Український парламент рясно представлений обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своїх округах, дехто знаходиться із місцевою владою в стадії війни, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися із тим, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевVласть вирішила провести серію інтерв’ю із обранцями, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представлятиме на осуд читачеві розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом від Київщини Олександром Марченком (член депутатської групи партії "ВО “Свобода").
KV: Які з проблем Київської області, на Вашу думку, є найбільш актуальними? Які з них не вирішуються протягом десятиліть через специфічні особливості пристоличного регіону?
Олександр Марченко: На Київщині продовжується знищення головного нашого ресурсу - людського. Це політична проблема, адже влада не має ніякої стратегії для його збереження. Людей під час війни виганяють на заробітки за кордон. Лише цього року з Київщини на заробітки виїхало 17 500 людей, - професійних, кваліфікованих, сильних фізично. Підкреслю, це лише цьогоріч! І влада на місцях навмисне замовчує ці шалені цифри. Містечка на Київщині завішені оголошеннями “Робота в Польщі”, “Робота в Чехії” і т.д. Це - величезний недолік у роботі місцевих, обласної та центральної влад, і правлячі сили декларують все для того, щоб ми покидали українську землю.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Що потрібно робити владі, щоб хоч якось реабілітувати таку ситуацію?
Олександр Марченко: В першу чергу, зайнятися соціально-економічними питаннями, щоб як мінімум зберегти робочі місця. Не “фейкати” про створення нових, а саме не допустити росту безробіття. Розібратися, з чого ментально складається область, район, кожне містечко та село. Наведу приклад свого округу. Біла Церква - це третина працівників будівельної галузі, третя частина - харчової, переробної та машинобудівної галузей, і ще третина - це бюджетна сфера. Це - величезний виробничий досвід. Не варто придумувати велосипед, бо наші люди мають і хист до такої роботи, і необхідну базу знань. Так,ми в Білій Церкві маємо машинобудування, але чомусь ніхто з білоцерківських підприємців не виграє тендери “Укроборонпрому”, який, натомість, користуються іноземними пропозиціями. А для того, щоб наша продукція мала попит, потрібні спільні зусилля влади, яка виділяє земельні ділянки для розширення потужностей, та монополіста, який підводить інженерні мережі, а також співфінансування бюджетів різних рівнів.
KV: Ваше ставлення до адміністративно-територіальної реформи та ідеї добровільного об’єднання громад.
Олександр Марченко: Я б назвав цей процес добровільно-примусовим об’єднанням. Відповідний закон депутати-”свободівці” у Верховній Раді не підтримали. Реформа вже проводиться не перший рік, а досі ніхто не знає, які довідки і де можна отримати, з якими питаннями можна звертатися у сільську раду, яка, до речі, сьогодні у деяких депресивних селах Київщини є чи не єдиним місцем працевлаштування. І роздуваючи апарат у центрі, влада знищує управління на місцях.
“Свобода” обов’язково запропонує українцям адміністративно-територіальний устрій, який тут ментально знайомий. Це - створення трьохсот повітів, розширення сільських рад. Це ті стежки, які у нас стоптані історично, формат, коли люди прив’язані до якогось центру. Зараз у нас відбувається своєрідне накопичення. Голови РДА і об’єднаних громад скоро почнуть один одного з‘їдати, бо переплутали повноваження. Так, нам потрібна професійна адміністративно-територіальна реформа, але таких аморфних утворень, як райдержадміністрація та облдержадміністрація, навіть на даному етапі розвитку просто не повинно бути, - їх функції легко можуть виконати виконкоми при районних радах.
KV: Нещодавно прийнятий Закон №5520, який дав можливість селам приєднуватися до міст обласного значення, має перспективи в Київській області? Власне, на його прийняття чекали в місті Березань. Навколо об’єднання Білої Церкви з довколишніми селами також постійно точаться дискусії...
Олександр Марченко: Гадаю, до міст обласного значення ні в якому разі не можна приєднувати села. У кожного міста так багато проблем, що селам таке об’єднання нічого хорошого не принесе. Давайте відверто: хіба буде прагматичний голова дбати про якийсь хутірець під містом, якщо більшість його виборців - це місто? Сумніваюсь. Наші управлінці краще проведуть благоустрій кількох центральних алей і покажуть свою роботу десяткам тисяч виборців, а не займатимуться проблемами сотні жителів села, яке виявило бажання приєднатися.
KV: Побутує думка, начебто, Київщина розвивається лише за рахунок своєї землі, і саме земля є найперспективнішим ресурсом регіону. Наскільки це твердження, на Вашу думку, відповідає дійсності? Чи на часі зараз скасування мораторію на продаж землі?
Олександр Марченко: Київщина - це потужний сільськогосподарський край, громади якого розвиваються завдяки обробітку землі та урожаю. А от на продажі землі тримається єдина сила - система чиновників. Для них якраз є небезпека: якщо закінчиться вільна земля, чим тоді торгувати?
Земля - це стратегічний ресурс, який давно вже “викачують” у громади олігархи. У Київській області - Засуха, в інших областях свої діячі… Але якщо у нас відбудеться скуповування землі у великих об’ємах - це неправильно. Люди, доведені до відчаю бідністю і хворобами, можуть за безцінь продати кільком великим власникам свої наділи. І це - штучний процес, який ні до чого доброго не доведе. Тому питання відміни мораторію для держави - неприпустиме. Вона повинна зайнятися професійною оцінкою землі, щоб люди отримували за її оренду гідну плату, а орендарі поводили себе не так, ніби ми на цій землі живемо один день.
KV: Ви співпрацюєте з облдержадміністрацією?
Олександр Марченко: Я взагалі рідко звертаюся до влади на місцях, намагаюся більше використовувати свої депутатські повноваження для роботи, але нещодавно таки звернувся до голови ОДА Олександра Горгана з пропозицією співфінансування бюджетами різних рівнів деяких соціально важливих об’єктів.
Зокрема, потребує реконструкції Київський обласний онкодиспансер у Білій Церкві. Необхідно побудувати сучасне відділення хіміотерапії. Ця проблема несправедливо залишається поза увагою, адже Біла Церква - “лідер” Київської області за статистикою онкозахворювань. Ми випереджуємо Київську область у 3,5 рази, Україну загалом - у 12 разів. Місто свого часу стало базовим для переселення жителів Прип’яті після аварії на ЧАЕС. І хворіють у нас не тільки ліквідатори аварії, не тільки очевидці горя, але й їх нащадки. Крім того, попросив розглянути питання добудови школи №18. Діти ходять у місті обласного значення у їдальню за півкілометра від школи, минаючи дуже незручні дорожні переходи. Крім того, там немає нормального спортзалу, хоча школа далеко не найгірша в місті. Актуально також будівництво дитячого садочка в районі Піщаний. Там поселилося багато молодих сімей, які змушені відвозити дітей у найближчий дошкільний заклад, а в громадському транспорті це вкрай незручно. Ще два питання серед поданих мною - будівництво об’їзної дороги навколо Білої Церкви та багатоквартирного житла для військових, адже в Білій Церкві базується потужна 72-га військова бригада.
KV: В адміністрації відреагували на Ваші звернення?
Олександр Марченко: Я отримав лише одну відповідь від голови КОДА Олександра Горгана щодо онкодиспансеру. Звучить вона в руслі “ми купимо маршрутки і будемо возити людей у Київ”. Але для чого так знущатися над людьми? Я обов’язково зустрінуся з ним особисто і не раз підніму це питання. Я вважаю, це ненормальний підхід до роботи зі сторони всієї команди, а “службісти” і взагалі таким чином підставили свого голову.
KV: Тобто, підставили свого голову? Хтось навмисне готує і подає Горгану некоректні документи?
Олександр Марченко: Таке припущення очевидне. Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі, якщо роблять отакі фейкові відповіді і відносять керівнику. І саме через такі відповіді у мене формується незрозуміле ставлення, надіюсь, це звучить достатньо коректно, до пана Олександра Горгана, який ставить на аркуші свій підпис.
А щодо реконструкції диспансеру у Білій Церкві є декілька висновків Міністерства охорони здоров’я, Володимир Гройсман підтримав це питання, а ОДА планує купувати онкохворим людям маршрутки… Сміх і маячня.
KV: Як Ви вважаєте, чи впливає Ваш колега Ярослав Москаленко на прийняття рішень у ОДА?
Олександр Марченко: Стверджувати однозначно не берусь, але той факт, що голова ОДА співпрацює з Ярославом Москаленком і прислуховується до його думки, - очевидний. Але, знаєте, була б з цього користь якась…Я цього поки що не бачу.
KV: Як Ви вважаєте, конкурс на посаду голови ОДА відбувся чесно?
Олександр Марченко: Ні, я не вірю. Без коментарів.
KV: Чи зберігся у Київській області вплив колишнього голови ОДА Анатолія Присяжнюка?
Олександр Марченко: Щодо цієї теми я можу хіба тільки пазли складати, але, напевне, таки зберігся. Виконавці замовлень минулої влади на Київщині так і не озвучені публічно. Ніхто не відповів перед Законом за “розбазарення” земель після такого соціального вибуху, як Революція Гідності. Ми з цією ідеєю виступаємо завжди і всюди - наслідки режиму Януковича повинні бути усунені, а Анатолій Присяжнюк саме з цієї команди. Я вже не говорю про рейдерство та беззаконня зі сторони поплічників режиму, - це компетенція силових відомств. Знову ж таки, нова система правоохоронних органів не сформована. Саме в усуненні наслідків режиму вони бездіють, і ніяка реформа МВС, тримісячні курси для полісменів та переодягання у нове вбрання цьому процесу не допоможуть.
KV: Чи можна стверджувати про формування нового політичного клану з центром у облдержадміністрації?
Олександр Марченко: Знову ж таки, ми всі прекрасно знаємо, хто сьогодні “опікується” нашим головою ОДА. Керманичі Київщини, які пов’язані до “Волею народу” - це продовження корумпованої, прогнилої і атрофованої політичної системи, яка не змінилася по суті. Системи, яка лише накопичує зловживання. Доки не відбудеться очищення, поки не будуть покарані попередні голови ОДА, говорити, що це нові люди не варто. Якщо аналізувати з огляду на політичне минуле Київщини, то це просто новий клан, а не новий підхід до влади.
Читайте: Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
фото: berlin-visual
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Баришівської районної ради Володимиром Гуменюком.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Баришівського району за 2016-2017 рік.
Володимир Гуменюк: У 2016 році зведений бюджет Баришівського району склав 246,443 млн гривень, із яких 44,540 млн - це власні надходження. Це - 115,6% від плану. Цьогоріч у бюджеті заклали 256,126 млн гривень, а власні надходження плануємо збільшити до 49,3. Збільшення може відбутися завдяки інвестиційним перспективам у цьому році.
KV: Про які перспективи йде мова?
Володимир Гуменюк: Сподіваємося, що незабаром у нас відкриється нове виробництво -ТОВ “Метало-гальваніка Україна” відкриває у селі Коржі завод з виробництва опор для електромереж. Сума інвестицій - 10 млн євро. Новий завод забезпечить 250 нових робочих місць у районі. Для Баришівського району це важливо ще й тому, що у нас головний бюджетоутворювач - це ПДФО. Також цього року СТОВ ім.Леся Сердюка планує відкрити у селі Бзів біогазову установку для переробки органічних відходів з отриманням біогазу. - вартість проекту 12 млн. гривень.
Модернізація підприємства з виробництва м'ясо-кісткового борошна ТОВ “РВ Транс”- вартість проекту 5,1 млн.грн.
Велика проблема для наших сіл - це незареєстровані підприємства, які обробляють тут землю і сплачують винятково за оренду земельних паїв. Ми з ними системно ведемо діалог, але нас не завжди розуміють. Наприклад, СТОВ Старинська птахофабрика із села Мирне Бориспільського району. Керівництво вирішило розширювати потужності на Баришивщині, розпочало будівництво 4 майданчиків з вирощування птиці в нашому селі Веселинівка, але на прохання зареєструвати у нас філію - відмовили.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Баришівський район має вигідне географічне положення - розташований на трасі “Київ-Харків”. Наскільки відчутним для бюджетів сіл у 2016 році став акциз?
Володимир Гуменюк: Так, акциз у нас минулого року становив 9,391 млн гривень при плані 7, 723 млн грн.,(121,6%). У деяких селах і в райцентрі (Перемозька, Бзівська сільради, Баришівська селищна рада) це стало суттєвим надходженням. Є, щоправда, такі села, які отримали багато надходжень, але не змогли використати їх раціонально. Наприклад, в середньому сільська рада має річний фонд оплати праці 348 тис. гривень на 4,5 одиниці з посадовим окладом в 83 тис. грн., а преміювання становить 165 тисяч. Саме так склалося у Подільській сільраді. Звичайно, можна використати хороший бюджет для преміювання апарату, а можна зробити, наприклад, вуличне освітлення, ямковий ремонт доріг для села. Так, зарплати держслужбовців залишають бажати кращого, але преміювати треба за якісь досягнення: спочатку зробіть щось хороше, а потім роздавайте премії.
KV: Які інвестиційні проекти в районі планується розпочати у 2017 році? Які будуть завершені?
Володимир Гуменюк: Цього року будемо розпочинати реконструкцію шкільних майстерень під розміщення дитячого навчального закладу НВК на базі Яблуневої ЗОШ І-ІІІ ступенів для Яблунівської сільської ради Вартість проекту- 4, 1 млн. грн.. До неї входить чотири села, в яких досі немає дитячого садочка. Батьки 173 дітей з нетерпінням чекають на дитсадок. Зараз це питання вирішили з Березанською міською радою. Здійснюється підвезення дітей для того, щоб хоч якось їх підготувати до школи. Така ж ситуація в Семенівській сільраді.
Крім дитячого садочка, планується завершення будівництва каналізаційних очисних споруд потужністю 2 тис. куб.м/добу, вартість завершення - 12 млн гривень. Цей об’єкт будував Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України. Для нас він є стратегічно важливим. Крім того, що у нас в Баришівці працює ТОВ “ Торговий дім Райсінг” шкіркомбінат, для якого хороші очисні споруди просто необхідні, то і для майбутнього інвестора це також потрібно: щоб отримати вливання в економіку, треба спочатку запропонувати гідні умови для роботи.
KV: Чи скористалися на Баришівщині депутатським фондом свого депутата-мажоритарника?
Володимир Гуменюк: За сприяння народного депутата України - Павла Різаненка Баришівський район отримав з державного буджету субвенції соцекономрозвитку близько 9 млн. грн. Після жвавого обговорення в районі вирішили, що першочергових вкладень потребує медицина. Придбали коштовне обладнання на суму 881 тис. грн, зокрема, холтер, діагноститчний комбайн кардіоплюс, біохімічний аналізатор крові, кардіографи, електрохірургічний ніж, пересувну рентген-установку для стоматології, компресор стоматологічний, оксигінатори кисню, електролампи хірургічні, дистилятор та центрифуга лабораторні для ЦРЛ. З місцевого бюджету це все закупити не вдавалось протягом багатьох років. Для закладів освіти було придбано обладнання на суму 942 тис. грн., для закладів культури- 87 тис. грн. для Баришівського територіального центру соціального обслуговування - 50 тис. грн.На капітальне будівництво об'єктів інфраструктури району було витрачено - 5,3 млн. грн.
KV: В Баришівському районі користуються системою Prozorro?
Володимир Гуменюк: Закупівлі проводяться. Система Prozorro необхідна тому, що вона дисциплінує. Фінансово-господарська діяльність має бути абсолютно відкритою. На основі ринкових відносин повинен перемагати найкращий. Один нюанс - компанія-переможець не завжди може надати нам якісні послуги.
Є сільські голови, які навчилися економити в новій системі. Одне із сіл замовило будівництво дороги за 2,4 млн гривень і змогло зекономити 150 тис. гривень. Ці кошти спрямували на виготовлення генплану. Інше питання, коли саме зекономлені кошти повертаються в бюджет і коли будується дорога. У нас, як і в багатьох районах, це робилося взимку.
Ми на районному рівні намагалися провести семінар з детальними роз’ясненнями, як працює система, але окремі слухачі ігнорували лектора і не ставили йому ніяких запитань. Вони спілкувалися між собою в мікрогрупах про те, яким чином можна обійти систему. Тому, коли йде мова про асфальтування доріг, то в “деякі” умільці чомусь визначають виконавця робіт не проходячи через систему Prozorro. Чому? Якою б досконалою не була реформа, завжди є суб’єктивний фактор.
KV: Вам відомо про факти лобіювання бізнес-інтересів на рівні Баришівської районної ради? Наприклад, у багатьох районах Київщини говорять про те, що депутатам для політичної стабільності “роздаються” підряди.
Володимир Гуменюк: У Баришівській районній раді ніхто нічиїх інтересів не лобіює, тим паче - представників депутатського корпусу. З 34 депутатів у нас працює лише 6 народних обранців минулого скликання. 90% - це представники сільських місцевостей. Бізнесменів немає. Здебільшого - вчителі, лікарі, працівники бюджетної сфери в меншості аграрії.
KV: Нардеп Павло Різаненко має вплив на прийняття рішень у Баришівській районній раді?
Володимир Гуменюк: Ні. Він жодного разу не відстоював якісь інтереси і ніколи не лобіював проектів рішень. Важливо, що сам Павло Різаненко особисто бере участь в пленарних засідання ради де може висловити особисте ставлення до питань порядку денного.
Читайте: Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
KV: На одному з минулих засідань сесії Баришівська районна рада висловила недовіру начальнику районного відділу поліції Роману Шутенку. Чим це зумовлено?
Володимир Гуменюк: Пан Шутенко у наш район переїхав з Дніпра. Працював у нас рік. Зараз обов’язки головного поліцейського виконує заступник - Віктор Петренко. Роман Шутенко не зобов’язаний був реагувати на вимоги депутатського корпусу, але відразу написав рапорт. Рада прийняла рішення про висловлення недовіри через його бездіяльність та невиконання посадових функцій.
Останнім часом криміногенна ситуація у нас дуже загострилася.Збільшився наркообіг. Були резонансні питання щодо землерийних робіт і пошкодження меліоративної системи, яка свого часу належала колишньому свинокомплексу ЗАТ “Коржівске”. Зараз ситуацію вдалося врегулювати.
Особливо гостро стоїть питання ігрового бізнесу.
KV: Колишній голова райвідділу “кришував” цей бізнес?
Володимир Гуменюк: Можна й так сказати. Взагалі, громадськість зараз дуже збентежена. Буквально за березень у нас було декілька підпалів: підпалили автомобіль судді Баришівського міжрайонного суду, авто голови фракції БПП, голови районного ФСТ “Колос” АПК України Сергія Шинкарука (хоча ми не пов’язуємо це з політичними мотивами), а також, підпал декількох магазинів. Не берусь давати оцінок, кому це вигідно, але цими питаннями повинні терміново зайнятися правоохоронці.
KV: Ви знаєте, що зараз із минулим головою РДР Миколою Стельмахом, який був затриманий з хабарем?
Володимир Гуменюк: Сам пан Стельмах на волі. Фігурує в судових справах. Його заступник Микола Титов - аналогічно. Цікаво, що після цього випадку в районній раді ми запропонували обмежити одноосібне прийняття рішень та підписання документів головою РДА. В райдержадміністрації навіть видихнули з полегшенням, адже хтось захотів також взяти на себе відповідальність.
KV: Які громади будуть створені у Баришівському районі в рамках децентралізації?
Володимир Гуменюк: Планується 2 громади - Баришівська і Березанська. З Березанською громадою була ціла епопея завдяки статусу Березані, як міста обласного значення. Зараз уже прийняли закон №5520, згідно з яким міста обалсного значення можуть об’єднуватися із селами. До Березанської громади ввійдуть 7 сільрад: Пилипчанська, Ярешківська, Лехнівська, Садівська, Недрянська, Семенівська і Яблунівська.
Після того, як утвердили цю громаду, мене навіть почали називати “розвідником” і “шпигуном”, адже моє село Лехнівка приєднується саме до Березанської громади. Але час все розставив на свої місця. Працюємо далі...
Читайте: В Киевской области появится Березанская объединенная территориальная община
Володимир Гуменюк: До Баришівської громади відходить 19 сільрад. Ми в районній раді створили зараз робочу групу, яка активізує процес, щоб у травні вийти на другий етап формування громади. Зокрема, будемо спонукати до роботи селищного голову Баришівки Олександра Вареніченка. Поки що він просто збирає негативний досвід громад і доносить його до депутатського корпусу замість того, щоб робити реальну експертну оцінку.
KV: Можна очікувати осінню виборів у Березанській об’єднаній громаді?
Володимир Гуменюк: Так, Березань уже готова до виборів. Принаймні, міський голова Володимир Тимченко дуже активно готується до них.
Я думаю, Баришівська громада не повинна відставати в цьому питанні, але успішність реформи залежить багато в чому від виконавців на місцях. Розумію, що є людський фактор, - ніхто із сільських голів не хоче прощатися з владою і стати звичайним старостою, але на все свій час. Рано чи пізно це має відбутися, і краще, щоб ніхто нікого не виносив із кабінету.
KV: Які проблеми у Баришівському районі не вирішуються роками?
Володимир Гуменюк: Одне з таких питань - це земля. Ще в 1995 році розпорядженням голови Київської облдержадміністрації було надано дозвіл на виділення 5 га для полігону твердих побутових відходів на території Коржівської сільради. Потім у 2014 році тодішнє Держземагентство виділило трьом людям (підозрюю, що це підставні персонажі) ділянки для особистого селянського господарства чітко в межах полігону. Сюди почали звозити сміття звідусіль - з Березані, Переяслав-Хмельницького. Міський голова Березані вирішив чомусь, що це “його” сміттєзвалище, адже саме село Коржі межує з містом. Договорів з КП на це сміття немає, лімітів також. Сміття незрозумілого походження постійно підпалюють, страшенний сморід розлітається по всьому району. На місце приїжджала поліція, але справа не може вирішитися шляхом складання адмінпротоколів. Єдиний шлях - це судовий процес задля скасування наказів Держземагентства 2014 року. Зараз туди просто звозять сміття, ніхто нікому вже й не платить. Зате ми постійно витрачаємо кошти району для упорядкування цих відходів, щоб вони як мінімум не виходили за межі звалища на паї.
KV: У вас отримують землю учасники антитерористичної операції?
Володимир Гуменюк: Так, у нас на обліку 181 учасник АТО. Землю отримують не лише місцеві. Є проблема з виділенням ділянок під забудову, адже генеральних планів сіл немає. Лише Селичівська сільська рада у 2016 році стала “першопрохідцем” у цьому питанні. Наздоганяють Яблунівська сільська рада , Волошнівська, Перемозька. Гостролуцька,Семенівська, Лукашівська. Решта населених пунктів не мають.
KV: На Баришівщині планується увіковічнити пам’ять вашого земляка Миколи Миколайовича Семеняки?
Володимир Гуменюк: На минулій сесії Коржівської сільської ради вирішено назвати площу в Коржах на його честь. Також вирішили за спільний кошт звести гранітний пам’ятник у Коржах. Хочемо, щоб це робилося не на кошт якогось одного бізнесмена, а спільними силами - хто скільки може. Також коли стояло питання обрання кандидатури почесного громадянина Баришівського району, одноголосно було вирішено щодо Миколи Миколайовича.
Читайте: Николай Семеняка: “Януковича выгоняли палками, Порошенко будут гнать автоматами”
KV: Що Вас спонукало прийти до влади?
Володимир Гуменюк: Мені було цікаво, чи можу я як молода людина без протеже і лобістів завдяки своїм знанням та авторитету реалізувати себе в політиці. Цікаво, наскільки я можу виправдати сподівання тих, хто мене обрав. А це - мої друзі, мої учні (я раніше працював вчителем історії). Я знаю, мої учні навіть чинили тиск на своїх батьків, щоб ті голосували за вчителя їх дітей, і це для мене дуже важливо. Після того, як я попрацював 5 років сільським головою Лехнівки і вирішив піти в районну раду, на урядову гарячу лінію надійшла “скарга” на мене з переліком моїх робіт. “Скаржник” просив не відпускати мене з села в район.
Читайте: Досье: Гуменюк Владимир Антонович
KV: Ви амбітна людина? Ким себе бачите через 20 років?
Володимир Гуменюк: Так, амбітна. Я хочу розвиватися і хочу сприяти розвитку нової України. Пам’ятаю, коли я закінчував школу, однокласники казали “слава Богу”, хоча зараз вчителі мені презентують мою анкету зі шкільних років, і там написано “Хочу бути президентом своєї країни”. Можливо, це голослівно, але чому б через 20 років у кабінетах урядовців не з’явитися новій фотографії?
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
КиевVласть
Шановний Руслане Миколайовичу!
17 березня 2017 року фастівчани відзначали 100-річчя створення Української Центральної Ради.
На превеликий жаль, у мене складається враження, що ми, українці, не зробили ніяких висновків з історії нашої країни, коли через чвари між собою та особисті амбіції політиків Україна неодноразово втрачала свою державність. Підтвердженням цих висновків є і ті події, які спостерігаються на загальнодержавному рівні, і те, що відбувається у нас у Фастові.
Відсутність злагоди робить нас слабкими перед зовнішніми ворогами. Тому як Україні, так і Фастову зараз потрібне об’єднання усіх конструктивних сил. В іншому випадку ми приречені на поразку та вимирання.
У такий складний час мене дивує Ваше ігнорування пропозицій міської влади щодо співпраці. Хоча я неодноразово запрошував вас до спільної узгодженої роботи, ці запрошення ігноруються. Навіть про Ваші візити до Фастова я дізнаюся постфактум. Прикро, що ця позиція ігнорування вже призвела до того, що Ви як народний депутат-мажоритарник із 2014 року (з часу мого обрання) не залучили до бюджету міста Фастова жодної копійки коштів державного бюджету.
Ще більше мене дивує Ваше намагання нав’язати фастівчанам свою волю, зокрема у питанні “призначення” керівництва міста. Вам, як і мені, можливо, не всі народні обранці до вподоби. Але є вибір фастівчан, який ми з Вами зобов'язані поважати, імпонує він нам чи ні. Намагання переламати його в угоду власним забаганкам спричинить конфлікт, від якого програють усі. Але найперше програє Фастів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Прикро, що не всі дотримуються такої ж думки, і час та зусилля втрачаються на зовсім не потрібні місту чвари. Чого варта лише черга судових позовів проти міського голови та його заступників, про замовний характер яких свідчить участь в судовому процесі Ваших помічників.
Звісно, коли стоїть задача знайти формальну підставу для відсторонення міського голови від посади, то можуть бути використані будь-які, навіть найбрудніші, методи. Можна через суд “протягнути” рішення про незаконність дій лише з одним звинуваченням: “розпорядження підписано о 17-50”, і зовсім не брати до уваги, що міський голова зобов'язаний виконувати свої функції цілодобово (як і інші державні посадові особи), та інші аргументи.
Можна на першого заступника міського голови накласти штраф за звинуваченням у нібито голосуванні рік тому за можливість виплати премії, хоча факт голосування не підтверджується ні протоколом, ні записом засідання. При цьому вперто ігнорувати норму про неможливість притягнення до відповідальності через порушення вимог щодо термінів. А потім розпускати плітки про начебто великі корупційні порушення.
Але фастівчани дуже мудрі, і вони розуміють, що коли прискіпливі пошуки із залученням правоохоронних органів дозволили знайти за результатами трирічної роботи лише такі дрібні, надумані, формальні приводи для звинувачень, які не спричинили жодної копійки збитків бюджету міста, то це навпаки свідчить про високу якість роботи.
Більше того, вони також розуміють, що Ваш помічник, який презентується як майбутній керівник Фастова, не зовсім щирий у своєму прагненні служити людям. Адже у нього вже двічі була можливість взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної понад рік посади голови Фастівської районної державної адміністрації. Під час тестувань і потім у практичній діяльності він вже зараз мав би можливість показати фастівчанам свій фаховий рівень і реальними справами покращити життя мешканців району. І на виборах голови новоствореної Фастівської об’єднаної територіальної громади фастівчани дали б гідну оцінку результатам його та моєї діяльності. А так будуть лише не підкріплені нічим обіцянки.
Для фастівчан також не є секретом, навіщо потрібна повністю залежна і керована людина на посаді міського голови.
Складається враження, що більшість українських політиків хочуть реально бути при владі й отримувати від цього бонуси, але публічно заявляти, що знаходяться в опозиції (або десь поряд), та не брати на себе відповідальність. Натомість всі зусилля та значні суми спрямовувати на поливання брудом опонентів. На жаль, не є виключенням у цьому плані й Фастів.
Враховуючи руйнівний характер таких дій для нашого міста, я пропоную ті кошти, які йдуть на фінансування участі в судах, оплату виготовлення та розповсюдження “брудних” безкоштовних замовних газет, листівок і відеосюжетів та інший деструктив, спрямовувати на щось хороше. Наприклад, на добудову шкіл.
Це більш потрібно фастівчанам, ніж спостерігати за обливанням брудом. Про те, що ці кошти немаленькі, всі зрозуміли у липні минулого року, коли на сесії міської ради було оприлюднено аудіозапис, з якого стало ясно, що люди з голосами, дуже схожими на голоси Ваших помічників, обговорювали пропозицію депутатам міської ради сформувати опозицію до міського голови за 5 тисяч доларів кожному. І я не здивуюся, якщо отримаю підтвердження, що дехто із депутатів міськради взяв гроші. Адже інших серйозних причин для конфронтації в міськраді немає.
Зрозумійте, фастівчани втомилися від брехні (або напівправди, що ще гірше) та негативу. Вони хочуть реальних результатів, світлих і хороших речей. Вони більше поважають не тих, хто голосніше кричить і сильніше гупає кулаком по столу, а тих, хто робить добрі справи.
А ще фастівчани надзвичайно цінують свободу. Вони не бояться відкрито висловлювати свою позицію і не допустять тиску на себе. Часи залякування пройшли. І Вам потрібно це чітко усвідомити.
Напевно, всім нам варто ще раз перечитати історію України і переконатися, що майбутнє у нашої держави можливе лише у разі об’єднання, а не ворожнечі. Адже, як кажуть в сусідній Польщі, “згода будує, а незгода руйнує”.
Тому пропоную підписати план спільних дій, взяти його до виконання і разом відзвітуватися про результати перед громадою. А роботи усім вистачить. Лише для того, щоб гідно на загальнонаціональному рівні відзначити у Фастові 100-річчя підписання Акту злуки УНР та ЗУНР, потрібно добудувати залізничний вокзал із ремонтом перону та розширенням музею, реконструювати Привокзальну та Соборну площі, капітально відремонтувати Палац культури, зробити ремонт вулиць Соборна та Якубовського.
А крім того Фастів потребує добудови шкіл №5 і №12 та школи народної майстерності, реконструкції очисних споруд і покращення водопостачання, реконструкції лікарні та будівництва амбулаторій сімейної медицини, створення привабливого інвестиційного клімату, капітального ремонту шляхової мережі та ще багато іншого.
Все це ми зможемо зробити лише разом.
Сподіваюся, що протягом найближчого часу Ви знайдете можливість підтвердити свою згоду на підписання спільного плану дій.
Лише коли всі ми будемо злагоджено та скоординовано працювати, Україна буде процвітаючою, а Фастів стане справжнім європейським містом.
Михайло Нетяжук, фастівський міський Голова
Джерело
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Тетіївської районної ради Наталією Жубер.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Тетіївського району за 2016-2017 рік.
Наталiя Жубер: За минулий рік бюджету планувалось 227 млн 416 тис. гривень, з них власних надходжень - 27 млн 590 тис. гривень, спеціальний фонд - 6 млн 578 тис.гривень. Сьогодні не вистачає коштів на бюджет розвитку, що стало великою проблемою. Іноді невеликі суми отримуємо з сільських бюджетів, але цього недостатньо.
На 2017 рік ми плануємо 34 млн гривень бюджету, та це - лише маленька частина від того, що необхідно. Якщо район житиме за власні кошти, то профінансувати ми зможемо лише освіту. Медицина, соціальна сфера та інфраструктура в нас існують за рахунок субвенцій та дотацій.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: В Київській області є невиплати по зарплатам. Яка ситуація у Тетіївському районі?
Наталiя Жубер: Справді, під час розрахунку бюджету на цей рік не було передбачено суму мінімальної зарплати у 3 200 гривень. Тоді не було впевненості, що закон приймуть. У січні та лютому цього року у сферах освіти та медицини існувала невелика заборгованість, але сесією районної ради за рахунок вільних залишків було виділено кошти для її погашення. Зараз все виплачується вчасно.
KV: Чи працює в районі система електронних закупівель “Прозорро”?
Наталія Жубер: Найчастіше системою користуються заклади охорони здоров’я, освіти та культури, а також найбільші сільради.
Наприклад, проводили тендер на закупівлю м'ясних виробів, для харчування дітей у шкільних та дошкільних закладах. Двічі подавали на “Прозорро”, перший раз ніхто не зацікавився, на другий - виграв місцевий постачальник, який раніше частково забезпечував дітей харчами.
З ліками в нас ситуація гірша - їх частіше купуємо в борг, тому системою електронних закупівель користуватися не можемо.
KV: Назвіть найбільші проблеми у сферах медицини й освіти області.
Наталiя Жубер: У лікарнях в нас гостро стоїть проблема із кадрами. На сьогоднішній день більшість з них поважного віку, молодих спеціалістів можна на пальцях порахувати. В нас немає багатьох медичних приладів, через що людям доводиться їздити до лікарні у Білу Церкву чи в Київ.
Для спеціалістів медичної сфери нам також хотілося б облаштувати гуртожиток. На території нашої лікарні є гуртожиток, який пустує близько 10 років. Є в нас і певна частка грошей, які потрібні на його відновлення. Там можна зробити 4 двокімнатні квартири і декілька кімнат гуртожитку.
В освіті ситуація інша - кадрів достатньо, доволі молодих, але школи порожні через досить невелике наповнення класів. В районі є навіть два села - Росішки і Дзвеняче, які в перспективі на 2017-2018 рік відділ освіти має виносити на пониження ступеню до l.
KV: Як оцінюєте хід реформи децентралізації у районі?
Наталiя Жубер: Коли зайшла мова про децентралізацію, міський голова Тетієва відразу підхопив цю ідею і почав сприяти її втіленню. З головою адміністрації і ради вони об'їхали кожний населений пункт, пояснювали людям цілі цих змін.
В нас планувалось створити одну Тетіївську об'єднану громаду. Був розроблений перспективний план, але з 23 населених пунктів 7 виступили проти об'єднання: Галайки, Денехівка, Теліжинці, Кашперівка, Кошів, П'ятигори і Росішки. План був переписаний, враховуючи рішення цих сіл. Подали на розгляд в обласну раду. Чекаємо відповіді. Однак, на вибори в цьому році ми точно не підемо.
KV: Чи має Тетіївщина проблеми з підприємствами, які зареєстровані в Києві, а господарську діяльність проводять у районі?
Наталiя Жубер: Є в нас фабрика спецодягу, яка зареєстрована у Києві, на Тетіївщині має філію. За півроку її керівник пообіцяв переоформити документи, щоб податки надходили у район.
Ми нікого не вмовляємо, просто сідаємо за стіл переговорів. Пояснюємо, що працюємо на благо району і коштів нам не вистачає. Обіцяють практично всі, але виконує обіцянки далеко не кожен.
Також з великих підприємств можу назвати ДП “Укрспирт”, але воно перебуває у державній власності. В минулому році підприємство мало не закрили, тому поки говорити про перереєстрацію ми не можемо.Проблемними в цьому питанні є “Укрпошта”, та” Укртелеком”. А взагалі, я вважаю що це - проблема державного значення, тому що податки повинні надходити за місцем проживання працівника.
KV: Чи можна назвати Тетіївщину аграрним районом? Наскільки він інвестиційно привабливий?
Наталiя Жубер: Однозначно аграрна сфера в нас дуже розвинена, але інвестори на наші землі не дуже поглядають. Можливо, причина в тому, що ми розташовані далеко від столиці. А також важливим чинником є нестабільність в нашій державі.
Є охочі зайти на територію, але вони себе не афішують. В районі існують випадки діяльності аферистів, що відбирають землю. В середньому за оренду паю дають 6-7 тис. гривень, ці люди приходять до селян і пропонують суму у 13-15 тис. гривень, договори укладають так, що в результаті вони виявляються недійсними. Ми закликаємо людей не приставати на такі пропозиції. На щастя, в нашому районі такі договори поки підписані не були.
KV: Чи проводяться в районі земельні аукціони? Скільки гектарів землі простоює?
Наталія Жубер: Земельні аукціони в нас не проводяться. Вся земля перебуває в оренді, вона оброблена і доглянута.
KV: В районі дуже багато ставків. Рибний бізнес процвітає?
Наталя Жубер: Ставки - одна з найголовніших проблем району. В районі їх 192. Ми розглядали на останній сесії районної ради питання про те, щоб взяти на облік і прийняти на баланс існуючі гідроспоруди . В районі на сьогодні немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи.
Поясню чому. Раніше дозвіл на оренду надавала сільська рада або голова райдержадміністрації строком на 10-20 років. До 2020 року такі договори є чинними. Але район суттєво недоотримує від цих платників податків.
Крім того, деякі дозвільні документи орендарі не можуть отримати від КОДА. Один з наших депутатів, який орендує два ставки площею 109 га, навіть подав позов до суду щодо бездіяльності обласної адміністрації.
KV: Чи є проблеми зі сміттям в районі?
Наталія Жубер: В нас зараз розглядається проект, згідно якого місцеве сміттєзвалище буде розширено на 7,2 га. Поки невистачає фінансування, але це - об'єкт місцевого значення і над цим плідно працює міський голова, проте це не вирішить районної потреби.
Велись переговори зі Ставищенським головою районної ради з приводу будівництва на території їх району сміттєпереробного заводу. Розглядається питання про те, щоб наше сміття вивозили на цей завод.
KV: Чи є в районі проблеми, які обласна влада не помічає?
Наталія Жубер: Рік ми боролися за те, щоб лісополоси на полях передали на наш баланс. Вони розташовані на землях державної власності і регулярно вирізаються. Ніхто не має права виступити позивачем до суду, бо вони не мають власника.
Був випадок, коли наші громадські діячі викликали поліцію і прокуратуру, але матеріали справи зникли і все закрили. На базі райради ми створили комунальне підприємство ”Тетіївліс”. Обрали директора, який неодноразово їздив з документами в область, однак отримував тільки відписки. Нам довелось закрити підприємство, бо фінансування на нього не виділялось. Зараз воно на стадії ліквідації.
KV: Є взаєморозуміння між райрадою та райдержадміністрацією Тетіївщини? У чому труднощі?
Наталія Жубер: Намагаємось підтримувати дружні стосунки, але лише у суперечці народжується істина. Єдине, в чому бувають непорозуміння - в нас різне бачення розподілу бюджетних коштів. Райрада вважає, що частину можна було б зекономити на енергоносіях, перевезеннях та витратити на розвиток. Нас у цьому не підтримують. Але ми не створюємо через це конфліктних ситуацій.
KV: Чи є у вас якийсь план-мінімум і план-максимум самореалізації на керівній посаді?
Наталія Жубер: Мій план-мінімум - зберегти ті соціальні об'єкти, які працюють на сьогоднішній день.
Максимум - сподіваюсь, що прийдуть до нас хороші інвестори, і ми зможемо реалізувати багато проектів, залишити по собі добрий слід.
Читайте: Досье: Жубер Наталья Викторовна
KV: Чи бачите Ви в подальшому свою політичну кар'єру? З якою метою Ви прийшли на посаду голови райради?
Наталія Жубер: Коли я прийшла на посаду, все було новим і довелось багато вчитись. Та я й досі вчуся, бо всього знати не можна. Я не прийшла на посаду просто посидіти, хочеться якихось змін. Однак, більшість людей, очікуючи змін в країні, не готові змінюватися самі. В них немає розуміння того, що не можна смітити будь де, потрібно прибрати біля домівки тощо...
Не можу сказати, що я не амбітна людина. Робота не легка, але цікава, до того ж, я маю здібності до керівництва, та відчуваю в собі сили щось змінити на краще. Наснаги додає підтримка депутатського корпусу. Звичайно, якщо буде можливість, я піду далі політичними сходами.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
КиевVласть
Бесіду провели Вікторія Білоус, Ігор Дармостук
Як стало відомо, без обговорювань з громадою, без розгляду на сесії та земельної комісії, тобто одно особо, скандально відомий голова Щасливської сільської ради Бориспільського району М.Ф. Шмаюн, знову безоплатно наділив “своїх друзів” 56 гектарами лісових угідь.
Ця лісова ділянка граничить з межами лісу Дарницького району міста Києва. Це вже не перший злочин голови Щасливської сільської ради М.Ф. Шмаюна.
За два роки ГС “Громада Щасливого” розслідувала та розкрила сотню кримінальних справ цього шахрая. Проти нього з 2015 року по теперішній час було відкрито 11 кримінальних проваджень. Основні з них це -зловживання владою та службовим становищем, підробка документів, незаконне збагачення (згідно його декларації) та інші.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ми не одноразово зверталися до Президента України, Міністра МВС Авакова, ГПУ, СБУ та інших.
Всі наші колективні звернення спускалися знову до Бориспільського району (і їх клали на полку). Бездіяльність правоохоронних органів та гілок влади привело до того, що за 2 роки були знищені сотні гектарів лісу, вкрадених у громади сотні гектарів землі, територію школи, лікарні. За це все громада не отримала жодної копійки, бо це було їм безоплатно роздано.
Все, що зараз відбувається в країні, крім бандитизму нічим зараз не назвеш.
Під гаслами війни ця нечисть грабує країну і народ. Зараз ми бачимо, що правоохоронні органи, прокуратура та СБУ лише “кришує” чиновників-крадіїв. Якщо знов влада не відреагує, то місцеві мешканці погрожують вчинить самосуд. Такі злочинні дії ми повинні негайно зупинить. Злодії повинні сидіти в тюрмі!
Ігор Левін, Голова ГС “Громада Щасливого”
КиевVласть
“Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Богуславської районної ради Володимиром Замирайлом.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Богусласького району за 2016-2017 роки. За рахунок чого відбулося зростання?
Володимир Замирайло: У 2016 році бюджет Богуславського району виконаний на 116%. Отримали надходжень 37,36 млн гривень. В цьому році у планах заклали майже на мільйон більше і вже бачимо тенденцію до приросту. Це відбувається за рахунок ПДФО, ставок на паї, і загалом – за рахунок зайнятого населення. Нам не вистачає 7 млн гривень на заробітні плати медикам, хоча у всій області зараз та ж ситуація. В бюджеті області, наскільки мені відомо, є до 1 млрд гривень залишку, а от розподілом даних коштів поки що не займаються. Хоча ми в районі цього року розраховуємо отримати додаткове фінансування на наші об’єкти інфраструктури.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Взагалі, у нашому районі децентралізацію відчули насамперед сільські бюджети, адже села відповідно до діючого законодавства не зобов’язані утримувати жодного об’єкта соцсфери, бо ці витрати покладені на районний бюджет. У деяких сільрадах вже готують проекти на ремонти доріг та закладів освіти, культури. Наприклад, Іванівка, Ісайки, Тептіївка, Медвин.
KV: Ви подавали заявку на співфінансування об’єктів у обласну раду?
Володимир Замирайло: Звичайно, подали аж 42 об’єкти, хоча очевидно, вони всі не будуть профінансовані - є 16 першочергових. Здебільшого, це проекти термосанації будівель, транспортної інфраструктури, капремонти закладів освіти, культури, медицини (опорні школи, стадіон, декілька водних об’єктів). У нас є фізкультурно-оздоровчий комплекс, який стоїть недобудований уже 15 років. Свого часу його хотіли навіть продати нечесним шляхом, але ми його вже повернули у власність району. За різними показниками це обійдеться нам в 6 -13 млн гривень. З фінансуванням допоможуть наші обласні депутати. У районної ради добре налагоджена співпраця з Київською обласною радою.
KV: Народний обранець , який представляє район у ВР - скандальний нардеп Олександр Онищенко. Зрозуміло, що зараз він законотворчу діяльність не проводить і на окрузі не працює. Богуславщину хтось іще представляє у Верховній Раді?
Володимир Замирайло: Депутат Онищенко багато зробив для благоустрою нашого району, також надавав матеріальну допомогу жителям нашого району. Є ще один депутат – Геннадій Кривошея. Він родом з Богуславщини. Особисто я нічого не можу сказати про його депутатську діяльність в районі. За період моєї роботи на посаді голови районної ради я декілька разів бачив його на масових заходах, де він піарився, а про конкретну допомогу нічого мені не відомо. Він неодноразово виступав на брифінгу у Верховній Раді, де публічно поливав брудом не лише мене, а й голову РДА та депутатський корпус районної ради. Тому про жодну співпрацю тут не йдеться.
22.12.2016 року дванадцятою сесією районної ради було прийняте Звернення до профільного комітету ВР щодо некоректної поведінки депутата ВР, та, на жаль, відповіді не отримали.
KV: Чи готовий Богуславський район до адміністративно-територіальної реформи? Які громади можуть бути створені в його межах?
Володимир Замирайло: Відповідно до законодавства, районна рада не може бути ініціатором цього процесу та впливати на його хід. За перспективним планом, який затвердив КМУ, планується створити Медвинську та Богуславську об’єднані територіальні громади.
Ми сьогодні жартуємо, що громади у Богуславському районі були спроектовані “методом склянки”, ніби хтось окреслив коло на мапі по її краю. Я - прихильник ідеї створення однієї спроможної Богуславської громади.
KV: А є якийсь спротив конкретно на місцях?
Володимир Замирайло: Так, сільські голови бояться втратити вплив. Аргументують, що в раді громади від Богуслава буде більше 10 депутатів, а від того чи іншого села – всього по одному. Мовляв, хіба буде мати вагу голос села проти десятка голосів міста?
До речі, Медвинській громаді дала погодження тільки одна громада - Побережківська. І навіть там голосували за це досить спірно - два села із тих, які входять у сільську раду, погодилися, а ще два - ні. Решта сільрад категорично відмовляються. Щоб існувала громада, потрібно населення, що працює. У Медвинській громаді разом із вчителями набереться хіба 400 працюючих людей, інфраструктура потребує розвитку, а це - відповідні капіталовкладення.
На приєднання до Богуславської громади на початковому етапі дали погодження 4 села – Біївці, Киданівка, Хохітва і Розкопанці. Планую найближчим часом об’їхати сільські громади району з роз’яснювальною роботою щодо переваг децентралізації.
KV: Чи має Богуславщина проблеми з підприємствами, які зареєстровані в Києві, а господарську діяльність проводять у районі?
Володимир Замирайло: Такі підприємства є, але ми з ними активно працюємо і схиляємо на нашу сторону. Зараз нам вдалося врегулювати питання з ДП ЛСГП “Київоблагроліс”. Це підприємство вирізає ледь не 40% нашого лісу, а от податки спрямовує у Київ. Людям це все набридло. У Шупиках і Медвині селяни на чолі з сільськими головами навіть блокували вирубку лісу. На сесії районної ради був заслуханий звіт про діяльність цієї організації на території нашого району. Дійшли згоди щодо переєрестрації Богуславського підрозділу ДП “Київоблагроліс”. Всі вирубки в нашому районі проводяться за погодженням сільських голів відповідних територій.
Також є підприємство “Хеппі Мілк” - колишній Богуславський молокозавод. Ведемо перемовини щодо переєрестрації компанії в Богуславському районі. Хотілося б також найближчим часом знайти компроміс із компанією “Темп-3000”. Підприємство зараз має намір будувати нові ангари й розширюватися. Ми тільки за, особливо якщо компанія візьме на себе соціальні зобов’язання.
KV: Банк “Богуслав”, який експлуатує назву вашого районного центру, зареєстрований також у Києві?
Володимир Замирайло: Банк “Богуслав” - це дітище нашого земляка. Власник – виходець з Богуслава, але банк у районі не зареєстрований та не має філій. Але власник віддячив по-своєму - інвестував у ТОВ “Богуславський завод залізобетонних конструкцій”, який досить непогано розвивається. Крім того, буде інвестувати у два п’ятиповерхові будинки у місті Богуславі. До речі, будівництво житла у нас доволі актуальна тема, хоча ціни - низькі. Крім запланованих будинків, уже добудовується ще один новий на 70 квартир - ЖК “Барвінок”.
Однокімнатну квартиру в Богуславі можна купити за 10-12 тис. доларів. Саме тому серед столичних пенсіонерів дуже популярна практика - купити собі затишний куточок на лоні природи біля Росі, а нерухомість у Києві здавати в оренду.
KV: Яких інвестицій, крім будівництва житла, чекають на Богуславщині найближчим часом?
Володимир Замирайло: Один з головних у цьому році проектів - це будівництво сонячної електростанції компанією Sun Green Energy. Вартість проекту - 23,1 млн євро. Для цього вже виділена земля і, можливо, сам об’єкт буде зведено вже в цьому році. Чи буде постачати станція енергію в Богуслав, зараз невідомо, але вона дасть нових 25 робочих місць.
Також буде запущено новий свинокомплекс на 460 голів маточного поголів’я з французькими технологіями виробництва, коли поголів’я саме себе обігріває (ТОВ “Агротехцентр”). Приміщення нічим не будуть обігріватися, це нова для наших країв технологія. Відкриватиме його наш земляк із села Дешки, який вже працює по всій Україні і вирішив вкласти інвестицію у своє село. Приємно, що люди повертаються сюди з грошима.
Буде відкрито козівничий комплекс у селі Івки на 350 голів (ТОВ “Олімпік Агро”). Вони вже виготовляють і продають сири, працюють у Шупиках і возять у модні столичні магазини органіки.
Взагалі, специфіка наших виробників така: переважна частина продукції вивозиться у Київ. Зефір або печиво від Богуславського заводу продтоварів у наших магазинах важко знайти.
KV: Проблема трудової міграції для району актуальна?
Володимир Замирайло: Так, люди їздять до Києва здебільшого при графіку роботи кілька діб. Автобус до Києва курсує 12 разів на добу. Я сам свого часу до Києва їздив на роботу. З хорошим водієм їхати приблизно 2 години, але не при нинішніх “розталих” дорогах. Квиток зараз подорожчав на 10 гривень (було 50, стало 60), але люди сприйняли досить спокійно.
KV: Інвестиція в комплекс “Льодограй” себе виправдала?
Володимир Замирайло: Богуславський льодовий комплекс конкурує з комплексами у Броварах та Білій Церкві. Там дуже хороші умови для тренування. У нас постійно проходять змагання різного рівня. Приїжджали французи, канадці. Їздять тренуватися не лише з Київщини, а й команди з усієї України.
Завжди намагаємося здобути на нього якусь копійку з бюджетів різних рівнів. Дуже пощастило з керівником “Льодограю”, який крутиться заради своєї справи, як білка в колесі.
KV: Чи працює в районі система Prozorro?
Володимир Замирайло: Система працює і навіть дозволяє економити. У 2016 році підприємства та організації району закупили товарів та послуг на 8,5 млн гривень, зекономили за вересень-грудень 220 тис. гривень. Але система має ряд недоліків. У конкурсах, які оголошуються в Богуславі, реєструються невідомі молоді компанії з інших міст, а потім відмовляються або не виходять на зв’язок. Хотілося б, щоб працювали наші підприємства, адже вони ж у нас сплачують податки. Менша ймовірність, що тендер буде зірвано.
KV: Для чого вам влада? Чи маєте якісь політичні амбіції на майбутнє? І для чого, на вашу думку, люди намагаються отримати мандат у районні раді?
Володимир Замирайло: У кожного своя мета. Хтось, можливо, задовольняє свої амбіції. Я людина не амбітна. Для мене відстоювати інтереси людей - це стиль мого життя, як і виборчий процес, як і вибори, якими я займаюся уже близько 20 років. Був головою профспілкової організації на всіх попередніх місцях роботи.
У нас в раді бізнесменів практично нема. Що можливо заробити за допомогою мандата? Не бачу зараз ніяких для цього перспектив. Відхопити шматок землі? Також немає можливості, адже депутати лише затверджують нормативно-грошову оцінку землі, яка навіть не є обов’язковою.
KV: Чи спускають вам якісь партійні рішення з центру?
Володимир Замирайло: Ні. У нас взагалі у раді так не прийнято. Політики в роботі практично немає.
KV: А взагалі ви приймаєте політичні рішення? Наприклад, коли по всій області голосували за підтримку кандидатури Костянтина Бондарєва на пост губернатора?
Володимир Замирайло: Така практика має раціо. Кандидатуру першої особи області повинні погоджувати і в районах. Якщо на місцях не бачать в ньому свого керівника, то про яку спільну роботу може бути мова?
KV: Як Ви бачите свою подальшу кар’єру?
Володимир Замирайло: Не думав навіть над цим питанням. Мандат в області або Верховній раді мене не дуже цікавить. У мене багато планів в районі. Якщо мене будуть бачити як керівника об’єднаної громади, я буду балотуватися, хоча депутатська діяльність мене влаштовує більше.
Читайте: Досье: Замирайло Владимир Николаевич
KV: Чи є у вас якийсь план-мінімум самореалізації на керівній посаді?
Володимир Замирайло: У мене є багато планів, але одне з головних завдань - це зберегти все, що у нас є. Як медик, я буду відстоювати нашу лікарню під час формування госпітальних округів. У нас вона дуже потужна - для її роботи є інфраструктура, є профільні відділення та кваліфікований персонал.
Ще хочеться зробити Богуславщину справжньою українською Швейцарією. У нас дуже багата природа, прекрасні пейзажі. Розроблено 4 туристичні маршрути, багато садиб зеленого туризму. Стара частина міста Богуслава - це об’єкт нашої гордості. Тут ще з часів монголо-татарської навали збереглося близько 30 км підземних ходів. Деякі з них дуже масштабні - можна проїхати конем. Люди коли будували будинки над цими ходами, поробили собі там погреби. Звичайно, цю історичну спадщину потрібно використовувати як приманку для туристів. В Мерії Богуслава якраз працюють в цьому напрямі.
KV: Ви хочете, щоб Вам у Богуславі звели пам’ятник?
Володимир Замирайло: Подивіться, що з нашою історією робиться... Трактування історії час від часу змінюється, одні пам’ятники будують, інші демонтують. Тож пам’ятника я собі не хочу, але хочеться, щоб пам’ятали мої справи.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на запитання: “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Яготинської районної ради Віктором Грицаєм.
KV: Бюджетні показники Яготинського району за 2016-2017 рік. За рахунок чого відбулося зростання?
Віктор Грицай: Бюджет Яготинського району за минулий рік виконано повністю. Ми планували 64 млн 535 тис. гривень, фактично було виконано 105 млн 785 тим. гривень. Таким чином, перевиконання склало 40%.
Зростання відбулось за рахунок податків. Головними платниками в районі є управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз”, ПАТ "Яготинський маслозавод", логістичний центр “Рошен” та сільхозпідприємства, які сплачували податки за паї. Сума плати суб'єктів підприємницької діяльності склала 4 млн 979 тис. гривень, від оренди землі - 4 млн 785 тис. гривень, за рахунок акцизу - 5 млн 48 тис. гривень.
На 2017 рік власних бюджетних коштів планується 107 млн 638 тис. гривень. Враховуючи субвенції, субсидії та інше - сума складе близько 300 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Логістичний комплекс "Рошен"справний платник?
Віктор Грицай: Логістичний центр “Рошен” зареєстрований у місті Яготин, сплачує податки у район. Він надає району близько 500 робочих місць.
Дочірнє підприємство “Кондитерська корпорація “Рошен” за оренду землі сплатило у 2016 році 1 млн 407 тис. гривень, податок на доходи фізичних осіб склав 6 млн 465 тис. гривень. За січень-лютий цього року за землю ми отримали від них вже 243 тис. гривень, що на 40 тис. більше минулорічного показника, інші податки - 1 млн 184 тис. гривень, що перевищує минулорічну цифру на 300 тис. гривень.
KV: Чи є в районі інфраструктурний проект, який було розпочато у минулому році і планується завершити у цьому?
Віктор Грицай: З кінця минулого року започатковано реформу вітчизняної медицини. Мова йде про лікарні інтенсивного лікування першого базового рівня та госпітальні округи.
На нашу районну лікарню в минулому році було виділено 36 млн гривень, з яких 17 млн - кошти райбюджету. Крім того, ми брали субвенції у багатих сіл району, щоб надати ЦРЛ ліки, харчування, зробити ремонт, замінити вікна.
Плануємо і в поточному році виділити значні кошти для укріплення матеріально-технічної бази лікарні. Хочемо, щоб у Яготині була розміщена така лікарня інтенсивного лікування.
Читайте: Поделят на округа. Киевщина готовится к новой медицинской реформе
KV: Яка наразі ситуація з озером Супій, читачі повідомляли нас, що через постійний спуск води з озера, в криницях району немає води?
Віктор Грицай: Озеро поділено дамбою на дві частини - 1040 га і 380 га.
Наразі менше озеро Супій знаходяться в оренді, а велике поки що в розпорядженні громади, туди запустили в минулому році рибу. Мале озеро в оренді у ПрАТ “Яготинський рибгосп”.
До минулого року орендарі його спускали і збирали рибу. Всі дозволи в них були. Але місцеві жителі жалілися, що у колодязях через це немає води. Проводили акції протесту. У вересні 2016 проблема вирішилась, спуски припинились. Я думаю, що більше такого не буде. Та в разі спроби спустити озеро знову, районна рада стане на бік місцевих жителів.
KV: Розробка торфу на Супої сьогодні розглядається в якості проекту?
Віктор Грицай: Від озера йде струмок - там ціла заплава, в якій хороші залежні торфу. Ми почали співробітництво з Українською академією наук. Вони мають провести дослідження і можливо займуться промисловим видобутком торфу. Попередні дослідження показали, що там є і 10-метрові і 2-метрові залежі торфу.
KV: Чим закінчилась ситуація зі скандальною знахідкою масового поховання людських фрагментів біля міського кладовища в Яготині?
Віктор Грицай: Даною знахідкою займалася поліція та МЧС. Прибувши на місце події, вони вилучили усі людські фрагменти, які були знайдені біля міського кладовища у Яготині. Кримінальна справа відкрита, проводиться розслідування.
Як виявилось, років 40-50 назад там була вирита яма з великими бетонними кільцями, куди скидалися рештки людських фрагментів із місцевої лікарні. Можливо тоді воно було дозволено.
Читайте: Обнаруженные человеческие останки в Яготине оказались "могильником" местной больницы
KV: Мітинг проти табору для сирійських біженців. Наскільки гостро стоїть питання і які шляхи примирення місцевих жителів?
Віктор Грицай: Розголосу ситуація набула у минулому році. Ще з 2003 року там будували гуртожиток для медичного училища, яке зараз знаходиться біля місцевої лікарні.
Потім почалось безгрошів'я, фінансування припинилось, гуртожиток залишився недобудованим. У 2012 році через Фонд держмайна воно було передано на баланс Державної міграційної служби України. Тоді Яготинська міськрада дала дозвіл на проектну документацію і передачу землі. Закінчилось будівництво у 2016 році, коли загострилася війна у Сирії, а Європа стогнала від біженців.
Пішла плітка, що до нас переселять сирійських біженців. Тоді люди піднялись. Говорили, що спочатку ми маємо задовольнити власні потреби, хоча б допомогти переселенцям з Донбасу. Продовжувались протести з березня і до вересня минулого року. Міграційна служба відмовила заселяти гуртожиток біженцями без погодження громади. Зараз будівля стоїть пуста.
У травні ми отримали листа від міністра МВС Авакова з пропозицією повернути державі 47 млн гривень, витрачених на це будівництво і забрати гуртожиток на свій баланс. Тобто треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було, а будинок належав громаді, яка на свій розсуд визначить що із ним робити. Була створена робоча група, але поки остаточне рішення прийнято не було. Днями з цього питання буде чергове зібрання в розширеному колі.
Читайте: Мигрантам - нет! На Киевщине разгорелся протест против центра для сирийских беженцев
KV: Яка ситуація з реформою децентралізації? Які об’єднані територіальні громади (ОТГ) планується створити?
Віктор Грицай: Планувалось створити три ОТГ: Богданівську, Годунівську і Яготинську. Зараз мова йде про одну терргромаду з центром у Яготині. Таким чином ми зможемо зберегти інфраструктуру, кадри, рухоме і нерухоме майно. Але без роботи залишиться 18 сільських голів.
Враховуючи, що це добровільно, ми проводимо бесіди з головами, але прогнози невтішні. Більшість виступає проти.
Особисто я вважаю, що у єдності сила. І одна територіальна громада на наш район - це вірний шлях. А якщо деякі села будуть категоричні у цьому питанні, то доведеться об’єднуватись без них. Та при цьому залишати відкритим це питання і чекати, поки ті змінять свою думку.
У цьому році можливе об’єднання лише декількох сіл. Але це за умови підтримки з боку держави.
KV: Розкажіть про земельні аукціони, які були проведені на Яготинщині вперше.
Віктор Грицай: У минулому році закінчились договори оренди на три земельні ділянки у селах Супоївка, Фарбоване і Черняховка. Ми провели аукціон по оренді цих ділянок, в результаті - до бюджету додатково надійшло близько 4 млн гривень.
Так, у Супоївці стартова ціна оренди 50,9 га землі становила 133 тис. гривень, була віддана за 407 тис. гривень; у Фарбованому страт становив 14,5 тис. гривень за 27,9 га, орендували за 138 тис. гривень; Черняховка - 165,5 га пропонували за 72,5 тис. гривень, але пішла земля за 1 млн 106 тис. гривень. Термін оренди для всіх ділянок - 7 років.
KV: Чи є взаєморозуміння між райрадою та райдержадміністрацією Яготинщини? У чому труднощі?
Віктор Грицай: Ніяких труднощів в нас немає. Якщо з головою адміністрації в нас виникають непорозуміння, то ми разом сідаємо і все вирішуємо так, щоб було на користь району.
KV: Розкажіть про конфлікт між головою Яготинської РДА Олександром Дерунця і губернатором Горганом. Чи справді глава адміністрації міг позбутися посади?
Віктор Грицай: Я не маю відношення до того конфлікту, тому не можу прокоментувати. Знаю тільки те, що бюджет у нас виконується, лікарні і школи працюють, всюди тепло-добро, район розвивається. Ніяких проблем я тут не бачу, адміністрація працює.
Читайте: Главы РГА Киевщины заподозрили губернатора Горгана и нардепа Москаленко в коррупции
KV: Деякі ваші колеги наполягають, що районні адміністрації - непотрібний орган влади. Як ви вважаєте?
Віктор Грицай: Ми йдемо до реформи децентралізації, в якій адміністраціям відведено зовсім інше місце. Залишиться тільки голова громади і голова виконкому. Тобто само собою питання вирішиться.
На сьогоднішній день адміністрації потрібні. Все таки життєдіяльність району залежить від цього органу влади. До того ж я проти удільних князівств, які можуть виникнути при поділі району на об’єднані територіальні громади. Вона має бути одна.
KV: Чи є в районі проблеми, які обласна влада не помічає?
Віктор Грицай: В минулому році дуже тяжко було бачити проблему з нашими дорогами. Своїми силами було відремонтовано дві міські і дві сільські дороги. Обласні дороги у жахливому стані.
Яготинський асфальтний завод не працював близько 10 років, асфальт нам привозили аж із міста Вишневого. Але район таки добився у влади області відновлення його роботи - у травні цього року завод плануємо наново запустити. Можливо, тоді питання з ямковим ремонтом буде частково вирішено
Читайте: Досье: Грицай Виктор Григорьевич
KV: З якою ціллю приходять у районну раду? Яка мотивація у місцевих депутатів?
Віктор Грицай: До нас прийшло багато молодих людей, яким небайдужа доля району. Вони працюють на добро. Можливо їх мотивація - подальша політична кар'єра.
Є також депутати старшого віку. Та я б не сказав, що їх ціль - залишити по собі слід в історії району. Оскільки в нас командний принцип - якщо ти в грі, то маєш працювати на команду, - результат не завжди важливий. Ти просто працюєш, як і всі, а там вже як вийде. Не так багато в нас патріотів своєї справи.
Мене обрали депутатом райради - я працював. Мене обрали головою - я працюю. Якщо завтра прийде інша каденція - так тому й бути.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
КиевVласть
Опорні школи (hub schools) – одна з найбільш вдалих ініціатив Міністерства освіти і науки, що органічно вписується у процес децентралізації влади, зростаючого впливу громади на забезпечення якісних умов життя населення, в першу чергу – якості освіти дітей сільських територій. І не дивлячись на постійну критику та численних критиканів, ідея створення опорних шкіл “приживається” на місцях, хоч і з труднощами, але рухається вперед. Головне, що переваги сучасної опорної школи бачать і розуміють діти. А решту громадян (батьків, вчителів, просто жителів сіл) ми будемо переконувати і просити дослухатися до потреб дітей, а не думки дорослих.
Отож, не чекаючи вказівок, проявили ініціативу проведення курсів підвищення кваліфікації на базі ДВНЗ “Університет менеджменту освіти” НАПН України для директорів опорних шкіл та начальників відділів/управлінь освіти РДА/міськвиконкомів з проблем функціонування та розвитку опорних шкіл. Вже з січня 2017 року розпочали навчання, оскільки отримали численні заявки від керівників галузі з усієї України. У полі зору – питання модернізації системи освіти держави в умовах суспільних трансформацій, участь у тематичній дискусії “Стан та перспективи розвитку освіти України в контексті суспільно-політичних трансформацій”, круглому столі “Умови функціонування опорної школи як закладу освіти інноваційного типу”, навчальному тренінзі “Основні умови розроблення та реалізації програми розвитку опорного закладу освіти”, обмін досвідом щодо перших результатів роботи опорних шкіл.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Найбільш яскравими стали враження від відвідування Шкарівської ЗОШ І-ІІІ ст. – опорного закладу освіти Білоцерківського району Київської області. Якщо у кого й були сумніви щодо доцільності створення таких закладів – вони повністю зникли після вивчення досвіду роботи цієї школи! Гарно естетично оформлене приміщення, МТБ, навчальні кабінети, комп’ютеризовані робочі місця кожного вчителя, достатнє фінансування, сучасне навчально – методичне забезпечення, високопрофесійні педагоги – ось той далеко неповний перелік умов успішного функціонування опорної школи. Але найголовніший секрет успіху – це ефективна співпраця школи і Шкарівської сільської ради, громади села, що проявляється у всьому. Якщо ви хочете побачити справжніх патріотів України – не ходіть далеко! Завітайте у Шкарівку і познайомтеся з сільським головою Анатолієм Бондарем і директором опорної школи Олегом Крутаковим. Вони не чекають на когось і не шукають легких шляхів. Розуміючи переваги процесу децентралізації влади в Україні, вдало використовуючи всі можливості, що гарантує законодавство у частині місцевого самоврядування, ці керівники реально забезпечують якість життя населення на території своєї сільської ради, і у першу чергу – якість освіти. Такій школі може позаздрити будь – яка міська елітна школа. Тут є і зовнішні атрибути сучасного закладу, і повноцінний сучасний зміст. Чого лише вартує бібліотечно – інформаційний центр, який у минулому році став переможцем у всеукраїнському конкурсі шкільних бібліотек.
З 20 лютого В ДВНЗ “Університет менеджменту освіти” розпочала навчання друга група директорів опорних шкіл. Цікаво і змістовно пройшла тематична дискусія “Опорна школа в умовах децентралізації: чи зможемо забезпечити рівні умови навчання та якість освіти?”, учасниками якої були Сергій Дятленко, заступник директора департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України, Григорій Науменко, начальник відділу взаємодії з регіональними установами ППО та Лілія Гунько, завідувач сектору по роботі з ОТГ та опорними школами, які представляли Інститут модернізації змісту освіти МОН України. Директори шкіл досить активно спілкувалися з представниками МОН, оскільки Сергій Дятленко і Григорій Науменко змогли створити атмосферу довіри і рівноправного діалогу, ґрунтовно розкрити питання стратегії розвитку освіти України, ролі опорних шкіл у створенні умов для рівного доступу до якісної освіти. Особливий інтерес викликали у слухачів питання нових навчальних планів, нормативно-правового забезпечення взаємодії опорної школи і її філій. Приємно, що стиль спілкування чиновників МОН є досить демократичний і відкритий, що дало змогу присутнім почути і бути почутими.
Навчання триває. Розгортаємо дискусії навколо актуальних питань створення опорних закладів освіти, забезпечення умов їх функціонування та розвитку. А у процесі тренінгу слухачі самостійно доходять висновку (який підтверджується і досвідом опорної Шкарівської ЗОШ І – ІІІ ст.), що поряд з МТБ, достатнім фінансуванням, комп’ютеризацією закладу, навчально –методичним та кадровим забезпеченням, найбільш важливим є налагодження дієвої співпраці опорної школи з громадами різних рівнів. За таких умов опорна школа зможе стати центром демократичних перетворень у громаді, забезпечить якісні умови навчання дітей. Ділова гра, у якій слухачі виступали у ролі директора опорної школи та вчителів, батьків, учнів майбутньої школи-філії, депутатів сільської ради викликала особливе пожвавлення. У гарячій дискусії відстоювалися різні точки зору, пропонувалися шляхи вирішення проблеми входження філії до опорної школи, звучала конструктивна критика. А тон розмови задавав директор опорної школи (у цій ролі досить вдало виступив Василь Небрат,Чернігівська область), який зміг переконати присутніх задуматись над питанням якості освіти дітей маленької сільської школи, зрештою зробити перший крок – всім бажаючим відвідати опорну школу і побачити на власні очі, що такий заклад має всі шанси сподобатися дітям, їм тут буде комфортно.
Тож вчимося критично мислити, творчо вирішувати проблемні питання, шукаємо ефективні шляхи співпраці опорної школи з громадами різних рівнів. І розуміємо головне-курси ПК це лише поштовх до самоосвіти, постійного самовдосконалення, оскільки пожиттєве навчання-то доля кожного освітянина.
Мені, рядовому українському професору яка ініціювала проведення таких курсів, організовувала їх роботу і проводить практично всі заняття, надзвичайно приємно читати анкети слухачів, у яких вони засвідчили свою високу оцінку курсів ПК, відчувати їхню небайдужість і зацікавленість у подальшій співпраці. Один із найдосвідченіших керівників відділу освіти РДА ( стаж роботи на посаді біля 30 років) написав: “Щиро вдячний за курси. З 1987 року вперше такі різноманітні та насичені!”
Слухачі курсів роз’їзджаються по домівках сповнені вражень, нових ідей і бажанням змін. Своє бачення шляхів розвитку опорних шкіл і цікаві напрацювання з власного досвіду вони презентують восени під час ІІІ етапу навчання. Впевнена, що творча лабораторія кожного управлінця стане надбанням усієї зацікавленої освітянської спільноти.
У Facebook ми створили свою професійну спільноту “Децентралізація управління освітою” і запрошуємо всіх небайдужих приєднуватись до обміну досвідом, генерування ідей, спільного пошуку розв’язання управлінських проблем опорних шкіл, відділів та управлінь освіти.
Наталія Клокар, доктор педагогічних наук, професор, Заслужений працівник освіти України, професор кафедри державної служби та менеджменту освіти ДВНЗ “Університет менеджменту освіти” НАПН України, головний експерт швейцарсько – українського проекту “Розвиток громадянських компетентностей в Україні”
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Бориспільської районної ради Владиславом Байчасом.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Бориспільського району за 2016-2017 роки. За рахунок чого відбулося зростання?
Владислав Байчас: Районний бюджет у цьому році складає 554 млн гривень. Бюджет 2016 року перевиконано на 54,6 млн гривень. Ріст відбувся за рахунок столичних фірм, які почали працювати в районі завдяки тому, що Бориспільщина інвестиційно приваблива.
Головними бюджетоутворюючими підприємствами є державне підприємство “Украерорух”, регіональний структурний підрозділ “Київцентраеро”, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Старинська птахофабрика”, державне підприємство “Ейвон Косметікс Юкрейн”, ТОВ “Амако Україна” та інші.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Яка ситуація з реформою децентралізації? Які об’єднані територіальні громади (ОТГ) планується створити?
Владислав Байчас: Тут ситуація надзвичайно складна. Ніхто до кінця не розуміє, що таке децентралізація. В район приїздили спеціалісти з області, розповідали людям теорію. І жодного позитивного прикладу. Принаймні, у нашій Київській області такого досвіду немає.
Загалом обласна рада схвалила у 2015 році чотири ОТГ: Бориспільська, Щасливська, Вороньківська і Мирненська. Кабінет Міністрів затвердив тільки дві останні. Але усі сільські ради району прийняли рішення про небажання об’єднуватись.
Коли “згори” вирішили впроваджувати реформу децентралізації, нас ніхто не запитав. Вони планують “витягнути” бідні села за рахунок багатших. Та коли бідні об’єднаються з бідними, нічого не зміниться.
До того ж, не всі села мають громадський транспорт. Як стара бабуся з далекого села дістанеться до лікарні, яка буде у центрі ОТГ? А ви уявіть, які будуть черги, людей стане набагато більше. Таким чином ми віддаляємо послуги від людей.
KV: Розкажіть, які інфраструктурні проекти були завершені у 2016 році і які плануються на цей рік.
Владислав Байчас: За минулий рік ми додатково витратили 47,2 млн гривень на освіту, тепер у нас немає жодної школи зі старими вікнами. Зробили ремонти в харчоблоках, провели утеплення приміщень. Також було виділено 19 млн гривень на охорону здоров’я - на ремонти в травматологічному і пологовому відділеннях, сільських медичних амбулаторіях, на придбання нового медичного обладнання.
У цьому році в пріоритеті знову медицина і освіта. Планується модернізувати сільські дільничні лікарні та амбулаторії, розпочати будівництво лікувального корпусу центральної районної лікарні, двох дитячих садочків, школи в с. Чубинське, школи мистецтв і ремесел в с. Велика Олександрівка, добудову шкіл в с. Гора та Проців. Але наш бюджет не витягне ці проекти. З областю взаємодії майже немає і я не впевнений, чи допоможуть нам з коштами на ці об’єкти.
KV: Чи працює в районі система "Прозорро"?
Владислав Байчас: Система електронних закупівель працює згідно Закону “Про публічні закупівлі”. При закупівлі товарів і послуг на суму до 50 тисяч гривень проводиться пряма закупівля або допорогова закупівля в системі “Прозорро”. При закупівлі товарів і послуг на суму від 50 до 200 тисяч гривень проводиться допорогова закупівля або оприлюднюються звіти про укладені договори, а при закупівлі понад 200 тисяч гривень проводяться відкриті торги, конкурентний діалог або переговорна процедура закупівель. Зараз ми плануємо прийняти Програму соціально-економічного розвитку району, виділяти кошти і працювати з ними через систему “Прозорро”.
Однак, це не завжди зручно. І там є шахраї. Наприклад, був випадок: виграла фірма, ми їй перерахували передоплату, а вона зникла. До того ж, іноді бракує часу на тендери - щоб придбати щось через систему потрібно мінімум три місяці.
KV: Чому район свариться з містом за лікарню?
Владислав Байчас: Ніхто не свариться. Просто деякі депутати полюбляють піаритись. Проблема в тому, що лікарня – районний комунальний заклад. Місто згодне вкладати в нього кошти. Можна зробити 50 на 50, але тоді постає питання спільного управління. А згідно Закону може бути тільки один орган управління.
Поки що питання призупинено, бо невідомо, що буде з лікарнею після медичної реформи і реформи децентралізації. Але все одно, разом із міськрадою ми плануємо будувати новий лікувальний корпус, вже готовий проект і частково виділені кошти з районного та міського бюджетів.
KV: Розкажіть про “маршруточні” бунти. Чи є механізми, які може впровадити район по зниженню вартості проїзду і поліпшенню якості перевезень?
Владислав Байчас: У чомусь я розумію перевізників. Ставлення до них з боку держави не найкраще. У минулому році держава заборонила місцевим радам компенсувати їм кошти за пільгове перевезення громадян. Мала зробити це сама, але не виконала.
У цьому році маємо виплатити близько 600 тис. гривень компенсації з районного бюджету.
Я думаю, після цього ситуація зміниться на краще.
KV: Бортницька станція аерації (БСА) забруднює питну воду в колодязях селян і псує екологію, відлякуючи потенційних інвесторів, охочих вкластися в освоєння земель Бориспільщини. Наскільки гостро стоїть питання сьогодні? Які бачите шляхи вирішення ситуації?
Владислав Байчас: Діяльність БСА наносить велику шкоду здоров’ю місцевих мешканців. Вода у колодязях переважно не придатна для вживання. Ми просили у Києва, звідки йде більшість відходів, хоча б компенсацію на оздоровлення дітей, але марно. Ця проблема вже не на рівні області, вона стала загальнодержавною. Як на мене, її можна вирішити тільки на державному рівні. Проте, належної уваги цьому не приділяють.
KV: Наскільки гостро стоїть земельне питання в районі?
Владислав Байчас: Із земельними питаннями є проблеми, які, як відомо, повинна вирішувати відповідна структура. Зокрема, управління Держгеокадастру в Бориспільському районі Київської області. Насправді, в районі відбувається не децентралізація, а централізація. У нас відібрали всі повноваження. Раніше керівника такої ланки призначали на місці, а зараз конкурс на посаду проводить область. У січні 2017 року на сесії районної ради було висловлено недовіру керівнику та реєстраторам управління Держгеокадастру за вкрай незадовільну роботу. До районної ради звернулися фермери, які не могли укладати договори на паї, а Гірська сільська рада вже два місяці не може отримати висновок щодо розширення своїх меж на 500 га.
Мені незрозуміло, чому так відбувається. Власники фірм, які працюють в районі, скаржаться, що неможливо своєчасно отримати документи. В управлінні Держгеокадастру заявників направляють у Центр надання адміністративних послуг. Там документи лежать місяць, після чого управління дає відмову. З 600 заяв близько 500 відмов. Я вважаю, що в управлінні Держгеокадастру просто саботують роботу.
KV: Чи є взаєморозуміння між райрадою та райдержадміністрацією Бориспільщини?
Владислав Байчас: Між нами конфлікт. Ми постійно ділимо сфери впливу з Бориспільською РДА. Вони перетягують на себе всі повноваження. Голова адміністрації керується винятково власними амбіціями, а не законами.
На його думку, ми перевищуємо свої повноваження. Наприклад, під час призначення головного лікаря районної лікарні. Голова адміністрації вважає, що це у його компетенції. Проте, в Статуті Бориспільської ЦРЛ чітко зазначено, що лікарня - це комунальний заклад районної ради, яка делегує свої певні повноваження.
Була ситуація, пов'язана з прийняттям бюджету на 2017 рік. Нам він видався неприйнятним і ми вирішили внести до нього зміни. У раді є депутати від кожного села і кожен знає, що потрібно його громаді. Ми проводимо з кожним бесіду, виділяємо пріоритети. Адміністрація розподіляє кошти на свій розсуд, пропускає через колегію і вважає, що ми повинні приймати їх рішення. Але за Регламентом роботи районної ради за нами право прийняття остаточного рішення.
Нещодавно голова РДА надіслав мені листа, в якому просить змінити Регламент так, щоб ми не могли змінювати їх рішення. В разі, якщо ми не згодні, то мусимо відправляти рішення назад, потім вони перешлють нам його без змін і так - по колу. А потім він скаже, що адміністрація не може працювати, бо рада не голосує.
Раніше я також був членом колегії, але вийшов з неї, бо побачив, що це - орган, який у більшості сформований із представників адміністрації і мій голос там нічого не вирішує.
KV: Яка ситуація з міжнародним аеропортом “Бориспіль”?
Владислав Байчас: З аеропортом “Бориспіль” наступна історія: частина його розташована на території району, дозвільні документи на проектування і будівництво вони отримують у нас, але платять податки у місто.
З одного боку, нам вигідно, щоб він розвивався, а з іншого - ми все одно нічого не отримуємо. Тут є політичний момент - за законом він мав би платити податки у районний бюджет.
KV: Чи правильно вважати, що Бориспільщина - це "повітряні ворота" України? Можливо, якась інша сфера району розвинута краще?
Владислав Байчас: Це дійсно так. Бориспільщина - це "повітряні ворота" України. Та поряд з цим район завжди був аграрним. Але останнім часом багато земельних ділянок змінили своє цільове призначення і в нас з'явилось більше забудовників та садових товариств.
Цілком можливо, що скоро ми перетворимося на великий житловий масив, яким вже став Києво-Святошинський район.
KV: Завод “Рошен” планують будувати на території району чи міста?
Владислав Байчас: Вони розглядали два варіанти, але місце у Борисполі їм більше сподобалось. По-перше, там вільна ділянка, по-друге, поряд об'їзна автомобільна дорога і залізнична колія. Тут нічого дивного, я б також надав перевагу ділянці у місті.
KV: В якому стані дороги району?
Владислав Байчас: Найбільше ця проблема відчутна в селах. Є дороги, які район і село на свої кошти ремонтувати не можуть. І таке є, що посеред села йде дорога державного значення. Якщо ви приїдете в село і побачите дві дороги - гарну і погану, то остання - це державна. Їх не ремонтує ніхто. Ми просили “Облавтодор” передати ці дороги на наш баланс, але безрезультатно.
Була ситуація, коли старівський сільський голова відремонтував “державну” дорогу і на нього відкрили кримінальну справу за нецільове використання бюджетних коштів.
А от у звітах “Облавтодор” вказує відремонтовані дороги по селах. Та варто проїхати і побачити той розбитий асфальт.
KV: Чим ви займались до старту політичної кар'єри?
Владислав Байчас: З 1992 року я почав займатись бізнесом. У 1995 році в мене були свої бензовози, потім автозаправні станції, потім став головою правління “Євронафтопродукт”, є у Борисполі така нафтова база. Також займався нерухомістю.
Зараз цим управляє дружина. Бізнес працює як і раніше - ведуть його люди, з якими я працював у свій час.
Окрім нафтового бізнесу я маю дві бази відпочинку, одна з яких вже не працює. Перша - так звані “мисливські угіддя”. Колись ми викупили їх частку. За Радянських часів там була база відпочинку: 40 човнів і двоповерховий будиночок з фанери. Приїздили рибалки, брали човника, платили 3гривні за годину і пливли рибачити. Закрилась вона, бо човни тепер нікому не потрібні, всі мають власні. Вона існує тільки на папері.
Друга база досі працює. Але базою відпочинку її складно назвати - це невеличкий будиночок, де збираються мисливці, щоб відпочити.
Читайте: Досье: Байчас Владислав Михайлович
KV: Чи бачите ви в подальшому свою політичну кар'єру? З якою метою ви прийшли на посаду голови райради?
Владислав Байчас: Я народився в одному із сіл Бориспільського району - у Процеві. І коли у 2010 році балотувався від свого села в депутати районної ради, то переслідував мету допомогти своїм виборцям у розбудові соціальної сфери. Та так трапилось, що мене обрали головою райради. Уже тоді у мене було бажання допомогти не одному селу, а домогтися змін на краще у всьому районі. Хотів реалізуватись у новій сфері діяльності. На початку політичної кар'єри ми з депутатами у селі збудували дитячий садок, медичну амбулаторію, будинок на 16 квартир для працівників цих закладів. З бюджету не взяли ні копійки, все це - за інвестиції. Якщо відверто, то політичних планів ніяких не маю.
Насправді, я розчарувався в політиці. По своїй природі я господарник. Люблю займатися конкретними справами, які приносять результат. Можливо, як доведеться, повернусь у бізнес. Зараз потрібні такі закони, які б давали справжню повноту влади місцевому самоврядуванню. Тоді б і працювати було б набагато більше бажання і, звісно, виходило б результативніше.
У КОДА також ситуація змінилась. У попереднього голови адміністрації я навіть у кабінеті не був, а бачив його всього раз. З нинішнім головою обласної адміністрації бачився один раз, але, думаю, він зможе розібратись з ситуацією в області і напрацює правильний курс на вирішення проблем.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання, “навіщо хтось іде до влади”, більшість українців відповість - “красти”. КиевВласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Відкриває цикл матеріалів інтерв'ю із спікером Васильківської районної ради Наталею Баласинович.
KV: Які основні показники бюджету Васильківського району в 2017-му році?
Наталія Баласинович: Видатки з районного бюджету у минулому році склали 362 млн гривень.
На 2017 рік запланували збільшення видатків з районної казни до 468 млн. гривень. Трохи більше ніж 324 млн. від цієї суми піде на захищені статті: на заробітну плату бюджетникам, закупівлю ліків, продуктів, оплату комунальних послуг, опалення, світло. Крім цього, близько 50 млн. грн плануємо вкласти, в тому числі, і у фінансування соціально-інфраструктурних проектів.
KV: На що, окрім захищених статей, в минулому році район спрямовував видатки з бюджету?
Наталія Баласинович: В минулому проектом №1 для району була медицина і в першу чергу реконструкція районної лікарні, де старі корпуси не бачили ремонту десятиліттями. Цей проект можна вважати завершеним - відремонтовані палати, закуплено нове обладнання. Крім цього, район запустив Центр переливання крові, провів ремонтні роботи у кількох сільських ФАПах.
KV: Оновлені лікарні - це дуже класна історія, але окрім стін і обладнання медичним закладам треба мати спеціалістів, вони є?
Наталія Баласинович: Спеціалістів треба запрошувати, треба створювати умови, для того, щоб вони їхали в районні лікарні. З одного боку - Васильківщині пощастило - район недалеко від Києва, а це привабливий фактор для молодих спеціалістів. З іншого боку, ми розуміємо, що лише голою ставкою і казкою про “Київ поряд” заохотити їхати в район молодого лікаря важко. Треба, щонайменше, дати житло.
В цьому році ми плануємо, вирішити цю проблему. У селі Кодаки є шкільний комбінат трудового навчання та профорієнтації, який майже не працює. Ми ухвалили рішення переселити його у сусідню школу, а будівлю відремонтувати і використати під соціальне житло. На кінець цього року очікуємо, що завершимо реконструкцію і зможемо отримати близько 40 квартир. А це означає, що в них район зможе оселити і молодих лікарів-інтернів, і молодший медперсонал і молодих педагогів, адже в 2017-му Васильківський район планує спрямувати значну частину бюджету розвитку на освітянську галузь.
KV: Плануються ремонти шкіл?
Наталія Баласинович: Так, але не лише. В районі є найбільші школи - Глевахівська, Калинівська, Гребінківська. Наприклад, Глеваха - величезний населений пункт, більше тисячі учнів, не вистачає класів. Ми вирішили добудувати класи, зробити капітальні ремонти спортивної і актової зали, комп'ютеризувати процес навчання (смарт-дошки, інтерактивні кабінети). Запровадити лінгафонні кабінети, поліпшити утеплення, енергозбереження, переглянули кадри. Загалом очікуємо, що на відновлювальні роботи і закупівлю сучасного обладнання з бюджету району буде виділено 21 млн гривень, також населені пункти будуть фінансувати на 30% і обіцяли виділити щось з обласного бюджету.
KV: Це така відповідь критикам, які закидають місцевій владі PR на Путрівській “Школі майбутнього”?
Наталія Баласинович: “Школа майбутнього” у Путрівці - щирий і дуже якісний проект. Так, деякі називають цей проект піаром, тому що школа була закладена ще в 2004-му році, а ми, неначе, тільки пофарбували стіни і перерізали стрічку. Якщо для когось ця школа - лише пофарбовані стіни, то для мене вона має інше значення.
Насправді, Путрівський НВК став першою школою в сільській місцевості в Україні, де почала втілюватись програма "Нової освітньої платформи". Новий образ сільської школи формується не тільки гарним ремонтом, сучасним європейським дизайном, цифровим устаткуванням чи лабораторними приладами кабінетів. Насамперед Путрівська школа знана унікальним колективом, який втілює в реальність найпрогресивніші методики викладання. Зайдіть на сайт Путрівського НВК, там ви знайдете те що інші школи, навіть, у Києві не мріяли у себе організувати. Наприклад, консультації для батьків професійного педагога - дитячого психолога.
І освіту, як пріоритет 2017-го року район обрав не для того, щоб комусь щось довести. Мовляв, дивіться, ми також щось можемо. Врешті, я хочу, щоб усі школи району мали сучасний вигляд зовні і відповідали сучасним, конкурентним освітнім стандартам, як по змістові, так і по наповненню навчальних планів.
Читайте: На Киевщине учителей английского языка учили английскому
KV: А окрім реновції системи освіти, ще на якісь цікаві і корисні проекти варто очікувати?
Наталія Баласинович: В декількох населених пунктах плануємо будівництво сучасних центрів дозвілля. Там буде wi-fi зона, зона для виставок, тренінгів, бібліотека, фонди в якій будуть оновлюватись регулярно. В принципі, це приміщення має стати сучасним сільським клубом з гуртками і танцями, але його суть в тому, щоби витягнути дітей з вулиці, дати їм заняття, дати їм змогу відчути, що в рідному селі дозвілля може бути організовано не гірше, а то й краще, ніж у столиці. На будівництво одного такого суб'єкту з меблями необхідно 5 млн гривень, і район знає, де ці кошти взяти.
Крім цього, у планах на 2017 є старт нового дорожнього проекту. Ми хочемо з'єднати смт. Калинівку Васильківського району з Калинівкою Макарівського району Київської області. Ціль - розвантажити за рахунок нової об'їзної дороги потік автомобілів, який іде з Житомирської траси. Кілометраж нової траси близько 48 км. Проект абсолютно реальний, там є дорога, яку можна продовжити через поля, не забираючи землі людей. Плюс, він цікавий для бізнесу - в першу чергу, для логістів.
Зараз іде узгодження на державному і обласному рівні, хід якого вселяє в мене надію, що проект буде реалізовано.
KV: Як зміниться карта району після реформи з децентралізації?
Наталія Баласинович: Згідно із планом, затвердженим Кабміном у нас мають бути створені дві громади - Гребінківська і Васильківська. Плюс, обласна рада погодила створення Калинівської громади (села Плесецьке, Дзвінкове, Данилівка і Кожухівка з центром в Калинівці). Глеваха хотіла формувати свою громаду, але зараз питання пригальмували. В нас є група сільських голів і депутатів, які не підтримують децентралізацію. Поки йде жвава дискусія.
Робити прогнози на 2017 рік я б не ризикнула, скажу лише, що Гребінки серйозно просунулись в організації об’єднаної територіальної громади.
KV: Наскільки гостро стоїть земельне питання в районі? Скандалів багато?
Наталія Баласинович: Як таких масштабних чи дуже гострих земельних скандалів у нас немає в районі. Так, пристолична зона, так, дуже багато живе бізнесменів і можновладців, але не можу сказати що вони не в ладах із сусідами. Є точкові питання по паях, по суперечках навколо меж того чи іншого наділу, але подібних історій повно і в інших районах і аж надто унікальними вони не є.
Ми справно виділяємо землі учасникам АТО, намагаємось навіть і не “своїм”, коли є можливість. Оренда пайовикам сплачуються сільгоспвиробниками вправно, а якщо в якомусь селі фермер не сплатив - мій особистий телефон є майже у кожного. Бабуся з села телефонує і розказує, що їй не заплатили.
Єдине, що прославляє Васильківський район на всю країну - давній скандал із землями державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" в Глевасі. Там все тягнеться вже багато років і невідомо, коли вирішиться.
Подробнее: Во имя гречки и взрывчатки. Ученые требуют вернуть для селекции и оружейных испытаний 400 га “отжатых” земель
KV: По пожежі на БРСМ є якась конкретика? Чи є рішення судів щодо компенсації?
Наталія Баласинович: Наскільки мені відомо, йде слідство. В мене в апараті є людина, яка займається цими процесами. В мене немає інформації, щоб хтось отримав компенсацію. У Василькові збирають підписи, готують новий позов. Спілкуємося на цю тему з прокуратурою, поліцією. Все, що кажуть, - слідство йде, справа тяжка. Я думаю всі наші депутати і працівники райдержадміністрації будуть у цій справі свідками, ми були на тій пожежі - 6 загиблих, 15-20 постраждалих. На сьогодні ні одна справа не доведена до кінця.
Подробнее: Год пожара на БРСМ: ни виновных, ни возмещения ущерба
KV: Розкажіть про “маршруточні” бунти. Наскільки подорожчав проїзд і що планує робити районна рада?
Наталія Баласинович: Проїзд на маршруті Київ-Васильків подорожчав на 5 гривень і зараз коштує 20 гривень. Це питання піднімали на нараді.
На жаль, ефективних методів впливу на це немає. Кожного з перевізників знаємо в обличчя, їх близько 10 в районі. Вони приходять до нас за компенсацією перевезення пільгових категорій громадян, кажуть, що подорожчало пальне, обслуговування транспорту. Деякі взагалі кажуть, що здорожчення обумовлене підняттям мінімальної зарплати…
Я розумію, що це бізнес. Але для того, щоб не страждали люди, які щодня і не завжди від кращої долі їздять в Київ на роботу, було б доречно створювати державні чи комунальні підприємства, які могли б пропонувати якісь і при цьому соціальні тарифи. Район готовий рухатися в цьому напрямку. А поки очікуємо на перевірки Антимонопольного комітету.
Читайте: Остановка по требованию. На Киевщине, в Васильковском районе, маршруточники блокируют государственного перевозчика
KV: Ви багато кажете про інтереси простої людини. Але прості люди, здебільшого вважають, що ті, хто у владі, опікуються виключно власними, а не суспільними справами. Для чого прийшли у владу ви?
Наталія Баласинович: Я тут живу і мені важливо зробити щось для своїх людей. Дуже приємно розуміти, що мої рідні, сусіди тепер можуть ходити у нову лікарню, користуватись повноцінно медичними послугами. Для мене особисто це заслуга. Я знаю, що громада це оцінить. Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри за його межами. Чому ні? Якщо є успіхи, якщо виходить реалізувати успішні проекти на маленьких територіях, то чому б не робити це масштабніше? Я не бачу в цьому жодної проблеми. Головне чесно про це говорити і мати те, що можна показати і чим можна пишатися. Гордість за те, що ти зробив - це дуже гарний мотиватор.
KV: Тобто, ви у владі, аби залишити по собі історичний слід?
Наталія Баласинович: Історичний слід - це потужна і поважна мета, перебування в політиці (сміється). Проте, якщо колись через багато років громада Калинівки вирішить, що доречно було б назвати школу моїм ім'ям - для мене це буде найвища шана.
KV: На Вашу думку, громадяни мають бути вдячні владі за роботу? Чи можновладець, працюючи на громаду і за кошти платника податків, не мусить чекати на подяку? Люди ж, щодня купуючи хліб, не дякують, пекарям чи водієві, який цей хліб довіз до магазину?
Наталія Баласинович: Має, чи не має людина комусь і за щось дякувати - її особиста справа. Але погодьтесь, отримувати слова вдячності за якісно виконану роботу - приємно.
В мене такий підхід - про кожне, навіть маленьке досягнення в районі, ми повинні говорити, пропагувати. Відносно моєї роботи, є реальні зміни, які можна “помацати” і я сподіваюсь, що люди будуть вдячні.
Якщо людина ставить мету і досягає її, а не ходить і розповідає, скільки коштів у бюджеті - - це гарний приклад. Ми живемо у реаліях України, багато людей прийшли до влади “пересидіти”. Багато хто нічого не робить, бо боїться зробити неправильно.
Сподіваюсь, що в українській політиці настане такий час, коли влада боятиметься забруднити своє ім'я і жертвувати репутацією заради кількох гривень. Для мене найстрашніше - почути від знайомих, що “Наташа вкрала”.
Читайте: Досье: Баласинович Наталья Александровна
КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0004
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-18 02:58:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0002
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 3
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-18 02:58:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0004
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri, articles.text AS text, users.avatar AS image, CONCAT(users.first_name, " ", users.last_name) as author_name, users.id as author_id, users.bio as bio
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
LEFT JOIN `users` ON `users`.`id` = `articles`.`user_id`
WHERE `articles`.`id` IN('145211', '145173', '144225')
ORDER BY `published` DESC
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-18 02:58:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0004
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.2501
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"школи"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-18 02:58:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"школи"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 1570, 10
0.0014
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('55258', '55248', '2250', '55238', '2249', '55226', '55217', '2234', '55196', '55174')
0.2650
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-18 02:58:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"школи"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)