середа, 6 листопада 2024 г.
Вірусно-карантинний день у Боярці

Вірусно-карантинний день у Боярці

Наталя Плохотнюк

Журналіст

Порятунок хворих – справа самих хворих

… П’ятниця, 3 квітня. Місто, як і країна, ще живуть нормальним карантинним життям: люди подекуди ходять в намордниках, розмови танцюються навколо вірусу й “світового заговору”. Діти й дорослі  катаються на велосипедах і самокатах… На Боярському стадіоні – досить-таки жвавенько: любителі бігу намотують кола поодинці й групками, молоді батьки вигулюють дітлахів у візочках і без них, грають з дітьми в м’яча, підлітки теж буцають м’ячика,  на дитячому майданчику – спускаються з гірки кілька малюків, лавки заповнені людьми старшого віку. Тобто, життя продовжується.

Я ж вирішила пошукати в аптеках маски індивідуального захисту. Обійшла 12 аптек – ніде немає. Але на кількох парканах і на стовпах помітила оголошення: “Маски чорні й кольору хакі”. Зателефонувала. Пропонують маски по 60-100-150 гривен.  Але ж, якщо в країні епідемія, то має ж бути якась державна програма?! Облишимо риторичні запитання!  Хоча в спільноті волонтерів міста Боярки постійно звітують про захисні маски, костюми для медиків і необхідні ліки для районної лікарні, придбані за зібрані людьми й окремими посадовцями кошти.  І знову – “зі світу по нитці – голому сорочка”.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
 

Від блукань містом страшенно розболілася голова, а оскільки мої пошуки довели мене аж до районної лікарні, то чому б не зміряти тиск, а заодно й не поцікавитися  у лікарняного начальства, як районна лікарня Києво-Святошинського району (один із базових лікувальних закладів області для прийому хворих на модний небезпечний вірус) готова до серйозних викликів?

Заходжу в поліклініку. Вражаюча тиша і пустка, хоча годинник показує лише 16.45.

- Еге-гей! – гукаю, – Є хто живий? Мені треба зміряти тиск!

У відповідь – тиша! З глибини коридору швидко йде санітарка зі шваброю й відром.

- Чого репетуєте? Шо нада? Нікого нема! Шо, не бачите – все закрито?! – на одному диханні здалеку кричить жінка, – Чого ото ходить?!

- Та мені треба тиск зміряти,  – намагаюся зупинити потік неочікуваного негативу, – А до котрої ж години працює поліклініка в будній день?

- До 17.00. Але вже нікого нема. У понеділок подзвоните своєму сімейному лікарю. Або, якщо дуже невтєрпьож, ідіть на прийомний покой у стаціонар.

Іду в стаціонар. Біля дверей приймального відділення курять четверо жінок у медичних костюмах і масках (зараз і не розбереш хто лікар, а хто санітарка чи взагалі продавець із магазину). Їм дуже весело. Підходжу, питаю, де можна зміряти тиск. Вони дружно замахали руками: “Не підходьте! Ідіть он туди!”

- Куди – туди?

“Та у палатку! Шо не понятно?!”

Та все, блін, не понятно! В яку палатку?! Навіщо мені в палатку? Роззираюся й помічаю великого армійського намета з написом “Сортування хворих”. Заходжу. Театр абсурду. Ілюстрація до інтерактивної вистави за  мотивами Мрожека чи Іонеску.  Посередині великого намету, якраз навпроти входу за столом сидить жіночка в білім халаті, в глибині намету, біля стінок – два ліжка. І все!

“Не заходьте! Стійте на жовтій лінії (біля самого входу помічаю на підлозі жовту лінію)! – перелякано командує жіночка й пересторогою  рухається до мене, виставивши вперед руку з електронним градусником, наче з пістолетом.

- Ой, що це?! , – здивовано вигукує вона, подивившись на цифри у віконечку вимірювального пристрою. 

“Ну все!”, – думаю, – “Приїхали! У мене – температура. Зараз мене загребуть, запакують, закриють!” й гарячково задкую, щоб втекти.

- Подивіться, у вас – 35,5! Як таке може бути?! Може, ви перехвилювалися? Або злякалися?”, – з полегшенням  питає медичка.

- Та ні, це, мабуть, через те, що я всю ніч працювала за ноутбуком, – начебто виправдовуюсь я. – Але мені треба зміряти тиск, бо дуже чогось млосно й голова болить.

- Тю, то чого ви сюди прийшли? Ідіть на прийомний покой або в поліклініку. У мене нема чим міряти.

- Я там уже була – відправили сюди.

Жінка починає ритися в столі: “Ану, подивлюся,що тут є. Тут якийсь осьо  апарат  дали, тільки його ж, мабуть, треба в розетку втикати чи що? Казали, що цим можна тиск міряти. Тільки я не знаю як….”.

Я такий апарат бачила колись в якомусь серіалі й згадала,що його треба надягати на палець руки й натискати якусь кнопочку. Спільними зусиллями щось кудись прилаштували. Результат мене просто вбив: “90/60”!

- Цього не може бути, – кажу, – це гіпотонічний криз! З таким низьким тиском я б навіть голову не змогла підняти. Варіантів три: несправний апарат, неправильно щось зробили або в мене якась внутрішня кровотеча, що призвело до стрімкого зниження тиску.

 Чергова “сортувальниця хворих” перелякано й нерозуміюче дивилася на мене: “Ну, ви, все-таки, підіть до дівчат і скажіть, що така ситуація. А, може, я збігаю й попрошу в них апарат нормальний. Може, дадуть?”.

В її голосі було стільки сумніву, що я подякувала й повернулася до виходу.

“А ви знаєте, що? Через дорогу аптека, там точно є апарат для вимірювання тиску”, – чую навздогін.

В аптеці, якраз навпроти входу до лікарні, біля самісінької дороги, анекдот продовжився. Двері зачинені, відчинено лише віконце.

- Дівчинко, мені можна зміряти тиск? Погано почуваюся! – гукаю до дівчини за прилавком.

- Не можна, – чую у відповідь, – Нам заборонили сюди будь-кого впускати!

Розповідаю про ситуацію, яка щойно трапилася в районній лікарні. Молоденька аптекарка мовчки повертається й кудись іде, – мабуть, щось виясняти. Я ж вирішила дочекатися її хоча б із цікавості. Повертається й тихенько каже: “Давайте швиденько! Тільки так, щоб вас ніхто не бачив!”

- Це як? – питаю, -Лягти на землю, згрупувати й ривком закотитися всередину чи заповзти по-пластунськи?

- Та давайте швиденько заскакуйте й відразу – в куточок! – дає вказівки працівниця аптеки, прочинивши двері.

- Ага, зрозуміло! Залажу під стіл і надягаю на голову відро, – з серйозним виразом обличчя кажу я. (Ага, раз не втратила можливість думати й жартувати, значить, нічого страшного зі мною не трапилося).

- Ні-ні, цього робити не треба! – злякано реагує на мій жарт дівчина, швиденько протираючи дезінфікуючим засобом і двері, й віконце, до яких я доторкалася.

Тут результат вимірювання був шокуюче-інфарктним, але реальним (на 100 позначок відрізнявся від “наметового”). Аптекарка щиро й професіонально намагалася мені допомогти, підібрати препарати. Але, з кимось порадившись, вирішила, що найліпший спосіб – викликати лікаря, а поки що випити серцеві краплі.

Я подякувала й потихеньку потяглася  додому. Відлежалася й досі жива.

Дуже хотіла почути коментар головного лікаря чи начмеда Києво-Святошинської районної лікарні. Але в понеділок не застала їх на місці.

З понеділка таки їх знайду!

Наталя Плохотнюк, журналіст

КиевVласть

Теги: новости киевщины, коронавирус, карантин, боярка

середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій