За час роботи на посаді керівника юстиції Києва захист прав дітей для мене особисто став справою честі. Такі ганебні ситуації, коли батьки тікають від власних дітей та переховуються від сплати аліментів, мають відійти в небуття. У Дарницькому відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження, за яким батько не платив кошти на утримання власної дитини починаючи з червня 2011 року. 8 років син ріс без жодної допомоги від батька. Звичайно, за цей час накопичилась значна заборгованість - 73 322,66 грн. Та завдяки злагодженим діям державних виконавців і законодавчим можливостям щодо винесення постанов на обмеження у керуванні транспортним засобом, виїзді за кордон, праві полювання та користування зброєю вдалось домогтися виплати аліментів.
Як можна домогтись виплати аліментів?
Є два способи стягнення аліментів: мирним шляхом та в примусовому порядку. Так, сторони домовляються між собою про розмір та періодичність сплати аліментів на дитину в добровільному порядку. Ця домовленість може бути лише усною, але для додаткових гарантій виконання домовленостей батьки дитини можуть укласти між собою нотаріально посвідчений договір про утримання дитини.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Також один із батьків може подати за місцем своєї роботи заяву про відрахування аліментів на дитину у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.
У разі відсутності домовленостей один із батьків може звернутися до суду з заявою про стягнення аліментів. У подальшому стягувач аліментів може самостійно подати заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів за місцем виплати платникові аліментів заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу.
Державні виконавці застосовують дієві методи впливу на боржників:
- заборона виїжджати за кордон, керувати автомобілем, користуватися зброєю та полювати;
- штрафні економічні санкції від 20 до 50% від суми боргу;
- суспільно-корисні роботи;
- конфіскація та продаж активів майна боржника.
Проте є батьки, які переховуються та ухиляються від сплати аліментів. Держава визнає дитину найвищою цінністю, тому для дітей, які позбавлені коштів від батьків, призначається тимчасова допомога.
Тимчасова допомога призначається у разі, якщо:
- рішення суду про стягнення аліментів не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення;
- стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває у місцях позбавлення волі, якого визнано недієздатним, або він перебуває на строковій військовій службі;
- місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.
Для призначення тимчасової допомоги одержувач подає органу соцзахисту населення за місцем проживання (перебування):
- заяву;
- копію свідоцтва про народження дитини;
- інші документи.
Розмір тимчасової допомоги розраховується як різниця між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців.
Якщо у вас залишились питання з цього приводу, звертайтеся до правопросвітницького проекту Мін’юсту “Я МАЮ ПРАВО!” за номером 0 (800) 213 103 цілодобово та безкоштовно в межах України.
Читайте:
Небезпечні маршрутки
Інформація про харчові продукти стала доступнішою
Державна реєстрація смерті
Авто з-за кордону. Всі деталі розмитнення
Сів за кермо напідпитку – плати!
Робота понаднормово: які права мають українці
Афери в режимі онлайн. Як не натрапити на віртуального шахрая
Життя на колії. Чи можна бути впевненим у своїй безпеці під час подорожі залізничним транспортом
Радники у домашніх конфліктах
Відповідальність батьків за безпеку дитини
Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві
КиевVласть
Перманентне перебування у стані політичної кризи, коли в країні загострюється політична боротьба на тлі економічних, релігійних, етнічних проблем – це для України нормально. І політикум, і народ до такого стану речей звикають, пристосовуються та поступово втрачають інтерес. Однак, коли йдеться про проблеми у міжнародних відносинах, особливо, у стосунках з Росією, громадяни України та політичні партії, які чітко визначилися у своїй позиції, готові усіма засобами боротися за обрані пріоритети.
Шостий рік на сході країни триває війна, ініційована сусідньою країною-агресором. Шостий рік агресивна політика Кремля, “в кращих традиціях геббельсівської пропаганди” спотворює інформаційне поле фейками та дезінформацією світу про події в Україні. В таких умовах російський бізнес, що змінив вивіски та мімікрував “під вітчизняний ринок”, веде не менш агресивну політику в середині держави, ніж озброєний конфлікт на Донбасі. Наприклад, російські банки, які активно кредитували українські підприємства, а згодом почали претендувати на виробничі споруди та земельні ділянки по всій країні, оформлюючи довгострокову оренду на землю або забираючи її у власність. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Оскільки ідеологи Кремля тяжіють до певного символізму у проявах агресії по відношенню до України, будь-які більш-менш нестандартні ситуації миттєво використовуються ворогом. На даний момент Україна переживає непростий період – незабаром новообраний Президент країни приступить до свої повноважень. Чи зміниться зовнішньо-політичний курс України, не відомо. Тимчасова невизначеність посилює небезпеку і спонукає агресора до активних дій, наприклад, видачі російських паспортів громадянам України. Це є грубим порушенням міжнародного права, але Росії байдуже, ця країна пишається попранням будь-яких прав та свобод, як у себе в країні, так і на міжнародній арені. Відтак лише послідовні дії, спрямовані на захист інтересів України, усіх гілок влади на усіх рівнях зможуть протистояти окупації, максимально сприяти завершенню озброєного конфлікту та вкотре вибороти право на існування незалежної України.
Київська міська влада зважилася на це, прийнявши на пленарному засіданні КМР, 15.05.19 року важливе політичне рішення, яке виключає можливість передачі в оренду та власність земельних ділянок в столиці юридичним особам, у статутному капіталі яких наявна частка власності країни-агресора.
Йдеться про мораторій на передачу майна та земельних ділянок комунальної власності територіальної громади Києва у власність або користування юридичним особам, у статутних капіталах яких частка держави-агресора становить більше 25 відсотків, або кінцевим бенефіціаром яких є держава-агресор. Таке рішення підтримано 61-м депутатом КМР.
Нагадаємо, таке рішення було ініційоване представниками усіх (і це важливо) фракцій Київради. Воно стало нагально необхідним після низки випадків у різних містах України, коли не зважаючи на діючі санкції, компанії, які належать країні-агресору, отримували у своє розпорядження українські землі. В першу чергу, це стосувалось російських банків, які через заставу отримували можливість оформлення на свою юридичну особу земельних ділянок. Відбувалось планомірне “повзуче” захоплення українських земель по всій країні Росією.
Раніше з цього приводу писали наступне: "Гібридне захоплення" українських земель відбувається за досить простою схемою: російські банки, зокрема санкційні "Сбербанк", "Промінвестбанк", в рахунок погашення кредитів отримують у власність заставне майно підприємств, що складається зі споруд й земельної ділянки. В першу чергу, особливий інтерес компанії країни-агресора виявляють до приватизації або довгострокової оренди землі. Це явище набуло системного характеру та є досить масштабним по всій країні. Таким чином може відбутись поступове захоплення України без використання важкої зброї.
Без сумніву, рішення КМР про введення Мораторію, особливо, в даний політичний момент, коли лише лінивий не обговорює перспективи ймовірної зміни зовнішньо-політичного вектору, дає чіткий сигнал – Київ стояв і однозначно стоятиме на захисті національних інтересів. Безумовно, прийняття антиросійського рішення Київрадою, позитивно сприйматиметься не лише громадою міста, адже надто велику ціну вже сплачено за збереження держави. Це той випадок, коли без огляду на вищі політичні кола зміцнілий рівень самоуправління вже сьогодні може знайти можливості для захисту не лише міських, а й загальнодержавних інтересів. Цілком очевидно, що таке важливе політичне рішення не могло бути прийняте без особистої підтримки та ініціативи Київського міського голови.
Один із ініціаторів прийняття мораторію, депутат Київради Олег Петровець зазначив: “Таке рішення насправді назріло уже давно. Мало того, переконаний, що подібну заборону потрібно встановити на всеукраїнському рівні. Тому дуже вірю в те, що всі українські міста візьмуть приклад зі столиці, і приймуть аналогічні рішення”.
Сергей Руденко, журналистКиевVласть
Голос для політтехнологів - це товар, а народ ним торгує від зубожіння та втрати віри у світле майбутнє.
Україна – молода держава, з багатовіковим досвідом боротьби за незалежність, що не знала нормальних виборів. Наша держава зароджувалась на розвалинах радянщини, те що відбувалось далі можна умовно поділити на наступні виборчі етапи:
1991 - Леонід І - явка 84,32%
1994 - Леонід ІІ - дострокові вибори, явка 71,74%
1999 - Леонід ІІ - перші регулярні вибори, явка 74,92%
2004 - Віктор І - революція (помаранчева), явка 77,32%
2010 - Віктор ІІ - явка 69,15%
2014 - Петр І - позачергові вибори, революція гідності, явка 59,5%.
Основна причина “передвиборчих землетрусів” в Україні, революцій та скандалів - це недосконалість законодавства, насамперед виборчого.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Україну перетворили в експериментальний майданчик. Для того, щоб втримати владу в своїх руках, відбувається постійна маніпуляція електоратом - перед кожними виборами, вносятся зміни до законів про вибори – що розбалансовує розуміння самого процесу виборів у громадян. Закон про вибори має бути таким же сталим, як і конституція, тому що це гарант одного з основних прав громадянина – права на голос. В США виборча процедура закріплена в Конституції 1787 року і 12 поправка, що вносила зміни до процедури виборів ратифікована ще у 1804 році. Перш за все виборче законодавство має бути стабільним.
Іншим елементом якості виборів – явка виборців. Близько у 30 країнах світу для забезпечення високої явки застосовують обов’язкове голосування. Обов’язкове голосування під загрозою санкцій передбачено зокрема в Аргентині, Австралії, Бельгії, на Кіпрі, Лихтенштейні, Люксенурзі, Сингапурі, Швейцарії. Цей метод країни почали застосовувати з початку ХХ ст. Результат досить ефективний – після введення штрафу явка підвищується приблизно на 50 %. Виборче право Австралії - це результат 150 літнього безперервного розвитку, вважається одним з найдемократичнішим у світі, – застосовує санкції за невикористане право голосу у вигляді штрафу до 110 австрал. дол., в Бельгії – 300 євро.
Для посилення свідомості застосовують і кримінальну відповідальність у виборчому праві у вигляді позбавлення волі. За підробку реєстраційної заяви - 10 років або за надання недостовірної або хибної інформації в реєстраційній заяві – 12 місяців в Австралії. За агітацію до 2 років позбавлення волі в Данії.
Крім цього, іноземець ніколи не отримає право голосу в ОАЄ. Досі обмежене право голосу у жінок в Лівані, Саудівській Аравії. В США темношкірі 260 років виборювали право голосувати поки конгрес не прийняв 15 поправку до Конституції у 1870 році, яка прямо забороняла обмеження активного виборчого права за ознакою раси, кольору шкіри або у зв'язку з колишнім положенням раба.
Ми бачимо, що міжнародне виборче право не має єдиних умов і не має ідеальної виборчої норми. Кожна країна, враховуючи власні історичні особливості, формує свій виборчий закон.
Крім вище зазначеного, важливою умовою законних виборів є не список кандидатів, а списки виборців. До речі, лише в Північній Кореї в списках 1 кандидат, а вибори проводять для того, щоб перевірити хто знаходиться в країні.
Для достовірного забезпечення цих списків в країні має проводитись періодичний, офіційний облік населення. За майже 30 років незалежності України був проведений єдиний Всеукраїнський перепис населення у 2001 році і становив 48 млн 457 тис. осіб.
За цей час відбулись зміни в країні, що істотно вплинули на її чисельність: втрата 3 територіальних одиниць, втрати в АТО, вимушені переселення, трудова міграція, висока сметність у ДТП, слабка медицина, відсутній приріст населення – це основні чинники, що дають можливість маніпулювати результатами виборів 2019.
Країна не може бути чорною дірою чи рукавичкою з прихованою кількістю громадян. Україна – це не Придністров’я. Сьогодні Україна – це Європа, впевнена, не лише географічно. Крім того, перепис населення вбереже країну від “мертвих душ” - додаткового шматочка електорального пирога, на який розраховують кандидати.
Громадянин, реалізовуючи надане державою право голосу, засвідчує свою особу та ставить підпис, тим самим – підписує символічну угоду з державою, де віддає свій голос за кандидата, а держава в обличчі переможця - забезпечує конституційні гарантії громадянам.
Державі було б доцільно впровадити оплачуване голосування для громадян. Голос буде складніше перекупити корупціонеру витративши за один голос, наприклад більше ніж мінімальну заробітну плату (3723 грн). Казначейство, відправляючи кошти на особистий рахунок кожного проголосувавшого громадянина, по закінченню виборів буде знати точну кількість громадян, які проголосували. Це унеможливить підробку результатів голосування на рівні окружних виборчих дільниць. Таким чином, держава знизить можливість впливу корупційних схем, максимально підвищить явку і найголовніше, країна проведе законні вибори, де переможець дійсно буде обраний більшістю голосів.
Читайте: Помилка пенсійного оподаткування
Ольга Терещенко, юрист-міжнародник, заступник директора коледжу ПНЗ “Університет Сучасних знань”
KиевVласть
Кандидат в президенти від об'єднаних сил націоналістів Руслан Кошулинський виступає за знищення олігархічної системи, що склалася в Україні, та підготовку до протистояння Росії на всіх рівнях. Він пропонує розірвати усі зв'язки із Росією та залучити до перемовин з агресором британських та американських партнерів. Про перші укази президента Кошулинського та стратегічне бачення розвитку України читайте в ексклюзивному інтерв'ю кандидата нашому виданню.
KV: 24 лютого націоналісти організували на Майдані віче "За чисті вибори". На Вашу думку, коли українські політики почнуть мірятися ідеями або ідеологіями, а не ресурсами та мережами?
Руслан Кошулинський (РК).: Я вірю, що це обов'язково станеться. Але сьогодні, дійсно, мусимо констатувати, що немає змагальності програм, а політичні гравці змагаються ресурсами. Сьогодні у нас діє олігархічна система, де роль грає вклад у свій ресурс, - починаючи від медійних і закінчуючи фінансовими можливостями. Точно так само олігархи правлять і в політиці, і в економіці. У нас сировинно-експортна економіка, із копійчаною робочою силою. Сировина продається за кордон, а працівникові потім утридорога продаються енергоносії. Те саме відбувається і з кишеньковими олігархічними політиками - їх намагаються продати виборцеві.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Але люди не хочуть, щоб їх обманювали. Наше віче і було якраз присвячене порушенню цього питання. Ми хотіли дати людям зрозуміти, що можна збиратися разом і показати силу, щоби людина зрозуміла - в тому-таки суспільстві є такі самі люди, які думають так само, які не хочуть, щоб їх обманювали, які хочуть чистих виборів, докорінних змін і гідного майбутнього.
KV: Як ви ставитеся до тези, яку просувають деякі політики: “Дають - бери, але голосуй серцем”?
РК.: Це - спонука до гріха. Це - та сама ж технологія, що і "гречка". Але, на жаль, багато людей цього не розуміють. Чим відрізняється середньостатистичний виборець Європи? Він ідеологічний, він голосує за свого, якого він визнає. Баварець за цим принципом голосуватиме за ХДС/ХСС ("Християнсько-демократичний союз”/”Християнсько-соціальний союз в Баварії" - прим. KV) і це показує - такою Баварія бачить Німеччину. В нас такої культури немає - даються взнаки медійні, фінансові чинники. І, звичайно, держава не робить нічого, аби брудні передвиборчі схеми поруйнувати. Наприклад, нехай Рада ухвалить свободівський Закон про заборону політичної реклами на телебаченні за три місяці до виборів і під час виборів. Тоді автоматично і змагальність програм та ідеологій прийде, і гречка знівелюється…
KV: Як ви ставитеся до ідеї внести в законодавство зміни, які зроблять голосування не правом, а обов'язком громадянина?
РК.: Такі моделі є, зокрема в Австрії, де за неучасть у виборах громадянин повинен сплатити штраф. Це не є загальною нормою всіх європейських країн, лише деяких. "Якщо ви не хочете голосувати - держава купить ваш голос". Є і така модель. Чи можна зробити це сьогодні? Щоб знати напевне, потрібна широка суспільна дискусія, яку повинні ініціювати еліти, якщо вони хочуть зростання своєї нації. Але якщо вони просто знову хочуть отримати владу за будь-яку ціну, вони цю дискусію не ініціюватимуть.
KV: Виборча кампанія-2019 чимось відрізняється від попередніх?
РК.: Влада застосує ті самі технологічні прийоми, які існували усі 28 років Незалежності. Ця кампанія так само олігархічна. Бачимо все те ж фінансове, структурне та медійне забезпечення. Єдина особливість цієї кампанії - олігархи не мають єдиного кандидата - кожний з них висуває свого.
А щодо технологій, то вони не змінюються роками. У нас уже було Якщо не Кучма - то Симоненко. Вже розкручували механізм страху, протиставлення меншого лиха більшому.
KV: Чому українці продовжують на це "вестись"?
РК.: Без стрижня нація буде залежна від свого сильнішого сусіда. А нашому сусідові вигідно, щоб Україна - найпотужніша за своїми ресурсами країна Європи, була слабкою і керованою. Звідси атаки в медіа, промивки мізків, нав'язування. З іншого боку - влада не зацікавлена у змінах, адже бажає довго залишатися владою. Тож маємо, принаймні два потужних чинники, які зацікавленні вкладати шалені ресурси у те, щоб українці “велися” на всі маніпуляції.
KV: Тобто 28 років намагаються консервувати технології? Але ж портрет виборця з пострадянських часів змінився?
РК.: Так, змінився, але порахуйте, скільки нас залишилося і скільки виїхало. Полишає країну працездатне населення, яке готове реалізувати і реалізує себе в інших умовах, але не тут. І такі люди не можуть брати участь в кампанії, бо за кордоном не будуть створені умови для того, щоб вони проголосували. Залишаються ті, хто залежить від влади і ті, хто ще може голосувати свідомо і не піддається впливу. Кого більше, кого менше - не будемо робити акцент. Головне тут працювати на зміну свідомості виборця і попри опір влади, доводити йому, що від нього залежить доля держави.
KV: Ви проїхали багато населених пунктів під час своєї передвиборчої кампанії. Чи є регіональні відмінності? Про що частіше за все запитують люди?
РК.: Війна залишається питанням номер один з огляду на те, що на час війни Президент є головнокомандувачем. Якщо ти їздиш і представляєш свою програму, люди будуть запитувати: як закінчити війну, як швидко це можна зробити, яка формула, яким чином? Далі - тарифи, реформи - пенсійна, медична, базові питання виживання.
KV: Продаж землі?
РК.: Так. Кому продавати, скільки продавати, яка величина - дуже багато запитань. Фермери у сільськогосподарських регіонах навіть пропонують свої моделі. Це питання частіше лунає там, де аграріїв більше, де фермерство більш поширене або розвинене. До речі, дуже активно наші фермери цікавляться, чи зможуть вони конкурувати після продажу землі з іноземним агрохолдингами?
KV: До Конституції внесли зміни стосовно шляху України, вписавши, що Україна прямує до ЄС та НАТО. Чи задають питання Вам на зустрічах стосовно місця України у світі у цьому контексті?
РК.: Запитують, чи треба нам це, наскільки швидко ми зможемо туди прийти, але негативу немає.
KV: А чи варто було закріплювати ці засади на рівні Конституції, як вважаєте?
РК.: Це суто декларативне закріплення. І, на превеликий жаль, воно не підкріплене жодними зобов'язальними механізмами. Яке наше сьогоднішнє політичне становище? 2200 км кордону із Росією. 1084 із Білоруссю. Через Керченський міст Азовське море практично анексоване. Крим анексовано. Позаду нас - Придністров'я. Ми в напівоточенні.
Бюджет Збройних сил України - 3 млрд доларів США. Бюджет збройних сил Московії- понад 70 млрд доларів США. Це країна із ядерною зброєю та космічними військами, яка всю державну машину запускає на військову агресію, тому що вона не хоче конкурувати технологіями, грошима, економікою - у неї найкраще виходить торгувати війною. За цих умов сьогоднішній стан України з її 30 млн населення проти 150 млн у РФ та величезної ресурсної бази незаздрісний.
Економічні санкції проти РФ, які включали наші європейські партнери, діють з літа 2014 року і вже давно не працюють. Московські фірми, що потрапили під санкції, вже перереєстровано у Білорусі, і всі це знають. Для відтворення своїх внутрішніх та геополітичних амбіцій Московія прагне відновити кордони, що були за часів Радянського союзу. Це потрібно для того, щоб стояти на кордоні з країнами НАТО. Тож або ми залучаємо допомогу країн НАТО і стаємо їх гравцем, щоб мати можливість долучення до технологій, швидких грошей для закупівлі зброї, для реорганізації збройних сил.
Ми не позбулися досі радянських штампів, починаючи від взаємин і закінчуючи технікою. Не було кардинальних змін за 5 років. Поки ще є парадна армія. Але нам вкрай потрібен зовнішній чинник, аби ми мали час, щоб була змога хоча б зупинити ворога, бо подолати його військово ми поки не в змозі. Але для того потрібні техніка, вишколені війська та бажання влади.
KV: Яка ваша думка стосовно військового призову?
РК.: Ми хочемо впровадити швейцарську модель, аби мати професійну оснащену армію та народне ополчення.
KV: Швейцарська модель має на увазі обов’язковий призов та тримання зброї удома.
РК.: Так. Тому в моїй програмі - Плані докорінних перетворень - є окремий пункт про цивільну зброю, адже кожен має право та обов’язок захищати свою країну. Ми вимушені всіх гуртувати, бо ми проти того звіра надто маленькі, щоб дозволити нас захищати виключно Збройним силам. Нам потрібно мобілізовувати всіх, щоб ворог розумів: тільки він пробує просунутися далі, все суспільство стає і розуміє, що робити. Так зробила Швейцарія, так зробив Ізраїль.
KV: За швейцарською моделлю для усіх чоловіків обов’язкова військова підготовка, але при цьому є професійна армія.
РК.: До війни є професійна армія. Але якщо починається наступ, кожен чоловік має розуміння, що робити і куди йти. Він знає, що він матиме зняти вказівну табличку із назвою населеного пункту, знає, де мобілізаційний пункт, хто його командир і яке буде його завдання. У нас неодноразово були випадки, навіть не за першої хвилі мобілізації, коли взагалі чоловіки боялися підходити до автомата, бо ніхто цьому ані в школі, ані поза нею не навчав. На моїй практиці боялися підходити до гранатомета, а гармату дорослі чоловіки взагалі ніколи в житті не бачили.
Швейцарська модель одним з чинників має спільну ідею, коли кожен знає, як він буде захищати свою країну. Тобто, єдність суспільства. Але суспільство треба підготувати до цього. У Швейцарії чоловіки раз на рік збираються і протягом двох тижнів проходять підготовку. І це обов’язково - де б ти не перебував, ти маєш долучитися і довести, що ти спроможний виконувати завдання і тримати зброю.
Я мав на цю тему розмову із головою парламенту Швейцарії, - який сам, до речі, був командиром взводу, і це вважається нормальним. Він розповідав: мовляв, я маю підприємців, банкірів, працівників офісів. У мене вдома пістолет, у них вдома автомати. Ми збираємося кожного року на збори.
KV: Чи готова Україна до такої реформи?
РК.: У нас немає іншого варіанту. Маленька чисельність населення, маленька відносно до ворожої території. Ми у порівнянні із Росією програємо ресурсно, військово та фінансово, тож щоби відстояти себе, маємо мобілізувати усіх. Війна - це також і мистецтво прорахунку. Ворог прораховує, скільки він може водночас підняти одиниць техніки, піхоти, авіації, наскільки він може просунутися уперед та які понесе втрати.
KV: А що стосовно реформи військової освіти? Наприклад, чи варто по справжньому, а не для галочки, відновити допризовну підготовку у школах?
РК.: Так, але спочатку відновити матеріально-технічну базу. Не у всіх школах є навіть муляжі автомату Калашникова.
KV: Про це і питання, на чому навчати - на сучасній зброї чи на тій, яка є?
РК.: Що є на озброєнні - на цьому і вчити.
А якщо мова йде про вищу військову освіту, то тут роботи набагато більше. Ми технологічно відстаємо. Дуже відстаємо. Наприклад, сьогодні тільки Житомирський військовий інститут має змогу випускати фахівців, знаних на безпілотних літальних апаратах.
Йдемо далі. На сьогодні в України немає жодного свого супутника. Немає навіть Закону про дистанційне зондування землі. Ми купуємо фотографії за кордоном. І це за часу, коли ані сільське господарство, ані рибна промисловість, ані будь-що без даних супутників не може обходитися. Але супутники країна не запускає. Не вкладають сьогодні гроші та ресурси у космічну галузь.
Минулого року бюджет космічної агенції складав приблизно 87 млн гривень - це суто заробітні плати. Просто підтримання життєдіяльності. Але я проглядав кооперацію космічної галузі, яка простягається від міста Дніпро до Львова. Сюди можна було б залучати науково-виробничі потужності країни, розвивати потенціал. Наші фахівці виграють тендери в НАСА на запуски ракет. Наші фахівці із такими знаннями працюють за кордоном, бо олігархічна влада витискає їх за межі держави.
Сьогодні хлопці-добровольці самотужки, за приватні кошти, знаходять вдосконалення техніки для ближнього бою. Зараз тільки-но започатковано розширення мережі військових навчальних закладів в кожній області, але цей процес дуже повільний. Сьогодні нам дуже потрібен молодший офіцерський склад, його немає. Командир взводу як такий відсутній, його обов’язки виконує сержантський склад.
KV: Чи потрібно залишати військову кафедру при вищих навчальних закладах?
РК.: Треба. Іншого варіанту в нас немає. Ми повинні підготувати людей, які хоча б частково мають знати цю справу на власному досвіді. До армії приходить молодший офіцер - "піджак" - і він не розуміє нічого. Йому відповідати за життя, за цілий взвод, одне його неправильне рішення - це чиясь загибель. Я пам’ятаю випадок, коли одного військового, моряка флоту, поставили вчитися на артилериста. Він казав: "Навіщо, якщо я належу до флоту?"
KV: Ви кажете, що нам не вистачає молодшого офіцерського складу. А де брати чесних генералів?
РК.: Звісна річ, занадто багато вже людей із великими погонами. Але тому виною позиція, коли роздають посади одразу із нагородами. Нагороджувати та робити героїв будемо вже після перемоги.
KV: Міністр оборони - це цивільна людина чи винятково військова?
РК.: Це може бути цивільна людина, якщо вона в цьому орієнтується. А вона має для цього відслужити в армії. Бо інакше буде те ж саме, що міністр охорони здоров’я без медичної освіти або прокурор без юридичної. В обов’язках міністра немає багато мілітарного. Воювати - справа Генштабу. Міністр повинен забезпечити.
Отже, міністр оборони - посада політична, але вона мала би бути із умовою хоча б елементарного знання військової справи. Він забезпечує військо, він повинен мати уявлення. Вчитися йому на цій посаді нема часу. Він повинен мати досвід.
KV: Військовий досвід міністра потрібно закріплювати законодавчо?
РК.: В сьогоднішніх умовах - певно, що так. За приклад маємо Ізраїль, де всі найвищі посадовці - колишні військові, які пройшли горнило війни. Вони під себе підігнали швейцарську модель і вдосконалили її. Не служиш в армії - сплачуй більший податок, не май змоги обіймати державні посади.
KV: Як Ви вважаєте, чи готова Україна до впровадження посади віце-президента, як це діє у США?
РК.: На мій погляд, за сьогоднішніх умов це було б сучасно і до потреби. Ідеальної моделі не існує, слід розуміти, кожна країна підбирає модель для себе. У нас модель змішана, вона не пристосована до сьогоднішніх викликів, одним з яких є, безумовно, війна.
Яскравим прикладом, до речі, можна назвати збори парламенту для оголошення воєнного стану. Добре, що не було подальшого розвитку ситуації. Але якщо загроза була б реальною? По-друге, люди хочуть бачити одного відповідального і за економіку, і за зовнішню політику, так і за оборону. В США є віце-президент, але відповідальність все одно на самому президентові.
KV: “Свобода” готова впроваджувати таку реформу?
РК.: Так, це наші програмові засади.
KV: Поговоримо про скасування пенсійної реформи. Це - один з пунктів вашого плану докорінних перетворень. Чим заміняти?
РК.: Перше питання до принципів нарахування пенсії: чому вона нараховується з пенсійного фонду, а не з бюджету? Ми вимушені чекати наповнення фонду, але ж пенсії - це така ж стаття видатків, як і заробітні плати. То чому б не перекинути це до бюджету і тим самим "викинути" ще одну посередницьку ланку.
KV: А хто буде за це відповідати?
РК.: Міністр соціальної політики. По-друге, це принцип формування, який виходить за межі нашого бачення: сьогодні рівень пенсійного забезпечення нижчий за рівень прожиткового мінімуму, який не відповідає нормам. Апріорі не можна ставити пенсію нижчою за прожитковий мінімум.
По-третє, сьогодні стаж не враховується до пенсії у логічний спосіб: чим вищий стаж, тим вища пенсія. Сьогодні так: скільки би ти не пропрацював, тобі будуть нараховувати пенсію згідно усталеній нормі. Дуже значна різниця в пенсіях, до декількох десятків разів максимум більший за мінімум. Кардинальне відчуття несправедливості. Держслужбовець або правоохоронець радянського ще рангу може отримувати неймовірну пенсію, а інша людина могла пропрацювати все життя на заводі чи у колгоспі і отримувати мінімальну пенсію.
А ще ми за те, аби імплементувати систему накопичувальної пенсії через приватні пенсійні фонди, тобто дати право людям відраховувати в пенсійні фонди свої кошти.
KV: Для цього потрібно відродити у людей довіру до банків.
РК.: Так, тому держава має виступати гарантом.
KV: Чи готові українці зараз до пенсійної реформи? Людям, наприклад, не подобається підвищений пенсійний вік…
РК.: Аналогічно, пенсійний вік має бути прирівняний до середньої тривалості життя. Кажу з власного досвіду: мій батько прожив лише до 63 років, і якщо би він не мав пришвидшеної пенсії, як працівник хімічного виробництва, до пенсії він би не дожив.
Тривалість життя українців низька, ми маємо від цього відштовхуватися.
KV: Чи можливо відмовитися від пенсії взагалі на державному рівні, аби люди самі відкривали собі пенсійні рахунки і вкладали туди за змогою, а держава виступала лише регулятором і гарантом?
РК.: Сьогодні суспільство не готове до цих речей. Можливо, колись, але точно не сьогодні. Нині людина переконана: я відпрацював, я заслуговую на пенсію, яка за розміром була б достатньою, щоб купляти ліки, продукти харчування, щоб не боятися тарифів. Люди хочуть спокою і впевненості, що держава їх не покине.
Сьогодні сподівання на державу у старшого покоління достатньо велике, тому якщо й ламати це, то, можливо, у майбутньому, кілька поколінь потому, але не зараз.
KV: Чому не приймається Закон "Про цивільну зброю", який лежить з 2014 року?
РК.: Чиста математика. Хто сидить на потоках, хто видає зброю? Якщо травматичну зброю можна без проблем придбати, то ця лінія вже приносить комусь прибуток. Якщо почати продаж нарізної зброї, то той, хто отримує прибуток з продажу травматичної зброї, цього прибутку не матиме. Сьогодні напрямок травматичної зброї тримає МВС, тому воно до останнього не буде давати можливості прийняти цей Закон.
KV: Тобто, справа виключно у грошах, а не у страху?
РК.: Виключно так. Страх втрати монополії хіба що, тобто суто фінансова частина.
KV: Чи потрібен взагалі Україні цей закон?
РК.: А це неминуче. Кількість зброї на руках з початку війни величезна. Сьогодні змінилася культура поведінки зі зброєю, на сьогодні значно більше стало людей, які звикли до зброї і поважають її.
KV: Ви не боїтеся того, що якщо Закон буде прийнято, то доступ до зброї призведе до більшої кількості правопорушень із її використанням, включаючи самосуд?
РК.: Увесь світ задає таке питання: боятися чи не боятися. Країни по всьому світу в тій чи іншій мірі дозволяють носіння зброї. Є навіть країни, в яких це повністю заборонено, але це їхній історичний досвід. Порівнювати себе з іншими, згідно християнської мудрості - це або зневіритися, або загордитися. Треба порівнювати себе сьогоднішнього та вчорашнього.
Отже, чи треба це сьогодні? Треба, адже велика є кількість зброї на руках, і не завжди в порядних людей. Але чи можемо ми забирати право на свій захист? Треба дати усвідомити людям, що вони мають право захистити себе, бо інакше люди все одно будуть застосовувати зброю, але у незаконний спосіб.
KV: На зустрічі з жителями Згурівки ви сказали, що освіта в Україні повинна бути менш громадянською і більш національною. Поясніть, будь-ласка, цю тезу.
РК.: Сьогодні в країні освіта громадянська. Одним із спонсорів написання закону про освіту є фонд "Відродження" Сороса, який офіційно проплачував промоції і таке інше. Сьогоднішня громадянська освіта дозволяє виховувати дешеву робочу силу, яка не прив’язана корінням патріотизму до своєї землі і може вільно мігрувати світом у пошуках кращого життя. Національна освіта ж була ініційована Софією Русовою. Її позиція була у тому, що коли національна складова втрачається, ми втрачаємо тоді і патріотичних людей. Виникає прагматичне доволі запитання: в кого ми вкладаємо кошти? Якщо ми хочемо, щоб наступні покоління збагачували матеріальні та духовні ресурси країни, то навіщо ми вкладаємо в тих, хто цю країну готовий покинути?
У тих, хто мігрує, немає патріотичного стрижня. Світогляд, як відомо, формують дві базові науки - історія та література. Сьогодні українська література злилася із зарубіжною і практично нею нівельована, і історія України - наше бачення і наша оцінка подій минулого - об’єднана із світовою. Ще слід додати нівелювання традиційних цінностей.
Ось вам приклад: в одній зі шкіл зайшов до аудиторії, де сидів третій клас, вчителька на дошці написала слово "Лайфхак" кирилицею. Я англійською запитав у неї, мовляв, а що таке "лайфхак"? Пояснити не змогла. Не знає в повному обсязі англійської, але оперує словами, які є модними. Ніби якщо дитина буде знати, що таке "лайфхак", вона буде щаслива, не буде почуватися вторинною. Ця вторинність денаціоналізує, я проти цього. Перш за все треба давати своє бачення. Треба закладати любов до свого, бо якщо цього немає - людині це не буде потрібно, вона не буде вважати це своїм.
Громадянська освіта відриває від традиційних цінностей, закладає кардинально інші ментальні установки, ніж ті, які існують в українців.
KV: Повернемося до політики. Відкриті списки чи мажоритарна система?
РК.: Відкриті списки, адже вони дають, по-перше, змогу відкликати народного депутата, по-друге, дають змогу політичним партіям змагатися з великою кількістю потужних популярних людей. Мажоритарка - це скуповування голосів.
KV: Який відсотковий поріг слід встановлювати для входження політсили у парламент?
РК.: Я б взагалі мінімізував відсотки…
KV: Це ж буде парламентський вінегрет.
РК.: Хіба його немає зараз? Було б чесно, якби мінімізувати відсоток. Скільки отримав прихильників, стільки й маєш.
KV: Але ж має бути певний ценз для проходження у парламент…
РК.: А навіщо? Люди своїм вибором самі роблять математику. Ти набрав 80 голосів, інший набере 8000.
KV: Тобто які партії є - усі повинні бути в бюлетені?
РК.: Так. Я розумію, що у подальшому ценз буде, буде механізм підняття, об’єднання партій. Відсоток - це укрупнення партій, але ж він не працює. Для чого це було зроблено? Для створення партійної структурованості суспільства - але зараз це не допрацьоване. Механізм більших чи менших партій не працює. Можна говорити і про 5%, и про 10%, але це не аксіома. Це не є стала норма країн. Варіацій безліч.
Проблема в тому, що зараз ми не маємо партійної культури. Найбільшим питанням є так зване тушкування - перехід з однієї фракції в іншу. Цю проблему треба вирішувати і на морально-етичному, і на законодавчому рівнях, - заборонити хоча б на цій каденції такий перехід. А також загальний договір між політичними партіями не приймати "перебіжчиків".
Сьогодні політика в Україні - це хто кого більше обіллє брудом. І на це є запит, але що нам потрібно - задовольняти цей запит чи формувати політичну культуру? Давайте ухвалювати морально-етичний кодекс поведінки політичних партій, у якому прописано норми поведінки. Я сподіваюся, що ми поговоримо зі всіма політичними гравцями в Україні і домовимося хоча про те, щоб не приймати "перебіжчиків". Це порушення права виборця.
KV: Ця розмова йшла ще в парламенті за вашої каденції, разом із питаннями зняття недоторканності…
РК.: Ухвалили вже закон - зняли недоторканність, але не для себе, а для наступних каденцій. Не дослухалися до "Свободи", не ввели це до Конституції - тільки простим законом.
KV: Якщо сприймати політику як війну, де перемога виправдовує всі засоби, то чи є межа, яку політик не має права перетинати?
РК.: Межа - це інтереси держави. Коли ти служиш в армії, ти стикаєшся з людьми різних абсолютно поглядів. Але у нас є спільний ворог, з яким ми ведемо війну. Утім, ми можемо тут сісти і порадитися, як ми будемо "в хаті нашій господарювати". Ідемо до працедавця - до людей - і з ним домовляємося: "У мене ось такий є проект, а у товариша - такий. Але воювали ми з ним разом".
Межа нашої боротьби між собою не може перетинати межу державних інтересів. Ми не можемо бути ворогами. У нас є конкуренція, так, і саме тому ми не вороги - у нас просто різні проекти і різне бачення.
KV: Три перші кроки Кошулинського на посаді Президента?
РК.: Перше - указ Президента про правонаступництво України від УНР. Це не просто зміна гуманітарної опції суспільства, але й зміна засадничої парадигми, із включенням територій і вимог щодо окупантів. Так зараз роблять країни Балтики.
Друге - активна розмова з підписантами Будапештського меморандуму і залучення їх до нашої боротьби, а саме Великобританії та Сполучених Штатів Америки. А також Указ про закриття кордону з країною-агресором, заборона її бізнесу на території України та розірвання дипломатичних стосунків, аби дати нашим партнерам почуття впевненості у тому, що ми дійсно будемо перемагати Московію. Бо перше питання, які вони задають уже прямим текстом - у вас війна гібридна чи гешефтна?
Кількість економічних санкцій, які вони застосовують проти московських олігархів, які фінансують війну, не співмірна з тим, скільки ті олігархи заробляють тут.
Далі - зміна Закону "Про державний бюджет". На Збройні сили має реально витрачатися 5%, а не 2,5%, як зараз, ще й з перевагою на користь силових структур у розмірі 1,5 млрд грн. На сьогодні є величезний запит на переозброєння ЗСУ. Якщо подивитися структуру бюджетування Збройних сил, лишень 16% від цієї суми заплановано на переозброєння. Це неймовірно мало, якщо враховувати ціни: наприклад, вартість одного танку "Оплот", харківського виробництва - близько 3 млн доларів США. І це я не кажу про програму військового кораблебудування чи проектування ракетоносіїв дальністю 500-600 км.
KV: Які основні законопроекти Ви маєте намір внести протягом перших 100 днів президентства?
РК.: Свободівський Антиолігархічний пакет докорінних перетворень. Уже 250 місцевих рад підтримали його - а це практично половина виборців України. Цей пакет законопроектів є частиною мого Плану докорінних перетворень. Він, зокрема, передбачає заборону виведення коштів в офшори та повернення коштів з офшорів, ліквідацію приватних монополій та олігополій, заборону приватизації стратегічних підприємств, націоналізацію електро- та енергогенерації, заборону торгівлі землею с/г призначення. Також ми говоримо про необхідність впровадження процедури імпічменту Президента, ухвалення закону про відкликання депутатів, суддів та посадовців всіх рівнів.
KV: До кого президент Кошулинський зробить перший міжнародний візит?
РК.: Це або Сполучені Штати Америки, або Польща, або країни Балтії. В залежності від обставин.
KV: Коли президент Кошулинський сяде за стіл перемовин з українськими олігархами? Ви плануєте зібрати їх до, під час чи після прийняття антиолігархічного пакету?
РК.: А нащо їх збирати? Вони самі прийдуть. Ми прагматики. Якщо Кошулинський приходить до влади, парламент лишиться той самий. І тоді так: покажіть, шановні члени парламенту, хто ви - слуги олігархів чи представники українського народу? Якщо друге - натисніть кнопку і проголосуйте за ухвалення Антиолігархічного пакету. Ні? Тоді "працедавець" у жовтні буде дивитися з огляду на таке рішення, чи підтримувати цей парламент.
Сьогодні немає сенсу про це розмовляти, бо парламент не має у складі фракції націоналістів. Якщо з ними розмовляти, то лише якщо на руках є козирі, а їх до жовтня не буде. Будуть тільки президентські повноваження - укази, вето. Протистояння з цим парламентом буде серйозним. Але недовгим, якщо врахувати, що влітку парламент іде у відпустку, а у серпні починається передвиборча кампанія.
KV: Президент Кошулинський пропонуватиме зміни до Конституції?
РК.: Ніколи не кажи ніколи, як то кажуть. Вочевидь, є механізми, які я хотів би запровадити на рівні Конституції, але робити різкі кроки під час війни - не найкраще рішення. Бажано це було б вирішувати за допомогою референдуму. Але немає закону про референдум. Тому чи до потреби сьогодні витрачати кошти на це? Тебе найняли на роботу, ти бачив посадові інструкції - працюй, а не змінюй речі під себе.
KV: Президент Кошулинський внесе законопроект про імпічмент Президента?
РК.: Так. Ще жодна дитина не народилася із татуюванням "Я вічний президент" або "Я вічний депутат". Треба дати можливість людям відчути, що вони мають вплив. Бо найбільша проблема, яка турбує суспільство - це почуття, що від людей нічого не залежить. Де б я не був, мені люди скаржаться: ми голосуємо, вибираємо, але все залишається як було.
Тому два базових кроки - це законопроект "Про імпічмент Президента" і зміни до Закону "Про вибори народних депутатів", де передбачено змогу відкликати депутатів і президента. Щоб люди відчули: вони можуть вплинути, депутати працюють на них, а не на олігархів.KиевVласть
З 1 травня 2019 року мешканців столиці чекають новації у отриманні комунальних послуг, які вводяться Законом "Про житлово-комунальні послуги". Всі кияни будуть зобов'язані укласти нові договори на опалення, водопостачання та водовідведення. Також в платіжках повинні з'явитися нові графи - крім оплати за тепло та гарячу воду, буде вказана плата за користування мережами та абонплата. За борги почне нараховуватися пеня. Як у столиці будуть реалізовані всі ці новації в інтерв'ю КиевVласть розповів заступник голови Київської міськдержадміністрації (КМДА) Петро Пантелеєв.
KV: Нові положення Закону “Про житлово-комунальні послуги” набувають чинності 1 травня 2019 року, але до них вже готують зміни. У чому проблема закону? Чи можуть якісь зміни бути прийняті до 1 травня?
Петро Пантелеєв: Дійсно, зараз підготовлений пакет змін до цього закону, тому що в існуючому законі достатньо багато колізій.
Наприклад, послуга з централізованого опалення змінить назву, і з 1 травня повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) щодо встановлення тарифів під великим питанням. Адже змінами до закону необхідно надати повноваження НКРЕКП встановлювати тарифи на послуги з новими назвами, бо наразі комісія може затверджувати тариф лише на існуючі послуги. Але ці зміни досі не внесені.
Ми сподіваємося, що зміни будуть прийняті до кінця березня.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Також у Києва є позиція щодо договорів на комунальні послуги – вони повинні бути публічними - як зараз. Зараз такі договори публікуються у відкритому доступі і споживачу не потрібно витрачати час на їх особисте підписання, щоб отримувати послугу. Закон “Про ЖКП”, який вступить в силу з 1 травня, передбачає, що кожен договір має бути фізично підписаний споживачем. Лише уявіть, у Києві близько одного мільйона особових рахунків, і всім їх власникам доведеться персонально укладати нові договори в середньому на 6 послуг. Це зайва морока для споживача і колосальний ресурс, який необхідно створити кожному виконавцеві послуг. Простішим є процес публічного договору.
Читайте: Комунальні “сюрпризи” у 2019 році
Крім того, ми проти виокремлення з тарифу витрат на повірку і обслуговування лічильників, як це зараз вказано в Законі “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”. Більш доцільно, коли теплопостачальна компанія в рамках тарифу зобов'язана встановлювати, обслуговувати, повіряти та ремонтувати лічильники. Адже сьогодні ми бачимо, що люди дуже незадоволені тим, що в будинку не працює лічильник (вкрадений, зламаний, неповірений), але зібрати збори, проголосувати певне рішення відносно додаткових витрат на лічильники часто є нездійсненним завданням.
KV: Якщо зміни не будуть прийняті, що очікувати киянам?
Петро Пантелеєв: Повинна бути проведена договірна компанія, в ході якої кожному споживачу потрібно буде особисто підписати нові договори на опалення, водопостачання та водовідведення.
Жорстких термінів не буде. Ми не плануємо прив'язувати людей до строків або лякати відключенням послуги, якщо немає договору. Зі свого боку влада Києва мобілізує служби, щоб у кожному Центрі комунального сервісу (ЦКС) з урахуванням пішохідної доступності до мікрорайонів була можливість укласти такі договори. Людям з особливими потребами договори для підпису будуть доставлені додому за допомогою працівників соціальних служб.
При цьому, будуть укладатися як індивідуальні, так і колективні договори. Відмінність у тому, що за умови колективного договору за розподіл спожитої енергії у самому будинку відповідає управитель будинку (ЖБК, ОСББ, Управляюча компанія). Відповідно, у випадку колективного договору рахунки мешканцям за тепло буде виставляти управитель, а там, де мають місце індивідуальні договори - теплопостачальна компанія. Сьогодні у Києві вже є багато прикладів, коли ЖБК, ОСББ або Управляюча компанія має договори на постачання тепла.
KV: Як зміни у законі вплинуть на тариф?
Петро Пантелеєв: На тариф ці зміни напряму не вплинуть. Можуть бути лише коригування стосовно вартості гарячого водопостачання. На тариф суттєво впливають інші чинники. Наприклад, як відомо, з 1 травня встановлена нова ціна на газ, через це будуть скориговані і ціни на гарячу воду і опалення.
Читайте: “Киевтеплоэнерго” порадует киевлян очередным повышением тарифов на тепло и электроэнергию 1 мая
KV: Що таке абонплата, та як вона повинна нараховуватися?
Петро Пантелеєв: Доля запровадження абонплати досі під питанням, оскільки законодавець та профільне відомство не врегулювали це питання.
А плата за обслуговування внутрішньобудинкових мереж закладена в тариф на утримання будинку та прибудинкової території. Людина має сплачувати за ці роботи, адже носій в будинок подається мережами до його квартири.
Також нагадаю, що за законодавством, з 10 червня 2018 року, обслуговування будинку та прибудинкової території є послугою з договірною ціною. Вона встановлюється не централізовано владою міста, а за домовленістю будинкової громади (ОСББ, ЖБК) і управляючої компанії. Вартість послуги може розраховувати кожна будинкова громада окремо або її може запропонувати Управляюча компанія, яка планує обслуговувати будинок.
KV: Якщо у будинку не створено ЖБК або ОСББ і, відповідно, не обрана Управляюча компанія, то як зараз вирішується і з 1 травня буде вирішуватися питання обслуговування будинку та прибудинкової території?
Петро Пантелеєв: Такі будинки зараз обслуговують комунальні Управляючі компанії (КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду …”, які створені в кожному районі столиці). Для мешканців будинку діють ті ціни, які раніше були встановлені розпорядженням КМДА і зафіксовані у відповідних договорах між мешканцем та управлюючою компанією. В цьому плані з 1 травня 2019 року нічого не зміниться.
У Києві понад 11,3 тис. багатоквартирних будинків, з яких близько 1,1 тис. ОСББ та майже тисяча ЖБК. Штучних перепон для створення ОСББ у столиці немає. Рівень самоорганізації жителів багатоповерхівок, а також технічний стан будинків сьогодні є основними перепонами у створенні об’єднань.
Читайте: Киевские власти озаботились спасением ОСМД и ЖСК от земельных поборов
Ми націлені на те, щоб кожен будинок і його мешканці мали вибір поступово прийти до рішення створити ОСББ, а не через залякування дедлайнами чи санкціями, а розуміючи, що спільні рішення дають результат.
Хочу ще раз запевнити – будинки, що не прийняли рішення про управителя чи створення ОСББ, будуть забезпечені послугами з боку комунальних керуючих компаній.
Також комунальні управляючі компанії будуть брати на обслуговування ті будинки, які з тої чи іншої причини залишились без обслуговування будинку та прибудинкової території.
На сьогодні вже 14 будинків, що раніше обслуговувалися приватними або іншими підприємствами, передали в обслуговування комунальних керуючих компаній. По суті, від обслуговування цих будинків відмовилися, а комунальні підприємства погодились взяти їх утримання на себе. Це будинки у Печерському (на вул. Івана Кудрі, пров. Бастіонному, вул. Миколи Бойчука), Подільському (на вул. Вишгородській), Святошинському (на вул. Львівській), Солом’янському (на вул.Волинській, Сім’ї Ідзиковських, Академіка Карпинського, просп.Космонавта Комарова), Шевченківському (вул. Златоустівській (3 будинки), Річній та Дніпровському (вул. Ярослава Гашека) районах столиці.
KV: З 1 травня 2019 року на борги по комунальним послугам повинна почати нараховуватися пеня. На які саме борги вона буде нараховуватися - на ті, що були на 1 травня, або ті, що виникли з 1 травня?
Петро Пантелеєв: Відповідно до статті 26 Закону “Про житлово-комунальні послуги” нарахування пені відбуватиметься з 1 травня 2019 року. Однозначної відповіді з якого періоду і на які саме борги буде нараховуватися пеня закон відповіді не дає. Необхідне окреме доопрацювання цього питання.
KV: Чи варто киянам-боржникам очікувати відключення від послуг або виселення з квартир?
Петро Пантелеєв: Закон у цьому питанні нічого нового не каже. Нічого не зміниться, крім нарахування пені.
Намірів щодо виселення з квартир за борги немає. І такої практики сьогодні в Києві немає. Будемо працювати індивідуально з сім'ями, використовувати механізм реструктуризації для тих, хто потрапив у складну ситуацію, використовувати субсидіювання.
Стягнення заборгованості у судовому порядку можливе від будь-якої суми заборгованості. Проте доцільно проводити роботу в судовому порядку зі споживачами у випадках, коли вони ігнорують механізм реструктуризації та пропозиції врегулювати питання, хронічно прострочують зобов’язання сплати за житлово-комунальні послуги (більше трьох місяців) та ігнорують заходи досудової роботи.
При стягнені боргу у судовому порядку додатково до суми заборгованості нараховуються штрафні санкції (ст. 625 Цивільного кодексу України) у вигляді 3% річних та втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення.
Читайте: На жителей Деснянского района Киева подали иски на взыскание 6 млн гривен коммунальных задолженностей
KV: Багато боргів зараз у мешканців столиці за комунальні послуги?
Петро Пантелеєв: Борги є. Проте сьогодні в Києві немає провалу платіжної дисципліни. Кияни у переважній більшості стабільно оплачують спожиті житлово-комунальні послуги. Загальний рівень оплати послуг - не менше 80%.
Однак в абсолютних цифрах заборгованість за останні 2-3 роки зросла, адже зросли і самі нарахування через підвищення цін на послуги, спричинені здорожчанням газу, паливо-мастильних матеріалів, зростанням мінімальної заробітної праці і т.д.
Борг населення за послугу з утримання будинків та прибудинкових територій з урахуванням боргів попередніх періодів станом на 1 лютого поточного року в Києві становить 712,76 млн гривень. Заборгованість з початку поточного року зменшилася на 7,81 млн гривень.
Стан оплат за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по Керуючих компаніях Києва за період 2016-2019 рр.
Рік
Загальний борг на початок року,
млн грн
% сплати за поточний рік
Приріст дебіторської заборгованості,
млн грн
2016
475,5
85,79 %
2017
538,57
82,30 %
63,07
2018
586,24
79,80 %
134,33
2019
720,57
81,57 %
(% сплати у січні)
Загальний борг споживачів “Київгазенерджі” складає 308,8 млн гривень. Дійсно динаміка зростання заборгованості висока. Однак і рівень сплати складає не менше 90%.
На початок 2019 року загальна заборгованість споживачів перед АК “Київводоканал” перевищує 1 млрд гривень. При цьому рівень оплати споживачами - 90%. Проводиться систематична робота зі споживачами, які не сплачують за отримані послуги або користуються ними незаконно. Проте відключення від послуг - це крайній метод, до якого “Київводоканал” вдається лише після численних попереджень та при повному небажанні порушників йти на діалог.
КП “Київтеплоенерго” стало виконавцем послуг з постачання гарячої води та опалення з травня 2018 року. У результаті переговорів та з метою недопущення перебоїв у енергопостачанні “Київтеплоенерго” взяло на себе заборгованість за спожитий газ перед НАК “Нафтогаз” із відповідним компенсатором – дебіторською заборгованістю, у тому числі заборгованістю населення, що на той момент склала 2,4 млрд гривень.
Станом на сьогодні рівень розрахунків населення за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання складає 80%. Поточний борг населення складає 2,3 млрд гривень. Слід враховувати, що це показник під час проходження опалювального сезону, коли нарахування найбільші. Багато киян оплачує послуги за тепло частково, а потім сплачує борги після завершення опалювального сезону, коли рівень нарахувань зменшується.
KV: Чи вирішено вже питання з поверненням переплат за тепло та гарячу воду, які були здійснені ще ПАТ “Київенерго”?
Петро Пантелеєв: Якщо у киян є переплата в “Київенерго”, то треба звернутися з відповідною заявою до одного з міських відділень ЦКС. В свою чергу ЦКС збере повний пакет документів і передасть його на розгляд ПАТ “Київенерго”.
Перейняти на себе переплати, тобто зобов’язання виплати боргів приватного підприємства, місто не могло. Лише ПАТ “Київенерго” може перевірити по своїй базі і визначити – була переплата у клієнтів чи ні.
Наразі кияни подали до ЦКС вже 8 210 заяв щодо переплати перед “Київенерго” (3 617 заяв щодо централізованого опалення та 4 593 заяв щодо гарячого водопостачання) на загальну суму 8,7 млн гривень. Вже проведено перерахунок та повернуто киянам переплат на загальну суму майже 119 тис. гривень.
Слід враховувати, що кожен особовий рахунок перевіряється, підтверджується чи не підтверджується оплата, тому це займає певний час. Крім того, остаточне рішення щодо повернення переплат приймає “Київенерго”. Ми зараз робимо усе можливе, щоб поетапно споживачі отримали кошти у разі переплати.
KV: Скільки коштів на сьогодні Київ витратив на запуск КП “Київтеплоенерго” та чи вистачає коштів, які сплачуються за послуги підприємства, на покриття операційних витрат?
Петро Пантелеєв: На старт “Київтеплоенерго” витрачено 2 млрд грн, з яких левова частка пішла на закупівлю газу, придбачання техніки (30 одиниць, серед яких аварійні авто, екскаватори тощо), підготовку до зими.
На сьогодні тариф однієї гігакалорії теплової енергії покриває лише 75% витрат підприємства. Це з урахуванням того, що сюди не входять капітальні витрати націлені на модернізацію теплових мереж, об’єктів теплової генерації (ТЕЦ) та інших витрат, пов’язаних із модернізацією потужностей та активів теплоенергетичного комплексу.
Читайте: Убыточному “Киевтеплоэнерго” позволят и дальше жить за счет столичной казны
Наше завдання за 3-5 років вивести КП “Київтеплоенерго” на рівень беззбитковості.
KV: Заявлялося, що у поточному році буде проведена значна робота по заміні і ремонту тепломереж. Вже визначено, в яких районах Києва будуть проводити ремонти першочергово, і скільки коштів на це виділено?
Петро Пантелеєв: Цього року з бюджету міста виділено понад 500 млн гривень на заміну найбільш аварійних та важливих ділянок теплових мереж, переключення будинків від неефективних й проблемних котельних до мереж централізованого теплопостачання.
Орієнтовно замінять понад 100 км мереж. Будуть проведені роботи комплексно – заміна від теплокамери до теплокамери, а не латання по 2 метри розвалених мереж, як це було раніше.
Серед запланованих:
реконструкція теплових мереж від ЦТП на просп. Маяковського, 30А до будинків на просп. Маяковського, 30А, 28А, 28Б, 28В, 26А та вул. Закревського, 45Б,реконструкція теплових мереж на вул. Симиренка, 2/19, капітальний ремонт аварійної ділянки теплових мереж від ЦТП на вул. Ревуцького та Вербицького,реконструкція теплових мереж на вул. Олександра Архипенка, 4А до споживачів за адресами вул. Олександра Архипенка та вул. Йорданській, 10,реконструкція теплової мережі котельні "Нивки" по вул. Януша Корчака.
Це найбільш значимі роботи, однак загалом це десятки великих об’єктів, які з року в рік стають проблемними для тепловиків під час запуску опалювального сезону.
Місто спільно з “Київтеплоенерго” співпрацює з міжнародними партнерами щодо залучення доступних кредитів. Спільно з USAID, Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР) та IFC розроблений інвестиційний план для залучення 100 млн доларів на проект модернізації теплоенергетичного комплексу у рамках підписаного раніше меморандуму. Маю надію, що попередня угода, що дозволить виділити кошти, буде підписана уже в першій половині березня.
KV: Коли буде оприлюднено список адрес, де планується оновити мережі за рахунок міста?
Петро Пантелеєв: Протягом декількох тижнів буде підписано розпорядження, яким буде затверджено адреси, де будуть замінені мережі великих діаметрів. А що стосується невеликих діаметрів, підписання аналогічного розпорядження планується наприкінці першого півріччя.
KV: Якщо будуть залучені кредитні кошти, які роботи будуть зроблені до нового опалювального сезону?
Петро Пантелеєв: Отримання кредитних коштів – це перспектива. Протягом поточного опалювального сезону все ж основні фінанси – це бюджетні кошти.
А в найближчі роки одним з основних векторів стане ліквідація малих котелень. Планується ліквідувати близько 50 котелень та перепідключити будинки на інші тепломережі.
Крім цього заходи будуть спрямовані на оновлення ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 і оновлення агрегатів великих котелень, які застаріли морально і фізично та потребують заміни.
Також КП “Київтеплоенерго” запроваджуватиме автоматизовану систему управління системою теплозабезпечення.
Читайте: “Киевтеплоэнерго” отдаст 74 млн гривен за охранные услуги фирме, связанной с депутатом Киевсовета Дмитрием Стрижовым
KV: У минулому році з'явився комунальний концерн “Центр комунального сервісу”. Скільки коштів з бюджету Києва витрачено на його запуск?
Петро Пантелеєв: Кошти у створення цього підприємства не вкладалися. Воно утворено шляхом реорганізації ЖЕКів.
Підприємство працює на госпрозрахунку. І на наш погляд, така організація більш прогресивна модель, ніж ЖЕК в контексті надання консультацій людям.
Плануємо, що налаштування всіх процесів завершитися у червні поточного року, і це буде якісний і зручний сервіс для всіх киян.
KV: З чим пов'язано чергове заплановане зростання ціни на вивіз побутових відходів?
Петро Пантелеєв: Новий тариф буде застосовуватися орієнтовно з липня. Його коригування зумовлено тим, що НКРЕКП було змінено вартість захоронення великогабаритних відходів на полігоні № 6. До речі, це перша зміна вартості з 2010 року.
Попереднє підняття ціни було пов'язане зі зміною ціни на захоронення відходів на п'ятому полігоні, яка також до цього не змінювалася з 2010 року.
Читайте: Киевские власти снова намерены поднять тарифы на вывоз мусора
KV: На якому етапі сьогодні перебуває процес проектування будівництва сміттєпереробного заводу?
Петро Пантелеєв: Зараз визначені ділянки, ведуться передпроектні роботи та йде розробка Детальних планів території (ДПТ). Цю інформацію ми неодмінно оприлюднимо, але трохи згодом, коли будуть чіткі відповіді й деталі.
Ми за допомогою міжнародних партнерів визначилися з технологією. При будівництві будуть застосовані сучасні технології. Враховуючи, що місто має централізовану систему теплопостачання, ми хочемо певні фракції сміття використовувати як паливо. Проте, в частині екологічної безпеки будуть дотримані всі правила, адже ми орієнтуємось на європейські технології. Людям не варто непокоїтись з цього приводу. Я сам киянин, моя родина тут живе, тому я, в першу чергу, зацікавлений, щоб екологічні стандарти були дотримані.
KV: Сміттєпереробний завод для потреб Києва будуть будувати акціонери компанії "Київспецтранс"?
Петро Пантелеєв: Це тільки один з проектів, який повинен забезпечити комплексну санітарну очистку міста. В місті утворюється 1,3 млн тонн відходів. Отже необхідно декілька комплексів, які задовольнять всі потреби міста.
Читайте: Мусороперерабатывающий завод в Киеве будет строить “Киевспецтранс”
Реальних інвесторів не буде, поки не буде змінено законодавство. Ми провели конкурс. Проте потенційні компанії-інвестори не готові розпочати діяльність поки органи місцевого самоврядування не будуть наділені повноваженнями гарантувати їм обсяги сміття та відповідні тарифи. Без цього говорити про інтерес до української сфери переробки сміття для іноземних компаній не доводиться.
Фото: КМДАKиевVласть
Два складні пост-майданні дні лютого 2014-го Руслан Кошулинський одноосібно керував Україною. Сьогодні він є кандидатом на пост Президента від об'єднаних сил націоналістів. Основними пунктами його передвиборчої програми є україноцентричність та деолігархізація. Про люстрацію, державницький протекціонізм та про те, чому не варто зважати на міфи про злих націоналістів читайте в ексклюзивному інтерв'ю Кошулинського нашому виданню.
KV: Чому в президенти йде “свободівець” Кошулинський, а не “свободівець” Тягнибок?
Руслан Кошулинський: Ми орієнтувалися на те, щоб максимально залучити усі сили націоналістів. Є різні політичні сили, які сповідують цей напрямок. Але для того, щоб залучити всіх і отримати не просто підтримку ядра прихильників, а ще й кумулятивний ефект від цього, ми вирішили об’єднати зусилля з іншими націоналістичними партіями (“Свобода”, “Конгрес Українських Націоналістів”, “ОУН”, “С14”, “Правий Сектор”, - KV).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Щоб отримати підтримку усього середовища і унеможливити натяки на те, що один партійний лідер узурпував собі право на націоналізм, було прийнято рішення виставити фігуру, яку сприйматимуть усі. Тягнибок відсунув особисті амбіції і запропонував Кошулинського. Партнери підтримали. За таким принципом, до речі, у Польщі висували Анджея Дуду. Качинський не висувався сам, а запропонував Дуду, який і виграв вибори.
KV: А щодо особистого вибору, як ви поставилися до висування вашої кандидатури?
Руслан Кошулинський: Переспав дві ночі, потім зібрався, сказав: "Гаразд, уперед, є завдання, є можливості, будемо виконувати". Я один з керівників партії та штабу, керував виборами з 2002 року. Маю досвід лідерства, тому внутрішніх проблем зі сприйняттям себе у якості кандидата на посаду Президента не маю.
KV: Один з перших пунктів вашої програми присвячений люстраційним процесам. Чому не відбулася реальна люстрація після Революції Гідності?
Руслан Кошулинський: Після втечі Януковича у ВРУ 7 скликання залишалося максимум 180 людей із опозиції до його режиму. Для того, щоб провести результативне голосування, необхідно 226 людей. Коли вже Майдану не було і регіонали побачили, що небезпека минула, вони зрозуміли, що без них жодне питання не пройде. Тож почали активно втручалися, торгуватися, грати в брудненькі ігри.
На превеликий жаль, ті ж сили, що стояли на Майдані, також не мали спільного бачення. Люструвати колишніх керівників обкомів комсомолу чи не люструвати? Чи люструвати членів Кабінету Міністрів Азарова? Фракція "Свобода", яка налічувала 37 народних депутатів, не спромоглася би сама ухвалити такі рішення. Таким чином, отримали недо-люстрацію і недо-закон про неї.
На жаль, закон, який нині діє, кастрований. Він був компромісом до тих потуг, які мали свободівці. Але, якби люди не попривозили смітники під Раду, то може і такого кастрованного не було б.
KV: Яку люстрацію пропонуєте ви?
Руслан Кошулинський: Ми говоримо про усунення з посад людей, починаючи від депутатського корпусу, який голосував за "закони 16 січня", які спричинили вбивства на Майдані, закінчуючи агентурою КДБ СРСР і людьми, які розбудовували режим Януковича. Це великий список: керівники районних і обласних адміністрацій, депутати, Кабінет міністрів, судді, які ухвалювали судові рішення проти Майдану.
KV: Скільки людей приблизно підпаде, скількох доведеться посадити або не посадити?
Руслан Кошулинський: Люстрація передбачає різні форми: усунення від права обрання, позбавлення права балотуватися, права обіймати посади у органах влади чи місцевого самоврядування. Інша справа - це люди, які скористалися положенням для особистого збагачення. До таких, звісна річ, застосовується інші норми. Переконаний, люстраційного процесс виявить дуже багато цікавого.
KV: Кадрова реформа: які ви вбачаєте тут кроки? Адже знайти здібних управлінців і "загнати" їх працювати до районної адміністрації або ОТГ дуже важко.
Руслан Кошулинський: Не погоджуюсь із цим. Якщо об’єднана територіальна громада, в якої є великий бюджет, і є можливість забезпечити якісного, кваліфікованого працівника заробітною платою на достатньому рівні, то чому його туди не "загониш"? Тим паче, що бюджети у різних ОТГ різні. За приклад візьмемо Тернопіль, який фактично є ОТГ. Гадаю, Тернопіль зможе знайти собі чесного і вмотивованого працівника?
KV: Тернопіль зможе. А умовна сільська ОТГ, де одне бюджетоутворююче підприємство, ні. Можливо, аби території змогли поповнити викошені люстрацією кадри, слід більш прискіпливо підійти до реформи місцевого самоврядування?
Руслан Кошулинський: Певна річ, треба надати необхідні повноваження громадам. Хоча б на 5 років не змінюйте правил, джерел надходжень, які в них є. Влада досі не віддала оперування землями за межами населеного пункту, не сказала, що не буде змінювати 'пропорцій реверсної дотації (сьогодні це 50/50), і кожного року намагаються її змінити - 20/80, 30/70). Сьогодні влада цілеспрямовано перекинула дірки з держбюджету (фінансування освіти й медицини) на місцеві бюджети. Міста, як Тернопіль та Хмельницький, наприклад, мінімум 300 млн гривень будуть віддавати на це щороку..
Щодо повноважень, то просто перекинули відповідальність на органи місцевого самоврядування. Приклад: Таращанське училище профтехосвіти фінансується за рахунок обласного бюджету і ледве дихає. А якщо його передадуть в Таращанську ОТГ, яка має утворитися наступного року, ймовірність того, що воно зможе фінансуватися, стане нульова. Чому державна влада замість того, щоб взяти профтехосвіту на себе, передає на органи місцевого самоврядування? Тому, що не хоче фінансувати.
Завдання для влади щодо місцевого самоврядування: дайте можливість планувати свою діяльність, віддайте повноваження, не змінюйте правил. Сьогодні ж ми кажемо “ні" інвесторам, які могли би розташовувати виробництво на землях за межами населених пунктів. Немає інвестора - немає ПДФО, немає ПДФО - не наповнюється бюджет.
Те, що ми сьогодні бачимо - що завгодно, але ніяк не "децентралізація". Лише її видимість, як і усе, що зараз робиться в країні. Немає навіть механізму виходу з ОТГ: туди загнали насильницькими методами і не дають вийти. Механізм утворення ОТГ був створений за іншими методологіями, підійшли нещиро, створили лише для виборчої кампанії; не під ефективне управління, а під контроль та створення "голосів" для наступних виборів.
KV: У вашій програмі є пункт, яким ви пропонуєте запровадити пільгове кредитування для отримання вищої освіти. А як щодо професійно-технічної освіти у цьому ж контексті? Якщо не підняти престиж робітничих спеціальностей, Україні доведеться імпортувати лицювальників, механізаторів та зварювальників з-за кордону.
Руслан Кошулинський: Є цілий законопроект парламентаря-свободівця Олександра Марченка, який зосереджується саме на вирішенні цієї проблеми.
А проблема колосальна. Наприклад, місто Івано-Франківськ за 32 млн гривень викупило у держави в комунальну власність “Локомотиворемонтний завод” - збиткове підприємство. За перший рік роботи завод одного тільки податку до міського бюджету заплатив 15 млн гривень. Окупність - 2,5 роки. 220 робочих місць. Наразі вони шукають ще 50 людей робітничої професії і не можуть знайти, бо кваліфікованих кадрів просто немає.
Тому треба негайно реформувати освітні заклади. Сьогодні керівництво держави не спроможне ні в достатньому об’ємі фінансувати їх, ні побачити загальнонаціональну проблему кадрового ринку. Вихід - змішаний підхід, де підприємства, а не держава, формують замовлення, вкладають кошти в освітній процес, а держава надає можливість за рахунок інфраструктури училищ підготувати фахівців.
KV: Ви пропонуєте влаштувати безподатковий період для українських заробітчан, які повертаються додому і відкривають тут підприємницьку діяльність. Це дуже цікава новація, але скажіть: як впевнити заробітчанина, що на батьківщині його не чіпатиме у своїх найкращих традиціях податкова або поліція?
Руслан Кошулинський: Я не думаю, що українські заробітчани, які повертаються і вкладають зароблені там кошти у власну справу, з лякливих. Треба врахувати їхній досвід і культуру людей, які заробляють за кордоном, культуру взаємин - вона зовсім інакша. Вже ніхто не зможе з податківців прийти до такої людини і сказати: "Дай". Не вийде. До того ж тут починають працювати інші захисні механізми - ті самі асоціації підприємців.
Ми ж виступаємо за зміну філософії роботи податкових органів. Зокрема, прагнемо перетворити податківців із визискувачів та карників на аналітиків та порадників. Податкова не має карати людей за несвоєчасну сплату чи помилку в декларації, цим повинні займатися інші органи.
Тож виходимо на два напрями, які треба якнайшвидше опрацювати. Перший - зміна механізмів оподаткування та механізмів стягнення штрафів і накладення санкцій, другий - захист головного інвестора країни - заробітчан. Вони є найбільшими інвесторами країни, бо тільки у минулому році через банки ними було перераховано сюди 11 млрд гривень. І це тільки офіційні дані - скільки привезли "по кишенях", можно здогадуватися.
KV: Чому безподатковий період Ви пропонуєте тільки для заробітчан, які повертаються з-за кордону? Чому не впровадити аналогічну пільгу для підприємців, які тільки відкривають свою справу тут?
Руслан Кошулинський: Про це також ми подбали. Наприклад, IT, блокчейн. Два законопроекти вже готові. Пропонуємо ввести 5% податок без "стелі" доходу для підприємців, які цим займаються. Такий відсоток їх задовольняє, ми мали неодноразові розмови про це.
За технологіями майбутнє, а ми програємо в часі - Грузія вже давно дозволила майнінг криптовалюти, Естонія давно вже голосує блокчейново, а Україна досі сидить і дивиться, що буде з біткоїном.
Націоналісти зацікавлені в тому, щоб держава максимально захищала свого інвестора. Чому ми говоримо про заробітчан? Бо ми хочемо їх повернути, тому ми повинні створити умови.
В місті Хмельницький за минулий рік було відкрито 5200 робочих місць. В них у місті працює 33 ринки, де працюють здебільшого ФОПи. Якщо ці самі ФОПи відчувають, що не витримують податкового тиску - йдуть у тінь. І міська влада це розуміє, тож мінімізує зі свого боку податок на землю, створює сервіси для підприємців.
Крім цього, вони прорахували можливість компенсувати облікову ставку Нацбанку виробникові, який принесе бізнес-план і покаже, що він створює нові робочі місця.
І це працює. Місто таким чином заробляє на ПДФО більше, ніж віддає підприємцям. Маємо лишень у Хмельницькому три нових дитсадки, а у вересні цього року відкриється і запрацює нова школа. Плюс два нових заводи у місті. Тобто динаміка приросту населення позитивна.
Цю модель можна перенести на загальнодержавний рівень: малому бізнесу малі податки, великому - великі. Це так званий прогресивний податок.
KV: Ви виступаєте за реприватизацію - повернення великих стратегічних підприємств під контроль держави.
Руслан Кошулинський: За часи незалежності приватизовано 29 000 підприємств, залишилося 4 500. У приватній власності - стратегічні підприємства: облгази, обленерго. Сьогодні 11 з 24 обленерго взагалі належать Бабакову, віце-спікеру Держдуми РФ.
На зустрічі в водоканалі міста Березань, що на Київщині, мені розповіли, що тариф на водопостачання складає 34 гривні. У той час, як в Хмельницькому - біля 15 гривень. Чого ж така різниця? Проблема в тому, що 50% тарифу - це оплата електроенергії. Хмельницький зробив розумно: запускав три помпи для качання води уночі, коли ціна електроенергії на 50% менша, а вдень - тільки одну помпу, щоб підтримувати тиск. Таким чином вони економили на електроенергії, відповідно, знижували тариф.
У Березані спробували піти тим самим шляхом і з’ясували: Запустити помпи за “нічним” тарифом неможливо - власник обленерго не зацікавлений. До того ж, зараз відмінили і знижку 50% на оплату електроенергії вночі для комунальних підприємств.
До чого веду: монополіст у сфері енергетики, який задорого перепродає вугілля, наприклад, не зацікавлений в тому, щоб ми ощадливо ставилися до енергоносія. Для нього чим більше ми купуємо, тим краще. І в цьому йому сприяють державні органи. Інакше чому НКРЕКП зняла цю 50% знижку, цей “нічний” тариф? Кому це може сприяти, як не олігархам?
KV: Тобто держава не є ефективним власником і менеджером, якщо підіграє монополістові?
Руслан Кошулинський: Не держава, а “наймані працівники”: прем'єр-міністр, Верховна рада. Прем'єр повинен звітувати своєму працедавцеві - народу - про те, скільки нових робочих місць створено на державних підприємствах, яка збитковість або прибутковість за час його роботи у цій сфері. Натомість він звітує про те, скільки треба продати.
Приклад державного сприяння є в Південній Кореї: відома нині корпорація “Самсунг” на початку своєї діяльності була посередником: умовно кажучи, торгувала рисом. Вийшла на європейський ринок, почала просувати свою дрібну побутову техніку і конкурувати із європейськими торговими марками, такими як Грюндік та Філіпс. Що зробили європейці, аби захистити своїх? Почали одразу просувати механізм антидемпінгового законодавства. Південна Корея, у свою чергу, почала дотувати підприємство-експортера на різницю, яку “Самсунг” втрачає. Державницька позиція? Безумовно. Де тепер Грюндік і Філіпс, а де Самсунг? Розумієте.
Таке ж завдання по сприянню своїм експортерам, своєму виробникові, мало би стояти і в нас, але чомусь владі до цього немає клопоту.
KV: Тоді виникає філософське питання: чому за 25 років незалежності України не знайшлося жодного державника? Хіба ніхто не був мотивований потрапити на сторінки підручників з історії як автор українського прориву?
Руслан Кошулинський: Базове слово тут - мотивація. Патріотизм, як кажуть військові, - це коли на крик “Наших б'ють!” всі збігаються, а не розбігаються. А у нашої влади одразу виникає питання: “Наші” - це хто? Немає чіткої диференціації “свій-чужий”. Назвіть очільника країни, який чітко окреслював, де чужі, а де свої. Немає також різниці між своїм і чужим товаровиробником.
Поясню на власному прикладі. До моєї доньки, яка за освітою корейський філолог, від великого корейського підприємства надійшла бізнесова пропозиція - хотіли купувати в України кору сосни. Донька звернулася до мене із питанням: хто в Україні займається корою, щоб можна було сконтактувати їх із корейцями, бо це ж той випадок, коли можемо продати те, що для нас не має цінності. Вдалося знайти лише одну фірму, яка на цьому знається, і те вони попросили корейців посприяти їм з оплатою ліцензії. А держава пальцем об палець не вдарила. Я не уявляю, щоб подібне сталося у Китаї, коли б їм за дорого запропонували продати те, що валяється і гниє на землі.
Візьмемо Сингапур: урядовець там отримує зарплату, яка прив'язана до рівня ВВП в країні. Тому там хабарництво або протекціонізм не спрацюють. Чиновник розуміє, що він сам собі зашкодить у першу чергу. По тому ж принципу підлеглий має повне право доповісти на свого начальника, якщо той візьме хабара.
KV: Ви ж знаєте, що і у нас підлеглі активно доповідають на начальників, але це якось слабенько діє?
Руслан Кошулинський: Ми можемо сто разів говорити про наслідки корупції, і не говорити про причини, а причина - олігархічна модель економіки. Необхідно усувати олігархів від управління економікою і політикою, щоб дати українцям можливість заробляти.
Влада має робити три речі. Перша - це захист. Військові, поліцейські, служба безпеки. Я плачу гроші за свою безпеку, поки я живу в цій країні. Друга - створення умов. Я плачу за те, щоб мій посередник - депутат - створював для мене умови через закони, підзаконні акти, тощо. Третє - справедливий розподіл грошей. Батькам, дітям, хворим, армії. Під третім розуміємо державний закон "Про бюджет". Більше влада нічого не має робити. Я зароблю сам, не заважайте мені.
Починаємо дивитись, чи створено умови? Ні. Створює їх посередник. Але чи ми задоволені? Ні. І що можемо зробити? А нічого. Прямого механізму відкликання цього посередника також немає. Чи можу я його покарати, якщо він не виконує мою волю? Знов ні.
KV: Скільки вже лежить у Раді законопроект про відкликання народних депутатів?
Руслан Кошулинський: Дуже довго. Та сама історія, як і зі зняттям недоторканості. Така сама - із ухваленням закону про імпічмент Президента. Олігархам не вигідно дозволяти народові мати механізм, за яким народ може покарати обранця. Цілі фракції, групи належать тим-то й тим-то - нащо їм вкладати гроші, коли хтось незадоволений зможе позбавити мандата хапугу чи брехуна?
Нині триває боротьба серед олігархів за те, хто більше вкладеться у державний апарат, бо він наразі збільшується, в державні дозвільні органи, які дадуть змогу отримати родовища для того, щоб експортувати сировину...
Тому також потрібен закон про заборону приватних монополій та олігополій. Я не знаю жодної ліберальної економіки, яка би давала змогу підприємству утримувати в своїх руках по 15-20% ринку.
KV: Чи готові Ви пропонувати олігархам якісь пільги, щоб вони пішли на виведення коштів з офшорів та вкладення виведених коштів в українську економіку?
Руслан Кошулинський: Ми маємо готовий законопроект, де це передбачено. Ми пропонуватитемо їм справедливий поділ: 50/50, 50% нехай лишають собі на свій бізнес, ми перевіряємо їх законність і повертаємо, 50% - відразу державному бюджету. Термін повернення - 3 місяці. Але якщо олігарх не поверне кошти, то на суму, яку виведено, його власність на території України переходить до державної власності.
KV: Поговоримо про зовнішню політику. Як концепція Балто-Чорноморського союзу корелюється україноцентризмом?
Руслан Кошулинський: Сьогодні Балто-Чорноморська вісь може дуже активно працювати. Україні вигідно моделювати взаємини зокрема з країнами Прибалтики, які точно знають проблему Радянського союзу, які розуміють механізми впливу Москви на них. Вони знають цю ідеологію. Аналогічно із Польщею - країною, яка нам близька за ментальністю і за історією. Туреччина - також дуже потужний гравець сьогодні, починаючи з військової складової і закінчуючи фінансовою, плюс Босфор. Грузія також. Це дуже цікавий вектор, який дозволяє нам бачити перехід від Балтики до Середземномор’я і це все - через Україну. Наша держава - центр цього стратегічного союзу, і це розуміють наші партнери.
Але давайте поглянемо на цю історію ширше. Наприклад, Євросоюз працює за системою регіональних країн: Альпійська ініціатива, Дунайська ініціатива, Карпатська ініціатива... То чому ж Україна не може? Нам лишень треба завершити оформлення на рівні парламентських угод, за тим самим принципом як, наприклад, була узгоджена Вишеградська група.
Цей союз стратегічно необхідний. Щоправда, є питання Білорусі - “української шапки”, як її називав Юрій Липа. Цього нашого сусіда вже поглинула Росія, але життя не стоїть на місці і Білорусь ще може змінити російський вектор на Балто-Чорноморський.
KV: Окрім Білорусі, є ще питання Угорщини...
Руслан Кошулинський: Ось це питання вирішується максимально легко. Ухвалення Закону “Про громадянство” і Закону “Про національні меншини”. Чому угорці такі настирливі - тому що законодавчо в них все зроблено бездоганно. Я був автором законопроекту про нацменшини, для чого вивчив законодавче поле нацменшин практично усіх східноєвропейських країн, також країн Скандинавії. Серед них усіх найкращий закон - угорський. Ми брали саме його за приклад. У 2012-2013 році я переклав законопроект на англійську, надіслав усім послам межуючих з нами країн Східної Європи, із проханням надати характеристики та зауваження. Усі погодилися, що ми за приклад узяли найкращий варіант закону. Але його не ухвалено. Натомість, в маємо в Україні у плані діючого законодавства про нацменшини справжніий хаос. А мали б ми закон як в Угорщини - проблем не було би.
Але наші очільники, на жаль, цього не розуміють. Вони граються в лібералізм із націоналістичними урядами Угорщини та Польщі і програють, адже спосіб мислення націоналістичний - він інакший. Але повірте, ми, націоналісти, дуже швидко з ними порозуміємося і досягнемо згоди. Приклад тому - Майдан. До мене в штаб, де висіли портрети Бандери та Шухевича, приїздили депутати польського Сейму. Ми сідали за один стіл, працювали, а потім йшли разом на барикади. І все було добре.
KV: Як подати ідею україноцентризму східним регіонам країни?
Руслан Кошулинський: Дві засадничі речі є. По-перше, сьогодні ми воюємо з ворогом. Базове завдання - об’єднати людей, і ми кажемо про ту єдність суспільства "свій-чужий", де всі збігаються, коли наших б’ють. По-друге, виконання закону.
Люди, які мешкають на Сході, частково відрізняються за своєю ментальністю. Це дуже дисципліновані колективісти. Якщо влада чітко скаже "робити так і так", - вони зроблять. Але влада чомусь не дає чітких вказівок... Вона приходить і каже: ось колишній представник "Партії регіонів", тепер він в нашій партії влади.
Намагаючись загравати з місцевими елітами, влада не розуміє, що втрачає авторитет сили. І люди перестають її слухати. Бо все по-старому, тільки з новим прапором.
Якби влада точно дала зрозуміти мешканцям сходу, де свій, а де чужий, покарала б чужого, не давши йому перевзутися в нові партійні мешти, питання було б закрито. Авторитет би відновився, а решта = справа копіткої праці з розбудови економіки, інфраструктури, освіти…
Зрозумійте, не існує проблеми зі Сходом, існує проблема відсутності правил і нехтування законом. Якщо там у Києві порушуються правила, думають люди, то нам тим паче немає сенсу їх дотримуватися.
KV: Який Ваш план по поверненню Донбасу до України?
Руслан Кошулинський: Перемога у війні. Але не чисто військова. Ворог дуже потужний, формула перемоги тут дуже складна. Ворог володіє ядерною зброєю, бюджет його збройних сил понад 70 мільярдів доларів, коли бюджет наших ЗСУ - 3 мільярди.
Що потрібно для перемоги: по-перше, надпотужна високотехнологічна армія, неядерні стратегічні сили. Пункт моєї програми - на Збройні сили йтиме 5% ВВП держави.
Але є одне але. Сьогоднішня влада також декларує про ті 5%. Щоправда, ці відсотки йдуть не лише на армію, а й на силові структури. Для прикладу, сьогодні на МВС, ГПУ, і СБУ виділяється на 1,5 млрд гривень більше, ніж на ЗСУ.
І це ми не говоримо про те, що армію терміново треба переозброювати. У 1987 і 2015 роках я служив на одній і тій же гарматі, - 152-мм "Гіацинт". Все те ж саме. Один постріл з "Гіацинту" коштує тисячу доларів, але купити снаряди натівського зразка ми не можемо - в них снаряд 155 мм, а не 152 мм, як наші.
А військове кораблебудування? На всю країну один недобудований корвет стоїть і "Сагайдачний". А, ще є "москитна флотилія" - річкові катери, виготовлені в Україні. Вони за своїми тактико-технічними характеристиками не можуть стріляти за трибального шторму. І ця "москитна флотилія" нібито повинна протидіяти потужному флоту Росії.
Другий фронт - дипломатичний. Говорити треба не з бізнес-партнерами Росії, якими є ті ж Німеччина та Франція, що зараз будують для Росії "Північний потік-2", в обхід України, а із справжніми потужними світовими гравцями. Я маю на увазі США та Великобританію, що виступили гарантами української безпеки в Будапешті.
KV: Як говорити з цими гравцями, якщо ми сидимо на голці МВФ?
Руслан Кошулинський: Розумію. Але голка МВФ - це ті ж Сполучені Штати Америки, підписанти Будапештського меморандуму, і ми мусимо нагадати їм про колишні зобов'язання.
KV: Ми може і мусимо, але чогось же не слухають?
Руслан Кошулинський: Я мав розмову з представниками нової американської влади і запитав у них, чому у військовій царині Америка ставить усе на Польщу: бази НАТО, штаб НАТО, навчання альянсу, в той час коли війна іде у нас, а не в Польщі? Вони відповіли наступне: так, ви єдині, хто протистоїть Росії на суходолі, ми у вас вчимося, але поляки надійні та передбачувані, а ви - ні. Ми вводимо санкції проти московських олігархів, а вони у вас заробляють гроші - Фрідман, Ротенберг, Бабаков...
Більш того, за офіційними даними імпорт до України з Росії за минулий рік збільшився в деяких областях на 500-600%. Для прикладу: Ніжинський механічний завод нещодавно програв тендер на постачання Укрзалізниці своєї продукції московській фірмі, яка запропонувала на три гривні дешевше.
П'ятий рік продовжується дія 320 міжвідомчих угод між нами та Росією. Припинено договір про дружбу, але дипломатичні стосунки не розірвано, кордон не закрито, навіть немає візового режиму. Що сьогодні заважає встановити координати складу боєприпасів? Узяв телефон із GPS, кинув на землю й пішов. А далі прилітає коптер і скидає запальну суміш... І так "випадково" згоріли 5 складів, лишилося 2.
Отже, завдання нового президента - показати, що ми надійні партнери і сюди можно вкладатися. І лише після цього, наполегливо нагадувати про колишні зобов'язання.
KV: А навіщо Америці та Європі ще один "надійний партнер", коли є Польща?
Руслан Кошулинський: Бо цей новий партнер буде набагато потужнішим. Але, наголошую, нам треба показати, що ми варті того, аби із нами працювати. Для цього треба розірвати дипломатичні стосунки із Росією, заборонити московський бізнес, закрити кордон. Нам потрібно для перемоги не лише змінити Нормандський формат на Будапештський, а й провести низку економічних реформ. Ви запитуєте, навіщо ще один партнер? Бо це економічно вигідно. Але треби це довести, треба самим показати, що таке економічна стимуляція по-українськи. Зокрема, внести зміни до закону про оподаткування, запровадити податок з олігархів та навести лад в питаннях відповідальності влади. Я не можу пояснити хлопцям на фронті, чому під час воєнного стану депутати пішли у відпустку. Чому мер Садовий разом із російським олігархом Фрідманом проводить "Альфа Джаз" у Львові. Чому головнокомандувач поїхав на Мальдіви.
KV: Поясніть, будь-ласка, як переконати українців, що націоналізм - не лайливе слово?
Руслан Кошулинський: Я дуже люблю усіх дітей, але своїх трохи більше. Я люблю усіх жінок на світі, але свою - трохи більше. Я люблю усіх людей на землі, але українців - трохи більше. Оце і є визначення націоналізму. Націоналізм - це любов до свого, а не приниження чужого.
В мене є знайомий грузин, і коли я запитав його, чому він підтримує “Свободу”, він відповів: “Ваш народ дав мені можливість жити в Україні і заробляти тут. Я вивчаю українську. Мої діти ходять до української школи. Але вдома ми розмовляємо грузинською, щонеділі ходимо до грузинської громади. Я хочу, щоб коли мої діти виросли, у них в паспорті, в графі національність було написано “Грузин”. А ви якраз цього домагаєтесь”.
Він живе в Україні, поважає нашу мову, традиції, закони, але він не зрадив своєї крові. Батьки народили його грузином і він ним залишився. Націоналісти виступають саме за це: не зраджуй свою національну ідентичність, шанобливо стався до всіх і не давай кривдити своє.
KV: Руслан Кошулинський до війни і після - це різні люди?
Руслан Кошулинський: Після повернення зі Сходу став набагато більше цінувати час.KиевVласть
Часто про те, що до складу харчових продуктів входять численні Е-шки та ГМО, дізнаємось тільки тоді, коли вдома під лупою уважно розглядаємо склад виробу. Гірше, якщо багато інгредієнтів навіть не зазначені на упаковці. Так було з Наталею, котра у супермаркеті купила масло, але через дрібний шрифт та погане освітлення у приміщенні не побачила, що у складі є рослинні жири.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Відтак, щоб забезпечити права споживачів і максимально зблизити українське та європейське законодавство у контексті надання споживачам інформації про продукти, у грудні 2018 року Верховна Рада ухвалила Закон “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів”. 4 лютого Закон підписав Президент, а вже влітку 2019 року новації набудуть чинності.
Цей Закон передбачає такі новації:
- збільшення штрафу за ненадання обов’язкової інформації про продукт;
- детальне інформування про інгредієнти та алергени;
- інформування споживачів про наявність домішок та ароматизаторів;
- зазначення на упаковці інформації про термічну обробку;
- зазначення обов’язкової інформації про використання рафінованої олії або жирів рослинного походження, зокрема,пальмової олії та ін.
Новації також забороняють використання у маркуванні інформації про продукцію, яка може ввести споживача в оману і приписує харчовим продуктам лікувальні властивості. Це стосується не тільки надписів на упаковці, але й рекламних роликів і стендів. Адже більшість громадян дізнаються про продукти саме з реклами і вірять “на слово” гарно сформульованим рекламним лозунгам.
Ухвалений Закон стосується будь-якої інформації про харчовий продукт, яка надається через інтернет або просто повідомляється споживачеві під час продажу, у тому числі в місцях громадського харчування. У разі дистанційної реалізації інформація має бути доступною до моменту придбання продукту.
Також передбачається обов'язкове зазначення інформації про наявність у харчовому продукті генетично модифікованих організмів, якщо частка ГМО в продукті перевищує 0,9% у кожному інгредієнті.
Які санкції для порушників?
Таким чином, Закон має змусити виробників вказувати вичерпний та чесний склад харчових продуктів. Для порушників передбачена адміністративна відповідальність: для юросіб – штраф у розмірі 15 мінімальних заробітних плат (62 595 грн), для фізичних осіб-підприємців – у розмірі 10 мінімальних заробітних плат (41 730 грн). Якщо порушення не становить загрози для життя та здоров’я громадян, штраф становитиме 3 мінімальних заробітних плати (12 519 грн).
Ненадання інформації споживачеві та введення в оману щодо речовин і харчових продуктів, які викликають алергічні реакції або непереносимість, передбачає накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі 20 мінімальних заробітних плат.
Права, що гарантовані кожному споживачеві
Кожен споживач має знати, що згідно зі ст. 4 Закону України “Про захист прав споживачів”, купуючи, замовляючи або використовуючи продукцію, яку реалізують на території України, він має право на:
- захист своїх прав державою (здійснюють управління захисту прав споживачів органи Держспоживстандарту, судові органи);
- належну якість продукції та обслуговування;
- безпеку продукції;
- необхідну, доступну, достовірну та вчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
- відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої через недоліки продукції (дефект), відповідно до Закону;
- звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
- об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Якщо Ваші права порушуються, звертайтесь до правопросвітницького проекту “Я МАЮ ПРАВО!” 0800 213 103 та захищайте свої права разом із Мін’юстом!
Читайте:
Державна реєстрація смерті
Авто з-за кордону. Всі деталі розмитнення
Сів за кермо напідпитку – плати!
Робота понаднормово: які права мають українці
Афери в режимі онлайн. Як не натрапити на віртуального шахрая
Життя на колії. Чи можна бути впевненим у своїй безпеці під час подорожі залізничним транспортом
Радники у домашніх конфліктах
Відповідальність батьків за безпеку дитини
Батькам на замітку
Що робити, якщо у вашому багатоповерховому будинку вимкнули опалення
Станислав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві
KиевVласть
Автомобіль має бути не розкішшю, а засобом пересування. Та оскільки новенький легковик з автосалону не кожному по кишені, багато хто вирішує купувати вживаний автомобіль за кордоном. Адже немає нічого поганого в тому, що він поїздив по європейських дорогах навіть 8-10 років.
Під час ввезення іномарки в Україну її потрібно розмитнити протягом 10 днів. Для цього необхідно сплатити три головних платежі: мито, акциз та ПДВ. Мито розраховується як відсоток від оціночної вартості автомобіля (тієї, за яку авто було придбано, або ж отриманої зі спеціальних каталогів). Акциз визначається за формулою (для легковиків), або має фіксований розмір (для гібридів), або ж вираховується від типу та об’єму циліндрів двигуна. ПДВ завжди становить 20% від суми (оціночна вартість ТЗ) + (мито) + (акциз).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Із серпня 2016 року діяв Закон №1389-VIII (його ще називають “3251” за номером законопроекту), яким запроваджено зниження податків на розмитнення легкових автомобілів. У результаті цього авторинок іномарок в Україні отримав нове життя.
На основі “3251” протягом 2017 року з застосуванням знижених ставок акцизу було ввезено 69 535 легковиків, а за повними ставками 12 680. Зміни до Податкового кодексу діяли тимчасово до 31 грудня 2018 року.
Завдяки цій ініціативі український автопарк поповнився на 192 809 легкових автомобілів із екологічним стандартом Євро-5/6, а державний бюджет отримав майже 13,4 мільярди гривень лише митними платежами, не рахуючи коштів від збору в Пенсійний фонд за першу реєстрацію ТЗ.
Наявність тенденції щодо “зниження податків – підвищення доходів у бюджет” дозволила створити такі ініціативи: два законопроекти – №8487 та №8488, які 25 листопада 2018 року набули чинності. Отже, з того ж дня запрацювали нові правила розмитнення легкових автомобілів та умови в’їзду ними у режимі “транзит” і “тимчасове ввезення”.
Відповідно до Закону №2611-VIII (законопроект №8487) “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів” для визначення розміру акцизу для конкретного авто до базової ставки будуть застосовувати коефіцієнти за такою формулою:
Базова ставка х Коефіцієнт двигуна х Коефіцієнт віку = Сума акцизного податку.
Базові ставки акцизного податку
для авто з бензиновим двигуном:
- з об’ємом циліндрів до 3000 куб. сантиметрів – 50 євро;
- з об’ємом циліндрів понад 3000 куб. сантиметрів – 100 євро;
для авто на дизелі:
- з об’ємом циліндрів до 3500 куб. сантиметрів – 75 євро;
- з об’ємом циліндрів понад 3500 куб. сантиметрів – 150 євро.
Коефіцієнт двигуна = показник об'єму двигуна, поділений на 1000.
Коефіцієнт віку – кількість повних календарних років.
Приклад розрахунку акцизного податку для авто з бензиновим двигуном:
об’єм двигуна: 2000 см3, рік випуску авто: 2013 (повних 5 років) –
50 (євро) х 2 (2000 см3/1000) х 5 (років) = 500 євро.
Приклад розрахунку акцизного податку для авто з дизельним двигуном:
об’єм двигуна:1600 см3, рік випуску авто: 2008 (повних 10 років) –
75 (євро) х 1,6 (1600 см3/1000) х 10 (років) = 1200 євро.
На оформлення нерозмитнених автомобілів дається 180 робочих днів. При цьому акцизний податок зменшується на 50% для авто, які будуть розмитнені протягом перших 90 днів після вступу закону в силу, тобто до 23 лютого 2019 року. В останні 90 днів “пільгового” періоду ставки стануть повними, але штрафи за порушення термінів перебування накладатися не будуть.
Закон №2612-VIII (законопроект №8488) “Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України” передбачає штрафи за порушення умов тимчасового ввезення та транзиту авто.
Запрацюють жорсткі санкції для водіїв за порушення терміну перебування нерозмитненого автомобіля на території України, а саме: за один день прострочення вивезення транзитного авто з порушника буде стягнуто 170 гривень, а за три дні – 850 гривень. Зайвий місяць перебування такого автомобіля на митній території України коштуватиме порушнику 170 тисяч гривень або навіть транспортного засобу, який може бути конфіскований за рішенням суду.
Якщо дозволений строк перебування іномарки в Україні сплив, а машина так і не була вивезена, митник повинен повідомити інші органи про вчинення правопорушення.
Отримавши повідомлення, поліцейські мають пильніше відслідковувати таке авто на автомобільних дорогах України, а прикордонники, в свою чергу, повинні не допустити перетину кордону особою, яка ввезла авто без сплати відповідних штрафів.
Крім того, Національній поліції було надано право перевіряти особу водія іномарки на відповідність особі, яка його ввезла. Якщо за кермом буде будь-яка інша особа, поліцейський може накласти на водія відповідний штраф і повідомити митницю про порушення митних правил.
Важливо, що протокол про порушення може бути складений митником за відсутності порушника і вручений йому під час виїзду з України.
Зменшення акцизного податку, а також зняття заборони на митне оформлення та державну реєстрацію авто без обмежень за екологічними нормами – те компромісне рішення, що враховує інтереси всіх сторін: держави, офіційних автоімпортерів, сумлінних платників податків і тих, хто користується автомобілем без митного оформлення та реєстрації в Україні.
Нова модель оподаткування дозволить зменшити вартість нових транспортних засобів і створить правові та економічні умови для реєстрації ввезених в Україну авто з іноземними номерами.
Читайте:
Сів за кермо напідпитку – плати!
Робота понаднормово: які права мають українці
Афери в режимі онлайн. Як не натрапити на віртуального шахрая
Життя на колії. Чи можна бути впевненим у своїй безпеці під час подорожі залізничним транспортом
Радники у домашніх конфліктах
Відповідальність батьків за безпеку дитини
Батькам на замітку
Що робити, якщо у вашому багатоповерховому будинку вимкнули опалення
Увага! Викрали дитину!
А кредит не справжній...
Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві
KиевVласть
На ринках столиці сьогодні дуже багато продають риби, яка виловлена на Київщині або промисловиками, або рибалками-любителями. Але мало хто знає, яка сьогодні реальна екологічна ситуація на водоймах, чи придатна ця риба до вжитку. Про те, як сьогодні працює рибне господарство Київщини, яка якість риби у водоймах столичного регіону у другій частині інтерв'ю КиевVласть розповів начальник Управління Державного агентства рибного господарства в Києві та Київській області (Київського рибоохоронного патруля) Володимир Мухін.
Перша частина: Володимир Мухін: “Сподіваюся, у наступному році штрафи за порушення правил рибальства будуть підвищені в 10 разів”
Рибне господарство Київщини
KV: Які сьогодні здійснюються рибогосподарські види діяльності на Київщині?
Володимир Мухін: Мають квоту вилову і працюють на Київському і Канівському водосховищі понад 60 промисловиків. У цьому році квота вилову по Київському водосховищі виконана на 55%, по Канівському - на 78%. У минулому році вилов риби по Київському водосховищу був понад 1,2 тис. тонн, по Канівському - до 700 тонн.
30 підприємців працюють у режимі спеціального товарно-рибного господарства (СТРГ). Вони працюють на закритих водоймах на площі 4 728,333 га. Їх держава зобов'язує вселяти і виловлювати рибу, адже основна мета створення режиму СТРГ - це підвищення рибопродуктивності водойми і забезпечення населення вітчизняною рибою. На початок цього року загальний вилов водних біоресурсів такими підприємцями становив 189,582 т. За 10 місяців поточного року вони виловили 148,624 тонн риби. У 2017 році ними було вселено 1 469 404 екземплярів рибопосадкового матеріалу.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Також на закритих водоймах на каскаді малих річок водосховищ працюють підприємці в умовах аквакультури. У 2017 році на Київщині виробництво рибопосадкового матеріалу та товарної риби здійснювали 255 підприємців (76 фізичних осіб-підприємців та 179 юридичних осіб). Загальна площа в аквакультурі становить 6 162,56 га (стави всіх категорій). Садки всіх категорій займають 4 659 кв. м, басейни всіх категорій – 5 034 кв. м, інші водні об’єкти (лимани, водосховище) – 363,65 га. Такими підприємцями було виловлено 737,157 тонн товарної риби, а вирощено і виловлено рибопосадкового матеріалу – 608,540 тонн. Ця діяльність також відноситься до промислового рибальства, але на таких водоймах здійснюється ще любительське і спортивне рибальство за плату.
KV: На Вашу думку, треба збільшувати чи зменшувати об'єм промислового рибальства на Київщині?
В.М.: Промисловий вилов на Київському і Канівському водосховищі треба обмежити і зменшити кількість промисловиків. У такому вигляді, як він зараз існує, його дуже важко контролювати.
Можливо, доцільно створити рибну біржу, щоб була одна ділянка з відповідними умовами, де буде постійно знаходитися інспектор рибоохоронного патруля та санітарний лікар, який буде контролювати стан риби.
Розвивати, на мій погляд, треба ставкове господарство, яке працює на закритих водоймах по принципу “що виростив, те виловив”. І потенціал для цього є великий. Сьогодні на Київщині наявні 6 тисяч ставків, з них лише 225, які працюють в аквакультурі, нам звітують. Що відбувається на інших - їх хтось орендує чи ведеться там якесь рибне господарство - невідомо.
Я розумію, що не всі хочуть реально та легально працювати, бо в цей бізнес спочатку треба вкластися, а очікувати віддачу мінімум через рік-два. Щоб взяти в оренду водойму, провести науково-біологічне дослідження, закупити зарибок, корми, забезпечити охорону водойми від браконьєрів - потрібні інвестиції від 1 млн гривень.
KV: Чи можна без залучення підприємців відновити іхтіофауну Київщини?
В.М.: Ні, потрібні спільні зусилля. Цього року біля 1,5 млн молоді риб було вселено у водойми Київщини. Частково зариблення здійснювалося за рахунок державних коштів. І це було вперше за 10 років. Риба була вирощена на Новокаховському заводі частикових риб. Весною з цього заводу ми привезли і у гирлі річки Тетерів на Київському водосховищі вселили понад 300 тис. підрощених мальків щуки. Це місце - зона заборони для промислового і любительського рибальства. Ми його посилено охороняємо, тому вже восени спостерігаємо досить велику концентрацію дрібної щуки.
У минулому році зариблення здійснювалося за кошти саме промисловиків. У цьому році ми також зобов’язуємо промисловиків проводити відновлення іхтіофауни та водних біоресурсів. Наприклад, 8 листопада було проведено зариблення Канівського водосховища за кошти вже промисловиків. Загалом цієї осені вже неоднократно проводилося зариблення Київського та Канівського водосховища рослиноїдними видами риб (короп, товстолоб, білий амур) та щука у районі міста Українка та Ржищів, села Лебедівка.
Читайте: На Киевщине начат осенний сезон зарыбления
Зараз водойми Київщини зариблюються рослиноїдними видами риб. Вони підходять і для промислового вилову, і є природним біомеліоратором, який покращує стан водойми.
У наступному році ми будемо акцентувати увагу на вселенні, крім рослиноїдних, аборигенних та хижих видів риб - сома, щуки, судака. Зараз підприємства не вирощують ці види риб в необхідному обсязі, тому що не можуть спрогнозувати об'єми продажу, а вивести цю рибу досить дорого.
Також вже третій рік поспіль за допомогою промисловиків на Київському водосховищі встановлюються штучні нерестові гнізда для покращення природного нересту риби. Зокрема судака, який зараз один із самих найцінніших промислових видів риб. Зараз спостерігаємо тенденцію щодо збільшення його популяції.
KV: Скільки цьогорічне зариблення коштувало держбюджету?
В.М.: Розміру фінансування я не знаю. Ми контролюємо вселення, але фінансових потоків ми не бачимо. Досить великі витрати були на логістику - 25-30 грн коштує кілометр перевезення цієї риби. Ці кошти були залучені від громадських активістів і промисловиків Київського та Канівського водосховища. На доставку цієї риби пішло, думаю, мінімум 200 тис. гривень.
Екологія водойм
KV: Яка сьогодні реальна ситуація на водних об'єктах Києва та області, часто фіксується замор риби чи хвороби?
В.М.: Всім відомо, що екосистема водойм Київщини кардинально змінена. Екосистему фактично вбили каскадом ГЕС та водосховищ. Дніпро залишилося лише вище Київського водосховища. В межах Києва від Київської ГЕС до греблі Канівської - все це Канівське водосховище, а не Дніпро.
Мотивуючи необхідністю створення резервуару для прийняття паводкових вод, ГЕС проводять дуже різкий скид води саме в період нересту, коли ікра вже є в прибережній рослинності. Рівень води падає, ікра висихає, що завдає досить великі збитки. Цього року був скид води, через який була осушена водойма у районі Лебедівки на Київському водосховищі. Але вплив на природній нерест був незначний, більшість риб на той час вже віднерестилась і вилуплення личинок з ікри відбулося. Ми вживаємо заходи для зниження цього негативного впливу. Останні декілька років ситуація більш-менш стабільна.
За час нашої роботи масової загибелі риби і критичних ситуацій не було. Загальна ситуація по Києву та Київській області наразі позитивна. Хоча риба хворіє і паразитами, і гельмінтами - проте, вони не становлять загрози для людини, якщо риба проходить термічну обробку.
У минулому році була виявлена загибель риби через збудники хвороб. Були різкі перепади тиску, коливання температури, імунітет риби впав і почалося розповсюдження хвороб. У карасів було виявлено збудники дактилогірозу, у товстолоба - диплостомоз, синергазильоз і дактилогіроз. Виявлено це було на Гречано-гребельскому водосховищі у Київській області. Оскільки там діє режим спеціального товарно-рибного господарства, нами було видано припис і рекомендації щодо боротьби зі збудниками цих хвороб. Ситуація була вирівняна.
KV: Часто причиною загибелі риби є задуха?
В.М.: Ми з фахівцями Інституту рибного господарства НАНУ постійно робимо контрольні заміри кисню на водоймах. Нормальна концентрація кисню у воді 4-9 міліграм на літр. Нижче, вже критично. Дійсно, є види риб, які дуже чутливі до різкого зниження кисню. Задуха у минулому році була на озері Жандарка у Києві. Ми робили ополонки, в які вставляли очерет, щоб вони не замерзали і була природна аерація води.
Читайте: Для спасения рыбы в озере Жандарка на Позняках установили промышленный компрессор
Досить дієвий спосіб - це встановлення штучних аераторів, але по Київщині це неможливо - водойми дуже великі. У позаминулому і минулому році, коли було різке зниження кисню на водоймах Київщини, ми із залученням промисловиків та рибалок-любителів на гирлі річки Тетерів робили декілька тисяч штучних ополонок з очеретом. Ці ополонки були на декілька кілометрів. Виглядало, як поле з очерету. А завдяки течії з річки Тетерів збагачена киснем вода розповсюджувалася по Київському водосховищу.
Влітку зниження кисню буває у зв'язку з термоклином. Теж можуть спричинити задуху великі паводкові води, що несуть воду з полів та боліт, яка насичена газами та сполуками з пониженим рівнем кисню. Такі ситуації особливо загрозливі на Київському водосховищі. Проте завдяки нашим заходам зниження кисню у воді до масштабної загибелі риби на Київщині не призводило.
Наразі є болюче питання щодо водяного горіху - чилиму. Ним заростають тисячі гектар Київського та Канівського водосховища. Проблема у тому, що деякі види цього горіха занесені до Червоної книги України і провести його вилучення просто неможливо. Він росте на глибинах до трьох метрів і настільки вкриває шаром водну поверхню, що по ньому можна ходити деяким видам птахів. Він також дуже знижує рівень кисню. У ньому не нереститься риба.
Сподіваюся, що Київська облдержадміністрація розгляне цю проблему як одну із першочергових у межах екологічної безпеки. Потрібні кошти, як нам сказали науковці, близько 200-300 тис. гривень на кожне водосховище, щоб провести наукове дослідження: дослідити який це вид, яка площа, який вплив на іхтіофауну. Потім надати Міністерству екології подання щодо виведення цієї рослини з Червоної книги і провести її біологічну меліорацію. Для перероблення цієї рослини можна будувати заводи, бо її об'єм вже тисячі тонн. Продукти переробки можуть бути використані у якості комбікормів для тварин. І якщо зараз питання не вирішити у найближчому майбутньому, то це може бути катастрофа.
KV: Невже за останні роки не спостерігалася на Київщині загибелі риби через скиди підприємств?
В.М.: Коли йде забруднення стічними водами або скидами промислових підприємств, то це вже повноваження Державної екологічної інспекції. Ми тільки розраховуємо збитки, пов'язані із загибеллю риби.
Скарги від громадян на кольорові плями на воді були. Ми їх фіксуємо, якщо є загибель риби. Така ситуація була на річці Рось та Стугна, де була кольорова вода. В інших випадках, де ми передбачали скид забруднюючих речовин, загибелі риби не спостерігали. Проте також повідомляли про ці факти Державній екологічній інспекції та поліції.
Читайте: В Белоцерковском районе Киевщины зафиксирован замор рыбы (фото)
KV: На технологічних водоймах, наприклад, Бортницької станції аерації, риба придатна до споживання?
В.М.: Загибелі водних біоресурсів у місці скиду Бортницької станції аерації ми не спостерігаємо. Але у цьому каналі ми часто фіксуємо браконьєрство: вилов риби сітками, павуками, ості (рос. “острогами”). Враховуючи теплу воду, дуже великий обсяг зообентосу, органічних речовин і мікроорганізмів, які є кормом для риб, риба дуже добре там росте, розвивається та нереститься. Уся риба, яка там незаконно виловлюється, потрапляє у місця стихійної торгівлі. Жодний рибалка цю рибу сам їсти не буде. Вона забруднена, в ній вміст всієї таблиці Менделєєва. Ми намагаємося ліквідувати там будь-яке рибальство.
Загалом на Київщині дуже багато меліоративних каналів, які вважаються технологічними водоймами. На них правила рибальства не розповсюджуються.
Варто враховувати те, що на Київщині добре розвивається сільське господарство. Але всі ми знаємо, що агропромисловий комплекс не може бути без застосування хімічних добрив, пестицидів та гербіцидів. Забруднення водойм пестицидами, гербіцидами і нітратами, які йдуть стічними, дощовими і талими водами з полів, дуже велике. Хоча риба від цього не гине, але якість цієї риби бажає бути кращою.
Також велика кількість нітратів та фосфатів сприяє розвитку органіки і, безпосередньо, синьо-зелених водоростей, які в подальшому знижують рівень кисню у воді, що негативно впливає на рівень рибного запасу. Проте це питання не можна вирішити тільки у одному регіоні. Це питання державного рівня.
KV: Часто на ринках Києва та області Київський рибоохоронний патруль фіксує порушення та продаж неякісних водних біоресурсів?
В.М.: На ринках у поточному році нами виявлено 174 порушення. Громадяни реалізовували рибу без документів, які підтверджують законність її походження (сертифікат відповідності, ветеринарний документ та накладна щодо придбання риби). Загальна кількість вилученої риби становить понад 2,5 тонни.
Цього року на ринках нами фіксується значно меньше порушень - у минулому році було зафіксовано 393 порушення і вилучено 7,7 тонн риби. Зараз на ринках щоденно працює рейдова група. Також реагування йде в режимі рейдових заходів у “рибні дні”, або як оперативна реакція на звернення громадян.
KV: На яких ринках Києва та Київщини найчастіше фіксувалися порушення?
В.М.: Київський рибоохоронний патруль виявляє порушення майже на всіх ринках столиці та Київщини. Порушення фіксуються на таких столичних ринках, як “Солом’янський”, “Юність”, “Шлях”, на стихійних ринках у Солом’янському, Оболонському, Дніпровському та Голосіївському районах; на трасі “Київ - Одеса”.
На ринках Київщини - “Привокзальний” (м. Березань), “Вокзальний” (м. Біла Церква), на стихійних ринках у містах Рокитне, Українка, Вишневе, Фастів та ін.
Кожний громадянин перед покупкою риби має право запитати у продавця документи щодо законного походження водних біоресурсів (наприклад, товарно-транспортна накладна). Якщо таких документів немає - оперативно просимо звертатися на “гарячу лінію” рибоохоронного патруля Київщини за номерами: (068) 642-80-26 або (099) 341-73-18.
KV: Які санкції застосовувалися до порушників на ринках?
В.М.: Це штрафи від 510 до 1 700 гривень за рішенням суду. Іноді суди виправдовують порушників, бо вони в суд приносять документи. Але склад правопорушення вважається закінченим, коли на момент перевірки були відсутні документи, навіть якщо вони є, а продавець їх забув.
KV: Як використовуються вилучені водні біоресурси?
В.М.: Якщо на ринку виявлена покинута риба, то складається акт виявлення безгосподарського майна. І при умові, що риба придатна до споживання, вона здається на рибоприймальний пункт користувачам водних біоресурсів, які вписують її у квоту як вилов.
Якщо факт незаконної торгівлі документується, то у більшості випадків ми залишаємо рибу під розписку на відповідальне зберігання правопорушнику до рішення суду. У нас немає спеціалізованого транспорту та місця для зберігання.
KV: Влада Києва та Київщини рибоохоронців столичного регіону підтримує?
В.М.: Допомоги хотілося б трохи більше. У нас була налагоджена плідна співпраця з колишнім губернатором Київщини Олександром Горганом, але якогось додаткового фінансування на розвиток рибної галузі, відповідної програми не було. Натомість в інших областях такі фінансування здійснюється.
Серед громадських організацій нам допомагає “Громада рибалок України”, “Рибальська сотня”, громадські організації підводних рибалок та інші.
KV: Чого не вистачає Київському рибоохоронному патрулю для ефективної роботи?
В.М.: Нам потрібно збільшення фінансування на паливо та мастильні матеріали хоча б в три рази, щоб ми могли працювати у режимі патрулювання.
Треба закупити спеціальний одяг, який має вітро-, водо- та термозахист. Комплект сезонної форми для інспектора коштує 5-6 тисяч гривень. Тобто на ці цілі потрібно 500 тис. гривень.
В десятки разів полегшили і підвищили б ефективність нашої роботи квадрокоптери. Поки я в режимі тестування використовую свій і розумію, що якщо у нас було хоча б 10 таких квадрокоптерів, то не треба було б витрачати стільки палива.
Не вистачає нам тепловізорів. На всю Київщину ми маємо їх всього два. Вартість тепловізора біля 100 тис. грн. Їх варто було закупити хоча б з десяток.
Зараз фінансування нашої діяльності здійснюється приблизно на 30% від потреби. У цьому році було відсутнє фінансування на оновлення матеріально технічної бази та капітальні видатки.
KV: А кадрового голоду ви не відчуваєте?
В.М.: У нашому штаті працює 40 інспекторів. У Києві та Київській області площа господарських водойм близько 180 тис. га. На інспектора припадає 4,5 тис. га обслуговування.
Загальна протяжність середніх і малих річок у м. Києві та Київській області близько 7 тис. км, 6 тис. озер. Неможливо під кожним деревом, на кожний кілометр водойми виставити патрульного. Тому вихід один - щоб усвідомлювали, що за порушення буде покарання, і поважали.
Зараз наші очі і вуха - це громадськість. Я безпосередньо веду комунікацію. Коли бачать правопорушення на воді, вони сигналізують. В день ми отримуємо до 10 повідомлень. За нашою статистикою, 70-80% не підтверджуються. Є випадки, коли нас за допомогою таких повідомлень намагаються дезорієнтувати, направити в інше місце. Для того, щоб ми раціонально використовували сили та засоби і оперативність була вищою, крім цілодобової “гарячої лінії” підключили ще мессенджери - WhatsApp, Telegram, Viber. Тепер рибалка, який бачить порушення, фотографує його, робить короткий опис та вказує точку геолокації. Ми бачимо, що повідомлення реальне і в першу чергу на нього реагуємо.
Також ми просимо рибалок-любителів дочекатися нас. Це необхідно, по-перше, для того, щоб вони були свідками при оформленні документів. По-друге, рибалки можуть приходити на судові засідання, висловлювати свою громадську позицію і бути стороною апеляційного оскарження, якою ми по закону не є.
Я нікого не звинувачую, але коли бачу, що в нас зібрана вся доказова база, а суд виправдовує порушника, підозрюю наявність корупційних зв'язків між порушником і суддею. А так як збитки порушником завдаються місцевій громаді, то тільки її представники можуть оскаржити рішення суду.
Фото: KVKиевVласть
18 листопада в Києві на президентських праймеріз укропівці столиці, Київщини та Криму віддали більшість голосів народному депутату України Олександру Шевченку. Загалом Олександр Шевченко здобув перемоги в 24 із 26 регіонів, тож представлятиме УКРОП на президентських виборах у березні 2019 року. Однопартійці вірять, що саме Шевченко зможе змінити постмайданівську країну, яка з кожним днем котиться до соціально-економічної прірви.
Кандидат від народу
Партія УКРОП першою серед політичних сил України наважилася організувати публічні президентські праймеріз. Укропівці переконані: обирати кандидата кулуарно серед ставлеників партійної верхівки - недемократично. Його особистість має викристалізовуватися завдяки конкурентній боротьбі в партійному середовищі.
Кандидат має пройти нелегке випробування - низку зустрічей із представниками партії та її прихильниками в усіх областях. Кандидат має переконати їх, що саме він достойний піти на вибори президента, що саме йому під силу змінити постмайданівську країну, вивести її з економічного та соціального піке, до якого вона потрапила через недолуге правління олігархічної влади на чолі з Петром Порошенком.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За два місяці претенденти - Олександр Шевченко, Ірина Головатенко та Оксана Тунік-Фриз - побували у різних куточках України, об’їздили десятки населених пунктів, зустрілися з десятками тисяч людей. Прямий діалог допоміг виявити больові точки - ті проблеми, які хвилюють населення, фактично обкрадене чинною владою за допомогою різних злочинних схем.
Повернути кошти корупціонерів
Прикро, що наша країна, яка має потужний потенціал, опинилася на порозі прірви - боргової кредитної ями. Адже наступного року доведеться повертати зовнішні запозичення на сумму в понад 145 млрд гривень. Тим паче, в іноземній валюті, яку отримуємо за рахунок реалізації товарів чи інших ресурсів за кордон, і яка так важко повертається в Україну, оскільки осідає на рахунках наших олігархів у офшорних банках.
Олександр Шевченко упевнений, що тих грошей, які накрали українські корупціонери-можновладці, вистачить для того, щоби покрити всі фінансові зобов’язання країни перед Міжнародним валютним фондом. Якщо він стане президентом, то щонайперше сяде за стіл переговорів із керівництвом МВФ. І його вимогою буде повернення коштів корупціонерів, які 27 років грабували Україну, розсовуючи кредити по кишенях. Адже за цей час прості люди краще жити не стали, а олігархи від влади накопичили неймовірні статки.
Шевченко - не Порошенко
“Завдяки зустрічам із людьми в рамках праймеріз я отримав великий досвід: щоби тебе розуміли - треба говорити про прості речі, які турбують практично кожного з нас, не обіцяти те, чого не збираєшся виконувати. І я ним скористаюся, щоб довести народу: Шевченко - це не Порошенко”, - зазначив Олександр Шевченко.
За його словами, він десятки років чесно вибудовував свій бізнес і не має жодного цента в офшорах, він безцільно не накопичує кошти, а віддає перевагу інвестуванню в рідну країну.
Завдяки зусиллям однодумців з’явився чудовий гірськолижний комплекс “Буковель”, за сім років чи не найдепресивніший регіон України перетворився на одне з найбільш відвідуваних у Східній Європі місць відпочинку. Там пройшли лікування та реабілітацію більше тисячі солдатів - учасників російсько-української війни, 3200 дітей з діагнозом ДЦП, аутизм та вадами опорно-рухового апарату, безкоштовно оздоровилися 8 тис. пенсіонерів.
Крім того, команда Олександра Шевченка створила Центр військової підготовки та інформації, а також регулярно підтримує медичні заклади, спортивні та культурні проекти.
Країна гідності й правди
Особливий напрямок програми Олександра Шевченка, що має назву “Країна гідності й правди”, - агресивна та систематична боротьба з корупцією, яка роз’їдає нашу державу. Саме це допоможе Україні завоювати повагу в світі та забезпечити гідні умови життя для всіх українців.
Ще одне ключове завдання програми - створення сильної держави, яка зможе уникнути “великої” війни, однак поверне анексований Крим і окуповані ворогом території на сході країни.
Третій із важливих кроків - подолання бюрократії на всіх рівнях і побудова “простої” країни, де люди сумлінно сплачуватимуть податки. Необхідно налаштувати розвиток економіки, завдяки чому людина сплачуватиме консолідовано за всі види комунальних послуг - тепло, газ, електроенергію, воду - не більше 30% від її доходів.
Нам необхідно відновлювати довіру до держави. У людини має бути впевненість у майбутньому. А її дають гідна заробітна плата, пенсія, належне соціальне забезпечення, можливість дбати про своє здоров’я, спроможність дати освіту власним дітям. На жаль, реформи, які наразі нібито впроваджуються в Україні, виглядають звичайною імітацією.
Адже ми на власні очі бачимо, що у нас реально відбувається. Низькі прибутки та тиск чиновників спонукають українців згортати власний малий та середній бізнес, кидати тут роботу та шукати щастя в інших країнах.
Псевдореформи розвалюють економіку, медицину, освіту, правоохоронну систему. Чергове підвищення вартості газу болісно вдарить по кишенях наших співвітчизників. Час змінювати країну, щоби остаточної її не втратити.
Закон один для всіх
Олександр Шевченко переконаний, що Петро Порошенко та його оточення не зацікавленні у швидкому закінченні війни, яка точиться на сході. Адже на крові робиться злочинний бізнес, відмиваються шалені кошти, а також випрошуються кредитні запозичення. Лише за формулою “Роттердам+” в українців вкрали 35 млрд гривень. Завдяки блокуванню патріоти перекрили надходження цього вугілля з ОРДЛО.
“Якщо отримаю президентські повноваження, то видам розпорядження, аби нікого зі злочинців або ж підозрюваних у злочинній діяльності не випускали за межі України. Закон має бути один для всіх. Зроблю усе можливе, щоби налагодити чітку роботу правоохоронної системи. Необхідно вжити заходів, щоби світова спільнота нам повірила. Зокрема й щодо стосунків із Росією. З одного боку, накладаються санкції, а з іншого - ми торгуємо з цією країною. У першу чергу варто розірвати дипломатичні та будь-які інші стосунки з агресором”, - переконаний Олександр Шевченко.
Побудувати привабливу Україну
Олександр Шевченко наголосив, що перед нами стоїть непросте завдання - побудувати привабливу в економічному та соціальному плані Україну, до якої не лише приєднаються наші втрачені території, а й матимуть інтерес європейські країни.
Український народ мусить об’єднатися, незалежно від віросповідання, відмінності поглядів та переконань, заради цієї спільної мети. Слід збудувати країну, звідки люди не виїжджатимуть, а в яку інвестуватимуть. Країну, де вони почуватимуться справжніми господарями, а не рабами, на яких нас перетворила злочинна влада.
У справедливому суспільстві за 3-5 років Україна обернеться на справжнього європейського лідера в різних галузях, адже для цього є належний потенціал. Головне - не залишатися байдужими, власними зусиллями змінювати рідну країну на краще. А насамперед — треба зробити правильний вибір, від якого залежить наше майбутнє процвітання.
Читайте: Укроповцы столицы, Киевщины и Крыма поддержали Александра Шевченко на президентских праймериз партии
Фото: надано прес-службою УКРОПуKиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0004
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-20 16:34:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 2
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-20 16:34:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0004
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145248', '145190', '145142')
ORDER BY `published` DESC
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-20 16:34:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.0926
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"санкції"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-20 16:34:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"санкції"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 320, 10
0.0013
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('78868', '77304', '74929', '74738', '74405', '73605', '73599', '72893', '70301', '70568')
0.0489
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-20 16:34:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"санкції"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)