Зараз йде багато дискусій про те, продовжувати “медреформу” чи піти іншим шляхом. За місяць ми можемо мати нову команду МОЗу, яка й визначить, чи треба терміново виправляти “нароблене” “реформаторами”, щоб вберегти українську медицину від знищення. Я, як і вся наша команда “Батьківщини”, схиляюся до зміни курсу державної політики з охорони здоров’я. Вважаю, замість принципу економії в українській медицині, необхідно взяти за основу принцип доступності і якості. Тому що чим більше у нас здорових (а значить – тих, хто вчасно отримав медпослугу) людей, тим більше у нас економічний потенціал. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Колишній формат впровадження змін “по-реформаторськи” має бути скасований. Адже коли гарні ідеалістичні кроки обґрунтовують загальними фразами, вони виявляються неефективними – не вистачає ресурсів. А тим часом поточні проблеми, на які “реформатори” не звертали уваги, призводять до розвалу галузі. Саме цей підхід фактично знищив медицину на селі. Повернути її може тільки прагматичний підхід. Це коли замість одиничної “реформи” запускають процес постійної модернізації системи охорони здоров'я. І цей процес має вирішувати конкретні проблеми людей і системи, і відповідати на всі нові зовнішні виклики. Тобто, давати результат. Саме таким шляхом ідуть уряди країн з розвиненою демократією, в яких влада залежить від людей, а люди оцінюють владу не за порожні гасла і обіцянки, а за конкретні кроки, зроблені для вирішення їхніх щоденних проблем. І так має вчинити й Україна. Франція змогла, зможе й Україна І в Україні, і у Франції існує проблема недоступності медичної допомоги у віддалених районах і сільській місцевості. Бракує сімейних лікарів, недостатньо аптек і медичних лабораторій. Зрозуміло, що порівнювати розвиток та якість роботи системи охорони здоров'я в наших країнах не можна. Але можна порівняти що роблять держави, щоб вирішити ті проблеми, що є. Французи прийняли законопроект “Про організацію і перетворення системи охорони здоров'я”. Він передбачає реформу навчання медиків, реорганізацію місцевих лікарень (орієнтованих на загальну медицину та реабілітацію) і залучення зарубіжних лікарів. Тобто збільшити кількість лікарів французи планують, збільшивши кількість випускників своїх вишів та залучивши іноземних фахівців. Оскільки рівень зарплати лікаря загальної практики у них вищий за середньоєвропейський (понад 7 тис. дол. на місяць проти 2 тис. дол. у Польщі), залучити кадри з інших країн буде нескладно. Ввели французи й зміни до навчання кадрів, щоб вони їхали працювати у село. По-перше, знизили кваліфікаційні вимоги для студентів у процесі навчання, відмовившись від “numerus clausus” (обмеження кількості студентів, допущених на 2-у сходинку навчання). Так, можливо з'явиться група лікарів нижчої кваліфікації. Але вільний ринок праці сам врегулює їхнє працевлаштування, і вони поїдуть працювати не в Париж або Ліон (де в результаті конкуренції залишаться найкваліфікованіші), а в провінцію, де немає конкуренції і є вакантні робочі місця. По-друге, для швидкого насичення лікарями, саме у провінціях студенти-резиденти зобов'язанні проходити стажування на умовах контрольованої автономії не менше 6 місяців у первинній ланці, в основному в районах з низькою щільністю населення. Таким чином, держава не усувається від вирішення проблеми, не перекладає її на місцевий рівень, а вирішує її для всієї країни на загальнонаціональному рівні. В Україні в найближчий час проблему нестачі лікарів шляхом трудової еміграції вирішити, звичайно, не вийде. Наші медики отримують найнижчі зарплати в Європі. Тому єдиний вихід – збільшити кількість держзамовлення у вишах на медичних працівників і стимулювати їхнє працевлаштування в провінційних медзакладах. На жаль, влада України робила зовсім навпаки, тому й кількість медпрацівників у селах скоротилася. Спочатку підняли прохідний бал ЗНО до 150 – зменшилась кількість абітурієнтів. ЗНО з біології (яке потрібно для вступу в медвиш) стали здавати майже на 28% менше випускників. Логічно, що саме випускники з провінції (які могли й залишитися після навчання працювати на Батьківщині) перестали навіть намагатися вступити. Потім – посилили проміжні атестаційні вимоги і ввели новий міжнародний іспит IFOM, про що я писав у своєму блозі. Наскільки менше лікарів ми випустимо при такому підході і скільки з них залишаться працювати в нашій країні на зарплату в 6 тис. грн? Що вже говорити про роботу у провінції. Високоосвічені молоді фахівці з міжнародно визнаною кваліфікацією швидше за все приєднаються до 70 тис. медиків, які виїхали з нашої країни працювати за кордон. Ну і насамкінець, Україна, на відміну від Франції, ліквідувала розподіл випускників – через недосконалість і корупцію. Замість видозмінювати і вдосконалювати. Фактично, державні чиновники на загальнонаціональному рівні за останні три роки не тільки не намагалися вирішити проблему хронічної нестачі лікарів у провінції, але зробили все, щоб погіршити ситуацію. Ще й її вирішення переклали на плечі громад – для піар-ефекту “реформ” команди МОЗу. Потрібно не декларувати похід до ЄС, як це робила попередня влада, а створювати Європу в Україні. Не декларувати реформи, а щодня працювати над модернізацією нашої медицини, наближаючи її до людей і вирішуючи конкретні проблеми. Новий склад МОЗу має обрати не псевдореформаторський, а прагматичний підхід при реалізації державної політики з питань охорони здоров’я. І наша команда “Батьківщини” готова провести необхідні консультації і передати наші напрацювання новому Міністру охорони здоров’я, незалежно від його політичних поглядів. Читайте: Якщо в “медреформу” не втрутяться депутати – з 2020 року не буде кому і де лікувати українців Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина” КиевVласть

Шлюб між українцями і громадянами інших держав – явище досить поширене. Та чи добрі наміри і щирі почуття між молодятами?  Нерідко реальною причиною того, що “заморські” наречені масово одружуються на громадянках України слугують корисливі мотиви, а саме – отримання посвідки на проживання в Україні, а згодом і спрощена процедура отримання громадянства нашої держави. До того ж, іноді виявляється, що іноземці, які бажають укласти шлюб з українцями, взагалі нелегально перебувають на території нашої країни. Працівники Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області спільно з СБУ працюють над викриттям випадків незаконної легалізації іноземців в Україні шляхом надання підроблених документів, а також через укладення фіктивних шлюбів.  За підрахунками, приблизно 6 інтернаціональних шлюбів з 10 у нашій країні – фіктивні. Вже налагоджені цілі схеми незаконної легалізації іноземців в Україні. І наше завдання – гідно протистояти цьому явищу. Адже у більшості випадків громадяни інших країн не планують затримуватись в Україні, вони розглядають нашу країну, як транзитну. А маючи посвідку на проживання в Україні, значно більше шансів отримати візу до розвинених країн Європи. Одна з найпоширеніших схем – студентський канал. Проведені перевірки вищих навчальних закладів у Києві показали, що значна частина студентів, які прибули з інших країн на навчання і у зв`язку з цим отримали посвідки на проживання в Україні, насправді не мали наміру отримувати освіту. Це доводять журнали відвідування занять, по яким видно, що деякі іноземці взагалі не з`являються в університеті. Відрахувати їх не можуть, адже як пояснюють у адміністраціях ВУЗів, якщо сплачено кошти за контрактну форму навчання, то вони мають право на перездачі у кінці навчального року. Проте вічно це тривати не може, тому такі “студенти” шукають, яким чином можна продовжити перебування в Україні. Одним з таких способів є укладання шлюбу з нашими громадянами. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Виявлені також порушення з боку адміністрацій навчальних закладів – після відрахування іноземного студента вони повинні у 10-денний термін повідомити про це міграційну службу для скасування посвідки на проживання в Україні, однак нерідко цей обов`язок не виконується. Що змушує іноземців використовувати інститут шлюбу заради вигоди. Відповідно до нашого законодавства, щоб претендувати на отримання громадянства України, емігранту потрібно безперервно проживати тут 5 років, а уклавши шлюб з громадянином України – всього 2. Тобто, шлюб з українкою дозволяє легалізуватися і всього за 2 роки поряд з іншими громадянами України претендувати, наприклад, на безкоштовне навчання чи медичне обслуговування. Проте у більшості випадків, як вже зазначалося, Україна слугує транзитною країною, а кінцевою метою іноземців є Європейський Союз. Як відомо, попит породжує пропозиції. Чимало українок зважуються підзаробити на “міжнародному заміжжі”. Відтак, у Всесвітній мережі нескладно знайти оголошення про послуги фіктивного шлюбу, тобто юридичного оформлення шлюбу без наміру створити сім’ю. Дружину або чоловіка "ненадовго" мігранти шукають в інтернеті самостійно, або ж звертаються до організацій, які готові за кругленьку суму підшукати пару для вступу в такий шлюб. Здавалося б, обидва учасники фейкового шлюбу мають взаємну вигоду: один без проблем отримує посвідку на проживання в Україні, інший заробляє певну суму грошей. Однак, насправді і одна, і інша сторони неабияк ризикують. Іноземцю необхідно бути готовим, що його наречена може опинитися, приміром, колишньою засудженою, яка буде регулярно вимагати у нього гроші і погрожувати розірванням шлюбу. Також можна невдало одружитися на особах, що мають непогашені кредити, борги. Не дивуйтеся і якщо після розлучення друга сторона заявить про майнові претензії. І тоді вже Ви самі будете переконувати суд у тому, що шлюб був несправжнім, щоб нажите Вами залишилося при Вас. Деякі шахрайські організації, котрі спеціалізуються на фіктивних шлюбах, взагалі вимагають чималий аванс на самому початку співпраці, до моменту укладання шлюбу, а потім зникають. Непоодинокі випадки, коли іноземець сплачував гроші за шлюб наперед, а невдовзі після одруження дружина/чоловік подавали документи на розлучення, щоб скоріше укласти новий шлюб і знову підзаробити. Українцям необхідно розуміти, що це не такий легкий заробіток, як може здатися на перший погляд. Ви отримуєте умовно 1 тис. доларів США не за 5 хвилин розпису, а за 2 роки життя у страху, що буде далі. До того ж, щоб отримати посвідку на проживання в Україні іноземцю необхідна ще й прописка у нашій країні. Якщо Ви ладні погодитись і на це, уявіть ситуацію – у Вас є чоловік, прописаний у Вашій квартирі. Пройшли ті заповітні 2 роки, за які Ви його скоріш за все і не бачили, Ви хочете розлучитися і виписати сторонню особу зі свого помешкання – а де його шукати? Тоді згорьовані наречені починають звертатися у міграційну службу з проханням знайти законного чоловіка. Ось тільки розлучитися і виписати його із житла можна тільки в судовому порядку. А це займе чимало часу і влетить Вам у копієчку. То чи воно того варте? Останній такий випадок стався 17 липня 2019 року -  32-річна киянка сама зізналася у фіктивності її шлюбу з громадянином Азербайджану. Жінка написала заяву про скасування тимчасової посвідки на проживання в Україні своєму “чоловіку” і звернулася до суду з позовними вимогами щодо розірвання вказаного фіктивного шлюбу. Працівники міграційної служби і СБУ зараз з`ясовують усі обставини. Страждають наші співвітчизники і від посередників, які можуть ошукати не лише іноземців, а і довірливих українських наречених: виплачують символічний аванс до реєстрації шлюбу з обіцянками сплатити основну суму після штампу в паспорті, а потім розчиняються в повітрі. Звісно, з такими делікатними питаннями дівчата в правоохоронні органи не звертаються, боячись відповідальності хоча б за підробку документів. На жаль, саме за фіктивний шлюб на сьогоднішній день покарання в Україні не передбачено, на відміну від США і більшості країн Європи, де за це світить штраф у тисячі доларів, в'язниця чи депортація.  Ми неодноразово зверталися до законодавчого органу з ініціативою віднести фіктивні шлюби до розряду кримінальних правопорушень і передбачити сувору відповідальність за такі дії. Маємо надію, що найближчим часом Кримінальний кодекс України все ж поповниться новою статтею. Лише з початку 2019 року до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулося вже 2890 громадян інших країн за отриманням посвідок на проживання в Україні з метою возз`єднання сім`ї (в тому числі і випадки, коли іноземці, які перебували в Україні на законних підставах, уклали шлюб з громадянами України). 362 іноземці написали заяви про прийняття до громадянства України на підставі двох років у шлюбі з киянами та мешканцями області. І більшість із них навіть не громадяни країн ближнього зарубіжжя, таких як РФ, Білорусія, а уродженці так званих “країн ризику” – Ірану, Іраку, Сирії, Туркменістану, Бангладеш, Індії та інших.  Також від початку року до міграційної служби Київщини надійшло 2926 запитів від органів РАЦС про перевірку законності перебування на території України іноземців, які бажають вступити у шлюб. Лише за останні місяці було 89 відмов: виявлялися факти підроблених віз, які надавалися для реєстрації шлюбів, а також підроблених штампів про перетин державного кордону України тощо. По усім фактам Національною поліцією ведеться слідство. Для прикладу, навесні цього року працівники ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області викрили неврегульованого мігранта, який, використовуючи популярну послугу “Шлюб за добу”, мав намір легалізувати своє перебування на території України. Під час опрацювання запиту РАЦС щодо законності перебування на території України громадянина Туреччини у його паспортному документі виявили підроблені штампи про перетин державного кордону України. Проект “Шлюб за добу” певною мірою сприяє укладенню фіктивних шлюбів. Створений з метою спрощення бюрократичних процедур для справжніх пар, він став знахідкою для мігрантів, які будь-яким шляхом хочуть залишитися в Україні і мають обмаль часу. “Надто багато іноземців зараз бажає одружитися з громадянами України. Не маємо нічого проти, якщо це справжні шлюби. Однак часто неозброєним оком видно, що шлюб “за домовленістю”: під час оформлення посвідки на проживання помітно, що подружжя просто не знайоме між собою, не розуміє мови одне одного. Також підозрілі різниці у віці, особливо якщо це іноземний випускник якогось з Київських ВУЗів, який нібито одружується на бабусі – громадянці України. Через усю цю індустрію постановочних сімей Україна зазнає репутаційних втрат. Адже вихідці з неблагополучних країн нерідко починають займатися у нашій країні незаконною діяльністю. Навіть якщо вони започатковують якусь власну справу, то зазвичай не легалізують бізнес і не сплачують податки до державного бюджету. Тому ми застерігаємо наших співгромадян від участі у таких схемах, хоча б для того, щоб самим не натрапити на злодія чи афериста. Іноземцям, які незаконно легалізувалися в Україні, скасовують посвідки на проживання. В усіх випадках, коли стало відомо, що посвідка на проживання в Україні видана на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів – така посвідка підлягає скасуванню. Один з останніх випадків – 40-річна мешканка Київської області зареєструвала шлюб з уродженцем Республіки Молдова за скороченою процедурою, тобто не очікуючи місяць, надавши довідку про вагітність. Однак у ході перевірки було встановлено, що дана громадянка на обліку в зв`язку з вагітністю у зазначеному медичному закладі не перебувала і довідку про вагітність не отримувала.  Наостанок – про головне. Така наша діяльність не завжди належним чином оцінена зі сторони громадськості, проте ми націлені на результат – зробити так, щоб легалізація в Україні проходила виключно законним шляхом і щоб іноземці їхали на проживання в нашу країну з благими намірами.  Ми приносимо вибачення тим парам, які одружуються, дійсно маючи намір створити сім`ю, і яким ми створюємо незручності проведенням перевірок. Робимо все від нас залежне, щоб мінімізувати наше втручання і щоб ви не мали клопоту з укладанням шлюбу. Також не радимо звертатись до різного роду юридичних фірм, які пристосувалися наживатися на укладенні шлюбу між нашими громадянами та іноземцями, адже вони ніяким чином не можуть вплинути на діяльність ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області. Вячеслав Гузь, начальник Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області КиевVласть

До виборів залишилося кілька днів, тож “година ікс” все ближче і ближче. Аби дати читачеві  можливість залишатися спокійним і виваженим у вирі обіцянок політиків і “гречаних” концертів, KV продовжує цикл розмов із кандидатами в нардепи. Сьогодні спілкуємось  з Ольгою Туній – кандидатом по 93 мажоритарному одномандатному округу Київської області. KV: Ви працюєте в ДАБІ, тобто при старій владі, якій пропонуєте дати гарбуза. Що штовхнуло Вас на таке рішення чи це просто політичний трюк?  Ольга Туній (ОТ): У жодному разі. Я дійсно маю досвід роботи в державних установах і за цей час пересвідчилась, що державна служба потребує перезавантаження. Її потрібно очистити від чиновників, які обіймаючи державну посаду, приймають рішення всупереч інтересам громади чи розвитку країни; які так і не усвідомили, що державна служба – це сервіс, який має допомагати людям і бізнесу отримувати якісні послуги, передбачені законом. Також є прошарок держслужбовців, які є суто статистами, що проїдають бюджет, адже їх робота зводиться до перекладання  паперів і, по суті, може бути замінена автоматизованими електронними системами. Вважаю, що потрібно прибрати з держустанов зайву бюрократію, очистити їх від шкідників, а решті – фаховим, професійним, патріотичним службовцям – підвищити заробітну плату, створити гідні умови праці , мотивуючи їх чесно нести державну службу. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Тому гарбуза – всім корупціонерам, схемам і договорнякам, а українцям – молодих, чесних і готових працювати. У тому ж ДАБІ ми з командою вже розпочали боротьбу з зайвою бюрократією, яка дає, не побоюсь цього слова, дармоїдам роботу. Ми розпочали діджиталізацію у сфері будівництва і успішно перевели 14 держпослуг в електронний формат, а одна надається в повністю автоматизованій формі, тобто без участі чиновника. Я розумію, що потрібно впроваджувати такі речі на загальнонаціональному рівні. Більше того – на мою думку, всі реєстри в межах правового поля мають бути взаємопов‘язані, а епоха “довідок про наявність довідки” – завершитись. Це усуває корупційні ризики, адже комп‘ютер не бере хабарів. KV: Гучне твердження, але не можу сказати, що не підтримую його. Як я розумію, Ви підтримуєте про-он-лайн ідеї, але інтернет зараз доступний все ще не для всіх. Що Ви можете запропонувати такого, що точно торкнеться кожного українця? ОТ: Медичну реформу. Я підтримую ідею впровадження страхової медицини в Україні. Мені імпонує, як влаштована така система в Німеччині. Від них Україні варто запозичити ідею постійної підтримки здоров‘я пацієнта, забезпечення фінансування необхідних профілактичних оглядів, а не лише лікування в екстрених випадках. Страхова медицина в Україні має дотримуватися принципу рівності і бути однаково доступною для всіх. Кожному громадянину має бути забезпечений однаковий перелік послуг незалежно від фактичного розміру страхового внеску. Перехід до такої системи займе роки, а то й десятиліття, адже необхідно буде забезпечити державну підтримку для пенсіонерів, які вже не мають змоги сформувати свій страховий фонд, розробити механізми “сімейного капіталу” для страхування здоров‘я дітей і непрацездатних родичів тощо. Це довгий і непростий шлях, але я вірю, що це шлях у майбутнє.  KV: Що ж, успіхів Вам у втіленні цієї ідеї... ОТ: Дякую! Але самої реформи медичної сфери замало для реального покращення медичних послуг. Починати потрібно ще зі школи... KV: Що Ви маєте на увазі? ОТ: Я маю на увазі сучасну освіту в Україні. Любов до навчання і знань треба прививати ще з дитинства. А для цього навчальний процес має бути, перш за все, цікавим. Побільше уроків “в полі”. Тобто, потрібно поєднувати засвоєння теоретичного матеріалу з відвідуванням тематичних музеїв та історичних місць (для уроків історії обов`язково). У школах мають використовувати сучасні мультимедійні технології, щоб уроки були інтерактивними, щоб учні могли поринути в ту науку чи епоху, які вони вивчають. Для цього потрібно збільшувати фінансування і покращувати матеріально-технічне забезпечення кожної школи. Також необхідно забезпечити профільне навчання в старших класах. Учень має бути підготовлений до складання ЗНО, продовження навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, будування кар‘єри. Загалом, система освіти має готувати дитину до реального життя. Вчити кібербезпеці, розповідати про сучасні податки, права і обов‘язки громадянина. Маю ще ідеї на цю тему... KV: А щось більш близьке людям Вашого округу Ви обмірковували? Локальне, не загальнодержавне. ОТ: Перш за все, це питання екології, а саме – сміття.  Трішки статистики. За підрахунками екологів, кожен з нас у середньому продукує 300 кг сміття на рік, а на кожен квадратний кілометр звалища сьогодні припадає приблизно 500 тисяч тонн відходів. Саме це, а не лише недбальство чиновників, є причиною того, что Київщина буквально потопає у смітті. Створення сміттєпереробних заводів лише тимчасово вирішить питання звалищ. Якщо ми продовжимо продукувати стільки сміття щороку, то зовсім скоро людям на Землі зовсім не залишиться чистого місця для життя. Вихід один – сортування відходів, їх цільова переробка і повторне використання товарів, де це можливо.  Сьогодні в Європі сортування вторсировини – це звичайна практика. І це не так складно, як може здатися, якщо в країні створені необхідні умови. На вулицях та в помешканнях мають з’явитися додаткові баки, куди люди складатимуть вторсировину: папір, скло, пластикові пляшки та пакети. Окремо треба збирати і здавати зламану чи стару техніку, батарейки, ртутні лампи та термометри. Сортування відходів в таких умовах – це додаткові 30 секунд вашого часу і збереження величезних територій, які у майбутньому були б зайняті сміттєзвалищами… Особливо актуальним зараз у світі є питання переробки пластику і використання його для будівництва доріг. Переконана, в Україні це також може запрацювати.  KV: Це все чудові ідеї, але кожна з них вимагає фінансових вливань. Тому резонне питання – за чий рахунок будемо гуляти? ОТ: За свої власні гроші у формі податків, які будуть справедливо розподілятися між різними сферами під час формування бюджету. А на локальному рівні непогано зараз працює ДФРР (Держфонд регіонального розвитку). А також, можливо, залучати міжнародні інвестиції.  Наприклад, по 93 округу є великі перспективи розвитку туристичної галузі. Зокрема, культурно-освітніх і краєзнавчих маршрутів. Адже Тут творили Тарас Шевченко, Григорій Сковорода, Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок та багато інших. Тут народилась поетеса-шістдесятниця Ліна Костенко. Територія навколо Ржищева була заселена ще за часів Трипілля, а пізніше через цей район пролягав “шлях із варяг у греки”.  Городище на Іван-Горі і сьогодні привертає увагу науковців. Богуслав славиться своїми стародавніми храмами та Кам’яницею – найстарішою будівлею в місті. Під час визвольної війни 1648-1654 років у Миронівці розташовувався військовий табір Богдана Хмельницького, а за часів Коліївщини вона була осередком збройної боротьби селянства проти польської шляхти.  Нам є чим пишатися і є що розказати світові про себе. Підприємці ж зможуть поруч із нашими туристичними цікавинками створювати інфраструктуру: готелі, ресторани, парковки. А це все нові легальні робочі місця для людей, інвестиції в місцевий бюджет і вклад у добробут місцевого населення. КиевVласть

КиевVласть продовжує аналізувати передвиборчі програми кандидатів та партій, що 21 липня позмагаються за місця в українському парламенті. Як повернути трудових мігрантів додому, реформувати медицину, відродити промисловий потенціал держави читайте в інтерв’ю лідера партії “Соціальна справедливість” Алли Шлапак. KV: Як виникла ідея створити на основі успішного громадського руху політичну партію? АШ: Наша партія одна з небагатьох в Україні, яка виникла логічним, еволюційним шляхом.  Це був суспільний запит. Більше ніж десять років тому ми з однодумцями створили громадську організацію “Соціальна справедливість”, яка успішно займалася різними проектами у галузі освіти, медицини, підтримки людей з інвалідністю, захисту довкілля тощо. Згодом зрозуміли, що в межах  такої організації ми не можемо реалізувати усі наші задуми та плани, а головне – добитися реальних зрушень, не маючи владних важелів. Нам стало, так би мовити, тісно. До того ж, по всій країні до нас долучалося все більше активістів зі своїми ідеями,  варіантами вирішення тих чи інших проблем. Ми вирішили на базі громадської організації створити політичну партію, інститут якої за своїми можливостями є ширшим, дієвішим,  у дечому навіть ефективнішим. Так, у 2011 році була створена партія “Соціальна справедливість”. Сьогодні ми маємо розгалужену мережу регіональних представництв, десятки тисяч членів, підтримку виборців і готові йти у владу для реалізації цілей та завдань, які пов’язані з потребами українського суспільства. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Які першочергові законопроекти внесе “Соціальна справедливість” на розгляд Верховної Ради? АШ: Партія “Соціальна справедливість” давно працює над змінами до українського законодавства, тому до Парламенту ми йдемо з підготовленими пропозиціями. Першочергово подамо на розгляд Верховної Ради законопроекти про зняття депутатської недоторканності, про персональне голосування депутатів. Це ті закони, які слід було прийняти дуже давно, раз і назавжди впорядкувавши діяльність народних депутатів, щоб зробити їх дисциплінованими та відповідальними народними обранцями, які відстоюють інтереси українців, а не олігархічних кланів. Також ми плануємо представити законопроекти, які пропонують дієвий механізм реформування охорони здоров’я в інтересах українців, адже всім очевидно, що у сьогоднішньому вигляді ця реформа не може бути ефективною. Ще одним важливим напрямком наших законодавчих першочергових ініціатив будуть законопроекти, направлені на справедливий розподіл коштів між державним і місцевими бюджетами. Це дуже важливо для процесу децентралізації та розвитку регіонів нашої держави. KV: Партія виступає за двопалатний парламент, де одна з палат представлятиме інтереси регіонів, а якої думки про реформу місцевого самоврядування? АШ: Сьогодні в Україні, на жаль, не відпрацьована система, за якою у вищому законодавчому органі депутати реально відстоюють інтереси регіонів. Усе відбувається досить хаотично. Якщо у якійсь фракції є представники певної області і їх багато, тоді вони можуть лобіювати у Парламенті інтереси свого регіону. Але таке лобі, повторю, не має системного характеру. Зміни до Виборчого кодексу України, ухвалені нещодавно нардепами, нічого не дадуть новому Парламенту – вони діятимуть (якщо діятимуть) з 2023 р. Однак партія “Соціальна справедливість” вже сьогодні сформувала свій партійний список кандидатів до ВРУ за принципом збалансованого представництва областей  і виступає за створення двопалатного парламенту, де верхня палата представлятиме виключно інтереси регіонів. Ми вважаємо, що цей крок буде логічним продовженням децентралізації. Сьогодні її потрібно посилювати задля надання більших повноважень органам місцевого самоврядування. Це, перш за все, стосується питань бюджету. Децентралізація повинна запровадити механізм, за яким відбудеться реальний, а не декларативний перерозподіл бюджетних коштів на користь місцевих бюджетів. Регіони мають залишати собі більшість зароблених коштів і використовувати їх на власний розсуд. Це стимулюватиме їхній економічній розвиток, адже діятиме принцип “більше заробляєш – більше маєш”, а це суттєво пришвидшить вирішення специфічних проблем кожного із них. KV: На прикладі Києва поясніть, будь ласка, як знайти баланс між розвитком міста і позицією громадянського суспільства, яке на будь-який інфраструктурний проект влади дивиться крізь корупційну призму? АШ: Головна, на мій погляд, проблема полягає у відсутності діалогу між владою та громадою. Дуже часто інфраструктурні проекти не погоджують із громадськістю, тому люди сприймають їх крізь корупційну призму.  У Києві за останні роки було чимало випадків, коли місцеві громади виступали проти забудов, активно пікетували їх і домагалися, в тому числі й через суди, заборони. Причина – влада не веде діалогу з громадою, не пояснює необхідність і раціональність того чи іншого проекту. Яскравий приклад – реконструкція Шулявського мосту. Громада представила свій аргументований  проект, який столична влада просто проігнорувала. Натомість київські чиновники затвердили власний варіант реконструкції шляхопроводу, який, за твердженням експертів, є далеко не оптимальним і багато в чому поступається проекту громади.  У результаті роботу зупинили, міст розібраний, місто навіть улітку стоїть  у заторах, а мер шукає винних у Фонді держмайна… Секрет балансу полягає у врахуванні інтересів як одних, так і інших,  щоб дійти згоди задля визначення спільної конструктивної позиції. “Cоціальна справедливість” має своє бачення відродження Києва, засноване на наших знаннях, досвіді та глибокому розумінні проблем киян, і з ним йдемо до Парламенту. KV: Чому Київ з міста скверів і парків перетворився на місто тотальної та хаотичної забудови? АШ: Насамперед проблема полягає в тому, що у Києві відсутні унормовані екологічні стандарти. Немає й мораторію на вирубку  дорослих дерев із широким стовбуром,  що діє у багатьох інших містах країни. Окрім цього, чиновники, які підписують дозволи на будівництво, не несуть жодної відповідальності. Як наслідок, столичні парки та сквери перетворюються на будівельні майданчики. Ми у “Соціальній справедливості” вимагатимемо мораторію на вирубку дерев по всій території Києва й України до приведення чинного профільного законодавства у відповідність з вимогами часу. KV: Чи вистачає Києву бюджетної незалежності? АШ: Хоча бюджет столиці – півсотні мільярдів гривень,  вона має серйозні проблеми з дорогами, громадським транспортом, якістю води, утилізацією побутових відходів і новими навчальними закладами. То в чому ж полягає проблема? Давайте поміркуємо.Під час формування бюджету міста частина коштів надходить у вигляді субвенцій з держбюджету, але переважно – це місцеві збори. Їх сплачують підприємці зі столичною реєстрацією, а також кияни – у вигляді податку на доходи фізичних осіб. Для ефективного виконання місцевою владою своїх функцій столиця повинна мати інший підхід до формування свого бюджету. З  усією повагою до інших міст,  для Києва – це необхідність. Чому? Наприклад, під час вивчення мобільності Києва за підтримки Світового банку в 2014 році експерти підрахували, що загалом до столиці з передмість в'їжджає приблизно 500 тисяч осіб. Зараз  це вже близько 700 тисяч! Фактично це населення двох середньостатистичних українських обласних центрів. А це і навантаження на дороги, і потреба у нових транспортних розв'язках  та комунальному транспорті.   Найголовніше те, що Києву сьогодні  не вистачає бюджетної порядності та совісті тих, хто розподіляє ці кошти.  Коли все це з’явиться – проблеми вирішимо. KV: Як повернути на Батьківщину та до родин українців, які вимушено стали трудовими мігрантами? АШ: Це дійсно надзвичайно важливе питання для всієї нації. Ми знаємо, що, за даними МЗС України, щомісяця з нашої країни на заробітки виїжджає близько 100 тисяч громадян. Це офіційні дані, які, звісно, не повністю показують реальну картину. Фактично щороку Україну в пошуках кращого життя покидає щонайменше 1,5 млн осіб.  Це жахлива статистика! Причини для такого стану речей очевидні. Вони криються у помилках і неправильних рішеннях нашої влади. Складна економічна ситуація в країні, відсутність робочих місць, безперспективність роботи,  проблеми з працевлаштуванням молодого покоління, соціальна незахищеність, байдужість держави до долі громадян – усе це змушує наших співвітчизників виїжджати за кордон і тяжко працювати там.  Перше, що дозволить повернути трудових мігрантів додому – це, звісно ж, економічний фактор. Держава зобов’язана забезпечити економічні гарантії, створити нові робочі місця, соціально захистити людей. Українці повинні мати можливість працювати й отримувати гідну зарплату в своїй країні,  тоді у них не буде бажання їхати на заробітки. Також важливо реалізувати програму державної підтримки малого та середнього бізнесу, запровадити механізм державного мікрокредитування, всіляко розвивати наукові осередки. Усе це дозолить українській молоді реалізувати себе тут, на батьківщині, і не думати про  заробітчанські “закордони”. Не менш важливо – забезпечити молодь якісною та конкурентною освітою, яка поєднуватиме в собі історичні традиції нашої вищої школи й інновації. Це дасть змогу молодим людям не лише отримати диплом, але й набути необхідних знань і навичок, які допоможуть  знайти престижну роботу за фахом. Окрім цього, вважаю за необхідне запровадити державну програму стипендій для навчання за кордоном українських студентів, але з певною умовою – після навчання ці молоді люди  мають працевлаштуватися в Україні. Отже,  рецепт такий  – підвищити за всіма показниками якість життя людей в Україні.  Хочу наголосити, що партія “Соціальна справедливість” вже сьогодні готує низку важливих законопроектів, які сприятимуть вирішенню трудової міграції в Україні. KV: Поясніть,  як тлумачить партія “Соціальна справедливість” поняття “соціальний ліфт”? АШ: У нашому розумінні соціальний ліфт – це можливість для кожного реалізувати свої здібності у професійній сфері. Це означає, що будь-яка людина лише завдяки своїм умінням, навичкам, знанням не лише може, а й повинна підніматися вверх кар’єрними сходинками,  обіймати відповідальні посади. Лише розум, знання, працьовитість, а не кумівство чи зв’язки можуть визначати місце в соціумі. Соціальний ліфт – це рівні можливості для всіх. В Україні ці ліфти майже не працюють. У нас ти можеш бути генієм, але ніколи не займеш кращої посади,  бо там зараз працює (а точніше протирає штани) чийсь кум, брат, сват тощо. У нас замість соціальних ліфтів діють  соціальні катапульти, завдяки яким на владному олімпі не проштовхнутися –  самі шахраї  та дилетанти. Тому наша партія ставить перед собою завдання – побудувати соціально справедливу країну, де люди зможуть себе реалізувати відповідно до своїх знань і вмінь. KV: Чи можна податкову систему України назвати справедливою до економічно активних громадян? АШ: Прикро, але ні. Податкова система в Україні є несправедливою до громадян. Не варто забувати, що податки – це не тільки відрахування із зарплати чи доходів. Ми платимо державі щодня! Ідучи в магазин, аптеку, ресторан, купуючи собі одяг, взуття, продукти кожен українець платить 20% ПДВ. З кожної покупки! Натомість держава зобов’язана надавати нам низку послуг безкоштовно (умовно, бо фактично вони вже сплачені  завдяки нашим податкам) і якісно. Чи отримуємо ми повний пакет безкоштовних медичних послуг? Ні. А через впровадження нової реформи часом потрапити до лікаря вдається лише за місяць. Чи можна за потреби швидко оформити дитину  до дитсадка? Ні, навіть якщо мати стала в чергу відразу після виходу з пологового. Візьмемо за приклад вартість бензину: з 30 гривень за кожний літр пального на податки припадає більше ніж 60%. Нам кажуть, що ці гроші спрямовують у дорожній фонд.  Маю запитання: де тоді якісні дороги? Неадекватність і несправедливість оподаткування породжує зневіру людей у державі, а це для країни найстрашніше. Експерти “Соціальної справедливості” мають свої рецепти протидії цій згубній тенденції. KV: Що треба зробити  для відновлення промислового потенціалу та розвитку сучасних секторів економіки? АШ: По-перше, треба покарати тих, хто занапастив наш промисловий потенціал, фактично знищивши його. Це злочин, за який є конкретна відповідальність за законом. Це справедливо. По-друге, сьогодні потрібно активно розвивати інтелектуальний ресурс, бо в усьому світі саме наука є тим капіталом, який дозволяє формувати бюджет країни. Подивіться на Сінгапур, Південну Корею, Японію – розвиток науки, сучасних технологій, IT-сфери дозволили цим країнам стати економічними світовими лідерами. По-третє, Україна повинна віднайти власний рецепт економічного дива. Це цілком реально. Для цього слід прийняти відповідні закони, захистити інтелектуальну власність,  а також внутрішніх і зовнішніх інвесторів, оживити банківську систему. Ну і, звісно,  потрібна якісна та конкурента освіта.  Щоб розвивати сучасні сектори економіки,  потребуємо висококваліфікованих фахівців. Без якісної освіти вони у нас не з’являться.  KV: Як впровадити медичну реформу і не знищити при цьому галузь? АШ: Маніфест партії “Соціальна справедливість” чітко декларує заборону експериментів у медичній галузі. Будь-які зміни можуть запроваджуватися виключно після ретельного експертного та громадського обговорення. Іншими словами, реформа медичної галузі повинна відбуватися для людей, в інтересах людей, з урахуванням їхньої думки, а не бути нав’язаною їм “зверху”. Наша партія пропонує досить прості, але дієві кроки, які сприятимуть реформуванню медичної галузі, не знищуючи її при цьому. По-перше, запровадження страхової моделі для працездатного населення. Це світова практика, яка є дієвою й ефективною. При цьому держава повинна забезпечити повне фінансування швидкої та екстреної допомоги, а також медичних потреб дітей, людей з інвалідністю та інших вразливих категорій населення. По-друге, працівники медичної галузі повинні бути вмотивованими та мати бажання працювати. Для цього необхідно підняти зарплати медикам і забезпечити належні умови  праці. Це буде можливо лише тоді, коли держава виділятиме щонайменше 5% ВВП на потреби медицини. Тільки так можна зупинити відтік медичних кадрів за кордон і зацікавити молодих фахівців роботою в Україні. По-третє, для ефективного функціонування медичної галузі на місцях необхідно провести реальну децентралізацію з перерозподілом бюджетних коштів на користь місцевих бюджетів. Це дасть поштовх для розвитку медицини в регіонах, забезпечить медичні заклади необхідним обладнанням і буде додатковою мотивацією для лікарів залишатися працювати на місцях, а не шукати роботу у великих містах, приватних клініках чи за кордоном. По-четверте, необхідно на законодавчому рівні закріпити державні гарантії захисту для пацієнтів і медиків та державні гарантії на доступність і якість ліків. Партія “Соціальна справедливість” переконана, що медицина в Україні повинна бути якісною, а також доступною кожному громадянину країни у будь-якому її куточку. Усе це можна реалізувати, але для цього потрібна політична воля, фахові законопроекти та бажання багато працювати, досягаючи гарних  результатів.  KV: Яким ви бачите майбутнє України і, зокрема, Києва? АШ: Мені б дуже хотілося, аби Україна стала країною, де люди хочуть жити, де вони зможуть гідно заробляти, де держава дбає про своїх громадян, де влада не краде з бюджету, а працює для людей. Я хочу бачити увесь Донбас і Крим у складі нашої мирної держави. Я вірю в те, що ми можемо цього досягти і вже за кілька років побачимо реальні результати змін на краще. Саме тому ми йдемо до Парламенту. Я хочу, щоб наш Київ був успішним європейським містом, де бережуть традиції, архітектуру й істинний тисячолітній дух сили та волі. З розвиненою інфраструктурою, з якісними дорогами, із сучасним і комфортним транспортом. Київ повинен стати містом, де живуть щасливі люди, де є порядок, а також усі можливості для розвитку, відпочинку та комфортного життя.КиевVласть

На мою думку, прийнятий Виборчий кодекс має сприяти розбудові демократичного суспільства. Насамперед, позитивним є запровадження відкритих списків, адже це вирішить проблему підкупу на мажоритарних округах та купівлі місць у закритих партійних списках на парламентських виборах. Нинішні вибори до Верховної Ради України, на жаль, відбудуться ще за старою виборчою системою, що вигідна для партій влади, які втрачають рейтинг. Нинішня система дозволяє за допомогою адміністративного ресурсу на додачу до партійних депутатів “мажоритарників” обирати до Парламенту також нібито незалежних мажоритарників, які потім приєднаються до фракцій. Читайте: Роман Тытыкало решил баллотироваться в парламент по 95-му округу как самовыдвиженец Вважаю, що прийнятий Виборчий кодекс — це важливий документ, який врегулює правила проведення виборів усіх рівнів, а також функціонування Центральної виборчої комісії та Державного реєстру виборців. Крім того, він передбачає суттєві зміни (як технічні, так і змістовні). Цікавою зміною є гендерна квота, яка передбачає, що в кожній п'ятірці кандидатів у списках не більше трьох представників мають бути однієї статі. Також новелою є вимога щодо обов'язкового навчання для членів виборчих комісій та створення регіональних представництв Центральної виборчої комісії.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Читайте: Роман Тытыкало получил звание Заслуженного юриста Украины Новим Виборчим кодексом висуваються додаткові вимоги до передвиборчої агітації та реклами на телебаченні, уточнюється зміст поняття передвиборної агітації та форми її проведення. Окрім того, впорядковуються вимоги до діяльності ЗМІ як у частині інформування суспільства про перебіг виборчого процесу, так і в частині їх участі у передвиборній агітації. Читайте: В системе местного самоуправления на уровне Конституции заложен диссонанс, – Роман Тытыкало Також змінилася форма бюлетеня: в ньому будуть дві графи — для номера партії та номера кандидата від неї (кожна партія та кожен кандидат у регіональному списку матиме свій номер), а бюлетень буде однаковий по всій Україні. Як на мене, така кількість цифр може ускладнити процес реалізації виборчого права для певних категорій населення. Повний текст Кодексу поки що не оприлюднений, тому ще зарано говорити про його зміст. Загалом очікуються позитивні зміни, однак ми розуміємо, що у практичному застосуванні Кодексу виникатимуть проблемні питання. Я очікую, що у зв'язку з цим до прийнятого Кодексу вноситиметься ще чимало змін. Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної ради источникКиевVласть

21 июля 2019 года должны состояться внеочередные выборы в Верховную Раду (ВР). На одномандатном избирательном округе №214 в Днепровском районе столицы Центральная избирательная комиссия (ЦИК) зарегистрировала 22 кандидатов в нардепы (10 от партий и 12 самовыдвиженцев). Среди кандидатов: депутаты Киевсовета и ВР, предприниматели, общественные активисты и безработные.  Одномандатный избирательный округ № 214 охватывает часть Днепровского района Киева. В него входят 81 избирательный участок (72 крупных, 8 средних и 1 малый). Ожидаемое количество избирателей – 163 тыс. 383 человек. Список кандидатов в народные депутаты по 214 округу и их предвыборные программы По округу №214 ЦИК для участия в выборах зарегистрировала 10 человек, которые выдвинуты политическими партиями: Александр Безнос (“Оппозиционная платформа – За жизнь”), Юрий Бузницкий (ВО “Батькивщина”), Вадим Васильчук (“Голос”), Максим Дижечко (“Демократический топор”), Степан Кударенко (ВО “Свобода”), Олесь Маляревич (“Европейская солидарность”), Евгений Сагуйченко (“Гражданская позиция”), Виктор Чумак (“Волна”), Сергей Швец (“Слуга народа”), Дмитрий Шишацкий (“Оппозиционный блок”). Двое нынешних кандидатов – Виктор Чумак и Евгений Сагуйченко – баллотировались в ВР и на внеочередных выборах и в 2014 году. Читайте: Они хотят в парламент: Днепровский районПодписывайтесь на новости “КиевVласть”  Действующий нардеп района Выдвиженцем политической партии “Волна” (“Хвиля”) по избирательному округу №214 баллотируется его действующий представитель в ВР Виктор Чумак. С 1992 по 2004 год Чумак служил на руководящих должностях в Государственной пограничной службе Украины. В 2012 году он прошел в ВР по 214 избирательному округу от партии Виталий Кличко “УДАР”, а в 2014 году выиграл выборы в парламент по этому округу от партии БПП.  На выборах президента 2019 года Чумак возглавлял штаб лидера партии “Гражданская позиция” Анатолия Гриценко. Читайте: Они прошли в ВР: кого выбрал Киев В этой каденции ВР Чумак является зампредом комитета по вопросам предотвращения и противодействия коррупции, значился членом Национального агентства по вопросам предотвращения коррупции. О каких-то существенных достижениях Чумака в вопросе реального преодоления коррупции KV не известно. Позиционирует себя как непримиримый борец с незаконными столичными стройками. В январе 2016 года Виктор Чумак обвинил главу фракции БПП в Верховной Раде Игоря Кононенко в том, что тот якобы заставляет его сложить мандат, а уже в феврале вышел из состава фракции БПП.  В декларации о доходах за 2018 год (подал в качестве нардепа) указано, что в его собственности квартира в Киеве, а также четыре земельных участка и жилой дом с хозяйственными строениями в селе Хлепча Васильковского района Киевской области. Кроме того, Виктор Чумак владеет двумя автомобилями Toyota, которые были приобретены в 2018 году, и машиной ВАЗ. Доходы его семьи составили 1,9 млн гривен, а сумма сбережений равнялась 49 тыс. долларов США и 255,8 тыс. гривен. Также Чумак указал членство в ОО “Ассоциация саперов Украины”. В своей предвыборной программе кандидат делает акцент на своих достижениях в течение каденции. Например, называет себя соавтором создания антикоррупционного законодательства, Антикоррупционной прокуратуры, Национального агентства по предотвращению коррупции и Государственного бюро расследований. Также обещает бороться с монополиями Ахметова и Фирташа на тепло и электроэнергию, работать над тем, чтобы Украина приближалась к стандартам ЕС и НАТО и т.д. Депутат-историк Пойти на повышение планирует и физическое лицо-предприниматель, член комиссии Киевсовета по вопросам образования, науки, семьи, молодежи и спорта Вадим Васильчук (депутатская группа “Киевская команда”). В качестве кандидата его выдвинула партия Святослава Вакарчука “Голос”. В 2012 году Васильчук баллотировался в ВР как самовыдвиженец по 214 округу, но набрал всего 1,05% голосов и проиграл своему нынешнему конкуренту Виктору Чумаку. В 2014 году он вновь попытал свое счастья на выборах в парламент: Васильчук был выдвинут кандидатом по 215 округу (Деснянский район) от партии “Демократический альянс”. Тогда он добился большего успеха (5,02% голосов), но этого не хватило – в парламент прошел “свободовец” Андрей Ильенко. В 2015 году Вадим Васильчук прошел вместе с “Объединением “Самопомощь” в Киевсовет, набрав 15,45% голосов на избирательном округе №44 (Днепровский район). В 2018 году исполком партии принял решение исключить из партии его, а также других депутатов Киевсовета от “Самопомощи” Сергея Гусовского, Алексея Руденко и Сергея Харчука. Их обвиняли в нанесении значительного ущерба репутации политической силы. Обвиняемые все отрицали. Вскорости глава фракции “Самопомощь“ в Киевсовете Сергей Гусовский объявил о роспуске фракции, вскоре Вадим Васильчук вошел в состав депутатской группы “Киевская команда”, которая объединила его экс-однопартийцев.  Вадим Васильчук по образованию историк, также он является футбольным арбитром второй категории. В своей декларации о доходах за 2018 год Васильчук указал в собственности семьи земельный участок, жилой дом, сарай и гараж в Светловодске Кировоградской области, две квартиры в Киеве, а также жилой дом, навес, стайню и колодец в селе Шепаровцы Ивано-Франковской области. В 2018 году он вместе со своей супругой заработали 2,03 млн гривен. Также семья имела сбережения: 153,6 тыс. долларов США, чуть больше 15 тыс. евро и 378,5 тыс. гривен. В декларации также указано, что Вадим Васильчук является руководителем сразу четырех общественных организаций: “Братство казацкого боевого обычая “Спас”, “Казацкое братство “Спас”, “Центр борьбы с ксенофобией среди фанатов” и “Духовное зерно”. В своей предвыборной программе кандидат надеется, что при содействии центрального уровня власти, объединенными усиленными усилиями мажоритарщиков, удастся достроить Подольско-Воскресенский мост и запустить ветку метро, обещает обеспечить диверсификацию, безопасность на рынке энергоресурсов и т.д. Помощник Белоцерковца Первый замглавы комиссии Киевсовета по вопросам бюджета и социально-экономического развития Олесь Маляревич (фракция “Солидарность”) баллотируется от партии Петра Порошенко “Европейская солидарность”. Маляревич был депутатом Киевсовета и VII созыва. Баллотировался и был избран по 28-му избирательному округу Днепровского района столицы от партии “УДАР – ”Солидарность”. В нынешнем созыве он был избран по 55 округу Днепровского района столицы от партии “БПП-“Солидарность”. Ранее, в 2010 году, безуспешно баллотировался на выборах мэра Боярки от партии Сергея Тигипко "Сильная Украина".  С 2016 года Маляревич является помощником-консультантом советника мэра Киева по вопросам благоустройства, народного депутата Дмитрия Белоцерковца (фракция “БПП”). Отметим, столичные предприниматели считают Белоцерковца соруководителем всех коррупционных схем по киоскам (незаконный снос МАФов у их владельцев с документами, “крышевание” нелегальной уличной торговли, “распил бюджета” на демонтажах и пр.).  Читайте: Тенистые пути: на должности руководителя КП “Киевблагоустройство” депутата Андреева сменил Павел Бирюк Перед выборами 2014 года ходили слухи о том, что Олесь Маляревич – человек экс-секретаря Киевсовета Олеся Довгого. Сам Маляревич категорически их опровергал – дескать даже не знаком с Довгим. По его словам, данная информация появилась из-за того, что Олесь Довгий являлся другом Михаила Яковчука, с которым ранее у Маляревича был общий бизнес – кино-рекламная компания “Киномедиа Эдвертайзинг”, занимающаяся рекламой в кинотеатрах. В декларации о доходах, поданной в качестве директора ООО “Киномедия”, Олесь Маляревич указывает наличие у его семьи трех квартир (две в Киеве и одна в Дымере Киевской области), двух земельных участков (в Глевахе Киевской области и Штормовом, которое расположено во временно оккупированном Крыму), двух машиномест в паркингах, а также двух недостроенных квартир и машиноместа в подземном паркинге в Киеве. В собственности семьи Маляревичей пять автомобилей (два Lexus, Toyota, Audi и Range Rover) и велосипед Felt. Доход семьи кандидата в 2018 году превысил 4,53 млн гривен, а сумма сбережений равнялась 205,3 тыс. гривен, 80 тыс. долларов США и 152 тыс. евро. Маляревичи официально владеют пятью фирмами, возглавляет благотворительный фонд имени себя и общественную организацию “Спортивный клуб Юниор Русановка”. В своей предвыборной программе Олесь Маляревич обещает содействовать привлечению международных грантов и инвестиций на развитие системы ЖКХ, привлекать государственное и международное финансирование на модернизацию и капитальный ремонт образовательных учреждений в Днепровском районе и т.д. Скандальный “одессит” со столичными корнями За место в парламенте на 214 округе также планирует побороться глава Болградской РГА (Одесская область), самовыдвиженец Денис Мусиенко. Также он является депутатом Киево-Святошинского райсовета Киевской области от “БПП-”Солидарность”, где представляет территориальную общину Вишневого. Согласно информации сайта “Честно”, Мусиенко мог быть причастен к содержанию игорного бизнеса в Одесской области. В 2012 году пытался попасть в ВР самовыдвиженцем по 95 избирательному округу (Киевская область), но набрал всего 0,32% голосов. В 2015 году он баллотировался в Одесский облсовет, но не прошел. Еще раньше работал помощником-консультантом народного депутата и крупного бизнесмена Богдана Губского (ВО “Батькивщина”). В конце 2018 года персона Дениса Мусиенко фигурировала в громком скандале. Тогда, не выдержав первого снега, рухнула крыша спорткомплекса “Favorite Fit” в городе Вишневое. Директор компании-подрядчика был задержан правоохранителями. Интересен тот факт, что предприятие, возводившее аварийный объект, работало лишь в Вишневом и в Болградском районе Одесской области. И как выяснила *KV, по странному стечению обстоятельств глава Болградской РГА является депутатом Киево-Святошинского района Киевщины и представляет интересы общины Вишневого. Читайте: В деле обвалившегося спорткомплекса в Вишневом всплыли неожиданные совпадения В декларации о доходах за 2018 год, поданной в качестве главы Болградской РГА, Денис Мусиенко указывает наличие у себя земельного участка в Вышгороде, суммарный доход 859,3 тыс. гривен, а также 810 тыс. гривен, которые он одолжил третьим лицам. Также в декларации указано, что Мусиенко является членом Международного благотворительного фонда “Надежда Киевщины”. По данным аналитической системы Youcontrol, он – один из учредителей указанного БФ. Вместе с ним еще одним учредителем является заместитель городского головы Вишневого Георгий Майсурадзе. В своей предвыборной программе Денис Мусиенко обещает создание системы предоставления услуг, ограничение на прямой контакт гражданина и государственного служащего, реформирование местных властей путем децентрализации, внедрение дешевых государственных кредитов и пр. Бывший чиновник и активист Евромайдана Партия “Гражданская позиция” в качестве кандидата выдвинула на 214 округ безработного Евгения Сагуйченко. Как сообщала KV, он – активный участник Евромайдана, где получил ранение в голову и потерял один глаз. В декабре 2016 году Евгений Сагуйченко, будучи первым замдиректора КП “Киевпарктранссервис”, был избит и.о. руководителя данного коммунального предприятия Святославом Мельником. Случилось это якобы из-за того, что тот попросил отпуск и 1000 гривен материальной помощи на операцию, поскольку у него стало стремительно ухудшалось зрение. Тогда Евгений Сагуйченко попал в больницу. Читайте: Руководитель “Киевтранспарксервиса” жестоко избил своего первого зама, из-за чего ожидаются массовые акции протеста При этом, как сообщал депутат Киевсовета Константин Богатов (депутатская группа “Киевская команда”), “избиение проходило в присутствии свидетелей, которые отмечают, что перед этим Святослав Мельник оскорблял Евгения Сагуйченко, а именно использовал такого характера фразы: “Почему вас на Майдане не добили?!”. Читайте: Депутат Богатов требует провести служебное расследование по факту избиения первого замдиректора КП “Киевтранспарксервис” В феврале 2019 года Сагуйченко был ранен на улице по пути домой. Нардеп Игорь Мосийчук связывал это с деятельностью Сагуйченко, который якобы боролся с НАК “Нафтогаз”. Судя по данным Единого государственного реестра деклараций, 29 марта 2017 года Евгений Сагуйченко подал декларацию при увольнении из “Киевпарктранссервиса”. 21 ноября 2017 года он подал декларацию в качестве кандидата на свою прежнюю должность. Правда, судя по тому, что в реестре отсутствуют отчетности за последующие года, можно предположить, что в коммунальном предприятии он больше не работал. К слову, в последней декларации, которая охватывает 2016 год, он указал наличие автомобиля Volkswagen Touareg 2003 года выпуска, общий доход в сумме 134 820 гривен и больше ничего. Евгений Сагуйченко ранее уже дважды принимал участие в выборах. В 2014 году он пытался попасть в ВР по 214 избирательному округу от “Радикальной партии Олега Ляшко”. Тогда он занял четвертое место с 3,91% голосов избирателей. В 2015 году он баллотировался в Киевский областной совет по избирательному округу от той же партии. В итоге “радикалы” получили 9 мандатов, но Сагуйченко не смог попасть в облсовет. В 2019 году он был доверенным лицом кандидата в президенты Олега Ляшко на 216 избирательном округе (Днепровский и Дарницкий районы). В своей предвыборной программе Сагуйченко делает акцент на том, что Украина должна быть страной компетентных управленцев, справедливой социальной политики, а Киев – городом “зеленого пространства”, лучших дорог и социально-защищенных граждан. Известный баскетболист Из спорта в политику также планирует перейти известный украинский баскетболист и баскетбольный тренер Станислав Медведенко. В ВР он баллотируется самовыдвиженцем. Как указано в его профиле на сайте ЦИК, на данный момент спортсмен временно не работает.  Станислав Медведенко известен по своим выступлениям за украинские (“Денди-Баскет”, “Будивельник” и БК “Киев), литовские (“Алита”) и американские (“Лос-Анджелес Лейкерс”, “Атланта Хокс”) клубы. После завершения спортивной карьеры работал в тренерских штабах юношеских, молодежных и “взрослых” сборных Украины по баскетболу, а также дублирующих составах “Будивельника” и БК “Киев. В 2018 году Станислав Медведенко выступил с критикой городского головы Киева Виталия Кличко. Экс-баскетболист упрекнул столичного мэра в том, что тот не уделяет достаточно внимания развитию спортивной инфраструктуры. “Мэр Киева Виталий Кличко – сплошное разочарование. Никак не могу понять, почему человек, посвятивший всю жизнь спорту и понимающий, как в Украине сложно с инфраструктурой, не сделал ничего для улучшения ситуации. Он же сам в свое время уехал из Киева потому, что здесь не было места для тренировок. И теперь с его стороны полное препятствие и игнор. Максимум, который он сделал для спорта в качестве мэра – поставил во дворах турники и брусья”, – рассказывал Медведенко. Декларация в качестве кандидата на пост народного депутата у бывшего баскетболиста достаточно “богатая”. Его семья в 2018 году владела четырьмя квартирами в Киеве, 16 земельными участками в Зазимье и Березовке Киевской области и недостроенным домом в Зазимье. Кандидат указал наличие часов Breitling и Zenith, а его супруга владеет ювелирными изделиями A.Jaffe. Станислав Медведенко также владеет автомобилем Lexus. Доходы его семьи в 2018 году составили 2,34 млн гривен, а сумма сбережений равнялась 78 тыс. долларов и 2,52 млн гривен. Кроме того, кандидат указал, что является владельцем ОО “Фонд Станислава Медведенко” и членом ОО “Никольская слободка”. Одним из учредителей последней организации, которая выступает против незаконных застроек, указан депутат Киевсовета Анатолий Шаповал (фракция ВО “Батькивщина”), который баллотируется на этих выборах в ВР по 63 округу (Бердичев, Житомирская обл.). В своей предвыборной программе кандидат обещает ввести неотвратимую ответственность за правонарушения в сфере охраны окружающей среды, обеспечить эффективную работу патрульной полиции, развивать неформальное образование и спорт, ограничить неправомерное влияние контролирующих органов на бизнес и т.д. Кандидат-журналист От партии Владимира Зеленского “Слуга народа” по 214 округу баллотируется ведущий утреннего выпуска ООО ТРК “Студия 1+1” Игоря Коломойского Сергей Швец. На телевидении он работает с 1995 года. Вместе с покойным Георгием Гонгадзе создавал в конце 1995 года – в начале 1996 года программу “Окна плюс”. Работал на телеканалах СТБ, ICTV и “1+1”. Сергей Швец сделал первое интервью для украинского телевидения серийного убийцы Анатолия Оноприенко, работал в послевоенной Югославии и в военном Ираке, снимал ликвидацию последствий землетрясения в Иране, наводнения в Чехии и паводка на Закарпатье и т.д. В качестве кандидата в нардепы Сергей Швец обещает установление справедливых тарифов, ликвидацию ненужных государственных органов и лишних функций, отмену неприкосновенности народных депутатов, упрощение процедуры импичмента президента, восстановление крупных проектов в промышленности и инфраструктуре с привлечением частных инвесторов. Муж скандальной певицы Беспартийный самовыдвиженец Владимир Пригладь стал первым зарегистрированным кандидатом в народные депутаты среди всех округов. В профиле на сайте ЦИК указано, что он – физическое лицо-предприниматель. По данным СМИ, Владимир Пригладь – муж певицы Натальи Валевской. В начале 2019 года он якобы претендовал на должность заместителя мэра Покровска Донецкой области. При этом супружеская пара с 2016 года активно участвовала в тендерах, которые проводил Покровский горсовет. По данным портала Clarity Project, ФЛП Пригладь Владимир Викторович освоил порядка 4,4 млн гривен, а ФЛП Валевская Наталья Александровна получила больше 780 тыс. гривен.  При этом, по сообщениям СМИ, по факту закупки автобусов покровским КП “Управление городского хозяйства” якобы было открыто уголовное производство в связи с завышенной транспортных средств. Сама же Наталья Валевская часто выступала в Покровске. Напомним, в 2013 году она выступала на Антимайдане. В своей предвыборной программе Владимир Пригладь указал, что намерен сосредоточиться на “обеспечении людей рабочими местами в родной стране с достойным уровнем заработной платы, отмене грабительских тарифов на коммунальные услуги, создании надлежащих условий для получения доступных медицинских услуг, укреплении здоровья и увеличения продолжительности жизни людей” и т.д. Выдвиженец Юлии Тимошенко из Госуправления делами ВО “Батькивщина” выдвинула в качестве кандидата директора ООО “Правовые системы и технологии” – Василия Бузницкого. По данным реестра деклараций, до марта 2018 года он работал главным консультантом Государственного управления делами. В декларации перед увольнением он указал семейный доход за 2017 год в сумме 393 789 гривен и наличие сбережений (его и супруги) в сумме 92 тыс. долларов и 402 тыс. гривен. Кроме того, его супруга тогда владела двумя автомобилями Toyota. Также в собственности семьи кандидата находились 4 земельных участка (два – в Каневе Черкасской области, а также в Гвоздеве Киевской области и непосредственно в столице), две квартиры в Киеве и жилой дом в Каневе. В своей предвыборной программе Василий Бузницкий обещает провести люстрацию судей, которые причастны к нарушениям прав человека, создать центры предоставления социальной поддержки молодым семьям и пожилым людям, вернуть выплаты при рождении ребенка (до 150 тыс. гривен) и т.д. Кандидат со смелыми идеями За право представлять 214 избирательный округ в ВР IX созыва также борется выдвиженец и член партии “Демократической топор” (“Демократична сокира”) Максим Дижечко. В профиле на сайте ЦИКа указано, что он – бизнес-консультант ООО "Энергостроймонтажсервис", директор ООО "МВД Групп" и генеральный менеджер проекта ОО "Юридическая сотня". По данным сайта Национального антикоррупционного бюро Украины (НАБУ), Максим Дижечко входит в состав Совета общественного контроля НАБУ от ОО “Демократический топор” (есть одноименная партия, а есть общественная организация. – KV). В этот же орган входят некоторые другие его однопартийцы, например – Александр Карпюк, который баллотируется по 212 избирательному округу. На внеочередных выборах ВР в 2014 году Максим Дижечко баллотировался по партийному списку “Украины – Единой страны” под №41. К слову, в первой десятке партии были гонщик Алексей Мочанов, сын поэта Василия Стуса Дмитрий, экс-руководитель Луганской областной военно-гражданской администрации Георгий Тука и другие. Впрочем, партия набрала всего 0,12% голосов избирателей и не смогла попасть в ВР.  В декларации перед увольнением с должности гендиректора ООО “МВД Групп” Максим Дижечко указывает доход за первые пять месяцев 2019 года в сумме 31 тыс. гривен, автомобиль Mitsubishi, который принадлежит некой Ольге Дижечко, и комнату площадью 10 кв. м, которую он, по всей видимости, арендует. Также он выступает руководителем и членом ряда общественных организаций. Как и другие выдвиженцы “Демократического топора”, Максим Дижечко в своей предвыборной программе использует партийные “праволиберальные” тезисы. Среди таковых – легализация медицинского канабиса, отмена моратория на продажу земли, внедрение электронных сервисов, сокращение количества чиновников, свобода человека выбирать, с кем создавать семью, право на самооборону и т.д. Потомственный врач Самовыдвиженцем по 214 округу баллотируется и врач-отоларинголог Александровской клинической больницы Киева Александр Васильев. В своей декларации, поданной в качестве кандидата в народные депутаты, он указал наличие квартиры в Киеве, автомобиля Subaru, приобретенного в 2018 году за 360 тыс. гривен, зарплату за прошлый год в размере 126,9 тыс. гривен и сбережения в сумме 200 тыс. гривен. В предвыборной программе кандидата указано, что его дед, Валерий Васильев – профессор медицины. Сам же претендент на депутатский мандат обещает реформу в медицине, окончание ремонта в “ОХМАТДЕТ”, увеличение количества амбулаторий семейной медицины и т.д. Выдвиженец “Свободы” Политическая партия ВО “Свобода” выдвинула на внеочередных выборах в парламент по данному округу вице-президента ЧАО "ХК "Киевгорстрой" Степана Кударенко.  Его предвыборная программа насчитывает 30 пунктов, среди которых – обязательная проверка на “детектор лжи” кандидатов на избирательные должности, лишение народных депутатов мандатов за прогулы и т.д. Молодой кандидат Самым юным кандидатом на 214 округе является 25-летняя Анна Леденева. В ВР она хочет попасть как самовыдвиженка.  В профиле на сайте ЦИК указано, что Леденева работает юристом в ООО “Голдблум энд Партнерс” – швейцарской юридической фирме. На своей странице в Facebook она указывает, что училась в Мюнхенском университете имени Людвига и Максимилиана, работала в какой-то немецкой партии и искала (ищет) волонтерскую помощь для участия в избирательной гонке. В своей предвыборной программе Анна Леденева обещает навести порядок в сфере закупок, принять законы способные исключить воровство чиновниками, обеспечить прозрачные тарифы на электроэнергию, отопление, коммунальные услуги, провести ревизию обеспечения военных, повысить обеспечение для пенсионеров, инвалидов, семей с детьми и пр. Общественник-евроинтегратор Беспартийным самовыдвиженцем на 214 округе баллотируется главный консультант секретариата комитета Верховной Рады по вопросам европейской интеграции Богдан Ференс. В декларации о доходах за 2018 года он указал арендованную квартиру в Киеве, автомобиль Volkswagen, принадлежащий, по всей видимости, отцу. В 2018 году он заработал чуть больше 428 тыс. гривен и имел сбережения – 455 тыс. гривен, 7900 долларов США и 5300 евро. Также, по данным декларации, Богдан Ференс является членом двух общественных организаций – “СД платформа” и “Институт демократии и социального прогресса”. К слову, обе эти организации активно пиарят Богдана Ференса в социальных сетях. В своей предвыборной программе кандидат обещает усилить государственный и общественный надзор за соблюдением требований в области охраны окружающей среды, обязать застройщиков сначала строить детские сады и школы, а также выделять 10% квартир в новостройках в долгосрочную беспроцентную рассрочку для молодых семей, ввести публичный аудит коммунальных предприятий по европейским принципам управления и т.д. Осколки Партии регионов “Оппозиционная платформа – За жизнь” выдвинула по 214 избирательному округу физическое лицо-предпринимателя Александра Безноса. На выборах президента Украины в 2019 году Александр Безнос был официальным наблюдателем кандидата Юрия Бойко на 211 округе в Киеве. “Своей первоочередной задачей считаю борьбу с коррупцией и улучшение инвестиционного климата Украины. Именно эти две составляющие смогут поднять заработные платы и уровень жизни людей как на Киевщине, так и по всей стране”, – указано в предвыборной программе Александра Безноса. “Оппозиционный блок – Партия мира и развития” на округе №214 представляет начальник отдела логистики торговой компании "Арда-трейдинг" – Дмитрий Шишацкий. По данным аналитической системы Youcontrol, компания “Арда-трейдинг” входит в группу “Алеф” – торгово-производственную корпорацию, основанная в 1998 году Вадимом Ермолаевым. На сегодняшний день она обладает большим количеством разнопрофильных предприятий, объединяя 19 самостоятельных бизнесов. Интересы корпорации представлены в наиболее перспективных секторах экономики Украины”. В своей предвыборной программе Дмитрий Шишацкий обещает реконструкцию Дарницкой площади, строительство служебного жилья для работников бюджетной сферы, создание центров юридической помощи населению, борьбу с “наливайками” и т.д. Турист-политик В качестве самовыдвиженца в Верховную Раду планирует попасть Евгений Кипоренко. На сайте ЦИКа он указан исполнительным директором ООО “Антанта-Тревел”. Данная фирма занимается въездным туризмом в Украину. В отличие от многих других малоизвестных кандидатов, Евгений Кипоренко действительно занимается подготовкой к выборам, о чем свидетельствует, например, страница в Facebook. В своей предвыборной программе кандидат обещает создание эффективной системы защиты граждан, отмену функции дублирования задач в государственных и правоохранительных органах, развитие туризма и сокращение государственного аппарата. Клон “Слуги народа” Также по избирательному округу №214 баллотируется руководитель проектов благотворительного фонда “Слуга народа” Евгений Швакель. По данным ЦИК, он – беспартийный самовыдвиженец. В открытом доступе информации об этом кандидате нет. В его предвыборной программе указано, что “каждый больной человек должен получить гарантированное финансирование своего лечения в полном объеме, социальная защита населения должна состоять из наполненного бюджета и справедливого подхода к распределению этого бюджета между государственным и местным уровнями” и т.д. Киоскер-кандидат Еще один беспартийный самовыдвиженец – физическое лицо предприниматель Юрий Назаренко. По данным СМИ, он - владелец компании “Укрбизнесресурс”, которая занимается строительством МАФов и торговлей продуктами и напитками. В предвыборной программе кандидата указано, что его приоритетами являются отмена неприкосновенности народных депутатов, введение уголовной ответственности за невыполнение депутатами предвыборных обещаний и процедуры их отзыва, прекращение боевых действий на востоке Украины и возвращение под контроль Украины временно оккупированных территорий и Крыма, уничтожение системной коррупции и т.д. Музыкальный руководитель из государственного детского сада Как самовыдвиженец в ВР на 214 округе баллотируется Альбина Паренюк – музыкальный руководитель в детсаде №628 Государственного управления делами. В 2015 году она баллотировалась в Киевсовет от “Демократического альянса” по избирательному округу №47 (Днепровский район), но тогда неудача постигла всю партию. В декларации о доходах за 2018 год, поданной в качестве кандидата в нардепы, Альбина Паренюк указала наличие у ее семьи четырех земельных участков (три в Селичевке, один в Селище Киевской области) и доход в сумме 202,9 тыс. гривен. Кандидат является конечным бенефициаром благотворительной организации “Дары учебы” (“Дари навчання”) и членом общественной организации “Международный альянс для развития христианского образования”. В своей предвыборной программе Альбина Паренюк делает акцент на гуманитарной сфере и обещает инициировать разработку и принятие Образовательного кодекса Украины, способствовать развитию сети дошкольных, общеобразовательных учебных заведений в Днепровском районе Киева, способствовать обеспечению педагогической свободы учителя и социальных гарантий педагогических работников, поддерживать сохранение института семьи в Украине, защиту семейных ценностей, заниматься развитием и издательством украиноязычных книг. К слову, в программе Альбина Паренюк называет себя выдвиженкой от партии “Украинский дом”. Спортивный борец со связями в МАУП Еще один малоизвестный кандидат – беспартийный самовыдвиженец Олег Холкин. В профиле на сайте ЦИК он указан директором ООО “Ист-Мейд”.  По данным аналитической системы Youcontrol, учредителем указанной фирмы является Ростислав Щекин – зампредседателя наблюдательного совета Межрегиональной академии управления персоналом (МАУП), сын основателя указанного заведения Георгия Щекина, первый вице-президент Ассоциации спортивной борьбы Украины. В своей предвыборной программе Олег Холкин предлагает усовершенствовать закон о растаможивании легковых автомобилей путем уменьшения непомерных акцизов и налогов, сделать льготный период для только открывшихся частных предпринимателей и т.д. Военный ветеран В качестве самовыдвиженца по 214 избирательному округу баллотируется также глава общественной организации "Объединение участников, ветеранов и инвалидов АТО “Напалм" Мирослав Фарфанюк. В декларации о доходах за 2018 год, поданной в качестве кандидата в нардепы, он указал наличие у его семьи трех земельных участков (два в Гнедине и один в Вишенках Киевской области), пяти квартир (две в Киеве, две в Пролесках Киевской области и одна Штормовом, которое находится на территории временно оккупированного Крыма) и жилого дома в Збруче Хмельницкой области. Также Мирослав Фарфанюк имеет автомобиль BMW. В прошлом году ни кандидат, ни его семья официально не заработали ни копейки и не имели сбережений. В своей предвыборной программе Мирослав Фарфанюк указывает на необходимость проведения мероприятий люстрации в средних и высших командных структурах Вооруженных сил Украины, восстановлении льготных программ кредитования для молодежи на строительство и приобретение жилья и т.д. Отметим, Центризбирком отказал в регистрации кандидатом в народные депутаты по 214 избирательному округу Дмитрию Павличенко по причине того, что тот не подал какую-то личную информацию. Бывший политзаключенный отметил, что связано это с тем, что в нем видят сильного кандидата на округе, по которому идет одиозный олигарх-коррупционер. Имя и фамилию этого человека Павличенко не уточнил.  Читайте: Они хотят в парламент-2019: 219 избирательный округ Киева (Святошино) Напомним, 20 мая Владимир Зеленский в Верховной Раде (ВР) принес присягу и вступил в должность шестого президента Украины. В своей первой президентской речи он объявил, что распускает ВР VIII созыва. 23 мая президентский указ о досрочном прекращении полномочия ВР VIII созыва и назначении внеочередных выборов на 21 июля 2019 года был опубликован в правительственной газете "Урядовый курьер" и вступил в силу.  Этот указ группа нардепов (фракция “Народного фронта”) 21 мая оспорила в Конституционном суде Украины (КСУ). 20 июня КСУ признал законность указа президента Владимира Зеленского о роспуске Рады и назначении внеочередных выборов, процесс которых стартовал еще 24 мая. Представление документов для регистрации в ЦИК закончилось 20 июня. 25 июня закончилась регистрация. Свои предвыборные программы партии должны обнародовать до 12 июля включительно. Партия может обратиться в ЦИК с просьбой об отмене регистрации кандидата в депутаты по 8 июля включительно. До этого же числа могут отказаться от баллотирования и сами кандидаты в депутаты. Результаты выборов ЦИК должна установить до 5 августа включительно. Читайте: Партии “Голос” и “ЕС” соревнуются между собой то отбирая, то отдавая друг другу голоса избирателей – результаты соцопроса Фото: коллаж KVКиевVласть

Київщина увійшла в активну фазу передвиборчої парламентської кампанії. В інтерв’ю KV кандидат у Верховну Раду від об’єднаних націоналістичних сил по списку ВО “Свобода” Вадим Кошель (90-й округ) розповів, які основні проблеми вбачає на території рідної Білої Церкви. Кандидат запевняє – саме націоналісти будуть впевнено та послідовно вирішувати питання, які допоможуть докорінно покращити державу та зупинять внутрішнього і зовнішнього ворога України.  KV: Вадиме, розкажіть, будь ласка, про себе, про свою сім'ю.  Вадим Кошель: Я народився 21 жовтня 1985 року в місті Біла Церква. У 2003 році закінчив Білоцерківську загальноосвітню школу №5. У 2009 навчався у Міжрегіональній академії управління персоналом (МАУП) в місті Києві за спеціальністю менеджмент. Нині здобуваю освіту у Білоцерківському національному аграрному університеті за спеціальністю публічне управління та адміністрування на заочній формі навчання. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Трудову діяльність розпочав у 2003 році в інформаційному агентстві ТОВ “Контекст-медіа” на посаді редактора моніторингу ЗМІ Київського обласного представництва, пізніше працював у газеті “Новини Київщини” та “Пресовому Агентстві Новин” редактором відділу новин. У 2008 році влаштувався тренером боротьби дзюдо в ДЮСШ “Богатир”, де пропрацював більше 10 років. У 2015 році обраний депутатом Білоцерківської міської ради по виборчому округу №3. А наприкінці 2017 – одноголосно обраний секретарем Білоцерківської міської ради. 2012 року приєднався до лав політичної партії “Всеукраїнське об’єднання “Свобода” Одружений. Дружина – Кошель Світлана Сергіївна. KV: Вадиме, чому Ви вирішили балотуватись до Верховної Ради України? Вадим Кошель: Україна знаходиться під загрозою, оскільки з одного боку вже п'ятий рік триває українсько-російська війна, кожен день є поранені, загиблі бійці. Останні дії нашої влади дуже схожі на капітуляцію. Якщо не зупинити ці негативні для країни процеси, ми можемо втратити Україну. З іншого боку – є внутрішній ворог – олігархат, який розколює державу зсередини. Окрім того, нависла велика ймовірність реваншу екс-регіоналів і комуністів. Їх треба зупинити! Ми дамо капітулянтам жорстку відсіч! У таких умовах фракція націоналістів просто необхідна в Парламенті. Бо тільки ми зупинимо безчинства олігархів, не дозволимо їм розвалити державу і не допустимо реваншу промосковської нечисті.  KV: Ви балотуєтесь по мажоритарному округу №90, як член партії Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Чому саме “Свобода”? Вадим Кошель: Всеукраїнське об’єднання “Свобода” – надійна, послідовна, націоналістична партія, а не одноразовий політичний проект. Нам більше 28 років. Я вважаю ВО “Свобода” парламентською партією, адже наші депутати працюють у Верховній Раді в різній кількості кілька каденцій. Звичайно, найбільше користі націоналісти принесли Україні протягом 2012-2014 років, коли у нас була повноцінна фракція. Саме тоді було напрацьовано близько 200 законопроектів в різних напрямках розвитку держави, що відповідають нашій програмі – “Програмі захисту Українців”. Звісно, що влада Януковича та Порошенка не брала до розгляду наші законодавчі ініціативи, або подавала альтернативні проекти, аби лише не голосувати за свободівські. Тож, прийшовши до парламенту з націоналістичною фракцією, ми повторно подаватимемо ці проекти. В першу чергу це стосується нашого “Антиолігархічного пакету”, Виборчого кодексу, зняття недоторканості, дієвого механізму імпічменту. У нас готовий проект нової Національної Конституції. У нас давно готовий план дій, націлений на відновлення національної та соціальної справедливості. Саме цим “Свобода” відрізняється від усіх інших політиків-популістів та їх тимчасових угрупувань. KV: Які на Ваш погляд місто Біла Церква має проблеми? Вадим Кошель: По-перше, не встановлені межі міста. На індексно-кадастровій карті Біла Церква займає третю частину від реальної площі міста, промисловий вузол та авіакомплекс знаходяться на території сусідніх сільських рад, тож значна частина податків платиться в район. Через цю ж причину воякам російсько-української війни не надаються земельні ділянки в місті. По-друге, відсутнє централізоване гаряче водопостачання. Третє – одні з найбільших тарифів на водопостачання в Україні. Також відсутня розумна політика розвитку комунального транспорту. Нещодавно вперше за багато років, виділено кошти на купівлю усього 1 тролейбуса. Приватні перевізники диктують умови і доводиться йти з ними на компроміс для безперебійного перевезення пасажирів. Відсутня об’їзна дорога навколо м. Біла Церква, незадовільний стан мостів та доріг – 4 мости потребують термінового ремонту. Труба теплопостачання ТЕЦ-місто у вкрай занедбаному стані, потребує негайного ремонту, при аварії великий мікрорайон Леваневського залишається без опалення. Важливо відмітити, що і житловий фонд застарілий (ремонти проводяться низькими темпами). Забруднені річки Рось та Протока, річка Рось швидко втрачає рівень води. Просто кричуща проблема з онкологічними та серцево-судинними захворюваннями. KV: Як мені відомо, Вам близька тема спорту, розкажіть детальніше. Вадим Кошель: Ще у 1993 році батько привів мене на секцію вільної боротьби в ДЮСШ “Олімп”. Далі моє спортивне життя продовжилося у ДЮСШ “Богатир” на відділені дзюдо.  Після трагічної смерті тренера В’ячеслава Овсійовича Передерія, взяв на себе відповідальність та продовжив тренувальний процес. Потім офіційно влаштувався на посаду тренера-викладача, чим фактично врятували від зникнення секцію дзюдо ДЮСШ “Богатир”.  Коли їздив велосипедом у депутатських справах, а потім і на роботу до міської ради, на початку викликало безліч скептичних емоцій. Мовляв, “попонтується та пересяде на Мерседес”. Але нині мене за кермом велосипеда вже сприймають як належне. Деякі працівники міської ради за моїм прикладом теж паркують своїх двоколісних друзів біля приміщення виконкому. До речі, велопарковка біля міської ради побудована після мого звернення. У минулому році ВО “Свобода” стала офіційним спонсором великих велосипедних змагань “Велосотка “Білоцерківський стандарт”. А я проїхав усю дистанцію (близько 90 км), показавши достойний результат. У якості депутата завжди підтримував питання спорту. Входжу до комісій по визначенню кращого спортсмена місяця та року. Читайте: Чому 95-й округ має голосувати за націоналістів, – кандидат Олександр Кириченко КиевVласть

Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Баришівської об'єднаної громади Олександром Вареніченко. KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Олександр Вареніченко: Процедура об’єднання Баришівської громади розпочалася ще у 2015 році, коли набрав чинності Закон України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”, на той час я ще не перебував на посаді голови селищної ради. Тоді, у 2015 році, процес зупинився у зв’язку із порушенням документального оформлення процедури та проведенням чергових місцевих виборів. У 2016 році ми зібрали оновлений пакет документів, де було все правильно, але позитивного висновку від Київської обласної державної адміністрації теж не отримали. Вже на початку 2018 року знову почали займатись питанням об'єднання громади, були різні думки з приводу формату об'єднання. Я пропонував громаду у складі декількох сільських рад району, адже за моїми розрахунками велика Баришівська ОТГ не була б спроможною. Ми не маємо потужного економічного потенціалу, який забезпечив би велику громаду, створення маленької ОТГ дало б можливість сформувати фундамент, створити декілька бюджетоутворюючих підприємств, а потім вже приєднувати інші населенні пункти. Сьогодні ми маємо дефіцит бюджету 22 млн, на початку об’єднання ця сума складала 27 млн гривень. Розрахунки, зроблені спеціалістами U-Lead, були недостовірними. Хотілося б сьогодні почути їхні роз’яснення, та, на жаль, на наші запрошення щодо участі у сесіях селищної ради вахівці U-Lead не реагують. KV: За рахунок чого зменшився дефіцит бюджету? Олександр Вареніченко: За рахунок перевиконання дохідної частини бюджету. Звичайно, першочергово ці кошти будуть направлятися на фінансування захищених статей бюджету – оплату праці працівникам освіти, культури, медицини та енергоносії. KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для міста та сіл? Олександр Вареніченко: Цей рік - рік становлення. Насамперед необхідно було сформувати структурні підрозділи апарату та створити умови для їхньої діяльності, налагодити роботу старостинських округів (виготовити печатки, затвердити штатні розписи і таке інше); забезпечити в правовому полі процес передачі у комунальну власність селищної ради підприємств, установ та організацій, що перебували у комунальній власності Баришівської районної ради; впорядкувати земельні відносини - щоб податки за оренду землі надходили до місцевого бюджету в повному обсязі, адже, найголовніше – працювати над наповненням бюджету. Звичайно, мешканці громади очікували, що стане краще вже завтра. Так не відбувається, оскільки є багато проблем. Зокрема, не вистачає кваліфікованих кадрів і така проблема сьогодні існує у всіх об’єднаних громадах. Є проблема у відсутності професійного юридичного супроводу, тому у перспективі маємо заключити договір із адвокатським об'єднанням з надання юридичних послуг та правової підтримки. KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію? Олександр Вареніченко: Ми отримали інфраструктурну субвенцію у розмірі 1,7 млн гривень і будемо отримувати по 880 тисяч щомісячно до грудня 2019 року. Бачення в.о. старост та депутатів щодо розподілу коштів інфраструктурної субвенції різниться. Задовольнити всі потреби неможливо, тому ми прийняли спільне рішення, що будемо купувати апарат флюорографії та комунальну техніку для усієї громади. Також маємо кошти від області на облаштування інфраструктури за цільовими програмами. Наразі у Баришівці реалізується проект із облаштування двох футбольних полів зі штучним покриттям, одне з яких вже діюче, починаємо втілювати проект з реконструкції парку “Липняки”. KV: Яка ситуація склалася у селищній раді? Олександр Вареніченко: Є так звані “парашутисти”. Вони не місцеві і, на мій погляд, їм байдуже, що відбувається у селі - вони виконують партійні вказівки. Є також люди, які вперше стали депутатами - вони не до кінця розуміють, у чому суть депутатської діяльності. Частина депутатського корпусу думає, що вони мають ходити на сесії і голосувати “за” чи “проти”. На жаль, одиниці приходять із пропозиціями, інші - з проблемами без варіантів їх вирішення, кажуть – “ви голова громади, тому вирішуйте”. А щодо моїх пропозицій – доводиться переконувати, що це не особисто моя забаганка, незважаючи на те, що експерти з місцевого самоврядування, яких запрошували на навчання для депутатського корпусу намагались донести, що голова громади має виконувати рішення, а не думати замість депутатів. Серед депутатського корпусу є не тільки підприємці, а й досвідчені бухгалтери. Але коли я запитав, як будемо вирішувати проблему дефіциту бюджету, то відповідь здивувала – “вирішуйте самі”. Це позиція окремих депутатів. Але люди чекають змін, тому ми маємо працювати і домагатися результатів. KV: Які стосунки із старостами? Олександр Вареніченко: Частково впевнений, вони очікували швидких і позитивних результатів. До об’єднання, щоб переконати в успіхах децентралізації, їм наводили приклад та демонстрували успішні громади. Старости не розуміли, що може бути інакше, що бюджет району був дотаційним, тому зараз нам золотовалютний резерв не відкриється. До об’єднання бюджети і можливості сільських рад були різні – комусь пощастило із розташуванням поблизу траси – надходження в бюджет здійснювались за рахунок акцизу, хтось працював та намагався розвиватися співпрацюючи тісно із базовим господарством. Та очевидно, що коли за рахунок багатого сусіда починає жити сусід-пияка, який не хоче працювати, то вони обидва багатшими не стануть. І найголовніше - для злагодженого життя і розвитку має бути розуміння, що ми тепер громада. KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Баришівської ОТГ? Олександр Вареніченко: Залишилось дві сільських ради Баришівського району, які не визначились - Яблунівська і Семенівська. Ми - одна із найбільших громад в Україні: 18 сільрад, 26 населених пунктів та 24 068 дорослого населення. Часу у добі не додалось, а роботи стало дуже багато. KV: Яка ситуація із інвесторами? Олександр Вареніченко: У минулому році було два потужних проекти. Українсько-голландське підприємство “Т. Метер-Україна”, єдине у Європі, яке спеціалізується на виробництві пересувних інкубаторів. Два роки тому відбулася зустріч із директором компанії, яка обирала місце будівництва підприємства між Бельгією та Україною. Для них було важливо, щоб місцеве керівництво підтримувало розвиток компанії. Я надав такі гарантії і вже 18 червня цього року у Баришівці буде відкриття комплексу за участі консула Голландії із делегацією у кількості 100 чоловік та 40 чоловік із Китаю. На його побудову було витрачено більше 150 млн гривень. Підприємство вже випускає напівпричепи - пересувні інкубатори; один такий коштує біля 280 тис. євро. Їх поставляють у країни Європи, Північну Америку. Функціонує ще одне підприємство - Баришівська газонаповнювальна станція, де розташовано термінал для збереження газу. Залізницею надходять цистерни із скрапленим газом, який розвозиться по заправкам Київської області. Бюджет підприємства - більше 100 млн гривень. Крім того, на території громади є підприємство “Метало Гальва”, яке займається гальванічними процесами. Будівництво майбутнього потужного підприємства сьогодні намагаються зупинити псевдоактивісти. Проведені екологічні розрахунки, зустрічі із представниками КОДА, спільні наради із залученням фахівців з екології, громадськості, керівництва підприємства  - йдеться про будівництво 11-го комплексу групи компаній ТОВ “Нива Переяславщини”, яке є одним із провідних підприємств України у розведенні свиней та виготовленні м'ясо-ковбасних виробів. Зазначу - це дуже соціально відповідальне підприємство, яке власними коштами підтримує заклади культури, освіти та медицини громади. KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Олександр Вареніченко: Невдоволення є завжди, здебільшого через невідповідність наданих послуг діючим тарифам, зокрема скаржаться на незадовільний стан покрівель багатоповерхових будинків. Звичайно пояснюємо, що у тариф, який вони сплачують, включено вивіз сміття, прибирання прибудинкової території, обслуговування внутрішньобудинкових мереж. Коштів на проведення капітальних ремонтів покрівель тарифом не передбачено. Податки сплачуються однаково як жителями багатоквартирних будинків, так і мешканцями приватного сектору. І депутати, у яких округи - приватні сектори, обурюються -  чому ми маємо виділяти кошти тільки на ремонти дахів багатоповерхівок? Вихід із ситуації – створення мешканцями багатоповерхівок ОСББ, але активізуватися і взяти на себе відповідальність бажання у населення не виникає. KV: Чи є проблема із очисними спорудами? Олександр Вареніченко: Є проект з проведення санації напорного коллектора. На його будівництво йшли державні кошти, селищна рада цим питанням не займалась, це компетенція районної державної адміністрації. Частину грошей було освоєно, але з якоїсь причини роботи не завершуються. По закінченню робіт до колектора буде підключено не лише селище Баришівка, а й село Коржі. Наразі очисні споруди працюють, єдине - частина каналізації потребує вкладень і до зими ми це питання плануємо вирішити.  Підприємство “Райводоканал”, яке надає послуги громаді з водопостачання та водовідведення на даний час є комунальним підприємством Баришівської районної ради. KV: Чи є сміттєва проблема? Олександр Вареніченко: Наша громада одна із небагатьох, у якої виготовлений паспорт та офіційно оформлене сміттєзвалище. Територія його біля 4 га, ресурсів ще вистачає. Наразі укладено договір із підприємством, яке буде займатись сортуванням сміття після будівництва сортувальної лінії. Це підприємство за власні кошти встановило баки і здійснює вивіз сміття. Поставили баки й для роздільного сміття. Одна з проблем, над якою ми працюємо – заключення договорів. Приватний сектор вважає, що 30 гривень на місяць за вивезення сміття - це дорого. KV: Яка ситуація із перевізниками? Олександр Вареніченко: Міжміськими маршрутами займається Київська обласна державна адміністрація. Із перевізниками у межах громади укладено договори, але хотілося б, щоб серед них була налагоджена комерційна конкуренція. Після завершення договорів з діючими перевізниками будемо пропонувати брати участь у конкурсі підприємцям, які надають послуги транспортного перевезення із міст Бровари, Бориспіль та іншими “приватниками”. У майбутньому, якщо депутати підтримають, хочемо придбати комунальні автобуси у лізинг та встановити  доступні для населення тарифи і забезпечити транспортним перевезенням всіх мешканців громади, а не лише на марштрутах, які є прибутковими. Також плануємо створити день пільгового проїзду. KV: Які стосунки з районом? Олександр Вареніченко: На відміну від багатьох, наша районна рада, адміністрація та селищна рада працюють в унісон. Ми завжди вирішуємо усі проблеми спільно і в співпраці. KV: Чи є співпраця із областю? Олександр Вареніченко: Нещодавно губернатор проводив онлайн нараду з питань стану доріг, забезпечення дітей-сиріт житлом, забезпечення субвенцією сільської медицини. Під час наради я вкотре підняв питання ремонту шляхопроводу через залізничний міст, який зараз у жахливому стані. Ми разом із народним депутатом Павлом Різаненком, головою РДА, зустрічались із начальником відповідної служби у Київській області щодо ремонту вказаного шляхопроводу. Чиновник служби автомобільних доріг пояснював затримку ремонту температурним режимом, нібито роботи не можна починати. Жителі вже настільки обурені, що налаштовані мітингувати та перекривати дорогу. Про це губернатор області був попереджений. І знову зазначу, що 18 червня до нас приїдуть відкривати єдине у Європі підприємство, люди вклали 150 млн гривень у будівництво саме у Баришівці, то невже той шляхопровід настільки затратний, що ми маємо червоніти через нього? Деякі псевдоактивісти вже користуються ситуацією і всюди скандують, що “влада нічого не робить”. На жаль, згідно чинного законодавства вкладати кошти місцевого бюджету в ремонт вказаного об’єкту неможливо. KV: Чому вирішили піти на вибори від БПП? Які стосунки зі “Свободою”? Олександр Вареніченко: Мене намагались зняти, як кандидата на голову громади, зареєструвавши у Черкаській області у депутати Червонослобідської сільради. Подвійна реєстрація - автоматичне зняття з виборів. Є підозра, що це зробили представники “Батьківщини”. У виборчій комісії Черкащини виявилась ксерокопія мого паспорту, знята із особової справи. Підписи були підроблені. Члени виборчої комісії підтвердили, що бачать мене вперше. Я передбачав, що щось подібне може статись, тому що перед виборами з'явилися “реваншисти”, які дуже не хотіли бачити мене головою громади. Оперативне виявлення злочину відбулося саме завдяки співпраці із народним депутатом Павлом Різаненком, який за три роки попередньої каденції жодного разу не відмовив у допомозі. І на цей раз за його втручання, через тоді діючого губернатора Київщини, оперативно було повідомлено губернатора Черкаської області та керівника місцевої поліції про виявлені порушення виборчого законодавства. Очевидно, що в період передвиборчої кампанії у “Свободи” не було того ресурсу, який би стримав шалений тиск на мене. Та, незважаючи на мій перехід до БПП, я завжди працював і працюватиму по совісті і для громади, а не за вказівкою будь-якої партії. KV: Чи довго були членом “Свободи”? Олександр Вареніченко: У 2015 році на вибори я йшов як самовисуванець, незважаючи на те, що був членом партії ВО “Свобода”. Я не є технологом у політиці і вважав, що за партійної підтримки буде набагато легше. Виявилось - ні. Ще у 2016 році мав наміри вийти зі “Свободи”, які зумовила заява депутата, представника фракції ВО “Свобода” в Баришівській районній раді: “ми не голосуємо за бюджет, така наша політика, ми в опозиції до влади”. Не розумію, як можна не голосувати за такі важливі рішення і ставити у пріоритет не життєзабезпечення громади, а політичні амбіції. Сьогодні я працюю з усіма, хто робить щось на благо громади, жодна партійна директива не може бути вищою за потреби громади. KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання? Олександр Вареніченко: У 2020 році планую знову балотуватись на голову громади. Сподіваюсь на підтримку виборців. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники” Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів” Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям” Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр” Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища” Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, - Руслан Майструк Фурсівська ОТГ не віддасть Білій Церкві свої землі та податки, - Микола Фурсенко Позиції Іванкова щодо будівництва ядерного сховища ніхто не питав, - Олександр Поліщук Фото: KVКиевVласть

За останні дні засоби масової інформації, з подачі та в деяких випадках за гроші моїх опонентів, оприлюднили величезну кількість фейків особисто про мене та місто Ірпінь. Мені, звісно, не звикати до того, що вони опускаються на саме дно, щоб хоч якось понизити мій рейтинг. Зазвичай я ігнорую проплачені озлоблені інформаційні атаки. Але не цього разу, бо намагаючись дискредитувати мене, один з ресурсів обрехав роботу Міністерства фінансів України. Розкажу про це детальніше. Як відомо, днями профільне Міністерство оприлюднило інформацію про використання освітньої субвенції закладів середньої освіти у 2018 році. Ірпінь опинився у першій п’ятірці за ефективністю використання бюджетних коштів. На противагу іншим містам, які використали державні гроші не так ефективно. Зокрема, аналіз показав, що в окремих районах та об’єднаних територіальних громадах середні видатки на навчання одного учня перевищують середні по країні в декілька разів! У Міністерстві пояснюють – “такий розрив у сумах свідчить про різну ефективність використання бюджетних коштів на потреби загальної середньої освіти”. Тобто – надана послуга ОДНАКОВА, а суми, які витрачені на ці послуги – РІЗНІ. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Що зробили мої опоненти? Вони зманіпулювали цифрами і видали заголовок: “Ірпінь серед п’яти українських міст з найнижчими витратами на освіту”. Тобто подали інформацію так, ніби Ірпінь – у хвості рейтингу. А насправді – ми в ТОП п’ятірці найкращих громад. Також опоненти зіграли на психології читачів, бо ж слово “найнижчі витрати на освіту” сприймається – як погано. А “найбільші витрати на освіту” - як добре. Але конкретно у цьому випадку все навпаки. Поясню на простому прикладі для першого класу. Наприклад, є умовна шкільна кімната. В ній потрібно зробити ремонт. В одному місті уважно вивчають ситуацію, шукають відповідальних підрядників, проводять тендери і отримують матеріали і послуги, припустимо, за 500 грн за метр квадратний. В іншій школі так сильно не переймаються і купують ті самі послуги, але за 1000 грн, “бо ж гроші – бюджетні, майже нічиї”. Тобто займаються нецільовим використанням грошей, які до бюджету платять українці.   Так, у нас в Ірпені справді найнижчі витрати на освіту. Але ми маємо набагато якісніші освітні послуги, ніж в багатьох інших містах. Я поясню, як це нам вдалося.: Перше – Ірпінь не краде гроші з державного бюджету і не займається відкатами. Друге – Ірпінь розумно розпоряджається державними грошима. На підтвердження моїх слів наведу цитату заступника міністра фінансів Юрія Джигира: “Попередній аналіз свідчить, що в дуже багатьох випадках бюджетні видатки на загальну середню освіту є малоефективними. Серед причин неефективності – велика кількість малокомплектних шкіл, неоптимальна мережа закладів, неефективне використання ресурсів. Про це свідчать також і дані дослідження, проведеного Світовим банком в 2018 році. Тому Міністерство фінансів України закликає органи місцевого самоврядування до підвищення ефективності використання бюджетних коштів на потреби загальної середньої освіти”. Тобто “антирекорд”, яким його піднесли читачам мої опоненти, насправді є рекордом ефективного витрачання бюджетних коштів в Ірпені. Наше місто забезпечує у повному обсязі виплату заробітної плати, комунальних послуг та енергоносіїв. Додам, що середні видатки на одного учня – 10 900 грн – не враховують капітальних вкладень в розвиток освіти, які ми вкладаємо з міського бюджету. Зокрема, за рахунок бюджету розвитку міста, у 2018 році в загальноосвітні навчальні заклади Ірпеня додатково вкладено капітальних видатків на 33 мільйони 320 тисяч гривень. Якщо ми вже заговорили про освіту, то нагадаю, що у зв’язку з подіями на сході країни Ірпінь прийняв рекордну кількість переселенців. До шкіл Ірпеня пішло 800 дітей, які переїхали з Донеччини та Луганщини. Тому навчальні заклади міста були змушені працювати у дві зміни. Щоб розвантажити навчальні заклади, в Ірпені за кошти міського бюджету було добудовано нові приміщення. Зокрема, у школі №17 добудували триповерховий корпус для початкової школи. У школі №2 надбудовано третій поверх. Крім цього, в Ірпені відкрито унікальний для Київщини ліцей ІЛІТ, а також створено новий Ірпінський муніципальний академічний ліцей на базі Національного університету біоресурсів і природокористування України. Мені б дуже хотілося, щоб Міністерство фінансів у свою чергу також звернуло увагу на ресурс, який маніпулює інформаційними даними та людьми. Це важливо для авторитету державних органів влади в Україні. Мова йде по регіональний телеканал “Погляд”. Варто зазначити, що 90 % сюжетів “Погляду” принижують місто Ірпінь та його громаду. На нього також слід звернути увагу Спілці журналістів України та усім іншим організаціям, які опікуються журналістською етикою та запобігають поширенню фейків, маніпуляцій та дезінформації в українських медіа. Читайте: Про мистецтво, яке завжди доречне і завжди на часі Володимир Карплюк, лідер партії "Нові обличчя"КиевVласть

Журналістика – невиліковна хвороба. У цьому на власному досвіді переконався киянин Андрій Желтов. Ще в середній школі  хлопець зрозумів, що хворіє “четвертою владою” і що це справа його життя, як би гучно це не звучало. Діагностував це “захворювання” хлопчина дуже легко, адже паралельно цікавиться медициною. Впевнений у тому, що завжди є куди рости, а тому вважає, що одна вища освіта – це занадто легко: потрібно бути спеціалістом більш широкого спектру. Саме тому він і прийшов навчатися до Інформаційно-творчого агентства “ЮН-ПРЕС”. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”  Андрій Желтов вдруге бере участь у фестивалі “Прес-весна на Дніпрових схилах”, та перемогу цьогоріч отримав вперше. Стримуючи емоції, хлопчина розповідає про свою першу участь в заході. Каже, що вирішив спробувати з цікавості. Та, як новачку, йому не пощастило. Але здаватися він не мав наміру. Вдруге фортуна повернулася обличчям до Андрія, чому він відверто радий.  За перемогу в одній із номінацій Фесту адміністрація Київського Міжнародного університету надала хлопцеві сертифікат зі знижкою на навчання на п’ятдесят відсотків.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Андрій стверджує, що не потрібно засмучуватись, не досягши своєї мети з першої спроби, варто робити повторні спроби, лише тоді ви обов’язково досягнете вершин. Наш співрозмовник не вважає значною перемогою отримання грамоти чи подяки, але він більше ніж впевнений, що такі “папірці” мотивують, спонукають до рішучих дій, тобто певною мірою це перший крок до зірок. Андрій підкреслює: не нагороди виділяють професіоналів своєї справи, а справжня масштабна праця. КиевVласть