Я люблю цей світ і всіх, хто мене оточує
Хто я? Що люблю? Що ненавиджу?
В першу чергу я особистість, яка має певну ціль і хоче її досягти. Мене тяжко знайти і легко втратити. Я прямолінійна, не вмію тримати емоції в собі. Я ніколи не помиляюсь. Всі мої рішення грунтуються на певному досвіді, про який ніхто ніколи не дізнається. Я відкрита. Я люблю більше розповідати, аніж слухати. Я можу говорити довго і багато, а після розмови у вас з'явиться відчуття, ніби ви витратили годину свого життя даремно. Іноді мені здається, що я енергетичний вампір.
Що я люблю, а що ненавиджу? Коли я думаю про це, то відразу згадую вірш В.Висоцького "Я не люблю", який я переклала українською мовою:
Я не люблю фатальної кончини
I втоми вiд життя не вiдчував.
У порах року не люблю години,
Коли пiсень веселих не спiвав.
Цинiзм вiдвертий я не допускаю,
У екзальтованiсть не вiрю та iще,
коли чужий мої листи читає,
За моє зазираючи плече.
Я не люблю, коли наполовину,
або, коли розмову перервуть.
Я не люблю, коли стрiляють в спину,
Але я буду проти, як в лице пальнуть.
Я не люблю себе, коли боюся
Менi досадно, як невинних б'ють.
Я не люблю, коли нам лiзуть в душу,
Тим паче, коли в душу нам плюють.
Плiтки я ненавиджу в масцi версiй,
Дошкульство сумнiвiв, пошанування млу,
Або, коли нас гладять проти шерстi,
або коли залiзом - та по склу.
Я не люблю самодовольство сите.
Вже краще, нехай гальма пiдведуть.
Як прикро те, що слово "честь" забуте
i наклепи на чеснiсть боєм йдуть.
Коли я бачу зламанiї крила,
Не маю жалю я, i неспроста.
Я не люблю насилля та безсилля.
От, тiльки жаль розп'ятого Христа
Я не люблю манежi та арени:
На них мiльон мiняють по рублю,
Нехай попереду чекають перемiни -
Нiколи я це все не полюблю.
Але якщо серйозно, то...
Я люблю простих людей, які нічого не потребують за спілкування. Мені не по душі, коли кажуть: “якщо дружба не має взаємовигоди, то це – не дружба”.
Я неймовірно люблю солодке і не розумію тих, кому це не до вподоби.
Я люблю безтурботність.
Я люблю спокій і поважаю тих, хто не порушує його. Мені подобається, що я живу в 30-ти хвилинах від автобусної зупинки, через це, коли я до неї йду, я можу багато міркувати та мріяти, і ніхто не заважатиме.
Я люблю свою роботу офіціанта, і якби не навчання, то працювала б кожного дня. Вона допомагає краще розуміти людей та добряче навчає самоконтролю.
Я люблю подорожувати, але в подорожі найбільше ціную дорогу. Тоді я можу насолоджуватись краєвидами своєї країнами, а вони, до речі, прекрасні! Я люблю, коли стрілки на очах виходять з першого разу ідеальними. Люблю дивитися серіали та їсти чіпси.
Я люблю цей світ і всіх, хто мене оточує.
Не люблю писати твори тоді, коли цього не хочу і на теми, які мені не подобаються.
Я не люблю раптовий сніг чи дощ.
Не люблю, коли треба обирати між тим, що подобається.
Не люблю ламати нігті і терпіти не можу на них малюнки.
Не люблю надмірну агресію в свою сторону.
Терпіти не можу, коли на мене кричать, але ще більше – ананаси в піці.
Я не люблю зарозумілих людей, які потребують більше, аніж самі можуть дати.
Я не люблю жарти з приводу росту та питання типу " А чому ти така маленька?"
Я не люблю, коли люди заганяють інших комплексами та забирають надію у власні сили.
Я не люблю надмірну політичну агітацію.
Не люблю думки про те, що скупість і корупція губить мою країну. Я не люблю російськомовних та російську мову.
Я не люблю змивати на ніч макіяж.
Я не люблю писати довгі тексти, тому на цьому в мене все.