Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
15 квітня 2019 г. 10:00
Раздел: Стиль
Пісні блюда в ресторанах Києва (фото, меню, ціни)
До завершення посту залишається два тижні, тому я вирішила розповісти вам про київські ресторани, де можна поласувати пісними стравами. Пісне меню є зараз у дуже багатьох ресторанах, але я підібрала для вас ті заклади, де пропонують різноманітні пісні страви.
Charlatan, вул. Шота Руставелі, 12
Charlatan спеціалізується на європейській кухні з акцентом на італійську. Тут дуже смачні млинці (креспелле) - спробуйте з лососем та яйцем скрембл з авокадо (186 гривень). Замовте пасту - лінгвіні з чорнилами каракатиці та рапанами (165 гривень).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
А ще я обожнюю тут фондан з білим шоколадом (110 гривень). Фішка ресторану - по п'ятницях та суботах тут виступають відомі діджеї та музиканти.
В пісному меню шість позицій:
1 закуска;
1 салат;
1 суп;
2 основні страви;
1 десерт.
Рекомендую взяти:
сет мезе з хумусу та бабаганушу - 87 гривень;
різотто з білими грибами - 118 гривень;
панна котту з лемонграсом - 98 гривень
Хочу повернутись сюди, щоб спробувати суп з артишоків.
BARVY, вул. Мечникова, 3
Цей ресторан переосмислює українську кухню і готує всі традиційні страви із своїм баченням. Крім того, під кожну страву тут пропонують авторський коктейль, який підкреслює її смак - Food & Coctail pairing.
Я обожнюю тут голубці із молодої капусти з м’ясом кабана та лісовими грибами (185 гривні) та вареники фірмові з щукою (165 гривень). І ще тут дуже смачний Київський торт (155 гривень).
В пісному меню 11 позицій:
три салати;
дві перші страви;
чотири основні страви;
два десерти.
Рекомендую взяти:
вінегрет з запечених овочів з білими грибами та селерою - 95 гривень;,
салат з копченого гарбуза з томатами та горіховим соусом - 115 гривень;
пісні голубці з грибами та гречкою січкою в пісних вершках - 105 гривень;
вареники з вишнями - 145 гривень.
Десерт ідеально смакує під обліпихово-імбирний або ягідний чай (75 гривень).
“Хуторець на Дніпрі”, вул. Набережно-Хрещатицька, 10-А
Ще один ресторан, який спеціалізується виключно на українській кухні. Особливо раджу вам спробувати тут вареники - їх в меню сім видів. Мої улюблені - з м’ясом зайця у карпатських травах (197 гривень).
Також тут унікальна котлета по-київськи (2 штуки на порцію - 248 гривень) та олів’є з копченою індичкою і яловичим язиком або з закарпатської форелі з ікрою щуки.
В пісному меню 17 позицій:
три закуски;
три салати;
три перші страви;
два види вареників;
чотири основні страви;
два десерти.
Рекомендую спробувати:
хумус із квасолі з печеним буряком - 128 гривень;
карпаччо із селери та маринованого цукіні - 117 гривень;
голубці з булгуром та білими грибами - 134 гривні;
кольорову капусту смажену на відкритому вогні - 252 гривні;
борщ з лісовими грибами на буряковому квасі з чорносливом - 148 гривень;
вареники з картоплею та білими грибами - 135 гривень;
пиріг з вишнею - 115 гривень.
І візьміть до цих страв щавлевий лимонад (96 гривень за літр).
“Tarantino Grill&Wine”, вул. Сагайдачного, 35
Цей ресторан спеціалізується на м’ясі: стейки та ребра тут одні з найкращих в столиці. А ще я люблю приходити сюди на “Денне меню”, в якому немає заготовлених сетів - ви вибираєте по меню ланчів страви.
Спробуйте олів’є з ростбіфом (75 гривень), цибулевий крем-суп (65 гривень), біфштекс з яйцем з пюре (95 гривень) або люля-кебаб з курки з овочами гриль (85 гривень).
В пісному меню вісім позицій:
три види закусок;
один салат;
один суп;
дві основні страви;
один десерт.
Рекомендую взяти:
салат з сиром тофу та королівськими вешенками - 125 гривень;
карпаччо з ерінгами - 135 гривень;
брускети з білими грибами - 125 гривень;
різотто з в'яленими томатами - 95 гривень;
штрудель з яблуками, родзинками і курагою - 135 гривень.
Більшість рецептів розроблена на основі грибів Ерінгів (королівські гливи) - це дійсно неймовірно смачно.
А ще візьміть під десерт імбирну холодну каву на мигдальному молоці (105 гривень) - цей напій підкорить ваш шлунок.
Not Only Fish, вул. Велика Васильківська, 94
Цей ресторан працює всього декілька місяців і він дійсно не тільки про рибу. Тут можна з`їсти стейки, випити неймовірно смачних коктейлів, покурити кальян, послухати гарну музику і навіть потанцювати. Раджу спробувати тут сашимі, суші та роли.
Я особисто вподобала рол без рису з морепродуктами амазу з імбирним соусом (390 гривень) та теплий рол темпура з авокадо та креветкою (240 гривень).
В пісному меню 18 позицій:
два види закусок;
чотири страви з суші-бару;
три перші страви;
шість основних страв;
три десерти.
Рекомендую взяти:
сашимі з томатів з фенхелем і соєво-трюфельною заправкою - 220 гривень;
вега-бургер із смаженим тофу - 220 гривень;
запечений батат з диким рисом і кремом з авокадо - 200 гривень;
рол з манго та авокадо - 240 гривень;
пак чой в азіатському соусі - 240 гривень;
гречану локшину соба з грибами шиітаке, чилі і горіхами - 200 гривень.
DOM №10, вул. Спаська, 10
Певного напрямку кухні в ресторані немає - тут просто домашня смачна їжа. Оскільки раніше на місці закладу був ресторан “Міміно”, в меню включили декілька страв з грузинської кухні. Також в меню українські, азіатські та італійські страви.
Я дуже люблю тут пиріжки з капустою або з цибулею та яйцем (39 гривень за дві штуки), олів’є з шинкою, курячою грудкою та з молодим горошком (115 гривень), тікка-масала із смаженою куркою в пряному соусі з імбиром та рисом басматі (215 гривень), а також торт на гречаному меду із трюфельним кремом (89 гривень).
В пісному меню 12 позицій, в тому числі:
п`ять видів закусок та салатів;
дві перші страви;
дві основні страви;
два2 види десертів.
Рекомендую взяти:
хумус з кінзою - 135 гривень;
обсмажену на грилі брокколі - 135 гривень;
крем-суп з артишоків на мигдальному молоці - 169 гривень;
пісний борщ на овочевому бульйоні з білою квасолею - 79 гривень;
морозиво на кокосовому молоці - 95 гривень.
Літературне кафе “Імбир”, вул. Жилянська, 7
Літературне кафе Імбир вже понад сім років є смачним притулком для всіх вегетаріанців столиці. Заклад мене так вразив своєю кухнею, що я навіть подумала чи не відмовитися мені від страв тваринного походження. Фактично кожна третя страва в меню - пісна (майте на увазі не всі веганські та вегетаріанські страви є пісними).
До речі, страви в меню мають позначки, за якими гість може зрозуміти чи вони сироїдні, чи гострі, чи мають цукор або глютен і навіть чи можна їх приготувати веганськими.
Раджу спробувати тут бізнес-ланчі, вони складаються з трьох страв і кожного дня міняються (130 гривень).
Що є в меню з пісних страв:
сет з гарбузового та томатного хумусу - 133 гривень;
гарбуз, цукіні, артішоки з бобами едамаме - 137 гривень;
олів’є з авокадо та бататом - 140 гривень;
морський том ям - 95 гривень;
солянка - 105 гривень;
баклажани з сиром і томатами - 159 гривень;
бататова локшина із тофу та капустою пак-чой - 158 гривень;
гарбузовий пиріг з малиновою меренгою - 102 гривень;
наполеон з кремом з кеш’ю та хурми - 108 гривень;
хліб бездріжджовий - 15 гривень.
Рекомендую взяти:
салат Маш з авокадо, томатами та горіхами кеш’ю на міксі салату - 135 гривень;
соба з тофу й овочами - 150 гривень;
запечений лаваш з сиром тофу та овочами та вівсяний суп.
На десерт рекомендую взяти цукерки - яблучно-мятну або імбир-сухофрукти (всі по 20 гривень) та запити це смачним гречаним чаєм (65 гривень).
Читайте та смакуйте: Весна на Подолі: п`ять найкращих кав`ярень старого Києва (фото, ціни, меню)
Сподіваюсь, ви скористаєтеся моїми порадами і останніх два тижні перед Великоднем будете постувати смачно, корисно та приємно.
Аби не пропустити ще більше насолоди, не забувайте стежити за моєю сторінкою у Facebook та моєю сторінкою в Instagram.
Читайте та смакуйте: На будь-який смак: вісім нових коктейльних барів Києва (фото, відео, ціни, меню)
Фото автораКиевVласть
15 квітня 2019 г. 10:00
Раздел: Територія розуму
Основні міфи про “нелегальні” АЗС та їх повне спростування
Перерозподіл ринку автопалива на користь монополістів супроводжується потужною піар-кампанією у ЗМІ, спрямованою на формування певної точки зору у суспільстві стосовно невеликих учасників ринку. Здебільшого інформація подається бездоказово, перекручено та маніпулятивно.
Розгляну найяскравіші міфи про малий та середній бізнес, який працює у галузі роздрібної торгівлі пальним та що насправді стоїть за цими міфами.
1. Для будівництва заправки треба 2,5 млн доларів, а “нелегалам” достатньо 30 тис. доларів.
Так ненав`язливо формується думка, що легальність може визначатися розміром вкладених фінансових ресурсів і, буцімто, ті хто вклав менше певної суми - нелегали. За такою хибною логікою, власники п`ятизіркових готелів повинні вимагати закриття всіх готелів у яких менше п`яти зірок, а фешенебельні ресторани - закриття фастфудів. А Роллс-Ройс мав би вимагати закрити всі автозаводи у світі, які виробляють дешевші автомобілі.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Хтось будує надсучасні автозаправні комплекси і завойовує прихильність споживача якістю сервісу та додатковими послугами. І це, звісно, впливає на ціну палива, бо витрати у ті ж 2,5 млн доларів включаються до кінцевої ціни продукту.
А хтось обходиться в рази меншими сумами. ВІн не включає вартість будівництва та високі експлуатаційні витрати заправного комплексу до ціни продукції - і продає паливо дешевше, хоч і позбавляє споживача додаткового комфорту та сервісу.
І той, і той мають право працювати на ринку. Справа споживача - і нікого більше - вирішувати, де йому паливо купувати.
2. Тіньовики працюють без документів і порушують правила безпеки.
Справді, малі учасники ринку не завжди можуть похизуватися повним набором документів, які придумала держава для підтвердження легальності їх діяльності. Але причина не в тому, що невеликі заправки не бажають їх отримувати, а в тому, що дозвільно-погоджувальна система влаштована так, що вони не можуть пройти всі круги пекла і не мають достатніх фінансових ресурсів для сплати хабарів на отримання необхідних дозволів і погоджень.
Другий важливий момент, про який я тривалий час говорю: за надмірними вимогами держави до цього бізнесу давно поховано головну мету - безпеку. Система заточена не на гарантування безпеки, а на отримання неправомірної вигоди чиновниками, які видають ними ж придумані дозвільні папірці.
І на роздрібному ринку автопалива нічого унікального не відбувається - це ракова пухлина всіх галузей економіки і причина того, що в рейтингах сприяння бізнесу наша країна на найнижчих щаблях, а економічний розвиток на рівні країн Африки.
Що ж до безпеки. По-перше, дозвільні папірці видані державними органами на АЗС, мають таке ж саме відношення до реального стану об`єктів та до рівня безпеки, яке колись мали талончики про проходження автомобілем техогляду до реального технічного стану автомобіля.
Читайте: Торгівля індульгенціями: державна політика промислової та техногенної безпеки на ринку автомобільного палива
Друге - практика за всі незалежні роки свідчить про мізерну кількість випадків НП на АЗС взагалі. Випадки серйозних аварій з людськими жертвами якраз ставалися виключно на великих АЗС відомих брендів, які хизуються наявністю на своїх об`єктах всіх необхідних дозвільних документів.
Безпека цілком в руках власника. Це його особиста відповідальність перед законом. Жоден чиновник його не примусить дотримуватися необхідних норм, якщо він сам не здатен це зробити. І неважливо - є у нього папірці чи нема.
3. Річний обіг чорного ринку під 400 млн доларів.
Справді, бюджет втрачає податкові надходження. Це біда не тільки галузі моторного палива, а всіх галузей - через недолугу державну фіскальну політику. Але найголовніший момент - білих і пухнастих на цьому ринку немає. Всі учасники - і великі і маленькі - займаються податковими махінаціями.
Чому ж ярлик неплатників податків вішається виключно на маленькі АЗС коли навіть Google видає масу посилань на порушені кримінальні провадження щодо великих гравців ринку за несплату податків - на такі суми, що маленьким гравцям навіть не снились?
Чомусь замовчується, що найбільші втрати бюджету не в роздрібній торгівлі, а в контрабанді автопалива, яке переважно є імпортним бо Україна власною нафтопереробкою може забезпечити лише мізерну частину потреб ринку. Імпорт палива повністю під контролем власників великих мереж АЗС. Чи не через це проблему контрабанди замовчують?
Ще цікавий момент. Десь із 2015 року було прийнято кілька законодавчих ініціатив, спрямованих на запобігання втрат бюджету від торгівлі автопаливом. Серед головного: було збільшено акцизи на компоненти, за допомогою яких можна виготовляти фальсифікат; ввели електронну систему адміністрування акцизу, яка повноцінно запрацювала з 1 квітня 2016 року.
Експерти “Консалтингової агенції А95” у 2017 році заявили, що обсяги тіньового обігу дизельного палива досягли показників, на які можна не зважати: у першому півріччі 2017 року вони оцінювалися на рівні 1% ринку, а”безакцизні” обсяги бензину скоротились до 8% ринку.
Читайте: Чи вдарить ліцензія по скандальній АЗС на Ревуцького?
Що ж такого трапилось наступного 2018 року на ринку, що знов заволали про “нелегалів” і почався справжній терор невеликих гравців з боку держави? Чому гіпотетичні припущення, не підтверджені перевірками ДФС, про те, що невеликі гравці ринку порушують податкову дисципліну, призвели до знищення малих АЗС, а реально існуючі кримінальні провадження про ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах великими мережами ніяк не заважають їм спокійно працювати?
4. Існує великий обсяг виробництва контрафактного палива на нелегальних НПЗ.
Ніхто не заперечує, що проблема існує. Але наскільки вона масштабна? Чому немає претензій до правоохоронних органів, які ніяк з цим явищем не борються? Тим більше, що таке виробництво дуже важко приховати - це ж не пошити кросівки ABIBAS десь у підвалі. Невже держава, маючи потужну правоохоронну систему, не здатна виявити такі виробництва?
Але головне питання: до чого тут невеликі АЗС? Чому за нелегальне виробництво фальсифікату повинні відповідати ті хто жодним чином до нього не причетний?
І ще більш важливе питання: до чого тут газові заправки? Невже є великою таємницею для відповідних державних органів те, що в гаражних умовах немовжливо підробити автомобільний скраплений газ, бо для цього треба дороге високотехнологічне заводське обладнання?
Читайте: Бензинові барони прориваються у королі
Звісно, можна припустити, що через маленькі заправки здійснюється реалізація контрафакту. І що? Ми знаємо, що через магазини електроніки продається контрабанда - чому держава не позакривала ці магазини?
5. Таких обсягів нелегального ринку, як в Україні, немає ніде у Європі.
Так, немає. Бо в Європі “нелегалів” давно легалізували через прості і зрозумілі процедури - і ринок сам розставив усе по місцях. Там і в голову нікому не прийшло, що державний апарат може використовуватися на побігеньках у монополістів для захисту їх інтересів і використовуватись як інструмент для перерозподілу ринків.
А ще в жодній країні Європи чи інших цивілізованих країнах світу на думку чиновникам не спало порушувати своїми діями основні принципи ринкової економіки - вільний доступ до ринків та вільну конкуренцію. Тому ці країни з захмарним для нас рівнем життя, а ми найбідніша країна Європи, яку з Європою пов`язує тільки географічне розташування.
Загалом, на ринку автопалива триває війна. Війна за гаманець споживача, за встановлення повної монополії великих мереж, яка дасть їм можливість продавати автопаливо споживачеві за цінами не ринковими, а взятими зі стелі. На превеликий жаль, держава не стала незалежним арбітром та регулятором, а продовжує виступати на стороні монополістів.
Читайте: Проблема “нелегальних” АЗС: навіщо чиновники роблять вигляд, що турбуються про нас
Михайло Скляр, голова ГО "Асоціація громадського захисту підприємців"
КиевVласть
9 квітня 2019 г. 11:30
Раздел: Територія розуму
Які ризики для споживачів містить новий закон про ЖК-послуги
З 1 травня ц. р. повною мірою набирає чинність новий Закон України “Про житлово-комунальні послуги”. Нововведення назагал можна було би оцінити позитивно, оскільки вони нібито спрямовані на запровадження повноцінного ринку в усіх складових ЖК-послуг. Втім, успішна імплементація прогресивних положень закону може наразитися на негативні реалії вітчизняної економіки, серед яких чільне місце займають монополізм та “радянсько”-застаріла структура всього житлово-комунального господарства. До того ж, низка норм нового закону несе в собі конкретні ризики для українських споживачів. Основні з них і розглянемо в цьому матеріалі.
Попередньо висловлю суттєву позицію. На мій погляд, введення законом так званого інституту управителів багатоквартирними будинками - це визнання державою власної неспроможності у реалізації чи не найважливішого компоненту житлово-комунальної реформи – масового створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. За весь період незалежності в Україні організовано до 30 тисяч ОСББ. Це – всього лише 20% із загальної кількості багатоквартирних будинків (до 155 тис.). З такою динамікою потрібно ще кілька десятиліть, щоб всі багатоквартирні будинки в країні реально керувалися співвласниками на рівні об’єднань. Водночас, у країнах ЄС – співвідношення зворотно протилежне.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Чи не означає це, що де-факто в Україні відсутня системна державна політика щодо ОСББ? Натомість, маємо низу косметичних нововведень, які особливої погоди на житлово-комунальному ринку не зроблять.
Управителі – ставленики держадміністрацій?
Одна з таких новацій - впровадження т. зв. інституту управителя – для тих житлових будинків, де ОСББ не створено. Основний аргумент з боку адептів нового закону полягає в тому, що цим нібито позбавляємося монополії архаїчно-радянських ЖЕКів. Оскільки споживачі матимуть змогу самостійно вибирати постачальників з усіх видів житлово-комунальних послуг. Втім, сьогодні це може стосуватися винятково обслуговування будинку та прибудинкової території – тут справді можна буде найняти компанію-управителя, яка фактично виконуватиме функцію ЖЕКу.
Всі ж інші послуги - водопостачання, опалення, постачання газу та електроенергії, вивезення сміття - лишаються для українців безальтернативними! Яким чином споживач обиратиме серед постачальників, коли, наприклад, у Києві ці види послуг цілковито монополізовані олігархічним, чи комунальним (читай – чиновницьким) бізнесом – фірташовським “Київгазом”, ахметовським “Київенерго”, “Київводоканалом”, “Київтеплоенерго”, “Київкомунсервісом” тощо? Чи хтось бачить на обрії хоч яких-небудь конкурентів для цих “монстрів”?
Наразі, дуже сумнівним в плані ефективності виглядає й інститут управителів, оскільки на практиці споживачі і в цьому контексті матимуть лише ілюзію вибору. Так, за новим законом, якщо протягом півроку мешканці будинку на загальних зборах не виберуть собі управителя, то цю структуру визначатиме шляхом конкурсу місцева держадміністрація (і така схема буде переважати – із-за фактичної пасивності величезної кількості громадян). Неважко здогадатися, що топ-чиновники сфери зроблять все для того, щоб, внаслідок імітації відбору, призначити “партнерську” структуру з метою подальшого отримання корупційної ренти. Хіба цього системно не відбувається в державі на численних “тендерах” - навіть в обхід “суперпрогресивної” системи “ProZorro”?
Ще один суттєвий ризик для споживачів пов’язаний із формуванням ціни на послугу з утримання будинку й прибудинкової території. Як відомо, сьогодні ці тарифи визначаються місцевою владою. Згідно ж із новим законом, дана послуга більше не буде регулюватися на місцевому рівні, а визначатиметься “за угодою сторін”. І тут можна з високою ймовірністю передбачити, як “провладні” (та й інші) управителі пропонуватимуть мешканцям тарифи, від яких не можна відмовитися. Оскільки, ні держрегулювання, ні реальної конкуренції, ні вибору у споживачів не буде. Передбачаю, що у більшості випадків місцеві чиновники і надалі призначатимуть на обслуговування будинків свої “дочірні” структури, наживаючись таким чином на завищених тарифах.
Назагал, правильний ринковий механізм, що передбачає вибір постачальника, у нинішніх умовах навряд чи спрацює на благо споживачів. І ось чому. В Україні, згідно з даними Асоціації управителів житла, налічується всього 3 тисячі приватних управителів – на 120 тис. будинків (себто, одна структура на 40 будинків). Зважаючи ж на нерівномірне поширення цих компаній по всій країні, даної кількості навряд чи достатньо для ефективного обслуговування (для цього має бути принаймні вдвоє більше таких підприємств). До того ж, величезна проблема – в низькому рівні кваліфікації працівників цих структур. Про це нещодавно заявив навіть заступник столичного мера Петро Пантелеєв, наголосивши на необхідності встановлення кваліфікаційних вимог до цих фахівців, і паралельно – нових змін до закону з боку місцевої влади. І якщо навіть ЖЕКи не забезпечували адекватного обслуговування, то яку якість послуг з отримання будинків можуть забезпечити некомпетентні управителі?
Таким чином, інститут управителя наразі виглядає лише квазі-замінником ЖЕКів – на практиці він виконуватиме функцію проміжної ланки між споживачем і реальним надавачем послуг. Відповідно, разом із тарифом - стягуватиме ще й додаткову плату за посередницькі “послуги” (їх він може замовляти навіть в ЖЕКу). Теоретично, цей інститут може ефективно запрацювати лише тоді, коли кваліфікацію і сертифікати управителів отримають ще кілька тисяч ФОПів або юросіб. Для цього ж необхідна розгалужена освітня мережа плюс ефективні навчальні програми – такого в Україні наразі немає. Та хіба нинішні топ-урядовці перейматимуться такими “дрібницями”? Адже, прийняли закон, поставили собі у звіті “галочку” - от вам і вся реформа!
Інші декларативні й сумнівні норми
Новий закон про ЖК-послуги передбачає стовідсоткове встановлення лічильників для комерційного обліку теплової енергії та води в усіх багатоквартирних будинках, що приєднані до зовнішніх мереж (крім мереж систем автономного водопостачання). Це має здійснюватися за рахунок постачальників послуг. Втім, дані підприємства нарікають на неможливість виконання даної норми – із-за величезної заборгованості споживачів, що на кінець минулого року становила суму в 50,76 млрд гривень. Очевидно, що без участі уряду дану проблему не вирішити – проте, жодного притомного плану топ-чиновниками до сих пір так і не озвучено. Зі схожих причин, наприклад, провалено реалізацію Закону “Про комерційний облік газу”, виконання якого постійно відтерміновується із-за фактичного саботажу з боку облгазів. Як результат: ні газових лічильників у квартирах українців, ні економії стратегічної сировини, яку ми здебільшого імпортуємо за непритомними цінами.
У той час, як для споживачів вводиться пеня за прострочку оплати за послугу (нехай і в мізерному розмірі – 0,01 % за день), для постачальників нібито так само встановлюється відповідальність - за відключення послуги без причини, ненадання послуги понад встановленого терміну, за неякісні послуги тощо. Проте, вона є вкрай розмитою, не вимірюючись конкретними розмірами штрафів чи інших зобов’язань. До речі, новим законом регламентується право постачальників відключати боржників від усіх послуг – відтепер це стосуватиметься навіть опалення й водопостачання. Якраз у цьому контексті, наші громадяни якраз і не поспішали створювати ОСББ – оскільки до нинішніх новацій було набагато простіше відключити від ЖК-послуг за борги юрособу, аніж окремого мешканця. Отже, чи усувається новим законом пострадянська нерівноправність сторін угоди, за якої постачальник – “король”, а споживач – його “слуга”? Аж ніяк. Не допоможе навіть нібито вже створене Мінрегіонбудом додаткове відомство – Житлово-комунальна інспекція. Адже, існують значні сумніви в її неупередженості: насправді, державні чиновники перевірятимуть місцево-комунальних чиновників. І буде, як у прислів’ї: ворон ворону ока не виклює.
І останнє, проте не менш важливе. Законом вводиться так звана абонплата, граничний розмір якої визначається Кабміном, – це окреме нарахування за експлуатаційні витрати постачальників на підтримку робочого стану комунікацій (з опалення, водопостачання, водовідведення, газу, електроенергії). Адепти цієї новації пояснюють введення абонплати необхідністю відокремити саму послугу від витрат на обслуговування абонента та мереж, – нібито такий підхід уможливить більшу прозорість ринку. Теоретично, цей платіж мають відняти від чинного тарифу, тоді загальна сума в платіжці не зросте. Щоб зрозуміти, як це буде діяти на практиці, слід згадати відповідний проект постанови Кабміну, винесений на “громадське обговорення” ще влітку минулого року. І ось які цифри щодо абонплати були озвучені чиновниками. З кожного зареєстрованого в квартирі мешканця планується стягувати (додатково до нинішніх платіжок): 76,84 грн. (тепло й гаряча вода); 33,62 (холодна вода і водовідведення) плюс 14,40 (вивезення сміття). Таким чином, в разі затвердження постанови, сім’я з 3 осіб змушена буде платити 375 грн. Це приблизно дорівнює сумі, яку нині платять кияни за утримання будинків і прибудинкової території. Виходить, що урядові мало стрімкого підвищення ціни на газ для населення і перманентного зростання тарифів на інші види послуг? Потрібно ввести ще й додатковий комунальний оброк для українців?
Отже, прогноз такий: введення прогресивних норм закону – із-за неготовності уряду й гравців ринку, деформації останнього, із-за відсутності необхідних фінансових, інфраструктурних і кадрових ресурсів – розтягнеться на тривалі роки. Водночас, набрання чинності деякими положеннями закону ймовірно спричинить зростання “середнього чеку” за житлово-комунальні послуги й ще більш погіршить права споживачів. Більше за те, без комплексного програмного бачення з боку уряду -- в контексті дієвих інструментів лібералізації й демонополізації ЖК-ринку – основний, “корисний” масив закону так і залишиться мертвим. Тепер головне, щоб ми не отримали ще п’ять найближчих років демагогії замість реальних реформ в житлово-комунальному господарстві, адже стан його – як ніколи, критичний.
Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг”КиевVласть
29 березня 2019 г. 10:00
Раздел: Стиль
Весна на Подолі: п`ять найкращих кав`ярень старого Києва (фото, ціни, меню)
Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко - видатна кофеманка. Цього разу вона зібрала для читачів КиевVласти найкращі кав'ярні на Подолі. Тож - гуляємо, п'ємо каву та насолоджуємось весною.
Всі ми любимо смачно пообідати та повечеряти протягом дня, але запорукою нашого чудового настрою на весь день є звичайна кружка кави зранку. Тому цього разу, я відправилася шукати для вас в Києві смачну каву.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Зрозуміло, що обійти всі кав'ярні столиці просто неможливо, тому почала з мого улюбленого Подолу - і підібрала для вас 5 найкращих кав’ярень в старому місті.
Vagabond, вул. Григорія Сковороди, 7
Ця кав’ярня - не просто місце, де можна попити кави. Тут можна придбати вінтажні речі, послухати живу музику та з’їсти веганські роли. Місце аутентичне та затишне.
Незважаючи на те, що воно дуже маленьке за площею - 5 столиків на 2 персони кожен - тут завжди людно. Весною та влітку тут можна присісти і на вулиці - але не за класичні столики, а на ліжко або софу.
Тут подають виключно арабіку: Кава 100% арабіка: Нікарагуа марагоджип (70%), Перу Чанчомайо (15%) та Колумбія супремо уіла (15%). Вартість кави:
еспресо - 30 гривень;
допіо - 50 гривень;
американо з молоком або без - 30 гривень;
капучіно - 35 гривень;
латте - 45 гривень;
кава-тонік - 50 гривень;
flat white - 55 гривень;
вагабонд - 60 гривень;
раф - 60 гривень;
шоколадна кава - 60 гривень;
афогато - 70 гривень.
Також тут можна замовити каву з рослинним молоком на різний смак - соєве, рисове, мигдальне, кокосове і т д. В такому випадку просто доплачуєте 20 гривень.
До кави пропонується домашня випічка - морквяний торт, брауні, кекси і т.ін. Ціна - на барі. А віденська вафля з морозивом та шоколадним соусом буде вам коштувати 60 гривень.
Поїсти тут можна наступні страви:
суп дня - 50 гривень;
три види овочевих ролів - 75 гривень;
мароканський кус-кус з томатами, огірками та фетою - 60 гривень.
EspressoHolic, вул. Хорива, 25/12
Мабуть, найпопулярніша кав'ярня на Подолі. Кожного дня зранку і до вечора тут збирається просто неймовірна кількість відвідувачів, іноді черга тягнеться далеко за двері кав’ярні.
Саме приміщення зовсім маленьке - 4 столика за якими максимум розміститься 5-6 людей. Але це абсолютно всіх влаштовує, тим більш, що на вулиці є дві лавочки, які з великим задоволенням опановують гості!.
Тут також пропонують арабіку - суміш з Нікарагуа та Гондурасу. Вартість кави:
еспресо - 24 гривні;
рістрето - 24 гривні;
доппіо - 27 гривень;
довгий чорний - 27 гривень;
американо - 27 гривень;
макіато - 25 гривень;
кон панна - 28 гривень;
капучіно - 29 гривень;
лате - 32 гривні;
плаский білий - 33 гривні;
мокка - 42 гривні;
раф кава - 39 гривень.
В якості альтернативи пропонують каву, приготовану через пуровер 200/400 мл - 35/40 гривень, сифон 200/400 мл - 45/55 гривень, аеропрес 200 мл - 35 гривень.
До кави тут пропонують дуже смачні круасани. Мій улюблений - з мигдальною начинкою (34 гривні). Також є з масляним кремом - 27 гривень, з нутеллою - 42 гривень, з шинкою або з сиром - 30 гривень, з фетою - 45 гривень, з шинкою та сиром разом - 34 гривні.
Також тут безліч домашньої випічки, серед якої - неперевершено смачний чізкейк.
Big Cup, вул. Спаська, 5
Невеликий ларьок просто поруч зі станцією метро “Контрактова” впадає в очі завдяки яскравому жовтому пофарбуванню. Головне в таких вуличних кав’ярнях - не потрібно витрачати час на те, щоб зайти, замовити, а потім чекати на свою каву поки її вам принесуть. Тут все просто - підходиш і через пару хвилин твоя чашка кави у тебе в руці.
Кава - стовідсоткова арабіка, зі своєї кавової компанії Jesus Coffee. Крім класичних видів приготування кави, тут пропонують київську каву - з додаванням пюре з каштанів. Дуже раджу спробувати - особливий незабутній смак.
Вартість кави:
еспресо - 18 гривень;
дабл - 25 гривень;
лонг блек - 30 гривень;
капучіно - 30 гривень;
латте - 30 гривень;
флет блек - 40 гривень;
лавандовий латте - 45 гривень;
київська кава - 40 гривень;
раф - 40 гривень;
black orange - 45 гривень;
фірмовий Big - 55 гривень.
До будь-якої кави можна замовити декаф, лаванду або банана мілк за 5 гривень додатково. Також є варіанти рослинного молока - соєвого або мигдального - плюс 25 гривень.
До кави тут пропонують дуже смачні сінабони з горіхами та журавлиною за 50 гривень, рогалики з фруктами - 15 гривень та паштейши із заварним кремом - 40 гривень.
Якщо ж хочеться попоїсти - тут величезний вибір паніні з різноманітними начинками за 33 гривні.
Coffee Guru, сквер Григорія Сковороди
Це також вулична кав’ярня на одне віконце, яка розташувалася просто за спиною пам’ятника Сковороди, де постійно збирається київська молодь, а також зустрічаються всі, хто запланував зустріч на Подолі.
Я люблю брати каву саме тут, і не можу вже порахувати скільки горняток кави випила за весь час свого проживання в старому місті. Тут завжди черги, і не спроста - кава тут дійсно неймовірно смачна!
Використовують стовідсоткову арабіку - суміш Бразилії, індії та Ефіопії. Вартість кави:
еспресо - 16 гривень;
еспресо допіо - 32 гривні;
американо - 16 гривень;
американо Vivido -20 гривень;
подвійний американо - 32 гривні;
кава з молоком - 21 гривня;
капучіно - 26 гривень;
флетвайт - 38 гривень;
раф-кава - 36 гриверь;
лате - 32 гривні;
лате максі - 38 гривень;
лате дольче - 38 гривень;
лате гранд - 44 гривні.
Також тут неймовірний вибір лате з різноманітними сиропами: лате Baileys (40 гривень), лате Brownie (44 гривні), лате Buttersscotch (40 гривень), “Міцний горішок” (44 гривні), “П’янка вишня” (44 гривні), “Шоколадне печиво” (44 гривні), “Кармеліта” (44 гривні), айріш крем (44 гривні), “Кокосовий рай” (44 гривні) та лате кленове (44 гривні).
Додатково можна замовити молоко, вершки, сироп, мед, лимон, а також соєве або безлактозне молоко
My Muffin, вул Оболонська, 35
Затишна та невеличка кав’ярня - моє улюблене місце відпочинку після занять спортом. Думаю, не тільки моє, оскільки кав’ярня знаходиться просто навпроти подільського спортивного комплексу “Спортлайф”.
Столиків у кав'ярні зовсім небагато, але раджу сюди завітати навіть з дітками: тут велика дошка для малювання крейдою, коробка з іграшками та розмальовками.
Кава - стовідсоткова арабіка з Ефіопії. Вартість кави:
еспресо - 25 гривень;
допіо - 39 гривень;
американо - 25 гривень;
фільтр кава - 27 гривень;
капучіно - 37 гривень;
дабл - 45 гривень;
капучино плюс nut milk - 63 гривні;
лате - 42 гривні;
лате карамель - 45 гривень;
лате плюс nut milk- 70 гривень;
флет вайт - 45 гривень;
раф - 45 гривень.
До кави тут кожного дня випікають свіжі десерти. Божественно смачні тортики - мій улюблений “Гінес”, горіхово-карамельний та моркв'яний з мигдалевою крихтою. Шматок такого тортику від 75 до 100 гривень.
Також тут багато видів кексів, мафінів, та фірмових десертів у банках. Якщо хочеться з’їсти чогось більш ситного - пропонують декілька видів кішів.
І наостанок. Кава росте в більш ніж 50 країнах, розташованих в зоні, яка називається Зерновим поясом - між тропіками Козерога і тропіками Рака. Цей пояс простягається від сходу Мексики до Папуа Нової Гвінеї.
Найбільші постачальники кави в світі
Країна - виробник кави
мільйони мішків
% від світового виробництва
Бразилія
58
36
В'єтнам
30
18
Колумбія
14
9
Індонезія
12
8
Гондурас
8,3
5
Ефіопія
7,7
5
Звичайно кавові заклади Подолу не обмежуються цими кавярнями, але сподіваюсь, в них ви точно завітаєте на філіжанку запашної кави! Обіцяю вам також найближчим часом розказати про ще більше кавових мисць в Києві, тому щоби не пропустити цю інформацію - стежте за сторінкою СмакуйзІннаГордієнко у мережі Facebook та в Інстаграм @inna_yummy.
Читайте та смакуйте: На будь-який смак: вісім нових коктейльних барів Києва (фото, відео, ціни, меню)
Фото автораKиевVласть
28 березня 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішилаKV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із в.о. мера міста Українка Обухівського района Тетяною Кучер.
KV: Децентралізація - яка наразі проводиться робота? Проблеми?
Тетяна Кучер: У нас проводиться активна робота по децентралізації. Вже прийняті рішення щодо об'єднання Українки із селами Жуківці, Верем'я, Халеп'я, Щербанівка. Наразі ми не можемо завершити процес, оскільки Трипілля ще не прийняло відповідне рішення, а ми із ними маємо спільні межі.
Однак, у них були питання до минулої міської влади з приводу поділу земельних ділянок, були також певні питання з використання землі. Наразі із ними в нас налагоджений діалог, ми співпрацюємо. Проводимо зустрічі, пояснюємо перспективи створення громади. Я думаю, що найближчим часом ми вирішимо усі питання із Трипіллям і зможемо створити об’єднану громаду.
Також рішення ще не прийняло село Витачів, але це не є проблемою, оскільки і без нього ми зможемо об'єднатися. Впевнена, що коли Українська ОТГ почне працювати і покаже на практиці усі переваги децентралізації, Витачівська сільрада залюбки до нас доєднається.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Інвестиційний клімат як покращуєте?
Тетяна Кучер: Ми розглядаємо питання щодо залучення інвестицій для реконструкції очисних споруд і для подальшого будівництва сміттєпереробного заводу. Ми розуміємо, що розвиток може відбуватись саме за рахунок залучення інвесторів, тому також розглядаємо багато різних варіантів співробітництва.
Сьогодні за кошти Європейського Союзу ми реалізуємо проект термомодернізації будівель палацу культури “Енергетик” та державних установ. На даху будівлі ПК “Енергетик” будуть встановлені сонячні батареї.
KV: Чи є "сміттєва" проблема сьогодні?
Тетяна Кучер: Аби найближчим часом не зіткнутись із великими “сміттєвими” проблемами, ми провели масштабну конференцію з питання роботи з відходами. Ми залучили до неї представників полігону №5, представників відділу житлово-комунального господарства і представників КОДА, Обухівської РДА, компаній з сортування, перевезення, збирання сміття. За результатами конференції ми зробили запити, в тому числі до КОДА і полігону №5, через невідповідність показників з вивезення сміття у період 2015-2018 років із показниками зібраного містом сміття. Наразі встановлюємо причину розбіжностей і хочемо документально це підтвердити.
Тривалий час вивозом відсортованого сміття займалось приватне підприємство із Бучі, яким було вигідно безкоштовно вивозити наш пластик та скло. Але завжди були нарікання на неякісне прибирання сміття. І ця компанія, ще за минулої влади міста, подала лист, у якому зазначила, що вони відмовляються вивозити сміття безкоштовно, оскільки логістично це їм стало не вигідно.
Сьогодні ще поки вони надають послуги безкоштовно, але вже стоїть питання щодо компенсації витрат на перевезення. Ми вирішили підійти до вирішення проблеми комплексно і до всіх організацій, які займаються у місті та районі відсортованим сміттям, направили листи, аби ті надали свої пропозиції. Оберемо найвигіднішу і визначимо обслуговуючу компанію.
KV: Скандальні забудови, вирубка вікових дубів, побиття активістів, - чи дійсно в Українці мала місце незаконна забудова? Чи це штучно створені провокації?
Тетяна Кучер: Ця ситуація почалась ще у 2008 році. Тоді земельна ділянка була виділена під забудову. Ще тоді усі особи, які вважали, що там знаходяться вікові дерева, могли подати заявку, щоб ці дуби були визнані історичною пам'яткою. Взагалі ніяких питань не виникло б. Але відбулось інакше - з 2008 року забудовник сплачував орендну плату за ділянку, потім отримав дозвіл на будівництво і разом з ним дозвіл на вирубку дерев, які там знаходяться. І тільки коли вони почали обносити ділянку парканом, з'явилися активісти, які заявили про вікові дуби. Я вважаю, що в цій ситуації позиція активістів побудована неправильно, їм потрібно було раніше говорити. І усі в місті добре знали про наміри забудовника ще з часу виділення ділянки. Крім цього є інформація, що активістам за їх діяльність видавали кошти.
Наразі питання вирішено. Особи, квартири яких не добудували, об'єдналися в обслуговуючий кооператив, якому була видана ця земельна ділянка під будівництво. Також рішенням сесії було вказано, що усім власникам майнових прав мають запропонувати квартири відповідно до договорів, які були укладені із особами, що не виконали своїх зобов’язань і не добудували житло вчасно.
KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи?
Тетяна Кучер: На жаль, міська влада не може впливати на формування тарифів за житлово-комунальні послуги, які встановлюються енерго- та теплопостачальними компаніями. Ми робимо все можливе, аби стримувати зростання тарифів, але з іншого боку розуміємо, що підняття зарплати, інфляція у будь-якому випадку будуть впливати на ціни. Якщо, наприклад, підприємство з водопостачання не підвищить тарифи, воно стане збитковим. І тоді нам із бюджету доведеться дофінансовувати їхню діяльність за кошти, які б мали йти на благоустрій міста. Тому я вважаю, що ми маємо розуміти необхідність змін і адекватно реагувати на зростання тарифів.
KV: Які стосунки із районом та вашим однопартійцем, екс-головою райради, Костянтином Шушаковим?
Тетяна Кучер: Прекрасні стосунки із районом, у нас є порозуміння. Нещодавно на бюджетній комісії одноголосно підтримали виділення із районного бюджету нам коштів на придбання меблів та обладнання для школи №1, яка наразі добудовується. І також виділили кошти на ремонт глядацької зали палацу культури. В свою чергу ми надали субвенцію на заміну вікон у стоматологічній поліклініці, яка знаходиться на території міста, але підпорядкована районній раді.
Із Костянтином Шушаковим ми працювали, коли він був головою райради. Зараз ситуація змінилась і ми прекрасно співпрацюємо із Олександром Кровкіним, який у свій час був його заступником, а зараз виконує обов'язки голови.
KV: Сесії міськради частіше проходять скандально, ніж спокійно - у чому причина? Чому депутати поділились на два табори і налаштовані один проти іншого?
Тетяна Кучер: Для деяких наших депутатів сесія міської ради - це показовий виступ. Ті люди, які хочуть привернути до себе увагу, використовують цей майданчик, щоб себе проявити. Також не будемо забувати, що наближаються вибори Президента, потім парламентські вибори. Усе дуже політизується, є особи, які хочуть показати певним чином свою владу.
Але я впевнена, що головним показником є не емоційність проведення засідань, а критерій прийняття рішень. Всі рішення виносяться за ініціативи виконавчого комітету міської ради, який я зараз очолюю. І якщо ви подивитесь статистику прийняття рішень, то побачите, що усі рішення депутати голосують. Навіть ті політичні сили, які називають себе опозиційними.
А якщо людина хоче показати на камеру себе - нехай, ми сприймаємо це нормально. Головне, щоб це не було на шкоду громаді.
KV: На одній із недавніх сесій були присутні так звані тітушки, які не пускали до зали місцевих жителів. Тоді активісти стверджували, що їх привела місцева влада. Хто їх замовив? Чи заявили до поліції? Проводиться розслідування? Ті люди справді не місцеві?
Тетяна Кучер: У цій ситуації є дуже цікавий момент. За день до проведення сесії до мене звернулися начальник Обухівського відділу поліції, начальник управління СБУ в Обухівському районі і прокурор Обухівського району. Вони мені сказали, що із електронної мережі Фейсбук та інших джерел їм стало відомо, що до нас привезуть із Києво-Святошинського району представників “Правого сектору”. Так і сталося - на так званих тітушках були шеврони “Правий сектор Києво-Святошинського району”. Вони підтримували петицію щодо проведення міжнародного аудиту земельних ділянок і всіх службових квартир. Насправді їм ще до сесії стало відомо, що я і так прийняла відповідне розпорядження про проведення аудиту та інвентаризації. У їхній петиції були незаконні вимоги, а саме: накладення мораторію на всі земельні ділянки і на здійснення будь-яких операцій, пов'язаних із будівництвом та земельними ділянками.
Потім з'явилася альтернативна петиція від осіб, які мають намір отримати земельні ділянки і здійснювати на них будівництво житла, у тому числі це учасники АТО. Ми пояснили двом сторонами, що ми і так зацікавлені в тому, щоб викрити усі схеми наших попередників. Тому на сесії ми ще раз підтримали моє розпорядження щодо суцільної інвентаризації.
Я вважаю неприпустимим, щоб були присутні люди, які влаштовують провокації. А з якого приводу був спір - досі не зрозуміло. Ми відразу заявили до поліції, там відкрили кримінальне провадження, тривають слідчі дії.
KV: Чи розпочато процес інвентаризації? Є попередні результати?
Тетяна Кучер: Так, наразі я дала вказівку кожному структурному підрозділу виконкому міськради, комунальним підприємствам, інвентаризація розпочата і триватиме до кінця травня. Після цього буде проведено аудит.
За попередніми результатами інвентаризації КП “Міський ринок” встановлено, що там була затверджена територія для прибирання, яка у декілька разів перевищує площу самого ринку. Тобто площа складає 7 тис. м², а за договором, укладеним минулим керівництвом міста та екс-начальником ринку, територія прибирання - майже 23 тис. м². За рахунок цього нам вдалося зменшити тарифи для підприємців ринку.
KV: Виконавчий комітет міськради писав заяви, аби піти у відставку. Хто насправді покинув посади?
Тетяна Кучер: До мене зараз приходять містяни і кажуть, що якби ми жили в радянські часи, то минулу міську владу вже б розстріляли за усе, що вони тут наробили. Так, вони написали заяви і не “за власним бажанням”, а “за згодою сторін”. І згідно ним минулий секретар та в.о. міського голови Катерина Проценко звільнила співробітників виконкому ще до рішення сесії, якого взагалі і не мало б бути. Потім звільнилась сама. Вони також змушували звільнитись працівників комунальних підприємств, аби створити колапс у місті. Сподівались, що тоді містяни навколішки їх будуть благати повернутися. Хотіли зробити таке собі щеплення від непокори.
Але у законний спосіб депутати обрали в.о. голови мене. Колапсу, на який вони розраховували, не сталося. Ми обрали нових заступників, які вже працюють. Місто провело тендери на прибирання території, озеленення, утилізацію сміття. Керівники КП не звільнились, пішов з посади тільки керівник підприємства з обслуговування житла, на його місце прийшов інший. Життя не стоїть на місці, всі зміни тільки позитивні.
KV: Також минула влада однією із причин відставки називала небажання затверджувати ДПТ, у якому нібито багато порушень. Нова влада його затвердила?
Тетяна Кучер: В Українці було організовано кооператив, який би задовольнив житлові потреби соціально незахищених верств населення. Вони звернулись за виділенням ділянки, яка знаходиться на балансі міськради. Ми розглядали різні варіанти і проголосували за виділення ділянки, яка знаходиться в межах лісового господарства. Розуміючи це ми подали звернення до Кабміну для вилучення ділянки в установлений законом порядок для передачі її кооперативу. Є багато людей, які потребують поліпшення житлових умов і саме за рахунок будівництва кооперативів ми можемо уникнути комерційної надбавки. Яким має бути житло будуть погоджувати саме члени цього кооперативу і також самостійно вони будуть обирати виконавця послуг і встановлювати плату за житло.
Але поки Кабмін розгляне це питання, пройде багато часу, а люди і так вже давно чекають, а там переселенці, учасники АТО, яким не виділяють земельні ділянки. Тому ми зіткнулись із ситуацією, коли з одного боку є потреба, а з іншого - відсутність навіть підходящої ділянки. Поки тривав процес, існуючий кооператив створив ще один кооператив. І його учасники знайшли ділянку, яка знаходиться у приватній власності і щоб використати її під житлову забудову, потрібно було розробити детальний план території. Минула влада займалась підготовкою, затверджувала графіки і таке інше. Але в останній момент вони змінили свою думку і відмовились його затверджувати, не тільки підвівши людей, а вони просто нівелювали їх потреби. При чому безпідставно. Наразі ми затвердили детальний план території для будівництва доступного житла.
KV: Громада була негативно налаштована проти забудови набережної. Чи прислухались до їхньої думки?
Тетяна Кучер: Я стояла на захисті громади міста і також виступала категорично проти забудови. Набережна - це наша окраса, насолода для очей. І її хотіли просто зруйнувати. Працювала погоджувальна комісія, членом якої я була, і ми наполягали, що набережну навпаки потрібно розвивати, створювати місця для відпочинку, спортивні майданчики. Ось на стіні висить вже 15 років проект по будівництва стадіону, який навіть не почали реалізовувати. Тільки розроблялась проектно-кошторисна документація, а по факту нічого не робили.
З приводу забудови набережної - минула влада навіть не передала розробнику проекту рекомендації погоджувальної комісії. Зараз я можу сказати, що в пріоритеті винятково будівництво соціально необхідних об'єктів і ми не допустимо порушення прав жителів громади.
KV: Вперше Українську міську раду очолила не місцева людина. У мережі ширились чутки щодо скандалів за вашою участю щодо підробки документів (затримання СБУ), багато містян були впевнені, що керувати містом ви будете не у їхніх інтересах. Як можете прокоментувати цю ситуацію?
Тетяна Кучер: Є люди, яким дуже хочеться знайти щось таке, чого в принципі не могло бути. Можу заявити, що ніякі документи я не підробляла. Такі намагання дискредитації мене, як особистості, можуть свідчити тільки про те, що я рухаюсь у правильному напрямі. Якби у СБУ були до мене претензії, то навряд чи мене відпустили б.
Мені дуже прикро, що минула влада міста, які вважали себе місцевими, керувались винятково своїми інтересами у питаннях управління містом. А я, навпаки, не буду розводити тут “кумівства” і “прощати” родичам плату за землю і надавати якісь незрозумілі привілеї.
KV: Згідно реєстру, ви досі є керівником кооперативу “Лушпайник”, до того ж не припинили адвокатську діяльність, що вимагає закон у разі зайняття посади керівника містом. Чому так сталось?
Тетяна Кучер: Це не відповідає дійсності, оскільки мною протягом трьох днів з моменту, як мені стало відомо, що я не можу поєднувати свою діяльність із адвокатською, було подано до Ради адвокатів регіону відповідну заяву, чого і вимагає закон. Усі зміни було внесено до Єдиного реєстру адвокатів, там чітко зазначена дата припинення моєї діяльності. Я повністю дотримала норми закону.
Що стосується обслуговуючого кооперативу - це не суперечить закону, оскільки він не є прибутковою організацією і не здійснює жодної господарської діяльності.
KV: Які стосунки із Ігорем Кононенко?
Тетяна Кучер: Він дуже допомагає нашому округу. Серед інших, за його сприяння будуть завершені ремонтні роботи дорожнього покриття траси Р-01 і дороги Українка-Трипілля-Київ. У нас була багаторічна проблема із майже відсутністю покриття. Роботи почались у минулому році, але через зміну підрядника та закінчення бюджетного року вони були припинені і найближчим часом будуть відновлені.
KV: Чи є співпраця із областю?
Тетяна Кучер: Так, є порозуміння із обласною радою та адміністрацією. Нещодавно ми спілкувались із Олександром Терещуком щодо тих програм, які могли б співфінансувати. КОДА дуже активно долучилася до процесу будівництва школи №1, щоб на початку нового навчального року початкові класи могли почати там навчання.
KV: Чому пішов Павло Козирєв? Чи зберіг він вплив на міськраду? Часто з ним спілкуються депутати, працівники ради?
Тетяна Кучер: Якби він зберіг вплив на міськраду, то, напевно, не приймалося б жодного рішення за нашою ініціативою. Сьогодні ми маємо більшість у раді, депутати розуміють, що працюють на благо громади, а не задля приватних інтересів Козирєва і його команди. На жаль, вони здатні лише на розповсюдження провокаційних листівок, інформація у яких не відповідає дійсності. Наприклад, нещодавно люди із оточення Козирєва розклеїли оголошення, що недільної ярмарки не буде. Міські жителі вийшли у неділю і побачили, що ярмарка працює. Це щонайменше смішно.
Так звана опозиція міськради із Павлом Козирєвим спілкується, інші депутати не вважають за потрібне, оскільки за 15 років він не зробив майже нічого корисного для міста. Він публічно заявив, що пішов з посади, оскільки знайшов краще місце роботи. Незважаючи на те, що люди його обрали, він просто пішов.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Тетяна Кучер: Хочу втілити у місті ті проекти, на які давно чекають жителі. Вірю, що нам вдасться показати результат. Кар'єрне зростання має бути завжди, але воно має бути своєчасним. Наразі я працюю тут і роблю це не заради кар'єри, а щоб поліпшити життя містян. Думати про роботу в області чи парламенті у мене навіть немає часу, в Українці накопичилось дуже багато проблем. Як буде далі - життя покаже.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Фото KV
KиевVласть
25 березня 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Президентським програмам - конституційні норми
Статтею 13 Конституції України передбачено, що Держава забезпечує соціальну спрямованість економіки. Це не єдина стаття Конституції, де стверджується соціальна орієнтованість держави – конституція пронизана соціальними нормами, за якими українці, як соціальна спільнота, є тими, для кого існує держава.
Президент - гарант Конституції. Відповідно, вся президентська програма повинна бути також пронизана соціальною орієнтованістю, орієнтованістю на людину.
Економічний стан держави, його розвиток – основа виконання соціального зобов’язання держави. Соціального-сформованого на принципах співволодіння і співуправляння ресурсами Держави.
На жаль, програми кандидатів далекі від норм конституції і далекі безпосередньо від людей.
Але є ще час до виборів, і не пізно змінити кандидатам тезиси своїх програм, привести до конституційних норм.
Пропоную кандидатам своє бачення необхідних тез для заміни чи загального доповнення в програмах, а читачам для формування позиції, заперечень і просто для інформації.
В пропозиції я зосереджуюся на головних економічних тезах, на які є практичний запит.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Нова якість державного управління
Держава втратила довіру. На сьогодні функції держави обмежилися і зосередилися суто на фіскальному механізмі та апаратові примусу. Органи влади не займаються активним розвитком економіки, не створюють механізмів для реалізації можливостей українцями.
Через спрямованість і результативність впровадження нової якості державного управління Ми повернемо довіру українців до держави і державного управління.
Нова якість державного управління буде визначатися кардинальними змінами, направленими на реалізацією можливостей громадян у спільному володінні та управлінні власним національним надбанням – матеріальними (земля, ліси, корисні копалини, вода, повітряний простір) і нематеріальними ресурсами українського народу. Тільки так можливо забезпечити незмінну конституційну вимогу – розвиток соціально спрямованої економіки країни, яка працюватиме виключно в інтересах українців.
Вперше, з часів існування незалежної України, будуть впроваджені механізми державного управління нової якості через пряму участь українців в розвитку економіки країни.
Українці, об’єднуючись, ставатимуть власниками суспільно значимих виробництв в різних галузях економіки. Держава забезпечить всебічний розвиток таких виробництв.
Завдяки новій якості державного управління:
- в країні існуватимуть тільки державні і законодавчо визначені монополії в інтересах українців.
- будуть розроблені і впроваджені нові механізми державного управління, направлені на створення нових та розвиток існуючих галузей промислового та аграрного виробництв, де громадяни, їх об’єднання та держава в інтересах українців стануть власниками;
- буде забезпечена органічний розвиток науки та виробництва, направлений на зростання наукоємності, інформатизації та технологічності у виробних процесах;
- нові механізми грошово-кредитної політики максимально забезпечать розвиток економіки країни власним фінансовим ресурсом. Україна колосально знизить залежність від іноземних капіталів, в тому числі, від капіталів агресивно налаштованих країн.
Відповідальне ставлення до механізмів державного управління нової якості, закладання в них ініціативно-організаційних складових – єдине, що може зупинити абсолютне і відносне падіння економіки країни та бути відправною точкою для пришвидшеного її зростання під егідою держави.
Припинення монополій
Право на монополії має тільки український народ в особі держави.
В Україні повинні припинити існувати недержавні монополії.
Монополії повинні існувати тільки на підставі законів – виключно у вигляді суспільно-державних монополії з виконанням суспільно-важливих задач.
Оптимальна податкова система
Взагалі, жодному кандидату я б не радив робити розділ про податки – це лякає людей як не обізнаних ретельно в них, так і обізнаних, при чому з різних причин. Але все ж, для принципового розуміння тих, хто дуже хоче.
Податки - джерело існування держави і виконання нею функцій.
Податки – це освіта, медицина, соціальний захист і захист від сторонніх агресій.
Бізнес повинен платити податки.
Ми створимо оптимальну систему оподаткування в інтересах людей і розвитку соціально-ринкової економіки.
Нова грошово-кредитна політика та фінансова стабільність держави
В Україні не працює грошово-кредитна політика в інтересах українців. Вона обслуговує монополії та олігархів. Ми кардинально змінимо цю ситуацію Новою грошово-кредитною політикою, що буде спрямована на всебічний розвиток економіки. Українці мають бути і стануть суб’єктами (ініціаторами і рушіями) такого економічного розвитку та набувачами благ від нього.
Діяльність створених об’єднаннями громадян нових підприємств, як в промисловості так і сільському господарстві, буде профінансовано завдяки впровадження Нової грошово-кредитної політики.
Запропонована нами Нова грошово-кредитна політика забезпечить:
- реалізацію фінансової складової економічних процесів в економіці;
- демонополізацію і деолігархізацію економіки, її окремих галузей, як одної з головних причин негативних процесів інфляції;
- припинення десятилітніх очікувань надходжень іноземних інвестицій - держава самостійно інвестуватиме у власне виробництво;
- системою експортно-кредитної підтримки власного виробника для забезпечення просування товарів українського виробництва на ринки інших країн;
- впровадження доступного для українців споживчого кредитування купівлі товарів національного виробника.
Зростання товарного виробництва, динамічний розвиток експорту та збільшення споживання українцями товарів власного виробництва – впливові чинники направлені на управління і зменшення інфляції та зміцнення гривні.
Ми ініціюємо кримінальні провадження і розслідуємо всі зловживання в банківській сфері із невідворотним покаранням винних осіб.
Впровадження запропонованої нами Нової кредитної політики забезпечить сталу зростаючу економіку та фінансову стабільність держави.
Нова енергетична політика
Пріоритетами нової енергетичної політики повинен стати суспільно-економічний розвиток країни в інтересах українців, а не монополій і олігархів.
Енергетична галузь та її ресурсне забезпечення – це надбання українського народу. Неприпустиме її перебування чи окремих її галузей в руках недержавних монополій.
Держава, в інтересах українського народу, візьме під прозорий контроль діяльність ринку електро-, газо-, теплопостачання.
Ми повернемо природні енергетичні монополії до володіння українського народу. Це дасть можливість формувати справедливі ціни на світло, газ та тепло без олігархічних націнок.
Ми забезпечимо посилення енергетичної незалежності країни шляхом розвитку видобувних галузей та збільшення власного видобутку.
В інтересах держави та української спільноти будуть побудовані термінали для прийому зрідженого газу. Це сприятиме підвищенню рівня економічної безпеки та стане додатковим чинником для прозорого утворення цін на енергоносії.
Ми проводитимемо збалансований розвиток відновлювальної енергетики, з огляду на її перспективи в майбутньому і економічну доцільність сьогодення.
Це вплине на відносне зниження цін на енергоносії як для населення, так і для промисловості.
Тільки впровадження таких принципів Нової енергетичної політики дасть змогу всебічному соціально-економічному розвитку країни та суспільства.
Розвиток промисловості та соціальна спрямованість економіки
Для розвитку промисловості будуть визначені пріоритети оптимального промислового виробництва за напрямами імпортозаміщення, експортно-орієнтованого виробництва та розвитку внутрішнього споживання.
Будуть створені всі умови для організації підприємств нової формації, які забезпечуватимуть промислове виробництво за визначеними пріоритетами і відповідатимуть критеріям суспільно значимості.
Фінансове забезпечення створення та діяльності підприємств нової формації буде реалізовано за рахунок прямого державного кредитування.
Громадянин України зможе ставати власником підприємств нової формації. Для цього будуть впроваджені нові принципи організаційних форм відносин власності. Такі підприємства можуть бути створені об’єднаннями громадянами за об'єднавчими принципами, головними з таких принципів є:
- однорідність засобів виробництва;
- територіальний;
- професійний;
- науково-технічний;
- масовий;
- спільні засобами виробництва;
- спільна метою діяльності.
Держава може, а інколи і повинна, створювати підприємства спільно з об’єднаннями громадян, які об’єднаються за об’єднавчими принципами, до яких можна додати ще і монопольний принцип – суспільно-державна монополія.
Державні підприємства можуть створюватися з метою реалізації функцій державного управління, забезпечення діяльності державних монополій, відновлення та повернення природних монополій в державне управління.
Створені (реорганізовані) на таких принципах промислові підприємства повинні отримати всебічне ресурсне забезпечення від держави. Для таких підприємств буде і логічним застосування певних преференцій.
Для реалізації нової промислової політики будуть впроваджені нові механізми кредитної політики для прямого довгострокового державного фінансування діяльності нових промислових підприємств.
Тільки підприємства, які відповідатимуть принципам соціальної значимості, забезпечуватимуть виробництво промислової продукції за пріоритетними напрямами, можуть отримувати доступ до ресурсів українського народу на умовах співволодіння та співуправління.
Важливим для реалізації нової промислової політики є припинення існування в інтересах українців недержавних монополій у всіх сферах економіки. Це, в першу чергу, стосується енергетичних монополій, які стали не тільки на заваді розвитку промисловості, а і перетворили життя українців на щоденний кошмар.
Держава в інтересах українців буде реорганізовувати і управляти природними і економічними монополіями. Для цього буде впроваджена нова якість державного управління власністю українського народу.
На шляху до відтворення промисловості країни, її економіки, та зростання благополуччя українців не можуть стояти перепонами монополії, відсутність дієвих державних механізмів управління, обмеженість у фінансових ресурсах. Це національні інтереси і Нова промислова політика повинна бути спрямована на забезпечення її реалізації.
Дотримання цих принципів дасть розвиток соціально-спрямованій економіці, яка передбачена діючою Конституцією.
Читайте: Демонополізація декомунізації. Нова промислова політика
Розвиток агропромислового виробництва в Україні
Для реанімації аграрного сектору економіки буде забезпечено реалізацію ефективних для держави й суспільства комплексів економіко-організаційних заходів. Головні з них:
- формування справжнього аграрія – первинного сільгосптоваровиробника у вигляді товариств (об`єднань) власників землі, одноосібних чи сімейних товаровиробників;
- збільшення в короткостроковій перспективі доходів власників землі в 2-4 рази;
- створення в селах і селищах тваринницьких комплексів. За розрахунками, можливе збільшення поголів’я великої рогатої худоби в 5-6 разів – до 15-20 млн голів, поголів’я свиней в 3-4 рази – до 20-24 млн голів;
- створення в селах і селищах переробних підприємств на базі первинних сільгосптоваровиробників;
- створення справжньої кооперації в аграрному секторі, де селяни, власники землі матимуть унікальну можливість засновувати кооперативні підприємства з переробки та виробництва продукції;
- реальний розвиток соціально-економічної інфраструктури сіл;
- створення високооплачуваних робочих місць для власників землі, членів їх родин і інших громадян України.
Реформування земельних відносин
Розвиток агропромислового виробництва в Україні стане можливим завдяки впровадження Народної земельної реформи, ініціаторами якої можуть бути тільки селяни-власники землі за підтримки усієї української спільноти.
Реформування полягає в заміні орендних відносин на самостійний обробіток землі її власниками як одноосібно (сімейно) так і в товариствах (об’єднаннях) власників землі.
Товариства власників землі – об’єднання селян, власників землі, з метою забезпечення максимальної структурної, технічної, технологічної, екологічної та соціально-економічної ефективності використання власної землі. Селянин, нарешті, стане власником врожаю з власної землі. Це дасть можливість збільшити на початковому етапі дохід від землі її власнику в 2-4 рази.
Для прискорення реалізації Народної земельної реформи буде створена її всебічна державна підтримка.
Будуть впроваджені нові механізми кредитної політики для прямого довгострокового державного фінансування діяльності товариств (об’єднань) власників землі та індивідуальних (сімейних) товаровиробників без застав та під 3% річних.
Для членів товариств (об’єднань) власників землі буде надана можливість отримання споживчих кредитів під 3% річних для задоволення нагальних соціально-економічних потреб, які виникли з причин систематичного знищення робочих місць на селі на фоні узурпації орендарями всіх прибутків від землі.
Власнику землі тепер не буде потреби продавати землю.
Розвиток тваринництва та переробки на селі
Товариства власників землі ідеальна база для створення в селах і селищах тваринницьких комплексів, переробних підприємств.
За замовленням товариств (об’єднань) власників землі та за рахунок прямого державного кредитування буде профінансоване будівництво тваринницької і переробної інфраструктури. Селяни, власники землі, будуть співвласниками цієї тваринницької і переробної інфраструктури.
Це дасть змогу збільшити поголів’я великої рогатої худоби в 5-6 разів – до 15-20 млн голів, поголів’я свиней в 3-4 рази – до 20-24 млн голів.
Переробна галузь, її розвиток перетворить економіку аграрного сектора з сировинної в високотехнологічну експортно-орієнтовану економіку.
Повернення землі її справжнім власника – селянам
На сьогоднішній день сформовані всі умови, щоб земля була у володінні будь кого, а не селянина. Ганебна довготривала оренда та емфітевзис тому підтвердження. Для розвитку країни і її суспільства таку неринкову практику користування землею треба припинити.
Будуть сформовані всі юридичні та фінансові механізми повернення землі селянам, які втратили її в результаті незаконних оборудок агрохолдингів та орендарів, на тлі занепаду рівня життя селянина. Як правило, це піввікові договори оренди та вікові емфітевзису, договори застави землі, договори міни та інше.
Будуть сформовані умови для передчасного припинення договорів користування землею (оренди та емфітевзису) за ініціативою власників землі з метою, нарешті, отримання власником землі можливості найефективніше використовувати власну землю, обробляючи її самостійно – індивідуально чи колективно в об’єднанні власників землі.
Збереження землі як національного надбання
Повернення землі українському народу, її власнику, уособленням якого є український селянин, сформує умови для відповідального ставлення до землі, збереження та відновлення її родючості.
Впровадження реформування земельних відносин, розвиток промислового та споживчого кредитування підсилять бачення селянином землі не тільки як національного надбання, а і джерело прибутків як власника виробництва так і високооплачуваних робочого місця для себе та членів своєї родини. Це вагомий фактор цінування землі.
Прийняття Закону про обіг земель сільськогосподарського призначення в інтересах українців, України та її національної безпеки забезпечить право власникам землі розпоряджатися нею без шкоди для інтересів держави та суспільства.
Відродження та нова якість сільського життя
Інтенсивний розвиток промислового виробництва на селі, власниками якого будуть селяни, забезпечить збільшене та стале надходженя до бюджету села чи селища. Створені за участю жителів села підприємства, насамперед товариства (об’єднання) власників землі, будуть найкращими платниками податків до бюджету свого рідного села чи селища.
В руках селян опиниться і той прибуток, який раніше забирав собі колишній орендар землі. Тепер селянам не буде потреби просити якусь допомогу у орендаря – вони самі, як власники землі, зможуть розпоряджатися прибутками від неї та іншої діяльності, направляючи їх, в тому числі, і на потреби села та його розвитку.
При переході до нових земельних відносин село виграє багатократно. Виграє українське село – виграє Україна.
Створення високооплачуваних робочих місць
Запропоноване стрімке зростання економіки буде потребувати працівників різних професій і кваліфікацій і не буде можливо без створення виробничих підприємств, учасниками (власниками, співвласниками) яких будуть саме українці і їх об’єднання. Це означає, що кожен громадянин може стати учасником створення власного робочого місця і бути власником підприємства, на якому створюються робочі місця. Така ситуація матиме характерний прояв в аграрній промисловості.
Створюючи товариства власників землі, тваринницькі та переробні підприємства, селяни, власники землі, самостійно створюватимуть нові високооплачувані робочі місця, як для себе, так і інших членів українського суспільства.
Ставши власником індивідуального (сімейного) виробництва або учасником товариства власників землі, учасником тваринницького чи переробного підприємства, селяни, як власники первинного сільськогосподарського виробництва самостійно визначатимуть рівень оплати праці як для себе, так і для найманих працівників.
Очікувано, що зарплати на підприємствах створених громадянами України за об’єднавчими принципами будуть високі – власники самі вирішуватимуть свій розмір оплати. Високі зарплати на підприємствах нової формації стимулюватимуть формування високих оплат і на інших підприємствах.
Стрімке створення робочих місць та саме таке формування рівня оплати праці буде основним чинником не тільки припинення трудової міграції з України, але і сформує умови для повернення українців на Батьківщину.
Читайте: Яким має бути закон про обіг сільськогосподарської землі
Роман Головін, кандидат наук з державного управлінняKиевVласть
21 березня 2019 г. 17:35
Раздел: Вибори
Руслан Кошулинський поділився своїм планом дій на посту Президента
Кандидат на пост Президента від об'єднаних сил націоналістів Руслан Кошулинський йде на вибори з чіткою програмою дій, яка називається “План докорінних перетворень”. Серед її пунктів - правонаступництво України від УНР, повернення грошей олігархів з офшорів, зміни до Бюджету стосовно фінансування Збройних сил та багато іншого.
Про це KV стало відомо з інтерв'ю кандидата в президенти України Руслана Кошулинського.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Так, Кошулинський поділився своїм планом дій на посаді Президента у разі своєї перемоги на виборах 31 березня 2019 року.
“Перше - указ Президента про правонаступництво України від УНР. Це не просто зміна гуманітарної опції суспільства, але й зміна засадничої парадигми, із включенням територій і вимог щодо окупантів. Так зараз роблять країни Балтики.
Друге - активна розмова з підписантами Будапештського меморандуму і залучення їх до нашої боротьби, а саме Великобританії та Сполучених Штатів Америки. А також Указ про закриття кордону з країною-агресором, заборона її бізнесу на території України та розірвання дипломатичних стосунків, аби дати нашим партнерам почуття впевненості у тому, що ми дійсно будемо перемагати Московію. Бо перше питання, які вони задають уже прямим текстом - “у вас війна гібридна чи гешефтна”? Кількість економічних санкцій, які вони застосовують проти московських олігархів, які фінансують війну, не співмірна з тим, скільки ті олігархи заробляють тут.
Третє - зміна Закону "Про державний бюджет". На Збройні сили має реально витрачатися 5%, а не 2,5%, як зараз, ще й з перевагою на користь силових структур у розмірі 1,5 млрд грн. На сьогодні є величезний запит на переозброєння ЗСУ. Якщо подивитися структуру бюджетування Збройних сил, лишень 16% від цієї суми заплановано на переозброєння. Це неймовірно мало, якщо враховувати ціни: наприклад, вартість одного танку "Оплот", харківського виробництва - близько 3 млн доларів США. І це я не кажу про програму військового кораблебудування чи проектування ракетоносіїв дальністю 500-600 км”.
Серед основних законопроектів, які Кошулинський має намір внести протягом перших 100 днів президентства, - так званий “Антиолігархічний пакет докорінних перетворень”.
“Уже 250 місцевих рад підтримали його - а це практично половина виборців України. Цей пакет законопроектів є частиною мого Плану докорінних перетворень. Він, зокрема, передбачає заборону виведення коштів в офшори та повернення коштів з офшорів, ліквідацію приватних монополій та олігополій, заборону приватизації стратегічних підприємств, націоналізацію електро- та енергогенерації, заборону торгівлі землею с/г призначення.
Також ми говоримо про необхідність ухвалення закону про відкликання депутатів, суддів та посадовців всіх рівнів.
Ну і стосовно того, до кого я зроблю перший міжнародний візит - це або Сполучені Штати Америки, або Польща, або країни Балтії. В залежності від обставин.
Також я внесу законопроект про імпічмент Президента. Ще жодна дитина не народилася із татуюванням "Я вічний президент" або "Я вічний депутат". Треба дати можливість людям відчути, що вони мають вплив. Бо найбільша проблема, яка турбує суспільство - це почуття, що від людей нічого не залежить. Де б я не був, мені люди скаржаться: ми голосуємо, вибираємо, але все залишається як було. Тому два базових кроки - це законопроект "Про імпічмент Президента" і зміни до Закону "Про вибори народних депутатів", де передбачено змогу відкликати депутатів і президента. Щоб люди відчули: вони можуть вплинути, депутати працюють на них, а не на олігархів”.
Читайте: Руслан Кошулинський: “ОТГ зробили під ”голоси“ і загнали туди людей насильно”
Фото: KV
KиевVласть
19 березня 2019 г. 12:00
Раздел: Територія розуму
МОЗ хоче зробити антибіотики недоступними
З другого кварталу 2020 року антибіотики стануть недоступними для українців. Їх не можна буде придбати в аптеці, а ціна на них підніметься в рази. До цього призведуть непродумані дії МОЗу.
Розроблений Кабміном національний план боротьби з антибіотикорезистентністю допоможе не так побороти некоректне застосування антибіотиків і розвиток через нього стійкості бактерій до антибіотиків, як збільшить навантаження на сімейного лікаря, черги до нього, і зменшить їхній асортимент. Адже вводяться додаткові контрольні процедури для купівлі антибіотика за рецептом – на всьому шляху: від потрапляння до лікаря, до отримання в аптеці.
Сьогодні не вистачає 6-7 тисяч сімейних лікарів, у лікарнях і так черги. А тепер, щоб отримати лікування антибіотиком, потрібно відстояти декілька черг – до лікаря, на аналізи, знову до лікаря за рецептом, а потім ще й знайти аптеку, де його відпустять за цим рецептом.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ринок антибіотиків невигідний фармбізнесу, бо дуже конкурентний. Коли введуть додатковий контроль, перевірки, потрібно буде витрачати час на документообіг, операцію з погашення рецепту, закупити і обслуговувати програму забезпечення за зверненням електронного рецепта. Це все або оплатить пацієнт, тоді ціни зростуть, або аптека відмовиться від їхнього продажу, він стане невигідним. Чому? Згадайте хоча б програму “Доступні ліки”, за якою реально отримати ліки можна лише у 3 тисячах аптек із понад 20-ти тисяч.
В Європі з неправильним призначенням і самолікуванням борються зовсім в інший спосіб. Ми з експертами проаналізували досвід інших країн. Там держава забезпечує людей безкоштовними антибіотиками. І не важливо, заборонено їх продавати без рецепту чи ні, люди їх не купують за власні кошти. Бо навіщо витрачати власні кошти, коли держава забезпечує? В Україні з нашими “реформаторами” на такий крок годі й чекати – у медицини передбачено тільки одне джерело фінансування – держбюджет. А тому грошей на цей вид лікування навряд чи вистачить.
Вирішити питання зможе тільки загальнообов’язкове державне страхування. У галузі з’являться кошти, і можна буде забезпечити повну або часткову компенсацію основних ліків. Фармакотерапія нарешті стане доступною для всіх категорій пацієнтів, незалежно від їхнього соціального статусу. Впевнений, в найближчий час ми зможемо стартувати введення загальнообов’язкового державного страхування, адже ми вже маємо напрацювання. Залишилось дочекатися зміни влади.
Читайте: Півтора року в очікуванні лікування: українці помирають через помилки МОЗу
Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”
KиевVласть
13 березня 2019 г. 12:40
Раздел: Територія розуму
Півтора року в очікуванні лікування: українці помирають через помилки МОЗу
Одна з найголовніших “перемог” МОЗу – передача закупівель ліків міжнародним організаціям. У результаті такого кроку, запевняють чиновники, вдалося зекономити значні суми бюджетних грошей і провести “єдину реальну антикорупційну реформу”.
Рахункова палата ж у своєму аудиті дещо іншої думки: провівши “реформу”, МОЗ збільшив середній строк поставки ліків і медвиробів після їхньої передплати. Тепер пацієнти чекають на них по 20 місяців.
Чим насправді обернулися ці “успіхи” і “економія” для звичайних пацієнтів – розповідаю на простому прикладі.
Понад 2 роки після виділення державою коштів тепер чекають пацієнти з нирковою недостатністю на безкоштовний діаліз. МОЗ вирішив, що може дозволити собі при критичній нестачі бюджетного фінансування виділити значні кошти на закупівлю і заморозити їх на 2 роки. Адже тільки 1 березня 1919 року МОЗ видав наказ № 493 про розподіл між областями витратних матеріалів на суму півтора мільйона гривень для проведення перитоніального діалізу за централізованими бюджетними закупівлями за програмою “Закупівля медикаментів та медичних виробів для дитячого діалізу”. А поставила їх “міжнародна організація” Crown Agents за рахунок бюджетних закупівель, зверніть увагу, аж 2017 року!
І це ще не повне закриття поставок за цим напрямком за рахунок коштів бюджету 2017 року. Поставки в рахунок закриття авансів, отриманих з українського бюджету в 2017 році цією англійською компанією з обмеженою відповідальністю (її повна назва - Crown Agents Ltd) триватимуть ще мінімум впродовж першого півріччя цього року.
Скільки ж людей не дожили до отримання безкоштовного лікування!? Бо ж далеко не всі можуть оплатити його зі своїх особистих коштів. Про це ми ніколи не дізнаємося – таку статистику, звісно, ніхто не проводить.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Однак ми можемо вирахувати, у скільки обійшлася ця “антикорупційна реформа” і впровадження “ефективної системи закупівель”, а простими словами – затримка поставок для кишень пацієнтів.
Усього на закупівлю витратних матеріалів для проведення перитоніального діалізу держава виділяє трохи більше 175 млн грн. Так, у бюджеті 2019 року на закупівлю витратних матеріалів для лікування хворих методом перитоніального діалізу для дорослих виділили 143,8 млн грн, а на закупівлю витратних матеріалів для дитячого діалізу - ще 32,7 млн. За останні кілька років сума практично не змінювалася. Цих коштів не вистачає на покриття потреби в лікуванні навіть 40% пацієнтів. Запасів витратних матеріалів немає, тому чи будуть люди лікуватися безперервно прямо залежить від ритмічності поставок необхідних витратних матеріалів.
Для пацієнтів з нирковою недостатністю припинення або переривання режиму проведення процедури діалізу означає тільки одне - смерть. І таких пацієнтів в Україні не 10 або 20, а понад 810 осіб.
Скільки ж коштує для пацієнта оплата за свій рахунок проведення цієї процедури в той час, поки міжнародні посередники неспішно проводять торги і кілька років “крутять” видатками українського бюджету? Скільки при цьому зароблять постачальники цих витратних матеріалів, продаючи їх в Україні і пацієнтам, і місцевим бюджетам, поки відбуваються “міжнародні закупівлі”?
За протоколом лікування процедуру перитоніального діалізу пацієнт повинен отримувати 2-5 разів на день. У середньому - 4 рази. На кожну процедуру використовується один мішок з діалізним розчином. Його вартість мінімум 6-7 дол. США, а в роздріб доходить і до 10-11 дол.
Навіть якщо взяти і мінімальну ціну, то продовження життя пацієнта на один день коштує його родині мінімум 28 дол. або 840 дол. на місяць. І альтернативи цьому немає. Або плати або помри.
За ті півтора року, на які мінімум затримали закупівлі міжнародні організації, кожен з пацієнтів за продовження свого життя змушений був заплатити понад 15 тис. дол. А це - реальна фінансова катастрофа для кожної з цих родин! І таких пацієнтів понад 800!
Така майже дворічна затримка з поставками витратних матеріалів для діалізу за рахунок держбюджету через міжнародні організації забезпечила додатковий ринок фармділкам мінімум у 12 млн дол!
І це тільки один з прикладів реальних результатів роботи МОЗу і наслідків його “медичної реформи”. А таких прикладів десятки або сотні.
Тепер стає зрозумілим, чому за останні три роки прямі медичні платежі людей виросли більш ніж на 45% і вже досягають 130 млрд грн на рік (приватні витрати домогосподарств за даними Національних рахунків), а українська система охорони здоров'я за своєю ефективністю опустилася в міжнародному рейтингу на 79 позицій і Україна знаходиться зараз на 137 місці серед 149 країн світу. Це нижче Афганістану (135), Конго (133) і Ліберії (136 місто в рейтингу), а відразу нижче за нами африканські країни Ефіопія (138) і Ангола (139).
Та не варто втрачати надії. Разом із Національною платформою охорони здоров’я ми вже розробляємо дієвий і здійсненний план будівництва нової національної політики охорони здоров’я – часу залишилось мало. Ресурсом для неї стане державне медичне страхування. Впевнений, вже дуже скоро ми розберемо спадщину недолугих реформаторів і закладемо фундамент нової української медицини, щоб кожен пацієнт відчував себе потрібним і захищеним державою.
Читайте: Конкретні кроки, як можна знизити ціни на ліки
Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”
KиевVласть
11 березня 2019 г. 17:00
Раздел: Вибори
Руслан Кошулинський: “Українцям треба дати можливість відкликати депутатів, які не виконують своїх обов'язків”
Кандидат в президенти від об'єднаних сил націоналістів Руслан Кошулинський виступає за знищення олігархічної системи, що склалася в Україні, та підготовку до протистояння Росії на всіх рівнях. Він пропонує розірвати усі зв'язки із Росією та залучити до перемовин з агресором британських та американських партнерів. Про перші укази президента Кошулинського та стратегічне бачення розвитку України читайте в ексклюзивному інтерв'ю кандидата нашому виданню.
KV: 24 лютого націоналісти організували на Майдані віче "За чисті вибори". На Вашу думку, коли українські політики почнуть мірятися ідеями або ідеологіями, а не ресурсами та мережами?
Руслан Кошулинський (РК).: Я вірю, що це обов'язково станеться. Але сьогодні, дійсно, мусимо констатувати, що немає змагальності програм, а політичні гравці змагаються ресурсами. Сьогодні у нас діє олігархічна система, де роль грає вклад у свій ресурс, - починаючи від медійних і закінчуючи фінансовими можливостями. Точно так само олігархи правлять і в політиці, і в економіці. У нас сировинно-експортна економіка, із копійчаною робочою силою. Сировина продається за кордон, а працівникові потім утридорога продаються енергоносії. Те саме відбувається і з кишеньковими олігархічними політиками - їх намагаються продати виборцеві.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Але люди не хочуть, щоб їх обманювали. Наше віче і було якраз присвячене порушенню цього питання. Ми хотіли дати людям зрозуміти, що можна збиратися разом і показати силу, щоби людина зрозуміла - в тому-таки суспільстві є такі самі люди, які думають так само, які не хочуть, щоб їх обманювали, які хочуть чистих виборів, докорінних змін і гідного майбутнього.
KV: Як ви ставитеся до тези, яку просувають деякі політики: “Дають - бери, але голосуй серцем”?
РК.: Це - спонука до гріха. Це - та сама ж технологія, що і "гречка". Але, на жаль, багато людей цього не розуміють. Чим відрізняється середньостатистичний виборець Європи? Він ідеологічний, він голосує за свого, якого він визнає. Баварець за цим принципом голосуватиме за ХДС/ХСС ("Християнсько-демократичний союз”/”Християнсько-соціальний союз в Баварії" - прим. KV) і це показує - такою Баварія бачить Німеччину. В нас такої культури немає - даються взнаки медійні, фінансові чинники. І, звичайно, держава не робить нічого, аби брудні передвиборчі схеми поруйнувати. Наприклад, нехай Рада ухвалить свободівський Закон про заборону політичної реклами на телебаченні за три місяці до виборів і під час виборів. Тоді автоматично і змагальність програм та ідеологій прийде, і гречка знівелюється…
KV: Як ви ставитеся до ідеї внести в законодавство зміни, які зроблять голосування не правом, а обов'язком громадянина?
РК.: Такі моделі є, зокрема в Австрії, де за неучасть у виборах громадянин повинен сплатити штраф. Це не є загальною нормою всіх європейських країн, лише деяких. "Якщо ви не хочете голосувати - держава купить ваш голос". Є і така модель. Чи можна зробити це сьогодні? Щоб знати напевне, потрібна широка суспільна дискусія, яку повинні ініціювати еліти, якщо вони хочуть зростання своєї нації. Але якщо вони просто знову хочуть отримати владу за будь-яку ціну, вони цю дискусію не ініціюватимуть.
KV: Виборча кампанія-2019 чимось відрізняється від попередніх?
РК.: Влада застосує ті самі технологічні прийоми, які існували усі 28 років Незалежності. Ця кампанія так само олігархічна. Бачимо все те ж фінансове, структурне та медійне забезпечення. Єдина особливість цієї кампанії - олігархи не мають єдиного кандидата - кожний з них висуває свого.
А щодо технологій, то вони не змінюються роками. У нас уже було Якщо не Кучма - то Симоненко. Вже розкручували механізм страху, протиставлення меншого лиха більшому.
KV: Чому українці продовжують на це "вестись"?
РК.: Без стрижня нація буде залежна від свого сильнішого сусіда. А нашому сусідові вигідно, щоб Україна - найпотужніша за своїми ресурсами країна Європи, була слабкою і керованою. Звідси атаки в медіа, промивки мізків, нав'язування. З іншого боку - влада не зацікавлена у змінах, адже бажає довго залишатися владою. Тож маємо, принаймні два потужних чинники, які зацікавленні вкладати шалені ресурси у те, щоб українці “велися” на всі маніпуляції.
KV: Тобто 28 років намагаються консервувати технології? Але ж портрет виборця з пострадянських часів змінився?
РК.: Так, змінився, але порахуйте, скільки нас залишилося і скільки виїхало. Полишає країну працездатне населення, яке готове реалізувати і реалізує себе в інших умовах, але не тут. І такі люди не можуть брати участь в кампанії, бо за кордоном не будуть створені умови для того, щоб вони проголосували. Залишаються ті, хто залежить від влади і ті, хто ще може голосувати свідомо і не піддається впливу. Кого більше, кого менше - не будемо робити акцент. Головне тут працювати на зміну свідомості виборця і попри опір влади, доводити йому, що від нього залежить доля держави.
KV: Ви проїхали багато населених пунктів під час своєї передвиборчої кампанії. Чи є регіональні відмінності? Про що частіше за все запитують люди?
РК.: Війна залишається питанням номер один з огляду на те, що на час війни Президент є головнокомандувачем. Якщо ти їздиш і представляєш свою програму, люди будуть запитувати: як закінчити війну, як швидко це можна зробити, яка формула, яким чином? Далі - тарифи, реформи - пенсійна, медична, базові питання виживання.
KV: Продаж землі?
РК.: Так. Кому продавати, скільки продавати, яка величина - дуже багато запитань. Фермери у сільськогосподарських регіонах навіть пропонують свої моделі. Це питання частіше лунає там, де аграріїв більше, де фермерство більш поширене або розвинене. До речі, дуже активно наші фермери цікавляться, чи зможуть вони конкурувати після продажу землі з іноземним агрохолдингами?
KV: До Конституції внесли зміни стосовно шляху України, вписавши, що Україна прямує до ЄС та НАТО. Чи задають питання Вам на зустрічах стосовно місця України у світі у цьому контексті?
РК.: Запитують, чи треба нам це, наскільки швидко ми зможемо туди прийти, але негативу немає.
KV: А чи варто було закріплювати ці засади на рівні Конституції, як вважаєте?
РК.: Це суто декларативне закріплення. І, на превеликий жаль, воно не підкріплене жодними зобов'язальними механізмами. Яке наше сьогоднішнє політичне становище? 2200 км кордону із Росією. 1084 із Білоруссю. Через Керченський міст Азовське море практично анексоване. Крим анексовано. Позаду нас - Придністров'я. Ми в напівоточенні.
Бюджет Збройних сил України - 3 млрд доларів США. Бюджет збройних сил Московії- понад 70 млрд доларів США. Це країна із ядерною зброєю та космічними військами, яка всю державну машину запускає на військову агресію, тому що вона не хоче конкурувати технологіями, грошима, економікою - у неї найкраще виходить торгувати війною. За цих умов сьогоднішній стан України з її 30 млн населення проти 150 млн у РФ та величезної ресурсної бази незаздрісний.
Економічні санкції проти РФ, які включали наші європейські партнери, діють з літа 2014 року і вже давно не працюють. Московські фірми, що потрапили під санкції, вже перереєстровано у Білорусі, і всі це знають. Для відтворення своїх внутрішніх та геополітичних амбіцій Московія прагне відновити кордони, що були за часів Радянського союзу. Це потрібно для того, щоб стояти на кордоні з країнами НАТО. Тож або ми залучаємо допомогу країн НАТО і стаємо їх гравцем, щоб мати можливість долучення до технологій, швидких грошей для закупівлі зброї, для реорганізації збройних сил.
Ми не позбулися досі радянських штампів, починаючи від взаємин і закінчуючи технікою. Не було кардинальних змін за 5 років. Поки ще є парадна армія. Але нам вкрай потрібен зовнішній чинник, аби ми мали час, щоб була змога хоча б зупинити ворога, бо подолати його військово ми поки не в змозі. Але для того потрібні техніка, вишколені війська та бажання влади.
KV: Яка ваша думка стосовно військового призову?
РК.: Ми хочемо впровадити швейцарську модель, аби мати професійну оснащену армію та народне ополчення.
KV: Швейцарська модель має на увазі обов’язковий призов та тримання зброї удома.
РК.: Так. Тому в моїй програмі - Плані докорінних перетворень - є окремий пункт про цивільну зброю, адже кожен має право та обов’язок захищати свою країну. Ми вимушені всіх гуртувати, бо ми проти того звіра надто маленькі, щоб дозволити нас захищати виключно Збройним силам. Нам потрібно мобілізовувати всіх, щоб ворог розумів: тільки він пробує просунутися далі, все суспільство стає і розуміє, що робити. Так зробила Швейцарія, так зробив Ізраїль.
KV: За швейцарською моделлю для усіх чоловіків обов’язкова військова підготовка, але при цьому є професійна армія.
РК.: До війни є професійна армія. Але якщо починається наступ, кожен чоловік має розуміння, що робити і куди йти. Він знає, що він матиме зняти вказівну табличку із назвою населеного пункту, знає, де мобілізаційний пункт, хто його командир і яке буде його завдання. У нас неодноразово були випадки, навіть не за першої хвилі мобілізації, коли взагалі чоловіки боялися підходити до автомата, бо ніхто цьому ані в школі, ані поза нею не навчав. На моїй практиці боялися підходити до гранатомета, а гармату дорослі чоловіки взагалі ніколи в житті не бачили.
Швейцарська модель одним з чинників має спільну ідею, коли кожен знає, як він буде захищати свою країну. Тобто, єдність суспільства. Але суспільство треба підготувати до цього. У Швейцарії чоловіки раз на рік збираються і протягом двох тижнів проходять підготовку. І це обов’язково - де б ти не перебував, ти маєш долучитися і довести, що ти спроможний виконувати завдання і тримати зброю.
Я мав на цю тему розмову із головою парламенту Швейцарії, - який сам, до речі, був командиром взводу, і це вважається нормальним. Він розповідав: мовляв, я маю підприємців, банкірів, працівників офісів. У мене вдома пістолет, у них вдома автомати. Ми збираємося кожного року на збори.
KV: Чи готова Україна до такої реформи?
РК.: У нас немає іншого варіанту. Маленька чисельність населення, маленька відносно до ворожої території. Ми у порівнянні із Росією програємо ресурсно, військово та фінансово, тож щоби відстояти себе, маємо мобілізувати усіх. Війна - це також і мистецтво прорахунку. Ворог прораховує, скільки він може водночас підняти одиниць техніки, піхоти, авіації, наскільки він може просунутися уперед та які понесе втрати.
KV: А що стосовно реформи військової освіти? Наприклад, чи варто по справжньому, а не для галочки, відновити допризовну підготовку у школах?
РК.: Так, але спочатку відновити матеріально-технічну базу. Не у всіх школах є навіть муляжі автомату Калашникова.
KV: Про це і питання, на чому навчати - на сучасній зброї чи на тій, яка є?
РК.: Що є на озброєнні - на цьому і вчити.
А якщо мова йде про вищу військову освіту, то тут роботи набагато більше. Ми технологічно відстаємо. Дуже відстаємо. Наприклад, сьогодні тільки Житомирський військовий інститут має змогу випускати фахівців, знаних на безпілотних літальних апаратах.
Йдемо далі. На сьогодні в України немає жодного свого супутника. Немає навіть Закону про дистанційне зондування землі. Ми купуємо фотографії за кордоном. І це за часу, коли ані сільське господарство, ані рибна промисловість, ані будь-що без даних супутників не може обходитися. Але супутники країна не запускає. Не вкладають сьогодні гроші та ресурси у космічну галузь.
Минулого року бюджет космічної агенції складав приблизно 87 млн гривень - це суто заробітні плати. Просто підтримання життєдіяльності. Але я проглядав кооперацію космічної галузі, яка простягається від міста Дніпро до Львова. Сюди можна було б залучати науково-виробничі потужності країни, розвивати потенціал. Наші фахівці виграють тендери в НАСА на запуски ракет. Наші фахівці із такими знаннями працюють за кордоном, бо олігархічна влада витискає їх за межі держави.
Сьогодні хлопці-добровольці самотужки, за приватні кошти, знаходять вдосконалення техніки для ближнього бою. Зараз тільки-но започатковано розширення мережі військових навчальних закладів в кожній області, але цей процес дуже повільний. Сьогодні нам дуже потрібен молодший офіцерський склад, його немає. Командир взводу як такий відсутній, його обов’язки виконує сержантський склад.
KV: Чи потрібно залишати військову кафедру при вищих навчальних закладах?
РК.: Треба. Іншого варіанту в нас немає. Ми повинні підготувати людей, які хоча б частково мають знати цю справу на власному досвіді. До армії приходить молодший офіцер - "піджак" - і він не розуміє нічого. Йому відповідати за життя, за цілий взвод, одне його неправильне рішення - це чиясь загибель. Я пам’ятаю випадок, коли одного військового, моряка флоту, поставили вчитися на артилериста. Він казав: "Навіщо, якщо я належу до флоту?"
KV: Ви кажете, що нам не вистачає молодшого офіцерського складу. А де брати чесних генералів?
РК.: Звісна річ, занадто багато вже людей із великими погонами. Але тому виною позиція, коли роздають посади одразу із нагородами. Нагороджувати та робити героїв будемо вже після перемоги.
KV: Міністр оборони - це цивільна людина чи винятково військова?
РК.: Це може бути цивільна людина, якщо вона в цьому орієнтується. А вона має для цього відслужити в армії. Бо інакше буде те ж саме, що міністр охорони здоров’я без медичної освіти або прокурор без юридичної. В обов’язках міністра немає багато мілітарного. Воювати - справа Генштабу. Міністр повинен забезпечити.
Отже, міністр оборони - посада політична, але вона мала би бути із умовою хоча б елементарного знання військової справи. Він забезпечує військо, він повинен мати уявлення. Вчитися йому на цій посаді нема часу. Він повинен мати досвід.
KV: Військовий досвід міністра потрібно закріплювати законодавчо?
РК.: В сьогоднішніх умовах - певно, що так. За приклад маємо Ізраїль, де всі найвищі посадовці - колишні військові, які пройшли горнило війни. Вони під себе підігнали швейцарську модель і вдосконалили її. Не служиш в армії - сплачуй більший податок, не май змоги обіймати державні посади.
KV: Як Ви вважаєте, чи готова Україна до впровадження посади віце-президента, як це діє у США?
РК.: На мій погляд, за сьогоднішніх умов це було б сучасно і до потреби. Ідеальної моделі не існує, слід розуміти, кожна країна підбирає модель для себе. У нас модель змішана, вона не пристосована до сьогоднішніх викликів, одним з яких є, безумовно, війна.
Яскравим прикладом, до речі, можна назвати збори парламенту для оголошення воєнного стану. Добре, що не було подальшого розвитку ситуації. Але якщо загроза була б реальною? По-друге, люди хочуть бачити одного відповідального і за економіку, і за зовнішню політику, так і за оборону. В США є віце-президент, але відповідальність все одно на самому президентові.
KV: “Свобода” готова впроваджувати таку реформу?
РК.: Так, це наші програмові засади.
KV: Поговоримо про скасування пенсійної реформи. Це - один з пунктів вашого плану докорінних перетворень. Чим заміняти?
РК.: Перше питання до принципів нарахування пенсії: чому вона нараховується з пенсійного фонду, а не з бюджету? Ми вимушені чекати наповнення фонду, але ж пенсії - це така ж стаття видатків, як і заробітні плати. То чому б не перекинути це до бюджету і тим самим "викинути" ще одну посередницьку ланку.
KV: А хто буде за це відповідати?
РК.: Міністр соціальної політики. По-друге, це принцип формування, який виходить за межі нашого бачення: сьогодні рівень пенсійного забезпечення нижчий за рівень прожиткового мінімуму, який не відповідає нормам. Апріорі не можна ставити пенсію нижчою за прожитковий мінімум.
По-третє, сьогодні стаж не враховується до пенсії у логічний спосіб: чим вищий стаж, тим вища пенсія. Сьогодні так: скільки би ти не пропрацював, тобі будуть нараховувати пенсію згідно усталеній нормі. Дуже значна різниця в пенсіях, до декількох десятків разів максимум більший за мінімум. Кардинальне відчуття несправедливості. Держслужбовець або правоохоронець радянського ще рангу може отримувати неймовірну пенсію, а інша людина могла пропрацювати все життя на заводі чи у колгоспі і отримувати мінімальну пенсію.
А ще ми за те, аби імплементувати систему накопичувальної пенсії через приватні пенсійні фонди, тобто дати право людям відраховувати в пенсійні фонди свої кошти.
KV: Для цього потрібно відродити у людей довіру до банків.
РК.: Так, тому держава має виступати гарантом.
KV: Чи готові українці зараз до пенсійної реформи? Людям, наприклад, не подобається підвищений пенсійний вік…
РК.: Аналогічно, пенсійний вік має бути прирівняний до середньої тривалості життя. Кажу з власного досвіду: мій батько прожив лише до 63 років, і якщо би він не мав пришвидшеної пенсії, як працівник хімічного виробництва, до пенсії він би не дожив.
Тривалість життя українців низька, ми маємо від цього відштовхуватися.
KV: Чи можливо відмовитися від пенсії взагалі на державному рівні, аби люди самі відкривали собі пенсійні рахунки і вкладали туди за змогою, а держава виступала лише регулятором і гарантом?
РК.: Сьогодні суспільство не готове до цих речей. Можливо, колись, але точно не сьогодні. Нині людина переконана: я відпрацював, я заслуговую на пенсію, яка за розміром була б достатньою, щоб купляти ліки, продукти харчування, щоб не боятися тарифів. Люди хочуть спокою і впевненості, що держава їх не покине.
Сьогодні сподівання на державу у старшого покоління достатньо велике, тому якщо й ламати це, то, можливо, у майбутньому, кілька поколінь потому, але не зараз.
KV: Чому не приймається Закон "Про цивільну зброю", який лежить з 2014 року?
РК.: Чиста математика. Хто сидить на потоках, хто видає зброю? Якщо травматичну зброю можна без проблем придбати, то ця лінія вже приносить комусь прибуток. Якщо почати продаж нарізної зброї, то той, хто отримує прибуток з продажу травматичної зброї, цього прибутку не матиме. Сьогодні напрямок травматичної зброї тримає МВС, тому воно до останнього не буде давати можливості прийняти цей Закон.
KV: Тобто, справа виключно у грошах, а не у страху?
РК.: Виключно так. Страх втрати монополії хіба що, тобто суто фінансова частина.
KV: Чи потрібен взагалі Україні цей закон?
РК.: А це неминуче. Кількість зброї на руках з початку війни величезна. Сьогодні змінилася культура поведінки зі зброєю, на сьогодні значно більше стало людей, які звикли до зброї і поважають її.
KV: Ви не боїтеся того, що якщо Закон буде прийнято, то доступ до зброї призведе до більшої кількості правопорушень із її використанням, включаючи самосуд?
РК.: Увесь світ задає таке питання: боятися чи не боятися. Країни по всьому світу в тій чи іншій мірі дозволяють носіння зброї. Є навіть країни, в яких це повністю заборонено, але це їхній історичний досвід. Порівнювати себе з іншими, згідно християнської мудрості - це або зневіритися, або загордитися. Треба порівнювати себе сьогоднішнього та вчорашнього.
Отже, чи треба це сьогодні? Треба, адже велика є кількість зброї на руках, і не завжди в порядних людей. Але чи можемо ми забирати право на свій захист? Треба дати усвідомити людям, що вони мають право захистити себе, бо інакше люди все одно будуть застосовувати зброю, але у незаконний спосіб.
KV: На зустрічі з жителями Згурівки ви сказали, що освіта в Україні повинна бути менш громадянською і більш національною. Поясніть, будь-ласка, цю тезу.
РК.: Сьогодні в країні освіта громадянська. Одним із спонсорів написання закону про освіту є фонд "Відродження" Сороса, який офіційно проплачував промоції і таке інше. Сьогоднішня громадянська освіта дозволяє виховувати дешеву робочу силу, яка не прив’язана корінням патріотизму до своєї землі і може вільно мігрувати світом у пошуках кращого життя. Національна освіта ж була ініційована Софією Русовою. Її позиція була у тому, що коли національна складова втрачається, ми втрачаємо тоді і патріотичних людей. Виникає прагматичне доволі запитання: в кого ми вкладаємо кошти? Якщо ми хочемо, щоб наступні покоління збагачували матеріальні та духовні ресурси країни, то навіщо ми вкладаємо в тих, хто цю країну готовий покинути?
У тих, хто мігрує, немає патріотичного стрижня. Світогляд, як відомо, формують дві базові науки - історія та література. Сьогодні українська література злилася із зарубіжною і практично нею нівельована, і історія України - наше бачення і наша оцінка подій минулого - об’єднана із світовою. Ще слід додати нівелювання традиційних цінностей.
Ось вам приклад: в одній зі шкіл зайшов до аудиторії, де сидів третій клас, вчителька на дошці написала слово "Лайфхак" кирилицею. Я англійською запитав у неї, мовляв, а що таке "лайфхак"? Пояснити не змогла. Не знає в повному обсязі англійської, але оперує словами, які є модними. Ніби якщо дитина буде знати, що таке "лайфхак", вона буде щаслива, не буде почуватися вторинною. Ця вторинність денаціоналізує, я проти цього. Перш за все треба давати своє бачення. Треба закладати любов до свого, бо якщо цього немає - людині це не буде потрібно, вона не буде вважати це своїм.
Громадянська освіта відриває від традиційних цінностей, закладає кардинально інші ментальні установки, ніж ті, які існують в українців.
KV: Повернемося до політики. Відкриті списки чи мажоритарна система?
РК.: Відкриті списки, адже вони дають, по-перше, змогу відкликати народного депутата, по-друге, дають змогу політичним партіям змагатися з великою кількістю потужних популярних людей. Мажоритарка - це скуповування голосів.
KV: Який відсотковий поріг слід встановлювати для входження політсили у парламент?
РК.: Я б взагалі мінімізував відсотки…
KV: Це ж буде парламентський вінегрет.
РК.: Хіба його немає зараз? Було б чесно, якби мінімізувати відсоток. Скільки отримав прихильників, стільки й маєш.
KV: Але ж має бути певний ценз для проходження у парламент…
РК.: А навіщо? Люди своїм вибором самі роблять математику. Ти набрав 80 голосів, інший набере 8000.
KV: Тобто які партії є - усі повинні бути в бюлетені?
РК.: Так. Я розумію, що у подальшому ценз буде, буде механізм підняття, об’єднання партій. Відсоток - це укрупнення партій, але ж він не працює. Для чого це було зроблено? Для створення партійної структурованості суспільства - але зараз це не допрацьоване. Механізм більших чи менших партій не працює. Можна говорити і про 5%, и про 10%, але це не аксіома. Це не є стала норма країн. Варіацій безліч.
Проблема в тому, що зараз ми не маємо партійної культури. Найбільшим питанням є так зване тушкування - перехід з однієї фракції в іншу. Цю проблему треба вирішувати і на морально-етичному, і на законодавчому рівнях, - заборонити хоча б на цій каденції такий перехід. А також загальний договір між політичними партіями не приймати "перебіжчиків".
Сьогодні політика в Україні - це хто кого більше обіллє брудом. І на це є запит, але що нам потрібно - задовольняти цей запит чи формувати політичну культуру? Давайте ухвалювати морально-етичний кодекс поведінки політичних партій, у якому прописано норми поведінки. Я сподіваюся, що ми поговоримо зі всіма політичними гравцями в Україні і домовимося хоча про те, щоб не приймати "перебіжчиків". Це порушення права виборця.
KV: Ця розмова йшла ще в парламенті за вашої каденції, разом із питаннями зняття недоторканності…
РК.: Ухвалили вже закон - зняли недоторканність, але не для себе, а для наступних каденцій. Не дослухалися до "Свободи", не ввели це до Конституції - тільки простим законом.
KV: Якщо сприймати політику як війну, де перемога виправдовує всі засоби, то чи є межа, яку політик не має права перетинати?
РК.: Межа - це інтереси держави. Коли ти служиш в армії, ти стикаєшся з людьми різних абсолютно поглядів. Але у нас є спільний ворог, з яким ми ведемо війну. Утім, ми можемо тут сісти і порадитися, як ми будемо "в хаті нашій господарювати". Ідемо до працедавця - до людей - і з ним домовляємося: "У мене ось такий є проект, а у товариша - такий. Але воювали ми з ним разом".
Межа нашої боротьби між собою не може перетинати межу державних інтересів. Ми не можемо бути ворогами. У нас є конкуренція, так, і саме тому ми не вороги - у нас просто різні проекти і різне бачення.
KV: Три перші кроки Кошулинського на посаді Президента?
РК.: Перше - указ Президента про правонаступництво України від УНР. Це не просто зміна гуманітарної опції суспільства, але й зміна засадничої парадигми, із включенням територій і вимог щодо окупантів. Так зараз роблять країни Балтики.
Друге - активна розмова з підписантами Будапештського меморандуму і залучення їх до нашої боротьби, а саме Великобританії та Сполучених Штатів Америки. А також Указ про закриття кордону з країною-агресором, заборона її бізнесу на території України та розірвання дипломатичних стосунків, аби дати нашим партнерам почуття впевненості у тому, що ми дійсно будемо перемагати Московію. Бо перше питання, які вони задають уже прямим текстом - у вас війна гібридна чи гешефтна?
Кількість економічних санкцій, які вони застосовують проти московських олігархів, які фінансують війну, не співмірна з тим, скільки ті олігархи заробляють тут.
Далі - зміна Закону "Про державний бюджет". На Збройні сили має реально витрачатися 5%, а не 2,5%, як зараз, ще й з перевагою на користь силових структур у розмірі 1,5 млрд грн. На сьогодні є величезний запит на переозброєння ЗСУ. Якщо подивитися структуру бюджетування Збройних сил, лишень 16% від цієї суми заплановано на переозброєння. Це неймовірно мало, якщо враховувати ціни: наприклад, вартість одного танку "Оплот", харківського виробництва - близько 3 млн доларів США. І це я не кажу про програму військового кораблебудування чи проектування ракетоносіїв дальністю 500-600 км.
KV: Які основні законопроекти Ви маєте намір внести протягом перших 100 днів президентства?
РК.: Свободівський Антиолігархічний пакет докорінних перетворень. Уже 250 місцевих рад підтримали його - а це практично половина виборців України. Цей пакет законопроектів є частиною мого Плану докорінних перетворень. Він, зокрема, передбачає заборону виведення коштів в офшори та повернення коштів з офшорів, ліквідацію приватних монополій та олігополій, заборону приватизації стратегічних підприємств, націоналізацію електро- та енергогенерації, заборону торгівлі землею с/г призначення. Також ми говоримо про необхідність впровадження процедури імпічменту Президента, ухвалення закону про відкликання депутатів, суддів та посадовців всіх рівнів.
KV: До кого президент Кошулинський зробить перший міжнародний візит?
РК.: Це або Сполучені Штати Америки, або Польща, або країни Балтії. В залежності від обставин.
KV: Коли президент Кошулинський сяде за стіл перемовин з українськими олігархами? Ви плануєте зібрати їх до, під час чи після прийняття антиолігархічного пакету?
РК.: А нащо їх збирати? Вони самі прийдуть. Ми прагматики. Якщо Кошулинський приходить до влади, парламент лишиться той самий. І тоді так: покажіть, шановні члени парламенту, хто ви - слуги олігархів чи представники українського народу? Якщо друге - натисніть кнопку і проголосуйте за ухвалення Антиолігархічного пакету. Ні? Тоді "працедавець" у жовтні буде дивитися з огляду на таке рішення, чи підтримувати цей парламент.
Сьогодні немає сенсу про це розмовляти, бо парламент не має у складі фракції націоналістів. Якщо з ними розмовляти, то лише якщо на руках є козирі, а їх до жовтня не буде. Будуть тільки президентські повноваження - укази, вето. Протистояння з цим парламентом буде серйозним. Але недовгим, якщо врахувати, що влітку парламент іде у відпустку, а у серпні починається передвиборча кампанія.
KV: Президент Кошулинський пропонуватиме зміни до Конституції?
РК.: Ніколи не кажи ніколи, як то кажуть. Вочевидь, є механізми, які я хотів би запровадити на рівні Конституції, але робити різкі кроки під час війни - не найкраще рішення. Бажано це було б вирішувати за допомогою референдуму. Але немає закону про референдум. Тому чи до потреби сьогодні витрачати кошти на це? Тебе найняли на роботу, ти бачив посадові інструкції - працюй, а не змінюй речі під себе.
KV: Президент Кошулинський внесе законопроект про імпічмент Президента?
РК.: Так. Ще жодна дитина не народилася із татуюванням "Я вічний президент" або "Я вічний депутат". Треба дати можливість людям відчути, що вони мають вплив. Бо найбільша проблема, яка турбує суспільство - це почуття, що від людей нічого не залежить. Де б я не був, мені люди скаржаться: ми голосуємо, вибираємо, але все залишається як було.
Тому два базових кроки - це законопроект "Про імпічмент Президента" і зміни до Закону "Про вибори народних депутатів", де передбачено змогу відкликати депутатів і президента. Щоб люди відчули: вони можуть вплинути, депутати працюють на них, а не на олігархів.KиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій