Змінюється час, а з ним – ритм життя столиці й, власне, самі  підходи та вимоги до того, яким має бути мегаполіс у сучасному світі. Києву не уникнути  таких змін, як і того, що з кожним роком кількість його мешканців зростатиме. А значить попит на житло й надалі визначатиме принципи розвитку міста. Але при цьому важливо зрозуміти, як потрібно планувати і що саме будувати аби Київ  й надалі залишався зручним і дружнім до людини, незалежно від її соціально-економічних чи фізико-біологічних особливостей. Справжнім порятунком  для великих міст мають бути великі зелені масиви та доступ до чистих водойм, що стануть його легенями й заберуть частину негативу від урбанізації простору. Тому  екологічні аспекти стають трендом у питаннях містобудування та все більше набирають актуальності. А в Києві саме екологія останнім часом стає причиною конфліктів навколо будівельних майданчиків. І все б нічого, але, на жаль, і на цій соціально важливій темі вже навчилися спекулювати. Спритні ділки швидко засвоїли, що тема захисту природи досить вигідна для маніпуляції громадською думкою. Тому почастішали випадки, коли псевдоактивісти,  вступаючи в боротьбу з нібито  недобросовісним забудовником, насправді переслідують мету  власної наживи. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   От взяти хоча б будівельний скандал на столичних Осокорках.  Можна довго сперечатися про глибину цього протистояння,  але тут не зайвим було б зрозуміти, хто сторони цього тривалого конфлікту і які  завдання вони перед собою ставлять. Обидва опоненти визнають унікальність території  біля озера Небреж. Забудовник, маючи всі законні права на будівництво,  спроектував  житловий масив “Патріотика на озерах”, де врахував особливість цієї місцини та органічно поєднав природу з архітектурним ансамблем забудови. З іншого боку громадська організація “Екопарк “Осокорки” - “проти” будь-якого будівництва і “за” збереження довкілля й створення тут природного Екопарку. На перший погляд – все досить логічно. Та спробуємо вивчити детальніше  суть цього конфлікту, в основі якого, зважаючи на предмет суперечки,  має лежати дотримання природоохоронного законодавства. 1. Опоненти “Патріотики на озерах” ГО “Екопарк “Осокорки” розробили й представили на обговорення широкого загалу свою “Концепцію розвитку території екопарку “Осокорки”. Весь текст пронизаний ідеєю існування Громади, інтереси якої відстоюють представники громадської організації. Але далі автори коцепції не пішли. Адже питання, хто ці люди, де вони живуть, хто їх представляє – залишаються без відповіді. 2. Власне, щодо самого екологічного права: дивує відсутність у розробників елементарних знань української законодавчої природоохоронної бази. Лише так можна пояснити застосування в обґрунтуванні дефініції “екопарк”, бо у Законі України “Про природно-заповідний фонд” таке поняття відсутнє. 3. Темі розвитку екопарку в самій Концепції розробники присвятили, зауважте, …аж абзац. При цьому вони вважають, що всі питання по організації екопарку мають вирішувати чомусь ті, хто його й створюватиме.  Все достатньо розмито і неконкретно. Автори покладаються на знання й практичні навички ландшафтних дизайнерів та інженерів. Але ж де тоді екологи? Чи не вони мали б сказати останнє слово в проекті? 4. Незрозумілим залишається, на чиї кошти має облаштовуватися екопарк? У чиєму підпорядкуванні він буде перебувати? Хто буде фінансувати проведення конкурсу на розробку проекту? Кому належить земля, на якій розробники планують облаштовувати екопарк? Як чином планується його розгортання безпосередньо біля трьох озер? Чому такі важливі моменти залишилися поза увагою Концепції – не зрозуміло. Але ж насправді – це базові принципи. Без них створення екопарку – віртуальний проект. 5. Далі йдемо за текстом і процитуємо оригінал: “Зберегти місця відтворення екосистеми Києва, до якої входять місця гніздування, харчування і проживання птахів, серед інших також червонокнижних, місця розмноження, харчування і проживання тварин і комах, необхідних для функціонування цієї екосистеми, місця росту і розмноження багатого світу рослин, насамперед червонокнижних і занесених до регіонального Червоного списку”. Невже опоненти забудови замовляли фахові дослідження флористично-фауністичного комплексу території? Червона книга України побудована за територіальним принципом в розрізі областей. Тому навіть нефахівцю легко перевірити, що перелік рідкісних рослин Києва офіційно не існує. Недолугий список “червонокнижного” представництва тваринного та рослиного світу, що, на думку розробників Концепції,  прижився на цій території, нагадує просто – суміш “мух і котлет”. До речі, робити висновки про шкоду від скошування рослин для функціонування біоценозів можуть лише вузькі фахівці і лише після проведення серйозних наукових досліджень. А так – це просто голослівні репліки. Досить  спірним є й твердження, що в межах мегаполісу можуть зберігатися місця гніздівлі, харчування і мешкання птахів, земноводних і комах. 6. Те ж саме стосується й питання віднесення цієї території  до  частини Дніпровського екокоридору, оскільки функціонування екосистеми давно порушене, й  вона позбавлена властивостей природної. Власне, стосовно Дніпровського екокоридору – досі точаться суперечки серед науковців. Уздовж Дніпра розташована велика кількість населених пунктів з розвиненою промисловістю та міською інфраструктурою; значні площі вздовж течії використовуються для сільськогосподарського виробництва. Крім того, дніпровські береги та прилеглі водойми давно використовуються мільйонами людей для рекреації. Все це дуже ускладнює встановлення конфігурації Дніпровського екокоридору, а продовження робіт потребує масштабних польових досліджень. 7. Наступна зупинка – пункт “Принципи”. - Як поєднати природоохоронний принцип і сучасність? Легко! Невтручання в перебіг природних процесів без сумніву може  подружитися новітніми технологіями в облаштуванні території. Тобто розумне або зелене будівництво аж ніяк не зашкодить, а лише підсилить екологічність території. - Виявляється, що окрім заїзженого “здорового способу життя” тепер з`явився “здоровий спосіб відпочинку”, якому на території екопарку має навчити  “його інфраструктура”. За планом, там все має бути лише оригінальним, екологічним, безпечним і  відповідати найвищим стандартам … Постійно виникає питання, чи оцінювали розробники Концепції, скільки вартуватиме пересічним платникам податків їхній “політ фантазії”? Навіть якщо не робити акцент на оригінальності екопарку, а спуститися на землю, достатньо забудовнику тут зберегти або створити типову паркову зону міста. Вона все одно виконуватиме естетичні і відновні функції в межах мегаполісу. І киянам за це навіть платити не доведеться. - Автори розуміють принцип соціального спрямування як орієнтацію на людей з особливими потребами. Це, звичайно, сучасний тренд, а де ж тоді пересічні громадяни, їх діти, люди похилого віку, про яких згадується лише побіжно? - Принцип екологічності.  Тут взагалі, досить дивно виглядає твердження авторів про “природний ландшафт”, коли маємо справу з намитими пісками та техногенною територією. - І завершується блок принципом … формування персоналу парку. Отут – найцікавіше.  Зрештою, ще нічого не створено, а виявляється, що персонал уже набирається. Щоб було зрозуміліше, процитуємо: “Кандидати на керівні посади мають надати на розгляд Громади свої концепції, плани розвитку, співзвучні з основними засадами парку”. Якщо Концепція розвитку екопарку вже прийнята, які ще концепції мають подаватися на розгляд? Складається враження, що, прикриваючись гарними намірами, представники громадської організації прагнуть додатково витягнути гроші з бюджету міста і зберегти за собою право освоювати цю територію. 8. Здивували розробники Концепції “екопарку” й некоректно оригінальними підходами до якості картографічних матеріалів. Це, безперечно, “нове слово” у вітчизняному картографуванні. Але за вказаними параметрами не всім можуть відкритися розташування ділянок у природо-захисній зоні із підвищеним ступенем захисту і суворо обмеженим доступом. 9. Описуючи зону міського парку, автори наголошують на тому, що “…озера Мартишів і Небреж залишилися одними із небагатьох останніх чистих озер міста, де можна купатися”. За результатами санітарних досліджень 2018 року жодне з озер – Мартишів, Тягле чи Небреж не увійшли до переліку гідрологічних об’єктів Києва, комфортних для купання. Право на організацію купання дає “Блакитний прапор” – міжнародна нагорода, яка з 1987 року щорічно присуджується пляжам та причалам, вода в яких відповідає високим стандартам якості і придатна для безпечного купання.  Пляж має відповідати 32 критеріям, які стосуються екологічної просвіти, якості води, безпеки і послуг. Зокрема, йдеться чистоту в прибережних зонах,  роздільне збирання сміття. Серед обов’язкових критеріїв безпеки – наявність медпункту, рятувальних вишок, доступність питної води та  пристосованість для відвідування людьми з обмеженими можливостями. Думаю, не потрібно когось переконувати, що все це тут на сьогодні відсутнє. А судячи з пропозицій по створенню екопарку, такі блага тут можуть взагалі не з’явитися. Більше того, цю територію містяни добре знають як місце для стихійного сміттєзвалища. За нею давно закріпилася недобра слава з криміногенним шлейфом. Тут часто збираються компанії зі спиртним та наркотиками. Чи такі місця для відпочинку сьогодні потрібні киянам? Відповідь очевидна. (Хочеться наголосити, що облаштування місць для купання – досить затратна справа. Мало просто поставити парасольки і візок з морозивом. Відвідувачі повинні бути впевнені, що не пораняться битим склом, голками від використаних шприців або їх не покусають домашні тварини, яких так люблять брати із собою власники. Купу грошей буде коштувати й свіжий чистий річковий пісок, яким кожний сезон потрібно ці пляжі підсипати). Проведемо порівняльну характеристику конкретних прозицій сторін будівельного протистояння на Осокорках. Якщо лейтмотивом ідеї активістів про створення екопарку є екологія й мінімізація втручання людини в перебіг природних процесів, тоді чому в Концепції  постійно зустрічається “дизайн” та його похідні? Наприклад, в описі структури проектованого парку особливий акцент робиться на облаштуванні дитячих майданчиків з акцентом на їх оригінальності.  Не секрет, що встановлення дитячих майданчиків з унікальним дизайном – недешевий захід.  І це на тлі загального дефіциту коштів, що може виділити місто. Робимо наголос, що, за версією розробників Концепції екопарку, всі витрати по його створенню мають лягти  виключно на плечі київського бюджету тобото киян.   Забудовник “Патріотики на озерах” всі роботи проводитиме за власні кошти. У межах будівництва уже спроектували 5 дитячих майданчиків. Вони будуть розташовані безпосередньо біля місця проживання і створять кращі умови для відпочинку і спільного проведення часу для мам разом з малюками. Аналізуємо далі текст Концепції, цитуючи оригінал: “Деякі доріжки цієї зони парку мають переходити в маршрут, який продовжуватиметься в зоні парку відновлювального і пізнавального відпочинку”. Не зрозумілим є сенс такого розмежування на доріжки різних зон.  Це повинна бути одна система маркованих маршрутів по всій території. Саме за такою логікою й пішли в “Патріотиці на озерах”. Там уже проклали 2 км пішохідних і 4 км велосипедних доріжок. Особливістю має стати  – кільцевий пішохідний маршрут навколо озера Небреж. У Концепції записано, що боротися із засміченням території активісти пропонують, встановши сміттєві урни біля лавочок для відпочинку.  Але  жодного слова про трендові вимоги до роздільного збирання сміття. Забудовник уже започаткував систему розділення відходів на облаштованій території. А в проекті будівництва ці принципи чітко прописані, як і сам механізм вивезення сміття.  Розробникам Концепції чомусь близькою видалась тема облаштування майданчиків для пляжного волейболу, пляжного баскетболу, пінг-понгу роллердрому просто неба з асфальтовим або кам’яним гладким покриттям. Не зовсім правильно, але нехай…  Переймаються вони й організацією місць для проведення тренувань зі стрільби з лука для місцевого населення. Чи не занадто ризикована справа? А хто ж буде контролювати правильне користування смертельно небезпечним реманентом (луки та стріли)? Освітлення – ще одна “родзинка” Концепції. Показуючи ступінь володіння екологічною тематикою,  автори світлове забруднення довкілля називають “світовим засміченням повітряного простору”. Навіть якщо припустити, що такий екопарк колись з’явиться, варто не забувати, що він розташовуватиметься  поблизу уже наявної багатоповерхової забудови. А  це вже - значне світлове забруднення, що впливає на біологічні ритми усіх живих організмів: тварин, комах, рослин і, безперечно, людини. І справа зовсім не в кількох освітлювальних пристроях, що вертикально фокусуватимуть світло, - ми вже перебуваємо в мегаполісі, де створюється величезний купол штучного освітлення. До слова: забудовник планує всю систему зовнішнього освітлення території забезпечити за рахунок пристроїв на сонячних елементах, що зекономить витрати і запровадить енергоефективні технології. Так само, як і створення електрозарядних установок для транспорту. Це стане мотивацію для розвивати комунальний та власний транспорт. йдучи в розрізі нових прогресивних вимог. Для проведення масових заходів у Концепції “екопарківців” передбачене створення сцени для виступів і майданчик для глядачів. Нажаль, на  схемі ми так і не знайшли, де ж вони мають бути. Натомість, є схожа пропозиція і в проекті забудови. Для такого об’єкта там обрано дуже вдале місце, ніби створене самою природою. Передбачено й можливість трансформувати приміщення в залежності від сезону, потреб та аудиторії.  А чого варта ідея активістів по облаштуванню кемпінгу! Довідково: кемпінг - сезонний заклад для авто-, мото-, велотуристів з наметами або будинками легкого типу і спеціальними місцями для стоянки і зберігання автомобілів. Кемпінг створюється для попередження самовільної організації стоянок туристів на природі і планового регулювання таких закладів. Відмінною рисою кемпінгів є самообслуговування туристів. Постійними спорудами є адміністративне приміщення з пунктом прокату устаткування і побутових предметів, спальні павільйони з кімнатами на 2-4 особи, кухня, душові, вмивальні та туалети, естакади для огляду і миття автомобілів. Деякі кемпінги входять до складу цілорічних багатопрофільних туристичних готелів, турбаз. Площа ділянки кемпінгу визначається з розрахунку 100-120 м² на одного туриста. І ще один момент: автори стоврення екопарку пропонують побудувати приміщення для прокату плавзасобів і облаштування місць для їх швартування. Зважаючи на такі пропозиції, складається враження, що територію хочуть перетворити на зону з платними послугами та місцями для відпочинку, обмеживши доступ до найзручніших місць біля води? Забудовник планує облаштувати комфортні місця для відпочинку, що будуть загальнодоступними для всіх бажаючих. Як висновок: лише такий досить побіжний аналіз “Концепції розвитку території екопарку “Осокорки” доводить, що це не документ, а набір загальних фраз, не підкріплених серйозною аналітикою та розрахунками. А про його екологічність - годі й говорити, оскільки тут взагалі відсутній фаховий підхід. Враження від ознайомлення наштовхують на думку про намагання розробників втілити в життя завуальовані бізнес-проекти (прокат велосипедів, човнів, платного відпочинку, організація роботи кав’ярень, парковок тощо). Перед нами – типова “диванна концепція”, яку сформулювала група псевдоактивістів, не покидаючи “насиджених місць” на замовлення  окремих зацікавлених особистостей. А нещодавно, так звані “активісти” взагалі потрапили в поле зору Державної Фіскальної Служби. Правоохоронні органи з’ясовували походження значних грошових сум, які неодноразово надходили і знімалися з рахунків керівника ГО “Екопарк “Осокорки”. Це ще раз переконливо доводить, що випробування грошима і владою можуть пройти не всі. Несподівано відкрилося, що він є власником новенького заміського маєтку, зведеного на території неподалік озера Небреж, що за даними Геокадастру призначена для ведення господарства та випасу худоби, але аж ніяк не для здійснення капітальної забудови! Можливо в цьому і є справжня причина їхньої зацікавленості цією територією! Натомість, поки “екопарківці” ініціюють  протистояння на різних рівнях, забудовник ж\м “Патріотика на озерах” крок за кроком втілює в життя власне розуміння того, як повинна виглядати ця територія. Ще до початку активної фази будівництва, вже  облаштували північну частину озера Небреж, створивши комфортні умови для відпочинку біля води, проклавши доріжки піших та велосипедних прогулянок. У жовтні мешканці мікрорайону – діти й дорослі – випускали у Небреж рибу. Фахівці, запрошені забудовником до співпраці, допомогли підібрати ті види прісноводної іхтіофауни, які допоможуть вирішити проблеми заростання водного плеса і потішать рибалок облаштованими місцями для “полювання біля води”. На облаштованій ділянці вже висаджено понад 300 дерев та кущів. Чи не є такі дії забудовника красномовним свідченням  реальних намірів створити тут справжній парк і територію, що стане унікальною для Києва.  А тим часом боротьба за цю територію вже переросла в справжню війну, що отруює життя місцевому населенню, створює соціальну напруженість і конфронтацію в столиці. Олег Шушкевич, політолог KиевVласть

У травні 2018 року у Голосіївському районі столиці собака напала на чотирьох людей та звірськи покусала. Ситуація сталася поблизу приватного будинку. І, що прикро, кусають людей в основному домашні улюбленці, власники яких або не припильнували за ними, або ж не мають впливу на свого пса. Де і як саме власники мають вигулювати своїх улюбленців, чи передбачена кримінальна відповідальність господаря за дії своєї собаки? Українське законодавство дозволяє вигулювати тварин, зокрема, собак, у загальних дворах або на вулиці, але при цьому обов’язковою умовою є те, що, проявляючи турботу про безпеку інших людей, власники повинні виводити свого пса на короткому поводку й у наморднику. Якщо знехтувати цією нормою законодавства, то це, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб – від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Щоправда, це не стосується собак дрібних порід, про що має бути відмітка в реєстраційних посвідченнях до них. За законом, можна вигулювати своїх тваринок на пустирях, задніх дворах та в інших спеціальних місцях, відведених житлово-комунальними організаціями або виконавчими комітетами місцевих рад народних депутатів. Власникам тварин забороняється приводити собак і котів у приміщення магазинів, їдалень, на дитячі майданчики, бульвари, пляжі, в парки, сквери, сади та інші місця загального користування. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Сьогодні заборона на прогулянки з собаками у парках та скверах фактично не діє. Про це як мінімум свідчать спеціальні таблички та сміттєві урни, призначені для прибирання за собаками. До речі, Кабміном затверджено вичерпний перелік потенційно небезпечних порід собак. Серед них – різні породи вівчарок, бульдоги, пітбулі й мастифи, а також хаскі й далматини. Національним законодавством ці породи собак визнаються тільки небезпечними, а от у ряді країн Європи санкції щодо утримання певних порід собак більш категоричніші, ніж в Україні. Наприклад, у Данії не можна утримувати деякі різновиди стаффордшир-тер’єрів та мастифів. Такі заборони поширюються на території усіх країн ЄС. А от в Америці, щоб завести песика, треба сплатити податок. До того ж за утримання у квартирі податок вдвічі більший, ніж за утримання у приватному будинку. Штрафи за порушення правил у Європі теж в рази перевищують наші – 300 євро у порівнянні з майже 2 євро. Та найважливішим сьогодні є питання: “Яку відповідальність нестимуть власники собаки, якщо їхній домашній улюбленець заподіяв шкоду?”. За те, що ваш пес заподіяв шкоди здоров’ю людей або їхньому майну, чи ви так само повторно протягом року вчинили одне з зазначених вище порушень, на вас можуть накласти штраф від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До того ж у вас конфіскують тварину. Для посадових осіб – штраф від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо собака когось покусала або загризла до смерті, його власника можуть притягнути до кримінальної відповідальності. Але що саме на нього чекає? Так, якщо собака серйозно покусала людину, це підпадає під дію статей Кримінального кодексу України (КК), що передбачають покарання за злочин, вчинений з необережності. У першому випадку передбачається відповідальність за заподіяння тяжкої або середньої тяжкості тілесного ушкодження, вчиненого з необережності. А в іншому – відповідальність за серйозніший злочин – вбивство з необережності. Однак ці норми вкрай рідко застосовуються, оскільки правоохоронці воліють кваліфікувати діяння недобросовісних господарів, не виходячи за межі адміністративної відповідальності. Але чому це так? Наприклад, якщо внаслідок укусу тварини були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, це буде кваліфіковано відповідно до норм КУпАП, а не КК України. Пояснення просте: у КК України відсутня спеціальна норма, яка б передбачала відповідальність за такий злочин, а в КУпАП вона виписана чітко в окремій статті. Цивільна відповідальність власників собак також виписана окремо у Цивільному кодексі (ЦК). Насамперед ним службові собаки та собаки бійцівських порід віднесені до джерел підвищеної небезпеки, тож власники таких псів несуть відповідальність за їхнє утримання. Якщо доведено, що інцидент із собакою приніс людині моральні страждання, то потерпілий має право на відшкодування грішми, майном чи в будь-який інший спосіб. Передбачено й вiдшкодування моральної шкоди, завданої калiцтвом, iншим ушкодженням здоров’я або смертю фiзичної особи. Отож, перш ніж заводити собі “джерело підвищеної небезпеки” у вигляді собаки, потрібно достеменно ознайомитися не тільки зі своїми правами, як власника пса, але й і з обов’язками, які на вас покладаються. Читайте: Якщо потрапили у дорожньо-транспортну пригоду через стан доріг… Як це працює – зміна імені Якісне харчування відтепер не буде розкішшю Щоб не битись за межу… Кожен має право на життя без насильства 6 лютого вступає в силу Закон щодо посилення відповідальності за несплату аліментів У мін`юсті відзвітували про результати роботи у 2017 році Чи законно не пускати дітей до школи через те, що вони не щеплені? Поліцейські на дорогах: як відстояти свої права? Новації парламентарів. Як заживе український бізнес? Станіслав Куценко – експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві KиевVласть

Благодійну акцію з такою назвою провели юні журналісти ІТА “Юн-Прес” разом з журналістами газет “Вечірній Київ” та “Хрещатик”. Журналісти взяли з собою корм для собачок і котиків, теплі речі, й вирушили в Гостомель до притулку для тварин. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” Якщо люди можуть сховатися вдома під теплою ковдрою з гарячим чаєм, то взимку беззахисні тварини кинуті напризволяще. Тварин викидають прямо на смітник, як непотрібні пакети з-під молока. Деякі мешканці міста поводяться більш гуманно, відвозячи своїх “домашніх улюбленців” до притулків. Але не треба забувати, що притулок - не дім. І в будь-якому разі тварина там не відчує себе потрібною. Їй необхідно мати господаря. І нікуди від цього не дітися. Приручена тварина вже ніколи не зможе стати дикою, Тому їй вкрай потрібне спілкування з людиною.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  І так важливо іноді просто доторкнутися небайдужою рукою до покинутої тварини, прошепотіти їй щось тепле, лагідне. І ви побачите, як радісно завихляє її обшарпаний хвіст, як наповнятсья вдячністю глибокі очі. Жоден, навіть найкращий притулок, не може бути кращим за власний будинок й дбайливих друзів-господарів. Нещодавно юним журналістам ІТА “Юн-Прес” пощастило побувати в одному з притулків для бездомних тварин на околиці селища Гостомель поблизу Києва. Спочатку ми почули страшенний собачий гавкіт сотень Бобиків та Дружків. Хвіртку височенних воріт нам відчинила худощава немолода жінка в робочому одязі, яка виявилася директором притулку. Чесно кажучи, ми вперше побачили директора, що не сидить у теплому, затишному кабінеті, перегортаючи купу всіляких документів, а працює разом з робітниками: миє овочі, запарює в величезних чанах якесь вариво для своїх підопічних, свариться за погано вичищені вольєри (хоча, як на мене, там була прямо-таки ідеальна чистота). Справа в тому, що влада жодним чином не допомагає в утриманні цього притулку. Не вистачає коштів, працівників, ліків. Але Ася Вільгельмівна Серпинська, в минулому викладач Київського університету ім. Т. Шевченка, доцент фізико-математичних наук, а нині пенсіонерка й директор притулку для тварин, не боїться ніякої роботи, ходить по різних інстанціях, заводах, сільських господарства, просить щось для своїх чотирилапих підопічних. До речі, зараз у притулку знаходиться понад 450 собак і більше, ніж 100 котів. А працівників тут можна перелічити на пальцях, тому, на жаль, люди фізично не в змозі спілкуватися з кожною покинутою душею окремо. А тваринам це потрібно, можливо, навіть, більше за їжу й прихисток. Перший, хто нас зустрів, був великий чорний пес у спеціальному інвалідному візку. Блек Бой – так звати собаку – довірливо підставляв голову, щоб його гладили й чухали, посміхався, тулився до людей й дивився в очі розумними очиськами. В яких стільки болю й любові, що хочеться плакати. І є від чого. Як розповіла Ася Вільгельмівна, цього собаку, побитого, з переламаним хребтом, спливаючого кров’ю, в грудні 2016 року знайшли у кюветі. Було видно, що його гамселили по спині, а потім ще й добивали. Лікування в клініці вилилося майже в 60 тис. гривень. Допомагали небайдужі люди. Потім його лікували в притулку. Собака вижив, але його задня частина залишилася паралізованою. Нарешті, Блек Боя поставили в спеціальний візок, за допомогою якого він може пересуватися, гуляти на вулиці, спілкуватися з друзями по нещастю. Тварини зустріли нас по-особливому, не так, як домашні. Вони з усіх боків оточили нас, голосно гавкали, стрибали, терлися об ноги. А варто було нахилитися й погладити тваринку, як вона вмить перетворювалась на сумирне ягнятко й уже ні на мить не відходила від нас. Під час нашого подорожування вздовж вольєрів, собаки відчайдушно гавкали, кожна показувала свій характер, свою неповторну особистість, вони метушилися, стрибали то на сітку-огорожу, то на будки. Можливо, цим вони виказували своє незадоволення нашою появою, адже, повірте, у цих тварин є за що ненавидіти людину, відчувати злість не стільки до колишнього господаря, а й до всіх, без виключення, представників роду людського? А, може, в такий спосіб вони намагалися привернути до себе нашу увагу, благали взяти з собою, стати новим другом і господарем? Але нам у будь-якому випадку було трохи лячно. Жалість, біль, страх - усе це переплелося всередині серця, давило в грудях, відчувалося фізично. Після спілкування з собаками ми потрапили до котячого царства. Там було досить-таки спокійно й тихо. Яких тільки котів, кішечок і кошенят ми не побачилив теплих кімнатах з сільськими печами, ослончиками, диванчиками! Тут ми зустріли молоду вродливу дівчину, яка прибирала котячі вольєри й годувала тваринок. Звичайно, виникло резонне запитання: що така гарна дівчина робить в такому не дуже привабливому місці? Як виявилося, дівчина просто дуже любить тварин, і заради них вона покинула престижну роботу бухгалтера і, незважаючи на невисоку зарплату, незадоволення батьків, нерозуміння з боку знайомих, щодня приїздить з Києва до гостомельського притулку. На нашу думку, ось це і є справжній героїзм, оснований на любові й на покликанні душі. Як допомогти безпритульним, якщо ви не можете взяти їх до себе? Про це нам  розповіла керівник гостомельського притулку Ася Серпинська. У 2000 році вона заклала свою квартиру, аби мати хоч якесь приміщення для тварин. На ці гроші вона купила споруду розваленого корівника в Гостомелі та повністю обладнала його. В зимову пору собакам потрібна не абияка допомога, адже в цей час багато тварин хворіють через нестачу тепла й мерзнуть. Нажаль, усе піддається жорсткій економії, бо притулок існує тільки на пожертви добрих людей та не підтримується владою. – Годуємо собак не тільки кормом, але й кашею з м`ясом, яке ми варимо в 5 великих чанах. Та крім їжі для тварин, потрібно платити за світло, воду, ветеринарні послуги та зарплати робітникам. Також, я зіштовхнулася ще з однією проблемою. Нам часто підкидають цуценят, та дуже рідко приходять люди, щоб забрати до себе хоча б одного собаку. І виходить так, що все життя тварина проживає в притулку”, - розповіла Ася Серпинська. Якраз під час нашого перебування в притулку, одна кішечка й дві собачки знайшли господарів. Але в той же час люди привезли змучену собачку, яку знайшли на узбіччі дороги. Як же нам хотілося подивитися у вічі тим, хто познущався над цією твариною! Хочеться звернутися до всіх співгромадян: Люди, яким би важким не було наше людське життя, ми повиннні намагатися допомагати братам нашим меншим, не бути байдужими до проблем і потреб тварин. Будьмо людьми! Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”KиевVласть

13 серпня професійне свято відзначили ветеринарні медики. Ми відвідали Таращанську районну лабораторію ветеринарної медицини, аби показати читачеві як живеться працівникам цієї сфери, з якими проблемами вони стикаються і чому пишаються, що обрали ветеринарію. Уже під час спілкування Світлана Анатоліївна НЕДОДАР - директор цієї установи, лікар-бактеріолог - назвала ввірену їй лабораторію серцем ветеринарної медицини. Ну що ж, занурюємося в дізнання роботи центрової частки організму ветеринарії. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”    Щоб більше дізнатися про будні ветмедицини, пані Світлана люб'язно провела так званий екскурс володіннями лабораторії, ознайомивши із процесом та специфікою її роботи. Слід сказати, першочергово вразила осяйність, без перебільшення мовити, ідеальної чистоти приміщень. От де справді вирізняється залюбленість в обрану справу. Лабораторія функціонує ще з 50-их років минулого століття, як структурний підрозділ Таращанської районної лікарні ветеринарної медицини. Згідно з нормативними документами, працівники лабораторії після свого професійного свята будуть працювати в новому приміщенні лабораторії ветеринарної медицини, адже багато зроблено за цей період часу - перебудовано, облаштовано, устатковано по-новому, за сучасними стандартами. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Складається лабораторія з чотирьох відділів: бактеріологічного, серологічного, хіміко-токсикологічного та відділу дослідження харчової продукції, у приміщеннях яких виокремлені бокси для проведення аналізів. Штат лабораторії налічує 5 спеціалістів своєї справи, добротна матеріально-технічна база, лише, як-то кажуть, працювати й працювати, щоразу дбаючи про оновлення й удосконалення. Інакше кажучи, лабораторія - це діагностичний центр, адже без досконалої діагностики неможливе лікування. Ось, до прикладу, на сьогодні вже проведено 100 відсотків обстеження великої рогатої худоби на лейкоз, бруцельоз, і відрадно, у районі вже оздоровлено ВРХ від указаних захворювань. Регулярно проводяться планові перевірки, під час яких дільничні ветлікарі займаються взяттям проб крові у тварин для дослідження, а далі - уже справа за спеціалістами лабораторії. На часі, як повідомила Світлана Анатоліївна, немає критичної ситуації із захворюванням тварин у районі. Слід зауважити, лабораторія проводить обстеження тварин як громадського, так і приватних секторів. Уся живність господарська знаходиться під пильним наглядом ветмедицини. Й огріхів бути не може, адже від здоров'я "братів наших менших" залежить і наше з вами благополуччя. Також районна лабораторія тісно співпрацює з усіма підприємствами, де є тварини. А ще варто сказати, що лабораторія не лише діагностує й проводить профілактичні дії щодо захворювань тварин, а й перевіряє якість сировини та виготовленої продукції. Кожен працівник, як зазначила пані Світлана, сумлінно виконує свої посадові обов'язки. Це лікар ветмедицини, хімік-токсиколог Ірина Олександрівна Паламарчук, лаборант І категорії Світлана Вікторівна Шараєвська, завідуючий ДЛВСЄ на ринку Олександр Миколайович Шостак і лаборант ДЛВСЄ на ринку Наталія Миколаївна Пошелюжна. "У світлий день нашого професійного свята я щиро вдячний за співпрацю й розуміння проблем ветгалузі керівникам районної влади, органів місцевого самоврядування. А працівникам ветеринарної сфери та ветеранам цієї галузі - за сумлінну працю. Хай у ваших домівках завжди лунають щирі й теплі слова, радісний сміх, панує щастя, злагода й душевна гармонія. Здоров'я вам, професійного зростання та благополуччя", - такими словами Сергій Антонович Котенко, начальник Таращанського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, привітав колег із професійним святом. За останні роки районна ветеринарна служба змінилася як організаційно, так і законодавчо. Головна її мета - захистити людей від інфекцій та від небезпеки харчування недоброякісною продукцією тваринного та рослинного походження. Із цією функцією служба справляється на "відмінно". Про це свідчить висока оцінка її роботи населенням району. Чесна й самовіддана праця "айболитів" Таращанщини й надалі залишатиметься головним принципом їхнього життя та трудової діяльності, а фахові знання та навички, багатий практичний досвід, високі моральні та людські якості й надалі викликатимуть повагу й довіру мешканців району. Що ж, а ми, у свою чергу, під завісу екскурсу, бажаємо всім працівникам ветеринарної служби плідної успішної праці! Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”    Фото автора КиевVласть

"В житті є дві речі, яких не можна уникнути – це смерть і податки". Так колись сказав американський президент Бенджамін Франклін. І дуже скоро ця фраза стала крилатою. "Податки – вартість цивілізованості суспільства", – викарбовано на фасаді Міністерства внутрішніх доходів Сполучених Штатів Америки. Мало хто сплачує їх за власним бажанням. Проте податки потрібні для гармонічного розвитку держави. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”     Боєздатна армія гарантує суверенність держави. Відремонтовані дороги та надійні шляхи сполучення – запорука комфорту для людей і надійності транзитів. Реставрація пам`яток старовини необхідна для збереження національної культурної спадщини. Але ці і багато інших заходів потребують колосальних витрат. Жодна людина не візьме їх на себе особисто. Зарплати вчителям і лікарям можуть платити приватні підприємства – школи, ліцеї та клініки. Але тоді медичні послуги і навчання завжди будуть платними. Отже, доведеться забути про обов’язкову загальну середню освіту. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Зважаючи на ці та інші причини, контролювати такі процеси має держава. Кошти для цього беруться з державного бюджету.  Основою поповнення бюджету України є податки. Тому не дарма цьому питанню приділяється так багато уваги. Але не все так добре, як могло б бути. І так низькі зарплати державних службовців часто виплачують невчасно або взагалі не виплачують. Тоді лікарі змушені йти до приватних клінік, де платять більше, або брати хабарі – щоб вижити. Кваліфіковані кадри у школах давно стали дефіцитом. "Учителі йдуть у менеджери. Працювати у школі ніхто не хоче. Молоді викладачі надовго у нас не затримуються, якщо можуть знайти іншу роботу", - скаржиться директор школи Віктор Панченко. Пенсіонери усе життя важко працювали і сплачували податки, щоб тепер отримувати свої пенсії. А втім, їм часто не вистачає коштів навіть на їжу. Люди зневірюються у необхідності віддавати шмат свого хліба державі. Чому так стається і чи є якийсь вихід? "Моє – це моє, і наше – теж моє" Найдавнішим джерелом державних доходів були домени, або державне майно, землі, ліси. Спочатку вони належали до власності монарха, доходи якого власне були одночасно й доходами держави. Це були "приватно-правові", а не публічно-правові доходи. Монархи та великі землевласники стягували плату з "підданих", що населяли їхні володіння. А потім розпоряджалися на власний розсуд: могли побудувати школу, а могли… пропити, програти, прогуляти. фото: historyrevealed В Україні подібна ситуація була за часів Київської Русі, Галицько-Волинського князівства та Гетьманщини. Великі князі за Київської Русі розпоряджалися державними фінансами з користю – створили велику міцну державу і розбудували багато чарівних міст. За Івана Мазепи скарбниця гетьманської України зовсім не відокремлювалася від його особистого майна. Саме про Мазепу можна сказати, що він і себе не образив, і людей не забув. Не дарма він зажив слави "великого будівничого" та мецената. Він віддавав мільйони золотих на будівництво і оздоблення православних храмів. "Чому ви нам за сонце платити не повинні?" Іншим джерелом державних доходів виступали регалії. Це були певні галузі виробництва, види діяльності, що приймались у виключне користування казни. Вони виключалися з суспільного обороту, із сфери діяльності населення. Одним з основних їх видів була так звана “безхазяїна регалія”. Усе, що було "нічиїм", оголошувалося таким, що належить до казни, і могло оподатковуватися. Таким чином податку підлягав… вітер. Як можна оподаткувати вітер? Дуже просто. Встановлювалася державна монополія на вітряні млини. Такими ж предметами регалії були інші природні явища, вода та надра. фото: historyrevealed Різного виду дивні податки стягувались з людей і значно пізніше. На початку XVIII сторіччя в Башкирії існував податок на очі. При чому світлоокі мали  платити вісім алтинів, а кароокі – два-три. У Венеції з 1993 року податком обкладається тінь. Цей податок стягується з власників магазинів і кафе, яких у перлині Італії чимало. Тому не дивно, що у місті пообідати на вулиці (під навісом) коштує приблизно на 30% дорожче ніж у приміщенні того ж ресторану. А в Болгарії й досі утримується податок на побутове сміття.          "Людина – єдиний птах, якого можна обскубати багато разів" (Дж. Дюрант) У кожної людини є соціальний і громадянський обов`язок, і вона мусить сплачувати податки. Але усьому є свої межі. Оподаткування не має права робити життя людей нестерпним. Згадаймо, як загинув давній київський князь Ігор. Він збирав данину з підкорених племен. Деревляни сплатили йому, що мали, але йому цього виявилося замало. Ігор вирішив повторно обкласти їх даниною. Тоді плем`я зрозуміло: "Якщо не вб'ємо його, то він усіх нас погубить".  І князь загинув жахливою смертю. Ситуація в країні поліпшилася лише після унормування "податкової системи" княгинею Ольгою. Ольга запровадила фіксований розмір данини – уроки і погости – адміністративні пункти для їх стягнення. фото: stateimpact Але сьогодні в нашій країні питання стоїть навіть не в зниженні податків. В таких розвинених країнах Європи, як Данія, Нідерланди, Швеція, Франція, Італія та ін. податки сягають більше 40%. А рівень життя там високий. Раціональне та ефективне використання зібраних коштів – ось головна проблема. Адже насправді податки і мають гарантувати надійне та матеріально забезпечене життя. Податок та "багатство народів" Податки виникали разом з зародженням держав. Спочатку селяни їх сплачували натуральним продуктом (тобто мукою, курками, молоком і т.п.). В Російській імперії, і в тому числі на теренах України, попри імператорські наміри реформувати аграрний сектор така ситуація зберігалася і в XIX ст. З переходом до грошових відносин податки теж сплачували грішми. Поняття  "податок" першим розкрив А. Сміт у роботі “Про багатство народів” - лише у 1770 р. За його словами “податок – це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати”. Податки бувають різні… У фінансовій термінології застосовуються п`ять термінів, що відображають платежі державі: плата, відрахування і внески, податок, збір. Причому в окремих  випадках плата і відрахування виступають як тотожні податкам поняття. Власне, податки – це обов`язкові  нормативні платежі  в державний або місцевий бюджет, які вносяться окремими людьми чи підприємствами. Які ж є в Україні різновиди податків? Перш за все, це податок на додану вартість (відомий як ПДВ), акцизний збір, мито, прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, земельний податок, податок з власників транспортних засобів, а також за спеціальне використання корисних копалин, лісних ресурсів, прісних вод та інші. Податкова система України базується на двох головних податках – ПДВ та на прибуток підприємств. Податок на додану вартість усі ми сплачуємо, хочемо того чи ні, ледве не кожного дня. Він включається до вартості будь-яких продуктів і товарів, які ми купляємо у магазинах, а також усіх видів робіт і послуг. Це одна п’ята (20%) їх вартості. фото: сайт ДФС Акцизний збір також включається до вартості товарів, але лише деяких. Він встановлюється, як правило, на високорентабельні товари і стягується за ставками, різними для окремих груп товарів. В Законі України від 11.07.96р. “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію) із змінами та доповненнями” налічується понад 30 найменувань підакцизних товарів. Перш за все це лікеро-горілчані вироби (найвища ставка – 90% від вартості у відпускних цінах), вина та інші алкогольні напої, тютюнові вироби, а також ікра, шоколад, кава та дорогоцінні ювелірні вироби. фото: rickety Податок на прибуток підприємств – це складне і суперечливе питання у вітчизняній економіці. Левова частка надходжень до державного бюджету здійснюється саме завдяки йому. З іншого боку, базова ставка податку – 30%. А якщо врахувати ще й багато інших відрахувань, що мають сплачувати власники підприємств, то вести чесний бізнес для малого та середнього підприємства стає майже неможливим, ще й в умовах світової фінансово-економічної кризи. Слід пам’ятати, що процвітаючий малий та середній бізнес – це основа міцної економіки і добробуту будь-якої держави. Не дарма це досить часто повторюють лідери багатьох західних країн. Тому "душити" їх податками, щоб "захистити" малозабезпечені верстви населення, принаймні нерозумно. Знищення середнього класу вже відбувалося за радянської влади. Гіркий історичний досвід свідчить, що у такий спосіб неможливо побудувати справедливе суспільство. Тож треба шукати раціональних рішень та реформувати підхід до розвитку малого бізнесу, щоб розвивати молоду вітчизняну ринкову економіку. Хто винен і що робити? Небажання громадян сплачувати податки значною мірою пояснюється недовірою людей до діючої влади. На жаль, переконаність в корумпованості вищої влади і її соціально несправедливих діях стала традиційною для незалежної української держави. Тому сподіватися, що прийде державна влада, що викликатиме "довіру" населення, - утопічно. Що ж робити в такому випадку? Саме народ є основою держави, а тому він і має контролювати (і, в разі необхідності, конструктивно оскаржувати) дії уряду. Громадянин важкою працею заробляє свої 3000 гривень за місяць, а потім п’яту частину цих грошей віддає державі. Чи має він право знати напевно, куди пішли його кровно зароблені гроші? Безперечно має! Звільнити країну від керуючих кадрів, що не спроможні довести її до ладу, і забезпечити людям можливість стежити за розподілом державних коштів – це єдиний спосіб досягти порозуміння і добробуту в державі. Державна податкова адміністрація спромоглася організувати електронну звітність платників в Інтернеті. Значить, має бути під силу і влаштувати звітність розподілу отриманих податків: в Інтернеті та друкованих органах ЗМІ. Тоді люди переконаються в тому, що є сенс їх платити. Перспективним я вважаю корегування і, можливо, збільшення податку з власників транспортних засобів. Вилучені таким чином гроші мають піти на ремонт доріг та покращення системи громадського транспорту, ремонт тролейбусів, трамваїв і т.п. По-перше, в такий спосіб громадський транспорт стане зручнішим і комфортнішим – для всіх верств населення. Краще стане пенсіонерам, що завжди ним користувалися. А ті, хто не зможе сплачувати податок за власний автомобіль, теж будуть ним користуватися без особливих нарікань – адже система громадського транспорту буде покращена. При цьому кількість автомобілів на вулицях зменшиться, а грошові надходження до держави збільшаться. Одночасно вирішиться проблема "тягучок" і "пробок" на дорогах, і  покращиться екологічна ситуація у великих містах. Неврегульоване законодавство – болюча проблема сьогодення для українців. Звісно, це стосується не лише податкової сфери. Проект Податкового кодексу в Україні розробляється і обговорюється. І розробляється та обговорюється уже два роки. А крім того, будь-які закони ще мають бути дотримані, і це велика проблема в нашій країні. Адже – ні для кого не секрет – багато з них залишаються декларативними. Як стверджують розробники, проект Податкового кодексу спрямовано, зокрема, на стимулювання розвитку малого підприємництва, "реальне забезпечення прав платників податків" та дотримання міжнародних угод з питань оподаткування. І, звісно, на посилення контролю за сплатою податків. Залишається лише сподіватися, що довгоочікуваний Податковий кодекс справді виправдає покладені на нього надії і нормалізує юридичні відносини в цій сфері. "Ніщо так не відрізняє людину від тварини, як заповнення податкової декларації". Це, звісно, сатиричне висловлювання, але в ньому є частка правди. Слід пам’ятати, що наша держава ще дуже молода. Вона потребує джерел для існування. Тому, перш ніж звалювати усі біди на кого-небудь, варто згадати і свій громадянський обов’язок – хоча б в певному обсязі. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”     Катерина Кузьменкова, десятикласниця. КиевVласть

Як кажуть в народі, і тварина розумна, - дарма, що не говорить. А якби тварини вміли говорити? Мабуть, тоді б ми втратили останніх друзів. Всім відома приказка про те, що ми відповідальні за тих, кого приручили. Ми взяли собі котика чи собачку, годуємо її та вигулюємо, любимо всім серцем, іноді купуємо делікатеси, шиємо одяг  та возимо по виставках. Ми знаємо та розуміємо, що той котик чи та собачка любить нас так само, як і ми її. Це – живе створіння, яке теж здатне відчувати прив’язаність, біль, страх, радість… Проте не всі люди спроможні осягнути ту відданість. Дуже часто на долю котиків чи собачок припадає набагато більше страждань та болю, ніж вони того очікують. І всі ці страждання через найкращих друзів – людей. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” Пташиний ринок Ні для кого ні секрет що "птичка" – жахливе місце, на якому багато тварин закінчують своє життя. На початку зими мені довелося відвідати Пташиний ринок у Києві. Шукала я там незвичайних тваринок – Африканських сонь. Зовсім у них не розбираюся, але людина з іншого міста попросила дізнатися, чи є в наявності та скільки коштують ці пухнасті гризуни. Отже, на вулиці стояв мороз близько -10. У безкінечних рядах все, чого тільки душа покупця може бажати: пташки, собаки та коти, гризуни, акваріуми із рибами… Отже, зупинимося на гризунах. Кролики та морські свинки тут сидять навіть не у клітках, а просто рядочком на поличках, притулившись одне до одного. Пацюки так само туляться, але вже у невеликих акваріумах. Деякі з них, схоже, сплять, проте, невідомо, чи так насправді. Хом’яки скажено крутяться на спеціальних колесах – може, хоч так їм тепліше. Питаю у продавчині, чи є африканські соні. Вона відправляє мене до сусіда, каже, він єдиний, хто має цих тваринок. Чоловік, про якого йшла мова, каже: "Так, соні у мене є, але вдома. Вони ж з Африки, люблять тепло, а зараз холодно, тому я їх не беру із собою. Якщо треба – можемо домовитися". Я мовчки оглянула "товар" чоловіка: те ж саме становище із змерзлими кроликами на поличках. "А вони тепло не люблять? Невже їм не холодно?", - подумала, подякувала та пішла далі. А далі – торгівельні точки з птахами: папуги, канарки та інші різнокольорові пернаті, начибучившись, сидять, сховавши голову собі кудись глибоко в пір'я. Клітки, звичайно ж, стоять прямо на вулиці, на морозі. На одній з кліток лежить обрізана пластикова пляшка, в якій – мертвий папуга. Серце мені скочується кудись у п’яти, але прямую далі. Пропустимо котиків та собачок, які трусилися від холоду. Тут ситуація не така погана, насправді: деякі хазяйки додумалися все ж одягнути своїх тваринок у теплі комбінезончики. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Ще одна історія, варта уваги – про продавця екзотичних створінь. Помітила на одному із столиків (торгівельною точкою, палаткою або ще якось це назвати важко) велику мушлю. Мушля виявилася від африканського равлика Ахатини. Я дуже люблю цих равликів, у мене вдома живе таких вже близько десятка. А тут – вирішила з цікавості розпитати продавця. Чоловік виявився охочим на "поговорити". Десь з-під столика він дістає щось схоже на скриню, зі скрині – велике пластикове відро. Відкриває. У відрі – декілька Ахатин. Равлики повисовувалися повністю зі своїх мушель, навіть висунули ріжки, але – не рухаються. Навіть якщо доторкнутися до ріжка. Нормальний равлик при цьому втягує ріжки. На запитання, чи равлики живі, хазяїн відповідає: "Звичайно, вони просто трохи померзли, коли я їх додому приношу, вони відходять!" Та сама відповідь слідувала і на запитання про нерухомих палочників та величезних мадагаскарських тарганів, які всі, як один, лежали так само нерухомо на боку. Звичайно, не секрет, що подібні "екзоти" - не звиклі до нашого клімату. Коли температура опускається нижче певної позначки, вони впадають у стан анабіозу. Проте, де гарантія, що змучені київськими морозами таргани та равлики прокинуться з цієї сплячки та "відійдуть"? Такою є ситуація зимою. Але влітку справи не кращі: з таким пеклом, як було минулого літа, кошенята й зайчата цілими днями сидять під сонцем. Останній раз на сумнозвісному ринку я була у глибокому дитинстві. Але, відвідавши це місце цього разу, впевнилася: туди більше ні ногою. Не радила б і дітей туди водити. Всіх тваринок обов’язково буде шкода і всіх захочеться забрати додому. Як відомо, купівля пухнастого друга на Пташиному ринку може закінчитися обманом: вам продадуть ніби породистого песика, а виросте от потім звичайний "двортер’єр". Та це ще півбіди: справжні хазяйви любитимуть свого пса незалежно від того, якої він породи. А от що робити, якщо разом із котенятком ви купите букет різних хвороб, які можуть передатися і людині?.. Це вже зовсім інше питання. Нерідко трапляються подібні випадки жорстокого утримання братів наших менших і у зоомагазинах. На інтернет-форумах любителів гризунів, равликів, або інших тварин, які продаються у магазинах, неодноразово підіймається тема про умови, в яких живуть тварини, наводяться списки зоомагазинів, де не слідкують за живим товаром. Мені, приміром, доводилося на власні очі бачити в подібному місці тісну клітку з пацюками. Від голоду та тісноти пацючата повидирали одне одному очі, але так і продовжували існувати в тих умовах. Цікаво, хто їх купить? Звичайно ж, окрім тих, хто захоче просто, знову ж таки, із жалості викупити гризунів та доглянути за ними. Сам собі продавець Нікого не здивуєш торговцями типу "сам собі продавець". Переважно це – жінки "в возрастє" або бабусі. Вони полюбляють підземні переходи, виходи з метро, а також інші схожі місця. Їх мета – якомога швидше та вдаліше продати незапланованих безпородних кошенят і цуциків у добрі руки. Їх рідко хто забирає, і страшно подумати, куди ці безпомічні тваринки відправляються потім, якщо не знайшли нового хазяїна. Немає меж людській жорстокості, в цьому впевнююся ледь не щодня. От, наприклад, нещодавно біля метро Лук’янівка, на вулиці, стояла охайно зодягнена жінка із маленьким акваріумом, в якому однин на одному грілися декоративні пацючата. Це саме тоді, коли різко вдарили морози. Так, зрозуміло, що жінка, скоріше за все, не в змозі самостійно утримувати неочікуване поповнення. Але навіщо стовбичити на холоді з скляним контейнером у руках, якщо ми живемо у добу Інтернету? Можна розмістити оголошення на сайтах. Або, у крайньому випадку, розклеїти на дверях сусідніх під’їздів. Так і шанс більший, що гризунів заберуть. У Київському Палаці дітей та юнацтва, що на Арсенальній, часто проходять масштабні виставки котів. І от, під час минулої виставки через декілька метрів від виходу з КПДЮ стояла бабуся із картонкою у руках. Я навмисне не підходила та не читала, що там написано, але мабуть, щось на кшталт "Віддам у хороші руки". Важливо відмітити, що бабуся – не така вже й старенька, аби її подальші дії можна було списати на похилий вік. Здається, навпаки, літні люди люблять тварин та забирають бездомних пухнастиків собі. Отже, бабуся намагалася "впарити" комусь двох кошенят: білого та темного. Звичайних, невідомої породи, але гарненьких та пухнастих. Слід нагадати, що на дворі саме закінчувався січень: всюди сніг та дуже-дуже холодно. Бабуся, певне, не додумалася сховати кошенят за пазуху свого пальто. Малята сиділи в неї на плечах та верещали на всю вулицю. Вони намагалися злізти звідти: високо та холодно, але жорстока хазяйка рвучким рухом брала кошенят за шию та садовила назад. Вони падали на землю, вона підіймала їх назад і так до безкінечності. До жіночки підходили раз за разом діти, - слід пам’ятати, що окрім виставки того дня у Палаці за планом йшли заняття у дитячих гуртках. Батьки цих дітей та просто дорослі відвідувачі виставки призирливо приглядалися до бабусі, підходили та питали щось, а малеча брала кошенят на руки та гріла за коміром куртки. Не знаю, чим все закінчилося, і знати не хочу. Сподіваюсь, що кошенята все ж знайшли прилисток у добрих людей. А єдине, чого хочеться побажати жінці – аби її коли-небудь роздягнули та примусили стояти на холоді цілий день. Посли доброї волі В Інтернеті, на блогах та сайтах типу livejournal.com або olx.com дуже розповсюджені оголошення про те, що собака або кіт шукає нового хазяїна. Мова йде про ті, добрі оголошення, коли волонтери або просто небайдужі беруть собі на тимчасове утримання хворих або просто бездомних тварин, створюючи щось на кшталт тимчасового притулку, та шукають їм постійних хазяїв. Такі вчинки й справді варті поваги. Дуже часто рятують життя тваринам, які потрапили під машину, або викупають хворих тварин із зоомагазинів чи ринків. Оголошення розміщуються як у спеціальних спільнотах та сайтах, так і у спільнотах жж типу "віддам задарма", де у добрі руки віддають миле собача, пухнастого кролика чи цуцика, від якого відмовилася попередня хазяйка. Людей, які роблять такі добрі справи, по праву можна назвати послами доброї волі: часто вони є єдиним порятунком для тварин. Особливої уваги заслуговує вже досить відомий притулок для тварин у Гостомелі. Серпінська Ася Вільгельмівна, керівник притулку, доглядає за бездомними котами і собаками вже не один рік. Сумно те, що частіше притулок поповнюється, аніж тваринки потрапляють у люблячі руки. Часто волонтери, а особливо – молодь, приїжджають до Гостомеля аби допомогти з годуванням та просто дати тваринам трохи справжнього, людського тепла. Притулок завжди радий відвідувачам та вдячний за будь-яку допомогу (Контакти: Серпінська Ася Вільгельмівна, керівник Гостомельского притулку Телефон 241 0435 Мобільний 0 97 564 5907). В Україні існує багато громадських та благодійних організацій, рухів і об’єднань захисту тварин: "Молодіжна Ліга Захисту Тварин", Київське товариство захисту тварин, громадська організація "Захист" та безліч інших. Ситуацію регламентує ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” Фото: allsWalls КиевVласть

У Київському зоопарку знайшла прихисток група плямистих оленів, вилучених у торговців “живим товаром”. Тварин нелегально перевозили в необладнаному кузові авто, один олень загинув, інших лісових мешканців із стресом, забоями та переломами передали до шпиталю зоопарку. Про це, як передає KВ, йдеться у повідомленні пресслужби Київського зоопарку (Київзоо).  Підписуйтесь на “КиївВладу”  “...співробітники Національної поліції привезли до шпиталю Київського зоопарку групу плямистих оленів, вилучених у торговців “живим товаром”. Тварин перевозили у необлаштованому металевому фургончику, як багаж”, – йдеться в повідомленні. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Як зазначили фахівці зоопарку, крім численних травм, забоїв та переломів олені були дуже виснажені та у стані надзвичайного стресу, а один з оленів був мертвим. “Зараз наші ветеринари цілодобово роблять усе можливе аби зберегти життя хоча б частині групи. І найближчі 2 доби будуть критичними та вирішальними. Фізично і психологічно травмовані тварини відмовляються від їжі та навіть води”, – йдеться в дописі. Зауважимо, що днями патрульні вночі на одному з блокпостів Києва зупинили вантажівку, в переобладнаному кузові якої водій перевозив 9 плямистих оленів. Одна тварина була мертва. Жодних дозвільних документів на тварин керманич не мав, та повідомив, що просто перевозив тварин з Сумської області на Рівненщину. Щодо дій чоловіка внесені відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 299 (Жорстоке поводження з тваринами) ККУ. Оленів вилучили і передали до столичного зоопарку. Нагадаємо, у Київському зоопарку пара сервалів, врятованих від ворожих обстрілів з Курахового на Донеччині, отримали власний вольєр. Із постраждалого регіону вивезли чотирьох тварин, всі вони були у стані важкого стресу. Також пара котячих лемурів Адам і Джулія розпочали сімейне життя у новій домівці. У березні 2022 року лемур Адам був поранений у Херсоні під час обстрілу. Хвостатого евакуювали до столиці, згодом до нього приєдналася і його подруга лемур Джулія.  Читайте: У Київському зоопарку хвилясті калао повернулись до свого літнього маєтку (фото) Фото: Київський зоопарк, Патрульна поліція Києва КиївВлада

Київщина стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) за останні три роки. Так, з 2021-го під охорону держави в області було взято 70 таких територій, завдяки чому в пристоличному регіоні вже нараховується 304 заповідні об'єкти. Серед нових територій, на яких тепер обмежено вплив “людських факторів” – заказники “Казковий яр” та “Річка-герой Ірпінь”, ландшафтний парк “Студениківський” тощо. Екологи пов'язують активізацію цих процесів з позицією обласної влади, зокрема – роботою у цьому напрямку голови профільної комісії Київоблради Романа Титикала (на колажі). Йому, зокрема, приписують ініціативи щодо створення нових об'єктів ПЗФ, успішні переговори з громадами щодо погодження заповідання територій тощо. Разом з тим, наразі в Київській області вистачає й негативних кейсів у цій сфері. Головною проблемою фахівці вважають неконструктивну позицію низки сільських та селищних рад, які воліють “дерибанити” землю з цікавими локаціями на користь бізнесменів, замість того, щоб докласти зусиль для їхнього збереження для нащадків.  Про ситуацію щодо створення на Київщині об'єктів ПЗФ з 2021 року KВ стало відомо із відповідей Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України і Департаменту екології та природних ресурсів Київської облдержадміністрації (КОДА) на інформаційні запити редакції. Підписуйтесь на “КиївВладу”  У Міндовкілля уточнили, що, cтаном на 1 січня 2023 року, в Україні нараховувалося 8889 територій та об’єктів ПЗФ загальною площею 4,556 млн га (фактична площа 4,173 млн га), а також морський заказник “Філофорне поле Зернова” площею 402,5 тис. га. Таким чином, відношення фактичної площі природно-заповідного фонду до площі нашої держави (т.зв. “показник заповідності”) становить 6,91%. Точна інформація щодо кількості об'єктів ПЗФ на території України станом на 1 січня 2024 року стане відома лише в цьому місяці, в березні – після опрацювання даних, які подають місцеві органи влади.  У свою чергу, за інформацією профільного департаменту КОДА, на території Київщини, станом на 1 січня поточного року, нараховувалося 304 об'єкти ПЗФ фактичною площею – 296,1 тис. га. Із них – 25 територій загальнодержавного значення та 279 територій місцевого значення. Роком раніше, станом на 1 січня 2023-го, в пристоличному регіоні нараховувалося 279 об'єктів ПЗФ фактичною площею 293 тис. га. Що стосується динаміки зміни кількості об'єктів ПЗФ протягом останніх трьох років, то, за офіційними даними Міндовкілля, у 2021 році в Україні їх стало більше на 163 одиниці загальною площею 16 тис. га. Зокрема, відповідними рішеннями Київоблради було створено 9 таких об'єктів на території Київської області. У їх числі – заповідні урочища “Зелениця” і “Гуртове” в Бучанському районі, ботанічний заказник місцевого значення “Нове життя” в Білоцерківському районі, ландшафтний заказник місцевого значення “Степовий вал” в Обухівському районі тощо.  У 2022 році в Україні ще 93 території загальною площею 55,4 тис. га увійшли до ПЗФ. Більше третини з них були створені саме на Київщині – 33 об'єкти. Серед них – заповідні урочища “Королівство орхідей” у Бучанському районі та “Литвинівське” у Вишгородському районі, ботанічна пам'ятка природи місцевого значення “Остров” у Білоцерківському районі, ландшафтний заказник місцевого значення "Городище з валом XI-XIV століття" в Обухівському районі тощо. Крім того, позаминулого року в Київській області було змінено площу ще трьох об'єктів ПЗФ – наприклад, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення “Зелена брама” в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району “виріс” на 9 га.  У свою чергу, минулого року на території України було створено 120 об'єктів ПЗФ загальною площею 12,6 тис. га, у тому числі 28 територій отримали охоронний статус на Київщині. Зокрема в пристоличному регіоні було створено парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва “Парк ім. Т. Шевченка” та “Парк Перемоги” (місто Боярка Фастівського району), ботанічні пам’ятки природи “Богуславський” (Білоцерківський район) та “Бондарів ліс” (Обухівський район) тощо. Динаміка створення об’єктів ПЗФ Також, за інформацією Департаменту екології та природних ресурсів КОДА, на даний час на його розгляді знаходяться ще 47 матеріалів про створення нововиявлених територій та об'єктів ПЗФ, 4 – про зміну їхніх меж (розширення) та 9 – про скасування статусу існуючих об'єктів у зв'язку з втратою природоохоронної цінності. При цьому, чиновники вже підготували та подали на розгляд Київоблради 8 проєктів рішень про створення таких об'єктів. У чому секрет успіху Голова комісії Київоблради з питань екології, природокористування, земельних відносин, водних ресурсів та ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Роман Титикало розповів KВ, що процес створення об'єктів ПЗФ складається з декількох етапів.  Так, спочатку екологи і науковці знаходять такий об'єкт, потім – готують обгрунтування щодо необхідності його охорони з боку держави, після чого даний документ подається на розгляд Департаменту екології та природних ресурсів КОДА. Даний структурний підрозділ має схвалити це клопотання і направити звернення щодо погодження створення об'єкта ПЗФ до різних органів, зокрема – до землекористувачів ділянок, Держгеокадастру, Департаменту культури і туризму КОДА, Департаменту містобудування та архітектури КОДА, місцевих громад, а також до Басейнового управління річок (для водних об'єктів). Після отримання цих погоджень чиновники Департаменту екології та природних ресурсів КОДА готують проєкт рішення Київоблради про створення об'єкту ПЗФ, і остання затверджує його. “Раніше створення об'єктів ПЗФ не було пріоритетом для Департаменту екології, бо в них є багато й інших задач. Тому три роки тому створювалося значно менше таких об'єктів. Враховуючи, що такі рішення приймає облрада, як голова профільної комісії я постійно займаюсь координацією цієї діяльності. Контактую з екологами, які виявляють такі об'єкти і готують по ним обгрунтування. Часто навіть приносять їх мені, і я сам, як депутат облради, подаю клопотання до КОДА, адже мені відмовити важче, ніж екологам. Більш того — адміністрація, знаючи, що для облради це питання є одним з пріоритетних, бо це, зокрема, прописано в нашому плані роботи, створила окремий сектор природно-заповідного напрямку в департаменті екології і більш активніше почала займатися цим питанням. Ми поставили задачі департаменту, що на кожній сесії ми повинні створювати нові об'єкти ПЗФ”, – підкреслив Роман Титикало. При цьому, одним із пріоритетних напрямків роботи обласної влади в питанні заповідання територій є діалог з громадами. За словами Романа Титикала, деякі сільські та селищні територіальні громади активно йдуть на співпрацю з екологами, Київоблрадою і КОДА, і навіть виступають ініціаторами створення об'єктів ПЗФ. Разом з тим, чимало громад Київщини не надають дозволів на створення таких об'єктів на їхніх комунальних земельних ділянках. У таких випадках, як зазначає Титикало, доводиться пояснювати необхідність охорони природних територій і описувати всі переваги від створення об'єктів ПЗФ. Серед таких – і можливість у майбутньому отримати доступ до коштів Євросоюзу за напрямками екології, які в подальшому, наприклад, можна буде використовувати для розвитку туризму. “Якщо Україна потрапить до Євросоюзу — а вона обов'язково потрапить — то наша держава отримає доступ до коштів різних фондів, в тому числі й екологічних. Ми вже навіть від облради подаємо відповідні заявки на отримання такого роду фінансування. Ці кошти можна буде витрачати на утримання і благоустрій об'єктів ПЗФ. Голови громад нас підтримують, деякі навіть напряму контактують з екологами і облрадою. Є потужний фідбек від громад. Наприклад, в Бучанській громаді ми створили об'єкт “Річка-герой Ірпінь” – така ініціатива була підтримана місцевою владою. Також створили ландшафтний заказник “Приірпіння” в Білогородській громаді — 340 гектарів. Керівництво громади підтримало цю ініціативу, опрацювало її з екологами. Коли громади відчувають підтримку, вони самі до нас звертаються”, – зазначив голова екологічної комісії Київоблради. Разом з тим, українське законодавство дозволяє в окремих випадках створювати природно-заповідні території навіть без погодження з боку місцевої влади, тобто – без дозволів сільських та селищних рад. На переконання Романа Титикала, це суттєво спрощує задачу щодо створення об'єктів ПЗФ – особливо якщо певні бізнесмени поклали око на відповідні ділянки і мають підтримку щодо таких землевідводів з боку “місцевих царьків”. Заказник “Казковий яр” (фото із соцмереж) “В деяких випадках дійсно є несприйняття громадами екологічних ініціатив. Бо окремі керівники громад воліють передавати землю під що-небудь, вважаючи, що об'єкти ПЗФ є для них тягарем. Тому вони не дуже поспішають працювати в цьому напрямку. Але ми знайшли можливість у законний спосіб уникати спротиву з їхнього боку. Справа в тому, що в Законі України “Про природно-заповідний фонд” вказано, що якщо об'єкт ПЗФ знаходиться на території громади, але поза межами населених пунктів, то згоди громади на створення таких об'єктів на її землі не потрібно. КОДА і Київоблрада раніше не дуже хотіли створювати об'єкти ПЗФ без згоди громад, але я як юрист звернув увагу на цю норму закону, і ми почали її активно застосовувати. Таким чином було створено низку цікавих і унікальних об'єктів ПЗФ – “Казковий яр” у Василькові, “Планерна гора” у Феодосіївській громаді тощо”, – розповів Роман Титикало. Читайте: Екологічний скандал: влада Васильківщини не відмовляється від створення промзони біля заказника “Казковий яр” Також, за його словами, чимало проблем у процесах створення нових об'єктів ПЗФ на території Київської області створює державне підприємство (ДП) “Ліси України” – у багатьох випадках воно не погоджує заповідання ділянок у лісах.  “Перші два роки нашої роботи ми активно співпрацювали з “лісниками” – у лісогосподарських підприємствах вистачає працівників, які цікавляться екологічними питаннями і які добре знають свої території та мають інформацію про цікаві локації. Ми налагодили з ними плідну співпрацю. Але нещодавно було створено ДП “Ліси України”, яке, на мою думку, має більш комерційний характер. Вони зайняли досить неприємну позицію — не дуже бажають розширювати мережу об'єктів ПЗФ на території лісів. Як результат — вони не дуже поспішають погоджувати наші ініціативи, наслідком чого є часткова зупинка реалізації процесів щодо створення об'єктів ПЗФ”, – зазначив голова профільної комісії облради. Роман Титикало підкреслює, що він, як і всі екологи, депутати Київоблради і працівники КОДА пишається кожним новоствореним об'єктом ПЗФ, адже кожне таке місце є по-своєму цінним. Разом з тим, він згадав деякі природоохоронні території Київщини, які з різних причин дійсно можна назвати особливими. “Заказник “Казковий яр” – дуже класний об'єкт з гарними ландшафтами. Унікальні яри, у яких полюбляють фотографуватися подружні пари під час весіль. Дехто там був проти — була ініціатива побудувати там поруч асфальтний завод, що ставить під загрозу цей об'єкт, але нам все таки вдалось досягнути результату – цей обʼєкт створено. Заказник “Річка-герой Ірпінь” – символічний об'єкт, адже річка Ірпінь фактично захистила Київ від окупантів. Тим паче, що невеликі річки наразі під загрозою знищення. Заказник “Приірпіння” – сусідня ділянка цієї річки. Є ідея дозволити там пересування на каное і човнах, створивши туристичну складову. Також треба згадати заказник “Планерна гора” – знаковий об'єкт у тому числі для мене, бо я, як і багато інших мешканців Київщини, стрибав там з паропланів. Була велика небезпека, що цей об'єкт зникне через “дерибан” землі, але ми захистили його”, – розповів Роман Титикало. Заказник “Планерна гора” (фото з відкритих джерел) Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Окрім того, що створення об'єктів ПЗФ має на меті збереження рідкісних видів тварин і рослин, а також цінних водойм і ландшафтів, активізація таких процесів є обов'язком державної влади в рамках різних міжнародних договорів. Наприклад, за нормами Євросоюзу, площа природоохоронних територій його країн-членів наразі повинна складати не менше 15%. За словами Романа Титикала, саме стільки, за розрахунками науковців, потрібно для того, щоб запобігти урбанізації та сприяти відновленню природи.  Як зазначає депутат, наразі на Київщині під охороною знаходиться близько 10% території. Але на рівні державної влади всерйоз обговорюється питання щодо скорочення цієї площі за рахунок зняття природоохоронного статусу з частини території Чорнобильського заповідника. Тому, відповідно, область може втратити кілька відсотків заповідних територій. Щоб надолужити це, на думку Романа Титикала, владі різних рівнів потрібно приділяти більше уваги створенню об'єктів ПЗФ, у тому числі – більш розсудливо підходити до питання відведення у приватну власність ділянок, які є потенційно цінними з точки зору заповідання. “Коли земля переходить у приватну власність, створити на ній об'єкт ПЗФ неможливо. Тому що закон передбачає, що має бути дозвіл власника. У нас склалася така ситуація, що на Київщині майже не існує вільної землі, яка не приватизована фізичними або юридичними особами. Наразі я відвідую громади і агітую їх передавати землю під об'єкти ПЗФ. Наприклад, під час мого виступу на сесії однієї з громад місцевий депутат задав питання: “Навіщо створювати цей об'єкт? Давайте краще по 2 га його розділимо?”. Але я впевнений, що якщо ми щось “недопрацюємо”, то є велика небезпека, що цього не залишиться. Чому Київська область змогла, а інші — ні? Тому що ми поставили для себе це питання як пріоритет”, – підкреслив Роман Титикало. Читайте: Розширення природно-заповідного фонду – ефективний важіль у процесі охорони природних екосистем Директор Департаменту екології та природних ресурсів КОДА Володимир Морозов у свою чергу зазначив, що активному створенню нових територій та об’єктів ПЗФ у Київській області за останні роки сприяли три ключові фактори: активна позиція громадських організацій, внесення у 2021 році змін до статті 52 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, що дало можливість створювати такі об'єкти за межами населених пунктів без процедури погодження з місцевими радами, а також підтримка з боку профільної комісії та депутатів Київоблради. Разом з тим, за словами керівника департаменту, серед головних проблем, з якими КОДА зіштовхується при створенні цих об'єктів, є відмова у погодженні створення з боку громад та землекористувачів (землевласників). За словами Володимира Морозова, це насамперед пов’язано з встановленням обмежень у господарському використанні територій та подальшою необхідністю забезпечення дотримання режиму охорони новостворених заповідних територій. Студениківський ландшафтний парк (фото з відкритих джерел) “Кожна територія чи об’єкт ПЗФ мають свою особливу природоохоронну, наукову чи рекреаційну цінність. Звичайно, приємно створювати території ПЗФ за підтримки або безпосередньо за ініціативи територіальних громад. Так, наприклад у 2023 році за ініціативи Студениківської сільради було оголошено регіональний ландшафтний парк “Студениківський” на площі 2004 га. Наразі, сільрадою утворено спеціальну адміністрацію парку та проводиться робота щодо забезпечення її функціонування. Від створення таких об’єктів завжди більші очікування на отримання результату. Збільшення площі територій та об'єктів ПЗФ залишається одним з пріоритетним завданням Департаменту екології та природних ресурсів КОДА. На сьогоднішній день створення територій та об’єктів ПЗФ є найбільш ефективним механізмом збереження унікальних природних комплексів та об’єктів, видів ландшафтів, рідкісних видів рослин та тварин”, – розповів KВ очільник профільного департаменту облдержадміністрації. Читайте: На Київщині створено один з найбільших ландшафтних парків “Студениківський” Що думають екологи Голова екологічної організації “Київський еколого-культурний центр” (“КЕКЦ”) Володимир Борейко у свою чергу підтвердив KВ, що протягом останніх років на території Київщини активізувалися процеси заповідання територій. Їхнім головним рушієм еколог вважає Романа Титикала. Зокрема, за словами Володимира Борейка, голова “екологічної” комісії Київоблради допомагає науковцям у перемовинах з т.зв. “господарниками” — керівниками місцевих громад та “лісниками”. Також фахівець відзначив і роботу Департаменту екології та природних ресурсів КОДА, який, на його переконання, наразі є дуже продуктивним в плані роботи зі створення нових об'єктів ПЗФ. “Знайти об'єкт, який підлягає заповіданню, не є важким завданням. Ми, мабуть, перші в Україні використовуємо соціальні мережі. Нам не треба нічого їздити шукати — подаємо рекламу в Facebook, а у відповідь люди повідомляють про цікаві локації. Так було, наприклад, з пошуком місць зростання підсніжників. Київщині пощастило, що профільну комісію облради очолив Роман Титикало. Раніше ми створювали максимум 5 об'єктів ПЗФ на рік, а зараз — до 30-40. Це людина, яка дійсно переймається даною сферою. По громадам у нас наступна статистика — протягом останніх п'яти років 30% дають згоду на створення об'єктів ПЗФ. Деякі місцеві ради — наприклад, Феодосіївська і Козинська — взагалі не погоджують. Більше того, Козинська прямо і нахабно відмовляє нам”, – підкреслив Володимир Борейко. Серед найбільш важливих об'єктів ПЗФ, створених на території Київщини протягом останніх років, очільник “КЕКЦ” називає заказники “Річка-герой Ірпінь” і “Планерну гору”. При цьому, Володимир Борейко наголошує: усім людям, які були дотичними до процесу створення охоронних зон на цих територіях, довелося “попітніти”. Читайте: Заказник “Ріка-Герой Ірпінь” розташується на 198 га земель Білогородської громади “Що стосується заказника “Річка-герой Ірпінь", то місцева влада — перш за все Ірпеня – роздавала цю територію під забудову і сільське господарство. Нам відмовляли у створенні об'єкта. Ми виїжджали з Романом Титикало на обговорення цього питання до Ірпеня, голова громади нам обіцяв створити об'єкт, але ми зрозуміли, що нічого не буде, бо до цього був байдужим депутатський корпус. Нас там підтримувала лише одна депутатка. Але діаметрально протилежно повела себе влада Бучі, яка підтримала наше клопотання. Цінність річки Ірпінь, зокрема, у тому, що вона захищала Київ і від монголо-татар, і від німців, і зараз захистила [під час повномасштабної війни з рф]. “Планерна гора” – це шматок первинного степу, де росте ковила. Але місцева влада — Феодосіївська громада — це чисто бізнесмени, які продають землю свого села під забудову. Там фактично продали все, ми не змогли створити декілька об'єктів, і тому постало питання, наприклад, де ж будуть гуляти діти”, – зазначив еколог. Заказник “Річка-герой Ірпінь” (фото Бучанської міськради) Читайте: Кто и как застраивал пойму Речки-Героя Ирпень Вистачає у Київській області і різних природоохоронних територій, які цікаві саме з точки зору їхнього біорізноманіття. Їхньою головною функцією є охорона рідкісних видів рослин і тварин.  “Наприклад, ми створили заказник “Сонячна галявина” в Обухівському районі, де знаходиться найбільша в нашій області територія, на якій росте сон чорніючий — рослина, занесена до Червоної книги України. Фактично на Київщині ця рослина знищена, адже росте лише у старих соснових лісах, які активно вирубуються. Також розширили заказник “Чернинський”, створений більше десятиріччя тому — близько на 600 га. Це територія межиріччя Десни і Дніпра, де живуть лосі — червонокнижні тварини. Також там проживають 5-6 видів червонокнижних птахів — наприклад, журавель сірий. Багато там і рідкісних рослин, серед яких — різні види орхідей. Фактично на цій території можна буде в майбутньому створити природний заповідник. Крім того, ми розширили заказник “Сухоліський” у поймі річки Рось і створили нові заказники поруч. Це було зроблено для охорони рябчика шахового — ще однієї рослини з Червоної книги”, – розповів Володимир Борейко. За словами еколога, наразі у Київській області заповіданню підлягають близько сотні об'єктів – йдеться про ті території, по яким з 2021 року вже ведеться робота (підготовка наукових обгрунтувань, збір погоджень тощо). Із них близько півтора десятка об'єктів можуть бути створені на найближчих сесіях Київоблради. “Ми вже запускаємо з Романом Титикалом роботу по островам на Дніпрі. Близько п'яти років тому ми вже заповіли три острови біля Вишгороду. Такі території “розпайовуються” (тобто, активно передаються в користування різним особам. – КВ). Можна знайти по громадам і лісам такі території. Також плануємо заповідати русла річок і водоохоронні зони. Вони не повинні “розпайовуватися”, але вони “розпайовуються” тому що адміністративним і кримінальним кодексами не передбачені штрафи [за відведення землі та забудову таких територій]. А коли такі території стануть ПЗФ, то це вже відповідальність перед законом. Це актуально для таких річок, як Десна, що страждають від видобутку піску. Також йде робота по річці Рось в Богуславському районі, що допоможе захистити цю територію від видобутку піску чи граніту”, – розповів KВ Володимир Борейко. Він також наголошує, що окрім “екологічної” цінності процесів створення об'єктів ПЗФ в Україні, існує ще й “політична”. “Якщо Україна хоче жити цивілізовано і хоче до Євросоюзу, вона повинна виконувати директиви і всі умови його країн. Тим паче, що до 2030 року [відсоток заповідної площі в країнах ЄС] має становити 30%. Екологічна цінність в тому, що, за розрахунками різних вчених, до 30% природних територій мають бути заповіданими і незайманими, адже інакше буде екологічна криза”, – резюмував голова “КЕКЦ”. Голова ГО “Українська природоохоронна група” (“UNCG”) Олексій Василюк також відзначив внесок Романа Титикала у заповіданні нових територій на Київщині. На його думку, саме за активної участі цього депутата регіон наразі посідає лідируючі позиції в Україні у напрямку створення нових об'єктів ПЗФ. “Зараз я дійсно можу сказати, що Київщина — абсолютний лідер за активністю зі створення нових територій ПЗФ. Але це все винятково через особисту ініціативу Романа Титикала. Він не тільки виносить питання на розгляд і є ініціатором створення деяких об'єктів, за що не отримує зарплату, але й активно займається адвокацією, щоб усе було погоджено. Ми бачимо, що у владі достатньо однієї людини, яка працює на цю справу, і тоді все просувається. Але це не прикольно, коли область досягає якихось державницьких задач в інтересах усього суспільства за особистою ініціативою однієї людини. Якби все було ідеально, він мав би бути лише формальним персонажем — людиною, яка підписує протокол рішень екологічної комісії щодо винесення об'єктів ПЗФ [на затвердження сесії облради]. Значимість Романа Сергійовича говорить про те, що все повинно працювати не так, адже “головним” мав би бути Департамент екології. А нам, на жаль, доводиться з ним боротися і протистояти йому задля того, щоб щось відбувалося”, – зазначив KВ Олексій Василюк. За його словами, раніше, близько десятиліття тому, чиновники набагато краще “вмикалися” у ці процеси. Тоді, як вважає еколог, посадовці профільного департамента КОДА були “суперініціативними”. Завдяки цьому, до слова, Олексію Василюку та його колегам з “UNCG” з 2008 року вдалося створити у Київській області близько трьох десятків об'єктів ПЗФ загальною площею біля 13 тис. га. Наразі, на переконання еколога, профільному департаменту КОДА фактично не вистачає наполегливості – тобто, посадовці просто “не дотискають” у деяких моментах. “Лакмусовий папірець: коли їм (Департаменту екології та природних ресурсів КОДА. – КВ) подаєш підготовлене за усіма процедурами клопотання, вони його подають землекористувачу, той каже, що не погоджується [на створення обєкта ПЗФ], і після цього департамент припиняє роботу в цьому напрямку. Хоча, наприклад, на створення “Ковалівського яру”, який є першим обєктом, створеним за моєї ініціативи, пішло 7 років роботи. Дуже багато об'єктів не створюються. Фактично нестворених набагато більше, ніж створених. І всі вони не створюються з тієї причини, що землекористувач відмовив, а департамент екології КОДА сказав, що “ну і добре, ми цим займатися не будемо”. Це близько 90% від усіх причин, з яких об'єкти не створюються”, – підкреслив голова “UNCG”. Окремо фахівець звернув увагу на спротив створенню нових об'єктів ПЗФ з боку окремих громад Київщини. Лише в деяких випадках представники сільських та селищних рад дійсно зацікавлені в тому, щоб максимально великі площі їхніх територій знаходилися під охороною. “Мені незрозуміло, чому таке протистояння з боку тих, хто там живе. Наприклад, ми кожного року по 3-4 рази подаємо [клопотання щодо створення об'єктів ПЗФ на] останніх чотирьох ділянках природної заплави річки Рось. Ці об'єкти вперше запропонувала ще в 1992 році наша колега Анна Куземко, яка зараз є доктором біологічних наук. Ми оновлюємо [документи], але вони говорять, що “роздерибанили якийсь шматок”, що не можна [створювати об'єкт ПЗФ]. Ми подаємо нове клопотання вже без цього шматка, а нам відповідають, що там ще якийсь шматок “роздерибанили”. Крім того, дуже часто в громадах немає спеціалістів з екології. На противагу цьому, в Білогородській громаді найняли еколога, і там збираються всю місцеву природу оголосити природно-заповідним фондом. Ця громада є повною протилежністю всій області. Білогородська громада — це просто взірець. Тому я вважаю, що в області потрібно проводити просвітницьку роботу з громадами”, – резюмував Олексій Василюк. Нагадаємо, Роман Титикало є депутатом Київоблради VIII скликання, до якої пройшов від виборчого округу №9 (Фастівський район) як висуванець партії "Європейська солідарність"). Комісію облради питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій він очолює з 29 квітня 2021 року. Також він відомий як правозахисник, адвокат (Заслужений адвокат України і доктор юридичних наук) та громадський діяч. Володимир Морозов очолює Департамент екології та природних ресурсів КОДА на правах т.в.о. директора з вересня 2023 року. На цій посаді він замінив Ганну Ткаліч, яка керувала цим структурним підрозділом облдержадміністрації з вересня 2020 року. Фото: колаж КВКиївВлада

У с. Шевченкове, що на Київщині, собака бійцівської породи ледь не напав на 9-річного хлопчика. Правоохоронці встановили власника чотирилапого та притягнули людину до відповідальності за порушення правил утримання тварин. Поліцейські також закликають власників - насамперед собак - дотримуватися основних правил для утримання домашніх улюбленців. Про це KВ дізналася із повідомлення пресслужби поліції Київської області. Підписуйтесь на “КиївВладу”  У поліції Київської області розповіли, що на спецлінію “102” зателефонувала жителька Шевченкова та повідомила, що вулицею села бігає собака бійцівської породи без власника, повідка та намордника.  “Заявниця додала, що чотирилапий ледве не напав на її сина. Прибувши на виклик за вказаною адресою, поліцейські відділу реагування патрульної поліції поспілкувалися із жінкою, яка зазначила, що з 9-річним сином все добре і медичної допомоги не потребує”, – зазначили у пресслужбі. Також наголосили, що правоохоронці встановили власника собаки, ним виявився 29-річний місцевий житель. Працівники поліції провели із правопорушником профілактичну бесіду та виписали постанову. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Крім того, поліцейські нагадують власникам тварин декілька основних правил для утримання домашніх улюбленців. “Не дозволяється вигулювати тварин, якщо ви перебуваєте у стані сп'яніння. Власники тварин повинні забезпечувати безпеку свого пухнастого улюбленця, оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди. Заборонено, доручати вигул собак особам, яким не виповнилося 14 років, визнаним недієздатними або фізично неспроможними керувати твариною. Вигул собак певних порід не дозволяється без повідка та намордника”, – наголосили у пресслужбі поліції Київської області. Нагадаємо, що на днях у столиці міністра закордонних справ Дмитра Кулебу вкусив чужий собака, коли урядовець вигулював власних песиків. Чужий пес, якого вигулювали без повідка і намордника, спочатку напав на собак міністра, а потім і на самого Кулебу. Після укусу тварини міністру довелося звертатись до Олександрівської лікарні. Читайте: У Борисполі пес бійцівської породи покусав двох дітей Фото: поліція Київської області  КиївВлада

На Київщині небайдужі люди врятували самку благородного оленя від нападу собак. Зараз оленицею опікуються зоозахисники. Про це KВ стало відомо з повідомлення Центру порятунку диких тварин.  Підписуйтесь на “КиївВладу”   "До нас звернулися люди, які врятували самку благородного оленя від нападу собак. Небайдужі люди її захистили та закрили в огорожі, щоб вона одужала від травм, які їй нанесли пси", – йдеться у повідомленні. Як виявилось, самка оленя вже дуже літня пані – її близько 17 років. Травми, заподіяні собаками, вже почали заживати, проте в тварини на очах катаракта і вона майже нічого не бачить. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться "Поважний вік, на жаль, не дозволив її забрати в центр одразу, тому ми повернулися за твариною із спеціальною технікою та командою через деякий час. Ця олениця не виживе сама в дикій природі через проблеми із зором та вік, тому було прийняте рішення забрати її в Центр та опікуватися її здоров’ям і життям", – йдеться у повідомленні. Волонтери надали самці благородного оленя медичну допомогу, обробили від паразитів та уважно слідкуємо за її станом Допомогти попіклуватися про оленицю всі небайдужі можуть за посиланням: https://hau.com.ua/donation Читайте: У Борисполі патрульні врятували викинуте на вулицю цуценя Фото: скріншот відео КиївВлада