Законопроект 8591 напряму зачіпає інтереси власників аптечних мереж та працівників аптек
Починаючи з липня місяця у ЗМІ активно обговорюється законопроект “Про внесення змін до Закону України “Про лікарські засоби” щодо забезпечення економічної конкуренції та захисту прав пацієнтів при здійсненні роздрібної торгівлі лікарськими засобами”, зареєстрований у Парламенті 12 липня 2018 р. (реєстр. № 8591) групою народних депутатів України на чолі з Іриною Сисоєнко. Цей проект закону передбачає встановлення кардинально нових вимог до власників аптечних закладів, відкриття нових аптек та їх оформлення.
Головне науково–експертне управлінням Верховної Ради України надало висновок на проект закону. Оприлюднено ряд суттєвих зауважень, що цілком співпадають з озвученими неодноразово баченнями АПАУ. Законопроект відправлено на доопрацювання.
На думку фахівців науково-експертного управління концептуальною вадою законопроекту є те, що переважна більшість запропонованих норм виходить за межі регулювання Закону України “Про лікарські засоби” (який, згідно з преамбулою до нього, регулює відносини, пов’язані зі створенням, реєстрацією, виробництвом, контролем якості та реалізацією лікарських засобів) і відноситься до предмету регулювання законодавства про ліцензування видів господарської діяльності.
Хочеться сподіватися, що ці зміни будуть суттєвими і не будуть знову спрямованими на знищення аптечної галузі. Адже передвиборчий популізм депутатів, як засвідчує поява вищезгаданого документа, точно не має за мету спрацювати на користь аптекам. До речі, думку самих представників аптечних мереж ініціатори законопроекту №8591 ігнорують до цих пір.
Хочу звернути увагу на назву цього проекту — “Про внесення змін до Закону України “Про лікарські засоби” щодо забезпечення економічної конкуренції та захисту прав пацієнтів при здійсненні роздрібної торгівлі лікарськими засобами”. Дивно, що у тексті законопроекту немає жодного слова про захист прав пацієнтів. Тому виникає головне питання: що виграє споживач у разі ухвалення цього законопроекту?
Ухвалення даного документа не вплине на гарантії стосовно біоеквівалентності генериків, доступності достовірної інформації про лікарські засоби, якість досліджень ефективності препаратів. Тобто до захисту прав пацієнтів він не має жодного відношення, а провідна ідея цього проекту — це зміна умов конкуренції. Відтак, назва законопроекту не відповідає його суті.
Між тим, які тенденції ми бачимо сьогодні серед споживачів, оскільки вони купують ліки з власної кишені? Якщо надати інформацію стосовно доведеної ефективності лікарських засобів, то багато з пацієнтів почали б свідомо обирати біоеквівалентні генерики, навіть якщо вони дорожчі, ніж інші аналоги.
Ще один дуже важливий момент. Законопроект визначає фармацевтичну діяльність у сфері торгівлі лікарськими засобами як професійну діяльність, що здійснюється виключно фахівцями, які відповідають вимогам, встановленим законом. А саме, такі особи повинні:
1) мати документ про вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня за спеціальністю “Фармація”;
2) мати сертифікат провізора-спеціаліста, виданий закладом післядипломної освіти, або посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії.
Але чи є на сьогодні у магістрів фармації бажання та фінансові ресурси, щоб відкрити та утримувати аптечний заклад?
За скромними підрахунками, вартість відкриття одного аптечного закладу без урахування асортименту становить близько 500–600 тис. грн., тобто за нинішнім курсом більше 20 тис. дол. США.
Не кожен звичайний провізор зможе відкрити аптечний заклад, швидко отримувати з неї прибуток. Виникає низка додаткових питань — чи готовий дистриб’ютор надати провізору, який відкрив власну аптеку, товару на суму близько 10–20 тис. дол., щоб той розпочав власний бізнес, з 30–40-денною відстрочкою платежу? Якщо ні, то ці кошти необхідно відразу вкласти в закупівлю лікарських засобів.
Вимога законопроекту стосовно обов’язкової освіти власника аптечного закладу та низка інших положень документа зовсім не сприяють розвитку конкуренції, а, навпаки, спрямовані на створення штучної монополії у вигляді єдиного аптечного закладу на декілька житлових кварталів.
Ні до чого хорошого знищення аптечних мереж не призведе. Нині споживач розуміє, що неподалік розташовано кілька аптек, де він може придбати потрібний препарат та ще й порівняти ціни на нього в різних аптечних закладах. За таких умов громадянин отримує справедливу ціну, якісне обслуговування, гарантії професіоналізму, тому що всі мережеві аптеки намагаються постійно підвищувати якість обслуговування та проводять професійне навчання для персоналу.
Якщо аптека буде розташована на відстані півкілометра, то до неї потрібно доїхати, адже не всі з легкістю можуть подолати таку відстань. Наприклад, особам з обмеженими можливостями чи людям старшого віку це буде складно зробити. Або якщо потреба в ліках виникла у матері з дитиною, а на вулиці негода? Ці практичні приклади наочно демонструють проблеми, які можуть виникнути в багатьох споживачів у разі ухвалення законопроекту.
Також цікаво, якщо проект буде ухвалений, і юридичній особі дозволять мати лише 4 або 8 закладів, якщо забезпечуватиметься виготовлення, то які торгові точки суб’єкт ліквідує в першу чергу? Звичайно, малорентабельні та ті, що розташовані в сільській місцевості. На сьогодні мережі можуть собі дозволити утримувати аптечні заклади в сільській місцевості, хоча й там доводиться працювати без прибутку.
Проект ЗУ передбачає зменшення концентрації аптек за територіальною ознакою.
Тобто, якщо у великому місті сьогодні поряд працюють умовно 4 аптеки – це означає, що вони між собою доволі жорстко конкурують за якістю обслуговування, асортиментом, ціною, фармацевтичними послугами. Нам потрібно стільки господарюючих суб’єктів, скільки буде вигідно людям.
Депутати заклали у документ досить вагомі ризики: подорожчання та відсутність доступу до певних видів лікарських засобів. Найгірше буде, якщо ми, борючись із так званою монополізацією ринку, якої немає і бути не може, не зробили гірше для наших громадян.
Це популістський законопроект, який не вирішує нагальні проблеми фармацевтичного ринку, натомість передбачає його руйнацію невідомо з якою метою. Він напряму зачіпає інтереси власників аптечних мереж та працівників аптек.
Володимир Руденко, доктор фармацевтичних наук, директор Аптечної професійної асоціації України