“Дивись, я цього пі...ра знаю 20 год. I жiнку його знаю, i кума. Вопросiв нема, через сра...у, але зробе все, шо треба. А прийде новий п..дар. З бiльшого села, голодний, наглий. З ким, скажи менi, раз такий розумний, тодi людям вопроси рiшать?”...
Приблизно такою тирадою намагався ошелешити мене один хвацький дядько, якому дуже кортіло потеревенити про децентралізацію із городським.
Порозумітися із дядьком, до речі, в мене не вийшло. На питання, чому він так боїться, що “після децентралізації в його селі почнеться “х...йовая жизнь”, співрозмовник пер своє: “Всі вопроси треба рішать тільки через своїх, бо чужі наї...уть і перехрестяться”. А коли запропонував йому спробувати обрати головою майбутньої об'єднаної тергромади не “чужого”, а “свого” - дядько вирішив, що я глузую:
“От ти дурний, чи придурюєшся? Кого в Києві порішають того сюди і поставлять. А нам з цим жить”...
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ґандж ситуації в тому, що розмова моя відбувалася не десь там за сто з гаком км від столиці, а на самісінькій околиці Києва. В село, бо воно недалеко, приїздили лектори, людям розповідали про вигоди реформи, про те, що “децентралізація - це круто”, ставили за приклад польські ґміни, показували слайди… На цих зустрічах було велелюдно, там навіть точилися дискусії в яких мій знайомий дядько брав участь…
Так, що, питаю, не переконали?
“Та, нє, гарно все, складно. Але люди не ж дурні, розуміють, що хлопці з дівчатами не за дурняк до нас приїхали, а гроші відробляють. Як лєктори, шо оно в клуб при совку раз на місяць з Києва приїзжали”.
В свідомості мого співрозмовника і, наскільки я зрозумів, ще й у широкого кола його односельців, склався певний список аксіом:
А) Децентралізація треба для того, щоби тим, хто має владу і гроші зручніше було ділити людську землю, наплювавши на селян;
Б) “Рішать вопроси” з теперешнім головою села та депутатами сільради стане практично не можливо, бо їх не буде при владі. “Канєшно, в когось получиться із новою владою отношенія наладить. Є в нас такі, шо і при київських, і при донєцьких неплохо жилі, але остальним людям буде зле”;
В) Чесних виборів в об'єднані тергромади чекати не варто. Все вже вирішили в Києві. Мало того, “лєкторів, шо слайди в сільраді показували” найняв кандидат з Києва. “Бо грошви ж як грязі накрало, па...ло”...
Я не знаю, чи люди самі їх самі собі понавигадували, чи їм підказав хтось, але допускаю, що в деяких головах ці “аксіоми” визріли таки без сторонньої допомоги.
Більше того, подібні до цих думки я чув практично у кожному районі Київщини.
Люди бояться децентралізації. Їм лячно. Їм треба відчувати владу у себе під боком. Не десь в сусідньому селі, “а оно там в сільраді сидить”, а депутат “за дві хати від бабиної”.
Ми можемо довго і нудно ламати списи і міркувати, навіщо вільному українцеві, що живе на своїй Богом даній землі це постійне відчуття влади під боком, згадувати радянське минуле та витоптаний цвіт нації, але ці розмови далі розмов не підуть. Людям треба “рішать вопроси”. “Рішать” вдома і зі своїми. А все інше - то марне.
3 29 громад, які можуть бути створені на Київщині на вибори восени можуть піти лише 6. Як на мене, це дуже красномовна статистика. Більше того, впевнений, що і в цих шести є дуже багато незгодних з процесом децентралізації. І я переконаний, що сам процес об'єднання потрібен більше Києву, ніж самим громадам. В одній вже існуючій ОТГ мені якось по-секрету розповіли, що, якби не подзвонив губернатор і не нагнув матюків, то і громади б не було.
Симпатики об'єднання наполягають на тому, що народ ще не розуміє всіх потенційних вигод від процесу. Вони кажуть, що не можна зволікати і витрачати багато часу на обговорення. Для них процес має пройти швидко і революційно. “Хочеш загубити справу - почни громадське обговорення”, - кажуть вони і в чомусь таки мають рацію.
Але ось відповіді на питання, що робити із тим, “шо людям нема буде з ким рішать вопроси” вони не знають. Маячня, кажуть. Контрпропаганда влади, яка не хоче втрачати владу, говорять. І знову в чомусь таки мають рацію. Ну, ще звичайно, потайки кпинять люд. Мовляв, темний він у нас темний і не хоче зміни починати із себе, мовляв, боїться потрясінь, і от би нам корейців замість вайлуватих українців… Але це потай. Цю тему не педалюють. Це нехороша тема. Про неї лишень у своєму колі. Вузькому.
А вголос знову на владу лаються. За 25 років незалежності, влада не зробила нічого, аби ідіома про необхідність “рішать вопрос” була витравлена із громадської свідомості. Аби простий громадянин навіть уявити не міг, що для вирішення своєї проблеми йому треба було мати когось “свого”. Аби чиновник, незважаючи на висоту його посади, навіть і мислити не міг, щоб за його роботу, оплачену платниками податків, йому необхідно уклінно дякувати. Аби люди перестали відчувати, що якийсь клєрк в кабінеті вищий за статусом автозаправника чи рядового менеджера з продажів…
Гарно лаються. Подобається мені. І співрозмовнику моєму, виявляється, теж подобається. Каже: “Дивись і докричаться до чогось гарного і світлого. Може навіть хотсь почує і в партію візьме, владою зробить. А ми тут самі якось, аби не зай...бували”.
Ігор Дармостук Шеф-редактор КиевВласти
КиевVласть
Сегодня, 13 июля, в 13:00 в Гатненском сельском совете состоялось очередное заседание сессии совета, на которой присутствовал депутат Киево-Святошинского районного совета представитель БПП Александр Паламарчук. Во время заседания депутат райсовета неожиданно поднял вопрос о сообщениях в сети Фейсбук жителя села 16-летнего Сергея Чагарова.
Об этом KV стало известно из сообщения портала "Громада Київщини".
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Паламарчук выразил школьнику свои претензии относительно его сообщений. Затем встал со своего места, подошел к несовершеннолетнему Чагарову, который сидел на стуле, взял школьника за ухо и поднял с места. После этого взрослый мужчина сжал рукой шею несовершеннолетнего и начал угрожать, что если Чагаров продолжит писать сообщения подобного рода, то будет бит.
"В своей заметке я рассказывал о том, что он с подругой, которая имеет паспорт гражданки Российской Федерации, ездит заграницу в то время, как на Востоке Украины гибнут воины за то, чтобы мы жили в мире. Как для человека, который представляет интересы Украины в составе Киево-Святошинского районного совета это не допустимо. Если ты депутат, то твоя жена должна отказаться от российского гражданства. И статью 34 Конституции Украины о свободе слова никто не отменял", - рассказал 16-летний житель Гатного.
После этого инцидента заседание сессии совета фактически прекратилось.
Пострадавший от действий депутата райсовета Чагаров вызвал патрульную полицию. Патруль приехал из Боярки. Полицейские заявили Чагарову, не могут взять у него ни заявление о совершении преступления, ни объяснения, поскольку он еще несовершеннолетний.
Отмечается, что местному жителю Сергею Чагарову не первый раз угрожают. Депутаты неоднократно приезжали в школу брать данные обо всех посещениях уроков школьником, а один из членов исполнительного комитета Гатненского сельского совета, имя которого Чагаров не обнародует, угрожал парню колонией и назвал его "Гонгадзе на уровне села".
Угрозы в адрес Чагарова начались после того, как он потребовал от сельского головы ответы на свой информационный запрос о дерибане земель Гатного. В связи с тем, что ему не предоставили ответ, ссылаясь на то, что он является несовершеннолетним, парень пожаловался уполномоченному по правам человека. Сельского голову привлекли к административной ответственности и обязали ответить школьнику.
Читайте: В Белой Церкви школьник выстрелил другу в голову из отцовского пистолета
Фото: youtube.com
КиевVласть
КП “Жилинвестстрой-УКБ”, которое еще год назад было определено заказчиком строительства учебного корпуса лицея “Интеллект”, приступило к реализации проекта. Как будет выглядеть учебный корпус – пока неизвестно, ведь ни в документации, ни на сайте заказчика нет описания и эскизов будущей постройки. Известно, что за подряд в 388 млн гривен на эту постройку, поборются две молодые компании, которые последний год играю и выгрывают только на тендерах “Жилинвестстрой-УКБ”.
Об этом KV стало известно из объявления электронной системы публичных закупок ProZorro.
В ближайший понедельник, 10 июля 2017 года, состоится раскрытие предложений по тендеру КП “Жилинвестстрой-УКБ” на строительство школы с бассейном. Она будет располагаться на участках 65, 66 10 микрорайона в жилмассиве Осокорки Дарницкого района Киева. Ожидаемая стоимость закупки составляет 388 млн гривен.
Выполнить все работы подрядчик должен будет до 30 июля 2018 года. В тендерной документации есть техзадание, однако отсутствует спецификация самого объекта. Поэтому о будущей школе можно сказать только то, что, предположительно, она будет рассчитана на 36 классов.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В пресс-службе КП “Жилинвестстрой-УКБ” KV сообщили, что строиться будет учебный корпус для лицея “Интеллект”. Его не смогли завершить в 2017 году из-за отсутствия финансирования. Проектом предполагается, что это будет специальная эко-школа, построенная с применением технологии “умный дом” (автоматическая согласованная работа всех систем дома.– KV).
Прием заявок на участие в тендере завершился 3 июля. Их подали только две компании: ООО “Подолжилбуд” (ТОВ “Подолжилбуд”, 38981171) и ООО “Украинский холдинг строительных проектов”, ООО “УХСП” (ТОВ “Український холдинг будівельних проектів”, ТОВ “УХБП”, 37402189).
ООО “Подолжилбуд” было зарегистрировано 18.11.2013 года. Уставный капитал предприятия – 10 тыс. гривен. Учредителем является Сербин Юрий Сергеевич, а руководителем – Шлямина Александра Васильевна.
Согласно данным сайта Zакупівлі за период с сентября 2016 по май 2017 года включительно (8 месяцев) компания выиграла в Украине 3 тендера на 68,3 млн гривен. Во всех случаях заказчиком было КП “Жилинвестстрой-УКБ”, и все тендера касались выполнения работ по одному и тому же объекту.
Стоит отметить, что Юрий Сербин является вице-президентом Конфедерации строителей Украины (КСУ). Также Сербин был народным депутатом Украины I, V, VI созывов. Он в числе прочего является совладельцем ООО “Недвижимость Киевщины” (ТОВ “Нерухомість Київщини, 24214779). Один из учредителей этой фирмы, а именно Васюра Катерина Макаровна в 2014 году значилась начальником и заместителем главного бухгалтера Управления Фонда госимущества (ФГИ).
Согласно данным открытых источников, с 2004 года семья Сербиных владеет ООО “Экострой” (ТОВ “Екобуд”), которое, в свою очередь, выступает совладельцем ООО “Екобудинвест”. Их партнерами по этой фирме с самого ее основания является ЗАО “Фирма “Фундамент” из группы компаний, связанных с директором “Жилинвестстрой-УКБ” Вячеславом Непопом.
ООО “УХСП” было зарегистрировано 11.11.2010 года. Уставный капитал фирмы составляет 15 тыс. гривен. Собственник и руководитель – Рябоконь Евгений Николаевич.
За период с июня 2016 по июнь 2017 года включительно ООО “УХСП” выиграло в Украине 6 тендеров на 271,74 млн гривен. Причем 5 из них, на 249 млн гривен, ООО “УХСП” выиграло у “Жилинвесстрой-УКБ”. Кстати, именно “УХСП” строило жилье для пострадавших от аферы “Элита-центр”.
Читайте: Связанная с Непопом фирма снова получила от своего кормильца 195,6 млн гривен на строительство дома в Деснянском районе
Отметим, что в 2016 году KV уже писала о строительстве учебного заведения по ул. Вишняковской на участках 65, 66 в 10 микрорайоне ж/м Осокорки. При этом речь шла не о строительстве отдельной школы, а о строительстве учебного корпуса для лицея “Интеллект”. Учебный корпус должны были построить еще в августе 2017 года. Программой социально-экономического развития Киева на 2016 год было предусмотрено ассигнование в размере 1,15 млн гривен (в т.ч. 500 тыс. гривен на проектные работы) на строительство данного учебного корпуса. Заказчиком также было выбрано КП “Жилинвестстрой-УКБ”.
Читайте: На Осокорках в Киеве построят учебный корпус для лицея "Интеллект" (документ)
Напомним, ранее KV сообщала о тендере на строительство известного киевлянам детского сада на участке №15 девятого микрорайона Позняков, который провело КП “Жилинвестстрой-УКБ”. В 2012 году планировалось строительство 3-х высоток, которое под давлением недовольных жителей густонаселенного микрорайона превратилось в строительство детсада. Однако КП “Жилинвестстрой-УКБ” имеет землеотвод и разрешения, позволяющие построить не только детский сад (в рамках первой очереди), но и одну многоэтажку (в порядке второй очереди).
Читайте: “Жилинвестстрой-УКБ” Непопа маскирует строительство высотки под детский сад
Фото: КиевVласть
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися, чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Поліської районної ради Андрієм Слепченко.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Андрій Слепченко: Загальна сума бюджету, запланованого на 2017 рік, склала 5,2 млн гривень. В порівнянні із минулим роком на сьогоднішній день ми маємо збільшення надходжень у сумі 661 тис. гривень.
Враховуючи специфіку району, ці суми для нас достатньо значні. Населення Полісся складає 6,5 тис. людей. Близько 30 сіл знаходиться в Чорнобильській зоні, вони не заселені.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Підприємництво на Поліщині свого часу було знищено. Зараз із найбільших платників податків залишились “Держлісгосп”, районна центральна лікарня та відділ освіти. Можна сказати, що в нас бюджет створюється із бюджета.
KV: В районі працюють аграрії?
Андрій Слепченко: Працюють, але є проблема. Як і в більшості районів - реєструються, де їм зручно, а обробляють і засівають землю у нас. Я вважаю, що цю ситуацію має врегулювати законодавець.
KV: Районний бюджет отримує субвенції із багатших сіл?
Андрій Слепченко: Так, ми беремо у багатших сіл кошти. Зазвичай це невеликі суми у 10-15 тис. гривень, які необхідні на харчування для дітей та підвіз їх до школи.
Наразі ми відновлюємо місцеву пожежну охорону в с.Зелена Поляна також за рахунок сільських бюджетів.
KV: Якого інвестора чекає Поліський район?
Андрій Слепченко: Декілька днів тому за ініціативи народного депутата Івана Ступака була проведена перша комісія з надання прикордонному переходу “Вільча” статусу міжнародного. Зараз там можуть пропускати транспорт лише зі сполученням Україна-Білорусь. Раніше існував міжнародний шлях, частиною якого був цей перехід. Протягом десяти років ми говорили про його відновлення, і тільки зараз процедура почалася. Найголовніше, що вся придорожна інфраструктура, яка там існуватиме, буде наповнювати наш районний бюджет. Але це буде не сьогодні і не завтра, поки комісія вивчає потік автомобілів та логістику.
У відселеному смт Вільча, яке наразі не було передано в зону відчуження, є залізна дорога, що дає можливість побудувати елеватор. На сьогоднішній день в районі обробляється близько 8-10 тис. га землі, а продукцію реалізовувати ніде. Найближчий елеватор знаходиться в Овручі, це 80 кілометрів від нас. Також піднімається питання відновлення залізничної гілки до Чорнобиля.
Третє, і найскладніше, - відновлення переробки продукції на місцях.
KV: Чи були в районі випадки укладання так званих “договорів першої ночі”, коли селяни отримують кошти від певної особи і зобов'язуються в разі відміни земельного мораторію продати свою ділянку виключно їй?
Андрій Слепченко: Я знаю, що в Київській області такі випадки доволі поширені, але в нас у районі такого ще не було, і сподіваюсь, не буде. До речі, звичайний договір оренди також передбачає першочерговий викуп.
KV: Чи є в районі земельні скандали? Проблеми із видачею ділянок учасникам АТО?
Андрій Слепченко: Земельних скандалів немає. На сьогоднішній день в районі зареєстровано 52 участника АТО. Протягом 2016 - 2017 років на території району 50 чоловік отримали земельні ділянки під будівництво та особисте селянське господарство. В цьому році звернулись не всі, дехто хоче ділянки у Іванківському, Вишгородському районах.
До нас також приходять бійці з інших районів, навіть із Києва. Але тут немає “своїх” та “чужих”, якщо для отримання ділянки все юридично правильно оформлено - будь ласка.
KV: Чи варто продовжувати дію мораторію на продаж сільськогосподарської землі?
Андрій Слепченко: Я вважаю, що ні. Але безперечно - земельне законодавство потрібно вдосконалювати.
Наприклад, в нас є товар - земля. Селянин, який неспроможний займатись господарством, має 2-3 паї. Сьогодні він як собака на сіні - майже нічого з них не отримує. 1-2 тисячі гривень орендної плати на рік - це хіба гроші? Якщо порівняти із європейськими цінами - 2-3 тис. євро - то це навіть не половина. Якби в нас були такі ціни, то про мораторій навіть мови б не було, ніхто не купував би ту землю.
Є стільки шляхів, якими можна обійти наше земельне законодавство. Людей просто надурять. В першу чергу має бути встановлена законом мінімальна ціна на пай. Коли ми складаємо договір купівлі-продажу на будинок, то йдемо то нотаріуса, проводимо оцінку, встановлюємо вартість. Так має бути і з землею.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Андрій Слепченко: За власні кошти ми не маємо можливості реалізовувати інфраструктурні проекти, тому в цьому році нам допомагає область. На завершальній стадії встановлення насосних станцій з частотними перетворювачами по водному господарству, заміна вуличного освітлення на енергозберігаюче у Красятичах, ремонт районної центральної лікарні. Планується також виготовлення проектно-кошторисної документації на ремонт будинку культури. На ці потреби планується витратити близько 10 млн гривень.
В програми співфінансування ми почали потрапляти тільки з минулого року. За “депутатські” кошти Ярослава Москаленка, за яким закріплено наш район, планується будівництво спортивних майданчиків. Поки на стадії виготовлення технічної документації.
У 2016 році було відремонтовано 6 кілометрів доріг по району, в цьому планується відремонтувати близько 9 кілометрів.
KV: Розкажіть про “маршрутні” бунти. Чи є механізми, які може впровадити район зі зниження вартості проїзду і поліпшення якості перевезень?
Андрій Слепченко: Зараз проїзд до Києва коштує 55-60 гривень. Звісно, люди не в захваті від таких цін, особливо ті, хто кожного дня їздить до столиці на роботу. Але бунтів не було.
В нас багато пільговиків - близько 1,5 тис. Нещодавно ми із райадміністрацією обговорювали нову програму, яка має врегулювати співпрацю району із перевізниками. Але про її результати можна буде говорити лише в кінці року. Поки не компенсуємо перевізникам кошти, а вони навіть і не звертаються. Розуміють, що поки можливості немає.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Андрій Слепченко: Працює, але використовує його в основному відділ освіти. Коли у райраду треба купити дві пачки паперу, то, звісно, ми це робимо без тендера.
KV: Криміногенна ситуація в районі врегульована?
Андрій Слепченко: Звісно багато безхатченків тягнуть метал із зони відчуження. В селі Млачівка працює прикордонна застава, яка ловить багато порушників. Контрабанду через кордон доволі рідко намагаються провезти. Зате в Поліський район іноді олені та зубри із Білорусі “імігрують”.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Андрій Слепченко: В межах Поліського району затверджена одна об’єднана територіальна громада. Як тільки почався процес децентралізації, декілька років тому, усі місцеві ради прийняли відповідні рішення. Але досі питання не вирішено.
На місцях люди мають досить різні думки - хтось хоче створювати громаду, хтось ні. Так само і сільські голови. Тому сказати однозначно “за” чи “проти” об’єднання Поліський район - я не берусь.
Наразі ніяких кроків у бік децентралізації в Поліському районі немає. Про вибори навіть мова не йде.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Андрій Слепченко: Так, проблеми є. Наш район планують включити до Бородянського госпітального округу, який знаходиться доволі далеко від наших сіл. До нас приїздила керівник департаменту охорони здоров'я КОДА Алла Арешкович і особисто впевнилась, що створення госпітального округу в Бородянці позбавить жителів Поліського району медичних послуг.
Враховуючи стан доріг і машин швидкої допомоги, довезти людину навіть від Красятичів до Бородянки - завдання складне. Тому ми будемо наполягати, щоб лікарню такої ж функціональності зробили і в Іванкові.
Наша РЦЛ недостатньо забезпечена медичними кадрами. Але послуги надають на нормальному рівні. Вже кілька років ми хочемо створити умови для залучення молодих працівників, але на це поки немає коштів.
KV: Чи є стабільність в роботі райради?
Андрій Слепченко: В нас представлені наступні політичні сили - “Наш край”, БПП, Радикальна партія Олега Ляшка, УКРОП і “Нова політика”. В роботі райради є різні моменти, але більшість питань голосується без конфліктів.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою?
Андрій Слепченко: Співпраця є, працюємо в сусідніх кабінетах. А повноваження не ділимо, бо вони розділені законом.
KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Андрій Слепченко: Нам допомагає область, і це добре видно. Вже два роки поспіль нам виділяють кошти на програми розвитку. Можу сказати, що Поліському району приділяють велику увагу.
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Андрій Слепченко: Посада голови райради - це мій свідомий вибір. Хоча посаду мені запропонували місцеві депутати.
Найголовніша моя мета - зробити так, щоб Поліський район став повноцінним районом Київської області. Я не буду говорити, що прийшов у політику, аби працювати на благо країни. Так кажуть всі, і це не цікаво.
Конкретно в моїх планах - втілювати проекти розвитку в Поліському районі, залучати інвесторів.
KV: Ви амбітна людина?
Андрій Слепченко: Як у звичайної людини, в мене є амбіції. Але я розумію, що поки не маю того політичного досвіду, якого потребує посада навіть в області.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету”
Ростислав Кириченко: “Коли температура піднімається до 30 градусів, на Київському водосховищі – ціла катастрофа”
Василь Гриша: “Районні адміністрації вже себе віджили”
Вадим Гедульянов: “Києво-Святошинський район повинен стати самостійним госпітальним округом”
Фото: Ігор Дармостук, КиевVласть
КиевVласть
Председатель Киевского областного совета (КОС) Анна Старикова в своем поздравлении по поводу Дня Конституции Украины отметила, что широкое обсуждение проекта изменений в Конституцию, привлечение общества к процессу создания базового закона, станет залогом создания документа, который будут наследовать, как образец, наши потомки.
Об этом KV стало известно из текста поздравления главы Киевского облсовета Анны Стариковой, размещенного в Facebook.
“Дорогі мешканці Київщини!
28 червня – урочиста дата для України. Саме у цей день ми утвердились, як правова держава – була прийнята Конституція України. Основний закон назавжди закріпив інтереси кожного громадянина, став фундаментом демократичного розвитку українського суспільства.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Процес прийняття був тривалим та складним. І зараз, як ніколи, наша Конституція потребує змін на вимогу сучасних викликів, які повстали перед Україною.
Впевнена, що саме широке обговорення проекту змін до Конституції, залучення суспільства до процесу творення базового закону, стане запорукою створення документу, який будуть наслідувати як взірець і по якому будуть мирно і успішно жити наші нащадки.
Від усього серця бажаю всім українцям мудрості та далекоглядності, успіхів у праці, високих досягнень, нових звершень!
З Днем Конституції України!”
Фото: Facebook Анна Старикова
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися, чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Києво-Святошинської районної ради Вадимом Гедульяновим.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Вадим Гедульянов: Станом на 1 червня 2017 року зведений бюджет району склав 580,1 млн гривень. Якщо порівнювати з аналогічним періодом минулого року, то приріст склав майже 141 млн гривень або 32%, насамперед за рахунок сплати ПДФО. У нас в районі працюють такі “гіганти”, як ПрАТ “Фоззі груп”, “Автолюкс”,”Віннер”, “Венс” і т.д. Загалом, близько 40 підприємств-платників.
З іншої сторони, розмір реверсної дотації збільшився. Цього року ми віддали державі 123 млн гривень, що майже на 40 млн більше, ніж в минулому році.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території району, але сплачують податки Києву?
Вадим Гедульянов: Така проблема, я думаю, є всюди. І це складно контролювати, бо питання не врегульовано на законодавчому рівні. Зі своєї сторони ми в районі створюємо хороші умови для роботи бізнесу.
Наприклад, в нас є одна громада, яка надала пільгу на землю підприємству, яке є головним бюджетоутворювачем. Компанія могла б собі дозволити заплатити повну суму оренди, але для громади важливо зберегти добрі стосунки з таким підприємством.
KV: Які галузі у Києво-Святошинському районі є найбільш привабливими для інвесторів?
Вадим Гедульянов: Традиційно найбільш привабливою галуззю є будівництво. Для прикладу, минулого року в районі було здано в експлуатацію майже стільки ж “квадратів” житла, як і у Києві. І багато ділянок перебувають у володінні забудовників, які ще не починали будівельні роботи, але планують.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Якщо говорити про нагальну необхідність, то район чекає інвестора, який допоможе вирішити проблему сміттєзвалища у Тарасівці і побудує сортувальну лінію. Причому, максимально безпечну для населення. Сподіваюся, це питання буде вирішено якомога швидше, хоча переговори з інвесторами досі ведуться. Зараз нам доводиться вивозити сміття на звалища в інших районах, що, знову ж таки, створює додаткове навантаження на бюджет. Крім того, є ризик, що в один прекрасний день нам у вирішенні наших сміттєвих проблем “сусіди” просто відмовлять. Тому підкреслю, сміттєпереробне підприємство в районі потрібне саме найближчим часом, а не протягом п’яти-десяти років.
KV: Що зараз із Тарасівським сміттєзвалищем?
Вадим Гедульянов: Ми там поставили охоронців, звалище засипаємо землею. Жодна вантажівка зі сміттям на територію потрапити не може. До того ж, після всіх минулорічних подій навколо цього звалища місцева громада налаштована категорично. Якщо там раптом хтось побачить сміттєвоз, думаю, мене повідомлять.
KV: Адміністративно-територіальна реформа у Києво-Святошинському районі. Які є спірні питання у створенні громад?
Вадим Гедульянов: Одними із перших було прийнято рішення про об'єднання Дмитрівської громади. Ще за минулого губернатора було напрацьовано і задокументовано бачення реформи у Києво-Святошинському районі, яке абсолютно суперечить суті цієї реформи - добровільності об’єднання. Якщо бажання громад не збігається з баченням адміністрації, то Київська ОДА не передає документи до КМУ. Від цього у представників самоврядування на місцях опускаються руки, вони не бачать сенсу своєї роботи. На найближчій сесії райради ми плануємо прийняти звернення до обладміністрації та Кабміну з цього приводу.
Ще є інша сторона медалі. Місцеві депутати подекуди не зацікавлені в об’єднанні, адже не хочуть прощатися зі своїми мандатами. Проте, слід зрозуміти: це - питання часу. Децентралізація відбудеться в будь-якому випадку. Рік, два, три… Але відбудеться.
KV: Чи варто очікувати у 2017 році виборів до рад новостворених ОТГ у Києво-Святошинському районі? Які це можуть бути громади?
Вадим Гедульянов: Щодо виборів - навряд. Наш район відрізняється від інших у цьому контексті, і навряд чи об’єднання пройде “галопом”. Києво-Святошинський район - один із найпотужніших у державі. В нас, до речі, розташоване найбагатше село в Україні - Петропавлівська Борщагівка. Сусідні райони, об’єднуючись, хочуть досягти того бюджету, який вже мають наші населені пункти. Для них це питання виживання, а для нас - розвитку.
KV: На які сфери здебільшого спрямовується бюджет розвитку в районі?
Вадим Гедульянов: В нас доволі потужний бюджет розвитку. Цьогоріч ми провели дуже цікавий бюджетний експеримент. Близько 70% бюджету розвитку ми віддали громадам у вигляді субвенцій. При чому, громад-”улюбленців” при розподілі не було - всі отримали практично однаково. Саме за допомогою такого механізму ми можемо привчати органи місцевого самоврядування до самостійного адміністрування. Здавалося б, що таке прийняти кошти та пустити їх у хід? Насправді ж це складний процес, і ми за допомогою експерименту з субвенціям відстежуємо, наскільки місцеві громади до цього готові - чи вміють самостійно проводити закупівлі, користуватися системою Prozorro. Цікаво, що на місцях здебільшого ці кошти спрямовували на асфальтування доріг та прокладання тротуарів.
KV: Система Prozorro у Києво-Святошинському районі працює повноцінно?
Вадим Гедульянов: Так, хоча вже встигла продемонструвати багато своїх недоліків. Наведу приклад. В одному з міст провели закупівлю через Prozorro якоїсь специфічної фарби для бордюрів. Визначили переможця. Коли ця компанія привезла свій продукт, виявилося, що фарба не відповідає наданим сертифікатам. Тож громада заплатила гроші і отримала не те, що замовляла. Механізму, щоб повернути покупку назад, не передбачено.
А ще ми в райраді замовили послугу охорони. Виграла компанія, яка зареєстрована далеко від Київщини. Ми порахували, що теоретично охоронець у цій фірмі отримуватиме взагалі 15 гривень за добу. Абсурд.
Є також ризик, що компанія-переможець буде шукати персонал і продукцію вже після підписання договору, що, знову ж таки, відобразиться на якості наданих послуг. Враховуючи те, що в багатьох випадках фірми часто просять передоплату, є ризик звичайного шахрайства: гроші надійдуть, а фірма просто зникне. Через Prozorro так можна і бізнес відкрити: попросити передоплату, а потім уже на ці гроші організувати процес.
Так, Prozorro має багато плюсів, але зараз система захищає виключно одного контрагента - того, хто виграє тендер. Але не замовника, не громаду.
KV: Чи практикує район систему співфінансування з бюджетами різних рівнів?
Вадим Гедульянов: Практично ні. Ми не подавали на співфінансування до області жодного проекту, хоча це не було б зайвим як мінімум задля справедливості: ми перераховуємо мільйони у бюджети вищого рівня, а звідти не отримуємо нічого. Це несправедливо. Хтось, можливо, думає, що ми і так заможний район, нам не потрібне співфінансування. Але проблем у нас також більше, ніж у інших районів. Наприклад, тема ремонту доріг. Хоча у Києво-Святошинському районі їздять перезавантажені фури з усієї України, села їх потім ремонтують за свій кошт.
KV: Є якісь нагальні потреби у районі, про які на вищому рівні не чують?
Вадим Гедульянов: Владі на вищих рівнях потрібно нарешті публічно визнати проблему: Києво-Святошинський район дуже перенаселений, і його інфраструктура далеко не завжди відповідає вимогам часу навіть при нашому колосальному бюджеті розвитку. І ми потребуємо додаткових коштів не менше, ніж так звані дотаційні райони. Всі сприймають наш район як дуже багатий і такий, що навіть не має куди витрачати свої кошти. Повірте, якби ми мали навіть у 10 разів більше, нам би не довелося довго сперечатися про те, як ці кошти реалізувати.
Наприклад, якщо “зверху” рахують медичну субвенцію по-своєму, то конкретно в нашому районі ці кошти, які надходять для зарплат медиків, не відповідають реальній ситуації. Навантаження на бюджетну сферу дуже велике, тому ми з району доплачуємо і медикам, і працівникам освіти таким чином, що зарплати у цих галузях у Києво-Святошинському районі навряд чи будуть нижчими від Києва.
KV: Які земельні скандали у Києво-Святошинському районі зараз на часі?
Вадим Гедульянов: В Києво-Святошинському районі не так багато земельних скандалів, як може здаватись на перший погляд. Найчастіше - це конфлікти між забудовниками і громадою. Останній із таких - це сутичка навколо 10,2 га землі у місті Вишневому. Близько 8 років тому ділянка була віддана забудовнику і тільки зараз він вирішив починати будівництво. Громада висловилась проти. І ми їх підтримуємо, адже коли мова йде про забудову такої великої ділянки, потрібно думати про соціальну сферу, а забудовник не передбачив ні школи, ні дитсадка, ні амбулаторії. Також у селі Петропавлівська Борщагівка скандал був навколо місцевого парку. Забудовник викупив земельну ділянку, яка є частиною лісу. Вже навіть встановив вагончик, щоб спилювати дерева. Громада стала на захист. Думаю, схожі ситуації є майже в кожному населеному пункті, хоча люди часто приходять в раду навіть тоді, коли не можуть поділити між собою кілька метрів сусідніх ділянок. Саме таких випадків у нас більшість. Назвати їх “гучними земельними скандалами” у мене язик не повертається. Знову ж таки, ці питання в компетенцію колегіального органу не входять.
Окреме питання - це соціальна відповідальність. Є дійсно порядні забудовники - вони виконують навіть більше соціальних зобов’язань, ніж обіцяли на початку будівництва. А є такі, які навіть пайові внески не платять.
KV: Раніше у Києво-Святошинському районі вже зверталися до правоохоронців з приводу невиплати забудовниками пайової участі. Силовики після цього відреагували?
Вадим Гедульянов: Так, відреагували. Після цього були відкриті конкретні кримінальні провадження. Ближче до осені ми будемо в раді створювати окрему комісію, яка буде займатися проблемами незаконних забудов. Окремо піднімемо питання по ділянці у Вишневому. Хоча сама ділянка має бути зараз під арештом, її вже починають ділити між собою зацікавлені особи. Причому, такі забудовники, які жодного дерева у своєму житті не посадили.
KV: Медична реформа у районі. Чи готова галузь охорони здоров’я в районі до створення госпітального округу?
Вадим Гедульянов: Так, ми кожного року вливаємо десятки мільйонів саме у медицину - закуповуємо сучасне обладнання, добудовуємо медичні заклади. Більше того, у нашому районі з його кількістю населення має бути створено самостійний госпітальний округ. Ми вже звернулися до Міністерства охорони здоров’я, до профільного Комітету у Раді, але, на жаль, отримали лише відписки. Але ми не будемо соромитися зайти “в гості” , якщо нам не призначать зустріч з в.о. міністра, і все-таки висловимо свою вимогу.
Окремий округ у Києво-Святошинському районі - це питання не лише кількості населення, але й фінансової справедливості. Якщо ми протягом найближчих років будемо вливати у медицину сотні мільйонів, і нами будуть керувати з іншого району, то для чого це все? Того обладнання, яке вже є у наших лікарнях, немає в інших районах. і мені б хотілося, щоб наша громада мала повне право розпоряджатися повноцінно тим, на що вона витратила стільки податків. Знову ж таки, я впевнений, у закладах нашого району не відмовлять людям з інших територій.
KV: Чи є у Києво-Святошинській райраді політична стабільність?
Вадим Гедульянов: Так, у нас стабільно “воюють” одні й ті ж, працюють одні і ті ж. Є стала більшість, куди ввійшли представники всіх фракцій. Кожне питання потрапляє в порядок денний сесії ретельно опрацьованим. Під час засідань зазвичай немає гострих суперечок щодо рішень, бо вони обговорюються не кулуарно. Я не підписую порядок денний, якщо який-небудь проект рішення недопрацьований, якщо у комісіях є питання до проекту.
KV: Ширяться чутки, що для компаній депутатів Києво-Святошинської районної ради “нарізаються” бюджетні підряди.
Вадим Гедульянов: Нісенітниця. Нагадаю, ми тільки що з вами спілкувалися про Prozorro, а ці чутки - лише один з механізмів політичної боротьби. Я не прихильник політичних баталій і не хочу переходити на особистості, публічно про когось недобре висловлюватися і опускатися до рівня своїх політичних опонентів. Гадаю, ці політичні опоненти не знаходять пояснення на свої запитання і починають давати оцінку процесам крізь призму своєї особистості.
KV: Розкажіть про скандал навколо Вашого обрання головою Києво-Святошинської райради.
Вадим Гедульянов: Я вважаю, що немає ніякого скандалу. У мене є політичні опоненти, які не вміють по-чоловічому програвати і яких я вважаю далеко не порядними людьми. Нічого скандального не бачу в цьому. Мій попередник був відправлений у відставку через корупційний скандал. Ми з депутатами прийняли рішення, що не можемо далі працювати з минулим очільником районної ради, але людина відмовилася іти з посади за власним бажанням. Коли надійшла пропозиція про відставку, він відмовилася, аргументуючи тим, що ця посада йому потрібна. Потім почалися розмови про якесь там рейдерство, чого я не розумію (а це взагалі можливо - захопити районну раду?). Навіщо такий голова, якого депутатський корпус не підтримує?
Якщо до мене завтра прийдуть голови фракцій і скажуть щось на кшталт “Вадим, вибачай, але ми більше тебе не підтримуємо”, то який сенс мені чіплятися за крісло в цьому кабінеті? Я ж у такому разі навіть депутатів у одній залі не зберу.
KV: Тим не менше, Ваше обрання залишається досі дискусійним питанням.
Вадим Гедульянов: Районна рада досі вважає своє перше рішення щодо мого обрання законним. І ми подали апеляцію та скаргу на суддю, яка знехтувала багатьма нормами права і судовою практикою. Фактично, суддя прийняла рішення, хто буде очолювати орган місцевого самоврядування. В Україні були випадки таких заяв, але всі ці заяви мали відмову. Можна сказати, що суддя, яка виносила вирок про моє законне обрання, писала історію. Такого ще в Україні не було.
KV: Чому Ви обрали для політичної кар’єри саме Києво-Святошинський район?
Вадим Гедульянов: Раніше я ще за студентських років у Одесі займався бізнесом. Певні бізнес-інтереси були пов’язані з Києвом. Це було майже чотири роки тому. Я переїхав сюди і оселився саме в Києво-Святошинському районі. Потім мені запропонували за півроку до виборів 2015 року балотуватися тут. Я тоді обходив весь свій округ і багато спілкувався з людьми, які, щоправда,були зневірені. Мовляв, молодий хлопець, і навряд чи в нього щось вийде. Я тоді справді дав багато обіцянок, які зараз продовжую виконувати на посаді голови.
KV: Ви людина амбітна щодо політики?
Вадим Гедульянов: Звичайно. Я не вірю в те, що людина в політиці може бути не амбітною, може не прагнути досягти чогось більшого. Але амбіції можуть бути різними. Хтось отримує задоволення від свого дорого облаштованого кабінету, шкіряного крісла чи запису у трудовій книзі. І це трагічно.
Мені подобається бути ефективним, і мені б хотілося бути ефективним для держави на будь-якому рівні. Знову ж таки, треба тверезо себе оцінювати. Якщо б мені запропонували посаду міністра, наприклад, я б відмовився бо просто до цього не готовий. Зараз я активно вчуся - вивчаю англійську, займаюся своєю дисертацією. Багато раджуся з людьми, які давно працюють у самоврядуванні. Звичайно, мені цікаво бути депутатом вищого рівня, але маю зараз багато проектів, які я ще маю реалізувати в районі і виконати свої обіцянки. Не бачу сенсу іти на вибори у ВР, якщо досі не виконав свої обіцянки на місцевому рівні.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету”
Ростислав Кириченко: “Коли температура піднімається до 30 градусів, на Київському водосховищі – ціла катастрофа”
Василь Гриша: “Районні адміністрації вже себе віджили”
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Сквирської районної ради Василем Гришею.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Василь Гриша: За 2016 рік до зведеного районного бюджету надійшло 223,2 млн гривень, що становить 136,8% до минулого року. Перевиконання склало 52 млн. гривень. До місцевого бюджету надійшло 118 млн гривень, перевиконання - 34 млн гривень.
За січень-травень 2017 року до зведеного бюджету надійшло 108 млн гривень, що становить 200,9% до рівня минулого року, перевиконання - 43,1 млн гривень. До місцевого бюджету надійшло 49,7 млн гривень, перевиконання – 13,7 млн гривень.
Збільшення надходжень відбулось за рахунок збільшення податків на доходи фізичних осіб, що зумовлено зростанням виробництва та збільшенням робочих місць.
Так, ТДВ “Шамраївський цукровий завод” в минулому році виробило 34 тис. тонн цукру проти 15 тис. тонн цукру в 2015 році.
Значно наростили виробництво промислової продукції ТОВ Фірма “Грона”, ТОВ “Сквирський КХП”, ТОВ “Грона Партнер”, сільськогосподарські підприємства, ТОВ АФ “Колос”, ПП АФ “Розволожжя”, СГПП ім. Гагаріна. Також суттєві надходження маємо за рахунок сплати єдиного податку, плати за землю.
В лютому цього року на сесії районної ради ми відмітили 10 кращих платників податків, вручивши їм ікони Семистрільної Богородиці та Миколи Чудотворця, оздоблені бурштином.
KV: Чи “переманюєте” в район компанії з Києва, як це роблять інші?
Василь Гриша: Навпаки, в 2016 році район залишили 40 підприємств, які мали юридичну адресу в Сквирському районі. Ми більше приділяємо увагу підприємствам, які працюють на Сквирщині. Усі вони справно сплачують податки.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Василь Гриша: В нас була спроба створити Шамраївську об’єднану громаду. Але до неї вирішили долучитися лише Рудянська та Тарасівська громади. Через це питання було закрито.
В 2016 році у сіл з’явилися певні суми грошей, які вони змогли використати на зовнішнє освітлення, ремонт ФАПів, будинків культури. Тому побоюються, що цих коштів вони більше не одержать.
Ось нам кажуть - об’єднуйтесь. Але громади вже мають гіркий досвід об’єднання колгоспів, через яке бригадні села занепадали. Я неодноразово казав реформаторам - розпишіть правила об’єднання, як в проекті ЄС/ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”, в якому брали участь 13 громад нашого району (2008-2013 року). Там чітко визначені мета, принципи, завдання, фінансування, відповідальність сторін, етапи реалізації.
Ми просили показати позитиви реформи децентралізації на прикладі Калитянської ОТГ. Але ж цим ніхто займатись не хоче.
Незважаючи на те, що у місцевих жителів та сільських голів немає бажання об’єднуватись, я не виключаю, що у цьому році Сквирська ОТГ піде на вибори, бо такі наміри в наших органах центральної влади є.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Василь Гриша: В 2017 році маємо завершити газифікацію сіл Оріховець, Каленна, Мовчанівка. Будівництво їх було розпочато у 2012 році за кошти НАК “Нафтогаз України”. Але вибори до Верховної Ради завершились і підвідні газогони залишились незавершеними. А люди в цих селах вже проклали вуличні газогони, почали газифікацію власних будинків. Для цього з районного і сільських бюджетів цих сіл ми виділили 1,02 млн гривень.
Також плануємо завершити недобудований газогін до с. Рогізна, який розпочато в 2008 році. Там люди також провели вуличні газогони, підвели мережі до власних будинків. Зараз поновлюємо проектно-кошторисну документацію.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
12 об’єктів інфраструктури ми подали до області - вони виділять нам 23,3 млн гривень. З районного, міського та сільських бюджетів на співфінансування буде виділено 4,7 млн гривень. Це - реконструкція даху Сквирського НВК “Залальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4-дитячий садок”, капітальний ремонт Сквирського дошкільного навчального закладу (ясел-садка) комбінованого типу №6 “Ромашка”, капітальний ремонт будинків культури в с. Селезенівка і Пустоварівка, капітальний ремонт доріг по вул. І.Франка в с. Руда, по вул. Залізнична в м. Сквира, по вул. Шевченка в с. Чубинці, по вул. Лісова в с. Малі Єрчики, реконструкція існуючих водопровідних мереж в с. Миньківці, реконструкція існуючого водогону в с. Руда, будівництво чотирьох свердловин в с. Шамраївка, реконструкція вуличного освітлення в с. Терешки.
В 2017 році завершуємо підключення до електромережі системи водопостачання масиву “Ярки” в м. Сквира, капітальний ремонт якого зроблено за рахунок співфінансування державного та міського бюджетів.
За рахунок районного бюджету завершуємо ремонт І поверху адмінприміщення Сквирської центральної районної лікарні, яке до цього часу не використовувалось. Також планується ремонт в НВО “Сквирський ліцей” та Сквирській ЗОШ І-ІІІ ст. №3 та ремонт приміщення Сквирського районного Будинку культури. Приміщення Сквирської ЗОШ І-ІІІ ст. №5 буде облаштовано під дитячий садок. В приміщенні районної ради вже замінені вікна.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Василь Гриша: В системі електронних закупівель “Прозоро” зареєстровано 92 розпорядників та отримувачів бюджетних коштів Сквирського району. Станом на 1 червня 2017 року в системі оголошено 301 закупівлю на загальну суму 49,5 млн гривень, завершено 271 закупівлю, 7 закупівель відмінено (не відбулися), в активній стадії перебуває 23 закупівлі. Результатом використання системи за звітний період є економія бюджетних коштів, що складає 866 тис. гривень.
Система працює справно, проблем із її використанням не виникало.
KV: Розкажіть про розвиток району і проблеми, які виникають на цьому шляху?
Василь Гриша: Сквирський район – це аграрний район з розвиненою промисловістю. У нас є 18 підприємств, які виробили в 2016 році продукції на суму 1,3 млрд гривень, що становить 123,1% до рівня 2015 року.
Тривалий час через неврегульованість на державному рівні не працює ДП “Тхорівський спиртзавод”, який був бюджетоутворюючим для с. Тхорівка. Не працюють також два цегельні заводи в Сквирі через невирішені питання з отримання дозволів на видобуток суглинків. Починає діяльність Сквирська філія ДП “Укрветсанзавод”, яка не працювала тривалий час через припинення газопостачання.
Також є проблема із відсутністю іноземних інвестицій. Все це суттєво додало б в розвитку району. Є в нас і земельні ділянки, де можна б розмістити промислові підприємства.
У 2008 році, до нас хотів зайти іспанський інвестор – компанія “УРСА”, яка займається теплоізоляційними матеріалами. Інвестиція – 120 млн долларів. Крім того за свої кошти інвестор мав замінити весь міський водогін. Я майже рік з ними співпрацював, але обласна рада, в особі комісій з питань земельних відносин не давала дозвіл на земельну ділянку тривалий час. Тому інвестор пішов.
KV: Які земельні скандали у Сквирському районі? Назвіть “гарячі точки”?
Василь Гриша: Земельні скандали на Сквирщині, як і загалом по Україні, з'явились після внесення змін до Земельного Кодексу України, яким право розпоряджатись землею надали Держгеокадастру. З того часу землі запасу та резерву часто віддають комусь невідомому, а не жителям району.
Так було в 2013 році, коли землю біля 800 га віддали громадянам, про яких нам було нічого не відомо. Я ініціював звернення від сільських голів, а потім від районної ради до Генеральної прокуратури України про розслідування цієї схеми.
Врешті прокуратура звернулась з позовом до суду, справа слухалась тривалий час. Під тиском громадськості ГУ Держгеокадастру скасувало свої накази про укладання договорів з громадянами Опалко та Конюшенко.
Крім того, нещодавно в с. Малі Лисовці воїнам АТО надали громадське пасовище. В цій ситуації нам також вдалось досягти взаєморозуміння.
Наша районна рада вже кілька разів зверталась до Верховної Ради України з проханням повернути право розпоряджатись землями за межами населених пунктів сільським та міським радам. 13 червня цього року нам прийшла відповідь від Комітету з питань аграрної політики і земельних відносин Верховної Ради України про те, що 31 березня 2016 року народними депутатами Кулінічем О.І., Лунченком В.В., Федоруком М.Т. поданий відповідний законопроект.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Василь Гриша: Коли у лютому місцеві дізнались про цю реформу, відразу на мене посипались питання - чому я вирішив закрити ЦРЛ? Та як пояснити людям, що навіть нам, головам районних рад, ніхто не відповів на питання про долю районних лікарень і я особисто нічого закривати не буду?
Тут, як і в питанні децентралізації, ніхто не створив чітких правил, а людей лякає невідоме.
KV: Наскільки в районі подорожчав проїзд і що планує робити районна рада в цьому питанні?
Василь Гриша: “Маршрутних” бунтів на Сквирщині не було. Найдорожча ціна квитка до с. Мовчанівка – 22 гривні, до Києва - 60 гривень. Проект районної Програми щодо пільгового перевезення розробляється.
Довгий час в районі були проблеми з довозом пасажирів з райцентру до с. Пищики через с. Великополовецьке, до с. Руда через с. Безпечну, до с. Кам’яна Гребля через с. Золотуха, до с. Миньківці через с. Малі Лисовці. Райдержадміністрація довго не вирішувала це питання.
7 квітня цього року я оперативно зібрав комісію з питань соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів, яка розглянула це питання по суті, в якому рекомендувала райдержадміністрації забезпечити перевезення пасажирів за цими маршрутами з 10 квітня 2017 року.
В разі невиконання вимог комісія мала ініціювати скликання позачергової сесії районної ради для розгляду цього питання. Але з 10 квітня перевезення пасажирів за цими маршрутами поновили. Це яскравий приклад того, як районна рада може впливати на процеси в районі.
KV: На Вашу думку, районна адміністрація - важливий орган місцевої влади?
Василь Гриша: Районні адміністрації на районному рівні, я вважаю, вже себе віджили. Давно потрібно було підняти питання про те, щоб їхні повноваження перейшли до виконкомів. Люди частіше йдуть до райради і вимагають вирішення тих чи інших питань. Тому радам, крім відповідальності, треба дати засоби, якими можна вирішувати запити людей.
Я думаю, що це приведе до збалансованості в соціально-економічному та культурному розвитку території. Тоді і відповідальність буде більш персоніфікована і добір кадрів - якісніший. У нас за 7 останніх років уже 4 голови райдержадміністрації змінилось.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою?
Василь Гриша: Ми працюємо разом. У стосунках з райдержадміністрацією інколи робочі конфлікти виникають. В першу чергу, це стосується якості підготовки питань, зокрема, програм для розгляду на сесіях районної ради. Ми їх повертаємо на доопрацювання. Даємо об’єктивну оцінку стану речей. Це не подобається.
Я вже називав серед проблем пасажирські перевезення. Також мають місце суперечності в пріоритетах фінансування тих чи інших галузей. Зокрема, на підвищення тарифних розрядів педагогічним працівникам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 974 від 14.12.2016 року з 1 березня 2017 року райдержадміністрація не бажала виділяти коштів, а лише на капітальні видатки. На засіданнях комісій я переконав депутатів, що це буде несправедливо, коли вчителі будуть отримувати підвищені тарифні розряди, а решта педагогічних працівників ні. Комісії, а потім сесія проголосували за це.
Звичайно, у райдержадміністрації були незадоволені цим. Але в цілому в наших стосунках перемагає здоровий глузд. І це головне.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Василь Гриша: З самого початку, коли мене обрали, я всім сказав - у нас є одна партія - Сквирська. Більшість депутатів в районній раді люди досвідчені, мудрі. Ми працюємо в інтересах жителів району. І не має значення, від якої партії депутат.
Звісно, є декілька депутатів, які намагаються виносити політичні аспекти. Але більшість цього не сприймає.
9 червня засідала комісія з питань регламенту, законності і правопорядку, яка дала оцінку стану відвідування депутатами сесій, засідань постійних депутатських комісій. Ми підготували інформацію для комісії, яка об’єктивно висвітила цю проблему. Оприлюднили це на сайті райради та у газеті “Вісник Сквирщини”. Люди мають бачити кого обрали.
KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Василь Гриша: Співпраця є. Особливо з Департаментом капітального будівництва і ЖКГ. Як я вже казав, на співфінансуванні у нас 12 об’єктів інфраструктури в цьому році, це значний показник. Ми працюємо конструктивно.
Звісно, є проблеми, які не чують на обласному рівні. Але це - земельні питання, які вирішити може тільки Держгеокадастр.
Читайте: Досье: Гриша Василий Васильевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Василь Гриша: Я маю достатній досвід роботи у владних структурах районного рівня: 7 років працював начальником Сквирського, згодом Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області, 3,5 роки - першим заступником голови Сквирської райдержадміністрації. Також я - депутат Сквирської районної ради 7 скликань.
Я прийшов, щоб у “машині” органів місцевого самоврядування відрегулювати всі зламані механізми і поставити їх на користь жителям району, навести елементарний порядок.
Коли у листопаді 2015 року я став головою ради, то дізнався, що на жодне приміщення, в тому числі районної ради, немає свідоцтва про власність, музей 10 років не працює, бо знаходиться в аварійному приміщенні, кінотеатр в м. Сквира не працює з 1990 року, немає пристойного приміщення РАЦС, залу урочистих подій, конкурс “Найкращий населений пункт з благоустрою та охорони громадського порядку”, який я запровадив у 2007 році, не проводився.
Зараз уже 10 свідоцтв в роботі. Музей через 4 місяці моєї роботи одержав інше відремонтоване приміщення. Через 2 місяці відновили конкурс “Найкращий населений пункт з благоустрою та охорони громадського порядку”. В кінці 2016 року вже підвели підсумки і визначили кращих.
Я відновив також футбольну першість району. При мені вперше вшанували підприємців району. Виготовили проектно-кошторисну документацію для ремонту кінотеатру, в якому крім кінотеатру, має функціонувати зал урочистих подій, РАЦС, ЦНАП.
Підняв на порядок денний питання по газогонах, про які говорив раніше. Впритул ми зайнялись питаннями енергозбереження шкіл, медичних закладів, забезпечення населення питною водою. Допоміг інвесторам в спорудженні п’ятиповерхового житлового будинку в м. Сквира.
Моя мрія - повернути в район проект ЄС/ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”, з яким ми працювали в 2010-х роках, який був цікавим не лише в тому, що вирішував конкретні проблеми жителів, а й тим, що сприяв розвитку самоорганізації громад. Після того, як президентом став Віктор Янукович, я пішов з органів влади у сільське господарство. Слідом за мною “пішов” з району і проект.
Та головна моя мета - продовжувати працювати на користь людям.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету”
Ростислав Кириченко: “Коли температура піднімається до 30 градусів, на Київському водосховищі – ціла катастрофа”
Фото: Ігор Дармостук, КиевVласть
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Вишгородської районної ради Ростиславом Кириченко.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Ростислав Кириченко: План доходів загального та спеціального фонду районного бюджету на 2016 рік з урахуванням змін складав 437,8 млн гривень. Фактичні надходження доходів районного бюджету за звітний рік з офіційними трансфертами складали 472,2 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Порівняно із 2015 роком надходження до районного бюджету збільшились на 27,3%. Доходи загального фонду без офіційних трансфертів становлять 178,3 тис. гривень. Ріст надходжень до відповідного періоду минулого року збільшився на 48,6%. За І квартал цього року надходження збільшились на 47,9 %.
Приріст до бюджету був зумовлений збільшенням обсягів наданих послуг та виконаних робіт суб’єктами господарювання, а також за рахунок податків та зборів на доходи фізичних осіб.
Найбільшими платниками податків в районі є ТОВ “Хенкель Баутехнік”, ТОВ “Київська енергетична будівельна компанія”, ТОВ “Перший столичний хлібзавод”, ТОВ “Сандора”, філія “Каскад Київських ГЕС і ГАЕС”, ПАТ “Укргідроенерго”, ТОВ ”Кен-Пак”, ТОВ “Комплекс Агромарс”.
KV: Які дії спрямовані на залучення інвесторів у Вишгородський район?
Ростислав Кириченко: Вишгородський район є привабливим для інвесторів і в змозі забезпечити їхні вимоги на відповідному партнерському рівні, про що свідчить позитивна динаміка капітальних інвестицій, які були спрямовані на модернізацію підприємств Вишгородщини в останні роки: 2012 рік – 2920,9 млн гривень, 2013 рік – 3502,2 млн гривень. За 2016 рік обсяг капітальних інвестицій склав 2 065,36 млн гривень, що на 771,7 млн гривень менше, ніж у 2015 році.
В районі розвивається інфраструктура підтримки підприємництва, яка включає сукупність державних та громадських інститутів, що обслуговують інтереси суб’єктів підприємницької діяльності та забезпечують їх господарську діяльність, сприяють підвищенню її ефективності.
На території району функціонує 23 об’єкти інфраструктури з підтримки підприємництва. Крім того, ми розпочали створення бізнес-ради при Вишгородській районній раді, суть якої полягає в створенні ефективної комунікації між бізнес-суспільством та державою, адже у співпраці з владою бізнес зможе дати суспільству набагато більше.
В свою чергу “Банк проектів” – рушій створення інноваційних ідей та нових робочих місць, що є запорукою успішної економіки. А за наявності резерву бізнес-проектів, які сприятимуть створенню робочих місць, розвитку інфраструктури та пріоритетних галузевих напрямків, місцева влада зможе запропонувати механізм підтримки підприємців.
KV: Вишгородський район – аграрний? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Ростислав Кириченко: Вишгородський район можна назвати аграрно-промисловим.
Протягом 2016 року в усіх категоріях господарств району відбулось зменшення виробництва валової продукції за рахунок зменшення виробництва м’яса птиці на 9 тис. тонн у ТОВ “Комплекс Агромарс”.
Промисловість протягом останніх років набула більш стійких тенденцій розвитку у всіх галузях. У структурі промисловості району основними галузями є: виробництво готових металевих виробів, харчових продуктів, іншої неметалевої мінеральної продукції, а також електроенергії.
KV: Які земельні скандали у Вишгородському районі? Де розміщені “гарячі точки”?
Ростислав Кириченко: Проблема є із земельними ділянками, які садове товариство “Глядин”, що зареєстроване в Хотянівській сільській раді Вишгородського району, разом із Вищедубечанським лісництвом надавали в оренду.
В процесі проведення слідчих дій було встановлено, що шляхом зловживання службовим становищем, під виглядом надання земельних ділянок безкоштовно в приватну власність, особи заволоділи чужими земельними ділянками. На даний час створюється комісія з представників Вишгородської районної ради, представників Ревізійної комісії, та з представників органів управління СТ “Глядин” з метою перевірки незаконного заволодіння земельних ділянок підставним особам на зазначеній території.
Також був скандал навколо будівлі Новопетрівської районної лікарні. На підставі рішення Новопетрівської сільради їх державний реєстратор провів державну реєстрацію права власності на дану будівлю за територіальною громадою села Нові Петрівці в особі Новопетрівської сільської ради.
Однак, Новопетрівська районна лікарня входить до складу комунального закладу “Вишгородська центральна районна лікарня”, є її відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи. Майно Новопетрівської районної лікарні є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради, знаходиться на балансі комунального закладу “Вишгородська центральна районна лікарня”.
Тому ми разом із Фондом комунального майна Вишгородського району, комунальним закладом “Вишгородська центральна районна лікарня” звернулися до Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури. Справу розглядав суд, але станом на сьогоднішні провадження у даній справі зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Ростислав Кириченко: Вишгородський район входить до складу Бородянського госпітального округу, до якого також увійшли медичні заклади м.Бучі, м.Ірпеня, Іванківського, Поліського та Бородянського районів.
У 2017 році місцеві ради кожного округу повинні створити спільний майданчик для ухвалення рішень та розробки спільної позиції щодо майбутнього округу – Госпітальну раду. Ми готуємо туди трьох представників району.
Головна проблема у створенні округу – відсутність достатнього нормативно-правового забезпечення. Міністерством охорони здоров’я України дотепер не затверджено обсяг надання вторинної медичної допомоги, що має забезпечуватися багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування першого та другого рівня.
Також серед проблем – значна відстань між населеними пунктами, вкрай низька якість доріг, відсутність прямого транспортного сполучення, високі ціни на пальне та проїзні квитки, що ускладнює доїзд пацієнтів з інших районів до місць розташування майбутніх багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Ростислав Кириченко: В 2015 році Київська обласна рада схвалила 4 об’єднані територіальні громади (ОТГ): Вишгородську, Петрівську, Димерську та Пірнівську.
Кабінет Міністрів України затвердив тільки дві: Димерську (до її складу мають увійти 15 сільських рад - Абрамівська, Богданівська, Вахівська, Глібівська, Демидівська, Катюжанська, Козаровицька, Литвинівська, Любимівська , Руднє-Димерська, Сухолучька, Толокунська, Ровівська, Ясногородська та Димерська селищна рада) та Пірнівську ОТГ (туди увійдуть Пірнівська, Вищедубечанська, Воропаївська, Жукинська, Лебедівська, Нижчедубечанська, Новосілківська і Сувидська сільські ради).
Громади Гаврилівської та Синяківської сільських рад, які також розташовані у Вишгородському районі, згідно перспективного плану КМУ у складі Бучанської ОТГ.
На початку квітня 2017 року Вишгородська міська рада ініціювала добровільне об’єднання територіальних громад Хотянівської, Новосілківської, Лебедівської, Нижчедубечанської, Вищедубечанської, Пірнівської, Воропаївської, Жукинської, Сувидської, Новопетрівської, Старопетрівської, Лютізької сільських рад з адміністративним центром у місті Вишгороді.
На громадських слуханнях мешканці лівобережних сіл Лебедівки, Нижчої Дубечні, Вищої Дубечні, Новосілок, Пірнового та Воропаєва були проти такої ОТГ. На думку місцевості, ці села краще об’єднати відповідно до перспективного плану КМУ - в Пірновську ОТГ.
На правобережній частині району мешканці Нових Петрівців та Старих Петрівців відмовили міськраді. Громада міста Вишгород майже одноголосно підтримала створення Вишгородської об’єднаної територіальної громади.
Димерська селищна рада також виступила з пропозицією щодо добровільного об’єднання територіальних громад сільських рад, які затвердив Кабмін, а також приєднання громади Гаврилівської сільської ради. Станом на сьогодні, громадські слухання проведені в селі Любимівка, де місцеві жителі одноголосно підтримали приєднання до Димера.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Ростислав Кириченко: Станом на сьогодні в районі проводяться капітальні ремонти відділень та холу Вишгородської центральної районної лікарні (ЦРЛ) та Димерської районної лікарні.
Проводяться проектні та вишукувальні роботи у Вишгородській районній гімназії “Інтелект”, Новопетрівській ЗОШ №3, Лютізькій, Вищедубечанській, Ясногородській, Любедівській та Синяківській загальноосвітніхніх школах, а також у Жукинській опорній школі.
Планується проведення капітальних ремонтів покрівель та фасаду Катюжанської, Ясногородської, Любиміської шкіл, у Новосілківській ЗОШ заплановані роботи по реконструкції з прибудовою спортивного залу с. Новосілки. В Вишгородській ДЮСШ проводиться капітальний ремонт басейну. У Вишгородській спеціалізованій школі “Сузір’я” заплановано капітальний ремонт спортивних майданчиків (стадіону) на території школи.
Також ми продовжуємо активну роботу по розширення місць у дошкільних навчальних закладах Вишгородського району. Капітальні ремонти з прибудовою проводяться у Лютізькому, Пірнівському садочках, капітальні ремонтні роботи – в Катюжанському, Литвинівському та Димерському садочках.
Шляхом перепланування приміщення КЗ “Соціальний гуртожиток” планується збільшення місць дитячого садочку в с. Жукин. В минулому році з районного бюджету було виділено 4 465 тис. гривень та придбано приміщення з прилеглою територією для подальшого відкриття ДНЗ в с. Лебедівка на 80 місць. Станом на сьогодні виготовляється документація щодо зміни цільового призначення об′єкту.
Підходить до завершення капітальний ремонт ремонт спортивного залу РБК “Енергетик”, проводяться капітальні ремонти Катюжансього, Пірнівського, Сухолуцього та Сувидського будинків культури.
Також заплановані капітальні ремонти доріг вулиць у селах Савенка, Дудки, Абрамівка, Вища Дубечня, Сухолуччя, Лебедівка, Воропаїв, Козаровичі, Жукин, Катюжанка, Нижча Дубечня та Литвинівка.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Ростислав Кириченко: Так, ми активно використовуємо систему електронних закупівель, але була проблема. Нещодавно для райради купували папір через “Прозорро”. Компанія, яка була на першому місці, не вийшла на зв'язок. Довелось проводити тендер повторно.
KV: Чи зберіг Олександр Горган вплив на Вишгородську райраду? Чи є стабільність в її роботі?
Ростислав Кириченко: Я не можу сказати, що хтось має на нас вплив. До райради пройшли депутати восьми політичних сил, комісії було створено демократично, тобто кожна партія в нас бере участь у всіх сферах життя району. В нас одна ціль, не дивлячись на різні партії - це розвиток Вишгородського району.
KV: Ширяться чутки, що більшість депутатів райради вже довгий час підконтрольні народному депутату Ярославу Москаленку. Чи справді це так?
Ростислав Кириченко: Я думаю, що це не більше, ніж чиєсь оціночне судження. Якщо нам потрібно підтримати Ярослава Миколайовича, то ми робимо це винятково у питаннях покращення життя району. Часто ми звертаємось до нього із проблемами і отримуємо допомогу.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою?
Ростислав Кириченко: Є деякі непорозуміння, але вони більше технічні, за більше року роботи ми навчились знаходити спільну мову. В нас побудована така співпраця, що один без одного ми існувати не можемо. Незважаючи на те, що кожен займається своєю роботою, ми обов’язково радимось у важливих питаннях.
KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Ростислав Кириченко: Є проблема із перевізниками, але вона помалу вирішується після приходу нового губернатора. Скарг від людей стало значно менше. Раніше їх не влаштовувало ставлення водіїв до пасажирів, стан транспорту та, звісно, ціна проїзду.
Зараз до Києва з Вишгорода можна доїхати за 7 гривень. Була ідея створити два маршрути - з лівого та правого берега столиці до Вишгорода. Тоді б наша райдержадміністрація оголосила конкурс і в подальшому ми б мали вплив на цих перевізників. Але тут є певні проблеми.
Є також проблеми із екологічним станом Київського водосховища. Коли температура повітря піднімається до 30 градусів із позначкою плюс, то тут ціла катастрофа. Але це не можна вирішити за один день. До того ж ми не маємо ні коштів, ні спеціалістів.
Взагалі наші проблеми в області чують, співпраця є. Часто нам виділяють кошти на соціальні проекти. Та це все робиться поступово.
KV: Яка наразі ситуація із Межигір’ям?
Ростислав Кириченко: По цьому питанню ми співпрацюємо із народним депутатом кількох скликань, юристом та сенатором Міжнародного парламенту безпеки і миру Юрієм Кармазіним.
Землі, які раніше були володінням екс-президента Віктора Януковича, зараз у державній власності. Майно знаходиться під арештом, прокуратура веде слідство. За історичною довідкою там був розташований монастир та інші значимі об’єкти. Зараз наша ціль - відтворити знищене.
Читайте: Досье: Кириченко Ростислав Николаевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Ростислав Кириченко: Після двох революцій я зрозумів – час змінювати щось власними руками. Я бачу, як зробити життя кращим, але для цього не завжди є можливості.
Можливо, посада голови райради – це старт моєї політичної кар'єри.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету”
Фото: Вышгородский райсовет
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Рокитнянської районної ради Олександром Конопчуком.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Олександр Конопчук: У 2016 році бюджет району складав 39,9 млн гривень, разом із державними субвенціями - 191,7 млн гривень. Перевиконання склало близько 6 млн гривень.
На поточний рік планується власних надходжень 40,8 млн. За І квартал маємо 11,6 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Збільшення відбулось в першу чергу за рахунок ПДФО, а також податків із підприємств, що працюють на території району. Найбільші - АПК “Насташка”, СТОВ “Росія”, ТДВ “Рокитнянський спецкар’єр”, “Ясенсвіт”, елеватор “Успіх” та ПП “Сімол”.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Рокитнянського району, але сплачують податки у місто?
Олександр Конопчук: Ні, всі підприємства в нас зареєстровані в Рокитнянському районі і добросовісно сплачують податки. Звичайно, є багато пустих площадок, де раніше були заводи. Звідти коштів ми не отримуємо.
KV: Рокитнянський район - аграрний? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Олександр Конопчук: Для порівняння - підприємства, які працювали на теренах району 20-30 років назад: завод залізобетонних виробів, деревообробний завод, завод продтоварів, цукровий завод, плодоконсервний завод, цукрозавод, маслозавод, два заводи з виробництва цегли та три гранітні кар'єри.
Багато років Рокитнянщиною керували люди з інших районів. Як результат - зараз працює тільки маслозавод та ООО АПК “Насташка”, яке займається відгодівлею свиней. Жодний кар'єр фактично не працює, ТДВ “Рокитнянський спецкар’єр” близько семи місяців чекає видачі ліцензії.
Для розвитку промисловості на території району є все - і камінь, і пісок, і вода, і глина, а головне - люди, здатні працювати у цих галузях. Якщо відродити те, що зараз не працює, Рокитнянщина стане потужним агро-промисловим районом.
KV: Які дії спрямовані на залучення інвесторів у Рокитнянський район?
Олександр Конопчук: У нас є вся необхідна база. Ми розміщуємо інформацію про привабливі інвестиційні об'єкти у мережі інтернет. Але інвесторів відлякує корупція в нашій країні і те, що законодавча база не зовсім відповідає міжнародним стандартам.
Просимо також обласну раду посприяти в залученні інвесторів. Цим питанням займаємось, але бажаного результату поки не маємо.
KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Олександр Конопчук: Минулого губернатора і його заступників я не бачив жодного разу. Зараз співпраця із областю є, наші проблеми чують і допомагають вирішувати. Я мав особисту коротку зустріч з губернатором. Але більше підтримую контакт із куратором нашого району заступником губернатора Вячеславом Кучером. Сьогодні ми сподіваємось на виділення коштів по співфінансуванню з обласного бюджету.
KV: Після підвищення мінімальної заробітної платні в районі скоротилась кількість ФОПів?
Олександр Конопчук: Так, 1 січня 2017 року закрилось 240 ФОПів. Проблема тут справді є. Більшість підприємців, які припинили свою діяльність, займались сезонною роботою. Їм не вистачало коштів на сплату податків.
На життя району це вплинуло негативно - люди втратили робочі місця. До того ж підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету, адже кошти від перевиконання довелось витратити не на розвиток Рокитнянщини, а на підняття зарплат.
KV: Чи є проблема із виділенням землі участникам АТО?
Олександр Конопчук: У 2015 році, коли я прийшов на посаду, застав “земельний майдан”, на який зібрались учасники АТО. Вони вимагали виділити їм по 2 га обіцяної землі. Враховуючи, що в нас їх близько 200 чоловік, одразу питання вирішити не вдалось. Перше, про що ми домовились - провести інвентаризацію землі. Створили комісію. Але ж ви розумієте, що повноваження її були виключно рекомендаційні. Інвентаризацію провели. Це не вирішило проблему, адже видачею землі займається Держгеокадастр.
На території сільської ради Житні Гори ми знайшли 20 га землі для участників АТО Рокитнянського району. Її віддали бійцям з Білоцерківщини. Позиція Держгеокадастру була проста - кожен учасник АТО має право отримати землю. Звинувачувати когось чи сперечатись сенсу немає.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Олександр Конопчук: Ми поки не готові говорити про продаж землі. Нещодавно районна рада прийняла два документи. Перший - це звернення до прем’єр-міністра, Верховної Ради та Президента з проханням повернути району повноваження розпоряджатися землею. Відповідь була короткою - спочатку створіть об’єднану територіальну громаду, потім, можливо, розглянемо ваше звернення. Другий - це рішення про підтримку мораторію на продаж землі, який також був відправлений до відповідних інстанцій. Тут нам відповіли, що у Верховній Раді лежить чотири законопроекти на відміну мораторію, які скоріше за все будуть проголосовані.
Ми за те, щоб селяни працювали на своїй землі. Вони гарно її обробляють, створюють робочі місця. У людей немає грошей купувати землю. Якщо дозволити її продаж - сільська рада, на території якої вона знаходиться, фактично ту землю втратить. Бо невідомо хто її придбає і з якою метою.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між селищем і районом? За що?
Олександр Конопчук: Конфліктів немає, в нас нормальна співпраця. Із адміністрацією повноваження не ділимо. Ми об’єднані спільними проблемами, і бажання їх вирішити є в кожного. Якщо виникає непорозуміння, ми сідаємо за стіл переговорів і приймаємо спільне рішення. Із селищним головою так само.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Олександр Конопчук: У нас представлені такі політичні сили - “Батьківщина”, БПП, УКРОП, “Свобода”, Радикальна партія Олега Ляшка і “Наш край”. Нас об’єднує два прапори - прапор України та прапор Рокитнянщини. Я взагалі вважаю, що на рівні району політичних сил не має бути.
Наші депутати - це в першу чергу - патріоти. Вони розуміють відповідальність за виборців та країну, вони вболівають за це, а не грають в популізм. Прозорість, чесність в роботі дає бажаний результат.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Олександр Конопчук: Кабінетом Міністрів у нас затверджена одна ОТГ - Рокитнянська, у яку мають увійти 14 сіл та селище. На мою думку, перша проблема децентралізації - це знищення економічного потенціалу кожного населеного пункту. Якби ми могли в повній мірі розпоряджатися власними ресурсами - тоді реформа була б корисною.
По цьому питанню був тиск з боку голови райадміністрації. Він вважав, що за два тижні ми маємо створити ОТГ. Але в мене виникло питання - що буде далі? Бюджет більшим не стане. Я вважаю, що реформи в першу чергу мають передбачати зростання економічного потенціалу. Тому я його все ж переконав, що до децентралізації ми маємо підійти зважено.
Терміни проведення реформи повинні визначатись економічною доцільністю, а не вказівками зверху. Європа підходила до даної реформи протягом багатьох років, подолавши корупцію, встановивши верховенство права, запровадивши демократичні інститути.
У порядок денний питання об‘єднання поки не включено. Зараз нам потрібно створити людям робочі місця, відродити об'єкти соціально-культурного призначення. Тоді ми будемо в громаді сильними, самодостатніми і здатними самостійно вирішувати свої проблеми.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Олександр Конопчук: Вартість проїзду до Києва в нас піднялась від 50 до 65 гривень. Це багато, адже деякі люди в нас щодня їздять до столиці на роботу. Районна рада законодавчо вплинути на цю ситуацію не може.
Але у жителів Рокитнянщини є альтернатива - електопотяг. Звісно, це займає більше часу, але потребує менше коштів.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Олександр Конопчук: Рокитнянський, як і 11 інших районів, входить до Південного госпітального округу із центром у Білій Церкві. Голови райрад не проти його створення, але ми маємо побачити прорахований результат.
На зустрічі із губернатором і головою облради ми поцікавились, що буде із нашими лікарнями та ФАПами. На сьогоднішній день відомо тільки те, що ФАПи ми за бажанням будемо утримувати за місцевий бюджет.
Ми, як і всі райони, делегували двох представників до госпітальної комісії до області. Я вважаю, що медична реформа має покращити рівень надання послуг у лікарнях. Але є сумніви, що створення госпітального округу принесе саме цей результат.
KV: Чи є в районі проблема із недостатньою наповнюваністю шкіл?
Олександр Конопчук: Наразі питання закриття шкіл через недостатню наповнюваність в нас не стоїть. У минулому році був створений опорний заклад на базі Синявської школи. За рахунок держбюджету були обладнані кабінети фізики, хімії та біології. Область подарувала нам два шкільні автобуси.
Ми працюємо за таким принципом - перш, ніж щось закрити, потрібно створити краще.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Олександр Конопчук: Нещодавно за рахунок райради був облаштований футбольний майданчик зі штучним покриттям у школі №3. В цьому році плануємо провести ремонт дитячого дошкільного закладу ”Білосніжка” в селі Острів, розпочати будівництво спортивної школи, відремонтувати спортивну залу у школі №1, відремонтувати дороги на вулицях Остапа Вишні, Дружби, Цегельній, Польовій у Рокитному. Все це буде реалізововано за рахунок співфінансування із обласного та районного бюджету, усі об’єкти готові на тендер.
Також планується ремонт неврологічного відділення районної лікарні, ремонт ФАПу в селі Пугачівка, ремонт бібліотеки та музичної школи і ремонт даху Ольшаницької загальноосвітньої школи.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Олександр Конопчук: Система доволі корисна, у районі нею користуються. Із цим немає жодних проблем.
KV: В Рокитнянському районі доволі багато ставків. Їх орендарі сплачують податки?
Олександр Конопчук: Бувають різні ситуації. Наприклад, у селі Насташки, Ольшаниці орендарі ставків досить справно сплачують податки до бюджету. Є питання у Голубій Ниві - ми не впевнені, що податки сплачують за всю площу водного об’єкта. До того ж частина ставків була виведена за межі району.
Це робилось за часів минулої влади та, мабуть, для того, щоб ні сільська, ні районна ради не мали впливу на дані об’єкти.
Наразі районна рада ініціювала створення відповідної комісії, яка проаналізує сплату податків.
Читайте: Досье: Конопчук Александр Григорьевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Олександр Конопчук: Народився я на Житомирщині, у Рокитнянському районі живу з 1989 року. Тут народились два моїх сини, одружились на рокитнянських дівчатах.
У місцевих людей після правління “варягів” виникла велика недовіра до “чужих” у районній владі. Перший час до мене довго придивлялись, але зараз всі вважають за свого.
Посада голови районної ради вимагає жити проблемами громади, разом з депутатським корпусом щоденно їх вирішувати.
У нас чудова команда як серед депутатів, так і в апараті ради. Я їм за це вдячний. Якщо по завершенні цієї каденції запропонують залишитись, то я з радістю продовжу свою діяльність.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Фото: KV
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Таращанської районної ради Людмилою Урожай.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Людмила Урожай: За останні два роки бюджет району помітно зріс. Але, зважаючи на те, що Кабінет Міністрів переклав “на місця” додаткові видатки, бюджет у нас дефіцитний. До кінця року нам не вистачає 9,5 млн гривень на зарплати і 1 млн на енергоносії.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За I квартал 2017 року ми маємо бюджет у сумі близько 64 млн гривень, перевиконання склало 1,8 млн гривень. Незважаючи на це, буде складно знайти кошти на усі потреби, а найголовніше - зарплати медикам і освітянам. Є надія, що на початку осені сільгосппідприємства будуть розраховуватись зі своїми орендодавцями і за рахунок більшого перевиконання бюджету ми зможемо хоча б частково задовольнити потреби.
Ми звертались до Кабінету Міністрів з проханням додатково виділити кошти на медичну галузь району. Нам відповіли, що у Міністерстві охорони здоров'я є резервні кошти, можливо, їх перерозподілять між місцевими бюджетами..
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Людмила Урожай: У цьому році за рахунок обласного бюджету закінчуємо заміну вікон у найбільших школах району, плануємо ще провести заходи із енергозбереження та утеплення. На стадії завершення - будівництво спортивного майданчику зі штучним покриттям в місті Тараща та селі Лука, туди потрібно вкласти ще близько 200 тис. гривень.
Також проводимо ремонти у дитячих садочках та ФАПах, кошти на це отримуємо із сільських бюджетів
На співфінансування до області ми подали 5 проектів. Серед них - заміна вікон у школах та ремонт доріг. У місті Тараща є проблеми із водопостачанням та сміттєзвалищем, зараз вони працюють над документацією, думаю, також будуть подавати на співфінансування.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Людмила Урожай: Так, бюджетні організації в нас працюють через “Прозорро”. Про проблеми із його використанням я не чула.
KV: Наскільки Таращанський район інвестиційно привабливий?
Людмила Урожай: Великих інвестицій в районі немає. І це - проблема. Якщо дивитись статистику, то і розмір середньої заробітної плати в районі займає друге місце з кінця. Є проблема безробіття серед населення району. Основні галузі, які працюють - приватні підприємці і сільгоспвиробництво.
Було в нас велике підприємство “Лучанський цукровий завод”, зараз він не працює, його вже практично знищили. Така ж ситуація із заводом “Мотор”. У свій час їх власники продали майнові паї, а нові господарі не зберегли роботу компаній. Відповідно місцеві залишились без роботи.
KV: Тобто, в районі великий дефіцит робочих місць?
Людмила Урожай: Так. Таращанському району ще далеко до стабілізації, вже не кажучи про розвиток. Робочих місць не вистачає, тому молодь їде у столицю чи за кордон.
У минулому році відкрився магазин “Фора”, з'явилось близько 50 робочих місць. Це добре, але почало страждати мале підприємництво, яке не може конкурувати із мережевим супермаркетом.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Людмила Урожай: Наш район доволі компактний, тому Кабмін нам затвердив одну громаду - Таращанську. У 2015 році були зроблені певні кроки до об’єднання і на цьому процес благополучно зупинився.
Як на мене, то законодавець трохи не продумав виконання реформи. На сьогоднішній день майже всі сільські ради самодостатні, у міської ради доволі потужний бюджет. Люди не бачать сенсу в об’єднанні.
Сільські голови в нас теж не в захваті від реформи. Звичайно, вони не хочуть втратити свої повноваження. Тому про вибори говорити дуже рано, я не бачу ніяких рухів у бік створення об”єднаної громади на Таращанщині.
KV: Чи є в районі земельні скандали?
Людмила Урожай: Земельні скандали у нас з'явились після роботи вже колишнього голови райдержадміністрації. Нагадаю, що районна рада у земельних питаннях повноважень не має, ми тільки затверджуємо технічну документацію. Землями за межами сіл займається райдержадміністрація і Держгеокадастр.
Минулого року було незаконно виділено кілька земельних ділянок невідомим особам. Зараз справою займається СБУ.
Також є деякі непорозуміння між орендарями паїв. Хтось пропонує селянам кращі умови, хтось більшу плату. Але я вважаю, що це нормальна конкуренція, від якої виграють люди.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Людмила Урожай: Особисто я землі не маю, тому в мене двояке ставлення до мораторію. З одного боку, уявіть - до вас приходять і кажуть, що ви не маєте права продати свою власність. А з іншого боку є пересторога, бо невідомо, як законодавець випише закон про обіг землі. Можуть постраждати люди, які безпосередньо працюють на землі. Це і фермери, і орендарі паїв, які добросовісно обробляють землю.
На наші землі можуть прийти латифундисти та великі корпорації з мішками грошей. Що залишиться нам? Люди на селі живуть бідно, тому можуть продати свої паї за безцінь. З великими підприємствами в районі так і сталося - запропонували гроші, люди продали свої частки, підприємства закрили. Якщо бабусі запропонують гроші, яких вона ніколи в руках не тримала, хіба відмовиться? Ніхто не знає реальної ціни на наші родючі землі. Їх розберуть за копійки.
Поки влада не випише всі закони, які стосуються земель сільськогосподарського призначення, говорити про продаж землі зарано.
KV: Чи є проблема із створенням госпітального округу?
Людмила Урожай: Це також одне із болючих питань. Ми вже три рази збирались з приводу створення Південного госпітального округу із центром у Білій Церкві. На останньому засіданні комісії районної ради ми делегували в раду госпітального округу двох лікарів. Найголовніше питання по реформі - що буде з нашими ЦРЛ? Поки ніхто не може цього сказати.
Та як пацієнт я розумію, що залишати медицину у тому стані, який є сьогодні, не можна. Із серйозною хворобою ти залишаєшся сам на сам і, щоб не казали, безкоштовної медицини в нас не існує.
З госпітальних округів, які будуть створені в області, наш найбільший. Ми просили почати створення з менших округів. Тоді б нам стало зрозуміло як він працює і як рухатись далі. Але ж ми розуміємо, що процес реформування вже не зупинити. Тому вимушено йдемо цією дорогою.
KV: Чи є в районі проблема із перевезенням пільгових категорій громадян?
Людмила Урожай: Після того, як держава припинила фінансування перевезень пільгових категорій пасажирів, ми порахували, що на рік район має виділяти на це біля 1 млн гривень. В нас таких коштів немає, і ми людям про це чесно сказали.
KV: Таращанський район - аграрний? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Людмила Урожай: Наш район глибоко аграрний. Промислові підприємства в нас переважно приватні і їх залишилось всього декілька.
Розвиток промисловості в районі можливий. Але поки він не відбувається.
На території “Лучанського цукрозаводу” є ділянка землі площею біля 40 га. Інвестори із Німеччини там хотіли поставити сонячні батареї, передумали.
Є інвестор, який хоче біля залізнодорожної станції побудувати елеватор. Вже декілька років пройшло, нічого не відбувається.
Прийшли інвестори в одне із сіл, мали будувати завод. Знову ж таки, поки руху я не бачу.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Таращанського району, але сплачують податки у місто?
Людмила Урожай: Я нещодавно спілкувалась із податковою службою і впевнена, що такої проблеми в районі немає.
KV: Чи є проблема із недостатньою наповнюваністю шкіл?
Людмила Урожай: Так. У 2012 році довелось закрити дві школи у селах Чернин і Мала Березянка, ще одну, у селі Круті Горби, понизити до I ступеня.
В цьому році ми понизили ступінь ще однієї школи. Але закрити всі школи - це не вихід.
KV: Чи є у Таращанському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Людмила Урожай: Співпраця із облдержадміністрацією є. Не можу сказати, що наші проблеми залишають без уваги.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Людмила Урожай: У Таращанському районі представлені такі політичні сили як БПП, “Батьківщина”, УКРОП, Радикальна партія Олега Ляшка, “Опозиційний блок” та ВО ”Свобода”. Але ж в районній раді ми вирішуємо не політичні питання, а питання життя району. Тому політичних дебатів в нас не відбувається.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Людмила Урожай: Із РДА ми повноваження розділили згідно закону. Майже рік голови адміністрації в нас немає, зараз проходить конкурс на цю посаду.
Місто нам дуже допомагає, разом із селами забезпечує харчування дітей у школах, садочках та лікарні. Сваритись нам немає причин.
Читайте: Досье: Урожай Людмила Борисовна
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Людмила Урожай: На посаду голови райради я прийшла у 2014 році. До цього була депутатом. Зараз працюю вже другу каденцію.
Моєю метою було і є об’єднати зусилля всіх депутатів для розвитку району.
Цю посаду не розглядаю як старт політичної кар'єри. Я пройшла довгу дорогу в освіті - від вчителя до начальника відділу освіти і знову вчителя.
Чи йти на наступну каденцію - вирішу, зважаючи на обставини. Кожна людина хоче залишити добру пам’ять про себе, і я так само. Найважливіше для мене - щоб було не соромно дивитись у вічі людям.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0008
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 15:23:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0006
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 6
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 15:23:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0009
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145123', '144431', '144353')
ORDER BY `published` DESC
0.0005
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 15:23:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0009
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.9617
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"київщини"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 15:23:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"київщини"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 5140, 10
0.0026
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('2362', '49847', '49573', '55427', '49381', '55411', '55392', '55378', '55366', '55354')
0.9755
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 15:23:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"київщини"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)