Зараз в Україні при купівлі-продажу нерухомості необхідне проведення оцінки її вартості незалежним оцінювачем. Чи на всіх осіб розповсюджується ця вимога, для чого вона введена та які недоліки сьогодні має практика оцінювання детально розповів КиевVласть адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери" Роман Титикало. KV: Проведення незалежної оцінки нерухомості є обов'язковим для усіх угод купівлі-продажу нерухомості? Роман Титикало: Ні. Проведення оцінки вартості нерухомості при правочинах з нею - це вимога податкового законодавства. Вона встановлена Податковим кодексом (ст. 172) і була запроваджена для коректного розрахунку суми податку, але має певні обмеження і виключення. Наприклад, при купівлі-продажу нерухомого майна між юридичними особами оцінювати його не потрібно. Для визначення ціни нерухомості можна використати балансову довідку. Обов'язковим є проведення оцінки майна виключно при правочинах з нерухомістю, які здійснюють фізичні особи. У всіх випадках переходу права власності на об'єкт нерухомості, крім випадку спадкування членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, необхідно визначити оціночну вартість об'єкта нерухомості. Згідно з п.172.3 ст. 172 Податкового кодексу дохід від продажу об’єкта нерухомості визначається на основі ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта. І він є базою для розрахунку суми податку. KV: Діяльність оцінщиків та безпосередньо оцінка об'єктів нерухомості сьогодні унормована? Р.Т.: Фонд держмайна врегулював своїм наказом процедуру оцінки майна. На сьогодні оцінщики повинні отримати у Фонді держмайна відповідний сертифікат і лише після цього мають право проводити оцінку для цілей укладання угод з нерухомістю. До речі перевірити інформацію щодо наявності та терміну дії документів оцінщика можна безпосередньо на сайті Фонду держмайна у відповідному реєстрі. Крім того в липні 2018 року запрацювала електронна база звітів про оцінку на підставі затвердженого Фондом держмайна 17 травня 2018 року Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку. До цієї бази вносяться всі звіти, після чого вони проходять певне погодження. Ця процедура не потребує тривалого часу, але Фонд держмайна таким чином впливає на результати оцінки. Мають місце відмови у погодженні оцінки. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Мені скаржилися оцінщики, що по деяким регіонам база видає не об'єктивну інформацію - значно завищує вартість. В результаті не проходять погодження звіти про оцінку, де вказана реальна ринкова вартість майна. Справа у тому, что у Фонді держмайна та Державній фіскальній службі стверджують про наявні випадки заниження вартості майна у звітах оцінщиків, а це начебто призводить до зменшення оподаткування. Щоб виправити ситуацію, з 20 липня база звітів почала функціонувати відповідно новим умовам. Натомість, з'явилися скарги від організацій, які працюють з оцінщиками, і людей про те, що не проходять погодження деякі звіти і вимагається встановлення у них ціни дорожче реальної ринкової вартості майна. KV: Якщо дійсно виявиться факт заниження вартості нерухомості при проведенні оцінки, які будуть юридичні наслідки і кого вони очікують? Р.Т.: Це виключно відповідальність оцінщика. Його можуть позбавити сертифікату, якщо доведуть, що він навмисно щось неправильно оцінює. KV: Ціна нерухомості, вказана у договорі купівлі-продажу, обов'язково повинна відповідати вартості, яка встановлена оцінщиком? Р.Т.:  Ніхто не обмежує покупця і продавця домовитися, за яку суму купувати або продавати нерухомість. Сума угоди може бути меншою, але сума податку буде прив'язана до суми, вказаної в оцінці. А от якщо у договорі буде прописана ціна угоди більше, ніж вказав оцінщик, то податок буде розраховуватися і сплачуватися з більшої суми. Тобто при оподаткуванні доходу від продажу об’єктів нерухомого майна відбувається порівняння ціни та оціночної вартості з метою визначення бази оподаткування на дохід фізособи від продажу нерухомого майна. За результатами такого порівняння оціночна вартість використовується як база оподаткування тільки у випадку перевищення нею ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу. Діє принцип “використовуй те, що більше”. Але ніхто людей не обмежує у тому, щоб сума угоди була договірна. Оцінка потрібна, щоб були коректно сплачені податки. KV: Якщо купівля-продаж нерухомості здійснюється між родичами, також потрібно проводити оцінку? Р.Т.: Так, якщо купівля-продаж, то так. Але це не стосується дарування. Якщо одержувачем подарунку є член сім’ї першого ступеня спорідненості, то подарунок обкладається за нульовою ставкою. Такими особами вважаються батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені (пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПК України). За нульовою ставкою обкладається також нерухомість, отримана у подарунок особою, яка є інвалідом I групи, має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, а також вартість власності, отриманої дитиною-інвалідом. Для інших одарованих ставка податку складатиме 5% від вартості подарунка. Також не оподатковується податком на доходи фізичних осіб дохід, одержаний від продажу (обміну) не частіше одного разу впродовж звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку, включаючи земельну ділянку та споруди, розташовані на ній, а також земельної ділянки, яка не перевищує норми безоплатної передачі, та за умови перебування такого майна у власності платника податків більше ніж 3 роки (п. 172.1 ст. 172 ПК України). KV: Як краще оформлювати перехід власності між родичами через дарування чи угоду купівлі-продажу? Р.Т.: Якщо це родичі, то простіше робити дарування і це буде більше відповідати суті того, що відбувається. Договір купівлі-продажу укладається тоді, коли людина реально продає чи є якісь спори щодо нерухомості. В таких випадках відплатний договір більше захищає особу, яка отримала цей об'єкт нерухомого майна: витребувати куплене майно складніше, ніж отримане у дарунок. KV: Якщо у об'єкта нерухомості декілька власників, при продажі або даруванні належної одному з них частини потрібна згода інших власників? Р.Т.: Згоду всіх власників треба отримувати лише тоді, коли частина майна продається. Адже співвласники мають право першого викупу. Якщо відчуження майна йде через договір дарування, то згоди не потрібно. Це власність особи, яка її дарує. Те ж саме стосується і заповіту. KV: Чи доцільно за допомогою угоди дарування проводити продаж майна між сторонніми особами? Чи можна з цього отримати якийсь зиск, наприклад, уникнути податків? Р.Т.: Ні. Нічого не зміниться, адже податки залишаються ті ж самі. Але це буде удаваний правочин, що не вигідно для покупця з точки зору захисту його прав, і суперечить законодавству. Ми не маємо права укладати правочини, які приховують інші правочини. Наприклад, незаконним є продаж машин по довіреності, тому що ми укладаємо договір доручення, а по факту договір купівлі-продажу. Це удаваний правочин. Те саме стосується і підміни договору купівлі-продажу договором дарування. KV: Які можуть бути юридичні наслідки, якщо вскривається удаваний правочин? Р.Т.: У Цивільному кодексі прописано, що до такого договору застосовуються наслідки договору, який сторони мали укласти насправді. Але тут можуть бути інші негативні наслідки. Наприклад, якщо хтось захоче визнати недійсним договір і витребувати майно. Договір дарування не захищає добросовісного набувача, бо набуте по безоплатному договору. А якщо договір купівлі-продажу приховується під договором доручення, тоді є реальна небезпека, що майно заберуть, оскільки власник не змінився у реєстрі. Читайте: Борги у спадок: що потрібно знати у разі підписання Президентом Закону про відновлення кредитування KV: Якщо людина купує нерухомість на первинному ринку, будинок вже побудований, але забудовник ще не прийняв у власність квартири, які він продає. У цьому випадку також потрібно проводити оцінку нерухомості? Р.Т.: Оцінка не потрібна. Право власності на нерухоме майно виникає не з моменту здачі об'єкту в експлуатацію, а з моменту його державної реєстрації. Доки майно не за ким не зареєстровано, доти його немає де-юре як об'єкту нерухомості. У цьому випадку укладаються договори продажу майнових прав, участі у фонді фінансування будівництва тощо, які не потребують проведення оцінки. Тут вартість майна є предметом домовленості. Отже, сторони більш вільні у формуванні ціни угоди. При купівлі такого об'єкту покупцеві варто перевірити, чи зможе він після проведення угоди зареєструвати право власності на придбану нерухомість. Це є питання аналізу документів. Треба перевірити документ про введення об'єкту в експлуатацію, технічний паспорт на квартиру, документ про присвоєння поштової адреси, документ про сплату пайової участі, наявність сплати за майнові права попередні (якщо це договір переуступки), перевірити у реєстрі прав власності, чи не має вже зареєстрованого права на цю квартиру, перевірити дозвільні документи будівництва і наявність права на землю. Звісно, все це можно робити самостійно, але для власного спокою я би радив залучити спеціаліста. Читайте: Афери з нерухомістю: як не попастись на гачок?Фото: Фейсбук Романа ТитикалоKиевVласть

Відомо, що головним кроком для успішного лікування від надмірного регулярного вживання алкоголю є усвідомлення хворим того факту, що він справді хворий. Це єдина запорука успішності застосування подальшої терапії і одужання. Найбільша складність для алкоголіка визнати свою хворобу перед самим собою - це страх втратити ту удавану і відносно комфортну реальність в якій він існував тривалий час і страх опинитися у реальності справжній, існування в якій вимагає зусиль і відповідальності. Той хто не здатен справлятися з реальними викликами та панічно боїться відповідальності неодмінно потрапляє під вплив тих хто цього не боїться, з усіма негативними наслідками для себе. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Один із принципів демократії - делегування повноважень. Так влаштована ця найгірша система правління, кращу за яку, з часів Черчілля, ще досі не придумали. На жаль, на традиційні вітчизняні політичні еліти, яких винесло на політичний олімп ще у 90-ті, українці разом з повноваженнями переклали і відповідальність за самих себе. Це відкрило прямий шлях до приватизації та розподілу всіх, в тому числі і людських, ресурсів країни між потужними фінансово-промисловими групами (ФПГ), які наразі  контролюють близько 80% економіки країни. Так сформувалося те, що часто називають “системою” - контроль, розподіл і використання ресурсів країни на користь ФПГ через підконтрольний державно-політичний апарат. Алкоголік живе в короткочасній перспективі де майбутнього не існує. У нього немає планів, цілей, мети, мрій. Свідомість повністю підкорена єдиному бажанню яке трансформувалося в основний інстинкт - випити зараз. Минає 27 рік, коли жодна політична сила що у владі, що у опозиції ( у нашій політичній реальності це однакові частини “системи” і коли вони міняються місцями вона не страждає або швидко відновлюється, два Майдани - найкращий цьому доказ) не змогла запропонувати країні жодної стратегії, жодного плану дій, жодної концепції розвитку з чіткою метою, чітким, зрозумілим, поетапним планом. 27 років країна живе одним днем. 27 років “система” пояснює відтермінування кращого майбутнього чим завгодно - тільки не самим фактом свого існування. 27 років “система” через державний апарат показово бореться з негативними наслідками причиною яких є сама. 27  років “система” латає дірки, а не усуває причини їх виникнення. 27 років “система” діє, як досвідчений “чорний ріелтор” - щедро підливає суспільству у чарку соціально-популістський алкоголь чим створює збочену реальність і підтримує удавану надію на краще майбутнє колись. Після Другої світової війни стан економіки всієї Європи був настільки катастрофічний, що негативно впливав на всю світову економіку. Успішно відбудувалися після війни ті країни, які в своїй економічній політиці зробили ставку не на державний апарат, а на створення умов для вільної реалізації підприємницької ініціативи, на створення соціального ринкового господарства, на забезпечення вільної конкуренції, на віддання переваги ринковим, а не командно-адміністративним економічним механізмам, на заборону втручання у діяльність окремих підприємств, на обмеження впливу монополій. Загалом держава в цих країнах стала осторонь економічних процесів, лише проклала рейки по яких самостійно рушив підприємницький локомотив. Роль держави звелася до підтримання якості колії у належному стані. Не складно уявити, як би виглядала зараз, приміром, Німеччина, якби свого часу Людвіг Ерхард особисто організовував би відправку баржі з кавунами у Франкфурт, а не впроваджував би в країні економічний неолібералізм. Згодом тим же шляхом пішли країни Східної Європи - після краху соцтабору. І правильність обраного шляху вже демонструють власними успіхами. Читайте: Дві економіки або присмак стабільного падіння у прірву Нам треба визнати, що наша країна хвора на тривалий соціально-популістський алкоголізм, який довів нас до стану деградації. Зубожіння, корупція, олігархат, постійно дірявий бюджет, зруйнована інфраструктура, найнижчий рівень життя серед європейських країн - це наслідок цієї хвороби. За час, який для нас вже безповоротно втрачено, наші західні сусіди, стартові можливості яких були набагато гірші, пішли іншим, здоровим шляхом, зайшли далеко вперед - і давно забули, що колись переживали щось подібне. Країна потребує тверезості і нової економічної політики. Політики, де будь-якій підприємницькій ініціативі буде надано максимальне сприяння, прибрано  адміністративні бар’єри, впроваджено ринкові механізми. Підприємці, а не державний чиновницький апарат створюють економічну міць та соціальну спроможність країни, створюють робочі місця, забезпечують державні соціальні видатки, забезпечують зниження рівня бідності, забезпечують податкові надходження до бюджету, сприяють створенню середнього класу. Тривала хвороба давно перевернула країну з ніг на голову. Змінити свідомість співгромадян, яким роками доводили, що в їх злиднях винні підприємці, що не платять податки, а не збочений державний апарат який їх грабує - важко. Дуже складно зруйнувати багаторічні корупційні спайки, примусити державні інституції працювати в інтересах суспільства, забезпечити верховенство права, провести необхідні країні інституційні та нормативно-правові реформи, подолати шалений спротив тих хто десятиліттями на цій хворобі наживався, загалом створити всі необхідні умови для вільної реалізації підприємницької ініціативи і дати поштовх для розвитку країни. Але це - не неможливо. Це не складніше, ніж бути підприємцем у цій країні. Перш за все, треба зрозуміти, що ці питання вже неможливо вирішити, апелюючи до існуючої “системи” чи її державно-політичної верхівки. Бо будь-яке якісне зрушення - це пряма загроза її існуванню. Одужання країни цілком знаходиться у політичній площині і можливе лише політичним шляхом. Шляхом зміни політичних еліт на такі, які об’єднані не спільними фінансово-економічними інтересами, а поділяють принципи ліберальної економічної ідеології. Ліберальна ідеологія за 27 років ще жодного разу не потрапляла у вищу політичну лігу. Час ліберальної антиалкогольної терапії настав. Читайте: Торгівля індульгенціями: державна політика промислової та техногенної безпеки на ринку автомобільного палива Михайло Скляр, голова ГО "Асоціація громадського захисту підприємців"KиевVласть

Все пішло від землі. Суспільство, його розвиток і культура залежало і залежить від того, яке ставлення у спільноти до землі. Із втратою землі втратиться й те, що віками нас об’єднувало. Земля – це Батьківщина суспільства. Яскравий приклад наслідків втрати землі суспільством – це мільйонний потік українців в якості робочої сили в інші країни. Сьогодні все, що міг би робити з сільськогосподарською землею її власник, – це володіти і користуватися нею. Але це право через оренду землі втрачено – майже всю землю віддано в оренду, а з цим віддані всі права на неї. Бо оренда - це передача права володіти та користуватися. У такій системі навіть вивільнене право розпоряджатися (продавати) землею стає дуже обмеженим. Перш за все треба розглянути, яка система відносин на землі існує зараз. Насамперед нас цікавить земля громадян, які набули власності на неї після “розпаювання”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Власники цієї землі розпорядилися нею у два способи: - обробляючи самостійно, одноосібно чи сімейно, тобто стали  первинними товаровиробниками; - здали в оренду, що є домінуючою моделлю. Як найкраще обробляти землю? Коли земля дає максимальний ефект і не “вбивається”? Це: поля оптимального розміру за принципом технологічності; можливість забезпечення сівозміни; дотримання сучасних технологій. Самостійний (одноосібний, сімейний) не забезпечує технологічності, дотримання сучасних технологій. Така модель унеможливлює повноцінний результат від сівозміни, бо в обробці перебувають малі площі, а господарства несуть надмірні витрати на вдосконалення технологій. Хоча самостійний обробіток дає більше доходу власнику землі, ніж здача її в оренду. Орендне господарювання ще донедавна передбачало обробіток великих масивів, які ще залишилися від колишніх колгоспів. Воно могло забезпечувати технологічність, сівозмін, нові технології. Але ситуація змінюється - поля починають розбиватися на клапті, утворюючи “шахматки” чи просто дрібніші масиви землі, ускладнюючи ефективний її обробіток. Цьому сприяє конкуренція між орендарями, поява нових мілких орендарів, які хочуть зростати, та все більше бажання власника обробляти свою землю самостійно. Крім того, орендні відносини не створюють бажання і не дають можливості ставитися до землі як до власної - господарювати на віки. На чужій землі не побудуєш і тебе не профінансують. Прибуток при оренді не усуспільнюється, має низьку схильність до ефективного інвестування. Таким чином, ми йдемо до відносного спаду ефективності землеробства. Як наслідок, тваринництва ми вже не маємо. Тепер уявимо, що заборона на відчуження землі знята, точніше, пунктів 14 та 15 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України вже немає - і власники землі отримують право продавати її. Але ж майже вся земля під орендою. Значить найкращу пропозицію за таку землю може дати тільки орендар. Адже іншим покупцям економічно невигідно купувати землю, яка під не зовсім вигідною орендою. Також покупець хотів би мати землю технологічними масивами, а не “шахматкою” - окремо виділеною в натурі. Значить, продаватися мають селами – це теж нереально довго. Тобто для купівлі треба створити умови. Перш за все, при купівлі земля звільняється від оренди - це головна умова абсолютної відкритості ринку землі. Читайте: Открытие рынка земли обеспечит стремительный рост экономики, - почетный президент KAN Никонов Наразі вимальовуються обличчя потенційних груп покупців:1. Які хочуть купити землю і передати її в оренду. Їх цікавлять великі обсяги землі. У них дешеві гроші, можна сказати дармові. Ціна майже не має значення. Агрохолдинги-орендарі будуть поза конкуренцією. Вони відчують, що таке світові гроші. Їм вигідне скасування оренди при купівлі.Їм вигідні умови, за яких власники землі фактично від неї відмовляться за хороші гроші. 2. Які хочуть купити землю і почати її обробляти. Їх також цікавлять великі обсяги землі. В них дорожчі гроші і певні обмеження по грошам. Для них ціна має значення. Їм вигідне скасування оренди при купівлі, їм вигідні умови, за яких власники землі фактично від неї відмовляться за хороші гроші. 3. Які зараз орендують землю. Вони зацікавлені у великій кількості землі. Їм вигідно, щоб оренда автоматично не відмінялася при продажу власником своєї землі – це стримує конкурентів і гарантує подальше зростання цін на землю. Орендарі продовжать скуповувати землю. Тільки приховану купівлю-продаж у вигляді оренди на 49 років та емфітевзис замінить справжня купівля-продаж. Ця група потенційно обмежена в грошах, а банки не нададуть кредити в необхідних обсягах. Дрібним фермерам байдужі великі масиви землі. Вони звикли все робити не поспішаючи та сподіваючись тільки на себе. Вони зацікавлені в скасуванні оренді за бажанням власника землі. Тепер уявимо, що мораторій не знято. Точніше у пунктах 14 та 15 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України з’являться, наприклад, дата “2023”. Перший варіант розвитку подій: орендні відносини в’яло деградують, нові договори не укладаються, власники землі починають обробляти землю одноосібно. Цей процес затяжний і зможе набути свого розвитку через 5-7 років, бо більшість агрохолдингів останнім часом переукладали договори оренди на 7-10 і більше років. Другий варіант розвитку подій: землю поступово скуповують через довготривалу оренду та емфітевзис, поглиблюючи небажання знімати мораторій на чужих умовах. Обидва сценарія не відповідають на питання: “Де людина, де держава, де суспільно-економічний розвиток?”. Зняття “мораторію” має внутрішню конкуренцію. Залишення “мораторію” має внутрішній конфлікт серед його прибічників. Склалася неефективна рівновага. ЇЇ треба порушувати й рухатися до отримання позитивних ефектів на рівні держави, на рівні людей. Держава не повинна перетворюватися на територію. Варіанти є. Головне, щоб Батьківщина не стала продажною. Читайте: Народная земельная реформа: без новых законов и дополнительных денег Роман Головин, кандидат наук по государственному управлениюKиевVласть

Пристоличний регіон активно розвивається, забудовується, а тепер ще й об'єднується. Оскільки першою на Київщині приєднаною громадою наважилась стати Бучанська, KV вирішила з'ясувати усі тонкощі цього процесу. Заразом про найближче майбутнє території, свої політичні поради колезі-сестрі, стосунки із кумом-сусідом та про будівельний бізнес родини в інтерв'ю розповів мер Бучі Анатолій Федорук. KV: На сесії Бучанської міськради було прийнято перше на Київщині рішення про приєднання 5 населених пунктів до міста. Розкажіть для чого? Анатолій Федорук: Тут варто зануритись в недалеке історичне минуле, коли закон про добровільне об'єднання вступив в силу. Ми почали його реалізацію, відповідно до методики Кабінету Міністрів, звернулись із пропозицією до сусідніх громад і отримали погодження через процедури обговорення. У 2015 році отримали позитивний висновок КОДА, після цього інші населенні пункти вирішили також до нас приєднатись, ми отримали висновок вдруге. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Очікували від Центральної виборчої комісії призначення перших виборів, але цього не відбувалось, оскільки вони вважали, що потрібно змінювати межі районів. Дана проблематика вийшла на загальнодержавний рівень. Тоді Верховна Рада ініціювала зміни до закону про об'єднання, вони були підписані і 5 травня вступили в силу. Так, ініціаторами приєднання можуть бути тільки сільські, селищні голови. Тож провівши всі необхідні процедури Блиставицька, Луб’янська, Здвижівська сільради, Бабинецька селищна рада Бородянського району, а також Гаврилівська сільська рада Вишгородського району вирішили приєднатись до міста обласного значення. І вже 17 липня Бучанська міська рада на пленарному засіданні прийняла рішення підтримати дану ініціативу і почати приєднання названих населених пунктів. Читайте: Децентрализационный рывок. Верховная Рада приняла закон о присоединении к городам областного значения KV: Що далі по процедурі? Анатолій Федорук: Наразі процес триває, оскільки Бучанською міськрадою має бути розроблений календарний план заходів, сільські ради мають його схвалити і після цього обласна адміністрація має видати висновок щодо відповідності всім нормам закону. Тоді Бучанська об'єднана громада офіційно буде створена. KV: Виборів не буде? Анатолій Федорук: Законодавець передбачив, що до чергових виборів 2020 року у приєднаних громадах на території України перші вибори не проводяться. Технічно приєднані ради складають повноваження, але ми розуміємо - щоб забезпечити якісне функціонування і взаємодію між населеними пунктами в складі громади, позицію своєї території має реалізовувати безпосередньо її представник. Тому будуть створені представницькі органи територіальної громади як дорадчий орган при Бучанській міській раді. Сільський чи селищний голова стає старостою і буде представляти інтереси свого населеного пункту. Але щоб він не нав'язував свою суб'єктивну думку, буде також створена така інституція як рада громад. Депутати сільських і селищних рад будуть там представниками до 2020 року. KV: Технічно, після того як відбулось приєднання, місто Буча змінює свої межі і йде на затвердження в Верховну Раду? Анатолій Федорук: Ні, якраз особливість закону про добровільне приєднання - межі населених пунктів будуть збережені такими, якими вони є. З боку противників цієї реформи є спекуляції, що, наприклад, ви приєднаєтесь до Бучі і завтра станете жителями цього міста. Хочу заперечити - місце реєстрації жителів не змінюється, статус населеного пункту зберігається. KV: Представницькі функції населеного пункту в Бучанській міськраді буде виконувати одна людина? Анатолій Федорук: Згідно до чинного законодавства розподіл округів буде відбуватись по кількості виборців. При цьому система виборів є такою, що із населеного пункту може бути і два, і три, і десять депутатів. Це буде вирішуватись із консолідованої позиції, яка буде в тому чи іншому населеному пункті під час виборів. KV: Прийняттю рішення про об'єднання передувала низка обговорень, а часом і скандалів. В чому причина і чому деякі сільські голови виступають проти Вас? Анатолій Федорук: На превеликий жаль мушу констатувати, що дехто, навіть маючи пряме чи дотичне відношення до місцевого самоврядування, не розуміє його ні на йоту. А тим більше не розуміє суть реформи, яка проводиться. Маючи альтернативну думку, вони не показують переваги своєї громади, вся їх риторика звелась до одного -  Буча погана. Читайте: Земля раздора: Сельсоветы Бородянского района просят Москаленко и Горгана разобраться с мэром Бучи KV: Їх риторика дуже проста - Федорук всіх купив. Анатолій Федорук: Звичайно, купив. Купив 20-ти річною роботою на посаді сільського, селищного, а потім міського голови. І кожен житель, який проїжджає через Бучу з Києва у свій населений пункт, бачить своїми очима, як селище міського типу перетворилось в місто обласного значення. І це дійсно найкращий підкуп. KV: Ви не виступаєте проти створення Немішаєвської чи Микулицької громади? Анатолій Федорук: Бучанська громада максимально зацікавлена, щоб поруч з нею були економічно активні, здатні і спроможні до розвитку об'єднані громади.  Що буде по факту у недалекій перспективі – побачимо у недалекій перспективі. KV: Згідно законодавству бюджет консолідує Бучанська міська рада? Анатолій Федорук: Саме так. Державою делеговані субвенції на освіту, медицину, соціальний захист. KV: Чи були такі закиди, щодо новоприєднаних територій ви будете ставитись як до падчерок, а розвивати Бучу, де найбільше виборців? Анатолій Федорук: Такий закид може бути присутній в будь-якій створеній громаді, тому, що є центральна садиба, яка виконує адміністративну функцію, і є інші населені пункти. Щоб цього не було, є певні запобіжники. Беремо просту систему виборів - міського голову обирають жителі всіх населених пунктів. І голова центральної садиби зацікавлений, щоб за нього проголосували виборці, як міста, так і віддаленого села. А щоб це відбулося, потрібно показувати результат. Крім того, бюджетний кодекс і відповідно програми, які діють на рівні держави, області і муніципальні програми в рамках спільного бюджету також передбачають рівну пропорцію видатків, які потрібно робити на сільській території. KV: Коли інвестор хоче прийти, наприклад, в Блиставицю, до кого він має звертатись? Анатолій Федорук: Він подає заявку, що має на меті реалізувати якийсь бізнес-проект. Після цього представницький орган центральної садиби разом із структурами спрямовує цей документ до розгляду в Блиставицьку територіальну громаду. На підставі містобудівної документації приймається  рішення. Тоді будуть перші кроки, пов'язані з реалізацією проекту. KV: А з ким тоді “поручкатись”? Анатолій Федорук: Це в область. KV: Хто проводить земельний аукціон на право оренди? Анатолій Федорук: Відповідно компетентна наділена повноваженнями служба. Готує і подає документи староста, на підставі громадських обговорень в селі. Рада громади приймає рішення, староста його додає до документів і подає на розгляд Бучанської міської ради. Такий механізм унеможливлює будь-які спекуляції на тему - центральна садиба щось прийняла, а ми не в курсі. KV: Право на користування надрами все ще надає обласна рада? Анатолій Федорук: На жаль, на сьогодні так. Але після завершення процесу об'єднання громад по всій Україні ця функція, як і транспорте забезпечення, буде передана на місцевий базовий рівень. До речі, згідно з бюджетним законом - обласний бюджет також вважається місцевим. І іноді Верховній Раді чи уряду дуже зручно сказати - ми ж передали вам фінансовий ресурс на місцевий бюджет. А потім виявляється, що передали в область. Тоді всі їдуть в область і вишиковуються в чергу. Після 2020 року цього не буде. KV:  Давайте поговоримо про генплан. Наприклад, приходить до Вас староста і каже - ось я хочу тут внести зміни для будівництва кварталу багатоповерхівок... Анатолій Федорук: Можливо, це гарна ідея для ініціативи на думку старости. Але цю пропозицію ми маємо винести на розгляд їх ради громад, щоб вивчити дане питання і зрозуміти, чи є підстави для внесення змін в генплан. Наприклад, пройшло 5 років. Тоді центральна садиба замовляє в проектній організації новий містобудівний документ для того села і запускається процес відповідно процедури. KV: Хто затвержує ці зміни? Анатолій Федорук: Територіальна громада села, селища на своїх слуханнях, рада громади, Бучанська міська рада, але це буде юридично формальне рішення, адже тому передуватимуть обговорення в селі, презентація нового генплану. KV: Хто унормовує існуючі документи? Наприклад, встановлення пайового внеску для забудовників. Він може бути в селі один, в місті - інший? Анатолій Федорук: Ми вже говорили, що статус населеного пункту не змінюється. І зараз відбуваються такі спекуляції - подивіться, яка нормативно-грошова оцінка в Бучі, і яка - в селі. На минулому тижні ми аналізували це питання і виявилось, що в селі Бабинці всього одна нормативно-грошова оцінка. В Бучі зроблено 74 зонінгів щодо нормативно-грошової оцінки. Ви ж не будете заперечувати, що в центрі вартість одна, на околиці - інша. Але района влада робила для кожного села одну оцінку. Тому зараз наша мета - в кожному населеному пункті забезпечити диференційований підхід до нормативно-грошової оцінки і зонінгу. Таким чином відсоток пайової участі може бути різним. Я вважаю досить правильним рішення, яке прийняла Бучанська міська рада - 4 і 10%. І ми цього рішення дотримуємось. Але зараз розуміємо, що коли мова йде про нежитлове приміщення, 10% забагато, адже будівельники починають будувати житлові під 4%, а потім міняти їх призначення. KV: Зараз багато точиться розмов про скасування пайової участі. Вже є прихильники підходу, коли замість грошей забудовник зводить якийсь інфраструктурного об'єкт на замовлення громади. Анатолій Федорук: Будь-які розмови щодо скасування пайової участі чи різних замінників цього виду місцевого податку - це лобістські речі. Коли у Верховній Раді прийняли новий закон про врегулювання містобудівної діяльності і з'явилася так звана пайова участь, мотивація його була “прекрасна” - з метою здешевлення житла, підтримки будівельної галузі, наповнення місцевих бюджетів. Урізали місцеве самоврядування, де ми мали до 12% службового житла для соцкатегорій, встановили іншу норму - 4% пайових внесків. І сьогодні будівельна галузь, розуміючи, що можна через лобізм і рішення Верховної Ради чи постанови Кабінету Міністрів не платити ці 4% місцевому самоврядуванню, намагаються штовхати ініціативу. Для такого невеличкого міста як Буча, пайова участь - близько 50-60 млн гривень на рік. А це досить великі кошти. KV: Деякі міста позбавляють забудовників пайової участі за видатні заслуги перед будівельною галуззю. Анатолій Федорук: З метою логічної, послідовної політики в містобудівній галузі, реалізації об'єктів соціально-економічного розвитку ми прийняли чіткі параметри - 4% для житлових і 10% для нежитлових забудов. Ми не надаємо жодних переваг тій чи іншій організації, яка здійснює будівельну діяльність на нашій території. KV: Представники вашої родини мають відношення до будівельного бізнесу? Анатолій Федорук: Ні, не мають. У 2013 році дружина вийшла із “Будрегіонінвесту”. KV: Скільки компаній займається будівництвом у місті? Анатолій Федорук: Близько 20 різних компаній відповідно до договорів про пайову участь здійснюють будівельну діяльність в нашому місті. Від виробництва і сфери послуг до будівництва житла. KV: В Бучі були конфлікти із забудовниками-аферистами? Анатолій Федорук: Не можу сказати, що такої проблематики немає, періодично проблеми з'являються. Наприклад, по ЖК “Форесттаун” є просрочка з введення в експлуатацію, що викликає занепокоєння. KV: Яка в місті ситуація із мережами? Є багато чуток, що замість каналізації ставлять септики, що каналізація не витримує... Анатолій Федорук: Так склалось історично, що Буча має систему інженерних мереж, а саме каналізацію, яка спрямована на Бортничі у Києві. Хоча ми і передбачили містобудівною документацією альтернативу - території під локальні очисні споруди, але прорахунки показали, що це затратно і буде досить дорого в тарифній політиці. Тому допоки місто Київ має зиск з прийому наших стоків, ми будемо користуватись цією інфраструктурою. Коли відбувається певне пожвавлення в економічній площині, державні чи комунальні монополії починають робити з того якийсь дефіцит - “Київобленерго” робить дефіцит, каже напруги не вистачає. Так само робив і “Ірпіньводоканал”, казав, що води немає. Ми проводили дослідження і нам підтвердили, що запасів достатньо. Вже протягом 20 років я чую, що каналізація не витримає. Розрахунки показують, що об'єми водопостачання і водовідведення задовольняють сьогоднішні потреби і на перспективу також. Містобудівні умови і обмеження, а також комплексне житлове будівництво, яке ведеться в Бучі, дає можливість уникнути таких ганебних речей, як багатоквартирні будинки із септиками і вигрібними ямами. Більше того, навіть приватний сектор ми намагаємось залучити до централізованої системи каналізування, бо без цього якості питної води досягти неможливо. І по тим населеним пунктам, які йдуть в приєднання, ми почали робити техніко-економічні розрахунки щодо системи водозабезпечення і водовідведення. Нажаль, за поверхневими висновками, жодне село не має якісного централізованого водозабезпечення. KV: Чому немає “Бучаводоканалу”? Анатолій Федорук: Створювати “Бучаводоканал” не було економічної доцільності. А зараз, в рамках об'єднаної громади, є відповідні рішення і підприємство вже зареєстровано. Зараз отримуємо ліцензію на водозабезпечення. KV: Що з цього приводу вам кажуть в Ірпінській міськраді? Анатолій Федорук: Вихід із підпорядкування Ірпінської міськради відбувався тяжких 5 років. Потім почався шлюборозводний процес з комунальної власності. Нажаль, в Ірпені присутнє імперське відчуття того, що хтось в них щось забирає.  Ніщо так не протвережує чиновників, особливо коли вони хочуть чимось маніпулювати, як чітке дотримання букви і норми закону. KV: Які невирішені питання чи конфлікти з Ірпенем залишись? Анатолій Федорук: Конфліктів немає, звичайні робочі відносини. Так історично склалось, що Ворзель, Буча, Ірпінь, Гостомель і Коцюбинське користується однією медичною інфраструктурою і вже у нас відпрацьовані питання з прийняття рішень, передачі делегованих повноважень і функцій. KV: Коли востаннє говорили із Володимиром Карплюком? Анатолій Федорук: Давно, десь місяць тому. KV: Про що говорили? Анатолій Федорук: Обговорювали питання, пов'язані із об'єднанням. Місто Ірпінь теж має мати перспективу розвитку і ступінь відповідальності за населені пункти. А ще – про вступ України в НАТО. KV: Наскільки правильна теза про те, що Володимир - ваш вихованець, учень, ставленик? Анатолій Федорук: Якщо в процесі життя я мав дотичність до зростання тієї чи іншої людини і вона так вважає, я можу тільки цим пишатися. KV: А як Ви вважаєте? Анатолій Федорук: Я вважаю, що кожен самостійно живе свій шлях від народження і до останнього дня. KV: Опоненти звинувачують вас у провладному ухилі. Як Вам вдається завжди дружити з владою? Анатолій Федорук: За 21 рік роботи доводилось співпрацювати із багатьма представницькими органами на обласному та державному  рівні, посадовими особами. Приємно констатувати що вони завжди були зацікавлені знаходити точки дотику та компромісні рішення для розвитку тоді ще селища, а зараз міста обласного значення Буча. Із досвідом починаєш розуміти, що коли твої плани та задуми базуються на нормах закону, жодні суб'єктивні думки того чи іншого чиновника не дозволять їм перешкодити. KV: За 20 років вам напевно часто телефонували із області з  державних установ із різними проханнями. Про що просять? Анатолій Федорук: Той, хто телефонує, прекрасно знає, до кого він телефонує, чого очікувати і на що розраховувати. KV: Наприклад, телефонує із області людина, яку ви добре знаєте і каже - до Вас прийде хлопчик, дуже хоче будувати в Бучі. Анатолій Федорук: Нехай собі будує на здоров’я, але відповідно до законодавства.  За 20 років ніхто не наважувався робити таких дзвінків. KV: Ситуація із обшуками здається Вас не на жарт налякала. Як з'явилася ідея про акцію “Я - бучанець”? Це була Ваша захисна ініціатива? Анатолій Федорук: Ця була ініціатива громадян, які бачили несправедливість, що дозволили собі певні посадові особи загальнодержавного рівня, запустивши всю репресивну державну машину і інформаційний супровід, який був спрямований на пониження мого рейтингу як посадової особи. Пишаюсь, що громадяни мого міста настільки свідомі, що здатні захистити свій вибір і розібратися в різних закидах, які відбувались і відбуваються до сьогодні. На рахунок того, чи залякали - скажу, що людина, яку залякали, швиденько кудись біжить. Як тоді, так і зараз можу стверджувати, що моя діяльність і мої рішення є законними. KV: Ви здогадуєтесь, чому стали мішенню такої потужної атаки? Анатолій Федорук: Я не тільки здогадуюсь. Навіть знаю хто замовник. KV: І хто ж? Анатолій Федорук: Організована злочинна група, яка використовує державну владу. Досить скоро і вам, і читачам, все відкриється. KV: Знову з'явилися чутки про Ваш майбутній переможний похід до Верховної Ради. Це правда? Анатолій Федорук: Це безпідставні заяви і я розумію чому їх вкидають в інформаційне поле. Я маю зобов'язання перед громадами сіл і селищ, які приєднались до міста і планую ще кілька каденцій попрацювати на громаду. Звісно, якщо громада висловить довіру на виборах. А у Верховній Раді мають працювати політики, які підготовлені до цієї справи. Той рівень довіри, який я маю у своєму місті та навколишніх населених пунктах, багато кому не подобається. До Верховної Ради не планував і не планую. Якщо буде довіра громадян, буду служити їм ще одну, а може й дві каденції. KV: Ви вже почали виховувати собі “наступника”? Анатолій Федорук: Бучанська громада є настільки політично активною та зрілою, що в разі необхідності сама собі народить і обере ту якість, яка буде їй слугувати. Журналістами суспільству нав’язується думка, що кожний посадовець має “наступника”. Я вважаю, що в цьому немає ніякої потреби, тим більше виходячи із активної життєвої позиції поки на пенсію не збираюсь. KV: Голові Ворзельської селищної ради, вашій рідній сестрі, даєте поради? Анатолій Федорук: Ми співпрацюємо між громадами, ми ж сусіди в рамках об'єднаної громади і в рамках реалізації соціально-економічного розвитку селища Ворзель. Той досвід, який прошли і представницькі органи, і виконавчі структури міста Бучі стали при нагоді Ворзелю в прагненні отримати статус курорту. KV: Ворзель є в шорт-листі приєднання до великої Бучі? Анатолій Федорук: Ворзель є в перспективному плані, навіть є рішення обласної ради на підставі подання КОДА. Є прагнення громадян приєднуватись до міста обласного значення і цей шлях ми маємо пройти разом. KV: Буча через 10 років - це? Анатолій Федорук: Це успішне передмістя столиці, комфортне для життя. Після завершення приєднання разом із населеними пунктами ми матимемо 60-70 тис. жителів. KV: Зі столицею ведуться переговори? Анатолій Федорук: Ні. Представники передмістя, будучи членами правління Асоціації регіонального відділення ініціювали зустріч, де ми в стінах Верховної Ради за участі голови МДО “Київщина” Ярослава Москаленка обмінялись думками. Співпрацювати потрібно, напрацьовувати точки дотику для реалізації тих чи інших інфраструктурних об'єктів. Але всі прийшли до висновку, що в тій редакції закон про агломерацію є некоректним і юридично таким, що обмежує місцеве самоврядування населених пунктів. KV: Криза між гілками обласної влади якимось чином заважає розвиватись місту Буча? Анатолій Федорук: Звичайно політична боротьба, яка йде на регіональному рівні, особливо в той спосіб, який ми бачимо, точно не приносить користі місцевому самоврядуванню. Велика кількість питань, пов'язаних із господарською  діяльністю в селах, селищах і містах залежить від обласного представницького органу державної влади.KиевVласть

Хоча офіційно кризу між гілками влади Київської області подолано, назвати відносини сторін райдужними не можна. Чому не приймається регламент Київоблради, роками не голосується програма приватизації комунального майна, а багато депутатів поводяться вкрай мляво в інтерв'ю виданню КиевVласть розповів голова постійної комісії Київської обласної ради з питань регламенту, депутатської етики та взаємодії з правоохоронними органами Роман Титикало. KV: Романе, скажіть, чому навколо регламенту Київської обласної ради стільки галасу і чому нову редакцію досі не прийнято? Роман Титикало: Відповідно до чинного Закону України “Про місцеве самоврядування” (ч. 14 ст.46) передбачено, що регламент будь-якої обласної ради має бути прийнято не пізніше як на другій  сесії. Регламент мав бути проголосований і розглянутий у 2015 році. Він був винесений, але так і не був проголосований - не було достатньої кількості голосів. Між тим, законом передбачено, що до моменту, поки не буде затверджено новий регламент, буде діяти той, що прийняли за часів попередньої каденції. Відсутність такого нормативного документу, який би регулював взаємовідносини в обласній раді, не відчувається взагалі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Наразі прийняття регламенту розглядають у контексті політичної боротьби. А конструкція політичних сил у обласній раді сьогодні хитка і різнобарвна. Одні сили бажають втриматися на позиціях, інші розглядають шанс очолити раду. KV: Хто напрацьовував зміни до проекту? Роман Титикало: Він був розроблений робочою групою, до якої увійшли представники різних фракцій та юристи ради. Після того, як проект регламенту не був проголосований у 2015 році, у 2017-2018 була спроба повторити винесення проекту регламенту на розгляд. Я долучився до цього процесу, ми вдосконалили проект 2015 року з урахуванням змін у законах, потреб ради тощо. KV: Чому у вересні 2017 через невнесення регламенту до порядку денного між депутатами зчинилася бійка, що там було такого принципового?   Роман Титикало: Представники “Солідарності” хотіли внести на розгляд проект регламенту зразка 2015 року, до якого не було внесено жодних змін. Просто винести, проголосувати і все. Після тієї бійки голова обласної ради сказала: якщо ви хочете регламент, давайте ми його допрацюємо, а потім винесено на сесію. Ми знову, за розпорядженням голови Київоблради, зібрали робочу групу, відпрацювали, допрацювали проект регламенту 2015 року і створили фінішний варіант, винесли на розгляд регламентної комісії, затвердили його. Двічі ми його вже його розглядали на регламентній комісії і двічі рекомендували голові обласної ради винести його на сесію. Отже, маємо готовий кінцевий документ, який поки не виноситься на сесію і тому досі не схвалений. KV: Чим проект регламенту відрізняється від того, за яким рада працює нині і який залишився від попередників? Роман Титикало: Є кардинальні новації, які передбачають антикорупційний контроль, процедуру попередження конфлікту інтересів. Також детально прописана процедура проведення засідань постійних комісій. Тобто усе існуюче було деталізовано, конкретизовано. Але принципова різниця, через яку, можливо, б’ються списи - наразі Законом “Про місцеве самоврядування” передбачено, що голова облради знімається простою більшістю голосів. До цього закон передбачав, що це рішення приймається двома третинами голосів. І якраз на цю норму про “дві третини” посилається нинішній регламент ради. Глобально ми розуміємо, що норма закону має вищу юридичну силу. Навіть якщо до старої версії регламенту не внесено таку норму, то буде діяти нормативний акт який має вищу юридичну силу - Закон, який це врегульовує. Довідка KV. (Рішення Ради приймаються більшістю голосів депутатів від загального складу Ради, крім рішення про звільнення з посади голови Ради та обрання тимчасових контрольних комісій. Рішення про звільнення голови Ради з посади вважається прийнятим, якщо за його звільнення проголосувало не менш як дві третини депутатів від загального складу Ради шляхом таємного голосування. - п.7 ст. 25 Регламенту Київської обласної ради). (У своїй діяльності голова ради є підзвітним раді та може бути звільнений з посади радою шляхом таємного голосування. Питання про звільнення голови ради може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менш як третини депутатів від загального складу ради. - абзац 1 ч.4 ст. 55 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 08.04.2014 р. N 1184-VII Закону “Про місцеве самоврядування”. Згідно цих змін, слова "якщо за його звільнення проголосувало не менш як дві третини депутатів від загального складу ради" виключено). Політична криза обласної ради KV: Які існують в раді антикорупційні важелі і що вони собою представляють? Роман Титикало: Перш за все, ми передбачили та прописали процедуру заяви та повідомлення депутатами про наявний конфлікт інтересів. В Законі передбачено, що процедура має бути конкретизована на місцевому рівні. В регламенті ми визначили, що всі нормативні документи, які виноситимуться у сесійну залу, мають пройти антикорупційну перевірку. Тобто потрапити до регламентної комісії, яка перевірить документ на корупційні ризики - заточеність під певні інтереси, прописання монопольних процедур чи подібного. KV: Тобто, регламентна комісія стає чи не найголовнішою в обласній раді? Адже без її висновку, виходить так, будь-який документ не виходить на розгляд на сесії? Роман Титикало: Не стану казати, що найголовнішою. Але ми займаємо наступну позицію: рішення перед тим, як має бути винесеними на розгляд на сесії, мають пройти профільні комісії і отримати позитивні висновки. Саме це закріплено в проекті регламенту. Якщо подивитись судову практику, побачимо, що навіть відсутність позитивного висновку не позбавляє відповідне рішення ради легітимності. При великому бажанні навіть документ із негативним висновком комісії може потрапити до сесійної зали, депутати його розглянуть і приймуть своє рішення. KV: На Вашу думку, які шанси цього проекту регламенту бути проголосованим у 2018 році? Роман Титикало: Маю сумніви. Адже обласна рада не затвердила графік проведення сесій, тому коли буде наступне сесійне засідання - невідомо, вони не скликаються, не проводяться. Підозрюю, що в цілому таких засідань буде небагато. Як і шансів внести питання прийняття регламенту. Але якщо буде політична воля певних сил, то це може статися. Глобально якщо казати, мій прогноз негативний. KV: Чому сесії збираються хаотично? Це небажання працювати чи політична криза? Роман Титикало: Вважаю, що політична криза серед політичних кіл Київської області. Минулого разу ми терміново збирали позачергову сесію, позбирали всі питання, більшість з яких мала бути розглянута у тому числі на черговій сесії. У цьому році скликано всього дві сесії: першу зібрали у день снігопаду, через який депутати не могли доїхати вчасно, а другу - 27 квітня, на якій затвердили зміни до обласного бюджету. Більше сесії не збираються. Я в цьому бачу політичну кризу і боротьбу за владу. KV: Чи є юридичні важелі по розпуску ради? Роман Титикало: В Законі написано, що обласна рада має збиратися на сесію не рідше, ніж один раз на квартал. Скоріше всього, це буде відбуватися у форматі позачергових сесій. Більш того, підозрюю, що голова обласної ради не допустить формальних підстав для розпуску ради. Не думаю, що принаймні до президентських виборів взагалі знайдуться такі підстави. KV: Чому сесію 27 квітня було скликано? Компроміс, питання виживання демонстрація сили провладної депутатської групи “Єднання”? Роман Титикало: Коли збираються троє, кожен приходить зі своїм. У даному випадку більшість також прийшла захистити суто свої інтереси. Утім, була й частина, яка прийшла тоді на засідання не з політичних цілей, а тому, що були зацікавлені проголосовувати за бюджет, за програму капітального будівництва і за те, щоб виборці на їх округах отримали школи, дитсадки і тому подібне. KV: Тобто комерційний розрахунок певний? Роман Титикало: Скоріш, електоральний. Поспілкувавшись із частиною цієї групи, я зрозумів, що їх мотиви - не переформатування облради чи зміна керівництва області. Їх мотиви - прикладні, конкурентні. Навіть в цій групі набрати певну кількість людей для політичних рішень не факт, що вдасться. KV: Що Ви сказали своїм колегам по фракції “Самопоміч”, які увійшли до групи  “Єднання”? Вони стверджують, що до цієї групи їх офіційно кооптували? Роман Титикало: Я не був на тому засіданні фракції, де це вирішувалося. Питання було винесено з голосу і прийнято. Коли це сталося, я шуткував із колегами: “А чого ж ви мене не запросили?” KV: А вас запрошували до групи? Роман Титикало: Ні. Бо знають мою, скажімо так, категоричність. Регламентна комісія і депутатська етика KV: Чи на часі питання етики серед депутатів? Роман Титикало: Питання етики мене переймає дуже давно. Я - адвокат із 10-річним стажем, 5 років пропрацював членом дисциплінарної палати Київської міської колегії адвокатів. Ми регулярно розглядали скарги на адвокатів, розбиралися з питаннями неетичної поведінки. У випадку з адвокатами, за вчинки неетичного характеру для них передбачено чітку відповідальність. Створено відповідний орган, що складається із адвокатів, який ухвалює рішення - чи то буде попередження, чи призупинення, чи взагалі позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю. Закон “Про місцеве самоврядування” і Закон “Про статус депутата місцевих рад” передбачили як такий обов’язок дотримання етичних правил в поведінці. Але в жодному нормативному документі не передбачено відповідальності за порушення правил поведінки депутатом місцевої ради і супровідний механізм прийняття рішення - чи то ЦВК, чи то регламентної комісією, чи обласною виборчою. Наприклад, зібралася б комісія і вирішила, що наш колега погано себе повів - і що далі , на даний час нічого крім суспільного нарікання. Єдиним методом позбавлення такого колеги депутатського мандату - рішення виборців, тобто процедура відкликання. Іншої не передбачено. KV: Прецеденти є по державі, але немає на Київщині. Роман Титикало: На Київщині є прецеденти відкликання депутатів місцевих рад - відкликали депутата в Коцюбинському (мова йде, імовірно, про депутата Коцюбинської сільради Віктора Анісімова, якого підозрюють у насильницьких діях стосовно його дружини - прим. KV). І ще в невеличких населених пунктах. За Київською обласною радою таких прецедентів немає. БПП намагалися, наприклад, провести процедуру відкликання депутатів В’ячеслава Соболєва та Романа Симутіна, збирали підписи, але не довели це до кінця. Можливо, ці всі документи досі знаходяться в обласній виборчій комісії. KV: Стосовно неучасті депутатів у роботі Київської обласної ради, чи є прецеденти, коли за скаргою голови комісії застосовувалися санкції до депутатів-“прогульників”? Роман Титикало: Як я вже згадував, в Законі “Про місцеве самоврядування” вказано, що якщо депутат пропустив більше половини засідань сесії і постійних комісій, його може бути відкликано. Знов-таки, народна ініціатива. KV: А позбавити такого депутата членства в комісії можливо? Роман Титикало: Це не передбачено жодним з нормативних документів. Лише процедура відкликання. KV: Тоді ми бачимо, що депутат, користуючись цією нормою, або навіть двійко таких депутатів, можуть зривати комісію, бо без них немає кворуму? Роман Титикало: Легко. Наприклад,  не пам’ятаю, коли востаннє бачив на засіданнях комісії депутата Лева Парцхаладзе (голова фракції БПП “Солідарність”). Лев Ревазович свого часу дуже переймався питанням роботи регламентної комісії, тож попросився приєднатися до її складу. Але його немає. Ми навіть писали листи до Міністерства [регіонального розвитку], таким чином запрошуючи його до наших засідань. Депутатські звернення та запити. Ігнорування засідань регламентної комісії KV: Поговоримо про активність депутатів ради. Чи пишуть вони у позасесійний період депутатські звернення та запити? Чи вміють вони їх складати і чи користуються взагалі таким інструментом? Роман Титикало: Після того, як мене обрали депутатом Київської обласної ради та головою профільної комісії, я з метою підняття рівня знань (та після того, як до мене звернулися кілька депутатів, із розмови з якими мені стало очевидно, що не вміють вони користуватися цими механізмами) проводив семінар серед депутатів на тему користування такими інструментами. На семінар прийшло три чи чотири помічники депутатів, послухали і пішли. Я навіть розсилав депутатам зразки цих депутатських звернень. Але справа в тім, що глобально кожен депутат сам пише відповідні звернення і їх складає у себе в приймальні в теку… Ми проводили у себе у фракції дослід: кожен депутат централізовано мав дати місячний звіт і повідомити про виконану роботу. На моє відчуття, багато депутатів за свою каденцію написали одиниці таких звернень, а депутатських запитів на сесію взагалі не готували. Постає питання належного виконання своїх обов’язків та представництва інтересів своїх виборців. KV: А можливо, не пишуть, бо не хочуть отримувати відписки з облдержадміністрації та інших гілок виконавчої влади? Роман Титикало: Звісно, багато відписок, але є й багато більш-менш розумних відповідей. Я регулярно пишу звернення, по декілька на тиждень, і результат є. У депутата є багато інструментів: звернення, особистий прийом, запит на сесії, звернення через комісії… Будь-яке питання колег, які їх турбують, ми розглядаємо на комісіях, запрошуємо депутатів, аби звертатися від імені комісії, викликаємо посадовців. В мене було кілька випадків, коли останні не давали чіткої відповіді - тоді ми приходили до посадовця на прийом разом із виборцями, чоловік, скажімо, 30, і той вже змушений був зглянутися. В кожному випадку треба діяти, виходячи з конкретних обставин. KV: Ви як голова комісії задоволені рівнем представництва запрошуваних представників виконавчої влади та силових органів? Роман Титикало: На минулому засіданні розглядали звіт прокурора і звіт начальника поліції області. Останній доповідав особисто з приводу ситуації. Прокуратура області навпаки ігнорує обласну раду і не з’являється на наші засідання. А з адміністрацією (КОДА) влаштовує спільні рейди. На початковому етапі своєї каденції прокурор особисто приходив до нас на комісію. Можливо, це викликано тим, що прокуратура анонсує складання протоколів про адмінправопорушення відносно деяких депутатів і потім не доводить їх до кінця… KV: Що буде розглядатися на найближчому засіданні комісії? Роман Титикало: Є певні звіти щодо програм, декілька звернень з приводу “гарячих” точок. Одне з останніх звернень стосується Бучі, яка намагається приєднати до себе села Бородянського району. Скарги з обох сторін: як від депутатів цих сіл, так і від депутата Київської обласної ради Сергія Федорченка, що обраний від Бородянського округу. KV: Що у Ваших силах зробити тут? Роман Титикало: Зазвичай наші висновки носять рекомендаційний характер, але мають певний вплив. У даному випадку скарги щодо процедури проведення об’єднання територіальних громад. Ми детально розібрали ситуацію, встановили порушення, їх описали і дали висновки. З одного боку, їх можна проігнорувати, з іншого ж - це рішення про об’єднання ітиме далі, до обласної адміністрації, до ЦВК, можливо, до суду. По багатьом конфліктам, які виникають в Київській області, стається, як у ситуації із Софіївською Борщагівкою: там спочатку люди до нас скаржаться, потім приходили дякувати за те, що після наших звернень до ГАСКу та інших органів, державні органи відреагували. Там ситуація крутилася навколо забудови кварталу на місці лісу. 2 га цього лісу віддали сільському голові, а він цю ділянку продав забудовнику. KV: Оскільки діяльність комісії вважається такою, що є на громадських засадах, чи отримує апарат комісії зарплатню? Роман Титикало: У нас є апарат обласної ради, який знаходиться на зарплаті, у ньому є декілька працівників, які допомагають нам готувати висновки. Якщо питання потребує юридичного аналізу, то я як голова комісії долучаюся і намагаюся прописати і обґрунтувати це питання. Чотири проблеми Київщини: невиборність, агломерація, здоров’я та екологія KV:  Які, на Вашу точку зору, є найбільш болючі, кричущі проблеми Київщини, які не мають шансу бути вирішеними найближчим часом? Роман Титикало: Коли я не був депутатом обласної ради, я не розумів проблематику місцевого самоврядування. Є дуже серйозний дисонанс в системі управління. Проблему, яку ми маємо, закладено на рівні Конституції. Отже, є державна адміністрація. Голова адміністрації призначається Президентом. Раніше це була певна процедура - конкурсна у тому числі. Конкурсну процедуру після розуміння, кого хочуть “штовхати” на ці місця, відмінили. Більш того, відмінили і правило, за яким депутат не може бути головою адміністрації. На сьогодні маємо президентську вертикаль: Президент призначає голів обласних, районних адміністрацій. А це виконавчий орган, який все робить своїми руками: керує процесом, призначає керівників, викликає керівників правоохоронних і силових органів тощо. З іншого боку, область насичена великою кількістю депутатів. Якщо подивитися на повноваження обласних, районних рад, то це виключно питання, які “спускає” обласна державна адміністрація, і депутати можуть лише надати свої пропозиції, дотиснути і задовольнити потреби своїх округів. До реалізації депутати не мають відношення. Люди, які керують адміністраціями і є державними людьми, але вони тимчасові. Кому служитиме голова адміністрації? Тому, хто його призначив. А по великому рахунку він має доглядати та слідкувати за інтересами людей, які б мали його обирати. Але не люди його обирають. Що стосується обласних рад, при них має бути виконком і все. Районні ради мають бути ліквідовані. Вони не несуть сенсу, тим більше в умовах децентралізації. KV: Тобто дисонанс гілок влади. Які ще дві проблеми? Роман Титикало: Немає співпраці області та Києва. У Київщини порівняно з іншими областями цікавий статус - відсутність обласного центру. І багато людей їдуть працювати до Києва. Якщо ми проаналізуємо ситуацію навколо Києва - це колосальна забудова, яка спрямована на столицю. Фактично, відбувається розвиток області навколо столиці, і доволі хаотично. Коли говорили про затвердження детальних планів території (ДПТ) у місті Києві, то вони не корелюються із забудовами навколо міста. Коли їдеш кільцевою дорогою, ліворуч у тебе Київська Борщагівка, праворуч - Софіївська та Петропавлівська Борщагівка  Київської області. Кільцева дорога стає межею міста Київ і області. Нонсенс. Поліцейські переганяють машини з одного боку “межі” на інший, аби не розслідувати ДТП. В Київській області немає центру, і розвивається вона без врахування Києва, як пристолична зона. Якщо її відокремити, то побачимо, що великих міст майже не лишилося в області. Лише невеликі населені пункти, які мають відносну самостійність. Якщо брати Славутич, скажімо, то адміністративно він на Київщині - але він сюди затягнутий штучно - а ментально він на Чернігівщині. Люди там працюють із Чернігвщини. Він відірваний від Київської області. Як висновок, маємо агломераційну проблему: розвиток пристоличної зони без врахування розвитку міста Києва. Наразі вже розроблено проект закону про агломерацію, депутати від нашої партії його підтримують. KV: І третя проблема? Роман Титикало: Є декілька системних проблем. Стан охорони здоров’я в області - центральні та обласні лікарні знаходяться в місті Києві, а обласні населені пункти відчувають нестачу медзакладів. Питання екології - в області фактично захоронюються  відходи Києва. Знову-таки, ці питання стикаються з питанням необхідності створення агломерації. Врятований губернатор. Приватизація без розбору KV: Як відбувається Ваш переможний поступ стосовно позбавлення депутатського мандату губернатора Київщини Олександра Горгана? Роман Титикало: Верховна Рада внесла зміни до Закону, за яким голова ОДА не має права поєднувати посаду із депутатством. А я у своїй ініціативі якраз посилався на цю норму. Тобто Рада і конкурсність скасувала, і це обмеження. KV: Губернатор не телефонував Вам із коментарем типу “Що ж ти таке почав”? Роман Титикало: Я коли починав цей процес, то викликав голову адміністрації на комісію, то він тоді відповів: “Давайте усе буде по закону. Хай розбереться суд або державні органи”. Я ж звернувся до ЦВК, там сказали, що роз’яснень з таких питань не дають, цим займається відповідний комітет Верховної Ради згідно його положення. Ми отримали відповідь від профільного комітету Верховної Ради, де зазначалося, що таке суміщення посад не є можливим. Я направив звернення до Горгана із проханням скласти повноваження. Через деякий часа Рада проголосувала за ці зміни і фактично врятувала його. KV: Чому не йде приватизаційна програма на Київщині? Роман Титикало: Я декілька разів виступав проти програми, яка існує і яка виносилася тричі на сесію. На голосуванні вона не добирала один-два голоси. Вважаю, що багато депутатів дослухалися до моєї категоричної позиції. Інакше програму би затвердили. Який її недолік? Приватизація усіх без винятку об’єктів комунальної власності. Має бути системний підхід: збирається депутатський корпус, розбирається із кожним з об’єктів, визначає, чи об’єкт потрібний громаді і чи має він зберігатися і використовуватися. Повинно бути обгрунтування. KV: Чи існує якийсь механізм приватизації: конкурс, аукціон? Роман Титикало: Наша фракція внесла правку до Положення, згідно якої продаж та передача комунальних об’єктів в оренду здійснюється за механізмом аукціону. KV: Хто розробляв даний механізм? Роман Титикало: Він існує у Положенні про оренду майна, але не реалізується, бо немає переліку через те, що депутати та голова обласної ради не організували процес вибору об’єктів. Взагалі цього майна не так багато в області лишилося, тому влаштовувати там “дерибан” за цікаві об’єкти є зайвим. Малі ради у великій політиці KV: Чи мають місцеві ради на своїх сесіях розглядати політичні питання? Адже коли, наприклад, районна рада рекомендує МЗС як чинити, це виглядає кумедно? Роман Титикало: Я вважаю, що державницька політика має йти “знизу”. Згадаймо період Революції Гідності, коли обласні ради голосували і закликали до розгляду питань, пов’язаних з урегулюванням конфлікту. Чи було це доречним? Мабуть, що так, бо це начебто політичне питання турбувало суспільство. Чи є доречним питання типу “удосконалення механізму імпічменту”? Як на мене, є такі питання, які турбують наших виборців, з якими якщо поспілкуватися, то розумієш, що цікавлять їх якраз загальноукраїнські питання. А ми, як депутати, мали б на них реагувати, висловлювати свою позицію. Але має бути в усьому здорова логіка. KV: Але ж прецедентів, коли звернення тих райрад чи Київоблради спрацювали, не було. Це суто політична декларація, “хвиля”. Роман Титикало: “Хвиля”. Але знову-таки: коли більшість обласних рад у той час виступили із засудженням діяльності президента Януковича, то стало зрозуміло: суспільство нагнітається, питання мало резонанс. KV: Тим не менш, це інструмент політичної боротьби. Чи має він бути на місцевому рівні? Роман Титикало: Якщо знизу не буде посилів для державницької політики, то навіщо нам тоді місцеве самоврядування? Тому має бути. Місцеве самоврядування не лише для того, щоб вирішувати місцеві питання, але й загальнополітичні. Хоча, на жаль, такі питання часто носять декларативний характер. Питання в іншому. От звідки взялися депутати обласної ради? Ми в законі про вибори передбачили їх вибори на політичній основі. Коли законодавець заклав вибори до обласних рад на політичній основі - все, так і стається. У селах самовисуванці, вони рідко голосують за політичні питання, тому що він безпосередньо відповідає перед своїми людьми, що його обрали. А ми, закладаючи систему місцевого самоврядування на політичній основі, і призвели до політичних заяв. Утім, міста-мільйонники, може, і мають бути “політичними”, але місцеве самоврядування в громадах має складатися із депутатів-самовисуванців, обраних не з політичних принципів - як на мене. Фото: Facebook Романа Титикала KиевVласть

Реалізація положень закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів” (відомий як #ЧужихДітейНеБуває) вже дала змогу отримати вагомі результати. В Україні з початку року стягнуто 1,8 млрд грн аліментів на користь дітей ( майже 114 мільйонів гривень у Києві). До 118 тисяч неплатників застосовано обмеження: заборона на виїзд за кордон, заборона керувати автомобілем, заборона користуватися зброєю, заборона полювати. Складено 18 849 протоколів про призначення суспільно корисних робіт. Судами винесено 1 088 відповідних постанов. 9,8 тис боржників оголошено у розшук. Відкрито реєстр боржників аліментів, які мають заборгованість понад 3 місяці. До реєстру внесено майже 200 тисяч боржників. У кожному регіоні оприлюднено #ДошкиГаньби злісних неплатників аліментів. Сформовано окремі групи виконавців, робота яких сфокусована на виконанні судових проваджень саме по виплаті аліментів та створено штаби з моніторингу та контролю за станом виконання органами державної виконавчої служби рішень про стягнення аліментів. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Відома вже історія про власника Феррарі, який, маючи гроші й живучи у розкоші, ігнорував судові приписи і не давав жодної копійки власній дитині. Нині дорога автівка конфіскована. Найближчим часом елітний спорткар буде виставлений на аукціон нашої системи торгів арештованим майном “OpenMaket”, а кошти від його реалізації підуть на погашення боргу перед дитиною. Буквально минулого місяця мали ще один випадок, який реально вражає. У Києві завдяки дії першого пакету ініціатив чоловік погасив багаторічну заборгованість, яка сягала – ви тільки вдумайтеся в цю цифру – 2 мільйони 176 тисяч гривень. Тобто, батько, якщо його можна так назвати, маючи чималі гроші, просто ігнорував інтереси власної дитини. І він робив би так само й далі, якби накладені нашими виконавцями санкції не примусили його сплатити борги. Коротко про ключові новації другого пакету законопроектів 8296 проекту #ЧужихДітейНеБуває, котрий наразі знаходиться на розгляді у Верховній Раді: - Система додаткових фінансових санкцій для неплатників у розмірі від 20% до 50% від суми боргу (в залежності від строку заборгованості); - Система автоматизованого арешту коштів осіб, які мають борги зі сплати аліментів; - Притягнення до кримінальної відповідальності громадян, які ухиляються від суспільно корисних робіт; - Обов’язок засуджених працювати, щоб забезпечити сплату аліментів; - Українці, які хочуть посісти керівні посади на держслужбі, повинні будуть подати довідку про те, що вони не мають боргів перед дітьми більше 6 місяців; - Звільнення чиновників, які мають заборгованість зі сплати аліментів більше 12 місяців; - Звільнення дітей від обов’язку утримувати непрацездатних батьків, які не платили аліменти понад 3 роки. - Застосування обмежень першого пакету до батьків, які не платять дітям з інвалідністю або тяжко хворим дітям вже після того, коли борг перевищить суму за 3 місяці; - Запровадження виїзду дитини за кордон строком  до 1 місяця з тим з батьків, з ким дитина проживає; - Спрощення порядку виїзду дитини за кордон з тим з батьків, який проживає окремо, але сумлінно виконує свої батьківські обов’язки; - Збільшення рівня мінімального утримання дитини тим з батьків, хто не проживає з родиною, до рівня прожиткового мінімуму; - Право на відпустку без збереження заробітної плати для того з батьків, хто доглядає за важкохворою дитиною; - Зарахування до трудового стажу періоду догляду за важкохворою дитиною; - Пільги та преференції для батьків, які сумлінно виконують свій батьківський обов’язок, витрачають додаткові кошти на гуртки, навчання, спортивні та будь-які інші секції; - Фінансові стимули для місцевої влади, яка опікуються дозвіллям і навчанням малечі, розвиває дитячий простір на місцях; - Відміна оподаткування аліментів від батьків-нерезидентів; - Особа, яка є добросовісним платником аліментів, отримує додаткові гарантії щодо контролю за витрачанням сплачених коштів; - Передбачені санкції до того з батьків, котрий витрачає отримані кошти не на потреби дитини; - Добросовісний платник отримує додаткові гарантії реалізації свого права бачитися з малюком та брати участь у його вихованні. Захищайте свої права разом з Мін’юстом! Читайте: Увага, викрали авто! – поради юриста Обережно, злий пес: хто відповідатиме за домашніх тварин Якщо потрапили у дорожньо-транспортну пригоду через стан доріг… Як це працює – зміна імені Якісне харчування відтепер не буде розкішшю Щоб не битись за межу… Кожен має право на життя без насильства 6 лютого вступає в силу Закон щодо посилення відповідальності за несплату аліментів Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві KиевVласть

Про цькування в українських школах, булінг та кібербулінг, про гідність і підтримку друзів говорили в Київському Палаці дітей та юнацтва під час зустрічі з дітьми відомого австралійського мотиваційного тренера Ніка Вуйчича, міністра освіти і науки Лілії Гриневич, уповноваженого президента України з прав дитини Миколи Кулеби, акторів серіалу “Школа” Яніни Андрєєвої та Ірини Кудашової, ведучої “Сніданку з 1+1” Нелі Шовкопляс та телеведучого Єгора Гордєєва. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” “Я сьогодні приймаю свідоме рішення любити себе і ніколи не здаватися. Не залишатися на самоті і не боятися просити про допомогу. Я приймаю рішення сьогодні бути агентом змін в моїй школі. І мріяти про велике в Україні”, - такі слова посвяти вимовили столичні школярі під час зустрічі з Ніком Вуйчичем. Зіркові гості дитячого Палацу розповідали свої непрості історії дитинства, свої проблеми підліткового віку, про те, як їм вдалося уникнути троллінгу й знущань з боку інших підлітків. А головне - про те, як протидіяти таким проблемам і ситуаціям. Як зазначила міністр освіти і науки Лілія Гриневич, наразі в Україні дуже гостра ситуація – за даними ЮНІСЕФ 24% дітей стають жертвами булінгу.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Думаю, що після вражаючих відео з інтернету та гучних сюжетів у ЗМІ мало хто сумнівається у реальності цієї проблеми для України, - звернула увагу молоді пані міністр. - Теперішня система мало чим може зарадити – вона глибоко реакційна, тобто, запускається, у кращому випадку, якщо скандал набув масштабів, у найгіршому – якщо є наслідки у вигляді серйозних тілесних ушкоджень. Мала б зарадити система шкільних психологів, але рівень недовіри у закладах високий, а психолог часто асоціюється з частиною вчительського колективу. За таких умов діти, які зазнають цькування, залишаються наодинці з собою”. Ще одне провалля, наголосила міністр, це масова відсутність навіть базових навичок не лише у вчителів, а й у дорослих загалом у протидії насиллю. “Знаєте, яка найпоширеніша порада, яку дають українські дорослі дітям? Правильно – “дай здачі”. Причому, в уявленні нашого суспільства - це універсальна порада, що підходить під усі життєві ситуації. Так бути не може. По-перше, життя у постійному страху паралізує людину. Яке навчання, коли ти шукаєш, як не потрапити на очі хулігану? По-друге, в школи приходить все більше дітей з особливими освітніми потребами – більше зручних жертв для теперішньої української школи”, - сказала Лілія Гриневич. Вона підкреслила, що боротися з проблемою можна виключно змінивши культуру спілкування. “Зокрема, модель поведінки вчителя – теж частина цієї культури. В межах сучасної авторитарної педагогіки ми показуємо дітям модель, в якій статус та сила дорослого дають підстави для пригнічення думки іншого. Часто жертвами такої моделі стають й самі вчителі. У старших класах діти починають усвідомлювати, що вони, якщо не сильніше вчителя, то точно не поступаються йому. І тут ми спостерігаємо інший прояв цькування, коли вже діти знущаються над педагогом. Це причини, чому у новій українській школі безпечне середовище для дитини, побудова педагогіки партнерства та передача школяру універсальних людських цінностей – засадничі принципи. Ми втілюємо їх й через вимоги до змісту освіти, і через нові методики навчання, які освоюють абсолютно усі педагоги, що заходять у нову школу, і через побудову інклюзивного простору для дітей”, - підкреслила пані Гриневич. Вона додала: “Сьогодні Нік Вуйчич сказав, що він допомагатиме нам з напрацюванням матеріалів для вчителів для протидії насильству. Але що не менш важливо, він приносить та популяризує в Україні потрібну модель поведінки. Модель здорового спілкування, яка може стати допоміжною для вчителів, батьків, родичів – усіх, хто шукає, як правильно захистити та виховати дітей. Адже він, перша дитина з особливими освітніми потребами в Австралії, яка почала навчатися у звичайній школі, на власному досвіді пройшов через образи і знущання своїх однолітків. Зараз ця людина є прикладом для мільйонів людей, людина, яка довела, що фізичні обмеження людини – це лише особливі обставини життя. Мені здається, що приклад Ніка – це не лише натхнення для мільйонів, це ще й щеплення від людської зверхності. Я дуже сподіваюсь на нашу подальшу співпрацю з Ніком. Аби створити безпечну українську школу, де комфортно і гармонійно може розвиватися кожна дитина”. Християнський проповідник, мотиваційний тренер, директор неприбуткової організації “Життя без кінцівок” та справжня жива легенда Нік Вуйчич, не маючи ні рук, ні ніг, активно подорожує світом, має повноцінну родину й стабільну роботу. А ще він займається плаванням і серфінгом, грає в футбол, веде особисту сторінку в Інстаграмі. Він написав книгу про своє життя, набираючи на комп’ютері 43 слова на хвилину. З молоддю Києва Нік спілкувався на тему “Як знайти друзів та зберегти їх”. Він також поділився власним досвідом боротьби з цькуванням. “Булінг – це хвороба. 30 років тому було менше відкритих дверей для цькувань у школі, які могли б вплинути на вас. Еволюція медіа дозволила нам відчути, що булінг та пліткування – це норма. В Австралії 29 років тому я був першою дитиною з особливими потребами в школі, і це було найкраще рішення, яке могли прийняти мої батьки. Не просто закрити мене в кімнаті, а й навчити жити з усіма, дати мені можливість літати. Коли я був у школі, це було важко, бо багато людей витріщалися на мене, цькувати мене. Але я навчився жити своїм життям. І для запобігання цькуванню може допомогти або не допомогти, якщо звернутися до батьків, може допомогти або не допомогти, якщо звернутися до вчителів. Але, з мого досвіду, якщо розповісти наступному поколінню про цінність кожної людини, дати йому це усвідомлення – це завжди ефективно”, – розповів Нік Вуйчич. Як наголосив спікер, “Україна націлена на те, аби перетворити школу на безпечний простір, створити атмосферу довіри і взаємоповаги”. “Школа – це місце, де має розкритися талант кожної дитини. Тому сьогодні для України надзвичайно важливим є процес підготовки школярів, їхніх батьків та вчителів до протистояння проявам булінгу у школах, а також до зустрічі з дітьми із особливими потребами, які частіше за інших потрапляють в зону ризику підліткового”, - сказав Нік Вуйчич. Значення цієї зустрічі важко переоцінити, адже Нік є прикладом величезної сили волі, позитиву, оптимізму, любові та віри в людей. У рамках проекту “Стоп булінг” Уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба презентував Національну дитячу раду, до складу якої входять шкільні лідери самоврядування та випускники інтернатних закладів. Національна дитяча рада створена для того аби не тільки говорити про певні проблеми дітей, молоді, але й вирішувати їх на державному рівні, впливати на реформи в Україні, що стосуються всіх нас. У холах Палацу було презентовано фотопроект “Stop bullying”. Фотографії з цього проекту з написами “Не треба вдавати, ніби не помічаєш”, можна побачити на станціях метрополітену. Організацією приїзду Ніка Вуйчича в Україну займався його офіційний представник - коммунікаційне агентство Key Strategy, за підтримки Міністерства освіти і науки, КМДА та телеканалу “1+1” (Соціальний проект “Право на освіту”). Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” Фото автора KиевVласть

Яскравим прикладом того, що деякі питання необхідно передавати на рівень місцевих влад, слугує приклад Закону №3149 щодо надання органам місцевого самоврядування повноважень встановлювати обмеження продажу алкогольних напоїв, який був прийнятий Верховною Радою 22 березня цього року. За ним повноваження щодо встановлення часу продажу алкоголю в магазинах передали місцевим радам. Так закінчилася кількарічна епопея, яка почалась із заборони торгівлі алкоголем у нічний час Київрадою. Антимонопольний комітет, втрутившись в це питання в суді, оспорив цю заборону, оскільки таких повноважень на місцях не було. Але столичні депутати знов прийняли аналогічне рішення. Ситуація була патовою доки  Верховна Рада не надала повноваження приймати такі рішення кожному населеному пункту окремо. Таким чином, багаті населені пункти, які зацікавлені в спокої в нічний час, введуть заборону торгівлі. А ті, що зацікавленні в наповненні місцевого бюджету, дадуть можливість продавати алкоголь. Читайте: Україна повинна надати право законодавчої ініціативи обласним радам та Київраді Як сьогодні необхідні для областей законодавчі ініціативи потрапляють до народних депутатів? Україна періодично змінює виборчу систему, тому змінюється й плідність співпраці Верховної та обласних рад. Коли вибори відбуваються з пріоритетом у бік політичних партій, то ради різних рівнів мають тісний зв'язок. Але все одно у деяких регіонах значна кількість депутатів представлена не парламентськими партіями. Тому необхідні для регіонів законопроекти не можуть потрапляти по партійній лінії до парламенту. Якщо ж виборча система знову зміниться, то зв'язок між “будівлею під куполом” та країною знов стане слабким.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Верховна Рада України VII скликання, яка ганебно проголосувала за диктаторські закони 16 січня 2014 року, менш ніж за тиждень потому внесла зміни до Конституції. Цими змінами ст.93 Конституції передбачалось, у тому числі, закріплення  права законодавчої ініціативи лише за Верховною Радою, Президентом та Кабінетом Міністрів України. Також було прописано, що законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово. Тому розширення кола суб’єктів, яким надається право вносити законопроекти, можливо лише за відповідних змін до Конституції. Цей процес не за горами, оскільки навіть назви таких областей, як Дніпропетровська та Кіровоградська, необхідно змінювати у відповідності до закону про декомунізацію. По кожному питанню змін Конституції свої висновки буде надавати й Конституційний суд, який перевірить їх на  обмеження прав і свободи людини і громадянина. Сьогодні у центральних органів виконавчої влади є побоювання, що можливість вносити законопроекти місцевій владі призведе до внесення в сесійний зал законопроектів щодо виділення грошей окремими територіями на окремі проекти, наприклад, фінансування будівництва школи або ліквідація наслідків екологічного лиха. Тому центр прийняття рішень зміститься до парламенту. Тому це процес довгий. Але навіть шлях у тисячу кілометрів починається з першого кроку. Олексій Дорошенко, генеральний директор Української асоціації постачальників торговельних мережKиевVласть

Не так багато сусідів із плином багатьох років змогли зберегти добросусідські відносини. І, як правило, причиною погіршення стосунків стала нова будівля чи дерево, яке з’явилось на спільній межі. На прохання трохи відступити від паркану часто можна було почути тільки незгоду, що і переходило у затяжні спори та сварки. З цього приводу до мене звернулась пані Галина. Пенсіонерці 70 років, вона ще з 60-х років проживає у власному будинку одного з приватних секторів столиці. З сусідами уже й не вітається. Причиною цього стало те, що кілька років тому молоде подружжя купило будинок у межу з нею й почало інтенсивне будівництво. А садок молоді люди почали висаджувати прямо під вікнами будинку сусідки. На численні прохання не садити яблуні біля паркану, вони не реагували. Більш того, поступово відсовували межу присадибної ділянки неконфліктної бабусі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Також пригадую, як нещодавно у Солом’янському районі Києва через земельний конфлікт між сусідами відбулась стрілянина. Для того щоб уникнути подібних ситуацій, кожному з нас необхідно знати про встановлені законодавством обмеження, та одразу вимагати їх дотримання. Пам’ятайте! Вирішення будь-якого межового спору повинно базуватися на детальному вивченні документів, що посвідчують права власності на землю, які є в кожного з сусідів. Не слід керуватися емоціями та вдаватися до силового тиску – такими діями можна значно ускладнити ситуацію, створити підстави для втручання правоохоронних органів та доведення спору до суду. До кого звертатись у першу чергу? Врегулювання конфліктів через межі у межах населеного пункту відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування. Вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів – Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр). В органах місцевого самоврядування можуть бути створені комісії зі спірних питань. Так, наприклад, у Київській міській раді діє Постійна комісія Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури, яка займається вирішенням земельних спорів. Вирішення земельних спорів, порядок їх розгляду, питання виконання рішення регулюється статтями 158-161 Земельного кодексу України. Земельні спори розглядаються у тижневий строк із дня подання заяви однієї зі сторін. За результатами розгляду спору орган місцевого самоврядування або Держгеокадастр приймає рішення, в якому визначається порядок його виконання. У разі незгоди сторін із рішенням спір вирішується судом. Доводимо до вашого відома, що Державними будівельними нормами ДБН 79-92 “Житлові будинки для індивідуальних забудовників України” були встановлені такі відстані для зелених насаджень: - від стін будівель і споруд до осі дерев – 5 метрів, для кущів – 1,5 метра; - від межі сусідньої ділянки до осі дерев – 3 метри, для кущів – 1 метр. Однак хочу зауважити, що навіть гілки дерев та кущів не повинні перетинати меж сусідніх ділянок. У разі проникнення коренів і гілок дерев із однієї земельної ділянки на іншу власники земельних ділянок, на які виступають гілки та корені, мають право самостійно відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо це є перепоною у використанні земельної ділянки. Також, відповідно до Державних будівельних норм 360-92 “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”, якщо з іншого боку межі нема забудови, то відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступної конструкції стіни повинна становити не менше 1 метра. При цьому має бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів із покрівель та карнизів будівель на територію суміжних земельних ділянок. Вимоги щодо огорожі (висоти, конструкції, матеріалу) встановлюються місцевими правилами забудови. Огорожа має проходити по межі і не повинна створювати перешкод для використання за призначенням сусідської земельної ділянки, затінювати її та ін. Також власники і землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей: затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо. Якщо Ваші права порушуються та земельну ділянку поступово захоплюють сусіди, звертайтесь до правопросвітницького проекту “Я МАЮ ПРАВО!” та до Бюро безоплатної правової допомоги. Тут ви зможете не тільки отримати фахову консультацію юриста, але й дізнатися про дієві механізми для самостійного захисту ваших прав. Читайте:  Кожен має право на життя без насильства 6 лютого вступає в силу Закон щодо посилення відповідальності за несплату аліментів У мін`юсті відзвітували про результати роботи у 2017 році Чи законно не пускати дітей до школи через те, що вони не щеплені? Поліцейські на дорогах: як відстояти свої права? Новації парламентарів. Як заживе український бізнес? Юридична освіта має бути стаціонарною Свобода в інтернеті, або як захистити торгову марку Як отримати спадщину: юридична консультація Легальні документи для українців, які проживають на тимчасово окупованих територіях Онлайн-сервіси Мін’юсту. Як онлайн зареєструвати чи ліквідувати ФОП в Україні? Кожна дитина має право на якісне харчування МАФи Vs Київ Нове дихання судової системи України Безкоштовна земля. Як отримати свої гектари? Насильство в школі. Захист від психологічних та фізичних знущань П'ять основних фактів, які слід знати про право поліції на огляд приватних речей Як громадянин може отримати допомогу з депутатського фонду Рейдери не зможуть забрати квартиру, занесену до реєстру Чому українці мають не менше право на спокійний сон, ніж жителі інших країн Європи Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві KиевVласть

За статистикою, щороку понад 600 жінок в Україні гинуть в результаті домашнього насильства. Якщо Ви стали свідком домашнього насильства щодо своїх близьких, рідних, знайомих, звертайтеся до поліції! Ваша небайдужість може врятувати чиєсь життя. Як виявити домашнє насильство? Насильство може бути: - фізичне (заподіяння тілесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі, мордування, залишення в небезпеці, ненадання допомоги, заподіяння смерті); - сексуальне (будь-які діяння сексуального характеру, вчинені без згоди особи); - психологічне (словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, що спричиняють невпевненість, нездатність захистити себе, шкоду психічному здоров’ю); -економічне (умисне позбавлення житла, їжі, одягу, коштів чи документів, перешкоджання в отриманні лікування, заборона працювати, примушування до праці, заборона навчатися). Хто несе відповідальність за домашнє насильство? - подружжя, - особи, які проживають (проживали) спільно однією сім’єю Їх родичі,  - опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі. Нові суб'єкти: - колишнє подружжя, - наречені, - особи, які мають спілних дітей, - батьки або діти одного з подружжя (колишнього подружжя). Зауважте, що з 07 січня 2018 року набрав чинності новий Закон “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, який запровадив нові механізми захисту дітей та жінок від домашнього насильства. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Що робити у разі домашнього насильства? Одразу викликати поліцію - 102. Звернутися за безкоштовною правовою допомогою: 0800-213-103 (Єдиний контакт-центр безоплатної правової допомоги – цілодобово та безкоштовно у межах України) Важливо! Не мовчи! Повідом про будь-які випадки насильства! Ти маєш право на безпеку і захист! Проект Міністерства юстиції України “Я МАЮ ПРАВО!” покликаний надати дієвий та ефективний механізм, який дає можливість захистити свої права кожному. Держава гарантує захист від кривдника За ініціативою поліції або за заявою постраждалої особи до кривдника може бути застосовано терміновий заборонний припис, що передбачає: - зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; - заборону на вхід та перебування у місці проживання (перебування) постраждалої особи;  - заборону в будь-який спосіб контактувати із постраждалою особою. За невиконання припису - штраф, громадські роботи або адміністративний арешт. Термін дії припису - до 10 діб. На більш тривалий термін видається обмежувальний припис. Підстава: заява потерпілої особи або її представника, батьків, родичів, органу опіки та піклування. Рішення про застосування обмежувального припису приймає суд. Передбачає: - заборону перебувати у в місці спільного проживання (перебування), - усунення перешкод у користування майном потерпілою особою, - обмеження спілкування з постраждалою дитиною, - заборону наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місця відвідування пострждалої особи, - заборону особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, переслідувати її, спілкуватися з нею, - заборону вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою. Термін застосування - до шести місяців. Де і як отримати допомогу? Цілодобово безкоштовно національна “гаряча лінія” 116-123 Особам, що стали жертвами домашнього насильства, надається безкоштовна юридична допомога (захист, представництво у суді, складання документів). Адреси центрів: Перший київський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги: м. Київ, бульвар Верховної Ради 33/1 Другий київський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги: м. Київ, вул. Ділова, 14 б Третій київський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги: м. Київ, Сімферопольська, 5/1 Четвертий київський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги: м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 2 а Єдиний контакт-центр безоплатної правової допомоги: 0800-213-103 Не будь байдужим! Домашнє насильство має бути припинено! Читайте: 6 лютого вступає в силу Закон щодо посилення відповідальності за несплату аліментів У мін`юсті відзвітували про результати роботи у 2017 році Чи законно не пускати дітей до школи через те, що вони не щеплені? Поліцейські на дорогах: як відстояти свої права? Новації парламентарів. Як заживе український бізнес? Юридична освіта має бути стаціонарною Свобода в інтернеті, або як захистити торгову марку Як отримати спадщину: юридична консультація Легальні документи для українців, які проживають на тимчасово окупованих територіях Онлайн-сервіси Мін’юсту. Як онлайн зареєструвати чи ліквідувати ФОП в Україні? Кожна дитина має право на якісне харчування МАФи Vs Київ Нове дихання судової системи України Безкоштовна земля. Як отримати свої гектари? Насильство в школі. Захист від психологічних та фізичних знущань П'ять основних фактів, які слід знати про право поліції на огляд приватних речей Як громадянин може отримати допомогу з депутатського фонду Рейдери не зможуть забрати квартиру, занесену до реєстру Чому українці мають не менше право на спокійний сон, ніж жителі інших країн Європи Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві KиевVласть