Український парламент рясно представлений обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своїх округах, дехто знаходиться із місцевою владою в стадії війни, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися із тим, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевВласть вирішила провести серію інтерв’ю із обранцями, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представлятиме на осуд читачеві розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом від Київщини Павлом Різаненко (член депутатської фракції партії "Блок Петра Порошенка").
KV: Які з проблем Київської області, на Вашу думку, є найбільш актуальними? Які з них не вирішуються протягом десятиліть через специфічні особливості пристоличного регіону?
Павло Різаненко: Найперше - це нерівномірний розвиток регіону. Бізнес приходить у ті населені пункти, які розташовані ближче до Києва. Це я спостерігаю і в своєму окрузі - в Броварському та Баришівському районах зовсім різна ситуація в плані розвитку. Так, у Броварському районі є суттєва трудова міграція ( тільки у Броварах за різними підрахунками до 50% населення працює та навчається в Києві), Броварський район завдяки безпосередній близькості до столиці є більш привабливим для інвесторів, ніж Баришівський. Відповідно, тут більша присутність бізнесу і відповідно більш розвинена інфраструктура.
Крім того, Київська область дуже приваблива з економічної точки зору. Це, з одного боку, - позитив, а з іншого - ледь не прокляття. Саме через економічну привабливість боротьба за вплив на розподіл ресурсів тут більш жорстка.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Через це область дуже заполітизована. На рівні сільських, міських, районних та обласної ради депутати намагаються вирішувати питання щодо зовнішнього вектора або обороноздатності країни, призначення на державні посади і т.д. Це образно…
Читайте: Досье: Ризаненко Павел Александрович
KV: Як саме ця заполітизованість сьогодні впливає на управлінські процеси?
Павло Різаненко: Політичні баталії відбуваються на фоні утворення об’єднаних територіальних громад, де система управління значно різниться. Через надмірну заполітизованість Київщина значно відстає від інших областей у процесі формування об’єднаних громад.У районах є представницький та виконавчий органи влади - райрада та райдержадміністрація. Об’єктивно, сфера повноважень ОТР приблизно, як у районної ради, але виконком обирається на місці, а не формується “з центру” як в районі. По-суті, люди на місцях - власники своєї долі.
KV: Яке Ваше ставлення до адміністративно-територіального реформування?
Павло Різаненко: Однозначно, позитивне. Це - серйозна фінансова децентралізація повноважень. Якщо раніше рішення приймали службовці центральної виконавчої влади та представники на регіональному рівні, то тепер це будуть робити обранці в ОТР та виконкоми. Умовно кажучи, це так званий принцип субсидіарності, коли вирішення проблеми наближується до рівня самої проблеми. Ми постійно говоримо, що “йдемо в Європу”, але говоримо абстрактними поняттями. Сама ж Європа - не абстрактна. Вона проявляється у конкретних поняттях. Одне з них - принцип субсидіарності, при якому ресурси і повноваження повинні бути максимально наближені до рівня проблеми. З огляду на це, думаю, з часом адміністрації взагалі будуть ліквідовані. Рано чи пізно, ми прийдемо до повноцінного самоврядування.
KV: Тобто РДА можуть бути ліквідовані саме через нестачу повноважень? Після створення виконкомів ОТР у них взагалі залишаться якісь функції?
Павло Різаненко: Питання існування адміністрації після того, як будуть створені ОТР, відпаде саме по собі, адже справді серед повноважень можуть лишитися хіба що рапортування та статистична звітність.
Очевидно, найближчим часом виникне необхідність змінити Закон щодо адміністрацій, тобто, їх ліквідація відбудеться природним шляхом. Одна з функцій, яка реально може залишитися - це контрольна функція делегованих повноважень, але, знову ж таки, ця функція може бути передана іншій структурі.
Раніше у прокуратури була функція загального нагляду. Вона не відповідала вимогам демократії та ринкової економіки в частині нагляду за взаємовідносинами об’єктів господарювання, але була цілком доречною в контексті органів державної влади та місцевого самоврядування. Роль “наглядачів” виконують активісти, які, знову ж таки, не мають ніяких для того повноважень. Тому я відстоюю позицію, що функція загального нагляду за органами державної влади та місцевого самоврядування все ж повинна бути повернута прокуратурі.
KV: Районні ради та адміністрації належать до різних гілок влади, але часто ведуть однакову риторику: для повноцінної роботи обом структурам не вистачає повноважень. У якої з цих структур зосереджені реальні важелі впливу?
Павло Різаненко: Не можу погодитися з цим твердженням. Все залежить від конкретної ситуації на місцях. Повертаючись до минулого питання, у адміністрацій є така функція, як перевірка виконання делегованих повноважень. Це серйозний важіль впливу, яким потрібно вміти користуватися, що залежить від керівника - голови адміністрації. Від того, наскільки добре він уміє налагодити процес. Центр прийняття рішень знаходиться у його руках, як і сама відповідальність за їхнє виконання. Можемо помітити і на прикладі Київської області: там, де є сильний очільник, ситуація стабільна.
Насправді мене дуже дивує ця політична боротьба на рівні сіл, селищ, районів. У когось - мета ідеалістична, у когось - власний інтерес.
У будь-якому випадку політична боротьба точиться саме навколо прийняття рішень щодо розподілу ресурсів.
KV: Тобто, політика у Київській області - це і є розподіл ресурсів?
Павло Різаненко: Здебільшого, саме так. Для прикладу, керівництво Броварського району виступає категорично проти Prozorro, пропагує, що гроші, які є в районному бюджеті, повинні винятково освоюватись місцевими підрядниками. Коли починаєш вивчати ситуацію і дізнаватися, хто ж ці підрядники, то виявляється, що роботи виконуються юридичними особами, які пов’язані з кількома депутатами районної ради. Ця ідея красиво подана, але я прихильник того, що гроші повинні витрачатися за принципом прозорості, змагальності та конкурентності . Розподілятися рівномірно, а не ділитися між чотирма підрядниками. Процес має бути інклюзивним.
KV: Між Вами та броварським міським головою давній конфлікт. Чи впливають стосунки з міським головою на Вашу роботу в окрузі?
Павло Різаненко: Завжди намагаюся якомога більше комунікувати з владою на місцях. Від цього залежить результат для громади. Лише маючи контакт і спілкування, можна щось реалізувати. Десь це виходить активніше, десь не дуже успішно. Впливають і політичні, і особистісні фактори. Це також одна зі сторін життя, в якій дуже багато суб’єктивного... І якщо між людьми є особиста недовіра, то з цього нічого не вийде.
У минулому в мене не дуже виходило співпрацювати з броварським міським головою. Для мене це важливе питання. За кількістю населення Бровари - це 45% всіх моїх виборців. Стосунки з мером міста- це давня історія, яка психологічно створює бар’єри, компроміси досі знаходити дуже важко але необхідно в інтересах громади. Наше бачення розвитку міста часто не збігається, але я не вважаю, що це особистісний конфлікт.
KV: З якими проблемами до Вас приходять виборці?
Павло Різаненко: Виборці приходять з проблемами, 95% яких взагалі не стосуються депутатської діяльності - удосконалення законодавства. Багато з них звертаються із наріканнями про невиконання законодавства або недостатнє забезпечення виконання. Люди думають, що народний депутат повинен вирішувати матеріальні проблеми округу, хоч згідно закону це не зовсім так, адже він - це законотворець а не розпорядник бюджетних коштів. Навіть прийоми громадян він повинен проводити з метою вивчення потреб населення для змін законодавства. Якщо людей цікавить ремонт дороги або якісь поточні роботи, то це явно не у компетенції народного депутата, а розпорядника бюджетних коштів.
Але все одно я не можу ці звернення ігнорувати і направляю їх до органів місцевого самоврядування. Так само і коли відбувається розподіл коштів у державному бюджеті, то разом із представниками місцевого самоврядування я як народний депутат беру участь у лобіюванні інтересів округу. Така практика є у всьому світі, зокрема, і в тих же Сполучених Штатах.
KV: Ви подавали документи для участі в конкурсі на посаду голови Київської обласної державної адміністрації. Чи була у вас на той час власна візія подальшого розвитку Київщини та своя команда для її реалізації?
Павло Різаненко: В конкурсі я участь не брав, лише подав документи. Якраз у той час у мене була поїздка з “Укроборонпромом” до США. Я проводив певні консультації з колегами-депутатами та керівництвом фракції, адже це не є одноосібна робота, а командна. Потрібно було чітко зрозуміти, яка буде координація по роботі з правоохоронними органами та Кабміном. Звичайно, у нас в області корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо. Саме тому я робив тоді особливу ставку на співпрацю з правоохоронцями. Важливо також, які є ресурси для роботи і хто готовий за це взятися. Ні для кого не секрет, що державна служба - це не високооплачувана робота. Залучити сюди фахових спеціалістів дуже складно, матеріальної мотивації висококваліфіковані кадри не мають.
Після перемовин із соратниками я зробив певні висновки і все-таки не пішов на конкурс, а поїхав у відрядження. Вважаю свою роботу в Верховній Раді та в окрузі більш важливою, ніж потенційно на посаді голови облдержадміністрації.
KV: Тобто державна служба на президентській вертикалі є завідомо збитковою?
Павло Різаненко: Так, і тому професійні, люди не дуже хочуть іти на державну службу. Є також певна категорія, яка рветься до посад, але якщо проаналізувати біографію цих людей, то їхні “пориви” (старання) стають зрозумілими.
Я помітив, що серед десятків кандидатів на різноманітні конкурси одиниці мають знання і досвід організаційно-адміністративної роботи, а також фінансову незалежність для того, щоб ці знання і досвід спрямувати на благі цілі, а не особисте збагачення. Дуже мало людей ідуть з якоюсь вищою мотивацією - послужити країні. Таких приходиться ледь не вмовляти. На конкурс голови РДА, наприклад, днем з вогнем не знайдеш таку людину.
KV: Ця проблема досі актуальна через недоліки законодавства?
Павло Різаненко: Закон про державну службу, який недавно прийняли, має досить непогану теоретичну базу. Але грошового ресурсу для забезпечення виконання закону немає. Тобто, певного рівня заробітних плат, щоб це було привабливо для якісних спеціалістів. Щоб чиновник зміг чесно жити, виконувати свої обов’язки, забезпечувати сім’ю і не турбувати ся про те, де б узяти хабаря чи щось вкрасти.
До речі, це не тільки питання держслужби, але й поліції, прокуратури і всієї бюджетної сфери. Логічно, що коли людина іде на державну службу на зарплату, на яку вона не може прожити, то виникає питання - чому вона туди йде? Одна справа, якщо в декларації кандидат показує великі статки, зароблені у бізнесі. Інша - це людина, яка ніколи не була в бізнесі, не має статків, а лише стаж на тій самій держслужбі або в органах місцевого самоврядування. При цьому, має дорогі автомобілі та будинки. Не хочеться нікого ні в чому звинувачувати, але в мене виникає просте запитання: звідки?
KV: В такому разі справедливо було б торгнутися Вашої діяльності до депутатства, тим паче, про Ваші статки та мільйони ходять легенди. Наприклад, про те, що Ви з дуже багатої сім’ї. За рахунок чого Ви збагатилися?
Павло Різаненко: Історія про багатих батьків - це чиїсь вигадки. Мої батьки зараз - пенсіонери. Мама все життя працювала зубним техніком у Броварській стоматологічній поліклініці. Рідний батько помер у 1985 році, коли мені було 10. Вітчим у 1991 році пішов на пенсію. Раптом знайдете якийсь бізнес у моїх батьків - розповісте. Але саме з батьками мені дуже пощастило, бо вони завжди турбувалися про мою освіту і вчили інвестувати насамперед в знання.
Я знаю, що є чесні та нечесні методи політичної боротьби, люди завжди придумують все нові й нові деталі. І ці методи працюють у країні, де люди звикли до того, що якщо ти - матеріально забезпечена людина, то вкрав. Мабуть, 80-90% у наші державі, яка переживає період первинного накопичення капіталу, це відповідає дійсності. Але в мене дуже простий шлях. Я закінчив школу у Броварах. Пішов вчитися у торгово-економічний інститут у Києві за спеціальністю “Зовнішньоекономічна діяльність”, в 1994 році виграв конкурс Уряду США на навчання в Грейсленд Коледжі. Там отримав освіту по спеціальностях “Економіка” та “Бізнес-адміністрування” (окремі галузі). В 1996 році повернувся додому, працював у міжнародній компанії “Ернст енд Янг” (аудит, консалтинг). Працював у Москві в міжнародних інвестиційних компаніях. В 2007 році повернувся в України.
Матеріально незалежним я став сам. В інвестиційному банкінгу принаймні до кризи 2008 року можна було заробляти великі гроші. Це високооплачувана професія, де люди на керівних ролях на рівні керівників отримують не лише заробітну плату, яка вимірюється сотнями тисяч доларів, але й частину прибутку. Це не дивина, що в цьому бізнесі в 30-40 років можна стати досить забезпеченою людиною. Особливо, якщо ти здібний і в позитивному розумінні агресивний. Тому для України ця історія нестандартна, а от для заходу - цілком.
KV: Побутує думка, начебто, Київщина розвивається лише за рахунок своєї землі, і саме земля є найперспективнішим ресурсом регіону. Наскільки це твердження, на Вашу думку, відповідає дійсності?
Павло Різаненко: Я не погоджуюся з думкою про те, що Київська область живе завдяки своїм багатим земельним ресурсам. Скоріш за все, наявність цього високовартісного активу лише загострює боротьбу за владу. І ця боротьба стане менш гострою лише тоді, коли завершиться приватизація. Важливо, щоб відбулося це якомога швидше. Саме державна власність у випадку з Київщиною є “яблуком розбрату”, джерелом корупції.
Якщо проаналізувати, як сільські ради розпоряджаються цією землею, то вони не максимізують доходи. Максимізувати - це виставляти на аукціон право оренди чи власності по ринковій ціні. А в реальності часто боротьба точиться лише за те, щоб купити дешевше, якомога менше заплатити або отримати взагалі за безцінь чи безоплатно.
Так, неформально, наші корупціонери живуть саме завдяки землі в Київські області, яка для них разом із розподілом бюджетних коштів - головне джерело збагачення. Це ціла мафія, яка має стосунки вже півтора десятка років. Уявіть, коли ця вся земля буде продана... Тоді саме корупціонерам не буде, за що жити. Але не громаді. Основний наповнювач бюджету для громади у всьому цивілізованому світі - це податок на нерухоме майно (землю та нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). Ми рано чи пізно також до цього прийдемо.
KV: Тобто, повна приватизація землі - це в ідеалі?
Павло Різаненко: Навіть у наших політичних реаліях це - питання часу. Приватизація відбудеться або швидше, або повільніше. А ще питання в тому, що отримає в цьому процесі громада.
KV: Якщо вигідний варіант подальшого розвитку земельного ринку настільки очевидний, то чому обласна рада вже кілька разів звертається до центральних органів влади щодо неприпустимості відміну мораторію на продаж землі?
Павло Різаненко: Такі звернення мають лише політичну основу. Не варто забувати, що керівництво облради представлено партією ВО “Батьківщина”, яка на центральному рівні виступає проти ринку землі. А взагалі, в контексті Київської області, мова йде швидше не про землі сільськогосподарського використання, а промислові. З Києва виносяться та будуть виноситися за межі міста підприємства (наприклад, “Київгума” у мене на окрузі, яка раніше працювала у столиці). А це - робочі місця і податки. І саме приватизація дасть можливості розкрити потенціал землі.
KV: В публічному полі часто звучать думки про те, що вплив колишнього голови КОДА Анатолія Присяжнюка після його відставки залишився. Ви погоджуєтеся з такою версією?
Павло Різаненко: Так. Вплив екс-голови Присяжнюка, незважаючи на те, що він вже давно за кордоном, простежується й досі.
Якщо повернутися в минуле, то Анатолій Присяжнюк був призначений завдяки протекції тодішнього керівника НАК “Нафтогаз” Юрія Бойка (сам Присяжнюк свого часу очолював “Чорноморнафтогаз”). Вважалося, що і вся Київська область перейшла під вплив “газовиків”. Це підтверджує і список Партії регіонів у Верховну Раду в 2012 році - Кацуба, Онищенко, Чудновський, Бадаєв- люди з орбіти пана Бойка. На рівні обласної ради певні політичні важелі мають люди, у яких були хороші стосунки з Присяжнюком - це і Олександр Качний, і Володимир Майбоженко, і Костянтин Бондарєв. Представники політичної еліти, незважаючи на зміни орієнтирів центру, на місцях не змінилися. Між цими елітами як була, так і є жорстка конкуренція.
KV: Тобто, проблема кланів, яка була характерна для Київської області протягом десятиліть, нікуди не зникла?
Павло Різаненко: Так. Зрештою, це універсальна проблема для всієї держави. Там, де обласні ради знайшли спільну мову з адміністраціями, ситуація більш-менш стабільна. Там, де цього не відбулося, - постійна політична боротьба. Київська область, на жаль, серед таких. І від цього страждають, насамперед, громади. Для прикладу - бюджетні залишки з минулого року в обласній казні близько половини мільярда. Виникає питання як до адміністрації, так і до ради, які повинні в цьому напрямку працювати в унісон: невже в області все так прекрасно? Невже немає проблем, на вирішення яких не потрібні гроші? Очевидно, що це не так.
KV: Що може в цьому контексті змінити ситуацію? Як подолати проблему кланів?
Павло Різаненко: Це - проблема не лише для області, але й для країни. Питання зводиться до законності та невідворотності покарання. Я думаю, ми повільно, але рухаємося в цьому плані. Ми бачимо це на прикладі голови ДФС Романа Насірова. Немає недоторканних, уникнути покарання неможливо. І саме це в подальшому буде впливати на модель поведінки високопосадовців.
Зараз ми бачимо трансформацію суспільства. Після революції ми всі захотіли прокинутися одного дня у державі з законослухняними громадянами, але такого не буває. Ми й не там, де були раніше! Сьогодні спостерігаємо багато розрізнених випадків корупції, але зараз вже немає чіткої корупційної вертикалі та систематизованої піраміди в якій все покривається зверху, як це було до 2014 року. Якщо тебе спіймали - сідай.
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Тетіївської районної ради Наталією Жубер.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Тетіївського району за 2016-2017 рік.
Наталiя Жубер: За минулий рік бюджету планувалось 227 млн 416 тис. гривень, з них власних надходжень - 27 млн 590 тис. гривень, спеціальний фонд - 6 млн 578 тис.гривень. Сьогодні не вистачає коштів на бюджет розвитку, що стало великою проблемою. Іноді невеликі суми отримуємо з сільських бюджетів, але цього недостатньо.
На 2017 рік ми плануємо 34 млн гривень бюджету, та це - лише маленька частина від того, що необхідно. Якщо район житиме за власні кошти, то профінансувати ми зможемо лише освіту. Медицина, соціальна сфера та інфраструктура в нас існують за рахунок субвенцій та дотацій.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: В Київській області є невиплати по зарплатам. Яка ситуація у Тетіївському районі?
Наталiя Жубер: Справді, під час розрахунку бюджету на цей рік не було передбачено суму мінімальної зарплати у 3 200 гривень. Тоді не було впевненості, що закон приймуть. У січні та лютому цього року у сферах освіти та медицини існувала невелика заборгованість, але сесією районної ради за рахунок вільних залишків було виділено кошти для її погашення. Зараз все виплачується вчасно.
KV: Чи працює в районі система електронних закупівель “Прозорро”?
Наталія Жубер: Найчастіше системою користуються заклади охорони здоров’я, освіти та культури, а також найбільші сільради.
Наприклад, проводили тендер на закупівлю м'ясних виробів, для харчування дітей у шкільних та дошкільних закладах. Двічі подавали на “Прозорро”, перший раз ніхто не зацікавився, на другий - виграв місцевий постачальник, який раніше частково забезпечував дітей харчами.
З ліками в нас ситуація гірша - їх частіше купуємо в борг, тому системою електронних закупівель користуватися не можемо.
KV: Назвіть найбільші проблеми у сферах медицини й освіти області.
Наталiя Жубер: У лікарнях в нас гостро стоїть проблема із кадрами. На сьогоднішній день більшість з них поважного віку, молодих спеціалістів можна на пальцях порахувати. В нас немає багатьох медичних приладів, через що людям доводиться їздити до лікарні у Білу Церкву чи в Київ.
Для спеціалістів медичної сфери нам також хотілося б облаштувати гуртожиток. На території нашої лікарні є гуртожиток, який пустує близько 10 років. Є в нас і певна частка грошей, які потрібні на його відновлення. Там можна зробити 4 двокімнатні квартири і декілька кімнат гуртожитку.
В освіті ситуація інша - кадрів достатньо, доволі молодих, але школи порожні через досить невелике наповнення класів. В районі є навіть два села - Росішки і Дзвеняче, які в перспективі на 2017-2018 рік відділ освіти має виносити на пониження ступеню до l.
KV: Як оцінюєте хід реформи децентралізації у районі?
Наталiя Жубер: Коли зайшла мова про децентралізацію, міський голова Тетієва відразу підхопив цю ідею і почав сприяти її втіленню. З головою адміністрації і ради вони об'їхали кожний населений пункт, пояснювали людям цілі цих змін.
В нас планувалось створити одну Тетіївську об'єднану громаду. Був розроблений перспективний план, але з 23 населених пунктів 7 виступили проти об'єднання: Галайки, Денехівка, Теліжинці, Кашперівка, Кошів, П'ятигори і Росішки. План був переписаний, враховуючи рішення цих сіл. Подали на розгляд в обласну раду. Чекаємо відповіді. Однак, на вибори в цьому році ми точно не підемо.
KV: Чи має Тетіївщина проблеми з підприємствами, які зареєстровані в Києві, а господарську діяльність проводять у районі?
Наталiя Жубер: Є в нас фабрика спецодягу, яка зареєстрована у Києві, на Тетіївщині має філію. За півроку її керівник пообіцяв переоформити документи, щоб податки надходили у район.
Ми нікого не вмовляємо, просто сідаємо за стіл переговорів. Пояснюємо, що працюємо на благо району і коштів нам не вистачає. Обіцяють практично всі, але виконує обіцянки далеко не кожен.
Також з великих підприємств можу назвати ДП “Укрспирт”, але воно перебуває у державній власності. В минулому році підприємство мало не закрили, тому поки говорити про перереєстрацію ми не можемо.Проблемними в цьому питанні є “Укрпошта”, та” Укртелеком”. А взагалі, я вважаю що це - проблема державного значення, тому що податки повинні надходити за місцем проживання працівника.
KV: Чи можна назвати Тетіївщину аграрним районом? Наскільки він інвестиційно привабливий?
Наталiя Жубер: Однозначно аграрна сфера в нас дуже розвинена, але інвестори на наші землі не дуже поглядають. Можливо, причина в тому, що ми розташовані далеко від столиці. А також важливим чинником є нестабільність в нашій державі.
Є охочі зайти на територію, але вони себе не афішують. В районі існують випадки діяльності аферистів, що відбирають землю. В середньому за оренду паю дають 6-7 тис. гривень, ці люди приходять до селян і пропонують суму у 13-15 тис. гривень, договори укладають так, що в результаті вони виявляються недійсними. Ми закликаємо людей не приставати на такі пропозиції. На щастя, в нашому районі такі договори поки підписані не були.
KV: Чи проводяться в районі земельні аукціони? Скільки гектарів землі простоює?
Наталія Жубер: Земельні аукціони в нас не проводяться. Вся земля перебуває в оренді, вона оброблена і доглянута.
KV: В районі дуже багато ставків. Рибний бізнес процвітає?
Наталя Жубер: Ставки - одна з найголовніших проблем району. В районі їх 192. Ми розглядали на останній сесії районної ради питання про те, щоб взяти на облік і прийняти на баланс існуючі гідроспоруди . В районі на сьогодні немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи.
Поясню чому. Раніше дозвіл на оренду надавала сільська рада або голова райдержадміністрації строком на 10-20 років. До 2020 року такі договори є чинними. Але район суттєво недоотримує від цих платників податків.
Крім того, деякі дозвільні документи орендарі не можуть отримати від КОДА. Один з наших депутатів, який орендує два ставки площею 109 га, навіть подав позов до суду щодо бездіяльності обласної адміністрації.
KV: Чи є проблеми зі сміттям в районі?
Наталія Жубер: В нас зараз розглядається проект, згідно якого місцеве сміттєзвалище буде розширено на 7,2 га. Поки невистачає фінансування, але це - об'єкт місцевого значення і над цим плідно працює міський голова, проте це не вирішить районної потреби.
Велись переговори зі Ставищенським головою районної ради з приводу будівництва на території їх району сміттєпереробного заводу. Розглядається питання про те, щоб наше сміття вивозили на цей завод.
KV: Чи є в районі проблеми, які обласна влада не помічає?
Наталія Жубер: Рік ми боролися за те, щоб лісополоси на полях передали на наш баланс. Вони розташовані на землях державної власності і регулярно вирізаються. Ніхто не має права виступити позивачем до суду, бо вони не мають власника.
Був випадок, коли наші громадські діячі викликали поліцію і прокуратуру, але матеріали справи зникли і все закрили. На базі райради ми створили комунальне підприємство ”Тетіївліс”. Обрали директора, який неодноразово їздив з документами в область, однак отримував тільки відписки. Нам довелось закрити підприємство, бо фінансування на нього не виділялось. Зараз воно на стадії ліквідації.
KV: Є взаєморозуміння між райрадою та райдержадміністрацією Тетіївщини? У чому труднощі?
Наталія Жубер: Намагаємось підтримувати дружні стосунки, але лише у суперечці народжується істина. Єдине, в чому бувають непорозуміння - в нас різне бачення розподілу бюджетних коштів. Райрада вважає, що частину можна було б зекономити на енергоносіях, перевезеннях та витратити на розвиток. Нас у цьому не підтримують. Але ми не створюємо через це конфліктних ситуацій.
KV: Чи є у вас якийсь план-мінімум і план-максимум самореалізації на керівній посаді?
Наталія Жубер: Мій план-мінімум - зберегти ті соціальні об'єкти, які працюють на сьогоднішній день.
Максимум - сподіваюсь, що прийдуть до нас хороші інвестори, і ми зможемо реалізувати багато проектів, залишити по собі добрий слід.
Читайте: Досье: Жубер Наталья Викторовна
KV: Чи бачите Ви в подальшому свою політичну кар'єру? З якою метою Ви прийшли на посаду голови райради?
Наталія Жубер: Коли я прийшла на посаду, все було новим і довелось багато вчитись. Та я й досі вчуся, бо всього знати не можна. Я не прийшла на посаду просто посидіти, хочеться якихось змін. Однак, більшість людей, очікуючи змін в країні, не готові змінюватися самі. В них немає розуміння того, що не можна смітити будь де, потрібно прибрати біля домівки тощо...
Не можу сказати, що я не амбітна людина. Робота не легка, але цікава, до того ж, я маю здібності до керівництва, та відчуваю в собі сили щось змінити на краще. Наснаги додає підтримка депутатського корпусу. Звичайно, якщо буде можливість, я піду далі політичними сходами.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
КиевVласть
Бесіду провели Вікторія Білоус, Ігор Дармостук
“Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Богуславської районної ради Володимиром Замирайлом.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Богусласького району за 2016-2017 роки. За рахунок чого відбулося зростання?
Володимир Замирайло: У 2016 році бюджет Богуславського району виконаний на 116%. Отримали надходжень 37,36 млн гривень. В цьому році у планах заклали майже на мільйон більше і вже бачимо тенденцію до приросту. Це відбувається за рахунок ПДФО, ставок на паї, і загалом – за рахунок зайнятого населення. Нам не вистачає 7 млн гривень на заробітні плати медикам, хоча у всій області зараз та ж ситуація. В бюджеті області, наскільки мені відомо, є до 1 млрд гривень залишку, а от розподілом даних коштів поки що не займаються. Хоча ми в районі цього року розраховуємо отримати додаткове фінансування на наші об’єкти інфраструктури.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Взагалі, у нашому районі децентралізацію відчули насамперед сільські бюджети, адже села відповідно до діючого законодавства не зобов’язані утримувати жодного об’єкта соцсфери, бо ці витрати покладені на районний бюджет. У деяких сільрадах вже готують проекти на ремонти доріг та закладів освіти, культури. Наприклад, Іванівка, Ісайки, Тептіївка, Медвин.
KV: Ви подавали заявку на співфінансування об’єктів у обласну раду?
Володимир Замирайло: Звичайно, подали аж 42 об’єкти, хоча очевидно, вони всі не будуть профінансовані - є 16 першочергових. Здебільшого, це проекти термосанації будівель, транспортної інфраструктури, капремонти закладів освіти, культури, медицини (опорні школи, стадіон, декілька водних об’єктів). У нас є фізкультурно-оздоровчий комплекс, який стоїть недобудований уже 15 років. Свого часу його хотіли навіть продати нечесним шляхом, але ми його вже повернули у власність району. За різними показниками це обійдеться нам в 6 -13 млн гривень. З фінансуванням допоможуть наші обласні депутати. У районної ради добре налагоджена співпраця з Київською обласною радою.
KV: Народний обранець , який представляє район у ВР - скандальний нардеп Олександр Онищенко. Зрозуміло, що зараз він законотворчу діяльність не проводить і на окрузі не працює. Богуславщину хтось іще представляє у Верховній Раді?
Володимир Замирайло: Депутат Онищенко багато зробив для благоустрою нашого району, також надавав матеріальну допомогу жителям нашого району. Є ще один депутат – Геннадій Кривошея. Він родом з Богуславщини. Особисто я нічого не можу сказати про його депутатську діяльність в районі. За період моєї роботи на посаді голови районної ради я декілька разів бачив його на масових заходах, де він піарився, а про конкретну допомогу нічого мені не відомо. Він неодноразово виступав на брифінгу у Верховній Раді, де публічно поливав брудом не лише мене, а й голову РДА та депутатський корпус районної ради. Тому про жодну співпрацю тут не йдеться.
22.12.2016 року дванадцятою сесією районної ради було прийняте Звернення до профільного комітету ВР щодо некоректної поведінки депутата ВР, та, на жаль, відповіді не отримали.
KV: Чи готовий Богуславський район до адміністративно-територіальної реформи? Які громади можуть бути створені в його межах?
Володимир Замирайло: Відповідно до законодавства, районна рада не може бути ініціатором цього процесу та впливати на його хід. За перспективним планом, який затвердив КМУ, планується створити Медвинську та Богуславську об’єднані територіальні громади.
Ми сьогодні жартуємо, що громади у Богуславському районі були спроектовані “методом склянки”, ніби хтось окреслив коло на мапі по її краю. Я - прихильник ідеї створення однієї спроможної Богуславської громади.
KV: А є якийсь спротив конкретно на місцях?
Володимир Замирайло: Так, сільські голови бояться втратити вплив. Аргументують, що в раді громади від Богуслава буде більше 10 депутатів, а від того чи іншого села – всього по одному. Мовляв, хіба буде мати вагу голос села проти десятка голосів міста?
До речі, Медвинській громаді дала погодження тільки одна громада - Побережківська. І навіть там голосували за це досить спірно - два села із тих, які входять у сільську раду, погодилися, а ще два - ні. Решта сільрад категорично відмовляються. Щоб існувала громада, потрібно населення, що працює. У Медвинській громаді разом із вчителями набереться хіба 400 працюючих людей, інфраструктура потребує розвитку, а це - відповідні капіталовкладення.
На приєднання до Богуславської громади на початковому етапі дали погодження 4 села – Біївці, Киданівка, Хохітва і Розкопанці. Планую найближчим часом об’їхати сільські громади району з роз’яснювальною роботою щодо переваг децентралізації.
KV: Чи має Богуславщина проблеми з підприємствами, які зареєстровані в Києві, а господарську діяльність проводять у районі?
Володимир Замирайло: Такі підприємства є, але ми з ними активно працюємо і схиляємо на нашу сторону. Зараз нам вдалося врегулювати питання з ДП ЛСГП “Київоблагроліс”. Це підприємство вирізає ледь не 40% нашого лісу, а от податки спрямовує у Київ. Людям це все набридло. У Шупиках і Медвині селяни на чолі з сільськими головами навіть блокували вирубку лісу. На сесії районної ради був заслуханий звіт про діяльність цієї організації на території нашого району. Дійшли згоди щодо переєрестрації Богуславського підрозділу ДП “Київоблагроліс”. Всі вирубки в нашому районі проводяться за погодженням сільських голів відповідних територій.
Також є підприємство “Хеппі Мілк” - колишній Богуславський молокозавод. Ведемо перемовини щодо переєрестрації компанії в Богуславському районі. Хотілося б також найближчим часом знайти компроміс із компанією “Темп-3000”. Підприємство зараз має намір будувати нові ангари й розширюватися. Ми тільки за, особливо якщо компанія візьме на себе соціальні зобов’язання.
KV: Банк “Богуслав”, який експлуатує назву вашого районного центру, зареєстрований також у Києві?
Володимир Замирайло: Банк “Богуслав” - це дітище нашого земляка. Власник – виходець з Богуслава, але банк у районі не зареєстрований та не має філій. Але власник віддячив по-своєму - інвестував у ТОВ “Богуславський завод залізобетонних конструкцій”, який досить непогано розвивається. Крім того, буде інвестувати у два п’ятиповерхові будинки у місті Богуславі. До речі, будівництво житла у нас доволі актуальна тема, хоча ціни - низькі. Крім запланованих будинків, уже добудовується ще один новий на 70 квартир - ЖК “Барвінок”.
Однокімнатну квартиру в Богуславі можна купити за 10-12 тис. доларів. Саме тому серед столичних пенсіонерів дуже популярна практика - купити собі затишний куточок на лоні природи біля Росі, а нерухомість у Києві здавати в оренду.
KV: Яких інвестицій, крім будівництва житла, чекають на Богуславщині найближчим часом?
Володимир Замирайло: Один з головних у цьому році проектів - це будівництво сонячної електростанції компанією Sun Green Energy. Вартість проекту - 23,1 млн євро. Для цього вже виділена земля і, можливо, сам об’єкт буде зведено вже в цьому році. Чи буде постачати станція енергію в Богуслав, зараз невідомо, але вона дасть нових 25 робочих місць.
Також буде запущено новий свинокомплекс на 460 голів маточного поголів’я з французькими технологіями виробництва, коли поголів’я саме себе обігріває (ТОВ “Агротехцентр”). Приміщення нічим не будуть обігріватися, це нова для наших країв технологія. Відкриватиме його наш земляк із села Дешки, який вже працює по всій Україні і вирішив вкласти інвестицію у своє село. Приємно, що люди повертаються сюди з грошима.
Буде відкрито козівничий комплекс у селі Івки на 350 голів (ТОВ “Олімпік Агро”). Вони вже виготовляють і продають сири, працюють у Шупиках і возять у модні столичні магазини органіки.
Взагалі, специфіка наших виробників така: переважна частина продукції вивозиться у Київ. Зефір або печиво від Богуславського заводу продтоварів у наших магазинах важко знайти.
KV: Проблема трудової міграції для району актуальна?
Володимир Замирайло: Так, люди їздять до Києва здебільшого при графіку роботи кілька діб. Автобус до Києва курсує 12 разів на добу. Я сам свого часу до Києва їздив на роботу. З хорошим водієм їхати приблизно 2 години, але не при нинішніх “розталих” дорогах. Квиток зараз подорожчав на 10 гривень (було 50, стало 60), але люди сприйняли досить спокійно.
KV: Інвестиція в комплекс “Льодограй” себе виправдала?
Володимир Замирайло: Богуславський льодовий комплекс конкурує з комплексами у Броварах та Білій Церкві. Там дуже хороші умови для тренування. У нас постійно проходять змагання різного рівня. Приїжджали французи, канадці. Їздять тренуватися не лише з Київщини, а й команди з усієї України.
Завжди намагаємося здобути на нього якусь копійку з бюджетів різних рівнів. Дуже пощастило з керівником “Льодограю”, який крутиться заради своєї справи, як білка в колесі.
KV: Чи працює в районі система Prozorro?
Володимир Замирайло: Система працює і навіть дозволяє економити. У 2016 році підприємства та організації району закупили товарів та послуг на 8,5 млн гривень, зекономили за вересень-грудень 220 тис. гривень. Але система має ряд недоліків. У конкурсах, які оголошуються в Богуславі, реєструються невідомі молоді компанії з інших міст, а потім відмовляються або не виходять на зв’язок. Хотілося б, щоб працювали наші підприємства, адже вони ж у нас сплачують податки. Менша ймовірність, що тендер буде зірвано.
KV: Для чого вам влада? Чи маєте якісь політичні амбіції на майбутнє? І для чого, на вашу думку, люди намагаються отримати мандат у районні раді?
Володимир Замирайло: У кожного своя мета. Хтось, можливо, задовольняє свої амбіції. Я людина не амбітна. Для мене відстоювати інтереси людей - це стиль мого життя, як і виборчий процес, як і вибори, якими я займаюся уже близько 20 років. Був головою профспілкової організації на всіх попередніх місцях роботи.
У нас в раді бізнесменів практично нема. Що можливо заробити за допомогою мандата? Не бачу зараз ніяких для цього перспектив. Відхопити шматок землі? Також немає можливості, адже депутати лише затверджують нормативно-грошову оцінку землі, яка навіть не є обов’язковою.
KV: Чи спускають вам якісь партійні рішення з центру?
Володимир Замирайло: Ні. У нас взагалі у раді так не прийнято. Політики в роботі практично немає.
KV: А взагалі ви приймаєте політичні рішення? Наприклад, коли по всій області голосували за підтримку кандидатури Костянтина Бондарєва на пост губернатора?
Володимир Замирайло: Така практика має раціо. Кандидатуру першої особи області повинні погоджувати і в районах. Якщо на місцях не бачать в ньому свого керівника, то про яку спільну роботу може бути мова?
KV: Як Ви бачите свою подальшу кар’єру?
Володимир Замирайло: Не думав навіть над цим питанням. Мандат в області або Верховній раді мене не дуже цікавить. У мене багато планів в районі. Якщо мене будуть бачити як керівника об’єднаної громади, я буду балотуватися, хоча депутатська діяльність мене влаштовує більше.
Читайте: Досье: Замирайло Владимир Николаевич
KV: Чи є у вас якийсь план-мінімум самореалізації на керівній посаді?
Володимир Замирайло: У мене є багато планів, але одне з головних завдань - це зберегти все, що у нас є. Як медик, я буду відстоювати нашу лікарню під час формування госпітальних округів. У нас вона дуже потужна - для її роботи є інфраструктура, є профільні відділення та кваліфікований персонал.
Ще хочеться зробити Богуславщину справжньою українською Швейцарією. У нас дуже багата природа, прекрасні пейзажі. Розроблено 4 туристичні маршрути, багато садиб зеленого туризму. Стара частина міста Богуслава - це об’єкт нашої гордості. Тут ще з часів монголо-татарської навали збереглося близько 30 км підземних ходів. Деякі з них дуже масштабні - можна проїхати конем. Люди коли будували будинки над цими ходами, поробили собі там погреби. Звичайно, цю історичну спадщину потрібно використовувати як приманку для туристів. В Мерії Богуслава якраз працюють в цьому напрямі.
KV: Ви хочете, щоб Вам у Богуславі звели пам’ятник?
Володимир Замирайло: Подивіться, що з нашою історією робиться... Трактування історії час від часу змінюється, одні пам’ятники будують, інші демонтують. Тож пам’ятника я собі не хочу, але хочеться, щоб пам’ятали мої справи.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на запитання: “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Яготинської районної ради Віктором Грицаєм.
KV: Бюджетні показники Яготинського району за 2016-2017 рік. За рахунок чого відбулося зростання?
Віктор Грицай: Бюджет Яготинського району за минулий рік виконано повністю. Ми планували 64 млн 535 тис. гривень, фактично було виконано 105 млн 785 тим. гривень. Таким чином, перевиконання склало 40%.
Зростання відбулось за рахунок податків. Головними платниками в районі є управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз”, ПАТ "Яготинський маслозавод", логістичний центр “Рошен” та сільхозпідприємства, які сплачували податки за паї. Сума плати суб'єктів підприємницької діяльності склала 4 млн 979 тис. гривень, від оренди землі - 4 млн 785 тис. гривень, за рахунок акцизу - 5 млн 48 тис. гривень.
На 2017 рік власних бюджетних коштів планується 107 млн 638 тис. гривень. Враховуючи субвенції, субсидії та інше - сума складе близько 300 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Логістичний комплекс "Рошен"справний платник?
Віктор Грицай: Логістичний центр “Рошен” зареєстрований у місті Яготин, сплачує податки у район. Він надає району близько 500 робочих місць.
Дочірнє підприємство “Кондитерська корпорація “Рошен” за оренду землі сплатило у 2016 році 1 млн 407 тис. гривень, податок на доходи фізичних осіб склав 6 млн 465 тис. гривень. За січень-лютий цього року за землю ми отримали від них вже 243 тис. гривень, що на 40 тис. більше минулорічного показника, інші податки - 1 млн 184 тис. гривень, що перевищує минулорічну цифру на 300 тис. гривень.
KV: Чи є в районі інфраструктурний проект, який було розпочато у минулому році і планується завершити у цьому?
Віктор Грицай: З кінця минулого року започатковано реформу вітчизняної медицини. Мова йде про лікарні інтенсивного лікування першого базового рівня та госпітальні округи.
На нашу районну лікарню в минулому році було виділено 36 млн гривень, з яких 17 млн - кошти райбюджету. Крім того, ми брали субвенції у багатих сіл району, щоб надати ЦРЛ ліки, харчування, зробити ремонт, замінити вікна.
Плануємо і в поточному році виділити значні кошти для укріплення матеріально-технічної бази лікарні. Хочемо, щоб у Яготині була розміщена така лікарня інтенсивного лікування.
Читайте: Поделят на округа. Киевщина готовится к новой медицинской реформе
KV: Яка наразі ситуація з озером Супій, читачі повідомляли нас, що через постійний спуск води з озера, в криницях району немає води?
Віктор Грицай: Озеро поділено дамбою на дві частини - 1040 га і 380 га.
Наразі менше озеро Супій знаходяться в оренді, а велике поки що в розпорядженні громади, туди запустили в минулому році рибу. Мале озеро в оренді у ПрАТ “Яготинський рибгосп”.
До минулого року орендарі його спускали і збирали рибу. Всі дозволи в них були. Але місцеві жителі жалілися, що у колодязях через це немає води. Проводили акції протесту. У вересні 2016 проблема вирішилась, спуски припинились. Я думаю, що більше такого не буде. Та в разі спроби спустити озеро знову, районна рада стане на бік місцевих жителів.
KV: Розробка торфу на Супої сьогодні розглядається в якості проекту?
Віктор Грицай: Від озера йде струмок - там ціла заплава, в якій хороші залежні торфу. Ми почали співробітництво з Українською академією наук. Вони мають провести дослідження і можливо займуться промисловим видобутком торфу. Попередні дослідження показали, що там є і 10-метрові і 2-метрові залежі торфу.
KV: Чим закінчилась ситуація зі скандальною знахідкою масового поховання людських фрагментів біля міського кладовища в Яготині?
Віктор Грицай: Даною знахідкою займалася поліція та МЧС. Прибувши на місце події, вони вилучили усі людські фрагменти, які були знайдені біля міського кладовища у Яготині. Кримінальна справа відкрита, проводиться розслідування.
Як виявилось, років 40-50 назад там була вирита яма з великими бетонними кільцями, куди скидалися рештки людських фрагментів із місцевої лікарні. Можливо тоді воно було дозволено.
Читайте: Обнаруженные человеческие останки в Яготине оказались "могильником" местной больницы
KV: Мітинг проти табору для сирійських біженців. Наскільки гостро стоїть питання і які шляхи примирення місцевих жителів?
Віктор Грицай: Розголосу ситуація набула у минулому році. Ще з 2003 року там будували гуртожиток для медичного училища, яке зараз знаходиться біля місцевої лікарні.
Потім почалось безгрошів'я, фінансування припинилось, гуртожиток залишився недобудованим. У 2012 році через Фонд держмайна воно було передано на баланс Державної міграційної служби України. Тоді Яготинська міськрада дала дозвіл на проектну документацію і передачу землі. Закінчилось будівництво у 2016 році, коли загострилася війна у Сирії, а Європа стогнала від біженців.
Пішла плітка, що до нас переселять сирійських біженців. Тоді люди піднялись. Говорили, що спочатку ми маємо задовольнити власні потреби, хоча б допомогти переселенцям з Донбасу. Продовжувались протести з березня і до вересня минулого року. Міграційна служба відмовила заселяти гуртожиток біженцями без погодження громади. Зараз будівля стоїть пуста.
У травні ми отримали листа від міністра МВС Авакова з пропозицією повернути державі 47 млн гривень, витрачених на це будівництво і забрати гуртожиток на свій баланс. Тобто треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було, а будинок належав громаді, яка на свій розсуд визначить що із ним робити. Була створена робоча група, але поки остаточне рішення прийнято не було. Днями з цього питання буде чергове зібрання в розширеному колі.
Читайте: Мигрантам - нет! На Киевщине разгорелся протест против центра для сирийских беженцев
KV: Яка ситуація з реформою децентралізації? Які об’єднані територіальні громади (ОТГ) планується створити?
Віктор Грицай: Планувалось створити три ОТГ: Богданівську, Годунівську і Яготинську. Зараз мова йде про одну терргромаду з центром у Яготині. Таким чином ми зможемо зберегти інфраструктуру, кадри, рухоме і нерухоме майно. Але без роботи залишиться 18 сільських голів.
Враховуючи, що це добровільно, ми проводимо бесіди з головами, але прогнози невтішні. Більшість виступає проти.
Особисто я вважаю, що у єдності сила. І одна територіальна громада на наш район - це вірний шлях. А якщо деякі села будуть категоричні у цьому питанні, то доведеться об’єднуватись без них. Та при цьому залишати відкритим це питання і чекати, поки ті змінять свою думку.
У цьому році можливе об’єднання лише декількох сіл. Але це за умови підтримки з боку держави.
KV: Розкажіть про земельні аукціони, які були проведені на Яготинщині вперше.
Віктор Грицай: У минулому році закінчились договори оренди на три земельні ділянки у селах Супоївка, Фарбоване і Черняховка. Ми провели аукціон по оренді цих ділянок, в результаті - до бюджету додатково надійшло близько 4 млн гривень.
Так, у Супоївці стартова ціна оренди 50,9 га землі становила 133 тис. гривень, була віддана за 407 тис. гривень; у Фарбованому страт становив 14,5 тис. гривень за 27,9 га, орендували за 138 тис. гривень; Черняховка - 165,5 га пропонували за 72,5 тис. гривень, але пішла земля за 1 млн 106 тис. гривень. Термін оренди для всіх ділянок - 7 років.
KV: Чи є взаєморозуміння між райрадою та райдержадміністрацією Яготинщини? У чому труднощі?
Віктор Грицай: Ніяких труднощів в нас немає. Якщо з головою адміністрації в нас виникають непорозуміння, то ми разом сідаємо і все вирішуємо так, щоб було на користь району.
KV: Розкажіть про конфлікт між головою Яготинської РДА Олександром Дерунця і губернатором Горганом. Чи справді глава адміністрації міг позбутися посади?
Віктор Грицай: Я не маю відношення до того конфлікту, тому не можу прокоментувати. Знаю тільки те, що бюджет у нас виконується, лікарні і школи працюють, всюди тепло-добро, район розвивається. Ніяких проблем я тут не бачу, адміністрація працює.
Читайте: Главы РГА Киевщины заподозрили губернатора Горгана и нардепа Москаленко в коррупции
KV: Деякі ваші колеги наполягають, що районні адміністрації - непотрібний орган влади. Як ви вважаєте?
Віктор Грицай: Ми йдемо до реформи децентралізації, в якій адміністраціям відведено зовсім інше місце. Залишиться тільки голова громади і голова виконкому. Тобто само собою питання вирішиться.
На сьогоднішній день адміністрації потрібні. Все таки життєдіяльність району залежить від цього органу влади. До того ж я проти удільних князівств, які можуть виникнути при поділі району на об’єднані територіальні громади. Вона має бути одна.
KV: Чи є в районі проблеми, які обласна влада не помічає?
Віктор Грицай: В минулому році дуже тяжко було бачити проблему з нашими дорогами. Своїми силами було відремонтовано дві міські і дві сільські дороги. Обласні дороги у жахливому стані.
Яготинський асфальтний завод не працював близько 10 років, асфальт нам привозили аж із міста Вишневого. Але район таки добився у влади області відновлення його роботи - у травні цього року завод плануємо наново запустити. Можливо, тоді питання з ямковим ремонтом буде частково вирішено
Читайте: Досье: Грицай Виктор Григорьевич
KV: З якою ціллю приходять у районну раду? Яка мотивація у місцевих депутатів?
Віктор Грицай: До нас прийшло багато молодих людей, яким небайдужа доля району. Вони працюють на добро. Можливо їх мотивація - подальша політична кар'єра.
Є також депутати старшого віку. Та я б не сказав, що їх ціль - залишити по собі слід в історії району. Оскільки в нас командний принцип - якщо ти в грі, то маєш працювати на команду, - результат не завжди важливий. Ти просто працюєш, як і всі, а там вже як вийде. Не так багато в нас патріотів своєї справи.
Мене обрали депутатом райради - я працював. Мене обрали головою - я працюю. Якщо завтра прийде інша каденція - так тому й бути.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на запитання: “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Броварської районної ради Сергієм Гришком.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Броварського району за 2016-2017 роки. За рахунок чого відбулося зростання?
Сергій Гришко: Районний бюджет у цьому році складає 135,6 млн гривень. Перевиконання до фактичних показників 2015 року за минулий рік - 54%. Броварський район - не аграрний, також не “спальний” придаток Києва. Тут працюють підприємства різних форм власності, наприклад, “Кока-Кола”, “Сервіс Солюшн”, “Комбінат ”Тепличний”,“Айс Термінал”, “Феракс”, “Рабен”, “Асканія-Флора” та ін. Промислові підприємства є головними бюджетоутворювачами, хоча ситуація в селах нерівномірна: є і села-”годувальники” (Велика Димерка, Требухів, Калинівка, Красилівка) і несамодостатні села (дотацій потребують 12 населених пунктів).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: На якому етапі перебуває реформа децентралізації? Які об’єднані територіальні громади (ОТГ) планується створити?
Сергій Гришко: Згідно з Перспективним планом, затвердженим Кабміном, у Броварському районі створюються Великодимерська та Придеснянська громади. Я - прихильник децентралізації. Покладаю великі надії на майбутню Великодимерську громаду, яка має бути сформована вже в цьому році. Хотілося б, щоб вона стала показовою на Київщині, хоча в її створенні також є певні проблеми, закладені у відносинах містечкових еліт. Взагалі, основні перепони, які я можу виокремити у процесі реформування - це недостатня поінформованість населення, небажання управлінців вникати у стан речей, сідати за парту і вивчати щось нове. А ще - спротив сільських голів, які після реформи можуть втратити владу. Напевне, ця третя проблема і є основною.
KV: На території Броварського району була створена перша на Київщині об’єднана територіальна громада - Калитянська. Цей проект уже називають провальним. Який зараз стан справ у цій ОТГ?
Сергій Гришко: Як на мене, ситуація там невесела. Громада не працює на повну силу, досі не зроблено елементарних речей - не проведено інвентаризацію землі, не створено інвестиційний паспорт. Замість того, щоб шукати нових інвесторів, керівництво громади “молиться” на СВАТ “Агрокомбінат “Калита” - підприємство, яке в 2015 році пережило африканську чуму свиней. Надходжень до бюджету від нього немає, коли агрокомбінат запрацює - невідомо. Навіть якщо і запрацює, то навряд чи з користю для громади. На комбінаті повністю ігнорують виклики сучасності. Навіть коли керівництву пропонували привести в норму поголів’я, реакції не було. Соціальні зобов’язання щодо ремонту і реставрації очисних споруд воно на себе не взяло, проблема стоків теж не була вирішена. П’ять років чекає керівництво району конкретного реагування на ці проблеми. Їх вирішення просто “зависло” в повітрі...
Зараз головний наповнювач бюджету ОТГ - військова частина в Семиполках (збільшення ПДФО за рахунок контрактників), проте раціонального розподілу коштів немає. Поїдьте в ті самі Семиполки, в Мокрець, Заворичі… Добрих слів від людей про роботу ОТГ ви не почуєте, на жаль. Розвитку немає.
Моя суб’єктивна думка - причина у голові громади (йдеться про Олексія Христинченка - прим. KV). Прогресу в його роботі й оточенні не відчувається. Голова зациклений на власних політичних амбіціях і постійно виправдовується тим, що головує дуже короткий термін, і нічого ще не встиг зробити. Ми навіть коли збираємося разом з сільськими головами і головою ОТГ, жартуємо, що ми ВЖЕ по півтора року голови, а Олексій Васильович ЩЕ тільки півтора року.
KV: Раніше у Семиполках активно виступали за вихід із громади, але такого механізму держава не запропонувала. Люди досі протестують?
Сергій Гришко: Так, чимало жителів села незадоволені об’єднанням, але я б не хотів робити якісь негативні прогнози. Рано чи пізно Калитянська громада запрацює, хоча вона на нинішньому етапі децентралізації не може вважатися зразковою. А на Київщині для подальшого реформування потрібна саме громада, що намагатиметься на повну силу використати і свій потенціал, і можливості, що надаються державою.
Читайте: Провалы децентрализации. В Киевской области со скандалом распадается первая объединенная община
KV: Чи переманюєте ви інвесторів з сусідніх територій?
Сергій Гришко: Так, наприклад, компанія “Техенерготрейд” раніше працювала в Броварах, але там наразі земельний ресурс майже вичерпано, тому в районі у фірми більше перспектив для розвитку. Компанія “Земельний союз” хоче в наступному році працювати у Броварському районі й розмістити в селі Велика Димерка 40 гектарів сонячних батарей. Думаю, це непоганий прорив для енергетичної галузі в районі.
KV: Які стосунки у району з компанією “Кока-Кола”?
Сергій Гришко: Після того, як підприємство зайшло у Велику Димерку у 1996 році, тут було створено велику промислову зону. Лише в частині ПДФО підприємство дає 16,3% надходжень до районного бюджету - це більше 33,6 млн гривень. Екологічні та санітарні умови на виробництві надпотужні. Це, образно кажучи, “головний еколог” району. Завдяки “Кока-Колі” жодне зі шкідливих підприємств осісти там не може. Так було з фабрикою плазми крові. “Кока Кола” це питання закрила, залучивши швейцарських експертів, які довели, що це виробництво не відповідає екологічним вимогам. Це саме той фільтр, який не допускає “шкідників” на територію і своїм прикладом показує, як потрібно працювати.
KV: Іноді в публічному полі звучать скарги на це підприємство, що завдяки йому жителі навколишніх сіл можуть залишитися без води. Що ви можете сказати з цього приводу?
Сергій Гришко: Звичайно, це не відповідає дійсності. Горизонт для забору води взагалі не контактує з поверхневими водами та відділений від них прошарком у 60-90 метрів вапняку. Все обладнання виготовлено із нержавіючої сталі. За різницею забору і викиду води “Кока-Кола” має найнижчий показник в Україні. Підприємство видобуває в понад сотню разів менше, ніж місто Київ, у кілька десятків разів менше, ніж місто Бровари. Навіть менше, ніж “Агрокомбінат “Калита” свого часу. Тут відбирають воду з глибини понад 300 метрів, а на свердловинах зроблені “загини” між водоносними горизонтами.
Я дуже зацікавлений, щоб таке підприємство у нас існувало і розвивалося. Крім того, що компанія є великим платником податків, на підприємство також працюють компанії з обслуговування (транспорт, прибирання території, надання санітарних послуг), а це - багато робочих місць та надходження в бюджет району.
KV: А є такі підприємства, до яких у вас як голови району, є претензії? І чому?
Сергій Гришко: Не хочу наперед озвучувати, але вони є. Ми спільно з РДА та зі структурами Держпродспоживслужби хочемо зараз вивчити діяльність підприємств, які є платниками податків до районного бюджету. Коли будуть результати роботи комісії, з задоволенням розкажу про ті підприємства, які виготовляють неякісну продукцію і “не дружать” з законом.
KV: У якому стані зараз перебуває інвестиційна галузь у Броварському районі?
Сергій Гришко: За інвестпроектами можна буде робити висновки тоді, коли будуть створені об’єднані територіальні громади. Вони повинні самі обирати пріоритети для подальшого розвитку, розробляти інвестиційні паспорти, запрошувати інвесторів, залучати кошти з Державного фонду регіонального розвитку. І ця сфера не повинна залежати від “походеньок” сільських голів до районних рад та адміністрацій. Але, знову ж таки, не всі села хочуть шукати інвесторів, бо для цього потрібно вивчати новий матеріал. А ще - багато працювати.
А взагалі, дотаційні села не можна утримувати за рахунок успішних громад. Це несправедливо. Гроші, які села дають в районний бюджет, повинні “опускатися” назад - на освітлення, ремонти доріг, шкіл, ФАПів, бюджетних установ. Ми цю практику почали активно розвивати рік тому. Вона в нашому районі себе непогано зарекомендувала. Села, які потребують дотацій, повинні їх отримати, але левову частку треба повертати “годувальникам”.
KV: У районі вже розробили механізм для вирішення проблеми з цінами на проїзд?
Сергій Гришко: Офіційно в Броварському районі проживає близько 65 тисяч населення, неофіційно – близько 100 тисяч. 18 тисяч із них - це пільговики (чорнобильці, ветерани, діти війни і т.д.). Ми зараз хочемо повністю вивчити і вирішити питання внутрішньорайонних перевезень для пільговиків, причому, виключно адресно. До того ж, не по шість поїздок на місяць, а повний обсяг. Поїздки до Києва ми просто не маємо можливості оплатити для всіх пільговиків за рахунок району. Знову ж таки, ми не можемо на місцевому рівні виділити якусь конкретну пільгову категорію, - це несправедливо стосовно інших. Готові покривати частину витрат (наприклад, 50% державної субвенції, 25% обласної, 15% району, 10% - місцеві бюджети), але не готові “проїдати” свій бюджет на весь обсяг пільгових перевезень. Їх декларувала держава, а свої декларації вона не виконує, на жаль...
Зараз перевізники пішли назустріч і возять в Київ за свій рахунок воїнів АТО. Здебільшого, учасники бойових дій - це молоді працездатні люди, котрі їздять в столицю на роботу. Для них ця пільга є життєво необхідною. А взагалі, я помітив, що люди швидко все забувають. Швидко забудуть і подвиг хлопців у війні на Сході, забудуть про їхні пільги і права. Так само, як забули про чорнобильців і афганців. Жорстоко, але це так. Залишать їм право хіба що “на червоне світло переходити дорогу”... Я ж маю надію, що колись ці пільги взагалі не знадобляться.
KV: Ваш погляд на систему Prozorro.
Сергій Гришко: Ненавиджу Prozorro. Можливо, це хороша ідея, але вона не працює в наших реаліях. Наприклад, у нас був оголошений конкурс на проведення інвентаризації землі. Його виграла якась компанія з Дніпра зі статутним капіталом півтори тисячі гривень, створена за два тижні до конкурсу. Компанія виставила ціну, за яку навряд чи можна щось зробити. Зате базовий інститут, який має повне забезпечення для роботи, виставив ринкову ціну і програв.
Усі кажуть, що Prozorro нівелює протекціонізм. А може, це його мінус? Не розумію, чому село для певних робіт не може залучити місцевого підприємця, який буде відповідати за свою роботу перед людьми і нікуди від них не дінеться. Гроші залишаться в селі, робити все будуть люди з села і за отримані зарплати підуть в сільський магазин. ПДФО іде в район і громаду. А Prozorro - це дуже корисна річ, але, на жаль, не у нас.
KV: Чи є в районі зараз гострі земельні питання?
Сергій Гришко: В Броварському районі занепадає ринок землі. Найбільш актуальне питання - це виділення Держгеокадастром землі АТОшникам, яких у районі ніхто в очі не бачив. Наприклад, в селі Опанасів таким чином ледь не роздерибанили 64 га землі. В Мокреці за 27 га землі навіть селяни піднялись...
У районі це питання контролює комісія, яку очолює Валерій Білик. Він два місяці захищав аеропорт, і йому важко навішати на вуха локшини. Після 5 хвилин спілкування може визначити, чи була людина на передовій, чи ні. Зараз у нас на обліку близько 780 учасників бойових дій. Крім своїх, ми також намагаємося допомогти хлопцям з Броварів та Києва.
KV: У Броварах та Броварському районі у земельних скандалах часто фігурують прізвища нардепа Павла Різаненка та олігарха Віктора Поліщука. Ви когось із них підтримуєте?
Сергій Гришко: Я намагаюся взагалі в це все не вникати. Я знаю, що Поліщук - це бізнесмен, а Різаненко - це політик. Один хоче розвивати свій бізнес, другий - відстоювати власні політичні погляди.
KV: Чи є стабільність у Броварській районній раді? Чи є конфлікти з райдержадміністрацією, як це часто буває в інших районах Київщини?
Сергій Гришко: Стабільність є, і більшість у раді сформована. Я не вірю, що люди не можуть просто сісти і про все домовитися, навіть якщо питання стоять політичні. За це я особисто дякую всім нашим депутатам.
З райдержадміністрацією рада не конфліктує, бо немає за що взагалі сперечатися. Зараз у нас призначено нового голову - Миколу Клименка. Не думаю, що це кадрове рішення якось вплине на стосунки ради та адміністрації. Рада готова до спільної праці задля прогресу в районі, але не для участі в політичних і кадрових іграх. Не планую нікуди виїжджати з Броварщини і хочу працювати так, щоб на мене пальцем не вказували і не говорили, що, мовляв, “он пішов запеклий крадій”. До речі, рада зараз перебрала багато функцій РДА, в тому числі, й з питань соцзахисту. Для будь-кого для жителів району в нас завжди двері відчинені.
KV: У місцевих радах часто говорять, що адміністрації зараз взагалі не потрібні. Мовляв, це рудимент “совка”, який можна замінити виконкомом при раді. Яка ваша думка з цього приводу?
Сергій Гришко: Адміністрації справді непотрібні. Більше того, тут і ми в своїх кабінетах в раді нікому не треба. Я впевнений в тому: чим менше управлінців, тим простіше людям жити. Людям потрібна робота і самодостатність, а не влада. Чим менше різних керівників і начальників, тим заможніші прості люди. Повноваження районних структур, у тому числі й владних, повинні бути передані на місця, аби влада в особі ОТГ мала змогу вирішувати їх самостійно.
KV: У районній раді є нарікання на нестачу повноважень?
Сергій Гришко: Звичайно. Повноважень у нас справді в окремих сферах недостатньо, але можливості для вирішення проблем соціально-економічного характеру завжди можна знайти.
KV: Ви думаєте, це правильно, якщо колегіальний орган вирішує ті чи інші питання, що знаходяться поза компетенцією депутатського корпусу?
Сергій Гришко: Інколи в нас, депутатів, просто немає іншого входу. Люди іноді приходять з особистими проблемами, що стосуються здоров’я, сім’ї. Як діяти у випадку, якщо в людини, наприклад, немає грошей на операцію на серці? А операція потрібна вже сьогодні… Відправляти в соцслужбу, щоб їй там через три тижні якісь копійки дали? І то ще не факт… Простіше обговорити це з колегами з ради і зібрати кошти, хто скільки може, з власної кишені, і бути впевненими, що людина отримала допомогу, за якою прийшла до ради.
KV: У вас був раніше свій бізнес. Сьогодні ви отримуєте зарплату чиновника. За рахунок чого живе ваша сім’я?
Сергій Гришко: Моя заробітна плата на посаді голови - близько шести тисяч гривень. Від премії відмовився ще в 2014 році. Я не багата людина, але самодостатня. У мене є “п’ятий кут” - моя сім’я. Колишній бізнес - компанія “Регіон-2001” - перейшла в руки іншої людини ще тоді, коли мене було обрано головою райради в 2014 році. Там же працює мій син. Будинок, у якому живу, закладав для цього бізнесу в різних банках тричі. Перестав спати в закладеному домі приблизно в 2011 році. Ціну кожній копійці знаю не з чиїхось слів.
KV: У Вас у декларації багато земельних ділянок, причому, ще з минулих скликань Броварської районної ради. Ви їх отримали, працюючи депутатом?
Сергій Гришко: У мене в Літках близько 2 га землі, отриманих ще при Ющенкові (це, до речі, звичайні 2 га, на які в своєму районі претендує кожна людина). Тоді якраз почався будівельний бум. Ми хотіли завести на ті землі інвестора. Там можна було б зробити непоганий обслуговуючий кооператив чи підприємство, але зрештою “шукачі легких грошей” просто продали цю землю. Я не поспішав, там - прекрасне місце. Щоправда, не їздив туди уже років зо п’ять.
KV: Які ваші політичні амбіції? З якою метою прийшли до влади?
Сергій Гришко: Їх немає. Взагалі, не планую балотуватися ні в обласну, ні у Верховну Раду. Мені подобається працювати в своєму районі. Пхатися вгору, вкладати у передвиборну кампанію шалений ресурс і потім намагатися його якось “відмити” за допомогою мандату - не мій стиль. Хочу працювати в районі і мати тут однодумців, а не якихось пройдисвітів. До свого кабінету ставлюся, як до готельного номера.
KV: У вашому кабінеті часто з’являються високопоставлені прохачі?
Сергій Гришко: Так, прохачі приходять. Хто саме, говорити не буду. Скажу тільки, що в мене після них три дні печія стоїть… Говорити з ними особливого бажання немає, але вони мені цікаві лише для того, щоб завести в район хорошого інвестора, котрий буде тут працювати і вкладатиме в економіку кошти, розвиватиме промисловість і дасть людям робочі місця.
KV: Що це у вас за картина на стіні висить поруч із символікою району?
Сергій Гришко: Це - частина диптиху "Здирання шкіри з продажного судді” нідерландського художника Герарда Давида. Купив спеціально для нагадування кожному відвідувачеві, в тому числі й колишньому своєму заступникові, про неминучість відповідальності за все, що робимо в житті.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
КиевVласть
Децентралізаційні процеси нещодавно розпочаті в Україні вже давно очікували свого часу. За два з половиною десятиліття лише велись розмови про реформи в частині місцевого самоврядування, перерозподілу повноважень але практично нічого не змінювалось. Якщо поглянути на те як видозмінювалась Європа, то впродовж другої половини минулого століття практично усі країни пройшли через такі трансформаційні процеси. Основною ідеєю таких реформ було наближення базових послуг до кожного мешканця незалежно від місця проживання, рівномірний перерозподіл благ, підвищення якості та стандартів життя.
Всі регіони України об'єднує те, що люди там "За" децентралізацію, а ось чиновники в райдержадміністраціях і "місцеві князьки", що сидять на грошових потоках, - блокують об'єднання громад.
Така ситуація склалась і в одному з найбагатших районів Київщини - Києво-Святошинському, де бюджет, який сьогодні становить більше 1 мільярда гривень, а після формування ОТГ складе не менше 5 мільярдів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Якщо реформа запрацює, то на що може очікувати Києво-Святошинський район?
Район утворений у 1937 році і межує безпосередньо з Києвом. Адміністративно складається з 28 рад, з яких дві - міські, одна - селищна і 25 - сільських. Чисельність населення станом на 2016 рік орієнтовно складала - 170 тис. осіб. Окрім того в межах району знаходяться дві міські ради обласного підпорядкування, Ірпіньська з кількістю населення приблизно 83 тис. осіб та Бучанська - 31 тис. осіб. Таким чином загальна кількість населення, що територіально охоплена районом складає понад 280 тис. осіб.
Є кілька кілька моментів які безпосередньо впливають на розвиток району. Це і межування з столицею, що в свою чергу впливає на вартість землі, трудових ресурсів та їх міграцію, і надзвичайно непропорційний територіальний розподіл населення.
На жаль, за цілком конкретних обставин перспективний план Києво-Святошинського району не був затверджений Кабінетом Міністрів України. Більш того, окрім підготовки перспективного плану законодавством передбачається широке обговорення з громадськістю того чи іншого об’єднання. Можна висловити таке припущення, що хоча громадське обговорення і є важливим інструментом визначення оптимальної моделі формування громади, все ж таки доцільно сформувати науково обґрунтовану оптимальну структуру на підставі аналізу статистичних та економічних показників.
Проте, певні моделі з альтернативними варіантами стосовно Києво-Святошинського району є вже відпрацьованими. Якщо брати до уваги адміністративні межі району то можна орієнтуватись на формування шести територіальних громад:
Борщагівська об’єднана територіальна громада (Складається з двох сільських рад - Петропавлівсько-Борщагівської та Софіївсько-Борщагівської)
Боярська об’єднана територіальна громада (Складається з однієї міської та шести сільських рад. Боярська міська рада, Білогородська, Бобрицька, Віто-Поштова, Забірська, Малютянська, Тарасівська сільські ради)
Вишнівська об’єднана територіальна громада (Складається однієї міської та трьох сільських рад. Вишнівська міська рада, Гатненська, Крюківщинська, Петрівська сільські ради)
Ірпінська об’єднана територіальна громада (Складається з однієї міської та двох сільських рад. Ірпінська міська рада, Коцюбиньська, Михайлівсько-Рубежівська сільські ради)
Києво-Святошинська об’єднана територіальна громада (Складається з девяти сільських рад, вісім з яких територіально знаходяться в межах Києво-Святошинського району Бузівська, Гореницька, Дмитрівська, Княжицька, Личанська, Музичанська, Петрушківська, Шпитьківська сільські ради і одна в Макарівському районі - Новосілківська сільська рада)
Чабанівська об’єднана територіальна громада (Складається з однієї селищної ради та п’яти сільських рад, при чому дві сільські ради в двох різних районах області. Чабанівська селищна рада, Лісниківська, Ходосівська, Хотівська сільські ради, Іванковичівська сільська рада (Васильківський р-н), Підгірцівська сільська рада (Обухівський район).
Якщо все зробити правильно та виважено, то об’єднати та провести вибори у громадах Києво-Святошинського району можна було б вже у жовтні 2017 року. Після обєднання громад зникає потреба в такому рудименті радянщини, як районні адміністрації. Громади отримують змогу самостійно без вказівок зверху планувати своє майбутнє. На мій особистий погляд це нове дихання громадам, нові можливості для розвитку.
За ініціативи Олександра Тигова, як голови громадської організації "РУХ територіальних громад", було проведено ряд ознайомчо-інформаційних зустрічей з реформи децентралізації для жителів Києво-Святошинського району. Перша відбулася 1 жовтня в селі Петропавлівська Борщагівка, друга 24 листопада для жителів населених пунктів: Боярка, Віта-Поштова, Білогородка, Малютянка, Бобриця, Тарасівка, Забір'я, третя - 3 грудня для жителів міста Вишневе і прилеглих населених пунктів - Гатне, Крюківщина, Святопетрівське.
Це дуже потрібні ініціативи, а тому ГО "РУХ територіальних громад" і надалі буде проводити такі відкриті зустрічі, запрошуючи громадськість, представників влади, експертів та провідних фахівців, де кожен зможе висловитися, обговорити і посперечатися, а також внести свої пропозиції. Адже об'єднання має відбуватися з урахуванням інтересів суспільства, це і є основний принцип територіальної реформи.
Андріян Фітьо, експерт з стратегічного розвитку територій
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Бориспільської районної ради Владиславом Байчасом.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Бориспільського району за 2016-2017 роки. За рахунок чого відбулося зростання?
Владислав Байчас: Районний бюджет у цьому році складає 554 млн гривень. Бюджет 2016 року перевиконано на 54,6 млн гривень. Ріст відбувся за рахунок столичних фірм, які почали працювати в районі завдяки тому, що Бориспільщина інвестиційно приваблива.
Головними бюджетоутворюючими підприємствами є державне підприємство “Украерорух”, регіональний структурний підрозділ “Київцентраеро”, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Старинська птахофабрика”, державне підприємство “Ейвон Косметікс Юкрейн”, ТОВ “Амако Україна” та інші.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Яка ситуація з реформою децентралізації? Які об’єднані територіальні громади (ОТГ) планується створити?
Владислав Байчас: Тут ситуація надзвичайно складна. Ніхто до кінця не розуміє, що таке децентралізація. В район приїздили спеціалісти з області, розповідали людям теорію. І жодного позитивного прикладу. Принаймні, у нашій Київській області такого досвіду немає.
Загалом обласна рада схвалила у 2015 році чотири ОТГ: Бориспільська, Щасливська, Вороньківська і Мирненська. Кабінет Міністрів затвердив тільки дві останні. Але усі сільські ради району прийняли рішення про небажання об’єднуватись.
Коли “згори” вирішили впроваджувати реформу децентралізації, нас ніхто не запитав. Вони планують “витягнути” бідні села за рахунок багатших. Та коли бідні об’єднаються з бідними, нічого не зміниться.
До того ж, не всі села мають громадський транспорт. Як стара бабуся з далекого села дістанеться до лікарні, яка буде у центрі ОТГ? А ви уявіть, які будуть черги, людей стане набагато більше. Таким чином ми віддаляємо послуги від людей.
KV: Розкажіть, які інфраструктурні проекти були завершені у 2016 році і які плануються на цей рік.
Владислав Байчас: За минулий рік ми додатково витратили 47,2 млн гривень на освіту, тепер у нас немає жодної школи зі старими вікнами. Зробили ремонти в харчоблоках, провели утеплення приміщень. Також було виділено 19 млн гривень на охорону здоров’я - на ремонти в травматологічному і пологовому відділеннях, сільських медичних амбулаторіях, на придбання нового медичного обладнання.
У цьому році в пріоритеті знову медицина і освіта. Планується модернізувати сільські дільничні лікарні та амбулаторії, розпочати будівництво лікувального корпусу центральної районної лікарні, двох дитячих садочків, школи в с. Чубинське, школи мистецтв і ремесел в с. Велика Олександрівка, добудову шкіл в с. Гора та Проців. Але наш бюджет не витягне ці проекти. З областю взаємодії майже немає і я не впевнений, чи допоможуть нам з коштами на ці об’єкти.
KV: Чи працює в районі система "Прозорро"?
Владислав Байчас: Система електронних закупівель працює згідно Закону “Про публічні закупівлі”. При закупівлі товарів і послуг на суму до 50 тисяч гривень проводиться пряма закупівля або допорогова закупівля в системі “Прозорро”. При закупівлі товарів і послуг на суму від 50 до 200 тисяч гривень проводиться допорогова закупівля або оприлюднюються звіти про укладені договори, а при закупівлі понад 200 тисяч гривень проводяться відкриті торги, конкурентний діалог або переговорна процедура закупівель. Зараз ми плануємо прийняти Програму соціально-економічного розвитку району, виділяти кошти і працювати з ними через систему “Прозорро”.
Однак, це не завжди зручно. І там є шахраї. Наприклад, був випадок: виграла фірма, ми їй перерахували передоплату, а вона зникла. До того ж, іноді бракує часу на тендери - щоб придбати щось через систему потрібно мінімум три місяці.
KV: Чому район свариться з містом за лікарню?
Владислав Байчас: Ніхто не свариться. Просто деякі депутати полюбляють піаритись. Проблема в тому, що лікарня – районний комунальний заклад. Місто згодне вкладати в нього кошти. Можна зробити 50 на 50, але тоді постає питання спільного управління. А згідно Закону може бути тільки один орган управління.
Поки що питання призупинено, бо невідомо, що буде з лікарнею після медичної реформи і реформи децентралізації. Але все одно, разом із міськрадою ми плануємо будувати новий лікувальний корпус, вже готовий проект і частково виділені кошти з районного та міського бюджетів.
KV: Розкажіть про “маршруточні” бунти. Чи є механізми, які може впровадити район по зниженню вартості проїзду і поліпшенню якості перевезень?
Владислав Байчас: У чомусь я розумію перевізників. Ставлення до них з боку держави не найкраще. У минулому році держава заборонила місцевим радам компенсувати їм кошти за пільгове перевезення громадян. Мала зробити це сама, але не виконала.
У цьому році маємо виплатити близько 600 тис. гривень компенсації з районного бюджету.
Я думаю, після цього ситуація зміниться на краще.
KV: Бортницька станція аерації (БСА) забруднює питну воду в колодязях селян і псує екологію, відлякуючи потенційних інвесторів, охочих вкластися в освоєння земель Бориспільщини. Наскільки гостро стоїть питання сьогодні? Які бачите шляхи вирішення ситуації?
Владислав Байчас: Діяльність БСА наносить велику шкоду здоров’ю місцевих мешканців. Вода у колодязях переважно не придатна для вживання. Ми просили у Києва, звідки йде більшість відходів, хоча б компенсацію на оздоровлення дітей, але марно. Ця проблема вже не на рівні області, вона стала загальнодержавною. Як на мене, її можна вирішити тільки на державному рівні. Проте, належної уваги цьому не приділяють.
KV: Наскільки гостро стоїть земельне питання в районі?
Владислав Байчас: Із земельними питаннями є проблеми, які, як відомо, повинна вирішувати відповідна структура. Зокрема, управління Держгеокадастру в Бориспільському районі Київської області. Насправді, в районі відбувається не децентралізація, а централізація. У нас відібрали всі повноваження. Раніше керівника такої ланки призначали на місці, а зараз конкурс на посаду проводить область. У січні 2017 року на сесії районної ради було висловлено недовіру керівнику та реєстраторам управління Держгеокадастру за вкрай незадовільну роботу. До районної ради звернулися фермери, які не могли укладати договори на паї, а Гірська сільська рада вже два місяці не може отримати висновок щодо розширення своїх меж на 500 га.
Мені незрозуміло, чому так відбувається. Власники фірм, які працюють в районі, скаржаться, що неможливо своєчасно отримати документи. В управлінні Держгеокадастру заявників направляють у Центр надання адміністративних послуг. Там документи лежать місяць, після чого управління дає відмову. З 600 заяв близько 500 відмов. Я вважаю, що в управлінні Держгеокадастру просто саботують роботу.
KV: Чи є взаєморозуміння між райрадою та райдержадміністрацією Бориспільщини?
Владислав Байчас: Між нами конфлікт. Ми постійно ділимо сфери впливу з Бориспільською РДА. Вони перетягують на себе всі повноваження. Голова адміністрації керується винятково власними амбіціями, а не законами.
На його думку, ми перевищуємо свої повноваження. Наприклад, під час призначення головного лікаря районної лікарні. Голова адміністрації вважає, що це у його компетенції. Проте, в Статуті Бориспільської ЦРЛ чітко зазначено, що лікарня - це комунальний заклад районної ради, яка делегує свої певні повноваження.
Була ситуація, пов'язана з прийняттям бюджету на 2017 рік. Нам він видався неприйнятним і ми вирішили внести до нього зміни. У раді є депутати від кожного села і кожен знає, що потрібно його громаді. Ми проводимо з кожним бесіду, виділяємо пріоритети. Адміністрація розподіляє кошти на свій розсуд, пропускає через колегію і вважає, що ми повинні приймати їх рішення. Але за Регламентом роботи районної ради за нами право прийняття остаточного рішення.
Нещодавно голова РДА надіслав мені листа, в якому просить змінити Регламент так, щоб ми не могли змінювати їх рішення. В разі, якщо ми не згодні, то мусимо відправляти рішення назад, потім вони перешлють нам його без змін і так - по колу. А потім він скаже, що адміністрація не може працювати, бо рада не голосує.
Раніше я також був членом колегії, але вийшов з неї, бо побачив, що це - орган, який у більшості сформований із представників адміністрації і мій голос там нічого не вирішує.
KV: Яка ситуація з міжнародним аеропортом “Бориспіль”?
Владислав Байчас: З аеропортом “Бориспіль” наступна історія: частина його розташована на території району, дозвільні документи на проектування і будівництво вони отримують у нас, але платять податки у місто.
З одного боку, нам вигідно, щоб він розвивався, а з іншого - ми все одно нічого не отримуємо. Тут є політичний момент - за законом він мав би платити податки у районний бюджет.
KV: Чи правильно вважати, що Бориспільщина - це "повітряні ворота" України? Можливо, якась інша сфера району розвинута краще?
Владислав Байчас: Це дійсно так. Бориспільщина - це "повітряні ворота" України. Та поряд з цим район завжди був аграрним. Але останнім часом багато земельних ділянок змінили своє цільове призначення і в нас з'явилось більше забудовників та садових товариств.
Цілком можливо, що скоро ми перетворимося на великий житловий масив, яким вже став Києво-Святошинський район.
KV: Завод “Рошен” планують будувати на території району чи міста?
Владислав Байчас: Вони розглядали два варіанти, але місце у Борисполі їм більше сподобалось. По-перше, там вільна ділянка, по-друге, поряд об'їзна автомобільна дорога і залізнична колія. Тут нічого дивного, я б також надав перевагу ділянці у місті.
KV: В якому стані дороги району?
Владислав Байчас: Найбільше ця проблема відчутна в селах. Є дороги, які район і село на свої кошти ремонтувати не можуть. І таке є, що посеред села йде дорога державного значення. Якщо ви приїдете в село і побачите дві дороги - гарну і погану, то остання - це державна. Їх не ремонтує ніхто. Ми просили “Облавтодор” передати ці дороги на наш баланс, але безрезультатно.
Була ситуація, коли старівський сільський голова відремонтував “державну” дорогу і на нього відкрили кримінальну справу за нецільове використання бюджетних коштів.
А от у звітах “Облавтодор” вказує відремонтовані дороги по селах. Та варто проїхати і побачити той розбитий асфальт.
KV: Чим ви займались до старту політичної кар'єри?
Владислав Байчас: З 1992 року я почав займатись бізнесом. У 1995 році в мене були свої бензовози, потім автозаправні станції, потім став головою правління “Євронафтопродукт”, є у Борисполі така нафтова база. Також займався нерухомістю.
Зараз цим управляє дружина. Бізнес працює як і раніше - ведуть його люди, з якими я працював у свій час.
Окрім нафтового бізнесу я маю дві бази відпочинку, одна з яких вже не працює. Перша - так звані “мисливські угіддя”. Колись ми викупили їх частку. За Радянських часів там була база відпочинку: 40 човнів і двоповерховий будиночок з фанери. Приїздили рибалки, брали човника, платили 3гривні за годину і пливли рибачити. Закрилась вона, бо човни тепер нікому не потрібні, всі мають власні. Вона існує тільки на папері.
Друга база досі працює. Але базою відпочинку її складно назвати - це невеличкий будиночок, де збираються мисливці, щоб відпочити.
Читайте: Досье: Байчас Владислав Михайлович
KV: Чи бачите ви в подальшому свою політичну кар'єру? З якою метою ви прийшли на посаду голови райради?
Владислав Байчас: Я народився в одному із сіл Бориспільського району - у Процеві. І коли у 2010 році балотувався від свого села в депутати районної ради, то переслідував мету допомогти своїм виборцям у розбудові соціальної сфери. Та так трапилось, що мене обрали головою райради. Уже тоді у мене було бажання допомогти не одному селу, а домогтися змін на краще у всьому районі. Хотів реалізуватись у новій сфері діяльності. На початку політичної кар'єри ми з депутатами у селі збудували дитячий садок, медичну амбулаторію, будинок на 16 квартир для працівників цих закладів. З бюджету не взяли ні копійки, все це - за інвестиції. Якщо відверто, то політичних планів ніяких не маю.
Насправді, я розчарувався в політиці. По своїй природі я господарник. Люблю займатися конкретними справами, які приносять результат. Можливо, як доведеться, повернусь у бізнес. Зараз потрібні такі закони, які б давали справжню повноту влади місцевому самоврядуванню. Тоді б і працювати було б набагато більше бажання і, звісно, виходило б результативніше.
У КОДА також ситуація змінилась. У попереднього голови адміністрації я навіть у кабінеті не був, а бачив його всього раз. З нинішнім головою обласної адміністрації бачився один раз, але, думаю, він зможе розібратись з ситуацією в області і напрацює правильний курс на вирішення проблем.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Макарівської районної ради Олександром Гулаком.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Макарівського району за 2016-2017 рік. За рахунок чого відбулося зростання?
Олександр Гулак: Доходи загального та спеціального фонду районного бюджету за 2016 рік склали 287 млн гривень. Виконання районного бюджету – 121,7 %. При прогнозному показнику 74,6 млн гривень, отримано – 90,8 млн гривень. У цьому році ми вперше отримали бюджет перевиконання.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Одним з бюджетоутворюючих підприємств району є ТОВ “Аеротехніка-МЛТ”. Багато підприємств, що працюють у інших районах, зареєстровані в Макарівському районі і платять нам податки. Ми намагаємось залучати нових платників податків, допомагаючи їм долати бюрократичні перепони, які справді заважають мобільності будь-якого бізнесу. Ми намагаємось допомогти і завжди готові до співпраці з усіма, хто працює на території Макарівщини.
KV: Розкажіть про інфраструктурні проекти на цей рік.
Олександр Гулак: Раніше інфраструктура району була в занедбаному стані. Останнім часом дитячі садочки не відкривались, а навпаки, закривались, у районній лікарні не було належних умов для якісного надання медичних послуг, машин швидкої допомоги “на ходу” було лише декілька.
З початку своєї каденції на посаді очільника району я вирішив навести лад у, здавалося б простих, але важливих справах. У 2016 році у селах району було відкрито 9 дитячих садочків, в тому числі і додаткові групи в навчально-виховних комплексах. Із січня цього року знову продовжено відкриття додаткових груп. Раніше вони фінансувались з бюджету села, тепер це - бюджет району. Фінансове навантаження значне, але, якщо в селах не буде молоді і дітей, то вони приречені на занепад. Моя мета – щоби жителі як районного центру, так і віддалених сіл, почувалися комфортно і мали змогу надати своїм дітям якісну дошкільну освіту.
За цей рік планується втілити два інфраструктурні проекти - будівництво нового приміщення для початкових класів Макарівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – природничо-математичний ліцей” та реконструкція або будування нових приміщень центральної районної лікарні. Співфінансування на ці об’єкти ми плануємо отримати з обласного або державного бюджетів.
Також у 2017 має стартувати “зовнішній” проект - будівництво дороги, яка з'єднає смт. Калинівку Васильківського району з с. Калинівкою Макарівського району Київської області. Таким чином ми плануємо розвантажити Житомирську трасу.
KV: Чи є в районі проблеми з використанням системи ProZorro?
Олександр Гулак: Відсоток використання системи у нас невеликий. За минулий рік не було великих об'єктів, оскільки ми намагались вирішити дрібні потреби. Зокрема, закупівля обладнання, устаткування та господарських речей для лікарні, шкіл, навчально-виховне об’єднання та ін.
Але працювати в цій системі не так і просто. Наприклад, нам потрібно було придбати машину швидкої допомоги у місцеву лікарю. Тричі виставляли цю потребу на ProZorro, подавались 2 компанії: іноземне підприємство “АІС - Полтава” та ТОВ “Радіал – Україна”. У останнього пропозиції не відповідали вимогам тендерної документації. Лише з третьої спроби меншу ціну за авто запропонувала Макарівська компанія ТОВ “Техкомплект”, яка займається переобладнанням автомобілів. CHEVROLET Niva обійшлася нам в 379,8 тис. гривень.
В цьому році плануємо щільніше працювати з системою електронних закупівель.
KV: А як щодо проекту, який передбачає встановлення на території району комплексу сонячних батарей?
Олександр Гулак: Така пропозиція виникла нещодавно. Громадяни, у власності яких перебуває земельна ділянка у с. Юрів, вирішили займатись енергетичним бізнесом. На спільній зустрічі просили змінити цільове призначення цієї земельної ділянки. Таким чином, вони б звільнились від сплати податків, сума яких на сьогодні становить близько 5 млн гривень. та сплати втрат земель сільськогосподарського призначення. Але реального підтвердження виконання цього проекту я не побачив. Натомість, реальні ризики - бюджет села може втратити мільйони гривень.
Є ще один проект в Макарівському районі, який реалізує ТОВ “С.Енерджі”. Планується будівництво сонячної електростанції потужністю 17,4/18,3 МВт. Вартість його реалізації - 980 млн гривень, період окупності - 6 років. На об'єкті мають створити 6 нових робочих місць. Проект покликаний забезпечити потреби жителів Київської області в електроенергії з альтернативних джерел і зменшити шкідливі викиди в атмосферу. Наразі він знаходиться на стадії реалізації.
KV: Розкажіть про конфлікт навколо Соснівського гранітного кар’єру, який належить ТОВ “Енергетична група”.
Олександр Гулак: В Радянські часи Соснівський гранітний кар’єр був одним з бюджетоутворюючих підприємств району. Потім він працював на бюджет с. Соснівка, яке у свій час було одним з найбагатших в районі. За історію його існування там змінювались власники і робота підприємства була нестабільною.
Шум, який з'являється під час роботи кар'єру, став причиною конфлікту. Ініціаторами суперечки виступили здебільшого немісцеві жителі. Деякі люди купили у Соснівці дачі і зараз вимагають провести технічні заходи щодо діяльності підприємства.
В селі немає однозначної думки з цього приводу. Близько 50-ти його мешканців працює на кар'єрі. При тому, що всього у селі близько 350 жителів.
Власники підприємства за словами мешканців села неохоче йдуть назустріч громаді. Наприклад, працівники місцевого ФАПу просили купити кардіограф, який коштує 16 тис. гривень. Проте, необхідний прилад придбали лише після декількох місяців переговорів.
KV: Наприкінці минулого року в районі розгорівся скандал навколо використання коштів на ремонт доріг. Розкрийте його деталі, чим все завершилося?
Олександр Гулак: Так, був такий. Чотири сільські ради - Андріївська, Небелицька, Ясногородська, і Колонщинська - підписали 28 грудня 2016 року 6 договорів на капітальний ремонт доріг або дорожнього покриття. Ці дані з'явилися в системі Prozorro. А вже 29 грудня, тобто, через день після дати укладання договорів на ремонт, голови рад підписали із підрядником акти виконаних робіт. Це викликало підозру, але після перевірки логіка дій сільрад стала зрозумілішою.
Справа в тому, що в минулому місяці району було виділено 5 млн гривень з державного бюджету на ремонт доріг. Чому вони лежали невикористані до грудня - окреме питання, але щоб вони не повернулись назад, очільники 4 сіл майже відразу затвердили акти виконаних робіт і перерахували гроші. Зробили вони це, як кажуть, з гарних намірів, просто не розібрались у документах.
На вулиці тоді було приблизно -5 градусів. Тому, реальне виконання робіт, разом з громадами сіл, вирішили перенести на весняний період. Дуже сподіваюсь, що все буде добре і цей асфальт навесні не розтане разом зі снігом.
Подробнее: В Макаровском районе отдали почти 5 млн гривен за попытку ремонта дорог
KV: В пристоличній зоні владі часто дорікають, що затвердження генеральних планів населених пунктів йде доволі повільно. Що в Макарівському районі?
Олександр Гулак: Нещодавно були змінені межі і затверджений генплан смт Кодра. За рахунок земель за межами населених пунктів його територія збільшилась на 206 га.
Місцеві вже запланували на нових територіях зону громадської забудови та зону промисловості. Планується розширити межі сіл Колонщина і Копилів, але вже 5 років вони не можуть вирішити це питання. Процес іде, але я не можу сказати, що задоволений його якістю.
Крім того, в цьому році планується збільшити межі сіл Калинівка, Соболівка, Волосінь, Королівка.
KV: Як стрімко проводиться реформа децентралізації у районі?
Олександр Гулак: Згідно перспективного плану в Макарівському районі планується сформувати дві об’єднані територіальні громади - Макарівську і Бишівську. Враховуючи умови добровільного об’єднання громад, в с. Гавронщина люди хочуть бути самостійною громадою. А ось в Новосілках - приєднатись до Києво-Святошинського району.
Зараз організовується Березівська ОТГ, яка планує об'єднатись з Мотижиінською і Копилівською. Вона буде доволі потужна. Робота йде. Проте, гадаю, що в 2017 році Бишівська ОТГ таки буде остаточно сформована і там можна буде проводити вибори.
KV: Депутат Макарівської районної ради Матвій Євсеєнко, який влаштував стрільбу та ДТП у Києві, досі під вартою?
Олександр Гулак: За останньою інформацією, він знаходиться у СІЗО. Справа у суді.
Після того, як сталося це горе, поповзли розмови, мовляв, давайте позбавляти його мандата. Ми не можемо позбавити його депутатства - у районної ради нема таких повноважень, його може відкликати тільки народ. Але це навряд чи.
Поганого про нього не кажуть. Звичайно, він вчинив помилку. Але кажуть, що навіть з СІЗО він організовує допомогу учасникам АТО. Багато хто засуджує його вчинок, але не його, як особистість.
Подробнее: Волонтер: неизвестный, устроивший стрельбу в Киеве - депутат Макаровского райсовета
KV: Кажуть, що для заналагодження співпраці в районних адміністраціях депутатам “нарізають” бюджетні підряди. Цей конфлікт інтересів присутній в Макарівському районі?
Олександр Гулак: На сьогодні в нас є тільки одне підприємство депутата, яке отримало бюджетний підряд. Однак, це було зроблено через систему ProZоrro, було декілька учасників, в тому числі і наших депутатів. Виграв один. Доступу до системи, як ви розумієте, у нас немає.
В адміністрації немає такого, щоб районний голова вирішував свої питання через бюджетні підряди. Два останніх голови РДА були взагалі не місцеві. Одному з них висловили недовіру в перший день роботи. Здається, це єдиний такий випадок в Україні.
Можу сказати, що у районі відсутні політичні інтереси. Для прикладу, з 139 рішень було прийнято 137 одноголосно. В двох інших - один проти, двоє утримались. У нас представлені майже всі політичні сили, крім “Свободи” і “Самопомочі”. Життєво важливі питання ми вирішуємо без конфліктів.
KV: Як Ви вважаєте, районні ради мають працювати на професійній основі, депутатам потрібні зарплати?
Олександр Гулак: Не знаю як депутати, але голови комісій мають працювати на професійній основі.
Наразі плануємо запустити роботу депутатських фондів та підвищити їх суму до 50 тис. гривень на депутата на рік. В минулому році вперше ми зробили умовний фонд: кожен депутат міг використати 30 тис. гривень на чотири напрямки - освіта, культура, спорт і медицина.
Наприклад, приходить директор бібліотеки до депутата і просить оновити фонд закладу. Депутат йде до керівника відділу культури і озвучує ці потреби. Після цього в рамках депутатського фонду виділяються кошти. Ми хочемо юридично правильно оформити цей процес, тому що виникають проблеми зі звітами. Зараз працюємо над цим.
KV: З якою ціллю Ви прийшли на посаду?
Олександр Гулак: Я починав свою кар'єру в якості штатного помічника народного депутата у Верховній Раді. Але це було не пов'язано з політикою, скоріше, адміністративна посада. Хотів роботу Ради побачити зсередини. Спочатку було цікаво, потім інтерес зник.
Для мене будівля, де лежать тонни паперів у час електронного листування, де працює механізм бюрократичної машини, яка поглинала, особливо таких молодих, яким був на той час я, заважала розвитку сучасної працюючої особистості.
Вперше депутатом Макарівської районної ради мене було обрано під час VI скликання. У ході виборчої кампанії у 2015 році в нас склалась команда з молодих і амбітних людей, які бажали запровадження якісних змін у житті свого рідного краю. Я мав бажання не просто стати депутатом, ходити на засідання сесій і голосувати. Мені хотілося почати втілювати свої ідеї розвитку Макарівщини в життя. На якомусь етапі зрозумів, що маю для цього інтелектуальні, організаторські можливості та досвід. Тому, коли депутатська більшість довірила мені очолювати район, прийняв цей виклик долі і почав працювати.
Не скажу, що це легко, адже спочатку щодня доводилося ламати усталені роками стереотипи, як відносин у колективі, так і організації роботи депутатського корпусу. Це, насамперед, стосується публічності депутатської діяльності, виконання основної функції депутата – зв’язної ланки між громадою та владними структурами. І, думаю, мені це вдалося.
Минулоріч започаткував практику спільних виїзних прийомів в селах району із головою адміністрації та керівниками управлінь і організацій. Зробив це для того, щоб і я, і вони з перших вуст дізнатись про існуючі проблеми, які, можливо, з різних причин не були нам відомі. Завдяки такій роботі вдалося вирішити ряд земельних, соціальних та господарських питань. Аналізуючи зроблене, розумію, що керівники на даний час просто не мають морального права керувати будь-якою справою з “високих” кабінетів. Лише шляхом ведення діалогу (живого або інтерактивного), аналізуючи критику і приймаючи пропозиції, можливо досягти результату.
KV: Якою бачите вашу подальшу політичну кар’єру?
Олександр Гулак: Сьогодні я, голова районної ради, зважаючи на нестабільність політичної, економічної і соціальної ситуації в країні, не знаю, які зміни можуть чекати на нас завтра.
Звичайно, я хочу залишити по собі слід в історії своєї рідної Макарівщини, щоб люди згадували мене добрим словом.
З приводу подальшої політичної кар'єри, є така мудрість - якщо ти зупинився, ти зробив крок назад. В моєму віці вважати, що район - це остаточна ціль - неправильно. Але на сьогоднішній день я відчуваю, що поки не готовий іти далі. В мене замало управлінського досвіду, якого я набуваю саме на цій посаді. І можу з впевненістю сказати, що я – на своєму місці.
Тут поступово виходить вирішувати навіть найскладніші проблеми. Не без підтримки людей, звісно. Якби відчував опір, не зміг би організувати ані роботу депутатів, ані зв’язок з громадою. А що буде завтра – невідомо нікому. Це залежить від політичного стану в країні і мільйона інших факторів.
Чи хотів би я рости? Так. Але я не буду займатись політикою до 65 років. Психологи не даремно радять змінювати рід діяльності через 10 років, а місце роботи – кожні 5. У іншому випадку людина професійно “вигорає” і не приносить користі ані собі, ані суспільству. Якби більшість діячів українського політикуму це розуміла, можливо, ми зараз жили б інакше і мали впевненість у стабільному завтра.
Читайте: Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання, “навіщо хтось іде до влади”, більшість українців відповість - “красти”. КиевВласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Відкриває цикл матеріалів інтерв'ю із спікером Васильківської районної ради Наталею Баласинович.
KV: Які основні показники бюджету Васильківського району в 2017-му році?
Наталія Баласинович: Видатки з районного бюджету у минулому році склали 362 млн гривень.
На 2017 рік запланували збільшення видатків з районної казни до 468 млн. гривень. Трохи більше ніж 324 млн. від цієї суми піде на захищені статті: на заробітну плату бюджетникам, закупівлю ліків, продуктів, оплату комунальних послуг, опалення, світло. Крім цього, близько 50 млн. грн плануємо вкласти, в тому числі, і у фінансування соціально-інфраструктурних проектів.
KV: На що, окрім захищених статей, в минулому році район спрямовував видатки з бюджету?
Наталія Баласинович: В минулому проектом №1 для району була медицина і в першу чергу реконструкція районної лікарні, де старі корпуси не бачили ремонту десятиліттями. Цей проект можна вважати завершеним - відремонтовані палати, закуплено нове обладнання. Крім цього, район запустив Центр переливання крові, провів ремонтні роботи у кількох сільських ФАПах.
KV: Оновлені лікарні - це дуже класна історія, але окрім стін і обладнання медичним закладам треба мати спеціалістів, вони є?
Наталія Баласинович: Спеціалістів треба запрошувати, треба створювати умови, для того, щоб вони їхали в районні лікарні. З одного боку - Васильківщині пощастило - район недалеко від Києва, а це привабливий фактор для молодих спеціалістів. З іншого боку, ми розуміємо, що лише голою ставкою і казкою про “Київ поряд” заохотити їхати в район молодого лікаря важко. Треба, щонайменше, дати житло.
В цьому році ми плануємо, вирішити цю проблему. У селі Кодаки є шкільний комбінат трудового навчання та профорієнтації, який майже не працює. Ми ухвалили рішення переселити його у сусідню школу, а будівлю відремонтувати і використати під соціальне житло. На кінець цього року очікуємо, що завершимо реконструкцію і зможемо отримати близько 40 квартир. А це означає, що в них район зможе оселити і молодих лікарів-інтернів, і молодший медперсонал і молодих педагогів, адже в 2017-му Васильківський район планує спрямувати значну частину бюджету розвитку на освітянську галузь.
KV: Плануються ремонти шкіл?
Наталія Баласинович: Так, але не лише. В районі є найбільші школи - Глевахівська, Калинівська, Гребінківська. Наприклад, Глеваха - величезний населений пункт, більше тисячі учнів, не вистачає класів. Ми вирішили добудувати класи, зробити капітальні ремонти спортивної і актової зали, комп'ютеризувати процес навчання (смарт-дошки, інтерактивні кабінети). Запровадити лінгафонні кабінети, поліпшити утеплення, енергозбереження, переглянули кадри. Загалом очікуємо, що на відновлювальні роботи і закупівлю сучасного обладнання з бюджету району буде виділено 21 млн гривень, також населені пункти будуть фінансувати на 30% і обіцяли виділити щось з обласного бюджету.
KV: Це така відповідь критикам, які закидають місцевій владі PR на Путрівській “Школі майбутнього”?
Наталія Баласинович: “Школа майбутнього” у Путрівці - щирий і дуже якісний проект. Так, деякі називають цей проект піаром, тому що школа була закладена ще в 2004-му році, а ми, неначе, тільки пофарбували стіни і перерізали стрічку. Якщо для когось ця школа - лише пофарбовані стіни, то для мене вона має інше значення.
Насправді, Путрівський НВК став першою школою в сільській місцевості в Україні, де почала втілюватись програма "Нової освітньої платформи". Новий образ сільської школи формується не тільки гарним ремонтом, сучасним європейським дизайном, цифровим устаткуванням чи лабораторними приладами кабінетів. Насамперед Путрівська школа знана унікальним колективом, який втілює в реальність найпрогресивніші методики викладання. Зайдіть на сайт Путрівського НВК, там ви знайдете те що інші школи, навіть, у Києві не мріяли у себе організувати. Наприклад, консультації для батьків професійного педагога - дитячого психолога.
І освіту, як пріоритет 2017-го року район обрав не для того, щоб комусь щось довести. Мовляв, дивіться, ми також щось можемо. Врешті, я хочу, щоб усі школи району мали сучасний вигляд зовні і відповідали сучасним, конкурентним освітнім стандартам, як по змістові, так і по наповненню навчальних планів.
Читайте: На Киевщине учителей английского языка учили английскому
KV: А окрім реновції системи освіти, ще на якісь цікаві і корисні проекти варто очікувати?
Наталія Баласинович: В декількох населених пунктах плануємо будівництво сучасних центрів дозвілля. Там буде wi-fi зона, зона для виставок, тренінгів, бібліотека, фонди в якій будуть оновлюватись регулярно. В принципі, це приміщення має стати сучасним сільським клубом з гуртками і танцями, але його суть в тому, щоби витягнути дітей з вулиці, дати їм заняття, дати їм змогу відчути, що в рідному селі дозвілля може бути організовано не гірше, а то й краще, ніж у столиці. На будівництво одного такого суб'єкту з меблями необхідно 5 млн гривень, і район знає, де ці кошти взяти.
Крім цього, у планах на 2017 є старт нового дорожнього проекту. Ми хочемо з'єднати смт. Калинівку Васильківського району з Калинівкою Макарівського району Київської області. Ціль - розвантажити за рахунок нової об'їзної дороги потік автомобілів, який іде з Житомирської траси. Кілометраж нової траси близько 48 км. Проект абсолютно реальний, там є дорога, яку можна продовжити через поля, не забираючи землі людей. Плюс, він цікавий для бізнесу - в першу чергу, для логістів.
Зараз іде узгодження на державному і обласному рівні, хід якого вселяє в мене надію, що проект буде реалізовано.
KV: Як зміниться карта району після реформи з децентралізації?
Наталія Баласинович: Згідно із планом, затвердженим Кабміном у нас мають бути створені дві громади - Гребінківська і Васильківська. Плюс, обласна рада погодила створення Калинівської громади (села Плесецьке, Дзвінкове, Данилівка і Кожухівка з центром в Калинівці). Глеваха хотіла формувати свою громаду, але зараз питання пригальмували. В нас є група сільських голів і депутатів, які не підтримують децентралізацію. Поки йде жвава дискусія.
Робити прогнози на 2017 рік я б не ризикнула, скажу лише, що Гребінки серйозно просунулись в організації об’єднаної територіальної громади.
KV: Наскільки гостро стоїть земельне питання в районі? Скандалів багато?
Наталія Баласинович: Як таких масштабних чи дуже гострих земельних скандалів у нас немає в районі. Так, пристолична зона, так, дуже багато живе бізнесменів і можновладців, але не можу сказати що вони не в ладах із сусідами. Є точкові питання по паях, по суперечках навколо меж того чи іншого наділу, але подібних історій повно і в інших районах і аж надто унікальними вони не є.
Ми справно виділяємо землі учасникам АТО, намагаємось навіть і не “своїм”, коли є можливість. Оренда пайовикам сплачуються сільгоспвиробниками вправно, а якщо в якомусь селі фермер не сплатив - мій особистий телефон є майже у кожного. Бабуся з села телефонує і розказує, що їй не заплатили.
Єдине, що прославляє Васильківський район на всю країну - давній скандал із землями державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" в Глевасі. Там все тягнеться вже багато років і невідомо, коли вирішиться.
Подробнее: Во имя гречки и взрывчатки. Ученые требуют вернуть для селекции и оружейных испытаний 400 га “отжатых” земель
KV: По пожежі на БРСМ є якась конкретика? Чи є рішення судів щодо компенсації?
Наталія Баласинович: Наскільки мені відомо, йде слідство. В мене в апараті є людина, яка займається цими процесами. В мене немає інформації, щоб хтось отримав компенсацію. У Василькові збирають підписи, готують новий позов. Спілкуємося на цю тему з прокуратурою, поліцією. Все, що кажуть, - слідство йде, справа тяжка. Я думаю всі наші депутати і працівники райдержадміністрації будуть у цій справі свідками, ми були на тій пожежі - 6 загиблих, 15-20 постраждалих. На сьогодні ні одна справа не доведена до кінця.
Подробнее: Год пожара на БРСМ: ни виновных, ни возмещения ущерба
KV: Розкажіть про “маршруточні” бунти. Наскільки подорожчав проїзд і що планує робити районна рада?
Наталія Баласинович: Проїзд на маршруті Київ-Васильків подорожчав на 5 гривень і зараз коштує 20 гривень. Це питання піднімали на нараді.
На жаль, ефективних методів впливу на це немає. Кожного з перевізників знаємо в обличчя, їх близько 10 в районі. Вони приходять до нас за компенсацією перевезення пільгових категорій громадян, кажуть, що подорожчало пальне, обслуговування транспорту. Деякі взагалі кажуть, що здорожчення обумовлене підняттям мінімальної зарплати…
Я розумію, що це бізнес. Але для того, щоб не страждали люди, які щодня і не завжди від кращої долі їздять в Київ на роботу, було б доречно створювати державні чи комунальні підприємства, які могли б пропонувати якісь і при цьому соціальні тарифи. Район готовий рухатися в цьому напрямку. А поки очікуємо на перевірки Антимонопольного комітету.
Читайте: Остановка по требованию. На Киевщине, в Васильковском районе, маршруточники блокируют государственного перевозчика
KV: Ви багато кажете про інтереси простої людини. Але прості люди, здебільшого вважають, що ті, хто у владі, опікуються виключно власними, а не суспільними справами. Для чого прийшли у владу ви?
Наталія Баласинович: Я тут живу і мені важливо зробити щось для своїх людей. Дуже приємно розуміти, що мої рідні, сусіди тепер можуть ходити у нову лікарню, користуватись повноцінно медичними послугами. Для мене особисто це заслуга. Я знаю, що громада це оцінить. Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри за його межами. Чому ні? Якщо є успіхи, якщо виходить реалізувати успішні проекти на маленьких територіях, то чому б не робити це масштабніше? Я не бачу в цьому жодної проблеми. Головне чесно про це говорити і мати те, що можна показати і чим можна пишатися. Гордість за те, що ти зробив - це дуже гарний мотиватор.
KV: Тобто, ви у владі, аби залишити по собі історичний слід?
Наталія Баласинович: Історичний слід - це потужна і поважна мета, перебування в політиці (сміється). Проте, якщо колись через багато років громада Калинівки вирішить, що доречно було б назвати школу моїм ім'ям - для мене це буде найвища шана.
KV: На Вашу думку, громадяни мають бути вдячні владі за роботу? Чи можновладець, працюючи на громаду і за кошти платника податків, не мусить чекати на подяку? Люди ж, щодня купуючи хліб, не дякують, пекарям чи водієві, який цей хліб довіз до магазину?
Наталія Баласинович: Має, чи не має людина комусь і за щось дякувати - її особиста справа. Але погодьтесь, отримувати слова вдячності за якісно виконану роботу - приємно.
В мене такий підхід - про кожне, навіть маленьке досягнення в районі, ми повинні говорити, пропагувати. Відносно моєї роботи, є реальні зміни, які можна “помацати” і я сподіваюсь, що люди будуть вдячні.
Якщо людина ставить мету і досягає її, а не ходить і розповідає, скільки коштів у бюджеті - - це гарний приклад. Ми живемо у реаліях України, багато людей прийшли до влади “пересидіти”. Багато хто нічого не робить, бо боїться зробити неправильно.
Сподіваюсь, що в українській політиці настане такий час, коли влада боятиметься забруднити своє ім'я і жертвувати репутацією заради кількох гривень. Для мене найстрашніше - почути від знайомих, що “Наташа вкрала”.
Читайте: Досье: Баласинович Наталья Александровна
КиевVласть
Работники коммунального предприятия "Плесо" расчистили заросли на берегу реки Лыбедь. Удалены кусты, которые разрушали отдельные фрагменты гидротехнического сооружения.
Об этом KV стало известно из сообщения активистов общественной организации “Водний рух Київщини” на странице в сети Facebook.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
"Даже сильные морозы и метели не остановили работников коммунального предприятия “Плесо” и они который день подряд убирают Лыбедь, в том числе и от растений самосевов (кустов), разрушавших отдельные фрагменты гидротехнического сооружения", - написали в сообщении.
Отмечается, что работники оставили большие здоровые деревья. А сейчас продолжается уборка участка водного объекта от улицы Байковой до бульвара Дружбы Народов, уточнили активисты.
Ранее на странице сообщали, что от мусора было очищено русло Лыбеди. Мини-экскаватор поднял со дна фрагменты гранитной набережной, старинного кирпича, автомобильных аккумуляторов, а также мясорубку, тэны от электрочайников и стиральных машин, монеты времен СССР и даже гирю.
Река Лыбедь – это правый приток Днепра. Она протекает по территории Киева. Считается, что ее название происходит от имени сестры легендарных братьев-основателей Киева — Кия, Щека и Хорива.
Читайте: Столичные архитекторы разработали проект возрождения реки Лыбедь, находящейся сейчас в ужасающем состоянии (фото)
КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0008
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 16:17:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 2
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 16:17:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0007
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145248', '145190', '145142')
ORDER BY `published` DESC
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 16:17:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.8018
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"київщини"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 16:17:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"київщини"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 5170, 10
0.0024
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('55246', '55238', '55226', '55217', '55208', '2233', '55196', '55186', '55174', '45265')
0.8014
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 16:17:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"київщини"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)