Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
4 липня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Андрій Слепченко: “Створення госпітального округу в Бородянці позбавить жителів Поліського району медичних послуг”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися, чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Поліської районної ради Андрієм Слепченко.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Андрій Слепченко: Загальна сума бюджету, запланованого на 2017 рік, склала 5,2 млн гривень. В порівнянні із минулим роком на сьогоднішній день ми маємо збільшення надходжень у сумі 661 тис. гривень.
Враховуючи специфіку району, ці суми для нас достатньо значні. Населення Полісся складає 6,5 тис. людей. Близько 30 сіл знаходиться в Чорнобильській зоні, вони не заселені.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Підприємництво на Поліщині свого часу було знищено. Зараз із найбільших платників податків залишились “Держлісгосп”, районна центральна лікарня та відділ освіти. Можна сказати, що в нас бюджет створюється із бюджета.
KV: В районі працюють аграрії?
Андрій Слепченко: Працюють, але є проблема. Як і в більшості районів - реєструються, де їм зручно, а обробляють і засівають землю у нас. Я вважаю, що цю ситуацію має врегулювати законодавець.
KV: Районний бюджет отримує субвенції із багатших сіл?
Андрій Слепченко: Так, ми беремо у багатших сіл кошти. Зазвичай це невеликі суми у 10-15 тис. гривень, які необхідні на харчування для дітей та підвіз їх до школи.
Наразі ми відновлюємо місцеву пожежну охорону в с.Зелена Поляна також за рахунок сільських бюджетів.
KV: Якого інвестора чекає Поліський район?
Андрій Слепченко: Декілька днів тому за ініціативи народного депутата Івана Ступака була проведена перша комісія з надання прикордонному переходу “Вільча” статусу міжнародного. Зараз там можуть пропускати транспорт лише зі сполученням Україна-Білорусь. Раніше існував міжнародний шлях, частиною якого був цей перехід. Протягом десяти років ми говорили про його відновлення, і тільки зараз процедура почалася. Найголовніше, що вся придорожна інфраструктура, яка там існуватиме, буде наповнювати наш районний бюджет. Але це буде не сьогодні і не завтра, поки комісія вивчає потік автомобілів та логістику.
У відселеному смт Вільча, яке наразі не було передано в зону відчуження, є залізна дорога, що дає можливість побудувати елеватор. На сьогоднішній день в районі обробляється близько 8-10 тис. га землі, а продукцію реалізовувати ніде. Найближчий елеватор знаходиться в Овручі, це 80 кілометрів від нас. Також піднімається питання відновлення залізничної гілки до Чорнобиля.
Третє, і найскладніше, - відновлення переробки продукції на місцях.
KV: Чи були в районі випадки укладання так званих “договорів першої ночі”, коли селяни отримують кошти від певної особи і зобов'язуються в разі відміни земельного мораторію продати свою ділянку виключно їй?
Андрій Слепченко: Я знаю, що в Київській області такі випадки доволі поширені, але в нас у районі такого ще не було, і сподіваюсь, не буде. До речі, звичайний договір оренди також передбачає першочерговий викуп.
KV: Чи є в районі земельні скандали? Проблеми із видачею ділянок учасникам АТО?
Андрій Слепченко: Земельних скандалів немає. На сьогоднішній день в районі зареєстровано 52 участника АТО. Протягом 2016 - 2017 років на території району 50 чоловік отримали земельні ділянки під будівництво та особисте селянське господарство. В цьому році звернулись не всі, дехто хоче ділянки у Іванківському, Вишгородському районах.
До нас також приходять бійці з інших районів, навіть із Києва. Але тут немає “своїх” та “чужих”, якщо для отримання ділянки все юридично правильно оформлено - будь ласка.
KV: Чи варто продовжувати дію мораторію на продаж сільськогосподарської землі?
Андрій Слепченко: Я вважаю, що ні. Але безперечно - земельне законодавство потрібно вдосконалювати.
Наприклад, в нас є товар - земля. Селянин, який неспроможний займатись господарством, має 2-3 паї. Сьогодні він як собака на сіні - майже нічого з них не отримує. 1-2 тисячі гривень орендної плати на рік - це хіба гроші? Якщо порівняти із європейськими цінами - 2-3 тис. євро - то це навіть не половина. Якби в нас були такі ціни, то про мораторій навіть мови б не було, ніхто не купував би ту землю.
Є стільки шляхів, якими можна обійти наше земельне законодавство. Людей просто надурять. В першу чергу має бути встановлена законом мінімальна ціна на пай. Коли ми складаємо договір купівлі-продажу на будинок, то йдемо то нотаріуса, проводимо оцінку, встановлюємо вартість. Так має бути і з землею.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Андрій Слепченко: За власні кошти ми не маємо можливості реалізовувати інфраструктурні проекти, тому в цьому році нам допомагає область. На завершальній стадії встановлення насосних станцій з частотними перетворювачами по водному господарству, заміна вуличного освітлення на енергозберігаюче у Красятичах, ремонт районної центральної лікарні. Планується також виготовлення проектно-кошторисної документації на ремонт будинку культури. На ці потреби планується витратити близько 10 млн гривень.
В програми співфінансування ми почали потрапляти тільки з минулого року. За “депутатські” кошти Ярослава Москаленка, за яким закріплено наш район, планується будівництво спортивних майданчиків. Поки на стадії виготовлення технічної документації.
У 2016 році було відремонтовано 6 кілометрів доріг по району, в цьому планується відремонтувати близько 9 кілометрів.
KV: Розкажіть про “маршрутні” бунти. Чи є механізми, які може впровадити район зі зниження вартості проїзду і поліпшення якості перевезень?
Андрій Слепченко: Зараз проїзд до Києва коштує 55-60 гривень. Звісно, люди не в захваті від таких цін, особливо ті, хто кожного дня їздить до столиці на роботу. Але бунтів не було.
В нас багато пільговиків - близько 1,5 тис. Нещодавно ми із райадміністрацією обговорювали нову програму, яка має врегулювати співпрацю району із перевізниками. Але про її результати можна буде говорити лише в кінці року. Поки не компенсуємо перевізникам кошти, а вони навіть і не звертаються. Розуміють, що поки можливості немає.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Андрій Слепченко: Працює, але використовує його в основному відділ освіти. Коли у райраду треба купити дві пачки паперу, то, звісно, ми це робимо без тендера.
KV: Криміногенна ситуація в районі врегульована?
Андрій Слепченко: Звісно багато безхатченків тягнуть метал із зони відчуження. В селі Млачівка працює прикордонна застава, яка ловить багато порушників. Контрабанду через кордон доволі рідко намагаються провезти. Зате в Поліський район іноді олені та зубри із Білорусі “імігрують”.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Андрій Слепченко: В межах Поліського району затверджена одна об’єднана територіальна громада. Як тільки почався процес децентралізації, декілька років тому, усі місцеві ради прийняли відповідні рішення. Але досі питання не вирішено.
На місцях люди мають досить різні думки - хтось хоче створювати громаду, хтось ні. Так само і сільські голови. Тому сказати однозначно “за” чи “проти” об’єднання Поліський район - я не берусь.
Наразі ніяких кроків у бік децентралізації в Поліському районі немає. Про вибори навіть мова не йде.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Андрій Слепченко: Так, проблеми є. Наш район планують включити до Бородянського госпітального округу, який знаходиться доволі далеко від наших сіл. До нас приїздила керівник департаменту охорони здоров'я КОДА Алла Арешкович і особисто впевнилась, що створення госпітального округу в Бородянці позбавить жителів Поліського району медичних послуг.
Враховуючи стан доріг і машин швидкої допомоги, довезти людину навіть від Красятичів до Бородянки - завдання складне. Тому ми будемо наполягати, щоб лікарню такої ж функціональності зробили і в Іванкові.
Наша РЦЛ недостатньо забезпечена медичними кадрами. Але послуги надають на нормальному рівні. Вже кілька років ми хочемо створити умови для залучення молодих працівників, але на це поки немає коштів.
KV: Чи є стабільність в роботі райради?
Андрій Слепченко: В нас представлені наступні політичні сили - “Наш край”, БПП, Радикальна партія Олега Ляшка, УКРОП і “Нова політика”. В роботі райради є різні моменти, але більшість питань голосується без конфліктів.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою?
Андрій Слепченко: Співпраця є, працюємо в сусідніх кабінетах. А повноваження не ділимо, бо вони розділені законом.
KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Андрій Слепченко: Нам допомагає область, і це добре видно. Вже два роки поспіль нам виділяють кошти на програми розвитку. Можу сказати, що Поліському району приділяють велику увагу.
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Андрій Слепченко: Посада голови райради - це мій свідомий вибір. Хоча посаду мені запропонували місцеві депутати.
Найголовніша моя мета - зробити так, щоб Поліський район став повноцінним районом Київської області. Я не буду говорити, що прийшов у політику, аби працювати на благо країни. Так кажуть всі, і це не цікаво.
Конкретно в моїх планах - втілювати проекти розвитку в Поліському районі, залучати інвесторів.
KV: Ви амбітна людина?
Андрій Слепченко: Як у звичайної людини, в мене є амбіції. Але я розумію, що поки не маю того політичного досвіду, якого потребує посада навіть в області.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету”
Ростислав Кириченко: “Коли температура піднімається до 30 градусів, на Київському водосховищі – ціла катастрофа”
Василь Гриша: “Районні адміністрації вже себе віджили”
Вадим Гедульянов: “Києво-Святошинський район повинен стати самостійним госпітальним округом”
Фото: Ігор Дармостук, КиевVласть
КиевVласть
16 червня 2017 г. 14:20
Раздел: Територія розуму
Мені знову соромно за Вишгородську райраду
На порядок денний чергової сесії райради винесено знову цілий ряд слизьких і гидких питань.
Зокрема, продовжується працевлаштування депутатів чи їх друзів за рахунок районної власності і коштів.
Мене нудить від двох питань. Створення двох комунальних закладів (КЗ) шляхом виокремлення (в проекті - виділу) їх із структури інших комунальних закладів.
Мова про виокремлення з КЗ "Вишгородська центральна районна лікарня" КЗ "Вишгородська районна стоматологічна поліклініка" і виокремлення з Дитячої юнацької спортивної школи фізкультурно-оздоровчого КЗ "Плавальний басейн" Дельфін".
До назви (ідіотської, як на мене) у мене окреме питання. З ким радились? Чому не "Капітошка" чи "Чубурашка"? І чому "плавальний", а не бігальний чи стрибальний?
До суті. В складі депутатського корпусу два лікаря-стоматолога. Не знаю, як Владислав із фракції РП, а відомий своїми видатними досягненнями на посаді заступника голови райради (для непосвячених - це сарказм) батьківщинець Анатолій Потапенко, мабуть, ще до свого народження мріяв очолити районну стоматологію.
Він і мене просив поговорити з головним лікарем ЦРЛ, коли я була головою райради. Звісно ж, я цього робити не стала.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Від колег-депутатів знаю, що Потапенко вже кілька місяців веде агітаційну кампанію за себе на цю посаду серед депутатського корпусу. В депутатів вже нема жодних ілюзій щодо його лідерських якостей, розумових здібностей, харизми. Я б сказала, повної їх відсутності. Але договорняки можуть спрацювати і знову страждатиме увесь район від чергового дурня на черговій посаді.
Читайте: Останні вісті про об'єднання громад на Вишгородщині
Басейн. Покищо чула лише одну версію керівництва, що в басейні якісь не такі тумбочки і що тренери кудись нагору передають якісь кошти. Не переконливо. Якщо ми маємо сумніви у ефективності і порядності директора ДЮСШ, потрібно провести перевірку і, якщо це підтвердиться, замінити керівника. А не плодити нові структури із сумнівними функціями.
Мені знову соромно за райраду.
Читайте: Яким бути має майбутній голова Вишгородської РДА?
Ірина Побідаш, депутат Вишгородської районної ради
Джерело: facebook
КиевVласть
13 червня 2017 г. 10:04
Раздел: Тексти
Ростислав Кириченко: “Коли температура піднімається до 30 градусів, на Київському водосховищі – ціла катастрофа”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Вишгородської районної ради Ростиславом Кириченко.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Ростислав Кириченко: План доходів загального та спеціального фонду районного бюджету на 2016 рік з урахуванням змін складав 437,8 млн гривень. Фактичні надходження доходів районного бюджету за звітний рік з офіційними трансфертами складали 472,2 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Порівняно із 2015 роком надходження до районного бюджету збільшились на 27,3%. Доходи загального фонду без офіційних трансфертів становлять 178,3 тис. гривень. Ріст надходжень до відповідного періоду минулого року збільшився на 48,6%. За І квартал цього року надходження збільшились на 47,9 %.
Приріст до бюджету був зумовлений збільшенням обсягів наданих послуг та виконаних робіт суб’єктами господарювання, а також за рахунок податків та зборів на доходи фізичних осіб.
Найбільшими платниками податків в районі є ТОВ “Хенкель Баутехнік”, ТОВ “Київська енергетична будівельна компанія”, ТОВ “Перший столичний хлібзавод”, ТОВ “Сандора”, філія “Каскад Київських ГЕС і ГАЕС”, ПАТ “Укргідроенерго”, ТОВ ”Кен-Пак”, ТОВ “Комплекс Агромарс”.
KV: Які дії спрямовані на залучення інвесторів у Вишгородський район?
Ростислав Кириченко: Вишгородський район є привабливим для інвесторів і в змозі забезпечити їхні вимоги на відповідному партнерському рівні, про що свідчить позитивна динаміка капітальних інвестицій, які були спрямовані на модернізацію підприємств Вишгородщини в останні роки: 2012 рік – 2920,9 млн гривень, 2013 рік – 3502,2 млн гривень. За 2016 рік обсяг капітальних інвестицій склав 2 065,36 млн гривень, що на 771,7 млн гривень менше, ніж у 2015 році.
В районі розвивається інфраструктура підтримки підприємництва, яка включає сукупність державних та громадських інститутів, що обслуговують інтереси суб’єктів підприємницької діяльності та забезпечують їх господарську діяльність, сприяють підвищенню її ефективності.
На території району функціонує 23 об’єкти інфраструктури з підтримки підприємництва. Крім того, ми розпочали створення бізнес-ради при Вишгородській районній раді, суть якої полягає в створенні ефективної комунікації між бізнес-суспільством та державою, адже у співпраці з владою бізнес зможе дати суспільству набагато більше.
В свою чергу “Банк проектів” – рушій створення інноваційних ідей та нових робочих місць, що є запорукою успішної економіки. А за наявності резерву бізнес-проектів, які сприятимуть створенню робочих місць, розвитку інфраструктури та пріоритетних галузевих напрямків, місцева влада зможе запропонувати механізм підтримки підприємців.
KV: Вишгородський район – аграрний? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Ростислав Кириченко: Вишгородський район можна назвати аграрно-промисловим.
Протягом 2016 року в усіх категоріях господарств району відбулось зменшення виробництва валової продукції за рахунок зменшення виробництва м’яса птиці на 9 тис. тонн у ТОВ “Комплекс Агромарс”.
Промисловість протягом останніх років набула більш стійких тенденцій розвитку у всіх галузях. У структурі промисловості району основними галузями є: виробництво готових металевих виробів, харчових продуктів, іншої неметалевої мінеральної продукції, а також електроенергії.
KV: Які земельні скандали у Вишгородському районі? Де розміщені “гарячі точки”?
Ростислав Кириченко: Проблема є із земельними ділянками, які садове товариство “Глядин”, що зареєстроване в Хотянівській сільській раді Вишгородського району, разом із Вищедубечанським лісництвом надавали в оренду.
В процесі проведення слідчих дій було встановлено, що шляхом зловживання службовим становищем, під виглядом надання земельних ділянок безкоштовно в приватну власність, особи заволоділи чужими земельними ділянками. На даний час створюється комісія з представників Вишгородської районної ради, представників Ревізійної комісії, та з представників органів управління СТ “Глядин” з метою перевірки незаконного заволодіння земельних ділянок підставним особам на зазначеній території.
Також був скандал навколо будівлі Новопетрівської районної лікарні. На підставі рішення Новопетрівської сільради їх державний реєстратор провів державну реєстрацію права власності на дану будівлю за територіальною громадою села Нові Петрівці в особі Новопетрівської сільської ради.
Однак, Новопетрівська районна лікарня входить до складу комунального закладу “Вишгородська центральна районна лікарня”, є її відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи. Майно Новопетрівської районної лікарні є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради, знаходиться на балансі комунального закладу “Вишгородська центральна районна лікарня”.
Тому ми разом із Фондом комунального майна Вишгородського району, комунальним закладом “Вишгородська центральна районна лікарня” звернулися до Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури. Справу розглядав суд, але станом на сьогоднішні провадження у даній справі зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Ростислав Кириченко: Вишгородський район входить до складу Бородянського госпітального округу, до якого також увійшли медичні заклади м.Бучі, м.Ірпеня, Іванківського, Поліського та Бородянського районів.
У 2017 році місцеві ради кожного округу повинні створити спільний майданчик для ухвалення рішень та розробки спільної позиції щодо майбутнього округу – Госпітальну раду. Ми готуємо туди трьох представників району.
Головна проблема у створенні округу – відсутність достатнього нормативно-правового забезпечення. Міністерством охорони здоров’я України дотепер не затверджено обсяг надання вторинної медичної допомоги, що має забезпечуватися багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування першого та другого рівня.
Також серед проблем – значна відстань між населеними пунктами, вкрай низька якість доріг, відсутність прямого транспортного сполучення, високі ціни на пальне та проїзні квитки, що ускладнює доїзд пацієнтів з інших районів до місць розташування майбутніх багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Ростислав Кириченко: В 2015 році Київська обласна рада схвалила 4 об’єднані територіальні громади (ОТГ): Вишгородську, Петрівську, Димерську та Пірнівську.
Кабінет Міністрів України затвердив тільки дві: Димерську (до її складу мають увійти 15 сільських рад - Абрамівська, Богданівська, Вахівська, Глібівська, Демидівська, Катюжанська, Козаровицька, Литвинівська, Любимівська , Руднє-Димерська, Сухолучька, Толокунська, Ровівська, Ясногородська та Димерська селищна рада) та Пірнівську ОТГ (туди увійдуть Пірнівська, Вищедубечанська, Воропаївська, Жукинська, Лебедівська, Нижчедубечанська, Новосілківська і Сувидська сільські ради).
Громади Гаврилівської та Синяківської сільських рад, які також розташовані у Вишгородському районі, згідно перспективного плану КМУ у складі Бучанської ОТГ.
На початку квітня 2017 року Вишгородська міська рада ініціювала добровільне об’єднання територіальних громад Хотянівської, Новосілківської, Лебедівської, Нижчедубечанської, Вищедубечанської, Пірнівської, Воропаївської, Жукинської, Сувидської, Новопетрівської, Старопетрівської, Лютізької сільських рад з адміністративним центром у місті Вишгороді.
На громадських слуханнях мешканці лівобережних сіл Лебедівки, Нижчої Дубечні, Вищої Дубечні, Новосілок, Пірнового та Воропаєва були проти такої ОТГ. На думку місцевості, ці села краще об’єднати відповідно до перспективного плану КМУ - в Пірновську ОТГ.
На правобережній частині району мешканці Нових Петрівців та Старих Петрівців відмовили міськраді. Громада міста Вишгород майже одноголосно підтримала створення Вишгородської об’єднаної територіальної громади.
Димерська селищна рада також виступила з пропозицією щодо добровільного об’єднання територіальних громад сільських рад, які затвердив Кабмін, а також приєднання громади Гаврилівської сільської ради. Станом на сьогодні, громадські слухання проведені в селі Любимівка, де місцеві жителі одноголосно підтримали приєднання до Димера.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Ростислав Кириченко: Станом на сьогодні в районі проводяться капітальні ремонти відділень та холу Вишгородської центральної районної лікарні (ЦРЛ) та Димерської районної лікарні.
Проводяться проектні та вишукувальні роботи у Вишгородській районній гімназії “Інтелект”, Новопетрівській ЗОШ №3, Лютізькій, Вищедубечанській, Ясногородській, Любедівській та Синяківській загальноосвітніхніх школах, а також у Жукинській опорній школі.
Планується проведення капітальних ремонтів покрівель та фасаду Катюжанської, Ясногородської, Любиміської шкіл, у Новосілківській ЗОШ заплановані роботи по реконструкції з прибудовою спортивного залу с. Новосілки. В Вишгородській ДЮСШ проводиться капітальний ремонт басейну. У Вишгородській спеціалізованій школі “Сузір’я” заплановано капітальний ремонт спортивних майданчиків (стадіону) на території школи.
Також ми продовжуємо активну роботу по розширення місць у дошкільних навчальних закладах Вишгородського району. Капітальні ремонти з прибудовою проводяться у Лютізькому, Пірнівському садочках, капітальні ремонтні роботи – в Катюжанському, Литвинівському та Димерському садочках.
Шляхом перепланування приміщення КЗ “Соціальний гуртожиток” планується збільшення місць дитячого садочку в с. Жукин. В минулому році з районного бюджету було виділено 4 465 тис. гривень та придбано приміщення з прилеглою територією для подальшого відкриття ДНЗ в с. Лебедівка на 80 місць. Станом на сьогодні виготовляється документація щодо зміни цільового призначення об′єкту.
Підходить до завершення капітальний ремонт ремонт спортивного залу РБК “Енергетик”, проводяться капітальні ремонти Катюжансього, Пірнівського, Сухолуцього та Сувидського будинків культури.
Також заплановані капітальні ремонти доріг вулиць у селах Савенка, Дудки, Абрамівка, Вища Дубечня, Сухолуччя, Лебедівка, Воропаїв, Козаровичі, Жукин, Катюжанка, Нижча Дубечня та Литвинівка.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Ростислав Кириченко: Так, ми активно використовуємо систему електронних закупівель, але була проблема. Нещодавно для райради купували папір через “Прозорро”. Компанія, яка була на першому місці, не вийшла на зв'язок. Довелось проводити тендер повторно.
KV: Чи зберіг Олександр Горган вплив на Вишгородську райраду? Чи є стабільність в її роботі?
Ростислав Кириченко: Я не можу сказати, що хтось має на нас вплив. До райради пройшли депутати восьми політичних сил, комісії було створено демократично, тобто кожна партія в нас бере участь у всіх сферах життя району. В нас одна ціль, не дивлячись на різні партії - це розвиток Вишгородського району.
KV: Ширяться чутки, що більшість депутатів райради вже довгий час підконтрольні народному депутату Ярославу Москаленку. Чи справді це так?
Ростислав Кириченко: Я думаю, що це не більше, ніж чиєсь оціночне судження. Якщо нам потрібно підтримати Ярослава Миколайовича, то ми робимо це винятково у питаннях покращення життя району. Часто ми звертаємось до нього із проблемами і отримуємо допомогу.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою?
Ростислав Кириченко: Є деякі непорозуміння, але вони більше технічні, за більше року роботи ми навчились знаходити спільну мову. В нас побудована така співпраця, що один без одного ми існувати не можемо. Незважаючи на те, що кожен займається своєю роботою, ми обов’язково радимось у важливих питаннях.
KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Ростислав Кириченко: Є проблема із перевізниками, але вона помалу вирішується після приходу нового губернатора. Скарг від людей стало значно менше. Раніше їх не влаштовувало ставлення водіїв до пасажирів, стан транспорту та, звісно, ціна проїзду.
Зараз до Києва з Вишгорода можна доїхати за 7 гривень. Була ідея створити два маршрути - з лівого та правого берега столиці до Вишгорода. Тоді б наша райдержадміністрація оголосила конкурс і в подальшому ми б мали вплив на цих перевізників. Але тут є певні проблеми.
Є також проблеми із екологічним станом Київського водосховища. Коли температура повітря піднімається до 30 градусів із позначкою плюс, то тут ціла катастрофа. Але це не можна вирішити за один день. До того ж ми не маємо ні коштів, ні спеціалістів.
Взагалі наші проблеми в області чують, співпраця є. Часто нам виділяють кошти на соціальні проекти. Та це все робиться поступово.
KV: Яка наразі ситуація із Межигір’ям?
Ростислав Кириченко: По цьому питанню ми співпрацюємо із народним депутатом кількох скликань, юристом та сенатором Міжнародного парламенту безпеки і миру Юрієм Кармазіним.
Землі, які раніше були володінням екс-президента Віктора Януковича, зараз у державній власності. Майно знаходиться під арештом, прокуратура веде слідство. За історичною довідкою там був розташований монастир та інші значимі об’єкти. Зараз наша ціль - відтворити знищене.
Читайте: Досье: Кириченко Ростислав Николаевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Ростислав Кириченко: Після двох революцій я зрозумів – час змінювати щось власними руками. Я бачу, як зробити життя кращим, але для цього не завжди є можливості.
Можливо, посада голови райради – це старт моєї політичної кар'єри.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету”
Фото: Вышгородский райсовет
КиевVласть
25 квітня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Кагарлицької районної ради Іваном Семцовим.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого? Чи “переманюєте” в район компанії з Києва, як це роблять інші?
Іван Семцов: Районний бюджет 2016 року склав 195,1 млн гривень, з них 44,6 млн гривень власних коштів та 150,5 млн гривень міжбюджетних трансфертів з яких освітня субвенція - 38,1 млн гривень та медична субвенція – 21,3 млн гривень.
На 2017 рік планується збільшити районний бюджет на 15% за рахунок зростання мінімальної заробітної плати, відповідно, власних надходжень має бути в межах 50 млн гривень, планова сума міжбюджетних трансфертів збільшилась на 26,5 млн гривень.
Ми не переманюємо підприємства зі столиці, але завжди готові до співпраці.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані в 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Іван Семцов: Реалізацію одного з основних інфраструктурних проектів довелось розпочати цією зимою. Склалась така ситуація - комунальне підприємство Київської обласної ради “Кагарликтепломережа”, яке надає послуги з теплопостачання, передало свої котельні в оренду немісцевим підприємцям, які поставили котли, що працюють на дровах, і замість того, щоб знизити вартість опалення, як це передбачалося попередньо, підвищили її настільки, що в мене волосся дибки стало, коли побачив рахунки.
Тому ми встановили сучасний котел у адмінбудинку районної ради. Окрім того, що це допомогло зекономити 2 млн гривень на рік, в приміщенні стало справді тепло. Ми плануємо до наступного опалювального сезону побудувати ще три котельні, які будуть опалювати бібліотеки та школу мистецтв і приміщення управління соціального захисту населення. Надалі плануємо перевести на власне опалення районну лікарню, міські школи та військкомат.
Також ремонтуємо їдальню у школі №1. В районних опорних закладах триває ремонт актової зали та даху. Ремонт туалетів проводиться за рахунок гранту, який нам надає Америка. У минулому році були проведені ремонти у дитячих садочках та за обласні кошти закуплені інтерактивні дошки і інше обладнання у школи.
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Іван Семцов: Так. За рахунок співфінансування із областю вже монтується поле з штучним покриттям для гри у міні-футбол, встановлюються 16 нових тренажерів. Окрім цього буде реконструйовано два тенісних корти.
Також подали проекти з ремонту доріг. Ще подали до області проекти заходів з енергоефективності у двох сільських школах, ремонту центральної лікарні та опорної школи в селі Стайки.
На минулому тижні до нас приїздив губернатор. Пообіцяв кошти на будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу, де буде басейн для дітей та дорослих, зала для боксу, три сауни і фіто-бар. Коштуватиме будівництво 25 млн гривень, на утримання на рік потрібно 2 млн. Тому ми домовились із Олександром Горганом, що районна рада оплачує проект, який в нас вже готовий, а обласна адміністрація двома траншами передає нам усю необхідну для будівництва суму.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Іван Семцов: Так, система електронних закупівель працює, але не без недоліків. До прикладу: у нас була необхідність придбати газовий котел. Виставили оголошення про закупівлю на “Прозорро”, у конкурсі брали участь декілька учасників. Виграв той, у якого найдешевше. Та як виявилось, він займається продажем дров’яних котлів. Ми ж це заздалегідь перевірити ніяк не могли. На щастя переможець пішов нам на зустріч. Тож ми придбали котел у іншої компанії. Втратили майже півтора місяця, хоча роботи потрібно було виконати терміново.
Тому я вважаю, що “Прозорро” - це система, яка потребує удосконалення.
KV: Чи є в районі проблема зі сміттям?
Іван Семцов: Так, але ми її вирішуємо. Зараз разом із містом оформляємо землю під полігон. Потім займемось розробкою проекту.
Крім того, нещодавно на базі районної ради було створено комунальне підприємство, яке буде займатись вивозом сміття, прибиранням снігу та іншими подібними роботами.
KV: Чи проводяться в районі аукціони, форуми?
Іван Семцов: Так, проводили інвестиційний форум. Було виставлено близько 20 об’єктів для ведення бізнесу, але жоден інвестор поки не з'явився. Хоча наш район доволі привабливий у цій сфері. На жаль, така ситуація не тільки у нашому районі, а всюди.
KV: Є проблема з підприємствами, які працюють у Кагарлицькому районі, але податки сплачують у місто?
Іван Семцов: Кагарлик - це місто районного значення. А тому тут проблем не виникає. Але у нас є два великих підприємства - “Гаврилівські курчата” і “Лагода”, - які сплачують у районний бюджет тільки ПДФО. Всі інші податки вони сплачують у Києві, бо там зареєстровані. Ми ставили питання про їх перереєстрацію, але марно.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Іван Семцов: Кабінетом Міністрів у нас затверджено дві ОТГ – Кагарлицьку та Ржищівську. Однак депутатами районної та міської рад було запропоновано всім селам об’єднатися навколо Кагарлика. Але села, що розташовані уздовж Дніпра, пристали на пропозицію ініціативної групи з міста Ржищева щодо входження до Ржищівської ОТГ.
Звичайно, є сумніви щодо спроможності функціонування Ржищівської ОТГ. Місто Ржищів не зможе виконувати роль повноцінного центру ОТГ. Там лікарня лише на 14 ліжко-місць, комунальні служби “слабкі”.
Скоріше за все, вони у цьому році підуть на вибори. З утворенням Кагарлицької ОТГ ми не поспішаємо, вивчаємо досвід громад, які вже об’єдналися.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Іван Семцов: В нас цієї проблеми і не було. Вже другий рік вартість проїзду до Києва не перевищує 40 гривень. Ми знаходимо спільну мову із перевізниками і контролюємо вартість проїзду.
KV: Розкажіть про земельні скандали в районі. На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Іван Семцов: У минулому році був гучний скандал між ТОВ “Роза-Л” і ТОВ “Агромарс”. В останніх закінчувався договір на оренду паїв, а селяни відмовились його продовжувати через невиконання умов договору. На ті землі почала претендувати “Роза-Л”. Кожен з претендентів привіз якусь свою “армію” людей у формі зі зброєю. Нам із головою райдержадміністрації довелось просити правоохоронні органи розібратись у ситуації, щоб вони один одного не повбивали.
А з приводу мораторію на продаж землі - відміняти не можна. Я підтримую точку зору багатьох аграріїв - сьогодні аграрний сектор нормально піднявся і жодних реформ у ньому не потрібно проводити. Україна на рік виробляє 60 млн тон зерна, 40 з яких йде на продаж. Такого врожаю ніколи не було. Немає клаптика землі, який би не оброблявся.
Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити. Ось коли буде законом врегульовано питання розстрочки на покупку землі, та кредити під 2 відсотки, як це відбувається в інших країнах, тоді можна буде про щось балакати. Наші люди також повинні мати можливість купити собі ділянку.
Вважаю, що розпаювання землі - це неправильне рішення. У Кагарлицькому районі майже 60 тис. га орної землі. За один гектар орендарі в середньому платять власникам по 4 тис. гривень. Якби ця земля була районна, то у бюджет сплачували б за неї, як платять людям за паї, і ми б у рік отримували 240 млн. Нам би не довелось просити у держави субвенції на освіту та медицину.
Подробнее: Золотые гектары. Под Киевом готовят грандиозный передел земли
KV: Чому голови районних рад проти створення госпітального округу у Білій Церкві?
Іван Семцов: Це не лише голови райрад проти створення госпітальних округів, а й люди, які довірили нам вирішувати їхні питання. Одну реформу медицини ми вже пережили, але нічого корисного вона не дала. Люди не розуміють, куди дзвонити, де екстрена допомога, де звичайна швидка. До минулої реформи в медичній сфері району лікарні було 500 працівників, після її проведення стало 630.
При цьому, лікарів більше не стало, додалося обслуговуючого персоналу і з'явилося додаткове навантаження на бюджет. Я схиляюся до того, щоб повернутися до колишньої системи медицини. Всі операції, крім кардіохірургії, ми можемо проводити в центральній лікарні. А до Білої Церкви нам їхати 60 кілометрів. Скільки грошей треба, щоб туди наїздитися? І це називається наближення послуг до населення? Тому всі ми і проти.
Голови районів, які хочуть перенести в госпітальні округи, всі нещодавно збиралися на нараду. І навіть голова Білоцерківської райради каже, що вони не зможуть надавати медичні послуги такій кількості людей. Потрібно добудовувати корпуси лікарні. З огляду на інші витрати, на один госпітальний округ піде 280 млн. доларів. Де взяти такі гроші?
Ті, хто затівають цю реформу, хочуть, щоб люди в селі взагалі вимерли? Та не поїде старенька бабуся в Білу Церкву, та й нема на чому. Машини "швидкої" по району ледве їздять.
KV: Чи є у Кагарлицькому районі проблеми, про які не чують на обласному рівні?
Іван Семцов: Так, проблеми є. У районі є загальнодержавний меморіальний комплекс “Букринський плацдарм”, який є нашим комунальним закладом. Ми намагаємось його підтримувати у належному стані, але виникла необхідність у заміні там сходів. Необхідно 1,7 млн гривень на проведення робіт. Такої суми у нас немає. Звернулись до області - сказали підготувати проект. Ми цю умову виконали. Пообіцяли виділити гроші до лютого 2017. Досі чекаємо.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Іван Семцов: Коли мене обрали головою райради, я відразу сказав - у Кагарлицькому районі великі політичні баталії не відбуваються. Незважаючи на те, що в нас представлені різні політичні сили - БПП, “Батьківщина”, УКРОП, “Громадянська позиція”, Радикальна партія Олега Ляшко, Опозиційний блок та “Свобода” - чужих немає, усі місцеві. Тому все стабільно, без протистоянь.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Іван Семцов: Наші та районної держадміністрації повноваження чітко визначені законом. Над проблемами району ми працюємо згуртовано. Нам немає через що сваритися. Конфліктів між містом та районом не буває.
Читайте: Досье: Семцов Иван Михайлович
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Іван Семцов: При Радянській владі я працював у райкомі. Потім зайнявся фермерським господарством. Після цього п'ять років пропрацював заступником голови Білоцерківської районної державної адміністрації. Разом з цим займався питаннями деяких сіл Кагарлицького району, тому мене тут добре знали. Люди обрали мене депутатом Кагарлицької райради. Депутати довірили мені посаду голови районної ради. Тому бачу себе лише в команді, яка працює на благо громади Кагарлицького району. В усіх нас попереду реалізація великого обсягу завдань на шляху до сталого економічного, культурного і соціального розвитку району, вирішення яких можливе за умови співпраці всіх гілок влади, розуміння спільних цілей і об’єднання зусиль.
Свою подальшу кар’єру бачу не як політика, а як господарника. Сьогодні в нашій державі досить політиків та політиканів, а господарників на жаль, дуже мало, через що і такий стан економіки в державі.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
КиевVласть
11 квітня 2017 г. 10:12
Раздел: Тексти
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТГ очікувати не варто”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Згурівської районної ради Олександром Івченком.
KV: Охарактеризуйте бюджет Згурівського району 2016 року. Чи буде приріст у 2017 році?
Олександр Івченко: У 2016 році план бюджету виконано на 134,7%. З минулого року залишилося близько 1,7 млн гривень залишків. Ці гроші ми розподілили на фінансування наших програм і освіти.
У порівнянні з минулим роком податків до бюджету надійшло більше на 52%. Головні наповнювачі - це СП ТОВ “Нива Переяславщини” (13%), ТОВ “Краєвид” (5,4%), СТОВ “Урожай” (5,1%), ТОВ “Українська молочна компанія” (4,9%).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Олександр Івченко: Так, першочергові – це ремонт дорожньої інфраструктури та впровадження енергозберігаючих технологій у бюджетних закладах. До області ми подали ряд пропозицій по об’єктах в порядку пріоритетності для включення до Програми будівництва, реконструкції та ремонту об’єктів інфраструктури Київської області на 2016-2017 роки. Йдеться про капітальні ремонти доріг (смт Згурівка, села Турівка, Черевки, Середівка, Великий Крупіль, Красне), реконструкцію будинку культури і будівництво міні-фубольного поля зі штучним покриттям (смт Згурівка), будівництво водогонів, бюветів, буріння свердловини на воду (смт Згурівка, села Красне та Черевки). Ці об’єкти є дуже важливими для району, хоча ми мало покладаємо надій на те, що нам допоможуть з будівництвом районного будинку культури, на що необхідно більше 13 млн гривень. Проте, він нам дуже потрібний. У нас в районі зараз його взагалі немає. Всі зібрання, свята і прийоми відбуваються у адмінбудинку. Cподіваємося й на підтримку нашої пропозиції щодо будівництва сучасного спортивного майданчика зі штучним покриттям. Адже для численних футбольних команд в районі це дуже актуально, тим більше, що поруч розташований найбільший навчальний заклад району – Згурівська ЗОШ I-III ступенів, в якій навчається майже 500 учнів.
KV: Згурівщина - це сільськогосподарський край. Чи є проблеми з земельними паями?
Олександр Івченко: Звичайно, є. Є земля, отже, є і проблеми. В середньому у Згурівському районі паї по 2-4 га. За них ведеться конкуренція між аграріями. Проблеми виникли ще під час розпаювання земель колективної власності. Гадаю, цей процес у нас в державі проводився поспіхом, необдумано. Свого часу розпаювали все, що можна було розпаювати, сільрадам не залишили навіть земель запасу та ділянок для соціальної сфери.
KV: Чи варто продовжувати дію мораторію на продаж сільськогосподарської землі?
Олександр Івченко: Звичайно. Я б узагалі не ставив на порядок денний обговорення відміни мораторію найближчі 10 років! Сумніваюсь, що до цього часу населення України заживе заможно, і кожен зможе купити собі клаптик землі. Зняття мораторію вигідне не аграріям, а великому бізнесу. Якщо дозволити продаж сільськогосподарської землі зараз і відкрити ринок землі, земля Київщини ризикує опинитися монопольно в недбалих руках.
Наші фермери також проти зняття мораторію. Вони кажуть, щойно відкриють ринок землі, завтра приїде хтось із мішком грошей, і всі запропонують на продаж свої ділянки. А фермер, який довго обробляв землю, може лишитися ні з чим, бо в нього такого мішка з грошима немає.
KV: Яка ситуація з робочими місцями в районі?
Олександр Івченко: З кожним днем робочих місць лишається менше і менше. В нас район аграрний, промислових підприємств дуже мало, в основному робота є у сільськогосподарській сфері. Крім того, підприємства почали закуповувати сучасну техніку, що теж тягне за собою зменшення робочих місць. До того ж, багато що із нової техніки нелегко опанувати. Наприклад, є такі комбайни, що простіше навчитись літаком керувати, ніж на них працювати...
KV: Раніше у медіа обговорювалася проблема виділення земельних ділянок учасникам АТО та маніпуляції чиновників з цього приводу. Чи виділяються зараз у Згурівському районі земельні ділянки “для своїх” під виглядом наділів для АТОшників?
Олександр Івченко: Скандал, який останнім часом викликав найбільший резонанс, розгорівся навколо двох земельних ділянок загальною площею 70 га. Одна з цих ділянок у Держгеокадастрі вважається територією поза межами населеного пункту смт. Згурівка, хоча за старим (але нині діючим генеральним планом Згурівки) земельна ділянка перебуває в її межах, як землі промисловості і є, по суті, стратегічною для населеного пункту для впровадження інвестиційних проектів. На превеликий жаль, громада району практично позбавлена повноважень надавати в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, що знаходяться у її адміністративно-територіальних межах.
Я повністю підтримую позицію Аграрної партії України щодо передачі розпорядження землями за межами населених пунктів від Держгеокадастру до місцевих територіальних громад. Лише громада має право вирішувати, як використовувати землі, які їй належать.
Взагалі, Держгеокадастр – дуже цікава структура. Вищезгадані ділянки були надані нею з численними порушеннями. 8 лютого 2017 року за позовом Згурівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Згурівський районний суд визнав недійсними накази Головного управління Держгеокадастру в Київській області та договори оренди і зобов’язав повернути земельні ділянки державі. Зараз дана справа знаходиться на стадії апеляції.
Сьогодні питання забезпечення учасників бойових дій земельними ділянками в районі не є настільки гострим, як раніше. Ми забезпечили всіх учасників АТО землею і без цих двох ділянок. В нас вже оформлено 189 заяв від учасників бойових дій, які є жителями нашого району.
Подробней: Киевоблсовет просит Госгеокадастр
отдать участникам АТО земли в Згуровском районе
KV: Чи працює в районі Prozorro?
Олександр Івченко: Prozorro у нас працює, хоча є кілька нюансів у процесах закупівлі. Наприклад, купували на Згурівську селищну раду трактор. Переміг у конкурсі підприємець, який не подав вчасно документи. Він так і не вийшов на зв’язок. Довго чекали, а потім вирішили звернутися до підприємства, яке пропонувало дорожче. І хоча закупівля була для нас терміновою, потім почули немало звинувачень в маніпуляціях з її процедурою.
Старе і звичне завжди здається кращим, як не крути, хоча і воно потребує змін. Я за те, щоб залишити в системі лише закупівлі по 200 тис. гривень і більше. Купувати у ній абсолютно все, навіть відносно недорогі товари та послуги, - недоцільно. Це не настільки великі затрати і не настільки великий ризик зловживань для Згурівського району.
KV: Які соціальні проблеми в районі потребують негайного вирішення?
Олександр Івченко: Наш район після аварії на ЧАЕС активно приймав ліквідаторів. Звідси – проблема онкозахворювань. У нас на обліку стоїть 500 осіб. Здавалося б, небагато, але відносно загальної кількості населення – 17 тисяч – це суттєво. Знову ж таки, державна програма за цим захворюванням раніше була, тепер не працює.
Є проблема кадрів в освіті і медицині. Якщо нічого не зміниться, то через декілька років 70% спеціалістів покинуть робочі місця й підуть на пенсію. Інтерни від нас тікають, мовляв, перспектив на Згурівщині нема. Та й умови роботи погані. Приміщення центральної районної лікарні - колишні конюшні - має вигляд, наче хата-ліпанка, вони потребують капітального ремонту. Але ми вже розробили до співфінансування проект, подали на обласний рівень і сподіваємося на його успіх.
Після подій на Сході до нас переїхала сім'я кваліфікованих лікарів з Луганської області - анестезіолог і терапевт. Ми надали їм квартиру, люди живуть і спокійно собі працюють. Також плануємо переобладнати в житлове приміщення для “бюджетників” недіючий гуртожиток Згурівського професійного ліцею, але поки що він перебуває на балансі Міносвіти.
KV: Ви зверталися до Міністерства щодо передачі цього приміщення на баланс району?
Олександр Івченко: Так,ми вже неодноразово звертались до міністерства через КОДА з проханням передати приміщення з державної до комунальної власності громади району, але відповіді не отримали.
Знову ж таки, повертаючись до найбільших проблем району, варто зазначити і малокомплектність шкіл. Минулого року держава давала близько 16 тис. гривень на рік на одного учня, а у нас місцями ця сума по окремих закладах доходила у 2016 році до 30 тис. гривень. Минулого року у нас була школа в селі Красному, яка терміново потребувала оптимізації, хоча вона і найновіша в районі. На 5 учнів було 12 вчителів, це ненормально як для перших, так і для других. Школу не без супротиву громади закрили. Приміщення передали селу, щоб його зберегти. Зараз там розміщені всі структури: ФАП, сільрада, бібліотека. Ще зробили там 2 групи дитячого садка. Я коли виступав на зустрічі з громадою, казав - усе в ваших руках. Робіть діток - і школа знову оживе.
KV: Дітей зараз возять на навчання у іншу школу?
Олександр Івченко: Так, діти зараз навчаються у Згурівці. Тут і матеріально-технічне забезпечення краще, є фізкультурно-оздоровчий комплекс поруч, комп’ютерні класи.
Але шкода, що школу в Красному довелося закрити. Це мало бути моїм першим місцем роботи. Після закінчення педінституту отримав направлення саме в с. Красне. Але не склалося. Колись це була потужна школа. Коли я в кінці 90-х працював у відділі фізичної культури і спорту Згурівської райдержадміністрації, я всім вихвалявся, що у мене є село в районі, де 2 спортзали: один у школі, один у клубі. Їх ще колгосп будував. Зараз і спортзал, і клуб за своїм технічним станом дещо нагадують Брестську фортецю…
KV: Які громади створюються в межах Згурівського району і чи є в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Олександр Івченко: Наш район за перспективним планом – це одна об’єднана громада. Сюди входить 41 населений пункт: 20 сільських і одна селищна рада. 4 сільради це питання ще не розглядали, всі інші прийняли пропозиції Згурівської селищної ради на об’єднання.
Є такі сільські ради, яким діватися просто нікуди. Ми межуємо з Чернігівською областю. Села на околиці району навіть не мають грошей, не мають бюджетоутворюючих підприємств. В іншому разі вони просто залишаться біля розбитого корита. І це справді проблема.
Загалом, в цьому питанні на нас ніхто не тисне, а з іншої сторони - немає ніякої роз’яснювальної допомоги. До процесу треба підходити виважено і не пороти гарячку. Наразі зараз немає жодної довіри до реформаторів як зі сторони громади, так і зі сторони сільських голів. Останні сьогодні мають визначені законом функції та повноваження до 2020 року і, зрозуміло, не хочуть щось змінювати. Головне в цьому процесі – перспектива подальшого розвитку громади.
KV: Згурівський район взагалі не отримує інформації щодо адмінтерреформи?
Олександр Івченко: Чому ж ні? Приїжджав голова офісу реформ Володимир Удовиченко. Цього агітатора адмінтерреформи депутати та сільські голови засипали питаннями про податки, землю, про доцільність об’єднання самодостатніх громад і навпаки бідних, про старост і їх повноваження, про доступність послуг для громадян, про школу і медицину, про транспортне сполучення і дороги і.т.д. Обіцяють багато, але до цих захмарних обіцянок люди ставляться з недовірою.
Для нас яскравим прикладом перспектив реформування сьогодні є Калитянська громада.
Читайте: Провалы децентрализации. В Киевской области со скандалом раскалывается первая объединенная община
KV: Цього року можна очікувати появи на мапі Київщини Згурівської об’єднаної територіальної громади?
Олександр Івченко: Цього року, думаю, створення Згурівської ОТГ очікувати не варто. Я так навіть сільським головам відповідаю. Це – процес не одного дня, і ми будемо все проводити по процедурі у відповідності до Закону.
На сьогодні є настрої в селах Великий Крупіль і Жуківка приєднатись до Березанської ОТГ. Кажуть, що в Березані їм буде краще, бо “там залізниця є”. Я такого не розумію. Невже вони думають, що після об’єднання зі Згурівщною їх на залізницю будуть за перепустками пускати? Ще одна причина - “там лікарня”. Знову ж таки, зараз проводиться поділ на госпітальні округи, і не варто розглядати це як перспективну перевагу. Немає гарантії, що лікарня збереже свій статус в тому вигляді, як зараз, а от школи можуть позбутися. І кому тоді буде краще?
Звичайно, Згурівщина зацікавлена в тому, щоб зберегти у нас такі села, як Великий і Малий Крупіль. Там розташоване велике підприємство ТОВ “Українська молочна компанія”. Це потужне, сучасне підприємство, де молочне стадо сягає 7 тис. голів. Підприємство яке є однією з візитних карток району. Не соромно показати іноземцям, не кажучи вже про те, що це - робочі місця і регулярні надходження до бюджету.
KV: У Вас була розмова з головою Березанської міської ради щодо цього села?
Олександр Івченко: Ні, ми про це не розмовляли. Згурівщина наче осторонь стоїть і споглядає на це все… Знаю, що голова Згурівської РДА мав з ним розмову, то Володимир Тимченко начебто не зазіхає. Але хто ж вам зізнається в такому? Я розумію, що якісь “гінці” з Березані все ж навідувалися у Великий Крупіль та Жуківку.
Читайте: Ивченко Александр Николаевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру в політиці?
Олександр Івченко: Я не амбітна людина і кар’єра стоїть не на першому місці в житті. Якщо буде достатній рівень довіри від громади, готовий працювати. Коли йшов у депутати, не мав на меті сісти у крісло голови районної ради. Мене обрали не з першого разу - ми конкурували із нинішнім і попереднім головами РДА.
З приводу планів на майбутнє – мої повноваження діють до 2020 року і я вважаю, що далі йти ще рано. Мені ще бракує досвіду. Хотілося б зробити більше для району - вирішити питання медицини, освіти, комунального господарства, реалізувати декілька інвестиційних проектів, які дадуть робочі місця і наповнять бюджет.
Хотілося б підняти рівень спортивного виховання, бо інвентарю в школах майже не залишилось. Я думаю, було б доречним ввести в сільську структуру місцевого самоврядування посаду спеціаліста з фізичної культури і спорту. В нас у районі є 12 футбольних і 22 команди з футзалу. Це суттєвий показник. Тому одна з моїх цілей – зміцнити сферу фізичного виховання і спорту в районі.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять “Боїнги”, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
КиевVласть
7 березня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на запитання: “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Яготинської районної ради Віктором Грицаєм.
KV: Бюджетні показники Яготинського району за 2016-2017 рік. За рахунок чого відбулося зростання?
Віктор Грицай: Бюджет Яготинського району за минулий рік виконано повністю. Ми планували 64 млн 535 тис. гривень, фактично було виконано 105 млн 785 тим. гривень. Таким чином, перевиконання склало 40%.
Зростання відбулось за рахунок податків. Головними платниками в районі є управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз”, ПАТ "Яготинський маслозавод", логістичний центр “Рошен” та сільхозпідприємства, які сплачували податки за паї. Сума плати суб'єктів підприємницької діяльності склала 4 млн 979 тис. гривень, від оренди землі - 4 млн 785 тис. гривень, за рахунок акцизу - 5 млн 48 тис. гривень.
На 2017 рік власних бюджетних коштів планується 107 млн 638 тис. гривень. Враховуючи субвенції, субсидії та інше - сума складе близько 300 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Логістичний комплекс "Рошен"справний платник?
Віктор Грицай: Логістичний центр “Рошен” зареєстрований у місті Яготин, сплачує податки у район. Він надає району близько 500 робочих місць.
Дочірнє підприємство “Кондитерська корпорація “Рошен” за оренду землі сплатило у 2016 році 1 млн 407 тис. гривень, податок на доходи фізичних осіб склав 6 млн 465 тис. гривень. За січень-лютий цього року за землю ми отримали від них вже 243 тис. гривень, що на 40 тис. більше минулорічного показника, інші податки - 1 млн 184 тис. гривень, що перевищує минулорічну цифру на 300 тис. гривень.
KV: Чи є в районі інфраструктурний проект, який було розпочато у минулому році і планується завершити у цьому?
Віктор Грицай: З кінця минулого року започатковано реформу вітчизняної медицини. Мова йде про лікарні інтенсивного лікування першого базового рівня та госпітальні округи.
На нашу районну лікарню в минулому році було виділено 36 млн гривень, з яких 17 млн - кошти райбюджету. Крім того, ми брали субвенції у багатих сіл району, щоб надати ЦРЛ ліки, харчування, зробити ремонт, замінити вікна.
Плануємо і в поточному році виділити значні кошти для укріплення матеріально-технічної бази лікарні. Хочемо, щоб у Яготині була розміщена така лікарня інтенсивного лікування.
Читайте: Поделят на округа. Киевщина готовится к новой медицинской реформе
KV: Яка наразі ситуація з озером Супій, читачі повідомляли нас, що через постійний спуск води з озера, в криницях району немає води?
Віктор Грицай: Озеро поділено дамбою на дві частини - 1040 га і 380 га.
Наразі менше озеро Супій знаходяться в оренді, а велике поки що в розпорядженні громади, туди запустили в минулому році рибу. Мале озеро в оренді у ПрАТ “Яготинський рибгосп”.
До минулого року орендарі його спускали і збирали рибу. Всі дозволи в них були. Але місцеві жителі жалілися, що у колодязях через це немає води. Проводили акції протесту. У вересні 2016 проблема вирішилась, спуски припинились. Я думаю, що більше такого не буде. Та в разі спроби спустити озеро знову, районна рада стане на бік місцевих жителів.
KV: Розробка торфу на Супої сьогодні розглядається в якості проекту?
Віктор Грицай: Від озера йде струмок - там ціла заплава, в якій хороші залежні торфу. Ми почали співробітництво з Українською академією наук. Вони мають провести дослідження і можливо займуться промисловим видобутком торфу. Попередні дослідження показали, що там є і 10-метрові і 2-метрові залежі торфу.
KV: Чим закінчилась ситуація зі скандальною знахідкою масового поховання людських фрагментів біля міського кладовища в Яготині?
Віктор Грицай: Даною знахідкою займалася поліція та МЧС. Прибувши на місце події, вони вилучили усі людські фрагменти, які були знайдені біля міського кладовища у Яготині. Кримінальна справа відкрита, проводиться розслідування.
Як виявилось, років 40-50 назад там була вирита яма з великими бетонними кільцями, куди скидалися рештки людських фрагментів із місцевої лікарні. Можливо тоді воно було дозволено.
Читайте: Обнаруженные человеческие останки в Яготине оказались "могильником" местной больницы
KV: Мітинг проти табору для сирійських біженців. Наскільки гостро стоїть питання і які шляхи примирення місцевих жителів?
Віктор Грицай: Розголосу ситуація набула у минулому році. Ще з 2003 року там будували гуртожиток для медичного училища, яке зараз знаходиться біля місцевої лікарні.
Потім почалось безгрошів'я, фінансування припинилось, гуртожиток залишився недобудованим. У 2012 році через Фонд держмайна воно було передано на баланс Державної міграційної служби України. Тоді Яготинська міськрада дала дозвіл на проектну документацію і передачу землі. Закінчилось будівництво у 2016 році, коли загострилася війна у Сирії, а Європа стогнала від біженців.
Пішла плітка, що до нас переселять сирійських біженців. Тоді люди піднялись. Говорили, що спочатку ми маємо задовольнити власні потреби, хоча б допомогти переселенцям з Донбасу. Продовжувались протести з березня і до вересня минулого року. Міграційна служба відмовила заселяти гуртожиток біженцями без погодження громади. Зараз будівля стоїть пуста.
У травні ми отримали листа від міністра МВС Авакова з пропозицією повернути державі 47 млн гривень, витрачених на це будівництво і забрати гуртожиток на свій баланс. Тобто треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було, а будинок належав громаді, яка на свій розсуд визначить що із ним робити. Була створена робоча група, але поки остаточне рішення прийнято не було. Днями з цього питання буде чергове зібрання в розширеному колі.
Читайте: Мигрантам - нет! На Киевщине разгорелся протест против центра для сирийских беженцев
KV: Яка ситуація з реформою децентралізації? Які об’єднані територіальні громади (ОТГ) планується створити?
Віктор Грицай: Планувалось створити три ОТГ: Богданівську, Годунівську і Яготинську. Зараз мова йде про одну терргромаду з центром у Яготині. Таким чином ми зможемо зберегти інфраструктуру, кадри, рухоме і нерухоме майно. Але без роботи залишиться 18 сільських голів.
Враховуючи, що це добровільно, ми проводимо бесіди з головами, але прогнози невтішні. Більшість виступає проти.
Особисто я вважаю, що у єдності сила. І одна територіальна громада на наш район - це вірний шлях. А якщо деякі села будуть категоричні у цьому питанні, то доведеться об’єднуватись без них. Та при цьому залишати відкритим це питання і чекати, поки ті змінять свою думку.
У цьому році можливе об’єднання лише декількох сіл. Але це за умови підтримки з боку держави.
KV: Розкажіть про земельні аукціони, які були проведені на Яготинщині вперше.
Віктор Грицай: У минулому році закінчились договори оренди на три земельні ділянки у селах Супоївка, Фарбоване і Черняховка. Ми провели аукціон по оренді цих ділянок, в результаті - до бюджету додатково надійшло близько 4 млн гривень.
Так, у Супоївці стартова ціна оренди 50,9 га землі становила 133 тис. гривень, була віддана за 407 тис. гривень; у Фарбованому страт становив 14,5 тис. гривень за 27,9 га, орендували за 138 тис. гривень; Черняховка - 165,5 га пропонували за 72,5 тис. гривень, але пішла земля за 1 млн 106 тис. гривень. Термін оренди для всіх ділянок - 7 років.
KV: Чи є взаєморозуміння між райрадою та райдержадміністрацією Яготинщини? У чому труднощі?
Віктор Грицай: Ніяких труднощів в нас немає. Якщо з головою адміністрації в нас виникають непорозуміння, то ми разом сідаємо і все вирішуємо так, щоб було на користь району.
KV: Розкажіть про конфлікт між головою Яготинської РДА Олександром Дерунця і губернатором Горганом. Чи справді глава адміністрації міг позбутися посади?
Віктор Грицай: Я не маю відношення до того конфлікту, тому не можу прокоментувати. Знаю тільки те, що бюджет у нас виконується, лікарні і школи працюють, всюди тепло-добро, район розвивається. Ніяких проблем я тут не бачу, адміністрація працює.
Читайте: Главы РГА Киевщины заподозрили губернатора Горгана и нардепа Москаленко в коррупции
KV: Деякі ваші колеги наполягають, що районні адміністрації - непотрібний орган влади. Як ви вважаєте?
Віктор Грицай: Ми йдемо до реформи децентралізації, в якій адміністраціям відведено зовсім інше місце. Залишиться тільки голова громади і голова виконкому. Тобто само собою питання вирішиться.
На сьогоднішній день адміністрації потрібні. Все таки життєдіяльність району залежить від цього органу влади. До того ж я проти удільних князівств, які можуть виникнути при поділі району на об’єднані територіальні громади. Вона має бути одна.
KV: Чи є в районі проблеми, які обласна влада не помічає?
Віктор Грицай: В минулому році дуже тяжко було бачити проблему з нашими дорогами. Своїми силами було відремонтовано дві міські і дві сільські дороги. Обласні дороги у жахливому стані.
Яготинський асфальтний завод не працював близько 10 років, асфальт нам привозили аж із міста Вишневого. Але район таки добився у влади області відновлення його роботи - у травні цього року завод плануємо наново запустити. Можливо, тоді питання з ямковим ремонтом буде частково вирішено
Читайте: Досье: Грицай Виктор Григорьевич
KV: З якою ціллю приходять у районну раду? Яка мотивація у місцевих депутатів?
Віктор Грицай: До нас прийшло багато молодих людей, яким небайдужа доля району. Вони працюють на добро. Можливо їх мотивація - подальша політична кар'єра.
Є також депутати старшого віку. Та я б не сказав, що їх ціль - залишити по собі слід в історії району. Оскільки в нас командний принцип - якщо ти в грі, то маєш працювати на команду, - результат не завжди важливий. Ти просто працюєш, як і всі, а там вже як вийде. Не так багато в нас патріотів своєї справи.
Мене обрали депутатом райради - я працював. Мене обрали головою - я працюю. Якщо завтра прийде інша каденція - так тому й бути.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
КиевVласть
23 лютого 2017 г. 11:01
Раздел: Тексти
Микола Поворозник: “Маю надію, що новий керівник департаменту зможе забезпечити проведення реформи медичної галузі Києва”
Найближчим часом Київрада може затвердити план реформування медичної галузі. Про “електронну медицину”, інтернет у лікарнях, єдині тарифи на стоматологічні послуги, будівництво лікарні на Троєщині та лікарні швидкої допомоги на Правому березі, нові зарплати медпрацівників та іноземні інвестиції в інтерв`ю виданню КиевVласть розповів заступник голови Київської міськдержадміністрації Микола Поворозник.
Частина 1. Про реформу медицини та охорону здоров’я
KV: У кінці травня 2016 року КМДА була представлена до обговорення Концепція розвитку охорони здоров'я Києва. На якому етапі робота над цим документом сьогодні, та у чому суть запропонованих реформ?
Микола Поворозник: Цю Концепцію ми вже обговорили зі всіма зацікавленими особами ринку медичних послуг та суміжних до медицини ринків. Сподіваюся, у лютому-березні 2017 року вона буде затверджена Київрадою.
Читайте: В Киеве представили Концепцию развития системы здравоохранения (документ)
Цей документ перекликається з Концепцією Міністерства охорони здоров’я, яка була схвалена урядом наприкінці минулого року. В документі означені стратегічні, середньострокові та тактичні цілі. Тактичні цілі стосуються технічного обладнання медичних установ і забезпечення їх кваліфікованим персоналом. Йдеться про ремонти у діючих медичних установах, закупівлю обладнання, підвищення кваліфікації лікарів, тощо.
Середньострокові цілі передбачають будівництво або перепрофілювання лікарень. Основне в стратегічних планах – зміна схеми фінансування медичної галузі.
KV: Як має змінитися фінансування медичних установ?
Микола Поворозник: Йдеться про створення консультативно-діагностичних центрів (КНП) та надання закладам охорони здоров’я права самостійно розпоряджатися грошима. Адже сьогодні фінансування йде за економічними кодами класифікації, що значною мірою обмежує керівників у можливостях розвитку закладу. Наприклад, якщо гроші виділені на опалення, але не використані, то вони мають бути повернуті лікарнею до бюджету, а не розподілені на інші потреби медзакладу. Щоб це змінити потрібно змінити схему фінансування медичних установ – замість покриття їх витрат з бюджету повинно платити їм за кожну надану пацієнту медичну послугу.
KV: Це означає, що треба спершу дочекатися появи обов'язкового медичного страхування?
Микола Поворозник: На сьогодні державою заплановано втілення механізму “гроші йдуть за пацієнтом”, яким передбачено фінансування за безпосередньо надану медичну послугу.
З метою реалізації цього завдання МОЗ опрацьовано пропозиції до змін законодавства.
KV: Що ще, крім зміни схеми фінансування, передбачено Концепцією?
Микола Поворозник: Пропонується впровадити електронну медицину, пілот якої зараз реалізується у Подільському районі.
Це в першу чергу спростить мешканцям Подолу процедуру потрапляння до лікаря, прибере черги під кабінетами, надасть можливість лікарю планувати свою роботу, збільшить відповідальність первинної ланки та спрямує її діяльність у профілактичному напрямку.
KV: Що дав пілот, який запущено у Подільському районі? Скільки грошей на нього було витрачено?
Микола Поворозник: Проект було запущено у грудні 2016 року. Фактично за два місяці відпрацьовані опції “вибір лікаря” та “електронна черга”. Сьогодні більше половини пацієнтів медзакладів району цими можливостями користуються. З березня 2017-го почнемо цю практику розповсюджувати по всьому місту. З міського бюджету на впровадження проекту не витрачено ні копійки, він впроваджується за рахунок коштів компанії, яка впроваджує електронну медицину та за підтримки міської влади.
Читайте: В столице создадут онлайн системы записи на прием к врачу
Опції “електронна картка” та “електронний рецепт” зараз розроблені. Але для їх впровадження потрібне відповідне рішення на рівні Кабінету міністрів. Очікуємо найближчим часом появи відповідних документів. Тоді і зможемо на практиці протестувати наші напрацювання.
KV: Скільки часу і грошей знадобиться для впроваждення обох модулів по всьому Києву?
Микола Поворозник: За прогнозами фахівців компанії Helsi, які власне і впроваджують цей проект у місті, до кінця року такими послугами буде охоплено всі райони столиці. Для пацієнтів, які не бажають здійснювати електронну реєстрацію, або не мають на це технічної можливості на перехідний період буде працювати диспетчерська. Зателефонувавши в диспетчерську пацієнт зможе записатися на прийом до лікаря та скористатися своєю паперовою медичною карткою для записів лікаря.
KV: Ви казали, що у Концепції наявні плани щодо будівництва та перепрофілювання лікарень. Що мається на увазі?
Микола Поворозник: Зараз у рамках Концепції розробляємо проект дзеркального відображення медичних закладів лівого і правого берега. Це потрібно для того, щоб була забезпечена максимальна доступність, швидкість і якість послуг, які мають отримати мешканці Києва.
Наприклад, на лівому березі є лікарня швидкої допомоги, а на правому березу такої лікарні зараз немає. Щоб це змінити у 2017 році плануємо розпочати будівництво нового корпусу на базі Київської міської клінічної лікарні № 6. Коли будівництво завершиться, вона зможе стати повноцінною лікарнею швидкої допомоги на правому березі. Цю роботу плануємо завершити до кінця 2019 року. Також за цей час хочемо побудувати багатопрофільну лікарню на Троєщині, де проживає 500 тис. мешканців, але немає медичної допомоги вторинного рівня.
KV: Скільки коштів передбачено у міському бюджеті на будівництво об’єктів медичної сфери у поточному році?
Микола Поворозник: На капітальне будівництво таких об’єктів заплановано виділити з міського бюджету близько 2 млрд гривень.
KV: Скільки загалом грошей з державної і міськбюджету окремо планують витратити на медичну галузь цього року?
Микола Поворозник: На поточний рік виділено 7,6 млрд гривень. Чималі кошти йдуть на утримання медустанов. Для порівняння, на 2016 рік на утримання закладів охорони здоров’я столиці, що входять до сфери управління Департаменту охорони здоров’я КМДА, було затверджено 4 845,7 млн грн, з яких 2 492,1 млн грн - на оплату праці; 80,5 млн грн - на закупівлю продуктів харчування; 890,4 млн грн - на закупівлю медикаментів та перев’язувальних матеріалів; 354,6 млн грн - на оплату комунальних послуг та енергоносіїв; 735,3 млн грн - на придбання обладнання та капітальний ремонт закладів. Залишок суми розподілено серед районних управлінь охорони здоров’я.
На 2017 рік на утримання зазначених закладів охорони здоров’я у міському бюджеті було затверджено 5 208,9 млн грн, з яких 3 437,3 млн грн - на оплату праці працівників; 95,7 млн грн - на закупівлю продуктів харчування; 666,5 млн грн - на закупівлю медикаментів та перев’язувальних матеріалів; 403,9 млн грн - на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.
Крім того на придбання обладнання та капремонти у міському бюджеті передбачено коштів близько 700 млн. грн..
Субвенція державного бюджету складає біля 4 млрд гривень. Ці кошти будуть направлені на заробітну плату медперсоналу та утримання лікарень.
Читайте: Кабмин выделил Киеву дополнительные субвенции на сумму 211,9 млн гривен
У минулому році місто зіштовхнулося з проблемою недобросовісної конкуренції під час проведення закупівлі медичних препаратів. Постачальники свідомо зривали тендери, занижуючи ціни до 1 грн. Сподіваюся, такої проблеми у цьому році не буде. Якщо і будуть якісь перепони чи зриви тендерів, то у міста все одно не буде форс-мажору з ліками. Зараз у медичних закладах наявний достатній запас ліків, і ми вже розпочали проведення запланованих на 2017 рік закупівель.
Читайте: Департамент здравоохранения КГГА провалил закупку препаратов для гемодиализа - депутат Киевсовета
KV: Але у міському бюджеті зменшена сума за закупівлю медпрепаратів з 890,4 млн грн у 2016 році до 666,5 млн грн у 2017 році...
Микола Поворозник: В минулому році ми досить суттєво збільшили фінансування на забезпечення лікарень медикаментами та перев’язувальними матеріалами. У цьому році сума буде ще більша.
З 2010 року маємо наступну картину: у 2010 році було витрачено 213,9 млн гривень на придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів, у 2011 році - 155,8 млн гривень, у 2012 році - 281,3 млн гривень, у 2013 році – 307,5 млн гривень, у 2014 році - 249,6 млн гривень, у 2015 році - 592,2 млн гривень, у 2016 році - 897,4 млн гривень. На 2017 рік було затверджено 666,5 млн гривень і додатково виділено ще коштів у сумі 396,5 млн гривень. Разом ця сума становить 1 063 млн гривень.
KV: Які медичні препарати закуповуються у першу чергу, а на які грошей зазвичай не вистачає?
Микола Поворозник: Нажаль, сьогодні ми не можемо на 100% забезпечити медичні заклади всіма необхідними їм препаратами. Приймає рішення щодо встановлення пріоритетів у закупівлі медичних препаратів в умовах обмеженого бюджету головний лікар певної медичної установи.
KV: Що було зроблено для поліпшення якості медпослуг у столиці у 2016 році?
Микола Поворозник: Якщо говорити про 2016 рік, то це був рік величезних ремонтних робіт. Було відкрито після ремонту хірургічне відділення у Центрі ендокринології, травматологічне відділення у Першій дитячій клінічній лікарні, відділення постінтенсивного догляду за новонародженими у пологовому будинку на Подолі (Київському міському пологовому будинку № 2). Зараз закінчуються ремонтні роботи ще у чотирьох відділеннях. Йде мова про травматологічні відділення Лікарні №12 та Лікарні швидкої медичної допомоги, приймальне відділення дитячих лікарень №1 та 2. Ми не встигли їх зробити у 2016 році, тому що кошти були виділені тільки у жовтні. Плануємо завершити ремонти цих відділень у березні 2017-го.
Також у минулому році створено організаційно-методичний Центр орфанних захворювань на базі ДКЛ №1 та нове хоспісне відділення на базі Київського міського клінічного госпіталю ветеранів війни. У Дніпровському та Подільському районах відкрито мамографічні кабінети з найсучаснішою апаратурою. Спільно з Інститутом серця реалізовано соціальну програму “Стоп інфаркт”, яка передбачає безкоштовне стентування киян з гострим інфарктом міокарду (вже проведено 883 оперативних втручання).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У 2017 році, крім раніше означених планів щодо будівництва, плануємо проведення термомодернізації дитячих клінічних лікарень №1 та №2. Також плануємо будівництво інфекційного корпусу та проведення ремонту Лікарні № 4, ремонт у Першому пологовому будинку та капітальний ремонт акушерського відділення №2 Київського міського пологового будинку № 3.
Що стосується підвищення кваліфікації лікарів, то у минулому році започатковано співпрацю з медичною спільнотою Ізраїлю, представниками якої проведено цикл лекцій для представників первинної ланки медицини щодо раннього виявлення онкологічних захворювань. Ця робота буде проводитися і у поточному році.
Також у декілька лікарень нами були закуплені ангіографи (обладнання, яке діє за принципом рентгена і застосовується у кардіології для виявлення і лікування захворювань серцево-судинної системи) і зараз наявна потреба у навчанні лікарів щодо роботи з такою апаратурою. Для цього вже є домовленості з фахівцями профільних інститутів. Це звичайна планова робота. Вона йде постійно. Лікарі із задоволенням обмінюються досвідом. Семінари та практикуми проводяться практично щотижнево.
Читайте: Производство медицинского оборудования в Украине находится на грани исчезновения
KV: Яке ще обладнання для лікарень закуповувалося минулому році і що планується придбати у поточному?
Микола Поворозник: В минулому році вперше за декілька років розпочали закупівлю важкого медичного обладнання: придбали 4 МРТ, 2 КТ та 2 ангіографа. Це обладнання тільки оплачено і має бути поставлене виробником до кінця березня 2017-го.
Для травмпунктів та приймальних відділень лікарень закуплено 20 рентген-апаратів. Вони вже доставлені за місцем призначення. Були закуплені апарати штучної вентиляції легенів на понад 29 млн гривень, 15 швидких за 30 млн гривень та 100 спецавтомобілів невідкладної медичної допомоги Ford Fiesta (Євро 5+) для первинної ланки медичної допомоги на 29,796 млн гривень. Також був відремонтований ангіограф у Олександрійській лікарні.
Загалом на обладнання у 2016 році витрачено близько 600 млн. гривень з міського бюджету.
Зараз збираємо заявки щодо потреби у медичному обладнанні. Думаю, у цьому році закриємо потреби лікарень, в яких буде проводитися ремонт. Профінансуємо потреби Діагностичного центру (вул. Кондратюка, 6). Відремонтуємо непрацюючий біля 5 років лінійний прискорювач, а також буде придбано новий такий прискорювач для Онкоцентру.
KV: У поточному році була підвищена зарплата працівників бюджетних медустанов столиці?
Микола Поворозник: Ми ще у минулому році підняли заробітну плату медпрацівникам. У 2016 році середня заробітна плата лікаря становила 5 855 гривень, медсестри, фельдшера та фармацевта – 4 151 гривню, молодшого медичного персоналу – 2 758 гривень.
У цьому році у зв’язку зі збільшенням мінімальної заробітної плати ми збільшили видатки на оплату праці майже на 40%. За попередніми розрахунками, у 2017 році середня заробітна плата лікаря буде складати 8 003 гривні, медсестри, фельдшера та фармацевта - 5 649 гривень, молодшого медичного персоналу - 3 798 гривень.
З 1 січня 2017 року посадові оклади (тарифні ставки) розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду Єдиної тарифної сітки. З 1 січня 2017 року - це 1 600 гривень. Досягнення рівня показника 3 200 гривень буде забезпечено в межах фонду оплати праці шляхом встановлення доплат, надбавок та премій для працівників.
KV: Зараз на розгляді Київради знаходиться проект рішення щодо створення нового КП "Стоматологія". Навіщо Києву це додаткове КП?
Микола Поворозник: У столиці стоматологічну допомогу надають 5 КП, 9 стоматологічних поліклініки та 64 стоматологічних відділення в Консультативно-діагностичних центрах. Ця допомога різнопланова з різними цінами в різних районах.
Читайте: Улыбка до ушей: на сколько подорожали киевские коммунальные стоматологические клиники
Планується створити єдине комунальне некомерційне підприємство “Київська стоматологія” з відокремленими структурними підрозділами в різних районах Києва. Це забезпечить єдиний підхід у наданні стоматологічної допомоги в першу чергу пільговим верствам населення. Будуть запроваджені єдині комунальні тарифи на стоматологічні послуги для всіх киян, що будуть звертатись у будь-який відокремлений підрозділ.
Також з'явиться новий організаційно правовий статус лікувальної установи - комунальне некомерційне підприємство. Це дозволить весь прибуток цього підприємства спрямовувати на його розвиток та впроваджувати нові сучасні стоматологічні технології. Дуже важливим при створені єдиного комунального некомерційного підприємства є завантаження роботою існуючого медичного обладнання, яке сьогодні використовується не на повну потужність.
Крім того за рахунок створення єдиного комунального підприємства буде зменшено витрати на управлінський та обслуговуючий персонал.
KV: Чи реалізуються у Києві проекти по залученню у медицину додаткового фінансування?
Микола Поворозник: Зараз ми тільки на стадії переговорів з потенційними іноземними інвесторами. Йде мова про співпрацю з IFC (Міжнародна фінансова корпорація), GE (General Electric), OPIC та Sanitas (Іспанія). Проте, щоб говорити про їх учать у конкретних проектах потрібно, щоб Київрада затвердила Концепцію розвитку охорони здоров’я Києва. Сподіваюся, це буде зроблено найближчим часом.
У найближчих планах залучити кошти інвесторів на будівництво лікарні на Троєщині. Є попередні домовленості з OPIC щодо інвестування від 20 до 100 млн доларів у цей проект. З IFC є домовленість щодо фінансування розробки техніко-економічного обґрунтування проекту створення лікарні у Києві. Йде мова про 1,5 млн євро на ТЕО. Витрати на реалізацію проекту будуть близько 300 млн євро. IFC також згодна надати допомогу у пошуку інвестора для реалізації проекту.
KV: А відчизняні інвестори не готові вкладати у столичну медицину?
Микола Поворозник: Вони інвестують, але проекти не такі глобальні.
Наразі реалізується проект “Будівництво Wi-Fi мережі в комунальних закладах охорони здоров’я територіальної громади міста Києва для надання послуги доступу до мережі Інтернет”. Переможцем інвестиційного конкурсу (розпорядженням КМДА від 03.12.2015 № 1173) визнано ТОВ “КОНТИНЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК”, яке за власні кошти здійснює побудову Wi-Fi мережі у 155 комунальних закладах охорони здоров’я територіальної громади Києва. Зараз Wi-Fi мережа працює вже у 50% із зазначених закладів.
Інвестор - ТОВ “Капитал” - залучений до будівництва медичного центру за рахунок площ Київської міської клінічної лікарні № 14 на вул. Зоологічній, 3 (розпорядження КМДА від 29.08 2016 № 752). Ним фінансуються всі витрати пов’язані з реалізацією проекту, а також інвестор має сплатити Київській міській туберкульозній лікарні №2 кошти на зміцнення матеріально-технічної бази лікарні у розмірі 13,6 млн грн. У 2016 році ним вже перераховано близько 5 млн грн на рахунок туберкульозної лікарні.
У 2017 році плануємо залучити інвесторів до будівництва нового приватного медичного центру на площах Київської міської клінічної лікарні № 14. Зараз Департамент охорони здоров’я спільно з КП “Київське інвестиційне агентство” опрацьовує варіанти щодо залучення інвестиційних коштів до реконструкції будівель та споруд лікарні.
KV: У минулому році почали міняти керівництво Департаменту охорони здоров’я КМДА. Це пов’язано з корупцією під час закупівлі товарів і послуг сумнівної якості за завищеними цінами?
Микола Поворозник: Зміни керівного складу Департаменту охорони здоров’я пов’язані безпосередньо з організацією роботи самого департаменту та медичної галузі Києва загалом, а також готовністю до впровадження реформ і інновацій. Фіксування фактів корупції та відповідні звинувачення – це прерогатива правоохоронних органів. Проте можу сказати, що були декілька скандалів пов’язаних із закупівлями технічного інвентарю для Онкоцентру. Є багато питань щодо зупинення та призупинення проведення тендерних процедур, а також спроб лобіювання тих чи інших медичних препаратів.
Маю надію, що новий керівник департаменту зможе забезпечити проведення реформи медичної галузі Києва. За результатами проведеного наприкінці минулого року конкурсу вже зайняв посаду керівника департаменту Дмитро Турчак.
Читайте: Турчак заслуженно победил на конкурсе главы Департамента здравоохранения КГГА - эксперт
Справка KV: Микола Поворозник народився 10 квітня 1972 року в селі Святець Теофіпольського району Хмельницької області. Закінчив Київський військовий інститут управління та зв'язку і Академію державного управління при Президенті України.
З 1995 по 2001 рік служив у Збройних силах України.
У жовтні 2001 року Микола Поворозник став головним фахівцем, а згодом і начальником відділу управління з питань підприємництва КМДА. У березні 2003 року обійняв посаду заступника начальника управління ліцензування та з питань реєстрації Головного управління з питань підприємництва КМДА. У грудні 2006 року очолив Головне управління з питань регуляторної політики та підприємництва.
З листопада 2012 року обійняв посаду першого заступника начальника Головного управління - начальника управління регуляторної політики та видачі документів дозвільного характеру Головного управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики.
У грудня 2012 року став першим заступником директора Департаменту - начальником управління регуляторної політики та видачі документів дозвільного характеру Департаменту промисловості та розвитку підприємництва.
У червні 2013 року призначений заступником директора Департаменту - начальником управління координації регіональної економічної політики Департаменту економіки та інвестицій КМДА. У серпні 2013 очолив Департамент економіки і інвестицій КМДА.
28 січня 2016 року був призначений заступником голови КМДА.
КиевVласть
21 лютого 2017 г. 09:00
Раздел: Тексти
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Бориспільської районної ради Владиславом Байчасом.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Бориспільського району за 2016-2017 роки. За рахунок чого відбулося зростання?
Владислав Байчас: Районний бюджет у цьому році складає 554 млн гривень. Бюджет 2016 року перевиконано на 54,6 млн гривень. Ріст відбувся за рахунок столичних фірм, які почали працювати в районі завдяки тому, що Бориспільщина інвестиційно приваблива.
Головними бюджетоутворюючими підприємствами є державне підприємство “Украерорух”, регіональний структурний підрозділ “Київцентраеро”, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Старинська птахофабрика”, державне підприємство “Ейвон Косметікс Юкрейн”, ТОВ “Амако Україна” та інші.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Яка ситуація з реформою децентралізації? Які об’єднані територіальні громади (ОТГ) планується створити?
Владислав Байчас: Тут ситуація надзвичайно складна. Ніхто до кінця не розуміє, що таке децентралізація. В район приїздили спеціалісти з області, розповідали людям теорію. І жодного позитивного прикладу. Принаймні, у нашій Київській області такого досвіду немає.
Загалом обласна рада схвалила у 2015 році чотири ОТГ: Бориспільська, Щасливська, Вороньківська і Мирненська. Кабінет Міністрів затвердив тільки дві останні. Але усі сільські ради району прийняли рішення про небажання об’єднуватись.
Коли “згори” вирішили впроваджувати реформу децентралізації, нас ніхто не запитав. Вони планують “витягнути” бідні села за рахунок багатших. Та коли бідні об’єднаються з бідними, нічого не зміниться.
До того ж, не всі села мають громадський транспорт. Як стара бабуся з далекого села дістанеться до лікарні, яка буде у центрі ОТГ? А ви уявіть, які будуть черги, людей стане набагато більше. Таким чином ми віддаляємо послуги від людей.
KV: Розкажіть, які інфраструктурні проекти були завершені у 2016 році і які плануються на цей рік.
Владислав Байчас: За минулий рік ми додатково витратили 47,2 млн гривень на освіту, тепер у нас немає жодної школи зі старими вікнами. Зробили ремонти в харчоблоках, провели утеплення приміщень. Також було виділено 19 млн гривень на охорону здоров’я - на ремонти в травматологічному і пологовому відділеннях, сільських медичних амбулаторіях, на придбання нового медичного обладнання.
У цьому році в пріоритеті знову медицина і освіта. Планується модернізувати сільські дільничні лікарні та амбулаторії, розпочати будівництво лікувального корпусу центральної районної лікарні, двох дитячих садочків, школи в с. Чубинське, школи мистецтв і ремесел в с. Велика Олександрівка, добудову шкіл в с. Гора та Проців. Але наш бюджет не витягне ці проекти. З областю взаємодії майже немає і я не впевнений, чи допоможуть нам з коштами на ці об’єкти.
KV: Чи працює в районі система "Прозорро"?
Владислав Байчас: Система електронних закупівель працює згідно Закону “Про публічні закупівлі”. При закупівлі товарів і послуг на суму до 50 тисяч гривень проводиться пряма закупівля або допорогова закупівля в системі “Прозорро”. При закупівлі товарів і послуг на суму від 50 до 200 тисяч гривень проводиться допорогова закупівля або оприлюднюються звіти про укладені договори, а при закупівлі понад 200 тисяч гривень проводяться відкриті торги, конкурентний діалог або переговорна процедура закупівель. Зараз ми плануємо прийняти Програму соціально-економічного розвитку району, виділяти кошти і працювати з ними через систему “Прозорро”.
Однак, це не завжди зручно. І там є шахраї. Наприклад, був випадок: виграла фірма, ми їй перерахували передоплату, а вона зникла. До того ж, іноді бракує часу на тендери - щоб придбати щось через систему потрібно мінімум три місяці.
KV: Чому район свариться з містом за лікарню?
Владислав Байчас: Ніхто не свариться. Просто деякі депутати полюбляють піаритись. Проблема в тому, що лікарня – районний комунальний заклад. Місто згодне вкладати в нього кошти. Можна зробити 50 на 50, але тоді постає питання спільного управління. А згідно Закону може бути тільки один орган управління.
Поки що питання призупинено, бо невідомо, що буде з лікарнею після медичної реформи і реформи децентралізації. Але все одно, разом із міськрадою ми плануємо будувати новий лікувальний корпус, вже готовий проект і частково виділені кошти з районного та міського бюджетів.
KV: Розкажіть про “маршруточні” бунти. Чи є механізми, які може впровадити район по зниженню вартості проїзду і поліпшенню якості перевезень?
Владислав Байчас: У чомусь я розумію перевізників. Ставлення до них з боку держави не найкраще. У минулому році держава заборонила місцевим радам компенсувати їм кошти за пільгове перевезення громадян. Мала зробити це сама, але не виконала.
У цьому році маємо виплатити близько 600 тис. гривень компенсації з районного бюджету.
Я думаю, після цього ситуація зміниться на краще.
KV: Бортницька станція аерації (БСА) забруднює питну воду в колодязях селян і псує екологію, відлякуючи потенційних інвесторів, охочих вкластися в освоєння земель Бориспільщини. Наскільки гостро стоїть питання сьогодні? Які бачите шляхи вирішення ситуації?
Владислав Байчас: Діяльність БСА наносить велику шкоду здоров’ю місцевих мешканців. Вода у колодязях переважно не придатна для вживання. Ми просили у Києва, звідки йде більшість відходів, хоча б компенсацію на оздоровлення дітей, але марно. Ця проблема вже не на рівні області, вона стала загальнодержавною. Як на мене, її можна вирішити тільки на державному рівні. Проте, належної уваги цьому не приділяють.
KV: Наскільки гостро стоїть земельне питання в районі?
Владислав Байчас: Із земельними питаннями є проблеми, які, як відомо, повинна вирішувати відповідна структура. Зокрема, управління Держгеокадастру в Бориспільському районі Київської області. Насправді, в районі відбувається не децентралізація, а централізація. У нас відібрали всі повноваження. Раніше керівника такої ланки призначали на місці, а зараз конкурс на посаду проводить область. У січні 2017 року на сесії районної ради було висловлено недовіру керівнику та реєстраторам управління Держгеокадастру за вкрай незадовільну роботу. До районної ради звернулися фермери, які не могли укладати договори на паї, а Гірська сільська рада вже два місяці не може отримати висновок щодо розширення своїх меж на 500 га.
Мені незрозуміло, чому так відбувається. Власники фірм, які працюють в районі, скаржаться, що неможливо своєчасно отримати документи. В управлінні Держгеокадастру заявників направляють у Центр надання адміністративних послуг. Там документи лежать місяць, після чого управління дає відмову. З 600 заяв близько 500 відмов. Я вважаю, що в управлінні Держгеокадастру просто саботують роботу.
KV: Чи є взаєморозуміння між райрадою та райдержадміністрацією Бориспільщини?
Владислав Байчас: Між нами конфлікт. Ми постійно ділимо сфери впливу з Бориспільською РДА. Вони перетягують на себе всі повноваження. Голова адміністрації керується винятково власними амбіціями, а не законами.
На його думку, ми перевищуємо свої повноваження. Наприклад, під час призначення головного лікаря районної лікарні. Голова адміністрації вважає, що це у його компетенції. Проте, в Статуті Бориспільської ЦРЛ чітко зазначено, що лікарня - це комунальний заклад районної ради, яка делегує свої певні повноваження.
Була ситуація, пов'язана з прийняттям бюджету на 2017 рік. Нам він видався неприйнятним і ми вирішили внести до нього зміни. У раді є депутати від кожного села і кожен знає, що потрібно його громаді. Ми проводимо з кожним бесіду, виділяємо пріоритети. Адміністрація розподіляє кошти на свій розсуд, пропускає через колегію і вважає, що ми повинні приймати їх рішення. Але за Регламентом роботи районної ради за нами право прийняття остаточного рішення.
Нещодавно голова РДА надіслав мені листа, в якому просить змінити Регламент так, щоб ми не могли змінювати їх рішення. В разі, якщо ми не згодні, то мусимо відправляти рішення назад, потім вони перешлють нам його без змін і так - по колу. А потім він скаже, що адміністрація не може працювати, бо рада не голосує.
Раніше я також був членом колегії, але вийшов з неї, бо побачив, що це - орган, який у більшості сформований із представників адміністрації і мій голос там нічого не вирішує.
KV: Яка ситуація з міжнародним аеропортом “Бориспіль”?
Владислав Байчас: З аеропортом “Бориспіль” наступна історія: частина його розташована на території району, дозвільні документи на проектування і будівництво вони отримують у нас, але платять податки у місто.
З одного боку, нам вигідно, щоб він розвивався, а з іншого - ми все одно нічого не отримуємо. Тут є політичний момент - за законом він мав би платити податки у районний бюджет.
KV: Чи правильно вважати, що Бориспільщина - це "повітряні ворота" України? Можливо, якась інша сфера району розвинута краще?
Владислав Байчас: Це дійсно так. Бориспільщина - це "повітряні ворота" України. Та поряд з цим район завжди був аграрним. Але останнім часом багато земельних ділянок змінили своє цільове призначення і в нас з'явилось більше забудовників та садових товариств.
Цілком можливо, що скоро ми перетворимося на великий житловий масив, яким вже став Києво-Святошинський район.
KV: Завод “Рошен” планують будувати на території району чи міста?
Владислав Байчас: Вони розглядали два варіанти, але місце у Борисполі їм більше сподобалось. По-перше, там вільна ділянка, по-друге, поряд об'їзна автомобільна дорога і залізнична колія. Тут нічого дивного, я б також надав перевагу ділянці у місті.
KV: В якому стані дороги району?
Владислав Байчас: Найбільше ця проблема відчутна в селах. Є дороги, які район і село на свої кошти ремонтувати не можуть. І таке є, що посеред села йде дорога державного значення. Якщо ви приїдете в село і побачите дві дороги - гарну і погану, то остання - це державна. Їх не ремонтує ніхто. Ми просили “Облавтодор” передати ці дороги на наш баланс, але безрезультатно.
Була ситуація, коли старівський сільський голова відремонтував “державну” дорогу і на нього відкрили кримінальну справу за нецільове використання бюджетних коштів.
А от у звітах “Облавтодор” вказує відремонтовані дороги по селах. Та варто проїхати і побачити той розбитий асфальт.
KV: Чим ви займались до старту політичної кар'єри?
Владислав Байчас: З 1992 року я почав займатись бізнесом. У 1995 році в мене були свої бензовози, потім автозаправні станції, потім став головою правління “Євронафтопродукт”, є у Борисполі така нафтова база. Також займався нерухомістю.
Зараз цим управляє дружина. Бізнес працює як і раніше - ведуть його люди, з якими я працював у свій час.
Окрім нафтового бізнесу я маю дві бази відпочинку, одна з яких вже не працює. Перша - так звані “мисливські угіддя”. Колись ми викупили їх частку. За Радянських часів там була база відпочинку: 40 човнів і двоповерховий будиночок з фанери. Приїздили рибалки, брали човника, платили 3гривні за годину і пливли рибачити. Закрилась вона, бо човни тепер нікому не потрібні, всі мають власні. Вона існує тільки на папері.
Друга база досі працює. Але базою відпочинку її складно назвати - це невеличкий будиночок, де збираються мисливці, щоб відпочити.
Читайте: Досье: Байчас Владислав Михайлович
KV: Чи бачите ви в подальшому свою політичну кар'єру? З якою метою ви прийшли на посаду голови райради?
Владислав Байчас: Я народився в одному із сіл Бориспільського району - у Процеві. І коли у 2010 році балотувався від свого села в депутати районної ради, то переслідував мету допомогти своїм виборцям у розбудові соціальної сфери. Та так трапилось, що мене обрали головою райради. Уже тоді у мене було бажання допомогти не одному селу, а домогтися змін на краще у всьому районі. Хотів реалізуватись у новій сфері діяльності. На початку політичної кар'єри ми з депутатами у селі збудували дитячий садок, медичну амбулаторію, будинок на 16 квартир для працівників цих закладів. З бюджету не взяли ні копійки, все це - за інвестиції. Якщо відверто, то політичних планів ніяких не маю.
Насправді, я розчарувався в політиці. По своїй природі я господарник. Люблю займатися конкретними справами, які приносять результат. Можливо, як доведеться, повернусь у бізнес. Зараз потрібні такі закони, які б давали справжню повноту влади місцевому самоврядуванню. Тоді б і працювати було б набагато більше бажання і, звісно, виходило б результативніше.
У КОДА також ситуація змінилась. У попереднього голови адміністрації я навіть у кабінеті не був, а бачив його всього раз. З нинішнім головою обласної адміністрації бачився один раз, але, думаю, він зможе розібратись з ситуацією в області і напрацює правильний курс на вирішення проблем.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
КиевVласть
22 червня 2015 г. 15:42
Раздел: Новини
В Киеве во время пожара из психбольницы эвакуировали 35 человек (фото)
Сегодня, 22 июня, около 11:46 произошел пожар в одном из корпусов киевской психиатрической больницы на ул. Фрунзе, 103.
Об этом KV узнала из сообщения пресс-службы Государственной службы по чрезвычайным ситуациям в социальной сети Facebook.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
По прибытию первых спасательных подразделений было установлено, что возгорание произошло в подсобном помещении одноэтажного корпуса психиатрической больницы. Во время тушения пожара было эвакуировано 35 человек работающего персонала и пациентов.
"Благодаря оперативным и скоординированным действиям пожарных, в 12:13 пожар площадью 20 кв. м был ликвидировано, предупредив распространение пламени на другие помещения больничного отделения. К счастью, жертв и пострадавших на месте пожара не обнаружено. Причина пожара и размер материальных убытков устанавливаются", - говорится в сообщении.
(function(d, s, id) { var js, fjs = d.getElementsByTagName(s)[0]; if (d.getElementById(id)) return; js = d.createElement(s); js.id = id; js.src = "//connect.facebook.net/ru_RU/sdk.js#xfbml=1&version=v2.3"; fjs.parentNode.insertBefore(js, fjs);}(document, 'script', 'facebook-jssdk'));
Під час ліквідації пожежі в лікарня було евакуйовано 35 чоловік22 червня о б 11:46 до оперативно-координаційного центр...
Posted by Головне управління ДСНС України в м.Києві on 22 Июнь 2015 г.
Читайте также: По Киеву голышом разгуливал мужчина
КиевVласть
20 січня 2015 г. 10:04
Раздел: Тексти
Дневник солдата. Гуманная хунта
В продолжении серии материалов “Дневник солдата” KV публикует историю бойца батальона “Киев-2” Евгения Карася жизни на волновахском блок-посту. О настроениях жителей Востока, украинских солдат, о ватниках, русских и сепаратистах, а также о неизвестных еще подробностях недавней трагедии под Волновахой читайте в нашем цикле (укр.).
Щоденник солдата. Гуманна хунта
Євген Карась, 27 років, служив у батальйоні “Київ-2”, переводиться у номерний батальйон МВД
Я був у зоні АТО з кінця вересня до кінця листопада у лавах батальйону “Київ-2” на волноваському блок-посту. Через два-три тижні повертаюся в складі іншого батальйону.
Нечасто дзвонив додому, бо не дуже любив спілкуватися із рідними. Переживав, тому писав SMS-ки, що у нас все завжди добре.
У “К-2” налагоджена система постачання. Вистачає навіть, щоб поділитися з іншими солдатами. Одного разу, наприклад, не тільки екіпірували всіх наших, а й завезли трохи термобілизни 28-й бригаді: у них там взагалі ситуація з побутом свого часу важка була.
Порівняно з іншими нам трішки легше: база стаціонарна. Тобто, хлопці виконують бойові завдання там, де живуть. На базу воду “протягнули”, душ зробили, збиралися сауну маленьку змайструвати. В магазинах йогурти купуємо, поводимось чемно. Є навіть два коти.
Із харчуванням - окреме питання. По-перше, у нас фаховий кухар готує їжу, адже комбат хотів, щоб у нас була маленька європейська армія. От і попросив одного з бійців. Тож страви на службі в нас майже як у ресторані! Навіть прості речі - плов, суп - дуже смачні.
По-друге, досить пристойно із провізією. Багато чого постачають як волонтери, так і місцеві жителі, спасибі їм. Завдяки цим людям війна ще триває і ми її виграємо. Гадаю, якби не було цього всього руху, який утворився на Майдані, то тоді б армія просто не встояла б.
До того, як їхати на Схід, мені вдалося побувати на мисливській базі Януковича в Сухолуччі. Там розвели багато американських норок. Якось на тренуванні взводу побачили, що норка біжить, давай її відразу гуртом ловить, щоб погладити. Так ця норка покусала нас навіть через рукавиці! Тільки потім ми додумались, що це ж гризун, а у них якраз найбільша схильність до сказу. У лікарні нам зробили щеплення і піджартовували, мовляв, одна норка вивела з лав армії одразу трьох бійців.
В зоні АТО все зі здоров’ям було нормально. Тільки-тільки повернувся у Київ, палець зламав. Знову прийшов до лікарів із побутовою травмою. Виявилося, досі з тієї норки вся лікарня сміється.
Коли повернувся сюди, часто снилася казарма. Наприклад, що ти десь там проспав підйом. Падаєш на підлогу, мацаєш незрозумілі стіни, а потім виявляється, що ти вже вдома і поспішати не треба.
Місцеві VS “карателі”: “Я с вамі служил. Нє воєвал, но служил”
Деколи ми жартуємо, що зловлені нами сєпари на блок-посту живуть ліпше, ніж солдати. Було якось, зловили одного, чекаємо на контррозвідку. Сєпар сидить біля батареї, йому тепло, його годують тією їжею, що й в нас, - той же супчик від нашого “шефа”. Підхід такий, принциповий є до полонених в нашого комбата. А хлопці, наші бійці, в цей час на холоді стоять, під дощем.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
Я якось забув раз на три години нагодувати сєпара, то мене навіть “накачали”, мовляв “а ну, мершій годуй!”. Думаю, це правильно. Потрібно, щоб вони зрозуміли, що це, коли є і діє Закон.
Певний, якби українця зловили на посту у сепаратистів, то просто б закатували. А в нас із сєпаром поводяться, як із суб’єктом державного процесу. Звичайно, різноманітна “прожжона” вата і етнічні росіяни цього не цінуватимуть, - будуть казати, що це просто слабкість
А ми не раз бачили яких-небудь люмпенів, безробітних чи молодих пацанів-наркоманів, які, наприклад, виходили з маршрутки і казали “Ой, братушкі, наконец-то я проєхал ету обдолбанную Укропію! Ну шо там, когда будєм брать Маріуполь?”
Ага, скоро, скоро...
Коли персонаж зранку очуняє, застосовуємо трудотерапію: копання окопів, прибирання території тощо. Персонажа, знову ж таки, так само смачно годують. І знаєте, частина цих “днрівців” цілком серйозно питали в нас щось на кшталт “А де до вас тут можна записатися?”. Це можна зрозуміти: вони отримували безпеку і стабільність. Знали, що їм тут робити, свої обов’язки, своє місце. Знали, що до них тут по-людськи поставляться і те, що мають більш-менш зрозумілий завтрашній день.
Так, один 27-літній хлопчина у Волновасі постійно зі своїм батьком б’ється. Персонаж насправді гоголівський: і реп читає, і на руках вміє ходити. Але постійно п’є. І от він у нас пожив три дні, прибирав нережимну зону, харчувався. Смішний такий донбаський алкоголік, асоціальний елемент, але за три дні він нас полюбив.
Потім якось іду по Волновасі, зустрічаю його а, він: “О, вот ето мужики! Я с вамі, ну ето... служил! Нє воевал, но служил”.
Зона відчуження
Я впевнений, що для України все закінчиться добре. А от як буде добре для Донбасу - взагалі незрозуміло. Багато хто каже, що це вже буде така собі зона відчуження, і після війни туди будуть приїжджати для зйомок фільмів. Хоча, там і тепер з GPS-навігатором пересуватися неможливо. Видно, у сєпарів є якісь штуки, що воно тепер заводить не туди. Знаходити шлях варто тільки по карті, або питати перевірених людей.
Всі, хто лишився зараз в ДНР і ЛНР в будь-якому разі мають якісь зв’язки і з міліцією, і з ополченцями. Незалежно від позиції, - інакше там не виживеш. Нема контактів - нема через кого “рєшать”. Якщо ти підприємець, то фінансуєш їх, просто щоб виживати. Платиш “данину”, якщо хочеш вберегти бізнес.
Думаю, немає тут однорідних настроїв серед народу. Ми, наприклад, завжди отримували продукти від місцевих людей. Спочатку побоювалися, що можуть отруїти. Однак, слава Богу, нічого такого не було. Приїжджають до нас, приходять зовсім різні люди, навіть підприємці з прифронтових районів. Пам’ятаю, восени тягали пакети з Донецька, причому, у той час, як там і в самих із продуктами важко. Передавали молоко, м’ясо, цукерки. Тому я й кажу: навіть у східних регіонах є люди, які розуміють, що це їхня земля, а ми її захищаємо. Це справді дуже приємно.
Ватники і циніки
Війна - це те, що в головах. Якщо маленька дитина переконана, що ти “хунта” і “каратєль”, “маніяк”, то з цим уже нічого не вдієш. Для прикладу, у Слов’янську 15-річні хлопці розстріляли блок-пост, поранили одного бійця і втекли. Таку війну виграти нереально. Бо ти не будеш стріляти у дітей, але й не спрогнозуєш, хто наступний вистрелить.
На цій війні є декілька категорій людей. Справжню “вату” розкачати важко, Донбас насправді розкачати важко. Вони всі можуть розказувати, що ми “укропи”, “під@раси”, “правосєки”, але взяти зброю і стріляти, - як от підлітки зі Слов’янська, - ні. Останнє - поодинокі випадки. Адже навіщо йти воювати, якщо маєш три квартири в Маріуполі? І “вата” залишиться “ватою” за будь-яких умов, а встрявати в цю всю бійню вони не будуть. Тільки сидіти на кухні і говорити, яка ми “хунта”.
Наприклад, коли ми будемо брати Донецьк, по вулиці буде бігати чоловік сімсот ополченців. З усіх вікон будуть висіти прапори ДНР, але на вулицю ніхто за “своїх” не вийде. Подивляться, хто виграє і будуть нидіти “о, проклятая хунта, сволочі, оккупіровали нас”.
Однак, є й цинічна, розумніша категорія. Це ті з бойовиків, хто іде у псевдовладні структури щоб просто займатися мародерством. Як у нас же не йдуть в депутати, щоб рятувати Україну, правильно? Так само і в ДНР. “Ватник” не йде в депутати, бо він любить Росію і ДНР. Просто для нього зараз “золотий” час, коли він може щось подерибанити.
Була смішна ситуація, коли приїжджали донецькі рейдери і намагалися віджати якусь фірму. Ці дурники приїхали навіть з посвідченнями української прокуратури. Ми приїхали з автоматами, сказали хлопцям, що вони тепер в Україні і тут їхні правила не діють. Хлопці завели пісню типу “єта фірма прінадлєжала нашему компаньйону”. В пориві жадоби думали, а раптом наїзд “проканає” і менти не приїдуть. Тоді їх все-таки відвезли в міліцію, і контррозвідка з ними справу мала. Якби це були п’ятнадцятирічні підлітки, які хочуть Новоросію, то це, мабуть, виглядало б просто смішно. А так там же здорові мужики!
Знову ж таки, існує кардинальна відмінність між нами стосовно ставлення до ситуації в Донецькому аеропорту.
На Новий рік їздили в гості у Піски, що біля летовища. Там побували в гостях у хлопців зі структури ОУН Коханівського. У нас, у К-2, частина хлопців неоформлених та тих, що звільнилися поїхали туди на “рубилово”. Туди люди самі просяться, йдуть “дикими гусями”, без оформлення. Надзвичайно мотивовані. І попри все, у них була святкова атмосфера.
Я туди приїхав до друзів. Квінтесенцією цього всього була розмова з одним з них. Бо друг похвалився тим, що комбат відправляє його в аеропорт, і для нього це був справжній новорічний подарунок. Щасливий такий… “Ура, ура! Я пробуду Новий рік в аеропорту!”. Серед наших туди можна чергу робити і квитки продавати. Ми жартуємо, чому це у Верховній Раді досі законопроект такий не запропонували, типу “Хочеш в аеропорт – заплати”.
У сепаратистів аеропорт - це, навпаки, штрафбат. Туди відправляють на забій.
Обмін полоненими
Бандам уже набридло воювати і нести втрати. Але вони зацікавлені у тому, щоб це все продовжувалося, бо у них є зброя, техніка. Вони є закон і не залежать ні від кого.
Однак, своїх рядових бійців, - кулеметників, гранатометників чи диверсантів, - сєпари не дуже поспішають міняти на наших полонених. СБУшники часто відпускають рядових сепарів через те, що просто нема куди вже дівати, - слідчі ізолятори в Волновасі, Маріуполі забиті під зав’язку.
Було таке, що ми сепаратистів, яких упіймали, віддали “Азову” для обміну військовополоненими, бо контррозвідка не приймала їх. (Хлопці з “Азова” дуже дякували, адже обмін відбувся саме завдяки нашим двом персонажам). А от коли “розвідка ДНРівська” запитувала, що ми їм інкримінуємо, то вони напирали на те, що “оні же бєз оружія, оні же не воєвалі”.
“Чекайте, а хіба в нас з вами війна?” - питаю. А у відповідь: “Ну, не знаааю”. “Як це не знаєте? - відповідаю. - У нас - антитерористична операція. АТО - це купа статей: підготовка теракту, допомога в теракті і т.ін. Потримали ми тих двох живчиків, і віддали “Азову”.
Читайте также: Дневник солдата. Так работает “Азов”
Кого реально сєпари готові швидко поміняти - то це якихось підприємців, які їх фінансують, чи “підмазаних” родичів. А простих бойовиків - ні. Було таке, що вони дуже серйозно хотіли поміняти тіло якогось їхнього славного диверсанта. За його тіло навіть декілька солдат дали. Мабуть, дуже вже маститий сєпар був.
В принципі, у них страшний бардак і бюрократія навіть між собою. Рухатися вони починають, як тільки отримають вказівку зверху. Ополченці не знають, кому дзвонити з “Оплоту”, “Оплот” не знає, що у “Донських Казаков”. У них при кожному батальйоні свій центр полонених. Хочуть, зазвичай, міняти на якихось своїх, наприклад, “Оплоту” міняти полонених на когось із “казаков” якось не хочеться.
Про трагедію від Волновахою
У нас блок-пост суворий. Перевірка документів дуже прискіплива, незалежно від кількості автомобілів. Навіть якщо черга з п‘ятдесяти машин, ніхто не пришвидшує процесу, хіба що у якомусь екстремальному випадку. Якщо, наприклад, може початися наступ, чи перестрілка. Сєпари і ватники “варнякають”, звичайно, але загалом люди задоволені роботою, дякують за відповідальність.
Цікава річ, яку чомусь мало обговорювали. Трагедія біля Волновахи сталася в обідній час. Це означає, що там у цей час була велика черга машин. Зараз публікується багато відео з реєстраторів, де видно три автобуси і якась там кількість “легковушок”.
Сєпари не могли не знати, що вдень там купа машин, коли валили градами. Що постраждали б не бійці, адже вони зазвичай в такий час або в казармі відпочивають після зміни, або на блок посту, або десь на території машину ремонтують.
Втрати, які були під час інциденту, - 12 людей з автобуса, один “погранєць” і один із “Київ-2”, - це насправді мізерні втрати при всьому тому, що сталося. Якщо би накрили не поле, а блокпост, то в цій ситуації постраждали би, в першу чергу, люди в автомобілях, які чекали на перевірку.
Як варіанти для пояснення - або сєпарам було просто байдуже, куди стріляти, або приїхав якийсь начальник і дав вказівку, або вони просто були дуже “бухі”.
Про майбутнє
Ми були повністю роздовбаною армією, розформованими структурами, перепиханими ФСБшниками, але вже багато чого досягли. Люди продовжують воювати, бо розуміють, що формування армії - це процес не на один рік. Тим паче, якщо ця армія знищувалася протягом усіх років української незалежності.
Певний, що ми й зараз можемо взяти Донбас. Але, гадаю, в цій ситуації командування правильно робить, що тягне час. Узяти його - візьмемо, але для чого ми це будемо робити ціною, яка зараз буде набагато вищою, ніж, наприклад, навесні? Звичайно, багато чого в армії тримається на бойовому дусі, на ентузіазмі, із боєздатністю є ще серйозні проблеми. Але є хоч якась монолітність і спільна мета. Сьогодні популярна серед солдатів історія про те, що, якщо в державі не буде порядку, коли війна закінчиться, то прийдемо його наводити самі.
Дуже важлива річ у цій мобілізації, щоби керівництво “просікло”, де і як краще працювати. Тим паче, невідомо, чи держава зможе осилити нові формування. Мені здається, що в кращому випадку, до літа у нас уже буде відсотків на 30 оновлена армія.
Читайте также: Дневник солдата: “Я не герой, это - моя работа”
На цій війні багато чого залежить від самої частини, особливо від того, як поводиться командування. Але, гадаю, у військах ситуація важча загалом, ніж у батальйонів МВС. Скажімо, “Дніпро”, “Нацгвардія”, “Азов”, “Донбасс”… Там зовсім інша публіка, ніж у армії. У армії більше тих, хто боїться зайвої уваги до себе. Командири у них часто ще з тих часів, коли солдати були батраками і фарбували паркани.
У добровольчих батальйонах багато людей з Майдану, більший потік інформації, солдати більше знають.
І я помітив, що якщо в бригаді бардак і туди потрапить нормальна людина, то вона там нічого не вдіє для покращення. Так само правильним є твердження про те, що якщо у підрозділі порядок і туди потрапить людина не дуже мотивована, то вона “заразиться” позитивним духом колективу.
До речі, для того, щоб допомогти у виборі добровольцеві, ми створили “Український мобілізаційний центр”, через який надаємо інформацію про батальйони та військові частини. І таким чином майбутнім воїнам визначитися, де буде краще і комфортніше служити саме їм.
Записала Оксана Мельник
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій