Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
12 червня 2017 г. 11:40
Раздел: Територія розуму
У тенетах міфів безоплатності
Уже чверть століття ми живемо в якісно іншій системі координат. Час немалий. Та багато міфів старої системи ніяк не покинуть нас. Вони і далі насаджуються абсолютною більшістю українських політиків, а тому (і це набагато гірше) продовжують панувати в наших головах.
Один з таких міфів – це міф про безоплатність медицини, освіти та інших сфер. Змінилося тільки одне: раніше ми дякували партії за цю безоплатність, а зараз – державі. На жаль, ця, м’яко кажучи, неправильна ідеологія безоплатності зафіксована в нашій Конституції.
Та задайте собі неминуче очевидне питання: а звідки беруться кошти на зарплати лікарів, учителів, на утримання шкіл, лікарень тощо? Може ці витрати бере на себе США чи Росія? Та нібито ні. Оплата йде через бюджет з наших із вами кишень, із кишені тих, кому надаються так звані безоплатні медична допомога та освіта.
Кашу в наших головах, напевно, робить наступна обставина. Коли ми купуємо хліб, то розуміємо, за що платимо. Насправді, крім очевидної і зрозумілої оплати хліба, ми водночас платимо й за багато чого іншого, абсолютно не пов’язаного з хлібом, наприклад, за освіту, медицину, оборону та інше. Бо крім ціни хліба ми, громадяни, ще сплачуємо ПДВ, а точніше сплачуємо через цей податок уже згадані “безоплатні” послуги. Тільки, купуючи хліб, ми розуміємо, що платимо тим, хто на всіх ланках виробляв цей хліб. Сплачуючи ПДВ чи інші податки, ми не знаємо, на які цілі в кінцевому рахунку підуть наші гривні. Бо така природа бюджету. Це кошик, а ще простіше – “общак” усієї української громади.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Дана обставина (відсутності прямої прив’язки оплати) не міняє суті. Бо не буває нічого безоплатного. За все треба платити. Усім. І всі громадяни України завжди це робили і роблять. Минулого, 2016 року, кожен з нас заплатив тільки 5,5 тис. грн. ПДВ. До речі, це більше, ніж прибуткового податку – в середньому 3,3 тис. грн. на людину.
Нав’язувана нам політика “безоплатності” реально обходиться всім багатократною платністю. Перший раз ми платимо за “безоплатну” медицину, сплачуючи податки. Другий раз платимо, коли чиновник знаходить схеми, як дорожче купити ліки чи отримати відкати на будівництві лікарні або школи. Ці гроші йдуть у чиїсь кишені, минаючи медицину, хоча у звітності проходять як видатки на медицину. Третій раз ми платимо під час візиту до лікаря системи “безоплатної” медицини.
Неправильність системи і в тому, що платна “безоплатність” по-різному стосується нас. Бо одні відвідують заклади, де є краще обладнання і навіть безоплатні медикаменти, інші не бачать ні першого, ні другого.
Насамкінець мушу зазначити ще два моменти. Перший: даний матеріал не має відношення до медичної реформи, яку пробують зараз почати в Україні. Бо нею не передбачається фундаментального демонтажу системи та відмови від бюджетного фінансування. Такий демонтаж потребує передусім “промивки” наших мізків. І в першу чергу в тих, кого ми уповноважуємо приймати рішення. А тому це швидше реакція на сплеск активності щодо захисту видатного досягнення комунізму – “безоплатної” медицини.
Другий момент. Очевидно, є необхідність пояснити, як і хто платить податки, наповнює наш спільний український казан. Бо це допоможе краще зрозуміти феномен “безоплатної платності”. Про це скажу окремо.
Віктор Пинзеник, парламентар, член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету
Джерело
КиевVласть
6 червня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Рокитнянської районної ради Олександром Конопчуком.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Олександр Конопчук: У 2016 році бюджет району складав 39,9 млн гривень, разом із державними субвенціями - 191,7 млн гривень. Перевиконання склало близько 6 млн гривень.
На поточний рік планується власних надходжень 40,8 млн. За І квартал маємо 11,6 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Збільшення відбулось в першу чергу за рахунок ПДФО, а також податків із підприємств, що працюють на території району. Найбільші - АПК “Насташка”, СТОВ “Росія”, ТДВ “Рокитнянський спецкар’єр”, “Ясенсвіт”, елеватор “Успіх” та ПП “Сімол”.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Рокитнянського району, але сплачують податки у місто?
Олександр Конопчук: Ні, всі підприємства в нас зареєстровані в Рокитнянському районі і добросовісно сплачують податки. Звичайно, є багато пустих площадок, де раніше були заводи. Звідти коштів ми не отримуємо.
KV: Рокитнянський район - аграрний? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Олександр Конопчук: Для порівняння - підприємства, які працювали на теренах району 20-30 років назад: завод залізобетонних виробів, деревообробний завод, завод продтоварів, цукровий завод, плодоконсервний завод, цукрозавод, маслозавод, два заводи з виробництва цегли та три гранітні кар'єри.
Багато років Рокитнянщиною керували люди з інших районів. Як результат - зараз працює тільки маслозавод та ООО АПК “Насташка”, яке займається відгодівлею свиней. Жодний кар'єр фактично не працює, ТДВ “Рокитнянський спецкар’єр” близько семи місяців чекає видачі ліцензії.
Для розвитку промисловості на території району є все - і камінь, і пісок, і вода, і глина, а головне - люди, здатні працювати у цих галузях. Якщо відродити те, що зараз не працює, Рокитнянщина стане потужним агро-промисловим районом.
KV: Які дії спрямовані на залучення інвесторів у Рокитнянський район?
Олександр Конопчук: У нас є вся необхідна база. Ми розміщуємо інформацію про привабливі інвестиційні об'єкти у мережі інтернет. Але інвесторів відлякує корупція в нашій країні і те, що законодавча база не зовсім відповідає міжнародним стандартам.
Просимо також обласну раду посприяти в залученні інвесторів. Цим питанням займаємось, але бажаного результату поки не маємо.
KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Олександр Конопчук: Минулого губернатора і його заступників я не бачив жодного разу. Зараз співпраця із областю є, наші проблеми чують і допомагають вирішувати. Я мав особисту коротку зустріч з губернатором. Але більше підтримую контакт із куратором нашого району заступником губернатора Вячеславом Кучером. Сьогодні ми сподіваємось на виділення коштів по співфінансуванню з обласного бюджету.
KV: Після підвищення мінімальної заробітної платні в районі скоротилась кількість ФОПів?
Олександр Конопчук: Так, 1 січня 2017 року закрилось 240 ФОПів. Проблема тут справді є. Більшість підприємців, які припинили свою діяльність, займались сезонною роботою. Їм не вистачало коштів на сплату податків.
На життя району це вплинуло негативно - люди втратили робочі місця. До того ж підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету, адже кошти від перевиконання довелось витратити не на розвиток Рокитнянщини, а на підняття зарплат.
KV: Чи є проблема із виділенням землі участникам АТО?
Олександр Конопчук: У 2015 році, коли я прийшов на посаду, застав “земельний майдан”, на який зібрались учасники АТО. Вони вимагали виділити їм по 2 га обіцяної землі. Враховуючи, що в нас їх близько 200 чоловік, одразу питання вирішити не вдалось. Перше, про що ми домовились - провести інвентаризацію землі. Створили комісію. Але ж ви розумієте, що повноваження її були виключно рекомендаційні. Інвентаризацію провели. Це не вирішило проблему, адже видачею землі займається Держгеокадастр.
На території сільської ради Житні Гори ми знайшли 20 га землі для участників АТО Рокитнянського району. Її віддали бійцям з Білоцерківщини. Позиція Держгеокадастру була проста - кожен учасник АТО має право отримати землю. Звинувачувати когось чи сперечатись сенсу немає.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Олександр Конопчук: Ми поки не готові говорити про продаж землі. Нещодавно районна рада прийняла два документи. Перший - це звернення до прем’єр-міністра, Верховної Ради та Президента з проханням повернути району повноваження розпоряджатися землею. Відповідь була короткою - спочатку створіть об’єднану територіальну громаду, потім, можливо, розглянемо ваше звернення. Другий - це рішення про підтримку мораторію на продаж землі, який також був відправлений до відповідних інстанцій. Тут нам відповіли, що у Верховній Раді лежить чотири законопроекти на відміну мораторію, які скоріше за все будуть проголосовані.
Ми за те, щоб селяни працювали на своїй землі. Вони гарно її обробляють, створюють робочі місця. У людей немає грошей купувати землю. Якщо дозволити її продаж - сільська рада, на території якої вона знаходиться, фактично ту землю втратить. Бо невідомо хто її придбає і з якою метою.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між селищем і районом? За що?
Олександр Конопчук: Конфліктів немає, в нас нормальна співпраця. Із адміністрацією повноваження не ділимо. Ми об’єднані спільними проблемами, і бажання їх вирішити є в кожного. Якщо виникає непорозуміння, ми сідаємо за стіл переговорів і приймаємо спільне рішення. Із селищним головою так само.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Олександр Конопчук: У нас представлені такі політичні сили - “Батьківщина”, БПП, УКРОП, “Свобода”, Радикальна партія Олега Ляшка і “Наш край”. Нас об’єднує два прапори - прапор України та прапор Рокитнянщини. Я взагалі вважаю, що на рівні району політичних сил не має бути.
Наші депутати - це в першу чергу - патріоти. Вони розуміють відповідальність за виборців та країну, вони вболівають за це, а не грають в популізм. Прозорість, чесність в роботі дає бажаний результат.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Олександр Конопчук: Кабінетом Міністрів у нас затверджена одна ОТГ - Рокитнянська, у яку мають увійти 14 сіл та селище. На мою думку, перша проблема децентралізації - це знищення економічного потенціалу кожного населеного пункту. Якби ми могли в повній мірі розпоряджатися власними ресурсами - тоді реформа була б корисною.
По цьому питанню був тиск з боку голови райадміністрації. Він вважав, що за два тижні ми маємо створити ОТГ. Але в мене виникло питання - що буде далі? Бюджет більшим не стане. Я вважаю, що реформи в першу чергу мають передбачати зростання економічного потенціалу. Тому я його все ж переконав, що до децентралізації ми маємо підійти зважено.
Терміни проведення реформи повинні визначатись економічною доцільністю, а не вказівками зверху. Європа підходила до даної реформи протягом багатьох років, подолавши корупцію, встановивши верховенство права, запровадивши демократичні інститути.
У порядок денний питання об‘єднання поки не включено. Зараз нам потрібно створити людям робочі місця, відродити об'єкти соціально-культурного призначення. Тоді ми будемо в громаді сильними, самодостатніми і здатними самостійно вирішувати свої проблеми.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Олександр Конопчук: Вартість проїзду до Києва в нас піднялась від 50 до 65 гривень. Це багато, адже деякі люди в нас щодня їздять до столиці на роботу. Районна рада законодавчо вплинути на цю ситуацію не може.
Але у жителів Рокитнянщини є альтернатива - електопотяг. Звісно, це займає більше часу, але потребує менше коштів.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Олександр Конопчук: Рокитнянський, як і 11 інших районів, входить до Південного госпітального округу із центром у Білій Церкві. Голови райрад не проти його створення, але ми маємо побачити прорахований результат.
На зустрічі із губернатором і головою облради ми поцікавились, що буде із нашими лікарнями та ФАПами. На сьогоднішній день відомо тільки те, що ФАПи ми за бажанням будемо утримувати за місцевий бюджет.
Ми, як і всі райони, делегували двох представників до госпітальної комісії до області. Я вважаю, що медична реформа має покращити рівень надання послуг у лікарнях. Але є сумніви, що створення госпітального округу принесе саме цей результат.
KV: Чи є в районі проблема із недостатньою наповнюваністю шкіл?
Олександр Конопчук: Наразі питання закриття шкіл через недостатню наповнюваність в нас не стоїть. У минулому році був створений опорний заклад на базі Синявської школи. За рахунок держбюджету були обладнані кабінети фізики, хімії та біології. Область подарувала нам два шкільні автобуси.
Ми працюємо за таким принципом - перш, ніж щось закрити, потрібно створити краще.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Олександр Конопчук: Нещодавно за рахунок райради був облаштований футбольний майданчик зі штучним покриттям у школі №3. В цьому році плануємо провести ремонт дитячого дошкільного закладу ”Білосніжка” в селі Острів, розпочати будівництво спортивної школи, відремонтувати спортивну залу у школі №1, відремонтувати дороги на вулицях Остапа Вишні, Дружби, Цегельній, Польовій у Рокитному. Все це буде реалізововано за рахунок співфінансування із обласного та районного бюджету, усі об’єкти готові на тендер.
Також планується ремонт неврологічного відділення районної лікарні, ремонт ФАПу в селі Пугачівка, ремонт бібліотеки та музичної школи і ремонт даху Ольшаницької загальноосвітньої школи.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Олександр Конопчук: Система доволі корисна, у районі нею користуються. Із цим немає жодних проблем.
KV: В Рокитнянському районі доволі багато ставків. Їх орендарі сплачують податки?
Олександр Конопчук: Бувають різні ситуації. Наприклад, у селі Насташки, Ольшаниці орендарі ставків досить справно сплачують податки до бюджету. Є питання у Голубій Ниві - ми не впевнені, що податки сплачують за всю площу водного об’єкта. До того ж частина ставків була виведена за межі району.
Це робилось за часів минулої влади та, мабуть, для того, щоб ні сільська, ні районна ради не мали впливу на дані об’єкти.
Наразі районна рада ініціювала створення відповідної комісії, яка проаналізує сплату податків.
Читайте: Досье: Конопчук Александр Григорьевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Олександр Конопчук: Народився я на Житомирщині, у Рокитнянському районі живу з 1989 року. Тут народились два моїх сини, одружились на рокитнянських дівчатах.
У місцевих людей після правління “варягів” виникла велика недовіра до “чужих” у районній владі. Перший час до мене довго придивлялись, але зараз всі вважають за свого.
Посада голови районної ради вимагає жити проблемами громади, разом з депутатським корпусом щоденно їх вирішувати.
У нас чудова команда як серед депутатів, так і в апараті ради. Я їм за це вдячний. Якщо по завершенні цієї каденції запропонують залишитись, то я з радістю продовжу свою діяльність.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Фото: KV
КиевVласть
30 травня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Таращанської районної ради Людмилою Урожай.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Людмила Урожай: За останні два роки бюджет району помітно зріс. Але, зважаючи на те, що Кабінет Міністрів переклав “на місця” додаткові видатки, бюджет у нас дефіцитний. До кінця року нам не вистачає 9,5 млн гривень на зарплати і 1 млн на енергоносії.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За I квартал 2017 року ми маємо бюджет у сумі близько 64 млн гривень, перевиконання склало 1,8 млн гривень. Незважаючи на це, буде складно знайти кошти на усі потреби, а найголовніше - зарплати медикам і освітянам. Є надія, що на початку осені сільгосппідприємства будуть розраховуватись зі своїми орендодавцями і за рахунок більшого перевиконання бюджету ми зможемо хоча б частково задовольнити потреби.
Ми звертались до Кабінету Міністрів з проханням додатково виділити кошти на медичну галузь району. Нам відповіли, що у Міністерстві охорони здоров'я є резервні кошти, можливо, їх перерозподілять між місцевими бюджетами..
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Людмила Урожай: У цьому році за рахунок обласного бюджету закінчуємо заміну вікон у найбільших школах району, плануємо ще провести заходи із енергозбереження та утеплення. На стадії завершення - будівництво спортивного майданчику зі штучним покриттям в місті Тараща та селі Лука, туди потрібно вкласти ще близько 200 тис. гривень.
Також проводимо ремонти у дитячих садочках та ФАПах, кошти на це отримуємо із сільських бюджетів
На співфінансування до області ми подали 5 проектів. Серед них - заміна вікон у школах та ремонт доріг. У місті Тараща є проблеми із водопостачанням та сміттєзвалищем, зараз вони працюють над документацією, думаю, також будуть подавати на співфінансування.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Людмила Урожай: Так, бюджетні організації в нас працюють через “Прозорро”. Про проблеми із його використанням я не чула.
KV: Наскільки Таращанський район інвестиційно привабливий?
Людмила Урожай: Великих інвестицій в районі немає. І це - проблема. Якщо дивитись статистику, то і розмір середньої заробітної плати в районі займає друге місце з кінця. Є проблема безробіття серед населення району. Основні галузі, які працюють - приватні підприємці і сільгоспвиробництво.
Було в нас велике підприємство “Лучанський цукровий завод”, зараз він не працює, його вже практично знищили. Така ж ситуація із заводом “Мотор”. У свій час їх власники продали майнові паї, а нові господарі не зберегли роботу компаній. Відповідно місцеві залишились без роботи.
KV: Тобто, в районі великий дефіцит робочих місць?
Людмила Урожай: Так. Таращанському району ще далеко до стабілізації, вже не кажучи про розвиток. Робочих місць не вистачає, тому молодь їде у столицю чи за кордон.
У минулому році відкрився магазин “Фора”, з'явилось близько 50 робочих місць. Це добре, але почало страждати мале підприємництво, яке не може конкурувати із мережевим супермаркетом.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Людмила Урожай: Наш район доволі компактний, тому Кабмін нам затвердив одну громаду - Таращанську. У 2015 році були зроблені певні кроки до об’єднання і на цьому процес благополучно зупинився.
Як на мене, то законодавець трохи не продумав виконання реформи. На сьогоднішній день майже всі сільські ради самодостатні, у міської ради доволі потужний бюджет. Люди не бачать сенсу в об’єднанні.
Сільські голови в нас теж не в захваті від реформи. Звичайно, вони не хочуть втратити свої повноваження. Тому про вибори говорити дуже рано, я не бачу ніяких рухів у бік створення об”єднаної громади на Таращанщині.
KV: Чи є в районі земельні скандали?
Людмила Урожай: Земельні скандали у нас з'явились після роботи вже колишнього голови райдержадміністрації. Нагадаю, що районна рада у земельних питаннях повноважень не має, ми тільки затверджуємо технічну документацію. Землями за межами сіл займається райдержадміністрація і Держгеокадастр.
Минулого року було незаконно виділено кілька земельних ділянок невідомим особам. Зараз справою займається СБУ.
Також є деякі непорозуміння між орендарями паїв. Хтось пропонує селянам кращі умови, хтось більшу плату. Але я вважаю, що це нормальна конкуренція, від якої виграють люди.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Людмила Урожай: Особисто я землі не маю, тому в мене двояке ставлення до мораторію. З одного боку, уявіть - до вас приходять і кажуть, що ви не маєте права продати свою власність. А з іншого боку є пересторога, бо невідомо, як законодавець випише закон про обіг землі. Можуть постраждати люди, які безпосередньо працюють на землі. Це і фермери, і орендарі паїв, які добросовісно обробляють землю.
На наші землі можуть прийти латифундисти та великі корпорації з мішками грошей. Що залишиться нам? Люди на селі живуть бідно, тому можуть продати свої паї за безцінь. З великими підприємствами в районі так і сталося - запропонували гроші, люди продали свої частки, підприємства закрили. Якщо бабусі запропонують гроші, яких вона ніколи в руках не тримала, хіба відмовиться? Ніхто не знає реальної ціни на наші родючі землі. Їх розберуть за копійки.
Поки влада не випише всі закони, які стосуються земель сільськогосподарського призначення, говорити про продаж землі зарано.
KV: Чи є проблема із створенням госпітального округу?
Людмила Урожай: Це також одне із болючих питань. Ми вже три рази збирались з приводу створення Південного госпітального округу із центром у Білій Церкві. На останньому засіданні комісії районної ради ми делегували в раду госпітального округу двох лікарів. Найголовніше питання по реформі - що буде з нашими ЦРЛ? Поки ніхто не може цього сказати.
Та як пацієнт я розумію, що залишати медицину у тому стані, який є сьогодні, не можна. Із серйозною хворобою ти залишаєшся сам на сам і, щоб не казали, безкоштовної медицини в нас не існує.
З госпітальних округів, які будуть створені в області, наш найбільший. Ми просили почати створення з менших округів. Тоді б нам стало зрозуміло як він працює і як рухатись далі. Але ж ми розуміємо, що процес реформування вже не зупинити. Тому вимушено йдемо цією дорогою.
KV: Чи є в районі проблема із перевезенням пільгових категорій громадян?
Людмила Урожай: Після того, як держава припинила фінансування перевезень пільгових категорій пасажирів, ми порахували, що на рік район має виділяти на це біля 1 млн гривень. В нас таких коштів немає, і ми людям про це чесно сказали.
KV: Таращанський район - аграрний? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Людмила Урожай: Наш район глибоко аграрний. Промислові підприємства в нас переважно приватні і їх залишилось всього декілька.
Розвиток промисловості в районі можливий. Але поки він не відбувається.
На території “Лучанського цукрозаводу” є ділянка землі площею біля 40 га. Інвестори із Німеччини там хотіли поставити сонячні батареї, передумали.
Є інвестор, який хоче біля залізнодорожної станції побудувати елеватор. Вже декілька років пройшло, нічого не відбувається.
Прийшли інвестори в одне із сіл, мали будувати завод. Знову ж таки, поки руху я не бачу.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Таращанського району, але сплачують податки у місто?
Людмила Урожай: Я нещодавно спілкувалась із податковою службою і впевнена, що такої проблеми в районі немає.
KV: Чи є проблема із недостатньою наповнюваністю шкіл?
Людмила Урожай: Так. У 2012 році довелось закрити дві школи у селах Чернин і Мала Березянка, ще одну, у селі Круті Горби, понизити до I ступеня.
В цьому році ми понизили ступінь ще однієї школи. Але закрити всі школи - це не вихід.
KV: Чи є у Таращанському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Людмила Урожай: Співпраця із облдержадміністрацією є. Не можу сказати, що наші проблеми залишають без уваги.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Людмила Урожай: У Таращанському районі представлені такі політичні сили як БПП, “Батьківщина”, УКРОП, Радикальна партія Олега Ляшка, “Опозиційний блок” та ВО ”Свобода”. Але ж в районній раді ми вирішуємо не політичні питання, а питання життя району. Тому політичних дебатів в нас не відбувається.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Людмила Урожай: Із РДА ми повноваження розділили згідно закону. Майже рік голови адміністрації в нас немає, зараз проходить конкурс на цю посаду.
Місто нам дуже допомагає, разом із селами забезпечує харчування дітей у школах, садочках та лікарні. Сваритись нам немає причин.
Читайте: Досье: Урожай Людмила Борисовна
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Людмила Урожай: На посаду голови райради я прийшла у 2014 році. До цього була депутатом. Зараз працюю вже другу каденцію.
Моєю метою було і є об’єднати зусилля всіх депутатів для розвитку району.
Цю посаду не розглядаю як старт політичної кар'єри. Я пройшла довгу дорогу в освіті - від вчителя до начальника відділу освіти і знову вчителя.
Чи йти на наступну каденцію - вирішу, зважаючи на обставини. Кожна людина хоче залишити добру пам’ять про себе, і я так само. Найважливіше для мене - щоб було не соромно дивитись у вічі людям.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
КиевVласть
23 травня 2017 г. 10:00
Раздел: Територія розуму
ОТГ і якість освіти
Питання децентралізації влади, забезпечення якості життя населення є пріоритетом для влади на місцях. Особливої ваги набуває проблема створення дієвих ОТГ, які здатні виконати окреслене вище завдання. У цьому ми переконалися беручи участь у роботі круглого столу “Шляхи взаємодії відділу освіти РДА, загальноосвітньої школи і місцевої громади у створенні та розвитку опорного закладу освіти”, який був проведений 18 травня поточного року у Фурсівській сільській раді Білоцерківського району Київської області. Учасниками зібрання були: знаний в Україні голова Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад, голова Фурсівської сільської ради Микола Фурсенко, начальник відділу освіти Білоцерківської РДА Оксана Кравченко, директор Фурсівської ЗОШ І-ІІІ ст. Михайло Шевченко, науковці Інституту модернізації освіти МОН України та ДВНЗ “Університет менеджменту освіти” НАПН України: доктор педагогічних наук, професор Наталія Клокар, кандидат наук з державного управління, доцент Роман Козенко; актив сільської ради, батьки учнів.
Присутні з великою зацікавленістю слухали розповідь сільського голови Миколи Фурсенка про стан та перспективи розвитку населених пунктів сільської ради, аргументи на користь створення ОТГ. Такої закоханої у свою рідну землю, своє село людину ще треба пошукати! У цього талановитого менеджера стільки ентузіазму, енергії, знань і бажань змінити свій рідний край на краще! Особливістю Фурсівської сільської ради є одностайність і згуртованість громади у бажанні створити повноцінну ОТГ, бо жителі розуміють, що це реальний шанс вирішити економічні і соціальні питання території. Всі вони як єдина сім’я, що реально знає і розуміє чого хоче. Єдність у всьому: тісній співпраці з підприємствами і господарствами, створенні нових робочих місць, організації свят, дозвілля, відпочинку, благоустрої садиб і вулиць. Поряд досвідчені ветерани і молоде покоління, аграрії і працівники соціальної сфери. Тож слово за Київською обласною радою, рішення якої про створення Фурсівської ОТГ з таким нетерпінням чекають жителі сіл Фурсівської сільської ради!
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
А для нас, представників освіти і науки було надзвичайно важливим почути найголовніше: що дасть створення ОТГ для забезпечення якості освіти?
Досить жваво обговорювались такі питання:
1. Чи сприяє оптимізація мережі закладів освіти району покращенню якості освіти сільських дітей?
2. Якою бачить опорну школу сільський голова і громада. Чи здатна опорна школа села задовольнити освітні потреби жителів сіл? Що для цього потрібно?
3. У чому має бути співпраця школи і громади задля створення опорного закладу освіти?
4. Чи потрібні зміни у законодавстві? Які саме?
У процесі діалогу ми зрозуміли, що всі присутні глибоко усвідомлюють: школу на селі спасе економіка самого села, оскільки створення умов для розвитку малого і середнього бізнесу, підтримка приватного господарювання, а відповідно – розвиток інфраструктури сприятиме тому, що молодь залишатиметься жити і працювати у селі, створюватимуться сім’ї, народжуватимуться діти. І тоді наповненими будуть і дитячі садки, і школи. Така тенденція вже стала нормою для цієї сільської ради. Невтомний і далекоглядний Микола Фурсенко вже все прорахував: ОТГ матиме можливість створити дві опорні школи з філіями, запровадити повноцінне профільне навчання та інклюзивну освіту, придбати шкільні автобуси, купити сучасне шкільне обладнання, створити центр позашкілля, розвивати фізкультуру і спорт. Вже сьогодні влада на селі вирішує питання житла для молодих спеціалістів, а попереду - нове будівництво. У процесі спілкування переконливо звучали слова про рідне село і Варвари Крикун, ентузіаста гарних починань у громаді, яка вже багато років є заступником голови ради ветеранів села, підтримує активне спілкування старшого покоління жителів з учнями школи.
На завершення обговорення актуальних питань взаємодії влади і громади у забезпеченні якості життя населення, учасники круглого столу мали можливість пройтися затишними вулицями Фурсів, відвідати будинок культури, переглянути чудовий короткометражний фільм про Фурси, віддати шану полеглим воїнам, поспілкуватися з жителями села.
Підсумовуючи сказане, зважаючи на почуте і побачене у Фурсівській сільській раді, вкотре переконуємося у наступному:
- побудова громадянського суспільства в Україні – реально можлива і потрібна справа, яка має вирішуватися спільно і оперативно як на рівні вищого керівництва держави, так і на рівні обласних рад. Зволікання та відтягування зі створенням ОТГ негативно впливає на якість будівництва демократичного устрою, у якому сама громада на місцях покликана вирішувати питання свого життя;
- обласні ради повинні оперативніше реагувати на запити сільських рад у питаннях створення ОТГ. Не шукати причини чому не створювати ОТГ, а підтримувати і приймати позитивні рішення щодо нових територіальних об’єднань;
- Міністерство освіти і науки України має надати рекомендації для керівників обласних, селищних, сільських рад про першочергове створення ОТГ (там, де це планується), а лише потім - відкриття опорних шкіл. Такий підхід дасть можливість уникнути складних непорозумінь коли спочатку створюється опорна школа, а потім ОТГ. Адже інколи маємо юридичну колізію: після створення ОТГ опорна школа належить до однієї громади, а її філії - до інших. Тому зразу ж виникають питання підпорядкованості філій та їх фінансування;
- створення опорних шкіл, зокрема в ОТГ, дасть реальний шанс покращення їх фінансування, матеріально – технічного забезпечення за рахунок коштів громади, вирішення кадрового питання шляхом надання гарантованого соціального пакета молодим спеціалістам, досвідченим педагогам і керівникам, перетворить опорну школу в інформаційно – просвітницький центр з розвитку громадянських компетентностей педагогів, учнів, їхніх батьків, всіх жителів ОТГ.
Наталія Клокар, доктор педагогічних наук, професор, Заслужений працівник освіти України, головний експерт швейцарсько – українського проекту “Розвиток громадянських компетентностей в Україні”, кандидат наук з державного управління
Джерело
КиевVласть
10 травня 2017 г. 09:30
Раздел: Тексти
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Бородянської районної ради Георгієм Єрко.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Георгій Єрко: Бюджет за I квартал 2017 року склав 94 млн гривень. Минулого року за цей період ми мали 92 млн. Таким чином, сума перевиконання склала 2 млн.
Більша частина районного бюджету - це податки з доходів фізичних осіб. Приріст відбувся за рахунок збільшення мінімальної заробітної плати.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Бородянщини, але сплачують податки у місто?
Георгій Єрко: Так, в нас є близько п'яти таких підприємств. У цьому питанні є розбалансованість на законодавчому рівні - закон про місцеве самоврядування говорить, що будь-яке підприємство, розташоване на території села чи селища, має платити податки до місцевого бюджету. Податковий кодекс каже - за місцем реєстрації.
Звичайно, підприємствам зручніше сплачувати усі податки в одне місце. До того ж, їх пресує податкова, тому тут вибір очевидний. Ми писали неодноразово листи до цих компаній з проханням перереєстрації, але марно.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Георгій Єрко: Мені приємно відзначити, що однією з перших утворених обєднаних громад на Київщині є громада нашого району - Пісківська, до її складу увійшло селище Пісківка, село Мигалки та Раска. Вони розташовані на відстані 30 кілометрів від Бородянки, тому, задля можливості отримання більш оперативного надання послуг, вирішили існувати окремо. Також мають достатній економічний потенціал для забезпечення життєдіяльності - на території ОТГ розташований ДП “Тетерівський лісгосп”, один із найпотужніших не тільки в області, але й в Україні, також там є Пісківський завод скловиробів та вузлова станція. З початку 2017 року вони живуть за своїми фінансовими статками.
Взагалі в районі питання децентралізації дуже спірне. Спочатку мали створити одну Бородянську ОТГ з центром у Бородянці, до якої ввійшли б усі села. Далі виникли думки щодо створення й інших громад: на базі села Микуличі, селища Немішаєво та Клавдієво. Селища Лубянка та Блиставиця прийняли рішення щодо утворення однієї ОТГ спільно з містом Буча та селищем Гостомель.
Мені зрозуміло одне: громада має бути спроможною, а спроможність полягає в людях, територіях та можливостях. Виходячи саме з цього розумію перспективи формування майбутньої Бородянської ОТГ. Взагалі я вважаю, що процес децентралізації затягнувся. Потрібно було за рік провести роз'яснювальні роботи, провести слухання, врахувати думки мешканців, створити громади, затвердити їх аби з 2017 року люди жили б вже за іншими правилами, а головне: отримували більш якісну послугу.
Маю надію, що Бородянський селищний голова попрацює і збере усі документи, для оголошення нової ОТГ Київщини з тими населеними пунктами, які вже остаточно визначилися щодо обєднання. А Бородянська районна рада сприятиме цьому.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Георгій Єрко: В нас спільно з селищними та сільськими радами району (Немішаєве, Нова Гребля, Дружня, Бородянка, Пилиповичі, Бабинці та інші) розроблена програма з будівництва та ремонту вулиць, ремонту дитячих садочків, спортивних закладів.
Так, у селі Дружня планується завершити будівництво дитячого садочку і розпочати ремонт школи. В цьому році школа святкує 50-ти річчя, тому оперативно потрібно провести заміну вікон, заходи з утеплення, ремонт фасаду та даху. В селищі Бородянка ремонт спортзалу школи.
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Георгій Єрко: Так, проекти були подані. Враховуючи тісну співпрацю із Київоблдержадміністрацією, депутатами Київської обласної ради думаю, вдасться отримати співфінансування, адже розвиток інфраструктури - нові можливості до залучення інвестицій.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Георгій Єрко: Працює. При закупівлі деяких матеріалів та товарів відчувається непогана економія. Якщо користуватись системою електронних закупівель правильно та чесно, то вона доволі корисна.
KV: Чи є в районі земельні скандали?
Георгій Єрко: Є питання з землею, яка “виділена” під сміттєзвалище у селі Залісся. Фактично його територія складає 3 га, а займає воно 18 га. До того ж, екологічний стан села значно погіршується.
KV: Чи є у районі земля, яка не обробляється?
Георгій Єрко: Майже вся земля обробляється - це близько 22 тис. га. Та, на жаль, в нас чорноземи не такі родючі, як, наприклад, на Полтавщині. Тому інвестори землею не дуже цікавляться.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Георгій Єрко: Я вважаю, що не бажано його відміняти. Та з іншого боку, якщо люди хочуть продати землю, то вони все одно це зроблять.
Найважливіше у цьому питанні - щоб наші люди могли конкурувати з іноземцями у випадку дозволу продажу землі. Це потрібно затвердити на рівні закону.
KV: Бородянщина - це аграрний район? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Георгій Єрко: В нас працюють і промисловість, і аграрна сфера майже на одному рівні. Раніше промисловості було більше: останнім часом з території району зникло 8 таких підприємств. Стало невигідно працювати, вони закрились.
KV: Бородянський район привабливий для інвесторів?
Георгій Єрко: У сфері промисловості доволі привабливий. Бородянська районна рада сприяє створенню нових робочих місць, згідно розробленої інвестиційної мапи, маємо чимало пропозицій, звісно, деякі голови сільських рад займаються пошуками інвесторів самотужки: зокрема будівництво лакофарбового заводу в одному із селищ, будівництво нафтопереробного заводу. Інвестори бажають будуватися, проте, в основі має бути екологічна безпека населеного пункту, тож вивчаємо питання з боку нормативів.
Хочу відзначити наступний інвестиційний проект, що вже на етапі імплементації забезпечує надходження до бюджету і є екологічно безпечним: на території Майданівської сільської ради буде викуплено 80 га землі, інвестор там побудує теплиці, сад і буде вирощувати ягоду, заморожувати її і доставляти по Україні. Там планується створити 100 робочих місць, на час урожаю - 400-500.
Також заходить інвестор у село Бабинці, буде вирощувати полуницю. Там менша територія - 15 га.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Георгій Єрко: Створити госпітальний округ - означає випрацювати механізм, певний алгоритм взаємовідносин. Наш госпітальний округ охоплює великі райони та міста: до нього входять Поліський, Іванківський, Вишгородський, Бородянський райони, міста Буча та Ірпінь. Цей округ має обслуговувати близько 300 тис. населення і працювати за рахунок державного фінансування. На території нашої лікарні є місце для будівництва нових корпусів, а інфраструктура району доволі розвинута.
Тож, звичайно, нам необхідно клопотати щодо оснащення лікарні необхідним обладнанням, забезпечити перехід на більш якісний рівень обслуговування. Також обов'язково необхідно врахувати при формуванні бюджетів на госпітальний округ кількість жителів дачних масивів, які обслуговуються в межах нашого округу.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Георгій Єрко: На жаль, районна рада не має повноважень, щоб вплинути на ситуацію. Хоча я вважаю, що на ціноутворення мають впливати ті населені пункти, люди яких в основному і платять кошти на цих маршрутах. Поки ми можемо тільки писати листи до КОДА та перевізникам.
Звичайно, люди не задоволені підвищенням проїзду, але страйків в нас немає. Раніше до Києва можна було доїхати за 25 гривень, зараз - за 30. Особливо незручно це тим, хто кожного дня їздить до столиці на роботу.
KV: Чи є у Бородянському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні?
Георгій Єрко: На щастя, із цим проблем ніколи не було. Нас там чують, бачать і допомагають.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Георгій Єрко: Стабільність є. В нас представлено 10 політичних сил, стараємось знаходити консенсус в будь-якому питанні. Завжди так було, є і буде - політсила одна - Бородянський район.
KV: Чи є конфлікти між РДА і радою? Між містом і районом?
Георгій Єрко: Із РДА ми живемо фактично в одному будинку, тому взаємопорозуміння налагоджено. Повноваження не ділимо, все визначено законом. Я вважаю, що разом можна зробити більше, ніж поодинці. Тому із містом ми теж не сваримось, підтримуємо один одного.
KV: ЗМІ пишуть, що найвпливовіші люди Бородянського району, справжні “три кити” влади, це - ви, нардеп Ярослав Москаленко та депутат Київської облради Галина Єрко. Чи справді це так?
Георгій Єрко: Я 30 років працював у будівельній компанії, робив по всьому району дороги, підтримував молодь у всіх починаннях, спорт, культуру. Мене знають на Бородянщині, тому люди довірили мені владу. Я трохи більше року на посаді, як я можу “тримати” район? Тут ніхто узурпацією не займається.
А Ярослав Москаленко дуже багато робить для району. І якщо взяти все, що він зробив за останні роки тільки для нас, то навіть половину з того не зробили усі депутати Верховної Ради, які колись представляли Бородянщину. А моя донька Галина стала його помічницею після того, як він побачив її в роботі. Вона справді допомагає Бородянському району, бо це - її рідний край. Як депутат реалізує чимало проектів. Тому такі історії - не більше, ніж плітки.
Читайте: Досье: Ерко Георгий Николаевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Георгій Єрко: Трохи більше року я працював головою Бородянської районної адміністрації. Потім став головою ради. Люди попросили, а я бачив, що можу бути їм корисний.
Я не розглядаю цю посаду, як старт політичної кар’єри. Депутатом обласної ради я вже був, повернуся у Бородянський район. Тут живуть мої діти та внуки, тому і я тут. Створити можливості для розвитку молодого покоління на рідній землі - ось основна задача.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Фото: KV
КиевVласть
25 квітня 2017 г. 16:07
Раздел: Територія розуму
Білій Церкві розвиватися чи тупцювати на одному місці?
Всі мріють про розвиток міст в Україні, які б були нічим не гірше за європейські, збільшення існуючих виробництв, залучення інвесторів для будівництва нових, зацікавити туристів відвідати місто. Але мало хто замислюється про те, що все це також: нові житлові будинки, дитячі садки школи, магазини, розважальні заклади, готелі та інше, а це все нові комунікації. Не завжди все це може стати реальністю. Ви спитаєте: Чому ні? Відповідь дуже проста.
26 років в Україні нічого не змінювалося в комунальній сфері, всі міста ще досі користуються радянською спадщиною. Велика частина підприємств водопостачання та водовідведення в Україні переступила межу зносу, потужності не розраховані на нові будівництва та розвиток міст. У нас завжди не вистачає грошей та й бажання вкладати кошти в комунальну сферу. Але без вкладання коштів в розвиток комунальної сфери, не має шансів на розвиток міст.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Розглянемо на прикладі водоканалу. Здавалося б навіщо витрачати кошти на реконструкції мереж та споруд: працює водоканал сьогодні та й добре. Але не все так просто як вважається. Термін експлуатації споруд біля 50 років. Ось, наприклад, споруди білоцерківського водоканалу працюють вже 45 років без зупину і це враховуючи, що стоки, які поступають на каналізаційні очисні споруди за цей час істотно змінилися. Те, що зараз скидають й підприємства, й населення в каналізацію, геть несхоже на те, на що розраховували при проектуванні та будівництві споруд в 1964-1971 рр. Тому не складно порахувати, що залишилося їм працювати зовсім недовго. Про який розвиток міста може йти мова в даній ситуації?
У каналізаційних очисних споруд Білої Церкви є дві найбільші проблеми, які звичайному споживачу можуть здатися незначними:
Майже 40 підприємств скидають стічні води з перевищенням концентрацією забруднюючих речовин за нормативами.
Каналізаційні мережі, якими транспортуються стічні води Білої Церкви, мають протяжність 266 км. Каналізаційні очисні споруди побудовані з двох черг, але діючою є тільки одна.
Проект I-ї черги каналізаційних очисних споруд м. Біла Церква виконаний в 1964-65р. Споруди введені в експлуатацію наприкінці 1971р., а виведені на постійний технологічний режим наприкінці 1972 року. ІІ-га черга очисних споруд міста побудована в 1989 році. Отже, зрозуміло, що за цей час каналізаційні очисні споруди вже відпрацювали свій строк.
Сьогодні І-а черга очищає 45-50 тис. м3 стічних вод на добу й вже давно працює в режимі перевантаження через постійне погіршення якості стічних вод в місті. Компанія “Білоцерківвода” вже неодноразово звертала увагу на це громадськості - промислові підприємства, які працюють в Білій Церкві, не мають локальних очисних споруд і скидають в каналізацію міста стічні води неналежної якості.
Містяни повинні розуміти, що за скидання стоків промисловими підприємствами з перевищенням допустимих концентрацій фактично сплачують звичайні споживачі, адже на очистку погіршених стоків витрачається значно більше електроенергії і людино-годин.
Відсутній резерв потужностей через непрацюючу ІІ-гу чергу очисних споруд.
Коли створюються нові промислові підприємства, які потребують цілодобового водопостачання та водовідведення в 2-3тис. м3/ на добу, а в поточному році активно почали мусувати тему створення в Білій Церкві потенційних “технопарків”, але ніхто не подумав про те, що у міста немає можливості надавати технічні умови на приєднання, так як пропускна спроможність І-ї черги становить близько 45.000 м3 на добу і, за словами фахівців, працює з постійним перевантаженням в півтора рази.
Про які “технопарки” або будь-які нові підприємства може йти мова, в той час, коли місто щодня живе “на межі” екологічної катастрофи. Якщо, не дай боже, каналізаційні очисні споруди все ж таки не витримають і зупиняться, то місто залишиться не лише без каналізації, а й без води. Це призведе до екологічної катастрофи.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Аналізуючи проблематику непрацюючої ІІ-ї черги каналізаційних очисних споруд, важливо розуміти, що І-ша черга будувалася на при кінці 60-х років по якіснішим в цій сфері технологіям. При будівництві ІІ-ї черги на той час, на початку 80-х років, популярними були новаторські підходи та експериментальні рішення. Саме на ІІ-й черзі при будівництві були застосовані технології та рішення, які згодом показали свою повну непридатність (пісколовки, що пропускали після себе пісок в подальшу систему очищення і інше). Тому питання її закриття і виключення з циклу очищення стічних вод міста був справою часу.
Час цей настав в 90-х роках. Друга черга КОС припинила діяти, коли в ті нелегкі часи почали зупинятися заводи, припинився промисловий розвиток в місті на довгі роки. До цього при використанні двох черг одночасно пропускна здатність каналізаційної системи очищення стічних вод Білої Церкві становила 120.000 м3/добу. Коли підприємства зупинились, а їх в Білій Церкві було чимало, потреби населення міста та працюючих підприємств опустилися до 40-45тис. м3/добу. З таким навантаженням справлялась й одна, І-ша черга системи.
Всі підземні комунікації, всі архітектурні будови ІІ-ї черги є застарілими, зношеними. Навіть бетон не можна реконструювати, тому що через знос, атмосферний вплив й корозійні процеси арматурних елементів, він давно непридатний. За вимушеного 20-річного простою ІІ-а черга каналізаційних очисних споруд без завантаження піддається ще більшому руйнуванню.
Основне рішення проблеми, коли протягом довгих років експлуатації комунальні системи приходять до зносу через постійну амортизацію, є реконструкція каналізаційних очисних споруд з обов'язковим будівництвом нових окремих будівель і споруд.
Фахівці ТОВ “Білоцерківвода” докладно вивчали таку можливість протягом 4 років роботи. У 2013-2015 роках переймали досвід на підприємствах водовідведення в Австрії, Німеччині, Італії, Польщі, Угорщині, США, вивчали їхній досвід впровадження сучасних технологій на очисних спорудах.
Із залученням досвіду колег з інших країн і виготовлені всі необхідні документи: топогеодезичні зйомки, геологічні розвідки, інструментальне обстеження діючої черги.
Висновок однозначний: необхідно будівництво нових очисних споруд на базі недіючої ІІ-ї черги, тільки так, за рахунок розвитку потужностей й зміни технології очищення, можна розвивати в Білій Церкві промисловість. Без реконструкції каналізаційних очисних споруд впоратися зі збільшенням обсягів очищення стічних вод від майбутніх підприємств розвиток промисловості в місті неможливий.
За 4 роки роботи водоканалу в концесії зроблено великий обсяг робіт для поліпшення якості послуг що надаються споживачам підприємством. Розроблено велику кількість проектів по реконструкції каналізаційних насосних станцій, проведено заміну обладнання та реконструкції мереж міста, які й надалі тривають.
На каналізаційних очисних спорудах, за час роботи концесіонера, відновлено технічну документацію та проведено необхідні інженерно-геодезичні та геологічні вишукування, розроблено проект реконструкції ІІ- ї черги КОС з новим будівництвом окремих будівель та споруд, проведено ремонт обладнання, ремонт та переоснащення хімікотехнологічної лабораторії стічних вод, встановлено твердопаливні котли, проведено ремонт 3-х біологічних ставків та їх очищення, проведено очистку дренажної системи полів для зневоднення осаду, частково відмовилися від старого енергоємного обладнання: замінено насосний агрегат на новий економічний сучасний.
Робіт проведено дуже багато, коштів витрачено також. Але основною проблемою залишається реконструкція ІІ - ї черги каналізаційних очисних споруд, тому що на меті у підприємства “Білоцерківвода” є доведення якості стічних вод після очищення, що скидаються у р. Рось до відповідності сучасним вимогам Європейського союзу та скорочення споживання електроенергії за рахунок застосування сучасного та менш енергоємного технологічно обладнання. А все це, на жаль, неможливо здійснити без проведення реконструкції.
Проектом реконструкції каналізаційних очисних споруд також передбачено впровадження системи отримання біогазу з осаду стічних вод. Один з інноваційних напрямів енергозбереження у світлі використання біологічних видів енергії. На каналізаційних очисних спорудах м. Біла Церква планується застосувати технологію анаеробного (метанового) зброджування осаду для отримання біогазу. Це також дозволить використовувати біогаз для отримання електричної та теплової енергії, відмовитися від діючих полів фільтрації осаду стічних вод, зменшити витрати на утилізацію осаду стічних вод, знезаражувати осад за рахунок високих температур в технологічному процесі, подальше використання знезараженого осаду в сільському господарстві, повністю виключити негативний вплив на навколишнє середовище.
Поліпшення життєзабезпечення для розвитку - не вимушена, а нагальна потреба. У будь-якому сторіччі, в будь-якій країні, коли місцевість починає розвиватися, активно розбудовуватися, дбають перш за все про забезпечення належної кількості ресурсів для розвитку, створюють потужні комунікації, які відповідають за життєдіяльність. Неможливо побудувати щось нове та сучасне на старій спадщині минулого століття. Це нонсенс.
Не можливо щось змінити на краще без інвестицій, а сьогодні найкращим варіантом є скористатися недорогими міжнародними інвестиціями для того, щоб місто могло рости та розвиватися, а також уникнути катастрофи в майбутньому. До того ж, це дозволить через 3-5 років стабілізувати зростання тарифів завдяки економії на підприємстві
Проект “Білоцерківвода” не є унікальним, із ним вже живуть й розвиваються десятки міст в різних країнах світу. Питання в іншому: де на його реалізацію місто візьме гроші? Подібні проекти втілюються виключно на кошти міжнародних фінансових установ під державні гарантії.
Потрібно Білій Церкві розвиватися чи продовжувати тупцювати на одному місці? Розвивати в місті промисловості та зробити місто туристичним, або так і залишити дотаційним? Вирішувати лише білоцерківцям.
Так виглядають каналізаційні очисні споруди сьогодні
А такий вигляд матимуть нові сучасні після реконструкції.
Ольга Бабій, директор ТОВ " Білоцерківвода", депутат Київської обласної ради
КиевVласть
25 квітня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Кагарлицької районної ради Іваном Семцовим.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого? Чи “переманюєте” в район компанії з Києва, як це роблять інші?
Іван Семцов: Районний бюджет 2016 року склав 195,1 млн гривень, з них 44,6 млн гривень власних коштів та 150,5 млн гривень міжбюджетних трансфертів з яких освітня субвенція - 38,1 млн гривень та медична субвенція – 21,3 млн гривень.
На 2017 рік планується збільшити районний бюджет на 15% за рахунок зростання мінімальної заробітної плати, відповідно, власних надходжень має бути в межах 50 млн гривень, планова сума міжбюджетних трансфертів збільшилась на 26,5 млн гривень.
Ми не переманюємо підприємства зі столиці, але завжди готові до співпраці.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані в 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Іван Семцов: Реалізацію одного з основних інфраструктурних проектів довелось розпочати цією зимою. Склалась така ситуація - комунальне підприємство Київської обласної ради “Кагарликтепломережа”, яке надає послуги з теплопостачання, передало свої котельні в оренду немісцевим підприємцям, які поставили котли, що працюють на дровах, і замість того, щоб знизити вартість опалення, як це передбачалося попередньо, підвищили її настільки, що в мене волосся дибки стало, коли побачив рахунки.
Тому ми встановили сучасний котел у адмінбудинку районної ради. Окрім того, що це допомогло зекономити 2 млн гривень на рік, в приміщенні стало справді тепло. Ми плануємо до наступного опалювального сезону побудувати ще три котельні, які будуть опалювати бібліотеки та школу мистецтв і приміщення управління соціального захисту населення. Надалі плануємо перевести на власне опалення районну лікарню, міські школи та військкомат.
Також ремонтуємо їдальню у школі №1. В районних опорних закладах триває ремонт актової зали та даху. Ремонт туалетів проводиться за рахунок гранту, який нам надає Америка. У минулому році були проведені ремонти у дитячих садочках та за обласні кошти закуплені інтерактивні дошки і інше обладнання у школи.
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Іван Семцов: Так. За рахунок співфінансування із областю вже монтується поле з штучним покриттям для гри у міні-футбол, встановлюються 16 нових тренажерів. Окрім цього буде реконструйовано два тенісних корти.
Також подали проекти з ремонту доріг. Ще подали до області проекти заходів з енергоефективності у двох сільських школах, ремонту центральної лікарні та опорної школи в селі Стайки.
На минулому тижні до нас приїздив губернатор. Пообіцяв кошти на будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу, де буде басейн для дітей та дорослих, зала для боксу, три сауни і фіто-бар. Коштуватиме будівництво 25 млн гривень, на утримання на рік потрібно 2 млн. Тому ми домовились із Олександром Горганом, що районна рада оплачує проект, який в нас вже готовий, а обласна адміністрація двома траншами передає нам усю необхідну для будівництва суму.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Іван Семцов: Так, система електронних закупівель працює, але не без недоліків. До прикладу: у нас була необхідність придбати газовий котел. Виставили оголошення про закупівлю на “Прозорро”, у конкурсі брали участь декілька учасників. Виграв той, у якого найдешевше. Та як виявилось, він займається продажем дров’яних котлів. Ми ж це заздалегідь перевірити ніяк не могли. На щастя переможець пішов нам на зустріч. Тож ми придбали котел у іншої компанії. Втратили майже півтора місяця, хоча роботи потрібно було виконати терміново.
Тому я вважаю, що “Прозорро” - це система, яка потребує удосконалення.
KV: Чи є в районі проблема зі сміттям?
Іван Семцов: Так, але ми її вирішуємо. Зараз разом із містом оформляємо землю під полігон. Потім займемось розробкою проекту.
Крім того, нещодавно на базі районної ради було створено комунальне підприємство, яке буде займатись вивозом сміття, прибиранням снігу та іншими подібними роботами.
KV: Чи проводяться в районі аукціони, форуми?
Іван Семцов: Так, проводили інвестиційний форум. Було виставлено близько 20 об’єктів для ведення бізнесу, але жоден інвестор поки не з'явився. Хоча наш район доволі привабливий у цій сфері. На жаль, така ситуація не тільки у нашому районі, а всюди.
KV: Є проблема з підприємствами, які працюють у Кагарлицькому районі, але податки сплачують у місто?
Іван Семцов: Кагарлик - це місто районного значення. А тому тут проблем не виникає. Але у нас є два великих підприємства - “Гаврилівські курчата” і “Лагода”, - які сплачують у районний бюджет тільки ПДФО. Всі інші податки вони сплачують у Києві, бо там зареєстровані. Ми ставили питання про їх перереєстрацію, але марно.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Іван Семцов: Кабінетом Міністрів у нас затверджено дві ОТГ – Кагарлицьку та Ржищівську. Однак депутатами районної та міської рад було запропоновано всім селам об’єднатися навколо Кагарлика. Але села, що розташовані уздовж Дніпра, пристали на пропозицію ініціативної групи з міста Ржищева щодо входження до Ржищівської ОТГ.
Звичайно, є сумніви щодо спроможності функціонування Ржищівської ОТГ. Місто Ржищів не зможе виконувати роль повноцінного центру ОТГ. Там лікарня лише на 14 ліжко-місць, комунальні служби “слабкі”.
Скоріше за все, вони у цьому році підуть на вибори. З утворенням Кагарлицької ОТГ ми не поспішаємо, вивчаємо досвід громад, які вже об’єдналися.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Іван Семцов: В нас цієї проблеми і не було. Вже другий рік вартість проїзду до Києва не перевищує 40 гривень. Ми знаходимо спільну мову із перевізниками і контролюємо вартість проїзду.
KV: Розкажіть про земельні скандали в районі. На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Іван Семцов: У минулому році був гучний скандал між ТОВ “Роза-Л” і ТОВ “Агромарс”. В останніх закінчувався договір на оренду паїв, а селяни відмовились його продовжувати через невиконання умов договору. На ті землі почала претендувати “Роза-Л”. Кожен з претендентів привіз якусь свою “армію” людей у формі зі зброєю. Нам із головою райдержадміністрації довелось просити правоохоронні органи розібратись у ситуації, щоб вони один одного не повбивали.
А з приводу мораторію на продаж землі - відміняти не можна. Я підтримую точку зору багатьох аграріїв - сьогодні аграрний сектор нормально піднявся і жодних реформ у ньому не потрібно проводити. Україна на рік виробляє 60 млн тон зерна, 40 з яких йде на продаж. Такого врожаю ніколи не було. Немає клаптика землі, який би не оброблявся.
Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити. Ось коли буде законом врегульовано питання розстрочки на покупку землі, та кредити під 2 відсотки, як це відбувається в інших країнах, тоді можна буде про щось балакати. Наші люди також повинні мати можливість купити собі ділянку.
Вважаю, що розпаювання землі - це неправильне рішення. У Кагарлицькому районі майже 60 тис. га орної землі. За один гектар орендарі в середньому платять власникам по 4 тис. гривень. Якби ця земля була районна, то у бюджет сплачували б за неї, як платять людям за паї, і ми б у рік отримували 240 млн. Нам би не довелось просити у держави субвенції на освіту та медицину.
Подробнее: Золотые гектары. Под Киевом готовят грандиозный передел земли
KV: Чому голови районних рад проти створення госпітального округу у Білій Церкві?
Іван Семцов: Це не лише голови райрад проти створення госпітальних округів, а й люди, які довірили нам вирішувати їхні питання. Одну реформу медицини ми вже пережили, але нічого корисного вона не дала. Люди не розуміють, куди дзвонити, де екстрена допомога, де звичайна швидка. До минулої реформи в медичній сфері району лікарні було 500 працівників, після її проведення стало 630.
При цьому, лікарів більше не стало, додалося обслуговуючого персоналу і з'явилося додаткове навантаження на бюджет. Я схиляюся до того, щоб повернутися до колишньої системи медицини. Всі операції, крім кардіохірургії, ми можемо проводити в центральній лікарні. А до Білої Церкви нам їхати 60 кілометрів. Скільки грошей треба, щоб туди наїздитися? І це називається наближення послуг до населення? Тому всі ми і проти.
Голови районів, які хочуть перенести в госпітальні округи, всі нещодавно збиралися на нараду. І навіть голова Білоцерківської райради каже, що вони не зможуть надавати медичні послуги такій кількості людей. Потрібно добудовувати корпуси лікарні. З огляду на інші витрати, на один госпітальний округ піде 280 млн. доларів. Де взяти такі гроші?
Ті, хто затівають цю реформу, хочуть, щоб люди в селі взагалі вимерли? Та не поїде старенька бабуся в Білу Церкву, та й нема на чому. Машини "швидкої" по району ледве їздять.
KV: Чи є у Кагарлицькому районі проблеми, про які не чують на обласному рівні?
Іван Семцов: Так, проблеми є. У районі є загальнодержавний меморіальний комплекс “Букринський плацдарм”, який є нашим комунальним закладом. Ми намагаємось його підтримувати у належному стані, але виникла необхідність у заміні там сходів. Необхідно 1,7 млн гривень на проведення робіт. Такої суми у нас немає. Звернулись до області - сказали підготувати проект. Ми цю умову виконали. Пообіцяли виділити гроші до лютого 2017. Досі чекаємо.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Іван Семцов: Коли мене обрали головою райради, я відразу сказав - у Кагарлицькому районі великі політичні баталії не відбуваються. Незважаючи на те, що в нас представлені різні політичні сили - БПП, “Батьківщина”, УКРОП, “Громадянська позиція”, Радикальна партія Олега Ляшко, Опозиційний блок та “Свобода” - чужих немає, усі місцеві. Тому все стабільно, без протистоянь.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Іван Семцов: Наші та районної держадміністрації повноваження чітко визначені законом. Над проблемами району ми працюємо згуртовано. Нам немає через що сваритися. Конфліктів між містом та районом не буває.
Читайте: Досье: Семцов Иван Михайлович
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Іван Семцов: При Радянській владі я працював у райкомі. Потім зайнявся фермерським господарством. Після цього п'ять років пропрацював заступником голови Білоцерківської районної державної адміністрації. Разом з цим займався питаннями деяких сіл Кагарлицького району, тому мене тут добре знали. Люди обрали мене депутатом Кагарлицької райради. Депутати довірили мені посаду голови районної ради. Тому бачу себе лише в команді, яка працює на благо громади Кагарлицького району. В усіх нас попереду реалізація великого обсягу завдань на шляху до сталого економічного, культурного і соціального розвитку району, вирішення яких можливе за умови співпраці всіх гілок влади, розуміння спільних цілей і об’єднання зусиль.
Свою подальшу кар’єру бачу не як політика, а як господарника. Сьогодні в нашій державі досить політиків та політиканів, а господарників на жаль, дуже мало, через що і такий стан економіки в державі.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
КиевVласть
11 квітня 2017 г. 10:12
Раздел: Тексти
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТГ очікувати не варто”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Згурівської районної ради Олександром Івченком.
KV: Охарактеризуйте бюджет Згурівського району 2016 року. Чи буде приріст у 2017 році?
Олександр Івченко: У 2016 році план бюджету виконано на 134,7%. З минулого року залишилося близько 1,7 млн гривень залишків. Ці гроші ми розподілили на фінансування наших програм і освіти.
У порівнянні з минулим роком податків до бюджету надійшло більше на 52%. Головні наповнювачі - це СП ТОВ “Нива Переяславщини” (13%), ТОВ “Краєвид” (5,4%), СТОВ “Урожай” (5,1%), ТОВ “Українська молочна компанія” (4,9%).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Олександр Івченко: Так, першочергові – це ремонт дорожньої інфраструктури та впровадження енергозберігаючих технологій у бюджетних закладах. До області ми подали ряд пропозицій по об’єктах в порядку пріоритетності для включення до Програми будівництва, реконструкції та ремонту об’єктів інфраструктури Київської області на 2016-2017 роки. Йдеться про капітальні ремонти доріг (смт Згурівка, села Турівка, Черевки, Середівка, Великий Крупіль, Красне), реконструкцію будинку культури і будівництво міні-фубольного поля зі штучним покриттям (смт Згурівка), будівництво водогонів, бюветів, буріння свердловини на воду (смт Згурівка, села Красне та Черевки). Ці об’єкти є дуже важливими для району, хоча ми мало покладаємо надій на те, що нам допоможуть з будівництвом районного будинку культури, на що необхідно більше 13 млн гривень. Проте, він нам дуже потрібний. У нас в районі зараз його взагалі немає. Всі зібрання, свята і прийоми відбуваються у адмінбудинку. Cподіваємося й на підтримку нашої пропозиції щодо будівництва сучасного спортивного майданчика зі штучним покриттям. Адже для численних футбольних команд в районі це дуже актуально, тим більше, що поруч розташований найбільший навчальний заклад району – Згурівська ЗОШ I-III ступенів, в якій навчається майже 500 учнів.
KV: Згурівщина - це сільськогосподарський край. Чи є проблеми з земельними паями?
Олександр Івченко: Звичайно, є. Є земля, отже, є і проблеми. В середньому у Згурівському районі паї по 2-4 га. За них ведеться конкуренція між аграріями. Проблеми виникли ще під час розпаювання земель колективної власності. Гадаю, цей процес у нас в державі проводився поспіхом, необдумано. Свого часу розпаювали все, що можна було розпаювати, сільрадам не залишили навіть земель запасу та ділянок для соціальної сфери.
KV: Чи варто продовжувати дію мораторію на продаж сільськогосподарської землі?
Олександр Івченко: Звичайно. Я б узагалі не ставив на порядок денний обговорення відміни мораторію найближчі 10 років! Сумніваюсь, що до цього часу населення України заживе заможно, і кожен зможе купити собі клаптик землі. Зняття мораторію вигідне не аграріям, а великому бізнесу. Якщо дозволити продаж сільськогосподарської землі зараз і відкрити ринок землі, земля Київщини ризикує опинитися монопольно в недбалих руках.
Наші фермери також проти зняття мораторію. Вони кажуть, щойно відкриють ринок землі, завтра приїде хтось із мішком грошей, і всі запропонують на продаж свої ділянки. А фермер, який довго обробляв землю, може лишитися ні з чим, бо в нього такого мішка з грошима немає.
KV: Яка ситуація з робочими місцями в районі?
Олександр Івченко: З кожним днем робочих місць лишається менше і менше. В нас район аграрний, промислових підприємств дуже мало, в основному робота є у сільськогосподарській сфері. Крім того, підприємства почали закуповувати сучасну техніку, що теж тягне за собою зменшення робочих місць. До того ж, багато що із нової техніки нелегко опанувати. Наприклад, є такі комбайни, що простіше навчитись літаком керувати, ніж на них працювати...
KV: Раніше у медіа обговорювалася проблема виділення земельних ділянок учасникам АТО та маніпуляції чиновників з цього приводу. Чи виділяються зараз у Згурівському районі земельні ділянки “для своїх” під виглядом наділів для АТОшників?
Олександр Івченко: Скандал, який останнім часом викликав найбільший резонанс, розгорівся навколо двох земельних ділянок загальною площею 70 га. Одна з цих ділянок у Держгеокадастрі вважається територією поза межами населеного пункту смт. Згурівка, хоча за старим (але нині діючим генеральним планом Згурівки) земельна ділянка перебуває в її межах, як землі промисловості і є, по суті, стратегічною для населеного пункту для впровадження інвестиційних проектів. На превеликий жаль, громада району практично позбавлена повноважень надавати в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, що знаходяться у її адміністративно-територіальних межах.
Я повністю підтримую позицію Аграрної партії України щодо передачі розпорядження землями за межами населених пунктів від Держгеокадастру до місцевих територіальних громад. Лише громада має право вирішувати, як використовувати землі, які їй належать.
Взагалі, Держгеокадастр – дуже цікава структура. Вищезгадані ділянки були надані нею з численними порушеннями. 8 лютого 2017 року за позовом Згурівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Згурівський районний суд визнав недійсними накази Головного управління Держгеокадастру в Київській області та договори оренди і зобов’язав повернути земельні ділянки державі. Зараз дана справа знаходиться на стадії апеляції.
Сьогодні питання забезпечення учасників бойових дій земельними ділянками в районі не є настільки гострим, як раніше. Ми забезпечили всіх учасників АТО землею і без цих двох ділянок. В нас вже оформлено 189 заяв від учасників бойових дій, які є жителями нашого району.
Подробней: Киевоблсовет просит Госгеокадастр
отдать участникам АТО земли в Згуровском районе
KV: Чи працює в районі Prozorro?
Олександр Івченко: Prozorro у нас працює, хоча є кілька нюансів у процесах закупівлі. Наприклад, купували на Згурівську селищну раду трактор. Переміг у конкурсі підприємець, який не подав вчасно документи. Він так і не вийшов на зв’язок. Довго чекали, а потім вирішили звернутися до підприємства, яке пропонувало дорожче. І хоча закупівля була для нас терміновою, потім почули немало звинувачень в маніпуляціях з її процедурою.
Старе і звичне завжди здається кращим, як не крути, хоча і воно потребує змін. Я за те, щоб залишити в системі лише закупівлі по 200 тис. гривень і більше. Купувати у ній абсолютно все, навіть відносно недорогі товари та послуги, - недоцільно. Це не настільки великі затрати і не настільки великий ризик зловживань для Згурівського району.
KV: Які соціальні проблеми в районі потребують негайного вирішення?
Олександр Івченко: Наш район після аварії на ЧАЕС активно приймав ліквідаторів. Звідси – проблема онкозахворювань. У нас на обліку стоїть 500 осіб. Здавалося б, небагато, але відносно загальної кількості населення – 17 тисяч – це суттєво. Знову ж таки, державна програма за цим захворюванням раніше була, тепер не працює.
Є проблема кадрів в освіті і медицині. Якщо нічого не зміниться, то через декілька років 70% спеціалістів покинуть робочі місця й підуть на пенсію. Інтерни від нас тікають, мовляв, перспектив на Згурівщині нема. Та й умови роботи погані. Приміщення центральної районної лікарні - колишні конюшні - має вигляд, наче хата-ліпанка, вони потребують капітального ремонту. Але ми вже розробили до співфінансування проект, подали на обласний рівень і сподіваємося на його успіх.
Після подій на Сході до нас переїхала сім'я кваліфікованих лікарів з Луганської області - анестезіолог і терапевт. Ми надали їм квартиру, люди живуть і спокійно собі працюють. Також плануємо переобладнати в житлове приміщення для “бюджетників” недіючий гуртожиток Згурівського професійного ліцею, але поки що він перебуває на балансі Міносвіти.
KV: Ви зверталися до Міністерства щодо передачі цього приміщення на баланс району?
Олександр Івченко: Так,ми вже неодноразово звертались до міністерства через КОДА з проханням передати приміщення з державної до комунальної власності громади району, але відповіді не отримали.
Знову ж таки, повертаючись до найбільших проблем району, варто зазначити і малокомплектність шкіл. Минулого року держава давала близько 16 тис. гривень на рік на одного учня, а у нас місцями ця сума по окремих закладах доходила у 2016 році до 30 тис. гривень. Минулого року у нас була школа в селі Красному, яка терміново потребувала оптимізації, хоча вона і найновіша в районі. На 5 учнів було 12 вчителів, це ненормально як для перших, так і для других. Школу не без супротиву громади закрили. Приміщення передали селу, щоб його зберегти. Зараз там розміщені всі структури: ФАП, сільрада, бібліотека. Ще зробили там 2 групи дитячого садка. Я коли виступав на зустрічі з громадою, казав - усе в ваших руках. Робіть діток - і школа знову оживе.
KV: Дітей зараз возять на навчання у іншу школу?
Олександр Івченко: Так, діти зараз навчаються у Згурівці. Тут і матеріально-технічне забезпечення краще, є фізкультурно-оздоровчий комплекс поруч, комп’ютерні класи.
Але шкода, що школу в Красному довелося закрити. Це мало бути моїм першим місцем роботи. Після закінчення педінституту отримав направлення саме в с. Красне. Але не склалося. Колись це була потужна школа. Коли я в кінці 90-х працював у відділі фізичної культури і спорту Згурівської райдержадміністрації, я всім вихвалявся, що у мене є село в районі, де 2 спортзали: один у школі, один у клубі. Їх ще колгосп будував. Зараз і спортзал, і клуб за своїм технічним станом дещо нагадують Брестську фортецю…
KV: Які громади створюються в межах Згурівського району і чи є в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Олександр Івченко: Наш район за перспективним планом – це одна об’єднана громада. Сюди входить 41 населений пункт: 20 сільських і одна селищна рада. 4 сільради це питання ще не розглядали, всі інші прийняли пропозиції Згурівської селищної ради на об’єднання.
Є такі сільські ради, яким діватися просто нікуди. Ми межуємо з Чернігівською областю. Села на околиці району навіть не мають грошей, не мають бюджетоутворюючих підприємств. В іншому разі вони просто залишаться біля розбитого корита. І це справді проблема.
Загалом, в цьому питанні на нас ніхто не тисне, а з іншої сторони - немає ніякої роз’яснювальної допомоги. До процесу треба підходити виважено і не пороти гарячку. Наразі зараз немає жодної довіри до реформаторів як зі сторони громади, так і зі сторони сільських голів. Останні сьогодні мають визначені законом функції та повноваження до 2020 року і, зрозуміло, не хочуть щось змінювати. Головне в цьому процесі – перспектива подальшого розвитку громади.
KV: Згурівський район взагалі не отримує інформації щодо адмінтерреформи?
Олександр Івченко: Чому ж ні? Приїжджав голова офісу реформ Володимир Удовиченко. Цього агітатора адмінтерреформи депутати та сільські голови засипали питаннями про податки, землю, про доцільність об’єднання самодостатніх громад і навпаки бідних, про старост і їх повноваження, про доступність послуг для громадян, про школу і медицину, про транспортне сполучення і дороги і.т.д. Обіцяють багато, але до цих захмарних обіцянок люди ставляться з недовірою.
Для нас яскравим прикладом перспектив реформування сьогодні є Калитянська громада.
Читайте: Провалы децентрализации. В Киевской области со скандалом раскалывается первая объединенная община
KV: Цього року можна очікувати появи на мапі Київщини Згурівської об’єднаної територіальної громади?
Олександр Івченко: Цього року, думаю, створення Згурівської ОТГ очікувати не варто. Я так навіть сільським головам відповідаю. Це – процес не одного дня, і ми будемо все проводити по процедурі у відповідності до Закону.
На сьогодні є настрої в селах Великий Крупіль і Жуківка приєднатись до Березанської ОТГ. Кажуть, що в Березані їм буде краще, бо “там залізниця є”. Я такого не розумію. Невже вони думають, що після об’єднання зі Згурівщною їх на залізницю будуть за перепустками пускати? Ще одна причина - “там лікарня”. Знову ж таки, зараз проводиться поділ на госпітальні округи, і не варто розглядати це як перспективну перевагу. Немає гарантії, що лікарня збереже свій статус в тому вигляді, як зараз, а от школи можуть позбутися. І кому тоді буде краще?
Звичайно, Згурівщина зацікавлена в тому, щоб зберегти у нас такі села, як Великий і Малий Крупіль. Там розташоване велике підприємство ТОВ “Українська молочна компанія”. Це потужне, сучасне підприємство, де молочне стадо сягає 7 тис. голів. Підприємство яке є однією з візитних карток району. Не соромно показати іноземцям, не кажучи вже про те, що це - робочі місця і регулярні надходження до бюджету.
KV: У Вас була розмова з головою Березанської міської ради щодо цього села?
Олександр Івченко: Ні, ми про це не розмовляли. Згурівщина наче осторонь стоїть і споглядає на це все… Знаю, що голова Згурівської РДА мав з ним розмову, то Володимир Тимченко начебто не зазіхає. Але хто ж вам зізнається в такому? Я розумію, що якісь “гінці” з Березані все ж навідувалися у Великий Крупіль та Жуківку.
Читайте: Ивченко Александр Николаевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру в політиці?
Олександр Івченко: Я не амбітна людина і кар’єра стоїть не на першому місці в житті. Якщо буде достатній рівень довіри від громади, готовий працювати. Коли йшов у депутати, не мав на меті сісти у крісло голови районної ради. Мене обрали не з першого разу - ми конкурували із нинішнім і попереднім головами РДА.
З приводу планів на майбутнє – мої повноваження діють до 2020 року і я вважаю, що далі йти ще рано. Мені ще бракує досвіду. Хотілося б зробити більше для району - вирішити питання медицини, освіти, комунального господарства, реалізувати декілька інвестиційних проектів, які дадуть робочі місця і наповнять бюджет.
Хотілося б підняти рівень спортивного виховання, бо інвентарю в школах майже не залишилось. Я думаю, було б доречним ввести в сільську структуру місцевого самоврядування посаду спеціаліста з фізичної культури і спорту. В нас у районі є 12 футбольних і 22 команди з футзалу. Це суттєвий показник. Тому одна з моїх цілей – зміцнити сферу фізичного виховання і спорту в районі.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять “Боїнги”, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
КиевVласть
10 квітня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Руслан Сольвар: “Жодного стосунку до сім`ї Януковича я не маю”
Український парламент рясно представлений обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своїх округах, дехто перебуває із місцевою владою у стадії війни, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися із тим, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевVласть вирішила провести серію інтерв’ю із обранцями, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представлятиме на розсуд читачеві розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом від Київщини Русланом Сольваром (член депутатської фракції партії "Блок Петра Порошенка").
KV: У політиці Київської області ви вже давно. На вашу думку, чому в столичному регіоні так часто змінюються губернатори?
Руслан Сольвар: Не думаю, що тут треба вибудовувати якісь логічні ланцюжки, - просто так склалось. Як відомо, Анатолій Присяжнюк був представником попередньої влади, Володимир Шандра наче пішов на підвищення, історія Максима Мельничука вам відома, а Олександр Горган не так давно почав працювати на цій посаді. Сподіваюсь, що невдовзі побачимо результати його роботи. Тому переконаний, що тут немає жодної закономірності - просто випадковість.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Чи існує на Київщині таке явище, як клановість?
Руслан Сольвар: Чесно кажучи, не хочу заглиблюватись у це питання. Мені абсолютно байдуже, чи є ці клани, і хто до них належить. Мені важливо, як вони працюють і що роблять для регіону. Головне - щоб люди були на своєму місці і працювали задля розвитку області, а не відсиджували свої м`які місця.
KV: Які відношення сьогодні склалися у вас із владою округу Київщини, на якому ви обралися до ВРУ? А з обласною владою?
Руслан Сольвар: Я вже не раз говорив, що спільна робота з органами місцевої влади - моя стратегія. Перефразовуючи англійського кооператора Джона Мітчела, можу впевнено сказати: без співпраці ніколи не досягти того, що потрібно народу.
Тому мені байдужі політичні клани. Я відкритий співпрацювати з усіма, хто прагне не руйнувати і дерибанити, а будувати і розвивати. Я - господарник, тому і від місцевих управителів вимагаю у першу чергу бути господарниками і владою, даною їм, розбудовувати свої “парафії”.
Коли вперше мене обрали депутатом, я був із опозиційної партії, і це не заважало мені співпрацювати з органами місцевої влади і спільно вирішувати нагальні для населення питання.
KV: Прокоментуйте інформацію про те, що ви начебто давали екс-губернатору Київщини Максиму Мельничуку хабар у 20 тис. доларів за призначення голови Фастівської РДА.
Руслан Сольвар: Як відомо, жодна кандидатура на посаду голови Фастівської РДА не пройшла конкурс і не дотягнула до фінального етапу. Тут немає політики, просто людський фактор.
У цьому питанні я не маю політичних інтересів і не лобіюю жодного кандидата. У цій справі головне - чесність і прозорість. Тож нехай переможе той, хто насправді вболіває за справу і гідний очолити РДА.
Інформація про хабар Мельничуку - відвертий наклеп. Мені самому цікаво, звідки пішли такі чутки? Я ніколи і нікому не даю “на лапу”, бо це тягне за собою неминучі наслідки. Я - за чесність і прозорість. Сам не беру – і іншим не даю!
Читайте: “Двадцатка” раздора. Губернатор Мельничук будет судиться с клеветниками, приписывающими ему взяточничество
KV: На вашу думку, наскільки чесно був проведений конкурс на посаду голови КОДА? Є у вас питання до нинішньої адміністрації Київщини?
Руслан Сольвар: Перемогу Олександра Горгана пророчили, мабуть, тому, що він помітно виділявся серед інших кандидатів на цю посаду.
Щодо питань - їх багато. Маємо обговорювати і вирішувати купу нагальних проблем - починаючи перевезеннями і закінчуючи децентралізацією. А головне питання - це як Олександр Горган бачить перспективи розвитку і реформ у нашому регіоні. І чим я, у межах своїх повноважень, можу у цьому допомогти.
Читайте: Небольшая двадцатка. Соратники Кличко и Тимошенко поборются за кресло губернатора Киевщины
KV: Як ви вважаєте, нардеп Ярослав Москаленко має вплив на прийняття рішень у Київській ОДА?
Руслан Сольвар: Не знаю. Свічку не тримав, а чутки не слухаю. Головне: на мене ніхто не тисне, ніхто замість мене рішень не приймає. А інше, вибачте, не цікавить.
Читайте: Главы РГА Киевщины заподозрили губернатора Горгана и нардепа Москаленко в коррупции
KV: Нині ми чуємо багато закликів до ліквідації місцевих адміністрацій, адже це - рудимент совка. Чи потрібні вони на вашу думку?
Руслан Сольвар: Наразі потрібні. Поки що вони виконують свої прямі функції, і, ліквідувавши їх повністю, ми отримаємо хаос і безлад. А у найближчому майбутньому неодмінно треба вдосконалювати і втілювати у життя реформу місцевого самоврядування. Бо, як відомо, громади на місцях набагато ефективніші в усіх напрямах, і саме вони мають бути господарями на своїй землі.
KV: Які соціально-економічні, політичні і, можливо, ментальні проблеми вирізняють столичну область серед інших?
Руслан Сольвар: Вважаю, що всі регіони України дуже схожі в цьому. На місцях все залежить від керівників. Десь видно руку хорошого господарника, а хтось навпаки не “дотягує”. Я переконаний, що владі на місцях просто не треба боятись ризикувати, бо хто не ризикує, той не розвиває.
KV: Які пріоритетні напрями розвитку повинна визначити діюча влада в місцевих громадах?
Руслан Сольвар: Всі питання, які стосуються розвитку – пріоритетні.
Це і земельні питання, і питання відновлення підприємств, які занепадають (залучення інвесторів тощо), і зменшення податків… Говорити – не переговорити. Але головне наразі - навести фінансовий лад, перестати розбазарювати кошти, які мають стікатись у бюджет.
Також вважаю необхідним розвивати в області зелений туризм. Ви бачили Панський маєток в Оленівці? А Печеру “Геонавт” у Ходосівці? А Палац Хоєцьких в Буках? Переконаний, що ви не були у селі Кодра, яке розташоване посеред лісу, і ви ніде не знайдете такої природи, черемші та грибів, які там ростуть. А таких весільних вареників, які ліплять у Соснівці, посперечаюсь – ви не куштували ніколи у житті! А заповідник у Лісниках, де ростуть рідкісні квітки?! Ви не уявляєте, яка це краса. І це - мій округ, про який має знати вся Україна. Пишаюсь!
До речі, не люблю відпочивати по “закордонах”, люблю такі от рідні місця, де незбагненно красива українська природа і наші гостинні люди, які завжди зустрічають з відкритою душею і серцем.
KV: З якими проханнями до Вас звертаються виборці? Які з них Ви не можете (не змогли) виконати?
Руслан Сольвар: Люди просять усе - починаючи від юридичних консультацій і допомоги наших юристів у вирішенні абсолютно різних питань, закінчуючи просто “Дайте гроші на лікування”. І, зрозуміло, що постійно звертаються громади, які просять відремонтувати будинки культури, допомогти з обладнанням у лікарнях, забезпечити комп`ютерами школи, поміняти вікна у дитсадочках, побудувати, реставрувати, відремонтувати… Всього не перерахуєш.
KV: Одним із гарячих питань області є зняття мораторію на продаж землі а також стан земельного ринку. Яке ваше бачення цього питання?
Руслан Сольвар: Ринок землі у нас, по суті, відсутній, бо наразі зарегульований нормами старого Земельного Кодексу. Тому зараз йде робота над законопроектом щодо ринку землі, який має удосконалити і врегулювати процеси, пов`язані з користуванням, володінням і розпорядженням землями в цілому. Плюс ще одне “за” реформу децентралізації. Бо саме громади на місцях мають розпоряджатись землею.
KV: Колишній мер Фастова Володимир Тимофєєв заявляв , що ви - кум сина Віктора Януковича і маєте з ним спільні бізнес-інтереси. Ви знайомі з ким-небудь із сім’ї Януковича?
Руслан Сольвар: Навіщо коментувати чутки, якщо зрозуміло, що це тільки чутки і не більше?! Скажіть, на милість, якщо б я мав зв'язок із Путіним, сидів би тут і відповідав би на ваші питання?! Кум Януковича молодшого? А, точно, ще сват Азарова, брат Пшонки і найкращий друг Захарченка (сміється). Нагадаю, у 2012 році, коли я став нардепом, - був в опозиції до влади Януковича. Хіба це - не відповідь на ваше запитання?
Всі, хто знався з ним і дружив, зараз непогано почуваються і вже давно не в Україні. А я тут. Я працюю на своєму окрузі, ні від кого не “шифруюсь” і завжди відкритий до спілкування з людьми. До речі, мабуть, кожен третій на окрузі знає мій особистий номер телефону і знає, що я сам візьму слухавку. А це, напевне, стовідсотковий показник того, що жодного стосунку до “сім`ї” Януковича я не маю.
KV: Як у вас зіпсувалися стосунки з мером Фастова Михайлом Нетяжуком? Чи бачите ви його головою майбутньої Фастівської громади?
Руслан Сольвар: Не було чому псуватися. Як я вже говорив, моя стратегія – це співпраця з органами місцевої влади. Але, на жаль, скільки не закликав мера Нетяжука до плідної роботи, тільки й отримував від нього відписки. А коли емоційно виступив на засіданні міської ради, де вказав на помилки керманича міста, на наступний день половина міста була розмальована образливими коментарями на мою адресу. Чиїх рук справа - здогадатись неважко…А щодо голови фастівської громади - на цій посаді я бачу людину, яка не тільки на словах готова до постійної, відкритої, плідної співпраці. І це, насамперед, вирішуватиме громада.
Читайе: Мер Фастова Нетяжук: Пане Сольвар, фастівчани втомилися від брехні
KV: Це правда, що "касетний скандал" у Фастові був організований з вашої подачі? Розмову записувала ваша помічниця? Чому обрані саме депутати Хапанцев і Половко?
Руслан Сольвар: Як і всі батьки хочуть пишатись своїми дітьми, я хотів пишатись своїми, можна сказати, вихованцями. Але, на жаль, так склалась доля, що люди, на яких я мав серйозну надію, навіть не збирались реалізовувати мої плани і розбудовувати місто, а хотіли просто заробляти гроші. Я сам був здивований, коли розмову опублікували. Позиція хлопців мене вразила, але, як кажуть, Бог їм суддя.
Щодо запису, хто і навіщо його опубліковував, я не знаю. Нікого не підозрюю, бо мені це навіть не цікаво. Як кажуть, “Фастов - город контрастов”.
Подробней: “Не ходить же в одних туфлях. Нада кальоса мінять”: депутаты Фастова хотели продаться нардепу Сольвару за 10 тысяч долларов
KV: На кого зараз переписана нерухомість вашої матері, про яку йдеться у сюжеті "Наших грошей?
Руслан Сольвар: На жаль, мої батьки не так давно померли. Царство їм небесне. Наразі йде процес успадкування.
KV: Чому ви вирішили не демонструвати свої статки у декларації? Чи збираєтеся заповняти її взагалі?
Руслан Сольвар: Дивно, що журналістів цікавить моя декларація, а не добрі справи, які я роблю на окрузі. Цю декларацію я заповнив - ви її бачили. А наступну, коли прийде час, заповню, почитаєте.
KV: Це правда, що ваш автопарк нещодавно поповнився вже другим авто марки “Бентлі”?
Руслан Сольвар: Друга “Бентлі”? Почекайте, я і про першу не знаю, а ви мені вже другу в мій “автопарк” загнали. Взагалі, в моєму іграшковому автопарку багато модельок - і “Бентлі” є, і “Астон Мартінів” 3 штуки, ну і, звичайно, яка ж колекція без вітчизняного ЗАЗу і “Богдана”.
Знаєте, іноді почитаю пресу, і стільки нового про себе дізнаюсь… Давайте, як кажуть, “жгите дальше”...
Читайте:
Олександр Марченко: “Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі”
Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
КиевVласть
4 квітня 2017 г. 09:05
Раздел: Новини
Голова ГО “Рух територіальних громад” Тигов привітав Києво-Святошинський район з 80-річчям
4 квітня виповнюється 80 років з часу створення Броварського і Києво-Святошинського районів постановою Президії ЦВК УРСР про створення адміністративних районів на території приміських зон міських Рад обласних центрів. Голова ГО “Рух територіальних громад” Олександр Тигов привітав мешканців району зі святом та відмітив, що чималий внесок у розвиток району зробило старше покоління його жителів.
Про це KV повідомили в громадському об’єднанні “Рух територіальних громад”.
“80-річчя славного Києво-Святошинського краю - це свято не лише для мешканців району, а й для Київщини та всієї України. Адже тут живуть і творять гарні, щирі люди, працьовиті та завзяті. Неабиякий внесок у розвиток та розбудову району вклали представники старшого покоління, мудрі наставники, вони є прикладом завзятого служіння малій Батьківщині. Також слід покладати великі сподівання на молодь, якій судилося визначати долю рідного краю в майбутньому”, - відмітив Олександр Тигов.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За його словами, Києво-Святошинський район багатий і на природні ресурси, і на культурні пам’ятки, має потужний промисловий потенціал, привабливий інвестиційний клімат.
“Але найголовніша цінність, це - люди, які живуть і творять у районі. То ж шановна громадо району, дорогі Києво-Святошинці, у День народження нашого району, зичу нових досягнень, наснаги, добробуту, міцного здоров’я, миру і злагоди, терпимості та порозуміння!” - побажав голова ГО “Рух територіальних громад”.
Довідка KV: Києво-Святошинський район славиться багатовіковою історією, яка сягає у сиву давнину. Становлення, розквіт і занепад Київської держави, поневолення українських земель іноземними загарбниками і боротьба українського народу проти соціального та духовного рабства, трагічно-героїчні сторінки Української революції, “Сталінська індустріалізація” та соціальна колективізація, Голодомор 32-33-х років та інші злочини тоталітаризму, події Великої Вітчизняної війни та післявоєнної відбудови, неоднозначні та суперечливі наступні декілька десятиріч, непрості роки після проголошення Незалежності України.
Впродовж всього періоду до соціалістичної революції, відбувся цілий ряд адміністративно – територіальних змін. Київський уїзд входив до складу тодішньої Київської губернії, яка поділялась на 12 уїздів та 203 волості, із них Київський уїзд складався з 18 волостей.
У перші роки радянської влади в територіальному поділі Київської губернії відбулися незначні зміни. 27 квітня 1921 р. було видано постанову ВУЦПК про включення Переяславського уїзду до складу Київської губернії. Київська губернія ділилась на 12 уїздів, Київський уїзд на 20 волостей. У вересні 1920 р. Київський округ був ліквідований. З цього часу і до створення областей райони підпорядковувались безпосередньо центру. Після реформи 1930 р. на Київщині залишилось два самостійних міста: Київ, Бердичів підпорядковані центру – Харкову, а також 19 районів і 1 міськвиконком. Київському міськвиконкому підпорядковувались наступні 48 сільських і 3 селищних виконкоми, з них Білогородський, Бобрицький, Гатнянський, Горбовицький, Гореницький, Горенський, Мощунський, Петропавлівсько-Борщагівський, Петрушківський, Поштово-Вітянський, Княжицький, Крюківщинський, Лісниківський, Михайлівсько-Рубежівський, Мостищенський, селищні виконкоми: Софіївсько-Борщагівський, Тарасівський, Ходосіївський, Шпитьківський, Юрівський.
4 квітня 1937 р. Президія ЦВК УРСР видала постанову про створення адміністративних районів на території приміських зон міських Рад обласних центрів. Були створені Броварський і Київський (Святошинський) райони. До складу Київського (Святошинського) району ввійшло 33 сільські ради і 3 селишних ради: Білгородська, Бобрицька, Гатнянська, Горбовицька, Гореницька, Горенська, Крюківщинська, Лісниківська, Мощунська, Музичанська, Петрушківська, Петропавлівcько-Борщагівська, Поштово-Вітянська, Софіївсько-Борщагівська, Тарасівська, Хотівська, Шпитьківська, Юрівська, Личанська, Михайлівсько-Рубежівська, Мостищенська, Ходосіївська сільська рада в складі Обухівського району.
Про назву походження району - “Святошинський”
“Святошинський”, походить від імені людини, яка здійснила миротворчий, віколомний подвиг. Ім'я цієї людини - Святослав (жив у ХІІ столітті), преподобний Микола Святоша, який був сином Чернігівського князя Данила Святославовича та онуком Святослава Ярославовича, князя Київського та Чернігівського.
В дитинстві князевича Святослава, лагідно називали Святошею, а коли Святоша підріс, то виявив потяг до віри в Бога та бажання служити йому. Тому будучи уже дорослим в 1107 році, прибув він до Києво-Печерського монастиря, де прийняв чернецтво під ім'ям Микола. А через надзвичайну його набожність мирське його лагідне ім'я Святоша поєдналося з монашеським. Так і увійшов він навіки в історію рідного краю.
Чернець Микола Святоша був працьовитим, три роки роботи на кухні, рубав дрова над Дніпром та носив їх на плечах аж до монастиря. Наступні три роки він був сторожем при монастирській брамі, а потім перейшов служити до трапезної. Де б він не працював – усе робив з великим бажанням. І навіть тоді, коли після відбуття посуху він став мовчальником в окремій келії (щоб піклуватися про спасіння своєї душі), не облишив праці: біля своєї келії посадив багато овочів і ніколи не сидів без роботи. Був Микола Святоша чорним кравцем (шив одяг). Коли ж випадав йому вільний час – багато молився. Він був миролюбним, під час суперечок князів у 1142 році виступав як посередник і примирювач. Був дуже безкорисним, усе що одержував від батька та братів, віддавав на будівлю церков, обдаровував бідних. На його кошти купувалися книжки для багатьох церков. Сам преподобний Микола любив читати, мав гарну бібліотеку, яка стала основою для великої бібліотеки Києво-Печерської лаври. На кошт Миколи Святоші у 1108 році було побудовано церкву Святої Трійці, і окремо – шпиталь із церквою Святого Миколи.
У Києво-Печерському монастирі він прожив 36 років і вже за свого життя зазнав слави великого подвижника. Упокоївся Микола Святоша 14 жовтня 1143 року, а провести його в останню дорогу прийшло майже все населення Києва. Мощі преподобного Миколи покояться у ближніх (Антонієвих) печерах. Землі біля Києва, що належали Миколі Святоші, і які він за життя роздав, вказують на велику духовну приналежність їх цій віколомній особистості, життєвий приклад якої світитиме людям і в наступних тисячоліттях. Ось чому найближчий до Києва район і названо Києво-Святошинським.
Розташування
Києво-Святошинський район (пристоличний), входить до складу Київської області. Розташований в центральній частині регіону, в лісостеповій зоні правобережжя Дніпра. Своєю східною межею (понад 60 км) прилягає до Києва. На півночі межує з Вишгородським районом, Бучанською та Ірпінською міськрадами, на заході - з Бородянським і Макарівським районами, на півдні - з Васильківським і Обухівським районами. До 1973 року до Києво-Свято́шинського райо́ну входила значна частина території теперішнього Вишгородського району.
Природні та водні ресурси
Корисні копалини району представлені в основному неметалічними (цегельно-черепичними глинами, будівельними пісками) та паливними торфовими покладами. Розвідано ряд родовищ підземних вод, які використовуються в господарсько-питних цілях.
По території району протікають 15 річок, серед яких: Ірпінь, Рокач, Буча, Козинці, Бобриця, Нивка, Мощунка, Горенка, Горлянка, Віта, Сіверка та інші.
Адміністративний устрій
Адміністративно-територіально район поділяється на 2 міські ради, 1 селищну раду та 25 сільських рад, які об'єднують 52 населені пункти. Адміністративний центр - місто Київ, яке є містом державного значення та не входить до складу району.
Транспорт
Районом проходить низка важливих автошляхів, зокрема:
E40 - європейський маршрут - найдовший євро автошлях, довжиною 8500 км, що з'єднує французьке місто Кале через Бельгію, Німеччину, Польщу, Україну, Росію, Казахстан, Узбекистан, Туркменістан і Киргизстан із казахським містом Ріддер біля кордону з Китаєм,
М06 - автошлях міжнародного значення на території України, Київ - Чоп (державний кордон з Угорщиною),
E95 - європейський маршрут, автомобільна дорога в Східній Європі на території Росії, Білорусі, України, Туреччини,
М05 - автомагістраль міжнародного значення на території України, Київ - Одеса,
E373 - європейський автомобільний маршрут, що проходить територією України і Польщі, траса пролягає від Києва через Коростень, Сарни, Ковель, міжнародний пункт пропуску Ягодин-Дорогуськ, Холм, П'яскі до Любліна, в народі називають - “Варшавка”.
Населення
Середня чисельність наявного населення становить 170 644 осіб (на 1 грудня 2015), національний склад:
українці - 92,0%,
росіяни - 6,5%,
білоруси - 0,5%,
поляки - 0,2%.
Промисловість, освіта, медицина
Район є економічно розвиненим, тут працює багато потужних промислових та сільськогосподарських підприємств.
Освіта представлена одним вищим навчальним закладом - “Боярський коледж екології і природних ресурсів” (відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України). Є близько 100 загальноосвітніх закладів - школи, дитсадки, працює 44 лікувальні установи (поліклініки, амбулаторії, профілакторії).
Визначні об'єкти району:
Києво-Святошинський район, славиться своєю історією, заповідними та екскурсійними об’єктами, зокрема: садиба відомого українського художника Миколи Пимоненка в Малютянці, Михайлівська церква, Будинок Кістяківських, Городище скіфських часів, VI-V ст. до н. е. у Хотові, Городище Х-ХІІІ ст. у Білогородці, Дачні будиночки в Боярці, Покровська церква, Курган та Могильник у Гатному, Краєзнавчий музей, Поштова станція, церква Святого Сімеона Столпника, Михайлівська церква, Залишки садиби Олександра Терещенка та парк у Шпитьках, ДОТи Київського укріпрайону (Лісники, Кременище, Круглик, Юрівка, Тарасівка, Білогородка, Горенка), тощо.
Боярка
Це порівняно молоде місто. Проте Будаївка - його колиска - одне з найдавніших поселень в Україні. Пагорб, на якому стоїть старовинна дерев’яна місцева церква та старий цвинтар, у минулому був невеликим слов’янським городищем часів Київської Русі. Розміщення, розмір, форма городища, навіть те, що воно з усіх боків омивалось водою виритої навкруги канави, засвідчують штучне походження пагорба та дають підставу вважати його оборонною спорудою для захисту від нападу ворогів. Будаївське городище охороняється державою як історична пам’ятка.
Щодо походження назви “Будаївка” існує кілька версій. Перша згадка про село Будаївка в історичних документах з’являється на поч. XVI ст. У цей час його територія перебувала під владою Литви, а потім її захопила шляхетська Польща, а на початку XVII Будаївка належала магнатові Корецькому. У 1648 р. Будаївку визволено від польсько-шляхетської влади, а з 1649 р. включено до Білогородської сотні Київського полку.
У зв’язку з будівництвом у 60-х роках минулого століття залізничної колії Київ-Фастів, що проходила поблизу Будаївки, тут виникла залізнична станція Боярка (22 км від Києва). Назву вона отримала від сусіднього села, яке з 1926 р. перейменовано на Тарасівку. Назву міста “Боярка” етимологи пов’язують зі словом буєрах. На складеному Ушаковим плані Києва 1695 р. в його околицях трапляються назви Боярак, Бояраки. Село Тарасівка розміщено в ярах, у розмитій водою долині, а сусідня з ним Юрівка розкинулась на горбках, дослівно по-старослов’янському “на юру”. Отже, логічно маємо: на юру - Юрівка, на буєраках - Боярка.
В цій місцевості стрімко почало розбудовуватися дачне поселення, на тодішній вулиці Хрещатик, серед могутніх дубів та сосен з’явилися вишукані казкові будиночки, які й досі вражають мереживом дерев’яних фронтонів і віконниць. В одному з них у 1885 році відпочивав Микола Лисенко, основоположник української класичної музики залишив нам величезну творчу спадщину, одна з частин до опери “Тарас Бульба” була написана ним у Боярці.
Шолом Нохумович Рабинович (літературний псевдонім - Шолом-Алейхем) часто бував у Боярці. Цю місцевість він змалював під назвою “Бойберик” у відомому його творі “Тев’є-молочник”.
“Облетели цветы, догорели огни…”- цими словами марив весь Київ. А належать вони перу відомого поета Надсона, у 1886 року 23-річний юнак відпочивав у Боярці, як згадка про той час залишилась назва “долина Надсона” в лісі, де полюбляв гуляти поет.
Читайте также: Киево-Святошинский район готовится к децентрализации
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій