Голос для політтехнологів - це товар, а народ ним торгує від зубожіння та втрати віри у світле майбутнє. Україна – молода держава, з багатовіковим досвідом боротьби за незалежність, що не знала нормальних виборів. Наша держава зароджувалась на розвалинах радянщини, те що відбувалось далі можна умовно поділити на наступні виборчі етапи: 1991 - Леонід І - явка 84,32% 1994 - Леонід ІІ - дострокові вибори, явка 71,74% 1999 - Леонід ІІ - перші регулярні вибори, явка 74,92% 2004 - Віктор І - революція (помаранчева), явка 77,32% 2010 - Віктор ІІ - явка 69,15% 2014 - Петр І - позачергові вибори, революція гідності, явка 59,5%. Основна причина “передвиборчих землетрусів” в Україні, революцій та скандалів - це недосконалість законодавства, насамперед виборчого. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Україну перетворили в експериментальний майданчик. Для того, щоб втримати владу в своїх руках, відбувається постійна маніпуляція електоратом - перед кожними виборами, вносятся зміни до законів про вибори – що розбалансовує розуміння самого процесу виборів у громадян. Закон про вибори має бути таким же сталим, як і конституція, тому що це гарант одного з основних прав громадянина – права на голос. В США виборча процедура закріплена в Конституції 1787 року і 12 поправка, що вносила зміни до процедури виборів ратифікована ще у 1804 році. Перш за все виборче законодавство має бути стабільним. Іншим елементом якості виборів – явка виборців. Близько у 30 країнах світу для забезпечення високої явки застосовують обов’язкове голосування. Обов’язкове голосування під загрозою санкцій передбачено зокрема в Аргентині, Австралії, Бельгії, на Кіпрі, Лихтенштейні, Люксенурзі, Сингапурі, Швейцарії. Цей метод країни почали застосовувати з початку ХХ ст. Результат досить ефективний – після введення штрафу явка підвищується приблизно на 50 %. Виборче право Австралії - це результат 150 літнього безперервного розвитку, вважається одним з найдемократичнішим у світі, – застосовує санкції за невикористане право голосу у вигляді штрафу до 110 австрал. дол., в Бельгії – 300 євро. Для посилення свідомості застосовують і кримінальну відповідальність у виборчому праві у вигляді позбавлення волі. За підробку реєстраційної заяви - 10 років або за надання недостовірної або хибної інформації в реєстраційній заяві – 12 місяців в Австралії. За агітацію до 2 років позбавлення волі в Данії. Крім цього, іноземець ніколи не отримає право голосу в ОАЄ. Досі обмежене право голосу у жінок в Лівані, Саудівській Аравії. В США темношкірі 260 років виборювали право голосувати поки конгрес не прийняв 15 поправку до Конституції у 1870 році, яка прямо забороняла обмеження активного виборчого права за ознакою раси, кольору шкіри або у зв'язку з колишнім положенням раба. Ми бачимо, що міжнародне виборче право не має єдиних умов і не має ідеальної виборчої норми. Кожна країна, враховуючи власні історичні особливості, формує свій виборчий закон. Крім вище зазначеного, важливою умовою законних виборів є не список кандидатів, а списки виборців. До речі, лише в Північній Кореї в списках 1 кандидат, а вибори проводять для того, щоб перевірити хто знаходиться в країні. Для достовірного забезпечення цих списків в країні має проводитись періодичний, офіційний облік населення. За майже 30 років незалежності України був проведений єдиний Всеукраїнський перепис населення у 2001 році і становив 48 млн 457 тис. осіб. За цей час відбулись зміни в країні, що істотно вплинули на її чисельність: втрата 3 територіальних одиниць, втрати в АТО, вимушені переселення, трудова міграція, висока сметність у ДТП, слабка медицина, відсутній приріст населення – це основні чинники, що дають можливість маніпулювати результатами виборів 2019. Країна не може бути чорною дірою чи рукавичкою з прихованою кількістю громадян. Україна – це не Придністров’я. Сьогодні Україна – це Європа, впевнена, не лише географічно. Крім того, перепис населення вбереже країну від “мертвих душ” - додаткового шматочка електорального пирога, на який розраховують кандидати. Громадянин, реалізовуючи надане державою право голосу, засвідчує свою особу та ставить підпис, тим самим – підписує символічну угоду з державою, де віддає свій голос за кандидата, а держава в обличчі переможця - забезпечує конституційні гарантії громадянам. Державі було б доцільно впровадити оплачуване голосування для громадян. Голос буде складніше перекупити корупціонеру витративши за один голос, наприклад більше ніж мінімальну заробітну плату (3723 грн). Казначейство, відправляючи кошти на особистий рахунок кожного проголосувавшого громадянина, по закінченню виборів буде знати точну кількість громадян, які проголосували. Це унеможливить підробку результатів голосування на рівні окружних виборчих дільниць. Таким чином, держава знизить можливість впливу корупційних схем, максимально підвищить явку і найголовніше, країна проведе законні вибори, де переможець дійсно буде обраний більшістю голосів. Читайте: Помилка пенсійного оподаткування Ольга Терещенко, юрист-міжнародник, заступник директора коледжу ПНЗ “Університет Сучасних знань” KиевVласть

Однією з умов скасування мораторію є ухвалення закону про обіг земель, який має створити в державі земельний ринок. Попри значну кількість як прихильників, так і противників мораторію, немає охочих працювати над створенням земельного ринку і прийняттям закону про земельний обіг. На офіційному сайті Верховної Ради з пропозицій щодо нового законодавства про обіг землі є тільки дві не такі вже й нові — проект №5535 від 13 грудня 2016 року і альтернативний №5535-1 від 28 грудня 2016 р. (див. рис. 1). Крім цього, зараз у роботі перебувають ще два проекти — втаємничений міністерський і лобістський депутатський. До кінця цього року закон про обіг земель має побачити світ, і той факт, що громадське обговорення тих положень, які у нього закладатимуться, й досі не розпочате, викликає подив. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Головними положеннями проекту закону №5535 є відчужуваність землі з певними обмеженнями щодо її кількості, яка перебуватиме у власності: — фізичній особі — до 500 га; — юридичні особи можуть мати 33% земель на певній території територіальної громади чи району. Законотворці могли б уже й не прописувати цих 33% для юридичних осіб, бо за українським законодавством монопольне становище починається з 35-відсоткової частки на ринку товару, — 2% ролі не відіграватимуть. Фактично три юридичні особи можуть купити 99% землі сільськогосподарського призначення в Україні. Звісно, що той, хто планує за цим законопроектом стати монопольним власником землі в Україні, в схемі зі скуповування землі задіє не менш як сто юридичних осіб — по кілька на область. Положення проекту №5535-1 не мають обмежень по кількості земель, що перебувають у власності. Назвати такий законопроект альтернативним дуже важко, це розширена версія основного проекту, вибудувана за тією ж логікою — "розпродати". Проект №5535 не обмежує іноземців у набутті права власності на землі сільськогосподарського призначення в Україні. Іноземці як учасники юридичних осіб одразу з ухваленням закону можуть без обмежень ставати власниками багатства всього українського народу. Як фізичні особи, іноземці матимуть право набуття власності з 2030 р., — це нікчемні деталі, погодьтеся. Взагалі за законопроектом №5535 набувачами земель можуть бути фізичні особи, юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, — реєструйся і володій. Читайте: Заобігована земля. Спасти Україну від люмпенізму У свою чергу, проект №5535-1 передбачає, що іноземець не може бути власником земель як фізична особа, але може як учасник юридичної особи за умови участі в ній не більш як 49%. При діючому законодавстві це не обмеження. Фактично обидва законопроекти передбачають вільний продаж землі і не обмежувану її концентрацію в одних руках, просто можуть бути застосовані різні методи привласнення і концентрації. Наприкінці 2018 року питання заборони відчуження земель, їх обігу, ринку земель постало досить гостро. Парламентський комітет з питань аграрної політики та земельних відносин самостійно, не очікуючи пропозицій від уряду, розглянув пропозиції до законодавчих змін для нормативно-правового регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення. Так, на розгляді в комітеті перебуває проект закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення" (див. рис. 2). Звісно, запропоновані всередині комітету зміни далеко не остаточні і можуть узагалі не бути прийняті чи навіть розглянуті. І дуже багато в проекті залежатиме від результатів виборів 2019-го. Так, основним положенням комітетського проекту закону стало таке ж, як і в проекті закону №5535: земля вільно продаватиметься. Просто комітетська пропозиція торгувати землею є більш завуальованою низкою якихось недієвих обмежень. Ми ж розуміємо, що для капіталу не істотно — скупити землю зараз чи через три роки, головне — невідворотність цієї події для існування й успішної роботи фінансових механізмів. Згідно з комітетськими положеннями іноземці та особи без громадянства не можуть бути власниками земель сільськогосподарського призначення. При цьому юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, можуть бути власниками землі за умови трирічної сільськогосподарської діяльності та лише у випадку, якщо участь іноземців в юридичній особі буде меншою за 50%. Фактично іноземцям залишають варіант скупити українську землю через юридичних осіб-посередників, але через три роки. Так, за законодавством України, в товаристві з обмеженою відповідальністю рішення приймають 75% учасників, — у сукупності з корпоративним договором іноземець отримає 100% управління юридичною особою. Що це — завуальованість, саботаж чи невігластво законотворців? Читайте: Монополія на землю. Ризики припинення існування аграрних монополій в Україні Комітетськими положеннями пропонується встановити, що загальний розмір земельних ділянок, які перебувають у власності фізичної особи — громадянина України, не може перевищувати 200 га. Але якщо фізична особа займається веденням фермерського господарства, то через п'ять років вона має право на загальний розмір земельних ділянок до 500 га, а через десять років — до 2000 га. Тобто це ще краща норма для люмпенізації країни, ніж норма проекту №5535. А от ста юридичних осіб достатньо для того, щоб скупити 100% земель сільськогосподарського призначення в Україні і покласти їх в одні руки. Саме таким є висновок з комітетських пропозицій, якими пропонується встановити, що загальний розмір земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності юридичної особи, не може перевищувати 30% земель сільськогосподарського призначення району, 15% — області та 0,5% земель сільгосппризначення України. Міністерство аграрної політики та продовольства України не спромоглося подати свій проект закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, хоча встановлені терміни на його подачу давно минули. Думаю, що коли побачимо положення законодавства, яке регулює обіг землі, авторства МінАПК, то зрозуміємо, чому там так довго народжували їх, і чому ще до народження вони пережили клінічну смерть і звільнення кількох очільників міністерства. Не можна не звернути уваги і на те, що комітетські положення містять цифри і певні ідеї, які з'являються останнім часом у пресі від діючого прем'єр-міністра чи очільника міністерства АПК. Це ті ж 200 га, ті ж фермери, які законодавчо не визначені. Неприємно бачити і заяви в пресі очільників профільного міністерства про те, що спочатку продаж землі юрособам не планувався, і ця норма з'явилася в результаті широких дискусій з аграрними асоціаціями. Бо дивно, яким боком до землі підприємства-винаймачі землі? А з селянами радитися не потрібно? Те, що законопроекти нелогічні в деталях, і так видно. Хочеться запитати, а звідки цифри 200, 500 чи 2000 га? Або 30, 15 чи 0,5%? Це зовсім не схоже навіть на рекурентне співвідношення хоча б такої всеприродної послідовності Фібоначчі. Чому права фізичних і юридичних осіб різні? Особисто мене не цікавлять відповіді на ці запитання, просто стає зрозуміло, що законопроекти не мають логіки, а цифри зі стелі — тому доказ. Будь-яка система має свій механізм, деталі повинні мати свої взаємопов'язані розміри, інакше механізму просто не скласти або він не запрацює належним чином, — механіки мене зрозуміють. І розміри — це лише деталі. А головне правило — не нашкодити. Не нашкодити українцям. Читайте: Прихована небезпека для України. Втрата землі Ці законопроекти для українського народу не можуть бути ні системою, ні окремим механізмом у прагненні бути господарями на своїй землі. Вони — яскравий приклад того, як "красиво" відібрати землю у українців, чітка програма з розписаними кроками, і ті обмеження які в них є, скоріше співпадають з кроками розлучення українців і землі. Земля — товар. Українці — люмпени. Фактично українському селянину — власнику землі за весь час з моменту, як його наділили землею, шансу стати господарем на ній так і не дали. Такі положення законопроектів допоможуть втратити цей шанс назавжди. Ще складається враження, що є певна змова прибічників скуповування українських земель з представниками фракцій захисників земель, і подані для розгляду в комітеті пропозиції є нічим іншим, як "народно-захисницьким" прикриттям-кришуванням скуповування землі. І весь цей спектакль для цього, — чого не зробиш заради припинення мораторію, бо земля для селянина важча за нашийник раба. Усе ж таки яким має бути законодавство про обіг землі? Якої мети треба досягнути? Що потрібно зберегти і що розвинути? Перед тим, як народиться ідеально просте, воно переживає багато чудернацьких втілень. Головне — пережити ці нераціональні пропозиції інквізиції українського народу. Перш за все для відповіді на ці запитання необхідно виходити з критеріїв оптимальності земельних відносини, якими буде забезпечено: — національну і продовольчу безпеку країни; — оптимальні розміри площ землі в обробітку і ефективність організації рослинництва; — збереження власності на землю за українським селянином, фактично за українським народом як єдиним власником землі як надбання; — формування бази для розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції і, відповідно, розвитку сільських територій; — швидку реалізацію програм агропромислового розвитку. Читайте: Українці зачекались на державу. Механізми державного управління в новій аграрній політиці Запропоновані положення законопроектів не забезпечують оптимальності земельних відносин як за якісними, так і за часовими критеріями. Крім того, вони мають антисоціальну складову, спрямовану на глибоке соціально-економічне розшарування, і заперечують усі принципові бачення українців про свою державу. Через відсутність в українському ефірі бачення чи висвітлення формування законодавства з обігу земель в інтересах українців необхідно запропонувати справді практичну альтернативу існуючим пропозиціям прихильників геноциду українського селянства. Законодавство про обіг земель потрібне. І не тому, що це чиясь вимога або ж хтось вбачає в ньому систему монополізації власності на землю, а для того, щоб припинити сотні тисяч незаконних оборудок з позбавлення селян землі на тлі їх безгрошів'я, зупинити загрозливий неконтрольований процес проїдання землі. А головне, країні не потрібен переділ власності, завдання якого — забрати суспільно значуще в українців і перетворити їх на кочову націю, котра з часом перестане існувати як така. Країні потрібні економічне відтворення і зростання як в усій економіці, так і безпосередньо в аграрній галузі. Це можна забезпечити тільки при оптимальних земельних відносинах. Необхідно діяти для виправлення ситуації — пропонувати назустріч національно-практичні базові положення законодавчих ініціатив з обігу земель сільськогосподарського призначення. У пріоритеті національно орієнтованого закону має бути розбудова соціально орієнтованої країни. Збільшення зайнятості та доходів населення, забезпечення соціальних гарантій і соціально-економічного рівня життя можливі тільки в немонополізованій економіці, де кожен селянин не лише буде власником землі, а й матиме прямий стосунок до господарювання на землі як власник аграрного бізнесу та, за можливості і бажання, безпосередній учасник виробничого процесу. Читайте: Обіг землі і нова аграрна політика. Пропозиції щодо нових основних законодавчих змін В України немає часу підставлятися під експерименти різних капіталів, на сьогодні в української землі є власник — українець, і його необхідно зробити ефективним і успішним. Відомо, що перехід від користувальної (оренда, емфітевзис) форми земельних відносин до самостійного обробітку землі не лише можливий, а й забезпечить оптимальність земельних відносин. І головним чинником такого переходу буде формування товариств (об'єднань) власників землі, а не її розпродаж. Такі товариства забезпечують дотримання всіх основних запропонованих критеріїв оптимальності земельних відносин. Саме в цьому контексті і необхідно розробляти положення закону про обіг земель. Тим більше такий підхід відповідає і пошуковим тенденціям більшості парламентаріїв упродовж багатьох років, — інакше в країні уже давно землю було б скуплено і сконцентровано в монополіях. Формування та розвиток товариств власників землі, одноосібного чи сімейного господарювання, впровадження дієвих державних механізмів розвитку аграрного виробництва, запуск механізмів нової кредитної політики, спрямованої на розвиток первинного виробника та споживчого кредитування, — це основне, що не тільки забезпечить економічне зростання аграрної галузі, але й стане підґрунтям для формування якісних положень для абсолютно нового закону України про обіг земель сільськогосподарського призначення та змін до інших законів і нормативних актів. Наведені тези підтверджують розуміння сьогодення, що потреба у ринку землі, яку вимальовують і нав'язують ті, хто хоче стати аграрним монополістом, насправді відсутня, як і будь-яка інша. Деталі можуть бути обговорені, але суть матиме свою підтримку. Читайте: Як практично реформувати земельні відносини. Народна земельна реформа Основні прямі положення законодавчих змін повинні: визначити: — поняття належного набувача землі. Це фізична особа — громадянин України або держава чи територіальна громада. Фізична особа має проживати на території перебування земельної ділянки і підтвердити бажання самостійно обробляти землю. Інші особи не можуть бути набувачами землі у власність; — нормативно-правові механізми із забезпечення передчасного виходу власника землі з відносин за договорами оренди та емфітевзису для самостійного обробітку землі в товариствах власників землі, одноосібного чи сімейного господарювання; — нормативно-правові та фінансові механізми щодо повернення землі її власникам, які втратили її за незаконними угодами через скрутне матеріальне становище чи з інших причин нагальної потреби в грошах; встановити: — обсяг землі для набуття права власності фізичною особою. Обсяг — одна земельна ділянка фізичній особі — належному набувачу землі; — обсяг земель для набуття власності державою чи територіальною громадою. Обсяг — без обмежень; — порядок спадковості землі. Спадковість землі можлива лише у разі відсутності у потенційного спадкоємця власної земельної ділянки та перебування його в ступені родинного зв'язку, визначеному законодавством. В іншому разі земельна ділянка підлягає викупу державою чи територіальною громадою; — порядок передачі землі державою чи територіальною громадою у користування. Зосереджена у власності держави чи територіальних громад земля має передаватися для користування товариствам власників землі за територіальним принципом. Отримані доходи на частку такої землі, переданої в користування, зараховуються до відповідних бюджетів і використовуються для вирішення інфраструктурних і соціально-економічних завдань розвитку територіальної громади; — порядок ціноутворення. Ціноутворення формується на засадах експертних оцінок і запитів потенційних покупців землі. Читайте: Нова аграрна політика. Формування земельних відносин в Україні Інші (непрямі) положення законодавчих змін повинні: — синхронізувати запропоновані положення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення з діючим законодавством; — забезпечити механізмами прямого державного кредитування товариств власників землі; — забезпечити механізмами прямого державного кредитування купівлі землі громадянином, який є належним набувачем землі; — забезпечити механізмами прямого державного кредитування викупу землі державою чи територіальною громадою; — забезпечити механізмами для формування засад ефективного використання земель; — недопущення спекулятивних операцій із землями сільськогосподарського призначення. Прийняття та застосування запропонованих основних положень законодавчого регулювання обігу земель забезпечить можливість: — формування реального аграрія — первинного сільгосптоваровиробника у вигляді товариств (об'єднань) власників землі, одноосібних чи сімейних товаровиробників; — збільшення в короткостроковій перспективі доходів власників землі в 2–4 рази; — створення в селах і селищах тваринницьких комплексів на базі первинних сільгосптоваровиробників; — створення в селах і селищах переробних підприємств на базі первинних сільгосптоваровиробників; — створення практичної кооперації в аграрному секторі, де власники землі матимуть унікальну можливість засновувати кооперативні банки, кооперативні підприємства з переробки та виробництва продукції; — практичного розвитку соціально-економічної інфраструктури сіл; — створення високооплачуваних робочих місць для власників землі, членів їх родин та інших громадян України. Фактично ми розглянули всі варіанти обігу землі — від вільного продажу до створення обігу в інтересах існуючих власників землі та українського народу — як власну пропозицію. Але чи достатньо цього для вироблення найоптимальнішого варіанта вирішення проблеми мораторію. Напевно, що ні, дискусія має тривати, і вона точно повинна вийти за межі профільних комітету та міністерства. Читайте: Втрати від інвестицій: нова грошово-кредитна політика України Роман Головін, кандидат наук з державного управління Источник публикации KиевVласть

Ціни на ліки невпинно ростуть, і далеко не кожний може їх придбати. Найгірше, що з кожним роком зростання тільки пришвидшується. За три роки середня вартість упаковки в українських аптеках піднялася на 54,5%, при цьому за 2018 рік на 18,6% (за 2017 тільки 14,7%). Інфляція ж за останній рік склала лише 9,8%, а зростання реальних доходів населення - ще менше. Фармацевти стверджують, що через велику конкуренцію аптеки працюють собі в збиток, а середня торговельна націнка на ліки становить лише 6-7%. На диво, це менше, ніж ті обмежування в націнці, які вже існують для ліків з Національного переліку (25%), ліків, які купуються за державні кошти (10%) і ліків, які беруть участь у проекті “Доступні ліки” (15%). Останні існують спеціально для регулювання і зниження цін до максимально дозволеного рівня. Однак вони не спрацювали. Як же тоді можна знизити ціни на ліки? Щоб відповісти на це запитання, пропоную спершу розібратись – як же влаштований ринок лікарняних засобів. Найпростіший механізм регулювання цін на ліки – регулювання торгових націнок – не апогей. По-перше, дільці від фарми давно навчилися обходити обмеження на торгові націнки – з додатковим контрактом на продаж ліків. Укладаючи так звані “маркетингові угоди”, продавець додатково виплачує аптечній мережі послуги із забезпечення пільгових умов для продажу ліків. Тобто аптекар за додаткові гроші розташує ліки в зоні огляду пацієнта (зробить його помітнішим серед сотень ліків на аптечній полиці), запропонує його першим серед інших аналогів і так далі. Вартість таких “маркетингових” послуг в аптечних мережах може піднімати вартість ліків і на 30, і на 70%. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   По-друге, вартість медпрепарату залежить не настільки від торгової націнки, скільки від того, за якою ціною він входить на ринок – ціни виробника чи ціни імпортера. При цьому для фарми рівень матеріальних витрат при виробництві ніколи не перевищує і 30%, а для оригінальних препаратів, які недавно вийшли на ринок, може становити навіть не десятки, а 1-3%. Решта - це компенсація інвестицій в розробку і виведення препарату на ринок, роялті і витрати на просування препарату на ринку (промоцію, в тому числі і описані вище “маркетингові угоди” і рекламу). Реклама в ЗМІ, до слова, займає не останнє місце в формуванні ціни ліків:  рекламні бюджети фармкомпаній складають основу рекламних надходжень наших провідних ЗМІ. Витрати на рекламу постійно зростають. Уявіть: за підсумками 2018 року, вкладення в рекламу ліків “аптечного кошика” збільшилися більш ніж на 60% в доларовому вираженні в порівнянні з 2017 роком. Вони склали майже 23 млрд грн! А це значить, що в ціні кожної проданої в аптеці упаковки ліків, навіть і тих, що не рекламувалися, в середньому близько 26% складають витрати на рекламу! Реальні кроки зі зниження ціни на ліки в Україні будуть наступними Щоб реально знизити ціни на ліки потрібно почати регулювати не торговельні націнки, а ціну входу ліків на ринок - ціну у внутрішнього виробника і ціну імпорту ліків. Низка країн світу доказала: зробити це реально. Для регулювання цін входу на ринок для імпортних препаратів потрібно застосувати метод референтних або порівняльних цін. Тобто ціна імпорту препарату не може перевищувати ціну, за якою він ввозиться в інші, референтні країни. Для регулювання цін на ліки, вироблені в Україні, на додаток до методики референтних цін, має застосовуватися і підхід щодо обмеження рентабельності виробництва медпрепарату. Цим заходи не обмежуються - бізнес завжди знайде лазівки в будь-якій системі регулювання. Тому, для забезпечення значного стійкого зниження цін на ліки потрібно заборонити або істотно обмежити те, що формує основні невиробничі витрати в структурі ціни на ліки - рекламу ліків у ЗМІ і маркетингові угоди при роздрібному продажу ліків в аптеках. Тільки це дасть можливість знизити ціни на ліки майже вдвічі. Для того, щоб лікування за допомогою ліків - фармакотерапія - стало по-справжньому доступним для всіх пацієнтів, незалежно від їхнього соціального статусу, необхідно, щоб держава брала активну участь на фармацевтичному ринку. Вона має взяти на себе основну частину витрат на придбання пацієнтами ліків через систему реімбурсації - часткової або повної компенсації вартості пацієнтам препарату за рахунок бюджету. Та зробити це потрібно не для “галочки” або піару, як зараз реалізується урядовий проект “Доступні ліки” (1 млрд грн на рік на цей проект це реальна крапля в морі аптечного ринку обсягом в 89 млрд). Реальний обсяг участі держави в ринку “аптечних продажів” і обсяг програми реімбурсації для того, щоб не на папері, а дійсно зробити лікування ліками доступним і це відчули всі пацієнти повинен становити не один, а 20 млрд грн. При існуючій бюджетній моделі фінансування медицини це зробити нереально. Можливо тільки при впровадженні обов'язкового медичного страхування. Чинна влада за свої роки правління показала: вона не буде робити нічого, щоб захистити своїх громадян. Тому цю формулу зниження вартості ліків в Україні ми розпочнемо впроваджувати одразу після президентських виборів. Читайте: Україна попереду: як “медреформа” зробила нас лідером захворюваності на кір в Європі Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина” KиевVласть

Оголосивши і привчивши, що державне це погано, українців з радістю відправили в ринкову економіку, забравши комуністично-промислове набуття українського народу  (природньо-національні  монополії) собі по кишеням-карманам. В Україні чи для України сформували особливе бачення ринкової економіки - без держави і недержавними монополіями. От і поїдаємо наслідки: ні державної, ні ринкової економіки, а суцільна монопольна економіка. Ми недооцінюємо негативний вплив недержавних монополій на наше соціально-економічне життя, на розвиток промисловості і сільського господарства. Держава скута в приватно-монопольних ліщатах. Сировинність економіки, її антисоціальність спричинені, також, недержавною монополізацією. Постачання газу, електрики населенню і виробництву – все в приватних монополіях. Автомобільне пальне (бензин, дизель, газ) в монополії. Вода в Києві і та в приватній монополії. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Наявність навіть незначної частки недержавного видобутку газу, нафти чи вугілля буде спричиняти надмірне зростання цін на вуглеводні - заради свого прибутку  власники недержавного видобутку готові лобіювати завищення цін. Так, держава теж отримає прибутки, але вони десь хаотично втратяться розбігаючись по нескінченним перерозподілам бюджетів, потрапляючи, знову ж таки, в нові пастки монополій. В таких видобувних галузях нереально створити конкуренцію, хіба що надати кожному українцю невідчужуване право на свердловину чи частку в вугільній шахті. В розвинених країнах боротьба з монополіями – основа існування ринкової економіки. Держави цих країн не раз “розривали” навпіл економічні монополії найбагатших людей країни. І це нормально – країна і її громадяни понад усе. Існування недержавних монополій суперечить існування ринкової економіки. В Україні ж антимонопольні органи не працюють в інтересах держави і суспільства, а скоріше обслуговують інтереси тих же приватних монополій. Відтворення і розвиток промислового виробництва та існування недержавних монополі не сумісні речі. Поняття ринкового ціноутворення буде зневільовано монопольним ціноутворенням, робитиме організацію і існування виробництв не конкурентоспроможнім, а державну підтримку не доцільною. Існуєче антимонопольне законодавство досить потужне, але не застусовальне – існуючий антимонопольний орган неефективно і несвоєчасно реалізує антимонопольну політику. Крім того, антимонопольне законодавство, фактично, не розповсюджується на природньо-національні монополії “захоплені” олігархічними оточенням влади різних періодів. Тому, треба переглянути ставлення до монополій, як в суспільно-економічному баченні так і в законодавчому. НЕДЕРЖАВНІ МОНОПОЛІЇ НЕОБХІДНО ПРИПИНИТИ Форми, методи і інструменти припинення монополій можуть бути різні. Так, зміна форми земельних відносин дасть змогу припинити аграрні монополії орендарів і, як наслідок, спричинить зростання доходів власників землі і усуспільненню прибутків – запрацюють ринкові механізми в земельних відносинах. Також, така зміна не допустить формування монопольної власності на землю.  А заміна чи започаткування нових організаційних форм відносин власності у створенні чи реорганізації промислових підприємств матиме суттєвий вплив на монополії через підвищення конкурентності в галузях, а також надасть суспільно-правові підстави до державного втручання в діяльність монополій в суспільно значимих інтересах. Держава може пропонувати викупити або прийняти монополію без викупу. Це стосується також недіючих монополій, відтворення яких в інтересах унітарного власника не доцільно з точки зору відсутності суспільного інтересу. У нас в країні існують підприємства, які практично призупинили виробництво, не мають можливості для відтворення повноцінного виробництва. При прийнятті монополії до державної власності чи передачі об’єднанню громадян, держава може фінансувати і забезпечувати відновлювальний процес виробництва. Як приклад, це підприємства автопрому – підприємства є, а продукції немає. Держава може на підставі діючого законодавства урегулювати монополію, визначивши порядок ціноутворення, конролю витрат, призначення менеджменту. Держава повинна повернути природньо-національні монополії, які передані до приватного управління і є джерелом перешкоджання розвитку виробництва та високих цін та тарифів для населення. Варіантів для повернення може бути достатньо. Держава в інтересах українців повинна реорганізовувати і управляти природними і економічними монополіями. Для цього необхідне впровадження нової якості державного управління власністю українського народу. Для цього необхідна воля. В результаті запропонованих дій будуть створені в суспільних інтересах державні монополії. Буде накладено обмеження на діяльність приватних монополій. Сформовані і розвинені ринкові механізми замість монопольного гальма розвитку виробництв. І, нарешті, припинено монополії, які не можливо реорганізувати в суспільних інтересах. Вигодонабувачами від нової антимонопольної політики будуть громадяни і виробничі підприємства. Це знижені тарифи, спрощений доступ до ресурсів природньо-національних монополій – це чинник всебічного розвитку країни. Право на монополії має тільки український народ в особі держави. Існувати можуть тільки суспільно-державні монополії на підставі діючих справедливих законів України і бути під суспільно-державним контролем.  Читайте: Повернення ресурсів українському народу Роман Головін, кандидат наук з державного управлінняKиевVласть

Щоб дізнатися про реальну ситуацію у районах столиці та з'ясувати, що зроблено за 2018 рік для підвищення комфорту мешканців, КиевVласть вирішила провести серію інтерв'ю з головами райдержадміністрацій Києва. Кожний очільник району читачам КиевVласть детально розкаже скільки коштів витрачається на розвиток району, що робиться для покращення умов життя, на що люди скаржаться частіше за все, які проблеми існують, скільки будується нових об'єктів, чи є проблеми із забудовниками, як вони вирішуються та які наявні плани щодо розвитку району. Восьме інтерв'ю цієї серії з головою Шевченківської РДА Олегом Гарягою. Довідка KV: Шевченківський район Києва створено згідно з постановою ЦВК УРСР 4 квітня 1937 року. У жовтні 2001 року територія району збільшилася внаслідок злиття з колишніми Радянським та Старокиївським районами міста. Сьогодні складу району входять частина Нивок та Шулявки, Дегтярі, Сирець, Волейків, Лук’янівка, Солдатська слобідка, Верхнє (старе) місто, Кудрявець, Татарка, Реп’яхів Яр, Дорогожичі, Загоровщина та Афанасівський яр. Район розташований у центральній частині міста. Межує на сході - з Печерським, на заході - зі Святошинським, на півночі - з Подільським, на півдні - з Солом'янським, на південному сході - з Голосіївським районами Києва. Межі Шевченківського району простягнулися від вулиці Хрещатик (включаючи Європейську площу, Майдан Незалежності, Бессарабський ринок) на південному сході, до вулиці академіка Туполєва на північному заході. На півдні від вулиці Льва Толстого, залізничного вокзалу на захід по проспекту Перемоги. На півночі від вулиць Ольжича, Олени Теліги на схід включаючи урочище Бабин Яр, Реп'яхів Яр, урочище Юрковиця, гора Щекавиця, Старокиївську гору, та верхні частини Андріївського узвозу та Володимирського узвозу. Фінансування KV: Яке фінансування отримав Шевченківській район Києва у 2018 році та скільки коштів виділено на 2019 рік? Олег Гаряга: Загалом бюджетні асигнування нашого району на 2019 рік  затверджені у сумі 1637,1 млн гривень, що на 234,2 млн гривень більше бюджетних призначень 2018 року (1402,9 млн гривень). Значні кошти у 2018 році (105,7 млн гривень) були витрачені на проведення капітальних ремонтів. Найбільша частина з них була направлена на об'єкти житлового господарства (67,2 млн гривень), освіти (28,9 млн гривень), фізичної культури і спорту (дитячо-юнацька спортивна школа №7 - 2,7 млн гривень), молодіжні програми (КП “Дитячий оздоровчий табір “Зачарована долина” - 1,9 млн гривень). На будівництво та реконструкцію у 2018 році було направлено 45,2 млн гривень. З них на продовження робіт з реконструкції та реставрації приміщення під розміщення державного спеціалізованого мистецького навчального закладу “Київська дитяча школа мистецтв № 2 ім. М.І. Вериківського” - 43,4 млн гривень (за рахунок державного фонду регіонального розвитку – 33,6 млн гривень та міського бюджету – 9,8 млн гривень) та реконструкцію тепломереж і каналізування (1,2 млн гривень). Читайте: Жители Нивок несколько лет ждут ремонта канализационных сетей дома, который постоянно затапливает фекалиями (видео) Крім цього, на 9,5 млн гривень було придбано обладнання для бюджетних установ та на 1,7 млн гривень комунальну техніку для КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району Києва”. Також була виділена субвенція з державного бюджету в розмірі 239,2 млн гривень: 222,8 млн гривень - на виплату зарплати педагогічним працівникам та часткове утримання шкіл та 16,4 млн гривень - грошова компенсація на утримання житла сімей загиблих учасників АТО, осіб з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб та учасників бойових дій на території інших держав. KV: В якому розмірі капітальні вкладення заплановані на поточний рік? О.Г.: У поточному 2019 році на капітальні вкладення заплановано 96,9 млн гривень. Ці кошти, зокрема, підуть на будівництво двох мереж: теплової мережі приватної котельні ПП “Бонвояж” (60,9 млн гривень), яка є проблемною вже багато років, а також відомчої котельні МЗС на вул. Молдавська та Довнар Запольського. По відомчій котельні частина робіт вже проведена. Щоб завершити роботи в повному обсязі потрібно біля 12,9 млн гривень. Як тільки погода дасть можливість, будівельники вийдуть на об'єкти. До наступного опалювального сезону ми маємо завершити всі ці роботи.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  На завершення робіт з реконструкції та реставрації приміщення під розміщення “Київської дитячої школи мистецтв №2” заплановано 13,2 млн гривень. На реконструкцію дошкільного навчального закладу (ДНЗ) №646 на вул. Гаврилишина – 6,8 млн гривень. Реконструкція ДНЗ №646 збільшить дитячі місця в закладах та поліпшить умови проживання мешканців. Також у 2019 році на проведення капітальних ремонтів закладів соціально-культурної сфери та об'єктів житлово-комунального господарства передбачені кошти в сумі 141,3 млн гривень. Капітальні ремонти будуть проводитись на 244 об'єктах житлово-комунального господарства та в 29-и закладах соціально-культурної сфери. KV: Хто з депутатів Верховної Ради реально допомагає району? О.Г.: Співпрацюємо з усіма, хто звертається. Народний депутат Дмитро Білоцерковець (обраний по загальнодержавному багатомандатному округу - KV) докладає багато особистих зусиль, щоб у державному бюджеті передбачалися кошти для Шевченківського району. Зокрема на розвиток благоустрою територій. У Шевченківському районі обрано 11 депутатів Київради. З усіма ми активно співпрацюємо в сферах житлово-комунального господарства, освіти, культури, охорони здоров’я, тощо. KV: Скільки громадських проектів було реалізовано у Шевченківському районі у 2018 році? О.Г.: На минулий рік було заплановано до реалізації 13 проектів на 10,1 млн гривень. З них реалізовано 10 проектів, ще 3 знаходяться на виконанні. Проблема у тому, що не завжди автор ідеї враховує всі нюанси її реалізації. Наприклад, у проекті щодо облаштування пішохідних доріжок у парку “Сирецький яр” на рівні первинної експертизи була допущена помилка. В результаті коштів, які отримані на проект, вистачило тільки для підготовки проектно-кошторисної документації. Отже на сьогодні розроблено проект, а також до бюджетного запиту на 2019 рік була подана пропозиція щодо фінансування будівництва цих доріжок. У цьому році ця громадська ініціатива буде повністю реалізована КП “Київзеленбуд” та КП “Київміськсвітло”. Читайте: С 16 февраля в Киеве начнут учить воплощать проекты общественного бюджета Аналогічна ситуація з проектом “Сирецький олімп”, який стосується створення всесезонного спортивного комплексу у Шевченківському районі. Сьогодні в межах виділених коштів проект виконано частково, а до бюджетного запиту на 2019 рік подана пропозиція щодо фінансування капітального ремонту спортивного майданчика. Були певні складності з реалізацією проекту “Банк одягу”. Ідея авторів - отримати комунальне приміщення, відремонтувати його і розмістити в ньому “Банк одягу”. На сьогодні проведені всі закупівлі устаткування та обладнання, завершено роботи по ремонту приміщення. KV: На 2019 рік є нові громадські проекти для реалізації? О.Г.: Так. Кількість громадських проектів по нашому району із року в рік збільшується. Якщо у 2017 році було тільки 6 проектів, а у 2018 - 13, то на 2019 рік заплановано до реалізації 45 проектів на загальну суму 17,0 млн гривень. В освітянських закладах буде реалізовано 37 проектів на суму 11,4 млн гривень. Буде проведено 2 фестивалі вартістю 2,9 млн гривень. Також заплановано 4 проекти з благоустрою території району вартістю 1,9 млн гривень та 2 проекти спрямовані на розвиток фізкультури і спорту району на загальну суму 620 тис. гривень. Більшість з проектів як і у минулому році йдуть по галузі освіти. У 2018 році це був ремонт коридорів школи №1, спортивного майданчика школи № 41, баскетбольного поля школи № 70, створення дитячого та спортивного майданчика “Сирецький яр”, заміна дитячого майданчика біля будинку по вул. Академіка Грекова, 12-А, закупівля сучасного звукового обладнання, відеоспостереження та комп'ютерної техніки центру творчості “Шевченківець”, створення майданчику “Галявина казок”. Проте у нас є вже певні фішки. Наприклад, фестиваль Radioday free open air, який проводиться в рамках святкування дня міста. У минулому році ми його проводили на Європейській площі. З локацією у 2019 році поки що визначаємося. Також будемо в рамках реалізації громадських проектів організовувати у грудні фестиваль зимових видів спорту. А навесні відкриємо біля РАЦСу скульптуру “Закохані наречені”. Читайте: В Киеве начался прием проектов Общественного бюджета-2020 Дорожньо-транспортна інфраструктура KV: Є плани щодо покращення транспортної інфраструктури району? О.Г.: У минулому році були відремонтовані вул. Ярославів Вал та Леонтовича. Нещодавно завершено роботи по вул. Олени Теліги. Проте в старому місті багато маленьких вуличок, які потребують ремонту. Серед них вул. Стрітенська, Рейтарська, Івана Франка, Бульварно-Кудрявська, Гончара, Тургенівська та інші. Читайте: Кличко открыл улицу Леонтовича после капитального ремонта Громадські активісти, які представляють “Агенти змін”, провели грунтовне дослідження щодо зменшення навантаження транзитного транспорту по вул. Ярославів Вал за допомогою комп’ютерного моделювання. Протестували нову модель організації дорожнього руху по цій вулиці. Зараз по ній проїзжає щодня біля 2 тис. автомобілів транзитом, а лише 200 автомобілів належать людям, які там працюють або проживають. Ми хочемо прибрати з вулиці весь транзитний транспорт, зробивши частину вулиці пішохідною. Думаю, до цього питання ми повернемося, коли почнемо ремонтувати вул. Івана Франка. Читайте: Волонтеры хотят превратить улицу Ярославов Вал в Киеве в комфортное общественное пространство Окрім капремонтів, впродовж 2018 року було влаштовано 27 паркувальних карманів, які забезпечують рух транзитного транспорту центральною частиною міста. Потребує ремонту дорожнє покриття на Михайлівській та Софіївській площі, а також на площі біля Національної опери. Треба ремонтувати вул. Володимирську та Богдана Хмельницького. І це є в поточних планах. На 2019 рік заплановано продовжити виконання робіт з капітального ремонту вул. Льва Толстого. Також Програмою економічного та соціального розвитку Києва передбачено розпочати роботи з капітального ремонту на вул. Довженка, пл. Театральна, пл. Софіївська, пл. Михайлівська, вул. Хрещатик, пл. Майдан Незалежності, вул. Дегтярівська, вул. Мельникова, вул. Татарська, вул. Терещенківська, вул. Пушкінська. Про заплановані роботи повідомлено підприємства ПрАТ "АК "Київводоканал", КП "Київтеплоенерго", ПрАТ “ДТЕК Київські Електромережі” та ПАТ “Укртелеком” для уникнення аварійних ремонтів інженерних мереж на щойно відремонтованих вулицях. Проте пріоритет міста на 2019 рік - благоустрій та асфальтування дворів та міжквартальних проїздів. KV: Скільки планується провести таких ремонтів? О.Г.: В минулому році було розпочато ремонти близько 40 дворів. А в цьому році на ці цілі передбачено 64 млн гривень. Плановий перелік дворів вже є. Проте ремонтні роботи ми хочемо синхронізувати з роботами по ремонту мереж КП “Київтеплоенерго”, щоб не було нових розриттів. Зараз інформація щодо наших планів по ремонту дворів вже надана теплоенергетикам. Також плануємо ремонти там, де вже розкопано. Сьогодні на території району 606 таких “копанок”, які залишилися у спадок після ремонтів мереж тодішнього АК “Київенерго”. KV: Що саме планується реконструювати на вул. Хрещатик та Майдані Незалежності? О.Г.: На капітальний ремонт вулично-дорожньої мережі Хрещатик виділено 108 млн гривень та 4 млн гривень закладено на проектні роботи. В першу чергу, це проектування інженерних мереж, підземних переходів, гідроізоляції, капітального ремонту верхнього покриття тротуарів і сходів, а також відновлення благоустрою. Справа у тому, що сьогодні на будь-які роботи потрібна відповідна проектна документація. Наприклад, вирішили поставити ліфт для людей з особливими потребами з пішохідного переходу на вулицю. А це вже побудова нового об'єкта, який треба проектувати. Та сама висадка дерев на Хрещатику також потребує проектування, бо потрібно встановлювати крапельний полив. KV: Проведення реконструкції вул. Хрещатик та Майдану Незалежності можливе у 2019 році? О.Г.: Складно сказати. Замовником проекту є КК “Київавтодор”. Думаю, все залежить від того, як швидко підготують проект. Те, що треба ремонтувати інженерну інфраструктуру та дорожнє покриття на центральній вулиці та площі столиці, ні в кого сумнівів не викликає. Читайте: Почему Крещатик могут не внести в список всемирного наследия ЮНЕСКО KV: Що планується зробити для покращення організації руху громадського транспорту в районі? О.Г.: Ми піднімаємо це питання, але його повне вирішення не в компетенції райадміністрації. Є значні складності з транспортним сполученням по вул. Дмитрівській, яка давно потребує реконструкції. Проте особливо гостра проблема з організацією руху громадського транспорту сьогодні на Лук'янівці. Її рішення можливе тільки тоді, коли остаточно буде зроблено проект реконструкції Лук'янівського депо і Лук'янівської площі. Нова транспортна модель на Лук'янівці розробляється вже декілька років. Планується, що буде розширена вул. Бердичівська за рахунок території трамвайного депо. Транспорт буде йти з вул. Дегтярівської та Білоруської на вул. Бердичівську. Проїзду через Лук'янівську площу не буде. Вона стане пішохідною. Для розв'язки планується використовувати вул. Коперника. Розглядалися пропозиції для розвантаження Лук'янівки за рахунок введення додаткових маршрутів громадського транспорту біля метро “Сирець”, яке досі не завантажено. Але, на жаль, з цього приводу рішення поки не прийнято. Житлово-комунальне господарство KV: Шевченківській район найстаріший. Чи є плани по реновації кварталів? О.Г.: Наш район має найбільшу кількість будинків - 1487 комунальних будинків, 300 відомчих, інвестиційних та гуртожитків, а також 1454 будинків приватного сектору. Більша частина з вказаних 300 будинків - нові або новозбудовані. Там фактично немає проблем. Частина будинків на Нивках, Сирці та Лук'янівці 55-60 років - це так звані “хрущівки”, питання знесення яких обговорюється не один рік. Ідея реновації кварталів могла бути реалізована, але цьому стала на заваді криза. Сьогодні для її реалізації потрібно внесення змін до законодавства та наявність зацікавлення з боку інвестора. Якщо це буде, то на території району є можливості знайти стартові майданчики під такий проект. KV: Ви казали, що у 2018 році більше 70 млн гривень було спрямовано на ремонти житлового господарства. Що саме було зроблено за ці кошти? О.Г.: Насамперед, ремонт дахів, під'їздів, заміна вікон на енергозберігаючі, інженерних мереж, ліфтів, асфальтування. Але цих коштів не вистачає, щоб покрити потребу на 100 відсотків. У кращому випадку ремонтуємо по 40 дахів на рік. У 2018 році нам вдалося капітально відремонтувати тільки 11 ліфтів, а у будинках району їх 1100 і всім понад 25 років. На 2019 рік заплановано до реалізації декілька проектів по програмі співфінансування 70/30. Загальна сума такого додаткового фінансування на термомодернізацію будинків буде на рівні 3 млн гривень. Також у центрі міста є будинки, яким понад 100 років і частина з них пам'ятки культурної та історичної спадщини. Загалом на території Шевченківського району розташовано 1368 об’єкта культурної спадщини,  з них пам’ятників історії - 592, пам’ятника монументального мистецтва та садово-паркових скульптур - 127, пам’ятників архітектури та містобудування – 813, пам’ятників археології – 38, а також три заповідники. Читайте: Усадьба Баггоута получила охранный договор Реставрація пам'ятки архітектури і капремонт маленької хрущовки - це зовсім різні кошти та підходи. Відповідно до Закону України “Про охорону культурної спадщини”, роботи із збереження об'єктів культурної спадщини проводяться згідно з реставраційними нормами та правилами, погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Будівельні норми та правила застосовуються у разі проведення робіт із  збереження об'єкта культурної спадщини лише у випадках, що не суперечать інтересам збереження цього об'єкта. Ми вже другий рік подаємо пропозиції з проханням включити житлові будинки, що потребують термінового проведення ремонтно-реставраційних робіт до: міської цільової програми “Столична культура 2016-2018”; підпрограми “Міська цільова програма “Київ історичний” Комплексної міської цільової програми “Столична культура 2019-2021”; міської цільової програми “Охорона культурної спадщини Києва” (“Київ спадковий”) на 2019-2021. У нашій пропозиції фігурують 5 будинків, які мають правовий статус об'єктів культурної спадщини, для реставрації яких ми хочемо розробити не тільки проект, але і здійснити повний комплекс будівельних робіт, необхідних для збереження об’єктів культурної спадщини, надання мешканцям району та приїжджим позитивного настрою не тільки від візуального спостереження, але і комфорту життя у найбільшому районі нашої столиці. KV: Що це за будинки? О.Г.: Об’єкти культурної спадщини на вул. Дмитрівська,  19-А та 19-Б, Олеся Гончара, 36-Б, а також пам’ятки архітектури місцевого значення на вул. Дмитрівська,  52-А, та вул. Богдана Хмельницького, 68, і багато інших об’єктів, які потребують певної турботи та сил для їх збереження. Наявна велика проблема щодо відновлення пам'яток архітектури, які знаходяться у приватній власності, та ті що не передані до сфери управління Шевченківської адміністрації. Це будинки на вул. Володимирська, 41, Воровського, 19, Олеся Гончара, 60, Михайла Коцюбинського, 12, Михайлівська, 10, Пушкінська, 35-37, Рейтарська, 22, бульвар Тараса Шевченка, 34, 36, 36-А, 36-Б, вул. Ярославів Вал, 1, та інші будинки, збереження та експлуатація яких за діючим законодавством не можуть, на жаль, фінансуватися за рахунок місцевого бюджету. Цю проблему необхідно вирішувати на рівні Київради. З метою вирішення цього складного питання, наприкінці 2018 року Київською владою створено Департамент охорони культурної спадщини, який зараз проходить юридичне формування та наповнення певними фахівцями, які зможуть здійснювати завдання та вирішувати проблеми, які накопичувалися в сфері охорони культурної спадщини роками. Зі свого боку керівництво Шевченківської райдержадміністрації, в межах наданих повноважень, постійно забезпечує збереження не тільки об’єктів культурної спадщини, які розташовані на території Шевченківського району Києва, але і взагалі ремонту та збереження житлового та нежитлового фонду, поліпшення благоустрою, відновлення скверів району, зелених насаджень, дорожнього покриття тощо, тих речей, які в повній мірі відносяться до житлового господарства Шевченківського району Києва. KV: Скільки на території району аварійних будинків? О.Г.: 20 аварійних будинків комунальної власності. Серед них, наприклад, будинок на вул. Дмитрівській, 52-А, який є пам'яткою архітектури. Через цей статус його в свій час не дозволили інвестору реконструювати. Зараз з нього частина людей відселена, але частина мешканців все ще проживає. Щоб привести його до належного стану треба не менше 25-30 млн гривень тільки на початкові роботи. Проте це багатоквартирний будинок, який є спільною сумісною власністю, а, отже, витрачати на нього бюджетні кошти в такому розмірі проблематично. KV: Всі будинки Шевченківського району сьогодні обслуговуються приватними компаніями. Як це відбилось на якості житлово-комунальних послуг? О.Г.: Будинки району обслуговують приватні компанії, але згідно з договором і тендером, який проводило КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району Києва”. Цей експеримент працює з 2013 року. Тоді було вирішено передати обслуговування будинків на аутсорсинг та контролювати якість робіт. Але по якості комунальних послуг ситуація у нашому районі, як мені здається, не гірша і не краща за інші. Проблеми ті ж самі - не вистачає співробітників, бо люди не хочуть працювати за низькі зарплати, які формуються за рахунок тарифу на утримання прибудинкових територій. Щоб якість послуг покращилася громаді треба самоорганізовуватися, самостійно визначати управителя або керуючу компанію та контролювати ціну і якість наданих послуг, тобто самим стати фактично замовниками послуг щодо обслуговування свого житла та прибудинкових територій. Нове законодавство України, якраз до цього і підводить. Читайте: Комунальні “сюрпризи” у 2019 році KV: Чи багато шевченківців пішли на створення ОСББ? О.Г.: Мешканці району не спішать зі створенням ОСББ. У 2018 році було створено лише 17 ОСББ. Зараз загалом їх 170. Але у випадку житлово-комунальних проблем, люди зазвичай йдуть зі скаргами до райадміністрації. Читайте: Чому вигідно створювати ОСББ KV: На що переважно скаржаться? О.Г.: Найбільше скарг було по гарячій воді та опаленню. В нас щороку непросто з пуском тепла, але цей рік був особливо важким. Загалом по району питання вирішено, але пориви мереж виникають практично щоденно через старі комунікації. Ускладнює усунення аварій людський фактор. На території району багато будинків, в яких немає підвалів. Якщо стався прорив, то ремонтувати його треба через квартиру першого поверху. Але не всі мешканці згодні допускати ремонтні бригади. KV: Боргів за комунальні послуги багато? О.Г.: Були певні проблеми, але зараз ситуація покращується, і це важливо,  оскільки суттєво зменшує можливості по поточному ремонту житлового фонду. Нове будівництво та конфлікти з забудовниками KV: Багато нового будівництва на території району? О.Г.: Сьогодні в районі ведеться близько 150 різних будівництв. У 2018 році були введені в експлуатацію та отримали адреси нові будинки по вул. Маршала Рибалка, 5-Б, Шолуденко, 1-А та 1-В, Глибочицькій, 13, та Лук'янівській, 14-А і 16. У центральній частині міста, де ущільнена забудова та значна кількість об'єктів історико-культурної цінності, початок будь-яких будівельних робіт викликає низку соціального невдоволення. Наприклад, через будівництво на вул. Златоустівська, 24-А, зазнали пошкоджень будинки, розташовані поруч. По забудовам на вул. Жилянській, 118, та 120-Б, а також на вул. Соляна, 70, є проблеми щодо укладання договорів з “ДТЕК Київські електромережі” та АК “Київводоканал” на надання послуг. Також до проблемних забудов на території району можна віднести об'єкти на вул. Новоукраїнській, 24, де порушено кримінальну справу та невизначено правовий статус земельної ділянки, та вул. Магістральній, 33, де скасовано дозвільну документацію на будівництво, відсутні містобудівні умови та обмеження. Є проблема на вул. Руданського, 9-А. Там не можно врегулювати питання між ОК “Сирецький гай” та АК “Київводоканал” щодо прокладання водопроводу з урахуванням існуючих та майбутніх об'єктів будівництва. Для вирішення питань по проблемним забудовам у кожному районі міста створена відповідна робоча група, де опрацьовуються всі ці питання. У нашому районі така робоча група була створена першою. Вона найбільшу увагу приділяє питанням інвесторів-фізичних осіб, які вклали кошти у будівництво житлових будинків компанії “Укогруп”, яку пов'язують з Анатолієм Войцеховським. Читайте: Киевсовет отдал под застройку 4 га зеленой зоны в Шевченковском районе столицы KV: Скільки будинків, які вже введені в експлуатацію, але підключені до комунікацій по тимчасовим схемам? О.Г.: Близько 70. Були питання по вул. Невській та Олександрівській. Власники квартир у цих будинках навіть намагалися перекривати дорогу, але питання тут не до влади, а до забудовника, який не виконав технічні умови. Проте нам вдалося переконати тепловиків і підключити ці будинки. KV: Забудовники вкладають кошти у розвиток соціальної інфраструктури району? О.Г.: Більшість тільки сплачує пайову участь. Ніхто з бізнесу не поспішає витрачати власні кошти на некомерційну інфраструктуру. KV: На території району будуються соціальні об'єкти? О.Г.: У 2019 році, орієнтовно у квітні, будемо відкривати знаковий для нас об'єкт - Школу мистецтв ім. Михайла Вериківського. Її реконструкція почалася ще у 2005 році після того як Школі мистецтв передали згорівший корпус технікуму на Бульварно-Кудрявській, 2. На цьому об'єкті багато часу реально роботи не проводилися. Вони відновилися лише у 2015 році, а у 2017 році нам вдалося отримати на це 40 млн гривень з Державного фонду регіонального розвитку. У 2018 році також було виділено 33 млн гривень з Державного фонду регіонального розвитку і майже 10 млн гривень з бюджету Києва. На завершення робіт у міськбюджеті-2019 передбачено 13,2 млн гривень. Загальна кошторисна вартість цього об'єкту близько 180 млн гривень. З великих соціальних проектів, реалізація яких розпочнеться у 2019 році, буде реконструкція стадіону “Старт”. Зараз КП “Спортивний комплекс Старт” веде проектні роботи. Роботи будуть проводити, як мінімум, у дві черги: перша - створення спортивної інфраструктури та друга - будівництво спортивного комплексу з підземним паркінгом на 150-300 машиномісць, благоустроєм території, зеленими зонами та сквером. Читайте: Кличко: В следующем году мы обновим стадион “Старт” Також готуємо переведення територіального центру соціального обслуговування з будівлі колишнього дитячого садочку №646 по вул. Б.Гаврилишина, 16, - у приміщення на вул. Білоруській. Дитячий садочок буде реконструюватися - і з’явиться додатково від 120 до 180 місць. На 2019 рік передбачено кошти на проектування. Школи, садочки та спортивна інфраструктура KV: Скільки планується відновити приміщень дитячих садочків у Шевченківському районі? О.Г.: Небагато, але такі об'єкти будуть. Серед них дитячій садочок на вул. Деревлянській, 14 а. Його відновлення буде розпочато у 2019 році за рахунок інвестора і у приміщенні буде розміщуватися приватний дитячий садок. Нам вдалося не допустити його знесення та будівництва чергової 25-поверхівки. Є занедбана будівля дитячого садочку на вул. Дмитрівській, 66. Протягом трьох років ми намагалися для її відновлення залучити інвестора, але зацікавлених немає. Тому у поточному році місто почне розробляти проект реконструкції. Велика ймовірність, що будівля стане новим корпусом діючого поряд садочку. Тут питання виключно в економічній площині: вартість будівництва садочка фактично з нуля вартує близько 100 млн гривень, реконструкція будівлі для розміщення груп - 25-30 млн гривень. Є згорівший і занедбаний садочок на вул. Лук'янівській, 29-А, неподалік від мечеті. Мусульмани Києва виявляли зацікавленість оновити це приміщення і відкрити дитячий садочок. Я не виключаю, що це буде незабаром зроблено. Читайте: Киевляне обеспокоены состоянием пожарной безопасности детского сада №75 KV: Наскільки діючі дитячі садочки та школи району перевантажені? О.Г.: В наших школах навчання організовано в одну зміну. Так, звісно, є  школи, які користуються попитом не тільки у мешканців району, а і у мешканців інших районів міста. Сьогодні у школах району навчається 22 446 учнів, з них - 6 740 діти з інших районів міста (30%). Проблеми з місцями у школах немає, оскільки на сьогодні чинним законодавством врегульовано питання зарахування дітей до школи. Державою гарантоване право навчатися у закладі освіти, на території обслуговування якого  вона проживає, але це не виключає можливість для батьків обрати інший заклад освіти. Щороку приймається районне розпорядження про закріплення територій району за навчальними закладами з урахуванням новобудов та контингенту дітей. У районі розпочато заходи щодо реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти. До 2022 року перед нами стоїть завдання привести типи закладів освіти до вимог Закону України “Про освіту”. Черга у садочки є. Додаткова потреба складає більше 1 тис. місць. До того ж навчальні заклади району прийняли багато дітей - внутрішньо переміщених осіб, які йдуть поза чергою (2,5 тис. дітей у школи і понад 3 тис. дітей у садочки). Але разом з тим плануємо до 2020 року зменшити чергу до нуля. Так у 2018 році нам вдалося збільшити на 90 кількість місць у дитячих садочках за рахунок відновлення та перепрофілювання груп. Так відновлено групу на 20 місць у садочку № 543, три групи на 60 місць у садочку №159 та збільшено на 10 кількість місць у садочку №154 за рахунок перепрофілювання типу групи. У 2017 році додатково прийняли дітей на 140 відновлених місць. У 2018 році 2 449 першокласників розпочали навчання в “Новій українській школі”. Для забезпечення функціонування перших класів придбано нові меблі, дидактичний матеріал, оргтехніку, спортивний інвентар на суму 19, 3 млн гривень з міського бюджету та 4,4 млн гривень з державного бюджету, що у розрахунку становить 9,6 тис. гривень на одну дитину. KV: Крім “Нової української школи”, впроваджуються у навчальних закладах району новації? О.Г.: Останні роки у районі успішно реалізується концепція інклюзивної освіти. У 2018 році у закладах загальної середньої освіти функціонує 30 класів з інклюзивною формою навчання та 21 спеціальний клас для дітей з особливими освітніми потребами.  Щороку збільшується фінансування і розширюється матеріально-технічне оснащення таких класів. У 2018 році за кошти державної субвенції закуплено спеціальне корекційне обладнання на суму 694,6 тис. гривень. У 2018 році у районі створено інклюзивно-ресурсний центр для підтримки дітей з особливими освітніми потребами. У закладах освіти  впроваджується комплекс заходів з енергозбереження. За останні два роки виконано роботи по термомодернізації фасадів у школах №61, 53, 138, 95, ліцеї-інтернаті №23 та садочках №431, 112, 159, 348. У школі №95 та садочку № 543 встановлено smart-вікна з моносклом та електрообігріваючим покриттям, що забезпечує зберігання до 97% тепла, а у випадках відключення опалення вікна можна використовувати  як основну систему обігріву приміщень. У школах №199, 97, 28 сучасні системи обігріву спортивних залів. Проект заміни конфорок дав свої позитивні результати (у 21 садочку та 31 школі встановлено енергозберігаючі конфорки) - економія у порівнянні з 2017 роком становить 285941 кВт або 649,1 тис. гривень. У 2018 році усі заклади освіти підключено до локальної мережі  Інтернет. Багато уваги приділяємо питанню модернізації освіти та формуванню професійних компетентностей педагогів. Наприклад, у школах району плануємо впроваджувати STEM-освіту. У планах на базі школи № 27 у приміщенні майстерень зробити STEM-лабораторію. У садочку № 543 створено нове освітнє середовище - “STREАM-KIDS  HUB”, де старші дошкільнята мають змогу формувати вміння у галузях природничих наук, технологій, читання та письма, мистецтва та  математики. Послідовна робота дорослих із дітьми дасть змогу виховати у дошкільнят  культуру інженерного мислення. Успішно реалізуються проекти для дітей “STEM-дівчата” з вибору майбутньої професії, “Підприємницька діяльність”, “STEM-friendly school”. На базі школи № 61 проведено  “ІТ фестиваль”. У 21 школі працюють Speaking Club. У рамках проекту “Інтелектуальні інвестиції” та  “Інтегральне лідерство” проведено тренінги для керівників закладів освіти та педагогів “Дизайн мислення”, “Курси підготовки медіаторів для роботи в школі”, “Метод ненасильницького спілкування в освіті”, тренінг з визначення персональних і командних цінностей. KV: Наскільки активно районна влада співпрацює з  міжнародними партнерами? О.Г.: Тільки за останні декілька років ми прийняли близько десяти делегацій з різних куточків світу. Більшість зустрічей зазвичай стосуються сфери освіти та культури та місцевого самоврядування. Нещодавно  ми зустрічались з Президентом Асоціації “Бальзак-Ганська” Жаном Рошом та обговорили питання реалізації заходів проекту “Бальзак 220”, присвячених відзначенню 220-ти років з дня народження всесвітньовідомого письменника Оноре де Бальзака. Реалізація таких проектів сприяє розвитку освітніх та культурних зв’язків між нашим районом та іноземними партнерами. Ще наприклад: наприкінці 2018 року нас відвідала делегація з Німеччини, а саме директор та співробітник  фірми “Campus Lan Software GmbH”, з якими ми обговорили питання проведення моніторингу наявного програмного забезпечення, яке використовується в закладах освіти Шевченківського району. На початку 2018 року разом з управлінням освіти Шевченківського району ми здійснили робочий візит до міста Ганновер (Федеративна Республіка Німеччина), де ми мали змогу взяти участь у виставці “Didacta-die Bildungsmesse”, на якій були представлені новітні технології Німеччини, що використовуються в освітньому процесі, та до міста Олессун (Норвегія), де ми також мали змогу ознайомитись з системою освіти Норвегії. Зовсім скоро, наприкінці лютого цього року ми знов плануємо відвідати виставку “Дидакта” – спеціалізований освітній ярмарок післядипломної освіти, що відбудеться в місті Кельн (Федеративна Республіка Німеччина), на якому представляються останні досягнення та новітні технології в галузі освіти. Цікавим та продуктивним був робочий візит до міста Чжандзядзе (Китайська Народна Республіка) на Третій саміт бізнес-лідерів Шовкового шляху 2018.  В результаті візиту була укладена Угода про Альянс міст “Silk Road” завдяки якій Шевченківська РДА стала офіційним членом “Silk Road Urban Alliance”. Це означає можливість нашої співпраці та обміну знаннями та досвідом в галузі економіки, освіти, культури з іншими країнами та містами, учасниками Альянсу. Також є досвід співпраці з партнерами з Республіки Індонезії та Федеративної Республіки Нігерії. Дуже корисно обмінюватись досвідом з іноземними колегами та розвивати наші торгові, бізнесові, культурні та освітні зв’язки. KV: Що робиться у районі для розвитку спортивної інфраструктури? О.Г.: У 2018 році проведено ремонт шкільних стадіонів зі штучним покриттям у школах №138, 70 та ліцеї -інтернаті №23. У Технічному ліцеї збудували два стадіони - футбольний та баскетбольний. Завершено відновлення стадіону “Піонер” на Нивках, де проходили “Ігри нескорених”. Цей стадіон є базою олімпійського резерву і тут розміщена спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа. В планах цього року облаштування ще 4 стадіонів при школах з штучним покриттям. Зелені зони та безпека мешканців Шевченківського району KV: Скільки у районі зелених зон? О.Г.: Наш район зелений - маємо 20 парків і 75 скверів. Вони підтримуються у належному стані. Є знакові об'єкти, які мають загальнодержавне значення. Йде мова про Бабин Яр, який нещодавно було оновлено. Також у 2018 році відремонтовано верхню частину парку Володимирська гірка. Думаю, до осені буде закінчено ремонт і наступної частини. Читайте: Кличко: Мы делаем все, чтобы подвиг Праведников Бабьего Яра не был забыт KV: Досить багато дискусій щодо необхідності спорудження містка між Володимирською гіркою та Хрещатим парком. На Вашу думку, цей місток потрібен? О.Г.: Потрібен. Це буде своєрідна фішка для приваблення туристів. До речі, коли планували ремонт Володимирської гірки, піднімали старі карти та схеми. Виявилося, що ще тоді планувалося спорудження містка між парками. Читайте: Мост на Владимирскую горку: от киевской “Батькивщины” - к Мураеву KV: Відновлення ще яких парків плануєте закінчити у цьому році? О.Г.: Сирецького парку та парку “Веселка”. Сподіваюся будуть продовжені роботи з капремонту скверу Котляревського на розі вул. Герцена і Мельникова, де гуляють багато діток з дитячої спеціалізованої лікарні “ОХМАТДИТ” та всього мікрорайону. У 2018 році там вже почалися роботи, зокрема зроблено новий дитячий майданчик, нові доріжки, лави, озеленення та оновлено фонтан із застосуванням нових технологій, який буде світло-музичним тощо. Капітального ремонту потребує парк Шевченка, Пушкінський парк та парк Нивки. Ми працюємо над цим, проте, зараз не можу напевне сказати, чи розпочнуться ці роботи у 2019 році. У 2018 році відкриті відремонтовані сходи з Пейзажної алеї на Поділ в урочище Гончарі-Кожум'яки. У планах 2019 року реставрація Пейзажної алеї. Проектні пропозиції були обговорені з відвідувачами та місцевими жителями. Питання щодо реставрації та взаємодії з громадськістю координує один із активістів – архітектор Станіслав Дьомін. KV:  Які є проблемні об'єкти в Шевченківському районі? О.Г.: Я б сказав не проблемні, а складні. Серед таких Павлівський сквер, ремонт якого проектуємо спільно з громадою біля 2 років. Згідно експертного висновку держекспертизи проекту, на ремонтні роботи потрібно 40 млн гривень. І я розумію, що це великі кошти, але їх необхідно віднайти, оскільки давно вже існує потреба у реконструкції підпірних стін, облаштування інженерних мереж, зливових та дренажних систем. На Татарці був недобуд - меморіальний комплекс пам'яті жертв Чорнобильської трагедії. За задумом архітектора Миколи Жарикова, меморіал повинен був починатися з храму Святого Миколая Чудотворця “Пам'яті жертв Чорнобиля”, форми якого нагадують саркофаг над четвертим реактором ЧАЕС. Від нього відвідувачі потрапляли б на терасу до музею і “Кола пам'яті”. Також планувалося створення Стіни пам'яті, Дзвону скорботи і символічної курган-могили. Зараз нам вдалося за останні 4 роки спільно з українською церквою та меценатами завершити ремонт Храму, запустити недільну школу, зробити освітлення, спортивний і дитячий майданчик, відновити доріжки, лави та облаштувати Смородинський сквер, що є частиною меморіалу. KV: Увага всіх служб, які забезпечують порядок, найбільше прикута до центральної частини міста. Але чи вся територія району безпечна для мешканців? О.Г.: Ми робимо все можливе для забезпечення безпеки мешканців району. Регулярно проводяться наради за участю представників поліції. Здійснюється реалізація міської програми “Безпечна столиця”. Зараз продовжується робота по встановленню камер відеоспостереження у парках, на перехрестях та місцях скупчення людей. У школах і садочках встановлюється так звана “тривожна кнопка”. Залучаємо громадське формування “Муніципальна варта” для патрулювання та  охорони дошкільних і шкільних навчальних закладів. Значна увага приділяється забезпеченню безпеки на Центральному залізничному вокзалу. Для цього залучені всі міські служби, керівництво Укрзалізниці та Національна поліція. Безпеку на території вокзалу зараз забезпечує патрульна поліція, міські служби займаються питанням організація дорожнього руху, паркування та ліквідацією стихійної торгівлі. Залишається складним питання з безхатченками. Цих людей без їх бажання неможливо забрати з вулиці і направити до будинків соціального піклування. Читайте: Віктор Смирнов: “Серед пріоритетів – реконструкція Контрактової площі та вулиці Сагайдачного” Петро Онофрійчук: “На те, що треба зробити у Дніпровському районі, потрібні 1,5-2 млрд гривень” Геннадій Заболотний: “Поки немає метро на Троєщину, транспортну проблему масиву треба вирішувати іншим шляхом” Олександр Цибульщак: “Особливістю 2018 року є суттєве збільшення фінансування житлово-комунального господарства району” Игорь Довбань: “В 2019 году хотелось бы привлечь минимум 100 млн гривен субвенций из госбюджета” Володимир Каретко: “Проблема ремонту міжквартальних проїздів зрушила з мертвої точки, але потребує збільшення фінансування” Петро Захарченко: “На порядку денному питання розширення мережі закладів освіти та врегулювання комплексної забудови району” Фото: KV Фото галереї: надано Шевченківською РДАKиевVласть

На початку цього року, під час страшної епідемії грипу, МОЗ дозволив повертати ліки до аптеки, нехтуючи елементарними принципами організації життєвого циклу лікарських засобів. Що означає це нововведення для кожного українця і чи можна убезпечитись від неякісних ліків – проаналізували разом з моєю експертною групою. При неправильному зберіганні лікарські засоби можуть у кращому випадку втратити свої лікувальні властивості, а у гіршому – нести загрозу. І від цього тепер ніхто не застрахований, бо докази правильного зберігання препаратів, що повертаються, аптека не може вимагати. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Дуже коротко окреслю, як раніше ліки потрапляли до пацієнтів. Медичний препарат має правильно лікувати, бути ефективним і безпечним для пацієнта. Для цього його потрібно розробити (на цьому етапі ліки отримують цілющі властивості), випробувати (так визначають порядок та обмеження для їхнього застосування), правильно виготовити (виробники забезпечують кожну упаковку медичних препаратів всіма необхідними лікувальними властивостями і роблять їх подібними до розробленого зразку. Кожна упаковка ліків у виробництві отримує свій унікальний серійний номер Спеціальний підрозділ фармвиробника гарантує якість і безпеку лікарських засобів, видаючи їм сертифікат якості). Потім - з дотриманням встановлених правил доставити до споживача в аптеку чи медзаклад, не розгубивши лікувальні властивості дорогою (щоб якість ліків зберіглася, весь цей час вони перебувають тільки у сертифікованих місцях під постійним контролем фахівців при перевезенні, на складах у оптових дистриб'юторів або в роздрібній мережі в аптеці. У будь-який момент часу можна чітко визначити де знаходиться кожна з випущених упаковок медпрепаратів, в яких умовах вона зберігається або транспортується, і хто з професіоналів несе відповідальність, у тому числі і кримінальну, за транспортування). І врешті - раціонально застосувати. Кожен з цих етапів ліцензується державою - всі процедури і процеси постійно контролюються внутрішніми системами контролю якості та зовнішніми аудиторами. Складна система. Але тільки вона забезпечує гарантоване збереження якості лікарського засобу під час його шляху від виробника до пацієнта, ефективність терапії при правильному його застосуванні, а також безпеку препарату. І ось у цій складній і чітко прописаній системі з'являється така собі “чорна діра”. Упаковка препарату, куплена споживачем, виходить із системи обігу ліків. Ніхто не розуміє, в яких умовах вона транспортується в кишені або сумці пацієнта, в яких умовах вона зберігається на умовній кухні. З іншого боку, через складні і нездійсненні вимоги до процедури повернення ліків в аптеку, які прописані в підзаконних актах, я впевнений, що споживач просто не зможе скористатися цією нормою в практичному житті – вона марна та нежиттєздатна. Команда “реформаторів” МОЗу пояснила, що поверненню до аптек підлягають ліки лише за умови доведення їхньої неналежної якості. Споживачу необхідно докласти надзвичайних зусиль, щоб це зробити. Факт неналежної якості ліків необхідно підтвердити висновком про якість лікарських засобів, виданим підпорядкованою лабораторією територіального органу Держлікслужби та/або уповноваженою лабораторією та розпорядженням Держлікслужби щодо заборони обігу лікарського засобу. Для цього покупець повинен спочатку знайти відповідну лабораторію для перевірки якості придбаного лікарського засобу, а потім оплатити з власної кишені недешеву процедуру перевірки якості. Також споживачам радять скористатится послугою надання рекламації/повідомлення стосовно якості/підозри щодо фальсифікації лікарського засобу. Для цього вони мають заповнити електронну форму, розміщену на сайті Держлікслужби, у якій зазначити назву лікарського засобу, форму випуску, дозування, номер серії, виробника, дату та місце придбання (вказати назву та адресу місцезнаходження аптеки), а також тип невідповідності та описати його. А чи дійсно кожен має можливість все це виконати? Та й це ще не все. Як зазначила пані Супрун, “коли аптека отримуватиме повернені ліки, вона має перевірити, чи не були вони відкриті, що вони не були використані, що не була пошкоджена упаковка - тоді це не несе жодної загрози і ліки можуть бути повернуто”. Ймовірно, вона радить здати зразок препарату на дослідження, при цьому не відкривати ліки та не пошкоджувати упаковку! Сподіваюсь, що нові зміни до законодавства про захист прав споживачів не встигнуть наробити великої шкоди. Запевняю, як тільки нова команда прийде до влади, ми скасуємо це популістське рішення. А доти – будьте уважними при придбанні ліків! Читайте: Смертей від грипу може побільшати через непрофесійні дії МОЗу Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина” KиевVласть

54 481 людина у минулому році захворіла на кір, бо кілька років тому Міністерство охорони здоров’я провалило вакцинацію. Про це говорили й результати аудиту Рахункової палати. Тепер, щоб якось поліпшити ситуацію, МОЗ планує у пік (!) захворюваності на грип та ГРВІ, у середині лютого 2019 року, провести “спецоперацію для підвищення рівня імунізації дітей” віком від 6 до 18 років. Тисячі фахівців практичної охорони здоров’я, мільйони батьків і дітей вимушені йти на ризиковані рішення та дії у питанні безпеки масової вакцинації проти кору під час епідемії, бо МОЗ повністю ігнорує експертну думку провідних вітчизняних вчених та медичної спільноти країни. Фахівці-епідеміологи Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського НАМН України (Член-кореспондент НАМНУ В. Задорожна) вважають, що масові щеплення проти кору під час епідемії грипу здатні негативно впливати на специфічну імунну відповідь, призводити до виникнення вакциноасоційованих випадків кору та можуть стати на перешкоді досягнення рівня охоплення 95%, на що, зазвичай, направлені заходи масової вакцинації. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Імунологи Харківської медичної академії післядипломної освіти прогнозують поширення агресивного штаму грипу H3N2, Сінгапур, який є причиною високої смертності і з яким українці ще не зустрічалась. “Один випадок смерті від грипу після вакцинації проти кору може збурити суспільство і поставити крапку у проведенні “спецоперації для підвищення  рівня імунізації дітей”, - вважає доктор медичних наук А. Волянський (Інститут мікробіології та  імунології ім. Мечникова НАМНУ. Про випадки захворювань на кір серед гвардійців Національної гвардії, які були напередодні щеплені вакциною КПК із типовою клінікою кору, говорить доктор медичних наук, професор О. Голубовська (Національний медичний університет імені О.О.Богомольця). “Така ситуація при вакцинації КПК трапляється досить рідко і є наслідком або вакцинації в інкубаційному періоді на тлі спалаху в колективі, або так званої реверсії вакцинного штаму, коли він набуває властивостей дикого штаму” - вважає вона. Комітет охорони здоров'я Верховної Ради звернувся до Кабінету Міністрів та Ради національної безпеки з попередженням про ризики масової вакцинації проти кору під час розгортання епідемії грипу, які наражають на велику небезпеку, дискредитують ідею вакцинації, ще й унеможливлюють формування колективного імунітету. Усе це свідчить тільки про одне: у МОЗі працюють некомпетентні люди, які ігнорують експертів. І “стіна”, якою вони відмежовуються від спеціалістів, може призвести до ще більш непередбачуваних гірких наслідків. У жодному разі не агітую проти вакцинації. Загальновідомо: це - найдієвіший засіб захисту від цієї інфекції та реальний механізм зупинки епідемії через переривання передачі вірусу кору. Проте не за умов ускладненої епідемічної ситуації з інших інфекційних захворювань. Бо проведення масової вакцинації проти кору на тлі епідемічного підйому захворюваності на грип та ГРВІ несе суттєві ризики, які можуть катастрофічно знизити прихильність населення до вакцинопрофілактики – на цьому акцентують спеціалісти. Ситуацію потрібно рятувати терміново, доки МОЗ не зробив непоправну помилку! Тому пропоную керівникам на місцях обов’язково проконсультуватися з провідними спеціалістами нашої країни і вирішити –чи проводити масову вакцинацію у тій чи іншій місцевості. Експерти у кожному конкретному випадку вивчать місцеві особливості, прогнози розвитку епідемічного процесу зазначених інфекцій. А також зважать на всі аргументи щодо співвідношення користь/ризик проведення масової вакцинації проти кору в умовах епідемічної захворюваності на грип та ГРВІ, запропонують індивідуальний підхід до кожного з тих, хто потребує додаткових щеплень проти кору. Вже зараз вони говорять – необхідно розглянути й інші заходи обмеження епідемії, щоб повернутися до проведення масової вакцинації у сприятливіших обставинах. Всі, кому потрібні консультації з питань організації профілактичних та протиепідемічних заходів щодо кору та грипу і ГРВІ з провідними науковцями та досвідченими практиками нашої країни, можете звертатися до мене особисто. Найцінніше у житті людини – здоров’я, і тому ми маємо зберегти здоров’я нашої нації у той час, коли державні чиновники це зробити не здатні! Читайте: У 2019 році хворим пацієнтам доведеться забути про виклик лікаря додому Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина” KиевVласть

Православна церква України (далі - ПЦУ) управлятиметься відповідно до Томосу і свого статуту, де зазначено, що головною владою є Помісний Собор. Вирішення питань, які не передбачені статутом будуть вирішуватись змішаною комісією, яку призначить Вселенський патріарх і ПЦУ. Що стосовно переходу в ПЦУ, громади поступово самі будуть переходити в ПЦУ, є підстави вважати, що він буде здійснюватись наступним чином: буде проведено збір громад конкретної парафії та на загальних зборах буде прийнято рішення про перехід до ПЦУ -  зміну ієрархічного підпорядкування та затвердження нової редакції статуту конкретної церкви. Багато хто зараз говорить про наявність проблеми переходу храмів, але насправді, якщо брати до уваги чинне законодавство, дана проблема відсутня. Наразі в Україні немає жодного храму Московського патріархату, так як за чинним законодавством право власності на майно, включаючи храми, визнається лише за громадами, парафіями, братствами, монастирями, але не за церквою загалом. Що стосується Києво-Печерської та Почаєвської лавр, то вони перебували у власності держави.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Ніякого захоплення храмів Московського патріархату з боку Єдиної Церкви не буде. Ті парафії, які проявлять бажання, добровільно захочуть стати частиною ПЦУ, вони повинні бути прийняті. Можливі конфлікти різного характеру, але в середині самих громад. Звичайно, є багато шляхів їх вирішення, але не можна відкидати і судові процеси у випадку виникнення конфліктів. Найрозповсюдженішою практикою є спори Церкви з органами державної влади в порядку адміністративного судочинства. Є тільки одне обмеження, спори не розповсюджуються на церковні правовідносини врегульовані каноном. В цьому контексті є цікавим рішення у справі "Церква Бессарабської митрополії та інші проти Молдови" в якій Європейський суд по правам людини прийшов до висновку, що відмовляючись визнати церкву-заявника як окрему конфесію і ставлячи таке визнання у залежність від волі певного церковного органу, тобто церкви Молдовської митрополії, Уряд не виконав свого обов'язку щодо забезпечення нейтралітету й безсторонності. В конкретній справі Уряд відмовляв в реєстрації церкви без згоди Молдовської митрополії [Молдовська митрополія Російської православної церкви (РПЦ)], але суд прийшов до висновку, що держава не має права втручатись в церковні справи і відмовляти в реєстрації на цій підставі. З цього приводу дуже є цікава справа ЄСПЛ "Свято-Михайлівська Парафія проти України" (Заява N 77703/01) Страсбург, 14 червня 2007 року, в цій справі був спір саме щодо переходу релігійної громади з однієї церкви в іншу з Московського патріархату до Київського. Вказане рішення має цікаві висновки: 112. Суд нагадує,  що в той час, як свобода віросповідання - це, перш за все, особиста справа кожного, вона також означає, серед іншого, свободу "сповідувати релігію" самому або в об'єднанні з іншими, публічно та в колі тих, хто поділяє цю віру.  Оскільки релігійні громади традиційно існують у вигляді організованих  структур, стаття 9 має тлумачитися в світлі статті 11 Конвенції (  995_004 ), яка захищає об'єднання від  невиправданого втручання з боку держави. 113. З цієї точки зору право віруючих на свободу віросповідання,  яке включає право кожного сповідувати релігію разом з іншими, передбачає очікування,  що віруючі матимуть змогу вільно об'єднуватися без  жодного свавільного втручання з боку держави. Будь-які  повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її  обов'язком, визначеним у практиці Суду, бути   нейтральною та безсторонньою  (див. Metropolitan Church of Bessarabia,  cited above, paragraphs 118 and 123; and Hasan and Chaush v. Bulgaria [GC], no. 30985/96,  paragraph 62, ECHR 2000-XI). 123. Суд вважає,  що ситуація, коли  релігійна організація вочевидь  конфліктує з керівництвом церкви, до якої вона належить та зобов'язана внести  зміни до статуту та зареєструвати їх (інакше вона ризикує бути виключеною зі складу юридичної особи, яку вона сама створила), вимагала від органів державної влади надзвичайно делікатного та нейтрального підходу до конфлікту.  Суд робить висновок, що відмова Київської міської державної адміністрації зареєструвати зміни до статуту громади-заявника, яка була підтримана Київським міським судом  та Верховним Судом, становить втручання у право громади-заявника на свободу віросповідання, передбачене статтею 9 Конвенції (995_004 ),  взятою окремо та у поєднанні із статтею 11. Зокрема, Суд зазначає, що цим втручанням органи  державної влади обмежили можливість згаданої релігійної групи,  яка не мала статусу юридичної особи, здійснювати в повній мірі релігійну діяльність та діяльність,  яку зазвичай здійснювали зареєстровані неурядові юридичні особи (див. пункти 83-84 та 9-91 вище). Втручання також перешкодило  приєднанню до Київського Патріархату як незалежної релігійної  групи, яка керує справами церкви, яку вона збудувала і де зазвичай відправляла релігійні обряди. Тобто, практика підтверджує можливість переходу та існування практики переходу громад в іншу церкву. Звертаю особливу увагу, що Європейський суд по правам людини право  громади на  свободу віросповідання розцінює як право на заміну підпорядкуванню іншій церкві, а тому всі громади які зберуться і вирішують приєднатись до ПЦУ мають на те право, а держава не має права в цьому перешкоджати, а такий перехід має бути здійснений шляхом викладання в новій редакції статуту конкретної громади. Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної ради KиевVласть

Земельні відносини вже давно стали окремою унікальною економіко-соціальною категорією. Від них залежить національна та продовольча безпека країни, економічне відтворення та зростання, навіть, подальше існування України. Ті, хто бажає монополізувати всю землю сільськогосподарського призначення в Україні розглядають Закон про обіг землі як дещо належне до процесу відміни заборони про продаж землі з визначенням порядку її скуповування для зосередження земельного ресурсу в “руках” кількох монополій. Саме такий принцип закладений в проекті Закону №5535 від 13.12.2016 року “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”. В ЗМІ постійно, як досягнення проекту Закону, що пропонується, транслюється інформація про обмеження продажу кількості землі фізичній особі до 500 гектарів. При цьому забувають говорити про те, що юридична особа згідно цього проекту може мати 33% землі на певній території  територіальної громади чи району. Отже три юридичні особи-монополісти можуть мати право скупити 99% землі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Така 99% скупка землі юридичними особами абсолютно реальна на фоні бідності, а там у хід піде і примус селянина до продажу землі. Такий же примус, який практикується певними аграрними холдингами і великими орендарями землі. Абсолютна реальність такої скупки підтверджена і світовим досвідом скупки цілих країн. Обмеження щодо перебування у власності фізичної особи не більше 500 гектарів землі передбачають існування 0,2% багатих і 99,8% бідних селян. І зрозуміло, що через пов’язаних осіб у власності, фактично однієї особи чи сім'ї, може бути сконцентровано не один десяток землі. Такий проект Закону має антисоціальну складову, направлену на глибоке соціальне-економічне розшарування і заперечує всі принципові бачення українців про свою державу. З як мінімум 99, 8% бідністю населення про демократію в Україні можна забути, в кращому випадку буде боротьба монопольних утворень або їх зговір в своїх інтересах а не людей. Справжній, в інтересах українців, закон про обіг землі повинен ґрунтуватися на зовсім інших принципах, які забезпечать існування незалежності України, її національної і продовольчої безпеки. В пріоритеті справжнього закону повинна бути побудова соціально-орієнтованої країни. Збільшення зайнятості та доходів населення, забезпечення соціальних гарантій та соціально-економічного рівня життя можливо тільки в немонополізованій економіці, де кожен селянин буде не тільки власником землі, а і матиме пряме відношення до господарювання на землі як власник аграрного бізнесу та, при можливості і бажанні, безпосереднім учасником виробничого процесу. На сьогодні вже зрозуміло, що потреба у ринку землі, яку вимальовують і нав’язують ті, хто хоче стати аграрними монополістами, насправді, відсутня, як і будь-яка інша. Формування та розвиток товариств власників землі, одноосібного чи сімейного господарювання, впровадження дієвих державних механізмів розвитку аграрного виробництва, запуск механізмів нової кредитної політики направленої на розвиток первинного виробника та споживчого кредитування - це основне, що не тільки забезпечить економічне зростання аграрної галузі, а і стане підставою для формування якісних положень для абсолютно нового Закону про обіг земель сільськогосподарського призначення та змін до інших законів та нормативних актів. Основними змінами до законодавства про обіг землі повинні сформуватися юридичні та фінансові механізми повернення землі селянам, які втратили її в результаті незаконних оборудок агрохолдингів та орендарів, на тлі занепаду рівня життя селянина. Як правило, це договори оренди та емфітевзису на 49 і більше років, договори застави землі, договори міни та інші. Необхідно забезпечити передчасний вихід власника землі з договірних відносин за договорами оренди та емфітевзису для самостійного обробітку землі в товариствах власників землі, одноосібного чи сімейного господарювання. Право купівлі землі повинно бути надано державі чи територіальній громаді. Формування ціни на землю може відбувається за експертним розрахунком на підставі дохідності землі і встановленим терміном окупності. Так, при умові самостійного обробітку землі (чорнозем), чистий дохід її власника становитиме 7500-10000 гривень з 1 гектару. При встановленій максимальній  окупності 10 років, ціна на за 1 гектар землі може становити 75000-10000 тис. гривень, що в 3-4 рази більше ніж ціна, яку готові платити ті, хто хоче мати монополію на українську землю. Ціна може бути вищою, якщо буде сформована більша пропозиція від іншого громадянина України, який виявив бажання господарювати на землі в певній територіальній громаді. Враховуючи недопущення будь-якої монополізації землі, як в межах села, так і в країни, продаватися земля може тільки в кількості однієї земельної ділянки і виключно фізичній особі, яка виявила бажання займатися сільським господарством і виконала всі умови для того, щоб стати належним покупцем землі. Зосереджена у власності держави чи територіальних громад земля повинна передаватися для користування товариствам власників землі. Отримані доходи на частку переданої в користування такої землі зараховуються до відповідних бюджетів і використовуються для вирішення інфраструктурних та соціально-економічних задач розвитку. Спадковість землі може бути у разі відсутності у потенційного спадкоємця власної земельної ділянки та перебування його в ступені родинного зв’язку, визначеного законодавством. Інакше, земельна ділянка підлягає викупу державою чи територіальною громадою. Держава забезпечує кредитування викупу землі та її купівлю громадянином, який вирішив займатися сільським господарством і проживати в сільській місцевості. Держава повинна забезпечити механізм споживчого кредитування за низькою ставкою (3%), забезпечення якому повинні бути доходи товариства власників землі. Це дасть змогу задовольнити нагальні споживчі потреби власника землі замість її продажу, які виникли в результаті антисоціальної політики агрохолдингів, орендарів та їх лобістів при владі. Прийняття таких змін до законодавства дасть можливість виконувати всі норми Конституції України, а головне зберегти українську землю у власності українського народу. Читайте: Як практично реформувати земельні відносини. Народна земельна реформа Роман Головін, кандидат наук з державного управлінняKиевVласть

Уявімо, що заборону на продаж землі знято, а власники землі отримують право продавати землю. Для того, щоб вони були змушені від неї позбавлятися, селян треба довести до соціальнокатастрофічного стану, або створити умови, за яких вони зневіряться в своєму майбутньому, а їхня надія вмре ще живцем. Саме в реалізації цих двох сценаріїв український уряд є найуспішнішим у Європі. Судіть самі: селяни доведені до абсолютної бідності; вони позбавлені можливості заробітку; вони не можуть собі дозволити збалансоване харчування; вони позбавлені можливості якісно лікуватися й не хворіти; для них розкішшю став обігрів власних помешкань; вища освіта для їхніх дітей за кордоном коштує дешевше, ніж в Україні, як і придбання автомобіля… Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Саме час навіяти в підсвідомість селянину, що земля йому вже не потрібна, що все найкраще вже в минулому, що жити потрібно сьогоднішнім днем, що завтра може бути “війна, епідемія, сніговий буран” чи чорні дірки космосу всмокчуть український чорнозем у своє ненажерливе черево й краще (поки не пізно) поміняти його на “євробляху” чи великий, крутий і сексуальний телевізор. По телевізору кажуть, що майже вся українська земля в оренді, а значить найвигідніші дивіденди за неї може дати лише орендар, бо іншим покупцям невигідно купувати землю. Так, для абсолютного розпродажу України, окрім припинення дії мораторію на реалізацію землі, потрібно надати селянину право достроково припиняти договори оренди. Такі рішення вже прийняті у вигляді законопроектів. Логіка наступна: покупець хоче мати землю технологічними масивами, а не “шахматкою”, що окремо виділена в натурі; масиви продаватимуться селами, а це нереально довго. Так і вимальовуються обличчя потенційних груп покупців, які хочуть купити землю та передати її в оренду або обробляти самостійно. Транснаціональний капітал цікавлять великі масштаби землі. Вони мають дешеві гроші. Ціна для них майже не має значення, бо вони замовлять будь-який обсяг грошово-кредитної емісії. Їм вигідно скасувати оренду разом зі зняттям мораторію. Вони зрадіють, якщо власники землі від неї відмовляться за дуже великі гроші. Агрохолдинги, що орендують землю, будуть поза конкуренцією: вони відчують, що таке реальні світові гроші, а вірніше коли емітенти грошей їм перекриють доступ до капіталу. Покупці, які хочуть купити землю та почати її обробляти, також цікавляться великими масштабами землі. В них гроші є дорогими, а до них – певні обмеження. Для них ціна має суттєве значення. Їм вигідне скасування оренди при купівлі, а також умови, за яких власники землі фактично від неї відмовляться за просто гроші. Ними є вітчизняні агрохолдинги, які думають, що вони єдині великі гравці на ринку землі. Вони незаконно скуповують землю шляхом оренди на 49 років, емфітевзису, застави та заповітів. Покупці, які зараз орендують і обробляють землю селян, інтенсивно її скуповують за різними незаконними схемами. Їм вигідно, щоб оренда автоматично не відмінялася при продажу власником своєї землі. Це бар’єр для конкурентів і гарантія, що ціна на землю не зростатиме, а їхні інвестиції в купівлю землі будуть ефективними. Ці покупці, також, продовжать скуповувати землю шляхом оренди на 49 років, емфітевзису, застави та заповітів. Вони потенційно обмежені в великих грошах. За абсолютної відкритості ринку землі банки не нададуть їм кредити в необхідному обсязі. Так звані фермери, яким байдужі великі масиви, які звикли “поспішати повільно” та сподіватися лише на Бога й трішечки на себе, теж зацікавлені в скасуванні оренди за бажанням власника землі, оскільки власник землі “піде” від великого орендаря до нього, так званого фермера. У цьому місці, наведу міркування інших фахівців, які зазначають: “…що поглинання або “захоплення” (land grabs) землі іноземними інвесторами чи великими національними монополістами й концентрація власності на землю – це найбільша загроза для продовольчої безпеки держави. Найчастіше це поглинання проводиться такими суб'єктами: 1. Суверенні фонди добробуту (Sovereign Wealth Funds) більш багатої країни, яка прагне забезпечити собі постійний довгостроковий доступ до продовольчих товарів, купуючи або орендуючи на тривалий термін сільськогосподарську землю за кордоном. 2. Власники виробництва біопалива, які шукають постійного доступу до дешевої сировини. 3. Міжнародні інституційні або індивідуальні інвестори, які займаються спекулятивними операціями з землею чи водними ресурсами, що в ній містяться. 4. Геополітичні гравці, які мають на меті поглинання країни або регіону. 5. Місцеві олігархічні структури для подальшого перепродажу землі іноземним інвесторам або концентрації земельної власності й отримання монопольних надприбутків. Отже, зазначеним суб’єктам ринок землі конче необхідний для придбання чергової країни (латифундії) за рахунок звичайної крихти грошово-кредитної емісії іноземної країни. Україну як державу не влаштовує те, як є зараз і не влаштовує те, як хтось хоче зробити, готуючи Україну на продаж. Зробити аграрну галузь ефективною можливо і без примусової зміни власників. Зміна власника не збільшить ВВП, пенсії і зарплати. Тільки зміна форм земельних відносин може дати ефективні результати. Роман Головин, кандидат наук по государственному управлениюKиевVласть