У 2020 році голова Кожанської громади Володимир Сажко отримав 1,2 мільйона гривень доходу, з яких лише 40 тис. гривень – зарплата на посаді селищного голови, а 200 тис. гривень – гроші від продажу автівки.
Про це KV стало відомо з електронної декларації за 2020 рік голови Кожанської громади Володимира Сажка.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За даними декларації, у 2020 році на посаді голови Кожанської громади Володимир Сажко заробив 40 тис. 69 гривень. Ще 989 тис. 360 гривень – дохід від підприємницької діяльності (має ФОП на своє ім'я, зареєстрований ще в далекому 1999 році) та 200 тис. гривень – дохід від продажу автомобіля Mercedes Sprinter (2005 року випуску).
Його дружина Наталія у 2020 році отримала 786 тис. 416 гривень – дохід від зайняття підприємницькою діяльністю (також має ФОП на своє ім'я).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Сажко вказав у декларації, що торік не мав коштів, розміщених на банківському рахунку, або готівкових заощаджень.
Торік очільник громади задекларував будинок (209,4 кв.м), земельну ділянку (4700 кв.м), гараж (182 кв.м) та п’ять магазинів (34,2 кв.м, 25 кв.м, 64,1 кв.м, 42,7 кв.м і 54,1 кв.м) в смт. Кожанка (Фастівський район, Київська обл.) та один магазин (189,3 кв.м) в с. Малополоцьке.
Ще він має у власності чотири магазини (20 кв.м, 20 кв.м, 21 кв.м, і 21 кв.м) у Кожанці та один магазин (20 кв.м) у Малополоцькому (у декларації Сажко вказав, що дружина орендує у нього ці п'ять магазинів).
Дружина у 2020 році мала квартиру (54,5 кв.м) у Софіївській Борщагівці (Києво-Святошинський район, після укрупнення районів – Бучанський район, Київська обл.) та земельну ділянку (5000 кв.м) у Кожанці.
Також Наталія Сажко володіє двома автомобілями: Volkswagen Transporter (2013 року випуску, придбаний у 2020 році за 250 тис. гривень) та Volkswagen Touareg (2008 року випуску). У селищного голови власного транспорту немає.
Для порівняння: у 2019 році Володимир Сажко подавав декларацію як кандидат на посаду селищного голови, де вказав, що його дохід від зайняття підприємницькою діяльністю склав 989 тис. 360 гривень.
Дохід від зайняття підприємницькою діяльністю його дружини склав 403 тис. 113 гривень.
Так само, як і у 2020 році, у 2019-му сім'я Сажко не мала коштів у банку чи готівкових.
У 2018 році Сажко задекларував 995 тис. 746 гривень – дохід від підприємницької діяльності та 195 тис. 701 гривню – дохід від підприємницької діяльності його дружини.
Інших змін у майновому плані у селищного голови починаючи з 2018 року не відбулось.
Читайте: Зарплата голови Калинівської громади Юлії Олексенко у 2020 році зросла, проте не суттєво
Читайте: Голова Володарської ОТГ Олександр Ференець переписав свої компанії на сина
Читайте: Роман Засуха на посаді голови Гребінківської ОТГ в 2020 році заробив понад 90 тисяч гривень
Читайте: Зарплата голови Рокитнянської ОТГ Юрія Богданова в 2020 році зросла майже на 100 тисяч гривень
Читайте: Зарплата голови Ставищенської ОТГ Леоніда Джужика в 2020 році склала 28 тис. гривень
Читайте: Зарплата голови Згурівської громади Василя Цвика в 2020 році склала 15 тис. гривень
Читайте: За перші півроку Юрій Плакся на посаді голови Калитянської громади заробив 50 тис. гривень
Читайте: Голова Баришівської ОТГ Олександр Вареніченко в 2020 році заробив менше, ніж в 2019 році
Читайте: Голова Великодимерської ОТГ Анатолій Бочкарьов в 2020 році заробив більш ніж півмільйона гривень
Читайте: За 2020 рік на посаді голови Калинівської громади Вадим Булкот заробив 66 тис. гривень
Читайте: Голова Бородянської громади Олександр Сахарук в 2020 році заробив більш ніж півмільйона гривень
Читайте: Зарплата голови Макарівської громади Вадима Токара в 2020 році зросла більше ніж на 20 тис. гривень
Читайте: Зарплата голови Гостомельської громади Юрія Прилипка в 2020 році майже не змінилась порівняно з 2019 роком
Читайте: Голова Коцюбинської громади Сергій Даніш не має власного житла і автівки
Читайте: Зарплата голови Немішаївської громади Петра Перевозника у 2020 році склала 384 тис. гривень
Читайте: Голова Пісківської громади Володимир Луцков у 2020 році обзавівся автівкою
Читайте: На посаді голови Димерської громади Володимир Підкурганний у 2020 році заробив менше, ніж в 2019 на посаді радника голови Вишгородської райради
Читайте: Тетяна Свириденко в 2020 році на посаді голови Іванківської громади отримала зарплату менше, ніж пенсію
Читайте: Зарплата голови Козинської громади Валерія Гартіка у 2020 році склала більше півмільйона гривень
Читайте: Володимир Петренко на посаді голови Глевахівської громади у 2020 році заробив майже півмільйона гривень
Фото: Кожанська громада
КиевVласть
35 років тому на Чорнобильській АЕС сталася одна з найбільших техногенних катастроф у світі. А зараз Україна подає документи в ООН для визнання атомної електростанції та зони відчуження навколо неї об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Серіал “Чорнобиль” подивилося півсвіту. Туристи лопонулися в Київ і зону відчуження лавиною. І на питання “Бути чи не бути” поїздці до Прип’яті відповідь була однозначною: “Так”. При тому, що я там буваю практично щороку. І щоразу відкриваю для себе щось нове. І як журналіст, і як член Всеукраїнської асоциації гідів.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Неправда, що минуле йде назавжди. Воно нікуди не поділося. Воно тут. Яскравим прикладом цього є ЧАЕС. Просто ми пішли вперед. Час — це дорога, і вона існує за вашою спиною. Те, що пішло у минуле, не зникає. Але не потрібно зациклюватись на минулому. Двадцять п'ять років хворіла ЧАЕС, і лише кілька років тому з'явилися "лікарі", які направили її на лікування. Першою пігулкою до одужання стала побудова нового саркофагу, над яким працювали представники різних країн, хоча більшість все ж таки українці. Але основною метою є очищення ЧАЕС від радіоактивного пального. Для цього і було побудовано централізоване підприємство з поводження з радіоактивними відходами "Вектор", яке спеціалізується саме на їх утилізації. Цей комплекс умовно поділений на дві частини — чисту та умовно брудні зони. У чистій знаходиться все необхідне для проживання робочого персоналу, а в брудній — декілька сховищ для утилізації.
Так, ця страшна подія, що змусила здригнутися від жаху весь світ, стала яскравим проявом цілковитої аморальності, недалекоглядності та й просто низького інтелектуального рівня тогочасної влади. А як інакше можна пояснити той факт, що надзвичайно потужну атомну електростанцію було збудовано зовсім недалеко від Києва — багатонаселеної столиці? Зате тепер вони можуть спостерігати яскраві наслідки такого "мудрого рішення". Там, де колись розташовувався мальовничий куточок України, зараз панує пустельна тиша... У мертвому місті можна лише зустріти сталкерів, які у пошуках легкої здобичі ризикують власним життям, та екскурсійні групи. Подейкують, що вночі у Прип'яті чутно дитячий сміх та скрип старої гойдалки. Достатньо один раз побачити та відчути атмосферу вимерлого міста, щоб у серці назавжди залишився темний куточок... Куточок Чорнобилю.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Про Чорнобиль сьогодні сказано й написано стільки, що можна розворушити всю планету. Але слова — то лише частинки, зернятка правди. Сама правда набагато жахливіша. Навіть через 35років.
Дорога на Чорнобиль
Напередодні дати страшної трагедії людства прес-клуби, політики, міністри організовують поїздки журналістів з багатьох регіонів країни до Чорнобиля, Прип'яті — до зони відчуження. Хоча, вже другий рік вони туди й не потикаються.
Дорога на Чорнобиль... Сьогодні це — майже звичайна дорога через увесь Вишгородський район, через його села й містечка, яка нічим не відрізняється від тисяч інших доріг. Напівголі весняні поля й сільські хати... Тьмяно, буденно... І безпечно.
А мені згадується ця дорога наприкінці травня-на початку червня 1986-го: узбіччя залите (чи засипане) чимось білим, мокрий асфальт парує, нескінченним потоком в обидва боки їдуть машини, реве худоба, плачуть перелякані люди, а назустріч їм — машини з продуктами, технікою, солдатами й речами для 55-ти тисяч ліквідаторів, навкруги — військові, здається, що колір хакі заполонив усе довкола. І постійна перевірка документів... Ми їдемо в саме пекло, ще не усвідомлюючи куди ми їдемо й навіщо. Здавалося, що беремо участь у зйомках фільму про війну. Тільки дуже вже натурально й страшно. Сьогодні про це нагадують лише залишки контрольно-пропускних пунктів.
Два роки тому перша наша зупинка — в райцентрі Іванків — колись це містечко стояло на перетині багатьох доріг: на автостанції зупинялися автобуси, які прямували на Житомирщину, Чернігівщину, Білорусію, Росію. А сьогодні це, як сказав наш супроводжуючий, колишній ліквідатор, "останнє мирне містечко перед зоною", хоча до Чорнобильської АЕС — понад 50 км.
На шляху до першого перед 30-кілометровою зоною КПП проїжджаємо березовий гай, встелений підсніжниками. Цікаво, як швидко сюди доберуться пронирливі торговці квітами? Проїжджаємо Страхолісся, у минулому — грибну столицю українського Полісся, позаду — Зелений Мис, містечко, збудоване зі списаних теплоходів, у якому жили перші вахтовики-ліквідатори. Саме тут, у чорному від біди й рудому від радіації році виступали перед бійцями артисти. Слід сказати, що у самому Чорнобилі тоді осмілилися виступати лише найвідважніші: Йосип Кобзон, Валерій Леонтьєв та Микола Гнатюк. Сміх і гомін серед журналістів поступово згасає: прислухаються до слів свідків-героїв: колишнього пожежника, полковника у відставці Олександра Мельника, капітана в запасі Анатолія Супруна та водія Андрія, котрі з перших днів трагедії були чи не в самому пеклі.
Село Оране. Тут навесні-влітку 1986-го розташовувалась 25-та бригада радіохімзахисту, яка першою увійшла в "зону". Спочатку вона налічувала 2,5 тисячі бійців, а за літо їх змінилося кілька десятків тисяч. Чи хтось із тих солдатів і офіцерів лишився в живих? Адже це саме вони, ті хлопчики в солдатських гімнастерках майже голими руками знімали верхній шар ТВЕЛу (тепловидільний елемент — двометрова титанова зв'язка з урановою таблеткою всередині).
"Наприкінці 1986-го я потрапив до московської лікарні № 6,— згадує один із наших знайомих.— Те, що я побачив — не можна передати словами. На ліжках лежали живі трупи, висохлі, неначе мумії в Лаврі. Замість шкіри — самі лишень опіки. А там, до чого вони доторкалися руками, залишалися шматки живого м'яса. Не знаю, як медсестрички й санітарки могли дивитися на ці муки й страждання. Хоч як мені було погано, але я вблагав лікарів відпустити мене додому, бо не вижив би...".
Доїхавши до КПП "Дитятки", починаєш задумуватися над іронією долі та містикою разом узятими. Адже якраз дітей, у першу чергу, й вивозили з зони, на кордоні з якою стоїть КПП. Село Черевачі. Перший населений пункт у зоні. Відселене 6-8 травня 1986 року. Пустка. Село Залісся... Хати поросли густим лісом, кущами... Дерева поглинули хати з вибитими віконницями, наче після бомбардування, з електроопор звисають дроти...
На в’їзді до 30-кілометрової зони відчуження у нас перевірили документи, й видали апарати, котрі ми мали носити на шиї, як медальйон. Щоб побачити, куди можна лізти, а куди – не варто. Ось такі б пристрої – та в 1986 році! Скільки б смертей вдалося уникнути!
Гід по Зоні провів суворий інструктаж: куди ходити можна, куди – ні в якому разі, що робити можна, як себе поводити. Это важно, ведь радиация собирается точечно. Там, где гостей водят гиды, ее уровень в пределах нормы, а в каких- то местах, причем в паре шагов от маршрута, уровень радиации может увеличиться в несколько раз. Более того, по-прежнему есть места, где можно получить смертельную дозу радиации.
Радіоактивні хмари розстрілювали
Тут, праворуч від того місця, де ми зараз проїжджаємо, був сумновідомий "рудий ліс". Після аварії дощові хмари, які були насичені радіоактивними речовинами, військові льотчики та бійці протиповітряної оборони посипали й розстрілювали особливою речовиною. Робилося це для того, щоб смертоносні дощі ні в якому разі не могли дійти до Москви, а випадали на території зони (це в ідеалі). От і випав перший найнебезпечніший дощ на ліс, який моментально став рудим і смертельно небезпечним. А всі інші хмари проливалися зливами над Україною, і особливо над Білорусією.
"Щодо "рудого лісу",— долучається до розмови водій,— через нього спочатку проходила єдина дорога, яка з'єднувала станцію з "Великою Землею". Так, цю частину дороги машини пролітали на скаженій швидкості. Якщо, не доведи Господи, щось траплялося із транспортом, водій і пасажири вискакували з машин і стрімголов неслися уперед — подалі від страшного місця, знаючи, що їх обов'язково підхопить наступний транспорт.
Але найстрашніше не те, що бачиш очима. Село Копачі, неподалік від АЕС, навряд чи вже можна назвати селом. Поле з невеличкими пагорбами з обох боків дороги. Можна проїхати мимо й не помітити, якщо не знати, що це — кладовище хат. Радіоактивна хвиля, накривши поселення, примусила евакуювати усіх його мешканців. Екскаватори виривали котловани перед кожною хатою, згортали туди будинок разом із усім людським майном, нажитим роками й поколіннями... і засипали піском. Від села залишилися лише клуб та братська могила загиблих під час Великої Вітчизняної війни. На карті України не стало села...
Трохи далі — колишній польовий аеродром, з якого піднімалися вертольоти з тоннами піску, гіпсу, доломіту, свинцю. Все це скидалося в роззявлену пащеку реактора. А щоб збити пилюку, з тих же гвинтокрилих машин над станцією й Прип'яттю розпилялися спеціальні розчини. Ці ж вертольоти мали закинути техніку й обладнання на 4-й енергоблок, але спроба виявилася невдалою.
Ліворуч над лісом видніється сітка-решітка. Колись це був суперсекретний оборонний проект радянських ППО "Радуга-2", який контролював усю європейську частину СРСР. Командний пункт цього об'єкта знаходився глибоко під землею. А десь далеко на півночі була аналогічна станція. Звідти регулярно запускалися імпульси навколо планети, а Чорнобильська — приймала. Це давало змогу виявити запуск ракети у будь-якій точці земної кулі.
А зараз ця унікальна система не те, що не діє, а просто виявилася нікому не потрібною.
Містом блукали покинуті собаки й коти
Безумовно, збитки населенню від аварії будуть підраховуватися ще довго. Матеріальні й моральні. А що ж сталося з тваринами, покинутими напризволяще? Свідки згадують, що коли всіх людей уже вивезли, містом блукали покинуті, знесилені собаки й коти. Вони не могли зрозуміти, що сталося, чому їх зрадили й куди поділися люди. І, всупереч інстинкту самозбереження, вони усі разом шукали захисту.
"Мені як ліквідатору, офіцеру й просто людині довелося побачити всього. Але я ніколи не забуду, як до польового військового табору ліквідаторів довгою вервечкою тяглися коти, собаки й лелеки. Вони йшли пліч-о-пліч (якщо можна так сказати про тварин) до людей, а потім ставали й дивилися так жалібно, що кров у жилах холола.
У перші травневі дні, похапцем збираючись, мешканці сподівалися через кілька тижнів або й днів повернутися назад. Тому й випускали домашніх тварин на вулицю, аби ті не загинули від холоду й голоду. Брати із собою домашніх улюбленців категорично заборонялося. А через місяць по всіх покинутих селах, а особливо у Прип'яті, валялися трупи нещасних тварин, які загинули не від голоду, а від опромінення.
Відомі випадки, коли лисиці з навколишніх сіл діяли занадто вже по-людськи: брали під свою "опіку" курники, охороняли “свою” пташину зграю й нікого чужого до неї не підпускали.
Домашні собаки, пішовши у ліси, схрестилися з вовками. Ці істоти взяли найкращі риси з обох видів: не боялися людей, світла, вогню, шуму моторів, добре знали звички людей і нападали на них спереду, а не ззаду, як вовки. Кажуть, що їх уже всіх відстріляли, а проте — хтозна...
Назад у майбутнє: місто-привид
У далекому 1972-му, коли будівництво міста атомників (як і станції) тільки починалося, Прип'ять повинна була стати "містом майбутнього, містом 21-го століття". І якби не аварія, можливо, й стала б одним із найкращих і найперспективніших міст країни. Середній вік прип'ятчан на момент аварії досягав 29-35-ти років — молоде місто молодих людей.
В’їзний знак Прип’яті. Ліворуч - в житловю частину міста, прямо чи праворуч — до Чорнобильської АЕС. Саме місто Чорнобиль зосталося збоку. Воно до катастрофи не має відношення, хоча й опинилося всередині Зони піся аварії. Чому ж станція Чорнобильська, а не Припятська? Її почали будувати раніше, ніж місто-супутник, і назвали просто по імені району, центром якого був Чорнобиль.
Згадують, що за кілька днів до аварії, готуючись до Першого травня, в місто завезли з Голландії 50 тисяч кущів троянд, і воно просто тонуло в квітах. А вже через місяць-півтора їх уже геть не було видно: двометрові колючі зарості бур'янів поглинули красу.
"Це було вражаюче жахливе видовище — з-за велетенських бур'янів визирали маленькі квіточки, які чахли прямо на очах."
Бетонні багатоповерхівки з проломленими стінами, школи з розбитими вікнами, зарослі деревами дитячі майданчики. У Прип'яті не росте трава — вона відразу перетворюється на сухостій. І пташок геть не чути. Сьогодні тут, у 50-тисячному місті атомників, одному з найбагатших у країні, розруха й радіація. Одна з головних офіційних заборон – не заходити до будівель. Кажуть, що це небезпечно і вони можуть обрушитися в будь-який момент. Але неможливо опинитися тут і гуляти тільки по вулицях! На свій страх і ризик деякі сміливці роблять вилазку по закинутих будинках. Якщо дуже захотіти, ніхто не завадить проникнути в спорожнілі багатоповерхівки. Найцікавіші – 16 поверхові висотки, з них відкривається чудовий вид. На ті, що з гербами, краще не ходити: вони дійсно в дуже жалюгідному стані, плюс знаходяться в центрі, там простіше "спалитися" – поліція ганяє екстремалів, а у гідів можуть відібрати ліцензію. Заходимо у під’їзд. Між поверхами на стіні напис: “Обережно! Працює снайпер!” Мимоволі озираєшся й пригинаєшся. В одних квартирах цілі вікна, а в інших - розбиті. Вітер. Хоча мародери ураганом пройшлися по Прип'яті ще років двадцять – тридцять тому, більшу частину вмісту квартир забрали ліквідатори аварії: меблі в могильник, якусь техніку – на зберігання в магазини. У магазині "Веселка" до сих пір склад старих плит, сервантів і роялів. Піднімаємося на верхній поверх. Проходимо повз машинну кімнату. Двері відчинені, обладнання розкурочене, але не вивезено. З ліфтового обладнання в першу чергу витягували мідну обмотку моторів. Піднімаються на дах. А мені раптом стало невимовно страшно. І я – донизу! Невже я такий страхополох?! Сціпивши зуби, йду до порожньої 9-поверхівки. В кількох метрах від під'їзду — жовтий "ядерний" трикутник. Двері у квартиру відчиняю ногою — руками торкатися страшно. Всередині — розвалені меблі, спинка від дитячого ліжечка, сумно дивиться покинута лялька. Порожньо й страшно. І раптом десь у коридорі — звук чужих кроків. Може, ще хтось насмілився піднятися? Виглядаємо за двері — нікого. Може, мародери? Але тут красти вже більше нічого. Звук більше не повторювався. Невже здалося? Мабуть, нас не просто страхали тим, що привиди повертаються до своїх покинутих будинків? Бігом донизу...
На центральній площі перед Будинком культури "Енергетик" валяється дитяча іграшкова машинка. Нічого не викликало у мене такий жах і біль, як ця покинута іграшка. А ще — зловісні тіні на будинках, схожі на кошмарні тіні в Хіросімі, які залишилися від людей після ядерного вибуху. Виявляється, це художники-авангардисти з Росії, Білорусі й Німеччини вирішили таким чином "оживити" мертве місто.
Передовий радянський атомоград був надміру прикрашений різноманітними лозунгами. Взагалі, такий міні-радянський Лас-Вегас – все в неоні, переливається, сяє. “Партия Ленина – сила народная, нас к торжеству коммунизма ведёт”, “Мирный атом в каждый дом”, “Здоровье народа – богатство страны!” (це один із останніх лозунгів, які залишилися в Прип’яті з тих часів), “Хай буде атом робiтником, а не солдатом”. Про цю вивіску ходить байка, що через день після аварії якийсь хохмач заліз на дах і повалив першу букву “а”, через що напис набув зовсім іншого смислу. Пізніше всю вивіску “поклали” на дах, але кілька років тому нелегальні екстремали підняли літери знову.Знаменитий парк розваг з його жовтим колесом огляду виявився не таким грандіозним, як я уявляла. Самих атракціонів там кіт наплакав: крім колеса і автодрому є лише карусель і гойдалки. Чортове колесо повинні були відкрити лише 1 травня 1986 року, воно було подарунком до свята, але так і не встигло попрацювати. Ось ще одна легенда. Насправді, на колесі багато людей встигли покататися. Ось як про це згадує одна з колишніх мешканок: “Сама особисто на ньому каталася. На машинках хотілося покататися, але на них було не достоятися – натовп величезний. А ось на колесо бажаючих було значно менше. Але жінка, яка ним управляла, мабуть не встигла вивчити інструкцію, як треба правильно розсаджувати людей, тому вийшов серйозний казус. Труханулі ми тоді здорово. Людей цей працівник садила в кожну кабінку. І, коли половина колеса була щільно заповнена, а друга, навпаки, залишалася абсолютно порожньою, колесо мимовільно різко зірвалося і почало кататися вгору-вниз, шукаючи рівноваги, до тих пір, поки завантажені кабінки не опинилися в нижній частині колеса. Видовище було жахливим, тому що осі, на яких кріпилося колесо, сильно хиталися при цьому. Було відчуття, що колесо впаде на бік. Деякі хлопчаки, хто розташовувався нижче, стрибали на всі боки. Жінка сама дуже сильно перелякалася. Відключила колесо. Коли воно зупинилося, почала по-помалу включати і висаджувати спочатку з кожної другої кабінки, потім ще рідше, до тих пір поки всіх не висадила. Нам пощастило, ми ще кола 2 зробили безкоштовно. Може, через цей інцидент воно більше і не працювало, а може, недоробки які в ньому виявили. Каталися ми рівно за тиждень до аварії. Ось такий факт мав місце в історії парку культури, який так і не відкрився. Атракціони й досі дуже сильно “фонять”, залізо збирає всю радіацію, особливо біля автодрому. Парк взагалі одне з “найбрудніших” місць Прип’яті. Брудніше лише на площі перед БК “Енергетик”, готелем “Полісся”, лікарня й кладовище техніки – це взагалі – жесть!
В школі й дитячому садочку не просто сумно, а щемно й хочеться плакати: дитячі іграшки, ліжечка, книжки, зошити, сандалики, лопатки, інформація для батьків…
Покинутий річковий вокзал. Звідси ходили швидкісні катери-“ракети” в Київ чи в білоруський Мозир. А ще тут було чудове літнє кафе. А в автоматі з газировкою і досі стоїть “та сама” гранчаста склянка, з якої пили всі радянські люди, але ніхто не хворів.
А ось - дерев'яна пристань на річці Прип'ять. Дебаркадер віднесло течією на сто метров у бік, він сів на мілину й частково затонув. Але ми все-таки ризикнули по ньому прогулятися, маючи шанс кожну мить шубовснути у воду.
Настав час нагнати справжньої жуті! Це – найстрашніше й небезпечне місце в усій Прип'яті, без жодних перебільшень! Це – лікарня! Медсанчастина №126, єдина лікарня Прип'яті, прийняла перших постраждалих в аваії: пожежників, які гасили вогонь Четвертого энергоблока, відразу ж відправили сюди. В лікарняному підвалі вони скинули з себе весь заражений одяг. Вся форма досі знаходиться там, і навіть найбільші відчайдухи не полізуть ще раз. Там радіаційний фон доходить до мільойна розпаіов на хвилину, а на дозиметрі можна побачити і 20, і 50 мілізіверів на годину. Смертельно!!!! Звісно, в підвал ми не полізли, вражень вистачило і на поверхах лікарні.
Виявляється, в Прип'яті була навіть своя в’язниця!
Прип'ять уже ніколи не повернеться до життя. Це — як нагадування про те, що люди мають більш чітко зрозуміти ту загрозу, яка йде від некерованої ядерної реакції. Експерти вважають, що через руйнування і часткове знесення будівель місто Прип'ять може зникнути через 10 років. Адже відомо, що без людей будь-яка споруда гине. Крім того, через споруди проростає ліс; стіни і конструкції постійно видозмінюються під дією температури, що призводить до осипання, а рівень радіації в будинках часто вищий, ніж на вулиці. "Саме тому ми зараз обмежили доступ до будівель. Більша частина цих будівель зрештою буде знесена та похована",— підкреслюють експерти.
В голові невкладається думка про те, що 50 тисяч жителів вимушені були покинути своі будинки з валізкою речей на 3 дні й ніколи не повернутися назад. 20 тисяч квартир спорожніли в один день..
"Це місто просто необхідно зберегти, зробити у ньому музей і возити сюди енергетиків-атомників з усього світу, щоб вони бачили, що може трапитися з "мирним" атомом, з містом, з цивілізацією, врешті-решт, якщо вони натиснуть не на ту кнопку",— з болем констатував колишній міський голова Прип'яті Олександр Єсаулов.
Водночас спеціалісти припускають, що у південних регіонах зони відчуження за 20-30 років рівень цезію опуститься до значень, що допускають проживання населення. Це пов'язано з фізичними процесами напіврозпаду цієї радіоактивної речовини.
Що ж стосується територій, які уражені ізотопами трансуранових елементів, то ці землі, на думку спеціалістів, ніколи не будуть придатними для проживання.
Повертаємося назад
Вражаюче видовище! Прямо перед нами з-за пагорба виринув реактор. І багато-багато високовольтних ліній електропередач. Вони були такими беззахисними, як кволе дитинча. Якщо вже ми так звикли шукати винуватців трагедій, то давайте просто подивимося на ці безхозні ЛЕП біля самої атомної електростанції. До речі, через якісь там чиновницькі нестиковки (і це — в зоні суворої відповідальності) наш автобус з півсотнею журналістів ніхто не зустрів і не супроводжував, і ми самі, на свій страх і ризик, кілька годин роз’їжджали зоною і навколо реактора. Тим паче дивним і недоречним видався нам переполох охорони ЧАЕС, коли ми впритул під'їхали до її центрального входу. "Хто ви такі?! Як ви сюди потрапили?! Знімати заборонено!". І це після того, як були десятки попередніх домовленостей, наші документи по кілька разів перевіряли на всіх КПП, кудись комусь телефонували... Після того, як усі, хто хотів, пофотографували усе, що було потрібно... А ми говоримо про безпеку...
Шість реакторів
Ми поїхали далі, до четвертого реактора.
А ось і об’єкт “Укриття”. Споруджений в поспіху, він тим не менше 30 років стримував подальше поширення радіації від реактора. Однак його перекриття та стіни вже занепали і почали руйнуватися. Електронне табло показує 122-126 мікрорентгенів на годину. Співробітник інформаційного центру ЧАЕС демонструє нам макет реактора в розрізі й розповідає про основні ризики об'єкта "Укриття". Але фотографії, зроблені в зруйнованому реакторі, говорять самі за себе.
Споруда "Укриття" над зруйнованим 4-м енергоблоком захистила навколишнє середовище від подальшого виносу радіоактивності, а людей — від опромінення. Але надзвичайно стислі терміни будівництва, надвисокі рівні радіації, необхідність використання дистанційних методів, недостатня вивченість уцілілих конструкцій, які стали опорою для нових, наявність великої кількості палива всередині та ще цілий ряд факторів викликають занепокоєння та зумовлюють необхідність приведення "Укриття" до екологічно безпечного стану.
Гід детально розповів нам про будівництво саркофага, який будували французи. В 1986 році це була єдина країна в світі, яка відмовилася допомогти в ліквідації наслідків аварії. Пізніше вони усвідомитли свою помилку, як і факт, що постраждав увесь світ, і цим будівництвом відновлювали свою репутацію.
Споруда другого саркофага почалася в 2007 році. Планувалося, що він буде являти собою рухливу арку, яка накриє реактор разом зі старим саркофагом, після чого можна буде зайнятися розбиранням, дезактивацією і захороненням останків енергоблоку. Спочатку проект збиралися завершити до 2012/13 році, але терміни зрушилися через фінансові проблеми. Новий саркофаг став найбільшою наземною пересувною конструкцією: Оскільки будувати арку безпосередньо над старим саркофагом було небезпечно, її споруджували частинами на складальному майданчику неподалік від станції. Збірка і підйом елементів першої половини арки тривали з 2012 по 2014 рік, до 2015-го зібрали і другу половину. Після обидві частини були з'єднані в єдину конструкцію. До листопада 2016 року монтаж було повністю завершено.
Станція живе своїм життям. А величезна їдальня, розміром, як увесь Київський Палац дітей та юнацтва – вражає!
Ми зупинилися на місці, де одним поглядом можна було охватити панораму всіх шести реакторів. Останній з них зупинили лише в 2001 році, через 15 років після трагедії! Недобудовані 5 і 6 енергоблоки ЧАЕС покинули. Все так і стоїть: разом з будівельною технікою, кранами, а по всьому колишньому СРСР терміново зупинили будівництво нових атомних станцій: вони так і стоять покинутими на різній стадії готовності.
Чорнобиль 2
Радіолокаційну станцію “Дуга” в Чорнобилі внесли до реєстру нерухомих пам’яток України
Радіолокаційна станція “Дуга” або “Чорнобиль 2” – це ряд металевих щогл висотою 150 метрів із натягненими між ними дротами. У радянський час її планували використовувати як систему “загоризонтного стеження” (виявлення пусків балістичних ракет на інших континентах – ред.) та глушіння радіосигналів у Європі. Споруда до аварії на ЧАЕС встигла попрацювати тільки в тестовому режимі. За характерне ритмічне постукування в ефірі, яке генерувала “Дуга”, західні фахівці називали цю споруду “Російський дятел”. – Це унікальне військове, надсекретне містечко з колись надсекретною радіолокаційною дугою. Її будівництво кошувало країні вдвічі більше, ніж вартість самої атомної електростанції. При цьому, через злочинні помилки в розрахунках, дуга виявилася абсолютно непотрібною. Вона не працювала жодного дня! Але це стало зрозумілим напередодні трагедії. Тут же виникає питання: а чи не були пов’язані між собою події: усвідомлення фатальної помилки в проекті дуги й трагедія на АЕС?!.. (подивіться документальний фільм “Русский дятел”).
Штамп "Здесь живет хозяин дома" ставлять прямо на стіни
За кількістю пам'ятників Леніну у різних варіаціях на 1 кв. км місто Чорнобиль дасть фору мабуть усій країні. Тут його ніхто не звалив. А також за чистотою, вичурністю й навіть деякою показушністю клумб кольору українського прапора. Сам Чорнобиль шокує. Не пустотою, а пожвавленням — у місті повно людей. Від звичайного містечка різниться лише тим, що майже всі люди тут — у камуфляжі. Тут проживає близько 3 500 вахтовиків, які працюють на зупиненій АЕС. Покинуті багатоповерхівки перетворили на гуртожитки. А акуратні сільські будиночки стоять пусткою. Лише на деяких просто на стіні — напис: "Здесь живет хозяин дома". Працюють магазини, навіть кафе-ресторан. А ще в Чорнобилі живуть, хоч наука й забороняє, 125 (за офіційними даними) самоселів, які повернулися до рідних домівок. Запитую перехожого (ним виявився місцевий міліціонер), як потрапити до самоселів, щоб дізнатися про їхнє життя-буття.
"А чого б їм і не жити? Орють, сіють, годують худобу, навіть пасіку розводять. Працюють у нас і магазини, і пошта".
Традиційна зупинка біля пожежної частини й монументу пожежним Чорнобиля з промовистою назвою "Тим, хто врятував світ". Сяють новенькою фарбою дві сучасні пожежні машини, сконструйовані на базі танків Т-54 та Т-55, які мають потужні гармати, що стріляють спеціальним порошком. Кажуть, що таку техніку мали відправити до Кувейту, але десь там у верхах не змогли поділити гроші, чим швиденько скористалися американці. От би такі машини в той страшний рік! А то гасили пожежу на атомній станції допотопними пожежними машинами, ніби горів звичайнісінький сільський сарайчик.
На центральній площі містечка — невеличкий Будинок культури,— саме тут 20 років тому відбувався суд над директором і головним інженером ЧАЕС; там, де зараз транспортний комплекс — містилася перша штаб-квартира урядової комісії з розслідування причин та наслідків аварії. Кінотеатр Україна... Навесні й влітку 1986 року в ньому безперервно, в режимі нон-стоп демонстрували радянські кінофільми.
"З асфальту на траву не сходьте",— попереджають нас,— "асфальт на відміну від трави миють регулярно". Щоб переконати недовірливих любителів екстріму, один із колег-журналістів підходить з армійським дозиметром до трави на узбіччі: на датчику — 800 мікрорентген. На дорогу всі вискакують, наче ошпарені.
Браконьєри
Міліціонери й охорона “зони” кажуть, що випадків мародерства там практично вже немає — все, що можна було, вже вкрали. А ось браконьєрство цвіте повним ходом. Особливо на воді. Браконьєр спокійно запливає у Прип'ять (і навіть у штучний канал для охолодження реактора) з Київського моря і ловить рибу, яку потім продає в Києві і не тільки. А от риби в зоні дуже багато. Розповідають, що у самому каналі водяться величезні соми, які можуть проковтнути хлібину. Не кажучи вже про дичину в лісах. Правда, відстрілюють переважно лише молоденьких косуль чи кабанів, бо тварина, старша трьох років, кажуть, страшенно небезпечна — "фонить".
Попри всі втішні чи невтішні прогнози МАГАТЕ й вітчизняних спеціалістів працівники станції роблять невтішний висновок, що Чорнобиль у найближчі 100 років буде небезпечним. А там — життя покаже.
Минуло вже 35 років від того страшного часу. Кілька разів змінювалася влада, вдосконалювалось суспільство. Але я не вірю, що у разі виникнення подібної ситуації влада у першу чергу подумає про людей, а не про свої власні інтереси.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" КиевVласть
У 2020 році на посаді голови Коцюбинської громади Сергій Даніш (на фото) заробив 404 тис. гривень. Це виявилось єдиним джерелом його доходу. Також він вказав у декларації, що не має квадратних метрів власного житла. З цінного майна у голови – годинник та мисливська рушниця.
Про це KV стало відомо з електронної декларації за 2020 рік голови Коцюбинської громади Сергія Даніша.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Згідно декларації, у 2020 році Сергій Даніш на посаді селищного голови отримав 404 тис. 946 гривень зарплати. Це виявилось єдиним джерелом його доходу.
Сергій Даніш не має коштів розміщених на банківських рахунках, проте має готівкові – 128,5 тис. доларів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Відповідно до даних декларації, Сергій Даніш не має нерухомості, транспортних засобів чи цінних паперів (корпоративних прав).
До слова, нерухомість у Даніша була задекларована лише у 2016 році. Тоді він вказав у декларації, що має право користування двома квартирами (78 кв.м та 34 кв.м) в Бучі (Бучанський район, Київська обл.) та в Ірпені (Бучанський район, Київська обл.). Квартири належали третім особам.
З цінного майна, що задекларував селищний голова за 2020 рік – італійський годинник Panerai та рушницю Маузер М-03.
Також Даніш вказав, що є членом громадських об'єднань: "Громадська рада Коцюбинського" та "Спортивний клуб "Бійцівський клуб "Фенікс".
Для порівняння: у 2019 році Сергій Даніш подавав декларацію як секретар Коцюбинської селищної ради. Тоді його дохід на посаді секретаря склав 101 тис. 974 гривень. Як і в 2020 році, ці гроші були єдиним джерелом його доходу.
Так само, як і в 2020 році, він не мав коштів у банку і готівкою мав ті ж самі 128,5 тис. доларів.
У 2018 році Сергій Даніш заробив на посаді секретаря Коцюбинської селищної ради – 24 тис. 931 гривню. Також у 2018 році він був власником ТОВ "БІК БлагоБуд", де його дохід склав – 89 тис. 295 гривень. В тому ж році продав корпоративні права у цьому товаристві за 125 тис. гривень.
З 2018 року, в майновому плані у селищного голови змін не відбулося.
Читайте: Голова Володарської ОТГ Олександр Ференець переписав свої компанії на сина
Читайте: Роман Засуха на посаді голови Гребінківської ОТГ в 2020 році заробив понад 90 тисяч гривень
Читайте: Зарплата голови Рокитнянської ОТГ Юрія Богданова в 2020 році зросла майже на 100 тисяч гривень
Читайте: Зарплата голови Ставищенської ОТГ Леоніда Джужика в 2020 році склала 28 тис. гривень
Читайте: Зарплата голови Згурівської громади Василя Цвика в 2020 році склала 15 тис. гривень
Читайте: За перші півроку Юрій Плакся на посаді голови Калитянської громади заробив 50 тис. гривень
Читайте: Голова Баришівської ОТГ Олександр Вареніченко в 2020 році заробив менше, ніж в 2019 році
Читайте: Голова Великодимерської ОТГ Анатолій Бочкарьов в 2020 році заробив більш ніж півмільйона гривень
Читайте: За 2020 рік на посаді голови Калинівської громади Вадим Булкот заробив 66 тис. гривень
Читайте: Голова Бородянської громади Олександр Сахарук в 2020 році заробив більш ніж півмільйона гривень
Читайте: Зарплата голови Макарівської громади Вадима Токара в 2020 році зросла більше ніж на 20 тис. гривень
Читайте: Зарплата голови Гостомельської громади Юрія Прилипка в 2020 році майже не змінилась порівняно з 2019 роком
Фото: Правда Ірпеня
КиевVласть
Заступниця голови Київської міськдержадміністрації (КМДА) Ганна Старостенко визнала, що Київ не може наразі закупити вакцини від коронавірусу безпосередньо у виробників, хоча два тижні тому переконувала, що місто має всі механізми, веде активну роботу та постачання перших доз – не за горами.
Про це KV стало відомо з пленарного засідання Київради 22 квітня.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Юридично Київ має всі можливості це зробити (закупити вакцину, – KV) у прямого виробника. Питання лежить у іншій площині. Тому що сьогодні вакцини потрібні не лише місту Києву, не лише Україні. Вакцини потрібні Франції, Німеччині, Іспанії, потрібно Америці, Індії і Китаю. Всі ці країни законтрактували вакцини ще півроку тому, проплатили їх, і чекають на поставки від виробників. І сьогодні самі виробники нам говорять, що ми не можемо відсунути в сторону тих, уже проплатив нам гроші”, – розповіла Ганна Старостенко.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Нагадаємо, що ще на початку лютого Київрада стала першою міською радою в Україні, яка виділила кошти на закупівлю щеплень від COVID-19. Тоді Ганна Старостенко анонсувала придбання 1 млн доз вакцин для 500 тис. киян. Сьогодні вона переконувала депутатів, що переговори з виробниками вакцин ведуться, але не уточнила з ким, навівши приклад Індії, яка тимчасово призупинила поставки вакцини Covieshild за кордон, аби задовольнити власні потреби. Мовляв, саме з цієї причини гальмується постачання препаратів до Києва.
“Країна Індія заборонила, просто наклала вето на вивезення вакцини, яка продукується на території цієї країни, пояснивши це тим, що у них в середині країні є потреба в цій вакцині”, – пояснила Старостенко та звернулася до депутатів, аби ті допомогли з переговорами щодо закупівлі вакцин.Фото: KVКиевVласть
Майже три тисячі мешканців багатоповерхівок у Вишневому живуть без гарячої води. Її вимкнули за борги: місцевий приватний постачальник заборгував НАК “Нафтогаз”. І поки тривають суди та Феміда вирішує, хто оплачує бенкет, без води залишаються 18 будинків. Всього на Київщині заборгували Нафтогазу 26 компаній-постачальників.
Як стало відомо KV, 12 квітня у Вишневому разом із опаленням у багатьох будинках відключили гарячу воду. Про це йдеться в оголошенні ТОВ “Ресурсозбереження”, фотографію якого виклав на сторінці “Дика Вишня. Вишневе. ОТГ” у Facebook місцевий громадський діяч Денис Зерченко.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Постачання – все
Згідно з розпорядженням голови Вишнівської міськтергромади Іллі Дікова, саме 12 квітня у Вишневому було завершено опалювальний період – проте це не стосувалося підігріву води.
“ТОВ "Ресурсозбереження”, приватна компанія, що колись була нав'язана мешканцям будинків, де є котли, просто взяла і припинила подачу гарячої води. 10-річне керування всім відомої особи розвернуло процес еволюції у Вишневому в зворотньому напрямку. Не виключено, що скоро будемо добувати воду десь у колодязях, а щоб зігрітися – розводитимемо багаття. На дахах будинків, бо земля майже вся забудована”, – пише Зерченко.
У самому оголошенні йдеться про те, що ТОВ “Ресурсозбереження” 12 квітня припиняють надавати послуги з опалення та підігріву води, оскільки їх майно було арештовано на підставі ухвалення позовної заяви до підприємства від НАК “Нафтогаз”.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
“3 12 квітня 2021 року надання послуг з опалення та підігріву води нашим підприємством припинено. Підстава – задоволені господарськими судами позовні вимоги АТ НАК “Нафтогаз України” про примусове стягнення з ТОВ “Ресурсозбереження” заборгованості за отриманий природний газ, пені, штрафів, інфляційних витрат, тощо, шляхом накладення арешту на кошти та майно, що у свою чергу призвело до повного блокування роботи підприємства. Зауважимо, що ми неодноразово наголошували на проблемі зростання заборгованості мешканців за отримані послуги і попереджали про можливі наслідки, які, на жаль, не змусили себе чекати – робота підприємства заблокована постачальником газу”, – йдеться у повідомленні.
Трохи передісторії
ТОВ “Ресурсозбереження” обслуговує 18 багатоповерхових будинків, а саме: вул. Південна, 7, 9, 11, 13, 15, 17; вул. Святоюріївська, 22, 24, 26, 28, 30, 32; вул. Лесі Українки, 19, 21, 62-а; вул. Молодіжна, 12; вул. Європейська, 34-6; вул. Вітянська, 1а.
У цих будинках проживає 2759 абонентів підприємства, частина об’єдналися в ОСББ – це, наприклад, ОСББ “Південна Плюс” (будинки №№ 9, 11, 13 по вул. Південна), ОСББ “Південна 17” (вул. Південна, 17), ОСББ “Південний” (вул. Святоюріївська, буд. 22, 24), ОСББ “Південний-2” (вул. Святоюріївська, 30), ОСББ “Південний 3” (вул. Святоюріївська, 28). На дахах цих будинків були встановлені автономні котельні, обслуговуванням яких і займалося дане ТОВ.
“Технологічна відмінність у тому, що КП “Вишнівськтеплоенерго” передає тепло централізовано за допомогою підземних комунікацій, а наші котельні – дахові”, – розповів директор ТОВ “Ресурсозбереження” Федір Кацап (грудень 2014 року).
Станом на липень 2020 року продовжують діяти тарифи, встановлені у відповідності до рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради від 07.11.2018 року № 49/2: виробництво та постачання теплової енергії – 1750,96 гривень/Гкал (з ПДВ); підігрів 1 куб.м води – 85,97 грн. (з ПДВ).
Суд: боротьба триває
Згадувані в оголошенні рішення Господарський суд Київської області ухвалив 1 та 12 жовтня 2020 року (№ 911/1044/20 – друга позовна заява, № 911/1034/20 – перша заява). У тексті рішень йдеться про те, що Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (НАК “Нафтогаз України”, або “Нафтогаз”) звернулася з позовами до ТОВ “Ресурсозбереження” про стягнення більш ніж 4 млн гривень боргу.
Так, згідно першої позовної заяви (12.10.2020), сума боргу складає 2 млн 1 тис. 527,91 гривень (з яких: 1 млн 605 тис. 839,83 грн основного боргу, 165 тис. 336,74 грн пені, 81 тис. 686,99 грн 3% річних та 148 тис. 664,35 грн інфляційних втрат). Згідно другої (01.10.2020) – 2 млн 188 тис. 291,22 грн. (з яких: 796 тис. 476,87 грн. основного боргу, 461 тис. 58,92 грн. пені, 224 тис. 342,56 грн. 3% річних та 706 тис. 412,87 грн. інфляційних втрат).
У рішенні № 911/1034/20 йдеться, що згідно договору, який сторони уклали у 2017 році, “Нафтогаз” передає ТОВці з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2890,0 тис. куб. метрів (по місяцях (тис. куб. м): жовтень – 330,0; листопад – 450,0; грудень – 520,0; січень – 640,0 лютий – 500,0; березень – 450,0).
Ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 4942,00 гривні (4,92 / куб. м), або ж разом із ПДВ (20%) – 5930,40 грн (5,93 / куб. м). Причому укладалися додаткові угоди: наприклад, у разі прострочення споживачем оплати згідно цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних.
“Ресурсозбереження” розрахувалося за отриманий від “Нафтогазу” природний газ на загальну суму 14 млн 65 тис. 663,22 грн. “Нафтогаз” у свою чергу посилається на те, що оплату за переданий газ приватник “здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у визначений договором строк”. Станом на 19 лютого 2020 року сума основного боргу за договором становила 1 млн 605 тис. 839,83 грн.
Вирішити у досудовому порядку, тобто піти на мирову із “Нафтогазом” у ТОВ “Ресурсозбереження” не вийшло. Ба більше, у суді “Ресурсозбереження” намагалося зі свого боку оскаржити чи не кожну вимогу “Нафтогазу”. Зокрема, зауважувало на “необґрунтованість нарахування позивачем пені за періоди, що перевищують шестимісячний термін, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України”, “стверджує про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що вказана норма застосовується для загального кола осіб” і водночас повідомило, що сплатило “Нафтогазу” 130 тис. грн в рахунок виконання зобов'язань за договором, а також що визнає частину боргу – в сумі 964 тис. 497,02 грн.
Приватники також спробували довести суду, що несли збитки і тому не могли вчасно перераховувати кошти за газ. За 2017 рік, йдеться у тексті рішення, збитки ТОВ складали 141,2 тис. грн, за 2018 рік – 550,2 тис. грн, за 2019 рік – 406,6 тис. грн. Утім, “збитковість від господарської діяльності за 2017-2019 рр. не може вважатись такою обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим на теперішній час”, вирішив суд і наголосив, що не має на руках доказів, що ТОВ була на межі банкрутства, чи то будь-яких обставин, що заважали їй сплачувати борги.
А отже, вирішили судді, позов підлягає задоволенню повністю та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення усього 1 млн 894 тис. 317,1 гривень — а саме 1 млн 475 тис. 839,83 грн основного боргу, 165 тис. 336,74 грн пені, 81 тис. 686,99 грн 3% річних та 148 тис. 664,35 грн інфляційних втрат, а також 22 тис. 789,19 гривень судового збору.
А 1 жовтня 2020 року, цей же суд ухвалив рішення стягнути з ТОВ на користь “Нафтогазу” ще 2 млн 221 тис. 115,59 гривень – а саме 796 476, 87 грн. основного боргу, 461 058,92 грн пені, 224 342,56 грн 3% річних, 706 412,87 грн інфляційних втрат та 32 824,37 коп. судового збору.
ТОВ спробувало оскаржити обидва рішення, подавши відповідні апеляційні скарги до Північного апеляційного господарського суду (і не змогло для початку у повному обсязі оплатити судовий збір, що складав майже 45 тис. гривень). Розгляд скарг триває й досі. Крім того, рішення Господарського суду хоч і було прийнято, але 15 квітня 2021 року суд має розглянути заяву про визнання наказу про виконання рішення зі стягнення коштів з ТОВ таким, що виконанню не підлягає.
У жодному з рішень господарського суду, утім, нічого не сказано про накладення арешту на майно та рахунки ТОВ “Ресурсозбереження”.
Що робити жителям?
Жителі домівок, які обслуговуються “Ресурсозбереженням”, жалілися на тарифи та відключення гарячої води упродовж років. Наприклад, ось історія, що датується вереснем 2017 року: створене у липні того року ОСББ “Південна Плюс” (будинки №№ 9, 11, 13 по вул. Південна) отримало від ТОВ “Ресурсозбереження”, яке на той час вже обслуговувало ці будинки, пропозицію укласти договір на обслуговування мереж опалення та гарячого водопостачання загальною вартістю близько 12 тис. гривень за місяць (що становить, як пише фейсбук-користувач Костянтин Колійчук, приблизно 1\7 від місячного бюджету ОСББ).
На три питання від правління об’єднань про аргументованість тарифів, відсутність документації на котельні у міськвиконкому та чому ТОВ використовує приміщення диспетчерської у якості офісу, жителі змогли домогтися лише однієї відповіді – про те, що документація на котельні дійсно знаходиться у ТОВ, проте буде передана ОСББ “при зміні виконавця послуг з обслуговування дахових котелень цих будинків”.
Об’єднання у відповідь таки намагалося змінити постачальника цих послуг через у тому числі необґрунтовані, на думку правління ОСББ, тарифи, а разом з тим, “розуміючи повну відсутність паритету у відносинах між ОСББ та ТОВ “Ресурсозбереження”, яке продовжує надавати послуги мешканцям будинків і погрожує вчасно не почати опалювальний сезон, ОСББ звернулося до міськвиконкому з проханням стати посередником у вирішенні зазначених вище спірних питань”.
Читайте: В Вишневом тарифы на отопление и горячую воду выросли на 12%
А у січні 2021 року жителі ОСББ направили голові ОТГ Дікову колективного листа, де просили передати їм обслуговування дахових котелень, спираючись на те, що ТОВ не вкладається в їх ремонт чи модернізацію.
“08.12.2020 р. ОСББ “Південна “Плюс” звернулося до ТОВ “Ресурсозбереження” з листом № 121, в якому просило надати інформацію про температурні графіки відпуску тепла та гарячої води, якими останнє керується при наданні послуг. У відповідь співробітники ТОВ “Ресурсозбереження” в усній формі повідомили, що старі температурні графіки на сьогодні втрачені, а нові ще не розроблені. Проте, навіть для неспеціаліста ця відповідь є повною маячнею, адже температура теплоносія в котельні не може залежати від суб’єктивної думки чи бажань оператора. […]
…ми не бачимо іншого шляху, аніж встановлення в близькому майбутньому контролю над даховими котельнями з метою їх експлуатації силами ОСББ “Південна Плюс” або спеціалізованої компанії, обраної співвласниками. Разом з цим, у нас немає жодного бажання отримати металобрухт, тягар з відновлення якого ляже на наші плечі”, – йдеться в листі.
Читайте: Горячо и горько: на Киевщине продолжают расти тарифы на тепло
31 березня, за майже два тижні до відключення опалення та води, у Viber-групі ОСББ голова правління поділився планом дій. Якщо коротко: планують знайти та залучити нову організацію, що займатиметься постачанням тепла та води, і зробить кошторис ремонту котелень, а кошти на це думають залучати з бюджету міста. План дій був розроблений частково спільно з мером міста Діковим та директором ТОВ “Ресурсозбереження”, зазначається у повідомленні:
“Два тижні тому була зустріч голів ОСББ з мером. Мер висловив своє незадоволення роботою “Ресурсозбереження” та пообіцяв підтримку ОСББ в фінансуванні ремонту котелень. Минулого тижня збирались з головами ОСББ та керівником організації яка обслуговує та експлуатує дахові котельні. Погодились про те, що потрібно зробити обстеження котелень.
Початок співпраці виглядає так: нова організація з обслуговування котелень проводить обстеження їх стану, складає перелік недоліків та вартість ремонту; мерія виділяє кошти на ремонт котелень; ОСББ заключає договір на ТО котелень, договір на експлуатацію котелень, самостійно заключає договори на закупку газу та транспортування газу; кожне ОСББ наймає інженера по газовому та котельному господарству”.
Як розповів KV голова правління ОСББ Дмитро Гаврилюк, боротьба співвласників квартир із постачальником тепла триває давно, але невідомо, куди вона зайде. Зате точно можна сказати, що котельні, які запустили разом із введенням будинків в експлуатацію (2004-2005 роки), вже застарілі і потребують модернізації – видатки на яку, найбільш імовірно, ляжуть на плечі самих жителів будинків.
Відповідь Вишнівського міськвиконкому на лист-запит ОСББ
“ТОВ обслуговує нас з 2005 року, на даний момент ТОВ “Ресурсозбереження” є банкрутом. Статус котелень невідомий. Формально вони належать співвласникам. […] Що стосується тарифів – крім того, що вони були зависокими, ми не бачили прозорості розрахунків. Будинок недосконалий, і нам потрібно взяти участь у програмі енергозбереження “Енергодім”, але ми не можемо через одну з умов – потрібно проводити модернізацію індивідуальних теплових пунктів, якими у нас служать ці котельні. У нас не було контакту з “Ресурсозбереженням”, а тому енергоефективні заходи ми також не могли проводити. У тариф ТОВ нібито закладає у тому числі ремонт та обслуговування котелень, але по факту вони в це не вкладалися. Наразі котельні працюють на останніх своїх силах і фізично вже не здатні повноцінно опалювати будинки та працювати на повну потужність.
Міськвиконком запропонував нам іншого постачальника в особі КП “Вишнівськтеплоенерго”. Це страхувальний варіант. Інший варіант – шукати постачальника самостійно. Ми з головами сусідніх ОСББ плануємо дійсно шукати нову обслуговуючу компанію. Як бути з котельнями – поки сказати не можу. Почнемо з того, що проведемо експертизу їх поточного стану, а далі десь будемо шукати та залучати кошти. Один з варіантів – це збирати гроші у тому числі з мешканців. Інший варіант – співфінансування у кооперації з міськвиконкомом”, – розповів Гаврилюк.
У KV була низка питань до керівництва ТОВ “Ресурсозбереження”. Зокрема, їх версія щодо справедливості нарахування такої суми боргу (ця позиція, утім, викладена частково у текстах судових рішень), чому не вдалося виплатити його вчасно і хто винен в цьому, чи вкладало насправді підприємство у ремонт котелень, тощо.
Але зв’язатися із керівництвом чи іншим представником ТОВ “Ресурсозбереженням” упродовж тижня KV, аби вислухати їх позицію та плани дій, так і не вдалося. На дзвінки на контактний номер, який можна відшукати у відкритих джерелах, ніхто не відповідав упродовж кількох днів. А ще два номери, що вказані на сайті ОСББ “Південна Плюс”, належать людям, які мають опосередковане відношення до ТОВ або не мають його взагалі. Контактів керівництва чи представників не мають самі ОСББ, у чому у розмові з KV зізнався Дмитро Гаврилюк. Але KV готова у будь-який час вислухати позицію “Ресурсозбереження”.
А допоки теплопостачальник розміщує на стінах будинків, які обслуговує, об’яви, та скеровує головам ОСББ листи про те, що жителі мають сплатити борг якомога швидше.
Взято з Viber-спільноти ОСББ “Південна Плюс” – “ОСББ News”
За даними аналітичної системи YouControl, товариство з обмеженою відповідальністю “Ресурсозбереження” (*) зареєстроване 17 листопада 2000 року за адресою місто Вишневе, вул. Європейська, будинок 34-Б.
Виручка підприємства за 2019 рік становила приблизно 23 млн гривень.
Засновниками виступили вихідець з Донецької області Шепеленко Сергій Леонідович та житомирчанка Лавренчук Наталія Павлівна, яка з 2003 року є директором підприємства.
На людину з ідентичними ПІБ відкрито ряд виконавчих проваджень у Житомирі про стягнення боргів. Зокрема, стягувачами стали ТОВ “Кредитні ініціативи”, ТОВ КК “Коменерго”, ПАТ “ЕК “Житомиробленерго”, Корольовський відділ Державної виконавчої служби.
Особа з такими ПІБ на Житомирщині є фігурантом низки судових справ, у тому числі – кримінальної: у 2016 році вона була на лаві підсудних через звинувачення у привласненні, розтраті майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, і була під підпискою про невиїзд.
Не тільки Вишневе
За останніми даними Департаменту з інтегрованих комунікацій НАК “Нафтогаз”, станом на 7 квітня 2021 року борг підприємств Київської області перед ним складає 511 млн 391 тис. 145 гривень лише за 2021 рік, а загальний – 1 млрд 505 млн 967 тис. 405 гривень.
У списку боржників – 26 підприємств, серед яких у тому числі й ТОВ “Ресурсозбереження”. Сума його боргу складає 12 млн 736 тис. 212 гривень, з них 6 млн 766 тис. 941 – лише за 2021 рік. Це ТОВ – серед шести, динаміка заборгованості яких не змінювалася ані в плюс, ані в мінус, згідно даних “Нафтогазу”.
Як писала KV, на початку 2019 року Київщиною прокотилася хвиля збільшення вартості теплової енергії. Суми за використане тепло в платіжках пересічних громадян за цілою низкою міст виросли до 20%. На питання чому тарифи знову ростуть, постачальники тепла нарікають на збільшення вартості газу, електроенергії і підвищення "мінімалки". Відстояти старі ціни на тепло вдалося лише окремим населеним пунктам.
Станом на вересень 2019 року близько 50 підприємств, з яких половина – комунальні, сиділи з серйозними заборгованостями за поставку газу від НАК "Нафтогаз". Загальний борг області перевалював за 1 млрд гривень. Чіткого механізму погашення заборгованості ні адміністрація, ні рада області публічно не представляли, заявивши лише, що 80% інфраструктурних об'єктів регіону готові до опалювального сезону, а тарифи несправедливі. При цьому жителям Київщини радили брати так звані “теплі кредити”.
Читайте: Накопив миллиардный долг за газ, власти Киевщины рекомендуют гражданам обогреваться в кредит
25 вересня 2019 року за Київською облдержадміністрацією пройшов мітинг проти підвищення тарифів на опалення. Пов'язані вони були з рішеннями, прийнятими в ході чергової сесії Київоблради (КОС) 19 вересня рішенням "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування і постачання, послуги з постачання теплової енергії комунальному підприємству КОС “Києво-Святошинська тепломережа”, комунальному підприємству КОС "Переяслав-Хмельницьктепломережа". Колишній нардеп Олександр Дубінський (91 округ, “Слуга народу”) стверджував, що це, а також збільшення статутних капіталів деяких комунальних підприємств в той же день робилося для того, щоб тодішній губернатор Михайло Бно-Айріян і ексголова облради Микола Стариченко купили собі преміальні автомобілі, що ексголова КОДА заперечував.
Читайте: Тепло ли тебе, Киевщина: столичный регион бунтует из-за повышения тарифов
У 2019 році Київщина – лідер серед всіх областей за обсягом "теплих кредитів" на індивідуальне житло. З 2014 і до цього дня в область було залучено понад 590 млн гривень. Ще 120 млн гривень кредитів освоїли ОСББ Києва та області. Це 2-е місце серед регіонів країни. Завдяки регіональній і міськими програмами в містах Буча, Біла Церква, Бровари та Славутич населення отримує додаткову винагороду за "теплим кредитами". А мери Славутича та Бородянки освоюють механізм "поглибленого ЕСКО-партнерства", щоб отримати більш високі показники економії енергоспоживання.
Читайте: Мэр Василькова хочет перевести город на индивидуальное отопление (видео)
Перед початком опалювального сезону 2019-2020 влада столичного регіону передала пункти централізованого теплопостачання на баланс місцевих громад. Багато з котелень встигли накопичити мільйонні борги перед "Нафтогазом", роботу інших не окуповував діючий тариф. Останніми пропозицію володіти і розпоряджатися котельнями отримали міськ- і сільради колишніх Києво-Святошинського, Броварського і Переяслав-Хмельницького районів (нині це Пристолична, Броварська та Переяславська громади Броварського району). Для тих з них, кому не буде вистачати грошей на виплату боргів і компенсацію тарифів, адміністрація області та рада обіцяли ініціювати програми підтримки.
Детальніше: Кому котельную: местные власти Киевщины не спешат принимать на баланс пункты централизованного отопления
Протягом 2020 року на Київщині у 72% суб'єктів господарювання у сфері житлово-комунальних послуг, перевірених Держпродспоживслужбою, були виявлені порушення державної дисципліни цін. У минулому році споживачам житлово-комунальних послуг Київської області фактично повернуто 5,68 млн грн. При цьому, через пандемію коронавірусу Держпродспоживслужба не проводила перевірки підприємств у II, III і IV кварталах 2020 року.
Читайте: В 2020 году жителям Киевщины вернули более 5 млн грн, уплаченных за коммуналку
А у 2021 міські голови Київщини підтримали ініціативу Президента України та виступили за підписання меморандуму щодо врегулювання проблемних питань у постачанні тепла та гарячої води в будинки українців. Підписантом від Київщини виступив Анатолій Федорук, який також є головою правління Київського регіонального відділення Асоціації міст України. У меморандумі, зазначав очільник Київської ОДА Василь Володін, задекларовано, що вартість послуги постачання теплової енергії та гарячої води у багатоквартирні будинки впродовж опалювального сезону 2020-2021 років не зміниться.
Читайте: Міські голови Київщини підтримали ініціативу Президента не допустити підвищення тарифів на опалення та гарячу воду
* Товариство з обмеженою відповідальністю “Ресурсозбереження”, код ЄДРПОУ: 31254730
Фото: коллаж KVКиевVласть
Близький до мера столиці Віталія Кличка та “смотрящого” Дениса Комарницького президент Федерації бокса Кирило Шевченко, за даними блогера та політичного експерта Назара Приходько, кришує незаконну торгівлю в переходах.
Про це KV стало відомо з повідомлення Назара Приходько на його сторінці у Фейсбуці.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Розповім вам цікавезну історію про “Київські підземелля”, а точніше про підземні переходи. Як відомо кожному киянину, підземні переходи столиці, у переважній більшості своїй нагадують локації для зйомок якогось хорору чи психоделу. Вдень квітне стихійна торгівля, на місці показово знесених МАФів виникають нові, а вночі – це царство криміналітету та безпритульних. Небезпечні місця, одним словом… Окрім того, щоразу під час злив, ледь не кожен перехід перетворюється на підземне водосховище, на сміттєзбірник, ну або на те і те одночасно. У Кличка, як завжди, цього не бачать. І не просто не бачать, а паралельно пробують переконати всіх і вся в тому, що з переходами все добре, проблеми немає, паралельно “зносячи” за грубі гроші негативні, а насправді правдиві публікації в ЗМІ, як це було буквально днями,” – написав Назар Приходько.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
За його словами, 16 квітня 2021 року Київське управління СБУ провело ряд обшуків у низці комунальних підприємств, на балансі яких ці переходи знаходяться, зокрема, на станціях метро “Площа Льва Толстого”, “Палац “Україна” та “Либідська”.
“В ході слідчих дій були виявлені порушення, які не розголошуються згідно зі статтею 222 КПК України. Втім, деякі ЗМІ, як до прикладу ось, з посиланням на перевірені джерела написали, що СБУ встановила причетність до незаконної торгівлі Президента Федерації Боксу Києва Кирила Шевченка, який входить до кола наближених до нового “смотрящего” за Києвом Дениса Комарницького і самого Віталія Кличка, що також задокументовано як СБУ так і поліцією” – зазначив Приходько.
Він наголосив, що ця інформація швидко почала зникати “по дзвінку від Кличка”. І це, на його погляд, найкрасномовніший доказ того, що СБУ і Нацполіція прийшли за адресою.
“Адже якби ці люди були непричетні – навіщо зносити публікації? А раз зносять, то можна зробити обґрунтований висновок, що Віталій Кличко, Комарницький і Шевченко – дійсно і тісно пов‘язані з отриманням солідної вигоди від незаконної торгівлі в підземних переходах нашої столиці”, – резюмував Назар Приходько.
Фото: Фейсбук Назара ПриходькоКиевVласть
Політичний експерт Володимир Цибулько стверджує, що мер Києва Віталій Кличко та його заступник з транспорту Олександр Густєлєв навіть під час пандемії продовжують разом із “смотрящим” Денисом Комарницьким красти десятки мільйонів гривень, зокрема, на закупівлі автобусів.
Про це KV стало відомо з повідомлення політичного експерта Володимира Цибулько на його сторінці у Facebook.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” “Киянам весь час торочать, що громадський транспорт себе не окуповує, є збитковим, навіть місто його постійно дотує. Це нам так пояснюють постійне збільшення вартості проїзду. Але, як виявилося, є группа “товаришів” із “Київпастрансу”, які швиденько вирішили для себе проблему “самоокупності” власного робочого місця. Як воно буває – за наш з вами рахунок. Звісно, в них би нічого не вийшло, якби вони не перебували в попередній злочинній змові із ТОП-чиновниками КМДА. А розуміння того, що мер столиці Віталій Кличко особисто контролює всі значні бюджетні витрати, його відповідальний за транспорт заступник Олександр Густєлєв особисто контролює всі профільні закупівлі, а “смотрящий” Комарницький особисто контролює всі незаконні оборудки в місті – говорить і про їхню причетність до даної схеми”, – написав він.
Цибулько детально розібрав схему із закупівлею автобусів марки МАЗ-203015, вартість яких була штучно збільшена на загальну суму 13 516 890 грн.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Блогер вказує, що це – не єдиний приклад оборудок столичних чиновників саме з автобусами вказаного виробника. Так, в травні 2020 року між КП “Київпастранс” та ТОВ АК “Укравтоторг” (яку пов’ящують з перебуваючим у розшуку регіоналом Святашем) з метою уникнення тендерних процедур, завищення вартості автобусів та привласнення бюджетних коштів укладено договір лізингу на поставку 200 автобусів марки МАЗ на загальну суму понад 50 млн євро. Експерти зазначали, що ціну було в цілому завищено на 250 млн гривень.
“І тоді ж депутати Київради заявляли про причетність міського голови до цього “дерибану” столичного бюджету. За нашою інформацією, Віталію Кличку допомогали провертати схему з автобусами профільний заступник Олександр Густєлєв та “смотрящий” за Києвом Комарницький. На ці 250 млн можна б було купити ще 70 автобусів, але кошти були вкрадені цими трьома. А ще за ці 250 млн можна було б купити вакцину, яку киянам обіцяв Віталій Кличко, або добудувати інфекційні відділення у лікарнях для того, щоб була змога розподілити всіх хворих. Але міська влада, як завжди, вирішила, що гроші більш потрібні їм, а не киянам. Тому ці мільйони “розпиляли” між собою Кличко, Густєлєв та Комарницький, поділилися з правоохоронцями, щоб до них не було “зауважень”, – пише він.
Окремо постає питання закупівлі автобусів за кордоном. В цій ситуації, на думку політолога, гідно показав себе мер львова Андрій Садовий, який не побоявся відмінити проведений Європейським інвестиційним банком тендер на поставку автобусів, котрий також виграв МАЗ.
“Ми звертаємось до ЄІБ з проханням провести цей тендер повторно. Зрештою, в нас є українські виробники, які потребують підтримки. Якщо ми не будемо інвестувати у розвиток свого машинобудування, то як ця галузь зможе розвиватись?” – задався питанням Садовий. На жаль, Віталій Кличко такого типу питаннями не задається і підтримка вітчизняного виробника його не цікавить. А цікавить лише – як би побільше розпиляти на відкатах. Програли ж в цій корупційній грі як завжди прості кияни, які залишилися без грошей у бюджеті, без новеньких автобусів, без вакцини та без достатньої кількості койкомісць у опорних лікарнях – і все це на піку коронавірусної пандемії”, – резюмував Володимир Цибулько.
Фото: KVКиевVласть
Мер Києва Віталій Кличко разом зі своїм заступником Олександром Густєлєвим та “смотрящим” Денисом Комарницьким, за словами політичного експерта та блогера Віктора Тарана, можливо отримують відкати від закупівлі польських трамваїв. Саме тому, попри поради президента Володимира Зеленського, вони ігнорують вітчизняного виробника.
Про це KV стало відомо з блогу Віктора Тарана на Цензор.НЕТ.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Буквально на днях Київська міська адміністрація (а по факту мер Києва Віталій Кличко, який контролює відповідального за закупівлі заступника Олександра Густєлєва, та як кажуть за участю “смотрящього” Дениса Комарницького), продовжує провертати схеми із закупівлями польських трамваїв. Тобто, замість того, щоб купувати і підтримувати вітчизняного виробника, кияни за свої кошти закуплять ще 10 вагонів Pesa. Причому, ще недавно президент Володимир Зеленський звертав увагу Кличко на необхідність закуповувати трамваї вітчизняного виробництва. Адже, крім безпосередньої підтримки українського виробника, це і вкладення в економіку країни: робочі місця, медицина, Пенсійний фонд, податки на армію тощо”, – зазначив Таран.
При цьому, за його словами, польські трамваї Pesa не дешеві – майже 49 млн гривень за штуку. Відповідно за 10 штук столиця віддає 490 млн. гривень.
“Виходить, 20-відсотковий ПДВ за розмитнення в розмірі 98 млн гривень можна було б залишити в Україні, але ні! З легкої руки Кличко ми "подаруємо" ці гроші полякам. У свою чергу українські трамваї часто дешевше, але як тільки вони виграють столичні тендери – у Кличка тут же знаходять формальну причину відмовити нашим виробникам, щоб знову укласти договір з поляками. Чому так відбувається? Хтось каже, що за такі дивні контракти від польського концерну Pesa Кличко разом з Густєлєвим і Комарницьким отримують величезні відкати”, – підкреслив експерт.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Він нагадав що це відбувається паралельно з критичною ситуацією в місті через коронавірус.
“У той час, як у київських лікарнях не вистачає ліжок для хворих COVID-19, не вистачає апаратів ШВЛ, вакцин, мер фактично розкидається грошима киян замість того, щоб направити їх на порятунок життів. Тут важливо розуміти, що українські трамваї, скажімо, "Татра-Юг" нічим не поступаються польським. Більш того, їх цінують за кордоном – іноземці з задоволенням купують українські вагони. Цікаво, що ще в 2019 у бесіді з Зеленським Кличко зазначив, що купуючи трамваї, Київ керується співвідношенням ціна-якість. Наші трамваї виграють тендери в Європі і далеко за її межами. Хіба це не є підтвердженням того, що вони – надійні, комфортні, сучасні та стоять прийнятних грошей?” – задався питанням блогер.
Він припустив, що проблема в тому, що відкати український виробник робити не готовий.
“То може Кличку який хоче отримати “Президентську булаву” варто взяти приклад з мера Львова Андрія Садового? Систематично його критикую. Але у нього вистачило політичної волі, скасував тендер на закупівлю 100 автобусів, де виграв білоруський МАЗ, заявивши про важливість інвестицій в розвиток свого машинобудування. Але, як ми бачимо, все це не про Кличко. Який разом з Густєлєвим і Комарницьким і далі буде спокійно мріяти про президентську булаву, чекаючи коли польські виробники через офшори кинуть монетку із дописом по есемес “дякуємо бардзо”. Просто не розумію, чому на цих бюджетних втратах за польські трамваї мешканці столиці продовжують страждати. Бо найсумніше здається Кличку і його "друзям" немає діла до того, за які гроші будуть харчуватися люди, оплачувати комунальні послуги і взагалі – виживати…” – резюмував Віктор Таран.
Фото: KV
КиевVласть
На базі Заворицького НВК на Київщині у квітні-липні 2021 року буде реазований проєкт “Шкільний вулик”. Заплановано, що після цього все придбане матеріально-технічне обладнання для роботи пасіки буде передано на баланс НВК. Загальний бюджет проєкту складе майже 75 тис. гривень.
Про це KV стало відомо з повідомлення представників громадської організації “Наші кроки”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“В сучасному світі є три важливі складові, які є драйвером змін: молодь, круті ідеї та їх реалізація. І все це можна об'єднати в межах соціального шкільного підприємства”, – заявив керівник ГО “Наші кроки” Валерій Рослік. На його думка, реалізація проєкту має стати ефективним стимулом для розвитку Заворицького НВК, а також його шкільного самоврядування.
Повідомляється, що учні матимуть змогу вивчати не лише основи бджолярства, але й особливості роботи соціальних підприємств в межах спеціального курсу “Соціальне шкільне підприємництво” для учнів старших класів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Також в межах проєкту для учнів Заворицького НВК буде проведено 5 майстер-класів з основ фінансового і бізнес-планування, соціального підприємництва в Україні та світі, маркетингових особливостей реалізації медової продукції, основ пасічникування, включаючи особливості безпечного поводження з бджолами та догляду за ними.
Учасники проєкту матимуть змогу поспілкуватися в Zoom з представниками діючих соціальних підприємств України, які поділяться власним досвідом.
Зазначається, що фінальним етапом проєкту буде реалізація медової продукції на місцевих ярмарках та через Інтернет. Отримані гроші будуть направлені на потреби шкільного самоврядування.
Підкреслюється, що всі учасники проєкту “Шкільний вулик” будуть застрахованими на період його реалізації. На території пасіки, що буде розташована у віддаленій частині заднього двору школи, влаштують огорожу, а також організують цілодобове відеоспостереження.
“Шкільний вулик” переміг в межах проєкту “Заснування соціальних шкільних підприємств у сільській місцевості та малих містах України для заохочення молоді до соціального підприємництва”, що виконується Фондом Східна Європа та ChildFund Deutschland e.V. за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
Як раніше повідомляла KV, у щорічному Фестивалі шкільних стартапів “Class ідея-2021” взяли участь 128 юних винахідників – учнів віком від 6 до 18 років. Учасники традиційно пройшли двотижневу StartUP-школу Фестивалю та представили 100 цікавих проєктів.
Читайте: Рабочая группа при Киевской ОГА займется проблемами малого предпринимательства
Фото: надане ГО “Наші кроки”
КиевVласть
7 та 8 квітня світ відмічав Йом а Шоа — ізраільський день Катастрофи та Героїзму, що присвячений загиблим у роки Другої світової війни 6 млн євреів. У цей день вшановують також Праведників народів Світу — людей, які ризикуючі життям рятували євреїв від смерті. У Західній та Центральній Європі за рятування життя єврея, рятувальника відправляли до концтабору. На окупованих фашистами територіях сучасної України за спробу врятувати єврея на місці вбивали рятувальника та усю його родину. Єврейський народ та держава Ізраїль пам'ятають та вшановують високі подвиги цих визначних людей. Наприклад, вони мають право на почесне громадянство держави Ізраїль, тощо.
Майже 2700 українців та українських родин визнані на сьогодні Праведниками народів Світу. У живих залишилося лише декілька десятків, віком від 85 років та старше. Більшість Праведників народів Світу померли ще до 1991 року, та про їх високі вчинки майже невідомо — через те, що СРСР не визнавав ані трагедії Голокосту, ані мав у останні десятиліття дипломатичних стосунків з Ізраїлем.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Український проект Слово Праведника опікується родинами Праведників народів Світу та їх дітей, та знімає документальні фільми та інтерв'ю з Праведниками, та показує ці фільми українським школярам, студентам, тощо.
Співзасновниця проекту, Маргарита Яковлева розповіла, чому важливо пам'ятати про Праведників народів Світу сьогодні, та що можливо зробити для вшанування героїв.
– Маргарито, чому ви, фінансовий журналіст, взялися саме за цю тему, таку далеку від фінансів, від банків, страхових компаній? Здається, це не зовсім ваша спеціалізація…
– Я почала займатися цією темою, коли працювала в Forbes, де була редактором міжнародних інтерв’ю, вела рубрику міжнародних відносин, у тому числі, робила матеріали, присвячені відносинам України та Ізраїля, навчалася на програмах для журналістів за темами, присвяченими нашій спільній історії.
2015 року я проходила навчання за тематикою “Уроки Голокосту” у Берліні. Навчання відбувалося біля озера Ванзеє у Будинку Ванзейських конференції. Там розташована одна з найбільших у світі бібліотек, присвячених Голокосту. Ця будівля ввійшла в історію людства як місце, де верхівка нацистської партії прийняла так зване остаточне рішення щодо єврейського питання.
Зараз у цю бібліотеку приїжджають студенти з усього світу за грантами, вони вивчають уроки Голокосту, дізнаються, як німецьке суспільство і німецькі медіа свого часу виходили із жахливого інформаційного стану.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
– Саме там ви познайомилися з темою праведників світу?
– Так. Зі мною була колежанка Світлана Левітас, яка працює в міжнародному фонді допомоги євреям похилого віку, а також Праведникам світу. Вона запропонувала написати книжку про цих людей, людей, які в роки Другої світової війни, ризикуючи своїми життями, рятували євреїв від знищення фашистами. Але в Україні на той час про них було небагато інформації, до цього ж, ці люди вже доволі похилого віку – за 80 років і більше.
Я загорілася цією ідеєю і запропонувала створити і книжку, і фільм. Так усе і почалося. Спочатку на волонтерських засадах, без бюджету поїхали з фотографом Олександром Козаченком до українських бабусь і дідусів – записувати з ними інтерв’ю. Намір був такий: якщо щось із цього вийде і вдасться отримати грант, робимо фільм; якщо ж ні – усі записані інтерв’ю опублікуємо в інтернеті.
Ніна Гудкова, Праведниця народів Світу. Врятувала 12 єврейських хлопчиків від загибелі
– А до цього, здається, у вас не було досвіду створення документальних фільмів. Це було вперше?
- Так, для мене це було вперше. Доводилося навчатися, як кажуть, на ходу.
Марія та Давід Пік, врятовані від загибелі у Золочеві. Їх родину переховували Праведникі народів Світу Вовкотруби (Історія Праведників на сайті Яд Вашем). Фото 1946 року, Париж. Родина їде з радянської України через Європу до США. Цю рідкісну світлину подарувала проекту Слово Праведника донька Давіда Піка з Нью-Йорку.
– Чи складно було знайти фінансування для фільму, адже втілення подібних проєктів передбачає залучення інвестицій?
- Це суто некомерційна благодійна історія, яка потрібна як єврейському, так і українському народам. Удалося отримати два види грантів: від Меморіального комплексу Яд Вашем та Меморіального комплексу “Бабин Яр”. Після отримання грантів уже мали можливість просити підтримки в українського бізнесу. Відгукнулися декілька важливих спонсорів із фінансової, банківської сфер, Укр.Нет, Укргазбанк… , є в цьому проекті і частина моїх особистих коштів.
– У процесі роботи не виникало сумнівів щодо вибору цього шляху?
- Ви знаєте, коли починаєш заглиблюватись у цю історію, працювати з нею, коли дивишся на цих людей, спілкуєшся з ними, вже не можеш зупинитися. Хочеться йти далі, дізнаватися більше, адже усвідомлюєш, що час не на нашому боці: праведників стає дедалі менше.
– Географія зйомок – це ж не лише Київ?- Звісно, ні. Ми об’їздили майже всю Львівщину – Львів, Рава Руська, Злочів, Борислав… Усюди знаходили людей, які під час війни рятували євреїв. Часто про їхні подвиги розповідали вже їхні діти, внуки. А інколи навіть сусіди, знайомі.– Що б ви порадили тим, хто хоче зняти документальний фільм, але не знає, з чого почати? Що має бути в першу чергу: сценарій, ідея, гроші?
– По-перше, як я вже казала, у нас попервах не було грошей. По-друге, не було і сценарію, адже ми ще не знали нічого про своїх героїв та про те, що вони розповідатимуть. До того ж, нас цікавила більш широка тема: скажімо, якими були стосунки між євреями та українцями в тих місцях, де вони мешкали до війни; як склалися долі врятованих надалі, чи продовжували вони дружити чи взагалі спілкуватися із своїми рятівниками після війни тощо.
Наприклад, на Івано-Франківщині я брала інтерв’ю у родини Ільницьких, які врятували 14 євреїв. У них була складна історія, яка багато в чому співзвучна історії самої України. Ці люди переховували євреїв, врятували їх від загибелі, а в 1946-му їх почали депортувати в Караганду. Депортація ні за що на 20 років! Тобто, спочатку люди рятують євреїв, а потім самі потребують порятунку від КДБ. Така сумна історія… Яку не передбачиш жодним сценарієм.
– З якими складнощами стикнулися під час зйомок документального фільму?
– Є два боки цього процесу. Один стосується суто проблеми документального фільму, а інший – тематики Голокосту загалом та усім тим, що з нею пов’язане.
Щодо фільму, то серед складнощів особливо відзначу недостатність або й відсутність документів, фотоматеріалів. А інший момент – емоційна складова процесу зйомок. Адже йшлося про чорну сторінку в історії людства, про масові вбивства. Торкаєшся доль людей, інформації, яку важко сприймати. Довелося навіть запрошувати психотерапевта з Ізраїля.
Моя колега, режисерка Марина Дубровіна, яка знімала серіал про праведників світу на телебачення, в одному з інтерв’ю розповіла, що планували 12 серій, а зробили 7. “Я боюся, що моє серце до кінця серіалу не витримає” – сказал вона.
Якщо ви хочете робити щось на тему Голокосту, маєте розуміти, що те, з чим ви стикнетеся, принесе вам багато переживань і сліз. Це, власне, стосується будь-якої соціально важливої теми, коли йдеться про трагедію.
Наслідки Голокосту – фото з державного архіву імені Г.Пшеничного
– Як відреагували на ваші фільми публіка, преса?- Перш за все, треба усвідомити, що ми робили фільми для школярів, для студентів. Для нас важливо було, щоби молоді люди побачили ці історії, адже коли відбувалися усі ті події, нашим героям (яким нині уже під 90 років) було по 10-15 років. Тож наша публіка, наш глядач – це діти і студенти. До початку карантину фільми пройшли по школах і вишах Києва та деяких інших містах України. Ми бачили дуже активну реакцію на побачене. Адже діти знали про таку визначну постать, як Оскар Шиндлер, тож, коли бачили, що ось є звичайні українські бабусі та дідусі, які є героями такого ж рівня, як Шиндлер, активно включалися у розмову, дискусії. Були навіть овації.– Охопити велику кількість людей цими фільмами по школах, вишах досить складно. Можливо, є сенс підключити до цієї акції Міносвіти?- Це є в наших планах. Ми подарували частину наших фільмів Меморіальному центру “Бабин яр”, ще частину опублікували на Ютубі. Деякі школи беруть, демонструють, зокрема, коли проходять Дні пам’яті жертв Другої світової війни, Голокосту. Ми хочемо подарувати їх централізовано через Міносвіти школам, вишам. Звертатися можна у Фейсбук, знайти Маргариту Яковлєву.- Чи багато є нині організацій, які безпосередньо займаються питаннями Голокосту, праведників, взаємин українців та євреїв?
– Треба відзначити: коли приходить 29 вересня – день розстрілу євреїв в Бабиному Яру, або 27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту – майже всі основні українські медіа готують сюжети, пов’язані з Голокостом або Праведниками Народів Світу. Але організацій, які безпосередньо займаються праведниками, дуже мало. Це наш Фонд “Слово праведника”, а також один із найстаріших фондів України, який підтримує праведників народів світу, який називається “Для тебе” (проводить зустрічі з праведниками в Київській мерії, Верховній Раді). Потім Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр”, який також розповідає про праведників світу, ще з 2017 року вони включилися в цю тему, давали нам гранти на фільми і допомагали презентаціями. А з минулого року почали допомагати родинам праведників світу посилками з ліками, продуктами. Також створили окремий сайт “Праведники”, куди можна звернутися з листом вдячності комусь із праведників. Гарна ініціатива, яку підтримують Євросоюз, Ізраїль, Америка..
До речі, Ізраїль ще з 50-х років минулого століття почав роботу з підтримки праведників народів світу, але у ті часи між ним і Радянським Союзом не було дипломатичних відносин, тож у нас все почалося лише на початку 90-х. І тому зараз намагаються хоч якось компенсувати, допомагаючи вже дітям та внукам праведників. Тим паче, що серед родичів праведників є люди, в яких мізерні пенсії. Саме для них призначаються ліки, продукти.
– Чи достатньо ця тема висвітлюється в українських медіа?
- Є ряд видань, які приділяють цій темі певну увагу. Це “Історична правда”, “Новий час” (випускають щороку спецвипуск до 29 вересня) “Известия в Украине” друкують постійно матеріали, не відмовляють. Підтримує канал 1+1. Є декілька єврейських видань, які пишуть про Праведників народів світу, але вони розповсюджуються зазвичай в синагогах, тож через коронавірус і карантин доступу туди в нас немає.
– Нещодавно у Фейсбуці ви написали про родину, яка потребує допомоги. Чому саме для цієї родини?
- Ми зазвичай зберігаємо всі матеріали й інтерв’ю з нашими героями і намагаємося не втрачати їх з поля свого зору. Як, наприклад, і сім’ю Ільницьких з Івано-Франківська. Ідеться про Петра Ільницького, вдівця, на руках в якого чотири сина та маленька донька. Це та родина, яка в роки війни, як я розповідала, врятувала 14 євреїв, і яку після війни депортували до Казахстану. Син одного з них хворий на рак. Одна ін’єкція коштує 110 тис. грн. Скільки треба уколів – невідомо. Для нього зараз збираємо кошти, і будь-яка сума – підтримка.
Праведниця народів Світу Катерина Шеремета, разом з батьком Петром Ільницьким та братами врятувала 14 євреїв на Франківщіні
– І традиційно – щодо планів на майбутнє.
– Наразі у нас є 9 готових фільмів, в роботі – 4. Плануємо ще дві експедиції, одна з них дуже важлива. Як з’ясувалося, у неєврейському середовищі мало хто знає, що таке “Люстдорфська дорога”. А це свій Бабин Яр в єврейській столиці Одесі. Про події, що там відбувалися, мало матеріалів у всеукраїнському масштабі. А там сталася жахлива трагедія. Коли німці зайшли в Одесу, вони зібрали євреїв у складах вздовж дороги та спалили їх живцем. В Одесі є пам’ятники, музеї Голокосту (вдячна його директору Павлу Козенку за інформацію). Єврейське середовище про цю трагедію знає, решта людей – ні. А знати мають усі. Тож плануємо їхати разом із партнерами Владом Сакіним та Юлею Тиховод в експедицію до Одеси робити фільм про Люстдорфську дорогу. А також робитимо матеріали про одеських праведників народів світу. Там взагалі фантастичні історії: вони рятували по 300-400 душ. Словом, роботи вистачить.
Фото: з архіву Маргарити Яковлевої ( на головному фото – Олександр Глаголев з родиною, сином Олексієм Глаголевим, визнаним Праведников народів Світу).
КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0006
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-06 17:30:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 7
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-06 17:30:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145050', '144900', '144903')
ORDER BY `published` DESC
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-06 17:30:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.4633
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-06 17:30:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 1400, 10
0.0028
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('105554', '105485', '105415', '105376', '105346', '105313', '105209', '105196', '105168', '104976')
0.4009
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-06 17:30:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)