Відлуння “Прес-весни на Дніпрових схилах”
Команда юних журналістів "ІрпіньTime" Університету державної фіскальної служби України вже років п’ять бере активну участь у Міжнародному Фестивалі дитячо-юнацької журналістики “Прес-весна на Дніпрових схилах”. Незважаючи на те, що вже вдруге Фестиваль відбувається в онлайн форматі, ми відвідали багато фахових заходів, познайомилися з цікавими людьми. Нам вдалося поспілкуватися з наймолодшою організаторкою Фестивалю, ведучою цьогорічної церемонії відкриття свята Єлизаветою Барилик.
“Якби мені зараз було років тринадцять, то я дуже б хотіла ходити до “Юн-пресу” і бути вихованкою цього відділу: навчатися медіаграмотності, режисерській та журналістській майстерності”, – розповідає Єлизавета Барилик, – методистка інформаційно-творчого агентства “ЮН-ПРЕС”, керівниця гуртків “Блогінг” і “Телеведучий”, ведуча цьогорічного міжнародного фестивалю “Прес-весна на Дніпрових схилах”. Ми з командою вирішили розпитати Єлизавету про секрети закадрової зйомки, переваги й недоліки проведення фестивалю в онлайн-режимі.
- Як знімали урочисте відкриття “Прес-весни”? Що лишилося за кадром?
- Все досить просто й банально. Ми знімали урочисте відкриття протягом одного дня. Я думала, що зйомка буде довгою, але ми одразу знайшли коннект із співведучим Денісом і відзняли відео для першого фестивального дня за дуже короткий проміжок часу. Всі три дні фестивалю озвучувалися українською й англійською мовами. Щодо секретів, то ви всі прекрасно знаєте магію телебачення. Монтажна програма: перевтілення зеленого фону на гарну студію.
- Як Вам працювалося із партнером Денісом? Чи брали участь у подібних проєктах у парі з ним раніше?
- До зйомок “Прес-весни” ми з Денісом бачилися один раз. Це була зустріч суто з робочих питань. Тому я дуже вдячна “Прес-весні”, що познайомила й подарувала мені таку позитивну людину, як Деніс. Ми налаштували зв’язок, направили свою енергію в правильне русло роботи. Денісу вдалося влитися в роль ведучого, хоча для нього це перший досвід проведення заходу, ще й такого масштабного. Зйомки пройшли дуже швидко й на позитиві. Панувала весела й позитивна атмосфера, яку створив Деніс, за що йому дуже дякую.
- Ми помітили, що серед тих, хто створює “Прес-весну” – і вихованці “ЮН-ПРЕСу”. Ви навчалися у цьому інформаційно-творчому агентстві?
- Я не була вихованкою “ЮН-ПРЕСу”, працюю тут лише два роки. До цього не була знайома з “ЮН-ПРЕСом”, але чула про такий масштабний фестиваль як “Прес-весна на Дніпрових схилах”. Мені дуже хотілося стати частиною цього дійства, від чого нині я щаслива.
- Чи складно було працювати й розробляти фестиваль у онлайн-форматі?
- Пандемія застала усіх дуже неочікувано, наш фестиваль у тому числі. Ми сподівалися, що минулий – вісімнадцятий фестиваль пройде в офлайн-форматі, але, на жаль, пандемія внесла корективи в наші плани. Треба було максимально швидко переформатуватися в онлайн-режим, взагалі змінити концепцію фестивалю. Оскільки це було вперше для всіх (проводити фестиваль онлайн), то ми взялися за голову. Ми не знали як зробити його яскравішим, щоб люди відчули енергетику свята через екрани своїх моніторів. Але сумлінна праця, безсонні ночі, тисячі мозкових штурмів зробили своє діло! Судячи з того, що писали учасники, вони були дуже задоволені.
Цього року нам уже було легше проводити фестиваль, адже ми вже знайомі з цим форматом: пройшли через випробування і врахували певні нюанси. Але все ж таки ми чекаємо, коли фестиваль пройде наживо, коли ми зустрінемося однією дружньою родиною в Палаці.
- Які переваги й недоліки такого фестивального формату?
- З переваг я виділю те, що подача робіт відбувається в онлайн-форматі, і це зручно для членів журі. Система, яку ми розробили, пришвидшила спосіб оцінювання робіт: їх набагато легше знайти та прокоментувати. З недоліків – ми не можемо зустрітися, обмінятися емоціями, спогадами, зробити селфі тощо. Нам цього дуже не вистачає! Коли знімаємо фестивальні дні, все ж таки хочеться живих емоцій, таких, як тоді, коли виходиш на сцену, оголошуєш: “Вітаємо вас на міжнародному фестивалі “Прес-весна на Дніпрових схилах” – і всі аплодують, кричать, роблять фотографії, а ти це все бачиш і отримуєш справжнє задоволення й насолоду!
