Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
21 червня 2020 г. 15:03
Раздел: Новини
Власти Киева решили провести инвестконкурс по строительству канатной дороги от арки Дружбы народов на Труханов остров
Киевская горгосадминистрация (КГГА) решила провести инвестиционный конкурс по привлечению инвестора для строительства канатной переправы через Днепр от арки Дружбы народов на Труханов остров.
Об этом KV стало известно из распоряжения КГГА №864 от 16 июня 2020 года.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Согласно документу, столичные власти начали подготовку к проведению инвестиционного конкурса по привлечению инвестора для реализации проекта “Обустройство аттракциона канатная переправа через реку Днепр от арки Дружбы народов до Труханова острова”.
Заказчиком реализации этого проекта в распоряжении определено коммунальное предприятие по содержанию и эксплуатации земель водного фонда Киева “Плесо” (*).
Заказчиком же подготовительных работ для проведения инвестконкурса определено КП “Киевское инвестиционное агентство” (**).
Отметим, что разговоры о строительстве канатной дороги на Труханов остров ведуться уже довольно давно. Сама идея соорудить в Киеве грандиозную канатную дорогу появилась лет 10 назад, когда мэром столицы еще был Леонид Черновецкий. Чиновники его администрации одно время даже обещали завершить ее строительство к Евро-2012.
Летом 2015 года глава Днепровской РГА Ярослав Горбунов заявлял, что еще до Нового года будет объявлен инвестконкурс для привлечения инвестора для строительства канатной дороги.
Осенью 2016 года бывший тогда главой “Киевского инвестиционного агентства” Олег Мистюк” рассказывал о планах по созданию инфраструктуры на Трухановом острове и отмечал, что канатная дорога от Почтовой площади к Труханову острову через Арку дружбы народов может появится к финалу Лиги Чемпионов в Киеве в 2018 году. По его словам, параллельно готовилась концепция Центра аттракционов в Гидропарке. Стоимость проекта оценивали в 400 млн долларов и ждали инвесторов из США.
Летом 2017 года мэр Киева Виталий Кличко рассказал, что столицу посетило руководство австрийской компании Doppelmayr, которая является мировым лидером по строительству канатных дорог и сейчас изучает возможность строительства в Киеве канатной дороги.
Читайте: Виталий Кличко: Doppelmayr интересуется строительством канатной дороги в Киеве
После озвучивания столичными властями планов по строительству канатной дороги КиевVласть попыталась разобраться, зачем городу канатка, проанализировав все “за” и “против” данного проекта.
Подробнее: Канатная дорога на Труханов остров: хорошо, но преждевременно?
В январе 2018 года стало известно, что “Киевское инвестиционное агентство” планирует провести инвестиционный конкурс на строительство канатной дороги с Почтовой площади на Труханов остров в Киеве. Ориентировочная стоимость строительства была определена в размере 21-22 млн долларов США.
В феврале 2019 года Департамент градостроительства и архитектуры КГГА предоставил КП “Киевское инвестиционное агентство” градостроительные условия и ограничения для проектирования канатной дороги. Ее планировали возвести по маршруту: арка Дружбы Народов – Почтовая площадь – Труханов остров – Гидропарк – ж/м Русановка.
Читайте: В КГГА сделали шаг для строительства канатной дороги на Труханов остров (документ)
Отметим, что и. о. генерального директора КП “Киевское инвестиционное агентство” с 25 июня 2018 года является Юлия Тур (после увольнения директора этого КП – Олега Мистюка, сменив временно исполняющего обязанности руководителя КИА – Вячеслава Гасюнаса).
* КП “Плесо” (Код ЄДРПОУ: 23505151);
** КП КМДА “Київське інвестиційне агентство” (код ЄДРПОУ 21655857).
Фото: biz.liga.netКиевVласть
11 червня 2020 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Не сідай у маршрутку!
Навіть якщо у вас є авто, не завжди є бажання, можливість і сенс сідати за кермо. Теоретично на допомогу має приходити громадський транспорт. Але у Києві він ходить від слова “ніяк”. На автобус можна чекати півгодини, тролейбус навертає неймовірні кола і 4 км по прямій їде 40 хвилин, трамваї можуть просто зупинитися.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Що ж робити, коли поруч нема метро, таксі дорого, а їхати треба і, бажано, не за всі гроші світу? Залишається маршрутка!
Багаторічні заручники
Виходить, кожен киянин є заручником цього “антигромадського транспорту”, адже він змушений ним користуватися, хоч іноді. Менеджер, вчитель, продавець, пенсіонер з візком, студент з велосипедом, батьки з дитиною – всі мають пакуватися у брудний, смердючий, страшний “богдан”.
У той самий бусик, де можна порвати одяг, де сплатити можна лише готівкою і де після прохання дати талончик на вас подивляться, як на прибульця. У маршрутку, чий розклад має гриф “цілком таємно”, і чий водій буде стояти по 10 хвилин біля кожної станції метро, допоки салон напхається ущерть.
Всі розуміють, що маршрутки – зло. І що від них слід відмовитися.
Останні 20 років кожна нова влада нам розповідає про “європейську столицю” без маршруток, обіцяючи замінити їх нормальним громадським транспортом. Натомість щойно “нові обличчя” дістаються годівнички – статус-кво зберігається.
Єдині “рішучі транспортні реформи”, на які наважують очільники “європейської столиці” – це підняття тарифів у громадському транспорті. І щоразу киянам обіцяють належну транспортну послугу. Нам кажуть: ви платіть більше, а ми пустимо більше автобусів, замінимо трамваї, додамо маршрутів тролейбусів та навіть збудуємо нову лінію метро.
Але нічого не змінюється – і ми знову сідаємо у маршрутки. Бо альтернативи немає! Всі ці "убер шаттл", каршерінги та інші спроби змінити хоч щось були тільки локальним явищем, нездатним змінити системної картини.
Карантин: втрачена можливість
На все це замкнене коло обіцянок-підвищення тарифів-брехні-нових обіцянок можна було заплющувати очі (насправді – ні) до коронавіруса. Бо влада мала іще один “залізобетонний аргумент”: не можна отак взяти і скасувати маршрутки, бо це занадто радикальне рішення для мегаполіса, і в ньому просто зупиниться рух.
Але коронавірус і карантин довели, що це – не аргумент, а лише виправдання для свідомого ігнорування обіцянок. І доказом, що маршрутки і теперішня ситуація з міським транспортом просто ВИГІДНІ міській владі.
Адже карантин став першою і єдиною за десятки років нагодою, коли радикальне рішення щодо маршруток можна було ухвалити! При цьому практично не завдаючи жодних додаткових незручностей місту та пасажирам.
Погодьтеся, два місяці – більш ніж достатній термін для:
- зупинки угод з приватними перевізниками;
- якісного ремонту всього рухомого складу;
- закупівлі нових транспортних одиниць;
- повної переорганізації руху відповідно до реалій за маршрутами та пасажиропотоками.
Так, весь цей час, коли кожен киянин був змушений витрачати купу грошей на таксі або стояти годинами у багатокілометрових заторах, був більш ніж достатнім! Але карантин стали згортати, транспорт пустили, а з ним – поїхали і маршрутки.
Маршрутки після карантину
Перевізники протягом цих двох місяців і не подумали щось зробити з маршрутками: привести до ладу, відремонтувати, елементарно відмити. Вже пару тижнів, як вулицями “європейської столиці” їздять ті самі “богданчики” – такі самі брудні, неохайні, переповнені, як і до карантину. Вони так само продовжують стояти біля метро “до перемоги”. Так само там ніхто не обліковує кількість пасажирів. І так само всі розраховуються готівкою, передаючи її через кілька рук.
Проте до традиційних незручностей – додалося кілька нових факторів.
Стало зрозуміло, що маршрутки – це розсадник інфекційних хвороб, не лише коронавіруса. Адже з тим самим успіхом ви можете підчепити, припустимо, туберкульоз, вітрянку чи вошей.
Як правило, у маршрутках не дотримуються рекомендацій МОЗ – їх просто ігнорують. Спробуйте поспостерігати: кожен другий водій – без маски, не кажучи вже про рукавички. “Мені заважає”, “Я прочинив вікно”, “Коронавірус – це застуда”, “А ви цілий день попрацюйте у масці – тоді казатимете”, “Не подобається – виходьте" – це лише кілька реальних найбільш ввічливих варіантів відповідей водіїв на прохання пасажирів вдягнути маску.
Звичайно, чим далі, тим більше пасажири поводяться так само: знімають маску, опускають її на підборіддя чи вухо. І що їм можна зробити, скандалити? А сенс, якщо так само поводиться водій?Читайте: Як вивести громадський транспорт з карантинуЗрозуміло, що у міської влади немає ані бажання, ані реальних важелів контролю поведінки водіїв та дотримання ними маскового режиму. Про такі радикальні речі, як проведення дезінфекцій, рекомендованих МОЗ після кожного рейсу, зміну засобів індивідуального захисту водіями кожні пару годин, кількості пасажирів у салоні, стану здоров’я водіїв, кондукторів, технічного персоналу – годі й казати.
І на додачу до цього – згадаймо події у Броварах тижневої давнини. Тоді зранку, в час пік, на зупинці, де маса людей очікувала можливості дістатися роботи, сталася масова стрілянина. Чи є якась гарантія, що таке саме "з’ясосування стосунків” між маршрутниками не станеться завтра у вашому тихому спальному районі? І жертв може бути набагато більше!
Що можна вдіяти
І все ж таки маршрутки нав`язуються владою, як "безальтернативний варіант" пересування громадським транспортом. Прості запитання: чому владі вигідно не розвивати трамвайну мережу? Чому владі вигідно, щоб ми не чекали на тролейбус, а автобус біля вашого будинку їздив раз на годину? Чому владі вигідно заганяти нас до маршруток, бідкаючись та розводячи руками?
Тому що міський транспорт має бути підзвітним, облік пасажирів і грошей у ньому – прозорим, а питання дезінфекції та контролю здоров’я персоналу – контрольованим. Натомість, приватні перевізники і “заносять”, і відповідальності за них влада не несе. Зручно і вигідно.
Тож слід чітко зрозуміти, що влада позбавляє нас, пасажирів, альтернативи цілком свідомо, бо у міста ця альтернатива є. Місто має бюджет, інфраструктуру, можливість купувати автобуси і тролейбуси вітчизняного виробництва, була би воля і бажання!
То що ми можемо зробити реально? Якщо відкинути радикальні варіанти типу революцій, то єдине, що ми можемо зробити – це просто не користуватися маршрутками. Не сідати в них і “голосувати ногами”, як кажуть. Виходити раніше, чекати на автобус. Іти пару зупинок пішки на трамвай. Домовлятися про спільні поїздки до метро. Придбати велосипед.
Так, це дуже незручно. Але це можливість подбати про здоров’я та безпеку – свою та своїх близьких. А також це, можливо, останній шанс вплинути на міську владу та змусити її врешті-решт, організувати нормальний громадський транспорт.
Чим більше нас буде, чим послідовніше ми діятимемо – тим більшим буде цей тиск. Якщо у маршрутки ніхто не сідатиме, вони стоятимуть біля метро по не по 10, а по 30 хвилин. І люди тоді сідатимуть не в ці “розсадники”, а на трамвай. Тоді припиняться битви за маршрути, ніхто не захоче платити хабарі та “заносити нагору” частину виручки, бо маршрутки стануть нерентабельними. А міська влада буде змушена скасувати це неподобство та вжити реальних заходів з організації нормального громадського транспорту. Кияни на нього давно заслуговують.
Не сідайте до маршруток! Вимагайте їх заміни безпечним, надійним громадським транспортом. Читайте: Транспортний колапс у Києві: наслідки та рішення
Валентина Антоненко, екс-заступник директора Департаменту містобудування та архітектури КМДАКиевVласть
27 травня 2020 г. 15:00
Раздел: Тексти
Правительство указало губернаторам на распространенные ошибки в отчетах ОГА
Приписки и украшательства должны исчезнуть из квартальных отчетов Киевской горгосадминистрации (КГГА) и облгосадминистраций (ОГА) перед правительством. Методику, по которой нужно “правильно” отчитываться, Секретариат Кабмина уже направил на места. Из правительственных инструкций видно, что чиновники допускают не только технические оплошности или путаются в источниках необходимой информации, но, возможно, сознательно передают данные, искажающие статистику о реальном положении дел.
Об этом KV стало известно из поручения Секретариата Кабмина и приложения к нему, направленного в КГГА и областные администрации.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“С целью обеспечения представления объективной информации по показателям в соответствии с Порядком реализации экспериментального проекта по проведению ежеквартально мониторинга и оценки эффективности деятельности глав областных, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций (...) посылаем Рекомендации по подготовке и предоставления информации по показателям эффективности”, – говорится в поручении, подписанном первым заместителем госсекретаря Кабмина Александром Яремой.
Он сообщает адресантам, что “Рекомендации” разработаны в партнерстве с центральными органами исполнительной власти, ответственными за предоставление информации по показателям, а также ГП “Прозорро”, “Transparency International Украина” по результатам мониторинга деятельности глав местных государственных администраций в IV квартале 2019 года.
В документе сказано, что сам мониторинг и оценка задуманы как инструмент изучения эффективности управленческой деятельности руководства КМДА и ОГА, в т.ч. для выявления проблемных вопросов развития регионов и причин их возникновения. Порядок реализации этого экспериментального проекта был утвержден правительством в январе с.г. В нем детально прописаны показатели, которые должны быть отражены в отчетах ОГА, направляемых в Секретариат Кабмина.
В процессе анализа поступивших в Кабмин отчетов выяснилось, что они содержат как технические неточности, так и несоответствия с данными министерств и других ведомств (ЦОИВ). Так и появился документ, разосланный в регионы и озаглавленный как "Рекомендации относительно подготовки и предоставления информации по показателям эффективности деятельности глав областных, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций".
В них приведены примеры типичных ошибок и разъяснения о том, как правильно губернаторам отчитываться перед центром, чтобы получить адекватную оценку своей деятельности. KV ознакомилась с документом и приводит наиболее характерные "баги" местных чиновников, на которые обратил внимание Кабмин.
***
По части Министерства образования и науки отмечается, что на местах не вполне корректно отчитались по нескольким показателям.
Так, например, что касается количества детей с особенными образовательными потребностями, охваченных инклюзивным обучением, обладминистрации должны были подать информацию:
о количестве в области детей с особыми образовательными потребностями;
о количестве таких детей, охваченных инклюзивным обучением.
Согласно законодательству, лицо с особенными образовательными потребностями – это лицо, которое нуждается в дополнительной постоянной или временной поддержке по ходу образовательного процесса ("с целью обеспечения его права на образование").
Но при обработке данных, поступивших из ОГА, выяснилось, что не все области правильно определили категорию детей для их учета. "В связи с этим, нужно обратить внимание, что данный показатель не включает одаренных детей, то есть таких детей, которые резко выделяются из среды ровесников высоким умственным развитием", – гласят "Рекомендации".
Другой пример – с организацией подвоза учеников к учреждениям общего среднего образования "школьным автобусом". Здесь учитывается:
количество учеников, которые нуждаются в подвозке;
количество учеников, обеспеченных подвозкой по состоянию на последний день отчетного периода.
Как явствует из комментария отчетностей по этому показателю, в регионах, видимо, существуют разные представления о школьных автобусах.
Возможно, в некоторых областях дети обеспечены подвозкой не стандартными автобусами, а какими-то другими видами автотранспорта, поскольку авторы "Рекомендаций" сочли необходимым подчеркнуть: "При предоставлении информации необходимо учитывать, что школьные автобусы являются специальными транспортными средствами для регулярных перевозок ... и должны отвечать требованиям Национального стандарта Украины ДСТУ 7013:2009 "Автобусы специализированные для перевозки школьников. Технические требования".
Министерство социальной политики обратило внимание на путаницу, возникшую в отчетах с количеством детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки, которых местным органам власти удалось устроить в “семейные формы воспитания”.
Их отчетов выяснилось, что в некоторых областях количество устроенных в семьи детей оказалось больше количества детей, в этом нуждающихся.
Кроме того, в отчетах были найдены традиционные ошибочные приписки к показателям не соответствующих им категорий детей. Почему в Минсоцполитики и разъяснили, что "к числу детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки, которые состоят на первичном учете таких детей в регионе, за отчетный период, не учитываются категории детей, которые находятся в розыске, несут наказание в местах лишения свободы, содержатся под стражей, зачислены на обучение в профессионально-технические и высшие учебные заведения".
Напротив, указывают "Рекомендации", к сиротам, которых устроили в семейные формы воспитания, относятся дети, которых определили в приемные семьи, детские дома семейного типа, взяли под опеку, усыновили или вернули биологическим родителям.
Министерство здравоохранения в свое время ввело в практику “Календарь профилактических прививок” – акт, которым устанавливается перечень обязательных профилактических прививок и оптимальные сроки их проведения.
Отчеты ОГА должны содержать данные по уровню охвата прививками в соответствии с годовым календарем:
общая численность населения, которое должно сделать прививки в соответствии с календарем;
численность населения, которое их сделала в соответствии с календарем.
Однако в направленных правительству документах, вероятно, содержались приписки – в статистику могли включить общее число вакцинированных людей, а не то, которое касается обязательных прививок. Отсюда замечание "Рекомендаций": "Обращаем внимание, что информация предоставляется только о количестве обязательных профилактических прививок, которые предусмотрены Календарем, безотносительно к количеству вакцинированных лиц".
Министерство развития общин и территорий обратило внимание на то, что некоторые ОГА в своих отчетах указали, будто на их территории отсутствуют объекты незавершенного строительства коммунальной формы собственности (проектный срок реализации которых превышен на три и более лет).
Такой статистике можно было бы порадоваться, но авторы "Рекомендаций" настроены весьма критически к предоставленным данным: "Невозможна ситуация, когда на территории области вообще отсутствуют недостроенные объекты по показателю (как подают некоторые облгосадминистрации). Таких объектов за десятилетия насобиралось по стране тысячи и на большинстве из них много лет никакие работы не проводятся. В данную отчетность должны попадать все такие объекты, которые находятся в соответствующем статусе с обретения независимости Украиной в 1991 году".
Местным чиновникам указывается, что к принятым в эксплуатацию коммунальным недостроям относятся только те объекты, которые получили декларацию или сертификат про готовность объекта к эксплуатации.
А эти объекты – не только образовательные или медицинские учреждения, а и всевозможные учреждения культуры, физкультуры, социального назначения и т.д:
учреждения образования (детсады, ясли-сады, центры развития ребенка, школы-детсады, школы-интернаты, школы, профтехучилища, высшие учебные заведения);
учреждения здравоохранения (станции медицинской помощи, больницы, амбулатории, ФАПы, хосписы, санатории);
учреждения социальной направленности (магазины, рыночные комплексы, гостиницы, кладбища, крематории, территориальные центры социального обслуживания, дома ночного пребывания, центры реинтеграции и т.п.);
учреждения культуры (выставочные залы, библиотеки, клубные помещения, кинотеатры, театры, цирки, концертные залы);
учреждения физкультуры и спорта (спортзалы, крытые и открытые бассейны, стадионы, спортивные площадки);
строения жилого назначения (общежития, гостиницы);
объекты инфраструктуры (кроме дорог, мостов, путепроводов).
То есть приуменьшать статистику недостроев, учитывая их разнообразие и количество, теоретически должно быть довольно сложно, однако на местах, видимо, все еще пытаются это делать.
Министерство развития экономики, торговли и сельского хозяйства выяснило из отчетов местных госадминистраций, что данные о стоимости публичных закупок посредством электронной системы закупок в некоторых случаях искажены из-за слабого владения специалистами на местах электронной системой “ProZorro”.
В частности, речь идет об открытых торгах. Информация о суммах денежных средств по договорам, заключенным ОГА и предприятиями из их сферы управления, должна подаваться исключительно по завершенным лотам, исходя из даты публикации договоров из расчета их начальных сумм. Вероятно, с расчетом этих сумм у чиновников возникли большие проблемы, что заставило правительственный секретариат "на пальцах" и в картинках объяснять алгоритм пользования системой bi.prozorro.org.
Правительству даже пришлось отдельно объяснять, например, что среднее количество участников на одну закупку в электронной системе закупок, в открытых торгах, рассчитывается как количество пропозиций, разделенное на количество лотов.
То же касается и определения доли удовлетворенных Антимонопольным комитетом жалоб участников торгов по их итогам.
Сообщается, что для разъяснений были проведены отдельные селекторные совещания, а на будущее в рамках "Рекомендаций" заготовлены многочисленные объясняющие "картинки" и перечень "Часто задаваемых вопросов".
Складывается впечатление, что разработчики электронной системы торгов ни разу не проводили обучающий семинар для работников местных управлений экономики.
Наконец, сам Секретариат Кабмина упомянул в "Рекомендациях" и показатель, за подачу данных по которому он сам и отвечает – исполнение поручений премьер-министра.
Этот показатель касается исполнительной дисциплины на местах – того, как выполняют ОГА и КГГА поручения премьера. Однако документ ограничивается сухой констатацией без какой-либо конкретики – "информация по показателю готовится Директоратом координации и оценки региональной политики Секретариата Кабинета Министров Украины на основе данных о состоянии исполнения поручений местными государственными администрациями на протяжение отчетного периода". Анализа этих данных или советов по ним "Рекомендации" не содержат.
Читайте: Две трети отчетов КГГА и облгосадминистраций Кабмину не нужны совсем – Дубилет
Коллаж: KV
КиевVласть
12 березня 2020 г. 17:29
Раздел: Новини
В Києві на “Площі зірок” відкрили зірку Альбіні Дерюгіній, Ірині Мерлені, Олександрі Тимошенко (фото)
12 березня на “Площі Зірок”, яка є символом визнання, підтримки та популяризації національної культури, мистецтва і спорту з’явилися три особливі зірки. Перша “запалала” на честь Альбіни Дерюгіної – засновниці української школи художньої гімнастики. Друга – на честь олімпійської чемпіонки з вільної боротьби – Ірині Мерлені, та третя для Олександри Тимошенко – найбільш титулованої української гімнастки.
Про це кореспонденту KV стало відомо із місця події. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Зірки спорту з’явилися завдяки кільком етапам. Перший – рекомендації експертної комісії, серед складу якої представники Gulliver, ГО Спільна перемога, Міністерство молоді та спорту, управління туризму та промоцій КМДА. Другий – наявність саме у цих кандидатів нагород і визнання в професійній сфері, присутність в медіа просторі і в рейтингах популярності. Також, раз на рік проводиться опитування серед громадськості та відвідувачів ТРЦ, і, спираючись на результати, комісія складає фінальний список зірок.
Як відзначила на відкритті Альбіна Дерюгіна: “Щоб чогось досягти, треба дуже любити свою справу, горіти нею та працювати із блиском в очах. Ніколи не відступати і не здаватися. Якби ви тільки знали, скільки разів за своє життя я хотіла піти зі спорту. Легко ніколи не було. Але художня гімнастика – це моє життя, я горітиму любов'ю до неї до останнього подиху”
"Колись я навіть мріяти не могла про те, що моє ім'я буде закарбоване поруч з іменем мого дорогого тренера Альбіни Миколаївни З радістю приїду у ці дні до рідного Києва, вкотре обійму Альбіну Миколаївну. Без неї я б, напевно, не досягла вершин у спортивній кар'єрі" ", – підкреслює Олександра Тимошенко.
“Проект мотивує сучасних діячів культури, музики, мистецтва і спорту не зупинятися на досягнутому, а популяризувати країну в світі. Проект “Площа зірок” має на меті стати загальновизнаний і улюблений усіма туристичний маршрут, адже виховує нове покоління, нагадуючи їм про відомих українців та мотивуючи підлітків слідувати до своєї мети, свого успіху, – відзначає Тетяна Атаджанова, PR директор ТРЦ Gulliver.
12 березня закладено 42, 43 та 44 зірку на “Площі зірок” і це 23, 24 та 25 зірка на частині “Спорт”.
Довідка: “Площа Зірок” – це всеукраїнський соціальний проект, метою якого є підтримка та популяризація національної культури, мистецтва і спорту. У центрі міста “запалюються” зірки видатних українців, людей, які досягли найкращих результатів у своїй роботі в трьох категоріях: ТЕАТР / КІНО, МУЗИКА, СПОРТ. Пам'ятні знаки, розташовані уздовж вулиці Л.Українки, Еспланадної та Спортивній площі. Виготовлені вони з латуні розміром 30 на 60 см, мають покажчик вкладу лауреата (кіно, музика, спорт) і QR код, який веде на сторінку проекту і розповідає про досягнення лауреата. Зараз кияни і гості міста можуть прийти, подивитися і сфотографуватися з іменними “зірками” людей, яких вважають відомими в Україні, а саме: Володимиром Горянським, Адою Роговцевою, групою СКАЙ і ТНМК, Ніною Матвієнко, зіркою пам'яті Богданом Ступкою і Марією Примаченко, Віктором Постолом, Ольгою Лящук, Олександром Абраменко, Ольгою Харлан, Дар’єю Білодід, Олегом Блохіним, Оленою Підгрушна, зіркою пам'яті Валерієм Лобановським, Риммою Зюбіною, Ахтемом Сейтаблаєвим, MONATIK, “Друга ріка”, Кузьма Скрябін.
“Площа зірок” покликана стати гордістю і нагадуванням для кожного українця про великі досягнення наших співвітчизників, стимулювати до розвитку міста та нації в цілому, стати культурною спадщиною для наступних поколінь. Стати громадською пам'яткою.
Читайте: ТРЦ Gulliver рассказал о своей работе во время карантина
Фото: прес-служба ТРЦ GulliverКиевVласть
23 січня 2020 г. 16:00
Раздел: Тексти
Директор ГО “Мотохелп” Дмитро Буренін: “Наш основний пріоритет - включення в систему екстреної медичної допомоги”
Обізнаність киян у питаннях надання першої допомоги поки що знаходиться не на достатньо високому рівні. Та й законодавство з цього питання недосконале. А співпраця з органами державної влади залишає бажати кращого, хоча певні напрацювання та успіхи вже є. Про це в інтерв’ю KV розповів директор громадської організації (ГО) “Мотохелп” Дмитро Буренін (на фото).
“Мотохелп” (*), за словами Дмитра Буреніна, наразі нараховує близько 60 людей, але на ДТП виїзжають близько 20. “Ми не прагнемо просто набрати більше членів організації, щоб отримати членські внески, бо вважаємо, що волонтер не має платити за своє волонтерство. Навпаки, організація має забезпечити волонтерів всім необхідним”, – пояснює Дмитро Буренін таку кількість членів ГО.
Найбільше “Мотохелп” відомий як організація, котра надає допомогу постраждалим при ДТП учасникам руху, що пересувались на двох колесах – мотоциклах, велосипедах, скутерах тощо. Виїздів на такі ДТП волонтери “Мотохелпу” в рік здійснюють сотні.
Крім того “Мотохелп” регулярно проводить майстер-класи з надання першої домедичної допомоги, а в цьому році розпочали роботу нового проекту KROVO, в межах якого займаються терміновим перевезенням донорської крові.
Довгий час “Мотохелп” також допомагав у зоні АТО/ООС, але після останніх виборів призупинив цю діяльність. “Якщо буде загострення, ми обов’язково відновимо цю діяльність. Рахунок залишився, ми просто видалили його тимчасово з сайту. Та й в статуті ця діяльність у нас прописана. Все відновимо за добу”, – запевняє Дмитро Буренін.
Головною метою “Мотохелпу” його голова вважає інтеграцію волонтерів у систему першої медичної допомоги, прийняття відповідного законодавства та співпрацю з цього приводу з органами влади, як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні.
В інтерв’ю KV Дмитро Буренін розповів про “закон доброго самаритянина”, співпрацю з Київським міським Центром крові та Київським обласним Центром крові, виїзди волонтерів на допомогу при ДТП та навчання громадян першій допомозі.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Розкажіть про ініціативу з перевезення донорської крові. Наскільки це треба, і скільки вже було випадків, коли кров доставляли волонтери?
Дмитро Буренін: Ми в 2019 році в межах цього проекту проїхали вже майже 3 тис. км. Але у нас амбітні плани на наступний рік. Насправді, це не так вже й багато, бо ми возимо і по Київській області, а тут один виїзд десь 160 км. Це, зазвичай, доставка з Білої Церкви, де завод крові, до обласної лікарні. Там пологовий будинок, там онкодиспансер, він потребує багато крові. Ще бувають виїзди з Білої Церкви до центральної районної лікарні Переяслава.
Читайте: В Белой Церкви открылся уникальный завод по производству препаратов из плазмы крови
Всього в 2019 році у нас було 17 виїздів по області, ще чотири по Києву. Ці чотири виїзди були тестовими, які було дуже важливо зробити, тому що у київського Центра крові дуже правильний підхід.
Читайте: Кровь в столичные учреждения здравоохранения будут доставлять волонтеры на мотоциклах
Вони порадили, які сумки треба купити, ми це зробили. Потім вони порадили, щоб сумки пройшли тестування, і ми побудували маршрут у 60 км по місту. Ми взяли відстань з запасом, проклали маршрут, щоб на ньому була і бруківка, вібрація, провели таке стрес-тестування.
Фото: Facebook Дмитра Буреніна
Ми зробили тестові виїзди, але це розтягнулось у часі, бо у серпні-вересні у Центра крові були малі запаси крові, вони не могли віддавати її просто так на тестування тоді. Ми підписали договір вже на початку листопаду. За зиму ми маємо підписати договори ще з лікарнями Києва – 17 лікарня, Петра Запорожця, інші. Коли ми все це узгодимо, навесні зможемо виїзжати на ці завдання.
З приводу співпраці з державою – поки що ніяк, якщо не рахувати центри крові Києва та обласний. Ми несемо матеріальну відповідальність за вантаж – якщо водій потрапить у ДТП, то “Мотохелп” буде компенсувати вартість вантажу. Але ми до цього відносимось нормально.
KV: До кого ще ви звертались з приводу співпраці?
Дмитро Буренін: Ми написали три листи. До Патрульної поліції Києва, у Головний сервісний центр МВС та у Київську міськдержадміністрацію (КМДА). Ми просили дозволити використовувати тільки під час транспортування крові помаранчевий світловий маячок. Ми готові самі його купити, встановити, нам треба був тільки дозвіл на використання.
Також ми просили дозволити під час транспортування крові, якщо є потреба, пересуватись по полосі громадського транспорту. І, якщо є необхідність, під час перевезення крові, проїжджати по вулиці, де не можна їхати на мотоциклі. Це Хрещатик. Там висить забороняючий знак, але його всі ігнорують. Нас не дуже це бентежить, але дає привід під час транспортування зупинити нас, і потім довго пояснювати патрульним, що ми реально поспішаємо. Хабарі ми не даємо, і тоді залишається або оформлення протоколу, або розуміння з боку поліції.
KV: І які були результати ваших листів?
Дмитро Буренін: У сервісного центру МВС ми попросили тільки дозвіл на мигалки, у поліції – проїзд по вулицях, де заборонено рух на мотоциклі, дозвіл на мигалки та рух по смугах громадського транспорту.
Патрульна поліція відправила нас до КМДА з приводу руху Хрещатиком, а з приводу руху смугами громадського транспорту просто процитувала ПДР. З приводу помаранчевих маячків патрульна поліція Києва відправила нас до Головного сервісного центру МВС. Сервісний центр МВС відповів нам, що законодавством не передбачене використання помаранчевих маячків на наших транспортних засобах.
До КМДА ми написали більш широкий лист, і вказали, що хотіли б обговорити інтеграцію в екстрену медичну допомогу. І вони, мабуть, побачили цей момент, і відправили нас на “швидку”. А вони, ясна річ, нічим нам не могли допомогти. От і все.
KV: Основним напрямком, станом на зараз, діяльності “Мотохелпу” є виїзди на ДТП?
Дмитро Буренін: Так. Завдання наших волонтерів на ДТП, в першу чергу, надання першої допомоги, якщо вони приїхали раніше, ніж швидка допомога. Крім того, надання юридичної консультації, фотофіксація, відеофіксація, пошук свідків, потім заповнення звіту в нашій внутрішній базі. Потім цей звіт ми надаємо учасникам ДТП, якщо в тому є потреба.
Найскладніше в нашій діяльності – важкі постраждалі, їх було в минулому році 27. Інколи наші волонтери навіть допомагають у ролі санітарів, наприклад у 17 лікарні. Ми шукаємо родичів, дізнаємось про потребу у донорах крові, допомагаємо родичам збирати гроші на лікування. Свої реквізити для збору коштів на постраждалих ми не використовуємо принципово. І, звісно, ми перевіряємо цю інформацію.
KV: До вас звертається поліція за матеріалами, звітами з ДТП?
Дмитро Буренін: Ні. Ми звіт висилаємо учасникам ДТП, поліція не просить. Якби просили, надавали би і їм. У звіті є текстова частина, фото, посилання на відео.
KV: А як до пойнятих до вас звертаються?
Дмитро Буренін: Коли як. Інколи слідчо-оперативна група (СОГ) до нас звертається, бо нам не треба нічого пояснювати. Ми знаємо процедуру, і їм це зручно. Важливо розуміти, що пойняті – не лише ті, хто бачили сам момент ДТП, а й ті, хто можуть розповісти, як були розкидані транспортні засоби.
KV: Чим займаються ті волонтери “Мотохелпу”, котрі не їздять на ДТП?
Дмитро Буренін: Є оператори – це люди, котрі на зв’язку 24/7, приймають постійно дзвінки. Часто по одному ДТП люди дзвонять по 5 разів. Людина їде, побачила аварію, подзвонила. Потім наступна, потім ще одна.
Є волонтери, котрі більше виїзжають на підтримку спортивно-масових змагань. Вони можуть взагалі не виїжджати на ДТП, а займатись саме цією діяльністю. Є волонтери, котрі інструктують з першої медичної допомоги. Крім того, ми відкрили новий напрямок – доставка донорської крові у лікарні, тут волонтери часто співпадають із тими, хто виїжджає на ДТП. Є ті, хто займаються саме контентом, наприклад одна дівчина робить інфографіку з ДТП.
KV: Якщо порівнювати з попередніми роками, ви робите більше виїздів на ДТП?
Дмитро Буренін: Наша статистика досить спірна. Вона відображає не просто кількість ДТП, а кількість ДТП, про які нас повідомляють. До нас стали частіше звертатись. Таким чином десь по 20-30% на рік фіксуємо зростання.
KV: Поліція нормально сприймає вашу діяльність?
Дмитро Буренін: СОГ з нами співпрацюють нормально, інші поліцейські часто нас сприймають як ЗМІ та не дуже раді бачити. З патрульною поліцією іноді все нормально, іноді не дуже. Вони не розуміють часто, що ми без дозволу постраждалих чи їх рідних нічого не публікуємо.
KV: Ви якось співпрацюєте з вашими колегами з мотобатальону патрульної поліції?
Дмитро Буренін: Мені здається, що мотобатальон був. Де він тепер, краще питати в патрульної поліції. Коли він був, ми з ними спілкувались, на початку трохи допомагали, бо їм видали старі ДАЇшні мотоцикли, на яких їздили ДАЇшники мотобатальону ще при Януковичі.
Ця техніка стояла в складському приміщенні декілька років, там багато чого треба було міняти. Якщо техніка стільки часу не працює, там відбуваються певні процеси.
Ми консультували хлопців, яке обладнання краще обирати, але бачили, що не до всіх дослухались. Наприклад, куртки вони обрали інші, хоча ми попереджали, що у них буде задувати у поперек. Але шоломи обрали гарні.
KV: А з приводу навчання до вас звертались?
Дмитро Буренін: Офіційно ні, до нас не звертались. Їх навчали канадські інструктори.
KV: Як вам здається, реформа поліції пройшла успішно?
Дмитро Буренін: Різниця між старою та новою поліцією насправді є. Є зрада, є перемога. Щоб хто не казав, я ніколи не бачив, щоб ДАЇшник надавав першу допомогу. Патрульні це роблять – і для мене це однозначна перемога. Спілкуються вони здебільшого більш грамотно, ніж ДАЇшники. Схеми патрульні малюють вірно, все за їх протоколом.
Читайте: В Киеве задержали полицейского при попытке продажи украденной с места ДТП экипировки (фото)
Хоча, звісно, ми в 2015 році очікували зовсім не такі результати реформи. Та поліція, на яку ми очікували, не відбулась.
СОГ як все робили, так і роблять, до них в мене особливих претензій ніколи не було.
KV: До вас звертаються не лише мотоциклісти, а також мабуть велосипедисти, скутеристи, автомобілісти?
Дмитро Буренін: Автомобілісти – ні. У нас є амбітні плани розвитку діяльності, ми над ними працювали два-три роки, зокрема дуже плідно з МОЗ. Але після зміни команди МОЗ комунікації на нулі зовсім. Ми не розуміємо, з ким там взагалі можна комунікувати.
Ми працювали над інтеграцією в екстрену медичну допомогу. Тоді б ми виїжджали не лише на ДТП з двоколісними транспортними засобами, а взагалі на ті випадки, де треба перша домедична допомога. ДТП за участю автівок з постраждалими, чи зі збитим пішоходом. На виклик виїжджає швидка допомога, паралельно виклик кидається нам, і волонтери реагують. Якщо вони приїзжають раніше медиків, то підтримують постраждалого до приїзду медиків, потім допомагають їм.
Затримка інформації між викликом швидкої і нас десь 10-30 хвилин. За цей час “швидка” встигає приїхати. Інша справа, що часто їм треба допомога на місці. Наприклад, приїзжає бригада, де водій, дівчина лікар та дівчина фельдшер, і постраждалий на 100 кг. І медики мають покласти його на щит, зафіксувати, і так далі. І тут їм допомога точно не завадить.
Був випадок, коли на Протасовому яру збили двох дівчат. Ми тоді приїхали одночасно з першою бригадою, дуже класною. На одну бригаду двоє важких постраждалих, це не просто. Я бачив, що вони працюють за сучасними протоколами, і вони знали, що ми працюємо так само. Ми знали, що роблять вони, вони знали, що робимо ми.
Взагалі для нашої інтеграції в систему екстреної допомоги було проведено багато роботи, але трішки не встигли. Був розроблений “закон про доброго самаритянина”, але попередня Верховна Рада (ВР) не встигла його прийняти.
KV: Закон вже був розроблений?
Дмитро Буренін: Так, я був у складі робочої групи з його написання, там були автори від МОЗ, поліції, ДСНС. Його подали до ВР, встигли зареєструвати, але розглянутий він не був.
Основна мета цього закону – позбавити кримінальної відповідальності за наслідки надання першої допомоги людину, котра діє в межах своєї компетенції. Крім того, в історію відходило поняття “домедична допомога”, залишалось тільки “перша допомога”, як у всьому світі. Вона вже поділялась на першу базову допомогу та першу кваліфіковану допомогу, англійською – advanced, просунута. Фактично це була спроба застосування західних стандартів на українське законодавство.
Для надання базової медичної допомоги достатньо було б мати сертифікат BLS (Basic Life Support – елементарне підтримання життя, – KV). Вона вже є в Україні, зокрема я вже майже отримав статус інструктора, котрий може викладати це.
KV: А хто сертифікує інструкторів, котрі могли б навчати цьому?
Дмитро Буренін: Від кафедри медицини катастроф це Всеукраїнська рада реанімації.
KV: І МОЗ це влаштовувало, вірно?
Дмитро Буренін: Звісно. Але в результаті ми зараз і досі маємо старі поняття “домедичної допомоги”, а єдине чим регламентується надання першої допомоги – наказ МОЗ №398. І все.
KV: А з новим складом МОЗ ви пробували комунікувати?
Дмитро Буренін: Так, я приходив на зустріч МОЗ з громадськістю, тоді ще Раімов (Дмитро Раімов був радником з комунікацій очільниці МОЗ Зоряни Скалецької, – KV) відповідав на запитання так, що конкретики на зустрічі був абсолютний нуль.
Я задав два питання. На перше – яка буде доля “закону доброго самаритянина”, мені дали відповідь, що законопроекти, подані за минулої ВР, треба подавати заново. Друге питання – які будуть кроки по інтеграції волонтерів в систему першої допомоги. Відповідь – ініціатива цікава, будемо продовжувати.
Я знаю, скільки хороших спеціалістів з МОЗ звільнились, і навіть не уявляю, до кого підходити з цими питаннями тепер.
“Закон про доброго самаритянина” дуже допоміг би військовим волонтерам. Їх це по суті легалізувало б на фронті, і давало б змогу працювати згідно протоколу з тактичної медицини ТССС (Tactical Сombat Сasualty Сare – Надання допомоги пораненим в умовах бойових дій, – KV). Зараз лише наказ МОЗ №398 регулює, як можуть надавати першу допомогу люди без медичної освіти. Це, насправді, не поганий документ, ним можна користуватись. Але він базовий, і багато чого згідно цього наказу не можна робити без медичної освіти – наприклад, допомагати при пневмотораксі, навіть якщо в людини є сертифікат по ТССС.
KV: Вся ваша діяльність, вочевидь, потребує не лише багато часу, але й грошей. Звідки “Мотохелп” бере гроші на свою роботу?
Дмитро Буренін: Членські внески в “Мотохелпі” невеликі – 100 гривень. Але ми не дуже слідкуємо за тим, як люди їх сплачують, це скоріш формальність. Ми робимо розсилку на початку року, щоб люди сплатили внески, і все.
Також є пожертви, є спонсори. Наприклад, в 2019 році мережа заправок “КЛО” виділила нам 1000 літрів пального (в 2018 році – 800 літрів). Це пальне ми вичерпали на кінець липня – початок серпня. Амуніцію та оснащення ми закуповуємо для волонтерів – це ножиці, бинти, аптечки, їх складові, а також робочий одяг – футболки та інколи реглани. Крім того, ми закупили в 2019 році автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД), і сподіваємось, що в 2020 році спонсор купить нам ще один.
KV: А ви вже використовували дефібрилятор?
Дмитро Буренін: Поки що ні. Для нас одне використання АЗД буде коштувати 5 тис. гривень, саме стільки коштують одноразові електроди. В нашій роботі скоріш за все дефібрилятор ми будемо використовувати на якихось змаганнях, там де є великі кардіонавантаження. Поки ми не інтегровані у систему першої допомоги, ми не будемо часто приїжджати на такі ситуації, де він потрібен.
KV: “Мотохелп” виступав як один з промоутерів проекту Громадського бюджету “Реаніметро”. Наскільки просто звичайній людині надати першу допомогу з АЗД?
Дмитро Буренін: Для цього сертифікати взагалі не потрібні. Наявність водійського посвідчення, наприклад, вже є таким сертифікатом. Інша справа, що водієві казали на тих курсах про медичну допомогу.
Автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД), саме автоматичний, підкреслюю, цілком доступний для використання звичайною людиною.
Читайте: КП “Киевский метрополитен” поддержало петицию об установке дефибрилляторов на станциях метро
Коли відкриваєш коробку, він говорить українською, щоб викликали “103”, переконались, що пациент не дихає, надає детальну інструкцію, що і як робити. Потім АЗД починає зчитувати ритм. Якщо серце працює, як треба, чи зупинилось взагалі, він просто не дасть розряд, і попередить, що розряд не рекомендований. Спрацює він лише тоді, коли це доцільне.
АЗД висять в усіх громадських місцях світу, бо вони розраховані на використання простими людьми без медичної освіти.
АЗД на вулиці у Гонконзі, фото: Facebook Дмитра Буреніна
Часто вони під сигналізацією, тому вкрасти його так просто не вийде. Інколи АЗД під кодовим замком, і є номер телефону, куди слід дзвонити у разі потреби.
“Реаніметро” – дуже крутий проект. І “Мотохелп” виступав на його підтримку – допомагали проводити майстер-класи, збирали підписи.
KV: Розкажіть про ваші майстер-класи з надання першої допомоги.
Дмитро Буренін: В 2019 році ми провели 44 таких тренінги. Серед них є як платні, так і безкоштовні. В середньому в групі 20 людей. Є курси для комерційного сектору, гроші від них йдуть на розвиток організації, згідно статуту. Ми проводили тренінги для великих компаній, таких як Lenovo, інші ІТ-компанії. Навіть проводили навчання для персоналу на марафоні.
Ми не виходимо якось агресивно на ринок із цими курсами, бо ціни в нас невисокі, близько 300 гривень за одного курсанта.
Для громадськості ми проводимо навчання безкоштовно, лише приймаємо пожертви від слухачів, хто скільки вважає за потрібне. Зазвичай таке навчання ми проводимо тоді, коли є вікно, вільне від комерційних тренінгів.
Навчання ми проводимо повноцінне, на 6-7 годин, розповідаємо про різні аспекти надання першої допомоги.
Курси з надання першої допомоги, фото: facebook ГО “Мотохелп”
Інколи бувають проблеми з кількістю відвідувачів. На тренінги для громадськості ми набираємо до 30 людей, бо зазвичай тоді приходить десь 20. Але буває, що приходять всі, хто зареєструвався, і тоді перебор, складно вести заняття.
KV: На вашу думку, запроваджене в Україні обмеження швидкості до 50 км/годину у населених пунктах додало безпечності руху?
Дмитро Буренін: Я вважаю, що це необхідно робити, хоча таке рішення і непопулярне. Але до того треба підходити з розумом, аналізувати здатність траси, і робити обмеження гнучко. Я на автівці по Києву зазвичай не їду 50 км/год, скоріш 30 або навіть 20 км/год. В Європі ми ж їздимо з такою швидкістю, і там майже немає аварій.
Читайте: Киевсовет увеличил максимальную разрешенную скорость на ряде столичных дорог (список улиц)
Інша проблема – в нас відсутня інфраструктура. В чому проблема намалювати розмітку світловідбиваючою, та ще й такою, щоб її дощ не змивав? Відбійники то окрема тема. Якщо мотоцикліст потрапив під відбійник, то буде м’ясорубка. Їх треба робити безпечними, а не такими, як у нас. Чи поворот на Гагаріна – там просто вбили частокіл з дерев’яних палок. Його вже частично знесли, але навіщо це зробили, невідомо.
Читайте: На дорожную разметку в столичном бюджете предусмотрено средств в 10 раз меньше необходимого
У нас не думають про розв’язки. Наприклад, перехрестя проспекту Науки та Столічного шосе – чому там не зробили заїздів на шляхопровід? Чи Дарницький міст – де заїзди на нього на лівому березі?
Читайте: Киевсовет напомнит Кабмину про недостроенный Дарницкий мост
Велосипедної інфраструктури також нема.
Читайте: Столичная власть решила урезать финансирование строительства 5 веломаршрутов в Киеве
KV: Ви якось співпрацюєте з Асоціацією велосипедистів Києва?
Дмитро Буренін: Так, у нас партнерські відносини, і я підтримую їх. Бо європейська практика ставок на велосипеди не лише для здорового життя, а й для розвантаження доріг.
Читайте: За год на дорогах Киева насчитали на треть меньше велосипедистов
Побудувати велосипедну інфраструктуру непросто, але воно того вартує. Бо в тому ж Амстердамі, якби всі їздили на авто, місто стояло би. Розв’язки ті ж для велосипедів взагалі не пристосовані у нас.
Читайте: Столичная госадминистрация провалила решение Киевсовета по установке велостоек в Киеве
KV: Відоме резонансне ДТП, коли на бульв. Перова збили Дениса Худова. Чим та історія закінчилась?
Дмитро Буренін: Він зупинився на червоне світло, і в нього ззаду врізалась автівка з низькою посадкою. Його занесло під авто, і шолом зачепився за бампер. Водій авто поїхав, і протягнув Дениса 800-900 метрів. З-під авто летіли іскри від екіпіровки Дениса. Він отримав опіки від дороги і від автомобиля.
На Дениса здали більше 100 літрів донорської крові, навіть більше 120. Йшла постійна інтоксикація через величезну кількість опіків. Лікування тривало довго.
Потім водія авто знайшли, затримали і відправили під суд.
Денис Худов вилікувався і знову почав їздити на мотоциклі. Він боєць, не зламався.
KV: Чи знаєте ви, як триває розслідування вбивства байкера на Харківському шосе?
Дмитро Буренін: Там взагалі сюр. Підозрюваний – відомий спортсмен з сумо, має певні досягнення. Він проходив обстеження з приводу психіатрії, наша судова система дозволяє йому це. Його ловили у кінотеатрі, хоча він мав сидіти у лікарні, і за це нікого не посадили. Процес іде, крапка не поставлена.
Читайте: Убийство байкера на Харьковском шоссе в Киеве: подозреваемый отправлен под стражу
Ми намагаємось висвітлювати процес інформаційно, але на судових процесах були дуже давно. В цьому році дуже високе навантаження, ми просто всюди не встигаємо.
KV: Які плани у “Мотохелпу” на наступний сезон?
Дмитро Буренін: Наш головний пріоритет – інтеграція у систему екстреної медичної допомоги. Якщо це відбудеться, ми розширятись не плануємо, бо часу не буде. У нас і так було 700 з гаком реагувань на ДТП, плюс більше 40 тренінгів, плюс 40 підтримок змагань, перевезення крові.
Якщо вийде налагодити співпрацю зі “швидкою”, це буде нашим піком, і ми будемо вже вдосконалювати те, що є. Зараз, якщо йдуть масові заходи, мітинги, ми приєднуємось до Червоного Хреста України, до їх загонів швидкого реагування, як ще один загін.
Географічно ми не плануємо розширюватись, бо давно відмовились від того. Колись пробували відкривати філії, і років 7 тому побачили, що це дуже великі адміністративні трудозатрати.
KV: Аналогічні організації в інших містах існують?
Дмитро Буренін: Звісно. Ми відкриті до співпраці, завжди готові допомогти. Ми показуємо, як у нас організовані процеси, фінанси, проводимо тренінги, взагалі ділимось досвідом. Чудова служба є в Одесі, є мотодопомога у Львові, вони теж круті, гарно розвиваються.
В 2019 році передавали досвід організації у Дніпрі, навіть зустрічались з Дніпровським Центром крові. Завдяки співпраці і валідації, котру ми проводили з київським Центром крові, ми тепер можемо іншим центрам крові показувати документи, що перевезення крові на мотоциклах це нормально. Думаю, у 2020 році в Дніпрі також стартує проект з перевезення крові волонтерами.
* Громадська організація “Мотохелп” (код ЄДРПОУ: 39127681)
Фото надані Дмитром БуренінимКиевVласть
17 січня 2020 г. 19:15
Раздел: Територія розуму
Проблема Генплану столиці: чомусь ніхто не говорить про агломерацію
Наприкінці 2019 року Київська міська державна адміністрація (КМДА) презентувала депутатам Київради та представникам громадськості Генеральний план столиці на найближчі п’ять років. На заході були також присутні іноземні фахівці з Євросоюзу, які висловили свої зауваження й побажання.
Ну, подібних картинок за своє життя бачив немало, особливо коли – “під йолочку”. Але про це треба говорити всерйоз. Реалістичність реалізації Генплану залежить від кількох чинників, на які розробники чомусь звернули мало уваги.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
По-перше, потрібна дієва взаємодія київської влади із центральною. Бо центральна влада повинна бути зацікавлена в розвитку столиці, на території якої перебуває й вона. Скажу, що цієї взаємодії, ділових контактів ми не відчували упродовж останніх 5-6 років. Я можу порівнювати різні уряди за майже тридцятилітню історію незалежності, і скажу, що раніше і Прем’єр, і профільні міністри часто контактували з Київрадою, бували на стратегічних об’єктах, стежили за будівництвом, яке поліпшує інфраструктуру, відповідно ухвалювали урядові постанови для стимулювання розвитку столиці. На жаль, цього геть непомітно упродовж останніх років.
По-друге, маємо убезпечити планомірний розвиток міста від різного роду урвителів-авантюристів, які можуть, як показує приклад із “молодою командою Черновецького”, прийти до влади і наламати купу дров. Саме за часів Черновецького було порушено “червоні лінії” попереднього Генплану, а в історичній частині Києва з’явилося, як кажуть архітектори, багато нових висотних “прищів”… І вони перевантажили систему водо- і теплопостачання, захарастили вулиці автомобілями. Тому Генплан Києва має розглянути та затвердити відповідною постановою Кабінет міністрів України, аби убезпечити нас від усіляких “пришельців”, котрим заманеться на свій розсуд змінювати цей Генплан. Тоді без окремих погоджень з Кабміном цього робити ніхто не матиме права.
Зауважу, що розрекламована “перевага” нового Генплану – збільшення території Києва, – не відповідає дійсності. Ще минулим Генпланом передбачалося розширення меж міста на 64 тисячі гектарів, але такого не сталося. Тепер це – украй важко зробити. Хоча є важливий фактор – чимало громад населених пунктів, розташованих безпосередньо під Києвом, ухвалювали рішення про приєднання до столиці. Цей механізм зберігається, і його, за сприяння Кабміну, можна реалізувати. Чого вартий тільки приклад “анклаву” селище Коцюбинське, проблема входження якого до Києва не вирішується кілька десятиріч.
Але сьогодні маємо вести мову не просто про Генплан Києва (ця проблема вже перезріла), маємо говорити про Генплан київської агломерації. Адже фактично у виробничій, транспортній, комунальній зонах столиці вже перебувають Ірпінь, Буча, Вишневе, Боярка, Білогородка, Софіївська Борщагівка, Чабани, Вишгород, Обухів… А Генплан агломерації можливо створити лише з участю влади Київської області, яка також має бути зацікавлена в ньому, адже це зніме багато нагромаджених проблем. У свою чергу Київ зможе винести багато виробництв у радіус понад 20-30 км, а мешканці області отримають там робочі місця і не будуть щодня їздити в столицю, встаючи о 5-й ранку…
Своєю чергою це розвантажить дороги від маршруток, і в Києві стане просторіше. До того ж, Генплан агломерації після визначення її меж, дозволить вирішити житлову, транспортну, “каналізаційну” проблему перенасиченого Києва, як це відбувається, скажімо, в пекінській чи московській агломераціях. До речі, там зробили акцент на активізації спорудження метрополітену, на перехоплюючих вузлах, адже в таких мегаполісах потрібно більшості мешканців користуватися громадським транспортом. Тоді буде менше “корків”, і темп життєдіяльності міста значно зросте. Треба відразу дивитися вперед на 10-30 років.
Хочу нагадати, що останнім часом “чорні” архітектори й будівельники так нахабно й неестетично змінювали центральну частину міста, ще донедавна одного з найкрасивіших і найзеленіших у Європі, що кожен черговий Генеральний план викликає не просто тривогу, а навіть страх у киянина. Бо він відчуває загрозу непоправної руйнації аури нашої столиці. І не випадково перед Олімпійським стадіоном, де в конференц-залі відбувалася презентація, зібралися небайдужі кияни з вимогою не руйнувати Київ.
Давайте говорити прямо: на початок 90-х років минулого століття Київ був одним із найкомфортніших міст світу: транспорт, торгівля, медичні заклади, система освіти для городян і виші республіканського значення, заклади громадського харчування і культури,— все працювало для звичайних людей.
Чого не скажеш про сьогоднішнє. Кожна попередня команда, яка бралася за штурвал міської влади, неодмінно розхитувала раніше ухвалений Генплан, методично вихолощуючи з нього найкращі ідеї, закладені туди найвідомішими архітекторами України. Особливо те, що стосувалося земельних питань. От і виходить, що коли керівники минулого будували й прикрашали Київ, то нинішнє чиновницьке та горе-бізнесове покоління руйнує унікальне обличчя міста, його особливу історико-культурну панораму. Особливо далеко зайшло “діяння” так званої молодої команди Черновецького. Як засвідчує один із головних розробників генплану Києва до 2020 року Володимир Чекмарьов (план прийняли 2002 року, який мав діти досі), з приходом на пост мера Черновецького почалися безпрецедентні порушення цього визначального документа в розбудові столиці.
Треба віддати належне команді Олександра Попова, яка відчайдушно боролася за повернення київській громаді її земельних багатств. Одначе, його попередники накоїли стільки лиха, що багато чого відродити неможливо. Академік Едуард Крикевич називає понад 1000 брутальних змін до Генплану, внесених за часів Черновецького, які й спотворили історичну частину Києва. Концепція так званого “ущільнення” міста, запроваджена командою Черновецького, стала згубною для розвитку столиці.
А треба вести мову на державному рівні про розширення кордонів міста. Якщо враховувати реалії часу, то треба зазначити, що Київ уже давно, не питаючи дозволу в розробників Генплану, активно виходить за околиці. Не адміністративно: перекроювати райони області немає ніякої необхідності.
Київ розширюється сам по собі згідно економічних закономірностей. Погляньмо, скільки приватних будинків і навіть багатоповерхівок останнім часом виросло далеко від столиці. Кияни будуються у Києво-Святошинському, Броварському, Васильківському, Бориспільському районах та навіть у віддалених Макарівському, Обухівському, Вишгородському… Це не мода. Це веління часу, яке має враховувати влада. Втрачають щось від цього кияни та мешканці тих районів, куди перебираються мешканці столиці? Та ні, тільки виграють. Наприклад, Буча переросла із селища в сучасне місто-супутник Києва. А ми хочемо втримати Київ у якихось старих рамках! Потрібно стимулювати розвиток отаких міст-супутників у рамках Київської агломерації, що дасть значні прибутки для бюджету області, розв’яже транспортний колапс у столиці (люди в провінції матимуть роботу недалеко від місця проживання, там же розвинеться структура закладів обслуговування), поліпшиться екологія.
Треба шукати і знаходити спільний інтерес Києва та області і мислити по-сучасному, беручи приклад із європейських країн. Є ж, наприклад, власне Париж, і великий Париж – і ніхто не переймається, вийшов Париж за свої межі чи ні. Але там усе планується з огляду на агломерацію, якою і є Париж.
Головне – аби новий Генеральний план урахував реалії часу та став законом для кожного зодчого і будівельника, кожна зміна в ньому має робитися не за зачиненими дверима градоначальника, а тільки при уважному аналізі фахівців та представників громадськості.
До речі, зауважу, що в новому проекті більше половини закладених рішень – це повторення не реалізованих ідей попереднього Генплану. Це добре. Треба особливо наголосити на трьох, на мій погляд, найважливіших проблемах: прискорення розвитку метрополітену, будівництво сміттєпереробних потужностей, задавнене питання з “хрущівками”.
Щодо Київської агломерації, то тут повинні бути внесені відповідні зміни до Конституції та чинної законодавчої бази – це якраз про взаємодію міста і центральної влади.
Володимир Яловий, депутат Київради, заступник голови бюджетної комісіїКиевVласть
10 січня 2020 г. 17:00
Раздел: Територія розуму
Соціальна інфраструктура – пріоритет планування житлового будівництва ж/к “Аркада”
Доволі часто доводиться чути заяви, що темпи житлового будівництва в Києві значно перевищують темпи будівництва соціальної інфраструктури і про те, що столиця відчуває дефіцит місць у садочках і школах. Таку тенденцію можна пояснити, виходячи й з досвіду діяльності будівельного альянсу “Аркада”. Як відповідальний забудовник, ми з розумінням ставимося до того, що Київ – як глобальна столиця – має розвивати свою соціальну інфраструктуру. При проектуванні наших забудов будівельний альянс "Аркада" враховує розвиток інфраструктури, і закладає у плани будівництво шкіл та дитсадків. І, здавалося б, столичні чиновники, які весь час декларують про потребу будівництва нових шкіл та садочків, не завжди готові приймати на баланс міста такі навчально-виховні заклади, хоча соціальні об'єкти, що ми будуємо, відповідають найвищим критеріям якості. Останнім часом навіть рекомендують забудовнику займатися пошуками приватного власника, що фактично може зробити такі навчально-виховні заклади дорогими і не зовсім доступними для киян, які не мають на це грошей.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Втім це не зовсім правильно стосовно житлових комплексів, що будуються при фінансовій участі банку “Аркада”.
Ми будуємо житло економ класу і наші покупці наших квартир, як правило, – родини з середнім рівнем достатку. Не можна ж позбавити їх можливості влаштувати дітей в садочок або школу, що відповідає їхньому сімейному бюджету й розташована неподалік від будинку. Тому для нас принципово важливо розрахувати не лише кількість мешканців, які проживатимуть у нових мікрорайонах, а й комплекс послуг, що вони зможуть там отримати. Відповідно, обов’язковою складовою проектів наших забудов є соціально-інфраструктурні об’єкти, а також інженерні мережі, транспортні розв’язки, торговельні та розважальні заклади.
Стосовно ж соціальних об’єктів, що були побудовані будівельним альянсом “Аркада” й передані громаді Києва протягом останніх 5-ти років, то загальна вартість відповідних інвестицій за цей період склала 116,2 млн грн.
Наше правило – здавати в експлуатацію дитячі садочки та школи в стані повної готовності – фактично “під ключ”. Забудовник бере на себе зобов’язання забезпечити такі об’єкти всім необхідним, аби одразу після відкриття вони могли повноцінно функціонувати. Мова йде не лише про меблі, штори та оздоблення, але й про обладнання, комп’ютерну та інтерактивну техніку.
Власне, в Дарницькому районі столиці “Аркада” побудувала й передала в комунальну власність кілька таких об’єктів. Зокрема, школа першого ступеню №333 у Ж/М “Молодіжний квартал” на 360 місць загальною площею – 5170 кв.м. Також в “Молодіжному кварталі” працює дитячий садочок №445 на 160 місць загальною площею у 3291 кв.м.
Загалом, будівництво соціальних об’єктів ми здійснюємо одночасно зі спорудженням житлових будинків, аби мешканці, які поетапно заселяються в наші квартири, а це, як правило, молоді сім’ї, мали можливість влаштувати своїх дітей у комфортабельні навчально-виховні заклади поблизу місця проживання.
Для прикладу, на жилмасиві “Патріотика”, будівництво будівництво якого ще не завершено, а дитячий садочок № 370 на 120 місць загальною площею у 2505 кв.м в цьому мікрорайоні функціонує ще з 2017 року. Варто зазначити, що на урочистому відкритті цього садочка був присутній Київський міський голова Віталій Кличко.
Крім цього, в ж/м “Патріотика” уже фактично побудований іще один дитячий садочок №57, розрахований на 260 місць. Наразі там ведуться оздоблювальні роботи. Такий же ступінь готовності дитячого садочка №32 в ж\м “Еврика”, що в Голосіївському районі столиці. Цей заклад розрахований на 110 дітей. Загалом, за генеральним планом житлового комплексу “Еврика” передбачено будівництво ще двох садочків на 110 і 270 місць та 2-х шкіл на 1080 місць кожна.
Варто зазначити, що будівництво соціальної інфраструктури тісно переплітається з питаннями сплати забудовником пайових внесків. Згідно закону, якщо забудовник будує такі об’єкти, йому не повинні нараховуватися податки щодо участі в розвитку соціальної інфраструктури міста. Не дивлячись на це, будівельні організації, що співпрацюють з АКБ “Аркада” й виконують замовлення міста у створенні й розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, змушують сплачувати ще й пайові внески аби мати можливість вводити в експлуатацію будинки. Так, протягом лише останніх 5-ти років за договорами про пайову участь до бюджету Києва нами було перераховано 153 млн 836 тис. 377 грн.
Ми здійснюємо комплексну забудову на земельних ділянках, де, крім житлових будинків, передбачено й будівництво системи соціальних та інженерних об’єктів для забезпечення повноцінної життєдіяльності столиці. І для таких забудовників, згідно з абзацом 6 частини четвертої статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” передбачено не залучати їх до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки вони вже беруть участь у її розвитку, будуючи такі важливі об’єкти для міста. Втім, цю, здавалося б, пряму норму закону, на жаль, доводиться підтверджувати в судовому порядку”, – наголошують у забудовника. Хоча ми впевнені, що судова практика вирішення подібних питань має відійти в минуле, оскільки це негативно впливає на репутацію забудовника, затягує строки будівництва та здачі в експлуатацію об’єктів, а це збільшує соціальну напругу в столиці й від цього, насамперед, страждають люди, які інвестували власні кошти.
ТОВ “Будеволюція” неодноразово зверталося до Київської міської державної адміністрації (КМДА) щодо звільнення від сплати пайової участі з підстав спорудження об'єктів соціальної сфери. Але ці звернення поки що залишаються без уваги. Тому для того, аби мати можливість здавати в експлуатацію завершені житлові будинки й віддавати людям ключі від квартир, забудовник змушений укладати договори пайової участі й сплачувати пайової внески. А далі, вже через суд доводимо свою позицію й право на відшкодування коштів від пайової участі.
Слід ще раз звернути увагу на те, що в силу положень абзацу 6 частини 4 статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, якщо забудовник забезпечив будівництво одночасно з іншими об'єктами в складі об'єкта будівництва об'єктів соціальної сфери, він виконав свій обов'язок щодо участі у розвитку соціальної інфраструктури міста, а тому не повинен залучатись до сплати пайової участі. Або ж забудовнику мають відшкодувати витрачені кошти на їхнє будівництво. Адже планувати й замовляти спорудження шкіл і садочків – це завдання місцевої влади. Тому саме вона повинна сплатити забудовнику кошти з міського бюджету за виконанні роботи. А так фактично за це платять ті, хто купує квартири.
Будівельні партнери вже мають досвід таких відшкодувань, внаслідок рішень суду. Для прикладу, забудовнику ТОВ “Будеволюція” під час судового розгляду справи №910/19020/17 вдалося довести, що він відноситься категорії тих, хто будує соціальну інфраструктуру для столиці. Так, Господарським судом міста Києва 06.12.2017р. по справі №910/19020/17 за позовом ТОВ “Будеволюція” до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було прийнято рішення стягнути на користь ТОВ “Будеволюція” 62 млн 974 тис. 504, 02 гривень сплачених пайових внесків. І в 2018 році це рішення суду було виконано.
На сьогоднішній день в судах розглядається дві справи — №910/10794/19, №910/9641/19 — за позовом ТОВ “Будеволюція” до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської держадміністрації (КМДА) про визнання недійсними договорів про пайову участь замовника у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
ТОВ “Будеволюція” намагається довести в суді, що воно не повинно в силу закону залучатись до сплати пайової участі, оскільки він відноситься до категорії замовників будівництва, визначених абзацом 6 частини 4 статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”. Хоча компанія не полишає надії, що надалі подібні спірні питання вдасться врегульовувати в рамках прямого діалогу з містом, а не в залі суду.
В разі задоволення позовів, ТОВ “Будеволюція” буде звільнено від сплати пайової участі на суму орієнтовно 26 млн гривень.
Надія лише на суди залишається й у вирішенні інших проблемних питань, що перебувають в контексті стосунків між забудовником і місцевою владою. Нещодавно суд першої інстанції підтвердив законність компенсації з міського бюджету будівельному альянсу “Аркада” 365 млн грн. за будівництво котельної на Лівому березі столиці та системи комунікаційних мереж. Ці роботи, насамперед, виконувалися за гроші, які люди вклали в будівництво власного житла. Така компенсація дозволить пришвидшити спорудження їхніх квартир. Окрім цього, вже готові судові позови на відшкодування ще 132 млн грн.
Але насправді ми не є прихильниками вирішення спірних питань, що виникають стосунках з міською владо в залі суду. Ми – за конструктивне обговорення проблем за столом переговорів. Переконані, що лише такий спосіб дозволить налагодити системний та взаємовигідний діалог з містом.
Судові рішення, на жаль, не гарантують повного захисту прав забудовників при вирішенні питань щодо незалучення їх до сплати пайової участі. Насамперед тому, що не створюють правового прецеденту й не стають запобіжником від системних зловживань з боку міських чиновників.
А відтак важко назвати ефективним механізмом окреме судове рішення, щодо скасування конкретного договору про пайову участь, якщо кожен подібний договір доводиться повторно оскаржувати в суді.
Також складно вважати ефективним і сам механізм відшкодування сплачених коштів пайової участі, що, мають повернути забудовнику, який бере участь у розвитку інфраструктури. Оскільки, на законодавчому рівні чітко не визначено порядок такого відшкодування. Зокрема, незрозуміло за рахунок яких бюджетних статей місто має проводити списання таких видатків з міського кошторису. Відповідна прогалина в законодавстві суттєво затягує процес виконання зазначених судових рішень.
На сьогодні чинне українське законодавство передбачає обов'язковість сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зокрема, в розмірі 4% від вартості житлового будівництва. І хоча з цього року таку ставку буде знижено до 2%, – все одно для житлового будівництва економ класу – це суттєві витрати, адже фактичним платником цього податку є ті, хто купують квартири. У нашому випадку, - це родини не з великими статками. Тому, для будівельного альянсу “Аркада” скасування пайового внеску матиме важливе значення, оскільки дозволить акумулювати кошти на саме будівництво, не витягуючи їх на пайові внески.
Разом з цим, як стверджують експерти, механізм пайового внеску є застарілим та корупційним. Навіть за даними дослідження Мінрегіону, що було проведено у 2019 році, – насправді кошти від пайової участі або не витрачаються на інфраструктуру, або складно відстежити їх цільове спрямування. Власне, й за сумами, що надійшли до бюджету міста, такий податок становить всього 1% від загальних надходжень.
Тому вважаємо, що запровадження закону щодо скасування пайової участі, який нещодавно ухвалила ВР, допоможе відійти від суб’єктивізму та матиме важливе значення для встановлення чітких правил у розвитку будівельної галузі й поліпшить інвестиційний клімат вцілому.
Отже, виходить, що скасування такого податку, зменшить навантаження на учасників будівельного ринку та дозволить залучити нові інвестиції в будівництво.
Але питання скасування пайового внеску – це поки що локальна перемога, а не системна. Залишаються ще питання прозорого механізму виділення землі під будівництво та процесу введення об'єкта в експлуатацію, а також створення відкритого реєстру забудовників, що отримали дозвіл на будівництво. І тут ще є над чим працювати нашим законодавцям.
Ще кілька тез щодо Генерального плану розвитку столиці, який нещодавно було презентовано в Києві. Там передбачається, що у 2040 році населення Києва має зрости до 3,8 мільйона осіб. Щоб задовольнити попит на житло, заплановано побудувати понад 28,6 мільйонів квадратних метрів нових квартир. Задекларовано також, що середня житлова площа на одну особу має становити не менш 29 квадратних метрів.
Якщо закладати в основу саме такі дані та враховувати фактор, що нові помешкання, як правило, потрібні молодим родинам з дітьми, то для них потрібно забезпечити й необхідну кількість місць у закладах шкільної та дошкільної освіти.
Згідно з ДБН, на 1000 жителів потрібно 135 місць у школах та 38 місць у дитячих садках. Навіть якщо теоретично співставляти ці цифри та робити розрахунки, то для нових мешканців столиці потрібно буде ще додатково побудувати соціальні об’єкти аби збільшити на 133 тис місць у школах та на 37, 5 тис. – у дитячих садочках.
А враховуючи існуючий дефіцит місць в школах та дитячих садках, ці показники можуть бути значно вищі.
Власне, якщо загалом аналізувати новий Генплан Києва, то варто розуміти, що столиця має розвиватися не лише за рахунок будівництва житла або шкіл та садочків. Адже зростання кількості мешканців міста тягне за собою й збільшення навантаження на міську інфраструктуру. Тому для комфорту й зручності киян необхідно передбачати й будівництво інших інфраструктурних проектів, доріг, транспортних артерій та розв’язок і, як мінімум, хоча б ще одного шляхопроводу через Дніпро.
Горіцька Людмила, начальник служби зв’язків із громадськістю АТ АКБ “Аркада”
КиевVласть
2 січня 2020 г. 10:00
Раздел: Тексти
ТОП-10 подій на Київщині у 2019 році
2019 рік для Київщини – рік тотального владотрусу. Регіон побачив трьох очільників ОДА, повністю оновив склад парламентарів-мажоритарників та отримав нового голову облради. Чуби тріщали і навколо галопуючої децентралізації, ймовірного ринку землі та появи нових президентських намісників, пойменованих в класичній європейській традиції “префектами”. Підсумовуючи рік, КиевVласть добрала ТОП-10 головних подій 2019-го.
1. Конвеєр губернаторів
За 2019 рік Київщина встигла змінити двох губернаторів і отримати третього. Олександра Терещука, який прийшов на посаду в жовтні 2018 року, змінив Михайло Бно-Айріян (в минулому дипломат і енергетик) - 9 липня 2019 року його призначив на посаду голови Київської ОДА президент Зеленський.
Бно-Айріян пропрацював майже три місяці. Встиг протиснути кілька розпоряджень, в тому числі про публічні допорогові закупівлі та он-лайн продажі лісу, впхунути світлофор на Одеській трасі та запустив на Київщині проект LIFT по добору голів РДА. Бно-Айріян також спробував реформувати адміністрацію, заявивши, що там занадто багато зайвих співробітників, але не встиг.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Окрасою губернаторства стало з'ясування стосунків з депутатом Олександром Дубинським (фракція "Слуга народу", обраний по 94 округу, Обухів, Васильків). За їхніми фейсбучними “срачиками” протягом кількох місяців із захопленням спостерігала вся Київщина.
20 жовтня 2019 року, на засіданні Кабміну було погоджено звільнення з посади голови КОДА Михайла Бно-Айріяна і призначення Олексія Чернишова. 28 жовтня 2019 року указом №776/2019 Михайло Бно-Айріян був звільнений, а указом від 28 жовтня 2019 року №777/2019 Олексій Чернишов призначений головою Київської обласної державної адміністрації.
Чернишов не був особливо відомий до свого призначення в політичних колах – знали його як харківського бізнесмена, і доволі успішного. Чернишов на своєму місці відзначився поки тим, що почав налагоджувати зв'язки з Києвом, в тому числі в сфері створення агломерації, яку "мусолять" вже кілька років.
Читайте: Киевская агломерация может стать достойным мировым примером – Алексей Чернышов
2. Нові мажоритарники Київщини
Всі мажоритарники Київщини, декотрі з яких просиділи в парламенті по кілька каденцій, програли свої округи.
Отже, ситуація на округах 90-98 така:
90 округ – замість представника ВО "Свобода" Олександра Марченка зайшов екс-спікер Київоблради (2014-2015 р.р.), помічник на громадських засадах нардепа Артура Палатного (БПП) та лідер політичної партії "Біла Церква разом" Микола Бабенко;
91 округ – висуванець БПП Руслан Сольвар поступився місцем кандидатові від партії "Слуга народу" Олегу Дунді;
92 округ – замість ще одного БПП-шника, Віталія Гудзенка, на цьому окрузі тепер кандидат від "Слуги народу" Валерій Колюх, який був помічником трьох досить скандальних народних депутатів: Олександра Онищенка ("Воля Народу"), Володимира Сівковича (“Партія регіонів”) і Володимира Олійника (“Партія регіонів”);
93 округ – екс-регіонала Олександра Онищенка змістила Ганна Скороход ("Слуга народу"). Ганна, щоправда, побула “слугою” недовго і вже на початку грудня 2019 її гучно з фракції виперли.
Читайте: Изгнанная из фракции “Слуга народа” нардеп Анна Скороход собралась подавать в суд на Давида Арахамию
94 округ – формально тутешнім мажоритарником вважався нарфронтовець Віктор Романюк, проте останні 3 роки округом опікувався друг Порошенко – Ігор Кононенко. Він програв вибори кандидату від "Слуги народу", журналісту і телепродюсеру "1+1" Олександру Дубинському.
95 округ — був обраний кандидат від Партії "Слуга народу" Олександр Горобець (до нього на окрузі був нарфронтівець Михайло Гаврилюк).
На 96-му окрузі (Вишгород, Буча, Бородянщина, Славутич) перемогла кандидат від "Слуги народу", спеціальна кореспондентка 1+1 Ольга Василевська-Смаглюк (39,99% голосів). Одним з основних своїх завдань називала недопуск до парламенту екс-нардепа, який двічі поспіль здобував перемогу по цьому округу Ярослава Москаленка.
Переможцем на 97-му окрузі (Березань, Бровари, Баришівський район та частина Броварського району) став ще один кандидат від "Слуги народу", підприємець Микола Галушко. Він вибив двічі мажоритарника Павла Різаненко з БПП.
98 округ довірили представляти колишньому депутату КОР Сергію Буніну (фракція "Об'єднання "Самопоміч", у травні 2019 року вийшов з партії). Він висунувся від “Слуги народу”. До цього, на окрузі кілька разів обирався Сергій Міщенко.
Читайте: Нардеп Мищенко заявил, что ему запрещают баллотироваться и объявил войну Кононенко
3. Двоголова Київоблрада
Колегіальний орган Київщини з початку травня переживав чергову кризу. Багато питань викликав проект бюджету-2019 у спікера Ганни Старикової (фракція ВО “Батьківщина”): вона офіційно запідозрила тодішнього губернатора Олександра Терещука в корупції і підіграванні голові БПП Ігорю Кононенко і заявила, що не призначила засідання КОР без попередніх консультацій з місцевим самоврядуванням Київщини з бюджетних питань. Губернатор у відповідь звинуватив Анну Старикову в розтраті, а деякі депутати ставили їй в провину небажання скликати чергову сесію.
Наступним кроком радикал Микола Стариченко, тодішній заступник голови КОР Старикової, підписав розпорядження про скликання позачергового засідання, на порядку денному якого — відставка голови.
Засідання відбулося 17 травня в приміщенні, люб'язно наданому обладміністрацією. Старикову усунули, головою КОР волею присутніх став Стариченко. Старикова почала готуватися до оскарження рішення в суді. І через пару місяців подала позов – про що стало відомо лише в листопаді цього року. Справу повинні були розглянути 26 листопада 2019 року в Окружному адміністративному суді Києва. Втім, суд відхиляв її заяви кілька разів.
Читайте: Старые раны: экс-спикер Киевоблсовета хочет урезонить своего сменщика
4. Розкол “Батьківщини” та “Самопомочі”
Певна річ, саме зміна голови обласної влади, а точніше, “вигнання” Ганни Старикової, мала значний вплив на баланс політсил у колегіальному органі Київщини. На бік Старикової у її боротьбі з її колишнім заступником стали "Батьківщина", "УКРОП", "Свобода" і рештки “Самопомочі”.
Проте новий політичний порядок в державі вніс корективи в партійне різнобарв’я облради. 30 травня зі складу фракції "Самопоміч" вийшли депутати КОС Роман Титикало, Наталя Бігарі (стала кандитакою в нардепи від партії “Голос”), Сергій Бунін (став кандидатом в нардепи від партії “Слуга народу”) і Сергій Кармазін.
А у грудні 2019 ще одна членкиня “Самопомочі”, депутат Ольга Бабій, написала заяву про складання депутатських повноважень, лаконічно відрізавши наостанок — “майбутнє за виконавчою владою”.
Серед тих, хто лишився у складі фракції “Самопомочі” в облраді — Наталя Боровська, Володимир Власенко, Олексій Дорошенко, Петро Мороз, Тимофій Нич та Юрій Опенько.
Не оминув розкол і “Батьківщину”, обласна організація якої завжди серйозно трансформується при зміні очільника держави. Так, 11 грудня представник фракції в Київоблраді, депутат Віктор Гринчук направив голові КОР Миколі Стариченко повідомлення про зміни у складі політичної партії, датоване 4 грудня. Раніше, 6 грудня, вони направили заяви про вихід з партії ВО "Батьківщина" лідеру Юлії Тимошенко. За власним бажанням з "Батьківщини" вийшли 12 депутатів: Сергій Будюк, Віктор Гринчук, Микола Дворник, Давид Ерікян, Олег Кіщук, Іван Кудлай, Олександр Нігруца, Михайло Сіренко, Григорій Тищенко, Владислав Хахулін, Микола Швидкий.
Згідно законодавства, фракція в облраді фактично припинила своє існування, оскільки там лишилося всього чотири члени: Ганна Старикова, а також Галина Бойко, Віктор Світовенко, Олександр Симоновський.
Причин тому називають дві — обвинувачення членів фракції у підтримці Старикової та конфлікт з керівником обласного осередку партії Костянтином Бондарєвим.
Читайте: Фракция “Батькивщины” в Киевоблсовете потеряла 80% своего состава
5. Межі Києва
У році, що минув, знову постало скандальне питання затвердження меж Києва. 13 грудня Київська міськрада затвердила проєкт землеустрою щодо змін меж столиці, які планується збільшити майже на 3 тис. га. У Київщини хочуть забрати частину земель Броварського, Бориспільського, Обухівського, Києво-Святошинського районів, міста Вишгород та Ірпінського регіону. Натомість місто планує передати до складу земель області лише 55,4 га.
Читайте: Утверждение нового Генплана Киева переносится на неопределенный срок
Варто відзначити, що затвердженим у 2013 році проєктом про встановлення меж Києва, місто планувало віддати області більше землі – 659,3 га, а забрати – 2075,7 га.Читайте: Вышли за берега: Киев положил глаз на тысячи гектаров областной земли
Щоб розширити межі, Києву необхідно отримати на це згоду від населених пунктів та громад області, за рахунок яких хочуть розширюватися. Про те, що процес цей непростий, свідчить досвід створення київської агломерації. У 2019 році Київ лобіював це питання, однак досяг лиш того, що мер Києва Кличко і лідери 19 громад, прилеглих до Києва, створили асоціацію "Київська агломерація" (ГО) та затвердили її статут.
6. 25 районів Київщини хочуть викреслити з мапи
Міністерство з розвитку громад і територій вирішило ліквідувати 25 районів Київщини та створити на їхній базі начебто спроможніші чотири округи: Білоцерківський, Броварський, Васильківський і Ірпінський. 45 новостворених громад будуть входити до складу цих округів. Чи будуть існувати окружні ради – питання ще відкрите, але скоріш ні, ніж так.
Звісно, подібна новація не могла не викликати спротиву з боку місцевої влади. Більш за все бунтують районні центри, які перестануть існувати. Наприклад, депутати Фастівської міськради дійшли аж до президента Зеленського. Яготин, у свою чергу, не захотів входити до складу Переяслав-Хмельницького району і просив Київоблраду створити Яготинський район з центром в Яготині.
Читайте: Без Обуховщины и Яготинщины: 25 районов Киевской области перестанут существовать
Зрештою, в листопаді цього року було схвалено конфігурацію з шести округів із центрами в Ірпені, Броварах, Переяславі, Фастові, Білій Церкві та Обухові. Узагальнюючий варіант вдосконалення субрегіонального рівня обіцяли направити до Мінрегіону.
Читайте: Киевщина поборется за 6 округов вместо 25 районов
7. ВКАД — у колі зрад
31 жовтня Держагентство автодоріг та китайська компанія Poly Changda Engineering Co. Ltd підписали Меморандум про співпрацю роботі над першою чергою будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо Києва (ВКАД). Будівництво обіцяли почати наступного року.
18 листопада в Мінінфраструктури відбулася нарада з цього питання, де присутні (наприклад, міністр інфраструктури Криклій, перший заступник голови КМДА Поворозник, заступник голови КОДА Назаренко тощо), ламали списи навколо проблеми ВКАД.
Читайте: Новая окружная дорога вокруг Киева стала заложницей земельных чинуш
Землі дорожнього фонду, покладені в основу проєкту будівництва, затвердженого у 2007 році, виявилися розданими головами райадміністрацій різним фізичним і юридичним особам. Не зважаючи на те, що ще у 2007 році КОДА затвердила протокол погодження генерального напрямку ВКАД і доручила райрадам обмежити роздачу землі навколо траси.
Число спірних ділянок сягає 1000. Таким чином, щоб реанімувати проект і прокласти дорогу, з кожним із власників цієї тисячі ділянок необхідно вступити в діалог, провести оцінку майна, викупити. Масив робіт може зайняти від трьох до п'яти років, а з огляду на те, що деякі власники землі не погодяться із запропонованою ціною і почнуть судитися, – час отримання наділів в держвласність неможливо.
Нагадаємо, проект ВКАД після 2007 року був на довгий час заморожений, однак у листопаді 2018 року в КОДА заявили про відновлення робіт, обіцяючи, що в результаті столичний регіон отримає 214 км нового дорожнього полотна, 50 шляхопроводів, 35 транспортних розв'язок з 4-6 смугами руху.
Читайте: Большая кольцевая вокруг Киева: ни земли, ни денег, ни проекта
8. Область проти ринку землі
ТОП-подією 2019 року стала відміна мораторію на продаж землі, що стартує вже у жовтні 2020 року. Представники місцевої влади Київщини, зважаючи на суперечливість законопректу, виступити проти запровадження ринку землі.
Як з’ясувала KV, керівники районних рад тотально проти земельного ринку. Вони посилаються на відсутність державного земельного банку, інвентаризації землі та незрозумілу вартість.
Область побоюється, що відміна мораторію знищить мале фермерство, призведе до консолідації земель в руках іноземних власників. В районах хочуть бачити власниками землі винятково українських аграріїв.
Читайте: Киевщина против рынка земли (опрос КиевVласти)
Несхвалення реформи про запуск "ринку землі" переросло на Київщині у масові акції, протести та мітинги. За землю билися на вулиці і в парламенті.
Читайте: В Киевской области начались протесты против рынка земли
9. Київщина без голів РДА
У 2019-му окремим болем Київської області стала кадрова криза в представництві президентської вертикалі на районному рівні.
Ще в лютому за розпорядженням екс-президента Порошенка свої крісла покинули голови Кагарлицької РДА Роман Коваленко та Тетіївської РДА Наталія Троянська. Потім Порошенко звільнив очільника Білоцерківської РДА Геннадія Джегура та Дмитра Вороніна (голова Фастівської РДА). Останній своє рішення про звільнення прийняв самостійно, вирішивши “піти в бізнес”.
Вже в червні за власним бажанням покинула посаду голови Макарівської РДА і депутатка облради Тетяна Семенова. Попереду на неї очікувало просування кар’єрними сходами та посада – першої заступниці голови Київоблради.
Після виборів нового президента своїх крісел були позбавлені голови п’яти РДА. Президент Зеленський звільнив голів Бородянської (Вадим Чередник), Васильківської (Владислав Одинець), Вишгородської (Вячеслав Савенок), Обухівської (Михайло Письменний) та Поліської РДА (Олександр Жданов).
Залишили посади у зв'язку із закінченням терміну повноважень президента України ще шість посадовців: Богуславської (Ірина Старенька), Бориспільської (Олександр Туренко), Києво-Святошинської (Мирослава Смірнова), Переяслав-Хмельницької (Юрій Клименко), Сквирської (Василь Галюк) і Яготинської РДА (Василь Шмигановський).
Йдучи з посади, голова КОДА Бно-Айріян встиг розглянути і подати до Офісу Президента 16 кандидатур майбутніх голів районних адміністрацій. Серед них – правозахисники, підприємці і держслужбовці. Були відібрані й інші кандидатури, але їх подати екс-губернатор вже не встиг.
Читайте: Экс-губернатор Киевщины представил 16 кандидатов на посты глав РГА (список)
Лише під кінець 2019 року стали відомі імена чотирьох кандидатів нових керівників, які погодив Кабмін. Так, Баришівською РДА керуватиме педагог та депутат Баришівської райради Валентина Зозуля, Бориспільською – топ-менеджер і директор з розвитку Auchan Володимир Строкань, Обухівською – ексголова РДА Херсонської області Олександр Гомон та Сквирською – виконуюча обов'язки голови РДА Оксана Славінська.Читайте: Кабмин согласовал кандидатуры четырех глав РГА Киевщины
Та поки що невідомо, чи довго сидітимуть у своїх кріслах голови РДА призначені Зеленським: у 2020 році на районні держадміністрації чекає оптимізація та ліківідація, а згодом і створення префектур у рамках територіально-адміністративної реформи. Покладені повноваження на префектів викликали дискусії і обурення серед місцевого самоврядування Київщини.
Читайте: Киевщина против префектов: местное самоуправление в шоке от узурпаторских полномочий новых областных руководителей
10. Вибори до об’єднаних тергромад
У 2019 році Київська область двічі брала участь у перших місцевих виборах до семи об’єднаних тергромад. Процес формування цих громад тривав не один рік. Дві серії виборів довели – на місцевому рівні люди воліють обирати знайомих і перевірених. Це трохи спантеличило пропрезидентську силу в регіоні, яка вибори в ОТГ програла.
Читайте: Пять общин Киевской области в июне пойдут на выборы
30 червня на Київщині обрали голів п'яти ОТГ – Богуславської, Циблівської, Ташанської, Глевахівської і Томашівської.
Передвиборча кампанія у громадах відбувалася доволі спокійно, але і не без ексцесів. Відзначилася Глевахівська громада, де були проблеми з формуванням районної виборчої теркомісії. Ходили чутки, що засідання проводилися в закритому режимі, в невстановлений день, а дільничні комісії формували під конкретного кандидата. Більш того, були зафіксовані порушення агітації в день тиші.
Ця кампанія відбулася після президентських виборів і незадовго до позачергових парламентських виборів. Тож очікувалося, що тренд президентської кампанії на "нові обличчя" захопить і громади Київщини. Але дійсністю це так і не стало – виборці віддали свої голоси діючим можновладцям.
Читайте: Пять теробщин Киевщины избрали своими лидерами действующих руководителей
Не стали винятком і вибори в двох тергромадах Броварського району, Калинівській та Зазимській, які вже відбулися під кінець року – 22 грудня. Перемогу здобули самовисуванці, у Калинівській ОТГ – діючий голова Калинівської сільради, у Зазимській – сільський голова Погребів.Читайте: Две теробщины Киевщины избрали своими лидерами действующих председателей
Ще більше громад залишилися поза виборчим процесом. Для тих, хто отримав позитивний висновок та надав документи до ЦВК – це була остання можливість скористатися шансом об’єднатися добровільно, а не бути примусово приєднаним до небажаної ОТГ. Адже у 2019 році зміни до перспективного плану так і не були затверджені. Громадам залишається лише сподіватися, що Уряд врахує позиції селян та надасть прерогативу у об’єднанні всім активним територіям вже у 2020-му.
Фотоколаж KVКиевVласть
24 грудня 2019 г. 15:45
Раздел: Територія розуму
Свободу Києву! Нова комунальна стратегія
Київ – столиця. Київ концентрує Україну в усьому. Тому питання стратегії соціально-економічної стабілізації і розвитку Києва стоїть особливо гостро. І саме з такими програмами повинні йти особистості і партії приходити до управління столицею України.
Бо проблема управління Києвом вже критична і відчутна: у міста немає керівництва, а, головне, взагалі ні у кого немає стратегії успішності міста, столиця все більше відстає у розвитку – і абсолютно, і відносно... Київ “тупо” віддано на (напів)кримінальний та лихварський аутсорсинг: від доріг – до зупинок, від комунальних підприємств – до водія трамваю.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Головна необхідність для розвитку міста – достатні доходи. І не менш головна – ефективність витрат. Бюджет визначає життя міста. На бюджет у різних міст різні погляди і різна його реалізація. Наведу видатки деяких бюджетів міст за 2019 рік (наближені дані).
Міста України
Столиця
Видатки бюджету 2019 року, млрд гривень
Населення, млн містян
Видатків на одного містянина, гривень
Київ
62,23
2,951
21087,8
Черкаси
3,566
0,279
12781,4
Львів
8,092
0,721
11223,3
Золотоноша
0,299
0,028
10751,5
Харків
13,8
1,419
9725,2
Деякі столиці колишніх республік СРСР
Столиця
Видатки бюджету 2019 року, млрд гривень
Населення, млн містян
Видатків на одного містянина, гривень
Москва
1011,69
12,63
80102,1
Рига
27,92
0,632
44176,8
Баку
90,288
2,236
40379,2
Вильнюс
17,518
0,544
32201,3
Мінськ
58,14
1,992
29186,7
Нур Султан
28,19
1,022
27582,9
Тбілісі
7,828
1,158
6759,9
Деякі столиці Європи
Столиця
Видатки бюджету 2019 року, млрд гривень
Населення, млн містян
Видатків на одного містянина, гривень
Берлін
936,23
3,421
273671,4
Париж
271,2
2,21
122714,9
Лондон
494,4
7,83
63141,8
Варшава
101,331
1,708
59327,3
Мадрид
141,600
3,270
43302,8
Причин для різниці між доходами та видатками в різних містах/столицях дуже багато: починаючи від індустріалізації міста і рівня доходів громадян – до рівня розвиненості самоврядування та взятих столицею на себе соціально-економічних функцій, закінчуючи неефективним та безгосподарним управлінням бюджетом та комунальною власністю містян.
Харків і Львів відверто гірше забезпечені бюджетом, ніж Київ. При цьому така “гіршість” в два рази не відчувається, як то кажуть в народі, “крадуть, мабуть, менше”.
Київ в бюджетному плані гірше за Мінськ, Варшаву та Москву, а з Берліном і порівнювати важко. Якщо Варшава і Берлін – європейські міста з відповідним рівнем оплати праці, рівень якої є визначальним у розмірі бюджету, то Мінськ співставний з Києвом, а, навіть, мав би бути десь між Києвом та Харковом.
Якщо взяти до уваги рівень інфраструктурного розвитку столиць сусідніх країн, то і тут Київ не те що у відставанні, а у повному застої – це відчувають кияни кожного дня, їдучи на роботи чи в метро чи автобусі чи у власному авто.
В Києві зникає промислове виробництво – і замість підприємств виникають житлові забудови. Заміна промисловості на житло – це теж причина слабкого бюджету в порівнянні з іншими містами, де промисловість збереглася і розвивається. Це пояснює дуже малу частку (10%) надходжень до бюджету, сформованих оподаткуванням прибутку підприємств.
Порушено в київському бюджеті і ефективність розподілу видатків за бюджетними програмами. Так, видатки на реалізацію національної програми інформатизації в 2019 році стали бюджету киян майже 0,9 млрд гривень. За ці гроші могли б добре оплачувати працю 5000 лікарів цілий рік чи відремонтувати, матеріально забезпечити не одну лікарню, і почати можна було б з Олександрівської лікарні.
Нераціональним виглядає і бажання вирішити запущеність в інфраструктурі транспортній галузі за рахунок бюджетних програм, “зливаючи гроші” на своїх підрядників.
Оптимально оцінюючи, Київ гірший за інших. І, як наслідок, Київ стає не комфортним. Київ відданий на зовнішнє управління – в аутсорсинг. Де кожен аутсорсер є окремою історією пограбування Києва.
Аутсорсинг, який представляє приватний власник, довів свою неефективність: не може приватний власник вчасно і ефективно побудувати шляхопровід або нові станції метро. А вже певним брехунам з Київської міськдержадміністрації (КМДА), які обіцяли все до “нового року”, з Нового року можуть на роботу не виходити – в КМДА потрібна ефективна прискорена ротація кадрів. Інакше все коштує напрочуд дорого для киян.
Майно киян не потрібно роздавати, комунальна власність, в тому числі, комунальні монополії – це джерело не тільки збільшення доходів бюджету, а і основа розвитку міста.
Вагому частку (до 20%) доходів бюджетів міст в тій же Польщі становлять власні доходи, сформовані від комунальної власності та участі комунальної власності у виробничій діяльності. Бо в Польщі очільник міста не говорить, що держава неефективний власник. І Варшава не єдине місто, де до комунальної власності, власності містян відносяться відповідально – самостійно і ефективно керують нею, примножують і розвивають. Це – наслідок розуміння, що тільки в такий спосіб організація самоврядування буде давати результати та зробить можливим досягнення стратегічних цілей в розвитку міста.
Відсталий Київ не може формувати співставні доходи міського бюджету. Соціально-економічний механізм Києва порушено та розбалансовано, що призводить до негативних наслідків. Відсутність професійного стратегічного управління містом, його життєдіяльністю проявляється і усьому.
Наприклад, за останні шість років в Мінську побудовано 14 станцій метро, які з’єднується 17 кілометрами колій. В Москві побудована 41 станція метро, які з’єднуються 71 кілометром колій. В Києві – жодної станції.
За останні шість років в Києві не побудовано жодної транспортної “розв’язки”, не говорячи вже про сучасні підземні переходи замість лежачих поліцейських та “острівців” безпеки. В Києві відсутній розвинений громадський транспорт, чому доказ - черги в метро за “одним жетоном в одні руки”.
За шість років нічого не вирішено з паркувальним простором, окрім карманів для паркування на вул. Богдана Хмельницького.
Управлінці Києва не спромоглися зробити зупинки і віддали їх на аутсорсинг для торгівлі цигарками. Хоча є спеціалізовані комунальні підприємства з торгівлі, і вони могли б розвинути економічну монополію зупинок – в інтересах громади Києва.
Читайте: Табачный квест: “слуга народа” Холодов обещает засудить всех, кто связывает его с продажей сигарет
За останні два роки повністю скорумпована під “Прайм” зовнішня реклама в Києві. Кияни мали б бути власниками цієї монополії, а зараз недоотримують сотні мільйонів гривень.
Сотні мільйонів гривень недоотримує і паркувальний простір Києва. Цей простір не тільки не управляється, але й віддається в аутсорсинг – і вже нові не комунальні паркувальники на віджатій у киян парковці виставляють трикратну ціну, беручи “налом”, проти чого так “успішно” боровся Віталій Кличко. Цю економічну монополію теж необхідно повертати, припиняючи передачу паркувального простору в приватні корумповані руки і не боятися “живих” грошей в бюджет киян.
Таких сотен мільйонів втрат можна перераховувати ще багато. Як і багато “розбазарених” грошей, втрат і втрачених можливостей.
Безумовною загальною причиною застою Києва є відсутність “царя в голові” – неспроможність і небажання управлінців Києва вибудовувати ефективні стратегії і реалізовувати їх. Повернути “царя” можливо через комунальну стратегію – стратегію для киян і Києва.
Києву потрібна комуналізація – консолідація власності киян. Києву необхідна Нова комунальна стратегія.
Нова комунальна стратегія Києва виходить з логіки вирішення накопичених проблем, існуючих викликів та викликів майбутніх. Головною проблемою і головним викликом для Києва є втрата цілісності управління і контролю в місті, як агломерації.
Перш за все, Нова комунальна стратегія Києва це:
нова якість суспільного (комунального) управління: міський голова – ефективний управлінець, а не аутсорсер, як і всі виконавчі органи;
зосередження процесів розвитку інфраструктури Києва під контролем і оперативним управлінням громади;
зосередження природних та економічних монополій на рівні Києва під контролем і оперативним управлінні громади;
реалізація самостійного оперативного управління власністю громади, особливо стратегічних її напрямів, через комунальні підприємства.
Комунальна стратегія Києва повинна сформувати у киян бачення плану позитивних структурних змін в управлінні столицею за рахунок формування потужної комунальної матеріальної бази для прискореного самостійного забезпечення будівництва, утримання та обслуговування міської інфраструктури інших об’єктів комунальної власності в інтересах громади.
Ті, хто хочуть замінити діючого голову і його команду, повинні ставити за мету не заміну в кріслі, а заміну в управлінні, вірніше його відновлення і розвиток. Діючому міському голові необхідно терміново змінити і тактику і стратегію не тільки управління Києвом, а і почати виправляти помилки.
Будь-якій особі, яка вирішить боротися за право отримати довіру громади, буде необхідно сформувати та подати на розгляд громаді бачення щодо самостійного оптимально ефективного управління головним об’єднуючим фактором громади – її майном, коштами, природними та економічними монополіями в інтересах киян. Це, в першу чергу, комуналізація Києва, його об’єднання в управлінні і життєдіяльності.
За рахунок нової комунальної стратегії не тільки можливе, а і необхідне вирішення існуючих проблем, в тому числі інфраструктурних, більшість з яких може бути переведена з соціальної категорії в економічну.
Києву необхідна свобода – звільнення від некомпетентного управління аутсорсерів.
Читайте: Нова комунальна стратегія Києва
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
2 грудня 2019 г. 17:00
Раздел: Тексти
Тройное лобби: семейство Кличко не готово отказаться от здания в центре Киева
В столице продолжаются разбирательства по поводу нецелевого использования объекта коммунальной собственности по ул. Б. Хмельницкого, 34-Б, Б'. С 2013 года помещения по этому адресу арендует явно связанное со столичным градоначальником ООО “Альтернатива”. Комиссия Киевсовета по вопросам собственности недавно зафиксировала, что здание, в котором должны быть размещены библиотека и музей, на самом деле используется под кухню (аренда должна стоить гораздо дороже) соседней гостиницей “11 Mirrors”, принадлежащей брату столичного мэра – Владимиру Кличко. Несмотря на требования членов указанной комиссии, Департамент коммунальной собственности Киевской горгосадминистрации (КГГА) не торопится применять штрафные санкции или “выселять” недобросовестного арендатора. При этом, договор аренды еще и собираются продлить.
Как стало известно KV, 19 ноября 2019 года комиссия Киевсовета по вопросам собственности рассмотрела протокол выездного заседания рабочей группы от 10 сентября 2019 года по проверке целевого использования недвижимого объекта на ул. Б. Хмельницкого, 34-Б, Б'.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Хронология событий
23 октября 2013 года Киевсовет принял решение №420/9908, согласно которому указанное здание площадью 1419,3 кв.м. было передано в аренду ООО “Альтернатива” (**) на срок 2 года 364 дня. 19 декабря того же года между ООО “Альтернатива” и Департаментом коммунальной собственности Киевской горгосадминистрации (КГГА) (*) был заключен договор аренды, а 30 декабря 2016 года он был продлен еще на 3 года.
Тогда столичная власть и арендатор определили, что в данных помещениях будут размещены библиотека и музей. Однако, ни первое заведение, ни второе в данном здании так и не были открыты. Ситуация получила интересную окраску.
Как стало известно KV из публикации на сайте ТСН от 23 июня 2019 года, помещения здания по ул. Б.Хмельницкого, 34-Б, Б' якобы активно использовалось гостиницей “11 Mirrors” (“11 Зеркал”), которая находится рядом. “Пикантности” этой ситуации прибавил тот факт, что упомянутая гостиница принадлежит Владимиру Кличко – брату мэра Киева Виталия Кличко.
“Можно месяцами раскрывать схемы, выискивать документы. А можно просто прийти на место преступления. И все становится понятным. Все просто – в этой киевской библиотеке хорошо поместилась кухня и склад гостиницы Владимира Кличко”, – сообщали журналисты ТСН.
26 июля 2019 года комиссия Киевсовета по вопросам собственности создала рабочую группу, которая должна была изучить данные факты. В нее вошли глава указанной выше комиссии Леонид Антоненко и член комиссии Юрий Вахель (оба – депутатская группа “Киевская команда”). Выездное заседание этой рабочей группы состоялось 10 сентября 2019 года.
А уже 30 сентября 2019 года ООО “Альтернатива” обратилось в комиссию Киевсовета по вопросам собственности с письмом о продлении договора аренды, который истекает в конце нынешнего года.
Арендатор сообщал, что планирует открыть в этом здании “Музей спортивной славы Украины”, и просил восстановить пропущенный срок подачи заявления о продлении договора аренды. Речь шла о том, что ООО “Альтернатива” не обратилась в Киевсовет с соответствующим заявлением за три месяца до окончания срока аренды, поэтому комиссия по вопросам собственности должна была признать, что такое процедурное нарушение было допущено по уважительным причинам.
Вывод столичных властей
19 ноября 2019 года, в ходе заседания комиссии Киевсовета по вопросам собственности, Юрий Вахель подтвердил, что, по состоянию на 10 сентября, помещения первого этажа по ул. Б. Хмельницкого, 34-Б, Б' использовались не по назначению.
“Мы обнаружили там людей в униформах отеля “11 Зеркал”, бенефициарным собственником которого является Владимир Владимирович Кличко, брат руководителя города. Также было зафиксировано много дорогого оборудования для приготовления пищи. Помещение было взято в аренду юридическим лицом под библиотеку или музей. Мы выяснили, что помещение не использовалось по целевому назначению. Я считаю, что договор аренды либо не нужно продлевать, либо нужно расторгнуть”, – отметил Юрий Вахель и добавил, что за нарушение условий договора аренды должна наступать ответственность.
Глава комиссии Киевсовета по вопросам собственности Леонид Антоненко напомнил, что еще 26 июля 2019 года комиссия поручила Департаменту коммунальной собственности КГГА направить ООО “Альтернатива” письмо о прекращении договора аренды. Кроме того, департамент должен был потребовать от арендатора освободить помещения. Также чиновники должны были предложить ООО “Альтернатива” обозначить реальное целевое назначение объекта аренды.
Последняя мера нужна была для того, чтобы обязать арендатора платить “настоящую” арендную плату, а также компенсировать недоплаченную арендную плату за годы использования объекта не по целевому назначению. Ведь арендные ставки для коммунальных объектов, которые используются под размещение заведений общественного питания (кафе, ресторан, столовые), значительно выше арендных ставок, которые применяются для заведений культуры (библиотеки и музеи).
Однако, по словам Леонида Антоненко, Департамент коммунальной собственности КГГА выполнил лишь первые два пункта. Да и то – чиновники еще не дождались от арендатора ответа. А что касается предложения о перерасчете арендной ставки, то работники профильного департамента КГГА и вовсе не стали утруждать себя его выполнением.
“Очевидно, что там происходят нарушения. Я считаю, что такое ходатайство (о восстановлении пропущенных сроков – KV) нужно отклонить, чтобы восстановить правовой порядок. Люди внаглую нарушают условия аренды. Я считаю, что департамент не выполнил наши поручения, проигнорировал решение комиссии. Государственное бюро расследований (ГБР) должно сделать определенные выводы. Не усматриваются ли в действиях департамента превышение должностных полномочий?”, – задался вопросом Леонид Антоненко.
В свою очередь, член комиссии Михаил Ищенко (фракция “Солидарность”) выступил в защиту ООО “Альтернатива”. По его мнению, депутаты не могут утверждать, что арендатор нарушал условия договора аренды касательно целевого назначения объекта. Ведь, как указал Михаил Ищенко, долгое время депутаты не могли попасть в это здание. Кроме того, он предложил дифференцировать арендные ставки по данному объекту, то есть – взимать разную арендную плату за использование разных помещений в указанном здании.
В конечном итоге комиссия Киевсовета по вопросам собственности не поддержала предложение Леонида Антоненко об отказе ООО “Альтернатива” в восстановлении пропущенного срока на продление договора аренды. При этом, комиссия и не поддержала восстановление сроков. Четкого решения по указанному вопросу зафиксировано не было.
“Я вынужден констатировать, что комиссия не способна выполнить элементарные требования законности. Если определенные арендаторы имеют братьев, которые руководят этим городом, то для них, наверное, существует отдельный свод правил. Я думаю, когда избиратели отдают за нас голоса, они не дают нам мандат на то, чтобы братья мэров имели одни правила, а все остальные – другие”, – заявил глава профильной комиссии.
Неудачная приватизация
Как сообщала KV, 14 марта 2019 года Киевсовет со скандалами утвердил перечень из 31 объекта коммунальной собственности, которые подлежат приватизации. Среди прочих в данный список попало и здание по ул. Богдана Хмельницкого, 34-Б, Б'. Данное здание пока еще не сменило собственника только потому, что ситуацией вокруг его возможной приватизации заинтересовались правоохранители.
23 июля 2019 года ГБР открыло уголовное производство под №62019100000000944 по факту совершения преступления, предусмотренного ч.5 ст. 191 УК Украины – присвоение, растрата или завладение чужим имуществом путем злоупотребления служебным лицом своим служебным положением, совершенные в особо крупных размерах или организованной группой. Данное дело было возбуждено по заявлению директора ООО “Капитал” (***) Ларисы Гетьман-Гнидунец. Эта фирма занимала указанное здание до времен ООО “Альтернатива”.
Читайте: Корупційна труба
В своем заявлении в ГБР Лариса Гетьман-Гнидунец сообщила, что должностные лица КГГА по предварительному сговору с неким народным депутатом Украины и служебными лицами частного сектора хозяйствования “совершили действия, направленные на завладение имуществом территориальной общины города Киева”. Речь шла как раз о здании по ул. Богдана Хмельницкого, 34-Б, Б'.
30 июля 2019 года Печерский районный суд наложил арест на указанный объект.
Читайте: Суд арестовал дом, купленный недавно на торгах компанией брата мэра Киева Владимира Кличко
В тот же день, 30 июля 2019 года, завершился аукцион по продаже этого объекта. В результате торгов победило ООО “Вит-Плюс” (****), которая предложила за данное здание 37,12 млн гривен. Учредителем данной компании выступает Владимир Кличко. Конкурентом “Вит-Плюс” на торгах выступило ООО “Альтернатива”.
Читайте: Фирма Кличко-младшего победила в торгах на дом в центре Киева, расположенный во дворе гостиницы братьев Кличко
Однако, в связи с арестом здания договор купли-продажи так и не был заключен.
По данным аналитической системы Youcontrol, ООО “Альтернатива” зарегистрировано в феврале 2004 года. Размер уставного капитала – 5 млн гривен. Руководителем компании значится Алексей Гнатенко, а конечным бенефициаром Сергей Боярчуков. Последний сейчас значится одним из владельцев юридической компании “Боярчуков, Алексеев и партнеры”. А ранее совладельцем указанной юридической компании был Сергей Алексеев – народный депутат прошлого созыва Верховной Рады от “БПП-Солидарности”.
Отметим, до сентября 2013 года руководителем ООО “Альтернатива” был указан Валерий Аракчеев, который был или до сих пор является управляющим некоторых компаний, связанных с еще одним народным депутатом от “БПП-Солидарности” – Валерием Ищенко.
В свою очередь, известно, что Сергей Алексеев – хороший друг братьев Кличко: он был или до сих пор является Почетным президентом “Официального фан-клуба братьев Кличко” (*****).
ООО “Вит-Плюс” было зарегистрировано в марте 2004 года. Руководителем компании указана Анджела Погасий, учредителем – компания с ограниченной ответственностью “Трейдмол Холдингс ЛТД” (Кипр), конечным бенефициаром – Владимир Кличко. ООО “Вит-Плюс” зарегистрировано по адресу нахождения отеля “11 Зеркал” – улица Богдана Хмельницкого, 34-А. Размер уставного капитала – 100 тыс. гривен.
ООО “Капитал” было зарегистрировано в июле 1999 года. Руководителем компании указана Лариса Гетьман-Гнидунец, учредителями – житель Калиновки Киевской области Виталий Гнидунец и житель столицы Александр Гнидунец. Фирма юридически находится в Киеве. Размер уставного капитала – 658,2 тыс. гривен.
Отметим, Департамент коммунальной собственности КГГА с 5 ноября 2014 года возглавляет Андрей Гудзь. Читайте: Андрей Гудзь не хочет делать процедуру приватизации коммунального имущества более прозрачной
Работу этого департамента курирует заместитель главы КГГА Владимир Слончак.
* Департамент комунальної власності КМДА (код ЄДРПОУ: 19020407)
** ТОВ “Альтернатива” (код ЄДРПОУ: 32769820)
*** ТОВ “Капітал” (код ЄДРПОУ: 30437346)
**** ТОВ “Віт-Плюс” (код ЄДРПОУ: 32856677)
***** ГО “Офіційний фан-клуб братів Кличків (код ЄДРПОУ: 38005089)
Фото: коллаж KVКиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій