В 2019 році місцеві бюджети заборгували на будівництво об'єктів соціокультурної та комунальної інфраструктури більше 7 млн гривень. Борги накопичив як обласний, так і районні, і міські бюджети. Якщо кошти не знайдуться, понад десяток об'єктів ризикують поповнити список монструозних довгобудів, які паплюжать краєвиди міст і сіл Київщини з часів ранньої незалежності та пізнього “совка”. Хто має борги Як стало відомо KV, 17 січня голова Київської ОДА Олексій Чернишов підписав розпорядження №22 “Про схвалення проєкту змін до Програми будівництва, реконструкції та ремонту об’єктів інфраструктури Київської області на 2016-2020 роки”.  Згідно додатку №19, за минулий рік місцеві та обласний бюджет накопичили кредиторську заборгованість за будівництво об'єктів інфраструктури. Загальна сума боргу облбюджету склала 4 млн 234 тис. 135 гривень, місцевих бюджетів – 2 млн 966 тис. 768 гривень.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Найбільше незавершених об'єктів у Сквирському районі. Тут мають провести розробку проєктної документації та виконання пошукових робіт щодо амбулаторії первинної медичної допомоги по вул. Медичній, 14-А в селі Шамраївка та амбулаторії первинної медичної допомоги на площі Перемоги, 19-Б в селі Пустоварівка. Сума заборгованості із місцевого бюджету – по 199 тис. 358 гривень за кожний об'єкт. Не завершено капітальний ремонт частини приміщень Рогізнянського навчально-виховного комплексу "ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок" через заборгованість із обласного бюджету 1 млн 122 тис. 384 гривень. Не вистачило у області 629 тис. 242 гривні на капітальний ремонт ДНЗ "Калинка" в місті Сквира.  Два незавершених об'єкти з'явилося за минулий рік у Вишгородському районі. Тут незавершена реконструкція головного корпусу Димерської районної лікарні по вул.Революції, 320, за яку із місцевого бюджету винні 1 млн 990 тис. 965 гривень. Не завершили у минулому році і капітальний ремонт дороги по вул. Визволителів (на ділянці від будинку №1 до будинку № 35) в селі Вища Дубечня. Сума боргу з обласного бюджету – 154 тис. 328 гривень.  В Обухівському районі простоює будівництво очисних споруд в с. Григорівка, обласний бюджет там заборгував 269 тис. 668 гривень.  У селі Матюші Білоцерківського району не закінчили реконструкцію вуличного освітлення по вул. Я. Мудрого (від ТП-562), вул. Л.Українки (від ТП-171), вул. Садова, Л.Українки (від ТП-338), вул. Левицького (від ТП-169), вул. Перемоги (від ТП-164), вул. Л.Українки, Я. Мудрого (від ТП-168), вул. І.Франка (від ТП-167), вул. І.Франка (від ТП-166). Заборгованості є в обласному і місцевому бюджетах – 764 тис. 889 гривень і 150 тис. 907 гривень відповідно.  Бородянський район поповнився недобудовою амбулаторії первинної медичної допомоги по вул. Шевченка, 104-А в с.Луб'янка. За неї місцевий бюджет заборгував 226 тис. 822 гривні. Проблемна амбулаторія з'явилася і у селі Пристроми Переяслав-Хмельницького району – на розробку проєктної документації та виконання пошукових робіт для будівництва амбулаторії не вистачило 199 тис. 358 гривень із місцевого бюджету.  Є в списку боржників і Макарівський район. Із обласного бюджету не вистачило 455 тис. 921 гривні на капітальний ремонт, а саме: заміну віконних та дверних блоків в Вільнівській ЗОШ І-ІІІ ст. по вул. Тернопільська буд. 2 в селі Вільне. Ще один борг області – реконструкція дорожнього покриття по вул. Першотравнева в селі Нова Оржиця Згурівського району. Сумма – 709 тис. 53 гривні.  І остання заборгованість з обласного бюджету у сумі 128 тис. 651 гривня заблокувала процесс виконання експертизи проєктно-кошторисної документації “Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О100715/М-05/ – Ковалівка через Вінницькі Стави км 0+000 – км 15+800”.  Чи добудують KV поцікавилась у районних рад та міст, які мають заборгованість, чи будуть завершені об'єкти, на які не вистачило коштів. Цікаво, що про список боржників дехто із голів дізнався від кореспондента KV. Голова Фурсівської ОТО Микола Фурсенко: Громада не має жодної заборгованості. Село Матюші лише нещодавно увійшло до об’єднаної громади. Так, село не потужне, можливо, і були проєкти-довгобуди. Можливо, тепер ці суми почали випливати, цю інформацію треба ще уточнювати. Так, по Матюшам і Трушкам подавалися проєкти в область, але результату щодо фінансування не було. І реконструкція освітлення вже робиться за рахунок громади. На території громади вдалося за чотири місяці побудувати амбулаторію, згодом дитсадок. Але кредитів ми не брали. Ми заробляли свої власні кошти, вигравали гранти і конкурси. Коли ми стали громадою, то статки приєднаних сіл мали лише 20% від того, що мала базова громада, хоча у них більше населення та землі. Ось до такого стану докерувалися наші можновладці. Свого часу різні політичні сили багато чого обіцяли селу, але ніхто нічого не виконав. А ці території ще й хотіли приєднати до міст обласного значення.  Голова Білоцерківської райради Володимир Шевченко: На території району довгобудів немає, серйозніша проблема в тім, що ми нові проєкти не можемо розпочати. Є проєкти, щодо яких проведено експертизи. Але якщо із 20 проходить 5-6, то вже добре. У селі Мала Вільшанка ще з 2015 року був запланований ремонт дороги по вул. Шкільна, що веде до місцевої школи. Цього року вона вже потрапила до обласної програми.  Щодо проєкту реконструкції вуличного освітлення в селі Матюші, то це вже територія сусідньої Фурсівської об'єднаної громади.  Голова Вишгородської райради Ростислав Кириченко:  Реалізацію проєкту реконструкції Димерської районної лікарні розпочато ще у 2017-2018 роках. Так, це довготривалий проєкт, тому що лікарня величезна, плюс від початку робіт ми зіткнулися із недобросовісними будівельниками, які були відібрані обласною адміністрацією. Залучали й прокуратуру, щоб посприяла у припинені дії договору, обласну адміністрацію, народного депутата. В результаті їхніх неякісних робіт була необхідна заміна проєкту, була проведена повторна експертиза і новий тендер, де замовником виступило обласне управління капітального будівництва. Періодично виникає і кредиторська заборгованість, тому що сума тендера велика. Інші довготривалі об’єкти пов’язані лише з тим, що визначений довгий період будівництва. Це Новопетрівський дитсадок – він об'ємний і там великий бюджет із урахуванням будівництва та облаштування. Така ж ситуація й у Вишгороді з будівництвом двох дитсадків, що реалізуються за рахунок співфінансування з обласним бюджетом. Тендерна документація будівництва розрахована на три роки і проєкти вкладаються в ці терміни. Буває, що будівництво затягується у зв’язку з тим, що під час робіт виникла необхідність внести зміни до проєкту. Наприклад, у селі Новосілки будували спортивну залу, яку зрештою довелося перекваліфікувати у гімнастичну залу. Тож таких довгобудів чи заморожених об'єктів немає.  Голова Бородянської райради Георгій Єрко: У селі Микуличі за рахунок державного бюджету будується школа. Це такий довготривалий проєкт, будівництво якого розпочалося досить давно, ще у 2010 році. Але наразі цей проєкт відроджений. Будівництво досить затратне і потребує до 30 млн гривень. Цього року планується освоїти 26 млн гривень. Наступного року заплановане введення в експлуатацію. Ми подавали в область деякі об’єкти для “відродження”, поки що обласна рада прийняла їх до уваги. За рахунок державного бюджету довгобудів на території району немає. Голова Сквирського райради Василь Гриша: Що це за кредитні кошти, я наразі не можу сказати. Свою частину коштів у частині співфінансування ми сплатили ще два чи три місяці тому. Завершення будівництва амбулаторій заплановане вже в березні. А так залишилися певні об’єкти ще з часів Радянського союзу. Це у Сквирі об’єкт незавершеного будівництва нового приміщення школи №1. Ще Гройсман нам обіцяв посприяти у вирішенні цього питання. Минулого року ми виготовили проєктно-кошторисну документацію, сподіваємося, що все вдасться. Цей проект ми вже декілька разів розробляли, але коштів на реалізацію не було. У 2012 році ще при “регіонах” було розпочате і незавершене будівництво трьох підвідних газогонів. Тож минулого року нам таки вдалося реалізувати ці проєкти за рахунок коштів районного і сільських бюджетів – в селі Мовчанівка ще в листопаді, у селах Оріховець, Каленна проводиться випробування цих вуличних газогонів. Населення практично за десять років вже зневірилось, адже, повіривши обіцянкам тієї влади, одразу самотужки провели до своїх садиб газові мережі, але газу не було. Голова Бородянської ОТГ Олександр Сахарук: Сьогодні наших жителів цікавлять лікувальні корпуси, надання медичних послуг. І на території району із довгобудів, мабуть, вже років 20 стоїть лікарня. Це – об’єкт районної ради. Як місцевий житель, знаю, що будівництво було розпочате, навіть є сваї, але цей об’єкт вже давно заморожений. Не володію інформацією, чи є на нього документація. За такий довгий період потрібна вже комплексна експертиза. Більше таких глобальних незавершених об’єктів в межах нашої громади, немає. Нарешті в районі відновились роботи щодо Микулицької школи, де не було жодного поступу, мабуть, років з десять.  Відзначимо, що Микулицька школа – це відомий довгобуд на Київщині. Будівництво школи почали ще в 2007 році. Через 10 років 1 вересня 2017 року, вже екс-губернатор Київської області Олександр Горган пообіцяв, що ця школа буде найкращою на Київщині. Завершити будівництво планували за два роки. Голова Згурівської райради Олександр Івченко: Проєкт з реконструкції дорожнього покриття по вул. Першотравнева в с. Нова Оржиця однойменна сільська рада проштовхувала ще з минулого року. І, напевно, лише в цьому році дорога отримала шанс бути реконструйованою. Майже завершена проєктно-кошторисна документація з реконструкції спортивно-оздоровчого комплексу, в якому два роки тому сталася пожежа і приміщення практично повністю було зруйноване. Це єдине подібне глобальне питання. Також наразі в районі будується нове поліклінічне відділення. Очікуємо, що в травні – на початку червня його здадуть в експлуатацію разом із амбулаторією сімейної медицини. Голова Бучанської ОТГ Анатолій Федорук: Скоріше за все, що на момент подачі інформації, обласна рада ще не провела кошти, які ми перерахували, відповідно до процедури проведення будівництва амбулаторії первинної медичної допомоги в селі Луб'янка. Тобто, жодної кредиторської заборгованості ми не маємо. Серед довготривалих об'єктів у нас розпочатий у 2012-2013 роках проєкт будівництва спортивного комплексу на території другої школи. Тоді була окрема стаття видатків, відповідно до постанови Кабміну, згодом все зависло. Наразі об'єкт законсервовано. На превеликий жаль, у цьому році державний фонд регіонального розвитку, виходячи із квоти, яку мала Київська область, цей об'єкт не пропустив. Ми готові були його співфінансувати, але у зв'язку із браком фінансового ресурсу комплекс не потрапив до програми. Маю надію, що вже у співфінансуванні з обласним бюджетом (50/50) вдасться його добудувати. Але це вже буде відомо наприкінці лютого-в березні.  Стоять не один рік Як раніше писала KV, найбільша відома та скандальна на Київщині – школа-довгобуд розташована у місті Вишневому. Вона була побудована в 1960-і роки і спочатку розраховувалася на 330 учнів. ІІ черга будівництва Вишнівської ЗОШ І-ІІІ ст №1 розпочалась ще у 2006 році. Проте через відсутність фінансування у 2014 році її було призупинено до 2017. У квітні 2018 року жителі Вишневого три дні перекривали в своєму місті вул. Чорновола поруч з під'їздом до Кільцевої, щоб привернути увагу до проблеми. Новий "бунт" в Вишневому підняли в липні 2018 року, оскільки за чотири місяці ситуація не змінилася. Станом на січень 2019 року стало відомо, що завершення об'єкта знову довелося перенести на рік — до 1 вересня 2019 року. Утім у січні цього року в КОДА повідомили, що новий корпус Вишнівської школи буде здано в експлуатацію у лютому цього року.  Як розповів у коментарі KV голова Баришівської громади Олександр Варениченко, вони також мають школу-довгобуд та ще півдесятка незавершених об'єктів.  “Громада готує перелік об’єктів, які будуть виставлені на аукціон з метою викупу чи продажу. Це, наприклад, незавершене будівництво комплексної школи. Наразі збираємо інформацію по селах. Можливо, з пів десятка і назбираємо. Завершити їх вже просто нереально, потрібна державна експертиза, або тільки, якщо це буде вже приватна власність”, – говорить він. У селі Велика Олександрівка Бориспільського району більше 10 років не можуть добудувати Школу мистецтв через постійну зміну підрядників.  Місто Бориспіль має два довгобуди – кінотеатр та дитячий садок.  “На території міста до затяжних об’єктів можна віднести кінотеатр, який ми відвойовували приблизно півтора року. Попередня влада передала цей об’єкт на 25 років в аренду, після чого його і довели до жалюгідного стану. З орендарем ми розірвали договір, згідно прийнятого рішення на сесії, яке, в результаті, колишні власники й оскаржили в суді. Справу ми виграли наприкінці минулого року. Це центр міста, і, звичайно, що зараз ми будемо розробляти проєкт капітального будівництва з реконструкцією. Можливо, цей об’єкт ми збережемо як кінотеатр або як кіноконцертний зал для дітей. Другий такий проблемний об’єкт – це дитячий садок, за який ми також судилися близько 1,5 року і нарешті виграли справу. Садочок, який ми планували реалізувати за 40 млн гривень, тепер нам обійдеться більше, ніж в 70 млн гривень. Будівельна компанія, яка виграла тендер, отримала кошти, а згодом збанкрутувала. Зараз ми переробили проєкт і в цьому році розпочинаємо будівництво. Днями вже має бути оголошений переможець тендеру. Будемо сподіватися, що скарга в Антимонопольний комітет не надійде і ми нарешті добудуємо цей заклад”, – розповів міський голова Анатолій Федорчук.  Вже п'ятий рік продовжується будівництво гімназії в місті Буча, хоча у минулому році Кабмін виділяв кошти, яких мало б вистачити для завершення будівництва.  Четвертий рік будується школа у Василькові. Там під час уроків, у жовтні 2016 року, впало три поверхи школи №6. Тоді було вирішено не відновлювати зруйновану будівлю, а побудувати нову школу. Час від часу васильківчани нагадують владі про довгобуд, влаштовуючи мітинги. У липні минулого року вони навіть перекривали трасу на Київ.  Вже третій рік продовжується будівництво нового корпусу дитячого садочку “Чебурашка” у Вишгороді. У позаминулому році ця компанія отримала підряд на 15 млн гривень за виконання цих же робіт. Тому вартість зведення нового корпусу дитсадка, яке триває роками, вже наближається до 25 млн гривень. Нагадаємо, як раніше писала KV, для багатьох учнів і батьків Київщини рік почався з невтішних новин. У Василькові знов не змогли завершити будівництво школи, в Борисполі – ніяк не добудують садочок, у Вишневому взагалі мало не батьківський страйк. Скидається на те, що при невпинному зростанні населення місцева влада стикнеться з масштабним браком навчальних місць.  Читайте: Навчальні заклади Ірпеня, Василькова та Гостомеля отримали освітні ліцензії Фото колаж KVКиевVласть

Днями в Обухові пройшов ІІІ з’їзд голів районних рад Київської області. Офіційно зібралися, аби покпинити новий виборчий Кодекс. Чому? А власне тому, що будь-які передвиборчі новації страшенно лякають усіх, хто вирішив випробувати долю і піти по мандат до людей. Ще більше ляку переживають від новацій вже обрані пани та панянки, що заходилися лагодити кампанії на майбутні каденції. Це природньо, це зрозуміло. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Пригадайте лишень скільки списів ламалося навколо новацій у Закон про місцеві вибори, за яким обиралися ради 2015-2020. Власне, через ці новації значна кількість округів столиці та області – просто не мають своїх представників у колегіальних органах.  Читайте: Київщина очікує навали маніпуляцій через новий Виборчий кодекс Новітня редакція – також не квіточка. Проте, вона таки позитивна. Правда, позитив її криється не в статтях. Позитив особисто я вбачаю в тому, що місцеві депутати до холєри перелякавшись “турборежиму” врешті вилізли з провінційного піддуп’я і спробували висловити рішуче “НІ”. Це прикольно і такого ще не було. Бо всі попередні роки Незалежності місцеві дядьки й тітоньки збиралися до широкого гурту лишень задля офіційного “одобрямсу” якоїсь дуже важливої прутні, переданої згори до низового затвердження. Так, я згоден із запопадливими адептами “Слуг” та ЗЕ, що вже встигли пореготати, мовляв форма зборів депутатів місцевих рад – “тупо совок”, а всі, хто наввипередки волає про зраду – це здебільшого представники переможеного політичного класу з “БПП”... Ну, як із цим сперечатись? А – ніяк! Але нагадаю панам “слугам” слова непопулярного і вже мертвого російського діяча Черномирдіна про постсовкову реальність: “яку партію не будуй – все одно КПРС виходить”. І я дуже зрадію, якщо з їх політпроекту вийде щось інше. Та менше з тим.  Сьогодні маємо першу, кумедну і незграбну, але таки офіційну спробу омандаченої Київщини сказати тихесеньке “НІ” владним новаціям. Можливо ця спроба – перша і остання, а можливо ми станемо свідками, як кволий голос гучнішатиме. Хто зна. Будемо спостерігати. Ігор Дармостук, шеф-редактор КиевВластиКиевVласть

В новогоднюю ночь, с 31 декабря 2019 года на 1 января 2020 года, в Киеве автобусы, троллейбусы, трамваи и маршрутные такси будут работать дольше. Также на три часа будет продлена работа столичного метрополитена, а Киевский фуникулер будет работать в круглосуточном режиме. Об этом KV стало известно из сообщения пресс-службы КП “Киевпастранс”. Как сообщается, в Киеве в новогоднюю ночь метро и пассажирский наземный транспорт будут работать дольше. Свою работу в ночь с 31 декабря 2019 года на 1 января 2020 года продлят автобусы, троллейбусы и трамваи. Также до 5:00 1 января во режиме маршрутного такси будут работать автобусы: №№ 166, 208, 155, 181, 220, 234, 500, 502, 516, 550, 586.  Пресс-служба КП “Киевпастранс” опубликовала график последних отправлений транспорта от конечных остановок: № м-ту Кінцеві пункти Останнє відправлення від кінцевої Тролейбусні маршрути 3 Ст. метро “Палац спорту” > Залізничний масив 04:05 5 Ст. метро “Площа Льва Толстого” > вул. Білицька 03:55 8 Ст. метро “Площа Льва Толстого” > вул. Смілянська 04:30 12 Залізничний вокзал “Центральний” > Ст. метро “Васильківська” 03:35 14 Залізничний вокзал “Центральний” > Ботанічний сад 04:25 16 Майдан Незалежності > вул. Академіка Щусєва 04:00 18 Майдан Незалежності > вул. Сошенка 04:15 24 Вул. Північна > проспект Свободи 04:00 26 Ст. метро “Нивки” > проспект Свободи 04:50 30 Кадетський Гай > вул. Милославська 03:00 32 Вул. Північна > вул. Сошенка 03:55 37 Ст. метро “Лісова” > вул. Милославська 04:00 38 Національний музей історії України у Другій світовій війні > ст. метро “Видубичі” 04:00 41 Ст. метро “Святошин” > вул. Тулузи 04:00 50 Ст. метро “Либідська” > вул. Милославська 03:00 Автобусні маршрути № м-ту Кінцеві пункти Останнє відправлення від кінцевої 17 Ст. метро “Харківська” > вул. Михайла Драгоманова 03:25 20 Ст. метро “Площа Льва Толстого” > ж/м Корчувате 03:40 21 Ст. метро “Почайна” > вул. Милославська 04:15 23 Вул. Симиренка > вул. Салютна 03:30 33 Ст. метро “Лісова” > Лісовий масив 04:10 33Т Ст. метро “Чернігівська” > ДВРЗ 03:55 37 Ст. метро “Святошин” > ж/м “Західний” 04:00 45 Ст. метро “Дарниця” > проспект Григоренка 04:00 46 Ст. метро “Лівобережна” > вул. Івана Микитенка 03:55 48 Ст. метро “Лівобережна” > готель “Славутич” 03:55 51 Ст. метро “Либідська” > ст. метро “Червоний хутір” 04:00 53 Ст. метро “Контрактова площа” > Рибальський півострів 03:50 55 Ст. метро “Палац спорту” > Дарницька площа 04:20 69 Ст. метро “Палац спорту” > вул. Литвиненко-Вольгемут 03:35 72 Ст. метро “Контрактова площа” > проспект Свободи 04:10 99 Ст. метро “Мінська” > Мінський масив 03:50 101 Ст. метро “Почайна” > вулиця Милославська 03:50 102 Кінотеатр “Братислава” > масив Виноградар 03:57 104 Харківське шосе > с. Бортничі 04:00 114 залізничний вокзал “Центральний” > вулиця Милославська 03:55 Трамвайні маршрути № м-ту Кінцеві пункти Останнє відправлення від кінцевої 1 Станція “Старовокзальна” > Михайлівська Борщагівка 04:45 3 Станція “Старовокзальна” > Михайлівська Борщагівка 04:05 8 Ст. метро “Позняки” > cт. метро “Лісова” 04:30 12 Ст. метро “Контрактова площа” > Пуща-Водиця 03:45 14 Cт. метро “Контрактова площа” > проспект Відрадний 03:30 28 Ст. метро “Лісова” > вул. Милославська 03:50 Сообщается также, что на время проведения мероприятий на Софийской и Михайловской площадях 31 декабря с 19:30 до 02:00 1 января, а также 1 января с 13:30 до 20:00 и 7 января с 10:30 до 14:00 движение троллейбусов №№6 , 16, 18 будет организовано с изменениями: троллейбусы № 6 будут курсировать от Минского массива до станции метро “Лукьяновская”; троллейбусы № 16 – от ул. Академика Щусева до Воздухофлотского путепровода; троллейбусы № 18 – от ул. Сошенко до Воздухофлотского путепровода. Кроме того, согласно сообщению, Киевский фуникулер в новогоднюю ночь будет работать в круглосуточном режиме. Пресс-служба КП “Киевский метрополитен” на странице в соцсети Facebook сообщила, что в новогоднюю ночь метро будет работать на 3 часа дольше. Отмечается, что последние поезда отправятся с каждой станции в разное время. Из центра города – около 3:15. Также отмечается, что дополнительные часы работы добавляются к обычному расписанию каждой станции, размещенному на входе и на платформе станций. Напомним, столичные власти приглашают жителей и гостей Киева встретить Новый год на Софийской площади. В горадминистрации отметили, что в центре Киева уже все готово к празднованию Нового года и Рождества. Читайте: В новогоднюю ночь и Рождество в столичном метро вводится особый режим работы станций Ранее KV сообщала, что Киевская горгосадминистрация (КГГА) распорядилась ограничить движение транспорта на ряде улиц в центре Киеве во время новогодних и рождественских праздников в центре столицы ограничат движение транспорта. Читайте: В Киеве на период новогодних и рождественских праздников открыли движение транспорта по Крещатику в выходные и праздничные дни Фото: openkyiv.info КиевVласть

Відсутність закону про обіг зброї серед цивільного населення  несе в собі шалені ризики. По-перше, це стимулює корупцію в МВС. По-друге, десятки тисяч людей були незаконно засуджені до різних термінів позбавленні волі. По-третє, Україна втрачає великі кошти через відсутність легального ринку зброї для громадян. Про це в інтерв`ю КиевVласть розповів голова наглядової ради Української асоціації власників зброї (УАВЗ) Георгій Учайкін (на фото). УАВЗ (*), за словами Георгія Учайкіна, сьогодні нараховує близько 20 тис. членів. “Я не буду приховувати, серед членів УАВЗ є представники не тільки МВС, а й інших силових структур. В кожній з них є нормальні люди, котрі розуміють, для чого ми це робимо”, – каже голова наглядової ради УАВЗ. УАВЗ проводить багато заходів – навчальних та об`єднуючих, на кшталт “Gun open day”. Члени асоціації мають певні бенефіти при купівлі зброї – знижки та дисконти. Крім того, УАВЗ свого часу виступила засновником “Українського легіону”, через який пройшли тисячі громадян України.  Але головне завдання УАВЗ сьогодні – це захист своїх членів від свавілля з боку правоохоронних органів. І асоціації є що розповісти про спротив нахабству, корупції та відвертому беззаконню, який системно чинять і силові, і судові органи влади. Проте головною метою УАВЗ останні роки є прийняття закону про зброю для цивільних осіб, який наведе лад в цій сфері та надасть громадянам України право на збройний захист свого життя та майна, а також життя своїх рідних та близьких. В розмові з KV Георгій Учайкін роз'яснив, чому законопроект “Про зброю” (№1222) є правильним та чим шкідливий альтернативний законопроект (№1222-1). Крім того, голова наглядової ради УАВЗ розповів про економічні та безпекові перспективи від прийняття законопроекту №1222 й наголосив, що його відсутність рано чи пізно призведе до шаленого валу справ проти України в Європейському суді з прав людини. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Більшість людей вважають, що у нас є закон про зброю. Чим насправді зараз врегульовано для громадян обіг зброї, її придбання, використання? Георгій Учайкін: Весь обіг зброї серед цивільного населення наразі регулюється внутрішнім наказом МВС №622 від 21 серпня 1998 року. Цей документ застарів з усіх точок зору. І це визнають навіть в МВС.  Наказ грубо порушує вимоги Конституції, а свіже рішення суду від жовтня 2019 року (про скасування одного з пунктів наказу МВС №622, – KV) по справі члена УАВЗ Кирила Сударикова (йому було анульовано дозвіл на зброю на підставі того, що він не пустив правоохоронців о 22 годині до себе додому, – KV) додатково переконало нас, що є судді, котрі розуміють, про що йдеться. Ч. 7 ст. 92 Конституції, основного закону прямої дії, визначає правовий режим власності: вся власність має регулюватись виключно законом. В той же час, якщо людина за власний кошт хоче придбати/набути у власність мисливську зброю, то процес придбання регулюється не законом, а наказом МВС!  Про це знав і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, і його міністр юстиції Павло Петренко. Ми втомились судитись із Мінюстом через те, що вони не визнають незаконним наказ №622. Вони (МВС, – KV) напишуть за 15 хвилин нісенітницю, а ти потім роками це в судах оскаржуй. Ми в деяких справах вже дійшли навіть до Верховного суду – ці справи тривали три, чотири роки. Зараз закону не існує, існує наказ. І ми сподіваємось, що закон врешті-решт з’явиться. Тим більше, що зараз відверто непоганий законопроект вже зареєстровано у ВРУ. Проте, навіть за сприятливих умов, цей процес займе не менше року. А за несприятливих – може розтягнутись.  KV: В минулому скликанні Ради був негативний досвід з законопроектом №1135-1 про зброю, котрий подали ще наприкінці 2014 року. Серед його авторів було, мабуть, 30 депутатів різних фракцій. Але не було навіть розгляду в комітетах.  Георгій Учайкін: Не було, бо гальмували як могли.  KV: А для чого тоді реєстрували? Для хайпу? Георгій Учайкін: Ні. Була домовленість, щоб ухвалити цей закон, але його за формальними причинами не реєстрували 10 місяців. Ходили і до Олександра Турчинова із тим законом, коли він ще був в.о. президента, ми чудом його зареєстрували, як альтернативний, 10 грудня 2014 року. До нас нісенітницю зареєстрував Сергій Каплін. KV: Чи була хоч одна фракція у минулому складі парламенту, котра чітко казала, що вона за законопроект №1135-1? Георгій Учайкін: Ні. За законопроект були “свободівці”, але в них не було фракції. Була ситуативна підтримка окремими народними депутатами від “Народного фронту”, “Радикальної партії” та “Блоку Петра Порошенка”. Більш того, Петро Порошенко тоді так вперся – і я не вірю, що через якийсь тиск з боку МВС, хоча не виключаю і певний тиск з їх боку. KV: Можливо, Порошенко вперся через те, що лише 11% підтримували так звану легалізацію зброї й боявся електоральних втрат? Георгій Учайкін: Вони завжди бояться електоральних втрат, але треба ж розуміти, що власники зброї – фундамент та запорука спокою в суспільстві, тільки вони здатні зупинити будь-яке свавілля. Звісно, що ще за часів Порошенка  треба було створити робочу групу з фахівців і працювати в комітетах, але сталося, як сталося.  Проте локомотивом в таких питаннях має виступати суспільство. Воно має тиснути – через петиції, суди, законопроекти, обговорення. І головне – не давати, щоб все проходило кулуарно, журналісти мають висвітлювати аргументи. Тому що під наглядом преси багато речей політики змушені робити чесно.  Втім, тепер ситуація інша. Наш законопроект №1222 є вже основним. І подано ще альтернативний №1222-1.  За великим рахунком в цьому парламенті ми вже просунулись далі, ніж в попередньому – тоді ми не переконали навіть щось розглядати в комітеті, а зараз вже маємо цілу низку позитивних експертних висновків  та пройшли Антикорупційний комітет ВРУ без зауважень. Створена і працює робоча група при правоохоронному комітеті, хоч щось почалось. KV: В минулому під ВР проходили мітинги, коли законодавцям натякали, що слід розглянути законопроект. Найближчим часом плануються якісь подібні заходи?  Георгій Учайкін: Важливо розуміти, з чим ми маємо справу. ВР – це такий окремий організм, який живе за власними правилами . Принаймні та, під якою ми мітингували в 2015 році. Ми тоді вийшли тому, що вони (парламентарії, – KV) хотіли внести зміни в Конституцію не через референдум, як того вимагає законодавство, а самостійно. І ми вийшли із пропозицією внести до Конституції право громадян на збройний захист себе і своєї країни – на кшталт Другої поправки до Конституції США, бо в той час наша перша петиція вже була майже підписана. Ми оголосили про свою акцію першими, але потім низка політичних сил вирішили також вийти зі своїми вимогами. Ми дізнались, через свою службу безпеки, що під Радою  може бути спекотно, і завчасно вивели своїх людей за півгодини до вибухів. Ми встигли передати свою вимогу офіційно через когось з депутатів – і пішли звідти. Але після того ми стали більш обережно ставитись до таких акцій, тому що провокації із власниками зброї просто робити. Хтось щось кине, щось вибухне, а звинувачувати будуть не тільки УАВЗ, а і всіх власників зброї.  У нас були акції під Вищою радою правосуддя, судами, Генеральною прокуратурою, Кабміном, ми постійно щось таке проводимо, щоб не давати їм спати. Але такі масштабні, як у 2015 році, ми робити не хотіли. Сьогодні ВРУ трошки інша, до неї потрапили дві політичні сили, котрі у своїх програмах офіційно задекларували, що зобов’язуються законодавчо врегулювати обіг зброї в Україні – “Слуга народу” та “Голос”. Суто теоретично, вони здатні створити необхідну кількість голосів для ухвалення закону. Тому сьогодні шанс з’явився. І навіть, якщо цього разу не вдасться зламати опір, ми вже просунулись далі і зупинятись не збираємось. KV: Якщо уявити собі, що в 2020 році Рада прийме законопроект №1222, що зміниться для простих громадян? Георгій Учайкін: Протягом першого півріччя після прийняття цього закону знизиться рівень вуличної злочинності, щонайменше на 50%, і  стане спокійніше. Бо закон про зброю спрямований не лише на врегулювання обігу зброю. Це – ключовий інструмент, необхідний для підвищення рівня громадської безпеки, і в боротьбі з “чорним ринком” зброї. Він передбачає не тільки право громадян на збройний захист, а і врегулювання діяльності приватних охоронних компаній, в ньому величезна низка пов’язаних питань, які абсолютно прогнозовано зміцнять громадську безпеку. Тому цей закон жодним чином не можна називати спрощено “про легалізацію зброї”. KV: Чи “вільний обіг зброї”. Георгій Учайкін: Термін “вільний обіг зброї” використовують лише хлопці в погонах, щоб навмисно лякати людей. Законопроект №1222 регламентує абсолютно всі процеси, пов’язані з обігом зброї серед цивільного населення. Наприклад – в Кабміні не знають, як обкласти населення податками, на ФОПів тиснуть, а в той же час на підлозі лежить фактично бюджетоформуюча галузь. Уявіть – в країні немає жодного патронного заводу, не вистачає курсів з навчання власників зброї, стрілецьких комплексів, а в усіх країнах світу – це створення робочих місць та наповнення бюджету. Так створіть чіткі, зрозумілі, а головне законні правила і дайте бізнесу можливість цим зайнятись!  Відрегулюйте на рівні законів, ліцензій – і ви побачите, як підуть інвестиції, бо всі зацікавлені! Наведу приклад. Тільки в одному калібрі 9х19, найпопулярнішому пістолетному в Америці, цивільні на рік вистрілюють 2 млрд патронів. Заводи з виробництва боєприпасів в США працюють в три зміни, щоб задовольнити ринок. У нас було б аналогічно, хай і в 10, 20, 30 разів менше, бо Україна сама по собі менша. Впевнено можу сказати, що тільки на роботі курсів з підготовки власників зброї роботу могли б отримати декілька десятків тисяч людей по всіх регіонах країни. А це – не тільки створення робочих місць, але і наповнення місцевих бюджетів. Виникне потреба  десь у 10 тис. інструкторів. А ще будуть задіяні й інші люди – юристи, медики, бухгалтера тощо. Так, ніхто одразу не відкриє 2 тис. курсів, але треба створити умови – і за 5 років ці курси відкриються. Уявляєте собі масштаб антизброярського лобі, якщо, всупереч здоровому глузду, люди не йдуть на те, щоб підняти гроші, котрі лежать на підлозі? Напевно хтось від цього отримує такий зиск, який перекреслює всю логіку. KV: Антизброярське лобі – це хто? Георгій Учайкін: Насамперед МВС і афільована з ним одна зброярська мережа. Це дві руки антизброярського лобі.  KV: Інші гравці зброярського ринку?  Георгій Учайкін: Вони не такі потужні і знаходяться в залежному становищі. Хто видає ліцензії магазину? МВС. Хто видає ліцензії охоронній компанії? МВС. Однією рукою видають ліцензію, іншою тримають за горлянку. Це неправильно, це треба розносити по різних відомствах і ламати корупційну схему. Наведу простий приклад. У вас є посвідчення водія. Це ж не право на автомобіль. Що обмежує вас від придбання будь-якої кількості автомобілів тієї категорії, котра зазначена у вас в правах? Виключно ваш гаманець.От і ми пропонуємо вчинити так само із власниками зброї. У вас є посвідчення власника зброї певної категорії. І ви можете придбавати зброю, а не ходити кожного разу за дозволом. Чому ви маєте ходити за зеленим папірцем (дозвіл на придбання зброї, т.зв. “зеленка”, має зелений колір, – KV) кожного разу, коли побажали щось собі придбати? У вас така ж відповідальність, як за одну, так і за десять одиниць зброї. Але щоразу ви маєте приходити на уклін – і так кожні три роки. Що відбувається насправді: людина думає, чи може вона не ходити кожні три роки через брак часу, щоб за неї це хтось зробив? Можна – за 200 баксів. Це корупція, яка продовжує зростати. А треба зробити ясно й прозоро. Отримуєш посвідчення власника зброї з певною категорією. Іди й купуй, скільки тобі треба зброї, на яку видано дозвіл. То чому держава у вигляді МВС тебе обмежує? Ти ж все одно пройшов навчання, заліки здав, був представник правоохоронних органів на іспиті, була відеофіксація. Чого ще треба? KV: Це радянський рудимент. Георгій Учайкін: Так, рудимент, котрий псує життя всій Україні. Це ж базовий інстинкт – інстинкт самозбереження. Щоб задовольнити цей інстинкт в 21 сторіччі – людям потрібна зручна вогнепальна зброя самозахисту, яку можна носити з собою, як колись носили сокири, ножі, шпаги. Ще 200-300 років тому людину без зброї на вулиці вважали б самогубцем. А у нас зараз мільйони таких самогубців навколо ходять. За статистикою ГПУ з початку року до початку вересня в 2019 році в Україні було 5576 випадків умисного вбивства. Розбій – 1296 випадків. Умисне тяжке тілесне ушкодження – 1372 випадки, середньої тяжкості – 2003. До кінця року буде 8000 вбивств. Додайте тих, хто загинув від тяжких ушкоджень – 10000 людей в Україні вбивають щороку. За 28 років – 280 тисяч вбитих! KV: Це, умовно кажучи, населення обласного центру – Чернігова чи Сум.  Георгій Учайкін: Якби за кожного вбитого віночки ставили обабіч дороги, як у випадках із загиблими в ДТП, то, напевно, якось наочно було б. А так – якась статистика. KV: Отже, коли ВР прийме закон про зброю, а президент Володимир Зеленський підпише його, ми отримаємо безпеку? Георгій Учайкін: Ну давайте поміркуємо. Ми отримаємо серйозну комбінацію: систему, яка готує майбутнього власника зброї, відповідального власника зброї (бо методологією все прораховано), зміни у діяльності приватних охоронних компаній, які мають право на зброю, причому ліцензію видає не МВС. Вони мають бути на зв’язку з Нацполіцією, і стають елементами громадської безпеки, як в Ізраїлі, коли охоронець знешкоджує терориста. Це зменшує і навантаження на бюджет, бо частину хлопців у формі можна буде скоротити. І, відповідно, за півроку відсотків на 50 отримаємо зменшення вуличної злочинності. І цифри статистики від ГПУ можуть зменшитись вдвічі. KV: Економічний ефект, про який говорили раніше, ви якось рахували? Георгій Учайкін: Ні, бо ми не в бізнесі, хоча нас вперто намагаються в цьому звинуватити. Ми робимо це з інших міркувань. В нас є серйозні перестороги з питань майбутнього нашої країни, дітей, онуків. Проте, ми можемо очікувати на відкриття близько 2 тис. закладів з підготовки власників зброї – за аналогією з учбовими закладами з підготовки водїів, яких зараз десь 2,5 тис. Відповідно, буде потрібна велика кількість тирів, стрілецьких комплексів. Навколо Києва має бути з десяток великих стрілецьких комплексів і ще, щонайменше, 30 тирів в столиці. Помножте це на всю країну. Читайте: На 3 миллиона жителей в Киеве работают 12 тиров З’явиться потреба в боєприпасах, в тюнінгу, в тому, щоб зброя потрапила в країну не на монопольних засадах, а на конкурентних. Швидше за все будуть побудовані заводи з виробництва боєприпасів та стрілецької зброї. Виникне ціла галузь, якої сьогодні фактично не існує. Коли ми це зробимо, з`явиться наступне завдання – зміни до Конституції.  KV: Українська Друга поправка до Конституції за аналогією за американською: “Через те, що для безпеки вільної держави необхідне добре організоване ополчення, право народу мати і носити зброю не повинне обмежуватися”? Георгій Учайкін: Так. Це – надмета і ми це мусимо зробити.  KV: Як ви думаєте, коли суспільство при згадці про збройний захист не буде затуляти вуха, очі? Георгій Учайкін: Ті, хто виступають проти, просто не потрапляли до ситуації, коли потрібен не те що пістолет, а хоча б газовий балончик. Але давайте розмірковувати логічно. Через АТО за ці роки пройшли близько 500 тис. людей. Як думаєте, ці люди за право на збройний захист? Думаю, що так. А ще є просто власники зброї, мисливці, яких в Україні сотні тисяч. І це не рахуючи членів сімей всіх згаданих. Думаю, що показник про 11% створено штучно і він не відповідає дійсності. Все залежить від того, як ставити питання: вільний обіг зброї, легалізація... Давайте запитаємо: чи хочете ви на законних правах придбати зброю самозахисту, чи довіряєте свій захист поліції? І одразу все зміниться, бо людина зрозуміє, що треба обирати: захищати себе законно але самостійно чи довіряти поліції. Читайте: Задержаны полицейские, подозреваемые в пьяной стрельбе по ребенку в Переяслав-Хмельницком Тому, на мою думку, сьогодні підтримка законопроекту №1222 набагато більша.  KV: А що скажете про альтернативний законопроект №1222-1, який теж подали народні депутати від “Слуги народу”? Георгій Учайкін: Він має іншу філософію. Це за суттю – наказ МВС №622 у вигляді закону, яким пропонується дозволити громадянам володіти травматичною зброєю для громадян та приватних охоронних компаній  і не більше.  Законопроект №1222-1 відкриває “скриньку Пандори”, бо травматична зброя не ідентифікується -  і її масовий продаж призведе до шаленого сплеску злочинності. KV: Хіба що гільзотека. Георгій Учайкін: Щоб гарантовано ідентифікувати ствол, нам потрібні два елементи – гільза та куля, яка пройшла канал ствола і має відбитки. Ми можемо ідентифікувати ствол, якщо його продано офіційно. У випадку з травматичною зброєю одного елементу немає, бо на шматочку гуми ніяких відбитків не залишається. Якщо ж до того стріляють з револьверу і гільза залишається у каморі барабану, тоді взагалі нічого немає. А що робити із тим, що в уяві людей травматична зброя не вбиває? Вбиває! Постріл впритул майже дорівнює пострілу з бойової, постріл в око чи скроню - смерть, кулі знаходять в легенях, в печінці. І це – травматична зброя. Так навіщо нам це потрібно? Що вони нам пропонують? Якщо підходити фахово, вони не мають право нам пропонувати травматичну зброю, яка у всьому світі зветься less-lethal, тобто – менш летальна. Це має використовуватись виключно спецпідрозділами, і ми бачили, як вони із нею поводились під час масових заворушень. Тоді що – знову нічого не пропонуємо людям, знову люди залишаються беззахисними? Врешті-решт, 5,5 тис. осіб загинуло від рук злочинців на вулицях. А скільки працівників правоохоронних органів загинуло за цей час при виконанні службових обов”язків? KV: Можливо, людей 30? Георгій Учайкін: Не знаю і не хочу на цьому спекулювати. Але правоохоронців з бойовою зброєю вбивають менше в сотні разів, ніж людей на вулицях. Чому нам, а не правоохоронцям пропонують травматичну зброю? Чи може люди зустрічають якихось інших злочинців? Нехай правоохоронці ходять із травматичною зброєю, щоб не вбивати злочинця, а судити його потім. Чому МВС такий варіант не влаштовує? Законопроект №1222-1 концептуально не відповідає ані здоровому глузду, ані вимогам українських реалій. Крім того, що робити із необлікованою зброєю, котру люди понакуповували на чорному ринку? В законопроекті №1222 ми передбачаємо механізм часткової постановки на облік того, що буде дозволено законом – через складну процедуру балістичної експертизи та проходження відповідних курсів. А за законопроектом №1222-1 – хто відмовиться від свого бойового ствола на користь травматичного? Через це знову буде квітнути чорний ринок, знову МВС буде імітувати боротьбу із незаконним обігом зброї, а насправді – буде просто пиляти бюджет та заробляти на потоках. Але ж і діти тих, хто сьогодні просуває законопроект №1222-1 можуть зустріти таких самих злочинців, як і інші! Може час це вже усвідомити? KV: Ну, їх діти будуть мати зброю. Ще й нагородну, можливо.  Георгій Учайкін: Це неправильно, суспільство так не може розвиватись. Люди бачать рівень злочинності та Пашинського, який стріляє з нагородного пістолета, незрозуміло на яких підставах ним отриманого, а зараз ще намагається надати цьому ганебному вчинку політичне забарвлення. Аж соромно. На мою думку, право нагороджувати зброєю будь-кого може бути лише у Президента України, решта силових відомств повинні мати право нагороджувати лише тих, хто офіційно працює в цих структурах. Чому так? Тому що 50 тис. нагородних стволів вже по країні гуляє. Повірте, більшість з них вони тупо продали або роздали “своїм” за послуги. Читайте: “Дело Пашинского“: прокуратура уверяет, что водитель ”заглохшего” микроавтобуса имеет статус свидетеля KV: Тобто, статистика про 50 тис. нагородних стволів є? Георгій Учайкін: Вони (МВС, – KV) всупереч навіть рішенням суду відмовляються повідомити, кого вони нібито “нагородили”, але ми вирахували, що вони видають щонайменше 2,5 тис. на рік, всі загалом. Тепер порахуйте, за 28 років незалежності, ще цифра буде більша. KV: У когось їх два, п”ять, вісім... Георгій Учайкін: Не будемо вказувати пальцем, але деякі з них отримували навіть автомат Томпсона, кулемет “Максим” та автоматичну зброю. В будь-якій країні світу за це би вже всі причетні до таких зловживань посадовці сиділи. KV: Тобто, уточнюю, в законопроекті № 1222-1 є корупційні ризики? Георгій Учайкін: Корупційні ризики там шалені.  KV: Крім прийняття закону, ще треба буде приймати зміни до Кримінального кодексу (КК)? Георгій Учайкін: На цей час ст. 36 стаття КК вже гарантує нам право використовувати зброю для самозахисту в трьох випадках: коли вдираються до помешкання, коли нападає група осіб (два – це вже група) і коли на вас здійснюється озброєний напад. Проте ми в своєму законопроекті 1222 теж запропонували деякі зміни до ст. 36, які на нашу думку покращать ситуацію. Але у нас є окремий напрацьований законопроект по докорінних змінах до ст. 36, який ми намагались подати ще за часів Порошенка. Після ухвалення 1222 будемо намагатися і його зареєструвати. Проте, наголошую, і зараз є всі підстави сказати, що існуючої ст. 36 загалом буде достатньо. Якщо мені кажуть “посадять”, я згадую приклад з Антоном Фарбом: він захистив себе хоч і без пістолета, але з ножем від трьох нападників, його спробували посадити – і нічого з того не вийшло. KV: З іншого боку, якщо пам’ятаєте справу Грациотова в Одесі, то його ледве витягнули.  Георгій Учайкін: Так, в той час судова практика часто ставала на бік нібито “постраждалого”. Але останнім часом все змінюється, згадайте хоча б випадок у Сухолуччі. Якщо хоч одна з трьох ознак, які я згадав раніше присутня, можна застосовувати зброю.  Читайте: Полиция “оправдала” предпринимателя из Киевщины, застрелившего грабителя из карабина KV: Коли закон приймуть, ст. 263 КК (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) почне працювати на законних підставах? Георгій Учайкін: Саме так. З’являється закон – і ст. 263 КК починає працювати так, як вона має працювати. Бо в ній сказано “без передбаченого законом дозволу”, а закону зараз немає.  KV: А скільки людей зараз вже засуджено за цією статтею? Георгій Учайкін: З 2007 по 2018 роки – 52 тис. вироків. Але не всі сіли – хтось пішов на угоду зі слідством, хтось отримав умовне.  Та важливо розуміти, що всі ци вироки – антизаконні, бо не спираються на закон. Це окрема тема, бо це треба передавати до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) – і займатись тими прокурорами і суддями, котрі свідомо розуміли, що людину не можна карати за порушення неіснуючого закону, але все одно карали. Хоча набагато простіше силовикам було б поставити в ультимативній формі вимогу ВР ухвалити закон, як необхідний інструмент в цій боротьбі. KV: Звернення до ЄСПЛ були з цього приводу? Георгій Учайкін: Не можу точно сказати. Здається, щось було, але не під нашим контролем. Були наші звернення на генпрокурора Юрія Луценка, які прогнозовано залишились без належної реакції KV: ЄСПЛ зазвичай призначає від 3-5 тисяч євро компенсації. Якщо помножити на 50 тисяч... Георгій Учайкін: Не всі 50 тисяч, звісно, звернуться. Але все одно ганебно: чому ми, як платники податків, маємо відшкодовувати злочинну діяльність прокурорів чи суддів? Все це б’є по кишені платників податків, тобто по нашій кишені. KV: Як ви зараз оцінюєте кількість легальної та нелегальної зброї в Україні? Георгій Учайкін: Якщо казати про стрілецьку, то кількість легальної – 2,5 млн одиниць, нелегальної – до 5 млн. Може цифра буде і  більшою, але мене постійно критикують, що я лякаю захмарними цифрами, тому обмежимося тим, що кажуть міжнародні експерти. Ніхто не хоче зрозуміти, що газовий або стартовий пістолет, який ввозиться сюди без ліцензії, за лічені хвилини переробляють на бойовий чи травматичний. Станом на 2013 рік мені один з дотичних до теми людей казав, що в Україну було завезено до 400 тис. стартових пістолетів Zoraki. Тобто, сотнями тисяч завозять стартові пістолети, які потім переробляють в травмат, або в бойовий. І це фактично так само необлікована зброя. Читайте: С начала года в Киеве изъято более 50 переделанных под стрельбу боевыми патронами пистолетов KV: МВС давала інформацію про обліковану зброю на рівні 800 тисяч. Георгій Учайкін: Вони не володіють інформацією. Вони до 2004 року не мають статистики, бо фактично до цього року немає бази даних. Люди не продовжують дозвіл по 20 років – і ніхто до них не приходить. Взагалі, питанню обліку зареєстрованої зброї в нашому законопроекті приділена окрема увага. Ще в МВС говорять, що крадуть травматичні пістолети у власників. Але насправді людина просто пише заяву, що пістолет загубив чи вкрали – і продовжує ним користуватись, щоб не платити хабарі. За травматичну зброю у нас тільки адміністративна відповідальність, якщо знайшли у вас без використання.  KV: В законопроекті №1222 холодну зброю виводять в принципі з класу зброї?  Георгій Учайкін: В цьому законопроекті немає поняття “холодна зброя”. Я взагалі не розумію, що таке холодна зброя. От виделка – холодна зброя? А столовий ніж? Як тільки я застосую його проти когось, він стає знаряддям злочину. У нас з вилами по парламенту бігали! Треба припиняти цю тему, бо  потім починають хапати реконструкторів з їх незагостреними мечами.  KV: Часто наводять приклад закону про зброю у Молдові. Георгій Учайкін: Молдова – це показник, хоч вона і маленька. Молдова також є красномовним показником в іншому. З 1994 року ухвалений закон про зброю (втратив чинність в 2013 році у зв`язку з прийняттям в 2012 році нового профільного закону, – KV). Їх раніше ніж нас почали без віз пускати до Європи. За вживанням алкоголю на душу населення вони випереджають Україну. При цьому нікого не вбивають, себе захищають. Чому молдавани не напилися і не перестріляли один одного, і чому українці так мають вчинити? Приїхав до нас заступник міністра МВС Молдови, був круглий стіл. Він говорить: “Вам треба обов’язково в законі про зброю зазначити такий момент”. Я кажу, що у нас немає закону про зброю. Він не повірив! Запитує – як ми живемо? Ще можна подивитись на Чехію. Там міністр внутрішніх справ став ініціатором поправки до Конституції, яка б надавала громадянам право на захист себе і країни від тероризму і зовнішньої агресії. Причому нижня палата парламенту вже ухвалила цю правку. Так це ж “міністр МВС здорової людини”! Уявити собі, що у нас міністр внутрішніх справ виходить з такою ініціативою, я не можу. Хоча загрози для нас і загрози для Чехії порівнювати не можна. Варто також подивитись на відповідні закони країн Балтії. KV: Скільки країн в Європі, котрі не мають закону про зброю? Георгій Учайкін: Україна – це Європа? Тоді одна. Більше нема. Всі мають закони. Жорсткіші, не жорсткіші, але мають. Наші громадяни живуть в тих країнах і із задоволенням виконують їх закони. KV: В мене останнім часом часто відбувається ламання списів зі знайомими, пересічними громадянами, з приводу збройного самозахисту.  Георгій Учайкін: Завжди ставте своїм співрозмовникам одне питання: чи хотів би ти на законних підставах володіти зброєю самозахисту або ти цілковито довіряєш свій захист поліції? Ми свого часу навіть проводили опитування – 97% на 3%. У нас є підозра, що 3% – це співробітники поліції. Бо ніколи людина при своєму розумі не скаже, що вона  довіряє поліції настільки, щоб довірити своє життя. Можна провести ще одне порівняння. Нехай в Україні 10 чи 20 млн автомобілів і 2,5 млн зареєстрованої зброї. Із зареєстрованою зброєю трапляється може 100 випадків на рік. А з автомобілями? Ми бачимо, як напиваються і давлять – і автомобілі не вилучають і не забороняють. Людям такі речі треба пояснювати. Люди не приміряють на себе ситуацію, коли їх за мобільний телефон перестріли і вдарили ножем чи арматурою. І тоді їх рідні спочатку збирають гроші на похорон, а потім не вистачає грошей, щоб утримувати дітей, навчати їх. І все це тому що люди не усвідомлюють, що їх безпека залежить в першу чергу від їх можливостей захистити себе саме під час нападу, а не чекати коли приїде поліція, щоб обмалювати крейдою їх тіло. KV: І при цьому ми часто бачимо якесь таке зневажливе ставлення з боку МВС до цивільних зі зброєю. Мовляв, та що вони вміють? Георгій Учайкін: Ми їх ще повчимо. Професіонали перестріляли один одного в Княжичах. А любителі врятували схід країни від захоплення російськими військами. І я скажу, що загальний рівень підготовки цивільного власника зброї кращий, ніж поліцейського.  Читайте: Под Киевом правоохранители перестреляли друг друга: 5 полицейских погибли (фото) Генпрокуратура сообщила о подозрении трем должностным лицам Нацполиции по делу перестрелки в Княжичах KV: До речі, ваша петиція на сайті президента від травня цього року досить швидко набрала необхідні 25 тис. підписів. Але ж була перша петиція від 2015 року, яка також перетнула рубіж в 25 тис. підписів.  Георгій Учайкін: Перша Петиція тоді за 4 чи 5 днів зібрала 25 тис. голосів. Потім ще 5 днів вона висіла – і ми зібрали ще 11 тис. Ми б зібрали напевно і 360 тис. за 90 днів. Ще враховуйте, що тоді люди чекали днями підтвердження, щоб проголосувати, бо ресурс подання електронних петицій був дуже сирий. Другу петицію, відповідно до нашого аналізу, підписали максимально 5% тих, хто поставив свій підпис під першою петицією. Це, з одного боку, свідчить про розчарування людей в механізми петицій. Але, з іншого боку, це говорить про те, що за цей час з’явились нові люди, котрі так само вимагають прав і свобод. Тобто 60 тис. підписантів петицій на одну тему – це дуже показово. З цього моменту я вважаю, що питання, чи потребують українці права на володіння і захист зі зброєю, взагалі треба зняти з порядку денного. KV: Але реакція Зеленського на другу петицію була досить однозначною. Георгій Учайкін: Ми аналізували відповідь Зеленського. І думаємо, що він навіть не читав петицію. KV: Відповідно, він навіть не писав відповідь? Георгій Учайкін: Так він і не пише відповідей на жодні петиції. Для цього в нього мають бути спеціально навчені люди. Але у мене особисто склалось враження, що відповідь на нашу петицію писали на Богомольця (у МВС, – KV). Саме там використовується звична для них лексика – якась легалізація. Тобто ми їм про Фому, а вони нам про Ярему. Ми кажемо про законодавче врегулювання, посилаємось на вимоги Конституції, а вони – про легалізацію.  Це дуже непрофесійна відповідь, але ми не полишаємо надії, бо в нас є парламент, куди потрапили депутати, за яких голосували власники зброї також. Ми будемо нагадувати їм про це постійно. Давайте спочатку дійдемо до сесійної зали – через комітети, слухання. Потім перше читання, доопрацювання, друге читання. А коли справа дійде до підпису президента, ми сподіваємось, що нам вдасться переконати Володимира Олександровича у необхідності такого закону. KV: У вас була надія, що відповідь Зеленського буде більш позитивною? Георгій Учайкін: Чесно кажучи – ні, бо ми не віримо у швидкі перемоги. Це системна багаторічна робота, яку треба робити незважаючи на те, що люди  кажуть “ці петиції не працюють”. Можливо, самі по собі вони і не працюють, але в комплексі із судовими рішеннями, інформаційними приводами – працюють. Це як в боксі – одним ударом навряд чи переможеш.  KV: Попередня петиція, адресована Петру Порошенку, отримала непереконливу відповідь, але там було написано про створення робочої групи. Чим це закінчилось? Георгій Учайкін: Традиційно – нічим. Була створена робоча група в Конституційній комісії, ми увійшли до неї, відбулась низка засідань за участі академічної спільноти, професури, колишніх суддів Конституційного суду, представників Гельсінської групи, навіть іноземних представників, таких, як колишній федеральний суддя з США пан Богдан Футей. Всі в один голос казали, що ми праві. Але, як вміють в нас, забовтали. Пройшли три чи чотири засідання – і все зійшло нанівець. Але досвід ми отримали, отримали підтримку академічної спільноти. Це важливо, коли правники стоять на нашому боці. Тоді нам активно сприяли і професор Павло Фріс (український правознавець-криміналіст, – KV), і Віктор Шишкін (Віктор Шишкін, екс-суддя Конституційного суду, – KV), і Всеволод Речицький (член ініціативної групи “Першого грудня”, Конституційної Комісії України, з 7 серпня 2019 року член комісії з питань правової реформи, – KV), і Володимир Сущенко (заслужений юрист України, – KV). Чесно кажучи, вже наприкінці 2015 року я розумів, що той склад парламенту закон не ухвалить. Але нам все одно треба було працювати – проводити освітню діяльність, вести юридичну боротьбу тощо. Ми ж не можемо просто зупинити діяльність на три роки і чекати нового парламенту.  І насправді, нам багато чого вдалося зробити, ось наприклад: -  колись Порошенко зазіхнув на те, щоб під час надзвичайного і воєнного стану вилучати у громадян зброю. Ми оперативно зреагували і технічно через депутатів прибрали цю норму. І тепер під час воєнного стану ніхто вилучати зброю в громадян України не має права. Читайте: Вибори президента України: закон про зброю * Всеукраїнська громадська організація “Українська асоціація власників зброї” (код ЄДРПОУ: 36845014) КиевVласть Фото: Facebook Георгія Учайкіна

Кожен, хто приходив до влади, лобіював законопроєкти так чи інакше пов’язані з судовим устроєм у державі. Ходячи по колу, “вдосконалювали” вдосконалене попередниками. Не стало винятком і цьогорічне прийняття Закону № 1008 “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування” від 16.10.2019 №193-IX, які набрали чинності з 7 листопада. Проте підпункт 16 пункту 1 розділу I цього Закону набирає чинності з 1 січня 2020 року. Згідно до Закону у системі правосуддя відбудеться низка змін, а саме: з дня набрання чинності цим Законом повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припиняються; скорочується чисельність суддів Верховного Суду з 200 до 100; протягом 90 днів ВРП формує новий склад ВККСУ на підставі відкритого конкурсу; кількість членів ВККСУ зменшується з 16 до 12; члени ВККСУ призначаються та звільняються з посад рішенням ВРП; ВРП затверджує порядки складання відбіркового іспиту, кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів у судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє; при ВРП на 6 років створюється новий дисциплінарний орган — Комісія з питань доброчесності та етики; переформатування ВС має завершитися через 60 днів з дня формування нової ВККСУ; рішення ВРП прийматиме безпосередньо під час засідання без виходу до нарадчої кімнати. Хронологія реакцій 16 жовтня 236 народних депутатів підтримали законопроєкт Зеленського №1008 щодо діяльності органів суддівського врядування у другому читанні. Це сталося попри застереження представників міжнародних організацій. Ще 1 жовтня у своєму листі до міністра закордонних справ України Вадима Пристайка генеральний секретар Ради Європи Марія Пейчинович-Бурич повідомила, що законопроєкт №1008 передбачає широкомасштабні зміни, які можуть мати значні наслідки для незалежності судової системи. 3 жовтня посол ЄС в Україні Матті Маасікас також повідомив, що Європейський союз поділяє занепокоєння Ради Європи через проект судової реформи президента Зеленського. 25 жовтня Верховний Суд офіційно звернувся до президента України Володимира Зеленського з проханням ветувати його законопроєкт №1008. І що?! Як на мене, то:1) якщо вже й треба було вносити певні корективи, то слід було виважити всі нюанси судової реформи, узгодити їх зі світовими експертами в царині права;2) не бачу основного – правової визначеності;3) судді Верховного Суду відмовились від звичного їм способу життя –  пішли з адвокатури, відійшли від наукової діяльності, пройшли складні конкурсні відбори, а тут на носі знову новий конкурс?! То скільки ж вже можна ходити по тому замкнутому колу? І останнє, на моє глибоке переконання : усе, що відбувається, ― це чистої води намагання загнати в стійло Верховний Суд, адже справді існує серйозна небезпека плачевних наслідків для незалежності судової реформи.  То ж до чого дійдемо, панове?! Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної радиКиевVласть

184 роки в Києві не було самоуправління, не було Магдебурзького права. Так було сказано днями на презентації концепції нового закону про столицю. І мовляв, воно від тих пір не поновлювалося, бо ні одна влада не хотіла відновити права киян. Це, м’яко кажучи, маніпуляція. Заявка на таке собі месіанство — ми прийшли вам дати волю. Микола Палкін забрав, а ми дамо. По-перше, лише взявши період Незалежності, а що було тоді в 1990-1992 рр., коли прийшла перша демократична Київрада, в якій ця демократія била через край, працював виконком, за рішенням якого, до речі опечатали після ГКЧП будинок ЦК КПУ, функціонували районні ради і їх виконавчі комітети? Прав було скільки хочеш. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   А перші прями вибори мера за всю історію в 1994-му? Київрада і виконком в 1994-1996 рр.? Те саме в районах? Це стало можливим завдяки Кравчуку і Плющу, які ліквідували інститут представника Президента, прийняли закон і на усіх рівнях пройшли вибори місцевих рад з широкими самоврядними повноваженнями, а їхні голови скрізь були обрані безпосередньо населенням. Все це було знівельовано Кучмою з його Конституційною угодою та Конституцією зразка 1996 року, коли була встановлена виконавча вертикаль і почалося всевладдя адміністрацій на місцях. По-друге, треба знати історію Київської магдебургії. Я вже писав, що зараз взагалі стало модним доречно і недоречно згадувати магдебурзьке право в Києві, і навіть закликати до його повернення сьогодні, не дуже розуміючи його сутність. Це, поза сумнівом, славна сторінка в історії нашого міста, прогресивна на той час. Більше 3-х століть Київ жив за Магдебурзьким правом. Але й ідеалізувати його не потрібно. Діяло воно  лише на Подолі. Управління перебувало в руках міщанської олігархії. Війтами ставали переважно вихідці з заможних сімей. Виборів прямих не було. Обирали кандидатів в кількості 4-х осіб. Голосувала тільки верхівка магістрату. Так, у 1766 році в голосуванні взяло участь лише 113 осіб. З запропонованих 4-х осіб монарх на свій розсуд призначав війта. Бували випадки, що претендентів відхиляли й вимагали проведення повторного голосування. Та й не забуваймо, що однією з причин ліквідації київської магдебургії стала зажерливість верхівки магістрату та нечувана розтрата грошей, виявлена в 1821 році. Тож треба вести мову не про повернення такої магдебургії, а про відновлення самоврядування, вкраденого у киян після 1996 року. І саме так міняти закон. Як конкретно, про це ми вже вели мову раніше. Докладніше про період Магдебурзького права в нашому місті, його плюси і мінуси тут. Читайте: Як можна врятувати закон про столицю Леонід Косаківський, Київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993 – 1998 рр.

Біля трибуни стадіону “Піонер”, де проходили Національні Ігри Нескорених, весело сміється жінка років сорока. Навіть не подумаєш, що вона має якісь поранення…  Так весело і легко вона стріляла з лука, плавала… Одеситка Ганна Ільющенкова, повернувшись в 2015 році після  багатомісячного лікування з Литви, дізналася, що її навіть немає в списках добровольчого підрозділу. Їй чиновники кинули в обличчя: “Вас ніхто не посилав, ви ж самі пішли воювати….”..  Аня виховала сина, має освіту медсестри і ще дві вищих освіти. В 2014 році жінка допомагала в військкоматі під час медкомісії. Один із командирів батальйону “Донбас” розповів, що його молодший брат загинув лише тому, що поряд не було медика. Бійці всі як один стверджували що на передовій дуже  не вистачає медперсоналу, а самі вони часто не знають, як надати собі й товаришам першу медичну допомогу. І Аня лишає свого чотирнадцятирічного сина на батьків, бере на роботі додаткову відпустку, й їде на фронт. Спочатку було Курахово, а через кілька днів – Іловайськ.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  – Ви підписали контракт? -  Ні, все було на словах. Я спитала: “Що привезти?” Мені відповіли: “Лише бинти”.  Ну, я взяла найнеобхідніші речі й поїхала. Так я потрапила в Курахово. Там тоді був штаб…Я уявляла собі великий шпиталь, де не вистачає медперсоналу й  де я, поки у відпустці, зможу допомагати хлопцям. Насправді, все було зовсім не так.  Анна згадує перших поранених бійців, які померли в неї на руках: -  Прямо у нас на руках загинув “Котик”, ми не могли йому навіть першу допомогу нормально надати , тому, що там  через велику кровотечу  потрібно було негайне хірургічне втручання. Того ж дня помер ще один боєць, позивний “Кущ”, – у нього развинувся перитоніт. Він не дожив до евакуації буквально години 3-4. Жінка згадує найстрашніші бої 16 і 26 серпня 2014 року під  Іловайськом: “16 серпня, під обстрілом мене переправили на околицю Іловайська, де в приміщенні школи тримали оборону бійці кількох підрозділів. Лазарет розмістили в спортзалі. З його вікон постійно вівся вогонь по наступаючим терористам, а на підлозі щодня прибавлялися поранені бійці. Лікарів було два: психотерапевт с позивним “Дрин”, медсестра “Мері” й досвідчений лікар “Мир”. Але він повіз партію поранених і в школу вже не повернувся, а “Дрину”  довелося взяти  в руки автомат, – згадує Анна, — Я колись працювала в реанімації, знала, як провести протишокову терапію, зупинити кров, вводити препарати в вену. Але тут довелося згадати навіть те, чого я ніколи сама не робила.  Найтяжчими днями  були 26 -28 серпня, коли нас ГРАДами покривали кожну годину, з  6 ранку й до глибокої ночі. Ми з нетерпінням чекали  підтримку. Обіцяли, що техніку з параду на День Незалежності направлять до нас. Але так і недочекалися... 26-го машина, яка повезла поранених на наш блокпост, повернулася назад — ми опинилися в повному оточенні. З ранку до  ночі школу поливали снарядами з “Градів”. Спочатку закінчилися продукти, потім медикаменти – нічим було навіть поранених перев’язати – і, нарешті, скінчилися боєприпаси. В школі разом з нами потрапили в оточення кореспонденти якогось німецького телеканалу. З їх телефонів ми вийшли на зв’язок з керівництвом. Відповідь шокувала: “Чекайте, вас виведуть”. Дочекалися не всі: бійці помирали без медичної допомоги. Ми тоді ще не знали, що обіцяний “зелений коридор” стане коридором смерті. Нам було наказано йти під білими прапорами, здавши зброю, але наші бійці на таке не погодилися, тому ми йшли зі зброєю під нашими прапорами. Ми всі вже тоді зрозуміли, що йдемо на смерть, але іншого виходу не було. 29 серпня нас обстрілювали з усіх боків, проти нас перли танки й артилерія. Переді мною підірвався автобус, в якому заживо згоріли наші хлопці. Ми чудом встигли проскочити. Але тут мене й зачепило. Аня з посмішкою, ховаючи біль і сльози, розповідає страшну правду виходу з оточення: як горіли машини разом з бійцями, як їх розстрілювали російські танки, гранатомети й кулемети… Про своє поранення медик говорить знехотя, мовляв, усе – в минулому, попереду – життя. А поранення Аня отримала майже не сумісні з життям: розірвані ноги, розтрощений хребет, осколочні поранення в живіт, легені, руки – не було живого місця. “… Було відчуття, що ти на секунди піднімаєшся над землею. Мізки працюють, голова працює. Ти усвідомлюєш, що з тобою щось трапилося, але поки що не розумієш, що саме. І болі немає зовсім… лише страшенне безсилля… Мене витягнув на собі Володя  з позивним “Вєтєрок”. Я то втрачала свідомість, то приходила до тями… Пам’ятаю, як нас захопили в полон російські військові (шевронів у них, звичайно  ж, не було, але ніхто своєї приналежності до російської армії не приховував), як один з них вигріб у мене з кишень усе: гроші, банківські картки, документи, два телефони, і навіть здер два золотих колечка й сережки. Залишив лише дерев’яний хрестик на мотузці. ….  І, мабуть, навіки врізався в свідомість обіцяний Росією “зелений коридор” в бік окупованого Іловайська. Всі обочини були буквально завалені тілами вбитих українських солдат. Спалений автобус “Богдан”, всередині якого сиділи й стояли, притулившись один до одного, обвуглені люди – наші бійці, які намагалися вийти з оточення”. А далі був жах полону, знущання, голод, вмирання від страшної крововтрати, нестерпного болю й інфекції, яка потрапила у відкриті рани. “Три доби мені не давали ні їжі, ні води. Мабуть, найтяжчим було очікування. Очікування смерті через зґвалтування. Це було озвучено в деталях – як усе відбуватиметься. А потім мене зариють десь у посадці... Легка смерть була бажаною. і я просила: “Просто застреліть мене, просто застреліть”... Але доля дала шанс на життя. Третього вересня представники Червоного Хреста забрали полонених поранених українських солдат (разом з Ганною обміняли  десять українських бійців) і відвезли до польового шпиталю в Запорізьку область, а звідти вертолітом – в Дніпропетровську лікарню імені Мечникова. Стан  Ганни був критичним, якщо не сказати безнадійним. І тут Литва запропонувала  допомогу в лікуванні найтяжчих поранених українських бійців. І сталося диво! Пацієнтка вижила і всупереч прогнозам і засторогам лікарів уже через місяць почала ставати на ноги. А напередодні нового року Аня умовила лікарів, щоб її відпустили додому. Насамперед бойова медсестра поїхала до Дніпра, в лікарню імені Мечникова, щоб оформити свої документи. Але виявилося, що у неї немає двох довідок по формі “N1” и “N5”, без яких неможливо отримати документи. Ці довідки надає батальйон Ливно, але  ні в списках учасників АТО, ні в особовому складі батальйону “Донбас” прізвище Ганни не значиться. Хоча є й довідка, підписана в. о. командира батальйону  майором резерву С. Стояном і заступником командира в/ч 3027 полковником І. Юрченком, і медаль “За доблесну службу”. Але не було військового квитка і довідки, що поранення жінка отримала саме в ході бойової операції під Іловайськом. В батальйоні  медику  цинічно сказали, що зарахувати її на службу можуть, але  не заднім числом, а груднем місяцем, тобто, через півроку після бойових дій, після поранення, полону, Іловайського котла… - Дуже боляче  усвідомлювати, що ти,  після всього, що пережив, повертаєшся додому й розумієш, що тебе тут ніхто не чекає (окрім сина), ти  нікому не потрібен і нічого не можеш довести, – каже медик-волонтер, – Практично всі, хто пройшов через Іловайськ, мають поранення, але не мають грошей, ледве виживають. Їх просто забули. Наприклад,  Сергій із Києва до війни був прекрасним штукатуром і добре заробляв – йому ампутували ногу, в нього німіють руки, іноді – все тіло, і тепер йому не під силу стрибати з кельмою.  Його потрібно переучувати. Але йому ніхто не дає ні копійки. Він навіть інвалідність не отримав. Мені дали групу чисто випадково, в зв’язку з тим, що я пішла в АТО, будучи в штаті поліклініки. Багато колишніх бійців уже згодні з тим, щоб їм давали не військову групу, а звичайну. Нехай поранення, кулі закреслюються, нехай пишуть хоча б, що у людини була серйозна травма. Але адвокати нас застерігають: “Нам буде набагато складніше потім доказати, що було поранення”. Ну чому люди повинні підтверджувати очевидне? У них витягали кулі, а наша дурацька медицина ставить їм діагноз “травма”. Зі мною було те ж саме. Багато колишніх добробатівців реально голодують, злидарюють, не мають ні грошей, ні ліків…. Але ж це – вчорашній воїн, який вийшов живим з-під вогню, а тепер принижений, як останній бомж. Батальйон “Донбас” – це добровольчий батальйон. Його юридично просто не існує. Тобто, фактично він є, а на папері його немає. Оскільки ми формально відносимося до в/ч ЗСУ номер 3027, мене потрібно було якось включити в особовий склад цієї частини, а вже з Іловайськом будемо розбиратися потім. Мені видають направлення на проходження медкомісії, а там починається маячня. Лікарі мені кажуть: “Ти що, збожеволіла? Ти ж зі своїми болячками до військової служби непридатна”. Але з таким приговором я не можу потрапити до складу частини. Після поранень це неможливо. Замкнуте коло!  Хто ж міг передбачити? Звідки  я черпаю сили? Так ось, зовсім недавно я була близька до повного відчаю. У меня був дуже сильний больовий синдром, але не було ні потрібних ліків – налбуфіна, ні грошей, щоб їх купити.  Закралась  зрадницька думка: “Блін, краще б мене тоді розстріляли….”.  І раптом – телефонний дзвінок від побратима: “Анют, привіт, як ти себе почуваєш? Дякую, що ти нас тоді, в Іловайську, витягла”. І біль почав стихати. До речі, я і  в Литву потрапила завдяки хлопцям з мого батальйону. Вони тоді такий кіпіш підняли, що ці злякалися й відправили мене в Прибалтику. Розповідати про всі кола пекла, які їй довелося пройти,  ветеран війни Ганна Ільющенкова не хоче. Вона говорить про те, що треба жити, про те, що змагатиметься у спорті: стрільба з лука й плавання. Головне для неї перемога над собою, над своїм болем, і спілкування з друзям й рідними. Вона налаштована йти до кінця, через суди й усі можливі інстанції. Ганна  запевняє, що її випадок не унікальний, і є багато героїв, які пройшли Іловайськ, але й досі не можуть відновити свої документи. Але через важкі поранення  вони не мають ні сил, ні бажання продовжувати паперову тяганину. Ганна хоче добитися будь-якою ціною. З боями їй вдалося оформити статус  учасника бойових дій. Минулого року  вона вступила до вишу на юридичний факультет, каже, щоб захищати бойових побратимів.  “В Одесі ми відкрили реабілітаційний центр допомоги військовим – сімейна реабілітація. Час лікує й заспокоює, хоча ти згадуєш про це щодня. Зараз мені допомагає те, що за моїми плечима  є родини загиблих, хлопці, які добиваються статусу УБД, і я своїм прикладом хочу показати їм, що потрібно боротися. Два роки я ходила по інстанціях, доводила, що я була в Іловайську, збирала купи документів…. Я відчуваю себе потрібною. Я розумію, що не врятую світ, не врятую країну, але я роблю маленькі кроки, щоб допомогти хоча б одній людині”, – каже  Анна Ільющенкова. Про результати минулорічного Національного відбору “Ігор нескорених” Ганна відгукується досить скептично, каже, що були підсуди. Хоча позаминулого року  в Миколаєві на 1-му Всеукраїнському турнірі “Warrior legend” серед ветеранів війни, які отримали травми, поранення чи захворювання під час або в результаті виконання службових обов’язків вона виборола 2 перших місця. Зараз вона готується знову брати участь у “Іграх нескорених”. Але доля продовжує підкидати випробування бойовій медсестрі. Як написала минулого року в Facebook журналістка і режисер фільму "Війна химер" Марія Старожицька, “Мурку” разом із сином-студентом виселяють з одеського центру соціально-психологічної допомоги у зв’язку з закінченням терміну перебування, просто на вулицю. Після розголосу  в соцмережах, втручання Павла Розенка, питання негайного виселення зняте, втім, вирішення проблеми забезпечення гідним житлом медика, що врятувала життя дуже багатьом, лишається на порядку денному. А тодішній голова Одеської обласної держадміністрації Максим Степанов  написав: “Вже нікого не виселяють, написав Анні Ільющенковій координати свого помічника. Не хвилюйтеся, знайдемо рішення!” Казав  сліпий: “Побачимо…”. Анні чітко сказали: “30 серпня 2019  року вас просто викинуть із приміщення! Будете жити в парку на Дерибасівскій”. Але  Анна сподівається, що все якось вирішиться. Це лише одна історія. Однієї з нескорених.КиевVласть

Вже у цю неділю, 21 липня, вісім виборчих округів Київської області оберуть нових народних депутатів. Від об'єднаних сил націоналістів по кожному округу є свій, місцевий кандидат. KV дізналася мотивацію кожного і  запитала: чому виборець Київської області має віддати свій голос за об'єднані сили українських націоналістів?  У програмі кандидатів від ВО “Свобода” головними пунктами є: захист здобутків Революцій Гідності, протидія реваншу, проведення докорінного очищення влади, ліквідація олігархічної монополії, знищення корупційних схем формування тарифів та встановлення їх на справедливому рівні.  Крім того, націоналісти налаштовані скасувати несправедливу пенсійну реформу, сприяти розвитку малого та середнього бізнесу, створити заробітчанам умови для повернення на Батьківщину, запровадити гарантоване державне медичне страхування для надання якісної та доступної медичної допомоги кожному громадянину України. “Свободівці” також вважають необхідним визначити європейський україноцентризм стратегічним курсом держави, згідно з яким Україна стане геополітичним центром Європи.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Кандидати  По 90 округу (Біла Церква) від ВО "Свобода" в Раду балотується секретар Білоцерківської міськради Вадим Олегович Кошель. Народився 21 жовтня 1985 року в місті Біла Церква, де і живе. Як розповів він у коментарі KV, головна його мета – зберегти Україну. "Україна знаходиться під загрозою, оскільки з одного боку вже п'ятий рік триває українсько-російська війна, кожен день є поранені, загиблі бійці. Останні дії нашої влади дуже схожі на капітуляцію. Якщо не зупинити ці негативні для країни процеси, ми можемо втратити Україну. З іншого боку – є внутрішній ворог, так званий олігархат, який розколює державу зсередини. І є велика ймовірність реваншу екс-регіоналів і комуністів, які стали однією "командою". Ми, "свободівці", вирішили створити в парламенті велику націоналістичну фракцію і давати їм відсіч. Крім нас цього ніхто не зробить ", – говорить він. Читайте: Чому Біла Церква має голосувати за націоналістів, – кандидат Вадим Кошель Кандидитом по 91 округу (Фастівщина, Макарівщина, Сквира та частина Києво-Святошинського району) став Микола Іванович Синиця. Народився 24 травня 1968 року в селі Помоклі Переяслав-Хмельницького району Київської області, громадянин України. Проживає в Києві. У коментарі KV вказав: Раді потрібні націоналісти, щоб не допустити реваншу східного сусіда. "Я йду для того, щоб змінювати країну, щоб ідеї українського націоналізму все-таки були присутні і їх можна було втілити за допомогою владних повноважень. У парламенті повинна бути потужна націоналістична фракція, щоб не допустити промосковського реваншу, який вже відбувається: можна привести в приклад вже третій телеканал, який купив апологет Москви Медведчук. Користуючись втомою частини населення від війни, там крутять меседжі про примирення з Росією і намагаються заколисати людей. Я вважаю, що саме націоналістам під силу не допустити цього і зупинити цей наступ". 92-ий округ (Білоцерківський, Володарський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський та Сквирський райони) від націоналістів представлятиме на виборах Юрій Олексійович Деркач.  Народився 28 квітня 1958 року в селі Ріпки Лисянського району Черкаської області, проживає в селі Іванівка Ставищенського району Київської області. Працює директором санаторно-оздоровчого комплексу "Дружба".  "Хто, як не ми? Знову "регіонали" лізуть до влади, реваншизм йде по всіх фронтах. І у нас відкривається другий фронт – "п'ята колона". А попередня влада нічого не робила, щоб її не було. Тому ми патріоти-націоналісти "свободівці" йдемо до Верховної Ради, щоб Рада стала проукраїнською", – зазначив Юрій Деркач у коментарі KV. Кандидат по 93-ому округу (Богуслав, Ржищів, Кагарлик, Миронівка, Рокитне, Переяслав-Хмельницький) – Олександр Вікторович Коломієць. Народився 18 червня 1977 року в місті Біла Церква Київської області, де і проживає. Освіта професійно-технічна, раніше був фізичною особою-підприємцем, займався виробництвом продуктів борошномельно-круп'яної промисловості. Зараз займається громадською діяльністю в місті Біла Церква: засновник двох громадських організацій – "Спортивний корпус Білоцерківщини" і "Спортивна нація Київщини". "Я є приватним підприємцем, громадським діячем, але в першу чергу – я батько двох синів. Знаю, що батьки здатні на все, аби їхні діти росли в добробуті: цілодобово працювати, відмовлятися від власних примх. Але, на жаль, їм часто важко достукатися до чиновників, від яких залежить комфорт дітей в садочках і школах. Тому був радий допомогти змусити місцеву владу нарешті виконати свій обов'язок і подбати про дітей, які мерзли взимку в садочку", – зазначає Коломієць. По 94-ому округу (Обухівщина та Васильківщина) від “Свободи” балотується депутат Обухівської райради Олексій Олександрович Гридько. Народився 25 червня 1983 місті Бровари, живе в Обухові. Працює начальником відділу КУ КОР "Фонд комунального майна". У коментарі KV він розповів, що налаштований рішуче щодо майбутніх виборів, адже тільки націоналісти здатні поліпшити життя українців. "Україна потребує змін. Хто, якщо не ми, "свободівці", зупинимо реванш Москви? Хто, ще, крім нас, може побудувати справжнє українське націоналістичне суспільство? Я буду діяти по наміченій програмі. Є шлях суттєвих змін, програма захисту українців. Це все чітко відображено в нашій політичній програмі", – говорить він. 95-й округ (місто Ірпінь, Боярка, Вишневе і села Києво-Святошинського району) представляє кандидат ”свободівець”, депутат Києво-Святошинської райради, Олександр Васильович Кириченко. Народився 23 серпня 1966 року в місті Києві, проживає в селі Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району. Рід діяльності – приватний підприємець. У коментарі KV він розповів, що саме націоналісти готові розвивати свою країну і покращувати рівень життя українців. "Ідеологія "Свободи" сформована на основі націоналізму. Кожен націоналіст щиро вболіває за розвиток країни і всіляко цьому сприяє. В першу чергу нам необхідно створити потужну фракцію в парламенті, яка зможе впливати на прийняття рішень, оскільки у нас парламентсько-президентська республіка. За час незалежності нашої держави при владі були директори, комуністи, господарники, олігархи... Не було тільки націоналістів. А насправді це і є шлях до успішної України – патріотично налаштовані і готові до змін "свободівці", – говорить він. Читайте: Чому 95-й округ має голосувати за націоналістів, – кандидат Олександр Кириченко Наступний кандидат – Іван Миколайович Окоєв, балотується по 96-ому округу (Вишгород, Буча, Бородянщина, Славутич). Народився 12 липня 1991 року в селі Самолусківці Гусятинського району Тернопільської області. Проживає в Бучі Київської області. Служив в батальйоні оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького Національної гвардії України. "Фронт боротьби за Україну після 21 липня зміститься в український парламент. Бачу своїм обов'язком долучитись до цієї боротьби, адже поряд із прийняттям законів і відновленням соціальної справедливості, у Верховній раді розгорнеться шалене протистояння за основи державності: її суверенітет, унітарність, культуру та мову. Обов'язок українського націоналіста – стати до боротьби проти п'ятої колони Москви. Бо лише українські націоналісти будуть здатні зупинити антиукраїнські сили в цьому ліберально-малоросійському болоті.", – вважає кандидат.  Читайте: Чому 96-й округ має голосувати за націоналістів, – кандидат Іван Окоєв По 97-ому округу (Березань, Бровари, Баришівський район і частина Броварського району) кандидатом у Раду йде Анатолій Вікторович Фатєєв. Народився 25 січня 1963 року в місті Темір-Тау Карагандинської області, проживає в місті Бровари. Освіта вища, інженер технічного нагляду за будівництвом УЖКГ Бориспільської міськради. Як розповів він KV, його головна мета – на законодавчому рівні створювати механізми, які вирішать проблеми українців. "Я живу тут, у мене тут діти, онуки, друзі, знайомі, мене тут знають люди. Я займаюся тут громадською діяльністю, я член координаційної ради АТО, мене знають всі АТОвці. Мене багато хто знає і тому багато хто мені вірить. Тут проблеми ті ж, що і у всій країні, загальні, і я, як майбутній нардеп, повинен вирішувати спільні проблеми, які також стосуються міст. Люди запитують у мене прямо, чи можу я підняти пенсію або відремонтувати дорогу. Я можу допомогти створювати на законодавчому рівні механізми, щоб ці проблеми не замовчувалися і вирішувалися якомога скоріше. Оскільки парламент контролює держбюджет, моя задача також – проконтролювати, щоб його не дерибанили", – говорить він. Читайте: Чому 97-й округ має голосувати за націоналістів, – кандидат Анатолій Фатєєв Кандидат по 98-ому округу (Бориспільщина, Переяслав-Хмельницький, Згурівський та Яготинський райони) – Віталій Миколайович Гордієнко. Народився 27 червня 1969 року в селі Теснівка Новоград-Волинського району Житомирської області, проживає в селі Городище Бориспільського району Київської області. Є одним із трьох відомих в Бориспільському районі братів-аграріїв, засновників фірми "Паларіс".  У коментарі KV він розповів, що висунення сприймає як найвищу довіру. "Я відчуваю величезну відповідальність, яка лягає на мене. Звичайно, підстави вважати, що я буду ефективним депутатом, мені дає впевненість у проходженні об'єднаних націоналістів в парламент. На них я завжди можу покластися, відстоюючи інтереси громадян і пропонуючи законодавчі ініціативи. Рівно так само, як і мої побратими завжди зможуть розраховувати на кваліфіковану допомогу від мене", – каже він.КиевVласть

Київщина увійшла в активну фазу передвиборчої парламентської кампанії. В інтерв’ю *KV кандидат у Верховну Раду від об’єднаних націоналістичних сил по списку ВО “Свобода” Олександр Кириченко (95-й округ) запевнив – саме націоналісти, яких олігархи довгий час не пускали до творення законів, здатні зробити Україну ще більш розвинутою та успішною державою.  KV: 95-й округ був завжди популярним серед кандидатів у народні депутати. Чому обрали його? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Олександр Кириченко: Рішення приймала політична рада ВО “Свобода” на чолі з Олегом Тягнибоком. Частково для мене це була несподіванка, оскільки на вибори готувався інший кандидат.  Але я народився, виріс і проживаю у Петропавлівській Борщагівці, тоді як більшість моїх опонентів навіть не з Київської області. Мені болять проблеми виборців, моїх сусідів. Я маю бажання та енергію до змін.  KV: Яку проблематику вбачаєте на території? Шляхи вирішення? Олександр Кириченко: Спілкуючись із виборцями, основною проблемою можу відмітити неможливість потрапити у Київ із населених пунктів округу. Особливо гостро ця проблема стоїть у години-пік. Заїзди до столиції з Житомирської та Бишівської трасс завжди перегружені. Там необхідно і можливо створити правильну транспортну розв'язку – мінімум чотири виїзди можна зробити із Петропавлівської Борщагівки і ще один – біля заводу “Електронмаш”. Як депутат Києво-Святошинської райради я вже звертався до столиці із пропозицією спільно вирішити цю проблему, але поки у мене недостатньо важелів впливу.  Частково у ситуації із заторами винні забудовники – я вважаю, що вони мають більш відповідально ставитись до своїх зобов'язань. Через велику кількість нових будинків виникли також проблеми із місцями у садочках та школах. Кожен девелопер має покращувати інфраструктуру поблизу житла, яке будується, а не заносити у кабінети “відкати”. Мають ремонтувати дороги, які розбивають їхні вантажівки, що возять будівельні матеріали на майданчики. Це обов'язково має бути в умовах договору оренди.  Також, оскільки я багато років займаюсь спортом, вбачаю проблему відсутності спортивних майданчиків. Наша молодь дуже активна та енергійна, ми маємо підтримувати та сприяти її розвитку.  KV: У вашій передвиборчій програмі перший пункт – захист здобутків Революції Гідності. Як закликати громадян обирати українське? Олександр Кириченко: На жаль, тільки після Революції Гідності ми згадали, що потрібно провести декомунізацію. Насправді цим потрібно було займатись ще у 1992 році, після проведення референдуму у 1991. І багато часу втрачено, який ми мали витратити на виховання молоді. Тепер маємо робити це з нуля.  Бути патріотом – це не просто носити вишиванку і говорити українською. Із побратимами ВО “Свобода” ми постійно проводимо роботу із підростаючим поколінням, розвиваємо дух націоналізму. Але на державному рівні має бути затверджена програма національно-культурного та патріотичного виховання молоді для більш ефективного проведення нашої роботи.  KV: Докорінне очищення влади – хто має піти в першу чергу? Олександр Кириченко: В першу чергу, владою мають бути відповідальні та чесні націоналісти, які будуть захищати та підтримувати свій народ. При владі були усі, крім патріотично налаштованих людей. Ми не боїмося “реваншистів”. Але піти мають ті, хто абсолютно неефективний для українців. KV: Як і навіщо боротися із олігархатом?  Олександр Кириченко: Всеукраїнським об'єднанням “Свобода” сформовано Антиолігархічний пакет докорінних перетворень, який передбачає ряд законопроектів. Зокрема, це повернення капіталів з офшорів i ліквідація схем виведення грошей з України, демонополізація та ліквідація олігархічної моделі економіки, заборона приватизації стратегічних підприємств та деолігархізація енергетики і справедливі тарифи.  KV: По якому принципу мають формуватись тарифи?  Олександр Кириченко: Тарифи мають формуватись по принципу справедливості. Звісно, сьогоднішній їхній рівень далекий від реалій – вони завищені у 1,5 рази. На державному рівні потрібно врегулювати питання доступності оплати для різних верств населення. Економістами та фінансистами “Свободи” вже розроблена програма зниження тарифів.  Українські бабусі та дідусі заслуговують насолоджуватися кожним днем свого “третього віку”, а не тягнути старість мізерною пенсією, більша частина якої – оплата “комуналки”.  KV: Високі податки для великого бізнесу дадуть змогу розвиватись малим та середнім підприємцям? Олександр Кириченко: Я сам – підприємець, тому вже багато років стою на захисті дрібного та середнього бізнесу. По вказівкам “зверху” часто на мої магазини відправляли інспекторів із перевірками. Нас всіляко намагаються “придушити”, забуваючи, що саме ми формуємо державний бюджет, адже підприємці малого та середнього бізнесу – найбільш працьовиті та доброчесні.  Для розвитку такого бізнесу не створено мінімальний умов, навпаки – елементарна оплата електроенергії в Київській області здійснюється не по факту спожитого, а авансом за два місяці. І це через монополію, яку створили олігархи, “великий бізнес”. Вони користуються нашими грошимами, які за ті два місяці ми б тільки мали заробити. А багато хто бере кредити, щоб відкрити невеликий магазинчик, аби прогодувати своїх дітей.  Тому тут відповідь однозначна – за високі прибутки мають сплачуватись високі податки. Це не тільки допоможе підприємцям спокійно працювати, а й полегшить процес становлення для “молодого” бізнесу.  KV: Як створити українським заробітчанам умови для повернення на Батьківщину? Олександр Кириченко: Вирішити проблему, через яку вони їдуть в інші країни на заробітки – створити в Україні робочі місця із достойним рівнем заробітної плати та вигідними умовами. Наприклад, немісцевих працедавець має забезпечити житлом.  Якщо більш глобально – держава має намітити шлях повернення заробітчан і затвердити відповідну програму. Інакше вони продовжать сплачувати мільйонні податки за місцем роботи і залишати тут сім'ї. Найчастіше заробітчани – це прибиральники, будівники та працівники сфери обслуговування. Із цих сфер потрібно почати.  KV Якою ви бачите Україну у зовнішній політиці? Олександр Кириченко: Великою незалежною державою. Наша країна – це місток між Сходом та Заходом. Ми маємо вихід до моря. По усім показникам транзиту товарів ми маємо займати перше місце. Але сьогодні це Польща, яка навіть не має таких ресурсів, як Україна. Також ми маємо великі можливості для розвитку туризму. Нещодавно ми організовували футбольний матч за участі португальців і уявляєте – вони досі думали, що ми тут ходимо в ушанках. Їх приємно здивувала наша природа, наш рівень спілкування, традиції та в цілому дивовижний гостинний український народ. Потрібно показувати іншим націям, які ми є насправді.  KV: Як ідеологія “Свободи” може цьому сприяти? Олександр Кириченко: Ідеологія “Свободи” сформована на засадах націоналізму. Кожен націоналіст щиро вболіває за розвиток країни та всіляко цьому сприяє. В першу чергу нам необхідно створити потужну фракцію в парламенті, яка зможе впливати на ухвалення рішень, оскільки в нас парламентсько-президентська республіка.  За час незалежності нашої держави при владі були директори, комуністи, господарники, олігархи... Не було тільки націоналістів. А насправді це і є шлях до успішної України – патріотично налаштовані та готові до змін “свободівці”.  KV: Чому виборці округу мають голосувати за націоналістів? Олександр Кириченко: Історично так склалось, що територія округу пов'язана із історією українського націоналізму і українських визвольних змагань. На території Київської області під селом Мигалки був останній великий бій УПА із комуністами. Це земля, на якій дух визвольних змагань. Його не можна знищити навіть роками окупації. І це свідчить про те, що ми, націоналісти, завжди перемагаємо.  Читайте: Партия Свобода остается в оппозиции Фото: соцсети КиевVласть

Киевская горгосадминистрация (КГГА) утвердила мероприятия, которые будут проходить в столице в связи с празднованием Дня Киева. Об этом KV стало известно из распоряжения КГГА № 877 от 17 мая 2019 года. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Как указано в документе, в рамках празднования Дня столицы и Дня Киева состоятся спортивные, художественные и благотворительные мероприятия.   В частности, в Киеве состоится концерт группы “Space” Дидье Маруани в сопровождении симфонического оркестра и хора Национальной оперетты Украины. Кроме того, в программу празднования вошли два проекта - победители Общественного бюджета: Международный фестиваль детско-юношеского творчества “Солнечный каштанчик” и Фестиваль “Radioday free open air”. Всего же во время празднования Дня столицы и Дня Киева состоится 26 мероприятий:   Травень 1.   Заходи, присвячені Дню столиці та Дню Києва, у районах міста та закладах культури   17 травня – 26 травня 2.   Культурно-мистецький проект “Художники Києва – рідному місту” Центральний будинок художника (вул. Січових Стрільців, 1-5)   17 травня – 02 червня 3.   Виставка “Почесні громадяни міста Києва” Територія перед будівлею Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36)   20 – 26 травня 4.   Міжнародний фестиваль “Київський тиждень мистецтва” (Кyiv Art Week)” (“Фестиваль мистецтва “Kyiv Art Week”) Бізнес-центр “Торонто-Київ” (вул. Велика Васильківська, 100), галереї, музеї, арт-інституції міста Києва   21 – 22 травня 5.   Всеукраїнський мистецький фестиваль “Мистецька палітра Києва” 12:00 – 17:00 Центральний парк культури і відпочинку, Літня естрада Міського саду (вул. Михайла Грушевського, 5)   22 травня 6.   Урочиста церемонія вручення Мистецької премії “Київ” – відзначення кращих митців м. Києва у галузі літератури, кіномистецтва, музичної композиції, театрального і образотворчого мистецтв, журналістики, народного декоративного мистецтва, хореографії та циркового мистецтва 12:00 Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв (вул. Жилянська, 88)   23 – 29 травня 7.   Міжнародний фестиваль дитячо-юнацької творчості “Сонячний каштанчик” Парк “Інтернаціональний”, Національний музей архітектури та побуту України (с. Пирогів), Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок України (Жовтневий палац) (Алея Героїв Небесної Сотні, 1)   24 травня 8.   Церемонія нагородження переможців ІV Кубку Київського міського голови з шахів “Кришталева тура” серед учнів закладів освіти міста Києва у 2019 році Колонна зала Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36) 9.   Мистецький проект “JAZZ KOLO” 18:00 Центральний парк культури і відпочинку, Літня естрада Міського саду (вул. Михайла Грушевського, 5)   24 – 26 травня 10.   Міжнародний турнір з міні-футболу “Кубок мера Києва 2019” 24 травня 17:00 – 22:00, 25 травня 13:00 – 18:00, 26 травня 13:00 – 18:00, парк “Місто спорту” (Долобецький острів) 11.   Міжнародні змагання з велосипедного спорту “RACE HORIZON PARK”   11.1. Міжнародні змагання з велосипедного спорту “HORIZON PARK RACE FOR PEACE” 24 травня 10:00 – 14:00 за маршрутом: вул. Маршала Конєва, 6 (старт) – просп. Академіка Глушкова – Одеська площа – вул. Академіка Заболотного – вул. Івана Сірка – вул. Васильківська (фініш)   11.2. Міжнародні змагання з велосипедного спорту “KIEVSKAYA SOTKA WOMEN CHALLENGE” 25 травня 08:00 – 12:00 за маршрутом: вул. Хрещатик, 26 (старт) – б-р Тараса Шевченка– площа Перемоги – просп. Перемоги – станція метро “Шулявська” (розворот) – просп. Перемоги – площа Перемоги – б-р Тараса Шевченка– вул. Хрещатик – Майдан Незалежності – вул. Хрещатик, 26 (фініш)   11.3. Міжнародні змагання з велосипедного спорту “HORIZON PARK RACE MAIDAN” 25 травня 12:00 – 17:30 за маршрутом: вул. Хрещатик, 26 (старт) – б-р Тараса Шевченка– площа Перемоги –  gросп. Перемоги – станція метро “Шулявська” (розворот) – просп. Перемоги – площа Перемоги – б-р Тараса Шевченка – вул. Хрещатик – Майдан Незалежності – вул. Хрещатик, 26 (фініш)   11.4. Міжнародні змагання з велосипедного спорту “HORIZON PARK CLASSIC” 26 травня 10:00 – 17:00 за маршрутом: вул. Миколи Грінченка – вул. Кіровоградська – просп. Валерія Лобановського – вул. Андрія Головка – вул. Солом’янська – вул. Протасів Яр – вул. Миколи Грінченка (старт-фініш біля будинку № 28 вул. Солом’янською) 12.   Кубок України зі спортивного орієнтування, всеукраїнські змагання “Кубок столиці”, міжнародні рангові змагання IOF, чемпіонат міста, присвячений Дню Києва зі спортивного орієнтування 08:00 – 16:00 24 травня за маршрутом: територія Національного ботанічного саду ім. Миколи Гришка (вул. Тимірязєвська, 1), 25 травня за маршрутом: вул. Богдана Хмельницького – вул. Володимирська – Володимирський проїзд – вул. Трьохсвятительська – вул. Героїв Небесної Сотні – вул. Ольгинська – вул. Лютеранська – вул. Круглоуніверситетська – Бессарабська площа – вул. Хрещатик, 26 травня за маршрутом: вул. Богдана Хмельницького – вул. Володимирська – вул. Десятинна – парк Володимирська Гірка – Хрещатий парк – Паркова дорога – Маріїнський парк – Кріпосний провулок –вул. Інститутська – Кловський узвіз – вул. Мечникова – вул. Басейна – Бессарабська площа – вул. Хрещатик   25 травня 13.   Вітрильна регата, присвячена Дню Києва 09:00 – 17:00 Київський річковий вокзал, причал № 6 (біля церкви Святого Миколая) 14.   Фестиваль національних культур “Етнофест” 12:00 – 18:00 Центральний парк культури та відпочинку (Літня естрада Міського саду) (вул. Михайла Грушевського, 5) 15.   Фестиваль “Radioday free open air” 12:00 – 22:00 Маріїнський парк біля Маріїнського палацу (площа Конституції) 16.   Фестиваль “Кобзареві джерела” Культурно-мистецький комплекс “Співоче поле” у Печерському ландшафтному парку (вул. Лаврська, 41) 17.   Святковий концерт за участю DZIDZIO 19:00 – 22:00 Контрактова площа   25 – 26 травня 18.   Проект “Київський бал” 25 травня 17:00 – 18:45 26 травня 17:00 – 19:45 Контрактова площа 19.   Фестиваль “Країна Франкіана” 12:00 – 22:00 Сквер ім. Івана Франка (площа Івана Франка) 20.   Фестиваль архітектури для дітей Archikidz пров. Лаврський, 7   25 травня − 02 червня 21.   48 Київський міжнародний кінофестиваль “Молодість” Поштова площа, Кінотеатри м. Києва, Колонна зала Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36)   21.1. Офіційна церемонія відкриття кінофестивалю та початок роботи кіномістечка на Поштовій площі 25 травня Поштова площа   21.2. Церемонія нагородження переможців 48 Київського міжнародного кінофестивалю “Молодість” 02 червня Колонна зала Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36)   26 травня 22.   27 Спортивно-благодійний “Пробіг під каштанами”   08:00 – 15:00 Маршрут: Майдан Незалежності – вул. Хрещатик – вул. Велика Васильківська – площа Льва Толстого – вул. Велика Васильківська – розворот на вул. Діловій – вул. Велика Васильківська – площа Льва Толстого –вул. Хрещатик – Майдан Незалежності 23.   Всеукраїнський фестиваль хорового мистецтва “Пісня над Дніпром” імені Анатолія Авдієвського Культурно-мистецький комплекс “Співоче поле” у Печерському ландшафтному парку (вул. Лаврська, 41) 24.   Міжнародний турнір з кікбоксингу, присвячений Дню Києва 9:00 – 21:00 Центральний парк культури і відпочинку, естрада Хрещатого парку (біля Арки дружби народів) 25.   Чемпіонат міста Києва з сімейного спорту (фінал) 13:00 – 19:00 вул. Хрещатик (від вул. Прорізної до вул. Архітектора Городецького) 26.   Культурно-мистецький захід “Space Symphony” Concert/Концерт “Космічна симфонія”   20:00 – 22:00 Контрактова площа, вулиця Петра Сагайдачного (від Контрактової площі до перетину з вул. Андріївською) Напомним, в воскресенье, 26 мая, в столице во время проведения 27-го спортивно-массового благотворительного мероприятия “Пробег под каштанами” будут перекрыты центральные улицы Киева. Кроме того, часть улиц будет недоступна для проезда во время монтажа и демонтажа конструкций 25-26 мая. Читайте: Из-за проведения 26 июня благотворительного “Пробега под каштанами” в центре Киева будет ограничено движение Фото: пресс-служба КГГА КиевVласть