Станом на 09:00 16 березня всі чотири діючі атомні електростанції України продовжують стабільно виробляти електричну енергію. Їхня сумарна поточна потужність забезпечує необхідні обсяги електроенергії для потреб країни. Радіаційний, протипожежний та екологічний стан на промислових майданчиках атомних станцій та прилеглих до них територіях не змінювався й перебуває у межах чинних норм. Про це KV дізналась із повідомлення Енергоатому. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться “В умовах воєнного стану та повномасштабної агресії Росії НАЕК “Енергоатом” посилив контроль і визначив виключну пріоритетність питань безпеки ядерних установок над усіма іншими. Основне обладнання реакторних відділень енергоблоків, приміщень та будівель електростанцій, периметри захищених зон і прилеглих територій, а також особливо важливих об’єктів АЕС за межами їхніх захищених зон перебувають під посиленим наглядом та контролем”, – йдеться у повідомленні. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” В “Енергоатомі” зазначили, що Запорізька АЕС і місто Енергодар захоплені окупантами та вже 12-ту добу перебувають під контролем російських військових формувань.  “Станом на сьогоднішній ранок на території станції з пів сотні одиниць ворожої техніки та безліч російських військових, багато вибухівки та зброї. Окупанти продовжують підривати на території станції снаряди та міни, що не розірвалися, коли вони її обстрілювали. Вибухи чути далеко за межами майданчику АЕС. Всі 6 енергоблоків Запорізької АЕС обслуговуються українським персоналом, зміни мають можливість ротації. Формально окупанти не втручаються в роботу АЕС, проте всі технічні рішення персонал вимушений погоджувати з командиром загарбників. Працівники станції перебувають під сильним психологічним тиском з боку окупантів, весь персонал по прибутті на станцію ретельно перевіряється озброєними терористами. Внаслідок цього ядерна та радіаційна безпека – під загрозою”, – додали в повідомленні. Через фактичну блокаду Енергодару продовжуються проблеми з пальним, поставкою продуктів харчування та ліків першої необхідності.  “Психологічний стан працівників АЕС і мешканців міста – складний, але Перемога буде за нами. Наближаємо її разом!” – завершили в “Енергодарі”. Нагадаємо, як раніше писала KV, керівник ДП “НАЕК “Енергоатом” Петро Котін закликав керівників Всесвітньої асоціації операторів атомних електростанцій (WANO) сприяти в зупиненні ядерного тероризму, який чинять окупаційні війська росії на замовлення путіна. Читайте: Сьогодні Київ відвідали голови урядів Польщі, Чехії та Словенії, справжні друзі України, – МЗС Фото: Енергоатом

Окупанти мінують дороги, які самі погоджували для гуманітарного коридору, обстрілюють хлібзаводи, руйнують церкви. Про це KV стало відомо з відеозвернення президента Володимира Зеленського. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   “Була домовленість про гуманітарний коридор, замість неї спрацювали російські танки, Гради, міни. Вони навіть замінували дорогу, яку погоджували для підвозу продуктів і ліків для людей, для дітей у Маріуполь. Вони знищують навіть автобуси, які мають вивозити людей”, – зазначив президент. Президент також підкреслив варварські дії окупантів. "Сьогодні у Макарові на Київщині вони обстріляли хлібзавод. Для чого? Старий хлібзавод. Просто вдумайтесь. Ким треба бути, щоб таке робити? Зруйнували церкву Різдва Пресвятої Богородиці на Житомирщині, побудовану у 1862 році. Це нелюди", – сказав президент Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Зеленський звернув увагу на потужний національний рух, який розгорнувся в країні. І зауважив, що українці, на відміну від росіян, кийків та автозаків не бояться. Читайте: На Поліському напрямку російський окупант зосереджує основні зусилля на оточенні Києва – Міноборони Фото: скриншот відео КиевVласть

На території Баришівської громади почали знаходити нові міни. Жителів попереджають не піднімати сині сірникові коробки. Про це KV стало відомо з публікації Баришівської селищної ради на офіційному пабліку у Facebook.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Влада Баришівки закликає жителів залишитися вдома і не виходити на вулиці без нагальної потреби. Особлива увага звертається на нові міни у вигляді синіх сірникових коробків. Такі міни переважно знаходяться на дорозі. Жителів громади просять у будь-якому разі не піднімати ці коробки. “Попередьте усіх, щоб не піднімали з дороги сині сірникові коробки, це міни. Передали військові”,- попереджають у громаді. За інформацією наданою Департаментом карного розшуку Національної поліції України, мінами можуть бути будь-які речі залишені без нагляду, сумки, наплічники, коробки, дитячі іграшки, покинуті деінде наповнені пакети із мереж супермаркетів, тощо. Читайте: Надзвичайники повідомили про наслідки бомбардування у Калинівці Фото: з відкритих джерелКиевVласть

Станом на 1 березня всі виїзди з Чернігова замінові. Громадян просять залишатися вдома або в укриттях. Про це KV стало відомо з повідомлення голови Чернігівської обласної військової адміністрації В'ячеслава Чауса.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Всі виїзди з міста заміновані. "Заміновані" – це значить, що там міни, і можна на них підірватись. Чернігів готовий до оборони”, – написа він. В'ячеслав Чаус закликає громадян не наражати себе та своїх близьких на небезпеку, залишатися вдома або в об'єктах укриття. Читайте: Ночью в жилой дом в центре Чернигова попала ракета (видео) Фото: Укринформ КиевVласть

“Зелені слуги” хочуть прискорити законодавче закріплення (закріпачення) власників землі за орендарями. Після прийняття відповідного закону (проєкт №2194) ВЛАСНИКИ ЗЕМЛІ НЕ ЗМОЖУТЬ ПРОДАВАТИ ЗЕМЛЮ БЕЗ ДОЗВОЛУ ОРЕНДАРЯ. Цей законопроєкт хочуть розглядати одразу після місцевих виборів 2020. Після прийняття такого феодального законодавства залишилося передати орендарю “право першої ночі”, щоб феодалізм в Україні реалізувався на 100%. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Законопроєкт №2194 “Про внесення змін до Земельного кодексу України (ЗКУ) та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” пропонує внести зміни до ст. 130 Земельного кодексу України, доповнивши її частиною третьою такого змісту: “Земельні ділянки приватної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, внесення до складеного капіталу чи шляхом звернення стягнення на них. “Земельні ділянки, визначені у абзаці першому цієї частини та які перебувають в оренді: можуть бути відчужені за договором ДАРУВАННЯ лише на користь дружини (чоловіка), батьків, дітей, баби, діда, прабаби, прадіда, внуків, правнуків, тітки (дядька); БЕЗ ЗГОДИ ОРЕНДАРЯ бути обміняні лише на земельні ділянки, розташовані у тому ж масиві земель сільськогосподарського призначення; не можуть бути внесені БЕЗ ЗГОДИ ОРЕНДАРЯ до статутного капіталу”. Тобто, без згоди орендаря власники землі не можуть продавати землю – дарувати рідні це не продаж, як і не продаж помінятися ділянками на одному і тому ж полі. Практично всі землі селяни-власники землі були змушені передати в оренду на довгі роки. І така норма закону означає, що не бачити їм на довгі роки жодної можливості ані "продажу землі за європейськими цінами", ані можливості перейти до самостійного господарювання. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Законопроєкт "слуг народу" №2194 не звільняє селян з кріпацтва, не надає їм права розпоряджатися землею, як про це наголошував президент Володимир Зеленський. Законопроєкт №2194 посилює обмеження прав селян-власників землі, змушуючи їх продавати землю Українського народу якомога скоріше за хоч якісь гроші виключно своєму орендареві. Хоча навіщо взагалі в такій ситуації купувати землю у кріпака? З прийняттям законопроєкту №2194, за попередніми оцінками, до 80% селян фактично втратять землю остаточно. “Зелені слуги” протягують цей законопроєкт як закон, який начебто дає можливість громадам управляти землями в межах громад, а не державі, як зараз. Ми знаємо, що землями управляє держава чи громада – земля все одно буде у орендарів. Так буде поки в країні не почне діяти закон про прогресивні земельні відносини, яким визначено, що ці землі обробляють об’єднані члени громади, а не орендарі. Законопроєкт №2194 написаний орендарями в інтересах орендарів. Законопроєкт №2194 лобіюють безпосередньо голова аграрного комітету Ради Микола Сольський та керівник Держгеокадастру Роман Лещенко (він же з 1 жовтня 2019 року – діючий уповноважений Президента України з земельних питань), які мають пряме відношення до орендарів (вони бенефіціари-власники підприємств, які є орендаторами землі). Саме вони офіційно повідомляють про “важливість” цього законопроєкту для України. Хоча ми розуміємо що це знову хочуть зелені “поімєть” з людей під гарні лозунги. Безумовно, вагома переважна більшість власників землі не бачить гарною перспективою вимушений продаж землі з причин тотального зубожіння. І можна було б говорити, що більшості власників землі “до лампочки” цей закон. Але як можна так тупо збільшувати порушення прав громадянина?! Якийсь орендар вже вирішує жити селянину чи ні. Ще й з таким законодавством від “зелених слуг” ціна на землю буде взагалі копійчана. Право продати землю повинно бути, але в тому розуміння як це запропоновано законопроектом №3208 “Про прогресивні земельні відносини”. Суть пропозиції полягає в тому, що Держава зобов’язана купувати землю у її власника за ціною, яка дорівнює п’ятикратному розміру нормативно-грошової оцінки (5000 доларів/1 га чорнозему). Купити землю мають право громадяни України, у яких немає землі сільськогосподарського призначення. Держава для цієї купівлі може надати 3-5% кредит для українця-покупця. Правило “одна ділянка в одні руки”  – унеможливить концентрацію землі в одних руках і не перетворить Україну на феодальне утворення. Такими законодавчими нормами створюється конкуренція виключно між українцями і реалізується ефективний обмін правами на землю, а не ринок землі як вдаване регресивне явище. Всі в цій системі будуть задоволені: і продавці, і покупці, і Держава Україна. Як діяти в такі ганебній ситуації власникам землі? Тут є навіть не порада, а єдина можлива стратегія. Необхідно виборювати право розривати (припиняти) договори оренди землі. Це конституційне право українця-власника землі. Це право реалізації конституційної сподоби. Це право незаперечне! Вже зараз по мірі можливостей робіть самі і агітуйте інших: 1. Не переукладайте договори оренди землі. 2. Не підписуйте ніяких нових додаткових угод оренди землі. 3. Всіляко підтримуйте необхідність надання власникам землі права розривати (припиняти) договори оренди за власним простим волевиявленням. 4. Вивчайте питання самостійного господарювання через участь у Всеукраїнському Товаристві Власників Землі. 5. Переходьте до самостійного господарювання через участь у Всеукраїнському Товаристві Власників Землі. І головне, долучайтеся до Всеукраїнського об’єднання власників землі у Фейсбук! ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ ВЛАСНИКІВ ЗЕМЛІ  - СТВОРЕНЕ, ДІЄ І ДІЯТИМЕ ВИКЛЮЧНО В ІНТЕРЕСАХ ВЛАСНИКІВ ЗЕМЛІ ! МИ ЄДИНІ, ХТО: ЗА ПРАВО РОЗРИВАТИ ДОГОВОРИ ОРЕНДИ ЗЕМЛІ! ЗА ПРАВО ВІЛЬНОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ ЗЕМЛЕЮ! ЗА НЕПЕРЕУКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ ОРЕНДИ! ЗА САМОСТІЙНЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ НА ВЛАСНІЙ ЗЕМЛІ! ЗА ЗБІЛЬШЕННЯ ДОХОДІВ ВІД ЗЕМЛІ У ЇЇ ВЛАСНИКІВ В 2-4 РАЗИ! ЗА ТОВАРИСТВА ВЛАСНИКІВ ЗЕМЛІ! ТИСНІТЬ ▶ https://www.facebook.com/groups/144907373624154/ і долучайтеся до ОБ’ЄДНАННЯ ВЛАСНИКІВ ЗЕМЛІ  Читайте: Юлія Тимошенко зрадила селян Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

На Київщині садівництво та виноградарство опинилися на межі виживання. Додали проблем аграріям жорсткі погодні умови та карантин. Не зважаючи на те, що уряд виділяє на підтримку галузей 400 млн гривень, а профільний департамент КОДА активно рекламує програму держпідтримки, фермери й малі господарства не поспішають ставати у чергу за грошима. Садівники та виноградарі жаліються на бюрократизм і податкову колізію під час отримання коштів і в один голос кажуть: реформа взаємин між сільгоспвиробниками та державою потрібна Україні як повітря.  Як стало відомо KV, 12 травня в.о.голови Київської обласної державної адміністрації (КОДА) Василь Володін погодив деякі питання функціонування обласної комісії із надання фінансової підтримки розвитку галузей садівництва, виноградарства та хмелярства. У розпорядженні йдеться про створення комісії, яка прийматиме заявки від аграріїв на отримання відшкодувань, а також про затвердження положення про її роботу.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  За що дають кошти і як їх отримати За даними КОДА, торік 24 агрокомпанії Київщини, які займаються садівництвом, хмелярством та вирощують ягоди, отримали відшкодування в розмірі 53,1 млн гривень. Крім того, у січні 2020-го було зареєстровано кредиторську заборгованість перед одним підприємством у сумі 1,6 млн гривень, яку уряд обіцяє погасити протягом року. Як розповіла KV заступник директора управління – начальник відділу фінансово-кредитного забезпечення Департаменту агропромислового розвитку КОДА Лідія Литвиненко, з 2018 року в області щороку таку підтримку отримали 24 підприємтсва. Для того, щоб аграрії змогли отримати фінансування й цьогоріч, Мінекономіки має затвердити відповідну форму заявки та бланків для подання пакету документів.  “Аграрії вже телефонують, цікавляться, але необхідно дочекатися бланків. Думаю, що за декілька тижнів їх мають затвердити. Підприємств у таких галузях працює небагато, тому що це досить трудомістка праця з тривалим терміном окупності капіталу. Проте потреба є. Насамперед, аграрії звертаються за відшкодуванням вартості придбаних саджанців. Для них це більш актуальне. Холодильне обладнання та лінії переробки будують не всі підприємства, бо дороговартісне”, – розповіла вона. Окрім напрямку покриття витрат за придбаний посадковий матеріал (до 80 % від вартості),  постанова передбачає відшкодування за спорудження шпалери (споруди для вирощування хмелю – від ред.) і встановлення систем краплинного зрошення, будівництво холодильників і лабораторних установок (до 30 % вартості), придбання обладнання тощо. Крім того, цьогоріч Кабмін розширив напрямки, на які господарства можуть отримувати кошти. Наприклад, знято обмеження щодо ємності холодильників (раніше на кошти могли претендувати лише ті, хто будував холодильник ємністю від 500 тонн), додалися цехи первинної переробки винограду і відшкодування за придбання ліній із переробки плодів та ягід на соки і виноматеріали, на погашення кредиторської заборгованості. Встановив уряд і граничний відсоток відшкодування – не вище 25 млн гривень за кожним напрямком. За словами Литвиненко, як і торік, для стимулювання збільшення площ і обсягів виробництва цих галузей держава спрямує 400 млн гривень. “За областями наперед кошти не розподіляють. До першого жовтня підприємства надають заявки, їх розглядають профільні комісії. І лише тоді кінцеве рішення затверджує наказом Мінекономіки, розподіливши безпосередню кошти підприємствам. Гроші в повному обсязі надходять вже до кінця року”, – додала вона. Згідно зі встановленими урядом у 2019 році нормативами, за посадковий матеріал яблуні садівник може отримати від 30 до 60 гривень за одну яблуню, 35-45 гривень за грушу, до 80 гривень за вишню, черешню, абрикос, персик. За саджанець винограду дають 22 гривні, хмелю – 36 гривень. 330 гривень можна отримати за волоський горіх, по 50 і 80 гривень – за насадження мигдалю і фундуку. Фермери, які хочуть взяти участь у програмі, мають звернутися до профільної комісії КОДА й подати визначений перелік документів. Також інформацію щодо участі в програмі можна одержати безпосередньо в департаменті АПК за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, к.306 або за телефоном: (044) 234–45–87. Держпідтримка не для всіх Опитані KV агровиробники переконані: підтримка держави – це дуже гарно, але попри задекларовані благі наміри, реальний стан справ влаштовує не всіх. Фермери жаліються на бюрократію, на вибірковий підхід до підприємств, податкові міни і неоперативність державного апарату. Карантинний 2020 рік – цьому яскравий приклад. Майже всі учасники ринку, з якими поговорило наше видання, нарікають на те, що держава більше приділяє уваги хліборобам та тваринникам. А якщо садівники чи ягідники через погодні умови, чи пізнє зняття карантину, втратять кошти, – то допомогу від держави отримують лише одиниці. Як розповів KV керівник приватного Білоцерківського плодового розсадника "Чечіль-Сад" Андрій Чечіль, вітчизняні аграрії звикли покладатися на свої сили і не дуже вірять у якість держпрограмм. “Галузь садівництва в області потребує розвитку, але ми всі питання звикли вирішувати власними силами. Створюючи фермерське господарство, я звернувся до районної влади щодо виділення коштів за програмою на закупівлю техніки. Але у відповідь не отримав жодної реакції. На владу тепер надії не маю. Ці програми з повернення коштів ефективні, коли маєш великий бізнес і потрібне коло знайомих. В іншому випадку – усе зав’язане на бюрократичних процесах. Складається враження, що в держави садівництво та виноградарство взагалі не в пріоритеті. Якщо такі карантинні умови застосовуватимуться до виробників ще й до осені, буду змушений закрити підприємство через брак коштів на виплату зарплатні від нереалізованої продукції”, – розповів він. Не сподівається на допомогу держави і керівник підприємства ТДВ "Василівське" (село Василів Білоцерківського району, спеціалізується на вирощуванні смородини, волоського горіху та ліщини) Юрій Кириченко, в якого весною 2020-го загинуло 11 га смородини. “Всі програми державної підтримки працюють лише на папері. Маю в цьому досвід, адже раніше звертався по допомогу. І це проблема економіки країні взагалі. Коли більше півроку збираєш документи й лише через півроку мають прийняти рішення чи нададуть ці кошти – це значна втрата часу. Немає в Україні і вигідного кредитування, щоби мати можливості розвиватися І це питання не лише галузі садівництва, а підтримки всього сільського господарства”, – говорить він. Не без проблем і в галузі виноградарства. Бориспільський фермер Сергій Сівчук із 30-річним стажем вирощування винограду і саджанців розповів KV, що отримати державну допомогу через бюрократію є шанс далеко не в усіх виноградарів.  “Здебільшого фермери працюють із видами сортів винограду, які сприятливіші до умов області і краще реалізуються, аніж із районованими, які мають реєструватися у виді діяльності підприємства. Тож, хто вирощує подібні, не зареєстровані сорти на підтримку від держави й не розраховує. Та й посадковий матеріал має бути здоровий, а цього дуже важко досягти в нашій справі. І було б куди краще, якби держава звернула увагу саме на цю проблему й погодолися виділяти кошти на подібні заходи”, – додав Сівчук. Не вдалося одержати минулого року кошти й компанії “Бері Комерц” – один із найбільших експортерів ягід полуниці в Україні. Як розповів KV голова Бородянської райради Георгій Єрко, підприємство має тепличний комплекс на 25 га  у селі Вишняки. Комплекс наразі розбудовується, розширюючи посадковий матеріал, тож у компанії сподівалися на державну підтримку. “У цьому питанні не спрацювала саме районна адміністрація через недбалість деяких працівників. Сільгоспуправління припустилося помилки в розрахунку однієї цифри й у результаті підприємство, яке б мало розвиватися, не одержало 1,7 млн гривень допомоги. Це минулорічний бюджет, тож кошти безповоротно втрачені. Проте сподіваюсь, в цьому році підприємство зможе отримати державну підтримку”, – зауважив він. Експертна думка Голова асоціації фермерів Київської області Олександр Чубук:  Через ситуацію з епідемією від держави в бік підтримки сільгосппрацівників взагалі не спостерігається жодних дій. Фінансова допомога не надається, усе на етапі розмов. Багато аграріїв і досі не отримали кошти за відшкодування придбаної техніки. Сподіваюся, ринок врегулює всі ці питання й не реалізована продукція не буде потрапляти на звалище. Голова Згурівської районної ради, ексголова "Асоціації фермерів" Згурівського району Степан Кузьмич: Ця державна програма діє вже третій рік. Вона працює, надаючи підтримку як великим, так і малим підприємствам. Але користується нею мала кількість: не всі одноосібники бажають зв’язуватися з державою через систему бюрократії й колізію в нарахуванні податків. Фермери сьогодні мають можливість отримати дотацію й повернути кошти за придбання саджанців, техніки, насіння. Новостворені фермерські господарства мають шанси взагалі на значні відшкодування. Асоціація постійно пропагандує аграріїв, бо такими програмами треба користуватися. Працює і Фонд підтримки фермерів на безвідсотковій основі, але з поверненням коштів. Хоч і не значними темпами, але тим не менш, аграрії участь беруть і техніку купують. Депутат Київоблради, ректор Білоцерківського національного аграрного університету Анатолій Даниленко: На Київщині започатковують перспективні сади. У Володарському районі одноосібник практикує вирощування плодів сливи, яка при дотриманні комплексу дає 20 тонн з гектару. І тут виникає вже потреба в холодильному обладнанні, яке допоможе зберегти якість продукції. І без держпідтримки фермер не розкрутить подібне виробництво й не зрушить питання попиту на українську продукцію. Сьогодні випускаються студенти, які мають значний практичний досвід у новітніх технологіях і таке покоління має підтримувати влада. Нам необхідно надолужувати втрачене в розвитку садівництва. За кордоном надзвичайний попит на ягоди, які і ми закуповуємо. Там діє програма підтримки фермерського руху. Для нас же це актуальна проблема через те, що подібними програми мало хто користується із-за бюрократії в цих процесах і занадто високі кредитні ставки. Через постійне митарство в оформлені документів, у будь-якого фермера опускаються руки. Ці ж заходи мають відбуватися спрощено та прозоро. Київщина - найбільш сприятлива природно-економічна зона для вирощування ягід. Та поспілкувавшись із керівництвом Кагарлицького, Володарського, Сквирського, Переяслав-Хмельницького районів, виявилось, що садівництво, виноградарство, і тим паче хмелярства, не є досить популярними. Куди вигідніше аграріям займатися саме зерновими культурами. Якщо й долучаються до вирощування, то здебільшого приватні одноосібники або окремі сільгосппідприємства, як один із напрямків діяльності. Як раніше повідомляла KV, у 2018 році садівникам і виноградарям Київщини обіцяли повернути 80 % від вартості саджанців. Аграрії новаціям були раді і сподівалися, що вжиті заходи посприяють виходу зі стагнації всієї галузі. Читайте: Власти Киевщины подкинут деньжат хмелеводам и виноградарям Фото: коллаж KVКиевVласть

1.Тривожить, що низка важливих положень Основного Закону виводиться з під конституційного регулювання  і передається на рівень законів завдяки так званим бланкетним (відсильним) нормам, якими проект перенасичений. Аргументація деяких експертів, що, мовляв, наприклад, наявність в Конституції переліку областей є загрозою федералізації країни, є просто смішними й не витримують жодної критики. Тим самим під державний устрій й взагалі державність закладаються міни уповільненої дії. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Зрозуміло, що комусь кортить, маючи більшість у ВР, швиденько повизначати усе законами, без звернення до КС, який усе частіше такі наміри зупиняє. Але це палиця на два кінці, і усе може обернутися бумерангом. Невідомо, у який бік хитнеться політичний маятник у майбутньому, і в чиїх руках опиниться влада. І якщо її отримають керманичі-автократи, вони зможуть скористатися можливостями виписаної так Конституції, і руками слухняної ВР (226, а не 300 голосів), вибудувати таку диктатуру, що мало нікому не здасться. Тож наявність у Конституції певних прямих норм, які не так просто змінити, є запобіжником від таких небажаних процесів і гарантією стабільності держави. І до подібних кавалерійських наскоків не варто вдаватися. На кону країна. І найбільш принципові речі повинні бути відображені в тексті Конституції. 2. Рівень областей і районів, які пропонується тепер називати округами. Тут вимальовується не двовладдя, а вже тривладдя. Голова ради, голова виконкому, та ще й префект. Не забагато? Лебідь, Рак і Щука. Я вже колись писав, що не враховують автори таких “новацій” наші власні українські історичні уроки. Це про окремі посади голови ради та виконкому. Таке вже було після виборів 1990 року місцевих рад першого скликання. Потім, беручи до уваги негативну практику, парламент 7.12.1990 в Законі “Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування”, у статті 51 про виконавчий комітет, унормував, що голова виконавчого комітету є одночасно головою Ради. Ну не прижилося це роз’єднання посад, апробацію у нас уже не пройшло, а тепер знову нав’язується. Наступаємо на ті самі граблі? Щодо префектів, то взагалі цікава тема. 3. Отже, префекти. Якби вони здійснювали лише адміністративний нагляд за додержанням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування, то це було би ще куди не йшло. Але їх наділяють серйозними координаційними і владними функціями, а п. 5 статті 119 пропонованого проекту визначає, що вони здійснюють ще й інші повноваження, визначені законами України, та видають, на підставі і в порядку, що визначені законом, акти, які є обов'язковими на відповідній території. Тобто через закон (226 голосів) вони можуть отримати будь-які повноваження, які схоче Банкова. У такий спосіб може бути вибудувана жорстка виконавча вертикаль, підконтрольна лише Банковій, омріяна свого часу Кучмою, але яку йому так до кінця і не дали сформувати, бо над призначуваними ним головами адміністрацій висів дамоклів меч вотум недовіри депутатів відповідних рад, у нього забрали привласнене ним незаконно право призначати заступників голів ОДА, а головам ОДА не дали суміщати свої посади з посадами голів рад тощо. А в “Перехідних положеннях” проекту префекти взагалі називаються серед органів виконавчої влади. Тут є над чим замислитись. 3. Рівень громад. Спостерігається плутанина, а мотивація деяких новел незрозуміла. У чинній Конституції в статті 141 прописано: “Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях”. І далі: “Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом”. Що у проєкті? Стаття 140: “Статус голів громад, депутатів рад громад, окружних, обласних рад, порядок утворення, реорганізації та ліквідації виконавчих органів ради громади, виконавчих комітетів окружних, обласних рад, обсяг їх повноважень визначаються законом”. Впадає в око, що, по-перше, про прямі вибори голів громад як імператив не сказано (опосередковано про це згадується лише в статті 141 проекту, де йдеться про право голосу на виборах, і про те, хто може бути обраним головою громади, депутатом). По-друге, двоякість статусу виконавчих органів: виконавчі комітети окружних і обласних рад, і чомусь абстрактні виконавчі органи громад. Чому? Що за цим криється? Не простіше було би на всіх рівнях в Конституції визначити виконавчі комітети, а інші виконавчі органи (управління, відділи тощо) вже прописати в законі. 4. Занепокоєння викликає стаття 144. Пропонований порядок зупинення актів органів самоврядування, тимчасового зупинення повноважень голови і складу громади, окружної, обласної ради та призначення тимчасового державного уповноваженого (визначення правового статусу котрого відсилається знову таки на рівень закону) можливий лише за наявності високої правової культури та незалежності судів, з чим у нас великі проблеми. Ще пам’ятні часи Кучми з призначенням ним протиправно в.о. міського голови Одеси та Мукачевого, здійснений його адміністрацією переворот в Києві супроти рішень судів та вимог РЄ. Тож цю статтю варто прискіпливо і філігранно переписати, бо можливі суб'єктивізм та політичну доцільність не можна не брати до уваги. 5. Старости й ОТГ. Що з ними? Понаобирали. Але вони як і раніше залишаютьться поза конституційним полем. Я про це попереджав. 6. І, найголовніше, Київ. Він випав із загальної системи влади. Якщо в чинній Конституції йдеться лише про особливості здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади в столиці (загальні правила під сумнів не ставляться, хоча фактична практика була іншою, на жаль, на користь центральної влади), то в проекті змін однозначно зафіксовано лише одне: у місті Києві є префект. І все. А далі за усталеною технікою авторів цих змін йде бланкетна позиція: “Правовий статус міста Києва як столиці України визначається окремим законом”. Що дає широкий простір фантазерам на кшталт “магістрату, ратуш, амбасадорів тощо”. Трактувати цю норму можна як загодно. Хоча за таких вихідних умов, як у проекті, одним префектом може і закінчитися – до прийняття закону про правовий статус міста Києва як столиці України. Ми таке вже проходили. Я знову хочу наголосити, про що вже доводилося писати, що Київ — це місто. І не може мати менше прав в питаннях самоврядування, ніж будь-яке інше місто України. І Європейська Хартія про місцеве самоврядування не робить винятків із принципів самоврядування для міст-столиць. Формула має бути така: усі права Києва як міста плюс усі права й обов’язки Києва як столиці. І саме у додаткових повноваженнях мають полягати особливості здійснення місцевого самоврядування в нашому місті. Зараз же діє і знову пропонується формула: столичний статус мінус самоврядування. Тож за Київ ще доведеться поборотися. І на конституційному рівні найперше. Ось такі несвяткові нотатки. Леонід Косаківський, Київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993 – 1998 рр.КиевVласть

Законопроект №2194 робить українців-власників землі кріпаками в 21 сторіччі. Він забороняє власникам землі продавати землю без згоди орендаря. №2194 ніде не обговорювався.  На відміну від проекту закону №2178-10, за нього проголосувала фракція "Голосу", яка при обговоренні №2178-10 чітко озвучила, що ринок земель "не на часі”. Багато депутатів, які теж не голосували за №2178-10, проголосовали за №2194. Таке враження, що народні депутати взагалі не знають, чи існує законопроект №2194 та про що в ньому йде мова. Тому розкажемо, що "Слуги народу" та інші нардепи із широко заплющеними очима можуть прийняти в другому читанні. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Законопроект №2194 “Про внесення змін до Земельного кодексу України (ЗКУ) та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” пропонує внести зміни до ст. 130 ЗКУ, доповнивши її частиною третьою такого змісту: - земельні ділянки, визначені у абзаці першому цієї частини (земельні ділянки сільськогосподарського призначення, власниками яких є громадяни України) та які перебувають в оренді: можуть бути відчужені за договором дарування лише на користь дружини (чоловіка), батьків, дітей, баби, діда, прабаби, прадіда, внуків, правнуків, тітки (дядька). Практично всі землі селяни були змушені передати в оренду на довгі роки. І така норма закону означає, що не бачити їм на довгі роки жодної можливості ані "продажу землі за європейськими цінами", ані можливості перейти до самостійного господарювання. Законопроект "слуг народу" №2194 не звільняє селян з кріпацтва, не надає їм права розпоряджатися землею, як про це наголошував президент Володимир Зеленський. №2194 посилює обмеження прав селян-власників землі, вимушуючи їх продавати землю Українського народу якомога скоріше за хоч якісь гроші своєму орендареві. Хоча навіщо взагалі в такій ситуації купувати землю у кріпака? Фактично з прийняттям законопроекту №2194, за попередніми оцінками, до 80% селян фактично втратять землю остаточно. Напрочуд цікава складається ситуація. Поки всі галасували навколо законопроекту №2178-10  -  блокували трибуну і пасли мертву свиню біля Верховної Ради – на наступний день після його гучного прийняття в першому читанні абсолютно непомітно було прийнято більш жахливий для українців законопроект №2194. Законопроектом №2194 вносяться зміни до ст. 81 та 82 ЗКУ. При цьому ст. 82 обрізають до однієї “лінивої” частини, але якої: Діюча редакція Земельного Кодексу Пропонуємі проектом закону №2194 зміни Пропозиції і поправки Головіна Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб 1. Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: …. Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб 1. Юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки за цивільно-правовими договорами та на інших підставах, передбачених законом. Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб 1. Юридичні особи (учасниками яких є виключно громадянами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: …. Саме так – законопроект №2194 прибирає обмеження щодо іноземців та іноземних юридичних осіб! Я пропоную поправити зміни проекту №2194, визначивши, що тільки юридичні особи України, учасниками яких є виключно громадяни України. Законопроект №2194 не вносить зміни до ч. 1 ст. 130, залишаючи редакцію діючого ЗКУ, яка надає право іноземцям бути учасниками юридичних осіб України і фактично бути набувачами Українських земель. Порівняння ч. 1ст. 130 ЗКУ 1. Діюча редакція Земельного Кодексу України Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення 1. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути: а) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва; б) юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва. …. 2. Зміни, які пропонуються проектом закону №2178-10 Стаття 130. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення 1. Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені за законодавством України; в) територіальні громади; г) держава. …. 3. Зміни, які пропонуються проектом закону №2194 Відсутні пропозиції щодо змін 4. Пропозиції і поправки Головіна Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення 1. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути: а) громадяни України; б) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України .... Зміни, які пропонуються внести законопроектом №2194 до ст. 130 (зміни ч. 2 та доповнення ч. 3) , жахають: зухвалість, тупість чи справжня віра, що заборона власникам землі продавати землю без згоди орендаря і є те обіцяна президентом свобода та визволення від “совка”. Порівняння ч. 2 та доповнення ч. 3 ст. 130 ЗКУ 1. Діюча редакція Земельного Кодексу України Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення …. 2. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування. 3. Відсутня. 2. Зміни, які пропонуються проектом закону №2178-10 Стаття 130. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення …. 2. Частина визначає обмеження права власності щодо площ сільськогосподарських земель. 3. Частина 3 (доповнення) визначає переважне право орендаря на купівлю земель, які він орендує у разі їх продажу. 3. Зміни, які пропонуються проектом закону №2194 …. 2. Частина 3 визначає переважне право орендаря на купівлю земель, які він орендує у разі їх продажу. 3. Земельні ділянки приватної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, внесення до складеного капіталу чи шляхом звернення стягнення на них. Земельні ділянки, визначені у абзаці першому цієї частини та які перебувають в оренді: можуть бути відчужені за договором дарування лише на користь дружини (чоловіка), батьків, дітей, баби, діда, прабаби, прадіда, внуків, правнуків, тітки (дядька); без згоди орендаря бути обміняні лише на земельні ділянки, розташовані у тому ж масиві земель сільськогосподарського призначення; не можуть бути внесені без згоди орендаря внесені до статутного капіталу. 4. Пропозиції і поправки Головіна Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення 2. Громадяни України мають право бути набувачем тільки однієї земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 10 гектар, що відповідає  граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи. Громадяни України не мають права бути  набувачами земель понад граничні обсяги права власності на землі сільськогосподарського призначення. У разі відсутності у власності громадянина України земельної  ділянки сільськогосподарського призначення внаслідок її відчуження, громадянин України має право знову бути набувачем однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення. 3. Територіальні громади мають право набувати земельні ділянки тільки на території відповідних територіальних громад. Виходячи з цього, єдина можливість запобігти негативам від таких запропонованих Сдугами законодавчих змін є внесення національно-орієнтованих пропозицій і поправок до законопроекту №2194. Пропоноване мною подання для внесення пропозицій і поправок: Голові Комітету Верховної ради України з Комітет з питань аграрної та земельної політики Сольському М. Т. Щодо проекту закону № 2194 від 01.10.2019 р. Шановний Микола Тарасович! Нами було проведено детальний аналіз проекту Закону України “Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” 2194 від 01.10.2019 р., який було прийнято в першому читанні 14.11.2019 р. із скороченою процедурою розгляду. Маємо зазначити, що прийнятий вищезазначений Проект Закону не відповідає нормам Конституції України, зокрема статтям 13 та 14. Проектом Закону не  відповідає віковому запиту українців самостійно господарювати на власній землі. Державні землі потрібні країні не для того, щоб бути проданими в угоду і збагаченню невігласів, які вирішили, що земля це товар. Українська земля потребує ефективного власника з числа українських громадян, Україна потребує нової якості державного управління, як в користування державною землею, так в організації ефективних національно-орієнтованих земельних відносин.  Керуючись вищезазначеним, надаємо пропозиції і поправки для врахування у другому читанні проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2194  від 01.10.2019 року. 1. Частини 1-13 статті 1 розділу І проекту Закону №2194  від 01.10.2019 р. виключити. 2. Частину 17 статті 1 розділу І проекту Закону №2194  від 01.10.2019 р. виключити. 3. Внести поправки до частини 18 статті 1 розділу І проекту Закону №2194  від 01.10.2019 р. виклавши в такій редакції: “18) статтю 81 викласти у такій редакції: “Стаття 81. Право власності на землю громадян 1. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). 2. Іноземці та особи без громадянства не можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення. 4. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. 4. Внести поправки до частини 1 статті 1 розділу І проекту Закону №2194  від 01.10.2019 р. виклавши в такій редакції: “19) статтю 82 викласти у такій редакції: “Стаття 82 Право власності на землю юридичних осіб 1. Юридичні особи (засновані виключно громадянами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом. 4. Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року. 5. Частину 20 статті 1 розділу І проекту Закону №2194  від 01.10.2019 р. виключити. 6.  Внести поправки до частини 21 статті 1 розділу І проекту Закону №2194  від 01.10.2019 р. виклавши в такій редакції: “21) частину другу статті 93 викласти в такій редакціїї: “Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам України та юридичним особам України, заснованим виключно громадянами України.” 7.  Частину 22 статті 1 розділу І проекту Закону №2194  від 01.10.2019 р. виключити 8. Частину 25 статті 1 розділу І проекту Закону №2194  від 01.10.2019 р. виключити 9. Частину 26 статті 1 розділу І проекту Закону №2194  від 01.10.2019 р. виключити 10. Внести поправки до частини 29 статті 1 розділу І проекту Закону №2194  від 01.10.2019 р. виклавши її в такій редакції: “29) Статтю 130 викласти в такій редакції: “Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення 1. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути: а) громадяни України; б) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України 2. Громадяни України мають право бути набувачем тільки однієї земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 10 гектар, що відповідає  граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи. Громадяни України не мають права бути  набувачами земель понад граничні обсяги права власності на землі сільськогосподарського призначення. У разі відсутності у власності громадянина України земельної  ділянки сільськогосподарського призначення в наслідок її відчуження, громадянин України має право знову бути набувачем однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення. 3. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної територіальної громади, в адміністративних межах якої відчужується земельна ділянка, а також відповідні органи місцевого самоврядування. 4. Територіальні громади мають право набувати земельні ділянки тільки на території відповідних територіальних громад.”. 11. Внести поправки до частини 30 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виклавши її в такій редакції: “30) статтю 131 викласти в такій редакції: Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки 1. Набуття земельних ділянок відбувається на підставі договорів купівлі-продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, а також на підставі рішень суду, рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України та на інших підставах, передбачених законом.”. 12. Частину 34 статті 1 розділу І проекту Закону №2194  від 01.10.2019 р. виключити. 13. Частину 35 статті 1 розділу І проекту Закону №2194  від 01.10.2019 р. виключити 14. Внести поправки до частини 38 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виклавши її в такій редакції: “38) статтю 145 викласти в такій редакції: “Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності, а також у випадку порушення вимог щодо граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи. 1. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. 2. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Позов про примусове відчуження земельної ділянки подається до суду органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. 3. У разі порушення вимог статті 130 цього Кодексу щодо граничного обсягу права власності на землі  сільськогосподарського призначення, що можуть перебувати у власності, земельні ділянки, площа яких перевищує зазначені граничні розміри, примусово відчужуються за рішенням суду на земельних торгах. Позов про примусове відчуження земельної ділянки подається до суду Антимонопольним комітетом України. 4. Земельна ділянка щодо якої судом прийнято рішення про її примусове відчуження продається на земельних торгах. Кошти отримані від її продажу сплачуються попередньому власнику земельної ділянки за вирахуванням витрат, пов’язаних з проведенням земельних торгів.” 15. Частини 39-55  статті 1 розділу І проекту Закону №2194  від 01.10.2019 р. виключити. Читайте: Земельні поправки Головіна до законопроекту №2178-10: земля українцям Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

Наразі маємо два зрадницькі законопроекти щодо регулювання обігу прав на землю, які вже пройшли перше читання й готуються до другого: · №2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” (прийнятий 13 листопада 2019 року); · №2194 “Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” (прийнятий 14 листопада 2019 року). Обидва законопроекти належать “Слугам народу”. Вони нібито є альтернативними друг другу. Але це не так: прийняття і №2178-10, і №2194 призведе до однакового результату – відкриття так званого “ринку земель” взагалі не в інтересах українців.  Оскільки обидва законопроекти вже пройшли перше читання, виправити негативну ситуацію, яку може створити їх прийняття, можливе вже тільки через внесення пропозицій і поправок до них.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Включившись в процес формування пропозицій і поправок до законопроектів щодо регулювання земельних відносин, мною було запропоновано політичним партіям, фракціям та депутатам моє бачення національно-орієнтованих пропозицій і поправок. Сподіваюся, мої пропозиції будуть враховані цілком чи частково. Наразі варто зосередитись на проекті закону №2178-10. Нагадаю, саме він отримав серйозний вуличний супровід при прийнятті у першому читанні: палкі виступи народних депутатів, варнякання тракторів на Грушевського та “похорон свині” біля Верховної Ради. Хоча, забігаючи наперед, зазначу, що не меншої слави заслуговує і №2194. Аналіз та правки до цього законопроекту – наступним матеріалом. Концентрація земель, як наслідок монополізації (орлігархізації) аграрної галузі з усіма негативними наслідками – це головна загроза законопроекту №2178-10. Всі умови для такої ситуації створені: бідні селяни, трудова міграція, яка “забрала” мільйони працьовитих українців, преференції для орендарів та потенційних покупців землі та попрання прав теперішніх власників землі – українських селян. Головною ідеєю пропозицій і поправок повинно стати формування можливостей для відновлення  розвитку аграрної галузі за участю виключно українців.  Метою зняття заборони на відчуження землі повинен стати ефективний обмін прав власності на землю, коли земля від громадянина, який бажає її продати, переходить до громадянина, який хоче бути власником землі і самостійно господарювати на ній. Під самостійним господарюванням слід розуміти одноосібне (сімейне) господарювання чи господарювання через участь власника землі в господарському товаристві, в яке передається земля на правах користування. Запит на купівлю землі серед українців є. Він комплексний,  сформований економічними та світоглядними, патріотичними та культурними чинниками, – цей запит буде позитивно впливати на зростання цінності української землі. В той час, коли економічне формування ціни на землю, за логікою транснаціонального капіталу, латифундистів-орендарів і просто іноземців-фермерів визначатиметься безпосередньо прибутковістю землі, що означатиме відсутність зростання ціни на землю, яке так рекламують тільки би відкрити так званий ринок земель. Тому формування конкурентних пропозицій від українців українцю є раціональним, національно-орієнтованим, і саме такому обміну прав на землю потрібно віддати перевагу, а не ставити в пріоритет латифундистів-орендарів, надаючи їм законодавчі преференції та обмежуючи в правах селян-власників землі та безземельних українців. Саме за таким ціннісним принципом сформувалися захмарні для селянина ціни на землі в тій же Голландії чи Данії, де земля може належати тільки громадянам країни. Формування національно-орієнтованої аграрної політики через механізми державного управління спричинить зростання прибутку від землі, що матиме вплив на формування цінності землі та спричинить падіння схильності продавати землю у теперішніх власників землі, а ефективний обмін землею буде зводитися до переходу землі у власність по родинних зв’язках, від старшого покоління до молодшого, яке більш активне в бажаннях до самостійного обробітку власної землі. Крім норм щодо права розпоряджатися землею, повинні бути визначені норми до набуття землі, які б унеможливлювали будь-яку її концентрацію, забезпечували усуспільнення прибутку від землі, що відповідало б сучасним світовим тенденціям економічно-розвинутих країн з соціально-орієнтованою економікою. Концентрація земель – це монополізація і головна перепона для розвитку аграрної галузі, суспільно-економічного розвитку країни. Проти концентрацій та монополій чи олігополіями борються і унеможливлюють всі економічно і соціально розвинуті країни світу. Не повинно бути концентрацій ні в межах громади, ні в межах держави. Тому правило просте: громадянин України має право набувати одну земельну ділянку з обмеженням по площі, яке відповідає максимально сформованому розміру земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Це відповідає конституційним засадам з прав та свобод громадян. Такий самий принцип був застосований при розпаюванні колективних сільськогосподарських підприємств – вартість  і  розміри  в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх  членів  підприємства були рівними.  Пропоноване мною подання для внесення пропозицій і поправок: Голові Комітету Верховної ради України з Комітет з питань аграрної та земельної політики Сольському М. Т. Щодо проекту Закону № 2178-10 від 10.10.2019 р. Шановний Микола Тарасович! Нами було проведено детальний аналіз проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р., який було прийнято в першому читанні 13.11.2019 р. із скороченою процедурою розгляду. Маємо зазначити, що прийнятий вищезазначений Проект Закону не відповідає нормам Конституції України, зокрема статтям 13 та 14. Проект Закону не відповідає віковому запиту українців самостійно господарювати на власній землі. Не для того була земля Українського народу розподілена між селянами, щоб за умов скрути, злиднів і безпорадності зі сторони держави селянин був змушений її віддати для концентрації в руки монополій. Державна землі потрібні країні не для того, щоб бути проданими в угоду і збагаченню невігласів, які вирішили, що земля це товар. Українська земля потребує ефективного власника з числа Українських громадян, Україна потребує нової якості державного як в управлінні землями Українського народу, так і в організації ефективних національно-орієнтованих земельних відносин.  Керуючись вищезазначеним, надаємо пропозиції і поправки для врахування у другому читанні проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 року. 1. Пропонується змінити існуючу назву проекту Закону на нову “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу прав на землі сільськогосподарського призначення. 2. Внести поправки до пункту 1 частини 1 розділу І проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р. виклавши в такій редакції:  1) статтю 130 викласти в такій редакції: “Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення 1. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути: а) громадяни України; б) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України 2. Громадяни України мають право бути набувачем тільки однієї земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 10 гектар, що відповідає граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи. Громадяни України не мають права бути набувачами земель понад граничні обсяги права власності на землі сільськогосподарського призначення. У разі відсутності у власності громадянина України земельної ділянки сільськогосподарського призначення внаслідок її відчуження, громадянин України має право знову бути набувачем однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення. 3. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної територіальної громади, в адміністративних межах якої відчужується земельна ділянка, а також відповідні органи місцевого самоврядування. 4. Територіальні громади мають право набувати земельні ділянки тільки на території відповідних територіальних громад.”. 3. Внести поправки до пункту 2 частини 1 розділу І проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р. викласти в такій редакції:  2) статтю 131 викласти в такій редакції: “Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки Набуття земельних ділянок відбувається на підставі договорів купівлі-продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, а також на підставі рішень суду, рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України та на інших підставах, передбачених законом.”. 4. Пункт 3 частини 1 розділу І проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р. виключити. Таблиця пропозицій і поправок до законопроекту №2178-10, на підставі якої сформоване подання про внесення пропозицій і поправок Зміст положення (норми) діючого законодавства Зміст положення (норми) з урахуванням пропонованих змін Пропозиції і поправки Головіна Назва Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення Назва Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу прав на землі  сільськогосподарського призначення Земельний кодекс України Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення 1. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути: а) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва; б) юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва. 2. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування. Відсутня Стаття 130. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення 1. Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені за законодавством України; в) територіальні громади; г) держава. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування за законом, але зобов’язані здійснити їх відчуження протягом одного року з дня набуття права власності. 2. Сукупна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина, юридичної особи, з урахуванням пов’язаних осіб або юридичних осіб, створених за законодавством України, що мають спільного кінцевого бенефіціарного власника (контролера): в межах однієї об’єднаної територіальної громади не повинна перевищувати 35 відсотків земель сільськогосподарського призначення такої громади; в межах однієї області або Автономної Республіки Крим, не повинна перевищувати 8 відсотків земель сільськогосподарського призначення такої області або Автономної Республіки Крим; не повинна перевищувати 0,5 відсотків земель сільськогосподарського призначення України. Термін “пов'язані особи” використовується у значенні, визначеному Податковим кодексом України. Термін “бенефіціарний власник (контролер) вживається у цьому Кодексі у значенні, наведеному у Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”. Порушення вимог цієї частини є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку недійсним, а також для примусового відчуження земельної ділянки. Порядок здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки вимогам, визначеним цим Кодексом для набуття у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, затверджується Кабінетом Міністрів України. 3. Орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, якщо інше не передбачено законом, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні – якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону. Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення 1. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути: а) громадяни України; б) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України 2. Громадяни України мають право бути набувачем тільки однієї земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 10 гектар, що відповідає  граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи. Громадяни України не мають права бути  набувачами земель понад граничні обсяги права власності на землі сільськогосподарського призначення. У разі відсутності у власності громадянина України земельної  ділянки сільськогосподарського призначення внаслідок її відчуження, громадянин України має право знову бути набувачем однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення. 3. Територіальні громади мають право набувати земельні ділянки тільки на території відповідних територіальних громад. Або п.1 1.  В такій редакції Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути: а) громадяни України; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, – на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – на землі державної власності. Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод 1.  Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. 2.  Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод 1. Громадяни та юридичні особи, створені за законодавством України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. 2. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки 1. Набуття земельних ділянок відбувається на підставі договорів купівлі-продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, а також на підставі рішень суду, рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України та на інших підставах, передбачених законом. Виключити Розділ X ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ … пункт відсутній … … 14. До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств. 15. До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам – учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення). Розділ X ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ …. 6-1. Громадяни, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної та комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до 5 років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів.” … 14. До 1 січня 2024 року не допускається набуття юридичними особами, бенефіціарним власником (контролером) яких є іноземці, особи без громадянства, юридичні особи, створені за законодавством іншим, ніж законодавство України, іноземні держави, права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земельні ділянки, які перебувають у приватній власності і призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельні частки (паї). Вимоги цього пункту не розповсюджуються на випадки набуття сільськогосподарськими товаровиробниками у власність земельних ділянок , які використовують такі земельні ділянки на правах оренди, емфітевзису, за умови, якщо: з часу державної реєстрації юридичної особи – набувача права власності пройшло не менше 3 років, право оренди, емфітевзису виникло до набрання чинності цим пунктом. Порушення вимог цього пункту є підставою для визнання правочину, на підставі якого набувається право власності на земельну ділянку, а також підставою для примусового відчуження земельної ділянки. Термін “сільськогосподарський товаровиробник” використовується у цьому пункті у значенні, наведеному у пункті 14.1.235 статті 14 Податкового кодексу України. Виключити Розділ X ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Виключити Читайте: Поле битви – Земля. Земельні поправки 2178-10: зрада чи революція? Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

Статтею 13 Конституції України передбачено, що Держава забезпечує соціальну спрямованість економіки. Це не єдина стаття Конституції, де стверджується соціальна орієнтованість держави – конституція пронизана соціальними нормами, за якими українці, як соціальна спільнота, є тими, для кого існує держава. Президент - гарант Конституції. Відповідно, вся президентська програма повинна бути також пронизана соціальною орієнтованістю, орієнтованістю на людину. Економічний стан держави, його розвиток – основа виконання соціального зобов’язання держави. Соціального-сформованого на принципах співволодіння і співуправляння ресурсами Держави. На жаль, програми кандидатів далекі від норм конституції і далекі безпосередньо від людей. Але є ще час до виборів, і не пізно змінити кандидатам тезиси своїх програм, привести до конституційних норм. Пропоную кандидатам своє бачення необхідних тез для заміни чи загального доповнення в програмах, а читачам для формування позиції, заперечень і просто для інформації. В пропозиції я зосереджуюся на головних економічних тезах, на які є практичний запит. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Нова якість державного управління Держава втратила довіру. На сьогодні функції держави обмежилися і зосередилися суто на фіскальному механізмі та апаратові примусу. Органи влади не займаються активним розвитком економіки, не створюють механізмів для реалізації можливостей українцями.   Через спрямованість і результативність впровадження нової якості державного управління Ми повернемо довіру українців до держави і державного управління. Нова якість державного управління буде визначатися кардинальними змінами, направленими на реалізацією можливостей громадян у спільному володінні та управлінні власним національним надбанням – матеріальними (земля, ліси, корисні копалини, вода, повітряний простір) і нематеріальними ресурсами українського народу. Тільки так можливо забезпечити незмінну конституційну вимогу – розвиток соціально спрямованої економіки країни, яка працюватиме виключно в інтересах українців. Вперше, з часів існування незалежної України, будуть впроваджені механізми державного управління нової якості через пряму участь українців в розвитку економіки країни. Українці, об’єднуючись, ставатимуть власниками суспільно значимих виробництв в різних галузях економіки. Держава забезпечить всебічний розвиток таких виробництв. Завдяки новій якості державного управління: -  в країні існуватимуть тільки державні і законодавчо визначені монополії в інтересах українців. -  будуть розроблені і впроваджені нові механізми державного управління, направлені на створення нових та розвиток існуючих галузей  промислового та аграрного виробництв, де громадяни, їх об’єднання та держава в інтересах українців стануть власниками; -  буде забезпечена органічний розвиток науки та виробництва, направлений на зростання наукоємності, інформатизації та технологічності у виробних процесах; -  нові механізми грошово-кредитної політики максимально забезпечать розвиток економіки країни власним фінансовим ресурсом. Україна колосально знизить  залежність від іноземних капіталів, в тому числі, від капіталів агресивно налаштованих країн. Відповідальне ставлення  до механізмів державного управління нової якості, закладання в них ініціативно-організаційних складових – єдине, що може зупинити абсолютне і відносне падіння економіки країни та бути відправною точкою для пришвидшеного її зростання під егідою держави. Припинення монополій Право на монополії має тільки український народ в особі держави. В Україні повинні припинити існувати недержавні монополії. Монополії повинні існувати тільки на підставі законів – виключно у вигляді суспільно-державних монополії з виконанням суспільно-важливих задач. Оптимальна податкова система Взагалі, жодному кандидату я б не радив робити розділ про податки – це лякає людей як не обізнаних ретельно в них, так і обізнаних, при чому з різних причин. Але все ж, для принципового розуміння тих, хто дуже хоче. Податки - джерело існування держави і виконання нею функцій. Податки – це освіта, медицина, соціальний захист і захист від сторонніх агресій.   Бізнес повинен платити податки. Ми створимо оптимальну систему оподаткування в інтересах людей і розвитку соціально-ринкової економіки.  Нова грошово-кредитна політика та фінансова стабільність держави В Україні не працює грошово-кредитна політика в інтересах українців. Вона обслуговує монополії та олігархів. Ми кардинально змінимо цю ситуацію Новою грошово-кредитною політикою, що буде спрямована на всебічний розвиток економіки. Українці мають бути і стануть суб’єктами (ініціаторами і рушіями) такого економічного розвитку та набувачами благ від нього. Діяльність створених об’єднаннями громадян нових підприємств, як в промисловості так і сільському господарстві, буде профінансовано завдяки впровадження Нової грошово-кредитної політики. Запропонована нами  Нова грошово-кредитна політика забезпечить: - реалізацію фінансової складової економічних процесів в економіці; - демонополізацію і деолігархізацію економіки, її окремих галузей, як одної з головних причин негативних процесів інфляції; - припинення десятилітніх очікувань надходжень іноземних інвестицій -  держава самостійно інвестуватиме у власне виробництво; - системою  експортно-кредитної підтримки власного виробника для  забезпечення просування товарів українського виробництва на ринки інших країн; - впровадження доступного для українців споживчого кредитування купівлі товарів національного виробника. Зростання товарного виробництва,  динамічний розвиток експорту та збільшення споживання українцями товарів власного виробництва – впливові чинники направлені на управління і зменшення інфляції та зміцнення гривні. Ми ініціюємо кримінальні провадження і розслідуємо всі зловживання в банківській сфері із невідворотним покаранням винних осіб. Впровадження запропонованої нами Нової кредитної політики забезпечить сталу зростаючу економіку та фінансову стабільність держави. Нова енергетична політика Пріоритетами нової енергетичної політики повинен стати суспільно-економічний розвиток країни в інтересах українців, а не монополій і олігархів. Енергетична галузь та її ресурсне забезпечення – це надбання українського народу.  Неприпустиме її перебування чи окремих її галузей в руках недержавних монополій.  Держава, в інтересах українського  народу, візьме під прозорий контроль діяльність ринку електро-, газо-, теплопостачання. Ми повернемо природні енергетичні монополії до володіння українського народу. Це дасть можливість формувати справедливі ціни на світло, газ та тепло без олігархічних націнок. Ми забезпечимо посилення енергетичної незалежності країни шляхом розвитку видобувних галузей та збільшення власного видобутку. В інтересах держави та української спільноти будуть побудовані термінали для прийому зрідженого газу. Це сприятиме підвищенню рівня економічної безпеки та стане додатковим чинником для прозорого утворення цін на енергоносії. Ми проводитимемо збалансований розвиток відновлювальної енергетики, з огляду на її перспективи в майбутньому і економічну доцільність сьогодення.  Це вплине на відносне зниження цін на енергоносії як для населення, так і для промисловості. Тільки впровадження таких принципів Нової енергетичної політики дасть змогу всебічному соціально-економічному розвитку країни та суспільства. Розвиток промисловості та соціальна спрямованість економіки Для розвитку промисловості будуть визначені пріоритети оптимального промислового виробництва за напрямами імпортозаміщення, експортно-орієнтованого виробництва та розвитку внутрішнього споживання. Будуть створені всі умови для організації підприємств нової формації, які забезпечуватимуть промислове виробництво за визначеними пріоритетами і відповідатимуть критеріям суспільно значимості. Фінансове забезпечення створення та діяльності підприємств нової формації буде реалізовано за рахунок прямого державного кредитування. Громадянин України зможе ставати власником підприємств нової формації. Для цього будуть впроваджені нові принципи  організаційних форм відносин власності. Такі підприємства можуть бути створені об’єднаннями громадянами за об'єднавчими принципами, головними з таких принципів є:  - однорідність засобів виробництва; - територіальний; - професійний; - науково-технічний; - масовий; - спільні засобами виробництва; - спільна метою діяльності. Держава може, а інколи і повинна, створювати підприємства спільно з об’єднаннями громадян, які об’єднаються за об’єднавчими принципами,  до яких можна додати ще і монопольний принцип – суспільно-державна монополія. Державні підприємства можуть створюватися з метою  реалізації функцій державного управління,  забезпечення діяльності державних монополій, відновлення та повернення природних монополій в державне управління. Створені (реорганізовані) на таких принципах промислові підприємства повинні отримати всебічне ресурсне забезпечення від держави. Для таких підприємств буде і логічним застосування певних преференцій. Для реалізації нової промислової політики будуть впроваджені  нові механізми кредитної політики для прямого довгострокового державного фінансування діяльності нових промислових підприємств. Тільки підприємства, які відповідатимуть принципам соціальної значимості, забезпечуватимуть виробництво промислової продукції за пріоритетними напрямами, можуть отримувати доступ до ресурсів українського народу на умовах співволодіння та співуправління.  Важливим для реалізації нової промислової політики є припинення існування в інтересах українців недержавних монополій у всіх сферах економіки. Це, в першу чергу, стосується енергетичних монополій, які стали не тільки на заваді розвитку промисловості, а і перетворили життя українців на щоденний кошмар. Держава в інтересах українців буде реорганізовувати і управляти природними  і економічними монополіями. Для цього буде впроваджена нова якість державного управління власністю українського народу. На шляху до  відтворення промисловості країни, її економіки, та зростання благополуччя українців не можуть стояти перепонами монополії, відсутність дієвих державних механізмів управління, обмеженість у фінансових ресурсах. Це національні інтереси і Нова промислова політика повинна бути спрямована на забезпечення її реалізації. Дотримання цих принципів дасть розвиток соціально-спрямованій економіці, яка передбачена діючою Конституцією. Читайте: Демонополізація декомунізації. Нова промислова політика Розвиток агропромислового виробництва  в Україні Для реанімації аграрного сектору економіки буде забезпечено реалізацію ефективних для держави й суспільства комплексів економіко-організаційних заходів. Головні з них: - формування справжнього аграрія – первинного сільгосптоваровиробника у вигляді товариств (об`єднань) власників землі, одноосібних чи сімейних товаровиробників; - збільшення в короткостроковій перспективі доходів власників землі в 2-4 рази; - створення в селах і селищах тваринницьких комплексів. За розрахунками, можливе збільшення поголів’я великої рогатої худоби в 5-6 разів – до 15-20 млн голів, поголів’я свиней в 3-4 рази – до 20-24 млн голів; - створення в селах і селищах переробних підприємств на базі первинних сільгосптоваровиробників; - створення справжньої кооперації в аграрному секторі, де селяни, власники землі матимуть унікальну можливість засновувати кооперативні підприємства з переробки та виробництва продукції; - реальний розвиток соціально-економічної інфраструктури сіл; - створення високооплачуваних робочих місць для власників землі, членів їх родин і інших громадян України. Реформування земельних відносин Розвиток  агропромислового виробництва в Україні  стане можливим завдяки впровадження Народної земельної реформи, ініціаторами якої можуть бути тільки селяни-власники землі за підтримки усієї української спільноти. Реформування полягає в заміні орендних відносин на самостійний обробіток землі її власниками як одноосібно (сімейно) так і в товариствах (об’єднаннях) власників землі. Товариства власників землі – об’єднання  селян, власників землі, з метою забезпечення максимальної структурної, технічної, технологічної, екологічної та соціально-економічної ефективності використання власної землі. Селянин, нарешті, стане власником врожаю з власної землі. Це дасть можливість збільшити на початковому етапі дохід від землі її власнику в 2-4 рази. Для прискорення реалізації Народної земельної реформи буде створена її всебічна державна підтримка. Будуть впроваджені  нові механізми кредитної політики для прямого довгострокового державного фінансування діяльності товариств (об’єднань) власників землі та індивідуальних (сімейних) товаровиробників без застав та під 3% річних. Для членів товариств (об’єднань)  власників землі буде надана можливість отримання споживчих кредитів під 3% річних для задоволення  нагальних соціально-економічних потреб, які виникли з причин систематичного знищення робочих місць на селі на фоні узурпації орендарями всіх прибутків від землі. Власнику землі тепер не буде потреби продавати землю. Розвиток тваринництва та переробки на селі Товариства власників землі ідеальна база для створення в селах і селищах тваринницьких комплексів, переробних підприємств. За замовленням товариств (об’єднань) власників землі та за рахунок  прямого державного кредитування буде профінансоване будівництво тваринницької і переробної інфраструктури.  Селяни, власники землі, будуть співвласниками цієї тваринницької і переробної інфраструктури. Це дасть змогу збільшити  поголів’я великої рогатої худоби в 5-6 разів – до 15-20 млн голів, поголів’я свиней в 3-4 рази – до 20-24 млн голів. Переробна галузь, її розвиток перетворить економіку аграрного сектора з сировинної в високотехнологічну експортно-орієнтовану економіку. Повернення землі її справжнім власника – селянам На сьогоднішній день сформовані всі умови, щоб земля була у володінні будь кого, а не селянина. Ганебна довготривала оренда та емфітевзис тому підтвердження. Для розвитку країни і її суспільства таку неринкову практику користування землею треба припинити. Будуть сформовані всі юридичні та фінансові механізми повернення землі селянам, які втратили її в результаті незаконних оборудок агрохолдингів та орендарів, на тлі занепаду рівня життя селянина. Як правило, це піввікові договори оренди та вікові емфітевзису, договори застави землі, договори міни та інше. Будуть сформовані умови для передчасного припинення договорів користування землею (оренди та емфітевзису) за ініціативою власників землі з метою, нарешті, отримання власником землі можливості найефективніше використовувати власну землю, обробляючи її самостійно – індивідуально чи колективно в об’єднанні власників землі.  Збереження землі як національного надбання Повернення землі українському народу, її власнику,  уособленням якого є український селянин, сформує умови для відповідального ставлення до землі, збереження та відновлення її родючості. Впровадження реформування земельних відносин, розвиток промислового та споживчого кредитування підсилять бачення селянином землі не тільки як національного надбання, а і джерело прибутків як власника виробництва так і високооплачуваних робочого місця для себе та членів своєї родини. Це вагомий фактор цінування землі. Прийняття Закону про обіг земель сільськогосподарського призначення в інтересах українців, України та її національної безпеки забезпечить право власникам землі розпоряджатися нею без шкоди для інтересів держави та суспільства. Відродження та нова якість сільського життя Інтенсивний розвиток промислового виробництва на селі, власниками якого будуть селяни, забезпечить збільшене та стале надходженя до бюджету села чи селища. Створені за участю жителів села підприємства, насамперед товариства (об’єднання)  власників землі, будуть найкращими платниками податків до бюджету свого рідного села чи селища. В руках селян опиниться і той прибуток, який раніше забирав собі колишній орендар землі. Тепер селянам не буде потреби просити якусь допомогу у орендаря – вони самі, як власники землі, зможуть розпоряджатися прибутками від неї та іншої діяльності, направляючи їх, в тому числі, і на потреби села та його розвитку. При переході до нових земельних відносин село виграє багатократно. Виграє українське село – виграє Україна. Створення високооплачуваних робочих місць Запропоноване стрімке зростання економіки буде потребувати працівників різних професій і кваліфікацій і не буде можливо без створення виробничих підприємств, учасниками (власниками, співвласниками) яких будуть саме українці і їх об’єднання. Це означає, що кожен громадянин може стати учасником створення власного робочого місця і бути власником підприємства, на якому створюються робочі місця. Така ситуація матиме характерний прояв в аграрній промисловості. Створюючи товариства власників землі, тваринницькі та переробні підприємства, селяни, власники землі, самостійно створюватимуть нові високооплачувані робочі місця, як для себе, так і інших членів українського суспільства. Ставши власником індивідуального (сімейного) виробництва або  учасником товариства власників землі, учасником тваринницького чи переробного підприємства, селяни, як власники первинного сільськогосподарського виробництва самостійно визначатимуть рівень оплати праці як для себе, так і для найманих працівників. Очікувано, що зарплати на підприємствах створених громадянами України за об’єднавчими принципами будуть високі – власники самі вирішуватимуть свій розмір оплати. Високі зарплати на підприємствах нової формації стимулюватимуть формування високих оплат і на інших підприємствах. Стрімке створення робочих місць та саме таке формування рівня оплати праці буде основним чинником не тільки припинення трудової міграції з України, але і сформує умови для повернення українців на Батьківщину. Читайте: Яким має бути закон про обіг сільськогосподарської землі Роман Головін, кандидат наук з державного управлінняKиевVласть