Проблема “нелегальних” АЗС: навіщо чиновники роблять вигляд, що турбуються про нас
Я досить тривалий час як підприємець працював у галузі будівництва. Одного разу мав розмову з досвідченим виконробом, який розпочинав свою кар’єру ще у радянські часи. Говорили про якість виконання будівельних робіт.
Я висловив думку, що проблема прорахунків та відвертого браку криється у відсутності відповідальності будівельників.
На що виконроб мені відповів, що головна причина неякісно виконаних робіт - це виконання робіт які взагалі не потрібні. І навів такий приклад:
– Перш, ніж копати яму, ти повинен сам себе запитати: навіщо? Якщо чітко не розумієш, навіщо яма потрібна, то не варто починати її копати, бо на це марно витрачаються кошти і час. Потім марно зроблене треба дороблювати, перероблювати, виправляти, а час уже згаяно, термін здачі об’єкту наближається, кошти витрачено, ти змушений в авральному темпі наздоганяти графік і економити на матеріалах, щоб компенсувати фінансові витрати на безглузді роботи , що звісно впливає в кінцевому рахунку на якість новобудови.
Вся історія державних регуляцій роздрібного ринку автомобільного палива, спрямованих на подолання так званого “нелегального” сектору - це суцільний безперервний приклад копання непотрібних ям, в які вже вгатили безліч людського, інформаційного та матеріального ресурсу.
А проблема не зникла, бо, насправді, цієї проблеми “нелегалів” не існує взагалі. Ця проблема існує виключно у головах корумпованих чиновників та паливних олігархів, які цих чиновників смикають за ниточки, як куклу смикає ляльковод, і використовують їх для боротьби з конкурентами від малого та середнього бізнесу.
Коли ви чуєте, що десь якісь правоохоронці припинили діяльність незаконної заправки, особливо якщо мова йде про газову, знайте - насправді мова йде про ліквідацію об’єкту який належить малому чи середньому бізнесу. І в переважній більшості випадків вся вина цих підприємців полягає в тому, що вони не змогли подолати безглузді дозвільні бар’єри, набудовані корумпованими чиновниками.
А, якщо сказати відверто, у цих підприємців банально не вистачає коштів на корупційну купівлю безглуздих папірців – дозволів та погоджень - у органах, які покликані здійснювати державний нагляд та контроль у сферах земельних відносин, будівництва, екологічної, техногенної, протипожежної безпеки. Як доказ - ми регулярно із ЗМІ чуємо про затримання службовців цих органів при отриманні хабарів.
Я сам був свідком не однієї перевірки невеликих заправок яку проводили співробітники прокуратури, Нацполіції, ДСНС, Держпраці, Держекоінспекції тощо. У всіх цих перевірках є один спільний момент - дуже показовий для розуміння того, як саме державний апарат піклується про безпеку роботи таких об’єктів.
В жодному з випадків я не бачив, щоб хтось із перевіряючих хоча б наблизився до обладнання з метою його перевірки на справність та відповідність! Стан експлуатованого обладнання під час перевірок їх не цікавить взагалі. Вони не перевіряють обладнання, вони перевіряють наявність дозвільного папірця. Фактично вони з’ясовують, чи купив підприємець у тому органі який вони представляють дозвільнийпапірець чи ні, тобто – чи сплатив він їм корупційну ренту?
Під час однієї перевірки представник Держпраці почав заводити улюблену “пісню” нашого чиновництва: “А от у Німеччині…”. Я навіть не став слухати, що там у Німеччині бо цю “пісню” чув безліч разів у різних варіантах.
І просто спитав, чи відомо йому, що у Європейському Союзі до об’єктів підвищеної небезпеки (до яких у 2011 році в нашій країні рішенням уряду віднесли й газові заправки (АГЗП)), відносять об’єкти, на яких сумарно зберігається понад 50 тонн небезпечної речовини, а в Україні до ОПН відносять об’єкти де більше 0,5 т?
Чи відомо йому, які істерики влаштовували керівники відповідних департаментів та управлінь Мінсоцполітики, Мінінфраструктури, Мінрегіону, ДСНС, Держпраці, Мінекології на міжвідомчих нарадах, коли представники бізнесу нагадували про необхідність імплементації до українського законодавства Директиви 2012/18/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 4 липня 2012 року, де прямо вказано поріг у 50 тонн для ОПН?
Поріг у 50 тонн для ОПН автоматично значно спростив би питання легалізації невеликих АЗС по всій країні та використання скрапленого газу для побутових цілей у приватних оселях. Але держава сказала – ні.
Читайте: В КГГА скрывают информацию о законности размещения каждой АЗС в столице
Треба усвідомити, що вся дозвільно-погоджувальна система держави заточена виключно на корупцію, а практична безпека експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки до яких відносяться АЗС, в тому числі газові, повністю залежить від власників цих об’єктів.
І понад двадцятилітня історія малого і середнього бізнесу на цьому ринку доводить, що малі підприємці з цим справляються на відмінно. Випадки НП на таких об’єктах мізерні, як за кількістю, так і за наслідками, бо гарантувати безпеку може лише той, хто несе безпосередню відповідальність в разі виникнення надзвичайної події.
Чиновники ж, які видають/продають дозволи, не несуть відповідальності жодної в будь-яких випадках: чи буде то пожежа на нафтобазі, як кілька років тому під Васильківом на Київщині, чи згорять діти у дитячому таборі, як це сталося у “Вікторії”.
Запобігли цим страшним пожежам з людськими жертвами ті папірці, які повидавали цим об’єктам чиновники? А папірці там були. Як на нафтобазі, так і у дитячому таборі.
То ж чи варто рити безглузді ями, витрачаючи шалені людські та фінансові державні ресурси, розв’язуючи штучно створену проблему, коріння якої виключно у ненажерливості чиновників?
Читайте: Бензинові барони прориваються у королі
Легальним повинен вважатись будь-який вид підприємницької діяльності, який прямо не заборонений законом, при дотриманні податкової дисципліни та виконанні умов та правил, які встановлюються державою.
Реалізовуючи такий принцип повоєнна Європа із знищеною економікою стала сучасною Європою. Так США стали найпотужнішою економікою світу. Так колишні країни соцтабору Східної Європи йшли у колосальний економічний відрив від нас. Так будувались всі економічно розвинені країни з високим рівнем життя і доходів громадян.
В ринковій економіці нема нічого зайвого. Якщо на ринку працює газова заправка чи будь-який інший комерційний об’єкт у будь-якій іншій галузі, значить вони потрібні. Бо підприємницька ініціатива спрямовується туди, де є незадоволений попит, і зникає сама собою, коли перестає відповідати ринковим умовам.
Отримання дозволів і погоджень знаходиться за межею логіки та здорового глузду – це махровий совок і годівниця для чиновників, це колосальної ваги камінь який вже десятиліттями тягне нашу країну на дно.
То ж коли чуєте, що десь чиновниками ліквідовано “нелегальну” заправку, задайте питання – навіщо?
Михайло Скляр, голова ГО "Асоціація громадського захисту підприємців"
