Чому я пішла вчитися на психолога?
У моєму житті відбувається дуже багато щасливих поворотів. Випадковостей. Усі вони трапляються вчасно і тоді, коли це необхідно.
Так, у класі восьмому я вирішила кинути танці, сім років наполегливих тренувань не принесли задоволення, я так і не знайшла спільної мови в колективі. І не змогла досягнути бажаного рівня. Однак, через декілька днів я вже почала ходити на гурток "Слово" вчитись журналістиці, бо дорогою додому зустріла в маршрутці однокласницю, яка дуже захоплююче розповідала про молоду і дотепну викладачку, місцеву журналістку. До того ж, заняття були безкоштовними, але проводились у той же час, що і танцювальні. Плюс моя невизначеність щодо того, чим я хочу займатися, зробила свою справу: вирішила, що піду, принаймні, спробую.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Мені сподобалось: знайшла однодумців, друзів, поїздки не без пригод, конкурси, а ще величезне бажання втекти зі школи вплинуло на мій наступний крок – вступати до коледжу. На журналістику. Обирала з-поміж трьох: Шевченка, Грінченка чи Міжнародний. В останній не пройшла, другий нагадував шкільні стіни, а для мене це дорівнювало пеклу, ну й залишився Шевченка, щоправда, нічого спільного з червоним корпусом на Володимирській він не має: тепла атмосфера і холодні коридори. І знову повезло: бюджет, 30 місце з 30.
Настав час здавати ЗНО. У групі заговорили про можливість паралельного навчання на заочній формі в універі – усі ці розмови обходили мене стороною, ба більше, я запевняла, що ЗНО не здам: кажуть, що воно ділить життя на до і після. Брехня. Не ховається там монстр навпаки милі тітоньки. Тому про паралельне навчання я нікому не розповідала. Навіщо, коли це не було у планах. І тут, сидівши поруч з подругою у машині і повертаючись з татом додому, вона мала необережність сказати, що збирається вступати на політологію. Тато, звісно, здивувався і наступні дві години почав говорити про плюси одночасного отримання двох дипломів. Мовляв, подай документи, а там як вийде. І, вийшло.
Постав вибір філологія чи філологія. Усе було вирішено. Залишилось визначитись з вузом: так як авіаційний стояв перший в пошуку, бо назви розташовувались за алфавітом він і підкорив моє серце.
Але, про запас ще було подано заявок 15 до інших університетів Києва.
За 5 хвилин перед від'їздом на море думаю: може не всюди треба здавати біологію, щоб пройти на психологію? Одним оком гляну і буду вибігати на автобус. Глянула і таки подала документи до авіаційного ще й на психологію.
Повернувшись додому, перший дзвінок був саме від НАУ: “Доброго дня, ви пройшли на практичну психологію. Можете завтра подавати документи. Ви будете у нас навчатись?”
- Та, взагалі-то я хотіла на філологію...
“Ну дивіться, тут бажаючих багато, можете прогавити свій шанс”.
Подзвонила мамі, порадилась, вирішила: мову на курсах вивчу.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
У моїй голові дуже багато тараканів, (так кажуть рідні), складний характер. "Незручний". От чому я почала шукати пояснення у психології. Важко мені буває жити із собою – веду внутрішню боротьбу. Втомлююсь іноді. З мамою були складнощі і це не від підліткового віку, це від дитинства. У школі ніяких друзів. Словом, наодинці цікаво було мені шукати відповіді на глибокі питання.
Я бачу, як змінюється моє життя, коли користуюсь психологічними порадами/методами. Мрію гармонізувати себе, точніше побороти або приручити своїх демонів і створювати проекти соціального характеру.
