Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
6 червня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Рокитнянської районної ради Олександром Конопчуком.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Олександр Конопчук: У 2016 році бюджет району складав 39,9 млн гривень, разом із державними субвенціями - 191,7 млн гривень. Перевиконання склало близько 6 млн гривень.
На поточний рік планується власних надходжень 40,8 млн. За І квартал маємо 11,6 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Збільшення відбулось в першу чергу за рахунок ПДФО, а також податків із підприємств, що працюють на території району. Найбільші - АПК “Насташка”, СТОВ “Росія”, ТДВ “Рокитнянський спецкар’єр”, “Ясенсвіт”, елеватор “Успіх” та ПП “Сімол”.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Рокитнянського району, але сплачують податки у місто?
Олександр Конопчук: Ні, всі підприємства в нас зареєстровані в Рокитнянському районі і добросовісно сплачують податки. Звичайно, є багато пустих площадок, де раніше були заводи. Звідти коштів ми не отримуємо.
KV: Рокитнянський район - аграрний? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Олександр Конопчук: Для порівняння - підприємства, які працювали на теренах району 20-30 років назад: завод залізобетонних виробів, деревообробний завод, завод продтоварів, цукровий завод, плодоконсервний завод, цукрозавод, маслозавод, два заводи з виробництва цегли та три гранітні кар'єри.
Багато років Рокитнянщиною керували люди з інших районів. Як результат - зараз працює тільки маслозавод та ООО АПК “Насташка”, яке займається відгодівлею свиней. Жодний кар'єр фактично не працює, ТДВ “Рокитнянський спецкар’єр” близько семи місяців чекає видачі ліцензії.
Для розвитку промисловості на території району є все - і камінь, і пісок, і вода, і глина, а головне - люди, здатні працювати у цих галузях. Якщо відродити те, що зараз не працює, Рокитнянщина стане потужним агро-промисловим районом.
KV: Які дії спрямовані на залучення інвесторів у Рокитнянський район?
Олександр Конопчук: У нас є вся необхідна база. Ми розміщуємо інформацію про привабливі інвестиційні об'єкти у мережі інтернет. Але інвесторів відлякує корупція в нашій країні і те, що законодавча база не зовсім відповідає міжнародним стандартам.
Просимо також обласну раду посприяти в залученні інвесторів. Цим питанням займаємось, але бажаного результату поки не маємо.
KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Олександр Конопчук: Минулого губернатора і його заступників я не бачив жодного разу. Зараз співпраця із областю є, наші проблеми чують і допомагають вирішувати. Я мав особисту коротку зустріч з губернатором. Але більше підтримую контакт із куратором нашого району заступником губернатора Вячеславом Кучером. Сьогодні ми сподіваємось на виділення коштів по співфінансуванню з обласного бюджету.
KV: Після підвищення мінімальної заробітної платні в районі скоротилась кількість ФОПів?
Олександр Конопчук: Так, 1 січня 2017 року закрилось 240 ФОПів. Проблема тут справді є. Більшість підприємців, які припинили свою діяльність, займались сезонною роботою. Їм не вистачало коштів на сплату податків.
На життя району це вплинуло негативно - люди втратили робочі місця. До того ж підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету, адже кошти від перевиконання довелось витратити не на розвиток Рокитнянщини, а на підняття зарплат.
KV: Чи є проблема із виділенням землі участникам АТО?
Олександр Конопчук: У 2015 році, коли я прийшов на посаду, застав “земельний майдан”, на який зібрались учасники АТО. Вони вимагали виділити їм по 2 га обіцяної землі. Враховуючи, що в нас їх близько 200 чоловік, одразу питання вирішити не вдалось. Перше, про що ми домовились - провести інвентаризацію землі. Створили комісію. Але ж ви розумієте, що повноваження її були виключно рекомендаційні. Інвентаризацію провели. Це не вирішило проблему, адже видачею землі займається Держгеокадастр.
На території сільської ради Житні Гори ми знайшли 20 га землі для участників АТО Рокитнянського району. Її віддали бійцям з Білоцерківщини. Позиція Держгеокадастру була проста - кожен учасник АТО має право отримати землю. Звинувачувати когось чи сперечатись сенсу немає.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Олександр Конопчук: Ми поки не готові говорити про продаж землі. Нещодавно районна рада прийняла два документи. Перший - це звернення до прем’єр-міністра, Верховної Ради та Президента з проханням повернути району повноваження розпоряджатися землею. Відповідь була короткою - спочатку створіть об’єднану територіальну громаду, потім, можливо, розглянемо ваше звернення. Другий - це рішення про підтримку мораторію на продаж землі, який також був відправлений до відповідних інстанцій. Тут нам відповіли, що у Верховній Раді лежить чотири законопроекти на відміну мораторію, які скоріше за все будуть проголосовані.
Ми за те, щоб селяни працювали на своїй землі. Вони гарно її обробляють, створюють робочі місця. У людей немає грошей купувати землю. Якщо дозволити її продаж - сільська рада, на території якої вона знаходиться, фактично ту землю втратить. Бо невідомо хто її придбає і з якою метою.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між селищем і районом? За що?
Олександр Конопчук: Конфліктів немає, в нас нормальна співпраця. Із адміністрацією повноваження не ділимо. Ми об’єднані спільними проблемами, і бажання їх вирішити є в кожного. Якщо виникає непорозуміння, ми сідаємо за стіл переговорів і приймаємо спільне рішення. Із селищним головою так само.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Олександр Конопчук: У нас представлені такі політичні сили - “Батьківщина”, БПП, УКРОП, “Свобода”, Радикальна партія Олега Ляшка і “Наш край”. Нас об’єднує два прапори - прапор України та прапор Рокитнянщини. Я взагалі вважаю, що на рівні району політичних сил не має бути.
Наші депутати - це в першу чергу - патріоти. Вони розуміють відповідальність за виборців та країну, вони вболівають за це, а не грають в популізм. Прозорість, чесність в роботі дає бажаний результат.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Олександр Конопчук: Кабінетом Міністрів у нас затверджена одна ОТГ - Рокитнянська, у яку мають увійти 14 сіл та селище. На мою думку, перша проблема децентралізації - це знищення економічного потенціалу кожного населеного пункту. Якби ми могли в повній мірі розпоряджатися власними ресурсами - тоді реформа була б корисною.
По цьому питанню був тиск з боку голови райадміністрації. Він вважав, що за два тижні ми маємо створити ОТГ. Але в мене виникло питання - що буде далі? Бюджет більшим не стане. Я вважаю, що реформи в першу чергу мають передбачати зростання економічного потенціалу. Тому я його все ж переконав, що до децентралізації ми маємо підійти зважено.
Терміни проведення реформи повинні визначатись економічною доцільністю, а не вказівками зверху. Європа підходила до даної реформи протягом багатьох років, подолавши корупцію, встановивши верховенство права, запровадивши демократичні інститути.
У порядок денний питання об‘єднання поки не включено. Зараз нам потрібно створити людям робочі місця, відродити об'єкти соціально-культурного призначення. Тоді ми будемо в громаді сильними, самодостатніми і здатними самостійно вирішувати свої проблеми.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Олександр Конопчук: Вартість проїзду до Києва в нас піднялась від 50 до 65 гривень. Це багато, адже деякі люди в нас щодня їздять до столиці на роботу. Районна рада законодавчо вплинути на цю ситуацію не може.
Але у жителів Рокитнянщини є альтернатива - електопотяг. Звісно, це займає більше часу, але потребує менше коштів.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Олександр Конопчук: Рокитнянський, як і 11 інших районів, входить до Південного госпітального округу із центром у Білій Церкві. Голови райрад не проти його створення, але ми маємо побачити прорахований результат.
На зустрічі із губернатором і головою облради ми поцікавились, що буде із нашими лікарнями та ФАПами. На сьогоднішній день відомо тільки те, що ФАПи ми за бажанням будемо утримувати за місцевий бюджет.
Ми, як і всі райони, делегували двох представників до госпітальної комісії до області. Я вважаю, що медична реформа має покращити рівень надання послуг у лікарнях. Але є сумніви, що створення госпітального округу принесе саме цей результат.
KV: Чи є в районі проблема із недостатньою наповнюваністю шкіл?
Олександр Конопчук: Наразі питання закриття шкіл через недостатню наповнюваність в нас не стоїть. У минулому році був створений опорний заклад на базі Синявської школи. За рахунок держбюджету були обладнані кабінети фізики, хімії та біології. Область подарувала нам два шкільні автобуси.
Ми працюємо за таким принципом - перш, ніж щось закрити, потрібно створити краще.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Олександр Конопчук: Нещодавно за рахунок райради був облаштований футбольний майданчик зі штучним покриттям у школі №3. В цьому році плануємо провести ремонт дитячого дошкільного закладу ”Білосніжка” в селі Острів, розпочати будівництво спортивної школи, відремонтувати спортивну залу у школі №1, відремонтувати дороги на вулицях Остапа Вишні, Дружби, Цегельній, Польовій у Рокитному. Все це буде реалізововано за рахунок співфінансування із обласного та районного бюджету, усі об’єкти готові на тендер.
Також планується ремонт неврологічного відділення районної лікарні, ремонт ФАПу в селі Пугачівка, ремонт бібліотеки та музичної школи і ремонт даху Ольшаницької загальноосвітньої школи.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Олександр Конопчук: Система доволі корисна, у районі нею користуються. Із цим немає жодних проблем.
KV: В Рокитнянському районі доволі багато ставків. Їх орендарі сплачують податки?
Олександр Конопчук: Бувають різні ситуації. Наприклад, у селі Насташки, Ольшаниці орендарі ставків досить справно сплачують податки до бюджету. Є питання у Голубій Ниві - ми не впевнені, що податки сплачують за всю площу водного об’єкта. До того ж частина ставків була виведена за межі району.
Це робилось за часів минулої влади та, мабуть, для того, щоб ні сільська, ні районна ради не мали впливу на дані об’єкти.
Наразі районна рада ініціювала створення відповідної комісії, яка проаналізує сплату податків.
Читайте: Досье: Конопчук Александр Григорьевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Олександр Конопчук: Народився я на Житомирщині, у Рокитнянському районі живу з 1989 року. Тут народились два моїх сини, одружились на рокитнянських дівчатах.
У місцевих людей після правління “варягів” виникла велика недовіра до “чужих” у районній владі. Перший час до мене довго придивлялись, але зараз всі вважають за свого.
Посада голови районної ради вимагає жити проблемами громади, разом з депутатським корпусом щоденно їх вирішувати.
У нас чудова команда як серед депутатів, так і в апараті ради. Я їм за це вдячний. Якщо по завершенні цієї каденції запропонують залишитись, то я з радістю продовжу свою діяльність.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Фото: KV
КиевVласть
30 травня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Таращанської районної ради Людмилою Урожай.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Людмила Урожай: За останні два роки бюджет району помітно зріс. Але, зважаючи на те, що Кабінет Міністрів переклав “на місця” додаткові видатки, бюджет у нас дефіцитний. До кінця року нам не вистачає 9,5 млн гривень на зарплати і 1 млн на енергоносії.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За I квартал 2017 року ми маємо бюджет у сумі близько 64 млн гривень, перевиконання склало 1,8 млн гривень. Незважаючи на це, буде складно знайти кошти на усі потреби, а найголовніше - зарплати медикам і освітянам. Є надія, що на початку осені сільгосппідприємства будуть розраховуватись зі своїми орендодавцями і за рахунок більшого перевиконання бюджету ми зможемо хоча б частково задовольнити потреби.
Ми звертались до Кабінету Міністрів з проханням додатково виділити кошти на медичну галузь району. Нам відповіли, що у Міністерстві охорони здоров'я є резервні кошти, можливо, їх перерозподілять між місцевими бюджетами..
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Людмила Урожай: У цьому році за рахунок обласного бюджету закінчуємо заміну вікон у найбільших школах району, плануємо ще провести заходи із енергозбереження та утеплення. На стадії завершення - будівництво спортивного майданчику зі штучним покриттям в місті Тараща та селі Лука, туди потрібно вкласти ще близько 200 тис. гривень.
Також проводимо ремонти у дитячих садочках та ФАПах, кошти на це отримуємо із сільських бюджетів
На співфінансування до області ми подали 5 проектів. Серед них - заміна вікон у школах та ремонт доріг. У місті Тараща є проблеми із водопостачанням та сміттєзвалищем, зараз вони працюють над документацією, думаю, також будуть подавати на співфінансування.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Людмила Урожай: Так, бюджетні організації в нас працюють через “Прозорро”. Про проблеми із його використанням я не чула.
KV: Наскільки Таращанський район інвестиційно привабливий?
Людмила Урожай: Великих інвестицій в районі немає. І це - проблема. Якщо дивитись статистику, то і розмір середньої заробітної плати в районі займає друге місце з кінця. Є проблема безробіття серед населення району. Основні галузі, які працюють - приватні підприємці і сільгоспвиробництво.
Було в нас велике підприємство “Лучанський цукровий завод”, зараз він не працює, його вже практично знищили. Така ж ситуація із заводом “Мотор”. У свій час їх власники продали майнові паї, а нові господарі не зберегли роботу компаній. Відповідно місцеві залишились без роботи.
KV: Тобто, в районі великий дефіцит робочих місць?
Людмила Урожай: Так. Таращанському району ще далеко до стабілізації, вже не кажучи про розвиток. Робочих місць не вистачає, тому молодь їде у столицю чи за кордон.
У минулому році відкрився магазин “Фора”, з'явилось близько 50 робочих місць. Це добре, але почало страждати мале підприємництво, яке не може конкурувати із мережевим супермаркетом.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Людмила Урожай: Наш район доволі компактний, тому Кабмін нам затвердив одну громаду - Таращанську. У 2015 році були зроблені певні кроки до об’єднання і на цьому процес благополучно зупинився.
Як на мене, то законодавець трохи не продумав виконання реформи. На сьогоднішній день майже всі сільські ради самодостатні, у міської ради доволі потужний бюджет. Люди не бачать сенсу в об’єднанні.
Сільські голови в нас теж не в захваті від реформи. Звичайно, вони не хочуть втратити свої повноваження. Тому про вибори говорити дуже рано, я не бачу ніяких рухів у бік створення об”єднаної громади на Таращанщині.
KV: Чи є в районі земельні скандали?
Людмила Урожай: Земельні скандали у нас з'явились після роботи вже колишнього голови райдержадміністрації. Нагадаю, що районна рада у земельних питаннях повноважень не має, ми тільки затверджуємо технічну документацію. Землями за межами сіл займається райдержадміністрація і Держгеокадастр.
Минулого року було незаконно виділено кілька земельних ділянок невідомим особам. Зараз справою займається СБУ.
Також є деякі непорозуміння між орендарями паїв. Хтось пропонує селянам кращі умови, хтось більшу плату. Але я вважаю, що це нормальна конкуренція, від якої виграють люди.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Людмила Урожай: Особисто я землі не маю, тому в мене двояке ставлення до мораторію. З одного боку, уявіть - до вас приходять і кажуть, що ви не маєте права продати свою власність. А з іншого боку є пересторога, бо невідомо, як законодавець випише закон про обіг землі. Можуть постраждати люди, які безпосередньо працюють на землі. Це і фермери, і орендарі паїв, які добросовісно обробляють землю.
На наші землі можуть прийти латифундисти та великі корпорації з мішками грошей. Що залишиться нам? Люди на селі живуть бідно, тому можуть продати свої паї за безцінь. З великими підприємствами в районі так і сталося - запропонували гроші, люди продали свої частки, підприємства закрили. Якщо бабусі запропонують гроші, яких вона ніколи в руках не тримала, хіба відмовиться? Ніхто не знає реальної ціни на наші родючі землі. Їх розберуть за копійки.
Поки влада не випише всі закони, які стосуються земель сільськогосподарського призначення, говорити про продаж землі зарано.
KV: Чи є проблема із створенням госпітального округу?
Людмила Урожай: Це також одне із болючих питань. Ми вже три рази збирались з приводу створення Південного госпітального округу із центром у Білій Церкві. На останньому засіданні комісії районної ради ми делегували в раду госпітального округу двох лікарів. Найголовніше питання по реформі - що буде з нашими ЦРЛ? Поки ніхто не може цього сказати.
Та як пацієнт я розумію, що залишати медицину у тому стані, який є сьогодні, не можна. Із серйозною хворобою ти залишаєшся сам на сам і, щоб не казали, безкоштовної медицини в нас не існує.
З госпітальних округів, які будуть створені в області, наш найбільший. Ми просили почати створення з менших округів. Тоді б нам стало зрозуміло як він працює і як рухатись далі. Але ж ми розуміємо, що процес реформування вже не зупинити. Тому вимушено йдемо цією дорогою.
KV: Чи є в районі проблема із перевезенням пільгових категорій громадян?
Людмила Урожай: Після того, як держава припинила фінансування перевезень пільгових категорій пасажирів, ми порахували, що на рік район має виділяти на це біля 1 млн гривень. В нас таких коштів немає, і ми людям про це чесно сказали.
KV: Таращанський район - аграрний? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Людмила Урожай: Наш район глибоко аграрний. Промислові підприємства в нас переважно приватні і їх залишилось всього декілька.
Розвиток промисловості в районі можливий. Але поки він не відбувається.
На території “Лучанського цукрозаводу” є ділянка землі площею біля 40 га. Інвестори із Німеччини там хотіли поставити сонячні батареї, передумали.
Є інвестор, який хоче біля залізнодорожної станції побудувати елеватор. Вже декілька років пройшло, нічого не відбувається.
Прийшли інвестори в одне із сіл, мали будувати завод. Знову ж таки, поки руху я не бачу.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Таращанського району, але сплачують податки у місто?
Людмила Урожай: Я нещодавно спілкувалась із податковою службою і впевнена, що такої проблеми в районі немає.
KV: Чи є проблема із недостатньою наповнюваністю шкіл?
Людмила Урожай: Так. У 2012 році довелось закрити дві школи у селах Чернин і Мала Березянка, ще одну, у селі Круті Горби, понизити до I ступеня.
В цьому році ми понизили ступінь ще однієї школи. Але закрити всі школи - це не вихід.
KV: Чи є у Таращанському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Людмила Урожай: Співпраця із облдержадміністрацією є. Не можу сказати, що наші проблеми залишають без уваги.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Людмила Урожай: У Таращанському районі представлені такі політичні сили як БПП, “Батьківщина”, УКРОП, Радикальна партія Олега Ляшка, “Опозиційний блок” та ВО ”Свобода”. Але ж в районній раді ми вирішуємо не політичні питання, а питання життя району. Тому політичних дебатів в нас не відбувається.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Людмила Урожай: Із РДА ми повноваження розділили згідно закону. Майже рік голови адміністрації в нас немає, зараз проходить конкурс на цю посаду.
Місто нам дуже допомагає, разом із селами забезпечує харчування дітей у школах, садочках та лікарні. Сваритись нам немає причин.
Читайте: Досье: Урожай Людмила Борисовна
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Людмила Урожай: На посаду голови райради я прийшла у 2014 році. До цього була депутатом. Зараз працюю вже другу каденцію.
Моєю метою було і є об’єднати зусилля всіх депутатів для розвитку району.
Цю посаду не розглядаю як старт політичної кар'єри. Я пройшла довгу дорогу в освіті - від вчителя до начальника відділу освіти і знову вчителя.
Чи йти на наступну каденцію - вирішу, зважаючи на обставини. Кожна людина хоче залишити добру пам’ять про себе, і я так само. Найважливіше для мене - щоб було не соромно дивитись у вічі людям.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
КиевVласть
16 травня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Миронівської районної ради Валентиною Усик.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Валентина Усик: Миронівський район є одним із самодостатніх у Київській області. Власних доходів за 2016 рік до районного бюджету надійшло у сумі 94,8 млн гривень, що більше плану на 13,8 млн.
У порівнянні з відповідним періодом минулого року надходження до районного бюджету власних доходів збільшилось на 29,9 млн гривень. Це відбулося за рахунок змін, які були вжиті до бюджетного та податкового законодавства, а також нарощування темпів виробництва промисловості та аграрного сектору економіки району.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За І квартал 2017 року власних і закріплених доходів до районного бюджету надійшло у сумі 24,8 млн гривень при плані 17 млн гривень виконання становить 145,7%, що більше плану на 7,8 млн гривень, в порівнянні з відповідним періодом минулого року власні доходи збільшились на 9,3 млн гривень.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Миронівщини, але сплачують податки у місто?
Валентина Усик: Довго боролися із заправками, вони всі реєструються у місті Києві та інших обласних центрах. Та зараз не думаю, що хоч одне підприємство в нас знайдеться, яке б не сплачувало податки до місцевих бюджетів. Я працювала багато років над цією проблемою, тому зараз вона вирішена.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Валентина Усик: Наявність власних залишків коштів дозволяє вкладати їх у розвиток соціальної інфраструктури району, це перш за все охорона здоров’я, освіта, культура, спорт та програми по соціальному захисту населення Миронівщини. Основними з яких є: Програма “Турбота”, Програма “Місцевих стимулів”, “Оздоровлення та відпочинку дітей”, “Цукровий діабет”, Програма будівництва, реконструкції та ремонту інфраструктури району, Програма “Сільські дороги”, “Зовнішнє освітлення”, “Благоустрій” та інші.
В цому році плануємо запустити в експлуатацію два дошкільні заклади, на які виділено 2 млн гривень районного бюджету, що дасть можливість стовідсотково забезпечити дітей дошкільного віку, понад 5 млн гривеньвиділено на ремонти сільських доріг, 1 млн гривень виділено з районного бюджету на придбання інсулінів, 682 тис. гривень виділено на безкоштовне отримання ліків орхофанних хворих та інвалідів групи “А”, понад 2,5 млн виділено коштів на придбання сучасного хірургічного та діагностичного обладнання для центральної районної лікарні та сільських амбулаторій сімейного типу.
Відповідно до Плану модернізації закладів освіти району в 2016 році створено опорну школу в с. Потоки, на яку з районного бюджету виділено кошти для проведення капітального ремонту на суму понад 2 млн гривень. В 2017 році передбачається виділити на дану школу ще 1,2 млн. Також буде створено ще одну опорону школу в с. Карапиші.
Хочу відзначити, що всі діти, які ходять до дошкільних закладів харчуються безкоштовно за рахунок районного бюджету, а також діти 1-4 класів усіх шкіл району та діти всіх усіх учасників АТО.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Валентина Усик: Програма у районі працює ще з дня її затвердження. Не можу сказати, що з нею є серйозні проблеми. Але трохи забагато часу займає створення, подача, перевірка документів. Було б чудово, якби уряд, який приймав програму, передивився ці терміни. А в цілому це дуже хороша програма.
KV: Миронівщина - це привабливий для інвесторів район?
Валентина Усик: В нас розроблена програма з залучення інвестицій. Але на жаль ситуація в країні та недостатня врегульованість земельного ринку цьому не сприяють. Хотілося б більше інвесторів, які б створювали робочі місця. З цим у районі справді є проблема.
Через збільшення мінімалки в нас закрились близько 300 ФОПів. Вони просто не в змозі платити податки, а це відповідно робочі місця.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Валентина Усик: Звичайно, ми над цим питанням працюємо. Хочемо, щоб в районі було хоча б три ОТГ: Миронівська, Карапишівська та Потіцька. Однак, усі села в нас мають власний потужний бюджет, тому деякі проти об’єднання. Кажуть, що їм краще жити окремо і вони будуть створювати свої ОТГ. Але по одному селу в громаді - це неможливо.
Та й взагалі, більшість наших людей не в захваті від проведення децентралізації. Можливо, якщо держава прийме закон про децентралізацію та зміни до Конституції, тоді стане чітко видно призначення реформи. Багато реформ було проведено, які не дали результатів, тому люди так налаштовані. Я думаю для початку влада має вивчити показники економіки, освіти, медицини кожного населеного пункту, а потім приймати рішення.
Взагалі на цьому рівні є багато питань, тому поки про вибори в Миронівському районі говорити зарано.
KV: Чи є в районі земельні скандали?
Валентина Усик: Є проблема із використанням земель запасу. У 2002 році їх розділили, і ті, що залишились за межами населених пунктів, стали державною власністю. Ними почали розпоряджатися районні державні адміністрації і конкретно кожна територіальна громада села, на території якого розташована земельна ділянка.
Урядом у 2008 році прийнято рішення щодо проведення земельних аукціонів для продажу земельних ділянок або надання права на їх оренду. Рішенням Конституційного суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних аукціонів”.
Найстрашніше відбулося у 2012 році, коли повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів були передані Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам. На сьогодні це Держгеокадастр.
Через всі ці події сьогодні землі продовжують розкрадатися. На торгах їх отримують ті, хто має більше грошей. Всі пасовища, всі сіножаті віддаються людям не з району. Я розумію, що є інвестиції, але завжди перевагу надавали місцевому сільгоспвиробнику. В нього хоча б є відповідальність перед своїми людьми. Зараз відбувається земельний хаос.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Валентина Усик: Вважаю,що питання продажу землі є не на часі. Для продажу сільськогосподарських земель необхідне прийняття низки нормативних актів на державному рівні. В нас закони взагалі не захищають вітчизняного виробника. Тому сьогодні відмінити мораторій - це поставити крапку на житті селян.
KV: Охарактеризуйте розвиток промисловості у Миронівському районі.
Валентина Усик: Миронівщина - це промислово-аграрний район. Ці сфери в нас розвинуті майже на одному рівні. В нас дуже потужна промисловість, це перш за все підприємства ПрАТ “Миронівських хлібопродукт”, завод по виготовленню круп та комбікормів, м’ясоперобний завод “Легко” та українсько-американське підприємство “Київ-Атлантик”.
Якщо порівнювати рівень промислового виробництва на душу населення в Київській області, то нас обігнав тільки Києво-Святошинський район. У аграрній сфері маємо доволі високі показники в рослинництві та тваринництві, стовідсотковий рівень розораності усіх сільськогосподарських угідь. У цій галузі народного господарства району перш за все слід відзначити агрофірму “Агросвіт” у с. Карапиші.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Валентина Усик: На минулій сесії ми виділили 900 тис. гривень на компенсацію перевізникам. Хоча ці кошти мала виділити держава. Всі категорії пільговиків ми забезпечити не можемо, в першу чергу це - чорнобильці I та II категорій і воїни АТО.
Звичайно, люди незадоволені підвищенням вартості проїзду. Районна рада не може вплинути на ситуацію. Іноді звертаються пільговики, то ми їм виписуємо безкоштовні проїзні. Хоча таким чином ситуація не вирішиться.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Валентина Усик: В нас не дуже багато політичних сил, найбільше представлена Радикальна партія Олега Ляшка - 12 депутатів, “БПП “Солідарність” - 9 депутатів, “Батькивщина”, - 5 депутатів. Також представлені партії УКРОП, “Свобода” і “Воля”. Серйозних протистоянь в нас не відбувається. Депутатський корпус дуже потужний, 90% - це керівники великих підприємств, люди із політичним досвідом.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Валентина Усик: В нас дуже тісна співпраця з районною адміністрацією. На початку роботи були непорозуміння, поки не звикли один до одного. Зараз все вирішено, повноваження не ділимо. Із містом так само. В нас дуже великий фронт роботи, тому часу на сварки немає.
KV: Чи є у Миронівському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Валентина Усик: У 2014 році був сформований Миронівський адміністративний округ. Була створена у Миронівці об’єднана податкова служба, санітарна служба, мала бути ветеринарна та дорожня служба. Через рік не було в місті нічого, служби перевели в інші, набагато слабші райони. Я не розумію чому, адже в нас потужна економіка, ми маємо змогу забезпечувати ці служби.
Скільки разів ми писали до КОДА, все марно. Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують.
Читайте: Досье: Усик Валентина Сергеевна
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Валентина Усик: Голова Миронівської районної ради - це не старт моєї політичної кар'єри. Раніше я працювала головою Переяслав-Хмельницької райради, потім головою райдержадміністрації. Була також головою Миронівської райдержадміністрації.
Я не кар’єристка. Але люблю свою роботу. Мені подобається спонукати сільські громади до змін, вдихати життя в район. Зараз я хочу закінчити почате, покращити рівень життя людей. Якщо встигну реалізувати задумане, то можливо це буде моя остання каденція на виборчій посаді.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Фото предоставлено Мироновским районным советом
КиевVласть
10 травня 2017 г. 09:30
Раздел: Тексти
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Бородянської районної ради Георгієм Єрко.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Георгій Єрко: Бюджет за I квартал 2017 року склав 94 млн гривень. Минулого року за цей період ми мали 92 млн. Таким чином, сума перевиконання склала 2 млн.
Більша частина районного бюджету - це податки з доходів фізичних осіб. Приріст відбувся за рахунок збільшення мінімальної заробітної плати.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Бородянщини, але сплачують податки у місто?
Георгій Єрко: Так, в нас є близько п'яти таких підприємств. У цьому питанні є розбалансованість на законодавчому рівні - закон про місцеве самоврядування говорить, що будь-яке підприємство, розташоване на території села чи селища, має платити податки до місцевого бюджету. Податковий кодекс каже - за місцем реєстрації.
Звичайно, підприємствам зручніше сплачувати усі податки в одне місце. До того ж, їх пресує податкова, тому тут вибір очевидний. Ми писали неодноразово листи до цих компаній з проханням перереєстрації, але марно.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Георгій Єрко: Мені приємно відзначити, що однією з перших утворених обєднаних громад на Київщині є громада нашого району - Пісківська, до її складу увійшло селище Пісківка, село Мигалки та Раска. Вони розташовані на відстані 30 кілометрів від Бородянки, тому, задля можливості отримання більш оперативного надання послуг, вирішили існувати окремо. Також мають достатній економічний потенціал для забезпечення життєдіяльності - на території ОТГ розташований ДП “Тетерівський лісгосп”, один із найпотужніших не тільки в області, але й в Україні, також там є Пісківський завод скловиробів та вузлова станція. З початку 2017 року вони живуть за своїми фінансовими статками.
Взагалі в районі питання децентралізації дуже спірне. Спочатку мали створити одну Бородянську ОТГ з центром у Бородянці, до якої ввійшли б усі села. Далі виникли думки щодо створення й інших громад: на базі села Микуличі, селища Немішаєво та Клавдієво. Селища Лубянка та Блиставиця прийняли рішення щодо утворення однієї ОТГ спільно з містом Буча та селищем Гостомель.
Мені зрозуміло одне: громада має бути спроможною, а спроможність полягає в людях, територіях та можливостях. Виходячи саме з цього розумію перспективи формування майбутньої Бородянської ОТГ. Взагалі я вважаю, що процес децентралізації затягнувся. Потрібно було за рік провести роз'яснювальні роботи, провести слухання, врахувати думки мешканців, створити громади, затвердити їх аби з 2017 року люди жили б вже за іншими правилами, а головне: отримували більш якісну послугу.
Маю надію, що Бородянський селищний голова попрацює і збере усі документи, для оголошення нової ОТГ Київщини з тими населеними пунктами, які вже остаточно визначилися щодо обєднання. А Бородянська районна рада сприятиме цьому.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Георгій Єрко: В нас спільно з селищними та сільськими радами району (Немішаєве, Нова Гребля, Дружня, Бородянка, Пилиповичі, Бабинці та інші) розроблена програма з будівництва та ремонту вулиць, ремонту дитячих садочків, спортивних закладів.
Так, у селі Дружня планується завершити будівництво дитячого садочку і розпочати ремонт школи. В цьому році школа святкує 50-ти річчя, тому оперативно потрібно провести заміну вікон, заходи з утеплення, ремонт фасаду та даху. В селищі Бородянка ремонт спортзалу школи.
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Георгій Єрко: Так, проекти були подані. Враховуючи тісну співпрацю із Київоблдержадміністрацією, депутатами Київської обласної ради думаю, вдасться отримати співфінансування, адже розвиток інфраструктури - нові можливості до залучення інвестицій.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Георгій Єрко: Працює. При закупівлі деяких матеріалів та товарів відчувається непогана економія. Якщо користуватись системою електронних закупівель правильно та чесно, то вона доволі корисна.
KV: Чи є в районі земельні скандали?
Георгій Єрко: Є питання з землею, яка “виділена” під сміттєзвалище у селі Залісся. Фактично його територія складає 3 га, а займає воно 18 га. До того ж, екологічний стан села значно погіршується.
KV: Чи є у районі земля, яка не обробляється?
Георгій Єрко: Майже вся земля обробляється - це близько 22 тис. га. Та, на жаль, в нас чорноземи не такі родючі, як, наприклад, на Полтавщині. Тому інвестори землею не дуже цікавляться.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Георгій Єрко: Я вважаю, що не бажано його відміняти. Та з іншого боку, якщо люди хочуть продати землю, то вони все одно це зроблять.
Найважливіше у цьому питанні - щоб наші люди могли конкурувати з іноземцями у випадку дозволу продажу землі. Це потрібно затвердити на рівні закону.
KV: Бородянщина - це аграрний район? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Георгій Єрко: В нас працюють і промисловість, і аграрна сфера майже на одному рівні. Раніше промисловості було більше: останнім часом з території району зникло 8 таких підприємств. Стало невигідно працювати, вони закрились.
KV: Бородянський район привабливий для інвесторів?
Георгій Єрко: У сфері промисловості доволі привабливий. Бородянська районна рада сприяє створенню нових робочих місць, згідно розробленої інвестиційної мапи, маємо чимало пропозицій, звісно, деякі голови сільських рад займаються пошуками інвесторів самотужки: зокрема будівництво лакофарбового заводу в одному із селищ, будівництво нафтопереробного заводу. Інвестори бажають будуватися, проте, в основі має бути екологічна безпека населеного пункту, тож вивчаємо питання з боку нормативів.
Хочу відзначити наступний інвестиційний проект, що вже на етапі імплементації забезпечує надходження до бюджету і є екологічно безпечним: на території Майданівської сільської ради буде викуплено 80 га землі, інвестор там побудує теплиці, сад і буде вирощувати ягоду, заморожувати її і доставляти по Україні. Там планується створити 100 робочих місць, на час урожаю - 400-500.
Також заходить інвестор у село Бабинці, буде вирощувати полуницю. Там менша територія - 15 га.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Георгій Єрко: Створити госпітальний округ - означає випрацювати механізм, певний алгоритм взаємовідносин. Наш госпітальний округ охоплює великі райони та міста: до нього входять Поліський, Іванківський, Вишгородський, Бородянський райони, міста Буча та Ірпінь. Цей округ має обслуговувати близько 300 тис. населення і працювати за рахунок державного фінансування. На території нашої лікарні є місце для будівництва нових корпусів, а інфраструктура району доволі розвинута.
Тож, звичайно, нам необхідно клопотати щодо оснащення лікарні необхідним обладнанням, забезпечити перехід на більш якісний рівень обслуговування. Також обов'язково необхідно врахувати при формуванні бюджетів на госпітальний округ кількість жителів дачних масивів, які обслуговуються в межах нашого округу.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Георгій Єрко: На жаль, районна рада не має повноважень, щоб вплинути на ситуацію. Хоча я вважаю, що на ціноутворення мають впливати ті населені пункти, люди яких в основному і платять кошти на цих маршрутах. Поки ми можемо тільки писати листи до КОДА та перевізникам.
Звичайно, люди не задоволені підвищенням проїзду, але страйків в нас немає. Раніше до Києва можна було доїхати за 25 гривень, зараз - за 30. Особливо незручно це тим, хто кожного дня їздить до столиці на роботу.
KV: Чи є у Бородянському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні?
Георгій Єрко: На щастя, із цим проблем ніколи не було. Нас там чують, бачать і допомагають.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Георгій Єрко: Стабільність є. В нас представлено 10 політичних сил, стараємось знаходити консенсус в будь-якому питанні. Завжди так було, є і буде - політсила одна - Бородянський район.
KV: Чи є конфлікти між РДА і радою? Між містом і районом?
Георгій Єрко: Із РДА ми живемо фактично в одному будинку, тому взаємопорозуміння налагоджено. Повноваження не ділимо, все визначено законом. Я вважаю, що разом можна зробити більше, ніж поодинці. Тому із містом ми теж не сваримось, підтримуємо один одного.
KV: ЗМІ пишуть, що найвпливовіші люди Бородянського району, справжні “три кити” влади, це - ви, нардеп Ярослав Москаленко та депутат Київської облради Галина Єрко. Чи справді це так?
Георгій Єрко: Я 30 років працював у будівельній компанії, робив по всьому району дороги, підтримував молодь у всіх починаннях, спорт, культуру. Мене знають на Бородянщині, тому люди довірили мені владу. Я трохи більше року на посаді, як я можу “тримати” район? Тут ніхто узурпацією не займається.
А Ярослав Москаленко дуже багато робить для району. І якщо взяти все, що він зробив за останні роки тільки для нас, то навіть половину з того не зробили усі депутати Верховної Ради, які колись представляли Бородянщину. А моя донька Галина стала його помічницею після того, як він побачив її в роботі. Вона справді допомагає Бородянському району, бо це - її рідний край. Як депутат реалізує чимало проектів. Тому такі історії - не більше, ніж плітки.
Читайте: Досье: Ерко Георгий Николаевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Георгій Єрко: Трохи більше року я працював головою Бородянської районної адміністрації. Потім став головою ради. Люди попросили, а я бачив, що можу бути їм корисний.
Я не розглядаю цю посаду, як старт політичної кар’єри. Депутатом обласної ради я вже був, повернуся у Бородянський район. Тут живуть мої діти та внуки, тому і я тут. Створити можливості для розвитку молодого покоління на рідній землі - ось основна задача.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Фото: KV
КиевVласть
3 травня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Білоцерківської районної ради Віталієм Гринчуком.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Віталій Гринчук: Зведений бюджет 2016 року склав 600 млн гривень. Дохідна частина бюджету мала суттєве перевиконання - 68%. На кінець року ми мали вільного залишку 22 млн гривень на загальному фонді та 2,7 млн на спецфонді. Такого перевиконання історія району не пам'ятає.
Перевиконання бюджету дало змогу вирішити питання із нестачею субвенцій на освіту і медицину. Тільки на зарплати та енергоносії освітянам та медикам ми виділили із райбюджету 14 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Приріст відбувся за рахунок легалізації виплати заробітної плати, раціонального використання земельних ресурсів, інвентаризації земельних та водних об’єктів і нарощення обсягу виробництва підприємств. На 2017 рік бюджет планується збільшити до 750 млн.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Білоцерківщини, але сплачують податки у місто?
Віталій Гринчук: Враховуючи те, що Біла Церква - це місто обласного значення, у нас багато компаній, які працюють в районі, але зареєстровані в Білій Церкві. Це дуже спірне питання, адже місто нещодавно почало говорити про розширення своїх меж. Таким чином, підприємства можуть опинитися опиняться на території Білої Церкви. Хоча це - лише бажання міста.
Однак, ми працюємо над тим, щоб компанії, які сьогодні розташовані на території району, сплачували податки до районного бюджету.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Віталій Гринчук: Так. По деяким напрямам наш район взагалі посідає перше місце з застосування даної системи.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Віталій Гринчук: У цьому році буде втілено ряд проектів. Проводяться енергоаудити та формуються проекти з реконструкції закладів соціальної сфери.
Також планується завершення будівництва дитячого садочку в с. Фурси.
Буде зміцнена матеріально-технічна база центральної районної лікарні та вдосконалюємо ланку первинної медицини, а саме: амбулаторій сімейної медицини та фельдшерсько-акушерські пункти.
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Віталій Гринчук: Так, ми подали 38 проектів на співфінансування. Чекаємо від області підтримки та сподіваємось, що рішення буде прийняте найближчим часом.
KV: Чому голови районних рад проти створення госпітального округу у Білій Церкві?
Віталій Гринчук: Перш за все мені не зрозуміло, який статус буде у районних центральних лікарень після проведення цієї реформи.
Послугами нашої РЦЛ користується чверть населення міста Біла Церква. У нас чудові лікарі, сучасне обладнання. Чому це не враховано при створенні госпітального округу?
Обласна влада обговорила питання занепокоєння голів районних рад і пообіцяла, що без погодження жителів районів кардинальні рішення прийматись не будуть.
KV: Білоцерківщина - це привабливий для інвесторів район?
Віталій Гринчук: Так, доволі. Зараз ведуться перемовини із підприємством “Маревен Фуд Україна”, яке працює і зареєстроване у місті, з приводу відкриття філіалу в районі. Розширювати свою територію планує компанія ТОВ “Білоцерківський молочний комбінат”, що розташована в районі.
Інвестиційно-привабливою виглядає ділянка близько 1000 га землі в м. Узин, на якій раніше був розміщений військово-стратегічний аеродром. Ця територія може бути використана інвесторами для створення аеропорту.
KV: Чи є проблема із виділенням земель учасникам АТО?
Віталій Гринчук: Так, в районі з цим існує серйозна проблема, є черга. Ми постійно звертаємось до Академії аграрних наук з проханням виділити певну частину землі для учасників АТО. Однак справа не стоїть на місці, нещодавно 1200 бійців вже отримали землю.
KV: Чи є у районі земля, яка не обробляється?
Віталій Гринчук: Майже немає. 91% землі на Білоцерківщині обробляється. У наших аграріїв є чим хизуватись: техніка найсучасніша, за кількістю врожаю та веденням тваринництва наш район - один з найкращих.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Віталій Гринчук: Якщо відмінити мораторій на продаж землі, то її власники втратять над нею контроль. Перш, ніж це робити, потрібно прописати на законодавчому рівні підтримку вітчизняного аграрія. Якщо земля вийде на вільний продаж, наші люди не зможуть конкурувати з іноземцями.
Тому не можу сказати, що таке рішення принесе позитив для наших сіл. Це моя особиста думка.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Віталій Гринчук: В нас проїзд подорожчав, як і всюди по області - на 20-30%. Звичайно, люди незадоволені, адже більшість із них їздили щодня у столицю на роботу. Районна рада не може вплинути на ситуацію, тому що не має повноважень.
KV: Чи є в районі проблема із робочими місцями?
Віталій Гринчук: В районі проблема не з робочими місцями, а з бажанням наших людей працювати. Багато підприємств запрошують на роботу, але у Центрі зайнятості безробітних не меншає.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Віталій Гринчук: Кабінетом Міністрів у нас затверджено дві об’єднані територіальні громади - Білоцерківську і Узинську. Взагалі я вважаю, що держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл.
Тому в цьому питанні є конфлікти на місцях. Узинська міська, Терезинська селищна та 34 сільських ради згодні об’єднатись в одну громаду, але без міста Біла Церква. У місті ж, навпаки, згодні створювати громаду навколо себе.
Голова “Асоціації сільських голів України” і керівник села Фурси, що розташоване на відстані 9 кілометрів від Білої Церкви, Микола Фурсенко, запропонував створити спроможну Фурсівську об’єднану громаду. До неї можуть увійти села Трушки, Матюші і Чмирівка Білоцерківського району та декілька сіл Сквирського району.
Взагалі ми неодноразово просилися поїхати до Калитянської громади, щоб побачити реформу децентралізації в дії. Та нам відповіли, що там немає на що дивитися. Тому ми із сільськими головами зібрались і поїхали переймати досвід у Білоцерківської ОТГ Полтавської області. Але навіть після цього бажання добровільно йти на вибори не з`явилося ні в кого. Поки питання із проведенням децентралізації у районі залишається невирішеним.
KV: Білоцерківщина - це аграрний район? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Віталій Гринчук: Якщо проаналізувати тенденцію розвитку Білоцерківського району, то можна побачити, що раніше 80% наповнення бюджету відбувалось за рахунок роботи аграрного сектору. За останні 8-10 років специфіка трохи змінилась, почали активно працювати переробні комплекси, в тому числі сільськогосподарські. На сьогоднішній день в районі близько 60% підприємств займаються промисловістю.
KV: Чи є у Білоцерківському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Віталій Гринчук: За час мого перебування на посаді таких випадків не було. І зараз співпраця із КОДА відбувається доволі злагоджено.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Віталій Гринчук: Незважаючи на те, що в Білоцерківській районній раді представлено багато політичних сил - БПП, “Батьківщина”, Радикальна партія Олега Ляшка, “Нові обличчя”, “Свобода”, “Наш край” -, конфліктів не виникає. Ми об’єднані однією справою, тому співпраця є. Більшість рішень ми вирішуємо одноголосно.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Віталій Гринчук: В нас нормальні робочі стосунки. Із райадміністрацією повноваження не ділимо, вони були делеговані ще каденцією 1998 року. Практично у кожній комісії адміністрації представлені депутати райради. Тому ми намагаємось не тільки контролювати їхню роботу, але й допомагати у вирішенні питань.
З містом також конфліктів немає. Є здорова конкуренція, як в будь-яких двох адміністративних одиницях - кожен намагається краще та швидше вирішити те чи інше питання. А взагалі в нас одна мета - покращити життя людей.
KV: Ваше імя пов'язують із Вадимом Тітушкою, чому? Коли Ви вирішили піти з “Партії Регіонів”?
Віталій Гринчук: Не розумію чому, адже жодного стосунку до цієї людини я не маю. Навіть не знайомий із ним. Районну “Партію Регіонів” я очолював всього 11 місяців, тому мене не можна назвати активним учасником цієї політсили.
Читайте: Досье: Гринчук Виталий Юрьевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Віталій Гринчук: Я почав працювати в районі у 2002 році. Був першим заступником голови Білоцерківської райдержадміністрації. Потім мені довірили посаду голови райради. За цей час було багато пропозицій щодо роботи у столиці. Та я відмовлявся, бо не уявляю себе без Білоцерківщини.
Я працюю тут не для того, щоб моїм ім'ям назвали школу чи встановили пам'ятник. Мені достатньо того, що навіть у період кризи в районі відбуваються позитивні зміни.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Фото:Білоцерківська міська рада
КиевVласть
25 квітня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Кагарлицької районної ради Іваном Семцовим.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого? Чи “переманюєте” в район компанії з Києва, як це роблять інші?
Іван Семцов: Районний бюджет 2016 року склав 195,1 млн гривень, з них 44,6 млн гривень власних коштів та 150,5 млн гривень міжбюджетних трансфертів з яких освітня субвенція - 38,1 млн гривень та медична субвенція – 21,3 млн гривень.
На 2017 рік планується збільшити районний бюджет на 15% за рахунок зростання мінімальної заробітної плати, відповідно, власних надходжень має бути в межах 50 млн гривень, планова сума міжбюджетних трансфертів збільшилась на 26,5 млн гривень.
Ми не переманюємо підприємства зі столиці, але завжди готові до співпраці.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані в 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Іван Семцов: Реалізацію одного з основних інфраструктурних проектів довелось розпочати цією зимою. Склалась така ситуація - комунальне підприємство Київської обласної ради “Кагарликтепломережа”, яке надає послуги з теплопостачання, передало свої котельні в оренду немісцевим підприємцям, які поставили котли, що працюють на дровах, і замість того, щоб знизити вартість опалення, як це передбачалося попередньо, підвищили її настільки, що в мене волосся дибки стало, коли побачив рахунки.
Тому ми встановили сучасний котел у адмінбудинку районної ради. Окрім того, що це допомогло зекономити 2 млн гривень на рік, в приміщенні стало справді тепло. Ми плануємо до наступного опалювального сезону побудувати ще три котельні, які будуть опалювати бібліотеки та школу мистецтв і приміщення управління соціального захисту населення. Надалі плануємо перевести на власне опалення районну лікарню, міські школи та військкомат.
Також ремонтуємо їдальню у школі №1. В районних опорних закладах триває ремонт актової зали та даху. Ремонт туалетів проводиться за рахунок гранту, який нам надає Америка. У минулому році були проведені ремонти у дитячих садочках та за обласні кошти закуплені інтерактивні дошки і інше обладнання у школи.
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Іван Семцов: Так. За рахунок співфінансування із областю вже монтується поле з штучним покриттям для гри у міні-футбол, встановлюються 16 нових тренажерів. Окрім цього буде реконструйовано два тенісних корти.
Також подали проекти з ремонту доріг. Ще подали до області проекти заходів з енергоефективності у двох сільських школах, ремонту центральної лікарні та опорної школи в селі Стайки.
На минулому тижні до нас приїздив губернатор. Пообіцяв кошти на будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу, де буде басейн для дітей та дорослих, зала для боксу, три сауни і фіто-бар. Коштуватиме будівництво 25 млн гривень, на утримання на рік потрібно 2 млн. Тому ми домовились із Олександром Горганом, що районна рада оплачує проект, який в нас вже готовий, а обласна адміністрація двома траншами передає нам усю необхідну для будівництва суму.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Іван Семцов: Так, система електронних закупівель працює, але не без недоліків. До прикладу: у нас була необхідність придбати газовий котел. Виставили оголошення про закупівлю на “Прозорро”, у конкурсі брали участь декілька учасників. Виграв той, у якого найдешевше. Та як виявилось, він займається продажем дров’яних котлів. Ми ж це заздалегідь перевірити ніяк не могли. На щастя переможець пішов нам на зустріч. Тож ми придбали котел у іншої компанії. Втратили майже півтора місяця, хоча роботи потрібно було виконати терміново.
Тому я вважаю, що “Прозорро” - це система, яка потребує удосконалення.
KV: Чи є в районі проблема зі сміттям?
Іван Семцов: Так, але ми її вирішуємо. Зараз разом із містом оформляємо землю під полігон. Потім займемось розробкою проекту.
Крім того, нещодавно на базі районної ради було створено комунальне підприємство, яке буде займатись вивозом сміття, прибиранням снігу та іншими подібними роботами.
KV: Чи проводяться в районі аукціони, форуми?
Іван Семцов: Так, проводили інвестиційний форум. Було виставлено близько 20 об’єктів для ведення бізнесу, але жоден інвестор поки не з'явився. Хоча наш район доволі привабливий у цій сфері. На жаль, така ситуація не тільки у нашому районі, а всюди.
KV: Є проблема з підприємствами, які працюють у Кагарлицькому районі, але податки сплачують у місто?
Іван Семцов: Кагарлик - це місто районного значення. А тому тут проблем не виникає. Але у нас є два великих підприємства - “Гаврилівські курчата” і “Лагода”, - які сплачують у районний бюджет тільки ПДФО. Всі інші податки вони сплачують у Києві, бо там зареєстровані. Ми ставили питання про їх перереєстрацію, але марно.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Іван Семцов: Кабінетом Міністрів у нас затверджено дві ОТГ – Кагарлицьку та Ржищівську. Однак депутатами районної та міської рад було запропоновано всім селам об’єднатися навколо Кагарлика. Але села, що розташовані уздовж Дніпра, пристали на пропозицію ініціативної групи з міста Ржищева щодо входження до Ржищівської ОТГ.
Звичайно, є сумніви щодо спроможності функціонування Ржищівської ОТГ. Місто Ржищів не зможе виконувати роль повноцінного центру ОТГ. Там лікарня лише на 14 ліжко-місць, комунальні служби “слабкі”.
Скоріше за все, вони у цьому році підуть на вибори. З утворенням Кагарлицької ОТГ ми не поспішаємо, вивчаємо досвід громад, які вже об’єдналися.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Іван Семцов: В нас цієї проблеми і не було. Вже другий рік вартість проїзду до Києва не перевищує 40 гривень. Ми знаходимо спільну мову із перевізниками і контролюємо вартість проїзду.
KV: Розкажіть про земельні скандали в районі. На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Іван Семцов: У минулому році був гучний скандал між ТОВ “Роза-Л” і ТОВ “Агромарс”. В останніх закінчувався договір на оренду паїв, а селяни відмовились його продовжувати через невиконання умов договору. На ті землі почала претендувати “Роза-Л”. Кожен з претендентів привіз якусь свою “армію” людей у формі зі зброєю. Нам із головою райдержадміністрації довелось просити правоохоронні органи розібратись у ситуації, щоб вони один одного не повбивали.
А з приводу мораторію на продаж землі - відміняти не можна. Я підтримую точку зору багатьох аграріїв - сьогодні аграрний сектор нормально піднявся і жодних реформ у ньому не потрібно проводити. Україна на рік виробляє 60 млн тон зерна, 40 з яких йде на продаж. Такого врожаю ніколи не було. Немає клаптика землі, який би не оброблявся.
Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити. Ось коли буде законом врегульовано питання розстрочки на покупку землі, та кредити під 2 відсотки, як це відбувається в інших країнах, тоді можна буде про щось балакати. Наші люди також повинні мати можливість купити собі ділянку.
Вважаю, що розпаювання землі - це неправильне рішення. У Кагарлицькому районі майже 60 тис. га орної землі. За один гектар орендарі в середньому платять власникам по 4 тис. гривень. Якби ця земля була районна, то у бюджет сплачували б за неї, як платять людям за паї, і ми б у рік отримували 240 млн. Нам би не довелось просити у держави субвенції на освіту та медицину.
Подробнее: Золотые гектары. Под Киевом готовят грандиозный передел земли
KV: Чому голови районних рад проти створення госпітального округу у Білій Церкві?
Іван Семцов: Це не лише голови райрад проти створення госпітальних округів, а й люди, які довірили нам вирішувати їхні питання. Одну реформу медицини ми вже пережили, але нічого корисного вона не дала. Люди не розуміють, куди дзвонити, де екстрена допомога, де звичайна швидка. До минулої реформи в медичній сфері району лікарні було 500 працівників, після її проведення стало 630.
При цьому, лікарів більше не стало, додалося обслуговуючого персоналу і з'явилося додаткове навантаження на бюджет. Я схиляюся до того, щоб повернутися до колишньої системи медицини. Всі операції, крім кардіохірургії, ми можемо проводити в центральній лікарні. А до Білої Церкви нам їхати 60 кілометрів. Скільки грошей треба, щоб туди наїздитися? І це називається наближення послуг до населення? Тому всі ми і проти.
Голови районів, які хочуть перенести в госпітальні округи, всі нещодавно збиралися на нараду. І навіть голова Білоцерківської райради каже, що вони не зможуть надавати медичні послуги такій кількості людей. Потрібно добудовувати корпуси лікарні. З огляду на інші витрати, на один госпітальний округ піде 280 млн. доларів. Де взяти такі гроші?
Ті, хто затівають цю реформу, хочуть, щоб люди в селі взагалі вимерли? Та не поїде старенька бабуся в Білу Церкву, та й нема на чому. Машини "швидкої" по району ледве їздять.
KV: Чи є у Кагарлицькому районі проблеми, про які не чують на обласному рівні?
Іван Семцов: Так, проблеми є. У районі є загальнодержавний меморіальний комплекс “Букринський плацдарм”, який є нашим комунальним закладом. Ми намагаємось його підтримувати у належному стані, але виникла необхідність у заміні там сходів. Необхідно 1,7 млн гривень на проведення робіт. Такої суми у нас немає. Звернулись до області - сказали підготувати проект. Ми цю умову виконали. Пообіцяли виділити гроші до лютого 2017. Досі чекаємо.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Іван Семцов: Коли мене обрали головою райради, я відразу сказав - у Кагарлицькому районі великі політичні баталії не відбуваються. Незважаючи на те, що в нас представлені різні політичні сили - БПП, “Батьківщина”, УКРОП, “Громадянська позиція”, Радикальна партія Олега Ляшко, Опозиційний блок та “Свобода” - чужих немає, усі місцеві. Тому все стабільно, без протистоянь.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Іван Семцов: Наші та районної держадміністрації повноваження чітко визначені законом. Над проблемами району ми працюємо згуртовано. Нам немає через що сваритися. Конфліктів між містом та районом не буває.
Читайте: Досье: Семцов Иван Михайлович
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Іван Семцов: При Радянській владі я працював у райкомі. Потім зайнявся фермерським господарством. Після цього п'ять років пропрацював заступником голови Білоцерківської районної державної адміністрації. Разом з цим займався питаннями деяких сіл Кагарлицького району, тому мене тут добре знали. Люди обрали мене депутатом Кагарлицької райради. Депутати довірили мені посаду голови районної ради. Тому бачу себе лише в команді, яка працює на благо громади Кагарлицького району. В усіх нас попереду реалізація великого обсягу завдань на шляху до сталого економічного, культурного і соціального розвитку району, вирішення яких можливе за умови співпраці всіх гілок влади, розуміння спільних цілей і об’єднання зусиль.
Свою подальшу кар’єру бачу не як політика, а як господарника. Сьогодні в нашій державі досить політиків та політиканів, а господарників на жаль, дуже мало, через що і такий стан економіки в державі.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
КиевVласть
19 квітня 2017 г. 09:30
Раздел: Тексти
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Володарської районної ради Володимиром Кузьменко.
KV: Охарактеризуйте бюджет Володарського району 2016 року. Чи буде приріст у нинішньому році?
Володимир Кузьменко: Районний бюджет 2016 року склав 24,4 млн гривень. Також ми отримали субвенцію з Державного бюджету в розмірі 97,6 млн гривень. У 2017 році плануємо наповнити бюджет району власними надходженнями у розмірі 31,1 млн гривень, а субвенція з Держбюджету має скласти 116,9 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Відтак, в цьому році за рахунок збільшення заробітної плати показники власних надходжень до районного бюджету плануємо збільшити на 6,7 млн гривень, та все ж залишається потреба в субвенціїї - вона має бути на 19,2 млн гривень більше, ніж минулоріч.
KV: Є проблема з підприємствами, які працюють у Володарському районі, але податки сплачують у селище?
Володимир Кузьменко: Ні, такої проблеми немає. Усі підприємства, які працюють в районі, сплачують податки до районного бюджету.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються і чи є в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Володимир Кузьменко: Кабінетом міністрів в нас затверджено одну ОТГ - Володарську із центром у селищі Володарка. До неї має увійти 21 село району.
На мою думку, проблема децентралізації полягає в тому, що громади позбавлені конституційного права розпоряджатися своїми ресурсами - землями за межами населених пунктів, водними об’єктами в межах адміністративних одиниць територій сільських рад, лісозахисними смугами, лісовими масивами тощо.
Ми говорили про децентралізацію. Громади і голови сіл і в нас категорично проти створення територіальних громад. Тому в цьому році говорити про вибори зарано.
Особисто я вважаю, що децентралізацію треба проводити у містах обласного значення, які мають потужний бюджет, але не мають території, де його освоїти. А такі сільськогосподарські райони як Володарський, Тетіївський, Сквирський та і половина України, ще мають гарно вивчити цю реформу.
До нас приїздив Володимир Удовиченко з Офісу радників КОГА, то я просив його - візьміть людей, покажіть їм на практиці, як ця реформа працює. Відповіді я не отримав.
KV: Як ви вважаєте, чи потрібні сьогодні районні адміністрації і чи зможуть їх функції перебрати виконкоми при ОТГ?
Володимир Кузьменко: Я переконаний, що районні державні адміністрації на сьогоднішній день не потрібні. Їхні функції можуть виконувати виконкоми при ОТГ або навіть виконкоми районних рад.
KV: Які інфраструктурні проекти районом будуть реалізовані в 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Володимир Кузьменко: Заплановано, що в 2017 році буде введено в експлуатацію три модульні котельні на альтернативних видах палива (ФОП “Ступак”), з’являться три ангари зі зберігання зерна (ТОВ “Сільгосптехніка нова”), а також комплекс з переробки органічних відходів із силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії (ТОВ “Городище Пустоварівська аграрна компанія”). Також в районі збудують приміщення для утримання великої рогатої худоби на 800 голів (ПП “Агрофірма “Розволожжя”). Завдяки цим об'єктам в районі з'явиться 80 робочих місць.
В наступному році будемо приділяти увагу ремонту доріг. Так, заплановано капітальний ремонт доріг в смт Володарка (вул. Дружби, вул. Коцюбинського), с. Руде (вул. Набережна), с. Ратуш (вул. Набережна), с. Логвин (вул. Карташова), с. Рогізна (вул. Лесі Українки), с. Пархомівка (вул. Шевченка), с. Рубченки (вул. Плугатаря), с. Лобачів (вул. Шевченка, вул. Лісна, вул. Богдана Хмельницького).
Окрім того, буде проведено капітальний ремонт будівлі Володарської районної лікарні, покрівлі Володарської ЗОШ I-III ст. № 2, заміна даху дитячого садочку “Пізнайко”, капітальний ремонт будівлі Гор-Пустоварівської ЗОШ I-III ст., капітальний ремонт Рудосільської ЗОШ I-III ст, капітальний ремонт будівлі та системи теплопостачання Володарської ЗОШ I-III ст. №1.
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Володимир Кузьменко: Так, вся проектна документація готова і передана до обласної адміністрації.
Хочу сказати, що обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини. Так, Бориспільський, Обухівський, Броварський райони - інвестиційно привабливі, в них немає таких проблем із фінансами. А ми можемо чекати грошей тільки з обласного бюджету.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Володимир Кузьменко: Так, ми активно використовуємо систему електронних закупівель. Жодних проблем в нас не виникає.
KV: Чому голови районних рад проти створення госпітального округу у Білій Церкві?
Володимир Кузьменко: Реформи потрібно проводити, але час для створення госпітальних округів ще не настав. Ви уявіть, як бабуся із села Капустинці чи Чипіжинці буде їхати 100 кілометрів у лікарню в Білу Церкву. Транспорту та грошей немає. Ці питання потрібно вивчити.
KV: Чи є проблеми у Володарській центральній районній лікарні?
Володимир Кузьменко: У районній центральній лікарні в нас гостра нестача кадрів. У 2012 році мали будувати приміщення для поселення лікарів, розробили кошторисну документацію і порахували, що на це потрібно 12 млн гривень. Тоді не було часу, зараз немає коштів. Краще б влада допомогла нам із вирішенням цього питання, а не запроваджувала нові реформи.
До речі, приїздили до нас німецькі фахівці, хотіли побувати у районі хоспіс та лабораторію. Але порахувавши кількість населення вирішили, що їм буде невигідно. Тому більше, як на обласну владу, нам розраховувати нема на кого.
KV: Чи є проблеми в галузі освіти?
Володимир Кузьменко: Не можу сказати, що є проблеми. Вчителів вистачає. У селі Пархомівка в нас створено чудовий опорний заклад, ми отримали шкільні автобуси, дітки навчаються із задоволенням. Плануємо і далі створювати такі заклади в районі.
KV: Землями за межами населених пунктів має розпоряджатися районна влада чи Держгеокадастр?
Володимир Кузьменко: Моєю принциповою позицією є передача розпорядження землями за межами населених пунктів від Держгеокадастру до місцевих територіальних громад.
До 2013 року ці питання були врегульовані, бо місцеві виконавчі органи займались управлінням землями запасу на територіях сільських рад за межами населених пунктів. Після того, коли ці повноваження передали до управління районних відділів та обласних управлінь Держгеокадастру, почався хаос.
Питання управління землями неодноразово розглядались на сесіях сільських, районної рад. На ІV сесії Володарської районної ради за ініціативою депутатів-аграріїв ми розглянули та одноголосно прийняли Звернення до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, депутатів Верховної Ради України Гудзенка В.І., Дідича В.В. щодо передачі до повноважень сільських, селищних, міських, районних рад питань вирішення всіх питань земельних відносин, незалежно від категорії земель та питання користування надрами місцевого значення.
У першому читанні Верховною Радою був прийнятий законопроект щодо врегулювання цього спірного питання та повернення повноважень управління землями у громади, але до цього часу він не поданий для розгляду у другому читанні.
KV: Розкажіть про земельні скандали в районі. На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Володимир Кузьменко: В нас ідуть судові процеси по землі. Наприклад, у Завадівській сільській раді є 40 га земель запасу (пасовищ), які “розподілили” за невідомими механізмом зовсім чужим людям із Києва.
Також гостро стоїть питання по Лобачівській сільській раді, де є 720 га земель запасу, але вони роздаються не жителям місцевої громади, що написали заяви на виділення їм землі по 2 га для особистого сільського господарства, а підставним особам. Заяви ж від місцевих жителів с. Лобачів лежать у обласному Держгеокадастрі по кілька років без розгляду.
Мораторій на продаж землі сьогодні відміняти не можна. В нас є люди, які живуть заради тієї землі. Заберуть ще й її, тоді в Україні нічого не залишиться.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Володимир Кузьменко: У Володарському районі питань щодо “маршрутних бунтів” не виникало. Ціна на проїзд в межах району на пасажирські перевезення не змінювалась. До Білої Церкви проїзд коштує 20 гривень, до Києва - 50.
KV: Чи є стабільність в районній раді?
Володимир Кузьменко: Так, в нас повне порозуміння. Кожен відстоює інтереси виборців і робить якнайкраще для людей. У нас представлені різні політичні сили: Аграрна партія, “Батьківщина”, “Солідарність”, Радикальна партія Олега Ляшко та УКРОП.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Володимир Кузьменко: Ми віддали всі повноваження районній адміністрації та самі від цього страждаємо. Є певні непорозуміння. Наприклад, нещодавно не хотіли в РДА затверджувати місце розташування інфраструктурних об’єктів, які мають будуватися. Довелося довго сперечатися.
Та таких нюансів багато. Вся річ у тому, що керівництво в районі має бути місцеве, тільки тоді людина може відчути всі внутрішні проблеми. А коли це - пан зі столиці, то робота йде тяжко.
А із містом в нас проблем немає. Разом вирішуємо питання і йдемо один одному назустріч.
KV: Володарський район - це аграрний район? Чи можливий тут розвиток промислового виробництва?
Володимир Кузьменко: Із промисловості в районі - цегельний завод, цукровий завод, підприємство з переробки сої та комбікормовий завод. Розвиток, звичайно, можливий, але більше в нас зосереджено сільське господарство.
Говорили з аграріями, щоб вони займались не тільки вирощуванням і збиранням, а ще й переробкою. Це не тільки розвиток промисловості, а ще й надходження в бюджет.
KV: Чи вважається Володарщина туристичним осередком в Київській області? Чи є у району стратегія розвитку цієї галузі?
Володимир Кузьменко: На Київщині розроблено шість туристичних маршрутів. До двох із них включено два туристичні об’єкти Володарщини. Це маршрут № 4 “Перлина Поросся на Київщині” (м. Київ – с. Пархомівка, Володарського району – м. Біла Церква) та № 6 “Голодомор 1932-1933 рр. на Київщині” (м. Київ – м. Васильків – с. Барахти, Васильківського району – м. Біла Церква – с.Тарган Володарського району – м.Київ), а також шість районних туристичних маршрутів. Туристичні об’єкти у Володарському районі готові до відвідування.
На даний час на території району нараховується 102 пам’ятки археології, 61 поселення, 25 курганних груп, до складу яких входить 88 курганів та 11 окремих курганів, 1 курганний могильник, 1 оборонна споруда, замчище XVII століття, а також 49 пам’яток історії, пов’язаних з подіями Другої Світової та Громадянської війни, 19 пам’яток Голодомору, 19 пам’яток архітектури та містобудування, 2 пам’ятки мистецтва та інше.
KV: Чи є у Володарському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Володимир Кузьменко: Є велика проблема у відсутності районної дорожньої служби, яка б обслуговувала більше ніж 250 км доріг місцевого та державного значення. В нас немає коштів, а дві дороги державного значення, які перетинають Володарський район, дуже завантажені та потребують постійного обслуговування та ремонту.
В смт Володарка по руслу річки Рось розташоване Володарське водосховище, яке в даний час знаходиться в неналежному санітарному стані. Згідно програмі, до 2020 року мають виділити 10 млн гривень на очищення водосховища і 3 млн на річку. Це питання потребує негайного вирішення на рівні області.
Співпраця між керівництвом Володарської районної ради та Київської обласної державної адміністрації відбувається, але не на тому рівні, на якому хотілося б.
Читайте: Досье: Кузьменко Владимир Михайлович
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Володимир Кузьменко: Я родом із Жашкова, в Володарському районі з 1983 року. Починав тут із ведення сільського господарства. Потім пішов в Аграрну партію України, оскільки повністю підтримую ідеологію партії і позицію стосовно розвитку аграрного сектору та держави вцілому. І з того часу я почав перейматися проблемами Володарщини. Не знаю, чому пішов у владу, так склалося життя.
Голова районної ради - це не старт політичної кар'єри. Нікуди звідси їхати не збираюсь, тут народились мої діти, тут житиму і я. В мене є плани на розвиток Володарщини. Та боляче розуміти, що не можу втілити їх у життя, бо немає в бюджеті грошей.
Мені не треба ніяких пам’ятників чи сліду в історії. Я вважаю, що говорити потрібно про героїв. А такі посадові особи як я мають мовчки розвивати район і покращувати життя населення.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
КиевVласть
11 квітня 2017 г. 10:12
Раздел: Тексти
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТГ очікувати не варто”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Згурівської районної ради Олександром Івченком.
KV: Охарактеризуйте бюджет Згурівського району 2016 року. Чи буде приріст у 2017 році?
Олександр Івченко: У 2016 році план бюджету виконано на 134,7%. З минулого року залишилося близько 1,7 млн гривень залишків. Ці гроші ми розподілили на фінансування наших програм і освіти.
У порівнянні з минулим роком податків до бюджету надійшло більше на 52%. Головні наповнювачі - це СП ТОВ “Нива Переяславщини” (13%), ТОВ “Краєвид” (5,4%), СТОВ “Урожай” (5,1%), ТОВ “Українська молочна компанія” (4,9%).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Олександр Івченко: Так, першочергові – це ремонт дорожньої інфраструктури та впровадження енергозберігаючих технологій у бюджетних закладах. До області ми подали ряд пропозицій по об’єктах в порядку пріоритетності для включення до Програми будівництва, реконструкції та ремонту об’єктів інфраструктури Київської області на 2016-2017 роки. Йдеться про капітальні ремонти доріг (смт Згурівка, села Турівка, Черевки, Середівка, Великий Крупіль, Красне), реконструкцію будинку культури і будівництво міні-фубольного поля зі штучним покриттям (смт Згурівка), будівництво водогонів, бюветів, буріння свердловини на воду (смт Згурівка, села Красне та Черевки). Ці об’єкти є дуже важливими для району, хоча ми мало покладаємо надій на те, що нам допоможуть з будівництвом районного будинку культури, на що необхідно більше 13 млн гривень. Проте, він нам дуже потрібний. У нас в районі зараз його взагалі немає. Всі зібрання, свята і прийоми відбуваються у адмінбудинку. Cподіваємося й на підтримку нашої пропозиції щодо будівництва сучасного спортивного майданчика зі штучним покриттям. Адже для численних футбольних команд в районі це дуже актуально, тим більше, що поруч розташований найбільший навчальний заклад району – Згурівська ЗОШ I-III ступенів, в якій навчається майже 500 учнів.
KV: Згурівщина - це сільськогосподарський край. Чи є проблеми з земельними паями?
Олександр Івченко: Звичайно, є. Є земля, отже, є і проблеми. В середньому у Згурівському районі паї по 2-4 га. За них ведеться конкуренція між аграріями. Проблеми виникли ще під час розпаювання земель колективної власності. Гадаю, цей процес у нас в державі проводився поспіхом, необдумано. Свого часу розпаювали все, що можна було розпаювати, сільрадам не залишили навіть земель запасу та ділянок для соціальної сфери.
KV: Чи варто продовжувати дію мораторію на продаж сільськогосподарської землі?
Олександр Івченко: Звичайно. Я б узагалі не ставив на порядок денний обговорення відміни мораторію найближчі 10 років! Сумніваюсь, що до цього часу населення України заживе заможно, і кожен зможе купити собі клаптик землі. Зняття мораторію вигідне не аграріям, а великому бізнесу. Якщо дозволити продаж сільськогосподарської землі зараз і відкрити ринок землі, земля Київщини ризикує опинитися монопольно в недбалих руках.
Наші фермери також проти зняття мораторію. Вони кажуть, щойно відкриють ринок землі, завтра приїде хтось із мішком грошей, і всі запропонують на продаж свої ділянки. А фермер, який довго обробляв землю, може лишитися ні з чим, бо в нього такого мішка з грошима немає.
KV: Яка ситуація з робочими місцями в районі?
Олександр Івченко: З кожним днем робочих місць лишається менше і менше. В нас район аграрний, промислових підприємств дуже мало, в основному робота є у сільськогосподарській сфері. Крім того, підприємства почали закуповувати сучасну техніку, що теж тягне за собою зменшення робочих місць. До того ж, багато що із нової техніки нелегко опанувати. Наприклад, є такі комбайни, що простіше навчитись літаком керувати, ніж на них працювати...
KV: Раніше у медіа обговорювалася проблема виділення земельних ділянок учасникам АТО та маніпуляції чиновників з цього приводу. Чи виділяються зараз у Згурівському районі земельні ділянки “для своїх” під виглядом наділів для АТОшників?
Олександр Івченко: Скандал, який останнім часом викликав найбільший резонанс, розгорівся навколо двох земельних ділянок загальною площею 70 га. Одна з цих ділянок у Держгеокадастрі вважається територією поза межами населеного пункту смт. Згурівка, хоча за старим (але нині діючим генеральним планом Згурівки) земельна ділянка перебуває в її межах, як землі промисловості і є, по суті, стратегічною для населеного пункту для впровадження інвестиційних проектів. На превеликий жаль, громада району практично позбавлена повноважень надавати в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, що знаходяться у її адміністративно-територіальних межах.
Я повністю підтримую позицію Аграрної партії України щодо передачі розпорядження землями за межами населених пунктів від Держгеокадастру до місцевих територіальних громад. Лише громада має право вирішувати, як використовувати землі, які їй належать.
Взагалі, Держгеокадастр – дуже цікава структура. Вищезгадані ділянки були надані нею з численними порушеннями. 8 лютого 2017 року за позовом Згурівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Згурівський районний суд визнав недійсними накази Головного управління Держгеокадастру в Київській області та договори оренди і зобов’язав повернути земельні ділянки державі. Зараз дана справа знаходиться на стадії апеляції.
Сьогодні питання забезпечення учасників бойових дій земельними ділянками в районі не є настільки гострим, як раніше. Ми забезпечили всіх учасників АТО землею і без цих двох ділянок. В нас вже оформлено 189 заяв від учасників бойових дій, які є жителями нашого району.
Подробней: Киевоблсовет просит Госгеокадастр
отдать участникам АТО земли в Згуровском районе
KV: Чи працює в районі Prozorro?
Олександр Івченко: Prozorro у нас працює, хоча є кілька нюансів у процесах закупівлі. Наприклад, купували на Згурівську селищну раду трактор. Переміг у конкурсі підприємець, який не подав вчасно документи. Він так і не вийшов на зв’язок. Довго чекали, а потім вирішили звернутися до підприємства, яке пропонувало дорожче. І хоча закупівля була для нас терміновою, потім почули немало звинувачень в маніпуляціях з її процедурою.
Старе і звичне завжди здається кращим, як не крути, хоча і воно потребує змін. Я за те, щоб залишити в системі лише закупівлі по 200 тис. гривень і більше. Купувати у ній абсолютно все, навіть відносно недорогі товари та послуги, - недоцільно. Це не настільки великі затрати і не настільки великий ризик зловживань для Згурівського району.
KV: Які соціальні проблеми в районі потребують негайного вирішення?
Олександр Івченко: Наш район після аварії на ЧАЕС активно приймав ліквідаторів. Звідси – проблема онкозахворювань. У нас на обліку стоїть 500 осіб. Здавалося б, небагато, але відносно загальної кількості населення – 17 тисяч – це суттєво. Знову ж таки, державна програма за цим захворюванням раніше була, тепер не працює.
Є проблема кадрів в освіті і медицині. Якщо нічого не зміниться, то через декілька років 70% спеціалістів покинуть робочі місця й підуть на пенсію. Інтерни від нас тікають, мовляв, перспектив на Згурівщині нема. Та й умови роботи погані. Приміщення центральної районної лікарні - колишні конюшні - має вигляд, наче хата-ліпанка, вони потребують капітального ремонту. Але ми вже розробили до співфінансування проект, подали на обласний рівень і сподіваємося на його успіх.
Після подій на Сході до нас переїхала сім'я кваліфікованих лікарів з Луганської області - анестезіолог і терапевт. Ми надали їм квартиру, люди живуть і спокійно собі працюють. Також плануємо переобладнати в житлове приміщення для “бюджетників” недіючий гуртожиток Згурівського професійного ліцею, але поки що він перебуває на балансі Міносвіти.
KV: Ви зверталися до Міністерства щодо передачі цього приміщення на баланс району?
Олександр Івченко: Так,ми вже неодноразово звертались до міністерства через КОДА з проханням передати приміщення з державної до комунальної власності громади району, але відповіді не отримали.
Знову ж таки, повертаючись до найбільших проблем району, варто зазначити і малокомплектність шкіл. Минулого року держава давала близько 16 тис. гривень на рік на одного учня, а у нас місцями ця сума по окремих закладах доходила у 2016 році до 30 тис. гривень. Минулого року у нас була школа в селі Красному, яка терміново потребувала оптимізації, хоча вона і найновіша в районі. На 5 учнів було 12 вчителів, це ненормально як для перших, так і для других. Школу не без супротиву громади закрили. Приміщення передали селу, щоб його зберегти. Зараз там розміщені всі структури: ФАП, сільрада, бібліотека. Ще зробили там 2 групи дитячого садка. Я коли виступав на зустрічі з громадою, казав - усе в ваших руках. Робіть діток - і школа знову оживе.
KV: Дітей зараз возять на навчання у іншу школу?
Олександр Івченко: Так, діти зараз навчаються у Згурівці. Тут і матеріально-технічне забезпечення краще, є фізкультурно-оздоровчий комплекс поруч, комп’ютерні класи.
Але шкода, що школу в Красному довелося закрити. Це мало бути моїм першим місцем роботи. Після закінчення педінституту отримав направлення саме в с. Красне. Але не склалося. Колись це була потужна школа. Коли я в кінці 90-х працював у відділі фізичної культури і спорту Згурівської райдержадміністрації, я всім вихвалявся, що у мене є село в районі, де 2 спортзали: один у школі, один у клубі. Їх ще колгосп будував. Зараз і спортзал, і клуб за своїм технічним станом дещо нагадують Брестську фортецю…
KV: Які громади створюються в межах Згурівського району і чи є в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Олександр Івченко: Наш район за перспективним планом – це одна об’єднана громада. Сюди входить 41 населений пункт: 20 сільських і одна селищна рада. 4 сільради це питання ще не розглядали, всі інші прийняли пропозиції Згурівської селищної ради на об’єднання.
Є такі сільські ради, яким діватися просто нікуди. Ми межуємо з Чернігівською областю. Села на околиці району навіть не мають грошей, не мають бюджетоутворюючих підприємств. В іншому разі вони просто залишаться біля розбитого корита. І це справді проблема.
Загалом, в цьому питанні на нас ніхто не тисне, а з іншої сторони - немає ніякої роз’яснювальної допомоги. До процесу треба підходити виважено і не пороти гарячку. Наразі зараз немає жодної довіри до реформаторів як зі сторони громади, так і зі сторони сільських голів. Останні сьогодні мають визначені законом функції та повноваження до 2020 року і, зрозуміло, не хочуть щось змінювати. Головне в цьому процесі – перспектива подальшого розвитку громади.
KV: Згурівський район взагалі не отримує інформації щодо адмінтерреформи?
Олександр Івченко: Чому ж ні? Приїжджав голова офісу реформ Володимир Удовиченко. Цього агітатора адмінтерреформи депутати та сільські голови засипали питаннями про податки, землю, про доцільність об’єднання самодостатніх громад і навпаки бідних, про старост і їх повноваження, про доступність послуг для громадян, про школу і медицину, про транспортне сполучення і дороги і.т.д. Обіцяють багато, але до цих захмарних обіцянок люди ставляться з недовірою.
Для нас яскравим прикладом перспектив реформування сьогодні є Калитянська громада.
Читайте: Провалы децентрализации. В Киевской области со скандалом раскалывается первая объединенная община
KV: Цього року можна очікувати появи на мапі Київщини Згурівської об’єднаної територіальної громади?
Олександр Івченко: Цього року, думаю, створення Згурівської ОТГ очікувати не варто. Я так навіть сільським головам відповідаю. Це – процес не одного дня, і ми будемо все проводити по процедурі у відповідності до Закону.
На сьогодні є настрої в селах Великий Крупіль і Жуківка приєднатись до Березанської ОТГ. Кажуть, що в Березані їм буде краще, бо “там залізниця є”. Я такого не розумію. Невже вони думають, що після об’єднання зі Згурівщною їх на залізницю будуть за перепустками пускати? Ще одна причина - “там лікарня”. Знову ж таки, зараз проводиться поділ на госпітальні округи, і не варто розглядати це як перспективну перевагу. Немає гарантії, що лікарня збереже свій статус в тому вигляді, як зараз, а от школи можуть позбутися. І кому тоді буде краще?
Звичайно, Згурівщина зацікавлена в тому, щоб зберегти у нас такі села, як Великий і Малий Крупіль. Там розташоване велике підприємство ТОВ “Українська молочна компанія”. Це потужне, сучасне підприємство, де молочне стадо сягає 7 тис. голів. Підприємство яке є однією з візитних карток району. Не соромно показати іноземцям, не кажучи вже про те, що це - робочі місця і регулярні надходження до бюджету.
KV: У Вас була розмова з головою Березанської міської ради щодо цього села?
Олександр Івченко: Ні, ми про це не розмовляли. Згурівщина наче осторонь стоїть і споглядає на це все… Знаю, що голова Згурівської РДА мав з ним розмову, то Володимир Тимченко начебто не зазіхає. Але хто ж вам зізнається в такому? Я розумію, що якісь “гінці” з Березані все ж навідувалися у Великий Крупіль та Жуківку.
Читайте: Ивченко Александр Николаевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру в політиці?
Олександр Івченко: Я не амбітна людина і кар’єра стоїть не на першому місці в житті. Якщо буде достатній рівень довіри від громади, готовий працювати. Коли йшов у депутати, не мав на меті сісти у крісло голови районної ради. Мене обрали не з першого разу - ми конкурували із нинішнім і попереднім головами РДА.
З приводу планів на майбутнє – мої повноваження діють до 2020 року і я вважаю, що далі йти ще рано. Мені ще бракує досвіду. Хотілося б зробити більше для району - вирішити питання медицини, освіти, комунального господарства, реалізувати декілька інвестиційних проектів, які дадуть робочі місця і наповнять бюджет.
Хотілося б підняти рівень спортивного виховання, бо інвентарю в школах майже не залишилось. Я думаю, було б доречним ввести в сільську структуру місцевого самоврядування посаду спеціаліста з фізичної культури і спорту. В нас у районі є 12 футбольних і 22 команди з футзалу. Це суттєвий показник. Тому одна з моїх цілей – зміцнити сферу фізичного виховання і спорту в районі.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять “Боїнги”, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
КиевVласть
4 квітня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Петро Качкалда: “Вже давно стоять “Боїнги”, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Переяслав-Хмельницької районної ради Петром Качкалдою.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого? Чи “переманюєте” ви в район компанії з Києва, як це роблять інші?
Петро Качкалда: Дохідна частина районного бюджету загального фонду з урахуванням трансфертів за 2016 рік виконана в сумі 239116,5 тис. гривень, що складає 106,2 % до уточненого плану на рік.
До загального фонду районного бюджету надійшло міжбюджетних трансфертів в сумі 172870,7 тис. гривень, із них субвенцій з держбюджету – 168276,4 тис. гривень, в тому числі освітня субвенція – 38270,5 тис. гривень, медична субвенція – 36866,0 тис. гривень (в тому числі медична субвенція з міста – 19357,8 тис. гривень), субвенція на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій – 2429,9 тис. гривень, на проведення виборів депутатів місцевих рад – 76,4 тис. гривень, на будівництво та придбання житла для сімей воїнів АТО – 774,4 тис. гривень.
За 2016 рік до районного бюджету Переяслав-Хмельницького району надійшло власних надходжень в сумі 66245,8 тис. гривень при уточненому плані за відповідний період 50692,8 тис. гривень, що становить 130,7%. Понад план надійшло 15553,0 тис. гривень.
В минулому році власними коштами допомогли лікарні. Доводиться звертатись до багатих сіл за субвенціями.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Петро Качкалда: Це для нас дуже болюче питання і ми його розглядаємо починаючи з 2015 року. Спочатку хотіли в районі створити чотири чи п'ять ОТГ. Я пропонував одну - Переяслав-Хмельницьку. Не могли визначитись із центром. Місто відмовлялось, бо навіщо їм ми, село. Потім почали їздити по селам, говорити із головами. Сьогодні головне, що вони не бояться втратити роботу, бо розуміють, що можуть стати старостами.
Попередньо в нас сформувались дві об’єднані територіальні громади - Студениківська (села Переяславське, Козлів, Соснова і Сомкова Долина) і Циблівська (села Циблі, Хоцьки, Світанок, Лецьки і Пологи-Яненки). По останній ми пройшли вже всі етапи обговорення, сільради прийняли відповідні рішення і ми подали на розгляд в обласну адміністрацію. Практично готові з цією громадою йти на вибори.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані в 2017 році? Які будуть початі, які завершені? Чи працює в районі система “Прозорро”?
Петро Качкалда: В минулому році Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією було розроблено Програму залучення інвестицій та поліпшення інвестиційного клімату в Переяслав-Хмельницькому районі на 2016-2018 роки. За її допомогою буде розроблено схему планування території району. Наявність містобудівної документації дасть можливість розміщення за межами населених пунктів об’єктів будівництва та відвід земельних ділянок під них.
На стадії завершення перебуває ряд інвестиційних проектів: будівництво очисних споруд біологічної очистки стічних вод ЕКХП “Переяславське” в селі Переяславське, будівництво свинокомплексу ТОВ “Стейкагро” в селі Гайшин, реконструкція нежитлової будівлі в цех з переробки і зберігання с/г продукції ТОВ “Стейкагро” в селі Гланишів.
Також є проекти, реалізація яких розпочата нещодавно - будівництво цеху з виготовлення м’ясних напівфабрикатів потужністю 5 т/зміну ТОВ “Укпромпостач-95” (село Пристроми), реконструкція складу пального ТОВ “БРСМ-Нафта” зі збільшенням
об’єму резервуарного парку з 5 тис. м3 до 20 тис. м3. Також варто відмітити будівництво твердопаливної котельні (потужністю 2,5 тон пари за годину) ЕКХП “Переяславське” (село Переяславське) і будівництво норкової ферми ТОВ “Мінк” (село Ковалин).
Окрім того, один із інвесторів, GREEN FISH PLANT LLC, планує побудувати аграрний кластер (комплекс будівель та споруд басейного рибницького господарства та тепличного господарства для вирощування овочевих культур) на території Студениківської сільської ради.
“Прозорро” в районі працює. Нещодавно зекономили близько 20 тис. гривень на встановлені твердопаливного котла.
KV: Чи є порозуміння між РДА і радою, між містом і районом?
Петро Качкалда: В нас повне порозуміння, немає якихось перетягувань повноважень. Кожен знає свої задачі, працюємо однаково на благо. Бувають різні ситуації, але в кожній є шляхи вирішення. Ми знаємо, що за нами - люди, колективи, тому намагаємось одне одного підтримувати. А з міським головою Тарасом Костіним ми взагалі давні друзі.
KV: Чи є у Переяслав-Хмельницькому районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Петро Качкалда: Є велика проблема з дорогами. В нас у районі 340 кілометрів доріг на балансі ДП “Київоблавтодор”. В минулому році ми проголосували за виділення на ці дороги 2 млн гривень. Але ми не маємо право їх фінансувати, поки вони на балансі комунальної корпорації. Передавати нам їх відмовляються. І про співфінансування говорили, марно.
Є в нас також підприємства і фермери, які згодні допомогти з фінансуванням.
Поки своїми силами трохи латаємо дороги по селах. Вибору в нас немає, бо стан тих доріг з кожним днем все гірше.
KV: Чи є в районі проблема зі сміттям?
Петро Качкалда: Це - глобальна проблема, яка не оминула і нас. В нас був сміттєвий полігон біля села Велика Каратуль, який наразі не працює. В районі немає жодного офіційного полігону чи звалища - люди везуть сміття в ліси, яри. Таке наробили, жах. Це гірше, ніж Чорнобиль. Катастрофа під носом.
Буквально місяць назад приїздила одна українська компанія, говорили про будівництво сміттєпереробного заводу. Ми запропонували місце, поговорили про об'єми сміття, але вони ще у пошуку.
KV: У Васильковському районі знову зафіксований спалах африканської чуми свиней. Ваш район це лихо оминуло?
Петро Качкалда: На щастя, оминуло. Наша ветеринарна служба проводить багато профілактичних заходів. Я вважаю, краще не допустити проблему, ніж потім з нею боротись.
KV: Чи має Переяславщина проблеми з підприємствами, які зареєстровані в Києві, а господарську діяльність проводять у районі?
Петро Качкалда: Ні, в нас такого немає. У мене із цим строго - тут працюєш, значить, платиш сюди гроші.
KV: В районі розташовані маєтки колишніх топ-політиків часів Віктора Януковича, наприклад, Ігоря Бакая, Сергія Курченка. Що з цими маєтками сьогодні?
Петро Качкалда: Маєток Курченка, здається, продавався. Там змінилось декілька власників. Знаю, що нічого там не охороняється. Сам не був, тому достеменно розповісти не можу.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Петро Качкалда: Раніше проїзд коштував 35 гривень, перевізники підняли до 40. Скаржаться, що їм збитково возити пільгові категорії громадян. Однак, виплачувати компенсації з бюджету ми не маємо права. До того ж, немає можливості. А область, яка мусить давати ці кошти, свої обов'язки не виконує. Звертались неодноразово, не допомагає. Дане питання ми будемо виносити на найближчу сесію районної ради.
KV: Чи є в районі проблеми зі сплатою оренди паїв?
Петро Качкалда: Були деякі питання в минулому році з приводу розрахунку за паї. Згідно законодавства, це 9-12%. Усі наші підприємства сплачували 9%, раніше було 5,5%. Проблема була в тому, що великому господарству було легше сплатити потрібну суму, ніж малому. Та на мою думку це - спірне питання. Далі почалась конкуренція між своїми - хто більше відсотків заплатить, щоб отримати пай.
Нещодавно було спірне питання у селі Світанок. Там працювали іноземці, у яких договори закінчуються навесні та восени. Почали вони ходити до місцевих, щоб продовжити договори. І тут теж почалась конкуренція - хто більше запропонує. Вдалося налагодити все тільки після загальних зборів. А загалом, всі хлопці-аграрії в нас молодці, допомагають в соціальній сфері.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Петро Качкалда: Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі. Як тільки це станеться, села поскуповують за дві години. Аграрії, у яких від роботи мозолі на руках, зникнуть як клас. Прийдуть чужі люди, яким далекі проблеми наших доріг, шкіл, лікарень. Тоді у соціальну сферу прийде занепад. Землю не можна купувати як ручку чи телефон. Вона безцінна. тому я певен, що мораторій має діяти завжди. Якщо завтра його відмінять, то люди землю продадуть. Коли паї були дані людям - колгоспникам - за ними доглядали. Зараз бабусі старенькі паї переписують на онуків, що живуть у місті і не мають часу і бажання обробляти ту землю. Бо онукам потрібні гроші, щоб годувати сім'ю... Тому я повністю підтримую позицію Аграрної партії України, яка категорично виступає проти зняття мораторію на продаж землі.
Читайте: Досье: Качкалда Петр Григорьевич
KV: Вам особисто вистачає владних повноважень?
Петро Качкалда: Мало отримати владу, треба розуміти, як нею скористатися. Я бачу, як чубляться між собою хлопці в різних кабінетах - хто старший, хто поважніший. Це все зайве, повірте мені, як людині, що прожила 60 років, а в крісло голови колгоспу сіла в 28. Я давно у владі. В 1994 році я виграв вибори голови районної ради. Україна тільки починала свій шлях. Не було цього двовладдя, як зараз. Я був єдиним представником влади в районі на той час і нічого, - все вирішували. Якось у бюджеті залишилось 1300 гривень, з яких потрібно було виплатити зарплату вчителям, взути “швидку” новими колесами і заправити міліцію. І робили все, навіть коли грошей не було. Не сварились і нічого не ділили.
Взагалі, у нас політики дуже багато там, де не треба зовсім. Гадаю, це моя остання каденція, я вже достатньо накерувався. В мене є своє фермерське господарство, тож у майбутньому я буду вирощувати хліб і допомагати своєму селу, а керувати хай вчаться молоді.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
КиевVласть
22 березня 2017 г. 16:41
Раздел: Територія розуму
Майже кожен житель Фастова має мій номер телефону
Прочитав звернення до мене мера Фастова Михайла Нетяжука і, знаєте, був дуже здивований тим, що керманич міста саме зараз закликає мене до співпраці.
Обгрунтую свою здивованість.
Працювати пліч-о-пліч я закликав Михайла Володимировича неодноразово. Але, на жаль, позитивної реакції не побачив. Натомість, після мого емоційного виступу на сесії міської ради, де я розставив всі крапки над “і” у питаннях так званої “співпраці” з керівництвом Фастова, усі стіни будівель в місті спаплюжили паскудними гаслами на мою адресу. Не важко здогадатись, чиїх рук ця справа…
Щодо спільної роботи з керівництвом – це моя стратегія, яка працює у межах всього округу. До речі, перевірити це не важко. А у Фастові мер, як правило, відмовляється співпрацювати зі мною і моєю командою у питаннях розбудови міста. Це стосується і інвестування коштів у інфраструктуру Фастова, і роботи над документацією, і будь-яких інших нагальних соціальних питань.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Мій обов’язок, як народного депутата, виконувати дані виборцям обіцянки. Та, на жаль, без підтримки та участі керівництва міста їх складно втілювати у життя. За моїми спостереженнями Фастів живе “від сесії до сесії”. Керівництво ставить перед собою завдання просто провести засідання, а не прийняти на ньому надважливі для міста рішення.
Наразі, у силу обставин, мені доводиться робити у місті тільки те, що не залежить від рішення мера. Допомагаю школам і лікарні з обладнанням, незабаром відкриття сучасного відділення гемодіалізу. До речі, воно відкривається за зверненнями фастівчан, яким ми раніше допомагали добиратися на такі процедури аж у Білу Церкву.
Немає часу перераховувати усі справи, які зроблено, і які є у планах. Скажу так: Мене ніколи не турбувала машина Нетяжука, я не цікавився його квартирами і аж ніяк не слідкував за його вбранням і зачіскою. Мене цікавить тільки Фастів, його соціальний імідж та комфортні умови для містян. Тому я завжди, як і зараз, був відкритий до плідної співпраці, але, на жаль, не бачив від мера підтримки і кроків назустріч.
А від роботи і допомоги людям ніколи не відмовлявся. Майже кожен житель Фастова має мій номер телефону, і знає, що я особисто візьму трубку, вислухаю і допоможу, чим можу.
P.S. Нагадаю, що розмальовані фасади у Фастові – комунальна власність, а слідкувати за її станом - обов`язок мера міста.
Руслан Сольвар, депутат Верховної Ради України, член депутатської фракції ПП "Блок Петра Порошенка"
Джерело
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій