Через карантин перенесено засідання конкурсних комісій з відбору кандидатів на посаду генеральних директорів обласних медичних закладів третинного рівня. В ці дні мала б вирішуватися доля “Київської обласної лікарні №2” та “Київської обласної клінічної лікарні №1”. І якщо щодо останньої питання не стояло гостро, для лікарні №2 кандидат в керівники знайшовся лише один, а значить, недоставало конкуренції. До того ж, кілька років тому йому приписували неправильні закупівлі медпрепаратів. Однак сам він звинувачення відкидає. Як стало відомо KV, 16 березня мало відбутися засідання конкурсних комісій з відбору кандидатів на посаду генеральних директорів комунального неприбуткового підприємства Київської обласної ради (КНП КОР) “Київська обласна лікарня №2” та КНП КОР “Київська обласна клінічна лікарня №1”.  Як повідомив KV голова конкурсної комісії, депутат Роман Титикало, у зв’язку з наказом Кабміну “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, засідання перенесено на невизначений термін, і рішення відтерміновано.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Минулого тижня, у п’ятницю 13 березня, члени конкурсних комісій, зокрема голова конкурсної комісії та перша заступниця голови ради Тетяна Семенова, проінспектували роботу стаціонарних відділень двох лікарень — комунальне неприбуткове підприємство Київської обласної ради (КНП КОР) “Київська обласна лікарня №2” та КНП КОР “Київська обласна клінічна лікарня №1”.  Депутат КОР Роман Титикало та перша заступниця очільника КОР Тетяна Семенова Інспекція мала також пролити світло на питання обрання гендиректором “Другої лікарні“ головного лікаря КНП Володимира Єлагіна.  За словами Романа Титикало, складність обрання на посаду гендиректора полягала у відсутності конкуренції. Хоча на користь позитивного рішення виступав і трудовий колектив (направив комісії лист), і ряд депутатів облради, наприклад, депутат від "Свободи" В'ячеслав Хмельницький.   “Громадськість і багато депутатів вважають, що обирати керівника медзакладу такого рівня взагалі без конкуренції неправильно. На засіданні комісії було висловлено думку, що краще конкурс оголосити заново і забезпечити, щоб в ньому взяло участь якомога більше людей, побачити конкуренцію думок. Втім, під тиском трудового колективу було прийнято рішення виїхати комісією на територію лікарні і закінчити розгляд питання 16 березня”, – сказав Титикало. По завершенні огляду відділень лікарні було зібрано конференцію, на якій члени комісії разом із головним лікарем поспілкувалися із персоналом лікарні. Заступник голови КОР Тетяна Семенова запевнила людей, що лікарню закривати не будуть, а огляд приміщень та палат впевнив членів комісії, що головний лікар працює на її користь.  “Ми пройшли два пункти порядку денного з трьох — відкриття пропозицій та представлення стратегії розвитку закладу. На черзі — рішення про призначення. По вашій лікарні було 4 претенденти на посаду — з них двоє недопущені через неповний пакет документів. Ще один вирішив не конкурувати на посаду. Кажу як є: у вас цікаве місце, я дякую вам, ви зберегли лікарню. Такої, із таким рівнем матеріально-технічної бази, в області більше немає, і це завдяки очільнику. Ви погодилися приймати хворих на коронавірус, на відміну від Нових Санжар, ніхто не виступав проти, ви готові їх приймати. Тут є фахівці, які працюють більше, ніж я живу. Це вже говорить про те, що тут створено комфортні робочі умови”, – каже Семенова.  Єлагін в ході спілкування знову наголосив на неправдивості інформації про його участь у корупційних скандалах минулих років. Так, інтернет-сайт “Стопкор” публікував, що у грудні 2016-го року “Київська обласна лікарня №2” під керівництвом Володимира Єлагіна на відкритих торгах замовила фірмі “Фрам КО” препарат “Адреналін” виробництва фармзаводу “Здоров’я” по 83 гривні за пакунок, у той час, дистриб’ютор “БаДМ” отримував від лікарень замовлення на “Адреналін-Здоров’я” за ціною 39 гривень за пакунок.  Крім того, спростував він і інші звинувачення, а саме: у проблемах щодо закупівлі інсуліну для хворих на цукровий діабет у 2007 році. Без ліків тоді, писали ЗМІ, лишилися десятки тисяч людей.  “Ліки для діабетиків в 2007 році ми не закуповували — цим займається завжди департамент охорони здоров’я КОДА. В тому році була проблема з коштами: обласна рада виділила гроші на райони, не розрахувала з видатками, можливо; врешті-решт проблема не одразу, але вирішилася. 2-3 місяці така проблема тривала, але я до роботи департаменту не можу бути причетний аж ніяк.  Що стосується адреналіну – ми закупили 50 упаковок на суму 4150 гривень. Але це були відкриті торги, лот на 38 препаратів. Крім того, перед закупівлею кожного препарату перевіряють, чи є на сайті Міністерства охорони здоров’я дозвіл на таку ціну. Дозвіл був, але був інший виробник, харківський. "Дарниця" давала дешевше в два рази, але що там сталося, не готовий сказати. 2 місяці потому, як закінчилися торги, певна фірма написала скаргу до прокуратури. Тривали перевірки, порушень знайдено не було. Більше питань по закупівлях по нашій лікарні ніколи не було”, — заявив Єлагін. За його словами, працівники сайту “Стопкор”, які про це писали, у відповідь на запрошення не приїхали.  “Бачили б вони, як йдуть тут справи, походили б відділеннями — може, і задумалися б, чи варто "мочити" мене, — каже Володимир Єлагін. — Могли приїхати, подивитися і дійти до висновку, що щось за ці роки робилося. Замість цього у них у відео-кадр із пачкою грошей, який передають анонімному лікареві в якості благодійного внеску, і слова що нібито лікарі так багатіють. У нашій установі ніколи благодійних внесків не брали і не будуть. У нас лікуються ліквідатори аварії на ЧАЕС та учасники АТО/ООС. Якби я брав з них такі внески, хто б я був? Коли трапилася ця катастрофа, я працював у Поліській центральній районній лікарні завідувачем відділення. Пропрацював там 7 років. Не дай бог цим "антикорупціонерам" пройти той шлях, який пройшов я тоді”, — розповів головний лікар КНП для KV.  Він також розповів KV, що особисто не бачить нічого поганого в тому, що конкурентів на посаду немає — бо ті, хто відсіявся, на його думку, не були б в змозі керувати лікарнею через свою некомпетентність. “Чи потрібен я чи ні, вирішить комісія. Скажуть, що поганий, що треба міняти – значить, так тому і бути. Бігати, обурюватися, судитися я не збираюся. Я вважаю, що кращого не буде. А що інших конкурсантів немає – я до цього позитивно ставлюся. У тому плані, що якщо вони навіть документи оформити не можуть згідно з вимогами, то як вони тоді будуть управляти закладом? Тут треба враховувати специфіку. Я в своїй лікарні знаю все – де який ремонт проводився, коли, за які гроші. Я не тримаю тут заступника з госппитань, не тримаю заступника з економічних питань – я сам в цьому всьому розбираюся. Більш того, у мене медсестри отримують від 10 тисяч гривень – в той час як в інших лікарнях вони в кращому випадку отримують 8 тисяч”, — підкреслив Єлагін. Відзначимо, що декларації про доходи у якості кандидата на посаду гендиректора КНП КОР “Київська обласна лікарня” подали лише два кандидати: нинішній головний лікар закладу Володимир Єлагін та голова постійної комісії КОР з питань охорони здоров’я Наталія Бігарі.  Згідно декларації за 2019 рік, дохід Єлагіна складає 762 тисячі 338 гривень: з них 635 тис. 636 гривень — зарплата, 114 тис. 105 гривень — пенсія, 12 тис. 597 гривень — грошова допомога. Він володіє двома ділянками сукупною площею 0,35 га та будинком (369,5 кв.м) вартістю 1,4 млн гривень у Козині Обухівського району Київщини. Готівкою та на банківських рахунках має 387 тис. 765 гривень (у національній та іноземній валюті). Дохід його дружини — ‭478,176‬ гривень (451 тис. 627 гривень — дохід від надання майна в оренду, 4800 гривень — проценти, 21 тис. 749 гривень — пенсія. Нерухомість — дві земельні ділянки (0,65 га) та один пай (1,52 га) в різних районах області, дві квартири у Києві (193,3 кв.м та 79,7 кв.м), житловий будинок в Козині (550,7 кв.м). Має успадковану машину BMW X5 2014 р.в. Зберігає 72583 доларів США готівкою (‭‪1 млн 968 тис. 443 гривні), ще ‭1 млн 701 тисячу гривень — на банківських рахунках у вітчизняній та іноземній валюті. Нагадаємо, з 24 січня 2020 року стартували конкурси на посади генеральних директорів комунальних некомерційних підприємств (КНП) третього рівня. Всього необхідно вибрати кандидатури керівників 22-х таких реформованих закладів охорони здоров'я, щоб потім їх затвердила на посаді сесія облради. До цього КОР затвердила рішення про перетворення цих лікарень в КНП. 10 березня на засіданні конкурсної комісії обирали майбутнього очільника КНП КОР “Київська обласна лікарня №2”. У цьому випадку до участі у конкурсі було допущено двох кандидатів ще на минулих засіданнях. Презентувати ж своє бачення розвитку прийшов лише один кандидат — діючий головний лікар, виконуючий обов'язки гендиректора КНП Володимир Єлагін. Але через те, що другий кандидат взагалі зняв свою кандидатуру, комісія так і не винесла остаточного рішення. Ймовірно, що ситуація дійде свого фіналу вже після закінчення карантину. Читайте: Руководителя Киевской областной больницы хотят избрать в отсутствии конкуренции Фото: KVКиевVласть

У рамках “Діалогу про майбутнє: Україна-США” відбулася зустріч української делегації з представниками міжнародної організації “Репортери без кордонів”. Під час зустрічі були обговорені шляхи відновлення довіри до українських ЗМІ. Про це KV стало відомо з повідомлення організаторів “Діалогу про майбутнє: Україна-США”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   “Репортери без кордонів” – це міжнародна недержавна організація, яка займається захистом прав людини та свободи слова в усіх країнах. Одними з головних завдань організації є боротьба з цензурою та допомога незаконно ув’язненним журналістам. Модератором зустрічі виступила Катерина Одарченко – керівник української делегації, політичний експерт, президент Інституту демократії та розвитку “Polita”. Також Катерина є ініціатором створення політичної партії “Національна платформа”, яка наразі зібрала і подала до Міністерства юстицій України 14 тисяч підписів громадян України на свою підтримку. Українська делегація ініціювала інформативну та предметну дискусію з представниками “Репортерів без кордонів” стосовно наявної ситуації з українськими медіа. Ірина Копаниця, партнер проектів в галузі медіа та культури, член наглядової ради Фонду “Біла Стрічка”, наголосила на тому, що в Україні дійсно існує багато незалежних інтернет-медіа. На її думку, вони мають певні переваги над телевізійними ЗМІ, оскільки їх розвиток є більш ліберальним та відкритим. Депутат міської ради Кривого Рогу минулого скликання, засновник міжнародної асоціації Сергій Смєлий порівняв українські та американські ЗМІ та розпочав дискусію щодо питання свободи українських ЗМІ. Зокрема, він зазначив, що олігархи в Україні негативно впливають на українські ЗМІ, оскільки вони, в першу чергу, захищають свої фінансові інтереси. Представники організації вважають, що для того, щоб зменшити вплив олігархів на ЗМІ, необхідно створювати та підтримувати маленькі медіа, наприклад, блогерів чи незалежні видання. Катерина Одарченко, яка є очільницею української делегації, виголосила промову з теми розслідування злочинів проти журналістів та активістів. Як приклад, вона навела резонансі справи вбивства засновника “ Української правди” Георгія Гонгадзе та Павла Шеремета. Вона наголосила, що правоохоронні органи мають знайти винних та завершити розслідування цих справ, оскільки в іншому випадку журналістська спільнота та українське суспільство втратить довіру до влади та правоохорних органів. Ще однією важливою темою стало питання очищення репутації України на міжнародній арені від статусу корумпованої держави. Депутат Київської обласної ради, засновник і керівник ГО “Антикорупційний рух “Стоп Корупція” Олег Кищук підкреслив, що не дивлячись на існування корупції всередині країні, варто не забувати про потенціал нашої країни щодо боротьби з корупцією. На його думку, рушійною силою країни є талановиті українці, які створюють нові економічні рішення, тим самим докладають зусилля до створення нового іміджу України, як прогресивної та розвинутої країни. Нагадаємо, що “Діалог про майбутнє: Україна-США” – це двосторонній українсько-американський експертний неурядовий форум, який впродовж 01-05 березня проходить у США під егідою Інституту демократії та розвитку “Polita” http://polita.org.ua/, а також консалтингової компанії SIC GroupUkraine http://sic-group.com.ua/. Офіційним партнером заходу єBaseCapitalManagement https://www.facebook.com/basecapitalM/, офіційнимперевізником – МіжнародніавіалініїУкраїни (UkraineInternationalAirlines) https://www.flyuia.com/ua/ru/home. Читайте: Світовий Банк готовий допомогти Україні в економічному розвитку (фото) Фото: надане організаторами “Діалогу про майбутнє: Україна-США”КиевVласть

Вирватися з оковів орендаря та аграрної мафії селянину допоможе Закон “Про прогресивні земельні відносини”. Орендарю не хочеться ділитися прибутком із власником землі й платити в кілька разів більше, ніж та орендна плата, яка платиться сьогодні. Орендар хоче, щоб селянин жив у злиднях і відчував залежність від орендаря, а подачки від нього були б як манна з неба. Орендар хоче скупити землю селянина за “гроші на ліки”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Орендар не має потреби створювати високооплачувані робочі місця на селі – у нього є все. І він – пан, він – феодал, він – цар села і навіть не одного. Він створює “під себе” територіальні громади і ставить туди своїх шерифів, чи урядників, чи префектів. Орендарю не вигідно, щоб власник землі обробляв її самостійно чи через участь у товаристві власників землі, і тому він буде чинити спротив народній земельній реформі. Скоро вибори, і орендар хоче скуповувати голоси селян для вигідних йому партій та кандидатів. Орендар перед виборами кидає доведеним ним до відчаю власникам землі 300-500 гривень і каже, за кого голосувати. Це робить ще сильнішим зашморг, і вже депутати й президент вирішують за селянина, як йому жити-гнити. У жодній цивілізованій країні немає таких “орендних” відносин. На оренді країна втратила і втрачає. Немає ферм, які були в кожному селі, немає тваринництва в країні. А головне – країна втрачає людей: старіють села, закриваються школи, ФАПи, лікарні. Країна знелюдніється. Під орендаря написані закони. Вони зобов’язують власника землі укладати договір оренди не менше, ніж на 7 років, визначають переважні права орендарів, автоматично продовжують дію кабальних договорів оренди. Під орендаря продовжують писатися і розглядаються закони діючою владою. Закони про так званий ринок землі, які зараз розглядаються у Верховній Раді, теж в інтересах орендарів. Орендарі хочуть стати вже власниками землі, хочуть узаконити повноцінно себе в правах панів, феодалів і царів. Проєкт Закону №2178-10 (зараз проходить друге читання) узаконить в правах орендарів на скуплену за безцінь у селян через 49-річну оренду та 100-річний емфітевзис землю – це легалізація незаконно надбаної (вкраденої) землі у селян. Проєкт Закону №2178-10 відкриє можливості скуповувати землі як селян, так і держави, і важелі цього скуповування за цим проєктом віддаються разом з режимом таємничості на відкуп Кабміну. Відповідно до запропонованої проєктом закону №2178-10 нової редакції статті 131 переважне право на придбання земельної ділянки у селянина взагалі може бути передано (може бути і продано) від орендаря іншій особі. Без власника вирішують, хто має першочергове право на придбання його землі. Майже вся земля в Україні - в довгостроковій оренді. І це – той фактор, який стримує перехід до самостійного господарювання. Він же буде стримувати зростання ціни на землю, бо фактично у селянина – власника землі є тільки один покупець – орендар з його переважним правом на землю.  Посиленням позиції такого закріпачення селян є і проєкт №2194 – проєкт-підкуп орендарів, який був прийнятий в першому читанні 14 листопада 2019 року і який активно рекламує його ініціатор – голова аграрного комітету Верховної Ради Микола Сольский. Цим законопроєктом, зокрема, передбачено внести зміни до ст. 130 Земельного кодексу України, відповідно до яких селянин-власник землі повинен буде отримувати дозвіл на продаж землі від орендаря. Щоб захистити власника землі, надати йому умови та можливості ефективно здійснювати права власності на землю, я розробив і подав  народним депутатам проєкт Закону “Про прогресивні земельні відносини” для розгляду й ініціювання ними законодавчої ініціативи як народних депутатів відповідно до статті 89 Конституції України. Розроблений мною проєкт Закону “Про прогресивні земельні відносини” характеризується закладеними можливостями швидкої  реалізації ефективних перетворень, націлених на розширене відтворення сільського господарства, включаючи тваринництво та переробку сільгосппродукції до оптимального виробничого переділу. Одним з головних положень мого проєкту Закону “Про прогресивні земельні відносини” є право селянина-власника землі розривати договір оренди. Окрім надання селянам-власникам землі права розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі простої вимоги про дострокове розірвання договору, основними тезами такого Закону “Про прогресивні земельні відносини” повинно стати: підтримка самостійного господарювання на власній землі безпосередньо чи через участь у товариствах власників землі; фінансове забезпечення селян-власників землі для повернення отриманих авансових платежів, яке може бути необхідним при достроковому розірванні договорів користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення; обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною, яка відповідає п’ятикратному розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему); кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування в одно-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки (приблизно 3 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему) для задоволення нагальних споживчих потреб на умовах до 5% річних; кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування для купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в у сумі п’ятикратного розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар) на умовах до 5% річних; кредитування в необхідному обсязі товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на власній землі, на умовах до 3% річних; допомога в поверненні незаконно відчужених земельних ділянок їх власникам (під час дії заборони на відчуження землі); формування державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі; набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути виключно фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна (громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення) та органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Щоб не бути голослівним, пропоную переглянути запропонований мною розроблений проєкт Закону України “Про прогресивні земельні відносини”, пояснювальну записку та порівняльну таблицю до проєкту Закону. Також разом з проєктом Закону депутатам було надіслано і супровідний лист про запропонований мною проєкт як форму реалізації народовладдя, якого ми не дочекалися від них.  Уся історія розвитку людства невід’ємно пов’язана із земельними реформами. Усі визвольні війни й революції, повстання, бунти – через землю. Загибелі цивілізацій і намір підкорювати інші планети – усе через землю. Держава – це не тільки територія. Держава – це земля, на якій зростає народ, нація. Без землі  немає нації. Потрібна земельна реформа. Але така, щоб до неї не було питання: “А де в ній люди?” Потрібна Народна Земельна Реформа, а не банальний розпродаж землі під вивіскою “реформа”. Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

До кінця липня уряд має затвердити зміни до Конституції у частині децентралізації. Оскільки раніше два законопроєкти щодо цих змін депутати відхилили через непрозорість, президент Зеленський ініціював обговорення на місцях. Влада за улюбленою звичкою запевняє, що хоче почути кожного. Місцеве самоврядування Київщини вимагає прописати для себе більше повноважень  в Основному законі та зменшити або прибрати контроль. Обговорення Як передає кореспондент KV, 25 лютого відбулася презентація плану публічного обговорення змін до Конституції України в частині децентралізації влади. Декларована мета процесу – пошук консенсусу усіх з усіма. Публічні обговорення матимуть циклічний формат. Офіційна позиція влади – процес стартували спільно Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, Офіс Президента, Міністерство розвитку громад та територій. Реформа децентралізації в Україні розпочалася 6 років тому, у 2014-му. Наразі мав стартувати завершальний етап добровільного об'єднання. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Досі не було внесено жодних змін до Конституції України в частині децентралізації – двічі відповідний законопроєкт був відкликаний.  Так, 13 грудня 2019 року президент Володимир Зеленський зареєстрував у Верховній Раді невідкладний законопроєкт №2598 "Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)". Закон спочатку викликав критику, нарікання і протести на Київщині та по Україні, був розкритикований Асоціацією міст України та парламентською опозицією. Проти поспішності в його прийнятті висловилися і європейські партнери України. 17 січня після зустрічі із головою та заступниками голови фракції “Слуга Народу” Зеленський вирішив відкликати законопроект, вирішивши, що внесення змін до Конституції стосовно реформи децентралізації потребує детального обговорення та консультацій з представниками всіх сторін. Читайте: Владимир Зеленский отзывает одиозный проект закона “о префектах” Раніше, у 2015 році, остаточно не був прийнятий ініційований єкспрезидентом Петром Порошенком законопроєкт №2217а “Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)”. Документ був проголосований у першому читанні, що спричинило зіткнення співробітників правоохоронних органів і прихильників радикально-націоналістичних рухів в Києві на Площі Конституції перед будівлею Верховної Ради України. В ході сутичок перед головним входом до парламенту протестуючими була кинута бойова граната, в результаті чого були жертви серед бійців Національної Гвардії. Скандальний законопроєкт відкликав Президент Зеленський у серпні минулого року.  Як заявив віцепрем'єр-міністр України, міністр розвитку громад і територій Денис Шмигаль, рішення щодо змін у Конституцію має бути прийнято на основі суспільної думки.  “Реформа децентралізації за останніми соціологічними опитуваннями отримала 68% підтримки серед жителів України. І дуже важливо, як ми будемо цю реформу завершувати. Завершитись вона має змінами до Конституції. Ми маємо думати не про кількісні показники, не кількість громад і повноваження всередині них, ми маємо думати про людей. Кінцева мета реформи – це комфорт кожного мешканця України, доступність адміністративних послуг, медицини, освіти. Зручність і комфорт – в цьому буде сила держави, в цьому буде сила громад. Але досвід показує, що не лише громади мають бути сильними, сильною має бути держава Україна. Ми хочемо почути всі думки – протилежні, незалежні, опозиційні. І виписати 2-3 варіанти можливого завершення адміністративно-територіальної реформи і реформи конституційної. І вже цю структуровану думку суспільства передати в парламент і перенести дискусію в Верховну Раду. І на основі суспільної думки має бути прийняте рішення парламентарями”, – говорить він. За законодавчою процедурою, відповідний законопроєкт має бути зареєстрований до 20 березня, до 2 квітня – направлений до Кабінету Міністрів.  На висновок щодо проєкту Конституційному суду відведено 30 днів, далі – 7 днів депутатам Верховної Ради на ознайомлення. У першому читанні його мають затвердити до 7 серпня і до 5 вересня його має прийняти конституційна більшість (законопроєкт має набрати мінімум 300 голосів).  Мислєю по дрєву: позиція урядовців Зокрема, представники влади відповіли на питання щодо того, чому попередні редакції змін до Конституції не були прийняті, які помилки визнає теперішня влада та куди необхідно рухатись, аби наразі зміни були схвалені суспільно.  Перший заступник Офісу Президента України Сергій Трофімов: Головний результат, якого ми маємо досягнути наразі – зміцнення довіри. Кожен має зрозуміти, наскільки він важливий, на рівні міста, села. Тільки так ми зможемо працювати разом і досягти результату. Друге – це рівні можливості. Половина країни живе в об'єднаних громадах, інша половина – по старих правилах. Ми маємо пройти цей етап. І третє – це безпекова складова. У держави і громад є спільні завдання, пов'язані із внутрішньою та зовнішньою безпекою.  Голова партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко: Щодо помилок, які ми (партія “Слуга народу”) припустилися. Перше – це певна закритість процесу консультацій. Ми це визнаємо і зараз йдемо відкритим шляхом. Друге – формат формування змін, за яким ми працювали, був створений п'ять років назад, за цей час багато відбулось і самоврядування наразі трохи по-іншому себе почуває. Нам необхідно переглянути стартову концепцію, з якої все починалось у 2014-2015 роках. Переоформлювати і переосмислити деякі питання. Що у нас спільне – це збільшення можливостей самоврядування і збільшення гарантій з боку держави. Дискутуємо з приводу питання нагляду. Третя помилка стосується багатьох процесів, які у Верховній Раді відбуваються. Наразі треба знайти порозуміння на трьох рівнях – щодо змін в Конституцію, законодавчого забезпечення та як реалізувати цю реформу на місцях. Під час переходу усі функції самоврядування мають бути збережені, ми не хочемо, аби ця реформа негативно вплинула на якість життя населення і стала болісною. В уряді ми наразі шукаємо такі шляхи. Голова комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Андрій Клочко: Ми завжди відкриті та готові дискутувати з зацікавленими сторонами, вітчизняними та міжнародними експертами з будь-яких питань, які викликають суспільний інтерес. Хочу наголосити, що реформа децентралізації має бути і буде продовжена, але у тісній співпраці, в постійних консультаціях безпосередньо з представниками місцевого самоврядування та територіальних громад. Ключовим завданням для мене, як голови Комітету та представника монобільшості у парламенті, є впровадження реформи децентралізації влади відповідно до європейських норм. Перший заступник комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, партія “Голос” Роман Лозинський: Треба говорити з людьми. Довіра сама себе не побудує. Нарешті ми розпочинаємо дискусію. Але ми тут зібрались не для того, аби знайти 300 голосів у Раді. Кінцевим бенефіціаром змін до Конституції у частині децентралізації є громади. Раніше наш комітет не підтримав пропоновані зміни не тому, що ми не знайшли консенсусу. Не тому, що ці зміни не потрібні. Коли їх презентували, було сказано “ці зміни не є предметом широкої дискусії”. Це і стало причиною. І кожний відповідальний політик не підтримає ці зміни, поки їх не підтримає народ. Ми маємо досягти консенсусу, отримати широку суспільну підтримку, підтримку десятків тисяч громад, голів вже створених громад, депутатів, які мають стати нашими партнерами. Неможливо провести консультації через смартфон, потрібно йти до людей і говорити з ними.  З точки зору людей  Загалом позиція спікерів-представників місцевого самоврядування полягає у тому, що зміни в Конституцію мають враховувати та захищати інтереси громади. Місцеве самоврядування має бути наділене усіма повноваженнями, а органи контролю необхідно або зовсім виключити, або зробити їх наглядовими та консультаційними.  Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан: Місцеве самоврядування в 2015 році і у 2020 році – це фактично дві різні форми як по суті, так і в тому, що відбувається у напрямку консультацій. Коли з'явився проєкт змін у Конституцію, перша наша критика була пов'язана із процесом його внесення, а саме термінів і закритості. Я говорив на комітетах, що не може законопроєкт реєструватись у п'ятницю і голосуватись у четвер. Навіть 7 днів не було для ознайомлення. Звісно, було внесено правки і частину наших зауважень врахували.   На комісії аргументували тим, що самоврядування швидше “вигорає”, ніж центральна влада. Конституція – це суспільна угода між усіма громадянами. Якщо ця угода назріла, то зміни будуть прийняті. Друге, через що ми були проти пропонованих змін – там були “перекоси” в бік центральної влади. Я часто чую, що місцевому самоврядуванню надають повноваження, але у своїй щоденній роботі я фіксую, що повноваження навпаки обмежуються. Обмежується фінансовий ресурс, не в повній мірі забезпечені делеговані повноваження. І нас вразила норма про те, що якщо держава делегує якесь повноваження, то стовідсотково має його забезпечити, бо так буде співмірність. У нас виникло питання – хто цю співмірність буде визначати, Міністерство фінансів? У нас і так постійно продовжуються консультації щодо фінансового забезпечення і Асоціація вигравала суди щодо неповного забезпечення. З 2015 року з'явилося багато інституцій, які не наглядають, а контролюють місцеве самоврядування. Але єдине джерело влади – це народ. І має бути так, щоб неправомірність рішень вирішувалась тільки судом.  Наразі в мене є застереження щодо строків проведення громадських консультацій. В це обговорення мають бути включені всі регіони. Це має бути незалежна фіксація пропозицій у письмовій формі. Якщо по яким пропозиціям ми не знайдемо консенсус, потрібно відстрочити прийняття змін в Конституцію. Де-факто найважливішим є прийняття адміністративно-територіального устрою. Інші речі, які не будуть погоджені, ми можемо поки не закладати в Конституцію. Ми пропонуємо муніципалитет як адмін-терустрій. Муніципальна рада – відповідно орган місцевого самоврядування. Ми постійно говоримо про рівність, тому мають бути виключно мери і мати однакові повноваження. Законом має бути врегульовано питання об'єднання та роз'єднання муніципалітетів.  Голова Асоціації ОТГ Олександр Корінний:  Для нас неприйнятна позиція, коли хочуть паралельно із головою громади, який обирається мешканцями, ще й голову ради. Не може бути довіри, коли всередині однієї інституції буде дві особи. Це хаос, протистояння, але не тримання балансу і противаги. Префект і голова ради – так, це баланс. Нам вистачає протистояння голова громади-староста, який втратив половину функцій і дуже цим незадоволений, депутат-голова громади, коли вони не знаходять спільної мови. Нам пропонують ще одну позицію – голова громади-голова ради. Я розумію, що центральній владі завжди хотілось більше керувати, але якщо ми про партнерство, то це довіра між державою і місцевим самоврядуванням. І довіра – це коли половина країни, які повірили і об'єдналися у громади, не зникають в ході другого етапу реформи. Ми маємо зберегти всі ті громади, які функціонують і є спроможними не в угоду статистиці, показникам і ще чогось, а як фонд довіри до реформи. Ми маємо йти вперед, але як – швидко або довго і далеко? Якщо швидко, то треба йти по одному. Держава може піти швидко і сама. Якщо довго і далеко, щоб реформа мала сталість і незворотність, – тоді тільки разом. Для нашої Асоціації не важливо, яким буде текст в основі Закону. Головне визначити три блоки і працювати над ними. Перший, так званий зелений, – той, де ми всі погоджуємось. Другий, жовтий, – той, де ми можемо підкоригувати і піти далі. І третий – це червоні лінії, за які ми не можемо заступати. Не може префект скасовувати рішення органу місцевого самоврядування. Це може робити тільки суд. Інакше може бути дуалізм, тиск, це червона лінія. Ми не бачимо рівня округу. Ми хотіли відійти від РДА і знову повертаємось до округів. Давайте передамо спільну власність на обласну раду, але щоб голова ОТГ мав там представництво і міг захищати інтереси там.  Читайте: Киевщина против префектов: местное самоуправление в шоке от узурпаторских полномочий новых областных руководителей Голова Всеукраїнської асоціації громад, голова Фурсівської ОТГ Київської області Микола Фурсенко:  Ми спільно із Мінрегіон напрацьовували пять варіантів, як потрібно рухатись, аби село стало заможним, щоб територія розвивалась і молодь не виїздила за межі громади. Але реформи почались не з об'єднання, а з медицини, освіти, що значно ускладнило цей процес. Потім почались політичні негаразди. Зрозуміло, що потрібно вносити зміни в Конституцію, бо без цього рухатись далі ми не зможемо. І ми хочемо активно брати участь в обговореннях, аби почули голос “знизу”. Із 13 тисяч сільських, селищних рад об'єдналися трохи більше 4 тисяч. Інші не знають що робити і до кого йти. Люди не бачать перспективи розвитку. Після того, як ми об'їдемо всі райони і області, зафіксуємо пропозиції, будемо слідкувати, аби їх враховували. З точки зору економіки – фінансова скрута, яка є у країні, не дає змоги показати громадам, що ми готові працювати. Делеговані повноваження у повній мірі до нас не дійшли, повернули тільки землі сільськогосподарського призначення держвласності за межами сіл, але у більшості вони вже були комусь віддані. Щоб зміни були дійсно корисними для сіл, потрібно у законодавчому плані передбачити захист інтересів громад. Органи контролю мають розуміти, що нам потрібен не контроль, а допомога. Аби розібратися, як надалі проводити реформу І пояснити, що із містами більш потужними ми не конкуренти, а партнери. Можна розвивати спільні інтереси, а наразі політики налаштовують нас проти, аби ми не об'єднувались. Голова Бучанської ОТГ Анатолій Федорук:  Той факт, що законопроєкт Офісу Президента був відкликаний сигналізує про те, що місцеве самоврядування і уряд мають паростки довіри один до одного. Асоціація міст, зважаючи на той факт, що це стосується нас, місцевого самоврядування, внесли свої пропозиції, вони є консолідованими і сьогодні практично з нуля ми починаємо напрацьовувати текст змін до Конституцій. Я категорично проти, щоб ми створювали якусь надбудову між обласним і базовим рівнем по аналогу районів. Вносячи зміни ми відходимо від старої моделі адміністративно-територіального устрою радянської доби. Ми всі усвідомлюємо, що вона себе віджила. Не можна створюючи нову систему залишать старі градації – сільський, селищний, міський голова, голова ОТГ. А особливо – міста районного і обласного значення виходячи із фінансового забезпечення. Нагадаємо, як раніше писала KV, відкликаний законопроєкт президента Володимира Зеленського про зміни до Конституції України, що стосуються децентралізації влади, передбачає кілька нововведень. Основою місцевого самоврядування, а також системи територіально-адміністративного устрою, повинні стати громади, об'єднані в округи, а вони в свою чергу стануть складовою частиною області. Окружні та обласні ради матимуть свої виконкоми, а за законністю їх актів наглядатимуть призначені президентом за поданням уряду префекти. Вони з'являться не пізніше 1 березня 2021 року – після перших місцевих виборів відповідно до конституційно зміненої моделі. Читайте:  Проект Децентрализация: Софиевская и Петропавловская Борщаговки не спешат объединяться Проект “Децентрализация”: Войти в Озернянскую ОТО готовы лишь два сельсовета из шести Проект “Децентрализация”: Великодымерская теробщина этой осенью идет на выборы Проект “Децентрализация”: Медвинская теробщина идет на выборы в неполном составе Проект “Децентрализация”: Фурсовская теробщина может лишиться части бюджета Проект “Децентрализация”: Села Переяслав-Хмельницкого района отказались примкнуть к городу Проект “Децентрализация”: Кагарлыкская теробщина объединит город и 26 сельсоветов Проект “Децентрализация”. Политические амбиции мешают состояться большой Боярской теробщине Проект “Децентрализация”: Тетиевская терробщина готовится к выборам в декабре Проект "Децентрализация". Узинской терробщине придется поработать над развитием Проект “Децентрализация”: КОГА тормозит назначение выборов в Циблевской терробщине Проект “Децентрализация”: Гостомельская ОТО пойдет на выборы только в составе Киево-Святошинского района Проект “Децентрализация”: Студениковская терробщина готовится к выборам в декабре Проект “Децентрализация”: Предусмотренная Кабмином Дымерская ОТО может не состояться Проект “Децентрализация”: Мироновская терробщина ждет позитивного вывода от КОГА Проект “Децентрализация”: Ржищевская терробщина может стать проблемой для Кагарлыкского района Проект “Децентрализация”: Ходосовская терробщина может объединить села трех районов Проект “Децентрализация”: села Ставищенского района готовы митинговать против объединения Проект “Децентрализация”: Яготинская терробщина не спешит на выборы “Проект Децентрализация”: Создание Боярской ОТО дошло до суда Проект “Децентрализация”. Сельсоветы потенциальной Вороньковской ОТО не готовы объединяться Проект “Децентрализация”: Власти Згуровщины не готовы терять полномочия Проект “Децентрализация”: Потенциальная Дмитровская терробщина уже год дожидается выборов Проект “Децентрализация”: Гребенковская терробщина не может быть создана без согласия двух сельсоветов “Проект Децентрализация”: Создание потенциальной Бышевской ОТО остановилось в 2015 году Проект “Децентрализация”: Козин поборется за право быть центром терробщины Проект “Децентрализация”: Пирновская терробщина может быть создана только принудительно Проект “Децентрализация”: Процесс объединения в Барышевке даже не начали Проект “Децентрализация”: Терробщина с центром в Украинке может быть названа Трипольской Проект “Децентрализация”: Рожновская терробщина не может определиться с центром “Проект Децентрализация”: Обухов может присоединить окрестные села Проект “Децентрализация”: Иванковская ОТО поборется за зону отчуждения Проект “Децентрализация”: Ташанская терробщина год ждет позитивного вывода КОГА Проект “Децентрализация”: Березанская терробщина будет проходить процедуру создания ОТО заново Проект “Децентрализация”: Володарский район не планирует объединяться в ближайшее время Проект “Децентрализация”: Полесский район этим летом планирует начать процесс объединения Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО может объединить не все сельсоветы Проект “Децентрализация”: Ракитнянский район может объединиться в две терробщины Проект “Децентрализация”: Калиновская терробщина может быть создана с разрешения Кабмина Проект “Децентрализация”: Белая Церковь может присоединить три сельсовета Проект “Децентрализация”: В Броварском районе может появиться Придеснянская терробщина Проект “Децентрализация”: Потенциальная Вишневская ОТО начала процесс объединения Проект “Децентрализация”: Германовка и Григоровка Обуховского района хотят быть центрами одной ОТО Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Таращанского района не хотят объединяться в терробщину Проект “Децентрализация”: Процесс создания Чабановской терробщины стоит на месте Проект “Децентрализация”: Скандальная Бучанская ОТО первой на Киевщине воспользовалась законом о присоединении Проект “Децентрализация”: Потенциальная Томашовская терробщина объединит два района Киевщины Проект “Децентрализация”: Ржищев начал присоединять села двух районов Проект “Децентрализация”: Потенциальная Бородянская терробщина готова идти на выборы Проект “Децентрализация”: Фастов планирует присоединить окружающие села Проект “Децентрализация”: потенциальная Киево-Святошинская терробщина разделилась на две ОТО Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила Мироновскую терробщину Проект “Децентрализация”: Заборский сельсовет не отдадут Боярке Проект “Децентрализация”: Барышевская ОТО готовится к выборам Проект “Децентрализация”: вялое руководство, имитация объединения и недостаточный результат Проект “Децентрализация”: Обухов планирует присоединить один сельсовет Проект “Децентрализация”: Березань присоединила пять сельсоветов Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО не пошла на зимние выборы из-за бездействия КОГА Проект “Децентрализация”: Ковалевскую терробщину за один день утвердили в КОГА и отправили на выборы Проект “Децентрализация”: жители Клавдиево-Тарасово просят президента ускорить их объединение Проект “Децентрализация”: выборы в терробщинах Киевщины под угрозой срыва Проект “Децентрализация”: 4 сельсовета Иванковского района тормозят создание терробщины Проект “Децентрализация”: в Бузовском сельсовете скандал из-за присоединения к Ирпеню Проект “Децентрализация”: потенциальная Вишневская терробщина готовится подавать документы в КОГА Проект “Децентрализация”: в Ирпене со скандалом пытаются присоединить два сельсовета Проект “Децентрализация”: Полесский район отложил объединение на следующий год Проект “Децентрализация”: еще 6 сельсоветов могли бы присоединиться к Ржищеву Проект “Децентрализация”: терробщины Киевщины просят парламент провести объединение по закону Проект “Децентрализация”: Киевщина оказалась в числе аутсайдеров рейтинга формирования ОТО  Проект “Децентрализация”: терробщинам Киевщины урезали дотацию на содержание школ и больниц Проект “Децентрализация”: сельсоветы Белоцерковщины просят Киевоблсовет ускорить их присоединение к городу Проект “Децентрализация”: Гройсмана просят разобраться с объединением территориальных общин на Згуровщине Проект “Децентрализация”: протестующий Ворзель войдет в состав Бучанской ОТО Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА одобрила создание Томашовской терробщины Проект Децентрализация: в Васильковском районе может появиться Калиновская терробщина Проект Децентрализация: КОГА утвердила создание Глевахской ОТО  Проект Децентрализация: Созданию Макаровской ОТО угрожает новоявленная Комаровская община Проект Децентрализация: Ташанская терробщина готова идти на выборы Проект Децентрализация: Гребенковская терробщина поборется за положительное заключение КОГА Проект Децентрализация: Гатное и Вита-Почтовая хотят спастись от столицы совместным объединением  Проект Децентрализация: Гостомель борется с Ирпенем за создание отдельной общины Проект “Децентрализация”: администрация Терещука выдала общинам Киевщины еще два позитивных вывода Проект “Децентрализация”: Калиновская община Броварского района может объединить четыре сельсовета Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Фастовского района надеются успеть добровольно объединиться в Кожанскую ОТО Проект “Децентрализация”:  теробщины Киевщины жалуются на нехватку инфраструктурной субвенции  Проект “Децентрализация”: судебное дело о присоединении Заборья к Боярке рассмотрят заново  Проект “Децентрализация”: смена власти в Копылове заблокировала создание Березовской терробщины Проект “Децентрализация”: села Бориспольщины хотят спастись от города созданием Золочевской общины Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила создание Обуховской терробщины Проект “Децентрализация”: Гоголевская община продолжит объединение после утверждения перспективного плана Проект “Децентрализация”: процесс утверждения Вишневской общины может затянуться до конца года Проект “Децентрализация”: Козинскую общину Обуховского района могут исключить из перспективного плана Проект “Децентрализация”: в Бородянском районе суды тормозят объединение общин Проект “Децентрализация”: Островская община просит президента Зеленского разобраться с решениями КОГА Проект “Децентрализация”: села потенциальной Боровской ОТО может переманить новоявленная Мотовиловская община Проект “Децентрализация”: миллионные долги могут оставить жителей Калитянской ОТО без воды и света Проект “Децентрализация”: Таращанский район может разделиться на две общины Проект “Децентрализация”: теробщины Киевщины недополучают налоги за землю Проект “Децентрализация”: бюджеты четырех теробщин Киевщины оказались под угрозойПроект “Децентрализация”: Киевщину могут поделить на шесть районовПроект “Децентрализация”: пять теробщин Киевщины хотят расшириться за счет окрестных сел Проект “Децентрализация”: села на Васильковщине, рассорившиеся из-за реформы, могут объединить насильно Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА дала сельсоветам последний шанс добровольно присоединиться к ОТО Проект “Децентрализация”: Бориспольщина и Белая Церковь не определились с центрами развития теробщин Проект “Децентрализация”: общины Киево-Святошинского района требуют от КОГА пересмотреть состав и количество местных общин Проект “Децентрализация”: Киевоблсовет просит ВРУ и Кабмин разобраться с проблемными селами Киевщины Проект “Децентрализация”: вокруг потенциальной Боярской теробщины разгорелся новый скандал Проект “Децентрализация”: КОГА может вынести негативный вердикт потенциальной Пристоличной ОТО  Проект “Децентрализация”: села Киево-Святошинского района спешно взялись за объединение Проект “Децентрализация”: Бориспольщину разделят на шесть теробщин Проект “Децентрализация”: потенциальная Березовская ОТО под угрозой срыва Проект “Децентрализация”: судьбу потенциальной Феодосиевской общины решит Кабмин Проект “Децентрализация”: Мироновская ОТО расширила границы за счет трех сельсоветов Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО просит Кабмин откорректировать перспективный план Проект “Децентрализация”: Обуховская ОТО поборется за окружающие села с потенциальной Козинской общиной Проєкт “Децентралізація”: Петропавлівська і Софіївська Борщагівки проти об'єднання з Вишневим та столицеюПроєкт “Децентралізація”: села Переяслав-Хмельницького району відстоюють потенційну Гайшинську громаду Проєкт “Децентралізація”: найгучніші провали й успіхи Київщини у 2019 році Проєкт “Децентралізація”: Київщина увійшла в ТОП-5 областей-аутсайдерів за рейтингом формування спроможних громад Проєкт “Децентралізація”: на Київщині стартувало примусове об’єднання громад Проєкт “Децентралізація”: сільради Київщини знову відмовляються об’єднуватися із містянами в одну громаду Проєкт “Децентралізація”: села Миронівського та Кагарлицького районів готові протестувати проти Ржищівської ОТГ Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини вимагають від уряду обіцяного ПДФОКиевVласть

Надати право розірвати договір оренди землі – єдине правильне і можливе вирішення проблеми власників землі села Вільшанська Новоселиця Васильківського району Київської області. Це право також  є необхідним правом для всіх селян-власників землі в Україні. Ситуація, де необхідне таке право, не поодинока. Просто Вільшанська Новоселиця – яскраве вираження проблеми земельних відносин, їх наслідків та необхідності прогресивних змін. Вільшанська Новоселиця стала відомою на всю країну завдяки битві за землю. Таких битв – десятки. Але, як і в усіх земельних битвах, селяни, як правило, є тими, ким маніпулюють орендатори та латифундисти, політики та бізнесмени, роблячи вигляд, що вони не знають, хто саме є власниками землі – селяни. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Розпаювання колгоспів передбачало, що колективні, кооперативні сільськогосподарські підприємства, які базуватимуться на нових організаційних засадах, нових земельних і майнових відносинах, матимуть найбільшу перспективу свого розвитку, і завдяки цьому буде не тільки наділено індивідуальним майном колишніх колгоспників, а й аграрна галузь отримає зростання продуктивності праці та економічного розвитку. Але відбулося в країні інше. Сільська еліта, створивши нові сільськогосподарські підприємства, “забула” взяти до складу засновників, “пересічних” селян, віддавши їм почесне право бути звичайними орендодавцями. СВК (сільськогосподарський виробничий кооператив) "Новоселицький" орендує близько 460 земельних ділянок у приблизно 460 власників землі, що складає загальну площу приблизно 1100 гектарів. Замість 460 засновників (учасників) кооператив має так звану групу засновників з 16 осіб – сільську еліту. СВК “Новоселицький” є класичним орендарем землі і не є  повноцінним сільськогосподарським виробничим кооперативом – ні за змістом та логікою, ні за законодавством. У земельному  протистоянні у Вільшанській Новоселиці є дві сторони. Обидві хочуть орендувати землю у селян. Скориставшись ситуацією в середині підприємства-орендаря СВК "Новоселицький" та юридичними можливостями, одні орендарі витісняють інших, інші захищаються – і, як результат, наявне протистояння орендарів. Конфліктність відносин між засновниками СВК “Новоселицький” проявилася в обранні нового керівника сформованою новою більшістю засновників кооперативу з наступними економічними та правовими наслідками від протистояння. У результаті – врожай не зібрано, гроші зникли, власники землі залишилися без орендної плати. А створена новою більшістю засновників кооперативу чи особами, які стоять за цією новою більшістю засновників, нова структура у вигляді ТОВ “Новоселицьке” готова приймати в оренду землю від власників землі в с. Вільшанська Новоселиця, попередньо розірвавши з ними договір оренди в СВК "Новоселицький". Власники землі можуть погодитися на таку схему, побоюючись неоплатності за оренду землі, затягування часу в судах та слідствах. Таким чином вони змінять одних панів на інших і їм знову скажуть: не менше 7 років оренди, порушивши черговий раз конституційні права українця – власника землі. У цій ситуації як економічно, так і соціально втрачають власники землі – селяни, перетворені на кріпаків разом із землею. І тут доречний багатовіковий відомий вислів: “Пани б’ються (лаються), а у кріпаків (селян) чуби тріщать”. Те, що відбувається у Вільшанській Новоселиці, можна називати рейдерством чи будь-як інакше, але факт залишається фактом: у селян ніхто нічого не запитав, а тільки втягнули їх орендарі в міжсобійне протистояння за право користуватися їх землею. Хоча, за великим рахунком, селянину все одно, хто орендує землю, головне – своєчасна висока орендна плата, бо селяни-власники землі не беруть участі в розподілі прибутків від обробки землі, як то мало б бути.  Вирішення проблеми у Вільшанській Новоселиці повинно відбуватися в інтересах селян-власників землі. А поки що всі спроби припинити конфлікт стосувались вирішення проблеми в інтересах одних чи других орендарів-засновників, але безуспішно. Такої ситуації не склалося б, якби власниками СВК "Новоселицький" були всі 460 орендодавців. І тоді це була б справжня кооперація з колективною власністю, справедливим розподілом прибутку між селянами-власниками землі, а у кожного селянина було б право голосу в прийнятті рішень – це фактично було б Товариство власників землі. Такому товариству не загрожувало б ніяке рейдерство. Учасники товариства ніколи б не перетворилися на кріпаків. В селі не було б новоявлених панів та битих жінок і старих, а всі вони були б власники аграрного виробництва. Якби власники землі у Вільшанській Новоселиці мали право розривати договори оренди землі, то і такої боротьби між орендарями-засновниками не було б, а разом з правом розривати договори оренди не було б і рейдерства, і не потрібен був би закон проти рейдерства. Саме по собі рейдерство втратило б зміст – власник землі міг би припиняти орендні відносини, те, що є ціллю рейдерів. Таке бачення механізму в земельних відносинах, як право розривати договір оренди за ініціативою власника землі, важливо для всіх власників землі. Це ринковий механізм в земельних відносинах, і з його застосуванням, розкріпаченням кардинально зміниться ситуація з землею в країні: зросте цінність землі, відбудеться перехід до самостійного господарювання і, як наслідок, розширене відтворення аграрної галузі. Власникам землі у Вільшанській Новоселиці, як і всім власникам землі в Україні, необхідно усвідомлювати, що вони є не тільки власниками землі, а й повинні стати власниками аграрного виробництва і змінювати порядок речей, визнаючи себе головними в земельних відносинах. Повноцінна реалізація прав селян як власників  землі і власників аграрного виробництва може бути реалізована в Товаристві власників землі, створювати які я й пропоную. А депутатам потрібно вже братися за комплексне вирішення земельної проблеми країни і не сперечатися, як краще розпродати землі українського народу, а дослухатися до моїх пропозицій з прогресивних земельних відносин і робити те, що потрібно селянам – мати право розривати договір оренди землі чи емфітевзису. Крім того, для депутатів мною підготовлено проєкт Закону про прогресивні земельні відносини. Основними тезами такого Закону “Про прогресивні земельні відносини” повинні стати: підтримка самостійного господарювання на власній землі безпосередньо чи через участь у товариствах власників землі; надання селянам-власникам землі права розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі простої вимоги про дострокове розірвання договору; фінансове забезпечення селян-власників землі для повернення отриманих  авансових платежів, яке може бути необхідним при достроковому розірванні договорів користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення; обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною, яка відповідає п’ятикратному розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1  гектар для чорнозему); кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування в одно-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки (приблизно 3 тис. доларів за 1  гектар для чорнозему) для задоволення нагальних споживчих потреб на умовах до 5% річних; кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування для купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в у сумі п’ятикратного розміру  нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар) на умовах до 5% річних; кредитування в необхідному обсязі товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на власній землі, на умовах до 3% річних; допомога в поверненні незаконно відчужених земельних ділянок  їх власникам (під час дії заборони на відчуження землі); формування державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі; набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути виключно фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна (громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення) та органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Щоб не бути голослівним, пропоную переглянути запропонований мною розроблений проєкт Закону України “Про прогресивні земельні відносини”, пояснювальну записку та порівняльну таблицю до проекту Закону. Також разом з проєктом Закону депутатам було надіслано і супровідний лист про запропонований мною проект як форму реалізації народовладдя, якого ми не дочекалися від них.  Також нагадую, що при прийнятті законів від “слуг” (№ 2178-10, №2194) про так званий ринок землі, продати землю власник землі зможе тільки з дозволу орендаря, а значить, тільки орендареві і тільки на його умовах. Читайте: Розірвати договір оренди – головне право власника землі Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

В журналістській вітальні ІТА “ЮН-ПРЕС” Київського Палацу дітей та юнацтва відбулася яскрава, цікава та мега-пізнавальна зустріч з відомою журналісткою, випускаючим редактором проекту “Головна тема”  та програми "Говорить Україна" на каналі “Україна” Вікторією Гурьян. Вікторія поділилася з майбутніми журналістами  секретами свого 10-річного досвіду в тележурналістиці,  розповіла як ішов процес її головних розслідувань. Серед них: розслідування, завдяки якому в Кримінальному кодексі України з’явилася особлива правка, яка дозволяє карати тих, хто доводить людей до суїциду через Інтернет (саме це розслідування відкрило новий вид злочинів у нашій країні — кібербулінг); розслідування, яке викрило жахливі злочини хірурга, що калічив людей; допомога у звільненні затриманих, яким помилково присудили довічне ув’язнення, через що вони 14 років сиділи у в’язниці просто ні за що; розслідування, які допомагали віднайти зниклих родичів. Також Вікторія Гурьян була відповідальним шеф-редактором за випуск на проєкті “Говорить Україна”, який у 2016 році отримав нагороду “Телетріумф”. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Вікторія Гурьян починала свою кар’єру  з регіональної журналістки у Луганську, а зараз вона відомий редактор і журналіст України. Пані Вікторія загострила увагу юних колег на тому, що таке кібербулінг. Кібербулінг — це новітня форма агресії, що провокує  жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо. Як виявити ознаки кібербулінгу? Кібербулінг має декілька проявів, жоден з яких не можна ігнорувати: - відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень; - демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор; - створення груп ненависті до конкретної дитини; - пропозиція проголосувати “за” чи “проти” когось в образливому опитуванні; - розповсюдження (спам) відео та фото порнографічного характеру; - провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе( це можуть бути група смерті на зразок “Синій кит”). Вікторія повідала нам історію про те, як їй вдалося викрити людину, яка доводила до самогубства жінок і дівчат-підлітків через переписку в соцмережі Вконтакті. Серед випусків передачі "Говорить Україна" є випуск про те, як "Настя Коваленко" довела до самогубства 9 жінок, двом  з яких вдалося вижити. Цей випуск з'явився так: до Вікторії Гур'ян дійшли чутки про цю ситуацію і вона вирішила перевірити чи правда, що людина може довести до самогубства іншу людину за допомогою переписки? Вікторія була шокована цією історією і вона вирішила провести розслідування та поділитися знайденою інформацією  в передачі "Говорить Україна". За словами Вікторії, це розслідування зайняло 2-3 тижні, і відібрало у журналістки багато сил, як моральних, так і фізичних, адже вона працювала 24/7 і у неї було вкрай мало часу на сон та їжу.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Маніяк шукав своїх жертв в групах, в яких люди хотіли покінчити життя  самогубством. Потенційних самогубців видавав пригнічений настрій, депресивні дописи на їх сторінках Вконтакті, сумні пісні і публікації. Маніяк писав їм під виглядом жінки-медика, втирався до них в довіру і пропонував їм покінчити з життям разом з ним. Для розслідування Вікторія Гур'ян "переробила" свою сторінку з веселої, адекватної сторінки людини із здоровою психікою в дуже депресивну сторінку і почала чекати, коли “Анастасія” напише їй. Врешті решт це сталося, і маніяк запропонував журналістці стати самогубцею. Усі скріншоти переписки і докази вони принесли в поліцію, адресу ж виявили за допомогою посилання (воно виглядає як листівка з поздоровленням, але якщо на неї натиснути, то людині, яка згенерувала це посилання, прийде адреса людини, яка натиснула на дану листівку). Поліція довго не хотіла братися за цю справу. Ще б пак, адже ніхто раніше з таким не стикався і Вікторії ніхто не вірив! Врешті решт справу розслідували, а через 2 роки в Україні прийняли правку до закону про кібербулінг. — Важливо запам’ятати, — наголосила журналістка, — якщо ваша дитина (або близька, знайома людина) постраждала від цькування, її шантажують, обіцяють всім розіслати її особисті фотографії або погрожують – ніколи не звинувачуйте і не сваріть дитину (або близьку людину). Не залякуйте дітей фразами: “Якщо щось подібне станеться – отримаєш у мене!”. Не допускайте засудженнь: “Сам (сама) у всьому винен!”. Такі слова призведуть до того, що або людина не захоче звернутися до вас за допомогою, а навпаки змушена буде залишитися зі своєю проблемою наодинці. Важливо пам’ятати: винна не жертва – винен той, хто скористався її довірою. Людям (а особливо, дітям) і без того зачасту страшно або соромно розповісти іншим про ситуації, які сталися з ними. А раптом сваритимуть,  розчаруються? Раптом не пробачать? Через такі ситуації кібербулінг може вилитися в відвертий шантаж. Адже зловмисник знає: жертва змушена буде робити все, аби батьки / школа / інші люди нічого не дізналися. Пані Вікторія дала поради  щодо захисту від кібербулінгу. — Насамперед, поясніть жертві, що це не її провина. Що ви підтримаєте її в будь-якому разі, що ви – на її боці та вам можна довіряти. Збережіть все листування, зробивши скріншоти. Заблокуйте акаунти, з яких пише агресор – поставте його в “чорний список” й  ігноруйте. Іноді кривдник відступає, коли не отримує бажаної реакції. Поміняйте номер телефону жертви і на деякий час видаліть всі сторінки у соцмережах. Якщо жертва кібербулінгу буде відчувати себе таким чином “відрізаною” від світу й друзів – створіть нові, секретні сторінки для неї з іншим ім’ям і без фото, щоб лише сім’я і друзі знали про них. З’ясуйте, чи знайома вона з агресором у реальному житті або чи планує зустрітися. Дізнайтесь, що йому відомо про потенційну жертву (реальне ім’я, прізвище, адреса, телефон, номер школи). Запропонуйте свою допомогу: обговоріть, як можна знешкодити, заблокувати агресора. Поясніть, якій небезпеці може піддатися дитина при зустрічі з незнайомцями, особливо без свідків. Зверніться в поліцію. Якщо погрози є досить серйозними, стосуються життя або здоров’я жертви, а також членів вашої родини, то ви маєте право на захист з боку правоохоронних органів. Якщо ви не впевнені в своїй оцінці того, наскільки серйозно те, що сталося з людиною, або людина недостатньо відверта з вами і не готовий йти на контакт, зверніться до психолога. Але зустріч з Вікторією Гурьян не обмежилася лише темою булінгу.  Журналістка зачепила багато аспектів журналістського розслідування, піднімаючи завісу над фаховими секретами. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"КиевVласть

Для селянина-власника землі поняття “розірвати договір оренди землі” скоро стане синонімічним поняттю “повернути землю” і навіть “відвоювати землю собі”. Право розривати договір оренди землі сільськогосподарського призначення за ініціативою її власника – первинне бажання селян і ринково-економічна необхідність. Це право є позитивним ринковим механізмом, яке так необхідне для зміни земельних відносин.  Україні й українцям необхідні ринкові механізми в земельних відносинах, а не так званий вільний ринок землі. Саме така умова забезпечить багатократне збільшення доходів від землі її власникам та зростання цінності землі.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Бажання селян мати право розірвати договір оренди, забрати землю “якщо щось не так” завжди було присутнім, але не реалізуємим – законодавці ставали на сторону орендарів, як лобісти орендарів і латифундистів, та часто на сторону самих себе, максимально закріпачуючи власників землі - селян. Мова йде і про 7 років мінімального строку оренди, і про початок дії договору з моменту реєстрації, а не з моменту укладання, – конституційними правами селян як громадян було знехтувано.  Необхідність надання права розривати договори оренди все більше усвідомлюється зараз через появу й існування суперечностей та конфліктів між селянами-власниками землі та орендарями, а головне – необхідністю переходити до самостійного господарювання – ставати селянину власником аграрного виробництва.  Проблема повернення землі з оренди за бажанням власника набуває зараз і набуватиме далі ще більшої актуальності, а навіть і конфліктності в умовах можливого неконституційного відкриття так званого ринку землі. Земельними законами про так званий ринок землі існуюча влада та сформована більшість парламенту хоче ще більше закріпачити селян. Ми всі розуміємо, що за землю, поки вона в оренді, будуть пропонувати ціну набагато меншу, ніж за землю, не обтяжену орендою, – ніхто не буде купувати те, чим не зможе володіти відразу, не говорячи про 7-10 років очікувань. Майже вся земля перебуває в оренді на довгі 7 і більше років, а значить, очікувати зростання ціни на землю не прийдеться. Тому селянину залишиться або віддавати землю задарма орендареві, або очікувати закінчення договору оренди. А з тією “успішністю” в нехтуванні Конституції України діючою владою, то і оренда може ніколи не закінчуватися – все для бізнесу, орендарів та олігархів. Не буде сприяти зростанню ціни на землю і переважне право орендаря на викуп землі, яке передбачено проєктом закону від “слуг” №2178-10. Крім того, проєкт закону від тих же “слуг” №2194 передбачає появу частини 3 статті 130 Земельного кодексу України, згідно з якою без згоди орендаря власник землі не має права продати належну йому землю. Це значить, що продати землю можна буде, знову ж таки, тільки орендареві без торгів, конкурсів чи за будь-яким процесом продажу з ринковим ціноутворенням – задешево чи даром. Закони про так званий ринок землі – закони діючої влади, направлені на монополізацію землі в країні. І, як будь-яка монополія, земельна монополія захоче знижувати ціну на землю, і, як будь-яка інша монополія, буде мати змогу і бажання максимізувати ціни на свою продукцію (фактично продукти харчування) – прибуток в усьому і понад усе.  Таке ставлення до власників землі-селян цими неконституційними законами від “слуг” є підтвердженням необхідності надання власникам землі права розривати договори оренди.  Але головним завданням повернення землі її власникам через надання можливості розривати договір оренди землі є не збільшення ціни на землю – ціна на землю зростає тільки від збільшення доходу від неї. Головним є те, що разом з отриманням права розірвати договір оренди власник землі зможе перейти до самостійного господарювання на власній землі одноосібно чи в об’єднанні з іншими власниками землі в Товариства власників землі. Самостійне господарювання дає можливість навіть на первинному етапі отримувати в 2-4 рази більше доходу від землі, що, відповідно, збільшує цінність землі в 2-4 рази. На сьогоднішній день через укладання довгострокових договорів оренди (до 49 років) та попередніх угод купівлі-продажу землі у селян за мізерні гроші викуповуються сотні тисяч гектарів землі. Селяни, які втратили роботу з розвалом аграрної галузі чи на фоні низького рівня соціального забезпечення, були змушені в такий спосіб продавати землю, щоб вирішити проблеми зі здоров’ям та іншими нагальними соціально-побутовими проблемами. Кількість землі, викупленої у такий спосіб, за різними оцінками сягає від 4 млн до 8 млн гектарів. З відкриттям так званого ринку землі ці мільйони гектарів будуть узаконені за орендарями і латифундистами. Ця земля куплена на здоров’ї та лихі українців, і ця ситуація – на відповідальності орендарів та в певній мірі держави, і цю ситуацію потрібно виправляти. Негативізацією цієї ситуації є і той факт, що землю селяни були змушені продавати за кілька сотень доларів, а у випадку зростання ціни хоча б до 2500 доларів за 1 гектар, яку обіцяють урядовці, селяни особисто втратять тисячі доларів, а орендарі і спекулянти зароблять десятки мільярдів доларів відразу; з відкриттям так званого ринку землі українці (селяни в першу чергу) відразу відчують, що таке вільний ринок землі в порівнянні. Безумовно, влада загалом і посадовці персонально отримають від українців абсолютний негатив, негатив від легалізації злочину. Говорячи про необхідність легалізації сірого ринку торгівлі землі, “слуги” забувають проводити паралелі з легалізацією наркоманії, злочинності, корупції та інших явищ, які перетворюють суспільство на тваринний світ. Чи це теж у планах? Чи буде місце в цьому тваринному світі для представників влади, що так вимагають легалізації? Висновок сформульовано давно, і він простий: необхідно знімати з розгляду ганебні закони про так званий ринок землі (№2178-10, №2194) і переходити до важливого для країни – до формування прогресивних земельних відносин.  Одним з головних положень законодавства про прогресивні земельні відносини є право селянина-власника землі розривати договір оренди.  Відсутність антинародних законів про так званий ринок землі та прийняття законодавства про прогресивні земельні відносини – єдиний чинник зростання цінності землі, зростання прибутків від землі у її власників та всестороннє розширене відтворення аграрної галузі та економіки країни в цілому. В першу чергу, необхідно законодавчо приділити увагу прогресивній формі земельних відносин, яка характеризується можливістю реалізувати швидкі, ефективні перетворення, націлені на розширене відтворення сільського господарства, включаючи тваринництво та переробку сільгосппродукції до оптимального виробничого переділу. Необхідний закон про прогресивні земельні відносини. Крім надання селянам-власникам землі права розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі простої вимоги про дострокове розірвання договору, основними тезами такого закону “Про прогресивні земельні відносини” повинно стати: підтримка самостійного господарювання на власній землі безпосередньо чи через участь у товариствах власників землі; фінансове забезпечення селян-власників землі для повернення отриманих авансових платежів, яке може бути необхідним при достроковому розірванні договорів користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення; обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною, яка відповідає п’ятикратному розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему); кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування в одно-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки (приблизно 3 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему) для задоволення нагальних споживчих потреб на умовах до 5% річних; кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування для купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в у сумі п’ятикратного розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар) на умовах до 5% річних; кредитування в необхідному обсязі товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на власній землі, на умовах до 3% річних; допомога в поверненні незаконно відчужених земельних ділянок їх власникам (під час дії заборони на відчуження землі); формування державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі; набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути виключно фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна (громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення) та органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Щоб не бути голослівним, пропоную переглянути запропонований мною розроблений проєкт Закону України “Про прогресивні земельні відносини”, пояснювальну записку та порівняльну таблицю до проекту Закону. Також, разом з проєктом Закону депутатам було надіслано і супровідний лист про запропонований мною проєкт як форму реалізації народовладдя, якого ми не дочекалися від них. Читайте: Земля для українців: проєкт Закону Головіна “Про прогресивні земельні відносини” Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

У процесі формування госпітальних округів на Київщині до переліку опорних медзакладів потрапило лише тринадцять лікарень. Отримати бажаний статус, від якого залежить і фінансування, могли лиш ті заклади, що відповідали критеріям Кабміну. Медики столичного регіону подекуди обурені вибором. Кажуть, якщо одні райлікарні просто не встигли оновити обладнання, то інші не потрапили без адекватних приводів. Як стало відомо KV, колектив комунального некомерційного підприємства Васильківської районної ради (КНП ВРР) "Васильківська центральна районна лікарня" (*) зібрав підписи під зверненням до Кабміну з проханням включили їх до переліку опорних медзакладів Київщини.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Про це повідомляється на facebook-сторінці медзакладу. Про збір підписів було оголошено 8 лютого, закінчено збір 13 лютого. Не ввійшли до списку опорних лікарень також лікарні в Бородянці та Яготині. І, хоч протести тут не стали явними, влада на місцях наголошує: для включення були можливості і є вагоме обґрунтування. Сам список №23-р “Про затвердження переліку опорних закладів охорони здоров’я у госпітальних округах на період до 2023 року” затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.01.2020 року і включає 13 медзакладів Київщини. Чим загрожує відсутність у списку “опорних” З поширенням інформації про Васильківську ЦРЛ в районі почали ширитися страшні чутки: нібито лікарню і зовсім закриють. Або ж перенесуть до Фастова. У відповідь керівництво лікарні вирішило зробити офіційну заяву: питання про закриття КНП ВРР "Васильківська ЦРЛ" не стоїть! Ми розуміємо, що підґрунтям таких чуток є те, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів [...] КНП ВРР "Васильківська ЦРЛ" не включено до переліку опорних закладів охорони здоров’я”. Також у документі зазначено, що лікарня звернулася до Департаменту охорони здоров’я КОДА, губернатора Чернишова та народного депутата України Олександра Дубінського. Просять переглянути зміни до Розпорядження Кабміну від 15.01.2020 року №23-р в частині включення КНП ВРР "Васильківська ЦРЛ" до переліку опорних лікарень.  Зазначається, що “матеріально-технічна база лікарні та кваліфікація лікарів відповідає вимогам до опорних лікарень”. “Зараз ми приготували звернення до Кабінету Міністрів України з цього ж питання і запрошуємо всіх жителів міста та району, кому не байдужа майбутня доля лікарні, підтримати КНП ВРР "Васильківська ЦРЛ" і підписати таке звернення”, – говориться у повідомленні.  Відзначимо, що KV не надали у лікарні інформації про кількість підписів, які вдалося зібрати. Голова Васильківської райради Наталія Баласинович у коментарі KV також висловила занепокоєння фактом того, що лікарню не включили до переліку.  “У КОДА відбулася нарада за участі Міністра охорони здоров'я. На запитання, хто входив до робочої групи, яка формувала опорні заклади і за якими критеріями їх визначали, на жаль, чіткої відповіді я не отримала. Як відповіла Міністр, дані подавала КОДА. Адміністрація стверджує, що для затвердження була задіяна консалтингова компанія, яка на рівні Міністерства і рекомендувала ці заклади. Єдиним критерієм, за яким визначали ці заклади – 50-кілометрова доступність. Відсутність Васильківської ЦРЛ в списку стала величезною несподіванкою. Тому що попередні п’ять років роботи були присвячені реконструкції лікарні, щоб зробити її опорною. Нерідко ми жертвували іншими питаннями заради того, щоб вивести лікарню на зразковий рівень. Побудували нові два відділення, корпус, закуповували обладнання, набирали інтернів.  Раніше область була умовно поділена на госпітальні округи і був Васильківський округ, до якого входили Васильківський, Фастівський, Обухівський, Макарівський і Києво-Святошинський райони з центром у Василькові. Обіцяють, що обласна госпітальна рада ще має цей список переглянути, але вже є постанова Кабміну. У мешканців району ця новина викликала велике обурення. Вони вже звернулися по допомогу до народного депутата Дубінського. Але, на мою думку, найбільш важливим питанням зараз є те, хто утримуватиме районні лікарні вже з жовтня ц.р., коли перестануть існувати райради, на балансі яких вони утримуються. Ні одна з громад не зможе повноцінно утримувати ці заклади”, – каже Баласинович.  Питання про Васильківську ЦРЛ було піднято на зустрічі представників МОЗ з керівниками закладів охорони здоров'я 10 лютого.  Зокрема, міністерка охорони здоров'я Зоряна Скалецька не могла дати чіткої відповіді, чому Васильківська лікарня не увійшла до переліку опорних закладів. На її думку, опорна лікарня нічим не відрізняється від звичайної: ні фінансуванням, ні наповненням. Більш того, список опорних лікарень, за її словами, складався консалтинговою компанією, котра лише порадила, які лікарні можуть стати опорними, зважаючи на відстань до 60 км для сполучення екстрених лікарень. Тож, за словами Зоряни Скалецької, цей список опорних лікарень ще не остаточний. Які лікарні Київщини будуть опорними, вирішить госпітальна рада, яка незабаром буде сформована. До її складу увійде керівництво Васильківського району. Знайшлися ті, хто поставився критично до цього розголосу – через те, що нібито адміністрація лікарні, на їх думку, не поставилася серйозно до підняття статусу закладу до необхідного рівня, аби заклад включили до переліку.  “Проблема з лікарнею виникла не сьогодні. Ще кілька років тому районна рада захотіла повністю підпорядкувати ЦРЛ собі, в т.ч .призначати головного лікаря. Місто було проти, так як згідно статуту є співзасновниками ЦРЛ. Кошти всі на ремонти ЦРЛ виділяв район, з міста – нуль, хоча я сама постійно говорила і писала про те, що місто не просто має держсубвенцію передавати, а і на ремонти. Тому поки виясняли хто кому винен та перманентно були зайняті виборами та політикою, пропустили цей важливий момент – з опорною лікарнею. Лікарня, звичайно, не закривається, але якщо заклад не буде опорним, то зменшиться держфінансування, що призведе до закриття відділень і скорочення персоналу”, – пише користувачка соцмережі Тетяна Омельченко. Що таке опорна лікарня: позиція Кабміну Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року №194-р "Про затвердження переліку та складу госпітальних округів Київської області" було затверджено чотири госпітальні округи: Білоцерківський, Васильківський, Лівобережний та Бородянський. За визначенням КМУ, госпітальний округ не буде окремою юридичною особою або окремим рівнем територіальної організації влади, а відіграватиме роль механізму координації та спільного прийняття рішень представниками місцевих органів влади, території яких він охоплюватиме.  “Межі і склад кожного округу запропоновано Київською обласною державною адміністрацією, виходячи з критеріїв формування округу, встановлених Порядком створення госпітальних округів. Госпітальні округи створюються як "функціональні об'єднання лікарень, розташованих на визначеній території".  Взагалі до списку опорних закладів Київщини, згідно відповідного розпорядження КМУ, включено 13 закладів: “Білоцерківська міська лікарня № 2”; “Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування”; “Броварська багатопрофільна клінічна лікарня”; “Вишгородська центральна районна лікарня”; “Іванківська центральна районна лікарня”; “Ірпінська центральна міська лікарня”; “Макарівська центральна районна лікарня”; “Миронівська центральна районна лікарня”; “Обухівська центральна районна лікарня”; “Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня”; “Комунальне некомерційне підприємство Тетіївська центральна районна лікарня”; “Фастівська центральна районна лікарня”; “Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради”. Саме поняття опорного медзакладу має на увазі низку вимог, які висуваються до закладу. Аби стати головним на госпітальному окрузі, такий заклад має забезпечити: доступність для пацієнта – шлях до нього має займати не більше години; безпечність медичної допомоги на основі доказової медицини; своєчасність доступу до медичної допомоги; економічну ефективність, яка полягає у забезпеченні максимально можливої якості медичної допомоги за умови раціонального та ощадливого використання ресурсів. В інших районах KV опитала голів районних та місцевих рад стосовно включення або невключення їхніх лікарень до переліку, і що було або не було зроблено у цьому напрямку.  Голова Миронівської райради Валентина Усик: Щоб потрапити до опорних закладів, необхідно було виконати вимоги. Перша вимога – це дислокація. Миронівка може охоплювати в радіусі 60 км медпослугами Богуславський, Кагарлицький, Рокитнянський райони, має розгалужену транспортну розв’язку. Друга – забезпеченість фахівцями, а також – наявність приймального відділення і невідкладної медичної допомоги з операційними, палатами, сучасним обладнанням. І після того, як ми реформували у 2018 році ЦРЛ у комунальний некомерційний заклад, ми все це виконали. Ми зробили ремонт у пологовому відділені, намагаємося оновлювати обладнання, зберегли 160 ліжок стаціонару, завершуємо комп'ютеризацію.  Свого часу з районного бюджету в лікарню ми вклали близько 8 млн гривень. Зараз більше 3 млн гривень виділяє Миронівська ОТГ на рентгенівський апарат, фінансує необхідні медикаменти. Плануємо докупити функціональні ліжка у дитяче відділення, до пологового – апарат штучного дихання. Все це дало нам можливість створити потужну матеріальну базу. Всі необхідні тарифи, які мають запрацювати з 1 квітня, ми затвердили ще у грудні 2019 року. 31 січня лікарню включили до реєстру Національної служби здоров’я України, яка має буде надавати гарантовану суму фінансування вже з квітня. Голова Фастівської міськради Михайло Нетяжук: Фастівська міськрада сподівається на фінансову підтримку обласної ради з ремонту палат стаціонарних відділень Фастівської центральної районної лікарні по вулиці Київська. Ми подали проєкт до обласної ради і цей об'єкт необхідно зробити у першу чергу. Адже, враховуючи реформу вторинної ланки медицини, дуже важливо, щоб медзаклади області були готові до надання медпослуг за стандартами Національної служби здоров'я в Україні. Особливо, враховуючи те, що Фастівська ЦРЛ визначена в переліку 13 опорних закладів охорони здоров'я Киівщини, який було затверджено розпорядженням №23 Кабміну від 15.01.2020 року. Зараз їх потрібно привести до такого стану, щоб вони мали можливість надавати якісні медичні послуги.  Голова Броварської райради Сергій Гришко: Броварська районна лікарня – одна із найкращих і потужних, відповідає всім вимогам. Наявність кадрів, наповнюваність апаратурою, врегулювання електронної черги – це питання, які зробила для нас викликом сама реформа. Лікарню очолює Заслужений лікар України, депутат обласної ради, Почесний мешканець району Валентин Багнюк. Наразі в лікарні проводяться ремонти, утеплення, внутрішні роботи, замінюється дах. Адже перший корпус лікарні збудований був ще на початку 70-х років. Практично завершена комп'ютеризація закладу.  Лікарня є спільною власністю району та міста. З 1 квітня лікарня заключає договори з НЗСУ, а також в роботу будуть задіяні 11 апаратів геомедалізу, цю кількість маємо намір збільшити до кінця року. Броварський район – це приміська зона і в купальний та літній сезон район приймає близько 25-30 тис. відпочивальників. Тож надання екстреної меддопомоги лягає на районну лікарню. Орієнтовно заклад охоплюватиме послугами частину населення Бориспільського, Баришівського району, а також сусідньої області. На жаль, ліжкомісць недостатньо. Необхідно, можливо, передбачити окремі підрозділи в сусідніх ОТГ.  Голова Переяслав-Хмельницької міськради Тарас Костін:  Опорні заклади обиралися з-поміж інших з урахуванням наявності корпусів, персоналу і наша районна лікарня є однією з кращих в області. Міська, районна і ради громад є співзасновниками закладу і здійснюють її фінансування. Основні базові питання в районній лікарні вирішені. Заклад комп'ютеризований, на це кошти виділила міська рада. Плануємо ще закупити й оновити деяке обладнання, зробити комфортні зони для очікування і відремонтувати палати. А також модернізувати систему опалення і задіяти енергозаощаджувальні технології: заміна вікон, утеплення. Районна лікарня зможе охопити медпослугами Згурівський, Яготинський, Баришівський район і навколишні ОТГ, фахівців вистачає. У кожному місті є підрозділи зі швидкими й основний базовий офіс розташований в Переяславі.  В.о. голови Ржищівської ОТГ Христина Чорненька: Ми розпочинаємо проводити інформаційні зустрічі із жителями, тож всі переваги та недоліки, як це все буде працювати, вони зможуть оцінити вже з 1 квітня. Наша лікарня не в змозі надати якісні ургентні послуги. Ми маємо фахових працівників, але сучасне обладнання, лабораторії, реанімаційної палати, на жаль, лікарня немає. Зараз, щоб надати ці послуги, ми сплачуємо кошти за контрактом іншій лікарні. Думаю, це досить зручно, що визначено опорний заклад, де мешканцям 100% зможуть надати якісну і безкоштовну допомогу. Ми не маємо можливості підвищити рівень лікарні.  Коли Ржищів був містом районного значення, то районна лікарня була на 140 ліжок, але її розформували до 40. Щоб підготувати заклад такого рівня потрібно вкласти великі кошти і мати значну кількість населення, яка обслуговуватиметься в цьому закладі. Реформа дозволяє жителям самостійно обрати заклад для лікування: Кагарлик, Миронівка, багато мешканців їздять до Обухова. Умови надання екстреної допомоги витримані. Голова Яготинської міськради Наталія Дзюба: На сесії районної ради було прийнято одноголосне рішення – звернутися до облради, КОДА, Кабміну, Департаменту охорони здоров'я, народних депутатів різних фракцій щодо збереження лікарні інтенсивного лікування саме на території міста. Всі листи вже направлено, нам пообіцяли розглянути це питання на черговому засіданні облради. Якщо проаналізувати саму методику створення трьох ЛІЛів (від ред: лікарні інтенсивного лікування) на території Лівобережжя, то вона йде врозріз з наданням якісних послуг для населення. Ми не за те, щоб закрили Переяслав-Хмельницький опорний заклад, а за те, щоб було створено ще один ЛІЛ і саме на базі Яготинськоі ЦРЛ. Лікарня має зручне розташування, інфраструктура і транспортне сполучення міста дозволяє швидко доїхати жителям з інших районів, є кадровий потенціал і відповідна база – на території діє Чорнобильський медичний коледж. А ще – пункт біженців, в якому також потребують відповідної меддопомоги.  У минулому ЦРЛ була на другому місці по області серед клінічних закладів. В лікарні функціонують необхідні відділення, є екстрена медична допомога. Ми взаємодіємо з усіма гілками влади, щоб забезпечувати лікарню всім обладнанням. Але стоїть питання не лише у забезпеченні, а й в цінності людського життя – екстрено, швидко і доступно. І поки в кризовій ситуації пацієнта довезуть через 50 км до Переяслава, може бути запізно. Має бути не оптимізація, а розширення мережі. Кожен центр ОТГ має мати свою опорну лікарню. Ми будемо робити все можливе, щоб 20 тис. населення міста мали змогу одержувати якісні медпослуги.   Голова Бородянської райради Георгій Єрко: У нас мав бути і опорний медичний заклад, але чомусь так сталось, що він не потрапив до переліку. Виявляється, що Міністерство охорони здоров'я заключило договір з однією фірмою і саме вона за використанням системи транспортування, лише за одним показником визначила, де мають знаходитися ЛІЛи. Днями відбулася сесія райради і депутати прийняли рішення підготувати листа-звернення до Кабміну. Можливо, нас помилково не додали до списку. Адже наскільки нам було відомо, Бородянка мала стати центром госпітального округу. Район має розгалужену транспортну гілку – залізниця, аеродром, міжнародна траса Київ-Чоп. Ми розташовані в центрі, і найбільш вигідно проїхати до нас буде із Макарова і Іванкова, чим навпаки. У Макарівському районі проживає 37 тис. населення, а в Бородянському – 50. У районній лікарні є всі необхідні відділення, пологовий будинок займає п'яте місце по області за народжуваністю. Тож ми були досить здивовані, коли не виявили лікарню у списку опорних закладів.  Голова Ставищенської райради Віктор Малаш:  Ми сподіваємося, що всю необхідну медичну допомогу мешканці зможуть отримувати й у своїй лікарні. Центральну районну лікарню ми збережемо і вона буде працювати – інших варіантів ми навіть не розглядаємо і зробимо все необхідно, щоб туди надходило необхідне фінансування. В останні роки ми намагалися оновлювати медичне обладнання, здійснювали ремонти, щоб підвищити її рівень. З місцевого бюджету виділили кошти, щоб мати свою невідкладну швидку допомогу, зберегли всі ФАПи, щоб якісна медична допомога для мешканців району була доступна. Не вистачає в лікарні, звичайно, спеціалістів, є відтік кадрів до столиці. Також у районі переважає населення більш пенсійного віку і всім відомого, яку сьогодні вони мають пенсію, і наскільки для них важливі умови доїзду. До цього у нас був визначений Білоцерківський госпітальний округ. Опорні заклади визначало Міністерство охорони здоров'я, яке ні з ким не радилося. Як я розумію, на ці заклади і фінансування спрямовуватимуть більше, і обладнання закуповуватимуть. Але поки що все це в теорії.  Нагадаємо, як писала KV, на згаданій зустрічі з керівниками медзакладів у КОДА 10 лютого за участі, зокрема, міністерки МОЗ проходив лікбез: головним лікарям закладів Київщини пояснювали, що віднині лікарні мають статус комунальних некомерційних підприємств, і тому починають працювати за новими правилами. Експерти детально розповідали про те, як проходитиме фінансування, для чого медикам накажуть записувати на відео лікарню і пацієнтів, а також що таке медичний пакет. Читайте: Фінанси і нюанси: як перебігатиме реформа медзакладів на Київщині  Нагадаємо, що першим КНП на Київщині стала Броварська центральна районна лікарня. Таке рішення було прийнято ще у липні 2018 року Броварської міською радою.  Читайте: Центральная Броварская больница стала некоммерческим КП А у ланці первинної медицини повний перехід першим завершив Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Вони також стали у першій п’ятірці тих, хто підключився до так званої е-централі — електронної системі для невідкладної допомоги "Централь 103". Читайте: Киевский областной центр экстренной медпомощи станет первым некоммерческим учреждением на Киевщине На останньому черговому засіданні КОР 19 грудня депутати підтримали створення трьох некомерційних комунальних підприємств: “Київський обласний лікарсько-фізкультурний диспансер”, “Київський обласний центр охорони здоров’я матері і дитини” та “Обласний дитячий санаторій “Поляна” і, власне, “Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”. А на позачерговій сесії КОР у січні 2020 року депутати розглянули питання створення некомерційних підприємств “Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”, “Київська обласна клінічна лікарня" і "Київський обласний онкологічний диспансер”.  Читайте: Київоблрада перетворить ще три медзаклади на некомерційні компідприємства  Фото: колаж KVКиевVласть

Броварська громада повстала проти нового супермаркету АТБ, що його можуть збудувати в 10-му мікрорайоні. Говорять: дозволу в них ніхто не питав, та й автостоянка потрібна значно більше за продуктовий. Походження та призначення 0,17 га землі, за яку розгорнулася битва,  – справа, вкрита темрявою. А між тим, роздратовані броварчани захищаючи паркомісця, готові навіть погрожувати мерії палаючими покришками. Броварський бунт Чергова сесія Броварської міськради 13 лютого 2020 року пройшла зі скандалом. На сесії розглядалося питання про зміну призначення ділянки за адресою вулиця М. Грушевського, 15-Г. До жителів прилеглих будинків дійшла інформація, буцімто на місці автостоянки цю ділянку віддадуть під будівництво супермаркету мережі АТБ.  У відповідь жителі прилеглих будинків розпочали протест з того, що у складі зо два десятки чоловік прийшли на засідання міськради. Аргументи проти будівництва АТБ наводилися різні. Від того, що старі житлові будинки не переживуть будівництва, до необхідності автостоянки для місцевих.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Голова ОСББ на вул. Грушевського, 15 Руслан Єгоров проаргументував свою позицію так: “Цей мікрорайон має критичний рівень благоустрою, повністю знищені проїзди, тротуари, зелені зони. Ще один ТЦ значно погіршить цю ситуацію. Крім того, він буде розташований просто навпроти вікон житлових будинків і перекриватиме вид на парк. Мешканцям мікрорайону потрібна ця стоянка – вона дуже затребувана і майже повністю зайнята, її треба розширювати — але люди не проти багаторівневої підземної парковки тощо, – вважає він. Рішення міськради від №1804-70-07 "Про припинення права користування земельними ділянками, надання земельних ділянок у користування, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою", в якому є пункт про зміну цільового призначення зазначеної ділянки і добро для ТОВ “АТБ-Торгстрой” на підготовку проєктної документації, намагалися приймати із різними пропозиціями: його то намагалися зняти, то відмовити заявнику в зміні цільового призначення, то продовжити перемовини із забудовником із метою укласти меморандум та знайти компроміс — жоден варіант не знайшов підтримки. Зрештою проголосували “за” внесення правок до проєкту рішення через “неточності у формулюванні”.  Післясесійні баталії Місцевих обурило таке рішення. Аби натиснути на міську раду, щоб не допустити забудови, із плакатами, шинами та інсталяцією 17 лютого ініціативна група жителів будинків 13-15 по вулиці Грушевського прийшли під будівлю БМР. Люди блокували входи під будівлею ради, вимагаючи скасувати рішення. Підтримали протест депутат Київоблради Роман Сімутін та нардеп Микола Галушко (“Слуга народу”). Обидва направили чимало звернень щодо цього будівництва та зокрема на ім’я голови Броварської міськради Ігоря Сапожко. У документі просили не підписувати рішення і не змінювати цільове призначення ділянки, адже є питання щодо її оформлення. 18 лютого мер Сапожко своїм розпорядженням зупинив дію пункту рішення про зміну призначення ділянки на Грушевського 15-Г.Пізніше мер оголосив про створення робочої групи, до складу якої увійдуть представники району, користувачі земділянки та представники міськради. Однак громада налаштована ворожо.“Створювати робочі групи, зустрічатися ми готові лише після того, як будуть надані усі документи на дану ділянку з 2006 року по 2020 рік, на усі запити буде надано відповіді. Ніхто не буде зустрічатися з представниками “АТБ-Торгбуд” стосовно будівництва магазину. Це не тільки наша позиція, але й тисячі жителів нашого мікрорайону”, — заявили протестуючі.Домоглися Журналістам KV не вдалося зв’язатися з Ігорем Сапожко, аби він підтвердив чи спростував твердження протестуючих стосовно рейдерського захоплення ділянки під торговий центр, а також прояснити мотивацію рішення про зміну призначення ділянки. Свою позицію щодо ймовірного будівництва міський голова пояснив тим, що місто потребує інвесторів та збільшення дохідної частини бюджету.  Він також зазначив, що серед найбільших платників податків лише 10% – це броварські компанії, решта – з інших міст України. Всі супермаркети, такі як "Сільпо", "Епіцентр", "Новус" та "АТБ" хоча є "мережевими", але мають реєстрацію в м. Бровари та сплачують тут податок із доходів найманих працівників, а цей податок є найбільшим у бюджеті міста.  “Щодо конкретно мережі "АТБ", то вони в 2019 році сплатили до бюджету міста близько 20 млн гривень, – зазначив Ігор Сапожко.  Депутат облради Роман Сімутін зазначив, що цю землю давно передали до приватних рук, оминаючи законодавство, і продовжують нехтувати законом, намагаючись продавити подібні рішення.  “В детальному плані і у Генплані зазначено, що це ділянка для житлової громадської забудови. А по документах цільове призначення ділянки — "наземний транспорт". Чому так? Тому що ще в 2018 році ФОП Рудак відмовився від права власності на ділянку на користь підприємиці з Івано-Франківської області. Вона продала її разом із майном на ділянці товариству "АТБ-Торгбуд" за 12,5 млн гривень. Потрібно піднімати проект землеустрою зразка 2006 року і дивитися, які там були висновки стосовно ділянки, що це були за землі. По-друге, якимось чином власники узаконили майно на цій стоянці — охоронну будку, асфальт, паркан — оформивши право власності на них. Це нонсенс.  Коли ми прийшли у вівторок, то взнали, що до приватної власності з комунальної ділянка перейшла через якогось чорного реєстратора. І Сапожко знав про це. По суті, не комунальну, а приватну ділянку він хотів передати "АТБ", змінивши перед цим її цільове призначення. Ми хотіли щоб це питання, яке у порядку денному сесії стояло 19-м, було розглянуте першим. Таке рішення не було прийнято. Більш того, я підозрюю, що 80% депутатів у сесійній залі не мали уявлення, за що взагалі вони б голосували”.  За словами Сімутіна, міський голова на тій сесії знав, що дана земельна ділянка була рейдерськи захоплена іншою юридичною особою.  “Знали, і 13 лютого тупо “протягували” скандальний проект рішення”, — додав він. Звідки ноги ростуть Отже, рішенням міськради від 13.02.2020 р. №1804-70-07 “Про припинення права користування земельними ділянками, надання земельних ділянок у користування,  надання дозволів на розроблення документації із землеустрою” планувалося змінити цільове призначення ділянки площею 0,1784 га по вул. Грушевського Михайла, 15-г (кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:01:022:0014). Замість призначення для розміщення та експлуатації будівель автомобільного транспорту та дорожнього господарства мало з’явитися формулювання  "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі". Це робилося задля того, щоб ТОВ “АТБ-Торгбуд” отримало дозвіл на розроблення проекту землеустрою та мало змогу побудувати там супермаркет мережі “АТБ”.  Іншим рішенням (від 13.02.2020 року №1815-70-07) планувалося поновити договір оренди між Броварською міськрадою та “АТБ-Торгбуд”. Розташування земельної ділянки на Гугл-мапі Розташування на Кадастровій карті України Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, ділянка площею 0.1784 га за кадастровим номером 3210600000:01:022:0014 перебуває в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-Торгбуд”, її цільове призначення —  розміщення та експлуатація будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.  KV направила інформаційний запит до представників “АТБ-Торгбуд”, чи дійсно планувалося будівництво супермаркету, а також як саме орендована 7 років поспіль ділянка ними використовувалася. Відповіді ми не отримали. За даними аналітичної системи YouControl, ТОВ “АТБ-Торгбуд” (*) зареєстрована 23.08.2002 року (існує 17 років 6 місяців) у місті Дніпро. Входить до групи “АТБ”. Основний вид діяльності — надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а також автомобілів, устаткування, надання фінпослуг та інше.  У списку вигодоотримувачів підприємства, зокрема, офшор “Вег Холдінгс Лімітед” (зареєстровано на Кіпрі), ТОВ “АТБ-Інвест” і ТОВ “Фірма “Еліна”, а також троє фізосіб: Буткевич Геннадій Владиславович, Єрмаков Євгеній Петрович та Карачун Віктор Іванович — всі вони внесені до “Переліку фізичних осіб, щодо яких вводяться спеціальні економічні заходи”. А саме блокування (заморожування) безготівкових грошових коштів, бездокументарних цінних паперів і майна на території Російської Федерації та заборона на перерахування коштів (виведення капіталу) за межі території Російської Федерації. Нагадаємо, війни за торгові місця між ритейлерами для Київщини не новина. Так, у Василькові в 2015 році для АТБ шукали місця в центрі.  За словами тодішнього міського голови Сергія Сабова, тодішній перший заступник голови КОДА Лев Парцхаладзе просив у Сабова знайти в центрі міста земельну ділянку, посприяти в оформленні документів на неї, пролобіювати проект будівництва нового супермаркету. Йшлося про супермаркет АТБ, а людина, якій була потрібна допомога – Олександр Адамов, син заступника екс-губернатора Донецької області, якому раніше доручили займатися будівництвом оборонної споруди на Сході. Читайте: Мэр Василькова Сабов: “После того, как я отказал Парцхаладзе в выделении участка под строительство, меня резко записали в неугодные и начали травить” Свіжіша історія подібного плану розгорнулася у вересні минулого року в Києві: депутат Київради Ігор Мірошниченко просив перевірити законність використання земельної ділянки на вул. Полковника Потєхіна, 2 в Голосіївському районі Києва. На думку депутата, були підстави вважати, що ця земля використовується незаконно та не за цільовим призначенням, а магазин "АТБ" побудований на ній самовільно. Читайте: Депутат Киевсовета подозревает, что магазин “АТБ” на улице Потехина построен самовольно  * Товариство з обмеженою відповідальністю “АТБ-ТОРГСТРОЙ”, код ЄДРПОУ: 32010549 Фото: коллаж KVКиевVласть

Насправді, земельний референдум вже розпочався і залишається питання чи формалізується він і отримає законну процедуру, чи отримає ознаки народного. Соціологічні опитування, боротьба за оголошення численних поправок до закону про так званий ринок землі від опозиційних партій, блокування трибуни в Раді – вже може стати невід’ємною частиною референдуму і  підтверджувати те, що Українці проти продажу землі. І це ще не всі можливі заходи референдуму. Відповідно Конституції України земля і її надра є об'єктами права власності Українського народу. На сьогоднішній день суб’єктність прав власності на землю в певній мірі відповідає Конституції.  Але прийняття проєкту закону про так званий ринок землі №2178-10 фактично зробить підміну норм Конституції в розрізі суб’єктності прав на землю – земля опиниться у власності будь-кого, а головне буде сконцентрована з часом в кількох руках. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Тому референдум з земельних питань є необхідністю. Необхідність  референдуму формально вже прозвучало в альтернативних законопроєктах до президентського проєкту №2178. Зокрема це проєкт №2178-1 від партії “ОПЗЖ” за поданням депутатів Н.Королевської та Ю.Солодом, яким передбачена заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення до проведення та встановлення результатів Всеукраїнського референдуму стосовно купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення. Необхідність референдуму, також, було озвучено в проєктах №2178-2 (Ю.Тимошенко, партія “Батьківщина”), №2178-3 (В.Івченко, партія “Батьківщина”) та №2178-8 (В.Новінський, партія "Опозиційний блок"). В аграрному комітеті за головуванням “слуги” М.Сольского та більшості “слуг” проігнорували регламент і передано обов’язок дотримуватися регламенту вже в сесійній зал. Боротьба за землю вже перейшла в боротьбу за дотримання регламенту і озвучення всіх поправок до проєкту №2178-10 в Раді. Поправки почали заслуховуватися і голосуватися. По різним оцінкам депутатів процес голосування за кожну поправку може забрати у ради від місяця до двох. Для тих, хто хоче швидше розпродати українську землю, безумовно, це неподобство, про що наголосив голова фракції “слуг” Д.Арахамія, погрожуючи партії “ОПЗЖ” тим, що якби не вони, то закон №2178-10 був би прийнятий ще в минулому році, і не забирав би час для прийняття інших так важливих для країни законів. Питання земельних відносин важливо і прийшов час його вирішити. Саме вирішити, а не звести земельні відносини до розпродажу української землі і назвати це болючою, але так необхідною земельною реформою. Тому ці дитячі маніпуляції голови фракції “Слуг” тільки на користь опозиційним партіям. Заслуховування і голосування кожної поправки це реалізація прав депутатів як народних обранців, а відповідно і прав виборців як невід’ємної складової народу України. Ходіння “слугами” навпростець, з порушенням норм Конституції України та Законів України може коштувати дорого, як то кажуть: “Хто ходить навпростець, той дома не ночує”. Д.Арахамія не розуміє, що така критика “ОПЗЖ” на фоні негативного ставлення переважної більшості українців до такого розпродажу землі і країни тільки на користь “ОПЗЖ”. Та і землю вкрасти це на шапку з голови поцупити – хто сказав, що буде легко? Тому вихід є – знімати з розгляду проєкт №2178-10, що не відповідає потребам українського народу і займатися референдумом з цього питання – підходити підготовленими до вирішення важливих проблем і, відповідно, з меншою кількістю поправок. Якщо, навіть, “слуги” і проголосують за проєкт про так званий ринок землі №2178-10, питання необхідності земельного референдуму залишається відкритим. Невирішення земельного питання через референдум, породжує певні обставини, а саме визнання нелегітимним набуття прав власності на земельні ділянки на підставі фактично непідтриманного народом України законом. І це добре розуміють іноземці, в тому числі і банки в Україні, які в основному іноземні і купувати крадене (землю) не зовсім пристойно, ризиковано та і повернути народові прийдеться. Так що, ніяких так званих інвестицій не буде, хіба що певні аграрні лобісти узаконять вже “віджату” у селян землю. Референдуми для Європи стандартна і вживана практика і таке нехтування питання референдуму, питання народного обговорення, ставить для європейців під сумнів легітимність можливого закону №2178-10. Ставлення до землі визначає національно-орієнтованість політичної сили. “ОПЗЖ” неочікувано для багатьох потужно сконцентрувалася на захисті землі, хоча раніше традиційно питання непродажності української землі було в полі діяльності “Батьківщини”. Земельна проблема повинна об’єднувати політичні сили і випрацьовувати єдині дії, в тому числі, в питанні референдуму. А головне, земельну проблему необхідно вирішувати з громадянами і за підтримкою громадян, а не орендарів землі чи фермерів – говорити потрібно з мільйонами українців, а не сільськими чи загальноукраїнськими латифундистами. Будь-яка зміна Конституції чи її підміна законами від тимчасової більшості, особливо в таких важливих питаннях як суб’єктність прав власності на землю, мала б пройти через процедуру референдуму – процедуру прямої демократії. Земельне питання, а саме форма земельних відносин, як предмет референдуму, найкраще відповідає пункту 3-му частини 3-ої статті 3 Закону України “Про всеукраїнський референдум”: “щодо прийняття чи скасування закону України або внесення змін до чинного закону України (законодавчий референдум)”. У разі, якщо порушується питання зміни суб’єкта права власності (на сьогодні Український народ) на українську землю, то це питання “внесення змін до Конституції України”, а саме пункту 1-го частини 3-ої статті  Закону України “Про всеукраїнський референдум”. Всеукраїнський референдуму (стаття 72 Конституції України) можливий за ініціативи Верховної ради чи Президента України, що малоймовірно за ситуацією що склалася, та за народною ініціативи на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України. Три мільйони підписів не просте завдання, але і сам процес збирання цих підписів ініціативною групою вже початок процесу референдуму. Та і саме утворення ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму потребує участі не менш як дві тисячі громадян України, які мають право голосу на всеукраїнському референдумі – це може бути вагома кількість регіональних лідерів. Як бачимо, референдум більш широке поняття ніж прийти і проголосувати, залишивши відмітку навпроти “так” чи “ні”. Референдум необхідно розглядати як систему заходів, направлених на об’єктивне формування суспільної думки і реалізацію сформованої думки у вигляді ставлення до суспільно-економічного явища чи явищ, які мають суспільний інтерес і значимість. Навіть на організаційній стадії всеукраїнського референдуму з земельного питання можуть змінюватися думки не тільки громадян, але і влади, і при умові дотримання положень конституції, покращення добробуту українців, питання щодо референдуму може бути змінено. Отже і вимога референдуму з земельних питань набагато глибша і ширша. Це інформаційні, організаційні і виробничі заходи – це активний захист української землі. В активних процесах захисту української землі необхідно доносити кожному українцю усвідомлення втрат, які несуть законопроекти “слуг” з розпродажу землі, а саме безальтернативність необхідності продажу землі її власниками-українцями. Питання української землі це не лише питання суб’єкта права власності на неї в особі українського селянина – це питання українського народу. Щоб визначитися з предметом народного земельного референдуму, необхідно визначитися що хочуть громадяни України, які є власниками землі, громадяни України, які не є власниками землі, і, які в них спільні чи роздільні бачення. Чого хочуть громадяни України? Стабільного покращення добробуту. Чого хочуть власники землі? Також, стабільного покращення добробуту. Селяни-власники землі хотіли би отримувати більше доходу від землі, яку отримали від держави. Селяни-власники землі хотіли б щоб була робота з достатнім рівнем оплати на селі та достатнє соціальне забезпечення. Продаж землі для “міфічного” зростання потреба явно не селян і не містян України. Чи є реалізація цих бажань громадян України в законі, який так хочуть пропихнути слуги?  Звісно що ні. Для реалізації бажань та прагнень громадян України, власників землі необхідно: 1)  Підтримка самостійного господарювання власників землі безпосередньо чи через участь у товариствах власників шляхом формування і реалізації державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі; 2)   Надання селянам-власникам землі право розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі простої вимоги про дострокове розірвання договору. Це актуальна проблема для селян, і в такий спосіб вирішується можливість власнику землі не чекати терміну закінчення договору користування землею (а це і 2, і 40 років) для переходу до самостійного господарювання на землі як одноосібно, так і через кооперацію з іншими власниками землі. Також право розривати договір користування землею – це реальний ринковий механізм в земельних відносинах, який є стимулюючим фактором. Право розривати договори оренди не означає, що власники землі зобов’язані їх розривати, це означає, що буде впроваджена конкуренція між орендарями, а в результаті буде отримано добросовісне ставлення орендарів до орендодавців. 3)  Пряме державне кредитування, яке забезпечить: -  селян-власників землі коштами, які можуть бути необхідні при достроковому  розірванні договорів користування земельною ділянкою для повернення отриманих  авансових платежів на умовах до 5% річних. Мільйони власників землі були змушені фактично продати землю через довгострокові договори оренди та емфітевзису. Ціна такого продажу не більше ніж в 5 разів менше від ціни за якою економічно обґрунтовано повинна викуповувати громада чи держава. Така пропозиція повинна відновити справедливість; -  кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування в одно-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки (приблизно 3 тис. доларів за 1  гектар для чорнозему) для задоволення нагальних споживчих потреб на умовах до 5% річних. Це повинно зняти питання необхідності продажу землі у її власників для задоволення нагальних споживчих потреб; -  обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною, яка відповідає п’ятикратному розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1  гектар для чорнозему). Цим буде фактично, а не на “бумазі”, встановлена мінімальна ціна на землю при реалізації ефективного обміну землею; -  кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування для купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в у сумі п’ятикратного розміру  нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар) на умовах до 5% річних. Така норма забезпечує не тільки реалізацію формування ефективного власника землі, а і реалізацію кожного громадянина України стати власником землі та максимально наближає земельні відносини до конституційних норм; -  кредитування в необхідному обсязі товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на власній землі, на умовах до 3% річних. Це дієвий, швидко реалізуємий та економічно обгрунтований крок до розвитку аграрного виробництва за участю виключно громадян України; 4) Державна допомога в поверненні незаконно відчужених земельних ділянок  їх власникам (під час дії заборони на відчуження землі). І головне, що потрібно для дотримання норм конституції, рівності і справедливості та соціально орієнтованого розвитку економіки України - це те, що набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути виключно: -  фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна; - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, Щоб не бути голослівним, пропоную переглянути запропонований мною розроблений проєкт Закону України “Про прогресивні земельні відносини”, пояснювальну записку та порівняльну таблицю до проєкту Закону. Також, разом з проєктом Закону депутатам було надіслано і супровідний лист про запропонований мною проєкт як форму реалізації народовладдя, якого ми не дочекалися від них.  Народний земельний референдум в дію! Читайте: Мертва реформа “слуг” та прогресивні земельні відносиниРоман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи КиевVласть