У Ржищеві на Київщині 1 червня мешканці громади матимуть можливість вакцинувати домашніх тварин від сказу. Вакцинація буде проводитись безкоштовно. Про це KВ дізналася з повідомлення пресслужби Ржищівської міської територіальної громади. Підписуйтесь на “КиївВладу” “1 червня 2022 року о 09:30 на площі між ринком і будинком культури ветлікарями  Держспоживпродслужби буде проводитись вакцинація домашніх тварин від сказу”, – йдеться у повідомленні. Мешканців громади запрошують прийти зі своїми домашніми тваринами  (коти, собаки) для проведення щеплень. Відзначається, що щеплення буде проводитись безкоштовно. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Нагадаємо, київська міська влада закликає киян взяти тварину із тимчасового притулку “Виставковий центр”, який облаштовано на території Національного комплексу “Експоцентр Україна”. Читайте: Київська міська влада закликає киян прихистити тварин з тимчасового притулку Фото: sv-drozdova.comКиївВлада

Проблема регулювання чисельності безпритульних тварин у Києві не втрачає своєї актуальності вже не один рік поспіль. Адже, не дивлячись на суттєве бюджетне фінансування відповідної міської цільової програми, на вулицях столиці безпритульних собак і котів не меншає. Чи можна вирішити цю проблему, які потрібні фінансові і людські ресурси, як кияни можуть оцінити ефективність роботи по регулюванню чисельності безпритульних тварин, в інтерв'ю KV розповіла нова виконуюча обов'язки директора комунального підприємства "Київська міська лікарня ветеринарної медицини" Оксана Кошак. KV: У комунальному підприємстві Ви людина абсолютно нова. Як оцінюєте стан столичної міської лікарні ветеринарної медицини? Оксана Кошак: Висновки робити зарано. Зараз розпочата інвентаризація – працює внутрішня комісія КП. Як виконуючий обов'язки керівника, я отримую багато основних засобів і хочу бути певною, що все те, що є по бухгалтерії – в наявності. Це звична практика.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Поки все, що було записано в інвентаризаційних листках, в наявності. Якщо будуть виявлені порушення, то будемо залучати зовнішніх аудиторів, щоб більш ретельно розібратися в ситуації та зрозуміти, чому вона виникла. Так, сьогодні у нас немає коштів для проведення аудиту. Якщо виникне в ньому потреба, то будемо вдячні, якщо фахівці профільного департаменту Київської міськдержадміністрації (КМДА) нам у цьому допоможуть. KV: У поточному році КП повинно отримати з бюджету Києва в 65,47 млн гривень. Ці кошти будуть отримані чи фінансування зменшилося через перерозподіл бюджетних коштів для протидії поширенню COVID-19? Читайте: На столичных животных в 2020 году решили освоить 65 млн бюджетных гривен Оксана Кошак: По міській цільовій програмі контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин виділено 25,4 млн гривень. Кошти на капітальні інвестиції (40,07 млн гривень), а саме будівництво Центру захисту тварин на вул. Автопарковій і міського кладовища для тварин, поки притримані. Проте нас запевнили у Київській міськдержадміністрації (КМДА), що наше питання пріоритетне. Сподіваюся, що будівництво зможемо продовжити вже цього року. Читайте: Центр защиты животных в Киеве будут строить за 131 млн гривен Проте на сьогодні вже бачу, що наявна потреба в розхідних матеріалах та ліках для стерилізації та лікування безпритульних тварин. І знайти додаткові кошти – це той виклик, який стоїть переді мною. KV: Чому не вистачає грошей на ліки? Оксана Кошак: Кошти на роботу з безпритульними тваринами закладено достатньо. Проблема у їх розподілі. Більша частина коштів – 65% – абсолютно логічно направлена на фінансування заробітної плати, решта – 35% – на корми і медикаменти. Але через те, що при підготовці бюджету КП на 2020 рік було недостатньо прораховано, скільки коштів потрібно на закупівлю медикаментів для проведення стерилізації та вакцинації, виникла потреба у додаткових ресурсах.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Поясню на прикладі стерилізації собаки. Для того, щоб стерилізувати собаку потрібно закупити шовний матеріал, медикаменти та розхідники (вата, бинт, спирт, тощо). Ця сума становить щонайменше 500 гривень. А у нас на сьогодні закладено 107 гривень. Перед командою КП на 2020 рік поставлено планове завдання – провести стерилізацію 8 тисяч безпритульних тварин. Поки це виконується, адже тендери проведені і розхідники та препарати для цього закуплено. На три-чотири місяці нам цього вистачить. Потім треба шукати додаткові ресурси і ми вже сьогодні думаємо, як це зробити, щоб ми продовжили якісну роботу. Зрештою, задача, яку КП ставило перед собою у минулому році – стерилізація 6-7 тисяч безпритульних тварин – виконана. І у цьому році виконаємо планове завдання, хоча без додаткових ресурсів буде вкрай важко. KV: Яким чином плануєте знайти для КП додаткові ресурси? Оксана Кошак: По-перше, місто готове допомогти у проведенні перерозподілу коштів. По-друге, частину коштів, яку ми заробляємо, надаючи послуги населенню, направимо на закупівлю ліків та матеріалів для стерилізації безпритульних тварин. Також додаткові ресурси, сподіваюся, зможемо отримати від благодійників. Наприклад, представники благодійного фонду FOUR PAWS готові приїхати до нас і своїми ресурсами (ветеринарами та медикаментами) допомогти у стерилізації вуличних тварин. Крім цього, у нас є домовленість з громадською організацією, яка створила благодійний рахунок. На цей рахунок можуть приходити кошти для допомоги безпритульним тваринам, що потрапляють до нашого комунального підприємства. Зовсім скоро запрацює новий сайт КП, де буде кнопка Donate і кожний бажаючий зможе зробити свій внесок, вибравши на яку статтю повинні скерувати кошти. А ми також через сайт будемо показувати використання цих коштів. Більша частина зібраних таким чином грошей буде спрямована на лікування вуличних тварин. Також кошти будуть витрачатися на їх харчування – є гарна практика, коли опікунам безпритульних тварин допомагають кормами. Також однією з можливих статей витрат буде відновлення технічного забезпечення, яке необхідне для порятунку тварин. Наприклад, у Львові в такий спосіб ми зібрали кошти на банк крові, який вже врятував сотні тварин і врятує ще тисячі. Окрім того вже сьогодні до нас звертаються люди, які готові працювати по залученню грантів, щоб місто могло отримати додаткові ресурси для безпритульних тварин. Дуже багато якісної співпраці може бути з соціально активним бізнесом, але ми повинні забезпечити максимальну прозорість по витрачанню коштів. KV: Міська цільова програма контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами на 2020-2022 роки поки Київрадою не затверджена. Проте проєкт вже опрацьований з громадою. Плануєте його просувати? Оксана Кошак: Проєкт нової програми, на мою думку, доволі розмитий. Я впевнена, що такі документи мають бути дуже чіткими, щоби кожен мешканець міста розумів, що має право робити наше КП, а чого не має. Тому ми подали своє бачення цієї програми. Наш варіант зараз на розгляді у КМДА та незабаром буде винесений на публічне обговорення. Нічого надзвичайного в документі немає. Загалом проєкт програми просто привели у відповідність до законодавства, щоб наші дії не суперечили положенням номативних документів і були чітко зрозумілі киянам. Особливий акцент зроблено на адопцію тварин. Читайте: Столичные чиновники хотят “освоить на животных” почти 270 млн гривен на основании спорного документа Зокрема, у нашому проєкті окремо описана методика по вакцинації та стерилізації собак і котів. Раніше все було зведено на загал, а це неправильно, бо котів у місті дуже багато і має бути передбачено інший алгоритм їх прийому. Треба, щоб безпритульних котів ми могли приймати від опікунів – сил служби відлову для роботи з такою кількістю тварин недостатньо. Щодо собак інший алгоритм – детально прописано, де ми маємо право їх відловлювати. Також виписано положення щодо карантинування. Собаки, які відновлюються, мають бути вакциновані комплексною вакциною і вакциною від сказу і певний час перебувати на карантині. Це необхідно, щоб уникнути спалахів інфекційних захворювань серед тварин. Тільки після цього проводиться обов'язкова стерилізація і чіпування собак. Надважливе завдання – завершити створення при КП цілодобової “гарячої лінії” та служби швидкої зоодопомоги. До речі, в жодному іншому місті України такої служби, навіть ініціативи щодо її створення, я не бачила. Сьогодні на базі КП працює служба швидкої допомоги, але технічного забезпечення недостатньо для допомоги кожній тварині. Привести тварину кудись це одне питання, а чим її лікувати – це питання інше. Ми працюємо над тим, аби максимально швидко залучити кошти донорів, щоб мати можливість не просто забрати тварину з вулиці, а й належно її вилікувати.  Також на базі КП в денний час працює “гаряча лінія”. А моя мета, щоб наші ветеринарні клініки були цілодобовими, щоб ми якісно могли забезпечити цикл – цілодобова робота клінік, колл-центра і швидкої зоодопомоги. І це питання додаткових не тільки фінансових, а й, насамперед, людських ресурсів, бо для цілодобових чергувань треба більше персоналу. В нашому КП працюють хороші ветеринари, які можуть зробити надскладну операцію. В той же час штат КП повністю не укомплектований. На даний час його доукомплектовуємо фахівцями, які вкрай важливі для виконання роботи. Про адміністративні одиниці мова не йде. KV: Як кияни можуть оцінити ефективність міської програми щодо регулювання чисельності безпритульних тварин? Оксана Кошак: Тільки на підставі даних підрахунку вуличних тварин. Ефективність вимірюється лише одним чинником – кількість тварин на вулицях. Якщо вона зменшується або хоча б залишається стабільною, програма ефективна. До речі, у проєкті програмі ми прописали обов'язкове проведення підрахунку вуличних тварин. Наприклад, у Львові кожного року проводиться підрахунок безпритульних тварин – один рік рахують собак, інший – котів. Так, у 2015 році на вулицях міста було понад 700 собак, а у 2018 році – вже 400 собак на вулицях. Упродовж трьох років після першого підрахунку через муніципальну ветлікарню прошло близько 2,5 тисяч тварин, яких було стерилізовано. Підрахунок показує, чи в правильному напрямку ми рухаємося. Тварин, на жаль, викидають. І зупинка росту чисельності безпритульних тварин у місті – вагомий результат, а от їх зменшення – величезне досягнення. KV: Скільки вуличних тварин у Києві, хоча б орієнтовно? Оксана Кошак: У Києві у 2017 році рахували вуличних собак. Тоді їх виявили близько 2,4 тисячі. Але дані змінюються, їх бажано уточнювати щорічно. Також не треба забувати, що близько 6 тисяч собак сьогодні розміщено у притулках для тварин, і їх кількість збільшується. А що відбувається на вулицях, достеменно невідомо. Про це дізнаємося, коли проведемо підрахунок. Плануємо його зробити у липні – серпні 2020 року. Наголошу, його будуть проводити волонтери – всі охочі, для яких важлива прозорість і з якими ми ще у процесі побудови довірливих відносин. Наявні електронні механізми підрахунку тварин, які доволі точні та працюють по цілому світу. Якщо ми говоримо про підрахунок собак, то до цього ми можемо залучати кожного киянина, за виключенням дітей, який готовий пройти по своєму сектору і порахувати тварин. Підрахунок виглядає так: на мобільний телефон через Google Play скачується спеціальний додаток, ми реєструємо людину за певним сектором, потім вона з 7 до 9 години ранку проходить по своєму сектору і, якщо бачить безпритульну собаку, фотографує її та вносить у додаток дані щодо наявності бірки на вусі, видимої вагітності, травми і т.п.  У підсумку ретельний зріз кожного сектору математично перекладається у дані по всьому місту. Звичайно, накладається певна похибка. Котів рахують також за допомогою телефонного додатку, але лише опікуни, які їх підгодовують та знають, стерилізована тварина чи ні, бо у котів кліпси не має. При цьому котів рахувати можна з 7 ранку до 10 вечора, бо вони тримаються дому і не тікають.  Такий підрахунок робиться абсолютно безкоштовно. Також немає потреби додаткових коштів для обробки цих даних. Все, що потрібно – бажання людей допомогти місту порахувати тварин.  В ідеалі порахувати в поточному році і котів, і собак, які мешкають на вулицях. Проте напевне нам це не вдасться. Якщо ми підрахуємо лише собак, то це вже буде певне розуміння рівня безпеки міста. Також дані дозволяють скоригувати наші нормативи по стерилізації безпритульних тварин. Загалом цифри підрахунку безпритульних тварин стануть першоосновою для розуміння того, наскільки інтенсивно нам потрібно працювати. KV: Багато тварин після стерилізації відправляють на місце вилову. Чому не розподіляти відловлених безпритульних тварин по існуючим притулкам, у тому числі по приватним, яким виділяються дотації з міського бюджету? Оксана Кошак: Я переконана, що кожній домашній тварині – і собаці, і коту – місце в сім'ї. Там їм безпечно і безпечно оточуючим. Але потрібно дивитися, якою сьогодні є ситуація в Україні. Наша країна є неблагополучною по сказу. Достатньо багато диких тварин носії сказу і наші люди незахищені у цьому питанні. Якщо є місто чи селище, то в ньому обов'язково є кормова база і дикі тварини обов'язково будуть йти на цю кормову базу. Саме для цього у кожному населеному пункті має бути так званий “щит міста” – собаки, які стерилізовані і вакциновані, які знаходяться під опікою мешканців і оберігають місто від надходження диких тварин та тварин з інших територій.  У місті не має бути зграй, але якщо в дворі живе безпритульний собака, якого всі люблять і підгодовують, який щороку вакцинується та стерилізований, то він навпаки створює безпеку для цих дворів, захищає їх від надходження небезпечних тварин. Коти є природні дератизатори. Киянам, насправді, добре, коли вони живуть на вулиці і полюють за мишами. До речі, коти у Києві захищені місцевою владою: вони визнані частиною екосистеми міста і їм дозволено доступ до підвалів будинків.  Читайте: Давайте беречь киевских котов Проте у країнах, де висока відповідальність власника та передбачені величезні штрафи за кожну викинуту тварину, де є обов'язкова реєстрація та ідентифікація тварин, механізм розміщення тварин у притулках дуже ефективний. В Україні слабка відповідальність власників, немає закону про реєстрацію та ідентифікацію, штрафи за викинуту тварину мізерні. Лише тоді, коли люди будуть усвідомлювати свою відповідальність за тварину, тільки тоді можно говорити про масове створення притулків. На сьогодні скільки би ми їх не побудували, вони дуже швидко будуть заповнені. Ми просто не впораємося з такою кількістю тварин. KV: В яких випадках відловлена тварина буде з клінік КП обов'язково відправлятися до притулку? Оксана Кошак: Сьогодні притулок у Бородянці практично повністю заповнений тваринами і для того, щоб з'явилися вільні місця, тварин потрібно активно прилаштовувати. Дуже багато волонтерів допомагають з прилаштуванням і ми зараз підключаємо для цього всі свої ресурси.  Проте, якщо тварина старенька або має вади зі здоров'ям, наприклад, з зором чи травмована, і на вулиці вона просто не виживе, ми будемо її відправляти у притулок, щоб продовжити адопцію і мати більше часу для прилаштування у сім'ю. KV: Скільки у тварини, яка знаходиться на перетримці у КП, часу на прилаштування? Оксана Кошак: Зараз безпритульний собака перебуває на КП впродовж 10 календарних днів. Алгоритм, який ми пропонуємо надалі, передбачатиме перетримку на карантині 5 календарних днів, стерилізацію та післяопераційне утримання одну добу і ще щонайменше 5 календарних днів вольєрного утримання. Впродовж усього часу ми запрошуємо волонтерів гуляти та піарити наших тварин, окрім днів, коли це буде заборонено ветеринарним лікарем. По завершенні терміну тварина прилаштовується в сім’ю під відповідну угоду або повертається на місце вилову.  Доречі, волонтери нам вкрай потрібні для соціалізації собак, бо лише соціалізовану тварину можна швидко прилаштувати в сім'ю. Так, з вуличними собаками працює кінолог, але цього замало. Зараз найбільше потрібна допомога з вигулом. Якщо говорити про котів, то їх, як правило, приносять опікуни. Зараз опікун має змогу в один день, відповідно до черги, принести вуличного кота, стерилізувати та забрати на власну перетримку. Ми переконані, що кожен небайдужий до тварин киянин може стати опікуном вуличного кота і, записавшись у чергу, привезти його на безкоштовну стерилізацію. Ми шукаємо зараз ресурси, щоб мати котоловки і переноски, бо не кожний киянин має ці засоби. І щоб, у майбутньому, коли до нас принесли вуличного кота, він вакцинувався від сказу, на другий день стерилізувався і ще три дні знаходився на підприємстві, ми будемо його піарити. Тобто, всього п'ять днів. Якщо нам не вдається за цей час його прилаштувати, то кота повертають на місце вилову. Кожна вулична тварина, яка певний час перебуває на підприємстві, буде проходити через наш сайт, де можна прослідкувати, коли вона була вакцинована та стерилізована і куди в подальшому прилаштована або відпущена. KV: Дуже багато нарікань зоозахисників було на спроби зробити обов'язковою реєстрацію домашніх тварин у системі “Реєстрації домашніх тварин”, яка створена КП “Головний інформаційно-обчислювальний центр”. Як зараз буде вирішуватися питання реєстрації? Оксана Кошак: Я долучена до робочої групи, яка працює над законопроєктом про реєстрацію та ідентифікацію тварин. Сподіваюся, що він буде дуже швидко винесений на розгляд Верховної Ради. Якщо цей законопроєкт буде прийнято, то буде створена єдина всеукраїнська база домашніх та безпритульних тварин. Якщо ми говоримо про місцеві правила, то реєстрація тварин у багатьох містах, зокрема у Києві, затверджена як обов'язкова. Те, що місто зробило свою базу для реєстрації тварин, дуже добре. Але можлива реєстрація тварин і в інших базах. Єдина умова – місто повинно мати доступ до всіх баз. Зараз ми працюємо над тим, щоб об'єднати дані всіх баз і зрозуміти, скільки тварин зареєстровані у Києві. Читайте: В Киевсовете согласились использовать разные системы регистрации домашних животных Муніципальна база буде розвиватися. Ми будемо прагнути до того, аби процес реєстрації проводили всі ветеринарні клініки, які готові це робити і заробляти на цьому. Але сподіваємося, що все ж таки у підсумку буде єдина національна база, де буде інформація щодо кількості тварин зареєстрованих у тому чи іншому місті України. KV: Які кошти знадобляться для створення всеукраїнської бази реєстрації тварин? Оксана Кошак: Поки ми працюємо над проектом і кінцеве рішення з цього питання не принято. Робочі групи працюють щотижня. Розглядається, що база буде акумулюватися Держпродспоживслужбою, яка веде облік сільськогосподарських тварин. Цілком можливо, що саме ця служба буде вести єдину національну базу домашніх тварин, однак ми наполягаємо на залученні авторизованих баз даних, аби не створювати монополію.  Реєстрація буде передбачати обов`язкову ідентифікацію тварини, тобто чіпування. Ми розуміємо, що є певні незахищені категорії населення, які не мають достатніх фінансових ресурсів для чіпування домашньої тварини, тому для притулків, громадських організацій і певних категорій громадян будуть передбачені пільги. KV: Які ще нормативні акти щодо утримання та захисту тварин сьогодні розробляються? Оксана Кошак: Очікуємо розгляд у другому читанні законопроєкту “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу)” від 30.10.2019 року № 2351. Якщо його приймуть, то в нашій країні не можна буде вирішувати регулювання чисельності безпритульних тварин за допомогою евтаназії. Це великий крок вперед в плані захисту безпритульних тварин. Також в документі буде чітко виписано, в яких випадках евтаназія допустима. Адже є моменти, коли тварина терпить страшні муки і потрібно припинити її страждання. Але такі рішення повинні прийматися виключно профільними спеціалістастами і коли тварину врятувати просто неможливо, а вона з кожною хвилиною страждає все більше.  В разі прийняття законопроєкту буде посилено відповідальність власників за викинуту тварину, за жорстоке ставлення до тварини. Проте в Україні є інша проблема – практично немає ветеринарної судової експертизи. Таку експертизу роблять лише в одному закладі в Харкові. І це фактично робить неможливим проведення розтину тварини, щоб довести, що саме дії певної людини спричинили смерть тварини. Зокрема, через це всі справи щодо жорстокого поводження з тваринами заходять у глухий кут. Звичайна ветеринарна експертиза може сказати, від чого померла тварина, але не встановлює причинно-наслідковий зв'язок між дією людини і смертю тварині. Довідка KV: Оксана Кошак народилась у 1982 році. У 2002 році закінчила Львівський банківський інститут НБУ за спеціальністю “Облік та аудит”.  Працювала на керівних посадах у бізнесі, в тому числі у міжнародних компаніях. З березня 2016 року до травня 2020 року очолювала львівське комунальне підприємство “Лев”, що опікується безпритульними тваринами.  З 12 травня 2020 року – позаштатний радник Львівського міського голови з питань поводження з тваринами у Львові. З 26 травня 2020 року виконує обов'язки директора КП “Київська міська лікарня ветеринарної медицини”. Оксана Кошак є учасницею та співкоординатором впровадження до навчальної програми шкіл Львова обов’язкового курсу уроків гуманного поводження з тваринами на базі біології “Маленький принц “Львів, що любить тварин”, співавторкою ухвал Львівської міської ради "Про регулювання чисельності безпритульних тварин", "Правила утримання та поводження з тваринами", "Про створення інфраструктури для вигулу собак", співрозробниця проєкту Закону України “Про реєстрацію та ідентифікацію домашніх тварин". Фото: KVКиевVласть

Полювання є досить поширеним хобі серед українців. Втім навколо нього існує багато міфів. Дехто вважає, що мисливці лише знищують природу, а для когось мисливець та браконьєр – тотожні. Такі хибні думки можна почути навіть від народних депутатів Верховної Ради (ВР), котрі нещодавно запропонували низку законопроєктів, які, на думку мисливської спільноти, зруйнують цілу галузь. Мисливці також пропонують зміни до законодавства та збираються не допустити прийняття шкідливих, на їх думку, законодавчих ініціатив. Про це в інтерв’ю KV розповів голова науково-технічної ради Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, доктор сільськогосподарських наук за спеціальністю “Екологія” Василь Новицький (на фото). Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь (далі – Асоціація), як розповів Василь Новицький, на сьогодні має 24 регіональні представництва, а також жіночий підрозділ "Діана-Магнум", об'єднує понад сотню користувачів мисливських угідь та декілька сотень фізичних осіб-членів Асоціації. Асоціація не має своїх мисливських угідь, натомість займається об’єднанням їх користувачів, виступає як комунікатор, в тому числі на парламентських слуханнях та в міністерствах. Асоціація також займається законотворчою діяльністю, наприклад, подає законопроекти про внесення змін до різних законів, зокрема про жорстоке поводження з тваринами, про мисливське господарство та полювання, про тваринний світ, кримінальний та адміністративний кодекси.  Серед членів Асоціації багато вчених-екологів, лісівників, спеціалістів у галузі мисливства. Партнерами Асоціації є Українське товариство мисливців та рибалок (УТМР), Товариство лісівників України, Федерація мисливського собаківництва України.  Головною метою Асоціації є створення нової та удосконалення діючої нормативно-правової бази з питань ведення мисливського господарства, формування об’єктивної громадської думки про мисливське господарство та позитивного образу мисливця як людини, котра дбає про довкілля. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  В інтерв’ю KV Василь Новицький розповів про те, як запропоновані до розгляду у Верховній  Раді (ВР) законопроєкти можуть знищити мисливську галузь та призвести до спалаху сказу, чому заборона полювання на лося не призведе до збільшення його поголів’я, та досвід Білорусі у збільшенні поголів'я зубрів в той час, коли в Україні вони майже зникли. KV: Розкажіть про законопроєкти, що зараз подані та розглядаються у ВР. Як запропоновані законопроєкти №2448 (автор законопроєкту – депутат Олександр Качура (фракція “Слуга народу”) написав заяву про відкликання після інтерв’ю), №2351, №0870 та №2232 вплинуть на мисливську галузь в Україні?  Василь Новицький: На сьогодні подано чотири таких законопроєкти. Два з них прийняті в першому читанні, два зареєстровані. Законопроєкт №0870 перейшов ще з переднього скликання ВР – він стосується заборони використання свинцевого шроту у водоохоронних зонах. Але вони не виділені в натурі, і за цим законом можна буде заборонити будь-яке полювання на качку зі свинцевим шротом. Але металева форма свинцю, за даними ЄС, займає лише долі відсотку від забруднення свинцем довкілля, основне – це вихлопні гази та заводські стоки. Але зоозахисники борються чомусь лише зі шротом.  В цьому законопроєкті піднімається питання занесення вовка в охоронювані види за вимогами Бернської конвенції, хоча вона у нас прийнята із застереженнями якраз по цьому виду. Тож вовк в Україні стане умовно червонокнижним видом.  Також перше читання пройшов законопроєкт №2351, який стосується багатьох сфер – і мисливців, і лісівників, і навіть тваринників. Цим законопроєктом передбачається, якщо по-простому, що рішенням сільради можна заборонити полювання або лісокористування на певній території. За законопроєктом, якщо сільрада знаходить реліктовий для своєї території вид, в радіусі 500 м від цього виду можуть заборонити лісокористування та полювання. Радіус 500 метрів – це 75 гектарів. Дві-три рослини, пару гнізд, і на території лісгоспу можна заборонити полювання і лісокористування.  Також цей законопроєкт вносить правки до закону про жорстоке поводження з тваринами, зокрема, ним забороняється позбавляти життя тварин до втрати свідомості. Таким чином він блокує роботу норкових ферм, птахофабрик, всіх забійних комбінатів. Також цей законопроєкт частково дублює інший, №2232, який забороняє регулювання чисельності бродячих котів і собак. Законопроєкт №2351 дозволяє комунальникам залишати бродячих котів та собак в містах і селах. Якщо раніше комунальники мали їх відловлювати, то зараз можна просто стерилізувати, кліпсувати та випустити назад в “ареал перебування”.  KV: Але ж зараз по Києву теж бігають чіповані собаки. Василь Новицький: Наскільки мені відомо, ці чіповані собаки стерилізовані благодійним фондом, а позначки повідомляють комунальникам, що ці собаки несуть найменшу загрозу, в плані свого розмноження, але не агресивності. Але згідно діючому законодавству про жорстоке поводження з тваринами, безпритульні собаки та коти мають бути відловлені та перебувати у спеціальних закладах для перетримки або у притулках. KV: А що з приводу двох інших законопроєктів? Василь Новицький: Сумновідомий законопроєкт №2232 містить в собі три блоки. Зоозахисники прикриваються першим блоком – забороною станцій для притравки мисливських собак.  На жаль, наші зоозахисники при написанні законів маніпулюють фактами. Наприклад, брехня, що в Європі немає контактної притравки. В ЄС контактна притравка є у Франції, Словенії та Словаччині. А законопроєкт №2232 забороняє навіть безконтактну притравку, котра є в кожній європейській країні, хоч вона і неефективна! Франція свого часу залишала контактну притравку, бо мала проблему з лисицями, і з ними треба боротись.  Щодо гуманності цього законопроєкту теж виникають питання. Це вибіркова гуманність. Сьогодні на десятку притравочних станцій є близько 100 лисиць. Припустимо, зоозахисники рятують тих 100 лисиць від жорстокого поводження. Натомість в поле випускають десятки тисяч норних собак, абсолютно не підготовлених до контакту зі звіром. В результаті отримаємо тисячі покалічених лисиць, тому що собаки не навчені. Вони будуть помирати в природі, переносити коросту, сказ. Також отримаємо тисячі покалічених собак!  Де гуманність? Другий блок – повна заборона регуляції чисельності бродячих котів та собак у природних екосистемах.  Але ж при цьому не пропонується жодна альтернатива! Є досвід Аргентини та Австралії з безконтрольного розповсюдження домашніх тварин, де бродячі собаки та коти знищили біорізноманіття.  В Угорщині чиновники відзвітували перед громадянами, що мисливці в маленькій Угорщині відстріляли, здається, 6,5 тис. бродячих собак.  Польща має велику проблему, бо бродячі коти щороку вбивають сотні мільйонів диких тварин. Скільки в Україні бродячих котів та собак – достеменно невідомо. З іншого боку це має бути досить динамічна і непередбачувана цифра, адже має два джерела виникнення – розмноження в природі та періодичне залишення тварин людьми. Мисливці не звітують про кількість відстріляних бродячих котів та собак. Є лише звіти єгерської служби, згідно з якими 6 тис. єгерів за останні роки відстрілювали порядку 34-36 тис. бродячих котів і собак щороку Якщо ці дані екстраполювати на 350 тис. активних мисливців, отримаємо близько мільйону бродячих котів і собак. Мільйон – це лише на рік! А що буде, якщо їх перестануть відстрілювати? Це буде екологічна катастрофа. Епідемія сказу, загроза для населення, знищення біорізноманіття, зачистка території – від горобця до лелеки, від миші до лося. Третій блок – обмеження добування шкідливих видів, таких як лисиця чи єнот уссурійський, більш відомий як єнотовидний собака, з 9 місяців на рік – до 3 місяців. В результаті в Україні може бути спалах захворюваності на сказ. KV: А що пропонують з приводу переобліків тварин?  Василь Новицький: Четвертий законопроєкт, №2448, стосується переобліків тварин в мисливських господарствах на вимогу будь-якого громадянина України чи організації, яка має відношення, згідно статутній діяльності, до природоохорони чи екології. В 40-денний термін після проведення обліку представники громадської організації (ГО) мають право приїхати в будь-яке мисливське господарство, і провести переоблік. Це нісенітниця, бо перерахувати на початку квітня тварин, котрих рахували в лютому, за відсутністю снігового покриву, буде неможливо.  За моїми даними, ще декілька подібних законопроєктів знаходяться на стадії розгляду та реєстрації.  Останні два законопроєкти за авторством депутата Качури, котрий має високі рейтинги в колах юристів, підготовлені, на мій погляд, досить безграмотно, особливо №2448. Таке відчуття, що ні юристи, ні фахівці їх і не читали. KV: Законопроєкт про переоблік має якісь корупційні ризики? Василь Новицький: Законопроєкт №2448 просто суперечить конституційним нормам. Він мав би бути направлений на експертизу до комітету із запобігання корупції, оскільки має прямі корупційні ризики.  Чому зоозахисники не хочуть прописати в законопроєктах, що беруть участь у обліках? Чому їм потрібні саме переобліки? Це дуже насторожує. Цей законопроєкт залишає більше питань, ніж слів у ньому. Серед його авторів здається чотири громадських активіста і троє вчених, котрі працюють в об'єктах природно-заповідного фонду (до речі,в ПЗФах України обліки взагалі ніхто не контролює і вони як прави і не проводяться), при цьому немає жодного спеціаліста із мисливського господарства. Автори плутаються в термінології, в пояснювальній записці пишуть про облік мисливських тварин, а в законі – облік видів мисливських тварин.  Більшість обліків четвероногих проводиться методом суцільного прогону. Для цього треба зо два десятки фахових обліковців та стільки ж загоничів. В законопроекті пишуть, що вони можуть проводити переоблік навіть утрьох. Як можна після сорока чоловік утрьох провести переоблік? Це буде інша методика, але хіба можна результати за різними методиками між собою порівнювати? За чий рахунок проводити переоблік? Сьогодні облік проводиться за рахунок господарства. Хто буде фінансувати бажання громадянина чи ГО повторити облік? Якщо сам цей громадянин, питання немає, хай відшкодовує. Жоден користувач не піде на такий переоблік. А три людини походять по лісу на підборах, і скажуть, що нічого з того, що в акті первинного обліку вказано, вони не побачили, і складуть інший акт, котрий навіть не зобов'язані погодити з користувачем. KV: А яку вагу буде мати цей акт? Таку ж як облік, чи вище? Василь Новицький: Вище, бо це ж переоблік. Вони будуть користуватись другим актом. KV: Тобто, потім можно актом переобліку шантажувати користувача угідь? Василь Новицький: На кожному кроці можна шантажувати. Можна надіслати “гонця”, котрий скаже, що приїдуть з переобліками і давайте щось думати. Потім можна приїхати, провести переоблік і сказати, що у нас от такий акт, давайте цей акт викупіть. Були вже прецеденти в Україні, коли під удар екорадикалів попадали лісогосподарства, за якими стояли бізнесмени, мільйонери, яких можна було шантажувати. Але саме найбагатші господарства, а не голі заповідники, сьогодні і відіграють роль найкращих резерватів для відтворення тварин в Україні! Моя особиста думка, що цей законопроєкт є проміжною ланкою для того щоб просто зупинити мисливську галузь і закрити полювання в Україні. KV: З якою метою? Василь Новицький: Перша версія – відпрацювання закордонних зоозахисних грантів, котрі передбачають закриття полювання.  Але все більше користувачів схиляються до думки, що все це робиться під майбутній продаж земель в Україні. Таким чином усуваються співкористувачі, які де-юре є перепоною для земельного дерибану. А щоб прибрати співкористувачів, треба вбити мисливську галузь, в якій договора оренди землі на строк від 15 до 49 років. І ще ж є плани як уряду Гройсмана, так і теперішнього (уряду Олексія Гончарука, який відправлено у відставку, – KV) про лісову концесію. І я вважаю, що прямий обов’язок влади спростувати ці припущення, вийти до народу, і сказати що такі законопроєкти при них не пройдуть. KV: Які дії ви плануєте, щоб зупинити ці законопроєкти? Василь Новицький: Буде мирний марш (після інтерв’ю у зв'язку із всеукраїнським карантином стало відомо про перенесення маршу, – KV), щоб продемонструвати владі, що нас не купка маргиналів. Ми йдемо на цей захід з двома простими вимогами.  Перша – зупинити утиски конституційних прав мисливців в Україні, і публічні звинувачення, котрі навіть з уст народних депутатів сипляться на мисливців.  Друга – зупинити нищення мисливської галузі, надати їй вектор європейського розвитку. Якщо сьогодні держава декларує своє прагнення до Європи, чому ми не євроінтегруємось в аспекті розвитку мисливської галузі? KV: Ви маєте якесь представництво ВР? Можливо, ви внесли якісь зустрічні законопроєкти? Василь Новицький: На останньому круглому столі у ВР, присвяченому розгляду законопроєкту №2448, нас відкрито підтримали депутати Сергій Литвиненко (фракція “Слуга народу”) та Сергій Шахов (депутатська група “Довіра”), а також помічник нардепа Дмитра Шенцева (позафракційний). Також є неперевірена інформація, що близько 40 депутатів звернулись до міністра екології Олексія Оржеля (був міністром на момент інтерв’ю, – KV) з вимогою спростувати свої слова, що мисливці для нього диковина і він сподівається, що в Україні це явище незабаром зникне.  KV: Можете прокоментувати звинувачення, що мисливці лише беруть від природи, і нічого їй не дають, нічого не створюють? Василь Новицький: Треба визнати вину в дезінформованості гомадян і мисливської спільноти, бо наші спілки активно почали створюватись лише в 2014-2015 роках, в той час як антимисливське лобі весь час працювало. І необізнаність населення ми маємо з двох причин.  По-перше – дезінформація від антимисливців, наприклад, що немає різниці між мисливцем та браконьєром, бо і один і другий – “вбивці”.  Але і ми, мисливці, також винні, бо наша мисливська культура подекуди далека від європейської і бажає бути кращою. В цьому аспекті нам є над чим працювати, бо інколи ми самі собі створюємо антипіар поведінкою на полюванні, і це бачать пересічні мешканці. Людям треба пояснювати, що мисливська галузь була, є і буде. І, якщо побороти мисливство, на його місце негайно прийде тотальне браконьєрство. В жодній країні світу державі не під силу зберегти тваринний світ без допомоги мисливців. Для цього треба тримати за бюджетні гроші мільйонні армії єгерів.  Мисливська галузь серед іншого регулює кількість тварин.  Наприклад, в США щороку відстрілюють понад мільйон голів оленів. Якщо цього не робити, що буде з екосистемами? Є прецеденти, коли дикими тваринами знищуються цілі ліси й поля. На жаль, зараз для України це не актуально. Але хто, крім мисливців, буде регулювати кількість лисиць, вовків, єнотів уссурійських, котрі розносять сказ? Хто буде охороняти тварин від браконьєрів? Це можуть зробити лише мисливські господарства, котрі зацікавлені в тому економічно.  KV: Наскільки значна роль мисливців у зменшенні природного різноманіття?  Василь Новицький: На початку століття львівські вчені провели дослідження, які показали, що в лісостепу України у 62% смертності диких тварин винні сільгоспвиробники, через порушення процесів механізації та використання хімії. У смерті понад 15% диких тварин винні браконьєри. Близько 12% вилучення тварин – це мисливці, решта – ДТП і так далі. KV: Як можна боротись із браконьєрами? Василь Новицький: З 2015 року ми бились головою об стіну, вимагаючи кримінальної відповідальності за незаконне видобування ліцензійних видів. На рівні Мінюсту ці рішення завжди блокувались. Чому? Бо система не може себе перезавантажити, ми ж знаємо, хто основні браконьєри сьогодні – судді, прокурори, поліція.  Але ми добились з 2015 до 2017 року хоча б підняття такс за відшкодування. Відшкодування за браконьєрське видобування зайця до 2017 року складало здається 200 гривень, а зараз коштує 8 тис. гривень.  В проєкті нового закону, який ми подаємо до ВР, ми знижуємо планку для кримінальної відповідальності до приблизно 10 тис. гривень. Якщо не в’язниця, то великий штраф та умовний строк. Тільки так можна побороти браконьєрство, і саме таким шляхом пішла свого часу сусідня Білорусь.  Сьогодні влада хоче передати всі природоохоронні функції, як по мисливству, так і по рибалці, екологічній інспекції. Таким чином цей орган стане монопольним, і це лякає. Хочуть ліквідувати рибоохоронний патруль, за зразком якого ми і планували створити державну мисливську варту, хочуть ліквідувати лісову охорону. Останнім часом на рік складалось 3-4 тис. протоколів за незаконне полювання. Це дуже мало. З них всього 9% складалось екологами, решта – єгерські служби. Але досі єгерська служба користувача угідь позбавлена права затримувати порушника. Вони можуть лише затримати на своїх угіддях підозрюваного у порушенні до приїзду поліції, але це якщо їм не чинять спротив. Якщо в Екоінспекції будуть підрозділи по охороні тваринного світу, по охороні лісових ресурсів, по охороні водних ресурсів, тоді можна працювати. Але якщо це буде одна велика структура, і на область дадуть 5 чи 10 інспекторів, котрі будуть займатись всім, це буде катастрофою. KV: Розкажіть більше про ситуацію з полюванням на Київщині. Василь Новицький: Київська область має свою специфіку. В першу чергу тим, що це область з великою кількістю користувачів мисливських угідь. Київщина має посилений мисливський прес на територію. Тому для Київщини дуже важливо розподіляти мисливське навантаження рівномірно по області, наприклад, працювати над тим, щоб полювання на качку було не лише по руслу Дніпра.  Важливо вести боротьбу з браконьєрством, бо там де багато населення, багато не лише мисливців, але й браконьєрів. Наприклад, в 2017 році на Київщині було складено 227 протоколів на порушників правил полювання на суму майже 60 тис. гривень.  На території Київської області також активно проводиться боротьба із хижими та шкідливими тваринами. В тому ж 2017 році було відстріляно 1 754 лисиці, 35 вовків, 147 єнотовидних собак. Єнотовидний собака це інвазивний вид для України. Колись, за часів радянського режиму він був завезений до України, і він живе здебільшого по руслах великих річок, оскільки любить воду. Також в 2017 році на Київщині відстріляли 1137 бродячих собак та 419 бродячих котів. KV: Кілька років тому був скандал із забороною полюванням на лося в Україні. Можете пояснити, що тоді відбувалось?  Василь Новицький: Ситуацію з лосем я знаю досконально. Лось став жертвою дешевого політичного піару. Напади зоозахисників на полювання на цей вид були давно, був введений 10-річний мораторій на добування лося – з 1996 до 2006 року. До мораторію було 8,4 тис. голів лося, тоді казали, що цього мало, хоча не було жодного наукового висновку про оптимальну кількість лосів в угіддях України. Як фахівець, можу сказати, що для України, як південної межі ареалу лося, оптимальна кількість не перевищує 9 тис. голів. За 10 років дії мораторію в Україні залишилось 4,1 тис. голів лося.  KV: Як таке могло статись? В цьому вина браконьєрів? Василь Новицький: Коли користувачі мисливських угідь економічно вмотивовані, вони охороняють вид. Коли вони з цього нічого не мають, вид стає нецікавим. Жоден зоозахисник не може запропонувати кращих природоохоронних інструментів, ніж економічні. Тому за 10 років мораторію ми втратили більше половини популяції лося. Другий мораторій був з 2009 до 2012 року – приросту поголів'я лосів не було.  KV: А коли мораторію не було, між 2006 і 2009 роками, як змінилась ситуація? Василь Новицький: Приріст був дуже малий, здається 3-4%. Під час влади Януковича, коли при владі було багато мисливців, на лося відкрили полювання. З 2012 до 2017 року чисельність лося виросла на 46% – офіційно їх було 6,3 тис. Потім окремі зоорадикали зайшли до тодішнього міністра екології Остапа Семерака, і він виписав “царський указ” про заборону полювання на лося на 25 років. Цей указ заблокували Мінюст і Мінагрополітики. На цьому Семерак не зупинився, пішов на принцип, і вирішив провести заборону через Червону книгу України (ЧКУ). З'явилося “експертне заключення” яке можна кваліфікувати як “липове”, що лося в Україні не більше 1-2 тис. Потім суд першої інстанції здається визнав його оціночним судженням.  Вони прикрились цим папірцем, визнання котрого ми потім добились в суді недійсним. В результаті ми виграли суд першої інстанції. Семерак тоді обіцяв, що проведуть всеукраїнський облік кількості лося, розроблять програму порятунку виду. Тому що ми апелювали, що в ЧКУ є вже зубр, ведмідь та рись, котрі у ній тихо здихають. Не можна просто заборонити полювання на мисливські види, які можуть бути жертвами браконьєрства. ЧКУ і закон для браконьєра не аргумент, на відміну від покарання – штрафа та в’язниці. Міністерство екології подало апеляцію, провели комісію по ЧКУ, де не фахівці з лося проголосували за внесення його туди. Це при тому, що був звіт Інституту зоології від 2009 року про те, що занесення лося до ЧКУ при чисельності більше 5 тис. осіб є неефективним. В апеляції суддя послався на суспільний резонанс справи, мовляв зоозахисників багато, а мисливців на суд прийшло мало. За моєю неперевіреною інформацією, була пряма вказівка з Банкової (на вул. Банковій знаходиться Офіс президента, – KV), не розгойдувати ситуацію, щоб мисливці суд програли. Читайте: Суд вернул лося в Красную книгу Украины Проте Семераком не було проведено ані всеукраїнського обліку, ані розроблено програму відтворення лося. KV: Чи є статистика по кількості лося зараз? Василь Новицький: За моїми оцінками, через браконьєрів ми вже втратили близько 2 тис. голів лося. І його може очікувати доля зубра, також занесеного в Червону книгу. KV: Що ви маєте на увазі? Василь Новицький: В 1991 році в Україні було десь 650 зубрів, а в Білорусі 120. Ми одразу занесли зубра в ЧКУ, а в Білорусі йому надали подвійного статусу. Це дуже проста, але дієва схема. Якщо в заповіднику добули зубра, то браконьєр сідає до в'язниці. Але мисливське господарство може купити собі зубрів і розвести їх для комерційного полювання, котре сьогодні в Білорусі коштує 20 тис. євро. В такому випадку для зубра діє статус суворо охоронюваного вида з лімітованим добуванням. Для полювання часто обирають старого зубра, котрому скоро вмирати, і його вже добуває іноземець. За 20 тис. євро у нас можна купити кормів на рік для стада в 50 голів зубрів.  Станом на минулий рік в Білорусі налічувалось 1,8 тис. зубрів, в той час як в Україні – 220. Ми втратили дві третини популяції, а білоруси наростили в 15 разів. От вам приклад дбайливого господарювання. Я був свідком того, як відмовили у добуванні старого лежачого зубра, котрий не відходив від годівниці та майже весь час лежав. І в той час лісівники бідкались, що немає грошей на корми, бо влада вчасно не перерахувала кошти. Тоді єгер розповідав, що в Харкові є німець, бізнесмен, який хотів би добути зубра. Були б ми у Білорусі, він заплатив би гроші, і було б за що купити корми.  Але тоді зоозахисники сказали: “Хай здохне, ми приїдемо та поставимо йому хрест”. Той зубр загинув давно. Був я недавно у Конотопі, де все це відбувалось, і ніякого хреста не бачив. Прикро констатувати, але в Україні сучасний так званий “зоозахист” більше про здирництво аніж вкладення в довкілля. Ситуація з поголів’ям лося взагалі не залежить за великим рахунком від внутрішньої обстановки в Україні. У нас живе маргінальна частина популяції, основна – у Фінляндії, Швеції, на півночі Росії. Чисельність лося в Україні залежить від чисельності саме в основному ареалі. Коли йде ріст чисельності на півночі, за пару років відбувається витіснення поголів’я на периферію ареалу, і чисельність зростає.  Після Другої світової війни в Україні було кілька сотень лосів. В 1960-ті роки полювання на нього заборонили, лося було кілька тисяч. А за 5 років – порядка 20 тис. Таке збільшення не могла статись за 5 років за рахунок народжуваності. Це була міграційна хвиля. Є дрібні хвилі в 11 років, і велика хвиля періодичністю в 70-90 років.  KV: Яка ситуація зі звірами зараз у Чорнобильській зоні?  Василь Новицький: Регулювання чисельності тварин як такого там не відбувається, час від часу туди заходять браконьєри. На сьогодні Чорнобильська зона – замкнута самодостатня екосистема, яка здатна займатись саморегуляцією.  Але переносити ті дані на територію всієї України, де лісів всього 15%, землі розорані, буде неправильно. Відсутність полювання в Україні не призведе до таких самих наслідків, як відсутність полювання у Чорнобильській зоні. А гарантовано – навпаки! KV: А вовки, чи інші види тварин, виходять з Чорнобильської зони, як з такого собі розплідника? Василь Новицький: Насправді сьогодні вона є резерватом для розмноження вовка. Але точного обліку тварин там нема. Наприклад, працівники Чорнобильської зони кажуть, що в них живе близько 1,5 тис. лося. Тому можна підрахувати, що до занесення до ЧКУ лося було не 6 тис., а близько 8 тис. Згідно з положенням Мінекології (зараз – Мінекоенерго), саме вони мають вести моніторинг чисельності фауни, в тому числі мисливської. Але вони того не роблять, і нахабно користуються даними користувачів мисливських угідь. Хочеться запитати в міністра екології – чому й досі ми не знаємо, скільки тварин, зокрема лосів, у Чорнобильському заповіднику, скільки їх у інших заповідниках? Чому у відповіді на наші запити щодо чисельності лося в окремих об'єктах природозаповідного фонду (ПЗФ) ми отримували відповідь “від одного до десяти”?  Коли ми співставили площі всіх об’єктів ПЗФ, а їх сьогодні 10% від площі мисливських угідь, зі всією чисельністю лося, у нас вийшло, що в цих 10% площі ПЗФ живе всього 3% лосів. А це територія з найкращими умовами, де не ведеться полювання! Чому ж така ситуація? Чому ж тоді в ПЗФах лосей втричі менше, ніж в середньостатистичному мисливському господарстві? А відповідь проста. На сьогодні середній об’єкт ПЗФ – зоологічна пустеля в порівнянні з нормальним середнім мисливським господарством, де є нормальна охорона. А якщо приїхати до об’єкта ПЗФ, буде стояти браконьєрська канонада. KV: Як Україна може заробляти на мисливській галузі? Василь Новицький: Сьогодні окупність галузі тримається на рівні 46-48%. Україна з досить посередніми зоогеографічними умовами, де немає трофейних лосів чи оленів, могла б завдяки весняному полюванню зробити цю галузь рентабельною, як в Росії чи Білорусі.  Весняне полювання можна вести на гусака, який у нас не живе, чи на самця крижня. Самець крижня, котрий не знайшов самку, руйнує перші кладки, а другі вже не життєздатні. Більш того, якщо він спарувався, а потім знайшов гніздо, він його знову зруйнує, щоб знову паруватись. Він заважає жити самкам та виводкам до відкриття полювання. Це дуже негативно б’є по приросту качки. Чому б під час весняного полювання не відстріляти самця крижня, у присутності єгеря, все офіційно, по ліцензії?  Весняне полювання заборонили о 2004 році, яке було відкрите три сезони. Воно було заборонено, як я вважаю, з подачі східних сусідів, які таким чином усунули конкуренцію, щоб європейці їздили до них, а не до нас.  Також можна зайнятись зубром і скласти конкуренцію Білорусі, розводити інших копитних. Для того, щоб привабити європейського мисливця, можна запровадити вольєрне полювання. KV: Але, вибачте, де тут спортивний елемент, якщо тварина у вольєрі? Василь Новицький: Зараз у нас є вольєри на кілька тисяч гектар. Чому це не спортивно? Ви можете день ходити і сітки не побачити. Але точно знаєте, що тварина там є, трофейна, яку ви вже замовили на сайті. Багато кому це цікаво. Ми нікуди від цього не дінемось, якщо мова йде про заробляння грошей.  KV: Що має зробити влада для розвитку полювання як галузі економіки? Василь Новицький: Для початку треба, щоб влада припинила займатись популізмом, і зрозуміла, що підтримка мисливської галузі має не лише прямі фінансові вигоди, вона є запобіжником від екологічних збитків, які можуть бути в принципі. Як приклад, після Великої депресії в США майже не залишилось дикої качки та індички. Там сьогодні стоять пам'ятники мисливцям, які відновили фауну. Держава зрозуміла, що сама не може цього зробити, і почала допомагати мисливцям субсидіями.  В Чехії міністерство сільського господарства накладає значний податок на аграріїв, щоб передати його мисливцям на відновлення фауни.  Німеччина добуває козулі та оленя в кілька разів більше, ніж усього обліковується в Україні. Треба законодавчо вивести мисливських користувачів із залежності від основного користувача земельної ділянки. Такого становища, як у нас, немає в жодній країні з нормальним законодавством. Не має аграрій вирішувати, який мисливський користувач буде там хазяйнувати.  Зараз УТМР не може звинуватити аграрія в потруєних тваринах, бо завтра той аграрій відкличе своє погодження на користування угіддями. Треба робити як у Австрії, Словаччині, Німеччині, де мисливець практично не залежить від сільгоспкористувача. В Німеччині взагалі сільгоспкористувач не має права не займатись мисливським господарством. Хочеш – займайся безпосередньо, хочеш – передавай в користування. Не вести галузь ти не маєш права. Держава не буде боротись зі шкідниками, регулювати кількість тварин, охороняти від браконьєрів за свій рахунок тільки тому, що хтось там чогось не хоче. Якщо ми зараз відкриємо ринок землі при діючому законодавстві, агрохолдинги легко заблокують ведення галузі.  KV: А у випадку мисливських угідь в лісі яка ситуація? Василь Новицький: Там хочуть запровадити лісову концесію. Тоді теж користувачі там заборонять мисливство. Тому перше – це вивести новими законодавчими поправками, і ми це вже робимо, мисливського користувача від прямої юридичної залежності від основного користувача земельної ділянки. KV: Тобто буде паралельне користування? Василь Новицький: Воно і зараз паралельне. Одні сіють та жнуть, інші зайця добувають. Але це галузі антагоністи, вони мають бути зрівноважені. Якщо ми захищаємо зайців від пестицидів, не треба екологічні інспектори, ми перші перевіримо, хто зайців потруїв.  А зараз сільгоспкористувачі можуть відізвати погодження на користування мисливцям. KV: Що заважає функціонувати Асоціації? Василь Новицький: Головне – це байдужість мисливської спільноти. Багато мисливців не цінують роботу, яку ми проводимо із владою, із населенням, законотворчу роботу. Мисливці цінують більш практичні речі, а фінансувати організацію, котра не проводить сама полювання, не має своїх угідь, вони не хочуть.  KV: Співпраця з органами державної влади якимось чином ведеться? Василь Новицький: Наразі чіткої співпраці нема, міністерство не виявляє бажання співпрацювати. З Держлісагенством працюємо. Але ми вдячні, зокрема, комітету ВР з питань екології та природокористування, за те що більшість депутатів на чолі з головою комітету паном Олегом Бондаренком (фракція “Слуга народу”) абсолютно прагматично підходять до вирішення питань та проблем мисливської галузі. Ми були свідками того, як ці люди ставали жертвами кібербулінгу з боку екорадикалів за підтримку раціональних діалогів з мисливцями, або навіть за те, що просто давали нам слово сказати. Щоправда, наша подяка не стосується депутатів Олександра Фельдмана (фракція “Опозиційна платформа – За життя”) та Антона Яценка (депутатська група "За майбутнє" ), які дозволяли собі, на наш погляд, ксенофобські висловлювання в бік мисливців. KV: Ви якось співпрацюєте з Українською асоціацією власників зброї (УАВЗ)? Василь Новицький: Ми недавно познайомились з паном Учайкіним (Георгій Учайкін – голова наглядової ради УАВЗ, – KV), і у нас є пряма зацікавленість у співпраці, бо нас об'єднують спільні інтереси.  Ми домовились про координацію дій в плані проведення мітингу. Щодо закону про зброю, я не готовий коментувати, бо недостатньо знайомий з законопроєктами.  KV: Чи намагались ви якось співпрацювати з екологічними організаціями? Василь Новицький: Звичайно. Ще в 2016 році я розробив Проєкт постанови Кабміну про запобігання загибелі об'єктів тваринного світу під час механізованих агротехнічних робіт. Подібна постанова навіть в РФ була введена ще в 1996 році. Вона вводила прості правила, наприклад що при збиранні врожаю  треба рухатись з центру до краю польового контуру, щоб тварини мали можливість на порятунок. Якщо молотьба йде від дороги до лісу, то добре, якщо навпаки – погано, бо тварини будуть боятись авто. Я звернувся тоді в добрий десяток громадських екологічних організацій, які не виявили зацікавленості, або пообіцяли що зв’яжуться з цього приводу, і мовчать. На жаль, в нас майже немає ідейного екологічного активізму. Але я з великою повагою відношусь, наприклад, до WWF Україна (Всесвітній фонд дикої природи, – KV), котрий хоча б не говорить, що полювання має зникнути, і в той час робить багато корисних практичних справ. Наприклад, по законопроєкту №2232 їх представники казали, що вони проти нього, бо не можна залишити в природі бродячих котів та собак. Домашнім тваринам місце вдома, диким у лісі, і одні іншим не мають заважати жити. Але на цьому круглому столі у них не було можливості висловитись. Ми запрошуємо всі зацікавлені сторони до тісної співпраці в законодавчій площині, в справі охорони тваринного світу від браконьєрства, від шкідливого впливу промислового та іншого виробництва. KV: Який досвід іноземних мисливських організацій ви хотіли б застосувати в Україні? Василь Новицький: В Європі є така організація, як FACE (Федерація мисливських і природоохоронних асоціацій Європейського союзу). Її представники є в Європарламенті, Єврокомісії, органах місцевих влад. Вона об’єднує 7 млн європейських мисливців. В Європі мисливці та природозахисники мають спільну організацію! Там люди розуміють, що мисливці не є злом, адже саме в них є ті гроші та ресурс, який можуть піти на захист природи.  А у нас міністр говорив, що в Європі немає полювання, і воно – середньовіччя. Ще є Міжнародна рада з полювання та охорони тваринного світу (СІС), котра  налічує 188 країн-членів. І знову, як видно з назви, вона поєднує мисливців та охорону тварин. Ми плануємо бути на їх з'їзді у травні в Ризі, хочемо набути членства в цій організації. Щодо FACE, плани на співпрацю маємо, але поки що є проблеми із фінансуванням.  Ми готові співпрацювати з іноземними колегами у моніторингу рідкісних мисливських видів тощо. Читайте: Георгій Учайкін: “Треба спитати в людей, чи хочуть вони мати право на збройний самозахист або цілком розраховують на захист поліції” Фото: надано Всеукраїнською асоціацією мисливців та користувачів мисливських угідьКиевVласть

В Киевской горгосадминистрации (КГГА) разрешили жилищно-строительному кооперативу (ЖСК) “Совские пруды” построить на 15 га острова Жуков жилой комплекс (ЖК). Соответствующие три земельных участка кооперативу отдали под застройку  в пределах природно-заповедного фонда еще в 2010 году, ради чего 3,3 га земли “вычеркнули” из перечня лесов и лесопарков. По этому поводу городская прокуратура потом долго судилась со столичным горсоветом. Четыре года назад Хозяйственный суд Киева все-таки признал решение Киевсовета о выделении земли Жукова острова кооперативу незаконным, а договор аренды части этой земли – недействительным. Однако, в градостроительном департаменте КГГА это решение суда, похоже, попросту проигнорировали. Как стало известно KV из приказа Департамента градостроительства и архитектуры КГГА от 13.08.2019 года №988, ЖСК “Совские пруды” (*) были выданы градостроительные условия и ограничения (ГУО) для проектирования строительства и обслуживания жилищного комплекса с объектами общественного назначения и обустройством линейных объектов транспортной инфраструктуры по ул. Февральская, 58-А, 58-В в Голосеевском районе Киева.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Согласно документу, строительство планируется на трех участках: площадью 5,1064 га (кадастровый номер: 8000000000:90:332:0055); целевое назначение – для обустройства линейных объектов транспортной инфраструктуры; площадью 9,2481 га (кадастровый номер: 8000000000:90:332:0048); целевое назначение – для жилой застройки; площадью 0,9898 га (кадастровый номер: 8000000000:90:332:0050); целевое назначение – для жилой застройки. В ГУО сказано, что функциональное назначение всех трех участков – для коллективной жилой застройки, максимальная высота зданий на этой территории может составить 12 метров, окончательно высота должна быть определена проектом.  При этом, в Департаменте градостроительства и архитектуры КГГА признают, что участки находятся в ландшафтно-охранной зоне, в пределах природно-заповедного фонда (там где строительство, по сути, должно быть запрещено.- KV). В связи с этим, застройщик, дескать, должен получить заключение относительно проектной документации у соответствующих органов охраны культурного наследия. Также участки проектирования попадают в зону подтоплений природного и техногенного характера, поэтому существует необходимость проведения инженерной подготовки и защиты территории. Заказчику в ходе проектирования также предписали предусмотреть организацию мест отдыха взрослых и детей, обеспечить жильцов объектами социальной инфраструктуры.  Проектирование приказано вести с учетом нормативной обеспеченности местами в общеобразовательных учебных заведениях в радиусе доступности. Также необходимо предусмотреть свободные зоны для подъезда автомобилей “скорой”, пожарной, спасательной и аварийно-восстановительной техники. Отметим, указанные участки по ул. Февральская, 58-А, 58-В были переданы ЖСК “Совские пруды” решением Киевсовета от 29 апреля 2010 года № 788/4226. Согласно этому документу, кооператив получил 9,4029 га и 1,0154 га – в собственность для жилой застройки, а остальные 5,31 га – в долгосрочную аренду на 25 лет для обустройства линейных объектов транспортной инфраструктуры. Этим же решением Киевсовет исключил часть земельного участка по этому адресу – площадью 3,38 га – из перечня территорий лесов и лесопарков. Этот пункт впоследствии стал одним из оснований подачи столичной прокуратурой в 2012 году иска о признании решения №788/4226 противоправным. В обосновании исковых требований прокуратура ссылалась на то, что земельный участок в соответствии с Генпланом Киева отнесен к территории лесов и лесопарков, то есть, не может быть использован под жилую застройку. Кроме того, отведенный земельный участок частично находится в прибрежной защитной полосе Днепра и его залива, а также расположен в зоне охраняемого ландшафта. Судебное противостояние Киевсовета и городской прокуратуры продолжалось более года. Киевсовету удалось отстоять законность своего решение в 2013 году в Киевском апелляционном админсуде и Высшем админсуде, а в 2014 году – даже в Верховном суде. Однако, в начале апреля 2015 года по новому иску столичной прокуратуры Хозяйственный суд Киева признал решение №788/4226 Киевсовета о передаче земли ЖСК "Совские пруды" на ул. Февральская, 58-А и 58-В незаконным, договор об аренде  5,31 га земли по этому адресу – недействительным, и обязал кооператив вернуть участки в распоряжение города. После этого прокуратура инициировала отдельный судебный процесс – о расторжении договора аренды на землю по этому адресу между Киевсоветом и кооперативом “Совские пруды”. Однако этот иск прокуратуры Хозяйственный суд не удовлетворил. Таким образом, договор аренды между Киевсоветом и ЖСК “Совские пруды” согласно решению Хозяйственного суда от 7 апреля 2015 года – отменен, а согласно решению этого же суда от 26 ноября 2016 года – остался действующим.  Отметим, что именно на этот договор ссылается Департамент градостроительства архитектуры в выданных кооперативу ГУО. Примечательно также, что и само решение Киевсовета №788/4226 о выделении земель ЖСК “Совские пруды”, которое судом было отменено – до сих пор действует. Согласно данным аналитической системы Youcontrol, компания ЖСК “Совские пруды” была основана в 2004 году. Руководителем ЖСК “Совские пруды” значится Елена Коломиец. Кооператив по стоянию на 1 августа 2019 года имел налоговый долг в 4,3 млн гривен. В долгах этот кооператив уже не один год. Еще в 2017 году ГУ Государственной фискальной службы в Киеве решило взыскать налогового долга на 1,4 млн гривен через суд. В августе 2017 года Окружной админсуд иск налоговиков удовлетворил. Отметим, что изначально, еще в 2002 году, более 15 га на ул. Февральская, 58-А и 58-В Киевсовет отдал в аренду ООО “Зеленый порт”. Часть именно этой земли, а именно 11,15 га, по согласованию сторон была передана в 2010 году решением Киевсовета №788/4226 кооперативу “Совские пруды”. Остальные 3,27 га достались ему за счет земель ООО “Строительная компания “Макрос”. На оставшихся в аренде у ООО “Зеленый порт” землях после такого “дележа” разместился яхт-клуб "Маячок", находящийся там до сих пор. В столичной тусовке владельцем этого яхт-клуба называют миллионера Павла Рябикина – который с июня 2014 года по сентябрь 2015 года занимал должность замглавы КГГА, а сейчас работает генеральным директором Международного аэропорта "Борисполь". Известно, что на территории “Маячка” находится футбольное поле, где любил играть экс-глава Администрации президента Сергей Левочкин с друзьями. Информация о владении яхт-клуба может быть подтверждена еще и тем, что Рябикин владеет ООО “Зеленый порт”, которое собственно арендует землю под размещение яхт-клуба. Как ранее сообщала KV, борьбу правоохранительных органов против ЖСК “Совские пруды” Павел Рябикин называл шоу-программой правоохранительных органов и "не очень честным" пиаром. "Признание в судебном порядке решения Киевсовета недействительным не влечет за собой автоматического выполнения. Должен быть судебный процесс, в котором надо расторгнуть договор аренды", – заявлял он в 2015 году.   Тогда же Рябикин подтвердил журналистам связь своей ООО “Зеленый порт” с ЖСК "Совские пруды".  Читайте: Сказ о том, как Левочкин сам себе кредит выдал, а Рябикин ему за то Жуков остров заложил Отметим, что на сегодня руководителя ЖСК “Зеленый порт” Елены Коломиец и Павла Рябикина объединяет общее дело: она возглавляет ОСМД “Шелковичная, 22”, учредитель которого – Павел Рябикин. Также КВ сообщала о еще одной скандальной ситуации вокруг ЖСК “Совские пруды” и участков по адресу Февральская, 58-А, 58-В. В 2015 году стало известно, что кооператив выступил имущественным поручителем в ипотечном договоре между банком “Клиринговый дом” и ООО “Квентал Сервис” (***), а предметом ипотеки стали земельные участки по адресу Февральская, 58-А, 58-В. За это “Квентал Сервис” получило от банка лимит в возобновляемой кредитной линии на сумму более 116 млн гривен. Учредителем ООО "Квентал сервис" числится кипрская компания "Герси Инвестментс лимитед". В 2015 году ее директором была Мерилен Михана. Она же была руководила еще одной кипрской компанией – "Банта Агрикалчерал инвестментс лимитед", которой до августа 2016 года принадлежали акции "Николаевского комбината хлебопродуктов". Председателем наблюдательного совета хлебокомбината была народный депутат VI—VII созывов (2007-2014 годы) Юлия Левочкина – сестра экс-главы Администрации президента Сергея Левочкина. В 2015 году Левочкина категорически отрицала причастность к этой истории с о "Квентал сервис". Она говорила, что чуть ли не впервые слышит о такой компании и не имеет к ней никакого отношения. Это выглядело довольно странно, так как их открытых источников известно, что в то время именно она вместе с коллегой по Верховной раде Иваном Фурсиным были владельцами банка "Клиринговый дом", который выдал кредит "Квентал сервис". Отметим, что территорию Жукового острова, и частности улицы Февральская до сих пор не имеет утвержденного Детального плана территории (ДПТ). Еще в апреле 2007 года, как указано в решении Киевсовета №162/1996, ДПТ острова Жуков был одобрен архитектурно-градостроительным советом при Главном управлении градостроительства, архитектуры и дизайна КГГА. Вопрос утверждения этого ДПТ был внесен в план работы IV и V сессий Киевсовета V созыва на 2007 год. Однако в перечне утвержденных ДПТ этого документа нет. Напомним, что именно в 2007 году Киевсовет принял скандальное решение о ликвидации заказника "Жуков остров" – его площадь урезали с 1630 га до 196 га. Изъятые таким образом земли успешно раздавались под застройку. По данным журналистских расследований, более 70 га земли, которые входили в состав ландшафтного заказника "Остров Жуков", в 2007 году были отданы фирмам, связанным с близким соратником Виктора Януковича Юрием Иванющенко (Юра Енакиевский). Читайте: У Иванющенко отобрали 84 гектара на Жуковом острове В 2017 году стало известно, что прокуратура Киева в рамках уголовного дела, начатого по факту принятия незаконных решений Киевсоветом времен Леонида Черновецкого, сообщила о подозрении троим экс-чиновникам КГГА за отчуждение 45 га земли заказника "Остров Жуков". Одним из фигурантов уголовного дела по факту незаконного выделения земельных участков на территории заповедника был Олесь Довгий, занимающий в 2006-2011 годах должность секретаря Киевсовета. Читайте: Нардепа Олеся Довгого могут привлечь к уголовной ответственности за разбазаривание земель “Жукова острова” В августе 2017 года началась процедура возвращения земель заказника “Остров Жуков” общине Киева. Тогда генпрокуратура доказала в Высшем хозяйственном суде Украины незаконность отвода и передачи более 70 га земель ландшафтного заказника жилищному кооперативу. Читайте: Начата процедура возвращения земель заказника “Остров Жуков” Киеву Также напомним, что в июле текущего года в ходе заседания постоянной комиссии Киевсовета по вопросам экологической политики согласовали создание на территории острова Жуков заказника “Конча-Заспа”. В случае принятия соответствующих решений горсовета статус ландшафтного заказника должна получить территория, площадью более 600 га. Это значит, что ее уже нельзя будет использовать под застройку или мелиорацию. Читайте: В Киевсовете хотят восстановить ландшафтный заказник на территории Жукова острова Напомним, что Департаментом градостроительства и архитектуры КГГА с 1 ноября 2016 года руководит Александр Свистунов (на фото справа). Строительное направление в Киеве курирует заместитель председателя КГГА Александр Спасибко (на фото слева). * ЖБК “Совські ставки” (код ЄДРПОУ: 32846242) ** ТОВ “Зелений порт” (код ЄДРПОУ: 30635473) *** ТОВ “Квентал Сервіс” (код ЄДРПОУ: 33743284) Фото: коллаж KVКиевVласть

23-29 квітня під бравурні повідомлення в ЗМІ пройшов Всесвітній тиждень імунізації. Офіційні заходи рясніли переможними висловлюваннями керівництва МОЗа - і вперше за останні роки вакцин у нас вдосталь, і охоплення збільшилося більш, ніж удвічі. Тільки дійсність ніяк не хоче змінюватися і відповідати цим переможним гаслам. Днями до мене звернулися дві чернігівські родини – безкоштовних вакцин їм не вистачає, а у людей просто немає тисячі гривень, щоб відвезти дитину до Києва на щеплення. Тут, у столиці, ще можна вакцинуватися у приватних клініках, а от у сільській місцевості і маленьких містах ситуація катастрофічна. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Чому ж МОЗ констатує успіх, а дійсність говорить про інше? Разом з експертами проаналізував міжнародні закупівлі. Успіхи МОЗ – гарно підібрана інформація Як виявилося, “перемога” МОЗа у держзакупівлях ліків пов’язана тільки з вибором бази для порівняння. У міністерстві, щоб показати результат, порівняли катастрофічну ситуацію із вакцинами у 2016 році із трохи виправленою у 2017 році. Нагадаю, у 2016 році терміни закупівель ліків збільшилися у рази. Саме тоді вперше проходили закупівлі через міжнародні організації. Через це Україна залишилась без вакцин майже на півтора року! Як наслідок, у 2016 році, в порівнянні з 2013-2014 роками, рівень охоплення вакцинації основними видами вакцин знизився в кілька разів: БЦЖ - з 87 до 11,5%; гепатит-В з 36,5 до 5,7%; гемофільної інфекції - з 77,4 до 25%; АКДС - з 69 до 1,7%; ОПВ - з 72 до 39%; КПК - з 57 до 33,6% та ін. Не згодні з переможними реляціями МОЗа і аудитори Рахункової палати, які дали розгромний звіт з перевірки проведення міжнародних закупівель вакцин за 2015-2016 роки. Вони наголосили: новий механізм закупівель вакцин неефективний і приніс прямі збитки державі. Зрозуміло, що, порівнюючи 2017 рік з провальним 2016 роком, МОЗ рапортує про успіхи. Але насправді це не успіхи, а боязка спроба виправлення критичної ситуації з імунопрофілактики, в яку вони самі вкинули країну своїми непродуманими “реформаторськими” експериментами. Якщо ж ми порівняємо сьогоднішню ситуацію з вакцинацією хоча б з тим, що було 5-7 років тому, то побачимо низку проблем. Більше – не значить якісніше У своїй роботі завжди спираюся на думку найкращих експертів, яким небайдуже здоров’я наших громадян – саме вони знають і бачать що насправді коїться в українській медицині. Лікарі-науковці вже показали виворіт міжнародних закупівель. Доктор наук, харківський лікар-імунолог Андрій Волянський дуже детально проаналізував ситуацію і причини, що до неї призвели. Так, замість дорогих ацелюлярних (інактивованих) вакцин провідних світових виробників, міжнародні організації почали закуповувати у величезних кількостях набагато (іноді в десятки разів) дешевші вакцини індійського виробництва (цільноклітинні, “живі”, можуть призвести до неочікуваних наслідків). Так МОЗ зміг збільшити їхню кількість і показати  “забезпеченість вакцинами у достатній кількості”. Деяких вакцин виявилося занадто багато. Як наслідок – склалася величезна диспропорція із залишками різних вакцин на складах в Україні, коли дешевих препаратів - мільйони невикористаних доз, а інших – зовсім немає. На 1 квітня 2018 року у країні “накопичено” 2,5 млн доз АКДС для дітей та 5,8 млн доз АДП-м для дорослих (при потребі в 1,5 млн доз для дітей та близько 3 млн для дорослих). Незважаючи на це, планується поставити в 2017 році ще 2 млн АКДС і 4 млн доз АДП-м. Навіщо і кому це потрібно? Відповідь читаємо в акті Рахункової палати. Виявляється, Міністерство просто взяло і погодилось із пропозицією ЮНІСЕФ – одні вакцини закуповувати з надлишком, а інші – з нестачею. І це рішення МОЗа нічим не обґрунтоване. Цитати з акту Рахункової палати: “Документи, які підтверджують обґрунтованість цих змін у Міністерстві, відсутні. Заявки на закупівлю вказаних вакцин структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обл(міськ)держадміністрацій до МОЗ не надавалися. Разом з тим, Міністерство погодило проекти кошторисів, наданих ЮНІСЕФ, на закупівлю цих вакцин”. “…Як встановлено аудитом, ЮНІСЕФ за погодженням МОЗ замість вакцини для профілактики кашлюка (ацелюлярна) дифтерії, правця, поліомієліту (інактивована), закуплена вакцина для профілактики кашлюка, дифтерії, правця з цільноклітинним кашлюковим компонентом”. “..У липні 2016 року до Переліку № 787 додатково включено вакцину для профілактики поліомієліту оральну у кількості 2755000 одиниць. Також збільшено кількість вакцин для профілактики кашлюку, дифтерії та правця з цільноклітинним кашлюковим компонентом з 296047 до 1770000 одиниць. Документи, які підтверджують обґрунтованість цих змін у Міністерстві, відсутні. Заявки на закупівлю вказаних вакцин структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обл(міськ)держадміністрацій до МОЗ не надавалися. Разом з тим, Міністерство погодило проекти кошторисів, наданих ЮНІСЕФ, на закупівлю цих вакцин”. А тепер давайте згадаємо слова представників МОЗа: “Вперше за семирічний період країна забезпечена всіма вакцинами”. Це неправда. Вакцини проти сказу немає, вакцини проти гемофільної інфекції немає, інактивованої вакцини проти поліомієліту вкрай мало. Виходить, МОЗ та ЮНІСЕФ пішли на пряму підробку і прийняття рішення, заморозивши в непотрібних зараз мільйонах доз вакцин, десятки і сотні мільйонів гривень необхідних для закупівель інших життєво важливих препаратів. Саме так МОЗ показує уявну ефективність своєї роботи. Окремим червоним рядком відзначу, що 4 травня Держлікслужба заборонила використання вакцини АКДС індійського виробництва (мільйони доз якої необґрунтовано закуповував МОЗ з ініціативи ЮНІСЕФ). Причина – ймовірна смерть дитини через неї у Тернопільській області. Вартість “переможної” роботи з вакцинації Як ви гадаєте, хто заплатив за таку провальну роботу ЮНІСЕФ в Україні? Кожен українець з власної кишені! Цю роботу оплачувала зовсім не ООН і не жоден інший міжнародний донор, а український бюджет. За три роки (з 2015 по 2017 роки) ЮНІСЕФ отримав з бюджету на здійснення закупівель медикаментів понад 2,6 млрд грн. З них - понад 117 млн ​​складають комісійні (чистий заробіток) за роботу. Успішність, ефективність і “переможні” результати якої ви бачите. Для порівняння, держава дала на цей 2018 рік на охорону здоров`я моїх рідних Прилук тільки трохи більше 30 млн гривень. ЮНІСЕФ за ці чималі суми не поспішав активно працювати і виконувати свої зобов`язання з постачання вакцин. У звіті Рахункової палати зазначається, що в середньому 20 місяців минало з часу отримання повної передплати до поставки ліків в Україну! Бюджетні гроші від 12 до 20 місяців перебували на рахунках цих організацій! При цьому в звіті Рахункової палати прямо вказується, що за 4,5% комісійних і 20 місяців роботи ЮНІСЕФ навіть торги із закупівлі вакцин для України не проводив: у Копенгагені просто включили їхні додаткові обсяги в свої, вже існуючі контракти з виробниками. Не поспішав ЮНІСЕФ і виконувати свої зобов`язання з постачання вакцин в Україну. Так, за перераховані у 2016 році гроші ЮНІСЕФу, до 13.04.2016 року в регіони і медичні установи України поставлено тільки 51% препаратів. А таких життєво необхідних для дітей препаратів, як вакцини – тільки 34%. І це - через 1,5 року після оплати авансу з бюджету! Окремо в звіті Рахункової вказується, що якщо інші міжнародні організації (Crown agents, ПРООН) домоглися економії бюджетних коштів і зниження цін, то ЮНІСЕФ такими успіхами похвалитися не може, економії і реального зниження цін від його роботи не було. Тепер, думаю, зрозумілі реальні джерела проблем з вакцинацією в Україні, роль у цьому процесі міжнародної бюрократії і чому підсумком останнього десятиліття стало те, що, наша країна за охопленням щепленнями міцно увійшла в десятку останніх у світі. Читайте: С 1 января в Украине стартует медицинская реформа Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”KиевVласть

В ХК "Киевгорстрой" высокие квалификационные требования к работникам. Претенденты на вакансии в компании проходят непростой отбор. Но попадая в компанию, люди получают интересную работу и перспективу для развития и роста. В "Киевгорстрое" людей ценят. В компании действительно хорошо работать тому человеку, который любит свою работу и любит компанию. Об этом KV стало известно из интервью для журнала "Фокус" главы правления – президента "Киевгорстроя" Игоря Кушнира.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  В 2017 году в "Киевгорстрой" пришли работать 30 новых сотрудников. Все они прошли довольно серьезный отбор. Конкурс, могу с гордостью сказать, был солидный, 4-5 человек на место. Новые сотрудники после прохождения практики сдают экзамен в обязательном порядке. Чтобы стать частью коллектива "Киевгострой" нужно действительно обладать определенными знаниями и умениями", - сказа Игорь Кушнир, отметив, что вакансии в "Киевгорстрое" появляются не часто. Сотрудники любят компанию, ценят свою работу и очень редко уходят. Читайте Вице-президента "Киевгорстроя" наградили за активную гражданскую позицию Компания постоянно инвестирует в своих сотрудников, поддерживая тех, которые хотят развиваться. "У нас регулярно проходят тренинги, стараемся внедрять в работу самые новые и наиболее перспективные методики. Например, у нас внедрена ERP-система IT-Enterprise, которая позволила существенно повысить прозрачность процесса реализации недвижимости, также наши сотрудники работают в программе Smart Manager - это персональный рабочий стол, где видны все поставленные перед ними рабочие задачи, их сроки выполнения, степень важности. Также эта программа позволяет сотруднику отслеживать бизнес-процессы, в которые он вовлечен", - рассказал Игорь Кушнир. "Киевгорстрой" оплачивает работника тренинги, курсы повышения квалификации. Только в этом месяце, по словам Игоря Кушнира, два менеджера компании высшего звена получили международные Сертификаты по корпоративному управлению. Читайте: Менеджеры "Киевгорстроя" получили международные сертификаты по корпоративному управлению При этом, чтобы работать в компании и ожидать повышения ничего сверх естественного в требованиях к сотрудникам нет: желание работать, желание развиваться, предлагать нестандартные решения. "Каждый руководитель хочет видеть в своей компании людей, которые стремятся развивать предприятие, а не быть балластом, отрабатывающем свои часы. То, что я жесткий и требовательный руководитель, это не секретная информация, я не люблю лентяев и туго соображающих товарищей. Но всем остальным всегда готов дать шанс не только работать, но и идти вверх по карьерной лестнице. Главным инженером "Киевгостроя" сегодня работает человек, который 5 лет тому приехал на стройку простым прорабом", - отметил Игорь Кушнир. По его словам, базовыми требованиями для потенциальных работников является образование, соответствующее вакансии, и желание работать в компании. "Порядка 30% людей, которые сейчас успешно работают, пришли к нам без опыта работы, сразу после ВУЗа. Но повторюсь, с вакансиями у нас трудно. Люди держатся за свое место. Известная компания, стабильная зарплата и довольно солидный социальный пакет. Далеко не каждое предприятие может себе сегодня такое позволить", - подчеркнул Игорь Кушнир. Читайте: За пять лет из полуразрушенной компании "Киевгорстрою" удалось вернуть лидерские позиции – Игорь Кушнир Также он отметил, что для работников "Киевгорстроя" в социальный пакет включена квалифицированная бесплатная медпомощь в одном из лучших медучреждений Киева клинике "Медбуд", материальная помощь к отпуску на оздоровление, возможность на льготных условиях купить квартиру, премии, награды, поощрения. Читайте: "Киевгорстрой" получил признание "Выбор Украины 2017 года"Фото: сайт"Киевгорстроя"KиевVласть

Народные депутаты Егор Соболев (фракция "Самопомич") и Иван Крулько (фракция "Батькивщина") намерены инициировать увольнение генерального прокурора Украины Виктора Шокина и назначение на его место замгенпрокурора Давида Сакварелидзе. Как стало известно KV, об этом они заявили в эфире программы Шустер Live на телеканале "112 Украина". "Давид Сакварелидзе стал человеком, который впервые осмелился разрушить эту круговую поруку. Я в данном случае хотел бы высказать еще раз благодарность и поддержку Президенту Украины за приглашение таких людей на работу в правоохранительные органы... Однако это событие может быть очень быстро растоптано, если мы не поддержим таких людей, как Давид... надо разрушить эту круговую поруку", - сказа Соболев. Кроме того, нардеп отметил, что генеральный прокурор Украины Шокин часто отсутствует на рабочем месте по причине болезни, поэтому, по его словам надо сделать несколько важных шагов. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook  "Шаг номер один - на следующей неделе парламент должен отравить в отставку генерального прокурора вместе с его первым заместителем... Шаг номер два - мы должны привести на их место настоящего прокурора... такие люди, как Сакварелидзе должны прекратить быть заместителями, генеральным прокурором должен стать человек, который способен ломать круговую поруку... Мы парламентом снимаем Шокина, включая Президента, триумфально, я думаю, назначаем Сакварелидзе. Затем приходим сюда и ставим Давиду задачи", - предложил Соболев. Напомним, ранее в Киеве были задержаны замглавы следственного управления Генеральной прокуратуры Владимир Шапакин и заместитель прокурора Киевской области Александр Корниец за 500 тыс. долл. взятки. Теперь коррупционерам из прокуратуры светит до 12 лет тюрьмы КиевVласть

Столичная власть неоднократно обещала вернуть киевлянам все незаконно разбазаренные "папередниками" земли, но обещать - не значит жениться. Особенно если бизнес-структуры первых лиц городской власти оказываются прокладками в схемах отъема коммунальной земли. К примеру, киевская прокуратура уже несколько лет безрезультатно пытается забрать земли Жукова острова у одной из таких прокладок, т.к. курирующий вопросы градостроительства и архитектуры замглавы КГГА Павел Рябикин сам, оказывается, передавал эту землю в руки семейства Левочкиных. Об этом идет речь в сюжете программы "Слидство.инфо" Громадского телевидения, о котором уже сообщала КV. Более десятилетия прошло с тех пор, как киевские депутаты сдали земельный участок на киевском Жуковом острове в аренду фирме "Зеленый порт", 50%  которой принадлежит миллионеру Павлу Рябикину. Со временем на части арендованного участка, кстати, разместился его знаменитый яхтклуб "Маячок". Другие части надела в 2010 году по соответствующему договору были переданы этой фирмой жилищно-строительному кооперативу "Совские пруды". Эту землю не один год пыталась отсудить киевская прокуратура, и даже добилась промежуточного победного результата. В начале апреля Хозяйственный суд Киева признал решение Киевсовета о передаче земли незаконным и обязал кооператив вернуть в распоряжение Киевсовета земельные участки по улице Лютневой, 58-а, 58-в, в Голосеевском районе Киева. Павел Рябикин, однако, назвал тяжбу против "Совских прудов" шоу-программой правоохранительных органов и "не очень честным" пиаром. "Признание в судебном порядке решения Киевсовета недействительным не влечёт за собой автоматического выполнения. Должен быть второй судебный процесс, в котором надо расторгнуть договор аренды", - заявил совладелец "Зеленого порта". Чиновник подтвердил журналистам связь своей фирмы с ЖСК "Совские пруды" и отметил, что уже привык к судебным процессам. По словам Рябикина, общее количество судебных исков прокуратуры по "Маячку" и прилегающим к нему территориям уже перевалило за 28. КV, однако, помнит, что с шоу-программами в судах Павел Рябикин знаком не понаслышке. И, кстати, он сам недавно назвал обращение в суды единственным способом борьбы с незаконными стройками в столице, отчитываясь о 3,5 тыс. поданных КГГА исков касательно киевских земель. И кому, как ни ему, знать, что суды эти массово проигрываются юристами Киевсовета, КГГА и государственных контролирующих органов, потому что они допускают (не исключено, что вполне преднамеренно) совершенно нелепые процессуальные ошибки. Но какое дело руководителям из КГГА до окончательных решений судов, если шоу-программа отыграна, “пипл схавал пиар”, пусть и не очень честный, а застройщики из числа бизнес-партнеров или однопартийцев продолжают безнаказанно разъезжать на бульдозерах по зеленым зонам и берегам Днепра? Читайте также: "Ощадбанк" выступил адвокатом самой скандальной стройки Киева По данным госреестра прав на недвижимое имущество, земельный участок на Жуковом острове по ул. Лютневая 58-а, 58-в, заложен в ипотечном договоре между банком "Клиринговый дом" и ООО "Квентал сервис". Оказывается, в августе 2014 года "Совские пруды" поручились за компанию "Квентал сервис" участком более 9 га на Жуковом острове. Оценили землю в 164,7 млн. грн. За это "Квентал сервис" получил от банка лимит и возобновляемые кредитные линии на сумму более 116 млн грн. "Квентал сервис" обязалась вернуть деньги в банк до конца августа 2015 года, а покуда гарантировала выплату землей Жукова острова. Если компания не вернет долг, банк имеет право конфисковать землю, а заявление прокуратуры о возврате земли киевлянам окажется пшиком. "Банк по решению суда признается добропорядочным получателем и соответственно в дальнейшем с имуществом имеет право делать, что угодно. Как показывает практика, отсудить у добропорядочного получателя это имущество практически невозможно. По моему мнению, имеет место типичная схема, которая действовала много лет. Схема состоит в приобретении права собственности на имущество юридическими и физическими лицами как добропорядочными получателями", - отмечает эксперт по коррупционным схемам Дмитрий Сиренко. Что думают по этому поводу в "Совских прудах", неизвестно - журналистка "Громадского" пыталась связаться с руководителем кооператива Еленой Коломиец, но безрезультатно. Бесплодны были и попытки журналистов пообщаться с "Квентал сервис". По юридическому адресу компании "Квентал сервис" расположен обычный жилой дом, а оператор на контактном телефоне пообещал передать руководству контакты журналистов и все. Таким образом, в условиях давления прокуратуры землю "Совских прудов" просто перевели под крышу "Квентал сервис". Под залог земли банк выдал этой компании кредит и, если деньги не будут возвращены, банк заберет участок. При этом за компанией, как оказалось, маячит тень одного из совладельцев банка. В едином госреестре физических и юридических лиц, у "Квентал сервис", зарегистрированной в 2005 году, числится один основатель: кипрская компания "Герси инвестментс лимитед". Ее директор, по данным открытого кипрского реестра, некая Мерилен Михана, зарегистрирована также директором другой кипрской компании - "Банта агрикалчурал инвестментс лимитед". Эта фирма выступает конечным бенефициаром ОАО "Николаевский комбинат хлебопродуктов". Некоторое время председателем наблюдательного совета комбината была Юлия Левочкина - народный депутат и сестра "серого кардинала" парламентской фракции "Оппозиционный блок" Сергея Левочкина. Отвечая на вопросы о "Квентал сервис", Левочкина категорически все отрицает. Она говорит, что чуть ли не впервые слышит о такой компании и не имеет к ней никакого отношения. Это довольно странно, так как именно она вместе с коллегой по Верховной раде Иваном Фурсиным и рядом других их компаний являются владельцами банка "Клиринговый дом", который выдал кредит "Квентал сервис". Впрочем, отрицание своих связей со своими же бизнес-структурами у украинских политиков в крови. Тем паче у таких тертых калачей, как семейство Левочкиных. Ну, отжали землю - и отжали. Спасибо, хоть бомжевать при этом никого не отправили. Читайте также: Семья Левочкиных научилась делать из киевлян бомжей Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook  Очевидно, именно высоким покровительством семьи Левочкиных, а не привыканием к искам прокуратуры, и объясняется невозмутимость Павла Рябикина в общении с "Громадским". Фактически его фирма выступила банальной прокладкой в схеме изъятия из коммунальной собственности  9 га элитной киевской земли. Какие бонусы обещаны за это заместителю главы КГГА, а какие уже получены, остается только догадываться. Тем более что и начальство господина Рябикина на благодатной ниве удовлетворения аппетитов влиятельного семейства не отстает - то "правильных" кандидатов на хлебные должности назначит, то "неправильных" не пустит в "Киевгорстрой" за акциями киевлян наблюдать. Читайте также: Свой к своему за своим В прокуратуре на просьбу разъяснить, учитывало ли следствие факт ипотечного договора при судебном споре "Совских прудов", отреагировали так: "Решением хозяйственного суда города Киева от 07.04.2015 иск прокурора удовлетворен частично. Учитывая то, что указанное решение суда не вступило в законную силу, так как обжаловано кооперативом в апелляционном порядке, спорные земельные участки в распоряжение Киевсовета не возвращались". Об ипотечном договоре в ответе прокуратуры упоминаний нет. КиевVласть

Сказ о доле в уставном капитале, как обидном рудименте, отягощающем жизнь честных и целеустремленных людей, готовых положить себя на алтарь созидания. Упомянутые ниже персонажи имеют поразительную особенность быть тезками и двойниками кого угодно, оставаясь при этом личностями, недостойными сравнения с кем угодно в т.ч. с тезками и двойниками.  Игорь Владимирович Никонов, одетый в роскошный узбекский халат и немодные угги, чинно прохаживался по богато украшенному бомбоубежищу. Настроение у него было приподнятым. Он поглаживал себя по животу, щурился и живо напевал …. песенку. В акапелла Игоря Владимировича можно было уловить “Крылатые Качели”, однако, слова не подходили. “А, крылатые кадастры! В юном месяце апреле! А, крылатые кадастры - разлетятся кто куда!!!” - пел он, и пение свое ему очень нравилось, хотя человеку искушенному оно бы по вкусу не пришлось - пел Игорь Владимирович фальцетом и жутко фальшивил. Довольный собой, Никонов не заметил как забрел в ... темный угол бомбоубежища с маленькой неудобной дверцей. (Дверца внезапно распахнулась). На пороге появилась фигура молодого, розовощекого крепыша. Если бы не дорогой костюм и депутатский значок на лацкане, он был бы похож на борца-вольника, удравшего с тренировки. -          Привет, ЧМО! - выпалила фигура незнакомца. -          Чего?! - не расслышал приветствия Никонов. -          Чом ти не прийшов, як мiсяць зiйшов, я тебе чека-а-ла! - запел незнакомец. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook  Никонов прислушался к пению, кинул взор на незнакомца и украдкой почесал себя за ухом. Он потупил взгляд на угги, подергал себя за полы халата, едва не оторвав бусинку с вышивки. Игорь Владимирович чувствовал себя раздраженно - он упорно не мог вспомнить имя этого персонажа: -          Вале…, Эльб…, Ва….? А, Бутуз - это ты? Ну вползай, вползай... - неуверенно молвил Игорь Владимирович, с опаской оглядываясь по сторонам. На какую-то секунду ему показалось, что перед ним стоит не один человек, а, как минимум, три. Все в костюмах и с депутатскими значками. Все - похожи на борцов-вольников и взгляд у всех какой-то хамовитый. А еще ему упорно казалось, что все должны что-то принести, после чего он, целый Игорь Никонов, должен что-то поделить! Между тем, человек был один. Его нахальный рот продолжал петь. У Игоря Владимировича кольнуло в боку, ладони его взмокли. Слегка пошатнувшись, он отошел к стене, на которой висела репродукция Джоконды с обнаженной грудью. -          Чего такой кислый!? Хавать будешь, у меня тут есть тарань! Мои тут такую рыбеху в Днепре выловили - тарань просто няма вышла! В такую рань будем жрать тара-а-ань! - опять запел незнакомец, отзывающийся на прозвище “Бутуз”. -          Я не ем сухой рыбы!, - буркнул Никонов, который злился от того, что не помнит: есть ли у него в собственности рыбхоз на Днепре и в партнерах ли там этот Бутуз. -          А я ем, - Бутуз довольно покосился на рыбий хвост в своей руке - Вкусняшка, просто вкусняшка!!! -          Хватит мне тут баки своими вкусняшками заколачивать! Чего приперся?! Тубус принес?! А?! -          Тубусы-шмубусы... тут бабло косить надо, а ты со своими тубусами. Принес - на. - Бутуз отдал тубус Никонову и попытался втихаря засунуть рыбий хвост под леопардовые пуфики. -          Убери немедленно эту гадость, - бросил через плечо хозяин роскошного подземелья, заглядывая в тубус. - Ну, что ж!, - с интонацией старого еврейского антиквара после небольшой паузы сказал Никонов. - Хороший тубус. Хороший! Большой ты, Бутуз, молодец. Бооольшой!  На душе Игоря Владимировича в одночасье стало тепло и уютно. Ему захотелось даже приобнять Бутуза и похвастаться своим новым золотым калькулятором с костяными кнопочками и бахромой. Ему захотелось налить гостю березового соку и усадить в самое удобное кресло. Но неожиданный приступ сентиментальности прервал наглый голос Бутуза. -          Иногреня, а шо с баблом?! Давай я двумя платежами положу все их банки, давай я съем их лица! Давай... Никонов умиротворенно шикнул, загадочно посмотрел на гостя и молча указал ему на каменную лавку. Оба присели, упершись унылыми взглядами в кучку мышиного помета на роскошном персидском ковре. Их лица обрели задумчивый и отрешенный вид. Желваки обоих вяло поигрывали, от чего две пары ушей шевелились не в такт. Затянувшееся молчание первым нарушил Бутуз. Потеребив депутатский значок, он поглядел на Никонова: -          Вот я когда думаю мыслями, у меня уши всегда шевелятся. А у тебя чего? -          А у меня нет. Когда думаешь о тубусах - вообще ничего не шевелится, - автоматически ответил Никонов, переведя взгляд с помета на статую писающего мальчика, игриво развернутого лицом к репродукции Джоконды. -          А вот скажи, Игореха, интересно же в доляху к застройщикам входить. Реальная же тема. Вот нас с тобой завтра погонят, а доляхи останутся. Ну правд…. Ой, ёёёёё!, - внезапно прервался Бутуз. Пока Бутуз говорил, в полу бомбоубежища образовался провал, из которого медленно поднималась фигура Виталия Кличко в спецовке и строительной каске. Виталий был измазан землей и очень деловит. -          Сидите, да!? Сиднем, так сказать, сидите тут мне на сидениях! А я, между прочим, велосипедные дорожки на Троещину прокладываю. 15 миллионов осваиваю я, между прочим. Вместо метро, между прочим. На Троещину. Людям, чтобы удобно. А вы сидите! -          Виталя, дай доляху! - выпалил обреченно Бутуз. -          Бог подаст - ответил Кличко и, показав Бутузу язык, юркнул в пролом продолжать строить велосипедные дорожки. Посидев с минуту в полном замешательстве, Бутуз подошел к пролому и плюнул в него. Услышав шлепок, он обиженно посмотрел в сторону Никонова. -          Такую яму вырыл. И зачем!? Вот правду говорят, дай боксеру лопату… Или не так говорят? Игорь, да оторвись от своих тубусов. Шо с баблом?! -          Ты понимаешь, Бутуз, какое дело. Вот если положить в тубус план застройки, например, квартала. А застраивает этот квартал, например, не я. Но у меня в фирме-застройщике есть процент. Но маленький. Так, как ты думаешь, тубус будет наполовину полным или наполовину пустым? -          А сколько у тебя тубусов уже? -          Мно-о-ого... -          Тогда, все нормально. Ведь главное бабло, понимаешь: баб-ло! Кстати, Игореша, а в твоей куче, есть мои тубусы?, - оживился Бутуз. -          А тебе какие надо: наполовину полные или наполовину пустые?! -          А в каком районе Киева? Метро рядом? -          Нет. Рядом только велосипедные дорожки. На слове “дорожки” Никонов прищурил левый глаз и потрогал карман халата правой рукой. -          Дорожки?! Виталины?! Та ну, он обзывается и язык показывает - не хочу - попытался изобразить из себя капризного ребенка Бутуз. -          Ну, дружочек, тогда иди за новыми тубусами - иначе не будет. Не-а, никак... Бутуз ушел, напоследок выпалив Никонову что-то, чего тот не разобрал. Ему вроде как послышалось “конченный жмот”, но верить в это не хотелось, а посему Никонов уверял себя, что Бутуз сказал: “у меня болит живот”. Прогулявшись по бомбоубежищу, он подошел к провалу. Оттуда веяло холодом и доносились странные звуки. Никонов присмотрелся. В глубине провала он различил группу гномов в грязных костюмчиках, которые несли транспаранты и что-то скандировали. Против велосипедных дорожек Виталиных протестуют, - подумал Никонов и спросил сам себя: А где мой тубус с планом дорожек? Вот он, родимый. Он сжал тубус в руке и снова запел песню о “крылатых кадастрах”. Ему снова все нравилось. У него было все хорошо. КиевVласть

В продолжении серии материалов “Дневник солдата” KV публикует историю бойца батальона “Киев-2” Евгения Карася жизни на волновахском блок-посту. О настроениях жителей Востока, украинских солдат, о ватниках, русских и сепаратистах, а также о неизвестных еще подробностях недавней трагедии под Волновахой читайте в нашем цикле (укр.). Щоденник солдата. Гуманна хунта Євген Карась, 27 років, служив у батальйоні “Київ-2”, переводиться у номерний батальйон МВД Я був у зоні АТО з кінця вересня до кінця листопада у лавах батальйону “Київ-2” на волноваському блок-посту. Через два-три тижні повертаюся в складі іншого батальйону. Нечасто дзвонив додому, бо не дуже любив спілкуватися із рідними. Переживав, тому писав SMS-ки, що у нас все завжди добре. У “К-2” налагоджена система постачання. Вистачає навіть, щоб поділитися з іншими солдатами. Одного разу, наприклад, не тільки екіпірували всіх наших, а й завезли трохи термобілизни 28-й бригаді: у них там взагалі ситуація з побутом свого часу важка була. Порівняно з іншими нам трішки легше: база стаціонарна. Тобто, хлопці виконують бойові завдання там, де живуть. На базу воду “протягнули”, душ зробили,  збиралися сауну маленьку змайструвати. В магазинах йогурти купуємо, поводимось чемно.  Є навіть два коти. Із харчуванням - окреме питання. По-перше, у нас фаховий кухар готує їжу, адже комбат хотів, щоб у нас була маленька європейська армія. От і попросив одного з бійців. Тож страви на службі в нас майже як у ресторані! Навіть прості речі - плов, суп - дуже смачні. По-друге, досить пристойно із провізією. Багато чого постачають як волонтери, так і місцеві жителі, спасибі їм. Завдяки цим людям війна ще триває і ми її виграємо. Гадаю,  якби не було цього всього руху, який утворився на Майдані, то тоді б армія просто не встояла б. До того, як їхати на Схід, мені вдалося побувати на мисливській базі Януковича в Сухолуччі. Там розвели багато американських норок. Якось на тренуванні взводу побачили, що норка біжить, давай її відразу гуртом ловить, щоб погладити. Так ця норка  покусала нас навіть через рукавиці! Тільки потім ми додумались, що це ж гризун, а у них якраз найбільша схильність до сказу. У лікарні нам зробили щеплення і піджартовували, мовляв, одна норка вивела з лав армії одразу трьох бійців. В зоні АТО все зі здоров’ям було нормально. Тільки-тільки повернувся у Київ, палець зламав. Знову прийшов до лікарів із побутовою травмою. Виявилося, досі з тієї норки вся лікарня сміється. Коли повернувся сюди, часто снилася казарма. Наприклад, що ти десь там проспав підйом. Падаєш на підлогу, мацаєш незрозумілі стіни, а потім виявляється, що ти вже вдома і поспішати не треба. Місцеві VS “карателі”: “Я с вамі служил. Нє воєвал, но служил” Деколи ми жартуємо, що зловлені нами сєпари на блок-посту живуть ліпше, ніж солдати. Було якось, зловили одного, чекаємо на контррозвідку. Сєпар сидить біля батареї, йому тепло, його годують тією їжею, що й в нас, - той же супчик від нашого “шефа”. Підхід такий, принциповий є до полонених в нашого комбата. А хлопці, наші бійці, в цей час на холоді стоять, під дощем. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook  Я якось забув раз на три години нагодувати сєпара, то мене навіть “накачали”, мовляв “а ну, мершій годуй!”. Думаю, це правильно. Потрібно, щоб вони зрозуміли, що це, коли є і діє Закон. Певний, якби українця зловили на посту у сепаратистів, то просто б закатували. А в нас із сєпаром поводяться, як із суб’єктом державного процесу. Звичайно, різноманітна “прожжона” вата і етнічні росіяни цього не цінуватимуть, - будуть казати, що це просто  слабкість А ми не раз бачили яких-небудь люмпенів, безробітних чи молодих пацанів-наркоманів, які, наприклад, виходили з маршрутки і казали “Ой, братушкі, наконец-то я проєхал ету обдолбанную Укропію! Ну шо там, когда будєм брать Маріуполь?” Ага, скоро, скоро... Коли персонаж зранку очуняє, застосовуємо трудотерапію: копання окопів, прибирання території тощо. Персонажа, знову ж таки, так само смачно годують. І знаєте, частина цих “днрівців” цілком серйозно питали в нас щось на кшталт “А де до вас тут можна записатися?”. Це можна зрозуміти: вони отримували безпеку і стабільність. Знали, що їм тут робити, свої обов’язки, своє місце. Знали, що до них тут по-людськи поставляться і те, що мають більш-менш зрозумілий завтрашній день. Так, один 27-літній хлопчина у Волновасі постійно зі своїм батьком б’ється. Персонаж насправді гоголівський: і реп читає, і на руках вміє ходити. Але постійно п’є. І от він у нас пожив три дні, прибирав нережимну зону, харчувався. Смішний такий донбаський алкоголік, асоціальний елемент, але за три дні він нас полюбив. Потім якось іду по Волновасі, зустрічаю його а, він: “О, вот ето мужики! Я с вамі, ну ето... служил! Нє воевал, но служил”. Зона відчуження Я впевнений, що для України все закінчиться добре. А от як буде добре для Донбасу - взагалі незрозуміло. Багато хто каже, що це вже буде така собі зона відчуження, і після війни туди будуть приїжджати для зйомок фільмів. Хоча, там і тепер з GPS-навігатором пересуватися неможливо. Видно, у сєпарів є якісь штуки, що воно тепер заводить не туди. Знаходити шлях варто тільки по карті, або питати перевірених людей. Всі, хто лишився зараз в ДНР і ЛНР в будь-якому разі мають якісь зв’язки і з міліцією, і з ополченцями. Незалежно від позиції, - інакше там не виживеш. Нема контактів - нема через кого “рєшать”. Якщо ти підприємець, то фінансуєш їх, просто щоб виживати. Платиш “данину”, якщо хочеш вберегти бізнес. Думаю, немає тут однорідних настроїв серед народу. Ми, наприклад, завжди отримували продукти від місцевих людей. Спочатку побоювалися, що можуть отруїти. Однак, слава Богу, нічого такого не було. Приїжджають до нас, приходять зовсім різні люди, навіть підприємці з прифронтових районів. Пам’ятаю, восени тягали пакети з Донецька, причому, у той час, як там і в самих із продуктами важко. Передавали молоко, м’ясо, цукерки. Тому я й кажу: навіть у східних регіонах є люди, які розуміють, що це їхня земля, а ми її захищаємо. Це справді дуже приємно. Ватники і циніки Війна - це те, що в головах. Якщо маленька дитина переконана, що ти “хунта” і “каратєль”, “маніяк”, то з цим уже нічого не вдієш. Для прикладу, у Слов’янську 15-річні хлопці розстріляли блок-пост, поранили одного бійця і втекли.  Таку війну виграти нереально. Бо ти не будеш стріляти у дітей, але й не спрогнозуєш, хто наступний вистрелить. На цій війні є декілька категорій людей. Справжню “вату” розкачати важко, Донбас насправді розкачати важко. Вони всі можуть розказувати, що ми “укропи”, “під@раси”, “правосєки”, але взяти зброю і стріляти, - як от підлітки зі Слов’янська, - ні. Останнє  - поодинокі випадки. Адже навіщо йти воювати, якщо маєш три квартири в Маріуполі? І “вата” залишиться “ватою” за будь-яких умов, а встрявати в цю всю бійню вони не будуть. Тільки сидіти на кухні і говорити, яка ми “хунта”. Наприклад, коли ми будемо брати Донецьк, по вулиці буде бігати чоловік сімсот ополченців. З усіх вікон будуть висіти прапори ДНР, але на вулицю ніхто за “своїх” не вийде. Подивляться, хто виграє і будуть нидіти  “о, проклятая хунта, сволочі, оккупіровали нас”. Однак, є й цинічна, розумніша категорія. Це ті з бойовиків, хто іде у псевдовладні структури щоб просто займатися мародерством. Як у нас же не йдуть в депутати, щоб рятувати Україну, правильно? Так само і в ДНР. “Ватник” не йде в депутати, бо він любить Росію і ДНР. Просто для  нього зараз “золотий” час, коли він може щось подерибанити. Була смішна ситуація, коли приїжджали донецькі рейдери і намагалися віджати якусь фірму. Ці дурники приїхали навіть з посвідченнями української прокуратури. Ми приїхали з автоматами, сказали хлопцям, що вони тепер в Україні і тут їхні правила не діють. Хлопці завели пісню типу “єта фірма прінадлєжала нашему компаньйону”. В пориві жадоби думали, а раптом наїзд “проканає” і менти не приїдуть. Тоді їх все-таки відвезли в міліцію, і контррозвідка з ними справу мала. Якби це були п’ятнадцятирічні підлітки, які хочуть Новоросію, то це, мабуть, виглядало б просто смішно. А так там же здорові мужики! Знову ж таки, існує кардинальна відмінність між нами стосовно ставлення до ситуації в Донецькому аеропорту. На Новий рік їздили в гості у Піски, що біля летовища. Там побували в гостях у хлопців зі структури ОУН Коханівського. У нас, у К-2, частина хлопців неоформлених та тих, що звільнилися поїхали туди на “рубилово”. Туди люди самі просяться, йдуть “дикими гусями”, без оформлення. Надзвичайно мотивовані. І попри все, у них була святкова атмосфера. Я туди приїхав до друзів. Квінтесенцією цього всього була розмова з одним з них. Бо друг похвалився тим, що комбат відправляє його в аеропорт, і для нього це був справжній новорічний подарунок. Щасливий такий… “Ура, ура! Я пробуду Новий рік в аеропорту!”. Серед наших туди можна чергу робити і квитки продавати. Ми жартуємо, чому це у Верховній Раді досі законопроект  такий не запропонували, типу “Хочеш в аеропорт – заплати”. У сепаратистів аеропорт - це, навпаки, штрафбат. Туди відправляють на забій. Обмін полоненими Бандам уже набридло воювати і нести втрати. Але вони зацікавлені у тому, щоб це все продовжувалося, бо у них є зброя, техніка. Вони є закон і не залежать ні від кого. Однак, своїх рядових бійців, - кулеметників, гранатометників чи диверсантів, - сєпари не дуже поспішають міняти на наших полонених. СБУшники часто відпускають рядових сепарів через те, що просто нема куди вже дівати, - слідчі ізолятори в Волновасі, Маріуполі забиті під зав’язку.  Було таке, що ми сепаратистів, яких упіймали, віддали “Азову” для обміну військовополоненими, бо контррозвідка не приймала їх. (Хлопці з “Азова” дуже дякували, адже обмін відбувся саме завдяки нашим двом персонажам). А от коли “розвідка ДНРівська” запитувала, що ми їм інкримінуємо, то вони напирали на те, що “оні же бєз оружія, оні же не воєвалі”. “Чекайте, а хіба в нас з вами війна?” - питаю. А у відповідь: “Ну, не знаааю”. “Як це не знаєте? - відповідаю. - У нас - антитерористична операція. АТО - це купа статей: підготовка теракту, допомога в теракті і т.ін. Потримали ми тих двох живчиків, і віддали “Азову”. Читайте также: Дневник солдата. Так работает “Азов” Кого реально сєпари готові швидко поміняти - то це якихось підприємців, які їх фінансують, чи “підмазаних” родичів. А простих бойовиків - ні. Було таке, що вони дуже серйозно хотіли поміняти тіло якогось їхнього славного диверсанта. За його тіло навіть декілька солдат дали. Мабуть, дуже вже маститий сєпар був. В принципі, у них страшний бардак і бюрократія навіть між собою. Рухатися вони починають, як тільки отримають вказівку зверху. Ополченці не знають, кому дзвонити з “Оплоту”, “Оплот” не знає, що у “Донських Казаков”. У них при кожному батальйоні свій центр полонених. Хочуть, зазвичай, міняти на якихось своїх, наприклад, “Оплоту” міняти  полонених на когось із “казаков” якось не хочеться. Про трагедію від Волновахою У нас блок-пост суворий. Перевірка документів дуже прискіплива, незалежно від кількості автомобілів. Навіть якщо черга з п‘ятдесяти машин, ніхто не пришвидшує процесу, хіба що у якомусь екстремальному випадку. Якщо, наприклад, може початися наступ, чи перестрілка. Сєпари і ватники “варнякають”, звичайно, але загалом люди задоволені роботою, дякують за відповідальність. Цікава річ, яку чомусь мало обговорювали. Трагедія біля Волновахи сталася в обідній час. Це означає, що там у цей час була велика черга машин. Зараз публікується багато відео з реєстраторів, де видно три автобуси і якась там кількість “легковушок”. Сєпари не могли не знати, що вдень там купа машин, коли валили градами. Що постраждали б не бійці, адже вони зазвичай в такий час або в казармі відпочивають після зміни, або на блок посту, або десь на території машину ремонтують. Втрати, які були під час інциденту, - 12 людей з автобуса, один “погранєць” і один із “Київ-2”, - це насправді мізерні втрати при всьому тому, що сталося. Якщо би накрили не поле, а блокпост, то в цій ситуації постраждали би, в першу чергу, люди в автомобілях, які чекали на перевірку. Як варіанти для пояснення - або сєпарам було просто байдуже, куди стріляти, або приїхав якийсь начальник і дав вказівку, або вони просто були дуже “бухі”. Про майбутнє Ми були повністю роздовбаною армією, розформованими структурами, перепиханими ФСБшниками, але вже багато чого досягли. Люди продовжують воювати, бо розуміють, що формування армії - це процес не на один рік. Тим паче, якщо ця армія знищувалася протягом усіх років української незалежності. Певний, що ми й зараз можемо взяти Донбас. Але, гадаю, в цій ситуації командування правильно робить, що тягне час. Узяти його - візьмемо, але для чого ми це будемо робити ціною, яка зараз буде набагато вищою, ніж, наприклад, навесні? Звичайно, багато чого в армії тримається на бойовому дусі, на ентузіазмі, із боєздатністю є ще серйозні проблеми. Але є хоч якась монолітність і спільна мета. Сьогодні популярна серед солдатів історія про те, що, якщо в державі не буде порядку, коли війна закінчиться, то прийдемо його наводити самі. Дуже важлива річ у цій мобілізації, щоби керівництво “просікло”, де і як краще працювати. Тим паче, невідомо, чи держава зможе осилити нові формування. Мені здається, що в кращому випадку, до літа у нас уже буде відсотків на 30 оновлена армія. Читайте также: Дневник солдата: “Я не герой, это - моя работа” На цій війні багато чого залежить від самої частини, особливо від того, як поводиться командування. Але, гадаю, у військах ситуація важча загалом, ніж у батальйонів МВС. Скажімо, “Дніпро”, “Нацгвардія”, “Азов”, “Донбасс”…  Там зовсім інша публіка, ніж у армії. У армії більше тих, хто боїться зайвої уваги до себе. Командири у них часто ще з тих часів, коли солдати були батраками і фарбували паркани. У добровольчих батальйонах багато людей з Майдану, більший потік інформації, солдати більше знають. І я помітив, що якщо в бригаді бардак і туди потрапить нормальна людина, то вона там нічого не вдіє для покращення. Так само правильним є твердження про те, що якщо у підрозділі порядок і туди потрапить людина не дуже мотивована, то вона “заразиться” позитивним духом колективу.   До речі, для того, щоб допомогти у виборі добровольцеві, ми створили “Український мобілізаційний центр”, через який надаємо інформацію про батальйони та військові частини. І таким чином майбутнім воїнам визначитися, де буде краще і комфортніше служити саме їм. Записала Оксана Мельник КиевVласть