В прошлую пятницу люди вышли на пикет под здание МВД в Киеве на улице Богомольца, 10. Все было как всегда. Народ пытался достучаться к высокому начальству. Депутат Ирпенского горсовета был с плакатом: "Поліція+титушки з кийками та щитами проти громадян Ірпеня". Киевляне пришли с плакатами: “Сквер на Миколайчука - зелені легені Березняків", "Зупинимо злобудовний терор!", "Кличко! Биковнянського лісу Київ тобі не вибачить!", "Вор, укравший детсад и дома-памятники архитектуры на Пушкинской, должен сидеть в тюрьме". Интеллигентного вида женщина стояла с эксклюзивной сумкой на шее с надписью: "Кличко, зупини своїх злобудовників". Выступавшие рассказывали о вещах, немыслимых для любой европейской столицы. Но не для Киева, где они стали такой же обыденностью, как ямы на дорогах,  переполненные мусорные баки и вечно болеющие каштаны. Люди рассказывали, как пытаются отбить свои дворы, детские площадки, скверы, оккупированные охранными отрядами застройщиков, вооруженных пачками разных "разрешений". О том, что полиция вместо защиты протестующих обрушивает на них дубинки. Координатор акции Лидия Гончаренко в своем выступлении сообщила, что в этой войне только за последнее время погибли 4 активиста. Нет, в них не стреляли. Их убили инфаркты и инсульты, полученные из-за стрессов этой борьбе.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Вместо Арсена Авакова, встречи с которым требовали собравшиеся, после многократных скандирований "ганьба" вышел наконец сотрудник в чине замначальника отдела. Никто из начальников и замначальников 25 департаментов и управлений, как говорится, не снизошел. А ведь повидаться с Аваковым, предварительно оповестив о визите, пришли люди, за каждым из которых тысячи обиженных. Тех самых, за защиту которых обитатели строения на Богомольца получают изрядные зарплаты, а впоследствии и пенсии. В одной только национальной полиции без малого 150 тысяч  должностей. Бюджет 66 миллиардов. Получается, каждый украинец платит этой армии 2 тысячи. И что? Разговор посыльного с митингующими имел нулевой результат. Товарищ на все вопросы отвечал, что решений не принимает. А тот, кто принимает, к народу не выйдет. Может, на акцию пришли городские сумасшедшие со всякой чепухой, недостойной бесценного внимания чиновников МВД? Чтобы доказать обратное расскажу о деле тех, кто прислал своих представителей с плакатом "Вор, укравший детсад и дома-памятники архитектуры на Пушкинской, должен сидеть в тюрьме". Кстати, памятник легендарному начальнику отдела по борьбе с бандитизмом - автору бессмертного целеуказания - установлен неподалеку. Сохранилась копия справки УБОП, приобщенная к материалам уголовного дела, установившего детали многоходовой комбинации. Двое предприимчивых граждан основали закрытое акционерное общество (ЗАО), которое вскорости заключило договор с райисполкомом о передаче 4-х домов на Пушкинской в реконструкцию. Вместо отселенных городом коммунальных квартир планировалось около сотни изолированных, что называется, со всеми удобствами. Не прошло и месяца, как ЗАО эту сотню квартир уже “построило” и успело их зарегистрировать в БТИ. Заметим, по прошествии 20 с лишним лет в указанных домах, общей площадью около 12,5 тысяч кв м, так и остались те же разваленные коммуналки,  вернее, то, что от них осталось. Однако вернемся к той давней истории. Как усматривается из материалов дела, ЗАО в лице комбинаторов, его основавших, быстренько продало мифические квартиры своим основателям, т.е. себе же, но уже как физическим лицам. Тут же зарегистрировали новое предприятие - теперь уже акционерное общество открытого типа (АООТ) и ему же (т.е. опять себе) продали за его акции виртуальные квартиры. В результате АООТ стало владельцем несуществующего имущества, под которое взяло увесистый кредит в банке "Украина", позже так вовремя почившего в бозе. Согласно справки УБОП, кредит составил 550 млрд карбованцев. Казалось бы, все сложилось: карбованцы, для перевозки которых, вероятно, не обойтись без грузовика, и сотня квартир, пусть в статусе “мертвых душ”, но все-таки... Однако надо ж было случиться непредвиденному форс-мажору. Одна из обитательниц коммуналки никуда не отселилась и, не ожидая ничего плохого, жила в собственной комнате. Ей пришла в голову идея приватизировать свою часть коммуналки. Можно представить себе  изумление гражданки, когда во время похода в БТИ за справкой она узнала, что ее коммунальной квартиры, из которой она только что вышла, нет в помине. На ее месте числилась чужая квартира “со всеми удобствами”, принадлежащая, согласно авторитетной записи БТИ, тому самому АООТ. Гражданке посоветовали обратиться в суд, что та и сделала. В суде детали регистрации виртуальных квартир и всплыли. Шикарная комбинация взлетела, как фанера над столицей Франции. Пришлось ее переигрывать. И в этом комбинаторы преуспели с помощью “хороших людей” из районной администрации. А также не менее “отзывчивых” товарищей из прокуратуры и милиции, синхронно закрывших глаза на все проделки комбинаторов. 4 дома шустрые предприниматели получили таки в собственность. Однако для этого им пришлось “попросить” содействия главы районной власти. Просьба оказалась убедительной и принесла просителям бумагу за подписью упомянутого лица о том, что райсовет передает дома бесплатно в полную что ни на есть частную собственность. Хотя была шероховатость - на самом деле депутаты такое решение не принимали. БТИ же эту липовую собственность на 12,5 тысяч кв м благополучно зарегистрировало. Как известно, аппетит приходит во время еды. Удачливым приватизаторам понравился еще и детсад по соседству. После, надо думать, не менее "убедительной просьбы” им были бесплатно переданы еще и все три корпуса этого детсада. По той же схеме, а именно, липовым решением райсовета. Как и 4 дома, без приватизационного конкурса, без договора купли-продажи -  “безвозмездно, то есть даром”. Читайте: Детсад на Пушкинской: в доле и бывшие, и нынешние власть имущие Заметим, детсад до сих пор числится в госреестре как коммунальное дошкольное учреждение. Полиции с прокуратурой не составило бы никакого труда посадить всех участников комбинации – для того были полновесные доказательства. Ведь по закону приватизация возможна только после проведенного приватизационного конкурса или аукциона, который заранее должен быть объявлен через СМИ. Выигравший его должен был заключить с райсоветом договор купли-продажи. Потом покупатель перечисляет в госбюджет сумму за покупку. И только после этого получает право зарегистрировать собственность в БТИ. Защитникам правопорядка, конечно, это все было известно, как и то, что ни одно из указанных условий не выполнено. Общественность все-таки добилась открытия уголовных дел. Первое открыто в 2005 году по фактам подделки материалов и принятия решения Киевсовета об отводе земельного участка. Второе в 2007 году по факту незаконного разрушения части детсада. Третье в 2008 году по факту незаконной приватизации детсада. В этом деле убедительно прозвучала и тема мошенничества с четырьмя домами-памятниками архитектуры. В 2013 году все дела были объединены в одно производство. В деле гора доказательств. Убийственные документы из Госархива, из министерств, КГГА и Киевсовета, из прокуратуры, свидетельские показания, протоколы допросов… Всего 28 томов. Минимум 20 килограмм. На какой срок посадили, - спросите вы в предвкушении справедливого возмездия. - А ни на какой. Вместо этого за наши с вами денежки, отрываемые от детей и внуков, нас же и бьют полицейскими дубинками. За них же 13 лет саботируют расследование. По сути, прикрывают воров от возмездия. Причастны к этому все: от управления полиции Шевченковского района до МВД, от районной прокуратуры до Генеральной. Не кто иной, как полицейский главк Киева установил незаконные действия следователя, подпадающие под неприятную статью уголовного кодекса. Подозрение фигурантам изготовления по предварительному сговору поддельных документов о собственности предъявлено? - Щас, разбежались. Прокуратура в лице государства,  потерявшего, как установила рабочая группа Киевсовета, около миллиарда гривен, всполошилась? - Как бы не так. Даже постановление о признании общины пострадавшей полиция вынести не удосужилась. И это в деле об украденном миллиарде! Не иначе, считают это пустяком, недостойным ее величественного внимания. Это сколько ж надо украсть, чтобы стало достойным? Генпрокуратура об этом не знала? - Помилуйте, она же несколько лет выступала в суде на стороне общины и знала обстоятельства досконально. Да еще время от времени сообщала, что держит уголовное дело под собственным контролем. Читайте: Контрольний постріл. Жертва отримала травми, несумісні з життям Почему стражи порядка, облаченные в красивые мундиры с погонами, украшенными большими звездами и поменьше, так себя ведут – не к ним вопрос. А к тем, кто властен их призвать к порядку и по должности обязан это сделать, но не делает. Это -  главное, что хотели сказать Авакову протестанты. Ждет народ, когда кончится весь этот беспредел. Давно и терпеливо. То и дело тоскливо вглядываясь в темень туннеля: не мелькнет ли хоть лучик? Может, пришла пора менять не мебель, а персонал? Я не встречал на пикете людей, кто бы думал иначе… Николай Жуков, председатель ОСН "Квартал Пушкинская – Красноармейская", профессорKиевVласть

Про рівень злочинності у Святошинському районі, специфіку кримінальних злочинів у “спальнику”, про проблеми та успіхи прокуратури району, а також мотивацію, яка змусила повернутися успішного адвоката та підприємця до правоохоронної діяльності після 12-річної перерви, ми поговорили з керівником Київської місцевої прокуратури №8 Василем Ярошовцем. KV: Наскільки складна криміногенна ситуація у Святошинському районі? В.Я.: Щиро кажучи, ситуація є досить складною, враховуючи територію розташування та специфіку спального району. Тому і рівень злочинності досить високий, особливо, у порівнянні з центральними районами міста, де менше населення, багато офісних споруд і т.д. Ця специфіка Святошина відображається і на структурі злочинності. Це, в першу чергу, майнові злочини: крадіжки, пограбування, розбої, продаж наркотиків. Окрім того, у районі багато великих супермаркетів та гіпермаркетів, тому великий відсоток злочинів – це саме крадіжки. Втім, прокуратура у взаємодії з поліцією та службами безпеки великих маркетів досить успішно розкриває такі злочини, і значна частина їх швидко спрямовується в суд. Якщо говорити про статистику, то у 2017 році станом на кінець травня до суду було спрямовано 324 кримінальних провадження, а в цьому році вже 500. Тобто нам вдалося суттєво наростити кількість направлених до суду справ. Перш за все, завдяки кращому контролю за розслідуваннями, кращій взаємодії з поліцією. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Торкаючись теми важких злочинів, з розкриттям вбивств у нас одна з кращих ситуацій в місті. Більшість з них, звичайно здійснюються на побутовому рівні - у стані сп’яніння чи на грунті неприязних стосунків. Але є випадки і більш складні, як наприклад, справи двох банд клофелінщиків, які ми розслідували. Жертвам підливали у алкоголь чи каву медичні препарати і людей, які втрачали свідомість, грабували. На жаль, траплялись випадки, коли людина помирала, не приходячи до тями. Загалом, статистика свідчить, що правоохоронні органи працюють ефективно. Що, в свою чергу, дає можливість знижувати рівень злочинності, адже у високий рівень розкриття та великий відсоток справ спрямованих до суду виконує профілактичну роль. Коли люди бачать, що настає відповідальність, то тричі подумають чи йти на злочин. KV: Як у районі справи з економічними та корупційними злочинами? В.Я.: В боротьбі з корупційними правопорушеннями, порівняно з минулим роком, ми досягли відчутних зрушень. Наприклад, за 5 місяців 2018 року було відкрито 5 проваджень щодо корупції, а у минулому році не було жодного. Серед них є і серйозна справа “маленької Еліта-центр” - довгобуду біля станції метро “Житомирська”. Там було ошукано близько 200 інвесторів. Ми вже завершили розслідування і направили до суду справу щодо директора одного з держпідприємств та заступника гендиректора з капітальних вкладень “Київзеленбуду”. Загалом, з початку року за втручанням місцевої прокуратури Святошина було відшкодовано коштів на загальну суму 10 млн 357 тис. гривень. Ще 65 млн гривень будуть повернуті в інтересах міста у комунальну власність в найближчій перспективі – мова йде про величезний будинок і земельну ділянку, вже є відповідне рішення суду. В бюджетній сфері були виявлені два правопорушення. Після розслідування вони направлені до суду – в минулому році теж не було жодного. Окрім того, ми беремо участь у розслідуванні випадків ухилення від сплати податків. У цій сфері 1 млн 660 тис. гривень вже відшкодовано у держбюджет. KV: Враховуючи специфіку району, про яку ви кажете, наскільки серйозно стоїть проблема з продажем наркотиків у Святошино? В.Я.: Високий рівень злочинності у Святошинському районі, в тому числі, пов’язаний з обігом наркотиків. Ми ведемо серйозну боротьбу з незаконним обігом шляхом виявлення та фіксації збувачів наркотичних речовин, перш за все тих, хто збуває наркотики великими партіями - 1-2 і більше кілограм. Успіхи в цьому плані є. У цьому році до суду передано 5 справ, і вже є 2 вироки, серед них один – 10 років з конфіскацією майна. У сфері боротьби з наркоторгівлею в 2018 році нам вдалося накрити серйозну банду, для затримання якої довелося проводити спецоперацію, залучивши поліцію Києва та області, спецпризначенців КОРД та бронегрупи, оскільки було встановлено, що злочинці мають вогнепальну зброю. Під час затримання у них була вилучена значна кількість вогнепальної зброї – шість пістолетів, велику кількість наркотиків, набої, вибухівка. Окрім того, незважаючи на об’єктивні складнощі, нам вдається боротися з розповсюджувачами наркотиків через так звані “закладки” - коли покупець та продавець фактично не контактують вживу, а всі домовленості відбуваються за допомогою месенджерів та соцмереж. Для того, щоб ефективно боротися з цим злом, потрібні не тільки гарно підготована кібер-поліція, але оперативні підрозділи, які займаються фіксацією та спостереженням, потрібно відслідковувати рух коштів, які передані за наркотики. На жаль, комп’ютерні та банківські технології пішли далі, ніж криміналістичні. До того ж, на кожну процесуальну дію, згідно діючого Кримінального кодексу, потрібен дозвіл суду, що впливає на швидкість процесу розкриття. Але ми знаходимо можливості для того, щоб знайти збувачів. Наприклад, зараз одна з таких справ слухається в суді, були виявлені зв’язки, проведена оперативна робота, вилучено на квартирі продавця значну партію амфетаміну. KV: З якими головними проблемами зараз доводиться мати справу правоохоронним органам у своїй діяльності? В.Я.: Перш за все, це величезна кількість справ – одночасно у прокуратурі знаходиться 11 тис. проваджень. Новий Кримінальний кодекс не дає можливість відмовляти у відкритті провадження на етапі звернення. Будь-яке повідомлення про злочин має бути зареєстроване. У нас величезна кількість кримінальних проваджень, які не мають ніяких перспектив у розслідуванні, тому що не мають зазвичай складу злочину. Це може бути повідомлення на кшталт “прорвало труби”, або “сусід зранку голосно заводить мотоцикл”. Реквізити звернення є, але немає ні фабули, ні часу, ні місця, ні повідомлення кого cаме це стосується. Але слідчий зобов’язаний внести ці данні до ЄРДР, провести розслідування, виконати певні процесуальні дії - і вже потім вирішувати закривати в зв’язку з відсутністю складу злочину чи ні. І таких “справ” насправді багато, вони серйозно сповільнюють роботу. В ЄРДР доводиться вносити купу непотрібної інформації. Як наслідок, у слідчого одночасно є 400-500 проваджень, що, звичайно, заважає сконцентруватися на реальних справах, які треба швидко і якісно розслідувати. Варто зазначити, що наш районний суд теж працює з величезним навантаженням. По-перше, не всі судді призначені, цей процес триває. Але не дивлячись на труднощі, я вважаю, суд працює добре і розглядає справи об’єктивно. KV: Чи вистачає кадрів у місцевій прокуратурі, враховуючи таку завантаженість? В.Я.: Прокуратура більш-менш укомплектована. Наприклад, у нас в Святошинській прокуратурі працює 40 чоловік. Насправді, головне питання навіть не в прокуратурі, а в тому що велике навантаження на слідчих і їх не вистачає. До того ж, вони ж офіцери поліції, і тому мають ще й чергувати чи брати участь в охороні масових заходів. Їх доволі часто залучають і, власне, на основну роботу в них залишається набагато менше часу. KV: Як ви самі прийшли в прокуратуру, чому вирішили присвятити себе цій сфері? В.Я.: В період з 1996 по 2005 рік я вже працював у органах прокуратури – помічником прокурора, потім був прокурором відділу у прокуратурі міста Києва, потім старшим прокурором управління підтримки державного обвинувачення в судах у Генпрокуратурі. Згодом залишив цю сферу, працював адвокатом, третейським суддею, директором приватних підприємств. У минулому році дізнався що буде конкурс на посаду, впевнився, що новий закон про прокуратуру дає кращі можливості і перспективи. Пройшов конкурс, що складався з чотирьох етапів, і з квітня минулого року займаю цю посаду. Якщо порівнювати з моїм першим періодом роботи в органах прокуратури, то зміни відбулися дуже значні. Інші повноваження, у прокуратури більше немає загального нагляду та слідства. Це істотно вплинуло на питання зловживань у прокуратурі – бо під личиною загального нагляду періодично у декого з’являлось бажання частіше перевіряти бізнес з метою вигоди. Зараз все спрямовано на захист прав громадянина, і це, безперечно, позитив. Важливою мотивацією, крім, звичайно, гідної зарплати, стало також і те, що я сам понад 20 років живу в Святошинському районі і особисто зацікавлений у тому, щоб тут був порядок. До того ж пропрацювавши 7 років у місцевій прокуратурі, знаю багато людей з правоохоронної та юридичної сфери, відповідно, вдалося швидко знайти спільну мову з людьми, які забезпечують правопорядок в районі. Читайте: Владимир Каретко: “Мы сумели так организоваться, что все наши депутаты работают в интересах Святошино”KиевVласть

Про те, як стереотипи щодо декриміналізації впливають на економічну ситуацію в Україні, думка ООН, Барака Обами та науковців в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. 25 січня 2016 року на сайті офіційного інтернет-представництва президента України було оприлюднено петицію щодо легалізації марихуани в країні. Проте підтримана вона не була. Автор звернення Дмитро Орхіменко зауважив, що марихуана використовується не лише у рекреаційних, а й в медичних цілях: знеболювальний засіб для ВІЛ-інфікованих, для нейропатично хворих, лікування хронічного безсоння, стимуляція зменшення або й знищення ракових пухлин. Автор петиції зауважив, що велику загрозу становлять так звані легальні наркотики – алкоголь та тютюн, які спричиняють щороку понад 37 тис. смертей. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  В петиції також наголошується на економічному аспекті “легалайзу” - через тіньовий обіг продажу марихуану щорок не оподатковується понад 1 млрд доларів обігу. Легалізація уможливить збір податків. Проте треба розуміти, що наразі ні про яку легалізацію в Україні мова не йде. Питання полягає у декриміналізації - зниженні кримінальної відповідальності за зберігання канабісу. Якщо це зробити, поліція може зконцентрувати сили на більш серйозні злочини, а не розпилятися на людей, які зберігають 5-10 грамів марихуани в кишені джинсів. Наразі закон щодо вжитку марихуани наступний: за статтею 309.1 Кримінального кодексу передбачається понад три роки позбавлення волі за зберігання від 5 грамів. Але й за меншу кількість можна бути притягнутим до адміністративної відповідальності. У 2016 році за зберігання наркотичних речовин, в тому числ, марихуани засуджено 7726 осіб, з яких – 6997 без мети збуту, продажу (для власного використання), з яких понад 5000 – за малу кількість. Через це 20 травня 2017 року відбувся мітинг біля будівлі Кабміну за реалізацію та внесення змін до Стратегії державної політики щодо наркотиків. Мітингувальники стверджують, що необхідно декриміналізувати незначні правопорушення та переспрямувати зусилля та ресурси поліції на боротьбу з реальною наркозлочинністю. Також необхідно провести наукові дослідження канабіноїдів та їх вжитку в медицині та розглянути можливість легалізації в медичних цілях. Дивно, але проти активістів легалайзу активно виступають угрупування націоналістів – у 2016 році акція “Конопляний марш” завершилась побиттям активістів. Читайте: На “конопляный марш свободы” в столице собралось около 150 участников (фото) Питання про легалізацію в медичних цілях не рухається вже досить давно. У 2016 році голова Держслужби з наркоконтролю Олег Дзісяк виступив на брифінгу зі словами, що наркополітика має засновуватися на турботі про людину, а не її покаранні. Вже тоді почали обговорювати підвищення дози, з якої починається кримінальна відповідальність, адже в Україні вона одна з найнижчих у Європі. Проте зараз 2018 рік, а доза залишилася незмінною. Нагадаю, що в 2011 році комісія ООН з боротьби з наркотиками оприлюднила доповідь, в якій силові методи боротьби з наркотиками (які можна на сьогодні спостерігати в Україні) визнані провальними. Серед членів комісії, які пропонували декриміналізацію замість повної заборони та репресій, були ганський депутат та сьомий генсек ООН Кофі Аннан, лауреат нобелівської премії Маріо Варгас Льоса, а також колишні президенти Бразилії, Мексики, Болівіїі. Існує стереотип, що легалізація чи декриміналізація стануть заохоченням до вжитку наркотиків та призведуть до збільшення криміналу в державі. Але якщо порівнювати ситуацію з такими країнами як Голландія, відома своїм повним дозволом на канабіс, важко казати про небезпечність та неспокій життя, проблеми з наркоманією та підвищеним криміналом. Звісно, це пов’язано і з самими європейськими стандартами життя. Проте, незважаючи на повний легалайз, країну здебільшого асоціюють із підвищеною екологією та якістю життя, вона є однією з провідних в економічному плані. Італію, Португалію, Швейцарію та Великобританію також важко назвати “наркокублом”. Доки Європа займалась декриміналізацією, Україна та інші пострадянські країни робили навпаки: знижували поріг дозволеної кількості канабісу, посилювали відповідальність, ламала долі людей, що опинилися через ці репресії у в’язницях поряд зі справжніми злочинцями. Однак і в пострадянських державах починають прокидатися: минулого року в Грузії оголосили легалізацію. Читайте: Коноплі лікують: лікарі, вчені та хворі вперше в Україні публічно торкнулись цієї теми (фото) Трошки медицини. Між легальними та нелегальними наркотиками насправді досить мало різниці. Незважаючи на це, страх у суспільстві викликає не знання про наслідки вжитку тих чи інших речовин на їх організм, а їх дозволеність урядом. Будь які наркотичні засоби, включно з алкоголем та тютюновими виробами, впливають на систему заохочення організму й призводять до звикання. Американські нейрофізіологи вивчили довгостроковий вплив марихуани на головний мозок і опублікували результати своєї роботи в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. У “запеклих” споживачів марихуани виявили знижену мотивацію, зваженість та здатність до регуляції емоцій. Інші дослідження показують короткочасне зниження мисленнєвих процесів включно з увагою та мисленням. Залежність від канабісу вважається більш психологічною, аніж фізичною, проте ще невідомо чи відмова від вжитку гарантує повне відновлення нейронних зв’язків. Колишній президент США Барак Обама в інтерв'ю газети “НьюЙоркер” повідомив що вважає вжиток марихуани поганою звичкою, проте нічим не гіршим за вживання алкоголю. У 2014 році він поділився з журналістом CNN Джейком Трапером думкою, що проблему з марихуаною треба розглядати як загальне питання соціального здоров’я, а не вводити тяжкі покарання за індивідуальний вжиток та зберігання в малих кількостях. Такі покарання здебільшого розповсюджуються не доцільно, і часто - з расовими упередженнями. Тому наразі в Україні необхідно подолати стереотип: декриміналізація не є заохоченням або схваленням вжитку марихуани. Навпаки, шлях боротьби з такими аспектами, як витікання грошей з державного бюджету, неможливість вжитку канабісу в лікувальних цілях та розпилювання уваги міліції на незначний кримінал при ігноруванні серйозних злочинів - є вірним напрямком роботи. Читайте: Медична конопля в Україні - бути чи не бути?KиевVласть

Олексій довгих 5 років накопичував кошти для здійснення мрії дитинства – чорної Audi. Проте одного дня, виходячи з роботи, на узбіччі улюбленої машини не виявилось. Спочатку подумав, що переплутав місце, проте її ніде не було. Тож, якщо Ви не знайшли свого автомобіля там, де його залишили, – на рахунку кожна хвилина. Саме від оперативності Ваших дій залежатиме, наскільки швидко Ви його знайдете. Звісно ж, ніхто не хоче опинитися жертвою викрадення транспортного засобу, але сьогоднішня статистика говорить про те, що в нашій країні особливо останнім часом досить часто спостерігаються випадки викрадення рухомого майна. За даними Національної поліції України, тільки за 2017 рік було викрадено майже 4 тисячі автомобілів, більшість злочинів скоєно саме у Києві – близько 700. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Якщо у Вас викрали автомобіль, головне – не панікувати, зосередитись і починати рішучі дії, які допоможуть відновити справедливість. Пам'ятайте про те, що шанси є завжди, тому відразу ж опускати руки не варто. Крім того, авто можуть Вам повернути і самі зловмисники на певних умовах, про що також не слід забувати. Згідно зі статтею 289 Кримінального кодексу України незаконне заволодіння транспортним засобом карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 3 до 5 років, або позбавленням волі на той самий строк, але ця санкція статті не наводить страх на крадіїв машин. За даними міжнародних організацій, у світі кожні 10-20 секунд викрадають автомобілі, або близько 3 млн на рік. Тому, не знайшовши своєї автівки на тому місці, де Ви її залишили, моя Вам порада – відразу телефонуйте до Національноїполіції. Для початку Вам потрібно дізнатись, чи немає Вашого автомобіля у списку евакуйованих – можливо, Ви залишили його у неналежному місці. Якщо диспетчер не знайшов номера в базі, імовірніше, найгірші побоювання підтвердяться, але потрібно зберігати спокій і чітко виконувати наступні дії, які прискорять пошуки Вашого авто: 1. Розкажіть диспетчеру, де саме Ви залишили машину, колір та особливі відмітки, кількість бензину в баку на момент викрадення. Це допоможе скласти повну картину та негайно розпочати пошук. Далі Вас попросять залишатися на місці та чекати на поліцію. 2. Під час очікування не марнуйте часу та пошукайте, де могла би розташовуватися камера зовнішнього спостереження. Зазвичай, камери є в кафе, ресторанах, банках і магазинах поблизу. Запитайте в персоналу закладу, чи не охоплює їхня камера потрібної вам території. Якщо так – повідомте про це поліцейських, вони зможуть отримати відеозапис. 3. Поговоріть із персоналом прилеглих закладів – можливо, хтось бачив крадіжку. Пам’ятайте: чим більше інформації Ви зберете, тим більша ймовірність повернути автомобіль. 4. Якщо машина обладнана системою супутникової сигналізації, зв’яжіться з диспетчером і повідомте про викрадення авто. 5. Якщо Ваш автомобіль застрахований (а інакше й бути не може), зателефонуйте до страхової і також повідомте про його викрадення. Оператор має роз’яснити, як Вам діяти далі та які збирати документи, щоб отримати страховку в разі, якщо авто не знайдуть. Тому не залишайте страхові документи в бардачку автомобіля – це ускладнить процес отримання компенсації. 6. Коли приїде поліція, детально опишіть ситуацію та розкажіть усе, що вдалось з’ясувати. 7. Після первинних оперативно-слідчих заходів Вас, швидше за все, направлять до найближчого відділення поліції для складання офіційної заяви. З’ясуйте, хто буде розслідувати цю справу та візьміть у співробітника поліції контрольний талон. Офіційна заява послужить своєрідною гарантією того, що страхова компанія не відмовить у виплаті відшкодування. 8. У заяві Вам потрібно вказати контактні дані (прізвище, ім’я, по батькові, адресу), реєстраційний номер, марку й колір викраденої машини. Також у заяві потрібно уточнити деякі деталі: • коли, де і в кого Ви придбали авто; • хто, крім Вас, мав право керування машиною, тобто, чи була оформлена довіреність на іншу людину, в кого знаходилися дублікати ключів; • пробіг автомобіля та кількість палива в баку на момент зникнення; • чи втрачали Ви коли-небудь документи на машину; • яка сигналізація встановлена, якщо встановлена взагалі; • мітки (якщо такі є) на основних деталях і агрегатах: де й коли їх наносили. Також до особливих прикмет відносять марку та модель автомагнітоли (колонок, підсилювачів), аерографію, подряпини та інші пошкодження кузова, його ремонт (фарбування, видалення вм’ятин). Крім того, важливо згадати, які речі або предмети знаходилися в салоні та багажнику. 9. Потім із довідкою про факт звернення до поліції та ключами від автівки вирушайте до страхової, щоб скласти заяву. Необхідно зробити це якнайшвидше. Якщо поліція не знайде Ваш автомобіль протягом кількох місяців та закриє справу, Вам буде відшкодовано компенсацію, згідно з Вашим страховим полісом. Підсумовуючи, хочу зазначити, що всі ці кроки є дуже важливими, щоб знайти власне майно або, у гіршому випадку, отримати компенсацію від страхової компанії. Тому не тільки як юрист, але й як досвідчений автомобіліст, хочу дати кілька порад, як зберегти власне авто від рук крадіїв: 1. Обладнайте автомобіль не тільки сигналізацією, але й механічним засобом проти крадіжок, наприклад, блокуванням перемикання коробки передач чи блокуванням керма. Стовідсоткової гарантії це не дасть, але ступінь ризику знизить, бо ускладнить зловмиснику крадіжку і забере більше часу. 2. Обов’язково придбайте страховий поліс на випадок крадіжки. 3. Перепишіть та зберігайте при собі максимально повні дані своєї автівки, зокрема, заводські номери двигуна й кузова,щоб не шукати і не згадувати при оформленні факту викрадення. 4. Користуйтеся послугами гаражів та стоянок під охороною, не паркуйтеся під будинком та біля під’їзду. 5. Не залишайте авто без нагляду відкритим та не провокуйте злочинців цінними речами, залишаючи їх у салоні. Захищайте свої права разом із Мін’юстом! Якщо крадія все-таки вдалось знайти та Вам потрібна правова консультація і послуги безкоштовного адвоката, звертайтесь до правопросвітницького проекту “Я МАЮ ПРАВО!” т. 0800 213103. Читайте: Обережно, злий пес: хто відповідатиме за домашніх тварин Якщо потрапили у дорожньо-транспортну пригоду через стан доріг… Як це працює – зміна імені Якісне харчування відтепер не буде розкішшю Щоб не битись за межу… Кожен має право на життя без насильства 6 лютого вступає в силу Закон щодо посилення відповідальності за несплату аліментів У мін`юсті відзвітували про результати роботи у 2017 році Чи законно не пускати дітей до школи через те, що вони не щеплені? Поліцейські на дорогах: як відстояти свої права? Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві KиевVласть

У чому небезпека договорняків між політиками, що спільного у передвиборчої і антикорупційної кампаній, яким є ставлення Віталія Кличка до корумпованих чиновників в інтерв'ю “КиевVласти” розповідає голова Постійної комісії з питань дотримання законності, правопорядку та запобігання корупції Київради Олег Бондарчук (ВО “Свобода”). Корупція і політики KV: Одна з найбільших претензій до Київради — це “політичні договорняки” за спинами виборців.  Опоненти домовляються між собою, просувають позалаштункові рішення. Хіба це не корупція? Олег Бондарчук: Потребу домовлятися диктує світова практика. Політичні сили прагнуть прийти до влади не лише задля виконання обіцянок перед виборцями, а й заради утримання влади. І ризики від переплетіння політичних домовленостей із корупцією тут — неминучі. Та це питання скоріше до правоохоронних органів. Однак дії політичних призначенців у них сьогодні викликають подив. Вони інколи не розуміють навіть основ — наприклад, у чому суть таємниці слідства. Очільників спокушає бажання пошвидче показати привабливу картинку, а це знищує тривалу і кропітку працю слідчих. Недивно, що чимало гучних затримань завершуються в  судах нічим. Справи розвалюються. А звинувачені стають ...потерпілими. Нонсенс!Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Хоча, здавалося, вихід знайдено. Суспільство позитивно сприйняло створення антикорупційних органів, під що було виділено мільярди коштів з бюджету. Однак треба визнати — ані НАБУ, ані САП не виправдали сподівань. Найбільше розчарування для мене — НАЗК, чиєю функцією є перевірка способу життя на відповідність до е-декларацій чиновників. Я вже не вірю в успіх ДБР (Державне бюро розслідування). Подивимося, що зможе Антикорупційний суд, який має з'явитися в майбутньому. Масове хабарництво чиновників і зловживання політиків означає війну влади зі своїм народом. Тож я поставив би корупцію сьогодні на один щабель із війною з Росією. Корупція і правоохоронці KV: Якщо проаналізувати ситуацію в Києві, в столиці завалили Антикорупційну програму з попередження корупції. Блокували діяльність комісії з оцінки корупційних ризиків. Заледве запустили Антикорупційну гарячу лінію в мерії. Ми наочно бачимо бурхливу імітацію. Невже нічого не можна вдіяти з саботажем влади? Олег Бондарчук:  Ви ще не згадали історію з Антикорупційною радою при міському голові. Перших півроку після виборів 2015-го року депутати взагалі не могли потрапити туди — у міській владі зволікали, відбувалися недомовками. Читайте: Администрация Кличко с треском провалила выполнение рамочной антикоррупционной программы Та коли ми нарешті потрапили на засідання, нас неприємно вразило. Це був бутафорний лобістський клуб по інтересах, який ні на що не впливав і не ухвалив жодного рішення для подолання корупції. Більшість громадських активістів залишила Антикорупційну раду. Через  неефективність вона перестала функціонувати. Врятувати ситуацію могла лише активізація нашої постійної комісії з питань дотримання законності, правопорядку та запобігання корупції Київради. KV: Якою ви бачите її роль? Олег Бондарчук:  Ми не правоохоронці і не судді. Хоч скаржники й звертаються до мене на комісії ”Ваша честь”. Однак це помилково — вважати, що ми виносимо остаточний вердикт. Закон відчутно обмежує повноваження профільної комісії Київради. Ми маємо право відхилити проект рішення, апелювати до голови КМДА, звертатися до правоохоронних органів, оцінювати їхні звіти на сесіях Київради. Але у нас немає розпорядчих функцій. Та це не привід заспокоюватися. Міську владу не можна залишати без нагляду. Вона має відчувати кожної хвилини: виборці знають про корупціонерів в стінах КМДА. Ким би ти не був —  чиновником чи депутатом. KV: Відкриваються нові кримінальні провадження, однак слідчі  лояльно ставляться до підозрюваних. А ті продовжують закладати корупційні складові у рішення Київради. Столична поліція отримує кошти з бюджету за програмою “Безпечна столиця”. Як по-вашому, наскільки ефективно вона боротиметься з корупцією в Києві? Олег Бондарчук: Критичним залишається кадрове питання. Згідно з законом про Національну поліцію, набір новачків відбувається через поліцейські комісії. Ми делегували до їх складу по два представники від громадськості. Вважаю, спрацювали непогано, відібрали сумлінних. Але як з'ясувалося, багатьох міліціонерів із “багажем знань та досвіду” почали переводити до поліцейських по службі. Коли громадські активісти виявили це, то стали на перешкоді таких схем. Проте керівництво МВС продовжило гратися і в порушення закону просуває “досвідчених” по службі через атестаційні комісії. Але ми не облишимо цю справу просто так. Корупція і КМДА KV: Чи можете ви назвати найбільш корупційні підрозділи у міській владі Києва? Олег Бондарчук: Немає більш чи менш корумпованих департаментів КМДА. Корупція в столичній владі — явище системне. У Києві відпрацьована система заробітку на міському бюджеті, тендерах... На жаль, на всьому. Візьміть будь-яке рішення КМДА — одразу виникає підозра, на чию користь пішов відкат. За всіма рішеннями стоять певні політики, “смотрящі”. Недивно, що ті, хто вільно просував земельні схеми  за попередників, досі спокійно почувають себе. Ви чули щось про резонансні справи, обшуки, затримання? На хабарях беруть лише дрібних виконавців. Згадаймо конкретні приклади. Ми надали до САПа і НАБУ матеріали у справі КП “Київпастранс” – стосовно тендерів із розміщення МАФів на жвавих місцях поруч зупинок транспорту. Хтось же невипадково виграв конкурс у 300 млн грн стосовно найпривабливіших місць у центрі? І таких справ чимало. Читайте: В Киевсовете не признают результатов скандального инвестконкурса на столичные остановки KV: Як рухається справа “Київзеленбуду”? Олег Бондарчук: Так, громадський активіст Костянтин Піонтковський звернувся до нашої комісії з фактами ймовірної корупції посадових осіб КМДА. А саме — в Департаменті міського благоустрою, КО “Київзеленбуд”, КП “Плесо”, в Святошинському лісопарковому господарстві. Із документів випливало, що посадовці “Київзеленбуду” зловживали службовими обов’язками, діяли за змовою із директорами структурних підрозділів - комунальних підприємств по утриманню зелених насаджень в районах Києва - і використовували злочинні схеми для привласнення коштів місцевого бюджету. Читайте: В “Киевзеленстрое” наловчились по-крупному воровать на закупках Як виявилося, підконтрольні приватні компанії (“КУБ” та “Севен Транс”) подалися на тендери із реконструкції парку “Наталка” в Оболонському районі. І безперешкодно виграли їх, попри очевидні недостатні можливості. Тож що ж вони зробили? Узяли на субпідряд своїх же благодійників. Проста і нахабна схема! Правоохронці підозрюють крадіжку 54 млн гривень бюджетних коштів. Розслідування триває. Так само КП “Плесо” у кінці минулого року провело фіктивний тендер на паспортизацію 15 водоймищ Києва. Уявіть собі темпи: за 12 днів новоспечена фірма “Індустріальні та гідротехнічні інженерні рішення” змогла “провести паспортизацію” 143 га водоймищ. На роботу, яку фактично ніхто не проводив, було виділено майже один млн гривень. Читайте: КП “Плесо” ремонтировало и чистило Дарницкий канал за 18 млн гривен только по документам Постійна комісія звернулася з вимогою надати всі документи по конкурсах, тендерах, актах виконаних робіт. Тим часом, із “Київзеленбуду” ніхто навіть не з'явився  на засідання комісії. Ситуація доходить до абсурду. У столиці десятки комунальних підприємств, а прибуткові з них лише два. Узяти Київський метрополітен із щоденним пасажиропотоком у мільйон... А він - збитковий. Це свідчить про те, насамперед, що переважна більшість КП працює на чиюсь кишеню. Корупція і мер KV: Тому всіх цікавить, насамперед, позиція Віталія Кличка у боротьбі з корупцією. Олег Бондарчук: На пленарному засіданні Київради під час години запитань до міського голови я поцікавився у нього. За весь 2017 рік і перший квартал 2018-го лише наша комісія направила йому 30 звернень. Усі вони — із конкретних і болючих проблем. Натомість ми отримали — усього 4 відповіді. Читайте: Виталий Кличко игнорирует 90% обращений антикоррупционной комиссии Киевсовета Кличко не повірив. Зрозуміло, він мало читає документи, що підписує. За це відповідають служби і департаменти. Але якщо чиновники не надають депутатам хоча б формальних відписок, мабуть, позиція голови дозволяє їм це робити. KV: Як змінити таку ненормальну практику? Олег Бондарчук:  Зараз у Києві діє фактично пряме президентське правління. Це абсолютно суперечить принципу місцевого самоврядування. Глава держави призначає своїми представниками мера столиці і керівників райдержадміністрацій. На них громада не має значного впливу. Так не повинно бути у демократичній державі. Президентську вертикаль треба ламати, ухваливши новий закон про столицю і прибравши вплив Банкової. Читайте: Оксана Сироїд: “В законі про Київ ми чітко розмежовуємо функції громади, столиці та регіону” А допоки цього нема, змінити ситуацію можна, якщо провести вибори до районних рад в столиці. Каденція нинішнього складу Киїради у 2015-му році розпочалася саме з голосування з цієї ініціативи. Автором якої був, до речі, сам Кличко. Громада може отримати реальний вплив. Спочатку вона обирала б підзвітних депутатів. Ті, у свою чергу, голову райради. А вже потім президент держави мав би автоматично призначити голову райради керівником РДА. А поки все контролюється з Банкової… Міська влада не хоче виконувати власні обіцянки. Принаймні, не зробить цього до чергових місцевих виборів у 2020-му році. Пояснює, що політично районні ради начебто недоцільні. Якщо вже так, підемо від зворотного. Змінимо закон, у якому закладено існування райрад. Читайте: Как сказку сделать былью: столичные депутаты намерены возобновить работу райсоветов Киева в 2019 году Коли на виборах виграє опозиція, новий склад Верховної Ради зможе швидко ухвалити новий закон про столицю. Він відповідатиме реальним інтересам громади. А в спроможність нинішнього мера пролобіювати закон мало вже хто вірить. Міський голова першим повинен підтримувати позитивні зміни в столиці. Це його повна відповідальність, до того він є головою партії з найбільшою депутатською фракцією в Київраді. Корупція і вибори KV: Але якщо мер не виявляє зацікавленості і з таким підходом піде на другий термін? Олег Бондарчук: Тоді зацікавленість у змінах мають виявити кияни. Прийти на вибори і дати оцінку — відповісти собі, чи задоволені вони тим, яким стало їхнє рідне місто. Політики наче змінюються, але насправді лише мімікрують – сьогодні у  “Солідарності”, завтра - в “Ударі”. Принаймні, досі змінювали лише форму. KV: Передвиборчі кампанії — президентська і парламентська — по суті, розпочалися. Як вплине це на боротьбу з корупцією? Олег Бондарчук: Чим ближче до голосування, тим більше буде заяв про корупційні схеми та їх подолання. Але все це, на жаль, передвиборчі гасла. Столична трибуна – вигідний майданчик. Київрада перебуватиме у вирі турбулентності протягом найближчих півтора року. Та киян цікавлять не виступи, а відремонтовані дороги, чисті вулиці. Столиця – найбільша адміністративна одиниця по кількості виборців. І кияни мають вплив. Вибори до ВР ще теоретично можуть бути достроковими. У цьому разі кампанія стартуватиме наприкінці травня, а офіційно в червні. Пізніше серпня-вересня її вже не можна проводити — президент втратить право розпуску Ради. Але в будь-якому випадку в березні 2019-го пройдуть президентські вибори. І вже з кінця літа, зі стартом нового політичного сезону, ми побачимо основних кандидатів. Виборці в Києві мають відповідальніше ставитися до голосування. Це — їх головний обов'язок. Вони отримають ту владу, яку самі оберуть. І якщо нічого не змінювати, нічого й не рухатиметься.KиевVласть

Складається враження, що міській владі немає чим займатися. Побудували б хоча б одну нову станцію метро. Але ні. Натомість вигадують неіснуючі проблеми, які самі і створюють, і розвивають небачені активність і впертість начебто для їх вирішення, гідні застосування в більш корисних для киян справах.  Свіжий приклад. Напередодні 23 річниці знаменної події, 18 квітня 1995 року (коли рішенням № 57 “Про герб міста Києва” Київрада повернула місту древній герб із зображенням Архангела Михаїла, що на знімку, і затвердила його опис), яку міська влада традиційно просто не помічає, один з її очільників видав на гора в мережі такий опус. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Він взагалі читав, що написав? Бо неозброєним оком видно суперечності, пересмикування та підтасовки. Заради чого? За усім туманом, що напускається, чітко проглядається намір запровадити новий герб. У пості однозначно оголошується, що влада починає роботу над “удосконаленням і затвердженням герба”. Не більше і не менше. Тобто прагне повторити Черновецького, який спробував те саме зробити в 2009 році, що йому не вдалося, бо депутати тоді виявилися розумніше за нього. Для пояснення своїх планів запозичується тодішня “аргументація” його чиновників, що повторюється, як на тій заїждженій платівці, дістаються з шухляди “факти”, котрі добряче тхнуть нафталіном, давно вже з’ясовані і спростовані. Краще вони, коли сидять на сесії, іноді хоча б підняли голову, протерли очі і подивилися, який герб над ними в залі, а не вигадували казна що. Та й відео не зайве подивитися, який насправді герб встановлювався в 1995-му році на фасаді мерії. Автор допису бідкається, що настала проблема у зв’язку листом від НБУ до міської ради з проханням надати право на використання символу міста Києва на пам’ятних монетах Нацбанку. І нагромаджує купу надуманих питань з цього приводу. Насправді труднощів немає. Є рішення столичної ради в аналогічних випадках. Приміром, з використанням герба міста на картці киянина. Свого часу були спроби, як і зараз, проштовхнути з цією метою псевдо герб Соломінського. Після мого звернення до КМДА з протестом з цього приводу та надання необхідних документів (що легко знайти в архіві, якщо важко, можу поділитися), рішенням від 25 грудня 2012 року № 690/8974 “Про деякі питання використання зображення герба міста Києва” Київрада дозволила використання на електронній картці “Картка киянина” саме зображення герба міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради народних депутатів від 18.04.95 № 57, що сьогодні й робиться. Таку ж позицію щодо використання на “Картці киянина” зображення герба міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради народних депутатів від 18.04.95 № 57, підтвердили міські депутати, проголосувавши за рішення ради від 17 квітня 2013 року № 104/9161 “Про запровадження в місті Києві багатофункціональної електронної пластикової картки “Картка киянина”, та підтримавши рішення 9 грудня 2014 року № 527/527 “Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 17 квітня 2013 року № 104/9161 “Про запровадження в місті Києві багатофункціональної електронної пластикової картки “Картка киянина”, що підписане Віталієм Кличко, та за яке голосував нинішній секретар міськради та його попередник на цій посаді, який також плутався у двох соснах щодо герба столиці. Це так, щоб освіжити пам’ять. Тобто сесія Київради загалом чотири рази голосувала за необхідність використання зображення герба, затвердженого рішенням міської ради народних депутатів від 18.04.95 № 57. Скільки разів це ще треба зробити, аби припинити інсинуації на цю тему? Іншого документально підтвердженого зображення, ніж те, що додано було ще в 1995 році до цього рішення сесії, і зберігається дотепер в архіві, не існує. Ну і далі. Це взагалі пісня. Учіть матчастину, хлопці. Автор поста, який ми продовжуємо цитувати, стверджує: “у нас не має рішення, яке визначає порядок використання символіки у місті Києві. Попереднє втратило чинність ще у 2010 році”. Не знаю, що там втратило чинність у 2010-му, але акт міської ради № 13-с від 10 липня 1995 року про затвердження “Положення про використання герба міста Києва” чинний і ніхто його не скасовував, іншого подібного документу не існує. А це вже зовсім плач Ярославни: “Ще одна колізія - у столиці використовуються одразу два герби, один із яких не затверджений, інший затверджений ще у 90-х роках, але з неправильним описом”. Хто вам заважає використовувати один, канонічний, тобто затверджений 18.04.1995, що визнається навіть тут? І до чого вас увесь час закликають. Робить же це прокуратура Києва на своєму сайті, патрульна поліція на формі і авто, чимало установ, зокрема, департаментів КМДА та РДА, а Київрада чомусь ні (попередня на сайті мала “правильний герб”, а нинішня вже ні, хоча визнає, що той, який вона так полюбляє, не затверджений). Парадокс. Щодо “неправильного” опису. Я би радив автору подивитися на сайт міськради, і з’ясувати, звідки там з’явився опис, який немає жодного стосунку до офіційного схваленого рішенням Київради 18.04.1995 Стосовно роз’яснення Українського геральдичного товариства. Там взагалі-то, цілком справедливо на предмет його неприйнятності, йдеться лише про варіант герба Соломінського, який ніхто, як визнає автор, не затверджував. Про чинний герб там ні слова. Не треба притягувати ситуацію за вуха. Стосовно того, що має бути зображено на гербі, Київрада вже вирішила в 1995 році. І не треба так зневажливо ставитися сучасним депутатам до своїх попередників, що вони нібито щось не так зробили. Все правильно зробили, і оформлено було у відповідності до існуючих на той час правил. І нарешті ще щодо геральдістів. Серед них була дискусія. Неупередженим спеціалістам неважко по дійсному опису герба відтворити його справжній вигляд, що ними і зроблено на сайті Форуму того саме Українського геральдичного товариства (Ukrainian Heraldry Society Forum). Та й у Вікіпедії розміщено саме зображення офіційного герба, (а не його підробки авторства приватної особи). Коли не знаєш, як вчинити, дій за законом, в даному випадку за рішенням Київради від 18.04.1995. Уся ця катавасія з зображенням герба для пам’ятної медалі НБУ не варта ламаного гроша. Достатньо прийняти рішення про дозвіл використати зображення Архангела Михаїла відповідно до рішення Київради від 18.04.1995, як у випадку з карткою киянина. І закрити питання. Є важливіші завдання на сьогодні. Докладніше про герб столиці та всі колізії навколо нього тут. Леонід Косаківський, київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993 - 1998 рр. KиевVласть

В інформаційно-творчому агентстві “Юн-Прес” відбулася зустріч зі шкільними поліцейськими. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”   Цього року патрульній поліції України виповниться три роки. За цей час було проведено оновлення кадрів та ряд реформ, серед них  – проект  “Шкільний офіцер поліції”. Мета проекту - співробітництво навчальних закладів і поліції з метою створення безпечного середовища у навчальному закладі. Тобто,  сформувати нову модель спілкування з підлітками. Адже, згадуючи про поліцію, дитині приходять на думку залякування старших про так звану дитячу кімнату міліції, про “міліціонера, який забирає неслухняних дітей”. Проте, шкільний офіцер поліції в своїй роботі базується не на каральному методі кримінальної поліції у справах дітей, а на профілактичному. Головне – попередити правопорушення, а то й злочин, який можуть скоїти неповнолітні. В буденному житті інспектори поліції патрулюють вулиці міст, а також виконують функції шкільних поліцейських.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Як розповів керівник нового підрозділу Сергій Безпальчук (на головному фото), всього в Києві працює 16 “Шкільних офіцерів поліції”. Це, звісно, дуже мало, адже на кожного поліцейського припадає близько 32 шкіл. З дітьми молодшого віку поліцейські здебільшого розмовляють про основи безпеки життєдіяльності вдома та на вулиці, про те, як правильно поводитися з незнайомими людьми, як захистити себе від образ однолітків і дорослих. В  розмові з підлітками йдеться про безпеку в Інтернеті та соціальних мережах, про буллінг, вирішення конфліктів мирним шляхом, пошук спільної мови з батьками та вчителями, попередження вживання наркотиків. Ці теми  поліцейські й підлітки обговорюють у  форматі “живої бібліотеки”. Подібні бесіди проводяться на основі методичного підручника, який було розроблено спільно Міністерством освіти і науки та Національною поліцією. “Дорослу людину, у якої спрямоване мислення і ментальність, вже неможливо змінити. Хіба що можна змусити не порушувати закон шляхом страху, тобто санкцій або штрафів. А от свідомість школярів ще формуються, тому з дитинства в них треба виховувати законослухняність, повагу, розуміння того, що країна, влада - це  те, за що вони відповідатимуть в майбутньому. Коли дитина розуміє, що вона є частиною суспільства і від неї залежить майбутнє держави, то вона несе цю відповідальність. Ми приходимо до школи  не заважати, а щоб допомогти налагодити з підлітками комунікацію і пояснити, з чим доведеться стикатися в житті і як поводитися в тих чи інших ситуаціях”, - каже Сергій Безпальчук. Він розповів про шестикласника, який постійно бився та сварився зі своїми однолітками. Якось цей хлопчик, забігши в натовп дітей, розштовхав усіх, одна дівчинка впала й зламала ногу. Ніхто нічого не міг з ним зробити. Вчителі ще більше його дратували й цькували хлопця. Батьки однокласників почали налаштовувати клас проти нього, врешті решт діти зібралися і побили хулігана. На допомогу покликали шкільного офіцера поліції. Сергій Безпальчук поспілкувався з хлопчиком. Виявилося, що батько покинув сім'ю і  хлопчик дуже сильно образився на нього, а злість виміщував на однокласниках. Дитину було направлено до психолога, почалася корекційна робота. Поліцейський розмовляв і з дітьми, і з педагогами, зустрічався з батьками однокласників ображеного хлопчика. Зараз дитина наладнала стосунки  з однолітками, почала гарно вчитися. Поліцейський додав: “Якщо до нас хтось агресивно поводиться, то ми в свою чергу теж поводимося агресивно для того, щоб відбити цю атаку і не бути жертвою Але цього недостатньо. По-перше, таким чином я, можливо, захищаю тільки себе, але не інших. Потрібно не боятися звертатися за кваліфікованою допомогою, адже в такому випадку  ми захищаємо і себе, і оточуючих , і навіть агресора. Може виявитися, що  насправді він також може бути жертвою цих обставин. Цей же метод діє й на дорослих”. Однією з проблем сучасної поліції є недовіра народу. Поліцейський розповів іншу історію: “Ми з колегами йшли Майданом Незалежності й побачили, як хлопчина років 11-12 грає в переході на саксофоні, а йому кидають гроші. Ми підійшли з'ясувати, що він тут робить і де його батьки. Хлопчик почав поводитися неприродно, злякано труситися. Звісно, ми не могли його відпустити просто так, бо випадок був схожий на торгівлю людьми. Відразу ж навколо нас утворився натовп людей, які думали, що поліцейські прийшли забрати у хлопця гроші, скривдити дитину. Я запропонував уявити, що цього хлопця хтось сюди поставив проти його волі, адже він нічого нікому не сказав. Можливо, його експлуатують і він боїться навіть щось сказати. Натовп розділився  на дві частини. Ми взяли по двоє людей з обох таборів і попрямували до відділення поліції, щоб з'ясувати, хто цей  хлопець і де його батьки. Цей хлопчик  почав дзвонити “дяді Віті”, місцевому бізнесмену. Як виявилося, хлопець збирав гроші, аби поїхати на музичний фестиваль. Свідки подякували за роботу, навіть ті, хто були проти нас, сказали, що правильно зробили, не пройшовши повз”.Головне, що спілкуючись таким чином  із шкільними поліцейськими, дитина не відчуває страху. Вона може з ним розмовляти на рівних, не боятися. Юні журналісти разом з поліцейськими намагалися вияснити: в чому ж причини скоєння злочинів дітьми й підлітками. Як виявилось, усі причини поділяються на дві групи: емоції та незнання. Сюди можна віднести й оточення, фінансове становище, різноманітні комплекси, незнання законів. А під час гри, де одні були поліцейськими, інші – злочинцями чи правопорушниками, ми розв’язували різні ситуації, шукали вихід, керуючись законами й людськими почуттями. Проблема нашого суспільства, на думку Сергія та його чарівних колег Луїзи та Валерії, в байдужості до всього та до всіх. На прощання поліцейські подарували юним журналістам кишенькові порадники для підлітків “Правила спілкування з поліцією”. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”  KиевVласть

Хочу наголосити на те, що громадяни України критично оцінюють політику нинішнього керівництва держави в напрямку безпеки та не відчувають себе захищеними. У звіті Уряду йдеться про те, що у 2017 році в Україні зменшилась кількість зареєстрованих злочинів і зросло розкриття неправомірних дій. Зазначається також, що у зверненнях громадян, які надійшли до Верховної ради України, було порушено 164,6 тисяч питань, із них 70 тисяч - це питання забезпечення дотримання законності та охорони правопорядку, реалізації прав і свобод громадян. Ознайомлю вас зі структурою цієї статистики: 24% - скарги на незаконні методи ведення слідства та тяганини зі слідством, 21% - на дії працівників прокуратури, 13% - на дії працівників поліції, 6% - скарги на дії суддів, судові вироки та рішення. Але ж ми знаємо, що міжнародні рейтинги відносять нашу державу до аутсайдерів по боротьбі зі злочинністю. Україна, за даними експертів Світового економічного форуму за 2016-2017 роки, посіла 113-те місце зі 137-ми у рейтингу країн із високим рівнем впливу організованої злочинності на бізнес. Поруч з нами в цьому рейтингу такі країни, як Боснія і Герцеговина, Уганда, Тринідад і Тобаго, Домініканська Республіка і Гаїті. Та й офіційна статистика, якою оперують органи прокуратури по всій Україні, не констатує суттєвого зменшення кількості вчинених злочинів. Чимало резонансних злочинів повторюються через безкарність правопорушників і бездіяльність правоохоронних органів. Як діючий адвокат можу стверджувати, що затримання злочинців і доведення справ до суду у таких правопорушеннях – це, швидше, виняток, ніж тенденція. Фактично не розслідуються справи, пов’язанні із незаконним захопленням земель, рейдерським віджимом. В умовах загостреної внутрішньополітичної ситуації, правоохоронні органи не виконують своїх функцій і втрачають довіру серед населення. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Як приклад наведу вам історію, з якою до мене як до керівника Київської обласної організації Руху В. Наливайченка “Справедливість” звернувся житель с. Тарасівка Володимир Таранюк. Володимир прийшов у Правовий  центр партійного офісу 17 липня 2017 року зі словами: “Доброго дня, в мене критична ситуація, допоможіть відновити справедливість. Мене хотіли вбити”. Володя кремезної статури, середнього зросу, симпатичний чоловік за сорок. Перша думка: це ж не пенсіонер, що не міг за себе постояти. Але коли Володя присів до мене ближче, я побачив його спотворену шрамами шию і зрозумів: хлопець втрапив у страшну історію. Я уважно вислухав свого співрозмовника, переглянув купу документів, текстів, відписок та фотографії, які він приніс. З етичних причин публікувати їх не буду, але опишу для наглядності. Перше фото: потрощене скло авто, кров. Друге: рваний скривавлений одяг. Третя світлина – фото рентгену переломів,  четверта – фото експертизи. І остання фотографія мене просто вразила: на ній лежав чоловік, на шиї якого - проникаюче ножове поранення, як повідомив Володимир, завдовжки 7 см і глибиною 5 см! Крізь отвір в шиї було видно артерії, які дивом не зачепило лезо ножа. Спробую коротко переповісти історію. Все відбулося приблизно так:  1 липня 2016 року Володя разом зі своєю дружиною та сином відпочивали на березі місцевого ставка.  Надвечір повз них пройшов невідомий чоловік , з усього скидалося, що він під впливом наркотичних препаратів. Щось йому не сподобалось і він почав ображати сина та дружину Володимира, звинувачував у нібито незаконній ловлі риби на їхньому ставку. Він перший намагався розпочати бійку, але зважаючи на той стан, в якому він знаходився, повноцінно продовжувати її не вийшло. Чолов'яга зателефонував, мабуть, своїм місцевим друзям, нецензурно вказавши, що їм потрібно “підтягнутись” до ставка, щоб добре провчити Володимира. Сім'я зібралась, швидко сіла до свого авто і поїхала з небезпечного місця додому. Під час поїздки Володимир помітив, що за автомобілем їхав чоловік на мопеді і намагався розбити камінцем скло автомобіля. Авто набрало швидкість, відірвалось від переслідувача, і всі “видихнули” подумки: пронесло. Аж ні…. Зі слів Володі, наступного дня він поїхав по своїм звичним справам і раптом на нього напали 5-7 чоловік, - мешканців цього ж села, серед яких був і той чоловік, що погрожував йому напередодні на ставку. Вони його вистежили, затисли автомобіль, погрожуючи ножами, заточками та обрізом! Він злякався, хотів втекти, включив задній хід автомобіля, але нападники почали вибивати вікна, проникати в авто, наносити тілесні ушкодження різними предметами,  та встромили ніж у шию. Зважаючи, що автомобіль потерпілого - старенький мікроавтобус, вікно там велике, це дозволило кільком людям одночасно протиснути в нього руки. Бідолашний після перелому руки та удару ножем в шию біля сонної артерії ледве вирвався з іншого боку автомобіля і почав тікати, затискаючи рану на шиї, з якої хлестала кров. Його наздоганяли і вже на людських подвір’ях при свідках били, тягнули в кущі і кричали що “зґвалтують і замочать”, він втратив свідомість… Люди боялись втрутитись - такою жорстокою була поведінка нападників. Не дуже добре в цьому випадку проводить паралелі, але Володимир, як і покійна Ірина Ноздровсяка, в результаті озброєного нападу отримав різані рани шиї (6-7см ширини, 5см глибини біля сонної артерії – згідно медичного висновку), перелом зап’ястя лівої руки, численні забиття і порізи. Та йому пощастило більше ніж Ірині - він вижив. Медики ледь врятували його, зробивши операційні втручання. Зловмисники, розуміючи, що накоїли, передавали численні погрози в лікарню “його добити” та розправитися з дружиною і сином, щоб той не давав покази в поліцію. На виклик прооперованого, ледь живого Володимира поліція до лікарні не приїхала. Він змушений був у такому тяжкому стані їхати до місцевого райвідділку. Люди подейкують, що цьому є причина, слідчі поліції та нападники перебувають в приятельських відносинах. Саме тому вони так довго відмовлялись приймати заяву про злочин та не поспішали на виклик Володимира. Потерпілий одразу впізнав декількох нападників,  але слідчий поліції Петров О.В. не провів жодних слідчих дій  та не затримав їх. На місці огляду пошкодженого автомобіля ці люди також були присутні, на зауваження Володимира про це поліція не реагувала. На потерпілого і його сім’ю, за словами Володимира, здійснювали тиск вже працівники поліції та безпідставно звинувачували в злочинах і погрожували кримінальним переслідуванням. Лише 04 липня (2016 року) слідчий Петров О.В. дав довідку Володимиру про реєстрацію заяви його про злочин. Однак чомусь кваліфікував цей жахливий напад по ст.125 Кримінального кодексу України (умисне легке тілесне ушкодження), при цьому написав у довідці, що “винних осіб не встановлено”. І все це - попри записи з камер відеоспостереження магазину, біля якого напали на Володимира, свідків 15 осіб, медичних довідок, наявних поранень і перелому. Далі слідчі довго не хотіли визнавати Володимира потерпілим по справі. Є скарга Міністру МВС від 19. 07. 2016 р., є клопотання від 03. 08. 2016 р. про проведення експертиз, є купа заяв, клопотань до поліції, скарг і клопотань до прокуратури Київської області. Володимир був навіть на особистому прийомі у Прокурора Київської області Чібісова Д.О., писав скарги в СБУ, МВС, Генпрокуратуру, Комітети Верховної Ради. А у відповідь на все це - йдуть звичайні відписки на кшталт “матеріали в провадженні”, “заслухано стан слідства на оперативній нараді, змінено процесуального керівника”. І все! В одній із останніх відповідей від обласної прокуратури від 19. 06. 2017 р. зазначено, що справа вже кваліфікується по ч.4 ст.296 ККУ (Хуліганство із застосуванням холодної чи вогнепальної зброї) і що слідство “на контролі”. Реальних результатів роботи правоохоронних органів за весь цей час немає жодних. Слідчі не дозволяють ознайомитись з матеріалами справи. Володимир пише скарги в прокуратуру, ті пояснюють, що він дійсно має право це робити, але на цьому все. Органи слідства всіляко ігнорують, не проводять слідчо-оперативних заходів, розшуку, перехресних допитів опізнаних та вже встановлених Володимиром осіб, причетних до нападу і таке інше... Слідчі його ігнорують. І так по замкненому колу вже більше 17 місяців! Справу “футболять” між відомствами, тим самим пересічного громадянина позбавляють законних прав. У розмовах “не для преси” односельчани говорять, що в когось із компанії злочинців є непогані зв’язки. Від свого імені, як керівника обласної парторганізації, я писав Звернення на Адміністрацію Президента України, Генеральну Прокуратуру України та Міністерство внутрішніх справ щодо злочинної бездіяльності правоохоронних органів у справі Володимира Таранюка. Бажаючі ознайомитись з 98-ма відписками Прокуратури, Поліції і інших слідчих органів, що півтора року не роблять нічого по справі, у своїх відповідях зухвало і цинічно визнають свою бездіяльність, – “велкам” до офісу Київської обласної рганізації Руху “Справедливість”, в юридичний відділ до Олександра Збанацького, він може це продемонструвати. На даний час ми вже добились Ухвали Києво-Святошинського районного суду від 1 листопада 2017 року, якою зобов’язали СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області закінчити по даному факту досудове розслідування протягом двох місяців та передати матеріали до суду. Запевняю, що ми й надалі будемо допомагати Володимиру боротись з корумпованими правоохоронцями, будемо піднімати питання бездіяльності правоохоронних органів на всіх доступних рівнях. Питання про компетентність слідчих, які, можливо, навмисно не вірно кваліфікували злочин, окрім того -  не виконували визначені законодавством функції по розслідуванню справи, і, кінець кінцем, відверто нехтують судовими рішеннями, банально не виконуючи їх, - теж в полі нашого зору. Протягом останнього часу в Україні сталися кілька вбивств і замахів. Зокрема, 30 жовтня 2017 року в Київській області було вбито військовослужбовця Аміну Окуєву, 4 листопада 2017 року в Харкові розстріляно комерсанта Едуарда Аксельрода, а в ніч на 5 листопада 2017 року в Дніпрі гранатою підірвали п'ятьох поліцейських. Напередодні 2018 року сталась ще одна жахлива трагедія - було вбито Ірину Ноздровську. Ми вже починаємо звикати до такої жахливої статистики, яку нещодавно озвучив Генпрокур: “У нас 10 тисяч 166 нерозкритих очевидних вбивств, щоб ви розуміли виклики, які стоять перед правоохоронною системою”, - сказав Юрій Луценко. Звіт ситуаційного центру Нацполіції за січень 2018 року: здійснено 89 умисних вбивств, 169 тяжких тілесних ушкоджень, 38 тяжких тілесних ушкоджень зі смертельними наслідками, 21 337 крадіжок, 118 розбійних. Філософія зневаги та бездіяльності до громадян нашої країни стала в нас елементом державної політики. Вона дуже затребувана й культивується чиновниками різних рівнів, оскільки дає можливість тихенько “замітати сміття під килимок”, приховуючи від нас проблеми та негаразди у своїх відомствах. А ще й якщо це правоохоронне відомство — вона досягає свого апогею, поєднуючись із чиновницькою фобією можливої відповідальності за свої дії чи, навпаки, бездіяльність. Константин Бєдовой, голова Київської обласної організації Громадсько-політичного руху Валентина Наливайченка "Справедливість" KиевVласть

На українських шляхах останнім часом все більше автомобілів можна побачити на єврономерах. Ці машини привозять до нашої країни в основному з Польщі та Литви. Їх кількість за різними даними уже подолала 1,5 мільйона. Але вся проблема в тому, що майже всі вони завезені в Україну ігноруючи митне законодавство. Власники автомобілів на єврономерах повинні платити ввізне мито на рівних умовах з іншими автовласниками. Я впевнений, що в Україні на авто з єврореєстрацією їздять багато добропорядних людей. Однак, на таких авто також здійснюється велика кількість злочинів, наїздів і вбивств. І дуже часто винуватці просто залишають транспортні засоби й тікають. І знайти їх стає практично неможливо. Тож такі машини терміново потрібно реєструвати, правильно адмініструвати. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Проте наразі Уряд знайшов вихід із ситуації та 21 грудня 2017 року Верховною Радою України був прийнятий  Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери парковки транспортних засобів". За допомогою цих новацій вулиці країни можуть поступово очистити від напливу автомобілів з іноземною реєстрацією. У тому випадку, якщо власники таких авто будуть порушувати правила паркування, зупинки чи не сплачують за паркування – поліція матиме право забрати машину на штраф-майданчик. При цьому,  евакуювати буде не тільки поліція, а й співробітники парковки. В Кодексі України про адміністративні правопорушення з’явилася ст. 265-4 - "Тимчасові затримання транспортних засобів інспекторами з паркування" згідно якої тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Також в ст.265-2 і в ст.265-4 з’явилося доповнення щодо повернення транспортного засобу затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.  Таким чином буде можливо з’ясувати власника авто в Україні. Повернення відбувається після сплати штрафу та оплати вартості послуг транспортування авто одразу після звернення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 142 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення.   Багато хто використовує машини, які зареєстровані на іноземні фірми  та  возять їх в Україну в митному режимі "транзит". У такому режимі по Україні машина могла їздити не більше 10 діб. Цю норму закону, порушивши ст. 485 Митного кодексу – “дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів”. Санкція за цією статтею - штраф у 300% від несплачених платежів, до яких відноситься мито, акцизний податок і податок на додану вартість. Якщо ти іноземець і заїхав у країну, проїжджаючи з Мінську в Бухарест  і їдеш всього шість годин, то тебе не реєструють в постійній базі. Ти просто транзитний. А якщо ти робиш вигляд, що ти їдеш, умовно, з Мінську в Бухарест через Україну і знаходишся тут шість або вісім місяців, а потім приїжджаєш і блокуєш дороги... Як забезпечити цей процес ‑ це питання фіскальної служби, яка повинна запропонувати відповідні механізми. До речі, перше рішення по справі порушення митного законодавства щодо водія авто з іноземними номерами Вищий адміністративний суд України ухвалив в травні 2017року. Водія зобов’язали сплатити шраф у розмірі 420 тис грн., а машину конфіскували. А у липні 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд став на сторону Державної фіскальної служби й постановив стягнути з власника авто 1,68 млн грн. Mercedes на іноземній реєстрації належав мешканцю Черкас. Поліція не має повноважень карати за порушення митних правил. Проте, може повідомити про порушення до Державної фіскальної служби. Тож, якщо ви їздите на авто з іноземною реєстрацією та при цьому таксуєте – отримайте штраф у 300% від вартості машини. По це вам нагадає Стаття 485 Митного кодексу України: “Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів”. Власники автомобілів на єврономерах повинні платити ввізне мито на рівних умовах з іншими автовласниками. Уряд подав закон на голосування депутатів, який є базовим для посилення відповідальності за грубе порушення правил дорожнього руху. У ньому прописано реєстрацію таких автомобілів, щоб можна було чітко розуміти, хто на них їздить. Очікуємо на новації уже у першій половині 2018. Тож будьте обережні на дорогах. Поважайте інших учасників дорожнього руху та не порушуйте митні правила України. Читайте: Чи законно не пускати дітей до школи через те, що вони не щеплені? Поліцейські на дорогах: як відстояти свої права? Новації парламентарів. Як заживе український бізнес? Юридична освіта має бути стаціонарною Свобода в інтернеті, або як захистити торгову марку Як отримати спадщину: юридична консультація Легальні документи для українців, які проживають на тимчасово окупованих територіях Онлайн-сервіси Мін’юсту. Як онлайн зареєструвати чи ліквідувати ФОП в Україні? Кожна дитина має право на якісне харчування МАФи Vs Київ Нове дихання судової системи України Безкоштовна земля. Як отримати свої гектари? Насильство в школі. Захист від психологічних та фізичних знущань П'ять основних фактів, які слід знати про право поліції на огляд приватних речей Як громадянин може отримати допомогу з депутатського фонду Рейдери не зможуть забрати квартиру, занесену до реєстру Чому українці мають не менше право на спокійний сон, ніж жителі інших країн Європи Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у місті Києві KиевVласть

Реформа української поліції триває уже не один рік. І до кінця цього року очікується ще одна новація - патрульна поліція і поліція громадської безпеки будуть об'єднані в один департамент поліції превенції. Зміни у структурі поліції тривають із початку реформувань. Так, наразі існують кримінальна поліція, патрульна поліція, органи досудового розслідування, поліція охорони, спеціальна охорона та інші підрозділи. При чому сумлінно виконують покладені на них обов’язки, щоб захищати нас - громадян України. Що вам треба знати, коли ви стикаєтесь із поліцією на дорозі? Ми отримали нових поліцейських, у новій гарній формі, на нових машинах та із новими повноваженнями. Нагадаю, що Дорожню автоінспекцію  ліквідували ще у 2015 році, а її повноваження перейшли до патрульних. Водіїв же в першу чергу цікавить, що зміниться в їхньому житті з появою на трасах патрульних поліцейських. Чи не повернуться, наприклад, вже призабуті “засідки у кущах”? Ні, патрульна поліція не буде фіксувати перевищення швидкості у засідках. Втім, навіть без “радарів” патрулі на автомагістралях країни здатні покращити ситуацію з безпекою руху. Сама присутність поліцейських на трасі охолодить запал любителів небезпечних маневрів. Обгін через суцільну лінію, поворот в недозволеному місці – десятки інших правопорушень поліцейські можуть зафіксувати та припинити без спеціальних пристроїв. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   А ще поліція – на відміну від тієї ж ДАІ –“прив’язана” до забезпечення безпеки не лише на дорогах. Патрульний екіпаж реагуватиме на правопорушення, вчинені в містах та селах, що знаходяться уздовж маршруту патрулювання. Причини зупинки транспортних засобів в Україні: - порушення правил дорожнього руху; - якщо є очевидні ознаки того, що ваш автомобіль несправний; - якщо є підозра, що ви, ваша машина, або пасажири, маєте відношення до дорожньо-транспортної пригоди, або інших порушень закону; - якщо автомобіль знаходиться в розшуку; - якщо є необхідність опитати водія чи пасажирів, які можуть бути свідком ДТП або правопорушення; - поліцейський також має право зупинити автомобіль і попросити водія про допомогу іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопрорушення; - якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;. - якщо закріплений вантаж на вашому автомобілі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; - якщо ви порушили порядок розміщення чи використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Всі інші причини зупинки автомобіля – незаконні. В цілому ж впровадження системи автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху та патрулювання доріг патрульними – це питання часу. З нового року всі повноваження управління безпеки дорожнього руху перейшли патрульним, а максимальна швидкість руху на дорогах становить – 50 км/год. Також було, що багатьом водіям доводилося чути від співробітників патруля: “Відкрийте багажник!”. Це обурливе вимога часом ставить у глухий кут непідготовленого автомобіліста. Як на нього реагувати? Вимагайте пред'явити службове посвідчення співробітника поліції. Також ви можете фіксувати дії поліцейського за допомогою фото- чи відеозйомки. Вкрай важливо переконатися, що перед вами дійсно представник правоохоронних органів, а не “перевертень у погонах”. Наполягайте на тому, щоб вам вказали причину проведення поверхневої перевірки. Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу: 1) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб; 3) якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку. Якщо законних підстав для проведення поверхневої перевірки немає, не дозволяйте вторгатися в вашу власність. Телефонуйте в службу “102”. Крім того, майте на увазі, що поверхнева перевірка транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу. При виявленні в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимог статті 237 Кримінального процесуального кодексу України. Додаткову правову консультацію ви можете отримати у рамках проекту “Я МАЮ ПРАВО!” , котрий у цьому році вийшов на державний рівень. Тож, будьте обізнані в своїх правах, а Міністерство юстиції завжди стоїть на їх захисті. Читайте: Новації парламентарів. Як заживе український бізнес? Юридична освіта має бути стаціонарною Свобода в інтернеті, або як захистити торгову марку Як отримати спадщину: юридична консультація Легальні документи для українців, які проживають на тимчасово окупованих територіях Онлайн-сервіси Мін’юсту. Як онлайн зареєструвати чи ліквідувати ФОП в Україні? Кожна дитина має право на якісне харчування МАФи Vs Київ Нове дихання судової системи України Безкоштовна земля. Як отримати свої гектари? Насильство в школі. Захист від психологічних та фізичних знущань П'ять основних фактів, які слід знати про право поліції на огляд приватних речей Як громадянин може отримати допомогу з депутатського фонду Рейдери не зможуть забрати квартиру, занесену до реєстру Чому українці мають не менше право на спокійний сон, ніж жителі інших країн Європи Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві KиевVласть