Из экономического кризиса Киев вытянут только инвесторы, но нужны ли они властям города?
В редакцию KV пришло письмо, касающееся скандала вокруг строительства жилого дома по улице Жмаченко, 28. Жители домов по улице Миропольской №37, 37б, 37в, 39 обращаются к мэру Киева Виталию Кличко с просьбой внимательно отнестись к проблемам инвестора (ООО “Дисбуд”), уверяя, что “нашли общий язык” с этим застройщиком. Публикуем письмо без купюр, языком оригинала.
З економічної кризи Київ витягнуть лише інвестори, але чи потрібні вони владі міста?
Відкритий лист до Київського міського голови мешканців вул. Миропільської щодо того, як депутати-популісти та активісти-вимагачі позбавляють місто інвесторів, а їх будинки – ремонту.
Шановний Віталію Володимировичу!
Ви знаєте які непрості часи переживає зараз наша країна і Київ разом із нею. Війна та економічна криза призвели до суттєвого зменшення можливостей для наповнення бюджету, і це в той час, коли потреби оборони, захисту країни, вимагають його суттєвого збільшення. Як результат, місто не здатне профінансувати в повному обсязі найбільш необхідні соціальні програми, навіть в таких сферах, як охорона здоров’я, освіта, тощо.
Дійшло до того, що доводиться економити навіть на шкільних обідах (завдяки Вам, поки що це відтерміновано, але чи надовго?) Через відсутність бюджетних коштів для дотування житлово-комунальної і транспортної сфер, місту довелось (і ще доведеться) йти на непопулярні заходи з підвищення тарифів у цих секторах. Відбувається ріст цін, збільшується безробіття, але власних бюджетних ресурсів для подолання цих явищ немає ані у держави, ані у міста. Тому, практично єдиний ресурс, який може дати імпульс для економіки і так само практично єдине джерело для збільшення надходжень до бюджету міста – це залучення інвестицій.
Через певні причини і в кращі часи інвесторів доводилось, як говориться, шукати “днем з вогнем”, а зараз, в тій важкій критичній ситуації, в якій опинилась країна, лише сміливці відважуються інвестувати, а тому для країни і міста кожен інвестор, в прямому розумінні – на вагу золота!
Чи розумієте це Ви, шановний Віталію Володимировичу?
Ми маємо надію, що розумієте. Напевно, всі розуміють. Але чому тоді складається така парадоксальна ситуація, що в країнах, в яких куди краща ситуація, ніж у нас, інвестора буквально на руках носять, а у нас відштовхують і гонять, як непрошеного гостя винятково через амбіції й забаганки окремих політиків і так званих “активістів”, які власні амбіції ставлять вище громадського інтересу?
Коли, років з 30 тому, будувались наші будинки № 37, 37б, 37в, по вулиці Миропільській, поряд по вул. Жмаченка, 28 була зарезервована ділянка, площею 2 га для подальшого будівництва, але через певні причини (перебудова, розвал СРСР, буремні 90-ті) будівництво не відбулось.
І от зараз знайшовся інвестор, яких згодився зробити те, що планувалося зробити ще тоді. Інвестор (ТОВ “Дісбуд”) розумів, що будь-яке будівництво створює певні тимчасові незручності для мешканців прилеглих територій, це об’єктивно, проте, він не став діяти так, як поки що діє (на жаль) більшість наших забудовників – він не став “ламати” людей через коліно, а почав з нами, мешканцями, діалог. За час спілкування були визначені найболючіші проблеми наших будинків і те, чим може допомогти інвестор для їх вирішення.
За результатами такого спілкування і обміну думками між ТОВ “Дісбуд” і більшістю мешканців наших будинків був укладений меморандум. Згідно документу, мешканці позитивно сприйняли і погодили будівництво, а інвестор узяв на себе досить серйозні соціальні зобов’язання – відремонтувати покрівлі і вхідні групи наших будинків, побудувати дитячий і спортивний майданчики, бювет із чистою артезіанською водою та благоустроїти прилеглу територію, у тому числі й ту більшу озеленену частину із цих двох гектарів, які залишаються. Які будуть перетворені забудовником у чистий і благоустроєний, а найважливіше – безпечний – парк замість того смітника, яким була ця територія. І якою через бомжів і наркоманів навіть вдень було страшно ходити.
На все це (на соціальну складову) забудовником виділено 3,5 млн.грн. і це, напевно, найрекордніша сума по місту.
З двох гектарів під забудову інвестор відвів біля 40 соток, а інша територія буде перетворена у дитячий парк, та, як уже писалось – благоустроєна. Замість 164 дерев, які довелось видалити на цих 40 сотках, забудовник навесні висадить 300 каштанів на прилеглій території, відтак, рівень озеленення території буде суттєво збільшений.
Все це називається взаємовигідним узгодженням приватного інтересу бізнесу і суспільного інтересу громади, ще інакше це називається – державницька політика.
Проте, є одна проблема – в цьому році будуть вибори до Київради (і, можливо, районних рад). А що таке вибори? Це – панування популізму.
А що таке популізм? Це – повна безвідповідальність. Коли все одно, чи є хоч один шанс виконати те, що ти обіцяєш, все одно, які негативні наслідки матиме те, до чого ти закликаєш людей, користуючись їх недостатньою обізнаністю у певній сфері чи експлуатуючи їхні емоції. Головне – отримати дешеву популярність, любою, навіть найшкідливішою для тих же людей, ціною. А після виборів – хоч потоп.
Ми вже не кажемо про те (і це – “секрет”, який знає все місто), що в Києві давно існують ватаги “професійних активістів”, які займаються “валянням заборів”, вимагаючи відступні у забудовника. Це вже ціла сфера бізнесу у Києві.
забудовником, “намалювалося” декілька нечисельних груп типу “а баба яга проти”. Групи почали піаритись на темі цієї забудови.
Через малу чисельність “борців” і непопулярність їх ідей серед місцевих мешканців, “активістам” довелось звернутись за “підмогою” до “професіоналів” з інших районів і “професіонали” не забарились. Розпочалось паломництво “штатних борців” і всі нашіптували – “можна домовитись”. А коли забудовник відмовився домовлятись з вимагачами, ті підтягнули “важку артилерію” - депутатів і депутаток різного калібру, які хизувались перед телекамерами на фоні огорожі. Як моделі на подіумі – і так, і сяк, і в профіль, і в анфас. А що робити, – вибори на носі.
А те, що місто може втратити інвестора, який створить сотні робочих місць і сплатить десятки мільйонів податків, а ми втратимо єдиний шанс на ремонт наших будинків (бо в бюджеті на це коштів нема і нескоро будуть) – так депутатів і тих, хто мріє ними стати, хіба це цікавить? Піар – любою ціною.
Шановний Віталію Володимировичу! Ми розуміємо, що і у Вас вибори “на носі”. Однак маємо велику надію, що Ви, як і більшість киян, розумієте: в тій непростій ситуації, у якій опинилось місто, нас, киян, і наш Київ врятують не дешевий популізм, не професійні нероби, що роками ніде не працюють (але добре живуть, мабуть, за рахунок забудовників), не люди, які лише кочують від однієї забудови до іншої та не депутати-популісти. А саме інвестори і відповідальна влада, яка розуміє це і розуміє, що керуватись треба інтересами міста і киян, а не істериками і капризами деяких активістів і стурбованих наступними виборами депутатів.
І ми думаємо, що це розуміє й більшість киян, яка на наступних виборах належно оцінить саме таких, відповідальних політиків. До яких, в першу чергу, ми відносимо Вас, шановний Віталію Володимировичу.
З повагою,
Мешканці будинків №№37, 37б, 37в, 39 по вул. Миропільській.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
