Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
24 лютого 2019 г. 11:45
Раздел: Стиль
“Вам – наша пам'ять і любов”
Юні журналісти ІТА “ЮН-ПРЕС” КПДЮ взяли участь у відкритті фотовиставки Руслана Боровика - захисника Донецького аеропорту, члена асоціації ветеранів АТО України "Спогади солдата". Фотограф і кіборг Руслан Боровик розповів про найтрагічніші години оборони ДАП, про те, як іще починаючи з миротворчої місії в Іраку, він відкладав автомат, щоб зробити знімок, і нерідко отримував за це "наганяй" від командирів.
В Національному історико-архітектурному музеї “Київська фортеця” - два зали світлин з війни і два відеоряди світлин з Революції гідності! Кожне фото - історія, яка назавжди закарбовується у пам’яті. Це наша з вами історія, яку вже ніхто не зможе переписати, бо вона увічнена у світлинах і у наших серцях. Це ексклюзивні знімки, яких у жодного фотографа, що заїжджав у ДАП, немає.
Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV”
У заході, присвяченому пам’яті Героїв Небесної Сотні та четвертої річниці завершення битви за Дебальцеве, взяли участь учасники АТО, молодь, творчі колективи Київського міського будинку вчителя.
Руслан Боровик намагається приховати хвилювання. Розуміє, що виступає перед дітьми з недитячою темою. Хоча про Аеропорт чоловік розповідає не вперше, зізнається, щоразу немов переживає усі події заново.
"Був такий репортаж, що ми відступили зі старого терміналу, залишили хлопців. Ми не залишили, ми не могли забрати, тому що вони були під завалами. Потрібний був певний час відкопати, дістати, але коли йде бій... На наступний день почалися втрати. Позивний "Рембо". Він перший загинув з нашого батальйону", – каже військовослужбовець 90-го батальйону 81-ї аеромобільної бригади ЗСУ Руслан.
Донецький аеропорт Руслан Боровик пам'ятає новим і блискучим, колись прилітав у нього на футбольний матч. І не міг уявити, що сучасні термінали стануть місцем запеклих боїв. Наступного разу він потрапив у ДАП у розпал героїчної оборони.
Завдяки Боровику світ дізнався не лише про бої, але і про будні кіборгів. Щоразу, коли була можливість, він відкладав автомат і брав у руки фотокамеру.
Так і з’явилася виставка фотографій, які доброволець зробив безпосередньо в Донецькому аеропорту в 2014 році, коли він там воював.
"Уламками снаряду посікло лінзу, втрачено декілька кнопок, але я продовжую користуватися саме нею до цих пір", - розповідає гранатометник 90-го батальйону Руслан Боровик з позивним “Багдад”.
- Поранення, яке я отримав 16 січня під час штурму церкви, яка знаходиться на території Донецького аеропорту, примусило мене залишити свою роботу й відкласти і походи в гори. Я не можу довго ходити, тим більше з навантаженням. Але продовжую займатися своїми хобі: збираю та висаджую у батьків за містом квіти, готую цікаві страви різних кухонь світу, вивчаю історію України. Минулого року мені трапилася книга Миколи Аркаса видання 1912 року "Історія України-Русі", в якій детально в тому числі розповідається саме про захват нашої митрополії Росією. На жаль, люди не знають історії власної країни, тому і стаються такі події, як у нас на сході. На тих, хто не знає свого коріння, легко діяти за допомогою пропаганди, підтасовуючи та пересмикуючи факти, - розповідає Руслан Боровик.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
- Руслане, розкажіть свою історію, а саме, як Ви потрапили на схід.
- Нічого особливого. Пішов у військкомат і записався, пройшов усі процедури, медогляд…
- Була повістка?
- Ні, я її трохи випередив. Коли почалася війна на Донбасі, я ніяк не міг зрозуміти, чому не приходить повістка мені, людині з досвідом. Ходив у військкомат, питав, а там лише знизували плечима. При цьому я бачив, що призивали поварів, через два тижні навчань призначаючи їх снайперами. Та неможливо, щоб за такий термін людина, яка не мала військового досвіду, ставала снайпером... Вже почав думати записатися в батальйон "Донбас", хоча я не до кінця розумів їх суть, бо було не багато інформації. Тому надавав перевагу офіційним підрозділам. Тоді саме почався набір у 95-ту Житомирську аеромобільну бригаду. Навчання, полігони і на схід. Коли нарешті я потрапив у 90-ий батальйон, який тільки почали формувати на базі 95-ої десантної бригади, виявилося, що відсотків 70 тих, хто туди потрапив, так само як і я, місяцями оббивали пороги військкоматів. Більша частина служби пройшла у Донецьку, аеропорт “ Донецьк ”, територія біля Донецьку, Водяному, Опитному – нічого особливого.
- Чому ви почали фотографувати?
- Я фотографією захопився ще з Іраку, куди я вперше потрапив у 2004 році - після строкової служби в армії підписав контракт. У той час американці якраз зменшували чисельність своїх військових в Іраку, бо зазнавали втрат. І в цю країну увійшла ціла бригада української армії, яка контролювала ірано-іракський кордон. До цього я любив малювати, але коли потрапив в Ірак – усе, що я там бачив, мене вражало: це зовсім інша культура, флора, фауна, архітектура зовсім інше життя. І хотілось це все десь зобразити, щоб лишилось не тільки в пам’яті. Але коли рухаєшся на БТРі, при температурі повітря +50, то не дуже зручно малювати… Тому замінив олівець на фотоапарат і так з часом це стало таким серйозним хобі. Я знайшов вихід – фотографувати. Купив "мильницю" і почав робити знімки. Через рік я потрапив в Ірак ще раз, у другу ротацію. Тоді зі мною вже була цифрова камера. А дзеркальна, яку мені на 30-річчя подарувала дружина, я вже використовував на нашій війні. Вона, правда, постраждала. Уламками снаряду посікло лінзу, втрачено декілька кнопок, але я продовжую користуватися саме нею до цих пір.
- Що вас надихало?
- Фотографії для мене - не так натхнення як емоційна розрядка, так фотографуючи я намагався привести свої нерви в нормальний стан, тому що війна багато точок. Фотографував більше для себе: де міг, що вдавалось. Нічого особливого не планував. Так як із часів Іраку: там з друзями дивились та сміялись, як приїхали додому багато хто просив показати і дивувались. То тут я вже знав, що це потрібно: війна закінчиться, а історія у цих кадрах має лишитися про ті місця, про тих героїв, багато з яких уже нема в живих вони повинні залишитись, щоб про них знали, пам’ятали та не забували.
Розповідав Руслан і про свої враження від подій на Майдані в 2014 році: “На Майдан я приходив після роботи – тоді вже працював інкасатором. Бував там до другої-третьої ночі. Не приставав ні до жодної сотні чи організації. Допомагав чим міг. Треба було – будував барикади, жбурляв каміння, чинив спротив разом з усіма... Коли країна віддала Крим, я цього ніяк не міг збагнути. У військових є бойовий статут, його вони мали дотримуватися. Так, ситуація була непростою і делікатною, але ж можна було навіть завалити перевал з Сімферополя до південної частини півострова, і вже були б перешкоди ворогу... Легко віддали...
Йдучи в армію, я відразу взяв з собою фотоапарат. Дружина казала, що шкода буде, якщо його пошкоджу. Але я відповів так: повернуся або з ним, або вдвох не повернемося...
Коли я починав фотографувати, хлопці не хотіли показувати свої обличчя, відразу вдягали балаклави. Максим Ридзанич, позивний Адам, який пройшов аеропорт і загинув через місяць після його падіння, відразу попросив його не знімати, тому, на жаль, у мене немає його портрета. Перші знімки в аеропорту я зробив, коли ми приїхали туди за пораненими. Коли ми залетіли в термінал, стрільба була активна. Але бійців було достатньо, щоб вести бій. І тому я відклав свій автомат і дістав камеру. Зробив перший кадр, як хтось вхопив мене за плече: ти хто такий? Журналіст? Я показав свій гранатомет. І відразу стало простіше – ти один із нас, роби, що хочеш. Просто крім гранатомета та автомата у мене є ще й фотоапарат. Ще одна зброя.
Війна в Україні зовсім інша, ніж те, що я бачив в Іраку. Там не використовували артилерію, там не було тривалих боїв. Головне, що там робили найманці-араби, - закладали фугаси на дорогах, по яких могли проїхати колони техніки. Причому підривали, як правило, останній БТР. І коли ми починали відстрілюватися, ворог тікав, кидаючи свою зброю. Там не було лінії фронту, тому ніколи не було зрозуміло, де може вибухнути. Там за два з половиною роки українська армія втратила двадцять бійців.
Що таке війна? Це запах крові і смерті. Це коли з БТРа випадає людина без рук, без ніг. А ще кумулятивний струмінь пропалює наскрізь броню, бронежилет. Я бачив це на власні очі.
- Які фотографії для Вас – найдорожчі?
- Мабуть, усі, бо все це – пам'ять. Дуже дорога для мене фотографія - це портрет Жені Яцини. 1 січня був такий гарний ранок: морозно, засніжено. Ми змінилися після наряду. Я навіщось взяв з собою підсумок з фотоапаратом. Що мав знімати вночі - незрозуміло. Женя задумався, і в цей момент я й клацнув. Через два тижні він загинув... Найбільше мені шкода, що багатьох бійців не сфотографував. Звичайно, що найбільш дорожчі мені знімки тих, хто загинув. Цього пса також немає в живих. Тайсон був унікальним собакою. Він не боявся пострілів. Більше того, якщо біля нього хтось стріляв, кидався на дуло автомата. Особливо не любив п‘яних.
Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV”
Після поранення Руслан повернувся на фронт на милицях.
- Як я міг їхати на реабілітацію, коли багато наших хлопців залишалися в полоні, доля деяких була не відома?, - каже колишній гранатометник, - Після демобілізації я лише один раз з‘їздив на фронт, бо журналісти попросили показати місця, де ми воювали.
Він мріє колись приїхати на руїни Донецького аеропорту й пофотографувати там. Вірить, що після нашої перемоги в аеропорту буде створено меморіал.
Фотовиставка буде експонуватися до 28 лютого включно за адресою: вул. Госпітальна, 24А, у приміщенні Музею "Київська Фортеця".KиевVласть
15 лютого 2019 г. 16:30
Раздел: Територія розуму
“Підводні камені” нового ринку електроенергії
Згідно з Законом “Про ринок електроенергії України”, який набув чинності з 1 січня 2019 року, у державі нібито має здійснитися перехід на європейські ринкові принципи у постачанні електроенергією побутових споживачів. З 1 липня ц. р., разом із сумновідомою формулою “Роттердам+”, скасовується державне регулювання цін на світло Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Як стверджують ідеологи цих змін, все це робиться в інтересах споживача. Адже, незабаром він нібито зможе самостійно обирати постачальника, який запропонує йому більш вигідні умови обслуговування, в тому числі – нижчі тарифи. Формально все виглядає дуже привабливо. Та якщо проаналізувати суть цієї реформи і стан справ на ринку електроенергії, то виявиться, що особливих підстав для оптимізму немає. Сам по собі закон виглядає як ринковий, проте чи можливе запровадження справжньої конкуренції в теперішніх українських реаліях? Отже, проаналізуємо, які насправді існують “підводні камені” у цих новаціях, і що саме може поставити пересічного споживача у ще більш невигідне становище.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
По-перше, реформа електроенергетичного сектору не вирішує головної проблеми – диктату олігархічних структур. Ринок електроенергії в Україні сьогодні є вкрай монополізованим – як державою (“Енергоатом”, “Укргідроенерго” та “Центренерго”), так і приватною компанією “ДТЕК” Ріната Ахметова. Остання контролює понад 70 % вугільного ринку України, понад 70 % теплової генерації, і більше того – 40 відсотків розподільчих мереж дистрибуції електроенергії. До того ж, сьогодні “ДТЕК” купує ще дві компанії – “Київобленерго” й “Одесаобленерго”, чим остаточно закріплює власне панівне становище на ринку. За цих умов поява в “побутовій” електроенергетиці нових гравців виглядає практично нереальною – дієві заходи з демонополізації цього ринку аж ніяк не обумовлюються “революційним законом”. Так само не розроблено надійного механізму під’єднання нових постачальників до розподільчих мереж, що контролюються олігархічними структурами. Та й в кожному регіоні для обслуговування населення й малого бізнесу, як і раніше, обиратиметься державою лише один “постачальник універсальної послуги”, -- котрий так, чи інакше матиме фактичні преференції на ринку. Неважко здогадатися, хто з олігархів і далі контролюватиме цей ринок. Думаєте, рядові споживачі зможуть обрати альтернативну компанію з нижчими цінами на світло – особливо ж, якщо її на ринку не буде?
По-друге, важливий елемент демонополізації електроенергетичного ринку – розділення обленерго на оператора системи розподілу і постачальника. Реформування системи мало би потіснити монополістів завдяки появі незалежних операторів. Саме так і відбувалося в багатьох країнах Євросоюзу, коли вони виконували вимоги Третього енергетичного пакету ЄС і розукрупнювали ринок електроенергії. Втім, в українському релізі, на превеликий жаль, відбувається лише банальна імітація цього процесу: в більшості випадків обленерго просто-таки діляться на дві “дочірні” структури, цілковито підконтрольні олігархічному холдингу. Наприклад, у Києві частину функцій колись єдиного “Київенерго” виконують компанії “ДТЕК Київські електромережі” і “Київські енергетичні послуги”. Всі надприбутки від цього “реформованого” бізнесу йдуть не інакше, як у кишеню українського олігарха № 1, котрий за минулий рік збагатився на $ 830 мільйонів. І чи знайдеться хоча б одна наївна людина, котра повірить: ніби монополіст “ДТЕК” ще когось допустить до електроенергетичного “пирога” на контрольованих ним територіях.
По-третє, після введення нової моделі енергетичного ринку з 1 липня цього року тарифи на електроенергію для побутових споживачів неминуче підвищаться. Це визнають навіть затяті адепти реформи. Річ у тім, що згідно з законом, скасовується регуляція тарифної політики з боку держави в особі НКРЕКП. Ціни на електроенергію в житлово-комунальній сфері буцімто регулюватимуть ринок і енергетична біржа. Але що ж відбудеться насправді? Побутові споживачі прирівнюватимуться до другого класу промислових споживачів, відтак ціни на електроенергію для українців піднімуться до рівня промисловості (схожа політика реалізується нині на газовому ринку). І коли сьогодні держава ще відшкодовує постачальникам різницю між цінами для бізнеса й населення, то незабаром таке перехресне субсидування буде скасовано (лише цей фактор призведе до підвищення цін на світло у півтора-два рази). Зважаючи ж на відсутність конкуренції на електроенергетичному ринку, можна передбачити: ціни самостійно визначатимуть винятково олігархи, котрим належать як енергогенеруючі, так і енергопостачальні компанії. Так, за даними дослідження Українського інститут майбутнього, ціна для населення у нинішньому році зросте на 28 %, а в 2020 – аж на 84 %. За десять років існування нового електроенергетичного ринку генеруючі компанії отримають додатково $ 29,8 млрд., які б вони не заробили за нинішніх умов. При цьому в когось іще лишається ілюзія, що ці надприбутки монополісти інвестуватимуть в модернізацію основних фондів, які були створені ще за радянських часів і вже критично зношені? Відтак, виникає природне запитання: то в чиїх насправді інтересах впроваджується цей т. зв. новий ринок електроенергії – якщо весь тягар і шокова терапія цієї “реформи” традиційно ляже на плечі пересічних споживачів?
Висновки із усього вищесказаного напрошуються самі собою. В українських реаліях запропонована урядом модель веде лише до фальшивого розділення приватних енергокомпаній. Без радикальної демонополізації вітчизняної енергетики і повернення Антимонопольного комітету до своїх конституційних обов’язків про впровадження європейського електроенергетичного ринку не може бути й мови.
Водночас, будь-які прогресивні новації в цій сфері так і залишаться декорацією, якщо не впроваджуватимуться успішні європейські практики в електроенергетиці: коли пересічні громадяни мають змогу купувати акції підприємств-постачальників і ставати їхніми співвласниками. Такий алгоритм, зокрема, виступає дієвим запобіжником від монополізації сфери.
Допоки ж в Україні національне багатство буде ексклюзивно розділене поміж 5-6 олігархічно-кланових “сімей”, а малий та середній бізнес і далі відіграватиме в нашій економіці роль “сироти”, то будь-які, навіть найпрогресивніші реформи будуть зведені нанівець, лише поглиблюючи бідність мільйонів українців.
Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг”KиевVласть
15 лютого 2019 г. 14:00
Раздел: Територія розуму
Шлюбний договір заради майбутнього
Класичний твір Л. Толстого починється з виразу “Счастливі сімї счасливі однаково, а не счастливі – кожен по своєму”. Чим же відрізняються такі сімї і як створити міцну родину? Чи можна законодавчо сприяти тривалому шлюбу?
На сьогодні ці питання дуже актуальні для нашої держави. Зараз статистика розлучень складає близько 61% від укладанних шлюбів за рік, тобто розпадається більш як половина пар і це найвищий показник у Європі. Крім того, 10% укладених шлюбів розривають протягом першого року і лише одна з трьох пар не розлучається. Більше того, розлучення тягне за собою певні негативні наслідки. Зростає кількість матерів-одиначок - у 90% випадків діти залишаються жити з матір’ю. Висока народжуваність поза шлюбом - кожна 5 дитина.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Так, змусити кохати ми не можемо, але застрахувати себе від небажаного поділу майна, зайвих витрат, а головне вберегти свою психіку та майбутніх поколінь досить реально. Це питання опосередковано відноситься до компетенції сімейного права. Сімейний кодекс України, який набув чинності 1 січня 2004 року, визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей. Зокрема, глава 10 визначає компетенцію шлубного договору.
Практика укладання шлюбних договорів в Україні досить низька. У 2004 році (з набранням чинності Сімейним кодексом) в країні було укладено 476 шлюбних договорів, у 2005 році – 687, у 2006 році – 917, у 2007 році – 1263, у 2008 році – 1029, у 2009 році – 942, у 2010 році – 1037, у 2011 році – 1341, 2012 році – 1357. За останні 7 років ця цифра суттєво не збільшилась – звітує Мінюст, оскільки відсутня шлюбно-договірна культура.
Поява шлюбного договору сягає часів Вавілону, стародавнього Єгипту, Риму. Основна функція шлюбного договору в тайському праві - захист особистого майна, управління сімейною власністю. Є країни, в яких взагалі заборонено укладання шлюбного договору - Аргетина, Болівія, Румунія, Куба. А в Бразилії, Колумбії, Японії, Португалії, Венесуеллі може бути лише до реєстрації шлюбу.
Досвід іноземних держав передує нашому. Інститут шлюбного контракту з’явився в Україні у 1992 році з внесенням доповнень до Кодексу про шлюб та сім’ю. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу тощо. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.
Сім'я створюється на підставі шлюбу. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Статтею 21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану, він ґрунтується на вільній згоді, є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Шлюбний договір укладається у письмовій формі і обовязково нотаріально посвідчується. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків, може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу. Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається.
Активне використання шлюбного договору, як механізму захисту майнових прав, буде позитивно впливати на стосунки подружжя, економічного стану та розвитку держави. Адже шлюбний договір спонукаючи, до відвертості, може вберегти сторони від марних сподівань, прихованих мотивів. Питання існування міцної родини – основні для успішної держави. Буде міцна родина – буде й міцна держава.
Читайте: Юриспруденція – терновий чи лавровий вінок для України?
Ольга Терещенко, юрист-міжнародник, заступник директора коледжу ПНЗ “Університет Сучасних знань”
KиевVласть
24 січня 2019 г. 14:40
Раздел: Стиль
Сім котлет по-київськи (фото, відео, ціни)
Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко з`їла безліч котлет по-київськи у столичних ресторанах, щоб вибрати для читачів КиевVласти найсмачніші. Всі подробиці - в ресторанному огляді.
Щоб ви знали, де можна з’їсти найсмачнішу котлетку в Києві, я обійшла безліч ресторанів, і відібрала для вас сім найкращих.
Сім закладів - сім котлет
“Chicken Kyiv”, вул. Заньковецької, 15/4
В цьому закладі котлету готують в спосіб більш наближений до класичного – з курячою кісточкою та надають форму еліпсу. Подають котлету з трюфельним пюре та печеними овочами (цвітною капустою та гарбузом).
Єдине, як на мене, котлета замаленька. Тому раджу дозамовити рублену котлету з півня. Звичайно, це більш традиційна котлета, але вона тут дуже смачна.
Загалом, в ресторані - величезний вибір страв з курки.
Ціна порції - 119 гривень.
Оцінка за 10-бальною шкалою за критеріями:
рецептура приготування - 10;
смакові якості - 9;
ціна - 8
“Хуторець на Дніпрі”, вул. Набережно-Хрещатицька, 10-А
Тут котлету готують майже за класичним варіантом – з курячою кісточкою, але котлета має круглу форму, а не еліпсичну. Подають її тут з домашнім овочевим салатом. Бажано до котлети взяти гарнір, аби масло розтіклося на нього. Найкраще смакує з картоплею пюре.
Але унікальність котлети по-київськи в “Хуторці” в тому, що на порцію йдуть дві котлетки, тобто ви можете замовити цю страву спокійно на двох.
ЦІна порції - 248 гривень плюс картопляне пюре за 67 гривень.
Оцінка за 10-бальною шкалою за критеріями:
рецептура приготування - 9;
смакові якості - 8;
ціна - 5
“За двома зайцями”, Андріївський узвіз, 34
Котлета в тутешньому меню називається “Меня весь Киевъ знаетъ”. Вона має форму еліпсу, але без кісточки. Подається на підсмаженому тості з пюре із зеленого горошку з картоплею пай.
Ціна порції - 150 гривень.
Оцінка за 10-бальною шкалою за критеріями:
рецептура приготування - 8;
смакові якості - 9;
ціна - 5.
“Бар Пирогъ”, вул. Володимирська, 14
Як на мене, котлета тут найсмачніша. Вона із кісточкою, без папільйотки. Дуже соковита, має багато масла, яке витікає на трюфельну картоплю доповнену білими грибами та помідорчиками. До неї замовте наливки власного виробництва - вони тут неймовірні!
Ціна порції - 127 гривень.
Оцінка за 10-бальною шкалою за критеріями:
рецептура приготування - 9;
смакові якості - 10;
ціна - 7
“Rebra & Kotlety”, вул. Борисоглібська, 8/13
Тут готують сім особливих котлет по-київськи на сучасний лад - продовгуваті, схожі на велику сосиску. Їх подаються в боксі, загорнутими у фірмову бумагу. Тобто їсти котлету вам запропонують руками, а не виделкою та ножем.
Кожна з семи котлет має свою унікальну начинку:
класична - з вершковим маслом та зеленню;
no capito- з шовдарем (свиний копчений окорок), сиром моцарелою, в’яленими томатами та сиром пармезан;
галицька - з беконом, печерицями, цибулею, вершками, пармезаном та курячими жовтками;
дорблю та малина - з сиром дорблю, малиною та вином;
дуже камамберна - з сиром камамбер та вином;
груша та моцарела - з грушею, моцарелою та перцем чілі;
sea-sea - з тигровими креветками, м’ясом мідій, томатами, часником, чебрецем та пармезаном
Як на мене, найситніша - галицька, найнеординарніша - дорблю та малина, найсмачніша - груша та моцарела.
Ціна порції - 127 гривень.
Сет з чотирьох котлет - 259 гривень.
Оцінка за 10-бальною шкалою за критеріями:
рецептура приготування - 7;
смакові якості - 9;
ціна - 7
Кафе “Ярославна”, вул. Ярославів Вал, 13
Цей заклад працює з радянських часів. Тут найкращі пиріжки в Києві та найсмачніший оселедець під шубою.
Котлета по-київськи тут також смачні надзвичайно. Щоправда -без кісточки, але приготована за класикою, чималенька за розміром. Подається з картопляним пюре, свіжими помідорами та маринованими грибами.
Ціна порції - 82 гривні.
Оцінка за 10-бальною шкалою за критеріями:
рецептура приготування - 7;
смакові якості - 8;
ціна - 10
Їдальня Верховної Ради, вул. Михайла Грушевського, 5
Оскільки я частенько харчуюся в цьому закладі, то не можу не включити в огляд котлету по-київськи, яку готують в українському парламенті.
Досить велика, приготована за всіма правилами - куряче філе, масло всередині і зелень. В якості гарніру можете вибрати картоплю смажену або пюре, гречку (мій улюблений варіант), рис, овочі гриль або спаржу.
Ціна порції - 45 гривень.
Оцінка за 10-бальною шкалою за критеріями:
рецептура приготування - 7;
смакові якості - 8;
ціна - 10.
Звідки взялась котлета по-київськи
На роль винахідника котлети по-київськи претендують декілька країн. Вірогідніше, її винахід належить французам. Імператриця Єлизавета відправляла московських кухарів в Париж навчанню новій кулінарній справі, звідки вони поверталися з безліччю зазубрених і відточених шедеврів. Одного разу, вони привезли рецепт котлет "де-воля" від знаменитого на весь світ Ніколя Аппера.
Ніколя Аппер - винахідник консервів та котлети по-київськи
1812 рік вніс свої корективи: все французьке стало не модним, котлети перейменували в “михайлівські”, оскільки вони нібито були придумані шеф-кухарем ресторану, що знаходився неподалік від Михайлівського палацу.
Через сто з гаком років більшовистська революція стерла навіть згадування про котлету по-київськи. Навіть рецепт вважався загубленим.
Відродження котлети по-київськи почалось при Микиті Хрущові. Через його черевоугодництво київські кухарі зі шкіри геть лізли, намагаючись примудритися і переінакшити існуючі страви. На очі одному з них потрапила стара куховарська книга, де значилися ці котлети, які негайно подали в 1947 році новоспеченому першому секретарю - і внаслідок любові Хрущова до всього українського, вони були перейменовані в "київські".
Микита Хрущов - реаніматор котлет по-київськи
Згодом ці котлети перекочували в меню ресторанів, і крок за кроком завойовували серця та шлунки наших співвітчизників. З часом в них стали спритно вкручувати кісточку від крильця і прикрашати папільйоткою - незмінними залишалися панірування і розтоплене вершкове масло, яке розбурхувало розум радянських господинь.
Емігранти, що виїздили в сімдесятих з СРСР, відвезли рецепт і назву котлет з собою, нагодували ними своїх іноземних друзів, а ті нарекли їх "чікен київ".
Читайте та смакуйте: Смачно, історично та артистично: “DOM №10” на старому Подолі (фото, відео, меню, ціни)
Перед тим, як почати їсти котлету, її треба проколоти - поруч з кісточкою, оскільки в іншому випадку масло може бризнути і забруднити все навколо. Після того, як масло витече на гарнір, котлету продовжують їсти за допомогою ножа і виделки. А ще не боже збав не тримайте її за кісточку і не відкушуйте у висячому положенні, оскільки вона може впасти.
Сподіваюсь, мій гастротур з легендарних котлет буде для вас корисним, тепер ви точно знатимете, де з’їсти найсмачнішу, найдешевшу та найкласичнішу котлету. І точно орієнтуватиметесь, куди саме відвести закордонних друзів на цю славетну українську страву. Тому смакуйте з Інною Гордієнко і не забувайте стежити за моєю сторінкою.
Читайте та смакуйте: Ресторанний гід по Шарм-ель-Шейху: шиша, фреші, кава по-турецьки та морепродукти (фото, відео, меню, ціни)
Фото та відео автора
KиевVласть
21 січня 2019 г. 10:00
Раздел: Територія розуму
Як позбавитися від масштабних пробок у столиці
Однією з найбільших проблем міського середовища Києва є величезні автомобільні пробки у години “пік” – і не лише в центрі та на головних магістралях, а і на менш важливих транспортних напрямках столиці. Втім, успішно боротися із карколомними заторами київська влада не поспішає – передусім, із-за браку комплексних підходів у подоланні транспортних збоїв, а вже потім – через “традиційну” щорічну відсутність коштів у місцевому бюджеті. Водночас, побудована за радянських часів і хаотично забудована за часи Незалежності столиця – за недолугої політики столичних керманичів - все більше наближається до транспортного “армагеддону”.
Автомобільний бум і радянська транспортна модель
Загальна картина така: у Києві – найбільший рівень автомобілізації по всій Україні. Так, сьогодні на тисячу киян припадає 362 машини. Цей показник щороку стрімко наближається до вкрай перевантажених автомобільним транспортом європейських столиць (Мадрид – 485, Прага – 517, Брюссель – 486). Така ситуація спричинилася значним демографічним приростом населення столиці за останні роки, а також – загальним підвищенням рівня добробуту в країні. До того ж, на інтенсифікацію транспортних потоків у Києві суттєво вплинули забудова передмість столиці і засилля авто т. зв. євробляхерів. Як результат: щоденний потік автомобілів у столиці сягає близько 1,6 мільйонів одиниць (з них – 1 млн. є транзитними). Не можна обійти увагою і своєрідну “культуру” наших водіїв. Наприклад, попри попередження місцевої влади про складні природні умови, багато з них все одно виїжджає у місто на автомобілі. До речі, за соціологією, саме так готові чинити близько 80% автолюбителів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Сама ж дорожньо-транспортна галузь столиці дісталася нам в спадок ще з радянських часів. Усі дороги будувалися в розрахунку на певну пропускну здатність і кількість автомобілів, тож нині ці нормативи перевищені у кілька разів. До сьогодні Київ не має повноцінної Великої Кільцевої дороги. Адміністративний та діловий правобережний центр столиці (де зосереджено близько 80 % робочих місць) вже протягом багатьох років “співіснує” з незадовільним станом основних дорожніх магістралей, дуже збідненою мостовою та транспортною інфраструктурою. Хоча проблему можна принаймні частково можна вирішити за рахунок створення нових адміністративних та ділових осередків на лівому березі Києва. Маємо недостатню кількість ліній та станцій метрополітену – у порівнянні з європейськими столицями, а з іншого боку - засилля немислимих у ЄС “маршруток” замість якісного муніципального транспорту.
Все це створює передумови для виникнення масштабних автомобільних заторів на дорогах столиці, а надто – дуже високі ризики щодо настання транспортного колапсу. Саме тому, вже давно назріла комплексна реформа транспортної галузі Києва, для якої потрібна якісна “дорожня карта”. І тут не обійтися лише поодинокими напівзаходами міської влади, які вкрай повільно й несистемно реалізуються нині. Натомість, необхідне комплексне і одночасне впровадження наріжних компонентів транспортних змін, які вже були успішно застосовані в низці європейських і світових столиць. Донедавна були списані тони паперу - різноманітними стратегіями і програмами з розвитку транспорту в Україні і в Києві. Але, схоже, ключові “реперні” точки можновладцями до цих пір не враховано. Тож, пропоную конспективно розглянути основні складові реформування галузі, реалізація яких може забезпечити для киян комфортне і високоякісне міське середовище.
Які головні алгоритми боротьби із заторами?
Столична влада надає перевагу в подоланні дорожніх пробок – здебільшого, створенню транспортних розв’язок. Проте, така “стратегія” навряд чи виправдовує себе. Наприклад, в одному з проектів Генплану Києва було передбачено будівництво аж 130 багаторівневих розв’язок. Проте, від такої гігантоманії довелося невдовзі відмовитися – із-за просто-таки колосальних коштів, які неможливо було б знайти в жодному бюджеті. Це зовсім не означає, що транспортні розв’язки - непотрібні. Втім, лише ними проблему не вирішити. Адже, такі проекти є надзвичайно затратними (навряд чи нам найближчим часом вдасться втілити японську транспортну модель, за якою існує багаторівнева дорожня мережа). Та й будівництво розв’язок саме собою є величезним стресом для всієї транспортної інфраструктури, автомобілістів і пішоходів. Наприклад, вже зараз багато хто передбачає параліч автомобільного руху в кількох районах Києва - із-за початку робіт по будівництву Шулявської транспортної розв’язки (при цьому є значні сумніви, що було схвалено найбільш якісний і ефективний проект). Тому, є вкрай необхідною реалізація інших надважливих напрямків.
Автоматизована система управління світлофорами. Левова частка дорожніх проблем пов’язана з нераціональним перерозподілом транспортних потоків столиці – із-за неефективної системи світлофорного регулювання руху. У Києві працює всього 270 регульованих світлофорів, проте навіть вони не мають циклограм, які могли б підраховувати, де і скільки стоїть машин на дорогах. Інтелектуальні транспортно-регулювальні системи вже давно працюють в Нью-Йорку чи Лондоні, керуючи роботою світлофорів на основі аналізу штучним інтелектом даних від величезної кількості камер спостереження. Впровадження такого алгоритму у нас дозволило б суттєво раціоналізувати автомобільний рух і збільшити пропускну можливість столичних доріг на 20-25 %. Відтак, київським чиновникам потрібно лишень вивчити досвід світових мегаполісів, зокрема - і сусідньої Варшави. Там вже успішно працює автоматизована система керування рухом. Штучний інтелект вибирає з бібліотеки програм оптимальний сценарій роботи світлофорів, що відповідає поточній ситуації на кожній ділянці дороги. Власне, у нашій столиці вже давно працює муніципальна програма “Kyiv Smart City”, і створення “розумної” системи управління світлофорами нібито має входити в її компетенцію. Проте, позитивних зрушень тут поки що немає.
Розгалужена паркувальна інфраструктура. Хаотичне паркування є вельми негативним чинником, який впливає на кількість пробок, – активну частину вулиць перегороджують масово припарковані автівки. Дефіцит стоянок і паркувальних майданчиків – це багаторічна біда столиці, яку не в змозі вирішити і нинішня столична влада. У Києві замість необхідного півмільйона місць для паркування - наявних вдвічі менше. І жодними “каральними” методами цю проблему не вирішити. Окрім створення достатньої кількості муніципальних парко-місць в переповненому автомобілями центрі, існують й інші засоби. Досвід світових мегаполісів підказує: потрібне масове будівництво т. зв. перехоплюючих паркінгів, які ефективно розвантажуватимуть дороги. Їх будують у віддалених районах міста, біля станцій метро або зупинок автобуса. Водії лишають авто на такому паркінгу і дістаються до центральної частини столиці на громадському транспорті. Наприклад, в Амстердамі ціна такого паркування (включаючи безкоштовний або пільговий квиток на проїзд в муніципальному трамваї або на метро) обійдеться у 6 разів дешевше, ніж паркування в центрі міста. Втім, для схожих паркінгів потрібне місце, яке “на вагу золота”. Чиновники ж – з відомих причин – часто надають перевагу виділенню таких ділянок під будівництво житлових комплексів або торгових центрів, тим самим створюючи ще більше навантаження на дорожній рух.
Сучасний і високоякісний громадський транспорт. Чи не найбільш ефективне рішення, яке зможе збільшити пропускну можливість доріг – це переорієнтація на муніципальний транспорт при збереженні мультимодальності транспортної системи. Місцева влада має послідовно втілювати політику відмови від некомфортабельних і технічно-несправних маршруток і заміни їх на громадський транспорт європейського зразка. Це означає високу технологічність (клімат-контроль, електронний квиток, який у нас роками ніяк не можуть впровадити), чистоту, безпечність і доступність для людей з обмеженими можливостями. Такі транспортні засоби мають курсувати за чітким розкладом, який можна відстежувати на інформаційних табло, що містяться на зупинках. До того ж – пересуватися доволі швидко спеціально виділеною смугою. Зайве казати, що такий муніципальний транспорт стане стимулом для власників авто все частіше ним користуватися. Натомість, навряд чи водії пересідатимуть зі своїх комфортних автомобілів у брудні й небезпечні маршрутки. До речі, столичним чиновникам не зайве буде показати власний приклад користування громадським транспортом, як це масово роблять держслужбовці Німеччини чи Швеції. У цих країнах муніципальний транспорт – це перемога концепцій “місто без пробок” і “зелене місто”.
Звільнення центру від автомобілів, побудова автомобільних тунелів. Для цього існує прийнятий, як на мене, досвід інших столиць. Наприклад, в Лондоні, Римі або Стокгольмі муніципальна влада стягує фіксовану плату з автомобілістів за в’їзд до центральної частини міста. Такі заходи дозволили скоротити кількість машин у центрах мегаполісів на 15-25 %. В Мадриді ж місцева влада досягла успіху в будівництві підземних доріг: майже половину однієї з основних артерій міста – 30 –кілометрового шосе N 30 – завели під землю. Це дозволило побудувати сквери й парки там, де раніше був асфальт. Думаю, це – все ж таки більш віддалена у часі перспектива для Києва.
Побудова Великої Кільцевої дороги і контроль великогабаритного транспорту. Як відомо, перевантажені фури на дорогах міста – це ще одна біда міста (у сенсі збільшення заторів і нищення дорожнього покриття). На жаль, і нинішня столична влада, скоріше за все, так і не зможе побудувати повноцінну Кільцеву дорогу навколо Києва, яка б значно розвантажила магістралі столиці. Як і завжди, на це в місцевому бюджеті не вистачає коштів. Хоч раніше мер Києва Віталій Кличко і наголошував, що цю проблема необхідно терміново вирішувати: “Весь транзитний транспорт йде через центр міста. Такого немає в сучасних країнах”. Тож, на даному етапі необхідно, принаймні, впровадити дієвий ваговий контроль при в’їзді до Києва великогабаритних вантажівок. Втім, на основних трасах навколо столиці до сих пір не встановлено обіцяних міністром інфраструктури України Володимиром Омеляном 10 автоматичних комплексів для зважування фур прямо під час їхнього руху – за допомогою датчиків, вмонтованих в полотно доріг.
Створення велосипедної інфраструктури. Хто був хоч раз в Амстердамі, той не міг не помітити розгалужену мережу велодоріжок – практично вздовж усіх вулиць міста – і величезну кількість людей, котрі пересуваються велосипедами. Проте, це – не про Київ. Хоч у нас нібито і діє Концепція розвитку велосипедної інфраструктури, та й фінансування у 50 млн грн. у минулому році – начебто й немале, проте значних зрушень у цьому напрямку поки що не відбулося. Велосипедні доріжки до сих пір у нас залишаються екзотикою. У європейських містах скрізь можна побачити якісно облаштовані пункти муніципального велопрокату. У Києві ж їх можна порахувати на пальцях – за аналогією зі стаціонарними станціями заряджання для електромобілів. І навіть там, де вони існують, вже є випадки їх розгромлення і пограбування вандалами та кримінальними елементами. Тож, розруха – не лише в головах деяких владоможців, а й частини столичних мешканців?
Назагал, вищезгадані напрямки транспортної реформи в столиці не є вичерпними. Проте, комплексне і паралельне втілення хоча б цих алгоритмів, принаймні стане запорукою від автомобільного колапсу у столиці. А також – створить основу для більш комфортної і безпечної транспортної екосистеми Києва. Тому наша Асоціація готова передати свої напрацювання і пропозиції до київської мерії – з метою якнайшвидшого подолання транспортних проблем столиці.
Читайте: Чи можливий індивідуальний облік тепла в масштабах всієї країни
Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг”
KиевVласть
9 січня 2019 г. 11:00
Раздел: Тексти
Геннадій Заболотний: “Поки немає метро на Троєщину, транспортну проблему масиву треба вирішувати іншим шляхом”
Щоб дізнатися реальну ситуацію у районах столиці та з'ясувати, що зроблено за 2018 рік для підвищення комфорту мешканців, КиевVласть вирішила провести серію інтерв'ю з головами райдержадміністрацій Києва. Кожний очільник району читачам КиевVласть детально розкаже скільки коштів витрачається на розвиток району, що робиться для покращення умов життя, на що люди скаржаться частіше за все, які проблеми існують, скільки будується нових об'єктів, чи є проблеми із забудовниками, як вони вирішуються та які наявні плани щодо розвитку району.
Третє інтерв'ю цієї серії з головою Деснянської РДА Геннадієм Заболотним.
Довідка KV: Деснянський район Києва з'явився у 1987 році і початково мав назву Ватутінський. У жовтні 2001 року район отримав сучасну назву в результаті проведеної територіальної реформи. Сьогодні до його складу входять масив Вигурівщина-Троєщина, селище Троєщина, житловий масив Лісовий, селище Биківня, зелена зона на Дніпровських островах, лісопарковий пояс. Також територією району тече річка Десенка.
На північному-заході Деснянський район межує з Оболонським районом (Північний міст, акваторія річки Дніпро), на півдні і південному заході - з Дніпровським районом (проспект Генерала Ватутіна, вул. Братиславська, Курнатовського, Миропільська і територія ДВРЗ), на північному сході - з Броварським районом Київської області (міська смуга, Броварський проспект, межа Лісового масиву, Дніпровського лісництва).
Фінансування
KV: Скільки коштів було виділено на розвиток Деснянського району у 2018 році?
Геннадій Заболотний: Бюджетні асигнування для нашого району на 2018 рік були затверджені у сумі 1 млрд 907 млн 113,44 тис. гривень. У 2018 році практично всі ці кошти були використані на розвиток району. Економія незначна – за рахунок тендерних закупівель.
З цих коштів найбільші видатки були направлені на здійснення капітального ремонту (158,3 млн гривень), будівництва (43,8 млн гривень), придбання обладнання (25,9 млн гривень) та техніки (5,2 млн гривень).
У рамках капітальних ремонтів на житлово-комунальне господарство було використано 138 млн гривень, з який трохи більше 20 млн гривень було направлено на ремонт міжквартальних проїздів.
KV: Чи були виділені Деснянському району субвенції з державного бюджету?
Г.З.: Субвенції були отримані на фінансування нової української школи (6 млн гривень) та здійснення заходів соціально-економічного розвитку окремих територій (296,5 тис. гривень).
KV: Депутати Верховної Ради та Київради у 2018 році допомагали району?
Г.З.: Так. Завдяки всебічному сприянню Київського міського голови та активній підтримці депутатів Верховної Ради та Київської міської ради нам вдалося зробити чимало для поліпшення життя наших громадян. Ми продовжили роботу, спрямовану на вирішення першочергових соціальних проблем, вирішили нагальні завдання в сфері житлово-комунального господарства, освіти, охорони здоров'я, які ставили перед собою в 2018 році.
KV: У 2018 році у Деснянському районі реалізовувалися громадські проекти?
Г.З.: Так, було 11 громадських проектів на суму 12,2 млн гривень. Сьогодні з них реалізовано 9. Ще 2 проекти знаходяться на виконанні. Більшість громадських ініціатив стосувалася закладів освіти.
Завдяки громадському бюджету у 2018 році була проведена заміна вікон у школі № 321 (вул. Драйзера, 40-Б) та школі № 300 (просп. Маяковського, 93-Г), здійснено капітальний ремонт актової зали школи №263 (вул. Олександра Сабурова, 19-Б). Також реконструйовано стадіон шкіл № 300 та 301, споруджено “Футбольне поле - Спортивне містечко” на території школи № 259 (просп. Маяковського, 21-г), спортивний футбольний майданчик на вул. Градинській, 3-5, дитячий спортивний комплекс по вулиці Миколи Закревського, 85, і проведено реконструкцію спортивного майданчика на бульварі Бикова, 7-А.
Читайте: От Кличко и Заболотного требуют вынудить нерадивого подрядчика достроить по проекту стадион школ №300 и №301
На стадії завершення обладнання спортивного ігрового майданчику на вул. Градинській, 9-11.
Також завдяки громадському бюджету проводиться реконструкція будівлі на проспекті Маяковського, 15, для розміщення зали урочистих подій. Діючий РАЦС знаходиться у цій же будівлі на четвертому поверсі. Новий буде розміщуватися на першому поверсі. У 2018 році завершено основну частину фасадних робіт, прокладені внутрішні мережі та комунікації, проведено зонування приміщення та залита підлога. Вже здійснені тендерні закупівлі меблів. Роботи тривають згідно графіку.
KV: Які бюджетні запити від району були на 2019 рік?
Г.З.: Рішенням сесії Київради від 13.12.18 № 416/6467 “Про бюджет міста Києва на 2019 рік” головному розпоряднику коштів - Деснянській РДА передбачено видатки в загальній сумі 2 114,8 млн гривень, у тому числі видатки загального фонду - 1 810,3 млн гривень та видатки спеціального фонду – 304,5 млн гривень (з них видатки бюджету розвитку - 247,0 млн гривень).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Проте, існує загальна додаткова потреба в видатках на 2019 рік, згідно бюджетних запитів, наданих розпорядниками коштів, для Деснянського району. Вона складає 534,6 млн гривень, у тому числі по загальному фонду 66,6 млн гривень та по спеціальному фонду (бюджету розвитку) 468,0 млн гривень.
Дорожньо-транспортна інфраструктура
KV: Чи багато уваги у 2018 році приділялося ремонту доріг Деснянського району?
Г.З.: Кошти на дороги загального користування витрачалися мало. Робили переважно аварійно-ямковий та середній ремонт.
У 2018 році працівники ШЕУ Деснянського району ліквідували більше 5 тис. кв. м аварійно-небезпечної ямковості, виконані роботи з дрібного ремонту 9 тис. кв. м асфальтобетонного покриття та виконали поточний ремонт асфальтобетонного покриття загальною площею 8 577 кв. м.
За 21 адресою проведено капітальний ремонт міжквартальних проїздів та прибудинкових територій. Зокрема по вул. Беретті, 6-А, 6-Б; Лаврухіна; Закревського, 31, 31-В; Драйзера, 9-В; Мілютенка, 14-16; Бальзака, 84; Радунській, 38.
Зроблено проїзд по вул. Лаврухіна від будинку №7 до буд. №11. Відремонтовано заїзд між вул. Шолом-Алейхема, 7/20, та вул. Мілютенка, 22, та вздовж Шолом-Алейхема, 9, 11, 13. А також заїзд до будинків на вул. Мілютенка, 28, 26 та 24.
Було організовано проведення обов'язкового технічного нагляду за роботою підрядників. В результаті первині претензії до їх роботи були, але до конфліктів не доходило. Все було виправлено і зроблено нормально.
KV: У 2019 році плануєте зосередитися на таких же роботах?
Г.З.: На 2019 рік з міського бюджету виділено 34 млн гривень на ряд об'єктів. Йдеться про комплексний розвиток інженерно-транспортної інфраструктури району, у тому числі у селищах Троєщина та Биківня.
Ці кошти будуть використані на реконструкцію транспортної розв'язки просп. Шухевича – вул. Бальзака з організацією додаткових з`їздів на проспекті Шухевича; реконструкцію однорівневої транспортної розв`язки вул. Каштановій - Бальзака з влаштуванням двостороннього дорожнього руху по вул. Бальзака та реконструкцію вул. Кіото з організацією додаткових в`їздів та виїздів з вул. Братиславської.
Також частина цих коштів буде направлена на добудову вулиці Милославської від перетину Милославської-Лісківської до вул. Радосинська (колишня назва вул. Леніна) у селищі Троєщина.
Першочергово плануємо робити транспортні розв'язки: просп. Шухевича – вул. Бальзака та вул. Каштанова – Бальзака. Без завершення цих робіт неможливо розпочати реконструкцію Керченської площі, яка планується вже наступного літа.
KV: Міжквартальні проїзди ремонтуватися у 2019 році не будуть?
Г.З.: Будуть. Орієнтовно у тому ж об'ємі, що і у 2018 році. Також буде продовжено встановлення сучасного LED-освітлення. Наразі триває облаштування світлодіодних світильників по проспектах Шухевича та Лісовому, вулицях Електротехнічній, Кіото, Волкова, Закревського, Попудренка то у 2019-му ним буде обладнано майже весь район.
KV: Які подвижки варто очікувати мешканцям району щодо метро на Троєщину?
Г.З.: У 2019 році повинні підготувати проект. Програмою економічного і соціального розвитку Києва на 2018-2020 роки для КП “Київський метрополітен” на техніко-економічне обгрунтування будівництва Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену передбачено фінансування у розмірі 20 млн гривень.
Але поки метро немає, потрібно вирішувати транспортну проблему іншим шляхом. Адже за офіційною статистикою у Деснянському районі зараз проживає більше 400 тис. людей. З них третина кожного ранку і кожного вечора виїжджає/заїжджає на територію Деснянського району. Щомісяця громадським транспортом у Деснянському районі перевозиться близько 10 мільйонів пасажирів.
KV: У 2018 році впроваджено нові маршрути транспорту? Г.З.: Було відновлено рух автобусного маршруту №6 у селищі Троєщина. Планується відкриття нового автобусного маршруту №111 (вул. Милославська – ст. метро “Позняки”) та продовження трамвайного маршруту №28 до перетину вулиць Милославської та Бальзака.
Зараз у районі, якщо брати муніципальний транспорт, працює 14 автобусних маршрутів, 10 трамвайних, 8 тролейбусних, 30 маршрутних таксі, дві станції метро – “Лісова” і “Чернігівська”.
Крім того по вул. Бальзака збудована одна з двох ліній швидкісного трамваю. Для її безперебійної роботи організовано два трамвайних маршрути № 4 та 5.
Читайте: Жители нового микрорайона Выгуровщины-Троещины страдают от недостатка общественного транспорта
Житлово-комунальне господарство
KV: Що найбільш важливого було зроблено у 2018 році у житлово-комунальному господарстві району?
Г.З.: Ми провели ремонт 70 ліфтів у житлових будинках Вигурівщини-Троєщини та Лісового масиву.
З ліфтами була ситуація майже катострофічна. У березні 2018 року були зупинені 168 ліфтів через поломки та викрадення ліфтового обладнання. Правоохоронці фіксували до 7 крадіжок на день.
До кінця весни нам разом з правоохоронними органами вдалося зменшити кількість крадіжок. Правоохоронці затримали декілька злочинних угрупувань, які спеціалізувалися на крадіжці ліфтового обладнання.
Також, щоб зменшити кількість викрадень, деякі ліфти обладнали сигналізацією та технічними засобами захисту. Зараз розглядаємо можливість встановлення сигналізації у всіх житлових будинках. Вартість такого проекту – близько 8 млн гривень.
Читайте: На установку охранных систем лифтового хозяйства в Деснянском районе нужно 8 млн гривен - депутат Киевсовета (видео)
На 2019 рік на ремонти ліфтів ми просили приблизно 30 млн гривень. Це дасть змогу провести капітальний ремонт 105 ліфтів і по підсумку року у Деснянському районі буде відремонтовано приблизно 20% ліфтів.
KV: Скільки загалом ліфтів експлуатується у будинках району?
Г.З.: У господарському віданні КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району Києва” знаходиться 2159 ліфтів, на обслуговуванні ТОВ “Майстерліфт” – 1 616, ТДВ “Укрліфтсервіс” – 543 ліфти.
KV: Які ще пріоритети у сфері ЖКГ будуть на 2019 рік?
Г.З.: Пріоритетними є і залишаються ремонти у житлових будинках. У 2018 році виконано заміну вікон у 86 будинках, ремонт сходових клітин в 38 будинках, балкону в 1 будинку, електричних щитових у 9 будинках, вхідних груп у 10 будинках (49 одиниць), покрівель в 29 будинках, внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення в 24 будинках. Також у 1 будинку були виконані роботи з підсиленння фундаменту.
Пріоритетними залишаться і заходи з термомодернізації. У 2018 році у Деснянському районі було утеплено фасади 33 будинків.
Крім цього у районі введено у дію програму енергозбереження по нашій Керуючій компанії. З початку 2018 року встановлено 6633 світлодіодних світильників в місцях загального користування у 55 будинках. Всього починаючи з 2017 року встановлено 11794 світлодіодних світильників у 126 будинках. Завдяки цьому економія електроенергії для освітлення місць загального користування становить 29-34%.
У будинках, які не підключені до об’єднаної диспетчерської системи (колишні відомчі будинки та гуртожитки) або в яких система дистанційного керування освітленням тимчасово не працює, для керування освітленням встановлювалися вимикачі або реле часу. За 2018 рік встановлено 136 реле часу в 93 будинках.
KV: У цьому опалювальному сезоні багато було проривів після підключення тепла та гарячого водопостачання?
Г.З.: В нашому районі система опалення була запущена однією з перших. Глобальних поривів не було. Декілька будинків певний час залишалися без тепла, але ситуація була оперативно виправлена.
KV: Є скарги на знижену температуру теплоносіїв?
Г.З.: Такі скарги є. За тиждень ми отримуємо загалом біля 100 скарг. Коли йде запуск системи опалення, то питома вага скарг, пов'язаних з цим питанням, складає 85-90%. Коли опалення запущено, то питома вага скарг на занижену температуру теплоносіїв знижується орієнтовно на 50%. Проблема з теплоносіями є, але вона системна по всьому місту. Що залежить від нас, ми робимо.
Нерідко проблеми виникають з вини самих мешканців внаслідок перепланування квартир та заміни радіаторів, що впливає на регулювання подачі тепла. Від цього страждають всі квартири по стояках.
KV: На що ще скаржаться мешканці району?
Г.З.: На відсутність освітлення у під`їздах, неякісне прибирання територій.
Є звернення щодо антисанітарії та щурів. Таких звернень більше влітку, бо щури живляться відходами біля контейнерів зі сміттям. Нашим комунальним підприємством “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району Києва” укладено угоду з підрядною організацією на проведення дератизаційних та дезінсекційних заходів. Такі заходи проводяться щомісячно. А за зверненнями громадян додатково. В нас загалом 777 будинків, з них комунальне підприємство обслуговує 560 будинків.
Також ми створили групу в Viber, до якої залучені працівники адміністрації, комунальних підприємств району, депутати міськради та деякі громадські активісти. Якщо хтось бачить проблеми на території району ‒ неприбраний сніг або сміття, порушення правил благоустрою тощо ‒ оперативно сповіщають, щоб відповідні служби усунули недоліки.
KV: Були нарікання на роботу КП “Київкомунсервіс”, яка сьогодні відповідає за вивіз побутових відходів?
Г.З.: Тільки на початковому етапі. Тоді були проблеми з комунікаціями, особливо з питань вивозу крупногабаритного сміття. Зараз ці питання зняли.
KV: Мешканці району мають борги за комунальні послуги?
Г.З.: Сьогодні заборгованість за комунальні послуги більше 20 млн гривень. Це фактично місячна плата всього району.
З боргами ведемо претензійно-позивну роботу. Сьогодні на стягненні біля 6 млн гривень. Робота ведеться дуже активно. Проте виселень через борги немає.
KV: Чи можуть бути відключення будинків від певних послуг через борги?
Г.З.: Таке рішення приймається підприємствами, які надають послуги. КП “Керуюча компанія” зупиняти обслуговування будинків не буде. Проте коли не буде коштів, зменшиться кількість обслуговуючого персоналу, не буде людей для оперативного реагування на аварійні ситуації. У нас і сьогодні укомплектованість двірниками 60%. Не вистачає слюсарів, зварників, електриків, трактористів для обслуговування техніки, у тому числі з прибирання снігу.
Нове будівництво та конфлікти з забудовниками
KV: Скільки на території Деснянського району ведеться будівництв?
Г.З.: Об'єктів будівництва чимало. Із знакових - спорудження ТОВ “Жен Сан” торгового центру на Броварському проспекті, 25-А, з перехоплюючим паркінгом та автостанцією. В рамках цього проекту передбачається реконструкція за рахунок інвестора виходів станції метро “Лісова”. Але сьогодні поки що роботи призупинені.
На території 20-го мікрорайону будуються житлові будинки №1 та 2 з вбудованими приміщеннями; введений в експлуатацію житловий будинок №3 з амбулаторією.
Розпочато будівництво житлового комплексу з об’єктами соціальної інфраструктури (соціальне житло) по вул. Крайній, 1, та житловий комплекс на вул. Магнітогорській, 5.
Будується житловий будинок з об’єктами господарського та соціально-побутового призначення та підземним паркінгом на вул. Милославській. Саме в цьому будинку передбачається виділення частки квартир для потерпілих від діяльності ГІБК “Еліта-центр”.
Також ведеться будівництво житлового комплексу “Лісова казка 2” по вул. Радистів, 40.
Для відселення мешканців з аварійного будинку по вул. Мілютенка, 23, на перетині вул. Мілютенка та Шолом-Алейхема КП “Спецжитлофонд” відведена земельна ділянка для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку з вбудованими приміщеннями. Будівництво розпочато. Це буде великий житловий будинок на 500 квартир. Його завершити планують за 2-3 роки.
KV: Будівництво яких об'єктів ініціює райадміністрація?
Г.З.: Ми ініціювали виділення коштів з міського бюджету на розробку проекту школи у 20 мікрорайоні житлового масиву Вигурівщина-Троєщина. Там хочемо побудувати загальноосвітню середню школу на 36 класів (1080 місць).
На території 24-го мікрорайону по вулиці Радунській нарешті у 2019 році розпочнеться будівництво дошкільного дитячого закладу та загальноосвітньої школи.
У планах будівництво пожежного депо по вул. Закревського, що зменшить навантаження на існуючі депо та дасть змогу пожежно-рятувальній службі більш оперативно реагувати на виклики та запобігати пожежам. Деснянською РДА надавались пропозиції щодо включення даного об’єкту до проекту програми капітальних вкладень на 2019-2021 роки та виділення бюджетних коштів на будівництво. Цей об'єкт вже починали будувати. У червні 2010 року було укладено угоду з ХК “Київміськбуд”. Наразі виконано роботи з встановлення огорожі та розпочато роботи з влаштування котловану.
Читайте: На киевской Троещине может появиться пожарное депо
Є наміри побудувати лікарню на житловому масиві Вигурівщина-Троєщина. Зараз вже виділена земельна ділянка. На 2019 рік виділяються кошти на розробку відповідного проекту.
KV: У Деснянському районі є проблемні забудови?
Г.З.: Існують факти зведення житлових комплексів без необхідної дозвільної документації, об’єкти незавершеного будівництва і довгобуди. Зараз це шість 34-поверхових житлових будинків на території при в'їзді на житловий масив Троєщина вздовж просп. Шухевича (т.зв. “Троєщинські вежі”, - KV). Замовник цього будівництва – Головне управління внутрішніх військ України.
Проблема ЖК “Перлина Троєщини” вирішена через прийняття детального плану території. Тепер є можливість цю забудову легалізувати.
Є проблемний об'єкт на вул. Драйзера, 40, де заселено дві секції. Але до прийняття детального плану території, легалізувати його не вдасться.
Читайте: Геннадий Заболотный: “Полагаю, вопрос по Троещинскому рынку уже решен - не сносить его”
Школи, садочки та спортивна інфраструктура
KV: Чи ведеться будівництво шкіл та садочків на території Деснянського району?
Г.З.: Триває реконструкція з добудовою загальноосвітньої школи №23 на вул. Путивльській, 35, у Биківні. Зараз завершується будівництво ІІ черги реконструкції з добудовою. Ця школа розрахована на 22 класи на 660 учнів. В неї інвестовано 48 млн гривень і для того, щоб її добудувати, потрібно приблизно стільки же. Якщо фінансування буде, то у 2019 році роботи будуть завершені.
Першу чергу реконструкції вже проведено. Вона дозволила перевести молодші класи зі старої будівлі, створити актовий зал на 250 місць, малий спортзал, кабінет фізики та їдальню з кухнею.
Зараз завершується реконструкція адміністративного блоку. Це дозволить вивільнити приміщення учбових класів, які зараз використовуються під адміністративні кабінети.
Ми хотіли би відродити садочок на 250 місць на Сабурова, 16. Його приміщення тривалий час перебувало в оренді. Зараз його повернули місту у зруйнованому вигляді без вікон та дверей. В нас є проект його реконструкції. На реалізацію цього проекту потрібно 70 млн гривень.
KV: Скільки загалом у районі закладів шкільної та дошкільної освіти?
Г.З.: У районі функціонує 66 закладів дошкільної освіти та 6 навчально-виховних комплексів різного типу (спеціалізовані навчально-виховні комплекси, дошкільні заклади для дітей з особливими освітніми потребами; санаторні та заклади комбінованого типу, Центр розвитку дитини “Підростайко”). Зараз навчально-виховні комплекси відвідує 15272 дитини.
У 10 закладах дошкільної освіти створені інклюзивні групи для дітей з синдромом Дауна та ранніми проявами спектру аутизму.
KV: Вистачає місць у школах та садочках для мешканців району?
Г.З.: У садочках і школах, які знаходяться на Лісовому масиві, де немає нової забудови, є вільні місця. Там де новобудови, існують проблеми. Їх ми вирішуємо зокрема за допомогою відновлення груп. У 2018 році було відновлено 10 груп у 8 садочках (250 місць).
KV: Що зроблено у 2018 році для розвитку спорту в районі?
Г.З.: У школах побудовано 13 футбольних майданчиків зі штучним покриттям розміром 22х42 метри.
Читайте: В 11 школах Деснянского района Киева реконструируют футбольные площадки
На замовлення Деснянської РДА завершено будівництво-реконструкція І черги стадіону зі штучним покриттям на вул. Драйзера, 2-Б. На стадіоні проведено заміну існуючого покриття поля, бігових доріжок та спортмайданчиків з дотриманням вимог Федерації футболу та легкої атлетики. Також здійснено реконструкцію існуючої адміністративної будівлі, будівництво санітарного блоку, встановлено огорожу території, трибуну, місця для людей з фізичними вадами, прожекторне освітлення, облаштовано гостьову автостоянку та в’їзд-виїзд з території. Зараз проводяться заходи з підписання акту готовності та отримання сертифікату.
KV: Скільки спортивних шкіл працює у Деснянському районі?
Г.З.: Три комунальні спортивні школи з відділеннями боксу, боротьби дзюдо, самбо, вільної боротьби, футболу, пауерліфтингу, волейболу, гімнастики художньої, баскетболу, плавання, спортивної акробатики, бадмінтону, настільного тенісу, тенісу та шахів.
Функціонують на території Деснянського району Центр навчання плаванню, районний центр фізичного здоров'я населення “Спорт для всіх” з 13 спортивними клубами, екстрим-парк X-Park, Олімпійський коледж ім. Івана Піддубного, мережа фітнес-клубів Sport life та спортивний комплекс “Планета Спорт”.
Є в нашому районі Центр соціально-психологічної реабілітації дітей з функціональними обмеженнями. В ньому реабілітацію проходить 121 дитина.
KV: Ви не згадуєте спортивний інтернат на Лісовому масиві.
Г.З.: Це унікальний спортивний заклад, але він у державній власності. Як тільки він перейде у власність міста, ми зможемо ним займатися і вкладати кошти в його розвиток.
Зелені зони та безпека мешканців Деснянського району
KV: Яка увага приділяється зеленим зонам?
Г.З.: Всього на території району 12 парків та 25 скверів, 3 бульвари, 11 озеленених територій.
Перлиною Деснянського району став парк з водними об’єктами вздовж просп. Шухевича, першу чергу реконструкцію якого було завершено у нинішньому році. Загальна площа новоствореного парку – 2, 3 га. В нинішньому році планується проведення другої черги реконструкції. Загальна ж площа нового парку сягатиме 9,5 га. Це – дійсно парк європейського зразка, який дуже швидко полюбився деснянцям та мешканцям столиці.
Зараз у парку “Муромець” (раніше парк “Дружби народів”) облаштовуються сквер Іллі Муромця, алея “Спогадів”, площа з Каменем з казки про трьох богатирів, ансамбль “Хранителів України-Русі” з казковим болотом і бронзовою картою Києва XI-XIII сторіччя. У серпні на центральній частині алеї було встановлено скульптуру богатиря часів Київської Русі Іллі Муромця, прототипом якого став відомий український атлет Василь Вірастюк.
Завершено роботи з облаштування скверів по вул. Мілютенка, 7, Жукова, 27-31, проспекту Маяковського, 20-22. В планах продовжити роботи з реконструкції скверу по вул. Цвєтаєвої, 16, 16-Б, 16-В.
KV: Чи є на території району захаращені зони, які можна облаштувати у зони відпочинку?
Г.З.: Є ділянка біля озера по вул. Закревського. Там доречно облаштувати сквер.
KV: Як забезпечена безпека мешканців району?
Г.З.: Ми співпрацюємо з Нацполіцією. Представники райуправління поліції залучаються до участі у нарадах і колегіях з питань визначення основних напрямків та дій щодо забезпечення громадського порядку, безпеки життя і свобод громадян.
Працівники Деснянського управління поліції залучаються на спільні рейди щодо ліквідації стихійної торгівлі.
Читайте: Жители Быковни просят прислать им участкового инспектора полиции
У нашому районі реалізується Міська цільова комплексна програма “Безпечна столиця”. В її рамках створюється єдина міська система відеонагляду. До цієї системи вже підключено всі школи району. Плануємо встановити 300 камер в місцях найбільшого скупчення мешканців району.
До реалізації заходів з профілактики та протидії злочинності залучено і новостворене Київське міське громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону “Муніципальна варта”.
Читайте: Віктор Смирнов: “Серед пріоритетів – реконструкція Контрактової площі та вулиці Сагайдачного”
Петро Онофрійчук: “На те, що треба зробити у Дніпровському районі, потрібні 1,5-2 млрд гривень”
Фото: KV
Фото галереї надано Деснянською РДАKиевVласть
26 грудня 2018 г. 14:00
Раздел: Стиль
Смачно, історично та артистично: “DOM №10” на старому Подолі (фото, відео, меню, ціни)
Напередодні Різдва та Нового року відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко потрапила до дуже красивого закладу під назвою “DOM №10”. Оскільки свята тільки розпочинаються, Інна вирішила розповісти про цю ресторацію, щоб читачі КиевVласти змогли потрапити до неї разом з рідними та друзями. Бо, на думку Інни, кращого місця для святкового обіду та вечері просто не знайти.
“DOM №10” своїй назві завдячує адресі - саме на Подолі по вул. Спаська, 10, з’явився цей чудовий ресторан. Раніше на його місці довгий час існувала грузинська ресторація “Міміно”.
Власники зазирнули в історію будинка і з'ясували, що 200 років тому в цих стінах жив скульптор із своєю сім’єю. Тож вирішено було відтворити дух того часу та атмосферу старовинного подільського будинка-майстерні.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Почну з того моменту, як я перетнула поріг історичної будівлі. На вході мене зустріла ціла команда колишнього ресторану “Липський особняк” і одразу запропонувала екскурсію пам’яткою архітектури.
Ресторація налічує 6 залів: на першому поверсі - бар, вітальня, оранжерея; на цокольному поверсі - бібліотека, мала та велика майстерні. Також заклад має два винних сховища, а влітку планують відкрити літню терасу в паризькому стилі.
Почали з флігелю - вхідної зони ресторану. Одразу ж в очі потрапляють предмети старовини, а також безліч речей, які говорять про те, що колись тут жив та працював скульптор - столи у формі верстатів, барна стійка у вигляді аптечних шухлядок, неймовірно вишукана етажерка та скульптурні композиції частин тіла.
Найбільша цінність вітальної кімнати - стеля. Вона містить реальні балки, які збереглися з 19 сторіччя.
Ще одна родзинка - дубова підлога, яку зроблено вручну, кожна плиточка має тріщини з білими вкрапленнями, що символізують час та нагадують про пудру, яка осідала на підлозі під час роботи скульпторів.
В центрі вітальні - величезна біла піч, стилізована під піч-камін часів Австро-Угорщини, таких і зараз збереглося дуже багато на західній Україні. По центру зали - старовинний креденс (шафа) для посуду та столової білизни, яку використовували в будинках тих часів.
В креденсі зберігаються рецепти, які скульптор збирав по тих країнах, де подорожував. За словами маркетинг-директору закладу Олени, шеф-кухар ресторану Георгій Шаров надихається цими рецептами.
Далі рухаємося до оранжереї. Олена розповідає, що всі квіти тут живі, стіни також вручну розмалювали квітами, щоб кесонна стеля відображала цілий квітковий сад. Влітку з оранжереї можна буде потрапити на літню терасу.
Повертаємося до вітальної зали і зустрічаємо одного з власників ресторану Бені Голані з цілою родиною. Мене знайомлять з усіма членами сімейства, а Бені запитує, чи я вже спробувала кухню. Каже, що кожна страва - шедевр, і навіть якщо я відкрию меню і навмання вкажу пальцем на якусь страву - я не прогадаю.
Цікавлюсь, який напрямок кухні вибрали для “Дом №10”. Виявляється, його немає, а є просто смачна домашня їжа. Продукти закуповують на Житньому ринку, до якого тут рукою подати і як це робили мешканці будинку багато років назад.
Звичайно, ностальгія за “Міміно”, тому в меню включили декілька страв з грузинської кухні, яку так обожнювали відвідувачі цього ресторану. Крім них є українські, азіатські та італійські страви.
Бені розповідає про свого приятеля Павла, який довгий час прожив в Індії і нещодавно завітав до нього в гості. Він запитав чи може кухар приготувати тікка-масала, бо обожнює цю індійську страву. Оскільки ресторан працює поки що в тестовому режимі, для Павла приготували цю страву. Він з’їв її до останньої ложки, і сказав, що такої смачної тікка-масала він давно не куштував. Після цього страву включили в меню - і тепер кожен бажаючий може насолодитися справжньою Індією.
Після таких розповідей, мій апетит набирає шалених обертів - і я прямую до свого столику. Меню лаконічне, але з нього хочеться все.
З закусок привертає увагу:
паштет із печінки домашньої курки з джемом із ожини - 79 гривень;
салат із тунця, томатів та каперсів у печеному перці - 149 гривень;
овочевий салат із булгуром, кінзою, зеленим соусом та гарбузовим насінням - 85 гривень;
млинці з мясом - 95 гривень;
торбочки з грибами - 99 гривень.
З перших страв спробуйте:
харчо з бичачих хвостів - 128 гриверрь;
Том Ка Гай - 149 гривень.
З основних страв моє око впало на:
телячі щічки з білими грибами та селянською картоплею - 290 гривень;
сібас з конфі із цибулі-порея та кремом з молодого горошку - 265 гривень;
різотто з білими грибами та трюфельним маслом - 169 гривень.
Власна домашня випічка - це особлива історія:
легендарний з часів “Міміно” хліб шотіпурі - 24 гривні;
пиріжки з м’ясом - 38 гривень;
пиріжки з цибулею та яйцем - 34 гривні;
пиріжки з тушкованою капустою - 34 гривні.
На порцію йдуть дві штуки пиріжків. Вирішила розпочати з пиріжків та олів’є. Тікка-масала просто не мала шансів бути не спробуваною.
На десерт серед вареників з вишнею (79 гривень), ягідного тірамісу (120 гривень) та ромової баби з кремом шантілі (95 гривень) я обрала торт на гречаному меду із трюфельним кремом.
Отже моє замовлення виглядало так:
пиріжки з капустою - 34 гривні;
олів’є з яловичим язиком з молодим горошком - 98 гривень;
тікка-масала із смаженою куркою в пряному соусі з імбиром та рисом басматі - 195 гривень;
торт на гречаному меду - 89 гривень;
чай “малина-тім`ян” - 69 гривень.
За все свою вечерю я заплатила 396 гривень, що для такого рівня ресторану - просто смішна ціна. Про смак їжі скажу коротко - це чиста насолода!
Ще декілька деталей про які просто мушу розказати і без яких розповідь про “DOM №10” буде не закінченою. Така вечеря була би не повноцінною без келиха вина - це головний напій, який пропонують в ресторані. В закладі працює сомельє, який допоможе вам зробити свій вибір. Я замовила Prosecco Extra Dry Maschino dei Cavalieri - 120 гривень за келих.
Після вечері мені продовжили екскурсію цокольним поверхом ресторації, де якраз знаходиться основне винне сховище. Вина тут більш ніж 400 найменувань - починаючи від 300 гривень за пляшку до 75 тисяч.
За винним погребом сховалася бібліотека, де можна почекати на своїх гостей, випити горнятко кави або з’їсти смачний десерт. Тут скульптор надихався на творчий процес.
А потім переходив до своєї майстерні: ще дві зали цокольного поверху - мала та велика майстерні. Остання може слугувати для вас чудовим затишним місцем для проведення майстер-класів, або закритої вечірки. Тут зібрана колекція оригінальних малюнків, оскільки це перше з чого починають скульптори, коли вчаться ліпити.
Як на мене, в “DOM №10” все зліплено з любов’ю. Тому поспішайте провести зимові свята в цьому будинку - тут дійсно по-домашньому затишно, смачно та аристократично.
Залишайтеся зі Смачною Інною и продовжуйте подорож найкращими рестораціями України тут: https://www.facebook.com/tastewithinna/.
Читайте та смакуйте: “Pasha Turkish grill”: справжня Туреччина на Шота Руставелі (фото, відео, меню, ціни)
Фото та відео автораKиевVласть
20 листопада 2018 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Кличко спотворює Володимирську гірку
Якщо архітектура, як у відомому вислові,— це застигла музика, то те, що відбувається з забудовою Києва упродовж останніх 22 років, — то вже застигла какофонія. Творці цього архітектурно-будівельного варварства геть позбавлені слуху, відчуття гармонії, і у них виходив суцільний сумбур замість архітектури-музики, а місто їхніми зусиллями перетворюється поступово в кам’яні джунглі з втратою Києвом свого неповторного історичного обличчя.
Нинішня столична влада у цьому нітрохи не краще своїх “папєрєдніків”, справу яких вона продовжує.
Ось інформаційні стрічки рознесли новину про намір КМДА таки спорудити пішохідний міст між Хрещатим парком і Володимирською гіркою (вона обіцяє “ощасливити” киян цією спорудою навесні наступного року), котрий замислювався ще на початку 2000-х, його намагалися матеріалізувати вже за часів Черновецього-Попова. Останній навіть підписав розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26 грудня 2013 р. № 2337 про схвалення ескізного проекту реконструкції пішохідної зони від парку “Володимирська гірка” до Києво-Печерської Лаври на території Дніпровських схилів, яким такий міст передбачався.
Проте тоді він пропонувався скромнішим — лише довжиною 47,7 м, і шириною — 3 м. Зараз апетити зросли значно — довжина мосту очікується 210 метрів, ширина змінною – від 6 метрів у регулярних зонах до 14 метрів у зонах оглядових майданчиків. Тобто там не лише велосипедом можна буде проїхати, а й пройде вільно автомобіль.
Тоді, в 2013-му, справа не пішла з відомих причин. Революція завадила. А тепер вони вирішили, що вже можна.
Те жахіття, що пропонується, — безумство. Як треба не любити Київ, щоб пропонувати таке. Цей гігантський “павук”, як його називають небайдужі містяни, повністю спотворить унікальне історичне середовище, ландшафт київських гір і схилів. Він абсолютно недоречний в цьому місці.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
І ще. Це все виглядає, як бенкет під час чуми. У нас уже вирішені всі нагальні проблеми? 80% труб теплотрас потребує заміни, їх рве; зливова каналізація не перекладається, внаслідок чого вулиці йдуть під воду, як минулого літа; будинки в жахливому стані, 60% з них вичерпали свій ресурс; третина ліфтів необхідно міняти; двори погано ремонтуються; не вистачає шкіл и дитячих садків; не будується метро; багато мостів справді “втомилося” і т.д. і т.п. На це усе хронічно бракує коштів.
Ті 260 млн грн, у які згідно з умовами тендеру на ProZorro, оцінена вартість робіт по цьому мосту, немає більше на що витрачати? Допитливі дописувачі в соціальних мережах вже прискіпливо порахували, на що їх би вистачило.
Дехто вважає, що “місто — це я”. Але ми живемо не в часи абсолютизму, коли подібне кредо було нормою. Пам’ятаєте, “держава — це я?”
В європейських демократіях, куди ми прагнемо, в тій же Швейцарії, без референдуму не обійшлося би.
І у нас варто було би це чутливе питання винести не загальноміське обговорення. Не бутафорне, а справжнє. Інакше буде виглядати, як зневага до киян, їхньої думки.
Читайте: Строительство школ и власть
Леонід Косаківський, київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993 - 1998 рр.
KиевVласть
31 жовтня 2018 г. 09:00
Раздел: Тексти
Олександр Косовець: “Найбільше забруднення повітря в Києві фіксується влітку”
Неодноразово кияни спостерігають смог та неприємний сморід в повітрі. Пояснення влади щодо несприятливих погодних умов не завжди задовольняють прискіпливого мешканця. Яка дійсно ситуація з забрудненням повітря у Києві та столичному регіоні, через що виникає забруднення та як на це реагувати, докладно розповів в інтерв'ю KV директор Центральної геофізичної обсерваторії (ЦГО) ім. Бориса Срезневського, член Вченої ради Українського географічного товариства Олександр Косовець.
KV: Як часто стаціонарні пости спостережень ЦГО фіксують у повітрі Києва забруднення?
Олександр Косовець: Стан забруднення атмосферного повітря у столиці ми контролюємо щоденно, крім неділі та святкових днів. Досі не охоплені постійним спостереженням тільки Святошинський та Дарницький райони Києва.
Проте на 16 стаціонарних постах нашої Обсерваторії у 8 районах столиці проби відбираються чотири рази на добу: вночі (01:00), вранці (7:00), в обід (13:00) та ввечері (19:00). Інтервал між заборами - 6 годин. Визначається вміст 20 забруднювальних домішок, включаючи 8 важких металів. Ця мережа почала створюватись у 1965 році.
Забруднення повітря у Києві фіксується постійно, але величина цього забруднення змінюється і не завжди в сторону підвищення. Ситуація не критична, але те, що Київ входить в десятку найбрудніших міст України, це факт.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
З січня по травень цього року стан забруднення повітря у Києві за індексом забруднення атмосфери оцінювався як високий. При цьому постійно спостерігалась тенденція до підвищення рівня забруднення. У червні, липні та серпні рівень забруднення оцінювався як дуже високий. У вересні він знизився до критерію “високий”.
Минулого року спостерігалася така сама ситуація. Найбільші рівні забруднення повітря були зареєстровані з червня по серпень, але дуже високий рівень відмічався тільки у серпні.
KV: Якими саме речовинами забруднене повітря столиці?
О.К.: Повітря найбільш забруднене діоксидом азоту та формальдегідом, в окремі місяці - оксидом вуглецю, оксидом азоту, завислими речовинами та фенолом.
Постійно перевищення середньодобових гранично допустимих концентрацій (ГДКс.д.) відмічається лише з діоксиду азоту та формальдегіду. Наприклад, середньомісячні концентрації діоксиду азоту протягом січня-вересня у 2018 році перевищували ГДКс.д. у 2,8-4 рази, а формальдегіду - у 1,7-5,7 разів.
На концентрацію цих речовин у повітрі суттєво впливають метеорологічні умови. Наприклад, несприятливі кліматичні умови відмічались протягом вересня - на початку жовтня, коли були інверсії, тоді рівень забруднення підвищувався.
Я вже відмічав, що найбільше забруднення повітря фіксується у літні місяці, коли стоїть спека. Це пов'язано з фотохімічними процесами, які приводять до вторинного забруднення атмосфери діоксидом азоту та формальдегідом.
Читайте: Опять в Киеве фиксируют высокий уровень загрязнения воздуха
У поточному році особливо високі концентрації діоксиду азоту фіксувалися у травні та червні. Тоді перевищення ГДКс.д. було у 3,8 та 4 рази відповідно.
Високий рівень формальдегіду мав місце протягом всього літа. Перевищення ГДКс.д. цієї речовини фіксувалося на рівні від 4,3 до 5,7 разів.
У червні відмічався високий середній вміст оксиду азоту (1,7 середньодобових гранично допустимих концентрацій) та фенолу (1,1 середньодобових гранично допустимих концентрацій).
При цьому влітку менше транспорту, який часто називають основною причиною забруднення повітря, і корки на дорогах не такі як, наприклад, восени.
KV: Продуктом чого є речовини, які забруднюють повітря?
О.К.: Завислі речовини (пил) - це продукт згоряння усіх видів палива, а також виробничих процесів. Мають як антропогенне, так і природне походження, наприклад при ерозії ґрунту.
Оксиди азоту – речовини, які потрапляють в атмосферу з антропогенними викидами від промисловості, електростанцій і транспорту. Вони утворюються у процесі згоряння органічного палива при високих температурах.
Діоксид сірки утворюється при спалюванні твердого палива (вугілля, деревина).
Формальдегід міститься у викидах виробництва хімічних, будівельних матеріалів і є також вторинною домішкою, яка виникає в результаті фотохімічних реакцій між окислами азоту та вуглеводнями.
Фенол присутній у викидах підприємств чорної металургії, меблевої, нафтохімічної і нафтопереробної промисловості, а також фармацевтичних виробництв.
KV: Невже інверсія впливає на якість повітря?
Олександр Косовець: Ні. Якщо немає забруднення, то ніяка інверсія вам шкоди не нанесе. Але коли є приземне забруднення, то через те, що температура з висотою не знижується, а підвищується, всі шкідливі речовини залишаються над землею.
Коли висока температура повітря, слабкий вітер, інверсії утворюється затримуючий шар повітря біля поверхні землі, при якому немає інтенсивного перемішування повітряних мас, тому вміст забруднювальних домішок в атмосфері завжди підвищується.
Крім цього при високій температурі повітря та високій сонячній радіації посилюються фотохімічні реакції в атмосфері. Наприклад, вміст формальдегіду в атмосферному повітрі майже кожного року починає підвищуватися з березня. При фотохімічних реакціях формальдегід утворюється як вторинна домішка в процесі взаємодії вуглеводнів та окислів азоту.
Інші забруднювальні домішки потрапляють у повітря, в основному від викидів автотранспорту.
Ворогами забруднення є вітер і дощі, які промивають атмосферу.
KV: Що є причиною забруднення повітря у столиці?
О.К.: Питання забруднення повітря - це серйозна комплексна проблема, яка сьогодні, незрозуміло чому, не знаходить адекватної реакції влади, особливо київської.
У радянські часи, наприклад, розробляли і контролювали виконання планів заходів на період несприятливих метеорологічних умов. Тоді звісно автотранспорт сильної ролі у забрудненні не відігравав, але були заводи, роботу яких можна було певним чином регулювати.
Сьогодні на стан забруднення повітря у Києві однозначно впливають випаровування від роботи заводу “Енергія” та Бортницької станції аерації (БСА). Рівень цього впливу залежить від багатьох складових. Наприклад, напряму вітру.
Якщо вітер північно-східний, то випаровування БСА йдуть в бік Конча-Заспи. А коли вітер південний, то одразу все йде на Харківський масив - і там люди відчувають дискомфорт.
Точно погіршують екологічну ситуацію у столиці роботи по заміні асфальту, коли на дворі сильна спека. Я розумію, що технологічно неправильно їх проводити при нульовій температурі, але у спекотливі дні це також робити не варто.
KV: Що влада Києва реально повинна зробити, щоб покращити стан повітря?
О.К.: По-перше, врешті решт запустити автоматизовану систему моніторингу довкілля. Тоді можна буде бачити всю картину в режимі реального часу так як то було після аварії на Чорнобильській АЕС з рівнем радіації. Десь років 10-15 тому були спроби це запустити, але зі зміною влади цей процес зупинився.
Читайте: Киев задыхается: в столице плохо работает мониторинг загрязнения воздуха
В європейських столицях давно все автоматизовано, а ми працюємо на обладнанні, яке дісталося нам з радянських часів. Проте у нас техніка хоч і старенька, але за нею наші приладисти пильнують і спостереження ведуться.
З гідрометеорологічними організаціями співробітничають і виділяють кошти з місцевого бюджету на додаткові дослідження у Маріуполі, Рівному, Чернівцях, інколи в Ужгороді, але не в Києві. Відмова така, що ви організація, яка фінансується з державного бюджету, а у Києві – місцевий бюджет, тому вам “не положено”.
Минулого року у Броварах ми провели за два місяці детальне обстеження спільно з “Українським науково-дослідним інститутом аналітичного приладобудування” (ВАТ “Украналіт”) і виявили додаткове забруднення. Так, там є стаціонарний пункт спостереження, але він не дає картину по всьому місту. Тому місцева влада знайшла 200 тис. гривень у місцевому бюджеті і ми цю роботу зробили.
Читайте: Глава Укргидрометцентра отреагировал на сообщения о загрязнении киевского воздуха
Київська влада також обіцяє наприкінці року нам замовити додаткові дослідження стану забруднення повітря у деяких районах столиці. Мова йде, насамперед, про Харківський масив, де завод “Енергія” та БСА. Але вже кінець жовтня, а договору так і немає.
До речі на Троєщині вже не один рік стоїть пост контролю чистоти повітря, який так і не введений в експлуатацію. Ми просили передати цей пост нам, але в Київській міськдержадміністрації (КМДА) сказали, що не можуть це зробити, бо об'єкт є комунальною власністю. А запустити його теж не можуть, бо не мають фахівців. Гроші витрачені – ефект нульовий.
KV: В яких районах Києва по вашим даним найбільш забруднене повітря, а в яких рівень забруднення низький?
О.К.: Високий вміст шкідливих речовин у повітрі фіксується в районі Бессарабської площі, проспекту Перемоги (поблизу метро “Святошин”), Деміївської площі (Центральний автовокзал), вулиць Довженко (поблизу метро “Шулявська”) та Скляренка, бульвару Лесі Українки та Оболонського проспекту.
Тут наявні два фактори - велике скупчення автотранспорту та рельєф. Наприклад, Бессарабська площа розміщена як у котловані, де немає достатнього руху повітря. Ситуацію можна було б покращити, якщо транспорт пустити через підземні тунелі. Але в нас все навпаки: транспорт назовні, а магазини під землею.
Постійно низьким рівнем забрудненням повітря характеризуються зелені зони - Гідропарк, Національний комплекс “Експоцентр України” (ВДНГ) та проспект Науки (район Багринової гори, біля метеомайданчику Обсерваторії).
Якщо говорити про спальні райони, то з низьким рівнем забруднення повітря Троєщина та Теремки. Досить чистим районом є Виноградар. І він таким залишиться, якщо там будуть збережені зелені зони.
На якість повітря на Лісовому масиві негативно впливає “Дарницька ТЕЦ”. Дарницю, Харківський масив, Позняки та Осокорки можно віднести до районів, на території яких вміст шкідливих речовин у повітрі високий.
Для всіх районів Києва є великою проблемою скорочення площ зелених насаджень та заміна скверів на висотні будинки. Це однозначно не сприяє поліпшенню стану атмосфери, бо скорочує її спроможність до самоочищення.
Читайте: Парки и скверы в Киеве не могут ни посчитать, ни узаконить
Також варіантом щодо зниження забруднення повітря може бути перехід на електротранспорт. Деякий час вважали, що дизельні автомобілі менше забруднюють повітря. Тепер виявилося, що їх викиди менше, ніж від авто на бензині, але більш шкідливі. Тому дизелі вже в Європі не в пошані.
KV: Коли влітку у Києві не працювали ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 забруднення повітря було менше?
О.К.: Зменшення забруднення ми не помітили, тому що в свій час труби цих станцій проектувалися так, щоб вони не забруднювали повітря у Києві. Їх викиди більше впливають на мої рідні Вишеньки, Бровари, Обухів, Бориспіль.
Читайте: Без электроэнергии и горячей воды: КГГА прогнозирует столице неминуемый энергетический коллапс
KV: В яких містах столичного регіону ви відстежуєте ситуацію по концентрації шкідливих речовин у повітрі?
Олександр Косовець: Зараз ми проводимо спостереження у чотирьох містах Київщини: Біла Церква (два пости), Бровари, Обухів та Українка за чотирма основними домішками та вісьмома важкими металами.
Загалом рівень забруднення у цих містах характеризується як низький. Підвищений рівень забруднення у містах області спостерігається тільки з діоксиду азоту.
У Білій Церкві середньомісячна концентрація діоксиду азоту у цьому році перевищувала ГДКс.д. у 2-2,5 раза. Найбільший вміст цієї домішки спостерігався у квітні та з червня по вересень.
У Броварах, Обухові та Українці середньомісячні концентрації цієї речовини коливалися у межах 1,5-2,5 середньодобових гранично допустимих концентрацій.
Читайте: Надышались: Киев и область страдают от диоксида азота и серы
В Обухові у лютому вміст оксиду вуглецю перевищував гранично допустимі концентрації в 2,2 раза, у березні - 1,7 раза. З квітня вміст оксиду вуглецю почав знижуватися, та у вересні спустився до 0,3 середньодобової гранично допустимої концентрації.
В Українці відмічався підвищений вміст у січні діоксиду сірки (1,0 середньодобової гранично допустимої концентрації) та у травні оксиду вуглецю (1,2 середньодобової гранично допустимої концентрації).
Однозначно стверджую, що ці міста набагато чистіші, ніж Київ.
KV: Ці пости дають інформацію виключно по містам, в яких вони знаходяться. Цього достатньо для Київщини?
О.К.: Ні. Зріз даних результативний по тих місцях, де ведуться спостереження, але поширювати його на всю область немає підстав.
Екстраполяцію робити не можна ще тому що ми не знаємо, який вплив здійснюють на стан забруднення повітря наявні на Київщині виробництва. Наприклад, “Гаврилівські курчата” або “Миронівський хлібопродукт”.
І пункти спостереження ніколи не зможуть охопити всю картину. Там де є потужні виробництва, на кожну трубу, яка щось викидає, треба ставити датчик. Наприклад так, як це сьогодні роблять на атомних станціях.
Читайте: Владелец “Гаврилівських курчат” Евгений Сигал задержан за загрязнение окружающей среды
Зараз ми впроваджуємо Європейські директиви. Європа виступає якраз за те, щоб ми приділяли більше уваги сільській місцевості. Фінська метеослужба рекомендує розміщувати 5-6 пунктів у сільській місцевості, яка нині поза нашою увагою. У Києві та Дніпрі - містах-мільйонниках - розгортати автоматизовану систему.
У наших найближчих планах відкрити пост спостереження у Баришівці. Але на це потрібні кошти з державного бюджету. Тільки на утримання та експлуатацію цього поста потрібно біля 100 тис. гривень на рік, не кажучи про те, що потрібні разові інвестиції на його відкриття.
KV: Як на здоров'ї людей позначаються підвищені рівні забруднення повітря?
О.К.: Це питання охорони здоров'я, і ми ними не займаємося. Наша задача надати об'єктивну картину про стан довкілля, а що далі робити це питання до інших компетентних органів. У Києві є фахівці з санітарної гігієни, державна екологічна інспекція, є управління екології у складі міських органів влади.
Думаю, навряд через забруднене повітря, людина відмовиться від звичного для неї способу життя. Забруднення довкілля - наша плата за цивілізацію.
KV: Чи може забруднення повітря відбитися на кліматі?
О.К.: Дослідження щодо впливу забруднення повітря на зміну клімату ми не проводимо. У Києві з січня по жовтень поточного року на нашій метеостанції зафіксовано 27 температурних рекордів, з яких тільки один з мінімальною температурою повітря (у липні). Можливо потепління клімату пов’язано з якістю атмосферного повітря, з надмірними викидами парникових газів в атмосферу.
Читайте: Зарегистрирован первый температурный рекорд осени в Киеве
Фото: Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса СрезневськогоKиевVласть
30 жовтня 2018 г. 16:00
Раздел: Територія розуму
Історія Київщини з 1130 р. і по сьогодні в світі київської агломерації
Раніше я виклав історію розвитку сучасного Києва за рахунок приєднання до нього навколишніх земель. Перше офіційне згадування про поглинання Києвом території Петропавлівської сільської громади датується 28 червня 1858 року, а останнє відбулось 26 серпня 1988 року, коли в межі столиці були включені села Жуляни, Троєщина та Бортничі загальною площею 3440 гектарів.
Зрозуміло, що за 30 років Київ вичерпав потенціал географічного розвитку та потребує нових територій. Саме тому останнім часом столична влада активно піднімає питання створення київської агломерації, яка дозволить місту знов зростати не тільки у висоту, але й у ширину.
Пригадаємо історію Київщини з часів Київської Русі до сьогодні, щоб знайти правильне рішення в цьому питанні. Після розпаду Київської Русі виникло Київське князівство, яке існувало з 1130 до 1471 рік, почавшись із дотатарського періоду й до пізнього литовського періоду. У цей час, у 1471 році, князівство було реорганізовано в Київське воєводство. З 1649 року Київський повіт згідно Зборівської угоди перейшов під гетьманське управління. У 1686 році за Андрусівським перемир’ям між Польщею та Московією Київ та Київщина були вперше розділені. Лівобережна частина з “матір’ю міст руських“ перейшла до московського царя, а правобережна – до польського короля. Після поділу Польщі, 29 серпня 1797 року, була створена велика Київська губернія, яка складалась із 12 повітів, серед яких були Черкаський, Чигиринський, Уманський, тобто вона охоплювала територію сусідніх областей сучасної країни.
У 1798 році відбулось укрупнення та з 12 повітів залишилось 9. Міста, які мали Магдебурзьке право не входили до складу губернії, а мали самоврядування. Київ залишався самостійним аж до 1835 року. Інші міста з Магдебурзьким правом були включені у владну вертикаль ще раніше – у 1831 році. У 1854 році в Київській губернії, центром якої був Київ, налічувалось 2052 населених пункти.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
На сьогодні Київська область складається з 1182 населених пунктів. До тогочасної столичної губернії входили Бердичів, Канів, Умань, Черкаси та Чигирин. У рік відміни кріпосного права, у 1861 році, були ліквідовані магістрати у всіх великих містах Київської губернії окрім Києва. Наприкінці цього року губернія налічувала 12 повітів та 437 волостей. А за 30 років, у 1891 році, у 12 повітах налічувалось вже лише 203 волості. З кінця 19-го століття й по 1920 рік значних змін у столичному регіоні не відбувалось. Радянська влада залишала не тільки кордони, а й царські назви територій – губернії та повіти. У 1920 році Київська губернія складалась вже з 13 повітів. У 1923 році відбувається адміністративно-територіальна реформа згідно якої все ділиться на округи та райони. Київщина отримала 7 округів та 111 районів. У 1925 році, після масового приєднання передмістя до столиці, залишається 6 округів та 106 районів.
Централізація влади в 1930 році призвела до того, що кожен район напряму підпорядковувався Москві. Цього року Київщина складалась із двох самостійних міст – Києва та Бердичіва, і 19 районів. Київській міськраді підпорядковувались 48 сільрад та 3 селищних ради. У 1932 році Україна була поділена на 5 областей, серед яких була й Київська. Свою сучасну назву – область, Київщина отримала 27 лютого 1932 року та включила 98 районів та 2 міста – Київ та Житомир. Для порівняння, сьогодні в області 25 районів. Того ж року після передачі з Київської області до Харківської та Чернігівської 31 району та приєднання з Вінницької області 7 районів Київщина налічує 74 райони та 2 міста.
З 1932 по 1937 рік Україна шматувалась багато разів на рік, як і Київщина, яка постійно змінювала свої кордони. Після закінчення Другої світової війни кордони Київської області вже майже не зазнали змін і всі вони відбувалася лише в середині.
Слід пам’ятати откуда есмь пошла земля русская та що жителі Києва та області є нащадками тих, хто створив одну з найбільших та найпотужніших держав свого часу.
Дані щодо зміни адміністративно-територіальних кордонів Києва приводяться за працею “Адміністративно-територіальний поділ Київщини”, зробленою по матеріалах державного архіву Київської області.
Олексій Дорошенко, генеральний директор Української асоціації постачальників торговельних мережKиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій