Музична графіка та художньо-творча синестезійність юних художників
Ви собі уявляєте музику, записану в кольорі, малюнками, графікою? Я теж не уявляла. А от керівник гуртка “Декоративна графіка” й завідувач Галереї “Дім Миколи” Київського Палацу дітей та юнацтва Світлана Едуардівна Еланська дуже навіть уявляє. Й навчає цьому дітей.
Йдеться про візуалізацію як умовне створення картин, малювання подій, образів, відтворення відчуттів, що забезпечує можливість виражати своє ставлення до навколишнього світу. Виокремлюється метод музичної графіки як візуального відображення музичного образу засобами образотворчого мистецтва. Світлана Еланська, спираючись на наукові дослідження, переконана, що здатність до художньо-творчої синестезійності дитини (та й дорослої людини) виникає не відокремлено, а під час формування естетичного інтересу, як самоцінна освіта, яка “розкріпачує” праву півкулю головного мозку, розкриває образність, емоційність, тонкість і активність сенсорних реакцій, гнучкість, цілісність і дивергентність мислення, відкритість нелінійно-спонтанних і синтетичних шляхів обробки інформації.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Вперше взаємозв’язок синестезії та естетичних здібностей особистості став об’єктом наукових спостережень у ХІХ столітті, але особливий інтерес вчених до цього феномена виник у ХХ столітті. Метою спостереження стали творчі експерименти в галузі музичного, образотворчого мистецтва та літератури. Сучасна вітчизняна педагогічна наука визначає синестезію (від грец. Synáisthesi) як спільне почуття, одночасне відчуття, як “явище, яке складається з подразників, що діють на відповідний орган чуття, поза волею суб’єкта викликають не тільки відчуття, специфічні для даного органу почуттів, але одночасно ще й додаткові відчуття або уявлення, характерні для іншого органу чуття” .
Синестезія є здатністю співвідносити образи різних модальностей сприйняття (слухові, зорові, дотикові та ін.) і утворювати ціннісні художні асоціації – “базові елементи” нових художніх об’єктів. Отже, сигнали, що виходять від різних органів почуттів, змішуються, синтезуються, утворюючи нові, більш яскраві та змістовні образи. Людина не тільки чує звуки, але і бачить, розрізняє їх колір. Найбільш поширені зорово-слухові синестезії, коли при дії звукових подразників у суб’єкта виникають зорові образи, так званий “кольоровий слух” (фотізм), і звукові асоціації “звучний колір” при сприйнятті кольору (фонізм). Наявність цієї здібності пов’язують з можливістю індивіда “бачити” пластику мелодії, “колорит” тональності і здатність “чути” звучання кольорів . Аналіз процесу “візуалізації музики” обумовлює необхідність розгляду питання про слухо-зорові синестезії, за якими закріпився спеціальний термін “кольоровий слух” і які лежать в основі методу “музична графіка”.
Термін “музична графіка” створений австрійським педагогом і мистецтвознавцем професором О. Райнером, який обґрунтував і тривалий час очолював Інститут музичної графіки у Відні. Цікавий приклад опису О. Райнером одного з його перших експериментів. У кімнаті не було музичного інструменту, професор вибрав учня, що володіє музичними здібностями і знаннями, та попросив його згадати будь-який музичний уривок так, щоб хлопчик зміг втілити його в графіку і кольорі. Дитина, згадуючи музику, представила таку замальовку, за якою О. Райнер зрозумів, що вона навіяна музикою Л. Бетховена.
Малювання музики – творчий акт, що вимагає самостійності мислення і дій, створює умови для максимальної зосередженості, активізації уваги, зацікавленості, розвиває фантазію і уяву. Метод музичної графіки досліджує залежність психічних функцій учнів від вегетативних реакцій нервової системи на звучання музичного твору.
Світлана Еланська – художник-графік. Це саме вона ілюструвала лімітовані серії книжок мовами національних меншин. Найвідоміша з них – “Чари циганської троянди”, видана ромською мовою.
В Палаці Світлана Едуардівна захопилася сама й захопила своїх учнів “кольоровою музикою”.
- Діти малюють тому, що вони не в змозі по-іншому висловити свої почуття, – каже Світлана, - Вони навчаються, навіть коли самі цього не помічають.
Дуже цікавим є мистецький проєкт відділу народної творчості Палацу, ініційований Світланою Еланською - “Шляхетні хроніки”. Цей проєкт охоплює відомих персон у різних галузях життя суспільства, які не просто пов’язані з Україною, а складали, формували позитивний імідж нашої країни в світі. Це люди – різні за соціальним станом, професіями, відрізком життя.
Проєкт пропонує спробувати художникам розвинути в собі синестетів за допомогою створення “музичної графіки”. Так називають вид мистецтва незалежно від техніки виконання, що створює “портрет музики”. Людина слухає музику, намагається уявити собі ритмічний малюнок, колорит, лінійне зображення мелодії, настрій, а потім відтворює це на папері, камені, або склі, в глині за допомогою живописних, графічних або скульптурних технік.
В процесі роботи не пропонуються “правильні” чи “неправильні” трактування, точки зору, здібності не оцінюються як “хороші” або “погані”, що дуже важливо в роботі не тільки з дітьми, але і з дорослими, які мають емоційні, поведінкові, мовні проблеми, і в силу цих особливостей часто стикаються в житті з невдачами, негативним сприйняттям з боку оточення, і болісно реагують на будь-яку оцінку. Діти без подібних проблем так само насторожено ставляться до оцінок своєї творчості. “Споглядання абстракцій внутрішнім зором” і фіксація їх на папері або в іншому матеріалі надзвичайно сприяє розвитку абстрактного та асоціативного мислення (і як наслідок — розвитку мовлення), додає ніби ще один орган чуття, розширює світогляд і ламає внутрішні бар’єри. Дитина, що володіє талантом художника-синестета, відчуває себе позитивно особливою, у неї значно підіймається самооцінка і розвивається почуття гідності і самоповаги.
У роботі над проєктом можна спиратися на творчість Флоріана Юр’єва, відомого архітектора, художника, композитора, зокрема світломузичних творів, вченого-колориста, майстра музичних інструментів. Ф.Юр’єв є автором теорії “музики кольору”, автором колірної фонетичної транскрипції. Його кольоропис є фактично партитурою для поетичних та музичних творів.
Починалося все з ілюстрування книги Михайла Грушевського “Мала історія України-Руси”, написаної саме для дітей. Ця книга була взагалі без ілюстрацій. Юні художники разом із педагогом не просто читали книгу, а відвідували музей Михайла Грушевського, вивчали експонати музею, дивилися документальні фільми, занурювались в епоху того часу. Вихованці Світлани Еланської ілюстрували обкладинку і шмуцтитул книги, виготовляли нетипові, незвичайні книги. Дуже цікавою була книжка у вигляді серця. Виставка творчих робіт проходила в столичному музеї Михайла Грушевського. Гран-прі здобула 10-річна вихованка КПДЮ Уляна Шалигіна.
Цікавим був проєкт “Шляхетні хроніки. Місто маленьких людей” – ілюстрації до творів Шолом Алейхема у просторі міста.
- На жаль, від великого єврейського письменника в нашому місті практично нічого не залишилося, – розповідає Світлана Еланська, – Ми з дітьми ходили на екскурсію “Єврейський Київ”, побували в синагозі, дивилися адресні книги, знайомилися з топонімікою нашого міста за твором класика “Кривавий жарт”. Тут ми теж співпрацювали з музеєм письменника.
Найвеличнішою є сторінка проєкту “Шляхетні хроніки. Кольорова музика Володимира Івасюка”, присвячена 50-річчю першого виконання пісні “Червона рута” та інших пісень видатного українського композитора, поета, творця української поп-музики Володимира Івасюка. До цього проєкту долучилися вихованці й викладачі Київського палацу дітей та юнацтва, інших позашкільних навчальних закладів м. Києва.
Володимир Івасюк – один із творців української естрадної музики. Видатний українець, який прожив всього 30 років, за своє коротке життя написав 107 пісень, 53 інструментальних творів, створив музику до кількох спектаклів. Окрім цього, він професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Відомий як музикант, Івасюк був і неординарним живописцем.
У 2020-2021 роках в рамках щорічного мистецько-освітнього проєкту ”Шляхетні хроніки“ відбувається виставка ”Кольорова музика Володимира Івасюка“, присвячена поетичній та музичній спадщині видатного композитора і поета та її художній інтерпретації.
Проєкт пропонує учасникам створити синестетичне відображення музики Володимира Івасюка художніми засобами, звертаючись до різноманітних стилів та технік.
12 вересня 2020 року відбулось відкриття віртуальної виставки ”Кольорова музика Володимира Івасюка“ на фейсбук сторінці Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка. А в березні, до дня народження митця, роботи переможців конкурсу були експоновані на реальній виставці в музеї.
У проєкті використовуються пісні: “Червона рута”, “Водограй”, “Я піду в далекі гори”, “Відлуння твоїх кроків”, “Над Морем”, “Запроси мене у сни”, “Повір очам”, “Капелюх” у виконанні самого Володимира Івасюка та відомих українських співаків і музичних гуртів.
До пісень створюються абстрактні синестетичні ілюстрації, які, власне, і є “портретом музики”; фігуративні (сюжетні) ілюстрації до пісень, допускаються роботи, виконані в стилі кольоропису Флоріана Юр’єва.
Кращі роботи учасників виставки експонувалися в галереї “Дім Миколи” (КПДЮ) і в Меморіальному музеї Володимира Івасюка в м. Чернівці.
Партнерами й співорганізаторами цього проєкту виступають: Буковинське земляцтво, Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка, члени родини В.Івасюка.
Варто зазначити, що техніки виконання різноманітні: живопис, графіка, монотипія, авторська техніка, скульптура, інсталяція, анімація.
Є ще одна родзинка: вік учасників – від 6 до 99 років!
Цікавими є вимоги до робіт: мінімум – 8 робіт в колекції, які мають бути представлені на виставку: по одній ілюстрації до однієї версії кожної пісні; максимум – 24 роботи: до кожної версії кожної пісні. В колекції мають бути мінімум 2 синестетичних “портрети музики”, абстрактні. Або в стилі кольоропису Флоріана Юр’єва.
Будь-який учасник виставки мав змогу за бажанням провести майстер-клас з власної техніки.
І ось – новий етап проєкту: “Шляхетні хроніки. Леся Українка”.
За словами пані Світлани, це – серія освітніх презентацій: “Доба Лесі Українки”, які включають у себе матеріальний світ навколо великої поетеси, однієї з найосвіченіших жінок свого часу: одяг, вишивка, мода, авто, інтер’єр, архітектура, література та інтеграція всього цього в європейську культуру.
- Це буде свого роду довідничок, створений для тих, хто займається візуалізацією мистецтва. Такий часовий зріз, який базується на світлинах, – зазначає Світлана Еланська.
Цікаво, хто ж буде наступним?
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
