Верховна Рада (ВР) продовжила строк дії воєнного стану та загальної мобілізації терміном на 90 днів – до 8 травня 2023 року.  Про це KВ стало відомо з повідомлень в телеграм-каналі народного депутата Ярослава Железняка (фракція “Голос”).  Підписуйтесь на “КиївВладу”  “Парламент схвалив закон №8419 про Укази Президента про продовження строку дії воєнного стану. За – 348 голосів. Дія буде продовжена з 19 лютого 2023 року і триватимуть знову 90 днів”, – повідомив Железняк.  Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Железняк нагадує, що що це вже шосте голосування парламенту за воєнний стан з початку війни. До цього Рада вже схвалювала подібні рішення: 24 лютого, 15 березня, 21 квітня, 15 серпня і 16 листопада 2022 років. Читайте: Верховна Рада продовжила строк дії воєнного стану та загальної мобілізації на 90 днів Також нардеп повідомляє, що парламент схвалив закон №8420 “Про продовження строку дії загальної мобілізації”. За відповідний проект закону проголосували 344 народних депутата.  “Теж строк з 19 лютого 2023 року і триватимуть знову 90 днів. Це і минуле питання не представляв як минулі 4-и рази Секретар РНБО, а одразу після виступів відбулося голосування”, – зазначив Железняк.  Нагадаємо, на сьогоднішньому засіданні ВР затвердила подання Президента України Володимира Зеленського про призначення Василя Малюка головою Служби безпеки України (СБУ), а також призначила Ігоря Клименка новим міністром внутрішніх справ України. Читайте: Рада призначила Ігоря Клименка міністром внутрішніх справ Фото: відкриті джерела КиївВлада

Київський ТРЦ Ocean Plaza фактично залишається під контролем Аркадія Ротенберга – друга дитинства та “гаманця” президента рф володимира путіна. Попри це ТРЦ досі не заарештовано та не конфісковано на користь держави, хоча матеріалами слідства доведено, що саме за гроші, які виводились з Ocean Plaza вже після початку війни росії проти України в 2014 році, син путінського олігарха купив в росії два патронних завода. Фронтменом путінського олігарха в Україні був і залишається бізнесмен з російським корінням Василь Хмельницький. Про це KВ стало відомо з сюжету журналістки Інни Попович для проєкту Trap Aggressor, який моніторить ефективність санкцій і фундатором якого є громадська організація (ГО) “StateWatch”. Підписуйтесь на “КиївВладу”  “Тіньовим власником Ocean Plaza до сьогодні залишається Аркадій Ротенберг, друг дитинства путіна, який будував “Північний поток-2” та кримський міст через Керченську протоку. Ротенберг записаний власником так званого палацу путіна. В 2020 році російський Forbes назвав родину Ротенбергів найбагатшою в рф зі статками в 5,5 млрд доларів. З 2014 року Ротенберг перебуває під санкціями США та ЄС. У жовтні 2022 року Президент Володимир Зеленський наклав персональні санкції на Ротенберга терміном на 10 років (укази №726/2022 та №727/2022 від 19 жовтня 2022 року, – KВ)”, – сказано в сюжеті. В сюжеті наголошується, що метаморфози з власниками Ocean Plaza почали відбуватись в 2014 році – після накладення західних санкцій на Аркадія Ротенберга. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться “Майновий комплекс Ocean Plaza з земельною ділянкою належить ТОВ “Інвестиційний союз “Либідь”. Ця компанія через ТОВ “Авангард-ВІларті” на 99,999% належить кіпрському офшору Ocean Plaza Project LTD і на 0,001% – кіпрському офшору Ethodor Investments LTD.В 2012 році власником цих двох офшорок став Аркадій Ротенберг. В 2016 році переписав їх на сина Ігоря Ротенберга, а в 2020 році – на доньку Лілію Ротенберг”, – сказано в сюжеті. Скрін з Youtube “В 2020 році третину бізнесу викупив Василь Хмельницький (кіпрська офшорка “Юкрейніан Проперті Девелопмент”, UPD, – KВ), інші дві третини стали власністю громадян Швейцарції Сюзанна Валлабх і Андреа Рішааль Валлабх. А прізвище Ротенбергів зникло з реєстрів”, – сказано в дослідженні журналістки. Скрін з Youtube KВ наголошує, що родина швейцарської родини Валлабхів пов’язана з Ротенбергами. Влітку 2018 року стало відомо, що родина “путінського гаманця” має намір переоформити власність на Ocean Plaza. Цю оборудку планували зробити через ТОВ “ТПС Нерухомість Київ”, яким на той момент володіли Валлабхи та Лілія Ротенберг. Витяг з аналітичної системи Youcontrol “У квітні 2022 року Нацполіція за статтею "відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом" відкрила кримінальне провадження стосовно “Інвестиційний союз “Либідь” і "Авангард-Віларті", а також їх тіньових власників Аркадія та Ігоря Ротенбергів. За даними слідчих, компанії, яким належить ТРЦ, надаючи недостовірні дані, роками виводили мільйони доларів на офшори, а звідти Ротенбергам. Слідство встановило, що саме за гроші від Ocean Plaza син Аркадія Ротенберга в 2017 році придбав 48% акцій “Тульського патронного заводу”, а в 2019 році – 50% акцій “Ульянівського патронного заводу””, – сказано в сюжеті. Більш за те: з жовтня 2020 року включно по лютий 2022-го, коли акціонером Ocean Plaza вже був Василь Хмельницький, на кіпрські офшори було виведено понад мільярд гривень. Наприкінці 2021 року Василь Хмельницький розповів Forbes-Україна, що продав свою частку Ocean Plaza на свого компаньйона Андрія Іванова, але дані з реєстрів це спростовують. В серпні 2022 року рішенням суду було арештовано корпоративні та майнові права “Інвестиційний союз “Либідь” і "Авангард-Віларті" та передано їх в управління АРМА. Але паралельно в серпні двома ухвалами Печерського райсуда Києва – від 2 серпня та 13 серпня – було скасовано арешт і повернуто Ocean Plaza та інше майно Василю Хмельницькому та його партнерам зі Швейцарії, які є ширмою родини Ротенбергів. Авторкою ухвали від 13 серпня є суддя Печерського райсуду Ірина Литвинова, яка, нагадують в сюжеті, “спеціально затягувала арешт активів Юрія Іванющенка (“смотрящего” часів Януковича, – КВ), вона ж в 2015 році відмовилась заарештувати заступника голови ДСНС Василя Стоєцького, якого затримали прямо на засідання уряду через підозри в корупції, а також проти неї на кілька місяців відкривали кримінальне провадження”. Керівник парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія в інтерв’ю Forbes-Україна в вересні 2022 року сказав, що ці рішення суду стосуються тільки третини власності в Ocean Plaza, яка належить чи то Василю Хмельницькому, чи то його партнеру Андрію Іванову, а все інше належить державі: “Спочатку держава конфіскувала 100%. Українські власники підтвердили у судах, що їм належить 33%, сплатили податки. Тепер АРМА має звернутися до Нацбанку й отримати дозвіл на відкриття рахунків ТРЦ”. Прибуток від конфіскованих російських активів, за словами керівника фракції “Слуги народу” в ВР, планувалось “відправляти на допомогу ЗСУ”. “В мене навіть є ідея, щоб це був окремий рахунок і всі бачили, скільки активів заарештували і скільки російські активи принесли нашій армії”, – сказав Давид Арахамія. Втім, за його ж словами, це все “концептуально,… прописаного закону ще немає”. Наразі це так і залишається концепцією. Василь Хмельницький і його співробітники нічого коментувати не хочуть, а “Ocean Plaza досі належить Ротенбергам, які можуть увійти в неформальні комунікації з представниками влади, відповідальної за те, що Ocean Plaza досі не конфіскована”, резюмує Інна Попович. Зазначимо, про партнерство Василя Хмельницького та Аркадія Ротенберга в Ocean Plaza KВ писала ще в серпні минулого року – за два дні до відкриття ТРЦ. Серед доказів: бенефіціарами “Ocean Plaza Project Ltd” записані Сюзанна та Андреа Рішааль Валлабх (родичі лондонського адвоката Ротенберга – Джайпракаша Валлабха) та Василь Хмельницький; директором “Ocean Plaza Project Ltd” є Ірина Чіналієва (07.06.1973 р.р., ідент.код 2682124869), яка також є директором в кіпрській компанії “TPS Avia Holding Ltd”, через яку Аркадій Ротенберг офіційно володіє аеропортом “Шереметьєво”. Співвласниками “Шереметьєво” разом з Ротенбергом є Олександр Пономаренко та Олександр Скоробогатько, які, ймовірно, є вихідцями з кримського ОЗУ “Сейлем” (звідти ж вийшов Сергій Аксьонов – т.зв. “очільник Криму”); Ірина Чіналієва також є директором в інших фірмах Ротенберга – “TPSFinance Ltd” або “Strattondale Enterprises Limited”; рідний брат Ірини Чіналієвої – Чіналієв Володимир Улукбекович – перший заступник гендиректора “ТПС Недвижимость”, який є офіційним холдингом Аркадія Ротенберга в сфері комерційної нерухомості. Детальніше: Василь Хмельницький досі є партнером російського олігарха Аркадія Ротенберга в київському ТРЦ Ocean Plaza Нагадаємо, Василь Хмельницький та Андрій Іванов є підприємцями з Петербурга, які переїхали в Україну на початку 1990-х років – продавати російську нафту для братів Варваріних, які на той момент перебували в партнерських стосунках з мером Петербурга Анатолієм Собачком, помічником котрого був володимир путін. В 2000 році Дмитра Варваріна було вбито в кримінальних війнах мафіозних кланів Петербургу. "ОРД" з посиланням на вже неактивний лінк російського сайту "ДП", повідомляє, що Хмельницький на похованні Варваріна "дав зрозуміти", мовляв, він знає про фінансування покійним виборчої кампанії "Партії зелених". Нагадаємо, саундтреком виборчої кампанії першої і останньої успішної кампанії "Партії зелених" в 1998 році став хіт гурту "Скрябін" (Кузьма) "Танець пінгвіна". Читайте: Тишком-нишком: підлеглі Кличка на сумнівних підставах заплатили компанії Хмельницького 112,9 млн гривень за цех №5 “Більшовика” Як неодноразово повідомляла KВ, компані] із орбіти Василя Хмельницького регулярно фігурують у земельних скандалах. Серед прикладів: СТОВ “Агрокомбінат “Хотівський”, яке у 2017-2018 роках за сумнівних обставин зареєструвало за собою право оренди на 1 тис. га столичної землі в районі столичного парка “Феофанія” та місцевості “Пирогово”, а потім намагалося довести прокуратурі, що все “чисто і по закону”; ТОВ “Агрофірма “Зодіак”, до якої раніше мав відношення Василь Хмельницький, продовжує доводити в суді своє право на 74,4 га землі на Осокорках (Дарницький район Києва), хоча ТОВ не має жодного відношення до зазначеної ділянки сільгосппризначення біля озера Тягле. Не нехтує Василь Хмельницький і іншими київськими землями. Зокрема, він привласнив декілька гектарів “Київводоканалу” на Жуковому острові на вул. Ліснича, 58, поруч з рестораном “Маячок” міністра з питань стратегічних галузей промисловості Павла Рябікіна. “Хмельницький відвів там декілька гектарів з виходом до річки на свої АТ “Нелгілин” і ТОВ “Дельта-Буд-Технологія”, відмежувався триметровим парканом й засвинячив садибу з конями. Потім назвав це “Насосна станція “Дніпро-1””, – нещодавно писала KВ. Ймовірно, Василь Хмельницький і Андрій Іванов були дотичні й до банкрутства банка “Хрещатик” в квітні 2016 року. Читайте: Хмельницкий, Иванов и, возможно, Кличко: кто украл деньги киевлян из банка “Хрещатик” Фото: колаж KВКиївВлада

Спікер Верховної Ради (ВР) Руслан Стефанчук (на фото) отримав чергове звернення про розгляд проєкту постанови ВР №7694 про позбавлення мандатів парламентарів, обраних від “ОПЗЖ”, а також урядового законопроєкту №7476 про позбавлення мандатів депутатів місцевих рад, обраних від заборонених партій. Раніше про включення цих законопроєктів до порядку денного ВР до спікера Ради звернувся Президент Володимир Зеленський – на виконання відповідної петиції. Про це KВ стало відомо з допису на Facebook нардепа-мажоритарника Олега Дунди (фракція “Слуга народу”, 91 округ, Фастівщина та Макарівщина Київської обл.). Підписуйтесь на “КиївВладу”  “Враховуючи позицію комітетів ВР (див. у фотогалереї, – KВ), які підтверджують наявність підстав для включення вищевказаних законопроєктів до порядку денного пленарного засідання ВР, та з метою зняття значної соціальної напруги, яке викликає це питання у суспільстві, повторно звертаюсь до Вас, як голови ВР, не нехтувати позицією 153 народних депутатів України та невідкладно (на найближчому пленарному засіданні ВР) розглянути законопроєкти”, – написав Олег Дунда. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Нагадаємо, 23 січня спікеру ВР Руслану Стефанчуку передано звернення 153 народних депутатів про включення до порядку денного урядового законопроєкту №7476 і проєкту постанови ВР №7694. Наразі жодної реакції спікера немає. Як наразі немає реакції спікера і на звернення Президента Володимира Зеленського стосовно цих законопроєктів на виконання відповідної петиції №22/175552-еп. Детальніше: Зеленський скинув на Стефанчука відповідь на петицію про позбавлення мандатів депутатів всіх рівнів від “ОПЗЖ” Проєкт постанови ВР №7694 зареєстровано ще 24 серпня 2022 року про позбавлення мандатів 42 парламентарів, обраних від “ОПЗЖ”. Майже рік тому всі вони вийшли з фракції “ОПЗЖ”, яка припинила своє існування, та створили дві депутатські групи – “Платформа за життя та мир” і “Відновлення України”. Це є підставою для позбавлення мандату, відповідно до п. 6 ст. 81 Конституції України. Урядовий законопроєкт №7476 про позбавлення мандатів депутатів місцевих рад, обраних від заборонених партій, ВР отримала ще 20 червня минулого року. Тільки 16 листопада, після п’яти місяців саботажу, комітет ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування схвалив прийняття за основу №7476. Урядовий законопроєкт передбачає: однією з підстав дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вважати набрання законної сили рішенням суду про заборону діяльності політичної партії, від якої він висувався та був обраний, а також його входження до депутатської фракції місцевої організації такої політичної партії (у таких випадках заміщення депутата не здійснюється, а відповідний депутатський мандат залишається вакантним); достроково припиняти повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, обласної ради у разі дострокового припинення повноважень більше ніж половини депутатів від загального складу ради з підстави заборони політичної партії (у таких випадках парламент призначає позачергові вибори ради); у разі дострокового припинення повноважень більше ніж половини депутатів від загального складу ради у зв’язку із забороною політичної партії, у районах, областях, на територіях територіальних громад, де введено воєнний стан або в районі проведення бойових дій, до проведення першої сесії новообраної ради утворювати військові або військово-цивільні адміністрації. Вочевидь, Руслан Стефанчук і керівництво “Слуги народу” продовжують робити вигляд, що позбавлення проросійських колаборантів є “антиконституційним”. Хоча насправді правлячій більшості просто зручно працювати зі зрадниками та колаборантами, які виконують будь-які забаганки Банкової. Детальніше: Керівництво “Слуги народу” продовжує рятувати нардепів від “ОПЗЖ” Спікер Ради Стефанчук не хоче позбавляти мандатів парламентарів від “ОПЗЖ” Чому в ВР та місцевих радах досі сидять депутати від “ОПЗЖ”? Треба запитати у очільника “Слуги народу” Фото: “Високий замок”КиївВлада

Апеляційний адмінсуд незабаром може поставити крапку у справі щодо оскарження дій КМДА по розробці нового Генерального плану Києва. У відповідному провадженні фізична особа Ігор Гец намагається довести (поки що без успіху), що міська влада не має права готувати до затвердження такий документ, адже Верховна Рада давно зробила усі Генплани безстроковими. Швидше за все, керівництво столиці виграє в цій суперечці, бо рішення Київради № 262/262 від 18 вересня 2008 года "Про розробку нового Генерального плану розвитку Києва та його приміської зони до 2025 року" було прийняте у відповідності з вимогами чинного на час його прийняття законодавства і його ніхто в суді не оскаржив. Це, в свою чергу, дозволить КМДА використовувати позитивне для себе рішення суду в якості “прецедентного”, щоб швидше вийти на затвердження Генплану “Черновецького-Кличка” та перемогти опонентів, які потім спробують оскаржити цей документ в суді.  Як стало відомо KВ, на 7 березня 2023 року заплановане засідання Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №640/8400/21. Підписуйтесь на “КиївВладу” Нагадаємо, в рамках даного провадження фізична особа Ігор Гец вимагає від служителів Феміди визнати протиправними дії КМДА, пов`язані з розробленням проекту нового Генплану Києва, а також зобов'язати посадовців столичної мерії утриматись від підготовки вказаного документа. Крім того, в рамках цієї справи позивач висунув вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Кабінета Міністрів України, яка, на думку Ігоря Геця, виражається у невжитті заходів реагування на факти зазначених протиправних дій з боку КМДА. Відповідачами у цьому провадженні виступають столична міськдержадміністрація та Кабмін відповідно. Читайте: Киев могут оставить без нового Генплана Ще 6 липня 2022 року Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК, ліквідований у грудні минулого року. – KВ) повністю відмовив Ігорю Гецю у задоволенні його вимог. У зв'язку з цим позивач подав апеляційну скаргу, яку має розглянути згаданий вище апеляційний адмінсуд. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Про розгляд справи й рішення ОАСК Як повідомляється в рішенні суду від 6 липня 2022 року, у січні 2021 року Ігор Гец звернувся до міського голови Києва і голови КМДА Віталія Кличка з листом, у якому повідомив про порушення чинного законодавства, пов'язаного з розробленням проекту нового Генплану Києва. Про які саме порушення йшла мова, в судовому документі не уточнюється. Але можна припустити, що майбутній позивач вимагав припинити розробку вказаного документу у зв'язку з тим, що діючий Генеральний план столиці (затверджений рішенням Київради №370/1804 від 28 березня 2002 року), відповідно до законодавства України, є безстроковим, а тому міська влада не має права розробляти “другий” Генплан. Така версія КВ пояснюється тим, що надалі даний аргумент буде фактично єдиним у позові Геця.  У відповідь на своє звернення даний громадянин отримав лист від Департамента містобудування та архітектури КМДА, у якому чиновники повідомили лише те, що робота над проєктом Генплану ще продовжується, він приводиться у відповідність до змін законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних та інших державних норм, стандартів і правил тощо. Надалі, у березні 2021 року, Ігор Гец поскаржився на дії посадових осіб КМДА у письмовому зверненні до Кабінета Міністрів України – вказав на те, що посадовці столичної мерії ухилилися від “виконання невідкладних заходів”, про які він повідомив у листі на адресу міського голови Києва. Кабмін у свою чергу направив звернення Ігоря Геця до Міністерства громад та територій України, КМДА і Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ, наразі ліквідована. – KВ). Така реакція з боку Кабінета Міністрів не задовольнила громадянина, а тому надалі він звернувся до ОАСК з вищевказаним позовом. Вже на початку квітня 2021 року цей суд відкрив відповідне провадження. В обґрунтування своїх вимог Ігор Гец вказав на те, що КМДА не вжила невідкладних заходів щодо припинення неправомірних дій по розробці Генплану Києва. А Кабмін, як вважає позивач, не вжив заходів щодо усунення недоліків у роботі органу виконавчої влади, яким є КМДА, і "ухилився від спрямування та координації діяльності вказаної місцевої адміністрації щодо забезпечення належного виконання наданих їй повноважень на відповідній території”.  При цьому Ігор Гец повідомив, що Кабмін безпідставно передав його звернення на розгляд інших органів – мовляв, він не просив посадовців цього робити, адже вказані держструктури відповідно до законодавства "не наділені повноваженнями стосовно здійснення контролю за діяльністю місцевих органів виконавчої влади". Усе це, на думку позивача, порушило його право брати участь в управлінні державними справами, яке гарантоване йому Конституцією України, та право на отримання такого нематеріального блага як “належне виконання КМДА і Кабміном своїх владних повноважень”. Як зазначалося вище, головним і фактично єдиним аргументом щодо незаконності розробки нового Генплану Ігор Гец назвав саме те, що такі документи є безстроковими – це передбачено Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”, який було затверджено Верховною Радою у 2011 році. У зв'язку з цим, на думку позивача, розробка “нового” Генплану столиці починаючи з березня 2011 року є незаконною. У КМДА з такими позовними вимогами не погодилися. Юристи цього відповідача вказали на те, що розробка столичною міськдержадміністрацією “нового” Генплана є законною, адже існує відповідне доручення Київради, яке було передбачене рішенням №262/262 від 18 вересня 2008 року. Необхідність таких доручень від органів місцевого самоврядування, мовляв, є вимогою все того же Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”. При цьому, у КМДА повідомили, що вищевказане рішення було ухвалене у відповідності з вимогами чинного на час його прийняття законодавства, тобто – ще до того, як Верховна Рада зробила Генплани безстроковими. У свою чергу, в Кабінеті Міністрів України вказали на те, що переадресація звернення Ігоря Геця є законною. Свою позицію посадовці пояснили тим, що питання стосовно роз'яснення законодавства про містобудівну діяльність та про розроблення генплану відноситься до повноважень вищезазначених трьох органів. У зв'язку з цим, на думку представників Кабміна, "позовні вимоги щодо визнання бездіяльності протиправною та доводи, якими позивач їх обґрунтовує, не узгоджуються з положеннями законодавства України, є надуманими, необґрунтованими та безпідставними, а тому мають бути залишені без задоволення.". Крім того, і юристи столичної міськдержадміністрації, і юристи Кабміна під час судового розгляду справи стверджували, що розробка “нового” Генплану Києва жодним чином не порушує інтереси Ігоря Геця, адже він проживає в іншому населеному пункті – у місті Суми. Примітно, що у відповідь на таке зауваження позивач повідомив, що він з листопада 2019 року живе “на два міста” – у Києві та Сумах. Скріншот з рішення ОАСК від 6 липня 2022 року Врешті-решт колегія судів ОАСК вирішила повністю відмовити Ігорю Гецю в задоволенні його позову. Серед причин для відмови служителі Феміди вказали той факт, що рішення Київради № 262/262 від 18 вересня 2008 года "Про розробку нового Генерального плану розвитку Києва та його приміської зони до 2025 року" є таким, що прийняте у відповідності з вимогами чинного на час його прийняття законодавства. Крім того, в ОАСК зазначили, що вказане рішення не скасовувалось самою міськрадою, не визнавалося недійсним в судовому порядку, а отже є чинним на даний час. Що стосується претензій позивача до Кабміну, то, як зокрема зазначено в рішенні суду, “для визнання бездіяльності протиправною недостатньо лише одного факту неналежного або несвоєчасного виконання обов`язкових дій”.  Можливі наслідки Опитані KВ експерти висловили занепокоєність таким перебігом подій.  Так, столичний адвокат і правозахисник Олександр Дядюк важає, що остаточна перемога КМДА в суді по цій справі може краще за все допомогти керівництву столиці вийти на затвердження нового Генплану “Черновецького-Кличка” та перемогти опонентів, якщо цей документ потім будуть оскаржувати в суді.  “Посилання позивача на законодавство про “безстроковість” Генплану не допоможе оскаржити дії КМДА. Наприклад, закони також приймаються Верховною Радою безстроково, але це не може завадити парламенту вносити до них зміни, відміняти їх, приймати нові закони. Треба розуміти, що формально КМДА лише виконує рішення Київради від 2008 року про розробку нового Генплану. Краще було б оскаржувати саме це рішення. Я не бачу жодних перспектив у цій справі. Більш того, якщо хтось захоче по-справжньому оскаржити новий Генплан, то у відповідній судовій справі Київрада зможе послатися на рішення суду по даному провадженню, яке має преюдиціальне значення і в якому були встановлені обставини, що дії органів влади були законними”, – заявив KВ Олександр Дядюк. Подібної думки дотримується й член-кореспондент Української академії архітектури Віктор Глеба. Усі процеси, які передували і супроводжували розробку цього документа, йому знайомі: у 2001-2008 роках він працював на керівних посадах у міському КП “Центр містобудування і архітектури Києва” і Департаменті містобудуванні та архітектури КМДА (зокрема заступником головного архітектора столиці), а в 2008-2016 роках – заступником архітектора Київської області. За словами Віктора Глеби, проєкт нового Генерального плану Києва потрібно критикувати і оскаржувати, але з інших мотивів – через низку порушень, зокрема й у процедурі розробки.  “При розробці проєкту нового Генплану ігноруються законодавчі норми, правила, Державні будівельні норми (ДБН) про планування і забудову, не була проведена громадська експертиза. Як заступник головного архітектора Київщини я був секретарем на містобудівній раді Київської області, яка розглядала “новий Генплан” столиці. І тоді я написав протокол на 6 сторінок зауважень до проєкта Генерального плану Києва та розвитку його приміської зони до 2025 року. Але вже, здається, у 2020 році Віталій Кличко презентував документ під назвою “Генплан-2030”, а потім, у 2021 році, якщо я не помиляюсь, мер Києва вже пропонував Генплан на термін до 2040 року”, – розповів KВ Віктор Глеба. Читайте: Новый Генплан Киева. Для застройщиков, а не для киевлян Чому Генплан – це головна біль киян Як неодноразово повідомляла КВ, коли Київрада приймала рішення №262/262 від 18 вересня 2008 року, нинішній мер міста Віталій Кличко був у опозиції до тодішнього очільника столиці голови Леоніда Черновецького і активно критикував ідею з розробкою нового Генплану. Втім, ставши міським головою, Кличко вирішив не відмовлятися від ідею затвердити новий варіант головного містобудівного документа столиці.  Проти такої ініціативи столичної влади неодноразово виступали експерти та громадські активісти. Наприклад, вони вказували на те, що “новий” Генплан потрібен лише для того, щоб столична влада змогла легалізувати таким чином незаконні землевідведення минулих років (серед таких – передача під забудову житлом та торговими центрами земель рекреації, транспортної інфраструктури та ін. – KV) та приховати інші масові порушення чинного Генплану Києва. Серед таких – системне невиконання зафіксованих у Генплані завдань щодо розвитку міської інфраструктури (будівництво нових доріг, розв'язок, станцій метро, мостів, каналізаційних колекторів, трансформаторних підстанцій тощо).  Читайте: Новый Генплан может лишить киевлян 9 тысяч гектаров заповедных территорий і Генплан VS новый Генплан: как в Киеве развивают метрополитен Також фахівці у галузі містобудування та архітектури заявляли, що керівництво міста мало би провести моніторинг порушень ухваленого у 2002 році Генплану, покарати винних у цих порушеннях та провести коригування чинної “містобудівної конституції столиці” – незалежно від того, чи буде столична влада розробляти “новий” Генеральний план, чи буде оновлювати “старий”.  Однак, у КМДА і Київради вирішили не витрачати свій час на такі “дрібниці”, і комунальна організація “Інститут Генерального плану міста Києва” (КО “Київгенплан”) завзято взялася за розробку проєкта даного документа. Протягом останніх років міська влада неодноразово – наприклад, у 2017, 2019 та 2020 роках – повідомляла про те, що проєкт нового Генплану вже готовий і вже “ось-ось” має бути затверджений. Одна із останніх заяв мала місце у листопаді 2020 року – тоді КО “Київгенплан” оголосила про початок громадських слухань по цьому документу.  Читайте: Утверждение нового Генплана Киева переносится на неопределенный срок При цьому, протягом цих років проєкт "нового” Генплану столиці неодноразово змінювався. Деякі такі коригування у Київраді пояснювали тим, що початковий проєкт вже застарів, адже його розробка почалася десятиріччя тому. Разом з тим, експерти стверджували, що у різних джерелах фактично одночасно публікувалися різні версії проєкта Генплану, а його графічні матеріали подекуди не відповідали текстовим, через що вивчення та обговорення цього документу було суттєво ускладнено.  Читайте: Зачем Петр Оленич затеял экспертное обсуждение проекта нового Генплана Киева Крім того, фахівців дивувало те, що міська влада не може визначитися, на який період має бути розрахований "новий" Генплан. Як зазначалося вище, при прийнятті рішення Київради №262/262 керівництво міста прописало, що "новий" Генеральний план столиці має діяти до 2025 року. Але в подальшому в КО "Київгенплан" та в КМДА повідомляли про те, що цей документ буде визначати розвиток міста до 2040 року. Разом з тим, окремі вихідні дані одного з варіантів проєкта Генплану взагалі були прописані на якусь "перспективу", часові рамки якої розробниками документа не були зазначені. Нагадаємо, КО “Київгенплан” з 26 жовтня 2021 року на правах виконуючого обов'язки керівника очолює Дмитро Ликов. Його попередником на цій посаді був Сергій Броневицький, який керував даною комунальною організацією з 27 серпня 2010 року до 30 вересня 2021 року. "Київгенплан" підпорядковується Департаменту містобудування та архітектури КМДА, який з 1 листопада 2016 року очолює Олександр Свистунов.  Роботу зазначеного департаменту довгий час спрямовував та контролював перший заступник голови КМДА Микола Поворозник, але з 2 квітня 2021 року цю функцію було покладено на заступника голови з питань здійснення самоврядних повноважень КМДА Петра Оленича. Читайте: Петру Оленичу разрешили “утилизировать” в столичную землю 1,32 млрд бюджетных гривен Кабінет Міністрів України з 4 березня 2020 року очолює Денис Шмигаль (на колажі праворуч) – ексголова Івано-Франківської облдержадміністрації (з 1 серпня 2019 року до 5 лютого 2020 року) та ексміністр розвитку громад і територій (з 4 лютого по 4 березня 2020 року). Фото: колаж КВКиївВлада

Обшуки СБУ в будівельних компаніях народного депутата від “ОПЗЖ” Вадима Столара актуалізували питання про його зв’язки з державним зрадником Віктором Медведчуком та про структуру власності будівельних компаній. Тому варто нагадати, що в структурі власності щонайменше однієї будівельної компанії Столара-Медведчка “ENSO” присутній голова Ради з державної підтримки кіно Артем Колюбаєв, який з 2017 по 2020 рік був партнером по кінобізнесу керівника Офіса Президента (ОП) Андрія Єрмака. Вчора, 1 лютого, СБУ провела обшуки у представників будівельних компаній Києва, підконтрольних народному депутату від “ОПЗЖ” Вадиму Столару. “На переконання слідства, ці комерційні структури були залучені до протиправних схем легалізації коштів в інтересах колишніх [народних] депутатів [від “ОПЗЖ”] Віктора Медведчука і Тараса Козака. Аналогічні схеми працювали також на користь інших громадян рф та рб, до яких були застосовані санкції РНБО, країн ЄС та США. Наразі дії СБУ спрямовані на ліквідацію всіх протиправних схем та каналів легалізації фінансових активів, які застосовували зловмисники. Зокрема, мова йде і про викуп корпоративних прав українських забудовників різними офшорами та російськими банками, і про спрямування коштів від продажу нерухомості на фінансування дій, що завдають шкоди державній безпеці”, – повідомили в СБУ. Слідчі діє проводяться за ст. ст. 437 Кримінального Кодексу України (планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни), яка передбачає позбавлення волі від 7 до 15 років, а також за ст. 110-2 ККУ (фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України), яка передбачає позбавлення волі від 3 до 10 років. Ймовірно, саме через ці слідчі дії Вадима Столара й не випускають з України. Підписуйтесь на “КиївВладу”  Тому варто нагадати про сюжет журналіста Bihus.Info Максима Опанасенка “Як кіносоратник Єрмака увійшов в бізнес будівельного магната Столара”, який 23 січня ц.р. В сюжеті йдеться про партнера керівника ОП Андрія Єрмака по кінобізнесу – Артема Колюбаєва, який 31 березня 2021 року очолив Раду з державної підтримки кіно. Початок кінодружби та зльоту В далекому минулому Артем Колюбаєв, за його словами, був керівником київського підприємства з виготовлення кузовів та автопричепів, де працювали 200 людей, а потім пішов в кіно. Вочевидь, похід в кіно для Колюбаєва нерозривно пов’язаний з Єрмаком, оскільки саме майбутній керівник ОП “випадково” став співпродюсером першої стрічки Колюбаєва “Правило бою” (2017 рік). В травні 2018 року Єрмак і Колюбаєв створили ТОВ “Ама Віжн” і зі старту вибили з держбюджету 25 млн гривень на фільм “Щедрик”. До речі, “Щедрик” вийшов на кіноекрани аж на початку 2023 року. Першим керівником “Ама Віжн” був адвокат з Кіровоградщини Ігор Шентяпін, співвласник вже ліквідованого адвокатського об’єднання “Міжнародна правнича компанія”, де другої співвласницею була Роза Тапанова – членкиня наглядової ради “Укрнафти” від Міноборони, до того членкиня наглядової ради “Ощадбанку”, а також діюча очільниця Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр”. “Спільні походи [Єрмака та родини Колюбаєвих] на фестиваль “Молодість”. Дружина Колюбаєва вже товаришує з юристкою Єрмака – Розою Тапановою”, – сказано в сюжеті Bihus.Info. Артем Колюбаєв (в центрі) та Андрій Єрмак (праворуч), 27 травня 2018 року, Facebook Андрія Єрмака Роза Тапанова та дружина Артема Колюбаєва, скрін з YouTube Ігоря Шентяпіна на посаді керівника “Ама Віжн” швидко змінив співпродюсер “Правило бою”, бізнесмен з білорусі Максим Лещенко, а потім – Артем Колюбаєв. Андрій Єрмак вийшов з засновників ТОВ “Ама Віжн” вже коли працював помічником Президента Володимира Зеленського – 25 лютого 2020 року. На той момент кінокомпаніїя, пов’язані з Єрмаком, встигли отримати понад 100 млн гривень державного фінансування. 21 травня 2019 року Зеленський призначив Єрмака своїм помічником. 7 вересня того ж року, коли відбувся обмін полоненими з російською федерацією, Колюбаєв присвятив своєму партнеру емоційний допис. “Пост про людей! Про Людину, яка мало розмовляє, але при цьому дуже багато робить. Без пафоса, зайвих і непотрібних слів і піаркампаній”, – написав Артем Колюбаєв. “Після приходу Єрмака в ОП, компанії, де Колюбаєв був або залишався власником чи співвласником, отримали з держбюджету понад 60 млн гривень держпідтримки на фільми, які вже зняті або ще знімаються… Не кіношні справи Колюбаєва після приходу Єрмака в ОП теж злетіли”, – сказано в сюжеті. До осені 2019 року він був директором, власником або співвласником в основному кіношних юросіб: “Мейнстрім Пікчерз”, “Спільна перемога продакшн”, “Ама Віжн”, “Карз-М”, “Хайлайт Пікчерз”. Скрін з YouTube Після осені 2019 року фірми з мільйонними статутними капіталами, не повний перелік: “Ессет Файненшл Груп”, “Голдман”, “Стандарт Інвестментс Груп”, “Квантор Проджект”, “Апеліот”, “Дістрікт”, “Сігма Кепітал”, “Самміт Фільм”, “База Філмз”, “7 Пікчерз”, “Чарівнолісся”. “Деякі з цих фірм привели до зв’язків з Вадимом Столаром і самим Віктором Медведчуком”, – сказано в сюжеті. Як Столар і Кушнір віддавали Медведчуку долі в “ENSO” KВ та інші ЗМІ неодноразово писали, що будівельна компанія “ENSO” фактично належить Вадиму Столару, хоча за документами її власниками є Андрій Руденко та Раміль Мехтієв. “ENSO” створена в 2017 році. В неї є три проєкта. Назва ЖК Адреса Замовник “Poetica”  вул. Дегтярівська, 25-А (між Шулявкою та Лук’янівкою) ТОВ “Таун Ленд Компані” “Diadans” вул. Євгена Коновальця, 19 ТОВ “Флай Девелопмент” “Fjord” Військовий проїзд, 8 (поруч з Новопечерськими Липками) ТОВ “Честнат Холл” “Замовники будівництва залишаються незмінними, але всередині цих компаній відбуваються зміни. Восени 2019 року в усіх трьох компаніях-замовниках можна було легко розгледіти Вадима Столара та його будівельного компаньйона, президента “Київміськбуду” Ігоря Кушніра, а також братів Горових, яких називають чи не найближчими партнерами Столара в схемнобудівельних справах (і не тільки, – KВ)”, – йдеться в сюжеті Bihus.Info. Докази присутності Столара та Кушніра в “ENSO”, за словами Максима Опанасенка, наступні. Серед компаній, які фінансували будівництво ЖК і підписували договори з покупцями, були присутні: АТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд (ЗНВКІФ) “Ево Інвест”, який до лютого 2020 року через ланцюжок кіпрських компаній виводив на дружину Ігоря Кушніра – Оксану Кушнір; АТ “ЗНВКІФ “Стрім Інвестмент” – це фонд Інни Майструк, дружини Столара. В 2019 році, коли до влади прийшов Володимир Зеленський, перший керівник його Офісу Андрій Богдан миттєво оголосив війну меру Києва Віталію Кличку та, фактично, “смотрящєму” Вадиму Столару. На той момент, за словами Кличка, керівник ОП намагався нав’язати в якості “смотрящих” забудовника з чиновницьким минулим Андрія Вавриша (партнер фактичного власника групи девелоперських компаній “Peefect Group”, віцепрезидента Конфедерації будівельників України та майбутнього секретаря містобудівного комітету Верховної Ради Дмитра Ісаєнка, обраного від “ОПЗ” за т.зв. “квотою Медведчука-Столара) та гендиректора “1+1”, майбутнього міністра культури Олександра Ткаченка. Але Андрій Богдан недовго бодався з Віталієм Кличком. 11 лютого 2020 року Зеленський звільнив Богдана з посади керівника ОП і призначив замість нього Єрмака. Проте, ще до цієї ротації у владних кабінетах столиці обговорювались нові “смотрящіє” за Києвом, серед яких були: нардеп від “Слуги народу” та колишній партнер Єрмака по бізнесу з табачними кіосками Андрій Холодов; сам Андрій Єрмак; його кум, нардеп від “Слуги народу” (219 округ, Святошино) Микола Тищенко; та інші. Втім, Столар не здавав позиції. Навіть попри обшуки СБУ в офісі “bUd development” за підозрою в ухиленні від податків на суму 500 млн гривень, які пройшли восени 2020 року, він залишився нардепом та продовжував вести свої темні справи. Віталій Кличко на дні народження Вадима Столара, 10 серпня 2019 рокуІ саме на початку 2020 року в “ENSO” почались зміни. Зокрема, АТ “ЗНВКІФ “Ево Інвест” перейшов з рук Столара та Кушніра в руки нібито естонського бізнесмена Олексія Чулеця. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться За інформацією програми “Схеми”, компанії Чулеця зареєстровані в Естонії в 2018-2020 роках, поставляли в Україну бітум з “Новошахтинського заводу нафтопродуктів”, контрольованого на той момент Віктором Медведчуком і Тарасом Козаком. Дочірні структури фірм Чулеця в росії тісно переплітались з компаніями білоруського олігарха та партнера Медведчука – Миколи Вороб’я, на літаку якого в лютому 2021 року з України в росію втікав Тарас Козак. “Тобто, один з фондів, який вкладав гроші в будівництво та підписував договори, опинився в руках Медведчука”, – наголошується в сюжеті Bihus.Info. Восени 2020 року з’явився і новий співвласник усіх трьох фірм-замовниць “ENSO” – АТ “ЗНВКІФ “Астера”. “Власник цього фонду – типова кіпрська “матрьошка”, за якою стояла Limedell Ltd, також пов’язана з Медведчуком. А аудиторському звіті  Limedell Ltd за 2020 рік йдеться, що структура на той момент мала дочірню компанію – швейцарську New Coal Trading AG. В звіт ця інформація потрапила через те, що швейцарці відкрили офіс в москві. Саме через цю швейцарську фірму саме у тому ж 2020 році паливний гігант Exone Mobile купував російську нафту у все того ж “Новошахтинського заводу””, – наголошується в сюжеті. Навіть новий кінцевий бенефіціар “Астери” – громадянин Німеччини російського походження Ігор Штрель, який з’явився в 2021 році – не вводить в оману. “Він раніше працював в представництвах російських ВТБ та Сбєрбанку у Відні та Франкфурті-на-Майні. А потім зайнявся у Відні власним бізнесом, пов’язаним із консалтингом й інвестиціями. Який міг бути як прикриттям Медведчука, так і його новим обличчям”, – сказано в програмі Bihus.Info. Джерела KВ в політичних та девелоперських колах пояснювали і пояснюють входження Віктора Медведчука в будівельний бізнес Столара-Кушніра тим, що таким чином Столар розплатився з Медведчуком за його квоту у виборчому списку до ВР в 2019 році. За словами джерел, через цю квоту Столар завів під купол, зокрема, Дмитра Ісаєнка та Суто Мамояна. До речі, в сесійній залі Ради Ісаєнко та Мамоян сидять поруч. Читайте: Ресторан “Ішак”: голова парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія дружньо зустрічається з нардепом від “ОПЗЖ” Суто Мамояном (відео) KВ звернулась за коментарем до президента “Київміськбуду” Ігоря Кушніра. В пресслужбі холдингу заявили, що Кушнір сьогодні немає відношення до “ENSO” та її проєктів. Так само він немає зараз жодних спільних проєктів з Вадимом Столаром, хоча “певний час назад спільні бізнеспроєкти – ним мали пов’язані особи”. Схоже, мова йде про дружин Кушніра та Столара. В пресслужбі “Київміськбуду” також заявили, що Ігор Кушнір не знайомий ані з Артемом Колюбаєвим, ані з Андрієм Єрмаком, і не має з ними “прямих ділових стосунків”. Входження Колюбаєва в бізнес Столара-Медведчука Попри повне мовчання во соцмережах Артема Колюбаєва та його дружини стосовно будівельного бізнесу, аналіз їхніх сторінок виявив, що Колюбаєв давно знайомий з родиною співвласника “ENSO” Раміля Мехтієва, стверджується в сюжеті. Більш за те, виявилось, що ще в травні 2018 року Колюбаєв став членом наглядової ради АТ “ЗНВКІФ “Скілінг“”, який серед інших фінансував проєкти “ENSO”. Тоді наглядову раду очолював Олександр Ковтун, повний тезка котрого згодом був директором фонду дружини Столара “Стрім Інвестмент”. В наглядовій раді “Скілінг” Колюбаєв просидів до травня 2020 року, а через місяць після його уходу “Скілінг” став співвласником ТОВ “Честнат Холл” – замовника ЖК “Fjord”. Але явно Артем Колюбаєв з’явився в “ENSO” в грудні 2019 року, коли придбав частку в ТОВ “КУА “Ессетс Файненшл Груп”, яка мала досвід співпраці з “ENSO”. В січні 2020 року компанія повторила це, вливши 6,8 млн гривень фіндопомоги ТОВ “Таун Ленд Компані” – замовнику ЖК “Poetica”(ЖК “Поетика”). В вересні “КУА “Ессетс Файненшл Груп” надала 6 млн гривень генпідряднику всіх трьох ЖК – ТОВ “Стандарт Констракшн”. В жовтні 2020 року Колюбаєв став одноосібним власником АТ “ЗНВКІФ “Апеліот”. 4 грудня того ж року кінопродюсер одноосібним рішеням збільшив статутний фонд “Апеліот” з 5,91 млн гривень до 130 млн гривень. В лютому 2021 року ім’я Колюбаєва, як бенефіціара компанії, було приховано в деяких відкритих реєстрах. Після цього від імені “Апеліот” договори з покупцями підписував Дев’ятка Олександр Володимирович від “Ево Інвест”, який, нагадаємо, на той момент вже контролювався людьми Медведчука. “Він же [Олександр Дев’ятка] працював в фонді дружини Столара “Стрім Інвестмент””, – йдеться в сюжеті. “В аудиторському звіті “Апеліот” йдеться, що Колюбаєв фактично сам із собою підписав угоду про фінансування фільму “Щедрик” – того самого, який Колюбаєв і Єрмак запланували ще в 2018 році, отримавши з держбюджету 25 млн гривень”, – розповів Максим Опанасенко. Також в вересні 2020 року Колюбаєв увійшов в АТ “ЗВНКІФ “Квантор Проджект”, який проводив фінансові операції зі “Стрім Інвест”, бенефіціаром якого на той момент був компаньон Столара Сергій Турчинов. “В лютому 2022 року Колюбаєв вийшов з “Квантор Проджект” і його місце зайняв керівник Адвокатського та ріелторського об’єднання України Микола Чиханцов, який разом з Колюбаєвим увійшов в Раду з державної підтримки кіно”, – сказано в сюжеті. Офіс “Квантор Проджект” зареєстровано в Києві за адресою вул.Срібнокільська, буд 22, офіс 172. Київський блогер і журналіст Володимир Бондаренко в дописі на Facebook зазначив, що за цією ж адресою зареєстровані й інші фірми, якими керує чи володіє Артем Колюбаєв. Але цікавіше, що тут же зареєстровано ТОВ “Академ-Клуб”, яке в 2018 році разом з 40,2 га купив Максим Микитась (“Укрбуд”). Місцезнаходження землі, вкраденої у киян Микитасем, Татаровим, Столаром і Медведчуком “Мова йде про півострів між станціями метро “Славутич” та “Осокорки”, територія 11 мікорайону житлового масиву “Позняки-Західні (село Осокорки), а саме дві ділянки: 24,51 га кадастровий номер №8000000000:90:009:0023 та 15,74 га кадастровий номер №8000000000:90:010:0169. В 2019 році Микитася обікрали його партнери-підлеглі: [нинішній заступник керівника ОП Олег] Татаров і [бенефіціар ТОВ “Північно-Український будівельний альянс” Андрій] Якусевич… ТОВ “Академ-Клуб” в них пізніше відкупили: 50% Столар (через VІЕМАR НОLDІNG LТD), 50% Медведчук (через РІLАWЕR LІМІТЕD)", – написав блогер. За його словами, в жовтні 2022 року долю Медведчука переписали на мешканця тимчасово окупованої території в Херсонщині, а доля Столара залишилась на тій самій юрособі. І тільки на початку 2023 року 100% ТОВ “Академ-Клуб” було переписано на громадянина Болгарії Тограмаджяна Петроса Арутюновича з міста Бургас. Тобто, не тільки Колюбаєв особисто, але і його колега по Раді з держпідтримки кіно дотичні до будівельних схематозів Столара, Медведчука і інших проросійських колаборантів. І наостанок. Попри вихід з частини фондів, дотичних до “ENSO”, наприкінці листопада 2022 року Артем Колюбаєв створив АТ “ЗНВКІФ “Дістрікт”, який 31 січня очолив Володимир Метелиця, що раніше продавав квартири “ENSO” від АТ “ЗНВКІФ “Орландо” сина Ігоря Кушніра – депутата Київради від “УДАРу” Іллі Кушніра. АТ “Орландо” як місце роботи вказано також на його Facebook-сторінці. “Ані співвласники “ENSO”, ані Артем Колюбаєв на запити не відповіли”, – резюмував Максим Опанасенко. Незрозумілості, запитання та звернення По-перше, відповідь Ігоря Кушніра, що він не знайомий за Артемом Колюбаєвим і не має з ним “прямих ділових стосунків” в контексті співпраці Кушніра-сина з керівником Ради з Державної підтримки кіно Колюбаєвим виглядає не дуже переконливо. Звісно, син дорослий і може сам вести справи, але в Київраду його відрядив саме Кушнір-батько. Щонайменше, так стверджують джерела KВ в столичній мерії. По-друге, щонайменше з 19 грудня 2019 року по 25 лютого 2020 року радник Президента Андрій Єрмак був опосередковано дотичним до бізнеса Столара-Кушніра-Медведчука. Бо на ці дати майбутній керівник ОП ще залишався бізнес-партнером Артема Колюбаєва. По-третє, навіть якщо Єрмак взагалі нічого не знав про партнерів Колюбаєва, коли вже вийшов з бізнесу, в що складно повірити через багатий історичний бекграунд керівника ОП, його бездіяльність стосовно присутності Вадима Столара, Дмитра Ісаєнка, Суто Мамояна та інших нардепів від “ОПЗЖ” в парламенті тепер виглядає підозріло. Так само підозріло виглядає мовчання Президента Володимира Зеленського стосовно петиції про внесення в порядок денний ВР законопроєктів про позбавлення мандатів депутатів всіх рівнів від “ОПЗЖ”, а також петиції про ветування законопроєкту №5655 голови партії “Слуга народу” Олени Шуляк, який прийнято виключно в інтересах великих забудовників за відвертої підтримки “ОПЗЖ” в сесійній залі і на профільному комітеті ВР. KВ пам’ятає заяву Головного управління розвідки Міноборони про те, що російські спецслужби готують чергову ІПСО проти, в тому числі, керівника ОП Андрія Єрмака, як “представника українського воєнно-політичного керівництва”. KВ заявляє, що цей текст на 95% побудовано на даних з відкритих джерел, жодним чином не дотичних ані до Telegram-каналів, ані до якихось таємних інсайдів. Єдиною метою даної статті є інформування суспільства та відповідальних посадових осіб стосовно ризиків, які, ймовірно, можуть погіршити стосунки України з нашими західними партнерами. KВ розраховує та очікує на державницько відповідальну реакцію посадових осіб стосовно інформації, викладеної в сюжеті Bihus.Info та в цій статті. Читайте також: ДБР повідомило про підозру звільненому заступнику міністра оборони у причетності до закупівлі продуктів за завищеними цінами Ексначальника департаменту Міноборони викрили на розтраті понад 100 млн гривень, – СБУ Уряд звільнив раніше призначене ним керівництво митниці Фото: колаж KВ КиївВлада

Департамент житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради хоче придбати послуги з нанесення дорожньої розмітки в м. Біла Церква. Виконати всі необхідні роботи потрібно буде до 31 серпня. Про це KВ стало відомо з оголошення в електронній системі публічних закупівель Prozorro. Підписуйтесь на “КиївВладу”  30 січня департамент ЖКГ Білоцерківської міської ради опублікував оголошення про намір закупити послуги з нанесення дорожньої розмітки в м. Біла Церква. Як зазначається в оголошенні, витратити на це питання планують 3 млн 999 тис.158 гривень. Джерело фінансування – кошти місцевого бюджету. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Згідно тендерної документації, виконати необхідно наступний перелік робіт: Хто виконуватиме нанесення дорожньої розмітки стане відомо після аукціону 9 лютого. Виконати всі необхідні роботи потрібно буде до 31 серпня. Читайте: Біла Церква збирається витратити 18,5 млн гривень на освітлення своїх вулиць Фото: з відкритих джерел. КиївВлада

ТОВ “НВП “Магістр” (компанія, що здійснює облік акцій різних акціонерних товариств) звинувачує Нацкомісію з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) у сприянні виведення бізнес-активів російських бізнесменів з України до Європи. Посадовці вказаної комісії фактично легалізували передачу італійським бізнесменам акцій ПрАТ “ДКСУ”, співвласниками якої є резиденти країни-агресора. Слідство вже попередньо встановило, що бенефіціари ПрАТ “ДКСУ” фактично фінансують російське вторгнення, сплачуючи на своїй “батьківщині” податки з бізнесу в Україні, а також намагаються уберегти від конфіскації виробничий комплекс на Київщині вартістю 60 млн доларів. Також відомо, що ця компанія є “дочкою” DKC Internationale, яка обслуговує Міністерство оборони (МО) рф і підприємства військово-промислового комплексу (ВПК) рф, а можливо і Ірану. Зазначимо, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 грудня 2023 року у справі № 758/3605/23 даний редакційний матеріал “КиївВлади” був визнаний таким, що містить інформацію, яка є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію одного із бенефіціарів ПрАТ “ДКСУ” - Горбачева Олександра Анатолійовича. Мова йде про рішення суду у справі № 758/3605/23 (оприлюднено 02.01.2024, номер судового провадження: 2/758/4953/23). Вступна та резолютивна частини цього рішення зобов'язують ТОВ “КиївВлада” опублікувати спростування наступної інформації:  “…Слідство вже попередньо встановило, що бенефіціари ПрАТ "ДКСУ" фактично фінансують російське вторгнення. …”;“…Також відомо, що ця компанія є "дочкою" DKC Internationale, яка обслуговує Міністерство оборони (МО) рф і підприємства військово-промислового комплексу (ВПК) рф, а можливо і Ірану. …”;        “…При цьому, 17 червня 2022 року НКЦПФР своїм рішенням № 662 надала дозвіл ПрАТ "ДКСУ" на внесення змін до системи депозитарного обліку акцій. Такі рішення виносяться комісією, зокрема, коли акціонерні товариства планують змінити депозитарні установи, у яких обліковуються їхні акції. Найчастіше це робиться для того, щоб у подальшому перепродати такі активи. …”; “…Після цього ТОВ "НВП "Магістр" звернулося до ОСОБА_1 з вимогою здійснити т.зв. "ідентифікацію та верифікацію". Такими є вимоги Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Але, як зазначено у зверненнях, вказаний громадянин "ухилився від здійснення заходів перевірки і про причини ухилення не повідомив". …”; “…У зв`язку з цими та іншими обставинами правоохоронці зробили попередній висновок, що власники ПрАТ "ДКСУ", за участі посадових осіб НКЦПФР, намагаються номінально змінити бенефіціарів вказаної компанії з метою уникнення кримінального відповідальності та виведення з-під можливої конфіскації виробничо-логістичного центру приблизною вартістю 60 млн доларів. …”. Далі весь текст, частина якого була оскаржена в суді:  Як стало відомо KВ, у період з жовтня 2022 року по січень 2023 року включно до Ради національної безпеки та оборони (РНБО) і Верховної Ради (ВР) надійшла низка звернень ТОВ “НВП “Магістр” та його екскерівника Володимира Левіна стосовно дій посадових осіб НКЦПФР. Підписуйтесь на “КиївВладу”   ТОВ “НВП “Магістр” є приватною депозитарною установою – тобто компанією, яка обліковує цінні папери (зберігання акцій різних акціонерних товариств, перехід прав власності на них тощо). Керівництво цього ТОВ вимагає від українського парламенту і Ради нацбезпеки надати оцінку діяльності НКЦПФР у ситуації з намаганням виведення активів ПрАТ “Діелектричні кабельні системи України” (“ДКСУ”), співвласниками якого є громадяни російської федерації (рф), у безпечну юрисдикцію. Мова йде про намір вказаного ПрАТ “переписати” свої акції на громадян Італії, у чому його керівництву, як впевнені у ТОВ “НВП “Магістр”, явно сприяють посадовці вищезгаданої комісії. У зверненнях зазначається, що ПрАТ “ДКСУ” є дочірнім підприємством компанії DKC Internationale  (“ДКС”), яка здійснює виробництво продукції, пов’язаної з управлінням кабелями, розподілом електроенергії та автоматизації. А “ДКС” обслуговує Міністерство оборони (МО) рф і підприємства військово-промислового комплексу (ВПК) рф, а можливо і Ірану.  “Цієї компанією розроблений Центр обробки даних МО рф, Центральний архів МО рф, Координаційний центр уряду рф. Компанія обслуговує суднобудівний комплекс “Звєзда” рф, роботу прокуратури рф, ПАТ “УМПО” (виробник турбін для літаків повітряно-космічних сил рф), АТ “НПО “Сплав” (виробник ракет для реактивних системи залпового вогню “Град” та “Смерч”) тощо. Також компанія з 2014 року працює в Ірані та, ймовірно обслуговує, його ВПК, зокрема і виробляє деталі для “Шахедів”, ракетних комплексів тощо”, – зазначено у зверненнях ТОВ “НВП “Магістр”. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Як розвивалися події 8 березня 2022 року НКЦПФР прийняла рішення №144 “Про упорядкування проведення операцій на ринках капіталу на період дії воєнного стану”, згідно з яким було зупинено майже всі операції з цінними паперами та значно звужено операції депозитарних установ. Зокрема, комісія вирішила, що низка операцій з цінними паперами (у тому числі й акціями) можуть здійснюватися учасниками цього ринку виключно після отримання письмового дозволу НКЦПФР.  Тобто, якщо власники якоїсь компанії, наприклад, хочуть продати її акції, вони повинні пояснити НКЦПФР, чому вони це роблять, на яких підставах тощо. Таке рішення було прийнято, зокрема, для того, щоб профільним державним органам було простіше шукати бізнес-активи, пов’язані з країною-агресором, та обмежити можливості таких компаній вести свою діяльність в Україні. При цьому, 17 червня 2022 року НКЦПФР своїм рішенням № 662 надала дозвіл ПрАТ “ДКСУ” на внесення змін до системи депозитарного обліку акцій. Такі рішення виносяться комісією, зокрема, коли акціонерні товариства планують змінити депозитарні установи, у яких обліковуються їхні акції. Найчастіше це робиться для того, щоб у подальшому перепродати такі активи. Трохи менше ніж через місяц один із акціонерів вказаної компанії, громадянин України Олександр Горбачев, звернувся до ТОВ “НВП “Магістр” з проханням перевести належні йому цінні папери ПрАТ “ДКСУ” до іншої депозитарної установи. Втім, під час опрацювання отриманих від Горбачева документів ТОВ “НВП “Магістр” стало відомо, що бенефіціарними власниками ПрАТ “ДКСУ” є громадяни російської федерації – Дмітрій Колпашніков (на колажі ліворуч) та Свєтлана Колпашнікова. У відкритих джерелах прямо вказувалося, що станом на 24 лютого 2022 року дана компанія мала власників з росії. Після цього ТОВ “НВП “Магістр” звернулося до Олександра Горбачева з вимогою здійснити т.зв. “ідентифікацію та верифікацію”. Такими є вимоги Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”. Але, як зазначено у зверненнях, вказаний громадянин “ухилився від здійснення заходів перевірки і про причини ухилення не повідомив”. Надалі ТОВ “НВП “Магістр” стало відомо, що бенефіціари ПрАТ “ДКСУ” вчиняють дії, спрямовані “на виведення кінцевих бенефіціарних власників компанії з громадян росії та на заміну їх громадянами Італії”. Зокрема, як з'ясувалося, ще 23 травня 2022 року Олександр Горбачев повідомив НКЦПФР про фактичну зміну бенефіціарних власників зазначеного акціонерного товариства. При цьому, за даними “НВП “Магістр”, в Італії було вчинено ряд угод, спрямованих на продаж акцій ПрАТ "ДКСУ" особам-резидентам Італії та, відповідно – виведення підприємства з-під санкцій чи можливої конфіскації активів.  Тобто, російські власники вказаної компанії явно вирішили "переписати" її на людей, які мають громадянство цивілізованої європейської країни, задля того, щоб уникнути українських санкцій.  В ТОВ “НВП “Магістр” звертають увагу на те, що, приймаючи рішення від 17 червня 2022 року, НКЦПФР мала інформацію стосовно російських бенефіціарів зазначеного акціонерного товариства. Врешті-решт, ТОВ “НВП “Магістр” не провело операцію з цінними паперами ПрАТ "ДКСУ", адже в даному випадку, через відмову вищезгаданого Олександр Горбачева, “не була проведена належна перевірка та ідентифікація клієнта, а також встановлення належності кінцевих бенефіціарних власників компанії до рф”. “Однак, НКЦПФР почала здійснювати тиск на ТОВ “НВП “Магістр” за наслідком виконання ним свого законного обов’язку щодо вжиття заходів з фінансового моніторингу та непроведення фінансової операції, стосовно якої виникають підозри. Своїм листом від 16 серпня 2022 року НКЦПФР вимагає від ТОВ “НВП “Магістр” пояснень щодо невиконання рішення НКЦПФР №662 від 17 червня 2022 року щодо акціонера ПрАТ “ДКСУ” Горбачева. Листом від 13 вересня 2022 року НКЦПФР взагалі запросила майже всі документи депозитарної установи за період її діяльності, в тому числі і ті, яких фізично не може існувати, включаючи ті, що стосуються того ж акціонера Горбачева”, – зазначено в одному зі звернень ТОВ “НВП “Магістр”. Також депозитарна установа повідомляє, що 14 грудня 2022 року НКЦПФР рішенням №1416 зобов’язала ТОВ “НВП “Магістр”  “перевести всі свої рахунки у цінних паперах на сегрегований рахунок у підконтрольному НКЦПФР Центральному депозитарії (ПАТ “НДУ”)”. Тобто, Нацкомісія вирішила повністю перевести діяльність ТОВ “НВП “Магістр” під свій тотальний контроль. Таке рішення офіційно було обґрунтовано саме тим, що “НВП Магістр” не виконало вердикт комісії стосовно переведення акцій ПрАТ “ДКСУ” до іншої депозитарної установи. У ТОВ “НВП “Магістр” вважають, що насправді це було зроблено лише для того, щоб накласти на цього депозитарія жорсткі санкції. Надалі прогноз керівництва “НВП “Магістр” справдився – 19 січня 2023 року НКЦПФР порушило проти цієї компанії відразу чотири справи про правопорушення на ринках капіталу, дві з яких безпосередньо стосуються ситуації навколо ПрАТ “ДКСУ”. Одна з цих справ стосувалася того, що ТОВ “НВП “Магістр”, мовляв, не повідомило НКЦПФР про наявність в його системі депозитарного обліку акцій, що належать росіянам. Наразі ці справи ще розглядаються. Максимальними санкціями, у випадку визнання “НВП “Магістр” винним у вчиненні порушень, може бути анулювання ліцензії на здійснення профільної діяльності. Зазначимо, 8 листопада 2022 року, після першого звернення ТОВ “НВП “Магістр” до РНБО з приводу описаної ситуації, Нацполіція України відкрила кримінальне провадження №12022000000001104. Слідство було розпочато за фактом вчинення правопорушень, предбачених двома статтями Кримінального кодексу України – ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем, якщо воно спричинило тяжкі наслідки), ч. 4 ст. 110-2 (фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади). У ході слідства правоохоронці встановили, що вищезгадані громадяни Колпашнікови сплачують податки на території рф, у тому числі з отриманих прибутків від підконтрольних підприємств на території України, таким чином фінансуючи воєнне вторгнення в нашу державу. Також слідчим стало відомо, що ПрАТ ДКСУ" протягом 2021-2022 років сформувало податковий кредит на суму 10,1 млн гривень від підприємств, які, згідно до затверджених українським законодавством критеріїв, віднесені до переліку "ризикових".  У зв'язку з цими та іншими обставинами правоохоронці зробили попередній висновок, що власники ПрАТ “ДКСУ”, за участі посадових осіб НКЦПФР, намагаються номінально змінити бенефіціарів вказаної компанії з метою уникнення кримінального відповідальності та виведення з-під можливої конфіскації виробничо-логістичного центру приблизною вартістю 60 млн доларів. Вочевидь, мова йде про комплекс загальною площею 12 тис. кв.м., який розташований на території села Іванків Бориспільського району Київської області (на колажі). Читайте: Перелік компаній на націоналізацію збільшується: Youcontrol відслудкував 17 тис. компаній – з російським та білоруським коріннямї Надалі, 24 листопада 2022 року, Печерський районний суд Києва своєю ухвалою в рамках цього кримінального провадження наклав арешт на всі акції ПрАТ “ДКСУ” у депозитарній установі ТОВ “НВП “Магістр” та заборонив останньому виконувати будь-які операції з цими цінними паперами та правами на них (переведення, списання, переказ тощо).  Незважаючи на увагу з боку правоохоронців, у ТОВ “НВП “Магістр” мають перестороги стосовно подальшого розвитку подій. Зокрема, у компанії підозрюють, що у майбутньому НКЦПФР може отримати доступ до важливих документів ТОВ “НВП “Магістр” – за рахунок анулювання його ліцензії та введення у компанії тимчасового адміністратора, який буле підконтрольним Нацкомісії (за аналогією з “вмираючими” банками, у яких Нацбанк вводить тимчасові адміністрації. – КВ). Наслідком цього може бути знищення первинних документів, які необхідні правоохоронцям для слідства, а також ліквідація ТОВ “НВП “Магістр”, що у свою чергу призведе до зняття арешту з акцій ПрАТ “ДКСУ” та їхнього подальшого переведення у безпечну юрисдикцію. До речі, у кінці січня поточного року ТОВ “НВП “Магістр” отримало лист від Міністерства економіки України стосовно даної ситуації (це була відповідь на відповідний лист від РНБО, який Рада з питань безпеки у свою чергу направила після отримання звернення від ТОВ “НВП “Магістр”. – КВ). У документі зазначено, що Мінекономіки готове опрацювати матеріали, які можуть підтвердити "вчинення вищевказаними особами такої діяльності" та підготувати проєкт рішення Кабінета Міністрів України про внесення на розгляд РНБО пропозицій щодо застосування санкцій. Посадовці вказали, що при прийняття рішень Мінекономіки візьме до уваги інформацію, викладену у зверненні ТОВ "НВП "Магістр".  Тобто, незважаючи на те, що пройшов вже майже рік з моменту повномвсштабного військового вторгнення, Мінекономіки та НКЦПФР досить не розробили нормативні документи, здатні пришвидшити процес вилучення в Україні будь-яких активів в компаній, пов'язаних з країною-агресором. Російський слід Згідно з даними аналітичної системи Youcontrol, ПрАТ “ДКСУ” було зареєстроване в Києві у липні 2000 року. Власниками крупних пакетів акцій цієї компанії станом на IV квартал 2021 року були італійська компанія “Adventus International s.r.l” (75%) та громадянин України, мешканець Києва Олександр Горбачев (25%), який також є керівником “ДКСУ”. Кінцевими бенефіціарами даного ПрАТ є той же Горбачев (частка статутного капіталу – 25%), громадянка Італії Сільвія Реперторіо (25,54%), а також двоє громадян Росії – згадані вище мешканці Москви Дмітрій та Свєтлана Колпашнікови (по 12,82%). На офіційному сайті ПрАТ “ДКСУ” повідомляється, що “група компаній “ДКС” – міжнародна корпорація, яка має свій головний офіс в Італії”. Також у компанії уточнюють, що її продукція, мовляв, “має призначення виключно цивільного використання”. При цьому, керівництво ПрАТ “ДКСУ” на офіційному сайті навіть “освідчилось” у любові до України. На цьому інтернет-порталі зазначено буквально наступне: “Дата 24-те лютого 2022 року для всіх нас стала катастрофічною! Ніхто не очікував такого розвитку подій. Україна завжди була мирною та дружелюбною державою! Слава Україні! Героям Слава!”. У росії з 1998 року функціонує майже однойменна компанія – ЗАТ “Діелектричні кабельні системи” (“ДКС”). У багатьох відкритих джерелах є інформація, що одним із співзасновників російського “ДКС” у кінці 90-х років минулого століття був італійський підприємець Марко Чекконі. При цьому, його партнерами тоді стали згаданий вище Дмітрій Колпашніков (досі є одним із співвласників російського ЗАТ "ДКС" та його генеральним директором) та ще один росіянин – Вадім Рибачук (наразі – член ради директорів вказаної російської компанії). Останній є людиною більш ніж наближеною до влади країни-агресора. Так, у 2011 році він виконував обов'язки губернатора Твєрскої області, був депутатом позаминулого скликання міської думи Твєрі (з 2012 року) від партії президента рф владіміра путіна “єдіная росія”, а з 2019 року очолює так звану “общєствєнную палату Твєрской області” (це консультативно-дорадчі органи, які в росії створюються при місцевих адміністраціях. – КВ).  Примітно, що у 2014 році обласне управління СБУ в Дніпропетровській області цікавилося фінансовими транзакціями декількох десятків клієнтів банку “Аксіома”, завдяки яким, зокрема, здійснювалося фінансування терористичних “ДНР” і ЛНР”. Тоді до переліку компаній, чиї транзації вивчали правоохоронці, потрапило і “українське” ПрАТ “ДКСУ”. Втім, довести причетність посадовців даної компанії до фінансування тероризму слідчі тоді не змогли. У тому ж році, до речі, Нацбанк України відніс банк “Аксіома” до категорії неплатоспроможних, оскільки ця установа проводила нелегальні операції з відмивання доходів, отриманих злочинних шляхом, або пов'язаних з фінансуванням тероризму.  ТОВ “НВП “Магістр” було зареєстроване в січні 2006 року. Із грудня 2022 року його керівником є Олег Якобчук. Кінцевим беніфіціаром є Оксана Левіна, яка є одноосібною власницею “НВП “Магістр”. З грудня 2021 року по грудень 2022 року офіційним керівником ТОВ “НВП “Магістр” був згаданий вище Володимир Левін – депутат Київради минулого VIII скликання. До столичного муніципалітету він був обраний по 86-му виборчому округу Святошинського району. Читайте: Володимир Левін: “Війна дає Володимиру Зеленському чудову можливість побудувати нову безбідну Україну” Секретарем РНБО з 3 жовтня 2019 року є Олексій Данілов. Головою РНБО, згідно з українським законодавством, є Президент України Володимир Зеленський. Усього до складу цієї Ради входять 22 особи – крім згаданих вище Данілова і Зеленського членами РНБО є очільники різних міністерств, правоохоронних органів тощо. НЕЦПФР з 23 лютого 2021 року очолює Руслан Магомедов (на колажі праворуч). У своїй діяльності вказана комісія підпорядкована Президенту України та підзвітна Верховній Раді. Фото: колаж KВ КиївВлада

Народний депутат Віталій Безгін (фракція “Слуга народу”, на фото ліворуч) в 2020 році відмовився від успадкованої частки квартири в окупованому росіянами Криму на користь своєї тітки з Симферополя – Галини Герасимової (на фото праворуч), яка на той момент вже була депутатом “державної ради” Крима від “єдиної росіі”. За дивним збігом обставин, Герасимова є заступником голови “комітету держради” з питань державного будівництва та місцевого самоврядування – аналогу профільного комітету Верховної Ради, членом якого є її племінник. Нардеп каже, що переписати спадок через довіреність було єдино правильним рішенням, яке узгодило Національне агентство з запобігання корупції (НАЗК). А рідній тітці він бажає “сісти першою, якщо та не втече раніше”.  Про це KВ стало відомо з допису на Facebook головного редактора порталу Цензор.Нет Юрія Бутусова. Підписуйтесь на “КиївВладу”  “Згідно джерел, 15 жовтня 2020 року Безгін видав довіреність на розпорядження часткою в нерухомому майні, а саме – в квартирі АР Крим, місто Євпаторія, вул. 60 років Жовтня, буд. 26, кв.160 на ім’я своєї рідної тітки Герасимової Галини Віталіївни. Згідно з офіційними даними рф, Галина Герасімова на момент укладання довіреності та по цей день є депутатом державної ради окупаційної адміністрації Крим від правлячої путінської партії “Єдина Росія”, та займає посаду заступника голови комітету з державного будівництва та місцевого самоврядування”, – написав Юрій Бутусов. Він нагадав, що співробітництво  у будь-яких формах з державними зрадниками та російською агентурою під час війни неприпустимо для громадян України: ст. 111-1 Кримінального кодексу України “Колабораційна діяльність”; ст. 436-2 Кримінального кодексу України”Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників”. Водночас Бутусов зазначив, що в Інтернеті немає інформації стосовно зв’язків народного депутата Віталія Безгіна з його тіткою-колаборанткою Галиною Герасимовою. Тому Бутусов звернувся за коментарем до Безгіна та негайно його отримав. Віталій Безгін, зокрема, сказав: “Я не володію і не володів майном на теренах Криму.  Кілька років назад мене повідомили, що в мене є спадщина в квартирі (мова про частку квартири, загальний розмір квартири ~ 60 кв.м.) дідуся та бабусі, які померли вже після анексії [Криму росією]. Не маючи бажання та змоги їхати на окуповану територію для відмови від даної спадщини, я ухвалив рішення оформити довіреність за українським законодавством на родичку, що фізично перебуває в Євпаторії, з метою відмовитись від даної спадщини від мого імені. По даному кейсу ми проводили консультації з НАЗК, за підсумками яких саме таке рішення було визнане єдиним правильним і таким, що не потребує внесення змін до декларації. Дана родичка наразі проявляє проросійську позицію, є елементом окупаційної влади, та понесе за це відповідальність!... Своїй тітці публічно можу пообіцяти тільки одне: сядеш серед перших, якщо не встигнеш втекти!”. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Ця історія цікава тим, що трохи проливає світла на родинні зв’язки Віталія Безгіна в Криму, бо у відкритих джерелах немає жодної інформації про його дитинство та отроцтво в Євпаторії, звідки він він в 2007 році приїхав в Київ та поступив на факультет міжнародної економіки та менеджменту Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана. З відкритих джерел про Галину Герасмому відомо, що вона народилась в Євпаторії 6 січня 1976 року, в 1998 році закінчила Кримський інститут природоохоронного та курортного будівництва (економіст-менеджер), а в 2010 році – Київський університет туризму. З 1998 по 2019 рр – економіст, заступник директора з комерції та маркетинга, директор пансіонату “Планета”, який є філіалом російського федерального унітарного підприємства “Державний космічний науково-виробничий центр ім. Хрунічева”, що виробляє ракети-носії “Протон”. Також в липні 2019 року очолила туристично-інформаційний центр “Євпаторійського культурно-етнографічного центру “Малий Єрусалим”. В 2019 році була обрана до “державної ради” Крима від “єдиної росії” за округом №6 (Євпаторія). зараз є заступницею голови “комітету з державного будівництва та місцевого самоврядування”. Зазначимо, її племінник Віталій Безгін в Верховній Раді є членом аналогічного комітету – з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Галина Герасимова – запекла путіністка і власну доньку виховує на прикладах з життя СРСР. Галина Герасимова також є власницею (99%) туристичного приватного підприємства в Євпаторії “Амадеус-Тур” і, ймовірно, директоркою ОСББ “Акація-Євпаторія”. В минулому – співвласниця кримського рекламного агентства “Аутдор”. KВ зазначає, що, якщо це єдина родичка в Криму, який Безгін міг віддати спадок від бабусі та дідуся, то це дуже сумна історія. Хоча, ймовірно, у парламентаря в Криму є й інші родичі, про яких він ніколи не згадував. Наприклад, Юрій Безгін з Євпаторії може бути його батьком. Родичами можуть виявитись й інші Безгіни з Євпаторії, Гурзуфа, Севастополя та Ялти, яких можна знайти за допомогою Google. Читайте: Мер Ірпеня закликає нардепа Безгіна вибачитися перед громадою Нагадаємо, в політику Віталій Безгін прийшов завдяки роботі Офісі ефективного регулювання (BRDO), куди він прийшов з рекламного бізнесу в 2016 році, і де працювали вже експрем’єр Олексій Гончарук та головна протеже Безгіна – голова партії “Слуга народу” та комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк.  “... мене кликав і пропонував [місце в списку “Слуги народу” в 2019 році] Олексій Гончарук… Я думав, що у 2020 році, на цих місцевих виборах, потрапити до Київської міськради, попрацювати, набратись досвіду, а вже потім іти до парламенту. Але сталося так, як сталося. Звісно, Олексій заохочував мене, але співбесіду я вже проходив з Олександром Корнієнком, з яким ми були знайомі років п’ять до цього”, – розповідав Безгін. Проте, саме завдяки Олені Шуляк експерт з комунікацій і дизайну BRDO Віталій Безгін почав позиціонуватись в якості експерта з питань містобудування та потрапив до профільного комітету ВР. де став ключовим просуванцем реформи децентралізації. Віталій Безгін і Олена Шуляк, перший день роботи народними депутатами, 29 серпня 2019 року, Facebook Віталія Безгіна Донедавна Безгін розраховував на посаду заступника голови профільного комітету, але, за його словами, відмовився від посади через чисельні скандали з містогвалтівним законопроєктом Олени Шуляк №5655. Не зважаючи на критику з боку місцевих громад і не врахування зауважень НАЗК, Безгін підтримав цей проєкт закону у другому читанні.  Попри петицію про необхідність ветування, Президент Володимир Зеленський досі не підписав і не ветував №5655. Що, скоріш за все означає, що цей документ так і сконає в нетрях Офісу Президента, не набувши чинної сили. Бо після закінчення терміну підписання або ветування (15 днів), Зеленському, якщо він щось вдіє з №5655, доведеться йти до Конституційного суду або Вищого адміністративного суду, щоб доводити свою правоту та пояснювати порушення терміну. Водночас Олена Шуляк розповсюджує некомпетентну думку, що законопроєкт №5655 і без підпису Президента та публікації набув чинної сили. А заступниця міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Наталія Козловська вперто переконує представників органів місцевого самоврядування, що №5655 вже якимось чином імплементується. Олену Шуляк і Наталію Козловську поєднує їхня відверта близькість до секретаря комітету ВР з  питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Дмитра Ісаєнка, обраного від “ОПЗЖ” за т.зв. “квотою Медведчука-Столара”, який також є віцепрезидентом Конфедерації будівельників України (КБУ) та фактичним власником групи девелоперських компаній “Perfect Group”. Нещодавно Олена Шуляк вкотре виступила відвертим лобістом великих забудовників, підтримавши ініціативу президента КБК Льва Парцхаладзе відновити нарахування процентів та стягнення боргів за іпотекою в Києві, Харкові, Херсоні, Запоріжжі та Миколаєві. Детальніше: Все для забудовників: Олена Шуляк лобіює відновлення стягнення процентів за іпотекою в Києві, Харкові, Херсоні, Запоріжжі та Миколаєві Фото: колаж KВКиївВлада

Вчора, 27 січня, Департамент культури Київської міськдержадміністрації (КМДА) звільнив В’ячеслава Жилу з посади керівника Київського академічного театр юного глядача на Липках (ТЮГ на Липках) та призначив замість нього в.о. керівником театру Максима Михайліченка (на фото) – режисера, який працює в ТЮГ понад 20 років та є учнем екскерівника Віктора Гирича. Саме Гирич виграв судовий позов проти Жили, чим примусив Департамент культури визнати незаконність конкурсу в серпні 2021 року. Про це KВ стало відомо з коментаря київської журналістки та очільниці громадського руху “Почайна” до її ж допису на Facebook стосовно зміни керівництва в ТЮГ на Липках. Підписуйтесь на “КиївВладу”   “Сьогодні (27 січня, – KВ) наказом Департаменту [культури КМДА] на посаду в.о. [директора-художнього керівника ТЮГ на Липках] було призначено режисера Михайличенко Максима. Перед своїм звільненням [попередній директор-художній керівник ТЮГ на Липках]В’ячеслав Жила звільнив своїх замів”, – повідомила Аннабелла Моріна. Своє звільнення з посади керівника ТЮГ на Липках вчора підтвердив і В’ячеслав Жила. “Сьогодні мій останній день на посаді директора-художнього керівника Театру юного глядача… Що в нас разом вийшло за 1,5 роки (з яких половина — пандемія, половина — війна): 10 прем‘єр; Сеітаблаєв, Петросян, Боровенський, Федотова, Стежка, Чепура — серед запрошених режисерів, а Ларіонов, Корабельникова і Маркуш — серед художників; стильний офігезний ребрендинг; одними з перших із київських театрів відкрились після початку повномасштабного вторгнення співпрацювали з Goethe-institute, УКФ, ONUR group, ASTEM foundation, UNHCR та Фонд “Rokada”; запустили проєкт “Театротерапія” для дітей із особливими освітніми потребами; давали вистави в Охматдиті та Бородянці; і, найголовніше, — підтримували один одного”, – написав на Facebook В’ячеслав Жила, який тиждень тому відновив промо своєї дитячої театральної школи “Supertask”. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Новий в.о. керівника ТЮГ на Липках заслужений діяч мистецтв Максим Михайліченко працює режисером у цьому театрі з 2002 року, коли за свою першу постанову він .“Вовки та…” він отримав Київську пектораль в номінації “Кращий режисерський дебют”. Поставив спектаклі “Вовки та…”, “Порося, яке співає”, “Звабити та не закохатися”, “Добрий Хортон”, “12 місяців”, “Над прірвою”, “Мій бідний Марат”, “Казкові мандри”, “Чарівні сабінянки”, “Білоксі блюз”, “Зеленими пагорбами океану”, “Кіт у чоботях”, “Бережіть Флорес”, “Люби-мене-не-покинь”, “Чутки вголос”, “Голомоза співачка”, “Кавказське крейдяне коло”, “Я з'їм тебе на сніданок”.Вчителями Михайліченка є Ірина Молостова, Сергій Данченко та Костянтин Дубинин. За словами співробітників театру, попередній керівник ТЮГ (з 1991 року) Віктор Гирич також вважає Михаліченка своїм талановитим учнем. Наприкінці минулого року Максим Михайліченко створив “22 театр” -  експериментальний та імерсивний театр, який об’єднав випускників “Ukrainian Film School”, де Михайліченко є куратором акторської програми. Перші вистави “22 театр” “Чутки вголос” (за мотивами творів Альберто Моравіа) та “Я з’їм тебе на сніданок” (за мотивами творів Славоміра Мрожека) було показані на сцені ТЮГ на Липках в грудні минулого року. Вистави “22 театр” йдуть на сценах і інших столичних театрів. Ймовірно, він буде в.о. керівника театру, як і нещодавно призначена в.о. керівниця Театру на Лівому березі Олеся Жураківська. Це призначення також відбулось за вельми драматичних обставин. Читайте: На межі знищення: Театр на лівому березі Дніпра потерпає через свого (екс)керівника Жиркова Зазначимо, в ТЮГ на Липках, попри публічну комплементарність, пам’ять про В’ячеслава Жилу залишиться неоднозначна.  KВ писала про те, що Жила в театрі влаштовував масові звільнення та відсторонення від роботи творчого та технічного персоналу, що стало одним з приводом публічного звернення колективу ТЮГ до мера Києва Віталія Кличка та його безпосереднього керівника – начальника Київської міської військової адміністрації Сергія Попка. Детальніше: Знайдіть нашого Жилу: Театр на Липках просить Кличка та Попка повернути з-за кордону свого керівника Усього Жила звільнив близько 50 співробітників театру. Більш за те, попри обіцянки більше нікого не звільняти, В’ячеслав Жила вигнав з театру народну артистку України Анжеліку Гирич – в день виходу її інтерв’ю КиївВладі. “Йде [В’ячеслава Жили] травля – вибіркова – певних митців за те, що вони рік тому підтримали на виборах колишнього керівника. Замість творчої атмосфери дитячого театру в нас тепер майже концтабір… Керівник, який покинув театр у складний час та, як кажуть, виїхав у безпечне місце за кордон, не має права більше очолювати комунальний театр…”, – зокрема сказала Гирич, яка також є дружиною екскерівника ТЮГ Віктора Гирича. Детальніше: Народна артистка Анжеліка Гирич – про театр на Липках: “Замість творчої атмосфери дитячого театру в нас тепер майже концтабір” Не закритим залишається й питання про дивну сторінку в біографії В’ячеслава Жили. В 2021 році ICTV випустив сюжет, в якому розповідається, що 27 листопаду 2006 року вироком Деснянського райсуду Києва В’ячеслав Жила був засуджений на п’ять років позбавлення волі за привласнення владних повноважень, шахрайство, підробку документів та викрадення людини. Строк він відбув умовно, тому протягом кількох років не мав права перетинати державний кордон України. Чи була згодом знята ця судимість – невідомо, бо всі причетні відмовчуються. Звільнення В’ячеслава Жили відбулось внаслідок рішення суду, який визнав протиправними та скасував рішення конкурсної комісії від 30 серпня 2021 року (оформлено протоколом №2) про перемогу В’ячеслава Жили в конкурсі на посаду директора – художнього керівника ТЮГу на Липках, а також наказ Департаменту культури КМДА №452-к від 21 вересня 2021 року про призначення В’ячеслава Жили директором – художнім керівником ТЮГ на Липках. “ Юлія Кирилюк, яка ставила виставу у Театрі "Актор", де керував В’ячеслав Жила, а також потім від громадської організації, була у складі конкурсного журі. Суд зазначив, що в цьому факті вбачається конфлікт інтересів і виніс рішення на нашу користь”, – пояснювала в інтерв’ю KВАнжеліка Гирич. Департамент культури КМДА очолює Сергій Анжияк. Сферою культурного життя в столиці з 1 листопада 2022 року опікується заступниця голови КМДА Ганна Старостенко. Читайте: Суд звільнив Жилу з посади керівника Київського академічного театра юного глядача на Липках Фото: theatre.love КиївВлада

Кабінет міністрів призначив Мустафу-Масі Найєма (на фото) головою Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, утвореного урядом два тижні тому.  Про це KВ стало відомо з повідомлень постійного представника уряду в парламенті Тараса Мельничука та Державного агентства автомобільних доріг України 27 січня 2023 року.Підписуйтесь на “КиївВладу”  Спочатку Найєма було звільнено з посади заступника Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (очолює міністерство – віцепрем’єр Олександр Кубраков).  Після цього екс-заступник Кубракова був призначений головою Держагентства відновлення, яке перебуває у сфері управління того таки очолюваного Кубраковим міністерства.Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться У Агентстві відновлення Найєм “продовжить роботу команди Олександра Кубракова у  рамках стратегічної повоєнної відбудови України”, як сказано в повідомленні Укравтодору.  Там нагадують, що Держагентство постало 13 січня 2023 року на базі Державного агентства автомобільних доріг та Державного агентства інфраструктурних проектів і має три першочергові завдання:  координація запитів  від регіонів щодо пріоритетних проєктів відновлення; відпрацювання механізму взаємодії з донорами – Урядами країн, міжнародними фінансовими інституціями, неурядовими організаціями;  запуск роботи на перших об'єктах відновлення. До сьогоднішнього призначення Мустафа Найєм працював заступником Кубракова у міністерстві інфраструктури з серпня 2021 року.  До того, з листопада 2019 року по квітень 2021-го, був заступником гендиректора “Укроборонпрому”.  Найєм був народним депутатом VIII скликання (пробувши майже всю каденцію у фракції “Блок Петра Порошенка” і при цьому перебуваючи весь той час у внутрішній опозиції до реального лідера партії, тодішнього президента Петра Порошенка).  Брав участь у розробці антикорупційних законопроектів та реформи поліції. Був дотичним до запуску патрульної поліції. До політичної кар’єри працював журналістом. Читайте: Кабмін утворив Держагентство відновлення та розвитку інфраструктури Фото: “Слово і Діло” КиївВлада