючі землі, в області активно розвиваються і інші напрямки бізнесу. Наприклад, динамічно розвиваються будівельна та транспортно-логістична галузі, промисловість.
Індекси споживчих цін показують про розвиток та збільшення виробництва товарів і послуг. Тому потрібно приділяти увагу всім сферам економіки. Реалізовувати проекти по будівництву логістичних парків, створенню технопарків, розширяти асортимент переробки сільськогосподарської продукції, збільшувати експорт виробленої продукції в області, залучати в економіку області кредитний ресурс європейських фінансових установ.
Діяльність усіх державних структур вимагає і має бути націленою на модернізацію, використання сучасних методів і підходів, пристосованих до діяльності в умовах високотехнологічного суспільства. Тобто, у нас ще є резерви наповнення бюджету, просто потрібно робити все можливе для створення нових робочих місць, для створення нової доданої вартості в регіоні, до залучення інвестицій, впровадження нових ІТ-технологій та не зупинятись на досягненому.
І, головне, надалі проводити політику детінізації бізнесу.
KV: Але далеко не всім до вподоби вихід з тіні, і Вам будуть намагатися заважати працювати. Чи може вже є такі факти?
Андрій Діхтярук: Вже на старті роботи по детінізації ми відчули страшенний супротив. На своєму прикладі я відчув, на що готові певні сили задля збереження свого бізнесу поза межею закону. Людина, яка намагається перешкоджати злочинним схемам, завжди стає першою мішенню у нечистих на руку ділків.
Працюючи у різних регіонах, я здобув досить гарний досвід боротьби з подібними злочинцями, адже, не дивлячись на те що країна одна, злочинці у різних регіонах від Харківщини до Вінниччини використовують різноманітні схеми. Найприбутковішими у них залишаються "обнал", відшкодування незаконно сформованого ПДВ та інші економічні злочини, пов'язані з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом.
Мій же досвід допомагає ці схеми знищувати, а це не до вподоби грабіжникам держави.
Не всім подобалася моя відкритість і принциповість та додержання мною норм законодавства і тому в мене з’явилось багато ворогів, які по-різному пробували тиснути на мене. За те що я відмовлявся відшкодовувати незаконно сформований ПДВ - намагались робити політичні та інші проплачені акції.
За виявлення та руйнування конвертаційної схеми, а це десятки мільйонів гривень вилучених із бюджету, під “дахом” працівників однієї правоохоронної структури, відносно мене було сфабриковану кримінальну справу про отримання хабара. Кримінальну справу згодом було закрито прокуратурою за відсутністю складу злочину. А не задовго до цих подій, зі мною ще й проводили бесіду з натяками та скритими погрозами. Але мене важко налякати. У своїй роботі в адміністрації також буду діяти лише у спосіб передбачений законодавством.
Задля того, щоб дійсно навести лад у цій сфері, потрібно якомога швидше завершити реформу фіскальної служби, та митних органів. Наряду з впровадженням податкової культури має бути як відповідальність влади, так і відповідальність платників податків. Не платити податки має бути економічно невигідно.
На сьогоднішній день, практика показала, що введений мораторій на проведення перевірок не дає позитивного результату. Багато суб'єктів господарювання серйозно порушує законодавство, що призводить до важких наслідків. На сьогодні створений департамент по координації роботи з правоохоронними органами, і голова КОДА проводить щотижневі наради саме по цьому напрямку.
Так само адміністрація співпрацює з громадськістю та бізнесом, намагаючись бути відкритою і працювати над поліпшенням умов ведення бізнесу. В першу чергу, ми даємо змогу бізнесу вільно працювати в рамках існуючого законодавства, але намагаємось виступати із законодавчими ініціативами, співпрацюючи з представниками Київщини в Парламенті. Ми усвідомлюємо, що почали велику справу, і нам будуть намагатися заважати, використовуючи будь-які брудні методи.
KV: Тобто Київську обласну адміністрацію не залякати?
Андрій Діхтярук: Так, бо саме такі принципи в адміністрації сповідують всі в КОДА. Ті, хто не буде їх дотримуватись, мають піти, бо нам, мешканцям Київщини, з ними не по дорозі. Ми не хочемо повертатися в минуле, бо ми робимо все задля нашого успішного європейського майбутнього, де влада – це відкритий дружній сервіс для законослухняних громадян і непідкупний принциповий інструмент для боротьби з порушниками закону.
Біографічна довідка: Андрій Діхтярук народився 23 березня 1969 року у м. Калинівка, Вінницької області. Отримав три вищі освіти, а саме технічну, економічну, юридичну. Пройшов шлях від податкового інспектора до керівника обласної податкової адміністрації, працював у Вінницькій, Волинській, Черкаській, Харківській областях. Стаж державної служби майже 20 років. Одружений, виховує двох дітей.
Довідка KV: Чисельність населення Київської області – 1729,2 тисяч осіб та 731 тисяч осіб зареєстрованих у м. Києві, але проживаючих на території області. Економічно активне населення – 808,3 тисяч осіб (46,9% від загальної чисельності населення), пенсіонери – 563,5 тисячи.
Київська область відноситься до промислово розвинених регіонів України, та займає 7 місце за обсягами реалізованої промислової продукції. Також вона займає 2 місце в Україні за обсягом виробництва сільськогосподарської продукції, та є одним із лідерів у виробництві продукції тваринництва в Україні.
Через область проходять 3 міжнародні транспортні коридори, знаходиться аеропорт міжнародного класу “Бориспіль”, через який щорічно відправляють майже 3 мільйони пасажирів, 6 тисяч тон вантажу та 2 тисячі тон пошти.
Крім того, в Київській області функціонує 9 логістичних комплексів. Обсяг прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу), внесених в Київську область з початку інвестування, склав майже 2 мільярди доларів.
КиевVласть
КБ Південне стало заручником відсутності нових розробок у космічній галузі та "специфічної" маркетингової політики. До того ж, в бюро точиться запекла боротьба за крісло генерального директора.
На перший погляд, ситуація в КБ Південне видається благополучною. Підприємство завантажене замовленнями, має достатні для стабільної діяльності грошові потоки, середньомісячна зарплата сягнула майже 8000 грн., кількість працівників збільшується, серед працюючих достатньо молоді.
В той же час, спільним наказом Мінекономрозвитку та Мінфіну від 17.06.15 року № 609/565 КБ Південне віднесене до 30-ти підприємств державного сектору з найбільшими фіскальними ризиками. Чинниками, що несуть ризики фінансових втрат держави, визначені так звані циклічні проблеми, а саме: нарахування курсових збитків внаслідок девальвації гривні та донарахування податку на прибуток. Поза форматом наказу залишились причини виникнення таких ризиків: багатомільйонні зобов’язання підприємства за валютними кредитами та деструктивний вплив діяльності КБ Південне на космічну галузь.
Останній чинник є найбільш небезпечним, і ось чому.
Головною метою господарської діяльності КБ Південне є розроблення конструкторської документації. А ось результат застосування розробок, тобто виробництво серійної продукції, вже є другорядним для КБ Південне, оскільки не так вагомо впливає на його дохід.
Результатом такого перекосу пріоритетів, є відсутність за всі 25 років Незалежності дійсно нових розробок ракетної техніки, доведених до серійного виробництва. Хоча короткостроковий інтерес КБ Південне суперечить його ж довгостроковим інтересам, оскільки відсутність втілених в серійне виробництво розробок негативно впливає і на розвиток конструкторської школи, і на виховання молодих конструкторських кадрів, і, врешті-решт, ставить під сумнів авторитет КБ Південне, його репутацію і комерційні перспективи. Не кажучи вже про втрату державних коштів.
Яскравим прикладом шкоди, яку завдає пріоритетність розробок над виробництвом, стала доля проектів “Циклон-4” та “Сапсан”. Обидва проекти були зупинені, зокрема, через неодноразове збільшення їх вартості та зсування термінів реалізації.
Історія створення ракети-носія “Циклон-4” варта того, щоб викласти її детально.
Законом України від 04.02.2004 р. № 1429-IV був ратифікований Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про довгострокове співробітництво щодо використання українського ракетоносія “Циклон-4” на пусковому центрі Алкантара (Бразилія).
Згідно з умовами Договору, сторони мали забезпечити до кінця 2006 року проведення випробувань і введення в штатну експлуатацію космічного ракетного комплексу “Циклон-4”. Серед зобов’язань України була розробка ракетоносія “Циклон-4”, її комплексне випробування, підготовка виробничої бази, виготовлення макета ракетоносія “Циклон-4” для випробувань та першого льотного зразка ракетоносія.
Для реалізації проекту Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 786-р були надані державні гарантії, під які був отриманий кредит у розмірі 150 млн доларів США. Тобто, було забезпечене стовідсоткове фінансування української частини проекту. За користування кредитом держава сплатила вже близько 500 млн гривень. Уповноваженим органом влади, відповідальним за проект, було визначене Національне космічне агентство (наразі – Державне космічне агентство).
Однак, на початку 2009 року було встановлено, що фактична готовність ракетоносія “Циклон-4” становить не більш ніж 40%, і передача ракети для кваліфікаційного пуску (за умови додаткового фінансування в розмірі 83 млн доларів США) можлива не раніше середини 2011 року.
Станом на липень 2016 року, конструкторська документація на ракетоносій досі в повному обсязі не готова. Загальна вартість проекту для України на сьогодні вже перевищує 488 млн доларів США − тобто, зросла більше ніж втричі порівняно з початковою. Термін реалізації проекту з двох років збільшився до одинадцятьох, аж доки в квітні 2015 року не був зупинений бразильською стороною. Можна скільки завгодно пояснювати зупинку проекту проблемами бразильських партнерів, але це жодним чином не може виправдати відсутність завершеної розробки в КБ Південне.
Головна причина зриву проекту і втрати державних коштів – невиправдані зволікання з боку КБ Південне, нескінченні доопрацювання вже опрацьованих раніше конструкторських рішень тощо. Слід зазначити, що керівництво КБ Південне навчилося майстерно використовувати відсутність в Україні незалежного експертного середовища з питань розробки космічної техніки. Це дозволяє “тиснути авторитетом” і на партнерів по кооперації, і на чиновників Державного космічного агентства. Мета зрозуміла – якомога довше отримувати якнайбільше грошей на так зване “вдосконалення конструкторської документації”.
Представники КБ Південне дуже полюбляють хвалитися своєю славною історією, створеним ними ракетним щитом СРСР, кількістю доведених в радянські часи до серійного виробництва зразків бойової ракетної техніки, космічних апаратів тощо. Проте, можна із впевненістю стверджувати, що, скажімо, відомий ракетний комплекс Р-36М (“Сатана”), з такими підходами розроблявся б і досі.
Така ж сумна доля спіткала і проект створення оперативно-тактичного ракетного комплексу “Сапсан”. Розпочатий в 2008 році проект був зупинений влітку 2013 року замовником (Міністерством оборони) з тих самих причин – неодноразових переносів термінів виконання і збільшення вартості в рази.
Хтозна, чи наважилась би Росія на агресію, якби Україна мала на озброєнні ОТРК “Сапсан”, здатний влучити в Кремль з місця базування десь біля Чернігова? На жаль, ми цього ніколи не з’ясуємо, оскільки на заваді стали апетити ненажерливих конструкторів.
Інтерес галузі і держави, вочевидь, полягає саме в серійному виробництві ракетно-космічної продукції. Дослідне і експериментальне виробництво не можуть забезпечити ані належного обсягу ракетно-космічного виробництва, ані достатньої його диверсифікації, ані конкурентоспроможності продукції. Яскравим прикладом є відсутність комерційних перспектив на світовому ринку у вже розроблених КБ Південне космічних апаратів “Січ-1”, “Січ-1М”, “Січ-2”, і у КА “Січ-2М”, розробка якого наразі триває.
Одним з головних чинників такого становища є незацікавленість КБ Південне у серійному виробництві. Тому конкурентоспроможність космічних апаратів взагалі не бралася до уваги під час їх проектування.
Показово, що розробку національного телекомунікаційного супутника “Либідь” Україна була змушена замовити у іноземного підрядника – оскільки сили власного КБ не дозволяли створити розробку належного рівня. Цей приклад наочно демонструє сумний результат політики “розробки заради розробки”.
Проте, інтерес держави щодо космічної галузі полягає не тільки в розвитку космічного машинобудування. Іншим і, напевне, головним державним інтересом є перетворення космічної галузі в мультиплікатор високотехнологічного розвитку вітчизняної економіки, що неможливо без ефективно діючого ланцюга “розробка-виробництво”. І стратегічне значення підприємств для безпеки держави може бути втілене тільки через серійне виробництво нових зразків озброєння та військової техніки, які мають бути не тільки розроблені на папері, а і прийняті на озброєння.
Яскравим підтвердженням хибності існуючого підходу є поступове зубожіння промислових підприємств галузі, зокрема гостра ситуація на ДП “ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова” (Південмаші). Криза на цьому і низці інших підприємств галузі спричинила, в тому числі, і недолуга політика КБ Південне. Як розпорядник коштів, КБ систематично примушує партнерів по кооперації укладати договори з нульовою, а подекуди і з від’ємною рентабельністю.
Внаслідок такої практики, космічна галузь протягом багатьох років фактично позбавлена можливостей для розвитку шляхом технічного переозброєння і впровадження сучасних інноваційних технологій. Особливо цинічним на цьому фоні виглядає постійне вихваляння очільників КБ Південне кращою фінансово-економічною ситуацією в КБ порівняно з іншими підприємствами галузі.
Тривала орієнтація на задоволення короткострокового інтересу призвела КБ Південне до небезпечної межі. Незважаючи на нібито міцний фінансовий стан, в КБ вже давно виникли та продовжують поглиблюватися численні ознаки глибокої системної кризи:
– відсутність нових розробок;
– заручниками маркетингової політики, орієнтованої на створення конструкторської документації, а не серійне виробництво продукції, стали промислові підприємства галузі, чиє виробництво повністю залежне від політики КБ Південне);
– практична відсутність наукової підтримки;
– майбутні фінансові навантаження, зокрема, з виплати зобов’язань перед бюджетом та за валютними кредитами.
Єдиним можливим виходом з ситуації є впровадження структурних змін в галузі, які б упорядкували пріоритети в належному порядку – спочатку державні, а вже потім містечкові інтереси. А це можливо лише за умови, коли пріоритетом стане серійне виробництво. Головна роль у цьому належить Державному космічному агентству України, яке за часів попередників нинішнього голови Л. Сабадоша з “незрозумілих” мотивів довело ситуацію до краю.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Орієнтація керівництва КБ Південне на короткостроковий зиск та наочна неспроможність стратегічного бачення майбутнього знайшла своє відображення і в особистій площині.
В рамках кримінального провадження № 42016040010000011 встановлено, що посадові особи КБ Південне за попередньою змовою з групою осіб, спільно із службовими особами ПАТ КБ “Новий”, зловживаючи службовим становищем, умисно, з порушенням вимог п.5 ст.37, ст.ст.40,44 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, п.п.1.3, 6.1, 6.2 Постанови Правління Нацбанку України від 25.01.2012 р. № 23 “Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями”, статуту ПАТ КБ “Новий” та положення банку “Про кредитування”, видали 15.11.12 міжбанківський кредит у розмірі 1 млн доларів США неплатоспроможній банківській установі – ПАТ “Банк Таврика”, до якого 20.12.12 року було введено тимчасову адміністрацію та, в подальшому, визнано банкрутом.
Також самостійно, без будь-якого дозволу Державного космічного агентства України, тобто без дозволу держави, у період з 2005 року по 2015 рік посадові особи КБ Південне зменшили статутний фонд державного підприємства у загальному фонді комерційного банку з 41,85% акцій до 18,329%, чим заподіяли збитки державі, в особі КБ Південне.
Оборудки, подібні до оборудки з ПАТ “Банк Таврика”, були проведені також з ПАТ “Комерційний банк “Хрещатик” (3 млн дол. США) та ПАТ ”Дельта Банк” (близько 5 млн дол. США). За дивним збігом обставин, оборудки було проведено безпосередньо перед падінням цих банківських установ та початком процедури їх банкрутства.
Цікаво, що головою наглядової ради ПАТ КБ “Новий” є колишній (та поновлений судом на посаді) гендиректор КБ Південне Дегтярьов О.В. А співвласниками цього банку є родичі Дегтярьова О.В. (невістка) та першого заступника гендиректор КБ Курячого Є.В. (дружина).
Потребує також перевірки інформація щодо розміщення валютних коштів КБ Південне на рахунках ПАТ КБ “Новий” на умовах, заздалегідь невигідних для підприємства, але не для деяких посадових осіб. Правоохоронні органи може зацікавити і схема з розміщенням кредитних коштів підприємства на депозитних рахунках банку, коли депозитні договори припинялися за кілька днів до нарахування відсотків, сума яких сягала десятків мільйонів гривень.
Ця стаття була б неповною без бодай поверхневого погляду на знедавна скандальну постать О. Дегтярьова.
На початку поточного року його було звільнено з посади генерального директора – генерального конструктора КБ Південне. Звільнення відбулося з огляду на “досягнення” О. Дегтярьова на ниві особистого збагачення та на підставі рекомендації державних контролюючих органів. При цьому пану Дегтярьову було запропоновано перейти на посаду генерального конструктора, що унеможливлювало б доступ до управління фінансами підприємства.
І що тут почалося! Мітинги, замовні публікації, ганебне шельмування опонентів. Особливої пікантності цій ситуації додає звинувачення держави в рейдерському захопленні… державного ж підприємства! Де сама держава, як власник, має повне право проводити кадрові ротації і змінювати керівників, які не справляються зі своїми обов’язками. Як це роблять власники підприємства будь-якої форми власності.
Основний зміст численних звернень – катастрофічні наслідки, які нібито спіткають КБ Південне з його “довготривалими розробками” внаслідок усунення О. Дегтярьова з посади.
Та чи це справді так? Адже запропонована пану Дегтярьову посада генерального конструктора начебто дозволяє не просто зберегти спадковість, а і взагалі уникнути ідейного розриву в конструкторській діяльності. Проте, відповідь дуже проста: пан Дегтярьов узагалі не конструктор. Свого часу він створив в КБ “службу 10” і довгі роки її очолював. Основним завданням “служби 10” і предметом особистих клопотів О. Дегтярьова був маркетинг. А саме, з огляду на специфіку діяльності КБ – маркетинг на світовому ринку.
Зрозуміло, що для посади генерального конструктора маркетолог Дегтярьов професійно непридатний. Звісно, пан Дегтярьов це добре усвідомлює і, на погляд автора, саме це його і розлютило. Розлютило настільки, що був мобілізований колектив КБ, який не тільки охоче виходив на акції в підтримку, а і влаштував обструкцію призначеному державою тимчасовому керівнику КБ.
Щоб зрозуміти атмосферу, яка панує в колективі, достатньо ознайомитися з публікаціями на офіційному сайті КБ Південне. Наприклад, в останній на час написання цієї статті публікації (http://goo.gl/CztE7b), присвяченій візиту на підприємство Голови ДКАУ Л. Сабадоша, щодо останнього вжито такі вирази, як “Большой Начальник”, “апогей абсурда”, “злонамеренное искажение фактов”. І це стилістика не якоїсь замовної статті (яких на сайті КБ Південне теж вдосталь), а повідомлення прес-служби на сайті державного підприємства щодо керівника держаного органу управління!
Інша цікава деталь – сайт взагалі не має україномовної версії. Російська і англійська мови є, а державна − відсутня. Отакої. Вони там ще й у часі загубилися.
Привертає увагу і головна теза, яка озвучується на численних акціях, влаштованих оточенням О. Дегтярьова. Цитую мовою оригіналу: “Верните Дегтярева, не надо нам другого!”.
Впевненість, що без Дегтярьова КБ Південне чекає катастрофа, видається непохитною. Зважаючи на сумнівний внесок очільника КБ в технічні питання, це наводить на неприємні висновки.
По-перше, теза свідчить про відсутність кадрового резерву на підприємстві, що вже само по собі є досить тривожним і яскраво характеризує компетентність керівника.
По-друге, це ілюструє жах, який охопив оточення О. Дегтярьова (чи, може, його спільників?).
По-третє, молоді співробітники КБ, які є основною складовою протестних акцій, схоже, не розуміють, що саме їхньому майбутньому несе головну загрозу діяльність О. Дегтярьова та випестованої ним політики КБ Південне.
Як говориться, сите брюхо до розуму глухе.
Мінекономрозвитку 7 червня оголосило про проведення конкурсного відбору на посаду генерального директора державного підприємства “Конструкторське бюро “Південне” ім. М. К. Янгеля”. На сьогодні прийом документів завершено, а оприлюднення результатів конкурсного відбору має відбутися до 10 серпня 2016 року.
Не знаю, чи подав О. Дегтярьов документи на цей конкурс. Думаю, так. Цікаво буде подивитися на результати. Зрештою, вони будуть визначати не тільки долю підприємства, а і усієї космічної галузі.
КиевVласть
Сьогодні невгамовне бажання українців виглядати кращими, багатшими, успішнішими переростає з етнічної особливості в комплекс. Всі знають, що ми, українці, щедра душа і любимо жити "на широку ногу". Іноземці дивуються такому нестримному прагненню зовсім небагатих українців виглядати багатшими.
Не можуть пояснити європейці схильність середнього українця купувати іномарки преміум-класу істотно дорожчу його квартири, спускати зарплату на новітні гаджети або дорогий брендовий одяг, а потім класти зуби на полицю. В розумній голові британця чи американця ну зовсім не вкладається, чому в київському метро, яким в основному користуються люди невисокого статку, розміщена реклама, розрахована на заможних громадян. Наприклад, iPhone, прикрашений камінням Swarоvski.
Тим часом психологи впевнені, що життя в країні, яка протягом багатьох років з різних причин не може вийти з фази бідності, розвиває в співвітчизників комплекс неповноцінності. Купуючи на останні гроші атрибути розкоші, вони пригнічують його, але при цьому обманюють себе і інших в тому, що можуть собі це дозволити.
На відміну від нас, Європа давно пройшла період випробування атрибутами розкоші, і тамтешні жителі не прагнуть тішити почуття власної гідності за допомогою матеріальних благ. Для більшості покупців дорогих речей не так важливий предмет покупки, як прилучення до більш високого статусу.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
На жаль, бажання "жити на широку ногу" червоною ниткою проходить і на рівні державному. Згадаю легендарне Євро-2012. За підрахунками економістів Київської школи економіки, 80% бюджету чемпіонату – кошти державного та місцевих бюджетів і держпідприємств. В нуль ми так і не вийшли, а 100 млрд гривень витрачено. Але ці гроші могли б бути потрачені інакше.
Наприклад, за 600 млн гривень, що пішли на будівництво "Олімпійського", можна було б відправити на навчання за кордон близько 1000 державних службовців – при умові, що вони повернуться в Україну працювати на ключових урядових посадах. Ефект на перспективу – очевидний.
Або ж ці кошти могли би витратити на підтримку університетів. Звичайно, до Гарварду рівнятися не будемо, фінансування якого становить близько 50 млрд доларів, та все ж. Не підтримує хтось таку ініціативу? Давайте припустимо, що на ці гроші могли би знизити ставки податків.
Євро-2012 не виправдав сподівань, а ми отримали одразу два величезні стадіони, які потрібно тепер утримувати за кошти платників податків. Зрозуміло, що через відсутність фінансування і нерентабельність вони по вуха в боргах. Яскравий приклад – ситуація з Олімпійським.
Стадіон "Арена Львів". Здавати в оренду? Не вигідно. Віддати в приватні руки? Черга не стоїть. Отак стоять собі мільйони іноземної валюти, як айсберг в океані, від концерту “Океану Ельзи” – до концерту Дзідзьо.
І все заради того, щоб провести в Україні іміджевий захід. Коли багатші країни відмовляються від таких заходів, то ми обома руками "за". Коли в Іспанії після проведення футбольного чемпіонату стадіон пішов на утилізацію, в нас він утримується за державні кошти.
Виправдати витрачені кошти можна було б розвитком інфраструктури. Та, на жаль, "футбольний" асфальт після зими кудись пропав. Мабуть, помандрував світами шукати кращої долі.
Особливо актуальне це питання зараз, бо наближається день чергового українського "виходу". Оскільки наша співвітчизниця Джамала перемогла у пісенному конкурсі "Євробачення-2016", наступного року конкурс відбудеться в Україні.
Мери декількох українських міст вже заявили про бажання прийняти у себе міжнародний пісенний конкурс. На проведення претендують Київ, Одеса, Львів, Дніпропетровськ та Херсон. Навіть славне місто Ірпінь під Києвом устами міського голови висловило готовність провести Євробачення.
Ну і звичайно не міг не претендувати на честь приймати фестиваль і Київ. Наші чиновники наввипередки почали "підраховувати", на скільки мільйонів "затягне" організація, та почали пропонувати самі заковиристі ідеї. Навіть запропонували добудувати черговий стадіон спеціально під “Євробачення-2017”.
Читайте: Для Евровидения-2017 в Киеве предлагают достроить арену на Столичном шоссе
Київські чиновники анонсували ремонт доріг, облаштування нових пам’ятників, алей, парків, зон відпочинку, приведення в порядок вулиць і т.д. Звичайно, для рядового українця наче непогано: підлатають дороги, хтось зможе заробити на календариках, пиріжках чи оренді житла.
Виникає питання – де братимемо гроші?
Поживемо - побачимо. Для нас головне що? Щоб добру половину виділених коштів не вкрали, а оновлену інфраструктуру, яку "підшаманять" до великої події, не змило з водою.
До слова. Кажуть, що цьогоріч пісенний конкурс був найбюджетнішим, хоча на якість проведення це аж ніяк не вплинуло. Міністр культури Швеції Аліс Ба Кунке вже пообіцяла, що Україні допоможуть із проведенням "Євробачення-2017".
Сподіваюся, що шведи навчать нас бути економнішими і хоча б трошки зменшать бажання жити "на широку ногу".
Читайте: Киевские власти подсчитали стоимость проведения Евровидения-2017
Наталка Цар, журналіст
КиевVласть
Столичными правоохранителями по материалам проверок, проведенных Управлением внутреннего финансового контроля и аудита Департамента финансов КГГА, начато 60 уголовных производств. В настоящее время по результатам досудебного расследования органами прокуратуры столицы сообщено о подозрении 10 должностным лицам, действия которых нанесли ущерб бюджету на сумму более 20 млн гривен. В суд направлено обвинительные акты в отношении пяти человек, еще пятеро - объявлены в розыск.
Об этом KV стало известно из сообщения пресс-службы столичной прокуратуры.
В частности, прокуратурой Деснянского района осуществляется процессуальное руководство в уголовном производстве в отношении директора КП “Всеукраинский парк памяти борцов за независимость Украины”. Ему сообщено о подозрении в совершении уголовных преступлений, предусмотренных ч. 5 ст.191, ч. 1 ст. 239 и ч. 1 ст. 239-2 УК Украины (присвоение имущества в особо крупных размерах, порчи земель материалами вредными для окружающей среды и завладение грунтовым покровом земель водного фонда).
Убытки, причиненные действиями указанного служащего, составляют более 5,5 млн. гривен.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
Кроме того, прокуратурой Святошинского района доказан факт растраты бюджетных средств, выделенных на проведение капитального ремонта фасада местной школы, на сумму почти 900 тысяч гривен.
"Расследование по уголовным производствах этой категории продолжается и находится на постоянном контроле столичной прокуратуры", - говорится в сообщении.
КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0006
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-28 21:24:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 6
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-28 21:24:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145123', '144431', '144353')
ORDER BY `published` DESC
0.0005
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-28 21:24:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.3207
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"школи"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-28 21:24:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"школи"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 1580, 10
0.0022
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('2212', '2182', '2152', '2151', '54955', '2089', '54868', '54856', '1996', '31430')
0.3089
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-28 21:24:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"школи"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)