Київщина очікує навали маніпуляцій через новий Виборчий кодекс
У січні вступив у дію новий Виборчий кодекс, що обіцяє електорату відкриті списки та чимало інших принад. На Київщині вибори за ним до місцевих рад мають відбутися восени, а самі новації вже розкритикували лідери думок та депутати. Подейкують, цьогоріч на виборах столичного регіону буде не менше схематозу та “технологій”. Вимогу до учасників перегонів сплатити заставу вже охрестили намаганням ввести “майновий ценз”. У тім, як будуть проходити майбутні вибори на Київщині, розбиралася KV.
24 січня в Обухові, як передає кореспондент KV, пройшов ІІІ з’їзд голів районних рад Київської області.
На заході говорилося про основні зміни у виборчому законодавстві та те, якими будуть місцеві вибори 2020 року згідно Виборчого кодексу України. Відзначимо, що остаточна дата проведення місцевих виборів поки невідома — є лише плани провести їх у жовтні 2020 року.
Експертом з цих питань виступила керівник політико-правової консалтингової групи Марина Мельниченко.
Голосувати по-новому
Згідно нових положень кодексу обирати депутатів міських, районних, сільських та селищних рад (з населенням до 90 тисяч осіб) будуть за мажоритарною системою відносної більшості. В одному окрузі зможуть обрати від двох до чотирьох депутатів, перемагає кандидат, який отримує найбільшу кількість голосів виборців.
Вибори до Верховної ради Криму, обласних і міських рад (більше 90 тисяч жителів) будуть проходити за пропорційною системою з відкритими списками. Спочатку виборець повинен обрати партію, а потім депутата з цієї партії. Мандати отримають місцеві організації партій, який подолали бар'єр у 5%.
Кількісний склад депутатів у місцевих радах буде залежати від кількості виборців на окрузі. Наприклад, якщо виборців менше тисячі, рада буде складатися з 12 депутатів, від 500 тисяч виборців до мільйона – 64 депутата, 1-2 мільйони виборців – 84 депутата, понад 2 мільйони – 120 членів місцевої ради.
На місцевих виборах депутатів не передбачено самовисування. Список кандидатів у бюлетені та їхній порядок у списку партія має затвердити на зборах; крім того, у ньому повинен бути дотриманий гендерний баланс – передбачена квота, за якою повинні пройти щонайменше 40% представників однієї статі.
Сільських, селищних, міських голів та сільських старост (населення до 90 тисяч осіб) обиратимуть за мажоритарною системою відносної більшості: переможе кандидат, що набрав найбільшу кількість голосів.
Міських голів (у містах з населенням понад 90 тисяч) обиратимуть за мажоритарною системою абсолютної більшості: перемогу отримує кандидат, за якого проголосують більше 50% тих, хто прийшов на вибори.
“Якщо брати за приклад Київську обласну раду, з єдиного округу Київської області будуть формувати багатомандатні виборчі округи. На сьогодні в Кодексі кількість мандатів на Київську область — 84 депутати. За методологією, кількість округів на область становить 8-10. Стовідсотково зайдуть кандидати від фракцій, які утворені в ВР; всі інші йдуть на жеребкування за тою ж методологією, що використовувалась у 2015 році.
Формуючи округи за мажоритарною більшістю для сільських, міських рад, ТВК будуть виходити з кількості виборців — чим вона більше, тим більше мандатів. Відхилення від кількості виборців не може перевищувати 15%. На прикладі міста Українка Обухівського району бачимо, що якщо за прописаною Кодексом методикою поділити 26 мандатів на 3, маємо 7-9 округів, на кожному буде обрано 2-4 мандати, залежно від поділу”, — розповіла Марина Мельниченко.
Голосування за голову ради за пропорційними списками відбуватиметься теж по-новому.
В бюлетені буде зазначено політичну партію, регіональний список кандидатів, під назвою партії розміщуватимуться номера (у порядку, визначеному партією), імена та прізвища кандидатів, а далі "від організації/партії, за яку я проголосував, підтримую кандидата під номером" і поле для позначки у вигляді номеру. Чим більше за кандидата голосів, тим вище він піднімається виборчим списком.
“Якщо раніше нам простіше було пояснювати виборцям, як необхідно голосувати — поставити одну галочку, — то зараз це дві позначки: навпроти політпартії і навпроти кандидата. Якщо виборець не ставить позначку-номер кандидата, то цей бюлетень зараховується, і вважається, що виборець голосує за весь список”, — пояснює експертка.
Тож, висування кандидатів за пропорційною системою передбачає два списки: єдиний список в багатомандатному окрузі та регіональний в залежності від округів, які будуть поділені.
Встановлення результатів виборів за пропорційними списками, каже Мельниченко, буде складніше за мажоритарку.
Зрештою, буде сформований загальний список, за яким буде видно, скільки голосів набрала та чи інша партія. А також регіональні списки, де показуватиметься, який кандидат отримав найбільшу кількість голосів.
“Далі вираховується квота, скільки мандатів отримала партія, звіряються регіональні списки: якщо, наприклад, проходить три кандидати, які отримали відповідно 300, 400 та 600 голосів, вони займають відповідні місця у списку — третє, друге та перше. Залишки голосів будуть перераховуватися та перерозподілятися за квотою”, – пояснила експерт.
Що стосується дотримання гендерної рівності, то в попередньому законі це також було прописано, але не було санкцій за порушення. Зараз, каже Мельниченко, тервиборчком має це відстежувати, і у разі недотримання квоти – не приймати або повертати документи на доопрацювання.
Детальніше: Избирательный кодекс: мэр Киева дороже президента Украины
Критика
Заступник голови Київської обласної ради Тетяна Семенова переваг у новому Виборчому кодексі, за винятком однієї, не побачила. Натомість закцентувала на недоліках.
“Із плюсів — у жінок більше шансів зайти в політику. Все. Плюси закінчилися. Наразі, щоб піти на вибори на округах, де виборців більше 90 тис. людей, наприклад, в обласну раду, то кожній партії треба сплатити 2,76 млн гривень застави. Крім того, кожен громадянин, на мою думку, який має сили, амбіції, за цим виборчим кодексом має право балотуватися лише один раз. В один список. Ми на сесії 21 січня розглядали пропозицію депутата КОР Ігоря Сабія від "Свободи". Ми проголосували за звернення до Верховної Ради стосовно цього. Самі подумайте: майже три мільйони гривень! Які шанси у [незаможних] партій, які на місцях мають підтримку і авторитет?
Більш того, немає вимог до кандидатів — освіта, рейтинг. Для мене було відкриттям, що сільський голова не є лідером громади, що він не знає доходів громади, з чого складається бюджет. Хіба важко прописати в законі, що може балотуватися людина, яка хоча би пройшла курси [управління]? Я впевнена, що половина відпаде одразу, як почує про відповідальність. Основними ресурсом та цінністю повинні бути мізки, які вестимуть за собою громаду, якщо навіть немає фінансів. Єдиним рушієм сьогодні є громадські активісти, але й їм, як ви могли відчути, можуть нав'язати думку. Знаю, у березні будуть виправлення до кодексу. До виборів лишається 8 місяців, для такої процедури це – не так багато часу”.
Експертка та керівник політико-правової консалтингової групи Марина Мельниченко також зазначає, що внесені зміни, на перший погляд, мають за мету привести до влади на місцях людей з великих партій, які мають ресурс та кошт для сплати застави.
Таким чином від управління ризикують бути відсторонені місцеві/регіональні політсили. Більш того, Кодекс після внесених змін або не містить у собі певних положень, які мав би у світлі децентралізації та утворення громад, або має взаємовиключні.
“Наразі в Конституції не передбачено ще такої адміністративно-територіальної одиниці, як об'єднані територіальні громади. На жаль, виправлення до закону "Про зміни до Конституції" відкликані і це велике питання, за якими правилами будуть проходити вибори, чи будуть проходити, чи будуть існувати районні ради. Вивчаючи новий виборчий кодекс, я побачила, що в деяких статтях ОТГ згадані, в інших не згадані, немає механізму формування округів. Об'єктами висування є районні, обласні організації, міські організації міст обласного та районного значення та самовисування. Суб'єктами подання залишилися обласні, міські та районні організації, фракції, депутатські групи, які зареєстровані у Верховній Раді: "Слуга народу", "Опозиційна платформа "За життя", ВО "Батьківщина", "Європейська солідарність" та "Голос". […] Все залишається під питанням. За інсайдерською інформацією, йде доопрацювання членами ЦВК виправлень до Виборчого кодексу. На березень у нас будуть колосальні зміни до кодексу. Я думаю, що ще буде дуже багато змін, тому що дуже багато треба доопрацювати. Кодекс дуже недолугий”, — розповіла Марина Мельниченко.
Схожої думки голова фракції “Всеукраїнське об’єднання “Свобода” в Київській обласній раді Ігор Сабій. Він зазначає, що положення про заставу у нинішньому вигляді прямо спонукає кандидатів залучатися підтримкою олігархів, а сама пропорційна система мала би виховувати партійну культуру на місцях, а натомість не працює.
“Насправді проблем в документі дуже багато, і це видно. Наприклад, сума застави чинним кодексом передбачена в розмірі 4х мінімальних зарплат при участі у виборах до рад із чисельністю від 10 тисяч виборців. В перерахунку, для того, аби будь-яка політична партія могла брати участь у виборах до Київської обласної ради, їй треба внести застави 2,76 млн гривень. До Білоцерківської міської ради, де вже більше 90 тис. виборців, партія має внести 285 тис. гривень застави, і рівно стільки ж за кандидата в мери. На нашу думку, це- введення майнового цензу, бо мало яка партійна організація має можливість внести такі гроші, тим паче, що зробити це вона має згідно чинного законодавства — офіційно, через рахунки. Це насторожує, бо, з одного боку, треба відсіяти технічних кандидатів, але суми є нереальними. Тому в Верховній раді зареєстровано законопроєкт за авторством Оксани Савчук (ВО "Свобода"), за яким застава — 4 мінімальні зарплати від 90 тис. виборців. У такому випадку застава до БМР буде десь 30 тис. гривень, а до КОР — десь 350 тис. гривень, що є посильним.
Що в цьому кодексі погано, так те, що кандидати не можуть балотуватися одночасно в різні ради — тільки в одну; раніше кандидат, якщо не проходив в обласну раду, то проходив в міську чи районну. Тепер із цим буде проблема. Більшість кандидатів захоче йти на місця, і з формуванням списків на область можуть виникнути питання. Аналогічна ситуація з кандидатами на міських голів, які тепер не можуть балотуватися на місця депутатів міської ради — людина ризикує просто не потрапити у політичне життя свого міста. А раніше такий кандидат, якщо не ставав мером, то йшов у депкорпус і формував опозиційне крило.
Крім того, багато говорили, що цим кодексом побороли мажоритарку. Як ми бачимо, не тільки не побороли, але для рад із чисельністю до 90 тис. чоловік населення лишилася суцільна мажоритарка. Це активно вплине на партійне будівництво. Питання також до цієї системи ще є: коли виграла одна людина з округу, вона несе відповідальність перед виборцями, є з кого питати, коли не все добре. А коли троє, то хто відповідальний, хто звітуватиме?
Переваг я наразі цього кодексу не бачу. Він спрямований на те, щоб політичну систему повністю нівелювати і сконцентрувати її в руках тих, хто на службі в олігархів. Адже тільки в олігархів вистачить грошей для внесення застави за свого кандидата. Зважаючи на прогнози та бажання центральної влади скасувати обласні держадміністрації та передати владу на виконкоми при облраді, ми ризикуємо тим, що два-три олігархи заведуть свої партії і будуть усе вирішувати без участі ради. Так було при Радянському союзі, коли формально існувала облрада, а керував насправді обком Компартії”.
Голова постійної комісії КОР з питань самоврядування Володимир Удовиченко зізнався, що ще ознайомився зі змінами детально, але його враження більш оптимістичні — така система, на його думку, “на папері” має сприяти розбудові партій як таких.
“Це дуже складно, особливо для пересічних людей: треба буде шукати партію, кандидатів, свого кандидата в бюлетені. Поки що складний механізм, у якому потрібно розбиратись. Моє ставлення поділяють не всі, але воно таке: демократію неможливо побудувати без місцевої демократії, а її — без будівництва партійного і створення класичних партій, щоб громадянське суспільство за назвою партії та програмою бачило, хто це такі, що пропагують, яку модель держави обирають, що вони можуть запропонувати. А партійне будівництво звідки з'явиться? Ми є свідками того, що класичних партій у нас немає. Для того треба підняти "низи", щоб держава цьому сприяла, якимось чином партійне будівництво треба стимулювати, і це можна зробити через пропорційну систему. Сьогодні пропорційна система з відкритими списками дає людям можливість обирати партію і кандидатів, а далі цей список формується в залежності від відсотку голосів за всіх у списку. На мій погляд, це дуже складний, але ефективний механізм, завдяки якому можна активізувати партійне будівництво і суспільство. Проте до Виборчого кодексу наразі дуже велика кількість пропозицій”.
Нагадаємо, новий Виборчий кодекс був спочатку прийнятий в червні 2019 року. Він повинен був вступити в силу з 1 грудня 2023 року. Ухвалення Виборчого кодексу було одним з останніх прийнятих ВР VIII скликання рішень. Але президент Володимир Зеленський заветував його і повернув на доопрацювання до Ради.
Читайте: Следующие парламентские выборы состоятся по открытым спискам – Рада приняла Избирательный кодекс
Раніше KV повідомляла, що в травні Верховна Рада України відмовилася вносити зміни до виборчого законодавства напередодні дострокових парламентських виборів, як це пропонував зробити президент Володимир Зеленський. Рада тоді навіть не внесла відповідний законопроект до порядку денного позачергового засідання.
19 грудня 2019 року ВР ухвалила Виборчий кодекс з урахуванням пропозицій президента Володимира Зеленського. Однак у правлячій партії "Слуга народу" зізналися: прийнятий кодекс проблеми не вирішив, і в ньому залишаються серйозні недоліки — у депутатів буде можливість усунути їх в цьому році.
Читайте: Избирательный кодекс Порошенко-Зеленского: цементирование старых элит
Фото: KV
