Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
7 березня 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова з мером Василькова Володимиром Сабадашем.
KV: Децентралізація - які плани? Яка проводиться робота? Проблеми?
Володимир Сабадаш: Ми надсилали запрошення тим селам та селищам, з якими об'єднання могло би бути економічно доцільним. Погодилась на об'єднання тільки одна сільська рада. Інші ради вирішили створювати громади окремо, без міста. Хоча я вважаю, що це неправильно як з економічної, так і з соціальної точки зору. Наразі місто витрачає близько 8 млн гривень на діток із району, які ходять до наших шкіл та садочків. Як би сильно населені пункти не хотіли відокремитись від міста, все одно центр усіх послуг у Василькові, тут вони набагато якісніші.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Дуже сподіваюсь, що цієї осені процес буде завершено, адже вже у 2020 році об'єднання буде обов'язковим і відбуватиметься відповідно до закону.
KV: Як покращувати інвестиційний клімат?
Володимир Сабадаш: Ми не можемо порівнювати свій бюджет із іншими пристоличними містами. В нас дуже мало підприємств. Раніше Васильків був дуже розвинутий промислово, але за 30 років незалежності зникло декілька військових заводів, шкіряних заводів, швейних фабрик. Зараз усі ці підприємства викуплені у приватну власність і їх власники чекають нагоди, щоб або дорого продати, або здати землю в оренду.
Наразі ми розглядаємо проект будівництва на 11 га багатоквартирних будинків. Для залучення інвесторів ми максимально спрощуємо формат спілкування, відкидаємо бюрократію. В нас є гарний приклад співпраці між державою та приватним підприємством - військовий завод, який останнім часом потужно запрацював. Він виготовляє військову техніку на замовлення Міністерства оборони і нещодавно на фронт відправив 45 ювілейну машину.
KV: Проводите земельні аукціони?
Володимир Сабадаш: Так, ми започаткували таку практику. Провели аукціон на земельну ділянку 1,2 гектари, віддали під житлову забудову. Зараз вносимо зміни у детальні плани територій і, скоріше за все, в цьому році там розпочнуть будівництво. Взагалі із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники. На жаль, пропозиції щодо великих об'єктів, підприємств та заводів, не маємо.
Взагалі я вважаю, що покращити економічну ситуацію нашого міста зможе процес створення Київської агломерації. Ми спілкуємось зі столицею щодо цього напрямку.
KV: Чи актуальна "сміттєва" проблема?
Володимир Сабадаш: Такої проблеми в місті немає. Нещодавно ми провели конкурс і уклали угоду з підприємством, яке співпрацює із сміттєпереробним заводом, що розташований недалеко від нас. Все сміття вивозять туди.
Звісно, є проблема, пов'язана із людським фактором. Не кожен житель міста хоче заключати договір на вивезення сміття і платити за це. Тому іноді нам доводиться ліквідовувати несанкціоновані звалища. Та, на жаль, поки це питання не буде врегульоване на державному рівні, прийняттям закону щодо фіксованої ціни для квартир і приватних будинків, нічого не зміниться.
KV: “Тарифні” бунти є, чи громаду у цьому розрізі все влаштовує?
Володимир Сабадаш: Раніше у нас цим питанням займався комбінат комунальних послуг, але ми провели конкурс і заключили договір із двома управляючими компаніями. Зараз усі тарифи обговорюються із мешканцями кожного будинку. Звісно, є проблеми, адже люди хочуть отримувати якісні послуги без підвищення цін.
Наразі у тепломережі заборгованість за опалювальний сезон складає майже 7 млн гривень. У минулому році також була заборгованість, і тоді ми компенсували кошти із міського бюджету. Але через це довелось відкласти фінансування шкіл, садочків та доріг. Громада таке рішення негативно оцінила, тому у цьому році ми пішли до суду. Потрібно розуміти, що заборгованість виникає через людей, які не сплачують за послуги вже декілька років. Я вважаю, що несправедливо, коли пенсіонери віддають останні гроші за комуналку, а дехто просто не хоче і не платить.
KV: Школи - на якому етапі побудова зруйнованої школи №6?
Володимир Сабадаш: Ми дуже довго виготовляли документи на цю школу, адже було порушено кримінальну справу і проводилось дуже багато експертиз. Наразі будівництво розпочато, там вже готовий фундамент. Бюджет, який ми можемо витрачати на першочергові проблеми міста, складає 40 мільйонів гривень. Враховуючи наше господарство, будувати школу за ці кошти просто неможливо. Наразі нам дуже допомагає в питанні фінансування народний депутат Ігор Кононенко. Ми маємо державну субвенцію, також допомогла область. Всього на цей рік заплановано 50 мільйонів гривень. Також ми подали документи у Державний Фонд Регіонального Розвитку для отримання грошової допомоги.
Взагалі проект будівництва розрахований на 3 роки, його вартість складає 214 мільйонів гривень. Якщо ми отримаємо кошти раніше, то, звісно, школа буде побудована швидше.
KV: Як вирішуєте проблему переповнених навчальних закладів?
Володимир Сабадаш: Проблема досить гостра, деякі школи навчаються в дві зміни. У дитячих садочках ми відкрили три додаткові групи, це приблизно 70 місць. Черга складає близько 100 діток. Наразі районний відділ освіти планує переїзд і ми переводимо в те приміщення свій відділ освіти, так в нас буде вільне приміщення для облаштування садочку, що дозволить повністю вирішити питання по дошкільним закладам.
Крім того, в нас будується житловий комплекс, забудовник якого зобов'язався побудувати дитячий садочок. Варто відмітити, що ми ставимо обов'язкову умову усім забудовникам - якщо хочете будувати житло, маєте побудувати школу чи садок.
Зруйнована школа №6 була розрахована на 600 учнів, нова школа буде мати тисячу місць. Цього буде для наших школярів достатньо.
Також ми прийняли рішення міської ради про безкоштовне перевезення школярів. Наше місто єдине в області, де є комунальне підприємство, яке займається внутрішніми перевезенням на території міста. Утримання цього підприємства обійдеться місту у 2-3 млн гривень, але школярі можуть пересуватися безкоштовно. До кінця року кошти виділені.
KV: Скільки відсотків петицій, які були підписані, наразі втілено?
Володимир Сабадаш: У минулому році ми вперше виділили 300 тис. гривень на громадський бюджет, у цьому році сума вже 600 тисяч. Містяни та громадські організації подають багато проектів, деякі з них вже реалізовані. Жоден не залишається без уваги.
KV: Проблеми із водою у багатоквартирних будинках - яка наразі ситуація?
Володимир Сабадаш: Проблема ще існує. Річ у тім, що система водопостачання у жахливому стані. В нас немає такого дня, щоб не сталось прориву. А якщо такий день і є, то ми його відмічаємо червоним на календарі.
Для вирішення проблеми ми буримо нові свердловини. Завдяки допомозі Київської обласної адміністрації та народного депутата ми зробили 5 нових свердловин, у цьому році завершимо будівництво нової лінії. Отримаємо додаткову воду. Також розроблено проект на обеззалізнення води, з цим теж велика проблема. Через великий вміст заліза, більшість жителів використовують воду з кранів як технічну. Якісна вода в місті тільки в одному районі - у військовому містечку.
Але знову ж таки - люди не можуть зрозуміти, що водоканал не може бути постійно збитковим, його потрібно фінансувати. Всі проти підвищення тарифів, у нас ціна найнижча в області. Наразі ми все ж таки розробили проект рішення для підвищення тарифів, але ціна все одно не буде вищою, ніж в інших містах.
KV: Невідомий МАФ на центральній площі - звідки там з’явився? Його вже прибрали?
Володимир Сабадаш: Це кав'ярня, яка досі стоїть на тому місці і має успіх. Люди, які намагаються здійняти навколо цього МАФу бучу, працюють у місцевого підприємця, який свого часу безкоштовно отримав від міста очисні споруди. Наразі вони в жахливому стані, запахи тут неймовірні. І переключаючи увагу громади на усілякі псевдоскандали ці активісти намагаються відвернути увагу від дійсно важливих проблем. По цьому факту ми подали до суду.
Була інша ситуація: ми давали дозвіл на встановлення МАФу у військовому містечку. Йшлося про 40 квадратних метрів площі, а привезли туди споруду на 400 “квадратів”. Звісно, що жителі обурилися і ми спільно із ними її звідти прибрали і скасували дозвіл на розміщення. Всі інші ситуації штучно створені.
KV: У лютому 2014 року ви склали повноваження міського голови. У чому причина? Чому повернулись на пост?
Володимир Сабадаш: З 2010 року я очолював міську організацію Партії Регіонів. Після Революції Гідності склав повноваження міського голови. У 2015 році я виграв вибори.
KV: Дерибан землі - чи була правдивою історія із виділенням сотень гектарів землі Партії Регіонів?
Володимир Сабадаш: У місті навіть немає стільки землі. Я точно впевнений, що такої ситуації не було.
KV: Племінник Присяжнюка - так вас часто називають. Які наразі стосунки із екс-губернатором? Він для вас авторитет? Завдяки йому ви зараз міський голова?
Володимир Сабадаш: Я гордий тим, що працював із Анатолієм Присяжнюком. Він дуже сильний управлінець. Я працював у Службі Безпеки України, де він був заступником голови, там ми і познайомились. У 2010 році він мене запросив попрацювати в іншій сфері. Тоді я очолив Васильківську районну державну адміністрацію.
Анатолій Присяжнюк - авторитетна особа. Зараз ми не спілкуємось. Не можна сказати, що завдяки йому я - міський голова. Я міський голова завдяки людям.
KV: Політичний аспект: чи з'являлися в місті кандидати в президенти? Були факти порушень?
Володимир Сабадаш: Ми працюємо згідно з чинним законодавством і жодних порушень не зафіксовано. Звісно, кандидати тут були і наразі я очолюю штаб Блока Петра Порошенко. З повною відповідальністю можу заявити, що ситуація із нібито підкупом виборців в області - це все неправда. Кажуть, нібито виборцям роздають кошти за голоси, але насправді існує програма “Турбота”, яка проголосована депутатами всіх фракцій і яка передбачає виділення коштів малозабезпеченим громадянам.
KV: Які стосунки із Ігорем Кононенко?
Володимир Сабадаш: Ділові. Він дуже багато допомагає місту. Він прийшов до нас у минулому році і за його сприяння зроблено більше десятка вулиць, які не ремонтувались з того часу, як існує місто. Школи, садочки, освітлення - з усім цим допомагає Кононенко. Сьогодні ми освітили близько 60% міста. Найближчим часом плануємо взяти кредит, щоб повністю вирішити питання освітлення.
Можу сказати, що з 2010 року ніхто не вкладав стільки сил у місто, як це робить наш народний депутат. Він знає, що в місті є три основні проблеми - це вода, школи та дороги. Так, проект по воді завершено в цьому році, питання зі школою на цей рік також майже вирішено, а стосовно доріг - ми отримаємо субвенцію і, також цього року завершимо проект реконструкції об'їзної дороги по вулиці Декабристів, там сума майже 250 млн гривень. Буде 4 полоси із сучасними зупинками, освітленням та інтернетом.
KV: Чи має вплив на політикум міста Тетяна Засуха?
Володимир Сабадаш: Не можу відповісти, я з нею давно не спілкувався. Але ми працювали разом у 2012 році і можу сказати, що вона дуже вольова та сильна жінка, яка змогла побудувати свій бізнес, яка допомагає людям. Звісно, кожен має свої переваги та недоліки. Але якщо ви заїдете у Ковалівку, де вона живе та працює, то будете приємно вражені рівнем розвитку цього села.
KV: Чи виділяються земельні ділянки учасникам АТО?
Володимир Сабадаш: Звісно виділяються, але межі міста ще не визначені, тому на отримання землі є черга. Є певні моменти із районною державною адміністрацією, яка має затвердити межі перед тим, як ми подамо їх у Верховну Раду. Тому наразі по тим землями, які маємо, розробляємо детальні плани територій та видаємо учасникам АТО. Вже ділянки отримали приблизно 130 бійців, черга більше ніж 400 осіб. І основна проблема саме в відсутності землі. Окрім учасників АТО, в нас є молоді сім'ї та інші жителі міста, які також хочуть будуватись. Я думаю, що проблему легко може вирішити створення Васильківської ОТГ.
KV: Чи відомо щось по історії з Детинцем, яким володіє фірма, близька до екс-мера Іващенка. Що з самим екс-мером?
Володимир Сабадаш: Я знаю, що є таке проблемне питання і наразі ми готуємо пакет документів на подачу до суду. На жаль, в цю історію був втягнутий місцевий житель, фахівець з історії. З умислом це було зроблено чи ні - я не знаю. Але знаю, що було роздано багато земель на валах, які представляють собою історичну цінність для міста і взагалі для України. З приводу долі самого екс-мера, нічого не можу сказати, не цікавився.
KV: Що зі справою про хабар головного архітектора міста?
Володимир Сабадаш: Цю справу розглядає суд. Я б не хотів говорити на цю тему, адже це людські долі. Але мені точно відомо, що людина, яка приносила хабар, приносила його не вперше, і не в одне місто Київської області. Ця людина у незаконний спосіб будує житло і за допомогою правоохоронних органів вводить його в експлуатацію, а потім продає. Я думаю, що вся ця історія просто провокація і суд встановить справедливість.
KV: Пам’ятник Героям Небесної сотні - у багатьох містах встановлено, чому немає у Василькові? Проект готовий, підрядник є.
Володимир Сабадаш: Не можемо дійти згоди із комісією щодо встановлення цього пам'ятника. Є спір з приводу того, як саме він має виглядати. Є в нас місцевий житель, скульптор, який розробив проект. І я думаю, що все ж таки його буде затверджено і сподіваюсь, що цього року пам'ятник буде встановлено, місце для нього вже визначено. Залишилось ще знайти кошти.
KV: Чи змінилось щось для міста із приходом нового губернатора?
Володимир Сабадаш: У мене ніколи не було проблем з Олександром Горганом і, зараз немає проблем з Олександром Терещуком. Всі губернатори йдуть місту назустріч. Тому, можу тільки подякувати. На нового губернатора покладаю великі надії. В першу чергу, у найважливішому для міста питанні - відбудові шостої школи.
KV: Які стосунки з районом?
Володимир Сабадаш: Нормальні робочі стосунки. Є невеликі проблеми із затвердженням генерального плану, але я думаю, що поступово ми їх вирішимо. Тим паче, після створення об'єднаних громад, районна рада та РДА втрачають свої юридичні повноваження.
KV: Яка ситуація в міськраді? Як миритись із депутатами?
Володимир Сабадаш: Майже всі депутати переживають за проблеми міста, ніяких яскравих подій, як у Верховній Раді, в нас немає. Звісно, кожен має свої політичні інтереси, але, в цілому, є співпраця. Всі розуміють, що в іншому випадку до нас не прийдуть інвестори, в місто не будуть вкладати кошти.
KV: Чи були ситуації, коли пропонували хабара? Як реагували?
Володимир Сабадаш: Ні, таких ситуації не було. Можливо через те, що усім відомо, що я виходець із правоохоронної системи.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Володимир Сабадаш: Мені подобається тут працювати. Місто Васильків та у майбутньому об'єднана територіальна громада мають великі перспективи. Цей напрямок не настільки розбудований, як інші пристоличні території. А коли поблизу Білої Церкви буде збудовано міжнародний аеропорт, ми взагалі отримаємо нове дихання. І не тільки ми, а всі, хто поблизу Одеської траси. Ще одна перспектива - це велика кільцева дорога. Тож ми однозначно приречені на успіх.
З приводу амбіцій - я хотів би взяти участь у виборах до ОТГ. Поки планів щодо області чи парламенту я не маю. Мені потрібно попрацювати поки що тут, адже я переконаний, що якби у Верховній Раді працювали люди, які мають досвід управління містом і володіють всіма проблемами громади, було б набагато легше їх вирішувати.
KV: За час на посаді міського голови чи було вам за щось соромно?
Володимир Сабадаш: Звичайно було соромно, але я не буду говорити за що. Бувало, що рішення ми приймали поганого опрацювавши їх, потім доводилося відміняти. Були різні помилки, але їх потрібно визнавати і працювати далі.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Фото: KVKиевVласть
4 березня 2019 г. 16:00
Раздел: Стиль
На будь-який смак: вісім нових коктейльних барів Києва (фото, відео, ціни, меню)
Відомий київський фуд-блогер та барний критик Інна Гордієнко знайшла для читачів найкращі нові коктейльні бари столиці, де можна потусити, послухати музику чи просто посидіти разом з коханою людиною.
Давно вже не знайомила вас з новими коктейльними барами столиці. За останній рік з’явилося досить багато пристойних місць, де можна випити чудових коктейлів, послухати гарну музику і навіть смачно перекусити.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Тримайте вісім нових, найкращих на мій погляд, барів Києва!
EscoBar, вул. Ярославів Вал, 21-А/20
Якщо ви не були в Гавані, у вас є можливість дізнатися, яка вона на смак, ця Куба, просто в центрі Києва. Відправляйтеся до “Escobar”, який відкрив свої двері на Ярославому валу на місці колишньої La Bodegita del Medio.
“Мохіто” і “Маргарита” - ці коктейлі ви мусите тут спробувати. Без них похід до “EscoBar” важайте втраченим.
Мохіто - 8 видів. Раджу Mojito double papa з подвійним ромом Santiago de Cuba (200 гривень). Всі “Мохіто” готуються саме на цьому ромі, а для компанії можна замовити три літри “Мохіто” (від 899 гривень до 1199 гривень за подвійний ром).
В “EscoBar” 35 видів кубинських коктейлів і 34 види рому: з Домінікани, Гватемали, Венесуели, Ямайки, Колумбії, Барбадосу, Перу і навіть Трінідаду. Найдешевший - 69 гривень за 50 грамів трирічного Havana Club, найдорожчий - 309 гривень за 50 грамів гватемальского Zacapa 23.
Під всі ці напої ідеально смакують тапаси та інші кубинські закуски. Рекомендую:
начос - чіпси з кукурудзяної тортильї з різними соусами, в’яленими помідорами, оливками, сиром і гуакамоле (119 гривень);
емпанадас - пиріжки з куркою та грибами (149 гривень) та з сиром та зеленню (139 гривень);
чілі кон карне - яловичий гуляш та бульйон, з додаванням цибулі, кореня селери, солодкого перця та чілі, томатів, квасолі та часника; подається з кукурудзяним попкорном, чіпсами начос і сметаною (249 гривень за 600 грамів). До речі, це була улюблена страва Че Гевари.
Ще одна родзинка закладу - жива музика у виконанні кубинських мачо, які розгулюють залом з гітарами і співають улюблені всім світом хіти. Запальна румба та сальса змусить вас танцювати - навіть не сподівайтеся, що ви будете сидіти і спочивати з келихом “Мохіто”.
На виході не забудьте зробити фото - і можете потім сміливо розказувати, що сфотографувалися на гавайській вулиці.
Якщо ж вам Куби на вечір буде замало, не поспішайте до виходу, а спускайтеся поверхом нижче до секретного бару - Who&Why.
Who&Why.Drinkery, вул. Ярославів Вал, 21-А/20
Потрапити сюди не так просто, навіть якщо ви вже зайшли в “EscoBar” і спустилися сходинками до чорних дверей. Коли натисните на дзвоник, у вас запитають пароль. І якщо ви не помилитесь з назвою бару - опинетесь у вирі коктейльних смаків та елітної тусовки.
Коктейлі, які я там спробувала геть розірвали мою свідомість: уявіть собі “Сауер” із слайсом копченої качки, або мартіні на основі горілці, витриманий на сирі чеддер та з висвітленим томатним соком (Gamburger Martini за 220 гривень).
Коктейльна карта ділиться тут на міцні та насичені, ягідні, фруктові та цитрусові, гастрономічні та трав’яні.
Дуже рекомендую спробувати щось з гастрономічного розділу. Тут ви знайдете:
Duck fat Sour, на основі віскі, з Cointreau на качиному жирі і з Cabernet на журавлині;
Gamburger Martini - на основі “гамбургер горілки” та прозорого томатного соку;
Holiday Dinner на основі джину та чебреця і шавлії, з індичково-селеровим кардіалом.
Всі коктейлі крім першого розділу в одну ціну - 220 гривень. Насичені та міцні - 250 гривень.
Під коктейлі раджу взяти закуски. Вони тут особливі - як і коктейльна карта, дуже відрізняються від пропозицій інших барів. Замовте:
карпаччо із тунця (250 гривень);
терін із качки (230 гривень);
тар-тар із оленини (300 гривень);
спаржа су-від (160 гривень);
суп з бичачих хвостів, який подається з яловичою вирізкою су-від із зеленим мохом (150 гривень).
Основні страви не куштувала, але,судячи із назви і смаку закусок, має бути щось дуже і дуже, наприклад, пиріг із серця кабана (250 гривень за порцію 350 грамів).
Атмосфера в Who&Why.Drinkery вишукана, освітлення - напівтемне, фонова музика, є smoke room. Аудиторія солідна, переважно чоловіки.
Gimlet, вул. Антоновича, 37/13
Найкраще місце для любителів джину - тут його 32 види. І коктейль приготують на тому джині, який ви любите більш за все.
Меню джинів ділитися на: пряні та трав’янисті, традиційні та солодкі, поціновувачам, цитрусові та м’яка пряність. Коктейлі: традиційна класика - 10 видів, 5 видів джин-тоніка і 10 видів коктейлів на джині.
Спробувала класичний Gimlet на Beefeater (180 гривень). Але моїм улюбленцем став Drunken Pear (190 гривень) - на основі джину Botanist, з додаваннням вермуту Lillet Blanc та біттеру Orleans з лаймовим фрешем і сиропом груша-курага. Як варіант - Benjamin на основі джину Plymouth, подається зі стодоларовою купюрою, яку при бажанні можна з`їсти (200 гривень).
Але цим ви точно не наїстеся, тому пропоную взяти закуски:
брускета з авокадо, або з ростбіфом або з качкою (65 гривень за порцію);
хумус з запеченим пастернаком (95 гривень);
курячий паштет у фісташковій паніровці (105 гривень);
баклажанна ікра (90 гривень).
Тут навіть є бізнес-ланчі кожного дня з 12:00 до 16:00. А по п’ятницях та суботах можна послухати виконавців різних жанрів. Приємне місце, щоб посидіти вдвох або невеличкою компанією.
Maіsatai.bar, вул. Воздвиженська, 51
Чудовий заклад навпроти готелю “Воздвиженський”. Крім смачних коктейлів дуже раджу тут кухню - в цьому барі точно не треба обмежуватися виключно напоями.
Обов’язково замовте тут фірмову страву - сатай. Це страва індонезійської та малайзійської кухні - мініатюрний варіант шашлику з практично будь-яких видів м’яса, птиці, субпродуктів, дарів моря і навіть овочів. В “Maisatai” сатай готують на робата-гриль.
Рекомендую сатай з:
курячих сердечок (47 гривень);
качиної грудки (98 гривень);
баклажанів sweet chili (47 гривень);
курячої шкіри чи курячої гузки (47 гривень);
свинячих вух (74 гривень);
свинячого мозку (61 гривня) - на любителя.
А ще тут дуже смачні рамен та том ям. Рамен трьох видів: з свинячою грудинкою (148 гривень), з маринованою куркою (138 гривень), зі смаженим качиним філе (179 гривень). В меню бізнес-ланчів, по будням з 12:00 до 16:00 його можна спробувати в парі з різноманітними сатай за 149 гривень.
В меню коктейлів - 18 пропозицій, як класики так і твістів на неї. Три варіанти для любителів негроні: класика, білий негроні і негроні на мескалі. Рекомендую спробувати коктейлі White Negroni, Rosemary, Very Dirty Martini, R.I.P. Negroni на Mezcal. Всі коктейлі в меню по 159 гривень, крім R.I.P Negroni і Mezcalita - вони по 230 гривень.
Також спробуйте тпи види коктейлів on tap: Mai Tai з рожевим грейпфрутом і лемонграсом (159 гривень), Mai Tai мигдально-абрикосовий (149 гривень) і Asian Victim на аперолі та білому вині (139 гривень).
По суботах останнім часом тут проходять гучні вечірки. Загалом, це місце для молоді та тінейджерів.
S34, вул. Воздвиженська, 42
Дуже модна зараз тема відкривати коктейль-бар на місці барбер-шопу. “S34” - якраз цей варіант: вранці та вдень тут стрижуть чоловіків, а увечері - це неймовірно стильний бар з ді-джеєм та оригінальними коктейлями.
Досить мініатюрна барна стійка на першому поверсі (максимальна кількість посадки - 8 людей) і другий поверх, що слугує площадкою для розміщення діджейського пульту. Дивовижні картини на стінах - портрети відомої російської моделі, подаровані автором власникам закладу.
Дуже незвична барна карта, яка ділиться на 5 розділів:
Тренди - це те, що нас оточує тут і зараз;
Античність - золота доба і основа наук, ремесел, культур;
Сінгапур - серія коктейлів була придумана після відвідування цієї країни брендбарменеджером бару. Поєднання традицій і технологічного процесу;
Футуризм - це те саме майбутнє, яке наступає вже зараз.
Авторські комбінації - окрема група коктейлів від барменів закладу, де кожен з них виявив свій талант в певному коктейлі.
Всі коктейлі коштують від 180 гривень. Випити ви їх можете навіть з рук двох тендітних і дуже красивих барменів-жінок.
Замовте обов’язково:
Hercules (200 гривень);
Yezzy (180 гривень);
Meduza (180 гривень);
Goji Negroni (220 гривень).
Атмосфера молодіжного бару, з сетами сучасної музики по вихідним дням.
Rogue Bar, вул. Велика Васильківська, 13/1
За первинною ідеєю, це не мав бути повноцінний бар, а просто “вікно” у форматі take-away, щоб гості могли купувати коктейлі з собою та у пляшках по 0,2 та 0,5 літра.
Проте засновникам вдалося знайти більше приміщення, яке дозволило відкрити повноцінний бар. Та ідею з коктейлями на виніс зберегли, тому сміливо можете купити пляшечку негроні з собою.
Шеф-бармена як такого немає, усе розробляє команда засновників-однодумців. Барна карта складається з house та класичних коктейлів і діє моноформат цін: усі класичні коктейлі коштують по 130 гривень, авторські – по 160 гривень.З кухні пропонують лише легкі закуски – фінгер-фуд (оливки, начос, яблучно-грушеві чіпси, брецелі, карамельний попкорн - все по 50 гривень).
Рекомендую спробувати з авторських коктейлів:
L’USTRICA – поєднання горілки, червоного базиліку та сауер-міксу, також у коктейль додають ананасово-лимонну піну;
PB&J - зі смаком класичного американського тоста з арахісовою пастою та полуничним джемом Peanut Butter Jelly, вйого основі – бурбон, що настоюється на арахісовому маслі;
ELYSEE - на основі джину, мараскіно, Чінзано екстра драй та Чінзано 1757;
INFIDEL DAD - на основі двох видів рому Ангостури, калуа і амаретто.
Концепція бару відрізняється від інших тим, що сюди приходять поспілкуватися свої зі своїми. Тобто не сильно розраховуйте на двіж та підвищений флірт-фактор.
4844 Outlaw Bar, Кловський узвіз, 13
Назва бару стане зрозумілою, коли потрапите в середину закладу і його “димну атмосферу”. Якщо ви добре орієнтуєтеся в юриспруденції, то згадаєте поправку до закону, яка забороняє курити в громадських місцях - вона була під номером 4844. В цьому барі можна курити скільки ваша душа забажає (щоправда лише кальян і IQOS).
Вибір алкоголю тут дуже різноманітний. Якщо ви не знайдете свій варіант серед Авторських та класичних коктейлів, вам приготують будь-який на ваш смак.
Раджу спробувати авторські коктейлі:
El Galo - на основі білого рому Angostura з сиропом спайсі манго з додаванням пюре тропічних плодів юзу та альбуміна, який утворює білкову піну, прикрашається фруктом лічі (170 гривень);
Breaking Bad - на основі горілки Skyy Citrus з додаванням лікерів Giffard Melon і Chartreuse (170 гривень);
Mr.Chibbs - на горілці Skyy Grapefruit з лаймовим фрешем, сиропом фалернум і Ginger Beer з легким пряним смаком (195 гривень);
5 doctors - на основі джину Bulldog з додаванням сиропу алое вера власного приготування, лимонного фрешу, фруктози і альбуміну, при подачі доповнюється шприцом з сиропом вишні амару (175 гривень);
The Last Movie Star - на ромі Angostura з пюре агрус, сиропом жасмину, лимонним фрешем і альбуміном - легкий сауер з жасминовим післясмаком (155 гривень).
Їжа в “4844 Outlaw bar” лаконічна, тому ви можете перекусити легким салатом або бургерами. Спробуйте фірмовий бургер “4844” - із соковитої яловичої котлети з сиром чеддер, маринованим огірком, помідором, і з хрустким салатом бостон, головна фішка якого в авторському соусі на основі віскі Jack Daniel’s (210 гривень).
Також раджу взяти:
брускети з печерицями та шпинатом (95 гривень);
салат з домашнім хумусом та авокадо (165 гривень);
салат з сиров'яленою качиною грудинкою та сиром брі (180 гривень);
куряче філе з броколі та грибним соусом (185 гривень).
Атмосфера кальянного бару: затишного спілкування і дуже плинного проведення часу.
Gramm, вул. Січових стрільців, 21
Це не просто коктейльний бар, це - аудіофільний бар. Я вперше зустрічаю такий бар в Києві, хоча такий формат десятиріччями працює в Японії і вже давненько знайшов себе в Європі. В Києві з’явився завдяки колишньому співзасновнику культового музичного клубу на Подолі “Хlіб”.
Тут особливу увагу приділяють саме якості звуку. У п’ятницю та суботу “Gramm” працює у форматі вечірок із діджей-сетами, в інші дні - з прослуховуванням вінілових платівок. Також на вході розташований магазин платівок, де можна придбати улюблений вініл.
Бармени роблять ставку на авторські коктейлі - більше 30 позицій. Раджу спробувати:
Gram Original на джині та пюре маракуї (170 гривень);
Mezcalita на текілі, мескалі та фреші лайму (160 гривень);
Passion Sour на бурбоні та маракуйї (170 гривень);
Wild Ginger на скотчі та имбирі (170 гривень).
Також у меню купа класичних коктейлів на кшталт Bloody Mary (130 гривень), Old Fashioned (150 гривень), Margarita (130 гривень), New york Sour (150 гривень) і Negroni (150 гривень). Я спробувала свій улюблений Bombay&Tonic (150гривень) - і була у захваті!
Пропонують тут і безліч чистого алкоголю: віскі, ром, джин, текіла, бренді, кальвадос, граппа і горілка, а також вино та розливне і пляшкове пиво.
Меню їжі невеличке, але страви дуже смачні. Рекомендую:
паштет з курячої печінки (90 гривень);
сет спрінг-ролів з креветками, телятиною та овочами (190 гривень);
салат з авокадо та гарбузом (140 гривень).
Ще тут діють сніданки в неділю з 12:00 до 20:00 і можна скуштувати сирники з апельсиновим джемом (90 гривень), скрамбл з хамоном і сиром дорблю (120 гривень) та омлет з паштетом і моцарелою (110 гривень).
Тут збирається тусовка як молодих, так і дещо старшого віку людей, які обожнюють музику. Чудове місце для проведення вихідних - з легкими танцями і смачним алкоголем.
Сподіваюсь мій коктейльний тур прийшовся вам до смаку і ви тепер знатимете, де провести вихідні за келихом смачного напою та відмінної музики. Хочете ще більше смачного та драйвового - стежте за сторінкою Смакуй з Інна Гордієнко.
Читайте та смакуйте: Солодка сімка: найкращі “Київські торти” в київських ресторанах (фото, відео, ціни)
Фото та відео автораKиевVласть
4 березня 2019 г. 14:00
Раздел: Тексти
Петро Пантелеєв: “Сподіваюся, що зміни до Закону “Про житлово-комунальні послуги” будуть прийняті до кінця березня”
З 1 травня 2019 року мешканців столиці чекають новації у отриманні комунальних послуг, які вводяться Законом "Про житлово-комунальні послуги". Всі кияни будуть зобов'язані укласти нові договори на опалення, водопостачання та водовідведення. Також в платіжках повинні з'явитися нові графи - крім оплати за тепло та гарячу воду, буде вказана плата за користування мережами та абонплата. За борги почне нараховуватися пеня. Як у столиці будуть реалізовані всі ці новації в інтерв'ю КиевVласть розповів заступник голови Київської міськдержадміністрації (КМДА) Петро Пантелеєв.
KV: Нові положення Закону “Про житлово-комунальні послуги” набувають чинності 1 травня 2019 року, але до них вже готують зміни. У чому проблема закону? Чи можуть якісь зміни бути прийняті до 1 травня?
Петро Пантелеєв: Дійсно, зараз підготовлений пакет змін до цього закону, тому що в існуючому законі достатньо багато колізій.
Наприклад, послуга з централізованого опалення змінить назву, і з 1 травня повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) щодо встановлення тарифів під великим питанням. Адже змінами до закону необхідно надати повноваження НКРЕКП встановлювати тарифи на послуги з новими назвами, бо наразі комісія може затверджувати тариф лише на існуючі послуги. Але ці зміни досі не внесені.
Ми сподіваємося, що зміни будуть прийняті до кінця березня.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Також у Києва є позиція щодо договорів на комунальні послуги – вони повинні бути публічними - як зараз. Зараз такі договори публікуються у відкритому доступі і споживачу не потрібно витрачати час на їх особисте підписання, щоб отримувати послугу. Закон “Про ЖКП”, який вступить в силу з 1 травня, передбачає, що кожен договір має бути фізично підписаний споживачем. Лише уявіть, у Києві близько одного мільйона особових рахунків, і всім їх власникам доведеться персонально укладати нові договори в середньому на 6 послуг. Це зайва морока для споживача і колосальний ресурс, який необхідно створити кожному виконавцеві послуг. Простішим є процес публічного договору.
Читайте: Комунальні “сюрпризи” у 2019 році
Крім того, ми проти виокремлення з тарифу витрат на повірку і обслуговування лічильників, як це зараз вказано в Законі “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”. Більш доцільно, коли теплопостачальна компанія в рамках тарифу зобов'язана встановлювати, обслуговувати, повіряти та ремонтувати лічильники. Адже сьогодні ми бачимо, що люди дуже незадоволені тим, що в будинку не працює лічильник (вкрадений, зламаний, неповірений), але зібрати збори, проголосувати певне рішення відносно додаткових витрат на лічильники часто є нездійсненним завданням.
KV: Якщо зміни не будуть прийняті, що очікувати киянам?
Петро Пантелеєв: Повинна бути проведена договірна компанія, в ході якої кожному споживачу потрібно буде особисто підписати нові договори на опалення, водопостачання та водовідведення.
Жорстких термінів не буде. Ми не плануємо прив'язувати людей до строків або лякати відключенням послуги, якщо немає договору. Зі свого боку влада Києва мобілізує служби, щоб у кожному Центрі комунального сервісу (ЦКС) з урахуванням пішохідної доступності до мікрорайонів була можливість укласти такі договори. Людям з особливими потребами договори для підпису будуть доставлені додому за допомогою працівників соціальних служб.
При цьому, будуть укладатися як індивідуальні, так і колективні договори. Відмінність у тому, що за умови колективного договору за розподіл спожитої енергії у самому будинку відповідає управитель будинку (ЖБК, ОСББ, Управляюча компанія). Відповідно, у випадку колективного договору рахунки мешканцям за тепло буде виставляти управитель, а там, де мають місце індивідуальні договори - теплопостачальна компанія. Сьогодні у Києві вже є багато прикладів, коли ЖБК, ОСББ або Управляюча компанія має договори на постачання тепла.
KV: Як зміни у законі вплинуть на тариф?
Петро Пантелеєв: На тариф ці зміни напряму не вплинуть. Можуть бути лише коригування стосовно вартості гарячого водопостачання. На тариф суттєво впливають інші чинники. Наприклад, як відомо, з 1 травня встановлена нова ціна на газ, через це будуть скориговані і ціни на гарячу воду і опалення.
Читайте: “Киевтеплоэнерго” порадует киевлян очередным повышением тарифов на тепло и электроэнергию 1 мая
KV: Що таке абонплата, та як вона повинна нараховуватися?
Петро Пантелеєв: Доля запровадження абонплати досі під питанням, оскільки законодавець та профільне відомство не врегулювали це питання.
А плата за обслуговування внутрішньобудинкових мереж закладена в тариф на утримання будинку та прибудинкової території. Людина має сплачувати за ці роботи, адже носій в будинок подається мережами до його квартири.
Також нагадаю, що за законодавством, з 10 червня 2018 року, обслуговування будинку та прибудинкової території є послугою з договірною ціною. Вона встановлюється не централізовано владою міста, а за домовленістю будинкової громади (ОСББ, ЖБК) і управляючої компанії. Вартість послуги може розраховувати кожна будинкова громада окремо або її може запропонувати Управляюча компанія, яка планує обслуговувати будинок.
KV: Якщо у будинку не створено ЖБК або ОСББ і, відповідно, не обрана Управляюча компанія, то як зараз вирішується і з 1 травня буде вирішуватися питання обслуговування будинку та прибудинкової території?
Петро Пантелеєв: Такі будинки зараз обслуговують комунальні Управляючі компанії (КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду …”, які створені в кожному районі столиці). Для мешканців будинку діють ті ціни, які раніше були встановлені розпорядженням КМДА і зафіксовані у відповідних договорах між мешканцем та управлюючою компанією. В цьому плані з 1 травня 2019 року нічого не зміниться.
У Києві понад 11,3 тис. багатоквартирних будинків, з яких близько 1,1 тис. ОСББ та майже тисяча ЖБК. Штучних перепон для створення ОСББ у столиці немає. Рівень самоорганізації жителів багатоповерхівок, а також технічний стан будинків сьогодні є основними перепонами у створенні об’єднань.
Читайте: Киевские власти озаботились спасением ОСМД и ЖСК от земельных поборов
Ми націлені на те, щоб кожен будинок і його мешканці мали вибір поступово прийти до рішення створити ОСББ, а не через залякування дедлайнами чи санкціями, а розуміючи, що спільні рішення дають результат.
Хочу ще раз запевнити – будинки, що не прийняли рішення про управителя чи створення ОСББ, будуть забезпечені послугами з боку комунальних керуючих компаній.
Також комунальні управляючі компанії будуть брати на обслуговування ті будинки, які з тої чи іншої причини залишились без обслуговування будинку та прибудинкової території.
На сьогодні вже 14 будинків, що раніше обслуговувалися приватними або іншими підприємствами, передали в обслуговування комунальних керуючих компаній. По суті, від обслуговування цих будинків відмовилися, а комунальні підприємства погодились взяти їх утримання на себе. Це будинки у Печерському (на вул. Івана Кудрі, пров. Бастіонному, вул. Миколи Бойчука), Подільському (на вул. Вишгородській), Святошинському (на вул. Львівській), Солом’янському (на вул.Волинській, Сім’ї Ідзиковських, Академіка Карпинського, просп.Космонавта Комарова), Шевченківському (вул. Златоустівській (3 будинки), Річній та Дніпровському (вул. Ярослава Гашека) районах столиці.
KV: З 1 травня 2019 року на борги по комунальним послугам повинна почати нараховуватися пеня. На які саме борги вона буде нараховуватися - на ті, що були на 1 травня, або ті, що виникли з 1 травня?
Петро Пантелеєв: Відповідно до статті 26 Закону “Про житлово-комунальні послуги” нарахування пені відбуватиметься з 1 травня 2019 року. Однозначної відповіді з якого періоду і на які саме борги буде нараховуватися пеня закон відповіді не дає. Необхідне окреме доопрацювання цього питання.
KV: Чи варто киянам-боржникам очікувати відключення від послуг або виселення з квартир?
Петро Пантелеєв: Закон у цьому питанні нічого нового не каже. Нічого не зміниться, крім нарахування пені.
Намірів щодо виселення з квартир за борги немає. І такої практики сьогодні в Києві немає. Будемо працювати індивідуально з сім'ями, використовувати механізм реструктуризації для тих, хто потрапив у складну ситуацію, використовувати субсидіювання.
Стягнення заборгованості у судовому порядку можливе від будь-якої суми заборгованості. Проте доцільно проводити роботу в судовому порядку зі споживачами у випадках, коли вони ігнорують механізм реструктуризації та пропозиції врегулювати питання, хронічно прострочують зобов’язання сплати за житлово-комунальні послуги (більше трьох місяців) та ігнорують заходи досудової роботи.
При стягнені боргу у судовому порядку додатково до суми заборгованості нараховуються штрафні санкції (ст. 625 Цивільного кодексу України) у вигляді 3% річних та втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення.
Читайте: На жителей Деснянского района Киева подали иски на взыскание 6 млн гривен коммунальных задолженностей
KV: Багато боргів зараз у мешканців столиці за комунальні послуги?
Петро Пантелеєв: Борги є. Проте сьогодні в Києві немає провалу платіжної дисципліни. Кияни у переважній більшості стабільно оплачують спожиті житлово-комунальні послуги. Загальний рівень оплати послуг - не менше 80%.
Однак в абсолютних цифрах заборгованість за останні 2-3 роки зросла, адже зросли і самі нарахування через підвищення цін на послуги, спричинені здорожчанням газу, паливо-мастильних матеріалів, зростанням мінімальної заробітної праці і т.д.
Борг населення за послугу з утримання будинків та прибудинкових територій з урахуванням боргів попередніх періодів станом на 1 лютого поточного року в Києві становить 712,76 млн гривень. Заборгованість з початку поточного року зменшилася на 7,81 млн гривень.
Стан оплат за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по Керуючих компаніях Києва за період 2016-2019 рр.
Рік
Загальний борг на початок року,
млн грн
% сплати за поточний рік
Приріст дебіторської заборгованості,
млн грн
2016
475,5
85,79 %
2017
538,57
82,30 %
63,07
2018
586,24
79,80 %
134,33
2019
720,57
81,57 %
(% сплати у січні)
Загальний борг споживачів “Київгазенерджі” складає 308,8 млн гривень. Дійсно динаміка зростання заборгованості висока. Однак і рівень сплати складає не менше 90%.
На початок 2019 року загальна заборгованість споживачів перед АК “Київводоканал” перевищує 1 млрд гривень. При цьому рівень оплати споживачами - 90%. Проводиться систематична робота зі споживачами, які не сплачують за отримані послуги або користуються ними незаконно. Проте відключення від послуг - це крайній метод, до якого “Київводоканал” вдається лише після численних попереджень та при повному небажанні порушників йти на діалог.
КП “Київтеплоенерго” стало виконавцем послуг з постачання гарячої води та опалення з травня 2018 року. У результаті переговорів та з метою недопущення перебоїв у енергопостачанні “Київтеплоенерго” взяло на себе заборгованість за спожитий газ перед НАК “Нафтогаз” із відповідним компенсатором – дебіторською заборгованістю, у тому числі заборгованістю населення, що на той момент склала 2,4 млрд гривень.
Станом на сьогодні рівень розрахунків населення за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання складає 80%. Поточний борг населення складає 2,3 млрд гривень. Слід враховувати, що це показник під час проходження опалювального сезону, коли нарахування найбільші. Багато киян оплачує послуги за тепло частково, а потім сплачує борги після завершення опалювального сезону, коли рівень нарахувань зменшується.
KV: Чи вирішено вже питання з поверненням переплат за тепло та гарячу воду, які були здійснені ще ПАТ “Київенерго”?
Петро Пантелеєв: Якщо у киян є переплата в “Київенерго”, то треба звернутися з відповідною заявою до одного з міських відділень ЦКС. В свою чергу ЦКС збере повний пакет документів і передасть його на розгляд ПАТ “Київенерго”.
Перейняти на себе переплати, тобто зобов’язання виплати боргів приватного підприємства, місто не могло. Лише ПАТ “Київенерго” може перевірити по своїй базі і визначити – була переплата у клієнтів чи ні.
Наразі кияни подали до ЦКС вже 8 210 заяв щодо переплати перед “Київенерго” (3 617 заяв щодо централізованого опалення та 4 593 заяв щодо гарячого водопостачання) на загальну суму 8,7 млн гривень. Вже проведено перерахунок та повернуто киянам переплат на загальну суму майже 119 тис. гривень.
Слід враховувати, що кожен особовий рахунок перевіряється, підтверджується чи не підтверджується оплата, тому це займає певний час. Крім того, остаточне рішення щодо повернення переплат приймає “Київенерго”. Ми зараз робимо усе можливе, щоб поетапно споживачі отримали кошти у разі переплати.
KV: Скільки коштів на сьогодні Київ витратив на запуск КП “Київтеплоенерго” та чи вистачає коштів, які сплачуються за послуги підприємства, на покриття операційних витрат?
Петро Пантелеєв: На старт “Київтеплоенерго” витрачено 2 млрд грн, з яких левова частка пішла на закупівлю газу, придбачання техніки (30 одиниць, серед яких аварійні авто, екскаватори тощо), підготовку до зими.
На сьогодні тариф однієї гігакалорії теплової енергії покриває лише 75% витрат підприємства. Це з урахуванням того, що сюди не входять капітальні витрати націлені на модернізацію теплових мереж, об’єктів теплової генерації (ТЕЦ) та інших витрат, пов’язаних із модернізацією потужностей та активів теплоенергетичного комплексу.
Читайте: Убыточному “Киевтеплоэнерго” позволят и дальше жить за счет столичной казны
Наше завдання за 3-5 років вивести КП “Київтеплоенерго” на рівень беззбитковості.
KV: Заявлялося, що у поточному році буде проведена значна робота по заміні і ремонту тепломереж. Вже визначено, в яких районах Києва будуть проводити ремонти першочергово, і скільки коштів на це виділено?
Петро Пантелеєв: Цього року з бюджету міста виділено понад 500 млн гривень на заміну найбільш аварійних та важливих ділянок теплових мереж, переключення будинків від неефективних й проблемних котельних до мереж централізованого теплопостачання.
Орієнтовно замінять понад 100 км мереж. Будуть проведені роботи комплексно – заміна від теплокамери до теплокамери, а не латання по 2 метри розвалених мереж, як це було раніше.
Серед запланованих:
реконструкція теплових мереж від ЦТП на просп. Маяковського, 30А до будинків на просп. Маяковського, 30А, 28А, 28Б, 28В, 26А та вул. Закревського, 45Б,реконструкція теплових мереж на вул. Симиренка, 2/19, капітальний ремонт аварійної ділянки теплових мереж від ЦТП на вул. Ревуцького та Вербицького,реконструкція теплових мереж на вул. Олександра Архипенка, 4А до споживачів за адресами вул. Олександра Архипенка та вул. Йорданській, 10,реконструкція теплової мережі котельні "Нивки" по вул. Януша Корчака.
Це найбільш значимі роботи, однак загалом це десятки великих об’єктів, які з року в рік стають проблемними для тепловиків під час запуску опалювального сезону.
Місто спільно з “Київтеплоенерго” співпрацює з міжнародними партнерами щодо залучення доступних кредитів. Спільно з USAID, Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР) та IFC розроблений інвестиційний план для залучення 100 млн доларів на проект модернізації теплоенергетичного комплексу у рамках підписаного раніше меморандуму. Маю надію, що попередня угода, що дозволить виділити кошти, буде підписана уже в першій половині березня.
KV: Коли буде оприлюднено список адрес, де планується оновити мережі за рахунок міста?
Петро Пантелеєв: Протягом декількох тижнів буде підписано розпорядження, яким буде затверджено адреси, де будуть замінені мережі великих діаметрів. А що стосується невеликих діаметрів, підписання аналогічного розпорядження планується наприкінці першого півріччя.
KV: Якщо будуть залучені кредитні кошти, які роботи будуть зроблені до нового опалювального сезону?
Петро Пантелеєв: Отримання кредитних коштів – це перспектива. Протягом поточного опалювального сезону все ж основні фінанси – це бюджетні кошти.
А в найближчі роки одним з основних векторів стане ліквідація малих котелень. Планується ліквідувати близько 50 котелень та перепідключити будинки на інші тепломережі.
Крім цього заходи будуть спрямовані на оновлення ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 і оновлення агрегатів великих котелень, які застаріли морально і фізично та потребують заміни.
Також КП “Київтеплоенерго” запроваджуватиме автоматизовану систему управління системою теплозабезпечення.
Читайте: “Киевтеплоэнерго” отдаст 74 млн гривен за охранные услуги фирме, связанной с депутатом Киевсовета Дмитрием Стрижовым
KV: У минулому році з'явився комунальний концерн “Центр комунального сервісу”. Скільки коштів з бюджету Києва витрачено на його запуск?
Петро Пантелеєв: Кошти у створення цього підприємства не вкладалися. Воно утворено шляхом реорганізації ЖЕКів.
Підприємство працює на госпрозрахунку. І на наш погляд, така організація більш прогресивна модель, ніж ЖЕК в контексті надання консультацій людям.
Плануємо, що налаштування всіх процесів завершитися у червні поточного року, і це буде якісний і зручний сервіс для всіх киян.
KV: З чим пов'язано чергове заплановане зростання ціни на вивіз побутових відходів?
Петро Пантелеєв: Новий тариф буде застосовуватися орієнтовно з липня. Його коригування зумовлено тим, що НКРЕКП було змінено вартість захоронення великогабаритних відходів на полігоні № 6. До речі, це перша зміна вартості з 2010 року.
Попереднє підняття ціни було пов'язане зі зміною ціни на захоронення відходів на п'ятому полігоні, яка також до цього не змінювалася з 2010 року.
Читайте: Киевские власти снова намерены поднять тарифы на вывоз мусора
KV: На якому етапі сьогодні перебуває процес проектування будівництва сміттєпереробного заводу?
Петро Пантелеєв: Зараз визначені ділянки, ведуться передпроектні роботи та йде розробка Детальних планів території (ДПТ). Цю інформацію ми неодмінно оприлюднимо, але трохи згодом, коли будуть чіткі відповіді й деталі.
Ми за допомогою міжнародних партнерів визначилися з технологією. При будівництві будуть застосовані сучасні технології. Враховуючи, що місто має централізовану систему теплопостачання, ми хочемо певні фракції сміття використовувати як паливо. Проте, в частині екологічної безпеки будуть дотримані всі правила, адже ми орієнтуємось на європейські технології. Людям не варто непокоїтись з цього приводу. Я сам киянин, моя родина тут живе, тому я, в першу чергу, зацікавлений, щоб екологічні стандарти були дотримані.
KV: Сміттєпереробний завод для потреб Києва будуть будувати акціонери компанії "Київспецтранс"?
Петро Пантелеєв: Це тільки один з проектів, який повинен забезпечити комплексну санітарну очистку міста. В місті утворюється 1,3 млн тонн відходів. Отже необхідно декілька комплексів, які задовольнять всі потреби міста.
Читайте: Мусороперерабатывающий завод в Киеве будет строить “Киевспецтранс”
Реальних інвесторів не буде, поки не буде змінено законодавство. Ми провели конкурс. Проте потенційні компанії-інвестори не готові розпочати діяльність поки органи місцевого самоврядування не будуть наділені повноваженнями гарантувати їм обсяги сміття та відповідні тарифи. Без цього говорити про інтерес до української сфери переробки сміття для іноземних компаній не доводиться.
Фото: КМДАKиевVласть
28 лютого 2019 г. 12:00
Раздел: Тексти
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова з мером Борисполя Анатолієм Федорчуком.
KV: Децентралізація - які плани? Яка проводиться робота? Проблеми?
Анатолій Федорчук: Міська рада не ініціювала процес об'єднання. Є районна рада та адміністрація і з етичних міркувань, я вважаю, спілкуватись із сільськими головами, переступивши голів району, це некоректно.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Я мав індивідуальні зустрічі з деякими сільськими головами. Наприклад, частина громади Глибоцького склала лист, у якому зазначила, що вони хочуть приєднатися до Борисполя, але голова села заявила, що вона може втратити ідентичність свого населеного пункту, тому сільрада категорично виступає проти. Так само села Гора та Щасливе - там на одного жителя коштів більше, ніж у нашого міста. Тому вони зайняли таку позицію - байдуже, що буде у сусіда, коли нам і так добре. І переконувати їх в іншому я не бачу сенсу.
До того ж голова райради заявляв, що в Конституції немає такого поняття як об'єднана територіальна громада. Він дає зрозуміти, що робити сьогодні об'єднання є неправильним. Але разом з тим є позиція Президента та Прем'єр-міністра України. Є також європейська практика, де об'єднані територіальні громади мають змогу краще реалізовувати свої амбітні плани, їх надходження значно збільшуються. Можу сказати, що більшість аргументів все ж таки за об'єднання.
Була спроба сільських рад об'єднатися навколо міста. Я назвав це так званим бубликом, бо Борисполя у їх планах не було. Тоді вони зібралися і, як часто буває, посперечалися, тому ні до чого не дійшли. Моя позиція наступна - Бориспіль і населені пункти мають об'єднуватись в одну громаду, адже потім об'єднання буде добровільно-примусовим. Згідно перспективного плану, який ще не затверджено, на території району планується утворити три громади. Я такий формат однозначно підтримую.
KV: Інвестиційний клімат - як покращувати? Проводите земельні аукціони?
Анатолій Федорчук: Ми ще не провели жодного аукціону, але в нас вже підготовлено 5 чи 6 земельних ділянок і найближчим часом ми такий аукціон будемо проводити. Я вважаю, що це величезний крок вперед і аукціони потрібно було проводити ще 20 років назад. Таким способом ми б уникнули корупційних схем, роздачі земель у невідомий спосіб. Особливо це стосується районів, де розпорядження про видачу землі підписує голова РДА. У місті менші ризики корупційних діянь, оскільки рішення приймається колективно.
Серед потужних інвесторів у нас можна відмітити корпорацію “Рошен”. Будується бісквітний комплекс, де працює вже більше семидесяти осіб. Реалізувати проект планується в кінці 2020 року, на базі цього підприємства буде створено більше 1000 робочих місць. Заробітна плата виплачується прозоро. Я спілкувався з окремими працівниками і рівень оплати там дуже достойний, вони задоволені.
Взагалі в місті щороку створюється до 500 робочих місць. Завдяки цьому ми маємо непоганий бюджет, хоча і втратили близько 100 мільйонів через перереєстрацію аеропорту.
KV: Продаж землі Рошену - на якій стадії?
Анатолій Федорчук: Ми прийняли попередні рішення про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки. Які далі наміри компанії - мені невідомо. Я не знаю, захочуть вони купляти землю чи ні. Але я однозначно за те, щоб земля купувалась всіма суб'єктами господарювання, це дуже вигідно для міста. Фактично таким чином вони платять двічі - коли купують землю і коли після цього сплачують земельний податок.
“Рошен” може не купити землю, адже платити оренду все ж таки вигідніше. А так відразу доведеться заплатити не багато не мало - близько 50-60 мільйонів за 18 гектарів. Цю суму можна платити більше 20 років за оренду. До того ж, це питання в міській раді часто заходило в політичну площину і прив'язувалось до особистості президента. Але я дивлюсь на ситуацію з економічної точки зору, мені зовсім байдуже, хто стоїть за цим підприємством. Сьогодні є ця людина, завтра її не буде, а підприємство залишиться.
А взагалі інвестори до нас не рвуться після того, як бачать сесії міської ради. Я розумію, що якби мав гроші, то ніколи би не вклав їх в Україну. Європейські інституції дають нам кредити під великі відсотки. Я колись задавав питання представнику європейського банку реконструкції та розвитку, чому для Польщі відсоткова ставка кредиту 1,2 а для нас - 9? Він сказав, що в Україні дуже високі ризики, і саме це є причиною.
Тому ми маємо мінятися ментально. Коли заходить інвестор, не важливо від якої політичної сили, ми маємо носити його на руках.
KV: Аеропорт “Бориспіль”, боротьба із районом за податки. Як так вийшло, що місто втратило великі надходження та аеропорт переєстрували в селі Гора?
Анатолій Федорчук: У 1975 році, коли район і місто розділялися, аеропорту “Бориспіль” було присвоєно адресу Бориспіль, 7. Де знаходиться така адреса - ні тоді, ні зараз нікому не відомо. За радянських часів це було так - перший секретар райкому партії сказав, що треба назвати саме так і сумніву це не підлягало. З юридичної точки зору це питання не врегульовано до сьогоднішнього дня.
Перереєстрація аеропорту пройшла в дуже нецивілізований спосіб, через “підкилимові ігри”. Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію регіонів, тоді мене запрошували в облдержадміністрацію і казали - якщо відмовишся, ми тебе поставимо на коліна і заберемо аеропорт. Часи змінилися, а методи - ні.
Сьогодні 70% жителів міста працюють в “Борисполі”, користуються нашою інфраструктурою, діти ходять до шкіл та садочків. І позбавляти нас таких надходжень зараз - неправильно. По лінії асоціації міст України ми вже двічі ініціювали зміни в законодавство, щоб люди платили податки за місцем їх проживання, а не за місцем реєстрації об'єкту. Це дало б можливість рівномірно розвиватися всім регіонам. Наприклад, у Борисполі дуже багато людей працює з району, особливо в комунальній сфері. Ці податки йшли б до їх населених пунктів.
Аеропорт “Бориспіль” розташований на території 5 адміністративних одиниць. Тобто він належить місту та ще чотирьом сільським радам. Тому знаходиться як в районі, так і в місті. Коли перереєстровували підприємство, керувалися тим, де знаходиться крісло генерального директора. А воно на території району. Це абсолютно безглуздий підхід. Але я вірю, що після об'єднання територіальних громад це питання буде вирішено. Аеропорт був у місті Борисполі і називається він так само, він же не носить назву села Гора. Тому я налаштований оптимістично і сприймаю це як тимчасові недоречності.
KV: Будівництво сміттєпереробного заводу - коли буде завершено? Які виникали проблеми? Чи є "сміттєва" проблема?
Анатолій Федорчук: Ще півтора року назад в нас була підписана інвестиційна угода із американською компанією. Останній раз вони приїздили у вересні 2018 року, у січні цього року їздила українська делегація представників цього підприємства в США. Нас запевняють, що гроші для його будівництва вже є. Але поки інвестор вичікує покращення ситуації в країні.
Я думаю, що вони не ризикують вкладати в нашу територію майже 120 мільйонів доларів, оскільки ми вступили в фазу виборів. По-друге - завод ще не почали будувати, а в пресі вже з'явились заяви окремих осіб, зокрема сільських голів, що на їх території буде “роза вітрів”, неприємні запахи, тому вони не допустять будівництва і заводу не буде. Мені телефонують з американської компанії і запитують - а ви що, виступаєте проти?
Якщо хтось думає, що американці не відслідковують інформацію в наших ЗМІ, то вони глибоко помиляються. Вони не тільки відслідковують, але й аналізують. Ось вам і одна із причин, чому до нас не рвуться інвестори.
KV: Очисні споруди - наскільки гостра проблема для міста?
Анатолій Федорчук: Це питання стоїть надзвичайно гостро. Я вважаю, що вирішити проблему можна тільки через категоричну заборону будівництва багатоповерхових будинків в місті та районі. Щоб краще сідали і домовлялися. Те, що ми робимо зараз, це злочин перед собою та перед майбутніми поколіннями. Нашим очисним спорудам вже 50-60 років, ними ми просто загаджуємо землю. Нам потрібно рівнятися на цивілізовані країни, де на першому місці завжди екологія.
Близько 5 років я оббивав пороги владних кабінетів і мені вдалося вибити 274 мільйони на будівництво першої стадії очисних споруд. Вони навіть почали будуватися. Але ми постійно потрапляємо в фазу виборів. І коли проводилися громадські слухання, знову ж таки окремі лідери, які дуже хотіли стати депутатами Верховної Ради, лякали людей екологічною катастрофою. Звинувачували місто, що нібито ми хочемо вирішити свої інтереси за рахунок району. Але це був проект для міста, району та державного підприємства “Аеропорт “Бориспіль”. Ми б вирішили проблему для всіх.
Сьогодні мені подобається позиція голови КОДА. Він хоче займатися цим питанням. Саме за його дорученням вже проведено 4 наради з цього питання. Наразі вирішується, яким шляхом піти, щоб побудувати другу чергу і найважливіше - куди скидати очищені води. Була пропозиція повернутися в Бортничі, але незрозуміло, як оминути частину Києва. Хоча і КМДА готова сприяти цьому питанню.
Знову ж таки, це все подається під політичним соусом. Незабаром вибори і це знову може завадити реалізувати проект. Проблема не стільки в грошах, як в нас самих. Немає одностайності в підходах керівників міста, району та інших населених пунктів.
KV: На якій стадії конфлікт навколо довгобуду Кінг-Конг?
Анатолій Федорчук: Першу чергу введено в експлуатацію. Там купили квартири Національна гвардія, Міністерство оборони, Міністерство надзвичайних ситуацій. Але не вирішено основне питання з інвесторами, фізичними особами, які вкладали туди кошти. Зараз від них забудовник вимагає доплати.
До нас зверталися інвестори і ми відповіли, що ні в якому разі ми не приймали рішень щодо видачі ордерів, тому що немає гарантії, що квартири не продано двічі. Ми стали заручниками цієї ситуації. Взагалі і компанія забудовник повела себе не досить гарно, вони не заплатили жодної копійки пайової участі, а сума сягає майже 5 мільйонів. Ми були змушені розірвати з ними договір оренди землі, аби змусити їх сісти за стіл переговорів. Наразі ми вимагаємо двох речей - убезпечити інвесторів, які вклали кошти в квартири, якщо це дійсно їх квартири, і вирішити питання із двоповерховим житловим будинком, який знаходиться на їх території та жителям якого вони обіцяли нові квартири.
KV: Конфлікт навколо Генплану - чим викликаний, як вирішується?
Анатолій Федорчук: Генеральний план в нас прийнято ще в 2007 році, у 2018 році була спроба зробити новий план. Ми провели тендер, але жодного переможця із тих компаній, які на нього подавалися, ми не змогли визначити, адже кожна компанія почала змінювати умови. За деякі роботи хотіли доплати коштів. Конфлікт був тільки в тому, що ми відстоювали бюджетні гроші. У цьому році ми плануємо провести тендер повторно.
KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи?
Анатолій Федорчук: Тарифами ніхто незадоволений, в тому числі і я. Місцева влада стала заручником цієї ситуації, оскільки ціни на газ, електроенергію не ми піднімали, середню заробітну плату не ми встановлюємо. Але весь негатив люди спрямовують саме на мене, як на міського голову, та на депутатів. Звісно, що тарифи мають бути такими, щоб люди могли їх оплачувати. Платоспроможність жителів дуже впала, у зв'язку з цим відсоток оплати комунальних послуг дуже знизився.
І наразі є ймовірність, що наші комунальні підприємства стануть банкрутами, а ми залишимося без тепла. За опалювальний період всі платили по старим тарифам, нові було затверджено з 1 січня. І через помилку в перерахунках сьогодні наше підприємство має 8 млн гривень різниці. Хто має тепер це компенсувати, місцеве самоврядування? То ми не створювали такої проблеми. Тому разом з іншими містами ми плануємо подавати до суду, щоб Кабмін нам компенсував ці кошти.
Враховуючи те, що ми затверджувати тариф з розрахунку на один температурний режим, а було більш прохолодно, виникла різниця в оплаті 2,1 млн гривень. Щоб наші люди за це не платили, зараз я буду клопотати перед депутатами, щоб ми виділили із бюджету 10,1 млн гривень на вирішення проблеми. Але в той же час будемо розраховувати на підтримку держави, адже 8 млн для нашого міста - це величезні кошти.
KV: Розрив договору із приватними перевізниками через відмову возити пільговиків - яку альтернативу перевезення знайшли?
Анатолій Федорчук: Ми не розривавали договорів з перевізниками, але деякими активістами спрямовані позови до суду, щоб відмінити підвищення тарифу. На їхню думку порушена процедура. Сьогодні тариф складає 6 гривень і затверджуючи таку ціну, ми сідали з перевізниками за стіл переговорів. Ми домовились, що компенсуємо їм частину коштів, а натомість вони будуть возити безкоштовно всіх пільговиків. Якщо буде їхати 10 пільговиків, то вони зобов'язані брати усіх плюс двох пенсіонерів, які не підпадають під закон України про пільгове перевезення. Ми домовились таким чином і підписали відповідний меморандум.
Наразі домовленість виконується і якщо є якісь порушення, то вони у площині людського фактору, між пасажиром та водієм. Такі випадки не носять системний характер.
KV: Навіщо вам право спільної власності із районом на центральну лікарню? Що про це думають в районі?
Анатолій Федорчук: Не дивлячись на те, що вона називається районною, її будувала держава, туди вкладали бюджет як району, так і міста. Тому вона має належати як району, так і місту. Коли ми передали землю району, то вони тихенько оформили право власності на будівлі. А зараз пропонують нам порахувати вартість майна і поділити суму навпіл, щоб ми заплатили їм половину. Тоді вони подумають, чи зробити нас співвласниками. Звісно, я категорично проти цього, бо це вже називається шахрайство. Ми готові разом фінансувати лікарню, але ми маємо також контролювати, на що ці кошти витрачаються.
У цьому році ми передали на лікарню 44 мільйони гривень державної субвенції, тому сказати, що ми не приймаємо участі в житті лікарні, неправильно. Ще рік назад я звернувся з листом до голови РДА щодо права контролювати використання коштів, на що отримав відповідь, що згідно закону про райдержадміністрації він залишає за собою право самостійно їх контролювати. По простому кажучи, мене просто “послали”.
Але 21 лютого районна рада прийняла рішення про виділення нам частини землі на території центральної районної лікарні, щоб ми могли там будувати лікувальний корпус. Він буде як для жителів міста, так і для жителів району. Тому ми домовились, що готові вкладати кошти, але так, щоб бачити результати.
Тому разом із депутатами, обласною адміністрацією в цьому році ми починаємо будівництво. Для цих цілей ми вже виділили 40 мільйонів гривень, які будуть туди направлені на сесії міськради 5 березня. І після того, як корпус буде побудовано, в районі обіцяли переглянути свою позицію щодо контролю усієї лікарні.
KV: Взагалі у вас складні стосунки з районом?
Анатолій Федорчук: Стосунки із районом стали не прості після того, як вони вкрали в нас аеропорт. Спілкуємось, якісь нагальні питання вирішуємо, ворожих стосунків немає. Просто є певні непорозуміння. В нас різні підходи щодо реалізації роботи.
KV: Яка ситуація в міській раді? Як миритесь із депутатами?
Анатолій Федорчук: В нас здорове ядро, депутати налаштовані на позитивну співпрацю. Знаходимо спільну мову, хоч іноді це й не просто. За майже 13 років перебування на посаді я завжди вмів знаходити компроміси із депутатами. У питаннях стратегічного розвитку міста ми є однодумцями.
KV: Відставка Ярослава Годунка - в чому причина конфлікту? Чому ви вирішили підтримати секретаря?
Анатолій Федорчук: Ярослав Годунок - імпульсивна людина. Інколи він не підбирає слів. І депутати кажуть, що це їх ображає. Тому утворилася група депутатів, яка ініціювала відставку. Але я розумію, що звільнення не вирішує проблем, вона може їх тільки загострити. Тому і не підтримав такі настрої.
Я вважаю, що ми повинні, зобов'язані і приречені шукати компроміс. Ми домовились із депутатами, що дамо Годунку ще один шанс. Він вже трохи змінив поведінку по відношенню до окремих депутатів. Ситуація дуже складна, але я думаю, що ми прийняли правильне рішення.
KV: Золотий унітаз в якості протеста - як оцінюєте таку поведінку депутатів?
Анатолій Федорчук: Це питання лежить у площині культури взаємовідносин. Це проблема України - багато питань ми намагаємося вирішувати скандалами, криками та перекриттям доріг. Ми ще не навчилися комунікувати один з одним. Управлінців не цінують. Ми докерувалися до того, що маючи потенціал, більше ніж в європейських країнах, живемо гірше від них. В нас знищується система управління кадрами. Усі вважають, що керувати - це так легко. Але це велика школа, до якої ніхто не готує.
Унітаз цей принесли через “Рошен”. Знову ж таки, намагаючись вплутати туди політику. І зробила це людина навіть не місцева, а з Києва. Тому я ставлюсь до цієї ситуації філософськи. Я вважаю, що нам потрібно цим перехворіти і навчитися слухати та поважати один одного.
KV: Кандидати у парламент з'являлись у місті? Які стосунки із Сергієм Міщенко?
Анатолій Федорчук: Парламентські перегони ще не розпочалася. Але я переконаний, що Бориспіль має бути гарним майданчиком рівних можливостей для всіх кандидатів без винятку. Ми дозволяємо кандидатам в президенти проводити збори в сесійній залі. Я вважаю, що люди мають прийти і почути голос кожного, тому наші двері відкриті для всіх. Кажуть, що в деяких містах кандидатів не пускають, але на мою думку, таким чином місцева влада скоює злочин.
Із народним депутатом, на жаль, у нас немає тісної співпраці, можна сказати стосунками нейтральні. У 2017 році за його допомоги було виділено 5 мільйонів на будівництво спорткомплексу. Але вони надійшли в кінці листопада і ми змогли використати з них лише 1,5 млн, залишок повернувся до держбюджету. Це мабуть був єдиний випадок, коли ми отримали від нього кошти.
Я спілкуюся з колегами по Київській області і в них народні депутати надають велику допомогу. В нас такого немає. Можливо, у Сергія Міщенка немає такої можливості у Верховній Раді, або на те є якісь інші причини.
KV: Столична агломерація - за чи проти?
Анатолій Федорчук: Я однозначно за, якщо вона буде побудована на принципах взаємоповаги та взаємовигідності. Був у Верховній Ради законопроект, поданий невідомо ким, проти якого виступили всі міські голови і я в тому числі. Я за таку агломерацію, яка створена у Франції. Вона має дуже гарний кінцевий результат. До того ж, у нас накопичилось дуже багато проблем, які без допомоги столиці ми не вирішимо.
KV: Нерухомість у Криму - ця історія дійсно була провокацією? Для чого?
Анатолій Федорчук: У 2015 році були застосовані дуже брудні технології. У мене нерухомість не тільки в Криму, а ще й в Дубаї, Італії, казали навіть, що у моєї дочки нерухомість у США. Той, хто привозив золотий унітаз, йшов кандидатом у міську раду і саме він проводив різні зустрічі з громадою, де розказував подібні басні.
Казали також, що нібито за даними прикордонної служби, моя донька в 2015 році їздила 10 разів до Штатів. І більшість громади повірила. Але мої діти ніколи не були в США, менша дочка взагалі не була за кордоном. Старша дочка була одного разу в Туреччині і одного разу ми їздили разом в поїздку до Голландії.
Тоді використовували багато провокацій. Казали, що в мене тут заводи, фабрики, а в Криму якийсь санаторій. Я сказав, що готовий дати генеральне доручення будь-кому, щоб усе, що належить мені та моїм дітям за межами Київської області, відписати на того, хто цього захоче. Ніхто не погодився, але я готовий це зробити і зараз.
KV: Йдете на наступну каденцію?
Анатолій Федорчук: Потрібно пережити президентські та парламентські вибори. Поки я не готовий сказати. Працювати головою об'єднаної громади дуже тяжко. Я спілкувався із колегами та вже розумію, з якими проблемами доведеться зіштовхнутися, це важкий пласт.
Мені зазвичай перед виборами задавали інше питання - навіщо ви туди йдете, якщо тяжко, біля корита подобається? І мало хто розуміє, що насправді міський голова - це в першу чергу відповідальність.
Мені прикро, що один із кандидатів на мера роздавав виборцям по 400 гривень і таких людей купились аж 14 відсотків. Я розумію, що люди доведені до злиднів, але ми маємо думати про своє майбутнє. Я перед Богом чистий, бо за три каденції жоден голос за мене не був купленим.
KV: Ви не першу каденцію міський голова. Скажіть відверто - за всі ці роки вам було хоча б за щось соромно?
Анатолій Федорчук: Соромно, мабуть, за те, що десь не стримався, не гарно себе повів. Можливо, десь проявляв слабохарактерність до депутатів, бо не хотів створювати конфліктів. Але зараз розумію, що це дозволило зберегти стабільність. І сьогодні я ходжу спокійно Борисполем по тим місцям, які створив. Ніхто не скаже, що я вкрав. Ніхто не скаже, що мені хабара заносив.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”KиевVласть
25 лютого 2019 г. 12:15
Раздел: Стиль
Солодка сімка: найкращі “Київські торти” в київських ресторанах (фото, відео, ціни)
Відомий київський гастроблогер Інна Гордієнко не злякалась зайвих калорій, щоб на собі відчути дію “Київського торта” у його різних виконаннях. Топова сімка на ваш смак в самому київському огляді для читачів КиевVласть.
Обіцяла вам солодку гастроподорож - тож тримайте! Від котлети по-київськи, переходимо до ще одного кулінарного шедевру - “Київського торту”, який в світі символізує не тільки наше старовинне місто, а й усю Україну. Ба безліч туристів купують саме його, щоб відвезти додому та пригостити друзів та рідних.
Втім цей торт можна не тільки купити в магазині, а й замовити в ресторані. Хоча не всі заклади Києва можуть похизуватися цим десертом, оскільки його рецептура достатньо складна. Але я наполегливо шукала ресторани, де готують “Київський торт” - і знайшла сім закладів, де він пречудовий.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Важливо знати, що фірмовий рецепт торта “Київський” - таємниця за сімома печатками. А домашніх рецептів приготування цього торта існує безліч. Якщо ж ви завітали до ресторану на “Київський торт” і хочете зрозуміти, чи відповідає він правильній рецептурі, то це не важко:
Торт мусить складатися з коржів-безе.
До складу коржів має входити смажений фундук.
Торт має бути перемащений кремом “шарлот” або вершково-масляним кремом.
Наявність цих інгредієнтів - обов’язкова. Будь-які інші інтерпретації припустимі.
Отже сім ресторанів столиці, де готують найсмачніший “Київський торт”.
Бар “Пірогъ”, вул. Володимирська, 14
Торт тут подають дуже наближеним до оригінальної фабричної версії. Коржі, крем, горіхи фундук та кеш’ю - все як мусить бути.
Навіть за виглядом він нагадує копію “Київського торту” з фабрики Roshen. Порція достатньо велика, тож можете сміливо замовляти його на двох.
Вартість - 89 гривень/160 грамів.
BARVY, вул. Мечникова, 3
Мені ця версія “Київського торту” прийшлася особливо до душі. Щоправда він не містить шоколадного крему.
За виглядом не нагадує знаменитий столичний десерт - це просто квадратний шматок від випеченого торту. Але на смак - неперевершений.
Вартість - 155 гривень/150 грамів.
“За Двома зайцями”, Андріївський узвіз, 34
Десерти ви знайдете в окремому розділі з особливою назвою “Баришня уже лягли і просять” (всі розділи меню - висловлювання та цитати з однойменного фільму-бестселеру).
Приготований тут торт суто за класикою і навіть виглядає, як великий шматок фабричного торту. Якщо ви хочете взяти його з собою, отримаєте знижку в 20%.
Вартість - 150 гривень/150 грамів.
Rebra&Kotlety, вул. Борісоглібська, 8/13
Тут “Київський торт” готують на подільський лад. Незважаючи на те, що рецептура торта не відповідає всім нормам та технологіям виготовлення справжнього “Київського торту”, він неймовірно смачний, містить горіхи і змащений вершково-масляним білим та шоколадним кремом.
Вартість - 77 гривень/150 грамів.
“Хуторець на Дніпрі”, вул. Набережно-Хрещатицька, 10-А
В цьому ресторані спеціалізуються на українській кухні, тому всі страви смакують бездоганно. То ж і тутошній “Київський торт” - це особлива історія.
Він тут не зовсім відповідає класичному рецепту: коржі - не безе, але дуже горіхові і їх велика кількість, і перемащені справжнім яєчно-масляним кремом.
Вартість - 165 гривень/120 грамів.
VAL bar&pub, вул. Ярославів Вал, 9
Нещодавно цей заклад мав назву “Дефіцит”, а своїм новим ім’ям завдячує назві вулиці, на якій розташований. До речі, торт тут також отримав назву вулиці і в меню ви його знайдете як “Торт Val Київський”.
Кажуть, що рецепт саме той - правильні коржі, фундук і вершковий крем. Спробувала і переконалася - мають рацію.
Вартість - 115 гривень/120 грамів.
Chicken Kyiv, вул. Заньковецької, 15/4
Торт тут має занадто повітряні коржі і замало горіхів. Але загалом він смачний і за формою нагадує копію маленького фабричного “Київського торту”.
Вартість - 79 гривень/120 грамів.
До речі, кулінарний символ Києва можна ще скуштувати в інших ресторанах Дмитра Борисова - в “Канапі” (подається з каштанами), в “Останній Барикаді” та “Ватрі”.
Читайте та смакуйте: Сім київських ресторанів, де подають найсмачніші вареники (фото, відео, ціни, меню)
Заплутана історія “Київського торту”
Існує версія, що торт нібито з'явився на фабриці ім. Карла Маркса (сьогодні - Київська кондитерська фабрика Roshen) в 1956 році через помилку кондитерів.
Мовляв, одного разу вони, як завжди, підготували для бісквіта партію яєчного білка, але забули вчасно заховати її в холодильник. Щоб приховати помилку колег, наступна зміна вирішила спорудити торт з того, що вийшло.
Костянтин Петренко, начальник бісквітного цеху, і не здогадувався, що хрусткі коржі із затверділої піни з кремом незабаром назвуть “Київським тортом”, який стане одним з символів міста.
Київська фабрика Roshen вночі
Але цю історію на фабриці називають красивою легендою. Стверджують, що кондитери цілеспрямовано працювали над винаходом незвичайного рецепта. А знайти його вдалося в 1956 році. Запатентували винахід у 1973 році.
У різні роки деякі інгредієнти торта змінювалися. Сьогодні до складу торта входить фундук, колись - кешью. Але горіхово-білкові коржі, які роблять торт таким повітряним і хрустким, і до цього дня виробляються за рецептурою 1956 року, яку тримають у найсуворішому секреті.
Незважаючи на промислові масштаби, зараз виробництво “Київського торта” працює за принципом “французької булочної”: вдень випікають горіхово-білкові заготовки, а вночі і до 7 години ранку спеціальні бригади оздоблюють торти кремом.
Фабричний “Київський торт”
До речі, яєчно-масляний крем “шарлот”, яким з самого початку змащували коржі, зазнав спрощення та здешевлення, оскільки через використання яєць мав нетривалий термін зберігання. У “Київському торті” в 1970 роки на вимогу санітарних лікарів його замінили на вершково-масляний, більш важкий і насичений. А наприкінці 1980 років до нього (так само, як і в усі інші кремові торти) почали додавати дешеві рослинні жири, пальмову олію та інші замінники.
Щоб не пропустити наступні смачні подорожі - стежте за сторінкою Смакуй з Інна Гордієнко.
Читайте та смакуйте: Сім котлет по-київськи (фото, відео, ціни)
Фото та відео автораKиевVласть
21 лютого 2019 г. 18:00
Раздел: Територія розуму
Конкретні кроки, як можна знизити ціни на ліки
Ціни на ліки невпинно ростуть, і далеко не кожний може їх придбати. Найгірше, що з кожним роком зростання тільки пришвидшується. За три роки середня вартість упаковки в українських аптеках піднялася на 54,5%, при цьому за 2018 рік на 18,6% (за 2017 тільки 14,7%). Інфляція ж за останній рік склала лише 9,8%, а зростання реальних доходів населення - ще менше.
Фармацевти стверджують, що через велику конкуренцію аптеки працюють собі в збиток, а середня торговельна націнка на ліки становить лише 6-7%. На диво, це менше, ніж ті обмежування в націнці, які вже існують для ліків з Національного переліку (25%), ліків, які купуються за державні кошти (10%) і ліків, які беруть участь у проекті “Доступні ліки” (15%). Останні існують спеціально для регулювання і зниження цін до максимально дозволеного рівня. Однак вони не спрацювали.
Як же тоді можна знизити ціни на ліки? Щоб відповісти на це запитання, пропоную спершу розібратись – як же влаштований ринок лікарняних засобів.
Найпростіший механізм регулювання цін на ліки – регулювання торгових націнок – не апогей. По-перше, дільці від фарми давно навчилися обходити обмеження на торгові націнки – з додатковим контрактом на продаж ліків. Укладаючи так звані “маркетингові угоди”, продавець додатково виплачує аптечній мережі послуги із забезпечення пільгових умов для продажу ліків. Тобто аптекар за додаткові гроші розташує ліки в зоні огляду пацієнта (зробить його помітнішим серед сотень ліків на аптечній полиці), запропонує його першим серед інших аналогів і так далі. Вартість таких “маркетингових” послуг в аптечних мережах може піднімати вартість ліків і на 30, і на 70%.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
По-друге, вартість медпрепарату залежить не настільки від торгової націнки, скільки від того, за якою ціною він входить на ринок – ціни виробника чи ціни імпортера. При цьому для фарми рівень матеріальних витрат при виробництві ніколи не перевищує і 30%, а для оригінальних препаратів, які недавно вийшли на ринок, може становити навіть не десятки, а 1-3%. Решта - це компенсація інвестицій в розробку і виведення препарату на ринок, роялті і витрати на просування препарату на ринку (промоцію, в тому числі і описані вище “маркетингові угоди” і рекламу).
Реклама в ЗМІ, до слова, займає не останнє місце в формуванні ціни ліків: рекламні бюджети фармкомпаній складають основу рекламних надходжень наших провідних ЗМІ. Витрати на рекламу постійно зростають. Уявіть: за підсумками 2018 року, вкладення в рекламу ліків “аптечного кошика” збільшилися більш ніж на 60% в доларовому вираженні в порівнянні з 2017 роком. Вони склали майже 23 млрд грн! А це значить, що в ціні кожної проданої в аптеці упаковки ліків, навіть і тих, що не рекламувалися, в середньому близько 26% складають витрати на рекламу!
Реальні кроки зі зниження ціни на ліки в Україні будуть наступними
Щоб реально знизити ціни на ліки потрібно почати регулювати не торговельні націнки, а ціну входу ліків на ринок - ціну у внутрішнього виробника і ціну імпорту ліків. Низка країн світу доказала: зробити це реально.
Для регулювання цін входу на ринок для імпортних препаратів потрібно застосувати метод референтних або порівняльних цін. Тобто ціна імпорту препарату не може перевищувати ціну, за якою він ввозиться в інші, референтні країни.
Для регулювання цін на ліки, вироблені в Україні, на додаток до методики референтних цін, має застосовуватися і підхід щодо обмеження рентабельності виробництва медпрепарату.
Цим заходи не обмежуються - бізнес завжди знайде лазівки в будь-якій системі регулювання. Тому, для забезпечення значного стійкого зниження цін на ліки потрібно заборонити або істотно обмежити те, що формує основні невиробничі витрати в структурі ціни на ліки - рекламу ліків у ЗМІ і маркетингові угоди при роздрібному продажу ліків в аптеках. Тільки це дасть можливість знизити ціни на ліки майже вдвічі.
Для того, щоб лікування за допомогою ліків - фармакотерапія - стало по-справжньому доступним для всіх пацієнтів, незалежно від їхнього соціального статусу, необхідно, щоб держава брала активну участь на фармацевтичному ринку. Вона має взяти на себе основну частину витрат на придбання пацієнтами ліків через систему реімбурсації - часткової або повної компенсації вартості пацієнтам препарату за рахунок бюджету.
Та зробити це потрібно не для “галочки” або піару, як зараз реалізується урядовий проект “Доступні ліки” (1 млрд грн на рік на цей проект це реальна крапля в морі аптечного ринку обсягом в 89 млрд). Реальний обсяг участі держави в ринку “аптечних продажів” і обсяг програми реімбурсації для того, щоб не на папері, а дійсно зробити лікування ліками доступним і це відчули всі пацієнти повинен становити не один, а 20 млрд грн.
При існуючій бюджетній моделі фінансування медицини це зробити нереально. Можливо тільки при впровадженні обов'язкового медичного страхування.
Чинна влада за свої роки правління показала: вона не буде робити нічого, щоб захистити своїх громадян. Тому цю формулу зниження вартості ліків в Україні ми розпочнемо впроваджувати одразу після президентських виборів.
Читайте: Україна попереду: як “медреформа” зробила нас лідером захворюваності на кір в Європі
Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”
KиевVласть
21 лютого 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова з мером Вишгорода Олексієм Момотом.
KV: Децентралізація - які плани? Яка проводиться робота? Проблеми?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Олексій Момот: Вишгородська міська рада тричі виносила на розгляд питання об'єднання у різних форматах. Була ініціатива щодо створення громади у складі всього району, половини району та декількох населених пунктів. Наші депутати одноголосно підтримували всі рішення, але населені пункти, які межують із містом, відмовилися об'єднуватись. Тому зараз ми не маємо фізичної можливості створити громаду.
Ми намагалися знайти компроміс шляхом переговорів, надавали їм бюджетні розрахунки, які показують переваги об'єднання, там виходила дуже гарна математика і кожне село було у виграші. Але свою думку вони не змінили. Можливо, сільські голови та депутати не хочуть втрачати повноваження. Наприклад, в Хотянівці я проводив громадські слухання особисто і за їхніми результатами більшість жителів були за об'єднання, але місцеві депутати на сесії проголосували проти.
Дотичні села мають профіцитні бюджети, вони досить багаті. Аргументувати свою відмову вони не можуть, просто голосують проти.
Наскільки мені відомо, перспективний план об'єднання громад у Київській області в КОДА вже майже готовий. Саме за цим документом у 2020 році буде відбуватись примусове об'єднання. І скоріше за все, Вишгородська об'єднана громада буде створена таким шляхом.
KV: Інвестиційний клімат - як покращувати?
Олексій Момот: Ми не беремо участі у земельних аукціонах, для міста це не дуже вигідно. Ми обрали шлях, яким йде Київська міська адміністрація та інші населені пункти - проведення інвестиційних конкурсів. Ми не надаємо землю в оренду і не продаємо її, а робимо із земельної ділянки лот, оформлюємо його на міське комунальне підприємство і виставляємо на конкурс.
Наприклад, 2 гектара землі ми віддавали під будівництво будь-якого промислового об'єкту. Ділянку отримав завод, який виготовляє лічильники НІК. Ними користується майже вся країна, тому підприємству потрібно було розширюватися. Попри 10% плати від вартості будівництва за пайову участь, вони платять ще 5 мільйонів у бюджет відразу після укладання додаткової угоди, створюють робочі місця і таке інше.
Також із останніх підприємств, які почали працювати шляхом пайової участі, є компанія “Фільмотехніка”. Це дуже потужне підприємство, яке виготовляє відеокамери для відомих кінокомпаній, концертних залів. Оскільки останнім часом зросло населення міста, активно розвиваються також торгівельні мережі - наразі йде будівництво двох магазинів “Фора” та великого супермаркету “Сільпо”.
На території промзони дуже активно розвивається промисловість. Там дуже серйозні підприємства - “Лейс”, “Кемпак” “Хенкель”. Для них створюємо максимально комфортні умови.
KV: Будівництво лабораторії з вимірювання якості місцевих водойм - на якій стадії? Це допоможе вирішити проблему із Київським водосховищем?
Олексій Момот: Досить складно говорити, адже там залучені іноземні інвестиції, цим займається не місто, а держава. Проблема із Київським водосховищем досить серйозна. Я навіть не уявляю, про яку суму коштів має йтися, щоб вирішити її.
Там живе паразит, який себе прекрасно відчуває у цьому середовищі і дуже швидко розростається. Він дуже колючий, тому відлякує рибу. І найголовніше - він занесений у Червону книгу, його не можна знищувати. Коли головою районної адміністрації був ще Олександр Горган, він ініціював звернення, щоб у законі зробили виняток для Київської області, адже водосховище від цього паразита дуже страждає. Наскільки мені відомо, зміни так і не прийняли.
KV: Чи є "сміттєва" проблема?
Олексій Момот: Наразі великої проблеми немає, є, як і всюди, людський фактор. Часто доводиться ліквідовувати стихійні сміттєзвалища в ярах після людей, які роблять ремонти в новобудовах і не хочуть платити за вивіз сміття.
А взагалі вивозимо сміття на полігон у Петрівці. Останнім часом його кількість знизилась майже вдвічі завдяки тому, що ми запровадили роздільний збір. У кожному дворі стоять окремі баки для скла і пластику. Насправді ми навіть не очікували, що місцеві жителі так серйозно до цього поставляться.
Це був пілотний проект, який ми запровадили із виробниками упаковки. Провели гарну презентацію, навіть зараз проводиться навчання в школах та садочках, до цього долучаються аніматори, діткам дуже цікаво та корисно. Це стало настільки популярним, що сьогодні ми змушені купити ще одну машину для вивозу роздільного сміття. До речі, за його вивіз ми не платимо, а ще й продаємо на переробну станцію в Бучі.
Також варто відмітити, що цей проект отримав дуже солідну нагороду “Еко Оскар”. Це як “Оскар” в кінематографі, тільки цей дають в екологічній сфері.
KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи?
Олексій Момот: Тарифи, за які відповідає місто, далеко не на найвищому рівні по Київській області. Ми не підвищуємо тарифи на водопостачання та обслуговування будинків. Вони ростуть тільки в разі підвищення мінімальної заробітної плати.
В нас дуже високі тарифи на тепло. Їх встановили рішенням райради. Зараз міська рада звернулася до прокуратури щодо перевірки обґрунтованості ціни, адже питання було винесено та проголосовано з голосу, без розгляду комісій.
KV: Більше року тому ви анонсували створення комунального транспорту у місті. Наразі щось зроблено? Коли його чекати?
Олексій Момот: Комунальне підприємство створено, найближчими днями забираємо два автобуси. До проведення конкурсу на перевезення у травні один автобус буде курсувати як маршрут №1 по місту, де віддалені приватні сектори, військова частина і дачні масиви. Великий автобус на 200 місць буде безкоштовним і курсуватиме із Вишгорода до метро Героїв Дніпра. На жаль, приватні перевізники, які є в місті, часто не беруть пільговиків.
Був період, коли ми приватному перевізнику компенсували кошти з бюджету. Тоді він почав трохи нахабніти і вимагати підвищення компенсації щомісяця. Водії змушували людей стояти у двох чергах - одна для тих, хто має кошти на проїзд і друга - пільговики. Спочатку запускали тих, хто платить, а потім пільговиків. Зрозуміло, що далеко не всі могли їхати.
На деякий час у Вишгороді ситуація дійсно змінилася - пільговиків везли усіх, але на Героїв Дніпра так само стояли дві черги. Ми довго намагалися знайти компроміс із перевізником, але не вдалося. Тепер ті кошти, які ми компенсували йому, будемо платити своєму комунальному підприємству.
KV: Тобто безкоштовним автобусом зможуть користуватись тільки пільговики?
Олексій Момот: Офіційно він буде пільговим і для пільговиків. Вочевидь, інші люди будуть заходити. Звісно, що їх виганяти ніхто не буде. У нас в місті просто неймовірна кількість пільговиків, особливо чорнобильці 4 категорії. Більше, ніж у Вишгороді, їх є по області тільки в Славутичі чи Іванкові.
KV: Наскільки складним був процес створення комунального транспортного підприємства?
Олексій Момот: Дуже складним та вистражданим. Є частина депутатів, які мають безпосередньо фінансовий інтерес в компанії перевізника - вклали туди кошти і поставили свої автобуси. Вони, звісно, процес створення блокували. Була й інша проблема - нелегальні перевізники, які мають свої лобі в міській раді. Також поширювалась дезінформація через пресу, соціальні мережі. Депутатів намагаються переконати, що на підприємство ми витратимо 30 мільйонів, хоча по факту нам необхідно близько 8.
Все ж таки вдалося їх переконати, що транспорт і логістика - це дуже важлива складова життєдіяльності міста. Така ж важлива, як садочки та школи. Зараз велику кількість коштів ми витрачаємо на будівництво садочків - одночасно їх будується три. Але не можна витрачати всі кошти лише на садочки, коли 80% населення працює у Києві. Треба приділяти і цьому увагу.
KV: Чи є якісь методи впливу на нелегальних перевізників?
Олексій Момот: В офіційного перевізника постійно сутички із неофіційними і навіть у самих нелегалів постійно конфлікти один з одним. У нас є громадське муніципальне формування, яка відповідає за безпеку, і разом із поліцією патрулює ситуацію.
Включати в роботу їх та транспортну інспекцію - це не складно. Проблема в тому, що у нашого перевізника недостатньо автобусів, зараз на маршрут взагалі вийшли перероблені Мерседеси-спринтери, які не мають ліцензії та права перевозити людей. Але я розумію: добре, що їздять хоч вони.
Одного разу ми боролися із нелегальними перевізниками: приїхала транспортна інспекція в центр міста, усіх розігнала. І місто стало. Два дні жителі не могли виїхати на роботу. Наш перевізник своїми автобусами просто не впорався. І в результаті, роблячи позитивну справу, ми отримали купу негативу від місцевих жителів. Людям байдуже, що нелегал немає страховки, коли потрібно їхати на роботу. Тоді я звертався до жителів і просив, щоб вони підвозили сусідів, знайомих до Києва.
Черги на автобуси були довжелезні. Я був змушений сказати інспекції “відбій”. Моментально нелегали повернулися і ситуація із транспортним колапсом вирішилась. У верхній частині міста немає зупинки, там тільки нелегальні бусики. Я розумію, що заборонити їх, не запропонувавши альтернативи, це не вихід. Люди або зійдуть до центра міста і тут буде колапс, або просто влаштують бунт.
KV: Забудова набережної Київського моря - що плануєте будувати?
Олексій Момот: Не йдеться про масову забудову. Там є велика площа, де колись хотіли збудувати житловий будинок, але ми відстояли цю територію. На ній плануємо зробити культурно-туристичний центр, центр розвитку молоді зі спортивними об'єктами. Також планується зробити співоче поле із великою сценою, де буде своє приміщення із роздягальнями, гримерками. Там зможуть виступати та тренуватись наші діти. Ще можна зробити міні-фестивальну набережну, куди будуть приїздити туристи на різні фестивалі на кілька днів.
Наразі з набережної прибрали два кафе, ландшафтні дизайнери працюють над проектом великої фотозони, де будуть альпійські гірки, штучне озеро, фонтанчик. Біля водного кордону є бетонна площадка, там буде облаштовано 4 спортивні зони - поля для футболу, баскетболу, волейболу та сквошу. Між озерами має бути ще одне футбольне поле зі штучним покриттям, невеликими трибунами, душовими та роздягальнями.
KV: Чи відбулись громадські слухання? Як налаштована громада?
Олексій Момот: Так, перша частина громадських слухань вже відбулась, там ми презентували проект. Вислухали всі пропозиції громади. Однією із пропозицій було по акваторії зробити кілька спусків для тих, хто займається там вітрильним спортом та вінсерфінгом. Але в “Укргідроенерго” сказали, що це стратегічно важливий та небезпечний об'єкт, тому нам там не можна нічого чіпати. А в цілому громада налаштована нормально. Коли людям нормально пояснюєш, вони позитивно ставляться до будь-яких змін.
KV: Чи є проблеми всередині міськради? Як миритись із депутатами?
Олексій Момот: Як всюди, проблем вистачає. Депутатський корпус дуже різний - представники різних професій, різного віку. В нас різні політичні партії - БПП, “Батьківщина”, “Воля”, “Самопоміч”, Радикальна партія Олега Ляшко, “Свобода”.
Я ніколи не ставив перед собою задачу створити більшість. Коли потрібно проголосувати стратегічні питання, які важливі для міста, тоді збираємося і спілкуємось. Стосунки складаються по-різному - інколи тяжко буває, депутати дуркують, показують характер. Я навіть не можу зараз порахувати, скільки об'єднань всередині міськради вони намагалися створити. Формували, потім перебігали з одного в інше, а в результаті всі вони розпадалися.
KV: Які стосунки з районом?
Олексій Момот: Зрідка бувають непорозуміння, але в цілому дуже прагматичний робочий процес. На нашій території вже близько 15 років нормальні стосунки міста з районом.
Був раніше міський голова, у якого були дуже конфліктні стосунки з головою РДА. Між корпусами навіть не було проходу, все заставляли шафами. А мер, який був переді мною, цей конфлікт зміг вирішити. Наразі в мене також з головою РДА та райради стосунки нормальні, кращі навіть, ніж з депутатами.
KV: Вже познайомилися з новим губернатором? Про що попросили, які надії на нього покладаєте?
Олексій Момот: Так, вже познайомились. Обговорювали в тому числі транспортні питання. Плануємо запросити його на день добровольця у березні на відкриття Пам'ятника мужності честі та гідності. Там висічені імена загиблих героїв Небесної Сотні. Такого пам'ятнику немає більше ніде.
Також говорили з Терещуком про три об'єкти, які реалізуються за рахунок співфінансування з областю. Мені було трохи тривожно, коли прийшов новий очільник, але він запевнив, що фінансування не припиниться. А взагалі я більше спілкуюсь із директорами департаментів КОДА.
KV: Київська ОДА зробила кілька кроків для переїзду до Вишгорода. Ви були б раді такому сусідству?
Олексій Момот: Звісно, ми будемо раді. По-перше я радий, що вдалося відстояти будівлю інституту, адже були спроби бізнесменів обладнати її під житловий будинок. Вдалося зберегти її як державну, але наразі вона без опалення та електрики. Для використання зовсім непридатна.
По-друге - якщо до нас переїде більша частина управлінь області, буде простіше налагоджувати спілкування. По-третє - вони будуть сплачувати тут податки, а це більше 30 мільйонів у бюджет міста тільки з одного управління. Тому сподіваюсь, що новий губернатор не зупинить процес переїзду КОДА до Вишгороду.
KV: Кримінальна справа - чому приховали на виборах, що відбували покарання за проникнення зі зломом?
Олексій Момот: Направді я нічого не приховував і ситуація була досить гіперболізована. Місцеві жителі не розуміють навіть зараз, як все було насправді. А історія дуже проста - будучи неповнолітнім у буремні часи 90-тих я потрапив не в ту компанію, де були дорослі хлопці.
І зараз я навіть вдячний долі, що мене звідти витягла і змусила відбувати покарання. Інакше я не знаю, де був би зараз та чи був би взагалі в живих. Так буває в житті - зробив неправильний вчинок, поніс за це покарання. Я давно це пережив. Після того закінчив інститут, пішов на роботу, піднявся зі слюсаря до менеджера в компанії, потім відкрив свою справу і ось тепер я сиджу в цьому кріслі.
KV: 2016 рік - гучна справа про вимагання хабара у забудовника. Справа дійсно замовна? На якій стадії справа зараз?
Олексій Момот: Людина, яка писала листа до генпрокурора та очільника НАБУ щодо начебто вимагання мною хабаря, наразі сидить у в'язниці. Виявилось, що цей чоловік перебував у розшуку Харківського відділу поліції, мав підроблений паспорт та підозрювався у 40 фактах шахрайства.
Потім він написав іншого листа, де пояснив, що насправді ніякого хабара я не вимагав. Розповів, хто замовив цю справу та скільки грошей за це взяли. На жаль, це все було зроблено співробітниками Служби безпеки України. Складно сказати, яка в них була ціль. Можливо, там мав місце фінансовий інтерес в компанії забудовника.
А почалась історія з того, що коли я тільки став головою, у місто зайшла компанія, у якої близько десяти років перебувала земельна ділянка в оренді. Тоді вони почали будівництво, але виявилось, що на цій території було розміщено 8-9 приватних житлових будинків, на які у людей є право власності, але земля під ними не була приватизована, адже раніше законодавство це дозволяло.
Забудовника це не зупинило, техніка встигла зруйнувати три будинки. Жителі звернулися до суду і тяганина продовжується досі. Справа дуже затягується - нещодавно поміняли повністю групу із десяти прокурорів. Суд постійно переносять на 2-3 місяця.
А наразі на тій території побудовано 4 багатоквартирні будинки, де вже живуть люди. По проекту їх має бути 11. Зараз будівництво зупинено, оскільки суд першої інстанції та апеляційний суд постановили розірвати договір оренди. Та справу продовжує розглядати Верховний суд.
KV: Які стосунки із головою “Батьківщини” Костянтином Бондарєвим? Він для вас авторитет? Дійсно на наступні вибори йдете від БЮТу?
Олексій Момот: Бачимось раз на рік на якихось заходах. Спілкування на рівні - “доброго дня” та “як справи”. Не можна сказати, що він для мене авторитет або ми маємо дружні стосунки. Я не знаю, хто поширив інформацію, що я йду на наступні вибори від “Батьківщини”. Це неправда. В жодному разі я не збираюся в “Батьківщину”. Я позапартійний і взагалі не бачу себе в жодній партії.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Олексій Момот: Скоріше за все, йтиму на другу каденцію, але остаточно ще не вирішив. Емоційно це дуже складна робота, від цього іноді страждає моя родина. У соціальних мережах чого тільки не напишуть, а дружина потім читає це все і засмучується. Хоча мені було б цікаво попрацювати головою об'єднаної Вишгородської громади. Це новий формат, нові можливості.
Якщо відверто - декілька разів хотілось махнути на все рукою і піти. Але щоразу після вихідних, виспавшись, йду в міську раду з новими силами. Щодо амбіцій - в політиці їх немає, вище своєї посади не піду. Хоча і пропонували різні посади в області, в Верховній Раді. Але я розумію, що тут складно, а там буде ще складніше.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Фото: KVKиевVласть
19 лютого 2019 г. 10:00
Раздел: Стиль
Сім київських ресторанів, де подають найсмачніші вареники (фото, відео, ціни, меню)
Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко пройшлася столичними ресторанами й зібрала найсмачніші рекомендації щодо вареників для читачів КиевVласти. Подробиці - в вареничному огляді.
Гастротури українською кухнею будуть не завершеними, якщо я не розкажу вам про заклади, де в Києві можна скуштувати найсмачніші вареники.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Вареники зазвичай готують наші мами та бабусі. А молодь лінується. Тому я вирішила підібрати для вас місця, де, на мій погляд, можна спробувати дуже смачні та різноманітні вареники.
“SHO”, вул. Мечникова, 18
В цьому ресторані вісім видів вареників: з мясом, з потрохами, з картоплею, з капустою, з сиром та зеленню, з вишнею, та з солодким сиром.
Ми спробували вареники з сиром та зеленню - моя подруга Наталка Карпа обожнює саме ці вареники, і показала нам, як підспівувала її бабуся, коли ліпила пироги із сиром
Вартість вареників - 120-150 гривень.
Найнезвичайніші та цікаві вареники готують тут з кроликом. До столу подають один вареник вагою майже 200 грамів.
Вартість - 190 гривень.
“Остання Барикада”, Майдан незалежності, 1
Тут пропонують два види вареників - із заварного тіста та парові.
Заварні вареники є з капустою, з картоплею та гусячою печінкою, з м’ясом козеняти, та з вишнею. Мої найулюбленіші - з картоплею та гусячою печінкою та з м’ясом козеняти.
Всі вареники з заварного тіста, подають з соусом - сметанковим, ягідним і навіть з хроном. Також тут дуже цікава подача - на довгих дерев’яних лодочках.
Парові готують з халвою, і з маком, курагою та ліщиною та подаються в плетених кошиках, спробуйте з маком та ліщиною - це щось неймовірно смачне!
Вартість - 89 гривень.
“Відьма-бар “Лиса Гора”, вул. Бульварно-Кудрявська, 9-А
В меню цього магічного закладу - чотири види чарівних вареників. І всі вони мають свій колір!
“Мавчині вареники” - зеленого кольору, із шпинатом та лососем.
“Шаманські вареники” - чорного кольору, з чорнилами каракатиці та рікоттою.
“Бабаєві вареники” - жовтого кольору, із капустою, куркумою, трюфельним маслом та смаженими часниковими побігами.
“Дракончині вареники” - червоного кольору, з яловичиною та овочами.
Всі вареники - дуже оригінальні і однозначно варті того, щоб їх скуштувати. Ми замовляли “Мавчині” та “Шаманські” - і не пошкодували!
Вартість - 150 гривень.
“За двома зайцями”, Андрїївський узвіз, 34
Вареники в цій ресторації ви знайдете в меню в розділах - “Можно Луснуть” (блюда із тєста) і в “Заячьем меню”.
В першому розділі вареників аж три види: з картоплею, з мясом та вишнями.
В другому розділі - лише вареники з кролячого філе в шпинатному тісті з горіховим соусом. Я спробувала їх - і вони виявились неймовірно ніжними та соковитими. А підливка словами Голохвастова, “єто же очень і очень!”.
Вартість - 140 гривень.
“Хуторець на Дніпрі”, вул. Набережно-Хрещатицька, 10-А
Ресторан протягом багатьох років славиться своєю українською кухнею, тож меню налічує сім видів вареників плюс фірмову страву, до якої входять п`ять видів вареників одночасно. Тобто хочете спробувати майже всі одразу - замовляйте саме її.
Отже, які вареники пропонує “Хуторець на Дніпрі”:
з капустою та смаженою цибулею (128 гривень);
з картоплею в грибному соусі (146 гривень);
смажені вареники з м’ясом, сметаною та часником (149 гривень);
відварні вареники з м’ясом та вершковим маслом (149 гривень);
вареники з м’ясом зайця в карпатських травах (197 гривень);
вареники зі шпинатом, куркою та гірчичним соусом (158 гривень);
вареники з сезонними ягодами та сметанковим соусом (134 гривні).
Ми замовили з шпинатом та куркою, і, звичайно,, з м`ясом зайця. Смакувало бездоганно, тим більш, що шпинат та карпатські трави додаються не лише в начинку, а й прикрашають страву.
Вартість сету вареників - 342 гривні.
“BARVY”, вул. Мечникова, 3
Таких вареників, як тут, ви не скуштуєте більш ніде.
По-перше, тому що тут переосмислюють українську кухню і всі традиційні страви подають під своїм баченням. По-друге, під кожну страву тут пропонують авторський коктейль, який підкреслює її смак. Тобто, це єдиний ресторан, що спеціалізується на фуд-перінгу.
Отже, чотири види вареників, що готують в “BARVY”:
з вишнею (155 гривень);
смажені з м’ясом ягняти та пікантним соусом (165 гривень);
з м`ясом дикого вепра та лісовими грибами (165 гривень);
фірмові вареники з щукою та ніжним вершковим сиром (165 гривень).
Вареники з щукою ви просто мусите пробувати - особливі за смаком та ще й різнокольорові. Під них пропонують гуцульский сауер.
А на десерт візьміть вареники з вишнею - вони мають колір справжньої вишні і просто тануть у вас в роті.
“Балувана Галя”, вул. Антоновича, 50
Цей заклад завершує огляд найсмачніших вареників у Києві. Тут за місяць продають більш тонни вареників, які ліплять вручну дбайливі господині ресторації.
Вареники можна спробувати у “Галі” не лише в самому ресторані, а й замовити з доставкою додому. Вам лише потрібно буде закип’ятити воду та відварити вареники з улюбленою начинкою.
Отже, які саме вареники ліплять в “Балуваній Галі”:
з картоплею, шкварками та грибами (72 гривні);
з білими грибами, печерицями та картоплею (79 гривень);
шпинатні з куркою та сиром сулугуні (75 гривень);
з копченою куркою і картоплею (76 гривень);
фірмові з сиром сулугуні, помідором та зеленню (79 гривень);
з м`ясом (81 гривня);
з потрохами, печінкою та шкварками (77 гривень);
з сиром та родзинками (71 гривня);
парові з вишнею (83 гривні).
Я обожнюю вареники з потрохами та печінкою, тому звичайно спробувала саме їх, а також не втрималася від шпинатних з сиром сулугуні. Кращого варіанту в Києві за показником “ціна-якість” не знайти.
Сподіваюсь, що моя ресторанна карта вареників буде для вас корисною і ви скористаєтесь нею та скуштуєте кращі вареники на цій планеті. Якщо ви також знаєте місця, де пригощають смачними варениками в Києві, дайте знати.
А наступна гастроподорож столичними ресторанами буде про солодкий світ. Тому не припиняйте стежити за сторінкою Смакуй з Інна Гордієнко, аби не прогавити цю історію.
Читайте та смакуйте: Сім котлет по-київськи (фото, відео, ціни)
Фото та відео автораKиевVласть
15 лютого 2019 г. 16:30
Раздел: Територія розуму
“Підводні камені” нового ринку електроенергії
Згідно з Законом “Про ринок електроенергії України”, який набув чинності з 1 січня 2019 року, у державі нібито має здійснитися перехід на європейські ринкові принципи у постачанні електроенергією побутових споживачів. З 1 липня ц. р., разом із сумновідомою формулою “Роттердам+”, скасовується державне регулювання цін на світло Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Як стверджують ідеологи цих змін, все це робиться в інтересах споживача. Адже, незабаром він нібито зможе самостійно обирати постачальника, який запропонує йому більш вигідні умови обслуговування, в тому числі – нижчі тарифи. Формально все виглядає дуже привабливо. Та якщо проаналізувати суть цієї реформи і стан справ на ринку електроенергії, то виявиться, що особливих підстав для оптимізму немає. Сам по собі закон виглядає як ринковий, проте чи можливе запровадження справжньої конкуренції в теперішніх українських реаліях? Отже, проаналізуємо, які насправді існують “підводні камені” у цих новаціях, і що саме може поставити пересічного споживача у ще більш невигідне становище.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
По-перше, реформа електроенергетичного сектору не вирішує головної проблеми – диктату олігархічних структур. Ринок електроенергії в Україні сьогодні є вкрай монополізованим – як державою (“Енергоатом”, “Укргідроенерго” та “Центренерго”), так і приватною компанією “ДТЕК” Ріната Ахметова. Остання контролює понад 70 % вугільного ринку України, понад 70 % теплової генерації, і більше того – 40 відсотків розподільчих мереж дистрибуції електроенергії. До того ж, сьогодні “ДТЕК” купує ще дві компанії – “Київобленерго” й “Одесаобленерго”, чим остаточно закріплює власне панівне становище на ринку. За цих умов поява в “побутовій” електроенергетиці нових гравців виглядає практично нереальною – дієві заходи з демонополізації цього ринку аж ніяк не обумовлюються “революційним законом”. Так само не розроблено надійного механізму під’єднання нових постачальників до розподільчих мереж, що контролюються олігархічними структурами. Та й в кожному регіоні для обслуговування населення й малого бізнесу, як і раніше, обиратиметься державою лише один “постачальник універсальної послуги”, -- котрий так, чи інакше матиме фактичні преференції на ринку. Неважко здогадатися, хто з олігархів і далі контролюватиме цей ринок. Думаєте, рядові споживачі зможуть обрати альтернативну компанію з нижчими цінами на світло – особливо ж, якщо її на ринку не буде?
По-друге, важливий елемент демонополізації електроенергетичного ринку – розділення обленерго на оператора системи розподілу і постачальника. Реформування системи мало би потіснити монополістів завдяки появі незалежних операторів. Саме так і відбувалося в багатьох країнах Євросоюзу, коли вони виконували вимоги Третього енергетичного пакету ЄС і розукрупнювали ринок електроенергії. Втім, в українському релізі, на превеликий жаль, відбувається лише банальна імітація цього процесу: в більшості випадків обленерго просто-таки діляться на дві “дочірні” структури, цілковито підконтрольні олігархічному холдингу. Наприклад, у Києві частину функцій колись єдиного “Київенерго” виконують компанії “ДТЕК Київські електромережі” і “Київські енергетичні послуги”. Всі надприбутки від цього “реформованого” бізнесу йдуть не інакше, як у кишеню українського олігарха № 1, котрий за минулий рік збагатився на $ 830 мільйонів. І чи знайдеться хоча б одна наївна людина, котра повірить: ніби монополіст “ДТЕК” ще когось допустить до електроенергетичного “пирога” на контрольованих ним територіях.
По-третє, після введення нової моделі енергетичного ринку з 1 липня цього року тарифи на електроенергію для побутових споживачів неминуче підвищаться. Це визнають навіть затяті адепти реформи. Річ у тім, що згідно з законом, скасовується регуляція тарифної політики з боку держави в особі НКРЕКП. Ціни на електроенергію в житлово-комунальній сфері буцімто регулюватимуть ринок і енергетична біржа. Але що ж відбудеться насправді? Побутові споживачі прирівнюватимуться до другого класу промислових споживачів, відтак ціни на електроенергію для українців піднімуться до рівня промисловості (схожа політика реалізується нині на газовому ринку). І коли сьогодні держава ще відшкодовує постачальникам різницю між цінами для бізнеса й населення, то незабаром таке перехресне субсидування буде скасовано (лише цей фактор призведе до підвищення цін на світло у півтора-два рази). Зважаючи ж на відсутність конкуренції на електроенергетичному ринку, можна передбачити: ціни самостійно визначатимуть винятково олігархи, котрим належать як енергогенеруючі, так і енергопостачальні компанії. Так, за даними дослідження Українського інститут майбутнього, ціна для населення у нинішньому році зросте на 28 %, а в 2020 – аж на 84 %. За десять років існування нового електроенергетичного ринку генеруючі компанії отримають додатково $ 29,8 млрд., які б вони не заробили за нинішніх умов. При цьому в когось іще лишається ілюзія, що ці надприбутки монополісти інвестуватимуть в модернізацію основних фондів, які були створені ще за радянських часів і вже критично зношені? Відтак, виникає природне запитання: то в чиїх насправді інтересах впроваджується цей т. зв. новий ринок електроенергії – якщо весь тягар і шокова терапія цієї “реформи” традиційно ляже на плечі пересічних споживачів?
Висновки із усього вищесказаного напрошуються самі собою. В українських реаліях запропонована урядом модель веде лише до фальшивого розділення приватних енергокомпаній. Без радикальної демонополізації вітчизняної енергетики і повернення Антимонопольного комітету до своїх конституційних обов’язків про впровадження європейського електроенергетичного ринку не може бути й мови.
Водночас, будь-які прогресивні новації в цій сфері так і залишаться декорацією, якщо не впроваджуватимуться успішні європейські практики в електроенергетиці: коли пересічні громадяни мають змогу купувати акції підприємств-постачальників і ставати їхніми співвласниками. Такий алгоритм, зокрема, виступає дієвим запобіжником від монополізації сфери.
Допоки ж в Україні національне багатство буде ексклюзивно розділене поміж 5-6 олігархічно-кланових “сімей”, а малий та середній бізнес і далі відіграватиме в нашій економіці роль “сироти”, то будь-які, навіть найпрогресивніші реформи будуть зведені нанівець, лише поглиблюючи бідність мільйонів українців.
Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг”KиевVласть
7 лютого 2019 г. 14:00
Раздел: Тексти
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова з мером Фастова Михайлом Нетяжуком.
KV: Децентралізація - які плани? Яка проводиться робота? Проблеми?
Михайло Нетяжук: По Фастівському району взагалі не затверджений перспективний план формування територіальних об'єднаних громад. Розглядались різні варіанти, ми обговорювали їх із Фастівською РДА, передавали до КОДА, але наш план затверджений не був. Згідно нього у Фастівському районі передбачається створення чотирьох ОТГ - Фастівської, Кожанської, Борівської і Томашівської.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Говорити про якісь контури нашої громади досить важко. Наразі ми направили листи-звернення до усіх сільрад, що межують з містом. Із семи громад дві дали негативну відповідь, це Фастівецька і Великоснітинська, а Червонянська вже увійшла до складу Ковалівської об’єднаної громади. Решта населених пунктів нам не відповіли.
Якби хоч одна сільрада прийняла рішення про приєднання до Фастова, то по спрощеній процедурі ми б створили громаду, без проведення виборів. Але такого бажання у селах ми не спостерігаємо, тому мабуть на Фастівщині буде відбуватись анонсована урядом Президента так звана “примусова” децентралізація у 2020 році.
KV: Інвестиційний клімат - як покращуєте?
Михайло Нетяжук: Підсумовуючи 2018 рік можна сказати, що Фастів достатньо велику увагу приділяв саме стимулюванню економічного зростання. Зокрема ми стали членом ініціативи “Мери за економічне зростання”, за якої було розроблено план розвитку економіки, який отримав позитивні висновки від фахівців Єврокомісії і Світового Банку. Враховуючи їх зауваження та пропозиції, ми погодили цей план на виконкомі 28 січня. 7 лютого ми затвердимо його на засіданні міськради.
Пункти цього плану сконцентровані на пріоритетних напрямках, які дозволять місту економічно зростати та створювати робочі міста. Зокрема, це промислово-логістична сфера, яка має великий потенціал, та стимулювання бізнес-активності підприємств. У нас запроваджена диференційована плата за землю - якщо підприємство економічно активне, воно має мінімальну орендну ставку, якщо неефективно використовує територію - максимальну. Є певна шкала податкових пільг.
Також у співпраці із фінансовими організаціями зараз розробляється система по пільговому кредитуванню, де пільгова частина також буде залежати від того, скільки робочих місць буде створено в результаті реалізації інвестиційного проекту.
KV: Чому група компаній Knauf припинила діяльність в місті?
Михайло Нетяжук: На території міста було дві компанії - Knauf Insulation і Knauf Гіпс. Вони ще у 2008 році отримали дві ділянки загальною площею 35 і 15 га відповідно. У 2014 році в зв'язку із початком війни в Україні Knauf Гіпс переглянув свої інвестиційні плани і відмовились від ділянки 15 га. Зараз на базі цієї ділянки зареєстровано індустріальний парк “Фастіндастрі”, відібрано керуючу компанію, і в цьому році будуть розпочинатись роботи з реалізації проектів промислового виробництва. Інша земельна ділянка залишається за Knauf Insulation і вони справно сплачують за неї податки. Але через певну невизначену суспільно-політичну ситуацію в країні компанія поки що не розпочала будівництво заводу. Це питання вже не в межах компетенції Фастівської міської ради.
KV: Чи є "сміттєва" проблема?
Михайло Нетяжук: У Фастові функціонує санкціонований полігон твердих побутових відходів. На початку року відбувся конкурс на вивезення ТПВ і в результаті нього зроблені певні кроки з впорядкування системи вивозу сміття у місті. Якщо раніше це здійснювали два оператори, що не зовсім відповідає нормам законодавства, то тепер оператор у нас один.
Далі плануємо працювати над побудовою системи поводження з твердими побутовими відходами, в першу чергу це запровадження сортування сміття. Наше місто не настільки велике, щоб можна було організувати повноцінний економічно ефективний сміттєпереробний завод. Організовувати невелике підприємство, яке не буде відповідати екологічним стандартам - це, я вважаю, злочин перед наступними поколіннями і ми на це не підемо.
KV: Згадуючи нашумілий вибух у житловому будинку - коли постраждалі отримають компенсації? У якому розмірі?
Михайло Нетяжук: За результатами експертної оцінки даного будинку, непридатними для подальшого проживання визначено 30 квартир. Рішенням міської ради кожній сім'ї було виділено по 39 тис. гривень з розрахунком на кожну квартиру. Крім того, рішенням КОДА було виділено додатково ще по 50 тис. гривень на кожну квартиру. Але ці кошти не можна вважати компенсацією, оскільки компенсацію має виплачувати винна сторона, а слідство ще триває.
Також КОДА розглянула клопотання Фастівської міської ради щодо розгляду Кабміном клопотання відносно виділення із державного бюджету України коштів резервного фонду для запобігання загострення цієї надзвичайної ситуації. Якщо зараз не відселити мешканців і не провести роботи з реконструкції цього будинку, не можна виключати подальшого його руйнування.
KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи?
Михайло Нетяжук: Ви можете собі уявити що десь в Ташкенті чи в Новосибірську в 1943 році були б народні бунти через високі ціни на хліб чи через тарифи? Якщо держава знаходиться в стані війни, то абсолютно всі, починаючи від простого громадянина і закінчуючи президентом України, повинні жити по правилам військового часу і дбати в першу чергу про захист державності.
Під час війни всі економіки світу підлягали інфляційними процесами. В умовах війни не можна утримувати ціни на одному рівні. Якщо планується якесь підвищення тарифів, то потрібно вчасно проводити роз'яснювальну роботу із населенням і шукати різні варіанти підтримки тих верств населення, які найбільше цього потребують.
Так, населенню зараз важко, іноді навіть дуже важко, але є процес надання державних субсидій. Коли ті чи інші тарифи затверджує міська рада, ми це питання обговорюємо із громадською радою міста, а де потрібно - проводиться громадське обговорення. Всі повинні ставитися із розумінням до ситуації, яка зараз відбувається.
KV: Чи є проблеми всередині міськради? Як миритись із депутатами?
Михайло Нетяжук: Я би не сказав що всередині міської ради є проблеми. Ідучи на вибори в 2015 році, я не дуже концентрував на цьому увагу, оскільки не ставив за мету отримати посаду. Була ситуація, коли один з народних депутатів приїхав на сесію міської ради і закликав мене йдти з посади, на що я спокійно написав заяву і віддав її на обговорення представникам громадськості, адже мене обирали не депутати, а саме місцеві жителі. І зараз в будь-який момент готовий йти на перевибори.
З депутатами у нас конструктивна нормальна робота. У минулому році до Дня Соборності ми провели з'їзд депутатів усіх скликань. Таким чином старше покоління мало змогу передати молодшими свій досвід, а вони в свою чергу - розповісти про ситуацію, яка є зараз. Наразі нам спільно потрібно відпрацьовувати кодекс моральної поведінки депутатів. Проблема в тому, що зараз депутат не є взірцем для суспільства. А порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати.
Ми внесли зміни в регламент міської ради і тепер в разі порушення норми моралі чи етики міська рада може прийняти рішення і обмежити участь депутата у роботі ради до 10 засідань. Поки таких випадків не було, але наявність правила вже стимулює депутатів не порушувати порядок.
KV: Як можете прокоментувати “касетний скандал” за участі двох депутатів міськради?
Михайло Нетяжук: Насправді те, в якому контексті була подана ця інформація, а саме записи нібито плівки, не зовсім відповідає дійсності. Відбулося певне маніпулювання фактами. Оскільки це так, і я не був присутнім при тих розмовах, дозвольте мені не коментувати все це.
З одного боку, я розумію відповідальність за оприлюднення недостовірної інформації, а з іншого - не зовсім те, що намагаються видати за біле чи чорне, є таким насправді. До того ж правоохоронні органи не знайшли ніяких підстав для притягнення до відповідальності будь-кого.
KV: Кажуть у вас складні стосунки з РДА, чому, що ділите?
Михайло Нетяжук: У нас чудові стосунки з РДА, з районною радою. Ми часто зустрічаємося, обговорюємо ті питання, які стосуються співпраці. У форматі обговорення, звісно, ми не на все погоджуємось, але це не говорить про складні стосунки. В деяких речах ми принципові.
У кінці 2018 року ми за принципом співфінансування придбали новий рентген апарат для центральної лікарні. За спільним зверненням із головою РДА було виділено додаткову субвенцію на зарплати медичним працівникам. Діти з району відвідують Фастівські школи та садочки і навпаки - лікарі, які отримують зарплати з районного бюджету, обслуговують містян.
KV: Вже познайомилися з новим губернатором? Про що попросили? Які надії на нього покладаєте?
Михайло Нетяжук: Олександр Терещук після призначення на посаду одним із перших відвідав місто Фастів. Це був день відкриття пам'ятника захисникам України на площі Перемоги. Наразі ми співпрацюємо щодо ліквідації надзвичайних наслідків після вибуху у житловому будинку і спілкуємось не рідше одного разу на тиждень. Він узгоджує питання і з першим віце-прем'єром Степаном Кубівим. Для нашого міста ця ситуацію є першочерговою.
Але співпраця із областтю в нас була завжди. У кінці минулого року область виділила Фастову 40 млн гривень на підготовку до відзначення 100-річчя Соборності України. Ми витратили їх на капітальний ремонт Палацу культури та Соборної площі. Це свідчить про нормальний рівень співпраці.
KV: Це було відкрито той пам’ятник, який громада просила встановити чотири роки?
Михайло Нетяжук: Є питання містобудування і є певне бажання якихось політичних сил зробити івент. Достатньо багато уваги ми приділяємо роботі із сім'ями загиблих. По цьому пам'ятнику також в першу чергу все відпрацьовували саме з ними - обговорювали місце розташування, вигляд.
Ми знайшли місце, яке всіх влаштовувало, але на тій ділянці були розміщені малі архітектурні форми, які потрібно було перенести. І після того, як проект був майже реалізований, почали з'являтися заяви, що міська рада не хоче нічого робити. Я все це пов'язую знову ж таки з політичною площиною. Хоча ми надавали громадськості всю інформацію. Але наразі пам'ятник встановлено і я не чув жодного негативного відгуку щодо нього.
KV: Віддавали ви як мер якісь преференції “Фастівському хлібокомбінату”, де 7 років працювали директором?
Михайло Нетяжук: “Фастівський хлібокомбінат” як юридична особа ліквідований. Коли я там працював, це підприємство входило в структуру ПАТ “Київхліб”, потім вони прийняли рішення про реорганізацію і зараз це підприємство називається ТОВ “Київхліб”. Воно зареєстровано в Києві, але, не дивлячись на це, податки на доходи фізичних осіб сплачують у міський бюджет Фастова.
З приводу преференцій - “Хлібокомбінат” ні в той час, коли я був директором, ні наразі, ніяких преференцій не отримував і не отримуватиме. Від міської ради їм нічого не потрібно.
KV: Як щодо інформації, що ви через родинні зв'язки керуєте ПП “Олімвія” (виробництво хліба)?
Михайло Нетяжук: Я посадова особа місцевого самоврядування і згідно чинного законодавства не маю права керувати приватними підприємствами. Ознайомлюсь із цією інформацією, мені самому цікаво. Мій батько до минулого року займався підприємницькою діяльністю у Києві, а мама працює в управлінні освіти Оболонської в місті Києві державної адміністрації бухгалтером. Я в них перепитаю, чи займаються вони виробництвом хліба.
KV: Конфлікт з народним депутатом Русланом Сольваром - що штовхнуло на публічні з'ясування відносин? Які стосунки зараз?
Михайло Нетяжук: На публічні з'ясування стосунків мене штовхнула його публічна заява. Ми з ним одногрупники по Академії при Президентові України і при особистій зустрічі, коли я запитував у чому непорозуміння, він говорив, що претензій ніяких немає.
Але було два публічних випадки, коли він дозволяв собі критикувати мене як міського голову, тому я дозволив собі критикувати його як народного депутата, з яким ми повинні співпрацювати. Наразі ми спілкуємось, у нас нормальні робочі стосунки. Коли він буває в нашому місці, завжди зустрічаємось.
KV: Ви були людиною Сольвара?
Михайло Нетяжук: Ми з ним не обговорювали питання мого балотування на посаду міського голови та взагалі будь-що по виборам. Сольвар у Фастові з'явився після того, як я почав тут працювати, то може питання має бути навпаки - чи він людина Нетяжука?
KV: Які у вас стосунки з депутатом КОР Валерієм Ксьонзенко? Він авторитет для вас?
Михайло Нетяжук: Він член бюджетної комісії обласної ради і він допомагав мені як Фастівському міському голові готувати документи по підготовці рішення щодо виділення коштів на заходи по відзначенню 100-річчя соборності України. Це ті 40 млн гривень, про які я вже говорив.
Я з радістю буду дослухатися до всіх порад, які мені дають. В юності я навчався в аспірантурі на науковця, а там вчать, що будь-яку точку зору обов'язково потрібно вислухати, сприйняти і проаналізувати. Але робити потрібно по-своєму.
KV: Чи готові йти на ще одну каденцію?
Михайло Нетяжук: Для того, щоб відповісти на це питання, нам з вами потрібно зустрітися десь через півтора роки, що я з дуже великим задоволенням зроблю.
А взагалі я вважаю так - якщо нам дається влада, то значить це не просто так і до цього треба дослуховуватись. Для когось це можливість щось зробити, для когось це стає випробуванням, а для когось - навіть покаранням. Наразі мені складно робити прогнози щодо майбутнього.
Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Фото: KVKиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій