Свободу Києву! Нова комунальна стратегія
Київ – столиця. Київ концентрує Україну в усьому. Тому питання стратегії соціально-економічної стабілізації і розвитку Києва стоїть особливо гостро. І саме з такими програмами повинні йти особистості і партії приходити до управління столицею України.
Бо проблема управління Києвом вже критична і відчутна: у міста немає керівництва, а, головне, взагалі ні у кого немає стратегії успішності міста, столиця все більше відстає у розвитку – і абсолютно, і відносно... Київ “тупо” віддано на (напів)кримінальний та лихварський аутсорсинг: від доріг – до зупинок, від комунальних підприємств – до водія трамваю.
Головна необхідність для розвитку міста – достатні доходи. І не менш головна – ефективність витрат. Бюджет визначає життя міста. На бюджет у різних міст різні погляди і різна його реалізація. Наведу видатки деяких бюджетів міст за 2019 рік (наближені дані).
Причин для різниці між доходами та видатками в різних містах/столицях дуже багато: починаючи від індустріалізації міста і рівня доходів громадян – до рівня розвиненості самоврядування та взятих столицею на себе соціально-економічних функцій, закінчуючи неефективним та безгосподарним управлінням бюджетом та комунальною власністю містян.
Харків і Львів відверто гірше забезпечені бюджетом, ніж Київ. При цьому така “гіршість” в два рази не відчувається, як то кажуть в народі, “крадуть, мабуть, менше”.
Київ в бюджетному плані гірше за Мінськ, Варшаву та Москву, а з Берліном і порівнювати важко. Якщо Варшава і Берлін – європейські міста з відповідним рівнем оплати праці, рівень якої є визначальним у розмірі бюджету, то Мінськ співставний з Києвом, а, навіть, мав би бути десь між Києвом та Харковом.
Якщо взяти до уваги рівень інфраструктурного розвитку столиць сусідніх країн, то і тут Київ не те що у відставанні, а у повному застої – це відчувають кияни кожного дня, їдучи на роботи чи в метро чи автобусі чи у власному авто.
В Києві зникає промислове виробництво – і замість підприємств виникають житлові забудови. Заміна промисловості на житло – це теж причина слабкого бюджету в порівнянні з іншими містами, де промисловість збереглася і розвивається. Це пояснює дуже малу частку (10%) надходжень до бюджету, сформованих оподаткуванням прибутку підприємств.
Порушено в київському бюджеті і ефективність розподілу видатків за бюджетними програмами. Так, видатки на реалізацію національної програми інформатизації в 2019 році стали бюджету киян майже 0,9 млрд гривень. За ці гроші могли б добре оплачувати працю 5000 лікарів цілий рік чи відремонтувати, матеріально забезпечити не одну лікарню, і почати можна було б з Олександрівської лікарні.
Нераціональним виглядає і бажання вирішити запущеність в інфраструктурі транспортній галузі за рахунок бюджетних програм, “зливаючи гроші” на своїх підрядників.
Оптимально оцінюючи, Київ гірший за інших. І, як наслідок, Київ стає не комфортним. Київ відданий на зовнішнє управління – в аутсорсинг. Де кожен аутсорсер є окремою історією пограбування Києва.
Аутсорсинг, який представляє приватний власник, довів свою неефективність: не може приватний власник вчасно і ефективно побудувати шляхопровід або нові станції метро. А вже певним брехунам з Київської міськдержадміністрації (КМДА), які обіцяли все до “нового року”, з Нового року можуть на роботу не виходити – в КМДА потрібна ефективна прискорена ротація кадрів. Інакше все коштує напрочуд дорого для киян.
Майно киян не потрібно роздавати, комунальна власність, в тому числі, комунальні монополії – це джерело не тільки збільшення доходів бюджету, а і основа розвитку міста.
Вагому частку (до 20%) доходів бюджетів міст в тій же Польщі становлять власні доходи, сформовані від комунальної власності та участі комунальної власності у виробничій діяльності. Бо в Польщі очільник міста не говорить, що держава неефективний власник. І Варшава не єдине місто, де до комунальної власності, власності містян відносяться відповідально – самостійно і ефективно керують нею, примножують і розвивають. Це – наслідок розуміння, що тільки в такий спосіб організація самоврядування буде давати результати та зробить можливим досягнення стратегічних цілей в розвитку міста.
Відсталий Київ не може формувати співставні доходи міського бюджету. Соціально-економічний механізм Києва порушено та розбалансовано, що призводить до негативних наслідків. Відсутність професійного стратегічного управління містом, його життєдіяльністю проявляється і усьому.
Наприклад, за останні шість років в Мінську побудовано 14 станцій метро, які з’єднується 17 кілометрами колій. В Москві побудована 41 станція метро, які з’єднуються 71 кілометром колій. В Києві – жодної станції.
За останні шість років в Києві не побудовано жодної транспортної “розв’язки”, не говорячи вже про сучасні підземні переходи замість лежачих поліцейських та “острівців” безпеки. В Києві відсутній розвинений громадський транспорт, чому доказ - черги в метро за “одним жетоном в одні руки”.
За шість років нічого не вирішено з паркувальним простором, окрім карманів для паркування на вул. Богдана Хмельницького.
Управлінці Києва не спромоглися зробити зупинки і віддали їх на аутсорсинг для торгівлі цигарками. Хоча є спеціалізовані комунальні підприємства з торгівлі, і вони могли б розвинути економічну монополію зупинок – в інтересах громади Києва.
Читайте: Табачный квест: “слуга народа” Холодов обещает засудить всех, кто связывает его с продажей сигарет
За останні два роки повністю скорумпована під “Прайм” зовнішня реклама в Києві. Кияни мали б бути власниками цієї монополії, а зараз недоотримують сотні мільйонів гривень.
Сотні мільйонів гривень недоотримує і паркувальний простір Києва. Цей простір не тільки не управляється, але й віддається в аутсорсинг – і вже нові не комунальні паркувальники на віджатій у киян парковці виставляють трикратну ціну, беручи “налом”, проти чого так “успішно” боровся Віталій Кличко. Цю економічну монополію теж необхідно повертати, припиняючи передачу паркувального простору в приватні корумповані руки і не боятися “живих” грошей в бюджет киян.
Таких сотен мільйонів втрат можна перераховувати ще багато. Як і багато “розбазарених” грошей, втрат і втрачених можливостей.
Безумовною загальною причиною застою Києва є відсутність “царя в голові” – неспроможність і небажання управлінців Києва вибудовувати ефективні стратегії і реалізовувати їх. Повернути “царя” можливо через комунальну стратегію – стратегію для киян і Києва.
Києву потрібна комуналізація – консолідація власності киян. Києву необхідна Нова комунальна стратегія.
Нова комунальна стратегія Києва виходить з логіки вирішення накопичених проблем, існуючих викликів та викликів майбутніх. Головною проблемою і головним викликом для Києва є втрата цілісності управління і контролю в місті, як агломерації.
Перш за все, Нова комунальна стратегія Києва це:
-
нова якість суспільного (комунального) управління: міський голова – ефективний управлінець, а не аутсорсер, як і всі виконавчі органи;
-
зосередження процесів розвитку інфраструктури Києва під контролем і оперативним управлінням громади;
-
зосередження природних та економічних монополій на рівні Києва під контролем і оперативним управлінні громади;
-
реалізація самостійного оперативного управління власністю громади, особливо стратегічних її напрямів, через комунальні підприємства.
Комунальна стратегія Києва повинна сформувати у киян бачення плану позитивних структурних змін в управлінні столицею за рахунок формування потужної комунальної матеріальної бази для прискореного самостійного забезпечення будівництва, утримання та обслуговування міської інфраструктури інших об’єктів комунальної власності в інтересах громади.
Ті, хто хочуть замінити діючого голову і його команду, повинні ставити за мету не заміну в кріслі, а заміну в управлінні, вірніше його відновлення і розвиток. Діючому міському голові необхідно терміново змінити і тактику і стратегію не тільки управління Києвом, а і почати виправляти помилки.
Будь-якій особі, яка вирішить боротися за право отримати довіру громади, буде необхідно сформувати та подати на розгляд громаді бачення щодо самостійного оптимально ефективного управління головним об’єднуючим фактором громади – її майном, коштами, природними та економічними монополіями в інтересах киян. Це, в першу чергу, комуналізація Києва, його об’єднання в управлінні і життєдіяльності.
За рахунок нової комунальної стратегії не тільки можливе, а і необхідне вирішення існуючих проблем, в тому числі інфраструктурних, більшість з яких може бути переведена з соціальної категорії в економічну.
Києву необхідна свобода – звільнення від некомпетентного управління аутсорсерів.
Читайте: Нова комунальна стратегія Києва
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
