Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
13 червня 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Баришівська ОТГ має 22 млн гривень дефіциту бюджету, - Олександр Вареніченко
Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Баришівської об'єднаної громади Олександром Вареніченко.
KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Олександр Вареніченко: Процедура об’єднання Баришівської громади розпочалася ще у 2015 році, коли набрав чинності Закон України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”, на той час я ще не перебував на посаді голови селищної ради. Тоді, у 2015 році, процес зупинився у зв’язку із порушенням документального оформлення процедури та проведенням чергових місцевих виборів. У 2016 році ми зібрали оновлений пакет документів, де було все правильно, але позитивного висновку від Київської обласної державної адміністрації теж не отримали. Вже на початку 2018 року знову почали займатись питанням об'єднання громади, були різні думки з приводу формату об'єднання. Я пропонував громаду у складі декількох сільських рад району, адже за моїми розрахунками велика Баришівська ОТГ не була б спроможною. Ми не маємо потужного економічного потенціалу, який забезпечив би велику громаду, створення маленької ОТГ дало б можливість сформувати фундамент, створити декілька бюджетоутворюючих підприємств, а потім вже приєднувати інші населенні пункти. Сьогодні ми маємо дефіцит бюджету 22 млн, на початку об’єднання ця сума складала 27 млн гривень. Розрахунки, зроблені спеціалістами U-Lead, були недостовірними. Хотілося б сьогодні почути їхні роз’яснення, та, на жаль, на наші запрошення щодо участі у сесіях селищної ради вахівці U-Lead не реагують.
KV: За рахунок чого зменшився дефіцит бюджету?
Олександр Вареніченко: За рахунок перевиконання дохідної частини бюджету. Звичайно, першочергово ці кошти будуть направлятися на фінансування захищених статей бюджету – оплату праці працівникам освіти, культури, медицини та енергоносії.
KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для міста та сіл?
Олександр Вареніченко: Цей рік - рік становлення. Насамперед необхідно було сформувати структурні підрозділи апарату та створити умови для їхньої діяльності, налагодити роботу старостинських округів (виготовити печатки, затвердити штатні розписи і таке інше); забезпечити в правовому полі процес передачі у комунальну власність селищної ради підприємств, установ та організацій, що перебували у комунальній власності Баришівської районної ради; впорядкувати земельні відносини - щоб податки за оренду землі надходили до місцевого бюджету в повному обсязі, адже, найголовніше – працювати над наповненням бюджету.
Звичайно, мешканці громади очікували, що стане краще вже завтра. Так не відбувається, оскільки є багато проблем. Зокрема, не вистачає кваліфікованих кадрів і така проблема сьогодні існує у всіх об’єднаних громадах. Є проблема у відсутності професійного юридичного супроводу, тому у перспективі маємо заключити договір із адвокатським об'єднанням з надання юридичних послуг та правової підтримки.
KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію?
Олександр Вареніченко: Ми отримали інфраструктурну субвенцію у розмірі 1,7 млн гривень і будемо отримувати по 880 тисяч щомісячно до грудня 2019 року. Бачення в.о. старост та депутатів щодо розподілу коштів інфраструктурної субвенції різниться. Задовольнити всі потреби неможливо, тому ми прийняли спільне рішення, що будемо купувати апарат флюорографії та комунальну техніку для усієї громади.
Також маємо кошти від області на облаштування інфраструктури за цільовими програмами. Наразі у Баришівці реалізується проект із облаштування двох футбольних полів зі штучним покриттям, одне з яких вже діюче, починаємо втілювати проект з реконструкції парку “Липняки”.
KV: Яка ситуація склалася у селищній раді?
Олександр Вареніченко: Є так звані “парашутисти”. Вони не місцеві і, на мій погляд, їм байдуже, що відбувається у селі - вони виконують партійні вказівки. Є також люди, які вперше стали депутатами - вони не до кінця розуміють, у чому суть депутатської діяльності. Частина депутатського корпусу думає, що вони мають ходити на сесії і голосувати “за” чи “проти”.
На жаль, одиниці приходять із пропозиціями, інші - з проблемами без варіантів їх вирішення, кажуть – “ви голова громади, тому вирішуйте”. А щодо моїх пропозицій – доводиться переконувати, що це не особисто моя забаганка, незважаючи на те, що експерти з місцевого самоврядування, яких запрошували на навчання для депутатського корпусу намагались донести, що голова громади має виконувати рішення, а не думати замість депутатів.
Серед депутатського корпусу є не тільки підприємці, а й досвідчені бухгалтери. Але коли я запитав, як будемо вирішувати проблему дефіциту бюджету, то відповідь здивувала – “вирішуйте самі”. Це позиція окремих депутатів. Але люди чекають змін, тому ми маємо працювати і домагатися результатів.
KV: Які стосунки із старостами?
Олександр Вареніченко: Частково впевнений, вони очікували швидких і позитивних результатів. До об’єднання, щоб переконати в успіхах децентралізації, їм наводили приклад та демонстрували успішні громади. Старости не розуміли, що може бути інакше, що бюджет району був дотаційним, тому зараз нам золотовалютний резерв не відкриється. До об’єднання бюджети і можливості сільських рад були різні – комусь пощастило із розташуванням поблизу траси – надходження в бюджет здійснювались за рахунок акцизу, хтось працював та намагався розвиватися співпрацюючи тісно із базовим господарством. Та очевидно, що коли за рахунок багатого сусіда починає жити сусід-пияка, який не хоче працювати, то вони обидва багатшими не стануть. І найголовніше - для злагодженого життя і розвитку має бути розуміння, що ми тепер громада.
KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Баришівської ОТГ?
Олександр Вареніченко: Залишилось дві сільських ради Баришівського району, які не визначились - Яблунівська і Семенівська. Ми - одна із найбільших громад в Україні: 18 сільрад, 26 населених пунктів та 24 068 дорослого населення. Часу у добі не додалось, а роботи стало дуже багато.
KV: Яка ситуація із інвесторами?
Олександр Вареніченко: У минулому році було два потужних проекти. Українсько-голландське підприємство “Т. Метер-Україна”, єдине у Європі, яке спеціалізується на виробництві пересувних інкубаторів. Два роки тому відбулася зустріч із директором компанії, яка обирала місце будівництва підприємства між Бельгією та Україною. Для них було важливо, щоб місцеве керівництво підтримувало розвиток компанії. Я надав такі гарантії і вже 18 червня цього року у Баришівці буде відкриття комплексу за участі консула Голландії із делегацією у кількості 100 чоловік та 40 чоловік із Китаю. На його побудову було витрачено більше 150 млн гривень.
Підприємство вже випускає напівпричепи - пересувні інкубатори; один такий коштує біля 280 тис. євро. Їх поставляють у країни Європи, Північну Америку.
Функціонує ще одне підприємство - Баришівська газонаповнювальна станція, де розташовано термінал для збереження газу. Залізницею надходять цистерни із скрапленим газом, який розвозиться по заправкам Київської області. Бюджет підприємства - більше 100 млн гривень.
Крім того, на території громади є підприємство “Метало Гальва”, яке займається гальванічними процесами.
Будівництво майбутнього потужного підприємства сьогодні намагаються зупинити псевдоактивісти. Проведені екологічні розрахунки, зустрічі із представниками КОДА, спільні наради із залученням фахівців з екології, громадськості, керівництва підприємства - йдеться про будівництво 11-го комплексу групи компаній ТОВ “Нива Переяславщини”, яке є одним із провідних підприємств України у розведенні свиней та виготовленні м'ясо-ковбасних виробів. Зазначу - це дуже соціально відповідальне підприємство, яке власними коштами підтримує заклади культури, освіти та медицини громади.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи?
Олександр Вареніченко: Невдоволення є завжди, здебільшого через невідповідність наданих послуг діючим тарифам, зокрема скаржаться на незадовільний стан покрівель багатоповерхових будинків. Звичайно пояснюємо, що у тариф, який вони сплачують, включено вивіз сміття, прибирання прибудинкової території, обслуговування внутрішньобудинкових мереж. Коштів на проведення капітальних ремонтів покрівель тарифом не передбачено. Податки сплачуються однаково як жителями багатоквартирних будинків, так і мешканцями приватного сектору. І депутати, у яких округи - приватні сектори, обурюються - чому ми маємо виділяти кошти тільки на ремонти дахів багатоповерхівок?
Вихід із ситуації – створення мешканцями багатоповерхівок ОСББ, але активізуватися і взяти на себе відповідальність бажання у населення не виникає.
KV: Чи є проблема із очисними спорудами?
Олександр Вареніченко: Є проект з проведення санації напорного коллектора. На його будівництво йшли державні кошти, селищна рада цим питанням не займалась, це компетенція районної державної адміністрації. Частину грошей було освоєно, але з якоїсь причини роботи не завершуються. По закінченню робіт до колектора буде підключено не лише селище Баришівка, а й село Коржі. Наразі очисні споруди працюють, єдине - частина каналізації потребує вкладень і до зими ми це питання плануємо вирішити. Підприємство “Райводоканал”, яке надає послуги громаді з водопостачання та водовідведення на даний час є комунальним підприємством Баришівської районної ради.
KV: Чи є сміттєва проблема?
Олександр Вареніченко: Наша громада одна із небагатьох, у якої виготовлений паспорт та офіційно оформлене сміттєзвалище. Територія його біля 4 га, ресурсів ще вистачає. Наразі укладено договір із підприємством, яке буде займатись сортуванням сміття після будівництва сортувальної лінії. Це підприємство за власні кошти встановило баки і здійснює вивіз сміття. Поставили баки й для роздільного сміття. Одна з проблем, над якою ми працюємо – заключення договорів. Приватний сектор вважає, що 30 гривень на місяць за вивезення сміття - це дорого.
KV: Яка ситуація із перевізниками?
Олександр Вареніченко: Міжміськими маршрутами займається Київська обласна державна адміністрація. Із перевізниками у межах громади укладено договори, але хотілося б, щоб серед них була налагоджена комерційна конкуренція. Після завершення договорів з діючими перевізниками будемо пропонувати брати участь у конкурсі підприємцям, які надають послуги транспортного перевезення із міст Бровари, Бориспіль та іншими “приватниками”. У майбутньому, якщо депутати підтримають, хочемо придбати комунальні автобуси у лізинг та встановити доступні для населення тарифи і забезпечити транспортним перевезенням всіх мешканців громади, а не лише на марштрутах, які є прибутковими. Також плануємо створити день пільгового проїзду.
KV: Які стосунки з районом?
Олександр Вареніченко: На відміну від багатьох, наша районна рада, адміністрація та селищна рада працюють в унісон. Ми завжди вирішуємо усі проблеми спільно і в співпраці.
KV: Чи є співпраця із областю?
Олександр Вареніченко: Нещодавно губернатор проводив онлайн нараду з питань стану доріг, забезпечення дітей-сиріт житлом, забезпечення субвенцією сільської медицини. Під час наради я вкотре підняв питання ремонту шляхопроводу через залізничний міст, який зараз у жахливому стані. Ми разом із народним депутатом Павлом Різаненком, головою РДА, зустрічались із начальником відповідної служби у Київській області щодо ремонту вказаного шляхопроводу. Чиновник служби автомобільних доріг пояснював затримку ремонту температурним режимом, нібито роботи не можна починати. Жителі вже настільки обурені, що налаштовані мітингувати та перекривати дорогу. Про це губернатор області був попереджений. І знову зазначу, що 18 червня до нас приїдуть відкривати єдине у Європі підприємство, люди вклали 150 млн гривень у будівництво саме у Баришівці, то невже той шляхопровід настільки затратний, що ми маємо червоніти через нього?
Деякі псевдоактивісти вже користуються ситуацією і всюди скандують, що “влада нічого не робить”. На жаль, згідно чинного законодавства вкладати кошти місцевого бюджету в ремонт вказаного об’єкту неможливо.
KV: Чому вирішили піти на вибори від БПП? Які стосунки зі “Свободою”?
Олександр Вареніченко: Мене намагались зняти, як кандидата на голову громади, зареєструвавши у Черкаській області у депутати Червонослобідської сільради. Подвійна реєстрація - автоматичне зняття з виборів. Є підозра, що це зробили представники “Батьківщини”. У виборчій комісії Черкащини виявилась ксерокопія мого паспорту, знята із особової справи. Підписи були підроблені. Члени виборчої комісії підтвердили, що бачать мене вперше. Я передбачав, що щось подібне може статись, тому що перед виборами з'явилися “реваншисти”, які дуже не хотіли бачити мене головою громади. Оперативне виявлення злочину відбулося саме завдяки співпраці із народним депутатом Павлом Різаненком, який за три роки попередньої каденції жодного разу не відмовив у допомозі. І на цей раз за його втручання, через тоді діючого губернатора Київщини, оперативно було повідомлено губернатора Черкаської області та керівника місцевої поліції про виявлені порушення виборчого законодавства. Очевидно, що в період передвиборчої кампанії у “Свободи” не було того ресурсу, який би стримав шалений тиск на мене.
Та, незважаючи на мій перехід до БПП, я завжди працював і працюватиму по совісті і для громади, а не за вказівкою будь-якої партії.
KV: Чи довго були членом “Свободи”?
Олександр Вареніченко: У 2015 році на вибори я йшов як самовисуванець, незважаючи на те, що був членом партії ВО “Свобода”. Я не є технологом у політиці і вважав, що за партійної підтримки буде набагато легше. Виявилось - ні. Ще у 2016 році мав наміри вийти зі “Свободи”, які зумовила заява депутата, представника фракції ВО “Свобода” в Баришівській районній раді: “ми не голосуємо за бюджет, така наша політика, ми в опозиції до влади”. Не розумію, як можна не голосувати за такі важливі рішення і ставити у пріоритет не життєзабезпечення громади, а політичні амбіції. Сьогодні я працюю з усіма, хто робить щось на благо громади, жодна партійна директива не може бути вищою за потреби громади.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Олександр Вареніченко: У 2020 році планую знову балотуватись на голову громади. Сподіваюсь на підтримку виборців.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй
Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко
Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, - Руслан Майструк
Фурсівська ОТГ не віддасть Білій Церкві свої землі та податки, - Микола Фурсенко
Позиції Іванкова щодо будівництва ядерного сховища ніхто не питав, - Олександр Поліщук
Фото: KVКиевVласть
6 червня 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Позиції Іванкова щодо будівництва ядерного сховища ніхто не питав, - Олександр Поліщук
Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Іванківської селищної ради Олександром Поліщуком.
KV: Децентралізація - які плани? Яка проводиться робота? Проблеми?
Олександр Поліщук: Район специфічний, оскільки серед усіх населених пунктів тільки Іванків може виконувати роль центру майбутньої громади. Об'єднуватись потрібно у єдину громаду. Але Іванківський район - один із найбільших в Україні, тут більше 80 сіл. Через це вимоги, які є у процесі децентралізації, будуть порушені. Йдеться про під'їзд швидких, пожежних, надання послуг.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Також велике питання - чи буде така громада самодостатньою. Наразі район живе за рахунок податків із підприємств, що працюють у зоні відчуження. Поки невідомо, чи залишаться вони за громадою, чи відійдуть до державного бюджету. Керівництво району займається цим питанням, але поки конкретної відповіді ми не отримали. Це обов'язково має бути врегульовано прийняттям постанови Кабінету Міністрів.
Взагалі робота щодо об'єднання була розпочата у 2015 році, ми прийняли відповідні рішення. Тоді згоду дали майже всі сільради, за виключенням чотирьох - Страхоліської, Розважівської, Кухарської та Горностайпільської. Сьогодні вже ці рішення у часових межах втратили свою силу. На цьому процес зупинився.
KV: Які стосунки із районом?
Олександр Поліщук: Нормальні стосунки, рада та адміністрація розташовані на території селища. Звертаємось до них з приводу реалізації проектів, разом звертаємось до області.
KV: Чи узгоджує з вами район перелік об'єктів, які подаються в КОДА для фінансування за рахунок коштів із Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП)?
Олександр Поліщук: Ми приймаємо рішення на сесії селищної ради, передаємо у район, а вони - в область. Поки ми приймали тільки одне рішення і потім вносили до нього зміни. Ми рекомендували ремонт школи №2, будівництво очисних споруд у селищі, їх КОДА до переліку включила. Також подавали реконструкцію двох великих доріг, але район ці проекти навіть не передав у область.
KV: Які ще проекти плануєте подавати на фінансування?
Олександр Поліщук: Їх дуже багато. Найбільш фінансово затратні, окрім школи і очисних споруд, - будівництво багатоквартирного будинку соціального призначення, повна заміна водопроводу і капітальний ремонт центральних вулиць. Всього їх чотири, на дві вже виготовлена проектно-кошторисна документація, ми готові починати роботу, аби дали кошти. Це близько 40 млн гривень, тоді як річний бюджет Іванкова - 20 млн.
KV: Як громада Іванкова відреагувала на новину про будівництво ЦСВЯП?
Олександр Поліщук: Протестів не було, тому що фактично нас ніхто не запитував. Будівництво почалось без обговорення із Іванковом. Вважається, що компроміс було знайдено ще десять років тому, коли приймали закон про 10% коштів на інфраструктуру для Іванківського, Поліського районів і міста Славутич. Звісно, були активісти, які виступали категорично проти будівництва. Але їхня думка тут нічого не вирішила.
KV: Вже отримали кошти по затвердженим об'єктам?
Олександр Поліщук: Наскільки мені відомо, ці кошти ще навіть не передали на область. Мабуть, чекаємо, поки усі проекти подорожчають і потім доведеться платити за них вдвічі більше.
KV: Будівництво скандальних мостів за рахунок коштів Іванківського району було заборонено судом. Роботи були зупинені?
Олександр Поліщук: Так, район відстоював наші кошти і у судовому порядку мости виключили із переліку об'єктів Іванківщини. Але там будівництво розпочато і роботи продовжуються.
KV: Чи проводиться робота із інвесторами?
Олександр Поліщук: Це досить складне питання, ми розташовані далеко від столиці, тому інвестори не дуже цікавляться. Основні наші інвестори - це сільськогосподарські підприємства. До 2010 року землі навіть не були розпахані, ніхто не доглядав за ними. Ми активно почали займатись цим питанням, прийшли агрохолдинги, фермери, почали орендувати землю.
Звісно, тут урожаї не такі, як у Білоцерківському, Сквирському, Васильківському районі, де чорноземи. Ми інвестору не можемо запропонувати такі умови. Але ті підприємці, які беруть нашу землю, дуже допомагають. Платять орендодавцям і до місцевого бюджету.
KV: Чи є вільні території, які б можна було запропонувати потенційним інвесторам?
Олександр Поліщук: Майже немає. Є багато територій, де розташовані закинуті підприємства. До чорнобильської катастрофи тут був потужний льонзавод. Є велика територія колгоспу, яка наразі неосвоєна. Не працює молокозавод, завод горілчаних виробів і ще багато інших. Але усі вони знаходяться у приватній власності. Ми намагались вести діалог із керівниками, оскільки зараз розробляємо генеральний план селища. Поки вони не планують відновлювати діяльність.
KV: Чи є проблема росту онкологічних захворювань серед жителів Іванкова? У якому стані медична сфера?
Олександр Поліщук: Останнім часом така проблема є серед населення усієї країни. Не можу сказати, що у Іванкові низький ріст захворюваності. Медицину реформуємо, розділили на дві ланки. Первинна ланка обслуговує жителів селища, вторинна, районна лікарня, - надає більш широкий спектр послуг.
Район вкладає досить серйозні кошти у розвиток медицини - проводиться реконструкція будівель, обладнання. Але є проблема із кадрами. Є програма підтримки лікарів, яка працює у селищній та районній радах. У Іванкові купуємо лікарям житло. Спочатку як службове, а якщо продовжать працювати на нашій території - то передамо у приватну власність. Близько п’яти квартир за два роки вже було придбано.
KV: Яка ситуація у селищній раді? Як миритесь із депутатами?
Олександр Поліщук: Є депутати, які не згодні із політикою, що проводить селищний голова. Є й ті, хто підтримує. Деякі питання голосуємо без проблем, деколи - не знаходимо консенсусу. Але частіше співпрацюємо, ніхто не блокує роботу ради. У нас декілька депутатів від політсил, але більшість - самовисуванці, тому про політичні ігри тут взагалі не йдеться.
KV: Чи є "сміттєва" проблема?
Олександр Поліщук: Поблизу селища є напівлегальний полігон. Його також було подано у перелік об'єктів для фінансування за рахунок ядерного сховища. На цей об'єкт виготовлена проектно-кошторисна документація, необхідно близько 40 млн гривень. Земля під ним знаходиться у комунальній власності, а сам полігон потрібно узаконити. Проектом передбачено встановлення сортувальної лінії, огородження, освітлення і таке інше.
Часто виникають проблема зі стихійними звалищами, шукаємо по ярах сміття, яке скидають місцеві жителі. Складно привчити людей, що за вивіз сміття потрібно платити, усе хочуть безкоштовно. Намагаємось переконувати, що потрібно заключати договори із нашим підприємством. У багатоквартирних будинках простіше - там стоять контейнери і договір заключений автоматично. Від приватного сектору організовано централізований вивіз сміття один раз на тиждень.
KV: Наскільки проблемною є ситуація із очисними спорудами?
Олександр Поліщук: Хоч і назвали цей процес реконструкцією, там необхідно будівництво. Колись почали будувати першу чергу, але фактично їх немає. Ми забруднюємо річку Тетерів. Я на посаді дев'ятий рік і весь цей час триває епопея із виділенням коштів. У 2010 році був виготовлений проект за рахунок району, обіцяли кошти, але таких сум там немає. Були переговори із Міністерством екології. Одного разу вдалось “вибити” частину суми, але нам їх передали 23 грудня - за 5 днів будуйте очисні споруди. Звісно, ми не встигли їх освоїти і вони повернулись, звідки прийшли. Тому, як і раніше, чекаємо. Тепер вже від ЦСВЯПу.
KV: Чи є проблеми із перевізниками?
Олександр Поліщук: До складу Іванківської селищної ради входить ще три села. У нас є приватний перевізник, у якого один автобус. Він курсує декілька разів на день - сім кругових рейсів. Вартість квитка 9 гривень, з яких 3 гривні компенсує селищна рада, тобто для пасажирів він коштує шість. Також прийнято рішення про пільгове перевезення, для них безкоштовно. Проблем із маршрутом до Києва не виникало.
KV: Яка ситуація із тарифами? Чи є невдоволення серед мешканців?
Олександр Поліщук: Ми встановлюємо тарифи на обслуговування прибудинкових територій. Я вважаю, що тариф помірний, враховуючи рівень по області. Туди включено мінімально послуг. Частково оплачуємо із бюджету утримання та ремонт ліфтів у багатоквартирних будинках. Водопостачанням займається підприємство районної ради, там плата немаленька. Але останнє підвищення було близько двох років потому і підвищувати наразі не планують. Хоча два водоканали - районний і селищний, звертались до райради щодо субсидії на погашення боргів.
KV: Яка кількість населення отримує субсидії?
Олександр Поліщук: У районі проживає близько 29 тис. населення, із них субсидії отримують близько 5,5 тисяч. По селищу показник приблизно такий самий - пільга надана кожній п'ятій сім'ї.
KV: Із областю співпрацюєте?
Олександр Поліщук: Ми все вирішуємо через район. Губернатор до нас не приїздив, але особисто знайомі. Поки ніяких рішень по селищу не було. Але дуже чекаємо розблокування коштів на покращення інфраструктури.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Олександр Поліщук: Не планую виїжджати за межі району. Але поки невідомо, у якому форматі буде розвиватись селище - як громада, чи як самостійна адміністративна одиниця. Якщо буде ОТГ - то на яких умовах. Якщо залишить її без податків із Чорнобильської зони - тут навіть нічого буде розвивати, вона буде найбіднішою в Україні. Я не готовий керувати такою ОТГ. Тому що кожен староста буде вимагати від голови, а це 8 десятків сіл. Бюджет Іванкова усіх не прогодує.
KV: Чи було вам за дев’ять років роботи вашої роботи за щось соромно?
Олександр Поліщук: Був період, коли хотів покинути посаду. У 2016 році навіть написав заяву на звільнення. Не бачив підтримки депутатів, але вони мене не відпустили. Складно працювати, коли кожну ініціативу сприймають як бажання збагатитись. Тяжко кожного разу вмовляти і доводити, що це важливо для селища, а не особисто для мене. Депутати створювати тимчасові комісії, проводили перевірки. Але досі ні одна із них не подала звіту. Вже 2019 рік, я досі працюю. Як буде далі - час покаже.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй
Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко
Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, - Руслан Майструк
Фурсівська ОТГ не віддасть Білій Церкві свої землі та податки, - Микола ФурсенкоКиевVласть
30 травня 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Фурсівська ОТГ не віддасть Білій Церкві свої землі та податки, - Микола Фурсенко
Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Фурсівської об'єднаної громади Миколою Фурсенко.
KV: Розкажіть про історію створення об’єднаної громади. Які труднощі виникали?
Микола Фурсенко: Труднощі у реформі децентралізації є і зараз. На державному рівні ніхто не може запевнити громади, що об’єднання – це дуже важливий та обов’язковий процес. Утворення ОТГ є серйозним шансом для модернізації нашого життя та суспільства в цілому. Україна має йти європейським шляхом, інакше ми продовжимо жити у радянському режимі. Наразі усе змінилося – із колгоспів перейшли на фермерства, кооперативи, але домінують великі агрохолдинги та сільськогосподарські підприємства. Але більшість із них цікавить не розвиток сільських територій, а земля і прибуток. І до створення громади нам не вистачало повноваження для розпорядження своїми землями, їх роздавали через область, район.
Тому ми розуміли, що децентралізація допоможе нам отримати не тільки повноваження, але й кошти для їх реалізації, що неодмінно дасть можливість покращення життя сільській громаді. Вже зараз нам це вдається, але з великими потугами.
З приводу труднощів, то керівництво міста Біла Церква бачила наші населені пункти у складі своєї ОТГ. Створенню нашої громади міськрада усіляко намагалась перешкоджати. Мер Геннадій Дикий приїздив у Фурси і мав можливість виступити перед жителями громади та приймав участь в обговоренні, але жодного голосу наші мешканці не віддали за приєднання до міста. Сільські громади мають бути, це хребет української нації. Саме ми, селяни, годуємо Україну. Околиці Білої Церкви – це колишні села, там купа проблем, які місто ще не вирішило. А у нас є можливість навести у себе порядок, своїми силами.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для сіл?
Микола Фурсенко: Ми розробили план соціально-економічного розвитку сіл ОТГ, створено економічну базу, що дало можливість залучати кошти до місцевого бюджету. Села громади почали розвиватися, молодь виїжджає все менше, а залишається працювати в селах. Зросла народжуваність, а у школах та садочках стало на третину більше дітей. Ми побудували та відкрили новий садочок, діти забезпечені дошкільною освітою. Також ми поновили сферу культури, почали розвивати спорт. По освітянським програмам наші діти отримують нагороди на державному, обласному рівнях. Успішно розвивається художня самодіяльність, також у Фурсах діє дитячий театр, хореографічна та вокальні студії, є інструментальний ансамбль, художній колектив “Молодички”, два хорових колективи та дитячий ансамбль бандуристів.
Нам вдалось покращити медичну сферу - маємо дві медичні амбулаторії та чотири фапи, відкрили дві аптеки. Крім того, ми виграли державний гранд на будівництво нової сучасної медамбулаторії в селі Фурси.
Але найголовніше - це створення робочих місць. Нам вдалось створити у селах громади вже 1185 робочих місць.
KV: Як залучуєте інвесторів?
Микола Фурсенко: В першу чергу - ведемо прозору політику. Коли приїздять потенціальні інвестори, ми завжди вислуховуємо, приймаємо відповідне рішення і надаємо можливості реалізувати проекти, а це надходження до бюджету.
Для потужних інвесторів у нас немає великих промислових площ. Є у нас ДП “Українська геологічна компанія” “Правобережна геологічна експедиція”, де раніше працювало понад 800 людей, а зараз - 100. Територія там дуже велика і наразі вона є промисловою базою села. Там розміщується 18 об'єктів господарювання різних форм власності. Вони складають близько 30% надходжень нашого бюджету. І ми будемо продовжувати розвивати цю зону.
Також розширюємо мережу торгівлі, це і фізичні особи, і фермерські господарства, і кооперативи. Завдяки цьому створили кількасот робочих місць. Лише у Фурсах вже 32 магазини-кіоски, кафе. Люди працюють, залишаються у селі.
KV: Села не скаржаться, що центр їх поглинає? Які стосунки із старостами?
Микола Фурсенко: Із старостами робочі стосунки, по закону кожен має свої обов'язки і ми їх виконуємо. Особливих проблем із селами не виникає, у нас є спільний бюджет - ми разом його наповнюємо та порівну розподіляємо. І якщо, наприклад, 70% коштів надають Фурси, то це не означає, що іншим селам на розвиток та потреби ми надаємо 30%. Ми вирівнюємо показники. І на місцях починають розуміти, що від них також залежить їхній розвиток. Чим більше надходжень ми матимемо - тим більше матимемо можливостей реалізувати план розвитку громади.
KV: Як миритесь із депутатами? Яка ситуація у сільраді?
Микола Фурсенко: Проблеми завжди були і будуть, у кожної політичної сили власне бачення. На розвиток сільських територій завжди шукаємо компроміс для позитивного вирішення актуальних для громади питань. Частіше знаходимо порозуміння. Бувають суперечки через те, де поставити дитячий майданчик або коли почати ремонт дороги та освітлення. Такі питання дуже болючі, адже свого часу держава не допомогала, а тепер це зона нашої відповідальності. Ми цей факт прийняли, але все одно я вважаю, що має бути державна підтримка. У нас 200 кілометрів доріг і всього 10 тис. жителів. Ми не можемо усе відразу зробити, потрібен час.
У нас є два комунальні підприємства, 426 об’єктів оподаткування, а ще хочемо мати власну пожежну службу, підрозділ охорони громадського порядку. Є над чим працювати на усіх напрямках розвитку.
KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію?
Микола Фурсенко: Отримали, інакше не могло бути. Була допомога на освіту та медицину, а також невеличка інфраструктурна субвенція на дорогу - 3,085 млн гривень. За 19 років мого головування вперше нам її надали. Цього місяця плануємо розпочати роботи, адже це центральна дорога, яку раніше обслуговував район. Зроблено заявки на об’єкти, що будуть виконані за кошти інфраструктурної субвенції на 2019 рік.
KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до ОТГ?
Микола Фурсенко: За півтора роки роботи наша громада показала непоганий результат, тому бажаючі вже є. Але це буде вирішувати обласна рада затвердженням перспективного плану. Сьогодні є ймовірність, що ще 4-5 сільрад до нас приєднаються. Це не тільки села Білоцерківського району, у нас фактично через дорогу починається Сквирський район.
KV: Які стосунки із Білою Церквою? Конфлікт через затвердження кордонів, зокрема мікрорайон Гайок, вирішено?
Микола Фурсенко: Це надуманий конфлікт з боку Білої Церкви. Кожна адміністративна одиниця, населений пункт, мала свої кордони. Так було і в Радянському союзі, так було ще до революції. Такі ж межі мали колись і Фурси. Вулиця Піонерська, селекційна станція, парк “Олександрія” - були частиною села. Ми розуміємо, що місту потрібно розвиватись. Вони забрали території, які межують із Фурсами, а це зокрема землі сільськогосподарського призначення, аеродром “Гайок”. Але ж треба мати совість. Ми не проти їх амбіцій, коли вони не порушують діючого законодавства.
У жовтні 1999 було розпорядження КМУ, що житловий масив Гайок, Авіаремонтний завод, злітно-посадкова смуга та частина обладнання аеродрому було передано до комунальної власності Білої Церкви, у нас не було жодних заперечень. Але питання щодо землі під ними вирішує виключно Верховна Рада. Сільські межі встановлюються рішенням облради. За погодження Білої Церкви ми розробили свій генеральний план, схему-планування розвитку нашого села і наразі вони затверджені. Але це не означає, що у подальшому із містом у нас не виникне непорозумінь. Ми готові чимось поділитись і в першу чергу передати землі, на яких розміщені об’єкти комунальної власності міста. Білій Церкві Фурсівська ОТГ свої землі та податки не віддасть. Бо вони хочуть або все, або - нічого.
KV: Жителі громади обслуговуються у лікарнях Білої Церкві платно? Хто компенсує витрати?
Микола Фурсенко: За тих, хто звертався у медичні заклади Білої Церкви, платимо гроші. Але сьогодні ми створили свою первинну ланку медицини. Є домовленість із Білоцерківською лікарнею імені Семашко, районною лікарнею. Ми так само можемо співпрацювати із іншими медзакладами. Компенсуємо із місцевого бюджету.
KV: Чи є співпраця із областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Микола Фурсенко: Ми співпрацюємо, є взаємна довіра. Часто проводимо спільні заходи. Роботу голови КОДА Олександра Терещука громада оцінює позитивно.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії?
Микола Фурсенко: Із тарифами, які встановлюємо ми, проблем немає. Заборгованості у наших комунальних підприємствах відсутні. Та оплатити тарифи, встановлені державою, можуть не усі наші жителі. Субсидії отримує кожна четверта сім'я громади.
KV: Чи є сміттєва проблема?
Микола Фурсенко: У Фурсах є законне сміттєзвалище, тому проблем тут немає. У інших населених пунктах полігонів немає, тому шукаємо інвестора для будівництва біогазового сміттєпереробного заводу. Вже ведуться перемовини, це буде екологічний завод, який до того ж збільшить кількість робочих місць у громаді. У поточному році такий проект буде втілюватись у Пищиках, потім плануємо будувати у Трушках.
KV: Очисні споруди - чи є проблема у громаді?
Микола Фурсенко: Це велика проблема у всій громаді. Як правило, у селах на це коштів завжди не вистачало. Необхідно проводити модернізацію системи водопостачання та водовідведення, але поки виділяємо КП дотацію для підтримки в належному стані споруд.
KV: Розкажіть про ситуацію, коли від вас вимагали покинути посаду і погрожували гранатою. Через що це відбувалось? Кому це вигідно?
Микола Фурсенко: Це більше політиканство, ніж погрози. Мене обрали громади усіх сіл, я отримав переконливу перемогу на виборах. За фактом погроз було відкрито провадження, виявлено правопорушення, але у результаті розслідування справу закрили через відсутність доказів.
Такі ситуації відбуваються по всій країні. Щороку 70-80 голів через погрози добровільно йдуть з посад. У 95 районах громади ще не об'єднані. А дехто об’єднався поспіхом - і тепер не є спроможною ОТГ. Ті, хто виступають проти децентралізації, такі факти використовують на свою користь. Та всі реформи мають бути, альтернативи децентралізації немає.
KV: Які плани маєте щодо кар'єрного зростання?
Микола Фурсенко: У віці 71 рік планів щодо кар'єрного зростання не може бути. Я військовий пенсіонер, і мене це задовольняє. Я народився у Фурсах, і після військової служби проживаю у Фурсах, тому хочеться цю територію розвивати. Громада буде успішною, для цього є всі можливості. Найближчим часом ми затвердимо стратегію розвитку сіл ОТГ на 7-8 років і будемо її реалізовувати.
KV: Готуєте наступника?
Микола Фурсенко: Я не готую. Кандидатів багато, але громада має обрати достойного, щоб продовжити її зростання.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй
Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко
Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, - Руслан Майструк
Фото: KVКиевVласть
23 травня 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, - Руслан Майструк
Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Тетіївської об'єднаної громади Русланом Майструком.
KV: Розкажіть про історію створення об’єднаної громади. Які труднощі виникали?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Руслан Майструк: Ще 14 травня 2015 року я ініціював об'єднання 28 територіальних громад Тетіївського району з центром в місті Тетієві. Але 6 населених пунктів не підтримали процес об’єднання, і саме це стало причиною зупинки створення ОТГ в Тетіївському районі на два роки.
Згідно із затвердженим Київською обласною радою та погодженим Кабінетом міністрів України Перспективним планом розвитку громад, ОТГ на той час можна було створити лише об’єднавши всі населені пункти району. Тобто, об’єднуватися можна було, але тільки згідно цього плану. На сьогодні ситуація інша, тому що відбулись законодавчі зміни: нині можна об’єднуватися з тими, хто цього хоче.
Відносно тих населених пунктів, які відмовились входити в ОТГ, ми вирішили зробити паузу. Вони можуть приєднатися в будь-який момент за рішенням сесії сільської ради та сесії об’єднаної громади.
KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для міста та сіл?
Руслан Майструк: Перш за все була сформована команда, створені структури, яких в нас не було, адже до об’єднання це були функції державної адміністрації. Наша мета – це забезпечити надання якісних послуг населенню та розвиток громади. Саме для цього і був створений ЦНАП, який незабаром відкриється. Ми виграли грант від “Юлід з Європою” і зараз чекаємо техніку та меблі від них. В старостинських округах будуть віддалені відділення ЦНАПу, в яких буде надаватись близько 200 послуг.
Гострою проблемою не лише для нашої громади, а й для інших громад по Україні є розбиті дороги. Саме тому ми купили установку Турбо-5000 на базі автомобіля Ман і тепер ми власними силами почали робити ямковий ремонт в громаді, і це значно здешевлює та покращує якість виконаних робіт. Ще купили вуличний підмітальний автомобіль, який з початку літа розпочне прибирання доріг громади.
Майже відразу після створення ОТГ була написана Стратегія розвитку громади до 2023 року, яка вже затверджена і діє. Написано 132 проекти і частина з них вже реалізована. Ми увійшли до Асоціації ОТГ, ініціатив “Мери за економічне зростання” та “Угода мерів”, стали членом Асоціації “Енергоефективні міста України” та стали співзасновником “Асоціації громад місцевої демократії”. На сьогодні Світовий банк затвердив і високо оцінив наш “План економічного розвитку громади”, ми написали та подали на затвердження "План дій сталого енергетичного розвитку та клімату міста Тетіївської ОТГ до 2030 року", підготували інвестиційний паспорт громади, завершили написання “Сталого економічного розвитку Тетіївської ОТГ”. І це не просто плани, які будуть покладені на полицю. Це конкретний комплексний план подальших кроків нашої громади. Навіщо це? Це і доступ до міжнародних грантів, це і сприяння формуванню іміджу інвестиційно привабливої громади, відкриття нових можливостей для розвитку. Загалом – це фундамент громади для подальшого розвитку.
Щодо грантів, то крім перемоги в першому раунді фази впровадження програми "U-LEAD" 2018 рік, ми ще стали переможцями в проектах: "Цифрова громада", "Є-рішення для громад" 2018 року, “Смарт Громада - Створюємо разом”.
KV: Села не скаржаться, що місто їх поглинає? Які стосунки із старостами?
Руслан Майструк: Сьогодні в нас є виконуючі обов’язків старост і кожен із них переймається долею свого села. Однак 95% сіл – це дотаційні села, які використовують бюджет міста. Ми, в свою чергу, намагаємось не обділяти ні своєю увагою, ні коштами кожне село.
KV: Як миритеся із депутатами? Яка ситуація у міській раді?
Руслан Майструк: В нас підібралась злагоджена команда і кожен з нас працює на благо громади. Всі ситуації вирішуємо шляхом обговорень та конструктивних діалогів.
KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію?
Руслан Майструк: Так, за рахунок цієї субвенції ми зробили капітальний ремонт в ЦНАПі, купили техніку для ямкового ремонту доріг та дорожний пилосос.
KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Тетіївської ОТГ?
Руслан Майструк: Були звернення не від сільрад, а від самих жителів. Зараз потрібно провести зібрання мешканців, тож ця ситуація на переговорному етапі.
KV: Як покращуєте інвестиційний клімат?
Руслан Майструк: Ми вже зробили інвестиційний паспорт, який розміщений на сайті Тетіївської міської ради. Завдяки тому, що нам держава, до речі, першим в Київській області, передала більше 3 тис. га землі сільськогосподарського призначення і на тих землях, які не використовувались, а це близько 70 га, ми сьогодні ставимо сонячні електростанції. Вже оформлена вся документація і невдовзі розпочнемо будівництво.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії?
Руслан Майструк: Тарифи на комунальні послуги високі по всій державі. Там, де ми можемо їх контролювати і тримати на рівні допустимих – ми це робимо. Наприклад, тариф на водопостачання та водовідведення в нас один з найнижчих, порівняно з сусідніми громадами та районами. В Тетіївській ОТГ близько 3 тис. чоловік отримує субсидії.
KV: Чи є співпраця з областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Руслан Майструк: Співпраця і розуміння з областю є завжди, адже ми відкриті і готові працювати з будь-якою владою, яка призначається чи обирається людьми. Ми намагаємось знайти компроміси та оптимальні для всіх рішення актуальних питань. Від нового губернатора очікую плідної співпраці та діалогу.
KV: Які стосунки з районом?
Руслан Майструк: З РДА ми завжди працювали результативно та знаходили спільну мову, з райрадою були певні труднощі під час передачі об’єктів з району в громаду. Зараз намагаємось вести конструктивний діалог і знаходити компроміси, адже від нашої співпраці залежить комфорт життя мешканців Тетіївщини.
KV: Ви заявляли про знищення первинної медицини у всьому районі через рішення районної ради. У чому була причина? Яка ситуація із медициною зараз?
Руслан Майструк: Сьогодні вся первинна ланка медицини району передана в ОТГ, навіть тих сіл, які не входять до громади. На сьогодні райрада жодної копійки на утримання приміщень первинної ланки медицини не відшкодовує, відповідно весь матеріальний тягар лежить на громаді.
KV: Місто планувало розширити межі за рахунок сусідніх сіл. Чи отримали дозвіл від облради та Верховної ради? Що вже було зроблено? Які території плануєте включити до складу міста?
Руслан Майструк: На сьогодні в місті діє новий генеральний план, який розроблений НДПІ “Містобудування” і на основі його був розроблений проект землеустрою щодо нових меж міста. Проект пройшов обговорення і погодження міської ради, районної ради, погоджений з усіма сусідніми землекористувачами і переданий до обласної ради, але, на жаль, вже більше року обласна рада не погоджує даний проект, хоча він і пройшов погодження на двох комісіях обласної ради з одноголосним винесенням його на сесію. Обласна рада аргументує затримку в розгляді тим, що вони будуть розглядати це питання на черговій сесії, але зараз в них крім позачергових сесій, чергові не відбуваються. Прикро, що в нас четверта частина міста знаходиться за межами міста і це створює певні труднощі для людей, для підприємців. Дуже сподіваюсь, що найближчим часом всі ці питання будуть вирішені.
KV: Очисні споруди – чи є проблема в місті? А у громаді загалом?
Руслан Майструк: Очисні споруди у нас працюють, хоча вони і застарілі. Зараз виготовляється проект по заміні і переходу на сучасні очисні споруди, вивчався досвід Білорусії і маємо надію, що цей проект буде профінансований і втілений в життя.
KV: У минулому році в Тетієві був спалах африканської чуми свиней. Як вирішили проблему? Яка ситуація зараз?
Руслан Майструк: Так, в минулому році постраждали тварини і в приватному секторі, і в сільськогосподарських підприємствах. Було утилізовано велику кількість свиней. Міська рада зі свого боку вжила всіх необхідних заходів, але проблема у відшкодуванні коштів за поголів’я свиней, яке вони втратили, залишається, і в цьому питанні ми розраховуємо на підтримку держави.
KV: Чи є сміттєва проблема?
Руслан Майструк: Зараз у нас проходить пілотний проект, спрямований на ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ в старостинських округах ОТГ і встановлення сміттєвих контейнерів. За кошти інфраструктурної субвенції плануємо закупити ще один автомобіль для видалення твердих побутових відходів, а також контейнери і запустити програму вивезення ТПВ по всій території громади. В місті вже почали ставити контейнери для сортування сміття – так як це робиться в Європі.
KV: Які результати розслідування щодо обстрілу вашого будинку, а потім нападу невідомих, у 2017 році? На вашу думку, хто і навіщо це зробив?
Руслан Майструк: Я пов’язую цей випадок тільки з моєю роботою і, на мою думку, це була спроба вплинути на мою діяльність.
KV: У 2017 році ви звинувачували прокуратуру Київської області у дискредитації вас, як міського голови. У чому причина? Чим закінчилась ця ситуація?
Руслан Майструк: Ті звинувачення, які йшли на адресу міської ради були абсолютно безпідставними, адже виділені кошти з державного бюджету були використані за призначенням. Було зроблено заміну вікон і дверей у райвійськкоматі та будинку культури. Роботи зроблені, а відповідно всі звинувачення щодо міської ради зняті.
KV: Які амбіції маєте щодо кар’єрного зростання?
Руслан Майструк: Мрію завершити реформу децентралізації на території Тетіївського району, щоб в нас була єдина громада – так як це склалося історично до нас. Я готовий і надалі працювати на благо рідного Тетіївського краю, адже щиро хочу, щоб це була розвинена і квітуча громада з комфортним і затишним життям для її мешканців.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй
Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко
21 травня 2019 г. 16:00
Раздел: Тексти
По-веселому: на капремонте Ледового дворца за полгода освоят еще 87 млн гривен
В многострадальный Ледовый дворец по ул. Ильенко, 46 в Киеве снова “вольют” миллионы гривен. ГП "Спортивный комплекс "Авангард" по результатам тендера заказало за 87 млн гривен проведение капремонта дворца у ООО “Навигаторспецстрой”. За 13 лет своего существования эта компания ни разу не участвовала в публичных закупках и заметна была лишь по уголовному производству о хищении денег. Судя по всему, за этой компанией стоит бывший директор Львовской дирекции ПАО “Укрпочта”, а сейчас владелец ООО “Концерн “Киевподземдорстрой” – Василий Веселый. Примечательно, что предыдущая попытка отремонтировать Ледовый дворец закончилась уголовными производствами по факту хищения миллионов гривен.
Как стало известно KV из объявления электронной системы публичных закупок Prozorro, 26 апреля 2019 года ГП "Спортивный комплекс "Авангард" (ДП "Спортивний комплекс "Авангард") (*) заключило с ООО “Навигаторспецстрой” (ТОВ “Навігаторспецбуд”) (**) договор на проведение капитального ремонта здания Ледового дворца на ул. Ильенко, 46. Стоимость соглашения составила 87,3 млн гривен.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Согласно заключенному договору, до конца октября 2019 года подрядчик должен будет выполнить на объекте общестроительные работы - отремонтировать колонны, перекрытие, кровлю. Также ему необходимо обустроить электроосвещение, водоснабжение, канализацию, насосную станцию и водомерные узлы. Кроме этого в перечень его работ войдет монтаж оборудования - вентиляции, отопления, холодоснабжения, теплоснабжения, системы пожарной сигнализации.
Конкуренцию ООО “Навигаторспецстрой” на аукционе составили две компании ООО “Кулев-Инвест” (ТОВ “Кулев-Інвест”) и ООО “Киевстрой22” (ТОВ “Київбуд22”). Их ценовые предложения с учетом критериев оценки тендерных предложений (цена - 70%, сроки выполнения работ - 30%) оказались дороже, чем у ООО “Навигаторспецстрой”.
Отметим, что во время подачи предложений для участия в тендере еще одна компания - ООО “Спецэнергомонтаж Киев” (ТОВ “Спеценергомонтаж Київ”) (*****) - направила в тендерный комитет требование устранить дискриминационные условия тендерной документации. А именно - удалить условие о необходимости наличия у подрядчика аналогичных договоров в сфере строительства именно спортивных объектов. Однако требование ООО “Спецэнергомонтаж Киев” было отклонено.
Согласно данным аналитической системы Youcontrol, компания ООО “Навигаторспецстрой” существует с 2006 года. Ее руководителем и учредителем числится львовянин Ярослав Лещух. Основной вид деятельности ООО “Навигаторспецстрой” - строительство мостов и тоннелей. По состоянию на 1 апреля 2019 года предприятие имело налоговую задолженность почти в 600 тыс. гривен. Кроме этого, ООО “Навигаторспецстрой” является фигурантом уголовного производства по ст. 191 УК Украины (присвоение, растрата имущества или овладение им путем злоупотребления служебным положением). Так, согласно последнему по нему определению Соломенского райсуда Киева от 19.11.2018 года, в июне прошлого года фирма перечислила “за имущество” более 17 млн гривен на счета некого ООО “УБП и ПССП”. Однако, как оказалось, последнее не осуществляет деятельность с 2012 года, а с апреля 2018 году ему аннулировано свидетельство НДС.
По информации сайта Prozorro, нынешний договор ООО “Навигаторспецстрой” с ГП "Спортивный комплекс "Авангард" является единственным подрядом фирмы, полученным по результатам участия в публичных закупках. За почти 13 лет своего существования эта фирма ни разу не подавала свои предложения для участия в тендерах. Из предоставленного договора фирмы о выполнении аналогичных работ известно лишь, что в 2017 году ООО “Концерн “Киевподземдорстрой” (ТОВ “Концерн “Київпідземшляхбуд”) за 198 млн гривен заказывало у ООО “Навигаторспецстрой” строительство бассейна в Коломые Ивано-Франковской области. Согласно договору, подрядчик должен выполнить работы до 2020 года.
Отметим, что по информации сайта “Розвиток Громади”, человек с именем Ярослав Романович Лещух в 2012-2014 годах был заместителем директора, а в 2014-2015 годах руководил Львовской дирекцией ПАО "Укрпочта". В течение 2014-2016 годов на него было открыто три уголовных производства. Первое - по факту причинения убытков Львовской дирекции “Укрпочты” на сумму около 7 млн гривен. Второе - по факту присвоения, растраты госимущества, находящегося на балансе одного из почтамтов Львова на сумму 38,6 тыс. гривен. И третье - по факту присвоения руководством Львовской дирекции “Укрпочты” совместно с должностными лицами ООО “Галнефтьинвест” и “Артек ЛТД” 1 млн гривен в результате завышения стоимости выполненных работ подрядной организацией.
В 2016 году Лещуху удалось через суд добиться восстановления на должности, его иск удовлетворил Шевченковский районный суда Киева. Тогда это решение суда вызывало негодование львовских активистов. В конце мая 2017 года, как раз перед завершением трудового контракта, полиция задержала Лещуха пьяным за рулем автомобиля, после чего в “Укрпочте” заявили о том, что контракт с ним продлевать не будут. На сегодня руководителем Львовской дирекции “Укрпочты” числится Николай Ростов.
Кроме того, по информации Youcontrol, в 2007-2012 годах некий Ярослав Романович Лещух возглавлял Городоцкий райотдел государственной службы ГТУ юстиции во Львовской области. А с 2014 года некий Ярослав Лещух числится помощником народного депутата из Луцка Юрия Савчука (фракция партии “Народный фронт”). В Верховную Раду VII созыва Савчук был избран от партии “Удар”.
Отметим, что до 22 апреля 2019 года руководителем и учредителем ООО “Навигаторспецстрой” был Али Рамазанов. По информации на его странице в соцсети, он работает заместителем начальника службы безопасности ООО “Концерн “Киевподземдорстрой” (ТОВ “Концерн “Київпідземшляхбуд”) (******). Соучредитель последнего (Василий Веселый) в 2012-2014 годах возглавлял уже упомянутую Львовскую дирекцию ПАО "Укрпочта" (его замом был Ярослав Лещух), после чего работал коммерческим директором в самом ПАО “Укрпочта”. С 2014 года Василий Васильевич Веселый - в списке помощников народного депутата Александра Присяжнюка (фракция партии “Народный фронт”). Председателем и владельцем ООО “Концерн “Киевподземдорстрой” Веселый стал в 2016 году, и за этот период компания получила от распорядителей бюджетных средств подрядов на сумму свыше 220 млн гривен.
Отметим, что в 2017-2018 годах ГП "Спортивный комплекс "Авангард" уже направляло средства на ремонт Ледового дворца. А именно, в ноябре 2017 года ГП заказало за 1,4 млн гривен у упомянутого ООО “Киевстрой22” разработку проектной документации капремонта здания дворца. Спустя год, в ноябре 2018 года, ГП заказало у ООО “Давлюк” за 199,5 тыс. гривен замену окон в здании Ледового дворца, а у ООО “Аркорд” - за 300 тыс. гривен ремонт кровли. Отметим, что все три договора были заключены без проведения конкурсов. Все работы по заключенным договорам должны были быть завершены до конца января 2019 года, однако документы об их завершении в системе Prozorro так и не были опубликованы.
Напомним, что с 2014 года Ледовый дворец находится в госсобственности, до этого более 20 лет он принадлежал Киеву. В 2010 году ледовый дворец был закрыт на реконструкцию, которую планировалось завершить за два года. По информации депутата Киевсовета Натальи Шульги (сейчас внефракционный, депутатская группа “Киевская команда”), в 2011 году на реконструкцию Ледового дворца было выделено 20 млн гривен: по 10 млн гривен из государственного и городского бюджетов. В том же 2011 году на объекте освоили 12 млн гривен, из которых 10 - из госбюджета, 2 - из городского.
Однако, как позже выяснили правоохранители, деньги были потрачены, а работы – выполнены не были. В 2013 году прокуратура Шевченковского района Киева открыла два уголовных производства по факту хищения бюджетных средств, выделенных на реконструкцию Ледового дворца. Прокурорской проверкой было установлено, что детско-юношеский учебно-спортивный центр профсоюзов “Авангард”, в управлении которого был дворец, в 2010 году заключил с ООО “WМ-Украина” договор на проведение работ по реконструкции Ледового дворца и поставки соответствующего оборудования для его функционирования. Но, как выяснилось, условия договора подрядчиком выполнены не были - реконструкция Ледового дворца не проведена. При этом должностные лица “Авангарда” подписали заведомо ложные акты приема-передачи выполненных работ и незаконно перечислили обществу более 12 млн гривен бюджетных средств. В ноябре 2018 года стало известно, что бывшему руководителю детско-юношеского учебно-спортивного центра профсоюзов Киева “Авангард” сообщено о подозрении по факту хищения почти 15 млн гривен.
Читайте: Экс-руководителя спорткомплекса “Авангард” в Киеве подозревают в хищении почти 15 млн гривен
Как ранее неоднократно писала KV, столичные власти уже несколько лет пытаются вернуть Ледовый дворец в собственность столицы. В частности, в июле и августе 2018 года Киевская горгосадминистрация (КГГА) обращалась в Кабмин с просьбами поддержать его передачу в сферу управления столицы.
Читайте: У Кличко просят Кабмин передать КГГА “Ледовый стадион”, вместо которого у Вагифа Алиева хотят построить ТРЦ “Южный”
Впрочем, в Министерстве молодежи и спорта снова выступили против передачи Ледового дворца в коммунальную собственность Киева. Свой отказ в Минмолодежи аргументировали тем, что уже профинансировали проект его капремонта. И вообще, в Министерстве намекнули столичным властям, что им неплохо бы заняться теми нефункционирующими объектами спортивной инфраструктуры, которые уже в их собственности.
Читайте: Минмолодежи не хочет отдавать Киеву спорткомплекс “Авангард” и “Ледовый стадион”
Отметим, что несмотря на ярую борьбу за Ледовый дворец между Минмолодежи и КГГА, а также выделенные миллионы гривен на его реконструкцию - вопрос с его восстановлением много лет стоит на месте. Восстановить ледовую арену обещало не одно поколение спортивных чиновников. В частности, нынешний министр молодежи и спорта Игорь Жданов в 2017 году на презентации проекта реконструкции спорткомплекса “Авангард” сообщал, что в планах Минмолодежи открыть спорткомплекс после реконструкции до осени 2018 года. Но так как целый год никаких подвижек в этом направлении так и не произошло, летом прошлого года родительский комитет столичной ДЮСШ ХШ "Сокол 2007" выходил на митинг под Кабмином с требованием выделить средства для завершения реконструкции Спортивного комплекса "Авангард", частью которого является Ледовый дворец. Тогда вышедший к митингующим замминистра молодежи и спорта Николай Даневич заверил, что в 2019 году году на это планируют предоставить 89 миллионов гривен. К слову, именно столько планируют потратить по результатам нынешнего тендера.
Читайте: “Верните детям Киева хоккей”: киевляне требуют закончить реконструкцию СК “Авангард” (видео)
Отметим, что ГП "Спортивный комплекс "Авангард" с 2017 года руководит Виктор Гончаренко. Предприятие подчинено Министерству молодежи и спорта Украины, которое с 2017 года возглавляет Игорь Жданов.
* ДП "Спортивний комплекс "Авангард" (код ЄДРПОУ: 39401098)
** ТОВ “Навігаторспецбуд” (код ЄДРПОУ: 34412917)
*** ТОВ “Кулев-Інвест” (код ЄДРПОУ: 37409577)
**** ТОВ “Київбуд22” (код ЄДРПОУ: 41866565)
***** ТОВ “Спеценергомонтаж Київ” (код ЄДРПОУ: 35262237)
****** ТОВ “Концерн “Київпідземшляхбуд” (код ЄДРПОУ: 31169965)
Фото: коллаж KVКиевVласть
16 травня 2019 г. 18:00
Раздел: Тексти
Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Миронівської об'єднаної громади Віталієм Савенко.
KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Віталій Савенко: У березні 2015 року було прийнято закон про добровільне об'єднання. Ми вивчили цей процесс, трохи почекали і почали діяти згідно процедури десь з середини року. Як міський голова я проявив ініціативу, ми провели спільну зустріч із сільськими головами. Було багато дискусій, усі села хотіли бути центром майбутньої громади. Вже у 2016 році ми офіційно направили пропозиції усім сільським головам, прийняли на сесії відповідне рішення, тоді вже у області було затверджено перспективний план. Оскільки це було щось нове, жителі поставились скептично. Тільки три сільради дали нам позитивну відповідь - Яхнівська, Центральненська і Пустовітівська. Тоді ми подали проекти рішень на затвердження в КОДА, але нам відповіли через відсутність спільних меж із Пустовітами. У 2017 ми розпочали процесс знову, але він був неактивним. Наступного року нам вже вдалось завершити процедуру із Яхнівською та Центральненською сільрадами. Але майже рік документи, які КОДА мала передати у ЦВК для призначення виборів, залишались в адміністрації.
Супротив щодо створення ОТО чинили районні рада та адміністрація через те, що місто надавало 85% надходжень до районного бюджету. Так історично склалось, що уся промисловість знаходиться в Миронівці, в нас є багато робочих місць. Ніхто не хоче втрачати фінансові потоки. Тому вони стверджували, що створення громади розвалить район, села стануть депресивними. До того ж у області не було стабільності - губернатори постійно змінювались. Але я заручився підтримкою усіх бюджетоутворюючих підприємств, зокрема вплинути на пришвидшення процесу призначення виборів допомогли директор Миронівського ЗВКК Олександр Жукотанський та керівник холдингу “Миронівський хлібопродукт” Юрій Косюк. Була розмова із губернатором Олександром Горганом, потім із наразі переобраним Президентом України. Завдяки його вольовому рішенню наша громада відбулася.
KV: Який вплив підприємства “Миронівський хлібопродукт” на діяльність громади?
Віталій Савенко: Це підприємство формує 85% нашого бюджету. Воно також допомагає із розвитком громади.
KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для міста та сіл?
Віталій Савенко: Наша громада почала роботу 10 січня через судові процеси. Одна із партій подавала позов через результати по їхнім кандидатам. На першій сесії ми створили усі необхідні органи для діяльності громади, прийняли кадрові рішення. Загалом у січні ми провели чотири засідання. Прийняли бюджет, забезпечили бюджетників зарплатою, надали району субвенцію на школи та садочки. Вже маємо перевиконання бюджету, виділили кошти на капітальні видатки.
Ще під час передвиборчої кампанії ми ознайомились із проблемами населених пунктів. Наразі вже визначили стратегію, після цього - затвердили проектно-кошторисну документацію. Також ми найняли працівників у сферу благоустрою, адже раніше у селах комунальних служб не було, через що багато дерев аварійні, за порядком на вулицях не стежили. Київська міська рада допомогла нам із технікою. Ще взимку ми вирішили проблему стихійних сміттєзвалищ.
KV: Які стосунки з районом? Чи вирішили ситуацію щодо харчування дітей? Через що був конфлікт?
Віталій Савенко: У нас завжди були складні стосунки. В 2010 році мене було обрано мером від партії “Удар” і я став для партії районного керівництва більмом. Причина конфліктів частіше за все через політику.
Щодо харчування дітей - ми вже утворили комісію для передачі шкіл та садочків на наш баланс і у кінці травня питання вирішимо. Розуміємо, що їх потрібно забирати, адже зараз район їх фінансує, але вже із розумінням того, що це не їхнє.
Містам районного значення складніше, ніж обласним, - у нас немає власного відділу освіти, це потрібно створювати з нуля. А серед навчального року ми ніяк не могли зайнятись цим питанням. У січні був опалювальний сезон, якби ми почали забирати заклади освіти, виникла б проблема із закупівлею газу для постачання тепла, проводились би нові тендери. Часу на це не було.
Ми обговорювали це все із районом, надали їм субвенцію. Але ж це шлюборозлучний процес - не завжди буває мирно. Та я не думаю, що дійде до війни. Все одно в подальшому усі сільради стануть частиною нашої громади.
KV: Села не скаржаться, що місто їх поглинає? Які стосунки із старостами?
Віталій Савенко: Наразі в нас усі старости виконуючі обов'язки, офіційно займуть посади вони тільки після місцевих виборів у 2020 році. Ми не стали їх проводити за рахунок місцевого самоврядування. Наразі ми з усіма співпрацюємо, вони дякують за той благоустрій, який нам вже вдалося зробити. Раніше у них не було коштів на облаштування.
Деякі депутати громади не розуміють, чому ми ділимо усе порівну. Вважають, що ми маємо вираховувати дохідну частину сіл і віддавати їм ті заробітки. Але я пояснюю - ми тепер одна громада і не можна ділити. Якби ті села не дали згоди і ми б не створили громаду, то не мали зараз таких фінансів. Звісно є різні депутати, але їх меншість, ми працюємо із більшістю.
KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію?
Віталій Савенко: Обіцяють, що отримаємо її у липні. Вона не буде великою, близько 2 млн, оскільки розраховується тільки на сільське населення, а у нас небагато жителів. І виплачується вона поетапно - за декілька років. Плануємо за ці кошти закупити техніку для очищення снігу у селах.
KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Миронівської ОТГ?
Віталій Савенко: Наша громада існує трохи більше ста днів. Поки інші сільради спостерігають, як буде далі. Але сільські голови вже запитують у старост, чи є зміни. І деякі населенні пункти замислюються щодо приєднання.
KV: Як покращуєте інвестиційний клімат?
Віталій Савенко: Плануємо найняти економіста, який буде займатись інвестиційним кліматом і залучати інвесторів. У нас чудова логістика - залізниця, траса державного значення. І для громади надзвичайно важливо створювати робочі місця.
Вже зараз у нас дуже багато підприємств. І вони також розширюються. Ми проводили нараду із керівниками підприємств щодо їх можливостей. На території міста є зруйнований цукровий завод, а це 36 га землі. Наразі ми через суд намагаємось скасувати державний акт, виданий підприємству “Кристал-М” на цю ділянку. Це стане гарною інвестиційною пропозицією.
Вже один інвестор зацікавився ділянкою, хотів встановити сонячні батареї. Але ми йому запропонуємо іншу територію, адже таку велику площу краще віддати під промисловість.
Із існуючих компаній постійно розширюється “Миронівський хлібопродукт”, “Атлантік”, “Омега мінералз”. І ще цього року ми створимо близько 50 робочих місць.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії?
Віталій Савенко: У лютому до нас звернулось наше КП “Миронівкаводоканал” і заявило, що тарифи вже не відповідають їх складовій. За їхніми розрахункам ми мали підвищити плату на 40%. Інші міста це давно зробили, а ми постійно намагались відкласти це питання. Але якщо міська рада не приймає економічно обгрунтовані тарифи, то має компенсувати різницю. Тому ми підвищили тариф на 5 гривень і 700 тис. гривень вирішили компенсувати цього року із бюджету. Сподіваємось, що вартість енергоносіїв зменшиться і ми зможемо ці кошти у подальшому виділяти на розвиток.
А субсидії отримують приблизно 20% наших жителів.
KV: Чи є співпраця із областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Віталій Савенко: У нас гарні стосунки, ми співпрацюємо. Я вже маю досвід роботи, знаю багатьох голів управлінь та департаментів. У минулого губернатора не було стільки досвіду, як у Олександра Терещука. Але й Олександр Горган був демократичним керівником, завжди йшов на контакт. Це раніше у КОДА про міських голів згадували лише перед виборами.
KV: Які проблеми із передачею громаді КП “Миронівкатепломережа”?
Віталій Савенко: Усі комунальні підприємства, які знаходяться у місті, будуть передаватись із району на баланс громади. Тут проблема полягає в тому, что на КП незаконно запустили інвестора, без рішення сесії. Рішення було підписано одноособово керівником тепломережі і заступником голови ради. У підприємства є велика заборгованість - 10 млн гривень. Протягом 9 місяців працівники не отримують заробітну плату, вони бунтували, їх годували обіцянками, але нічого не виконували.
А це КП, яке раніше було на третьому місці в області. Складається враження, що район навмисно планував довести його до банкрутства. І тепер у нас два виходи - або ми приймаємо КП із умовою, що вони частково гасять борги, або будемо самостійно будувати котельню для забезпечення опалення. Але немає сенсу витрачати на це кошти, тому я сподіваюсь, що ми домовимось.
KV: Очисні споруди - чи є проблема у місті? А у громаді загалом?
Віталій Савенко: У Миронівці ситуація із очисними спорудами нормальна. А у Центральненській сільраді мережі потребують модернізації. Вирішувати цю проблему будемо вже у наступному році.
KV: Чи є сміттєва проблема?
Віталій Савенко: Ми розробили проектно-кошторисну документацію з реконструкції нашого полігону, він майже вичерпав свої ресурси. У 2017 році ми проводили там рекультивацію, у минулому - коштів на це не виділили, адже райрада не прийняла рішення про співфінансування.
Також ми плануємо на полігоні встановити сортувальну лінію і вивозити туди сміття усієї громади. Ще співпрацюємо із інвесторами щодо будівництва сміттєпереробного заводу. Сміття - це проблема, яка є всюди.
KV: У 2017 році з'явилася інформація, що прокуратура Київської області відкрила кримінальну справу за фактом розтрати вами бюджетних коштів, виділених на ремонт доріг. Чи було розслідування? Чим закінчилось?
Віталій Савенко: Була фактова справа, але не відносно мене. Коли до поліції поступає заява, її вносять до ЄДРПОУ. Таких справ було 6 чи 7. Є “доброзичливці”, які ходять і пишуть. Але за результатами розслідувань жодна заява не підтвердилась. А спіймати міського голову на розкраданні - це завжди сенсація. Та особисто мені ніяких підроз не оголошували.
Я не спеціаліст у будівництві доріг, для цього міськрада наймає спеціальну людину. Він має відповідні документи, ми заключаємо договір і він несе кримінальну відповідальність за кошторис, якість робіт, об'єми. Як міський голова я підписую акти прийому робіт після того, як технагляд приймає роботи. І кожен розуміє свою відповідальність.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Віталій Савенко: Я не маю особливих амбіцій, люблю стабільність, хоча і пропонували підвищення. Я маю певний досвід, відчуваю сили, тому ще попрацюю у своїй громаді. Планую підготувати собі гарну заміну. У Миронівці живуть мої діти, онука і я щиро бажаю місту розвитку.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй
Фото: KVКиевVласть
13 травня 2019 г. 14:35
Раздел: Територія розуму
Чи варто ховати ідею Київської агломерації
Наприкінці 2017 року київська влада своїм рішенням ініціювала створення Київської агломерації, яка б об’єднала столицю з містами-супутниками та навколишніми селами. Йшлося про 10 міст і більше 50 сіл Київської області, що розташовані у радіусі 20-25 км від столиці. З тих пір минуло майже півтора року, і ця ініціатива, схоже, зійшла нанівець. Переважна більшість населених пунктів не підтримало ідею такого об’єднання.
Проте, чи рано ховати перспективу створення Київської агломерації? Адже, мало хто сумнівається в тому, що років через 10 (а може й раніше) такі міста, як Ірпінь, Обухів чи Бровари стануть околицями Києва, як у свій час стали ними Борщагівка чи Троєщина. І чим раніше Київ та міста-супутники розпочнуть підготовку до такої інтеграції, тим менше потім буде адміністративних, соціальних, економічних, а головне – інфраструктурних проблем.
Передбачуваний “фальстарт”
Нагадаю, що столичною владою планувалося об’єднання у форматі Київської агломерації 11-ти міст (Київ, Бориспіль, Боярка, Бровари, Буча, Васильків, Вишгород, Вишневе, Ірпінь, Обухів, Українка), 8 селищ (Ворзель, Глеваха, Гостомель, Калинівка у Броварському районі та Калинівка у Васильківському районі, Коцюбинське, Козин, Чабани) та понад 50 прилеглих до столиці сіл. Тоді зовсім не йшлося про поглинання Києвом цих населених пунктів в адміністративному сенсі. Власне, передбачалося створити добровільне об’єднання місцевих рад для координації й впровадження спільних соціально-економічних та інфраструктурних проектів. А правовим підгрунтям Київської агломерації називався Закон “Про асоціації органів місцевого самоврядування”. До речі, ця ініціатива не мала нічого спільного зі створенням об’єднаної територіальної громади, оскільки це регулюється зовсім іншим законом.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Тож, на початку 2018 року київський мер Віталій Кличко надіслав відповідне звернення до місцевих органів влади вищезгаданих міст, селищ і сіл – із закликом щодо створення відповідної асоціації органів місцевого самоврядування. І що? На сьогодні бажання об’єднуватися висловили лише Бориспіль, Обухів та Нові Петрівці. Решта або обмежилися консультаціями з керівництвом КМДА, або взагалі відмовилися від ідеї, мотивуючи тим, що нині залучені до процесу створення об’єднаних територіальних громад. Ясна річ, навіщо входити у мега-об’єднання на чолі з Києвом, якщо всією країною поширюється потужна хвиля децентралізації? Думаю, “фальстарт” цієї ідеї стався ще й тому, що київська влада не пояснила аргументовано колегам з інших місцевих рад, як саме агломерація корелюється з ОТГ.
Водночас, висловлювався додатковий аргумент “проти”: навіщо створювати ще одну, столичну асоціацію, якщо практично всі місцеві органи влади входять до всеукраїнського об’єднання, а саме - до Асоціації міст України, очолювану тим же таки мером Києва В. Кличком? Власне, до цієї ситуації із “холостим пострілом” з боку КМДА, скоріше за все, призвела значна поспішність столичних керманичів. Оскільки, жодного конкретного концепту, з яким можна було йти до мерів міст і селищних голів, столична влада так і не запропонувала. Вже не кажу про відсутність глибокого економічного обгрунтування та широкої інформаційної й роз’яснювальної кампанії. На жаль, київські керманичі хотіли проштовхнути ідею з “коліс”. До того ж, багато хто із суб’єктів процесу та з експертного середовища сприйняли Київську агломерацію як одну з піар-“фішок” мера Кличка у контексті місцевих виборів-2020, які вже не за горами. Та й у чистоту задуму мало хто вірив: адже, багатьма висловлювалися припущення, нібито за фасадом Київською агломерації, столичні чиновники банально перебрали би під свій контроль нинішній активний “дерибан” дорогих ірпінських, бучанських та інших зовсім не дешевих земель. Тож, фальстарт з агломерацією можна було спрогнозувати заздалегідь
Агломерація - неминуча?
Поза тим, можна стверджувати, що де-факто Київська агломерація і так існує – як економіко-географічна категорія. Тож, на мою думку, рано, чи пізно і в тому, чи іншому форматі агломерація буде актуалізована. Адже всеохопні процеси урбанізації сьогодні прискорилися, як ніколи. Передбачаю, що йдеться про недалеку перспективу у 3-4 роки. І ось чому.
По-перше, щодня з міст-супутників до столиці приїжджають на роботу 560 тисяч осіб (32 % Київської області!). Зокрема, кожного дня до Києва їздять 41% мешканців Броварів та 43% населення Ірпіня. Ці люди створюють у столиці додаткову вартість, користуються вдень столичною соціальною та транспортною інфраструктурою. До того ж, значна частина мешканців прилеглих міст приїжджають до столиці автомобілями – здебільшого, із-за відсутності сучасного й зручного муніципального чи державного транспорту. Водночас, дорогою до Києва жителі Броварів, Українки чи Вишгорода у години пік застряють на декілька годин у заторах. Причому, і на вулицях Києва їхні авто значною мірою спричиняють 10-бальні корки. Вже не кажу про те, що цей транспорт розбиває дороги приміського сполучення – їхній ремонт лягає тягарем на бюджет Київської області, який і без того не можна назвати задовільним і достатнім. Ці проблеми могли б бути значною мірою подолані в рамках Київської агломерації – у сенсі більш потужних фінансових можливостей, координації й розподілу обов’язків між окремими місцевими радами, реалізації спільних інфраструктурних проектів, а головне – кращих умов для залучення приватних інвестицій для ремонту і будівництва доріг.
По-друге, міста-супутники Києва використовують саме столичну інфраструктуру з водовідведення і каналізації. Адже, ПАТ “Київводоканал”, Головний каналізаційний колектор Києва і Бортницька станція аерації приймають стічні води не лише столиці, а й прилеглих міст та приміських підприємств Бучі, Ворзеля, Ірпеня, Вишгорода, Вишневого та ін. До того ж, саме столичний бюджет сьогодні несе значні витрати, щоб закінчити будівництво дублюючої гілки водовідведення з міст-супутників. Вочевидь, тісна інтеграція цих населених пунктів до інженерних та інфраструктурних мереж і до житлово-комунального комплексу Києва наштовхує на думку, що обслуговування цього комплексу є спільною справою як київської спільноти, так і прилеглих до столиці місцевих громад. А то цікаво виходить: Київ за свої кошти інвестує й обслуговує ЖК-інфраструктуру, а міста-супутники користуються нею, не платячи ні копійки з місцевих бюджетів! З іншого боку, обопільними проблемами як для Києва, так і міст-супутників та прилеглих територій є, наприклад, утилізація і переробка побутових відходів, а також – очистка “комунальної” води до якості питної і безпечної для здоров’я споживачів. Відтак, формат Київською агломерації на перших порах уможливив би більш збалансоване й краще фінансування проектів, спрямованих на високотехнологічне й інноваційне переоснащення спільного житлово-комунального комплексу столиці й прилеглих міст.
По-третє, жителі міст-супутників мають величезні проблеми з дитячими садками і школами, відтак дуже багато батьків возять своїх дітей до Києва. Річ у тім, що у прилеглих до столиці населених пунктах активно ведеться житлове будівництво, але при цьому девелоперів чомусь (скоріше за все, з корупційних мотивів) місцева влада не зобов’язує розбудовувати соціальну інфраструктуру. Тому, навіть у таких відносно великих містах як Бровари, Бориспіль і Буча наповненість шкіл наразі вже становить 100%, а чисельність дітей у групах в дошкільних навчальних закладах перевищує встановлені норми на 19-29%! Наприклад, в Ірпені у черзі на дитсадок перебуває 5 000 мешканців, а школярі молодших класів займаються у другу зміну у переповнених класах! Все це зумовлює колосальне додаткове навантаження на інженерно-транспортну та соціальну інфраструктуру столиці, яке, в разі відсутності належного спільного планування, неминуче призведе до колапсу. Так само, є очевидним, що місцева влада невеликих міст здебільшого не здатна самостійно реалізувати крупні інфраструктурні проекти “з нуля”, що призводить до хронічного браку нових шкіл, дитсадків, поліклінік та лікарень. Проте, чому саме київська громада має вирішувати за когось ці проблеми?
Власне, це і є найважливішими аргументами, чому об’єднання міст Київського регіону в потужну агломерацію є раціонально-виправданим та критично-необхідним. Водночас, існує тисяча і одна дрібніших причин. Як приклад: для іноземних інвесторів зручніше мати справу з Києвом, де адміністративні й сервісні можливості -- більш швидкі, якісні та набагато ширші, ніж у невеликих містечках. То чому ж тоді міста-супутники не поспішають об’єднуватися в асоціацію зі столицею, зважаючи на очевидні вигоди для їхніх громад і мешканців?
Як на мене, головна причина в тому, що створенню Київської агломерації чиниться опір з боку місцевих “князьків”, котрі кревно зацікавлені у збереженні власних сфер впливу і корупційних схем, зокрема, - пов’язаних із сумнівним виділенням земель для зведення нових житлових комплексів. Власне, незаконні рішення місцевих рад цих міст вже стали звичною буденністю і “притчею во язицех”. Якраз ці містечкові сатрапи і остерігаються того, що в рамках Київської агломерації їхнім корупційним діянням будуть жорстко запобігати з “центру”, чого наразі немає. І тоді вікно для злочинного “дерибану” місцевих ресурсів і земель безповоротно закриється.
З іншого боку, навіть у доброчесних місцевих керманичів мимоволі виникає страх того, що Київ просто-таки “поглине” невеличкі населені пункти, і в них залишиться мінімум повноважень. Втім, слід зазначити: у нинішніх реаліях ефективний перерозподіл коштів і субвенцій в рамках обласного бюджету штучно гальмується конфліктом між Київською ОДА й обласною радою. За таких умов апріорі не може йтися про реалізацію інфраструктурних проектів на місцевому рівні, не кажучи вже про серйозне залучення інвестицій, яке б набагато краще здійснювалося в форматі Київської агломерації. І знову-таки: не можна навіть порівнювати бюджетні можливості столиці і міст-супутників. Та й залучення ними коштів на будівництво об’єктів соціальної інфраструктури й на реалізацію програм із енергозбереження та ін. – наприклад, із Державного фонду регіонального розвитку чи міжнародних донорських програм – здійснювалося б у рази ефективніше в умовах Київської агломерації. Водночас, можливі негативні мотивації щодо її створення з боку столичного мера (наприклад, елемент передвиборчої технології, чи бажання контролю над коштовними землями місцевих громад) будуть надійно нейтралізовані, якщо агломерацією керуватиме колективний орган на кшталт ради мерів, повноваження якої будуть чітко виписані в установчих документах. Адже, гуртом і батька легше бити, чи не так?
І останнє, проте, не менш важливе. Мій прогноз, можливо, на десятиліття: “супутникові” адміністративні одиниці в не такій уже й далекій перспективі стануть повноцінними районами Києва. Власне, це підтверджується європейським досвідом: у свій час, наприклад, мегаполіси Париж або Лондон також спочатку утворили агломерацію, а пізніше – міста-супутники і прилеглі території інтегрувалися до столиць і адміністративно.
Відтак, переконаний, що об’єднання околиць із Києвом уможливить чітке управління цілісною інфраструктурою, ефективну координацію багатьох процесів, які де-факто є спільними. Тому, якщо відбудеться приєднання міст-супутників та навколишніх територій до Києва, то це стане найоптимальнішим рішенням — і для мешканців столиці і для прилеглих громад. Перехідною ж формою до такого інкорпорування якраз і має стати Київська агломерація.
Втім, для цього уряд в особі Мінрегіонрозвитку повинен ініціювати розробку і прийняття – за участю представників місцевих рад, громадянського суспільства та експертного середовища - Закону України “Про міську агломерацію”. В ньому мають чітко регламентувалися управлінська ієрархія, бюджетні засади, повноваження і взаємовідносини суб’єктів такого об’єднання. А головною мотивацією повинні стати конкретні інфраструктурні та соціальні вигоди для місцевих громад та кожного конкретного мешканця. Втім, без широкої інформаційної, якщо хочете, піар-кампанії з боку столичної влади Київська агломерація так і залишиться пустопорожньою футурологією.
Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг”КиевVласть
25 квітня 2019 г. 14:00
Раздел: Тексти
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із в.о. мера Ірпеня Анастасією Попсуй.
KV: Як просувається реформа децентралізації? Яка ситуація зі скандальним приєднанням Михайлівсько-Рубежівської, Козинцівської сільрад та інших сіл Бородянського району?
Анастасія Попсуй: Процедура приєднання Михайлівсько-Рубежівської та Козинцівської сільрад пройшла успішно усі інстанції і наразі залишилось останнє рішення, яке має прийняти КОДА. Весь процес був абсолютно демократичним. Ірпінь – успішне місто, і завдяки цьому ряд населених пунктів виявив бажання мати з Ірпенем спільну громаду.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Деяким нашим опонентам здається, що децентралізація - це вдалий маніпулятивний момент, тому вони, щоб зірвати створення Ірпінської ОТГ, привозять із Києва тітушок, які кричать, що приєднання незаконне. Але коли до тітушні підходять журналісти і запитують, чому вони мітингують, то так і кажуть - нас із Києва привезли. Я особисто була на засіданнях Михайлівсько-Рубежівської сільради, особисто була на громадських слуханнях. Михайлівка-Рубежівка має чудового голову – Андрія Помазана, який дав поштовх для розвитку села. Помазан – член команди “Нові Обличчя”.
Ще шведським експериментом у 1990-х роках до нас приєднали Ворзель, Гостомель і Коцюбинське. Ці селища сьогодні входять до Ірпеня.
KV: Що із не менш скандальним від’єднанням Коцюбинського?
Анастасія Попсуй: Коцюбинське входить до Ірпінської міської ради, там всі об‘єкти соціальної інфраструктури (школи, лікарні) саме ірпінські і фінансуються з бюджету Ірпеня. Коцюбинське ніколи не від‘єднувалося від Ірпеня. Лобісти приєднання Коцюбинського до Києва провели фейкові громадські слухання, Київрада винесла незаконне рішення, втім, у Комітету Верховної ради з питань місцевого самоврядування вистачило мудрості не виносити це незаконне рішення. Всі ми пам‘ятаємо, як одне незаконне рішення про розпуск Коцюбинської селищної ради парламент вже приймав - потім його скасував Верховний суд України як антиконституційне. Вдруге парламент не піде на порушення закону. До якої ОТГ приєднуватися Коцюбинському, має вирішити вся громада селища. Команда партії “Нові Обличчя” у Коцюбинському наразі вивчає думку громади і більшість висловлюється саме за самостійний статус Коцюбинського. Додам, що сьогодні лідер селища Сергій Даніш багато робить для мешканців: ремонтує дороги, замінює вікна, невдовзі відкриє Центр надання адміністративних послуг, розвиває благоустрій. Приємно, що команда партії “Нові Обличчя” показує результат щодня в усіх населених пунктах регіону.
KV: Які ще населені пункти ви бачите у складі Ірпінської ОТГ?
Анастасія Попсуй: Ми розглянемо абсолютно усі пропозиції із усіх районів. Насправді, згідно перспективного плану Ірпінська ОТГ досить велика. Ми розуміємо, що більшість сіл дотаційні і це буде додатковим навантаженням на бюджет міста. Але якщо є волевиявлення жителів якоїсь громади - ми завжди раді співпрацювати. Ми готові розглядати всі пропозиції. Навіть місто Буча можемо приєднати у разі їхнього бажання.
KV: Чи вистачить інфраструктури міста для створення громади? Як вирішуєте проблему переповнених шкіл, садочків?
Анастасія Попсуй: Вистачить, це підтвердили вже не одна архітектурна і містобудівна ради. Це були національні, обласні, міські організації. Ми все розраховували, тут не йдеться про якісь популістські заяви. Завдяки децентралізації майже в 40 разів зріс бюджет розвитку. Дохідна частина зросла в 4 рази. Ми можемо створювати додаткові інфраструктурні об'єкти, які будуть забезпечувати нормальне функціонування громади.
Порівняти із сусідньою Бучею, де діти вже в четверту зміну підуть вчитися, то у нас залишилося лише два заклади із другою зміною. Але щороку ми добудовуємо нові корпуси шкіл, цього року відкриємо новий ліцей. З 1 вересня другої зміни не буде взагалі. Ми також почали будівництво садочку. Генпланом передбачено будівництво ще 12 садочків і 6 шкіл. І ми забезпечуємо не тільки себе, у нас живе 10 тисяч переселенців. Тільки для них потрібна велика школа на 1 200 дітей і мінімум два садочки. Але ми і над цим працюємо.
Крім цього, нас турбує якість освіти. Нещодавно ми перевірили знання усіх вчителів англійської мови та знання старшокласників. Ми побачили, що їхній рівень однаковий. Часто ми відправляємо наших вчителів, лікарів та студентів на навчання за кордон, але після проведення тестування, вирішили організувати спеціальні курси для абсолютно усіх вчителів англійської мови. Вважаю, що потрібно працювати конкретно із кожним і створювати такі умови, аби був розвиток.
KV: Затвердження нового генплану пройшло досить скандально. Чому? Активісти стверджують, що на громадські слухання не були допущені місцеві жителі, це справді так? Генплан передбачає масову забудову міста?
Анастасія Попсуй: Це чергова маніпуляція. Найбільше там скандалив народний депутат, і кричав, що представляє інтереси громади Ірпеня. Так от, цей нардеп під час цьогорічних президентських виборів був кандидатом на пост президента, а в Ірпені за нього проголосувало 23 виборці. Ось цю громаду він певно й представляє. Всі, хто мав бажання взяти участь у громадських слуханнях, був зареєстрований, ми видали 300 мандатів, ще близько 50 осіб зайшли без реєстрації. До зали зайшло стільки людей, скільки вмістилося. Ті, хто фізично не змогли проштовхнутися, залишились у коридорі. Але знову ж таки - зайти міг будь-хто охочий.
Генеральний план не передбачає масової забудови, навпаки - нам вдалося зберегти 40 га зелених насаджень. Ми узаконили 16 парків, які були роздані та розпайовані минулою владою. Тепер вони закріплені у генплані як зелені зони. У центрі міста біля приватного сектору була передбачена житлова забудова, ми її взагалі прибрали. Було ще кілька планувань масштабних забудов, які ми прибрали. Ті зони ми перевели або в рекреацію, або віддали під заклади соціальної сфери. Громада зверталась з приводу недопущення забудови заповідника “Мужеловський”, ми врахували думку і залишили його незайманим. Таких випадків було декілька.
Наші опоненти оскаржили прийняття Генплану в судовому порядку, втім Київський окружний адміністративний суд відмовив їм у задоволенні позовних вимог. Це ще раз підтвердило законність прийняття змін до Генерального плану Ірпеня.
KV: Горіння заплави річки Ірпінь вважають умисним підпалом і пов'язують із потенційними забудовниками, які нібито планують там будувати житло. Як можете прокоментувати?
Анастасія Попсуй: Історія загоряння торфів у заплаві річки - це спір, який тягнеться з початку існування міста. Деякі території освоєні, тому там не відбувається загорянь. Виторфовування - процедура досить дорога, до того ж усі ділянки перебувають у приватній власності. Ми взагалі за законом не можемо на це впливати. Цим мають займатись правоохоронці. Умисний підпал заплави відбувається здебільшого у головах псевдоактивістів.
KV: Як просувається розслідування щодо незаконного видобутку торфу із заплави річки? Хто ті невідомі, які цим займаються?
Анастасія Попсуй: Це також питання правоохоронних органів, оскільки там приватна власність. За Законом України “Про надра” громадянин на своїй ділянці має право видобувати торф на глибині до двох метрів. Кілька політичних опонентів бігають з прапорами проти видобутку торфу, а всьому місту не подобається, що цей торф горить.
KV: Чому затягується призначення виборів міського голови?
Анастасія Попсуй: Цей процес не затягується, з'явився законопроект про проведення виборів міського голови Ірпеня 27 жовтня, у день проведення парламентських виборів. Партія “Нові Обличчя” виступила із закликом до Верховної Ради підтримати цей проект. Якщо вибори відбудуться саме 27 жовтня, то це значно зекономить кошти державного бюджету. І ще – вибори мера Ірпеня виграє кандидат від партії “Нові Обличчя”, який має вагомий кредит довіри від жителів міста. Так само, як і Карплюк виграє вибори по 95 округу. Таким чином, Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади міста.
KV: Київська агломерація - за чи проти?
Анастасія Попсуй: Ми більше схильні до Ірпінської агломерації. І більш того - вона вже створена. Із трьома населеними пунктами у нас створена спільна мережа закладів освіти, медицини, житлово-комунального господарства. Створена система фінансування, є перспективний план розвитку.
Стосовно Київської агломерації - це філософське питання. Ми до Києва вже відправляли декілька проектів співпраці. Наприклад, зі створення канатної дороги Skybus із готовими розрахунками, ми навіть знайшли ділянки для встановлення опорних систем. Також давно мріємо про велосипедну доріжку, надсилали столиці і такий проект. Жодної відповіді не отримали. Оскільки наша громада досить активна і відстежує подібні речі, я не впевнена, що наші жителі позитивно проголосують за агломерацію із Києвом.
KV: Як залучаєте на територію інвесторів?
Анастасія Попсуй: Ще п'ять років тому ми створили наш перший інвестиційний паспорт. У нас дуже багато партнерів, європейських міст-побратимів. Останній великий проект ми реалізуовуємо разом із німцями - це створення пожежних дружин, нам подарували пожежну машину, дали можливість у них навчатися.
Із 17 об'єктів, які Київська ОДА обрала для залучення інвесторів, 5 - Ірпінські. Рівень підготовки пропозицій і ведення співпраці у нас найвищий на Київщині. Ми завжди відкриті і готові співпрацювати. Зараз іноземні інвестори дуже обережно ставляться до політичних процесів, які відбуваються у нашій країні. На жаль, це дуже впливає на рівень залучення. Але усе можливе для розвитку інвестиційного клімату міста ми робимо.
KV: Чи є проблема зі сміттям?
Анастасія Попсуй: Точно менша, ніж у Києві. Ми серйозно працюємо над програмою сортування сміття. Вже багато років таке сміття вивозить приватне підприємство, мешканці за це взагалі не платять. Необхідні контейнери стоять у всіх мікрорайонах міста.
Тарифи на вивезення сміття вже декілька років не змінювались, тому громада задоволена. Ми зі свого боку пояснюємо, що потрібно укладати договори на вивезення. Усе сміття везуть на полігон у Новопетрівці. Оскільки ми їхні найкращі партнери, маємо найнижчу ціну. Тому і для людей такі тарифи.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії?
Анастасія Попсуй: Жодних скарг на рівень тарифів ми не отримували. Вони одні із найнижчих у Київській області. Хоча рівень надання послуг на дуже високому рівні, це оцінювали навіть колеги із Європи. У нас сучасна система прибирань, поливу газонів, центральна площа миється спеціальними засобами. Тому жителі щасливі і вдячні.
Наразі ми проводимо утеплення комунальних закладів освіти, продовжуємо заміну вуличного освітлення на енергозберігаюче. Завдяки цьому ми економимо приблизно 60% коштів.
Субсидію отримують близько 6 тис. жителів. Офіційно населення проживає в Ірпені близько 50 тисяч і ще 10 тисяч переселенців. Усі, хто звертаються, отримують допомогу. Скаржаться інколи тільки наші працівники управління праці, адже навантаження там шалене, намагаємось збільшувати кількість робочих одиниць.
KV: Чи є проблеми із перевезеннями?
Анастасія Попсуй: Зі свого боку ми робимо усе, аби надавались якісні послуги, хотілося б бачити такі намагання і з боку Києва. Нам би хотілось покращення стану електропоїздів, але це відповідальність столиці і ДП “Укрзалізниця”.
Інколи приходять активісти і просять збільшити кількість міських перевізників. Ми оголошуємо конкурси, максимально намагаємось залучити усіх місцевих підприємців, але великого бажання ніхто не має. Певно, є питання щодо рентабельності перевезень.
KV: Ситуація в міській раді - як миритесь із депутатами?
Анастасія Попсуй: Ми не сваримося з депутатами. Очолюючи місто, Володимир Карплюк сформував дружню атмосферу в депутатському корпусі. Є в нас три депутати-опозиціонери, які систематично “сачкують”. Вони приходять на сесію, без запису на доповідь вистрибують на сцену, роблять якусь заяву і тікають з зали. Інколи таким чином у нас розпочинаються засідання, але після цього всі депутати голосують майже одноголосно. Усі питання проходять комісії, погоджувальні ради. Якщо виникають якісь питання, розглядаємо, вирішуємо.
Більшість депутатів у міськраді від партії “Нові обличчя”, яку очолює Володимир Карплюк. Коли він перший рік був мером, йому вдалось здійснити стільки покращень у місті, кредит довіри громади дозволив створити таку більшість.
KV: Чи має вплив на міську владу Володимир Карплюк?
Анастасія Попсуй: Володимир Карплюк - дуже важлива людина для нашого міста. Він балотується у цьому році в Верховну Раду, громада його дуже підтримує. Він також є головою інвестиційної ради Ірпеня. Для нас демократичність, відкритість та співпраця із громадськими об'єднаннями були завжди важливими, питання інвестицій - у пріоритеті. Володимир Карплюк надихає громаду на розвиток.
KV: Чи є співпраця із областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Анастасія Попсуй: Так, ми активно співпрацюємо. Олександр Терещук - прекрасний керівник, оперативно реагує на будь-які ситуації, із розумінням ставиться до різних питань. Якщо готується якийсь важливий для області захід, то губернатор завжди знає, що можна покластися на Ірпінь, бо в нас завжди чисто, все організовано і ми готові приймати гостей. Ми є обличчям області.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання? Чи бачите себе мером міста?
Анастасія Попсуй: Я бачу себе депутатом Європейського парламенту і зараз над цим працюю. Для цього потрібно багато зробити не тільки мені, але й загалом країні. Я активно співпрацюю із Європейською асамблеєю жінок-депутатів та Європарламентом. Ми возимо туди активних жінок на навчання, розробляємо спільні проекти. Мені це дуже до душі.
А у місті я буду залишатись, допоки це потрібно громаді та моїй команді. Між нами немає конкуренції чи боротьби за владу, я дуже це ціную. І від цього виграють наші громадяни.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Фото: KVКиевVласть
23 квітня 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Як будівельні конфлікти впливають на рейтинг Києва
Київ на початку року подав заявки на участь у впливових міжнародних інвестиційних рейтингах. Для цього КМДА направила заявки про включення української столиці до переліку інвестиційно привабливих міст. Пріоритетними для участі Києва визначено рейтинги “CEE Investment Report” та “Global Cities report”. Високі місця у цих рейтингах сприяють інвестиційній привабливості світових міст.
Проте варто звернути увагу на останній гучний скандал з пішохідним мостом, який повинен з'єднати Володимирську гірку з аркою Дружби народів . Це найгучніший будівельний проект адміністрації Віталія Кличка, проти будівництва якого виступило ЮНЕСКО. Та ситуація з спробами київської влади розірвати договори оренди землі з найбільшим приватним забудовником Києва банком “Аркада”, внаслідок якого можуть залишитися без проінвестованого житла тисячі мешканців міста та сотні молодих сімей, викликають великі сумніви, чи зможе Київ зайняти привабливі позиції у даних рейтингах.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Для киян не секрет, що Віталій Кличко, який очолює Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію, сконцентрував у своїх руках всю владу у місті, що дозволяє йому безконтрольно впливати на всі процеси в столиці. Така кількість повноважень, зосереджена в руках однієї людини, не могла не призвести до зловживання владою.
Так, за словами учасників будівельного ринку, Віталій Кличко в ручному режимі управляє системою видачі дозвільної документації на будівництво. Про це свідчать чисельні розслідування журналістів, де підтверджуються брудні схеми Кличка І його оточення – найбільших забудовників столиці. Журналісти стверджують, що відкати досягають 5% від вартості будівництва тих чи інших інфраструктурних проектів. Крім того, у Києві одночасно діють два генеральні плани розвитку, що призводить до певної невизначенності й дозволяє КМДА, маніпулюючи фактами, підлаштовувати ситуацію в будівельній сфері під свої меркантильні інтереси.
Ситуація навколо будівництва Ж/М “Патріотика на озерах”, що зводиться за інвестиції громадян через банк "Аркада" – яскраве цьому підтвердження. Інвестори були змушені 12.04.2019 провести мирну акцію протесту під стінами Верховної Ради, щоб Андрій Парубій та депутати парламенту взяли це питання під особистий контроль.
На захист прав майбутніх жителів Ж/М “Патріотика на озерах” стали експерти та громадські активісти. Владислав Дзівідзінський, член українського інституту аналізу та менеджменту політики, заявив: “Люди вийшли на акцію протесту, бо їх реальні поточні проблеми замовчуються, а київська влада нерідко реалізує власні інтереси, ігноруючи запити населення”. Також Віктор Галасюк, Голова Комітету з питань промислової політики та підприємництва Верховної Ради України, наголосив, що : “Це удар по інвестклімату держави в цілому”,- і звернувся до Володимира Гройсмана та Арсена Авакова з закликами взяти під особистий контроль та зайнятися розслідуваннями очевидного зловживання міської адміністрації.
На сьогоднішній день, через зловживання владної верхівки Києва, більше 500 сімей можуть залишитися без проінвестованого житла у спальному районі міста.
Міською адміністрацією Києва протягом року здійснюється тиск на різних рівнях на забудовника "Патріотики на озерах" та його фінансового партнера банк "АРКАДА". Незважаючи на Ухвалу Господарського суду від 25.05.2018р. у справі № 910/2902/18, якою встановлено заборону вчиняти будь-які дії щодо розірвання договорів оренди, за особистою вказівкою Віталія Кличка 31.01.2019р. на пленарному засіданні Київської міської ради було прийняте рішення №3/6659 про розірвання договорів оренди земельних ділянок у Дарницькому районі м. Києва, укладених між Київрадою та товариством “КОНТАКТБУДСЕРВІС” - забудовником Ж/М “Патріотика на озерах”. Аби зупити це будівництво, керівництво столиці йде навіть на порушення закону.
Маючи всю повноту влади в Києві, Кличко дозволяє собі давати вказівки та доручення підконтрольним структурам і службам задля досягнення потрібного особисто йому результату. Нещодавно за ініціативою мера, Дарницькою районою державною адміністрацією, Департаментом міського благоустрою, Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчих органів Київради, у вандальний спосіб було здійснено демонтаж збудованого шляхопроводу, що пролягав над центральним колектором. Приводом стала лише інформація керівника ПрАТ "КИЇВВОДОКАНАЛ" про нібито існуючу загрозу для стратегічно важливої каналізаційної труби. Хоча жодних експертиз з цього приводу не проводилося. А от сама мостова переправа пройшла низку експертиз, узгоджень та відповідного проектування, з розрахунку аби захистити міський колектор і переправа могла б ще десятки років слугувати киянам. Забудовник спроектував цей міст так, аби спочатку він забезпечував доступ до будмайданчика, а пізніше міг би стати частиною транспортної розв'язки в районі вулиць Колекторної та п. Григоренка. Основною метою керівництва Києва було не допустити техніку на будівельний майданчик. Вся абсурдність ситуації в тому, що нинішній мер не побудував і не відремонтував ще жодного моста, але один уже умудрився зруйнувати. І це при тому, що на момент здійснення цього вандалізму була чинною ухвала господарського суду від 08.02.2019р. У справі № 910/1424/19, якою встановлено заборону будь-кому чинити перешкоди чи здійснювати демонтаж тимчасових під’їзних доріг та споруд, влаштованих для забезпечення заїзду на земельні ділянки будівельної техніки ТОВ “КОНТАКТБУДСЕРВІС”.
Особливо цинічним є те, що у своїх меркантильних справах мер міста використовує, крім адміністративного ресурсу, ще і громадський рух, тим самим, дискредитуючи його. На прикладі конфлікту навколо будівництва Ж/М "Патріотика на озерах" чітко простежується, що ГО "Екопарк Осокорки"- це група із 10-15 осіб, яка є частиною схеми. Вони є постійними фігурантами всіх скандальних епізодів, і саме їхні вимоги не лише чують в КМДА, а й безапеляційно виконують. Чомусь дивним чином так співпали пропозиції громадськості й керівництва Києва. Але при цьому інтереси киян, що вклали кошти в будівництво власного житла, повністю ігноруються. Більше того, майже кожна ініціатива підконтрольних псевдо активістів підтримується мером і знаходить підтвердження у владних кабінетах Києва. Так, у протистоянні за земельні ділянки, на засіданні Постійної комісії Київської міської ради з питань екологічної політики 3 квітня 2019 року, була підтримана ініціатива щодо створення парку відпочинку “Екопарк Осокорки”. І це на території, що призначена для житлової забудови згідно генерального плану розвитку міста.
Цим відкрилася справжня мета цього будівельного протистояння: очільники столиці вирішили створити умови для особистого прибутку, побудувавши комерційний проект парку дозвілля з атракціонами, забравши у людей мрію жити у власній квартирі.
Також раніше псевдоактивісти ГО “Екопарк Осокорки”, під виглядом акції захисту екології, влаштовували погроми, руйнували огорожу будівельного майданчика, знищували майно, палили техніку забудовника і жорстоко били охоронців та будівельників, які стали їм на заваді. Численні звернення забудовника до поліції із заявами про злочини активістів ГО “Екопарк Осокорки” не дали жодних результатів, кримінальні справи не порушуються, а вже порушені – фактично не розслідуються, жодної так і не передано до суду.
Раніше, а саме 07.11.2018 року, Окружний адміністративний суд м. Києва підтвердив законність будівництва шляхом винесення рішення у справі №826/1975/18, в якому докладно описав, що будь-які права ГО “Екопарк Осокорки” не порушуються внаслідок будівництва Ж/М “Патріотика на озерах”, оскільки жодних рішень щодо створення на цій території ландшафтного заказника місцевою владою не приймалося.
Тобто керівництво столиці, плануючи цю рейдерську операцію, забули потурбуватися про створення правового підгрунтя для своїх планів. А тепер діють в обхід закону, сподіваючись, що все їм зійде з рук.
Навіть при побіжному аналізі ситуації стає зрозуміло, що ніякого екопарку з тваринами, рослинами і птахами, за який нібито так борються псевдоактивісти, там і не планувалось керівництвом Києва. Це були звичайні рейдерські атаки за ласий шматок землі, де друзі мера хочуть побудувати парк розваг (атракціони, алкоголь, сміття, зони для швартування дорогих плавзасобів, парковки авто, казино, кемпінги тощо). І це все, потрібно зауважити, в спокійному спальному районі Києва, де інвестори мріяли отримати житло в чудовому куточку природи, де й жити було б комфортно і відпочити в задоволення, зокрема біля озера Небреж. А будівництво шкіл, садочків, стадіонів, медичного центру та інших інфраструктурних проектів, що запроектував тут забудовник ЖМ "Патріотика на озерах", дозволять майбутнім мешканцям отримати повний набір послуг.
Повне нехтування з боку Кличка інтересами громади, яка вже придбала квартири в новому мікрорайоні столиці та інтересами одного з провідних забудовників, що будує доступне житло вже понад 25 років – це проекція загальної картини привабливості міста. Підтвердженням цьому є позиція Києва у рейтингах найкомфортніших міст для проживання - Global Liveability Index, де Київ у 2018 році посів 118-те місце, а у рейтингу найдорожчих міст світу - Worldwide Cost of Living, піднявся на 14 позицій і опинився на 4 місці за темпами подорожчання серед 133 мегаполісів.
Андрій Кучер, політичний експерт, громадський активіст
KV планує надалі активно відслідковувати дану тему та готова надати право на відповідь усім згаданим у цій колонці персонам та організаціям.
КиевVласть
18 квітня 2019 г. 14:00
Раздел: Тексти
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із мером Славутича Юрієм Фомічевим.
KV: Децентралізація - які плани? Чи плануєте ви об'єднуватися із селами Чернігівської області? Яка проводиться робота?
Юрій Фомічев: Ми б із задоволенням об'єдналися із селами Чернігівської області та тими населеними пунктами, що розташовані навколо Славутича. Однак, законодавство не дозволяє створити громаду із двох областей. Тому, ми із процесу децентралізації випадаємо взагалі. Коли процес тільки починався, прийняли рішення щодо визнання Славутича громадою, оскільки ми абсолютно спроможні.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Як залучуєте на територію інвесторів?
Юрій Фомічев: Ми не є супутником мегаполісу, тому маємо нерівні конкурентні умови. Із інвесторами у нас проблема, як і у багатьох невеликих міст. Свого часу, при закритті ЧАЕС, у нас була створена Спеціальна економічна зона, яка давала можливість залучати інвесторів. Це преференції, які вирівнювали наші можливості у порівнянні із іншими. Наразі законом України про державний бюджет ці умови скасовано, ми постійно працюємо над тим, аби їх повернути. Позиція Міністерства фінансів у цій ситуації досить стримана, оскільки вони вважають наші преференції втратами у держбюджет. Але ми намагаємось довести, что нуль від нуля все одно дорівнює нуль, а 50% від наших інвестицій - це набагато більше.
Взагалі для інвесторів маємо ряд переваг. Це, наприклад, кваліфікована робоча сила. Але існує також проблема через нестабільну ситуацію в країні, що стримує інвесторів.
Ми створили проект “Сонячне місто”, на його базі - “Муніципальний енергетичний кооператив”. Плануємо встановити сонячну електростанцію на даху комунальних будівель. Але інвесторами в цьому будівництві будуть виступати пересічні громадяни. Кооператив дає можливість стати інвестором із низьким порогом входу, один пай буде коштувати 400-500 доларів, їх можна придбати необмежену кількість. Тоді людина стає співвласником електростанції і буде отримувати прибуток із “зеленого” тарифу. Зараз триває пільговий період, коли вкластись можуть лише жителі Славутича, але інші громадяни вже також активно реєструються на відповідному сайті.
Наші жителі - люди із активною громадянською позицією. Місто взагалі унікальне - із 25 тисяч населення тут проживає 50 національностей. Фактично ми створили його самостійно. І вважаю, що нетрадиційний підхід навіть до питання інвестицій - це наш великий плюс.
KV: Чи багато місцевих жителів працюють на Чорнобильській АЕС? Чому були проблеми із заробітною платою?
Юрій Фомічев: Там налічується 2 500 робочих місць, ще близько 800 працівників обслуговують ЧАЕС, інші працюють у міжнародних проектах. Всього приблизно 4 тис. славутичан працюють у Зоні відчуження, середня зарплата по місту - 14 тис. гривень.
Затримка виплат зарплати була більше через бюрократичну причину, ніж політичну. Від управлінців початок року завжди вимагає напруженої роботи. На якомусь етапі адміністрація того чи іншого відомства не спрацювала, кошти не були підготовлені вчасно. Через це ми звернулись до голови КОДА і нашого народного депутата і тоді персонал Чорнобильської АЕС отримав виплату. Інколи така ситуація повторюється саме на початку року. На жаль, держава поки не налагодила систему, яка б не давала збоїв.
KV: Наскільки місто залежить від цього підприємства?
Юрій Фомічев: Воно формує 30% міського бюджету. У 2000 році це було 98%. Ми провели диференціацію економіки, залучили інвесторів. Сьогодні до нас прийшов інвестор, який буде впроваджувати сучасні технології, а саме виготовлення базальтової нитки, що використовується в тому числі у авіабудуванні. За 2-3 роки обіцяють створити 300 високооплачуваних робочих місць.
KV: Який відсоток місцевих жителів отримують субсидії?
Юрій Фомічев: У минулому році отримували близько 2,5 тис. жителів. У цьому році менше 1,5 тис. жителів. Так вийшло, що у нас живуть найбагатші пенсіонери в Україні. Близько 1000 чоловік мають пенсію більше 10 тис. гривень. Ми іноді дискутуємо із керівником Пенсійного фонду області, він каже - у Славутичі зависокі пенсії. А ми відповідаємо - ні, це в Україні вони занизькі.
KV: У Іванківському і Поліському районах кажуть про зростання рівня онкологічних захворювань. Яка ситуація у Славутичі?
Юрій Фомічев: У нас є такі проблеми, але вони пов'язані із різними факторами, не можна сказати, що причина тут тільки в аварії на ЧАЕС і ліквідації наслідків. Середній вік людей змінюється. Колись він у нас становив до 30 років. Тепер - 38 років.
KV: Чи є "сміттєва" проблема?
Юрій Фомічев: Існує проблема у системі збору та переробки сміття, із вивезенням проблему вирішуємо. Є у нас полігон твердих побутових відходів, він підтримується у якісному стані, хоча я вважаю, що можна було б і краще. Але експерти, які до нас приїздять, стверджують, що наш полігон - один з кращих у країні.
Інколи жителі вивозять сміття у ліс. Поки не зміниться свідомість людей, нічого не зміниться. Я вважаю, що в Україні дуже не вистачає такої структури як муніципальна поліція для контролю таких дій. А кардинально змінити ситуацію може тільки досвід Німеччини у 30-ті роки - якщо побачив, що сусід скинув сміття і не сказав, то відповідаєте за це обоє.
Хоча у Славутичі громада дуже свідома. Ми поставили декілька баків для роздільного сміття і люди з одного мікрорайону несуть сміття в інший, щоб розкласти по класифікації. Потім ми це веземо на полігон, на сортувальну лінію.
KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи?
Юрій Фомічев: Як член громади можу сказати, що тарифи високі. Працювати із тарифами потрібно в двох напрямках - ефективність виробництва послуги та споживання. В нас запущений процес переходу з газу на тріску. Плануємо на опалювальний сезон 2020-2021 років повністю перейти на альтернативне джерело. Тариф на опалення у нас становить 1620 гривень за гігакалорію, це близько 40 гривень за квадратний метр без лічильника. Два роки тому ми встановили лічильники абсолютно у всі багатоквартирні будинки. По-перше, на 15% знизилось споживання тепла. Вплинуло те, що жителі встановили енергозберігаючі вікна та двері, утеплились ззовні. Ну і звісно почали економити. У будинках, де мешканці добросовісно ставляться до споживання, середній тариф становив 20-25 гривень за кв. м.
Тому питання не в тарифах, а в споживанні. Кожен хоче гарно заробляти. І кочегари, і сантехники, і працівники ЖКГ теж хочуть.
KV: Як з приводу боржників? Вже почали відключати воду?
Юрій Фомічев: Це політика справедливості. Законодавство України занадто ліберальне до тих, хто може і не сплачує за комунальні послуги. Це несправедливо у відношенні до тих, кому набагато важче, але вони платять. Ні для кого не секрет, що найкращі платники - пенсіонери. У них залишається 300 гривень, щоб дожити до пенсії, але вони не мають боргів. А є ті, хто не платить і каже - а що ви мені зробите? Для таких людей застосовуємо такі важелі впливу як припинення подачі послуг. Ми маємо партнерські стосунки із найближчим обласним містом Черніговом, їх водоканал має необхідне обладнання. Вони приїжджають і без доступу в квартиру перекривають воду боржникам. Ми таку практику застосовуємо не вперше і повірте - кошти знаходяться у всіх.
KV: У 2017 році місто “відрізали” від постачання газу. Чому виникла така заборгованість та як вирішили ситуацію?
Юрій Фомічев: Нас вчать жити у сучасному капіталістичному світі. За послуги потрібно платити. Ситуація в наступному - при зупинці ЧАЕС ми втратили 8,5 тисяч робочих місць. Це дуже суттєвий ресурс. Коли місто будувалось, воно розраховувалось на більше 50 тис. населення і вся інфраструктура відповідно. Чого в нас тільки немає - басейни, спортивні комплекси, Палац дітей та молоді, Школа мистецтв, Кіноконцертний комплекс, Будинок культури і ще багато чого, навіть кінно-спортивна база і яхт-клуб. Майже все у пішій доступності. В Україні, та і навіть у Європі, важко знайти таке місто.
Коли зупиняли ЧАЕС у Законі про зняття з експлуатації було прописано, що Славутич має отримувати із держбюджету дотацію на утримання інфраструктури. З 2009 до 2019 роки ця сума залишалась незмінною. У цьому році виникла проблема. Дотація 10 млн гривень сьогодні і тоді (в 2009 році) - це різні суми. Я розумію, що боргів не має бути. Але ж має бути справедливість. Перед “Нафтогазом” у нас виникла велика заборгованість. А там політика проста - є гроші, є газ. Тому, нам його і відключили.
Звісно ми шукали різні важелі впливу, залучали міжнародних партнерів, але система вже так не працює. Незважаючи на те, що мені довелось тоді пережити, я радий, що такі зміни відбулися. Повернення назад вже не буде.
Завдяки одному із інвесторів, у якого приватна котельня, нам вдалось забезпечити 25% міста. Довелось зняти із усіх запланованих місцевих програм кошти і віддати їх за газ. Ми ледь витягнули, щоб виплатити зарплати бюджетникам. Наразі укладено договір реструктуризації боргу, ми його виконуємо. Також добудовується друга черга котельної з ТЕЦ і майже збудована ще одна приватна котельна. Ми будемо мати більше половини заміщення газу, а коли добудується ТЕЦ, то зможемо працювати взагалі без газоспоживання. Звісно, газ потрібен, адже це енергобезпека. Тому більше таких проблем не має виникати, до того ж цього року нам збільшили дотацію до 30 млн гривень, її теж не вистачає, але вже краще.
KV: Тоді Геннадій Зубко закликав вас піти з посади, ви відмовились. Як можете прокоментувати?
Юрій Фомічев: На наступний день після його заяви я провів громадські обговорення із жителями міста, повідомив про таку пропозицію. Я був готовий скласти повноваження і піти. Але люди сказали “ні”. Їм потрібна була не відставка, а тепло.
KV: Як громада була налаштована щодо будівництва сховища ядерного палива?
Юрій Фомічев: Мабуть ми єдине місто в Україні, де громада нормально сприйняла таку перспективу. У цьому дійсно унікальність Славутича. Просто ми розуміємо, про що йдеться. Відпрацьоване ядерне паливо - це не ядерні відходи, а стратегічний продукт. Дуже багато спекуляцій було - гадючник, могильник… Україна не може відмовитись від ядерної енергетики. Ми можемо декларативно заявляти будь-що, але 65% споживання електроенергії в країні забезпечує атомна енергетика. Сьогодні Україна зберігає відпрацьоване ядерне паливо у Російській Федерації. Коли таке рішення приймалось у 2008 році, ніхто не міг передбачити ситуацію, яка є зараз. Але рахували економічну складову - 200 млн доларів в рік за зберігання з обов'язковим поверненням. У нас є об'єктивна територія - Чорнобильська зона. Вона буде непридатна для проживання людей ще багато тисяч років. У розумінні людини це назавжди. Неможливо спрогнозувати, яким буде світ. А вже сьогодні такі шкідливі технології застосовуються. І Славутич був готовий до будівництва сховища. Якщо хтось скаже, що Іванків ближче до нього буде знаходитись, то нагадаю - 4,5 тисячі наших жителів працюють у тій зоні щодня.
Ми розуміли, що це відповідальність за майбутнє. Наприклад, два роки тому проводили громадські слухання щодо будівництва заводу простроченого добрива для сільського господарства. Так, це шкідливо, але сучасні технології дозволяють зробити його більш нейтральним. І Славутич погодився на такий завод. Питання, які задавали інвестору - які механізми, як проходитиме очищення, яким чином будете проводитися транспортування? На жаль, юридично нам не вдалося такого інвестора залучити. Але слухання пройшли позитивно. У нас фахові люди, які розуміють, що таке безпека і як її гарантувати.
KV: Найбільше коштів, розподілених КОДА на інфраструктурні об'єкти за рахунок ЦСВЯП, має отримати Славутич. На що плануєте витратити кошти?
Юрій Фомічев: Майже рік визначалась процедура розподілення цих коштів, адже така практика у нашій країні застосовується вперше. Потім з'явилася трьохстороння угода між НАК “Енергоатом”, Адміністрацією зони відчуження та Київською ОДА щодо механізмів реалізації коштів. Ці механізми вимагають розробки проектно-кошторисної документації та проведення експертизи органом місцевого самоврядування. Так вийшло, що Славутич першим виготовив документацію. Це далеко не всі кошти, навіть не третина їх. І інколи у політичній площині використовують той факт, що Славутичу дали більше. Якби Іванківський та Поліський райони подали більше проектів - їм би дали більше.
Ми зібрали депутатів та громадськість і сказали - у нас є гроші, пропонуйте, на що їх витрачати. Але не потрібно думати, що вони впали з неба. Це лише маленька компенсація за ті умови, в які ми потрапляємо. Зрозуміло, що треба розпочати з “латання дірок ” - дороги, заміна вуличного освітлення та інші дрібниці. Але це до 30% наших потреб. Далі - масштабні проекти. Наприклад, минулого року ми отримали величезний медичний комплекс, який потрібно перетворювати у сучасну лікарню. Також хочемо збудувати власну котельню на відновлювальному паливі, щоб впливати на тарифи. Плануємо побудувати сучасну початкову школу, щоб перевести туди всіх дітей 1-4 класів, аби зменшити їх спілкування із старшокласниками і вберегти від дорослого життя.
Тому ті проекти, які мали фінансувати за рахунок міста, ми відразу подали до КОДА. Навіщо коштам пропадати? Все ж таки не забуваємо про борг перед “Нафтогазом”.
KV: Що за ситуація була із захопленням підприємства “Атомремонтсервіс”?
Юрій Фомічев: Це підрозділ державної компанії НАК “Енергоатом”, але на тій території ще є приватна компанія, якій вони здають приміщення в оренду. І була спроба рейдерського захоплення саме тієї компанії. Там декілька разів відбувалась зміна власника. І на хлопців, які приїхали забрати владу, вплинув той факт, що АРС - це ядерний об'єкт. Їх попередили, що якщо через 10 хвилин вони не підуть, то будуть серйозні наслідки. Після цього відбувались слідчі дії. Це внутрішня проблема, вони самостійно розбираються. Для нас важливо, щоб податки сплачувались і люди могли там спокійно працювати.
KV: Ситуація в міській раді - як миритесь із депутатами?
Юрій Фомічев: У нас представлено 9 політичних сил серед 26 депутатів. Але за час роботи міськради жодної фракції не було створено. У кінці минулого року була створена депутатська група, але я не можу назвати їх опозицією. Там є частина депутатів із різних політсил, вони зайняли позицію критики і це добре. Є дискомфортна ситуація, яка змушує більш ретельно пильнувати за тим, які рішення приймаються.
Взагалі, у нас повна співпраця, у сесійні дні сидимо до вечора, дискутуємо більшу частину часу. Але не про політику, а про дійсно важливі для міста питання. Кожен хоче зробити місто кращим, але має власне бачення щодо цього. Та завжди ми приходимо до одного - місто має розвиватись.
KV: Чи є співпраця із областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Юрій Фомічев: Ми розуміємо, що Славутич - такий собі острівець на іншій землі. Але із обласною радою та адміністрацією співпрацюємо, навіть ситуація із зарплатами працівникам ЧАЕС - гарний тому приклад. Голова до нас ще не приїздив, але ми спілкуємось. Сподіваюсь, що й надалі у нас будуть гарні стосунки.
KV: Раніше ви керували рядом підприємств, які переважно пов'язані із нерухомістю та зареєстровані у Славутичі. Чи надавали ви, як міський голова, якісь привілеї хоч одному із них?
Юрій Фомічев: Мої компанії працювали у напрямку будівництва і я принципово цю діяльність припинив. Залишилась тільки діяльність у напрямку обслуговування нерухомості, але там співпраця із міжнародними проектами, тому до міста вони не мають жодного відношення.
KV: Як можете прокоментувати інформацію, що компанії, зареєстровані на вашу дружину, у 2016-2017 роках отримували підряди від управлінь міськради?
Юрій Фомічев: Так, це було, але, повторюсь, сьогодні це припинено. Ті управління, які працювали із компаніями, розуміли якість та гарантії. Жодних проблем не виникало. Попит на ці компанії був, але політична складова вирішила інакше. Зараз підрядами займаються інші компанії, там працюють ті самі люди, робота не зупинилась.
KV: Які стосунки із Ярославом Москаленко? Дає поради з управління містом?
Юрій Фомічев: Чудові робочі стосунки. Можу сказати, що такого народного депутата у Славутичі не було ніколи. Інколи я прошу у нього підтримки у вирішенні питань, які вище місцевих. Але якщо не питати, то порад не дає. З місцевих питань радимось із командою. Звісно, ми хочемо, щоб він приїздив до нас щодня. Але такої можливості немає. Особливо молодь любить з ним спілкуватись.
KV: Наскільки глибоко введено у курс справ міста Володимира Удовиченка?
Юрій Фомічев: Він обласний депутат від Славутича і має розуміти, чим живе місто. Його син є активним депутатом міської ради. Тому він у курсі справ настільки, наскільки йому дозволяє час. Від того, що він перестав бути міським головою, справ у нього не поменшало. Безперечно ми спілкуємось, я іноді запитую у нього поради відносно минулих подій. Але останнім часом у місті він буває рідко.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Юрій Фомічев: У мене немає в планах залишати місто. Сьогодні я тут, бо обожнюю Славутич. Закохався у нього ще у 1993 році, коли вперше приїхав у гості до товариша. У 1996 році переїхав сюди жити, бо тут зустрів майбутню дружину.
Я був у Європейських країнах і за межами Європи. Кращого міста ніде не бачив. І я готовий віддати йому усе життя. Можливо,не на посаді мера, морально дуже тяжко, коли вночі сняться дороги і труби. Та я точно тут буду корисним, знайду собі заняття. Але на ще одну каденцію обов'язково піду.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій