Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
3 грудня 2019 г. 16:45
Раздел: Територія розуму
Яку чергову капость готує влада мешканцям багатоквартирних будинків
Законопроектом № 2458 від 15.11.2019 окрім несанкціонованого, тобто без згоди його власника, доступу до житла для обмеження (припинення) надання комунальної послуг, що вже викликало значний резонанс, і не підтримано парламентськими юристами в їхньому висновку, пропонується ще й таке — СПИСАННЯ багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з БАЛАНСУ міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, які знаходяться у них на балансі (обліку) як об’єкти державної або комунальної власності.
Іншими словами, все скидається на плечі людей за принципом: на тобі небоже, що мені не гоже.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Спишуть. А кому передадуть?
У столиці на початок року ОСББ створені лише в 11,6% будинків. Не тому, що люди скрізь не хотіли. Осббізація гучно провалилася загалом у державі. Через тотальну недовіру до влади, технічний стан будинків, не вирішення питання капітальних ремонтів, відсутність ринку управителів та мережі доступних сервісних ремонтних та обслуговуючих організацій житлового фонду.
А в деяких випадках ОСББ й взагалі неможливо створити. Наприклад. Наш будинок належить до ЖЕКу. А бойлер, через який нам подається тепло й гаряча вода, і без відкриття там засувки ми їх не отримаємо, чи тиску, якщо не увімкнуть насос, не вистачить для верхніх поверхів, з-за чого нерідко доводиться сваритися, відноситься до іншого будинку, що на балансі Укржитлосервісу. Так по-дурному було спроектовано ще у 80-ті. І з цим нічого не поробиш.
Тож у 88% київських будинків ОСББ немає. І брати на баланс їх нікому. До того ж у столиці технічні паспорти наявні лише на третину житлових будинків. Як з цим бути?
Але схоже, що грантоїдів, що пишуть такі закони, і руйнівників ЖКГ, котрі пролобіювали на догоду монополістам відповідні інші закони ще раніше, а зараз керують у профільному міністерстві, все це не обходить.
Леонід Косаківський, Київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993 – 1998 рр.КиевVласть
29 листопада 2019 г. 17:00
Раздел: Територія розуму
Відкритий лист Генеральному прокурору України
Генеральному прокурору України
п. Рябошапці Р.Г.
Відкритий лист
Шановний Руслане Георгійовичу!
ГО “Асоціація захисту іноземних інвестицій” звертається до Вас щодо дій, які мала б провести Генеральна прокуратура для покращення інвестиційного клімату в Україні та повернення довіри до неї іноземних інвесторів.
Ситуація з довірою інвесторів до України як держави завжди була плачевною, але останніми роками стала просто жахливою. У 2015-1018 році у правоохоронних органах України, і в першу чергу у Військовій прокуратурі, фактично було створено злочинне угрупування, яке займалося систематичним грабунком вітчизняних та іноземних інвесторів. Для цього під надуманими приводами відкривалися кримінальні провадження, які за прямими вказівками деяких політичних осіб швидко розглядалися у судових засіданнях. В результаті обшуків вилучалося рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, а до самих так званих “підозрюваних” застосовувалися різні методи тиску, аж до утримання під вартою. За закриття кримінальних справ деякими співробітниками військової прокуратури вимагалися хабарі. Те ж саме стосувалося повернення власності і коштів, що були незаконно вилучені.
Хочемо наголосити, що йдеться не про поодинокі випадки, а саме про систему, жертвами якої стали тисячі осіб, як громадян України, так і іноземців. Подібні дії вітчизняних “правоохоронців” болісно вдарили по іміджу України. Значна частина іноземних інвесторів та, як результат, урядів багатьох країн і понині сприймають Україну як специфічне “Гуляй-поле”, де фактично відсутні будь-які закони і гарантії інвестицій та ведення бізнесу.
Зрозуміло, що це системне питання, яке має вирішуватися на усіх рівнях влади. Але, шановний Руслане Георгійовичу, саме Генеральна прокуратура може стати тим лакмусовим папірцем, що надішле іноземним інвесторам сигнал щодо змін на краще в інвестиційному кліматі країни. Виходячи з останніх дій і заяв Вас та Ваших заступників, у нас є надія в тому, що нова команда Генеральної прокуратури не тільки це розуміє, а і налаштована на рішучі дії в цій сфері.
ГО “Асоціація захисту іноземних інвестицій” підтримує ініціативу Головного воєнного прокурора Віктора Чумака, щодо передачі всіх справ, в яких не задіяні військовослужбовці, або ці справи не стосуються військових злочинів, з відання Військової прокуратури до ГПУ. Але, на наш погляд, цього недостатньо.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Генеральна прокуратура України мала б піти далі та продемонструвати світові принципові зміни в її ставленні до бізнесу та інвесторів.
Для цього:
1. Провести перевірку всіх справ, які були відкриті Військовою прокуратурою у 2015 – 2018 роках щодо будь-якого бізнесу та бізнесменів.
2. Закрити ті з цих справ, що викликають сумнів щодо правомірності їх відкриття чи просто не мають судової перспективи.
3. Повернути фігурантам цих справ та третім особам, які стали випадковими жертвами, майно і грошові кошти, що були в них вилучені.
4. Під час проведення атестації працівників прокуратури виявити осіб, що причетні до грабунку інвесторів в минулі періоди, та не атестовувати їх.
Впевненні, що ці кроки Генеральної прокуратури подадуть серйозний сигнал світовій спільноті щодо позитивних змін в Україні та значно покращать інвестиційний клімат та довіру до країни.
Шановний Руслане Георгійовичу. Ви та ваша команда взяли на себе важкий чи, як здається багато кому, непідйомний тягар – створення принципово нової прокуратури за прикладом розвинутих країн світу. Впевнені, що лише рішучі і послідовні дії за активної підтримки небайдужої громадськості дозволять у повній мірі вирішити це завдання.
З повагою та побажаннями успіху,
Від імені членів ГО “Асоціація захисту іноземних інвестицій”
Анатолій Велімовський, Голова ГО “Асоціація захисту іноземних інвестицій”КиевVласть
28 листопада 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Георгій Учайкін: “Треба спитати в людей, чи хочуть вони мати право на збройний самозахист або цілком розраховують на захист поліції”
Відсутність закону про обіг зброї серед цивільного населення несе в собі шалені ризики. По-перше, це стимулює корупцію в МВС. По-друге, десятки тисяч людей були незаконно засуджені до різних термінів позбавленні волі. По-третє, Україна втрачає великі кошти через відсутність легального ринку зброї для громадян. Про це в інтерв`ю КиевVласть розповів голова наглядової ради Української асоціації власників зброї (УАВЗ) Георгій Учайкін (на фото).
УАВЗ (*), за словами Георгія Учайкіна, сьогодні нараховує близько 20 тис. членів. “Я не буду приховувати, серед членів УАВЗ є представники не тільки МВС, а й інших силових структур. В кожній з них є нормальні люди, котрі розуміють, для чого ми це робимо”, – каже голова наглядової ради УАВЗ.
УАВЗ проводить багато заходів – навчальних та об`єднуючих, на кшталт “Gun open day”. Члени асоціації мають певні бенефіти при купівлі зброї – знижки та дисконти. Крім того, УАВЗ свого часу виступила засновником “Українського легіону”, через який пройшли тисячі громадян України.
Але головне завдання УАВЗ сьогодні – це захист своїх членів від свавілля з боку правоохоронних органів. І асоціації є що розповісти про спротив нахабству, корупції та відвертому беззаконню, який системно чинять і силові, і судові органи влади.
Проте головною метою УАВЗ останні роки є прийняття закону про зброю для цивільних осіб, який наведе лад в цій сфері та надасть громадянам України право на збройний захист свого життя та майна, а також життя своїх рідних та близьких.
В розмові з KV Георгій Учайкін роз'яснив, чому законопроект “Про зброю” (№1222) є правильним та чим шкідливий альтернативний законопроект (№1222-1). Крім того, голова наглядової ради УАВЗ розповів про економічні та безпекові перспективи від прийняття законопроекту №1222 й наголосив, що його відсутність рано чи пізно призведе до шаленого валу справ проти України в Європейському суді з прав людини.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Більшість людей вважають, що у нас є закон про зброю. Чим насправді зараз врегульовано для громадян обіг зброї, її придбання, використання?
Георгій Учайкін: Весь обіг зброї серед цивільного населення наразі регулюється внутрішнім наказом МВС №622 від 21 серпня 1998 року. Цей документ застарів з усіх точок зору. І це визнають навіть в МВС.
Наказ грубо порушує вимоги Конституції, а свіже рішення суду від жовтня 2019 року (про скасування одного з пунктів наказу МВС №622, – KV) по справі члена УАВЗ Кирила Сударикова (йому було анульовано дозвіл на зброю на підставі того, що він не пустив правоохоронців о 22 годині до себе додому, – KV) додатково переконало нас, що є судді, котрі розуміють, про що йдеться.
Ч. 7 ст. 92 Конституції, основного закону прямої дії, визначає правовий режим власності: вся власність має регулюватись виключно законом. В той же час, якщо людина за власний кошт хоче придбати/набути у власність мисливську зброю, то процес придбання регулюється не законом, а наказом МВС!
Про це знав і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, і його міністр юстиції Павло Петренко. Ми втомились судитись із Мінюстом через те, що вони не визнають незаконним наказ №622. Вони (МВС, – KV) напишуть за 15 хвилин нісенітницю, а ти потім роками це в судах оскаржуй. Ми в деяких справах вже дійшли навіть до Верховного суду – ці справи тривали три, чотири роки.
Зараз закону не існує, існує наказ. І ми сподіваємось, що закон врешті-решт з’явиться. Тим більше, що зараз відверто непоганий законопроект вже зареєстровано у ВРУ. Проте, навіть за сприятливих умов, цей процес займе не менше року. А за несприятливих – може розтягнутись.
KV: В минулому скликанні Ради був негативний досвід з законопроектом №1135-1 про зброю, котрий подали ще наприкінці 2014 року. Серед його авторів було, мабуть, 30 депутатів різних фракцій. Але не було навіть розгляду в комітетах.
Георгій Учайкін: Не було, бо гальмували як могли.
KV: А для чого тоді реєстрували? Для хайпу?
Георгій Учайкін: Ні. Була домовленість, щоб ухвалити цей закон, але його за формальними причинами не реєстрували 10 місяців. Ходили і до Олександра Турчинова із тим законом, коли він ще був в.о. президента, ми чудом його зареєстрували, як альтернативний, 10 грудня 2014 року. До нас нісенітницю зареєстрував Сергій Каплін.
KV: Чи була хоч одна фракція у минулому складі парламенту, котра чітко казала, що вона за законопроект №1135-1?
Георгій Учайкін: Ні. За законопроект були “свободівці”, але в них не було фракції. Була ситуативна підтримка окремими народними депутатами від “Народного фронту”, “Радикальної партії” та “Блоку Петра Порошенка”. Більш того, Петро Порошенко тоді так вперся – і я не вірю, що через якийсь тиск з боку МВС, хоча не виключаю і певний тиск з їх боку.
KV: Можливо, Порошенко вперся через те, що лише 11% підтримували так звану легалізацію зброї й боявся електоральних втрат?
Георгій Учайкін: Вони завжди бояться електоральних втрат, але треба ж розуміти, що власники зброї – фундамент та запорука спокою в суспільстві, тільки вони здатні зупинити будь-яке свавілля. Звісно, що ще за часів Порошенка треба було створити робочу групу з фахівців і працювати в комітетах, але сталося, як сталося.
Проте локомотивом в таких питаннях має виступати суспільство. Воно має тиснути – через петиції, суди, законопроекти, обговорення. І головне – не давати, щоб все проходило кулуарно, журналісти мають висвітлювати аргументи. Тому що під наглядом преси багато речей політики змушені робити чесно.
Втім, тепер ситуація інша. Наш законопроект №1222 є вже основним. І подано ще альтернативний №1222-1.
За великим рахунком в цьому парламенті ми вже просунулись далі, ніж в попередньому – тоді ми не переконали навіть щось розглядати в комітеті, а зараз вже маємо цілу низку позитивних експертних висновків та пройшли Антикорупційний комітет ВРУ без зауважень. Створена і працює робоча група при правоохоронному комітеті, хоч щось почалось.
KV: В минулому під ВР проходили мітинги, коли законодавцям натякали, що слід розглянути законопроект. Найближчим часом плануються якісь подібні заходи?
Георгій Учайкін: Важливо розуміти, з чим ми маємо справу. ВР – це такий окремий організм, який живе за власними правилами . Принаймні та, під якою ми мітингували в 2015 році. Ми тоді вийшли тому, що вони (парламентарії, – KV) хотіли внести зміни в Конституцію не через референдум, як того вимагає законодавство, а самостійно.
І ми вийшли із пропозицією внести до Конституції право громадян на збройний захист себе і своєї країни – на кшталт Другої поправки до Конституції США, бо в той час наша перша петиція вже була майже підписана. Ми оголосили про свою акцію першими, але потім низка політичних сил вирішили також вийти зі своїми вимогами.
Ми дізнались, через свою службу безпеки, що під Радою може бути спекотно, і завчасно вивели своїх людей за півгодини до вибухів. Ми встигли передати свою вимогу офіційно через когось з депутатів – і пішли звідти. Але після того ми стали більш обережно ставитись до таких акцій, тому що провокації із власниками зброї просто робити. Хтось щось кине, щось вибухне, а звинувачувати будуть не тільки УАВЗ, а і всіх власників зброї.
У нас були акції під Вищою радою правосуддя, судами, Генеральною прокуратурою, Кабміном, ми постійно щось таке проводимо, щоб не давати їм спати. Але такі масштабні, як у 2015 році, ми робити не хотіли.
Сьогодні ВРУ трошки інша, до неї потрапили дві політичні сили, котрі у своїх програмах офіційно задекларували, що зобов’язуються законодавчо врегулювати обіг зброї в Україні – “Слуга народу” та “Голос”. Суто теоретично, вони здатні створити необхідну кількість голосів для ухвалення закону. Тому сьогодні шанс з’явився. І навіть, якщо цього разу не вдасться зламати опір, ми вже просунулись далі і зупинятись не збираємось.
KV: Якщо уявити собі, що в 2020 році Рада прийме законопроект №1222, що зміниться для простих громадян?
Георгій Учайкін: Протягом першого півріччя після прийняття цього закону знизиться рівень вуличної злочинності, щонайменше на 50%, і стане спокійніше. Бо закон про зброю спрямований не лише на врегулювання обігу зброю.
Це – ключовий інструмент, необхідний для підвищення рівня громадської безпеки, і в боротьбі з “чорним ринком” зброї. Він передбачає не тільки право громадян на збройний захист, а і врегулювання діяльності приватних охоронних компаній, в ньому величезна низка пов’язаних питань, які абсолютно прогнозовано зміцнять громадську безпеку.
Тому цей закон жодним чином не можна називати спрощено “про легалізацію зброї”.
KV: Чи “вільний обіг зброї”.
Георгій Учайкін: Термін “вільний обіг зброї” використовують лише хлопці в погонах, щоб навмисно лякати людей.
Законопроект №1222 регламентує абсолютно всі процеси, пов’язані з обігом зброї серед цивільного населення. Наприклад – в Кабміні не знають, як обкласти населення податками, на ФОПів тиснуть, а в той же час на підлозі лежить фактично бюджетоформуюча галузь. Уявіть – в країні немає жодного патронного заводу, не вистачає курсів з навчання власників зброї, стрілецьких комплексів, а в усіх країнах світу – це створення робочих місць та наповнення бюджету. Так створіть чіткі, зрозумілі, а головне законні правила і дайте бізнесу можливість цим зайнятись!
Відрегулюйте на рівні законів, ліцензій – і ви побачите, як підуть інвестиції, бо всі зацікавлені! Наведу приклад. Тільки в одному калібрі 9х19, найпопулярнішому пістолетному в Америці, цивільні на рік вистрілюють 2 млрд патронів. Заводи з виробництва боєприпасів в США працюють в три зміни, щоб задовольнити ринок. У нас було б аналогічно, хай і в 10, 20, 30 разів менше, бо Україна сама по собі менша.
Впевнено можу сказати, що тільки на роботі курсів з підготовки власників зброї роботу могли б отримати декілька десятків тисяч людей по всіх регіонах країни. А це – не тільки створення робочих місць, але і наповнення місцевих бюджетів.
Виникне потреба десь у 10 тис. інструкторів. А ще будуть задіяні й інші люди – юристи, медики, бухгалтера тощо. Так, ніхто одразу не відкриє 2 тис. курсів, але треба створити умови – і за 5 років ці курси відкриються.
Уявляєте собі масштаб антизброярського лобі, якщо, всупереч здоровому глузду, люди не йдуть на те, щоб підняти гроші, котрі лежать на підлозі? Напевно хтось від цього отримує такий зиск, який перекреслює всю логіку.
KV: Антизброярське лобі – це хто?
Георгій Учайкін: Насамперед МВС і афільована з ним одна зброярська мережа. Це дві руки антизброярського лобі.
KV: Інші гравці зброярського ринку?
Георгій Учайкін: Вони не такі потужні і знаходяться в залежному становищі. Хто видає ліцензії магазину? МВС. Хто видає ліцензії охоронній компанії? МВС. Однією рукою видають ліцензію, іншою тримають за горлянку. Це неправильно, це треба розносити по різних відомствах і ламати корупційну схему.
Наведу простий приклад. У вас є посвідчення водія. Це ж не право на автомобіль. Що обмежує вас від придбання будь-якої кількості автомобілів тієї категорії, котра зазначена у вас в правах? Виключно ваш гаманець.От і ми пропонуємо вчинити так само із власниками зброї.
У вас є посвідчення власника зброї певної категорії. І ви можете придбавати зброю, а не ходити кожного разу за дозволом. Чому ви маєте ходити за зеленим папірцем (дозвіл на придбання зброї, т.зв. “зеленка”, має зелений колір, – KV) кожного разу, коли побажали щось собі придбати? У вас така ж відповідальність, як за одну, так і за десять одиниць зброї. Але щоразу ви маєте приходити на уклін – і так кожні три роки.
Що відбувається насправді: людина думає, чи може вона не ходити кожні три роки через брак часу, щоб за неї це хтось зробив? Можна – за 200 баксів. Це корупція, яка продовжує зростати.
А треба зробити ясно й прозоро. Отримуєш посвідчення власника зброї з певною категорією. Іди й купуй, скільки тобі треба зброї, на яку видано дозвіл.
То чому держава у вигляді МВС тебе обмежує? Ти ж все одно пройшов навчання, заліки здав, був представник правоохоронних органів на іспиті, була відеофіксація. Чого ще треба?
KV: Це радянський рудимент.
Георгій Учайкін: Так, рудимент, котрий псує життя всій Україні. Це ж базовий інстинкт – інстинкт самозбереження. Щоб задовольнити цей інстинкт в 21 сторіччі – людям потрібна зручна вогнепальна зброя самозахисту, яку можна носити з собою, як колись носили сокири, ножі, шпаги.
Ще 200-300 років тому людину без зброї на вулиці вважали б самогубцем. А у нас зараз мільйони таких самогубців навколо ходять. За статистикою ГПУ з початку року до початку вересня в 2019 році в Україні було 5576 випадків умисного вбивства. Розбій – 1296 випадків. Умисне тяжке тілесне ушкодження – 1372 випадки, середньої тяжкості – 2003. До кінця року буде 8000 вбивств. Додайте тих, хто загинув від тяжких ушкоджень – 10000 людей в Україні вбивають щороку. За 28 років – 280 тисяч вбитих!
KV: Це, умовно кажучи, населення обласного центру – Чернігова чи Сум.
Георгій Учайкін: Якби за кожного вбитого віночки ставили обабіч дороги, як у випадках із загиблими в ДТП, то, напевно, якось наочно було б. А так – якась статистика.
KV: Отже, коли ВР прийме закон про зброю, а президент Володимир Зеленський підпише його, ми отримаємо безпеку?
Георгій Учайкін: Ну давайте поміркуємо. Ми отримаємо серйозну комбінацію: систему, яка готує майбутнього власника зброї, відповідального власника зброї (бо методологією все прораховано), зміни у діяльності приватних охоронних компаній, які мають право на зброю, причому ліцензію видає не МВС. Вони мають бути на зв’язку з Нацполіцією, і стають елементами громадської безпеки, як в Ізраїлі, коли охоронець знешкоджує терориста.
Це зменшує і навантаження на бюджет, бо частину хлопців у формі можна буде скоротити. І, відповідно, за півроку відсотків на 50 отримаємо зменшення вуличної злочинності. І цифри статистики від ГПУ можуть зменшитись вдвічі.
KV: Економічний ефект, про який говорили раніше, ви якось рахували?
Георгій Учайкін: Ні, бо ми не в бізнесі, хоча нас вперто намагаються в цьому звинуватити. Ми робимо це з інших міркувань. В нас є серйозні перестороги з питань майбутнього нашої країни, дітей, онуків.
Проте, ми можемо очікувати на відкриття близько 2 тис. закладів з підготовки власників зброї – за аналогією з учбовими закладами з підготовки водїів, яких зараз десь 2,5 тис. Відповідно, буде потрібна велика кількість тирів, стрілецьких комплексів. Навколо Києва має бути з десяток великих стрілецьких комплексів і ще, щонайменше, 30 тирів в столиці. Помножте це на всю країну.
Читайте: На 3 миллиона жителей в Киеве работают 12 тиров
З’явиться потреба в боєприпасах, в тюнінгу, в тому, щоб зброя потрапила в країну не на монопольних засадах, а на конкурентних. Швидше за все будуть побудовані заводи з виробництва боєприпасів та стрілецької зброї. Виникне ціла галузь, якої сьогодні фактично не існує.
Коли ми це зробимо, з`явиться наступне завдання – зміни до Конституції.
KV: Українська Друга поправка до Конституції за аналогією за американською: “Через те, що для безпеки вільної держави необхідне добре організоване ополчення, право народу мати і носити зброю не повинне обмежуватися”?
Георгій Учайкін: Так. Це – надмета і ми це мусимо зробити.
KV: Як ви думаєте, коли суспільство при згадці про збройний захист не буде затуляти вуха, очі?
Георгій Учайкін: Ті, хто виступають проти, просто не потрапляли до ситуації, коли потрібен не те що пістолет, а хоча б газовий балончик. Але давайте розмірковувати логічно.
Через АТО за ці роки пройшли близько 500 тис. людей. Як думаєте, ці люди за право на збройний захист? Думаю, що так. А ще є просто власники зброї, мисливці, яких в Україні сотні тисяч. І це не рахуючи членів сімей всіх згаданих.
Думаю, що показник про 11% створено штучно і він не відповідає дійсності. Все залежить від того, як ставити питання: вільний обіг зброї, легалізація... Давайте запитаємо: чи хочете ви на законних правах придбати зброю самозахисту, чи довіряєте свій захист поліції? І одразу все зміниться, бо людина зрозуміє, що треба обирати: захищати себе законно але самостійно чи довіряти поліції.
Читайте: Задержаны полицейские, подозреваемые в пьяной стрельбе по ребенку в Переяслав-Хмельницком
Тому, на мою думку, сьогодні підтримка законопроекту №1222 набагато більша.
KV: А що скажете про альтернативний законопроект №1222-1, який теж подали народні депутати від “Слуги народу”?
Георгій Учайкін: Він має іншу філософію. Це за суттю – наказ МВС №622 у вигляді закону, яким пропонується дозволити громадянам володіти травматичною зброєю для громадян та приватних охоронних компаній і не більше.
Законопроект №1222-1 відкриває “скриньку Пандори”, бо травматична зброя не ідентифікується - і її масовий продаж призведе до шаленого сплеску злочинності.
KV: Хіба що гільзотека.
Георгій Учайкін: Щоб гарантовано ідентифікувати ствол, нам потрібні два елементи – гільза та куля, яка пройшла канал ствола і має відбитки. Ми можемо ідентифікувати ствол, якщо його продано офіційно. У випадку з травматичною зброєю одного елементу немає, бо на шматочку гуми ніяких відбитків не залишається. Якщо ж до того стріляють з револьверу і гільза залишається у каморі барабану, тоді взагалі нічого немає.
А що робити із тим, що в уяві людей травматична зброя не вбиває? Вбиває! Постріл впритул майже дорівнює пострілу з бойової, постріл в око чи скроню - смерть, кулі знаходять в легенях, в печінці. І це – травматична зброя. Так навіщо нам це потрібно? Що вони нам пропонують?
Якщо підходити фахово, вони не мають право нам пропонувати травматичну зброю, яка у всьому світі зветься less-lethal, тобто – менш летальна. Це має використовуватись виключно спецпідрозділами, і ми бачили, як вони із нею поводились під час масових заворушень.
Тоді що – знову нічого не пропонуємо людям, знову люди залишаються беззахисними? Врешті-решт, 5,5 тис. осіб загинуло від рук злочинців на вулицях. А скільки працівників правоохоронних органів загинуло за цей час при виконанні службових обов”язків?
KV: Можливо, людей 30?
Георгій Учайкін: Не знаю і не хочу на цьому спекулювати. Але правоохоронців з бойовою зброєю вбивають менше в сотні разів, ніж людей на вулицях. Чому нам, а не правоохоронцям пропонують травматичну зброю? Чи може люди зустрічають якихось інших злочинців? Нехай правоохоронці ходять із травматичною зброєю, щоб не вбивати злочинця, а судити його потім. Чому МВС такий варіант не влаштовує?
Законопроект №1222-1 концептуально не відповідає ані здоровому глузду, ані вимогам українських реалій.
Крім того, що робити із необлікованою зброєю, котру люди понакуповували на чорному ринку? В законопроекті №1222 ми передбачаємо механізм часткової постановки на облік того, що буде дозволено законом – через складну процедуру балістичної експертизи та проходження відповідних курсів.
А за законопроектом №1222-1 – хто відмовиться від свого бойового ствола на користь травматичного? Через це знову буде квітнути чорний ринок, знову МВС буде імітувати боротьбу із незаконним обігом зброї, а насправді – буде просто пиляти бюджет та заробляти на потоках.
Але ж і діти тих, хто сьогодні просуває законопроект №1222-1 можуть зустріти таких самих злочинців, як і інші! Може час це вже усвідомити?
KV: Ну, їх діти будуть мати зброю. Ще й нагородну, можливо.
Георгій Учайкін: Це неправильно, суспільство так не може розвиватись. Люди бачать рівень злочинності та Пашинського, який стріляє з нагородного пістолета, незрозуміло на яких підставах ним отриманого, а зараз ще намагається надати цьому ганебному вчинку політичне забарвлення. Аж соромно.
На мою думку, право нагороджувати зброєю будь-кого може бути лише у Президента України, решта силових відомств повинні мати право нагороджувати лише тих, хто офіційно працює в цих структурах.
Чому так? Тому що 50 тис. нагородних стволів вже по країні гуляє. Повірте, більшість з них вони тупо продали або роздали “своїм” за послуги.
Читайте: “Дело Пашинского“: прокуратура уверяет, что водитель ”заглохшего” микроавтобуса имеет статус свидетеля
KV: Тобто, статистика про 50 тис. нагородних стволів є?
Георгій Учайкін: Вони (МВС, – KV) всупереч навіть рішенням суду відмовляються повідомити, кого вони нібито “нагородили”, але ми вирахували, що вони видають щонайменше 2,5 тис. на рік, всі загалом. Тепер порахуйте, за 28 років незалежності, ще цифра буде більша.
KV: У когось їх два, п”ять, вісім...
Георгій Учайкін: Не будемо вказувати пальцем, але деякі з них отримували навіть автомат Томпсона, кулемет “Максим” та автоматичну зброю. В будь-якій країні світу за це би вже всі причетні до таких зловживань посадовці сиділи.
KV: Тобто, уточнюю, в законопроекті № 1222-1 є корупційні ризики?
Георгій Учайкін: Корупційні ризики там шалені.
KV: Крім прийняття закону, ще треба буде приймати зміни до Кримінального кодексу (КК)?
Георгій Учайкін: На цей час ст. 36 стаття КК вже гарантує нам право використовувати зброю для самозахисту в трьох випадках: коли вдираються до помешкання, коли нападає група осіб (два – це вже група) і коли на вас здійснюється озброєний напад.
Проте ми в своєму законопроекті 1222 теж запропонували деякі зміни до ст. 36, які на нашу думку покращать ситуацію.
Але у нас є окремий напрацьований законопроект по докорінних змінах до ст. 36, який ми намагались подати ще за часів Порошенка. Після ухвалення 1222 будемо намагатися і його зареєструвати. Проте, наголошую, і зараз є всі підстави сказати, що існуючої ст. 36 загалом буде достатньо. Якщо мені кажуть “посадять”, я згадую приклад з Антоном Фарбом: він захистив себе хоч і без пістолета, але з ножем від трьох нападників, його спробували посадити – і нічого з того не вийшло.
KV: З іншого боку, якщо пам’ятаєте справу Грациотова в Одесі, то його ледве витягнули.
Георгій Учайкін: Так, в той час судова практика часто ставала на бік нібито “постраждалого”. Але останнім часом все змінюється, згадайте хоча б випадок у Сухолуччі. Якщо хоч одна з трьох ознак, які я згадав раніше присутня, можна застосовувати зброю.
Читайте: Полиция “оправдала” предпринимателя из Киевщины, застрелившего грабителя из карабина
KV: Коли закон приймуть, ст. 263 КК (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) почне працювати на законних підставах?
Георгій Учайкін: Саме так. З’являється закон – і ст. 263 КК починає працювати так, як вона має працювати. Бо в ній сказано “без передбаченого законом дозволу”, а закону зараз немає.
KV: А скільки людей зараз вже засуджено за цією статтею?
Георгій Учайкін: З 2007 по 2018 роки – 52 тис. вироків. Але не всі сіли – хтось пішов на угоду зі слідством, хтось отримав умовне.
Та важливо розуміти, що всі ци вироки – антизаконні, бо не спираються на закон. Це окрема тема, бо це треба передавати до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) – і займатись тими прокурорами і суддями, котрі свідомо розуміли, що людину не можна карати за порушення неіснуючого закону, але все одно карали.
Хоча набагато простіше силовикам було б поставити в ультимативній формі вимогу ВР ухвалити закон, як необхідний інструмент в цій боротьбі.
KV: Звернення до ЄСПЛ були з цього приводу?
Георгій Учайкін: Не можу точно сказати. Здається, щось було, але не під нашим контролем. Були наші звернення на генпрокурора Юрія Луценка, які прогнозовано залишились без належної реакції
KV: ЄСПЛ зазвичай призначає від 3-5 тисяч євро компенсації. Якщо помножити на 50 тисяч...
Георгій Учайкін: Не всі 50 тисяч, звісно, звернуться. Але все одно ганебно: чому ми, як платники податків, маємо відшкодовувати злочинну діяльність прокурорів чи суддів? Все це б’є по кишені платників податків, тобто по нашій кишені.
KV: Як ви зараз оцінюєте кількість легальної та нелегальної зброї в Україні?
Георгій Учайкін: Якщо казати про стрілецьку, то кількість легальної – 2,5 млн одиниць, нелегальної – до 5 млн. Може цифра буде і більшою, але мене постійно критикують, що я лякаю захмарними цифрами, тому обмежимося тим, що кажуть міжнародні експерти.
Ніхто не хоче зрозуміти, що газовий або стартовий пістолет, який ввозиться сюди без ліцензії, за лічені хвилини переробляють на бойовий чи травматичний. Станом на 2013 рік мені один з дотичних до теми людей казав, що в Україну було завезено до 400 тис. стартових пістолетів Zoraki. Тобто, сотнями тисяч завозять стартові пістолети, які потім переробляють в травмат, або в бойовий. І це фактично так само необлікована зброя.
Читайте: С начала года в Киеве изъято более 50 переделанных под стрельбу боевыми патронами пистолетов
KV: МВС давала інформацію про обліковану зброю на рівні 800 тисяч.
Георгій Учайкін: Вони не володіють інформацією. Вони до 2004 року не мають статистики, бо фактично до цього року немає бази даних. Люди не продовжують дозвіл по 20 років – і ніхто до них не приходить. Взагалі, питанню обліку зареєстрованої зброї в нашому законопроекті приділена окрема увага.
Ще в МВС говорять, що крадуть травматичні пістолети у власників. Але насправді людина просто пише заяву, що пістолет загубив чи вкрали – і продовжує ним користуватись, щоб не платити хабарі. За травматичну зброю у нас тільки адміністративна відповідальність, якщо знайшли у вас без використання.
KV: В законопроекті №1222 холодну зброю виводять в принципі з класу зброї?
Георгій Учайкін: В цьому законопроекті немає поняття “холодна зброя”. Я взагалі не розумію, що таке холодна зброя. От виделка – холодна зброя? А столовий ніж? Як тільки я застосую його проти когось, він стає знаряддям злочину. У нас з вилами по парламенту бігали! Треба припиняти цю тему, бо потім починають хапати реконструкторів з їх незагостреними мечами.
KV: Часто наводять приклад закону про зброю у Молдові.
Георгій Учайкін: Молдова – це показник, хоч вона і маленька. Молдова також є красномовним показником в іншому. З 1994 року ухвалений закон про зброю (втратив чинність в 2013 році у зв`язку з прийняттям в 2012 році нового профільного закону, – KV). Їх раніше ніж нас почали без віз пускати до Європи. За вживанням алкоголю на душу населення вони випереджають Україну. При цьому нікого не вбивають, себе захищають. Чому молдавани не напилися і не перестріляли один одного, і чому українці так мають вчинити?
Приїхав до нас заступник міністра МВС Молдови, був круглий стіл. Він говорить: “Вам треба обов’язково в законі про зброю зазначити такий момент”. Я кажу, що у нас немає закону про зброю. Він не повірив! Запитує – як ми живемо?
Ще можна подивитись на Чехію. Там міністр внутрішніх справ став ініціатором поправки до Конституції, яка б надавала громадянам право на захист себе і країни від тероризму і зовнішньої агресії. Причому нижня палата парламенту вже ухвалила цю правку. Так це ж “міністр МВС здорової людини”!
Уявити собі, що у нас міністр внутрішніх справ виходить з такою ініціативою, я не можу. Хоча загрози для нас і загрози для Чехії порівнювати не можна.
Варто також подивитись на відповідні закони країн Балтії.
KV: Скільки країн в Європі, котрі не мають закону про зброю?
Георгій Учайкін: Україна – це Європа? Тоді одна. Більше нема. Всі мають закони. Жорсткіші, не жорсткіші, але мають. Наші громадяни живуть в тих країнах і із задоволенням виконують їх закони.
KV: В мене останнім часом часто відбувається ламання списів зі знайомими, пересічними громадянами, з приводу збройного самозахисту.
Георгій Учайкін: Завжди ставте своїм співрозмовникам одне питання: чи хотів би ти на законних підставах володіти зброєю самозахисту або ти цілковито довіряєш свій захист поліції? Ми свого часу навіть проводили опитування – 97% на 3%. У нас є підозра, що 3% – це співробітники поліції. Бо ніколи людина при своєму розумі не скаже, що вона довіряє поліції настільки, щоб довірити своє життя.
Можна провести ще одне порівняння. Нехай в Україні 10 чи 20 млн автомобілів і 2,5 млн зареєстрованої зброї. Із зареєстрованою зброєю трапляється може 100 випадків на рік. А з автомобілями? Ми бачимо, як напиваються і давлять – і автомобілі не вилучають і не забороняють. Людям такі речі треба пояснювати.
Люди не приміряють на себе ситуацію, коли їх за мобільний телефон перестріли і вдарили ножем чи арматурою. І тоді їх рідні спочатку збирають гроші на похорон, а потім не вистачає грошей, щоб утримувати дітей, навчати їх. І все це тому що люди не усвідомлюють, що їх безпека залежить в першу чергу від їх можливостей захистити себе саме під час нападу, а не чекати коли приїде поліція, щоб обмалювати крейдою їх тіло.
KV: І при цьому ми часто бачимо якесь таке зневажливе ставлення з боку МВС до цивільних зі зброєю. Мовляв, та що вони вміють?
Георгій Учайкін: Ми їх ще повчимо. Професіонали перестріляли один одного в Княжичах. А любителі врятували схід країни від захоплення російськими військами. І я скажу, що загальний рівень підготовки цивільного власника зброї кращий, ніж поліцейського.
Читайте:
Под Киевом правоохранители перестреляли друг друга: 5 полицейских погибли (фото)
Генпрокуратура сообщила о подозрении трем должностным лицам Нацполиции по делу перестрелки в Княжичах
KV: До речі, ваша петиція на сайті президента від травня цього року досить швидко набрала необхідні 25 тис. підписів. Але ж була перша петиція від 2015 року, яка також перетнула рубіж в 25 тис. підписів.
Георгій Учайкін: Перша Петиція тоді за 4 чи 5 днів зібрала 25 тис. голосів. Потім ще 5 днів вона висіла – і ми зібрали ще 11 тис. Ми б зібрали напевно і 360 тис. за 90 днів. Ще враховуйте, що тоді люди чекали днями підтвердження, щоб проголосувати, бо ресурс подання електронних петицій був дуже сирий.
Другу петицію, відповідно до нашого аналізу, підписали максимально 5% тих, хто поставив свій підпис під першою петицією. Це, з одного боку, свідчить про розчарування людей в механізми петицій. Але, з іншого боку, це говорить про те, що за цей час з’явились нові люди, котрі так само вимагають прав і свобод. Тобто 60 тис. підписантів петицій на одну тему – це дуже показово.
З цього моменту я вважаю, що питання, чи потребують українці права на володіння і захист зі зброєю, взагалі треба зняти з порядку денного.
KV: Але реакція Зеленського на другу петицію була досить однозначною.
Георгій Учайкін: Ми аналізували відповідь Зеленського. І думаємо, що він навіть не читав петицію.
KV: Відповідно, він навіть не писав відповідь?
Георгій Учайкін: Так він і не пише відповідей на жодні петиції. Для цього в нього мають бути спеціально навчені люди. Але у мене особисто склалось враження, що відповідь на нашу петицію писали на Богомольця (у МВС, – KV). Саме там використовується звична для них лексика – якась легалізація.
Тобто ми їм про Фому, а вони нам про Ярему. Ми кажемо про законодавче врегулювання, посилаємось на вимоги Конституції, а вони – про легалізацію.
Це дуже непрофесійна відповідь, але ми не полишаємо надії, бо в нас є парламент, куди потрапили депутати, за яких голосували власники зброї також. Ми будемо нагадувати їм про це постійно.
Давайте спочатку дійдемо до сесійної зали – через комітети, слухання. Потім перше читання, доопрацювання, друге читання. А коли справа дійде до підпису президента, ми сподіваємось, що нам вдасться переконати Володимира Олександровича у необхідності такого закону.
KV: У вас була надія, що відповідь Зеленського буде більш позитивною?
Георгій Учайкін: Чесно кажучи – ні, бо ми не віримо у швидкі перемоги. Це системна багаторічна робота, яку треба робити незважаючи на те, що люди кажуть “ці петиції не працюють”. Можливо, самі по собі вони і не працюють, але в комплексі із судовими рішеннями, інформаційними приводами – працюють. Це як в боксі – одним ударом навряд чи переможеш.
KV: Попередня петиція, адресована Петру Порошенку, отримала непереконливу відповідь, але там було написано про створення робочої групи. Чим це закінчилось?
Георгій Учайкін: Традиційно – нічим. Була створена робоча група в Конституційній комісії, ми увійшли до неї, відбулась низка засідань за участі академічної спільноти, професури, колишніх суддів Конституційного суду, представників Гельсінської групи, навіть іноземних представників, таких, як колишній федеральний суддя з США пан Богдан Футей.
Всі в один голос казали, що ми праві.
Але, як вміють в нас, забовтали. Пройшли три чи чотири засідання – і все зійшло нанівець. Але досвід ми отримали, отримали підтримку академічної спільноти. Це важливо, коли правники стоять на нашому боці. Тоді нам активно сприяли і професор Павло Фріс (український правознавець-криміналіст, – KV), і Віктор Шишкін (Віктор Шишкін, екс-суддя Конституційного суду, – KV), і Всеволод Речицький (член ініціативної групи “Першого грудня”, Конституційної Комісії України, з 7 серпня 2019 року член комісії з питань правової реформи, – KV), і Володимир Сущенко (заслужений юрист України, – KV).
Чесно кажучи, вже наприкінці 2015 року я розумів, що той склад парламенту закон не ухвалить. Але нам все одно треба було працювати – проводити освітню діяльність, вести юридичну боротьбу тощо. Ми ж не можемо просто зупинити діяльність на три роки і чекати нового парламенту.
І насправді, нам багато чого вдалося зробити, ось наприклад: - колись Порошенко зазіхнув на те, щоб під час надзвичайного і воєнного стану вилучати у громадян зброю. Ми оперативно зреагували і технічно через депутатів прибрали цю норму. І тепер під час воєнного стану ніхто вилучати зброю в громадян України не має права.
Читайте: Вибори президента України: закон про зброю
* Всеукраїнська громадська організація “Українська асоціація власників зброї” (код ЄДРПОУ: 36845014)
КиевVласть
Фото: Facebook Георгія Учайкіна
28 листопада 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Земельні поправки Головіна до законопроекту №2178-10: земля українцям
Наразі маємо два зрадницькі законопроекти щодо регулювання обігу прав на землю, які вже пройшли перше читання й готуються до другого:
· №2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” (прийнятий 13 листопада 2019 року);
· №2194 “Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” (прийнятий 14 листопада 2019 року).
Обидва законопроекти належать “Слугам народу”. Вони нібито є альтернативними друг другу. Але це не так: прийняття і №2178-10, і №2194 призведе до однакового результату – відкриття так званого “ринку земель” взагалі не в інтересах українців.
Оскільки обидва законопроекти вже пройшли перше читання, виправити негативну ситуацію, яку може створити їх прийняття, можливе вже тільки через внесення пропозицій і поправок до них.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Включившись в процес формування пропозицій і поправок до законопроектів щодо регулювання земельних відносин, мною було запропоновано політичним партіям, фракціям та депутатам моє бачення національно-орієнтованих пропозицій і поправок. Сподіваюся, мої пропозиції будуть враховані цілком чи частково.
Наразі варто зосередитись на проекті закону №2178-10. Нагадаю, саме він отримав серйозний вуличний супровід при прийнятті у першому читанні: палкі виступи народних депутатів, варнякання тракторів на Грушевського та “похорон свині” біля Верховної Ради. Хоча, забігаючи наперед, зазначу, що не меншої слави заслуговує і №2194. Аналіз та правки до цього законопроекту – наступним матеріалом.
Концентрація земель, як наслідок монополізації (орлігархізації) аграрної галузі з усіма негативними наслідками – це головна загроза законопроекту №2178-10. Всі умови для такої ситуації створені: бідні селяни, трудова міграція, яка “забрала” мільйони працьовитих українців, преференції для орендарів та потенційних покупців землі та попрання прав теперішніх власників землі – українських селян.
Головною ідеєю пропозицій і поправок повинно стати формування можливостей для відновлення розвитку аграрної галузі за участю виключно українців.
Метою зняття заборони на відчуження землі повинен стати ефективний обмін прав власності на землю, коли земля від громадянина, який бажає її продати, переходить до громадянина, який хоче бути власником землі і самостійно господарювати на ній.
Під самостійним господарюванням слід розуміти одноосібне (сімейне) господарювання чи господарювання через участь власника землі в господарському товаристві, в яке передається земля на правах користування.
Запит на купівлю землі серед українців є. Він комплексний, сформований економічними та світоглядними, патріотичними та культурними чинниками, – цей запит буде позитивно впливати на зростання цінності української землі. В той час, коли економічне формування ціни на землю, за логікою транснаціонального капіталу, латифундистів-орендарів і просто іноземців-фермерів визначатиметься безпосередньо прибутковістю землі, що означатиме відсутність зростання ціни на землю, яке так рекламують тільки би відкрити так званий ринок земель.
Тому формування конкурентних пропозицій від українців українцю є раціональним, національно-орієнтованим, і саме такому обміну прав на землю потрібно віддати перевагу, а не ставити в пріоритет латифундистів-орендарів, надаючи їм законодавчі преференції та обмежуючи в правах селян-власників землі та безземельних українців. Саме за таким ціннісним принципом сформувалися захмарні для селянина ціни на землі в тій же Голландії чи Данії, де земля може належати тільки громадянам країни.
Формування національно-орієнтованої аграрної політики через механізми державного управління спричинить зростання прибутку від землі, що матиме вплив на формування цінності землі та спричинить падіння схильності продавати землю у теперішніх власників землі, а ефективний обмін землею буде зводитися до переходу землі у власність по родинних зв’язках, від старшого покоління до молодшого, яке більш активне в бажаннях до самостійного обробітку власної землі.
Крім норм щодо права розпоряджатися землею, повинні бути визначені норми до набуття землі, які б унеможливлювали будь-яку її концентрацію, забезпечували усуспільнення прибутку від землі, що відповідало б сучасним світовим тенденціям економічно-розвинутих країн з соціально-орієнтованою економікою.
Концентрація земель – це монополізація і головна перепона для розвитку аграрної галузі, суспільно-економічного розвитку країни. Проти концентрацій та монополій чи олігополіями борються і унеможливлюють всі економічно і соціально розвинуті країни світу. Не повинно бути концентрацій ні в межах громади, ні в межах держави.
Тому правило просте: громадянин України має право набувати одну земельну ділянку з обмеженням по площі, яке відповідає максимально сформованому розміру земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Це відповідає конституційним засадам з прав та свобод громадян.
Такий самий принцип був застосований при розпаюванні колективних сільськогосподарських підприємств – вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства були рівними.
Пропоноване мною подання для внесення пропозицій і поправок:
Голові Комітету
Верховної ради України
з Комітет з питань
аграрної та земельної політики
Сольському М. Т.
Щодо проекту Закону № 2178-10 від 10.10.2019 р.
Шановний Микола Тарасович!
Нами було проведено детальний аналіз проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р., який було прийнято в першому читанні 13.11.2019 р. із скороченою процедурою розгляду.
Маємо зазначити, що прийнятий вищезазначений Проект Закону не відповідає нормам Конституції України, зокрема статтям 13 та 14. Проект Закону не відповідає віковому запиту українців самостійно господарювати на власній землі. Не для того була земля Українського народу розподілена між селянами, щоб за умов скрути, злиднів і безпорадності зі сторони держави селянин був змушений її віддати для концентрації в руки монополій. Державна землі потрібні країні не для того, щоб бути проданими в угоду і збагаченню невігласів, які вирішили, що земля це товар. Українська земля потребує ефективного власника з числа Українських громадян, Україна потребує нової якості державного як в управлінні землями Українського народу, так і в організації ефективних національно-орієнтованих земельних відносин.
Керуючись вищезазначеним, надаємо пропозиції і поправки для врахування у другому читанні проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 року.
1. Пропонується змінити існуючу назву проекту Закону на нову “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу прав на землі сільськогосподарського призначення.
2. Внести поправки до пункту 1 частини 1 розділу І проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р. виклавши в такій редакції:
1) статтю 130 викласти в такій редакції:
“Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
1. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
а) громадяни України;
б) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України
2. Громадяни України мають право бути набувачем тільки однієї земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 10 гектар, що відповідає граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи.
Громадяни України не мають права бути набувачами земель понад граничні обсяги права власності на землі сільськогосподарського призначення.
У разі відсутності у власності громадянина України земельної ділянки сільськогосподарського призначення внаслідок її відчуження, громадянин України має право знову бути набувачем однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
3. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної територіальної громади, в адміністративних межах якої відчужується земельна ділянка, а також відповідні органи місцевого самоврядування.
4. Територіальні громади мають право набувати земельні ділянки тільки на території відповідних територіальних громад.”.
3. Внести поправки до пункту 2 частини 1 розділу І проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р. викласти в такій редакції:
2) статтю 131 викласти в такій редакції:
“Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки
Набуття земельних ділянок відбувається на підставі договорів купівлі-продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, а також на підставі рішень суду, рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України та на інших підставах, передбачених законом.”.
4. Пункт 3 частини 1 розділу І проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р. виключити.
Таблиця пропозицій і поправок до законопроекту №2178-10, на підставі якої сформоване подання про внесення пропозицій і поправок
Зміст положення (норми) діючого законодавства
Зміст положення (норми) з урахуванням пропонованих змін
Пропозиції і поправки Головіна
Назва
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення
Назва
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу прав на землі сільськогосподарського призначення
Земельний кодекс України
Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення
1. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути:
а) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва;
б) юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.
2. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування.
Відсутня
Стаття 130. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
1. Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:
а) громадяни України;
б) юридичні особи України, створені за законодавством України;
в) територіальні громади;
г) держава.
Іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування за законом, але зобов’язані здійснити їх відчуження протягом одного року з дня набуття права власності.
2. Сукупна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина, юридичної особи, з урахуванням пов’язаних осіб або юридичних осіб, створених за законодавством України, що мають спільного кінцевого бенефіціарного власника (контролера):
в межах однієї об’єднаної територіальної громади не повинна перевищувати 35 відсотків земель сільськогосподарського призначення такої громади;
в межах однієї області або Автономної Республіки Крим, не повинна перевищувати 8 відсотків земель сільськогосподарського призначення такої області або Автономної Республіки Крим;
не повинна перевищувати 0,5 відсотків земель сільськогосподарського призначення України.
Термін “пов'язані особи” використовується у значенні, визначеному Податковим кодексом України.
Термін “бенефіціарний власник (контролер) вживається у цьому Кодексі у значенні, наведеному у Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”.
Порушення вимог цієї частини є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку недійсним, а також для примусового відчуження земельної ділянки.
Порядок здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки вимогам, визначеним цим Кодексом для набуття у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, затверджується Кабінетом Міністрів України.
3. Орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, якщо інше не передбачено законом, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні – якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону.
Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
1. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
а) громадяни України;
б) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України
2. Громадяни України мають право бути набувачем тільки однієї земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 10 гектар, що відповідає граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи.
Громадяни України не мають права бути набувачами земель понад граничні обсяги права власності на землі сільськогосподарського призначення.
У разі відсутності у власності громадянина України земельної ділянки сільськогосподарського призначення внаслідок її відчуження, громадянин України має право знову бути набувачем однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
3. Територіальні громади мають право набувати земельні ділянки тільки на території відповідних територіальних громад.
Або п.1 1. В такій редакції
Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
а) громадяни України;
б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, – на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – на землі державної власності.
Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод
1. Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
2. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод
1. Громадяни та юридичні особи, створені за законодавством України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
2. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки
1. Набуття земельних ділянок відбувається на підставі договорів купівлі-продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, а також на підставі рішень суду, рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України та на інших підставах, передбачених законом.
Виключити
Розділ X
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
…
пункт відсутній
…
…
14. До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств.
15. До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається:
а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам – учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
Розділ X
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
….
6-1. Громадяни, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної та комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до 5 років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів.”
…
14. До 1 січня 2024 року не допускається набуття юридичними особами, бенефіціарним власником (контролером) яких є іноземці, особи без громадянства, юридичні особи, створені за законодавством іншим, ніж законодавство України, іноземні держави, права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності,
земельні ділянки, які перебувають у приватній власності і призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельні частки (паї).
Вимоги цього пункту не розповсюджуються на випадки набуття сільськогосподарськими товаровиробниками у власність земельних ділянок , які використовують такі земельні ділянки на правах оренди, емфітевзису, за умови, якщо:
з часу державної реєстрації юридичної особи – набувача права власності пройшло не менше 3 років,
право оренди, емфітевзису виникло до набрання чинності цим пунктом.
Порушення вимог цього пункту є підставою для визнання правочину, на підставі якого набувається право власності на земельну ділянку, а також підставою для примусового відчуження земельної ділянки.
Термін “сільськогосподарський товаровиробник” використовується у цьому пункті у значенні, наведеному у пункті 14.1.235 статті 14 Податкового кодексу України.
Виключити
Розділ X
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Виключити
Читайте: Поле битви – Земля. Земельні поправки 2178-10: зрада чи революція?
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
26 листопада 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Ринок землі в Україні: реалії, дискусії та перспективи
Які правові перспективи ринку землі?
Поняття земельних відносин охоплює широке коло питань економічного, виробничого та правового характеру. Зміну і розвиток земельних відносин необхідно пов’язувати зі зміною і розвитком форм власності на землю. Під ринком розуміємо систему правових, організаційних та економічних відносин, які встановлюються у процесі товарного обороту земельних ділянок на основі визначення ринкової вартості цих ділянок.
13 листопада цього року 240 депутатів (більшість із фракції "Слуга народу") прийняли у першому читанні Закон № 2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення”, який визначає в Україні умови ринку сільськогосподарської землі.
З-поміж 11 законопроектів депутати обрали розроблений профільним аграрним комітетом.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Історія питання
Земельний кодекс України був ухвалений у 2001 році. Він закріпив гарантії права власності на землю, водночас із цим була введена тимчасова заборона на відчуження земель сільгосппризначення. Українцям заборонили продавати, дарувати, або будь-яким іншим способом передавати у власність земельні паї, окрім спадкування та викупу для державних та громадських потреб.
На той час це пояснювали тим, що незабаром підготують усю законодавчу базу для успішного запровадження ринку землі.
Через декілька місяців депутати ухвалили новий Земельний кодекс України, який не лише продовжив заборону до 2005 року, а й розширив її коло. Саме ці обмеження і стали називати “мораторієм на купівлю та продаж земель сільськогосподарського призначення”.
Введення мораторію пояснювали, як тимчасовий захід для успішного запуску ринку землі. Однак, законодавчу базу так і не змінили, а землевласники досі відчувають на собі обмеження.
Відтоді Верховна Рада лише регулярно пролонгувала мораторій на продаж землі. Остання пролонгація відбулася наприкінці 2018 року.
Тоді ж на захист прав власності українців став Європейський суд з прав людини, зобов’язавши уряд країни скасувати мораторій. Незважаючи на це, наприкінці 2018-го заборону продовжили до 1 січня 2020 року.
Питання зрушилося з мертвої точки лише у жовтні цього року, коли президент України Володимир Зеленський доручив уряду та парламенту розробити та ухвалити до 1 грудня закони про відкриття ринку землі. З того часу на розгляд було подано 10 законопроектів та лише один з них отримав підтримку депутатів.
Міжнародні фінансові партнери України, експерти з земельних питань та уряд вважають, що за час дії мораторію в Україні склався тіньовий ринок землі, де активно впроваджувалися корупційні схеми, а відсутність конкуренції призвела до падіння орендної плати.
Мовою статистики
Статистика нормативного регулювання земельних відносин в Україні мало того, що застаріла, вона ще й досить неповна.
Чи не найбільшою проблемою залишається неузгодженість даних Державного земельного кадастру та Державного реєстру прав на нерухоме майно.
На сьогодні в Україні понад 60 млн га землі. Із них 42,7 млн га, а це майже 70% — земля сільськогосподарського призначення. Близько 40% с/г землі в Україні — чорноземи.
Мораторій на купівлю-продаж землі накладено на понад 41 млн га — за винятком тих, що виділені для ведення підсобного та особистого селянського господарства, садівництва і городництва.
Із них більше 31 млн га — земля, яка знаходиться у приватній власності, 28 млн га якої — приватні паї. У державній та комунальній власності знаходиться трішки більше 10 млн га, і це із врахуванням Криму та окупованих територій.
Якщо взяти до уваги, що за 2018 рік із державної до комунальної власності було передано 1,5 млн га, то зрозуміло, що на ринок держава зможе виставити не більше 9 млн га землі.
З мораторієм на продаж приватних земель більш-менш зрозуміло, а от що відбувається із державною землею — таємниця за сімома печатками. Цілком зрозуміло, що частину передали в комунальну власність, а скільки землі залишилося — достеменно невідомо нікому.
За статистичними даними, кількість землевласників та землекористувачів в Україні перевищує 25 млн. Власників же земельних паїв на сьогодні близько 7 мільйонів. Тобто відкриття ринку землі напряму стосуватиметься одного з шести українців.
При цьому самі власники обробляють менше третини землі. Ті, хто обробляє орендовану землю, отримують її переважно від приватних власників — 56%. Землі, орендовані у держави, дають ще 8% обробки. І приблизно стільки ж — 7% землі – не обробляється взагалі.
Хто зможе купувати землю?
Відповідно до законопроекту придбати землю зможуть звичайні українці та підприємці, а також законопроектом коло власників пропонується розширили до держави, територіальних громад та підприємств (ТОВ, ПАТ тощо).
Отже, проєкт закону передбачає купівлю землі:
1) громадянам України;
2) юридичним особам України, створеним за законодавством України;
3) територіальним громадам;
4) державі.
Українська земля для іноземців: “зась” чи “будь ласка”?
Іноземцям та особам без громадянства також нададуть право власності на землю, однак лише у спадок та на один рік, протягом якого її необхідно передати комусь іншому.
Хоча пригадую слова президента Зеленського, який обіцяв, що "китайці, араби та інопланетяни" не стануть власниками української землі.
Напередодні голосування у спеціальному зверненні Володимир Зеленський заявив, що між першим і другим читанням до законопроєкту внесуть зміни. Згідно з ними, "право продавати і купувати землю матимуть лише українські громадяни та українські компанії, засновані виключно українськими громадянами".
"Іноземці і компанії, які мають серед засновників іноземців, отримають право купувати українські земельні ділянки тільки у випадку, якщо на це буде дана згода народу України на всеукраїнському референдумі", – заявив президент.
Саме на цьому – спочатку референдум, а потім – ухвалення законопроєкту – наполягали і представники низки фракцій, які не голосували за нього.
Поки що в тексті прийнятого у першому читанні проекту йдеться про те, що іноземці можуть лише успадковувати землю і за рік зобов'язані її продати:
"Можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування за законом, але зобов'язані здійснити їх відчуження протягом одного року з дня набуття права власності".
Але є і цілий абзац змін до Перехідних положень Земельного кодексу, що знову присвячений іноземцям та іноземним юридичним особам.
В ньому йдеться про те, що до 2024 року вони не зможуть купувати землю сільгосппризначення в Україні, незалежно від того, чи продає її держава або приватна особа.
Проте є і винятки. Вони стосуються тих "іноземців", які працюють в Україні не менше трьох років.
Аграрні підприємства, власниками чи кінцевими бенефіціаріями яких є іноземці та які працюють в Україні понад 3 роки і орендують землю, після того, як закон набуде чинності, зможуть цю землю купити. При цьому, як нинішні орендарі, вони, згідно із цим же законом, матимуть переважне право на купівлю землі.
Обмеження на продаж “в одні руки”
Депутати пропонують застосувати обмеження для продажу землі “в одні руки”, зокрема:
35% — в межах однієї об’єднаної територіальної громади;
8% — в межах однієї області або Автономної Республіки Крим;
0,5% земель сільськогосподарського призначення України.
Тож, “в одні руки” можна буде купити трішки більше як 200 тис. га землі.
Досвід інших країн
Уніфікованої моделі регулювання земельних відносин не існує, оскільки кожна країна щодо цього є унікальною.
Приміром, політика Польщі щодо регулювання ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення спрямована на розвиток сімейних ферм. Таке положення закріплене у ст. 23 Конституції Польщі, за якою основою аграрного устрою цієї держави є сімейне господарство (сімейні ферми).
Для здійснення контролю за переходом прав власності та інших майнових прав щодо державного майна, зокрема земель сільськогосподарського призначення, у Польщі було створено Агентство сільськогосподарської нерухомості (Agencja Nieruchomosci Rolnych).
Після вступу Польщі до ЄС (2004 р.) було запроваджено мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення іноземцям строком на 12 років. Після завершення цього періоду було прийнято поправки до закону Польщі “Про формування системи сільського господарства”.
Нині законодавство Польщі не містить прямої заборони на придбання земель сільськогосподарського призначення іноземцями, але наявні у законодавстві вимоги до покупців-іноземців роблять такі угоди надто обтяжливими і складними.
Державне регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення Німеччини відбувається через спеціалізовану державну установу Агентство з управління і реалізації земель (Bodenverwertungs-undverwaltungs GmbH — BVVG). Основна мета діяльності агентства полягає в управлінні ринковим обігом земель сільськогосподарського призначення державної власності.
У Німеччині не існує регламентованих вимог до покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення, у тому числі й іноземців, проте відповідно до законодавства вони повинні отримати дозвіл від місцевих органів влади за місцем розташування земельної ділянки.
Політика Франції щодо регулювання ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення спрямована на розвиток фермерства. В країні було створено Агентство з управління земельними ресурсами та розвитку сільських територій (Societe d’amenagement foncier et d’etablissement rural — SAFER), на яке покладено три основні завдання: підвищення ефективності сільського господарства та підтримки молодих фермерів, захист навколишнього природного середовища, ландшафтів і природних ресурсів, підтримка та розвиток сільської економіки. SAFER — товариство з обмеженою відповідальністю, є неприбутковою організацією, що підпорядковується міністерству сільського господарства та міністерству фінансів Франції.
Купівля земель сільськогосподарського призначення іноземцями у Франції не заборонена. Однак у разі, якщо ціна земельної ділянки перевищує 38 млн євро або предметом договору купівлі є виноградники, необхідно отримати дозвіл від SAFER.
Регулювання ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення у Франції має більш жорсткий характер, ніж у Польщі чи Німеччині, що зумовлено значно ширшими повноваженнями і можливостями товариства SAFER.
Незважаючи на існування різних моделей державного управління в Польщі, Німеччині та Франції, регулювання ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення в цих країнах має спільні риси та спрямовується на захист національного товаровиробника.
Крім того, досліджувані країни мають досить високий рівень бюджетної підтримки аграріїв, що робить їх більш конкурентними і на внутрішньому, і на зовнішніх ринках. Зокрема, у Німеччині пряма бюджетна підтримка становить 346 євро/га, підтримка розвитку територій — 82 євро/га. Сукупний обсяг підтримки фермерів у Німеччині становить 428 євро/га, у Франції — 357 євро/га, у Польщі — 317 євро/га.
Практично усі країни, які пройшли етап становлення ринкового обігу земель, мали довгострокові цілеспрямовані програми, які, крім іншого, передбачають надання пільгових кредитів на придбання земель місцевим фермерам. Так, у Польщі кредит на придбання земель можна отримати на 15 років під 2% річних, у Латвії — на 20 років під 3%. Відсоткова ставка по кредитах у Німеччині становить 3% річних.
Стає очевидним, що українські фермери ведуть свою господарську діяльність у нерівних економічних умовах з їхніми західними конкурентами, що у перспективі, при поспішному запровадженні ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення, може негативно позначитися на результатах їх господарювання.
Соціологічні опитування
Як показують соціологічні опитування, більшість українців не підтримують купівлю-продаж землі. Залежно від того, як сформульоване запитання — про скасування мораторію, продаж землі чи права розпоряджатися землею, як власністю, — негативно ставляться до цього майже 73%.
Позитивно до продажу землі ставляться не більше третини українців.
Аналізуючи запропонований законопроект вже можна побачити нові майбутні схеми, за допомогою яких ринок землі буде повністю відкрито для іноземців. Чи будуть ці зміни позитивними для України – покаже час.
Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної радиКиевVласть
18 листопада 2019 г. 10:00
Раздел: Стиль
Гра? ГРА! Визначаємо кращу виставу року!
24-30 листопада в столиці відбудеться фінал Другого всеукраїнського театрального фестивалю-премії ГРА.
Другий всеукраїнський театральний фестиваль-премія ГРА (Great Real Art), який минулого року заснувала Національна спілка театральних діячів України, визначив 12 фіналістів, які змагатимуться за звання кращої вистави. Проект реалізовується за підтримки Міністерства культури України та Департаменту культури КМДА.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
- Друга “ГРА” стартувала на початку нинішнього року, зібравши для розгляду театральні прем’єри 2018-го. Заявки надходили з різних регіонів України від різних за формою власності і форматом роботи театральних колективів, – зазначила експерт фестивалю, театрознавець, доцент Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтва, кандидат мистецтвознавства Анна Липківська, - Минулого року на конкурс було подано 70 заявок, цього – 84. Далі експертна рада фестивалю, що складається з відомих і компетентних театральних критиків, театро- і музикознавців, вибрала 30 кращих вистав. Саме вони потрапили до лонг-листа і продовжили змагання за право бути найкращими. Із березня по червень експерти подорожували містами України і переглядали ці три десятки вистав. В липні відбулася головна театральна подія літа: організатори фестивалю оприлюднили шорт-лист із 12-ти вистав, які пройшли до фінальної частини.
Фінальний етап стартуватиме у столиці 24 листопада, і вже міжнародне журі оцінюватиме 12 вистав-номінантів. Саме з цієї дюжини міжнародне журі визначить переможців в 6 загальних та 6 індивідуальних номінаціях. Хто саме і за що отримає український театральний Оскар, стане відомо під час Церемонії нагородження 30 листопада в Національному театрі ім. Івана Франка. У театралів протягом останнього тижня листопада буде можливість подивитися вистави-фіналісти з різних міст в Києві на різних театральних майданчиках. І не просто подивитися, а й оцінити творчі роботи.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Враховуючи масштаб і резонанс проекту, НСТД розширила перелік номінацій. Як і минулого року, від експертів ГРИ дізнаємося про найкращу драматичну виставу; дитячу; музичну у жанрі опери/оперети/мюзиклу; хореографічну/балетну/пластичну; виставу камерної сцени (до 150 глядачів); пошуково-експериментальну постановку (на перетині театральних / мистецьких жанрів).
Як зазначила пані Анна Липківська, цього року ще будуть переможці у шести індивідуальних номінаціях: за найкращі жіночу та чоловічу ролі; режисерську роботу; сценографію; хореографію та музичне рішення вистави.
24 листопада о 16:00 в Київському театрі на Подолі відбудеться урочисте відкриття фестивалю-премії. Оцінювати вистави-номінанти та визначати переможців буде міжнародне журі: журналіст, музикознавець і музикант Дітер Топп (голова журі, Кельн, Німеччина); історик, педагог та громадський діяч Адам Бала (Варшава, Польща); генеральна директорка Національного театру "Іон Дачіан" в Бухаресті Б’янка Іонеску-Балло (Румунія); драматург, публіцист, театральний критик Томас Ірмер (Берлін).
- Чому саме “ГРА”? Тому, що в самій назві Фестивалю організатори намагалися поєднати ігрову природу театру – умовні форми, складні стосунки з реальністю. Або, як воно звучить у абревіатурі латиницею – “велике справжнє мистецтво”, – пояснює театрознавець, експерт Фестивалю Анна Липківська, – І це справді так, бо фестиваль охоплює всю країну: від Маріуполя й Сєвєродонецька до Мукачево й Берегово, від Сум і Чернігова до Одеси й Миколаєва. Ми чекаємо на театральні відкриття. Наприклад, цього року прекрасно прозвучав Одеський театр ім. Василька, який веде запеклу боротьбу проти рейдерського захоплення театру. Вразили нестандартним рішенням постановок вистави “Коріолан” Національного драматичного театру ім. І. Франка, “Орфей і Еврідіка” Одеського національного академічного театру опери та балету, “Фрекен Юлія” від столичного театру “Золоті ворота”, “Шостий поверх” – “Погані дороги” Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької, “Баби Бабеля” Одеського театру ляльок і “Пливе човен, казок повен” від рівненських лялькарів. Цікаві й інші вистави. А тепер слово – за глядачами!
ШОРТ-ЛИСТ ІІ Всеукраїнського театрального Фестивалю-Премії “ГРА”
Номінація “За найкращу драматичну виставу”:
1. Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра,
ГО “Інститут дослідження театру “Шостий поверх” – “Погані дороги”;
2. Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка – “Коріолан”;
Номінація “За найкращу виставу камерної сцени”:
1. Київський академічний театр на Печерську, ГО “АРС МАГНА” – “Бог різанини”;
2. Київський академічний театр “Золоті ворота” – “Фрекен Юлія”;
Номінація “За найкращу виставу для дітей”:
1. Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва – “Король Дроздобород”;
2. Рівненський академічний обласний театр ляльок – “Пливе човен, казок повен”.
Номінація “За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу”:
1. Київський національний академічний театр оперети – “Скрипаль на даху”;
2. Одеський національний академічний театр опери та балету – “Орфей і Еврідіка”.
Номінація “За найкращу хореографічну/балетну/пластичну виставу”:
1. Академічний театр “Київ Модерн-балет” – “Спляча красуня”;
2. Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької – “Правда під маскою”: “Пульчинелла”, “Весна священна”;
Номінація “За найкращу пошуково-експериментальну виставу”:
1. Київський академічний театр на Печерську – “Світ у горіховій шкаралупі”;
2. Одеський академічний обласний театр ляльок – “Баби Бабеля”.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"КиевVласть
16 листопада 2019 г. 10:30
Раздел: Територія розуму
Земельна революція проти Земельної зРади
В країні з'явилися своя Жанна д`Арк – Анна Скороход, єдина жінка в “Зе!команді”, яка сказала категоричне “ні” захопленню землі Українського народу – і заплатила за це переслідуваннями свого чоловіка з боку влади Зеленського та виключенням з фракції “Слуга народу”.
З нею “слуги народу” викинули з монобільшості Антона Полякова, який разом і іншими 16 нардепами утримався від голосування за геноцид Українського народу. Ще двоє нардепів, що проголосували проти розпродажу Української землі, були залишені у фракції, але це не робить їх вчинок менш героїчним. Ось їхні імена – Георгій Мазурашу та Сергій Нагорняк.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Інші “слуги народу” показали своє справжнє нутро – нутро Іуд, які зібралися кагалом остаточно пограбувати Україну та Український народ.
Але нас спасуть Товариства власників землі – об'єднання українців власників землі – інструмент земельної революції і об’єднання навколо збереження землі за Українським народом всіх національно орієнтованих політичних сил.
Саме відношення до землі сьогодні визначає політичну орієнтацію партії, депутата, політика, громадянина та селянина-власника землі, якому весь український народ доручив бути власником первинного і неоціненного ресурсу Української нації. “Батьківщина”, “ОПЗЖ”, “ЄС, “Голос”, позафракційні, справжні Слуги зі “Слуг” повинні об’єднуватися, хай не надовго, але заради України.
Єврей ти чи молдаван, грек чи руський,вірмен чи німець, закоханий в українку, – ти українець, якщо говориш що земля не товар, ти громадянин, якщо любиш українську землю. Українці не торгують землею, як бог не торгує любов’ю.
Земельна зрада
Прийнятий в першому читанні та за основу законопроект №2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” передбачає відкриття цілого набору негативів та їх наслідків, а головне – втрату можливостей.
Незаперечні негативи:
Чи буде чи не буде заборона іноземцям купувати українську землю на пряму чи через участь в юридичних особах, поки буде присутність в набувачах української землі юридичних осіб, доти буде існувати можливість будь кому володіти, користуватися і розпоряджатися українською землею;
Земля з часом буде сконцентрована у декількох компаніях. Концентрація – це монополії і олігополії, з якими йде боротьба в усіх розвинених країнах;
Будуть узаконені усі чорно-сірі схеми з купівлі землі у селян-власників, які були можливі виключно на потребі селян вирішити нагальні потреби, зокрема потреби які ставили питання життя чи смерті – медичні – проблеми здоров’я. Отже, мільйони гектарів “віджаті” на здоров’ї українців легко офіційно капіталізуються і почнуть приносити ще більші прибутку на крові українців минулих і крові та здоров’ї українців сучасності.
Втрата українцями землі буде відбуватися з різних приводів, але буде у українців, як наслідок, об’єднуючий привід – шукати роботу будь де, а не біля рідної оселі чи в рідній країні.
Колосальні втрати:
Україна вже не зможе жити за Конституцією. Земля вже не буде об'єктом права Українського народу, земля вже не буде основним національним багатством (13 та 14 статті Конституції України);
Україна остаточно вже ніколи не стане країною соціально спрямованої економіки (стаття 13 Конституції України);
Український селянин вже ніколи не стане власником аграрного виробництва;
Села вже ніколи не будуть такими як раніше.
Мільйони українців не бачитимуть майбутнього в Україні.
Без Українців, народної Конституції та Української землі не буде Української Держави, буде “територія україна”.
Незаперечно, що головним питання сьогодення у кожного національно-орієнтованого українця, а іншим українець і не може бути, є питання що робити, як не віддати землю, як стати її ефективним власником, як спасти Україну.
Окрім соціально-культурних, духовних переваг земля для українського власника повинна стати джерелом економічного натхнення, мотивацією до праці, мотивацією бути її власником.
Земля повинна давати: більший дохід, давати робочі місця, давати перспективу стати селянину власником аграрного виробництва.
Товариства власників землі та Земельна революція
Безальтернативний і найкращий варіант реформування земельних відносин в інтересах держави і українського народу є перехід від користувальної (оренда землі, емфітевзис) до самостійного обробітку землі її власниками. Консолідація земель через об’єднання українців-власників землі коротший та надефективний шлях для відновлення та розвитку сільського господарства.
В свою чергу, концентрація земель в руках кількох монополій, в результаті прийняття антинародного законопроекту №2178-10, не тільки не є альтернативним шляхом розвитку земельних відносин, а не може розглядатися таким з точки зору порушення відкриттям так званого ринку земель принципів існування держави Україна. Крім того, по всім параметрам економічної ефективності концентрація земель програє об’єднанню власників землі, консолідації їх земель.
Перехід до консолідації земель можна зробити через створення Товариств власників землі.
В Товаристві звичайний власник землі становиться шанованим власником аграрного виробництва незалежно від віку чи фізичних можливостей.
Власники землі, а не орендар, через участь у Товаристві стануть головними на землі і диктуватимуть свої умови вже підрядникам. І через це самі стануть формувати свій прибуток.
Товариство власників землі це:
збільшення доходів від землі в 2-4 рази;
абсолютна неможливість рейдерства;
формування надійної бази для відтворення та розвитку виробництва;
нові високооплачувані робочі місця, створені власноруч власниками на селі – тваринництва та переробки сільгосппродукції;землі для себе і членів своїх родин;
забезпечення рідного села додатковими мільйонними надходженнями до бюджету рідної громади.
Участь у Товаристві дасть можливість селянину-власнику землі отримати споживче кредитування для вирішення нагальних побутових і медичних питань. Це значить, що землю не потрібно буде продавати (чи здавати в оренду на 49 років) орендареві, як це зараз. Товариство в термін до 10 років розрахується за кредитом свого учасника-власника землі як поручитель – власника землі і земля залишиться у власності селянина і його родини.
Формування Товариства власників землі, консолідація в них українців-власників, стане ключовим моментом у формуванні, зміні та перерозподілі виробничих процесів в інтересах українців. Сформуються нові умови для кредитування, інвестування та капіталовкладенні.
Консолідація земель – це не тільки швидкий механізм розвитку аграрної галузі, але і універсальний механізм вирішення накопичених соціально-економічних і національно-безпекових проблем та формування оптимального базису системно-стратегічних рішень для зростання економіки країни із випереджаючим темпом.
Товариство власників землі було складовою Народної земельної реформи Головіна, тепер це складова Земельної революції.
Ми є Влада!
Читайте: Земельний шпагат президента Зеленського: земельна революція чи земельний анбандлінг
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
КиевVласть
12 листопада 2019 г. 14:00
Раздел: Територія розуму
Земельний уряд: законодавча ініціатива з національно-орієнтованого законодавства з земельних відносин
Все, що до цього пропонувалося в якості законодавства про ринок земель чи обігу земель не визначало і не визначає пріоритетів за Українським народом, як суб’єкта права власності на українську землю, а українська земля не визначається як об’єкт права власності Українського народу.
Українська земля стала об’єктом інтересів лихварів, які тимчасово мають можливості маніпулювати поняттями, примітивно спускаючи поняття “земля” до пляшки горілки.
Українська земля роздирається між великими і малими орендарями, які вже давно відібрали землю у селян і хочуть легалізації награбованого, але кожен за своїми правилами.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Народ поки що стоїть осторонь, хоч і має свою думку, та дивиться, як воює велика і мала буржуазія. Народ не відчуває що може втратити. Народові не дали розуміння втрати. Опитування “за” чи “проти” так званого ринку не є відповідними до швидкої зміни цінових параметрів землі. Та і показник в 60% людей, які проти продажу землі, – це вже перемога земельної олігархії, а референдуми про продажність чи не продажність землі це вже програш, програш тому, що українці повинні відстоювати своє по праву від народження в грі в рулетку з “джокером”.
Необхідно припинити зазіхання на цінність української землі з занижуванням її значимості. Спекуляції навколо землі необхідно припинити через прийняття національно-орієнтованого законодавства з земельних відносин.
Законодавча ініціатива з національно-орієнтованого законодавства з земельних відносин передбачає певну кількість послідовних законопроектів, які повинні вивести країну з десятилітнього стану кризи в земельних відносинах. Дані законопроекти не є альтернативою законам, які відкривають вільний ринок землі з єдиною ціллю концентрації земель та остаточною монополізацією аграрної галузі, а формують протилежний напрямок розвитку земельних відносин у відповідності з конституцією та соціальною спрямованістю економіки.
Метою законопроектів буде логічне послідовне впровадження ефективних національно-орієнтованих ініціатив, які мають запит, як у власників землі, так і народу України. Перш за все, це усунення порушення конституційних прав власників землі, поновлення в правах власників землі, формування можливостей для впровадження ринкових механізмів в земельні відносини, які виникають при користуванні землями сільськогосподарського призначення, припинення грошових спекуляцій і рейдерства “на землі” та формування умов для розвитку самостійного господарювання власників землі з реалізацією віковічної мрії українців бути власниками аграрного виробництва.
Загальна характеристика і основні положення законопроектів.
Законопроектами пропонується внесення змін до Цивільного кодексу України, до Земельного кодексу України, Закону України “Про оренду землі”.
Такі законодавчі зміни:
визначать національно-орієнтовану суб’єктність набувача землі;
забезпечать можливість вільного обміну правами на землю сільськогосподарського призначення без втрати (зміни) соціально значимої структури суб’єктності прав власності на українську землю та формування ефективного власника в особі українського громадянина та їх соціальних утворень як уособлення Українського народу та його прав власності на землю;
зроблять неможливою концентрацію земель у певних осіб, що є головною загрозою олігополістичних законопроектів з відкриття ринку земель. Земля не буде у власності ні іноземців, ні орендарів латифундистів ні транскапіталістів;
переорієнтують законодавство з оренди землі на користь власників землі – будуть надані переважні права власнику землі при наданні і поверненні землі з користування;
забезпечать реалізацію ринкових механізмів в земельних відносинах. Плата за користування землею буде, нарешті, формуватися на конкурентних засадах;
забезпечать формування можливостей для самостійного господарювання на власній землі;
забезпечить мінімізацію перепон при переходові власників землі від орендних відносин до самостійного аграрного виробництва на власній землі. Власники землі будуть ставати власниками аграрних виробництв;
сформують умови для пришвидшеного розвитку самостійного господарювання власників на своїй землі;
сформують умови для пришвидшеного відтворення та розвитку аграрного виробництва, зокрема тваринництва та переробки;
забезпечать умови для створення робочих місць;
забезпечать можливість власникам землі отримувати в 2-4 рази більші доходи від власної землі;
забезпечать формування надійної інвестиційного бази для розширеного кредитування інвестицій в економіку країни;
забезпечать соціально-спрямований розвиток економіки країни в інтересах українців;
піднімуть поріг “не продажності” землі – зростання цінності землі як за економічною ефективністю, так і морально-етичною. Продавати землю буде економічно не вигідно, а бути власником землі стане престижно;
забезпечать з економічної точки зору ірраціональне бажання відкриття так “званого ринку земель”;
забезпечать зняття з питання денного економічних, суспільних, світоглядних суперечностей з приводу земельних відносин;
забезпечать всебічну підтримку власниками землі та українським народом в цілому ініціаторів запропонованих законодавчих змін;
сформують умови для об’єднання навколо національно-орієнтованого законодавства нової неформальної коаліції з метою раціональних “земних” перетворень як основи і старту для відновлення і розвитку економіки країни в цілому – разом з національно-орієнтованим законодавством нам необхідна і національно-орієнтована влада.
Читайте: Земельний шпагат президента Зеленського: земельна революція чи земельний анбандлінг
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
5 листопада 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Земельний шпагат президента Зеленського: земельна революція чи земельний анбандлінг
Необхідно припиняти дитячі забавки з землею. Необхідно визначитися відносно землі і країни – ефективне рішення тільки одне. Це стосується МВФ і Світового банку.
Земля може стати роздором і причиною формування неформальної земельної коаліції в Верховній Раді під “земельний” уряд. Земельне об’єднання - єдине, що може збалансувати країну економічно і політично.
Найстрашніше в так званому “ринку землі” – це не право іноземців купувати землю і не бажання владних хлопців заробити на посередництві. Найстрашніше – це концентрація земель в одних руках на рівні від села до країни, остаточне повернення панства і феодалізму.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Неважливо, хто скупить землю – українські фермери з латифундистами чи іноземці, в тому числі, китайці, саудити, індуси, які матимуть права на рівні європейців. Бажання скуповувати землю об’єднує і псевдофермерів-орендарів, і латифундистів, і транснаціональний капітал – в єдиному пориві до грабіжних прибутках і суцільного володарювання. У будь-якому випадку концентрація земель призведе до безнадійного розподілення на класи, де будуть переважати злидні, але виключно чисельно.
На жаль, логічний термін земельної реформи підмінили банальним перетворенням землі в товар, що породило конфліктну ситуацію, яка тільки поглиблюється – і до головного конфлікту ще не дійшло.
В боротьбі між офісно-президентською моделлю так званого “ринку землі” та олігополістичною моделлю, перемогла остання. Президент здався чи з радістю змінив свою думку, зваживши на вимоги дутих аграрних асоціацій.
Олігархи, а з ними орендарі і фермери вимагали неможливе і отримали максимальне – право видушувати за дешево землю у селян. Такий стан в земельних відносинах влаштовує всіх орендарів.
Наразі в узагальненому баченні є дві активні сторони, які протидіють в земельному питанні між собою. Одні хочуть прописати законодавство під себе, а інші – не дати це зробити. “Слугам народу” необхідно політично встояти, щоб встигнути пограбувати своїх панів, тобто – Український народ. Інші на цьому фоні формують свій електорат, нарощують власні політичні рейтинги.
Ті, кого представляють політичні дуелянти з обох сторін, хочуть сконцентрувати в своїх руках якомога більше землі – виходячи зі своїх можливостей та за своїми правилами. Тобто кожен з них хоче закон, який визначить саме його єдиним оператором ринку зі скупки земель – таким собі земним “богом землі”.
Ті, хто мають сьогодні законодавчу силу, вже ділять між собою переважні права контролювати процес скупки земель, а може вже почали війну за право “першої ночі”. І наступними нормативними ініціативами повинні визначити, хто і в який спосіб буде вести контроль за скупкою земель і хто отримуватиме свої 100 доларів за гектар по курсу 0,30 срібних за долар.
Але все це у певних “слуг” передчасно. Бо рано ще ділити ще невмерлу Україну. Земельний договорняк – дуже важка річ. Мирно-добровільно землю не поділили, як не вдалося поділити її раніше. Консервація через “мораторій” була вимушеною мірою, щоб не повбивати одне одного через земельні війни. Земля була переведена в ранг святої корови, яку можна тільки доїти.
Бажаючі змінити святість на товар поступово становляться очевидними політичними мерцями. Земля – всім і нікому.
Сьогодні, насправді, ще не було чути голосу народу з приводу землі. Все спілкування зводилося до міжсобойчику орендарів, які називають себе аграріями та різними гілками влади, в тому числі – президентом Володимиром Зеленським, який послухав, що йому сказали орендарі, а не селяни-власники землі.
А як відомо, орендар – ворог селянина. І у більшості власників землі головне бажання отримати право “розривати” договори користування землею – це шлях до отримання до свободи, а з нею і більших доходів користування чи продажу землі.
Читайте: Народна земельна реформа Головіна. Головний ворог селянина – орендар
Не почутими чи без уваги залишилися і МВФ зі Світовим банком. Бо офісно-президентське бачення так званого “ринку земель” виключило можливість іноземному капіталу до 2024 року напряму приймати участь у купівлі земель. А це свідчить про спекулятивний напрямок бачення владою так званого “ринку земель” – скупити за найближчі чотири роки по максимуму землі за найдешевшою ціною.
Трудяги-аграрники з Європи не будуть допущені до купівлі земель – і ціни на землю не буде кому піднімати. Ціна на землі залишиться тією ж, що й зараз. Збільшиться тільки тиск на селян, щоб вони за дешево продавали землю.
Дешева ціна на землю та відносно низькі темпи зміни власників землі не влаштовують МВФ – з точки зору відсутності зростання доходів державного бюджету, як джерела надходжень коштів для розрахунків з МВФ.
МВФ, як і будь-якій кредитній установі важливо повернення кредиту (грошей). І неважливо – за рахунок чого це буде зроблено. А пропозиції до повернення грошей писала і пише наша влада. Саме вона і робила і робить пропозиції відкриття ринку земель як чинника зростання бюджетних доходів. Саме наші уряди та президенти неспроможні нічим іншим наповнювати бюджет, крім грошима від продажу землі. І претензії потрібно направляти до них, а не до МВФ чи Світовому банку.
Для Світового банку “ринок землі” и розпродаж державних підприємств так само не може бути метою. Бо мета Світового банку – розвиток соціально спрямованої економіки, що вочевидь аж ніяк не узгоджується з люмпенізацією селян і українців в цілому, яку пропонують прислугуваті законотворці.
МВФ та Світовий банк стали прикриттям для проведення міжсобойчиків, корупції, збереження олігархії та появи нових олігархів. Весь негатив від антиукраїнських меркантильних прагнень та дій перекинуто на світових “узурпаторів”.
Я не бачив жодного документу від МВФ з вимогою розпродажу земель. Наприклад, на сайті НБУ є лист №23751/0/2-18 від 5 грудня 2018 року за підписами президента Петра Порошенка, прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та голови НБУ Якова Смолія до Директора-розпорядника МВФ Крістін Лагард про відкриття так званого ринку землі – “Україна: Лист про наміри”.
Реакція Світового банку і МВФ на погоджений профільним комітетом Ради на “таємному сніданку” законопроекту №2178-10 буде. Бо важко не відреагувати на більше ніж на 4-річний мораторій на іноземців та, в тому числі, на США, які, фактично, є власниками і МВФ і Світового банку.
США, безумовно, можуть вплинути на Зеленського та його команду. Але вже важко говорити про можливість “вставити” норму про право іноземцям напряму купувати українську землю. Фактично, Офіс президента Зеленського “надурив Держдеп”.
Та і ймовірний розпродаж української землі китайцям, безумовно, не в інтересах США. Якщо США так повстало проти продажу китайцям “Мотор Січі”, то що вони думають і скажуть про землю?
Отже є і сумнів: чи зацікавлені США у ринку земель в Україні? Як контролювати китайців, іранців та інші країни ресурсних економік, в тому числі, росіян, які, як ніхто інший, тримають руку на пульсі?
Президент Володимир Зеленський системно нехтує (чи його втягують у це) мріями та баченням головних фінансових установ світу. А покарання може бути серйозним.
Тільки від МВФ залежить курс гривні, який завищений і скоро не втримається. Питання тільки в тому, як це буде відбуватися. Курс гривні – дамоклів меч над президентом і його урядом, який перетвориться рано чи пізно в меч-кладенець економіки.
Навіть, якщо влада включить гримасу, що українці проти участі іноземців в так званому “ринку землі”, а українці за те, щоб скуповували тільки орендарі-фермери та орендарі-олігархи, то МВФ та Світовий банк може задовольнити інша модель земельних відносин, яка, як мінімум, буде їх влаштовувати позбуттям земельної олігархії і, як максимум, соціально-економічним зростання в країні.
Це модель земельних відносин, яка діаметрально протилежна так званому “ринку земель”, що пропонується. Модель земельних відносин, при якій ефективно працюють ринкові механізми, збільшуються доходи власників земель, створюються нові робочі місця в системі економічного зростання, відновлюється та зростає аграрна галузь, яка дає підґрунтя для відновлення та зростання інших галузей економіки.
Як бачимо, відкриття так званого “ринку земель” сформує багатовекторну систему залежностей, впливів та наслідків, які не матимуть позитивного рішення для країни. Не з таких відкриттів необхідно починати відновлювати економіку за ринковими механізмами. Не з таких шпагатів президентствувати.
Необхідне не відкриття ринку, а впровадження ринку в земельні відносини через повернення конституційного права селянам-власникам землі розривати договори користування (оренда, емфітевзис) землею.
Читайте: Головна умова для відкриття “вільного ринку земель”: звільнення за власним бажанням
Боротьба з корупцією в Україні розпочнеться з повернення земель видурених-викуплених орендарями за незаконними сіро-чорними схемами. Необхідно показати що в країні діє закон і все потрібно повернути в первинний стан.
Економічне зростання почнеться тоді, коли селяни-власники землі розпочнуть ставати власниками аграрних підприємств, незалежно від віку, фізичних та фінансових можливостей.
Нам потрібен земельний анбандлінг – демонополізація аграрного сектору з формування за об’єднавчим принципом справжньої кооперації, в основі якої власники землі.
Необхідні земельні відносини, які забезпечать швидкий розвиток аграрної галузі за всіма критеріями ефективності. Таким вимогам відповідає тільки самостійний обробіток землі через об'єднання власників паїв у товариства з метою кооперації ресурсів і зусиль для більш ефективного господарювання. Бо колективне господарювання переважає одноосібне за сукупною ефективністю.
Саме таку форму, а відповідно, і реформу земельних відносин варто впроваджувати і починати це вже можна зараз, не чекаючи реєстрів, кадастрів, договорняків “чия земля буде”. Земля повинна бути за Українським народом, без втрати існуючої суб’єктності права власності на землю і ототожнення її з правом власності Українського народу.
Доцільно формувати з існуючих власників землі власників аграрних виробництв, створювати товариства власників землі. Товариства — це надійна база для кредитування й інвестування у відтворення та розвиток виробництва на селі: тваринництва та переробки. Товариства — це нові робочі місця, створені учасниками для себе і членів своїх родин. Жителі сіл будуть гарантовано забезпечені надходженнями до бюджету від товариств, учасниками яких і є члени їхніх громад. Товариства зможуть ефективно протидіяти рейдерству.
Таке реформування забезпечить усуспільнення прибутку. Це позитивно впливатиме на соціально-економічний розвиток країни, забезпечить непорушність національної та продовольчої безпеки.
Головне для такої реформи — бажання власників землі об'єднуватися. Таке бажання є, і воно матеріально і соціально мотивоване. Для створення товариств не потрібні законодавчі зміни, вони створюються і працюють згідно з чинним законодавством.
Товариства можуть наймати підрядника, особу, яка спроможна і має бажання забезпечити проведення всього комплексу аграрно-польових робіт для товариства, з розрахунком після продажу врожаю. Власникам землі залишається чекати "звільнення" землі від неефективних орендарів-користувачів, — це єдине, що може затягувати впровадження такої моделі реформування. Але і ця проблема може бути вирішена.
Національно-орієнтоване законодавство з регулювання земельних відносин прискорить і розширить впровадження такої реформи, дасть право власнику землі припиняти за власним бажанням кабальні договори оренди землі, забезпечить кредитуванням товариства, дасть можливість обігу (відчуження) прав на землю виключно між українцями.
Таке законодавство унеможливить концентрацію земель в одних руках і за рахунок збільшення прибутковості знизить бажання у власників її продавати, сформує нове поняття цінності землі та високий попит на землі власне серед українців.
Уже зрозуміло, що пропозиція прийняття національно-орієнтованого законодавства остаточно робить безальтернативною пропозицію відкриття так званого “ринку земель”.
Отже, все в земельних відносинах можливо змінити швидко, якісно, без спаду економіки і соціальної напруги, за рахунок національних інвестицій і кредитування, з національним управлінням і власним контролем та прискореним економічним зростанням.
В принципі, це і є метою Світового банку і більш цікаве МВФ, як кредитору.
Концентрація ж земель через так званий ринок земель будуть все більш і більш робити націоналізацію земель “суспільною необхідністю”, проти якої безсилі всякі міркування про права власності. Наполегливі потреби суспільства повинні бути і будуть задоволені, зміни, продиктовані суспільною необхідністю, самі прокладуть собі шлях і рано чи пізно пристосують законодавство до своїх інтересів.
А до цього буде земельна революція.
Можна було б говорити, що шпагат у президента міг би вдатися якби було б більше ніг. Але, нажаль, в нього дві ноги і тільки одна шия з головою.
Розтяжка – так розтяжка.
Читайте: Ринок земель: останній геноцид українців
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
Частично текст опубликован на сайте “Зеркала недели”КиевVласть
17 вересня 2019 г. 13:30
Раздел: Територія розуму
Ринок земель: останній геноцид українців
Я не знаю кому так завинили українці, що нам хочуть влаштувати геноцид. Немає Сталіна, в неповазі Маркс, який був ще тоді проти концентрації земель в “одних руках” капіталістів – фактично проти так званого ринку земель сьогодення. Немає в Україні і Путіна.
Але комусь став потрібен ринок земель, котрий спрямований на позбавлення українців землі – з жорстким поділом на злиднів і багатих, лахмітників і еліту, рабів і бізнесменів.
Що земля не товар, знав не тільки Карл Маркс. Про це пише навіть Вікіпедія.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ринок – це сукупність відносин з купівлі-продажу товарів і послуг. На ринку існують два учасника – виробник товару (продавець) та покупець. Виробник виробляє товар для продажу – це його цілеспрямована дія.
Товар – це продукт праці, виготовлений з метою обміну або продажу, а не для особистого споживання. Товар це те, що виготовляють з метою продажу і отримання прибутку.
Значить, земля не товар: люди не виробляють землю, тому земля не продукт праці. Якщо земля не товар, то не може бути ринку землі.
Земля не може бути в обігу – це її нерухома властивість. Земля – це абсолютна нерухомість.
Земля – засіб виробництва, первинне джерело усього багатства людства. Земля – це незаперечно найефективніший засіб виробництва, причому – в обмеженій кількості.
Оцінюючи землю з точки зору доходу від неї, можна стверджувати, що ніколи запропонована ціна за землю не може відповідати її цінності, в тому числі – в грошовому виразі. То ж ще раз – ринку земель не може бути.
Беззаперечним є той факт, що в Україні створені умови, за яких земля не дає таких можливостей її власнику, які повинна надавати, як найефективніший засіб виробництва.
В Україні створені умови, щоб власник землі був змушений її продати в інтересах обмеженої кількості людей.
Створивши умови для отримання власником землі усіх можливостей від користування і володіння землею, бажання продати землю буде нівельоване – в продажу не буде потреби.
Читайте: Необхідні підрядники для товариств власників землі: народна земельна реформа Головіна в дії
Повернемося до ринку землі. Обов’язковою умовою існування ринку повинно бути наявність продавця. Тобто у українського селянина повинно виникнути бажання продати землю. І це бажання на сьогоднішній день спричинене суто необхідністю задоволення нагальних споживчих потреб власника землі.
Знову ж таки, створивши умови для отримання власником землі усіх можливостей від користування і володіння землею, нагальні споживчі потреби будуть задоволені і потреби продавати землю не буде.
Отже, перед тим як назвати ринком відносини, які більше схожі на зґвалтування, а товаром те, що ніколи ним не може бути, необхідно уяснити головне – у власника землі потенційно відсутнє бажання продати землю. Є тільки штучна обмеженість власника землі отримувати всі можливості від володіння і користування землею.
Ми прийшли до висновку того, що насправді, для ринку землі відсутній головний суб’єкт – продавець землі.
Тобто ринок землі – це видумка, афера, організована для того, щоб скупити за дешево і перепродати дорожче землі, а також легалізувати вже “віджату” у селян землю за сіро-чорними схемами.
Крім того, таке відкриття ринку земель передбачатиме посилення трудової міграції українців в ту ж саму Німеччину, яка щиро відкрила свої двері українцям-остарбайтерам. Німецько-европейський капітал виграє вдвічі більше.
Фактично держава вже торгує своїми людьми і зараз під загрозою торгівля землею. А потім, з такою логікою і послідовністю ринок органів – печінка теж товар.
Ще в недалекому минулому було рабство і торгівля людьми. Але зараз ми не можемо уявити, що може повернутися торгівля людьми і появитися торгівля органами. Але є людина, то чому б не торгувати нею за визначенням “виживає сильніший” і не почати торгувати її органами, і байдуже яким чином ті органи отримані. Так само ми припускаємо, що земля буде торгуватися, стане товаром.
Читайте: Земельний ультиматум
Фактично заклик до ринку землі – це заклик до геноциду селянства. Це рейдерство, це війна. Це економічний геноцид українців. І це підтвердження того, що це все робиться штучно в суто лихварських інтересах.
Якби не концентрувалася земля, послідуючі соціальні рухи призведуть до рішення, що земля може бути тільки власністю самої нації. Така історія людства.
Історію необхідно пам’ятати, вивчати і розуміти. Необхідно вивчати праці економістів минулого. І не ставати обмежено упередженими в бажанні ринку, в бажанні чимось торгувати і байдуже на чому отримати лихву.
Уникнути кривавих сторінок історії, повернути українців з заробітчанства на батьківщину та отримати економічне зростання можливо тільки за однієї умови – переставати уявляти землю товаром, а переходити до спланованої організованої спільної роботи з перетворення землі в ефективний первинний об’єкт національних інвестицій через об’єднання власників землі та надання їм статусу співвласників аграрних виробництв та державного кредитування. Це забезпечить отримання власником землі усіх можливостей від користування і володіння землею.
Читайте: Народна земельна реформа Головіна: товариство власників землі – що це таке і як його створити
Так, мова про Товариства власників землі, в основу створення і роботи яких покладено об’єднання (кооперації) активів і зусиль селян-власників землі, їх колективне господарювання через участь у Товаристві власників землі. Учасниками таких товариств можуть бути власники землі, незалежно від віку та фізичних можливостей.
Створення Товариств власників землі передбачає існування тільки національно-орієнтованого законодавства з обігу прав на землю, разом з провадженням якого необхідно сформувати умови для організації суспільно-значущих виробництв – Товариств власників землі, як передумову для формування:
Споживчого кредитування селян-власників землі,як фактору, який вирішує питання задоволення нагальних споживчих потреб і робить не потрібним продаж землі. При цьому земля не є предметом застави – земля взагалі не буде заставною.
Максимізації прибутку від землі у її власника.
Формування передумов для прямого державного кредитування створення і розвитку виробничої інфраструктури на селі, яка сформує нові робочі місця.
Організація відновлення і розвитку інфраструктури на селі за участю власників землі зі створенням нових робочих місць. В такому випадку земля, як джерело доходу відійде на другорядні ролі і уступить місце високо оплачуваній роботі і доходам від участі українця, як власника землі у тваринницьких та переробних виробництвах.
Ті власники землі, які не схочуть мати з нею справу, бути учасниками (співвласниками) аграрних виробництв, можуть продати землю, але тільки українцю, при умові відсутності у нього у власності землі сільськогосподарського призначення – тут для любителів ринків неймовірних речей і товарів буде чим зайнятися, рахуючи відношення попиту і пропозиції.
Після формування таких передумов, я думаю, буде відсутнє бажання повертатися до питання створення ринку земель. А бути власником української землі стане престижно для українця.
Ми повинні думати не про правила ринку, а ми повинні формувати права і можливості для селян, українців.
Читайте: Відкриття ринку земель відміняється
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій