Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
20 липня 2020 г. 16:15
Раздел: Територія розуму
72 трагічних і героїчних дні: про що мовчать київські доти
11 липня 1941 року розпочалася героїчна оборона Києва від німецько-фашистських загарбників.
Мовчать в боях знищені ДОТи, в них кров’ю захлинулася війна. Бувають безіменними висоти, але всі солдати носять імена!.. Повинні носити, адже до тієї миті, коли смерть торкнулася до нього своїм крилом, у бійця було ім’я й прізвище. Недаремно кажуть: “Хто вистрілить у своє минуле з пістолету, тому майбутнє відгукнеться гарматою”.
Столиця України з самого початку війни стала прифронтовим містом. 22 червня, на світанку, о 3.15 вона зазнала нападу фашистських бомбардувальників – перші бомби впали на Дарницю та Святошино - та всупереч планам гітлерівського командування, місто-герой на Дніпрі відбивало атаки ворога понад 70 днів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
11 липня 1941-го німецькі війська 6-ї армії Вермахта під командуванням генерала Паулюса підійшли до північно-західної околиці Києва. На підступах до річки Ірпінь, сіл Білогородка, Буча, Ірпінь, Мостище розгорнулися жорстокі бої. Але взяти Київ з наскоку не вдалося. Ворог рушив в обхід, прориваючись до Києва через Фастів і Васильків. 30 липня противник наніс сильний удар силами трьох піхотних дивізій 29 армійського корпусу. Атаку німців повинні були стримувати зведений загін генерал-майора Мотикіна: 147 і 175 стрілецькі дивізії з частинами підсилення, спираючись на ДОТи КіУР, гарнізони яких на даній ділянці фронту складалися з бійців 28-го окремого кулеметного батальйону (опб).
Щоб захистити столицю своєї Батьківщини, 200 тис. киян влилося до лав Червоної Армії, 90 тис. – у народне ополчення і винищувальні батальйони. На заводах і фабриках вироблялася бойова техніка, боєприпаси, ремонтувалася зброя. Загони народного ополчення і винищувальні батальйони брали активну участь у боях. У тилу ворога на Київщині розгорнули боротьбу 20 партизанських загонів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
У місті було створено 13 винищувальних батальйонів і 19 загонів народного ополчення загальною кількістю 32 805 чоловік. Разом з воїнами Південно-Західного фронту вони в першій половині серпня 1941 р. зуміли зупинити ворожий наступ на Київ.
Стійкість і героїзм киян змусили гітлерівське командування відмовитись від плану швидкого захоплення міста. Втративши понад 100 тис. солдат і офіцерів, німецька армія призупинила наступ. На превеликий жаль, у так званому “Київському котлі” загинуло близько 700 тисяч (за неповними даними, не рахуючи мирного населення) оборонців Києва.
Оборона Києва сковувала дії противника на центральній дільниці радянсько-німецького фронту, Південно-Західний фронт загрожував правому флангу групі армій “Центр”, що рвались до Москви. У цих умовах німецько-фашистське командування нанесло удар по флангу Південно-Західного фронту, глибоко обійшовши його війська з тилу і, поступово захоплюючи один за другим українські міста, 10 вересня розпочали форсування Дніпра.
У ніч на 15 вересня німецькі війська в районі Лохвиці з’єдналися, замкнувши кільце оточення. В оточення в районі Києва потрапили 5-а, 37-а, 26-а, частина 21-ї та 38-ї армій і окремі частини фронтового підпорядкування, штаб і Військова рада Південно-Західного фронту. Тільки 17 вересня Ставка дозволила залишити Київ. 19 вересня, після відходу радянських військ, гітлерівці зайняли Київ.
Катастрофа Південно-Західного фронту стала наслідком некомпетентного керівництва Сталіна і повністю підпорядкованій йому ставки Головнокомандування. Хоча оборона Києва закінчилася трагічно, вона мала велике політичне і віськово-стратегічне значення. Радянські війська більше ніж на два місяці затримали просування гітлерівців на схід, на Лівобережну Україну і Донбас, що дало можливість евакуювати в тил багато людей, підприємств, цінного майна і виграти час для мобілізації сил. Героїчна оборона Києва значною мірою сприяла зриву планів керівництва фашистської Німеччини на швидке захоплення Москви і “блискавичне” завершення війни.
Найбільше оборонялись такі регіони Києва: Святошино, Феофанія. Голосієво, район Конча-Заспи. Та найжорстокіші бої були точилися в Голосієво аж до села Віта-Поштова (особливо на ділянці Юрівка -Гатне-Чабани) та поблизу хутора Мриги .
Київський укріпрайон
Упродовж 1929-1941 років уздовж західного кордону СРСР будувалися укріпрайони. Це смуга місцевості, обладнана системою довготривалих і польових фортифікаційних споруд, підготовлена для тривалої оборони. Укріпрайони будували вздовж кордонів, у глибині радянської території. Цей ланцюг укріплень довжиною 1200 кілометрів називався "Лінією Сталіна”.
Київський укріпрайон (скорочено КиУР) будувався впродовж 1929-1935 років. Він охоплював Київ напівколом, спираючись флангами на р. Дніпро. Його перша смуга проходила на півночі і заході від сіл Бірки і Демидів уздовж правого берега р. Ірпінь (природного протитанкового рубежу) до села Білогородка, потім повертала на південний схід до сіл Тарасівка, Юрівка, Кременище, Мриги. На півдні частина ДОТів була вписана в залишки стародавнього "Змієвого валу".
Загальна протяжність переднього краю Київського укріпрайону — 85 кілометрів, всього було побудовано 250 довготривалих вогневих (огневих) точок (дотів). Вогневі точки об'єднувалися в опорні пункти по 6-15 дотів. Проектна автономність споруд була різна. Одні могли стримувати натиск декілька днів, інші – кілька місяців. Укріпрайон мав свою електростанцію, була загальна система енергопостачання, запаси продовольства.
Вода в ДОТи надходила з артезіанських свердловин. До системи оборони також входила мережа великих і малих водойм. Понижені місцевості системою шлюзів при необхідності затоплювалися чи перетворювалися в болота. Приміром, обстрілявши ворога з флангу, бійці відходять до лісу між мінними полями під прикриття замаскованих вогневих точок. Великі частини можуть спеціально заманюватися під вогонь кількох ДОТів, – у так званий вогневий мішок. Укріпрайон – це система укріплень, залізобетонних і земляних, у комплексі. Якщо у траншеях сидить піхота, у бліндажах захована артилерія, тоді ДОТи мають значеня. А без підтримки ДОТ самостійно може вести бій усього кілька годин... Із близько 250 ДОТів, можна сказати, по-справжньому боролися, брали участь у бойових діях 52-54. Це від Конча-Заспи і не далі залізниці біля Тарасівки та Білогородка й ДОТи на березі р. Ірпінь.
Найкрупнішою і найбільш складною в інженерному плані спорудою КиУР був підземний командний пункт (далі – КП) завглибшки 65 метрів, побудований у Святошино. Цікаво, що за деякими відомостями дослідників, німці за два з гаком роки окупації Києва КП так і не знайшли.
КиУР зустрів перші фашистські бомбардування 22 червня не у найкращому стані; до його гарячкового відновлення заходилися лише на третій день війни. З 30-го червня на будівництво укріплень довкола Києва було виведено понад 50 тис. киян, а у найбільш напружені дні з 3-го по 6-те липня – близько 160 тис. Працювали у тяжких умовах, ночували на місцях робіт, під обстрілом та бомбардуванням. Таким чином було споруджено близько 750 дерево-земляних ДЗОТів, 30 км протитанкових ровів, 10 км ескарпів, встановлено 15 км мінних полів та десятки км колючих загороджень у три ряди, в т.ч. 16 км електрифікованих. Влаштовувались окопи для застарілих танків, непридатних для повноцінної участі у бойових діях. На Ірпені в районі Димерського шосе було споруджено дамбу, яка значно підняла рівень води і затопила річкову долину. Іншими словами, місцевість навколо річки стала непрохідною для німецьких танків.
Необхідно було в найкоротші терміни підготувати польові укріплення, які складалися з 3-х ліній оборони. Перша лінія оборони йшла по р. Ірпінь до села Білогородка, проходила поблизу с. Віта-Поштова, Юрівка, Тарасівка. Гатне. Чабани, Кременище, Круглик, Лісники, Мишоловка, Мриги і впиралася в р. Дніпро. Друга лінія: м. Вишгород – Пуща-Водиця – Біличі – Микільска Борщагівка – Пост-Волинский – Чоколівка – Голосіївський ліс. Третя лінія – околицею міста.
Через неузгодженість дій окремих підрозділів, відсутність оперативного зв’язку, під час підготовки оборони Києва було багато безглуздих жертв. Ось деякі з повідомлень саперів: “29.7 из 2 роты 246 ОСБ в районе ЮРОВКА подорвалось 5 человек. (Тяжело ранены). Место минного поля нигде не зафиксировано и неизвестно кем это минное поле установлено. По данным, требующим проверки, в районе ЮРОВКА минные поля устанавливал 4 участок 77 УНС. Не закончив работы, в связи с новыми формированиями Оборонительного строительства, 4 участок б.77 УНС не сдал минных полей частям обороняющим эту местность. По этому факту ведется расследование.
При заряжании деревянных мин в КиУРЕ было 3 случая взрыва с жертвами, вследствии слабой подготовки личного состава к этим работам.
Установленные деревянные противотанковые мины по образцу ТМД-40 самовзрываются вследствии деформации деревянного корпуса от коробления, что вызывает выдергивание чеки взрывателя. Коробление произошло вследствии высыхания мин после дождя. Втечении 28 и 29.7 было 4 случая самостоятельного взрыва мин ПТМ / в КиУРе”...
— Инженерное управление Юго-Западного фронта; генерал-майор инж. войск Ильин-Миткевич, Инженерная сводка с 27.07.1941 г. по 30.07.1941 г.”
Після першої невдалої спроби взяти Київ 11-13 липня фашистське командування кілька тижнів накопичувало сили і вибирало напрямок для штурму. Київ зазнавав бомбардувань, гарячково йшла евакуація.
30-31 липня під стрімкими ударами ворога, незважаючи на тилові загороджувальні загони НКВС, панічно покинули позиції виснажені й здеморалізовані оборонці сіл Ходосівки й Тарасівки.
1 серпня з ряду розрізнених частин, в т.ч. гарнізону КиУР, почалось формування 37-ї армії під орудою генерал-майора Андрія Власова, що пізніше увійшов в історію як командувач сумнозвісної антирадянської РОА (Русской освободительной армии). Згодом чисельність захисників міста сягнула близько 90 тис. бійців.
Того ж дня німці завдали нового удару на широкій дільниці Білогородка – Юрівка – Ходосівка – Мриги. На 8 серпня фашисти вже вдруге планували провести на Хрещатику парад перемоги. Проте оборона трималась стійко. Вночі у Голосіївському лісі було скинуто ворожий десант, але рота народного ополчення знищила його.
Вранці 3 серпня ворог здійснив потужну артилерійську та повітряну підготовку і завдав удару вздовж Одеського шосе. На 5 серпня першу лінію оборони було прорвано, німці захопили Чабани, Хотів, Віту-Литовську (нині – Чапаївка). Інші села по кілька разів переходили з рук у руки. 6 серпня німецький десант захопив станцію Жуляни, яку вдосвіта наступного дня відбив наш бронепоїзд.
Після війни у деяких громадян побутувала думка, мовляв, українці — зрадники, здали без бою "Матір городів руських" Прорахунки вищих чинів Червоної Армії в перші місяці війни радянськими істориками і політпрацівниками ніби нівелювались, численні жертви — применшувалися або взагалі не згадувалися. "Батько народів" у перші дні війни отримував доповіді про здачу все нових населених пунктів і захоплення німцями величезних за площею територій. Незважаючи ні на чию думку і не вірячи у великі втрати, він вимагав одного — стояти на смерть і відкинути фашистів.
На той час Південно-Західним фронтом командував генерал-полковник Кирпонос – досвідчений воєначальник, вмілі дії якого не призвели в перші місяці війни до оточення військ фронту і здачі Києва. Організована у найкоротші терміни оборона міста розладнала план блискавичної війни, розроблений німецьким командуванням. Київ героїчно бився більше двох місяців. Бійці і командири Київського укріпрайону стояли до останнього. І не їх провина, що, фанатично не бажаючи втратити Київ, Сталін віддав наказ про відведення військ за Дніпро надто пізно. Німецькі танкові частини, зняті з Московського напряму, разом із танковою групою Клейста замкнули кільце навколо частин Південно-Західного фронту. У полоні опинилися сотні тисяч (за деякими даними понад 500 тисяч) військовослужбовців, було залишено величезну кількість техніки і боєприпасів. На Лівобережній Україні практично не залишилося військових формувань, здатних стримати німецький наступ. Такої катастрофи Червона Армія ще не знала. Хто ж винен? Ярлик зрадників був навішений радянською пропагандою (і не скоро знятий) на солдатів і офіцерів, що потрапили у полон.
Перші бої для дотів почались 11 липня 1941 року на західних підступах до міста. З німецькими танками, що наступали по Житомирському шосе, билися ДОТи Центрального опорного пункту (№№ 408, 409, 410, 411, 412). Необхідно відзначити, що в той важкий час на позиціях КиУР знаходилися нечисленні штатні підрозділи укріпрайону (3 кулеметних батальйони) разом з кількома артилерійськими та протитанковими дивізіонами, курсантським артполком, полком НКВС, танковим полком без танків і кількома стрілецькими батальйонами. У другій і третій лінії оборони були розміщені слабко озброєні загони народного ополчення.
На другий день боїв німці перенесли основний удар в район села Білогородка. Танки не змогли подолати затоплену заплаву р. Ірпінь, а мотопіхота була зустрінута вогнем частин КиУР за підтримки Білгородського опорного пункту (№№ 379, 382, 384, 402, 403).
Для боротьби з ДОТами 71-а німецька дивізія задіяла важку артилерію, 1 дивізіон і 1 додаткову батарею (нім. Entgiftungsbatterie) реактивних мінометів Nebelwerfer ), самохідні установки залпового вогню Wurfrahmen-40 з запальними реактивними снарядами, штурмові групи, озброєні вогнеметами, вибухівкою і гранатами, а також штурмові гармати (Stug III). Під сильним вогнем піхота польового заповнення КіУР відступала, кидаючи напризволяще гарнізони ДОТів і ДЗОТів. Таким чином німецькі штурмові групи, використовуючи мертві простори, безкарно підбиралися до ДОТів і закидали їх гранатами та димовими шашками.
5-6 серпня 1941 року німці прорвали першу лінію оборони, і 8 серпня були вже в районі Жулян, Голосіївських висот і Лисої гори. Кадрові частини і ополченці, які постійно поповнювалися, досягли чисельності приблизно 86 тис. Вони могутнім контрнаступом відкинули німців від Києва.
Наші частини почали відходити за хутір Чабани. Місцями виникла паніка. Але радянське командування вжило енергійні заходи до відновлення положення: пошарпані роти і батальйони приводилися в порядок, вводилися резерви, організовувалися контратаки, посилилися дії радянської авіації в районі села Віта-Поштова.
5 серпня 44-а німецька кулеметна дивізія, взявши села Юрівку й Гатне, почала наступ уздовж Дніпра в районі Кременище – Хотів. До кінця дня, незважаючи на знищення 15 ДОТів і ДЗОТів, 3 танків і захоплення 550 полонених і 1 зенітної гармати, 95 пд загрузла в 1-й лінії оборони КіУР. Особливо дошкуляв німцям ДОТ № 186 на околиці Чабанів. Німці змушені були скинути темп наступу, щоб не оголяти фланги. Проте їм вдалося взяти штурмом хутір Чабани і знищити 2-й батальйон 132 танкового полку (танкісти воювали вже без своїх броньованих машин), 147-ї стрілецької дивізії. У цьому жорстокому бою радянські війська зазнали тяжких втрат ( багато вбитих і поранених, близько 200 полонених). Захисники ДОТу № 186 трималися з останніх сил. До тієї миті, поки німці не підігнали впритик до залізобетонної фортеці танк, підвівши його вихлопну трубу до амбразури ДОТу й пустивши чадний газ. Кілька останніх живих захисників довготривалої вогневої точки задихнулися. Але не здалися.
Один з найгероїчніших, котрий не дав помінятися ходу історії, особливо відзначився у обороні Києва – це 106-й ДОТ, що знаходиться на болоті поблизу хутора Мриги. За рахунок природних перешкод, та ще й ліс замінований був, цей ДОТ 6 годин стримував батальйон піхоти. Німці його все-таки взяли, але за цей час наші сили підтяглися. Підійшов загін генерала Матикіна, і з флангу в більш стійке положення стали частини 147-ї дивізії Потєхіна. Коли б не героїчний опір 106-го ДОТу, німці буквально за 5 годин могли бути біля київських мостів".
У 1941-му році маршал Жуков, намагаючись уникнути оточення, пропонував Сталіну залишити столицю України. Вождь не зрозумів командуючого. Жуков відмовився взяти на себе відповідальність за наслідки, і був звільнений за власним бажанням.
Оговтавшись від невдачі у південному секторі, німці 24 серпня досягли північних рубежів КиУР, таким чином, створивши суцільний фронт облоги укріпрайону. Вони неодноразово намагалися переправитися через Ірпінь. Атаки відбивалися дотами 161 окремого кулеметного батальйону і стрілецькими підрозділами в районі сіл Мощун, Гута-Межигірська та інших місцях.
Запеклий опір, що здійснювався 37-ою армією, до складу якої входили всі частини Київського укріпрайону і п'ять стрілецьких дивізій, змусив німецьке командування відтягти частину сил групи армій "Центр" і зробити глибокий обхід КиУР з півночі і півдня. Командувач 2-ою танковою групою генерал Гудеріан — ідеолог німецьких бронетанкових військ, категорично не бажав знімати свої танки з головного московського напряму, але рішення Гітлера направити танки в обхід Києва потрібно було беззастережно виконувати.
В середині вересня німецькі танкові групи з'єднались в районі Лохвиці (Полтавська область), внаслідок чого 4 радянських армії, зокрема 37-а, були оточені. Фашисти почали свій останній наступ на нечисленних захисників міста. Німцям вдалося форсувати на північній ділянці КиУР річку Ірпінь, внаслідок чого наступного дня були захоплені Пуща-Водиця і Вишгород. Наказ Верховного Командування про відведення від Києва військ був відданий вночі 17 вересня 1941 року. Практично ж, війська почали відводити за Дніпро лише 19 вересня – в той час, коли німці вже входили до Києва. Таким чином, героїчна оборона Києва тривала 71 день.
Пошарпані в боях, розчленовані німецькими танками на окремі групи частини Південно-Західного фронту намагалися вирватися з оточення. Без пального було покинуто техніку, закінчувалися боєприпаси. Багатьом із захисників Києва так і не судилося вирватися з Супійських та Трубіжських боліт, а тих, хто не прийняв смерть, чекав довгий німецький полон.
За підрахунками військових істориків тільки під Києвом німці втратили близько 100000 чоловік убитими і пораненими. Тривала і наполеглива оборона Києва зіграла важливу роль у зриві німецького плану "блискавичної війни" і затримала наступ фашистів на Москву.
Відмова здати Київ навряд чи мала під собою ідеологічне чи політичне підґрунтя – пересторогу проти утворення незалежного українського уряду під німецьким протекторатом. Очевидно, Сталін не міг повірити у можливість взяття Києва, як і взагалі не вірив у можливість гітлерівського нападу. Не вірив, що німці зможуть пройти укріпрайон, хоча знав про безславний кінець подібної французької Лінії Мажіно Втім, Київ був приречений державою на страждання і у разі блокади, подібно до Ленінграда. Чи робилось це навмисно? Можливо, як колись казав один дотепник, це було гірше за злочин – це була помилка.
Зі спогадів ополченки Іващенко (Мартиненко) Надії Олексіївни. Записаних юними журналістами “ІТА ЮН-ПРЕС” у 2005 році
"…У 1941 році мені було 17 років. Я працювала на Київській кондитерській фабриці ім. К. Маркса, директором якої був Слобідський Наум Наумович. Я без відриву від виробництва закінчила курси сандружинниць і готувалася вступати до медичного технікуму. 22 червня, в неділю ми збиралися зустрітися з друзями на стадіоні “Динамо”. Але на світанку Київ почали бомбити, а о 12. 00 по радіо прозвучав виступ Молотова із зверненням до радянського народу про те, що фашистська Німеччина почала війну проти Радянського Союзу. Я прийшла у понеділок на фабрику і була взята як сандружинниця на казармений стан. Нас, 10 дівчат, відправили допомагати в госпіталь на Дягтерівській, 1, куди почали привозити поранених солдатів із західних областей України. Поруч із госпіталем було танкове училище, на Дягтярівській 13/15. Усіх курсантів відправили на оборону Києва, а поранених привозили сюди. Ми з дівчатами здавали кров для поранених бійців. А через два тижні нас відправили на укріплення південних рубежів на околицю Києва в район Віти-Поштової, Китаєва, Протасового яру, Голосіївського лісу та Корчуватого. Спочатку ми тримали оборону в районі Лисої гори у складі винищувального батальйону під командуванням директора фабрики Наума Слободського та політрука Марка Котляревського. Крім усього іншого вони займалися евакуацією архівних документів району, евакуацією родин працівників фабрики. На нашій фабриці працювало 5000 людей і половина одразу пішла на оборону Києва.
Мені видали військову форму, санітарну сумку і гвинтівку. Моїм завданням було надавати першу медичну допомогу й слідкувати, де проривалися німецькі танки чи танкетки й швидко доповідати командиру. З нашого боку танків не бачила, тільки танкетки, швидкі такі, а ще – гармати, але не стільки як у німців. Нас постійно перекидали з місця на місце. Копали протитанкові рови, будували ДОТи, ДЗОТи та бліндажі. Керували цими роботами кадрові військові та вояки НКВС.
Поруч з нами оборону Києва тримали робітники заводів “Більшовик” та “Ленінська кузня”, студенти й викладачі університету, педінституту та сільльгоспінституту, багатьох інших підприємств, всі вони вливалися у ополченські батальйони, які вели запеклі бої з німцями. Також тут стояли на смерть солдати усіх національностей з усього Радянського Союзу, і частини НКВС з Києва, які брали участь у боях. Ми були озброєні гірше за німців. Трохи пізніше, коли почали підкидати сили до Києва, то почали з’являлися сильніші частини. Німці обстрілювали нас з мінометів, гармат, літаки ходили бомбити Київ.
У 20-х числах липня у напрямку Мишоловки німці прорвалися до Києва, де ми утримували оборону. Це був район Корчувате-Віта-Поштова-Голосіївський ліс. Тут зав’язався жорстокий бій, в якому брав участь і наш батальйон ополченців. Було дуже багато вбитих і поранених. Я разом з іншими санітарами повзала під кулями і кулеметним вогнем, витягала поранених і надавала допомогу. Було дуже важко і страшно. Це було моє перше бойове хрещення. Коли закінчився бій і німці були відбиті, хто лишився живий з нашого батальйону повертався у штаб, який знаходився по вул. Голосіївській, 177. Я залишилася допомагати нашим пораненим бійцям і командирам. Мене у штабі зарахували вбитою. Коли я повернулася, була і радість і сльози. Через день ми знову зайняли оборону на попередніх позиціях і утримували до кінця, 72 дні. Відходили ми, хто залишився живий, 19-го вересня. Знову опинилися на Лисій горі. Там були порохові склади, які охоронялися, склади знаходилися також біля гори та на сусідній Чорній горі. Поблизу Лисої гори жили люди в сільських будиночках, а на саму гору не дозволяли ходити. 19 вересня, коли надійшов наказ залишити Київ, ми відходили у напрямку Лисої гори до Дніпра, через міст. Навкруги все горіло. Цивільне населення і військові йшли без кінця, не зупиняючись. Ми потрапили у суцільний потік: танки, гармати, кулемети – все оте тягнули кіньми на міст, який називався пішохідний. Він був перед залізничним, оце де зараз побудований міст Патона. Бики були цегляні та бетонні, а настил був дерев’яний. І тільки ми встигли перейти, як його висадили у повітря і усі ті кулемети, підводи, гармати і всі оті люди військові та цивільні пішли у воду. Бо відступали неперервною колоною. Люди кричать і коні іржуть міст весь палає, люди кидаються у воду з мосту. Все горить, це був жах...
Ми відходили до Броварів, німці незважаючи на те що сутеніло нас постійно обстрілювали. Ми примкнули до регулярної армії і йшли з ними. Там уже всі змішалися, але багато було ополченців. Коли стемніло, німці обстрілювали нас вже з лівого берега, бо переправлялися десь в районі Василькова і Обухова. Вони брали нас у кільце, щоб не дати нам відступати. Ми дісталися до Броварів, обійшли його кільцем та під постійним німецьким обстрілом ми відходили до Борисполя. Бориспіль був вже зайнятий, то ми обійшли його охопленого боями та встигли дійти до Борщів... Дійшли до села Борщів і попали у оточення.
Пам’ятник радянським бійцям, що потрапили в оточення у с. Борщів
Тут точилися жорстокі бої і була справжня бійня. Вся земля була покрита убитими і пораненими і залита кров’ю. Там річечка була Трубіж, вона була уся залита кров’ю та переповнена трупами. Йшли бої ,наші намагалися прорватися. Мені доводилося повзати під обстрілом і витягати поранених з палаючих хат, бо німці підпалювали трасуючими кулями хати, в яких знаходилися поранені солдати і жінки з дітьми, і надавати допомогу. Це страхіття повік не забути. Я пам’ятаю все. У нас уже не було чим оборонятися, мої санітарні сумки були порожні. Чим я могла допомогти пораненим? А скрізь лежать люди і кричать: “Сестричко, допоможи!”. Я плачу, що не можу допомогти... Я просила, якщо хтось залишиться у живих, а я буду поранена, щоб мене тоді пристрелили. Наразі неподалік розірвався снаряд і мене відкинуло, і я знепритомніла. Подумали, що я вбита, так мене й залишили. А я була тяжко контужена. Тут же геройськи загинули директор нашої фабрики Наум Слободський і політрук Марк Котляревський. Я ж посеред ночі отямилася і поповзла на городи, до палаючих хат. Дорогою загубила і документи, й сумку – все згоріло. Біля дороги на мене наткнувся німецький патруль й потягли мене в колону полонених і погнали в Дарницький концтабір. Він був у лісі, оточений колючим дротом. Туди всіх зганяли. А селяни з найближчих сіл сходилися та казали, що оце мій брат чи чоловік, то їх ще відпускали. Дивом мені вдалося звідти вибратися. Одна селянка принесла мені піджачок, курточку дала, спідниця у мене була військова така синя та гімнастерка. Вона сказала, що я її донька, випросила мене у вартових. Я дійшла до Дніпра. Труханів острів був спалений, але цивільних людей, які вибиралися з оточення, переправляли човном на правий берег з Труханового острова. Я дійшла до Києва, який був вже зайнятий німцями. На КП у всіх перевіряли документи, а в мене їх не було. Далі вже була інша сторінка – життя в окупованому Києві...”
Шляхами мужності, болю і слави
Кілька років поспіль юні журналісти ІТА “ЮН-ПРЕС” брали участь у молодіжній експедиції “Шляхами героїв”, організованій Київським обласним Центром сприяння розвитку молоді Київщини.
Ми розділилися на дві групи. Одна пішла за маршрутом “Пуща-Водиця – Горенка – Мощун – Романівна — Стоянка — Білогородка”, друга вирушила південною частиною маршруту: Мриги- Конча-Заспа – Хотів – Ходосівка – Гатне – Круглик – Віта Поштова – Юрівка – Тарасівка — Білогородка.
Зустрілися групи через три дні поблизу села Білогородка.
Північна група розпочала свій шлях по ДОТах, які раніше прикривали Варшавську дорогу в районі Гостомельського моста через р. Ірпінь, а також ділянку між селами Горенка і Мощун. Перший зруйнований кулеметний ДОТ № 478 можна побачити приблизно за 400 метрів південніше Гостомеля біля Варшавської траси. Південніше від моста через р. Ірпінь, на пагорбі бовваніє великий чотириамбразурний двоповерховий командно-спостережний дот. У тильній його частині є дві амбразури для прикриття входу в споруду. На другому поверсі розміщувалися кімната для відпочинку гарнізону. На жаль, сьогодні споруда засипана сміттям, битим склом, стіни вкриває шар сажі від вогнищ. У лісі між селами Горенка і Мощун, у непролазних нетрях триамбразурний ДОТ № 502. Він повністю заріс мохом і має екзотичний, навіть таємничий вигляд. На тильній стіні час ще не стер нерозшифроване скорочення "МЮД" і римську цифру "ХVІІ".
Південна частина 1-ї лінії оборони Києва насичена оборонними спорудами КиУР, так, що пройти її всю за відведені 2-3 дні було б нереально. Розпочали подорож від напівзруйнованого ДОТу в Конча-Заспі, поблизу хутора Мриги.
Опорний пункт "Мриги" – це група з 9 ДОТів, розташованих на південних підступах до міста в історичній місцевості Конча-Заспа та навколо хутора Мриги, гарнізони яких входили до складу 5-ї роти 28-го окремого кулеметного батальйону (окб). КП – ДОТ № 107. Гарнізони взаємодіяли зі стрілецькими підрозділами генерала Матикіна, командний пункт якого знаходився в Лисогорському форті.
Це місце – одна з перших впорядкованих ділянок Поясу бойової слави Києва. Створили і доглядають за нею протягом багатьох років пошуковці київського заводу "Радар" (в минулому – "Комуніст") та жителі селища Конча-Заспа. Керівник пошукової групи О.В. Кравченко провів значну роботу по благоустрою оглядових майданчиків, викарбував на стінах ДОТів влучні назви "Непокоренный", "Упорный", "Непреклонный" та інші.
П'ять днів, з 31 липня по 4 серпня, бійці і командири зведеного загону генерала Матикіна та гарнізони ДОТів стримували наступ ворога. Атаки закінчувались рукопашними сутичками. Штурмові групи німців обходили ДОТи і просувались у глиб нашої оборони. ДОТи чинили опір і в оточенні, а гарнізони двох із них – №№ 102 і 103 – підірвали себе, не бажаючи здаватись у полон.
Підтримані вогнем артилерії Дніпровського загону кораблів, матикінці зупинили ворога, а потім і відкинули його. У результаті жорстоких боїв у загоні залишилося не більше 300 бійців і 3 гармати, самого генерала було тяжко поранено. Також успішно діяли війська на суміжних ділянках. В результаті контрнаступу 11-16 серпня 37-а армія відкинула німців за межі першої смуги оборони Києва.
Пройшовши Конча-Заспою, побувавши біля меморіалу із складених солдатських касок, братських могил і каплички з викарбуваними словами великого полководця Олександра Суворова: “Війна не закінчиться до тих пір, доки не буде поховано останнього загиблого солдата”, ми вийшли до села Кременище.
ДОТ під селом Кременище мав номер 131. На відміну від інших вогневих точок, не бетонний, а сталевий. Офіційна версія його участі в обороні Києва така. У серпні 1941-го він відбив всі атаки німців. Чотири доби гітлерівці не могли підійти до нього. Оборону в ДОТі тримали 11 чоловік з 3-й бригади ВДВ під командуванням лейтенанта Василя Якуніна. Здатися вони відмовилися. Німці зрівняли село з землею, підігнали вогнеметні танки і знову запропонували здатися. Знову – відмова. Тоді амбразури почали поливати напалмом, поки ДОТ не розжарився до червоного. Усі захисники ДОТу загинули. Поряд із ДОТом стоїть пам'ятний знак, який увічнює подвиг кулеметників, а в центрі Кременища – могила лейтенанта Якуніна, сержанта Максимова та тринадцяти невідомих воїнів.
ДОТ 131 типу "Б", одна з унікальних споруд Київського укріпрайону, він міг би боротися дуже довго, якби піхота також сиділа в окопах. Снарядами у ньому вибито бронезаслінку однієї з тилових амбразур і навіть пробито товстелезне металеве міжповерхове перекриття. Поруч, у Лісниках, знаходиться не менш героїчний і трагічний ДОТ типу "М2", але доля його оборонців на жаль, невідома.
Ось ми біля ДОТу на околиці села Гатне (там ще зберігся пам’ятник бійцям КиУР). Наступною нашою метою був ДОТ № 138, який на всіх картах пошуковців був зображений як цілий, триамбразурний. Але знайти його було нелегко. Натомість ми натрапили на віддалений ДОТ № 137, повністю зруйнований. Поряд із залишками споруди стоїть пам'ятний знак: "Тут у серпні 1941 року загинули солдати 28-го окремого кулеметного батальйону".
ДОТ № 186, який знаходиться майже в центрі села Чабани на південній околиці Києва, в серпні-вересні чорного від горя й гарі 1941-го мужньо стояв на смерть, тримаючи оборону Києва. До останнього бійця. Оперативне зведення штабу 37-ї армії на 12 серпня 1941 року: “ДОТ 186 знаходиться в оточенні. Йде запеклий бій з противником”. Бої місцевого значення… про них мало згадували, про них мало хто міг потім розповісти. 18 серпня 1941 р. радянським військам знову вдалося відбити у німців хутір Чабани і закріпитися в ДОТі № 186. Оборону цієї вогневої точки героїчно тримали аж до 19 вересня, до того моменту, коли німецькі війська взяли Київ. Захисники ДОТу № 186, бійці 28 окремого кулеметного батальйону капітана Івана Кипоренка, яким вдалося вціліти в “м’ясорубці” Київського укріпрайону, скоріш за все загинули в Баришівському “котлі”. Ні їхні імена, ні їхні долі невідомі.
Понад 70 років героїчна фортеця стояла покинутою й бездоглядною. Починаючи з 60-х років ДОТ використовувався як господарське приміщення. Завдяки цьому в ньому збереглися елементи внутрішнього обладнання, які на сьогоднішній день можна вважати поістині унікальними. Протиштурмові грати , посилені кільцями (таких в київському укріпленому районі) залишилося три; бронезаслонка зразка 1929 року з оглядовими щілинами ( їх теж одиниці залишилися); бронедвері; бронезаслонка зразка 1930 року з унікальною, яка ніде раніше не зустрічалася фахівцям рукояткою овального виду; водяна колонка (ніде більше не збереглася); та головне – частина системи охолодження кулеметів (СОХЛАЖ), яка дивом збереглася. З часом навколо нього виросли багатоповерхівки, а ДОТ, як самотній солдат, тримав оборону, зберігаючи пам'ять і останні крики своїх бійців. Оборону від людського бездушшя, від цинізму й несправедливості, від безпам’ятства.
Нарешті, на честь 69-ї річниці визволення Києва від німецько-фашистських загарбників Міжнародною асоціацією дослідників фортифікації “ЦИТАДЕЛЬ” та Чабанівською селищною радою його було відреставровано. Це третій ДОТ-музей, відкритий силами МАДФ “Цитадель” та селищними громадами Київщини . Ентузіасти будують Пояс бойової слави по рубежах Київського укріпленого району (КиУР) разом з тими, хто не байдужий до нашої історії.
Споруда ДОТу № 127 виявилася однією з наймальовничіших та найзагадковіших в усьому КиУРі. Його збудували в заплаві річки Сіверка, біля підніжжя схилу глибокої балки. У повоєнні роки тут спорудили ставок, який затопив нижню частину двоповерхової споруди, тому зараз до неї можна дістатись лише човном. Але навіть здалеку ДОТ, що височить над плесом, має вигляд гордого й величного. На схилах долини Сіверки розташовано дуже багато ДОТів. Серед них чи не найкраще зберігся 129-й двоамбразурний кулеметний капонір з п'ятикутною радянською зіркою.
Неподалік дороги що веде від села Віта Поштова до села Круглик - унікальний чотириамбразурний двоповерховий ДОТ № 178 , який зберігся до наших днів. У бойовому відділенні можна побачити кріплення під металевий кулеметний станок системи Юшина й ніші, в які вставлялися патронні коробки. Нижній поверх, на який можна спуститися по залізних "скобах", — частково затоплений.
Другий кулеметний ДОТ (№ 179 типу “Міна”) був побудований за індивідуальним проектом. Довготривала вогнева точка поблизу Одеської траси, навпроти автобусної зупинки "Круглик". Зруйнований бойовий каземат на 3 амбразури був вписаний у пагорб. Основний і запасний входи сполучалися підземними галереями завдовжки понад 100 метрів. Крім того, був колодязеподібний лаз, по якому можна було потрапити з підземного ходу на вершину пагорба, де були позиції гаубичної батареї. Галереї використовувалися не тільки як ходи сполучення — в них також влаштовувалися притулки для людей, складські приміщення, встановлювалося допоміжне устаткування. На згадку про героїчні дні війни біля доту був встановлений пам'ятник і кілька пам'ятних знаків.
У селі Круглик досить довго нам довелося шукати 152-й артилерійський дот, який став останнім у маршруті. А виною довгим пошукам стали карти, виконані пошуковцями, на яких 152-й було зображено практично в центрі Круглика, поряд з дорогою Хотів – Іванковичі. Але довготривалої споруди ми на цьому місці не виявили, причому навіть місцеві жителі стверджували, що ніякого доту тут ніколи не було. Спантеличені, ми попрямували до головного орієнтиру – "Змієвого валу", адже згідно з позначеннями на одній із карт, артилерійський дот був врізаний у це стародавнє земляне укріплення. Гарно побродивши біля валу, а потім біля Круглицьких ставків, ми вже не надіялись знайти споруду, коли раптом, попід дорогою Ходосівка – Віта Поштова, побачили табличку "Дот № 176". За нашими даними 176-й був двохамбразурним та майже повністю зруйнованим. Спочатку все вказувало на те, що це він і є, але, пройшовши трохи далі від дороги по залишкам "Змієвого валу", ми побачили напівкапонір з величезними артилерійськими амбразурами, врізаний прямо в товщу валів древнього скіфського городища.. Отже, це і був 152-й дот. Чому його назвали 176-м невідомо... Наші сучасники не надто заморочуються збереженням пам’яті: на кришці ДОТу – якась напівзруйнована цегляна будівля, яка, вочевидь, слугує для здійснення якихось сатанистських обрядів або кримінальних розбірок. Всередині ДОТу до сих пір біля амбразури стоїть артилерійський станок. А над ним – напис: “Люди! Не чіпайте пам'ять і не руйнуйте історію! Таких ДОТів більше ніде не збереглося!” Нижній поверх ДОТу затоплений. Цікава конструкція цієї фортифікаційної споруди. ДОТ відноситься до так званого типу фланкіруючого вогню. Тобто, стрільба ведеться не вперед, а в усі боки. Подібні об’єкти доставляли чимало клопотів наступаючим.
Три ДОТи, які в с. Юрівка та на околицях, входили до опорного пункту "Крим". Перший кулеметний ДОТ № 201 знаходиться на південно-східній околиці села, між хатами. До другого доту — командно-спостережного пункту 28 окремого кулеметного батальйону (командир — капітан І.Є.Некипоренко) — легко знайти дорогу, завдяки дороговказам, встановленим у селі – двоповерховий, з двома трьохамбразурними бронековпаками. До наших днів вони зберегли вм'ятини, від німецьких куль і снарядів. Третій кулеметний ДОТ № 205, лейтенанта Вєтрова, знаходиться на північній околиці Юрівки. Його ще називають "Малою фортецею". Дот побудований за індивідуальним проектом і є наймогутнішою бойовою спорудою КиУР. Під час генерального штурму КиУР, який почався 31 липня 1941 року, ДОТ Вєтрова десять днів бився в повному оточенні. Коли гарнізон ДОТу деблокували, місцевість навколо нього була майже повністю переорана ямами від німецьких снарядів і бомб.
З вершини пагорба, на якому покоїться прах полеглих в боях за Київ, в наш мирний час відкривається прекрасний краєвид на стародавню Турову долину. Звідси, через Тарасівку й Боярку ми вирушили на Білогородку.
На братській могилі встановлено меморіальний знак на честь воїнів 206-ї стрілецької дивізії, які утримували тут оборону.
Берег р. Ірпінь. ДОТ № 402 збудований за індивідуальним проектом. Єдиний триповерховий. Підземні комунікації простягнулись майже на 500 м, верхня башта – на дві амбразури для ведення фланкуючого вогню. Два одноамбразурні каземати на урвищі Ірпеня. Два зручних входи до підземелля – з протилежного боку пагорба, за футбольним полем.
На підході до шосе Київ – Житомир серед хащ руїни ДОТу № 409, відомого як "ДОТ Цимбала", командира 2-ї роти 193-го окремого кулеметного батальйону. Гарнізон ДОТу брав участь у відбитті першого наступу фашистів на Київ 11 липня 1941 р. Під мостом – кулеметний капонір. При виході на шосе Київ-Житомир праворуч – пам'ятний знак – два автомати ППШ – партизанам та народним формуванням, які брали участь в обороні. Навпроти – через дорогу – пам'ятний знак захисникам міста у вигляді викарбуваної на полірованому сірому граніті карти – схеми бойових дій у 1941 р. Перехід вздовж шосе до покажчика, до ДОТу № 417, на якому встановлена пам'ятна дошка з текстом: "На цьому місці у 1941р. на смерть стояли воїни 3-ї повітрянодесантної бригади".
Поблизу уцілілого ДОТу № 401, з підземними галереями, з виходами до річки Ірпінь ми стали табором. У лісі проводили нічні й денні тактичні військові ігри. Зустрічалися з місцевими старожилами, які, будучи підлітками, брали участь у будівництві київського укріпрайону: рили окопи, траншеї, допомагали радянським бійцям, а потім йшли в партизани. 22 червня, о 4-й годині ранку ми спустилися в ДОТ, поклали квіти й згадали тих, хто стояв до загину на цих рубежах. А вранці на галявині біля доту зібралися старенькі дідусі й бабусі – учасники оборони Києва, народні ополченці, солдатські вдови з сусідніх сіл. Лунали пісні, спогади, й були “фронтові сто грамів”. Учасник оборони Києва, колишній директор школи із с. Шпитьки Іван Опанасович Герасименко попросив нас допомогти в пошуках матеріалів про ДОТ сержанта Медвідя. Відомо, що 11 липня 1941 року бійці цього доту знищили три німецьких танки. Старого солдата й історика цікавила подальша доля бійців.
На жаль, сьогодні в Києві (та й в країні в цілому) не просто відсутня програма збереження пам’яті та історії 2-ї світової війни, а навіть свідомо знищується. Особливо, що стосується І-ї лінії оборони м. Києва, реальних місць боїв за місто. Але пам'ять – це ми!
Встановлення протитанкових “їжаків” на Брест-Литовському шосе (проспект Перемоги), навпроти заводу “Більшовик”
Піхота РККА йде на позиції КиУР, в районі Голосієва, липень-серпень 1941 (РГАКФД)
Дот №131 біля с. Кременище
Дот № 106 – опорний пункт “Мриги”
ДОТ 127
Памятний знак біля ДОТу 179
Один із входів у ДОТ 179
ДОТ 210
Наталя Плохотнюк, журналістКиевVласть
14 липня 2020 г. 09:00
Раздел: Тексти
Проєкт “Децентралізація”: Мінгромад обіцяє ОТГ поповнення бюджетів за рахунок ПДФО
Мінрозвитку громад підготував низку приємних законодавчих новел. Оновлений податковий кодекс, як обіцяє влада, має додати грошей у бюджети ОТГ. Тут вам і реєстрація підприємств за місцем діяльності, і право на регулювання частини місцевих податків, щорічна індексація оцінки землі. На Київщині між тим ініціативи можновладців зустрічають з обережністю. Приводом для скептицизму стали існуючі куці бюджети замість обіцяного достатку.
Як стало відомо KV, 6 липня Мінрозвитку громад та територій представив на розгляд громадськості законопроєкт із пропозиціями змін до податкового законодавства.
В ньому описують 5 кроків до зростання бюджетів ОТГ, яке обіцяють у міністерстві.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Мова про зарахування ПДФО за місцем розташування філій юросіб, полегшення регулювання податків та розширення повноваження щодо їхнього контролю, відновлення щорічної земельної індексації та скасування пільг гірничодобувним підприємствам.
Нагадаємо, ПДФО в розмірі 60 % – основний бюджетоутворюючий податок для громад. Сьогодні платники податків, які мають відокремлені філії та відділення на території ОТГ, сплачують ПДФО не за місцем їхнього розташування, а за місцем реєстрації. Зміни ж до Податкового кодексу мають врегулювати це питання. Доповниться перелік усіх видів підрозділів, які може мати суб’єкт господарювання на іншій території й буде встановлена відповідальність за незарахування ПДФО до місцевих бюджетів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
По-друге, можновладці обіцяють полегшити регуляторні процедури для встановлення місцевих податків і зборів. Це зменшить витрати ресурсів.
По-третє, розширять повноваження органам місцевого самоврядування стосовно адміністрування податків і зборів. Повноваження контролю мають одержати органи місцевого самоврядування. Очікується, що проблему вирішить закріплений за ОТГ працівник податкових органів, який би здійснював фіскальні функції місцевої скарбниці.
По-четверте, гірничодобувним підприємствам скасують надання 25 % пільги щодо сплати за земельні ділянки, отримані для видобування корисних копалин та розробки родовищ. Вважається, що до змін такі підприємства одержували необґрунтовані фінансово-економічні преференції – 75% пільг.
По-п’яте, відновлять щорічну індексацію нормативно-грошової оцінки землі. Сьогодні для визначення розміру податку та орендної плати за землю використовується коефіцієнт індексації зі значенням у 100%. Але попередніми законами було встановлено, що на період 2017–2023 років індексація здійснюється один раз на 7 років. Тож існування такого коефіцієнта призводить до значних фінансових втрат.
Позиція
KV вирішила обговорити запропоновані зміни з керівниками громад і дізнатись, чи дійсно вони сприятимуть збільшенню фінансових надходжень на місцях. Загалом у громадах зміни сприймають позитивно. Але сумніваються, що вони можуть запрацювати в дійсності. Адже питання перереєстрації підприємств за місцем реалізації їхньої діяльності піднімається не вперше. Та й потужні міста також не готові попрощатися з податковими надходженнями.
На думку очільників ОТГ, куди ліпше дозволить покращити фінансове становище передача контролю за місцевими податками в повноваження громад.
Виконуюча обов’язки голови Ржищівської ОТГ Христина Чорненька:
Громада має філії підприємств, хоч і не масштабних, але які розташовані на території міста, а зареєстровані, наприклад, у Києві. Але вони однаково користуються нашою інфраструктурою, дорогами. Тож, якби ці кошти надходили все ж до громади, було би правильно. Щорічна нормативна-грошова оцінка землі – це добре. Але питання, за чий рахунок це буде здійснюватися? Так, у деяких населених пунктах ми маємо таку потребу. Адже у всіх договорах оренди землі зазначається не фіксована сума, а відсоток. Але наразі в громади бракує вільних коштів на ці процеси. Податківці більше зацікавлені в зборі державних податків, а ми – у місцевих, бо з них складається наш бюджет. Але місцеве самоврядування не має відповідних повноважень щодо важелів впливу на підприємства-боржники. Тож краще, якби цю функцію контролю за сплату місцевих податків передали врешті громадам. Впевнена, з цими повноваженням на місцях впоралися куди краще, ніж у податковій, де є брак відповідних кадрів. Щодо спрощення регуляторних процесів, то в громади з цим питань не виникало, адже заздалегідь готуємо всі документи.
Голова Студениківської ОТГ Марія Лях:
Ми зацікавлені в тому, щоби податки залишалися там, де підприємства працюють. Це дуже проблемне питання. Адже є такі підприємства на території, які збільшують свої потужності, а сплачують на рік усього півмільйона гривень. Обіцяють перезареєструватися, але все марно. Село не ставлять у рівні права. У той час, коли зареєстроване в громаді господарство “Нива Переяславщини” за 2019 рік сплатило майже 34 млн гривень. Це не лише бюджет громади, а й гарант безпеки у надзвичайних ситуаціях. Урешті – компенсація за перевантажену інфраструктуру. Однозначно потрібна й щорічна індексація земельних ділянок, тому що щороку розмір податку просто падає. Чиновники разом із депутатами в цьому питанні лобіюють не інтереси громад, а непрозорих бізнес-структур.
Голова Пісківської ОТГ Анатолій Рудніченко:
Звісно, якщо ПДФО надходитиме саме за місцем діяльності підприємств чи проживання особи, то це збільшить бюджет ОТГ. Нам це вигідно. У рік ми б одержували додатково приблизно 2 млн гривень надходжень, більшу частину з них склав би податок від філії “Південно-Західної залізниці”. Але великі міста цього не дозволять. Це питання обговорюється ще з 2005 року. А от щорічна індексація землі, не думаю, що суттєво вплине на фінансове зростання. Земельний податок складає 3% і навряд чи його буде змінено. Податок на землі ОСГ (особисте селянське господарство – від. ред.) планувався в розмірі тисячі гривень за гектар. Взагалі контроль за місцевими податками потрібно передати на місця. Один працівник податкової інспекції фізично не зможе контролювати всі напрямки. Тому ми розпочали співпрацю із керівництвом ДПС у Київській області, зробили аналіз землі та нерухомості: хто сплатив податки, а хто – ні. Власноруч зробили розрахунки, а податкова тепер перевіряє. Це допомогло громаді віднайти декілька мільйонів гривень, які ОТГ недоотримала за останні три роки. І після підтвердження зможемо звернутися з цим боргом до прокуратури. Громада мала би більше надходжень, якби маленькі комунальні підприємства з обігом до 7 млн гривень працювали за спрощеною процедурою оподаткування, як і підприємці. Тоді би знизилися й тарифи на 15%.
Голова Баришівської ОТГ Олександр Варениченко:
Багато підприємств зареєстровані в Києві, а працюють в області на периферії. На території ОТГ також є такі. І тут діє принцип: комусь пощастило, а комусь – ні. Я за систему, яка працює в Польщі. Якщо особа живе в одному місці, а працює в іншому, то податки повертаються за місцем її реєстрації. Таку ідею свого часу просував екснардеп Павло Різаненко. Але в тій битві перемогли великі міста. Тому що Києву не вигідно віддавати свої податки. Ще в податковому законодавстві є пункт, що без згоди платника не надається жодна інформація. Податок на нерухомість є суто місцевим, але громада робила декілька запитів щодо отримання декларацій із площею чи кількістю приміщень введених в експлуатацію, щоби дізнатися, чи здійснює підприємство законну діяльність. І все марно. Навіщо нам працівник податкових органів? Чому для громад не зробити систему із відкритим реєстром бази даних місцевих податків? Як із комунальними підприємствами, коли можна переглянути технічні паспорти, останню інвентаризацію. Але ж ні, ми й досі занотовуємо в книжках, зареєстроване право власності на ділянку чи будинок, щоби знати, хто має сплатити податок.
Голова Циблівської ОТГ Переяслав-Хмельницкого району Олександр Палагута:
Усі ці зміни, якщо їх затвердять і вони запрацюють, однозначно передбачають значний позитив для громад. Нове законодавство дозволить посилити контроль на місцях і позбутися непрозорої діяльності підприємств. Взагалі ПДФО потрібно залишати за місцем знаходження об’єкта – це було би правильно. У нашій громаді є земельні ділянки, якими користуються особи, зареєстровані в іншій громаді. Ми навіть хотіли писати листа на податкову, щоби вона формувала надходження саме за місцем знаходження юридичних осіб. Також до цього індексація грошової оцінки земель здійснювалася раз на сім років, що створювало значні незручності в роботі. Ми досі не маємо прямих міжбюджетних відносин із державою. І коли ми нарешті отримаємо обіцяне фінансування, то 60% ПДФО, а це дуже велика сума, буде надходити в ОТГ, а не до району.
Нагадаємо, що в рамках адміністративно-територіальної реформи уряд та парламент нині працюють над низкою змін до законодавчої бази України Так, уже розглядаються зміни до Конституції України, Бюджетного кодексу, оновлено Земельний кодекс.
Читайте:
Проект Децентрализация: Софиевская и Петропавловская Борщаговки не спешат объединяться
Проект “Децентрализация”: Войти в Озернянскую ОТО готовы лишь два сельсовета из шести
Проект “Децентрализация”: Великодымерская теробщина этой осенью идет на выборы
Проект “Децентрализация”: Медвинская теробщина идет на выборы в неполном составе
Проект “Децентрализация”: Фурсовская теробщина может лишиться части бюджета
Проект “Децентрализация”: Села Переяслав-Хмельницкого района отказались примкнуть к городу
Проект “Децентрализация”: Кагарлыкская теробщина объединит город и 26 сельсоветов
Проект “Децентрализация”. Политические амбиции мешают состояться большой Боярской теробщине
Проект “Децентрализация”: Тетиевская терробщина готовится к выборам в декабре
Проект "Децентрализация". Узинской терробщине придется поработать над развитием
Проект “Децентрализация”: КОГА тормозит назначение выборов в Циблевской терробщине
Проект “Децентрализация”: Гостомельская ОТО пойдет на выборы только в составе Киево-Святошинского района
Проект “Децентрализация”: Студениковская терробщина готовится к выборам в декабре
Проект “Децентрализация”: Предусмотренная Кабмином Дымерская ОТО может не состояться
Проект “Децентрализация”: Мироновская терробщина ждет позитивного вывода от КОГА
Проект “Децентрализация”: Ржищевская терробщина может стать проблемой для Кагарлыкского района
Проект “Децентрализация”: Ходосовская терробщина может объединить села трех районов
Проект “Децентрализация”: села Ставищенского района готовы митинговать против объединения
Проект “Децентрализация”: Яготинская терробщина не спешит на выборы
“Проект Децентрализация”: Создание Боярской ОТО дошло до суда
Проект “Децентрализация”. Сельсоветы потенциальной Вороньковской ОТО не готовы объединяться
Проект “Децентрализация”: Власти Згуровщины не готовы терять полномочия
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Дмитровская терробщина уже год дожидается выборов
Проект “Децентрализация”: Гребенковская терробщина не может быть создана без согласия двух сельсоветов
“Проект Децентрализация”: Создание потенциальной Бышевской ОТО остановилось в 2015 году
Проект “Децентрализация”: Козин поборется за право быть центром терробщины
Проект “Децентрализация”: Пирновская терробщина может быть создана только принудительно
Проект “Децентрализация”: Процесс объединения в Барышевке даже не начали
Проект “Децентрализация”: Терробщина с центром в Украинке может быть названа Трипольской
Проект “Децентрализация”: Рожновская терробщина не может определиться с центром
“Проект Децентрализация”: Обухов может присоединить окрестные села
Проект “Децентрализация”: Иванковская ОТО поборется за зону отчуждения
Проект “Децентрализация”: Ташанская терробщина год ждет позитивного вывода КОГА
Проект “Децентрализация”: Березанская терробщина будет проходить процедуру создания ОТО заново
Проект “Децентрализация”: Володарский район не планирует объединяться в ближайшее время
Проект “Децентрализация”: Полесский район этим летом планирует начать процесс объединения
Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО может объединить не все сельсоветы
Проект “Децентрализация”: Ракитнянский район может объединиться в две терробщины
Проект “Децентрализация”: Калиновская терробщина может быть создана с разрешения Кабмина
Проект “Децентрализация”: Белая Церковь может присоединить три сельсовета
Проект “Децентрализация”: В Броварском районе может появиться Придеснянская терробщина
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Вишневская ОТО начала процесс объединения
Проект “Децентрализация”: Германовка и Григоровка Обуховского района хотят быть центрами одной ОТО
Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Таращанского района не хотят объединяться в терробщину
Проект “Децентрализация”: Процесс создания Чабановской терробщины стоит на месте
Проект “Децентрализация”: Скандальная Бучанская ОТО первой на Киевщине воспользовалась законом о присоединении
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Томашовская терробщина объединит два района Киевщины
Проект “Децентрализация”: Ржищев начал присоединять села двух районов
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Бородянская терробщина готова идти на выборы
Проект “Децентрализация”: Фастов планирует присоединить окружающие села
Проект “Децентрализация”: потенциальная Киево-Святошинская терробщина разделилась на две ОТО
Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила Мироновскую терробщину
Проект “Децентрализация”: Заборский сельсовет не отдадут Боярке
Проект “Децентрализация”: Барышевская ОТО готовится к выборам
Проект “Децентрализация”: вялое руководство, имитация объединения и недостаточный результат
Проект “Децентрализация”: Обухов планирует присоединить один сельсовет
Проект “Децентрализация”: Березань присоединила пять сельсоветов
Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО не пошла на зимние выборы из-за бездействия КОГА
Проект “Децентрализация”: Ковалевскую терробщину за один день утвердили в КОГА и отправили на выборы
Проект “Децентрализация”: жители Клавдиево-Тарасово просят президента ускорить их объединение
Проект “Децентрализация”: выборы в терробщинах Киевщины под угрозой срыва
Проект “Децентрализация”: 4 сельсовета Иванковского района тормозят создание терробщины
Проект “Децентрализация”: в Бузовском сельсовете скандал из-за присоединения к Ирпеню
Проект “Децентрализация”: потенциальная Вишневская терробщина готовится подавать документы в КОГА
Проект “Децентрализация”: в Ирпене со скандалом пытаются присоединить два сельсовета
Проект “Децентрализация”: Полесский район отложил объединение на следующий год
Проект “Децентрализация”: еще 6 сельсоветов могли бы присоединиться к Ржищеву
Проект “Децентрализация”: терробщины Киевщины просят парламент провести объединение по закону
Проект “Децентрализация”: Киевщина оказалась в числе аутсайдеров рейтинга формирования ОТО
Проект “Децентрализация”: терробщинам Киевщины урезали дотацию на содержание школ и больниц
Проект “Децентрализация”: сельсоветы Белоцерковщины просят Киевоблсовет ускорить их присоединение к городу
Проект “Децентрализация”: Гройсмана просят разобраться с объединением территориальных общин на Згуровщине
Проект “Децентрализация”: протестующий Ворзель войдет в состав Бучанской ОТО
Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА одобрила создание Томашовской терробщины
Проект Децентрализация: в Васильковском районе может появиться Калиновская терробщина
Проект Децентрализация: КОГА утвердила создание Глевахской ОТО
Проект Децентрализация: Созданию Макаровской ОТО угрожает новоявленная Комаровская община
Проект Децентрализация: Ташанская терробщина готова идти на выборы
Проект Децентрализация: Гребенковская терробщина поборется за положительное заключение КОГА
Проект Децентрализация: Гатное и Вита-Почтовая хотят спастись от столицы совместным объединением
Проект Децентрализация: Гостомель борется с Ирпенем за создание отдельной общины
Проект “Децентрализация”: администрация Терещука выдала общинам Киевщины еще два позитивных вывода
Проект “Децентрализация”: Калиновская община Броварского района может объединить четыре сельсовета
Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Фастовского района надеются успеть добровольно объединиться в Кожанскую ОТО
Проект “Децентрализация”: теробщины Киевщины жалуются на нехватку инфраструктурной субвенции
Проект “Децентрализация”: судебное дело о присоединении Заборья к Боярке рассмотрят заново
Проект “Децентрализация”: смена власти в Копылове заблокировала создание Березовской терробщины
Проект “Децентрализация”: села Бориспольщины хотят спастись от города созданием Золочевской общины
Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила создание Обуховской терробщины
Проект “Децентрализация”: Гоголевская община продолжит объединение после утверждения перспективного плана
Проект “Децентрализация”: процесс утверждения Вишневской общины может затянуться до конца года
Проект “Децентрализация”: Козинскую общину Обуховского района могут исключить из перспективного плана
Проект “Децентрализация”: в Бородянском районе суды тормозят объединение общин
Проект “Децентрализация”: Островская община просит президента Зеленского разобраться с решениями КОГА
Проект “Децентрализация”: села потенциальной Боровской ОТО может переманить новоявленная Мотовиловская община
Проект “Децентрализация”: миллионные долги могут оставить жителей Калитянской ОТО без воды и света
Проект “Децентрализация”: Таращанский район может разделиться на две общины
Проект “Децентрализация”: теробщины Киевщины недополучают налоги за землю
Проект “Децентрализация”: бюджеты четырех теробщин Киевщины оказались под угрозой
Проект “Децентрализация”: Киевщину могут поделить на шесть районов
Проект “Децентрализация”: пять теробщин Киевщины хотят расшириться за счет окрестных сел
Проект “Децентрализация”: села на Васильковщине, рассорившиеся из-за реформы, могут объединить насильно
Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА дала сельсоветам последний шанс добровольно присоединиться к ОТО
Проект “Децентрализация”: Бориспольщина и Белая Церковь не определились с центрами развития теробщин
Проект “Децентрализация”: общины Киево-Святошинского района требуют от КОГА пересмотреть состав и количество местных общин
Проект “Децентрализация”: Киевоблсовет просит ВРУ и Кабмин разобраться с проблемными селами Киевщины
Проект “Децентрализация”: вокруг потенциальной Боярской теробщины разгорелся новый скандал
Проект “Децентрализация”: КОГА может вынести негативный вердикт потенциальной Пристоличной ОТО
Проект “Децентрализация”: села Киево-Святошинского района спешно взялись за объединение
Проект “Децентрализация”: Бориспольщину разделят на шесть теробщин
Проект “Децентрализация”: потенциальная Березовская ОТО под угрозой срыва
Проект “Децентрализация”: судьбу потенциальной Феодосиевской общины решит Кабмин
Проект “Децентрализация”: Мироновская ОТО расширила границы за счет трех сельсоветов
Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО просит Кабмин откорректировать перспективный план
Проект “Децентрализация”: Обуховская ОТО поборется за окружающие села с потенциальной Козинской общиной
Проєкт “Децентралізація”: Петропавлівська і Софіївська Борщагівки проти об'єднання з Вишневим та столицею
Проєкт “Децентралізація”: села Переяслав-Хмельницького району відстоюють потенційну Гайшинську громаду
Проєкт “Децентралізація”: найгучніші провали й успіхи Київщини у 2019 році
Проєкт “Децентралізація”: Київщина увійшла в ТОП-5 областей-аутсайдерів за рейтингом формування спроможних громад
Проєкт “Децентралізація”: на Київщині стартувало примусове об’єднання громад
Проєкт “Децентралізація”: сільради Київщини знову відмовляються об’єднуватися із містянами в одну громаду
Проєкт “Децентралізація”: села Миронівського та Кагарлицького районів готові протестувати проти Ржищівської ОТГ
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини вимагають від уряду обіцяного ПДФО
Проєкт “Децентралізація”: зміни в Конституцію та права громад
Проєкт “Децентралізація”: десятки громад на Київщині запізнились втрапити в перспективний план
Проєкт “Децентралізація”: Київщина виступила за ліквідацію районних рад
Проєкт “Децентралізація”: села Києво-Святошинського району погрожують перекривати дороги у разі насильницького об'єднання
Проєкт “Децентралізація”: одиниці тергромад Київщини потрапили в рейтинг потужних ОТГ України
Проєкт “Децентралізація”: секвестр бюджету залишить ОТГ без засобів для існування та боротьби з епідемією
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини озброюються засобами захисту та ведуть профілактичну боротьбу з коронавірусом
Проєкт “Децентралізація”: Ірпінь та Бородянка поборються за звання райцентру субрегіонального рівня
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини нажахані перспективою укрупнення та централізації повноважень
Проєкт “Децентралізація”: громади Фастівського району виступили проти примусового об’єднання
Проєкт “Децентралізація”: Обухівська громада планує розширюватися за рахунок суміжних сіл
Проєкт “Децентралізація”: Кабмін схвалив ще 45 ОТГ Київщини
Проєкт “Децентралізація”: Вишгород зазіхнув на звання центру Приірпіння
Проєкт “Децентралізація”: Кабмін змінив конфігурації п’яти громад Києво-Святошинського району
Проєкт “Децентралізація”: Урядовий проєкт укрупнення районів обурив Київщину (опитування)
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини позбавлять фінансової залежності від районних радПроєкт “Децентралізація”: громадам Київщини дозволили змінювати цільове призначення землі та затверджувати містобудівну документацію
Проєкт “Децентралізація”: села Київщини боронитимуть право на добровільне об’єднання в суді
Фото: колаж KVКиевVласть
6 липня 2020 г. 14:00
Раздел: Територія розуму
Порядок денний встановлення справедливості: рік потому
Рік тому 19 громадських організацій висунули до учасників парламентських перегонів список вимог, спрямованих на єдину мету — встановлення в країні правовладдя. Він включав у себе всеохоплюючу реформу судової системи, прокуратури, поліції, перезавантаження частини антикорупційних органів. Три партії, які пройшли до парламенту, а саме — “Слуга Народу”, “Голос” і ВО “Батьківщина” підтримали цей порядок денний. Першій з них вдалось одноособово сформувати правлячу більшість.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Якими ж є підсумки 9 місяців роботи нового парламенту? Чи виконали депутати обіцяне?
Виконано
Відновлення покарання за незаконне збагачення
Вже на другий тиждень своєї роботи, 11 вересня 2019 року, Верховна Рада (ВР) підтримала в першому читанні законопроект президента Володимира Зеленського, який відновлює кримінальну відповідальність чиновників за незаконне збагачення, а 31 жовтня затвердила його остаточно 259 голосами. Відтепер, така відповідальність встановлюється в разі, якщо набуті чиновником активи більше ніж на 6,5 млн грн. перевищують його законні доходи.
Станом на червень 2020 року НАБУ розслідує всього дві кримінальні справи щодо незаконного збагачення. На нові провадження можна чекати вже після подання щорічних декларацій за 2019 рік.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Перезавантаження НАЗК
2 жовтня 2019 року Верховна Рада 237 голосами ухвалила зміни до “Закону про запобігання корупції”, які дали старт реформі НАЗК. Нацагенство перестало бути колегіальним органом, відтепер його очолює голова, котрий несе повну відповідальність за роботу агентства, її ефективність та прозорість.
Після набуття законом чинності, весь склад НАЗК був звільнений. Комісія з обрання нового голови була сформована порівну з представників Кабінету міністрів та міжнародних експертів, при чому, за квотою Кабміну до неї включили громадських активістів. За результатами конкурсу, 16 грудня комісія одноголосно обрала головою НАЗК прокурора Олександра Новікова. 15 січня 2020 він був призначений Кабміном на посаду, а 24 січня обрав собі перших двох заступників – Романа Сухоставця та Івана Преснякова.
Штати і зарплати прокурорів
Законом про реформу прокуратури від 19 вересня 2019 року максимальна чисельність її органів була скорочена з 15 до 10 тис. осіб. Зокрема, в Офісі Генерального прокурора з 1340 прокурорів після трьох етапів атестації залишилось всього 610. В регіональних прокуратурах станом на травень 2020 не пройшли атестацію і підлягали звільненню 687 прокурорів.
Закон передбачив також суттєве збільшення посадових окладів прокурорів: з 12 до 15 прожиткових мінімумів. Таким чином, працівники Офісу генпрокурора з початку року стали отримувати 29 тис. гривень (замість 7 тис. гривень), а в обласних прокуратурах – 23 тис. гривень, без урахування премій та надбавок. Разом з тим, система нарахування премій досі не позбавлена суб’єктивного чиннику.
Міжнародні закупівлі ліків
19 вересня 2019 року ВР прийняла в другому читанні зміни до закону “Про публічні закупівлі”. Згідно з ними, право МОЗ залучати міжнародні організації до закупівель ліків було продовжено ще на два роки. До того часу має запрацювати на повну потужність державне підприємство “Медичні закупівлі України”, котре перебере на себе цю функцію.
Частково виконано
Викривачі корупції
17 жовтня 2019 року ВР ухвалила зміни до закону “Про запобігання корупції”, якими вперше було визначено правовий статус “викривача” – особи, яка повідомила про корупційне правопорушення. Закон гарантує викривачам захист. Уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції він зобов’язав створити захищені канали зв’язку (гарячі лінії, електронні поштові скриньки, тощо), які дозволять викривачу зберегти анонімність.
Але попри те, що закон вступив у силу 1 січня, процес створення таких каналів затягнувся. В травні 2020 група депутатів зареєструвала законопроект, який передбачає створення Єдиного порталу повідомлень викривачів корупції. Його утримання планується покласти на НАЗК. Вважається, що це спростить обробку інформації та дозволить гарантувати вищий рівень її захисту.
Звітність політичних партій
19 грудня 2019 року ВР прийняла закон №410-ІХ, яким дозволила партіям подавати фінансову звітність в електронному вигляді. НАЗК має протягом 6 місяців з дня набрання їм чинності запустити електронну систему для подання такої звітності. НАЗК затвердило нову форму звітності і зараз веде роботу над розробкою Єдиного держреєстру. Повноцінний його запуск обіцяють на 16 липня.
Антикорупційна стратегія
Одним з функцій Нацагентства з запобігання корупції є розробка проекту державної Антикорупційної стратегії, яку має затвердити ВР, а також моніторинг її виконання. Через неефективність попереднього складу НАЗК, Україна з 2017 року жила без такої стратегії. Новий керівник агентства Новіков, назвав прийняття Антикорупційної стратегії на 2020-2023 роки одним з пріоритетів своєї діяльності і планував винести її проект на розгляд ВР до березня, але станом на початок червня цього так і не відбулось.
4 червня заступники голови НАЗК Пресняков та Стародубцев взяли участь в онлайн-дискусії “4 місяці роботи оновленого НАЗК: результати і перспективи”, організованою ГО “Антикорупційний штаб”. Вони повідомили, що перший драфт АС планують опублікувати в першій половині червня. Зрештою, вона була опублікована на сайті Нацагентства 23 червня. До 10 липня планується провести громадські обговорення та консультації.
Реформа прокуратури
19 вересня 2019 року ВР прийняла в другому читанні президентський законопроект про реформу органів прокуратури. Він затвердив нову структуру цих органів: замість Генеральної прокуратури було створено Офіс Генерального прокурора, замість регіональних та місцевих прокуратур – обласні і окружні. При цьому, до нових органів мав бути проведений добір на підставі всеосяжної атестації.
Громадські організації привітали ідею перезавантаження, проте вказали на низку ризикових моментів нового закону. Наприклад, замість очищення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів він передбачав зупинку її роботи аж до 1 вересня 2021 року. Тим часом, функції з атестації та дисциплінарного притягнення прокурорів були покладені на кадрові комісії Офіса Генпрокурора та обласних прокуратур, які мав одноосібно створювати генеральний прокурор. Щоправда, затверджений Русланом Рябошапкою порядок передбачав, що 3 з 6 членів таких комісій мають бути делеговані міжнародними партнерами, але успіх моделі був зав’язаний виключно на постаті генпрокурора.
В травні 2020 генпрокурорка Ірина Венедіктова затвердила новий порядок, яким прибрала з комісій міжнародників. Відтепер вони складаються з 4 прокурорів та 2 представників ЗВО, що, на думку антикорупційних організацій, спотворює сутність реформи.
Крім того, з 1 січня 2020 року генпрокурор отримав додаткові повноваження, пов’язані зі зняттям депутатської недоторканності: відтепер лише генпрокурор може відкрити провадження проти нардепа, внісши дані в ЄРДР. Попри значну вагу цієї посади, процес відбору кандидатів на неї так і залишився політичним. Наприклад, у березні 2020 народні депутати дізнались прізвище майбутнього генпрокурора за півдня до голосування.
Перезавантаження ДБР
3 грудня 2019 року ВР ухвалила в другому читанні президентський законопроект про реформу Державного бюро розслідувань (ДБР). Згідно з ним, ДБР змінило статус з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган. Повноваження директора бюро були суттєво посилені. Відтепер він став одноособовим керівником, без необхідності погоджувати рішення зі своїми заступниками. Також, директор отримав право самостійно призначати та звільняти заступників без участі зовнішньої кадрової комісії.
Після ухвалення змін, чинний директор ДБР Роман Труба був звільнений, а нового керівника мала обрати конкурсна комісія з 3 представників від президента, 3 – від Кабміну і 3 — від ВР. Однак за 6 місяців, що минули з відставки Труби, комісія так і не була сформована, хоча закон встановив для цього чіткі дедлайни: 30 днів на висування представників, 14 на формування комісії і ще 60 на проведення самого конкурсу.
Наприклад, 19 травня ВР провалила голосування за своїх представників у комісію, а 5 червня зробила це повторно. Зрештою, на засіданні комітету з правоохоронної діяльності 10 червня було прийняте рішення, що представниками від ВР не можуть бути нардепи. Новим дедлайном для висування кандидатур встановлено 19 червня, відбір має закінчитися до 1 липня.
Тим часом, 27 грудня президент призначив тимчасовою в.о. директора нардепку від власної партії Ірину Венедіктову. Після призначення Венедіктової на посаду генпрокурора, 17 березня виконувачем обов'язків став її заступник Олександр Соколов.
Не виконано
Керівництво САП
Громадські організації неодноразово вимагали відставки керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Назара Холодницького, якого підозрюють у “зливі” резонансних справ, тиску на підлеглих, розголошенні матеріалів слідства. Торік цю вимогу підтримала і посол США Мері Йованович.
Втім, нова влада тривалий час не висувала претензій до роботи САП. Лише 26 травня 2020 року генпрокурорка Ірина Венедіктова випустила заяву, в якій звинуватила керівництво та прокурорів органу в неналежному виконанні службових обов’язків. Вона навела приклади справ, які не були передані до суду в розумні строки, що призвело до їх закриття.
Венедіктова ініціювала два службових розслідування проти Холодницького і вже 9 червня підтвердила, що в роботі керівника САП знайдені порушення вимог КПК, закону "Про прокуратуру” та положення про САП. Скарга на нього була передана в дисциплінарну комісію при ОПУ, яка може звільнити голову САП з посади чи винести йому догану. Нагадаємо, що 5-річний термін повноважень Холодницького спливає 30 листопада, але він має право вдруге податися на конкурс.
Незалежність САП
САП досі залишається структурним підрозділом Офісу генпрокурора. Це суттєво обмежує її свободу, як в адміністративних питаннях (штатного розпису, структури), так і в фінансових. Профільні організації ще минулого літа розробили законопроект, який має перетворити САП на окрему юридичну особу на правах обласної прокуратури, але жодних кроків щодо його прийняття зроблено не було.
Директор НАБУ
Посада директора НАБУ захищена законом: звільнити його можуть за результатами незалежного аудиту роботи бюро, у випадку набрання законної сили обвинувальним вироком суду та ще за низкою підстав, перерахованих в профільному законі. Це має гарантувати незалежність директора від політичних впливів.
Разом з тим, 7 лютого 2020 року в Верховній раді було зареєстровано проект постанови про звільнення Артема Ситника з посади директора НАБУ. Постанову підписали 216 депутатів, в тому числі – від правлячої партії “Слуга Народу”. 19 лютого постанову розглянув правоохоронний комітет і рекомендував комітету по регламенту винести її на розгляд ВР. Приводом для цього стало включення Ситника до “реєстру корупціонерів” НАЗК через штраф, який наклав на нього суд в минулому вересні: директор НАБУ нібито не задекларував кошти, витрачені на відпочинок.
Слід відзначити, що накладення адміністративного штрафу не є підставою для звільнення директора НАБУ, що визнав і сам спікер Ради Дмитро Разумков. Але на думку окремих депутатів “корупціонер” не може очолювати НАБУ. Саме тому 28 лютого в ВРУ був зареєстрований законопроект, який вносить зміни до закону про НАБУ і додає до переліку підстав для звільнення його директора притягнення до адмінвідповідальності.
Ситник вважає, що до кампанії за його відставку причетні олігарх Ігор Коломойський (бюро розслідує справи “ПриватБанку”) та голова МВС Арсен Аваков (НАБУ вело так звану “справу рюкзаків”, одним з підозрюваних в якій був син міністра — Олександр).
Спроби звільнити директора НАБУ викликали стурбованість у міжнародних партнерів.
Міністр внутрішніх справ
29 серпня 2019 року ВР на своєму першому засіданні призначила міністрів в уряд Олексія Гончарука. Напередодні на Банковій відбулася акція протесту з вимогою не допустити, щоб своє крісло зберіг очільник МВС Арсен Аваков. Активісти звинувачували міністра в саботажі реформи поліції, корупції, провалі резонансних справ. Попри це, депутати 281 голосами затвердили Авакова на посаді. Тоді його назвали “тимчасовою” кандидатурою, але за 9 місяців альтернативи їй так і не знайшлось.
4 березня 2020 року ВР повторно призначила Арсена Авакова повторно призначили в уряд Дениса Шмигаля. Політичну підтримку йому надає особисто президент Володимир Зеленський – 20 травня 2020 під час річної прес-конференції він назвав Авакова “потужним міністром”. А вже 25 травня стало відомо про інцидент в Кагарлику, де співробітники поліції побили і зґвалтували жінку. Місцевий відділ Нацполіції був розформований. З цього приводу Авакова запросили на закрите засідання комітету ВР з правоохоронної діяльності, проте він на нього не з’явився. 5 червня в Раді було зареєстровано постанову про звільнення Авакова, під якою поставили підписи 55 депутатів від фракцій “Слуги Народу” та “Голосу”. 17 червня правоохоронний комітет вніс постанову в порядок денний сесії.
Бюро фінансових розслідувань
Необхідність створення єдиного правоохоронного органу для розслідування економічних злочинів була визначена ще в Концепції реформування кримінальної юстиції 2008 року. З 2013 року було здійснено декілька спроб створити такий орган – в форматі чи то Служби фінансових розслідувань чи то фінансової поліції, чи Бюро фінансових розслідувань. Однак всі вони з політичних причин закінчились невдало.
Економічні злочини досі розслідує Нацполіція, хоча Департамент захисту економіки в її складі урочисто ліквідували 2 вересня 2019 року на першому засіданні Кабміну Гончарука. Ними займається “податкова міліція” — орган з напівлегальним статусом в складі Державної фіскальної служби. Нардепи ще в 2016 офіційно ліквідували її, але не створили органу на заміну, тому “міліція” досі працює (розслідує ухилення від сплати податків). Нарешті, економічні злочини часто потрапляють в поле зору СБУ, в складі якої діє ціле ГУ контррозвідки в сфері економіки, а також управління “К” по боротьбі з корупцією і оргзлочинністю. Останнє регулярно звинувачують в неправомірному тиску на бізнес.
Нова спроба утворити орган фінансових розслідувань відбулась після парламентських виборів 2019 року. 2 жовтня ВР ухвалила в першому читанні законопроект, за яким БФР визнавалось центральним органом виконавчої влади, до виняткових повноважень якого відноситься розслідування економічних злочинів. Разом з тим, проект не ліквідовував економічні підрозділи СБУ, до чого закликала громадськість.
Але 17 січня 2020 нардепи відхилили цей законопроект в другому читанні. За даними ЗМІ, новий мали розробити до початку лютого в Офісі президента, однак станом на червень цього так і не відбулось. Вимога щодо створення незалежного фінансового органу потрапила навіть в новий меморандум з МВФ (закон має бути прийнятий до 1 січня 2021 року).
СБУ
Служба безпеки України досі залишається гібридним органом, повноваження якого виходять за межі функцій класичної спецслужби. Зокрема, вона займається боротьбою з корупцією, організованою злочинністю, злочинами проти державності, які визначені надто широко. Закон про національну безпеку, прийнятий в 2018 передбачав реформу СБУ з її перетворенням на класичну контррозвідку, демілітаризовану та позбавлену слідчих функцій. Таку модель підтримують західні партнери.
Однак президентський законопроект, внесений в ВР 10 березня 2020 р. повністю суперечив цій логіці. Згідно з ним, СБУ зберігає функцію досудового розслідування, а визначення “загроз державній безпеці”, які містяться в проекті стали ще більш розмитими, що дає можливість Службі розслідувати практично будь-які справи (навіть ті, що стосуються захисту “морально-етичних, історичних та культурних” цінностей України).
Міжнародна дорадча група при СБУ розкритикувала проект змін, приєднались до критики і в Консультаційній місії ЄС, а також у НАТО. В результаті, на засіданні ВР 20 травня нардепи повернули законопроект в комітет на доопрацювання. Голова комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки О.Завітневич вважає, що в цілому його можна буде прийняти до літніх канікул.
Судова реформа
16 жовтня 2019 року ВР прийняла в цілому президентський законопроект №193-IX про судову реформу. Згідно з його положеннями, весь склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) припиняв роботу, а новий мав бути обраний на відкритому конкурсі. Конкурсна комісія повинна була складатися з трьох представників від Ради суддів та трьох – від Громадської ради міжнародних експертів.
Утім, Вища рада правосуддя (ВРП) так прописала умови конкурсу, що роль комісії виявилась нівельована. Наприклад, ВРП залишила собі право призначати на посади не лише переможців конкурсу, але і всіх, кого забажає. Міжнародники відмовились делегувати до комісії представників, і 17 березня 2020 року ВРП визнала конкурс таким, що не відбувся.
За іншою нормою закону, ВРП мала бути зменшена з 16 до 12 членів. Її члени з 2013 по 2019 роки відтепер підпадають під люстрацію. Також при ВРП мали створити етичну комісію з трьох представників ради і трьох міжнародних експертів, яка б перевіряла на доброчесність членів ВРП, ВККС та Верховного суду, а також могла б ініціювати їх звільнення. При чому, при рівному розподілі голосів роль міжнародників була б вирішальною. Однак ВРП заблокувала створення комісії, просто не делегувавши до неї членів.
Фінальну ж лінію під судовою реформою Зеленського підвів Конституційний суд, який 11 березня визнав низку її положень неконституційною. Зокрема, була скасована норма про етичну комісію, про скорочення чисельності Верховного суду та ВРП. В результаті, реформа зависла. ВККС не діє вже півроку, заблокувавши процес заповнення більш ніж 2000 вакансій в судовій системі.
22 червня президент Володимир Зеленський вніс в Раду новий законопроект про судову реформу. Його вже розкритикували громадські організації, оскільки в проекті очищення ВРП покладається на саму ВРП, а в формуванні конкурсної комісії для відбору нової ВККС може брати участь Уповноважена ВР з прав людини, яку вважають скомпрометованою зв’язками з головою Окружного адмінсуду Києва Павлом Вовком.
Зауважимо, що в тексті нового меморандуму з МВФ одним зі структурних маяків виконання програми співпраці вказано прийняття змін до закону про ВРП, які мають забезпечити очищення цього органу. Такі зміни мають бути прийняті до кінця жовтня.
Конституційний суд
Конституційний суд – орган з унікальним набором повноважень щодо захисту правової системи України. Але процес добору суддів до його складу досі є політизованим і непрозорим. З 2017 року він відбувається на конкурсних засадах. Однак суб’єкти, відповідальні на проведення конкурсів (а саме – Комітет з питань правосуддя за квотою ВР, конкурсна комісія за квотою президента та Рада суддів за квотою З’їзду суддів України) не забезпечують належного рівня прозорості.
Наприклад, Комісія проводила свої засідання в закритому для громадськості та журналістів режимі, а комітет Ради без чіткого обгрунтування відхиляв кандидатури, які не були підтримані депутатськими фракціями (хоч закон цього і не вимагає). Крім того, невідомими залишаються критерії, за якими оцінювали моральні якості та компетенції кандидатів. Жоден з суб’єктів відбору не оприлюднив чіткого алгоритму оцінювання та критеріїв складання рейтингу. Це може свідчити про значний відсоток суб’єктивізму в прийнятті рішень. Рада нового скликання не здійснила кроків для вирішення цієї проблеми.
Юридична освіта
26 лютого 2020 року Комітет ВРУ з питань освіти, науки та інновацій оприлюднив проект Концепції розвитку юридичної освіти. Згідно з ним, планується скоротити перелік юридичних спеціальностей. Відтепер, спеціальності “Міжнародне право” та “Правоохоронна діяльність” не вважатимуться вищою юридичною освітою. Для юристів скасовується можливість заочного навчання. Впроваджується зовнішній контроль за якістю юр. освіти в форматі єдиного державного кваліфікаційного іспиту. Поки що проєкт знаходиться на стадії обговорення.
Читайте: PR и провалы: первый год шестого президента Владимира Зеленского
Родіон Хомяков, аналітик ГО “Антикорупційний штаб”КиевVласть
27 червня 2020 г. 10:02
Раздел: Новини
За ініціативи фракції ВО “Свобода” Київська облрада виділила кошти на будівництво спорткомплексу в Білій Церкві
Під час сесії Білоцерківської міської ради 25 червня 2020 року до присутніх звернувся голова Білоцерківської міської організації ВО “Свобода”, депутат Київської обласної ради Сергій Яременко. Він повідомив, що рішенням Київської обласної ради виділено кошти на відновлення спортивного комплексу комунального закладу Київської обласної ради "Білоцерківського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру".
Про це KV стало відомо з допису на Facebook-сторінці депутата Білоцерківської міськради Вадима Кошеля (фракція ВО “Свобода”).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Дане рішення прийняте за ініціативи фракції ВО “Свобода”, зокрема після звернення депутата Київської облради від ВО “Свобода” Вячеслава Хмельницького”, – повідомив депутат.
За його словами, Сергій Яременко звернувся до депутатів Білоцерківської міськради з подякою за сприяння та ініціативу щодо відновлення спортивного об’єкту.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
“Історія реконструкції цього стадіону почалась ще в 2016 році. До сьогодні часу проєкт не реалізований. Адже були об'єктивні причини. Коли за неповних п'ять років міняється 8 голів обласної державної адміністрації, то важко цілеспрямовано рухатись з відповідною стратегією соціально-економічного розвитку. 28 листопада 2019 року, Ви, шановні колеги, ухвалили звернення до Київської обласної державної адміністрації та Київської обласної ради, щодо вжиття заходів для відновлення спортивного майданчика комунального закладу Київської обласної ради "Білоцерківського багатопрофільного навчально – реабілітаційного центру". 22 червня, відбулась сесія Київської обласної ради, на якій в програмі капітального будівництва був включений проєкт реконструкції стадіону і нами депутатами обласної ради був проголосований. Проєкт стадіону відповідає всі міжнародним стандартам. Терміни виконання реконструкції 2020 – 2021 роки. Стадіону бути!”, – наголосив у своєму виступі очільник білоцерківської “Свободи”.
Читайте: “Свобода” Київщини вимагає від Зеленського і уряду залишити в спокої закон про державну мову
Фото:КиевVласть
24 червня 2020 г. 18:07
Раздел: Новини
В Обухові створено ландшафтний заказник місцевого значення “Гора Педина”
Київська обласна рада підтримала подання голови Київської обласної державної адміністрації Василя Володіна та прийняла рішення, яким створено ландшафтний заказник місцевого значення “Гора Педина”.
Про це KV стало відомо з повідомлення прес-служби Київської облдержадміністрації (КОДА).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Новостворений заказник, розташований в місті Обухів, площею 4,9998 га, та відіграє важливу роль для відновлення порушених екосистем, зокрема збереження залишків природної лучно-степової рослинності. Територія заказника відіграє має також естетичну, освітню та рекреаційну цінність – це мальовничий комплекс терас, які поєднують виразність урвищ та рівнинний ландшафт з далеким видноколом на місто Обухів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Слід зазначити, що територія заказника є ареалом поширення рідкісних рослин, амфібій та плазунів, що охороняються Додатком ІІ до Бернської конвенції та Рішенням Київської обласної ради від 07.02.2012 № 285-15-VII “Про затвердження Списку регіонально рідкісних, зникаючих видів рослин і грибів, які потребують охорони у Київській області та Положення до нього”.
Створення заказника ініційовано Обухівською міською радою. Наукове обґрунтування підготовлено науковими співробітниками Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного.
“Створення заповідних об’єктів є найдієвішим методом збереження цінних та типових природних комплексів. Для нас дуже важливо, що така ініціатива виходить від органів місцевого самоврядування”, – зазначив голова облдержадміністрації.
Читайте: У Софіївській Борщагівці на Київщині створено новий парк-пам’ятку “Зелена брама”
Фото: obukhiv.infoКиевVласть
22 червня 2020 г. 11:00
Раздел: Тексти
Оксана Кошак: “Коштів на роботу з безпритульними тваринами закладено достатньо. Проблема у їх розподілі”
Проблема регулювання чисельності безпритульних тварин у Києві не втрачає своєї актуальності вже не один рік поспіль. Адже, не дивлячись на суттєве бюджетне фінансування відповідної міської цільової програми, на вулицях столиці безпритульних собак і котів не меншає. Чи можна вирішити цю проблему, які потрібні фінансові і людські ресурси, як кияни можуть оцінити ефективність роботи по регулюванню чисельності безпритульних тварин, в інтерв'ю KV розповіла нова виконуюча обов'язки директора комунального підприємства "Київська міська лікарня ветеринарної медицини" Оксана Кошак.
KV: У комунальному підприємстві Ви людина абсолютно нова. Як оцінюєте стан столичної міської лікарні ветеринарної медицини?
Оксана Кошак: Висновки робити зарано. Зараз розпочата інвентаризація – працює внутрішня комісія КП. Як виконуючий обов'язки керівника, я отримую багато основних засобів і хочу бути певною, що все те, що є по бухгалтерії – в наявності. Це звична практика.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Поки все, що було записано в інвентаризаційних листках, в наявності. Якщо будуть виявлені порушення, то будемо залучати зовнішніх аудиторів, щоб більш ретельно розібратися в ситуації та зрозуміти, чому вона виникла. Так, сьогодні у нас немає коштів для проведення аудиту. Якщо виникне в ньому потреба, то будемо вдячні, якщо фахівці профільного департаменту Київської міськдержадміністрації (КМДА) нам у цьому допоможуть.
KV: У поточному році КП повинно отримати з бюджету Києва в 65,47 млн гривень. Ці кошти будуть отримані чи фінансування зменшилося через перерозподіл бюджетних коштів для протидії поширенню COVID-19?
Читайте: На столичных животных в 2020 году решили освоить 65 млн бюджетных гривен
Оксана Кошак: По міській цільовій програмі контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин виділено 25,4 млн гривень. Кошти на капітальні інвестиції (40,07 млн гривень), а саме будівництво Центру захисту тварин на вул. Автопарковій і міського кладовища для тварин, поки притримані. Проте нас запевнили у Київській міськдержадміністрації (КМДА), що наше питання пріоритетне. Сподіваюся, що будівництво зможемо продовжити вже цього року.
Читайте: Центр защиты животных в Киеве будут строить за 131 млн гривен
Проте на сьогодні вже бачу, що наявна потреба в розхідних матеріалах та ліках для стерилізації та лікування безпритульних тварин. І знайти додаткові кошти – це той виклик, який стоїть переді мною.
KV: Чому не вистачає грошей на ліки?
Оксана Кошак: Кошти на роботу з безпритульними тваринами закладено достатньо. Проблема у їх розподілі. Більша частина коштів – 65% – абсолютно логічно направлена на фінансування заробітної плати, решта – 35% – на корми і медикаменти. Але через те, що при підготовці бюджету КП на 2020 рік було недостатньо прораховано, скільки коштів потрібно на закупівлю медикаментів для проведення стерилізації та вакцинації, виникла потреба у додаткових ресурсах.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Поясню на прикладі стерилізації собаки. Для того, щоб стерилізувати собаку потрібно закупити шовний матеріал, медикаменти та розхідники (вата, бинт, спирт, тощо). Ця сума становить щонайменше 500 гривень. А у нас на сьогодні закладено 107 гривень.
Перед командою КП на 2020 рік поставлено планове завдання – провести стерилізацію 8 тисяч безпритульних тварин. Поки це виконується, адже тендери проведені і розхідники та препарати для цього закуплено. На три-чотири місяці нам цього вистачить. Потім треба шукати додаткові ресурси і ми вже сьогодні думаємо, як це зробити, щоб ми продовжили якісну роботу.
Зрештою, задача, яку КП ставило перед собою у минулому році – стерилізація 6-7 тисяч безпритульних тварин – виконана. І у цьому році виконаємо планове завдання, хоча без додаткових ресурсів буде вкрай важко.
KV: Яким чином плануєте знайти для КП додаткові ресурси?
Оксана Кошак: По-перше, місто готове допомогти у проведенні перерозподілу коштів. По-друге, частину коштів, яку ми заробляємо, надаючи послуги населенню, направимо на закупівлю ліків та матеріалів для стерилізації безпритульних тварин. Також додаткові ресурси, сподіваюся, зможемо отримати від благодійників. Наприклад, представники благодійного фонду FOUR PAWS готові приїхати до нас і своїми ресурсами (ветеринарами та медикаментами) допомогти у стерилізації вуличних тварин.
Крім цього, у нас є домовленість з громадською організацією, яка створила благодійний рахунок. На цей рахунок можуть приходити кошти для допомоги безпритульним тваринам, що потрапляють до нашого комунального підприємства. Зовсім скоро запрацює новий сайт КП, де буде кнопка Donate і кожний бажаючий зможе зробити свій внесок, вибравши на яку статтю повинні скерувати кошти. А ми також через сайт будемо показувати використання цих коштів.
Більша частина зібраних таким чином грошей буде спрямована на лікування вуличних тварин. Також кошти будуть витрачатися на їх харчування – є гарна практика, коли опікунам безпритульних тварин допомагають кормами. Також однією з можливих статей витрат буде відновлення технічного забезпечення, яке необхідне для порятунку тварин. Наприклад, у Львові в такий спосіб ми зібрали кошти на банк крові, який вже врятував сотні тварин і врятує ще тисячі.
Окрім того вже сьогодні до нас звертаються люди, які готові працювати по залученню грантів, щоб місто могло отримати додаткові ресурси для безпритульних тварин.
Дуже багато якісної співпраці може бути з соціально активним бізнесом, але ми повинні забезпечити максимальну прозорість по витрачанню коштів.
KV: Міська цільова програма контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами на 2020-2022 роки поки Київрадою не затверджена. Проте проєкт вже опрацьований з громадою. Плануєте його просувати?
Оксана Кошак: Проєкт нової програми, на мою думку, доволі розмитий. Я впевнена, що такі документи мають бути дуже чіткими, щоби кожен мешканець міста розумів, що має право робити наше КП, а чого не має. Тому ми подали своє бачення цієї програми. Наш варіант зараз на розгляді у КМДА та незабаром буде винесений на публічне обговорення.
Нічого надзвичайного в документі немає. Загалом проєкт програми просто привели у відповідність до законодавства, щоб наші дії не суперечили положенням номативних документів і були чітко зрозумілі киянам. Особливий акцент зроблено на адопцію тварин.
Читайте: Столичные чиновники хотят “освоить на животных” почти 270 млн гривен на основании спорного документа
Зокрема, у нашому проєкті окремо описана методика по вакцинації та стерилізації собак і котів. Раніше все було зведено на загал, а це неправильно, бо котів у місті дуже багато і має бути передбачено інший алгоритм їх прийому. Треба, щоб безпритульних котів ми могли приймати від опікунів – сил служби відлову для роботи з такою кількістю тварин недостатньо. Щодо собак інший алгоритм – детально прописано, де ми маємо право їх відловлювати. Також виписано положення щодо карантинування. Собаки, які відновлюються, мають бути вакциновані комплексною вакциною і вакциною від сказу і певний час перебувати на карантині. Це необхідно, щоб уникнути спалахів інфекційних захворювань серед тварин. Тільки після цього проводиться обов'язкова стерилізація і чіпування собак.
Надважливе завдання – завершити створення при КП цілодобової “гарячої лінії” та служби швидкої зоодопомоги. До речі, в жодному іншому місті України такої служби, навіть ініціативи щодо її створення, я не бачила.
Сьогодні на базі КП працює служба швидкої допомоги, але технічного забезпечення недостатньо для допомоги кожній тварині. Привести тварину кудись це одне питання, а чим її лікувати – це питання інше. Ми працюємо над тим, аби максимально швидко залучити кошти донорів, щоб мати можливість не просто забрати тварину з вулиці, а й належно її вилікувати.
Також на базі КП в денний час працює “гаряча лінія”. А моя мета, щоб наші ветеринарні клініки були цілодобовими, щоб ми якісно могли забезпечити цикл – цілодобова робота клінік, колл-центра і швидкої зоодопомоги. І це питання додаткових не тільки фінансових, а й, насамперед, людських ресурсів, бо для цілодобових чергувань треба більше персоналу. В нашому КП працюють хороші ветеринари, які можуть зробити надскладну операцію. В той же час штат КП повністю не укомплектований. На даний час його доукомплектовуємо фахівцями, які вкрай важливі для виконання роботи. Про адміністративні одиниці мова не йде.
KV: Як кияни можуть оцінити ефективність міської програми щодо регулювання чисельності безпритульних тварин?
Оксана Кошак: Тільки на підставі даних підрахунку вуличних тварин. Ефективність вимірюється лише одним чинником – кількість тварин на вулицях. Якщо вона зменшується або хоча б залишається стабільною, програма ефективна. До речі, у проєкті програмі ми прописали обов'язкове проведення підрахунку вуличних тварин.
Наприклад, у Львові кожного року проводиться підрахунок безпритульних тварин – один рік рахують собак, інший – котів. Так, у 2015 році на вулицях міста було понад 700 собак, а у 2018 році – вже 400 собак на вулицях. Упродовж трьох років після першого підрахунку через муніципальну ветлікарню прошло близько 2,5 тисяч тварин, яких було стерилізовано. Підрахунок показує, чи в правильному напрямку ми рухаємося. Тварин, на жаль, викидають. І зупинка росту чисельності безпритульних тварин у місті – вагомий результат, а от їх зменшення – величезне досягнення.
KV: Скільки вуличних тварин у Києві, хоча б орієнтовно?
Оксана Кошак: У Києві у 2017 році рахували вуличних собак. Тоді їх виявили близько 2,4 тисячі. Але дані змінюються, їх бажано уточнювати щорічно. Також не треба забувати, що близько 6 тисяч собак сьогодні розміщено у притулках для тварин, і їх кількість збільшується. А що відбувається на вулицях, достеменно невідомо. Про це дізнаємося, коли проведемо підрахунок. Плануємо його зробити у липні – серпні 2020 року. Наголошу, його будуть проводити волонтери – всі охочі, для яких важлива прозорість і з якими ми ще у процесі побудови довірливих відносин.
Наявні електронні механізми підрахунку тварин, які доволі точні та працюють по цілому світу. Якщо ми говоримо про підрахунок собак, то до цього ми можемо залучати кожного киянина, за виключенням дітей, який готовий пройти по своєму сектору і порахувати тварин. Підрахунок виглядає так: на мобільний телефон через Google Play скачується спеціальний додаток, ми реєструємо людину за певним сектором, потім вона з 7 до 9 години ранку проходить по своєму сектору і, якщо бачить безпритульну собаку, фотографує її та вносить у додаток дані щодо наявності бірки на вусі, видимої вагітності, травми і т.п.
У підсумку ретельний зріз кожного сектору математично перекладається у дані по всьому місту. Звичайно, накладається певна похибка.
Котів рахують також за допомогою телефонного додатку, але лише опікуни, які їх підгодовують та знають, стерилізована тварина чи ні, бо у котів кліпси не має. При цьому котів рахувати можна з 7 ранку до 10 вечора, бо вони тримаються дому і не тікають.
Такий підрахунок робиться абсолютно безкоштовно. Також немає потреби додаткових коштів для обробки цих даних. Все, що потрібно – бажання людей допомогти місту порахувати тварин.
В ідеалі порахувати в поточному році і котів, і собак, які мешкають на вулицях. Проте напевне нам це не вдасться. Якщо ми підрахуємо лише собак, то це вже буде певне розуміння рівня безпеки міста. Також дані дозволяють скоригувати наші нормативи по стерилізації безпритульних тварин. Загалом цифри підрахунку безпритульних тварин стануть першоосновою для розуміння того, наскільки інтенсивно нам потрібно працювати.
KV: Багато тварин після стерилізації відправляють на місце вилову. Чому не розподіляти відловлених безпритульних тварин по існуючим притулкам, у тому числі по приватним, яким виділяються дотації з міського бюджету?
Оксана Кошак: Я переконана, що кожній домашній тварині – і собаці, і коту – місце в сім'ї. Там їм безпечно і безпечно оточуючим. Але потрібно дивитися, якою сьогодні є ситуація в Україні. Наша країна є неблагополучною по сказу. Достатньо багато диких тварин носії сказу і наші люди незахищені у цьому питанні. Якщо є місто чи селище, то в ньому обов'язково є кормова база і дикі тварини обов'язково будуть йти на цю кормову базу. Саме для цього у кожному населеному пункті має бути так званий “щит міста” – собаки, які стерилізовані і вакциновані, які знаходяться під опікою мешканців і оберігають місто від надходження диких тварин та тварин з інших територій.
У місті не має бути зграй, але якщо в дворі живе безпритульний собака, якого всі люблять і підгодовують, який щороку вакцинується та стерилізований, то він навпаки створює безпеку для цих дворів, захищає їх від надходження небезпечних тварин.
Коти є природні дератизатори. Киянам, насправді, добре, коли вони живуть на вулиці і полюють за мишами. До речі, коти у Києві захищені місцевою владою: вони визнані частиною екосистеми міста і їм дозволено доступ до підвалів будинків.
Читайте: Давайте беречь киевских котов
Проте у країнах, де висока відповідальність власника та передбачені величезні штрафи за кожну викинуту тварину, де є обов'язкова реєстрація та ідентифікація тварин, механізм розміщення тварин у притулках дуже ефективний. В Україні слабка відповідальність власників, немає закону про реєстрацію та ідентифікацію, штрафи за викинуту тварину мізерні. Лише тоді, коли люди будуть усвідомлювати свою відповідальність за тварину, тільки тоді можно говорити про масове створення притулків. На сьогодні скільки би ми їх не побудували, вони дуже швидко будуть заповнені. Ми просто не впораємося з такою кількістю тварин.
KV: В яких випадках відловлена тварина буде з клінік КП обов'язково відправлятися до притулку?
Оксана Кошак: Сьогодні притулок у Бородянці практично повністю заповнений тваринами і для того, щоб з'явилися вільні місця, тварин потрібно активно прилаштовувати. Дуже багато волонтерів допомагають з прилаштуванням і ми зараз підключаємо для цього всі свої ресурси.
Проте, якщо тварина старенька або має вади зі здоров'ям, наприклад, з зором чи травмована, і на вулиці вона просто не виживе, ми будемо її відправляти у притулок, щоб продовжити адопцію і мати більше часу для прилаштування у сім'ю.
KV: Скільки у тварини, яка знаходиться на перетримці у КП, часу на прилаштування?
Оксана Кошак: Зараз безпритульний собака перебуває на КП впродовж 10 календарних днів. Алгоритм, який ми пропонуємо надалі, передбачатиме перетримку на карантині 5 календарних днів, стерилізацію та післяопераційне утримання одну добу і ще щонайменше 5 календарних днів вольєрного утримання. Впродовж усього часу ми запрошуємо волонтерів гуляти та піарити наших тварин, окрім днів, коли це буде заборонено ветеринарним лікарем. По завершенні терміну тварина прилаштовується в сім’ю під відповідну угоду або повертається на місце вилову.
Доречі, волонтери нам вкрай потрібні для соціалізації собак, бо лише соціалізовану тварину можна швидко прилаштувати в сім'ю. Так, з вуличними собаками працює кінолог, але цього замало. Зараз найбільше потрібна допомога з вигулом.
Якщо говорити про котів, то їх, як правило, приносять опікуни. Зараз опікун має змогу в один день, відповідно до черги, принести вуличного кота, стерилізувати та забрати на власну перетримку.
Ми переконані, що кожен небайдужий до тварин киянин може стати опікуном вуличного кота і, записавшись у чергу, привезти його на безкоштовну стерилізацію. Ми шукаємо зараз ресурси, щоб мати котоловки і переноски, бо не кожний киянин має ці засоби. І щоб, у майбутньому, коли до нас принесли вуличного кота, він вакцинувався від сказу, на другий день стерилізувався і ще три дні знаходився на підприємстві, ми будемо його піарити. Тобто, всього п'ять днів. Якщо нам не вдається за цей час його прилаштувати, то кота повертають на місце вилову.
Кожна вулична тварина, яка певний час перебуває на підприємстві, буде проходити через наш сайт, де можна прослідкувати, коли вона була вакцинована та стерилізована і куди в подальшому прилаштована або відпущена.
KV: Дуже багато нарікань зоозахисників було на спроби зробити обов'язковою реєстрацію домашніх тварин у системі “Реєстрації домашніх тварин”, яка створена КП “Головний інформаційно-обчислювальний центр”. Як зараз буде вирішуватися питання реєстрації?
Оксана Кошак: Я долучена до робочої групи, яка працює над законопроєктом про реєстрацію та ідентифікацію тварин. Сподіваюся, що він буде дуже швидко винесений на розгляд Верховної Ради. Якщо цей законопроєкт буде прийнято, то буде створена єдина всеукраїнська база домашніх та безпритульних тварин.
Якщо ми говоримо про місцеві правила, то реєстрація тварин у багатьох містах, зокрема у Києві, затверджена як обов'язкова. Те, що місто зробило свою базу для реєстрації тварин, дуже добре. Але можлива реєстрація тварин і в інших базах. Єдина умова – місто повинно мати доступ до всіх баз. Зараз ми працюємо над тим, щоб об'єднати дані всіх баз і зрозуміти, скільки тварин зареєстровані у Києві.
Читайте: В Киевсовете согласились использовать разные системы регистрации домашних животных
Муніципальна база буде розвиватися. Ми будемо прагнути до того, аби процес реєстрації проводили всі ветеринарні клініки, які готові це робити і заробляти на цьому. Але сподіваємося, що все ж таки у підсумку буде єдина національна база, де буде інформація щодо кількості тварин зареєстрованих у тому чи іншому місті України.
KV: Які кошти знадобляться для створення всеукраїнської бази реєстрації тварин?
Оксана Кошак: Поки ми працюємо над проектом і кінцеве рішення з цього питання не принято. Робочі групи працюють щотижня. Розглядається, що база буде акумулюватися Держпродспоживслужбою, яка веде облік сільськогосподарських тварин. Цілком можливо, що саме ця служба буде вести єдину національну базу домашніх тварин, однак ми наполягаємо на залученні авторизованих баз даних, аби не створювати монополію.
Реєстрація буде передбачати обов`язкову ідентифікацію тварини, тобто чіпування. Ми розуміємо, що є певні незахищені категорії населення, які не мають достатніх фінансових ресурсів для чіпування домашньої тварини, тому для притулків, громадських організацій і певних категорій громадян будуть передбачені пільги.
KV: Які ще нормативні акти щодо утримання та захисту тварин сьогодні розробляються?
Оксана Кошак: Очікуємо розгляд у другому читанні законопроєкту “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу)” від 30.10.2019 року № 2351.
Якщо його приймуть, то в нашій країні не можна буде вирішувати регулювання чисельності безпритульних тварин за допомогою евтаназії. Це великий крок вперед в плані захисту безпритульних тварин. Також в документі буде чітко виписано, в яких випадках евтаназія допустима. Адже є моменти, коли тварина терпить страшні муки і потрібно припинити її страждання. Але такі рішення повинні прийматися виключно профільними спеціалістастами і коли тварину врятувати просто неможливо, а вона з кожною хвилиною страждає все більше.
В разі прийняття законопроєкту буде посилено відповідальність власників за викинуту тварину, за жорстоке ставлення до тварини.
Проте в Україні є інша проблема – практично немає ветеринарної судової експертизи. Таку експертизу роблять лише в одному закладі в Харкові. І це фактично робить неможливим проведення розтину тварини, щоб довести, що саме дії певної людини спричинили смерть тварини. Зокрема, через це всі справи щодо жорстокого поводження з тваринами заходять у глухий кут. Звичайна ветеринарна експертиза може сказати, від чого померла тварина, але не встановлює причинно-наслідковий зв'язок між дією людини і смертю тварині.
Довідка KV: Оксана Кошак народилась у 1982 році. У 2002 році закінчила Львівський банківський інститут НБУ за спеціальністю “Облік та аудит”.
Працювала на керівних посадах у бізнесі, в тому числі у міжнародних компаніях. З березня 2016 року до травня 2020 року очолювала львівське комунальне підприємство “Лев”, що опікується безпритульними тваринами.
З 12 травня 2020 року – позаштатний радник Львівського міського голови з питань поводження з тваринами у Львові.
З 26 травня 2020 року виконує обов'язки директора КП “Київська міська лікарня ветеринарної медицини”.
Оксана Кошак є учасницею та співкоординатором впровадження до навчальної програми шкіл Львова обов’язкового курсу уроків гуманного поводження з тваринами на базі біології “Маленький принц “Львів, що любить тварин”, співавторкою ухвал Львівської міської ради "Про регулювання чисельності безпритульних тварин", "Правила утримання та поводження з тваринами", "Про створення інфраструктури для вигулу собак", співрозробниця проєкту Закону України “Про реєстрацію та ідентифікацію домашніх тварин".
Фото: KVКиевVласть
11 червня 2020 г. 17:04
Раздел: Новини
Нардеп Забуранна зустрінеться з місцевими органами самоорганізації свого округу щодо проблем з ЖКГ
Завтра, 12 червня 2020 року, відбудеться зустріч з головами органів самоорганізації населення (ОСН) Дарницького та Дніпровського районів стосовно питань ЖКГ.
Про це KV стало відомо з повідомлення на сторінці народного депутата Лесі Забуранної (фракція "Слууга народу") в Facebook.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Зустріч буде відбуватися в залі колегії Дарницької РДА. Будуть присутні представники від ТОВ “Євро-реконструкція”, АК “Київводоканал”, очільники Дарницької РДА з питань ЖКГ, представники ЗМІ та усі небайдужі мешканці.
Як зазначає парламентарка Леся Забуранна, головною метою заходу є обговорення ключових питань стосовно необхідності проведення ремонтних робіт у будинках та спорудах району, а також представлення звіту про виконану роботу.
“Подібні зустрічі мають увійти за правило та проводитимуться регулярно. Була невеличка перерва у зв’язку з пандемією. Та на сьогодні, я не бачу жодних перешкод для відновлення активної роботи та вирішення питань, які стояли чи стоятимуть на порядку дня”, – наголошує Леся Забуранна, народна обраниця від 216 виборчого округу Києва.
Читайте: Нардеп Забуранная попросила Кличко отремонтировать школу на Алма-Атинской, 113
Фото: фейсбук Лесі Забуранної
КиевVласть
3 червня 2020 г. 16:56
Раздел: Новини
Адвокат Дмитро Калько звернувся до Кличка щодо порушень Департаменту земельних ресурсів
Адвокат Дмитро Калько оприлюднив звернення до Київського міського голови Віталія Кличка. Приводом стали неправомірні дії посадових осіб Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМДА.
Про це KV стало відомо із повідомлення на сторінці Дмитра Калька у Facebook.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За словами юриста, звіт Департамента земельних ресурсів КМДА за 2019 рік надихнув його створити альтернативний, справжній Звіт, який Калько може підтвердити документально навіть без доступу до службової інформації.
Калько запевняє, що виявив ряд порушень, зокрема, в частині зміни керівного складу Департаменту, вкрай неефективної організації діяльності Департаменту його керівництвом.
“У зв’язку з чим, прошу Вас, Віталіє Володимировичу, вжити заходи та всебічно сприяти у вирішенні озвучених мною питань з метою відновлення порушених законних прав та охоронюваних інтересів територіальної громади міста Києва”, – йдеться у зверненні.
Адвокат також додає, що кожний аргумент у цьому Звіті заслуговує на окрему заяву про злочин аналогічного об'єму, тому поки що це загальна характеристика майже всіх зловживань.
Читайте: Департамент земресурсов КГГА из-за карантина не выполняет функций по охране земель столичной общины, – депутат Киевсовета
Фото: KV
КиевVласть
29 травня 2020 г. 09:00
Раздел: Тексти
Митарства Мельпомени: на Київщині знову шукають директора обласного театру Саксаганського
Скандальновідомий обласний театр Київщини знову готується шукати для себе керманича. Вже відомо про дві кандидатури на цю посаду. Позмагатися за театральну булаву готуються ексдиректор театру В’ячеслав Усков та ексначальник культурного управління КОДА Ігор Осипенко. А поки карантин заважає старту перегонів, обов'язки директора-худкерівника візьметься виконувати ексзаступник Осипенко Ігор Подолянець, який донедавна був у складі конкурсної комісії.
Як KV стало відомо з повідомлення на сторінці театру в Facebook, розпорядженням Київської обласної ради VII скликання від 22 травня 2020 № 264 виконуючим обов'язки директора-художнього керівника комунального підприємства Київської обласної ради "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського” (*) призначений Ігор Подолянець. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Він виконуватиме обов'язки директора на період конкурсного відбору на посаду директора-художнього керівника.
Не втрачають оптимізму
"Незважаючи на складну епідеміологічну, економічну ситуацію в Україні та світі, ми впевнені, що 87-й театральний сезон розпочнеться, а артисти театру подарують своїм глядачам прем'єрні спектаклі і нові концертні програми", – пишуть на сторінці театру.
Відзначимо, що 11 лютого 2020 року Подолянець розмістив резюме, де вказав, що шукає "роботу на посаді, що відповідає досвіду". В цей же день на сайті Київської обласної ради з'явилося оголошення про початок прийому заявок на конкурс на заміщення посади директора театру. Пізніше стало відомо про дату проведення конкурсу – 23 березня, проте в облраді його були змушені кілька разів перенести через карантин.
Наразі відомо про двох кандидатів на посаду: це діючий директор Валентин Усков і заступник начальника управління – начальник відділу виконавчого апарату Київської обласної ради Ігор Осипенко.
Про своє призначення Ігор Подолянець каже, що сам на посаду не поривався — ідея призначити його тимчасовим керівником закладу прийшла від керівництва Київської облради. А з Осипенком добре знайомий, бо той сам колись очолював управління культури КОДА.
“Ігор Осипенко був моїм керівником, саме він брав мене на роботу, я працював його заступником. Про його плани подати свою кандидатуру на посаду директора театру я знав хоча б тому, що був секретарем конкурсної комісії та бачив документи. Свою кандидатуру на конкурс я не подавав. Чому представили і запропонували мене в якості в.о. – треба питати у вищого керівництва в облраді.
Мене представив театру начальник управління комунальної власності Київоблради Михайло Якимчук. Ми приїхали до театру, В'ячеславу Ускову передали розпорядження, в якому на два місяці мене уповноважено виконувати обов'язки директора-художнього керівника театру – до проведення конкурсу”.
Що робитиме на посаді
“Зараз головне завдання – підготуватися і відкрити театральний сезон. Зустріти з відпустки художньо-артистичний і технічний персонал. Пандемія, звичайно, принесла ряд обмежень, які також вплинуть на роботу не тільки театру Саксаганського, але і всіх театрів України: зокрема, згідно з Постановою Кабміну діє обмеження на одночасне перебування на репетиціях до 50 осіб, і на сьогоднішній день невідома перспектива відкриття театру для глядача. В цьому режимі ми будемо активно працювати на відновлення вистав, що заплановані худрадою театру до карантину, і готуватися до запуску нових форм роботи з глядачем в умовах, які будуть складатися в зв'язку з обмеженнями.
В цілому в театрі спокійна обстановка. Ми регулярно зустрічаємося з працівниками, з адміністративною групою і акторами. Йде ознайомлення з нагальними проблемами і пошуки їх рішень. Але для мене ці люди і так не були чужі. Наше завдання зараз – дотримуватися традицій, закладених керівником В'ячеславом Усковим. З ним ми знайомі багато років і спілкуємося добре, і я маю намір в разі чого звертатися до нього за допомогою і порадою. Ну і головне – не допустити соціальної напруги для міста і для театру. Від цього всі втомилися. Є демократичні і законні шляхи вирішення будь-яких питань”, – розповів Подолянець.
Чим знаменитий
Ігор Подолянець раніше був начальником управління культури Київської обласної державної адміністрації (2012 – 05 лютого 2019 року) і був звільнений розпорядженням тодішнього губернатора Олександра Терещука. Останній ще на сесії 20 грудня 2019 року не був задоволений виступом тодішнього начальника управління культури, який не зміг прямо відповісти на низку питань стосовно театру.
Згідно з декларацією про доходи за 2019 рік, заробіток Подолянця склав 272 тис. 956 гривень: 200 тис. 425 гривень зарплати на посаді начальника сектору забезпечення діяльності установ, закладів та підприємств освітньої, наукової і культурної галузей Управління з питань комунальної власності та житлово-комунального господарства КОР, 70 тис. 455 гривень – зарплата начальника управління культури КОДА, 2076 гривень – інші види доходу.
У власності Подолянця – житловий будинок площею 524,8 кв.м та земельна ділянка площею 0,1 га в Чабанах Києво-Святошинського району, а також ділянка в Лебедівці Вишгородського району площею 0,1046 га. На його дружину записана квартира в Києві площею 60,7 кв.м.
Колишній директор
В’ячеслав Валентинович Усков народився 12 квітня 1951 року у місті Біла Церква, у багатодітній родині. Після служби в армії вступив у Київський державний інститут культури, котрий закінчив у 1976 році за кваліфікацією “керівник театрального колективу”. Стояв у витоків будівництва Палацу культури “Росава”, де згодом працював заступником директора з культурно-масової роботи і науково-технічного прогресу, а з 1973 по 1990 рік – художнім керівником. У 2001 р. В’ячеслав Усков створив і очолив приватний театр “Новий”, а з березня 2006 року очолював Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського.
В’ячеслав Усков – заслужений діяч мистецтв, лауреат премії Національної спілки театральних діячів України ім. М. Кропивницького, член “Золотого фонду Білої Церкви”тощо.
Як писала KV у 2017 році Київська облрада додала 6 млн гривень на зарплати і "комуналку" театру ім. П. К. Саксаганського. Однак багато народних обранців були незадоволені роботою театру і вважали, що він повинен сам заробляти на свої потреби. В КОР засумнівалися у фінансовій порядності керівництва театру і доцільності його утримання за рахунок обласної казни. Вже тоді, у грудні, Ускова намагалися звільнити, але колектив почав виходити на забастовки. Дійшло навіть до об’яв голодування, аби не допустити звільнення Ускова з посади директора.
Читайте: Рабочая группа по театру Саксаганского заявила о необходимости проведения повторного конкурса на должность директора (видео)
У 2018-2019 роках був оголошений конкурс на заміщення посади директора театру. Опонентом В’ячеслава Ускова виступив дирижер театру Богдан Пущак. Скандал почався вже на етапі оголошення складу конкурсної комісії, а продовжився невдоволенням колективу “Саксаганки” з приводу призначення Пущака і спробами не пускати його до приміщення театру. Взагалі за увесь час роботи колектив активно підтримував директора Ускова, хоча деякі депутати КОР, а також його опоненти у боротьбі за посаду закидали йому культурний та фінансовий розвал театру.
Фото: “Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім.Саксаганського”, Facebook
Декларацію про доходи В’ячеслав Усков не подавав.
Кандидат номер два
Депутат Київської обласної ради VI скликання від фракції “Партія Регіонів” Ігор Осипенко працював на посаді керівника управління культури і туризму з квітня 2010 по жовтень 2011 року. До того керував Центром культури при Службі безпеки України. Згідно повідомлень ЗМІ, 2011 року втрапив до корупційного скандалу: йому приписували те, що за затвердження нового Генерального плану села Княжичі (розширення меж) Осипенко нібито вимагав хабара у сумі 240 тис. доларів. Мав отримати ув’язнення строком на 9 років та позбавлення права обіймати державні посади; проте адвокати подали апеляційну скаргу, завдяки якій Осипенко уникнув тюрми.
Сам він через майже 10 років потому прокоментував скандал: мовляв, мав лише підписати документ, згідно якого на прилеглих до села територіях немає об’єктів культурної спадщини, якими відало його управління. Осипенко запевняє: до хабарництва причетності не має, адже став частиною певної брудної гри.
“До мене підійшов один з депутатів Верховної ради від сина одного з чиновників найвищих щаблів влади. Мене попросили погодити і підписати 2 тисячі 700 га землі. На що я відповів: “немає проблем, але для цього ви підіть до губернатора Київської області, погодьте з ним, адже мій підпис – це тільки підтвердження того, є там культурна спадщина чи її там немає”. Мене зразу попередили, якщо ти підеш до губернатора або ж не підпишеш цей папірець, ми тобі зробимо проблеми. І я отримав ці проблеми, які мені потім зарахували як хабар у 240 тисяч доларів. Дякувати богові, я нічого не підписував, але до мене прийшли в кабінет, звинуватили, закрили і тоді почалась тяганина, тиск на суддів тощо. Було навіть таке, що суддю змінювали за 15 хвилин до засідань суду. Я цим людям ніколи того не пробачу, щоправда, вони вже всі за кордоном, сидять там зі своїми золотими батонами, але життя вони мені зламали. Нічого я не брав ні в кого, просто ці політичні ігри і синки наших великих імператорів довели нашу країну до того, що є. Зрештою, в 2013-2014 всі ці справи були закриті. Тобто у мене немає жодної судимості, все погашене і я маю цілковите право вважатися законослухняним громадянином України”, — розповів Ігор Осипенко журналістам видання “Моя Київщина”.
Нині Осипенко грає на акордеоні та їздить з концертами Київською областю. Стосовно подання своєї кандидатури та свого бачення управління театром розповів, що, на його думку, Усков фактично занапастив театр.
Згідно декларації за 2019 рік, Ігор Осипенко отримав дохід у розмірі 247 тис. 129 гривень – 185 тис. 579 гривень зарплати на посаді у Київській обласній раді, 53 тис. 878 гривень зарплати у відділі культури, національностей та релігій Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, та 7 672 гривень зарплатні у КЗ ВО КОР "Академія мистецтв ім. Павла Чубинського".
У власності Осипенка – дві земельні ділянки сукупною площею 3,18 га у Кодаках Васильківського району та квартира у Києві площею 81 кв.м. А також легковий автомобіль Chevrolet Captiva 2011 р.в. вартістю 420 тис. гривень. Зберігає 1 млн гривень та 80 тис. доларів США готівкою. Місцем проживання вказав місто Біла Церква.
Нагадаємо, як писала KV, 11 червня 2019 року сплив термін, на який укладався договір між Київоблради і в.о. гендиректора театру Богданом Пущаком. Цей керівник виконував свої обов'язки в комунальному підприємстві КОС "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. Панаса Саксаганського з серпня 2018 року. 12 червня 2019 року в.о. гендиректора театру знову був призначений В'ячеслав Усков, який займав цю посаду до призначення Пущака.
Читайте: Інтерлюдія: в театр імені Саксаганського повернувся колишній гендиректор
Призначенню Пущака передувала ціла історія. З його призначенням не погодилася частина колективу театру, заявивши, що оголосить безстроковий страйк.
Читайте: Закулісні драми: Головний театр Київщини продовжує воювати з Київоблради
Прихильники екс-директора, В'ячеслава Ускова, а також представники профільних організацій і навіть один з членів комісії угледіли в ході конкурсу КОР на цю посаду цілу низку порушень законодавства і прогнозували, що дебати з Київоблрадою продовжаться в суді.
У грудні 2018 року активісти театру висловилися на зустрічі з тодішнім головою Київської облдержадміністрації Олександром Терещуком. Він заявив, що для вирішення всіх проблем в театрі буде створена робоча група при облраді.
Читайте: Гра навиліт: проблемами театру Саксаганського займеться робоча група при облраді
7 лютого 2019 року відбулося друге засідання робочої групи при Київській облраді з вивчення проблемних питань навколо КП "Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського. На ньому представники ТОВ "Український центр стратегічних рішень" заявили, що конкурс на посаду генерального директора театру був проведений з порушеннями.
Читайте: Робоча група по театру Саксаганського заявила про необхідність проведення повторного конкурсу на посаду директора (відео)
* КП КОР “Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського” (код ЄДРПОУ: 02225453)
Фото: колаж KV
КиевVласть
22 травня 2020 г. 09:00
Раздел: Тексти
Торфовидобувні підприємства України та Київщини хочуть розпродати
Залишки державного видобутку торфу на Київщині розпродають. Оголошення про продаж цілісного майнового комплексу “Київторф” вже розміщено на електронному майданчику, а самі торги мають відбутися влітку. Видобувники кажуть, що активи вирішили злити через небажання держави спрощувати процедуру отримання дозволів на видобуток торфу та опір продавців вугілля та газу. Натомість екологи стверджують: контрольований видобуток торфу критично важливий для Київщини, яка протягом останніх років страждає від пожеж на торфовищах.
Як стало відомо KV, 25 листопада 2019 року на порталі ProZorro.Продажі з’явилося оголошення про приватизацію єдиних майнових комплексів (ЄМК) держпідприємства “Київторф” (*). Згідно наказу Фонду державного майна від 28 грудня 2019 року № 1574 “Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році”, майновий комплекс “Київторфу” за адресою місто Київ, вул. Промислова, 10 включений до переліку об’єктів, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках. Наразі очікується інформаційне повідомлення про стартову ціну лоту.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Що таке “Київторф”
За словами гендиректора концерну “Укрторф” Андрія Озерчука, до складу Державного підприємства “Київторф”, входило 10 дочірніх підприємств на територій Київської, Черкаської та Полтавської областей. У Київській області це “Рожниторф” (Броварський район), “Стареторф” (Бориспільський район), “Кодраторф” і “Гавронщинаторф” (Макарівський район), “Обухівторф” (Обухівський район), “Димерторф” (Вишгородський район). У Черкаській області — “Ірдиньторф”, Полтавській — “Оржицяторф”, “Лохвицяторф”.
Але протягом 2003-2016 у ДП сплив строк дії майже всіх спецдозволів на видобуток торфу, а кілька з них, які тривали до 2019 (родовище “Карань”, 11 га Бориспільський, Переяслав-Хмельницький райони) чи навіть до 2026 (родовище “Оржиця 3”, 6,5 га) були анульовані постановою Кабміну Миколи Азарова та приписами місцевої прокуратури.
Оскільки підприємство втратило спеціальні дозволи на користування надрами, то наступним кроком стало припинення права користування земельними ділянками таких родовищ під видобуток торфу.
Цікаво, що деякі родовища, наприклад “Здвиж” у Макарівському районі Київщини розроблялися з 1933 року.
Ще більш давніші родовища були на Дочірньому підприємстві ДП “Київторф” у Черкаській області. Наприклад, родовище “Ірдинь” розроблялося (більш ніж 118 га) з 1929 року. Але у 2018 році “Черкаситорф” визнали банкрутом і продали через аукціонні торги. Зараз Дочірнє підприємство “Черкаситорф” повністю припинило свою роботу, майно демонтується та розпродається новими власниками, хоча ще в 2015 році здійснювався видобуток торфу та випуск торфобрикетів, працівникам виплачувалась заробітна плата, сплачувались податки до бюджетів.
Тож сегодня “Київторф” це фактично адмінбудівля, що знаходиться в селищі Бортничі поблизу Києва з двома працівниками — директором та бухгалтером. Крім цього є умовний офіс з директором і бухгалтером на ДП “Стареторф”, що на Бориспільщині, та кілька завалених складських приміщень та виробничих майданчиків біля родовищ.
Між тим балансові поклади торфу лише в Київській області становлять близько 37 млн тонн (балансові запаси торфу в Україні перевищують 838 млн тонн). Торф Київщини характеризується невисоким енергетичним потенціалом, але його широко застосовують в агропромисловості для покращення ґрунтів та вирощування сільськогосподарських культур.
“На жаль, у минулі роки не зрозумілою була позиція Державної служби геології та надр України, як органу що здійснює видачу спеціальних дозволів на користування надрами, по відношенню до державних торфодобувних підприємств. Наслідком такої позиції стали втрата спеціальних дозволів на користування надрами родовищ торфу у державних підприємств та “отримання” спецдозволів на користування надрами цих найкращих родовищ торфу приватними підприємствами”, — каже Озерчук.
Читайте: Золотые глубины: Киевоблсовет разрешит частникам разрабатывать недра восьми районов Киевщины
Цікаво, що у 2016 році Фонд державного майна підготував проєкт Закону “Про внесення змін до Закону “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, яким пропонував виключити низку підприємств із зазначеного переліку та приватизувати їх. До переліку об’єктів державної власності, що підлягають приватизації після їх виключення із Закону “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, входило у тому числі ДП “Київторф”.
Галузь і гроші
За словами гендиректора “Укрторфу”, ДП “Київторф” давно не є прибутковим підприємством, а навпаки – має значну заборгованість перед кредиторами. Розрахуватись за своїми фінансовими зобов’язаннями самостійно підприємство не в змозі. Тому реальна перспектива – приватизація чи ліквідація цього підприємства, як і інших подібних підприємств ДК “Укрторф”, які втратили основні профільні активи – право користування надрами родовищ торфу та земельними ділянками під їх експлуатацію. Але в цьому випадку важливо, що очікується від приватизації. Якщо є мета просто продати всі активи за будь-яку ціну, то усіх їх чекає доля вже згадуваного “Черкаситорф” – його ріжуть.
Взагалі серед дев’яти підприємств-учасників, які входять до складу ДК “Укрторф”, сьогодні реальну виробничу діяльність здійснюють тільки чотири: “Волиньторф”, “Рівнеторф”, “Житомирторф” та “Чернігівторф”. Решта, через низку об’єктивних та суб’єктивних причин, не займаються профільною діяльністю.
“На мою думку, рішення стосовно приватизації державних торфопідприємств, у їх сьогоднішньому стані, приймалося попереднім Урядом швидко та недостатньо обґрунтовано, без врахування особливостей здійснення торфодобувної діяльності, пов’язаних зі складнощами адміністративного, законодавчого, фінансового, технологічного та екологічного характеру. Такі підприємства можуть бути ефективно приватизовані тільки у випадку відновлення їх платоспроможності, повернення (надання) їм спецдозволів на користування надрами родовищ та земельних ділянок під видобуток торфу, які використовувались підприємствами у попередні роки. Це можливе за умов збереження/відновлення сировинної та технічної бази підприємств, залучення інвестицій шляхом проведення корпоратизації галузі. В такому випадку реальним є збільшення капіталізації державної торфодобувної галузі, з метою отримання максимальних прибутків від її приватизації, та забезпечення умов для подальшого розвитку торфодобування в Україні”, – розповів Андрій Озерчук.
Торфодобувна галузь не фінансується з державного бюджету з 2012 року, додає гендиректор ДК “Укрторф”:
“Незважаючи на те, що ми сплачували 50%, 75%, а минулого року — 90 % щорічних податків з чистого прибутку, протягом 2016–2019 років ДК “Укрторф” був прибутковим, як і працюючі підприємства – учасники. Це свідчить про можливість прибутковості торфодобувного та торфопереробного виробництва, що в умовах загального падіння рівня промислового виробництва в країні, дорогого вартує”.
Читайте: Правоохранители пресекли незаконную добычу торфа в Бородянском районе Киевщины
Екологія Київщини
Між тим, від того, хто буде власником державних торфовищ і чи почнеться видобуток, залежить і екологічне благополуччя області. Регіон вже відчув на собі негативні наслідки неконтрольованого і спорадичного торфовиробництва і постійні пожежі на торфовищах – цьому яскравий приклад.
Як розповіла KV голова департаменту екології та природних ресурсів Вікторія Киреєва, торофова проблема – це одна з найактуальніших проблем регіону.
“На Київщині впав рівень води і всі торфи зневоднені, виникають масові пожежі. З іншого ж боку, невидобування торфу також негативно впливає на атмосферне повітря. Наразі в нас дуже низький відсоток видобування торфу на державному рівні взагалі. Сьогодні проблема в тому, що частина торф’яних площ перебувають у приватній власності. І подекуди відшукати цих власників просто неможливо, а вони мають відповідати за охорону природи та пожежну безпеку. Тому збільшення потужностей може бути доцільним, якщо цим займатиметься держава. В області сьогодні проблема саме з незаконним видобутком торфу, підприємства не дотримуються проєктних норм. На державному рівні програм захисту таких родовищ, на жаль, наразі бракує, а “Укрторф” перебуває на межі банкрутства”, — розповіла Киреєва.
Погоджується з думкою Киреєвої й депутат Київської облради, член комісії з питань екології, водних ресурсів, природокористування, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій Максим Запаскін. Він також стверджує, що сьогодні і далі фіксуються випадки “піратського” продажу торфу, особливо після розчищення річок. Продаж таких корисних копалин користується попитом і є вигідним заробітком. І сьогодні прикупити дві-три вантажівки з торфом не є проблемою. Такі випадки неодноразово фіксувалися в Обухові, Ірпені. А в Ірпені взагалі кричуща ситуація: торфовища перетворювали на сміттєзвалища для того, щоби згодом ці колись родючі території переоформити під забудови.
Читайте: Пойма реки Ирпень снова горела, активисты считают, что это умышленный поджог (видео)
“Декілька скарг щодо незаконного видобутку до нашої обласної комісії востаннє надходили ще на початку 2017 року. Цим питанням безпосередньо займається поліція та місцевий рівень влади. Наші торфи дуже цінні, особливо в якості ґрунту. Як варіант, торф використовують у вигляді палива. Але для цих потреб, як правило, він не дуже якісний. Усе ж більше він вартує як добриво для вирощування культур. Тим більше, що він має попит у посушливих країнах, куди й експортується. Арабські країни покращують якість своїх ґрунтів саме завдяки нашому торфу. Тому, вважаю, що для цих потреб і доцільно його в певному сенсі і видобувати. Це зменшить висихання поверхневого шару. Коли здійснювалася меліорація й дотримувалися норм, відбувалося зрошення поверхневих покривів і пожеж було менше. А реабілітація торф’яних боліт — дороговартісна справа. Й особисто не чув, щоби хтось займався сьогодні цим питанням”, — додав він.
За його словами, до питання видобування торфу має бути комплексний підхід, а процес відбуватися з дотриманням усіх проєктних і технологічних вимог, з використанням сучасних технологій та подальшою рекультивацією цих земель.
“Ми маємо використовувати природні багатства, але належним чином. На жаль, реалії призводять до критичних ситуацій, як із помповим видобутком бурштина й перетворенням тих територій на пустелі. Аби це не сталося і з торфом, його видобуток має здійснюватися саме державними підприємствами. Такі виробники на перше місце виносять інтереси держави на супротив комерційним. Комерційні підприємства схильні до масових порушень, наносячи тим самим шкоду довкіллю. Небезпека існує, а наслідки можуть бути плачевні. Торф — корисна копалина, але дуже критична. Усі торфовища розташовуються в місцях, де є вплив на підземні води й річки. І порушення природного балансу та складу цих ґрунтів може лише прискорити їх пересихання. Тому необхідно оптимізовувати, насамперед, роботу державних підприємств”, — резюмував він.
Читайте: За сутки в столице и на Киевщине зафиксирован 61 пожар в экосистемах
Читайте: Генералы песчаных карьеров: на Киевщине разгорелся скандал вокруг добычи песка под Борисполем
Прогноз
За словами Озерчука, є низка факторів, які стримують розвиток галузі, але держава спроможна їх вирішити.
“Маємо в країні значні запаси торфу та їх щорічний приріст, маємо бажання працювати, видобувати більше, експортувати, але продовжуємо наштовхуватися на інертність системи, яка стримує наш розвиток, витрачаємо значні кошти на гасіння сезонних пожеж, в яких горить корисна копалина – торф, замість того, щоб бути видобутою та використаною з користю для економіки”, – каже Озерчук.
Згідно з текстом останньої чинної Концепції розвитку торфової промисловості України на 2017-2020 роки, опублікованої Міністерством енергетики та вугільної промисловості ще у 2017 році, собівартість енергії, що міститься в торфових паливах, в рази менша за показник для таких традиційних палив, як кам’яне вугілля і природний газ. Озерчук каже, що ціна нижча за рахунок особливостей видобутку — родовища торфу розташовані ближче до поверхні, а видобуток не потребує складних шахтних робіт. А за підрахунками науковців, 78 тонн торфобрикету замінює 36 тисяч кубів газу.
Крім того, через своє органічне походження торф є основою для виготовлення широкого спектру продукції для сільського господарства, садівництва та городництва.
Але є проблеми. Серед перерахованих у документі: спрацьованість родовищ, зношеність торфових машин і торфобрикетних заводів, застарілість галузевої нормативно-технічної документації, складна, багатоступінчаста й довготривала процедура виділення площ торфових родовищ під промислове освоєння.
“Все це, звичайно, не додає позитивну в нашу роботу, особливо на фоні значних досягнень розвитку торфовидобування в таких країнах, як Литва, Латвія, Естонія, Білорусь: там більшість аналогічних проблем давно вирішено, торфодобувні підприємства стабільно працюють, експортуючи свою продукцію за кордон, в тому числі і в Україну. Але ми сподіваємось, що і в Україні найближчим часом вдасться виправити ситуацію з торфовидобуванням на краще”, – резюмував Озерчук.
* Державне підприємство “Київторф”, код ЄДРПОУ: 2968177
** Українське торфове товариство, код ЄДРПОУ: 32754160
*** Державний концерн “Укрторф”, код ЄДРПОУ: 35633030
Фото: коллаж KVКиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій