Медична реформа в Україні: зміни, нововведення, виклики

28 грудня 2017 року Президент підписав закони “Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів” (реєстраційний номер 6327) та “Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості (№7117). Тож 2018 рік можна вважати початком медичної реформи, яка  передбачає зміну фінансування системи охорони здоров’я.

Відтепер медичні послуги формально надаватимуться на страховій основі, але жодних додаткових відрахувань через це українці не робитимуть. Збирати ці кошти будуть із загального оподаткування. Окремих дій, що треба кудись іти та купляти поліс, робити не потрібно. Людина платить загальні податки, з них держава візьме частку на медичне страхування.

Робиться це з метою принципово змінити фінансування медицини. Якщо раніше держава утримувала медичні заклади, то тепер бюджетні кошти йтимуть на закупівлю у медичних закладів їхніх послуг. Держава платитиме за послуги не лише державним і комунальним, але й приватним медичним закладам. Що має змусити медичні заклади змагатися за пацієнтів, позбавить необхідності фінансування лікарень, які не мають навантаження, на яке вони розраховані, а також дасть свободу лікарям, що зможуть надавати власні послуги як приватні підприємці. Таким чином, система охорони здоров’я, яка до цього функціонувала за принципом планової економіки, тепер реформується до сучасних ринкових реалій.

Основних моментів, на які слід звернути увагу, декілька.

1. Планується запровадження державного гарантованого пакету медичних послуг. До якого ввійде перелік безкоштовних послуг і тільки ті, що щорічно буде розробляти Національна служба здоров'я, узгоджувати МОЗ і затверджувати Кабмін. Це типовий перелік послуг (консультації, направлення, довідки, профілактичні огляди, основні аналізи):

• екстрена допомога (невідкладна допомога - термінові операції, в тому числі гострий серцевий  напад, інсульт, апендицит, переломи);

• первинна допомога (допомога лікарів первинної ланки, що працюють в поліклініках, амбулаторіях, мають приватну практику);

• паліативна допомога (допомога пацієнтам, що мають смертельні захворювання, щоб полегшити їх страждання, перш за все надання адекватного знеболювання);

• медична допомога дітям до 16 років;

• медична допомога у зв’язку з вагітністю та пологами.

Згодом цей перелік буде ще конкретизовано спеціалізованою та високоспеціалізованою медичною допомогою. Загалом перелік безкоштовних послуг буде єдиним по всій країні, і вони обраховуватимуться за єдиною тарифною сіткою, незалежно від місця надання послуги.

Утім, наразі, списку державного гарантованого пакету медичних послуг ще немає. Як і не має остаточної ясності, яка частина послуг стане офіційно платною та який механізм додаткового їх покриття.

2. Впровадження принципу “ гроші ходять за пацієнтом” означає, що оплата роботи лікаря буде залежати від кількості пацієнтів та якості послуг, які він їм надає. Спершу цей принцип запрацює для первинної ланки медичних працівників. У бюджетній резолюції, ухваленій у липні 2017 року, закладений середній тариф у 370 грн на одну особу на 2018 рік. З 2019 року цю суму планують збільшити до 450 грн. Стільки в середньому отримуватиме первинна ланка медичної допомоги за пацієнта.

Принцип розрахунку кількості таких звернень впродовж року одного і того ж самого пацієнта та надання медичних послуг у разі переїзду чи незадовільного сприйняття  якості медичних послуг, поки не уточнюється.

Ще один важливий факт, гроші за пацієнтом прийдуть не лікареві, а закладу. Зарплатню буде призначати керівник, а підлеглі матимуть право вимагати її у співвідношенні до кількості пацієнтів. От тільки знов, ця кількість ніде не прописана. Раніше в МОЗ говорили про обмеження в 2000 декларацій від пацієнтів на одного лікаря. Ця цифра ще буде затверджуватись в підзаконних нормативно-правових актах.

Розрахунки для вторинної та третинної ланки медичної допомоги досі тривають і, згідно очікувань міністерства, на це піде ще близько двох років. Тому поки що вторинна та третинна ланки працюватимуть у старому режимі і лише з 2020 року перейдуть на нові принципи роботи.

Втім скористатися допомогою спеціалізованого лікаря після запровадження реформи можна буде лише після призначення лікаря первинної ланки.  Якщо всупереч рішенню сімейного лікаря, пацієнт звернеться до профільного фахівця самостійно, він муситиме самостійно сплатити його послуги.

Читайте: Директор по личному страхованию СК “КРОНА”: “Оплата конкретной медицинской услуги за конкретного пациента – одно из верных решений”

3. Впровадження електронної системи обліку. Передбачається впровадження електронної системи обліку інформації eHealth, завдяки якій медичні картки українців будуть електронними, а записатися на візит до лікаря можна буде онлайн, отримати електронний рецепт, перевірити, що виписав лікар, мати доступ до електронної картки, мати можливість електронного направлення до спеціаліста, вносити інформацію про розклади прийому лікарів. Планується, що першими в ній почнуть реєструватися сімейні лікарі, а вже потім до неї приєднаються спеціалізовані лікарі. Щоправда, швидкість цього приєднання залежить і від наявності відповідної техніки - далеко не усі лікарні зараз обладнані комп'ютерами та доступом до інтернету, але у міністерстві охорони здоров'я обіцяють, що eHealth функціонуватиме по всій країні.

Очікується, що з 1 січня 2020 року, після прийняття і набуття сили всіх нормативних актів щодо медреформи, тарифи реімбурсації та перелік гарантованих послуг затверджуватиметься Верховною Радою в рамках  держбюджету на наступний рік.

Нова система фінансування охорони здоров’я передбачає активне залучення механізму приватного медичного страхування.

Передбачаються зміни взаємовідносин між приватними страховими компаніями та медичними закладами. По-перше будуть визначені державні гарантії що є безоплатним, а що держава не покриває. Сьогодні є просто загальна декларація, що все безоплатно, але ми всі оплачую емпіричну суму з власної кишені у неформальній формі.

По-друге Закон “Про автономізацію закладів охорони здоров’я”, який набрав чинності 06.11.17, передбачає перепрофілювання бюджетних закладів охорони здоров'я, починаючи з амбулаторії і закінчуючи обласною лікарнею, до форми власності  некомерційне комунальне підприємство. Керівництво такого лікувального закладу зможе свій бюджет використовувати на власний розсуд, самостійно встановлюватимуть тарифні сітки для свого персоналу, та зможуть залучати інші кошти, окрім тих, що йдуть з медичної субвенції. Тож медичні установи прямо зацікавлені у співпраці з приватними страховими компаніями та якості обслуговування застрахованих осіб.

По-третє, буде запроваджена єдина, офіційна, обов'язкова тарифікація медичних послуг, що дозволить заздалегідь узгодити оплату цих послуг.  Медичні послуги стають ринковим товаром, що спрощує лікарням процес формування кошторисів та оформлювати договірні відносин зі страховиками.

Пацієнт, отримуючи розуміння, на що може розраховувати від держави, має додатковий вибір, долучитись до солідарної системи добровільного медичного страхування (чим більше застрахованих, тим дешевше поліс для кожного) чи розраховувати на власні заощадження.

Статус застрахованої особи з добровільного медичного страхування дає людині більше можливостей. Не залежно від наявності декларації про співпрацю з сімейним лікарем, така особа отримує своєчасну комплексну медичну допомогу - стаціонарне лікування, швидка і невідкладна допомога, амбулаторно-поліклінічне лікування, стоматологічна допомога.

Добровільне медичне страхування (безперервне страхування здоров’я) – передбачає гарантовану громадянам (застрахованим особам) при настанні страхового випадку:

• організацію медичних послуг в межах програми страхування у будь-якому медичному закладі на території України;

• фінансування  медичних послуг (консультацій, діагностичних досліджень, хірургічних операцій, медичних маніпуляцій) безпосередньо медичним установам без попередньої оплати з боку застрахованого;

• цілодобову підтримку власним консультативно-диспетчерським центром;

• медикаментозне забезпечення та організація доставки ліків;

• проведення медичних профілактичних заходів та оздоровчих процедур;

• контроль якості медичної допомоги та процедур.

Читайте: О перспективах развития медицинского страхования в Украине

Отже, з одного боку, можна говорити, що держава продовжує фінансувати 100% надання медичної  допомоги людині. Але слід звернути увагу, що на програму медичних гарантій буде виділена конкретна сума в держбюджеті. Обсяг коштів, який спрямовується на реалізацію програми медгарантій має бути не менше 5% ВВП України. На цю суму держава через уповноважений орган закупить певну кількість медичних послуг, у тому числі планових операцій.  Згідно  прогнозу по зростанню державних витрат на охорону здоров'я: у 2018 році - 65,7 млрд грн; у 2019 році - 73,9 млрд грн; у 2020 році — 81,2 млрд грн. Тож фінансування охорони здоров'я суттєвих змін не передбачає і очікувати швидких змін не варто.

Тому розраховувати людям на лікування слід, як і раніше, на свої можливості. А щоб отримати медичну  послугу своєчасно, доведеться звернутися до приватної лікарні або купити поліс добровільного медичного страхування. Тобто платити за медичні послуги. Проте оплата вже не буде тіньовою.

Фактично для реформи повноцінним початком є ​​2020 рік, те, що буде до 2020 року -  це елементи реформи, підготовча робота. Тож у перехідних умовах української системи охорони здоров'я, залучення можливостей ринку медичного страхування для вирішення проблем забезпечення громадян України якісними медичними послугами набуває особливого значення.

Юлія Добренкова, генеральний директор страхової компанії "КРОНА"

KиевVласть