Дорого та безглуздо: Мінцифра ігнорує вітчизняні рішення та може купити за 50 млн євро у ізраїльтян аналог “911”
На дворі 2020 рік, в Україні змінилась вже енна влада, але відчуття, що за суттю все залишилось на тому ж рівні, як і в 2000-них, а подекуди і гірше. Ми маємо сьомий рік війни та воєнного збору, зменшення фінансування осіб з інвалідністю в особі організацій, на які розподілялась допомога раніше. Та ще й голос народу все рідше пробивається через тенета, які розгортають, динамічно змінюючись, високі посадовці.
В серпні 2018 року до нашої ІТ-компанії на “ХайТек офісі” в Києві звернулась перекладач жестовою мовою в ТСН (“1+1”) Тетяна Радченко і змалювала проблему, з якою живуть приблизно 10% громадян нашої держави: люди з інвалідністю не можуть повноцінно користуватися нашими екстреними службами, не можуть подзвонити в швидку, пожежну та комунальні служби.
Під цю категорію підпадають люди з порушеннями мовлення, зору та слуху, аутисти, з хворобою Альцгеймера, старі та діти від трьох до шести років, а також люди в шоковому стані (після інфаркту, інсульту, тощо). Цей список можна продовжувати дуже довго і будь-кому стане зрозуміло, що випадків, у яких людина не може скористатись голосом, значно більше, ніж можна уявити.
Тому нашою громадською спілкою (ГС) “Українські системи та блокчейн рішення” (УСБР) для таких людей була створена система 112.in.ua. Нам здавалось, що цей продукт буде з радістю сприйнятий і владою, і суспільством.
З жовтня 2019 року ми звернулись до різних інстанцій і департаментів по Україні: ДСНС, МВС, МОЗ, Мінцифри, Мінсоцполітики, прем’єр-міністра, різних радників та заступників міністрів, а також до облдержадміністрацій та майже всіх міських рад обласних центрів.
За перші два місяці 2020 року ми провели 13 круглих столів в різних регіонах України і містах, в деяких по кілька разів. Проводили навчання і робочі зустрічі з представниками УТОГ (Українське Товариство Глухих) та УТОС (Українське Товариство Сліпих) – для налаштування, розробки і зміни функціоналу системи саме для осіб з інвалідністю. Підписали меморандуми про співпрацю із цими організаціями і продовжували працювати над продуктом, пропонуючи державі допомогти впровадити систему на всеукраїнському рівні.
Активним регіоном виявилась Тернопільщина, де впровадження рішення зайняло два тижні. Обласне ДСНС та влада Тернопіля просто запросили представників УТОГ і УТОС та задали єдине питання після проведення нашої презентації: “Вам це потрібно?”. Після позитивної відповіді очільників організацій, що опікуються людьми з інвалідністю, ми впровадили проєкт на базі Тернопільської обласної ДСНС.
Вдруге так сталось в Ужгороді (Закарпатська обл.), але до моменту підписання меморандуму розпочався карантин і питання вимушено відклали.
Проте на цих двох прикладах ми побачили можливості влади, яка діє в інтересах громадян, а не із кожним посиланням “не можу” на бюрократичну систему, президента чи Кабінет міністрів. Бо, чим далі ми рухались, тим більше зустрічались із опором або небажанням зрозуміти проблеми своїх громадян тими людьми, які займають свої державні посади саме для того, щоб допомагати громадянам. Наші звернення перекидали з одного департаменту на інший, а потім надсилали нам відповіді, часом – цікаві, а часом – до сліз абсурдні і незрозумілі.
Що ж відбувається зараз, після 7 місяців звернень, інтерв’ю, робочих засідань, після зустрічей з Мінцифрою, мерами, заступниками, радниками? Після того як українські фонди та організації, в тому числі, УТОГ і УТОС розіслали близько 60 листів звернень до можновладців із проханням впровадити на державному, законному рівні, систему 112.in.ua в Україні? Після звернення до Прем’єр-міністра та Уповноваженого президентом з прав осіб з інвалідністю Валерія Сушкевича, ряду організацій зі скаргами на роботу Мінцифри та їх явне небажання почути людей, чий добробут вони повинні оберігати?
Відбулася робоча зустріч, яку ініціював Валерій Сушкевич, Мінцифри, нашої ГС “УСБР” та представників організацій, що опікуються людьми з особливими потребами. На цій зустрічі представники Мінцифри погодились впровадити три кроки:
-
Підтримати проєкт “Система 112.in.ua”, ініціювавши зі своєї сторони кілька офіційних пілотів по Україні.
Розширити державну робочу групу по створенню єдиної всеукраїнської системи 112 і включити в неї представників від нашої спілки, як розробників вже готової системи для допомоги людям із інвалідністю, а також від УТОГ та УТОС.
Ініціювати впровадження нашої системи для використання у боротьбі із поширенням COVID-19, за допомогою функціоналу, який ми розробили в перші дні карантину, для звернення громадян без телефонного зв’язку із підозрою на зараження.
Але не пройшло і сім днів – і Мінцифра відхрестилась від таких обіцянок та надала протокол наради зі своєї сторони, в якому про ці пункти немає жодної згадки. Обіцянки чиновників загубились в темних переходах Кабміну.
Маємо резонне питання: в чому ж проблема? Картина поступово відкривається і розширюється.
Так в січні 2020 року (як говорять чутки) на засідання Кабінету міністрів один з представників Мінцифри привів ізраїльську делегацію, яка розрекламувала і запропонувала продукт “Carbyne911”, розроблений корпорацією Google, ізраїльськими та американськими воєнними для потреб, в першу чергу – США.
Схоже, наші можновладці побачили в ізраїльсько-американському проєкті массу плюсів. Маємо назвати найбільш “жирні плюси” “Carbyne”:
-
Вартість інтеграції цього продукту може сягати 50 млн євро (!): софт 7 млн євро, хардвер – 3-5 млн євро на кожну область, покриття інтернет-мережами – (приблизно) 20 млн євро.
Формат системи побудований на відео зверненнях (уявімо, як в провінції бабця буде знімати лісову пожежу на останній iPhone при при стабільному інтернет- покритті 5G).
Система адаптована під тотальний контроль і боротьбу з тероризмом, тобто, про особисті свободи українцям, можливо, доведеться забути. Не кажучи вже про останні скандали, пов’язані із ізраїльськими стартапами, через розкриття персональних даних користувачів.
“Carbyne911” не було імплементовано в жодній краіні ЄС. Тобто, при створенні єдиного безпекового цифрового простору з Євросоюзом, якщо Украіна імплементує цю систему, ми отримаємо системні проблеми з організацією взаємодії та обміном даними.
А тим часом вже нікому невідомий “Carbyne911” стає дозволеним і безпечним в Україні – дивись пункт 280. Як швидко все відбувається в “Неньці”.
Здавалося б, чиновники, які завжди живуть за рахунок державного бюджету, мають давати можливість розвиватись вітчизняним компаніям та підтримувати українського виробника, особливо у такий важкий період кризи через COVID19. Але за спостереженнями, виглядає так, що поки вони борються однією рукою із тими хто “підвищує ціни і наживається на кризі”, іншою далі ціленаправлено розділяють держбюджет не забуваючи про власну кишеню. Звичайно, для цього вітчизняні розробки не дуже підходять. Надто дешеві.
Роман Лев, президент громадської спілки “Українські системи та блокчейн рішення”
