Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
6 жовтня 2017 г. 16:10
Раздел: Територія розуму
“Нафтогаз” та уряд можуть залишити мільйони українців без тепла
Україна готова до опалювального сезону на 99,4% — це версія віце-прем’єра Геннадія Зубка. А ось реальність: лише половина житлових будинків Києва виконали плани з підготовки до зими. В українських газосховищах 16,5 мільярда кубометрів газу, але жителям Києва, Харкова та Одеси він може не дістатися.
Формально, готовність країни до опалювального сезону перебуває на високому рівні, але не варто плутати технічну готовність із реальною. Дійсність полягає в тому, що Національна акціонерна компанія (НАК) “Нафтогаз України” досі не почала виконувати Закон №1730 “Про реструктуризацію боргів” та не квапиться підписувати відповідні договори з місцевими тепловиробниками, що само по собі ставить під питання успіх опалювального сезону.
Перше, що потребує уваги, – з 2017 року місцеві влади у малих та середніх містах отримали повноваження затверджувати комунальні тарифи. Але для них це питання виявилося політичним, бо підняття тарифів призведе до втрати підтримки населення, а низькі тарифи вимагатимуть компенсацій із бюджету, до яких ніхто не готовий. Тому місцеві еліти вирішили не брати на себе таку відповідальність і почали займатися звичайним популізмом, тільки в регіональному масштабі.
А щодо популізму загальнонаціонального, то у відповідь на всі питання про ціну на газ урядовці зачитують давно вивчену мантру, мовляв ніякого підвищення тарифів не буде. Хоча “Нафтогаз” заклав у свої розрахунки підняття цін.
Втім, реальність полягає ще й у тому, що будь-яке затягування із затвердженням ціни на газ посилює ризики нерентабельності тарифів, що призведуть до створення нових боргових ям перед “Нафтогазом”. А борги — головний біль більшості українських тепловиробників, адже за попередні десятиліття вони накопичили величезні заборгованості перед “Нафтогазом”.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Фактично, в такій ситуації лишається два варіанти розвитку подій: або суттєво підвищувати тарифи на опалення, закладаючи в їхню вартість видатки на покриття боргу, або лишати тарифи незмінними з ризиком збільшення заборгованості. І жоден із цих шляхів не принесе позитивних результатів ані для комунальних підприємств, ані для громад загалом, бо платити знову змусять лише простих людей.
Тобто, без затверджених тарифів будь-яке підприємство не має жодного сенсу запускати опалення. Виходить так, що за рахунок наявного газу тепловики повинні розраховуватися за попередні роки, водночас, створюючи собі нові заборгованості. Це насамперед суперечить закону “Про реструктуризацію боргів”. Не дивлячись на досить невеликі терміни виплати, що складають у середньому до 5 років, “Нафтогаз” не збирається дотримуватися навіть їх, тож силоміць вилучає кошти на покриття попередніх боргів.
Така “рейдерська” політика “Нафтогазу” вже загнала у глухий кут жителів десятків великих міст України. Найстрашніше, що за великі борги без опалення ризикують лишитися міста-мільйонники, зокрема Київ, Одеса та Харків. Деякі їхні жителі вже декілька тижнів вимушені сидіти без гарячої води, бо місцеві ТЕЦи визнали себе банкрутами.
А що робить у цьому випадку “Нафтогаз”? Замість того, щоб домовлятися про реструктуризацію та поступове повернення боргів, він намагається “витрясти” кошти з місцевих бюджетів, шантажуючи відключенням від опалення. Керівництво НАКу наважилося навіть вимагати від місцевих рад гарантій, що у випадку створення більших заборгованостей саме вони братимуть на себе компенсацію збитків.
Це логіка не найбільшої в Україні державної компанії, а якогось шахрая!
Гройсману вже повідомляли про небезпеку цієї ситуації. Але прем’єр зайнятий важливішими питаннями, як от “підім’яти” під себе керівництво “Нафтогазу”. Останній раз це закінчилося гучною відставкою незалежних членів наглядової ради компанії. Очевидно, ставленик “Народного фронту” Сергій Коболєв як очільник найприбутковішої компанії України — незручна фігура для Гройсмана. Вузькопрофільна зацікавленість Коболєва в успіхах “Нафтогазу” часто йде врозріз із позицією уряду та створює проблеми не тільки для прем’єра, а й для Порошенка з їхнім обопільним “соціальним” популізмом.
І тепер місцеві влади, “Нафтогаз” та уряд, як лебідь, рак і щука, “тягнуть” цю проблему – кожен у свій бік. А страждати від цього буде просте населення. Місцева влада не готова брати на себе відповідальність, надто за таке соціальне питання. НАК, у свою чергу, вирішив “грати в комерцію” саме тоді, коли ще не вирішені систематичні проблеми, що накопичилися за попередні роки.
Зрештою, в нас лишається проблема, яку ніхто не хоче помічати, аж поки вона не призведе до катастрофи. Особисто мені вона нагадує ситуацію зі складами в Калинівці: доки не станеться якась надзвичайна подія та хтось не почне страждати, — всі робитимуть вигляд, що нічого не відбувається.
Це справжня політична імпотенція чинної влади — абсурдно довести ситуацію до критичного стану, коли страждають люди, а крайніми зробити найбільш незахищених. Вирішується проблема “совковим” способом, без усвідомлення того, що вона комплексна й потребує дій всіх сторін.
А потім починається традиційне “полювання на відьом” із пошуком крайнього. Тільки страждатимуть від цього звичайні люди…
Читайте: Украинские министры пытаются сберечь статус Украины, как сырьевого придатка Европы, - лидер “Силы Громад” Карпенко
Андрій Карпенко, лідер “Об’єднання “Сила Громад”
КиевVласть
13 червня 2017 г. 17:30
Раздел: Тексти
Юрій Лебедєв: НАК пропонує схему “купи, продай, перепродай”, але мовчить про те, що ці забавки можуть призвести до значного подорожчання газу
НАК “Нафтогаз” задумав чергову революцію на вітчизняному ринку блакитного палива. Нова фішка Коболєва і його молодої команди - знищення облгаззбутів як класу зайвих посередників і перехід на прямі продажі газу населенню. Хто виграє і хто програє, до чого слід готуватися споживачам, а також про підводні течії новації, КиевVласть поговорила із заступником голови правління ПАТ “Київгаз” Юрієм Лебедєвим.
KV: Пане Юрію, НАК каже, що торговельна націнка постачальників - рудимент, якого слід позбутися. Має рацію?
- Юрій Лебедєв (Ю.Л.): НАК "Нафтогаз" запевняє, що торговельна надбавка постачальників, утворених операторами газорозподільних систем, не потрібна. Але це не так. До речі, наскільки мені відомо, повністю від існування націнки НАК “Нафтогаз" не пропонує відмовитись. Зараз її існування використовують для маніпулятивної критики облгаззбутів. Впевнений, що через досить короткий проміжок часу після того, як їх приберуть з ринку послуг, керівники НАК почнуть переконувати Уряд в необхідності тої ж чи навіть більшої націнки для НАК. При переході на прямі поставки газу від НАК “Нафтогаз” ціна для населення навпаки може значно зрости. Про суттєві негативні технологічні наслідки зазначу згодом. Думаю, що торгівля НАК з населенням напряму призведе до того, що обурені споживачі радикально виступатимуть з пропозицією прибрати зайву ланку – монополіста НАК “Нафтогаз”. Ми вбачаємо подвійну небезпеку соціального вибуху.
KV: Аж подвійну?
- Ю.Л.: Так, саме подвійну. Перша небезпека пов’язана з тим, що НАК "Нафтогаз" буде вимушено постійно вдаватись до обмеження/припинення газопостачання побутовим споживачам, або продавати борги громадян колекторним компаніям.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Сам не впорається?
- Ю.Л.: Навряд, адже у НАК "Нафтогаз” виникне така об’єктивна необхідність через фактичний стан сфери газопостачання побутовим споживачам. Мова йде про значний показник несплат, а звідси - судові витрати, брак співробітників і ще ціла купа нюансів.
KV: Невже такий монстр як НАК не вирішить всі ці питання без залучення колекторів?
- Ю.Л.:. Ну давайте змоделюємо. Той самий показник несплат, для прикладу, в Києві сягає 15-30% від загального обсягу виставлених рахунків. Дві третини з боргів - це несплати мешканців багатоквартирних будинків, кожен з яких за один місяць заборговує в середньому 60 -100 грн. В цій сумі вже зараз закладено приблизно 85% вартості послуг НАК "Нафтогаз".
Зараз сотні тисяч споживачів - боржників про НАК “Нафтогаз” не замислюються, бо їх борги закумульовані на облгаззбутах. Це дрібні борги в середньому менше ніж по 500 грн. Натомість обгаззбути можуть бути винні НАК "Нафтогазу" сотні мільйонів. НАК “Нафтогаз” легко стягнути з облгаззбуту цей закумульований, фактично, “побутовий” борг . Це один судовий процес, який завершується арештом рахунків облгаззбуту, або розстрочкою виконання зобов`язань. В господарських судах це відносно швидко. При цьому на суму боргу нараховуються штрафні санкції, які можуть скласти і чверть і третину від суми боргу.
Припустимо, НАК піде шляхом судових тяганин з кожним окремим побутовим боржником. Але згадаємо про те, що судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу на стягнення оплати за комунальні послуги сягає 800 грн. А є багато споживачів, які за рік можуть заборгувати стільки або й менше. Фактично, щоб зібрати хоча б 100 млн. грн. боргу з побутових споживачів за допомогою судів доведеться спочатку витратити третину цією суми на судовий збір. По даним НКРЕКП в Україні приблизно 12,2 млн. “побутових” абонентів. Якщо кожен шостий з них боржник, то необхідно 1,6 мільярда гривень на сплату судового збору для того, щоб подати позов до суду одразу до всіх боржників.
До цього часу НАК “Нафтогаз” з таким не зустрічався. А хтось має всі ці заяви написати, після закінчення судового розгляду з наказами звернутись до державних чи приватних виконавців (теж передоплата), потім дочекатись, щоб ті таки знайшли в боржника його копійки. Це зовсім не схоже на сучасну судову практику НАК “Нафтогазу” ні по затратам часу, ні по фінансовим витратам. Таким чином, знаючи кількість боржників лише в Києві, можна легко дійти висновку, що судова робота з “побутовим” боргом в перші рік-два є нерентабельною.
Ефективною може бути досудова робота з боржником. Але для того, щоб самостійно продзвонити чи обійти побутових споживачів, пропрацювати всіх боржників, треба найняти чималий штат співробітників. Зараз такого штату НАК не має та при відмові від торговельної надбавки постачальника і не матиме, бо не буде за що найняти працівників.
Якщо ж НАК “Нафтогаз” піде шляхом відключень боржників, то це буде короткий, чесний, нормативно виправданий шлях до загальної ненависті. Я не перебільшую. Наведу приклад: в середині цієї зими, коли температура була значно нижче нуля, НАК “Нафтогаз” повідомив про те, що йому заборгували декілька ОСББ, які за допомогою газу генерують тепло в своїх котельних та обігрівають багатоквартирні будинки. Через заборгованість НАК відмовився продавати цим ОСББ пальне. Іншого постачальника вони не знайшли, бо грошей в них не було. Їх не відключили від постачання газу тільки завдяки позиції керівництва ПАТ “Київгаз” та столиці. З точки зору НАК “Нафтогаз” бідний боржник - непотрібний боржник, в усякому випадку, досвід роботи з НАК систематично це підтверджує.
Таким чином, єдиним відносно дешевим методом роботи з боржником є доручення виконання дій із ним третім особам. Але якщо ви вважаєте, що робота із третіми особами по вибиванню боргів і покаранню боржників не стане державному НАКові в копієчку, то помиляєтесь.
Наприклад, для того, щоб доручити оператору ГРМ припинити газопостачання споживачу, щонайменше, необхідно витратити відсоток від суми боргу на листування із тим самим оператором, а потім ще й оплатити роботу його працівників. А про те, що робота по збиранню боргів також не безкоштовна і колектор закладе собі відсоток, думаю, і так зрозуміло. Таким чином, всі ці новації дуже небезпечні і можуть призвести навіть до соціального вибуху.
KV: Ви зараз не перебільшуєте?
- Ю.Л.: Звичайно, як громадянину, мені абсолютно не хочеться, аби в державі відбувалися соціальні катаклізми. Але, погодьтеся, що реакцію десятків і сотень тисяч побутових споживачів, яким припинили газопостачання в зимовий період або почали надзвонювати колекторні компанії, передбачити неможливо. Хоча, реакцію киян, у цьому випадку, можна легко спрогнозувати.
KV: А яка ж тоді друга небезпека, якщо можливість соціального вибуху - це лише перша?
- Ю.Л.: Друга небезпека полягає ще в одній новації, яку до цього часу, як інструмент повернення “побутових” боргів, ще ніхто на газовому ринку України не застосовував.
Про що мова? В багатоповерхових будинках неможливо припинити газопостачання до окремої квартири без потрапляння в цю квартиру. Як постачальник НАК "Нафтогаз" буде повідомляти своїх боржників про те, що вони мають добровільно припинити споживати газ, вимагати від оператора ГРМ проконтролювати та, за необхідності, припинити споживання у примусовому порядку.
Чи відбулося фактичне припинення споживання газу, чи потрапили представники оператора ГРМ в квартиру - НАК "Нафтогаз" не важливо. І вже в наступному місяці НАК "Нафтогаз" таких споживачів не вважатиме своїми споживачами.
KV: А споживачі плювати хотіли що там собі вважає НАК і далі продовжують користуватися газом?
- Ю.Л. Якщо ж вони продовжуватимуть відбір газу, то це буде несанкціоноване споживання, фактично – крадіжка.
KV: І тоді НАК звертатиметься до правоохоронних органів, щоб покарати злодіїв?
- Ю.Л.: В тому то й річ, що ні. За логікою національної компанії це буде крадіжка не в НАК "Нафтогаз", оскільки свого газу він, як постачальник, цьому “злодію” не відпускав. Таким чином, споживач забере газ в оператора ГРМ, створивши економічні проблеми йому.
Справа в тому, що весь газ, що фактично потрапив в міські чи обласні газові мережі з магістральних трубопроводів, але не був розпроданий в місцевих мережах, вважається несанкціоновано відібраним. НАК “Нафтогаз” та Укртрансгаз нагадають, що оператор ГРМ має стягнути з населення оплату обсягу такого газу по ціні, аналогічній ціні промислового газу з коефіцієнтом 2. Крапка.
Для того, щоб виправдати вимоги такої “справедливої” оплати нормативно передбачена процедура комерційного балансування. Згідно цієї процедури, в якості продавця газу виступає НАК "Нафтогаз", покупця газу – Укртрансгаз, який належить НАК, а він в свою чергу надає послугу балансування з додаванням 20% від вартості газу операторам ГРМ. Пам`ятаєте, я раніше згадував випадок, який стався цієї зими з теплогенеруючими підприємствами, які з точки зору НАК “Нафтогаз” потрібно було вимкнути в самі морози? Нещодавно ПАТ “Укртрансгаз” виставило ПАТ “Київгаз” рахунок на оплату послуг комерційного балансування того обсягу газу, які спожили ці котельні. Тобто, оператор ГРМ не відключив НАК-івського боржника в морози і має за це заплатити, а потім виставити рахунок такому боржнику. Прогнозую, що так само НАК в парі з Трансгазом вчинятиме у випадках несанкціонованого відбору населенням природного газу.
Таким чином, замість того, щоб продавати газ по низькій ціні населенню, НАК "Нафтогаз" продасть по високій "промисловій" ціні газ юридичним особам, що мають нерухомість та банківські рахунки, які можна арештувати. Це вже зовсім не дрібна оборутка. Якщо кожен шостий з 12,2 млн. побутових абонентів - боржник, то скільки це може бути газу? На одного договірного абонента припадає в середньому двоє фактичних споживачів в квартирі (в Києві - троє). Візьмемо урядову норму споживання газу на одну людину в квартирі без лічильника, обладнаній тільки плитою. Це 4.4 м куб. газу на місяць, ця цифра, як то кажуть, не репрезентативна, на мій погляд - занижена, але зараз для пояснень використаємо її. Якщо кожен шостий з абонентів - боржник, та кожен абонент - це двоє реальних людей, то при застосуванні в розрахунку урядової норми споживання отримуємо 17,9 млн. куб. м газу в місяць.
Якщо продати цей обсяг населенню за нинішніми цінами це буде 123 млн. грн. А тепер дивіться, що буде, якщо прогнати цей обсяг через процедуру комерційного балансування: застосовувати для розрахунку потрібно базову ціну газу, яку визначають Трансгаз та, фактично, НАК “Нафтогаз” для закупівлі газу, який піде на покриття небалансу. Історичний максимум цієї ціни, за даними Укртансгазу - 9506,40 грн. за 1000 куб. м в березні цього року. До цієї ціни застосуйте коефіцієнт 1,2. Виходить 204 млн. грн.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Відчуйте різницю: ось так на одній гривні можна легально “підзаробити” 66 копійок. Така газово-юридична магія: абсолютно правомірно газ, спожитий побутовим споживачем, перетворюється на газ з промисловою ціною, яку оператор ГРМ має сплатити Укртрансгазу. Необхідно розуміти, що на загальному фоні і 123 млн. грн. і 204 млн. грн. для НАК “Нафтогаз” не дуже багато. За один зимовий місяць така компанія як Київенерго може споживати сотні мільйонів кубів газу.
Найпростіше завжди йти найкоротшим шляхом. Але чи буде цей шлях вигідний для побутових споживачів? Тим більше, нагадую - якщо йти довгим шляхом, то, для того щоб зібрати борги з населення за допомогою колекторів та суду, необхідні величезні витрати.
KV: А споживачам, виходить, можна взагалі не платити?
- Ю.Л.: З першого погляду, здається, що при застосуванні вище описаної схеми НАКом, можна взагалі не платити за газ побутовим споживачам, які проживають в багатоповерхових будинках, та можуть не відкривати двері співробітникам оператора ГРМ.
Але така позиція, врешті-решт, ставитиме під удар таких боржників. Справа в тому, що оператор ГРМ має право стягувати з несанкціонованих споживачів, які самостійно не припинили споживання газу після вимоги Оператора ГРМ, не просто вартість газу, а компенсацію – ціну закупки у Трансгазу, помножену на два. Тобто, якби ця схема діяла вже в березні 2017р., то споживач, який заборгував обгаззбуту 300 грн., став би винен 1000 грн. облгазу, половину з яких облгаз мав би віддати Трансгазу.
KV: Вже є приклади застосування такої санкції?
- Ю.Л.: Поки що газопостачальні компанії не ставлять ні побутових споживачів, ні операторів ГРМ в описане незручне становище. Поки що, вони використовують всі можливості, які дає торговельна надбавка для того, щоб боротись із заборгованістю споживача, а не формально припиняти газопостачання, скидаючи з себе відповідальність.
KV: Ну так, а чому б збутовикам не передумати?
- Ю.Л.: Збутовики не мають зацікавленості в тому, аби гратися із комерційним балансуванням. І тут цілком ринкове пояснення, адже не в них Укртрансгаз буде закуповувати газ для надання цієї послуги.
Інша історія з самим НАКом, який навряд, в свою чергу, відмовиться від можливості використання схеми балансування. Його логіка проста: замість того, щоб нести фінансові ризики при торгівлі із населенням, він краще отримуватиме зиск від правового механізму. Він буде гратися в підвищення ціни при здійсненні комерційного балансування, буде гратися в фактичний перепродаж, а головне - він створить неафілійованим учасникам ринку нестерпні умови і остаточно знищить конкуренцію.
Розумієте, напрямок розвитку цієї сфери послуг був, та на папері залишається, - створення конкуренції між постачальниками. У споживачів повинна бути можливість обрання найбільш економічно вигідного постачальника. Облгаззбути були лише останньою проміжною ланкою, а тепер мова йде про крок назад. Враховуючи масштаб проблем, які потрібно буде вирішувати перші роки НАКу, проблем, через які тільки но пройшли облгаззбути, стає зрозуміло, що обіцяної конкуренції нам чекати не один рік.
Фактично, пропонуючи цю новацію, НАК під благим приводом чистоти ринку і боротьби із посередниками пропонує схему “купи, продай, перепродай”, але мовчить про те, що ця гра призведе до значного здорожчання газу для боржників.
Але це тільки початок, адже тиск на операторів ГРМ, вимивання з них грошей, тягне за собою підвищення аварійності мереж, а це вже не забавки. Якщо не вдасться запобігати аваріям, народ не пробачить це горе - новаторам.
KV: Хто виграє і хто програє від новацій НАКу, чого слід чекати рядовому споживачеві?
- Ю.Л.: Безумовно, переможцем буде НАК “Нафтогаз” та його партнери, яких допустять до розділу прибутків. Але це буде піррова перемога через величезну кількість жертв.
Першими жертвами стануть побутові споживачі з боргами, яких почнуть переслідувати для відключення - бригади слюсарів та стягнення боргу - колектори. З часом може погіршитися становище і тих споживачів, які спочатку зрадіють здешевленню газу на 2,5%. Бо коли НАК Нафтогаз залишиться безальтернативним постачальником та накопичить досвід роботи з абонентами, впевнений, виникне непереборна спокуса відстояти в кабміні спочатку 1 потім 2, а там 3, 4,5 і більше процентів націнки.
Постраждають фінансово знекровлені оператори ГРМ. Нормальний облік газу вести буде вже не можливо і порочне коло буде замкнено. А після цього з арештованими рахунками, з арештованим рухомим майном, наприклад, це може бути авто аварійної служби, оператори ГРМ будуть нездатні захистити від техногенних катастроф свої регіони.
Вірогідно, такі підприємства будуть якийсь час на грані банкрутства підтримуватись за рахунок місцевих бюджетів, можливо, вигадають державні програми. Але, по факту, це буде система перекачування коштів до НАК “Нафтогаз”.
Власне, НАК “Нафтогаз” - фактично монополіст - посередник в сфері торгівлі газом. Велика компанія, яка має справи з величезними сумами коштів та обсягами газу. Думаю, є очевидний ризик того, що менеджмент НАК може не роздивитись за колосальними цифрами окремих живих людей. Зробити цього монструозного гіганта прямим продавцем населенню означає знехтувати зобов`язаннями перед європейськими партнерами щодо реформування ринку газу. Якщо хочете, назвіть такий крок “зрадою”.
Фото: прес-служба ПАТ “Київгаз”
КиевVласть
9 червня 2017 г. 13:28
Раздел: Територія розуму
Схоже, що Кличко отримає великий “відкат” з двох мільярдів боргу метро
Для того щоб зрозуміти, якого масштабу бардак існує в місті, достатньо поцікавитися проблемами ключового транспортного підприємства столиці - комунального підприємства “Київський метрополітен”. Головна транспортна артерія Києва, якою щодня користуються 1,5 мільйони людей, на межі роботи з серйозними перебоями через борги.
З 16 березня рахунки метрополітену залишаються арештованими, що унеможливлює ремонт, обслуговування, виплату заробітної плати…
Детальніше тут
Нібито логічно, що за борги метрополітену більшу відповідальність має нести його директор Віктор Брагінський, ніж мер міста, який його призначив керувати комунальним підприємством ще в 2014 році. Або Черновецький, при якому був підписаний первинний договір. Однак ситуація з боргом в 2 мільярди гривень за 100 вагонів зовсім інша.
Читайте: Кличко: существует угроза остановки работы киевского метро и парализации города
Починаючи з 2014 року, київська влада мала всі можливості переглянути умови договору (який не виконувався постачальником належним чином) та/або анулювати додатковий, незаконний, договір щодо коригування на коливання курсу долара, проте жодних звернень до суду з цього приводу не було.
Читайте: Киевский метрополитен вырыл себе могилу стоимостью 2 млрд гривен
Після того, як в 2016 році тимчасова комісія Київради почала встановлювати очевидні факти бездіяльності міського голови з приводу боргів метрополітену, Кличко почав кричати про “агентів Кремля” і звернувся до РНБО щодо застосування санкцій до компанії, яка поставила вагони.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Варто звернути увагу лише на один із підпунктів висновку тимчасової комісії КМР, щоб зрозуміти, чому мер почав так нервувати: “З березня 2014 року ні представниками Метрополітену, ні Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не здійснено жодних проактивних юридичних дій щодо захисту інтересів Метрополітену в стосунках з Товариством, не було подано жодного самостійного позову, який би прямо або опосередковано стосувався спірних договірних відносин Метрополітену за лізинговими контрактами, укладеними між Метрополітеном та Товариством, з початку 2014 року не було ініційовано порушення жодного кримінального провадження за фактами, що були належним чином задокументовані в попередні роки повноважними підрозділами Київської міської державної адміністрації, що могло б суттєво вплинути на сьогоднішній стан спірних правовідносин”.
А може тут справа зовсім не у безгосподарській діяльності нашого мера, як це здається на перший погляд? Можливо "бездіяльність" Кличка пов’язана саме з тим, що він отримає великий “відкат” від боргу в 1 мільярд 924 мільйони гривень , яке місто має сплатити компанії ТОВ “Укррослізинг”, яка була заснована помічниками нардепів від “УДАРУ”?
Детальніше тут
Таке припущення виходить з очевидних фактів:
1. Кличко не може пояснити чому він за три роки свого мерства навіть не спробував подати позов(и) до суду, щоб розібратися з договорами з ТОВ “Укррослізинг”.
2. Мер чомусь тільки зараз почав кричати про санкції та “агентів Кремля”, а не робив це в 2014 році, коли Київрада, за його пропизицією та згодою, продовжила термін щодо виплат за 100 вагонів метро на 2015-2018 роки?
Цим тоді Кличко разом з Київрадою фактично визнав всі борги та умови договору з урахуванням курсової різниці.
3. Юристи Київради відверто “зливали” у судах справу по боргам за поставлені вагони?
Читайте: Як Кличко може заблокувати роботу метро
4. Щоб уникнути відповідальності, Кличко вирішив прикритися колективним органом – Київрадою.
23 березня під час засідання Київради Кличко надав депутатському корпусу недостовірну інформацію, що буцімто борги зробили попередники у 2010-2013 роках, і що з 2014 року Кличко разом з метрополітеном у судах героїчно намагалися відмінити ці борги. Як наслідок, Київрада звернулася до РНБО, Гройсмана, Луценка та Грицака з вимогою визнати ТОВ “Укррослізинг” агентом Кремля і застосувати до нього Закон “Про санкції”.
5. Кличко навмисно розігрує виставу про “агентів Кремля”. Адже меру відомо, що до фірми ТОВ “Укррослізинг”, яка зареєстрована на Кіпрі, застосувати Закон “Про санкції” буде майже неможливо, тим більше, що стягнення коштів відбувається за рішенням українського суду!
Щоб краще зрозуміти ситуацію, яка сталася з київським метрополітеном за Кличка, раджу подивитися 15-ти хвилинне відео з суду й самім оцінити весь той бардак...
Юрій Левченко, депутат Верховної Ради
Джерело
КиевVласть
28 квітня 2017 г. 10:27
Раздел: Територія розуму
Випробування на витривалість щось затяглося...
"Нужда и бедность – неизбежный удел стоячего государства" (М.Гоголь)
На початку березня нинішнього року "УНІАН" оприлюднило такі вражаючі цифри: "Борги українців за комунальні послуги зросли до 19 мільйярдів гривень. Найбільша заборгованість за опалення і гарячу воду 11,1 млрд., заборгованість за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій становить 2,5 млрд.грн, заборгованість за вивезення побутових відходів 400 млн.грн". А видання "Патріоти України" у статті: "Борги українців за житлово-комунальні послуги невпинно зростають"(12.02.2017) наводить загальну цифру боргів у 23 мільярди грн. Жахлива статистика! Україна у когорті 10 найбідніших країн світу. Такого нам не могло приснитися колись навіть у страшному сні.
Українців залякують (й почали вже на практиці робити антиконституційні дійства проти людей)- примусовим виселенням з житла за несплату житлово-комунальних послуг на певні суми. А чим більшості платити, якщо тарифи астрономічні і не зовсім адекватні по відношенню до мізерних зарплат і пенсій ?. Проблему можна розглядати і в іншій площині. Щодо порушеної теми, то дії нинішньої влади протирічать статтям 3,8,22,46,47,48 Конституції України. Для безвідповідальних чиновників чи байдужих людей, що втратили віру у справедливість, є тематична необхідність процитувати конституційну статтю 48 “Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло” .Відтепер, рядки з наведеної статті Конституції, а також інших, про які нагадано вище, виглядають для знедолених громадян, як потворні ілюзії чи злий витвір законодавчого мистецтва, які ігнорують сучасні горе-керівники.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Антинародна тарифна вистава триває. З березня підняли в черговий раз тарифи на електроенергію. А ПАТ “Київенерго” надіслали киянам за березень 2017 року квитанції з такими ж ганебними і завищеними цифрами, як і взимку. Коли і хто притягне керівників і власників цієї структури до відповідальності ? Громада міста не без підстав вважає, що давно пора провести перевірку сумнівної тарифної діяльності “Київенерго” і повернути киянам, як мінімум 40% від сплачених надмірних сум на рахунки енергомонополіста. Скільки триватиме знущання з людей ?..
Центр дослідження регіональної безпеки Сумського державного університету наприкінці минулого року провів велику бесіду -інтерв’ю з директором Інституту демографії та соціальних досліджень, академіком НАН України Е.Лібановою. Зупинимося лише на кількох моментах:
Запитання: Рівень життя за ці три роки впав?
-Відповідь: Безперечно. Це стосується і купівельної і платної спроможності, і співвідношення зарплати більшості працюючих і середньою заробітною платою доходів населення із середніми по країні. Я дуже люблю використовувати показник “відносна бідність”. Він точний. Бо порівнює рівень життя кожної родини з так званим медіанним рівнем. Цей показник ділить все населення рівно на дві групи: нижче та вище медіанного рівня скупних витрат. Так от, у нас питома вага тих, чиї доходи нижчі за медіанний рівень перевищує 50%.
- Запитання: В яких ще країнах такий показник ?
-Відповідь: Чесно кажучи, в Європі таких країн я не знаю.
За 25-річчя незалежності України наше населення скоротилося з 52 до приблизно 42 мільйонів. Причини різні. І головна з них не еміграція, а підвищена смертність людей. Вона викликана поступовим зниженням соціальних стандартів життя, низькими зарплатами і пенсіями, печерним рівнем стану вітчизняної медицини і дуже високими цінами на ліки в аптеках. Це дуже суттєвий цивілізаційний виклик, від здатності відповісти на який, залежить не тільки те чи інше майбутнє, але й збереження країни.
На фоні цієї знедоленості дуже шкода маленьких дітей, батьки яких не мають змоги вивозити їх на літній відпочинок, повноцінно харчувати чи ликувати протягом року. Для багатьох витрати на дитячі розваги і необхідні побутові речі, книжки, комп’ютери також у розряді мрій на майбутнє. Тільки чи буде воно у них за такої бідності у державі ?
Найбільш вразлива і знедолена частина населення – пенсіонери. Скорбота межує із протестом, коли чуєш або читаєш різні, просто ганебні для влади виступи в засобах масової інформації, у яких так і не знайти відповіді на запитання: Як сьогодні вижити пенсіонеру, який отримує пенсію у 1000-1500 гривень.? А таких у нас мільйони…Чи Конституція і Закони писані не для всіх?
Усе більше людей не задоволені владою, її відношенням до потреб народу, порушенням чиновниками Конституції і Законів України. Це так би мовити сумарне узагальнення питання. А на закінчення приведу кілька суспільно значущих важливих думок. Новинний портал “За Збручем” ZZ.TE.UA надрукував небайдужі роздуми тернопільского підприємця, мецената, громадського діяча та активіста “Народного контролю” Володимира Бліхара. “ Джерело влади в Україні – народ щоразу на виборах делегує свої повноваження і президенту, і парламентарям, і місцевим самоврядним органам з надією, що ті упродовж всієї каденції чесно та сумлінно служитимуть суспільству, громадам, кожній людині. Саме для цього й формується державний апарат чиновників. У демократичному світі така система взаємовідносин між владою та народом працює уже десятиліттями і майже ніде не дає збоїв. То чому ж українці за порівняно короткий період існування незалежної держави уже двічі заповнювали протестні майдани? Чому вони зводили барикади, беззахисними гинули під кулями снайперів? Очевидно, справа не в системі. А у тих, хто і у 2004-му, і у 20014-му, ставши за спинами наших героїв та прикриваючи власну нікчемність галасливими закликами, отримали високі посади. Прийшли у владу на для того, щоб служити народу, а щоб надалі обкрадати його – матеріально, морально та духовно, – відбираючи кошти, майно, нівелюючи одвічне прагнення українців до волі, позбавляючи їх надії на краще достойне життя. Не підтверджені діями обіцянки, тотальна корупція, приручені суди та силові структури, непомірні амбіції та хамське ставлення найнятих чиновників-бюрократів до потреб і проблем людей – ось що нині найбільше замулює джерело влади, віддаляє нас від омріяного майбутнього.”
Закінчити публікацію вважаю за доречне словами відомого українського письменника Володимира Базилевського, який у великій статті в “Літературній Україні”; “Хам тріумфуючий: психологія плебейства” відзначив: “Українська влада ніколи не була українською. Жоден з українських президентів не був виразником тих нагальних потреб, забезпечення яких дало би поштовх піднесенню якості державності. Кожному бракувало не тільки політичної культури, а й культури загальної. А без такої культури неможливе бачення корінних причин національного занепаду. Плебеїзованість українських державників плюс відсутність характеру – зіграли зловісну роль у тому, що маємо державу на курячих ніжках”.
Олександр Борщевський, лауреат золотої медалі і премії "Незалежність" Київської організації Національної спілки журналістів України, головний редактор журналу "Світ єдиноборств"
КиевVласть
7 квітня 2017 г. 12:51
Раздел: Територія розуму
Як Кличко може заблокувати роботу метро
Кілька тижнів тому відбулась абсурдна на перший погляд подія: виконавча служба заарештувала рахунки київського метрополітену. Проте питання в тому, що саме київська влада зробила усе, щоб цей арешт було накладено.
Навіщо ж Кличко пішов на такий крок, підставивши під загрозу функціонування головного громадського транспорту столиці?
Спочатку трохи історії. 31 січня 2017 року Київський апеляційний господарський суд виносить рішення, яке в подальшому і стало підставою для арешту рахунків КП “Київський метрополітен”. З метрополітену стягнуто 478 мільйонів основного боргу, 296 мільйонів штрафів та 1 млрд 191 млн – коефіцієнт коригування згідно змін у валютному курсі.
Звідки такі шалені борги? Київ купив 100 вагонів у компанії "Укррослізинг". Але Київська влада мала кілька 100% варіантів за допомогою яких можна було б уникнути арешту рахунків.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Якщо вже на те пішло і Київська влада визнала рішення апеляційного суду то вона мала б подати заяву до господарського суду про відстрочку виконання рішення апеляційної інстанції, враховуючи фінансовий стан підприємства. Якщо ж Кличко та інші сторони вирішили боротися далі, то варто було б подати касацію до Вищого господарського суду Украйни з заявою про зупинення рішення апеляційного суду до отримання остаточного рішення вищої інстанції.
Варто зауважити що окрім КП “Київський метрополітен”, у справі беруть участь Київрада, КМДА та Департамент транспортної інфраструктури КМДА. АЛЕ касацію із усіх чотирьох учасників на стороні метрополітену було подано лише від Київради.
І тут розпочалося найцікавіше: Київрада не сплатила судовий збір, не додала до скарги належних доказів направлення копії касаційної скарги позивачу, та… будете сміятись, але й ще відправила касаційну скаргу не в той суд!
Ухвала вищого господарського суду України
З початку року по різних справах Київрадою було подано щонайменше 15 касацій до ВГСУ, але лише заяву по справі з боргами метрополітену було подано з кількома “шкільними” помилками, що призвело до її повернення. Співпадіння? Навряд...
Це при тому, що на справу, яка може коштувати столиці 2 мільярди гривень, мер відправив найкваліфікованішого свого юриста. Складно собі уявити, що такий “метр” випадково зробив стільки помилок у позові.
Читайте: В Киевсовете не смогли правильно оформить кассационную жалобу в помощь КП “Киевский метрополитен”
Але на цьому профанація судової боротьби з боку Кличка не завершилась. З дня офіційного оприлюднення ухвали про повернення касації та до арешту рахунків метрополітену минув місяць – за цей час з боку міського керівництва не вживалось жодних заходів, щоб запобігти арешту рахунків та переподати касацію БЕЗ ПОМИЛОК. Єдине, на що спромігся Київський міський голова, це більш ніж через місяць після прийняття рішення про стягнення боргу написати листа Голові ВР, Прем’єр-міністру та Голові СБУ з проханням вирішити проблему за нього.
Щоб уникнути відповідальності, Кличко вирішив прикритися колективним органом - Київрадою. Рахунки КП “Київський метрополітен” судовими виконавцями заарештовано 16 березня 2017 року. Але! Лише 23 березня під час засідання Київради Кличко повідомив про це депутатів та фактично примусив їх прийняти рішення про звернення до РНБО, Гройсмана, Луценка та Грицака з вимогою визнати ТОВ “Укррослізинг” агентом Кремля і застосувати до нього Закон “Про санкції”! Що мер робив 7 днів враховуючи таку загрозливу ситуацію?
Водночас сам Кличко надавав депутатському корпусу недостовірну інформацію, що буцімто борги зробили попередники у 2010-2013 роках, і що з 2014 року Кличко разом з метрополітеном у судах героїчно намагалися відмінити ці борги і ними подані касаційні скарги, які досі не розглянуті судом. Така завідомо неправдива інформація була подана попри те, що на той момент вже був опублікований звіт незалежного аудитора щодо фінансової звітності Комунального підприємства “Київський метрополітен”, в якому зазначалось, що підприємству відмовлено в касаційній скарзі, і вказане зобов’язання щодо стягнення “Непередбачуваних витрат” у розмірі 1,5 млрд. грн.
Звіт аудитора "Капітал Груп"
Цікаво, що на сесії Кличко розповідав як всі його бідного кинули напризволяще й як він тепер разом з іншими посадовцями КМДА героїчно бореться з російською агресією, а арешт рахунків метрополітену, названо спланованою російською диверсією.
Чомусь Кличко не кричав про "агентів Кремля", коли в кінці 2014 року Київрада, за його згоди, продовжила термін щодо виплат за лізингові послуги 100 вагонів метро у 2015-2018 роках. Цим фактично Кличко разом з Київрадою визнав всі борги та умови договору з урахуванням курсової різниці: в 2009 році долар був 8 грн, зараз 27 грн.
Взагалі то Кличко відверто бреше коли каже, що 2 мільярди боргів виникли за протягом 2010-2013 років. Насправді борг почав накопичуватися вже за його царювання.
Починаючи з 2014 року, київська влада мала всі можливості переглянути умови договору в частині відміни коригування на коливання курсу долара – різке зростання курсу валюти є суттєвою зміною обставин, тож виникають підстави для внесення змін до договору відповідно до положень ст. 652 Цивільного кодексу України, проте жодних звернень до суду з цього приводу не було.
Одночасно слід зазначити, що під час останніх судових розглядів, Київська влада не погоджувалась сплачувати виключно коригування на коливання курсу долара (найбільша частина боргу), хоча готова сплачувати як основний борг, так і штрафні санкції. Тобто попри крики про "агентів Кремля", Кличко готовий сплатити цим "агентам" 800 мільйонів гривень.
Читайте: Киевский метрополитен вырыл себе могилу стоимостью 2 млрд гривен
Так навіщо весь цей балаган? На поверхні лежить щонайменше дві причини:
1. Майже 300 мільйонів штрафних санкцій, що мають піти з бюджету Києва внаслідок службової недбалості посадових осіб КМДА, призначених Кличком, а це частина друга ст. 367 Кримінального Кодексу. Задовго до арешту рахунків метрополітену, ситуація з боргом набула значного розголосу – якщо штрафи (і не тільки) будуть сплачені, то тихо спустити це питання на гальмах не вдасться.
2. Наростаюча кількість корупційних скандалів і все більш явна нездатність команди мера керувати містом. Врятувати Кличка може лише одне – гучний скандал, про який дізнається кожен киянин, а Кличко при цьому буде виглядати жертвою когось ("агентів", центральної влади, ще когось), хто вставляє йому палки в колеса. Як не дивно, але, на жаль, це добре працює. Такі розмови навіть почали публічно вести деякі нібито опозиційні депутати на сесії Київради 23 березня.
Історія з вагонами дала змогу Кличку спробувати перевести стрілки з себе. Єдине, що не врахував мер, це те, що після падіння Шулявського мосту, будь-який кредит довіри до нього у киян вичерпався. Лояльні до нього виборці банально “втомилися”, й тому скандал з арештом рахунків схоже ризикує стати для Кличка замість теми для торгів з Банковою особистою проблемою, яку йому доведеться вирішувати самостійно. Шкода тільки що столиця лишається заручником цього "великого управлінця"...
Юрій Левченко, депутат Верховної Ради
Джерело
КиевVласть
1 лютого 2017 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Бюджетні підсумки 2016
Оприлюднено дані про бюджет 2016 року. Вони дозволяють зробити певні важливі оцінки:
Дефіцит
Я вже відзначав виконання державного бюджету за доходами та пояснював його головну причину. Нові дані дозволяють оцінити витратну частину, а точніше розрив між видатками та доходами – бюджетний дефіцит. І цей розрив далеко не такий скромний, як його називають. Бо озвучена цифра дефіциту в 70 млрд. грн. (3% ВВП) не враховує значну частину видатків. Ідеться про кошти, спрямовані на рекапіталізацію банків та до Фонду гарантування вкладів. А їх сума за минулий рік перевищує 129 млрд.грн. Тому реальна цифра нестачі коштів у державній казні в 2,7 рази перевищує оприлюднену і складає більше 8% ВВП.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Місцеві бюджети
Попри великий дефіцит державного бюджету місцеві бюджети виконані із залишком (профіцитом). Минулого року цей залишок склав 15,4 млрд. грн. (понад 4% всіх доходів). У 2015 р. відповідний показник складав 14,3 млрд.грн.
Складові доходів
Головний внесок у державний бюджет 2016 р. зробив податок на додану вартість – 235,4 млрд.грн або 38,2% всіх доходів (зібрано 329,9, відшкодовано 94,4). Другу позицію зайняв інший непрямий податок – акциз. Його надійшло понад 90 млрд. грн. (8,8%). Громадяни сплатили майже 60 млрд.грн. У трійці “призерів” не знайшлося місця податку на прибуток, якого сплачено на 5,5 млрд.грн. менше за податок з доходів громадян.
Плата за борги
На сплату відсотків за державним боргом минулого року витрачено 96 млрд.грн. Це на 11,5 млрд. більше показника 2015 р. І хоча за відносним показником (за відношенням до доходів загального фонду державного бюджету цифра зросла незначно (з 16,6% до 16,7% доходів), це не дає підстав сподіватися на відмову від політики життя в борг. Просто велика частина приросту боргу припала на грудень, а видатки на сплату відсотків будуть здійснюватися вже у поточному році. Достатньо у зв’язку з цим згадати суми коштів, пов’язані із націоналізацією Приватбанку.
Пріоритети видатків
Бюджетна звітність за 2016 р. дозволяє оцінити пріоритети бюджетних видатків нашої країни за функціональною структурою. При загальному зростанні видатків зведеного бюджету на 15% лідером зі значним відривом став сектор громадського порядку, безпеки та судової влади, видатки на який зросли на 31%. Другу позицію займають видатки на державне управління - 21%. Замикають трійку “лідерів” видатки на економічну діяльність - 18 %.
Зазначу, що оцінки зроблено без урахування коштів на соціальний захист і соціальне забезпечення, зростання яких на 46% визначальною мірою зумовлено зниженням податку до Пенсійного фонду (ЄСВ), а відповідно значним зростанням перерахувань Пенсійному фонду.
Арифметика тиску на курс
З оприлюдненням останніх даних можна розкласти монетарну арифметику тиску на обмінний курс гривні, що відбувався в грудні-січні. Кошти на казначейському рахунку Уряду зменшилися за грудень на 13 млрд. І вийшли вони з НБУ, бо саме там тримається рахунок Уряду. У зв’язку з незатвердженням тривалий час Ради НБУ останній зміг лише в кінці року здійснити відповідні проплати в бюджет. У грудні їх зроблено на суму 14 млрд.грн. Крім того, ОВДП Уряду в портфелі НБУ за грудень приросло майже на 17 млрд.грн. Зазначені вище кошти шукали свого застосування. І вони його знайшли - на валютному ринку.
Віктор Пинзеник, парламентар, член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету
Джерело
КиевVласть
26 січня 2017 г. 15:15
Раздел: Територія розуму
“Тверезо” про МВФ
Про економічну політику Уряду України загалом і його позики від Міжнародного валютного фонду (МВФ) зокрема існує безліч думок — від експертних до делітантсько-популістських.
Однак маю власну позицію про суть питання, що вимірюється цифрами з багатьма нулями. Насамперед варто раз і назавжди відкинути ідею про те, що кредитні кошти від МВФ йтимуть на відновлення економічного зростання України. Вважати так наївно, бо кредити Фонду призначені зовсім не для цього, а для аврального збалансування ситуації в держфінансах і збільшення золотовалютних резервів. Та, звісно, на погашення попередніх боргів.
Тож ні на яке автоматичне будівництво інфраструктури, розвиток виробництва, впровадження інновацій чи створення робочих місць відразу після траншів МВФ сподіватися не варто.
До того ж МВФ — не доброчинна організація. Фонд діє винятково відповідно у своїх інтересах, а не інтересах тих, кого кредитує. Для будь-якого кредитора головне — повернути власні кошти в повному обсязі, з відсотками, без зайвих ризиків, тож без певних умов гроші Україні не надаватимуть. Якщо говорити загалом, то умови МВФ стосуються впровадження програм зі скорочення дефіциту національного бюджету, збільшення інформаційної прозорості збору та використання податків, лібералізації ринків та приватизації підприємств державної власності.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Фонд наполегливо “рекомендує” ті фінансово-економічні моделі, що успішно діють у стабільних розвинених державах. Рекомендує, як втілити такі рецепти в життя. Це до питання про те, що саме МВФ винен у піднятті того ж таки пенсійного віку. Насправді ж експерти з МВФ бачать лише сухі цифри — катастрофічний дефіцит Пенсійного фонду й пропонують найпростіший варіант вирішення проблеми: підняття пенсійного віку. Якби наш Уряд був у змозі “залатати” дірку в Пенсійному фонді інакше, МВФ би зовсім не був проти.
Щоб не бути голослівним, наведемо приклад Польщі. Нещодавно Сейм погодив президентський законопроект про зниження пенсійного віку до 65 років для чоловіків і 60 років для жінок (замість 67 років для обох статей). Так само днями керівництво Міжнародного валютного фонду оголосило про рішення надати полякам новий кредит на загальну суму 8,24 млрд євро терміном на два роки.
Окрім того, кредити МВФ — це ще й певний іміджевий чинник, показник для інвесторів, інших кредиторів того, що проблемній економіці можна довіряти.
Наприклад, отримання коштів МВФ є ключовою умовою надання нашій країні іншої макрофінансової допомоги, а саме 1 млрд дол. кредитних гарантій від уряду США, кредиту в 600 млн євро від ЄС, а також кредиту в 500 млн дол. від Світового банку для реалізації енергетичних проектів.
А от від цього вже й справді можна очікувати економічного пожвавлення в Україні. Також зауважу, що якщо відразу після перемоги Революції Гідності по кредити за океан їздив домовлятися очільник Уряду Арсеній Яценюк, то тепер з представниками МВФ веде перемовини напряму перша особа держави Петро Порошенко.
Утім надмірно розраховувати на заокеанські гроші теж не варто. Наведу приклад Аргентини, якій, попри виконання всіх вимог МВФ, врешті 2001 року відмовили у фінансуванні. Аргентина знову й знову набиралася нових боргів для погашення старих і фінансування бюджетного дефіциту. Як наслідок, країну спіткала економічна криза наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років. Також можна згадати про досвід Туреччини, що 52 роки була боржником МВФ, а за Ердогана взяла чіткий курс на позбавлення боргової залежності. Зрештою, турки 2013 року повернули останній долар МВФ, ставши однією з 11 країн, що повністю погасили свої борги перед цією інституцією. І от тепер ця країна, залучивши, зокрема, й внутрішні фінансові ресурси, — те, чого так бракує сучасній Україні, перетворилася на потужну індустріальну та економічну силу.
Як висновок констатую, що співпраця з МВФ дає змогу “гасити перманентну пожежу” у фінансовій сфері України й “придбати час” для проведення радикальних системних реформ. Підтримка цієї організації — “рятівний човен”, і його можна використовувати на “короткі дистанції”, але він аж ніяк не може бути придатним для довгострокової та успішної стратегії розвитку країни.
Читайте: “Энергоэффективность - не приоритет для этого правительства”, - эксперт
Андрій Карпенко, лідер Об’єднання “Сила Громад”
КиевVласть
23 січня 2017 г. 10:45
Раздел: Територія розуму
Президент чи Господь захистять знедолених?
Запитання у заголовку до статті не випадкове, а дуже актуальне на сьогодні для українців. Особливо, коли вони наче у зашморгу місяць від місяцю з жахливістю й нетерпінням чекають платіжок від енергетичних монополістів, що втратили не тільки совість, але й народну довіру та повагу.
З давніх давен відомо, що коли можновладці та керівники підтриманих ними владних організацій чи бізнес-структур одержують свої збагачення, надприбутки за рахунок знедолених людей, наступить час, коли рано чи пізно, але за свої антиконституційні вчинки вони обов’язково відповідатимуть якщо не перед народом чи судами, то перед Богом та історією - це вже точно. А суд Божий може бути страшнішим від звичайного. Потрібно декому подумати про це заздалегідь. Аби не потрапити у Пекло.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Останнім часом усе частіше прислуховуюся до думок людей різного віку у транспорті, на пошті чи в банках, магазинах, на вулицях. Лунають нескінчені прокляття і осуд влади за те, що вона не зупиняє надмірний та безпідставний ріст тарифів на опалення, гарячу воду та електроенергію. На очах людей сльози, у душах сум і зніяковілість. Для чого ж вони стояли на Майдані під час Революції Гідності ? Хіба ж для такого жебрацького життя ?..
Проаналізувавши статті 3, 13, 19 Конституції України, Концепцію і Закон “Про національну безпеку”, окремі положення Європейської Конвенції з прав людини, можна дійти до попереднього висновку, що у діях Національної комісії з регулювання електроенергетики і комунальних послуг вбачаються недоліки та порушення, як до речі також протирічать завданням для цієї організації, що відзначені у пунктах ( 2, 3.2, 3.3, 3.8) Положення про Національну комісію, затверджену Указом Президента України 10.09.2014 № 715/2014 У реальності ж, на мій погляд, – триває вакханалія тарифного свавілля, яка призвела до аморфно-анархічного процесу проти приголомшених українців. Все робиться не для споживачів згаданих послуг, а в деякій мірі проти них. Якщо політики і народні депутати, які у яскравих власних піар-промовах чи телевізійних дискусіях начебто проти таких тарифів і готові для підтримки людей подавати судові позови, приймати законопроекти і надсилати гнівні депутатські запити в урядові організації - перебувають здебільшого у патетичному настрої чи в полоні власних ілюзій, а реально нічого не в змозі зробити, то слід очевидно споживачам діяти на свій розсуд, й зокрема, не сплачувати в повному обсязі по надмірно високим тарифам, писати листи протесту і скарги у Генеральну прокуратуру, Президенту – гаранту Конституції та у міські владні органи, подавати судові позови, а також надсилати свої протести у засоби масової інформації. Не віриться, що такі рішучі дії громадськості залишаться без уваги влади. А може, дай Боже, й почнуть відбуватися якісь позитивні й справедливі зміни. Звичайно , боротьба за нормальне існування – заняття, яке забирає багато часу. Бідність вимотує і пригнічує людину, робить її покірливішою, відтворює відчуття неповноцінності. Людина з обмеженими потребами навіть не здогадується про існування належних йому по праву речей, яких можна вимагати і за які треба боротися.
Вважаю за необхідне окремо зупинитися на компанії “Київенерго” “Діяльність” цього енергетичного монополіста викликає усе більше запитань і протестів киян. Особливо на такі метаморфози, як надсилання споживачам послуг надмірно високих квитанцій за послуги, які не можна назвати ідеальними. Це стосується і опалення і гарячого водопостачання. Є приклади, коли мешканцям будинків надходили платіжки за опалення з високими цінами, а на дошках об’яв таких будинків представники “Київенерго” розклеювали об’яви, що мовляв пізніше зроблять інші корегування з оплатою, а надсилали і надсилають ще більш завищені квитанції. Ніхто їх не зупиняє, навіть і мер В.Кличко, який публічно завжди виступає за порядок і справедливість. Про інші моменти. Якщо ви за 2-3 дні до кінця місяця маєте виїхати з Києва, а свідчення через інтернет по лічильникам за використання електроенергії передали за термін (27-28 днів, тобто за період реального споживання струму, а не за весь місяць )- вам виставлять рахунки із середніми показниками за колишні місяці, тобто здійснять звичайні приписки. От і думають люди: чи є тут кримінал ? Інші вважають, що безпідставні збагачення монополістів “Київенерго” відбувається також і на тому, що в мережах теплопостачання надається посереднє тепло, а у платіжках тарифи завищують у астрономічних пропорціях.
Відтак, усе більше киян і представників засобів масової інформації переймаються питаннями: 1.Чому “Київенерго” було передано в управління компанії ДТЕК Р.Ахметова до кінця 2017 року на вельми невигідних для киян умовах ? 2. Чому органи прокуратури, які досліджували цей факт так і не закінчили розслідування та не звітували по цій проблемі громадськості ?
Нинішня непрозора і не зовсім зрозуміла для багатьох діяльність ПАТ “Київенерго” піддається нищівній критиці у засобах масової інформації. 11.08.2016 року на сайті юридичного журналу “Конфлікти і закони” опубліковано розгромну статтю “Киевэнерго: обворовывать киевлян легко”, а портал “Останній Бастіон” 1.08.2016 надрукував статтю: “Посилюються протести проти тарифного свавілля “Київенерго”. Трішки раніше, на сайтах “Fraza-ua”, “Politica-ua” був розміщений гостро критичний матеріал “Киевэнерго отобрать у Ахметова и вернуть столице”. І ще наголошу про кілька важливих публікацій на цю проблемну тему: “Киевляне обвиняют Киевэнерго в мошеничестве” (телеканал “НТН”), “Киевляне разоблачили аферу со счетчиками тепла”, “Кияни відмовляються платити компанії Ахметова криваві гроші”, “Київенерго наживається на субсидіях” (інформаційний портал Znaj.ua), “Понад 700 будинків залишилися без гарячої води”(depo Київ”), “Кияни скаржаться за штучні борги від “Київенерго” (перший соціальний портал “Страйк”) . Цей перелік ганьби можна продовжувати… Торік на одному з мітингів-протесту громадськості біля Верховної Ради проти безпідставного зростання високих комунальних , чув на власні вуха і бачив плакати з протестами людей проти “Київенерго”. Люди вимагали ретельного розслідування сумнівних і непрозорих схем, пов’язаних із бізнес-діяльністю цієї енергетичної бізнес-структури і притягнення керівників до кримінальної відповідальності, а відміни драконівських платіжних схем. Схоже, владні чиновники поки не чують цього народного гласу. Огидно й ганебно про це писати.
Уявимо нашу ситуацію з бджолярством. Метафорично поміркуємо на цю тему. Державний наш вулик теж видається живим: літають бджоли, пахне медом. Але це тільки видимість життя. І мед не той, і бджоли літають не так, як мають літати: відсутній “життєвий звук”, “тепло повноти”. З медовим ароматом зливається запах гнилизни і порожнечі. Немає “трепету праці”, а тільки “шум безладу”. Замість енергійних робочих бджіл, снують чорні бджоли-грабіжниці. Те, що мало б наповнювати вулик, виноситься з нього. Сам вулик – суціль руїна, де поряд з мертвими бджолами повзають напівживі, які за інерцією щось намагаються робити, пробують навіть захищатися і нападати, але марно. Усе запаскуджено і запущено. На сотах, які колись ретельно оберігалися як “ “вищі таємниці рідної справи”, тепер сотні безрадісних, понурих і конаючих бджіл. Святині більше не існує. Щезла “свідомість життя”.
Чи відчувають цю ситуацію у державних владних кабінетах та у структурах правоохоронної системи, у Верховній Раді України ?... Є думки й пропозиції, що “Київенерго” потрібно негайно повернути у комунальну власність Києва. І гадаю, що рішучими діями Президента України і Генерального прокурора це можна зробити. Адже нормальна соціальна людина ніколи не зможе примиритися з фактами отаких “послуг” та опіки від згаданої структури.
Загалом, проблема корозії людини – та грізна проблема, яка певно стоїть перед людством у третьому тисячолітті. Усі планетарні кризи – наслідки кризи людини. Але, якщо в інших країнах вона стримується системою законів, усталеними нормами життя, то в постколоніальних, як наша, живиться хаосом існування. І набуває паталогічних форм. Людина деградує у всіх вимірах і на всіх рівнях. З державного починаючи. Чи знайдеться вихід з такої ситуації ? І хто, врешті, стане на бік простих українців: Президент чи Господь?
Олександр Борщевський, лауреат золотої медалі і премії "Незалежність" Київської організації Національної спілки журналістів України, головний редактор журналу "Світ єдиноборств"
КиевVласть
6 січня 2017 г. 10:01
Раздел: Тексти
Петро Пантелеєв: “Місто має намір управляти тепловими активами, відстоюючи інтереси кінцевого споживача”
Про дооснащення багатоквартирних будинків Києва лічильниками тепла, початок їх оснащення тепловими пунктами, будування сміттєспалювального заводу, розблокування рахунків ПАТ “Київенерго” та розрив стосунків з цією компанією читайте в другій частині інтерв'ю з заступником голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) Петром Пантелеєвим.
Першу частину інтерв'ю з Петром Пантелеєвим читайте тут.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Ви казали, що Київ витратив у 2016 році 75 млн гривень на оснащення будинків лічильниками тепла. Тепер всі будинки, де можливо було встановити лічильник, його мають?
Петро Пантелеєв: Станом на 21 грудня 2016 року ми завершили встановлення лічильників за міською програмою. Їх встановлено 1 170 за рік. ПАТ “Київенерго” планувало встановити 2,5 тис. лічильників, а встановило 1200 через заарештовані до сих пір рахунки ПАТ за позовом НАК “Нафтогаз”.
У міському бюджеті на 2017 ріку передбачені 26,8 млн гривень для завершення програми оснащення будинків приладами обліку тепла. Також залишається близько 700 будинків, в яких технічно не можливо встановити лічильники. Ці будинки не мають приміщень для встановлення лічильників. Встановлювати їх на вулиці не бажано. До того ж це вже була би реконструкція, яка приводить до збільшення вартості встановлення лічильника в десятки разів. Поки мешканцям цих будинків нарахування здійснюються за середньозваженими показаннями будинків, де лічильники встановлені.
Читайте: "Киевэнерго": Жители домов без теплосчетчиков сэкономили на отоплении 121,7 млн гривен
Додам також, що Верховна Рада прийняла закон про реструктуризацію заборгованості теплоенергетичних підприємств перед НАК “Нафтогаз”. Закон був підписаний Президентом. І ми сподіваємося, що в січні 2017 року буде прийнято рішення про розблокування рахунків теплопостачальних компаній, у тому числі ПАТ “Київенерго”.
KV: Будете вимагати, щоб “Київенерго” відшкодовувати місту витрати на встановлення лічильників?
Петро Пантелеєв: Ця тема обговорювалася, але тут принциповим є те, що лічильники переходять у комунальну власність міста. “Київенерго” їх ніхто не віддає. Важливим є інше, щоб після розблокування рахунків “Київенерго” знайшло кошти на вирішення пріоритетних питань в теплоенергетиці: завершити встановлення тепло лічильників, в тому числі там, де вони були вкрадені, зайнятися ремонтом мереж. Також необхідно розпочати оснащення будинків індивідуальними тепловими пунктами.
KV: Для чого потрібні ці індивідуальні теплові пункти?
Петро Пантелеєв: Теплопункт – це наступний крок після лічильника. Якщо останній лише рахує кількість спожитого тепла, то теплопункт вже дозволяє регулювати обсяг його споживання. Коли на вулиці відносно тепло, будинок може менше використовувати теплової енергії на обігрів, коли холодно – більше. Також теплопункт забезпечує нормальну роботу системи гарячого водопостачання. Після його встановлення мешканцям не треба буде спускати воду по 15 хвилин, щоб пішла гаряча, як це ми спостерігаємо в деяких будинках..
KV: Коли місто плануєте почати реалізацію програми по встановленню теплових пунктів?
Петро Пантелеєв: Програма стартує вже цього року, на 2017 рік виділено 35 млн гривень. У січні-лютому відбудеться закупівля обладнання, визначатимуться підрядники і розпочнеться робота. Якщо не виникне додаткових проблем, до осені теплопункти вже працюватимуть в будинках. Якщо ж фінансування, а в результаті і кількість об’єктів, буде збільшено, то і терміни виконання проекту будуть продовжені.
Також встановлення теплових пунктів ми будемо пропонувати у програмі 70/30% для всіх будинків. Подібне обладнання було встановлено на одному з об’єктів за програмою 70/30 для ОСББ. Підрахунки показали, що обладнання окупається людям за умови отримання міського гранту (70%) менш ніж за один опалювальний сезон, адже дозволяє економити 20-25% коштів на опаленні.
KV: Яка доцільність людям витрачати свої кошти, якщо є програма зі 100% фінансуванням з бюджету?
Петро Пантелеєв: У 2017 році за кошти міського бюджету можна буде встановити орієнтовно 110 теплових пунктів. Фінансуватимуться роботи в найбільш енерговитратні будинки та будинки, де якість послуг не витримує критики. У Києві 10,4 тисячі будинків, які мають централізоване опалення, не враховуючи гуртожитків та аварійних будинків. І профінансувати ремонт або встановлення ІТП в усіх столичних будинках, за короткий термін просто неможливо. Один тепловий пункт може коштувати 300 тис. гривень. Потреба у коштах на оснащення всього міста такими тепловими пунктами складає приблизно 4 млрд гривень. І я не хочу давати людям пусті обіцянки про наступні роки. Сьогодні модернізація столичного житлового фонду, що дозволить отримувати якісні послуги й сплачувати менше, можлива лише на умовах спів фінансування, коли і самі мешканці докладають зусиль до покращення свого дому.
KV: Як будуть обирати будинки для встановлення теплопунктів?
Петро Пантелеєв: Обиратимуться будинки, які є найбільш енерговитратними з кількісної точки зору. Йдеться про споживання теплової енергії на один квадратний метр. Другим критерієм буде відсутність у будинку належної циркуляції та якісного гарячого водопостачання. Ці показники відслідковуються кожний місяць. За результатами опалювального сезону побачимо, які будинки найбільш неефективно використовують тепло..
KV: Наприкінці листопада 2016 року ПАТ “Киевэнерго” звернулося до голови уряду щодо неможливості КМДА до кінця 2016 року розрахуватися з підприємством за теплову енергію, що поставлена столичним споживачам, яким нараховані пільги та субсидія. Борг столиці складає 890 млн гривен. Чи вирішено це питання?
Петро Пантелеєв: У міста не може бути заборгованості по субсидіям, тому що вони фінансуються з державного бюджету. Однак місто контролює це питання, оскільки зацікавлене в стабільному теплопостачанні у нашому місті. Сьогодні є така заборгованість. Борг держави перед тепловиками Києва дійсно складає біля 1 млрд гривень. За нашою інформацією, зараз виділяється з державного бюджету на його погашення 111 млн гривень. Однак основні розрахунки будуть відбуватися у січні 2017 року.
Читайте: У КГГА до конца года не хватает 890 млн гривен, чтобы рассчитаться с ПАО “Киевэнерго” за субсидии населению
KV: Як наявність таких боргів може вплинути на надання послуг споживачам тепла?
Петро Пантелеєв: На щастя, для людей це не складе проблеми, оскільки на руки громадяни субсидій не отримують. Розрахунки між державою і тепловиками за нараховані субсидії та пільги йдуть за системою, яка не залежить від споживачів. Однак для функціонування сфери теплоенергетики надзвичайно важливим є стабільні взаєморозрахунки.
KV: Мер Києва Віталій Кличко заявляв, що столиця не має наміру продовжувати контракт з ПАТ "Киевэнерго" щодо управління тепловими активами міста. Договір з ПАТ закінчується наприкінці 2017 року, тобто під час опалювального сезону. Чи можуть мешканці столиці розраховувати, що у 2017 році послуга опалення їм буде надаватися у повному обсязі?
Петро Пантелеєв: Дійсно, ми зараз готуємося до завершення угоди з ПАТ “Київенерго” та розробляємо умови нової угоди з потенційним інвестором. Нагадаю, вже 16 років наша теплоенергетика перебуває у володінні і користуванні “Київенерго” за договором, який закінчується 31 грудня 2017 року. Ми вважаємо, що місто повинно мати більший вплив на теплоенергетику і брати набагато активнішу участь в модернізації теплових мереж. В першу чергу, йдеться про оновлення та технічне переоснащення ТЕЦ та тепломереж, запровадження більш раціональних підходів до формування тарифів для людей. І саме така позиція та дії, що її супроводжуватимуть, вплинуть позитивно на кінцевих споживачів, хоч і не одразу.
У міста є бачення майбутньої моделі управління тепловими активами. До цієї роботи ми залучили авторитетних міжнародних фахівців, які допомагають більш системно опрацювати ключові питання та застосувати існуючий світовий досвід. Але у будь-якому випадку теплоенергетичне майно буде передано на баланс комунального підприємства міста. Це відбудеться у 2018 році.
Читайте: Виталий Кличко: "Мы не будем продлевать контракт с "Киевэнерго"
KV: На яке КП?
Петро Пантелеєв:Ми визначимося з цим питанням. Ви знаєте, що відновлена робота КП “Київтеплокомуненерго”, яке вже отримало ліцензію на транспортування тепла в Дарницькому та Дніпровському районах Києва. Вона набуває чинності з 1 березня. Підприємство стане базою для передачі теплових активів від “Київенерго”. Але цей процес дуже складний і має дуже багато невирішених супутніх питань. Адже теплоенергетика – складна машина, яка потребує спеціального фахового підходу. На жаль, теплоенергетичний комплекс міста - це ще й досить зношена машина, варто лише поглянути, в якому стані знаходяться тепломережі. І підійти до подальшої долі управління ним ми повинні з усією відповідальністю.
Читайте: “Киевтеплоэнерго” получило лицензию на транспортировку тепловой энергии в дома жителей столицы
KV: Так навіщо повертати на баланс міста зношене обладнання і мережі. Не простіше поставити “Києвенерго” умову модернізувати це обладнання?
Петро Пантелеєв: Ні, по тій простій причині, що компанія буде це робити тільки за рахунок коштів споживача, які закладені в тарифі. Угода з “Київенерго” не передбачала подібних зобов’язань за рахунок теплопостачального підприємства. Якби були законні механізми для цього, міська влада їх використала б. Місто має намір управляти тепловими активами, відстоюючи інтереси кінцевого споживача, а не отримання прибутку за його кошт.
KV: Тобто якщо місто поверне теплові активи, то споживачам не варто очікувати підвищення тарифів на тепло?
Петро Пантелеєв: Таке формулювання не зовсім коректне, адже вартість послуг залежить не від конкретного підприємства і навіть не від міської влади. Наприклад, останнє підвищення тарифів на тепло відбулося у зв’язку з підвищенням ціни на газ, який в тарифі займає майже 80% вартості. Але є механізми оптимізації витрат, що, власне, ми і плануємо зробити.
KV: На що може впливати місто?
Петро Пантелеєв: На модернізацію системи, яка дозволить зменшувати експлуатаційні та адміністративні витрати, оптимізувати процеси, які дозволять не підвищувати тарифи.
Наприклад, два роки тому у нас в шести ЖЕКах була заборгованість 3-4 місяці по зарплатні, відключена електроенергія у приміщеннях, величезні борги перед підрядниками. Всі керівники говорили, що низький тариф, треба підвищувати. Але ми не пішли таким шляхом. Ми реорганізували підприємства, скоротили біля 3 тис. штатних одиниць, в основному адміністративний персонал. І такі ресурси є в будь-якій галузі. Розглядатимуться різні варіанти як оптимізувати процеси і не підвищувати тарифи.
KV: ПАТ АК “Київводоканал” неодноразово заявляв про несанкціоновані врізки у водопровідні мережі. Експерти говорили, що 18% від загального об’єму води, який поставляється “Київводоканалом”, йде на непродуктивні витрати. На Ваш погляд, що є основною причиною такої проблеми і чи може місто її вирішити системно?
Петро Пантелеєв: Проблема несанкціонованих врізок є. Причому проблема є як на дрібному побутовому рівні – якійсь орендар будинку підключився без обліку, так і на глобальному рівні, коли, наприклад, будинки Войцеховського без дозволів підключаються до мережі, один будинок навіть побудували прямо на каналізаційному колекторі.
Автопаркінг будинку на Харківському шосе,19 взагалі збудовано впритул до камери головного Дарницького каналізаційного колектора, який є важливим вузловим елементом системи водовідведення Лівобережної частини м. Києва. Через неї проходять приблизно 80 % стічних вод Дарницького району. Таке розташування надзвичайно небезпечне, адже повністю унеможливлює доступ до камери і під’їзд до неї транспорту для проведення технологічних чи аварійно-відновлювальних робіт тощо.
“Київводоканал” має інспекцію, яка займається виявленням несанкціонованих підключень. Адміністрація міста підключається, коли потрібно залучення силових відомств або міської інспекції самоврядного контролю і благоустрою, яка має технічні засоби з демонтажу споруд, що з’являються в охоронних зонах “Київводоканалу”.
Місто намагається впливати на ситуацію, однак ми наполягаємо на тому, щоб ця робота здійснювалася у співпраці х правоохоронними органами, оскільки мова йде про свідомі зловживання, що ставлять під загрозу безпеку громадян.
KV: Ви казали, що у 2016 році було витрачено 200 млн гривень на будівництво другої нитки головного колектора. Що зроблено за ці кошти і які роботи планується проводити у 2017 році?
Петро Пантелеєв: Колектор – це один з пріоритетних об’єктів міста. Цього року завершені роботи по прокладці другої нитки головного колектора. На наступний рік залишається лише благоустрій. Роботи виконує компанія “Метробуд”, ніяких затримок з графіком немає. На завершальні роботи з благоустрою у бюджеті Києва закладено 40 млн гривень. Планується закінчити роботи влітку 2017 року, орієнтовно червень-липень.
KV: Чи з’являться нові пріоритетні сфери розвитку ЖКГ Києва у 2017 році?
Петро Пантелеєв: Так, вже визначені два нових пріоритетних напрямки. Перший напрям – це поводження з відходами: переробка відходів, утилізація. Другий – заміна теплових мереж, на що у бюджеті міста на 2017 рік передбачено 70 млн гривень. Плануємо замінити 15-20 км тепломереж на найбільш аварійних ділянках.
KV: Розкажіть докладніше про проекти щодо утилізації відходів.
Петро Пантелеєв: Планується проектування сміттєпереробних заводів. Це будуть сучасні об’єкти, що працюватимуть на основі інноваційних технологій без шкідливих викидів у повітря та з високим рівнем переробки сміття. Ряд серйозних заходів плануємо виконати на п’ятому полігоні. Зараз завершуємо протиаварійні роботи на п’ятому полігоні, кошти на які були виділені вже наприкінці року. Також на п’ятому полігоні за рахунок міста встановлять додаткові потужності, що працюють за німецькими технологіями утилізації токсичного фільтрату. Плануємо розпочати розробляти проект рекультивації полігону. Ця робота узгоджені з мешканцями сіл, що розташовані поруч, оскільки місто розуміє які незручності вони змушені терпіти через роботу об’єкту.
KV: Чи є просування у питанні будівництва сміттєпереробного заводу на околиці міста?
Петро Пантелеєв: Зараз ми все ще в процесі пошуку найбільш оптимальних технологій. Ми вже ознайомилися з технологіями у декількох країнах, але пошук не припиняємо. В бюджеті Києва на 2017 рік закладені кошти на проектування сміттєпереробних заводів. Різні проекти, на які виділено, близько 6 млн гривень.
Читайте: Кличко собрался построить на Троещине огромный мусоросжигающий завод
Розглядається кілька ділянок, в тому числі, на вулицях Колекторній, Червонопрапорній, в зоні нашої уваги є перший полігон на Великій Кільцевій, ділянка в селі Підгірці. Ми говоримо зараз про переробку сміття на цих майданчиках, тобто це сортування сміття, відбір цінних фракцій для повторного використання. Нас зараз цікавить як зробити так, щоб після сортування залишалося якомога менше залишку, який треба захоронювати або спалювати.
KV: Хто буде фінансувати ці проекти?
Петро Пантелеєв: Ми розраховуємо на інвестиції. Готові працювати з зарубіжними партнерами, які сьогодні є лідерами у цій галузі. Також місто готово залучати кошти міського бюджету для реалізації таких проектів.
KV: З мешканцями районів, де планується облаштування переробки відходів такі дії вже узгоджені?
Петро Пантелеєв: Ми обов’язково будемо проводити громадські слухання. Але перш ніж їх проводити треба самим чітко розуміти, що ми пропонуємо людям. Думаю, ми визначимося напочатку 2017 року.
Довідка KV: Петро Пантелєєв народився 11 липня 1975 року в Києві. У 1997 році закінчив Київський державний технічний університет будівництва та архітектури.
З 1997 року обіймав різні посади на підприємствах житлово-комунального господарства Києва.
У 2006-2010 рр. працював у Шевченківській райдержадміністрації Києва.
З 2010 по 2012 рік - заступник начальника Головного управління - начальник управління експлуатації житлового фонду у Головному управлінні житлового господарства КМДА. З 2012 по 2014 рік - начальник управління розвитку та реформування житлово-комунального господарства КМДА.
Був головою Шевченківської РДА з 23 квітня 2014 року по 18 серпня 2014 року.
З 1 вересня 2014 року мер Києва Віталій Кличко призначив Петра Пантелєєва на посаду заступника голови КМДА.
Читайте: Петро Пантелеєв: “Надіятися, що ЖЕК буде краще за людей вирішувати питання так, як їм треба – ілюзія”
КиевVласть
15 серпня 2015 г. 12:47
Раздел: Новини
Избитый в Ирпене активист также обратился к Президенту
После нашумевшего обращения мэра Ирпеня к главе государства и обвинений первого зама КОГА Парцхаладзе в коррупции один из избитых активистов Александр Кулибабчук, а избиение послужило тому, что конфликт стал публичным, также обратился к общественности и власти. Кулибабчук утверждает, что конфликт идет давно, и вопреки желанию Карплюка придать ему политический окрас, не имеет ничего общего с грядущими выборами и текущей деятельностью КОГА.
Об этом KV стало известно из сообщения на сайте "Громады Приирпенья".
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
Приводим оригинал текст обращения Александра Кулибабчука:
"Я, Голова Правління ОСББ бучанського “ЖК “Річ Таун”, Кулібабчук Олександр – один із постраждалих активістів Бучі, привселюдно заявляю:
всі заяви мера Ірпеня Володимира Карплюка про те, що у нас немає і не було ніколи конфліктів до моменту нападу на мене в липні 2015 року – нахабна брехня.
Конфлікт з Карплюком, який був фактичним Забудовником ЖК “Річ Таун”, де я є головою ОСББ з жовтня 2013 року, почався в листопаді 2013 року. Саме тоді я відмовився приймати на баланс будинку з формулюванням “у зразковому стані”.
Конфлікт розвивався майже два роки, чому є маса документальних підтверджень і показань свідків. Зокрема, особисто Карплюк, а також співробітники забудовника - ТОВ “Будрегіонінвест” протягом двох років системно дискредитували моє ім’я, поширювали мерзотні плітки і налаштовували проти мене нових жителів нашого комплексу.
Нам обіцяли побудувати дитячі майданчики біля наших будинків та багато інших інфраструктурних об’єктів.
Коли ми почали бити тривогу й просити обіцяні дитячі майданчики за наші кошти (кошти інвесторів) побудували в 100 метрах від комплексу, біля траси та заправки, міський дитячий майданчик, за яким саме місто не доглядає, але й на баланс ОСББ не передає.
Крім цього, нашому ОСББ досі не передається технічна документація, без якої неможливе його повноцінне обслуговування і звернення в суди. І в цьому беззаконні забудовнику активно допомагають співробітники Бучанської міської ради, де править кум і партнер-забудовник міського голови Ірпеня – екс-регіонал Анатолій Федорук.
“Для науки” за тверду позицію Правління ОСББ з травня 2014 ТОВ “Будрегіонінвест” фактично усунувся від виконання гарантійних робіт з нашим будинком, а Бучанська адміністрація, яка передавала нам все на баланс, забезпечила відхід від відповідальності забудовника, який допустив масу недоробок в будівництві.
По суті забудовник і місто покарали наше ОСББ за прагнення жити за Законом і залишили нам будинки з масою проблем без законної можливості це довести.
Незважаючи на численні звернення з жовтня 2013 року забудовником у зв’язці з Бучанською адміністрацією від ОСББ приховувались відомості про власників нежитлових приміщень у комплексі, у тому числі і власника Спортивного клубу в будинку 3б по вул.Пушкінській.
Відомості, які нам вдалося самостійно отримати в квітні 2015 року завдяки вільному доступу до реєстру показали, що власником переважної більшості приміщень (включаючи приміщення спортклубу, коридори, прохідні холи, мансарду і приміщення з комунікаціями) є фізична особа – Володимир Андрійович Карплюк.
Ми стали активно вимагати передачу в користування земельних ділянок під комплексом, які за рішенням Бучанської ради від 27 лютого 2013 повинні були бути переоформлені, але до цих пір земля під нашим багатоповерховим будинком є власністю фізичної особи – Володимира Андрійовича Карплюка.
Оскільки всі технічні приміщення будинку за законом повинні були належати всім власникам квартир, Правлінням ОСББ було прийнято рішення відстоювати законні права наших жителів і з цим я пов’язую початок процесу фізичних захоплень цокольних приміщень співробітниками ТОВ “Будрегіонінвест” в тісній зв’язці з тітушкамі з Ірпеня.
У квітні 2015 року, мною було подано заяву до Бучанської міліції про можливий напад на мене і погрози з боку співробітників фірми Карплюків-Федоруків.
Бездіяльність міліції призвела до того, що люди Забудовника в липні 2015 року захопили цоколь і завдали матеріальних збитків ОСББ і жителям комплексу, а потім 23 липня стався і напад на мене особисто.
Захоплення цоколю здійснювалося одними й тими ж людьми, які підніше били активістів в Ірпені на Єсеніна, 30, де забудовник фірма “Орлан-інвест”. Серед них я впізнав одного й того ж хлопця з борідкою. В Бучі він був одягнений в сорочку та джинси, а в Ірпені – в камуфляжну форму.
Захоплення цоколів комплексу в липні 2015 проводився рівно в той момент, коли активісти Приірпіння спільними зусиллями домоглися перемоги в суді по поверненню Громаді 890 га лісових територій і почали активно боротися з поспішною вирубкою лісу на ділянках, що належать забудовниці Марині Шахматенко.
Оскільки документи на вирубку лісу видавалися незаконно, влада міста була зацікавлена у приховуванні слідів вирубки здорових дерев, що значаться за актами як аварійні, і явно діяли спільно: Бучанська адміністрація терміново видавала дозволи на вирубку, забудовник відволікав активістів від захисту лісу незаконним проникненням у підвали комплексу, а родина Шахматенко “годувала” наївних жителів, втомлених від відсутності інфраструктури (завдяки забудовнику), обіцянками побудувати в одному з 8-ми (!) будинків комерційний дитячий садочок.
По кожному з викладених мною фактів я готовий надати відповідні документи, фото-, відео- і показання свідків. Факти відсутності передачі документів і землі – перевіряються навіть без нашої участі.
Крім викладеного фактажу за два роки спливли десятки інших фактів незаконної діяльності клану забудовників Федоруків-Карплюків і дерибану бюджетних грошей у Бучі, розкриття яких почало сильно дратувати місцевих князів, які в останні місяці тільки й займалися, що підкупом, шантажем та незаконними голосуваннями намагалися розширити свої володіння в регіоні, користуючись Законом “про об’єднання територіальних громад”.
Але, на щастя, люди в селах, не всі правда, але більшість, зрозуміли, що це об’єднання – не що інше як ошуканство й не пристали на пропозицію Федорука. З більше 20-ти зображених на карті населених пунктів до Бучі приєднали лише 4. Та й там люди розуміють, що добра від цього об’єднання не буде.
Таким чином, всі заяви мера Ірпеня Карплюка про те, що його конфлікт з активістами Бучі надуманий і є плодом його боротьби з корупцією в області – повна і цинічна маячня.
Оскільки конфлікт почався і триває давно – ніякого відношення до виборів, партійної діяльності Карплюка і його нашвидку переодягненої “в пристойне” партії наша діяльність не має.
Три кримінальні справи тільки за моїми заявами не придумані в ОДА Київській області або якимись ще більш таємничими ворогами Карплюка, а є плодом співпраці міських адміністрацій Ірпеня та Бучі з міліцією і прокуратурою проти власних жителів і порушені були тільки в результаті безпрецедентного тиску Громади на правоохоронні органи.
Знати все це достеменно і слухати, як Карплюк “страждає” у боротьбі за Правду немає вже ніякої можливості.
Я дуже сподіваюся, що робота комісій при ОДА Київської області, а також комісії при Київській обласній прокуратурі не закінчаться роздачею чергових гектарів нашої землі для будівництва маленьких затишних будиночків для полум’яних “борців” з корупцією.
Ми чекаємо запрошення на роботу комісії і ретельного системного підходу в розслідуванні всіх фактів, що призвели міста Приірпіння на поріг соціального вибуху.
Громада Бучі сподівається також на те, що Президенту, голові КОДА Київської області та депутатам більш високого рівня вистачить мудрості і здорового глузду не затверджувати план об’єднання Громад, які “розробили” Карплюк і Федорук і дадуть можливість Громадам Приірпіння спокійно і виважено прийняти це рішення вже після виборів восени 2015 року.
Також публічно попереджаю, що незважаючи на гучні заяви Карплюка про відсутність конфлікту, співробітники ТОВ “Будрегіонінвест”, поки я в лікарні, продовжують активні дії: вже після першої заяви-6 серпня 2015 менеджери забудовника разом з виконробом зламали двері і поставили свої замки в цокольних приміщеннях, які належать членам ОСББ, перекривши доступ до наших комунікацій.
Також почали масово запитувати документи про створення ОСББ, що говорить про те, що найближчим часом на нас почнеться рейдерська атака: на нас підуть перевірки, з’являться позови про оскарження створення ОСББ і почнеться кампанія з дискредитації членів Правління ОСББ, які заважають Карплюку незаконно наживатися на продажу належних жителям приміщень.
Окремої уваги заслуговує спортивний зал, в якому займаються “єдиноборці” характерної зовнішності, одним своїм виглядом наводять жах на мешканців комплексу.
Контингент спортклубу не тільки тривалий час приховував власника цього приміщення, але й ігнорує зауваження жителів.
При цьому нахабно викидає платіжки і користується більше року водою, яку оплачують всі жителі комплексу. Підставний “господар” цього залу відома в Приірпінні особа – Сергій Даніш, який також живе в ЖК “Річ Таун”, веде себе по-хамськи і всіляко демонструє силову фізичну перевагу, плюючи на законні вимоги ОСББ та мешканців, що сходять з розуму від шуму із залу.
Це його проштовхували “Нові обличчя” на селищного голову Коцюбинського при тому, що його ми бачимо в Бучі, а не в сусідньому селищі.
Не треба використовувати дедуктивний метод, щоб зрозуміти чому вони себе так ведуть. Господар спорт-клубу-фізична особа Володимир Карплюк. Саме він “кришує” і пестить подібний контингент, щоб потім “ефективно вирішувати питання” з активістами. Результати тепер знає вся країна.
Саме він консультує “спортсменів” і менеджерів відділу продажів забудовника, запевняючи їх у тому, що вони не будуть покарані ні за самоуправство, ні за напади, ні за борги перед іншими власниками.
Такими є “Нове Обличчя” міста Ірпеня та Бучі, яке його мешканці не бачили ще у всій своїй красі. Відвертий хам і борець з корупцією, очманілий від своєї безкарності, завдяки заступництву та партнерству кума екс-регіонала Анатолія Федорука, щедро роздає землю таким же юним “борцям” з корупцією.
І ще. Володимире Карплюк! Мене звуть Олександр, а не Олексій, як ви там сказали у зверненні до Президента! (Звільніть свого редактора та й самі подумайте-помізкуйте з ручкою над листочком А4).
Якщо протягом трьох днів не будуть публічно надані докази того, що наша активна життєва позиція і боротьба з корупцією в Бучі та Ірпені носять замовний характер – я подам в суд і дійду до Європейського суду, якщо треба.
І наостанок. Не ганьбися, “чесний підприємцю”! За комуналку заплати. Квитанції в бухгалтерії.
Всіх “проплачених” активістів, яких дістала хамська поведінка Вови-67 – запрошую приєднатися до позову.
Час вже покарати язика цього патологічного брехуна".
Читайте также: Кусая Льва. Замгубернатора Киевщины Парцхаладзе попал в коррупционный скандал с летальным оттенком
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій