Народна земельна реформа: як не дати вкрасти українську землю за лаштунками мораторію
Питання мораторію стало гостро в 2018 році. Але його продовжили. Певні міністри закликали президента не підписувати закон про продовження мораторію. Але Президент підписав. Одне говорити про продажність землі, а інше її такою зробити.
Мораторій – священна корова. В програмах всіх значимих кандидатів в президенти про землю як про мертвих, або про продовження мораторію і ринок землі не на часі, або питання землі оминається взагалі.
В Україні відносно мораторію прагнення чи бачення розділилися. Одні за мораторій, а інші - проти мораторію. Причому розділилися ті, у кого землі немає – вони захищають і ділять чуже, що за Конституцією належить народові України.
Тих, хто за дію мораторію, можна поділити на 2 категорії.
Одні хочуть тишком скуповувати землі по сіро-чорним незаконним схемам поки діє мораторій - це дешево, бо власники землі збіднілі і не має конкуренції в скупці, а потім все це легалізувати, але далеко потім як накуповують усю. Цим, як правило, займаються нинішні орендарі землі від самих малих до самих великих. Інші - це ті, хто хочуть зберігати мораторій поки не стануть певні події – чи якісь фермери не окріпнуть, чи бізнесмени не капіталізуються, чи комета не прилетить, чи до влади прийдуть ті хто треба. І ніхто не згадує про Українського селянина – в жодній програмі.
Ті, хто за зняття мораторію, діляться, також, на 2 категорії. На тих, хто реально бачить і має можливість скуповувати землю, і їх не цікавить яка буде ціна на землю, і купити вони хочуть не тільки землю яка у них в користування, а і в багато разів більше, чим обробляють зараз. І на тих, хто просто вважає, що земля повинна бути товаром - ну от просто товаром чи товаром для спекуляцій.
Є ще ті, хто за лаштунками. Власники грошей, які запустять (емітують) будь-яку суму грошей для купівлі землі – базового ресурсу людства.
Отже, просто утримувати мораторій – втрачати і в подальшому землю як в розумінні надбання Українського народу.
Зняти бездумно мораторій на радість пофігістам-лібералам, олігархам і монополіям – просто загнати країну в глухий кут невирішуваних соціально-економічних і безпекових проблем.
І в одному, і в іншому випадках це люмпенізм, який потягнеться на захід, а можливо і на схід в пошуках роботи і кращого життя.
А Україна так і не перетвориться в аграрну розвинуту державу. Одні ще не перетворили її, а іншим не буде потреби її перетворювати.
І знову ж, забули про селянина-власника землі та його спадкоємців на землю і можливість вирішення проблемних питань земельних відносин, розвитку сільського господарства, трудових ресурсів саме через селянина, як центрову фігуру:
- селянин є власником на землі, і уособлює український народ.
- селянин є трудовим потенціалом, і, навіть якщо він за кордоном в наймах, він повернеться додому при створенні умов для роботи вдома.
- селянин прагне бути власником, господарем.
Тож, висновок простий – допомагати стати селянину не тільки власником землі, а і власником сільськогосподарського підприємства, переходячи від користувальної схеми обробітку землі до самостійної - через об’єднання власників землі у товариства, кооперуючи головний український ресурс - землю, в межах територіальних громад для високоефективного аграрного виробництва. Такій схемі заздритиме і Європа, і Америка – це те до чого вони хотіли би перейти і не платити міліарні дотації дрібним виробникам.
Не потрібно в такій ситуації робити болючий перерозподіл власності – власник є, і він українець. Не потрібно потім шукати трудові ресурси – вони є серед власників землі та членів їх родин, і вони як власники підприємств визначатимуть і рівень оплати своєї праці. Не потрібно потім ходити переляканим, що українці в котрий раз повернуть землю собі – земля є і повинна залишатися у власності народу України.
Потрібно допомогти селянину зробити народну земельну реформу. Держава повинна допомогти Новою аграрною і Новою кредитною політикою. А ми - порадою і підтримкою.
А мораторій необхідно знімати, тільки на національно орієнтованих - наших умовах з поверненням землі, видуреної у селян псевдофермерами та псевдоаграріями. А це значить, що суб’єктом права власності має бути тільки українець-фізична особа або держава. Відчужувати землю можна, тільки одна земельна ділянка в “одні руки” - як воно між селянами і є, щоб земля належала народові України, а не одним рукам однієї монополії.
Читайте: Яким має бути закон про обіг сільськогосподарської землі
Роман Головін, кандидат наук з державного управління
Источник публикации: lb.ua
