Три роки в’язниці за порушення Правил карантину 17 березня 2020 року Верховна Рада схвалила закон про протидію коронавірусу. Документом передбачена кримінальна відповідальність за умисне зараження коронавірусом. Верховна рада України прийняла за основу і в цілому законопроект №3219 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19)”. Передбачається, що порушення правил карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними захворюваннями, тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – у розмірі від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 44 3 КУпАП). Зокрема внесено зміни до Статті 325 Кримінального кодексу України “Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням”. 1. Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, - карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років”. Деталі Законопроєкту №3219 від 16.03.2020 року за посиланням. Основи законодавства України про охорону здоров'я  Закон України “Про ветеринарну медицину” в редакції від 5 грудня 1996 р.Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 р. (ст. ст. 1, 9, 28-30).Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб” від 6 квітня 2000 р.Закон України “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” від 5 липня 2001 р.Правила санітарної охорони території України, Затверджені постановою КМ № 696 від 24 квітня 1999 р.Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затверджений наказом МОЗ № 133 від 19 липня 1995 р. Карантин як обмеження діяльності: дефініція, обставини введення, межі, терміни У Міжнародних медико-санітарних правилах (далі –  Правила) під карантином розуміється обмеження діяльності та/або відділення від інших підозрілих на зараження осіб, які не хворі, або підозрілих на зараження багажу, контейнерів, перевізних коштів або товарів таким чином, щоб запобігти можливому поширення інфекції або контамінації. Згідно зі ст. 1 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, карантин – адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Регламент встановлення карантину передбачений у ст. 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та ст. 40 Закону України “Про санітарне та епідемічне благополуччя”. Карантин встановлюється і відміняється Кабінетом Міністрів України за зверненням Міністерства охорони здоров’я України за поданням головного державного санітарного лікаря України. У рішенні про встановлення карантину мають бути вказані: обставини, що призвели до цього;визначаються межі території карантину;затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення;встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. Залишати територію, на якій встановлено карантин до його відміни, зможуть лише особи, які надали довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину. Особам, які виявили бажання залишити територію карантину до його відміни, необхідно впродовж інкубаційного періоду відповідної хвороби перебувати в обсервації під медичним наглядом і пройти необхідні обстеження. Після закінчення терміну перебування в обсервації з урахуванням результатів медичного нагляду та обстежень їм видається довідка, що дає право на виїзд за межі території карантину. Дотримання Міжнародних медико-санітарних правил Згідно зі ст. 427 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами –  з іншого боку, ратифікованої Законом України від 16.09.2014, співробітництво у галузі охорони здоров’я передбачає попередження і контроль над інфекційними хворобами, такими як ВІЛ/СНІД і туберкульоз, підвищення готовності до ризику спалахів високо патогенних хвороб та імплементацію Міжнародних медико-санітарних правил (п. b). Ст. 30 Правил констатує, що особа, яка здійснює поїздку, з підозрою на зараження після прибуття поміщена під медичний нагляд, може продовжити свою міжнародну поїздку, якщо, на думку держави-учасниці, дана особа не становить неминучого ризику для здоров’я населення. У ст. 31 Правил передбачено, що при наявності даних про неминучий ризик для здоров’я населення держава-учасниця, відповідно до національного законодавства і в тій мірі, в якій це необхідно для встановлення контролю над таким ризиком, може змусити особу, що здійснює поїздку, піддатися або рекомендувати їй зазнати додаткових медико-санітарних заходів, які дозволяють запобігти або встановити контроль над поширенням хвороби, включаючи ізоляцію, карантин або поміщення особи, що здійснює поїздку, під медичний нагляд. Слід врахувати, що, відповідно до ст. 23 Правил, медичне обстеження, вакцинація, профілактика або будь-який медико-санітарний захід можуть здійснюватися на підставі цих Правил стосовно осіб, які здійснюють поїздку, тільки за умови їхньої чітко вираженої попередньої інформованої згоди або згоди їхніх батьків або опікунів. Аналогічні положення відображені у Правилах санітарної охорони території України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2011 №893. Надзвичайний стан: обмеження У разі виникнення пандемії, вводиться надзвичайний стан згідно зі ст. 4 Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану”, що вже зроблено в Україні. В умовах надзвичайного стану встановлюються обмежування окремих прав людини, що закріплено у ст. 64 Конституції України, зокрема, може бути обмежено конституційне право, гарантоване у ст. 33 Основного Закону держави, а саме свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України. Під час введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану головний державний санітарний лікар України вносить МОЗ України обґрунтоване подання для прийняття рішення щодо звернення до Кабміну з пропозицією про встановлення карантину. У поданні зазначаються: період і межі території встановлення карантину;перелік проведення необхідних профілактичних, протиепідемічних та інших заходів, які можуть бути проведені у зв’язку з введенням режиму надзвичайного стану і встановленням карантину, виконавці цих заходів;вичерпні тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб, додаткові обов’язки, що покладаються на них. Часом права фізичної особи можуть зазнати законних обмежень, що зумовлено потребою охорони громадського здоров’я. Баланс інтересів індивідуального і громадського здоров’я відображений в практиці Європейського суду з прав людини. В Україні розроблено стандарт надання медичної допомоги “Коронавірусна інфекція 2019 (COVID 2019)”, затверджений наказом МОЗ України від 25.02.2020 №552. Привертає увагу, приміром, додаток 4 до стандарту, в якому закріплено рекомендації та застереження з розміщення та догляду за пацієнтом з COVID 2019 в домашніх умовах. Хоча в ст. 31 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” передбачено, що обов'язковій госпіталізації у спеціалізовані лікарні підлягають хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, а також особи з симптомами таких хвороб. Порушення правил боротьби з епідеміями Коментар до статті 325 Кримінального кодексу України Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, якщо ці дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань,- карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 1. Об'єктом злочину є встановлений з метою захисту здоров'я населення порядок запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними. 2. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням (діями або бездіяльністю) – порушенням правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними; 2) наслідками у вигляді: а) поширення епідемічних та інших заразних захворювань; б) загрози поширення вказаних захворювань; 3) причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками. До заразних захворювань належать, зокрема, такі як чума, холера, віспа, тиф, дифтерія, туберкульоз, поліомієліт, грип, правець, кір тощо. Поширення епідемічних та інших заразних захворювань означає епідемію. Про поняття епідемії див, коментар до ст. 113. Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, може виразитися в: неусуненні від роботи чи іншої діяльності осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення; непроведенні в порядку, передбаченому законодавством, профілактичних щеплень, медичних оглядів, дезинфекційних, дезинсекційних, дератизаційних, інших протиепідемічних, а також карантинних заходів; незапровадженні особливих умов і режимів праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях тощо. 3. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути лише особи, до службових або професійних обов'язків яких входить виконання правил, встановлених з метою запобігання заразним захворюванням і боротьби з ними (працівники санітарно-епідеміологічної служби, інших органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, службові особи підприємств, установ та організацій). 4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю стосовно порушення вказаних правил, непрямим умислом або необережністю стосовно наслідку у вигляді поширення заразних захворювань і прямим умислом стосовно наслідку у вигляді загрози їх поширення. В Україні на час карантину оголосили про закриття торгових центрів, ресторанів, кафе, барів, спортзалів та інших закладів, а також про заборону проведення заходів. Відчиненими залишаться аптеки, заправки, продуктові магазини і банки. Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної радиКиевVласть

Останній день лютого – не просто день, коли продовжують святкувати масляну. Цей день присвячений орфанним захворюваням. Тобто таким, які зустрічаються лише у однієї людини з двох тисяч. Не дарма офіційний день саме 29 лютого, бо його рідкість порівнюється з рідкісними випадками цих недуг.  По всьому світу народжуються діти з рідкісним хворобами, різновид яких налічує близько семи тисяч. Найбільший відсоток тих, у кого діагностують рідкісні захворювання саме дітлахи. Підступність таких недуг у тому, що вони повністю невиліковні та потребують фінансування державою для підтримки стану здоров’я. Адже далеко не всі батьки здатні забезпечити орфанних дітей необхідними ліками, харчуванням та регулярним оздоровленням. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Саме через відсутність належного фінансування та необізнаність пересічних українців відбувся захід “Вір у Диво”. Його організаторами стали Габріелла Массанга, Громадська спілка “Орфанні захворювання України” та Благодійний фонд “Орфанні Синиці”. Він відбувся 29 лютого в Київському Палаці дітей та юнацтва. Метою заходу було не лише зібрати 100 000 гривень для орфанних дітей, а й привернути увагу чиновників та простих українців на наявні проблеми. Крім благодійного концерту, в якому взяли участь українські зірки, в палаці презентували фотовиставку “Зірки на підтримку орфанних”, де під кожним фото дитини з зіркою розповідається про її хворобу. Сила материнської любові Двадцять чотири роки тому у Тетяни Кулеши народився син. Родина кілька років не знала точного діагнозу хлопчика – в нашій країні встановлюють його довго, коли стикаються з невідомою хворобою. Та все одно прогнози щодо його стану здоров’я були невтішними – лікарі, опустивши голови, радили “забути за сина”. Та жінка не думала здаватися, повільними, проте невпинними кроками, прямувала до поставленої мети. Так вона заснувала організацію “Орфанні захворювання України”. Журналістам “ЮН-ПРЕС” вдалося поспілкуватись з сином Тетяни Дмитром, його дружиною та бабусею. Вони розповіли, що ліками та оздоровленням в санаторіях родина забезпечувала себе самостійно. Бо лише від 15 квітня 2014 року, завдяки оббиванням порогів та проведенням багатьох страйків, мати Дмитра змогла добитись прийняття Закону про забезпечення орфанних хворих пожиттєво. Хоча хлопець й далі бореться з рідкісною хворобою – мукополісахаридозом, – він закінчив навчання в університеті та має свій бізнес. Вони з дружиною Олесею – щаслива молода родина, а бабуся хлопця пишається досягненнями та цілеспрямованістю своєї доньки.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  На захід Дмитра привело бажання показати українцям, що люди з рідкісними захворюваннями – звичайні. Дітям з малечку варто прищеплювати повагу до орфанників, а дорослим – змінювати власне ставлення до дітей з такими особливостями. Адже своїми образливими висловами та зневагою вони наносять надзвичайну шкоду тим, хто й без цього щоденно бореться за життя. Коли державі байдуже Сімнадцятирічна Світлана дуже любить концерти. На заході вона з мамою. Дівчинка ніколи не ходила та не володіла власними руками, вміла хіба що розмальовувати малюнки. “Державі байдуже на таких дітей”, – каже мама Світланки. Жінка працює викладачем у Національному авіаційному університеті та має ще одну доньку – старшу сестру Світланки. Лише завдяки щоденній праці всієї родини та мізерній грошовій допомозі дівчинка має змогу насолодитись концертом. Також мама дівчинки додала: “Коли ми приходимо на заходи, концерти чи п’єси, багато батьків обурюються та забороняють сідати Світланці поряд з їхніми здоровими дітьми”. Картина, яку бачать вперше Відгукнувся на запрошення відвідати захід і Олександр. Хлопцю 28 років, 28 з яких він відчуває біль. Все через те, що він страждає на бульозний епідермоліз. В народі хворих на цей недуг називають “діти-метелики”. Сашко не з тих, хто опускає руки. В дев’яностих роках не було бинтів, які потрібні для неймовірно ніжної шкіри “метеликів”. Хлопець згадує, як був змушений відривати від себе кожну ниточку. Тоді в Україні ніхто не знав про цю хворобу, інформація про неї не розповсюджувалась. Коли Олександр не міг навіть води випити через звуження стравоходу, лікарі з Миколаєва відправили його світ за очі до Києва, ніби-то, там його приймуть. Сльозами матері Сашка вони добились місця в Охмадиті. “Лікарі та чиновники дивились на мене таким поглядом, наче я картина, яку вони бачать вперше” – ділиться Олександр. Один єдиний лікар зміг врятувати від голодної смерті, а все тому, що раніше вже лікував такого пацієнта. Хлопець безліч разів чув про власну смерть, та наперекір сказаному закінчив університет і працює маркетологом. Він займається спортом, навіть після того, як хвороба в буквальному розумінні “з’їла” його руки. Колись у сьомому класі він вирішив піти до школи (до того вчителі навідувались додому) й нікому не давав себе ображати. Навпаки, мав та має зараз багато вірних друзів. Не зважаючи на те, що кілька років тому він позбувся рук. Олександр розповів, що держава покриває близько 25% витрат на підтримку здоров’я. Адже окрім лікування, Сашко має дотримуватися пожиттєвої дієти. Також Сашко додав: “Тим, у кого інша стадія хвороби, такої державної допомоги вкрай бракує – інколи на одне лише харчування вони витрачають близько мільйона гривень на рік”. Слова зірок До пітримки орфанних дітей долучились такі зірки як Ірина Федишин, Тоня Матвієнко, ILLARIA, Влад Ситнік, Анна Добриднєва, Kishe, Катерина Бужинська, Ольга Сумська та Віталій Борисюк, Андрій Бойко, Dima PROKOPOV, Олександр Лещенко та шоу-балет “Foresight”, Володимир Шпудейко, Нікіта Ачкасов, Дарина Галицька, Валерія Лисенко, Катерина Азза та FORS dance school. Їхні висловлювання одностайні: проблема щодо дійтей-орфанників в нашій країні існує та потребує розголосу. Своїм голосом та словами підтримки вони подарували свято малечі. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Співачка ILLARIA прямо зі сцени поділилась сокровенним: вона також має рідкісну недугу. Тому закликає кожного, на чиєму шляху стоїть ця перешкода не зупинятися. Вона також додала, що відомі люди мають не лише красиво співати, вдало жартувати чи вміло танцювати, а порушувати нагальні питання з метою залучення всіх громадян та допомоги влади. А Ольга Сумська та Віталій Борисюк пропонують запитати будь-якого пересічного українця про те, що йому відомо про орфанні захворювання. Вони впевнені, що людям про це відомо мало. КиевVласть 

Сьогодні хочеться поговорити про особисту ефективність. Все своє життя я присвячую створенню систем для мотивації людей займатися самоосвітою. Реалізувала в цьому напрямку вже понад 100 проєктів, останні 10 років присвятила онлайн навчанню. Ви напевне чули такий вислів – “навчання протягом життя” або “навчання впродовж життя” або англ. – “life long learning”. І це не просто вислів – це ціла філософія життя. Держава нам забезпечує навчання на початку життя – дитячий садок, школа, професійно- технічні заклади або університет, і багато людей закінчують університет,  і думають: “Фух, нарешті, тепер почну працювати, навчання закінчене!”. І так і було раніше. Отримав спеціальність – пішов працювати, і все життя працюєш на одному й тому самому місці аж до самої пенсії. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Але в сучасному світі такий підхід є неправильний, і навіть згубний для людини. Тому що: - технології оновлюються кожної хвилини, і те, чому нас навчали 20-30 років тому, на жаль, вже звичайно застаріло; - по-друге, на ринок праці вийшли дуже потужні покоління – покоління “Y”, і вже виходить покоління “Z”, які звикли утримувати в голові великі об’єми інформації, швидко знаходити в інтернеті будь-що за лічені секунди, і все, що вони не знають –  швидко зможуть опанувати через навчальні відео або онлайн курси; - по-третє, наприклад, елементарне знання англійської мови підвищує вартість спеціаліста, тобто рівень його заробітної плати аж на 30% . І це тільки англійська. А якщо це опанування комп’ютерної програми, або управлінських якостей?! - по-четверте, однією з найбільш затребуваних навичок, які вимагають сьогодні роботодавці, є саме здатність до самонавчання! Адже, якщо людина готова навчатися новому, і швидко може опанувати будь-яку нову тематику, її зможуть доручати нові відповідальні завдання, і врешті – решт, підвищать і посаду, і гонорари; - по-п’яте, є певні навички, яким навіть не вчили в школі та університеті – це навички SOFT-SKILLS,  або, так звані, м’які навички. Експерти Світового економічного форуму в Давосі довели, що успіх людини в першу чергу залежить від цих навичок. Їх часто називають ще навичками 21 століття, або “навички -2020”. Сьогодні, 2020 рік. Отже, самий час розпочати навчання цим навичкам. Доведено, що ВВП країни на душу населення, а отже і економічний добробут країн і їхніх жителів, безпосередньо пов’язаний з  індексом розвитку людини. Таким чином, наприклад в Швеції, одній з найбільш економічно розвиненій країні світу, 67% дорослого населення постійно навчається! А що роблять люди у нас після роботи? Більшість людей приходять, включають серіали або фільми, грають на телефоні або комп’ютері, листають соціальні мережі, теревенять по телефону, обговорюють на кухні політику або годинами жаліються на своє “жахливе” життя та нудну роботу. А, ну і ще готують їсти, прибирають хату, годують дітей, або полять огороди. Отже, якщо ми хочемо змінювати країну – потрібно починати з себе!  І прямо зараз! Хочу поставити Вам деякі питання. Так сказати “для роздумів”. 1. Коли ви останній раз ДОБРОВІЛЬНО відвідували навчальний тренінг або семінар, або курси? Тиждень тому, місяць, рік…? Слово добровільно при цьому ключове. Адже інколи нас всіх по роботі направляють на семінари, особливо працівників бюджетної сфери. Добре, якщо семінари якісні та цікаві, але більшість з них – це просто марна трата час. Тому: коли ви останній раз ДОБРОВІЛЬНО відвідували навчальний тренінг або семінар? 2. Чи  знаєте ви англійську на достатньому рівні?  І якщо не знаете – то скільки раз на рік ви обіцяли собі її вивчити? А ви знали що майже вся молодь завдяки досить інтенсивній програмі навчання англійської в школах, або самоосвіті, вже спілкується англійською? Як ви вважаєте, кого оберуть на вакантну посаду, якщо мова йде про нескладні сфери зайнятості, такі як сфера обслуговування, наприклад? 3. Чи є у Вас план саморозвитку? Чи знаєте, які саме навички вам потрібно опанувати в першу чергу? Чи він прописаний у Вас у вигляді плану необхідних дій на 2020 рік (він МАЄ бути прописаний, тому що мета від мрії відрізняється саме тим, що вона чітка, прописана і має конкретні кроки для впровадження). Чи взагалі цей план був у вас колись? Якщо так – коли ви його бачили та оновлювали в останній раз? 4. Чи підтримують вас у Вашому саморозвитку ваші рідні та друзі? А Ви їх підтримуєте? 5. Коли та яку останню книгу ви прочитали (не художнього спрямування)? Чи порадили ви її своєму другу чи подрузі? 6. Чи закінчували ви колись онлайн курси? А чи починали Ви хоч один? Цей список можна продовжувати довго, адже методів самонавчання є безліч. Кожний обирає своє. Якщо на більшість із цих питань ви відповіли "н"і – то самий час розпочати прямо зараз. Освітній хаб міста Києва www.eduhub.in.ua створений саме для того, щоб безкоштовно надати нові та сучасні знання та створити умови для “навчання протягом життя” всім без виключення українцям, шляхом проходження онлайн курсів на сайті та проведення цікавих тренінгів в приміщенні хабу в центрі Києва. Онлайн навчання та відвідування тренінгів і заходів безкоштовне для всіх. Проект створений спільними зусиллями Асоціації інноваційної та цифрової освіти та КНП “Освітня агенція міста Києва” за підтримки Київської міської державної адміністрації. В наступній статті я поділюся своїми лайфхаками для саморозвитку. А поки у Вас є час задуматись та зробити перші кроки. Бажаю Вам натхнення та успіху!  Читайте: Проєкт-ініціатива Київської міської державної адміністрації увійшов до ТОП-10 подій та результатів у сфері освіти 2019 в Україні Марія Богуслав, директор Освітнього хабу міста Києва КиевVласть

Надати право розірвати договір оренди землі – єдине правильне і можливе вирішення проблеми власників землі села Вільшанська Новоселиця Васильківського району Київської області. Це право також  є необхідним правом для всіх селян-власників землі в Україні. Ситуація, де необхідне таке право, не поодинока. Просто Вільшанська Новоселиця – яскраве вираження проблеми земельних відносин, їх наслідків та необхідності прогресивних змін. Вільшанська Новоселиця стала відомою на всю країну завдяки битві за землю. Таких битв – десятки. Але, як і в усіх земельних битвах, селяни, як правило, є тими, ким маніпулюють орендатори та латифундисти, політики та бізнесмени, роблячи вигляд, що вони не знають, хто саме є власниками землі – селяни. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Розпаювання колгоспів передбачало, що колективні, кооперативні сільськогосподарські підприємства, які базуватимуться на нових організаційних засадах, нових земельних і майнових відносинах, матимуть найбільшу перспективу свого розвитку, і завдяки цьому буде не тільки наділено індивідуальним майном колишніх колгоспників, а й аграрна галузь отримає зростання продуктивності праці та економічного розвитку. Але відбулося в країні інше. Сільська еліта, створивши нові сільськогосподарські підприємства, “забула” взяти до складу засновників, “пересічних” селян, віддавши їм почесне право бути звичайними орендодавцями. СВК (сільськогосподарський виробничий кооператив) "Новоселицький" орендує близько 460 земельних ділянок у приблизно 460 власників землі, що складає загальну площу приблизно 1100 гектарів. Замість 460 засновників (учасників) кооператив має так звану групу засновників з 16 осіб – сільську еліту. СВК “Новоселицький” є класичним орендарем землі і не є  повноцінним сільськогосподарським виробничим кооперативом – ні за змістом та логікою, ні за законодавством. У земельному  протистоянні у Вільшанській Новоселиці є дві сторони. Обидві хочуть орендувати землю у селян. Скориставшись ситуацією в середині підприємства-орендаря СВК "Новоселицький" та юридичними можливостями, одні орендарі витісняють інших, інші захищаються – і, як результат, наявне протистояння орендарів. Конфліктність відносин між засновниками СВК “Новоселицький” проявилася в обранні нового керівника сформованою новою більшістю засновників кооперативу з наступними економічними та правовими наслідками від протистояння. У результаті – врожай не зібрано, гроші зникли, власники землі залишилися без орендної плати. А створена новою більшістю засновників кооперативу чи особами, які стоять за цією новою більшістю засновників, нова структура у вигляді ТОВ “Новоселицьке” готова приймати в оренду землю від власників землі в с. Вільшанська Новоселиця, попередньо розірвавши з ними договір оренди в СВК "Новоселицький". Власники землі можуть погодитися на таку схему, побоюючись неоплатності за оренду землі, затягування часу в судах та слідствах. Таким чином вони змінять одних панів на інших і їм знову скажуть: не менше 7 років оренди, порушивши черговий раз конституційні права українця – власника землі. У цій ситуації як економічно, так і соціально втрачають власники землі – селяни, перетворені на кріпаків разом із землею. І тут доречний багатовіковий відомий вислів: “Пани б’ються (лаються), а у кріпаків (селян) чуби тріщать”. Те, що відбувається у Вільшанській Новоселиці, можна називати рейдерством чи будь-як інакше, але факт залишається фактом: у селян ніхто нічого не запитав, а тільки втягнули їх орендарі в міжсобійне протистояння за право користуватися їх землею. Хоча, за великим рахунком, селянину все одно, хто орендує землю, головне – своєчасна висока орендна плата, бо селяни-власники землі не беруть участі в розподілі прибутків від обробки землі, як то мало б бути.  Вирішення проблеми у Вільшанській Новоселиці повинно відбуватися в інтересах селян-власників землі. А поки що всі спроби припинити конфлікт стосувались вирішення проблеми в інтересах одних чи других орендарів-засновників, але безуспішно. Такої ситуації не склалося б, якби власниками СВК "Новоселицький" були всі 460 орендодавців. І тоді це була б справжня кооперація з колективною власністю, справедливим розподілом прибутку між селянами-власниками землі, а у кожного селянина було б право голосу в прийнятті рішень – це фактично було б Товариство власників землі. Такому товариству не загрожувало б ніяке рейдерство. Учасники товариства ніколи б не перетворилися на кріпаків. В селі не було б новоявлених панів та битих жінок і старих, а всі вони були б власники аграрного виробництва. Якби власники землі у Вільшанській Новоселиці мали право розривати договори оренди землі, то і такої боротьби між орендарями-засновниками не було б, а разом з правом розривати договори оренди не було б і рейдерства, і не потрібен був би закон проти рейдерства. Саме по собі рейдерство втратило б зміст – власник землі міг би припиняти орендні відносини, те, що є ціллю рейдерів. Таке бачення механізму в земельних відносинах, як право розривати договір оренди за ініціативою власника землі, важливо для всіх власників землі. Це ринковий механізм в земельних відносинах, і з його застосуванням, розкріпаченням кардинально зміниться ситуація з землею в країні: зросте цінність землі, відбудеться перехід до самостійного господарювання і, як наслідок, розширене відтворення аграрної галузі. Власникам землі у Вільшанській Новоселиці, як і всім власникам землі в Україні, необхідно усвідомлювати, що вони є не тільки власниками землі, а й повинні стати власниками аграрного виробництва і змінювати порядок речей, визнаючи себе головними в земельних відносинах. Повноцінна реалізація прав селян як власників  землі і власників аграрного виробництва може бути реалізована в Товаристві власників землі, створювати які я й пропоную. А депутатам потрібно вже братися за комплексне вирішення земельної проблеми країни і не сперечатися, як краще розпродати землі українського народу, а дослухатися до моїх пропозицій з прогресивних земельних відносин і робити те, що потрібно селянам – мати право розривати договір оренди землі чи емфітевзису. Крім того, для депутатів мною підготовлено проєкт Закону про прогресивні земельні відносини. Основними тезами такого Закону “Про прогресивні земельні відносини” повинні стати: підтримка самостійного господарювання на власній землі безпосередньо чи через участь у товариствах власників землі; надання селянам-власникам землі права розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі простої вимоги про дострокове розірвання договору; фінансове забезпечення селян-власників землі для повернення отриманих  авансових платежів, яке може бути необхідним при достроковому розірванні договорів користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення; обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною, яка відповідає п’ятикратному розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1  гектар для чорнозему); кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування в одно-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки (приблизно 3 тис. доларів за 1  гектар для чорнозему) для задоволення нагальних споживчих потреб на умовах до 5% річних; кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування для купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в у сумі п’ятикратного розміру  нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар) на умовах до 5% річних; кредитування в необхідному обсязі товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на власній землі, на умовах до 3% річних; допомога в поверненні незаконно відчужених земельних ділянок  їх власникам (під час дії заборони на відчуження землі); формування державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі; набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути виключно фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна (громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення) та органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Щоб не бути голослівним, пропоную переглянути запропонований мною розроблений проєкт Закону України “Про прогресивні земельні відносини”, пояснювальну записку та порівняльну таблицю до проекту Закону. Також разом з проєктом Закону депутатам було надіслано і супровідний лист про запропонований мною проект як форму реалізації народовладдя, якого ми не дочекалися від них.  Також нагадую, що при прийнятті законів від “слуг” (№ 2178-10, №2194) про так званий ринок землі, продати землю власник землі зможе тільки з дозволу орендаря, а значить, тільки орендареві і тільки на його умовах. Читайте: Розірвати договір оренди – головне право власника землі Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

Колись Київ був чужим для мене містом, просто столицею моєї держави, просто цяткою на карті, сухою статистикою, нікого знайомого… Але саме Київ став для мене, дівчинки, що  народилась в Криму, біля Аю-Дагу, містом мого дорослішання, містом можливостей. Я щоденно відкриваю й пізнаю його і себе в ньому. Ніщо не замінить людині море, але я всім серцем полюбила Дніпро та нашу Галерну затоку, що прямісінько біля мого дому. Напевно, навіть не всі кияни знають стежки Жукового острова, який я, як і Дніпро, бачу з вікна нашої квартири. Фраза з підручника географії, що Дніпро впадає в Чорне море, для мене наповнена додатковим емоційним сенсом. Іноді, дивлячись на хвилі Дніпра, я подумки передаю привіт моєму Чорному морю, моїй Ведмідь-горі і моєму Криму. А хвилі заспокійливо й магічно рухаються в такт думкам, ніби відповідають: “Передамо! Передамо…” Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Київ – мов живий організм. Іноді хворіє зашкарублим асфальтом, іноді прикрашає себе дивовижними муралами, іноді задирає носа дорогими ресторанами й дорогими машинами, наче насміхаючись: “Це місто не кожному по кишені!”, іноді виглядає концентровано мужнім і одночасно беззахисним, як на Грушевського, на Алеї Небесної Сотні, де історія творилася прямо на наших очах, розтікалася кров’ю реальних людей, залишилась у бруківці навічно. Київ – як музика, а кожен його житель – композитор. Музичних нот лише сім, і для всіх вони однакові, але кожен творить із них власну мелодію. Для мене Київ – симфонія, в яку вплетено сміх дітей і дорослих на зимових розвагах на ВДНХ чи новенькій ковзанці біля “Рошену”; ледве чутний бренькіт польових дзвіночків у музеї під відкритим небом в Пирогові; потужне соло дзвонів Михайлівського Золотоверхого собору; рівномірне гудіння міських автомагістралей; паузи та синкопи в розмовах людей, які щойно вийшли з театру імені Франка чи Лесі Українки. Місто живе і дихає власною музикою.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  А які кольори! Взимку розмаїття новорічних гірлянд, влітку – зелене буйство майже сотні міських парків та скверів (недарма ж це одне з найзеленіших міст Європи!). Люблю гуляти Хрещатиком, найширшою центральною вулицею Європи, люблю спостерігати веселку серед крапель у фонтанах на Майдані, відвідувати краєзнавчий музей на Театральній, кататись на фунікулері, громадському транспорті з найкоротшим маршрутом (всього 222 м), і трамваї №12 з його 20-ма кілометрами маршруту мальовничими куточками Києва; ходити на Співоче поле на весняні виставки квіткових композицій та до Батьківщини-матері, яка входить до п’ятірки найвищих пам’ятників світу та є вищою, навіть, за американську статую Свободи.  Київ наповнений дивовижними місцями! Для мене Київ пахне ваніллю й корицею і за смаком асоціюється з “Київським тортом”, але ним одним не обмежується. Пиріжки з заварним кремом на “Золотих воротах”, піца з грибами в Лаврі, яку готують монахи, котлета по-київські, борщ, вареники, свинячі вушка – це те, що визначає національний гастрономічний характер міста. Але поруч завжди можна знайти МакДональдз, ресторанчик із суші, кафешки для веганів і взагалі на будь-який смак найвибагливішого туриста, гостя міста чи киянина. Недарма ж за рейтингом “найсмачніших” міст Європи, поруч з Провансом та Ібіцею опинився саме Київ. Київ найбільше місто України. Тут найпрестижніші вищі навчальні заклади, тут навчаються й працюють ті, хто не звик байдикувати. Київ привчає до праці. І я стараюсь жити в його ритмі в навчанні, в спорті, в саморозвитку та самовдосконаленні. Улітку Київ гримить фестивалем “Atlas Weekend”, взимку тоне в емоціях від Нацвідбору на Євробачення. Щодня концерти, вистави, фестивалі, змагання. І щодня біля Генерального штабу Збройних сил України – щоденний ранковий церемоніал вшанування захисників України, що загинули саме в цей день на сході. Щодня лунає Дзвін пам’яті. Щодня. Ніби паралельна реальність. І в кожного (поки що) є право обирати, в якій із цих  реалій  жити… Київ – місто усвідомлення себе українцем. Усе в ньому  тече, все змінюється й переплітається: минуле й теперішнє, історія й мрії про мирне майбутнє. Такою є столиця, такою є Україна, такою є я. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" КиевVласть

Сьогодні, 17 лютого 2020 року, голова Київської обласної державної адміністрації (КОДА) Олексій Чернишов взяв участь в урочистому відкритті нового корпусу школи №1 міста Вишневе на Київщині. Об этом KV стало известно из сообщения пресс-службы КОДА.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  На святі були присутні педагоги, учні та батьки м. Вишневе, які очікували на цю подію понад 12 років. Питання завершення будівництва, що затягнулося на роки, було взято під особистий контроль Олексієм Чернишовим майже одразу після призначення його головою Київської обласної державної адміністрації у жовтні 2019 року. Як зазначив директор школи Володимир Плахотнюк, в лютому 2020 року остаточно завершилося обладнання внутрішніх приміщень, ДАБІ м. Вишневе надала сертифікат, що дозволяє передати споруди на баланс місцевого управління освіти. Учні та вчителі отримали сучасну, комфортну школу, в якій вже розпочинаються заняття. Олексій Чернишов передав учням першого класу символічний ключ від їх нової школи. Як раніше наголошував голова КОДА, розвиток освіти є одним із найважливіших завдань. “Все, що ми робимо у цьому житті – заради наших дітей. Саме їм розбудовувати Україну. Вони мають полюбити її. І для цього потрібно, щоб вони зростали у комфортних та безпечних умовах. Тільки тоді вони залишатимуться вчитися, жити та працювати вдома”, – вважає він. Також дітей зі святом привітав голова обласної ради Микола Стариченко. В новому корпусі три поверхи та 150 приміщень. В тому числі, гардеробна з окремими шафками для кожного учня, столова, спортзал, актовий зал, прекрасно обладнані кабінети праці, хімії, фізики, біології тощо. Багато туалетних та душових кімнат. Новий корпус дозволить дітям навчатися у сучасних умовах. До останнього у приміщенні старої школи, розрахованому на 350, навчалося майже 1600 дітей. Голова КОДА також додав, що урочисте відкриття школи у Вишневому – це перший крок у розвитку соціальної інфраструктури Київської області. Найближчим часом заплановано відкриття ще однієї нової (реконструйованої) школи в Українці Обухівського району. Загалом у 2020 році обласна влада Київщини планує спрямувати на розбудову шкіл, садочків та інших об’єктів соціальної інфраструктури 300 млн грн. Читайте: У березні на Київщині стартує національна програма “Велике будівництво” Фото: прес-служба КОДА.КиевVласть

Медичні заклади Київщини, що віднині мають статус комунальних некомерційних підприємств, починають працювати за новими правилами. Новації традиційно породжують безліч гарячих питань. Як проходитиме фінансування, для чого медикам накажуть записувати на відео лікарню і пацієнтів, а також що таке медичний пакет – з’ясовувала KV. Як стало відомо KV, 10 лютого 2020 року у приміщенні Київської облдержадміністрації (КОДА) відбулася нарада з питань підготовки комунальних некомерційних підприємств охорони здоров’я до укладення договору з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) в рамках впровадження медичних гарантій. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  У нараді взяли участь міністерка охорони здоров’я Зоряна Скалецька, в.о. голови НСЗУ Оксана Мовчан, перша заступниця голови Київської обласної ради Тетяна Семенова та керівники медичних закладів регіону. У порядку денному наради розглядали, зокрема, такі питання, як новий підхід до фінансування закладів після їх переходу на модель некомерційних, як вони функціонуватимуть в новій системі, як тепер керівники КНП будуть писать фінплани та інше.  Фінансування Експерт Офісу реформ МОЗ Матвій Хренов розповів, як саме проходитиме фінансування некомерційних підприємств.  За його словами, медичну субвенцію з держбюджету реформовані заклади охорони здоров’я перестануть отримувати з 1 квітня цього року. Далі включається система, заради якої і проводили реформу — тобто фінансуватиме всіх Національна служба здоров’я.  Медпідприємства, які пройшли процес перетворення та заключили договір із НСЗУ, отримуватимуть кошти залежно від кількості т. зв. медичних епізодів. Такий епізод починається з прийняття пацієнта на лікування і закінчується його випискою (генеруванням форми №66), наприклад, якщо його було прийнято на стаціонар.  Експерт наголошує, що багато суперечливих моментів враховано: наприклад, при переведенні пацієнта з однієї лікарні до іншої кошти за медичний епізод отримають обидві. Що стосується випадків, коли один пацієнт в одній лікарні отримує кілька видів лікування (різні пакети послуг), то лікарня отримує фінансування згідно кожного з задіяних пакетів. А у разі смерті пацієнта в процесі лікування лікарня все одно отримує фінансування, бо має закрити історію його хвороби (та ж сама форма №66).  “Ваша частина коштів розриватись не буде, головне тут те, що вести документацію потрібно правильно і робити це ви будете в електронному вигляді. Заклади, які будуть зловживати цим, стануть першими на проходження перевірки — бо усі дані збираються централізовано, і відхилення від середніх показників серед лікарень України буде чітко видно”. За його словами, на амбулаторному та госпітальному рівні є як базові, так і пріоритетні послуги. До останніх в амбулаторній допомозі включено гастро-, колоно-, бронхо-, цисто- та гістероскопію, в госпітальній — пологи, неонатологію, гостре порушення мозкового кровообігу та інфаркт міокарда.  “До них є вимоги: зокрема, відеофіксація та архівація терміном на два роки. Фінансування проходитиме у вигляді оплати за надану послугу. Якщо у закладі немає обладнання, яке не відповідає вимогам для надання пріоритетної послуги, це не означає, що воно не працюватиме — воно працюватиме в рамках загального пакету, допоки не буде отримано пріоритетного [після оновлення обладнання]. У госпітальному пакеті працюватиме система 60/40, де 60% — з глобального бюджету, розрахунок від кількості наданих послуг за минулий період, а інші 40% є умовними і залежатимуть від кількості послуг, наданих за звітний період”, — наголошує Матвій.  Розповів він і про формування внутрішнього бюджету лікарні та платні послуги, які можуть стати одним з джерел його наповнення. “Раніше основним фіндокументом був кошторис, тепер бюджет. Принципова різниця полягає у тому, що кошторис — це про майбутнє, де ви знали, скільки коштів на які статті видатків ви будете мати. Обсяг фінансування бюджету ж напряму залежатиме від дій, які ви будете вчиняти. Першим джерелом його наповнення буде програма медичних гарантій. Другим — місцевий бюджет і регіональні програми.  Третім можливим джерелом можуть стати платні послуги. Їх умовно можна поділити на дві частини: медичні і немедичні. До других відносяться палати покращеного перебування, покращене харчування, транспортні послуги тощо. Також це господарська частина, яка залежить від самої лікарні — наприклад, створення центру харчування абощо. Медичні ж, по-перше, мають 20%-ве обмеження і в Комітеті в першому читанні розглянули наразі його зняття, ми очікуємо, що до 1 квітня воно буде зняте.  Важливо, що після 1 квітня будь-який пацієнт, який звертається до вас за допомогою, може бути платним пацієнтом. Зробіть йому можливість сплачувати за надані послуги в касу офіційно. Саме з 1 квітня трансформація тільки почне розгортатися”, — відзначив експерт. І додав пораду інвестувати лікарням у себе: “Для того, аби зробити ваш заклад успішним і спроможним, я радив би інвестувати і робити основні зусилля на ваших сильних сторонах. Ви знаєте, які відділення та які лікарі у вас найкращі, до кого частіше за все ходять пацієнти. В першу чергу, спрямуйте зусилля туди — розриватися на все у вас не вистачить ані часу, ані ресурсів. Використовуйте передові методи лікування. Одному і тому ж пацієнтові дві лікарні, наприклад, можуть зробити операцію класичним методом або новітнім. У першому випадку він лежатиме у вас на реабілітації сім днів, у другому чи не на наступний день може піти додому. Уявіть собі операційні видатки в обох цих випадках при однаковому тарифі.  Не забувайте про можливості оптимізації: одне чи кілька відділень двох лікарень, що стоять поруч, є сенс об'єднати, тому що якщо одна з них більша, конкуренцію їй менша не складе і буде просто підвищувати собівартість своїх послуг. Собівартість — дуже мобільна штука”. Під кінець виступу Матвій Хренов наголосив, що НСЗУ опублікувала низку тренінгів, які за потреби керівники можуть пройти онлайн. Фінансові плани Радниця з фінансових питань Проекту USAID “Підтримка реформи охорони здоров'я” Наталя Коваленко розповіла про деякі нюанси навколо фінансових планів і як тепер (та для чого) КНП мають їх складати. По-перше, каже Коваленко, сам по собі фінплан є індикатором того, что лікарня є саме неприбутковим підприємством — а отже, не сплачує податок на прибуток. Цей статус, утім, лікарня за певних обставин може втратити — якщо прострочить його подання або направлятиме свій прибуток власнику (у випадку Київщини — Київській обласній раді). Роль власника — контроль спрямування витрат підприємства: чи доходи та видатки відображають, як каже радниця, статутну діяльність лікарні і чи може вона надавати послуги населенню. До того ж, у фінплані КНП зазначатиме усі свої видатки — для того, аби мати можливість витрачати кошти за усіма запланованими напрямами.  “Фінплан — це інша історія [ніж кошторис]. Він дає більше можливостей відобразити всю вашу діяльність. У кошторисі мова йде більше про медичні субвенції. У фінплані — це всі ваші доходи і податки, як у підприємства, причому усі види доходів, які не заборонені законодавством. Платні послуги, надходження в рамках програм, благодійна допомога, тощо. І всі видатки, які необхідні для надання послуг. Зобов'язання надавати фінплан випливає з Господарського кодексу, згідно якого він має щорічно затверджуватися, причому з щоквартальною розбивкою”. Взагалі інформація, що повинна там міститися, включає: очікувані доходи (договір з НСЗУ, місцеві програми, оренда майна, надання платних послуг тощо); очікувані витрати (заробітна плата, витратні матеріали, капітальні витрати, закупівля обладнання тощо); фінансові результати діяльності (валовий дохід, результат від операційної діяльності, фінансовий результат від діяльності (прибуток чи збиток)); обов’язкові платежі КНП до бюджету;  індикатори та коефіцієнти для аналізу фінансового плану та звіту про його виконання; дані про персонал. Причому у фінплані доходи можуть не відповідати видаткам, на відміну від таких даних у кошторисі. Якщо закладові не вистачає коштів і він звертається до облради, аби вона виділила гроші з бюджету, то він має це відобразити у фінплані, що саме треба покрити за рахунок цих коштів і як саме гроші будуть направлені. Зміни до фінплану на даному етапі керівникам дозволять вносити лише двічі на рік його затвердження (а у разі отримання додаткових доходів — не частіше 11 разів на рік). Поки так, адже, на відміну від Полтавської області, яка стала пілотною у рамках реформи, пояснює Коваленко, медики Київщини ще не мають досвіду роботи за нових умов. Процедура внесення змін така ж, як і при затвердженні фінплану. “Наразі керівники закладів охорони здоров’я, складаючи фінплан, стикнуться з невизначеністю розміру тарифів на медичні послуги, неточною чисельністю населення, що звертатиметься за умов вільного вибору, та змінами до системи оплати праці, які ще не відпрацьовані. Утім, — каже радниця, — управлінські команди роблять перші кроки в створенні нових систем, зокрема, по-новому планують діяльність, впроваджують новий підхід до фінансового планування та нові системи бухгалтерського та управлінського обліку. Але наразі економісти не мають достатніх знань та навичок роботи в нових умовах”. Щодо звітності про виконання плану: вона має бути оприлюднена на сайті самого КНП та на офіційному веб-сайті відповідного підрозділу органу місцевого самоврядування, що здійснює функції з управління підприємством. Річна звітність має бути оприлюднена не пізніше 28 лютого наступного за звітним року і є обов’язковою — на відміну від щоквартальної, рішення про публікацію якої залишається за власником (у випадку Київської області — Київоблради).  Відповідальність за складання, виконання і звітування за фінансовим планом несе керівник підприємства. На ньому також відповідальність і в випадках, коли у зволіканні з поданням плану є провина закладу. Керівник, до речі, перестає бути єдиним суб’єктом декларування — тепер разом із ним свої щорічні декларації про доходи подають головний бухгалтер, члени наглядової ради, інших органів та інші посадові особи відповідно до статуту. Правила подання щорічної, а також декларації кандидата на посаду, перед прийомом на роботу та після звільнення не змінюються. Що стосується платних послуг, згаданих вище, їх вартість визначатиметься одним з трьох шляхів. За першим її визначатиме для медичних закладів орган місцевого самоврядування — зокрема, він встановлюватиме порядок визначення цін і тарифів. За другим — цей порядок на розгляд органу місцевого самоврядування готуватимуть медзаклади. І є третій, згідно якого заклади самі визначатимуть та встановлюватимуть вартість свої платних послуг, і затверджуватимуть наказом керівника КНП. Але за умови, що засновник передбачає це у статуті підприємства. Утім, Коваленко зазначила одну невизначеність у законодавстві: у той час як Закон “Про місцеве самоврядування” покладає обов’язок встановлення тарифів на низку видів послуг на місцеві ради, постанова Кабміну від 25 грудня 1996 р. №1548 обов'язок затверджувати тарифи платних медичних послуг покладає саме на адміністрації. Але у 2015 році Вищий адмінсуд у своєму рішенні вказав, що “до інших послуг суди попередніх інстанцій обґрунтовано віднесли і послуги у сфері охорони здоров'я, на підставі того, що законодавець не виділяє повноваження міської ради або виконавчого комітету у сфері ціноутворення у галузі охорони здоров'я в окрему правову норму та не регулює їх якимось особливим чином”.  Як далі зазначає фахівець, адміністрації не матимуть повноважень про затвердження цих тарифів для підприємств, що уклали договір із НСЗУ.  Також, що стосується розрахунку зі сторони отримувача послуг, медичні послуги (у тому числі послуги з проведення медоглядів) не входять до переліку тих, що мають проходити через реєстратор розрахункових операцій (РРО, або просто касовий апарат). Входять, утім, усі інші.  За новими правилами, після перетворення медустанови в комунальне некомерційне підприємство оплата праці працівників переходить в сферу договірного регулювання. Це означає, що кількість пацієнтів, які обрали сімейного лікаря, буде враховуватися при визначенні розміру його посадового окладу або додаткових виплат у вигляді доплат або надбавок до посадового окладу. Таким чином, оплата праці співробітників КНП виконуватиметься на основі колективного договору і не залежатиме від обласного бюджету, а премії та надбавки за вислугу років обов’язковими для КНП не вважаються.  Премії керівник підприємства визначає за поданням комісії з урахуванням вимог того ж самого колективного договору. Прийняття керівником підприємства рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений. “Запам’ятайте донести до своїх працівників, що ви вже не бюджетна установа, ви — комунальне некомерційне підприємство. Для вас дуже багато змінюється, буде дуже багато додаткової роботи, але первинна медична допомога вже цей етап пройшла, успішно трансформувалася, і я дуже сподіваюся, що ви теж це пройдете”, — закінчила виступ Наталя Коваленко.  Нагадаємо, в квітні 2017 року уряд затвердив документ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров'я" (№2309а-д, прийнятий 06.04.2017 року). Документ містить методичні рекомендації, які "допоможуть змінити господарсько-правовий статус комунальних закладів охорони здоров'я шляхом їх реорганізації з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства".  Як повідомив на брифінгу заступник Міністра охорони здоров'я України Павло Ковтонюк, права медустанов після реорганізації розширюються до рівня всіх інших суб'єктів господарювання України. Сюди входить право підписувати контракти, мати свій рахунок і встановлювати рівень заробітної плати працівників без прив'язки до тарифної сітки.  Згідно з документом, медичні заклади отримують право створювати об'єднання з іншими установами, які також діють в статусі підприємства, з метою перерозподілу функцій між ними і загальної оптимізації використання матеріальних, людських і фінансових ресурсів. Також медустанови отримують можливість наймати за договорами підряду лікарів фізичних осіб-підприємців (які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію на здійснення господарської діяльності з медичної практики).  Джерелами фінансування закладу, перетвореного в комунальне некомерційне підприємство, можуть бути як бюджетні кошти, так і кошти юридичних і фізичних осіб. Процес реорганізації медзакладу з бюджетної установи в комунальне некомерційне підприємство має багато етапів і може тривати від 6 місяців до року. Нагадаємо, що першим КНП на Київщині стала Броварська центральна районна лікарня. Таке рішення було прийнято ще у липні 2018 року Броварської міською радою.  Читайте: Центральная Броварская больница стала некоммерческим КП А у ланці первинної медицини повний перехід першим завершив Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Вони також стали у першій п’ятірці тих, хто підключився до так званої е-централі — електронної системі для невідкладної допомоги "Централь 103". Читайте: Киевский областной центр экстренной медпомощи станет первым некоммерческим учреждением на Киевщине На останньому черговому засіданні КОР 19 грудня депутати підтримали створення трьох некомерційних комунальних підприємств: “Київський обласний лікарсько-фізкультурний диспансер”, “Київський обласний центр охорони здоров’я матері і дитини” та “Обласний дитячий санаторій “Поляна” і, власне, “Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”. А на позачерговій сесії КОР у січні 2020 року депутати розглянули питання створення некомерційних підприємств “Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”, “Київська обласна клінічна лікарня" і "Київський обласний онкологічний диспансер”.  Читайте: Київоблрада перетворить ще три медзаклади на некомерційні компідприємства  Фото: KVКиевVласть

Неважливо, буде чи не буде прийнятий закон про так званий обіг землі № 2178-10. Суть його залишиться: він жодним чином не стосується селянина, громадянина України, українського народу, держави Україна. Закон виписаний під певних осіб, в їх інтересах. Проєкт закону №2178-10 відкриє можливості скуповувати землі як селян, так і держави, і важелі цього скуповування за цим проєктом віддаються разом з режимом таємничості на відкуп Кабміну. Законопроєкт №2178-10 узаконить в правах орендарів – на скуплену за безцінь у селян через 49-річну оренду та 100-річний емфітевзис землю. Легалізація незаконно надбаної землі – ще одна мета цього закону. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Майже вся земля в Україні в довгостроковій оренді. І це – той фактор, який стримує перехід до самостійного господарювання. Він же буде стримувати зростання ціни на землю, бо фактично у селянина власника землі є тільки один покупець – орендар з його переважним правом на землю. В посилення позиції такого закріпачення селян і проект №2194 – проєкт-підкуп орендарів, який був прийнятий в першому читанні 14 листопада 2019 року, і який активно рекламує його ініціатор – голова аграрного комітету Верховної Ради Микола Сольский. Цим законопроєктом, зокрема, передбачено внести зміни до ст. 130 Земельного кодексу України, відповідно до яких селянин-власник землі повинен отримати дозвіл на продаж землі від орендаря. Читайте: Кріпаки 21 сторіччя – земельний жах законопроекту №2194. Поправки Головіна Щодо можливих цін на землю, “цікавою” є відповідь міністерства Тимофія Мілованова за підписом його заступника Павла Кухти на зверненням депутата-”слуги” Олега Дунди. Міністерство передбачає, що ціна продажу “пайової” землі у 2020 році становитиме 2236 доларів/га і зросте до 2440 у 2024 доларів/га році. Державна земля, відповідно, 3354 доларів/га та 3660 доларів/га. Звідки такі ціни на землю – зрозуміти з наданих міністерством розрахунків важко. Щоб платити 50 тис. гривень за гектар необхідно мати стабільно прибуток 13 тис. гривень з 1 гектару і отримати кредит на 7 років під 7% в гривні. Це – нереально. Та і цей високий ціновий варіант, як зазначається у відповіді міністерства, відповідає основному проєкту закону №2178, поданому саме Кабміном, і який передбачав, що так званий ринок буде за участю іноземців. А проєкт №2178-10 є альтернативним до урядового законопроєкту №2178.  Тому в ціновому питанні можна орієнтуватися на бачення заступника Тимофія Милованова з аграрних питань Тараса Висоцького: “…якщо виходити з обмеженої моделі, за якою купувати землю зможуть тільки громадяни країни, то ціна буде максимум 1500 доларів (за гектар, – KV)”. За такою ціною охочих продавати землю багато не набереться. До того ж Висоцький знає про що говорить, адже він був генеральним директором асоціації “Українский клуб аграрного бізнесу” і добре знає, по якій ціні готові скуповувати землю платоспроможні агрохолдинги. Також, згідно раніше згаданої відповіді міністерства, вбачається, що на 90% покупцями землі будуть юридичні особи. Не “бачить” міністерство і надання кредитів на купівлю землі громадянам України, а передбачають тільки компенсацію процентної ставки за кредитами. Хоча для чого говорити про компенсацію, якщо банки і так не збираються кредитувати? Причини цього: банк буде кредитувати купівлю землі тільки у випадку, коли ця земля складає цільний земельний масив та є достатній обсяг землі для ведення оптимально-ефективного – з точки зору сучасних технологій та їх можливості  рослинництва; спроможні кредитувати купівлю землі банки – банки з іноземним походженням (капіталом), з достатньою історичною пам’яттю, щоб пам’ятати європейську націоналізацію землі. В підтвердження цьому є та обережність з купівлі землі в певних країнах колишнього соціалістичного табору, де іноземці скуповували землю, яка вже була сконцентрована місцевими “баригами” і в певній мірі відмита від загроз націоналізації чи інших соціально-економічних явищ. В проєкті закону №2178-10 не прописане ніяке кредитування купівлі землі за участю держави, всі питання кредитування перекинуті на Кабінет міністрів. Отже, в законопроєкті № 2178-10 немає ні тези, ні речення, ні слова, ні букви про створення для українців, які б хотіли займатися сільським господарством, необхідних і достатніх умов для цього. Цим законом українців визначили як неспроможну до підприємництва націю, націю одвічних наймитів. Про це говорить і Тарас Висоцький: “І не треба забувати про суто українські традиції — наше суспільство є суспільством найманої праці, а не підприємництва”. Те, що поставили за мрію відкривачі так званого ринку землі – це концентрація земель та унітарно-концентраційну форму земельних відносин. На відміну від колективно-консолідативної форми, унітарна-концентраційна форма земельних відносин не несе суспільної значимості і, відповідно, вона не може бути і в зоні інтересу будь-якої державної політики, вона не може бути реалізована швидко в часі.  Концентрація землі буде повільним процесом за умови, що не буде насильницьких методів примушення до неї. Крім того, концентрації земель буде заважати прогресивний  розвиток колективно-консолідативної форми земельних відносин. Концентраційна форма не буде здійснена та породить суспільну потребу в націоналізації сконцентрованої землі, що відбувалося і раніше, в тому числі, в країнах з розвиненою економікою – на підставі законів суспільного розвитку. Ствердження про затягування в часі так званої президентської “земельної реформи” підтверджується і заявами самих посадовців, зокрема – того ж Тараса Висоцького: “Об’єктивно, треба налаштовуватися на період приблизно у 15 років, розділений на дві фази. Під час першої фази, яка триватиме близько п’яти років, буде спостерігатися найбільша оборотність земель — всі, хто хочуть продати землю, намагатимуться це зробити. Під час другої фази оборотність впаде до 2–3% на рік, і підуть інвестиції у цю землю. Тобто треба налаштовуватися, що у першу п’ятирічку гроші будуть вкладатися у купівлю землі, а лише потім — у технології та ефективність. Миттєвого ефекту від реформи не буде. І тільки через 15 років ринок стабілізується, будуть вироблені чіткі правила гри і піде планомірний поступовий розвиток”. За відповіддю того ж міністерства, вплив т. зв. ринку землі на приріст ВВП в 2020 році (тільки 4-й квартал) становитиме 0,22%, в 2021 році – 0,84%, а далі падатиме і в 2024 році становитиме 0,22%. Тому постає питання: для чого насаджувати так званий ринок землі, який насправді не спричиняє зростання економіки, не говорячи вже про розширене економічне зростання? В перше чергу, необхідно законодавчо приділити увагу прогресивній формі земельних відносин, яка характеризується можливістю реалізувати швидкі, ефективні перетворення, націлені на розширене відтворення сільського господарства, включаючи тваринництво та переробку  сільгосппродукції до оптимального виробничого переділу. Необхідний закон про прогресивні земельні відносини. Основними тезами такого Закону “Про прогресивні земельні відносини” повинні стати: підтримка самостійного господарювання на власній землі безпосередньо чи через участь у товариствах власників землі; надання селянам-власникам землі права розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі простої вимоги про дострокове розірвання договору; фінансове забезпечення селян-власників землі для повернення отриманих  авансових платежів, яке може бути необхідним при достроковому розірванні договорів користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення; обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною, яка відповідає п’ятикратному розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1  гектар для чорнозему); кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування в одно-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки (приблизно 3 тис. доларів за 1  гектар для чорнозему) для задоволення нагальних споживчих потреб на умовах до 5% річних; кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування для купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в у сумі п’ятикратного розміру  нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар) на умовах до 5% річних; кредитування в необхідному обсязі товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на власній землі, на умовах до 3% річних; допомога в поверненні незаконно відчужених земельних ділянок  їх власникам (під час дії заборони на відчуження землі); формування державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі; набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути виключно фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна (громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення) та органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Щоб не бути голослівним, пропоную переглянути запропонований мною розроблений проект Закону України “Про прогресивні земельні відносини”, пояснювальну записку та порівняльну таблицю до проекту Закону. Також, разом з проєктом Закону депутатам було надіслано і супровідний лист про запропонований мною проєкт як форму реалізації народовладдя, якого ми не дочекалися від них.  Читайте: Земля для українців: проєкт Закону Головіна “Про прогресивні земельні відносини” Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

За яку земельну реформу я би віддала свій голос? За ту, де в центрі уваги селянин, малий та середній фермер, а не лише великі агрохолдинги та місцеві феодали. Той самий фермер, який живе і працює на своїй землі, знає як це робити, дбає про неї, любить свою роботу, хоче адекватну винагороду за свою працю, а головне хоче щоб до його праці відносились з повагою! Нам потрібен європейський досвід. Для того, щоб запустити реальний обіг землі сільськогосподарського призначення, а не базар, треба щоб держава подбала про умови для створення та розвитку реального дрібного фермерства. Це має бути комплексна державна програма (серед найперших дій – це доступні кредити). Лише після того коли кількість таких господарств складе не менше 1,5-2 млн таких господарств (а це передусім і працевлаштування населення – особливо актуальне тепер!), можна запускати обіг! Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   А далі – доступні кредити для фермерів на оренду, купівлю та обробку землі під 3-5%. Концентрація землі в одних руках не більше 500 га, як у Польщі, а не 10 000 га, як пропонується законопроектом №2178-10. Інакше, замість ефективного власника землі, отримаємо латифундистів і безправних селян. Я за контроль та провідну роль держави у земельному питанні. Першочергове право викупу землі у селян за державним Земельним банком. Оплата за ринковою ціною: без посередників, заставних схем і спекулянтів. Обов’язково право держави розірвати угоду купівлі/продажу, якщо землю використовують не за призначенням. Я підтримую заборону на продаж землі іноземцям. Далеко за прикладами ходити не треба. Іноземний досвід про це свідчить! У Хорватії вже 7 років, як діє такий мораторій. Він завершується у червні 2020 року. Розумні та передбачливі хорвати планують продовжувати заборону далі. В Ізраїлі 95% землі належить державі, в Канаді 90%. Обидві країни, при цьому, є дуже успішними в агро. Мені не хочеться, щоб за нинішню поспішність в земельному питанні розплачувалися наступні покоління українців. Зроблених сьогодні помилок потім вже не виправити. Потрібна мудрість та виваженість в ухваленні таких доленосних рішень. І якщо в Конституції записано, що земля є власністю всього українського народу, то треба радитися з людьми на Всеукраїнському референдумі. Давайте спитаємо у людей: ви “за”, чи “проти” продажу сільскогосподарської землі? Читайте: Земля для українців: проєкт Закону Головіна “Про прогресивні земельні відносини” Олена Кондратюк, віце-спікер Верховної Ради IX скликання Источник публикации КиевVласть

Я розіслав усім депутатам Верховної Ради розроблений мною проєкт Закону України “Про припинення дискримінації власників сільськогосподарської землі, підтримку самостійної виробничої  сільськогосподарської діяльності та ефективний обмін правами на землю (Про прогресивні земельні відносини)”.  До проєкту Закону додано: - пояснювальну записку, в якій обґрунтовано необхідність Закону для регулювання земельних відносин; - порівняльну таблицю до проекту Закону, в якій наведені необхідні зміни до діючих Законів України. Основні тези проєкту Закону “Про прогресивні земельні відносини”: - підтримка самостійного господарювання на власній землі безпосередньо чи через участь у товариствах власників землі; - надати селянам-власникам землі право розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі простої вимоги про дострокове розірвання договору; - фінансове забезпечення селян-власників землі для повернення отриманих  авансових платежів, яке може бути необхідним при достроковому розірванні договорів користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення; - обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною, яка відповідає п’ятикратному розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1  гектар для чорнозему); - кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування в одно-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки (приблизно 3 тис. доларів за 1  гектар для чорнозему) для задоволення нагальних споживчих потреб на умовах до 5% річних. - кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування для купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в у сумі п’ятикратного розміру  нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар) на умовах до 5% річних;  - кредитування в необхідному обсязі товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на власній землі, на умовах до 3% річних; - допомога в поверненні незаконно відчужених земельних ділянок  їх власникам (під час дії заборони на відчуження землі).  - формування державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі.  - набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути виключно: - фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше максимального розміру земельної ділянки, отриманої в результаті розпаювання; - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені українського народу, – в межах, визначених Конституцією України. Формування основних тез законопроекту відбувалося, зважаючи на ситуацію, яка склалася, на основі бажань та мотивацій власників землі сільськогосподарського призначення, розуміння ситуації громадянами України, забезпечення національної і продовольчої безпеки, практичності реалізації законопроекту. Мої пропозиції не ідеальні, але суть їх проста. Хочемо ринкових відносин – давайте звільнимо селян з кріпацтва і дамо право розривати договори оренди, про що так мріють селяни-власники землі. Хочемо інвестицій – давайте зробимо об’єкти для інвестування у вигляді товариств власників землі і проінвестуємо об’єднання власників землі і кожного селянина окремо. Хочемо повернення українців додому – давайте робити їх реальними власниками, і почнемо цей процес із земельних відносин, зробивши власників землі власниками аграрних виробництв. Давайте робити все самі, а не чекати, що хтось зробить за нас, робімо все самі: від дітей до економічного розвитку країни – навіщо підміняти себе у своїй сім’ї незрозумілими сусідами.  Ми можемо разом дискутувати, змінювати і покращувати запропонований мною текст законопроекту та його назву, виправляти граматичні помилки, вносити законопроект разом чи об’єднано з іншими депутатами, вносити пропозиції і поправки – покращення в інтересах українців не має меж, але суть повинна залишитися: законопроект повинен бути в інтересах українців і української держави, а не в інтересах бізнесу, орендарів, латифундистів, транснаціонального капіталу, агресорів та інших ворогів.  Основними позитивними наслідками законопроєкту стане:  - припинення дискримінація власників землі її користувачами (орендарями); - припинення дії необґрунтованих перепон у володінні та розпорядженні землею її власниками; - отримання країною ефективного власника землі в результаті ефективного обміну землею без втрати суб’єктності права власності на землі; - формування і впровадження ринкових механізмів у земельні відносини; - зростання доходів власників землі від землі, що їм належить; - об’єднання власників землі з метою повноцінного розвитку аграрного виробництва на території територіальної громади (громад); - справедливе усуспільнення результатів діяльності підприємства між усіма учасниками утворення відповідно до внеску учасника чи виконуваної роботи; - формування умов для переходу до самостійного господарювання на землі її власниками; - формування сприятливих інвестиційних умов для розвитку аграрної галузі; - унеможливлення будь-якої концентрації землі як негативного чинника для соціально-економічного розвитку країни; - початок зростання цінності землі; - унеможливлення загрози національній та продовольчій безпеці країни від формування ірраціональних земельних відносин; - унеможливлення політичних і соціальних конфліктів на грунті земельних відносин. У зв’язку з важливістю питання земельних відносин я не став очікувати законодавство про “народовладдя”, щоб ним скористатися для реалізації своєї ініціативи з впровадження прогресивних форм земельних відносин. Зараз законодавство про “народовладдя” не потрібне для тих, хто задумав розпродати, віддати в концесію, продати, приватизувати, втратити, знищити все, що стосується українців і їхньої держави, а після – воно не потрібно народу, бо не буде над чим в законний спосіб встановлювати народовладдя.  Запропонована мною форма законодавчої ініціативи в певній мірі є проявом народовладдя. Вона зумовлена тим, що необхідного Закону про земельні відносини в інтересах українців, України, власників землі і тих громадян України, які хочуть стати власниками землі, ще не було ініційовано.  Народовладдя можемо творити вже зараз без удаваної більшості, творити розумом і розумінням беззаперечної необхідності діяти в інтересах людей – в  суспільних інтересах. Сподіваюся, що мій приклад наслідуватимуть й інші громадяни України.  Сподіваюся, що народовладдя живе в душі кожного депутата та реалізується в обов’язках зробити життя кожного громадянина України кращим.  Народний депутат – носій законодавчої ініціативи, яка реалізується у формі внесення до Верховної Ради Законопроекту, і саме тому я звернувся з пропозицією до депутатів внести запропонований мною проект Закону “Про прогресивні земельні відносини”. Я не маю відношення до жодної політичної партії. Запропонований мною проект Закону відображає моє особисте бачення, але з урахуванням  наявних обставин і оптимально-необхідних результатів. Сподіваюся, моє особисте бачення буде відповідати баченню більшості громадян України.  Антинародні законопроекти про так званий обіг земель чи так званий ринок земель, які є на розгляді у Верховної Ради (законопроекти №2178-10, №2194), не несуть ніяких позитивних змін для українців, а прописані в інтересах суто обмеженого кола осіб, в який ви, шановний депутате, навряд чи попадаєте. Ці законопроекти не про ринок в земельних відносинах, ці закони про монополію на землю – безправне право селян продати землю заздалегідь визначеним особам. Ці законопроекти не про перетворення селянина на власника аграрного виробництва і не про збільшення доходів власників від землі. Ці законопроекти не про створення робочих місць і не європейський рівень оплати праці. Ці законопроекти не про усуспільнення прибутку і не соціальну спрямованість економіки, як визначає Конституція України. Ці законопроекти проти селян-власників землі і проти українського народу в  цілому.  Окрім того, що неможливо допустити, щоб законопроекти №2178-10 та №2194 були проголосовані, необхідно вже визначатися з національно-орієнтованим законодавством з земельних відносин, яке забезпечить ефективне відновлення та зростання аграрної галузі в інтересах українців. P.S.  Хтось може сказати, що закон з такими принципами не буде прийнятий, бо не має зараз в Раді національно-орієнтованої більшості і не має смислу займатися цим законопроектом. Але  законопроект не для більшості у Верховній Раді, законопроект для українців. Всі повинні знати, яким могло бути чи може бути національно-орієнтоване законодавство з земельних відносин. Тому обговорюємо, думаємо, вирішуємо.  Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть