Запитання перше. Медична реформа від Супрун.
Весною 2016 року, ще до вашого призначення в.о. міністра МОЗ я вивчав проекти змін до законів, щодо медичної реформи. Їх було три, два з них – досить пристойні і їх авторами були різні депутати профільного комітету ВР. Ці проекти дуже довго товклися в комітеті, але в зал не виносилися виходячи з відсутності політичної волі для їх прийняття.
Можу сказати, що в них було практично все, що нині асоціюється з “медичною реформою”. І автономізація закладів охорони здоров’я, і “гроші за пацієнтом”. Можу сказати, що необхідність внесення подібних змін у законодавство розуміли практично всі члени комітету, фахівці і лікарі. Повторюю, питання було лише у відсутності політичної волі для її реалізації.
Після Вашого призначення в.о. міністра Кабінет Міністрів вніс в профільний комітет ще один варіант закону, який відрізнявся від попередніх лише одним, але принциповим пунктом. Це створення Національної служби здоров’я України, яка, згідно з цим проектом бере на себе реалізацію державної політики у сфері державних гарантій медичного обслуговування населення, а де-факто – одноосібно розпоряджається колосальними коштами платників податків. У 2020 році мова буде йти про мільярди доларів США.
Практично всі фахівці в один голос заявили, що створення подібного монстра несе в собі величезні корупційні ризики, а багато хто вважав, що за ідеєю створення подібної структури стоїть Сергій Березенко, депутат профільного комітету того скликання і одна з осіб, найбільш наближена до тодішнього президента.
Мабуть тому, незважаючи на категоричне неприйняття більшістю членів комітету і фахівців саме цього проекту, він все ж таки був винесений у залу ВР і пройшов.
Виходячи з цього формулюю перше питання: чи правильно я розумію, що “медична реформа саме від Супрун” – є створення Національної служби здоров’я України?
Запитання друге. НСЗУ.
Те, що нині створюється у рамках “медичної реформи від Супрун”, це далеко не велосипед. Вперше механізм державних фінансових гарантій у сфері охорони здоров’я був розроблений… Отто фон Бісмарком. Так-так, тим самим міністром-президентом Пруссії, а потім – рейхсканцлером Германської імперії. На той час це було революційним. Держава вперше гарантувала лікарям оплату за лікування будь-якого громадянина її країни.
Згодом ця система була введена у Великій Британії, де працює і донині. Але є декілька але…
Німеччина вже багато років назад відмовилась від бісмарковської системи прямого державного гарантування і перейшла на іншу модель – держава гарантує перелік безоплатної медичної допомоги, але делегує це право страховим компаніям. Щодо системи охорони здоров’я у Великій Британії, то…
Повторюю слова одного з знавців різних систем охорони здоров’я у світі (вибачте, не можу зараз згадати його прізвище): “Громадяни всіх без винятку країн світу вважають, що їх система охорони здоров’я є поганою”. Так ось. Громадяни Великої Британії вважають, що їх система охорони здоров’я є дуже поганою. Це емоції. А ось – факт. У Великій Британії менше половини пацієнтів доживають до запланованої бюджетної операції. І це при англійських можливостях, щодо бюджетного фінансування. Фактично, альтернатива проста. Якщо тобі потрібна операція – шукай гроші на платну, або розраховуй на те, що залишишся живим, поки підійде твоя черга.
Тепер можу сформувати друге питання: чому при абсолютно різних механізмах організації роботи системи охорони здоров’я в Україні було реалізовано чи не найгіршу? Чи не для того, щоб створити НСЗУ, на який можна витягнути десятки мільярдів бюджетних коштів під крики про “медичну реформу”?
Запитання третє. В.о. міністра МОЗ і страхова медицина.
Зрозуміло, що створення НСЗУ ніяким чином не допомагає розвитку страхової медицини. Але читати від державного службовця вашого рівня, що розвиток страхової медицини веде до “олігархізації медичної сфери” – вибачте, це якийсь сюр.
Абсолютна більшість розвинутих країн світу в той чи інший спосіб розвивають саме страхову медицину. Скандальний проект Обами, де теж були державні гарантії, і який був відмінений Трампом, працював саме через страхові компанії. І відмінили його не тому, що він був поганий, а тому, що більшість американців вирішили, що їх лікування – їх власна справа. Хочеш лікуватися – сам купуй страховку чи плати кешем, але платники податків не повинні платити за тих, кому страховка не по карману.
Чому ж все-таки страхові компанії? Причина банальна – гроші. Пацієнту, за якого платить держава чи НСЗУ, абсолютно все одно скільки буде коштувати його лікування. Клініка зацікавлена отримати від нього як найбільше. НСЗУ – далеко, вона просто не в змозі проконтролювати кожний випадок медичного втручання. Що отримуємо? Фактичну безконтрольність з боку деяких “бізнесменів” від медицини. Я про те, що в рахунку, який буде виставлятися на державу (в даному випадку НСЗУ), буде море дописок. Не дивлячись ні на які протоколи, які нині розробляються, точніше, перекладаються з англійської НСЗУ.
А як такий варіант, як дописки пацієнтів – “мертві душі”? Чи може якась клініка дописати з десяток чи декілька сотень на рік пацієнтів, яким було діагностовано, наприклад, запалення легенів і яких ця клініка ніби вилікувала? Відповідь очевидна – дуже легко, не дивлячись на систему контролю від НСЗУ.
Тому розумні держави використовують страхові компанії, говорячи їм: шановні страховики, боріться за пацієнтів, отримуйте за кожен договір з ними кошти з бюджету але гарантуйте, що лікування кожного з них буде оптимальним. А якщо лікарі щось зробили не так – звертайтеся до суду і відбивайте свої збитки. Це – сенс страхової медицини. Це те, заради чого практично всі країни, де є державні гарантії охорони здоров’я, передовіряють це право приватним страховим компаніям.
Тепер можна сформулювати третє питання до пані Супрун. В Україні сотні страхових компаній, які працюють за вітчизняним законодавством і платять податки в державний бюджет. Невже пані Супрун дійсно вважає, що конкуренція між страховими компаніями за пацієнтів призведе до “олігархізації медичної галузі?” Не думаю. Пані Уляна при моїй зустрічі з нею справила враження дуже розумної і, головне, цілком адекватної людини.
Тоді може питання в якійсь особистій зацікавленості пані Уляни в розвитку єдиного медичного страховика – державного?
Запитання четверте. Коли стане зрозумілим, скільки буде коштувати операція по видаленню апендициту?
З самого початку медичної реформи, а це 2017 рік, я задаю це питання і у блогах, і у своєму ФБ, і при приватних бесідах. І знаєте, що головне. Ще ні разу не отримав відповідь на нього. А вона (відповідь) важливіше, ніж сотні переможних фанфар про хід реформи. І зрозуміло, що апендицит – це образ. Питання ширше: скільки будуть коштувати ті чи інші медичні процедури.
Ми добре знаємо, що нині в країні операція по видаленню апендициту коштує 300-400 доларів США в карман лікаря. Як і розуміємо, що ці кошти – гарантія того, що лікар не плюне на заробітну платню в 10 тисяч гривень і не поїде кудись за кордон. До речі з наступного року наших лікарів почне приймати Німеччина. А там зарплатня хірурга – 10 тисяч євро на місяць. Це не аби якого геніального.
З початку медичної реформи, за два роки, МОЗ і НСЗУ тільки добралися до того, щоби перекласти на українську мову англійські протоколи дій, які застосовуються до пацієнта при тих чи інших симптомах. І це при тому, що з наступного року вступає у дію повна автономізація закладів охорони здоров’я другого рівня (лікарень) і за обслуговування кожного з пацієнтів вони мають отримати кошти. Якщо два роки пішло на те, щоб почати робити переклад, то скільки піде, щоб обрахувати бюджетні можливості, виходячи з середньої статистики тих чи інших захворювань?
З початку цього року завдяки подібній же “швидкій” роботі МОЗ в країні була заблокована будь-яка трансплантація. І це при тому, що була прийнята відповідна законодавча база, а МОЗ відрапортував про ще одне “досягнення”. Але з підзаконними актами якось не вийшло. Як не вийшло з базою даних пацієнтів, які потребують трансплантації, і донорів.
Пів року – це досить великий термін і, можливо, МОЗ і НСЗУ встигнуть все прорахувати, але я в це відверто не вірю.
Підходжу до формування питання чотири до пані Супрун. А скажіть будь ласка, пані Уляно, чим ще займається МОЗ, крім масованого PR свого очільника?
Запитання чотири з половиною.
Операція по видаленню апендициту коштує кешем, умовно 10 тисяч гривень. Ми розуміємо, що це чиста зарплатня. Без податків, води і світла, в значній частині без амортизації обладнання, тощо. На заході подібна операція коштує умовно, але близько, в 10 разів більше.
Питання до пані Супрун. Чи зможе державний бюджет витягнути, наприклад, 25 тисяч гривень і заплатити клініці за операцію по видаленню апендициту, щоб в цю суму увійшли всі видатки лікарні та податки на зарплатню, у Пенсійний фонд, інше? Якщо ж ця сума буде в десять разів менша, а це більш ніж можливо, то у нас або залишиться система побутового хабарництва у галузі, або операції будуть робити інтерни. І тоді вже риторичне питання. Зарахую, його за половину. Ми точно говоримо про медичну реформу в країні?
Запитання п’ять. А хто смотрящі?
У 2016 році я був ініціатором проведення круглого столу і декількох мозкових штурмів щодо зміни законодавства у частині громадського контролю над закладами охорони здоров’я. Розповім, чому це важливо.
В існуючому нині механізмі всі без винятку рішення щодо фінансування і витрачання коштів приймає власник ЗОЗ. Точніше, його представник. У випадку з Київською лікарнею швидкої медичної допомоги, головою громадської наглядової ради якої я маю честь бути, департамент охорони здоров’я КМДА.
З 2020 року ЗОЗ стають повністю незалежними. І можуть витрачати кошти так, як вважають за потрібне. В приватних клініках питанням контролю опікуються акціонери чи власник. В державних чи комунальних таким представником власника (народу України чи громади міста) має стати спостережна рада ЗОЗ.
Тому, повторюсь, ми організували круглий стіл, проаналізували, як працюють подібні органи в інших країнах, а потім, дякую за допомогу Реанімаційному пакету реформ, провели кілька мозкових штурмів. Їх результатом став підготовлений мною проект змін до законодавства щодо створення Спостережних і Опікунських рад.
Цей проект з деякими змінами був прийнятий. Не можу сказати, що ці зміни особисто мене сильно порадували, наприклад законотворці чомусь вирішили, що опікунська рада є фактично структурним підрозділом лікарні. Хоча світовий досвід свідчить про інше – гроші збираються на незалежні рахунки, а рішення щодо розподілу коштів опікунів і спонсорів приймається незалежною неприбутковою організацією. Але Бог з ними, не запрацюють опікунські ради – нічого страшного не буде.
А от щодо спостережних рад, тут законодавці були більш уважні і допустили лише кілька правок, смішних з точки зору інших законів, але не принципових с точки зору того, що спостережні ради будуть мати дійсно серйозні механізми контролю за діяльністю ЗОЗ. Все нічого, але 27 грудня 2017 року, як це часто буває, під Новий рік, Кабмін видав Постанову про порядок формування Спостережних рад при ЗОЗ. Зрозуміло, що цю постанову готував МОЗ. Чесно кажучи, коли я вчитався в її текст, то багато чого зрозумів у “медичній реформі від Супрун”.
Не буду вдаватися у подробиці. Просто наведу декілька прикладів з роботи громадської наглядової КМКЛ ШМД. Мені доводилося стикатися з ситуаціями, коли ми отримували сигнали: “Ми тут домовилися, що ці ліки в вашу лікарню буде поставляти фірма Х”, чи : “Лікарня у минулому році з’їла те обладнання, яке ми їй втюхали, з’їсть і у цьому”.
Я не утрирую. Текст дослівний. Звісно, ми витримали кілька невеликих війн, в результаті яких ЛШМД закупає ліки через систему Прозоро, а обладнання в лікарню почали поставляти те, яке просили лікарі, але факт залишається фактом. Медицина – дуже великий бізнес, де гуляє дуже висока корупційна складова і величезні прибутки.
Але виходячи з Постанови, яку прийняв Кабмін з подачі МОЗ, саме представники цих хлопців мають не просто можливості, а практично стовідсотково будуть контролювати спостережні ради ВСІХ закладів охорони здоров’я країни.
Звісно, ми подали на Кабмін у суд і справа нині розглядається.
Але тепер я хочу задати пані Супрун останнє питання, п’яте з половиною. Шановна пані Уляно. Єдине Ваше досягнення на посаді, це по розповідям людей, яким я довіряю, є те, що ви досить жорстко повели себе по відношенню до фармацевтичної мафії. Подробиць не знаю, просто не цікавився. Але якщо це правда, скажіть будь ласка. Однією рукою ви боретесь з корупцією у медицині, а іншою (мабуть іншою?) візуєте постанову Кабінету Міністрів, яка фактично вводить ту ж саму мафію у систему контролю над всіма лікарнями країни. При тому, що мені чітко відомо, Ви в курсі цієї постанови і розумієте всі можливості спостережних рад.
Тоді хто Ви, шановна пані в.о. міністра?
Читайте: Медичне страхування, страхова медицина чи державне фінансування: що зробить медицину доступною, якісною і безоплатноюКиевVласть
Стявши голову, за волоссям не плачуть.
Спроби подати ситуацію зі “звільненням-не звільненням”, “перепризначенням-не перепризначенням” голови КМДА (місцевого органу центральної виконавчої влади) як згортання самоврядування в столиці є нічим іншим як блюзнірством.
Читайте: Глава Офиса президента попросил Кабмин уволить Кличко и
Кличко: разделение полномочий избранного мэра и главы КГГА лишит Киев самоуправления
Бо як можна руйнувати (і такий термін вживається) те, чого не існує.
Відкрию “велику таємницю”. У реальності самоврядування в Києві немає з 1996 року.
Воно вже давно є плодом уявлення лише тих, хто з цього має зиск — центральної влади (дотепер, як буде надалі — побачимо), міських чиновників, забудовників і бізнесу, до них наближених.
Така собі фата-моргана, оптичний обман, або “самоуправління” по-київськи, що самозабутньо впарюють для внутрішнього й зовнішнього вжитку. Як та шотландська Нессі — всі чули, але ніхто не бачив.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Називати ту потворну систему влади а ля Кучма-Омельченко, створену ними, і завершену Януковичем, в якій схрестили вужа з їжаком, самоврядуванням — треба бути великим фантазером чи відвертим обманщиком.
Експерти Ради Європи неодноразово починаючи з середини 90-х наголошували на її вадах, казали мені особисто, що аналогів в Європі немає, писали Президенту, ВР, але їх ніхто не послухав.
Бо на кону була столиця, в якій Банковій хотілось безроздільно володарювати. Хто володіє Парижем, той володіє Францією.
Домінування в столиці міської і районних державних адміністрацій, перетворення міського голови лише в церемоніальний додаток до посади голови КМДА, використання Київради як декоративної ширми для відвода очей, робить міську владу непідконтрольну киянам.
Міняти систему влади в столиці і повертати місту вкрадене у нього самоврядування, а КМДА трансформувати в щось на кшталт префектури лише з контрольно-наглядовими функціями — ось що стоїть найперше на порядку денному, а не змагання за те, хто знову узурпує владу в Києві, посівши посаду керівника міськдержадміністрації.
Читайте: Кому Вова шапку даст: на Банковой стартовал кастинг на главу КГГА
Сподіваюсь, що артикульовані деякими представниками нової команди зміни закону про столицю (які, то вже інша справа, це треба обговорювати) не залишаться лише балачками.
Леонід Косаківський, Київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993 – 1998 рр.КиевVласть
Наразі доволі резонансним є питання, що стосується діяльності організованої злочинної групи осіб, спрямованих на заволодіння об’єктом нерухомості, належним на праві власності територіальній громаді міста Києва – нежитловим будинком по вул. Б. Хмельницького, 34, літ. Б, Б'.
Даний об’єкт нерухомості розташований у дворі позад відомого готелю “11 mirrors”, що належить брату мера Києва Володимиру Кличко (мова про ТОВ “ВІТ-ПЛЮС”). Зокрема, таким сусідством і викликані маніпуляції з об’єктом, про що йдеться нижче.
Читайте: Фирма Кличко-младшего победила в торгах на дом в центре Киева, расположенный во дворе гостиницы братьев Кличко
23.07.2019 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Києві, порушене кримінальне провадження (№ 62019100000000944) за ч. 5 ст. 191 КК України щодо вчинення кримінального правопорушення службовими особами Київської міської державної адміністрації (КМДА) за попередньою змовою з народним депутатом України та службовими особами приватного сектору господарювання, які вчинили дії, спрямовані на заволодіння майном територіальної громади, наведеного вище.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Заявником та потерпілим за даним кримінальним провадженням є ТОВ “Капітал”, яке в 2005 році набуло статус інвестора реконструкції даного нежитлового будинку. В подальшому наш інвестиційний договір було розірвано в судовому порядку, шляхом винесення завідомо неправосудного, на мою думку, рішення, а об’єкт на поза конкурентних і збиткових для територіальної громади міста умовах передано у володіння ТОВ “Альтернатива”, яке мало створити у приміщенні музей та бібліотеку.
Як мені стало відомо, на хід розгляду справи в апеляційному суді опосередковано через Сергія Алєксєєва впливав Віталій Кличко. Зокрема, до складу колегії Київського апеляційного господарського суду, яка здійснювала перегляд зазначеної справи, входила суддя Дідиченко Марина Анатоліївна, яка перебуває чи перебувала у громадському шлюбі з Алєксєєвим Сергієм Олеговичем.
У 2013 році ТОВ “Альтернатива” належала Валерію Аракчеєву, який також був директором ще двох товариств – ТОВ “Тельбін” (ідентифікаційний код 19258706) та ТОВ “Е-Груп” (ідентифікаційний код 37568110). Власниками зазначених товариств були близькі родичі народного депутата від партії Віталія Кличка “Удар” – Валерія Іщенко. В подальшому ТОВ “Альтернатива” придбав Сергій Боярчуков – співвласник юридичної компанії “Алексєєв, Боярчуков і партнери”. Бізнес-партнер Сергія Боярчукова – Сергій Алексєєв з 2011 року був президентом офіційного фан-клубу братів Кличко, а згодом – депутатом БПП у складі депутатської групи “Удар” Віталія Кличка.
Вищенаведене свідчить про те, що дана злочинна організація має чітку структуру, необхідні сфери впливу та наявність прямого умислу в діях її учасників, а саме:
- Київського міського голови Віталія Володимировича Кличко, який всупереч інтересам служби, зловживаючи владою та службовим становищем, а також маючи значний політичний вплив, організовував прийняття необхідних рішень;
- народного депутата Верховної ради України Алєксєєва Сергія та його цивільної дружини Марини Дідиченко, які організували розірвання інвестиційного договору в судовому порядку;
- Боярчукова Сергія, який забезпечив оформлення договору оренди та фактичне володіння та користування об’єктом реконструкції ТОВ “Альтернатива” та є його одноособовим власником.
Згодом корумпована схема щодо незаконного розірвання інвестиційного договору та незаконного заволодіння об’єктом реконструкції була розкрита в ході журналістського розслідування та висвітлена, в тому числі, в сюжеті ТСН “Бібліотека для брата”.
Як повідомив Сергій Боярчуков кореспонденту ТСН – “Одним из моих стратегических партнеров по развитию этого помещения, как я это видел, был отель “11 mirrors” в лице Владимира Кличко. Безусловно, я был заинтересован в сотрудничестве с ними. Но их условие было – чтобы я погасил этот скандал”, у зв’язку із чим під час моєї зустрічі із Сергієм Боярчуковим останній від імені Володимира Кличко пропонував мені 100 000 у.о. для припинення мого спротиву у всіх його формах проти незаконного розірвання інвестиційного договору.
Звичайно ж ТОВ “Альтернатива” у приміщенні ні музею, ні бібліотеки створено не було, а в дійсності дане нежитлове приміщення використовується для цілей обслуговування готелю “11 mirrors”, що знаходиться за адресою: вул. Б. Хмельницького, буд. 34 А, що в м. Києві, та належить Володимиру Кличко. Зокрема, будинок використовується як складське приміщення.
В подальшому, з метою отримання контролю над об’єктом комунальної власності – нежитловим будинком по вул. Б. Хмельницького, буд. 34 (літ Б, Б'), Київським міським головою Віталієм Кличко з голосу на пленарному засіданні Київської міської ради з мотивів невідкладності було включене питання розгляду проекту рішення “Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади, що підлягають приватизації” та безпосередньо розпочато процес приватизації.
Читайте: Киевсовет отдал под сомнительную приватизацию три десятка коммунальных помещений
В рамках зазначеного кримінального провадження Печерським районним судом міста Києва 26 липня 2019 року накладено арешт на даний об’єкт нерухомості та заборонено будь-яким чином відчужувати майно, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (справа №757/39413/19-к).
Своїми зверненнями до ДП “ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ” та Департаменту комунальної власності міста Києва ТОВ “Капітал” інформувало останніх про вищенаведені обставини та просило негайно зупинити проведення аукціону, незважаючи на що електронні торги все ж відбулись.
Переможцем торгів визнано ТОВ “Віт-Плюс”, кінцевим бенефіціарним власником якого являється компанія у офшорі Кіпру, що належить Володимиру Кличко.
Лариса Гетьман-Гнідунець, директор ТОВ “Капітал”КиевVласть
В Києві представили екскурсійний тур по місцями зйомок скандального серіалу.
“Увага, Увага! У зв'язку з аварією на Чорнобильській атомній електростанції в місті Прип'яті складається несприятлива радіаційна обстановка… Виникає необхідність провести тимчасову евакуацію мешканців міста…”
Таке повідомлення почули мешканці міста Прип’ять за півтори доби після вибуху на ЧАЕС.
А в п’ятницю, 12 липня, кияни і гості столиці були вражені, почувши таку інформацію з радіоприймача на Хрещатику. До того ж, побачивши, як старий автобус ЛАЗ “Турист” ретельно обробляє чоловік у костюмі хімзахисту.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Саме так починається інтерактивна екскурсія “Локації зйомок міні-серіалу “Chernobyl”, організована Управлінням туризму та промоцій КМДА, Асоціацією чорнобильських туроператорів “Чорнобиль-тур” і Гільдією гідів України, спільнотами “Цікавий Київ” і “Київський КОД”.
Після шаленого успіху серіалу про Чорнобиль від компанії HBO до зони відчуження стрімко збільшився потік туристів. І не завжди – “цивілізовних”, чимало серед з них таку званих “сталкерів”. Саме тому столична влада вирішила не зволікати і менш ніж за 2 місяці розробила цей екскурсійний маршрут.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
– Ця екскурсія буде не лише місцями зйомок серіалу, це буде екскурсія про Київ, яким він був 33 роки тому. Про людей, про катастрофу, про події тих часів, – наголосив начальник Управління туризму та промоцій КМДА Антон Тараненко. – Ми хочемо направити цей ажіотаж у правильне русло. Для нас важливо нагадати, що це – не розважальна історія, це була справжня катастрофа, і як люди це переживали. Хочемо зберегти пам’ять про людей, які врятували і Україну, й світ від ядерної загрози. До речі, ліквідатори аварії на ЧАЕС консультували гідів при створенні цієї екскурсії”.
- Для мене це – не просто екскурсія. Це – нагадування про людей, які втратили своє здоров’я, рятуючи нас з вами від атомного лиха, – зазначає заступниця голови КМДА Марина Хонда, - У Києві налічується близько 30 тисяч чорнобильців, з яких 13 тисяч – ліквідатори. Але з початком подій на Сході тема Чорнобиля, на жаль, відійшла на другий план. Тому я дуже вдячна творцям серіалу, тому що він надав можливість ще раз підняти це питання.
На ретро-автобусі радянських часів з Хрещатика група вирушатиме до першої точки – Національного музею “Чорнобиль”. Під час поїздки екскурсоводи розповідають про перші дні після аварії й показують, яким маршрутом їхали тоді автобуси до Прип’яті та з неї.
Екскурсовод з дозиметром через плече запрошує туристів, видає їм респіратори для захисту органів дихання від радіоактивного пилу. А журналісти ще й отримали повістки, майже точні копії повісток, які в 1986 році отримували ліквідатори аварії на ЧАЕС.
Дорога в музей “Чорнобиль”. 76 дорожніх показників населених пунктів, яких “мирний атом” стер з лиця землі.
- Ще на етапі створення серіалу найбільший інтерес у сценаристів викликала історія, так званих, “водолазів”. Тому нам доводилося розвінчувати міфи і про захисні костюми, і про їхню “смерть”. Також у фінальній серії вони використали макет реактора, який знаходиться в експозиції нашого музею, – розповіла заступник директора музею “Чорнобиль” Анна Королевська, - До речі, працівники столичного музею особисто консультували автора серіалу Крейга Мезіна та знімальну групу.
Ліквідатор аварії на ЧАЕС, старший науковий співробітник Національного музею “Чорнобиль”, полковник запасу Сергій Михайлович Бабаков, на той час – командир батальйону хімічного захисту, проводить екскурсію музеєм. Він стверджує, що знайшов 122 невідповідності дійсності в новому серіалі. “Є три найбільші правди у фільмі: катастрофа була; вона сталася в Прип’яті; аварію ліквідовано ціною неймовірних зусиль неймовірної кількості людей! Все! Головне, що фільм привертає увагу до події! Але з чим я не можу змиритися, так це з тим, що в серіалі перекручені прізвища реальних людей!” Сергій Михайлович розповідає унікальні факти про життя й подвиг ліквідаторів аварії, про злочин тодішньої влади перед народом, найбільшим з яких він вважає відсутність інформації. Дізнаємося й про те, як в Україні проходить ліквідація наслідків катастрофи на ЧАЭС від моменту вибуху реактора до наших днів.
- Як тільки в якійсь країні (або в сусідній) починають чи планують будувати АЕС, до музею “Чорнобиль” збільшується наплив туристів. На жаль, з часом люди забувають про атомну небезпеку. І навіть не всі кияни знають, що в Києві на проспекті Науки є діючий атомний реактор, а в Пирогово – звалище радіоактивних відходів, – каже ліквідатор аварії, який не за чутками знає про можливу небезпеку “мирного атому”.
Після музею група вирушає до центру міста на Першотравневу демонстрацію. Таку, якою вона була 33 роки тому. Саме того дня в місті різко підскочив рівень радіації — напередодні змінився напрямок вітру, і радіонукліди понесло в бік Києва.
Колона рушає вулицею Богдана Хмельницького на Хрещатик. У серіалі ряд епізодів знімався на вулиці Богдана Хмельницкого, а також від Пушкінської до Володимирської. До речі, для того, щоб відтворити 1986 рік в Україні, під час зйомок змінили вивіски на деяких закладах і магазинах. Наприклад, табличку на будівлі. Де "Укрінформ" поміняли на "Музична школа № 32", а поруч поставили кіоск з вивіскою "Табак". Також можна помітити узбережжя Київського моря й Інститут гідробіології на проспекті Героїв Сталінграду і локація на Троєщині. Але, у зв’язку з обмеженим часом і київськими заторами, їх у маршруті не передбачено. Зате на екрані гіди показують фрагменти серіалу, які були зняті у столиці. Автобусні розповіді гідів переважно засновані на розповідях очевидців та ліквідаторів.
— Ми вже місяць возимо екскурсії в зону відчуження, місцями, де знімали серіал “Чорнобиль”, — розповідає керівник Асоціації чорнобильських туроператорів Ярослав Ємельяненко. — Тепер таку екскурсію будемо проводити і в Києві.
Замовити екскурсію можна буде вже з наступного тижня. Вона буде доступна українською, російською, англійською та німецькою мовами. Загалом екскурсія триватиме до 4 годин, перша половина якої автобусна, друга – пішохідна.– Разом з усім реквізитом вартість туру по Києву стартуватиме від 30 євро з людини. Ціни розраховували, порівнюючи з цінами у Європі. Недешево. Не для українських туристів. Але, можливо, щось придумають і для звичайних людей.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”КиевVласть
Вже півроку ми, ТОВ “Будінформ”, проводимо роботи з укріплення схилу та реконструюємо масштабну зливову каналізацію на Кловському схилі, який розташований на земельній ділянці по вул. Мечникова, 7б, і яку орендує “Будінформ”.
За цей час процес вийшов за межі штучно створеного протистояння з жителями будинків по Мечникова і Мар’яненка – і перейшов у площину затягування робіт по укріпленню Кловського схилу через ініціювання окремими активістами численних комісій, перевірок і навіть безпідставного призупинення робіт рішенням ДАБІ.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Частково ситуація, що склалася – це, мабуть, результат недостатньої комунікації між “Будінформ” і громадськістю. Тому спробую детально пояснити, що, як і для чого ми зараз робимо на Кловському схилі.
Певне, ніхто вже не візьметься заперечувати, що Кловський схил – дійсно зсувонебезпечний. Кілька експертиз авторитетних науково-дослідних установ, підтвердження СУППР, висновки ряду комісій та зсуви, які тут час від часу відбуваються – це підтверджують. Як приклад у серпні 2016 року на Кловскому схилі поблизу житлових будинків стався зсув, який вирвав дерева з корінням і зніс гаражі.
Убезпечити житлові будинки, розташовані поблизу, мало б місто. Але у столичному бюджеті немає таких коштів на те, аби провести комплекс необхідних заходів з укріплення Кловського схилу. Тому столична влада залучила нас, орендарів ділянок по Мечникова – і зобов’язала провести ці роботи в межах своїх ділянок.
Що треба було зробити, щоб врятувати схил
Роботи, які ми за розпорядженням міської влади зобов’язані провести, можна розділити на дві складові.
Оскільки однією з причин підвищення ризику зсувів є зношеність старої зливової каналізації, яка проходить, у тому числі, і через ділянку на Мечникова, 7б – логічно, що її треба замінити. Саме це ми і почали робити з вересня 2018 року. І саме проти цього з подачі окремих громадських активістів збунтувалися люди, які мали би бути зацікавлені у зниженні ризиків.
Всі роботи по реконструкції старої зливової каналізації, які вже провів і які ще має виконати “Будінформ”, – проводяться з відома і за розпорядженням міської влади: відповідно до контрольної картки, виданої Департаментом благоустрою КМДА, листа СУППР, що вимагає провести реконструкцію водостоків, протоколів Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА та однойменної місцевої комісії при Печерській РДА. І під пильним наглядом контролюючих органів.
Стан зношеності старої каналізації виявився таким, що простіше прокласти поруч нову дощову каналізацію, аніж намагатися відновити стару, що ми і зробили. Труби для нової ми взяли більшого діаметру, ніж ті, що були раніше – щоб можна було забирати воду і зі схилів Кловського яру, і з Олександрівської лікарні. Це дозволить убезпечити нестабільні грунти схилу від розмивання і зсувів.
А подібні потопи із заливанням вул. Мечникова відбуваються постійно. Після зливи – через зношену зливову каналізацію, потоки води не потрапляють у зливостоки, а прямують вниз по схилу на вулицю, разом із землею і брудом.
Яскравий приклад непрацюючої зливової каналізації під час недавньої зливи на схилі можно побачити на відео, знятому очевидцем.
Загалом, очікувана вартість повної заміни дощової каналізації, яку взяв на себе зобов’язання провести “Будінформ”, складає близько 20 мільйонів гривень. Наразі виконано понад 60% запланованого обсягу робіт і витрачено близько 13 мільйонів. По завершенню робіт нова зливова каналізація буде передана на баланс КП СУППР.
Інша важлива частина робіт, які необхідно провести – укріплення Кловського схилу. Ми розпочали його ще у січні цього року. Всього за розрахунками фахівців для запобігання зсуванню масиву грунту, нам треба забурити в землю 172 палі, довжина кожної – до 28 м.
Через високу зсувонебезпечність ці палі не просто забиваються у грунт, а монтуються за допомогою технології буріння – вкручуванням труб з вибурюванням землі, подальшим встановленням металевого каркасу, який заливається бетоном. Такий метод виконавці робіт обрали, аби уникнути додаткових вібрацій схилу і провокування можливих зсувів.
Очікувана загальна вартість робіт – від 60 до 80 мільйонів гривень.
Наразі ми змонтували 47 основних паль та 17 джет-паль. І витратили понад 20 млн грн. На монтаж ще 125 паль знадобиться щонайменше 45 млн грн.
Планувалося, що до травня ми вже завершимо роботи повністю. Однак, частково через недостатньо грамотну комунікацію як міської влади, так і “Будінформу” з громадськістю, частково – через умисне нагнітання напруги серед людей окремими громадськими активістами – процес укріплення схилу місцеві жителі зустріли з острахом. Доходило до того, що, збурені чутками, люди фізично намагалися блокувати проведення робіт. Техніка простоювала, витрати на укріплення схилу зростали, строки завершення робіт їх виконавці вимушені були змістити з травня на жовтень 2019-го.
Дещо уповільнили проведення робіт і постійні перевірки, ініційовані тими самими активістами.
Як перевіряли роботу з укріплення Кловського схилу
За кілька місяців ситуацію, що склалася, обговорили та перевірили:
- Постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, яка ще 13 листопада 2018 року створила робочу групу;
- Робоча група земельної комісії КМДА, перше засідання якої відбулося 11 грудня минулого року, друге – 21 лютого цього року;
- Постійна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яка 3 січня 2019 року склала протокол №1;
- Місцева комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (протокол №1 від 22 січня);
- Виїзна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, що відбулася 05 березня;
- Комісія з перевірки інформації щодо об'єктів будівництва, які викликають суспільний резонанс на території Києва, яка почала роботу 13 березня, а 28 березня виїздила з перевіркою безпосередньо до Мечникова, 7б.
Суттєвих зауважень до проведення робіт у жодної з комісій не виникло.
Окремо хотів би згадати про роль у цій історії Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Внаслідок штучно створеного резонансу, ДАБІ України провела ряд громадських обговорень та перевірку будівельних робіт на місці. Було встановлено ряд порушень, допущених генпідрядником – ТОВ “Будівельна компанія Сармат” : відсутність схеми руху транспорту, недостатня кількість касок і сигнальних жилетів у робітників, слизьке покриття будівельної ділянки і відсутність частини підписів у журналі робіт. 5 березня 2019 року інспектор ДАБІ України склав відповідні протоколи та виніс приписи, в тому числі припис про зупинення будівельних та підготовчих робіт на ділянці.
Відповідно ми звернулися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії вищевказаного припису. 28.03.2019 року була винесена відповідна ухвала про вжиття заходів забезпечення позову, та дія приписів та постанов була зупинена. ДАБІ України оскаржило дану ухвалу в апеляційному порядку та 16.05.2019 року її було скасовано.
У зв’язку з чим роботи на об’єкті проводилися лише у період 28.03.2019 по 16.05.2019 року, а потім були знову призупинені.
Так як з діями ДАБІ ми були незгодні, землекористувач ТОВ "Будінформ" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заяву до ДАБІ України про визнання протиправними та скасування постанов про штрафи та приписи, в тому числі припису про зупинення будівельних робіт.
27.06.2019 року компанія виграла судову справу та отримала рішення суду, що постанови та приписи ДАБІ України протиправні. Суд скасував постанови та приписи.
Одночасно 27.06.2019 року постановлена ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва про забезпечення позову, а саме зупинені дії постанов про штраф та приписів, в тому числі дія припису ДАБІ України про зупинення підготовчих та будівельних робіт.
Безумовно, ДАБІ України має право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, але ухвала про зупинення дії постанов про штрафи та приписи набуває чинності негайно та надає право проводити будівельні роботи на об’єкті.
Тож роботи по укріпленню схилу відновленні у повному обсязі.
Роль ЗМІ у ситуації навколо Кловського схилу
У ситуацію втрутились і окремі ЗМІ, у публікаціях яких ми вбачаємо єдину мету: сформувати у громадськості думку, що незаконними є не тільки роботи по укріпленню схилу, а й сам факт оренди ділянки на Мечникова, 7б “Будінформом”.
Серед “аргументів” – згадки про намагання “віджати” ділянку у орендаря в часи Януковича. І розгін інформації про те, що містобудівні умови і обмеження, що були видані “Будінформу” ще у 2010-му році, втратили чинність, бо видавалися всього на два роки.
Остання теза навіть стала предметом судового позову від ГО “Громадський контроль і порядок” (очолюваний скандальним екс-журналістом Василем Апасовим) до Департаменту архітектури та містобудування КМДА. “Будінформ” у процесі виступає третьою стороною. Позивачі звинуватили Департамент архітектури у тому, що там, у 2015-му році, протиправно підтвердили “прострочені” МОУ.
Однак Окружний адміністративний суд міста Києва, вивчивши всі обставини, документи та аргументи сторін, рішенням від 31 січня 2019 року визнав всі закиди позивача необгрунтованими. На тій підставі, що в період дії оскаржуваних МОУ відбулися зміни у законодавстві, які встановили: містобудівні умови та обмеження, отримані забудовниками, залишаються чинними до завершення будівництва. Тож жодних порушень чи обставин, які не дозволяли би “Будінформу” проводити роботи з укріплення схилу чи будувати на орендованій ділянці – просто не існує.
Масованість та організованість інформаційних та судових атак на “Будінформ”, умисне нагнітання страхів у місцевих жителів наштовхують на думку: ті, хто за цим стоїть, дбають про що завгодно, крім інтересів киян. Цілком можливо, що істині причини цієї “кампанії” – у тому, що комусь дуже хочеться викинути законного орендаря і зайняти його місце.
Перешкоджання діяльності по укріпленню Кловського схилу
Нині зусилля “активістів” спрямовані на перешкоджання укріплення зсувонебезпечного схилу. Без його укріплення ніхто там нічого будувати не зможе. Роблять вони це руками місцевих жителів – саме тих людей, які, як ніхто, мали би бути зацікавлені у зниженні небезпеки зсувів. Бо йдеться, у тому числі, і про цілісність їхніх будинків.
Тому і розпускаються чутки про нібито незаконність намірів “Будінформу” будувати на своїй ділянці – вони, до речі, вже спростовані в судах. Але зауважимо – до початку будівництва житлового комплексу ще обов’язково передуватиме спорудження підпірної стінки та комплексу дренажів.
І наостанок хочу прокоментувати плітки про те, як “Будінформ” нібито “шкодить” Олександрівській лікарні.
У зв'язку з тим, що укріплення схилу та реконструкція дощової каналізації проводиться з використанням тимчасового проїзду через територію лікарні, а велика частина зливостоків взагалі знаходиться на території медзакладу, в якості компенсації за тимчасові незручності ми взяли на себе великі зобов'язання по масштабному відновленню інфраструктури лікарні.
В червні ми розпочали повну реконструкцію вхідної групи лікарні, на яку орієнтовно буде витрачено близько 3 млн грн.
В травні було відновлено асфальтне покриття центральної проїзної частини на суму близько 5 мільйонів гривень.
Ще раніше закуплені кондиціонери, очищені зливові стоки по всій лікарні, зроблені нові сходи по частині території між лікарняними корпусами на загальну суму близько 1 млн грн.
А ще весною провели генеральне прибирання всієї території Олександрівської лікарні – а це 13 лікувальних корпусів, що розташовані на території площею 13 га, на чотирьох терасах, з'єднаних між собою дорогою-серпантином, парковими стежками й сходами.
І найголовніше, “Будінформ” отримав офіційні дозволи на проїзд великогабаритної техніки по території лікарні від всіх причетних до процесу запобігання техногенної катастрофи на Кловському яру комісій та установ – комісії ТПНС при КМДА (лист від 12.07.2019 №079-Пк/88, та лист від 12.07.2019 №079-Пк/89 Департаменту охорони здоров’я КМДА, та безпосередньо від адміністрації Олександрівської лікарні. Зауважимо, що ці дозволи на проїзд будуть діяти виключно до момента завершення укріплення схилу та відновлення зливової каналізації.
Плани “Будінформу” на майбутнє
Тепер – до офіційної позиції щодо планів “Будінформу” на майбутнє. Наша компанія вже вклала десятки мільйонів гривень в укріплення схилу – і вкладе ще набагато більше. Ми маємо всі необхідні документи та дозволи, щоб на законних підставах почати будувати будинок на ділянці, яку орендуємо багато років і за яку справно сплачуємо орендні внески до столичного бюджету. І збираємося реалізувати своє законне право після того, як зробимо Кловський схил безпечним – і для майбутнього будинку на нашій ділянці, і для будинків, розташованих поблизу.
На превеликий жаль, нездорова активність окремих представників “обуреної громадськості”, систематичне блокування проведення робіт, постійні “піар-акції” з плакатами про “незаконне будівництво” і їх небажання слухати і чути наші аргументи щодо необхідності укріплення схилу (яке, підкреслю ще раз, наша компанія проводить за власні кошти) змусила нас звернутися до суду. Ми подали позови до місцевої мешканки, яка проживає по вул. Мар’яненка, Ольги Малишенко, та готуються документи для аналогічного позову до іншої мешканки - Юлії Діденко, яка проживає по тій же вулиці, які в свою чергу, особливо активно паплюжать нашу репутацію і перешкоджають роботі – і вимагаємо не тільки спростування недостовірної інформації та публікацій у соцмережі, а й сплати певної суми збитків завданих через розповсюдження неправдивої інформації щодо нашої компанії.
Якщо ж поширення наклепу і перешкоджання нормальному проведенню робіт з укріплення схилу не припиняться – ми подаватимемо аналогічні позови і до інших “активістів”.
Та будемо відстоювати свої законні права і надалі. Бо розгорнута проти нас кампанія шкодить діловій репутації ТОВ “Будінформ” і спричиняє нам додаткові збитки через простій техніки, задіяної в роботах. А безпеці людей та їхніх осель насправді загрожує не новий будинок поблизу, а подальше відтягування робіт з укріплення схилу.
Ігор Лук’яшів, менеджер проекту по вул. Мечникова 7БКиевVласть
Подібний сценарій, як один з можливих варіантів вирішення проблеми столичної влади, давно обговорювався. І мені доводилося писати на цю тему.
Несподіванкою такий поворот подій виявився лише для Віталія Кличка, що, мабуть, був певний у своїй незамінності, і вибухнув тепер низкою заяв.
Що можна сказати з цього приводу?
1. Президент має юридичне право призначити главу КМДА — не обов’язково міського голову. Так в законі. Доцільність такого кроку, його аргументація і наслідки — це вже інше питання.
2. Фарисейством виглядають твердження В.Кличка, що позбавлення обраного мера виконавчих повноважень – це повернення методів Януковича і позбавлення Києва самоврядування. Місто втратило самоврядування ще за часів Кучми. Чомусь Віталій Володимирович не протестував, коли законно обраного мера в 1996 році внаслідок у перевороту заблокували у виконанні свої обов’язків, а владу в місті захопив призначень Банкової. Навпаки, був у нього у ВІП-ескорті і всіляко підтримув узурпатора. Чи може він вважає, що фабрикація закону про столицю і міська державна адміністрація замість виконкому і є самоврядуванням в його розумінні? Бо його турбує лише те, хто цю адміністрацію буде очолювати.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Упродовж п’яти років, будучи главою правлячої партії БПП і маючи своє “ударівське” представництво в парламенті, нічого не зробив, аби змінити закон про столицю, у т.ч. в частині правок Януковича 2010 року, які його тоді не бентежили. Як керівник фракції “Удару” в столичній владі проти них не протестував. І проти розділення посад міського голови і глави КМДА, що відбулося на їх підставі, також. Ба більше, голосував за ліквідацію районних рад, — знову таки виходячи із змін закону про столицю, проведених Януковичем.
І все його влаштовувало дотепер.
А зараз почалися стенання про втрату самоврядування. Того, чого немає. Бо самоврядування буде лише тоді, коли відправлять на звалище історії міську державну адміністрацію — цей рудимент адміністративної вертикалі Кучми, нав’язаний столиці як “виконавчий орган Київради”.
Але про таке від Віталія Кличка ні пари з вуст. Бо коли він очолює адміністрацію — усе гаразд, а якщо ні — це вже кінець самоврядуванню. Ще й на міжнародний досвід посилається. В штангу. Бо в багатьох країнах мер и голова представницького органу — різні особи, як у не чужому Кличку Гамбурзі, наприклад, тощо.
3. Як я уже мав можливість висловлюватися раніше, призначення нового голови КМДА може розглядатися лише як проміжний варіант. До обраної 21 липня Верховної Ради необхідно невідкладно подати законопроект про зміни до закону про столицю. Яким усунути всі його вади і недоречності, викликані фальсифікацією в 1999 році. Зокрема, визначити, що утворюється міськвиконком, міський голова набуває повних прав відповідно до закону про місцеве самоврядування, КМДА наділяється винятково контрольно-наглядовими функціями, районні держадміністрації ліквідуються.
4. Після ухвалення змін до закону про столицю оголосити позачергові вибори міського голови та Київради з новими повноваженнями, які мають відбутися не пізніше жовтня місяця.
5. Паралельно до парламенту внести проект закону про “Великий Київ” (Київську агломерацію). Для чого і що конкретно мається на увазі, я писав ще шість років тому.
6. І якщо таки посади розведуть, ініціатори мають взяти до уваги можливі управлінські проблеми, які я описував тут.
Бо, наприклад, через недоладності чинного закону про столицю, його статтею 16 регламентовано, що Київським міським головою призначаються на посади та звільняються з посад за погодженням відповідно з Президентом України та Кабінетом Міністрів України перший заступник та заступники голови Київської міської державної адміністрації, повноваження яких стосуються сфери виконавчої влади. Київський міський голова також призначає та звільняє з посад заступників голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень, але вже за погодженням з Київською міською радою. Тобто голова КМДА не може сам собі їх призначити, як і керівників комунальних підприємств. Коли керував КМДА Попов, ці кадрові рішення підписували Черновецький, а потім Герега. І т.д. і т.п.
Леонід Косаківський, Київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993 – 1998 рр.КиевVласть
На позачергових виборах Верховної Ради, що відбудуться 21 липня, на київському окрузі №212 балотується Олексадр Попов – колишній очільник Київської міської державної адміністрації (КМДА), двічі міністр з питань житлово-комунального господарства (ЖКГ) та регіонального розвитку, двічі народний депутат та чотири рази мер Комсомольську (зараз – Горішні Плавні). Ми задали кандидату низку важливих питань, які турбують як мешканців 212 округу, так і всіх українців – що робити з тарифами, як модернізувати інфраструктуру ЖКГ, збудувати метро на Троєщину, реконструювати Бортницьку станцію аерації та інші.
KV: Ви накопичили великий досвід, займаючи державні посади. На вашу думку, як влада може та мусить використовувати такий досвід? Можливо, можна навести приклади з досвіду інших країн?
Олександр Попов: Зараз дуже багато критичних проблем в Україні: охорона здоров’я, житлово-комунальне господарство, військова проблематика, мир та інші. На мою думку, люди, які вже мають певний досвід, повинні бути або поруч з владою, або у владі. Але сьогодні тенденція спрямована на заміну на нові обличчя, на молодих людей. Це нормально, але якщо таку тенденцію не поєднувати з досвідом, наша країна ще довго матиме ці проблеми.
Якщо подивитись на досвід іноземних країн, то ми бачимо, що Сенат у Сполучених Штатах — це публічні особи, авторитети, які працювали у міністерствах та накопичили такий багаж і досвід, що дозволяє їм приймати рішення, в яких вже ніхто не сумнівається. Тому, як на мене, така практика є абсолютно реальною.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Які з посад, що ви обіймали, були найважчі, а які – найцікавіші?
Олександр Попов: Голова КМДА – дуже почесна посада для будь-кого, бо ти приймаєш участь у розвитку столиці України. Але тут такі обов’язки, така відповідальність, що три роки роботи пройшли як один день – з ранку до ранку. Тому, це було найсерйозніше випробування.
А запам’ятались перші роки приходу до влади у Комсомольську (зараз Горішні Плавні – ред.), місті, яке я дуже люблю і завжди буду любити.
KV: Пам’ятаю в вашому місті “Лабораторію місцевого самоврядування”, де створювалась методологія проведення реформ.
Олександр Попов: Так, там ми обмінювалися досвідом, їздили делегаціями один до одного. Ми брали все найкраще і впроваджували у себе в місті. Це давало дуже позитивний результат. Кожне третє місто приїхало в Комсомольськ подивитись, як іде реформа в охороні здоров’я, місцевому самоврядуванні та житлово-комунальному господарстві.
KV: Зараз йде реформа децентралізації. Міста обласного значення отримали суттєве прибавлення до свого бюджету. Київ також отримав досить серйозну прибавку в коштах. Ви, працюючи керівником КМДА, мали набагато менше коштів, але за три роки було введено шість станцій метро, сім розв’язок, 25 нових парків і скверів. Зараз Київ має набагато більше коштів і за п`ять років збудовано лише один туристичний міст, і той скандальний, в том числі й через те, що на нього виділили забагато коштів.
Олександр Попов: У нас були пріоритети. Ми мали план стратегічного розвитку, узгоджений з територіальною громадою і фахівцями в питаннях економічного розвитку. Цей план визначав орієнтири і напрямки, де в першу чергу треба було використати наші ресурси.
Як на мене, сьогодні немає системного підходу не тільки в столиці, а в цілому в країні. Бо ніхто не знає, куди ми йдемо, і що в нас є пріоритетним. Це призводить до хаотичності. Прийняття рішень щодо фінансування тих чи інших проектів сьогодні реалізується з метою комерційної або політичної доцільності. Але ніяк не в інтересах життєдіяльності міста.
KV: Ми вивчали проблеми киян. На першому місці проблема росту комунальних тарифів: за п`ять років вони виросли в п`ять разів. При цьому якість компослуг набагато погіршилась. Як вам вдавалося вирішувати ці питання, в п`ять разів менше беручи за тарифи?
Олександр Попов: Ми цього не допускали, ми оптимізували всю систему так, що вона працювала. Ми не могли піднімати тарифи, тому що розуміли, що повинен бути баланс між доходом і видатками. Якщо між ними є розрив, тоді виникає відсутність платоспроможності.
Сьогодні ми маємо по Україні 70 млрд гривень заборгованості по житлово-комунальному господарству. “Укртрансгаз” каже, що немає газу. Але борги починаються з того, що люди не можуть платити за послуги, які споживають.
На мою думку, влада, яка працювала п`ять років, навіть не могла такого прогнозувати. Бо, якщо вона таке прогнозувала та пішла на це – то вона злочинна, бо така поліика призводить до техногенних катастроф.
KV: Оплата комунальних послуг за ваших часів була на рівні 98-99%. Цьому дуже сприяло те, що ви запровадили знижку для людей, які вчасно оплатили комунальні послуги. Чому вона не поширилась по всій Україні, а працювала тільки в Києві та Комсомольску?
Олександр Попов: Я сам дивуюсь, бо в цій системі була дуже обгрунтована логіка. А зараз як стимулюють до своєчасної сплати? Через штрафи та пеню.
Я хотів підтримати тих, хто своєчасно сплачує. Якщо ти вчасно сплатив, то в тебе йде зменшення тарифу. І саме такий механізм я спробував запровадити в Україні. На жаль, місцева влада до цього не прислухалася, але результат на той час був дуже хороший і в Комсомольську, і в Києві.
KV: Уряд цього року знизив субсидії з 74 млрд до 55 млрд гривень ті вводить більш жорсткі норми для тих, хто має право на субсидії. Наприклад, якщо в селі отримав у спадок будиночок з 12 сотками, не можеш рік користуватись субсидією. І ще багато таких інших речей, які затруднили людям життя. І от маємо 70 млрд гривень заборгованості.
Олександр Попов: Я вважаю, що уряд у нас абсолютно антинародний. Він прислухається до рекомендацій впливових структур — урядів, банків, а до людей — ні. Якби прислухалися до людей, то подумали б, як знизити ці тарифи. Я абсолютно переконаний, що їх можна знизити на 25-30%. Я розумію, як це зробити. Чому уряд не розуміє, я не знаю.
KV: Ви двічі очолювали МінЖКГ, де займалися питаннями енергоефективності. Сьогодні ціна на газ — вже питання національної безпеки, бо це є наша незалежність від Росії. Питання енергоефективності повинні бути пріоритетними. Наразі ж ми бачимо, що уряд п`ять років створював фонд з енергоефективності. Як ви вважаєте, скільки треба часу для того, щоб створити цей фонд?
Олександр Попов: Якщо б створювалось при прем’єрі Миколі Азарові чи інших, з ким я працював, це зайняло б кілька місяців - там чітко ставились терміни для виконання.
А зараз корупційні моменти впливають на ці процеси, тормозячи реалізацію. Можливо, впливає і непрофесіоналізм. Мені дуже прикро, що так відбувається. Тим більше, що західні партнери надають нам допомогу.
KV: Ці гроші лежать вже два роки, а ми не можемо їх витратити.
Олександр Попов: Ви сказали про енерго незалежність від Росії. Я скажу, що ми повинні не тільки від Росії бути незалежними в енергозабезпеченні, а й від будь-якої країни. Тому що ми маємо ресурс — це власний газ, який зараз видобуваємо тільки на 2% з того, що можемо. Так не можна працювати. Якщо б у нас цей ресурс був задіяний, то ми б зараз не говорили про тарифи, як страшні речі.
KV: До речі, не кожному керівнику міста випадає така честь — приймати Чемпіонат Європи з футболу і готувати до нього місто. Що можете сказати про даний досвід?
Олександр Попов: Була дуже напружена робота, без передиху та вихідних – не тільки для керівництва міста, а для всіх, хто приймав участь в цьому проекті. І коли все вдалось, всі об’єкти підготовлені, люди приїхали, подивились, а від’їжджаючи кажуть: ”Ми хочемо сюди повернутись” або “Ми хочемо бути українцями” — це дає надзвичайний моральний підйом!
KV: Працюючи на посаді голови КМДА, вам вдалося повернути в комунальну власність багато активів, в тому числі, “Київводоканл”, “Київміськбуд”, більше 3 тисяч гектарів незаконно виділеної землі. Як місто розпорядилося цим активом?
Олександр Попов: В мене не було можливості це проаналізувати. Але, наскільки знаю, 2-3 сесії Київської міської ради – і все знову пішло в ті руки, в яких було. Масові забудови там, де їх не повинно бути, говорять про те, що тенденція, яку ми намагались знищити, знову стала реальністю.
KV: Щодо цієї хаотичної забудови Киева, вам не здається, що вже треба було б пригальмувати?
Олександр Попов: Ви правильно говорите. Коли проектується мікрорайон, до проекту обов’язково входять дитячі садочки, школа, інфраструктура, пов’язана з електроенергією, каналізація і та ін. Зараз це справді хаотично. І, вибачте, доходить до маразму, коли мікрорайон збудований, а до школи потрібно 6 чи 7 км везти дитину в час пік.
Я проти того, щоб зупиняти будівництво там, де воно повинно бути. Але я за те, щоб до цього будівництва обов’язково було додано розвиток інфраструктури. Ми так і робили – будували дитячі садки, школи та утворювали в них нові місця. Повернули приватизовані об’єкти для того, щоб зробити реконструкцію і знову передати дітям.
KV: Якщо говорити про стратегічний розвиток міста, то в якому напрямку повинен рухатись Київ?
Олександр Попов: Є такий міжнародний критерій — якість життя. Можна суб’єктивно про будь що говорити, але якщо зараз ми по якості життя серед міст, які моніторяться (всього їх 140) займаємо 132 місце, то це означає, що наш розвиток далекий від ідеалу. Нагадаю, раніше цей показник був біля 91.
Тобто, коли ми говоримо про розвиток міста, треба говорити про комплексний розвиток. Починаючи від бізнесу та економіки, які дають можливість формувати бюджет, і закінчуючи соціальними та комунальними проблемами.
KV: Тоді була розроблена стратегія розвитку Києва. Наскільки позитивно вона була оцінена нашими партнерами?
Олександр Попов: Її прийняли американські та європейські партнери. Ми були в містах, які вже реалізували такі плани. Всі нас підтримали. У нас був чіткий план реалізації проекту. А потім влада якось це перечеркнула. Не розумію, як так можна.
KV: Ви балотуєтесь зараз у депутати ВР по Дарницькому району, де живете більше 12 років. Які питання треба вирішувати на рівні парламенту?
Олександр Попов: Я себе бачу там, де працював раніше — у комітеті ВР з питань житлово-комунального господарства та регіонального розвитку. Ми повинні прийняти новий закон щодо реформування і розвитку житлово-комунального господарства, підтримати власників житла у реалізації проектів, що пов’язані з реконструкцією, капітальним ремонтом та енергоефективністю.
Друге завдання — це екологічні питання. Бортницька станція аерації, де, безумовно, потрібна буде доля державного і місцевого бюджету та інвестиції, пов’язані з новітніми технологіями очистки води. В цьому напрямку були напрацювання з японцями. Там розробляється проект, але треба його прискорити.
Є проблема з переробним заводом (сміттєспалювальний завод “Енергія”на Дарниці – ред.). Колись таких заводів було чотири, а зараз залишився один і той потребує модернізації. Я знаю, як вирішити питання з модернізацією та побудовою модернових сміттєспалювальних та сміттєпереробних заводів.
KV: Ви працювали депутатом у ВР і були автором закону про реформу житлово-комунального господарства. В 2014 році закінчилась програма реформування. Після того не приймалось рішень – і з 2014 року ми не маємо можливості розвитку взагалі.
Олександр Попов: Хоча правильні тенденції були.
KV: Коли ви були у КМДА, то очолювали її футбольну команду. А як зараз у вас з дозвіллям? Вистачає часу?
Олександр Попов: Я продовжую грати в футбол. Не так часто виходить, але мені це подобається. Дуже люблю гуляти з собакою, рибалку та спілкування з онуками. В мене є онука та онук, яких я дуже люблю..
KV: І блок бліц-запитань та відповідей. Ваше улюблене місце в Києві?
Олександр Попов: Володимирська гірка.
KV: Найулюбленіше місто в світі?
Олександр Попов: Київ і Комсомольськ – два моїх рідних міста, де я вважаю себе вдома.
KV: А закордонні?
Олександр Попов: Страсбург або Відень.
KV: Які три проблеми Києва ви вважаєте найважливішими?
Олександр Попов: Перше – інфраструктурні проекти, тому що проїхати зараз навіть через Дніпро, дуже складно зранку. Але тут є і суб’єктивні причини. Друге – комунальні проблеми. Третє – питання соціального захисту.
Але я б визначив ще четверту проблему – охорону здоров’я. Бо, як сказав один лікар, розвалили стару систему, а нову не збудували.
KV: Чи вірите ви у побудову метро на Троєщину?
Олександр Попов: Абсолютно. Це реальний проект, де знову ж таки, потрібен системний підхід. Київ точно не зробить це самостійно. Це національний проект. За нього треба боротись, треба його лобіювати. Але це абсолютно реально.
KV: Одна з проблем Дарницького району — запах, що йде від Бортницької станції аерації. Чи вирішить її реконструкція цю проблему?
Олександр Попов: Потрібні новітні технології. Японці розробили такі технології. Їх треба використовувати. Метрополітен та вагони ми робили за участю японських технологій. Метал був наш, старий, але об’єднавши зусилля, ми вдосконалили його. Тут аналогічна ситуація: ми маємо старі технології, але модернізація за допомогою науки та сучасних підходів дає можливість ідеально вирішити це питання.
KV: Чи потрібно демонтувати пам’ятник і могилу Ватутіну у рамках декомунізації?
Олександр Попов: Категорично проти цього. Моє відношення до Великої Вітчизняної війни, до наших дідів, які загинули, і їх командирів, ніколи не зміниться. Вони перемогли фашизм. Це герої. І, безумовно, вони повинні залишатись в нашій пам’яті.
KV: Хто з особистостей, з якими ви зустрічалися, справив на вас найбільше враження?
Олександр Попов: В мене було дуже багато цікавих зустрічей. В цьому плані я багата людина. Одна з них – із колишнім мером Чикаго, який свого часу подолав корупцію, бандитизм та наркотики. Зараз їдеш до Чикаго – і не знайдеш, де сигару можна викурити. Повний порядок.
KV: Чи вірите ви у повернення Криму та Донбасу в Україну?
Олександр Попов: Щодо Донбасу навіть не сумніваюсь і думаю, що це треба зробити найближчим часом. По Криму ситуація складніша. Я вірю, що він до нас повернеться, але точно не сьогодні. Для цього нам потрібно, щоб ми жили краще та змогли мирним шляхом можна повернутись до цього питання.
KV: Чого не вистачає Україні для розвитку і процвітання?
Олександр Попов: Ефективного керівництва – це найперше питання. Країна дуже ресурсна, але використати ці ресурси, на жаль, у нас ефективно не вдається.
KV: Сьогодні тенденція приходу нових облич та нових молодих політиків. Що б ви могли і хотіли би побажати цим молодим політикам?
Олександр Попов: Я теж був молодим – і в мене все виходило, тому що я залучав досвічених людей. Завдяки їх досвіду та нашій цілеспрямованості у нас все вийшло. Я думаю, що час і новим лідерам звернутись до такої практики. Я бажаю, щоб цілі, які ставлять сьогодні молоді люди, які приходять до влади, обов’язково були реалізовані.
Фото надане прес-службою Олександра ПоповаКиевVласть
Представники ВО “Свобода” сформували Антиолігархічний пакет докорінних перетворень, підкріплений рядом важливих для суспільства законопроектів. Серед ключових – втілення в життя програми зниження тарифів для населення (нині вони завищені у півтора рази).
Про це KV стало відомо з інтерв'ю кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 95 Олександра Кириченка, висунутого політичною партією Всеукраїнське об’єднання "Свобода".
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Тарифи мають формуватись за принципом справедливості. Звісно, сьогоднішній їхній рівень далекий від реалій – вони завищені у 1,5 рази”, – говорить Олександр Кириченко.
На його думку, питання доступності оплати для різних верств населення має вирішуватися саме на державному рівні.
“Економістами і фінансистами “Свободи” вже розроблена програма зниження тарифів. Українські бабусі та дідусі заслуговують насолоджуватися кожним днем свого “третього віку”, а не тягнути старість мізерною пенсією, більша частина якої – оплата “комуналки”, - впевнений він.
Кандидат зазначив, що вирішення наболілого для українців питання щодо формування справедливих тарифів Всеукраїнське об'єднання “Свобода” включило і до власного розробленого Антиолігархічного пакету докорінних перетворень.
Цей пакет також передбачає низку інших важливих законопроектів. Зокрема, вони стосуються повернення капіталів з офшорів i ліквідації схем виведення грошей з України, демонополізацію та ліквідацію олігархічної моделі економіки, заборону приватизації стратегічних підприємств та деолігархізацію енергетики.
Нагадуємо, як раніше повідомлялось в KV, восени 2018 року юрвідділ фракції ВО "Свобода" в Київраді зареєстрував позовну заяву до Окружного адміністративного суду Києва про скасування підвищення тарифів на проїзд в громадському транспорті столиці. Вони просили суд визнати протиправним і скасувати відповідне розпорядження Київської міськдержадміністрації (КМДА).
Читайте: Свободівці Київщини доправили чергову гуманітарну допомогу на Донбас
Фото: соцмережі
КиевVласть
Будівлю кінотеатру “Київ” завжди хтось хотів прибрати у приватну власність. Знаю точно, що директор кінотеатру, щоб хоч якимось чином захиститись від таких нападів, особисто вносила її в реєстр пам’яток архітектури.
Щодо рейдерства часів Януковича, інформація була. Але тоді все вирішилось так, що не зачепило ані роботу кінотеатру, ані суборендаторів.
Сьогоднішні події, які називають “інвентаризацією”, насправді більше схожі на привласнення майна і зловживання службовим становищем. У мене вони викликали здивування і декілька питань. Зокрема, де були “інвентаризатори від влади”, коли у 2000 році в розваленому і аварійному будинку, в якому і кіно на той час не показували, відбувався перший за п'ятдесят років капітальний ремонт, а кінотеатр було повністю реконструйовано? Тоді було не цікаво, всі займались ринками і ділили заводи? Звісно, хто ж хоче вкладати гроші? Краще “проводити інвентаризацію” того, до чого маєш далеке відношення, але за роки чужої праці і вкладень стало ласим шматочком. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Чим ці рейдерства схожі, так це тим, що є бажання захопити приміщення за підтримки адмінресурсу. Але у другому випадку – недопрацьована юридична база. Все робилось поспіхом, на ходу і з порушеннями закону. Саме тому і зробили це захоплення, використовуючи муніципальну охорону Києва.
Читайте: От Кличко требуют разобраться с рейдерством КП “Муниципальная охрана”
Це перший випадок таких зухвалих дій муніципальної охорони і, думаю, не останній. Вказівку на такі заходи можна отримати лише за підтримки когось із влади і з використанням адмінресурсу. До того ж, з наших джерел, є підтвердження, що була команда зачистити справжніх орендарів у будь-який спосіб. Інша річ, що Віталія Кличка, скоріш за все, ввели в оману, не пояснивши юридичний бік ситуації, чим витягнули ще одну цеглину з його рейтингу.
А розібратись не завадило б. Правильно розставлені акценти та бажання зберегти останній осередок справжнього інтелектуального і культового кінематографу, звісно, показали б киянам, що він таки з повагою ставиться до людей і уважно вивчає конфліктні проблеми, занурюючись у факти, а не керуючись плітками.
Всім відомо, що кінотеатр “Київ” є взірцем кінотеатрів. Все ж силами нинішнього орендаря з руїн не лише відновили приміщення, а й влаштували оснащення кінотеатру найсучаснішими технологіями, що, зокрема, відображено і у Вікіпедії. Тож говорити про “занепад” приміщень (показуючи підвал, що є бомбосховищем і куди ніхто не мав доступу, відколи почалася війна), коли з занедбаної будівлі, яка нікому не була цікава до 2000 року, зробили один з найкращих кінотеатрів, трошки дивно. 20 років не помічали, як живе кінотеатр, і в один день – прозріли. До речі, повинен зробити офіційну заяву: частина оприлюднених владою фото взагалі не з приміщення кінотеатру.
Читайте: Бывший арендатор кинотеатра “Киев” заявил, что будет отстаивать в суде свое право на аренду кинотеатра
Що саме зараз відбувається у приміщенні кінотеатру, важко уявити, тому що “ламати не будувати”, такі самі дії відбувались і на спорткомплексі “Восход”, де за дві години потрощили все, що встигли. Не можна виключати, що завтра будівля взагалі спалахне, як центральний гастроном, або кінотеатр “Жовтень”. Чітко відслідковується лінія боротьби саме за приміщення, а не за його наповнення.
Читайте: Реквием по Центральному гастроному
Однією з претензій, яку озвучували ЗМІ, було невдоволення тим, що раніше у правому крилі будівлі колись розташовувався кінозал на 250 місць, а “Культурний центр” віддав його піцерії Mister Cat. Проте кінозалу там вже не існувало більше 20 років. У 90 роках там був салон меблів. Рішенням сесії Київради цільове призначення було змінено з салону меблів на заклад громадського харчування. Тоді влада просила наше підприємство увійти в реконструкцію кінотеатру як інвестора і вкласти в аварійну будівлю 586 519 доларів США. Ми вклали ці кошти. Вони були спрямовані на ремонт фасаду, вітражі, частковий ремонт приміщення, заміну електропроводки тощо.
Так сьогодні не вистачає 250 місць в правому крилі, але про те, що будівля збереглася та існує завдяки нашим інвестиціям і інвестиціям “Культурного Центру”, визнавати відмовляються. Я розумію, що завтра вигадають ще щось, бо є банальне бажання привласнити чужий бізнес. Виходить дивна ситуація, на форумі “Іnvest in Kiev” мер закликає “будь-ласка, інвестуйте в Київ”, я буду вашим особистим body-guard(ом). І у той самий час знищує і відбирає ті інвестиції, що зроблені підприємствами протягом 20 років.
Неабиякий резонанс викликали і заяви щодо непрацюючої пожежної сигналізації і закриті пожежні виходи з обох залів (“Червоного” і “Синього”). А чи хтось цікавився цим питанням у представників пожежної охорони, яка цей об'єкт перевіряє ретельно? Скажіть, яка нормальна людина або структура, котра проводить оснащення кінотеатру найсучаснішими технологіями, не встановить пожежну сигналізацію? Це ж за межами здорового глузду. До того ж “Муніципальна охорона” навіть пожежні гідранти перевірила, судячи по фото. Отже дозвіл на роботу точно існує. Тим не менш, у мене є підстави вважати, що справа зовсім не в “порушеннях”, які озвучили в КП “Київкінофільм”, а в тому, що комусь впало в око чудове приміщення. Я переконаний, що попереду усіх чекають довгі судові процеси, а роботу підприємства блокуватимуть під будь-якими “добрими” намірами.
Читайте: Передача кинотеатра “Киев” в собственность КП “Киевкинофильм” может привести к упадку кинотеатра
Відверто кажучи, деякі останні тенденції в КП “Киівкінофільм” мені подобаються і я їх підтримую. Хоча б те, що кінотеатр “Флоренцію” готують до приватизації, і це – правильне рішення. Місту не потрібні збиткові тягарі і дотаційні КП. Платіть податки і створюйте робочі місця, це – моя позиція. А владі сьогодні ліпше фінансувати колективи і молоді таланти, що здатні це кіно створювати.
Що ж до кінотеатру “Київ”, то якби не рейдерство, а звичайний плановий стан – роботи вже б почались над втілення проекту щодо створення на базі кінотеатру “Київ” квокінг-центру блогерів і незалежних журналістських розслідувань. Але, як я чув останні новини, ідея створення – не відпала. Нині говорять про те, що після того, як буде відбито цю спробу рейдерського захоплення, перший Фестиваль блогерів і журналістських розслідувань відбудеться вже наступного року.
На жаль, влада переконана, що у киян – коротка пам'ять. Особливо у тих, хто люблять інтелектуальні фільми. Люди добре пам'ятають кінотеатр “Довженка” на проспекті Перемоги, де колись проводилися тижні інтелектуального італійського, французького кіно. Проте в грудні 2008 року Київрада дозволила знесення кінотеатру. Тож, якщо кінотеатр “Київ” “відіжмуть”, то малобюджетні фестивалі зникнуть назавжди.
Звісно, не можна не погодитись з деякими звинуваченнями. Наприклад, винуватили у тому, що багато площі гуляє, а орендар не проводить ще якісь заходи. Але, якщо бути чесним, подивившись афішу, можна побачити, що кінотеатр “Київ” проводив понад 200 заходів на рік. Це за умови, що рік має 365 днів.
Що ж до звинувачень, що, начебто, були надприбутки від суборенди, то тут – усіх ввели в оману. Було б чесно – підійти до суборендаторів і попитати. Вони б показали документи, і бажаючі дізнались би, що гроші йдуть до київського бюджету.
Я переконаний, аби ті, хто висував звинувачення, були зацікавлені у збереженні артхаусного кіно, вони б прийшли до орендаря і поставили б свої питання і умови, а не стали б на бік структури, яка (а є таке припущення) взагалі всього лише ширма, бо коли почалися проблеми з продовженням договору, ТОВ “Сінема-Сіті” ще не фігурувало.
Та й ті ж активісти, що висувають звинувачення, розуміють, що новий орендар з його обіцянками – фікція, але при цьому, замість того, аби прийти до попереднього орендаря і вирішити усі питання, наче спеціально грають на боці того, хто, і з їхньої точки зору, теж знищить артхаустне кіно у “Києві”. Хіба це не нонсенс? Адже проведення і вартість організації великих фестивалів підвищяться рівно пропорційно оренді КЦ. За таким принципом ДЮСШ треба перетворити в фітнес-центри, а з Філармонії зробити диско-клуб.
Щодо збільшення залів, це взагалі маячня. Сьогодні Київ, як місто, посідає 13 місце в антирейтингу traffic index. Ви уявляєте собі цей транспортний колапс?! Хтось прораховував містобудівні умови і обмеження (можливість паркування і кількість відвідувачів, евакуаційні виходи, системи пожежогасіння і т.д.)? Але після слів Бориса Фуксмана в одному з інтерв'ю, де він говорить про перебудову в середині приміщення, хочу нагадати владі ще одну неприємну історію: 22 липня 2003 року на Великій Васильківській обвалився фасад будинку № 37. Як констатували тодішні представники Київської міськдержадміністрації, подібне могло статись через те, що мешканці могли робити усілякі перепланування. Тож, на місті мера, я б не брав на себе такий тягар відповідальності.
Загалом, хочу нагадати усім, хто кидає звинувачення у бік колективу: кінотеатр, коли колектив туди прийшов, був у аварійному стані. І те, що сьогодні є, лише завдячуючи роботі цього колективу. А хто бував у кінотеатрі, той на усі ці “докази занепаду” – дивується, адже не можна проводити 200 заходів на рік, запрошуючи іноземні делегації у споруду, що занепадає.
Раніше кінотеатр не був краще тих, які зараз стоять в розваленому стані або вже приватизовані. Завдяки низькій оренді і з'явилася можливість проводити кінофестивалі.
Одним із акцентів із звинувачень є заява, що вартість оренди для “Синема-Центру” складає 2 млн 544 тис. гривень на місяць. Проте реальні суми орендної плати, що реально сплачувалася, приховуються. “Кінотеатр” разом з суборендарями ЦМК тільки оренди сплачує більше 270 тис. гривень на місяць. Додайте також податок на землю, який отримує місто, комунальні платежі, податок на прибуток, дистрибуція з кінопоказу і ліцензії, заробітна платня і податок з заробітної плати, утримування і прибирання прилеглої території, витрати на поточний ремонт, амортизація та відновлення обладнання тощо. Думаю, загалом до бюджету міста надходить щонайменше 600-700 тис. гривень на місяць. Ну і, звичайно, соціальна і культурна складова.
Якщо поставити за завдання заробляти кошти, на фестивалях арт-хаузного та некомерційного кіно, звичайно, можна ставити крапку. Є другий варіант – зробити 3-4 дотаційних фестивалі за підтримкою КМДА, наприклад, Фестиваль муніципального кіно або щось інше за підтримки мера. Коли є влада і бюджет, варіантів безліч.
Знаю, що вже проведені консультації з кількома юридичними компаніями і всі підтвердили безсумнівну позицію “Культурного Центру”. Існує навіть практика Верховного Суду по аналогічних спорах.
Дуже багато порушень насправді, починаючи з першочергового права на подовження договору оренди, як закладу культури, відповідно до умов як діючого договору, так і Закону про оренду комунального і державного майна, закінчуючи сьогоднішніми подіями, що несуть вже кримінальний склад. Уявіть, був навіть зареєстрований проект рішення депутатів Київради, що взагалі за процедурою позбавляв можливості на проведення конкурсу, не кажучи вже про процедуру самого конкурсу і оцінку ЦМК. Що казати, якщо конкурс проводився навіть не на цілісно-майновий комплекс, яким є кінотеатр “Київ”, а на нежитлову будівлю, яка до того ж не вільна, а знаходиться на балансі товариства “Культурний Центр”.
Читайте: Конкурс на аренду кинотеатра “Киев” может быть со скандалом остановлен
Це приблизно виглядає так: підприємству передали аварійний потяг з боргами, його відремонтували і зробили взірцем парку, а директор ДЕПО вирішив передати його своєму куму та провів “прозорий конкурс”. А після конкурсу, до потягу увірвалась муніципальна охорона, всіх викинула і заявила, що відтепер вартість ренти для цього потягу буде в три рази вищою, і у потяга вже новий власник, тому що керівництву ДЕПО так вигідно.
Читайте: Предприниматели кинотеатра “Киев” поддержали общественное движение “Зеленая волна”
Володимир Власенко, підприємець, суборендар в кінотеатрі “Київ”КиевVласть
Майже півтисячі юних журналістів, фотографів, літераторів, операторів, телевізійників із 7 країн світу (Україна Білорусь, Бельгія, Польща, Голландія, Чехія та Словаччина) приймав Київ на XVII Міжнародному Фестивалі “Прес-весна на Дніпрових схилах”.
Впродовж трьох днів юна й доросла журналістська "братія" з різних кінців світу та України мала нагоду познайомитися ближче, обговорити спільні проблеми та визначити орієнтири. У фестивалі взяли участь понад 500 юних киян – учасників міських молодіжних форумів, прес-боїв, фото-фристайлів, літературних та журналістських конкурсів. До оргкомітету надійшло близько 2000 робіт у 10-ти номінаціях.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Фестиваль – це не лише свято, а й конкурси, нагороди, знайомства! А Міжнародний фестиваль-конкурс дитячо-юнацької журналістики “Прес-весна на Дніпрових схилах”, організаторами та співорганізаторами якого є: Міністерство освіти і науки України, Департамент освіти і науки КМДА, Київський Палац дітей та юнацтва, Національна спілка журналістів України, Національна спілка письменників України, Академія Української преси, Державний комітет телебачення та радіомовлення; Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка, що ось уже 17 років поспіль проходить в столиці – це МЕГА-ФЕСТИВАЛЬ, — це журналістика без кордонів для активної молоді та дорослих професіоналів.
Урочиста церемонія нагородження переможців цьогорічного Фестивалю відбулася в сучасній модній локації Києва – Pochayna Event Hall– одному із найінноваційніших майданчиків для проведення яскравих подій Києва. Це унікальна локація, обладнана професійною проекторною системою Panasonic формату 360°. Ця кругова проекція справляє вкрай сильне, незабутнє враження, викликаючи потужний ефект присутності.
У номінації “Журналістська робота” перемогу виборола Кароліна Муляк з м. Кривий Ріг. Також призові місця дісталися Софії Паладій з Буковини, Валерії Єфремовій з Кривого Рогу та киянці Анні Корубко.
Кращими літераторами журі визнало: вихованця ІТА “ЮН-ПРЕС” КПДЮ Артемія Антонєнкова, Іллю Карпачова з м. Святогірськ Донецької області й Корнелію Колпакчі з м. Лиман Донецької області.
У номінації “Газета” перемога дісталася редакції газети “Дзеркало ліцею”, ліцею № 7 м. Вінниця. Також серед переможців: газета “ІрпіньTime” Національного університету державної фіскальної служби України з м. Ірпінь, “Шкільний світ” Криворізької школи № 126 і “Країна творчості” обласного Будинку художньої творчості, м. Миколаїв.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Своїх переможців визначила номінація “Інтернет-журналістика та ІТ-проект”. Почесне І місце судді віддали вихованцям гуртка “Медіадизайн” інформаційно-творчого агентства “ЮН-ПРЕС” КПДЮ, а ІІ й ІІІ місця зайняли Ольга Плотнікова, вихованка гуртка “Моя професія” Чернівецького обласного Центру науково-технічної творчості учнівської молоді та автор блогу “VIS-A-VIS” з м. Бориспіль Ольга Кацан.
Кращими медіа-проектами журі визначили: проект “І обласний форум “Молодіжна медіаплатформа Полтавщини” вихованців гуртка “Юний журналіст” Полтавського обласного центру естетичного виховання учнівської молоді, проект “Ніссе очима молоді” родини Сміт з Нідерландів (Оксана Сміт– директор об’єднання слов’янських шкіл Нідерландів, керівник міжнародного проекту “Відкрита Європа – відкрита для всіх”) і проект “Твої права та обов’язки” вихованки клубу “Юні кореспонденти” Кременчуцького міського будинку дитячої та юнацької творчості Анастасії Воліченко
У номінації “Відеоробота” найкращим виявився фільм “Сонячні дні” команди НВК “№ 56” м. Херсон. Серед кращих – відеофільми “Живи реальністю” Володимира Лубенця з м. Кривий Ріг і “Новий погляд на передумови голоду” киянина Андрія Желтова і відеоролик “Ти можеш” проекту RazomFilm Дарії Дмитришиної, вихованки ІТА “ЮН-ПРЕС
Кращими “повелителями фотооб’єктиву” стали: Анастасія Зозуляк з Тернополя й киянки Вероніка Маркіна і Вероніка Балашова.
Номінація “Радіоробота” відкрила нові імена. Заслужену перемогу везуть із Фестивалю вихованці кіноакторської студії громадської організації “Спільнопродакшн” м. Івано-Франківськ. Не відстають від них і вихованці дитячої інформаційної агенції “Крила” Чернігівського обласного Палацу дітей та юнацтва та киянка, вихованка гуртка “Радіожурналіст” інформаційно-творчого агентства “ЮН-ПРЕС” Катерина Шаповаленко.
У номінації “Голос покоління Z” дитяче журі моніторило журналістські матеріали про дитячі та молодіжні проблеми й досягнення, матеріали для дітей та молоді.
Перемогу юні журналісти віддали Наталії Плохотнюк, журналісту, завідувачу клубу “Журналістська ініціатива” ІТА “ЮН-ПРЕС” Київського Палацу дітей та юнацтва за цикл робіт про події у молодіжному житті столиці. Разом з нею нагороди від молоді отримали Катерина і Матвій Ганапольські, телеведучі ток-шоу для молоді “18-” на “Прямому” каналі та журналісти газети “Дворічанський край” Харківської області Володимир Домнін і Ольга Саніна.
Другий день Фестивалю пройшов у “Парку Київська Русь” – Центрі культури та історії Стародавньої Русі, який ще називають енергетичним центром України. Розпочався насичений фестивальний день із брифінгу “Древній Київ. Подорожуй у часі!” з організатором, натхненником і керівником унікального “Київського Князівства”, Президентом Всеукраїнської федерації середньовічного бою Володимиром Янченком. Потім був квест-вояж “Від Дитинця до європейської столиці!” і неймовірне видовище - Чемпіонат світу з середньовічного бою IMCF 2019.
– Шановні юні й дорослі журналісти! Хочу поділитися з Вами, а також з усіма українцями та гостями нашої країни, новиною: вперше в історії нашої держави саме тут відбувається Чемпіонат світу з середньовічного бою IMCF 2019, в якому беруть участь збірні команди 29 країн світу. І я сподіваюсь, що Збірна України переможе, – зазначив Володимир Янченко, – Для нас є дуже важливим, що Чемпіонат світу з середньовічного бою пройде в Україні. Українська Збірна протягом багатьох років робила все, аби досягти цього. Ми прагнемо, аби учасники та гості заходу ближче познайомилися з Україною, поспілкувалися з нашими людьми, а повернувшись додому, розповіли всім про нашу країну, про її гостинність. У складі IMCF наша збірна вперше взяла участь в Чемпіонаті, що проходив 2017 року в Данії, де показали гідний рівень. В усіх категоріях, окрім дуельних, українці завоювали золоті медалі та отримали найбільшу кількість очок в загальнокомандному заліку. В 2018 році наша Збірна посіла друге місце.
Володимир Янченко звернувся до всіх учасників Фестивалю: “Запрошую всіх сприяти розповсюдженню інформації про Чемпіонат, аби підтримати наших бійців та врешті решт допомогти Україні стати найкращою державою світу та сприяти інтересу до нашої країни”. Він доповнив, щоб всі українці та гості країни не жалкували “лайків та репостів” у FaceBook та активно запрошували всіх своїх знайомих приїжджати та вболівати за національну збірну”.
Що учасники “Прес-весни” і зробили у своїх газетах, фото-відео-матеріалах і журналістських роботах!
Третій, звершальний день Фестивалю був не менш насиченим. Це і ярмарок медіа-ідей “Вільна преса – вільна країна”, і презентація бліц-досвіду керівників делегацій, і цікаві майстер-класи, воркшопи й жваві дискусії з науковцями, викладачами профільних вишів, журналістами-професіоналами, фахівцями Національної спілки журналістів України, Академії Української преси, Державного комітету телебачення та радіомовлення тощо.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
І, як завжди, юні й дорослі журналісти, на знак єднання у спільному пориві творчості, посадили біля Палацу дітей та юнацтва чорнобривці й ялиночки.
Наступного року засновнику Фестивалю – Інформаційно-творчому агентству “ЮН-ПРЕС” виповниться 30 років! Чекаємо на Фестивалі!
КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0006
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-04 19:25:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 6
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-04 19:25:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0007
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145123', '144431', '144353')
ORDER BY `published` DESC
0.0005
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-04 19:25:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0008
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.6801
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"КМДА"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-04 19:25:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"КМДА"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 4670, 10
0.0020
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('80822', '80479', '80459', '79952', '79831', '79667', '79389', '79353', '79080', '78798')
0.6192
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-04 19:25:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"КМДА"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)