Київщина посилює свої позиції як провідний центр спорту та активного відпочинку на території держави. В місті Буча до 30-річчя незалежності України заплановано відкрити Академію спорту, яка стане сучасним спортивним брендом громади та регіону.
Про це KV дізналася з повідомлення пресслужби Київської облдержадміністрації (КОДА).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” “Академія, загальна вартість якої складає 111 517,240 тис. грн, реалізується в рамках національної програми “Велике будівництво”. Її унікальність полягає в тому, що скористатися послугами зможуть як учасники міжнародних, державних та обласних змагань, так і 57 тисяч населення Бучанської громади. При проєктуванні було враховано потреби маломобільних відвідувачів: влаштовано пандуси, санвузли, необхідні параметри дверних прорізів. Це дозволить проводити спортивні заходи та змагання осіб з інвалідністю. Потужність закладу розрахована на 570 відвідувачів в день”, – зазначив заступник голови Київської облдержадміністрації Андрій Лісовик.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
В комплексі вже на 75% завершено будівельні роботи. Готова двоповерхова будівля, частково виконані зовнішні інженерні мережі, на 95% закінчено каналізацію та водопостачання, завершено теплопостачання, фіналізують роботи з облаштування системи пожежогасіння. Паралельно проводять внутрішні будівельні роботи, більшість з яких вже також виконано.
Збудовано два міні-футбольних поля зі штучним покриттям, баскетбольний майданчик із поліуретановим покриттям, багатофункціональний майданчик і майданчик для занять зі street-файту.
Академія спорту передбачає будівництво спортивного блоку в комплексі з будівлями загальноосвітньої школи № 2 по вул. Шевченка, 14 в м. Буча.
Багатофункціональний спортивний комплекс буде використовуватися для змагань з олімпійських видів спорту всеукраїнського та міжнародного значення, проведення занять з міні-футболу, баскетболу, волейболу, гандболу, великого тенісу. Також, у ньому планується проведення занять з фізичної культури Бучанського НВК СЗОШ I-III ст. –ЗОШ I-III ст. №2.
Читайте: У зоні відчуження за 3 роки будуть оновлені основні траси
Фото: пресслужба КОДА.КиевVласть
Київська ОДА відзвітувала про хід реалізації програми "Велике будівництво" у напрямку покращення соціальної інфраструктури. На Київщині упродовж року планують реалізувати 18 об’єктів на загальну суму в понад 343 млн гривень. Серед ключових – будівництво дитячого садка в Згуровці, школи – в селі Проців та центру з надання адміністративних послуг – у Білій Церкві.
Про це KV стало відомо за результатами онлайн-брифінгу заступника голови Київської обласної державної адміністрації Андрія Лісовика.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
"Реалізація президентської програми є одним із пріоритетних напрямків Київської облдержадміністрації. Ми активно працюємо над розбудовою соціальної інфраструктури нашого регіону", – розповів Андрій Лісовик.
Він, зокрема, нагадав, що цього року на Київщині реалізується 18 об'єктів. Серед них дитячі садки, школи, спортивні локації та центр надання адміністративних послуг. Загальна вартість робіт по всім проєктам складає понад 343 млн гривень.
По дев'яти об'єктам заключили договори з підрядниками, тож будівельники вже почали працювати над будівництвом трьох садків, двох шкіл та чотирьох спортивних локацій. Так, у порівнянні з минулим тижнем, будівельна готовність дитсадка в Згуровці, де триває капітальний ремонт, зросла вже на 40%.
За словами заступника голови КОДА, за цей рік планується повністю завершити всі роботи. Йдеться про внутрішнє та зовнішнє оздоблення, облаштування внутрішніх мереж водопостачання, електропостачання та опалення. І, звісно, проведення благоустрою території.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
"У результаті після капітального ремонту у дитячому садку не тільки покращаться умови, а й з'являться додаткові 35 місць для дітей", – говорить він.
Ще один проєкт, над яким зараз працюють – реконструкція школи в селі Проців Бориспільського району. Так, по цьому об'єкту будівельна готовність підвищилася до 30%. Зараз будівельники продовжують працювати над внутрішнім і зовнішнім оздобленням, а також проводити благоустрій навколишньої території. Усі роботи планують завершити до кінця року.
"Завдяки цьому нам вдасться вирішити важливу проблему. Якщо зараз близько 200 дітей із села Проців змушені навчатися у школах прилеглих населених пунктів, то після завершення реконструкції ми створимо для них якісні та комфортні умови для навчання вдома, і, разом з цим, розвантажимо навколишні освітні заклади", – додав Лісовик.
Також він розповів про проєкти, по яким ще не розпочалися фактичні роботи. Так, по двом об'єктам готуються документи для оголошення тендерів, а ще по семи проводяться тендерні процедури.
Зокрема, він зауважив, що працюють в області і над створенням нового центру адміністративних послуг у Білій Церкві. Для цього буде реконструйовано одну з нежитлових будівель, яка розташовується у місті по вул. Театральна.
Крім того, покращать умови і для навчання дітей. У планах капітальний ремонт Пашківської школи Макарівської громади, дитсадка "Малятко" у селі Студеники, а також дитсадка "Веселка" – в Обухові. Також буде проведено термомодернізацію опорного навчально-виховного комплексу в селі Жоравка Яготинської громади.
Лісовик зауважив, що попрацюють в області і над розбудовою спортивної інфраструктури. Йдеться про будівництво з нуля стадіону поруч з навчально-виховним комплексом імені Героя України Руслана Лужевського в селі Волошинівка Баришівської громади, а також про капітальний ремонт стадіону "Колос" в Сквирі.
Нагадаємо, що Київська ОДА оприлюднила черговий звіт про хід реалізації програми "Велике будівництво". Цього разу - у напрямку медичної інфраструктури. У квітні-травні в опорних лікарнях Київщини запрацюють п'ять приймальних відділень. Їхня модернізація обійдеться в понад 38 млн гривень. Також понад 297 млн гривень витратять на будівництво 35 сільських амбулаторій.
Читайте: На Київщині будують 35 сільських амбулаторій за програмою “Велике будівництво”
Також за програмою "Велике будівництво" в столичному регіоні в цьому році на ремонт автомобільних доріг спрямують понад 1 млрд гривень. Також обласна влада уклала масштабні угоди про співпрацю з європейськими компаніями. В рамках меморандуму з турецьким холдингом відремонтують дві міжнародних автодороги, а за допомогою кредитної програми від Європейського інвестбанку – три соціальні об'єкти.
Читайте: На Київщині розбудують дорожню та соціальну інфраструктури за рахунок іноземних інвестицій
Нагадаємо також, що відремонтовані і реконструйовані у рамках програми президента “Велике будівництво” приймальні відділення українських лікарень отримають у 2021 році 4656 одиниць медичного обладнання на суму понад 6 млрд гривень.
Усього у 2021 році на Київщині у рамках держпрограми планують реалізувати ще 18 об'єктів за 318 мільйонів гривень. Сума перевищує минулорічні витрати на понад 100 млн гривень. Проєкти стосуються розвитку медичної, спортивної та освітньої сфер життя Київщини.
Читайте: КОДА відзвітувала про реалізацію програми “Велике будівництво” на Київщині
Фото: коллаж KVКиевVласть
В рамках реалізації програми Президента України “Велике будівництво” на Київщині вже заключено договори з підрядниками по дев’яти об’єктам. Вже розпочалися роботи на будівництві трьох дитсадків, однієї школи і двох спортивних локацій.
Про це KV стало відомо із повідомлення пресслужби Київської облдержадміністрації (КОДА) із посиланням на заступника голови КОДА Андрія Лісовика.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Зокрема триває капітальний ремонт дитячого садка в Згурівці. Його будівельна готовність в порівнянні з минулим тижнем зросла вже до 40%. За цей рік ми плануємо повністю завершити всі роботи. Йдеться про внутрішнє та зовнішнє оздоблення, влаштування внутрішніх мереж водопостачання, електропостачання та опалення і, звісно, проведення благоустрою території”, – прокоментував він хід робіт на одному з об’єктів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
У результаті, за його словами, після капітального ремонту у дитсадку не тільки покращаться умови, а й з’являться 35 додаткових місць для дітей.Ще один проєкт над яким зараз працюють підрядники – це реконструкція школи в селі Проців Бориспільського району.
По цьому об’єкту будівельна готовність підвищилась до 30%. Будівельники продовжують працювати над внутрішнім і зовнішнім оздобленням, а також проводити благоустрій навколишньої території. Усі роботи аналогічно планується закінчити до кінця року.
“Завдяки реалізації цього проєкту вдасться вирішити важливу проблему. Якщо зараз близько 200 дітей із села Проців змушені навчатись у школах прилеглих населених пунктів, то після завершення реконструкції ми створимо для них якісні та комфортні умови для навчання вдома й разом із цим розвантажимо навколишні освітні заклади”, – зазначив заступник голови КОДА Андрій Лісовик.
Загалом протягом 2021 року на Київщині в рамках програми “Велике будівництво” планують реалізувати 18 пріоритетних об’єктів соціальної інфраструктури на загальну суму 343,756 млн грн (співфінансування – 263,725 тис. грн).
Це дозволить покращити умови навчання для 2 тисяч учнів шкіл, 800 вихованців дитячих садочків, а також створить 105 нових місць для дошкільнят. Будівництво спортивних об’єктів створить повноцінні умови для занять жителів області спортом.
Читайте: “Велике будівництво”: У Чорнобильській зоні оновлюють 40 км доріг
Фото КОДАКиевVласть
На базі Заворицького НВК на Київщині у квітні-липні 2021 року буде реазований проєкт “Шкільний вулик”. Заплановано, що після цього все придбане матеріально-технічне обладнання для роботи пасіки буде передано на баланс НВК. Загальний бюджет проєкту складе майже 75 тис. гривень.
Про це KV стало відомо з повідомлення представників громадської організації “Наші кроки”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“В сучасному світі є три важливі складові, які є драйвером змін: молодь, круті ідеї та їх реалізація. І все це можна об'єднати в межах соціального шкільного підприємства”, – заявив керівник ГО “Наші кроки” Валерій Рослік. На його думка, реалізація проєкту має стати ефективним стимулом для розвитку Заворицького НВК, а також його шкільного самоврядування.
Повідомляється, що учні матимуть змогу вивчати не лише основи бджолярства, але й особливості роботи соціальних підприємств в межах спеціального курсу “Соціальне шкільне підприємництво” для учнів старших класів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Також в межах проєкту для учнів Заворицького НВК буде проведено 5 майстер-класів з основ фінансового і бізнес-планування, соціального підприємництва в Україні та світі, маркетингових особливостей реалізації медової продукції, основ пасічникування, включаючи особливості безпечного поводження з бджолами та догляду за ними.
Учасники проєкту матимуть змогу поспілкуватися в Zoom з представниками діючих соціальних підприємств України, які поділяться власним досвідом.
Зазначається, що фінальним етапом проєкту буде реалізація медової продукції на місцевих ярмарках та через Інтернет. Отримані гроші будуть направлені на потреби шкільного самоврядування.
Підкреслюється, що всі учасники проєкту “Шкільний вулик” будуть застрахованими на період його реалізації. На території пасіки, що буде розташована у віддаленій частині заднього двору школи, влаштують огорожу, а також організують цілодобове відеоспостереження.
“Шкільний вулик” переміг в межах проєкту “Заснування соціальних шкільних підприємств у сільській місцевості та малих містах України для заохочення молоді до соціального підприємництва”, що виконується Фондом Східна Європа та ChildFund Deutschland e.V. за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
Як раніше повідомляла KV, у щорічному Фестивалі шкільних стартапів “Class ідея-2021” взяли участь 128 юних винахідників – учнів віком від 6 до 18 років. Учасники традиційно пройшли двотижневу StartUP-школу Фестивалю та представили 100 цікавих проєктів.
Читайте: Рабочая группа при Киевской ОГА займется проблемами малого предпринимательства
Фото: надане ГО “Наші кроки”
КиевVласть
Незабаром освітянська громада Київщини візьметься оцінювати якість надання базової освіти пристоличними навчальними закладами. Стартувало пробне ЗНО, а згодом – і основна сесія, під час якої випускники шкіл продемонструють здобутий рівень знань. Як школи впоралися зі ЗНО в минулому навчальному році, хто став лідером, а хто пас задніх – читайте в матеріалі KV.
Як стало відомо KV, у березні завершилася реєстрація на основну сесію зовнішнього незалежного оцінювання 2021 року для абітурієнтів, які планують вступати до закладів вищої освіти. Цьогоріч вона відбудеться з 21 травня до 15 червня.
Зокрема, згідно із календарним планом з підготовки та проведення державної підсумкової атестації, до 9 квітня мали сформувати мережу пунктів проведення ЗНО, а до 30 квітня – майбутнім абітурієнтам надійдуть запрошення-перепустки для участі в незалежному оцінюванні. Пробне ЗНО з усіх навчальних предметів відбулося 10 квітня.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Нагадаємо, що найкращі учні кожної області за результатами ЗНО отримуватимуть щомісяця президентську стипендію в розмірі 10 тис. гривень. Експерти наголошують, є декілька факторів, які впливають на результати ЗНО і школа, її тип та профіль, де навчається випускник, відіграє у цьому не останню роль. Так, учні спеціалізованих шкіл (ліцеїв, гімназій) мають в середньому на 15 балів кращі результати, ніж учні загальноосвітніх шкіл.
Тож все частіше результати незалежного тестування є підставою для створення різнопланових рейтингів престижу. Так, щороку освітній ресурс "Освіта.ua" складає рейтинг ТОП-200 шкіл України саме за результатами ЗНО.
Аналогічний рейтинг сформовано і за показниками минулого навчального року. Загалом у рейтингу серед 24 областей торік Київщина, маючи 486 шкіл з понад 13 тис. випускниками, зуміла посісти лише дев’яту сходинку. І згідно із даними, в ТОП-100 увійшло переважна більшість столичних шкіл, а за ними йдуть вже Харків, Дніпро та Львів.
Алгоритм оцінювання
Для складання рейтингу загальноосвітніх навчальних закладів використовують результати зовнішнього незалежного оцінювання, оприлюднені на сайті Українського центру оцінювання якості освіти.
Школи у рейтингу розподіляються за рейтинговим балом. Його вираховують на підставі середнього балу, одержаного учасниками тестування з усіх предметів ЗНО (85% рейтингового бала). Оскільки кількість тестів, що їх складають випускники, досить відрізняється в різних закладах освіти, тож враховують і загальну кількість складених тестів випускниками кожної школи (15% рейтингового бала). Також в рейтингу не беруть участь школи, у яких загальна кількість складених тестів ЗНО 15 або менше.
У результаті рейтинговий бал шкіл вираховують за такою формулою:
ТОП-10 кращих шкіл області
Минулого року до рейтингу 200 кращих шкіл України потрапило всього шість шкіл області – із Боярки, Фастова, Славутича, Білої Церкви та Борисполя. Але і вони стартують лише із 100 позиції. Та все ж ці заклади стали фундаментом для рейтингу загальноосвітніх шкіл Київської області, що посіли найвищі місця за підсумками ЗНО 2020 року.
Із 436 навчальних закладів області до ТОП-10 увійшли саме школи, які одержали у рейтингу понад 140 балів. Так, десяту позицію в рейтингу посів Технічний ліцей Національного Технічного Університету України "КПІ", що діє на території Вишгородської громади. Його 17 випускників склали 62 тести, одержавши такий середній результат – 164,6 балів.
Варто зауважити, що у 2020 році ліцей зайняв І місце в рейтингу за результатами ЗНО серед закладів освіти Вишгородського району, а до переліку 200 навчальних закладів України увійшов саме за результатами ЗНО з математики та фізики. За рік заклад зумів значно покращити свої показники, адже у 2019 році по області це була лише 23 сходинка. Загалом заклад здійснює освітню діяльність ще з 1997 року.
Для Бучанської спеціалізованої школи № 5 з поглибленим вивченням іноземних мов найкращий середній результат торік склав трохи менше – 163,4 бали. Та 140 тестів 42 учня склали на 100%, що і дозволило посісти школі 9 сходинку. На офіційному сайті Бучанської громади зауважено, що такі досягнення стали можливими завдяки реалізаціі у громаді комплексної програми розвитку системи освіти, впровадженню нових стандартів у роботі та модернізації навчальної бази. У цій школі навчаються школярі, що мають лінгвістичні здібності.
На восьмій позицій – Броварська спеціалізована школа №7. Торік заклад займав ще 9 місце. Випускники школи одержали такий середній бал – 160,8. У 2020 році школа випустила найбільшу кількість учнів серед 10-ки кращих – 82 випускника. Загалом тут склали 277 тестів на 99%. Тут діти займаються поглибленим вивченням предметів суспільно-гуманітарного та природничого профілів. А навчання здійснюється за науково педагогічними проєктом "Інтелект", педагогічною технологією "Росток".
Так, 166 балів у середньому по ЗНО одержав 31 школяр Бучанської Української гімназії. Загалом вони склали 101 тест. Це дозволило гімназії посісти сьому позицію. Проте ще у 2019 році ця гімназія була кращою на Київщині і займала перше місце у рейтингу. Тоді 35 випускників закладу зуміли здати ЗНО у середньому на 171,6 балів.
Не зганьбили ім’я Володимира Мономаха і випускники Бориспільського НВК на честь якого і названа гімназія "Перспектива". 79 учням вдалося одержати по ЗНО середній бал – 161,7. У рейтингу це вартувало їм шостої сходинки. Варто додати, що у 2019 році НВК займав не дуже престижну позицію – 27 сходинку, а рейтинговий бал сягав всього 133,8. І саме ця гімназія займає передостаннє позицію (199 місце) серед 200 кращих шкіл України.
На останній позиції у п’ятірці найкращих "Ліцей-Мала академія наук" Білоцерківського навчально-виховного об’єднання. По Україні заклад займає 150 позицію. Середній показник всіх тестів ЗНО тут склав 165,8 балів. 56 випускників посилили 193 тести із ЗНО на 99%. Та за рік школа, навпаки зробила крок назад, адже ще у 2019 році по області вона займала 4 позицію, а по Україні – 125-ту. Ліцей в профілі навчання робить ставку на економіку та право.
Поступився третьою позицією і Боярський академічний ліцей "Гармонія". У 2020 році – це лише четверта сходинка. Тут 78 випускників склали 251 тест і одержали у середньому по ЗНО 164,9 балів. Заклад надає випускникам багатопрофільну освіту.
Бронза ж дісталася Славутицькому ліцею. Заклад випустив 72 учня, які пройшли випробування, склавши 232 тести на 100%. Їхній бал по ЗНО склав 165,5. Це дозволило їм увійти до ТОП-200 кращих і зайняти 138 сходинку. Та не можна не згадати показники ліцею у 2019 році, а були вони більш показовими: друга сходинка по області та 112 – по Україні. Куди краще тоді здали випускники і тести – 170 балів.
Подужати свій рекорд і піднятися із позаминулої п'ятої всеукраїнської позиції вдалося обласному навчальному закладу. Друге почесне місце посів Фастівський ліцей-інтернат. 35 його випускникам не вистачало всього кількох балів аби обігнати лідера в цих освітніх перегонах. Вони склали 119 тестів, заробивши у середньому 169,7 балів. Ліцей здійснює підготовку учнів за кількома профілями: фізико-математичним, хіміко-біологічним та інформаційно-технологічним, а навчають тут понад 20 викладачів.
Статус же найкращої школи Київщини одержав приватний заклад. Надає він освітні послуги у Боярці всього чотири роки і своїм випускникам пропонує стажування у закладах освіти Північної Америки та навчання англійською мовою за канадськими програмами освіти. Це – Ліцей "Міжнародний вимір". Всього девяти його випускникам вдалося показати на ЗНО найкращий результат і одержати в середньому понад 173 бали. Загалом за рік закладу вдалося піднятися до І місця із 18 сходинки у рейтингу. І саме цей ліцей посідає 100 позицію у ТОП-200 кращих шкіл України.
ТОП-10 аутсайдерів
Зупинимося ми і на аутсайдерах рейтингу шкіл Київської області 2020 року. До ТОП-10 шкіл з найгіршими показниками увійшли навчальні заклади, які у рейтингу одержали від 50 до 68 балів із майже 500 шкіл. Цікавим є той факт, що у цей список потрапили не лише загальноосвітні школи, а саме державні навчальні заклади. Серед них є і низка професійно-технічного спрямування.
Відкриває ТОП-10 Григорівська школа І-ІІІ ступенів, що перебувала на балансі Обухівської райради, Школа є опорним навчальним закладом. 18 випускників школи пройшли 56 тестових випробувань і у результаті одержали по всім предметам ЗНО у середньому 78,4 бали. У відсотках якісний показник складеного ЗНО сягає лише 64%. У рейтингу це – 427 позиція. Та враховуючи показники 2019 року, для закладу – це регрес. Донедавна заклад посідав ще 311 сходинку.
На дев’ятій позиції Комунальний навчальний заклад Київської облради "Васильківський професійний ліцей". 69 випускників склали ЗНО у середньому на 76,3%. Оцінювання знань відбувалося за 44 тестами. Заклад не демонструє майже жодної динаміки. Та все ж два роки поспіль йому вдається утримуватися на "почесному" 428 місці.
Далі йде восьма позиція і займає її Державний навчальний заклад "Професійний ліцей міста Українки". Його 52 випускники склали 70 тестів, одержавши у середньому за іспити 76 балів, що на декілька позицій краще, ніж продемонстрували свої знання випускники 2019 року – 68,5 балів.
Сьому сходинку займає Сукачівське навчально-виховне об’єднання "ЗОШ І-ІІІ ст. – дитячий садок" із таким середнім показником по ЗНО – 75,6 балів. Їх вдалося здобули всього дев’яти випускникам, склавши 28 тестів. Та варто зауважити, що школа йде досить із негативною динамікою в результатах. У 2019 році заклад посідав у рейтингу 234 позицію, а середній бал по ЗНО був набагато вищим – 125,2 бали.
Державному ПТНЗ "Бородянський професійний аграрний ліцей" за рік вдалося зробити крок вперед. Нині він посідає шосту сходинку. 29 тестів 60 випускникам у 2020 році вдалося здати у середньому на 75,1 бал.
Ввійшла на останній позиції у п’ятірку шкіл із найнижчими результатами зі ЗНО Германівська школа І-ІІІ ступенів імені братів Гетьманів, що також перебувала на балансі Обухівської райради. Вісім її випускників осилили 24 тести всього на 74,8 балів. Та ще у 2019 році випускники школи демонстрували досить непогані результати – 123,6 балів зі ЗНО.
Трохи покращилися результати по ЗНО в ДНЗ "Сквирське вище професійне училище". Та все ж у 2020 році це лише 433 позиція та 4 місце серед аутсайдерів. Торік тут випустилося 52 вихованця. Вони склали загалом 19 тестів і одержали в середньому 71,4 бали (2019 рік – 63,6 балів).
Читайте: Их заказали: в ПТУ Киевщины хотят обучить 3 тысячи швей, поваров и водителей
Замикає трійку шкіл з найнижчими результатами по ЗНО Державний професійно-технічний навчальний заклад "Бориспільський професійний ліцей". 68 випускникам на підсумкових іспитах вдалося скласти 83 всього на 55%. Їх середній бал по ЗНО склав 61,4, у 2019 році – 50,8 балів.
Всього 58,8 балів з незалежного оцінювання мали у 2020 році 76 випускників ДПТНЗ "Фастівський центр професійно-технічної освіти". А складали вони 80 тестів. Для закладу це ще не найгірший показник, так у 2019 році заклад випустив 98 випускників, які продемонстрували рівень знань у середньому на 49,7 балів.
Безумовним антилідером цього рейтингу є Острійківська школа І-ІІІ ступенів Білоцерківського району. Минулого навчального року його сім випускників впоралися із 19 тестами із ЗНО лише на 58,9 балів або 53%. Хоча ще у 2019 році її місце посідав Володарський професійний аграрний ліцей, а сама школа займала ще 397 позицію із 93,4 балами по ЗНО.
Та в Українському центрі оцінювання якості освіти все ж наголошують, що результат ЗНО не є показником роботи навчального закладу. І завдяки самопідготовці учні взмозі досягти найвищих балів, незважаючи на престиж навчального закладу.
Нагадаємо, що Київська ОДА оновила освітні ліцензії комунальним закладам обласної ради. Це – навчальні заклади в Білоцерківському, Бучанському, Фастівському, Бориспільському та Обухівському районах. Ліцензії одержали фахові коледжі, вищі навчальні заклади та ліцеї технічного спрямування. Загалом здобувати майбутню професію школярі Київщини зможуть у 10 профільних школах. Ще 24 ліцензії губернатор схвалив десяти спецзакладам І-ІІІ рівнів акредитації.
Читайте: Старша школа: на Київщині визначили обсяги профільного навчання
Фото: колаж KVКиевVласть
7 та 8 квітня світ відмічав Йом а Шоа — ізраільський день Катастрофи та Героїзму, що присвячений загиблим у роки Другої світової війни 6 млн євреів. У цей день вшановують також Праведників народів Світу — людей, які ризикуючі життям рятували євреїв від смерті. У Західній та Центральній Європі за рятування життя єврея, рятувальника відправляли до концтабору. На окупованих фашистами територіях сучасної України за спробу врятувати єврея на місці вбивали рятувальника та усю його родину. Єврейський народ та держава Ізраїль пам'ятають та вшановують високі подвиги цих визначних людей. Наприклад, вони мають право на почесне громадянство держави Ізраїль, тощо.
Майже 2700 українців та українських родин визнані на сьогодні Праведниками народів Світу. У живих залишилося лише декілька десятків, віком від 85 років та старше. Більшість Праведників народів Світу померли ще до 1991 року, та про їх високі вчинки майже невідомо — через те, що СРСР не визнавав ані трагедії Голокосту, ані мав у останні десятиліття дипломатичних стосунків з Ізраїлем.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Український проект Слово Праведника опікується родинами Праведників народів Світу та їх дітей, та знімає документальні фільми та інтерв'ю з Праведниками, та показує ці фільми українським школярам, студентам, тощо.
Співзасновниця проекту, Маргарита Яковлева розповіла, чому важливо пам'ятати про Праведників народів Світу сьогодні, та що можливо зробити для вшанування героїв.
– Маргарито, чому ви, фінансовий журналіст, взялися саме за цю тему, таку далеку від фінансів, від банків, страхових компаній? Здається, це не зовсім ваша спеціалізація…
– Я почала займатися цією темою, коли працювала в Forbes, де була редактором міжнародних інтерв’ю, вела рубрику міжнародних відносин, у тому числі, робила матеріали, присвячені відносинам України та Ізраїля, навчалася на програмах для журналістів за темами, присвяченими нашій спільній історії.
2015 року я проходила навчання за тематикою “Уроки Голокосту” у Берліні. Навчання відбувалося біля озера Ванзеє у Будинку Ванзейських конференції. Там розташована одна з найбільших у світі бібліотек, присвячених Голокосту. Ця будівля ввійшла в історію людства як місце, де верхівка нацистської партії прийняла так зване остаточне рішення щодо єврейського питання.
Зараз у цю бібліотеку приїжджають студенти з усього світу за грантами, вони вивчають уроки Голокосту, дізнаються, як німецьке суспільство і німецькі медіа свого часу виходили із жахливого інформаційного стану.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
– Саме там ви познайомилися з темою праведників світу?
– Так. Зі мною була колежанка Світлана Левітас, яка працює в міжнародному фонді допомоги євреям похилого віку, а також Праведникам світу. Вона запропонувала написати книжку про цих людей, людей, які в роки Другої світової війни, ризикуючи своїми життями, рятували євреїв від знищення фашистами. Але в Україні на той час про них було небагато інформації, до цього ж, ці люди вже доволі похилого віку – за 80 років і більше.
Я загорілася цією ідеєю і запропонувала створити і книжку, і фільм. Так усе і почалося. Спочатку на волонтерських засадах, без бюджету поїхали з фотографом Олександром Козаченком до українських бабусь і дідусів – записувати з ними інтерв’ю. Намір був такий: якщо щось із цього вийде і вдасться отримати грант, робимо фільм; якщо ж ні – усі записані інтерв’ю опублікуємо в інтернеті.
Ніна Гудкова, Праведниця народів Світу. Врятувала 12 єврейських хлопчиків від загибелі
– А до цього, здається, у вас не було досвіду створення документальних фільмів. Це було вперше?
- Так, для мене це було вперше. Доводилося навчатися, як кажуть, на ходу.
Марія та Давід Пік, врятовані від загибелі у Золочеві. Їх родину переховували Праведникі народів Світу Вовкотруби (Історія Праведників на сайті Яд Вашем). Фото 1946 року, Париж. Родина їде з радянської України через Європу до США. Цю рідкісну світлину подарувала проекту Слово Праведника донька Давіда Піка з Нью-Йорку.
– Чи складно було знайти фінансування для фільму, адже втілення подібних проєктів передбачає залучення інвестицій?
- Це суто некомерційна благодійна історія, яка потрібна як єврейському, так і українському народам. Удалося отримати два види грантів: від Меморіального комплексу Яд Вашем та Меморіального комплексу “Бабин Яр”. Після отримання грантів уже мали можливість просити підтримки в українського бізнесу. Відгукнулися декілька важливих спонсорів із фінансової, банківської сфер, Укр.Нет, Укргазбанк… , є в цьому проекті і частина моїх особистих коштів.
– У процесі роботи не виникало сумнівів щодо вибору цього шляху?
- Ви знаєте, коли починаєш заглиблюватись у цю історію, працювати з нею, коли дивишся на цих людей, спілкуєшся з ними, вже не можеш зупинитися. Хочеться йти далі, дізнаватися більше, адже усвідомлюєш, що час не на нашому боці: праведників стає дедалі менше.
– Географія зйомок – це ж не лише Київ?- Звісно, ні. Ми об’їздили майже всю Львівщину – Львів, Рава Руська, Злочів, Борислав… Усюди знаходили людей, які під час війни рятували євреїв. Часто про їхні подвиги розповідали вже їхні діти, внуки. А інколи навіть сусіди, знайомі.– Що б ви порадили тим, хто хоче зняти документальний фільм, але не знає, з чого почати? Що має бути в першу чергу: сценарій, ідея, гроші?
– По-перше, як я вже казала, у нас попервах не було грошей. По-друге, не було і сценарію, адже ми ще не знали нічого про своїх героїв та про те, що вони розповідатимуть. До того ж, нас цікавила більш широка тема: скажімо, якими були стосунки між євреями та українцями в тих місцях, де вони мешкали до війни; як склалися долі врятованих надалі, чи продовжували вони дружити чи взагалі спілкуватися із своїми рятівниками після війни тощо.
Наприклад, на Івано-Франківщині я брала інтерв’ю у родини Ільницьких, які врятували 14 євреїв. У них була складна історія, яка багато в чому співзвучна історії самої України. Ці люди переховували євреїв, врятували їх від загибелі, а в 1946-му їх почали депортувати в Караганду. Депортація ні за що на 20 років! Тобто, спочатку люди рятують євреїв, а потім самі потребують порятунку від КДБ. Така сумна історія… Яку не передбачиш жодним сценарієм.
– З якими складнощами стикнулися під час зйомок документального фільму?
– Є два боки цього процесу. Один стосується суто проблеми документального фільму, а інший – тематики Голокосту загалом та усім тим, що з нею пов’язане.
Щодо фільму, то серед складнощів особливо відзначу недостатність або й відсутність документів, фотоматеріалів. А інший момент – емоційна складова процесу зйомок. Адже йшлося про чорну сторінку в історії людства, про масові вбивства. Торкаєшся доль людей, інформації, яку важко сприймати. Довелося навіть запрошувати психотерапевта з Ізраїля.
Моя колега, режисерка Марина Дубровіна, яка знімала серіал про праведників світу на телебачення, в одному з інтерв’ю розповіла, що планували 12 серій, а зробили 7. “Я боюся, що моє серце до кінця серіалу не витримає” – сказал вона.
Якщо ви хочете робити щось на тему Голокосту, маєте розуміти, що те, з чим ви стикнетеся, принесе вам багато переживань і сліз. Це, власне, стосується будь-якої соціально важливої теми, коли йдеться про трагедію.
Наслідки Голокосту – фото з державного архіву імені Г.Пшеничного
– Як відреагували на ваші фільми публіка, преса?- Перш за все, треба усвідомити, що ми робили фільми для школярів, для студентів. Для нас важливо було, щоби молоді люди побачили ці історії, адже коли відбувалися усі ті події, нашим героям (яким нині уже під 90 років) було по 10-15 років. Тож наша публіка, наш глядач – це діти і студенти. До початку карантину фільми пройшли по школах і вишах Києва та деяких інших містах України. Ми бачили дуже активну реакцію на побачене. Адже діти знали про таку визначну постать, як Оскар Шиндлер, тож, коли бачили, що ось є звичайні українські бабусі та дідусі, які є героями такого ж рівня, як Шиндлер, активно включалися у розмову, дискусії. Були навіть овації.– Охопити велику кількість людей цими фільмами по школах, вишах досить складно. Можливо, є сенс підключити до цієї акції Міносвіти?- Це є в наших планах. Ми подарували частину наших фільмів Меморіальному центру “Бабин яр”, ще частину опублікували на Ютубі. Деякі школи беруть, демонструють, зокрема, коли проходять Дні пам’яті жертв Другої світової війни, Голокосту. Ми хочемо подарувати їх централізовано через Міносвіти школам, вишам. Звертатися можна у Фейсбук, знайти Маргариту Яковлєву.- Чи багато є нині організацій, які безпосередньо займаються питаннями Голокосту, праведників, взаємин українців та євреїв?
– Треба відзначити: коли приходить 29 вересня – день розстрілу євреїв в Бабиному Яру, або 27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту – майже всі основні українські медіа готують сюжети, пов’язані з Голокостом або Праведниками Народів Світу. Але організацій, які безпосередньо займаються праведниками, дуже мало. Це наш Фонд “Слово праведника”, а також один із найстаріших фондів України, який підтримує праведників народів світу, який називається “Для тебе” (проводить зустрічі з праведниками в Київській мерії, Верховній Раді). Потім Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр”, який також розповідає про праведників світу, ще з 2017 року вони включилися в цю тему, давали нам гранти на фільми і допомагали презентаціями. А з минулого року почали допомагати родинам праведників світу посилками з ліками, продуктами. Також створили окремий сайт “Праведники”, куди можна звернутися з листом вдячності комусь із праведників. Гарна ініціатива, яку підтримують Євросоюз, Ізраїль, Америка..
До речі, Ізраїль ще з 50-х років минулого століття почав роботу з підтримки праведників народів світу, але у ті часи між ним і Радянським Союзом не було дипломатичних відносин, тож у нас все почалося лише на початку 90-х. І тому зараз намагаються хоч якось компенсувати, допомагаючи вже дітям та внукам праведників. Тим паче, що серед родичів праведників є люди, в яких мізерні пенсії. Саме для них призначаються ліки, продукти.
– Чи достатньо ця тема висвітлюється в українських медіа?
- Є ряд видань, які приділяють цій темі певну увагу. Це “Історична правда”, “Новий час” (випускають щороку спецвипуск до 29 вересня) “Известия в Украине” друкують постійно матеріали, не відмовляють. Підтримує канал 1+1. Є декілька єврейських видань, які пишуть про Праведників народів світу, але вони розповсюджуються зазвичай в синагогах, тож через коронавірус і карантин доступу туди в нас немає.
– Нещодавно у Фейсбуці ви написали про родину, яка потребує допомоги. Чому саме для цієї родини?
- Ми зазвичай зберігаємо всі матеріали й інтерв’ю з нашими героями і намагаємося не втрачати їх з поля свого зору. Як, наприклад, і сім’ю Ільницьких з Івано-Франківська. Ідеться про Петра Ільницького, вдівця, на руках в якого чотири сина та маленька донька. Це та родина, яка в роки війни, як я розповідала, врятувала 14 євреїв, і яку після війни депортували до Казахстану. Син одного з них хворий на рак. Одна ін’єкція коштує 110 тис. грн. Скільки треба уколів – невідомо. Для нього зараз збираємо кошти, і будь-яка сума – підтримка.
Праведниця народів Світу Катерина Шеремета, разом з батьком Петром Ільницьким та братами врятувала 14 євреїв на Франківщіні
– І традиційно – щодо планів на майбутнє.
– Наразі у нас є 9 готових фільмів, в роботі – 4. Плануємо ще дві експедиції, одна з них дуже важлива. Як з’ясувалося, у неєврейському середовищі мало хто знає, що таке “Люстдорфська дорога”. А це свій Бабин Яр в єврейській столиці Одесі. Про події, що там відбувалися, мало матеріалів у всеукраїнському масштабі. А там сталася жахлива трагедія. Коли німці зайшли в Одесу, вони зібрали євреїв у складах вздовж дороги та спалили їх живцем. В Одесі є пам’ятники, музеї Голокосту (вдячна його директору Павлу Козенку за інформацію). Єврейське середовище про цю трагедію знає, решта людей – ні. А знати мають усі. Тож плануємо їхати разом із партнерами Владом Сакіним та Юлею Тиховод в експедицію до Одеси робити фільм про Люстдорфську дорогу. А також робитимо матеріали про одеських праведників народів світу. Там взагалі фантастичні історії: вони рятували по 300-400 душ. Словом, роботи вистачить.
Фото: з архіву Маргарити Яковлевої ( на головному фото – Олександр Глаголев з родиною, сином Олексієм Глаголевим, визнаним Праведников народів Світу).
КиевVласть
Дослідження юних журналістів гуртків “Краєзнавча журналістика” та “Репортери ІТА “ЮН-ПРЕС” під керівництвом викладача Наталії Іванівни Плохотнюк про вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру.
Організатори проєкту “Один камінь, одне життя – 80 каменів спотикання для Києва” дякують вихованцям ІТА “ЮН-ПРЕС” за зібрані та надіслані біографії жертв Бабиного Яру, зокрема Раїси Майстренко, та її мами Цилі Ковкіної
Після їхнього розгляду істориками-консультантами проекту були відібрали біографії особистостей, що мають усі потрібні документи та будуть реалізовані у першому етапі.
Зараз черга за отриманням усіх дозволів та документів на встановлення каменів за відповідними локаціями від КМДА. Зараз іде підготовка до фінальної частини проекту – встановлення каменів.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Раїса Вадимівна МАЙСТРЕНКО (дівоче прізвище – Лимарєва)
З пекла Бабиного Яру її, трирічну дівчинку, винесла бабуся.
Народилася в місті Києві 12 вересня 1938 року. Батько, кадровий офіцер Лимарєв Вадим Петрович — українець, мама, Лимарєва Циля Миронівна (Меєрівна) — єврейка.
- Для мене Бабин Яр почався ще до війни, – згадує Раїса Вадимівна, – Батьки моєї матері не дозволяли їй виходити заміж за мого батька з двох причин: його неєврейське походження і наявність сина від першого шлюбу. Його перша дружина померла від туберкульозу, коли сину було всього 9 місяців. Через місяць мої батьки одружилися. Жили ми з мамою і братиком Валентином (від першого шлюбу батька), а також з бабусею та дідусем по батьківській лінії у комуналці на розі Саксаганського та тодішньої Комінтерну. Батько в той час навчався в Полтавському військовому училищі. Дідусь, Петро Лимарєв, був знаним пічником – його навіть запрошували ремонтувати кахельну піч до Маріїнського палацу. Бабуся, Тетяна Іванівна, запросто перепливала Дніпро. Потім тато пішов на війну. Мій дідусь, Лимарєв Петро Олександрович, народився в Ковелі. З дев'яти років він працював пічником. Це був мудрий чоловік з двома класами церковно-приходської школи. У нього був невеликий зошит, куди він записував замовлення на багато місяців вперед. До війни і після його не раз обирали народним засідателем в Залізничному районі Києва. Бабуся, Лимарева Тетяна Іванівна – друга дружина мого діда. Як і дід, бабуся теж не мала освіти, але це не заважало їй бути інтелігентним, розумним, тактовним людиною, з незвичайно чуйним і добрим серцем.
Про родину моєї мами я знаю мало. Наші сім'ї не спілкувалися. Знаю тільки, що сім'я була дуже велика і релігійна. Дід, Ковкін Меєр, приїхав зі своїми домочадцями до Києва з єврейського містечка. Жили вони всі на Батиєвій горі. Працював він візником, мав коней і підводи. Мама спілкувалася зі своєю сім'єю, але до нас вони не ходили. І тільки 29 вересня 1941 року, коли мені ледь виповнилося 3 роки, в той фатальний, Судний для євреїв день, до нашого дому на вулиці Саксаганського, 131 під'їхала підвода з численною маминої ріднею на чолі з дідом Меєром. Як виявилося, забрати дочку з онукою.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Коли в Києві з'явилися німецькі листівки з наказом про збір євреїв в районі Лук'янівського кладовища, люди сприйняли це як наказ про евакуацію євреїв з міста. Це було логічно, оскільки там проходила залізнична гілка. Дідусь Петро умовив маму не ходити на місце збору, пообіцявши заховати нас. Але приїзд діда Меєра змінив ситуацію. Він повірив, що в листівках йдеться про переїзд євреїв, і переконав маму їхати з усіма. Погодившись з його доводами, мама швидко зібрала речі, документи, фото, цінності, покидали все на підводу, посадила на неї мене з братом. Але в останній момент дідусь Петя забрав брата, сказавши, що привезе його, коли мама влаштується і вишле адресу. А бабуся Таня пішла нас проводжати. За словами бабусі, нас було там 18 – 20 людей, і ніхто не підозрював, чим усе це закінчиться. Наша дорога смерті пролягла по вулиці Саксаганського до єврейського базару (нині пл. Перемоги), потім по Брест-Литовському шосе, по вул. Керосинній до району Лук'янівського кладовища. Люди йшли, їхали на підводах, везли коляски з дітьми, несли хворих і людей похилого віку на ковдрах, носилках. Здавалося, все єврейське горе виплеснулося на вулиці міста. Ця скорботна колона рухалася дуже повільно, часто зупинялася. На черговій зупинці біля стадіону “Старт”, я чітко пам'ятаю себе, сидячи під стіною серед банок з варенням. Я була маленька, і банки здавалися величезними, з широкими шийками, перев'язаними білими ганчірочками. Потім підвода й мама кудись зникли. Раптом почався якийсь шум, люди закричали, забігали. Я теж побігла і побачила колону стареньких в білому. Я так і називала їх надалі “білими дідусями”. Вони були в нижній білизні, побиті і закривавлені. Якась жінка обіймала одного з них і плакала. Її відірвали від нього, кричали, обурювалися. Бабуся закричала: “Люди добрі, може бути, вони бачаться востаннє!” Вона схопила мене на руки і далі ми йшли мовчки. Я обвила її шию рученятами, і навіть мамі не вдалося забрати мене. Люди йшли пригнічені і мовчали. Ближче до старого єврейського кладовища, десь на вулиці Керосинній, я стала помічати поліцаїв. А біля самого кладовища (зараз там починається офіцерське кладовище) побачила великі протитанкові їжаки й оцеплення. Почула перші постріли. Так ми підійшли до того місця, де почали розлучати родини. Тут люди кричали, кидалися в різні боки. Все відбувалося швидко, з людьми не церемонилися: били палицями або прикладами. Жінок і дітей забирали в одну сторону, чоловіків і хлопчиків – в іншу. Здалеку чути було кулеметні черги. Колони людей оточили німці і поліцаї. Уже на Мельникова, дійшовши до оточення, Тетяна Іванівна, нарешті, зрозуміла, що треба рятуватися, почала хреститися і кричати: “Я росіянка!”. У бабусі був з собою паспорт. Вона показувала його і кричала: “Я руська”. Бабуся була темноволоса і схожою на єврейку. До неї підбіг поліцай і крикнув: “Тут усі – жиди”. Він збив її прикладом на землю, цілячись при цьому в мою голову. Але бабуся встигла підставити плече і впала. Підійшов німець запитав: “Юде?” Поліцай відповів: “Каже, руська”. Німець схопив бабусю за воріт, підняв на ноги і жбурнув. Весь цей час я висіла у бабусі на шиї, і тільки дивом приклад не потрапив мені в голову, а розбив бабусі плече. Збожеволівши від болю і страху, не перестаючи хреститися і кричати “Я руська!”, бабуся побігла в натовп. Люди розступалися перед нею, утворюючи коридор, і, пройшовши оточення, вона помчала до цвинтаря. Від нас не відставала дівчинка років дванадцяти. Почалася стрілянина, але нас не переслідували. Ми довго бігли, поки в знемозі не впали і зачаїлися в кущах серед могил. Дівчинка була з нами. Бабуся обняла нас, тихенько гладила і безперестанку голосила: “Тихіше, тихіше!”. Так ми просиділи до темряви, а потім почали шукати дорогу додому. Бабуся цей район погано знала, і ми довго блукали в темряві то віддаляючись, то наближаючись до місця трагедії. Дівчинка, яка з нами йшла, сказала, що знає, де живуть її родичі і пішла. Лише на світанку ми повернулися додому. Сяк-так добравшись додому, Тетяна Іванівна кілька годин не могла заспокоїти дитину, котра ридала.
– Напевно відчуває, що маму вбили, – сказала тоді бабуся.
Бабуся розповідала, що три доби не могла зайти зі мною в будинок. Потрапляючи в приміщення, я починала кричати, і їй довелося весь цей час провести зі мною на руках у дворі. Доля нас пощадила, мене врятувала моя бабуся, мачуха мого батька, а всі двадцять чоловік: мама, дідусь Меєр, мамині сестри, їхні діти залишилися навіки в Бабиному Яру. Вічна їм пам'ять.
Під час війни діти рано дорослішають. У моїй голові чітко відклалося, що євреєм бути небезпечно. І ще – нестерпне відчуття голоду і холоду. Коли розбомбили хлібзавод, тісто розтеклося по землі. Люди збирали це тісто, а бабі Фросі, бабусиній сестрі, яка випадково там опинилася, не було в що його взяти! Не довго думаючи, вона зняла з себе трико і принесла додому це кисле тісто навпіл із землею. Що за смачний хліб вийшов! Здавалося, в житті не їла нічого смачнішого.
Після подій у Бабиному Яру ми продовжували жити в своїй квартирі на вулиці Саксаганського. Ми займали дві кімнатки, дві інші – дідусева сестра баба Ксенія, її дочка з зятем і трьома дітьми. У наших двох кімнатках, крім нас, жили ще баба Фрося з душевнохворим дідом Якимом. Він залишився живий тому, що в день, коли в Кирилівській лікарні вбили таких хворих, він прийшов додому помитися. Ще з нами жив дев'ятирічний бабусин племінник Люсик і його сестра Галина.
У нашому дворі було два великих будинки, де залишалося багато сусідів, які знали про нашу трагедію і національність моєї мами. Але ніхто не видав. Навпаки. Коли відбувалися облави, хтось із сусідів або двірник попереджали нас, і ми з дідусем бігли в підвал або на горище. Особливо мені запам'ятався підвал. Ми з дідом ховалися серед куп битої цегли і скла. Зазвичай облава в підвал не заходила, вони з порога давали пару черг з автомата або кидали гранату. Чітко пам'ятаю німецькі черевики і дуло автомата, що стріляє в темряву.
Часто ми з бабусею ходили в Дарницю і на Сирець шукати батька серед військовополонених. Несли хліба, цибулину, картоплю. Батька не знаходили, але вдавалося передавати голодним людям за колючим дротом наше убоге частування.
Дорослі, кожен по-своєму, брали участь у нашому виживанні. Баба Фрося шила людям одяг, дідусь клав печі, бабуся ходила в сусідні села міняти речі на продукти. З решти клаптиків баба Фрося шила нам з братом строкату одежину. Коли дорослі йшли, нас з братом закривали в одній кімнаті, а діда Якима – в іншій. Іноді нам доводилося сидіти під замком цілодобово.
Не завжди бабусині пригоди закінчувалися благополучно: на околиці Києва німці й поліцаї забирали те невелике, що вдавалося обміняти. І свято було в будинку, коли з принесеною борошна пеклися прісні коржі на сковороді без жиру. Щоб вони не пристали до сковорідки, їх проколювали виделкою. Потім їх ламали, кришили трохи часнику, заливали окропом. Це був справжній бенкет для наших порожніх шлунків.
Про облави нас попереджував двірник, він був підпільником. В нашій двохкімнатній квартирі ютилися три “істоти”, яким треба було ховатися від фашистів. Я, полукровка, мій психічнохворий дід Яким, і… руда голубка, що жила в клітці. Німці боялися голубиної пошти, тому забороняли тримати вдома птахів, винищували їх. Так ми втрьох і ховалися в підвалі під час облав. Німці в підвал не заходили. Якщо чули якийсь шум, зразу гранату кидали чи з автомата палили. Більше за все я боялась, щоб дідусь Яким не закричав.
Часто разом з братом Рая вибиралась на київські вулиці. Діти війни гралися на розвалинах, ховаючись від поліцаїв і “фашистів у чорному”. Іноді німецькі солдати пригощали малюків маковими цукерками. Для них це була одна з небагатьох окупаційних радостей.
В одну з таких прогулянок Рая бачила зв’язаних колючою проволокою полонених матросів Дніпровської флотилії, яких гнали палками в бік Бабиного Яру. Вона запам’ятала, що матроси, котрі й шли в центрі колони, дотягувались руками до мощеної булижниками дороги, виривали пальцями з землі важкі камені й кидали їх у німців…
- За півроку до звільнення Києва наш район відійшов в заборонену зону. Вночі ми пішли на Солом'янку до бабусиних племінниць, порушуючи комендантську годину. За це ми підлягали розстрілу. Перед очима у мене на все життя залишилася ця скорботна процесія. Ніч, дуже темно. Попереду баба Фрося тягне діда Якима. Їй допомагає братик. Ми дуже боялися, щоб дід Яким не закричав. Дідусь везе візок з пожитками, бабуся підштовхує його ззаду, а я чіпляюся за бабусин поділ. Бабусині племінниці Потапови, Анна, Олімпіада, Тамара і маленький син тітки Липи Валерій, жили в двох крихітних кімнатках, які були для них і кухнею, і їдальнею, і спальнею, і ванною. Вони взяли нас до себе. Спали ми всі на підлозі, а день проводили поза домом. У трьох одноповерхових старих будиночках тіснилося з десяток сімей з численною дітворою. У дворі стояло кілька сарайчиків і один на всіх туалет, що примикає задньою стінкою до невеликої гірки. Ось в цю щілину я й забиралася, коли відбувалися облави, або випадково заходили німці й поліцаї. Я дуже боялася великих, чорних павуків в цій щілини, але один страх перемагав інший.
Напередодні приходу наших військ німці виганяли всіх жителів з Києва. Вони хотіли залишити за собою мертве місто. У той день ми сиділи в коридорі на валізах, чекаючи своєї долі і вирішуючи: “Йти чи не йти?” Відчинилися двері, і в коридор зайшли німці. Високий офіцер щось обурено кричав. Перекладач стукав кулаком по столу, теж голосно говорив: “Ось так, в одні двері вийдете, в інші зайдете, але з Києва не йдіть. Завтра тут будуть наші ”. Офіцер поплескав його по плечу: “Гут, гут”.
В ту ж ніч ми повернулися додому на вул. Саксаганського. Тут вже зібралося багато сусідів. Двірник Петро Іванович закрив ворота на величезний висячий замок. Дорослі були радісно збуджені й одночасно налякані. Вони зібралися в одній кімнаті, а нас, дітей, посадили на ліжко в коридорі. Але нам не сиділося. Ми стрибали на пружинній сітці, верещали, раділи. Ніхто не помічав вибухів і стрілянини за воротами. У ворота безперервно стукали, але двірник заборонив підходити до них. Лише на світанку настала тиша. Хтось крикнув: “Наші!” Ми кинулися на вулицю. Біля воріт в напівпідвалі були навалені трупи напівроздягнених німців. Перед будинком зупинився радянський танк. Танкіст, що стояв у люку, був без шолома. Він витирав піт з обличчя і питав, як проїхати на Сталінку. Люди обліпили танк, мацали його руками, тяглися до танкіста. Бабуся стояла і плакала. Вона тримала мене на руках, загорнувши в хустку. Танкіст простягнув до нас руки, і бабуся подала мене йому. Він дбайливо мене взяв і, притиснувши до колючої щоки, поцілував. Так закінчилася для нас окупація. Але не закінчилося моє голодне і холодне дитинство. Дідусь постійно хворів. Це відбивалося на бюджеті, тому що дідусь був єдиним нашим годувальником.
Батько до 1945 року значився зниклим без вести. Він був поранений в груди в 1942 році на підступах до Сталінграда і весь цей час лікувався десь в госпіталях Росії. Не знаючи, що мама загинула, він одружився з медсестрою, яка його доглядала. Дізнавшись, що мами немає в живих, батько привіз нову дружину до Києва, де вона народила дівчинку. Вони з нами не жили. У них було троє своїх дітей, а я з братом виховувалася у бабусі і дідуся.
Моє дитинство, з іграшками, хорошою одягом та їжею, закінчилося з приходом війни. Інше моє життя було у вічній нужді. Коли бабуся повела мене в перший клас, нас відправили назад, оскільки я виглядала чотирирічною дитиною. Відморожені під час війни руки були вічно червоні і викликали огиду у моїх більш забезпечених ровесниць. Я була завжди голодною. Навіть виходячи заміж, я мала лише шкільну форму і плаття з випускного балу, яке мені пошила баба Фрося.
- Бабуся Таня після війни похрестила мене і суворо заборонила говорити про те, що я наполовину єврейка, й про те, що я бачила біля Бабиного Яру: "Нікому не кажи, що твоя мама єврейка!", - каже Раїса Вадимівна. – Я ж була світленька, русява, і очки світлі. Навіть і не скажеш, що "юде". Боялись тільки, аби ніхто не доніс. Відкрилась я лише своєму чоловіку Валентину, коли дізналась, що він маленьким хлопчиком дивився з вікна своєї кімнати, як євреїв вели на розстріл. Разом з ним я не раз ходила вулицями, де пролягла київська “дорога смерті”. І кожного разу в моїй свідомості спливали страшні картини того часу. Лише в 1991 році я наважилась внести ім’я своєї мами, Цилі Меєровни, в Книгу пам’яті жертв Бабиного Яру, після чого моя бабуся стала Праведницею світу. Завдяки їй і дідусю я зосталась жива.
Мабуть, я язичниця, вірю в добро, в порятунок і … в щасливий білет. Коли мій Валентин зробив мені пропозицію, ми сиділи на трамвайній зупинці. Я тоді сказала: “Ось прийде зараз трамвай, випаде нам щасливий білет – і обов’язково одружимося”. Знаєте, а цифри на трамвайному талончику дійсно співпали… Вірте, у кожного є свій щасливий білет.
...Після 10 класів Раїса вирішила стати фрезерувальницею – мама Циля теж колись мала схоже заняття, виточують гирьки у якийсь артілі. Та й заробіток потрібен був. Але про улюблені танці Раїса не забула – записалася до самодіяльного ансамблю БК “Більшовик” під керівництвом балетмейстера Леоніда Калініна. Того самого, котрий керував і танцювальною групою легендарного хору Верьовки. А класичного танцю Раїсу Вадимівну вчила сама прима-балерина Зінаїда Лур'є.
Там Раїса зустріла і свого майбутнього чоловіка. Потім подружжя Майстренків поставлять власні сольні номери, з величезним успіхом об`їдуть з ними весь колишній Радянський Союз і проведуть разом на професійній сцені 22 роки.
Ще 5 років тому хореограф Раїса Майстренко в свої 79 успішно керувала впродовж 33 років народним дитячим ансамблем танцю "Оболонь" в Центрі дитячої та юнацької творчості Оболонського району столиці. Серед розмаїття хореографічних номерів знаковим є танець "Бабин Яр. Дитинство" (інша назва – “Менора”), поставлений Раїсою Майстренко до трагедії 75-річної давнини.
— Номер про Бабин Яр я давно поставила, — розповідає Раїса Майстренко. — А надихнула менора — єврейський семисвічник. Всіх свої х вихованців вожу в Бабин Яр і розповідаю, що там відбувалося. Я все життя про це розповідаю. Мабуть, Бог залишив мене в живих, щоб я розповідала людям про Бабин Яр. Щоб це ніколи не повторилося.
– Діти у нас теж вийшли “з привітом”, – жартує Раїса Вадимівна. – Старший син Олексій працював каскадером на кіностудії Довженка, поки спину не травмував, зараз купили машину, таксує. Дочка Олена – майстер спорту з кінного спорту. Внучка Софія танцює в ансамблі, мріє стати журналістом.
На фото: Тетяна та Петро Лимарєви – дідусь і бабуся Раїси Майстренко
На фото: Циля Ковкіна – мама Раїси Майстренко, яка загинула в Бабиному ЯруРаїса Майстренко. Фото: Народний художній колектив Ансамбль танцю "Оболонь" / Facebook
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"КиевVласть
Питання подолання наслідків третьої хвилі COVID-19 на порядку денному першого пленарного онлайн-засідання Київради. Зокрема, депутати мають розглянути пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Положення про фінансово-кредитну підтримку суб’єктів малого та середнього підприємництва у місті Києві. Ситуація з розвитком хвороби є дуже серйозною, а місцева влада має максимально допомогти лікарям пройти через найскладніший етап та підтримати підприємців.
Про це KV стало відомо з заяви Володимира Кравця, депутата Київради від фракції “ОП-ЗЖ” та першого заступника голови Постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Статистика хворих у столиці нажаль досі є невтішною. Збільшується кількість випадків з серйозними ускладненнями. В таких умовах завдання місцевої влади – підготуватися до найгіршого розвитку подій, забезпечивши безперебійне функціонування лікарень та надавши медикам необхідне обладнання та ліки. Також в сьогоднішніх умовах надважливим є питання максимальної допомоги бізнесу, адже десятки тисяч підприємців повністю втратили дохід через новий локдаун”, – заявив Володимир Кравець.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Нагадаємо, від 5 квітня Київ запровадив суворіші обмеження через зростання захворюваності та смертності від коронавірусу. У столиці закрили школи та садочки, транспорт працює за спецперепустками, а роботодавців попросили за можливості відправити працівників на дистанційну роботу або у відпустки.
Читайте: Володимир Кравець: у депутатській приймальні мешканці Солом’янського району зможуть отримати консультації щодо ОСББ та утепленняФото: пресслужба депутатаКиевVласть
КиевVласть продовжує цикл інтерв'ю з головами об'єднаних громад Київщини. Упродовж 69 тижнів ми відвідуємо міста, селища та села і спілкуємося з очільниками новоутворених адміністративно-територіальних одиниць. Цього разу – діалог із Михайлом Нетяжуком, який вже понад 6 років очолював “місто контрастів” Фастів, а сьогодні йому довірили керувати Фастівською громадою, до якої доєдналося 16 сіл та 1 селище. Про підводні камені адмінтеррерформи, обтяження бюджету ОТГ, боротьбу за “електрички” з Укрзалізницею та багато чого не менш цікавого з життя громади читайте у матеріалі.
KV: Раніше ви виконували обов'язки міського голови, а наразі стали головою громади. Що змінилось у вашій роботі?
Голова Фастівської міської територіальної громади Михайло Нетяжук: Фастівська міська рада досі є органом місцевого самоврядування, вона не зазнала змін чи трансформацій. Єдине, що в результаті адміністративно-територіальної реформи сферу управління міськради суттєво збільшили: місто Фастів об'єднано з 8 сільськими і 1 селищною радою, відповідно, набагато зросла територія і кількість мешканців. Це спричинило збільшення кількості питань, що потребують вирішення. Кількість годин у добі не збільшилася.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Які нові повноваження з'явилися у громад?
Михайло Нетяжук: Місто обласного значення до проведення реформи мало абсолютно всі повноваження, які надавалися громадам. Тому ніяких додаткових прав у Фастівської міської ради не з'явилося. Зате з'явилося більше відповідальності за території, які приєдналися.
KV: Чи створювали ви нові структурні одиниці – управління, департаменти – унаслідок "розширення"?
Михайло Нетяжук: Функціонально ті департаменти, які передбачені Законом "Про самоврядування", вже існували в міськраді. Утім, рада створила два управління, яка займається безпосередньо сільськими територіями, аби у старост були не тільки обов'язки, але й ресурси для вирішення питань. Не зовсім правильно, якби заміна лампочки, наприклад, вирішувалася центрально і старости їхали б за цим до міського голови. Ми розробили механізм, за яким з'являється розпорядник коштів, в рамках якого старости приймають рішення на місцях.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Співпраця зі старостами має бути. Моїм принципом є хоча б намагатися не міняти людей, які хочуть працювати. Міськрада узгодила позицію, що для старост перший рік роботи стане випробувальним терміном: мит надаємо можливість старостам працювати, проявити себе. Староста – це не сільський голова, відповідальність більша. З 9 старост двоє вже відмовилися працювати, склали повноваження, і Фастівська міська рада була змушена затверджувати інші кандидатури на посади. Я не можу сказати, що бути старостою – велике щастя; це велика відповідальність, у першу чергу, і кожен сам визначається, чи готовий він працювати.
KV: Яких повноважень не вистачає громадам? Які є складнощі в роботі голови? У чому недосконалість децентралізації?
Михайло Нетяжук: Давайте розмежуємо два поняття: децентралізація і адміністративно-територіальна реформа. У нас два процеси відбувалися синхронно. У рамках децентралізації відбувалася передача повноважень і ресурсів на місця, а в рамках адмінтерреформи – зміна устрою. 25 жовтня 2020 року відбулися вибори за новою системою адмінтерустрою, і це не стільки децентралізація, скільки саме реформа. В її рамках ліквідовували райони, сільради, тощо, відбувалося укрупнення. Звісно, є не врегульовані досі моменти: абсолютно не виписаний розподіл повноважень між ОТГ і районами з РДА. Не зовсім зрозуміло, хто за що відповідає. Не врегульований момент передачі майна. Закон є, не всі міськради ще його виконали, незрозумілим залишається фінансове наповнення районних рад і зона відповідальності. Міські тергромади прийняли на себе соціальні об'єкти, які обслуговують не лише населення однієї громади, але й іншої. У колишньому Фастівському районі є громади, які прийняли Фастівський районний територіальний центр соціального обслуговування, який колись працював на весь Фастівський район. Зараз одна громада повинна утримувати цей об'єкт, враховуючи те, що сільським та селищним громадам це дуже важко, бо вони невеликі.
З іншого боку, мій робочий день розпочався з виїзної наради стосовно будівництва відділень Фастівської ЦРЛ, і тут так само: є Фастівська громада, яка отримала "в подарунок" цю райлікарню, що обслуговує населення чотирьох чи навіть п'яти громад. Утримувати цей об'єкт за рахунок міських коштів дуже непросто, а якщо врахувати, скільки коштів треба вкласти в реконструкцію та ремонт, то питання ще більш тяжке. Чіткий розподіл повноважень та фінансових ресурсів – це основний виклик для місцевого самоврядування.
KV: У 2020 році зчинився галас навколо готовності Фастівської ЦРЛ приймати ковідних хворих. Тоді лікарня була на балансі району. Яка ситуація із лікарнею зараз? Чи забезпечені лікарні громади проти ковіду, чи вистачає місць?
Михайло Нетяжук: Ми пам'ятаємо, що у минулому році були вибори, і цей так званий "скандал" відбувся у суто політичній площині, бо цей блогер намагався чинити безлад. Минулого року Фастівський міський голова і міськрада не були ніяким чином причетними до Фастівської ЦРЛ, адже вона перебувала у сфері управління Фастівської РДА. Але перед виборами потрібно було зробити певний шум. Лише у лютому місяці міськрада прийняла ЦРЛ до своєї сфери управління, і саме тому з лютого місяця я дуже багато часу та уваги приділяю райлікарні. Я не тільки маю право, але й зобов'язаний за неї відповідати.
Читайте: Передвиборче: Фастівська ЦРЛ втрапила у скандал через другу хвилю пандемії
Якщо ми говоримо про систему надання медичної допомоги ковід-інфікованим, система не формується на рівні окремого міста чи тергромади, а департаментом охорони здоров'я Київської ОДА. Визначено перелік лікарень, які повинні приймати ковідних хворих – у першу, другу та третю чергу. Фастівська ЦРЛ належить до третьочергових, адже вона зараз надає екстрену меддопомогу мешканцям тих районів, лікарні у яких переведено на допомогу хворим на коронавірус. Макарівська ЦРЛ визначена як опорна, що значить, що мешканців Фастівщини, хворих на ковід, везуть до Макарова. Але хворих на інсульти, наприклад, мають перевозити до Фастова, адже згідно системи охорони здоров'я визначено, що в одному закладі не можуть одночасно лікуватися такі хворі та хворі на ковід.
Читайте: Фастовский горсовет хочет взять на баланс райбольницу, но не хочет ее финансировать (видео)
Ситуація з коронавірусом у Фастові, на моє переконання, контрольована – станом на 22 березня 13 хворих потребувало госпіталізації з 65 тис. населення. Однак зараз очікується загострення ситуації із захворюваністю, і зараз ДОЗ КОДА поставив Фастівській ЦРЛ завдання готуватися до прийому хворих на ковід. Вся система охорони здоров'я Київщини готується 100% приймати на всі ліжка саме ковідних хворих. Коли задіюється третя черга, це означає, що заклади 1-ї та 2-ї черг вичерпали свої ресурси, і очікується серйозний спалах. У нас близько 40 ліжок готові приймати ковідних хворих, але вони стоять поки що у резерві; ми очікуємо офіційного рішення облДОЗ, і паралельно готуємо ліжка, аби повністю виконати поставлене державою завдання.
Частково лікарні забезпечені і апаратами ШВЛ, і засобами ІЗ, частково вони забезпечуються облДОЗом, централізовано, як і лікарні, що перепрофільовані під ковід – там відбуваються централізовані поставки. Звісно, що одразу лікарні забезпечуються і відповідними медикаментами після перепрофілювання, бо у медикаментів є термін придатності, і тримати їх на зберіганні у непрофільних лікарнях до часу немає сенсу.
Щодо приймального відділення, це не реконструкція, а саме будівництво. Минулого року у жовтні, коли лікарня була в управлінні РДА, розпочалася реалізація проєкту будівництва відділення невідкладних станів. На превеликий жаль, будівництво взимку не може довго тривати через морози, тому цей об'єкт минулого року не було завершено. Наразі відбуваються регулярні наради, аби знайти способи пришвидшити реалізацію цього проєкту.
Станом на сьогодні розпочинаються внутрішні роботи, аби фастівчани могли отримувати якісні послуги. Проєктом передбачено, що на першому поверсі розміститься відділення невідкладних станів – об'єкт, який реалізується відповідно до програми "Велике будівництво". Другий поверх – інсультний блок з неврологічним відділенням, щоб пацієнти, які потребуються такого лікування, могли отримувати його в ЦРЛ. Те, що було виділено райдержадміністрацією на будівництво, не було використано в повному обсязі; зокрема, близько 8 млн гривень наприкінці року повернуто до міського бюджету, і допоки не врегульовано питання повернення цих коштів на завершення реалізації цього проєкту.
Спільно з головами територіальних громад ми підготували звернення до керівництва новоутвореного Фастівського району і до в.о. голови РДА щодо того, щоб були передбачені кошти з районного бюджету на дофінансування завершення будівництва. Цей об'єкт буде надавати послуги не лише мешканцям однієї громади, але й половині району, і всі дуже очікують його завершення.
KV: Які проєкти наразі реалізуються у сферах освіти, культури, спорту, медицини? Які пріоритети?
Михайло Нетяжук: 2020 рік я визначив роком, коли нам потрібно зберегти соціальну сферу – адже у зв'язку з приєднанням сфера збільшилася. Ми маємо зберегти її, упорядкувати, розробити чіткий план розвитку. Є унікальні об'єкти, що перейшли до Фастівської ОТГ унаслідок реформи. У селі Оленівка, наприклад, є парк ім. Варвари Ханенко, в наступному році – 180 річниця її народження. Село Веприк має унікальну садибу Кирила Стеценка – українського громадського діяча та композитора. У наступному році – 140 років від його народження. Є й інші об'єкти, і нам потрібно все це зараз підготувати до "обробки", як готують до обробки алмази.
Питання медицини є в нас основним, всі зусилля направлені на реалізацію питань у сфері невідкладної меддопомоги. Ми поставили собі завдання капітально відремонтувати головний корпус Фастівської ЦРЛ, тому зараз розробляється проєктно-кошторисна документація. І, враховуючи переддень 30-ї річниці Незалежності України, Фастівська міськрада виступила з ініціативою створення суспільно-культурного комплексу "Національна платформа "Єднання України". У місті Фастові у 1918 році, нагадаю, підписано договір про злуку УНР/ЗУНР, і зараз є усі історичні передумови для створення такого центру, що стане майданчиком для суспільного діалогу представників усіх регіонів України і всіх верств населення.
З приводу садочків та шкіл – цей рік став особливим у зв'язку з карантином. Основні зусилля у сфері освіти спрямовані на площину безпеки дітей. На цей рік ми не планували ніяких будівництв; відкоригували ПКД на добудову загальноосвітньої школи №12, яка знаходиться на балансі ДРР КОДА і будується майже 20 років. Спільно з КОДА шукаємо джерела фінансування, аби завершити цей довгобуд та розгорнути на базі цієї школи заклад з підготовки спортсменів. У нас біля школи є потужний стадіон, що дає можливість для створення навчально-підготовчого комплексу.
KV: Чи можна назвати Фастівську громаду заможною? Які основні джерела надходжень до бюджету? Чи є бюджет розвитку? Він зменшився/збільшився після створення громади?
Михайло Нетяжук: Бюджет міста Фастова у 2020 році був сильніший, ніж в середньому по містах України згідно висновків Мінфіну; з міського бюджету забирали 7 мільйонів гривень. Мінфін, дивлячись на надходження сіл, сказав, що вони є фінансово неспроможними, і аби вивести їх на якийсь достатній рівень послуг, їм виділяли 15 млн гривень дотацій. На 2021 рік після доєднання цих сіл до Фастова, з держбюджету дають нуль. Держава зекономила на нас близько 8 млн гривень. При розрахунку освітньої субвенції змінили форму, і зараз на сільські школи у старостинських округах кошти виділяють за формулою для міського населеного пункту, якою передбачаються порівняно менше коштів на дитину, ніж за сільською. Ми недоотримали кошти на освіту. Крім того, зменшено обсяг дотації вирівнювання, яка спрямовувалася на покриття видатків на енергоносії.
Зовнішніх коштів цьогоріч ми отримали суттєво менше. Натомість, розуміючи, що потрібно утримувати соціальну сферу, і порахувавши, скільки ці території забезпечують податків до міського бюджету, передбачено біля 25 млн на сільські території для утримання соціальної сфери. 25 млн — ось вам ціна децентралізації. Не фінанси передали на місця, а повноваження, і за рахунок незначного бюджету, який був, потрібно додатково утримувати дотаційні території.
Вже жартували про "децентралізацію дефолту", але ми розуміємо, що зараз українське суспільство і держава опинилися в скрутних умовах, і Фастівська міськрада та виконком все одно йдуть на те, аби утримувати соцсферу та підтримувати жителів сільських територій, аби наша тергромада забезпечувала якісні послуги. Ми активно працюємо над розвитком економічного базису. Соціальні послуги можуть надаватися лише у тому випадку, коли є підґрунтя та ресурс. Зокрема, напрацювання Фастова минулих років дають свій результат цього року та спонукають сільські території підтягуватися до міст.
Згідно до плану місцевого економічного розвитку, який було погоджено з фахівцями Єврокомісії та Світового банку, ми створюємо промислово-логістичний кластер. Цього року заплановано ряд інвестпроєктів, серед них – відкриття логістичного контейнерного терміналу, аби приймати вантажі з-за кордону та щоб наші товаровиробники могли відвантажуватися на експорт.
Крім цього, у 2021 році продовжує розвиватися Фастівський індустріальний парк "Фастіндастрі", зараз ряд промислових підприємств міста здійснюють реорганізацію, щонайменше на двох будуть реалізовуватися інвестиційні проєкти. З надією дивимось в майбутнє і сподіваємося, що навіть у цей непростий час Фастівська ОТГ стала заможною.
KV: Що на сьогодні можете запропонувати потенційному інвестору?
Михайло Нетяжук: Ми пропонуємо інвестору входити в громаду у рамках промислово-логістичного кластеру, надаємо можливість, яка їх влаштовує – розміщення на території індустріального парку чи інших підприємств, вільні земельні ділянки, на яких вони зможуть будувати свої виробництва.
KV: Яким чином сформована коаліція у міській раді? Як налагоджували спіпрацю із депутатами? Чи є проблеми із прийняттям рішень?
Михайло Нетяжук: Місто Фастів не має ані коаліції, ані опозиції. Оскільки ми претендуємо на те, щоб показувати українцям приклад єднання і говоримо, що Фастів – національна платформа єднання в Україні, то Фастівська міська рада за європейськими принципами місцевої демократії публічно визначала сфери відповідальності кожної політичної сили, що зайшла до ради. За участі народних депутатів, представників профільного комітету з питань місцевого самоврядування Верховної Ради відбувся круглий стіл, в рамках якого кожна політична сила за певною методологією публічно брала відповідальність за певними напрямами. За результатами цього зібрання Фастівська міська рада затвердила розподіл керівних посад. Зараз ми працюємо над тим, щоб у результаті такого розподілу міськрада та ОТГ працювали злагоджено.
Якщо рішення, що приймаються, чітко опрацьовані та проговорені, всі розуміють, що рішення є оптимальним, звісно, що таке рішення підтримується одностайно. Вочевидь, відбуваються подекуди дискусії, висловлюються думки, пропозиції, але лише у форматі компромісу та спільної відповідальності ми здатні працювати у цей нелегкий час. Якщо зовнішні навіть сили прагнуть розсварити Україну, то ми як патріоти нашої землі та держави маємо триматися разом. Фастівська міська рада має бути прикладом об'єднання для усієї ОТГ.
KV: Місяць тому фастівчани жалілися на якість пасажирських перевезень. Чи є зміни? Чи продовжуються скарги?
Михайло Нетяжук: Станом на сьогодні є певний дефіцит перевізників у місті. Користуючись нагодою, запрошую усіх, хто має досвід перевезень – у нас є низка вільних маршрутів, тож у разі зацікавленості контактуйте з фахівцями або зі мною безпосередньо, і ми запросимо вас до Фастова. Є щонайменше три маршрути, на які до проведення конкурсу ми можемо укладати тимчасові договори. Ми готові всіляко сприяти тому, щоб перевізники здійснювали в нас перевезення.
KV: Через що бракує перевізників, куди пішли ті, що були?
Михайло Нетяжук: Різні причини – проблеми з водіями, незадовільний технічний стан транспорту. Причин вдосталь.
KV: Розкажіть про скасування двох електричок за напрямком Фастів-Київ, через що наприкінці лютого люди виходили мітингувати. Минув майже місяць – чи є зрушення? Ви зверталися до УЗ чи Кабміну?
Михайло Нетяжук: Ми зверталися до УЗ, але те, що наразі відбувається у площині залізничних пасажирських перевезень, наштовхує мене на думку, що УЗ системно ліквідовує приміські перевезення. Чому в мене такі висновки: засновником УЗ є Кабмін, він є й органом управління. У ст. 9 Закону "Про залізничний транспорт" зазначено, що орган, який приймав рішення про надання пільг, повинен компенсувати збитки від їх надання. Враховуючи, що зараз пільги надаються відповідно до нормативно-правових актів, прийнятих Верховною Радою, відповідно до ст. 9 Рада та Кабмін повинні компенсувати ці збитки УЗ. Натомість УЗ до Кабміну по даному питанню не зверталася – ми отримали письмове підтвердження цьому від Укрзалізниці. Разом з тим всупереч цьому Закону, а також Закону "Про місцеве самоврядування" УЗ намагається шантажувати органи місцевого самоврядування і стягувати кошти саме з них. Розуміючи важливість залізничних перевезень, ми зверталися не лише до УЗ, бо бачимо, що там не має бажання врегульовувати це питання.
Наразі виконком ФМР прийняв рішення звернутися до Кабміну, ФМР на найближчому засіданні розгляне звернення до ВР, і ми ініціюємо процес звернень міськрад до ВР та Кабміну по всій Україні, адже допустити знищення системи приміських електропоїздів ми не маємо права. Я розумію, що УЗ йде в реструктуризацію з можливою майбутньою приватизацією, але ту систему транспортного забезпечення, яка формувалася, ми не маємо права знищити, тим паче що зараз йде процес створення Київської агломерації і питання транспортного сполучення від населених пунктів, що до неї входитимуть до її центру, є нагальним. Ми вже спілкувалися по даному питанню із мером Києва Віталієм Кличком.
KV: У Фастова у 2020 році був намір внести зміни до Генплану, у 2021 році виконком замовив у “Діпромісто” зміни до зонування території. Яка мета цих змін і що це дасть?
Михайло Нетяжук: Національна академія аграрних наук передала Фастову 30 га землі для розподілу її між учасниками АТО/ООС. Отримавши цю землю, ми мали внести зміни до Генплану. Зміни були зроблені, зараз іде внесення змін до плану зонування, аби цей процес можливо було здійснити. Це основні причини, які підштовхнули нас до коригування планом. Зараз на порядку денному стоїть інше питання – затвердження Генпланів населених пунктів, які стали частиною ОТГ у рамках реформи.
KV: У 2018 році люди жалілися на викиди з боку елеватора. Яка нині у місті екологічна ситуація?
Михайло Нетяжук: З приводу Фастівського хлібоприймального підприємства – ми неодноразово зверталися до керівництва підприємства, в рамках звернень у 2020 році частково вдалося поліпшити ситуацію. Підприємство зробило реконструкцію вузла прийому. Однак, за підсумками 2020 року видно, що питання врегульовано не повністю, на 2021 рік підприємство також поставило собі мету модернізувати систему фільтрації, аби фастівчани не відчували викидів. Але дані роботи будуть виконані, якщо буде контроль з боку природоохоронних органів. Але хоч ми і говоримо про реформу децентралізації, інспектуючих функцій органи місцевого самоврядування не мають. Так, ми самі не маємо права проводити інспекції та перевірки. Тому і звертаємося до відповідних державних інституцій.
Читайте: Жители Фастова возмущены экологически вредной деятельностью местного элеватора (видео)
Декілька років тому така ж проблема була з підприємством із китайськими інвестиціями "Еко-Втор" – Фастівська міська рада в рамках договору з даним підприємством, залученням представників українсько-китайської Торгово-промислової палати визначили та узгодили план дій стосовно цього виробництва. і підприємство крок за кроком, але поліпшує організацію свої процесів і приводить до чинних українських та європейських стандартів. Звісно, що питання екології є нагальним, але працюємо.
Читайте: Депутаты Фастовского горсовета грозятся отстранить от власти мэра города
KV: Щодо “Бюджету участі”. Хоча прийом заявок досі триває, скільки вже проєктів розглянуто та підтримано/планується підтримати міськрадою?
Михайло Нетяжук: Відповідно до Порядку, ми не маємо права порушувати процедуру. Нею визначено, що спочатку йде повністю подача усіх пропозицій. Більш того, фахівці ФМР радо консультують, допомагають при формуванні пропозицій. Користуючись нагодою, запрошую всіх мешканців Фастівської ОТГ долучатися до процесу і пропонувати свої проєкти, які можуть бути підтримані. Це можуть бути проєкти у загальних сферах (благоустрій, культура, все, що цікаво жителям), освітні проєкти, і окремо ми визначили, що у нас будуть проєкти сільських територій для населених пунктів, що доєдналися. Ми розуміємо, що це для них буде новинкою, тому ця категорія стоятиме окремо.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Михайло Нетяжук: Відверто кажучи, після того, як збільшилася відповідальність після приєднання сіл, про кар'єрні амбіції мова не йде. Головне зараз – якісно робити свою роботу сьогодні і виконувати завдання, які громада ставить перед міським головою. Часу шукати собі зайві пригоди немає. Я був би щасливий, аби мав можливість планувати бодай на три роки наперед. Виклики сьогодення вимагають, аби ми впоралися з ними сьогодні і зараз.
Читайте:Олексій Момот: “Головою громади бути складніше, ніж мером міста”
Наталія Баласинович: “Поділ Васильківського району був абсолютно аматорським”
Сергій Даніш: “Коцюбинське без Біличанського лісу столиці не потрібне”
Фото: KVКиевVласть
За програмою “Велике будівництво” в столичному регіоні цьогоріч на ремонт автомобільних доріг спрямують понад 1 млрд гривень. Також обласна влада уклала масштабні угоди про співпрацю із європейськими компаніями. У рамках меморандуму з турецьким холдінгом відремонтують два міжнародні автошляхи, а за допомогою кредитної програми від Європейського інвестбанку – три соціальні об’єкти.
Про це KV стало відомо за результатами онлайн-брифінгу заступника голови Київської облдержадміністрації Андрія Лісовика.
Андрій Лісовик, зокрема, розповів, що, 6 квтіня голова КОДА Василь Володін провів дві зустрічі, що мають надважливе значення для розвитку економіки та соціальної сфери регіону. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Турецький меморандум
"Ми підписали меморандум із турецькою компанію Özaltın Holding, який передбачає співпрацю у реалізації проєкту з будівництва дороги в Бучанському районі. Таким чином, ми дали старт масштабній ініціативі: автошлях довжиною 16,5 км сполучатиме між собою два міжнародні автошляхи М-06 Київ-Чоп та М-05 Київ-Одеса. Будівництво цієї дороги дасть змогу розвантажити кільцеву в Києві, а ще забезпечити розбудову інфраструктури в Київській агломерації". – розповів він.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
За його словами, шлях проходитиме через три громади, а саме: Борщагівську, Вишневу та Чабанівську і забезпечить відповідні транспортні розв'язки між цими територіями. І зауважив, що вздовж усієї дороги буде передбачена відповідна інфраструктура. У першу чергу – облаштування інженерного коридора з якісними мережами водопостачання та водовідведення. Попередня вартість проєкту складає 3 млрд гривень інвестицій.
"З боку обласної влади будемо сприяти, щоб проєкт було виконано якнайшвидше, а головне – якісно. Бо важливість цього шляху дуже важко переоцінити", – додав Лісовик.
Читайте: Влада Київщини домовилась про співпрацю із турецькою компанією щодо будівництва нового автошляху в Бучанському районі
Кредитна програма
Крім того, губернатор зустрівся із керівником Надзвичайної кредитної програми від Європейського інвестиційного банку. Київщина, зокрема, вже є учасником кредитної програми банку. І мова йде про три проєкти, які будуть реалізовані на території регіону.
Це – реконструкція дошкільного навчального закладу "Зірочка" в місті Бровари, реконструкція з добудовою загальноосвітньої школи №1 І-ІІІ ступенів в місті Буча та реконструкція Хотянівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів в селі Хотянівка Вишгородського району. Загальна сума проєктів складає понад 276 мільйонів гривень.
"Сьогодні ми вже отримали надходження від Європейського інвестиційного банку, уклали договори підряду по всім трьом проєктам. По одному з них вже розпочато роботи. Під час нашої зустрічі представники банку відзначили високу якість наших проєктів. А ще ми обговорили участь Київщини у наступній фазі програми банку. Маємо ще низку об'єктів соціальної інфраструктури, серед яких медичні, спортивні та дошкільні навчальні заклади, що потребують модернізації або реконструкції. Мешканці нашого регіону мають одержати гідні умови навчання, лікування, життя, тож обласна влада, зі свого боку, докладає максимум зусиль для реалізації планів з відновлення нашої інфраструктури. Люди чекали цього досить довго – настав час забезпечити їх гідним рівнем життя", – зауважив Лісовик.
Читайте: Голова КОДА Василь Володін провів зустріч з представниками Європейського інвестиційного банку
Велике будівництво
Крім того, заступник голови КОДА розповів, що в області триває реалізація програми президента України Володимира Зеленського "Велике будівництво".
Так, у регіоні на 2021 рік заплановано до реалізації 52 об'єкти дорожнього господарства на загальну суму понад мільярд гривень. 175 мільйонів гривень із цих коштів, зауважив Лісовик, за рахунок залишку субвенції 2020 року.
Зокрема на Київщині планують реалізувати 47 капітальних ремонтів 29 доріг загального користування місцевого значення та 18 вулиць і доріг комунальної власності. А ще – три поточних середніх ремонта доріг загального користування місцевого значення та реконструкцію однієї дороги загального користування місцевого значення. І ще заплановане будівництво нової дороги комунальної власності.
"Загалом у 2021 році на території Київської області планується прокласти близько 50 км дорожнього покриття на дорогах загального користування місцевого значення та близько 60 тис. кв. м покриття вулиць і доріг комунальної власності. Також вже оголошені та тривають тендерні процедури по 23 об'єктам дорожнього господарства", – говорить Лісовик.
І додав, що цьогоріч планують завершити і 17 об'єктів, розпочатих ще у 2020 році. КОДА вже замовила виготовити 33 проєкти для подальшого будівництва, реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг. Це – 26 проєктів доріг на загальну вартість 2,5 мільярди гривень та протяжністю 135 км і 7 проєктів мостових споруд протяжністю 360 погонних метрів.
"За 2020 рік відремонтовано 158 об'єктів дорожнього господарства Київської області на загальну суму 1 млрд 33 мільйони гривень. А саме: 11 доріг загального користування місцевого значення повністю відремонтовано, 16 доріг загального користування місцевого значення – відремонтовано в межах запланованих обсягів на 2020 рік, 131 дорога і вулиця комунальної власності відремонтована в повному обсязі. Загальна протяжність прокладеного нового асфальтного покриття у 2020 році склала 116 км", – резюмував він.
Нагадаємо, що у Київській ОДА відзвітували про реалізацію програми президента "Велике будівництво” у 2020 році та розповіли про найближчі плани щодо розвитку соціальної інфраструктури в регіоні.
У 2021 році у рамках держпрограми планують реалізувати ще 18 об'єктів за 318 мільйонів гривень. Сума перевищує минулорічні витрати на понад 100 млн гривень. Проєкти стосуються розвитку медичної, спортивної та освітньої сфер життя Київщини.
Читайте: КОДА відзвітувала про реалізацію програми "Велике будівництво" на Київщині
Фото: коллаж KVКиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0006
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-27 23:18:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 4
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-27 23:18:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 7
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-27 23:18:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0004
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145050', '144900', '144903')
ORDER BY `published` DESC
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-27 23:18:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.4009
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"школи"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-27 23:18:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"школи"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 1040, 10
0.0016
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('105386', '105271', '105268', '105168', '105003', '104976', '104867', '104779', '104772', '104740')
0.2915
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-27 23:18:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"школи"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)