Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
17 липня 2019 г. 18:25
Раздел: Територія розуму
Хто така Людмила Демченко і чи місце їй в податковій
Реформа податкової проти старих кадрів
Зараз, як ніколи українське суспільство відчуває потребу реального, а не фіктивного оновлення влади. Нових обличь потребує не тільки Верховна Рада, а й керівний склад чиновницького апарату, кістяк якого складають люди, що будували свою кар’єру будучи підлеглими біглих регіоналів і проросійських сил.
Чого тільки вартує начальник Головного управління ДФС України в м. Києві Демченко Людмила Дмитрівна. Чиновниця з 24 річним досвідом роботи в податковій, не дивлячись на численні скандали лишається на плаву не дивлячись на революції та зміну влади.
За часів Клименка, Демченко обіймала посади заступників начальників ДПІ у Шевченківському та Печерському районах столиці. Заступник – посада хороша, адже повноважень і впливу при цьому достатньо, а відповідальності жодної, так як формально несе керівник. Шевченківський та Печерський – це райони де зареєстрована найбільша кількість компаній в України. Це сприятливі місця для реєстрації сумнівних компаній. Податкова інспекція здатна провести лише обмежену кількість перевірок компаній за рік. Вона не здатна перевіряти більше чисто фізично, через обмежену кількість інспекторів. Маючи “свою людину” в податковій, можна не боятися перевірок та спокійно займатися “відмиванням” коштів та іншою протизаконною фінансовою діяльністю. Більше того, обіймаючи ці посади Демченко мала б підпадати під люстрацію, проте дивним чином цього не сталося, а вона лише пішла на підвищення.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Наприкінці 2014 року Людмила Демченко стала фігурантом кримінальних проваджень за статтями “зловживання владою” та “ухилення від сплати податків”. Слідство у рамках цього провадження встановило, що Людмила Демченко та ряд інших осіб “надавали послуги з прикриття фіктивних фінансово-господарських операцій, переведення безготівкових коштів у готівку та укриття їх від податкового обліку та здійснення інших сумнівних фінансово-господарських операцій пов’язаних з легалізацією грошей здобутих злочинним шляхом.” Мова йшла про збитки державі в розмірі 11 млн. гривень та ненадходження до держбюджету податків на суму 3,5 млн. гривень.
Також вона була фігурантом справи, суть якої полягає в уникненні люстрації, шляхом використання підроблених посвідчень Учасників бойових дій. Начебто в “фіскалі зі стажем” прокинулася громадянська свідомість і вона відправилася до зони проведення АТО в якості медсестри.
Фіктивна участь в АТО дозволила виграти час та домовитися про закриття кримінальних справ проти Демченко в 2015 році.
Очоливши київське управління ДФС Демченко відмітилася скандалом з блокуванням податкових накладних для середнього та малого бізнесу. Тоді ситуація з масовим блокуванням податкових накладних стала настільки критичною, що підприємства реального сектору економіки змушені були масово зупиняти роботу. Мова йде про майже 36% фінансових операцій.
Процес автоматичної перевірки податкових накладних, що реєструються компаніями, на предмет фіктивності та законності повернення НДС перетворився на жах для підприємців та корупційну нішу для податкової.
Недосконалим був не тільки процес автоматичної перевірки податкових накладних, через неправильність критеріїв встановлених Міністерством фінансів, а й процес доведення реальності фінансових операцій для бізнесу. В умовах нечіткості критеріїв та відмов автоматичної системи підприємці відправилися до ДФС, де їх не довелося довго вмовляти під-ти на ”пришвидшення” процесу.
Затримки через ”некорректну” роботу автоматизованої системи перевірки та поверненнся НДС були як ніколи вигідні Демченко, адже під час вимушеної паузи в її руках опинилася доля прибутку майже 300 тис. підприємств зареєстрованих в м. Києві. Автоматизована система приблизно дорівнювала повноцінній перевірці податкової, адже вимагала скан-копії усіх документів по всім транзакціям, навіть у випадку сумнівності однієї з них.
Водночас, в 2016 році Людмила Демченко пережила ”люстрацію” в традиційний для чиновників та правоохоронців спосіб – відновившись після звільнення за рішенням суду. Окружний адміністративний суд Києва розглядав справу щодо Демченко без неї особисто та без представників ДФС, які виступали відповідачами та став на сторону позивача. Даний факт є абсурдним так як судом порушувалися чіткі критерії люстрації чиновників часів Януковича.
Здивування викликає декларація про доходи Людмили Демченко. Вона є традиційною для депутатів та чиновників високого рангу – декларант не володіє майже нічим, навіть не має жодної гривні готівкових коштів, проте має успішного та багатого чоловіка. Що ж, наша радість за Людмилу Демченко, чоловік якої приносить в сім’ю майже 4 млн. гривень офіційного доходу була би щирою, якби не декілька фактів.
За даними інформаційно-аналітичної системи YouControl компанія Демченко Бориса Івановича – чоловіка Людмили Демченко, ТОВ ”БДС” зареєстрована за однією адресою з ПП ”Аудиторська фірма ”Тандем”, за адресою – м. Київ, вул. Шумського 1, оф. 116.
Офіційна виручка ТОВ ”БДС”
Офіційна виручка ПП Аудиторська фірма Тандем
Основним видом діяльності ”Тандему” є “діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту та консультування з питань оподаткування”. Дивне співпадіння, враховуючи вид діяльності компанії, професійну діяльність Людмили Демченко, повний збіг в адресі розташування, сама адреса розташування – житловий будинок на столичних Березняках, без жодного натяку на офісний центр.
Цікавим є той факт, що керівник та бенефиціар ”Тандему” Людмила Князева є засновником та керівником ТОВ ”Князева девелопмент груп”, основним видом діяльності якої є будівництво житлових та нежитлових будівель.
Схема зв’язків ПП “АФ “Тандем”
Компанія зареєстрована в Дніпровському районі не випадково, це відбулося саме в той час коли Демченко працювала в Дніпровській ДПІ Києва.
Важливим є той факт, що основним видом діяльності компанії БДС – є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів та тому подібні речі. Тоді як аналіз зовнішньоекономічної діяльності компанії з 2005 року, показує системні фінансові операції з імпорту гальки, гравію, щебеню та піску з Австрії, Німеччини та Італії. Даний факт, більше змушує думати про виведення капіталу за кордон Демченками, ніж про закупівлю унікальних матеріалів.
Чи є це випадковим збігом обставин, чи за цим ховається корупційна схема з ”вирішення питань з київським ДФС”, ще доведеться встановити.. Проте, і без цього факт перебування Людмили Демченко, недолюстрованого чиновника, підлеглої Клименко, фігуранта кримінальних справ, на посаді очільника київського ДФС є ганебним порушенням закону та неприпустимим.
Далі буде…
Щербина Валерій, аналітик ГО Інститут моніторингу інфраструктури
КиевVласть
15 липня 2019 г. 10:00
Раздел: Територія розуму
Щодо можливих змін керівництва КМДА
Подібний сценарій, як один з можливих варіантів вирішення проблеми столичної влади, давно обговорювався. І мені доводилося писати на цю тему.
Несподіванкою такий поворот подій виявився лише для Віталія Кличка, що, мабуть, був певний у своїй незамінності, і вибухнув тепер низкою заяв.
Що можна сказати з цього приводу?
1. Президент має юридичне право призначити главу КМДА — не обов’язково міського голову. Так в законі. Доцільність такого кроку, його аргументація і наслідки — це вже інше питання.
2. Фарисейством виглядають твердження В.Кличка, що позбавлення обраного мера виконавчих повноважень – це повернення методів Януковича і позбавлення Києва самоврядування. Місто втратило самоврядування ще за часів Кучми. Чомусь Віталій Володимирович не протестував, коли законно обраного мера в 1996 році внаслідок у перевороту заблокували у виконанні свої обов’язків, а владу в місті захопив призначень Банкової. Навпаки, був у нього у ВІП-ескорті і всіляко підтримув узурпатора. Чи може він вважає, що фабрикація закону про столицю і міська державна адміністрація замість виконкому і є самоврядуванням в його розумінні? Бо його турбує лише те, хто цю адміністрацію буде очолювати.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Упродовж п’яти років, будучи главою правлячої партії БПП і маючи своє “ударівське” представництво в парламенті, нічого не зробив, аби змінити закон про столицю, у т.ч. в частині правок Януковича 2010 року, які його тоді не бентежили. Як керівник фракції “Удару” в столичній владі проти них не протестував. І проти розділення посад міського голови і глави КМДА, що відбулося на їх підставі, також. Ба більше, голосував за ліквідацію районних рад, — знову таки виходячи із змін закону про столицю, проведених Януковичем.
І все його влаштовувало дотепер.
А зараз почалися стенання про втрату самоврядування. Того, чого немає. Бо самоврядування буде лише тоді, коли відправлять на звалище історії міську державну адміністрацію — цей рудимент адміністративної вертикалі Кучми, нав’язаний столиці як “виконавчий орган Київради”.
Але про таке від Віталія Кличка ні пари з вуст. Бо коли він очолює адміністрацію — усе гаразд, а якщо ні — це вже кінець самоврядуванню. Ще й на міжнародний досвід посилається. В штангу. Бо в багатьох країнах мер и голова представницького органу — різні особи, як у не чужому Кличку Гамбурзі, наприклад, тощо.
3. Як я уже мав можливість висловлюватися раніше, призначення нового голови КМДА може розглядатися лише як проміжний варіант. До обраної 21 липня Верховної Ради необхідно невідкладно подати законопроект про зміни до закону про столицю. Яким усунути всі його вади і недоречності, викликані фальсифікацією в 1999 році. Зокрема, визначити, що утворюється міськвиконком, міський голова набуває повних прав відповідно до закону про місцеве самоврядування, КМДА наділяється винятково контрольно-наглядовими функціями, районні держадміністрації ліквідуються.
4. Після ухвалення змін до закону про столицю оголосити позачергові вибори міського голови та Київради з новими повноваженнями, які мають відбутися не пізніше жовтня місяця.
5. Паралельно до парламенту внести проект закону про “Великий Київ” (Київську агломерацію). Для чого і що конкретно мається на увазі, я писав ще шість років тому.
6. І якщо таки посади розведуть, ініціатори мають взяти до уваги можливі управлінські проблеми, які я описував тут.
Бо, наприклад, через недоладності чинного закону про столицю, його статтею 16 регламентовано, що Київським міським головою призначаються на посади та звільняються з посад за погодженням відповідно з Президентом України та Кабінетом Міністрів України перший заступник та заступники голови Київської міської державної адміністрації, повноваження яких стосуються сфери виконавчої влади. Київський міський голова також призначає та звільняє з посад заступників голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень, але вже за погодженням з Київською міською радою. Тобто голова КМДА не може сам собі їх призначити, як і керівників комунальних підприємств. Коли керував КМДА Попов, ці кадрові рішення підписували Черновецький, а потім Герега. І т.д. і т.п.
Леонід Косаківський, Київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993 – 1998 рр.КиевVласть
8 липня 2019 г. 14:40
Раздел: Вибори
Олександр Попов: “Ми завжди мали стратегічний план дій та залучали до роботи професіоналів із досвідом”
На позачергових виборах Верховної Ради, що відбудуться 21 липня, на київському окрузі №212 балотується Олексадр Попов – колишній очільник Київської міської державної адміністрації (КМДА), двічі міністр з питань житлово-комунального господарства (ЖКГ) та регіонального розвитку, двічі народний депутат та чотири рази мер Комсомольську (зараз – Горішні Плавні). Ми задали кандидату низку важливих питань, які турбують як мешканців 212 округу, так і всіх українців – що робити з тарифами, як модернізувати інфраструктуру ЖКГ, збудувати метро на Троєщину, реконструювати Бортницьку станцію аерації та інші.
KV: Ви накопичили великий досвід, займаючи державні посади. На вашу думку, як влада може та мусить використовувати такий досвід? Можливо, можна навести приклади з досвіду інших країн?
Олександр Попов: Зараз дуже багато критичних проблем в Україні: охорона здоров’я, житлово-комунальне господарство, військова проблематика, мир та інші. На мою думку, люди, які вже мають певний досвід, повинні бути або поруч з владою, або у владі. Але сьогодні тенденція спрямована на заміну на нові обличчя, на молодих людей. Це нормально, але якщо таку тенденцію не поєднувати з досвідом, наша країна ще довго матиме ці проблеми.
Якщо подивитись на досвід іноземних країн, то ми бачимо, що Сенат у Сполучених Штатах — це публічні особи, авторитети, які працювали у міністерствах та накопичили такий багаж і досвід, що дозволяє їм приймати рішення, в яких вже ніхто не сумнівається. Тому, як на мене, така практика є абсолютно реальною.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Які з посад, що ви обіймали, були найважчі, а які – найцікавіші?
Олександр Попов: Голова КМДА – дуже почесна посада для будь-кого, бо ти приймаєш участь у розвитку столиці України. Але тут такі обов’язки, така відповідальність, що три роки роботи пройшли як один день – з ранку до ранку. Тому, це було найсерйозніше випробування.
А запам’ятались перші роки приходу до влади у Комсомольську (зараз Горішні Плавні – ред.), місті, яке я дуже люблю і завжди буду любити.
KV: Пам’ятаю в вашому місті “Лабораторію місцевого самоврядування”, де створювалась методологія проведення реформ.
Олександр Попов: Так, там ми обмінювалися досвідом, їздили делегаціями один до одного. Ми брали все найкраще і впроваджували у себе в місті. Це давало дуже позитивний результат. Кожне третє місто приїхало в Комсомольськ подивитись, як іде реформа в охороні здоров’я, місцевому самоврядуванні та житлово-комунальному господарстві.
KV: Зараз йде реформа децентралізації. Міста обласного значення отримали суттєве прибавлення до свого бюджету. Київ також отримав досить серйозну прибавку в коштах. Ви, працюючи керівником КМДА, мали набагато менше коштів, але за три роки було введено шість станцій метро, сім розв’язок, 25 нових парків і скверів. Зараз Київ має набагато більше коштів і за п`ять років збудовано лише один туристичний міст, і той скандальний, в том числі й через те, що на нього виділили забагато коштів.
Олександр Попов: У нас були пріоритети. Ми мали план стратегічного розвитку, узгоджений з територіальною громадою і фахівцями в питаннях економічного розвитку. Цей план визначав орієнтири і напрямки, де в першу чергу треба було використати наші ресурси.
Як на мене, сьогодні немає системного підходу не тільки в столиці, а в цілому в країні. Бо ніхто не знає, куди ми йдемо, і що в нас є пріоритетним. Це призводить до хаотичності. Прийняття рішень щодо фінансування тих чи інших проектів сьогодні реалізується з метою комерційної або політичної доцільності. Але ніяк не в інтересах життєдіяльності міста.
KV: Ми вивчали проблеми киян. На першому місці проблема росту комунальних тарифів: за п`ять років вони виросли в п`ять разів. При цьому якість компослуг набагато погіршилась. Як вам вдавалося вирішувати ці питання, в п`ять разів менше беручи за тарифи?
Олександр Попов: Ми цього не допускали, ми оптимізували всю систему так, що вона працювала. Ми не могли піднімати тарифи, тому що розуміли, що повинен бути баланс між доходом і видатками. Якщо між ними є розрив, тоді виникає відсутність платоспроможності.
Сьогодні ми маємо по Україні 70 млрд гривень заборгованості по житлово-комунальному господарству. “Укртрансгаз” каже, що немає газу. Але борги починаються з того, що люди не можуть платити за послуги, які споживають.
На мою думку, влада, яка працювала п`ять років, навіть не могла такого прогнозувати. Бо, якщо вона таке прогнозувала та пішла на це – то вона злочинна, бо така поліика призводить до техногенних катастроф.
KV: Оплата комунальних послуг за ваших часів була на рівні 98-99%. Цьому дуже сприяло те, що ви запровадили знижку для людей, які вчасно оплатили комунальні послуги. Чому вона не поширилась по всій Україні, а працювала тільки в Києві та Комсомольску?
Олександр Попов: Я сам дивуюсь, бо в цій системі була дуже обгрунтована логіка. А зараз як стимулюють до своєчасної сплати? Через штрафи та пеню.
Я хотів підтримати тих, хто своєчасно сплачує. Якщо ти вчасно сплатив, то в тебе йде зменшення тарифу. І саме такий механізм я спробував запровадити в Україні. На жаль, місцева влада до цього не прислухалася, але результат на той час був дуже хороший і в Комсомольську, і в Києві.
KV: Уряд цього року знизив субсидії з 74 млрд до 55 млрд гривень ті вводить більш жорсткі норми для тих, хто має право на субсидії. Наприклад, якщо в селі отримав у спадок будиночок з 12 сотками, не можеш рік користуватись субсидією. І ще багато таких інших речей, які затруднили людям життя. І от маємо 70 млрд гривень заборгованості.
Олександр Попов: Я вважаю, що уряд у нас абсолютно антинародний. Він прислухається до рекомендацій впливових структур — урядів, банків, а до людей — ні. Якби прислухалися до людей, то подумали б, як знизити ці тарифи. Я абсолютно переконаний, що їх можна знизити на 25-30%. Я розумію, як це зробити. Чому уряд не розуміє, я не знаю.
KV: Ви двічі очолювали МінЖКГ, де займалися питаннями енергоефективності. Сьогодні ціна на газ — вже питання національної безпеки, бо це є наша незалежність від Росії. Питання енергоефективності повинні бути пріоритетними. Наразі ж ми бачимо, що уряд п`ять років створював фонд з енергоефективності. Як ви вважаєте, скільки треба часу для того, щоб створити цей фонд?
Олександр Попов: Якщо б створювалось при прем’єрі Миколі Азарові чи інших, з ким я працював, це зайняло б кілька місяців - там чітко ставились терміни для виконання.
А зараз корупційні моменти впливають на ці процеси, тормозячи реалізацію. Можливо, впливає і непрофесіоналізм. Мені дуже прикро, що так відбувається. Тим більше, що західні партнери надають нам допомогу.
KV: Ці гроші лежать вже два роки, а ми не можемо їх витратити.
Олександр Попов: Ви сказали про енерго незалежність від Росії. Я скажу, що ми повинні не тільки від Росії бути незалежними в енергозабезпеченні, а й від будь-якої країни. Тому що ми маємо ресурс — це власний газ, який зараз видобуваємо тільки на 2% з того, що можемо. Так не можна працювати. Якщо б у нас цей ресурс був задіяний, то ми б зараз не говорили про тарифи, як страшні речі.
KV: До речі, не кожному керівнику міста випадає така честь — приймати Чемпіонат Європи з футболу і готувати до нього місто. Що можете сказати про даний досвід?
Олександр Попов: Була дуже напружена робота, без передиху та вихідних – не тільки для керівництва міста, а для всіх, хто приймав участь в цьому проекті. І коли все вдалось, всі об’єкти підготовлені, люди приїхали, подивились, а від’їжджаючи кажуть: ”Ми хочемо сюди повернутись” або “Ми хочемо бути українцями” — це дає надзвичайний моральний підйом!
KV: Працюючи на посаді голови КМДА, вам вдалося повернути в комунальну власність багато активів, в тому числі, “Київводоканл”, “Київміськбуд”, більше 3 тисяч гектарів незаконно виділеної землі. Як місто розпорядилося цим активом?
Олександр Попов: В мене не було можливості це проаналізувати. Але, наскільки знаю, 2-3 сесії Київської міської ради – і все знову пішло в ті руки, в яких було. Масові забудови там, де їх не повинно бути, говорять про те, що тенденція, яку ми намагались знищити, знову стала реальністю.
KV: Щодо цієї хаотичної забудови Киева, вам не здається, що вже треба було б пригальмувати?
Олександр Попов: Ви правильно говорите. Коли проектується мікрорайон, до проекту обов’язково входять дитячі садочки, школа, інфраструктура, пов’язана з електроенергією, каналізація і та ін. Зараз це справді хаотично. І, вибачте, доходить до маразму, коли мікрорайон збудований, а до школи потрібно 6 чи 7 км везти дитину в час пік.
Я проти того, щоб зупиняти будівництво там, де воно повинно бути. Але я за те, щоб до цього будівництва обов’язково було додано розвиток інфраструктури. Ми так і робили – будували дитячі садки, школи та утворювали в них нові місця. Повернули приватизовані об’єкти для того, щоб зробити реконструкцію і знову передати дітям.
KV: Якщо говорити про стратегічний розвиток міста, то в якому напрямку повинен рухатись Київ?
Олександр Попов: Є такий міжнародний критерій — якість життя. Можна суб’єктивно про будь що говорити, але якщо зараз ми по якості життя серед міст, які моніторяться (всього їх 140) займаємо 132 місце, то це означає, що наш розвиток далекий від ідеалу. Нагадаю, раніше цей показник був біля 91.
Тобто, коли ми говоримо про розвиток міста, треба говорити про комплексний розвиток. Починаючи від бізнесу та економіки, які дають можливість формувати бюджет, і закінчуючи соціальними та комунальними проблемами.
KV: Тоді була розроблена стратегія розвитку Києва. Наскільки позитивно вона була оцінена нашими партнерами?
Олександр Попов: Її прийняли американські та європейські партнери. Ми були в містах, які вже реалізували такі плани. Всі нас підтримали. У нас був чіткий план реалізації проекту. А потім влада якось це перечеркнула. Не розумію, як так можна.
KV: Ви балотуєтесь зараз у депутати ВР по Дарницькому району, де живете більше 12 років. Які питання треба вирішувати на рівні парламенту?
Олександр Попов: Я себе бачу там, де працював раніше — у комітеті ВР з питань житлово-комунального господарства та регіонального розвитку. Ми повинні прийняти новий закон щодо реформування і розвитку житлово-комунального господарства, підтримати власників житла у реалізації проектів, що пов’язані з реконструкцією, капітальним ремонтом та енергоефективністю.
Друге завдання — це екологічні питання. Бортницька станція аерації, де, безумовно, потрібна буде доля державного і місцевого бюджету та інвестиції, пов’язані з новітніми технологіями очистки води. В цьому напрямку були напрацювання з японцями. Там розробляється проект, але треба його прискорити.
Є проблема з переробним заводом (сміттєспалювальний завод “Енергія”на Дарниці – ред.). Колись таких заводів було чотири, а зараз залишився один і той потребує модернізації. Я знаю, як вирішити питання з модернізацією та побудовою модернових сміттєспалювальних та сміттєпереробних заводів.
KV: Ви працювали депутатом у ВР і були автором закону про реформу житлово-комунального господарства. В 2014 році закінчилась програма реформування. Після того не приймалось рішень – і з 2014 року ми не маємо можливості розвитку взагалі.
Олександр Попов: Хоча правильні тенденції були.
KV: Коли ви були у КМДА, то очолювали її футбольну команду. А як зараз у вас з дозвіллям? Вистачає часу?
Олександр Попов: Я продовжую грати в футбол. Не так часто виходить, але мені це подобається. Дуже люблю гуляти з собакою, рибалку та спілкування з онуками. В мене є онука та онук, яких я дуже люблю..
KV: І блок бліц-запитань та відповідей. Ваше улюблене місце в Києві?
Олександр Попов: Володимирська гірка.
KV: Найулюбленіше місто в світі?
Олександр Попов: Київ і Комсомольськ – два моїх рідних міста, де я вважаю себе вдома.
KV: А закордонні?
Олександр Попов: Страсбург або Відень.
KV: Які три проблеми Києва ви вважаєте найважливішими?
Олександр Попов: Перше – інфраструктурні проекти, тому що проїхати зараз навіть через Дніпро, дуже складно зранку. Але тут є і суб’єктивні причини. Друге – комунальні проблеми. Третє – питання соціального захисту.
Але я б визначив ще четверту проблему – охорону здоров’я. Бо, як сказав один лікар, розвалили стару систему, а нову не збудували.
KV: Чи вірите ви у побудову метро на Троєщину?
Олександр Попов: Абсолютно. Це реальний проект, де знову ж таки, потрібен системний підхід. Київ точно не зробить це самостійно. Це національний проект. За нього треба боротись, треба його лобіювати. Але це абсолютно реально.
KV: Одна з проблем Дарницького району — запах, що йде від Бортницької станції аерації. Чи вирішить її реконструкція цю проблему?
Олександр Попов: Потрібні новітні технології. Японці розробили такі технології. Їх треба використовувати. Метрополітен та вагони ми робили за участю японських технологій. Метал був наш, старий, але об’єднавши зусилля, ми вдосконалили його. Тут аналогічна ситуація: ми маємо старі технології, але модернізація за допомогою науки та сучасних підходів дає можливість ідеально вирішити це питання.
KV: Чи потрібно демонтувати пам’ятник і могилу Ватутіну у рамках декомунізації?
Олександр Попов: Категорично проти цього. Моє відношення до Великої Вітчизняної війни, до наших дідів, які загинули, і їх командирів, ніколи не зміниться. Вони перемогли фашизм. Це герої. І, безумовно, вони повинні залишатись в нашій пам’яті.
KV: Хто з особистостей, з якими ви зустрічалися, справив на вас найбільше враження?
Олександр Попов: В мене було дуже багато цікавих зустрічей. В цьому плані я багата людина. Одна з них – із колишнім мером Чикаго, який свого часу подолав корупцію, бандитизм та наркотики. Зараз їдеш до Чикаго – і не знайдеш, де сигару можна викурити. Повний порядок.
KV: Чи вірите ви у повернення Криму та Донбасу в Україну?
Олександр Попов: Щодо Донбасу навіть не сумніваюсь і думаю, що це треба зробити найближчим часом. По Криму ситуація складніша. Я вірю, що він до нас повернеться, але точно не сьогодні. Для цього нам потрібно, щоб ми жили краще та змогли мирним шляхом можна повернутись до цього питання.
KV: Чого не вистачає Україні для розвитку і процвітання?
Олександр Попов: Ефективного керівництва – це найперше питання. Країна дуже ресурсна, але використати ці ресурси, на жаль, у нас ефективно не вдається.
KV: Сьогодні тенденція приходу нових облич та нових молодих політиків. Що б ви могли і хотіли би побажати цим молодим політикам?
Олександр Попов: Я теж був молодим – і в мене все виходило, тому що я залучав досвічених людей. Завдяки їх досвіду та нашій цілеспрямованості у нас все вийшло. Я думаю, що час і новим лідерам звернутись до такої практики. Я бажаю, щоб цілі, які ставлять сьогодні молоді люди, які приходять до влади, обов’язково були реалізовані.
Фото надане прес-службою Олександра ПоповаКиевVласть
1 липня 2019 г. 13:00
Раздел: Територія розуму
Історія боротьби за кінотеатр “Київ” в деталях
Будівлю кінотеатру “Київ” завжди хтось хотів прибрати у приватну власність. Знаю точно, що директор кінотеатру, щоб хоч якимось чином захиститись від таких нападів, особисто вносила її в реєстр пам’яток архітектури.
Щодо рейдерства часів Януковича, інформація була. Але тоді все вирішилось так, що не зачепило ані роботу кінотеатру, ані суборендаторів.
Сьогоднішні події, які називають “інвентаризацією”, насправді більше схожі на привласнення майна і зловживання службовим становищем. У мене вони викликали здивування і декілька питань. Зокрема, де були “інвентаризатори від влади”, коли у 2000 році в розваленому і аварійному будинку, в якому і кіно на той час не показували, відбувався перший за п'ятдесят років капітальний ремонт, а кінотеатр було повністю реконструйовано? Тоді було не цікаво, всі займались ринками і ділили заводи? Звісно, хто ж хоче вкладати гроші? Краще “проводити інвентаризацію” того, до чого маєш далеке відношення, але за роки чужої праці і вкладень стало ласим шматочком. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Чим ці рейдерства схожі, так це тим, що є бажання захопити приміщення за підтримки адмінресурсу. Але у другому випадку – недопрацьована юридична база. Все робилось поспіхом, на ходу і з порушеннями закону. Саме тому і зробили це захоплення, використовуючи муніципальну охорону Києва.
Читайте: От Кличко требуют разобраться с рейдерством КП “Муниципальная охрана”
Це перший випадок таких зухвалих дій муніципальної охорони і, думаю, не останній. Вказівку на такі заходи можна отримати лише за підтримки когось із влади і з використанням адмінресурсу. До того ж, з наших джерел, є підтвердження, що була команда зачистити справжніх орендарів у будь-який спосіб. Інша річ, що Віталія Кличка, скоріш за все, ввели в оману, не пояснивши юридичний бік ситуації, чим витягнули ще одну цеглину з його рейтингу.
А розібратись не завадило б. Правильно розставлені акценти та бажання зберегти останній осередок справжнього інтелектуального і культового кінематографу, звісно, показали б киянам, що він таки з повагою ставиться до людей і уважно вивчає конфліктні проблеми, занурюючись у факти, а не керуючись плітками.
Всім відомо, що кінотеатр “Київ” є взірцем кінотеатрів. Все ж силами нинішнього орендаря з руїн не лише відновили приміщення, а й влаштували оснащення кінотеатру найсучаснішими технологіями, що, зокрема, відображено і у Вікіпедії. Тож говорити про “занепад” приміщень (показуючи підвал, що є бомбосховищем і куди ніхто не мав доступу, відколи почалася війна), коли з занедбаної будівлі, яка нікому не була цікава до 2000 року, зробили один з найкращих кінотеатрів, трошки дивно. 20 років не помічали, як живе кінотеатр, і в один день – прозріли. До речі, повинен зробити офіційну заяву: частина оприлюднених владою фото взагалі не з приміщення кінотеатру.
Читайте: Бывший арендатор кинотеатра “Киев” заявил, что будет отстаивать в суде свое право на аренду кинотеатра
Що саме зараз відбувається у приміщенні кінотеатру, важко уявити, тому що “ламати не будувати”, такі самі дії відбувались і на спорткомплексі “Восход”, де за дві години потрощили все, що встигли. Не можна виключати, що завтра будівля взагалі спалахне, як центральний гастроном, або кінотеатр “Жовтень”. Чітко відслідковується лінія боротьби саме за приміщення, а не за його наповнення.
Читайте: Реквием по Центральному гастроному
Однією з претензій, яку озвучували ЗМІ, було невдоволення тим, що раніше у правому крилі будівлі колись розташовувався кінозал на 250 місць, а “Культурний центр” віддав його піцерії Mister Cat. Проте кінозалу там вже не існувало більше 20 років. У 90 роках там був салон меблів. Рішенням сесії Київради цільове призначення було змінено з салону меблів на заклад громадського харчування. Тоді влада просила наше підприємство увійти в реконструкцію кінотеатру як інвестора і вкласти в аварійну будівлю 586 519 доларів США. Ми вклали ці кошти. Вони були спрямовані на ремонт фасаду, вітражі, частковий ремонт приміщення, заміну електропроводки тощо.
Так сьогодні не вистачає 250 місць в правому крилі, але про те, що будівля збереглася та існує завдяки нашим інвестиціям і інвестиціям “Культурного Центру”, визнавати відмовляються. Я розумію, що завтра вигадають ще щось, бо є банальне бажання привласнити чужий бізнес. Виходить дивна ситуація, на форумі “Іnvest in Kiev” мер закликає “будь-ласка, інвестуйте в Київ”, я буду вашим особистим body-guard(ом). І у той самий час знищує і відбирає ті інвестиції, що зроблені підприємствами протягом 20 років.
Неабиякий резонанс викликали і заяви щодо непрацюючої пожежної сигналізації і закриті пожежні виходи з обох залів (“Червоного” і “Синього”). А чи хтось цікавився цим питанням у представників пожежної охорони, яка цей об'єкт перевіряє ретельно? Скажіть, яка нормальна людина або структура, котра проводить оснащення кінотеатру найсучаснішими технологіями, не встановить пожежну сигналізацію? Це ж за межами здорового глузду. До того ж “Муніципальна охорона” навіть пожежні гідранти перевірила, судячи по фото. Отже дозвіл на роботу точно існує. Тим не менш, у мене є підстави вважати, що справа зовсім не в “порушеннях”, які озвучили в КП “Київкінофільм”, а в тому, що комусь впало в око чудове приміщення. Я переконаний, що попереду усіх чекають довгі судові процеси, а роботу підприємства блокуватимуть під будь-якими “добрими” намірами.
Читайте: Передача кинотеатра “Киев” в собственность КП “Киевкинофильм” может привести к упадку кинотеатра
Відверто кажучи, деякі останні тенденції в КП “Киівкінофільм” мені подобаються і я їх підтримую. Хоча б те, що кінотеатр “Флоренцію” готують до приватизації, і це – правильне рішення. Місту не потрібні збиткові тягарі і дотаційні КП. Платіть податки і створюйте робочі місця, це – моя позиція. А владі сьогодні ліпше фінансувати колективи і молоді таланти, що здатні це кіно створювати.
Що ж до кінотеатру “Київ”, то якби не рейдерство, а звичайний плановий стан – роботи вже б почались над втілення проекту щодо створення на базі кінотеатру “Київ” квокінг-центру блогерів і незалежних журналістських розслідувань. Але, як я чув останні новини, ідея створення – не відпала. Нині говорять про те, що після того, як буде відбито цю спробу рейдерського захоплення, перший Фестиваль блогерів і журналістських розслідувань відбудеться вже наступного року.
На жаль, влада переконана, що у киян – коротка пам'ять. Особливо у тих, хто люблять інтелектуальні фільми. Люди добре пам'ятають кінотеатр “Довженка” на проспекті Перемоги, де колись проводилися тижні інтелектуального італійського, французького кіно. Проте в грудні 2008 року Київрада дозволила знесення кінотеатру. Тож, якщо кінотеатр “Київ” “відіжмуть”, то малобюджетні фестивалі зникнуть назавжди.
Звісно, не можна не погодитись з деякими звинуваченнями. Наприклад, винуватили у тому, що багато площі гуляє, а орендар не проводить ще якісь заходи. Але, якщо бути чесним, подивившись афішу, можна побачити, що кінотеатр “Київ” проводив понад 200 заходів на рік. Це за умови, що рік має 365 днів.
Що ж до звинувачень, що, начебто, були надприбутки від суборенди, то тут – усіх ввели в оману. Було б чесно – підійти до суборендаторів і попитати. Вони б показали документи, і бажаючі дізнались би, що гроші йдуть до київського бюджету.
Я переконаний, аби ті, хто висував звинувачення, були зацікавлені у збереженні артхаусного кіно, вони б прийшли до орендаря і поставили б свої питання і умови, а не стали б на бік структури, яка (а є таке припущення) взагалі всього лише ширма, бо коли почалися проблеми з продовженням договору, ТОВ “Сінема-Сіті” ще не фігурувало.
Та й ті ж активісти, що висувають звинувачення, розуміють, що новий орендар з його обіцянками – фікція, але при цьому, замість того, аби прийти до попереднього орендаря і вирішити усі питання, наче спеціально грають на боці того, хто, і з їхньої точки зору, теж знищить артхаустне кіно у “Києві”. Хіба це не нонсенс? Адже проведення і вартість організації великих фестивалів підвищяться рівно пропорційно оренді КЦ. За таким принципом ДЮСШ треба перетворити в фітнес-центри, а з Філармонії зробити диско-клуб.
Щодо збільшення залів, це взагалі маячня. Сьогодні Київ, як місто, посідає 13 місце в антирейтингу traffic index. Ви уявляєте собі цей транспортний колапс?! Хтось прораховував містобудівні умови і обмеження (можливість паркування і кількість відвідувачів, евакуаційні виходи, системи пожежогасіння і т.д.)? Але після слів Бориса Фуксмана в одному з інтерв'ю, де він говорить про перебудову в середині приміщення, хочу нагадати владі ще одну неприємну історію: 22 липня 2003 року на Великій Васильківській обвалився фасад будинку № 37. Як констатували тодішні представники Київської міськдержадміністрації, подібне могло статись через те, що мешканці могли робити усілякі перепланування. Тож, на місті мера, я б не брав на себе такий тягар відповідальності.
Загалом, хочу нагадати усім, хто кидає звинувачення у бік колективу: кінотеатр, коли колектив туди прийшов, був у аварійному стані. І те, що сьогодні є, лише завдячуючи роботі цього колективу. А хто бував у кінотеатрі, той на усі ці “докази занепаду” – дивується, адже не можна проводити 200 заходів на рік, запрошуючи іноземні делегації у споруду, що занепадає.
Раніше кінотеатр не був краще тих, які зараз стоять в розваленому стані або вже приватизовані. Завдяки низькій оренді і з'явилася можливість проводити кінофестивалі.
Одним із акцентів із звинувачень є заява, що вартість оренди для “Синема-Центру” складає 2 млн 544 тис. гривень на місяць. Проте реальні суми орендної плати, що реально сплачувалася, приховуються. “Кінотеатр” разом з суборендарями ЦМК тільки оренди сплачує більше 270 тис. гривень на місяць. Додайте також податок на землю, який отримує місто, комунальні платежі, податок на прибуток, дистрибуція з кінопоказу і ліцензії, заробітна платня і податок з заробітної плати, утримування і прибирання прилеглої території, витрати на поточний ремонт, амортизація та відновлення обладнання тощо. Думаю, загалом до бюджету міста надходить щонайменше 600-700 тис. гривень на місяць. Ну і, звичайно, соціальна і культурна складова.
Якщо поставити за завдання заробляти кошти, на фестивалях арт-хаузного та некомерційного кіно, звичайно, можна ставити крапку. Є другий варіант – зробити 3-4 дотаційних фестивалі за підтримкою КМДА, наприклад, Фестиваль муніципального кіно або щось інше за підтримки мера. Коли є влада і бюджет, варіантів безліч.
Знаю, що вже проведені консультації з кількома юридичними компаніями і всі підтвердили безсумнівну позицію “Культурного Центру”. Існує навіть практика Верховного Суду по аналогічних спорах.
Дуже багато порушень насправді, починаючи з першочергового права на подовження договору оренди, як закладу культури, відповідно до умов як діючого договору, так і Закону про оренду комунального і державного майна, закінчуючи сьогоднішніми подіями, що несуть вже кримінальний склад. Уявіть, був навіть зареєстрований проект рішення депутатів Київради, що взагалі за процедурою позбавляв можливості на проведення конкурсу, не кажучи вже про процедуру самого конкурсу і оцінку ЦМК. Що казати, якщо конкурс проводився навіть не на цілісно-майновий комплекс, яким є кінотеатр “Київ”, а на нежитлову будівлю, яка до того ж не вільна, а знаходиться на балансі товариства “Культурний Центр”.
Читайте: Конкурс на аренду кинотеатра “Киев” может быть со скандалом остановлен
Це приблизно виглядає так: підприємству передали аварійний потяг з боргами, його відремонтували і зробили взірцем парку, а директор ДЕПО вирішив передати його своєму куму та провів “прозорий конкурс”. А після конкурсу, до потягу увірвалась муніципальна охорона, всіх викинула і заявила, що відтепер вартість ренти для цього потягу буде в три рази вищою, і у потяга вже новий власник, тому що керівництву ДЕПО так вигідно.
Читайте: Предприниматели кинотеатра “Киев” поддержали общественное движение “Зеленая волна”
Володимир Власенко, підприємець, суборендар в кінотеатрі “Київ”КиевVласть
27 червня 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Студениківській ОТО вдалось створити первинну ланку медицини, - голова громади Лях
Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Студениківської об'єднаної громади Марією Лях.
KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали?
Марія Лях: Більше півтора року тривав процес об'єднання. Довго визначались, де буде розташований центр. Майже кожне село хотіло – Переяславське, Соснова. Але у нас була найвигідніша логістика, опорний навчальний заклад, амбулаторія, пожежна служба та інша необхідна інфраструктура.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Створити громаду – це був єдиний спосіб наблизити владу до людей. На районному рівні, маючи 34 депутати, було важко справедливо розподіляти кошти по селахп. І це було великою проблемою. Через те, що наші села наповнювали районний бюджет, місцева влада усіляко намагалась не допустити створення громади. Але півтора роки боротьби нас згуртували. Пройшовши перший етап, район почав впливати на область, тому нам не видавали позитивний висновок. Ми постійно туди їздили, нам давали такі дурні зауваження – то кома не там стоїть, то літера неправильна. Але тоді ми стали ще сильнішою командою, у нас не опускались руки. І вже у 2017 році ми отримали цей висновок, після чого пішли на вибори.
KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для сіл?
Марія Лях: Перш ніж йти на вибори, у нас була злагоджена робота всередині ініціативної групи. Кожен співробітник сільрад знав, що його чекає після об'єднання. Усім, хто мав бажання, зберегли роботу. Після офіційного створення вирішували технічні питання. Ми просили район, щоб освітня галузь до кінця навчального року залишилась на їхньому балансі. Але вони робили все, щоб нам було важко – спеціально не проводили сесії, не виділяли коштів на зарплати. Тоді ми вже мали освітню субвенцію і, попередивши правоохоронні органи, ми пішли на порушення закону – виділили кошти вчителям на зарплату за січень. Було складно, але нам вдалось і ми навіть встигли забрати на свій баланс освітні заклади.
Також першочергово ми затвердили бюджет, статут громади. Почали створювати комунальне підприємство. Усе робили з нуля і процеси йшли паралельно. Крім того, ми віддавали субвенцію у район на медицину, а повертали нам на амбулаторію – копійки. Там нічого не покращувалось, рівень зарплат залишався на тому ж рівні. У нас 49% населення ОТГ – пенсіонери, тому ми із депутатами прийняли рішення, що нам потрібне власне медичне забезпечення первинної ланки. Із великими зусиллями ми створили комунальне підприємство, отримали ліцензію, переконали лікарів і сьогодні у громаді працює первинка, по ній підписано договір із Національною службою здоров’я України.
KV: Чи знаходите спільну мову із депутатами? Яка ситуація у сільраді?
Марія Лях: Коли ми зібрались на першу сесію, у нас було 6 депутатів ніби-то в опозиції, дехто з них навіть не голосував за бюджет. У кінці 2018 року у нас залишився один – наполовину опозиціонер. На початку роботи депкорпус хотів створювати групи, але я пояснила – це вам не Верховна Рада, тут як найшвидше ми згуртуємось, тим скоріше жителі побачать результат. Ця історія не про політику. Наше завдання – надання якісних послуг.
KV: Села не скаржаться, що центр їх поглинає? Які стосунки із старостами?
Марія Лях: Кожен староста розуміє, що він хазяїн у своєму селі і відповідає за все, що там відбувається. Я – лише координатор, зі мною потрібно погоджувати, бо я все підписую. Та коли ми мали перше перевиконання, то деякі депутати кричали – ділити по кількості населення на кожне село. І дійшли згоди – так не буде, у нас є список першочергових проблем, які потрібно вирішувати зараз і це не обговорюється. Більше таких питань не виникало.
За підсумками року, по закону, як голова ОТГ, я мала звітуватись у своїй роботі. Ми вирішили так – спочатку старости, потім депутати, а потім – голова. Деякі депутати перелякались, бо не мали про що говорити. І для них це стало стимулом для подальшої роботи. Бо частина депутатів зайшли в раду, не знаючи для чого. Я у будь-яку хвилину можу відзвітувати по будь-якому питанню. І підводити себе нікому не дозволю.
KV: Які показники бюджету маєте наразі?
Марія Лях: Бюджет громади зріс більш, ніж в 10 разів. Із 5 млн гривень маємо 53 млн. Зростання відбулось за рахунок ПДФО.
KV: Яку частину бюджету становлять податки із “Ниви Переяславщини”?
Марія Лях: Підприємство формує 65% надходжень до бюджету.
KV: Як покращуєте інвестиційний клімат?
Марія Лях: У селі Сомкова Долина наразі є інвестори із Китаю. Вони придбали корпоративні права на будівлю, звідки нещодавно пішов місцевий підприємець, бо тепер громада рахує кожну копійку і депутати вже не ті, з якими можна “домовитись”. Ми йдемо назустріч тільки тим інвесторам, які готові створювати робочі місця і реєструватись саме у громаді.
Розбудовується нафтобаза БРСМ, компанія зареєстрована у Бориспільському районі. Вони обіцяли перереєструватись, але так цього і не зробили. Тому з них депутати вимагають оплату пайової участі у повному обсязі.
Майже 10 га ми віддали приватному підприємцю під сонячні батареї. Але коли він почав виготовляти документи, виявилось, що у Держгеокадастрі ця земля у колективній власності сільськогосподарського підприємства, якого вже давно не існує, але у реєстрі воно є. Також вирішуємо це питання.
Я вважаю, що прикладом добросовісного і правильного інвестора є “Нива Переяславщини”. У них немає зарплати в конвертах, вона постійно зростає, що додає нам до бюджету. Є також гарне підприємство, яке займається вирощуванням норок, “Пелском”, фермерське господарство “Світ ланів”, приватне підприємство “Соснова”.
KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до ОТГ?
Марія Лях: Ми об’їздили усі найближчі сільради із пропозиціями – Хмільовик, Семенівка, Пристроми, Вовчків, Гланишів, Велика Каратуль, Помоклі, Строкова, Денисів… Одиниці із них готові приймати якесь рішення. Наприклад, Присторми готові доєднатись, але вони межують з нами тільки через Вовчків, який категорично проти. Семенівка також не проти увійти в ОТГ, але там є конфлікти між депутатами.
KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію?
Марія Лях: У 2018 році ми отримали 2 млн 183 тис. гривень субвенції. Витратили на приміщення сільради, яке було в аварійному стані. У цьому році отримали ще 2,3 млн, які витратимо на ремонт даху в опорній школі.
KV: Чи є співпраця із областю?
Марія Лях: Так, тепер ми співпрацюємо напряму, а не через район, і проблем не виникає. Є співпраця.
KV: Чому із районом конфліктуєте?
Марія Лях: Ми завжди відкриті до діалогу, але з їхнього боку немає бажання до співпраці.
KV: Чи є проблема із наданням субсидій?
Марія Лях: Наші соціальні працівники дуже постарались, щоб кожна людина, яка отримувала субсидію до створення громади, продовжила її отримувати. І наразі це питання тримаємо на контролі.
KV: Чи є сміттєва проблема?
Марія Лях: Протягом минулого року ми виготовляли паспорт на сміттєзвалище у Переяславському, тепер воно працює офіційно. Зараз чекаємо, щоб “Нива Переяславщини” допомогла огородити його, бо із Баришівського району, Березані, туди почали возити своє сміття. Поставили відеокамеру, намагаємось контролювати.
По іншим селам громади поки несанкціоновані звалища, але є затверджений графік по вивозу сміття. Складно привчити людей не викидати сміття у яри, але прогрес є. На одному такому смітнику вивезли 2 га сміття і посадили дерева жолудя і горіха.
Штрафи тут не допоможуть – у селі і так складно щось приховати. Коли на суботнику жителі прибирають і бачать чиїсь речі, викинуті просто на дорогу, то тій людині стає соромно і наступний раз вона йде і несе у смітник. До того ж сміття вивозимо безкоштовно.
KV: Транспорте сполучення є по всій громаді?
Марія Лях: Із транспорту у громаді є три шкільні автобуси, які ми можемо використовувати за потреби. Є прохідні рейсові автобуси, але вони не дуже зручні по часу. Наразі не стоїть питання створення комунального автопарку, але до кінця року плануємо придбати одну маршрутку, яка буде курсувати по громаді. Також ми виграли конкурс Міністерства соціальної політики “Соціальне таксі” для перевезення людей із проблемами опорно-рухового апарату.
KV: Маєте плани щодо кар'єрного зростання?
Марія Лях: Аби громада почала потужно розвиватись, потрібно мінімум три роки. Інфраструктура сіл у дуже занедбаному стані. Проблеми є починаючи із води і до енергозбереження, раніше не було коштів на зарплату сільради і освітлення. Ми витратили 3 млн гривень на тверде покриття доріг у 2018 році, а в цьому році 7,5 млн гривень на асфальтне покриття, якого місцеві жителі вже і не чекали. У них не було коштів на огородження кладовища. А тепер ми вже думаємо про бювети із артезіанською водою, облаштування бордюрів. Вже половину із тих трьох років ми пройшли. І ми плануємо ще багато чого тут зробити. На наступну каденцію піду, якщо не встигну втілити задуманого для створення міцного фундаменту ОТГ.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно – ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, – в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, – Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, – в.о. мера Анастасія Попсуй
Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, – Віталій Савенко
Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, – Руслан Майструк
Фурсівська ОТГ не віддасть Білій Церкві свої землі та податки, – Микола Фурсенко
Позиції Іванкова щодо будівництва ядерного сховища ніхто не питав, – Олександр Поліщук
Баришівська ОТГ має 22 млн гривень дефіциту бюджету, – Олександр Вареніченко
Фото: KVКиевVласть
18 червня 2019 г. 16:35
Раздел: Територія розуму
Про Конституційний суд
Яке б рішення не ухвалив Конституційний Суд України стосовно конституційності Указу президента Зеленського про дострокове припинення повноважень Верховної Ради, воно буде суперечити Конституції України та іншим рішенням КСУ. 62 народних депутати, які звернулись з конституційним поданням до КСУ, свою позицію обґрунтовують тим, що Зеленський безпідставно констатував відсутність коаліції у Верховній Раді, виходячи з сумарної численності двох фракцій (БПП та “Народний фронт”), які її складали. Бо, мовляв, у коаліцію можуть входити не лише фракції, що її утворюють, але й окремі позафракційні депутати чи депутати з інших фракцій.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Але з цього питання вже було два протилежних рішення КСУ. У вересні 2008 року Конституційний Суд встановив, що коаліція утворюється виключно фракціями й що членами коаліції є лише ті депутати, які входять до фракцій, що утворили коаліцію. Але в квітні 2010 року КСУ виніс протилежне рішення, яке дозволило Януковичу переформатувати парламент і узурпувати владу. Саме на це рішення часів Януковича нині й посилається “Народний фронт”, просячи КСУ визнати Указ Зеленського неконституційним. І як би КСУ нині не відреагував на це прохання, його рішення суперечитиме або рішенню КСУ від 2008 року, або рішенню КСУ від 2010 року, а відтак – суперечитиме Конституції України, яка встановлює обов’язковість рішень КСУ (до речі, за невиконання рішень Конституційного Суду ч.4 ст.382 КК України передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років).
Однак і це не все. Ще в 2010 році Конституційний Суд України встановив, що редакція Конституції 2004 року, по якій нині живе Україна, втратила чинність, оскільки при її ухваленні була грубо порушена процедура. А це означає, що зараз в Україні є чинною Конституція 1996 року, якою взагалі не передбачена наявність парламентської коаліції.
Владимир Бойко, журналист, экс-глава консультационного совета при ГПУКиевVласть
13 червня 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Баришівська ОТГ має 22 млн гривень дефіциту бюджету, - Олександр Вареніченко
Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Баришівської об'єднаної громади Олександром Вареніченко.
KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Олександр Вареніченко: Процедура об’єднання Баришівської громади розпочалася ще у 2015 році, коли набрав чинності Закон України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”, на той час я ще не перебував на посаді голови селищної ради. Тоді, у 2015 році, процес зупинився у зв’язку із порушенням документального оформлення процедури та проведенням чергових місцевих виборів. У 2016 році ми зібрали оновлений пакет документів, де було все правильно, але позитивного висновку від Київської обласної державної адміністрації теж не отримали. Вже на початку 2018 року знову почали займатись питанням об'єднання громади, були різні думки з приводу формату об'єднання. Я пропонував громаду у складі декількох сільських рад району, адже за моїми розрахунками велика Баришівська ОТГ не була б спроможною. Ми не маємо потужного економічного потенціалу, який забезпечив би велику громаду, створення маленької ОТГ дало б можливість сформувати фундамент, створити декілька бюджетоутворюючих підприємств, а потім вже приєднувати інші населенні пункти. Сьогодні ми маємо дефіцит бюджету 22 млн, на початку об’єднання ця сума складала 27 млн гривень. Розрахунки, зроблені спеціалістами U-Lead, були недостовірними. Хотілося б сьогодні почути їхні роз’яснення, та, на жаль, на наші запрошення щодо участі у сесіях селищної ради вахівці U-Lead не реагують.
KV: За рахунок чого зменшився дефіцит бюджету?
Олександр Вареніченко: За рахунок перевиконання дохідної частини бюджету. Звичайно, першочергово ці кошти будуть направлятися на фінансування захищених статей бюджету – оплату праці працівникам освіти, культури, медицини та енергоносії.
KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для міста та сіл?
Олександр Вареніченко: Цей рік - рік становлення. Насамперед необхідно було сформувати структурні підрозділи апарату та створити умови для їхньої діяльності, налагодити роботу старостинських округів (виготовити печатки, затвердити штатні розписи і таке інше); забезпечити в правовому полі процес передачі у комунальну власність селищної ради підприємств, установ та організацій, що перебували у комунальній власності Баришівської районної ради; впорядкувати земельні відносини - щоб податки за оренду землі надходили до місцевого бюджету в повному обсязі, адже, найголовніше – працювати над наповненням бюджету.
Звичайно, мешканці громади очікували, що стане краще вже завтра. Так не відбувається, оскільки є багато проблем. Зокрема, не вистачає кваліфікованих кадрів і така проблема сьогодні існує у всіх об’єднаних громадах. Є проблема у відсутності професійного юридичного супроводу, тому у перспективі маємо заключити договір із адвокатським об'єднанням з надання юридичних послуг та правової підтримки.
KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію?
Олександр Вареніченко: Ми отримали інфраструктурну субвенцію у розмірі 1,7 млн гривень і будемо отримувати по 880 тисяч щомісячно до грудня 2019 року. Бачення в.о. старост та депутатів щодо розподілу коштів інфраструктурної субвенції різниться. Задовольнити всі потреби неможливо, тому ми прийняли спільне рішення, що будемо купувати апарат флюорографії та комунальну техніку для усієї громади.
Також маємо кошти від області на облаштування інфраструктури за цільовими програмами. Наразі у Баришівці реалізується проект із облаштування двох футбольних полів зі штучним покриттям, одне з яких вже діюче, починаємо втілювати проект з реконструкції парку “Липняки”.
KV: Яка ситуація склалася у селищній раді?
Олександр Вареніченко: Є так звані “парашутисти”. Вони не місцеві і, на мій погляд, їм байдуже, що відбувається у селі - вони виконують партійні вказівки. Є також люди, які вперше стали депутатами - вони не до кінця розуміють, у чому суть депутатської діяльності. Частина депутатського корпусу думає, що вони мають ходити на сесії і голосувати “за” чи “проти”.
На жаль, одиниці приходять із пропозиціями, інші - з проблемами без варіантів їх вирішення, кажуть – “ви голова громади, тому вирішуйте”. А щодо моїх пропозицій – доводиться переконувати, що це не особисто моя забаганка, незважаючи на те, що експерти з місцевого самоврядування, яких запрошували на навчання для депутатського корпусу намагались донести, що голова громади має виконувати рішення, а не думати замість депутатів.
Серед депутатського корпусу є не тільки підприємці, а й досвідчені бухгалтери. Але коли я запитав, як будемо вирішувати проблему дефіциту бюджету, то відповідь здивувала – “вирішуйте самі”. Це позиція окремих депутатів. Але люди чекають змін, тому ми маємо працювати і домагатися результатів.
KV: Які стосунки із старостами?
Олександр Вареніченко: Частково впевнений, вони очікували швидких і позитивних результатів. До об’єднання, щоб переконати в успіхах децентралізації, їм наводили приклад та демонстрували успішні громади. Старости не розуміли, що може бути інакше, що бюджет району був дотаційним, тому зараз нам золотовалютний резерв не відкриється. До об’єднання бюджети і можливості сільських рад були різні – комусь пощастило із розташуванням поблизу траси – надходження в бюджет здійснювались за рахунок акцизу, хтось працював та намагався розвиватися співпрацюючи тісно із базовим господарством. Та очевидно, що коли за рахунок багатого сусіда починає жити сусід-пияка, який не хоче працювати, то вони обидва багатшими не стануть. І найголовніше - для злагодженого життя і розвитку має бути розуміння, що ми тепер громада.
KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Баришівської ОТГ?
Олександр Вареніченко: Залишилось дві сільських ради Баришівського району, які не визначились - Яблунівська і Семенівська. Ми - одна із найбільших громад в Україні: 18 сільрад, 26 населених пунктів та 24 068 дорослого населення. Часу у добі не додалось, а роботи стало дуже багато.
KV: Яка ситуація із інвесторами?
Олександр Вареніченко: У минулому році було два потужних проекти. Українсько-голландське підприємство “Т. Метер-Україна”, єдине у Європі, яке спеціалізується на виробництві пересувних інкубаторів. Два роки тому відбулася зустріч із директором компанії, яка обирала місце будівництва підприємства між Бельгією та Україною. Для них було важливо, щоб місцеве керівництво підтримувало розвиток компанії. Я надав такі гарантії і вже 18 червня цього року у Баришівці буде відкриття комплексу за участі консула Голландії із делегацією у кількості 100 чоловік та 40 чоловік із Китаю. На його побудову було витрачено більше 150 млн гривень.
Підприємство вже випускає напівпричепи - пересувні інкубатори; один такий коштує біля 280 тис. євро. Їх поставляють у країни Європи, Північну Америку.
Функціонує ще одне підприємство - Баришівська газонаповнювальна станція, де розташовано термінал для збереження газу. Залізницею надходять цистерни із скрапленим газом, який розвозиться по заправкам Київської області. Бюджет підприємства - більше 100 млн гривень.
Крім того, на території громади є підприємство “Метало Гальва”, яке займається гальванічними процесами.
Будівництво майбутнього потужного підприємства сьогодні намагаються зупинити псевдоактивісти. Проведені екологічні розрахунки, зустрічі із представниками КОДА, спільні наради із залученням фахівців з екології, громадськості, керівництва підприємства - йдеться про будівництво 11-го комплексу групи компаній ТОВ “Нива Переяславщини”, яке є одним із провідних підприємств України у розведенні свиней та виготовленні м'ясо-ковбасних виробів. Зазначу - це дуже соціально відповідальне підприємство, яке власними коштами підтримує заклади культури, освіти та медицини громади.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи?
Олександр Вареніченко: Невдоволення є завжди, здебільшого через невідповідність наданих послуг діючим тарифам, зокрема скаржаться на незадовільний стан покрівель багатоповерхових будинків. Звичайно пояснюємо, що у тариф, який вони сплачують, включено вивіз сміття, прибирання прибудинкової території, обслуговування внутрішньобудинкових мереж. Коштів на проведення капітальних ремонтів покрівель тарифом не передбачено. Податки сплачуються однаково як жителями багатоквартирних будинків, так і мешканцями приватного сектору. І депутати, у яких округи - приватні сектори, обурюються - чому ми маємо виділяти кошти тільки на ремонти дахів багатоповерхівок?
Вихід із ситуації – створення мешканцями багатоповерхівок ОСББ, але активізуватися і взяти на себе відповідальність бажання у населення не виникає.
KV: Чи є проблема із очисними спорудами?
Олександр Вареніченко: Є проект з проведення санації напорного коллектора. На його будівництво йшли державні кошти, селищна рада цим питанням не займалась, це компетенція районної державної адміністрації. Частину грошей було освоєно, але з якоїсь причини роботи не завершуються. По закінченню робіт до колектора буде підключено не лише селище Баришівка, а й село Коржі. Наразі очисні споруди працюють, єдине - частина каналізації потребує вкладень і до зими ми це питання плануємо вирішити. Підприємство “Райводоканал”, яке надає послуги громаді з водопостачання та водовідведення на даний час є комунальним підприємством Баришівської районної ради.
KV: Чи є сміттєва проблема?
Олександр Вареніченко: Наша громада одна із небагатьох, у якої виготовлений паспорт та офіційно оформлене сміттєзвалище. Територія його біля 4 га, ресурсів ще вистачає. Наразі укладено договір із підприємством, яке буде займатись сортуванням сміття після будівництва сортувальної лінії. Це підприємство за власні кошти встановило баки і здійснює вивіз сміття. Поставили баки й для роздільного сміття. Одна з проблем, над якою ми працюємо – заключення договорів. Приватний сектор вважає, що 30 гривень на місяць за вивезення сміття - це дорого.
KV: Яка ситуація із перевізниками?
Олександр Вареніченко: Міжміськими маршрутами займається Київська обласна державна адміністрація. Із перевізниками у межах громади укладено договори, але хотілося б, щоб серед них була налагоджена комерційна конкуренція. Після завершення договорів з діючими перевізниками будемо пропонувати брати участь у конкурсі підприємцям, які надають послуги транспортного перевезення із міст Бровари, Бориспіль та іншими “приватниками”. У майбутньому, якщо депутати підтримають, хочемо придбати комунальні автобуси у лізинг та встановити доступні для населення тарифи і забезпечити транспортним перевезенням всіх мешканців громади, а не лише на марштрутах, які є прибутковими. Також плануємо створити день пільгового проїзду.
KV: Які стосунки з районом?
Олександр Вареніченко: На відміну від багатьох, наша районна рада, адміністрація та селищна рада працюють в унісон. Ми завжди вирішуємо усі проблеми спільно і в співпраці.
KV: Чи є співпраця із областю?
Олександр Вареніченко: Нещодавно губернатор проводив онлайн нараду з питань стану доріг, забезпечення дітей-сиріт житлом, забезпечення субвенцією сільської медицини. Під час наради я вкотре підняв питання ремонту шляхопроводу через залізничний міст, який зараз у жахливому стані. Ми разом із народним депутатом Павлом Різаненком, головою РДА, зустрічались із начальником відповідної служби у Київській області щодо ремонту вказаного шляхопроводу. Чиновник служби автомобільних доріг пояснював затримку ремонту температурним режимом, нібито роботи не можна починати. Жителі вже настільки обурені, що налаштовані мітингувати та перекривати дорогу. Про це губернатор області був попереджений. І знову зазначу, що 18 червня до нас приїдуть відкривати єдине у Європі підприємство, люди вклали 150 млн гривень у будівництво саме у Баришівці, то невже той шляхопровід настільки затратний, що ми маємо червоніти через нього?
Деякі псевдоактивісти вже користуються ситуацією і всюди скандують, що “влада нічого не робить”. На жаль, згідно чинного законодавства вкладати кошти місцевого бюджету в ремонт вказаного об’єкту неможливо.
KV: Чому вирішили піти на вибори від БПП? Які стосунки зі “Свободою”?
Олександр Вареніченко: Мене намагались зняти, як кандидата на голову громади, зареєструвавши у Черкаській області у депутати Червонослобідської сільради. Подвійна реєстрація - автоматичне зняття з виборів. Є підозра, що це зробили представники “Батьківщини”. У виборчій комісії Черкащини виявилась ксерокопія мого паспорту, знята із особової справи. Підписи були підроблені. Члени виборчої комісії підтвердили, що бачать мене вперше. Я передбачав, що щось подібне може статись, тому що перед виборами з'явилися “реваншисти”, які дуже не хотіли бачити мене головою громади. Оперативне виявлення злочину відбулося саме завдяки співпраці із народним депутатом Павлом Різаненком, який за три роки попередньої каденції жодного разу не відмовив у допомозі. І на цей раз за його втручання, через тоді діючого губернатора Київщини, оперативно було повідомлено губернатора Черкаської області та керівника місцевої поліції про виявлені порушення виборчого законодавства. Очевидно, що в період передвиборчої кампанії у “Свободи” не було того ресурсу, який би стримав шалений тиск на мене.
Та, незважаючи на мій перехід до БПП, я завжди працював і працюватиму по совісті і для громади, а не за вказівкою будь-якої партії.
KV: Чи довго були членом “Свободи”?
Олександр Вареніченко: У 2015 році на вибори я йшов як самовисуванець, незважаючи на те, що був членом партії ВО “Свобода”. Я не є технологом у політиці і вважав, що за партійної підтримки буде набагато легше. Виявилось - ні. Ще у 2016 році мав наміри вийти зі “Свободи”, які зумовила заява депутата, представника фракції ВО “Свобода” в Баришівській районній раді: “ми не голосуємо за бюджет, така наша політика, ми в опозиції до влади”. Не розумію, як можна не голосувати за такі важливі рішення і ставити у пріоритет не життєзабезпечення громади, а політичні амбіції. Сьогодні я працюю з усіма, хто робить щось на благо громади, жодна партійна директива не може бути вищою за потреби громади.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Олександр Вареніченко: У 2020 році планую знову балотуватись на голову громади. Сподіваюсь на підтримку виборців.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй
Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко
Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, - Руслан Майструк
Фурсівська ОТГ не віддасть Білій Церкві свої землі та податки, - Микола Фурсенко
Позиції Іванкова щодо будівництва ядерного сховища ніхто не питав, - Олександр Поліщук
Фото: KVКиевVласть
6 червня 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Позиції Іванкова щодо будівництва ядерного сховища ніхто не питав, - Олександр Поліщук
Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Іванківської селищної ради Олександром Поліщуком.
KV: Децентралізація - які плани? Яка проводиться робота? Проблеми?
Олександр Поліщук: Район специфічний, оскільки серед усіх населених пунктів тільки Іванків може виконувати роль центру майбутньої громади. Об'єднуватись потрібно у єдину громаду. Але Іванківський район - один із найбільших в Україні, тут більше 80 сіл. Через це вимоги, які є у процесі децентралізації, будуть порушені. Йдеться про під'їзд швидких, пожежних, надання послуг.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Також велике питання - чи буде така громада самодостатньою. Наразі район живе за рахунок податків із підприємств, що працюють у зоні відчуження. Поки невідомо, чи залишаться вони за громадою, чи відійдуть до державного бюджету. Керівництво району займається цим питанням, але поки конкретної відповіді ми не отримали. Це обов'язково має бути врегульовано прийняттям постанови Кабінету Міністрів.
Взагалі робота щодо об'єднання була розпочата у 2015 році, ми прийняли відповідні рішення. Тоді згоду дали майже всі сільради, за виключенням чотирьох - Страхоліської, Розважівської, Кухарської та Горностайпільської. Сьогодні вже ці рішення у часових межах втратили свою силу. На цьому процес зупинився.
KV: Які стосунки із районом?
Олександр Поліщук: Нормальні стосунки, рада та адміністрація розташовані на території селища. Звертаємось до них з приводу реалізації проектів, разом звертаємось до області.
KV: Чи узгоджує з вами район перелік об'єктів, які подаються в КОДА для фінансування за рахунок коштів із Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП)?
Олександр Поліщук: Ми приймаємо рішення на сесії селищної ради, передаємо у район, а вони - в область. Поки ми приймали тільки одне рішення і потім вносили до нього зміни. Ми рекомендували ремонт школи №2, будівництво очисних споруд у селищі, їх КОДА до переліку включила. Також подавали реконструкцію двох великих доріг, але район ці проекти навіть не передав у область.
KV: Які ще проекти плануєте подавати на фінансування?
Олександр Поліщук: Їх дуже багато. Найбільш фінансово затратні, окрім школи і очисних споруд, - будівництво багатоквартирного будинку соціального призначення, повна заміна водопроводу і капітальний ремонт центральних вулиць. Всього їх чотири, на дві вже виготовлена проектно-кошторисна документація, ми готові починати роботу, аби дали кошти. Це близько 40 млн гривень, тоді як річний бюджет Іванкова - 20 млн.
KV: Як громада Іванкова відреагувала на новину про будівництво ЦСВЯП?
Олександр Поліщук: Протестів не було, тому що фактично нас ніхто не запитував. Будівництво почалось без обговорення із Іванковом. Вважається, що компроміс було знайдено ще десять років тому, коли приймали закон про 10% коштів на інфраструктуру для Іванківського, Поліського районів і міста Славутич. Звісно, були активісти, які виступали категорично проти будівництва. Але їхня думка тут нічого не вирішила.
KV: Вже отримали кошти по затвердженим об'єктам?
Олександр Поліщук: Наскільки мені відомо, ці кошти ще навіть не передали на область. Мабуть, чекаємо, поки усі проекти подорожчають і потім доведеться платити за них вдвічі більше.
KV: Будівництво скандальних мостів за рахунок коштів Іванківського району було заборонено судом. Роботи були зупинені?
Олександр Поліщук: Так, район відстоював наші кошти і у судовому порядку мости виключили із переліку об'єктів Іванківщини. Але там будівництво розпочато і роботи продовжуються.
KV: Чи проводиться робота із інвесторами?
Олександр Поліщук: Це досить складне питання, ми розташовані далеко від столиці, тому інвестори не дуже цікавляться. Основні наші інвестори - це сільськогосподарські підприємства. До 2010 року землі навіть не були розпахані, ніхто не доглядав за ними. Ми активно почали займатись цим питанням, прийшли агрохолдинги, фермери, почали орендувати землю.
Звісно, тут урожаї не такі, як у Білоцерківському, Сквирському, Васильківському районі, де чорноземи. Ми інвестору не можемо запропонувати такі умови. Але ті підприємці, які беруть нашу землю, дуже допомагають. Платять орендодавцям і до місцевого бюджету.
KV: Чи є вільні території, які б можна було запропонувати потенційним інвесторам?
Олександр Поліщук: Майже немає. Є багато територій, де розташовані закинуті підприємства. До чорнобильської катастрофи тут був потужний льонзавод. Є велика територія колгоспу, яка наразі неосвоєна. Не працює молокозавод, завод горілчаних виробів і ще багато інших. Але усі вони знаходяться у приватній власності. Ми намагались вести діалог із керівниками, оскільки зараз розробляємо генеральний план селища. Поки вони не планують відновлювати діяльність.
KV: Чи є проблема росту онкологічних захворювань серед жителів Іванкова? У якому стані медична сфера?
Олександр Поліщук: Останнім часом така проблема є серед населення усієї країни. Не можу сказати, що у Іванкові низький ріст захворюваності. Медицину реформуємо, розділили на дві ланки. Первинна ланка обслуговує жителів селища, вторинна, районна лікарня, - надає більш широкий спектр послуг.
Район вкладає досить серйозні кошти у розвиток медицини - проводиться реконструкція будівель, обладнання. Але є проблема із кадрами. Є програма підтримки лікарів, яка працює у селищній та районній радах. У Іванкові купуємо лікарям житло. Спочатку як службове, а якщо продовжать працювати на нашій території - то передамо у приватну власність. Близько п’яти квартир за два роки вже було придбано.
KV: Яка ситуація у селищній раді? Як миритесь із депутатами?
Олександр Поліщук: Є депутати, які не згодні із політикою, що проводить селищний голова. Є й ті, хто підтримує. Деякі питання голосуємо без проблем, деколи - не знаходимо консенсусу. Але частіше співпрацюємо, ніхто не блокує роботу ради. У нас декілька депутатів від політсил, але більшість - самовисуванці, тому про політичні ігри тут взагалі не йдеться.
KV: Чи є "сміттєва" проблема?
Олександр Поліщук: Поблизу селища є напівлегальний полігон. Його також було подано у перелік об'єктів для фінансування за рахунок ядерного сховища. На цей об'єкт виготовлена проектно-кошторисна документація, необхідно близько 40 млн гривень. Земля під ним знаходиться у комунальній власності, а сам полігон потрібно узаконити. Проектом передбачено встановлення сортувальної лінії, огородження, освітлення і таке інше.
Часто виникають проблема зі стихійними звалищами, шукаємо по ярах сміття, яке скидають місцеві жителі. Складно привчити людей, що за вивіз сміття потрібно платити, усе хочуть безкоштовно. Намагаємось переконувати, що потрібно заключати договори із нашим підприємством. У багатоквартирних будинках простіше - там стоять контейнери і договір заключений автоматично. Від приватного сектору організовано централізований вивіз сміття один раз на тиждень.
KV: Наскільки проблемною є ситуація із очисними спорудами?
Олександр Поліщук: Хоч і назвали цей процес реконструкцією, там необхідно будівництво. Колись почали будувати першу чергу, але фактично їх немає. Ми забруднюємо річку Тетерів. Я на посаді дев'ятий рік і весь цей час триває епопея із виділенням коштів. У 2010 році був виготовлений проект за рахунок району, обіцяли кошти, але таких сум там немає. Були переговори із Міністерством екології. Одного разу вдалось “вибити” частину суми, але нам їх передали 23 грудня - за 5 днів будуйте очисні споруди. Звісно, ми не встигли їх освоїти і вони повернулись, звідки прийшли. Тому, як і раніше, чекаємо. Тепер вже від ЦСВЯПу.
KV: Чи є проблеми із перевізниками?
Олександр Поліщук: До складу Іванківської селищної ради входить ще три села. У нас є приватний перевізник, у якого один автобус. Він курсує декілька разів на день - сім кругових рейсів. Вартість квитка 9 гривень, з яких 3 гривні компенсує селищна рада, тобто для пасажирів він коштує шість. Також прийнято рішення про пільгове перевезення, для них безкоштовно. Проблем із маршрутом до Києва не виникало.
KV: Яка ситуація із тарифами? Чи є невдоволення серед мешканців?
Олександр Поліщук: Ми встановлюємо тарифи на обслуговування прибудинкових територій. Я вважаю, що тариф помірний, враховуючи рівень по області. Туди включено мінімально послуг. Частково оплачуємо із бюджету утримання та ремонт ліфтів у багатоквартирних будинках. Водопостачанням займається підприємство районної ради, там плата немаленька. Але останнє підвищення було близько двох років потому і підвищувати наразі не планують. Хоча два водоканали - районний і селищний, звертались до райради щодо субсидії на погашення боргів.
KV: Яка кількість населення отримує субсидії?
Олександр Поліщук: У районі проживає близько 29 тис. населення, із них субсидії отримують близько 5,5 тисяч. По селищу показник приблизно такий самий - пільга надана кожній п'ятій сім'ї.
KV: Із областю співпрацюєте?
Олександр Поліщук: Ми все вирішуємо через район. Губернатор до нас не приїздив, але особисто знайомі. Поки ніяких рішень по селищу не було. Але дуже чекаємо розблокування коштів на покращення інфраструктури.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Олександр Поліщук: Не планую виїжджати за межі району. Але поки невідомо, у якому форматі буде розвиватись селище - як громада, чи як самостійна адміністративна одиниця. Якщо буде ОТГ - то на яких умовах. Якщо залишить її без податків із Чорнобильської зони - тут навіть нічого буде розвивати, вона буде найбіднішою в Україні. Я не готовий керувати такою ОТГ. Тому що кожен староста буде вимагати від голови, а це 8 десятків сіл. Бюджет Іванкова усіх не прогодує.
KV: Чи було вам за дев’ять років роботи вашої роботи за щось соромно?
Олександр Поліщук: Був період, коли хотів покинути посаду. У 2016 році навіть написав заяву на звільнення. Не бачив підтримки депутатів, але вони мене не відпустили. Складно працювати, коли кожну ініціативу сприймають як бажання збагатитись. Тяжко кожного разу вмовляти і доводити, що це важливо для селища, а не особисто для мене. Депутати створювати тимчасові комісії, проводили перевірки. Але досі ні одна із них не подала звіту. Вже 2019 рік, я досі працюю. Як буде далі - час покаже.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй
Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко
Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, - Руслан Майструк
Фурсівська ОТГ не віддасть Білій Церкві свої землі та податки, - Микола ФурсенкоКиевVласть
30 травня 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Фурсівська ОТГ не віддасть Білій Церкві свої землі та податки, - Микола Фурсенко
Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Фурсівської об'єднаної громади Миколою Фурсенко.
KV: Розкажіть про історію створення об’єднаної громади. Які труднощі виникали?
Микола Фурсенко: Труднощі у реформі децентралізації є і зараз. На державному рівні ніхто не може запевнити громади, що об’єднання – це дуже важливий та обов’язковий процес. Утворення ОТГ є серйозним шансом для модернізації нашого життя та суспільства в цілому. Україна має йти європейським шляхом, інакше ми продовжимо жити у радянському режимі. Наразі усе змінилося – із колгоспів перейшли на фермерства, кооперативи, але домінують великі агрохолдинги та сільськогосподарські підприємства. Але більшість із них цікавить не розвиток сільських територій, а земля і прибуток. І до створення громади нам не вистачало повноваження для розпорядження своїми землями, їх роздавали через область, район.
Тому ми розуміли, що децентралізація допоможе нам отримати не тільки повноваження, але й кошти для їх реалізації, що неодмінно дасть можливість покращення життя сільській громаді. Вже зараз нам це вдається, але з великими потугами.
З приводу труднощів, то керівництво міста Біла Церква бачила наші населені пункти у складі своєї ОТГ. Створенню нашої громади міськрада усіляко намагалась перешкоджати. Мер Геннадій Дикий приїздив у Фурси і мав можливість виступити перед жителями громади та приймав участь в обговоренні, але жодного голосу наші мешканці не віддали за приєднання до міста. Сільські громади мають бути, це хребет української нації. Саме ми, селяни, годуємо Україну. Околиці Білої Церкви – це колишні села, там купа проблем, які місто ще не вирішило. А у нас є можливість навести у себе порядок, своїми силами.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для сіл?
Микола Фурсенко: Ми розробили план соціально-економічного розвитку сіл ОТГ, створено економічну базу, що дало можливість залучати кошти до місцевого бюджету. Села громади почали розвиватися, молодь виїжджає все менше, а залишається працювати в селах. Зросла народжуваність, а у школах та садочках стало на третину більше дітей. Ми побудували та відкрили новий садочок, діти забезпечені дошкільною освітою. Також ми поновили сферу культури, почали розвивати спорт. По освітянським програмам наші діти отримують нагороди на державному, обласному рівнях. Успішно розвивається художня самодіяльність, також у Фурсах діє дитячий театр, хореографічна та вокальні студії, є інструментальний ансамбль, художній колектив “Молодички”, два хорових колективи та дитячий ансамбль бандуристів.
Нам вдалось покращити медичну сферу - маємо дві медичні амбулаторії та чотири фапи, відкрили дві аптеки. Крім того, ми виграли державний гранд на будівництво нової сучасної медамбулаторії в селі Фурси.
Але найголовніше - це створення робочих місць. Нам вдалось створити у селах громади вже 1185 робочих місць.
KV: Як залучуєте інвесторів?
Микола Фурсенко: В першу чергу - ведемо прозору політику. Коли приїздять потенціальні інвестори, ми завжди вислуховуємо, приймаємо відповідне рішення і надаємо можливості реалізувати проекти, а це надходження до бюджету.
Для потужних інвесторів у нас немає великих промислових площ. Є у нас ДП “Українська геологічна компанія” “Правобережна геологічна експедиція”, де раніше працювало понад 800 людей, а зараз - 100. Територія там дуже велика і наразі вона є промисловою базою села. Там розміщується 18 об'єктів господарювання різних форм власності. Вони складають близько 30% надходжень нашого бюджету. І ми будемо продовжувати розвивати цю зону.
Також розширюємо мережу торгівлі, це і фізичні особи, і фермерські господарства, і кооперативи. Завдяки цьому створили кількасот робочих місць. Лише у Фурсах вже 32 магазини-кіоски, кафе. Люди працюють, залишаються у селі.
KV: Села не скаржаться, що центр їх поглинає? Які стосунки із старостами?
Микола Фурсенко: Із старостами робочі стосунки, по закону кожен має свої обов'язки і ми їх виконуємо. Особливих проблем із селами не виникає, у нас є спільний бюджет - ми разом його наповнюємо та порівну розподіляємо. І якщо, наприклад, 70% коштів надають Фурси, то це не означає, що іншим селам на розвиток та потреби ми надаємо 30%. Ми вирівнюємо показники. І на місцях починають розуміти, що від них також залежить їхній розвиток. Чим більше надходжень ми матимемо - тим більше матимемо можливостей реалізувати план розвитку громади.
KV: Як миритесь із депутатами? Яка ситуація у сільраді?
Микола Фурсенко: Проблеми завжди були і будуть, у кожної політичної сили власне бачення. На розвиток сільських територій завжди шукаємо компроміс для позитивного вирішення актуальних для громади питань. Частіше знаходимо порозуміння. Бувають суперечки через те, де поставити дитячий майданчик або коли почати ремонт дороги та освітлення. Такі питання дуже болючі, адже свого часу держава не допомогала, а тепер це зона нашої відповідальності. Ми цей факт прийняли, але все одно я вважаю, що має бути державна підтримка. У нас 200 кілометрів доріг і всього 10 тис. жителів. Ми не можемо усе відразу зробити, потрібен час.
У нас є два комунальні підприємства, 426 об’єктів оподаткування, а ще хочемо мати власну пожежну службу, підрозділ охорони громадського порядку. Є над чим працювати на усіх напрямках розвитку.
KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію?
Микола Фурсенко: Отримали, інакше не могло бути. Була допомога на освіту та медицину, а також невеличка інфраструктурна субвенція на дорогу - 3,085 млн гривень. За 19 років мого головування вперше нам її надали. Цього місяця плануємо розпочати роботи, адже це центральна дорога, яку раніше обслуговував район. Зроблено заявки на об’єкти, що будуть виконані за кошти інфраструктурної субвенції на 2019 рік.
KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до ОТГ?
Микола Фурсенко: За півтора роки роботи наша громада показала непоганий результат, тому бажаючі вже є. Але це буде вирішувати обласна рада затвердженням перспективного плану. Сьогодні є ймовірність, що ще 4-5 сільрад до нас приєднаються. Це не тільки села Білоцерківського району, у нас фактично через дорогу починається Сквирський район.
KV: Які стосунки із Білою Церквою? Конфлікт через затвердження кордонів, зокрема мікрорайон Гайок, вирішено?
Микола Фурсенко: Це надуманий конфлікт з боку Білої Церкви. Кожна адміністративна одиниця, населений пункт, мала свої кордони. Так було і в Радянському союзі, так було ще до революції. Такі ж межі мали колись і Фурси. Вулиця Піонерська, селекційна станція, парк “Олександрія” - були частиною села. Ми розуміємо, що місту потрібно розвиватись. Вони забрали території, які межують із Фурсами, а це зокрема землі сільськогосподарського призначення, аеродром “Гайок”. Але ж треба мати совість. Ми не проти їх амбіцій, коли вони не порушують діючого законодавства.
У жовтні 1999 було розпорядження КМУ, що житловий масив Гайок, Авіаремонтний завод, злітно-посадкова смуга та частина обладнання аеродрому було передано до комунальної власності Білої Церкви, у нас не було жодних заперечень. Але питання щодо землі під ними вирішує виключно Верховна Рада. Сільські межі встановлюються рішенням облради. За погодження Білої Церкви ми розробили свій генеральний план, схему-планування розвитку нашого села і наразі вони затверджені. Але це не означає, що у подальшому із містом у нас не виникне непорозумінь. Ми готові чимось поділитись і в першу чергу передати землі, на яких розміщені об’єкти комунальної власності міста. Білій Церкві Фурсівська ОТГ свої землі та податки не віддасть. Бо вони хочуть або все, або - нічого.
KV: Жителі громади обслуговуються у лікарнях Білої Церкві платно? Хто компенсує витрати?
Микола Фурсенко: За тих, хто звертався у медичні заклади Білої Церкви, платимо гроші. Але сьогодні ми створили свою первинну ланку медицини. Є домовленість із Білоцерківською лікарнею імені Семашко, районною лікарнею. Ми так само можемо співпрацювати із іншими медзакладами. Компенсуємо із місцевого бюджету.
KV: Чи є співпраця із областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Микола Фурсенко: Ми співпрацюємо, є взаємна довіра. Часто проводимо спільні заходи. Роботу голови КОДА Олександра Терещука громада оцінює позитивно.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії?
Микола Фурсенко: Із тарифами, які встановлюємо ми, проблем немає. Заборгованості у наших комунальних підприємствах відсутні. Та оплатити тарифи, встановлені державою, можуть не усі наші жителі. Субсидії отримує кожна четверта сім'я громади.
KV: Чи є сміттєва проблема?
Микола Фурсенко: У Фурсах є законне сміттєзвалище, тому проблем тут немає. У інших населених пунктах полігонів немає, тому шукаємо інвестора для будівництва біогазового сміттєпереробного заводу. Вже ведуться перемовини, це буде екологічний завод, який до того ж збільшить кількість робочих місць у громаді. У поточному році такий проект буде втілюватись у Пищиках, потім плануємо будувати у Трушках.
KV: Очисні споруди - чи є проблема у громаді?
Микола Фурсенко: Це велика проблема у всій громаді. Як правило, у селах на це коштів завжди не вистачало. Необхідно проводити модернізацію системи водопостачання та водовідведення, але поки виділяємо КП дотацію для підтримки в належному стані споруд.
KV: Розкажіть про ситуацію, коли від вас вимагали покинути посаду і погрожували гранатою. Через що це відбувалось? Кому це вигідно?
Микола Фурсенко: Це більше політиканство, ніж погрози. Мене обрали громади усіх сіл, я отримав переконливу перемогу на виборах. За фактом погроз було відкрито провадження, виявлено правопорушення, але у результаті розслідування справу закрили через відсутність доказів.
Такі ситуації відбуваються по всій країні. Щороку 70-80 голів через погрози добровільно йдуть з посад. У 95 районах громади ще не об'єднані. А дехто об’єднався поспіхом - і тепер не є спроможною ОТГ. Ті, хто виступають проти децентралізації, такі факти використовують на свою користь. Та всі реформи мають бути, альтернативи децентралізації немає.
KV: Які плани маєте щодо кар'єрного зростання?
Микола Фурсенко: У віці 71 рік планів щодо кар'єрного зростання не може бути. Я військовий пенсіонер, і мене це задовольняє. Я народився у Фурсах, і після військової служби проживаю у Фурсах, тому хочеться цю територію розвивати. Громада буде успішною, для цього є всі можливості. Найближчим часом ми затвердимо стратегію розвитку сіл ОТГ на 7-8 років і будемо її реалізовувати.
KV: Готуєте наступника?
Микола Фурсенко: Я не готую. Кандидатів багато, але громада має обрати достойного, щоб продовжити її зростання.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй
Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко
Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, - Руслан Майструк
Фото: KVКиевVласть
30 травня 2019 г. 12:35
Раздел: Територія розуму
Соціально активні кияни проти незаконної забудови столиці. Результати багаторічної боротьби
Останнім часом на фоні загострення проблем у Києві, пов'язаних із несанкційованими та незаконними забудовами, в засобах масової інформації з'явилося багато замовних матеріалів, що компрометують дії соціально-відповідальної міської громади столиці. Впевнений, що негативні рефлексії "корелюються" з активністю новоствореного дорадчого органу - “Комісії з перевірки інформації щодо об’єктів будівництва, які викликають суспільний резонанс в місті Києві”, яка останніх три місяці працює при міській адміністрації. Тому я, як член цієї комісії, та один з учасників громадської ініціативи "Штаб оборони Києва", вважаю за потрібне розвінчати негативні міфи, довести співгромадянам важливість нашої діяльності та навести успішні приклади боротьби за збереження нашого міста.
Але спочатку трохи історії. Масова боротьба проти незаконних забудов у Києві розпочалася десь з 2005 року, коли люди, натхненні Помаранчевою революцією, відчули своє право і спроможність впливати на органи влади на будь-яких рівнях. Ситуативно в різних локаціях столиці виникали стихійні протести проти будівельного вандалізму, набирали сили, накопичували досвід. В боротьбі виділилися кілька визнаних лідерів, які створили громадські організації та стали займатися проблемою системно. Усі вони знали один одного, обмінювалися досвідом, допомагали один одному, час від часу проводили спільні акції, відпрацьовували методи захисту столиці. Проте в цілому залишалися розділеними. Неодноразово піднімалося питання про можливість об’єднання в одну потужну організацію, але на заваді ставали особисті амбіції керівників - ніхто не хотів підпорядкуватися комусь іншому. До того ж, у випадку одного лідера зростала ймовірність впливу на нього з боку забудовників - чи то шляхом підкупу, чи то шантажу, або й фізичного насилля.
Під час однієї із спільних акцій біля Кабінету Міністрів 6 липня 2011 року знову постало питання об’єднання. Наша організація запропонувала топологію горизонтальної структури, щоб не було “вождя”, а всі співзасновники були рівноправними. Ідея людям сподобалася. Вирішили провести збори активістів, на яких обговорити і узгодити робочі питання. У цей день виповнювалося рівно 70 років з дня створення “Штабу оборони Києва від німецько-фашистських загарбників”, а поведінка деяких товстосумів дуже нагадує дії окупантів – повна зневага до будь-яких культурних чи історичних цінностей підкореного народу і нестримне прагнення награбувати якомога більше. Отож кияни і назвали новоутворене об’єднання “Штаб оборони Києва”, скорочено - ШОК. До його складу увійшли добре відомі громадські організації та ініціативні групи киян, що вже давно захищали столицю від навали забудовників.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Нині у мене, як і у інших соціально-активних громадян, в тому числі і учасників "Штабу оборони Києва", є чудовий інформаційний привід. Адже напередодні Дня міста, після тривалого протиборства із забудовником, нам, врешті, вдалося захистити від знищення ділянку прибережного міського кварталу Середньовічного Києва в районі Поштової площі. “Поштова”, як її називають в народі, офіційно набула статусу пам’ятки археології та історії національного значення. Ця новина назавжди поставила крапку у спекуляціях та спробах знівелювати значення території Поштової площі в тисячолітньої історії Київської Русі-України. Патріарх Філарет - Людина та Громадянин з великої літери - благословив і підтримав створення повноцінного музею на сакральному місці. Ми вже розпочали переговори з провідними міжнародними експертами з приводу формування його структури та зовнішнього вигляду.
Але перемога на Поштовій - не єдине досягнення на нашому важкому шляху. За півтора десятки років активності команді лідерів громадської думки, багатьом громадським організаціям та територіальних ініціативних груп, які до 70-річчя “Штабу оборони Києва від німецько-фашистських загарбників” об'єдналися в однойменну громадську ініціативу, вдалося захистити від знищення десятки споруд та архітектурних пам'яток столиці України. Спробую розповісти про найважливіші з моєї точки зору та найрезонансніші з огляду на спротив, що чинився з боку вандалів-забудовників:
Багато хто в Київі пам'ятає, як планувалося зведення гігантського комплексу з житлових споруд по вул. Малишка, 3. Це за Дарницьким "Дитячим світом". Пригадую, як упродовж 11 місяців ми тримали облогу та не дозволяли псувати ландшафт території. Нас атакували озброєні бандити, затримувала міліція. Нас намагалися підкупити. До нас, в якості посланців з хабарами, зверталося навіть керівництво Головного управління внутрішніх справ у місті Києві. Але злочинне будівництво було зупинене назавжди.
Далі в нашому захисному полі була низка незаконних забудов на Оболоні по вул. Прирічній. Це адреси: Прирічна, 5; Прирічна, 17” Прирічна, 19. Будівництво цих об'єктів зупинено.
Ціною спільних зусиль з представниками громади, архітекторами, правозахисниками ми зберегли від знищення садибу Міхельсона, що на вул. Пушкінській.
Зупинили незаконне зведення житлової споруди по вул. Шовковична, 39/1, яка мала бути розташованою за Олександрівською лікарнею.
Ще за часів очолювання Києва паном Черновецьким ми зупинили руйнування Фізіотерапевтичної клініки на Ярославовім Валу. Тоді пані Ірена Кильчицька майже підготувала об'єкт до продажу з перспективою створення на його місці ресторану.
Далі, майже п'ять років, тривала бійка з екс-зятем Черновецького - паном Вячеславом Супруненком, який намагався привласнити собі приміщення книгарні українських письменників "Сяйво". Книгарня зберегла своє призначення та була повернута киянам.
Проти забудови за адресою вул. Гончара, 17/23 ми тримали оборону разом із депутатами Верховної ради та адвокатом Мариною Солов'йовою. Забудову зупинено.
Крім того, ми відстояли знищення відомого скверу на вул. Прорізній, 1-3. Забудовникам навіть вдалося вирити котлован. Але все приведено до ладу. Сквер збережено.
На території київського парку імені Малишко ми зупинили процес нищення дерев. Питання із забороною забудови парку в процесі вирішення. Боротьба поки що продовжується.
Разом із киянами, ми зберегли сквер імені Чкалова, де забудовники у змові з керівництвом Інституту геологічних наук планували звести комерційний житловий комплекс. Боротьба ще триває.
В результаті багаторічної боротьби ми втримали від знищення київський велотрек.
По вул. Краківській, 7, коли ми туди прийшли за закликом та на допомогу місцевим мешканцям, дитячий майданчик вже було майже зруйновано. Територія планувалася під зведення багатоповерхівки. Зуськи! Проект зупинено. Майданчик відновлено коштами і руками активістів та місцевої громади.
Будівництву багатоповерхівок за адресою Світошинський провулок, 2 протистояло багато міських громадських організацій. Ми перемогли. Забудовник відступив.
Під час забудови поруч з Качиним озером по вул. Здовбунівській планувалася потужна забудова, але зусиллями киян вона також призупинена. Девелопер активізувався цього року. Протистояння триває.
У минулому році на місці зведення незаконної споруди - багатоповерхового готельного комплексу на Андріївському Узвозі, 14-16 "Штабу оборони Києва" та ГО "Громада Андріївский узвіз" вдалося добитися розірвання договору міської влади із забудовником.
І цей перелік об'єктів я можу продовжувати ще довго. Важливість та цінність для київської громади кожного з об'єктів, які ми боронили та продовжуватимемо боронити від знищення, я можу довести, адже ми зберігаємо теки з історією кожного проблемного міського артефакту, що потребує захисту від зазіхань невігласів і руйнівників.
Ми і далі боротимемося за кожен клаптик нашого великого та зеленого міста. І будемо робити це виключно в рамках, передбачених Законодавством України, тобто в юридичній площині.
Сергій Мельниченко, співкоординатор ШОК, член Комісії з перевірки інформації щодо об’єктів будівництва, які викликають суспільний резонанс в місті КиєвіКиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій