Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
8 липня 2019 г. 14:40
Раздел: Вибори
Олександр Попов: “Ми завжди мали стратегічний план дій та залучали до роботи професіоналів із досвідом”
На позачергових виборах Верховної Ради, що відбудуться 21 липня, на київському окрузі №212 балотується Олексадр Попов – колишній очільник Київської міської державної адміністрації (КМДА), двічі міністр з питань житлово-комунального господарства (ЖКГ) та регіонального розвитку, двічі народний депутат та чотири рази мер Комсомольську (зараз – Горішні Плавні). Ми задали кандидату низку важливих питань, які турбують як мешканців 212 округу, так і всіх українців – що робити з тарифами, як модернізувати інфраструктуру ЖКГ, збудувати метро на Троєщину, реконструювати Бортницьку станцію аерації та інші.
KV: Ви накопичили великий досвід, займаючи державні посади. На вашу думку, як влада може та мусить використовувати такий досвід? Можливо, можна навести приклади з досвіду інших країн?
Олександр Попов: Зараз дуже багато критичних проблем в Україні: охорона здоров’я, житлово-комунальне господарство, військова проблематика, мир та інші. На мою думку, люди, які вже мають певний досвід, повинні бути або поруч з владою, або у владі. Але сьогодні тенденція спрямована на заміну на нові обличчя, на молодих людей. Це нормально, але якщо таку тенденцію не поєднувати з досвідом, наша країна ще довго матиме ці проблеми.
Якщо подивитись на досвід іноземних країн, то ми бачимо, що Сенат у Сполучених Штатах — це публічні особи, авторитети, які працювали у міністерствах та накопичили такий багаж і досвід, що дозволяє їм приймати рішення, в яких вже ніхто не сумнівається. Тому, як на мене, така практика є абсолютно реальною.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Які з посад, що ви обіймали, були найважчі, а які – найцікавіші?
Олександр Попов: Голова КМДА – дуже почесна посада для будь-кого, бо ти приймаєш участь у розвитку столиці України. Але тут такі обов’язки, така відповідальність, що три роки роботи пройшли як один день – з ранку до ранку. Тому, це було найсерйозніше випробування.
А запам’ятались перші роки приходу до влади у Комсомольську (зараз Горішні Плавні – ред.), місті, яке я дуже люблю і завжди буду любити.
KV: Пам’ятаю в вашому місті “Лабораторію місцевого самоврядування”, де створювалась методологія проведення реформ.
Олександр Попов: Так, там ми обмінювалися досвідом, їздили делегаціями один до одного. Ми брали все найкраще і впроваджували у себе в місті. Це давало дуже позитивний результат. Кожне третє місто приїхало в Комсомольськ подивитись, як іде реформа в охороні здоров’я, місцевому самоврядуванні та житлово-комунальному господарстві.
KV: Зараз йде реформа децентралізації. Міста обласного значення отримали суттєве прибавлення до свого бюджету. Київ також отримав досить серйозну прибавку в коштах. Ви, працюючи керівником КМДА, мали набагато менше коштів, але за три роки було введено шість станцій метро, сім розв’язок, 25 нових парків і скверів. Зараз Київ має набагато більше коштів і за п`ять років збудовано лише один туристичний міст, і той скандальний, в том числі й через те, що на нього виділили забагато коштів.
Олександр Попов: У нас були пріоритети. Ми мали план стратегічного розвитку, узгоджений з територіальною громадою і фахівцями в питаннях економічного розвитку. Цей план визначав орієнтири і напрямки, де в першу чергу треба було використати наші ресурси.
Як на мене, сьогодні немає системного підходу не тільки в столиці, а в цілому в країні. Бо ніхто не знає, куди ми йдемо, і що в нас є пріоритетним. Це призводить до хаотичності. Прийняття рішень щодо фінансування тих чи інших проектів сьогодні реалізується з метою комерційної або політичної доцільності. Але ніяк не в інтересах життєдіяльності міста.
KV: Ми вивчали проблеми киян. На першому місці проблема росту комунальних тарифів: за п`ять років вони виросли в п`ять разів. При цьому якість компослуг набагато погіршилась. Як вам вдавалося вирішувати ці питання, в п`ять разів менше беручи за тарифи?
Олександр Попов: Ми цього не допускали, ми оптимізували всю систему так, що вона працювала. Ми не могли піднімати тарифи, тому що розуміли, що повинен бути баланс між доходом і видатками. Якщо між ними є розрив, тоді виникає відсутність платоспроможності.
Сьогодні ми маємо по Україні 70 млрд гривень заборгованості по житлово-комунальному господарству. “Укртрансгаз” каже, що немає газу. Але борги починаються з того, що люди не можуть платити за послуги, які споживають.
На мою думку, влада, яка працювала п`ять років, навіть не могла такого прогнозувати. Бо, якщо вона таке прогнозувала та пішла на це – то вона злочинна, бо така поліика призводить до техногенних катастроф.
KV: Оплата комунальних послуг за ваших часів була на рівні 98-99%. Цьому дуже сприяло те, що ви запровадили знижку для людей, які вчасно оплатили комунальні послуги. Чому вона не поширилась по всій Україні, а працювала тільки в Києві та Комсомольску?
Олександр Попов: Я сам дивуюсь, бо в цій системі була дуже обгрунтована логіка. А зараз як стимулюють до своєчасної сплати? Через штрафи та пеню.
Я хотів підтримати тих, хто своєчасно сплачує. Якщо ти вчасно сплатив, то в тебе йде зменшення тарифу. І саме такий механізм я спробував запровадити в Україні. На жаль, місцева влада до цього не прислухалася, але результат на той час був дуже хороший і в Комсомольську, і в Києві.
KV: Уряд цього року знизив субсидії з 74 млрд до 55 млрд гривень ті вводить більш жорсткі норми для тих, хто має право на субсидії. Наприклад, якщо в селі отримав у спадок будиночок з 12 сотками, не можеш рік користуватись субсидією. І ще багато таких інших речей, які затруднили людям життя. І от маємо 70 млрд гривень заборгованості.
Олександр Попов: Я вважаю, що уряд у нас абсолютно антинародний. Він прислухається до рекомендацій впливових структур — урядів, банків, а до людей — ні. Якби прислухалися до людей, то подумали б, як знизити ці тарифи. Я абсолютно переконаний, що їх можна знизити на 25-30%. Я розумію, як це зробити. Чому уряд не розуміє, я не знаю.
KV: Ви двічі очолювали МінЖКГ, де займалися питаннями енергоефективності. Сьогодні ціна на газ — вже питання національної безпеки, бо це є наша незалежність від Росії. Питання енергоефективності повинні бути пріоритетними. Наразі ж ми бачимо, що уряд п`ять років створював фонд з енергоефективності. Як ви вважаєте, скільки треба часу для того, щоб створити цей фонд?
Олександр Попов: Якщо б створювалось при прем’єрі Миколі Азарові чи інших, з ким я працював, це зайняло б кілька місяців - там чітко ставились терміни для виконання.
А зараз корупційні моменти впливають на ці процеси, тормозячи реалізацію. Можливо, впливає і непрофесіоналізм. Мені дуже прикро, що так відбувається. Тим більше, що західні партнери надають нам допомогу.
KV: Ці гроші лежать вже два роки, а ми не можемо їх витратити.
Олександр Попов: Ви сказали про енерго незалежність від Росії. Я скажу, що ми повинні не тільки від Росії бути незалежними в енергозабезпеченні, а й від будь-якої країни. Тому що ми маємо ресурс — це власний газ, який зараз видобуваємо тільки на 2% з того, що можемо. Так не можна працювати. Якщо б у нас цей ресурс був задіяний, то ми б зараз не говорили про тарифи, як страшні речі.
KV: До речі, не кожному керівнику міста випадає така честь — приймати Чемпіонат Європи з футболу і готувати до нього місто. Що можете сказати про даний досвід?
Олександр Попов: Була дуже напружена робота, без передиху та вихідних – не тільки для керівництва міста, а для всіх, хто приймав участь в цьому проекті. І коли все вдалось, всі об’єкти підготовлені, люди приїхали, подивились, а від’їжджаючи кажуть: ”Ми хочемо сюди повернутись” або “Ми хочемо бути українцями” — це дає надзвичайний моральний підйом!
KV: Працюючи на посаді голови КМДА, вам вдалося повернути в комунальну власність багато активів, в тому числі, “Київводоканл”, “Київміськбуд”, більше 3 тисяч гектарів незаконно виділеної землі. Як місто розпорядилося цим активом?
Олександр Попов: В мене не було можливості це проаналізувати. Але, наскільки знаю, 2-3 сесії Київської міської ради – і все знову пішло в ті руки, в яких було. Масові забудови там, де їх не повинно бути, говорять про те, що тенденція, яку ми намагались знищити, знову стала реальністю.
KV: Щодо цієї хаотичної забудови Киева, вам не здається, що вже треба було б пригальмувати?
Олександр Попов: Ви правильно говорите. Коли проектується мікрорайон, до проекту обов’язково входять дитячі садочки, школа, інфраструктура, пов’язана з електроенергією, каналізація і та ін. Зараз це справді хаотично. І, вибачте, доходить до маразму, коли мікрорайон збудований, а до школи потрібно 6 чи 7 км везти дитину в час пік.
Я проти того, щоб зупиняти будівництво там, де воно повинно бути. Але я за те, щоб до цього будівництва обов’язково було додано розвиток інфраструктури. Ми так і робили – будували дитячі садки, школи та утворювали в них нові місця. Повернули приватизовані об’єкти для того, щоб зробити реконструкцію і знову передати дітям.
KV: Якщо говорити про стратегічний розвиток міста, то в якому напрямку повинен рухатись Київ?
Олександр Попов: Є такий міжнародний критерій — якість життя. Можна суб’єктивно про будь що говорити, але якщо зараз ми по якості життя серед міст, які моніторяться (всього їх 140) займаємо 132 місце, то це означає, що наш розвиток далекий від ідеалу. Нагадаю, раніше цей показник був біля 91.
Тобто, коли ми говоримо про розвиток міста, треба говорити про комплексний розвиток. Починаючи від бізнесу та економіки, які дають можливість формувати бюджет, і закінчуючи соціальними та комунальними проблемами.
KV: Тоді була розроблена стратегія розвитку Києва. Наскільки позитивно вона була оцінена нашими партнерами?
Олександр Попов: Її прийняли американські та європейські партнери. Ми були в містах, які вже реалізували такі плани. Всі нас підтримали. У нас був чіткий план реалізації проекту. А потім влада якось це перечеркнула. Не розумію, як так можна.
KV: Ви балотуєтесь зараз у депутати ВР по Дарницькому району, де живете більше 12 років. Які питання треба вирішувати на рівні парламенту?
Олександр Попов: Я себе бачу там, де працював раніше — у комітеті ВР з питань житлово-комунального господарства та регіонального розвитку. Ми повинні прийняти новий закон щодо реформування і розвитку житлово-комунального господарства, підтримати власників житла у реалізації проектів, що пов’язані з реконструкцією, капітальним ремонтом та енергоефективністю.
Друге завдання — це екологічні питання. Бортницька станція аерації, де, безумовно, потрібна буде доля державного і місцевого бюджету та інвестиції, пов’язані з новітніми технологіями очистки води. В цьому напрямку були напрацювання з японцями. Там розробляється проект, але треба його прискорити.
Є проблема з переробним заводом (сміттєспалювальний завод “Енергія”на Дарниці – ред.). Колись таких заводів було чотири, а зараз залишився один і той потребує модернізації. Я знаю, як вирішити питання з модернізацією та побудовою модернових сміттєспалювальних та сміттєпереробних заводів.
KV: Ви працювали депутатом у ВР і були автором закону про реформу житлово-комунального господарства. В 2014 році закінчилась програма реформування. Після того не приймалось рішень – і з 2014 року ми не маємо можливості розвитку взагалі.
Олександр Попов: Хоча правильні тенденції були.
KV: Коли ви були у КМДА, то очолювали її футбольну команду. А як зараз у вас з дозвіллям? Вистачає часу?
Олександр Попов: Я продовжую грати в футбол. Не так часто виходить, але мені це подобається. Дуже люблю гуляти з собакою, рибалку та спілкування з онуками. В мене є онука та онук, яких я дуже люблю..
KV: І блок бліц-запитань та відповідей. Ваше улюблене місце в Києві?
Олександр Попов: Володимирська гірка.
KV: Найулюбленіше місто в світі?
Олександр Попов: Київ і Комсомольськ – два моїх рідних міста, де я вважаю себе вдома.
KV: А закордонні?
Олександр Попов: Страсбург або Відень.
KV: Які три проблеми Києва ви вважаєте найважливішими?
Олександр Попов: Перше – інфраструктурні проекти, тому що проїхати зараз навіть через Дніпро, дуже складно зранку. Але тут є і суб’єктивні причини. Друге – комунальні проблеми. Третє – питання соціального захисту.
Але я б визначив ще четверту проблему – охорону здоров’я. Бо, як сказав один лікар, розвалили стару систему, а нову не збудували.
KV: Чи вірите ви у побудову метро на Троєщину?
Олександр Попов: Абсолютно. Це реальний проект, де знову ж таки, потрібен системний підхід. Київ точно не зробить це самостійно. Це національний проект. За нього треба боротись, треба його лобіювати. Але це абсолютно реально.
KV: Одна з проблем Дарницького району — запах, що йде від Бортницької станції аерації. Чи вирішить її реконструкція цю проблему?
Олександр Попов: Потрібні новітні технології. Японці розробили такі технології. Їх треба використовувати. Метрополітен та вагони ми робили за участю японських технологій. Метал був наш, старий, але об’єднавши зусилля, ми вдосконалили його. Тут аналогічна ситуація: ми маємо старі технології, але модернізація за допомогою науки та сучасних підходів дає можливість ідеально вирішити це питання.
KV: Чи потрібно демонтувати пам’ятник і могилу Ватутіну у рамках декомунізації?
Олександр Попов: Категорично проти цього. Моє відношення до Великої Вітчизняної війни, до наших дідів, які загинули, і їх командирів, ніколи не зміниться. Вони перемогли фашизм. Це герої. І, безумовно, вони повинні залишатись в нашій пам’яті.
KV: Хто з особистостей, з якими ви зустрічалися, справив на вас найбільше враження?
Олександр Попов: В мене було дуже багато цікавих зустрічей. В цьому плані я багата людина. Одна з них – із колишнім мером Чикаго, який свого часу подолав корупцію, бандитизм та наркотики. Зараз їдеш до Чикаго – і не знайдеш, де сигару можна викурити. Повний порядок.
KV: Чи вірите ви у повернення Криму та Донбасу в Україну?
Олександр Попов: Щодо Донбасу навіть не сумніваюсь і думаю, що це треба зробити найближчим часом. По Криму ситуація складніша. Я вірю, що він до нас повернеться, але точно не сьогодні. Для цього нам потрібно, щоб ми жили краще та змогли мирним шляхом можна повернутись до цього питання.
KV: Чого не вистачає Україні для розвитку і процвітання?
Олександр Попов: Ефективного керівництва – це найперше питання. Країна дуже ресурсна, але використати ці ресурси, на жаль, у нас ефективно не вдається.
KV: Сьогодні тенденція приходу нових облич та нових молодих політиків. Що б ви могли і хотіли би побажати цим молодим політикам?
Олександр Попов: Я теж був молодим – і в мене все виходило, тому що я залучав досвічених людей. Завдяки їх досвіду та нашій цілеспрямованості у нас все вийшло. Я думаю, що час і новим лідерам звернутись до такої практики. Я бажаю, щоб цілі, які ставлять сьогодні молоді люди, які приходять до влади, обов’язково були реалізовані.
Фото надане прес-службою Олександра ПоповаКиевVласть
5 липня 2019 г. 15:11
Раздел: Вибори
Наше завдання – довбати владу, щоб громадяни отримали належне, - нардеп Москаленко
Київщина має багато питань до державної підтримки чорнобильських організацій, афганців та воїнів АТО. Не зважаючи на допомогу волонтерів і спонсорів, незадовільною є підтримка ветеранів АТО та їх сімей, особливо у частині психологічної реабілітації, гострою лишається тема соцзахисту воїнів-інтернаціоналістів.
Про це KV стало відомо за результатами зустрічі народного депутата, голови міжфракційного об`єднання ВРУ “Київщина” Ярослава Москаленко з представниками чорнобильських організацій, афганців та воїнів АТО у Бучі, що відбулася 4 липня.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За словами нардепа, зустріч вкотре продемонструвала, наскільки слабкою є державна підтримка у цьому секторі.
“За реалізацію своїх прав громадяни мають боротися. У людей є серйозні питання до чорнобильських програм. Незадовільна підтримка ветеранів АТО та їх сімей, особливо у частині психологічної реабілітації, гострою лишається тема соцзахисту воїнів-інтернаціоналістів”, – відмітив Ярослав Москаленко.
За його словами, багато скарг і на політику виконавчої влади.
“Я розумію, наскільки соціальна тема для нашої країна складна. З одного боку, борги МВФ, з іншого – реальні люди, яким допомога потрібна була ще на вчора. Медицина, житло, земля, реалібітація, пільги – ці питання мають вирішуватися на державному рівні, у тому числі новоствореним Міністерством у справах ветеранів. Свій внесок меценати, волонтери та спонсори вже зробили (і продовжують робити), – наголосив нардеп.
Також Ярослав Москаленко додав, що проблема у всіх носить спільний характер – держава, на жаль, швидко втомлюється від цих людей.
“А наше завдання – довбати всіх міністрів, місцеве управління і добитися того, щоб громадяни отримали належне”, – підкреслив він.
Нагадаємо, раніше KV вже писала, що у процесі реформування первинної і вторинної ланок медицини – не без проблем. Заробітна плата лікарів вторинної ланки і досі на рівні прожиткового мінімуму, медзаклади недоотримують кошти на лікування пацієнтів. В результаті утримання лікарень взагалі лягло на плечі місцевого самоврядування.
Читайте: Проблеми медреформи, яку розпочала держава, лягли на плечі місцевого самоврядування, – нардеп Москаленко
Фото: фейсбук Ярослава МоскаленкаКиевVласть
30 червня 2019 г. 12:37
Раздел: Територія розуму
Президент і новий склад Верховної Ради повинні презентувати народу механізм зниження вартості комунальних послуг
Днями Верховна Рада зареєструвала проект закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо зниження вартості електричної енергії”, внесений Президентом України Володимиром Зеленським. Тексту законопроекту на сайті парламенту немає, тому проаналізувати його не можу. Однак саму ініціативу щодо зниження тарифів на електроенергію, безумовно, підтримую. Мало того, як і переважна більшість українців, хотів би бачити від Президента також кроки щодо зниження тарифів на газ для населення.
Мною особисто та у співавторстві з іншими депутатами неодноразово реєструвалися законодавчі ініціативи щодо зниження цін на комунальні тарифи для населення – законопроект 2835 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо здешевлення вартості газу для населення”, законопроект 3216 “Про внесення змін до розділу VІI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про ринок природного газу” (щодо спрямування населенню природного газу вітчизняного видобутку у повному обсязі)”, проект постанови 9265 “Про скасування рішення Уряду про підвищення ціни на природний газ та запровадження мораторію на підвищення цін на природний газ для населення”.
Читайте: Коштами ЦСВЯПу мають розпоряджатися місцеві громади
Однією з моїх важливих ініціатив став проект постанови №8108, щоб запобігти можливим відключенням населення від газопостачання та електрики в опалювальний період. Я понад рік вимагав прийняття відповідної постанови. Врешті, вдалося дотиснути Кабмін, який фактично на базі цієї ініціативи прийняв урядову постанову.
Між тим борги за газ населення зростають. Місто Славутич, в якому позаминулого року був зірваний опалювальний сезон, цьогоріч теж знаходиться під загрозою. З опалювального сезону 2018-2019 заборгованість за газ міста зросла на 47 мільйонів і наразі становить 105 мільйонів гривень.
Незабаром країна ввійде в опалювальний сезон, і питання вартості комунальних послуг знову гостро постане для кожного українця. До цього часу і Президент, і новий склад Верховної Ради повинні визначитися у тарифному питанні і презентувати народу країни своє бачення кроків зі зниження вартості комунальних послуг.
16 травня 2019 г. 18:00
Раздел: Тексти
Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Миронівської об'єднаної громади Віталієм Савенко.
KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Віталій Савенко: У березні 2015 року було прийнято закон про добровільне об'єднання. Ми вивчили цей процесс, трохи почекали і почали діяти згідно процедури десь з середини року. Як міський голова я проявив ініціативу, ми провели спільну зустріч із сільськими головами. Було багато дискусій, усі села хотіли бути центром майбутньої громади. Вже у 2016 році ми офіційно направили пропозиції усім сільським головам, прийняли на сесії відповідне рішення, тоді вже у області було затверджено перспективний план. Оскільки це було щось нове, жителі поставились скептично. Тільки три сільради дали нам позитивну відповідь - Яхнівська, Центральненська і Пустовітівська. Тоді ми подали проекти рішень на затвердження в КОДА, але нам відповіли через відсутність спільних меж із Пустовітами. У 2017 ми розпочали процесс знову, але він був неактивним. Наступного року нам вже вдалось завершити процедуру із Яхнівською та Центральненською сільрадами. Але майже рік документи, які КОДА мала передати у ЦВК для призначення виборів, залишались в адміністрації.
Супротив щодо створення ОТО чинили районні рада та адміністрація через те, що місто надавало 85% надходжень до районного бюджету. Так історично склалось, що уся промисловість знаходиться в Миронівці, в нас є багато робочих місць. Ніхто не хоче втрачати фінансові потоки. Тому вони стверджували, що створення громади розвалить район, села стануть депресивними. До того ж у області не було стабільності - губернатори постійно змінювались. Але я заручився підтримкою усіх бюджетоутворюючих підприємств, зокрема вплинути на пришвидшення процесу призначення виборів допомогли директор Миронівського ЗВКК Олександр Жукотанський та керівник холдингу “Миронівський хлібопродукт” Юрій Косюк. Була розмова із губернатором Олександром Горганом, потім із наразі переобраним Президентом України. Завдяки його вольовому рішенню наша громада відбулася.
KV: Який вплив підприємства “Миронівський хлібопродукт” на діяльність громади?
Віталій Савенко: Це підприємство формує 85% нашого бюджету. Воно також допомагає із розвитком громади.
KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для міста та сіл?
Віталій Савенко: Наша громада почала роботу 10 січня через судові процеси. Одна із партій подавала позов через результати по їхнім кандидатам. На першій сесії ми створили усі необхідні органи для діяльності громади, прийняли кадрові рішення. Загалом у січні ми провели чотири засідання. Прийняли бюджет, забезпечили бюджетників зарплатою, надали району субвенцію на школи та садочки. Вже маємо перевиконання бюджету, виділили кошти на капітальні видатки.
Ще під час передвиборчої кампанії ми ознайомились із проблемами населених пунктів. Наразі вже визначили стратегію, після цього - затвердили проектно-кошторисну документацію. Також ми найняли працівників у сферу благоустрою, адже раніше у селах комунальних служб не було, через що багато дерев аварійні, за порядком на вулицях не стежили. Київська міська рада допомогла нам із технікою. Ще взимку ми вирішили проблему стихійних сміттєзвалищ.
KV: Які стосунки з районом? Чи вирішили ситуацію щодо харчування дітей? Через що був конфлікт?
Віталій Савенко: У нас завжди були складні стосунки. В 2010 році мене було обрано мером від партії “Удар” і я став для партії районного керівництва більмом. Причина конфліктів частіше за все через політику.
Щодо харчування дітей - ми вже утворили комісію для передачі шкіл та садочків на наш баланс і у кінці травня питання вирішимо. Розуміємо, що їх потрібно забирати, адже зараз район їх фінансує, але вже із розумінням того, що це не їхнє.
Містам районного значення складніше, ніж обласним, - у нас немає власного відділу освіти, це потрібно створювати з нуля. А серед навчального року ми ніяк не могли зайнятись цим питанням. У січні був опалювальний сезон, якби ми почали забирати заклади освіти, виникла б проблема із закупівлею газу для постачання тепла, проводились би нові тендери. Часу на це не було.
Ми обговорювали це все із районом, надали їм субвенцію. Але ж це шлюборозлучний процес - не завжди буває мирно. Та я не думаю, що дійде до війни. Все одно в подальшому усі сільради стануть частиною нашої громади.
KV: Села не скаржаться, що місто їх поглинає? Які стосунки із старостами?
Віталій Савенко: Наразі в нас усі старости виконуючі обов'язки, офіційно займуть посади вони тільки після місцевих виборів у 2020 році. Ми не стали їх проводити за рахунок місцевого самоврядування. Наразі ми з усіма співпрацюємо, вони дякують за той благоустрій, який нам вже вдалося зробити. Раніше у них не було коштів на облаштування.
Деякі депутати громади не розуміють, чому ми ділимо усе порівну. Вважають, що ми маємо вираховувати дохідну частину сіл і віддавати їм ті заробітки. Але я пояснюю - ми тепер одна громада і не можна ділити. Якби ті села не дали згоди і ми б не створили громаду, то не мали зараз таких фінансів. Звісно є різні депутати, але їх меншість, ми працюємо із більшістю.
KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію?
Віталій Савенко: Обіцяють, що отримаємо її у липні. Вона не буде великою, близько 2 млн, оскільки розраховується тільки на сільське населення, а у нас небагато жителів. І виплачується вона поетапно - за декілька років. Плануємо за ці кошти закупити техніку для очищення снігу у селах.
KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Миронівської ОТГ?
Віталій Савенко: Наша громада існує трохи більше ста днів. Поки інші сільради спостерігають, як буде далі. Але сільські голови вже запитують у старост, чи є зміни. І деякі населенні пункти замислюються щодо приєднання.
KV: Як покращуєте інвестиційний клімат?
Віталій Савенко: Плануємо найняти економіста, який буде займатись інвестиційним кліматом і залучати інвесторів. У нас чудова логістика - залізниця, траса державного значення. І для громади надзвичайно важливо створювати робочі місця.
Вже зараз у нас дуже багато підприємств. І вони також розширюються. Ми проводили нараду із керівниками підприємств щодо їх можливостей. На території міста є зруйнований цукровий завод, а це 36 га землі. Наразі ми через суд намагаємось скасувати державний акт, виданий підприємству “Кристал-М” на цю ділянку. Це стане гарною інвестиційною пропозицією.
Вже один інвестор зацікавився ділянкою, хотів встановити сонячні батареї. Але ми йому запропонуємо іншу територію, адже таку велику площу краще віддати під промисловість.
Із існуючих компаній постійно розширюється “Миронівський хлібопродукт”, “Атлантік”, “Омега мінералз”. І ще цього року ми створимо близько 50 робочих місць.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії?
Віталій Савенко: У лютому до нас звернулось наше КП “Миронівкаводоканал” і заявило, що тарифи вже не відповідають їх складовій. За їхніми розрахункам ми мали підвищити плату на 40%. Інші міста це давно зробили, а ми постійно намагались відкласти це питання. Але якщо міська рада не приймає економічно обгрунтовані тарифи, то має компенсувати різницю. Тому ми підвищили тариф на 5 гривень і 700 тис. гривень вирішили компенсувати цього року із бюджету. Сподіваємось, що вартість енергоносіїв зменшиться і ми зможемо ці кошти у подальшому виділяти на розвиток.
А субсидії отримують приблизно 20% наших жителів.
KV: Чи є співпраця із областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Віталій Савенко: У нас гарні стосунки, ми співпрацюємо. Я вже маю досвід роботи, знаю багатьох голів управлінь та департаментів. У минулого губернатора не було стільки досвіду, як у Олександра Терещука. Але й Олександр Горган був демократичним керівником, завжди йшов на контакт. Це раніше у КОДА про міських голів згадували лише перед виборами.
KV: Які проблеми із передачею громаді КП “Миронівкатепломережа”?
Віталій Савенко: Усі комунальні підприємства, які знаходяться у місті, будуть передаватись із району на баланс громади. Тут проблема полягає в тому, что на КП незаконно запустили інвестора, без рішення сесії. Рішення було підписано одноособово керівником тепломережі і заступником голови ради. У підприємства є велика заборгованість - 10 млн гривень. Протягом 9 місяців працівники не отримують заробітну плату, вони бунтували, їх годували обіцянками, але нічого не виконували.
А це КП, яке раніше було на третьому місці в області. Складається враження, що район навмисно планував довести його до банкрутства. І тепер у нас два виходи - або ми приймаємо КП із умовою, що вони частково гасять борги, або будемо самостійно будувати котельню для забезпечення опалення. Але немає сенсу витрачати на це кошти, тому я сподіваюсь, що ми домовимось.
KV: Очисні споруди - чи є проблема у місті? А у громаді загалом?
Віталій Савенко: У Миронівці ситуація із очисними спорудами нормальна. А у Центральненській сільраді мережі потребують модернізації. Вирішувати цю проблему будемо вже у наступному році.
KV: Чи є сміттєва проблема?
Віталій Савенко: Ми розробили проектно-кошторисну документацію з реконструкції нашого полігону, він майже вичерпав свої ресурси. У 2017 році ми проводили там рекультивацію, у минулому - коштів на це не виділили, адже райрада не прийняла рішення про співфінансування.
Також ми плануємо на полігоні встановити сортувальну лінію і вивозити туди сміття усієї громади. Ще співпрацюємо із інвесторами щодо будівництва сміттєпереробного заводу. Сміття - це проблема, яка є всюди.
KV: У 2017 році з'явилася інформація, що прокуратура Київської області відкрила кримінальну справу за фактом розтрати вами бюджетних коштів, виділених на ремонт доріг. Чи було розслідування? Чим закінчилось?
Віталій Савенко: Була фактова справа, але не відносно мене. Коли до поліції поступає заява, її вносять до ЄДРПОУ. Таких справ було 6 чи 7. Є “доброзичливці”, які ходять і пишуть. Але за результатами розслідувань жодна заява не підтвердилась. А спіймати міського голову на розкраданні - це завжди сенсація. Та особисто мені ніяких підроз не оголошували.
Я не спеціаліст у будівництві доріг, для цього міськрада наймає спеціальну людину. Він має відповідні документи, ми заключаємо договір і він несе кримінальну відповідальність за кошторис, якість робіт, об'єми. Як міський голова я підписую акти прийому робіт після того, як технагляд приймає роботи. І кожен розуміє свою відповідальність.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Віталій Савенко: Я не маю особливих амбіцій, люблю стабільність, хоча і пропонували підвищення. Я маю певний досвід, відчуваю сили, тому ще попрацюю у своїй громаді. Планую підготувати собі гарну заміну. У Миронівці живуть мої діти, онука і я щиро бажаю місту розвитку.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй
Фото: KVКиевVласть
7 травня 2019 г. 18:00
Раздел: Тексти
Тетяна Люлька: “Багато бізнесменів готові навчати студентів практичним речам”
Незабаром закінчиться навчальний рік у школах і перед молодими людьми встане питання, де продовжувати навчання - у виші, технікумі чи ПТУ. А деякі взагалі вирішать взяти паузу і подумати, що робити далі. Щоб допомогти молоді визначитися, КиевVласть поспілкувалася про вітчизняну освіту з ідеологом та засновницею проекту “Місто Професій” Тетяною Люлька.
KV: Останнім часом відчувається сильний розрив між тим, чому навчають у навчальних закладах і вимогами для реальної роботи. Чи готов сьогодні бізнес співпрацювати з освітянами, щоб уникнути цього розриву?
Тетяна Люлька: Така тенденція наявна. Зацікавлені в розвитку і професійних молодих кадрах представники бізнесу виходять на вищі навчальні заклади, де є адекватне керівництво, і починають робити цікаві речі спільними зусиллями. Наприклад, один з наших партнерів - компанія “Прогресстех”, яка розробляє проекти для Boeing, SpaceX, НАСА, на базі КПІ створила навчальні інженерні класи. І 80% студентів, які пройшли практику в цих класах, запрошуються на роботу у цю компанію.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Якщо говорити про профтехосвіту, то тут ситуація інша. Керівництво дуже складно йде на будь-яку співпрацю. Кроки до змін готові робити не більше 20%. Це видно навіть по роботі в рамках проекту “Місто професій”. Нами ведеться системна робота по залученню закладів освіти на наші заходи. Ми їм постійно показуємо можливості, мотивуємо. Але відгукуються на пропозиції одиниці.
KV: Чому таке відношення?
Тетяна Люлька: Причин декілька. Одна з них залежність від місцевої влади. У мене особисто був скандал з директором Департаменту освіти Київської облдержадміністрації (КОДА) Вірою Роговою, яка заборонила місцевим ПТУ приймати участь у заходах “Місто професій” у Білій Церкві.
Читайте: Пожар страстей. Власти и общественники переругались из-за ПТУшников Киевщины
Друга причина у тому, що дуже мало керівників профтехосвітніх закладів зацікавлені у їх розвитку. Я вірю, що такі є, але поки мені не пощастило їх зустріти.
Сьогодні наймолодшому керівнику ПТУ, з якими ми працювали, біля 60 років. Людям молодшого віку, які готові вдихнути нове життя і розпочати нову хвилю розвитку, на ці керівні посади прийти не дають. Стара гвардія міцно тримається за свої крісла, але нічого не робить для розвитку закладів та профтехосвіти в цілому.
Якщо б сьогодні кожне ПТУ дало звіт про те, скільки дітей після навчання працевлаштувалися за фахом, то статистика, думаю, була б дуже сумна. Вони не мають бажання навчати. А отже навряд чи можуть зацікавити молодь, показати перспективи, закохати у професію.
Читайте: Кадровый дефицит: Киевщина рискует остаться без дорожников, механизаторов и поваров
Аналогічна ситуація і у школах обласних міст і містечок, де керівники працюють десятиліттями, нічого не змінюючи ні в своєму житті, ні в освітньому закладі.
Зараз є багато бізнесменів готових навчати студентів практичним речам. Але їм не часто навіть безоплатно готові дозволяти вести заняття у державних закладах освіти. Велика вдача, коли практику вдається домовитися про це. В аудиторіях зараз працюють штатні викладачі, які, як правило, не мають практичного досвіду, неособливо цікавляться новаціями та не займаються оновленням навчального матеріалу. В результаті на лекціях і семінарах студентам дають дещо застарілий матеріал, який для реальної роботи навряд знадобиться.
Цю ситуацію можна змінити тільки дуже жорсткими методами, які будуть супроводжуватися змінами підходу до рівня підготовки нових педагогів, кадровою ротацією як керівного, так і викладацького складу.
Проте запит має йти не тільки від влади, а й від батьків і студентів. Проблема у тому, що сьогодні для багатьох при виборі школи або іншого навчального закладу важлива матеріальна складова. Не всі розуміють, що не стіни і золоті парти викликають цікавість до навчання, а особа вчителя.
На нашому заході у Білій Церкві одне з ПТУ презентувало професію електрик. Вони представили цю професію стендом, якому вже біля 20 років. Але всі діти були біля нього. Там були показані різні практичні речі, які зроблені саме майстром. Це приклад того, що професії навчає не теоретик, а практик, який захоплений своєю справою.
KV: Якщо бізнес готовий співпрацювати з закладами освіти та навчати студентів за свій кошт, то чому про це не заявляється публично?
Тетяна Люлька: Згодна, в інформаційному просторі з цього питання повний провал. Дуже мало приділяється уваги позитивній інформаційній кампанії. Багато керівників впевнені - якщо підприємство щось добре робить, то про це не потрібно розповідати. І це тотальна помилка. Про хороші речі треба говорити. В це треба вкладати гроші, бо сьогодні стільки негативу, за який у тому числі платять гроші, що позитиву просто ніхто не помічає.
KV: Який відсоток приватних компаній реалізує освітні проекти у закладах освіти, щоб підготувати кадри саме для себе?
Тетяна Люлька: 5 років назад я б відповіла, що відсотків 10. Сьогодні цей відсоток значно більше - до 30%. Дуже багато компаній проводять навчання у себе на базі. І ця тенденція набирає обертів, і мені б хотілося, щоб вона збереглася.
Мені здається, що цим питанням все ж таки має займатися держава. У нас на державні заклади освіти виділяють великі кошти. Як на мене, це не правильно. Ресурси треба вкладати в ті структури, які дають розвиток. Якщо ці кошти перенаправити на структури, які дають практичні знання і реально готують фахівців, то від цього виграли б всі.
Наприклад, у Казахстані діє програма “Інтелектуальна державна школа Назарбаєва”, де навчання проводиться виключно англійською мовою. В цю програму залучають найрозумніших дітей, які по її закінченню можуть обрати будь-який вищий навчальний заклад світу, і держава оплачує це навчання. Проте по закінченню навчання молодий фахівець має повернутися і 5 років працювати на державу.
KV: Чому, на Ваш погляд, доречно перенаправляти кошти на інші структури, а не думати в напрямку поєднання практики і теорії у державних навчальних закладах?
Тетяна Люлька: Приватні освітні центри дають шикарну теорію. Тільки ця теорія з'явилася з практики. Завдяки тому, що викладачі фанатіють від своєї справи, студентам цікаво, і вони набувають реальні практичні знання і навички, які завтра зможуть запропонувати на ринку праці.
В державних освітніх закладах навіть з практичних дисциплін використовують застарілі підручники і рідко залучають до викладання практиків. Приоритет надають штатним працівникам, які не мають іншої зайнятості. І це не можна швидко змінити.
KV: Проте все рівно в університети йдуть навчатися заради престижу, диплому...
Тетяна Люлька: За статистикою 52% людей, які закінчили вищі навчальні заклади, не працюють за фахом. Я особисто виявила три причини цього. Перша - тиск з боку батьків, які вважають, що вони краще за дитину знають, куди їй йти навчатись.
Друга - суспільний тиск. Сьогодні якщо після закінчення школи дитина не вступає до навчального закладу, на неї давлять працівники школи, яким потрібна статистика щодо якісного показника їх роботи.
Третє - це штучна престижність.
Читайте: Киев вошел в тройку регионов с наибольшим количеством зарегистрировавшихся на пробное ВНО
Тільки коли ці чинники будуть нівельовані, коли важливіше буде робити не те, що престижно і задовольняє батьків та школу, а те, що подобається, можуть бути змінені пріоритети.
KV: Як донести батькам те, що не варто нав'язувати свою думку дитині?
Тетяна Люлька: На це я витратила в минулому році майже півроку. Я їздила містами України, прочитала 23 лекції в рамках проекту “Сучасна освіта. Професії майбутнього”.
Батьки хочуть кращої долі для своєї дитини і переконані: чим краща освіта, тим більше людина буде заробляти. Я їм пояснювала, що це найпомилковіша думка. Сьогодні заробляє більше той, хто отримує задоволення від того, що він робить, і той, хто експерт у своїй галузі. Людина може, скажімо, тільки сушити яблочки, але вона їх так сушить, що всі ресторани міста купують виключно її продукт. Завдяки тому, що людина вміє щось робити краще за інших, вона буде заробляти і від цього буде щасливою.
Батьки повинні зрозуміти, що краще для дитини буде тоді, коли її голос не буде заглушатися і у неї буде можливість визначити, що їй найбільше подобається робити у житті. Адже реалізуються у житті ті, хто самостійно обирає те, що їм подобається, і монетизує свої знання.
Батькам і дітям сьогодні треба навчитися просто розмовляти і чути одне одного.
Наприклад, в Америці дитина може, закінчивши школу, не вступати до навчального закладу рік. Там освіту розглядають як інвестицію. Вони дітям дають час на прийняття рішення. Адже гроші, витрачені на навчання, мають повернутися. У нас все навпаки. У нас залазять у борги заради диплому, доцільність якого у житті сумнівна.
Зараз ринок праці такий місткий і великий, що роботи вистачить усім, хто хоче працювати. Тому дуже важливо дозволити молодій людині робити те, що їй подобається.
KV: Проте є статистика, на підставі якої досі визначають державне замовлення у навчальних закладах на той чи інший фах...
Тетяна Люлька: Статистика у радянські часи була одним з небагатьох позитивних моментів. Тоді чітко прораховувати в які організації скільки потрібно спеціалістів і створювали таким чином попит. Але тоді всі підприємства належали державі.
Сьогодні діють підприємства різних форм власності. Багато бізнеса відкривається і ще більше закривається. Отже, чітко розрахувати скільки реально потрібно тих чи інших спеціалістів діючим підприємствам просто не можливо.
Як на мене, цифри, які наявні сьогодні у держзамовленні на заклади освіти, беруться як калька минулих періодів. Наприклад, якщо візьмемо статистику щодо запиту на економістів у державних вишах, то цифра буде у більшості випадків однакова з незначним коливанням.
Середній і малий бізнес не може сформувати своє замовлення. Наприклад, ювелірний цех робить замовлення ПТУ на підготовку фахівців. Проте треба 2 роки для навчання спеціаліста, а цех через 1,5 роки по якимось причинам закривається. Що робити з замовленням? Малий та середній бізнес не піде на ризик чекати персонал декілька років. Він буде підбирати кадри з наявних пропозицій на ринку праці.
Читайте: Киевский городской центр занятости назвал наиболее востребованные столичными работодателями профессии (инфографика)
KV: З України сьогодні дуже багато людей виїжджає за кордон на заробітки. Бізнесу складно підібрати кадри...
Тетяна Люлька: Нічого страшного у цьому не має. Кожний обирає свою долю. На ринок праці це суттєво не впливає. Знайти гарного спеціаліста було складно завжди.
Проблема у тому, что у нашому суспільстві статус людини, яка щось може гарно робити руками, набагато нижче, ніж працівника офісу. І це не дивлячись на те, що представники робітничих професій заробляють, як правило, більше.
Ця штучна престижність принижує гідність людини. І щоб це змінити потрібно на рівні держави проводити широкомасштабну роз'яснювальну роботу, що робітником бути не соромно, а навпаки престижно вміти робити щось, краще за інших.
Проте такої стратегії з боку держави сьогодні не має. Те, що в нас зараз відбувається, мені нагадує часи коли в Україні цілеспрямовано знищували армію. Здається, що сьогодні в нас так само знищується прошарок спеціалістів робітничих професій. З людей роблять офісний планктон, насаджуючи штучну престижність.
Фото: надано Тетяною ЛюлькаКиевVласть
11 квітня 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Бородянської об’єднаної громади Олександром Сахаруком.
KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали?
Олександр Сахарук: Цей процес був тривалим, бо розпочався у 2015 році. На той час було недостатньо інформації щодо впровадження реформи децентралізації. За цієї причини ми провели чисельні зустрічі на місцях із громадянами та депутатами, де пояснювали зміст та нагальність реформи. Завдяки цьому спілкуванню громади стали більш свідомими, відчули свою значимість, адже від їхнього волевиявлення залежала доля територій на найближчі століття. Але я не можу назвати це труднощами, це корисний гарний досвід.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ми пройшли цей етап і отримали схвальні рішення сільрад усього району. Проте у 2015 році через бюрократичну причину завершити об'єднання не вдалось, оскільки селище Клавдієво-Тарасове довго вагалося і врешті-решт не прийняло відповідного рішення. А закон тоді не передбачав створення ОТГ всупереч перспективному плану. Відповідно ми отримали негативний висновок КОДА.
Та ми не опустили рук і почали процедуру повторно вже після прийняття закону щодо так званих “олійних плям”. І у 2018 році разом із сільськими головами мали повне уявлення щодо майбутньої Бородянської ОТГ. Було проведено всі слухання, прийнято рішення, документи для призначення виборів подано до ЦВК і у жовтні вони мали відбутись. Ми розраховували на цю дату, оскільки тоді б могли затвердити бюджет ОТГ на 2019 рік. Але через судовий позов одного з народних депутатів чергові місцеві вибори в Україні було перенесено на 23 грудня. Тоді мене і обрано головою тепер уже об'єднаної громади.
KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для селища та сіл?
Олександр Сахарук: Уже 4 січня 2019 року ми провели першу сесію, де обрали секретаря, двох заступників голови ОТГ, затвердили постійні комісії, виконавчий комітет, представили депутатів. 6 січня провели другу сесію, на якій затвердили бюджет громади і забезпечили коштами всі бюджетні установи. За ці три місяці ми провели кадрові зміни, оптимізували склад працівників селищної ради. У нас запрацювали нові відділи - бухгалтерії, архітектури, розвитку, комунальних послуг. Ми запровадили електронний документообіг, електронне голосування, що значно пришвидшує роботу.
Одним із першочергових завдань для депутатів та старост було акумулювання проблематики своїх округів та сіл. Потім ми все проаналізували, розклали за пріоритетністю і напрямками, оцінили з точки зору фінансової спроможності. Натепер маємо соціальний паспорт кожного населеного пункту та кожної вулиці. Першочергово розпочинаємо вирішувати питання благоустрою, капітальних робіт інфраструктурного та соціального напрямку, вуличного освітлення, вивозу сміття.
KV: Села не скаржаться, що Бородянка їх поглинає?
Олександр Сахарук: Навпаки, аналізуючи фінансову спроможність, ми бачимо, що деякі села раніше не мали можливості покращувати власні соціальні та інфраструктурні об'єкти. Були села, де не вистачало коштів на харчування дітей, а тепер в ОТГ харчуємо всіх дітей початкової школи. В одному селі не вистачало коштів на прибирання снігу та вивіз сміття. Ці проблеми також вирішили. Деякі села не мали коштів навіть на замовлення проектної документації для проведення якихось робіт. Так, у Новому Заліссі велика проблема із водопостачанням та водовідведенням, багато років ніхто не займався модернізацією мереж. Такі проблеми є й в інших населених пунктах. Тому окрему увагу приділяємо виготовленню документації, щоб у подальшому мати можливість подавати проекти на фінансування чи співфінансування.
KV: Як миритесь із депутатами? Яка ситуація у селищній раді?
Олександр Сахарук: У нас потужний склад депутатського корпусу, всі депутати місцеві, мають значний досвід роботи в органах місцевого самоврядування. Вони дуже активні та патріотичні, що мене безумовно тішить. Ми розуміємо, що жителі громади тримають на постійному контролі наші дії, тож приймаємо виважені та обгрунтовані рішення як щодо сьогодення, так і на перспективу розвитку. За що я їм особливо вдячний.
KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію?
Олександр Сахарук: Поки ми отримали відповідні листи щодо розрахунку інфраструктурної субвенції. Думаю, що на місця ці кошти буде передано ближче до першого півріччя поточного року. У нас субвенція розподілятиметься на сільське населення і разом із відповідною комісією ми будемо вирішувати, які об'єкти інфраструктури профінансувати за її рахунок, виходячи з чисельності населення кожного села окремо.
KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Бородянської ОТГ?
Олександр Сахарук: Ми відкриті до діалогу, але добре розуміємо, що мусимо в першу чергу налагодити роботу нашої новоствореної громади. Наразі щодо цього комунікуємо з Майданівкою, Качалами, Загальцями. Інші пропозиції розглядатимемо виключно в законодавчому полі. Але, звісно, це залежить від мешканців та очільників сіл і селищ, адже вони визначають вектор розвитку своїх територій.
Маємо пропозиції із сіл інших районів, але ми розуміємо, що є закон, якого потрібно дотримуватись. Згідно перспективного плану ми можемо приєднати лише села Бородянського району.
KV: Як покращуєте інвестиційний клімат?
Олександр Сахарук: Клімат покращувати нам не потрібно - інвестори завжди були для нас у пріоритеті. Я кожному керівникові на місцях і депутатам пояснював: ми для інвесторів не влада, ми - партнери. До того ж, територія Бородянщини приваблива для втілення цікавих проектів і ідей: недалеко від Києва, є залізниця, траса міжнародного значення, вільні електричні потужності. Не менш важливо, що у нас є трудові ресурси - люди. Щодо проектів, я вважаю, що нам потрібно робити акцент на високотехнологічне виробництво, логістичні центри, зелений туризм і розвивати території згідно напрацьованої Стратегії розвитку.
KV: На якому етапі реконструкція Історико-меморіального парку?
Олександр Сахарук: Я планував розпочати ці роботи ще у 2015 році. Але нам стало відомо, що на цій території може бути поховання часів Другої світової війни. Тому я щодо цього звернувся до Народної спілки Німеччини з догляду за військовими похованнями і ми отримали підтверджуючу відповідь. Всі рештки перепоховані на Соборному кладовищі у селі Софіївська Борщагівка.
Наразі розроблено загальну концепцію розвитку паркової зони, кошторисну документацію на проведення реконструкції, яка буде основою подальшого фінансування. Реконструкцію будемо розпочинати приблизно вже влітку-восени. В той же час ми плануємо створення пішохідної зони - це невеликий сквер на в'їзді до селища, що також стане своєрідною окрасою центральної частини Бородянки. В подальшому маємо намір створювати такі зони відпочинку у кожному населеному пункті.
KV: Вирішили проблему із водо- та теплопостачанням? У чому була її причина?
Олександр Сахарук: Ми неодноразово звертались щодо передачі цих повноважень на місця, тим паче ми вже об'єднана громада. Комунальне підприємство Київської обласної ради “Бородянкатепловодопостачання” всю свою фінансову та управлінську політику здійснює спільно зі засновником - облрадою. На підприємстві відбувається постійна зміна керівників. Послуги отримують наші мешканці, але майно обласне. Через це ми не можемо оперативно вирішувати проблеми, впливати на тарифи та якість надання послуг. Це стара система, яку давно потрібно міняти.
На жаль, обласна рада нам відмовляє, пояснюючи тим, що вони не вбачають необхідності у передачі майна в ОТГ. Тоді, як для нас це принципово. Зокрема, потрібно вирішувати питання щодо заборгованостей підприємства. Нас це не тішить, адже кожен опалювальний сезон починається з проблем. І, на жаль, ми маємо на це обмежений вплив.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи?
Олександр Сахарук: Я думаю, немає громади, де всі задоволені тарифами. Затвердження нових тарифів завжди болісне для депутатів, виконкому, голови. Але при зростанні складових тарифу відповідно зростає і він сам. І згідно закону, якщо орган місцевого самоврядування невчасно підвищує тариф, то має покривати борги із власного бюджету. За будь-яку отриману послугу потрібно платити. Тоді як влада має контролювати якість наданих послуг.
KV: Чи є співпраця з областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Олександр Сахарук: Так, є, і конструктивна. Новопризначений губернатор мені цілком імпонує. Нас завжди чують, допомагають. Ми маємо спільне з керівництвом області бачення і щодо громади, і щодо втілення інвестиційних та соціальних проектів. Сподіваємось, що нам усе вдасться.
KV: Які стосунки з районом?
Олександр Сахарук: Нагадаю, що нашій громаді - 3 місяці від заснування. Звичайно, що за цей стислий час ми не в змозі були повністю створити всі служби для надання належного рівня послуг громадянам. Тому ми комунікуємо з районом із питань освіти, медицини та ряду інших.
KV: Очисні споруди - чи є проблема у селищі? А у громаді взагалі?
Олександр Сахарук: Бородянка має власні очисні споруди, які знаходяться на балансі вищезазначеного КП КОР “Бородянкатепловодопостачання”. Враховуючи, що вік колекторів більше 20-30 років, на мій погляд, рано чи пізно нам буде потрібно вирішувати й це соціально вагоме питання. Але тут, знову ж таки, насамперед маємо знайти спільну мову з обласною радою щодо передачі повноважень нам, на місця.
KV: Чи є сміттєва проблема?
Олександр Сахарук: У складі громади є село Нове Залісся, де працює полігон, який також увійшов у сферу відповідальності ОТГ. Наразі ми створили постійну комісію, до складу якої увійшли усі небайдужі активісти, старости, депутати, напрацювали план дій і прийняли рішення щодо обмеження ввезення сміття з інших регіонів на цей полігон. Також прийняли рішення щодо проведення його інвентаризації. На наступній сесії ми подамо на розгляд депутатами зведену кадастрову схему з урахуванням складу угідь, пошаровості, об'єму вже ввезеного сміття. Потім сформуємо паспорт полігону, оформимо комунальну форму власності земельної ділянки і вже будемо розглядати залучення туди інвесторів для створення сортувальної лінії та належного поводження з ТПВ.
KV: У селищі були часті проблеми із загорянням торфу. Якось вирішили?
Олександр Сахарук: Історія цієї проблеми в наступному - торф'яні пойми під час розпаювання потрапили до колгоспників у вигляді паїв. Не всі вони оброблялись людьми, деякі простоювали. У суху погоду загорання трави призводило до загорання торфу. Наші пожежники не встигали все гасити, це вимагало багато витрат. Тому ми провели чисельні зустрічі зі власниками цих земель, це близько 700 чоловік, запропонували їм механізм обробки ділянок орендарями. Домовитись було дуже непросто, проте нам вдалося. Наразі на цих полях працюють аграрії, вирощують тут кукурудзу, соняшник, сою. Власники отримують орендну плату. І всі задоволені.
KV: Свого часу місцевих жителів обурила плата за користування ліфтами. Чому прийняли таке рішення?
Олександр Сахарук: До 2008 року ліфти у багатоповерхівках не працювали. Кабіни були зламані, двигуни вкрадені. Місцеві жителі за ці роки навіть звикли ходити пішки на верхні поверхи. І тому було прийнято рішення розпочати роботи з відновлення ліфтового господарства. Водночас розробили систему оплати проїзду в ліфті. Підкреслю, що з того часу плата не збільшилась. Наразі ми маємо 28 ліфтів і опорну службу, яка злагоджено працює. За попередні роки ми не маємо скарг від мешканців щодо цього. До того ж у комунальну плату в Бородянці не входить сплата за користування ліфтом, починаючи з 2 поверху, як в інших містах.
KV: Ви - людина Ярослава Москаленка? Які у вас стосунки?
Олександр Сахарук: Як на мій погляд, у нас прекрасні стосунки. Він часто буває на Бородянщині, ми спільно обговорюємо та реалізовуємо чисельні цікаві проекти, зокрема, для розвитку інфраструктури, спорту та молоді. Ми в громаді цінуємо його підтримку як народного депутата. Головне, що ми робимо одну державницьку справу.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Олександр Сахарук: В системі місцевого самоврядування недоречно говорити про кар'єрне зростання. Як молода людина я вірю, що у мене будуть нові звершення, і успіхи, і перемоги. Натепер справа не в амбіціях, а в тій колосальній відповідальності перед громадою, яку я чітко усвідомлюю.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”КиевVласть
9 квітня 2019 г. 11:30
Раздел: Територія розуму
Які ризики для споживачів містить новий закон про ЖК-послуги
З 1 травня ц. р. повною мірою набирає чинність новий Закон України “Про житлово-комунальні послуги”. Нововведення назагал можна було би оцінити позитивно, оскільки вони нібито спрямовані на запровадження повноцінного ринку в усіх складових ЖК-послуг. Втім, успішна імплементація прогресивних положень закону може наразитися на негативні реалії вітчизняної економіки, серед яких чільне місце займають монополізм та “радянсько”-застаріла структура всього житлово-комунального господарства. До того ж, низка норм нового закону несе в собі конкретні ризики для українських споживачів. Основні з них і розглянемо в цьому матеріалі.
Попередньо висловлю суттєву позицію. На мій погляд, введення законом так званого інституту управителів багатоквартирними будинками - це визнання державою власної неспроможності у реалізації чи не найважливішого компоненту житлово-комунальної реформи – масового створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. За весь період незалежності в Україні організовано до 30 тисяч ОСББ. Це – всього лише 20% із загальної кількості багатоквартирних будинків (до 155 тис.). З такою динамікою потрібно ще кілька десятиліть, щоб всі багатоквартирні будинки в країні реально керувалися співвласниками на рівні об’єднань. Водночас, у країнах ЄС – співвідношення зворотно протилежне.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Чи не означає це, що де-факто в Україні відсутня системна державна політика щодо ОСББ? Натомість, маємо низу косметичних нововведень, які особливої погоди на житлово-комунальному ринку не зроблять.
Управителі – ставленики держадміністрацій?
Одна з таких новацій - впровадження т. зв. інституту управителя – для тих житлових будинків, де ОСББ не створено. Основний аргумент з боку адептів нового закону полягає в тому, що цим нібито позбавляємося монополії архаїчно-радянських ЖЕКів. Оскільки споживачі матимуть змогу самостійно вибирати постачальників з усіх видів житлово-комунальних послуг. Втім, сьогодні це може стосуватися винятково обслуговування будинку та прибудинкової території – тут справді можна буде найняти компанію-управителя, яка фактично виконуватиме функцію ЖЕКу.
Всі ж інші послуги - водопостачання, опалення, постачання газу та електроенергії, вивезення сміття - лишаються для українців безальтернативними! Яким чином споживач обиратиме серед постачальників, коли, наприклад, у Києві ці види послуг цілковито монополізовані олігархічним, чи комунальним (читай – чиновницьким) бізнесом – фірташовським “Київгазом”, ахметовським “Київенерго”, “Київводоканалом”, “Київтеплоенерго”, “Київкомунсервісом” тощо? Чи хтось бачить на обрії хоч яких-небудь конкурентів для цих “монстрів”?
Наразі, дуже сумнівним в плані ефективності виглядає й інститут управителів, оскільки на практиці споживачі і в цьому контексті матимуть лише ілюзію вибору. Так, за новим законом, якщо протягом півроку мешканці будинку на загальних зборах не виберуть собі управителя, то цю структуру визначатиме шляхом конкурсу місцева держадміністрація (і така схема буде переважати – із-за фактичної пасивності величезної кількості громадян). Неважко здогадатися, що топ-чиновники сфери зроблять все для того, щоб, внаслідок імітації відбору, призначити “партнерську” структуру з метою подальшого отримання корупційної ренти. Хіба цього системно не відбувається в державі на численних “тендерах” - навіть в обхід “суперпрогресивної” системи “ProZorro”?
Ще один суттєвий ризик для споживачів пов’язаний із формуванням ціни на послугу з утримання будинку й прибудинкової території. Як відомо, сьогодні ці тарифи визначаються місцевою владою. Згідно ж із новим законом, дана послуга більше не буде регулюватися на місцевому рівні, а визначатиметься “за угодою сторін”. І тут можна з високою ймовірністю передбачити, як “провладні” (та й інші) управителі пропонуватимуть мешканцям тарифи, від яких не можна відмовитися. Оскільки, ні держрегулювання, ні реальної конкуренції, ні вибору у споживачів не буде. Передбачаю, що у більшості випадків місцеві чиновники і надалі призначатимуть на обслуговування будинків свої “дочірні” структури, наживаючись таким чином на завищених тарифах.
Назагал, правильний ринковий механізм, що передбачає вибір постачальника, у нинішніх умовах навряд чи спрацює на благо споживачів. І ось чому. В Україні, згідно з даними Асоціації управителів житла, налічується всього 3 тисячі приватних управителів – на 120 тис. будинків (себто, одна структура на 40 будинків). Зважаючи ж на нерівномірне поширення цих компаній по всій країні, даної кількості навряд чи достатньо для ефективного обслуговування (для цього має бути принаймні вдвоє більше таких підприємств). До того ж, величезна проблема – в низькому рівні кваліфікації працівників цих структур. Про це нещодавно заявив навіть заступник столичного мера Петро Пантелеєв, наголосивши на необхідності встановлення кваліфікаційних вимог до цих фахівців, і паралельно – нових змін до закону з боку місцевої влади. І якщо навіть ЖЕКи не забезпечували адекватного обслуговування, то яку якість послуг з отримання будинків можуть забезпечити некомпетентні управителі?
Таким чином, інститут управителя наразі виглядає лише квазі-замінником ЖЕКів – на практиці він виконуватиме функцію проміжної ланки між споживачем і реальним надавачем послуг. Відповідно, разом із тарифом - стягуватиме ще й додаткову плату за посередницькі “послуги” (їх він може замовляти навіть в ЖЕКу). Теоретично, цей інститут може ефективно запрацювати лише тоді, коли кваліфікацію і сертифікати управителів отримають ще кілька тисяч ФОПів або юросіб. Для цього ж необхідна розгалужена освітня мережа плюс ефективні навчальні програми – такого в Україні наразі немає. Та хіба нинішні топ-урядовці перейматимуться такими “дрібницями”? Адже, прийняли закон, поставили собі у звіті “галочку” - от вам і вся реформа!
Інші декларативні й сумнівні норми
Новий закон про ЖК-послуги передбачає стовідсоткове встановлення лічильників для комерційного обліку теплової енергії та води в усіх багатоквартирних будинках, що приєднані до зовнішніх мереж (крім мереж систем автономного водопостачання). Це має здійснюватися за рахунок постачальників послуг. Втім, дані підприємства нарікають на неможливість виконання даної норми – із-за величезної заборгованості споживачів, що на кінець минулого року становила суму в 50,76 млрд гривень. Очевидно, що без участі уряду дану проблему не вирішити – проте, жодного притомного плану топ-чиновниками до сих пір так і не озвучено. Зі схожих причин, наприклад, провалено реалізацію Закону “Про комерційний облік газу”, виконання якого постійно відтерміновується із-за фактичного саботажу з боку облгазів. Як результат: ні газових лічильників у квартирах українців, ні економії стратегічної сировини, яку ми здебільшого імпортуємо за непритомними цінами.
У той час, як для споживачів вводиться пеня за прострочку оплати за послугу (нехай і в мізерному розмірі – 0,01 % за день), для постачальників нібито так само встановлюється відповідальність - за відключення послуги без причини, ненадання послуги понад встановленого терміну, за неякісні послуги тощо. Проте, вона є вкрай розмитою, не вимірюючись конкретними розмірами штрафів чи інших зобов’язань. До речі, новим законом регламентується право постачальників відключати боржників від усіх послуг – відтепер це стосуватиметься навіть опалення й водопостачання. Якраз у цьому контексті, наші громадяни якраз і не поспішали створювати ОСББ – оскільки до нинішніх новацій було набагато простіше відключити від ЖК-послуг за борги юрособу, аніж окремого мешканця. Отже, чи усувається новим законом пострадянська нерівноправність сторін угоди, за якої постачальник – “король”, а споживач – його “слуга”? Аж ніяк. Не допоможе навіть нібито вже створене Мінрегіонбудом додаткове відомство – Житлово-комунальна інспекція. Адже, існують значні сумніви в її неупередженості: насправді, державні чиновники перевірятимуть місцево-комунальних чиновників. І буде, як у прислів’ї: ворон ворону ока не виклює.
І останнє, проте не менш важливе. Законом вводиться так звана абонплата, граничний розмір якої визначається Кабміном, – це окреме нарахування за експлуатаційні витрати постачальників на підтримку робочого стану комунікацій (з опалення, водопостачання, водовідведення, газу, електроенергії). Адепти цієї новації пояснюють введення абонплати необхідністю відокремити саму послугу від витрат на обслуговування абонента та мереж, – нібито такий підхід уможливить більшу прозорість ринку. Теоретично, цей платіж мають відняти від чинного тарифу, тоді загальна сума в платіжці не зросте. Щоб зрозуміти, як це буде діяти на практиці, слід згадати відповідний проект постанови Кабміну, винесений на “громадське обговорення” ще влітку минулого року. І ось які цифри щодо абонплати були озвучені чиновниками. З кожного зареєстрованого в квартирі мешканця планується стягувати (додатково до нинішніх платіжок): 76,84 грн. (тепло й гаряча вода); 33,62 (холодна вода і водовідведення) плюс 14,40 (вивезення сміття). Таким чином, в разі затвердження постанови, сім’я з 3 осіб змушена буде платити 375 грн. Це приблизно дорівнює сумі, яку нині платять кияни за утримання будинків і прибудинкової території. Виходить, що урядові мало стрімкого підвищення ціни на газ для населення і перманентного зростання тарифів на інші види послуг? Потрібно ввести ще й додатковий комунальний оброк для українців?
Отже, прогноз такий: введення прогресивних норм закону – із-за неготовності уряду й гравців ринку, деформації останнього, із-за відсутності необхідних фінансових, інфраструктурних і кадрових ресурсів – розтягнеться на тривалі роки. Водночас, набрання чинності деякими положеннями закону ймовірно спричинить зростання “середнього чеку” за житлово-комунальні послуги й ще більш погіршить права споживачів. Більше за те, без комплексного програмного бачення з боку уряду -- в контексті дієвих інструментів лібералізації й демонополізації ЖК-ринку – основний, “корисний” масив закону так і залишиться мертвим. Тепер головне, щоб ми не отримали ще п’ять найближчих років демагогії замість реальних реформ в житлово-комунальному господарстві, адже стан його – як ніколи, критичний.
Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг”КиевVласть
19 березня 2019 г. 11:00
Раздел: Територія розуму
Вберегтися від захисту прав людини, або Як омбудсмен захищає забудовника
Про проблеми нашого кварталу ми розповідали неодноразово. Про права дітей, яких вигнали з дитсадка на Пушкінській ще за часів Олександра Омельченка. Про підробку, завдяки якій дитсадок опинився в чужих руках без приватизаційного конкурсу, без договору купівлі-продажу, без сплати жодної копійки до бюджету. Про перепродажі з прибутком, розмір якого добирається до рівня, який математики позначають знаком нескінченності.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За роки бідкань призвичаїлися, що нікого у владі вони не хвилюють: ні Віталія Кличка, якому ми намагалися мало не насильно вручити документи, що столиці повернули б майно на півмільярда, ні його заступницю по лінії освіти. Міські начальники відправляли до прокуратури, та – до суду, а суд – самі знаєте куди.
Читайте: Когда я слышу слово “культура” … и Контрольний постріл. Жертва отримала травми, несумісні з життям
Днями раптом закалатало в грудях: лист з самої Верховної Ради від уповноваженого з прав людини! Але радості він не приніс. Суворо і невблаганно в.о. директора департаменту моніторингу інформаційних прав О.Кабанов з відомства омбудсмена Людмили Денісової повиховував наш орган самоорганізації як шкідливе цуценя. Відчитав за те, що проявили нечемність, не послухавшись наказу скаржника щось тому дати... Скаржник той - забудовник. Той самий, що володіє дитсадком, з якого вигнали наших дітей. Той самий, що обгородив у нашому дворі біля гектара київської землі, яку йому ніхто не давав. Той самий, що влітку почав руйнувати пам’ятки архітектури 19 ст. І багато чого досяг: такими, як були, ви їх вже ніколи не побачите.
Читайте: Усадьба Михельсона. В Киеве разрушили очередной памятник архитектуры
Першим, хто попав під роздачу, став я - керівник ОСН, між іншим, професор, доктор наук, що написав три університетські підручники та виховав з десяток кандидатів наук. Двоє працівників забудовника на посадах “менеджерів зі зв’язків з громадськістю” засвідчили поліції, що 76-річнй професор вчинив звіряче побиття. Спочатку кримінальну справу розслідували у Шевченківському райвідділі поліції. З посадкою не склалося – там нас добре знають, як і те, на що здатний забудовник, оскільки саме вони розслідують кримінальну справу по дитсадку. Підсобив заступник прокурора Києва Павло Кононенко: перевів справу до Голосіївського райвідділу поліції, де все пішло як треба. Протягом 12 років поліція не наважувалася пред’явити підозру власнику дитсадка – при 28 томах доказів! А професору-розбійнику за безглуздим обвинуваченням слідчий Голосіївського райвідділу поліції вліпив підозру миттєво. Допити, судові засідання, вислуховування погроз від безграмотного, розмальованого татуюванням слідчого, який аж з штанів вистрибував від бажання виконати замовлення. Бажання-то було, а здатності забракувало…
Читайте: Растет качество услуг Голосеевской полиции
Іншу нашу активістку забудовник відправив до суду, вимагаючи 200 тис. гривень за “моральну шкоду”. Хто б ви думали, дав свідчення про “розповсюдження неправдивої інформації”, якою пенсіонерка зганьбила білосніжну репутацію забудовника? Та ті ж самі двоє менеджерів забудовника. Чудово начебто складалося, але знайшлися свідки, які довели, якою бездарною була ця витівка.
Такі от права “людини”, а насправді не людини, а юридичної особи, узялося захищати відомство омбудсмена. Одну “громадськість” - до в’язниці за зліпленим на коліні обвинуваченням, іншу - до суду, аби та до кінця життя віддавала копійчану пенсію бідолашній фірмі, що орудує мільйонами. Репутацію, бач, заплямувала пенсіонерка. Яка усього-то не хотіла, аби у паркінг розміром з універмаг провалився її будинок. Хіба не цю людину повинна захищати пані омбудсмен? Рятуєте, кажете, ділову репутацію? Де вона, покажіть! У забудовника, про банкрутство якого знає весь інтернет? Який заклав за борги в Альфа-банку пам’ятку національної культури? Спотворив пам’ятки на Пушкінській, на яких дошки висять “охороняється законом”? Забрав дитсадок у дітей? Ви називаєте це захистом прав людини? Відколи це комерційна структура, ще й та, яку люто ненавидять люди за вчинене зло, стала людиною з порушеними правами? Чи не варто було б захистити права людини спонуканням правоохоронців, наприклад, Київської місцевої прокуратури № 10, прокинутися від багаторічної сплячки та зробити хоч щось на повернення дитсадка дітям?
Фото: Дитсадок № 183 по вул. Пушкінській, 33-А до та після руйнування
Щодо суворих наказів в.о. директора департаменту моніторингу інформаційних прав, які вразили безапеляційним тоном: “надати”, “забезпечити”, “вжити заходів”. Мусимо нагадати, що наш ОСН не є відділом департаменту і навіть не вартою на вході до офісу. Принагідно згадаємо подію, яку пам’ять жителів триматиме все життя. Забудовник, що загарбав дитсадок та вигнав дітей, найняв загін тітушок та з екскаватором попереду рушив на нього цей бліцкриг. Люди, ті самі, яким в.о. директора наказав бути слухняними, стали перед екскаватором та зупинили бандитів. Побили нас, кров текла, але дитсадок відстояли. Провели громадські слухання. Вирішили: якщо хтось буде помічений у спробах спілкуватися із забудовником, вважатиметься продажною мерзотою і зрадником.
Щодо “непублічності”, у яку в.о. ткнув нас носом. Про нашу діяльність хто завгодно може довідатись з десятків публікацій. Достатньо набрати в Google два слова: “Жуков КиевВласть” і насолоджуйтесь.
Як і більшість населення, ми не у захваті від тих політичних сил, іменем яких захищають наші права. Народ від цього “захисту” дещо втомився. Так само, як від невпинного піклування про різного роду “бізнесменів-злобудовників” з їх бездонними кишенями. Наразі несподіваний лист на урядовому бланку дав нам свіжу нагоду прокоментувати їхні визиски на новому полі. Темою дикого зубожіння нації вже нікого не здивуєш. А от намагання приструнити ту саму людину на вимогу грошовитої фірми під несподіваним приводом - захисту прав людини – це щось новеньке...
Читайте: Шесть “нянек” культурного наследия или как в Киеве расправляются с Усадьбой Михельсона
Николай Жуков, председатель ОСН "Квартал Пушкинская – Красноармейская", профессор
KиевVласть
4 березня 2019 г. 14:00
Раздел: Тексти
Петро Пантелеєв: “Сподіваюся, що зміни до Закону “Про житлово-комунальні послуги” будуть прийняті до кінця березня”
З 1 травня 2019 року мешканців столиці чекають новації у отриманні комунальних послуг, які вводяться Законом "Про житлово-комунальні послуги". Всі кияни будуть зобов'язані укласти нові договори на опалення, водопостачання та водовідведення. Також в платіжках повинні з'явитися нові графи - крім оплати за тепло та гарячу воду, буде вказана плата за користування мережами та абонплата. За борги почне нараховуватися пеня. Як у столиці будуть реалізовані всі ці новації в інтерв'ю КиевVласть розповів заступник голови Київської міськдержадміністрації (КМДА) Петро Пантелеєв.
KV: Нові положення Закону “Про житлово-комунальні послуги” набувають чинності 1 травня 2019 року, але до них вже готують зміни. У чому проблема закону? Чи можуть якісь зміни бути прийняті до 1 травня?
Петро Пантелеєв: Дійсно, зараз підготовлений пакет змін до цього закону, тому що в існуючому законі достатньо багато колізій.
Наприклад, послуга з централізованого опалення змінить назву, і з 1 травня повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) щодо встановлення тарифів під великим питанням. Адже змінами до закону необхідно надати повноваження НКРЕКП встановлювати тарифи на послуги з новими назвами, бо наразі комісія може затверджувати тариф лише на існуючі послуги. Але ці зміни досі не внесені.
Ми сподіваємося, що зміни будуть прийняті до кінця березня.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Також у Києва є позиція щодо договорів на комунальні послуги – вони повинні бути публічними - як зараз. Зараз такі договори публікуються у відкритому доступі і споживачу не потрібно витрачати час на їх особисте підписання, щоб отримувати послугу. Закон “Про ЖКП”, який вступить в силу з 1 травня, передбачає, що кожен договір має бути фізично підписаний споживачем. Лише уявіть, у Києві близько одного мільйона особових рахунків, і всім їх власникам доведеться персонально укладати нові договори в середньому на 6 послуг. Це зайва морока для споживача і колосальний ресурс, який необхідно створити кожному виконавцеві послуг. Простішим є процес публічного договору.
Читайте: Комунальні “сюрпризи” у 2019 році
Крім того, ми проти виокремлення з тарифу витрат на повірку і обслуговування лічильників, як це зараз вказано в Законі “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”. Більш доцільно, коли теплопостачальна компанія в рамках тарифу зобов'язана встановлювати, обслуговувати, повіряти та ремонтувати лічильники. Адже сьогодні ми бачимо, що люди дуже незадоволені тим, що в будинку не працює лічильник (вкрадений, зламаний, неповірений), але зібрати збори, проголосувати певне рішення відносно додаткових витрат на лічильники часто є нездійсненним завданням.
KV: Якщо зміни не будуть прийняті, що очікувати киянам?
Петро Пантелеєв: Повинна бути проведена договірна компанія, в ході якої кожному споживачу потрібно буде особисто підписати нові договори на опалення, водопостачання та водовідведення.
Жорстких термінів не буде. Ми не плануємо прив'язувати людей до строків або лякати відключенням послуги, якщо немає договору. Зі свого боку влада Києва мобілізує служби, щоб у кожному Центрі комунального сервісу (ЦКС) з урахуванням пішохідної доступності до мікрорайонів була можливість укласти такі договори. Людям з особливими потребами договори для підпису будуть доставлені додому за допомогою працівників соціальних служб.
При цьому, будуть укладатися як індивідуальні, так і колективні договори. Відмінність у тому, що за умови колективного договору за розподіл спожитої енергії у самому будинку відповідає управитель будинку (ЖБК, ОСББ, Управляюча компанія). Відповідно, у випадку колективного договору рахунки мешканцям за тепло буде виставляти управитель, а там, де мають місце індивідуальні договори - теплопостачальна компанія. Сьогодні у Києві вже є багато прикладів, коли ЖБК, ОСББ або Управляюча компанія має договори на постачання тепла.
KV: Як зміни у законі вплинуть на тариф?
Петро Пантелеєв: На тариф ці зміни напряму не вплинуть. Можуть бути лише коригування стосовно вартості гарячого водопостачання. На тариф суттєво впливають інші чинники. Наприклад, як відомо, з 1 травня встановлена нова ціна на газ, через це будуть скориговані і ціни на гарячу воду і опалення.
Читайте: “Киевтеплоэнерго” порадует киевлян очередным повышением тарифов на тепло и электроэнергию 1 мая
KV: Що таке абонплата, та як вона повинна нараховуватися?
Петро Пантелеєв: Доля запровадження абонплати досі під питанням, оскільки законодавець та профільне відомство не врегулювали це питання.
А плата за обслуговування внутрішньобудинкових мереж закладена в тариф на утримання будинку та прибудинкової території. Людина має сплачувати за ці роботи, адже носій в будинок подається мережами до його квартири.
Також нагадаю, що за законодавством, з 10 червня 2018 року, обслуговування будинку та прибудинкової території є послугою з договірною ціною. Вона встановлюється не централізовано владою міста, а за домовленістю будинкової громади (ОСББ, ЖБК) і управляючої компанії. Вартість послуги може розраховувати кожна будинкова громада окремо або її може запропонувати Управляюча компанія, яка планує обслуговувати будинок.
KV: Якщо у будинку не створено ЖБК або ОСББ і, відповідно, не обрана Управляюча компанія, то як зараз вирішується і з 1 травня буде вирішуватися питання обслуговування будинку та прибудинкової території?
Петро Пантелеєв: Такі будинки зараз обслуговують комунальні Управляючі компанії (КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду …”, які створені в кожному районі столиці). Для мешканців будинку діють ті ціни, які раніше були встановлені розпорядженням КМДА і зафіксовані у відповідних договорах між мешканцем та управлюючою компанією. В цьому плані з 1 травня 2019 року нічого не зміниться.
У Києві понад 11,3 тис. багатоквартирних будинків, з яких близько 1,1 тис. ОСББ та майже тисяча ЖБК. Штучних перепон для створення ОСББ у столиці немає. Рівень самоорганізації жителів багатоповерхівок, а також технічний стан будинків сьогодні є основними перепонами у створенні об’єднань.
Читайте: Киевские власти озаботились спасением ОСМД и ЖСК от земельных поборов
Ми націлені на те, щоб кожен будинок і його мешканці мали вибір поступово прийти до рішення створити ОСББ, а не через залякування дедлайнами чи санкціями, а розуміючи, що спільні рішення дають результат.
Хочу ще раз запевнити – будинки, що не прийняли рішення про управителя чи створення ОСББ, будуть забезпечені послугами з боку комунальних керуючих компаній.
Також комунальні управляючі компанії будуть брати на обслуговування ті будинки, які з тої чи іншої причини залишились без обслуговування будинку та прибудинкової території.
На сьогодні вже 14 будинків, що раніше обслуговувалися приватними або іншими підприємствами, передали в обслуговування комунальних керуючих компаній. По суті, від обслуговування цих будинків відмовилися, а комунальні підприємства погодились взяти їх утримання на себе. Це будинки у Печерському (на вул. Івана Кудрі, пров. Бастіонному, вул. Миколи Бойчука), Подільському (на вул. Вишгородській), Святошинському (на вул. Львівській), Солом’янському (на вул.Волинській, Сім’ї Ідзиковських, Академіка Карпинського, просп.Космонавта Комарова), Шевченківському (вул. Златоустівській (3 будинки), Річній та Дніпровському (вул. Ярослава Гашека) районах столиці.
KV: З 1 травня 2019 року на борги по комунальним послугам повинна почати нараховуватися пеня. На які саме борги вона буде нараховуватися - на ті, що були на 1 травня, або ті, що виникли з 1 травня?
Петро Пантелеєв: Відповідно до статті 26 Закону “Про житлово-комунальні послуги” нарахування пені відбуватиметься з 1 травня 2019 року. Однозначної відповіді з якого періоду і на які саме борги буде нараховуватися пеня закон відповіді не дає. Необхідне окреме доопрацювання цього питання.
KV: Чи варто киянам-боржникам очікувати відключення від послуг або виселення з квартир?
Петро Пантелеєв: Закон у цьому питанні нічого нового не каже. Нічого не зміниться, крім нарахування пені.
Намірів щодо виселення з квартир за борги немає. І такої практики сьогодні в Києві немає. Будемо працювати індивідуально з сім'ями, використовувати механізм реструктуризації для тих, хто потрапив у складну ситуацію, використовувати субсидіювання.
Стягнення заборгованості у судовому порядку можливе від будь-якої суми заборгованості. Проте доцільно проводити роботу в судовому порядку зі споживачами у випадках, коли вони ігнорують механізм реструктуризації та пропозиції врегулювати питання, хронічно прострочують зобов’язання сплати за житлово-комунальні послуги (більше трьох місяців) та ігнорують заходи досудової роботи.
При стягнені боргу у судовому порядку додатково до суми заборгованості нараховуються штрафні санкції (ст. 625 Цивільного кодексу України) у вигляді 3% річних та втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення.
Читайте: На жителей Деснянского района Киева подали иски на взыскание 6 млн гривен коммунальных задолженностей
KV: Багато боргів зараз у мешканців столиці за комунальні послуги?
Петро Пантелеєв: Борги є. Проте сьогодні в Києві немає провалу платіжної дисципліни. Кияни у переважній більшості стабільно оплачують спожиті житлово-комунальні послуги. Загальний рівень оплати послуг - не менше 80%.
Однак в абсолютних цифрах заборгованість за останні 2-3 роки зросла, адже зросли і самі нарахування через підвищення цін на послуги, спричинені здорожчанням газу, паливо-мастильних матеріалів, зростанням мінімальної заробітної праці і т.д.
Борг населення за послугу з утримання будинків та прибудинкових територій з урахуванням боргів попередніх періодів станом на 1 лютого поточного року в Києві становить 712,76 млн гривень. Заборгованість з початку поточного року зменшилася на 7,81 млн гривень.
Стан оплат за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по Керуючих компаніях Києва за період 2016-2019 рр.
Рік
Загальний борг на початок року,
млн грн
% сплати за поточний рік
Приріст дебіторської заборгованості,
млн грн
2016
475,5
85,79 %
2017
538,57
82,30 %
63,07
2018
586,24
79,80 %
134,33
2019
720,57
81,57 %
(% сплати у січні)
Загальний борг споживачів “Київгазенерджі” складає 308,8 млн гривень. Дійсно динаміка зростання заборгованості висока. Однак і рівень сплати складає не менше 90%.
На початок 2019 року загальна заборгованість споживачів перед АК “Київводоканал” перевищує 1 млрд гривень. При цьому рівень оплати споживачами - 90%. Проводиться систематична робота зі споживачами, які не сплачують за отримані послуги або користуються ними незаконно. Проте відключення від послуг - це крайній метод, до якого “Київводоканал” вдається лише після численних попереджень та при повному небажанні порушників йти на діалог.
КП “Київтеплоенерго” стало виконавцем послуг з постачання гарячої води та опалення з травня 2018 року. У результаті переговорів та з метою недопущення перебоїв у енергопостачанні “Київтеплоенерго” взяло на себе заборгованість за спожитий газ перед НАК “Нафтогаз” із відповідним компенсатором – дебіторською заборгованістю, у тому числі заборгованістю населення, що на той момент склала 2,4 млрд гривень.
Станом на сьогодні рівень розрахунків населення за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання складає 80%. Поточний борг населення складає 2,3 млрд гривень. Слід враховувати, що це показник під час проходження опалювального сезону, коли нарахування найбільші. Багато киян оплачує послуги за тепло частково, а потім сплачує борги після завершення опалювального сезону, коли рівень нарахувань зменшується.
KV: Чи вирішено вже питання з поверненням переплат за тепло та гарячу воду, які були здійснені ще ПАТ “Київенерго”?
Петро Пантелеєв: Якщо у киян є переплата в “Київенерго”, то треба звернутися з відповідною заявою до одного з міських відділень ЦКС. В свою чергу ЦКС збере повний пакет документів і передасть його на розгляд ПАТ “Київенерго”.
Перейняти на себе переплати, тобто зобов’язання виплати боргів приватного підприємства, місто не могло. Лише ПАТ “Київенерго” може перевірити по своїй базі і визначити – була переплата у клієнтів чи ні.
Наразі кияни подали до ЦКС вже 8 210 заяв щодо переплати перед “Київенерго” (3 617 заяв щодо централізованого опалення та 4 593 заяв щодо гарячого водопостачання) на загальну суму 8,7 млн гривень. Вже проведено перерахунок та повернуто киянам переплат на загальну суму майже 119 тис. гривень.
Слід враховувати, що кожен особовий рахунок перевіряється, підтверджується чи не підтверджується оплата, тому це займає певний час. Крім того, остаточне рішення щодо повернення переплат приймає “Київенерго”. Ми зараз робимо усе можливе, щоб поетапно споживачі отримали кошти у разі переплати.
KV: Скільки коштів на сьогодні Київ витратив на запуск КП “Київтеплоенерго” та чи вистачає коштів, які сплачуються за послуги підприємства, на покриття операційних витрат?
Петро Пантелеєв: На старт “Київтеплоенерго” витрачено 2 млрд грн, з яких левова частка пішла на закупівлю газу, придбачання техніки (30 одиниць, серед яких аварійні авто, екскаватори тощо), підготовку до зими.
На сьогодні тариф однієї гігакалорії теплової енергії покриває лише 75% витрат підприємства. Це з урахуванням того, що сюди не входять капітальні витрати націлені на модернізацію теплових мереж, об’єктів теплової генерації (ТЕЦ) та інших витрат, пов’язаних із модернізацією потужностей та активів теплоенергетичного комплексу.
Читайте: Убыточному “Киевтеплоэнерго” позволят и дальше жить за счет столичной казны
Наше завдання за 3-5 років вивести КП “Київтеплоенерго” на рівень беззбитковості.
KV: Заявлялося, що у поточному році буде проведена значна робота по заміні і ремонту тепломереж. Вже визначено, в яких районах Києва будуть проводити ремонти першочергово, і скільки коштів на це виділено?
Петро Пантелеєв: Цього року з бюджету міста виділено понад 500 млн гривень на заміну найбільш аварійних та важливих ділянок теплових мереж, переключення будинків від неефективних й проблемних котельних до мереж централізованого теплопостачання.
Орієнтовно замінять понад 100 км мереж. Будуть проведені роботи комплексно – заміна від теплокамери до теплокамери, а не латання по 2 метри розвалених мереж, як це було раніше.
Серед запланованих:
реконструкція теплових мереж від ЦТП на просп. Маяковського, 30А до будинків на просп. Маяковського, 30А, 28А, 28Б, 28В, 26А та вул. Закревського, 45Б,реконструкція теплових мереж на вул. Симиренка, 2/19, капітальний ремонт аварійної ділянки теплових мереж від ЦТП на вул. Ревуцького та Вербицького,реконструкція теплових мереж на вул. Олександра Архипенка, 4А до споживачів за адресами вул. Олександра Архипенка та вул. Йорданській, 10,реконструкція теплової мережі котельні "Нивки" по вул. Януша Корчака.
Це найбільш значимі роботи, однак загалом це десятки великих об’єктів, які з року в рік стають проблемними для тепловиків під час запуску опалювального сезону.
Місто спільно з “Київтеплоенерго” співпрацює з міжнародними партнерами щодо залучення доступних кредитів. Спільно з USAID, Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР) та IFC розроблений інвестиційний план для залучення 100 млн доларів на проект модернізації теплоенергетичного комплексу у рамках підписаного раніше меморандуму. Маю надію, що попередня угода, що дозволить виділити кошти, буде підписана уже в першій половині березня.
KV: Коли буде оприлюднено список адрес, де планується оновити мережі за рахунок міста?
Петро Пантелеєв: Протягом декількох тижнів буде підписано розпорядження, яким буде затверджено адреси, де будуть замінені мережі великих діаметрів. А що стосується невеликих діаметрів, підписання аналогічного розпорядження планується наприкінці першого півріччя.
KV: Якщо будуть залучені кредитні кошти, які роботи будуть зроблені до нового опалювального сезону?
Петро Пантелеєв: Отримання кредитних коштів – це перспектива. Протягом поточного опалювального сезону все ж основні фінанси – це бюджетні кошти.
А в найближчі роки одним з основних векторів стане ліквідація малих котелень. Планується ліквідувати близько 50 котелень та перепідключити будинки на інші тепломережі.
Крім цього заходи будуть спрямовані на оновлення ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 і оновлення агрегатів великих котелень, які застаріли морально і фізично та потребують заміни.
Також КП “Київтеплоенерго” запроваджуватиме автоматизовану систему управління системою теплозабезпечення.
Читайте: “Киевтеплоэнерго” отдаст 74 млн гривен за охранные услуги фирме, связанной с депутатом Киевсовета Дмитрием Стрижовым
KV: У минулому році з'явився комунальний концерн “Центр комунального сервісу”. Скільки коштів з бюджету Києва витрачено на його запуск?
Петро Пантелеєв: Кошти у створення цього підприємства не вкладалися. Воно утворено шляхом реорганізації ЖЕКів.
Підприємство працює на госпрозрахунку. І на наш погляд, така організація більш прогресивна модель, ніж ЖЕК в контексті надання консультацій людям.
Плануємо, що налаштування всіх процесів завершитися у червні поточного року, і це буде якісний і зручний сервіс для всіх киян.
KV: З чим пов'язано чергове заплановане зростання ціни на вивіз побутових відходів?
Петро Пантелеєв: Новий тариф буде застосовуватися орієнтовно з липня. Його коригування зумовлено тим, що НКРЕКП було змінено вартість захоронення великогабаритних відходів на полігоні № 6. До речі, це перша зміна вартості з 2010 року.
Попереднє підняття ціни було пов'язане зі зміною ціни на захоронення відходів на п'ятому полігоні, яка також до цього не змінювалася з 2010 року.
Читайте: Киевские власти снова намерены поднять тарифы на вывоз мусора
KV: На якому етапі сьогодні перебуває процес проектування будівництва сміттєпереробного заводу?
Петро Пантелеєв: Зараз визначені ділянки, ведуться передпроектні роботи та йде розробка Детальних планів території (ДПТ). Цю інформацію ми неодмінно оприлюднимо, але трохи згодом, коли будуть чіткі відповіді й деталі.
Ми за допомогою міжнародних партнерів визначилися з технологією. При будівництві будуть застосовані сучасні технології. Враховуючи, що місто має централізовану систему теплопостачання, ми хочемо певні фракції сміття використовувати як паливо. Проте, в частині екологічної безпеки будуть дотримані всі правила, адже ми орієнтуємось на європейські технології. Людям не варто непокоїтись з цього приводу. Я сам киянин, моя родина тут живе, тому я, в першу чергу, зацікавлений, щоб екологічні стандарти були дотримані.
KV: Сміттєпереробний завод для потреб Києва будуть будувати акціонери компанії "Київспецтранс"?
Петро Пантелеєв: Це тільки один з проектів, який повинен забезпечити комплексну санітарну очистку міста. В місті утворюється 1,3 млн тонн відходів. Отже необхідно декілька комплексів, які задовольнять всі потреби міста.
Читайте: Мусороперерабатывающий завод в Киеве будет строить “Киевспецтранс”
Реальних інвесторів не буде, поки не буде змінено законодавство. Ми провели конкурс. Проте потенційні компанії-інвестори не готові розпочати діяльність поки органи місцевого самоврядування не будуть наділені повноваженнями гарантувати їм обсяги сміття та відповідні тарифи. Без цього говорити про інтерес до української сфери переробки сміття для іноземних компаній не доводиться.
Фото: КМДАKиевVласть
11 лютого 2019 г. 13:30
Раздел: Стиль
Топ 5 сериалов февраля 2019
В начале сезона стартовало множество телепроектов, которые стоят внимания. KV предлагает подборку сериалов, где каждый сможет выбрать для себя, что посмотреть. Кроме многообещающих продолжений, также ожидаются абсолютно новые сериалы, которые выглядят интригующе.
“Матрешка” (Russian Doll)
Режиссеры: Наташа Лионн, Лесли Хэдланд, Джеми Бэббит
Жанр: Драма, комедия
В ролях: Наташа Лионн, Джордж Алой, Элизабет Эшли, Джессика Уитни Дэвис, Уитни Дэвлин, Тони Соренсен
Премьера: 1 сезон 1 февраля
Надя – самоуверенная и циничная женщина из Нью-Йорка. Однажды она отправляется на вечеринку в честь своего 36-летия, а затем уходит домой, но по пути ее насмерть сбивает машина. Сразу же после этого живая и невредимая Надя, к собственному ужасу, оказывается на той же вечеринке, помня все произошедшее с ней вплоть до момента смерти.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Сославшись на дежавю, героиня решает не зацикливаться на этом случае, однако вскоре она опять умирает. Очнувшись в том же месте Надя понимает, что она попала в настоящую временную петлю, и задается целью выяснить, что с ней происходит.
“Документалистика сегодня!” (Documentary Now!)
Режиссеры: Александр Буоно, Риз Томас
Жанр: Комедия
В ролях: Фред Армисен, Билл Хейдер, Хелен Миррен, Ирвинг Азофф, Кэмерон Кроу, Дэрил Холл, Гари Краус, Кенни Логгинс, Алана Хаим
Премьера: 3 сезон 21 февраля
Каждый эпизод сериала – это пародия на документальный фильм, созданная командой телешоу “Субботним вечером в прямом эфире” (Saturday Night Live). В сериале известные актеры высмеивают традиции не только документального, но и игрового кино, которое прославилось каким-либо уникальным фактом.
Объектами сатиры становится как пафос звезд мировой величины, так и обычные бытовые ситуации, в которые могут попасть незадачливые участники съемочной группы, отправившиеся в экспедицию. Этот фильм можно назвать издевкой над другими картинами, но все события обыграны по-доброму.
“Клятва” (The Oath)
Режиссер: Джефф Т. Томас
Жанр: Драма, боевик, криминал
В ролях: Шон Бин, Райан Квантен, Катрина Ло, Кори Хардрикт, Арлен Эскарпета, Исаак Кис
Премьера: 2 сезон 22 февраля
Главный герой драматического сериала – полицейский Том Хэммонд, который живет двойной жизнью. Страж закона – лидер жестокой преступной группировки “Вороны”, состоящей из полицейских. Но наказание неминуемо.
О преступной деятельности Хэммонда узнает спецагент ФБР, работающий под прикрытием. Дело доходит до суда, и бывший коп отправляется в тюрьму, получив длительный срок. Но Хэммонд не теряет надежды выйти на свободу и вновь стать лидером банды, отомстив всем, кто его предал.
Скрытое (Hidden: Förstfödd)
Режиссеры: Джонатан Сьоберг, Дэвид Беррон, Даниель ди Градо
Жанр: Фэнтези, триллер, мистика
В ролях: Акос Салаи, Аугуст Витгенштайн, Изабелла Скорупко
Премьера: 1 сезон 1 февраля
Действие сериала происходит в наши дни в Стокгольме, однако по-скандинавски суровая реальность переплетается здесь с пугающими паранормальными явлениями. Студент юридического факультета Йонас попал в серьезную аварию, и с этого момента его жизнь перевернулась с ног на голову.
Становится ясно, что на него кто-то ведет охоту и он вынужден пуститься в бега со своей бывшей девушкой Ребеккой. Постепенно Йонас узнает, что существует тайное сообщество людей. Каждый из них обладает сверхспособностями, однако об их существовании простые люди не подозревают. На фоне этих событий бывший офицер полиции Вивека по заказу секретного общества приступает к расследованию серии жестоких ритуальных убийств.
“Субурра” (Suburra: la serie)
Режиссеры: Джузеппе Капотонди, Андреа Молайоли, Микеле Плачидо
Жанр: Боевик, криминал
В ролях: Филиппо Нигро, Пьетро Рагуса, Франческо Аквароли, Алессандро Борги, Адамо Дионизи, Клаудия Джерини
Премьера: 2 сезон 22 февраля
Сериал является приквелом одноименного фильма и рассказывает о событиях, происходящих в Субурре – одном из старейших районов Рима, который на протяжении многих лет считался также одним из самых опасных. Здесь процветала торговля наркотиками, проституция, а на темных улицах нередко происходили кровавые разборки различных криминальных группировок.
В центре сюжета оказываются трое молодых амбициозных парней, чья жажда славы, денег и власти втягивает их в жестокую борьбу за землю в небольшом приморском городке, расположенном недалеко от Рима. Смогут ли герои выжить в кровавом противостоянии, развернувшемся между влиятельными преступными группировками, продажными политиками и коррумпированными служителями церкви.
KиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій