Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
6 квітня 2017 г. 10:24
Раздел: Новини
Полиция “оправдала” предпринимателя из Киевщины, застрелившего грабителя из карабина
Следователь Нацполиции по согласованию с прокуратурой закрыл криминальное производство по факту совершения умышленного убийства при возможном превышении мер необходимой обороны, когда в дом жителя Киевской области ворвалась банда из четырех грабителей и начала избивать его жену. Глава семьи из зарегистрированного охотничьего карабина застрелил одного из нападавших.
Об этом KV узнала из сообщения советника главы МВД Антона Геращенко в соцсети Фейсбук, который обнародовал соответствующие документы.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Следователем Национальной полиции по согласованию с прокуратурой закрыто криминальное производство по факту совершения умышленного убийства при возможном превышении мер необходимой обороны.
По процедуре, предусмотренной УПК в таких случаях, было начато расследование, которое установило, что глава семьи поступил законно и правильно, применив оружие для защиты своего дома и своей семьи.
Криминальный Кодекс, ст. 36 пункт 5, предусматривает полное освобождение от ответственности в случае, если гражданин защищает свой дом от противоправных посягательств.
"Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди", процитировал выдержку из Кодекса Геращенко.
Также Антон Геращенко не исключает, что раньше суды незаконно карали граждан за то, что они применяли зарегистрированное оружие для самозащиты, однако сейчас, по его мнению, ситуация должна кардинально измениться.
"Сегодня полиция защищает права тех, кто законно защищает себя и членов своей семьи", - подчеркнул Геращенко и обратился к прокурорам, следователям, судьям, адвокатам, правозащитникам использовать это постановление следователя в своей работе для защиты прав граждан законно применивших силу для самозащиты себя, своих семей, своего жилища.
Читайте: На Киевщине предприниматель застрелил грабителя, пробравшегося к нему в дом (фото)
КиевVласть
20 березня 2017 г. 13:45
Раздел: Новини
Жилой дом по ул. Коперника, 7 в Киеве не является объектом культурного наследия
Многолетние судебные тяжбы с владельцем дома №7 по ул. Коперника в Шевченковском районе Киева Юрием Руголем (дом на фото, справа от многоэтажки) вынудили ПАО “ХК “Киевгорстрой” обратиться за разъяснениями в Министерство культуры. В итоге выяснилось, что указанный дом не является памятником: Департамент культуры Киевской горгосадминистрации (КГГА) изучал вопрос с июня 2011 года, но с предложением к Минкультуры о внесении этого объекта в соответствующий госреестр так и не обратился.
Об этом KV стало известно из ответа Министерства культуры на запрос ХК “Киевгорстрой”.
Обратиться за помощью в Министерство культуры “Киевгорстрой”, вероятно, решил из-за необоснованных предписаний Департамента культуры КГГА по устранению “нарушений законодательства в сфере охраны памятников культурного наследия относительно дома №7 по ул. Коперника”, а также - постоянных претензий владельца этого дома.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Дело в том, что рядом с частным двухэтажным особняком ПАО “ХК “Киевгорстрой” до 1.07.2016 завершило строительство многоэтажного жилого дома. Владелец дома по ул. Коперника, 7 Юрий Руголь уже лет пять судится со строительной компанией. Он требует от ПАО компенсации и осуществление ремонта своего особняка, а также, привлекая внимание к теме, постоянно обвиняет “Киевгорстрой” во “всех смертных грехах”, вплоть до травли своих гусей, уток, фазанов и павлинов.
В ответ на подобные обвинения, прозвучавшие последний раз в телесюжете ТСН, 13 марта “Киевгорстрою” даже пришлось публиковать на своем сайте официальный релиз с названием “Киевгорстрой не травил птиц на Коперника”.
В сообщении отмечается, что Юрий Руголь манипулирует и сознательно говорит неправду, выдавая желаемое за действительное.
“Дом на ул. Коперника, 7 (строительный адрес) введен в эксплуатацию в июле 2016 года. В ноябре новостройка передана на баланс эксплуатирующей организации КП “Житло-сервис”. На сегодняшний день никакие строительные работы на данном участке не ведутся и никаких планов по дальнейшей застройки этой территории Компания не имеет.
Ситуация выглядит настолько абсурдной, что вынуждены предоставлять официальное опровержение”, - заявили в ПАО “ХК “Киевгорстрой”.
При этом, Юрий Руголь всех уверяет, что его дом - памятник культурного значения.
Как выяснилось, это не так. Согласно ст. 5 Закона “Об охране культурного наследия” именно Министерство культуры ведет Государственный реестр недвижимых памятников Украины. Дом №7 по ул. Коперника в Киеве в этом реестре отсутствует. Этот дом был внесен в киевский Перечень объектов культурного наследия как “недавно выявленный объект культурного наследия до решения его регистрации как памятника” приказом ГУ охраны культурного наследия КГГА от 10.06.2011 № 10/34-11. Это нынешний Департамент культуры КГГА, от которого предложений по внесению жилого дома по ул. Коперника, 7 в Государственный реестр недвижимых памятников Украины так и не поступило.
Таких предложений в Минкульт не поступало ни от Украинского общества охраны памятников истории и культуры, ни от других профильных общественных организаций. А ведь только после получения такого ходатайства или обоснованного ходатайства культурного департамента КГГА Минкультуры, согласно ч.1. ст.14 Закону “Об охране культурного наследия”, может взяться за изучение вопроса внесения объекта Государственный реестр недвижимых памятников Украины. При этом, Департамент культуры КГГА мог обратиться в Минкульт относительно указанного дома только до 10.06.2014 года - не позже, чем через 3 года после внесения этого объекта в Перечень объектов культурного наследия.
КиевVласть
7 лютого 2017 г. 14:45
Раздел: Тексти
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання, “навіщо хтось іде до влади”, більшість українців відповість - “красти”. КиевВласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Відкриває цикл матеріалів інтерв'ю із спікером Васильківської районної ради Наталею Баласинович.
KV: Які основні показники бюджету Васильківського району в 2017-му році?
Наталія Баласинович: Видатки з районного бюджету у минулому році склали 362 млн гривень.
На 2017 рік запланували збільшення видатків з районної казни до 468 млн. гривень. Трохи більше ніж 324 млн. від цієї суми піде на захищені статті: на заробітну плату бюджетникам, закупівлю ліків, продуктів, оплату комунальних послуг, опалення, світло. Крім цього, близько 50 млн. грн плануємо вкласти, в тому числі, і у фінансування соціально-інфраструктурних проектів.
KV: На що, окрім захищених статей, в минулому році район спрямовував видатки з бюджету?
Наталія Баласинович: В минулому проектом №1 для району була медицина і в першу чергу реконструкція районної лікарні, де старі корпуси не бачили ремонту десятиліттями. Цей проект можна вважати завершеним - відремонтовані палати, закуплено нове обладнання. Крім цього, район запустив Центр переливання крові, провів ремонтні роботи у кількох сільських ФАПах.
KV: Оновлені лікарні - це дуже класна історія, але окрім стін і обладнання медичним закладам треба мати спеціалістів, вони є?
Наталія Баласинович: Спеціалістів треба запрошувати, треба створювати умови, для того, щоб вони їхали в районні лікарні. З одного боку - Васильківщині пощастило - район недалеко від Києва, а це привабливий фактор для молодих спеціалістів. З іншого боку, ми розуміємо, що лише голою ставкою і казкою про “Київ поряд” заохотити їхати в район молодого лікаря важко. Треба, щонайменше, дати житло.
В цьому році ми плануємо, вирішити цю проблему. У селі Кодаки є шкільний комбінат трудового навчання та профорієнтації, який майже не працює. Ми ухвалили рішення переселити його у сусідню школу, а будівлю відремонтувати і використати під соціальне житло. На кінець цього року очікуємо, що завершимо реконструкцію і зможемо отримати близько 40 квартир. А це означає, що в них район зможе оселити і молодих лікарів-інтернів, і молодший медперсонал і молодих педагогів, адже в 2017-му Васильківський район планує спрямувати значну частину бюджету розвитку на освітянську галузь.
KV: Плануються ремонти шкіл?
Наталія Баласинович: Так, але не лише. В районі є найбільші школи - Глевахівська, Калинівська, Гребінківська. Наприклад, Глеваха - величезний населений пункт, більше тисячі учнів, не вистачає класів. Ми вирішили добудувати класи, зробити капітальні ремонти спортивної і актової зали, комп'ютеризувати процес навчання (смарт-дошки, інтерактивні кабінети). Запровадити лінгафонні кабінети, поліпшити утеплення, енергозбереження, переглянули кадри. Загалом очікуємо, що на відновлювальні роботи і закупівлю сучасного обладнання з бюджету району буде виділено 21 млн гривень, також населені пункти будуть фінансувати на 30% і обіцяли виділити щось з обласного бюджету.
KV: Це така відповідь критикам, які закидають місцевій владі PR на Путрівській “Школі майбутнього”?
Наталія Баласинович: “Школа майбутнього” у Путрівці - щирий і дуже якісний проект. Так, деякі називають цей проект піаром, тому що школа була закладена ще в 2004-му році, а ми, неначе, тільки пофарбували стіни і перерізали стрічку. Якщо для когось ця школа - лише пофарбовані стіни, то для мене вона має інше значення.
Насправді, Путрівський НВК став першою школою в сільській місцевості в Україні, де почала втілюватись програма "Нової освітньої платформи". Новий образ сільської школи формується не тільки гарним ремонтом, сучасним європейським дизайном, цифровим устаткуванням чи лабораторними приладами кабінетів. Насамперед Путрівська школа знана унікальним колективом, який втілює в реальність найпрогресивніші методики викладання. Зайдіть на сайт Путрівського НВК, там ви знайдете те що інші школи, навіть, у Києві не мріяли у себе організувати. Наприклад, консультації для батьків професійного педагога - дитячого психолога.
І освіту, як пріоритет 2017-го року район обрав не для того, щоб комусь щось довести. Мовляв, дивіться, ми також щось можемо. Врешті, я хочу, щоб усі школи району мали сучасний вигляд зовні і відповідали сучасним, конкурентним освітнім стандартам, як по змістові, так і по наповненню навчальних планів.
Читайте: На Киевщине учителей английского языка учили английскому
KV: А окрім реновції системи освіти, ще на якісь цікаві і корисні проекти варто очікувати?
Наталія Баласинович: В декількох населених пунктах плануємо будівництво сучасних центрів дозвілля. Там буде wi-fi зона, зона для виставок, тренінгів, бібліотека, фонди в якій будуть оновлюватись регулярно. В принципі, це приміщення має стати сучасним сільським клубом з гуртками і танцями, але його суть в тому, щоби витягнути дітей з вулиці, дати їм заняття, дати їм змогу відчути, що в рідному селі дозвілля може бути організовано не гірше, а то й краще, ніж у столиці. На будівництво одного такого суб'єкту з меблями необхідно 5 млн гривень, і район знає, де ці кошти взяти.
Крім цього, у планах на 2017 є старт нового дорожнього проекту. Ми хочемо з'єднати смт. Калинівку Васильківського району з Калинівкою Макарівського району Київської області. Ціль - розвантажити за рахунок нової об'їзної дороги потік автомобілів, який іде з Житомирської траси. Кілометраж нової траси близько 48 км. Проект абсолютно реальний, там є дорога, яку можна продовжити через поля, не забираючи землі людей. Плюс, він цікавий для бізнесу - в першу чергу, для логістів.
Зараз іде узгодження на державному і обласному рівні, хід якого вселяє в мене надію, що проект буде реалізовано.
KV: Як зміниться карта району після реформи з децентралізації?
Наталія Баласинович: Згідно із планом, затвердженим Кабміном у нас мають бути створені дві громади - Гребінківська і Васильківська. Плюс, обласна рада погодила створення Калинівської громади (села Плесецьке, Дзвінкове, Данилівка і Кожухівка з центром в Калинівці). Глеваха хотіла формувати свою громаду, але зараз питання пригальмували. В нас є група сільських голів і депутатів, які не підтримують децентралізацію. Поки йде жвава дискусія.
Робити прогнози на 2017 рік я б не ризикнула, скажу лише, що Гребінки серйозно просунулись в організації об’єднаної територіальної громади.
KV: Наскільки гостро стоїть земельне питання в районі? Скандалів багато?
Наталія Баласинович: Як таких масштабних чи дуже гострих земельних скандалів у нас немає в районі. Так, пристолична зона, так, дуже багато живе бізнесменів і можновладців, але не можу сказати що вони не в ладах із сусідами. Є точкові питання по паях, по суперечках навколо меж того чи іншого наділу, але подібних історій повно і в інших районах і аж надто унікальними вони не є.
Ми справно виділяємо землі учасникам АТО, намагаємось навіть і не “своїм”, коли є можливість. Оренда пайовикам сплачуються сільгоспвиробниками вправно, а якщо в якомусь селі фермер не сплатив - мій особистий телефон є майже у кожного. Бабуся з села телефонує і розказує, що їй не заплатили.
Єдине, що прославляє Васильківський район на всю країну - давній скандал із землями державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" в Глевасі. Там все тягнеться вже багато років і невідомо, коли вирішиться.
Подробнее: Во имя гречки и взрывчатки. Ученые требуют вернуть для селекции и оружейных испытаний 400 га “отжатых” земель
KV: По пожежі на БРСМ є якась конкретика? Чи є рішення судів щодо компенсації?
Наталія Баласинович: Наскільки мені відомо, йде слідство. В мене в апараті є людина, яка займається цими процесами. В мене немає інформації, щоб хтось отримав компенсацію. У Василькові збирають підписи, готують новий позов. Спілкуємося на цю тему з прокуратурою, поліцією. Все, що кажуть, - слідство йде, справа тяжка. Я думаю всі наші депутати і працівники райдержадміністрації будуть у цій справі свідками, ми були на тій пожежі - 6 загиблих, 15-20 постраждалих. На сьогодні ні одна справа не доведена до кінця.
Подробнее: Год пожара на БРСМ: ни виновных, ни возмещения ущерба
KV: Розкажіть про “маршруточні” бунти. Наскільки подорожчав проїзд і що планує робити районна рада?
Наталія Баласинович: Проїзд на маршруті Київ-Васильків подорожчав на 5 гривень і зараз коштує 20 гривень. Це питання піднімали на нараді.
На жаль, ефективних методів впливу на це немає. Кожного з перевізників знаємо в обличчя, їх близько 10 в районі. Вони приходять до нас за компенсацією перевезення пільгових категорій громадян, кажуть, що подорожчало пальне, обслуговування транспорту. Деякі взагалі кажуть, що здорожчення обумовлене підняттям мінімальної зарплати…
Я розумію, що це бізнес. Але для того, щоб не страждали люди, які щодня і не завжди від кращої долі їздять в Київ на роботу, було б доречно створювати державні чи комунальні підприємства, які могли б пропонувати якісь і при цьому соціальні тарифи. Район готовий рухатися в цьому напрямку. А поки очікуємо на перевірки Антимонопольного комітету.
Читайте: Остановка по требованию. На Киевщине, в Васильковском районе, маршруточники блокируют государственного перевозчика
KV: Ви багато кажете про інтереси простої людини. Але прості люди, здебільшого вважають, що ті, хто у владі, опікуються виключно власними, а не суспільними справами. Для чого прийшли у владу ви?
Наталія Баласинович: Я тут живу і мені важливо зробити щось для своїх людей. Дуже приємно розуміти, що мої рідні, сусіди тепер можуть ходити у нову лікарню, користуватись повноцінно медичними послугами. Для мене особисто це заслуга. Я знаю, що громада це оцінить. Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри за його межами. Чому ні? Якщо є успіхи, якщо виходить реалізувати успішні проекти на маленьких територіях, то чому б не робити це масштабніше? Я не бачу в цьому жодної проблеми. Головне чесно про це говорити і мати те, що можна показати і чим можна пишатися. Гордість за те, що ти зробив - це дуже гарний мотиватор.
KV: Тобто, ви у владі, аби залишити по собі історичний слід?
Наталія Баласинович: Історичний слід - це потужна і поважна мета, перебування в політиці (сміється). Проте, якщо колись через багато років громада Калинівки вирішить, що доречно було б назвати школу моїм ім'ям - для мене це буде найвища шана.
KV: На Вашу думку, громадяни мають бути вдячні владі за роботу? Чи можновладець, працюючи на громаду і за кошти платника податків, не мусить чекати на подяку? Люди ж, щодня купуючи хліб, не дякують, пекарям чи водієві, який цей хліб довіз до магазину?
Наталія Баласинович: Має, чи не має людина комусь і за щось дякувати - її особиста справа. Але погодьтесь, отримувати слова вдячності за якісно виконану роботу - приємно.
В мене такий підхід - про кожне, навіть маленьке досягнення в районі, ми повинні говорити, пропагувати. Відносно моєї роботи, є реальні зміни, які можна “помацати” і я сподіваюсь, що люди будуть вдячні.
Якщо людина ставить мету і досягає її, а не ходить і розповідає, скільки коштів у бюджеті - - це гарний приклад. Ми живемо у реаліях України, багато людей прийшли до влади “пересидіти”. Багато хто нічого не робить, бо боїться зробити неправильно.
Сподіваюсь, що в українській політиці настане такий час, коли влада боятиметься забруднити своє ім'я і жертвувати репутацією заради кількох гривень. Для мене найстрашніше - почути від знайомих, що “Наташа вкрала”.
Читайте: Досье: Баласинович Наталья Александровна
КиевVласть
20 січня 2017 г. 15:24
Раздел: Новини
Строительный департамент КГГА в декабре 2016 года потратил почти полмиллиарда народных гривен
Департамент строительства и жилищного обеспечения Киевской горгосадминистрации (КГГА) потратил в декабре 2016 года более 468,5 млн бюджетных гривен, существенная часть которых ушла на приобретение квартир.
Об этом KV стало известно в результате мониторинга портала публичных финансов.
Согласно обнародованным данным, в целом, за период с 1 по 31 декабря 2016 года, Департамент строительства и жилищного обеспечения КГГА потратил 468 596 316,4 гривен. Эти деньги ушли на приобретение имущественных прав на квартиры, выплату зарплат сотрудникам Департамента, теплоэнергию, военный сбор, канцтовары и пр.
Читайте: Помощник нардепа организовал банду, “отжимавшую” элитные квартиры в Киеве
Отметим, из всех потраченных Департаментом строительства и жилищного обеспечения КГГА за декабрь денег более 1,3 млн гривен ушло на выплату зарплат своим сотрудникам. Напомним, в ноябре 2016 года Департамент потратил на зарплаты более 833 тыс. гривен.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Отметим, с 22 марта директором Департамента строительства и жилищного обеспечения КГГА мэр Киева Виталий Кличко назначил работавшего ранее его советником и директором КП “Спецжилфонд” Константина Федотова, которого называют креатурой миллиардера Леонида Юрушева. Последнему принадлежит ООО “БФ Завод” и компания “Ярославов Вал”, в которых ранее Федотов занимал руководящие посты.
Константин Федотов занял должность директора Департамента строительства и жилищного обеспечения КГГА после того, как заместителем главы КГГА (по строительству) был назначен Александр Спасибко, и, соответственно, попал в его прямое подчинение. Спасибко также связывают с Леонидом Юрушевым (с 2006 года он руководил его строительной фирмой ООО “Ярославов Вал”).
В прямом подчинении Федотова, как директора Департамента строительства и жилищного обеспечения КГГА, находится ряд коммунальных предприятий, причем практически за каждым из них тянется шлейф скандалов: КП “Житлоинвестбуд - УКБ”, "ФК "Житло-инвест", “Житло-сервис", “Спецжитлофонд”, “Инженерный центр”, а также КП “Дирекция строительства дорожно-транспортных сооружений г. Киева”, выступающее заказчиком строительства самого масштабного недостроя столицы - многострадального Подольско-Воскресенского моста.
Напомним, депутат Киевсовета Александр Пабат (фракция “Солидарность”) недавно заявлял, что до конца минувшего года чиновники Департамента строительства и жилищного обеспечения КГГА успели закупить для киевлян, состоящих в очереди на жилье, 246 квартир. Потратили при этом, дескать, 280 млн гривен.
Депутат предполагает, что квартиры купили по рыночной цене, без учета предложений действующих коммунальных строительных ведомств и предприятий.
Подробнее: В Киеве “очередникам” купили 246 квартир в 2016 году - Пабат
КиевVласть
19 січня 2017 г. 10:30
Раздел: Тексти
Обуховский горсовет разрешил фирме советника беглого экс-премьера Азарова продолжить застройку райцентра
В городе Обухов Киевской области развернулся новый строительный скандал. Городские активисты выступают против застройки участка с зелеными насаждениями по улице Каштановая и требуют от горсовета расторгнуть договор аренды с компанией-застройщиком “ООО “Киевщина-Жилье”. Застройщик считает, что леса на участке нет. Отдавать землю, куда уже вложены немалые средства, также не намерен.
Сохранить лес
Как узнала KV, 22 декабря городской совет Обухова продлил договор аренды участка по улице Каштановой с компанией ООО “Киевщина-Жилье” до 2026 года. Целевое назначение участка - “для строительства и обслуживания многоквартирного дома”.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
4 января 2017 года депутат Обуховского городского совета Александр Яцун (ВО “Свобода” организовал сбор подписей в поддержку расторжения договора города с застройщиком. По его словам, в Генплане участок обозначен как сосновый лес, а не как земли для строительства.
“Просим Обуховский городской совет не утверждать детальный план территорий и расторгнуть договор аренды, предусматривающий строительство многоэтажного жилого комплекса на земельном участке площадью 5,8 га, кадастровый номер 3223110100: 01: 100: 0008, по адресу ул. Каштановая. Просим сохранить на этом участке существующий многолетний сосновый лес с возможностью обустроить лесопарковую зону для отдыха жителей 4-микрорайона города”, - говорится в тексте петиции, размещенной на сайте Единой системы местных петиций.
По состоянию на 18 февраля 2017 года петиция собрала 222 подписи из 100 необходимых для рассмотрения вопроса на заседании сессии Обуховского горсовета.
Там леса нет
Впрочем, есть и те, кто считает, что никакого соснового леса на спорном участке нет.
Среди них, например, глава правления ПАО “Киевская передвижная механизированная колонна -2” Сергей Андрушко.
“Мы арендуем эту землю уже практически 10 лет. Рядом уже построен один наш ЖК “Сосновый” с полным набором инфраструктуры. Здесь тоже хотим строить многоквартирные дома, детские садики, помещения для бытового обслуживания, магазины, паркинг, салоны и т.д. Еще с 2006 года этот участок был отведен “Киевлесхозом” в категорию земель застройки и передан нам в аренду городом. Стоимость деревьев, которые вырезали еще при строительстве первой очереди, мы уплатили”, - рассказал KV Сергей Андрушко.
По его словам, полноценным лесом этот участок назвать нельзя.
“Эту территорию мы регулярно убираем, следим за ее состоянием. Каждый год вывозим по 20-30 засохших сосен. Во время строительства новых домов мы хотим сохранить максимум здоровых насаждений, вырубать все подчистую здесь никто не намерен. А сама ситуация, считаю, имеет исключительно политический подтекст. Грядут новые выборы в объединенные территориальные общины, местным политикам нужен пиар”, - подытожил Сергей Андрушко.
Читайте: Народный депутат от Обухова пытается уговорить Илона Маска построить завод "Тесла" в Украине
Подсудное дело
Обуховский городской голова Александр Левченко заверил KV, что петиция депутата Яцуна в ближайшее время будет рассмотрена на заседании сессии городского совета. Однако, если даже горсовет примет его сторону и отберет у ООО “Киевщина-Жилье” арендованный участок на Каштановой, подписывать это решение он не намерен.
“Решения об отмене аренды, даже если оно будет принято коллегиально, я, как городской голова, подписывать не буду. В ином случае застройщик может подать в суд на мэрию и на меня, как главу горсовета, а еще - предоставит нам счет по всем средствам, которые он потратил на этот участок. Кроме того, что город может материально пострадать, я понесу уголовную ответственность. Все копии документов на аренду земли мы уже предоставили автору петиции на его запрос. И если некоторые депутаты жаждут справедливости в данном вопросе, пусть подают иск в суд. Я знаю одно: в 2006 году, когда я еще не был городским головой, участок был отнесен в категорию земель застройки”, - прокомментировал KV Александр Левченко
Мэр Обухова говорит, что предыдущей работой застройщика ООО “Киевщина-Жилье” в городе довольны, однако, содействовать компании в ее планах, если они не отвечают интересам жителей, не намерены.
“Еще в 2010 году застройщик отдал около 30% квартир (56) городу для очереди. В целом, ООО “Киевщина-Жилье” потратила по этому участку около 10 млн гривен. Сумма арендной платы - 1,8 млн гривен. Застройщик брал землю без коммуникаций и за свой счет провел электричество, сделал теплосети, водоснабжение. Примечательно, что еще летом горсовет единогласно разрешил компании разработать детальный план территорий (ДПТ), голосовали “за” даже те депутаты, которые сейчас организовывают акции протеста. Горсовету уже предложен ДПТ, заказчиком которого выступает “Киевщина-Жилье”, но мы его отправили на доработку. Нас не устраивает высота домов - 25 этажей (самый высокий дом в Обухове - 16 этажей). Мы не примем такой ДПТ, который будет идти вразрез с интересами горожан”, - подытожил Александр Левченко.
След БЮТа и Николая Азарова
По данным СМИ, ООО “Киевщина-Жилье” принадлежит к орбите экс-нардепа от БЮТ, советника беглого премьер-министра Николая Азарова и одного из самых крупных строителей Обуховщины Олега Малича. С февраля 2015 года холдингом “Киевщина-Житло”, объединяющим 21 компанию, руководит помощник нардепа Малича Александр Козиенко.
В 1998-2002 гг он возглавлял Вышгородский районный совет, в VI созыв Верховной Рады баллотировался по списку Блока Юлии Тимошенко, будучи заместителем главы наблюдательного совета ПАО "Киевская передвижная механизированная колонна-2" (2002-2007 гг). ПАО “КПМК-2” входит в состав корпорации “Киевщина-Жилье” в качестве генерального подрядчика.
По слухам, Олег Малич принимал участие в продаже Андрею Клюеву надела земли в Рудыках под Киевом, где вице-премьер построил себе дворец. Именно Маличу якобы принадлежит остров на дамбе в Конча-Заспе, где живут братья-банкиры Буряки.
Нардеп- “бютовец” считается одним из организаторов застройки коттеджного городка "Сосновый бор", которому передали 84 гектара земли под Козыном. Напомним, рядом с этим городком построил себе имение миллиардер Виктор Пинчук.
Учредителями ООО "Киевщина-Жилье" являются ООО “КУА "Финансовый партнер" и ООО “Ниера Коммершл Лимитед”, прописанная на Кипре. Конечный бенефициарный собственник ООО “КУА "Финансовый партнер" Дмитрий Коробицын также является помощником нардепа Малича.
Анонимный источник KV в Обуховском горсовете рассказал, что в 2010 году город получил от застройщика 56 квартир благодаря президентским выборам.
“Для того, чтобы укрепить позиции Блока Юлии Тимошенко в Обухове, хозяин активного местного застройщика - компании “Киевщина-Жилье” Олег Малич получил указание “сверху” отдать городу полсотни квартир своего нового ЖК “Сосновый” на очередь бюджетникам, пенсионерам и военнослужащим. Учитывая также то, что проводить коммуникации на участке застройщику пришлось тоже самостоятельно, то вряд ли теперь компания уступит арендованную землю кому-то другому”, - поделился с KV источник в горсовете.
Читайте: Община Обухова требует ввести обязательные закупки через ProZorro
КиевVласть
16 січня 2017 г. 09:04
Раздел: Тексти
Київ: спадок у руїнах (розслідування Радіо Свобода)
У центрі української столиці – десятки занедбаних історичних будівель. Це частина історії та національної ідентичності, яку так важливо зберігати для наступних поколінь. Вона може повністю зникнути. Значна кількість історичних та архітектурних пам'яток давно перейшла у приватні руки подекуди недобросовісних власників. Будинки часто діставались їм за безцінь, а тепер просто стоять, руйнуючись. Згодом на місці занедбаної будівлі можна буде звести комерційну сучасну нерухомість або ж просто перепродати безцінну землю в історичній місцині. Держава при цьому не просто бездіяльно відсторонюється – мовляв, безсила проти приватної форми власності. А нерідко просто банально не знає і не може встановити, хто є реальним власником будівлі. На практиці максимальне покарання за невиконання так званого охоронного договору та руйнацію пам’ятки – це штраф.
Кому належить історичний Київ і що буде з культурними скарбами українців – у спеціальному розслідуванні програми "Схеми", спільному проекті Радіо Свобода та каналу "UA:Перший".
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У 1990 році ЮНЕСКО надала статус об’єктів всесвітньої спадщини собору Святої Софiї та ансамблю Києво-Печерської лаври.
Вони мають і охоронювані зони – так звані буферні.
Це означає, що частина Києва навколо цих пам’яток забезпечує збереження історичного середовища пам’ятки ЮНЕСКО – наприклад, у цих зонах заборонене нове будівництво, не пов’язане з історичною забудовою. А про всі дії, стан та наміри щось робити у буферній зоні треба інформувати спеціальний комітет ЮНЕСКО.
Приватний замок
До цієї зони належить і, наприклад, будинок Підгорського на Ярославовому Валу. Кияни знають його як “Замок Барона”, але це історична плутанина.
Фото: Садиба Підгорського (так званий "Замок барона") у центрі Києва на Ярославовому Валу. Будинок кінця XIX століття
Однієї з найкрасивіших пам’яток Києва могло б і не бути. Адже саме на його місці спершу запланували звести Володимирський собор, але потім плани змінилися. У середині XlX століття ділянку перекупив польський шляхтич Підгорський.
Фото: Садиба Підгорського (так званий "Замок барона") у центрі Києва на Ярославовому Валу. Фото Д. Маркова (представлене Музеєм історії Києва)
"Він вирішив вразити містян і замовив проект такого будинку, який би був схожий чимось на французькі романтичні замки. Але! Жоден власник, який володів цим майном, тут не жив", – каже історик, молодший науковий співробітник Національного музею історії України Софія Грабовецька.
Ніколи не мешкали тут і теперішні власники – бізнесмен-мільйонер, екс-депутат Київської міської ради Олександр Лойфенфельд та його дочка Інна. Історична будівля перейшла до рук сучасного мільйонера типовим способом: від 1990-х років він почав скуповувати квартири в будинку одну за одною. За документами, ця будівля досі житлова.
Фото: Бізнесмен-мільйонер, екс-депутат Київської міської ради Олександр Лойфенфельд
"Але він зараз стоїть закритий, не використовується, перебуває в незадовільному технічному стані", – зауважує начальник дирекції експлуатації житлового фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" Євген Кравченко.
Проте Олександр Лойфенфельд іншої думки: "А чого ви зараз займаєтесь цим питанням, що він у мене в незадовільному стані? У нас будівля в нормальному стані. За царя будували так, що воно 200 років буде стояти. Поки стоїть тільки 100".
У 2014 році Верховний суд України створив прецедент. Коли столична прокуратура намагалася довести, що деякі приміщення будинку продали Лойфенфельдам незаконно, суд не тільки не витребував будинок у комунальну власність, а й визнав, що будинок нібито не є пам’яткою. Що, по суті, повністю розв’язує руки власнику – він може перебудовувати будинок на власний розсуд або й узагалі знести його. Сам же власник стверджує, що просто боровся за свою власність.
Мер Києва Віталій Кличко назвав позбавлення історичного будинку статусу пам’ятки неприпустимим і пообіцяв “у стислі терміни” розібратися. "Схеми" поцікавилися в нього, що зроблено за два роки і чому будинок досі не занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
У Міністерстві культури також роз’яснили, що вже два роки взагалі не вносили нових пам’яток – мовляв, таким чином оберігали пам’ятки від схеми штучного вилучення судами з Реєстру.
"Так склалася наша судова практика, і зараз складно сказати, під впливом яких умовно “чинників” вона формувалася. Зараз на підписі у міністра наказ, у якому серед пам’яток є вулиця Ярославів Вал, 1", – зазначила заступник міністра культури Тамара Мазур у грудні 2016 року.
Проте в наказі, який невдовзі з’явився, не виявилося будинку Підгорського. Після кількох нагадувань практично під Новий рік Міністерство все ж внесло будинок до реєстру.
"Схеми" поцікавилися в очільника апарату КМДА, чому міська влада, знаючи власника будинку, не може з ним домовитися й примусити відреставрувати пам’ятку.
"Давайте ще раз скажемо чесно, що якщо ніхто не нагадував пану Лойфенфельду або іншим особам про необхідність збереження об’єктів культурної спадщини, у тому числі після відповідного рішення суду, то, мабуть, ті розмови, які ведуться з 2011 року про його знесення, вони б уже відбулись", – зазначив керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко.
Нині київська влада стверджує, що налаштована не допустити руйнації будинку у будь-який спосіб. Проте доведеться домовлятися із приватним власником, адже про викуп містом не йдеться.
"Я навіть не можу уявити, скільки сьогодні може коштувати експертна оцінка цієї будівлі. Власник продає її за 4 мільйони доларів. Ну розуміємо?" – додає Володимир Бондаренко.
Та і сам власник каже, що продавати пам’ятку передумав. І, схоже, розлучатися з будинком не налаштований взагалі.
"У єврея відбирати взагалі нічого не можна. Нікому. Ні єврею, ні росіянину, ні українцеві, не можна нічого відбирати за законами релігійними. Не можна створювати євреям проблеми. А якщо нам створювати проблеми, то будуть і проблеми в держави. Не тому, що євреї погані, а тому, що ви порушуєте релігійні речі", – зазначив бізнесмен, екс-депутат Київради Олександр Лойфенфельд у коментарі "Схемам".
Він обіцяє відреставрувати будинок тоді, коли мине фінансова криза. Тепер його зобов’язує і закон.
Чи буде висотка?
Метод придбання цілого будинку – через скуповування окремих квартир – доволі поширений. Саме так компанія “Грааль”, яку ЗМІ пов’язують із братами Табачниками, придбала й відомий будинок на Грушевського, 4б.
Фото: Історичний будинок на вулиці Грушевського, 4б у Києві
"Цей будинок був побудований у XIX столітті. Після того пережив дві війни, революції. Він є прикладом, по суті, первинної забудови вулиці Грушевського. І цих будинків залишилося кілька штук", – каже засновник МГО "Мистецька платформа" Микола Марусик.
На початку 2000-х років, коли Дмитро Табачник керував парламентським комітетом закордонних справ, а його брат Михайло – комерційними структурами, пов’язана з останнім фірма “Грааль” представила скандальний проект так званої реконструкції Європейської площі – з готельним комплексом заввишки 160 метрів на місці старої забудови.
Фото: Проект, який раніше представляв “Грааль”
"Схеми" запитали в новопризначеного головного архітектора Києва, чи можливе таке будівництво в центрі Києва і чи має він вплив на ситуацію?
"Я пам’ятаю всю історію цього проекту. Я зацікавлений у тому, щоб ця дірка заповнилася хорошою архітектурою, повноцінною, були тактично знайдені об’єми. Я не знаю, що хочуть побудувати висотку. Так, у конкурсі виграли висотки. Але я не зустрічався ще з інвесторами. Хочеш ти побудувати 80 поверхів? Ну прийди, покажи, послухай", – каже Олександр Свистунов.
Та керівництво "Граалю" регулярно приходить до КМДА – подовжувати оренду земельних ділянок на Європейській площі. "Схеми" запитали у директора ТОВ "Грааль", яка всіляко заперечує причетність братів Табачників до проекту. То хто ж стоїть за майбутнім будівництвом?
"Інвестор цього проекту дуже потужний, який вклав дуже багато грошей в Україну. Це Офер Керцнер, якого визнали інвестором минулого року. Ось він власник цього проекту", – заявила директор товариства Ірина Окунєва.
Офер Керцнер, почесний консул України в Ізраїлі, на запит "Схем" щодо фінансування проекту на Грушевського так і не відповів.
Фото: Історичний будинок на вулиці Грушевського, 4б у Києві
А поки приватний власник роками залагоджує зі владою паперові справи, в будинку-пам’ятці влаштували сквот – люди потроху ремонтують його, гріються пічкою, бо всі комунікації, які вони намагалися провести, відрубає власник – у “Граалі” знають про них. Проте люди все ж вважають історичний будинок пам’яткою і не збираються віддавати його під знесення.
Справа Міхельсона
Минулого року садибі Міхельсона на Пушкінській, 35-37, виповнилося рівно 120 років. Зараз заходити сюди можна тільки в касці і з дозволу приватного власника.
Фото: Флігельна частина садиби Міхельсона на вулиці Пушкінській у Києві
"Вже після зведення цього будинку його придбав відомий київський підприємець Фрідріх Густавич Міхельсон. Він, з одного боку, заробляв будівельними матеріалами, а з другого – їх використовував і для власного будівництва. Він купував садиби в центральній частині Києва і забудовував їх великими комплексами. У нього в Києві було нерухомості на кілька мільйонів, а тоді весь бюджет Києва складав 4-5 мільйонів", – розповідає києвознавець Михайло Кальницький.
Фото: Відомий київський підприємець Фрідріх Густавич Міхельсон
За ціле століття садиба Міхельсона неодноразово переходила з рук у руки. І ось теперішній власник – фірма "Дім на Пушкінській", яка належить маловідомому підприємцю Тетяні Чорнак, – разом із компанією "НЕСТ" готує спільний проект реставрації садиби.
"Це буде житло, елітне житло. Це саме те, що зробив Міхельсон більш ніж 120 років тому. Це були будинки для дуже багатих людей", – каже радник з інформаційної політики компанії "НЕСТ" Вікторія Яковлева.
Проте перед початком реставрації, власники мусять провести протиаварійні роботи – будинок у вкрай небезпечному стані, навіть ходити біля нього небезпечно.
Фото: Садиба Міхельсона на вулиці Пушкінській у Києві
"Це було зроблено нашими попередниками. Ми вже треті володарі. Не можна говорити, що ми за це 15 років відповідаємо – ні", – запевняє представник власника будинків Вікторія Яковлева.
Теоретично власник великої садиби на Пушкінській міг слугувати позитивним прикладом – вочевидь, компанія має і гроші, і бажання своєрідно продовжувати справу Міхельсона, якби не одна обставина. Раніше інспектори-пам’яткоохоронці наклали на фірму штраф через поганий стан будинку. Але через небажання платити штраф, до того ж, майже символічний для такої компанії, їхні юристи не просто оскаржили його, а й тим самим відкрили лазівку в законі і подали приклад іншим власникам, як можна оскаржити будь-який припис пам’яткоохоронців.
Сучасні Терещенки
Садиба Терещенків на бульварі Шевченка, 34 – будинок із визначною історією.
Фото: Бібіковський бульвар,34 (нині – бульвар Шевченка). 1-й праворуч, поч. ХХ ст. Фото надане Музеєм історії Києва
"Це будинок моїх прадіда та прабабусі – Івана та Елізабет Терещенків. Іван придбав цей будинок у 1879 році, після весілля. І тут народився мій дідусь. Це був будинок сім’ї. Цей будинок бачив багато краси, тут були багато художників. Більшість картин, які сьогодні є в Музеї російського мистецтва, були тут", – розповідає нащадок знаменитого роду українських промисловців і меценатів, міський голова Глухова Мішель Терещенко.
Фото: Міський голова Глухова Мішель Терещенко біля садиби своїх пращурів
Уже багато років будинок стоїть порожній. Але міська влада визнає – вплинути на власника, який розпоряджається будинком уже багато років, фактично не може.
Фото: Садиба Терещенків на бульварі Шевченка у Києві
На запитання щодо перевірок начальник дирекції експлуатації житлового фонду КП “Київжитлоспецексплуатація” Євген Кравченко відповідає так: “А хто його буде перевіряти? За все відповідає власник. І хто там має право міститись? Ніхто”.
Фото: Садиба Терещенків
Як свідчать отримані "Схемами" документи з інвестиційного конкурсу на будинки, "Центрелеватормлинбуд" і раніше орендував приміщення комплексу будинку Терещенків. А в 2004 році місто оголосило конкурс для потенційних інвесторів, адже будинок треба було реставрувати. Зрештою "Центрелеватормлинбуд" (одним із засновників якого є Тимур Міндич – відомий бізнесмен, пов’язаний із каналом "1+1" та Ігорем Коломойським) до конкурсу не допустили, а переможцем обрали "Укрнафту" (акції якої майже порівну належать державі та структурам Ігоря Коломойського). Уже невдовзі після укладання інвестиційного договору з містом, "Укрнафта" передала свої права на будинки "Центрелеватормлинбуду".
Невже два підприємства, пов’язані через третіх осіб, просто розіграли схему, за якою садиба дісталася нинішньому власнику попри те, що саме його і не допустили до конкурсу? Нинішній керівник відповідає, що в цих питаннях просто не обізнаний, як і в планах своєї ж фірми щодо будинку.
"Я не знаю тих часів, не можу коментувати. Я вже потім прийшов співпрацювати. Я ще раз кажу, я не маю права розкривати плани інвестора, я з ним говорив", – запевнив директор ПрАТ "Центрелеватормлинбуд" Олег Івченко.
Проте запевняє, що вже цього року влада побачить власне проект реставрації садиби. Раніше проект "Доступ до правди" у своєму дослідженні власників історичної нерухомості писав про те, що власники цієї садиби вже отримували припис за неукладання обов’язкового для власників документа (охоронного договору), а також через те, що будівля у занедбаному стані. Тепер власник каже, що всі порушення пам’яткоохоронного законодавства усунуті.
Фото: Будинок зсередини. Фото проекту "Доступ до правди"
Але з цим не згоден нащадок власника старовинної садиби Мішель Терещенко. "Я вже починаю працювати з юристами. І ми будемо судитися. Будинок Терещенків буде показувати киянам, що це можна захищати і давати нове життя гарному історичному будинку, який у нас є", – каже він.
Паперові справи
Історичне серце столиці – Андріївський узвіз. У 2009 році влада вирішила його відреставрувати до "Євро-2012" і доручила цю справу інституту "УкрНДІпроектреставрація".
Фото: Проект реставрації Андріївського узвозу
"Під час роботи ми зіткнулися з тим, що якісь будинки продані приватним підприємцям. Насправді власники не пускали в будівлі на обстеження. Тому проект ми зробили, включили туди не тільки фасади, а й аварійні дахи, і таким чином привели в порядок Андріївській узвіз, але не в повному обсязі", – зазначає реставратор, головний архітектор "УкрНДІпроектреставрація" Лариса Цяук.
Окрім того, що сам Андріївський узвіз – територіальна пам’ятка, більшість будинків тут – також пам’ятки. І багато з них давно у приватній власності.
Наприклад елегантний будинок XVIII століття на самому початку узвозу.
"Першими власниками садиби, до складу якої входив цей будинок, була родина київських купців Лакерд. Уявіть собі, наскільки заможні люди жили на Андріївському узвозі, що вони могли володіти ділянками, які займають цілі квартали. Після радянської влади до кінця 1998 року фактично весь перший поверх цієї садиби був зайнятий швейним училищем, але його розформували. Тоді будівлі почали приватизовувати, розкуповувати. І ось тоді з цього будинку пішло життя. Він вже майже 20 років порожній. І це пам’ятка", – каже керівник Центру урбаністичних студій Національного університету "Києво-Могилянська академія" Владислава Осьмак.
Наразі будівля повільно руйнується. Якщо зовні будинок виглядає охайно, то всередині ходити по ньому страшно. Це визнає і нинішній власник – "Діамантбанк", публічним акціонером якого є екс-міністр МНС та колишній народний депутат Давид Жванія. Банк має головний офіс на тій же ділянці, тож може фізично контролювати стан сусіднього будинку.
Фото: Будинок на Андріївському узвозі, 2 та банк “Діамантбанк”, який ним володіє. стоять стіна до стіни
У самому банку запевняють, що рятувати пам’ятку хочуть, навіть уклали охоронний договір на будинок, але не можуть почати роботи через бюрократію.
"Нам ще необхідно отримати містобудівні умови та обмеження. Але, починаючи з червня 2015 року, ми не можемо отримати цей документ. У нас усі погодження є, але застаріла корупційна схема в цій сфері як діяла, так і діє. Складнощі отримання цього документа виникають у багатьох замовників, хто володіє будівлями, такими смачними, як, наприклад ця, на розі Андріївського узвозу та Контрактової площі", – каже радник голови правління "Діамантбанку" Наталія Бєлан.
Фото: Всередині будинок на Андріївському узвозі, 2 виглядає значно гірше, ніж зовні
На підтвердження її слів "Схеми" отримали копії кількох звернень банку до міської влади, в яких вони просили надати їм останній документ, який необхідний для початку роботи.
Про цю ситуацію журналісти запитали в очільника департаменту, який повинен надати документ, – головного архітектора Києва.
"Реставрація – це дуже тонка річ. Коли до мене потрапляють документи, із п’яти може один проходить", – відповів на запитання знімальної групи програми Олександр Свистунов.
Гараж замість пам’ятки?
Наріжний будинок на Боричевому Току, 23/3 – один із найстаріших, збудованих після пожежі на Подолі 1811 року. Зараз він майже перетворився на руїну, проте це охоронювана законом пам’ятка архітектури. Дозвіл на його будівництво надавав ще перший офіційний головний архітектор Києва Андрій Меленський.
Фото: Будинок на Боричевому Току в Києві. Фото 1984 року (з альбому Яковлева та Равчева "Київ 70-80-ті")
"Цей один із найперших, найстаріших. Щоб дерев’яний будинок зберігся майже 200 років! То це вже само собою достатньо важлива причина, щоб зберігати його і надалі", – зазначає Владислава Осьмак.
Фото: Пам'ятка архітектури початку ХІХ століття на Боричевому Току в Києві
Теперішня власниця історичного скарбу – Галина Іванівна Лосєва. Має в Києві низку ресторанів. Лосєва – член родини Калетників, політиків-комуністів. Рідна дочка Лосєвої – це Оксана Калетник, колишній депутат парламенту.
Фото: Галина Лосєва, член родини Калетників
За результатами минулорічної інвентаризації, яку проводила міська влада, інспектори дійшли висновку, що будинок невідомо чий. Але прослідкувати власника легко можна завдяки земельному кадастру. Щоправда, тут цільове призначення землі під стародавньою пам’яткою архітектури вказане як "для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва".
Сама ж Галина Лосєва підтвердила "Схема" у листі – будинок її.
Проте замість відповіді на запитання про те, чому за стільки років після переходу в її руки пам’ятка так і не отримала другого життя, вона повідомила, що будинок у неї відібрали шахраї-рейдери – мовляв, офшорна фірма “Магнолія ассоушиейтс лімітед” отримала підробне рішення суду, що закріпив за нею право власності на історичний об’єкт. Тепер Галина Лосєва планує звернутися із цим питанням до правоохоронців.
"А тому розповісти Вам про плани будівництва на цій ділянці в найближчій період, на жаль, не можу", – пояснила вона.
Жертви кризи
На вулиці Тургенівській руйнуються колись величні будинки початку XX cтоліття під номерами 17 та 19.
Фото: Будинок початку ХХ століття на вулиці Тургенівській у Києві
"Якщо ми подивимося на проектні креслення, то побачимо п’ятиповерховий будинок із виразною баштою. Але побудували триповерховий і без неї. Вочевидь, у домовласника не вистачило грошей, і він поміняв проект. Але ця цікава деталь в історії київської архітектури, до речі, доволі характерна. Щодо будинку №17, він біля 10 років був виявленим об’єктом культурної спадщини, але втратив свій статус, мабуть, через технічний стан", – розповідає історик, пам’яткознавець Олена Мокроусова.
Нинішні власники будинків – товариство “Українська індустріальна група”. Наразі засновником фірми значиться його керівник Віктор Слишик. Проте раніше, коли фірма офіційно купувала землю під будинком №17, до переліку засновників товариства увійшла Олена Ставицька – дружина розшукуваного екс-міністра енергетики Едуарда Ставицького. Також серед уповноважених осіб були його батько, мати та теща міністра-втікача.
Фото: Михайло Гріншпон та Віктор Слишик
Про свою власність бізнесмени розповідають неохоче. “Будівлю у 2001 році “Українська індустріальна група” купила в банку "Приват", тому які питання?” – каже керівник фірми Віктор Слишик.
Фото: Будинок початку ХХ століття на вулиці Тургенівській у Києві
Розмова проходить в кабінеті екс-радника голови Державного космічного агентства, представника компанії GX Satellite Communication Management в Україні Михайла Гріншпона. За його словами, ще раніше товариство викупило землю під одним із будинків, а вже після цього міська влада сама попросили розселити інший – сусідній. Тепер компанія чекає, коли мине криза.
Фото: План майбутніх будинків на вулиці Тургенівській
Стверджують, що готові відбудовувати пам’ятки, але, схоже, що, купуючи будинки, не дуже цікавилися пам’яткоохоронним законодавством, адже охоронні договори на будинки не укладали.
Охоронні зобов’язання
Саме охоронний договір, укладати який власники зобов’язані при купівлі будинку-пам’ятки та підписання якого часто уникають, може зобов’язати їх розпоряджатися майном не на власний розсуд, а так, як того вимагає закон.
"Дійсно, законодавство про охорону культурної спадщини практично ніяк не співвідноситься із законодавством щодо приватної власності. Єдиним документом, який може зобов’язати власника щось робити, є охоронний договір. Ми, звісно, якимось чином можемо на це вплинути, але, знову ж таки, приватна власність в Україні недоторканна", – пояснює спеціаліст "УкрНДІпроектреставрація" Катерина Гончарова.
Фото: Власники пам'яток зобов'язані укладати охоронні договори, але не всі з них про це знають
Тож охоронний договір на будинок – чи не єдиний документ, за невиконання якого можна притягнути власника до відповідальності. Але, як кажуть пам’яткоохоронці, суто символічно.
Фото: Садиба Міхельсона на вулиці Пушкінській у Києві
"За ухилення від підписання охоронного договору максимальний штраф 17 тисяч. Від 1700 гривень до 17 тисяч. За проведення робіт без дозволу – від 17 тисяч до 170 тисяч", – зазначає головний спеціаліст відділу інспекції Управління охорони культурної спадщини Вартан Азатьян.
Чи є вихід?
Хто ж буде контролювати дії власників будинків-пам’яток і карати їх у разі порушення законодавства? У березні “Схеми” зустрічалися із заступником мера Києва Петром Пантелеєвим, якому Кличко доручив провести повну інвентаризацію будинків, що занепадають. Перед початком справи з наведення порядку у цих питаннях представник влади був налаштований ламати систему.
"Там, де є власник. Власник ігнорує, не хоче спілкуватися, не хоче домовлятися і не хоче робити нічого по цьому будинку, то ми вимушені будемо звертатися до суду", – рішуче казав він у коментарі "Схемам".
Понад півроку по тому "Схеми" поставили йому ті ж запитання, але цього разу у влади чомусь кардинально змінилася думка. "Ми вивчали судові перспективи, але прийшли до того, що судова практика, на жаль, негативна в цьому плані", – зазначив цього разу Петро Пантелеєв.
При цьому в міській адміністрації зазначають, що можуть повертати пам’ятки у комунальну власність, але не так швидко, як хотілося б. "Одну пам’ятку в рік можемо стовідсотково повертати", – заявляє керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко, при цьому зазначає, що більше не вийде через обмежений бюджет.
Проте є у міській владі й оптимістичні прогнози. Зазвичай, до якоїсь визначної дати киянам обіцяють привести все до ладу. У тому числі й вулиці Києва – відреставрувати фасади і знову спробувати домовитися з бізнесменами.
"Ми маємо чудовий дедлайн – "Євробачення". Я гадаю, що нам це потрібно. Такий струс щоразу. "Ось вам прапорець, ось вам фініш" і тепер до фінішу треба зробити", – зазначає Олексанр Свистунов.
Чи готова влада взяти контроль над ситуацією і тверду відповідальність? Про це журналісти запитали у міського голови Києва Віталія Кличка. Відповідь, здавалося б, опозиційної до приватних власників сторони напрочуд схожа: зараз не найкращі часи.
Фото: Андріївський узвіз
"Зараз складна ситуація, чому складна? Тому що ми можемо почати процес, але на сьогоднішній день ми розуміємо, що коли ми забираємо будинки у комунальну власність, нам потрібно буде також передбачити кошти, які ми вкладаємо для того, аби вивести будинок з аварійного стану. Можу сказати відверто, в нас не найкращі зараз часи і дійсно проблеми з бюджетом. І взяти забрати в комунальну власність, а потім нас будуть звинувачувати – а чому ви забрали і нічого не робите?" – пояснив позицію Віталій Кличко.
Бездіяльність стає вбивчою. Столичні пам’ятки – минуле, яке варто зберігати заради майбутнього, повільно гинуть, зберігають їх лише архівні кадри.
Історичні будинки сприймаються їхніми сучасними власниками як черговий актив. Адже це вигідна угода: заплатити максимальний штраф 6 тисяч доларів за руйнацію пам’ятки, довести, що відтворити її не можна і на виході отримати землю в серці Києва під нові, комерційні цілі.
У цьому сенсі українські закони охороняють приватну власність значно краще, ніж пам’ятки. У цих умовах можна змінити ситуацію, тільки якщо повністю переробити законодавчу базу – повернути практику примусового вилучення пам’яток, посилити покарання за їхню руйнацію, запровадити публічні конкурси на реставрацію з громадським обговоренням проектів та визначенням чітких термінів їхньої реалізації, налагодити комунікацію між різними органами влади, що мають різні дані про власників і не можуть їх встановити, нарешті перенести всі дані з паперових реєстрів у електронні, аби не дати їм остаточно загубитися.
Фото: Поділ, Київ
Журналісти та громадські активісти роками намагаються привернути увагу до проблеми збереження пам’яток, щоб разом врятувати хоч одну. Алe все це спрацює лише за політичної волі, сміливості брати відповідальність і публічно звітувати про кожен свій крок.
Читайте: Забытый Киев: прогулочный маршрут по заброшенным зданиям столицы
КиевVласть
29 листопада 2016 г. 12:00
Раздел: Територія розуму
Про справжню декомунізацію: ЖЕКи-загарбники та хто є реальним власником багатоквартирного будинка
То ж, багатоквартирні житлові будинки – чиї вони?
На превеликий жаль, правильну відповідь на це питання знає мізерний відсоток не лише жителів нашого міста, а й населення України взагалі. Надзвичайно низький рівень правового регулювання майнових прав у нашій державі, відсутність стратегічного підходу при проведенні приватизації державного житлового фонду призвели до того, що у більшості громадян відсутні знання про свої майнові права та навички ефективного управління своєю власністю, до яких відносяться й багатоквартирні житлові будинки (БКЖБ).
Тут, скоріш за все, у багатьох читачів виникне заперечення, мовляв яке ми відношення маємо до власності на БКЖБ? “Квартира – так, моя, бо маю державного акта на право власності, а от чий будинок взагалі – не знаю. Може міської ради, може комунгоспу, може держави – але точно не мій. Зрештою, яка мені різниця? Головне, щоб сміття вивозилося вчасно, і не протікав дах…”, – скоріш за все, приблизно такою буде відповідь пересічного жителя багатоквартирного будинку.
Так от, особисто я в цьому бачу найбільшу проблему проведеної приватизації житлового фонду – людям просто ніхто й ніколи не пояснював, що одночасно із приватизацією своїх квартир вони автоматично ставали співвласниками всього будинку як цілісного майнового комплексу! Власники квартир просто не усвідомлюють себе власниками всього будинку, тому віддають своє законне право самостійно управляти своєю власністю стороннім організаціям, які це роблять вкрай неефективно, однак заробляють при цьому непогані гроші.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Мушу дати трохи інформації - нудної, але конче необхідної для розуміння ситуації.
Всі ми приватизовували своє житло у відповідності до прийнятого в 1992 році Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, у якому в статті 10 чорним по білому записано: “Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою”.
Конституційний Суд України у 2004 та 2011 роках давав офіційні тлумачення цієї норми Закону, суть яких зводиться до того, що дійсно – незалежно від підстав набуття права власності на квартиру (приватизація, купівля, вспадкування тощо), одночасно з ним виникає право співвласності на весь будинок в цілому! Що важливо – ніяких додаткових дій для цього робити не потрібно (створювати товариство співвласників чи вступати в нього).
Аналогічно стверджує й Цивільний Кодекс України у своїй статті 382: “Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку”, тобто весь БКЖБ як цілісний майновий комплекс.
ВИСНОВОК 1: Не держава, і не територіальна громада, а лише власники квартир та нежитлових приміщень у багатоповерховому будинку є співвласниками всього будинку в цілому.
Читайте: ОСМД по-киевски: кот в мешке и без документов
Продовжимо. Згідно ст. 358 Цивільного Кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Тобто, виключно власники квартир та нежитлових приміщень в багатоквартирних будинках мають право колективно управляти своєю співвласністю. В тому числі — визначати виконавця послуг з управління будинком, надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, надання комунальних послуг, визначати порядок використання та розпорядження майном загального користування. Як неважко здогадатись, абсолютна більшість співвласників багатоквартирних будинків в Україні НІКОЛИ колективно не обирали для себе виконавців житлово-комунальних послуг і НІКОЛИ колективно не приймали рішень про передачу свого будинку “на балансоутримання” якомусь ЖЕку...
ВИСНОВОК 2: Абсолютна більшість ЖЕКів, які обслуговують багатоквартирні будинки в Україні - самовільно привласнили собі без будь-яких правових підстав право розпоряджатись колективним майном співвласників багатоквартирних будинків, та нав'язують свої практично неіснуючі “комунальні” послуги по відверто завищених цінах, тобто є звичайнісінькими собі рейдерами.
Далі. Здоровий глузд та стаття 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” підказують нам, що обов’язок утримувати майно в належному стані лежить саме на власнику цього майна: “утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників”. Про це ж говорить і стаття 360 Цивільного Кодексу України: “співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном”.
Однак більшість БКЖБ знаходиться на утриманні ЖЕКів (в нашому випадку – комунгоспу), і їх мешканці наївно сподіваються, що саме ЖЕКи зобов'язані фінансувати і проводити капітальні ремонти самого будинку та його інженерних мереж. І проблема навіть не в тому, що абсолютна більшість ЖЕКів (з нашим Бучацьким комунгоспом включно) не мають жодних правових підстав утримувати житлові будинки; проблема полягає в тому, що в Україні відсутні загальнодержавні механізми фінансування капітальних ремонтів.
Читайте: В Киеве назвали худшие ЖЭКи
Давайте трохи порахуємо.
Вартість житла в нашому місті (в Бучачі) в середньому складає близько 4000 грн за кв.метр. Більшість будинків спроектовані та збудовані, виходячи з терміну експлуатації в 50 років. Звідси випливає, що знос будинку становить 2% в рік, тобто близько 7 грн/м2 в місяць. І це без врахування витрат на прибирання, благоустрій, освітлення місць загального користування, поточні ремонти і так далі! Це тільки кошти, які мали би накопичуватися на спеціальних рахунках, і за рахунок яких мали би проводитися в майбутньому капітальні ремонти будинків. Очевидно, що жоден ЖЕК не має таких спеціальних рахунків, мешканці на майбутні ремонти грошей не сплачують,а відповідно про проведення капітальних ремонтів житлових будинків власними коштами ЖЕКу навіть говорити не доводиться.
Може, держава чи місцеві бюджети профінансують?
Повідомляю: використання бюджетних коштів на ремонт (утримання, обслуговування) чужої приватної власності є прямим порушенням бюджетної дисципліни та їх нецільовим використанням. А багатоквартирні житлові будинки є саме колективною приватною власністю.
ВИСНОВОК 3: Власники квартир у багатоквартирних будинках зобов'язані самостійно утримувати своє майно, що включає і його капітальні ремонти. Ні ЖЕКи, ні держава, ні місцеві бюджети цього робити не можуть, і не будуть.
Що ж робити в цій ситуації? Відповідь дуже проста – ставати ефективними власниками свого майна. Бо ніхто, окрім нас самих, не зацікавлений в збереженні нашого майна в належному стані, підвищенні його ринкової вартості. Ніхто, окрім нас самих, не організує нам комфортне проживання в наших будинках.
А от як це правильно зробити, виходячи із законодавства України та життєвих реалій – поговоримо в наступних статтях.
Анатолій Дубина, в.о. голови Тернопільського обласного осередку ВГО “Ефективний власник”, м. Бучач
КиевVласть: колонка актуальна по-прежнему, хотя написана 5 августа 2013 года, когда автор еще был депутатом Бучацкого горсовета
Читайте: На Позняках обслуживающие организации саботируют передачу документации ОСМД и На Троещине управляющая компания упорно не отдает документы созданному ОСМД
Анатолій Дубина, в.о. голови Тернопільського обласного осередку ВГО “Ефективний власник”, м. Бучач
КиевVласть
18 жовтня 2016 г. 17:23
Раздел: Тексти
С широко закрытыми глазами. Рейтинг активности депутатов Киевсовета (10-13 октября 2016 года)
Любой нормальный начальник уволил бы завхоза, который не знает, что у него где лежит, или втихаря приторговывает имуществом. Но это не в случае с коммунальной собственостью Киева: в администрации Кличко предпочли не заметить, как при ликвидации райсоветов часть имущества куда-то пропала. Традиционно в Киеве ведется много всякого незаконного строительства, в зону риска попал, в т.ч. и Парк Партизанской славы, а популярные нынче тренажерные залы, куда абонемент стоит нескольких тысяч гривен, всячески умудряются минимизировать плату за аренду - и им это сходит с рук. Об этом, и многом другом читайте в еженедельном обзоре запросов и обращений депутатов Киевсовета от КиевVласть.
Самый сок
Депутат Киевсовета Леонид Антоненко (фракция “Объединение “Самопомощь”) в своем обращении к градоначальнику Виталию Кличко описал один из прецедентов, когда киевская община не заметила, как потеряла полторы тысячи квадратных метров недвижимости инвестиционной стоимостью более полумиллиона гривен.
В не столь далеком 2001 году решением тогда еще Московского районного совета (сейчас это Голосеевский район -KV) было принято решение о создании Экономико-юридического техникума при Межрегиональной академии управления персоналом (МАУП). Форма собственности - общество с ограниченной ответственностью. Райсовет выступил в качестве соучредителя нового учебного заведения и передал в его уставной фонд 3-й и 4-й этажи школы № 319 общей площадью 1491, 5 кв. м по инвестиционной стоимости 512 350 гривен.
Как известно, в 2010 году райсоветы были ликвидированы. По идее, все их имущество, средства, предприятия, организации и пр. должны были перейти в собственность территориальной общины Киева, т.е. в ведение Киевского горсовета.
Но, как свидетельствует Антоненко, судя по Единому государственному реестру предприятий, учреждений, организаций и общественных формирований, Киевсовет сейчас отнюдь не числится в соучредителях Экономико-правового техникума при МАУП.
Депутат просит разъяснить, насколько вообще правомерно вносить коммунальное имущество в уставные фонды хозяйствующих субъектов. В данном случае - ООО. Он также интересуется, какие меры были предприняты для смены учредителя техникума, когда ликвидировали Голосеевский райсовет. И, в конце концов, его волнует, какие дивиденды получил город от передачи помещения в полторы тысячи метров в уставной фонд, по сути, частной компании.
Читайте: На совершенствование системы управления коммунальной собственностью Киевсовет планирует потратить 23,8 млн гривен
Градостроительство
Депутат Киевсовета Михаил Будилов (фракция ВО “Свобода”) обратил внимание Виталия Кличко, прокурора Киева Романа Говды и других должностных лиц на очередное строительство с небезупречной репутацией и сомнительной законностью.
Обитатели жилмассива “Комсомольский” в Днепровском районе Киева считают неправомерным строительство нового жилищного комплекса на пересечении проспектов Освободителей и Броварского, возле парка Победы.
Будилов попросил проверить застройщика на предмет соответствия целевого назначения участка, предоставить все необходимые разрешительные документы, а также утвержденный Детальный план территории и результаты общественных слушаний относительно застройки.
Депутат Киевсовета Роман Марченко (фракция Объединение “Самопомощь”) указал градоначальнику Виталию Кличко, руководителям Департамента городского благоустройства и сохранения природной среды КГГА, ГАСИ в г. Киеве и других профильных инстанций на очередной адрес варварской “реконструкции” - дом №133-б на улице Саксаганского.
“Жители в обращении информируют, что по вышеуказанному адресу проводятся незаконные строительные работы: укладывается кирпичная кладка стены, свариваются неизвестные конструкции. По имеющейся у них информации, собственник здания строит дополнительный этаж с мансардой для дальнейшей продажи дома”, - написал Марченко.
Следует отметить, что дом №133-Б имеет историческую и архитектурную ценность. 5 июля под Главным управлением Национальной полиции Киева активисты провели акцию “Прекратите строительный террор”, в ходе которой требовали остановить строительство, в т.ч. и на Саксаганского.
23 сентября активисты провели пресс-конференцию, на которой сообщили, что местная власть “играет” на стороне застройщика. Все обращения возмущенных незаконнным строительством граждан остаются без ответа. Более того, между застройщиками, КГГА и Нацполицией заключен некий меморандум, которым полицейским даже предписывается защищать конфликтные стройплощадки. По заверению активистов, полицейские теперь игнорируют их вызовы на места незаконного строительства.
Марченко потребовал рассмотреть вопрос как неотложный и устранить нарушение законодательства.
Депутат Киевсовета Анна Сандалова (Объединение “Самопомощь”) выясняла у руководителей Департамента городского благоустройства и сохранения природной среды КГГА и ПАО “АК “Киевводоканал”, законно ли застройщик ЖК “Традиция” подключился к централизованной системе городского водоснабжения.
Подозрения депутата и дарничан вызвал тот факт, что врезку в городской водопровод работники ООО “Торговый дом “Орион-экспорт”, которое является застройщиком, делали с 25 по 29 сентября под видом “замены задвижки” возле жилого дома №3-А по ул О. Пчилки. Причем работы не прекращались даже в ночное время.
Читайте: Жители Позняков выйдут на протест против застройщиков ЖК “Традиция”
Сандалова поинтересовалась, выдавала ли КГГА ордер на временное нарушение благоустройства и согласовывал ли врезку “Киевводоканал”.
Депутаты Киевсовета Наталья Манойленко и Андрей Осадчук (фракция “Объединение “Самопомощь”) потребовали от главы Государственной архитектурно-строительной инспекции Алексея Кудрявцева объяснений, почему в буферной зоне Киево-Печерской лавры, на улице Лейпцигской, 13, возводится высотка, которая несомненно обезобразит вид правого берега Днепра.
Возмущенные жители домов № 7 и № 9 по улице Цитадельной, примыкающей к стройке, требовали от строителей показать им план застройки, проектную документацию. Однако те игнорируют законные требования киевлян. Работы ведутся очень интенсивно: шум стройки жители Печерска вынуждены слушать с 7 часов утра и до 21 - никто даже не думает соблюдать принятые санитарно-гигиенические нормы. В результате над Печерскими холмами возвышается уже 8 этажей будущего элитного жилья.
“Необходимо подчеркнуть, что строительство ведется в непосредственной близости к Киево-Печерской лавре, в буферной зоне. С учетом особенностей ландшафта уже сейчас является очевидным, что строение будет конкурировать по высотности с колокольней Киево-Печерской лавры и обезобразит вид днепровских склонов с левого берега города. В результате возведения новостройки снова может встать вопрос об исключении Киево-Печерской лавры из списка всемирного культурного наследия ЮНЕСКО”, - сказано в обращении.
Депутаты попросили проверить законность строительства, предоставить им разрешительные документы и документы, которые подавались застройщиком для получения разрешений. Кроме того, они поинтересовались наличием утвержденного детального плана территории (ДПТ) и прошел ли этот план общественные слушания.
Депутат Киевсовета Анна Сандалова (фракция “Объединение “Самопомощь”) спросила у заместителя городского головы-секретаря Киевсовета Владимира Прокопива, почему бездействует межведомственная рабочая группа, созданная для подготовки документов по созданию в микрорайоне Осокорки-Южные ландшафтного парка вместо застройки.
Как сказано в обращении, в 2005 году Киевсовет предоставил ООО “Контактбудсервис” участок в жилмассиве Осокорки-Центральные (1, 2, 3, 4, 5, 6 микрорайоны) для строительства объектов жилищного и социально-бытового назначения. Однако в ноябре прошлого года в адрес киевского градоначальника была отправлена петиция с требованием ограничить жилищное строительство в жилмассиве Осокорки-Позняки-Харьковский и создать там ландшафтный парк. Мэр, в свою очередь, ответил, что петицию рассмотрели и о результатах проинформируют общественность попозже. Для “изучения вопроса” создали межведомственную рабочую группу, которую возглавил депутат Сергей Крымчак.
В феврале текущего года постоянная комиссия Киевсовета по вопросам экологической политики Киевсовета поддержала петицию о создании ландшафтного парка вместо жилищной застройки в микрорайоне Осокорки-Южные и решила включить в состав межведомственной рабочей группы депутатов Алексея Новикова и Анну Сандалову.
На этом вся эпопея с созданием ландшафтного парка заглохла. Группа работала ни шатко. ни валко до начала лета. А потом и вовсе перестала собираться.
“Дарницкий район стал жертвой бестолковой и тотальной политики застройки всех свободных участков без элементарных норм ГСН, инфраструктурных объектов, зеленых зон, с укомплектованностью школ и детских садиков в 150-200%. На месте озер и уникальных заливных лугов с пернатыми вырастают районы размером в 100-тысячный город Бровары. В то же время никто не спрашивает, какой будет загруженность Южного моста и моста Патона - то есть следует ждать нового транспортного коллапса и роста социальной напряженности”, - отметила Сандалова.
Сандалова напомнила о решении Киевсовета №351/351 от 12.11.2014 г., в соответствии с которым срок изучения вопроса рабочей группой ограничивается 30 календарными днями. По истечении срока постоянная комиссия Киевсовета должна включить вопрос в повестку дня и принять какое-то решение. Она попросила, объяснить, почему бездействует Крымчак и созвать в ближайшее время межведомственную группу, а также предоставить стратегию создания ландшафтного парка на Осокорках.
Инициативы
Депутат Киевсовета Вадим Васильчук (фракция “Самопомощь”) предложил мэру столицы и руководителям профильных департаментов КГГА выделить бюджетные деньги на проект “Центр национально-патриотического воспитания” для учеников, студентов и молодежи города и создание в День Соборности Украины “Живой цепи Соборности”, выступив их соорганизаторами.
В частности, на организацию и ведение проекта “Центр национально-патриотического воспитания” Васильчук предложил выделить 2 244 600, 00 гривен, на “Живую цепь Соборности” - 269 912, 00 гривен.
Он напомнил, что деньги на патриотиотическое воспитание молодежи заложены в Городских целевых программах “Молодежь и спорт столицы” и “Образование Киева: 2016-2018 годы”.
Депутат Киевсовета Анатолий Шаповал (фракция ВО “Батькивщина”) потребовал от директора Департамента жилищно-коммунальной инфраструктуры КГГА Игоря Павлика привести распоряжение КГГА №1411 от 16 августа 2013 года, которое регламентирует размещение и реконструкцию объектов теплоснабжения, в соответствие с законодательством.
Как говорится в приложенном к обращению письме Государственной регуляторной службы, согласовывать размещение и реконструкцию объектов теплоснабжения должны органы местного самоуправления (читай - Киевсовет), а в Киеве эту функцию возложили на Департамент жилищно-коммунальной инфраструктуры КГГА.
“В соответствии со ст.13 Закона Украины от 02.06.2005 № 2613 “О теплоснабжении” к основным полномочиям органов местного самоуправления в сфере теплоснабжения относится согласование размещения в границах соответствующей административно-территориальной единицы новых или реконструкция действующих объектов теплоснабжения для способствования развитию систем теплоснабжения на соответствующей территории.
Однако пунктом I Распоряжения №1411 установлено, что согласование размещения в границах Киева новых или реконструкции уже действующих объектов теплоснабжения проводится Департаментом жилищно-коммунальной инфраструктуры исполнительного органа Киевского городского совета (Киевской городской государственной администрации”, - говорится в письме.
Из этого Государственная регуляторная служба сделала вывод о несоответствии городского регуляторного акта законодательству. Поэтому предложила на первоочередном заседании Киевсовета устранить противоречие.
Депутат Киевсовета Юлия Ярмоленко (фракция “Солидарность”) призвала руководителя Дарницкой райгосадминистрации Василия Лозового присоединиться к акции “Сдай кровь ради жизни”, которая будет проходить в Дарницком районе столицы 1 ноября.
Ярмоленко отметила, что она как председатель благотворительной организации “Всеукраинское движение “Взаимодействие” и волонтеры будут проводить такую акцию второй год подряд.
“Мы призываем присоединяться, ведь в Украине насчитывается только около 2 тысяч доноров-волонтеров, в то время как европейская норма составляет 40-60 доноров на 1 тыс. населения. По подсчетам Киевского городского Центра крови, для того, чтобы обеспечить только столицу, донорами должны стать 80 тыс. человек”, - написала депутат.
Она пригласила присоединиться к акции сотрудников Дарницкой РГА и коммунальных предприятий.
Акция “Сдай кровь ради жизни!” начнется в 10 часов утра 1 ноября в общественной приемной Юлии Ярмоленко на ул. Ю. Пасхалина, 16 (бывшая Ильича).
Наболевшее
Депутат Киевсовета Сергей Паладий (фракция ВО “Батькивщина”) попытался выяснить у руководителя Дарницкой РГА Василия Лозового, почему в обход Закона “Об образовании” одно из помещений гимназии № 261 используется не по назначению.
Читайте: Почему вся Дарница требует у мэра Кличко уволить замглаву местной РГА Лозового
Об этом стало известно из-за пожара на территории учебного учреждения, который случился 9 октября текущего года. Тогда загорелась школьная теплица. Местные жители сообщили, что теплица не использовалась по назначению. Ее сдавали частным лицам, которые занимались изготовлением мебели.
Паладий поинтересовался, кто является балансосодержателем теплицы и наличием договора аренды, ведь в соответствии с п.5 ст. 63 закона “Об образовании” объекты образования и науки, финансируемые из бюджета, а также подразделения, технологически связанные с учебным и научным процессом, не подлежат использованию не по назначению.
Депутат Киевсовета Александр Пабат (фракция “Солидарность”) в обращении к председателю постоянной комиссии Киевсовета по вопросам ЖКХ и ТЭК Владимиру Бондаренко возмутился, почему на сайте Киевсовета комиссия не размещает материалы, которые рассматриваются.
“Хочу отметить, что на заседании комиссии 10.10.2016 на рассмотрение было вынесено большое количество вопросов, однако на официальном сайте Киевского городского совета разместили всего два отсканированных вопроса, остальные отсутствовали, что в свою очередь стало препятствием для общественности и депутатского корпуса в изучении материалов до заседания комиссии”, - написал Пабат.
Он потребовал выкладывать на официальном сайте в электронном виде весь пакет документов, “чтобы представители киевской общественности и все депутаты Киевского городского совета, а не только члены комиссии, имели возможность изучить проблематику накануне заседаний, а не во время”.
Благоустройство
Депутат Киевсовета Алексей Новиков (фракция “Единство”) сообщил руководству управления экологии и природных ресурсов КГГА, Государственной экологической инспекции в г. Киеве, КО “Киевзеленбуд”, что в Киевсовете создана группа по изучению проектной документации по организации ландшафтного парка “Парк партизанской славы” (Дарница).
овосозданная группа, к работе в которой планируют привлекать профильные подразделения КГГА и КО “Киевзеленбуд”, ставит своей целью “не допустить уничтожение памятника природы”.
Решение о необходимости создания рабочей группы депутаты приняли в ходе выездного заседания в парк, которое состоялось 7 октября. В нем приняли участие депутаты Киевсовета Алексей Новиков, Анна Сандалова, Игорь Мирошниченко, представители общественности.
Напомним, в феврале 2005 года Киевская горгосадминистрация утвердила эскизный проект реконструкции парка Партизанской славы в Дарницком районе Киева. В соответствии с проектом планируется увеличить площадь застройки парка до 9600 кв. м. В частности, в парке будет построен административно-выставочный комплекс площадью 793,4 кв. м. Кроме того парк будет оборудован автостоянкой на 164 места. Сметную стоимость реконструкции в ценах 2004 года эксперты оценивали в 27,4 млн гривен.
Читайте: “Киевзеленстрой” проведет реконструкцию парков столицы на 6,2 млн грн
ЖКХ
Депутат Киевсовета Андрей Задерейко (фракция “Единство”) предложил первому заместителю председателя КГГА Геннадию Плису изыскать возможность подключения домов частного сектора микрорайона Бортничи к центральной канализации.
Он напомнил о массовом отравлении питьевой водой, которое случилось в Бортничах в январе прошлого года. Тогда среди причин попадания канализационных стоков в артезианские скважины называли и несанкционированное подключение к централизованной канализационной сети.
“Во избежание подобных ситуаций в будущем и экологической катастрофы в целом, необходимо осуществить подключение к центральной канализации всех домов без исключения, поскольку даже небольшое подтопление способствует попаданию нечистот из выгребных ям придомовых территорий частных домов в реки и озера”, - отметил депутат.
Депутат Киевсовета Олег Петровец (фракция “Солидарность”) попросил директора Департамента земельных ресурсов КГГА Алексея Полищука предоставить информацию о площади придомовой территории дома № 14 по ул. Митрополита Шептицкого (бывшая - Луначарского, микрорайон Никольская Слободка).
Дом был сдан в эксплуатацию еще в 2004 году, но до сих пор его жильцам неведомо, каким образом им начисляют плату за пользование придомовой территорией. Все многочисленные обращения по этому поводу в КП “Житло-Сервис”, обслуживающее дом, остались без ответа.
На контроле
Депутат Киевсовета Александр Пабат (фракция “Солидарность”) попросил директора Департамента коммунальной собственности Андрея Гудзя ответить, правда ли, что владельцы тренажерных залов, расположенных в помещениях коммунальной формы собственности, платят за их арендную плату ниже предусмотренного методикой.
“До меня как до депутата Киевского городского совета доходит информация о несоблюдении процедуры оплаты аренды за пользование коммунальными объектами недвижимости, в частности - о том, что предприниматели-учредители тренажерных залов находят возможность избегать оплаты арендной платы, адекватной утвержденной методике расчета”, - объяснил он.
Пабат попросил предоставить информацию о количестве тренажерных залов, занимающих коммунальные помещения, о том, сколько денег они заплатили в городской бюджет в 2014-2015 годах и сколько из них платят по ставке 25%, предусмотренной Положением об аренде имущества территориальной общины Киева для тренажерных залов.
Читайте: Киевсовет передал "Международной теннисной академии" Кононенко 2,6 га земли на 25 лет
Итого
По итогам прошедшей недели первую позицию в рейтинге активности депутатов Киевсовета занял депутат Александр Бродский (фракция “Единство”), большинство обращений которого касались ремонта лестничных клеток и содержанию домов на его округе (Сырец). Вторым стал Александр Пабат фракция (“Солидарность”). Он возмущался в т.ч. тем, что на сайте Киевсовета публикуют далеко не все документы, которые должны там быть, тем, что ощественная уборная в парке “Юность” уже почти год как стоит отремонтированная, но ее никак не откроют, просил открыть на Борщаговке аптеки коммунальной формы собственности и усилить работу правоохранительных органов, поскольку в последнее время резко возросло количество мошенничества и грабежей, и др. Третьим стал Павел Тесленко (фракция “Единство”), большинство обращений которого касались выделения дополнительных средств на объекты его округа (ДВРЗ, Старая Дарница) при корректировке бюджета на текущий год.
Приз редакционных симпатий получает Леонид Антоненко (фракция “Объединение “Самопомощь”), который продемонстрировал, как - то ли по недосмотру, то ли с умыслом - безжалостно разбазаривается коммунальная собственность.
Приз редакционных сомнений достается его коллеге по фракции Вадиму Васильчуку, который хочет организовать “Живую цепь Соборности” за приличные деньги - почти 270 тыс. гривен.
Депутат
Фракция
Количество запросов
Александр Бродский
“Единство”
32
Александр Пабат
“Солидарность”
29
Павел Тесленко
“Единство”
25
Вячеслав Бродский
“Единство”
20
Дмитрий Калиниченко
“Единство”
19
Алексей Новиков
“Единство”
16
Игорь Баленко
“Солидарность”
15
Андрей Задерейко
“Единство”
13
Роман Марченко
Объединение “Самопомощь”
13
Николай Негрич
“Солидарность”
13
Олег Петровец
“Солидарность”
12
Алексей Руденко
Объединение “Самопомощь”
9
Андрей Таранов
Объединение “Самопомощь”
7
Олесь Маляревич
“Солидарность”
6
Юрий Сулыга
“Солидарность”
6
Дмитрий Банас
“Солидарность”
5
Максим Борозенец
Объединение “Самопомощь”
5
Игорь Мирошниченко
ВО “Свобода”
5
Анна Сандалова
Объединение “Самопомощь”
5
Владислав Турец
“Солидарность”
5
Константин Яловой
“Единство”
5
Ольга Балицкая
Объединение “Самопомощь”
4
Юрий Зубко
“Солидарность”
4
Наталья Приходько
“Солидарность”
4
Юлия Ярмоленко
“Солидарность”
4
Михаил Будилов
ВО “Свобода”
3
Владимир Гончаров
“Солидарность”
3
Лариса Дегтярева
“Солидарность”
3
Максим Конобас
“Солидарность”
3
Сергей Башлаков
Объединение “Самопомощь”
2
Владимир Бохняк
ВО “Свобода”
2
Вадим Васильчук
Объединение “Самопомощь”
2
Наталья Манойленко
Объединение “Самопомощь”
2
Вадим Сторожук
“Солидарность”
2
Елена Овраменко
“Солидарность”
2
Сергей Паладий
ВО “Батькивщина”
2
Владимир Прокопив
“Солидарность”
2
Михаил Терентьев
Солидарность
2
Анатолий Шаповал
ВО “Батькивщина”
2
Роман Ярошенко
“Единство”
2
Андрей Андреев
“Солидарность”
1
Леонид Антоненко
Объединение “Самопомощь”
1
Александр Березников
ВО “Батькивщина”
1
Людмила Березницкая
Объединение “Самопомощь”
1
Юрий Вахель
Объединение “Самопомощь”
1
Юрий Дидовец
ВО “Батькивщина”
1
Антон Дрепин
“Солидарность”
1
Людмила Костенко
“Солидарность”
1
Марина Кочур
ВО “Батькивщина
1
Петр Кузик
ВО “Свобода”
1
Владимир Левин
“Солидарность”
1
Наталья Маслова
“Солидарность”
1
Владислав Михайленко
“Солидарность”
1
Денис Москаль
ВО “Батькивщина”
1
Андрей Осадчук
Объединение “Самопомощь”
1
Виталий Павлик
“Единство”
1
Юрий Сиротюк
ВО “Свобода”
1
Дмитрий Стрижов
Объединение “Самопомощь”
1
Александр Харченко
“Солидарность”
1
Сергей Харчук
Объединение “Самопомощь”
1
Владимир Шарий
“Солидарность”
1
Наталья Шульга
Объединение “Самопомощь”
1
Георгий Ясинский
“Солидарность”
1
Напоминаем, что рейтинг активности депутатов Киевсовета составляется на основе отправленных ими запросов и обращений, опубликованных в разделе “Публичная информация” сайта КГГА и программы KV по освещению деятельности депутатов Киевсовета.
Для участия в последней необходимо дублировать отправленные запросы и обращения депутата и ответы на них на адрес [email protected] до 12:00 понедельника.
КиевVласть
18 жовтня 2016 г. 14:14
Раздел: Тексти
Плис помог Хмельницкому вывести деньги из банка “Хрещатик”
Правоохранительные органы, проводящие следствие по делу о банкротстве банка “Хрещатик”, располагают документами, из которых следует, что собственникам банка, в первую очередь, Василию Хмельницкому (на фото), помогали выводить активы представители киевской власти. Тем временем, при Киевской городской горадминистрации (КГГА) создана контрольная комиссия, которая должна проверить обстоятельства банкротства.
Об этом KV стало известно из публикации издания “Экономическая правда”.
По словам собеседников издания в правоохранительных органах, якобы "дирижировал" перечислениями средств коммунальных предприятий первый заместитель главы КГГА Геннадий Плис.
"В системе документооборота не зарегистрировано никаких поручений Киевского городского главы Виталия Кличка, первого заместителя главы КГГА Геннадия Плиса относительно каких-либо операций по сворачиванию кредитного портфеля и выведения средств коммунальных предприятий из банка "Хрещатик", - ответили в КГГА на это.
Но материалы правоохранительных органов говорят об обратном.
Городу Киеву принадлежало 25% акций банка "Хрещатик", но финансовое учреждение это не спасло - в начале апреля Национальный банк признал его неплатежеспособным.
Читайте: 6 июня 2016 ФГВФЛ начал ликвидировать банк Хрещатик
Еще 24% акций банка принадлежало непубличному бизнесмену, одному из экс-владельцев "Запорожстали" Николаю Солдатенко. Больше всех было у девелопера Андрея Иванова, который владел пакетом в 37% акций и считался основным контролером банка.
Неформальным же и реальным владельцем банка собеседники называли "Киевскую инвестиционную группу" (КИГ), которую контролировал Иванов и его бизнес-партнер Василий Хмельницкий. Последний, к слову, сейчас свою связь с банком отрицает и подчеркивает, что и самой КИГ уже давно не существует.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
По данным НБУ, активы банка на 1 января 2016 года составляли 9,1 млрд грн. После того, как в конце 2015 года НБУ провел диагностику, оказалось что в банке - "дыра" в капитале в 4,8 млрд грн, т.е. больше чем половина всех активов банка.
Материалы правоохранительных органов проливают свет на реальное положение вещей в банке и объясняют, как упомянутая группа "КИГ" приложила руку к банкротству "Хрещатика".
Читайте: Собственный капитал банка "Хрещатик" стал отрицательным
Во-первых, на 1 апреля 2016 года КИГ имела кредитный портфель в банке "Хрещатик" в размере 2,7 млрд грн. Это больше четверти всех активов и половина всего кредитного портфеля банка.
Во-вторых, в тех же материалах указано, что значительная часть предприятий группы "КИГ", которая получила кредиты, не вела хозяйственной деятельности.
Читайте: Из банка "Хрещатик" вывели 40 млн долларов через фиктивные кредиты
В-третьих, некоторые предприятия группы "КИГ" кредитовались в иностранной валюте, хотя не имели никаких валютных доходов.
В-четвертых, портфель долговых ценных бумаг в банке составлял 2,2 млрд грн, то есть почти четверть всех активов "Хрещатика". Из них лишь 200 млн было вложено в ОВГЗ и имели реальную ценность.
85% облигаций не имели никакого обеспечения, а активы и уставной капитал эмитентов этих облигаций не покрывали стоимости эмиссии, говорится в материалах следствия. Т.е., у банка в портфеле были "мусорные" ценные бумаги на 2 млрд грн, что составляет почти половину суммы необходимой докапитализации.
Читайте: В портфеле банка "Хрещатик" 85% облигаций на продажу оказались необеспеченными
В-пятых, в залоге у банка оказались земельные участки сельскохозяйственного значения, которые, как известно, находятся под мораторием на продажу.
В итоге, 31 марта 2016 года в канцелярию Нацбанка Украины были поданы план реструктуризации банка и план действий по поводу операций со связанными лицами. Но никто эти планы в жизнь воплощать не собирался. Акционеры банка, в том числе и КГГА, максимально быстро вывели из финучреждения все ценные активы.
Так, в течение марта коммунальные предприятия перевели свои средства на счета в другие банки. Общая сумма вывода средств превышала 800 млн грн, что существенно сказалось на ликвидности.
Читайте: Банк “Крещатик” положили по согласованию с Кличко
31 марта состоялось заседание комитета банка по управлению активами и пассивами. По его итогам договора по ряду крупных депозитов физлиц общей суммой около 93 млн грн были досрочно расторгнуты. Эти же средства потом были направлены на погашение кредитной задолженности предприятий группы “КИГ”.
Помимо этого, сворачивание портфеля КИГ происходило с помощью перечисления остатков с текущих счетов юрлиц. Из материалов следствия следует, что деньги выводились через 25 предприятий группы “КИГ” а также через 24 коммунальные предприятия Киева. Средства аккумулировались на текущих счетах двух предприятий группы КИГ - ООО "КУА "Авалон" и ЧАО "Агрофирма "Троянда".
Обе компании аффилированы с Василием Хмельницким и Андреем Ивановым, о чем свидетельствуют данные НБУ о структуре собственности банка "Хрещатик".
В свою очередь, по данным smida.gov.ua, КУА "Авалон" также принадлежат акции ЧАО "Агрофирма "Троянда".
Что касается конкретно коммунальных предприятий, то, как указано в материалах следствия, они перевели на предприятия, связанные с Хмельницким, почти 450 млн грн через счет коммунальной компании "ФК "Житло-Инвест". Платежи проходили как "возвратная финансовая помощь". А позже это муниципальное предприятие перевело их уже на вышеупомянутые ООО "КУА "Авалон" и ЧАО "Агрофирма "Троянда" с назначением платежа "Оплата за квартиру".
По словам собеседников ЭП в правоохранительных органах, "дирижировал" якобы перечислениями средств коммунальных предприятий именно первый замглавы КГГА Геннадий Плис.
Читайте : Первый замглавы КГГА Геннадий Плис о налогах, бюджете и банке “Хрещатик”
В целом, описанные правоохранителями действия тандема КИГ-КГГА привели к тому, что за период с 31 марта по 4 апреля кредитный портфель банка уменьшился на 1 млрд грн, и в основном за счет погашения обеспеченных залогами кредитов группы КИГ.
Напомним, ранее Киевсовет создал комиссию по проверке банка "Хрещатик". В ноябре 2016 года комиссия должна представить результаты проверки, в том числе и причастности чиновников к выведению активов банка “Хрещатик”. Тут следует вспомнить, что именно Геннадий Плис еще 14 апреля “оперативно” заявлял, что руководство столицы не знало о предстоящем крахе банка “Крещатик” и не контролировало в нем ситуацию, поскольку в Киевской горгосадминистрации (КГГА), дескать, нет профильных специалистов. Мало того, 25% акций банка, принадлежащих городской общине, по его словам, фактически... ничего не значили.
К слову, в начале октября 2016 года появилась информация, что Плиса на должности скоро не будет: его заменит Николай Поворозник. По данным источника KV, это может произойти через пару недель, а то и раньше. Тем более, что изначально на должность первого вице-мэра планировали именно Поворозника.
И это еще “цветочки”. К работе Плиса есть и иные претензии. Так, недавно работой КГГА, и Плиса в частности, заинтересовался экс-мэр Киева Александр Омельченко. Он решил узнать, почему и каким образом Кличко и Плис “потеряли” 20% НДС в бюджет Киева. Крепкий хозяйственник Омельченко был неприятно удивлен, узнав, что в то время, как в бюджеты других городов Украины поступает 60% НДС, уплаченного на их территории, то в бюджет Киева - всего 40%.
И такие “потери” - то ли с дурости, то ли из-за каких-то непонятных “схем” - горбюджет Киева несет, в т.ч. по вине Плиса, в то время как директора некоторых департаментов КГГА, находящиеся в его непосредственном подчинении, позволяют себе бездумно тратить бюджетные средства на совершенно нецелесообразные закупки.
Читайте: Светлана Принада экстренно тратит средства столичного бюджета на всякую дребедень
КиевVласть
27 вересня 2016 г. 17:12
Раздел: Тексти
Ігор Сабій: “Всі пільги, в тому числі і на землю для учасників АТО, мають бути монетизовані”
Процес виділення землі учасникам АТО у столичному регіоні пов’язаний із численними скандалами, історіями про оборудки та несправедливий розподіл. На противагу підприємливим ділкам та забудовникам, на Київщині діють й ті, хто опікується питаннями правильного виділення землі бійцям. Серед них - депутат Київської обласної ради, “свободівець” Ігор Сабій. Про те, чому пільги в Україні потрібно монетизувати, чого бояться держслужбовці, та як має обиратися голова Київобладміністрації, Ігор Сабій розповів у інтерв’ю KV.
KV: Ігоре Михайловичу, вчора Ви з Вашим колегою по фракції Євгеном Чубуком звернулись до в.о. керівника Держгеокадастру з проханням скасувати накази ГУ Держземагенства у Київській області щодо передачі в оренду жителю Черкащини земельних ділянок у Згурівському районі, першочергово призначених для ветеранів АТО. Що Ви ставили для себе за головну мету, коли прийшли до керівника Держгеокадастру з візитом? Чому вирішили навідатись саме особисто?
Ігор Сабій: Наразі позов щодо незаконності виділення цих двох ділянок, які були зарезервовані для ветеранів російсько-української війни, вже розглядається у суді. Але всім відомо, що суди у нашій країні, на жаль, можуть тягтись роками і, відверто кажучи, стовідсоткової віри у справедливість нашої судової системи сьогодні також немає. Тому ми дізнались, що згідно чинного законодавства голова всеукраїнського Держгеокадастру може відмінити своїм наказом накази підлеглих йому головних управлінь. Такий шлях, вочевидь, спростив би та набагато пришвидшив усю процедуру повернення землі бійцям АТО. Через це наша фракція ініціювала звернення Київоблради до голови Держгеокадастру з проханням відмінити відповідні накази.
Однак ми розуміємо, що Держгеокадастр - дуже бюрократична установа. На жаль, навіть на звернення депутатів обласної ради чиновники можуть відповісти лише відпискою. Для того, аби максимально акцентувати увагу на нашому зверненні і надати йому ще більшого громадського розголосу, ми прийшли до керівника Держгеокадастру особисто. Річ у тім, що, як правило, держслужбовці не бояться ані прокуратури, ані судів, ані слідчих органів. А громадський розголос їх лякає. Після нього вони вимушені діяти по справедливості. Власне, через це ми й вирішили вручити звернення депутатів облради саме таким шляхом.
KV: “Свободівці” дуже активно відстоюють права ветеранів АТО і відстежують проблеми із землею в пристоличній зоні. Наскільки такі випадки, як у смт Згурівка, є прецедентними для Київщини?
Ігор Сабій: Подібні проблеми зараз є фактично в кожному районі. Якщо брати, наприклад, саме столичний регіон, міста обласного значення, то там, на мою думку, ветеранам АТО логічніше було б надавати квартири, а не земельні ділянки. Адже одна річ, коли це - сільськогосподарські землі та сільськогосподарський район, але інша, коли це - Ірпінь чи Буча. Потрібно розуміти, що дати кожному по 2 га землі в цих містах досить проблематично. Цінніше на тих земельних ділянках побудувати житло і дати людям квартири, адже зрозуміло, що ні в Ірпіні, ні в Бучі ніхто сільськогосподарською діяльністю займатись не буде.
Детальніше: Депутаты Киевоблсовета пришли в Госгеокадастр отстаивать земли ветеранов АТО в Згуровском районе
Навколо Києва всім землі не вистачить
KV: Сьогодні в Ірпіні, Бучі та Борисполі саме такі проекти й реалізуються, коли бійці АТО отримують землю та згодом віддають її забудовникам. Чи відстежуєте Ви всі ці землевідводи, аби потім убезпечити хлопців від можливого шахрайства?
Ігор Сабій: Ми, безперечно, намагаємось відстежувати. У даному випадку, проблема в тому, що будь-який ветеран війни може претендувати на землю в будь-якій частині України. Однак, тут важливо саме те, щоб в першу чергу надати земельні ділянки вихідцям саме з тої місцевості, бо, зрозуміло, що є різниця, чи дати землю в Володарському районі, чи землю в Ірпіні.
KV: Але ж хлопець із Володарського району може сказати, що він хоче квартиру в Ірпіні. Що тоді?
Ігор Сабій: Тому, власне, й існує проблема. Держава мала би чіткіше регламентувати ці аспекти. Ми ж розуміємо, що навколо Києва всім землі об’єктивно не вистачить. Законодавець мав би підходити до цього більш виважено. Якби у нас не приділяли стільки увагу популізму, а чітко прописали б, хто й на що може претендувати, то було б більше порядку.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Чи є на Ваш погляд взагалі правильним рішення видавати саме земельні ділянки? Якщо хлопець з села і родина з села, батьки мають пай і він має пай, то виникає питання: навіщо йому ця земля? Чи, можливо, варто розглядати питання монетизації пільг та видавати еквівалент грошима?
Ігор Сабій: Як на мене, то взагалі всі пільги, в тому числі і на землю для учасників АТО, мають бути монетизовані. Річ у тім, що в нас досі діє стара радянська система, яку 25 років ніхто не хоче змінювати. Якщо перенести, наприклад, питання у сферу електротранспорту, то всі пенсіонери мають пільги на проїзд у ньому, але ж трамваї чи тролейбуси в тому ж Ірпіні чи Бучі не їздять. Тобто фактично на пенсіонерів Бучі чи Ірпіня пільга поширюється, гроші на них закладаються, але люди ними не користуються. За логікою, ми повинні зробити таким пенсіонерам доплату до пенсії, щоб людина, яка не їздить електротранспортом, а отже й не користується пільгою, купила краще на ці гроші собі зайву цукерку.
Читайте: Киевоблсовет просит Госгеокадастр отдать участникам АТО земли в Згуровском районе
Аналогічна ситуація з ветеранами війни. Переконаний, що людина, яка пройшла війну, повинна мати гідне фінансове забезпечення і тоді вона зможе сама визначати, що для неї є першочерговим: купівля житла, навчання дітей, тощо.
Безперечно, грошовий еквівалент зняв би більшість соціальної напруги, та був би більш справедливим.
KV: Чому влада, яка мусить розуміти, що монетизація - це реальний вихід, не наважується на монетизування хоча б певної частини пільг? Адже, коли мова йде, наприклад, про завищені тарифи та субсидії, окрім збільшення кількості в державі грошової маси жодного контраргументу проти монетизаціі немає.
Ігор Сабій: По-перше, в мутній воді легше й рибу ловити. По-друге, ми на сьогодні маємо владу, яка не працює на добро українського народу, а займається обслуговуванням олігархів.
Якщо ж говорити саме про тарифи, то давайте подивимось, хто у нас володіє, наприклад, обленерго? Це - дуже короткий список певних осіб. Хто володіє майже всіма облгазами? Взагалі одна особа. Фактично, власникам обленерго, облгазів вкрай не вигідно судитися з неплатниками або встановлювати додаткові засоби обліку за свої кошти, коли простіше через підняття тарифів перевести усіх на субсидію та з держбюджету щомісяця отримувати на рахунок гарантовану суму коштів.
Тобто підхід до цього питання в нас взагалі хибний від початку. На нашу думку, стратегічні галузі промисловості й комунальне господарство, як природна монополія зокрема, не мають бути у приватних руках. Вони б мали бути все ж таки або в державній, або в комунальній власності. Генеруюючі компанії можуть бути різні, а от транспортуюча компанія, я маю на увазі електроенерго, у нас одна, й нікуди від цього не втекти. Саме тому природний монополіст піднімає тарифи винятково на свій розсуд. На превеликий жаль, навіть НКРЕ зараз працює на покращення життя не українців, а на покращення життя олігархів.
KV: Тобто НКРЕ працює в тій самій схемі, аби більше повернути?
Ігор Сабій: Безперечно, бо власне НКРЕ й благословляє підняття тарифів. Вони дозволяють це підняття, хоча ми всі добре розуміємо, що ПАТ “Укргазвидобування” поставляє газ НАК “Нафтогаз” за ціною 1,6 тис. гривень за тисячу кубів. Взагалі виникає питання: чому така ціна? Чому такий великий розрив між закупівлею та продажем: 1,6 тис. гривень та 6,9 тис. гривень? Фактично, це надприбутки. І те, що нам постійно розповідають, нібито МВФ вимагало підняття тарифів - насправді також не відповідає дійсності. У МВФ хотіли, аби ми навели лад у “Нафтогазі”. Але що таке “Нафтогаз”? Це свого роду велика прокладка, посередник між виробником та кінцевим споживачем. Я певен, що проблема економіки всієї нашої держави саме в тому, що забагато таких прокладок між тими, хто реально виробляє, й тими, хто реально споживає.
Читайте: С сегодняшнего дня тарифы на электроэнергию подорожали на 25%
Так само й на енергоринку: якщо б підприємства могли купувати електроенергію безпосередньо у виробника, то всі би, без сумніву, перейшли на атомну енергію, яка дійсно є значно дешевшою. Знову ж таки, хто в нас є найбільшим власником генеруючих компаній? Також відомо - Ладижинська ТЕС, Бурштинська ТЕС, Добротвірська ТЕС. Тобто фактично це гіпермонополія, де виробник плюс обленерго, як той, хто транспортує електроенергію, виступають в тандемі, й в обох все прекрасно, не потрібно навіть нічого більше вигадувати. І це - не бізнес. Це - викачування оборотних коштів.
Держава, як ефективний власник
KV: Зараз ми бачимо, що дуже активно починаються приватизаційні процеси. Ми чуємо, що потрібно негайно скидувати державні активи. За вашою логікою, наприклад, ті ж генеруючі компанії, обленерго, транспортуючі компанії мають бути у державній або в комунальній власності, але загально відомо, що держава - неефективний власник.
Ігор Сабій: Те, що держава є неефективним власником - це великий міф. Проблема не в тому, хто власник, а проблема в тому, хто управляє. Погодьтесь, у всіх приватних компаніях, починаючи від маленького ларьочка та закінчуючи великими транснаціональними корпораціям, крадуть. Однак, все залежить від того, який є пряник і який нагай.
Якщо топ-менеджер, який працює на державному підприємстві, отримує гідну зарплатню і розуміє, що за той чи інший проступок він буде насправді покараний, то, звичайно, крадіжок не буде. Більше того, в усьому світі державні підприємства, де вдало налогоджена робота, ефективно працюють і приносять чималі прибутки. Я навіть скажу, що в проекті бюджету на наступний рік різко збільшені плановані надходження саме від держпідприємств. Тобто нам з одного боку говорять, що їх функціонування збиткове, а з іншого - в проекті бюджету збільшують план надходжень від них. Це і є справжній обман.
Тим паче, якщо розглянути таке підприємство, як Одеській припортовий завод, то це фактично термінал, через який можна приймати танкери зі зрідженим газом. Ефективне використання припортового заводу дозволить нам відмовитись від будь-яких проблем з Росією в частині постачання газу. Тому власне спроба приватизації найприбутковіших підприємств, до того ж під час війни, є ніщо інше, як спроба їх вкрасти.
До речі, зараз сума надходжень від приватизації по згаданому плану дорівнює вартості Одеського припортового заводу. Якщо пригадати 2008 рік, то кошти, які тоді мали надійти від продажу заводу в Одесі, дорівнюють сумі теперішній приватизації всього.
KV: Якщо держава справді може бути ефективним власником і вона зацікавлена в тому, щоб заощаджувати і державні кошти, і кошти людей, які платять податки, то чому нічого не робиться? Чому всі ініціативи, у тому числі на Київщині, які ми можемо бачити по переходу на альтернативні види палива, ініціюються приватним бізнесом, а не державою?
Ігор Сабій: Риба завжди гниє з голови. І тут найбільша відповідальність все ж таки лежить на українцях, бо саме вони ту голову й обрали. На жаль, після Революції Гідності українці пішли на вибори і знову голосували не за реальні справи, а за слова.
KV: Українці проголосували за “я закінчу війну за два тижні”.
Ігор Сабій: Так, але українці собі не робили звіт в тому, що по-перше, війну дійсно можна було припинити за два тижні. А по-друге, треба було брати до уваги й інші чинники. Потрібно було зважати не лише на гарний слоган. Громадяни сподівались, що хтось поділиться з кимось своїми грошима, та всі будуть у шоколаді. Так воно тепер й є, лише смак і запах в результаті не зовсім шоколадний.
Чому добре живе Європа? Там виборець перед тим, як голосувати, аналізує, за кого віддати голос. Він дивиться на історію діяльності депутата чи чиновника. Проблема в тому, що у нас фактично перед виборами завжди з’являються нові політичні проекти. Зрозуміло, що ми - не Англія, де є дві партії, яким по 200 років. Ми - не Америка, де партій багато, але є дві основні - демократична та республіканська - і вони між собою конкурують. Систему може змінити лише інша система, а в нас замість нової системи - новий політичний проект. Нові списки - старі писки. Люди, на жаль, дивляться винятково на загальну картинку і через те маємо таку ситуацію.
Час змін
KV: Звісно, думка про те, що потрібно змінювати самих українців містить раціональне зерно, але, наскільки я розумію жодної серйозної освітньої програми по роботі з виборцями в України немає, і цим фактично ніхто не займається. Фракція “Свобода” докладає зусиль, аби змінити виборчу свідомість українця, але чи бачите Ви результати?
Ігор Сабій: Я вважаю, що українця все ж таки вдалося змінити. Я - член “Свободи” вже 20 років, і можу порівняти стан політичної свідомості українців, який був у 1996 році, коли я прийшов у партію, та який є зараз. Українців змінила революція 2004 року, змінила Революції Гідності. Проблема в тому, що дуже часто ми чекаємо на чудо, але всяке чудо завжди добре сплановане. Тобто, всі процеси мають свою тривалість і свідомість людей не можна змінити швидко. Важливо й щоб у державних мужів були на це воля і бажання.
Людина в інформаційному суспільстві живе під впливом блакитного екрану, Всесвітньої мережі, й ці чинники формують її свідомість. Сьогодні в Україні майже всі телеканали є чиюсь власністю й, до того ж, власністю олігархів. У нас багато говорили про суспільне телебачення, але воно так і не відбулося. Багато говорили про незалежну журналістику, але її також немає. Через телевізійну пропаганду людей дуже часто просто зомбують. Але потрібно усвідомлювати, що це також не є виправданням, бо з іншого боку, ми живемо не в радянські часи, і людина, яка хоче отримати, знайти інформацію - вона її отримає та знайде.
KV: Зрозуміло, що українці будуть змінюватись поступово і, врешті решт, зміняться остаточно. Питання в іншому: чому в свідомості державних мужів, людей, які перебувають при владі, превалюють швидкі гроші, а не прогнозовані довгі?
Ігор Сабій: Тому, що насправді вони не є державними мужами. Ті, хто сьогодні при владі - здебільшого прийшли на короткий час, за який вони планують побільше вкрасти й подалі сховати. Головна проблема залишається в тому, що люди, обпікшись раз, обпікшись два, мали би аналізувати. Натомість, ми й досі переживаємо наслідки радянської системи, коли превалював той дух патерналізму, що є рідна партія та є “тато”, який має дати перше, друге, третє. Насправді ніхто нічого нікому не повинен давати. Все можна або заробити, або вкрасти. Третього немає.
KV: Якими досягненнями за рік перебування в обласній раді може пишатися обласна “Свобода”?
Ігор Сабій: Ми не маємо більшості в обласній раді, але нам вдалося створити досить непогану коаліцію з іншими політичними партіями. На сьогодні безперечним є факт, що обласна рада стала відкритішою. Обласна рада стала навіть рушієм багатьох процесів, як у області, так і зрештою по Україні.
Наприклад, згадати проблему профтехосвіти, коли її просто скинули на місцеві бюджети, незважаючи на те, чи є на те фінансові ресурси на місцях, чи немає. Це було зроблено фактично в новорічну ніч і на ранок люди прокинулись та побачили, що в них є недоїмка в місцевих бюджетах, до того ж величезна. Фактично гроші, які б мали піти на розвиток інфраструктури, ремонт доріг, потрібно було пустити на профтехосвіту. У всьому світі коледжами, училищами та підготовкою саме робітничих професій опікується держава. Це - клопіт центрального керівництва. Обласна рада за нашою ініціативою 12 січня, коли всі досвятковували, фактично почала бити на сполох. Потрібно було терміново вчиняти якісь дії, бо ми мали повністю розбалансований бюджет, як області, так і відповідних районів, міст обласного значення. Якщо брати, наприклад, Ржищів, то коли на них “падала” профтехосвіта, їм навіть всього бюджету міста не вистачало б на ті їх чотири профтехучилища.
Подробнее: Киевоблсовет просит Верховную Раду пересмотреть бюджет на 2016 год
Ми, піднявши такий крик, звернули увагу інших облрад на цю ситуацію. Вони підхопили наш спротив - і, фактично, усім миром нам вдалось змусити тодішнє керівництво уряду виділити додаткові 500 млн гривень для профтехосвіти.
Так само вирішувались й земельні питання. Зрештою, навіть наш вчорашній похід до Держгеокадастру - це так само спроба на місцевому рівні розворушити проблему й надати їй суспільної ваги.
Річ у тім, що якщо 24 обласні ради гуртом щось ініціюють, то центральні органи хочуть - не хочуть, а вже мусять якось реагувати. Інакше рано чи пізно прийдуть вибори. Як показує досвід та приклад Верховної Ради, вкрасти можна не більше, ніж 2,5% голосів виборців, а решту люди все одно проголосують. Навіть на прикладі “Свободи”, коли в 2012 році нас не хотіли там бачити, що тільки не робили, а об’єктивно вкрали лише 2,5%. Тобто ми мали 13% голосів - зберегли 10,5%.
Виконавча влада має призначатися на місцях
KV: Стосовно голосування Київоблради за посаду губернатора. Ця практика досить цікава та революційна. Вона зародилась на Київщині, коли у Фастівській районній раді звернулись до президента з проханням призначити на пост голови певну кандидатуру. Зараз Київоблрада рекомендувала свою людину. У такому випадку, чому кожна фракція не висунула власну кандидатуру?
Ігор Сабій: Якщо говорити відверто, то про конкуренцію між фракціями за кандидатуру не йшлося. Насправді людина, яка була запропонована, влаштовувала всіх. Такий крок з боку Київоблради було зроблено для того, аби довести усім громадянам України та центральним органам влади, що ті половинчасті рішення, які приймаються, насправді доводять до абсурду.
Читайте: Киевоблсовет выдвинул Константина Бондарева кандидатом на конкурс главы Киевской ОГА
У нашому розумінні суспільство нарешті дозріло до того, що стара система обкомів та райкомів партії не працює. Ми звикли, що були обкоми та райкоми, які фактично керували, та були ради, які виступали лише їх ширмою. Для Кучми така система була найкращою, бо він її розумів, вона була йому комфортна та керована. Але сьогодні такий принцип вже не діє.
У нашому розумінні це, до речі, записано в Конституції України і громадяни нарешті також усвідомили це, виконавча гілка влади має обиратися і призначатися на місцях. Бо об’єктивно в Київській області краще видно, хто є хто. Ми самі краще бачимо, хто на що здатен серед тих керівників, які є в районі, які управляють певними підприємствами, закладами. Але найголовніше тут те, що голова виконкому, обласної чи районної ради мав би і контролюватися обласною або районною радою аж до відкликання. Тобто добре працює виконком - чудово, почались проблеми - переобрали.
На сьогодні найгірша ситуація в тому, що, по-перше, присилають голову адміністрації - й громада на це не впливає. Нікому не зрозуміло, кого присилають і за які такі заслуги, але найсумніше те, що громада не має жодного контролю над ним. Голова адміністрації, по суті, може робити що хоче, а громада не може ніяк на це вплинути.
Читайте: Порошенко уволил губернатора Киевской области Мельничука
KV: Але може так трапитись, що на конкурсі переможе не та кандидатура, яку підтримала Київоблрада. Людина прийде - і від почату буде розуміти, що вона мусить увійти у клінч із депутатами, бо обласна рада хотіла когось іншого на цю посаду. Як вирішувати це питання? Як налагоджувати стосунки, аби було взаєморозуміння?
Ігор Сабій: Насправді, я б не говорив про клінч. Але, очевидно, що людина, яка не рекомендована Київоблрадою, та все ж стає на цю посаду, має розуміти, що вона повинна показати таку програму й має робити такі дії, щоб обласна рада їх сприймала. Бо в нас проблема завжди була в тому, що дуже багато речей пропонувалося, просилося, а обласна адміністрація просто не реагувала.
Далеко не треба ходити. Останнє - це програма “Шкільний автобус”, яка реалізується на умовах співфінансування: частину грошей дає держава, частину - обласний бюджет, частину - місцеві бюджети. Річ у тім, що Департамент фінансів до тепер не підняв дохідну частину бюджету. Зараз є проблема з тим, що ми, як депутати облради, свою частину по виділенню грошей із облбюджету виконали, відповідно частина програми “держава-область” закрита. Але ці автобуси йдуть лише на опорні школи, в той час, як залишаються й інші. І ось частина область-район не закрита, й зараз намагаються на депутатів обласної ради через недооправцювання Департаменту фінансів перекласти відповідальність. Мовляв, чому, виділивши кошти, не можуть фактично ті гроші реалізувати та купити автобуси? У такому випадку голова адміністрації мав би розуміти, як він має діяти, які кадрові зміни зробити, яку проводити роботу з працівниками, аби таких речей не допускати. Взагалі ж, ніхто не збирається когось навмисно сприймати в штики чи працювати за принципом “чим гірше, тим краще”.
Питати про скоєні помилки громадяни будуть не голову адміністрації, а нас, депутатів, тому ми зацікавлені в тому, щоб люди прагнули ще раз голосувати та розуміли, що тут є політична відповідальність. Найбільша проблема системи обласних і районних адміністрацій - це безвідповідальність і безкарність, бо нема отого нагая.
Читайте: В КОГА планируют внести изменения в ряд областных программ
KV: Чи правильно я розумію, що головний меседж Вашої концепції - це самостійне обрання голови адміністрації депутатами районного, обласного рівня з-поміж себе або з-поміж лідерів громадської думки на місцевій території?
Ігор Сабій: Ні, не з-поміж себе, не з-поміж лідерів громадської думки. Потрібно обирати, в першу чергу, фахову людину. Ми, депутати, - політики, і ми маємо давати певну концепцію, а виконком має її виконувати. Для цього необхідні професіонали і фахівці в промисловості, економіці, тощо. І з точки зору контролю, це мала б бути людина, обрана в чи то в районній, чи то в обласній сесійній залі. За таких обставин є можливість контролю.
KV: Як часто керівники профільних департаментів основних напрямів мають звітувати перед Київоблрадою? І що за висновки вони мають робити після таких зустрічей із депутатами, адже, зазвичай, подібне звітування носить лише формальний характер?
Ігор Сабій: Воно так і є. Потрібно зізнатись, що ці звіти досить формальні. Так, звичайно, ми можемо не взяти до відома надану нам інформацію, але що це дасть? Абсолютно нічого. Тому я і говорю, що має бути відповідальність. Звичайно, є планова звітність, але ми все одно незадоволені тими звітами. Як ми можемо бути задоволені, коли бачимо, що рівень освоєння коштів обласного бюджету - 18%? Коли на рахунках лежить більше 0,5 млрд гривень, які не можуть бути використані? І до того ж, що таке бюджет? Це - людські гроші, податки, які з них зібрали і мали б направити на школи, медицину тощо. І коли ті гроші просто “висять” і, більше того, їх з’їдає інфляція, то постає питання недієздатності управління. У той же час, до нас, як до обранців громади, звертаються люди, а ми не маємо жодного впливу. І ось це є найгірше.
Читайте: Ольга Бабий: "Мы наконец-то начнем давать деньги на энергоаудит областных учреждений"
KV: У Київоблраді досі не прийняли новий регламент. В чому полягає проблема затвердження регламенту? І які правки до нового проекту надала Ваша фракція?
Ігор Сабій: Згідно законодавства, доки не прийнято новий регламент, то чинним залишається попередній. Особисто я зараз не бачу якоїсь гострої необхідності терміново вносити зміни в регламент.
KV: Для підготовки матеріалів на кожну сесію Киїоблради витрачається приблизно 20 пачок паперу. В свою чергу, у новому регламенті мала б зявитись норма про відмову від паперового документообігу. Як бути з цим?
Ігор Сабій: Від паперового документообігу можна відмовитись і без внесення змін до регламенту. Я, як член бюджетної комісії, неодноразово ініціював це питання і думаю, що ми до нього все ж таки дійдемо. Гадаю, в наступному бюджетному році це питання вже вирішиться.
KV: У Вас скоро відбудеться велика партійна подія. З яким завданням та з яким настроєм київська обласна “Свобода” їде на всеукраїнський з’їзд?
Ігор Сабій: Звичайно, з піднесеним настроєм. Нам приємно, що ми зараз є практично найстаршою діючою партією України. Нам 13 жовтня виповниться 25 років. Зрештою те, що ми не просто існуємо, а й активно працюємо, доводить, що та ідеологія, яку ми несемо, ідеологія українського націоналізму, - жива.
KV: До виборів готуєтесь чи завжди готові?
Ігор Сабій: Як відомо, наступні вибори починаються на наступний день після закінчення виборів. Отже, ми завжди готуємось. Крім того, ми є партія, яка працює постійно, ми - не політичний проект. Ми не починаємо за два місяці до виборів масштабну кампанію та інформаційну навалу на виборців. Ми працюємо систематично, а тому наш виборець не зомбований чи зачарований саме на цю хвилину, він стабільний, переконаний. Тим більше, у нас є тенденція до зростання. Не зважаючи на інформаційні удари по нас після Революції Гідності, час розставив усе по місцях і люди зрозуміли, хто насправді дбає про українців.
Читайте: Депутаты Киевоблсовета от ВО “Свобода” отчитались за первые 100 дней работы (+документ)
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій