Саме такими словами завершила прем’єрну виставу про вічні ідеали Молодого театру “Ін’єкція безсмертя” виконавиця головної ролі, талановита українська акторка, телеведуча, ще й майстер спорту з художньої гімнастики Лілія Ребрик.У залі насправді, як то кажуть, “ніде було яблуку впасти”! Неперевершений ритм, темп, драйв! Справді, “танцювальна чума”! А ще – акторам віриш! Ніби все відбувається насправді. Та й як тут не повірити, коли головна героїня говорить безпосередньо з глядачем, робить з ними селфі, ділиться своїм сокровенним? Лише за мить розумієш, що ви стали частиною вистави.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
До того ж, дія п’єси, написаної Карелом Чапеком 100 років тому, перенесена в наш час. Суд, ніби ось тут, Печерський чи який інший: ефіри, олігархи, пронози-журналісти, розкрутка справи в інформаційному полі, а саме – на телебаченні… Як зазначила режисер вистави Олена Щурська, “Це теж важлива тема: телебачення часто формує суспільну думку, але там багато „сміття“. Як серед цього виокремити справжні цінності? Зачарувала магія п’єси, яка написана майже 100 років тому і знову актуальна, — каже вона. – Йдеться про питання знецінення цінностей. І в цьому круговороті необхідно зрозуміти, що ж є вічними цінностями.
Примою, зіркою театру захоплюються, в неї нестримно закохуються, з неї роблять кумира. Але ніхто не хоче визнати її бажання, її право на особисту правду. І врешті решт її скидають з п’єдесталу, роблять винною у всіх смертельних гріхах, готові заплювати й знищити. Любов і ненависть, смерть і зрада, захоплення і розчарування – все в одному флаконі!
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В п’єсі Карела Чапека головна героїня Емілія Марті скористалася рецептом безсмертя — і живе вже 430 років, лише змінюючи своє ім’я. Час дії чудодійного засобу Макропулоса завершується, і вона будь-що має знову роздобути цей рецепт. До містечка героїня приїздить, нібито щоб дати свідчення в судовій справі про спадщину. Та насправді вона розшукує старовинний рукопис, який дивом зберігся в родині олігарха…
Неабияким персонажем, майже таким, як і актори, в цій виставі є танці. Божевільні, абсурдні, дикі, вони захоплюють у своєму ритмі всіх на сцені. Хореографію вистави створив відомий хореограф Андрій Дикий, по сумісництву чоловік Лілії Ребрик.
- Це дійство для мене ін’єкція щастя! Бо то щастя бачити, чути, проникатись таким шедевром, який ви створили ! Дякую всім причетним !, – пише в соцмережах глядачка Оксана Щира.
- А у кого з вас є діти? – запитує у глядачів Лілія Ребрик, – І дочекавшись несміливо піднятих рук, продовжує: “Ось вони і є вашим еліксиром безсмертя. Тим, що продовжує життя”.
Зал аплодує стоячи, в ритм з музикою.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
КиевVласть
Основатель компании KAN Игорь Никонов стал участником проекта по освоению площадки под снесенным рестораном “Столичный”. Как поменялась концепция застройки, будет ли там 160-метровый небоскреб и на каком этапе от инвесторов откололся брат скандального Дмитрия Табачника, KV спросила у инвесторов ООО “Грааль”.
Как стало известно KV, 24 июня 2021 года на очередном заседании 2 сессии Киевсовет утвердил три решения, согласно которым общество с ограниченной ответственностью “Грааль” (ООО “Грааль” (ТОВ “Грааль”) (*) продолжит арендовать участки по адресам ул. Крещатик, 5, 5-В и ул. Михаила Грушевского, 4-Б:
“О возобновлении обществу с ограниченной ответственностью “ГРААЛЬ” договора аренды земельного участка от 8 ноября 2010 No 82-6-00607 (с изменениями) (498055382). (От 27.04.2021 No 08 / 231-1381 / ПР);
“О возобновлении ООО “ГРААЛЬ” договора аренды земельного участка для строительства, эксплуатации и обслуживания офисно-гостиничного комплекса на ул. Крещатик, 5 в Печерском районе Киева А-21791). (От 21.12.2015 No 08 / 231-280 / ПР)”;
“О передаче обществу с ограниченной ответственностью “ГРААЛЬ” земельного участка в аренду для строительства, эксплуатации и обслуживания офисно-гостиничного центра на ул. Михаила Грушевского, 4-Б в Печерском районе Киева (720654390). (От 13.04.2021 No 08 / 231-1265 / ПР)”.
Решения были утверждены 87, 84 и 88 голосами “За” соответственно.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Тайна “Грааля”
Участок на Крещатике, 5 является одной из самых мифологизированных стройплощадок Киева. Макабричности проекту придает, как минимум, два фактора. Во-первых, в собственниках фирмы “Грааль” фигурировал брат скандального министра образования Дмитрия Табачника, Михаил – и это однозначно “зрада!”. Во-вторых, Крещатик для киевлян и украинцев является местом сакральным, а посему постройка здесь небоскреба для многих просто немыслима.
Между тем, как выяснила KV, ни Табачника, ни небоскреба в проекте “Грааля” уже нет.
Как рассказал KV основатель KAN Development Игорь Никонов, в 2020 году он выкупил у частного лица долю “Табачника”, которую тот приобрел у брата министра еще несколькими годами ранее.
“Я бы не хотел раскрывать, у кого именно я купил так называемую долю “Табачника”; могу сказать одно: Михаил Табачник вышел из проекта давно. Он продал свою долю одному предпринимателю, а я уже приобрел у него. Для меня это очень важный проект, я давно на него смотрел и понимал, что если в центре столицы уже 15 лет стоит дыра, то это прежде всего сигнал, что инвестиционного климата в стране нет и в помине. Начав общаться с участниками проекта мне показалось, что проблема, в том числе, и в отсутствии среди них высококвалифицированного профессионального девелопера”, – говорит Никонов.
По его словам, входя в проект, он понимал, что соорудить 160-метровый небоскреб на Крещатике не получится. Поэтому с остальными участниками “Грааля” было принято компромиссное решение по корректировке проекта.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
“Мы будем строить здание в рамках действующего законодательства (согласно последних решений Министерства культуры в этом месте можно реализовывать проекты в границах высоты исторической застройки). Сейчас мы занимаемся разработкой концепции, в одном из вариантов первый этаж отдан общественным зонам, где располагается коммерция: рестораны, магазины, кафе, сад. Выше комплекс гостиничных апартаментов с атриумами во дворе и эксплуатируемой кровлей. Создавая эту локацию, я вдохновился зданиями на Максимилианштрассе в Мюнхене – похожая планировка, такой же вид на внутренний сад, такие же атриумы”, – рассказал Никонов.
Предпроектные проработки
Кроме этого, в рамках проекта будет возведен подземный паркинг и проведены противооползневые работы в районе бывшего МЦКМ (бывший “Октябрьский дворец”).
Предварительные предпроектные проработки здания и подземной парковки, план территории и чертежиЧто же касается инвесторов проекта, то по словам Никонова, на данный момент их трое: бизнесмен и потомок известного киевского архитектора Марк Гинзбург, израильский бизнесмен, инвестор в сфере недвижимости Офер Керцнер и, собственно, сам основатель KAN Development Игорь Никонов.
Марк Гинзбург приходится родственником известному строителю Киева Льву Борисовичу Гинзбургу, который в начале ХХ века входил в десятку самых богатых людей Киева, был владельцем Строительной конторы Льва Гинзбурга, строитель первого небоскреба Украины. Был приглашен в Чикаго для строительства небоскребов.
Офер Керцнер – израильский предприниматель, новатор и инвестор, создатель проекта Арт-завод Платформа и многих других, ведет в Украине бизнес с 1998-го года. В 2013 был назначен почетным консулом Украины в Иерусалиме.
На фото: Марк Гинзбург
“Лев Борисович Гинзбург – этот брат моего дедушки по отцовской линии. Родился он 1868 году. А мой дед в 1890-м. Льва Борисовича часто называют архитектором. Но он на самом деле он им не был. На современный манер его правильно было бы назвать “девелопер“ (от англ. develop — развивать, разрабатывать, создавать, совершенствовать). Можно "застройщик" или "подрядчик". В Киеве на рубеже XIX и XX веков его как раз называли подрядчиком. Но он очень тесно работал со знаменитыми архитекторами. Например, ряд зданий сделал с Владиславом Городецким. Киев для меня родной город, я люблю его”, – рассказал Марк Гинзбург.
По словам Гинзбурга, у проекта, действительно, очень длинная и непростая история. При этом он уверяет, что все действия соответствовали действующему градостроительному законодательству и даже 160-метровый небоскреб, который изначально планировали построить на участке – был полностью согласован.
Экскурс в историю
В феврале 1918 года, при штурме Киева войсками Муравьева от прямого попадания снаряда сгорел дом по улице Крещатик, 5. Более 10 лет на месте сгоревшего дома новых зданий не возводили. И только в 1931 году тут был возведен так называемый Дом Госучреждений. Он отличался тем, что выступал своим фасадом на тротуар к проезжей части, а пешеходы двигались к Европейской площади через специальный проход.
Крещатик и Европейская площадь – в 1885, 1905 и 1943 годах
Здание пострадало от пожаров в годы Второй мировой войны, а 60-е годы ХХ века в нем открыли ресторан “Столичный”. Кроме ресторана в нем находились различные госучреждения, а также редакция ТРК "Киев". В таком неприглядном виде оно просуществовал до 2004 года, оставаясь наглядным свидетельством старой красной линии застройки Крещатика.
Крещатик, 5, 5В и Грушевского, 4Б – в 1932 (фото 1) и 1970 (фото 2) годахВ 2003 году ООО “Грааль” стал победителем Инвестиционного конкурса, который был объявлен Киевской Городской Государственной администрацией, по привлечению инвестора для реконструкции Европейской площади. Конкурс объявлялся на строительство комплекса нежилых помещений для размещения объектов сферы обслуживания населения, подземного паркинга под Европейской площадью на 504 паркоместа и офисно-гостиничного комплекса с гостиничными апартаментами “Столичный” по адресу улица Крещатик, 5.
По условиям Инвестиционного конкурса, которые были зафиксированы в Инвестиционном договоре, для реализации проекта необходимо было выполнить ряд требований:
инвестиционный вклад в инфраструктуру города (11,1% от ориентировочной стоимости проекта);
выплатить компенсацию Печерской и Киевской общине за утраченное имущество по рыночной стоимости;
выплатить компенсацию собственникам квартир и помещений по рыночной стоимости.
По словам инвесторов, с Департаментом градостроительства и архитектуры КГГА были проведены три международные конкурса, с последующим общественным обсуждением результатов, на которых были представлены на рассмотрение более 30 концептуальных проектов известных архитекторов Украины, Израиля, Франции, Германии, Словакии, и Великобритании. Во втором этапе конкурса принимали участие мировые мастодонты FOSTER&PARTNERS, JEMS ARCHITEKCI и другие. После общественных обсуждений, авторитетное жюри определило окончательного победителя – архитектурное бюро из Германии Eller + Eller (входит в группу компании OWC: 12 бюро для проектирования крупных объектов: конструкторское, инженерное, подземная инженерия, архитектурное, по противопожарной безопасности и др.). Адаптацией проекта занималось украинское архитектурное бюро “Творческая архитектурная мастерская А. Пашенько”.
Конкурсный проект от JEMS ARCHITEKCI
Конкурсный проект от FOSTERS&PARTNERS
На фото: Одобренный проект от Eller + Eller
Проектом в статусе “Экспериментального” с предыдущим объемом 196 тыс. кв. м, предполагалось строительство многофункционального комплекса высотой 160 м (отель оператора Ritz Karlton с конференц-залом и гостиничными апартаментами, подземный торговый центр на минус 2 уровня и паркингом под ним еще минус 2 уровня под частью ул. Крещатик / Европейская площадь).
18 января 2006 года на заседании архитектурно-градостроительного совета были одобрены градостроительные требования к проектированию. Чуть позднее было получено Архитектурно-планировочное задание, разработаны и согласованы градостроительное и историко-градостроительное обоснования, а 26 декабря 2007 года было одобрено градостроительное обоснование – здание должно быть построено в пределах высоты до 160 метров. Согласно протоколу Градостроительного совета от 28 декабря 2008 года, проектную документацию одобрили на стадии "Проект".
Дом по ул. Грушевского 4-Б
По условиям Инвестиционного договора для реализации проекта необходимо было снести здания и сооружения по ул. Крещатик, 5 (А, Б, В и прилегающее к нему 7/9), выполнив перед этим все обязательства перед собственниками жилых квартир и нежилых помещений, а также заплатив компенсацию за потерю коммунального имущества в бюджет города Киева согласно независимой оценке по рыночной стоимости.
“В связи с тем, что дом по адресу Крещатик, 5-В и 5-Б были конструктивно связаны с домом по адресу Грушевского 4-Б, решением сессии Киевского городского совета № 1169/1830 от 12.07.2007, №158/1214 от 02.04.2009 и Решением сессии Печерского районного совета Киева № 26 от 25.06.2009, дом по ул. Грушевского, 4-Б был передан победителю конкурса под снос при условии выплаты компенсации за потерю коммунального имущества и решения всех имущественных вопросов с собственниками других помещений. Для выполнения условий договора ООО “Грааль” в период с 2006 года по 2009 год были заключены договора купли-продажи всех квартир и нежилых помещений. Все квартиры и нежилые помещения были выкуплены у собственников по рыночной цене. Таким образом, ООО “Грааль” выполнило все обязательства перед городом и собственниками квартир по зданию”, – рассказали KV в юридической службе ООО “ГРААЛЬ”.
После сверки всех взаиморасчетов по уплате инвестором ООО “ГРААЛЬ” компенсации стоимости потери коммунального имущества в бюджет Печерского района, 28.07.2009 Распоряжением Печерской РГА № 605 “О передаче обществу с ограниченной ответственностью “ГРААЛЬ отдельно стоящего жилого дома № 4-Б” в соответствии с решением сессии Киевского городского совета от 02.04.2009 № 158/1214 дом был передан под снос после полной выплаты компенсации потери коммунального имущества.
Улица Крещатик, 5-7 / улица Грушевского, 4Б – 2021 год
Атаки активистов
Как рассказали KV в юридической службе “Грааля”, до того, как дом по ул. Грушевского, 4-Б был выкуплен полностью и передан обществу с ограниченной ответственностью “Грааль” для реализации инвестиционного проекта, некоторые лица арендовали у Печерской районной администрации отдельные небольшие помещения по этому адресу.
После передачи дома на баланс ООО “Грааль” Печерская районная администрация не продлевала и не могла юридически продлевать с кем-либо договоры аренды. С этого момента, по словам юристов, вышеупомянутые лица-арендаторы начали осуществлять “рейдерские действия по фальшивым документам”.
“Не добившись результатов в своих рейдерских действиях, в 2014 году они захватили дом по ул. Грушевского, 4Б и, нарушая все процедуры, передали сфабрикованные документы в Министерство культуры для осуществления внесения данного дома в Реестр Памятников архитектуры. А позже Приказом Министерства культуры Украины № 869 от 15.10.2014 года дом был занесен в Государственный реестр недвижимых памятников Украины как памятник архитектуры местного значения (охранный № 938-Кв) с полным нарушением процедуры, без составления соответствующей документации, без проведения историко-культурных исследований, без выявления предмета охраны, уведомления владельцев дома и пр. В тот период подобная практика была очень распространенной. Многие помнят многочисленные истории в Киеве с вновь выявленными памятниками архитектуры, когда на домах, с нарушением всех норм появлялись таблички, а потом за 200-300 тыс. долларов их снимали”, – говорят в юрслужбе.
Инвестор в связи с нарушением закона, обратился в суд. Постановлением Киевского апелляционного административного суда от 28.10.2015 года № 826/6741/15 указанный приказ Министерства культуры было признано противоправным. Пункт 13 приложения 1 к приказу № 869 от 15.10.2014 был отменен. Приказом Министерства культуры от 18.07.2016 № 552 дом по ул. Грушевского 4-Б был изъят из Государственного реестра недвижимых памятников Украины.
Историко-архитектурные исследования
Юристы рассказывают, что в 2015 году институтом “УкрНДИпроектраставрация” Министерства регионального развития, строительства и жилищно-коммунального хозяйства Украины были проведены Историко-культурные исследования дома по ул. Грушевского 4Б на основании Историко-архитектурной справки Научно-исследовательского института памятникоохранных исследований Министерства культуры Украины.
“Согласно заключениям выполненных историко-архитектурных исследований дом по ул. Грушевского 4-Б не соответствует критериям, указанным в Постановлении Кабинета Министров Украины “Об утверждении Порядка определения категорий памятников” от 27.12.2001 № 1760 (с изменениями № 452 от 22.05.2019 года), а именно:
В значительной степени потерял аутентичность – был аналогичным жилым и хозяйственным домом в составе рядовых комплексов, а во время многочисленных перестроек и ремонтов потерял значительную часть объема.
Не повлиял на развитие культуры, архитектуры, градостроительства города Киев или региона. Материальной ценности не имеет.
Не связан с историческими событиями, верованиями, жизнью и деятельностью выдающихся людей.
Не является произведением известных архитекторов. Исследованиями установлено, что в строительстве дома участвовали три разных архитектора. Архитектор Николаев осуществлял только руководство строительными работами, проектные чертежи выполнял малоизвестный архитектор Шварценберг, далее строительством руководил архитектор Рыкачов, который не оставил видимого архитектурного наследия в домостроительстве Киева.
Не имеет признаков определенного архитектурного стиля. Объемно-пространственные решения дома являются распространенными, оформление экстерьера осуществлено средствами архитектурного декора с низким уровнем выраженности. Декор интерьера утрачен.
Не является культурным наследием национального меньшинства или региональной этнической группы и пр.
Не обнаружен предмет охраны объекта культурного наследия”, – цитируют юристы заключение историков.
В 2021 году Украинским Государственным Институтом культурного наследия Министерства культуры Украины было также подтверждено отсутствие градостроительной ценности объекта.
“Таким образом, проведенные историко-архитектурные исследования свидетельствуют о том, что дом по ул. Грушевского 4-Б не имеет историко-культурной ценности, градостроительной ценности, предмета охраны и не отвечает критериям объекта культурного наследия”, – говорят в “Граале”.
Техническое состояние
Кроме того, согласно исследованиям технического состояния, дом признан аварийным уже много лет и рекомендован к полному демонтажу, поэтому и передавался под снос.
Еще в 2009 году Государственным предприятием “Государственный научно-исследовательский институт строительных конструкций” был составлен отчет, согласно которого дом № 4-Б по ул. Грушевского признан как ветхий и угрожающий жизни людей.
В 2015 году Гильдией оценщиков Украины были проведены повторные исследования и согласно “Вывода судебной строительно-технической экспертизы” от 7.04.2015 года, которые подтвердили аварийное состояние несущих и ограждающих конструкций здания, был рекомендован полный демонтаж дома.
“Согласно “Заключения судебного эксперта” № 1126/04-2021 от 2 апреля 2021 года” в результате проведения строительно-технической экспертизы” дом признан находящимся в аварийном состоянии – 4 категория аварийности – максимальная, свидетельствующие об опасности пребывания людей в районе расположения данных конструкций”, – говорят юристы.
“С вымогателями договариваться не будем”
Инвесторы проекта отмечают, что ни до, ни в момент проведения конкурса, ни в момент выкупа квартир и прочих помещений, ни в момент приема-передачи дома под снос, он не являлся памятником архитектуры.
“Если бы дом по ул. Грушевского, 4-Б являлся памятником архитектуры, то на момент заключения Инвестиционного договора он находился бы в реестре памятников и в таких конкурсах никто бы не участвовал. Подобная практика “обнаружения только что выявленных памятников” в Киеве, является вопиющим фактом шантажа инвесторов и владельцев домов. Прошел конкурс, здание передано под снос, и как только инвестором выполнены все финансовые обязательства перед бывшими собственниками дома и городом, появляются псевдо-активисты, а инвестор потом годами должен бороться в судах за свое право реализовать намерения и обязательства, которые отражены в Инвестиционном договоре с городом”, – рассказывает Марк Гинзбург.
“Сегодня здание по ул. Грушевского 4-Б не имеет статуса памятника и предмета охраны, в перечень объектов культурного наследия не внесено, в Государственном реестре недвижимых памятников Украины не находится, что подтверждено квалифицированными экспертами и решением суда, поэтому все манипуляции по этому поводу являются чистейшей воды ложью и желанием заработать денег. Проект будет реализован в рамках действующего законодательства. Всеми инвесторами принято решение, что ни с какими вымогателями разговаривать и договариваться у нас никто не будет”, – говорит Никонов.
ЮНЕСКО, охранные зоны и высотность
В Киеве существует “притча во языцех” по поводу буферной зоны объекта всемирного наследия ЮНЕСКО “Киев: Собор Святой Софии с прилегающими монастырскими сооружениями, Киево-Печерская лавра”.
По словам инвесторов, размерами этой буферной зоны, в рамках которой действуют “Режимы допустимой высоты объектов нового строительства и реконструкции”, манипулировали все кто хотел. Только с 2005 года границы Буферной зоны менялись 4 раза.
“До 2017 года участки ТОВ “Грааль” не входили в пределы буферной зоны объекта всемирного наследия ЮНЕСКО. Приказом Министерства культуры Украины от 23.03.2017 года № 233, была утверждена научно-проектная документация по расширению границ охранных (буферных) зон объекта всемирного наследия ЮНЕСКО “Киев: Собор Святой Софии с прилегающими монастырскими сооружениями, Киево-Печерская лавра”, согласно которому участок был включен в буферную зону. Приказом Министерства культуры Украины от 31.01.2020 года № 412 буферная зона двух объектов всемирного наследия ЮНЕСКО была вновь изменена и объединена в одну, в которую вошли парковая дорога, склоны и даже часть водной глади Днепра. Сейчас буферная зона покрывает территорию практически всей центральной части города и не только”, – говорят в юрслужбе “Грааля”.
“Часть инвестиционных проектов просто остановились. Кому-то из деятелей культуры это было выгодно. Многие вложили значительные средства на развитие объектов, а сейчас оказались в “новых” буферных зонах, что делает невозможным их реализацию. Происходящее имеет значительное влияние на инвестиционный климат страны” – рассказывает Гинзбург.
Читайте: Елена Сердюк: “Включение Софии Киевской в список под угрозой ЮНЕСКО – такая же манипуляция, как и запрет на строительство в буферных зонах”
“Следует отметить, что ни один документ по буферной зоне после 2005 года не утверждена Решением Киевского городского совета, как это предусмотрено законодательством. Также в соответствии с п. 2 ст. 32 Закона Украины “Об охране культурного наследия” центральным органом исполнительной власти – Министерством культуры, обеспечивающим формирование государственной политики в сфере охраны культурного наследия, в установленном порядке не был проинформирован Комитет всемирного наследия ЮНЕСКО”, – говорят юристы “Грааля”.
На официальном сайте ЮНЕСКО по состоянию на 2021 год до сих пор указаны буферные зоны Национального заповедника “София Киевская” и Киево-Печерская Лавра, разработанные в 2003-2005 годов. Государственным научно-исследовательским институтом теории и истории архитектуры и градостроительства (НИИТИАГ) и утвержденные приказом Министерства культуры № 1076 от 23.12.2005, куда участки ООО “Грааль” не входят.
В 2020 году Консалтинговым центром Культурного наследия, который является экспертом в области объектов всемирного наследия ЮНЕСКО, была выполнена “Оценка потенциального воздействия объектов нового строительства на выдающуюся универсальную ценность объекта Всемирного наследия “Киев: Собор Святой Софии с прилегающими монастырскими сооружениями, Киево-Печерская лавра”.
По словам инвесторов, в рамках этой работы был выполнен анализ зрительного восприятия и визуального воздействия, согласно которому негативное влияние на характерные виды и панорамы указанного выше памятника всемирного наследия ЮНЕСКО со стороны Крещатика и Европейской площади будет отсутствовать, т.к. участки находятся на очень низких вертикальных отметках и на большом расстоянии. Прямых визуальных связей между Собором Святой Софии и новым объектом – не обнаружено.
Читайте: Миссия ЮНЕСКО развенчала миф, что строить в буферной зоне Софии Киевской недопустимо, – эксперт
“ЮНЕСКО – это не запрещающая организация, она не согласовывает проекты строительства непосредственно, не разрабатывает охранные, буферные зоны и их режимы. Проектная документация согласовывается центральным органом исполнительной власти, реализующим государственную политику в сфере охраны культурного наследия, а именно Министерством культуры, которое на основании порядка информирования Комитета всемирного наследия ЮНЕСКО о намерении осуществления градостроительных, архитектурных и ландшафтных обязано проинформировать ЮНЕСКО о предстоящем проекте в его буферной зоне”, – уверяют юристы компании.
“Никаких вето и никаких запретов непосредственно ЮНЕСКО ни на что не накладывает. Это тоже манипуляции псевдо-активистов. Более того, когда в нашей прессе ссылаются на то, что ЮНЕСКО выступает против какого-то строительства, то это значит, что последовала жалоба из Украины, а ЮНЕСКО просто выражает озабоченность, веря, что ей пишут авторитетные люди”, – говорит Никонов.
На фото: Марк Гинзбург и Игорь Никонов
“Почему это превратилось в долгострой?
Инвесторы проекта говорят, что за весь период затратили на него миллионы долларов, из них: платежи в бюджет города, в том числе налоги, аренда и выкуп земли, компенсации за потерю коммунального имущества, инвестиционный взнос за право реализации проекта, компенсация за потерю имуществ владельцам нежилых и жилых помещений, и значительная сумма на проектирование, исследования и другие необходимые работы.
“В 2008 году мировая экономика попадает в условия всемирного экономического кризиса, и все проекты, кредитные механизмы, предварительно заключены меморандумы, контракты и договоры, в том числе с иностранными партнерами перестают действовать. Проект ООО "Грааль" также безусловно попал под это влияние, так как по своим объемам и инвестиционными обязательствами он был полностью зависим от иностранного капитала и Западных партнеров. Также после выкупа всех зданий, ООО "Грааль" столкнулось с проблемой отселения телевизионной компании ТРК "Киев", которая физически продолжала деятельность по адресу ул. Крещатик, 5-В еще более 12 лет. Здание конструктивно было связано с частями других зданий (Крещатик, 5-а, 5б, Грушевского, 4-б), которые должны были быть снесены для реализации проекта”, – рассказывает Марк Гинзбург.
“Кроме того, за вышеупомянутый промежуток времени несколько раз менялись правовые нормы как в градостроительном, так и в земельном законодательстве. До сих пор не принят историко-архитектурный опорный план города, не согласовываются проектные решения Министерством культуры и пр. Также был получен отказ в Градостроительных условиях и ограничениях для строительства подземного паркинга под Европейской площадью, который нужен прежде всего городу. Основанием стала статья 18 Закона Украины 2862-IV “Про автомобильные дороги”, согласно которой “размещение каких-либо объектов, зданий и сооружений или их частей в границах "красных линий" улиц и дорог не допускается", а также ст. 1 Закона Украины "О регулировании градостроительной деятельности" от 17.02.2011 № 3038-VI, согласно которой здания не относятся к инженерно-транспортной инфраструктуре. Мы обратились с этой проблемой в Минрегионбуд. Теперь по нашей инициативе в закон внесли изменения и отныне в Украине, как и во всем мире, смогут в любом городе строить подземные паркинги под дорогами", – рассказывает Никонов и добавляет: 1 июля 2021 года проект Закона о внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины по реформированию сферы градостроительной деятельности принят за основу в первом чтении и готовится на второе чтение.На данном этапе в KAN заявляют – уже готовы приступать к постройке подземного паркинга под Европейской площадью, как это и предполагалось проектом.По словам Игоря Никонова, на полную реализацию проекта необходимо около трех лет.
Варианты здания от KAN
КиевVласть
Сторонники экс-президента Петра Порошенко, по информации блогера Сергея Наумовича, “вбрасывают” фейки о якобы плохом питании в армии, чтобы отвлечь внимание от “пленок Бигуса”.
Об этом KV стало известно из сообщения Сергея Наумовича на его странице в Facebook.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Я так понял, что у Петра Алексеевича совсем плохо с моральным состоянием после “плёнок Бигуса”, где вскрылись многое факты его связей с Медведчуком, которые называются не иначе как державна зрада, и ему непременно необходимо сменить повестку дня. Теперь якобы “зелябобики” съели всю армейскую кашу с подливкой и сгущенкой и солдатам нечего кушать. Пытки голодом. Такой бред распространяют сетевые бойцы хетьмана”, – написал Сергей Наумович.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
По его словам, недостоверность такой информации сразу же раскрыли сами военные.
“Прекрасный по дерзкости вброс… но нет. Фейк почти сразу раскрыли в 1 отдельной танковой Северской бригаде. Военные сообщили, что система питания осуществляется по каталогу, а набор продуктов увеличился до четырех сотен наименований, что позволяет максимально разнообразить меню, сделать его сбалансированным и соответствующим пищевой ценности”, – заверил Наумович.
Он также посоветовал Петру Порошенко и его сторонникам “заняться чем-то более полезным”.
“В общем, снова осечка и выстрел себе в ногу. За дерзость в попытке сбить информационную волну ставлю “отлично”, за саму идею — “неуд”. Я бы на месте сторонников Петра пятого зазнался бы чем-то полезным, а самому Алексеевичу неплохо было бы сконцентрироваться на том, что говорить в суде по делу о госизмене. И подумать лучше о том, сбалансированная ли еда в тюрьмах.”, – резюмировал Сергей Наумович.
Фото: argumentua.com
КиевVласть
За моєї ініціативи зареєстровано низку громадських організацій — по одній у кожному районі міста Києва: “Наше Святошино”, “Наш Оболонський”, “Наш Печерський”, “Наше Голосіїво”, “Наш Подільський”, “Наш Дніпровський”, “Наш Солом'янський”, “Наш Деснянський”, “Наш Шевченківський”, “Наш Дарницький”.
З якою метою створено цю мережу громадських організацій?
По-перше, таким чином ми створюємо нові механізми самоуправління та со-управління на місцях, а не банальну альтернативу ЖЕКам. Тобто ми говоримо і про політику, а не тільки про господарювання.
Крім вирішення безлічі повсякденних проблем киян, пов'язаних з благоустроєм, ЖКГ, безпекою та дорогами, ми будемо висувати місцеві громадські ініціативи, контролювати роботу КП і чиновників, брати участь у плануванні розвитку територій.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Цілком зрозуміло, що ми також будемо блокувати будь-які небажані ініціативи влади.
По-друге, в рамках нового закону “Про Столицю” є норма про необхідність створення і дотримання “Статуту міської територіальної громади”. Ми вважаємо, що цей Статут має бути більш імперативним документом, ніж закон “Про Столицю”, регламент Київради і всілякі рішення депутатів і чиновників.
Як представники громади, ми маємо намір контролювати дотримання Статуту і будемо брати участь в доопрацюванні його тексту. У цьому нам допоможуть члени нашої громадської організації, які представлятимуть різні районні громади і громаду міста.
По-третє, адміністративно-територіальна реформа і реформа міжбюджетних відносин — це початок великого тренду з вибудовування нової концепції “місцевого самоврядування”.
Прийнято вважати, що місцеве самоврядування — це, головним чином, робота представницьких органів територіальних громад і на тому крапка. Я думаю, ми йдемо до більш широкого розуміння цього виміру влади.
Мені більше подобається українське слово “самоврядність”, під ним можна розуміти не тільки розвиток представництва, а й прямі форми електронної демократії, включення віртуального громадянського суспільства, участь бізнесу і громадських активістів у прийнятті рішень і т.ін. Ми створюємо фундамент такої “самоврядності”.
По-четверте, саме така практика і сприяє розвиткові відповідального громадянського суспільства, яке не сподівається на патерналістські інтенції з боку держави, а бере активну участь у всіх сферах суспільного життя.
Закликаю всіх, кому близькі такі цінності і таке розуміння розвитку демократії, ставати нашими партнерами!
Владислав Трубіцин, кандидат в депутати Київради від партії "Слуга народу" (№ 2 Оболонського списку), лідер #SavePetrovka
Коли ми боремося за право розривати (припиняти) договори оренди, за право самостійного господарювати на землі, певні політики, позиціонуючи себе як захисниками землі, зраджують і селян-власників землі, і українську землю. А це гірше, ніж перетворення землі на товар.
Для багатьох те, що Юлія Тимошенко зрадила селян, не є новиною.
Ті, хто беззаперечно вірить Тимошенко, можуть продовжувати вірити й продовжувати бути провідниками до влади не тільки зрадників селян, а й олігархів різного “покрову”, як, наприклад, Сергій Тарута, який є невід’ємною частиною фракції “Батьківщина”.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ось прості факти. Усі власники землі чули, а більшість ще й зіткнулися з тим, що договір оренди має укладатися не менше, ніж на 7 років. Так, є така норма. Відповідно до ст. 19 закону “Про оренду землі”, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років. Зміни до законодавства реалізовувалися законопроектом №1580 від 22.12.2014 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу “дерегуляція”.
Зобов’язання власників землі укладати договір оренди не менше ніж на 7 років – це пряме порушення прав і свобод громадян України, Конституції України. Але в інтересах бізнесу, орендарів та олігархів і Конституцію України можна розірвати на “німецький хрест”.
За такі зміни законодавства проти власників землі і їх родин проголосували Юлія Тимошенко особисто та її фракція “Батьківщина”. Нагнути так селян в інтересах орендарів – хіба це не зрада? Результати голосування ви можете подивитися за цим посиланням на сайті Верховної Ради.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Заради справедливості необхідно додати, що за такі неконституційні зміни до закону “Про оренду землі” проголосував і землеїд Олег Ляшко зі своєю фракцією. Саме наближений до Ляшка депутат Олег Галасюк очолював комітет, який ініціював ці ганебні зміни. Тому на Ляшку вини за попрання прав власників землі не менше.
Голосував “Блок Петра Порошенка” (за суттю – з президентом Петром Порошенком, “Народний фронт” (за суттю -з прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком). Голосували депутати з “Самопомочі”, “Волі Народу” й позафракційні депутати, такі, як Сергій Ківалов і Володимир Парасюк, майбутній прем'єр-міністр Володимир Гройсман і Віктор Балога.
Жодного голосу за цей закон з певних причин не дав “Опозиційний блок”.
Але історія зради Тимошенко селян продовжилася. За рік до президентських виборів, 23.03.2018 року Юлія Тимошенко підписала меморандум про співпрацю з угрупуваннями орендарів землі, зокрема з “Всеукраїнською Аграрною Радою” (ВАР) та “Аграрним Союзом України” (АСУ). Про меморандум можна почитати на сторінці партії “Батьківщина”.
Тимошенко сподівалася, що орендарі вплинуть (“нажмуть”, “натиснуть”, змусять) на людей – і всі села одностайно проголосують за Тимошенко. Не сталося. Тимошенко – не президент. Та й рейтинги не відповідають її амбіціям.
ВАР об’єднує 800 орендарів, що складає 3,5 млн гектарів орендованої (забраної у селян) землі. АСУ об’єднує 4000 орендарів, що складає 12 млн гектарів орендованої (забраної у селян) землі.
Фактично Тимошенко підписала договір про співпрацю з тими самими орендарями, які підробляють договори оренди, підробляють підписи, примушують погрозами і шантажем продовжувати договори оренди на десятиліття. З тими самими орендарями, які збагатіли на людській землі й не хочуть аж ніяк відірватися від такої прибуткової справи, як красти на землі селян. І Тимошенко аж ніяк не хоче піти з політики, переслідуючи ті ж самі мотиви, що й орендарі.
Але історія співпраці з орендарями для Тимошенко не закінчилася після президентських виборів.
Нові вибори жовтня 2020 року і нова історія нової зради власників землі-селян і новий меморандум з 28 бізнес-асоціацій (про цей новий меморандум зради можна почитати на сторінці партії “Батьківщина”). Тут вже до орендарів-поплічників Тимошенко, окрім ВАР та АСУ, долучилася й “Українська Аграрна Конфедерація” (УАК), яка представляє інтереси “Лендфармінгу” Олега Бахматюка (колишнє “Райз”), “Астарти” Віктора Іванчика, “Нібулона” Андрія Вадатурського та інших орендарів з тисячами гектарів забраної у селян землі – загальна кількість забраної землі у селян приблизно 4 млн гектарів.
І будьте впевнені, що неформально цей меморандум підписали і “МХП” Юрія Косюка та “Кернел” Андрія Веревського – з більше ніж мільйоном “віджатої” у селян землі на двох.
Головна мотивація для підписання такого меморандуму перед місцевими виборами у аграрних латифундистів: заведення до місцевих рад “ненажерливих вовків” – представників орендарів та великого аграрного бізнесу під прикриттям “овечки” Тимошенко та її партії. Адже досі вважається, що електорат Тимошенко в основному живе в сільській місцевості.
Мотивацією для Тимошенко підписувати такий меморандум є гроші, які дають політичне (і не тільки політичне) шикарне життя. Чи, може, ви назвете іншу мотивацію брати в списки тих, хто проти українців?
І наостанок про “котлету по-київськи” для Юлії Тимошенко. Список “Батьківщини” до Київської обласної ради очолює Андрій Засуха – син Тетяни Засухи. Він видатний бізнесмен і футбольний діяч. Почитати інтерв’ю видатного футбольного і аграрного функціонера Засухи можете за посиланням на партійному сайті “Батьківщини”.
Утримувати футбольну команду важко будь-якому олігарху. Тому банк землі в більше ніж 100 тис. гектарів є основою утримання футбольної команди, яка “обіграє “Динамо” Київ”. Можна сказати, народна команда, яка, за суттю, фінансується за рахунок грошей, які недоотримують десятки тисяч власників землі. Тільки в депутати йде Засуха, а не селяни.
Яких вам ще футбольних команд не вистачало? Подякуємо Тимошенко за підтримку футболу за рахунок страждань українського народу, про які вона так часто розповідає. Ось який смисл мають слова Тимошенко про захист української землі – заради “котлети” готові на все.
І таких “Засух “у Тимошенко – в кожній області, районі, місті й ОТГ.
Читайте: Андрей Засуха вошел в “Батькивщину” Киевской области
Я думаю, вам все стало зрозуміло. Після розкриття такої картини з меморандумами, антиконституційними законами навряд чи може бути бажання у людини, яка не втратила розум, підтримувати на виборах Юлію Тимошенко, Олега Ляшка, Аграрну партію.
Та і будь-яку іншу партію власники землі, члени їх родин не можуть підтримувати, якщо партія не відстоює право громадянина України-власника землі розривати (припиняти) договір оренди землі, право самостійно господарювати, право на отримання наддешевого прямого державного кредитування як споживчого, так і виробничого.
Якщо до початку голосування ви не почули про ці ваші права – не голосуйте, будьте чесними з собою і не носіть останні роки тягар того, що ви самі себе відверто надурили, а партії “поімєлі”.
Україні необхідні нові політичні сили або політичні сили, які ще не стали на шлях зради українців-власників землі, з усвідомленням необхідності реалізовувати права, свободи й можливості українців.
Скажи “Ні!” Тимошенко, скажи “Ні!” Ляшку й будь якій іншій політичній силі, яка не буде діяти в ваших інтересах (навіть якщо від неї балотується ваша рідна людина – допоможи рідному не потрапити в халепу) – стане легше дихати!
Годі вибирати за красоту і солодкі промови вовків у шкірі овець.
Потрібно говорити “Так!”:
праву власника землі розривати договір оренди землі;
самостійному господарювання на власній землі одноосібно чи через участь у Товаристві власників землі;
збільшенню доходів від землі у її власників в 2-4 рази
Ці інтереси селян-власників землі наразі відстоює тільки Всеукраїнське об’єднання власників землі, яке за здійснення прав власників землі, а саме:
За право розривати договори оренди;
За переукладання договорі оренди;
За збільшення доходів від землі у її власників в 2-4 рази;
За самостійне господарювання на власній землі;
За вільне розпорядження землею.
Власникам землі пропоную долучатися до Всеукраїнського об’єднання власників землі у Фейсбуці.
Читайте та долучайтесь: Суспільне фінансування Всеукраїнського об’єднання власників землі
P.S. Я прошу вибачення у прихильників Юлії Тимошенко, але факти є факти. Сам сподівався, що вона одумається й стане на чолі політичного руху в інтересах українців і держави Україна. Але сталося як сталося – я не можу замовчувати ці факти і не висловити свої думки.
Коли я агітував депутатів вже поточного скликання Верховної Ради підтримати мій законопроект №3208 “Про прогресивні земельні відносини”, яким надається власнику землі право розривати договір оренди, то Юлія Тимошенко відмовила особисто. Я також без результату спілкувався з “Голосом”, “Європейською солідарністю”, “Слугою народу”, “За Майбутнє”, “Довірою”.
А взагалі, ви вибирайте свої права, а не права для Тимошенко чи будь-кого іншого. Не вирішують наших прав – нехай не займають крісла в сесійних залах!
Читайте: Вільне право розпоряджатися землею – це право власника землі розривати договори оренди землі
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
Источник публикацииКиевVласть
Обласна організація політичної партії “Слуга Народу” і команда Олександра Дубінського наголошують на безпідставності заяв, розповсюджених народним депутатом Миколою Галушком та вимагають від нього скласти мандат і вибачитися перед виборцями.
Про це KV стало відомо з заяви на сайті Київського обласного штабу "Слуги Народу".
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
"Кандидатами від партії на цих виборах стали люди, яких запропонували самі жителі громад. Саме так був організований процес підбору кандидатів на виборні посади. І це була принципова позиція голови Київської обласної організації партії “Слуга Народу” Олександра Дубінського, який особисто контролював відповідність списків партійним принципам. Тому заяви про нібито продаж місць у списках є відвертою брехнею і жодним чином не відповідають дійсності", – наголошується в заяві.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Варто наголосити, що нічим не підкріплені звинувачення пана Галушка пролунали в той самий день, коли народний депутат був помічений у компанії “старих” корупційних еліт Броварів та прямих опонентів партії “Слуга Народу” на цих виборах", – підкреслюють в партії.
Також наголошується, що Микола Галушко "давно віддалився від своїх виборців і партії, неодноразово був помічений у зв’язках із корумпованими місцевими чиновниками".
"Пан Галушко не брав участі у формуванні списків, це, мабуть, і стало підставою для образи та гучних заяв після невдалих спроб просунути у списки “потрібних людей”. Тепер ці люди, до речі, виринають у списках інших партій, лояльних до чинної влади Броварів, що переконливо свідчить про правильність кадрової політики нашої політсили", – сказано в заяві.
"Переконані, що справжня мета демаршу депутата – нашкодити рейтингу “Слуги Народу” і зіграти на користь чинного мера міста Бровари, завадити партії “Слуга Народу” вести боротьбу з корупцією в місті. А це – зрада тих принципів, що відстоює партія “Слуга Народу”, та тих обіцянок, які минулого року пан Галушко давав виборцям", – особливо підкреслюється в заяві партії.
Київська обласна організація “Слуги Народу” закликала Миколу Галушка "не ганьбити себе, вибачитися перед виборцями і скласти мандат народного депутата". Водночас партія звертається до правоохоронних органів із закликом ретельно перевірити заяви народного депутата і дати їм оцінку відповідно до чинного законодавства.
Нагадаємо, раніше народний депутат Микола Галушко виклав у соцмережі Facebook заяву про вихід з партії, звинувативши політичну силу у продажі місць у списках на місцевих виборах, які відбудуться 25 жовтня. Натомість, політична партія “Слуга Народу” заперечила висунуті нардепом звинувачення, та заявила, що такі дії суперечать її принципам. А керівник Київської обласної організації партії “Слуга Народу” Олександр Дубінський висловив здивування з приводу заяви депутата, оскільки має інформацію про його домовленості з прямими опонентами "Слуги Народу" на цих виборах.
КиевVласть
На Відкритому форумі прихильників політсила “ЗА Майбутнє” заявила, що має намір відстоюватиме інтереси України, а не догоджати кредиторам. Лідери партії впевнені – співпраця з МВФ лише вбиває українську економіку.
Про це KV стало відомо з публікації на сторінці партії в Facebook.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Повідомляється, що під час Відкритого форуму прихильників політичної сили у Білій Церкві голова Київської обласної організації партії “ЗА Майбутнє” Ярослав Москаленко наголосив, що партія відстоюватиме інтереси України та українців, а не догоджатиме кредиторам.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
“МВФ бере гроші у донорів та дає нам під відсотки. Кредитори ставлять нам такі умови, які вбивають нашу економіку. І це для того, щоб зайшли світові фінансові промислові групи. А наша влада ще й аплодує такій “допомозі”, – говорить Ярослав Москаленко
За його словами, він з перших днів виступав проти співпраці з МВФ.
“Це знищення нашої промисловості, це зрада національних інтересів. Нам треба розвивати своє. Нам треба подбати про наших медиків та вчителів, зробити ці професії престижними, адже без них не буде майбутнього. Для того ми і будуємо нашу партію, щоб врятувати та захистити нашу країну, щоб захистити майбутнє”, – акцентував Москаленко.
Нагадаємо, у Білій Церкві стартував Відкритий форум прихильників політичної партії "ЗА Майбутнє". У заході взяв участь й очільник осередку "ЗА Майбутнє" на Київщині Ярослава Москаленко. Лідер партії окреслив головне завдання партії – розвивати економіку країни за принципом рівного партнерства.
Читайте: Наше завдання – не бути донорами, а розвивати свою економіку, – лідер партії "ЗА майбутнє" на Київщині Москаленко
Фото: Facebook-сторінка партії "ЗА майбутнє".
КиевVласть
Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше.
Відомий дисидент і поет Юрій Литвин за свої неповні 50 років отримав п'ять вироків і був засуджений загалом на 41 рік. Відсидів 22 роки й помер.
Литвина переслідували за літературні твори, сповнені проповідування ненасильства та гуманізму, за правозахисну діяльність, за критичний спосіб мислення. Найвідомішу книгу його віршів "Трагическая галерея" присвячено долі його покоління, жертвам терору. Він навіть зумів прорватися до посольства Канади, щоб розповісти вільному світу про переслідування політв'язнів у СРСР.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Востаннє, 1982 року, його судили за участь в Українській Гельсінській групі. Після аналізу всіх справ Литвина згадується знана фраза Сталіна: "Була б людина, а стаття знайдеться".
Свого адвоката Віктора Медведчука, який нині є народним депутатом України від ОПЗЖ, дисидент звинуватив у пасивному захисті та виконанні замовлення КДБ.
Після публікації "Стус без захисту. Ведмежа послуга Медведчука" ми вирішили проаналізувати й біографію поета Юрія Литвина через дослідження його кримінальних справ та вироків.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться
Перше засудження за хлоп'ячий протест проти колгоспного рабства
Юрій Тимонович Литвин народився 26 листопада 1934 року в селі Ксаверівка на Київщині в сім'ї сільських учителів.
Про 1933 рік його мати Надія Парубченко згадувала: "Я вела початкові класи. У мене з 24 діток лишилося тільки четверо. Нам, учителям, три місяці не видавали платні, і ми за милим Богом теж не померли..."
У подружжя народилися близнята, але старший син помер ще в дитинстві, а Юрій залишився в батьків сам.
Батько Тимон Литвин воював на фронті, потім партизанив у загоні Сидора Ковпака, а помер від ран у шпиталі 24 квітня 1944 року. Похований у Проскурові (Хмельницькому) у братській могилі. Це важлива деталь, бо бойове минуле батька допоможе Юрію в майбутньому звільнитися достроково.
Нам не вдалося знайти першу кримінальну справу проти Юрія Литвина, оскільки вона належить до загальнокримінальних, тому закінчився строк її зберігання. Однак фабула справи відома.
Юрій Литвин 1953 року зайшов у конфлікт з місцевою радянською владою в селі Барахти. Невдовзі його арештували, і Васильківський районний суд Київської області засудив його за ст. 4 Указу від 4 липня 1947 року "Про кримінальну відповідальність за грабіж державної та суспільної власності" до 12 років ув'язнення начебто за крадіжку колгоспної телиці.
Річ у тім, що в СРСР селяни-колгоспники почали вільно отримувати паспорти лише з 28 серпня 1974 року. Без паспорта свобода пересування була обмеженою. Голова колгоспу в селі мав необмежену владу над селянами, бо брав участь у розподілі матеріальних ресурсів, міг дати довідку для виїзду із села на роботу в місті.
Василь Овсієнко так розповідає у своєму творі "Світло людей" про засудження Юрія Литвина:
"Куди поїдеш безпашпортним? То вони – наївні діти! – запротестували в незвичайний спосіб: піймали колгоспне теля та й прив'язали в посадці. Юрко як дізнався про це, то переконав хлопців іти до голови, сам пішов з ними і сказав: "Якщо будете так несправедливо ставитися до молоді, то вона буде вчиняти всілякі злочини".
Голова колгоспу Ніколаєнко подав на хлопців до суду, який щедрою рукою відбатував їм по 10 років, а Юркові 12, щоб не був таким розумним. Заарештували їх 24 червня 1953 року… за крадіжку державної та суспільної власності". На суді Юрій показував матері побиті руки…"
Як про це пригадувала мати Литвина: "…засуджений Васильківським районним судом на 12 років ув'язнений за звинуваченням у викраденні колгоспної телиці".
Тож перше своє ув'язнення з 1953-го до 1955 року Юрій Литвин відбував на будівництві Куйбишевської гідроелектростанції.
Матір тим часом домагалася звільнення сина, і їй це таки вдалося. Славетний партизан і впливова людина Сидір Артемович Ковпак, який на той час був заступником голови президії Верховної Ради УРСР, згадав свого побратима Тимона Литвина, і постановою президії Верховної Ради УРСР від 13 січня 1955 року Юрія Литвина було помилувано. Звільнили Юрія 31 січня 1955 року.
Друге засудження за "Братство вільної України"
Юрій Литвин писав: "Я не політик, я правозахисник, і за будь-якої влади моє найімовірніше місце – у в'язниці".
Так і сталося. Після звільнення Юрій Литвин приїхав до дядька по матері Миколи до Ленінграда, де 14 квітня 1955 року в нього зробили обшук. Юрія обвинуватили в тому, що він нібито в неволі, у Кунеївському виправно-трудовому таборі, на тому ж таки будівництві ГЕС, разом із друзями створив "Братство вільної України", яке ставило собі за мету "боротьбу за відторгнення України від СРСР, боротьбу з комуністичними ідеями, створення "самостійної України".
Певна річ, за "самостійну Україну" можуть боротися тільки її вороги, тож уже 5-10 вересня 1955 року судова колегія з кримінальних справ Куйбишевського обласного суду під головуванням Бузанова засудила 16 хлопців-українців за ст. 58-10 ч. ІІ та за ст. 58-11 КК РРФСР ("Зрада Батьківщини").
Ознайомитися зі справою не вдалося, оскільки, якщо вона й збереглася, то в архівах ФСБ у РФ. Проте є копія вироку Куйбишевського обласного суду, ухваленого ім'ям Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки.
Згідно з вироком, усі обвинувачені були українцями, більшість із них до цього були засуджені за ст. 4 Указу від 04.06.1947 р. "Про кримінальну відповідальність за крадіжку державної та суспільної власності" й уже відбули покарання.
Діяльність організації, як зазначили у вироку, була нібито спрямована основним чином на підготовку націоналістичних кадрів, які після звільнення мали вести "ворожу націоналістичну діяльність". Від членів організації буцімто вимагали скласти присягу та підписатися кров'ю на папері з тризубом (герб українських націоналістів).
Слідство начебто з'ясувало, а суд із цим погодився, що "ідейними натхненниками організації були підсудні Чернов та Литвин".
У вироку "встановили", що в організації були паролі, "трійки", "десятки", а на чолі кожної стояв "старший брат". Литвин (псевдонім – "Кремінь") нібито склав дві відозви до в'язнів-українців із закликом вступати до націоналістичної організації, розробив статут і склав текст присяги, а також написав і поширив низку віршів.
Він був фактичним керівником організації, а після створення штабу його обрали завідувачем політвідділу БВУ. В'язні, які виходили на волю, мали формувати осередки.
Щоб "пошити" таку справу, слідство працювало 11 місяців. До організації було начебто "втягнуто" до 40 осіб.
Слід зауважити, що Литвин та інші підсудні повністю визнали себе винними!
Санкція статті 58-2 КК РРФСР передбачала максимальне покарання – 25 років, але суд не знайшов підстав для застосування найвищої кари та зважив на те, що ніякої практичної роботи, крім організаційної, БВУ не вело. Литвину як організатору братства, разом із п'ятьма іншими підсудними, дісталося 10 років позбавлення волі та 3 роки "обмеження в правах".
Пів року Юрія тримали в таборі Мединь, далі – у Вихорівці (це "Озерлаг" Іркутської області), потім – у мордовських таборах, серед політв'язнів. Мабуть, саме ті часи стали періодом громадянського визрівання Юрія Литвина.
Ковток свободи
Звільнившись 14 червня 1965 року, Юрій попрямував до Москви, де зумів прорватися до канадського посольства, щоправда, лишивши в руках міліціонера піджака, та розповів про становище політв'язнів у концтаборах. Співробітники посольства вивезли його в автівці й дали змогу вискочити під час руху.
Юрій поїхав до мами в Барахти Васильківського району Київської області. Згодом одружився з Вірою Мельниченко. Працював у Василькові на заводі з виробництва холодильників, на трубному заводі.
У цьому контексті є цікава характеристика, надана Литвину на Васильківському заводі холодильників.
Сімейне життя не склалося, але Юрій вельми тішився сином Ростиславом.
Батько покладав на Ростислава великі надії, однак нелегкою була доля дітей політв'язнів. Учителька докоряла: "Будеш там, де батько".
"Буду. І Шевченко там був, і Ленін, і багато хто", – відповідав хлопець.
"Стражі порядку" пообіцяли: щойно йому мине 18 років, посадять. Так і сталося, як обіцялося... Ще одна зламана доля. (Ростислав Литвин помер 06.01.2004 р. внаслідок інсульту у віці 35 з половиною років).
Третє засудження – "паплюжив радянський державний та суспільний устрій"
14 листопада 1974 року Юрія Литвина заарештували органи КДБ.
Справа в архіві СБУ не збереглася, але ми ознайомилися з вироком від 13 березня 1975 року, ухваленим Київським обласним судом під головуванням А.Ф.Ткачової (народні засідателі – Медвецька Б.Ф., Зінова Л.В.), який засудив Литвина за популярною тоді статтею 187-І КК УРСР ("Наклепницькі вигадки, що паплюжать радянський державний та суспільний лад") на 3 роки перебування в таборах суворого режиму.
Інкримінували Литвину, зокрема, те, що він "протягом ряду років систематично займається виготовленням та розповсюдженням творів, які містять завідомо неправдиві роздуми, які паплюжать радянський державний та суспільний устрій".
Юрія обвинувачували в тому, що він у своїх літературних творах, перелічених у вироку ("Трагическая галерея", "Вступление", "Два дебюта", "Петефи", "Мы и Вы", "Сен-Сказка", "Горпиха", "Монолог Стрільця", "Тези про державу", "Анархо-комуністичний маніфест", "Записки робітника" та інших), начебто зводив наклеп на радянську державу, паплюжив внутрішню та зовнішню політику радянської держави, радянський робітничий клас, особливо інтернаціональну політику КПРС у зв'язку з подіями в Чехословаччині 1968 року.
На суді Юрій своєї провини не визнав і давати свідчення відмовився. Натомість суд дійшов висновку, що провину Литвина доведено.
Етапували його до табору Верхній Чов, що в Комі АРСР. На розподілі "робсили" начальник запитав про спеціальність. "Поет", – відповів Литвин. – "Поэт? А мне поэты не нужны. Мне нужны бетонщики. Га-га-га! Пойдешь таскать бетон".
У тому таборі більшість в'язнів були такими самими "наклепниками", як і Литвин, або засудженими за іншими статтями, але з політичних міркувань. Режим там був тяжчим, ніж у Мордовії, в'язні були позбавлені будь-якого юридичного захисту. Наглядачі ходили з ґумовими кийками й застосовували їх на свій розсуд.
Там Литвин захворів на виразку шлунка, переніс складну операцію, під час якої ледве не помер. Урятував його хірург, який домігся дозволу для матері побути декілька днів біля сина. Видіння смерті – білий льодовик, що насувається, і голос матері: "Ти будеш жити... Ти будеш жити..." – ці враження лягли в основу "Баллады о смерти".
"Може, 10 відсотків із того, що я написав, досягло мети, а решта – у кадебістських сейфах, – казав Литвин. – Але навіть якби лише один відсоток побачив світ – усе одно слід було писати".
Четверте засудження за начебто спротив міліції та "пасивний захист" Медведчука
Звільнившись 14 листопада 1977 року, Литвин знову оселився в мами в селі Барахти, на вулиці Промінській. Прожив там лише півтора року, та й то під адміністративним наглядом, тобто без права з'являтися будь-де за межами села, і мусив сидіти вдома з 9 вечора до 7 ранку. Працював "надомником" – клеїв коробочки для васильківської фабрики.
Того року в Україні здійнялася нова хвиля арештів – уже проти Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод.
До Литвина в Барахти приїхала правозахисниця Оксана Яківна Мешко й запропонувала увійти до Української Гельсінської групи. Він згодився.
За ті півтора року обмеженої волі Литвин переніс ще дві операції: на тому ж таки стражденному шлунку, а також через варикоз. Його фізичний стан був слабким.
19 червня 1979 року, саме на День народження сина, пішов Литвин до річки Стугна з одним родичем і знайомим. Мали пляшку вина. Тут приїхала машина з п'ятьма міліціонерами (Гурський Віталій Антонович, Ткач Олександр Іванович, Устюжанин Валерій Іванович, Поліганов Володимир Борисович, Кернер Володимир Миколайович). Запитали, хто Литвин, заштовхали до автівки, не давши й одягнутися. Навздогін полетіли шкарпетки, черевики та одяг.
Привезли до райвідділу для продовження режиму нагляду, а запроторили до витверезника. Вимагали роздягнутися для обшуку. Литвин відмовився. Тоді йому викрутили руку. Після того, як одного з міліціянтів він назвав фашистом, його прив'язали до нар.
Василь Овсієнко у своїх спогадах про Литвина наводить такий діалог:
"– То що, я фашист?
– Та ще й дурний фашист.
Удар в обличчя.
– Ти дурень у квадраті.
Удар по голові.
– Дурень у кубі.
Удар у живіт.
Дурнем у четвертому ступені назвати не зміг, бо знепритомнів. Здерли 15 рублів штрафу й відпустили додому".
Проте 6 серпня за санкцією прокурора Васильківського району Твердохліба Литвина заарештували, звинувативши у вчиненні насильницького опору п'ятьом працівникам міліції.
Справу передали до Васильківського міського народного суду. Із самою справою нам знову не вдалося ознайомитися, але ми отримали копію вироку Васильківського міського народного суду від 17.12.1979 р.
Відповідно до тексту вироку суду, Литвина захищав молодий на той час адвокат Віктор Медведчук, який був представником і Василя Стуса.
У вироку суду зазначено:
"19 червня 1979 року підсудний Литвин Ю.Т. разом зі своїм братом Парубченком Л.Ф. та знайомим Бобирем А. на пляжі річки Стугна розпивали спиртні напої.
Приїхавши на пляж, працівники міліції Гурський, Ткач, Устюжанин, Поліганов та Кернер після зробленого зауваження щодо вживання спиртних напоїв у громадському місці Литвин почав ображати працівників міліції, ображав їх та висловлювався нецензурною лайкою.
На подальші дії у зв'язку з цією пропозицією працівників міліції сісти в автомашину й поїхати до відділка міліції Литвин учинив працівникам міліції активний фізичний опір, поєднаний з насильством, хапав Поліганова та Ткача за одяг, погрожував їм розправою, перешкоджаючи тим самим їм у виконанні обов'язків з охорони громадського порядку…", "хапав Поліганова та Ткача за погони".
Суд під головуванням судді Васильєвої А.А. відхилив покази обвинуваченого та свідків захисту Парубченка Л.Ф. і Бобиря А., визнав Литвина винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 188-1 ч. ІІ КК УРСР ("Насильницький опір працівникам міліції") та засудив його до 3 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії суворого режиму.
Протокол судового засідання Васильківського міського народного суду, на жаль, не зберігся, але "Останнє слово", виголошене в суді, Литвин зумів записати й передати на волю.
Василь Стус та Оксана Мешко передали його за кордон, і воно було опубліковане в томі "Українська Гельсінська група. 1978-1982. Документи і матеріяли" (упорядник – Осип Зінкевич, видало Українське видавництво "Смолоскип" ім. В. Симоненка в Торонто – Балтиморі 1983 року, с. 379-395).
Вважаю за доречне процитувати рядки з "Останнього слова" Юрія Литвина:
"Пасивність мого адвоката Медведчука в захисті обумовлена не його професійним профанством, а тими вказівками, які він одержав згори, і підлеглістю: він не сміє розкривати механізму вчиненої проти мене провокації. Адвокатська участь у таких справах зведена нанівець – це ще одне свідчення відсутності в СРСР інституту адвокатури при розгляді політичних справ, де садять людей "інакодумаючих".
Щодо потерпілих, то вони сказали самі про себе більше та краще, ніж хтось. Десь 60 років тому Дзержинський назвав міліцію дзеркалом радянської влади. Воістину, що правда. Ось вам дзеркало Василькова. Дзеркало нашої влади. Ганьба всім присутнім у цьому залі. Цей суд є однією з найганебніших сторінок за свою історію судочинства у Василькові, і він буде лежати на совісті не лише тих, хто мене судив, але й на вашій совісті, мої громадяни-земляки".
Сама справа не збереглася, однак у вироку не згадано про жодне клопотання чи позицію захисника – адвоката Віктора Медведчука.
Натомість ми отримали копію ухвали від 09.01.1980 р. судової колегії у кримінальних справах Київського обласного суду під головуванням Дорохової Н.А., за участі суддів Божок Н.П., Крутової В.Д., яка розглядала скаргу адвоката Віктора Медведчука на вирок Васильківського міського народного суду від 17.12.1979 р.
В ухвалі сказано: "У касаційній скарзі адвокат Медведчук посилається на неповноту проведеного у справі розслідування та просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий розгляд".
Апеляційний суд відхилив подану скаргу та залишив вирок без змін, зокрема, зазначивши:
"Посилання у скарзі адвоката Медведчука на те, що у справі неповно проведено розслідування, не встановлено, у чому конкретно виражалися дії Литвина зі спротиву працівникам міліції, застосування до них насилля, та не перевірено факт побиття Литвина потерпілими, не можна визнати такими, що заслуговують на увагу".
Справжньою причиною арешту й засудження Литвина вважається його участь в Українській Гельсінській групі та наближення Олімпіади-1980, до якої всім дисидентам, хто був на волі чи міг вийти, дали нові "строки", щоб вони випадково не зіпсували спортивного свята.
Під "олімпійський" укіс потрапили Дмитро Мазур, Петро та Василь Січки, Ярослав Лесів, Василь Стус, Василь Стрільців.
Хто мав звільнитися, того "розкручували" в неволі, не даючи й передихнути.
Повертаючись до Медведчука, слід зазначити, що з наявних матеріалів не можна достеменно з'ясувати, чи виконав він належно свій обов'язок адвоката у справі, оскільки сама справа не збереглася. Натомість виникає одне питання, яке поставив сам Юрій Литвин про те, що в СРСР відсутній інститут адвокатури при розгляді політичних справ.
Тобто складається враження, що Литвин звинувачував свого адвоката Медведчука у співпраці з органами державної безпеки СРСР, і справді є питання.
Виходячи з біографії Віктора Медведчука та отриманих документів у справі Василя Стуса, він працював у Шевченківській юридичній консультації Київської міської колегії адвокатів з 1978 року.
Якщо переглянути історію адвоката, то ми виявимо, що Київську міську колегію адвокатів було створено 06.08.1977 р. шляхом виділення з Київської обласної колегії адвокатів, і відтоді існували дві колегії – обласна та міська. А тому постає питання, як адвоката з міської колегії направили до міста Васильків Київської області, щоб захищати поета в начебто рядовій справі про п'яний шабаш і спротив міліції.
І справді, в іншій справі Литвина, яка збереглася за 1982 рік, його в Київському обласному суді захищав адвокат з Київської обласної колегії адвокатів Фастовець Л.В.
У зв'язку з цим залишається відкритим питання, чому саме Медведчук захищав Стуса й Литвина та чи не співпрацював він з органами державної безпеки СРСР.
П'яте засудження – за "антирадянську агітацію та пропаганду"
Ув'язнення Литвин відбував у Білій Церкві, у Бучі під Києвом, а в липні-вересні 1980 року – у Херсоні.
Ще не випустивши на волю, його звинуватили в "антирадянській агітації та пропаганді" й етапували до Києва для проведення слідства.
Це єдина справа Литвина, яка збереглася в архіві СБУ. Вона містить вироки в інших його справах та низку цікавих документів, що дало змогу провести ґрунтовніше дослідження.
Кримінальну справу було порушено 1 березня 1982 року старшим слідчим Управління КДБ УРСР у місті Києві та Київській області Діденком Б.М. У постанові про порушення кримінального провадження зазначено, що Литвин систематично виготовляв, зберігав, розповсюджував, зокрема й передавав за кордон, документи антирадянського змісту, а також поширював з тією ж метою завідомо неправдиві вигадки, що паплюжили радянський державний і суспільний лад, чим скоїв злочин, передбачений ст. 62 ч. І КК УРСР.
Того самого дня було ухвалене рішення про етапування Литвина до Києва.
До матеріалів справи одразу долучили зібрані матеріали з різних справ, вилучені в Литвина документи в місцях неволі тощо.
Також у справі є копії протоколів допитів Литвина в інших справах, зокрема щодо московського правозахисника Івана Сергійовича Ковальова та інших. Відповідно до цих протоколів, попри попередження про кримінальну відповідальність за відмову давати свідчення, Юрія відмовлявся їх давати. І нам відомо, що правозахисників теж засуджували за цією статтею.
Виявлено цікаву заяву Литвина до Комітету держбезпеки при Раді Міністрів УРСР від 30 травня 1979 року, у якій він наголосив, що не даватиме жодних свідчень щодо його участі в Українській правозахисній групі "Гельсінська", оскільки її діяльність не суперечить "ані букві, ані духу Декларації прав людини…"
У справі є рукописний документ з назвою "Борцам за свободу и независимость Чехословакии", у якому Литвин висловлює підтримку чехословацькому народу, придушеному радянськими військами 1968 року.
Крім того, у справі є заява Литвина, котру він разом з матір'ю писав до президії Верховної Ради СРСР, про вихід із громадянства СРСР та з проханням випустити його за кордон. В іншому документі у справі з назвою "Открытое письмо членам Политбюро" Литвин повідомляв, що йому безпідставно відмовили у виході з громадянства, почали погрожувати та звинуватили в тому, що він "душевно болен".
Відкритий лист є дуже емоційним, що може свідчити про тяжкі умови проживання в радянській дійсності, постійні закиди, адміністративний контроль, обвинувачення тощо, що створювало нестерпні умови життя для Литвина.
В одному з абзаців Литвин зазначає, що його й надалі будуть "преследовать и подвергать всевозможным репрессиям. Хотя бы только потому, что я не желаю и не могу отказаться от своих убеждений, от своего творчества, от своей деятельности".
Слідство інкримінувало Юрію написання публікації з назвою "Правозахисний рух в Україні, його засади та перспективи", опублікованої 1979 року в №10 журналу "Сучасність", який видавали в Мюнхені (ФРН). У ній Литвин робить такий висновок:
"Правозахисний рух на Україні є однією з провідних ланок міжнародного правозахисного руху, і його члени зроблять все від них залежне, щоб і надалі цей рух був інтернаціональний по своїй суті, при цьому не втрачаючи ні своїх національних особливостей, ні свого національного обличчя".
Цікаво, що у справі як доказ знаходимо надіслану Литвину поштою з-за кордону Загальну декларацію прав людини. Тобто доказом є нормативний документ, який був ратифікований СРСР, але фактично не виконувався. І якщо ми почитаємо декларацію, то виявимо низку порушень, з котрими постійно стикався Литвин, а саме: право на життя, на свободу й особисту недоторканність (ст. 3), нікого не вільно катувати (ст. 4), кожен має право на справедливий суд (ст. 8), нікого не можна свавільно заарештувати, затримати (ст. 9), кожен має право на свободу переконань і на вільне їх висловлення (ст. 19).
Повертаючись до процесуальних документів у справі, 1 березня 1982 року Литвину одразу обрали запобіжний захід – тримання під вартою, ухвалили рішення про обшук його речей у виправно-трудовій колонії №85 та вдома в матері.
Того самого дня Юрія притягнули до відповідальності як обвинуваченого. У відповідній постанові йому інкримінували зазначені вище публікації – "Правозахисний рух в Україні, його засади та перспективи" й "Борцам за свободу и независимость Чехословакии".
Литвин, ознайомившись із постановою, написав: "Звертаюсь із клопотанням про допуск захисника до участі в справі з моменту пред'явлення обвинувачення".
Слід зазначити, що адвоката допускали до справи лише на стадії судового розгляду. Литвин свою провину не визнав, але факт написання ним згаданих публікацій підтвердив.
У протоколі допиту від 3 березня 1982 року Литвин згадує, що на його становлення вплинуло спілкування з архієпископом Йосипом Сліпим, Володимиром Григоровичем Горбовим, Михайлом Михайловичем Сорокою. Він зазначає, що до Української правозахисної групи вступив у червні 1978 року, про що його повідомила Оксана Яківна Мешко.
Литвину також інкримінували відкритий лист на підтримку Левка Лук'яненка щодо його несправедливого засудження, який він опублікував і розповсюджував 1978 року.
Після того, як Литвина етапували до Києва, його допитували майже щодня від початку березня до середини травня. Допити здебільшого розпочиналися зранку й тривали аж до вечора.
Литвин у відкритому листі скаржився, що його хочуть визнати психічнохворим і цим шантажують. І справді, ми знаходимо довідку, у якій "лікарі" ставили йому діагноз "психопатія".
Авторство своїх праць і листів Литвин визнавав, але у справі все ж провели почеркознавчі експертизи, які це підтвердили.
Слід зазначити, що процесуальні документи у справі погоджував перший заступник прокурора Київської області Антоненко Ю.А., котрий навіть підписувався замість прокурора Київської області Богачова В.С.
Нам удалося поспілкуватися з онуком колишнього прокурора Київської області Богачовим, який розповів, що, як йому відомо, його дід був доволі принциповою людиною й не погоджувався бути співучасником явно незаконної діяльності КДБ СРСР. Натомість цьому сприяв його заступник Антоненко Ю.О., який згодом очолив обласну прокуратуру.
Слідство закінчилося 21 травня 1982 року. Ознайомившись зі справою, Литвин написав заяву, що розцінює її як свідомий злочин органів влади проти членів правозахисного руху СРСР загалом і проти нього зокрема.
31 травня 1982 року було складено обвинувальний акт, який передали для розгляду до Київського обласного суду.
Слід зазначити, що на момент завершення слідства Литвин був хронічно хворою людиною – хронічна виразка та інші хвороби.
Як адвокат у справі Литвина "захищав" завідувач Бориспільської юридичної консультації Київської обласної колегії адвокатів Фастовець Л.В., від захисту якого Юрій відмовився під час судового засідання, але суд відмовив йому в цьому клопотанні.
Київський обласний суд почав розгляд справи 1 червня 1982 року. Литвин на початку судового засідання заявив: "Судова колегія не має морального права судити мене, і тому я відмовляюся давати суду показання".
"Винним себе зовсім не визнаю", – наголосив Литвин.
Окрему увагу слід звернути на позицію адвоката Фастовця: вона не була активною з погляду захисту, він покладався на розсуд суду, казав про пом'якшувальні обставини, але провину клієнта не визнавав, як адвокат Медведчук у справі Стуса, оскільки розумів, що це є порушенням закону. У завершальному слові, зокрема, зазначив:
"НЕ ЙДУЧИ ВРОЗРІЗ ІЗ ВИМОГАМИ ЗАКОНУ та виходячи з того, що мій підзахисний не визнає себе винним, я ВИМУШЕНИЙ просити виправдати Литвина за ст. 62 ч. ІІ КК УРСР та за ст. 70 ч. ІІ КК РРФСР".
Литвин, відповідно до протоколу судового засідання, почав виступати з останнім словом, до якого окремо готувався, але головуючий суддя його постійно переривав і, зрештою, ухвалив позбавити Литвина останнього слова, оскільки той начебто "намагався використовувати останнє слово з метою антирадянської пропаганди та агітації".
24 червня 1982 року о 14:30 суд оголосив вирок, яким засудив Литвина до 10 років таборів особливо суворого режиму та 5 років заслання, визнавши винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 62 ч. ІІ КК УРСР та ст. 70 ч. ІІ КК РРФСР.
З тексту вироку бачимо, що Литвина засудили за "антирадянські" й "наклепницькі" твори: написаний 1968 року лист "Борцам за свободу и независимость Чехословакии" та написані 10 років по тому два "Открытых письма…", "Слово о кающихся грешниках" (щодо покаянних заяв І.Дзюби, В.Захарченка, Г.Снєгірьова), "Некролог", лист до пані Картер, кілька варіантів праці "Советское государство и советский рабочий класс" і найважливіший – статтю "Правозахисний рух в Україні, його засади та перспективи", опубліковану 1979 року в №10 журналу "Сучасність" та зачитану на радіо "Свобода".
Інкримінували йому також усні висловлювання, засвідчені в'язнями-кримінальниками, з усілякими перекрученнями та домислами, сфабрикованими слідчими.
У вироку зазначено: "Литвин з червня 1978 року свою діяльність став прикривати личиною "борця за права людини", з цього часу почав називати себе членом так званої "групи сприяння виконанню Гельсінських угод" і разом з іншими відщепенцями брав участь у розповсюдженні ворожих документів".
Як відомо нам нині з розповідей друзів Литвина, його шантажували під час слідства божевільнею, возили до сумнозвісного 13-го відділення київської "Павлівки". Експертизу проводив відомий усій кримінальній Україні психіатр – доктор медицини Ліфшиць.
От він допитував Литвина: "Що ви все на партію звалюєте? При чому тут партія, як от у сусідній палаті лежить чоловік, котрий, вибачте, козу зґвалтував?" – "А де це він зробив, на Красній площі?" – "Та в хліві. Ще й защібнувся. Діти побачили". – "Отже, він людей соромився? А якби він був віруючий та знав, що Бог усевидющий, то вчинив би таке? То ж скажіть мені, а хто хрести скидав із церков, чи не ваша партія?"
Отож, Литвинові в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36 належало пробути до 24 червня 1992 року, плюс у засланні – до 1997-го. Виходить, що загалом його засудили до 43 років неволі, не рахуючи півтора року адміннагляду. З прожитих 49 років він відбув у неволі 22.
Вічний спокій
Литвин десь у травні 1982 року прибув на Урал, до табору особливо суворого режиму ВС-389/36, що в селі Кучино Чусовського району Пермської області.
У в'язниці, протестуючи проти свавілля й байдужості тюремників, Литвин серйозно виснажується та збавляє й так слабке здоров'я. Кілька разів він оголошував голодування, через що йому заборонили єдине на рік побачення з матір'ю.
У цей час одне за одним помирають його однодумці: Іван Мамчич, Олекса Тихий, Валерій Марченко, колишня дружина Віра Мельниченко, Борис Антоненко-Давидович.
21 серпня 1984 року Литвин настільки знесилів, що вже не міг ходити. На це він поскаржився Михайлові Гориню, який сидів у сусідній камері. Лікар звільнив його від робіт.
24 серпня Юрію Литвину стало геть зле, він почав марити. Коли співкамерники прийшли на обід, знайшли його в камері з розтятим животом.
"Крові не було, але кишки вивалилися", – розповідали вони згодом.
Литвина забрали до лікарні, начальство в'язниці заспокоювало: "Померти ми йому, звісно, не дамо".
Юрій помер 5 вересня 1984 року в лікарні міста Чусове. В'ячеслав Острогляд, який теж лежав у тій лікарні, розповідав, що там чув: за тієї рани на животі Литвин мав би жити. Але він був надто ослабленим. Лежати мусив лише на спині, тому нирки затерпли й відмовили. Це й стало безпосередньою причиною смерті.
Згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим Барахтинською сільрадою, що його має на руках матір Юрія, помер він 5 вересня 1984 року від "проникаючого різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням тонкого кишківника".
Чи було це самогубство? Можливо. Проте цього не засвідчує жоден із в'язнів, бо ніхто не був присутній. Водночас, чим можна було порізатися, у камері не знайшли ані одразу, ані під час пізніших обшуків.
Мати Литвина десь 1995 року розповідала Василеві Овсієнку, що в Кучиному їй якось потрібно було зайти до громадського туалету. Щойно причинила двері, аж туди ломиться зек у чорному одязі – "безконвойник" (такі працюють за межами зони, а ночують у зоні).
– Ти куди? Не бачиш, що зайшла стара жінка?
– Вибачте. Вашому синові що хотіли, те й зробили. Він не покінчив самогубством, його вбили. Тільки не видавайте мене, бо й мені таке буде.
"Найгуманніший у світі" радянський закон не дозволив забрати тіло померлого в'язня, доки не закінчиться строк його ув'язнення. Саме тому так довго домагалися родини Литвина, Тихого та Стуса дозволу на перепоховання в рідній землі.
Стуса та Литвина багато що єднало: хист, оголена поетична та громадянська реакція на несправедливість оточуючого світу, врешті-решт, членство в Українській Гельсінській групі. Не кажучи вже про арешти, суди, тюрми й заслання. І, зрештою, смерть. У цьому теж є знак небес, бо це сталося в один день.
Місцем вічного спокою Юрка та Василя призначили маленький цвинтар біля дороги в селі Копально-Борисово.
"Особливо небезпечні державні рецидивісти", згідно з "найгуманнішими у світі" радянськими законами, не мали права навіть на скромний обеліск, не кажучи вже про людський хрест.
Тільки дерев'яні стовпчики з номерами. У Литвина – сьомий, у Стуса – дев'ятий…
Але вже за кілька років друзі та рідні перевезли їхні тіла додому. Їх знову поховали поруч – на Байковому цвинтарі в Києві.
Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної радиКиевVласть
Місто Кагарлик і його центральна районна лікарня звітують про повну готовність приймати хворих на коронавірус. Начебто, ситуація контрольована і форс-мажору не буде ані у місті, ані в районі. Однак на фінансування ЦРЛ та Центру первинної медико-санітарної допомоги місцева влада продовжує збирати кошти з сільських, районного та міського бюджетів. Збирають і безпосередньо з громади, залучені підприємці, навіть релігійні організації. Містяни запевняють: лікарні відчувають значний дефіцит обладнання та засобів захисту. Про те, чим живе Кагарлик під час карантину, – в матеріалі KV.
Поточна епідситуація
Як стало відомо KV, станом на 16 квітня, за даними Київського обласного лабораторного центру, у місті Кагарлик 3 підтверджених випадки захворювання на COVID-19. Але дані на місцях відрізняються.
Так, за даними Кагарлицької ЦРЛ станом на 13 квітня у лікарні перебувало 4 хворих на COVID-19, з яких 1 мешканка району та ще 3 особи з інших районів Київської області. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Кагарлицька РДА надала останні дані 13 квітня, згідно яких станом на цей день у районі зафіксовано два випадки захворювання на коронавірусну інфекцію COVID-19. Інфіковані — жінки, одна з них на амбулаторному лікуванні (самоізоляції). Підозра на інфекцію — ще у 6 жителів району. Нині у них відібрані зразки крові на тест ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція), які направлено до вірусологічної лабораторії.
За інформацією місцевого телеканалу, 4 квітня стало відомо про смерть жителя району 1993 року народження. Він перебував у критичному стані, коли родичі зателефонували до “екстренки”. Вперше зі скаргами на стан здоров’я він звернувся до сімейного лікаря у понеділок, 30 березня.
Готовність лікарень: кажуть, що готові
29 березня, згідно розпорядження головного санітарного лікаря Міністерства охорони здоров’я Віктора Ляшка про облаштування тимчасових пунктів прийому та сортування хворих на коронавірус, у Кагарлику біля поліклінічного відділення Кагарлицької центральної районної лікарні напнули намет. В ньому караулом 19–ї Державної пожежно-рятувальної частини Кагарлика було облаштовано тимчасовий пункт прийому та сортування хворих на коронавірус.
2 квітня на сесії Кагарлицької районної ради головний лікар Кагарлицької ЦРЛ Віктор Кулініченко озвучив розпорядження №7 та №9 від 29 березня 2020 року за підписом Олега Торкунова, керівника робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру регіонального рівня у зв’язку з епідемічною ситуацією на території Київської області, спричиненою коронавірусом 2019-NCOV.
Згідно розпорядження №7, Кагарлицька ЦРЛ (в числі 14 інших лікарень) визначена, як заклад охорони здоров’я, що задіяний для надання меддопомоги пацієнтам із COVID-19 в інфекційних відділеннях, в першу хвилю поширення захворюваності.
Крім того, розпорядження №9 визначає Кагарлицьку ЦРЛ та Переяслав-Хмельницьку ЦРЛ як заклади, які перепрофільовуються для надання меддопомоги пацієнтам із коронавірусною хворобою COVID-19 при загостренні у них хронічної патології, серцево-судинних захворюваннях та інших гострих станах, гострій хірургічній патології (наприклад, апендицит). Лікарням доручається “забезпечити безвідмовну госпіталізацію” вищевказаних хворих “незалежно від їх місця проживання”. Ургентні хворі із Кагарлицького району госпіталізуються до Обухівської ЦРЛ.
Згідно розпоряджень, всього у Кагарлицькій ЦРЛ 150 ліжок, з них 20 — інфекційні. Згідно паспорту бюджетної програми Кагарлицької РДА “Багатопрофільна стаціонарна медична допомога населенню”, ліжок у звичайних стаціонарах — 150, у денних — 30.
13 березня місцеві лікарні офіційно рапортували про те, що усі бокси інфекційного відділення Кагарлицької ЦРЛ в разі необхідності повністю готові до прийому хворих, тоді їхня кількість складала 10 одиниць.
“Медперсонал має костюми біозахисту, маски, респіратори, необхідні антибактеріальні розчини та інші препарати. Якщо ж хворих на коронавірус в районі більшатиме, адміністрація ЦРЛ мала резервний варіант – додатково розміщувати пацієнтів у терапевтичному відділенні, яке відповідним чином переобладнають”, – говорилося у звіті.
Зі світу – по нитці, лікарням – на фінансування
За інформацією Кагарлицької РДА, державна субвенція на медичні заклади Кагарлицького району складає 6 млн 755 тис. гривень. З них 5 млн 746 тис. гривень саме державної субвенції і ще 1 млн гривень субвенції на енергоресурси. Як зазначає голова Кагарлицької районної ради Іван Семцов, протягом першого кварталу 2020 року з районного бюджету медзакладам виділено 2 млн 715 тис. гривень — 2 млн 714 тис. гривень та 1,5 млн гривень на енергоресурси.
На засіданнях 52-ї та 53-ї сесії Кагарлицької районної ради з бюджету району було виділено 870,8 тис. гривень, зокрема: 268,3 тис. гривень – на рентгенплівку, 2 пральні машини, дизпаливо, ремонт автотранспорту, автозапчастини, продукти харчування, засоби захисту; 152,5 тис. гривень – придбано гематологічний стерилізатор; 145 тис. гривень – гістероскоп; 105,0 тис. гривень – монітор пацієнта; 100 тис. гривень – багаторазові захисні костюми тощо.
Сільськими радами Кагарлицького району було виділено 210 тис. гривень на 2 монітори пацієнта (Леонівська сільрада — 105 тис. гривень, Буртівська — 105 тис. гривень, Мирівська – 10 тис. гривень, Слобідська, Шпендівська, Черняхівська, Сущанська, Ставівська, Горохуватська – по 5 тис. гривень); 26 тис. гривень на костюми хімічного захисту Л-1, 20 штук (Слобідська – 10 тис. гривень, Леонівська – 7 тис. гривень, Черняхівська – 6 тис. гривень, Халчанська – 3 тис. гривень); 17 тис. гривень на відсмоктувач медичний (Переселенська – 7 тис. гривень; Шубівська – 6 тис. гривень; Ліщинська – 4 тис. гривень); 13 тис. гривень на аквадистиллятор (Горохівська – 13 тис. гривень).
Кагарлицькою міською радою з бюджету міста виділено 455,8 тис. гривень на апарат штучної вентиляції легень; 60 тис. гривень на медичні маски, захисні костюми, засоби індивідуального захисту, пральну машину, 50 тис. гривень на тест-системи, спецпробірки, медикаменти.
Цікаво, що за кошти держбюджету придбано відсмоктувач (40 тис. гривень), а також 60 захисних окулярів, 40 одноразових костюмів, 100 медичних одноразових шапочок, 50 пар одноразових бахіл, 250 одноразових масок, 2000 латексних рукавичок, 2000 гумових рукавичок, 15 ртутних термометрів, 7 брусків мила, 5 пляшок “Доместоса”.
Також Кагарлицька РДА та райрада надали реквізити для збору коштів для Кагарлицької ЦРЛ та Центру первинної медико-санітарної допомоги.
Також 9 квітня підприємець Арташос Татаян, який виконує у Кагарлику дорожньо-ремонтні роботи, безоплатно передав для ЦРЛ та для ЦПМСД безконтактні інфрачервоні термометри.
8 квітня для потреб медичних міста КП “Міськрембудсервіс” закупило 300 фільтрувальних півмасок-респіраторів із коефіцієнтом захисту 50 ГДК, які призначені для захисту органів дихання від канцерогенів, радіонуклідів, бактерій та вірусів. Кагарлицькій центральній районній лікарні передано 250 штук, Центру ПМСД – 50.
Ще 20 таких захисних засобів виділено комунальникам, які здійснюють заходи з дезінфекції в місті.
Засоби захисту також придбано за рахунок коштів, виділених депутатами за цільовим призначенням згідно з рішенням, яке ухвалили на останній позачерговій місцевій сесії (загальна сума для придбання захисних засобів становить 200 тис. гривень).
14 квітня для потреб КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Кагарлицької районної ради" Кагарлицька міська рада додатково передала необхідні одноразові захисні засоби: 12 комплектів одягу для відвідувачів, 4 медичні хірургічні халати, 1 медичний хірургічний стерильний халат і 30 медичних шапочок.
Захисні засоби на суму 784,5 гривень придбано КП "Міськрембудсервіс" за виділені з міського бюджету кошти.
Згідно бюджетної програми райдержадміністрації “Багатопрофільна стаціонарна медична допомога населенню” на 2020 рік, обсяг бюджетних призначень для Кагарлицької ЦРЛ складає 13 млн 845 тис. 460 гривень, з яких на забезпечення надання населенню амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги — 4 млн 292 тис. 206 гривень, на забезпечення надання населенню стаціонарної медичної допомоги — 9 млн 553 тис. 254 гривні.
У випадку із Кагарлицьким ЦПСМД згідно із бюджетною програмою РДА на 2020 рік на виконання програми підтримки медзакладу закладено 2 млн 431 тис. 462 гривні.
Влада
Як повідомляють на сайті Кагарлицької міської ради, у місті активно проводиться дезінфекція вулиць та під’їздів, закуповується нова техніка — наприклад, навісний тракторний оприскувач Polmark, який придбано комунальним підприємством "Міськрембудсервіс" за кошти міського бюджету (13 тис. 335 гривень).
Також Кагарлицькому відділенню Нацполіції доручили посилити контроль за виконанням громадянами обмежувальних заходів та забезпечити громадський порядок на території населених пунктів Кагарлицького району на період карантину, в тому числі у парках, лісопаркових зонах та в місцях масового перебування людей особливо у період вихідних і святкових днів, а також у культових спорудах в населених пунктах району.
Зрада
1 квітня в Україні стартувала Програма медичних гарантій. Договори з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) на надання медичних послуг за цією програмою станом на 2 квітня підписали 1640 закладів спеціалізованої медичної допомоги, у тому числі і Кагарлицька ЦРЛ. Ці зміни під час карантину викликали критику у медпрацівників, які жаліються на те, що їх змушують йти у відпустку за власний рахунок.
Обласна влада також визначила, що ургентних хворих Кагарлику (таких, що не мають підозри на коронавірус, але потребують термінового лікування) направлятимуть до Обухівської центральної райлікарні. Це також викликало невдоволення жителів району та міста.
Фінансування Кагарлицької ЦРЛ, як пишуть самі містяни, не настільки райдужне, як то декларують у офіційних джерелах. У соцмережах одне за одним з’являються повідомлення, що лікарні терміново необхідні кошти для закупівлі витратних матеріалів, засобів індивідуального захисту медперсоналу, дезінфікуючих та лікарських засобів, медобладнання для протистояння коронавірусній інфекції та подолання наслідків надзвичайної ситуації, спричиненої нею. Наразі навіть налагоджений збір грошей.
Цікаво також, що з початку епідемії серед кагарличан обстежено на COVID-19 шляхом ПЛР-тестів 28 осіб. Для порівняння, за даними з паспортної програми лікарні, кількість осіб, прикріплених до “екстренки” — 33 тис. 299 осіб.
Є необхідність, за думкою місцевих, і в закупівлях апаратури. Так, депутати міської ради на позачерговому засіданні прийняли рішення виділити на потреби медичних установ близько 700 000 гривень (у т.ч. 455 820 гривень на придбання апарату для штучної вентиляції легень). Цих коштів недостатньо.
14 квітня у групі “Підслухано в Кагарлик” з’явилося відео, на якому людину, імовірно хвору на коронавірус, доправляють на носилках до інфекційного відділення ЦРЛ майже без одягу.
Резюмуючи, 15 квітня місцевий журналіст Микола Семенюк опублікував допис, де зазначив, що медикам кагарличчини конче необхідна допомога:
“У районі та місті засобів дезінфекції, засобів особистого захисту для людей і медиків немає, апаратів ШВЛ катастрофічно не вистачає, волонтери збирають у людей гроші та закуповують усе необхідне. Керівництво району та міста звертається з проханням надати фінансову допомогу нашим медикам, що ми і робимо. А тим часом, потихеньку, освоюються бюджетні кошти”, — пише Семенюк.
Перемога
Підприємці Кагарлика та району підтягнулися до боротьби з вірусом. Понад 20 приватних підприємств, ФОПів та інших долучили свої кошти на закупівлю обладнання та засобів індивідуального захисту — всього вдалося зібрати понад 200 000 гривень, а також окремо 50 одноразових костюмів, 10 л деззасобу для миття рук (приблизна вартість 2000 гривень), 5 л дезрозчину (~1000 гривень), 450 рукавичок, 450 одноразових масок, 100 л бензину, 30 л дезрозчину для рук, 8 пар окулярів, 50 пар рукавичок, 3000 гривень на палатку, 30 респіраторів посиленого захисту для лікарні, 50 л дезрозчину для рук, 15 л “Білизни”, 100 масок – для Територіального центру соціального обслуговування, 50 захисних окулярів, 1 апарат УФО (ультрафіолетового випромінювання) (2000 гривень).
Мережа АТБ надала 380 продуктових пакетів для одиноких громадян, яких обслуговує Територіальний центр соціального обслуговування.
Нагадаємо, минулого тижня KV розповідала про те, як карантин переживає місто Бровари. Так, поки влада Броварів в умовах карантину в місті шукає, як вирішити проблеми фінансування лікарень та поставки засобів індзахисту, медики та волонтери організували “медичний КПП” — наметове містечко на базі міської лікарні. Вже у перші дні роботи завдяки містечку вдалося уникнути черг у місцевих медзакладах.
Читайте: Міста на карантині: в Броварах створили медмістечко для протидії COVID-19
Фото: коллаж KVКиевVласть
Поки влада Броварів в умовах карантину в місті шукає, як вирішити проблеми фінансування лікарень та поставки засобів індзахисту, медики та волонтери організували “медичний КПП” — наметове містечко на базі міської лікарні. Вже у перші дні роботи завдяки містечку вдалося уникнути черг у місцевих медзакладах. Про те, чим живуть Бровари під час карантину та як людей позбавляють роботи, аби ті сиділи вдома, – в матеріалі KV.
Готовність лікарень і робота волонтерського штабу
Як стало відомо KV, 1 квітня 2020 року Броварська міська рада прийняла рішення про заснування “оперативного штабу протидії COVID-19 у Броварах”, а 2 квітня узгодила режим його роботи, алгоритми дій і таке інше. Утім, тестова робота контрольно-сортувального медичного містечка розпочалася ще 30 березня.
Зокрема, на території Комунального некомерційного підприємства “Броварська багатопрофільна клінічна лікарня” Броварської районної ради Київської області було розгорнуто медичне містечко.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Воно включає в себе такі елементи, як карантинні зони (контрольно-пропускні пункти протиепідемічних заходів: “червона”, “синя”, “зелена”), коридори переміщення пацієнтів, працівників (відгороджені частини території лікарні, які мають конкретний/цільовий напрямок руху: “червоний”, “зелений”, “жовтий”, синій”), пункти охорони периметру карантинної зони лікарні, внутрішньолікарняні дороги для проїзду карет ШМД і службового автотранспорту.
Так, кожен лікар та кожен пацієнт можуть потрапити до закладу винятково одним з чотирьох спеціально обладнаних коридорів: червоний – для пацієнтів з підозрою на коронавірус, жовтий – для хворих з соматичними та хірургічними скаргами, які також можуть бути хворими на Covid-19, зелений – для працівників лікарні, синій – для лікарів інфекційного відділення та працівників станції швидкої допомоги, які могли контактувати з хворими.
Містечко працює під керівництвом заслуженого лікаря України, керівника приватної клініки “Нодус” Олександра Кулика і підтримується як владою міста, так і силами волонтерів та підприємців. За нетривалий час роботи містечка з’ясувалося, що щодня в лікарню звертаються близько 1000 осіб, з них близько 400 – з симптомами ГРВІ.
“На жаль, більшість з цих осіб наразі не мають декларацій з лікарем первинної медицини та ніколи раніше не зверталися за допомогою до сімейного лікаря, тому за звичкою йдуть до лікарні”, — повідомляється на сторінці “ДемАльянс Бровари” у фейсбуці.
Репортаж телеканалу ICTV
За даними волонтерського штабу “Covid-19 Бровари”, за перший тестовий тиждень (30 березня – 05 квітня 2020 року) роботи санітарно-протиепідемічного містечка у БЦРЛ на пункти пропуску пацієнтів звернулось 7 070 осіб, з яких 4 969 осіб — з легкими та помірними симптомами ГРВІ. Всі вони були скеровані на первинну ланку медичної допомоги – до сімейних лікарів.
Загалом за 7 діб процедуру контролю, дезінфекції і термометрії пройшов 2 101 пацієнт. Майже порівну жінки (1 038) і чоловіки (1 063), в переважній більшості (69%) мешканці м.Бровари, у віковому діапазоні від 18 до 40 років (1 072 особи). 66% всіх хворих звертались за власною ініціативою, за направленням спеціаліста – 23%, сімейного лікаря- 11%.
Половина пацієнтів (51%) прийшла в лікарню повторно, майже стільки ж — вперше (49%). Кожен другий пацієнт потребував допомоги спеціалістів хірургічного відділення (в середньому 129 пацієнтів щодня), до терапевтичного відділення звертались в середньому 77 хворих на добу, пологовий будинок – 45, поліклінічні та інші послуги – 37. До інфекційного ж відділення був направлений кожен 30-й пацієнт з 2 101 звернення або в середньому 10 хворих на добу.
Пікове навантаження на пункти санітарно-протиепідемічного містечка для пацієнтів і відвідувачів припало на 2 квітня 2020 року – 1 317 звернень, з яких 912 осіб були перенаправлені до сімейних лікарів, і лише 405 пацієнтів потребували допомоги лікарів вторинної ланки. З них більше половини (216 осіб) звернулись самостійно, без направлення лікаря.
Перший день повноцінної роботи містечка став справжнім випробуванням і для пацієнтів, і для лікарів, і для медиків, котрі чергували безпосередньо у наметах. Вже з самого ранку у зеленому коридорі з’явилася довга черга з працівників медзакладу, які не могли потрапити на роботу. За словами директора Броварської клінічної лікарні, депутата Київської обласної ради (КОР) Валентина Багнюка (фракція “Наш Край”), така ситуація склалася через декілька не надто сприятливих факторів:
“Перший день роботи став тестовим. Зокрема, в зеленому коридорі працювала лише половина наметів – 4 з 8. До того ж, погода була відверто кепською, що також зіпсувало настрій людям в черзі. Ще одним несприятливим для нас фактором став невчасний приїзд працівників лікарні: ми щодня забираємо близько 500-600 людей з міста та сусідніх сіл організованим трансфером. Цього ж дня графік дещо збився і більшість з них приїхали майже одночасно”, – розповів директор БКЛ.
Як каже керівник оперативного штабу протидії COVID-19 Олександр Кулик, черги, які виникають на контрольно-пропускних пунктах “червоних” карантинних зон лікарні та поліклініки, дають змогу розвантажити самі лікарні.
“Тільки за 6 днів роботою команди медичного містечка, протиепідемічними сортувальними заходами ми зекономили для лікарні ресурси, які б вона витратила на роботу з 4799 непрофільними хворими та відвідувачами, що за наказами МОЗ і концепцією медичної реформи мають лікуватися чи спостерігатися на первинному рівні. Ми вивели черги із приймальних стаціонарів лікарні та поліклініки, дозволивши цим установам вторинної ланки, яких також з 1 квітня 2020 року реформують, працювати в своєму штатному режимі, допомагаючи тим, хто повинен лікуватися саме тут”, — каже Кулик.
Фото зі сторінки Олександра Кулика у Facebook
“Так, може перед КПП карантинних зон в якісь години пік і виникають черги на вулиці, з якими, доречі, в черзі також працюють медичні працівники, адже сортування починається вже в черзі. Однак, люди всі масках, стоять на безпечній дистанції, на свіжому повітрі, не створюючи натовпу, і при цьому мають мінімальні шанси інфікуватися в порівнянні з тим, якби всі хаотично і неконтрольовано набилися у вузькі приміщення. Серед них немає тяжких за станом пацієнтів, бо тяжкі або проходять без черги, або їх на приймальне відділення привозять карети ШМД. Всі вагітні, всі хто за інсуліном, чи для гемодіалізу, чи для здачі крові як донор – всі проходять без черги”, — додав керівник санепідеммістечка.
5 квітня “медичний КПП” пройшов неочікувану перевірку — свій візит в Бровари здійснив головний санітарний лікар Міністерства охорони здоров’я Віктор Ляшко. Разом зі своїми колегами з МОЗ він пройшов всі етапи санітарного контролю та дезінфекції.
“Гарна робота та організація процесів. А ті, хто не задоволений зараз, точно зрозуміють ефективність і доцільність такого сортування потім. Буває, що вже просто опускаються руки, коли розроблені алгоритми та ініціативи боротьби з COVID-19 не працюють або не запускаються через “людський фактор”. Але добре, що є люди і дії, які надихають боротись далі”, — пише він у своєму фейсбуці.
Поточна епідемситуація
За інформацією КНП "Броварський центр первинної медико-санітарної допомоги", станом на 20.00 годину 7 квітня сімейними лікарями міста Бровари діагностовано 58 випадків захворювання на ГРЗ та пневмонію. З них діти до 18 років: ГРЗ – 14 випадків (всі амбулаторно), пневмонії – 0; дорослі: ГРЗ – 43 випадки (призначено амбулаторне лікування), пневмонії – 1 випадок (амбулаторно).
За даними КНП "Броварська багатопрофільна клінічна лікарня" станом на 20.00 через приймальне відділення діагностовано 2 випадки пневмонії. За даними Центру "Дитяча лікарня" станом на 20.00 годину діагностовано один випадок захворювання на пневмонію.
Лабораторно підтверджено 2 випадки зараження COVID-19 мешканцями міста Бровари та 2 випадки мешканцями Броварського району (троє госпіталізовані до ББКЛ, один перебуває в самоізоляції).
Карантинні заходи влади
Аби забезпечити роботу медзакладів, в тому числі опорних, міська влада намагається перенаправити кошти на фінансування закладів охорони здоров’я.
Зокрема, за результатами 73-ї позачергової сесії 3 квітня 2020 року Броварської міськради, рішенням “Про внесення змін до рішення Броварської міської ради Київської області від 19.12.2019 року № 1774-67-07 “Про міський бюджет м. Бровари на 2020 рік” та додатків 2, 3, 7” відділу охорони здоров’я ради збільшено видатки на 4,43 млн гривень. З них Броварській БКЛ було виділено 4,09 млн гривень на матеріальне забезпечення, у тому числі 1,5 млн гривень на придбання 2-х апаратів ШВЛ, а також 1 млн гривень на заробітну плату лікарям та медперсоналу.
Первинній медицині виділено 340 тисяч гривень: 90 тисяч на придбання безконтактних термометрів та ще 250 тисяч – на зарплату та нарахування. Ще 2,3 млн гривень виділено відділу надзвичайних ситуацій на матзабезпечення та 360 тис. гривень на функціонування медичного містечка. Усього на боротьбу з епідемією виділено 8,09 млн гривень.
На 1,41 млн гривень збільшено також видаткову частину спеціального фонду: з них 910 тисяч гривень — для виконання Програми “Фінансова підтримка для покращення надання вторинної медичної допомоги населенню міста Бровари та відновлення матеріально-технічної бази КНП ББКЛ”.
А згідно рішення БМР від 03 квітня 2020 року № 1839-73-07 "Про внесення змін до Програми діяльності та фінансової підтримки Комунального некомерційного підприємства Броварської міської ради "Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" на 2020 рік", даний заклад потребує фінансування в обсязі 153 млн гривень.
Як повідомляють на Facebook-сторінці “ДемАльянс Бровари”, міський голова Ігор Сапожко визнає, що надходження до міського бюджету падають, і багато програм не будуть профінансовані.
“Одним з перших “заріжуть” Громадський бюджет. Цього року проєкти взагалі не прийматимуться, а переможці минулих років не фінансуватимуться. Усі кошти будуть спрямовані на боротьбу з пандемією”, — зазначається у дописі.
Сам міський голова Ігор Сапожко у себе в Facebook прокоментував питання стосовно перерозподілу коштів міського бюджету за умови нинішньої ситуації, а також ті рішення, які викликали питання та нарікання у громади, включаючи черги до згаданого наметового містечка біля лікарні.
“Протиепідемічні заходи мають кілька етапів. Перший – не допустити потрапляння коронавірусу в країну (ми його вже пропустили). Другий, на якому ми перебуваємо – мінімізувати його розповсюдження: змусити хворих в легкій формі сидіти вдома та вживати загальних карантинних заходів. Карантин – це не канікули. Треба за можливості перебувати вдома, а не ходити і гуляти на вулиці. Третій – це вже пандемія, зупинити яку буде дуже важко.
[…] Спільно з місцевим бізнесом вдалося забезпечити захист наших лікарів. В першу чергу ми надали всі необхідні засоби індивідуального захисту екстреній медичній допомозі, бригади якої виїжджають на виклики. Зауважу, що екстрена допомога фінансується з обласного бюджету, з якого цього року виділили 120 млн. гривень.
Разом з тим немає масок, немає палива, немає захисних костюмів, немає жодного захисту.
Третє — ми переформатували роботу виконкому. Зараз управління економіки займається забезпеченням всіх комунальних підприємств засобами індивідуального захисту, деззасобами. Повірте, головним лікарям зараз потрібно рятувати життя людей, а не займатись пошуком захисних костюмів чи масок. Тому ми переключили ці функції на економіку. Об’єднали відділ сім'ї та молоді, управління соцзахисту, центр соціальних служб, терцентр, службу у справах дітей, які сьогодні підпорядковані Аліні Ярмоленко. Зараз ці підрозділи забезпечують всіх самотніх броварчан, які не можуть вийти з дому, малозабезпечених, онкохворих, підопічних терцентру продуктами харчування та засобами першої необхідності. На це також не були витрачені бюджетні кошти. Сформувати продуктові набори, городину та інші речі допомогли підприємці”, — каже мер Броварів.
Зокрема, з питань тарифів на утримання будинків, які через рішення БМР залишаються як були, Ігор Сапожко каже: у нього в пріоритеті недопущення зараження більшої кількості людей.
“Мені зараз закидають перевищення службових повноважень, коли я підписав рішення виконкому про відтермінування підписання договорів з управляючими компаніями. Цим рішенням фактично залишаються в силі старі тарифи на утримання будинків. Я не хочу виправдовуватись. Я розумію, що люди зараз без роботи, вони не можуть платити за новими тарифами. Сьогодні моє головне завдання як міського голови – зробити усе можливе, аби врятувати людські життя”, — резюмує міський голова Броварів.
Зрада
Разом із тим, епідемія виявила великі проблеми у координації між рівнями влади, зазначають у “ДемАльянсі”: щодня місто отримує безліч вказівок з КОДА, які не підкріплені ані фінансово, ані матеріально.
“Фактично, місцеві громади вирішують свої проблеми самотужки, не сподіваючись на допомогу держави. Найбільш “вразливою” ланкою виявилася Броварська СЕМД (екстрена меддопомога), яка мала фінансуватися з обласного бюджету на загальну суму у 120 млн гривень на рік, але наразі перебуває у скрутному становищі з матеріального забезпечення та з забезпечення засобами захисту”.
“Лікування протягом 1-го дня 1-го хворого на COVID-19 обійдеться міському бюджету в 12 тисяч гривень. І якщо ви думаєте, що нам фінансово допоможе МОЗ або КОДА, то ніт. Так, протокол лікування вірусу вже є, але потрібних антибіотиків в Україні фізично немає. Тому – тільки жорсткий карантин на найближчі 3 тижні, бо саме у цей час очікують "пік". […] Боротьба з епідемією ну дуже спокушає [місцеву владу] на боротьбу з опозицією. І це не менша загроза, як на мене”, — пише депутатка БМР Ангеліна Козлова (Броварська міська організація політичної партії "Демократичний альянс") у фейсбуці.
У той же час через карантин, пише депутат Київської обласної ради (КОР) Роман Сімутін (фракція “Європейська солідарність”), вихователів садочків "добровільно" відправляють у відпустки за свій рахунок, а до вчителів застосували більш інтелігентний підхід. Так, депутат БМР Андрій Саук опублікував у себе фото письмового звернення Броварської міської організації профспілки працівників освіти і науки до робітників закладів освіти з проханням “надати благодійну фінансову допомогу у розмірі дводенної заробітної плати медичним закладам міста для закупівлі необхідних медикаментів та медичного спорядження”.
“Незалежна” освітянська профспілка запропонувала вчителям перерахувати дводенну заробітну плату на закупівлю медикаментів. Тепер всі вчителі пишуть відповідні заяви і зносять до шкіл.
Якщо цікаво, чому застосували різні підходи: садочки фінансуються з місцевого бюджету, тож зекономлений фонд оплати праці нянь і вихователів дозволить міськраді використати кошти на щось інше. А от із заробітною платою вчителів все навпаки. Вона фінансується з Державного бюджету і місцева влада не має жодних прав. Тому порадилися і застосували "креативний" підхід, мовляв "незалежна" профспілка запропонувала вчителям перерахувати дводенну заробітну плату на закупівлю медикаментів. […] На бюджетниках, за моїми грубими підрахунками зекономлять близько 500 тис., в той час як у січні, на одній закупівлі масла, освіта переплатила 300 тис”, — пише Сімутін.
Начальник управління освіти і науки Броварської міської ради Оксана Мельник каже, що надання такої допомоги з боку вчителів є абсолютно добровільним, оскільки це не є наказом, а лише проханням. За її словами, це ініціатива самих вчителів міста, вона є лише обговоренням і гроші ніхто не збирає. Спростовує вона і заяви про те, що вчителів змушують брати відпустку за свій рахунок.
“Якщо на вас хтось чинить тиск і змушує написати заяву на перерахунок коштів – звертайтесь до мене, я буду вживати відповідні заходи. […] Ми не маємо списку потреб лікарні, відповідний запит тільки сьогодні був направлений до лікарні. […] Працівників закладів освіти не змушують брати відпусток за свій рахунок — тільки якщо вони дійсно цього бажають і написали заяву”, — заявила вона в ефірі “Радіо Київ”.
Нейтральне
Стосовно зарплат працівників критично важливих сфер в цілому, Броварський міськрайонний центр зайнятості опублікував перелік вакансій закладів медицини, торгівлі, промисловості, без яких місто може зупинитись. Також у переліку підприємства, залучені під час карантину до виконання важливих державних замовлень. І вказав у ньому рівень зарплат — для медиків, наприклад, це від 5 до 9 тисяч гривень.
“Останнім часом значна кількість наших співмешканців залишилась без доступу до звичайних місць роботи і звертаються до нас за вакансіями для домашньої роботи та іншими новими пропозиціями роботи у місті. Ми готові інформувати їх про Ваші вакансії безкоштовно, якщо Ви звернетесь до нас. […] Під час карантину багато з роботодавців зіткнулись із певними складнощами в організації власного бізнесу. Але бачити в зовнішніх проблемах привід для депресії – це не шлях підприємця. […] Справді, є галузі, як туризм, кінопрокат, організація концертної діяльності, що сьогодні повністю зупинились, але більшість напрямків просто потрапили до нової реальності”, — зазначають у Центрі у дописі на Facebook.
Слід також зазначити, що з початку введення карантинних заходів правоохоронці Броварів склали 17 протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 44-3 (порушення правил щодо карантину людей) КУпАП, а саме щодо перевезення пасажирів понад встановлену кількість 10 чоловік, надання послуг громадського харчування без застосування адресної доставки, здійснення господарської діяльності, не пов’язаної з торгівлею харчовими продуктами та засобами гігієни, перебування на робочому місці без засобів індивідуального захисту та ін. Згідно цієї статті, штраф на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних доходів громадян складає від 17 000 до 34 000 гривень.
Перемога
Утім, містяни здатні консолідувати зусилля та знаходити позитив під час карантину. Так, наприклад, громадська організація “Рідне Місто Бровари” започаткувала флешмоб #підтримай_медика, у якому з фото, що роблять люди зі словами підтримки, ГО зробить фотоколаж.
Також ГО "Рідне Місто Бровари" запустило волонтерську групу швидкого реагування - з доставки продуктів тим, хто цього потребує. Телефон групи: +38-096-207-85-95.Деякі небайдужі броварчани ще у березні розпочали шити та безкоштовно роздавати захисні маски жителям міста. Організатор акції, підприємець на ім’я Олександр каже, що виникла така ідея через те, що він у намаганні сам знайти засоби захисту побачив, що потреба є у багатьох людей.
Депутат Київоблради Олег Іваненко (фракція “Європейська Солідарність”) також з кінця березня почав роздавати мешканцям міста засоби особистого захисту: маски, рукавички та антисептики. Також формують набори для підприємств, організацій, служб міста та ОСББ. Для цього він створив волонтерський штаб “Європейська Солідарність”.
“Ми передаємо захисні костюми, розпилювачі, антисептичні рідини ОСББ для обробки їх під'їздів. Крім цього допомогли з цими засобами захисту медикам, районному відділу лабораторних досліджень (колишня санепідстанція) та інше. А ще мене радує, що ми вже працюємо не одні. З нами разом допомагають броварчанам представники ГО Справа Громад, приєдналося багато волонтерів і спонсорів”, — пише Іваненко.
Як писала KV, Київщина взялася налагодити локальне виробництво захисних масок. Виробництво мали запустити на минулих вихідних на базі Богуславського, Васильківського, Білоцерківського і Тетіївського професійно-технічних училищ. Але після виготовлення 3 тисяч масок, пошиття призупинилося. Зумовили це браком робочих рук і необхідних матеріалів.
Читайте: Коронавірус на Київщині: для виробництва захисних масок Київщині не вистачає кадрів та матеріалів
Нагадаємо, Київська область в умовах пандемії ризикує збідніти на медичні кадри. Через низьку зарплатню, величезні навантаження та ризик захворіти на коронавірус з лікарень почали звільнятися медики та молодший персонал. Щоб якось урівноважити тривожну тенденцію, місцева влада обіцяє працівникам охорони здоров'я премії та додаткове фінансування. Поки баланс зберігати вдається, але загроза масових звільнень лишається.
Детальніше: Медперсонал лікарень на Київщині звільняється через низькі зарплати та небезпеку COVID-19
Фото: колаж KV
КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0011
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-09-18 20:18:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 2
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-09-18 20:18:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145248', '145190', '145142')
ORDER BY `published` DESC
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-09-18 20:18:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0007
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.0738
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"зрада"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-09-18 20:18:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"зрада"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 90, 10
0.0010
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('110985', '108238', '107391', '97787', '97234', '96942', '95784', '93547', '90558', '90232')
0.0510
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-09-18 20:18:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"зрада"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)