Ольга Сумська: “Насамперед свобода для нас - це перемога України, в першу чергу, звісно”
Війна застала Ольгу Сумську на гастролях. В перші дні війни сталася трагедія – померла мати Ганна Іванівна Сумська. З перших днів війни Сумська займається волонтерською діяльністю: виступає перед військовими, збирає на дрони, долучилася до команди волонтерів які працюють над створенням центру реабілітації для військових "захисник". Ольга Сумська з ностальгією згадує про роботу в театрі Лесі Українки та погодилися б на пропозицію повернутися.
Про творчий шлях, Роксолану, війну, Президента Володимира Зеленського читайте в ексклюзивному інтерв'ю Ольги Сумської для КиївВлади.
Повну версію інтерв'ю дивіться на YouTube-каналі "Увага Кірія".
KВ: Ви народилися в сім'ї акторів. Ви з самого дитинства мріяли про акторську кар'єру, бути акторкою?
Ольга Сумська: Акторське життя, воно в мені жило з народження, так як у нас справді акторська династія. Мій батько народний артист України В'ячеслав Гнатович Сумський, мама – заслужена артистка України Ганна Іванівна Сумська.
Але уподобання з дитинства до інших професій теж жило в моїй душі. Я хотіла, наприклад, бути орнітологом. Завжди мріяла бути дизайнером одягу. І ця професія прийшла значно пізніше, вже в зрілому віці. Хоча я не можу назвати себе професіоналом, але створила декілька своїх колекцій одягу. Прихильники і прихильниці знають, звертаються і замовляють у мене сукні. А надихнула мене Катерина Білокур – наша знана українська художниця, неймовірна, порясаюча, яка надихала мене з дитинства.
Бачите, ніколи не пізно в принципі розпочати щось нове, тим більше в такий буремний час, спробувати принаймні, тому що сьогодні акторам дуже складно виживати. Тому професія дизайнера одягу надихає і рятує від розпачу, який сьогодні заполонив наше життя.
KВ: Як Ваше життя змінила роль Роксолани в однойменному серіалі, який приніс Вам славу та популярність?
Ольга Сумська: Повністю змінила. Я пам'ятаю той день, коли перші серії пройшли на УТ-1, яким керував Зіновій Кулик. Люди впізнавали мене на вулиці і вітались: “Привіт, Роксолано!”.
Ольга Сумська в ролі Роксолани
Я надзвичайно вдячна людям, які повірили в мене, довірили цю роль. І нашому режисеру-постановнику Борису Небієрідзе, який обрав мене серед сотень претенденток, буду все життя вдячна.
А було це так. В кулуарах “Будинку кіно” я зустріла народну артистку Раїсу Степанівну Недашківську. Раєчка схопила за руку, каже: “Олюню, ти знаєш, що йдуть проби на Роксолану. Чого ти сидиш? Телефонуй Борі – Борису Нібієрідзе”. Я кажу: “якось незручно”. “Забудь про незручності, давай. Перед тобою весь світ”, – сказала Раїса Степанівна.
Я насмілилася, зателефонувала сама другому режисерові – пані Ірині Іващенко, якій теж завдячую – і домовилась про зустріч. Вона мене відрекомендувала. І на другий день я прийшла на аудієнцію до Бориса Костянтинович Нібієрідзе.
Мені дали одразу найвідповідальнішу сцену – зізнання в коханні, коли Роксолана розлучається з її першим нареченим Назаром. Уявіть собі – зіграти таке, не знаючи партнерів, бо це дуже емоційно та відповідально. Колеги мене зрозуміють.
Але все вдалося, на диво. Досі пам'ятаю голос нашого режисера Бориса Костянтиновича – він грузин, говірка така колоритна: “Ось вона. Я знайшов її, моя Роксолана”.
Вже через два дні сиділа в потязі Київ-Львів, обіймаючи свіжі,віддруковані сценарії. Я тримала в руках свою долю – 26 серій “Роксолани”. Життя змінилося – я стала упізнаваною актрисою. Але я не змінилася, я залишаюся і по сей день тією Олею Сумською, якою я завжди була.
KВ: Ви багато років грали в Театрі імені Лесі Українки. Сьогодні там змінилося керівництво, вже нова адміністрація. Не хотіли би ви повернутися в театр?
Ольга Сумська: Десь бринить в душі це бажання, зізнаюсь, але ж, можливо, за інших обставин. Сплинув час. Вже зовсім інша атмосфера, зовсім інша трупа. Якби запросили на якусь постановку, я би розглянула з радістю. Чому ні? В мене багато колег, з якими я співпрацювала на цій сцені,зустрічалася на знімальному майданчику.
Кирило Кашліков – талановита людина, поки що виконуючий обов'язки. Я бачила його постановки. Він дуже міцний і досвічений режисер,харизматичний актор.Я дивилась його постановки, це дуже достойно.
20 років [в Театрі імені Лесі Українки], моїх найкращих років, початок і розквіт творчого шляху – це назавжди в серці.
Я не пам'ятаю темних сторінок, хоча вони теж були. Хочеться знову вийти на сцену рідного театру, де я починала, де грала з легендарними акторами: Адою Роговцевою, Євгеном Паперним, Вірою Предаєвич, Іриною Буніною, Ларисою Кадочниковою, Анатолієм Пазенко, Надією Кондратовською…
KВ: У вас зараз нова вистава “Дорослі забави”. Як проходять гастролі?
Ольга Сумська: У нас декілька нових вистав: “Повернення блудного батька”, “За двома зайцями”, “Дорослі забави”. Я щойно повернулася з туру, ми відіграли в декількох містах- Тернопілля, Луцьк, от зараз до Кременчука їдемо, Вінниця. Харків хотіли би приїхати, молімося,щоб це відбулося.
Маємо супераншлаг на нашу виставу “Повернення блудного батька”. Завтра повний аншлаг! Щойно ми отримали в групі смс від нашого продюсера. “Панове, я вас вітаю. Жодного вільного місця”. Ну, що може бути краще? Це щастя для акторів.
KВ: В перші дні великої війни Ви пережили особисту трагедію – померла Ваша мама. Якими були для Вас перші дні, тижні, місяці цієї війни?
Ольга Сумська: Боже мій, я навіть не вірю, що вже роковини по мамі. Це страшний період. Коли ми ховали маму під звуки сирен, прилетіла балістична ракета на Мельникова, якраз недалеко від моргу, де ми забирали мамочку. І тоді йшли найвідповідальніші, страшні бої за Київ.
Ольга Сумська та її мама Ганна Сумська
Але я намагаюся не падати духом, я сказала собі, що я буду сильною. Бо накриває так, що не знаєш, як вибратись із цього стану. Але ж витягаєш себе, кажеш собі – ти маєш рухатися вперед, інакше і бути не може. Тому що ти маєш бути корисним для інших, тим, яким сьогодні найважче – саме нашим хлопцям і постраждалим українцям.
Сьогодні місія кожного з нас – бути волонтером сьогодні, в першу чергу. І це найважливіше. В мене тиждень розписаний. У нас концерти, зустрічі з військовими, постраждалими. Відвідуємо в шпиталях наших військових, розвозимо гуманітарку, збираємо донати для наших військових – зараз на два прилади нічного бачення та на рацію. Список нескінченний.
KВ: Ви дуже активно займаєтесь волонтерською діяльністю, допомагаєте людям, які втратили житло, виступаєте перед військовими. Які у вас відчуття, коли ви виступаєте перед нашими захисниками? Це ж особливе хвилювання.
Ольга Сумська: Це не те слово – хвилювання. Коли тільки звільнили Київ, ми змогли вперше приїхати десь в травні до наших хлопчиків – виступили на ТЕЦ. Коли ми вийшли на сцену з колегами, не могли стримати сліз, ти не можеш себе опанувати, співаєш і плачеш. Ставиш себе на їхнє місце. Ти уявляєш це пекло, в якому вони були і знаходяться зараз.
Зараз там хлопчики в окопах, в гарячих точках. Я з ними постійно на зв'язку, з моїми підопічними, з ким ми товаришуємо. І отримати від них повідомлення – це найдорожче, повірте. І вони мене надихають надзвичайно. Ну, а ми їх також. Намагаємося спілкуватися, зустрічатися. Я щаслива, що долучилася до команди.
В майбутньому, дай Боже, щоб вдалося створити реабілітаційний центр для соціалізації наших постраждалих військових, який буде мати назву “Захисник”. Ми мали честь нещодавно його презентувати. В Жовтневому палаці зібралися військові, наші зірки шоу-бізнесу, всі небайдужі люди, волонтери. Коли обіймаєш солдата, який втратив кінцівки, і він ще молоденький зовсім…Це страшний біль …
Військові – наші рідні, наші янголи. Я не знаю, як би склалося, і що було у нас в Україні, якби не наші герої.
KВ: Зараз культура набуває особливого значення, відбувається пошук та встановлення власної ідентичності. Як, на Вашу думку, повинна модернізуватися українська культура?
Ольга Сумська: Я почитала статистику популярності української мови, України загалом. Вона сьогодні шалено зростає! Ми на перших шпальтах. Ми виходимо в позиції лідерів в світі цікавості до української нації передусім. Тому що такого мужнього народу, як український народ, мені здається, важко взагалі знайти в усьому світі.
Тому радію, коли українські співаки презентують нашу культуру за кордоном. Вчора подивилася в Сан-Ремо виступ Тараса Тополі (гурт “Антитіла”) з піснею “Фортеця Бахмут”. Наскільки це зворушливо і сильно! Я привітала його щиро.
Ми мали честь декілька місяців тому вести разом з Амадором Лопесом концерт для українців в Італії, в Пальма-де-Майорка, де зібрали певну суму для дитячого будинку на західній Україні.
Коли ти зустрічаєш італійців, які аплодують тобі, стоячи декілька хвилин – хвилин 10 була овація українцям, які вийшли на сцену – ти відчуваєш, наскільки зараз на часі тема саме української свободи, яку ми виборюємо.
Тому я бачу велику перспективу. Я впевнена в тому, що після нашої Перемоги ми будемо центром – і культурним, і промисловим, і соціальним, в усіх аспектах, повірте. Сюди приїжджатимуть люди з усього світу – подивитися на нескорених ,вільних українців!Так буде.
KВ: Ви ще до президентства були знайомі з Володимиром Зеленським. Чи змінилося зараз у Вас до нього ставлення? Чи підтримуєте ви якісь стосунки з Президентом?
Ольга Сумська: Пам'ятаю, коли ми разом знімалися, і ще були на ти. Відтоді не бачилися наживо. Звісно тепер вже тільки Володимир Олександрович. Лідер у всьому. Він завжди був таким і таким залишається. Я бачила, як він ставиться до своєї команди, який він порядний, відповідальний. І я просто щиро сподіваюся, що далі Господь буде його оберігати, тому що на його долю випала колосальна відповідальність бути Президентом у час такої страшної війни.
Тому, коли слухаю його щирі промови, у мене гордість за нашу країну, за нашого Президента. Нещодавно ми всі спостерігали, як в Великій Британії йому аплодував зал, ми бачимо, яке ставлення світових лідерів до нашого Президента. Я просто бажаю йому стійкості та незламності, як і кожному українцю.
Бажаю йому Божого захисту. Щоб ми разом святкували нашу перемогу. Я хотіла би обійняти його особисто від імені всіх українців.
KВ: Сьогодні [14 лютого] ми всі святкуємо День святого Валентина. Як ви святкуєте День святого Валентина, чи є у вас якісь традиції?
Ольга Сумська: Ми святкуємо в творчому процесі. Сьогодні вистава “Повернення блудного батька” .Для нас з моїм чоловіком Віталіком [Борисюком] це особливий день. Ще не було цього свята, ми одні з перших почали його святкувати, коли разом працювали в театрі Лесі Українки. Тому я ніколи не забуду те шоколадне серце, яке Віталік вилив власноруч. І там ще записочка була. Це романтично.
Ольга Сумська та Віталій Борисюк
І я бажаю не втрачати чоловікам цю романтику. Ну, а ми, жінки, готуємося до цього свята, повірте.
Бліц
KВ: А про яку роль ви мрієте?
Ольга Сумська: Свого часу мріяла про княгиню Ольгу. Бо це легендарна жінка, історична постать, яка стільки зробила для України. Її більше чомусь сприймають, як жорстоку правительку. Але ж вона не була такою. Мені б дуже хотілося втілити цей образ на екрані. Якщо від нас це залежить, нехай Всесвіт нас почує.
KВ: Хто ваш улюблений український дизайнер?
Ольга Сумська: Шаную творчість і часто звертаюсь до Юлії Магдич, яка робить неймовірні сукні. Сергій Єрмаков – світла йому пам'ять. Згадую його з теплотою, це неймовірний кутюр'є української моди. Іван Фролов зараз вражає талантом, мені б хотілося теж відчути його дизайнерській почерк. Дизайнерів дуже багато. І сьогодні не можна сказати, що затишшя, українські дизайнери на часі і за кордоном. І багато дизайнерів вже відкрили свої бутики. І вони дуже успішні і в Європі, і на інших континентах. Цьому можна тільки радіти.
KВ: Правда чи справедливість?
Ольга Сумська: І правда, і справедливість. Ми боремося за правду і справедливість. Без правди немає справедливості.
KВ: Милосердя чи помста?
Ольга Сумська: Коли сьогодні дивишся на те, що відбувається в Україні, то звісно помста, і ще раз помста. А милосердя завжди в душі.
KВ: Про що ви сьогодні мрієте?
Ольга Сумська: Тільки про одне. Про нашу Перемогу. Кожної хвилини молимось, аби це страхіття закінчилося для українців.
Фото: Facebook Ольги Сумської
